Шановні делегати Курултаю, На останній сесії Курултаю, що проходила 1-3 жовтня 1999 року, ми прийняли 9 різних документів, серед них постанова “Про розробку і затвердження Положення про вибори делегатів ІV Курултаю кримськотатарського народу”. У відповідності з цією постановою була створена Тимчасова робоча група по розробці проекту згаданого Положення, для розгляду і затвердження якого було вирішено через рік скликати спеціальну сесію Курултаю. Таким чином, основною метою даної сесії є прийняття саме цього документу. Проект Положення опрацьований і представлений на Ваш розгляд. Всі документи і матеріали попередньої сесії Курултаю нами видані окремим збірником тиражем в тисячуекземплярів, роздані делегатам Курултаю, представникам преси. У своїй доповіді я хотів бикоротко зупинитися на тому, які, прийняті попередньою сесією Курултаю рішення, були виконані і виконуються.<...> Про рішення сесії Курултаю з приводу президентських виборів Як ви знаєте, на попередній сесії після тривалихдискусій переважаючою більшістю голосів ми приймали рішення закликати наших співвітчизників віддати свої голоси в першому турі президентських виборів за кандидата від Народного Руху України Геннадія Удовенка. Приймаючи таке рішення, ми чітко усвідомлювали, що Г.Удовенко реальних шансів бути обраним Президентом України не має і що обов’язково відбудеться другий тур. І все ж таки, ми прийняли таке рішення, виходячи з двох принципів. По-перше, ми хотіли і повинні були бути вірними своїм зобов’язанням, а, по-друге, ми брали до уваги, що з усіх демократичних сил України саме Народний Рух найбільш послідовно і постійно підтримує наші національні права. Прийняття ж рішення по другому туру голосування Курултаєм було доручено Меджлісу кримськотатарського народу.<...> На другому турі виборів ситуація значно полегшилася. Відпала необхідність агітувати за того чи іншого кандидата, оскільки серед здравомислячих кримських татар важко знайти людину, яка б стала голосувати за кандидата в президенти від партії, яка нас депортувала і намагалася знищити фізично. Завдання полягало в тому, щоб забезпечити максимальну участь у виборах наших співвітчизників. Нами були віддруковані біля 70-ти тисяч екземплярів звернень кримськотатарською і російською мовами на підтримку діючого Президента, які потрапили практично до кожної кримськотатарської сім’ї, і можна з упевненістю сказати, що по Криму участь кримських татар у другому турі голосування було найактивнішою.<...> Питання представництва кримських татар в парламенті автономії Для забезпечення адекватного представництва кримських татар у Верховній Раді Криму і місцевих радах, як відомо, необхідне внесення відповідних змін у прийняту в кінці 1998 року і затверджену весною минулого року парламентом України за допомогою авантюрних маневрів тодішнього його спікера О.Ткаченка Конституції АРК і в Закон “Про вибори в Верховну Раду АРК”. Інший шлях - це прийняття Верховною Радою України окремого закону, який захищав би права кримськотатарського народу. Ні того, ні другого нам поки що здобути не вдалося. Приймаючи дискримінаційну для кримських татар Конституцію автономії, депутати Верховної Ради АРК, зрозуміло, добре знали, що вони роблять, і тому було б наївним чекати, що з допомогою умовлянь або переговорів можна було переконати їх в необхідності поважати наші права. Правда, є ще інший шлях, який може їх переконати в необхідності переглянути свою Конституцію і свій закон про вибори. Це може бути в тому випадку, коли зрозуміють, що в протилежному випадку можуть втратити те, що вони зараз мають. Йдеться про повторення в тій чи іншій формі ситуації осені 1993 року, коли після початку масових громадянських акцій кримських татар депутати парламенту автономії зрозуміли, що подальший розвиток подій в цьому напрямку може призвести до введення на півострові надзвичайного стану і ліквідації самої автономії в нинішній її формі, а тому вимушені були переглянути свій закон про вибори і ввести хоча б на один строк квоти для депортованих. Меджліс поки що не приступив до заходів по підготовці до розвитку подій в цьому напрямку, виходячи з двох роздумів. По-перше, в нинішній ситуації побоювання, що події можуть вийти з-під контролю і нанести великі збитки інтересам України в цілому, а по-друге, ще не вичерпані всі інші менш конфліктні, парламентські шляхи вирішення проблеми. Як всім добре відомо, головним противником поновлення юридичних прав кримських татар є шовіністична і прокомуністична більшість Верховної Ради АРК на чолі зі своїм спікером - комуністом, головним автором останньої, шостої за рахунком, дискримінаційної Конституції, автономії. <...