ПОСТАНОВА
КУРУЛТАЮ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ
Про визнання актом геноциду депортацію кримськотатарського народу
18 травня 1944 року, десятиліть насильницького утримання
кримських татар у місцях вигнання і пов'язаних із цими злочинами наслідків
В останні два сторіччя, після втрати
державності, по відношенню до кримськотатарського народу здійснювалася
цілеспрямована політика свавілля і беззаконня, що мала своєю метою фізичне і
духовне знищення корінного народу Криму.
Колоніальна
політика Російської імперії, що мала руйнівні наслідки для природного розвитку
Криму і його корінного народу, трансформувалася в роки радянського
тоталітарного режиму в системні репресивні акції проти кримськотатарського
народу. Згідно офіційних даних, лише в результаті організованого радянським
режимом штучного голоду 1921-1923 років у Криму загинуло понад 100 тисяч осіб,
із них більш 75 тисяч - кримські татари, що склало 40% чисельності
кримськотатарського народу. Десятки тисяч кримських татар стали жертвами
насильницької колективізації, масових арештів і розстрілів, що не припинялися
аж до початку Другої світової війни.
Жорстокі і трагічні події Другої світової
війни не обминули і кримську землю. Десятки тисяч кримських татар, поряд із
жителями Криму інших національностей, воювали проти фашистських окупантів на
фронтах війни, у партизанських загонах і підпільних організаціях, що діяли в
Криму. Однак звільнення Криму радянськими військами обернулося для
кримськотатарського народу жахливим злочином, здійсненим проти нього комуністичним
режимом.
18 травня 1944 року рішенням керівництва
СРСР кримськотатарський народ був підданий тотальній депортації з історичної
Батьківщини і засланий у віддалені райони Центральної Азії, Сибіру й Уралу.
Безпрецедентний за своєю суттю і жорстокості злочин проти цілісного народу було
здійснено в той момент, коли основна частина дорослих чоловіків – кримських
татар продовжувала знаходитися в рядах радянської армії.
Нелюдські умови комендантського режиму,
голод, хвороби і позбавлення в місцях спецпоселень стали причиною масової
загибелі кримських татар, основну частину яких складали люди похилого віку,
жінки і діти. Тільки в перші роки заслання кримські татари втратили 46,2% своєї
чисельності.
Насильницьке утримання кримськотатарського
народу в місцях вигнання продовжувалося аж до листопада 1989 року. Протягом
цього часу кримські татари піддавалися політичним переслідуванням, будь-які
спроби повернутися на Батьківщину – у Крим припинялися арештами, повторними
депортаціями та позбавленням волі. Практично півстоліття кримські татари були
позбавлені права етнічної самоідентифікації – етнонім "кримські
татари" був вилучений із переписів населення, наукового і правового
використання, культурного побуту. Заборона дошкільної і шкільної освіти рідною
мовою, неможливість розвивати культурні і національні традиції поза своєї
історичної Батьківщини, дисперсне розселення по всій території колишнього СРСР
і заборона на повернення до Криму призвели до катастрофічних наслідків і
сприяли асиміляції нових поколінь кримських татар.
Одночасно режимом колишнього СРСР з метою
кардинальної зміни етнічного і демографічного складу населення Криму було
проведено масове заселення півострова переселенцями з різних областей і
республік СРСР. У цей же період відбулося тотальне перейменування всіх
топонімів Криму, що вказували на їхній взаємозв'язок із мовою, історією,
культурою і релігією кримських татар. У Криму були знесені майже всі
мусульманські цвинтарі і мечеті. Протягом
десятиліть трагедія кримськотатарського народу, масштаби жертв і
репресій, наслідки злочинної депортації і насильницького утримання народу в
місцях вигнання не тільки офіційно заперечувалися комуністичною партією і
керівництвом СРСР, але й ретельно приховувалися від громадськості.
З початком масового повернення кримськотатарського
народу, що продовжується вже більш 15 років та збіглося зі становленням
незалежної Української держави, суспільству стала відома правда про багато
злочинів комуністичного режиму СРСР, у тому числі і стосовно
кримськотатарського народу.
Українська держава здійснює певні зусилля
щодо облаштування кримських татар, що повернулися на свою Батьківщину. У той же
час, неупереджений аналіз підходів вищих органів державної влади України по
відношенню до кримських татар свідчить про ігнорування ними важливості
своєчасного прийняття політико-правових актів, спрямованих на повне відновлення
прав кримськотатарського народу. Насамперед, Верховна Рада України так і не
дала належної політичної і правової оцінки насильницької депортації 18 травня
1944 року і її наслідків, що, безумовно, повинні бути визнані актом геноциду
кримськотатарського народу.
