|
"...ВИБРАТИ НЕ МОЖНА ТІЛЬКИ БАТЬКІВЩИНУ!" Центр інформації та документації кримських татар продовжує публікації авторських робіт та архівних документів, які висвітлюють боротьбу кримськотатарського народу за повернення на свою Батьківщину та поновлення прав.1 В цьому номері подається робота Мустафи Джемілєва2 “Кримські татари в Москві. Літо 1987”, яка була написана ним наприкінці 1987 року, після завершення масових акцій протесту кримських татар на Красній площі. Як відомо, сам Мустафа Джемілєв не міг особисто бути разом зі своїми співвітчизниками на Красній площі, оскільки ще в грудні 1986 року він був засуджений до трьох років позбавлення волі з 5-річним випробувальним строком. Але і перебуваючи під наглядом міліції, він бере активну участь в кримськотатарському національному русі – у квітні 1987 року Мустафу Джемілєва було обрано членом Центральної ініціативної групи Національного руху кримських татар. Цінність статті М. Джемілєва для дослідників кримськотатарського національного руху полягає ще і в тому, що вона написана на основі десятків документальних свідчень, звітів і повідомлень, зібраних під час акцій протесту його безпосередніми учасниками. Одночасно, ми друкуємо в “Кримських студіях” низку архівних документів з державних архівів України, які висвітлюють, хоча і фрагментарно, протидію компартійних та владних органів СРСР в 60-80 роки боротьбі кримськотатарського народу за повернення на Батьківщину та відновлення своїх прав. Друкуючи документи з фонду ЦК КПУ, ми обмежились мінімальними коментарями, оскільки детальне роз’яснення кожного з цих документів, включаючи причини їх виникнення, тлумачення своєрідного партійного стилю, яке мало приховувати дійсні наміри їх авторів і таке інше, ми залишаємо для дослідників кримськотатарської проблеми. Центр інформації та документації кримських татар також висловлює щиру подяку народному депутату України Мустафі Джемілєву за надання нам можливості працювати з оригінальними текстами його статті, надрукованої ще в умовах самвидаву, і Гульнарі Бекіровій, науковому співробітнику товариства “Меморіал (Москва) за роботу з виявлення архівних документів. Центр інформації та документації кримських татар 1Див. наступні роботи: “Крымские татары в “Хронике текущих событий», («Кримські студії,” №5-6 за 2000 рік); Рефат Чубаров. Юлія Тищенко. “Кримська автономія. Витоки і перші роки становлення на новому етапі” (“Кримські студії”, № 2-3 (8-9) за 2001 рік); Гульнара Бекірова. “Кримськотатарський національний рух в 50-60 роки ХХ століття: становлення, перші перемоги і зневіра”, (“Кримські студії”, №5-6 (11-12) за 2001 рік; “Кримські татари в альманасі “Вести из СССР. 1978-1983.”, (“Кримські студії”, №5-6 (11-12) за 2001 рік; Гульнара Бекірова. “Одягом і взуттям спецпереселенці не забезпечені, вони мають вигляд обідранців, а між тим багато хто з них носять на грудях ордени і медалі...” (“Кримські студії”, №1-2 (13-14) за 2002 рік. 2Докладніше про біографію М. Джемілєва див. “Кримські студії”, №4 (10) за 2001 рік. - Ред.
Рішення про направлення делегації в Москву На Всесоюзних зборах представників ініціативних груп Національного руху кримських татар, які відбулися 11-12 квітня 1987 року в м. Ташкенті, було ухвалено текст Звернення кримськотатарського народу на ім’я Генерального секретаря ЦК КПРС М.С. Горбачова. У Зверненні були викладені основні вимоги народу, а також додавався список шістнадцяти представників кримських татар, котрим доручалось зустрітися з керівництвом держави і обговорити шляхи і терміни розв’язання кримськотатарського національного питання. Було вирішено направити М.С Горбачову текст прийнятого Звернення, який попередньо підписали учасники Всесоюзних зборів, а потім терміново розпочати масовий збір підписів співвітчизників. Передбачалось, що коли через місяць після того, як текст всенародного Звернення адресат одержить і перераховані в ньому 16 представників не будуть викликані в Москву на прийом належного рівня і якщо не буде жодних суттєвих зрушень у розв’язанні питання, розпочати підготовку і формування багаточисельної народної делегації для поїздки у Москву. Були сформовані і завдання делегатів у Москві: вони повинні були не лише добиватися прийому керівництвом ЦК КПРС, а і широко інформувати громадськість Москви про проблеми кримських татар. Для досягнення цієї мети передбачалось, що делегати будуть повною мірою використовувати свої громадянські права, гарантовані Конституцією СРСР і обумовлені у визнаних Радянською державою міжнародно-правових актах про права людини. Була вказана і дата від’їзду делегатів до Москви – з 1 липня 1987 року. Усі ці рішення повністю відображені в інформації про Всесоюзні збори представників ініціативних груп Національного руху кримських татар. Інформація про Всесоюзні збори і додаток тексту Звернення кримськотатарського народу та інших ухвалених на зборах документів була своєчасно направлена в ЦК КПРС, ЦК КП Узбекистану, а також широко розповсюджена серед кримських татар та інших громадян. 18 травня 1987 року, в день 43 річниці виселення кримських татар з Криму, 29-річний інженер Умеров Бекір з міста Кримське Краснодарського краю оголосив голодування з вимогою прискорити розв’язання кримськотатарського національного питання. Коли стан здоров’я Умерова Бекіра почав погіршуватися, співвітчизники з Краснодарського краю, Херсонської, Запорізької областей порушили питання про необхідність прискорення від’їзду народної делегації до Москви. Воно було розглянуте під час роботи Других Всесоюзних зборів представників ініціативних груп Національного руху 13-14 червня 1987 року у місті Ташкенті. Відправити до Москви багаточисельну делегацію негайно, як це пропонували представники Краснодарського краю, фактично було неможливо, оскільки переважна частина делегатів, яка працювала, подала заяви на надання їм відпусток не раніше 1 липня. В той же час, виникла думка, що співвітчизники з Краснодарського краю, якщо у них є така можливість, можуть виїжджати до Москви раніше і розпочинати підготовчу роботу. У зв’язку з погіршенням стану здоров’я Умерова Бекіра, Другі Всесоюзні збори прийняли рішення про негайне припинення ним голодування. Умерову повідомили, що голодування з висунутими ним вимогами буде продовжене учасниками Всесоюзних зборів почергово. Перші делегати почали прибувати до Москви з 20 червня 1987 року. До початку серпня, коли влада почала затримувати і насильницьки видворяти із столиці народних посланців, в Москві загалом побувало більш як півтори тисячі чоловік, найбільша кількість делегатів, майже 1100, одночасно зібралася в Москві 30 липня 1987 року. Хроніка подій у Москві З перших же днів прибуття до Москви делегати збиралися в приймальні ЦК КПРС і планували роботу на день. Щоденно вони відвідували редакції різних газет і журналів, центральне телебачення, Спілку радянських письменників, інші організації, куди раніше були направлені численні листи і звернення з кримськотатарського національного питання і просили дати відповідь. В більшості випадків їм відповідали, що вся кореспонденція від кримських татар направляється “для розгляду” за зворотною адресою на місця їх проживання, або у вищі інстанції. На прохання делегатів публікувати листи і звернення кримських татар і обговорювати порушені ними проблеми на сторінках періодичних видань, у редакціях відповідали, що це неможливо, оскільки немає відповідної вказівки зверху. 22 червня в приймальні ЦК КПРС відбулася телефонна розмова Сулейманова Рустема (місто Абінськ) із завідувачем приймальнею Молокоєдовим. На запитання Сулейманова про хід рішення національного питання кримських татар Молокоєдов відповів: “Поки що нічого нового немає”. 24 червня Молокоєдов прийняв Белялова Д. (станиця Архипо-Осипівка), Граюв В. (місто Новоросійськ) і Умерова Бекіра. Він сказав, що найближчим часом керівництво партії і уряду не приділятиме часу на прийом делегації кримських татар, оскільки триває підготовка до сесії Верховної Ради СРСР і пленуму ЦК КПРС. Представники повідомили про вимогу співвітчизників, які делегували їх у Москву, включити до порядку денного сесії або пленуму ЦК КПРС національне питання кримських татар, бо нескінченне затягування з його рішенням викликає у народу хвилювання і стурбованість. На завершення розмови Молокоєдов сказав: “Я навіть не впевнений, що зможу доповісти про нашу бесіду керівництву, оскільки воно дуже зайняте.” Обговоривши підсумки зустрічі з Молокоєдовим, делегати вирішили: якщо національне питання кримських татар не буде включене до порядку денного сесії або пленуму, нагадати керівництву держави про його існування демонстрацією 26 червня на Красній площі у Москві. Того ж дня вони надіслали телеграми на ім’я М.С. Горбачова, М.І. Рижкова і М.С. Соломенцева з проханням включити національне питання кримських татар до порядку денного пленуму ЦК КПРС. Група делегатів надіслала телеграму на ім’я голови Всесвітнього конгресу жінок Фріди Браун з проханням сприяти вирішенню кримськотатарського питання. 25 червня кілька делегатів відвідали відомого правозахисника, лауреата Нобелівської премії, академіка А.Д. Сахарова і його дружину Олену Боннер. Делегатів тепло зустріли, обговорювались різні аспекти національного питання кримських татар, і, зокрема, питання про становище кримськотатарських політв’язнів. Академік А.