> Однак останнім часом, схоже, навіть вони почали розуміти, яку небезпеку в собі таїть існуючий стан відсутності представництва кримських татар в парламенті автономії. Після довгого пікету кримських татар біля “Пентагона” в червні минулого року було опубліковане рішення президії ВР АРК, де серед всього іншого порушується питання про представництво кримських татар в парламенті автономії. В цьому рішенні Меджлісупропонується зареєструватися в якості громадської організації і брати участь в наступних виборах 2002 року за пропорційною системою. Зрозуміло, Меджліс не буде реєструватися і включатися в число існуючих понад двох тисяч громадських організацій Криму, оскільки Меджліс - це не організація, а представницький орган нації. Стосовно ж участі у виборах за пропорційною системою, то це, як я думаю, не тільки є цілком можливим, але й необхідним, щоб Курултай кримськотатарського народу, як у виборах 1994 року, мав право висувати свої кандидатури. Через декілька днів після опублікування згаданого рішення президією ВР АРК була створена робоча група, куди увійшли по три представники від Меджлісу, Уряду АРК, ВР АРК і два від представника Президента України в Криму. Завданням робочої групи було опрацювати пропозиції по внесенню змін до закону про вибори до ВР АРК з метою забезпечення представництва кримських татар в парламенті автономії і подати їх на розгляд до Верховної Ради України. 25 липня 2000р. член робочої комісії від Меджлісу Рефат Чубаров передав свої пропозиції щодо змін, які необхідно внести в Закон про вибори як за пропорційною системою, так і на основі квоти. Невдовзі були одержані відповіді від ВР і Уряду АРК про те, що пропозиції Р.Чубарова не можуть бути прийняті, оскільки вони не відповідають чинному законодавству. Головна недоречність цих відповідей полягала в тому, що якщо серйозно мати на увазі забезпечення представництва кримських татар, то обов’язково необхідно вносити зміни в законодавство, а не йти за тим Законом, який нині діє. Інші члени робочої комісії, тобто, ні від ВР АРК, ні від Уряду АРК і ні від представництва Президента в Криму, своїх яких-небудь пропозицій не внесли. Ще через деякий час, на початку вересня минулого року депутат від комуністів у ВР України Н.Штепа <...> внесла до парламенту України проект нового закону про вибори до ВР АРК за пропорційною системою. До речі, комуністи зараз хочуть, щоб наступні вибори проходили виключно за партійною пропорційною системою, оскільки в протилежному випадку кількість їх депутатів на всіх рівнях різко скоротиться. Але головним є те, що свої пропозиції про зміни до Закону про вибори комуністи вирішили внести не в робочу комісію, як домовлялися, з метою опрацювання взаємоузгодженого рішення, а безпосередньо в парламент України.<...> Таким чином, зрозуміло, що якщо питання представництва кримських татар в парламенті автономії буде вирішуватися відповідно до бачення властей Криму, то нічого путнього не вийде. Єдина надія на те, що це питання буде розв’язане загальноукраїнським законодавством. А як будуть справи з прийняттям закону про статус кримськотатарського народу, де передбачений і механізм представництва кримських татар в усіх структурах влади, вважаю, делегатам Курултаю добре відомо. І все ж таки, вважаю за доцільне сказати декілька слів і про це. 5 квітня минулого року, як відомо, у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання з проблем кримськотатарського народу, результатом яких стало прийняття рекомендацій “Проблеми законодавчого урегулювання і реалізації державної політики по забезпеченню прав кримськотатарського народу і національних меншин, які були депортовані і добровільно повертаються в Україну”. Проект опрацьовувався за участю правового відділу Меджлісу і мав в собі ряд дуже позитивних моментів. По-перше, тут йдеться про кримських татар як про цілісний народ (націю), а не про вислови, як “особи кримськотатарської національності” або “депортовані із числа кримських татар та інших національних меншин” <...