Без визнання
парламентом України жахливих злочинів, здійснених радянським режимом проти
кримськотатарського народу актом геноциду, неможливо розраховувати на відновлення
історичної справедливості, морального зцілення декількох поколінь кримських
татар від страшного соціального потрясіння, демократизацію українського
суспільства.
Дискримінація кримськотатарського народу
продовжується й у незалежній Україні. Курултай кримськотатарського народу
закликає Українську державу переглянути свою дискримінаційну політику по
відношенню до кримських татар і відновити права кримськотатарського народу.
В умовах, коли:
а) кримськотатарський народ перебуває в
стані розділеного народу, оскільки значна його частина, проти своєї волі, все
ще перебуває в місцях вигнання;
б) Українською
державою не прийнято жодного
законодавчого акта, спрямованого на відновлення політичних, економічних,
соціальних і культурних прав кримськотатарського народу, що є причиною
збереження в рамках незалежної України фактичної нерівноправності і
дискримінації кримських татар;
в) асиміляційні процеси, що набули
загрозливий для майбутнього кримськотатарського народу характер, вимагають
термінових та ефективних заходів з боку держави і громадськості, спрямованих на
збереження і розвиток кримськотатарської мови, насамперед, через створення
державної системи освіти рідною мовою, відродження національної культури і
народних традицій, а також відновлення історичної топоніміки Криму.
Курултай кримськотатарського народу
постановляє:
1. Визнати актом геноциду
кримськотатарського народу депортацію кримськотатарського народу 18 травня 1944
року, десятиліття насильницького утримання кримських татар у місцях вигнання і
пов'язані з цими злочинами руйнівні наслідки в природному розвитку Криму і його
корінного народу.
2. Звернутися до Президента України і
Верховної Ради України з закликом офіційного визнання і публічного осуду
Українською державою злочинної депортації кримськотатарського народу 18 травня
1944 року і десятиліть його насильницького утримання в місцях вигнання,
здійснених радянським режимом, як одного з безпрецедентних в історії людства
фактів геноциду й ініціювання від імені України такої ж правової оцінки з боку міжнародного
співтовариства.
3. З метою сприяння у досягненні Україною
загальноприйнятих стандартів дотримання прав народів і прав людини, що є
обов'язковою умовою подальшої інтеграції України в міжнародні і європейські
інститути, звернутися до Ради Європи, Європейського Союзу й інших міжнародних
організацій із закликом максимально сприяти в пошуку і прийнятті Українською
державою рішень, спрямованих на відновлення прав кримськотатарського народу.
Курултай кримськотатарського народу
вважає, що входження України в Європейський Союз, інші міжнародні організації
повинно бути пов'язане з подоланням наслідків геноциду і відновленням прав
кримськотатарського народу.
4. Затвердити Спеціальну комісію з
вивчення геноциду кримськотатарського народу і подоланню його наслідків у
наступному складі:
Джемілєв Мустафа – голова Спеціальної
комісії
Чубаров Ельведін – заступник голови
Спеціальної комісії
Куркчі Юсуф – заступник голови Спеціальної
комісії
Авамілєва Еміне
Адільсеїтов Рефат
Бекіров Надир
Дагджі Тімур
Джеппаров Абдурешит
Ізедінов Ізет
Кадиров Сінавер
Каджаметова Сафуре
Кайбуллаєв Шевкет
Куртієв Рефат
Мамутов Бекір
Меметов Шевкет
Мустафаєв Айдер
Мустафаєв Шевкет
Озенбашли Мєр’єм
Османов Лютфі
Сеїтбекіров Ельдар
Фаріков Ельдар
5. Меджлісу кримськотатарського народу
звернутися до міжнародних організацій про визнання актом геноциду депортацію
кримськотатарського народу 18 травня 1944 року, десятиліть насильницького утримання кримських татар у
місцях вигнання і пов'язаних із цими злочинами наслідків.
Прийнято на четвертій сесії
IV Курултаю кримськотатарського народу,
м. Сімферополь, 10 грудня 2005 року
Президія четвертої сесії
IV Курултаю кримськотатарського народу:
М. Джемілєв, Р. Чубаров, Р. Ільясов,
К. Асанов, І. Умеров
Голова Секретаріату четвертої сесії
IV Курултаю кримськотатарського народу:
З. Смедляєв
|
