ЗАЯВА
IV Курултаю кримськотатарського народу “Про відродження релігійного життя
кримських татар і збереження релігійної толерантності в Криму”.
м.Сімферополь 10 листопада 2001 р.
З найдавніших часів Крим знаходиться на перетині різних релігійних і
культурних світоглядів. Складні етнічні процеси, що відбувалися на території півострова, завершилися
формуванням кримськотатарського народу, який сповідує Іслам і який увібрав всі кращі звичаї і традиції
своїх древніх предків.
Одночасно в Криму протягом століть склалося поліетноконфесійне суспільство,
в якому кримські татари, виступаючи як державотворча нація, являлися гарантом збереження релігійної,
мовної і культурної самобутності всіх людей, які проживали на території півострова.
З ліквідацією Кримського ханства – державності кримськотатарського народу,
російськими колоніальними властями в Криму була встановлена дискримінаційна ієрархія у стосунках держави
з релігійними конфесіями і віруючими. У відповідності з офіційною політикою Російської імперії всі релігійні
конфесії і віруючі, за винятком православ’я і православних християн Московського патріархату, розглядалися
в політичному і економічному житті держави як другорядні. При цьому сповідування Ісламу сприймалося
офіційною владою як свідчення нелояльності кримських татар до існуючої влади. З часу завоювання Криму
Росією релігія на півострові стала використовуватися державою в якості політичного інструменту, в тому
числі і з метою витіснення корінного населення Криму.
З встановленням радянської влади і проголошенням войовничого атеїзму в
якості офіційної політики комуністичного режиму гоніння і глум над релігійними почуттями людей розповсюдилося
на віруючих усіх конфесій. В Криму в примусовому порядку закривалися храми, а духовенство піддавалося
політичним репресіям. Після депортації 18 травня 1944 року кримськотатарського народу зі своєї батьківщини
на всій території півострова мусульманські кладовища були знесені, а надмогильні камені були використані
для будівництва ферм для скота, доріг і місць громадського користування. Такого цинізму і святотатства
кримське суспільство не знало за весь попередній період своєї історії.
Розпад СРСР і становлення незалежної Української держави створили реальні
умови для всебічного задоволення духовних потреб віруючих всіх конфесій. Повернення кримськотатарського
народу зробило можливим і відродження Ісламу в Криму. Курултай кримськотатарського народу, релігійні і
місцеві органи національного самоуправління надавали і надаватимуть максимальне сприяння Муфтіяту
мусульман Криму і мусульманським общинам на місцях в будівництві нових мечетей, поверненні у відповідності
з законодавством України попередніх культових будівель, вакуфних земель, організації шкіл і медресе.
В той же час слід особливо бережно зберігати традиційні для кримськотатарського
народу норми і звичаї у сповіданні Ісламу, передані нам попередніми поколіннями мусульман Криму. Окремі
намагання зарубіжних місіонерів ревізувати Іслам у тій формі, в якій він сповідується в Криму споконвічно,
агітація за відмову від національних традицій і перегляд духовних цінностей сприймаються кримськотатарським
співтовариством з осудом. Відкидаючи національну самосвідомість, властиву кожному народові, і пропагуючи
лише релігійну спільність, такі релігійні місіонери піддають сумніву необхідність любих світських інститутів
у суспільстві. Подібні погляди ніколи не були і не будуть характерними в житті кримських мусульман.
Курултай кримськотатарського народу не можуть також не турбувати чисельні
факти ігнорування посадовими особами автономії статті 35 Конституції України, яка визначає відділення
церкви і релігійних організацій від держави, а школи від церкви. Відкрите патронування посадовими особами
автономії діяльності однієї релігійної конфесії і явне ігнорування ними інших конфесій в Криму вже стало
нормою. Тенденційний супровід багатьох заходів у діяльності державних установ, навчальних закладів,
військових частин, правоохоронних органів, учасниками яких є громадяни різних віросповідань, елементами
богослужіння, притаманними лише одній конфесії, є ніщо інше, як обмеження права людини на свободу
сповідувати будь-яку релігію.
Не менш небезпечними для суспільства є намагання ряду посадових осіб
автономії пов’язувати з віруючими тієї чи іншої релігійної конфесії свої політичні симпатії чи антипатії,
публічно демонструвати своє не сприйняття цінностей того чи іншого віросповідання.
Виходячи з шанованого ставлення до релігійних почуттів усіх жителів Криму,
усвідомлюючи, що міжконфесійний мир і злагода є обов’язковою умовою для побудови відкритого громадянського
суспільства в Україні і в Криму, Курултай кримськотатарського народу закликає духовенство всіх релігійних
конфесій Криму в значній мірі враховувати у своїй діяльності поряд з потребами своєї пастви релігійні
почуття, звичаї та інтереси інших жителів Криму.
Прийнято на першій сесії IV Курултаю
кримськотатарського народу
|