> По-друге, визнається наявність і необхідність розв’язання правових проблем кримськотатарського народу. Варто зазначити, що проект рекомендацій не був прийнятий Верховною Радою України в тому вигляді, в якому він був внесений на розгляд. За наполяганнями комуністів з проекту був виключений пункт, де йшлося про необхідність в порядку реалізації ст. 11 Конституції України, в якій говориться про зобов’язання держави перед корінними народами країни, прийняти Закон “Про статус кримськотатарського народу”. За прийняття рекомендації без вилучення з цього пункту із загального числа присутніх в залі 410 депутатівпроголосували всього 190 депутатів, в той час як для прийняття рішення необхідно, як відомо, не менше 226 голосів. Прошу звернути увагу на роздану Вам брошуру, де викладена стенограма розгляду у Верховній Раді України проекту Закону “Про реабілітацію і забезпечення прав осіб із числа національних меншин, які були піддані репресіям і депортовані з території України” від 1-2 листопада 2000р. Цей проект закону також не був прийнятий і за направлення його на повторне перше читання, як ми того прагнули (останній документ, дійсно, вимагає серйозного доопрацювання), із 392 присутніх в залі депутатів проголосували лише 170. Зверніть увагу в цій стенограмі на те, які дурниці і явно шовіністичні висловлювання допускалися при розгляді питання з боку комуністів та інших “лівих”. Таким чином, виходить, що в нинішньому парламенті України на теперішній час число депутатів, готових підтримати наші законні вимоги, не перевищує 170-190 осіб. І все ж, розгляд законопроекту “Про статус кримськотатарського народу”, що внесений в план роботи сесії парламенту є цілком реальним. Але для забезпечення його прийняття має бути проведена велика робота, як серед депутатів парламенту, так і серед нашого народу, щоб активізувати його боротьбу за свої законні права. Необхідно також зазначити, що Президент України Л.Кучма цілком підтримує вимоги кримських татар по забезпеченню справедливого їх представництва в усіх структурах влади автономії і прийняття закону про статус кримськотатарського народу. Про представництво кримських татар у виконавчих Протягом минулих після чергової сесії Курултаю 15-ти місяців, як і раніше, Меджліс докладав значних зусиль щодо забезпечення представництва кримських татар і у виконавчих структурах автономії, але будь-яких суттєвих змін в цьому питанні не сталося. Як і раніше кримські татари представлені в управлінських структурах автономії в середньому в 10 разів менше, ніж повинно би було бути за пропорційною системою представництва до численності населення.<...> Причина тут не лише в загальновідомому шовінізмі і антитатарських настроях всього управлінського апарату автономії і, особливо, її прокомуністичної Верховної Ради. Зрозуміло, суть справи не лише в тому, як висловлюється спікер цієї ради і лідер кримських комуністів Л.Грач, що ніби-то кримські татари не витримують у професійному плані конкуренції з росіянами та представниками інших національностей. Наприклад, представник Адміністрації Президента України, який провів інспекційну перевірку кадрової політики в автономії в кінці 1999 року, відмітив, що майже третина чиновників із числа керівництва автономії за освітою і рівнем професійної підготовки не відповідаютьзайманій посаді. Як приклад в його доповідінаводилися і деякі конкретні прізвища. Так, посаду міністра освіти займає комуністка В.Левіна, яка до цього часу працювала вчителем в середній школі, міністра культури – комуніст М.Голубєв, який працював до того директором клубу, заступником міністра праці – комуністка Є.Горулько, яка працювала референтом газети “Коммунист Крыма”, головою республіканського комітету по земельним ресурсам і єдиному кадастру- Є.Жагорніков, який працював раніше в ДАІ, <...> таких “незамінимих” кадрів, з якими ніби-то не можуть конкурувати кримськотатарські спеціалісти, в керівництві автономії більшість. В цілому політика властей Криму зводиться до того, щоб при можливості взагалі не брати в управлінські структури спеціалістів із числа кримських татар, а якщо цього з якихось причин ніяк не можна уникнути, то брати людей, які були б близькі їм по духу, а точніше, щоб були для них своїми “шестірками” і знаходилися б в опозиції до Меджлісу.<...> Уряд автономії, як відомо, формується і затверджується парламентом автономії на основі домовленостей представлених у парламенті депутатських фракцій. <...