"...ПЕРЕД ТИМ, ЯК НАТИСНУТИ НА КНОПКИ, МИ ВСІ ПОВИННІ ВРАХУВАТИ МОТИВИ, ВИКЛАДЕНІ
КРИМСЬКОТАТАРСЬКОЮ ДЕЛЕГАЦІЄЮ...

...НІХТО НЕ ЗАПРОШУВАВ КРИМСЬКОТАТАРСЬКУ ДЕЛЕГАЦІЮ..."¹

(З діалогу під час обговорення)

12 лютого 1991 року.
Ранкове засідання Верховної Ради України
Головує Голова Верховної Ради Української РСР Кравчук Л.М.

Голова. Одну хвилинку. Припиняємо обговорення цього питання. Прошу зайняти всім свої місця.

Переходимо до наступного питання - про відновлення Кримської автономної Радянської Соціалістичної Республіки.

Пропонується заслухати доповідь голови Комісії у питаннях законодавства і законності, потім від Комісії з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин, потім заслухати голову Кримської обласної Ради депутата Багрова, а після цього розпочати обговорення. Згода? Будь ласка, Олександре Павловичу Коцюба.

Коцюба О.П., Голова Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях законодавства і законності /Радянський виборчий округ, м. Київ/.

Шановні народні депутати! Питання, яке виноситься на розгляд, надзвичайно складне, неоднозначне і в політичному, і в юридичному значеннях. Я хотів би окреслити коротко юридичні значення. Я хотів би окреслити коротко юридичну характеристику питання.

Декрет Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народних Комісарів за номером 566...

Голова. Я вибачаюсь, скільки хвилин вам потрібно для доповіді, Олександре Павловичу? До 10 хвилин.

Коцюба О.П.... за номером 566 про Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку був підписаний 18 жовтня 1921 року Леніним і Калініним. У 1945 році була прийнята постанова Верховної Ради Союзу РСР про перетворення Кримської автономної Радянської Соціалістичної Республіки в Кримську область у складі Російської Федерації. У 1946 році в РРФСР була прийнята відповідна постанова про ліквідацію Чечено-Інгушської АРСР і про перетворення Кримської АРСР у Кримську область Російської Федерації.

Підставою для цього рішення були такі функційні пояснення. Кримськотатарський народ був звинувачений у зрадництві, а основна маса населення Криму /я це особливо підкреслюю, бо мусується питання з різних точок зору/ - у тому що не вчинило протидії цим зрадникам. Так було зазначено у постанові.

Подальші дії і центральних союзних органів, і Президії Верховної Ради Української РСР, і Кримської обласної Ради народних депутатів мали таку послідовність: були створені союзні комісії для вирішення долі кримських татар, а також німців й інших депортованих народів. Першу комісію очолював Догужієв, другу комісію очолював і очолює Гусєв. Після багаторічного розгляду це питання було винесене на розгляд і була прийнята 14 листопада 1989 року Декларація Верховної Ради Союзу РСР, яка називалася "Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, яких було піддано насильницькому переселенню, і забезпечення їх прав". Після цієї Декларації було піднято питання у Кримській обласній Раді /гадаю, що Багров Микола Васильович детальніше це висвітлить /щодо того, як вирішити долю кримських народів і виконати основні положення Декларації, які були прийняті.

Я думаю, що у даному випадку була послідовність. Повинен підкреслити те, що наш парламент, Кримська обласна Рада народних депутатів показали, як потрібно ці питання навіть при тому хаосі законодавчих актів і їх непослідовності вирішувати саме парламентським цивілізованим шляхом. І я гадаю, що тут були зусилля спільні. З однієї сторони, Кримська обласна Рада винесла постанову і прийняла тимчасове положення про проведення референдуму. Я хотів би звернути вашу увагу на те, що це тимчасове положення про проведення референдуму співпадає в основних своїх положеннях з союзним Законом про референдум і з відповідними положеннями Конституцій і Союзу РСР і Української РСР.

Я хотів би підкреслити, що Крим поставив себе навіть у дещо гірші умови. Союзний Закон про референдум передбачає, що рішення прийняте, коли його схвалила понад половини населення, яке взяло участь у референдумі, а Крим постановив - не менше двох третіх. Як вам відомо, референдум пройшов у січні. У ньому взяло участь понад 80 процентів населення і понад 90 процентів з них проголосувало за Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку.

Це питання розглядалося відповідно і на Президії, Президія доручила, і про це було повідомлено на сесії, Голові Верховної Ради Української РСР Леоніду Макаровичу Кравчуку взяти участь у роботі Кримської обласної Ради народних депутатів. Про це була відповідна інформація. Крім того, була прийнята постанова Президії Верховної Ради Української РСР "Про деякі заходи по стабілізації суспільно-політичної ситуації в Кримській області.

Ця постанова була підписана 27 листопада 1990 року. Хто цікавився, той з нею ознайомлений. Всі ці питання були розглянуті. 24 січня 1991 року було прийняте рішення Кримською обласною Радою про референдум Союзу РСР з питання про збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Відповідно було вирішене питання про проведення референдуму. Референдум відбувся. На ваш розгляд винесені проект Закону про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки, а також відповідна постанова про введення в дію цього Закону. Я знаю, що на комісіях і на Президії йшла гаряча дискусія. Але я хотів би звернути увагу... Ні, не кожна область... Питання ставили щодо того, що, мовляв, завтра почне Донбас, інші області вирішувати ці ж питання. Ні, це не так. Справа в тому, що саме у кримських народів доля надзвичайно складна. Вони потребують допомоги і вирішення в законодавчому порядку проблеми повернення втраченого ними історичного надбання.

Я прошу вас і від імені більшості комісії, і як депутат Української РСР, прийняти Закон про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки і прийняти відповідну постанову про приведення в дію цього закону, дякую за увагу.

Голова. Депутатам роздано? Є запитання? Другий мікрофон.

Алтунян Г.О. Скажіть, будь ласка, шановний доповідачу! Ви сказали - від імені більшості комісії. Я саме мав щасливу нагоду бути на комісії. Як же все ж таки поділилися голоси? Ви кажете, що від імені більшості членів комісії. Давайте в оману не вводити депутатів.

Коцюба О.П. Це питання в комісії розглядалося не один раз. Вчора було вирішено провести спільне засідання комісій, і справді воно не дало результатів. І що я повинен вам відповісти? Що довідка про це все давалася, але вчора депутати, я підкреслюю, що я з повагою ставлюся до всіх депутатів, але виявили таку необізнаність з цих питань, що я змушений був дати юридичну характеристику того, що сталося.

Алтунян Г.О. Тобто, більшість членів комісії проти.

Коцюба О.П. Вчора не дійшли згоди ні Комісія з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин, ні Комісія у питаннях законодавства і законності. Але поскільки це питання неодноразово порушувалося, то я кажу про ту більшість, яка підтримала вирішення цього питання.

Голова. Ще є запитання? Третій мікрофон.

Волковецький С.В., член Комісії Верховної Ради Української РСР мандатної і з питань депутатської етики /Долинський виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановний Олександре Павловичу! Я так зрозумів з вашої доповіді, що мова йде не про національну, а про територіальну автономію. І для мене абсолютно незрозуміле, чому на територіальну автономію має право Крим і не має права, скажімо, Донбас чи Галичина, чи, якщо говориться про екологічні, економічні проблеми, то Чорнобильська зона й інші території України?

Коцюба О.П. Це пояснюється не бажанням просто кримських народів, а тією історичною характеристикою, в тому числі і трагічною, про яку йшла мова, і ви можете її отримати, саме ту, яка склалася стосовно народів Криму. Я хотів би звернути вашу увагу і на те, що навіть українці, які живуть там, у Криму, проголосували за автономію Криму. Я думаю, тут є ще одна особливість: Крим, як регіон, повинен бути збережений. І це теж має велике значення. Через те проводити паралелі немає підстав. Ні Донеччина, ні Харків, ні інші області не були такими автономіями за роки Радянської влади, яков був Крим.

Голова. Перший мікрофон.

Сугоняко О.А., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР з питань економічної реформи і управління народним господарством /Корольовський виборчий округ, Житомирська область/.

Александр Павлович! У меня вопрос к вам как к юристу. В основу этого постановления положены результаты референдума, я так понимаю, который был введен в Крыму. Я хочу спросить, какие правовые основы проведения этого референдума? На сколько мне известно, Закона о референдуме на Украине нет.

Коцюба О.П. У нас сьогодні у Конституції існують три конституційних статті, тобто, три конституційних положення. Це - стаття 5 Конституції, де йдеться про референдум, і це стаття 80, і стаття 131. Стаття 131 стосується тільки місцевого референдуму. Стаття 5 і стаття 80 якраз регулюють право проведення референдуму.

Що стосується закону Української РСР, його, справді, немає, але я хотів би звернути вашу увагу на такий юридичний аспект. Прийнятий Закон про союзний референдум має статтю 29, яка складається з двох частин. І там ставиться питання про те, що якщо провести референдум шляхом з'ясування думки населення, то він затвердиться відповідними державними органами. І я повинен сказати, що до честі Кримської обласної Ради народних депутатів те, що вона представляє це в парламенті. Вони пішли цим, найбільш виваженим, шляхом, тому що звернулися до Верховної Ради Української РСР, щоб закріпити свій статус. Це питання було предметом обговорення і проекту закону, який був попередньо поданий і доповнився такими словами: "в межах території Кримської області і в складі Української РСР", щоб зняти будь-яку двозначність трактування положень цього закону.

Голова. Другий мікрофон.

Семенец С.В., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Борзнянський виборчий округ, Чернігівська область/.

Як відомо, підставою виникнення держави є право нації на самовизначення. У нас у Декларації записано, що народ є єдиним джерелом державної влади. Як відомо, сьогодні такого джерела в Криму немає, адже кримсько-татарський народ у вигнанні. Я хочу знати вашу точку зору стосовно того, який народ сьогодні самовизначається в Криму. Народу під назвою "кримський народ" я не знаю.

Коцюба О.П. В цьому питанні немає однозначності, не тільки у нас, але немає однозначності у світі. Ви можете взяти Англію, Швейцарію, Югославію, ви можете взяти інші країни, і ви побачите, що не лише за національними ознаками створені ці держави, хоча в кожній з них є переважна більшість націй. Що стосується Криму - це особливе угруповання народів, яке історично склалося, тим більше, що до цих народів були вжиті репресивні заходи. І саме тому, виходячи з інтересів цих народів, їм потрібно забезпечити автономне існування.

Якби виникла та ситуація, про яку ви говорите, то, справді, може б йшлося не про автономну республіку, а про окрему державу, якби там була окрема, єдина нація. А в цьому складі, я гадаю, що відповідна постанова нашої Верховної Ради не суперечить рішенню Кримської обласної Ради.

Голова. Третій мікрофон.

Козярський Б.І., секретар Комісії Верховної Ради Української РСР з питань народної освіти і науки /Червоноградський виборчий округ, Львівська область/.

Олександре Павловичу! У мене таке запитання. Як відомо, у нас на Україні не існує законодавства про адміністративно-територіальну одиницю Української РСР. То ж як нам бути в даному випадку? Це перше.

Друге. В самій назві "Кримська автономна республіка" нема навіть згадки про татар, тобто про корінне населення Криму. Як ви це розцінюєте?

Коцюба О.П. Історично так склалося, що ні до революції, ні після неї кримські татари не мали переважної більшості. Ми бачимо співвідношення російського, болгарського, грецького, українського населення. Свого часу в Криму проживало близько мільйона українців, сьогодні їх проживає більш як 600 тисяч. Російськомовного населення проживає 68 процентів. І я думаю, не треба виходити саме з тлумачення того, що коли немає закону і такого підходу, то не можна цього питання вирішувати.

Що стосується закону про територіальне вирішення, я вам наведу той аналог, за яким ми йдемо і який себе виправдовує. Ми прийняли закон про місцеві Ради і самоврядування, а тепер вносимо зміни до Конституції. Якщо буде позитивне рішення сьогоднішньої Верховної Ради /звернімо увагу на постанову, де записано: “Доручити Комісії з питань законодавства і законності Верховної Ради Української РСР підготувати відповідні пропозиції щодо зміни і доповнення Конституції Української РСР”/, то це стане не тільки законним положенням, а саме конституційним положенням, тобто підніметься ще на один рівень.

Голова. Перший мікрофон.

Піскун О.І. Олександре Павловичу! Ви говорите, що референдум у Криму проведений законно. Але тоді чітко і конкретно поясніть, чи має право будь-яка область проводити такий референдум?

І друге. Поясніть мені, історику. Ви казали, є історичні підстави для відтворення Кримської АРСР. Чому тоді таких історичних підстав немає для Донецько-Криворізької республіки? Міг би вам назвати ще кілька прикладів.

Коцюба О.П. Я відповідав на це запитання і повинен ще раз уточнити, що підстави ці містяться в статтях 5, 80 Конституції. Якщо якась область хоче провести місцевий референдум, на це є стаття 131 Конституції. Що стосується особливостей Криму, я вже відповідав. Це сама специфіка, історія, драма і трагедія тих народів, самостійність яких потрібно відновити, якщо ми хочемо бути дійсно цивілізованим народом. Якщо подібні питання будуть ставити інші області, ми їх розглянемо.

Голова. Другий мікрофон. І останній.

Павлюк С.П., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань народної освіти і науки /Турківський виборчий округ, Львівська область/.

