БІОГРАФІЯ БАЄВА ГОМЕРА

Учасник Національного руху кримських татар, інженер. Один із організаторів ініціативних груп серед кримськотатарського студентства і робітників м. Ташкента (Узбекистан). Довгі роки очолював ініціативну групу кримських татар у м. Новоросійську.

Народився в Криму 20 січня 1938 року в с. Шеїх - Монай Ічкинського району. Батько - Баєв Абкадир, уродженець с. Корбек Алуштинського району, мати - Усеінова Еміне, народилася в с. Отуз Судакського району.

18 травня 1944 року з родиною був депортований на околицю Намангану (Узбекистан). У 1956 році вперше ознайомився з пакетом документів про безправне становище кримськотатарського народу, що був підготовлений і направлений у центральні органи СРСР представниками кримських татар.

У 1957 році закінчив середню школу, поступив у Ташкентський інститут іригації і механізації сільського господарства, який закінчив у 1962 році. В студентські роки Баєв з Аксеітом Сеітмеметовим, Нариманом Аріфовим і Арсеном Абітовим, які жили разом з ним у студентському гуртожитку, підготували листи-звернення в центральні органи влади держави. В листах вони описали становище кримських татар у СРСР і поставили перед державними чиновниками питання: чи існує, з офіційної точки зору, кримськотатарський народ. Згодом Баєва з друзями викликали керівники вузу і строго їх попередили. Після цього випадку органи КДБ почали слідкувати за їх діяльністю і до кожного з них був приставлений агент.

Гомер Баєв продовжував підтримувати зв'язок зі студентами - кримськими татарами і був одним з ініціаторів зустрічей, на яких обговорювалися проблеми кримськотатарського народу. У 1957-58 роках діяльність ініціативних студентських груп розширилася. Баєв брав участь в організації зборів і створенні ініціативних груп серед робітників ташкентських заводів, де працювало багато кримських татар. У цей період Гомер Баєв та інші члени ініціативної групи скрупульозно збирали інформацію про історію Криму і його корінний народ - кримських татар, про їхнє безправне становище, участь у війні, трагічне виселення з Криму в 1944 році.

Після закінчення інституту Баєв працював інженером з впровадження нової техніки на підприємстві «Сільгосптехніка» в Уч-Кургані (Узбекистан). У 1964 році разом з родиною він переїхав на постійне місце проживання в м. Новоросійськ (Росія). Працював механіком у гаражі. У Новоросійську він бере активнішу участь у роботі зі створення ініціативної групи кримських татар.

Баєв з однодумцями десятки разів приїздив до Москви, у представництво кримськотатарського народу, яке було відкрите у 1964 році. Кожен представник мав при собі мандат з вимогами кримськотатарського народу, виданий їм жителями тих міст і селищ, звідки їх посилали в Москву. Вони регулярно збирали матеріали для інформаційного бюлетеня. Тут Баєв разом зі співвітчизниками домагався прийомів у різних державних і партійних діячів. Під час цих зустрічей чиновникам вручали пакети документів з інформацією про становище кримськотатарського народу. Баєв із групою однодумців зустрічався з академіком Келдишем, з головним редактором «Літературної газети» Чаковським, зв'язувався телефоном з помічниками Л. Брежнєва.

За активну участь у національному русі Баєв неодноразово піддавався адміністративному переслідуванню, у 1967 році змушений був звільнитися з Новоросійського річкового порту, де працював інженером з організації праці. Двічі, в 1967 і в 1968 роках у нього вдома і на роботі був зроблений обшук.

У 1967 році Баєв за рішенням ініціативної групи Національного руху разом з Халіком Ібазером зустрічався з письменниками Північного Кавказу: Расулом Гамзатовим, з поетом і письменником Калмикії Давидом Кугультдіновим, народним поетом Балкарії Кайсином Кулієвим, членом Спілки письменників Чечні Раїсою Ахматовою, інгушським письменником Ахметом Веджіїтовим, з головою Спілки письменників Азербайджану Мірзою Ібрагімом. Обговорювалося становище кримськотатарського народу, його національна боротьба за повернення на Батьківщину.

У 1968 році, в переддень 24-й річниці депортації кримських татар із Криму, 800 представників кримськотатарського народу, що приїхали в Москву для участі в мітингу, були насильницькі вислані зі міста. Кримських татар затримували в готелях, приватних квартирах, на вокзалах, у скверах і інших місцях Москви. Була проведена своєрідна етнічна чистка міста. За антропологічними даними затримували людей, і в результаті разом із кримськими татарами були затримані і представники інших національностей, серед яких було чимало іноземців. Усі витверезники, а саме туди привозили затриманих, були переповнені. Баєва затримали при наближенні до московського вокзалу у потязі, що прибував з Криму. Протримавши у витверезнику до наступного дня, 17 травня, привезли на Казанський вокзал Москви, куди з усіх кінців міста звозили інших затриманих кримських татар. На вокзалі на них вже очікував спеціальний поїзд, у який заштовхали всіх затриманих і відправили в Ташкент. На наступній же станції Баєв, вистрибнувши з вікна потяга, повернувся в Москву, звідки був знову виселений.