Д. Сахаров запропонував утриматися від проведення демонстрації до завершення роботи сесії Верховної Ради СРСР і пленуму ЦК КПРС. У другій половині цього ж дня, коли керівники делегації неподалік від приймальні ЦК КПРС обговорювали питання проведення демонстрації на Красній площі, до групи делегатів, які перебували у приміщенні приймальні, підходили її працівники і настійливо запрошували на повторний прийом до Молокоєдова. Умеров Бекір зателефонував до Молокоєдова і поцікавився, з якого питання він має намір прийняти делегатів і чи є у нього новини для кримських татар. Молокоєдов відповів, що нічого нового немає, однак, хотів би сказати, що поінформував керівництво про перебування в Москві делегації кримських татар. Умеров Бекір подякував за повідомлення і сказав, що не бачить необхідності лише заради цього йти на прийом, а почуте сам передасть делегатам. Однак, приблизно о 17 годині на прийом до Молокоєдова запросили щойно прибулих до Москви – Воєнного Мурата (місто Туапсе) і ще кількох делегатів. Молокоєдов звернувся до них: “Нам стало відомо, що завтра ви збираєтесь провести демонстрацію. Цього робити не треба!” Делегати відповіли, що про це їм поки що нічого не відомо, бо вони ще не зустрічалися з іншими своїми співвітчизниками, які знаходяться у Москві. Увечері того ж дня, о 20 годині 10 хвилин, до делегатів, які зібралися біля пам’ятника Героям Плевни, неподалік від приймальні ЦК КПРС, зі словами “Нарешті я вас знайшов!”, - підійшов співробітник КДБ і сказав: “Я уповноважений передати, що завтра, 26 червня, в дві години дня вас будуть приймати в Президії Верховної Ради на дуже високому рівні”. На запитання, хто саме буде приймати, співробітник КДБ відповів, що не знає цього і сам. Делегати зв’язалися телефоном з членами Центральної ініціативної групи Національного руху кримських татар в Узбекистані, а також з ініціативниками в Криму, Абінську, Новоросійську, повідомили їх про прийом і запитали, чи є сенс погоджуватися на зустріч, враховуючи те, що в Москві в даний час знаходяться лише кілька чоловік з тих шістнадцяти представників, котрі у Зверненні кримськотатарського народу вказані як уповноважені на зустріч з керівництвом держави. Отримані відповіді були, загалом, однозначними, в них домінувала такі думки:
Вранці 26 червня завідувач приймальнею ЦК КПРС повідомив представникам: “Сьогодні, о 14.00, у приймальні Президії Верховної Ради СРСР вас прийме перший заступник Голови Президії Верховної Ради СРСР, кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС товариш Демічев Петро Нілович”. В цей час в Москві знаходилось більш як 80 делегатів, які прибули переважно з Краснодарського краю. Окрім тих з шістнадцяти, що перебували у Москві, а саме: Умеров Бекір (м. Кримськ), Воєнний Мурат (м. Туапсе), Ізмайлов Таір (м. Краснодар), і Сеітумеров Емін, що вранці прибув до Москви, в список на прийом були включені більшістю голосів Фазилов Ескандер (м. Ташкент), Сулейманов Рустем (м. Абінськ) і Османов Зекер’я (м. Білогірськ). Крім них на прийом були введені за розпорядженням адміністрації приймальні Президії Верховної Ради СРСР терміново доставлені органами в Москву особи кримськотатарської національності Годженов Рефат, Ізедінов Іззет, Мустафаєв Осман і Емінов Руслан з Ташкента, Усеїнов Сейран з Фергани, Кадиєв Ролан і Селімов Шакір з міста Самарканда. З боку офіційних осіб на прийомі були присутні, крім П.Н. Демічева, голова законодавчих пропозицій Ради Союзу Разумовський Г. заступник завідувача відділом парторгроботи ЦК КПРС К. Могильниченко, заввідділом пропаганди ЦК КПРС Колесников і працівник апарату ЦК КПРС Скворцов. Прийом розпочався о 14 годині. Демічев П.Н. повідомив, що прийом влаштовано за дорученням М.С. Горбачова і запропонував присутнім виступити. Представники кримських татар зачитали Звернення кримськотатарського народу на ім’я М.С. Горбачова, у якому викладені основні вимоги кримських татар і під яким вже зібрано біля 30 тисяч підписів співвітчизників. Вони заявили, що позитивне і справедливе розв’язання питання обов’язково повинне передбачити організоване повернення кримських татар на свою Батьківщину, відновлення Кримської АРСР, скасування всіх антиконституційних указів і постанов, що обмежують права кримських татар за національною ознакою. Фазилов Ескендер у своїй промові відзначив, що будь-яке інше рішення не буде сприйняте народом як справедливе, а, отже, активна діяльність Національного руху кримських татар задля відновлення своїх конституційних прав припинена не буде. Умеров Бекір торкнувся питання становища політв’язнів – учасників Національного руху кримських татар, вимагаючи негайного звільнення Аблаєва Решата, Кадирова Синавера і Куртбедінова Зеврі з місць позбавлення волі, а Османова Юрія і Александрова Григорія - із психлікарні. Доставлена органами на прийом група кримських татар також говорила про необхідність “ленінського рішення” щодо проблеми кримських татар, висловлюючи впевненість, що партія розв’яже це питання. Годженов Р., Мустафаєв О., Усеїнов С., Емінов Р., Іззедінов І. відстоювали необхідність врегулювання питання на основі тих “конструктивних пропозицій”, які були відкинуті більшістю учасників Всесоюзних зборів представників ініціативних груп Національного руху. Ці “пропозиції”, як відомо, поставили розв’язання національного питання в залежність від планів економічного розвитку окремих районів Криму, а в них також є кілька моментів, які можуть бути використані для відмови у повному встановленні національних прав кримських татар. Їхні промови були багаті на запевнення у вірності курсу партії та ідеалам комунізму. Годженов Рефат, наприклад, закінчив свою промову словами, що коли кримських татар ощасливлять “ленінським рішенням їх національного питання “і створять можливість їм “у єдиній сім’ї радянських народів будувати світле майбутнє – комунізм”, то за це добре ставлення народ відповість могутнім підйомом у праці і суспільному житті, вічною вдячністю державі, партії, Леніну, великому російському народові” і пронесе цю вдячність "через віки". Селімов Шакір поскаржився з приводу незадовільної організації викладання кримськотатарської мови у школах міста Самарканда, малого накладу книг кримськотатарською мовою, критичного становища кримськотатарського ансамблю пісні і танцю. Кадиєв Ролан, котрий розпочав свою промову заявою про те, що він належить до "тієї раціонально мислячої частини свого народу, котра критично ставиться до себе і до оточуючих”, говорив переважно про необхідність скасування указів від 1956 і 1967 років щодо кримських татар, про неможливість розвитку національної культури поза межами Батьківщини. На запитання П.Н. Демічева: “А яке Ваше становлення до автономної республіки?”, Кадиєв відповів: “А хіба я тут говорив що-небудь про державність чи просив автономії? Якщо у марксистській теорії розроблені і відомі вам нові форми національного розвитку поза державністю, то я готовий їх прийняти...” Висловлення П.Н. Демічева, К. Могильниченка та інших офіційних осіб у дискусіях з виступаючими зводились, загалом, до наступного:
На запитання представників, що можна повідомити народу з приводу цього прийому, Демічев П.Н. відповів: “Скажіть, що прийом відбувся на дуже високому рівні і є дуже важливим для вашого народу”. Колесников, звертаючись до Фазилова Ескандера, сказав, що делегатам слід роз’їжджатися в місця проживання. Фазилов відповів, що передасть це прохання делегатам і запропонує їм самим вирішити, що робити далі. Прийом тривав до 15 годин 45 хвилин. Після його закінчення представник з міста Абінська Сулейманов Рустем, член КПРС, затримався в кабінеті і з ним продовжили бесіду приблизно на 20 хвилин. Сулейманов повторно порушив питання про кримськотатарських політв’язнів. Відповідь офіційних осіб зводилась до того, що “влада краще знає, кого посадити і кого звільнити. Можливо, амністія до 70-річчя Жовтневої революції торкнеться і їх також. Нам відомо, що у вашому русі беруть участь люди різних політичних поглядів і орієнтацій. Таким , як Мустафа Джемілєв, наприклад, краще помовчати, а то ми можемо знову взятися за них...” Про цей прийом представники в той же день докладно розповіли усім делегатам в Москві, а потім підготували “Інформаційне повідомлення” з метою розповсюдження його серед співвітчизників на місцях. Текст документу, під яким підписалися учасники прийому, був негайно прочитаний по телефону членам Центральної ініціативної групи Національного руху в Узбекистані і активістам з інших регіонів. Дуже скоро делегати в Москві одержали копію телеграми членів Центральної ініціативної групи на ім’я М.