Олександре Павловичу! Ви так викладаєте, що вам важко не закинути в непошані до законів. Але я хотів би, щоб ви врешті-решт склали всі ті моменти, які щойно оголосили. Про те, що референдум проведено на основі союзного проекту закону. В Конституції ви проголосили верховенство законів України, тобто, Декларації, Конституції, статті 71. Отже, союзний закон не був ратифікований. Далі. Зараз ми на республіканському рівні визначаємо статус Криму, в той же час ви даєте статус референдуму Криму, який би мав проводитись на всесоюзному рівні. Ми ж відмінили закони. Ви просто зчинили метушню. Зачитайте той документ, з яким Крим звернувся до нас про проведення референдуму.

Коцюба О.П. Відповідаю. Справа в тому, що союзний Закон про референдум прийнято тільки в кінці грудня 1990 року. І я провів вам аналогію між тимчасовим положенням Кримської обласної Ради і цим законом, наскільки виважено працювала Кримська обласна Рада. Я не сказав, що вони користувалися саме союзним законом, вони користувалися тимчасовим положенням, що не суперечить статтям 5 і 80 Конституції Української РСР. І яке друге питання?

Шум у залі.

Коцюба О.П. До звернення Криму до Верховної Ради було додано тимчасове положення, затверджене Кримською обласною Радою.

Шум у залі.

Голова. Олександре Павловичу, дякую.

Коцюба О.П. Спасибі.

Голова. Хто виступатиме від Комісії з питань суверенітету? Будь ласка. Депутат Корнєєв. Заступник Голови Комісії депутат Корнєєв. Я просто представив вас для радіо і телебачення.

Корнеев А.В., заступник Голови Комісії Верховної Ради Української РСР з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Ворошиловський виборчий округ, Донецька область/.

В общем объеме работы Комиссия по вопросам государственного суверенитета, межреспубликанских и межнациональных отношений, начиная с момента ее создания, проблемы Крыма занимали исключительно большое место.

Уже в августе вместе с представителями других комиссий наша комиссия участвовала в работе парламентской делегации, которая беседовала преимущественно с представителями крымскотатарского населения, ибо конфликты переехавших представителей крымско-татарского населения и местных властей приобрели большую остроту.

Одним из важных вопросов, которые тогда обсуждались, был вопрос о государственном статусе Крыма. Среди представителей крымскотатарского населения, и в частности, даже среди представителей такого движения, как ОКНД/ организация крымскотатарского национального движения/, не было единства по этому вопросу. Одни говорили, что надо сейчас решить вопрос о государственном статусе Крыма, другие - что надо этот вопрос перенести на тот момент, когда приедут все крымские татары. В таком случае этот вопрос переносится еще на десять лет.

Вторая поездка в сентябре уже была непосредственно связана с работой оргкомитета по определению государственного статуса Крыма и с обращением областного Совета народных депутатов в Верховный Совет Украины, в Верховный Совет СССР и Верховный Совет РСФСР по вопросу об отмене и политической оценке закона и указов Президиума Верховного Совета СССР относительно упразднения Крымской Автономной Республики.

Действительно, эти законы были приняты по основаниям, оскорбительным для населения Крыма. В 1946 году крымских татар в Крыму уже не было. Но тем не менее, принимается закон, в котором констатируется по надуманным основаниям предательство всего крымско-татарского народа и упрекается все население Крыма в пособничестве этим предателям. И вот на основании упреков в пособничестве принимается закон об упразднении Крымской Автономной Республики.

Мы прорабатывали этот вопрос вместе с Россией и поставили перед Верховным советом СССР и Верховным Советом РСФСР вопрос о поддержании ходатайства Крымского областного Совета об отмене этих законов.

Во время разработки Декларации вопросы эти поднимались, но они не были достаточно проработаны, и поэтому комиссия решений никаких не принимала. Вчера состоялось, как сказал Александр Павлович, объединенное совместное заседание двух комиссий. Комиссии рассмотрели представленные проекты закона и постановления, которые вам розданы, и не поддержали их.

Было много предложений. Десять - девять человек голосовали "за", но необходимого числа голосов от нашей комиссии /а это 13 голосов/ не было собрано ни по одному предложению. Поэтому комиссия не выходит на данное заседание парламента с каким-то определенным мнением.

Что касается моего личного убеждения по этому вопросу, то я должен сказать, чтобы еще раз не подниматься на трибуну, что очень много думал над ним, особенно в момент разработки и принятия Декларации о государственном суверенитете. Побывав в Крыму, я разговаривал там с представителями разных национальных групп, в том числе и крымско-татарского населения, с представителями национальных движений - не только ОКНД, но и других, которые там есть. И я призываю Верховный Совет поддержать проект Закона о восстановлении Крымской автономной республики.

Для этого есть основания и исторические, и национальные, и демографическая ситуация этого тоже требует. Крымская республика была, и историческая справедливость требует ее восстановить, потому что упразднена она была незаконно. Россия отменит Закон об упразднении Крымской автономной республики, и мы должны принять этот акт справедливости. Мы не можем оставлять положение таким, каким оно было в период культа личности.

Второе. Ситуация, сложившаяся в Крыму, - ислючительная для Украины. Такой нет ни в одной области. Крым - это единственная область, в которой преобладает российское население. В Крыму более 70 процентов русского населения. Такого нет ни в одной области Украины. Во всех остальных областях преобладает украинское население.

Третий момент - то, чего не будет ни в какой другой области. Начиная с данного заседания и в последующем, мы будем с вами говорить о нациях на Украине во множественном числе, потому что в Крым возвращается крымско-татарский народ.

И если у нас жила только одна нация - украинская, а все остальные - национальные группы, то теперь там будет жить отдельный народ. И это тоже накладывает отпечаток на ситуацию. В этих условиях для работы по возвращению крымскотатарского населения на его историческую родину требуется особый статус региона. Область буквально бьется и не может решить многих вопросов - процедурных, финансовых и других - связанных с возвращением крымско-татарского населения.

Наконец, относительно того, что у нас нет закона о национально-территориальном устройстве. Это вопрос не национально-территориального устройства, это вопрос государственного устройства Украины. И компетенция самой Украины решать этот вопрос.

Я еще раз призываю вас быть взвешенными при решении этого вопроса, он очень непростой. Мнения, конечно, здесь будут высказаны разные. Но с учетом сложившейся политической ситуации, исторических предпосылок, демографической ситуации, особенностей нынешнего этапа нашего развития /я, например, очень тяжело переживаю то, что сейчас делается в Молдове и что нам придется с этими вопросами тоже столкнуться/ я вас призываю проголосовать за принятие этого закона и постановления. Благодарю за внимание.

Голова. Є запитання до депутата Корнєєва? Немає? Другий мікрофон.

Іваничук Р.І., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР з питань культури і духовного відродження /Дрогобицький виборчий округ, Львівська область/.

У питанні про Крим весь час наголошується на територіальності і ігноруються національності, а якщо і говориться про національність, то про російськомовне населення. Я знаю, може, це занижена цифра, що в Криму живе щонайменше 700 тисяч українців, поправите мене потім. Для українців там немає жодної школи, закритий театр і українська справа шельмується там через обласну газету, що буде з українцями, які зараз ще проживають у Криму? Що буде з ними, коли Крим відділиться в автономну область? Які перспективи для українського народу?

Корнєєв А.П. Этот вопрос очень интересный. Он затрагивает проблему национальных меньшинств на Украине. Сейчас нами подготовлен проект Закона о правах национальных меньшинств на Украине, который вы будете рассматривать и принимать. Среди проблем, которые охвачены этим проектом закона, в частности есть и проблема признания национальным меньшинством населения не только в масштабах Украины, но и в масштабах отдельных областей, районов и других территориальных единиц. Я думаю, что если будет принято решение о создании Крымской автономной республики, о воссоздании ее, то в рамках Крымской автономной республики в соответствии с законом украинцы могут обладать всеми правами национального меньшинства -правом на пользование своим языком, открытие своих школ и прочее. Это не является нашей выдумкой. В двадцатые годы такое в практике уже имело место. Это касалось и поляков, и украинцев, и русских, и представителей других народов.

Это имеет значение тем более, что в принципе должны быть на Украине созданы национальные административно-территориальные единицы и в рамках этих национальных административно-территориальных единиц в меньшинстве могут оказаться народы, которые в общем-то являются большинством в области, в республике. Об этом тоже надо думать. Это мое личное мнение. Решать вы будете.

Голова. Третій мікрофон.

Шкарбан М.І., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань держачого суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Кобеляцький виборчий округ, Полтавська область/.

У мене до вас запитання. Чому ви не викладали інших точок зору у дискусії на комісії, яких не підтримали? Більшість голосів, 11, по-моєму, депутатів Комісії з питань державного суверенітету, пропонувала довивчити цю проблему у зв'язку з тим, що виникає питання не просто Кримської територіальної автономії, а Кримсько-татарської автономії, це питання на комісії розглядалося. Ми багато говоримо про турботу за народ, і водночас таке поняття, як національна автономія, випадає, а ще й даємо прецедент територіальної автономії.

Корнєєв А.В. Я благодарю вас за помощь. Вы назвали тот вопрос, который я в общем-то не хотел бы называть. Я дополняю: народный депутат Шкарбан вносил предложение о том, чтобы в Крыму вместо Крымской автономной республики образовать Крымско-татарскую автономную республику. Это мнение комиссией не поддержано.

Голова.Перший мікрофон.

Піскун О.І. Альберте Васильовичу! Я питав Олександра Павловича Коцюбу, питаю ще й вас. Які історичні, юридичні підстави для відтворення чи створення Кримської АРСР?

Ви назвали в своєму виступі ту підставу, що там переважає російське населення. З мого погляду, цей аргумент, м'яко кажучи, несерйозний. Тоді на такій же підставі ми можемо в Канаді, де мільйон українців, створювати Українську АРСР.

Голова. Ви задаєте запитання чи виступаєте?

Піскун О.І. Я задаю, Леоніде Макаровичу, запитання.

Голова. Так задайте його.

Піскун О.І. Які підстави для створення Кримської АРСР? Альберт Васильович сказав, що там більшість російського населення. Це вже відверто...

Голова.Ви ж одразу даєте інтерпретацію.

Корнєєв А.В. Какие основания есть у вас считать мои выводы несерьезными, такие же основания есть у меня считать мои соображения серьезными. Мы с вами можем спорить об этом. Что же касается основания для того, чтобы при наличии большой части русскоязычного населения ставить вопрос об автономии, мы можем это обсуждать. Я считаю, что есть основания.

Историческое основание я назвал одно. Это то, что республика существовала, и республика незаконно была упразднена. Незаконно - мы должны этот факт признать. Требуется восстановление исторической справедливости.

Что же касается права украинцев на образование своих национально-территориальных или национально-государственных образований там, где они проживают компактно в других республиках, то это право никем не отменяется, и при наличии таких оснований они вправе действительно ставить /например, в Казахстане/ вопрос о сознании национально-территориальных и национально-государственных образований.

Голова.Другий мікрофон.

Макар І.І., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань агропромислового комплексу /Старосамбірський виборчий округ, Львівська область/.

Якщо ви говорите про законність, то майте на увазі, що свого часу була і Українська Народна Республіка у кордонах далеко не сучасних, які простягалися і на Білгородщину, і на Курщину, і так далі. Там теж переважає українське населення. Чи не здається вам, що ви розпалюєте національну ворожнечу, мотивуючи необхідність створення Кримської автономії тією обставиною, що там більшість російськомовного населення? Дякую.

Корнєєв А.В. Я не думаю, что я что-то нарушаю. Когда вопрос об Украинской Народной Республике будет рассматриваться, мы будем в деталях обсуждать. Сейчас я не думаю, что есть смысл на этом останавливаться.

Голова. Третій мікрофон.

Шевченко О.Є., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Голосіївський виборчий округ, м. Київ/.

Шановний Альберте Васильовичу! Я хочу вас запитати: вчора, коли у нас відбувалося спільне засідання двох комісій Верховної Ради стосовно розгляду так званого кримського питання, до Києва прибула делегація кримськотатарського народу на чолі з багатолітнім політв'язнем чекістських концтаборів Мустафою Джемілевим, чому їх не допустили, хоч вони й наполягали, на засідання комісії? Я не кажу вже про сесію, з цього приводу було рішення Ради. Я запитую, чому на комісію не запросили представників народу, долю якого ми зараз вирішуємо? Особисто я, як народний депутат, прошу вибачення у Мустафи Джемілева.

Корнєєв А.В. У тех лиц, которые вчера прибыли, такие же основания представлять крымскотатарский народ, как и у Украинской республиканской партии, у Коммунистической партии, у Народной партии Украины, у Народно-демократической партии, у Партии демократического возрождения Украины представлять украинский народ. Если бы мы пригласили только одних этих представителей, то сразу же последовали бы протесты. И они последовали. Были звонки в адрес нашей комиссии по поводу того, почему речь идет о представителях ОКНД. Там есть еще несколько национальных движений, которые с большим или меньшим основанием претендуют на то, чтобы быть представителями Крымско-татарского народа. И между ними идет очень большая конкуренция. Я думаю, вам, Олесь Евгеньевич, как представителю украинского народа, было бы не по душе, если бы предпочли, предположим, Демократическую партию, а не Республиканскую партию.

Шум у залі.

Голова. Ще одне запитання і все. Перший мікрофон.

Філенко В.П. Уважаемый Альберт Васильевич! Не считаете ли вы вынесенный сегодня вопрос нарушением наших процедурных вопросов? Мы всегда стремились, чтобы сюда вносились документы, отработанные и согласованные в рабочих группах, в комиссиях, которым мы доверяем как специалистам. Поскольку вы в узком кругу не нашли взвешенного, мудрого решения, то кто принял решение о выносе этого постановлении. Опять Секретариат, как это уже было неоднократно, или кто другой?