В знак протесту на невиконання Указу від 5 вересня 1967 року, 27 травня 1968 року у Сімферополі було розбите наметове містечко, активним учасником якого був і Баєв. Органи міліції і КДБ розгромили його, а всіх учасників наметового містечка заарештували і заштовхали в два автобуси. Під конвоєм автобусами через Кубань їх везли до Баку, б'ючи по дорозі. Потім їх спеціальним потягом депортували в Узбекистан. Баєв за підтримки членів місцевих ініціативних груп знову повернувся в Крим і брав участь у мітингах протесту, влаштованих у Сімферополі.

До річниці виходу у світ Указу 1967 року Баєв з однодумцями готував черговий пакет документів, в якому зводилася річна інформація про порушення в Криму даного Указу. 29 серпня 1968 року у Сімферополі Баєв був арештований. У нього була папка з рукописними документами, які він віз, щоб передрукувати. Серед паперів лежала інформація про діяльність Національного руху кримських татар за рік. Під час затримання йому вдалося позбутися папки. Він притягувався КК УРСР «За антирадянську агітацію і пропаганду» за ст. 62, що передбачала до 7 років позбавлення волі. Завдяки зусиллям адвоката Миколи Монахова (цей адвокат не раз захищав кримських татар), якого рекомендував і направив у Крим спеціально для захисту Баєва відомий правозахисник генерал П. Григоренко, кримінальну справу вдалося перекваліфікувати на менш сувору, статтю 187-1 КК УРСР «За свідомо брехливі вигадки, що паплюжать радянський державний і суспільний лад». Баєв був засуджений на 2 роки позбавлення волі і відбував термін у Бердянську. 29 серпня 1970 року по закінченні терміну ув’язнення його звільнили і відправили у Новоросійськ.

У 1981 році був повторно засуджений за участь у Національному русі. У переддень чергового з'їзду Компартії СРСР, коли активізувалася діяльність Національного руху, Баєва в Новоросійську притягли до карної відповідальності за його діяльність у русі. Таким чином, органи КДБ хотіли зірвати організовану Баєвим у Краснодарському краї чергову поїздку кримськотатарських ініціативників у Москву для участі в мітингах, приурочених з'їзду КПРС. Його притягнули за ст. 191 КК РСФСР з тим же мотивом: «за свідомо брехливі вигадки, що паплюжать радянський лад». Термін - 1 рік відбував у Новоросійській в'язниці.

Після повідомлення ТАРС 1987 року Національним рухом кримських татар були проведені масові мітинги протесту. Ініціативна група кримських татар м. Новоросійська також організувала акції і направила в Москву представників кримськотатарського народу з листами, у яких висловлювався протест проти образливого і брехливого повідомлення.

У 1989 році група кримських татар, у складі якої був і Баєв, зустрічалася з народними депутатами, тими, що зібралися на I з'їзд народних депутатів СРСР. Баєв разом з Куршутом Асановим і Сеітумером Еміном з Новоросійської ініціативної групи зустрічався з делегатами Вітаутасом Ландсбергісом з Литви, Давидом Кугультдіновим з Калмикії, Ісхаком Магибашем з Адигеї і багатьма іншими. Усім були роздані пакети документів щодо безправного становища кримськотатарського народу і викладом його вимог. Баєв разом з ініціативною групою Краснодарського краю ще до з'їзду не раз зустрічався з делегатом з'їзду, першим секретарем компартійної організації Краснодарського краю І. Полосковим. Група зажадала від нього, щоб на з'їзді було обговорене кримськотатарське національне питання.

Як відомо, рішенням з'їзду 12 липня 1989 року була створена комісія з проблем кримськотатарського народу на чолі з першим секретарем ЦК профспілок Г.І. Янаєвим. Баєв разом з іншими активістами Національного руху кримських татар співпрацюючи з членами цієї комісії, намагався, щоб вони максимально врахували у своїх висновках вимоги кримських татар.

Баєв з жовтня 1990 року до березня 1991 року брав участь у формуванні Комітету з повернення кримських татар у Крим при Кримському облвиконкомі. Працював тут провідним фахівцем з організації повернення кримських татар на Батьківщину. З 1992 року працював провідним спеціалістом юридичного відділу в міській адміністрації Новоросійська. З 1998 року на пенсії, живе у Сімферополі. Батько трьох дітей. Продовжує активну громадську діяльність, член інформаційної робочої групи Національного руху кримських татар.

З довідки, підготовленої Ділярою Асановою
(Дослідницька група фонду "Кримськотатарська ініціатива")