С. Горбачова, у якій на основі одержаної ними інформації була викладена оцінка прийому, що відбувся 26 червня. В телеграмі, зокрема, говорилось: “Нарада Центральної ініціативної групи Національного руху кримських татар, заслухавши інформацію про прийом в Президії Верховної Ради СРСР від 26 червня 1987 року делегації з нашого національного питання, висловлює свою думку, що нижче наведена: На прийом були запрошені переважно приватні особи, дії яких засудили Всесоюзні збори представників ініціативних груп Національного руху кримських татар. Висловлені окремими громадянами кримськотатарської національності судження про шляхи і методи розв’язання нашого національного питання можуть як співпадати, так і не співпадати з думкою переважної більшості народу. Але щоб досягнути найбільш прийнятного для нашого народу рішення, ми просимо викликати на прийом лише тих представників, котрі висунуті самим народом. Прізвища цих представників вказані в тексті Всенародного звернення на Ваше ім’я, а під самим Зверненням вже поставили свої підписи більш як 30 тисяч наших співвітчизників. На прийомі 26 червня 1987 року представник Сулейманов Рустем зачитав текст Звернення кримськотатарського народу. “Висловлюємо надію, що рішення партії і уряду з національного питання кримських татар буде повністю відповідати вимогам, які викладені у цьому Зверненні. Висловлюємо вдячність за попередній прийом у Президії Верховної Ради СРСР делегації з нашого національного питання. М. Ташкент, 27 червня 1987 р.” Телеграму підписали Аблямітов Фуат, Хаїров Іззет, Джемілєв Решат, Кадиров Нариман, Сулейманов Ескендер, Хамзін Алі, Кайбуллаєв Шевкет, Меджітов Емір і Джемілєв Мустафа. Викликані на прийом органами особи кримськотатарської національності також готували упродовж кількох днів так звану “Експрес-інформацію”, у якій були викладені у відповідно відредагованому вигляді промови виступаючих на прийомі. Упорядковану цими особами експрес-інформацію представники розцінили як необ’єктивну і таку, що спотворює хід і атмосферу прийому. Тому її не рекомендували для широкого розповсюдження серед співвітчизників. Ці ж особи підготували листа з подякою за прийом на такому високому рівні і намагались під ним зібрати підписи деяких делегатів. Водночас, вони агітували, щоб делегати роз’їхалися додому. Про те ж вони повідомляли під час своїх телефонних розмов і деяким співвітчизникам в Узбекистані - переконували не направляти більше делегатів до Москви. При цьому вони говорили, що , мовляв, так вирішили всі делегати, які перебувають у Москві. Подібні дії делегати розцінили як такі, що не відповідають національним інтересам і є провокаційними. Тому цим особам запропонували, щоб вони більше не відвідували збори делегатів. Незабаром вони поїхали з Москви, проте, як стало відомо, продовжували свою діяльність з допомогою органів серед співвітчизників в Узбекистані. На зборах делегатів у Москві 1 липня делегат з Краснодарського краю, виступаючи, повідомив, що Мустафаєв Осман – його родич - в розмові з ним “по-родинному” довірливо говорив йому, що їх, тобто Мустафаєва О., Годженова Р. та інших спеціально викликали в Москву з особливо важливою місією - відвернути, наскільки це можливо, намічену демонстрацію кримських татар на Красній площі. * * * 29 червня на зборах делегатів, кількість яких в Москві продовжувала збільшуватися, було вирішено направити телеграму на ім’я М.С. Горбачова, у якій висловлювалось незадоволення прийомом 26 червня і прохання прийняти делегацію кримських татар особисто. На цих зборах були узгодженні деякі організаційні питання. Зокрема, обрали центральну ініціативну групу делегатів у Москві, групу для розмноження документів делегації на друкарських машинках, відповідальних за реєстрацію делегатів, які прибувають, групу відповідальних за своєчасні контакти з активістами Національного руху у місцях проживання, створили центральний фінансовий фонд делегації, тощо. Всі делегати були розділені на групи по 10-15 чоловік. Старші групи щоденно одержували завдання від центральної ініціативної групи, а в кінці дня звітували про виконану роботу. Звіти подавали переважно у письмовій формі. * * * 2 липня написали запит в Президію Верховної Ради СРСР з проханням повідомити, які зрушення є у вирішенні кримськотатарського питання після прийому делегації П.Н. Демічевим. В той же день Джемілєв Решат і Умеров Бекір взяли участь у прес-конференції радянських і акредитованих в Москві зарубіжних журналістів з нагоди виходу першого номера незалежного журналу “Гласність”. Прес-конференція відбулася на квартирі редактора журналу С.І. Григорянца. Запрошені радянські журналісти не з’явились, але було багато зарубіжних кореспондентів, які представляли великі міжнародні інформаційні агенції, такі як Франс-Прес, Рейтер, ЮПІ та інші. Учасники прес-конференції були поінформовані про стан справ у розв’язанні кримськотатарського національного питання, про мету делегації в Москві, прийом П.Н. Демічевим делегації кримських татар 26 червня. Представникам ЗМІ були передані тексти Звернення кримськотатарського народу на ім’я М.С. Горбачова, заяви учасників Всесоюзних зборів представників ініціативних груп в Ташкенті 11-12 квітня 1987 року з приводу становища репресованих учасників Національного руху та інші документи з національного питання кримських татар. Редактор журналу “Гласність” С.І. Григорянц запевнив представників, що наступний номер журналу буде присвячений переважно кримськотатарському національному питанню. * * * 4 липня багато хто з делегатів побував на Новодівочому кладовищі біля могили свого співвітчизника – двічі Героя Радянського Союзу, заслуженого льотчика-випробувача СРСР, підполковника Амет-хана Султана, який загинув 1 лютого 1971 року під час випробування нового літака. На могилу було покладено вінок з надписом на стрічці “Синові кримськотатарського народу від земляків”. * * * 5 липня делегати відвідали у московському крематорії місце поховання праху письменника Олексія Євграфовича Костеріна – одного з перших представників російської радянської інтелігенції, котрий у середині 60-х років відкрито виступив на захист прав кримськотатарського народу на свою Батьківщину і національну державність у Криму. Як відомо, за свої виступи Костерін був виведений із Спілки письменників СРСР, а за кілька днів до своєї смерті, в 1969 році, був виключений із партії, до лав якої вступив ще до революції. Біля праху О.Є. Костеріна виступили Решат Джемілєв, дочка письменника Олена Олексіївна Костеріна та інші. В своїй промові Решат Джемілєв відзначив, що ця мужня людина, яка відсиділа три роки за свою революційну діяльність в царських тюрмах і сімнадцять років в страшних сталінських таборах, людина, яку переслідували за її прагнення до справедливості до кінця днів, назавжди залишиться в пам’яті кримських татар. * * * В той же день делегати ухвалили і підписали звернення “До людей доброї волі”. У зверненні коротко окреслені основні етапи розгляду кримськотатарського питання державними інституціями, аж до прийому представників кримських татар 26 червня 1987 року Демічевим П.Н. Йдеться також про переслідування учасників Національного руху, зокрема, перераховані імена тих, хто перебуває в ув’язненні та психлікарнях. Закінчується звернення словами: “Доля нашого багатостраждального народу дає нам право і всі підстави звернутися за допомогою до всієї спільноти і всіх людей доброї волі і просити їх підняти голоси на захист наших законних вимог – повернення на свою споконвічну Батьківщину в Крим, щоб і ми мали можливість скористатися своїм правом – зберегти себе як націю.” Текст ухваленого документу негайно передали телефоном у міста, де проживають кримські татари для подальшого розповсюдження. Надруковані тексти згодом були включені до числа документів, які делегати, відвідуючи редакції різних радянських газет і журналів, передавали туди. * * * На зборах делегатів 5 липня, ввечері, більшістю голосів було ухвалене рішення влаштувати наступного дня демонстрацію на Красній площі, щоб нагадати керівництву про необхідність прискорити розв’язання кримськотатарського питання у відповідності із законними вимогами народу. Про рішення щодо демонстрації 6 липня були офіційно повідомлені ЦК КПРС і Московська міська Рада. Демонстрація 6 липня на Красній площі і повторний прийом представників кримських татар П.Н. Демічевим. Демонстрація 6 липня на Красній площі делегатів кримських татар, котрих на цей час було в Москві більше 120 осіб, і повторний прийом кількох представників першим заступником Голови Президії Верховної Ради П.Н. Демічевим, який відбувся через кілька годин після демонстрації, досить детально були висвітлені в “Інформації”, яка вийшла в світ 7 липня 1987 року. У ній повідомлялось: “... Демонстрація розпочалася в понеділок 6 липня 1987 року об 11 годині напроти Мавзолею Леніна на Красній площі. В демонстрації взяли участь майже 120 делегатів – переважно молоді люди, які народилися у місцях заслання кримських татар. Вони розгорнули транспаранти з лозунгами: “Поверніть кримських татар на Батьківщину!”, “Відновіть національні права нашого народу!”, “Демократія, гласність – і для кримських татар!” та інші. Вже через кілька хвилин транспаранти були вирвані з рук демонстрантів коротко стриженими молодиками в цивільному, які накинулись на них. Тоді демонстранти посідали на бруківку і почали скандувати тексти лозунгів, які були написані на пошматованих транспарантах. З’явились особи у формі офіцерів міліції. Наперед виступив чоловік у формі полковника і заявив: якщо за три хвилини демонстранти не розійдуться, то з ними обійдуться, як з порушниками громадського порядку. Через деякий час, об 11 годині 45 хвилин, демонстранти встали, і, міцно взявшись за руки, попрямували колоною до приймальні ЦК КПРС, продовжуючи скандувати лозунги і пояснювати людям, які зібралися, мету демонстрації. Приблизно через півгодини після прибуття демонстрантів до приймальні ЦК КПРС кількох делегатів прийняв завідувач приймальні Молокоєдов. Він повідомив, що завтра, тобто, 7 липня, о 10 годині ранку, делегатам повідомлять дату, коли буде винесене рішення з національного питання кримських татар. Через кілька хвилин після того, як демонстранти розійшлись, до групи делегатів біля їдальні під’їхав чоловік у цивільному і повідомив, що представники кримських татар запрошуються до кандидата в члени Політбюро ЦК КПРС товариша Демічева П.