Корнєєв А.В. Мы не в узком кругу рассматривали этот вопрос, эти проекты. Это было совместное заседание Комиссии по вопросам государственного суверенитета, межреспубликанских и межнациональных отношений и Комиссии по вопросам законодательства и законности. На совместном заседании присутствовало очень много депутатов, которые не являются членами наших комиссий. Вопрос обсуждался всесторонне. Большинство не под-держало эти проекты.

Решение о вынесении этого вопроса на обсуждение Верховного Совета принято, как здесь написано, Президиумом Верховного Совета Украины. Президиум Верховного Совета Украины рассматривал сегодня утром эти проекты и поддержал их единогласно. С его подачи и рассматриваются здесь эти вопросы.

Голова. Слово надається депутату Гришку. Будь ласка. Займіть свої місця. Ми йдемо за схемою.

Гришко М.В., Голова Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях діяльності Рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування /Бахмацький виборчий округ, Чернігівська область/.

Шановні депутати! Мабуть, тому, що сьогодні відсутній Голова Комісії депутат Шульга М.О., який займався цими питаннями, Президією Верховної Ради було доручено розглянути це питання у Комісії з питань законодавства і законності, Комісії з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин і Комісії у питаннях діяльності Рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування. Всі ці питання гострі, особливо щодо західних областей з проблеми конфесійних відносин.

І сьогодні з'явилося питання про законність їх прийняття: відмінити їх чи ні. Тому на комісіях було прийняте рішення зважене. Незважаючи на те, що є якась неузгодженість з юридичного боку: чи сьогодні краще відмінити всі рішення, чи, може, підійти зважено, розумно, розглядаючи це питання, ми керувалися тим, щоб якнайбільше зберегти островки стабільності.

Наша комісія у складі 14 чоловік /один утримався/ винесла таку ухвалу - позитивно поставитися до результатів вивчення думки громадян Кримської області через голосування щодо питання відтворення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної республіки і вважати за можливе утворення Кримської АРСР у складі Української РСР. І я просив би депутатів зважити ці всі ситуації і підтримати це рішення. Дякую за увагу.

Голова. Слово надається депутатові Багрову. За ним виступатиме депутат Рева. Регламент для депутата Багрова, ми домовилися, 10 хвилин, оскільки він виступає від комісії, і щоб він докладніше пояснив.

Багров М.В., голова Кримської обласної Ради народних депутатів, перший секретар кримського обкому компартії України /Нижньогірський виборчий округ, Кримська область/.

Уважаемый Председатель, уважаемые депутаты! Я просил бы внимания, вопрос чрезвычайно серьезный.

Вопроса, внесенного в повестку дня настоящей сессии, могло бы и не быть, если бы наша история не была деформирована, если бы созданная в 1921 году Крымская АССР не была преобразована в область, причем, как ни странно, после Великой Отечественной войны. Поэтому сегодня, обращаясь к каждому из вас, я призываю всех подойти к этому вопросу с высочайшей ответственностью и исправить допущенную несправедливость. На практике доказать, что мы, строя новое, правовое общество готовы переосмыслить прошлое.

Скажу сразу: проблема изменения государственного правового статуса Крыма возникла не по инициативе и воле крымчан. Возникла она объективно, после того как в ноябре 1989 года Верховный Совет страны принял Декларацию о восстановлении в правах депортированных народов. Готовя этот документ, Комиссия по проблемам крымско-татарского народа внесла предложение о необходимости - я цитирую - "восстановления автономии Крыма путем образования Крымской АССР в составе Украинской ССР". При этом подчеркивалось, что все это соответствовало бы интересам как крымских татар, так и представителей других национальностей, проживающих ныне в Крыму.

Учитывая в высшей степени деликатность вопроса возвращения народам Крыма исторически существовавшей государственности в форме автономии с учетом изменившихся обстоятельств и стремясь решить этот вопрос сугубо правовым путем, областной Совет народных депутатов поручил провести тщательную всесторонюю экспертизу возможности повышения статуса Крыма. Она показала, что решение Президиума Верховного Совета ССР и Закон Верховного Совета Российской Федерации о преобразовании автономной республики в область, принятые в 1945 и 1946 годах, являются неконституционными. А поэтому воссоздание Крымской АССР может восстановить прерванную связь времен.

Вполне естественно возникает вопрос: какой должна быть автономия? Общеизвестно, что в 1921 году в Крыму была воссоздана Крымская Автономная Советская Социалистическая Республика, то есть из самого названия видно, что была создана не национальная, а территориальная автономия. В ее Конституции, в частности, отмечалось /я опять цитирую/: "Крымская Автономная Советская Социалистическая Республика, утверждая равенство и право на свободное развитие всех национальностей Крыма, отменяет все существовавшие ранее национальные и национально-религиозные привилегии и ограничения".

О многонациональности характера Крымской АССР свидетельствует тот факт, что в ее составе были различные национальные школы, сельские Советы, районы. Так, например, в 1930 году в Крыму было 16 районов, в том числе 9 смешанных - 5 татарских, 1 русский, 1 еврейский. В 1936 году к ним добавилось еще 6 смешанных, 2 татарских и 1 немецкий.

Сегодня кое-кто /это прозвучало в выступлениях/ хотел бы видеть в Крыму национальную автономию, основываясь на идее приоритета одной нации, коренного народа. При этом чаще всего говорят о крымскотатарской автономии. Отмечу: как таковой ее никогда не было. Если же рассуждать так, то позволительно спросить; а почему не крымскоукраинская, не крымскогреческая?

Давайте поубавим эмоции. Если говорить языком научных фактов, то по этому поводу можна сказать следующее. Каждому, кто хотя бы в общих чертах, знает историю, известно, что Крымский полуостров всегда характеризовался полиэтничностью населения и высокой динамичностью полиэтнических процессов. На каждом из его этапов здесь развивались и существовали различные культуры. Поэтому понятие "коренной народ" для Крыма имеет весьма относительный смысл. Иными словами, Крым относится к территориям, где владельцем не является какой-то господствующий этнос, а совокупность людей, проживающих здесь независимо от национальной пренадлежности.

Замечу, что территориальная автономия в Крыму не является каким-то исключением. Подобные образования есть в нашей стране, например, в Дагестане, в ряде других. Что же касается опыта мирового сообщества, то он как раз показывает, что национальное процветание не зависит от наличия автономии.

Как уже говорилось, 20 января этого года крымчане высказались в пользу воссоздания Крымской АССР. Итоги всенародного голосования в этот день показали высокую политическую активность населения. В голосовании приняло участие 81,4 процента. 93, 3 из них высказались за воссоздание автономии. Характерно, что во всех городах и районах области проголосовало значительно больше, чем квалифицированное большинство, то есть больше той нормы, которая была заложена нами в принятом положении референдума.

Следует отметить также и то, что участие в волеизъявлении приняли представители всех наций и народностей, проживающих в Крыму. В том числе и крымские татары, несмотря на то, что лидери организации "Крымско-татарское национальное движение" активно призывали их отказываться от голосования, мотивируя это отсутствием гарантий для сохранения своей национальной самобытности.

Замечу, что такие опасения лишены всяких оснований. Об этом свидетельствует история и конкретные реалии настоящего времени. То, что уже сейчас сделано в Крыму за столь короткий срок, говорит само за себя. В области крымско-татарский язык изучают около 20 тысяч ребят, что значительно больше, чем в Узбекистане. У нас возрожден крымско-татарский театр. В университете открыт факультет, издается газета. Эти примеры - свидетельство начала возрождения крымскотатарской культуры в самом широком смысле этого слова. Те 200 миллионов рублей, которые мы буквально выбили у центра для решения этой проблемы, помогут нам решить много вопросов. Вместе с тем хочу подчеркнуть, что основным гарантом прав всех народов, проживающих на полуострове, станет создание Конституции будущей автономии. Она будет разрабатываться с с участием представителей всех народов Крыма, в ней будут закреплены их государственность, участие в деятельности парламента, признание нескольких языков государственными и другие формы.

В заключение подчеркну, что результаты проведенного референдума отражают внутреннее состояние и настроение абсолютного большинства населения области. Оно высказало свою волю к воссозданию Крымской АССР, в которой были бы гарантированы права и обязанности всех ее граждан, независимо от национальной принадлежности.

Уважаемые коллеги! От имени крымчан я обращаюсь к вам проявить государственную политическую мудрость, высокий гуманизм. Сегодня ваше взвешенное и ответственное слово в решающей степени может определить дальнейшие пути формирования Крымской Автономной Советский Социалистической Республики в составе суверенной Украины. Этим самым вы оправдаете представителей всех народов, связавших свою судьбу с Крымом. Спасибо за внимание.

Голова. Шановні депутати! Для запитань у нас уже нема часу.

Запитання після перерви.

Засідання дванадцяте. Сесійний зал Верховної Ради Української РСР. 12 лютого 1991 року. 16 година.

Головує Голова Верховної Ради Української РСР Кравчук Л.М.

Голова. Шановні народні депутати!.... Починається вечірнє засідання. Прошу зареєструватися.

У залі 362 народних депутати, можемо розпочинати роботу.

У нас виступили представники трьох комісій, голова Кримської обласної Ради народних депутатів, було дано відповіді на запитання. Зараз для виступів записалися 30 народних депутатів.

Я хочу порадитися з вами, як ми будемо діяти далі. Вносилася пропозиція відвести на обговорення годину. Яка буде думка з цього приводу? Перший мікрофон.

Маякін В.А., директор Костянтинівського металургійного заводу імені М.В.Фрунзе /Костянтинівський виборчий округ. Донецька область/.

Товарищи! Я думаю, что мы можем решить этот вопрос без обсуждения. Народ уже высказал свою точку зрения. Давайте поддержим мнение народа.

Голова. Шановні народні депутати! Є дві пропозиції. Згідно з першою пропонується обмежити час обговорення однією годиною. Друга пропозиція - голосувати без обговорення. Ще є пропозиції? Другий мікрофон.

Чародєєв О.В., член Комісії Верховної Ради Української РСР у закордонних справах /Пролетарський виборчий округ, Донецька область/.

Леонид Макарович! Уважаемые депутаты! Какой вопрос решается? О новом государственном образовании! А мы хотим переплюнуть даже "великого" Сталина. Так легко будем судьбой и народом распоряжаться? Давайте все это обсудим, причем детально.

Голова. Пропозиція обговорити. Третій мікрофон.

Макар І.І., провідний конструктор МП "РІС" Інституту прикладних проблем механіки і математики АН УРСР /Старосамбірський виборчий округ, Львівська область/.

Я пропоную, шановні депутати, щоб ми відклали дане питання і передали на розгляд комісій, які б його детально вивчили, ознайомилися з матеріалами, проаналізували демографічну ситуацію у минулому і сьогодні. Ми повинні мати повне уявлення про стан справ. А сьогодні я, наприклад, голосувати не можу. І, напевно, більшість із нас не може. Я пропоную передати це питання комісіям. Дякую.

Голова. Отже, маємо уже три пропозиції. Відвести годину на обговорення, не обговорювати зовсім, і третя пропозиція - взагалі зняти з обговорення і передати в комісії. Ще одна? Другий мікрофон.

Алтунян Г.О., голова Харківського міського комітету народного контролю /Київський виборчий округ, Харківська область/.

Я пропоную створити тимчасову комісію Верховної Ради, щоб вона підготувала це питання і вирішила його разом з постійними комісіями.

Голова. Уже є четверта пропозиція - створити тимчасову комісію. Давайте будемо голосувати у такому порядку, в якому надходили пропозиції.

Отже, перша пропозиція - відвести на обговорення одну годину. Хто за цю пропозицію, прошу голосувати.

Шум у залі.

Голова. "За" - 180. Повторюю, це процедурне питання. Рішення прийнято. Голосуемо за другу пропозицію.

Шум у залі.

Голова. Будуть потім казати, що я не ставлю на голосування.

Шум у залі.

Голова. Друга пропозиція - прийняти рішення без обговорення. Хто за це рішення, прошу голосувати.

Голова. І це рішення прийнято. Але тут більше голосів. "За"- 204. Зараз ще за одне проголосуємо і тоді визначимо, за яке з них віддано найбільше голосів.

Була пропозиція зняти питання з обговорення і передати його в комісії. Хто за це, прошу голосувати.

"За" - 119. - Найменша кількість голосів.

І ще була одна пропозиція - створити тимчасову комісію. Це я розцінюю як вияв недовіри до Президії Верховної Ради. Хто за це, прошу голосувати.

"За" - 99. Таким чином, найбільше голосів набрала пропозиція приймати постанову без обговорення.

Шум у залі.

Голова. Перший мікрофон.

Гребенченко Л.Г., директор Горлівського фурнітурного заводу /Горлівський - Калінінський виборчий округ, Донецька область/.

Леонид Макарович! Сегодня мы требуем уважения и понимания к себе именно как к украинскому народу, как к парламенту, который принял Декларацию о суверенитете Украины. Поэтому должны с большим уважением отнестись к волеизъявлению народов Крыма. Вопрос настолько серьезен, что необходимо провести поименное голосование, чтобы все избиратели видели, кто выступает за спокойствие на Украине. И я, и Николай Васильевич Багров считаем, что все честные люди должны проголосовать и поддержать нас сегодня. /Оплески/.

Голова. Другий мікрофон.

Яковишин Л.Г., директор Бобровицького радгоспу - технікуму /Козелецький виборчий округ, Чернігівська область/. Я, наприклад, теж, як і більшість нашої групи аграріїв "Земля і воля", приєднуюся до того, щоб проголосувати "за". Але давайте ми до цього питання серйозно підійдемо. Приймати таке рішення без обговорення, мені здається, неможливо, або я в цьому житті тоді нічого не розумію. Чи, може, нам потрібно зовсім по-іншому вести засідання Верховної Ради.

