м. Страсбург Шановні пані та панове! Кримьский півострів, на території якого розташовано Автономну Республіку Крим, яка входить до складу Української держави, був і сьогодні залишається одним із небагатьох регіонів світу, де зосереджено геополітичні, геостратегічні, економічні і кофесійні інтереси різних держав. Через це, здавалося б, власне внутрішні проблеми регіону можуть у будь-який час перерости у міжнародні геополітичні проблеми. Протягом тисячоліть Крим був історичним місцем проживання багатьох етносів. Через це вирішення національних питань, які існують у Криму, шляхом виокремлення одного або кількох етносів, які мають "особливі права" на Крим, питань про корінні народи, про національно-територіальну автономію, виборчі квоти, про статус Меджлісу, як представничого органу кримських татар, є неприпустимим і об’єктивно неможливим. Крим - це багатонаціональна автономія і своє рівноправне місце під кримським сонцем повинні мати всі етноси, які мешкають на території півостріва. Крізь Крим у минулому проходили шляхи переселень багатьох народів, торгівельні шляхи, які з’єднували Західну Європу із Сходом. І сьогодні на півострові перетинаються долі багатьох європейських і східних етносів і культур. В Європі Крим вже набув відомості своїм унікальним досвідом щодо визначення шляхів вирішення проблем раніш депортованих осіб та їх нащадків, які повертаються на постійне місце проживання до Автономної Республіки Крим, і перш за все - кримських татар. Завдяки спільним зусиллям Президента України, Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим було прийнято та затверджено Коституцію Автономної Республіки Крим, у якій закріплено положення про те, що автономія є невід’ємною частиною України, що Автономна Республіка Крим зоснована на принципі територіальної, а не національної автономії, закріплено принцип рівності національних культур в Автономній Республіці Крим. Конституцією врегульовано питання функціонування і застосування поруч з українською мовою, як державною, російської, кримськотатарської і мов інших національностей. З урахуванням етнічних особливостей регіону Конституцією передбачено, що нормативно-правові акти органів влади Автономної Республіки Крим публікуються трьома мовами: українською, російською і кримськотатарською, офіційні документи, які підтверджують статус громадянина можуть виконуватися на трьох мовах. В одній з основних сфер - сфері освіти та виховання, у розвиток Статті 53 Конституції України, Конституцією Автономної Республіки Крим передбачено, що у автономії гарантується право виховання рідною мовою у дитячих дошкільних закладах, вивчення рідної мови, освіти рідною мовою в учбових закладах державної, республіканської і комунальної форм власності або через національно-культурні товариства, або у порядку, що визначається законодавством України та нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Конституцією Автономної Республіки Крим передбачено і гарантовано найширші права у сфері використання та розвитку національних культур. По суті, закріплено права на запровадження національно-культурної автономії. На моє глибоке переконання, для реалізації у Криму національно-культурних інтересів громадян різних національностей вже створено унікальну правову основу. Завдання полягає у тому, щоб створити відповідні умови, зорганізувати і забезпечити реалізацію цих прав, а там, де це необхідно, - деталізувати, регламентувати порядок їх реалізації. Таким чином, з прийняттям Конституції Автономної Респубілки Крим, затвердженням її вищим законодавчим органом держави, було вирішено складну геополітичну проблему і тим самим створено умови для державотворчої діяльності кримчан і, зокрема для розв’язання проблем депортованих. Ми чітко усвідомлюємо, що саме проблеми інтеграції репатріантів, стан міжнаціональних відносин є одним з головних факторів, які визначають стабільність політичної та економічної ситуації на півострові. Через це ми виходимо з принципу, що всі проблеми можуть вирішуватися базуючись тільки на Конституції України і Криму. На сьогодні до Автономної Республіки Крим повернулося майже 260 тисяч кримських татар і 13 тисяч вірмен, греків та німців. Їх питома вага у загальної кількості населення республіки становить 12 вісотків. Майже 225 тисяч (85,5 відсотків) раніш депортованих та їх нащадкі набули українського громадянства. Приблизно 30 відсотків з них мешкають у містах, більш ніж 70 відсотків - у сільській місцевості. Демографічний аналіз демонструє, що чисельність дорослого населення репатріантів становить майже 68 відсотків, дітей шкільного і дошкільного віку - майже 32 відсотків. Репатрінти мають право розраховувати на підвищенну увагу з боку держави, мають отримати дійсно рівні можливості у економічній та соціальній сферах життя. Про це говориться і у Програмі дій для країн СНД, яку було прийнято у Женеві в березні 1996 року. Разом з тим сьогодні ми, на жаль, повинні відмітити невирішення багатьох першочергових проблем інтеграції раніш депортованих в українське суспільство в умовах економіки, що трансформується. Освоєння територій, які заселялися раніш депортованими особами, відбувалося стихійно, без належного врахування умов їх подальшого життя, соціально-економічних наслідків. Репатріанти, які живуть, як правило, компактними виокремленими співтовариствами майже у трьохстах селищах, часто відчувають економічні труднощі, які ще більше загострюються навіть на тлі загальних проблем. Половина з них сьогодні не має житла. Багато хто з них вимушені проживати у тимчасових спорудах. У черзі на отримання житла нараховується більш ніж 11 тисяч сімей. 6,5 тисячі осіб (переважно у курортних містах) чекають на отримання земельних ділянок для будівництва індивідуальних будинків. Крім того, більшість поселенців, які розпочали будівництво власних домів, не можуть його завершати через багаторазове подорожчення останнім часом будівельних матеріалів та інших негараздів економічного гатунку. Погіршується ситуації на ринку праці. 