Центр інформації та документації
кримських татар за сприяння заступника
голови Бахчисарайської райдержадміністрації,
члена Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова

НАДАННЯ ЗЕМЛІ КРИМСЬКИМ ТАТАРАМ: ЧИ Є ВИХІД:

У СРСР до 1988 року діяла категорична заборона щодо повернення кримських татар на їх рідні землі. Ті, хто незважаючи на заборону поверталися до Криму, потерпали від гонінь та репресій з боку влади, зазнавали насильницького виселення за межі Криму. Ситуація стала змінюватися на краще лише після ухвалення 14 листопада 1989 року Верховною Радою СРСР Декларації “Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, що були піддані насильницькому переселенню, та забезпеченню їхніх прав”. Однак і після прийняття Декларації кримські чиновники, за мовчазної підтримки Москви,  продовжували чинити відчайдушний опір шляхом обмеження кількість кримських татар, що повертаються. Але політика «стримування» не тільки не зупинила масову репатріацію, але й, значною мірою, стимулювала якнайшвидше повернення тих, хто залишався за межами Криму. Це був своєрідний ефект «дверей, що зачиняються», коли потрібно було встигнути, бо влада могла й “передумати”.

Різке збільшення попиту з боку репатріантів на житло спричинило багатократне збільшення цін на будинки. Виходом для десятків тисяч людей, що повертаються, могло стати масове надання земельних ділянок для будівництва індивідуального житла. Але кримська влада штучно збільшувала строки щодо надання кримським татарам, що повертаються земельних ділянок для житлового будівництва і тим самим намагалася зупини масове повернення кримських татар. Одночасно, у 1988-1990 роках у Криму відбувалося масове виділення нетатарському населенню півострова земель для будівництва дачних садиб та організації садово-городних товариств, найбільш зручних для поселення кримських татар. Адекватною відповіддю кримських татар на дії влади стало самостійне захоплення земель - так виникли десятки великих поселень людей, що повертаються, у яких розпочали облатування десятки тисяч родин. Період 1989-1991 р.р. в історії Криму характеризується значною кількістю погромів нових поселень кримських татар, які було зорганізовано владою Лише через 2 - 3 роки ці поселення було узаконено. Але через відповідну протидію влади було втрачено дорогоцінний час. Більшість репатріантів так і не встигли скористатися своїми особистими заощадженнями, які після січня 1992 року так і залишилися на рахунках колишнього Сбербанку СРСР. Такої ситуації можна було уникнути, якщо б із самого початку кримська влада своєчасно надавала земля для облатування кримським татарам, що повертаються.

Вкрай складно вирішувалося питання набуття кримськими татарами, що повертаються громадянства України. Знадобилися довгі роки для пошуку механізмів, які б дозволяли десяткам тисяч людей, що повернулися до Криму з території Узбекистану після листопада 1991 року стати громадянами України. На жаль, все ще залишаються нерозв`язаними питання пов`язані з спрощеною процедурою виходу з громадянства Росії і набуття громадянства України раніш депортованими кримськими татарами та їх нащадками, які повертаються в Україну з території Російської Федерації. Слід зазначити, що проблема набуття громадянства кримськими татарами, що повертаються з місць депортації, на початковому етапі (декілька років!) сприймалася багатьма чиновниками України як надумана. Замість пошуків шляхів вирішення цього складного питання, часто-густо мали місце спекуляції, які зводилися то того, що «кримські татари просто не хочуть набувати громадянства України». Це тривало допоки у справу задля вирішення питання не втрутився Президент України Леонід Кучма. Угода щодо питань громадянства для раніш депортованих громадян та їх нащадків, підписана у 1998 році Президентом України та Президентом Узбекистану, дозволила протягом одного року набути громадянство України майже 60 тисячам кримських татар, що повернулися до Криму.

Однак і тут також було втрачено дорогоцінний час, через таку ситуацію десятки тисяч кримських татар не змогли скористатися своїми основними економічними та політичними правами, оскільки, попри свою волю, не змогли стати громадянами України. Десятки тисяч кримських татар виборного віку у березні 1998 року були відсторонені від участі у виборах до Верховної Ради України, від процесу формування місцевих органів влади Автономної Республіки Крим.

Зрозуміло, що для політичних сил лівого спектру та проросійських організацій Кримського півострову відповідне відсторонення значної частини кримських татар від виборчого процесу виявилося своєрідним «подарунком». Під час виборів 1998 року у Криму значно зміцнилися позиції КПУ та інших антидержавних політичних сил.

Не заглиблюючись у цій статті у проблеми громадянства, які ще є актуальними для десятків тисяч кримських татар, які повернулися до Криму, не кажучи  про тих, хто ще перебуває у місцях депортації, лише підкреслимо, що великі надії люди покладають на ухвалення нової редакції Закону України «Про громадянство України», який було розглянуто Верховною Радою України у першому читанні.

Здавалося б, перераховані прорахунки ( але чи прорахунки?) повинні були навчити держані органи України максимально враховувати кримську специфіку у процесі подальшого розвитку вітчизняного законодавства. Проте, у реальному житті все відбувається з точністю до навпаки. Так безкоштовна передача державою частини сільськогосподарських земель у приватну власність громадянам України, що само по собі оцінюється нами як позитивне явище, в умовах Автономної Республіки Крим закріплює економічну нерівність репатріантів щодо інших мешканців Криму. Переважна більшість кримських татар, які мешкають у сільській місцевості, за умов, які було визначено державою (відсутність громадянства не є членами КСП), не були включені у списки громадян України, що мають право на отримання земельного паю.

Для ілюстрації відповідної тенденції наведемо деякі статистичні дані.