Голова. Шановні товариші, Верховна Рада може прийняти будь-яке рішення, і це її право.

Пройшли у нас, якщо брати за процедурою, і перша і друга пропозиції. Перша - надати годину, друга - прийняти без обговорення. То, може, все ж таки ми приймемо таке рішення, щоб і не те, і не інше - дати півгодини? По п'ять хвилин, причому будемо обговорювати не так, як розташувались біля мікрофонів, а висловлювати різні точки зору, протилежні.

Включаємо два мікрофони - перший і другий. Третій не включаємо, трибуна не працює. Я повторюю: різні точки зору. Якщо точка зору буде повторюватись, я мікрофон відключаю.

Скасували. Ви ж бачите, не проголосували. Проголосували взагалі не проводити обговорення. Я нічого не можу зробити. Отже, біля першого мікрофона - одна точка зору, біля другого - інша. Займіть свої місця відповідно до точок зору. Ви мені не нагадуйте про Регламент, я його знаю.

Є й така пропозиція: Верховна Рада може прийняти рішення і таким чином обговорювати. /Шум у залі/.

Якщо ми цього не зробимо, то я мушу тоді поставити питання на голосування. Але для цього треба зайняти свої місця. Це важко, це тільки комісії можуть назвати. Треба зібратися групами, а для цього треба зараз робити перерву.

Шум у залі.

Я не можу так розпочинати роботу. Я ж бачу, що біля першого мікрофона - Лесь Шевченко, біля другого... /не чути /... Це ж одна точка зору. А я хочу - з вами домовитись. /Шум у залі/.

Шановні народні депутати! Всі займають свої місця. Я нікому слова не надаю. Прошу зайняти свої місця. У нас є Регламент. Відповідно до Регламенту постанови такого характеру і закони без обговорення не приймаються. На це відводиться відповідний час. Ми проголосували, щоб відвести годину. Починаємо працювати. Слово надається народному депутату Реві. За ним виступатиме депутат Шевченко, Київ.

Рева В.М., перший заступник Міністра транспорту Української РСР /Феодосійський виборчий округ, Кримська область/.

Уважаемый Леонид Макарович, уважаемые товарищи народные депутаты!

Голова. Одну хвилиночку. Я зараз спробую навести порядок в залі. Це не за ваш рахунок, я вам хвилину додам. Вже всі заспокоїлися? Можна розпочинати? Будь ласка. Півхвилини за рахунок Голови.

Рева В.М. Уважаемый Леонид Макарович, уважаемые товарищи народные депутаты, уважаемые избиратели Крыма и нашей Украины! Я думаю, что мы очень правильно сделали, что приступили сейчас к рассмотрению этого вопроса. Это, пожалуй, первый в истории последних лет крупный вопрос. Два с половиной миллиона жителей Крыма с тревогой и надеждой ждут, какое сегодня будет принято решение. Я не буду подчеркивать, хотя это и немаловажно, что это компактное проживание русскоязычного населения - 1,7 миллиона человек. Но в Крыму проживает 116 различных национальностей, и живут они дружно. И сегодня, невзирая на то, что в течение последнего полугодия Крым осаждали ряд народных депутатов из западных областей, пытаясь создать напряженную обстановку, обстановка в Крыму нормальная, доброжелательная. Все нации, народности сотрудничают и успешно работают.

Другое дело, что трудящихся и жителей Крыма беспокоит наше будущее и будущее именно жителей Крыма. Потому что сегодня нельзя предсказать, каким оно будет в нашем государстве, в нашем Союзе, который идет сегодня по непонятному пока пути. И это наряду с экономическими и экологическими проблемами, которые сегодня существуют именно в Крыму, где ежегодно отдыхает свыше 10 миллионов человек со всего Советского Союза и из-за рубежа.

Экономические проблемы сегодня тоже не решаются. Сегодня Крымская область ведет полуголодное существование, не говоря уже о том, что в летний период туда приезжает 10 миллионов человек.

Крым требует решения вопроса восстановления своей прежней государственности. Потому что без решения этой проблемы засилие союзных министерств и ведомств, отсутствие законодательных документов и нормативов, бесправие местных Советов приводит, по существу, к разбазариванию, растаскиванию этого прекрасного уголка нашей Родины.

Поэтому, уважаемые товарищи депутаты, мы не можем игнорировать волеизъявление народов Крыма и должны поддержать его, восстановить историческую справедливость для жителей нашего полуострова. Воссоздание Крымской Автономной Советской Социалистической Республики в составе Украины призвано всемерно гарантировать права человека, способствовать возрождению духовности национальных культур всех народов, успешному строительству правового государства.

И сейчас на нас с тревогой и надеждой смотрят по телевидению и слушают по радио миллионы жителей нашей Украины, и Крыма в том числе.

Я призываю вас, уважаемые коллеги, проявить государственную мудрость и мужество. И поддержать предлагаемый проект постановления, чтобы создать Крымскую Автономную Советскую Социалистическую республику и оставить ее в составе Украины. Спасибо.

Голова. Слово надається народному депутату Шевченку. Після нього виступатиме Яковишин.

Шевченко О.Є., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Голосіївський виборчий округ, м. Київ/.

Територія Криму - 25 тисяч квадратних кілометрів, населення Криму - один мільйон 200 тисяч. У Криму добрі грунти, лагідний клімат. І це сприяє вирощуванню таких промислових рослин як тютюн, бавовник, гумові рослини, найкращих садових сортів, овочів, винограду. Крим має такі мінеральні скарби як сіль /у нас дефіциту солі ще не було, але може бути/. Тут видобуваються залізна руда, вугілля і нафта, можна назвати ще консервну промисловість, туристський бізнес. Крим зв'язує нас через Чорне море з торговельними партнерами всього світу. Є давня приказка: "Хто володів Кримом, той має ключ від Чорного моря". Досі Кримом володів народ України, і у нашій Декларації зазначено, що земля, її надра, природні багатства - все це є власністю її народу. І тільки народ може вирішувати долю своїх національних багатств.

Але ж всенародного обговорення і всенародного референдуму не було. Народ України з цього приводу своєї думки не висловив. Це говорить про те, що зараз треба відновити історичну справедливість. Враховуючи це, давайте подивимося, як змінювалося національне співвідношення протягом сторіч. Так, у ХVІІ сторіччі, за даними татарського історика Челебі, у Кримському ханстві 1666 року було всього мільйон сто двадцять тисяч осіб, з них татар - 180 тисяч, українців - 920 тисяч. Решта - представники інших національностей. В 1926 році внаслідок громадянської війни населення зменшилося до 714 тисяч осіб. Українці вже посіли друге місце, кримські татари - третє, на першому ж - росіяни, їх 28 відсотків, українців - 25, кримських татар - 20.

У референдумі, який щойно пройшов, кримські татари участі не брали. Півтори тисячі кримських татар, які брали участь у загальному бойкоті, - це не показник, це говорить про неучасть кримських татар у цьому референдумі.

Якщо ми хочемо відновлювати історичну справедливість, давайте починати не з вивісок, не з фасаду /"страна раскрашенных фасадов" - ще Герцен писав/, давайте не будемо продовжувати традиції царської Росії і розфарбовувати собі фасади. Давайте почнемо відновлювати історичну справедливість за суттю. Таку ж саму активність, шановні кримчани, члени парламенту, давайте проявимо у боротьбі за повернення репресованих народів на свою історичну територію, ось тоді й проведемо референдум. Я пропоную це питання відкласти на певний час.

Я маю ще кілька хвилин, і тому скористаюся можливістю висвітлити одну деталь у проведенні цього референдуму. Ось написано, і це було розповсюджено по всьому Криму: "20 января 1991 года - референдум о статусе Крыма. Что дает автономия Крыму? Это - гарантия будущего Крыма в составе Союза ССР. Это - приоритет крымских законов над любыми другими, кроме входящих в компетенцию Союза ССР. Это - право собственности крымчан на землю и все природные богатства Крыма. Это - передача в собственность Крыма значительной части государственного имущества на территории полуострова".

Це ваша листівка. То ж нехай весь народ України висловить свою думку э приводу цього референдуму. Давайте проведемо всенародний референдум.

Голова. Слово надається народному депутату Яковишину. Після нього виступатиме Волковецький, Івано-Франківська область.

Яковишин Л.Г. Шановні депутати! Мені дуже приємно, що все-таки ми повернулися до цього питання, що такий закон про відновлення автономії Криму винесено на обговорення. І, сподіваюсь, у нас ніколи не повториться такого випадку, коли наш парламент приймає закони без обговорення. І хотілося б, Леоніде Макаровичу, і надалі робити так: коли вирішується протягом години нашої роботи одне з найголовніших питань, бажано, щоб у залі були присутні не більшість, депутатів, а 90 відсотків депутатів. Якщо, наприклад, сьогодні не буде вирішено це питання, ми створимо ситуацію не на користь нікому.

Щоб я хотів конкретно сказати протягом тих кількох хвилин, що відведені для виступу? Я уповноважений виступити від більшості депутатів аграрників групи "Земля і воля" і висловити свою думку. Думка у нас збігається щодо цього питання. І сьогодні, якщо ми будемо заглиблюватися в історичну довідку, розмірковуючи над тим, а що ж буде, якщо Крим стане автономним, ми далеко зайдемо у цих питаннях.

У кулуарах довелося почути судження багатьох депутатів: мовляв, що це за Союз. який не дав права на самовизначення і таке інше. Дехто навіть порівнює цю ситуацію із становищем у Литві.

Сьогодні у нас склалася ситуація щодо відновлення автономії Криму. І я глибоко впевнений у тому, що ми повинні, як серйозні державні люди, підійти до розв'язання цього питання. Без зайвих емоцій, без нагнітання страхів. Треба одностайно вирішити - надати автономію Криму.

І я думаю: державні люди, які сьогодні очолюють керівництво Криму /а вони, дійсно державні люди/, розуміють, що тільки у тісній взаємодії всіх республік, у тісному економічному союзі ми можемо вирішувати ці питання. Я закликаю до такого розуміння.

До того ж, я хотів би зауважити, що я як депутат не вхожу ні до Народної ради, ні до парламентської більшості. Хоча мені ставили часто запитання: що ж ти собою являєш як депутат? Ти, кажуть, і туди не входиш, і туди не входиш. Я є такий, як є. Займаю таку позицію, розумну позицію.

Шум у залі.

Яковишин Л.Г. Якщо мені підходять позиції, наприклад, Народної Ради, а з них чимало розумних, я за них голосую. Підходять розумні позиції парламентської більшості - за них теж голосую.

Я звертаюся до депутатів від Народної ради, звертаюся до всіх депутатів. Якщо ми двома третинами голосів приймемо одностайне рішення про надання автономії Криму, ми започаткуємо взаємозв'язану, злагоджену роботу й по розв'язанню всіх інших проблем.

Звичайно, виникає питання: як саме приймати сьогодні закон - чи приймати більшістю голосів, чи відповідно до конституційного права? У розділі 5, главі 12, пункті 2 Конституції проголошується, що прийняття рішення з питання національно-державного устрою - це виключно питання Верховної Ради. Я не юрист, і не можу чітко сказати, що це питання вирішується саме так. Тому фахівці юристи повинні нам чітко роз'яснити це питання. Чи ми повинні прийняти цей закон переважною більшістю голосів депутатів, чи маємо прийняти його згідно з конституційним правом.

У всякому випадку, шановні депутати, я пропоную припинити чвари, давайте ми сьогодні вперше приймемо історичне рішення, від якого залежатиме й настрій населення Криму, а від цього залежатиме і настрій всіх наших людей. Проявимо таку мудрість, яку ми досі ще не проявляли! Сьогодні ми повинні побажати народу Криму, щоб він жив і працював так, як і весь український народ.

Голова. Слово надається народному депутату Волковецькому. За ним виступатиме депутат Гриньов.

Волковецький С.В., член Комісії Верховної Ради Української РСР мандатної і з питань депутатської етики /Долинський виборчий округ, Івано-Франківська область/.

Шановні депутати!. Шановний Голово! Відомо, що право на національне самовизначення має кожен народ. І це право визнано цілим світом. Нагадую, що реалізація цього права для єврейського народу привела до утворення держави Ізраїль. Очевидно, що французи реалізували це право на території Франції. Для українців така територія - Україна, для росіян - Росія, для кримських татар іншої території, окрім Криму, немає. Тому утворення Кримськотатарської автономії у складі України було б природним і логічним. У цьому зв'язку висловлювання народного депутата УРСР, першого секретаря Кримського обкому КП України Багрова про те, що кримські татари не є корінним народом Криму, на мій погляд, суперечить історії.

Але тепер ми розглядаємо інше питання. Ми розглядаємо питання не про національну автономію кримських татар, що, повторюю, було б логічно, а про Кримську АРСР як територіальну автономію в складі України і як суб'єкт Союзного договору в результаті референдуму одночасно. Давайте замислимося. Уже в цьому є принципове протиріччя, бо територіальна автономія як адміністративна одиниця з певними правами не може бути суб'єктом будь-яких договорів, у тому числі і Союзного договору. Субъектом Союзного договору можуть бути лише республіки, а не їх частини. В США, зокрема, штати не укладають політичних союзів з іноземними державами, так само, як і провінції Французької Республіки чи землі Німеччини. Це вважається антиконституційною діяльністю і карається законом.

Які підстави проголошення Кримської територіальної автономії? Кажуть, серйозні економічні, екологічні проблеми. Безумовно, вони є. А скажіть, будь ласка, де їх немає? Чи їх немає в Кривому Розі, чи в зоні Чорнобиля їх менше?

