РЕПАТРІАЦІЯ ТА ІНТЕГРАЦІЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР

Рекомендація 1455 (2000)¹

Все кримськотатарське населення (майже 200 000 (осіб - авт)) було депортоване зі своєї історичної Батьківщини у 1944 році через звинувачення у співробітництві у роки другої світової війни з нацистами, яке їм приписувалося. Через цю насильницьку депортацію переважно до Узбекістану та інших середньоазійських республік, до 46 відсотків кримських татар загинуло у перші два роки через голод і хвороби.

Згідно з радянським указом від 1967 року з кримських татар було знято всі звинувачення, однак нічого не було зроблено для їх повернення, не говорячи вже про компенсацію за спричинену шкоду. Майже до останніх днів існування СРСР кримським татарам не дозволялося повертатися до Криму.

Асамблея нагадує про загальні принципи та рекомендації, які викладено в її Рекомендації 1334 (1997) по відношенню до біженців, тих кто шукає притулок та переміщених осіб у Співдружності незалежних держав, і висловлює жаль відносно того, що більшість пропозицій, які містяться у цій рекомендації, до сьогодні не виконано.

Протягом останніх десяти років майже 260 тисяч осіб з 450 - 500 тисяч, згідно  з різними підрахунками, повернулося до Криму. Однак проблеми, з якими стикаються репатріанти, залишаються складними та багатомірними. Ці проблеми включають у себе питання громадянства, працевлаштування, питання соціального захисту та культурного відродження. Поки ці проблеми не буде вирішено, національна ідентичність кримських татар не може бути повністю поновлено.  Інтеграція вимагає усунення всіх форм ксенофобії та дискримінації, з якими поки що стикаються репатріанти.

Асамблея висловлює своє занепокоєння у зв`язку з тим, що інтеграційні програми допомоги репатріантам, які здійснюються урядом України, через гостру економічну кризу у країні було переглянуто у бік їх скорочення, не профінансовано повною мірою. Асамблея вітає готовність уряду України полегшати  реінтеграцію кримських татар, особливо кроки, які було зроблено з метою спрощення процедури набуття громадянства України. Асамблея високо цінує зусилля Європейського Союзу та міжнародних організацій, а саме, Управління Верховного Комісара ООН з питань біженців (УВКБ ООН), та Організації Безпеки та Співробітництва у Європі (ОБСЄ), налаштовані на прискорення та полегшання інтеграційного процесу та закликає країни-учасники надати повну підтримку програмам, які здійснюються.

Асамблея підкреслює, що кримські татари, які повернулися, доти будуть не взмозі жити нормальним життям, допоки не будуть забезпечені житлом та відповідною  інфраструктурою. Допомога у цій сфері має бути пріоритетною, а Банк Розвитку Ради Європи має вивчити можливості надання свого внеску у цей процес. До того ж Асамблея вважає, що приєднання України до Банку Розвитку полегшало  можливості надання допомоги з боку Банку.

Для того щоб уникнути соціальної деградації кримських татар, які повертаються, мають бути розроблені або інтенсифіковані спеціальні схеми у сфері освіти та працевлаштування. Для цих цілей вкрай необхідні програми міжнародної допомоги та сприяння; країни-члени (Ради Європи) і все світове співтовариство повинні зробити свій внесок у забезпечення економічного відродження Криму.

Беручи до уваги все вищесказане, Асамблея рекомендує Раді Міністрів:

1. Інтенсифікувати діалог з інститутами Ради Європи та міжнародними організаціями, які вже виявили активність у наданні допомоги кримським татарам, у зокрема, УВКБ ООН та ОБСЄ. Метою такого діалогу має бути забезпечення більш високого ступеня участі Ради Єврпи у проектах у межах його компетенції, а саме, у рішенні правових проблем, які стосуються інтеграції репатріантів, - таких як громадянство, прописка і.т. ін., - а також максимально широке залучення до участі в обговоренні цих проблем самих кримських татар.

2. Запросити Україну приєднатися  до Банку Розвитку Ради Європи.

3. Запросити Банк Розвитку до вивчення питання відносно того, що він може зробити для надання допомоги кримським татарам, які повернулися, особливо у сфері будівництва житла та розвитку інфраструктури.

4. Запросити Раду Європи посилити свою участь у проектах, налаштованих на надання допомоги кримським татарам-репатріантам.

5. Запросити УВКБ ООН, Міжнародну Організацію Міграції (МОМ) та ОБСЕ до скликання другої конференції з питань біженців, недобровільно переміщених осіб та інших форм недобровільної міграції та репатріації СНГ, яка б була сфокусована, крім інших питань, на ситуації з репатріацєю кримських татар.

6. Настійно рекомендувати країнам-учасницям зробити щедрі внески на двусторонній та багатосторонній основі до програм сприяння кримьским татарам-репатріантам, налаштовані на будівництво житла та розвиток інфраструктури, освіти та робочих місця, звертаючи особливу увагу на найбільш уражені групи репатріантів.

7. Запросити найбільш зацікавлені держави (а саме, Росію, Казахстан, Киргизстан та Тадкикистан) розпочати двусторонні переговори з метою укладання угод щодо спрощеної процедури набуття українського громадянства кримськими татарами, які мешкають у цих державах.

8. Запросити уряд України та регіональну владу Автономної Республіки Крим до вивчення досвіду інших країн - членів Ради Європи у сфері представництва меншин та корінних народів з метою забезпечення ефективного представництва кримських татар у кримських та місцевих органах влади; керуючись при цьому положенням Рамкової Конвенції Ради Європи про захист національних меншин, а також Лундстких рекомендацій червня 1999 року щодо ефективної участі національних меншин у громадському житті, які було підготовлено на прохання Верховного Комісару ОБСЄ з питань національних меншин.

9. Запросити уряд України та регіональну владу Автономної Республіки Крим до вивчення досвіду інших багатонаціональних країн з метою поновлення та захисту прав кримських татар у сфері освіти кримськотатарською мовою, а також використання їхньої мови у всіх сферах приватного та громадського життя. Для здійснення цієї мети взяти до уваги Європейську Хартію Ради Європи 1992 року про регіональні мови та мови меншин, Рамкову Конвенцію 1955 року про захист національних меншин, Гаагські рекомендації жовтня 1996 року відносно освітніх прав національних меншин, а також рекомендації, які було прийнято в Осло у лютому 1998 року, відносно лінгвістичних прав національних меншин, які було підготовлено на прохання Верховного Комісара ОБСЄ з національних меншин.

¹Обговорення Парламентською Асамблеєю Ради Європи 5 квітня 2000 року (13-та сесія) доповіді Комітету з міграції, біженців і демографії (доповідач - Лорд Понсонбі). Текст, прийнято Асамблеєю 5 квітня 2000 року.