Передмова Опублікований матеріал присвячено одному з найгучніших судових процесів над кримськими татарами – суду у над Гомером Баєвим, який відбувся в квітні 1969 року. Кінець1960-х – час підйому кримськотатарського національного руху, який розпочався після публікації Указу Президії Верховної Ради СРСР від 5.09.1967 року “Про громадян татарської національності, які проживали в Криму”. Як відомо, Указ так і не розв’язав кримськотатарської проблеми – Крим, як і до цього, був «закритим» для кримських татар. Баєв же був одним із тих активістів руху, хто різко критикував політику влади щодо кримськотатарської проблеми і щойно ухвалений “реабілітаційний” Указ. У книзі спогадів генерала Петра Григоренка читаємо: “...Заарештували Баєва Гомера, розумну, спокійну, тактовну людину, прекрасного організатора, який користується всенародною повагою. Його арешт сколихнув кримськотатарську громадськість.”1 Про арешт Баєва було відомо не тільки кримським татарам. Сьогодні, після того як розсекречені документи партійно-урядових органів СРСР, можна впевнено говорити, що такі процеси були “на замітці” у керівників ЦК КПРС і КДБ. В кабінетах саме оцих високих радянських інстанцій ухвалювались головні рішення з кримськотатарської проблеми. Так, в інформації Голови КДБ СРСР Ю. Андропова в ЦК КПРС повідомлялося про “нелегальні зборища кримськотатарських автономістів у Краснодарському краї”. До інформації додавався текст радіо перехвату передачі радіостанції “Свобода” 18 березня 1969 року, з повідомленням про арешт і майбутній суд у Сімферополі над “одним з керівників кримських татар – Гомером Баєвим”2. Як бачимо, про процес стало відомо і на Заході – у 1969 році кримськотатарська проблема набула певного резонансу в світі, що, зрозуміло, не могло не викликати тривогу влади. Гомера Баєва заарештували у серпні 1968 року, а в квітні 1969 року Кримський обласний суд виніс вирок про позбавлення його волі на 2 роки. Сьогодні ми маємо можливість познайомити читачів з нещодавно розсекреченими офіційними документами процесу, які збереглися у фонді №8131 відділу з нагляду за слідством в органах КДБ Прокуратури СРСР в Державному архіві Російської Федерації (Москва). У радянській юридичній практиці нагляд за слідством, який ведуть органи державної безпеки, відбувався у спеціальних відділах обласних, республіканських або союзних прокуратур. Прокурорський нагляд оформлявся у вигляді наглядової справи, яку заводили в органах прокуратури паралельно з тими кримінальними справами у відповідності з їх піднаглядом, які ведуть слідчі органи. Крім того, наглядові справи заводили і “заднім числом” зі скарг засуджених і прохань про перегляд справи. Зміст наглядової справи визначався нормами юридичної практики. Ініціюючим документом було або спеціальне повідомлення про порушення кримінальної справи в Прокуратуру СРСР, або скарга засудженого чи його родичів з проханням про перегляд справи. В першому випадку наглядова справа поповнювалась обов’язковими документами, які інформували Прокуратуру про хід справи: постановами слідчого про подовження терміну слідства, копіями звинувачувального висновку і вироку, а іноді копіями окремих протоколів допитів, постановами про арешти та обшуки, актами експертиз, перепискою Прокуратури у зв’язку з даною справою і тому подібне. У багатьох випадках наглядова справа, розпочата за спеціальним повідомленням, потім тривала за скаргами. Якщо в Прокуратурі вже було наглядове ведення, то всі матеріали, які поступали згодом, повинні були долучатися до нього (правда, іноді, очевидно, через помилки діловодів, заводились нові справи.)3 У наглядовій справі Гомера Баєва збереглись тексти основних документів слідства – постанови про подовження терміну слідства і утримання під вартою, звинувачувального висновку і вироку, довідки судової справи. Така кількість документів свідчить про очевидну цінність даного джерела, яку варто розглядати як комплекс, він цілком репрезентативний з точки зору фактографії судового процесу (є дані про підсудного і мотиви звинувачення, про терміни ув’язнення і т.п.), і яскраво ілюструє владну позицію. До матеріалу долучена також копія касаційної скарги адвоката процесу Миколи Монахова, яка збереглася в особистому архіві Г.Баєва. М. Монахов був представником славної плеяди адвокатів (М. Сафонов, С. Каллістратова, Д. Камінська і ін..), котрі намагалися допомогти своїм підзахисним – кримським татарам, як кажуть, не з обов’язку, а з честі. Така чесна позиція коштувала йому місця в адвокатурі, звідки його звільнили у 1970 році, невдовзі після захисту учасників іншого відомого процесу над кримськими татарами – “процесу десяти”. Документи наглядової висновку виявлені Г. Бекіровою в рамках роботи над проектом фонду ДЖ.Д. і Кетрін Т. Макартуров “Political Projects Aimed at Resolving the Problem of Crimean Tatars in the USSR (1950s-80s) Power and Ethnicity”. Їх публікація узгоджена з Гомером Баєвим. Документи публікуються мовою оригіналу. При підготовці тексту документів описки і граматичні помилки виправлені без застережень, крім тих випадків, які висвітлені в коментарях. Тут же наведені резолюції та примітки, які містяться на документах. Передмова, археографічна підготовка документів і коментарі Гульнари Бекірової і Рефата Чубарова. Фрагмент інтерв'ю з Гомером Баєвім підготовлений Рефатом Чубаровим. Біографія Гомера Баєва підготовлена дослідницькою групою Фонду "Кримськотатарська ініціатива". Автори публікації вдячні за допомогу в підготовці матеріалів Гомеру Баєву, народному депутату України Мустафі Джемілєву і співробітнику Республіканської кримськотатарської бібліотеки ім. І. Гаспринського Ленуру Юнусову. 1 Григоренко П.Г. В подполье можно встретить только крыс… 1979. - С.482. 2 РДАНІ, ф.5, оп.61, справа 2, л.л.2-4 3 В.А.Козлов, С.В. Мироненко, О.В.Эдельман. Предисловие //Надзорные производства Прокуратуры СССР по делам об антисоветской агитации и пропаганде. Март 1953-1991. Аннотированный каталог. Под ред. В.А. Козлова и С.В. Мироненко; сост. О.В. Эдельман. - М., 1999. - С.5. |
