Дорогі співвітчизники, представники кримськотатарської діаспори з Туреччини, Румунії та інших країн, вельмишановні гості! У всіх народів є загальнонаціональні дати, що поєднують усіх людей цієї нації, незалежно від їх політичних та інших поглядів, приналежності до тих чи інших політичних об'єднань, що відсувають на задній план їхні розбіжності з тих чи інших питань. Для багатьох народів такими днями, як правило, є дні національної незалежності або якісь інші радісні дати. Але так склалася доля нашого народу, що найбільш знаковою для нас датою є 18 травня - день депортації та спроби повного знищення кримськотатарської нації. Вже і діти, що народилися того страшного для нашого народу 1944 року та які залишилися серед живих, давно стали бабусями і дідусями, але наслідки скоєного проти нашого народу злочину були настільки трагічними, що ця дата залишиться назавжди в пам'яті нації. Ми дуже сподіваємося, що в найближчій перспективі й для нашого народу найбільш значущою датою буде не день національної скорботи, а інша, дуже радісна і світла дата - дата відновлення всіх наших національних прав і нашої національно-територіальної автономії. І, напевно, тоді в день депортації ми будемо збиратися тільки для того, щоб вшанувати і здійснити молебень у пам'ять тих, хто похований далеко від своєї батьківщини. Але поки цього не сталося, 18 травня для нас залишатиметься не тільки днем національної скорботи, але і головною політичною датою, коли ми даємо оцінку нинішньому своєму правовому положенню і приймаємо документ із політичними вимогами, спрямованими на ліквідацію наслідків цього злочину. Усі минулі 60 років були для нашого народу роками боротьби. Перші роки після депортації наш народ, викинутий у найбільш несприятливі райони Середньої Азії та Уралу, вів боротьбу за виживання в найтяжких умовах комендантського режиму, створеного для нас радянським комуністичним режимом. Втративши лише в перші роки заслання багато десятків тисяч своїх синів і дочок, наш народ приступив до тривалої й виснажливої боротьби за повернення на батьківщину і відновлення усіх своїх потоптаних прав. Це було найбільш масовим національно-демократичним рухом у колишньому СРСР. Воно сприяло консолідації нашого народу, збереженню кримськими татарами своєї національної ідентичності У місцях заслання, незважаючи на всі перепони, які чинила влада, серед кримських татар був майже найвищий рівень освіченості й найменший у порівнянні з іншими національностями рівень злочинності, тому що народ прекрасно розумів, що домогтися своїх цілей можна тільки розумом, високою освіченістю і чесним життям. І народ домігся свого повернення на батьківщину. Одночасно наш народ вніс свій вагомий внесок у руйнування тоталітарного режиму і по праву заслужив повагу світової громадськості. Ми ніколи не забудемо людей інших національностей, які у тяжкі роки режиму спецпоселень протягали нам руку допомоги, хто активно допомагав нашому Національному руху, ризикуючи своєю волею та життям. Вчора біля будинку Кримського індустріально-педагогічного університету ми відкрили монумент подяки узбецькому та українському народам, а також правозахисникам різних національностей, які допомагали кримськотатарському народу та його справедливій боротьбі. Звичайно, в Узбекистані та інших місцях заслання було багато й тих, хто під впливом ворожої до нашого народу радянської пропаганди чинили проти наших співвітчизників жахливе беззаконня і мерзотні злочини. Але нехай їх на цьому чи іншому світі покарає сам Аллах. Наш же обов’язок завжди пам'ятати зроблене нам добро й віддати за це добро свою подяку. Нам потрібно ще зробити багато чого, щоб бути впевненими за майбутнє нашої нації. Нам необхідно домогтися, щоб кримськотатарська мова - мова корінного народу півострова була однією з офіційних мов автономії та міста Севастополя. Необхідно, щоб кримські татари були представлені у всіх структурах представницької, виконавчої та судової галузей влади не менше, ніж пропорційно до своєї чисельності. Необхідно, щоб держава забезпечила всім нашим дітям можливість отримувати освіту рідною мовою, відновила історичну топоніміку Криму, довільно змінену радянським режимом після депортації кримськотатарського народу, вжила заходів для того, щоб дотримувалась елементарна справедливість у забезпеченні землею наших співвітчизників, які