Н. На всі мотивації делегатів про те, що їм потрібно зібратися і висунути представників для зустрічі, чоловік у цивільному відповів, що представники повинні прибути негайно, оскільки не можна змушувати чекати такого відповідального державного діяча. Тоді на зустріч виїхали Енвер Аметов (Херсонська область), Решат Джемілєв (м. Ташкент), Різа Сеітвелієв (Краснодарський край), Ескендер Фазилов (м. Ташкент) і письменник кримськотатарської національності Еміль Аметов з Москви. На прийомі, який відбувся о 13 годині у приміщенні приймальні ЦК КПРС, в числі офіційних осіб, крім першого заступника голови Президії Верховної Ради П.Н. Демічева, були також присутні помічник П.Н. Демічева Л.В. Скворцов, начальник канцелярії Президії Верховної Ради СРСР І.І. Колесников і завідувач приймальнею ЦК КПРС Молокоєдов. Демічев повідомив, що ця зустріч організована особисто за дорученням товариша Горбачова М.С., а потім вислухав представників. У своїх виступах представники виклали основні вимоги народу і свої критичні зауваження з приводу організації попередньої зустрічі 26 червня 1987 року у Президії Верховної Ради СРСР. Два представники – Сеітвелієв Різа і Джемілєв Решат – у своїх виступах говорили, окрім того, про необхідність негайного звільнення ув’язнених і запроторених до психлікарень, а також реабілітацію раніше репресованих учасників Національного руху кримських татар. Товариш Демічев П.Н. сказав, що над вивченням проблеми кримських татар працює цілий відділ ЦК КПРС, що потрібно почекати принаймні два-три тижні, щонайбільше – місяць, якщо рахувати час від 25 червня 1987 року. Тому не потрібно хвилюватися, влаштовувати демонстрації, як це було сьогодні на Красній площі, а краще роз'їхатися по домівках. Причину затягування розв’язання проблеми товариш Демічев П.Н. пояснив складністю питання і деякими труднощами, що виникають при його врегулюванні у взаєминах із союзними республіками. На запитання представників, а чому б не обговорити ці складнощі і проблеми у засобах масової інформації, товариш Демічев П.Н. відповів, що допоки питання не буде вирішене, у пресі публікації на цю тему не з’являться. Він дуже здивувався, що на зустріч 26 червня за окремим списком були викликані приватні особи, які не є представниками народу. Товариш Демічев П.Н. повідомив, що про цю зустріч він докладно доповість товаришу Горбачову М.С. Щодо пропозиції товариша Демічева П.Н. про необхідність покинути Москву і не влаштовувати демонстрацій представники сказали, що це питання буде розглядатися рештою делегатів, які знаходяться у Москві... * * * Проте делегати, обговоривши 7 липня біля приймальні ЦК КПРС результати прийому, що відбувся, а також ситуацію, що склалася, одноголосно відмовилися від пропозиції Демічева роз’їхатися, оскільки жодних підстав для цього вони не вбачали. Делегати виходили з того, що для народу важливо не те, що його представників прийняли високопоставлені особи в Кремлі і що питання вивчається якимись відділами у ЦК КПРС – важливим є кінцевий результат цих прийомів. Окрім того, згідно рішень Першої і Другої всесоюзних нарад представників ініціативних груп Національного руху, не менш важливим обов’язком делегатів було інформувати громадськість Москви про кримськотатарську проблему. Тому делегати на своєму зібранні вирішили не лише не роз’їжджатися, а й закликати співвітчизників, щоб у Москву направити додаткове число людей. У той же час, вирішено було утриматися від демонстрацій до закінчення обумовленого П.Н. Демічевим терміну. Делегати ухвалили Звернення до кримськотатарського народу, у якому, зокрема, говорилось: “... Слова, сказані на вищезгаданих прийомах, як і ті, що виголошувались на численних попередніх зустрічах, поки що не підкріплені конкретними справами. Для засобів масової інформації нашої держави трагедія кримських татар, що триває, залишається закритою темою, гоніння на наших співвітчизників тривають. Водночас, у місцях проживання нашого народу розповсюджуються різні провокаційні плітки, які спотворюють реальний стан справ і вносять розбрат у нашу єдність...” Звернення закінчувалось закликом до співвітчизників, особливо молоді, збільшити кількість делегатів у Москві. Рішення делегатів було схвалене співвітчизниками на місцях і Центральною ініціативною групою Національного руху. Кількість делегатів у Москві почала різко зростати. Багато посланців, особливо з Краснодарського краю, Криму, Херсонської і Запорізької областей, приїжджали за власні кошти. * * * Цього ж дня, три представники – Аблямітов Фуат, Джемілєв Решат і Сеутова Сабріє – брали участь у відкритті прес-клубу “Гласність”, зорганізованого московськими правозахисниками за участю Лариси Богораз – дружини відомого правозахисника Анатолія Марченка, який неодноразово виступав на захист прав кримських татар і загинув у тюрмі міста Тернополя 9 грудня 1986 року після чотиримісячного голодування. Окрім московських правозахисників на засіданні прес-клубу були присутні акредитовані в Москві зарубіжні кореспонденти. Запрошені радянські журналісти, як і зазвичай, не прийшли. Представники кримських татар докладно розповіли про причини демонстрації 6 липня на Красній площі і прийом в ЦК КПРС після його завершення. * * * 8 липня делегати передали в приймальню ЦК КПРС заяву на ім’я М.С. Горбачова з проханням прийняти представників кримськотатарського народу з метою “справедливого розв’язання нашої національної проблеми – повернення народу на Батьківщину в Крим і відновлення державності, якої було позбавлено у 1944 році”. * * * 9 липня передано до Президії Верховної Ради СРСР наказ кримських татар Чиназського району Ташкентської області на ім’я депутата Верховної Ради СРСР від Чиназського району Ф. Сефершаєва (за національністю – кримського татарина). Наказ депутат відмовився взяти з рук своїх співвітчизників, посилаючись на те, що йому заборонили органи. * * * 14 липня більш як сто делегатів у Москві ухвалили і передали до приймальні ЦК КПРС звернення з протестом проти збору з допомогою шантажів і утисків підписів кримських татар в Узбекистані під заготовленими органами “Зверненнями” від імені “трудящих кримських татар”, зміст яких пронизаний злісними і наклепницькими нападами проти делегатів у Москві і проти активіста Національного руху Мустафи Джемілєва, який проживає у місті Янгіюлі. У зверненні делегатів наголошувалось, що подібними діями займаються повсюди в Узбекистані працівники міськомів і райкомів партії, котрі у досягненні цієї мети не відмовляються навіть від допомоги різного роду відступників і запроданців народу. Як зразок, наведено цілісний текст одного з таких “Звернень”, під яким збирали підписи кримських татар представники партійних і адміністративних органів Сирдар’їнської, Ташкентської, Наманганської, Андіжанської областей. Інформування представників радянської громадськості Відповідно до завдань, окреслених Всесоюзною нарадою представників ініціативних груп Національного руху кримських татар, делегати, які прибули до Москви, з перших же днів здійснювали заходи щодо інформування представників радянської громадськості про проблему свого народу. Майже щоденно відбувались візити до редакцій різних газет і журналів, різноманітних офіційних комітетів, до окремих письменників і журналістів. Результати цих зустрічей знаходили відображення у щоденних звітах делегатів. Та, на жаль, під час насильницького видворення делегатів з Москви наприкінці липня і на початку серпня багато звітів були або загублені, або відібрані працівниками органів. Нижче наводяться дані звітів, які збереглися. * * * 25 червня групи делегатів відвідали редакції газети “Известия” і журналу “Знамя”, Комітет радянських жінок. В редакції “Известий” делегатів прийняла жінка, яка представилась кореспонденткою цієї газети. Вона заявила, що публікувати будь-що з питання кримських татар не збираються, оскільки ця тема газету не цікавить. Назвати своє прізвище кореспондентка відмовилась. Редактор журналу “Знамя” також відмовився приймати матеріали з національного питання, пославшись на те, що вони публікують лише твори, написані в літературно-художній формі. В Комітеті радянських жінок делегати подали заяву жінок-кримських татарок з викладом деяких фактів грубого порушення прав кримських татар і з проханням сприяти розв’язанню їх національного питання. Заяву прийняли і сказали, що передадуть до ЦК КПРС. * * * 1 липня група делегатів побувала на Центральному телебаченні і домоглася зустрічі з ведучим телепередачі “Резонанс” з метою одержати відповідь на надісланого на адресу цієї телепередачі листа у квітні 1987 року. Один з ведучих телепередачі “Резонанс” Мазурін В.П. по телефону сказав, що прийняти делегацію не може, бо дуже зайнятий, а взагалі - “Резонанс” займається винятково питаннями економіки. З приводу згаданої делегатами передачі, у якій були порушенні питання про права людини, Мазурін зауважив, що, мовляв, цю тему їм нав’язали. А хто саме нав’язав, він так і не уточнив. * * * 2 липня делегація відвідала “Литературную газету”, до якої раніше направлявся документ з викладом фактів грубого беззаконня щодо кримських татар. Їх прийняв завідувач приймальнею редакції Бачко В.