18 ТРАВНЯ – ДЕНЬ ПАМ‘ЯТІ ЖЕРТВ ДЕПОРТАЦІЇ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ

Щорічно 18 травня кримськотатарським народом відзначається як день національної жалоби. Водночас ця скорботна дата завжди є днем демонстрації національної єдності в боротьбі за відновлення прав кримськотатарського народу.

За спогадами очевидців депортації, переважна більшість солдат і офіцерів військ НКВД, що здійснювали 18 травня 1944 року насильне вигнання людей зі своїх домівок, їхнє етапування до залізниці і завантаження у завчасно накопичені на залізницях Криму вагони для перевезення худоби, ставились до нещасних людей вкрай жорстоко. Насильство застосовувалось в однаковій формі до дітей, старих, вагітних жінок. Прикуті до ліжка тяжкохворі люди, яких неможливо було транспортувати у відведений для виселення термін, підлягали знищенню.

Ще у недавньому минулому, аж до середини 1980-х років в цей день кримські татари в місцях депортації збиралися спершу на кладовищах, де були поховані рідні й близькі, які так і не дочекалися повернення на свою Батьківщину. Віддавши данину пам‘яті загиблим і померлим у вигнанні, колони кримських татар прямували до центральної частини міст і селищ, де здійснювали спроби проведення мітингів. Активісти кримськотатарського національного руху намагалися використати будь-яку можливість, щоб якомога більше людей інших національностей взнали про трагедію кримськотатарського народу і його відчайдушну боротьбу за повернення на свою Батьківщину та відновлення зневажених радянським режимом прав. У свою чергу влада, силкуючись не допустити проведення мітингів кримських татар, як правило, в цей день у всіх містах і селищах, де жили кримські татари, здійснювала безпрецедентні заходи з “охорони суспільного порядку”.

В Криму, де з 1968 року до середини 1980-х років мешкало всього лише декілька тисяч кримських татар, цього дня за вказівкою партійних органів застосовувались особливі заходи “з охорони суспільного порядку”. Серед кримського населення цілеспрямовано поширювалися найнеймовірніші чутки про акти помсти стосовно російськомовного населення, які ніби-то готуються з боку кримських татар. На жаль, провокації властей найчастіше досягали своєї мети. От як згадує 18 травня 1969 року в Криму Рефат Чубаров: “Мої батьки змогли повернутися до Криму в липні 1968 року. Ми оселилися в селі Новопавлівка Красноперекопського району. У цьому селі було лише чотири кримськотатарські родини. Дорослі, в тому числі й мій батько, вирішили зібратися 18 травня 1969 року на околиці села, коло річки, разом з родинами і провести молебень пам‘яті жертв депортації. Про це стало відомо місцевій владі, яка, як взнали потім, рекомендувала всім односельцям в цей день посилити нагляд за своїми дітьми, бо кримські татари збираються “влаштувати різню”. Я дотепер пам‘ятаю перелякане обличчя мого однокласника Володі Салобая і його запитання “А за що ви збираєтесь нас різати?”

З початком масового повернення кримських татар почало змінюватись і ставлення мешканців Криму до скорботної дати 18 травня. Починаючи з 1944 року офіційна влада Криму також бере участь у заходах, присвячених пам‘яті жертв депортацій з Криму. Стало традицією щорічне проведення напередодні 18 травня спільного жалобного засідання Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим і спільноти Криму. На жаль, в останні два роки, з приходом до влади Верховною Радою автономії лідера кримської компартії, саме напередодні жалобних заходів в Криму здійснюються відкриті спроби виправдання нелюдського злочину, скоєного комуністичним режимом. Так, в 1999 році, використовуючи як привід 55-ту річницю звільнення Криму від німецьких військ, голова Верховної Ради АРК Леонід Грач у своїх численних публічних виступах наполягав на необхідності нового, позитивного висвітлення ролі Й. Сталіна в історії Радянської держави. Уже в цьому році він намагався заборонити виконання кримськотатарського національного гімну перед початком всекримського жалобного засідання.

Центральними діями в низці жалобних заходів пам‘яті жертв депортації кримськотатарського народу у 2000 році, як і у минулі роки, стали жалобні ходи і всекримський мітинг, проведені 18 травня в м. Сімферополі.

О 10.00 ранку до підніжжя пам‘ятних каменів у сквері біля залізничного вокзалу і коло річки Салгір було покладено квіти і проведено молебні. Звідси, а також з різних кінців міста, до Центральної площі Севастополя прямували шість колон маніфестантів, що прибули з усіх районів Криму.

О 13.00 почався жалобний мітинг.

Після проведення ритуального молебню Муфтієм мусульман Криму Аджи Емір Алі Аблаєвим мітинг розпочав перший заступник Голови Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України Рефат Чубаров. У своєму виступі він відзначив конструктивні кроки, здійснені Президентом України і урядом Криму у вирішенні проблем кримськотатарського народу, підкресливши при цьому, що кримські татари знаходять більше розуміння своїх проблем в Києві, ніж в Криму. Комуністична фракція кримського парламенту на чолі з Л. Грачем зводить нанівець всі зусилля здорових сил суспільства, спрямовані на вирішення кримськотатарської проблеми.