Якщо йти за цією логікою, тоді негайно треба проголошувати Чорнобильську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку, Донецько-Криворізьку автономію, Галицьку, Новоросійську і так далі. Тобто розшматувати Україну.

Україна вже була поділена, і це було, як відомо, великою трагедією для українського народу. Легко бачити також, що така автономія, як Крим, "захоче" бути суб'єктом Союзного договору, і ми знову прийдемо до тої моделі унітарної союзної держави, яку вже мали. Я думаю, що це вже було, і до старого вороття немає.

Далі. Підтвердження Кримської територіальної автономії створило б дуже небезпечний прецедент, який полягає в тому, що можна змінювати кордони. Ідучи цим шляхом, ми прийшли б до громадянської війни, особливо в Росії, і такі питання громадою не вирішуються, через те, що багато знайшлося бажаючих змінити кордони. Не можна забувати про те, що міжреспубліканські договори, зокрема Договір між Україною і Росією, підтверджують незмінність кордонів.

Отже, утворення Кримської територіальної автономії як суб'єкта Союзного договору є актом, який згідно з частиною першої Декларації про державний суверенітет України спрямований проти державності України. Тому я буду голосувати проти такого, на мій погляд, незаконного, я навіть сказав би, підступного проекту. Оскільки це є питання великої політичної ваги, пропоную, щоб з цього висловились керівники політичних партій: УРП /депутат Лук'яненко/, Комуністичної партії України /депутат Гуренко/, Демократичної партії України /депутат Павличко/, Партії демократичного відродження /депутат Філенко/. І тоді всім стане ясною політична позиція партій. А також і Табурянського, безумовно, і представників усіх політичних партій, рухів.

З другого боку, враховуючи наявні проблеми в Криму, я пропоную винести на сесію Верховної Ради питання про економічний, політичний і екологічний стан у Кримській області, послухати керівників області, представників Уряду, прийняти відповідну постанову, оскільки політичний і правовий статус Кримської автономії невизначений. Тобто ми фактично не знаємо, за що голосуватимемо, в тому числі ті, які голосують "за", і ті, які - "проти". Ми фактично не знаємо, що означає поняття "автономія", що за цим словом стоїть.

Тому з погляду на ті аргументи, які я наводив раніше, вважаю, що потрібно відкласти розгляд даного питання і повернутися до нього після референдуму. Вважаю, що для прийняття цієї постанови потрібно 2/3 голосів, тобто має бути конституційна кваліфікована більшість, оскільки це є конституційний закон.

Закінчуючи, я хотів би сказати, що інтереси кримського населення, безумовно, може захистити Україна. Україна і Верховна Рада можуть і повинні захистити весь народ Криму. Дякую.

Голова. Слово надається народному депутату Гриньову. За ним виступатиме депутат Осадчук.

Гриньов В.Б., заступник Голови Верховної Ради Української РСР /Індустріальний виборчий округ, Харківська область/.

Я хочу, чтобы мы отвлеклись на минуточку от политических тенденций и подумали, что стоит за нажатием кнопки по поводу Крыма. Что означает нажать кнопку "против"? Это значит впервые в истории парламента парламентариям в массовом порядке выступить против массового мнения народа. Это впервые парламент попытается противопоставить себя мнению большой группы людей, миллионной группы людей. Мы знаем о результатах референдума в Литве. Мы сегодня знаем о результатах референдума в Крыму. Ни там, ни там мнением такого большого числа людей пренебрегать никоим образом нельзя.

Я убежден: если мы совершим глубокую, я бы даже оказал, непоправимую ошибку - не примем решение по Крыму, то мы вызовем взрыв. Мы до сих пор гордились, что на Украине нет различий, резких противоречий между русскими и украинцами. Это наша гордость. Но я не убежден, что если мы примем неверное решение по Крыму, то не возбудим эту оченъ неприятную тенденцию.

Я никого не хочу пугать. Но я хочу, чтоб мы все осознали всю серьезность этого акта. Это не то, что выступить против партократов или против демократов. Это сложнее. Я убежден, что сегодня, если мы проголосуем "за", то откроем "зеленую улицу" суверенитету Украины. Не будет устойчивого суверенитета, если мы не учтем интересы такой массы людей.

Есть еще один вопрос - это крымско-татарский народ. И не нужно закрывать глаза на эту проблему. Наш парламент несет ответственность за будущую Крымскую автономию. Я не сомневаюсь, что она будет. Для осуществления прав крымскотатарского населения необходимо, чтобы они были под непрерывным контролем парламента. Надо создать все условия, чтобы народ смог развиваться как полнокровный, полноценный народ.

Я еще раз прошу вас всех очень внимательно подойти к этому. Поймите, если мы действительно боремся за суверенитет Украины, у нас нет другого пути сегодня, кроме предоставления автономии Крыму. Спасибо. /Оплески/.

Голова. Слово надається народному депутату Осадчуку. За ним виступатиме депутат Ванєєв.

Осадчук П.І., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР з питань культури та духовного відродження /Тлумацький виборчий округ, Івано-Франківська область/.

Шановні народні депутати! Хто не на словах, а на ділі стоїть за самовизначення народів, аж до відокремлення, той ніколи не виступить проти законного права народу бути господарем на своїй землі.

Тому я за автономію Криму. Інша справа - за яку автономію? На мою думку, проблема територіальної автономії може бути розв'язана. Така форма автономії має місце в Російській Федерації, де поряд з автономними республіками, утвореними за принципом національною самовизначення, існують територіальні автономії у формі краю. Наприклад, поруч з Кримом - Краснодарський край, Ставропольський край, у Сибіру - Красноярський, Хабаровський і Приморський краї. У кожному з них є національно-територіальний округ або область з корінним населенням. У Краснодарському краї - це Адигейська автономна область, в Ставропольському - Карачаєво-Черкеська. в Красноярському - Хакаська автономна область, Таймирський та Евенкійський національні округи.

У Криму може бути створений Татарський національний округ з центром у місті Феодосії, який охопить три існуючі адміністративні райони. Читайте міркування з цього приводу в "Голосі України" за 25 січня 1991 року. Я їх цілком поділяю.

Зрозуміло, що татарська національно-культурна автономія може охоплювати всю територію майбутнього Кримського краю. І крім того, навіть декілька областей на півдні України, де проживає татарське населення, зокрема в Донецькій і Херсонській областях.

Таким чином, територіальна автономія в утвореному краї дасть можливість ефективно розв'язувати соціально-економічні та національні проблеми з урахуванням історичних і географічних особливостей. Відповідаючи на ваші побажання, відповідаючи можливим опонентам крайової автономії і захисникам ідеї Кримської АРСР, зазначу, що в Криму в силу специфічних географічних причин справді є відчуття певної ізольованості, яка існує безвідносно до національної приналежності. Але немає ні кримсько - українського, ні кримсько - російського народу, а є тільки відповідні національні групи, що складають народ України, як, до речі, і зазначено у відомій вам Декларації.

У загальнодержавних питаннях /і ця думка вже тут прозвучала/ всі 52 мільйони громадян, які складають народ України, мають право вибору, а не тільки 0,7 мільйона півострівних українців проти майже сорока мільйонів континентальних і не лише І,5 мільйона росіян у Криму проти 10 мільйонів, які проживають на всій Україні, включаючи і нашу столицю Київ.

Підкреслюю, що всі громадяни УРСР рівні в своїх правах незалежно від національності, віросповідання, а також місця проживання. Так проголошено в Декларації і Конституції УРСР. Ні результати референдуму, ні існування Кримської АРСР, що була в І92І-І945 роках поза межами України, не можуть бути підставою для відновлення автономної республіки, оскільки зміна її статусу не пов'язана з фактом входження до окладу УРСР і відбулася майже за 10 років до цього. В кордонах України існувала тільки Кримська область, тобто в даному разі йдеться про утворення нової республіки. Форму майбутньої територіальної автономії може визначити тільки Верховна Рада УРСР, а результати референдуму взяти до відома.

Який висновок? Одна республіка і одна Конституція. Тільки так можна зберегти єдність території Української РСР і забезпечити національні права всіх громадян. Звідси випливає потреба створення автономного краю, а в його межах - кримськотатарської культурної національної автономії. До цього питання можна і треба повернутися після того, коли до Криму повернеться кримськотатарський народ.

До речі, не балконі слухає нашу розмову представник кримськотатарського народу Мустафа Джемілев. Було б цікаво вислухати його думку з цього приводу. Спасибі за увагу.

Голова. Слово надається народному депутатові Ванєєву. За ним виступатиме депутат Танюк.

Ванєєв Г.І., професор Чорноморського вищого військовоморського училища імені П.С.Нахімова /Тагарінський виборчий округ, м.Севастополь/.

Уважаемый Председатель! Уважаемые народные депутаты! В этом зале приходится слышать, особенно в последние дни, очень много различных толкований по вопросу Крымской Автономной Советской Социалистической Республики.

Некоторые депутаты пытались говорить о том, что была Крымскотатарская Советская Социалистическая Республика, в частности депутат Мовчан неоднократно обращался ко мне с этим вопросом. Однако истина дороже всего - в действительности ее никогда не было.

Сегодня снова раздаются голоса о том, что надо возродить не территориальную, а, видите ли, национальную автономию. Немного поясню как историк. Я могу сказать, что сейчас даже говорить о коренном населении, о коренной нации в Крыму, да и не только сейчас, не приходится. Вообще, если уж коснуться этой проблемы, верно ли само понятие -коренная нация? Ни к одному народу на протяжении всей истории с момента возникновения Крымского ханства, даже если этот народ, как, кстати, сегодня русский, в количественном отношении составлял большинство, не употреблялось это понятие—коренной. У нас в Крыму проживали представители различных народов: и греки, и турки, и болгары, и многие другие. И никогда никаких ссор не было. А сейчас как вопрос поставлен? Вот передо мной выступал товарищ, он сказал: "Одна республика, имя которой Украина, эта республика - неделима". На мой взгляд, сама постановка вопроса не верна. Мы говорим о демократии и тут же эту демократию кладем под топор.

Зачем это нужно? Ведь сегодня ставится вопрос о воссоздании демократии. Жили в Крыму дружной семьей многонациональные народы, и сегодня живут и будут жить дальше. У нас в Крыму, это всем хорошо известно, существовали многие национальные районы. Представители народов, проживающих в Крыму, создавайте свои национальные сельсоветы, национальные районы - хоть греки, хоть турки, любой народ.

Решив сегодня обсуждаемую проблему, мы окажем большую помощь всем народам в укреплении братской дружбы, которая складывалась в Крыму веками. И это будет лучшим подспорьем всем народным депутатам. Мы докажем, что действительно не стремимся и никогда не стремились к разжиганию межнациональной розни.

Давайте не на словах, а на деле продемонстрируем, что мы за то, чтобы каждый народ в нашей республике развивался, развивал свою науку, искусство, литературу, все свои национальные традиции в единой, дружной семье народов Украины. Вот к чему я вас призываю. Давайте дружно проголосуем за верное и единственно правильное решение и учтем тем самым мнения и желания народов Крыма. Спасибо за внимание.

Голова. Слово надається народному депутату Танюку. За ним виступатиме депутат Санін.

Танюк Л.С., Голова Комісії Верховної Ради Української РСР з питань культури та духовного відродження /Ватутінський виборчий округ.м. Київ/.

Шановний Леоніде Макаровичу, вельмишановні колеги-депутати! Я думаю, що питання, яке ми з вами сьогодні порушили, болюче не тільки в політичному аспекті, а й в економічному. І саме тому, що ми сплутали ці два аспекти. Виходу реального немає. Тому мені здається, що абсолютно всі в залі проголосували б за повний суверенітет Криму, якби знали, що цей суверенітет нагодує людей, забезпечить права, якби знали, що матеріально не забезпеченим людям в Ялті, Сімферополі та інших екологічно забруднених містах стане краще.

На жаль, таких гарантій поки що немає. І я думаю, коли ми створимо ще одну Верховну Раду республіки, створимо ще одну Конституцію, виділимо мішок видатків на ці проблеми, питання економічного відродження Криму, очевидно, відійде на задній план.

Я повністю підтримую все, що говорив мій дорогий колега Ванєєв, повністю все підтримую за умови. Це правда така, як вона є. Але це ж виходить не зовсім вірно, виходить "один рябчик, одна лошадь". Ось там, на балконі сидить Джемілев. Він двадцять років захищає права кримсько-татарського народу разом з Сахаровим. Вони писали і пишуть петиції про те, що їхні вимоги не задовольняються, що замість того, щоб видати двадцяти тисячам кримських татар підручники, сотні тисяч тонн паперу, якого так не вистачає, йде на те, щоб обклеїти всі паркани і на кожному написати: "Геть! Геть! Геть!" Давайте, так би мовити, референдум.

З цього паперу можна було б підручники виготовити і навчати дітей. Я думаю, що давати папір можна, але за умови, що він не піде на гасла, що не піде в свисток вся енергія. Тому давайте відділимо політичну проблему від економічної. Я думаю, що все таки на сьогоднішньому етапі нам потрібно допомогти Криму в економічному питанні, дати ліміти на будівництво, дати все те, про що йшлося в союзній постанові, яка спровокувала нинішню проблему референдуму.

Союзна постанова стосувалася тих, хто мусить повернутися на свої законні території. Саме вони і програли. Вони не мають своїх депутатів, їхні депутати не брали участі у цьому референдумі.

