Заява учасників Всекримського жалобного мітингу,
присвяченого пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу
60 років тому, 18 травня 1944 року, кримську землю і кримськотатарський
народ спіткало жахливе лихо. Рано-вранці 18 травня 1944 року в усіх містах і селах
Криму в будинки кримських татар вдиралися озброєні радянські солдати і співробітники
НКВС та за допомогою зброї виганяли мешканців - і малих,
і старих - із їхніх власних помешкань. Над півостровом здійнявся плач сотень тисяч
людей та не було кому їх захистити: доросле чоловіче населення кримських татар боролося
на фронтах війни з фашистськими загарбниками.
60 років тому, 18 травня 1944
року, скорботні ешелони, сформовані з вагонів для перевезення худоби, в які завантажили
кримських татар, потягнулися з Криму за тисячі кілометрів - у віддалені райони Середньої
Азії, Уралу та Сибіру. Такою варварською акцією комуністичний режим колишнього СРСР
реалізував давні - ще за часів завоювання Криму Російською імперією - задуми щодо
остаточного "вивільнення" Криму від його корінного народу.
Немає жодної кримськотатарської
родини, яку б не обійшла насильницька смерть їхніх близьких. Від голоду, хвороб,
знущань і непосильної каторжної праці в умовах режиму спецпоселень
у перші роки вигнання загинуло 46,2 відсотка від усієї чисельності кримськотатарського
народу. Низько схиляючи наші голови в пам'ять про кожну жертву злочинної депортації
18 травня 1944 року, ми повні рішучості домогтися від міжнародного співтовариства
визнання жахливого злочину, скоєного радянським режимом щодо кримськотатарського
народу, актом геноциду.
Знадобилося 45 років самовідданої
боротьби кримськотатарського та інших репресованих радянським режимом народів для
визнання державою насильницьких депортацій, здійснених комуністичним режимом, злочинними
і незаконними. Безмірна любов до своєї Батьківщини і найвище почуття національної
гідності, властиве кожному кримському татарину, обумовило дійсно всенародний характер
національного руху кримських татар за право народу на повернення на свою історичну
Батьківщину й відновлення його попраних прав. Ми сьогодні
низько схиляємо голови, віддаючи належне самовідданості та мужності десятків тисяч
активістів кримськотатарського національного руху, що присвятили життя відновленню
прав свого народу. Багато хто з них не дожив до світлої години повернення. Наш обов’язок
- зберегти ім'я кожного з них у вдячній пам'яті народу.
Усунення катастрофічних наслідків
злочинної депортації 18 травня 1944 року і наступних десятиліть насильницького утримання
кримських татар у місцях вигнання вимагають подальшого збереження максимальної єдності
кримськотатарського народу, а також прояву доброї волі Української держави та українського
суспільства. Віддаючи належне зусиллям Президента України і Кабінету Міністрів України
щодо вирішення питань облаштування кримських татар, які повернулися на свою Батьківщину,
ми одночасно висловлюємо своє неприйняття щодо ігнорування вирішення політико-правових
питань, пов'язаних з відновленням прав кримськотатарського народу.
Серйозну тривогу викликають у
нас спроби штучного протиставлення актуальних проблем, пов'язаних з поверненням
кримськотатарського народу і відновленням його прав, інтересам мешканців Криму інших
національностей, які не припиняються з боку частини політиків України і чиновників
в органах державної влади, особливо, в органах місцевого самоврядування в Криму.
Таке ставлення характеризує не тільки їхнє невміння керувати багатонаціональним
і багатоконфесійним співтовариством, але і свідчить про свідомий вибір ними методів
політичних провокацій заради збереження своїх владних повноважень.
Ми, учасники Всекримського жалобного мітингу, присвяченого пам'яті жертв
депортації кримськотатарського народу, заявляємо про свою рішучу підтримку необхідності
встановлення в Криму принципів взаємної поваги і доброзичливості між усіма його
мешканцями. Досягнення суспільної та громадської згоди на півострові неможливе без
якнайшвидшого усунення очевидних несправедливостей, пов'язаних з депортацією 18
травня 1944 року і наступних десятиліть насильницького утримання кримських татар
у місцях вигнання.