М. Він заявив, що згаданий документ редакція не одержувала. Потім він додав: “Ми не маємо компетенції вирішувати ці питання. Публікувати не будемо нічого. Звертайтесь до прокурора”. * * * Того ж дня депутати побували у редакції телепередачі “12-й єтаж”, зустрілись з Кононовим В., - редактором цієї передачі і Алексєєвим – режисером. Після перших слів привітання вони сказали, що мають друзів – кримських татар і що їм дещо відомо про кримськотатарську проблему. Попросили розповісти про прийом делегації 26 червня Демічевим П.Н., цікавились чисельністю кримських татар і Національним рухом. Делегати розповіли про Всесоюзні наради активістів Національного руху, про останні події, пов’язані з цією проблемою. Кононов і Алексєєв висловили думку, що саме в цей період гласності є шанси зрушити вирішення питання з мертвої точки, порадили діяти через своїх депутатів Верховної Ради, якщо такі є. Завершуючи розмову, вони сказали, що обговорять кримськотатарське питання у себе в редакції, але без узгодження з вищими органами навряд чи зможуть зрушити з місця це питання. * * * 3 липня кілька молодих людей побували в ЦК ВЛКСМ. Делегатів прийняли члени ЦК комсомолу Ігнатов П.В. і Єпіфанов С. Вони сказали, що жодним чином сприяти розв’язанню питання кримських татар не можуть, бо вони некомпетентні. Намагалися ухилитися від тем, які порушували делегати, ставили несуттєві запитання про сім’ю, роботу, тощо. * * * 7 липня делегати направили в Міністерство охорони здоров’я СРСР заяву з приводу стану здоров’я Челебієва Джеляла, котрий після даремних намагань домогтися справедливості у відповідних інстанціях, 1 липня в Москві оголосив голодування на знак протесту проти грубого свавілля влади і відмови прописати його в Криму. * * * 8 липня група делегатів зустрілася із секретарем правління Спілки письменників СРСР, лауреатом Державної премії СРСР, поетом Євгенієм Євтушенком. Він висловив солідарність і палку підтримку кримським татарам, які домагаються своїх законних прав і написав звернення в Президію Верховної Ради СРССР. Передаючи копію свого звернення делегатам кримських татар, він підкреслив: “Моє звернення можете подавати до всіх інстанцій. Буду радий, якщо воно допоможе у розв’язанні питання кримських татар”. У зверненні поета говорилось: “Мені відомо, що зараз в Президії Верховної Ради СРСР розглядається питання про надання кримським татарам права спокійно жити і працювати на землі їхніх батьків, дідів і прадідів у Криму. Кримські татари були глибоко ображені несправедливим, огульним звинуваченням фактично у поголовній зраді і насильницьки виселені зі своїх кровних, обжитих земель. Це було здійснено, незважаючи на те, що багато кримських татар героїчно боролись проти фашистів на фронті, у той час, коли їхні ні в чому не винні родини були по варварськи вигнані з рідних домівок. Подальший недозвіл кримським татарам повернутися назад став порушенням їх конституційних прав і попранням людської гідності. Випадки, коли деякі сім’ї кримських татар одержували дозвіл повернутися, а потім знову ставали вигнанцями, викликають огиду і є ганебними для місцевої влади. Настав час раз і назавжди припинити це антигуманне ставлення до повноправних членів нашого суспільства і надати їм можливість жити і працювати там, де підказує їм серце і пам’ять серця. Гадаю, що їхнє повернення буде сприяти процвітанню Криму і дружбі народів нашої Батьківщини. З повагою, Євгеній Євтушенко. * * * В той же день делегати зателефонували письменнику А. Рибакову – авторові книги “Діти Арбату”, у якій змальовані злочини періоду “культу особи”, і попросили його знайти час для зустрічі з групою делегатів кримських татар. Рибаков відповів, що днями їде у відрядження за кордон на чотири місяці і зустрітися зможе лише після повернення. * * * 9 липня відвідали редакцію газети “Труд”. Редактор газети, який їх прийняв, сказав, що некомпетентний у національному питанні кримських татар і публікувати нічого не буде. * * * 10 липня делегати Джербінов М., Османов Л., Муєдінов К., Хамзін Алі і Нетшаєв Ваіт відвідали редакцію журналу “Знамя” і мали розмову із старшим редактором відділу прози Васильєвою К.П. Коротко розповіли їй про становище народу, про останні події у Краснодарському краї, де ведуть посилену пропаганду проти кримських татар, про мету делегації в Москві. Васильєва К.П. висловила своє співчуття, проте сказала, що допомогти нічим не може, оскільки журнал друкує лише художні твори, а кримськотатарська проблема історично склалася дуже непросто і висвітлювати її на сторінках журналу неможливо. Висловила надію, що проблема буде врегульована. З розумінням поставилась до проведеної делегатами 6 липня демонстрації на Красній площі. * * * 11 липня Решат Джемілєв зателефонував академікові А.Д. Сахарову і коротко поінформував його про демонстрацію кримських татар на Красній площі і прийом представників народу П.Н. Демічевим. В ході телефонної розмови А.Д. Сахаров повідомив, що днями його відвідав за дорученням ЦК КПРС інструктор Ждановського райкому партії міста Москви Рєзніков, щоб дати відповідь на надіслану ним телеграму на адресу М.С. Горбачова у зв’язку з голодуванням Бекіра Умерова. Рєзніков від імені ЦК КПРС повідомив Сахарова, що Бекір Умеров припинив голодування, стан його здоров’я задовільний, а щодо проблеми кримських татар загалом, то в даний час розглядається питання про відновлення Кримської АРСР. А.Д. Сахаров ще раз висловив свою солідарність справедливим вимогам кримських татар і сказав, що згодом ще раз звернеться саме з цього питання в ЦК КПРС. * * * 11 липня дванадцять делегатів відвідали редакцію журналу “Комсомольская жизнь” і мали розмову із заступником редактора Серезовим Вазіхом Ібрагімовичем та редактором відділу пропаганди Тетяною Павлівною Гачус. Делегати повідомили про мету свого візиту, ознайомили із Зверненням кримськотатарського народу на ім’я М.С. Горбачова, розповіли про становище кримськотатарського народу, показали кілька фотознімків, які ілюструють незаконні дії влади в Криму, і, зокрема, пов’язані з самоспаленням Муси Мамута. Серезов В.І. сказав, що чув про кримських татар, коли був у відрядженні в Кашкадар’їнській області Узбекистану. Поцікавився чисельністю кримських татар, до якої мовної групи належать. Визнав, що рішення про виселення кримських татар було “несправедливим”, але в той же час намагався переконати делегатів, що кримські татари мають такі самі права, як і решта громадян. Делегати висловили власну точку зору, процитували деякі укази щодо кримських татар і заступник редактора погодився, що питання потрібно вирішувати. Пообіцяв повідомити про візит делегатів секретарю ЦК ВЛКСМ Пальцеву. * * * Делегати Сеітвелієв Різа, Мамутова Ельміра, Джевалов Азіз, Емірусеінов Рідван і Куламетов Зеккі відвідали редакцію тижневика “Аргументи і факти” і розмовляли із заступником головного редактора Антоновою. Вона обіцяла допомогти: публікація про кримських татар можлива, але за умови, якщо вони принесуть “документи, основою яких є достовірні факти”. * * * Кілька делегатів відвідали редакцію журналу “Новое время”. Мали розмову із співробітниками редакції – заступниками редактора Пумнянським А.В., Чернявським В.Г., кореспондентом Єліним Л. і заввідділом Лєпіним Л. Делегати відповіли на всі питання, що торкались проблеми кримських татар, Національного руху, мети, до якої прагне народ. Працівники журналу висловили думку, що це питання, без сумніву, буде вирішене, що це справа лише часу. І цей час, на їх думку, слід почати відраховувати з 1985 року, тобто, з моменту приходу до влади нового партійного керівництва на чолі з М.С. Горбачовим. Сказали, що редколегія обговорить порушені делегатами питання. * * * Кілька делегатів – колишніх учасників війни – Сеітхалілов Меджит, Муртазаєв Ваіт, Ібрагімов Ісмаїл і лейтенант медичної служби Феттаєва Зоре відвідали Радянський комітет ветеранів війни. Вони вручили заяву від імені групи кримських татар – учасників війни і розмовляли із старшим референтом Комітету Жиленковим В.В. У переданій заяві говорилося: “... Наш народ вніс гідний вклад в спільну перемогу. Але заради чого ми воювали і заради чого гинули в боротьбі з фашизмом наші співвітчизники, якщо в результаті увесь наш народ огульно звинувачений у зраді і насильницьки вивезений на Урал і в Середню Азію, де загинуло в жахливих умовах спецпоселень майже 50 відсотків населення?..” Далі в документі наведені факти беззаконня у ставленні до кримських татар вже в наші дні, зокрема, факти грубої відмови прописати в Криму навіть ветеранів війни. Старший референт Жиленков В.В. спочатку висловив невдоволення і нерозуміння з приводу того, чому делегати звернулись у Комітет, який не має повноважень вирішувати такі питання. Повідомив, що під час війни був у Криму і сам брав участь у виселенні кримських татар. На запитання делегатів, чи вважає він цю акцію справедливою, Жиленков відповів, що і тоді він в душі був проти такого ставлення до цілого народу, але хто тоді з цим рахувався... Обіцяв передати заяву делегатів до “відповідних компетентних органів”. Потім він сказав, що йому відомо про розгляд питання відновлення національних прав кримських татар у верхах, але, мовляв, це дуже складно... * * * Делегати повторно відвідали ЦК ВЛКСМ і передали заяву 16-ти кримських татар – членів ВЛКСМ на ім’я першого секретаря ЦК Мироненка В.