За даними Держкомстату АРК на 01. 01. 2000 року загальна чисельність населення Автономної Республіки Крим (без м. Севастополь) становить 2086 тисяч осіб, в тому числі сільське населення - 974,2 тисячі осіб, в тому числі 158, 3 тисячі осіб кримських татар - громадян України, що становить 16,2% від загальної кількості сільського населення Криму. (З врахування негромадян кількість кримських татар, що мешкають у сільський місцевості АРК, становить майже 1 88000 або 19,2% від сільського населення Криму - Ред.)

Чисельність дорослого населення (старше 18 років) у чотирнадцяти сільських регіонах АРК становить 666,2 тисяч осіб., у тому числі 132 900 кримських татар (громадян України 117076 осіб.), що складає 20% .

При цьому 71% (188000х100:262000) кримських татар, що повернулися, оселилися у сільський місцевості.

Структура сільського та міського населення мешканців Криму інших національностей наступна: міське населення - 57,9%, сільське населення - 43,1%.

В Автономній Республіці Крим членів КСП, які мають право  на отримання земельного паю нараховувалося 199311 осіб, у тому числі і кримських татар - 18346 осіб, що  становить т 9,2 % від загальної кількості членів КСП. Станом на 05.06.2000 рік 191,8 тис. громадян в АРК стали власниками  сертифікатів на земельну ділянку (пай), у тому числі 16,9 тис. громадян з числа репатріантів що становить 8,8% від загальної кількості тих, хто отримав сертифікати.

Таким чином, з майже 786200 (974200 - 188000) осіб сільського населення Криму інших національностей сертифікати на землю мають отримати 180965 (199311 - 18346) осіб, або  23,01%. З майже 188000 тисяч кримськотатарського сільського населення сертифікаті отримають 18346 осіб, або 9,7%.

Вище ми вже вказували, що 71% кримських татар, що повернулися, мешкають у сільській місцевості. Отже, для них, як і для будь-якої людини, що живе у селі, питання про наявність власної землі по суті є питанням виживання родини та забезпечення майбутнього своїх дітей. Через те є природним твердження про те, що земельне питання в умовах Криму має особливу специфіку і потребує ухвалення спеціальних рішень для більш справедливого вирішення проблем.

Кримські татари, стурбовані тим, що під час проведення земельної реформи залишають без землі, розпочали активну кампанію протестів з вимогами забезпечити їх землею на рівних умовах з іншими мешканцями Криму. Так, у Сімферопольському районі було здійснено спробу самостійного перепаювання земель КСП “Урожайное”. Про складності проведення земельної реформи у Криму добре обізнані як у київських, так і кримських структурах влади. Президентом України дані відповідні доручення, однак більшість чиновників не готові розглядати реальні механізми, які б виправили ситуацію, що склалася. Для них спокійніше кивати на чинні норми, ніж узяти на себе відповідальність направити Президенту України пропозиції щодо внесення змін і доповнень до раніш підписаних ним указів з питань земельної реформи в Україні.

У цій ситуації на особливу увагу заслуговує досвід Бахчисарайської районної державної адміністрації, яка під час детального розгляду земельної ситуації, що склалася у районі, дійшла висновків щодо можливості перепаювання сільхохгосподарських земель. Зрозуміло, перш ніж вийти з відповідними пропозиціями до людей було зроблено детальні розрахунки. Так було встановлено, що при перераюванні кожний земельний пай у середньому в районі зменшиться на 0,31 га (від 0,18 до 0,97 га на територіях різних сільських рад).  При цьому варіанті зберігаються землі резерву та запасу, якими Сільські Ради можуть розпоряджатися у подальшому. У тому числі для надання землі сільським вчителям, медикам, працівникам культури. Крім того, залишаються можливості для подальшого розвитку села, розширення пасовищ і.т.ін. Не слід забувати і про те, що значна частина кримських татар ще досі так і не змогла повернутися до Криму з місць депортації.

Обговоренню «Бахчисарайської ініціативи» було присвячено засідання “круглого столу” на тему “Засоби подолання соціальної напруги, яка виникла у Криму у зв’язку з перепаюванням земель”, якій відбувся 24 квітня 2000 року у Києві. У роботі «круглого столу», зорганізованого  Українським фондом підтримки реформ за сприяння партії “Реформи і порядок”, взяли участь представники Адміністрації Президента України, Кабінету міністрів України, Верховної Ради України, голови Бахчисарайської та Кіровської районних держадміністрацій АРК В. Циганський та В. Кириченко, заступник голови Бахчисарайської райдержадміністрації І. Умеров. Основна дискусія на “круглому столі” точилася навкруги питання про можливість проведення перепаювання земель, у зв’язку з необхідністю забезпечення землею репатріантів - кримських татар, які мешкають на селі у рівному ступені з іншими сільськими мешканцями Криму.

В органах державної влади Автономної Республіки Крим “Бахчисарайська ініціатива” має як своїх прихильників, так і супротивників Так категорично проти можливого перепаювання земель у Криму виступає голова Верховної Ради АРК Л. Грач. У свою чергу голова Ради міністрів АРК С. Куніцин схиляється до використання всіх реальних можливостей у наданні репатріантам земельних ділянок, що суттєво віддзеркалиться на зниженні рівня напруження на півострові.

Для нас є незаперечним одне  – будь-яке рішення. Яке буде знайдено має бути направленим на благо всіх мешканців Криму. Кримськотатарський народ, який зазнав чисельних втрат  під час насильницької депортації і півстолітнього вигнання, не повинен стикатися з новим беззаконням вже на своїй Батьківщині.