На мітингу також виступили Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим Сергій Куніцин, Постійний представник Президента України в Криму Анатолій Корнійчук, народний депутат України, член фракції “Реформи-Конгрес” Олександр Ємець, голова партії мусульман України Фарід Акчурін, представник кримськотатарської діаспори в США Абдураім Деміраяк, голова кримського азербайджанського товариства Рагім Гумбатов, представник кримськотатарських суспільно-політичних організацій Енвер Аметов і голова суспільної організації “Ірраде” Якуб Іпчі.

На завершення всекримського мітингу його учасниками було прийнято резолюцію (публікується). У мітингу взяло участь більш як 20 000 чоловік.

По закінченню жалобного мітингу біля будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим було розбите наметове містечко.

Резолюція
Всекримського жалобного мітингу, присвяченого 56-й річниці депортації кримськотатарського народу

Кримськотатарський народ вступає у ХХІ століття в умовах тривалої боротьби за остаточне повернення усіх кримських татар з місць депортації на свою історичну батьківщину і відновлення політичних, економічних і культурних прав на власній землі.

Боротьба кримськотатарського народу за рівні політичні та економічні права в Криму зустрічає жорсткий спротив послідовників злочинної комуністичної партії, що так і не понесла відповідальності за злочини, скоєні нею по відношенню до кримськотатарського та інших народів колишнього СРСР.

Лідери Комуністичної партії України і, особливо, її кримської організації, з метою протидії відновленню прав кримськотатарського народу, намагаються реанімувати притаманні їм прийоми протиставлення людей за національною ознакою. Останніми роками, за мовчазної згоди правоохоронних органів, в Автономній республіці Крим розгорнута масована антикримська пропаганда, окремими кримськими засобами масової інформації розповсюджуються людиноненависницькі міфологеми недавнього комуністичного минулого, що виправдовують масові депортації і вбивства людей за етнічною ознакою.

З приходом комуністів до керівництва Верховної Ради Автономної Республіки Крим у сферу державного управління Криму повертаються лакейство, чиношанування, лестощі та догідництво.

Незважаючи на надзвичайну актуальність ряду економічних проблем, у першу чергу, передачі землі у власність громадянам України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим та її керівництво демонстративно відсторонилися від пошуків механізмів справедливого розподілу земельних ресурсів Криму між усіма його сільськими жителями. Така бездіяльність керівництва Верховної Ради Автономної Республіки Крим свідчить про його наміри і далі зберігати причини соціально-політичної напруженості на півострові.

У той час, коли Президентом України і значною частиною державницьки зорієнтованих народних депутатів України в діалозі з Меджлісом кримськотатарського народу здійснюються конкретні заходи, спрямовані на вирішення політико-правових та соціально-економічних питань, пов‘язаних з поверненням, облаштуванням та відновленням прав кримськотатарського народу, представницький орган кримської автономії та його керівництво роблять все для того, щоб не допустити рівної участі корінного народу Криму в політичному, економічному та культурному житті кримського суспільства.

Таке ставлення кримської влади по відношенню до кримськотатарського народу не лише не може довго тривати, але й несе пряму загрозу громадянському миру і злагоді в Криму.

Виходячи з вищевикладеного, учасники всекримського жалобного мітингу, присвяченого 56-й річниці депортації кримськотатарського народу, звертаються з такими вимогами до:

Президента України Л Кучми:

1. Як главі держави, гаранту дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина – реалізувати комплекс заходів, спрямованих на вирішення питань справедливого розподілу сільськогосподарських земельних ресурсів Криму між усіма його сільськими жителями.

2. Дати доручення з розробки та внесенню для розгляду Верховною Радою України як першочергових проектів законів України, спрямованих на вирішення питань реального представництва кримських татар у Верховній Раді і місцевих органах самоврядування Автономної Республіки Крим.

Верховної Ради України

1. Закон України “Про статус кримськотатарського народу”.

Верховної Ради Автономної Республіки Крим

1. З метою пошуку вирішення політико-правових питань, пов‘язаних з відновленням прав кримськотатарського народу, спільно з Меджлісом кримськотатарського народу організувати робочу групу з підготовки проектів Законів України “Про внесення доповнень і змін в Закон України “Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим” і “Про вибори до Верховної Ради Автономної Республіки Крим”.

Меджлісу кримськотатарського народу

1. У випадку відмови депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим від організації спільної з Меджлісом кримськотатарського народу роботи із внесення змін і доповнень до Законів України “Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим” і “Про вибори до Верховної Ради Автономної Республіки Крим” розробити і реалізувати в рамках чинного законодавства України заходи, спрямовані на достроковий розпуск Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Прийнято учасниками Всекримського жалобного мітингу,
присвяченого 56-й річниці депортації кримськотатарського народу.

М. Сімферополь, 18 травня 2000 р.