І., яке було зареєстроване за вх. № 33790 від 10.07.87 року. У заяві наведені факти порушень прав кримських татар через національну приналежність і переслідувань за участь у Національному русі. * * * Група делегатів відвідала редакцію журналу “Советская женщина”. Делегацію прийняла заступник головного редактора Музир Олександра Олексіївна. Друкувати на сторінках журналу щось з національного питання кримських татар вона категорично відмовилася і упродовж всієї розмови намагалася переконати відвідувачок, що такої нації, як кримські татари, не існує. “У нас є лише татари, які проживають у Казані”, - настійливо повторювала вона. * * * 12 липня, у неділю, делегати побували в музеї-садибі князя Юсупова, де житель Москви, кримський татарин Аріфов Мустафа виступив з лекцією щодо “співставної граматики кримськотатарської мови”. Там же вони зустрілись з учасниками індійського фестивалю в Москві. Молоді індійці проявляли жваву цікавість і ставили делегатам різні запитання, але їхні старші керівники намагалися відвести своїх співвітчизників від делегатів, міркуючи, мабуть, що розмови з людьми, котрі потрапили в немилість влади, можуть мати для них якісь ускладнення. * * * 13 липня о 13 годині делегати Мамутова Ельвіра, Феттаєва Зоре, Османова Февзіє, Ільясов Ескендер і інші, всього 11 чоловік, були прийняті редактором відділу публіцистики журналу "Огонек" Панченком Олексієм Григоровичем. Делегати розповіли йому про проблему кримських татар, результати зустрічі прийому з П.Н. Демічевим, висловили вдячність редакції журналу за публікацію рецензії Д.Іванова на повість А.Приставкіна “Ночевала тучка золотая”, оскільки в рецензії згадуються і вислані, без усіляких на те підстав, в часи війни кримські татари. На запитання і прохання делегатів щодо можливості публікації в “Огоньке” більш змістовних матеріалів про проблему кримських татар, Панченко з відповіддю ухилявся, говорив туманно і просив зателефонувати через 7 – 10 днів. * * * Того ж дня, 13 липня, група делегатів побувала в редакції журналу “Дружба народов”. Делегацію прийняв заступник головного редактора Теракопян Левон Абрамович. Йому пояснили мету візиту, розповіли про проблеми кримських татар і про події останніх днів. Теракопян цікавився чисельністю кримських татар, запитував, чи погодились би вони заселити лише північні райони Криму. Делегати відповіли, що батьківщина кримських татар – це і північна, і південна, східна і західна частини Криму. Тому і потрібне принципове рішення питання і відновлення державності кримських татар на всій території півострова, тобто, все те, що було до здійсненого проти кримськотатарського народу злочину в 1944 році. Теракопян Л.А. погодився, що було прийнято “неправильне рішення”. Сказав, що редакція журналу намагається завжди писати правду, запевнив, що порушене делегатами питання буде обговорене на засіданні редколегії журналу і копію ухваленого рішення можна буде забрати за тиждень. Делегати передали Теракопяну Звернення кримськотатарського народу на ім’я М.С. Горбачова, інформацію про демонстрацію кримських татар 6 липня на Красній площі і повторний прийом делегатів Демічевим П.Н. Через тиждень делегатам передали копію листа головного редактора журналу “Дружба народов” Сергія Баруздіна, датованого 17 липня 1987 року, на ім’я першого заступника Президії Верховної Ради СРСР Демічева П.Н., у якому повідомлялось: “Шановний Петре Ніловичу! Упродовж останніх десятиріч, очевидно, зважаючи на назву нашого журналу “Дружба народов”, до нас звертаються різні групи кримських татар, виселених свого часу з території Криму. Ми знаємо, що такі звернення були в ЦК КПРС і в Президію Верховної Ради СРСР. Зараз, в умовах реальної перебудови в нашій країні, це питання вимагає практичного розв’язання. Надсилаємо Вам листа членів делегації кримських татар, які побували у нашій редакції 13 липня 1987 року". * * * 14 липня Байрам-Алі Ельвіра і Філімонова Наджіє побували у відомого поета, автора і виконавця популярних пісень Булата Шалвовича Окуджави. З великою увагою і співчуттям він вислухав розповідь про проблему кримських татар, висловив цілковиту підтримку справедливим вимогам народу. Потім він написав листа до Президії Верховної Ради СРСР і копію його передав делегатам. В листі, зокрема, говориться: “Шановні товариші! Неможливо надалі відкладати вирішення доленосного питання кримських татар. Злочин минулого проти цілого народу потрібно визнати, кваліфікувати і припинити. Ми – велика і сильна соціалістична держава, і ми маємо все для того, щоб розв’язати це питання невідкладно, цілковито, а не частково. Це справа нашої совісті і честі. Чекати не можна. Булат Окуджава, член КПРС, член СП СРСР, ветеран Вітчизняної війни. * * * Делегати Джербінов М., Джевапов А., Мамутова Е., Хамзін Алі 14 липня побували в ЦК ВЛКСМ, де їх прийняв секретар ЦК комсомолу Пальцев Н.І. та завідувач відділом агітації і пропаганди ЦК Шаповалов І. На початку розмови Пальцев, посилаючись на Указ Президії ВР СРСР від 5 вересня 1967 року, намагався переконати делегатів, що всі права кримських татар відновлені, тому ніякої проблеми не існує. Хамзін А. і Джербінов М. коротко розповіли про сучасний стан справ кримськотатарської проблеми, пояснили суть згаданого Указу 1967 року, його спрямованість на вкорінення кримських татар у місцях заслання, і це в той час, коли народ вимагає повернення на свою Батьківщину і відновлення своєї автономії. Пальцев Н.І., нарешті, погодився, що проблема дійсно існує і її потрібно розв’язувати. Додав, що не варто, мовляв, заглиблюватися в національне питання – є справи і важливіші, потрібно бути інтернаціоналістом і замислюватися, в першу чергу, про загальносоюзні завдання, які випливають з останнього з’їзду партії. Говорив, що різні мітинги і демонстрації з вимогами прискорити розв’язання питання дуже небажані, бо це може бути використано імперіалістами для нападок на політику партії і уряду. Потрібно спокійно чекати. Намагався навіть роздавати “комсомольські доручення” делегатам, щоб вони проводили “роз’яснювальну роботу”. Делегати дали зрозуміти, що вони прийшли не за “комсомольським дорученням”, а просять підтримки у розв’язанні національного питання, адже якщо воно буде вирішено справедливо, то не буде ніяких виступів, а імперіалістична пропаганда не матиме підстав для нападок на політику радянської держави. Наприкінці бесіди Пальцев Н.І. завірив делегатів, що про хід цієї розмови та їхнє прохання він повідомить у ЦК КПРС і Верховну Раду СРСР. * * * Група делегатів побувала у автора повісті “Ночевала тучка золотая...” письменника Анатолія Приставкіна. Делегати виходили з того, що Приставкін, котрий у своїй повісті висловив невдоволення виселенням під час війни чеченського та інгушського народів зі своєї Батьківщини, із співчуттям поставиться і до проблеми кримських татар. Його познайомили з деякими матеріалами про кримських татар, про їх участь у громадянській війні, а також з поемою Г.М. Олександрова “Факел над Кримом” – про самоспалення Муси Мамута в липні 1978 року в Криму на знак протесту проти беззаконня влади щодо кримських татар. Розповіли, що автора поеми репресовано, а в даний час його незаконно утримують у психлікарні міста Ташкента. І дійсно, кримські татари одразу побачили в цій людині свого соратника і однодумця. А. Приставкін сказав, що дуже зворушений поемою, добре розуміє суть проблеми і напише лист до вищих інстанцій. Через кілька днів делегати одержали копію листа на адресу Президії ВР СРСР. “Звертаюсь до вищого органу влади з питання, яке вимагає невідкладного рішення. Йдеться про відновлення прав народів, які в результаті злочинної діяльності Сталіна багато років тому були репресовані, виселені зі своїх рідних земель і до цього часу не можуть повернутися на Батьківщину. Я отримую сотні листів від чеченців-акинців. Їх виселили із північно-західних районів Дагестану, а коли ті повернулися, то так і не змогли потрапити у свої рідні поселення, і це не дивлячись на те, що є Указ про відновлення усіх прав. Ця несправедливість триває досьогодні, породжуючи в новостворених районах нездорові, ажіотажні обставини, які ускладнюються за рахунок особливого паспортного режиму – офіційно скасований, він існує і зараз. Ще важче склалося у кримських татар, які після ХХ з’їзду партії так і не одержали рівних з іншими народами прав і не змогли повернутися на свою законну Батьківщину – в Крим, де вони одвічно проживали. Про трудолюбство цього чудового, талановитого народу пам’ятають ще старі російські кримчани – росіяни, українці, греки, з якими пліч-о-пліч в дружбі, порозумінні, допомозі створювали татари свої виноградники на узбережжі, найкращі в державі. Багато з того, що створювалось і культивувалось століттями, нині втрачено і забуто. Про бойові справи татар під час Вітчизняної війни відомо достатньо. Мені пощастило особисто зустрічатися – це вже після війни – з двічі Героєм Радянського Союзу, легендарним льотчиком Амет-ханом Султаном і зблизька спостерігати, як уже в мирному небі він випробовував найновіші літаки. Він загинув, як герой, під час випробувань. Але й зараз земляки Амет-хана з різних республік і областей, так само, як і інші народи, трудяться на благо нашої Батьківщини, примножуючи її славу. Настав час заявити про це на повний голос. Настав час відновити справедливість. Повернення кримських татар в Крим і відновлення автономії матиме велике значення для оздоровлення суспільної і політичної атмосфери в усій країні. Відновлення ленінських норм у національному питанні просто необхідне. Анатолій Приставкін, член Союзу письменників СРСР. 15 липня 1987 року”. * * * Група делегатів відвідала інститут історії СРСР, де їх прийняв заступник директора з наукової частини Сахаров Андрій Миколайович. Ознайомившись з метою візиту та інформацією про роботу делегатів у Москві, він сказав, що інститут досліджує деякі теми історії Криму і кримських татар періоду 13-17 століть, а історією пізнішого періоду не займається. Потім він зауважив, що інститут історії СРСР – це науковий заклад, а кримськотатарське питання є суто політичним, тому вони нічим не можуть допомогти. Але все-таки пообіцяв, що питання в Інституті буде обговорено і вони подумають, чим зможуть допомогти. Порадив звернутися в Інститут етнографії. * * * В Інституті етнографії делегатів прийняв заступник директора, доктор географічних наук Брук Соломон Ілліч. Він сказав, що знайомий з проблемою кримських татар і чув про демонстрацію 6 липня на Красній площі. Познайомили його із Зверненням кримськотатарського народу на ім’я М.