>Але як же можуть брати участь у формуванні уряду або утверджуватися на подібних посадах представники кримськотатарського народу, якщо в парламенті автономії немає жодного його представника і очолюється цей парламент людиною з відверто расистськими поглядами? Крім того, коли з’являється якась посада, то кожна політична сила в парламенті і в першу чергу, зрозуміло, комуністи, обов’язково намагаються проштовхнути свою людину. І навіть голова Ради міністрів АРК С.Куніцин, якого ми знаємо як людину, що не страждає шовіністичною заразою, часто не може призначати на ту чи іншу посаду кримського татарина, так як в протилежному випадку він образить і відштовхне в бік Грача того чи іншого депутата, який хотів би бачити на цій посаді свою людину. Таким чином, питання представництва кримських татар у виконавчих структурах влади є в безпосередньому зв’язку з забезпеченням представництва нашого народу в парламенті. Земельне питання Меджліс кримськотатарського народу, серед інших порушених перед народом гострих проблем, найбільшу увагу приділяє питанню захисту прав співвітчизників в процесі реформування агропромислового комплексу, або, простіше, в приватизації землі. <...>За цей період було проведено 8 засідань Меджлісу і 27 засідань його президії. Часто на цих засіданнях обговорювалися і приймалися рішення саме з цих питань. Основними вимогами кримських татар на багаточисленних їх мітингах, демонстраціях і пікетах також часто були вимоги дотримання справедливості при паюванні землі. <...>Однак, на жаль, яких-небудь серйозних кроків у вирішенні цих питань поки що немає. Суть земельної проблеми полягає в тому, що у відповідності з чинним законодавством, земля у власність передається в основному тільки членам колишніх колективних господарств. Але переважна кількість кримських татар, понад 70% яких проживає у сільській місцевості і складає понад 25% сільського населення Криму, в силу відомих обставин не були і не могли бути членами цих колгоспів. В результаті маємо те, що кримські татари, які проживають у сільській місцевості, чиї землі зараз передаються в приватну власність громадянам, що живуть у Криму, переважну частину яких складають післявоєнні переселенці з Росії та їх нащадки, в цілому одержать землі пропорційно до своєї численності у 3-4 рази менше, ніж решта сільського населення півострова, а багато тисяч людей, для яких земля є основним джерелом існування, взагалі залишаться без землі. Як відомо, після акцій кримських татар в 1999 році у зв’язку з 55-річчям депортації Радою міністрів АРК за підписом С.Куніцина була прийнята постанова № 182 від 24 травня 1999 року, де в частині рішень земельних проблем кримських татар, у відповідності з нашими вимогами було записано про необхідність наділити всіх кримських татар, що проживають у сільській місцевості, земельними паями в розмірі середнього паю, який виділяється членам КСП. Однак ця постанова саботувалася і продовжує саботуватися районними властями. Формальним приводом для невиконання рішення по забезпеченню кримських татар середнім паєм є те, по-перше, що це не передбачене Указом Президента № 720 від 8 серпня 1995 р., а по-друге, те, що це викликає невдоволення російськомовного населення, оскільки в цьому випадку розмір їх паю дещо зменшиться. Перший доказ безпідставний, тому що згідно статті 6 частини 9 Земельного Кодексу України середній розмір земельної долі у відповідності до конкретних обставин може переглядатися місцевими радами. Другий доказ є взагалі вкрай цинічним. Виходить, що властей турбує тільки те, що російськомовне населення висловить невдоволення із-за деякого зменшення розміру їх паю, а невдоволення кримських татар, які взагалі нічого не отримають, як видно їх не турбує. Це ніщо інше, як свідоме провокування вибуху невдоволення кримських татар і міжнаціонального конфлікту. Меджлісом були направлені в різні інстанції в Криму і в Києві десятки звернень, в яких пропонувалися конкретні заходи по вирішенню питання і зазначалося, що якщо не буде знайдено справедливого рішення, то це може викликати серйозний конфлікт. Ми просили внести доповнення в Указ Президента України від 8 серпня 1995 року, де говорилося б, що кримські татари, які повернулися з депортації в Україну та їх нащадки, які проживають в сільській місцевості, мають право на власність в