проживають в сільській місцевості. Ми вимагаємо покласти кінець розпродажу корумпованими чиновниками наших земель на Південному березі Криму й забезпечити землею в першу чергу наших співвітчизників, які повернулися на батьківщину. Необхідно розпочати роботу для забезпечення можливості повернення на батьківщину наших співвітчизників, які все ще залишаються в місцях заслання. У нас багато претензій до представників вищих ешелонів влади України щодо вирішення проблем відновлення прав кримськотатарського народу. Дуже багато проблем уже давно могли б бути справедливо вирішені, якби у відповідальних чиновників України і кримської автономії було більше доброї волі, якби вони більше керувалися інтересами держави і суспільства, ніж своїми особистими. У той же час, було б дуже несправедливо заперечувати, що в роки незалежності України зроблено все-таки немало. Згадаємо ті часи, коли представники нашого народу роками домагалися зустрічі з кремлівськими керівниками, але замість зустрічей їх під конвоєм відправляли в місця заслання, а потім піддавали жорстоким переслідуванням, коли міліція накидалася, била та обливала людей із брандспойтів лужною рідиною тільки за те, що вони 18 травня збиралися вшанувати пам'ять своїх загиблих у місцях депортації співвітчизників. Згадаємо як у 1960-80-х роках міліціонери в Криму під керівництвом партійних чиновників і притягнутих ними кримінальних елементів викидали з куплених будинків сім’ї кримських татар, руйнували бульдозерами їхні домівки, а родини піддавали повторній депортації. Нині сам глава держави приїжджає в Крим, щоб зустрітися з обраними самим народом представниками і сприяти вирішенню проблем, які постають. Нині ми регулярно зустрічаємося з керівництвом автономії, щоб спільно вирішувати проблеми свого народу. Напередодні 60-річчя депортації державними органами країни було започатковано ряд заходів, присвячених цій даті. За рішенням Президента країни День депортації відзначається цього року на державному рівні. Спеціальний оргкомітет з підготовки і проведення 60-річчя депортації під головуванням Прем'єр-міністра країни розробив план заходів, спрямованих на вирішення ряду соціальних і культурних проблем кримських татар, проблем відновлення історичної топоніміки Криму, спорудження монумента жертвам депортації та інші. Комітет Верховної Ради України з прав людини і міжнаціональних відносин на чолі з Геннадієм Удовенком доклав всіх зусиль, щоб був прийнятий проект закону щодо відновлення прав депортованих. Цей закон мав бути винесений на голосування 13 травня, але він не був розглянутий, тому що засідання парламенту було зірвано депутатами від комуністичної партії. Розгляд цього законопроекту перенесено на сьогоднішній день, тому першому заступнику голови Меджлісу Р.Чубарову довелося залишитися в Києві. Прийняття цього закону сприятиме вирішенню соціальних і земельних проблем наших співвітчизників. Два тижні тому головою Радміну АРК С.Куніциним підписано розпорядження про створення "робочої групи щодо вивчення питань, пов'язаних з відновленням історичної топоніміки Криму". Ми сподіваємося також на прийняття Верховною Радою України Закону про статус кримськотатарського народу в Україні, спрямованого на захист юридичних прав нашого народу, як одного з корінних народів України. Ми вдячні Прем'єр-міністру України за його недавню заяву про те, що за межами своєї батьківщини знаходяться ще більше сотні тисяч кримських татар і завдання держави - сприяти їх якнайшвидшому поверненню. Ця заява є дуже актуальною, тому що кримськотатарське національне питання ніколи не буде розглядатися як остаточно вирішене, поки за межами своєї батьківщини вимушені залишатися тисячі й тисячі наших співвітчизників, рідних і близьких. Особливе занепокоєння викликає майбутнє наших співвітчизників в Узбекистані, керівництво якого, як нам стало відомо, заборонило навіть проведення культурних заходів, пов'язаних з 60-річчям депортації кримськотатарського народу, мотивуючи це тим, що кримські татари в Узбекистані ніколи не мали ніяких проблем і завжди були рівноправними. Така цинічна та образлива для пам'яті десятків тисяч тих, хто в муках загинув на узбецькій землі позиція влади Узбекистану не може не викликати побоювання, що у відношенні до них знову може бути встановлений такий "безпроблемний і рівноправний" режим, який був за радянських