С. Горбачова. С.І. Брук сказав, що 20 років тому до нього приходили делегації кримських татар і він зараз може повторити те саме, що говорив тоді. Особисто він і співробітники Інституту підтримують вимоги кримських татар. Вважають, що у 1944 році було прийняте несправедливе рішення; в 1967 справу намагались виправити, але не довели до кінця, тепер же виникають нові проблеми, особливо економічного плану. Писати будь-які заяви чи звернення з викладом своєї точки зору щодо проблеми кримських татар С.І. Брук відмовився, але сказав, що у разі, коли ЦК КПРС чи інші інстанції будуть вимагати будь-яких даних, інститут готовий їх представити. С.І. Брук сказав, що Інститут історії і етнографії неодноразово, і 20 років тому, і нещодавно, порушував перед ЦК питання, щоб кримських татар розглядали як самостійну націю, яка відрізняється від казанських татар, башкирів. Він висловив надію, що це здійсниться під час чергового перепису населення у 1989 році, а, можливо, і раніше, якщо кримськотатарське питання буде вирішене позитивно. Цікавився думкою депутатів щодо чисельності кримських татар. Особисто він вважає, що зараз в СРСР їх нараховується майже 700 тисяч чоловік. * * * 15 липня група делегатів побувала в Інституті марксизму - ленінізму при ЦК КПРС. Директор Інституту Г.Л. Смірнов був у відпустці і делегати розмовляли по телефону 181-05-06 з вченим секретарем Інституту Зотовим М. Пояснили, хто такі, і що хотіли поцікавитися думкою керівництва Інституту про національне питання кримських татар, а також, чи може Інститут допомогти чимось задля справедливого розв’язання цього питання. Зотов М. погодився прийняти делегатів хвилин на п’ять, але тільки для того, щоб одержати з рук в руки Звернення кримськотатарського народу на ім’я М.С. Горбачова, а “не для дискусій і взаємного інформування”. Під час зустрічі Зотов М. сказав, що Інститут питанням національної політики не займається, а він зможе лише передати одержане Звернення в ЦК КПРС. На запитання про власну думку з приводу проблеми, Зотов М. відповів: “Як громадянин СРСР я свою думку висловлю вам, коли приїду на відпочинок у Крим”. На цьому розмова з вченим секретарем закінчилася. * * * 16 липня Джемілєв Решат, Люманов Сулейман, Куртвелієв Едем і Аметов Амет побували в редакції журналу “Новый мир”, де відбулася розмова з головним редактором С. Залигіним. Залигін сказав, що ознайомлений з питанням кримських татар, але висловити письмово, або хоча б усно свою позицію відмовився, пославшись на свою зайнятість: для цього, мовляв, потрібно вникнути в суть справи, а вникати немає часу. Потім він заявив, що все це взагалі не в його компетенції. Прийняти Звернення чи інші документи Національного руху Залигін відмовився. * * * Направили за підписом 11 делегатів листа на ім’я члена правління Президії Радянського фонду культури Р.М. Горбачової з приводу знищення культурних цінностей кримських татар і з проханням сприяти швидкому рішенню кримськотатарського національного питання. З листом було направлено: Звернення кримськотатарського народу на ім’я М.С. Горбачова, Інформацію про демонстрацію 6 липня 1987 року і повторний прийом делегації кримських татар П.Н. Демічевим, Звернення делегатів в Політбюро ЦК КПРС від 14 липня 1987 року, копії звернень Є. Євтушенка і Б.Окуджави. * * * Направили лист делегатів кримських татар у Москві латиським письменникам Петерісу Бруверісу і Улдісу Берзіньшу, у якому висловили вдячність за те, що вони знайомлять свій народ з фольклором і долею кримськотатарського народу. В листі, зокрема, висловлюється вдячність за те, що в латвійській газеті “Література ун максла” надрукована стаття, у якій йдеться про незаконне виселення кримськотатарського народу з Криму у 1944 році, і наводяться зразки усної народної творчості кримських татар, а в Ризькому університеті читали лекції про кримськотатарську культуру. Всі ці благородні дії латиських письменників розцінюються в листі делегатів кримських татар в Москві від 16 липня 1987 року, як спрямовані на зміцнення дружби між латиським і кримськотатарським народами. * * * Делегати Османов Лютфі, Сеттарова Саніє, Нетшаєв Реваль, Аметов Аділь і Халілова Лютфіє 16 липня побували у редакції “Учительской газеты” і розмовляли з заступником редактора Ханхасовою Іриною Миколаївною, яка одразу попередила, що може виділити для спілкування з делегатами не більше 10 хвилин. Їй розповіли про мету делегації кримських татар у Москві. В розмові була також згадана стаття Сільви Капутікян “Батьківщина велика і мала” з газети “Правда” від 7 травня 1987 року, і у зв’язку з цим делегати розповіли про існуючі проблеми вивчення дітьми кримських татар своєї рідної мови, пізнання своєї національної культури, що неможливо, коли відірваний від Батьківщини. Заступник редактора сказала, що газета у них “відомча”, самостійно щось робити задля підтримки кримських татар вони не можуть і що все залежить від того, як вирішиться питання нагорі. Обіцяла розглянути отримане від делегатів Звернення у редколегії газети. * * * 17 липня делегати Емірусеінов Емір, Сулейманов Осман, Дервішалієв Дервіш і Халілов Енвер побували у ВЦРПС, де їх прийняв заступник завідувача приймальнею Савченко В.Я. Ознайомившись з документами Національного руху кримських татар, Савченко В.Я. сказав: “Це питання політичне, ми таких питань не вирішуємо. Ваше питання вирішує ЦК КПРС і Президія Верховної Ради СРСР”. Делегати пояснили, що вони від ВЦРПС очікують не вирішення питання, а всілякого сприяння у його вирішенні, а це реально може виразитися в тому, що керівництво радянських профспілок висловить Президії Верховної Ради СРСР чи ЦК КПРС свою позицію щодо необхідності повернення кримських татар на Батьківщину і відновлення Кримської АРСР. Савченко В.Я. попросив делегатів зачекати. Повернувшись приблизно через годину, він сказав: “Товариші, документи ваші залишаємо у себе. Познайомившись з ними докладно, надішлемо відповідь на вашу домашню адресу”. Делегати залишили адресу Емірусеінова Еміра, що проживає в станиці Тамань Краснодарського краю по вулиці Кірова, 94. * * * Група делегатів комсомольського віку – Куламетов С.В., Яг’яєв І.У., Абібуллаєва Е.Р. і інші, всього 7 осіб, побували у редакції “Комсомольской правды”. Спочатку в приймальні сказали, що кримські татари вже приходили в редакцію і головний редактор не прийме. Після коротких дебатів, у ході яких висловили незадоволення з приводу того, що в редакції комсомольської газети не бажають навіть вислухати комсомольців кримськотатарської національності, завідуюча приймальнею Старостіна взяла привезені делегатами документи про національне питання кримських татар, в тому числі і лист Є. Євтушенка, і пішла. Через деякий час делегатам видали одноразові перепустки на прийом до заступника головного редактора Юферової Ядвіги Броніславівни, оскільки головний редактор у відпустці. Юферова Я.Б. уважно вислухала розповідь делегатів про своє національне питання, зокрема, про розпалювання ненависті до кримських татар у Краснодарському краї, про події у місті Абінську, де розпустили плітки, начебто 1 червня, коли святкують Міжнародний день захисту дітей, кримські татари почнуть вирізати російських малят і всіх, кого зустрінуть. Ознайомили її також із Зверненням делегатів кримських татар у Москві “До людей доброї волі” і Зверненням кримськотатарського народу до М.С. Горбачова. Юферова поставила кілька запитань: у якому стані зараз вивчення кримськотатарської мови, чи були випадки, коли кримські татари різали людей на ґрунті національної ворожнечі, чи допускаються у них міжнаціональні шлюби. Насамкінець вона сказала, що “Комсомольськая правда” у вирішенні питання кримських татар допомогти не може, втім, обіцяла поінформувати Президію ВР СРСР про те, що кримські татари правильно порушують питання про необхідність розв’язання кримськотатарської національної проблеми. Дала “чесне громадянське слово”, що обов’язково це зробить і повідомить делегатам на домашню адресу. * * * Кілька делегатів побували у редакції журналу “Смена” і розмовляли із заступником головного редактора Кизиловим М.Г. Делегати повідомили, що мета візиту до редакції “Смени” та інших видань – ознайомлення громадськості Москви із національним питанням кримських татар. Дали прочитати Звернення кримськотатарського народу на ім’я М.