межах середнього земельного паю нарівні з членами КСП в даній місцевості. Ми також говорили про те, що землі запасу і резерву не слід роздавати, а зберігати для інших потреб, в тому числі для наділення землями тих, хто ще не по своїй волі продовжує залишатися в місцях депортації. Чиновники адміністрації Криму також направляли різні доповідні в Київ і робили публічні заяви в пресі про те, що ніби ніякої земельної проблеми не існує, і що галас довкола цього питання кримськотатарські лідери піднімають лише для того, щоб нажити деякий політичний капітал. Одночасно розповсюджувалася брехня, що ніби проблему можна вирішити за рахунок земель запасу і резерву, хоча добре відомо, що всі придатні на будь-що землі вже давно здані в довготривалу оренду або забрані окремими господарствами і розпайовані. Паралельно робилися цинічні заяви про те, що якщо і є проблема наділу кримських татар землею, то в цьому винні вони самі. Виявляється, їм слід було селитися тільки в степових районах Криму, де багато землі, а вони, бачте, захотіли селитися ще й в південних районах Криму. Я наведу лише декілька подібних висловлювань. Наприклад, в інтерв’ю кореспонденту журналу “Нива” глава адміністрації Симферопольського району В.Закорецький заявляв: “Переділ землі вимагають не прості люди, а їх лідери. Вимагають екстреміським шляхом, шляхом тиску. Вони втрачають політичну вагу і хотять її таким чином утримати…” (“Нива”, червень-липень 2000 р., стор.8). Із заяви голови Рескомзему АРК Є.Жагорнікова, того самого колишнього працівника ДАІ, якого я вже згадував у зв’язку з питанням розстановки кадрів у керівництві АРК, кореспонденту газети “Крымское время”: “Меджліс наступив на граблі, які сам і створив. В цілому по Криму земель запасу достатньо, проблема є в окремих регіонах. Всьому виною є безсистемне розселення”. (“Крымское время”, 21 лютого 2000 р.). Тому цей Жагорніков у своєму листі в Держкомзем України для вирішення земельного питання кримських татар пропонує “терміново опрацювати Державну програму розселення депортованих громадян з урахуванням наявності вільних земель запасу і резервного фонду…”. На думку цієї людини є так, що кримські “татари, які проживають в південній і середній полосі Криму, де менше землі на душу населення”, повинні залишити свої помешкання, свою роботу, якщо вона у них є, і переселитися в степні райони, де землі дещо більше. Представник Президента України А.Корнейчук також неодноразово наголошував про те, що проблем наділу землею кримських татар практично не існує, і що це питання порушують в політичних цілях їх лідери. Він також висловився в принципі проти резервування земель для кримських татар, які залишаються в місцях депортації, і навіть заявив про необхідність якихось обмежень на їх в’їзд в Україну. (“Крымское время”, 29 вересня 2000 р.). Протягом останніх місяців були проведені багаточисленні зустрічі з керівництвом автономії і керівниками райдержадміністрацій на яких одними із головних питань було питання про справедливий наділ кримських татар землею. Ставлення керівників адміністрацій до проблем кримських татар, в тому числі по земельному питанню, не скрізь було однозначним. Якщо, наприклад, глава Бахчисарайської держадміністрації В.Циганський тісно співробітничав і шукав шляхи безконфліктного виходу із ситуації спільно з реґіональним меджлісом, голова якого І.Умеров є одночасно його заступником, то керівники інших районів, наприклад, Джанкойського і Нижньогірського, вели себе вкрай визивно. Саме їх <...> поведінка стала причиною масових протестів кримських татар, які супроводжувалися перекриттямзалізничних доріг, і серйозних конфліктів з властями, а потім відкриттям кримінальних справ проти керівників і членів реґіональних меджлісів. В теперішній час власті в принципі вже не заперечують існування проблеми наділу землею кримських татар, які проживають в сільській місцевості і необхідність її вирішення, йдеться зараз в основному лише про те, якими шляхами вирішити цю проблему. 2 серпня 2000 р. представником Президента України в Криму А.Корнейчуком і Головою Меджлісу було підписано план спільних дій по вирішенню соціальних, гуманітарних і земельних проблем кримських татар. Пізніше на одній із останніх наших нарад в кінці вересня минулого року в Раді міністрів АРК за участю представника Президента України в Криму і голів райдержадміністрацій буде прийнятий документ під назвою “Протокол доручень”, який підписали Голова Ради міністрів С.