60 відсотків кримських татар працездатного віку не мають роботи, не можуть на рівних умовах конкурувати за місце на ринку праці з іншими категоріями населення. Особливо важкий стан склався у місцях компактних поселень репатріантів, де практично відсутні об`єкти соціальної інфраструктури, дороги. Тільки для завершення робіт щодо забезпечення їх електроенергією та водою необхідні державні капітальні вкладення у розмірі 10 млн. 690 тис. доларів. У цих складних умовах проживання особливе занепокоєння викликає неухильне зростання захворювань серед репатріантів, особливо дітей, пенсіонерів та інвалідів. Рівень захворювань на туберкульоз, рак, хвороби крові і органів кровотворення значно перевищує середньостатистичні дані у Автономній Республіці Крим. Часткова оплата послуг і сплата медикаментів, яка введена державою, для більшості родин є непосильною. Останнім часом у ряді міст та районів Криму у частини депортованих через відсутність громадянства України та інших причин виникли гострі проблеми під час проведення земельної реформи, земельної приватизації в Автономній Республіці Крим. Руйнація СРСР спричинила фактичну передачу Україні всього комплесу проблем, пов`язаних з поверненням та облаштуванням раніш депортованих осіб та їх нащадків. Українська держава висушена намагатися їх вирішувати практично наодинці, не отримуючи матеріальної підтримки від держав, звідси повертаються депортовані особи та їх родини. Фінансові можливості України, яка переживає гостру економічну кризу, обмежені. Бюджетні асигнування на облаштування репатріантів із року у рік скорочуються. У 1991-1999 роках на важливіші об`єкти житлового та комунального будівництва державою було виділено лише 64 млн. 180 тис. доларів. У результаті будівництво багатьох з цих об`єктів сьогодні не завершане. Тільки на ці цілі необхідно майже 20 млн. доларів, що дозволило б розв`язати критичну ситуацію Під час аналізу фінансування облаштування депортованих з Державного бюджету України за останні 5 років можна прослідкувати наступну динаміку:
І справа не лише у наявності суб`єктивних причин і не тільки в економіці. Нас непокоїть відсутність в Україні єдиної, цілеспрямованої, довготривалої, концептуальної Державної Програми організованного повернення і соціально-економічної інтеграції до українського суспільства раніш депортованих осіб та їхніх нащадків. Крім того, Україні сьогодні вкрай необхідна цілісна концепція державної національної політики, на базі якої можна буде вирішувати всі складні реабілітаційні та інтеграційні проблеми репатріантів. У 2000 році у Криму буде реалізовуватися республіканська програма облаштування та соціально-культурного розвитку депортованих громадян, яка буде здійснюватися за разунок коштів бюджету автономії. Вперше за багато років на це виділено 2 млн. 90 тисяч доларів, що у 11,5 раза більше, ніж у 1999 році. І програму у повному обсязі буде профінансовано і виконано. Загалом на облаштування репатріантів, які вже повернулися до Автономної Республіки Крим, за підрахунками спеціалістів, необхідно 1,5 млрд. грн., або 272 млн.700 тис. доларів. Незважаючи на позитивні зрушення у роботі з розв`язання проблем депортованих, допомогу з боку Управління Верховнго Комісару ООН по справах біженців, Міжнародної організації з міграції, Міжнародного фонду «Відродження» та інших неурядових організацій та фондів, питання міжнародної фінансової підтримки репатріантів залишається у край гстрим. На сьогодні в Автономній Республіці Крим в умовах обмеженості ресурсів виникає загроза конфронтації, підвищується етнополітичне напруження, у першу чергу, між нелегітимним Меджлісом кримськотатарського народу, його структурами та органами представницької та виконавчої влади, місцевого самоврядування в автономії. Викоростовуючи високий протестний потенціал кримськотатарського населення, фактор недостатнього залучення репатріантів до активного процесу державного будівництва, який виник через об`єктивні причини, керівництво Меджлісу, яке діє поза правовим полем України, останніми місяцями знову посилює ставку на деструктивні методи боротьби - однобічні вимоги, погрози здійснення та проведення акції громадянської непокори. Реализація цих намірів може спровокувати чергове загострення міжетнічних відносин та етнополітичної ситуації у регіоні, дестабілізацію політичного стану, створити загрозу безпеці Української держави у цілому. Латентний конфлікт, який існує, у випадку його негативного розвитку може призвести до серйозної геополітичної кризи. Все раніш сказане, на наш погляд, достатньо переконливо свідчить про необхідність подальшого ретельного дослідження всіх важливих аспектів проблеми, яка обговорюється; необхідності формування ефективних методів її вирішення, виважених по відношенню до цілей, ресурсів та строків, та головніше - зрозумілих і прийнятних для всіх суб`єктів етнополітичних стосунків у Криму. Слушну можливість для пом`якшення етнополітичної напруги може створити звернення конфліктуючих сторін до міжнародного досвіду та міжнародного права. Я особливо настійно прохаю міжнародні, у тому числі й європейські громадські та фінансові інститути, надати конкретну і значну фінансову допомогу у розв`язанні соціально-економічних проблем репатріантів. Бо формула спокою у Криму - це спокій України. Спокій України це - спокій Європи, може розвиватися як у напрямі позитивної фази, так і негативної. У зв`язку з цим я хотів би висловити вдячність керівництву Комітету з міграції, біженців та демографії Парламентскої Асамблеї Ради Європи за надану можливість викласти точку зору Вищого представницького органу Автономної Республіки Крим - Верховної Ради Автономної Республіки Крим на проблему, яка сьогодні обговорюється. Хай лозунг міжнародного парламентаризму «Досвід кожного - загальне надбання» стане нашим та вашим дороговказом. Тим більше, що він дуже співзвучний із лозунгом, який накреслено на гербі Автономної Республіки Крим: «Процвітання у єдності». Саме процвітання я від щирого серця бажаю всім нам. Дякую за увагу. |