років. Ми вдячні голові Ради національної безпеки України Володимиру Радченку за його заяву про те, що Україна, на жаль, робить занадто мало для відновлення прав кримськотатарського народу і що роботу в цьому напрямі варто різко підсилити. Ми дуже сподіваємося, що ці обіцянки і заяви будуть реалізовані. Разом із тим, у Криму, в Києві й за межами України досить багато сил, що протидіяли, протидіють і будуть протидіяти відновленню прав нашого народу. Вони теж готувалися до 60-ої річниці депортації кримськотатарського народу і доклали багато зусиль, щоб створити в Криму вибухонебезпечну міжнаціональну напруженість. День за днем шовіністична преса й політичні провокатори проросійської орієнтації, в їхньому числі і деякі депутати Верховної Ради АРК, робили заяви і публікували статті з образами проти всього кримськотатарського народу і його представницького органу - Меджлісу. Деякі покидьки з числа депутатів Верховної Ради АРК та одночасно керівники так званого "Російського блоку" дійшли до того, що стали погрожувати нам повторною депортацією і геноцидом. Логічно було б очікувати, що за подібні заяви і публікації винні будуть негайно притягнуті до відповідальності. Але правоохоронні органи Криму діяли і продовжують діяти в зворотному напрямі. Суди Криму, незважаючи на повну обґрунтованість пропонованих шовіністичним газетам позовів, виносять рішення на користь цих газет, стимулюючи їх тим самим на нові антитатарські та антиукраїнські публікації. В свою чергу кримська міліція, використовуючи як привід інциденти, що сталися в селищі Симеіз і барі "Коттон" у Сімферополі, стала чинити широкомасштабні репресії проти кримськотатарської молоді. Проведено десятки необґрунтованих обшуків, арештів і допитів упереджених, в ході яких молоді люди та їхні родичі піддаються тортурам та образам. Цим терором вони намагаються залякати нашу молодь і одночасно заслужити прихильність шовіністичних сил у Криму. В той же час, доречно нагадати, що протягом останніх років тричі відбувалися нічні напади на офіс Меджлісу кримськотатарського народу з застосуванням запальних вибухових пристроїв, але жодний злочин міліцією не був розкритий. Більш того, правоохоронними органами оприлюднювалися голослівні й провокаційні "версії", суть яких зводилася до того, що нібито бомби в будинок свого Меджлісу могли кидати самі кримські татари. З мовчазної згоди і схвалення влади, а найчастіше під їхнім заступництвом створюються так звані "козачі загони" - незаконні напіввійськові формування, що постійно провокують конфлікти з кримськими татарами. Якщо такі неподобства не припиняться, то кримські татари будуть змушені виходити з того, що правоохоронні органи цілком на стороні бандитів і шовіністів, і що захищатися їм необхідно власними силами. Якщо хтось розраховує на те, що кримських татар у процентному відношенні дуже мало й тому можна по відношенню до них чинити беззаконня, то їм швидко доведеться переконатися в тому, що вони глибоко помиляються. Кримськотатарський народ, який протягом кількох десятиліть зміг боротися із могутнім тоталітарним режимом у світі, знайде можливість захистити свої права. Дорогі співвітчизники, восени цього року в нашій країні має відбутися дуже важлива політична подія - буде обиратися новий глава держави. Ми дуже сподіваємося, що після виборів вирішення кримськотатарського національного питання отримає новий імпульс. У серпні чи вересні цього року збереться спеціальна сесія Курултаю кримськотатарського народу, щоб визначити позицію кримських татар на цих виборах і ухвалити з цього питання своє рішення. До цього будуть вивчені програми всіх кандидатів і проведені відповідні переговори. Однак уже зараз різними політичними силами і партіями ведеться інтенсивна робота, спрямована на розкол серед кримських татар із розрахунком одержати частину їхніх голосів на свою користь, а також певного кандидата на майбутніх виборах. Задля цієї мети, як нам відомо, відпущено й чимало коштів. Але я дуже сподіваюся і впевнений, що запроданців у нас знайдеться не так вже й багато, переважна більшість кримських татар керуватиметься рішеннями свого вищого представницького органу - Курултаю. Я сподіваюся, що, зберігаючи єдність нашого народу і свою прихильність демократичним принципам, принципам ненасильства, ми обов'язково досягнемо відновлення всіх наших прав. |