У зв'язку з цим, ми, учасники
Всекримського жалобного мітингу, присвяченого пам'яті
жертв депортації кримськотатарського народу, закликаємо органи державної влади України
та Автономної Республіки Крим, політичні і громадські організації України разом
з Меджлісом кримськотатарського народу прискорити вирішення найбільш актуальних
питань, які внесуть в кримське суспільство злагоду й стабільність, у тому числі:
У політико-правовій сфері:
1. Прийняти Закон України
"Про статус кримськотатарського народу", який передбачає реалізацію кримськотатарським
народом його невід'ємного права на самовизначення у формах, що відповідають як інтересам
кримськотатарського народу, так і інтересам Української держави і всіх мешканців
Криму. 2. Прийняти Закон України
"Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою", що
передбачає реабілітацію кримськотатарського народу і відновлення прав депортованих
і членів їхніх родин на повернення в ті місця, звідки вони були вислані, а також
компенсацію за вилучене в них майно.
3. Правоохоронним органам Криму
та України забезпечити проведення об'єктивного розслідування і прийняти рішення
відносно відомих подій 5 березня в селищі
Симеіз, а також 23 березня 2004 року в м. Сімферополі.
У соціально-економічній сфері:
1. Забезпечити негайне усунення
всіх перешкод щодо наділення кримських татар земельними ділянками для будівництва
ними власного житла в тих населених пунктах, звідки вони самі чи їхні батьки були
депортовані 18 травня 1944 року і куди вони повертаються на постійне проживання.
До забезпечення репатріантів такими земельними ділянками оголосити мораторій на
надання земель для інших цілей у тих регіонах Криму, де їхні запаси невеликі, в
першу чергу, в населених пунктах південного берега Криму.
2. Провести реальну інвентаризацію
сільськогосподарської землі в Криму і вжити заходів для наділення кримських татар
землею сільськогосподарського призначення на рівних з іншою частиною населення Криму.
3. Прискорити облаштування місць
компактного проживання кримських татар, у першу чергу будівництво мереж електропостачання,
водопроводів, доріг, об'єктів медичного обслуговування та шкіл.
4. Разом із органами державної
влади Республіки Узбекистан, а також інших держав-членів СНД, розробити і реалізувати
конкретні плани щодо надання допомоги тим кримським татарам, які проживають на їхніх
територіях і прагнуть повернутися на свою Батьківщину.
У сфері освіти, культури і релігійного життя:
1. Забезпечити на території Автономної
Республіки Крим неухильне дотримання законів України, що встановлюють рівні права
всім громадянам України в навчанні своїх дітей у державних дошкільних і шкільних
закладах рідною мовою. В зв'язку з цим неприпустимо подальше зволікання з підготовкою
і виданням підручників для шкіл із кримськотатарською мовою навчання і підготовки
педагогічних кадрів для цих шкіл.
2. Приступити до реальних заходів,
спрямованих на забезпечення в діяльності органів державної влади і управління функціонування
поряд з державною мовою кримськотатарської мови.
3. Відновити історичні назви населених пунктів, перейменованих
в Криму після депортації кримськотатарського народу.
4. Розширити обсяги телерадіомовлення Державною телерадіокомпанією "Крим"
кримськотатарською мовою.
5. Забезпечити рівне відношення органів державної влади і місцевого
самоврядування Автономної Республіки Крим щодо діяльності всіх релігійних конфесій.
6. Вирішити питання про
надання земельної ділянки для будівництва Соборної мечеті в м. Сімферополі, погодивши
це з Духовним управлінням мусульман Криму.
Ми, учасники Всекримського жалобного мітингу, присвяченого пам'яті жертв
депортації кримськотатарського народу, сповнені рішучості у своїх подальших зусиллях
щодо відновлення прав кримськотатарського народу винятково на принципах поваги до
законних прав та інтересів усіх жителів Криму, незалежно від їхньої національності.
Ми також упевнені в тому, що повне відновлення прав кримськотатарського народу в
умовах незалежної України відповідає інтересам, як всього українського суспільства,
так і подальшого розвитку нашої держави на шляху демократії та свободи.
Прийнято на Всекримському жалобному мітингу,
присвяченому пам'яті жертв депортації
кримськотатарського народу.
18 травня 2004 року
м. Сімферополь
|