Я думаю, що ми сьогодні приймемо це рішення. Ми підтримаємо його, але все-таки за однієї умови: Верховна Рада дасть повну гарантію розвитку культури кримсько-татарського народу, дасть повну гарантію розвитку культури українського народу. Тим самим ми не станемо в позицію республіки, яка сьогодні диктує світові нестабільність.

Ви прекрасно знаєте, що 3-4 мільйони кримських татар живуть за межами Криму, зокрема, в Турції. Зараз серед них набирає силу рух за повернення на свою територію. Ми знаємо, що таке Іслам у сьогоднішньому світі, ми прекрасно це знаємо, особливо беручи до уваги Хомейні і Хусейна. І якщо ми не зрозуміємо тієї великої кризи, до якої може призвести гра в одні ворота, ми програємо дуже багато.

Сьогодні ми можемо виграти, але завтра матимемо надто драматичну ситуацію в Криму. Тому я хотів би, щоб ми на Верховній Раді ув'язали ці дві проблеми, щоб ми передбачили у нашій постанові про референдум необхідні гарантовані заходи щодо відновлення прав кримсько-татарського народу. Ця програма в Криму є, але я дуже боюсь, що наші політичні сварки призведуть до того, що буде так, як під час референдуму, права на словах будуть, а на ділі - ні. І я закликаю вас саме до цього. Давайте поєднаємо ці дві категорії, забезпечимо максимальну можливість розвитку всім трьом народам не на словах, а на ділі. Дякую.

Голова.Слово надається народному депутату Саніну. За ним виступатиме депутат Шишкін.

Санін В.Н., начальник політвідділу внутрішніх військ МВС СРСР по Українській РСР і РСР Молдова /Жовтневий виборчий округ. Харківська область/.

Уважаемые депутаты, уважаемый президиум! Мне думается то, что мы сегодня рассматриваем итоги референдума постфактум, в определенной степени облегчает, но вместе с тем и усложняет эту проблему. Но надо учитывать, что народ высказал свое мнение путем голосования.

Наше общество, как никогда раньше, нуждается в новых, свежих подходах на объективном пути развития. В годы застоя разработкой подобных концептуальных основ развития общества в основном занимались люди, ставившие перед собой цели, далекие от научной объективности.

А народные массы насильно отодвигались от принятия важных решений. В наши дни подтверждается, что истина выявляется именно через мнение масс, мнение народа. Впервые проведен референдум, то есть определено коллективное мнение. А мы уподобляемся отвергнутому нами бюрократу застойных времен, мы растерялись. Мое мнение таково: надо порадоваться за возрождение народных масс. Следует взять опыт проведения референдумов и использовать его при осуществлении аналогичного мероприятия по вопросу Союзного договора. Необходимо принять решение, подтверждающее результаты голосования, - утвердить Крымскую Автономную Республику в составе УССР и поздравить крымчан с новым статусом Крыма.

Одновременно хотелось бы пожелать, чтобы всемирно известная здравница стала расцветать, совершенствоваться и экологически очищаться. То есть статус должен служить делу, а не амбициям. Нужно бы напомнить крымчанам, что они, освободившись от диктата ведомств, должны решать вопрос автономии последовательно, без сепаратизма и экстремизма.

Многонациональный регион требует именно интернационального подхода к национальному вопросу, в том числе справедливого разрешения проблемы крымских татар. Мне думается, сегодня при голосовании следует всем определиться: кто - демократ, а кто, извините, - демагог. И тот, кто проголосует и утвердит результаты голосования, наверное, и будет демократом, последовательным в своих суждениях. Поэтому я считаю, необходимо поддержать итоги референдума и проголосовать за автономию.

Спасибо за внимание.

Голова. Слово надається народному депутату Шишкіну. Після нього виступатиме депутат Ткачук.

Шишкін В.І., заступник Голови Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях законодавства і законності /Кіровський виборчий округ, Кіровоградська область/.

Уважаемые депутаты! Как вчера на заседании Комиссии по вопросам законодательства и законности, так и сегодня на заседании депутатской группы членов и сторонников Партии демократического возрождения Украины мнения разошлись. Определились примерно три точки зрения: за утверждение итогов референдума, т.е. за автономную республику, против автономной республики и за национально-крымскотатарскую автономию. В основном и вчера, и сегодня значительная часть депутатов, представляющих как комиссию, так и вышеназванную группу, высказалась за то, что данный вопрос недостаточно подготовлен и с правовой точки зрения, и с политической. И поэтому мы считаем, что необходимо более глубоко подойти к вопросу, который мы сегодня обсуждаем. Почему?

Стоит вопрос: какая именно нация хочет самоопределиться, в частности, самоопределиться в Крыму? Непонятно, если это украинская нация, то она уже определилась в пределах территории Украины. Если это русская нация, то Россия тоже существует как определенное государство. Если это крымскотатарская нация, то она имеет право на самоопределение, но она почему-то отказалась участвовать в референдуме. Почему она отказалась, этот вопрос для нас пока остался невыясненным.

Следующее. Если это территориальная организация, государственное образование, то по каким признакам и для чего она создается? Территориальные государственные организации имеют какие-то определенные цели. Какие же это цели? Экономические, политические или цели, связанные с защитой прав человека. Экономические цели, как мы видим, предусматривают решение вопросов экономики Крыма. Однако для того, чтобы решать вопросы экономики Крыма, совершенно не обязательно создавать государственное образование. По-моему, крымско-татарскому населению никто не мешал в пределах ныне действующей украинской государственности решать эти вопросы.

Если речь идет о защите прав человека, то скажите, какое же из прав людей сейчас ущемляется в Крыму?

Мы можем говорить о том, что это право в недостаточной мере распространилось на крымско-татарское население. Но разве ущемляются там права украинцев, разве ущемляются права русских, разве ущемляются права представителей каких-либо других национальностей? Тогда каким целям служит государственное образование? Если преследуют политические цели, то нужно спросить открыто: какие политические цели преследуются под флагом создания Крымской Автономной Республики?

Следующее. Обоснованность референдума. Выходит, мы сейчас обсуждаем фактически два референдума - союзный референдум, который еще состоится, и тот референдум, который уже состоялся в Крыму. Почему-то мы говорим о том, что союзное Правительство было полностью право, не проконсультировавшись с нами относительно проведения союзного референдума, а вот что касается вопроса Крыма, мы почему-то такого анализа не даем. И спрашивается - почему? Достаточно лишь заглянуть в законодательство, чтобы убедиться -имелась ли правовая база для проведения референдума или нет? Для плебисцита - да, для референдума - нет.

Те вопросы, которые ставились в Крыму, - это согласно нашей 97 статьи Конституции исключительная компетенция республик. И такой референдум должен проводиться в пределах всей территории нашей республики, а не только в каком-либо одном месте.

То, что произошло в Крыму, - это фактически плебисцит. И даже то последующее движение правовых документов тоже говорит о плебисците, поскольку Крымский областной Совет обратился к Верховному Совету нашей республики с предложением определиться по результатам этого голосования, т.е. речь идет о плебисците. Почему же сейчас мы спешим придать силу закона вопросу, который до конца еще не изучен?

Более того, мне кажется, что мы опять ставим телегу впереди лошади. Если мы изменяем национально-территориальное устройство Украины, то следовательно, нам необходимо сегодня принять решение об изменении Конституции.

Значит, мы опять принимаем закон, а только потом снова будем думать о том, как же нам изменить Конституцию. Поэтому я еще раз останавливаюсь на той позиции, что данный вопрос недостаточно подготовлен для того, чтобы принимать сегодня окончательное решение.

Благодарю за внимание.

Голова. Слово надається народному депутату Ткачуку. За ним виступатиме депутат Демидов.

Ткачук А.Ф., інженер-конструктор Хмельницького радіотехнічного заводу імені ХХV з'їзду КПРС /Заводський виборчий округ, Хмельницька область/.

Шановні депутати! Коли уважно подивитися на ситуацію в Радянському Союзі, можна побачити цікаву закономірність. Як тільки яка-небудь із республік починає робити реальні крони до незалежності, то в цій республіці обов'язково має появитися якесь державне, національне чи інтернаціональне утворення. Починаються чвари, бійка чи блокада. І республіка замість того, щоб працювати на суверенітет і стабілізацію економіки, втягується в боротьбу за територіальну цілісність. Ця боротьба витягає із республіки останні соки.

До останнього часу Бог милував нашу Україну від таких подій. Немає у нас яскраво виражених націоналістичних чи інтернаціоналістичних організацій - всі живуть мирно, а наш парламент, незважаючи на постійні баталії, потихеньку, але цілеспрямовано йде до демократичної держави. І звинуватити Верховну Раду України в екстремізмі неможливо.

Але не так давно "Комсомольская правда" опублікувала карту майбутнього Союзу, на якій позначена напівнезалежна Україна тільки на захід від Дніпра і, звичайно, без Криму. Аналізуючи ситуацію, можна констатувати: що б ми тут не вирішували, Крим уже не буде українським. Не може бути президентська дача на території суверенної України. Так, само і будинки відпочинку Ради Міністрів, міністерств і відомств Союзу.

Під це вже підведена відповідна база. В Криму пройшов референдум, на якому, я підкреслюю, основна маса людей висловилась за Кримську автономну республіку як суб'єкт Союзу. Ні в питаннях про референдум, ні в рішеннях Кримської обласної Ради про Україну навіть не згадується. От вчора депутат Багров та інші його колеги говорили, що ми про Україну не записали тому, що тут і так ясно. Можливо, це комусь і ясно. Але я не юрист і не письменник, я - інженер, прагматик. І звик, щоб все було записано чітко і однозначно, що таке відновлення автономної республіки? На Україні її не було. Це переділ кордонів, бійка. Не дай Боже, щоб вона почалася.

Автономія як суб'єкт Союзу. Це що, незалежність Криму в рамках Союзу? На комісії було погоджено /а запропоновано депутатами від кримської депутації/, і в проекті уже записано: автономна республіка в складі України. Але я хочу запитати, чи мають повноваження представники кримської депутації зараз погодитися на те, щоб записати, що Крим буде в складі України? Адже у мене є звернення, крім Кримської обласної Ради, підписане головою Ради, де про це абсолютно не говориться. Тобто, тут є момент, який насторожує. Тепер, як я вже говорив, моя особиста думка, що Криму вже немає. І тому для України, напевно, менше буде здоров'я, що Крим дійсно стане незалежним чи автономним. Це інша справа. Але все потрібно робити чесно. І як говорив Шевченко, не дуріть самі себе.

Тому я пропоную. Перше. Звернутися до Кримської обласної Ради народних депутатів з пропозицією надати Верховній Раді України перелік претензій і питань, що не можуть бути вирішені на Україні, але будуть вирішені, коли Крим стане державою. Ну, наприклад, хочемо мати в Криму нарівні з українською державними російську, кримсько-татарську мови, Верховна Рада України не дає, а ми зробимо.

Хочемо виділити на переселення татар 1 мільярд карбованців, але в республіці немає, зате в Криму знайдеться цей мільярд.

Хочемо поливати поля Криму не з Дніпра, а з Дону. І дійсно, якщо ми цього не можемо, можливостей у нас набагато менше, - тоді, звичайно, ніяких питань не буде.

Тепер друге. Треба запропонувати Кримській обласній Раді розглянути питання про місце Кримської держави в Україні чи поза нею. Щоб також ми голосували без надуманих питань далі.

А найголовніше, я вважаю, - потрібно доручити Конституційній комісії розглянути питання про те, щоб Конституцію України розробляти з урахуванням майбутнього федеративного земельного устрою з двопалатним парламентом. А після цього вже повернутися до питання Криму. І я особисто проголосую навіть за повну незалежність.

І ще одне. В Криму у мене багато родичів. Я би дуже не хотів, щоб ми виявилися по різні сторони кордонів. Але якщо державність Криму - це така вже нагальна потреба і якщо це дійсно для людей, то нехай так воно і буде. Але якщо державність Криму - це поява нових міністерств, нових комітетів, виділення нової великої кількості персональних "Волг", то навіщо це?

Голова. Слово надається народному депутату Демидову. За ним виступатиме депутат Козаренко.

Демидов Г.В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях законодавства і законності /Ленінський виборчий округ. Кримська область/.

Товарищи депутаты! Я не хочу лишний раз объяснять, сколь важен и серьезен этот вопрос и какие непредсказуемые последствия могут быть от принятия того или иного решения.

Здесь прежде всего очень часто ставили вопрос о том, зачем нам автономная республика. Я не хочу говорить красивых слов о том, что это - исторические факты и так далее. Я вам скажу на бытовом уровне. Это многонациональный регион, исторически сложившийся как многонациональный. Где проще, быстрее и эффективнее решать вопросы межнациональных отношений? Непосредственно в этом регионе или в каком-то центре?

Ведь вы поймите, к нам приезжали комиссия Громыко, комиссия Янаєва и другие, о которых вы знаете. До сих пор ни один вопрос не решен.

С сентября прошлого года лежит у нас в комиссиях заявление Крымского областного Совета, а мы говорим: давайте отодвинем, еще вопрос не доработан. Крым ли виноват в этом? Нет, не Крым.

Далее. Вы понимаете, что в условиях нашей нестабильности, которая вообще для страны сейчас характерна, каждый человек ищет какие-то гарантии. Мы ищем какие-то гарантии в статусе автономной республики в составе Украины. Мы ищем гарантии урегулирования наших национальных отношений. Мы ищем гарантии решения экономических вопросов. Почему? Потому что у нас в Крыму находятся химические объединения, атомная станция, которую построили без нашего ведома. Химические заводы, ЖРК там стоят. Нам тоже нужны гарантии, что не дядя сверху возьмет и построит на нашей земле это объединение. Нам нужны экологические гарантии. Вот вам на бытовом уровне объяснения того, что движет всеми нами в Крыму.