С. Горбачова, листи Є. Євтушенка і Б. Окуджави. Кизилов М.Г. сказав, що вважає вимоги кримських татар справедливими, обіцяв поінформувати своє керівництво і згодом повідомити про результати. * * * Кілька делегатів побували в редакції газети “Советская культура” і вручили в приймальні звернення за підписами Керімова Сервера, Куртаметової Ельміри, Ногаєвої Сусанни, Сегерман Аліме і Мустафаєва Усеїна. У зверненні висловлюється надія, що газета “Советская культура” приділятиме увагу національному питанню кримських татар і буде сприяти його справедливому вирішенню. Це Звернення, а також пакет інших документів були зареєстровані в приймальні за номером 17912. * * * 17 липня були отримані тексти звернень на підтримку вимог кримських татар від письменника В.Д. Дудінцева – автора відомого роману “Не хлібом єдиним” і журналіста Андріана Розанова. Звернення В.Д. Дудінцева адресоване в Президію Верховної Ради СРСР. У ньому сказано: “Вельмишановні товариші! Упродовж багатьох років, спостерігаючи боротьбу кримських татар за відновлення усіх прав, якими користуються інші громадяни нашої Батьківщини, наших конституційних прав на рідну землю, на якій ми зустріли це життя, за участю державного життя свого народу, передбаченого Конституцією, спостерігаючи цю багаторічну боротьбу, я не можу не перейматися глибоким співчуттям до страждань цього народу. Ми – велика і сильна держава, що називає себе сім’єю братніх народів. Наша Батьківщина – мати народів. Світ очікує від неї материнського ставлення до дітей. І в ці дні, коли ми переживаємо велетенський підйом в усіх сферах матеріального і культурного життя, я закликаю вас, шановні державні діячі, сказати своє вагоме і рішуче слово на користь татарського народу. В. Дудінцев, письменник, член СП СРСР, 17 липня 1987 р.” Звернення А. Розанова не адресується комусь конкретно, воно має заголовок: “Вам, кого цікавить моя думка.” У зверненні говориться: “Виселення кримських татар з рідної землі в період культу особи було глибоко несправедливою, варварською акцією. Адже декрет Раднаркому про створення татарської автономної області підписав В.І. Ленін. Сьогодні побутує думка, що, мовляв, повернення кримських татар на Батьківщину може призвести до конфліктів. Якщо робити це нерозумно, старими бюрократичними методами, все може трапитися. Але, їй-Богу, на землях Кримського півострова і місця , і справ вистачить ще багатьом тисячам людей. І господаря там не вистачає. Господаря, для якого це – Батьківщина. Андріан Розанов, член спілки журналістів СРСР, ветеран війни. 17 липня 1987 року.” * * * Третя Всесоюзна нарада 19 липня в Ізмайловському парку Москви відбулася нарада основного складу делегатів, які в місцях свого проживання були членами місцевих ініціативних груп Національного руху. Всього на нараді були присутні більше 140 чоловік. Серед членів Центральної ініціативної групи Національного руху, обраної на Другій Всесоюзній нараді у місті Ташкенті, були присутні Аблямітов Фуат, Кадиров Наріман, Джемілєв Решат, Хамзін Алі, Сеутова Сабріє і Фазилов Ескендер. До порядку денного були внесені основні питання:
З огляду на широке представництво наради, а також у зв’язку з тим, що було заплановане обговорення кола питань, що виходили за рамки діяльності делегатів у Москві, нараду вирішено було назвати Третьою Всесоюзною. Головуючим на нараді обрали Фуата Аблямітова, секретарями - Сабріє Сеутову, Зоре Аметову і Сафінар Джемілєву. Бекір Умеров і Решат Джемілєв виступили із звітами про роботу делегатів, яких у Москві за звітний період, тобто з 20 червня, побувало 402, а до початку наради нараховувалось більше 200 чоловік. Було ухвалено текст Звернення представників кримськотатарського народу, адресований до всіх людей доброї волі. З третього питання порядку денного виступив Аріфов Осман (місто Новоросійськ). Виклавши тезу про необхідність виборів Центральної ініціативної групи делегатів у Москві, він запропонував список кандидатів. Після обговорення кожної кандидатури переважною більшістю голосів членами Центральної ініціативної групи стали:
На нараді підкреслювалось, що представники з числа шістнадцяти, яких затвердили рішенням Других Всесоюзних зборів як народних делегатів для зустрічі з М.С. Горбачовим, а також члени обраної на Другій Всесоюзній нараді Центральної ініціативної групи Національного руху, по мірі прибуття їх до Москви, будуть автоматично вважатися також членами ініціативної групи делегатів у столиці. Також було вирішено, що на заміну делегатам, які від’їжджають, будуть обиратися нові. Щодо розкольницької діяльності осіб, доставлених в Москву органами, виступили Ескендер Фазилов, Наріман Кадиров, Ерпан Мамбетов (місто Чирчик), Сервер Керімов (станиця Тамань), Зоре Феттаєва (Крим). Учасники наради обговорили також провокаційного листа одного з так званих “представників народу” - Усеїнова Сейрана з міста Фергани під заголовком “Інформація до інформації” від 9 липня 1987 року, якого він намагався розповсюдити серед делегатів у Москві і дискредитувати окремих активістів Національного руху. Представник із Чирчика висловив упевненість, що всі ці особи на чолі з цинічно відвертим зрадником національних інтересів Дагджі Тімуром багато років тому були спеціально вкорінені в Національний рух, щоб вести потрібну для органів лінію і паралізувати рух зсередини. Голосуванням був прийнятий текст телеграми в Політбюро ЦК КПРС і ЦК КП Узбекистану з офіційним повідомленням, що особи кримськотатарської національності Годженов Рефат, Мустафаєв Осман, Кадиєв Ролан, Емінов Руслан, Ізединов Іззет, Селімов Шакір, а також Дагджі Тімур, яких 26 червня цього року прийняв П.Н. Демічев, не є представниками народу. План подальших дій, затверджений нарадою, передбачав, що делегати і в Москві, і на місцях проживання учасників Національного руху, у випадку, якщо до 26 липня 1987 року не дочекаються позитивного рішення кримськотатарського питання, проведуть демонстрації і мітинги. Були обговорені також питання дисципліни і тактики делегатів у Москві на випадок провокацій з боку так званих “люберів”. Їх, як правило, “кидають” розганяти мітинги і демонстрації, які не до вподоби столичній владі. На нараді був присутній заступник начальника управління Первомайського РВВС міста Москви майор Павлов П.А. з групою міліціонерів і осіб у цивільному. Нарада тривала 3 години і закінчилась о 14.30. Про хід наради і ухвалені рішення була написана детальна Інформація. Відвідання постійних представництв союзних республік 20 липня групи делегатів відвідали постійні представництва Білоруської, Грузинської, Вірменської і Казахської РСР в Москві з метою поінформувати і з’ясувати їхню думку щодо національної проблеми кримських татар. У представництві Білоруської РСР делегатів прийняла секретар Самохіна О.П. Повідомивши постпреда республіки про мету візиту, вона сказала: “Питання такого характеру вирішують ЦК КПРС і Президія ВР СРСР. Ми не можемо втручатися у ваші відносини”. Представництво Грузинської РСР відвідали делегати Яг’яєв Я., Літфуллін І., Фука Алі, Алімов Р., Мустафаєв М., Барієв А., Іркуменов А. Їх прийняв завідувач відділом Котрідзе В.І., який поставив делегатам низку питань: “Є Татарська АРСР, хіба вона не ваша?”, “Невже вас репресують? І є політв’язні?”, тощо. Потім він провів чотирьох делегатів до заступника постпреда Кіута Валерія Миколайовича. Ознайомившись з документами, він сказав, що самочинно не може давати відповідь від імені Грузинської РСР, але обговорить питання з керівництвом і дасть відповідь після полудня 22 липня 1987 року. У представництві Вірменської РСР делегатів прийняв Айкозян Едуард Асатурович – постійний представник республіки в Москві. Він сказав: “Я розумію вас і по суті вашого Звернення можу сказати наступне. Я доведу до відома Верховної Ради СРСР і дам вам відповідь через два дні”. Від себе він додав, що народ повинен бути повернутий на свою Батьківщину, і питання повинно вирішитися. Цікавився, де зараз переважно живуть кримські татари, їх кількістю, рівнем їх мовної і культурної близькості з казанськими татарами. У приймальні представництва Казахської РСР делегати мали розмову з кількома співробітниками. Для них було новиною, що є такий народ – кримські татари. Потім працівник приймальні Оргалієв повідомв про візит делегатів постпреду республіки. Той відповів, що вирішення питання – у компетенції ЦК КПРС, а думкою керівництва своєї республіки він поцікавиться і повідомить пізніше. Подання основних документів Національного руху в приймальню ЦК КПРС З середини квітня 1987 року розпочався масовий збір підписів під Зверненням кримськотатарського народу до М.С. Горбачова, текст якого був ухвалений і затверджений на Всесоюзній нараді представників ініціативних груп Національного руху 11-12 квітня 1987 року. За даними, що поступили в ході роботи Другої Всесоюзної наради 13-14 червня 1987 року, за минулі два місяці було зібрано біля 30 тисяч підписів. Частину їх здали в Президію Другої Всесоюзної наради, а решту листів з підписами повинні були доставити в Москву делегати, які виїжджали з різних місць. Зібрані таким чином в Москві документи були переплетені в томи і подані в приймальню ЦК КПРС 6 і 17 липня. 6 липня було подано том за номером 264, до якого увійшли такі документи: 1. Звернення кримськотатарського народу на ім’я М.С. Горбачова, під яким поставили свої підписи 12 365 кримських татар, на 286 аркушах, у тому числі:
|