Теперь о правовом вопросе. Наверное, давайте определимся так, очень коротко. Есть статья 80 Конституции Украины, в которой заложено право даже областного Совета на проведение референдума. То есть правовая сторона здесь ясна. И вопрос о том, правомерен или неправомерен этот референдум, это просто для того, чтобы утопить его. Ведь областной Совет на основании референдума не конституировал республику в Крыму. Он обратился к нам, к Верховному Совету Украины. Даже как мнение - как вы можете его не учесть?

Далее. В соответствии со статьей 103 Конституции Президиум Верховного Совета Украины внес в порядке законодательной инициативы на рассмотрение Верховного Совета эти законопроекты.

Следующее. Согласно пункту 2 статьи 97 Конституции Украины именно Верховный Совет Украины решает вопрос национально-государственного устройства. Круг замкнулся. Мы идем правовым путем. И мы, крымчане, вместе с Украиной пройдем этим правовым путем до конца. Мы знаем, что другого пути нет. Для нас достаточно примеров Прибалтики, Молдовы, Грузии. И мы вместе с вами будем идти правовым путем.

Конечно, нужно иметь в виду, что сегодняшние документы только открывают путь для создания республики. Это очень длительный процесс, потребуется много месяцев, чтобы отработать законы, и здесь, конечно, нужно учесть национальные особенности региона. На мой взгляд, важно, что никто из делегации крымчан не отрицает необходимость трех официальных языков: украинского, русского и крымско-татарского. Остальные национальности, которые составляют большинство в других административных районах, получат статус официального языка в этих регионах.

В Верховном Совете автономной республики, безусловно, должны быть отражены национальные особенности региона.

Далее. Я должен отметить, что автономная республика воссоздается в составе Украины и все ее законодательство должно соответствовать законодательству Украины, то есть это рычаг контроля за процессами, происходящими в Крыму.

Трезво думающие политики обязаны просчитывать все последствия своих решений. Положительный ответ на вопрос, который поставили полтора миллиона крымчан, безусловно, создаст атмосферу доверия, благодаря которой мы сможем решать любые вопросы.

Голова. Час вичерпано. Слово надається народному депутату Козаренку.

Козаренко В.І., секретар Комісії Верховної Ради Української РСР з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Антрацитівський виборчий округ. Луганська область/.

Шановний Голово, шановні народні депутати! На нас зараз дивляться всі виборці України - і в Криму, і в Донецьку, і на Львівщині, і на Чернігівщині. Ми зараз з вами складаємо іспит на демократію, бо демократ - це той, хто може дати свободу, волю іншому.

Від того, як ми складемо цей іспит, як ми вирішимо сьогодні це питання, залежатиме, чи доросли ми вже до такого стану, щоб зробити наступний рішучий крок до утвердження власного суверенітету. Я просив би народних депутатів над цим задуматись. Зараз кожен поставить сам собі оцінку, визначить, демократ він чи не демократ.

Я вивчав питання Криму, був у Криму. На жаль, я Джемілева не бачив, він якраз був в Америці. Але я розмовляв з іншими лідерами кримсько-татарського народу і знаю, що там зараз кримськотатарське питання стоїть дуже гостро. Але я знаю й інше: досі депутатам Кримської обласної Ради вдавалося тримати ситуацію в своїх руках.

Що ж сталося? А сталося те, що дитя народилося. І хоч зараз наші юристи кажуть, що те дитя позашлюбне, але ж воно вже є. І від нас залежить, чи мати Україна скупає його і притисне до своїх грудей.

Шановні депутати. Можна спитати заднім числом, а чому дитина народилася, а можна й відповісти. Як ми відреагували на першій сесії на запит наших колег-депутатів а Криму? Ніяк. Як ми відреагували на другій сесії? Теж ніяк. А дев'ять місяців минуло. Я вважаю: те, що не можна заборонити, бо вже пізно, треба дозволити. Дякую за увагу.

Голова. Шановні народні депутати! Час, який ми відвели, вичерпано. Надходять записки з проханням, щоб Голова Верховної Ради також висловив свою позицію.

Я збирався про це сказати, тим більше, що за дорученням Президії Верховної Ради я брав участь у роботі позачергової сесії обласної Ради, зустрічався з великою кількістю людей. До речі, ще раніше брав участь у роботі депутації міста Севастополя, зустрічався з людьми в багатьох районах, на підприємствах, в колгоспах і радгоспах.

Тобто я хочу цим сказати, що маю інформацію безпосередньо від людей. Голосуватиму за те, щоб надати Криму права автономії. Чому я це буду робити? Тому що я голосував за суверенітет України і не можу голосувати проти права інших людей, тому що це було б просто аморально. Це перше.

Друге. У нас вже є досвід, є історія перебудови. Ми знаємо, що сталося в тих республіках, в яких парламенти не слухали людей. Я вам хочу сказати, що не люди породили там конфронтацію. Вони жили у мирі і дружбі і не знали, що є міжнаціональні чвари. Але коли їх парламенти почали слухати не всіх, а тільки частину людей і приймати закони і постанови, які відповідають інтересам частини людей, тоді й розпочалися бійки, почала проливатися кров. Тоді з'явилися комітети порятунку і все таке інше. Я не хочу, щоб це було на Україні, і, мабуть, ніхто з вас цього не хоче. Я ще раз нагадую, що від рішення парламенту, від того, чи слухатиме він частину людей чи всіх людей, які живуть в тому чи в іншому регіоні, залежать майбутній мир і злагода на Україні.

За даними опитування /чи плебісциту, чи референдуму/ 93 проценти людей проголосували за автономію. І якщо ми хочемо зараз нехтувати правом цих людей, і слухати тільки якусь одну частину, а не всіх, то ми зробимо величезну політичну помилку.

Я хочу сказати про те, що не треба сьогодні ставити питання так: чи нагодує суверенітет, чи не нагодує; нагодує право на автономію, чи не нагодує. Для того, щоб відповісти на це запитання нам усім, хто аплодував Декларації про державний суверенітет, треба перенестися в Крим. І тоді все стане на свої місця.

Я хочу сказати, що я виступав і виступатиму за те, щоб скрізь була демократія, щоб поважалися права людини, щоб склалася така демократична і незалежна ситуація, яка дозволить людям жити в мирі і злагоді. Але це повинно бути не на словах, а на ділі, тому що ми зараз переживаємо надзвичайно складний час. Я можу сказати, є дуже багато людей, які хочуть демократії на словах, готові на себе взяти надзвичайні повноваження, але вони не готові слухати інших. А ми дуже боляче сприймаємо, коли нас хтось не слухає. І ми маємо слухати той народ, який живе в Криму.

Я хочу сказати, що всі люди, з якими я там зустрічався, дійсно живуть у мирі і дружбі. Я хочу сказати, що Кримська Автономна Республіка /а я переконаний в тому, що ми приймемо таке рішення, покажемо свою високу міжнаціональну культуру і політичну відповідальність/, що вона перебуватиме в складі України. Це ми позначаємо першим пунктом проекту Закону - відновити Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку в межах території Кримської області в складі Української РСР.

Я переконаний, що Кримська Автономна Республіка і люди, які будуть обрані до влади, керуватимуться високими гуманістичними цілями, цілями суверенності і демократії нашої суверенної України і що вони не зможуть і не будуть робити кроків, які б поставили будь-який народ - чи то кримських татар, чи то караїмів, чи то інших - у становище, яке б дискримінувало їх право на мову, на культуру, на свободу, на право людини жити в демократичному суспільстві. Я в цьому глибоко переконаний, тому що Верховна Рада України завжди залишає за собою право поправити тих керівників, які нехтуватимуть нашого Конституцією і нашими законами.

Але я переконаний, що цього не станеться тому, що ми живемо в надзвичайно складний, цікавий час. І ми йдемо до демократії, ми йдемо до розуміння цього слова. І щоб це розуміння втілилося в життя, я хотів би, щоб всі ми проголосували за надання Кримській області вистражданого історичного права /а про це сьогодні дуже й дуже багато говорилося/ - стати Кримською автономною республікою, права відновити цю автономію.

Я підтримую ті пропозиції, які вносилися, голосувати поіменно. Хто за те, щоб проголосувати поіменно, прошу голосувати. Спочатку за це, а потім за пропозицію Шишікіна.

"За" - 261. Рішення прийнято. Голосуватимемо поіменно.

Шановні депутати! Ми визначили час обговорення - одну годину. За це проголосували. Одну хвилинку, я спочатку поясню. У вас проект закону і проект постанови є. Вони невеликі за обсягом, і, я думаю, ви з ними могли познайомитися. Крім того, що Президія вносить цей проект і пропозиції проголосувати за цей проект.

Вносилися й інші пропозиції, які зводяться до одного: поки що відкласти це питання. До речі, народний депутат Шишкін та інші пропонували передати його ще раз на доопрацювання в комісії і після того повернутися до нього. Але ми будемо додержуватися такого порядку: це питання вносилося, і спочатку будемо голосувати саме його.

Тепер прошу хвилиночку уваги. Я хочу відповісти на одне запитання. Я думаю, ця відповідь зніме деякі мотиви. До мене надійшло чимало запитань: чи потрібно цей закон приймати кваліфікованою більшістю? Я беру регламент, тут написано: "Рішення Верховної Ради Української РСР приймаються більшістю голосів від загальної кількості народних депутатів Української РСР незалежно від того, скільки з них брало участь в голосуванні". Далі: "Рішення про зміни і доповнення до Конституції Української РСР приймаються кваліфікованою більшістю". У нашій постанові, як ви бачите, записано: "Доручити Комісії у питаннях законодавства і законності Верховної Ради підготувати відповідні пропозиції щодо змін і доповнень Конституції Української РСР". І тоді будемо голосувати кваліфікованою більшістю. Зрозуміло? Не зрозуміло. Регламент я вам прочитав. Більше нічого зробити не можу. Якщо хтось не розуміє, я нічого не можу вдіяти. /Шум у залі/.

Голова. З мотивів голосування? Займіть, будь ласка, місце біля мікрофона. З мотивів голосування?

Другий мікрофон. Але якщо ви використовуєте свій час на інше, я виключу мікрофон. Будь ласка.

Поровський М.І., заступник Голови Народного руху України, голова координаційної ради /Ровенський виборчий округ, Ровенська область/.

Я вже знаю, Леоніде Макаровичу. Ця постанова матиме силу конституційного закону, оскільки стосується внесення зміни до Конституції. Ми хотіли б зараз почути висновок нашої парламентської комісії, юристів про те, чи є це конституційний закон.

Крім того, я вважаю, що ми повинні тут також передбачити і майнові протиріччя. Адже ітиметься про серйозні майнові претензії Української республіки і новоствореної республіки. Є майно на території, тут буде закладено величезний прецедент.... Ми тут його повинні... Будівлі, які належать установам України...

Голова. Шановний народний депутате Поровський! Я прошу Вас не вносити якихось змін до регламенту. Жодним регламентом не передбачено поділ законів на конституційні і неконституційні. Є закони і є зміни й доповнення до Конституції. Є Конституція. Більше нічого не існує за нашим регламентом. Ось тоді, коли перейдемо до внесення змін до Конституції, будемо про це й говорити.

А зараз питання ставиться і приймається більшістю голосів. Зрозуміло? /Шум у залі/.

Голова.Третій мікрофон.

Червоній В.М., апаратник Ровенського виробничого об'єднання "Азот" /Ленінський виборчий округ, Ровенська область/.

Шановні народні депутати! Я вважаю, що перед тим, як натиснути на кнопки, ми всі повинні врахувати мотиви, викладені кримськотатарською делегацією. У мене в руках є заява від кримських татар, і я просив би вас...

Голова. Виключіть, будь ласка, третій мікрофон. Я не маю ніяких пропозицій, і ніхто не запрошував кримськотатарську делегацію, і ніяких доручень кримськотатарської делегації до Президії і до Верховної Ради не надходило. Може, вам особисто надходило?

Червоній В.М. До вас, це до вас.

Голова. У мене їх немає. /Шум у залі/. Все, закінчили. Я ставлю питання на голосування. Читаю. Шум у залі/. Яке право? /Шум у залі/. Ви вже висловлювались. Поровський висловився з мотивів. /Шум у залі/.

Шановний народний депутате Макар, займіть, будь ласка, своє місце, я до вас звертаюся. /Шум у залі/. Займіть своє місце. /Шум у залі/.

Ще раз пояснюю. Ось Конституція. Зачитую: "Закон Української РСР і постанова Верховної Ради Української РСР вважаються прийнятими, якщо за них проголосувала більшість народних депутатів Української РСР". Це з Конституції.

Все, закінчили з цього питання. З мотивів голосування? Другий мікрофон.

Макар І.І. Шановні депутати! Всі ми знаємо, що Конституція передує творенню законів. І перш ніж прийняти даний закон, ми повинні змінити Конституцію, інакше даний закон суперечитиме нашій Конституції. Давайте, шановні депутати, підготуємо відповідні зміни до Конституції, приймемо їх, а тоді вже приймемо ті закони. Тоді вони вже відповідатимуть Конституції. Інакше наше рішення буде антиконституційним. Шановні депутати! Ви не хочете вислухати думку, яка вам не подобається, і годі прийняти відповідне рішення. Я не хочу, щоб наш парламент перетворився на балаган, що приймає неконституційні рішення. Дякую за увагу.

Голова. От послухайте, яка тут логіка. Не знаючи, що це за закон, нічого не маючи ми приймаємо якісь зміни до Конституції.

Все ж треба мати, вибачте на слові, логічний напрямок мислення. Досі ми весь час приймали закони, за них голосували, а потім вносили зміни до Конституції. Але зараз прагнуть все зробити навпаки, саме так, як комусь особисто хочеться. Я прошу проголосувати. Хто за поіменне голосування? Ми вже проголосували за це. Я прошу проголосувати за цей закон з двох пунктів. Прошу голосувати. Голосування поіменне.

"За" - 253. Рішення прийняте.

Шановні депутати! Була ще одна пропозиція. Я прошу за неї проголосувати, щоб не було у нас тут інших ситуацій. Щоб зняти це питання з обговорення і передати в комісії, вносив народний депутат Шишкін. Прошу це проголосувати. Ми вже проголосували це, вибачте. Все, питання завершене.

Тепер я хочу, щоб ви заспокоїлись. Я хочу привітати всіх людей, які живуть на чудовій кримській території, з тим, що вони мають право на свою автономію, і побажати їм, щоб вони це право використали в інтересах тих людей, які живуть в Криму, і всього українського народу. /Оплески/.

Шановні народні депутати! Треба прийняти постанову. Під впливом емоцій, того, що діється в залі, дуже важко слідкувати за документами. Проект постанови є? Хто за таку постанову, прошу проголосувати.

"За" - 236. Постанова прийнята.

Короткі довідки (за станом на 1991 рік)
щодо учасників обговорення 12 лютого 1991 року на засіданні
Верховної Ради України
питання “Про відновлення Кримської автономної
Радянської Соціалістичної Республіки”

Алтунян Генріх Ованесович
Народився 24.11.1933 року (м. Тбілісі Грузинської РСР), в сім’ї військовослужбовця, вірменин, освіта вища, інженер-радіоелектронник,
Харківське вище авіаційно-інженерне військове училище.
1968 - звільнений зі служби за зв'язок з дисидентами та поширення листа академіка А.Д. Сахарова.
1969 - засуджений за ст. 187 ч. 1 КК УРСР строком на 3 роки (м. Нижній Інгаш, Красноярський край РРФСР).
1981 - засуджений за ст. 62 КК УРСР до 7 років таборів та 5 років заслання (Пермська обл, м. Чистополь, смт. Барашеве РРФСР). Відсидів 6 років та 2 місяці, з яких 3 роки у в'язниці (м.Чистополь, Татарська АРСР), решта - в таборах для особл. небезпечних державних злочинців (Пермська обл. та Мордовська АРСР).
1987 - помилуваний (хоча ніколи не визнавав себе винним та прохання про помилування не подавав).
1990 - обидва вироки скасовано за відсутністю складу злочину.
Член НРУ, член Центрального проводу, голова крайової організації; депутат міської Ради.
18.03.1990 - обраний народним депутатом України.

Багров Микола Васильович
Народився 26.10.1937 року (с.Новотроїцьке Новотроїцького р-ону Херсонської обл.), в сім'ї службовців, українець, освіта вища, вчитель географії і біології, Кримський державний педагогічний інститут імені М.В.Фрунзе.
1963 - аспірант, секретар партбюро Кримського державного педагогічного інституту.
1970 - зав. відділом науки та учбових закладів Кримського ОК КПУ.
1978 - секретар, другий секретар Кримського ОК КПУ.
1989 - перший секретар Кримського ОК КПУ.
1991 - голова Верховної Ради Республіки Крим.
04.03.1990 - обраний народним депутатом України.

Ванєєв Геннадій Іванович
Народився 23.06.1927 року (с. Ванєєви Макар'євсько-Котельнічевського р-ону Кіровської обл. РРФСР), в сім’ї селян, росіянин, освіта вища, історик, Київський державний університет імені Т.Г.Шевченка.
1956 -пропагандист політорганів Чорноморського флоту.
1970 -викладач, ст. викладач Чорноморського вищого військово-морського училища ім. П.С. Нахімова.
1978 -звільнений у запас, професор кафедри історії Чорноморського вищого військово-морського училища.
1950-1991- член КПРС , секретар, член партбюро військового училища.
18.03.1990 - обраний народним депутатом України.
До груп, фракцій не входив.

Волковецький Степан Васильович
Народився 30.01.1947 року (с. Витвиця Долинського р-ону Івано-Франківської обл.), в сім’ї селян, українець, освіта вища, радіофізик-електронник, Львівський державний університет імені І.Франка
1964 - студент Львівського державного університету.
1978 - асистент кафедри фізики, старший викладач, доцент кафедри вищої математики Івано-Франківського інституту нафти і газу.
1992 - голова Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів.
Член НРУ, заступник голови крайової ради, голова первинного осередку інституту; член Товариства української мови ім. Т.Г. Шевченка; член ДПУ.
04.03.1990 - обраний народним депутатом України.
Входив до “Народної Ради”, фракції Народного Руху України, фракції Конгресу національно-демократичних сил.

Гребенченко Леонід Григорович
Народився 22.04.1944 року (с. Олександрівка Долинського р-ону Кіровоградської обл.), в сім’ї селян, українець, освіта вища, інженер-механік, Донецький політехнічний інститут.
1985 - директор Горлівського фурнітурного заводу.
18.03.1990 - обраний народним депутатом України.
Входив до групи "За Радянську суверенну України".

Гриньов Володимир Борисович

Народився 26.07.1945 року (с. Велика Троїця Шебекинського р-ону Білгородської обл.), в сім’ї селян, росіянин, освіта вища, інженер-механік, Харківський політехнічний інститут.

1963 - студент, аспірант, інженер, асистент, доцент, зав. кафедрою, професор Харківського політехнічного інституту.
Член КПРС, делегат XXVII з’їзду КПРС та XXVII з’їзду КПУ, член “Демплатформи в КПРС”; член ПДВУ; голова об'єднання “Нова Україна”; засновник та голова Міжрегіонального блоку Реформ, депутат обласної Ради; голова товариства “Україна-Японія”.
18.03.1990 - обраний народним депутатом України.
Заступник Голови Верховної Ради України.

Гришко Михайло Васильович
Народився 23.03.1936 року (м. Ромни Сумської обл.), в сім’ї робітників, українець, освіта вища, інженер-механік, Дніпропетровський сільськогосподарський інститут.
1967 - директор радгоспу ім. Шевченка Менського р-ону Чернігівської обл.
1975 - другий секретар Менського РК КПУ.
1978 - перший секретар Семенівського РК КПУ.
1984 - голова виконкому Чернігівської обласної Ради.
04.03.1990 - обраний народним депутатом України.
Входив до групи “Аграрники”.

Демидов Григорій Вікторович
Народився 26.11.1948 року (с. Ястребково Сакського р-ону Кримської обл.), в сім’ї робітників, росіянин, освіта вища, юрист, Калінінградський державний університет.
1977 – помічник прокурора м. Гусєво Калінінградської обл.
1981 – 1989 – робота в органах прокуратури Кримської області.
18.03.1990 - обраний народним депутатом України.

Іваничук Роман Іванович
Народився 27.05.1929 року (с. Трач Косівського р-ону Івано-Франківської обл.), в сім’ї сільського вчителя, українець, освіта вища, філолог, Львівський державний університет імені І.Франка.
1948 - вчитель початкових класів с. Семаківці Косівського р-ону Станіславської обл.
1952 - студент Львівського держуніверситету ім. І.Франка.
1963 - зав. відділом прози, ст. редактор журналу “Дзвін” (“Жовтень”).
1961-1989 - член КПРС; член спілки письменників України, голова львівського об’єднання Товариства української мови ім. Т.Г. Шевченка; член ДемПУ.
04.03.1990 - обраний народним депутатом України.
Входив до “Народної Ради”, фракції Конгресу національно-демократичних сил.

Козаренко Василь Іванович
Народився 24.07.1937 року (с. Нові Юрковичі Климів. р-ну Брян. обл. РРФСР), в родині служ., українець, освіта середньо-техн., Львів. гірн. технікум, гірн. технік-електромех.
18.03.1990 – обраний народним депутатом України.
Входив до групи “Промисловці”.

Козярський Богдан Іванович
Народився 16.03.1931 року (с. Горбків Сокальського р-ону Львівської обл.), в селянській сім’ї, українець, освіта вища, філолог, старший вчитель, вчитель-методист, Львівський державний університет імені І.Франка.
1948 - вчитель німецької мови, фізики та географії Немилівської семирічної школи Радехівського р-ону.
1965 - вчитель школи #7; вчитель, директор СШ N11 м. Червоноград.
1989 - голова Товариства української мови м.Червонограда.
Член НРУ; голова місцевого осередку Товариства української мови ім. Т.Г. Шевченка; депутат міської Ради, секретар УХДП.
04.03.1990 - обраний народним депутатом України.
Входив до “Народної Ради”, фракції Народного Руху України.

Корнєєв Альберт Васильович
Народився 14.02.1937 року ( с. Верхів’я Верхівського р-ону Орловської обл.), в сім’ї службовців, освіта вища, юрист, Московський державний університет ім. М.В.Ломоносова.
1955 - студент Московського державного університету.
1960 – 1967 - робота в органах прокуратури.
1967 - аспірант кафедри філософії Дніпропетровського держуніверситету.
1981 - доцент кафедри філософії Донецького політехнічного інституту.
1962-1991 - член КПРС.
18.03.1990 - обраний народним депутатом України.

Коцюба Олександр Павлович
Народився 07.11.1939 року (с. Іванківці Тиврівського р-ону Вінницької обл.), в сім’ї селян, українець, освіта вища, юрист, Київський державний університет ім.Т.Г.Шевченка.
1960 - вчитель Гніванської СШ.
1965 - помічник прокурора, слідчий прокуратури Вінницька обл.
1973 - аспірант юридичного факультету Київського державного університету
1961-1991- член КПРС; член КПУ, секретар ЦК КПУ.
18.03.1990 - обраний народним депутатом України.
Входив до “Народної Ради”; групи “Рада”.

Кравчук Леонід Макарович
Народився 10.01.1934 року (с. Великий Житин Рівненської обл.), в селянській родині, українець, освіта вища, Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка, Академія суспільних наук при ЦК КПРС, м. Москва.
1970 - завідуючий сектором перепідготовки кадрів відділу організаційно-партійної роботи, інспектор, 1-й заступник завідуючого відділом пропаганди та агітації ЦК КПУ.
1980 - завідуючий відділом пропаганди та агітації ЦК КПУ.
1988 - завідуючий ідеологічним відділом ЦК КПУ.
1989 - секретар ЦК КПУ з ідеологічної роботи, другий секретар ЦК КПУ;
07.1990 - Голова Верховної Ради України.
01.12.1991 – 07.1994 - Президент України.

Макар Іван Іванович
Народився 15.01.1957 року (с. Галівка Старосамбір. р-ну Львів. обл.), укр., освіта вища, Львівський державний університет ім. І.Франка, фізик, Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка, юрист.
Організатор та активний учасник політ. мітингів у м. Львові, за що притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності.
04.03.1990 – обраний народним депутатом України.
Входив до “Народної Ради”, з якої вийшов у жовтні 1990 року через розбіжності у переконаннях.

Маякін Валентин Андрійович
Народився 04.09.1934 року (Донецька обл.), в сім’ї робітників, українець, освіта вища, інженер-металург, Дніпропетровський металургійний інститут.
Робітник, інженер, директор Костянтинівського металург. заводу ім.М.В.Фрунзе.
18.03.1990 - обраний народним депутатом України.
Входив до групи “Промисловці”.

Осадчук Петро Ілліч
Народився 02.12.1937 року (с. Острівець Городенківського р-ону Івано-Франківської обл.), в сім’ї селян, українець, освіта вища, вчитель української мови і літератури, Одеський державний університет імені І.І.Мечникова.
1976 - відповідальний секретар, секретар правління Київської письменницької організації.
Член КПРС з 1965 по 1991; член НРУ, один з засновників; член ДемПУ, член Президії Національної Ради; член Президії товариства “Україна”.
18.03.1990 - обраний народним депутатом України.
Входив до “Народної Ради”, фракції Народного Руху України, фракції Конгресу національно-демократичних сил.
Поет, письменник.

Павлюк Степан Петрович
Народився 02.01.1948 року (с. Волосянка Сколів. р-ну Львівської обл.), в селян. родині, українець, освіта вища, Львівський державний університет імені І.Франка, історик.
1967 - студент Львівського державного університету.
1979 - аспірант музею етнографії та художніх промислів АН УРСР, м. Львів.
1982 - мол., ст. наук. співробітник Львівського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського АН УРСР, м. Львів;
1992 - директор Інституту українознавства НАН України, зав. каф. політології Українського державного лісотехнічного університету.
Чл. КПРС (1982-1990), один з організаторів НРУ, член крайової ради, голова комісії зовнішніх зв'язків, чл. ради колегій Великої ради Руху, чл. ДемПУ, гол. Укр. нац.-патріот. блоку Львівської обл., деп. обл. ради.
18.03.1990 – обраний народним депутатом України.
Входив до “Народної Ради”, фракції Народного Руху України.

Піскун Олександр Ілліч
Народився 30.07.1953 року (м.Зіньків Полтавської обл.), в сім’ї вчителів, українець, освіта вища, історик, Київський державний університет імені Т.Г.Шевченка.
1974 - студент Київського державного університету.
1986 - аспірант історичного факультету Київського державного університету.
1987 - асистент, викладач, старший викладач, заступник завідуючого кафедрою історії, секретар парторганізації кафедри суспільних наук Сумського філіалу Харківського політехнічного інституту.
18.03.1990 обраний народним депутатом України.
Входив до “Народної Ради”, заступник голови Народної Ради, член фракції Народного Руху України, фракції “Безпартійні”.
Член Ве