Куніцин, представник Президента А.Корнейчук і Голова Меджлісу. В цьому документі головам держадміністрацій доручалося до 5 жовтня минулого року підписати з реґіональними меджлісами узгоджувальні протоколи з проблем забезпечення тих, які проживають в сільській місцевості, кримських татар, що досягли 18 років, землею в розмірі середнього паю, а заступнику Голови Ради міністрів автономії – підготувати проекти документів про наділ землею кримських татар, які необхідно прийняти на рівні Президента України та центральних органів України. Тобто, малося на увазі, що райдержадміністрації спільно з реґіональними меджлісами розглянуть ситуацію з розмірами наявних земель, і, якщо виясниться, що земель достатньо для наділення середніми паями кримських татар, то, зрозуміло, ніяких проблем немає. Якщо ж виясниться, що земель немає або їх недостатньо, то це має бути вказано в протоколах, з одночасним відображенням позиції центральної влади щодо вирішення цієї проблеми. На сьогодні це доручення виконали лише декілька районів. Тобто, вони вказали, що земель недостатньо для урегулювання питання, необхідні відповідні поправки до чинного законодавства. Більшість же райдержадміністрацій просто ухилилися від виконання цього доручення, тому що вони знають, що для наділення кримських татар середнім паєм обов’язково необхідне рішення про перепаювання, чого вони зовсім не бажають, бо в такому випадку дещо зменшиться розмір земельного паю російськомовних, в тому числі і розміри прихоплених ними самими через підставних осіб земель. І, накінець, останній офіційний документ, спрямований на врегулювання земельних проблем, це постанова Ради міністрів АРК № 376 від 14 листопада 2000 року під назвою “Про наділення земельними ділянками депортованих осіб”. В цьому документі районним держадміністраціям доручається проводити роз’яснювальну роботу серед власників сертифікатів про добровільне відчуження частини паю на користь депортованих, сформувати на територіях сільських рад спеціальні земельні фонди, куди увійшли б земельні запаси і резерви, добровільні відчуження власників сертифікатів, а також землі по незатребуваним протягом трьох років сертифікатам. Потім землі цього спеціального фонду пропонується передавати депортованим, причому не всім, в лише деяким категоріям, і не в особисту власність, як власникам паїв, а лише для господарства. Навряд чи є необхідність коментувати цей документ, говорити про те, наскільки він некоректний, нереальний, не відповідає принципам дотримання справедливості стосовно кримських татар і є порушенням домовленостей, відображених в прийнятому раніше і підписаному трьома сторонами документі під назвою “Протокол доручень”. Отже, питання про землю продовжує залишатися найгострішим. З нашої точки зору для безконфліктного вирішення цієї проблеми необхідно, по-перше, тимчасово припинити оформлення і видачу державних актів на право приватної власності на землю на всій території Криму, провести інвентаризацію розпайованих земель, ввести доповнення у відповідний Указ Президента України за № 720 від 8 серпня 1995 р. або прийняти окремий правовий документ про те, що ті громадяни, які повернулися з місць депортації і які проживають в сільській місцевості, повинні бути внесені до списків для одержання середнього земельного паю, створити резервний фонд для тих кримських татар, хто тимчасово залишається в місцях депортації, а потім тільки приступити до видачі державних актів. Я дуже боюся, що якщо не буде знайдено справедливого рішення з земельного питання, то можливий дуже гострий конфлікт, який може перерости в конфлікт міжнаціональний, тому що навряд чи тисячі тих, які проживають в сільській місцевості наших співвітчизників погодяться залишитися без землі і бути на власній землі батраками. <...> З цим, зрозуміло, не зможе погодитися і представницький орган нашого народу. Стан бюджетного фінансування програми репатріації Декілька слів з приводу бюджетного фінансування програми повернення і облаштування кримських татар та інших депортованих. Слід відмітити, що протягом останніх двох років в цій сфері спостерігається деяке порівняльне поліпшення. <...>… В минулому 2000 році були виділені 40 млн.грн. із бюджету України і 11,5 млн.грн. із бюджету автономії. Причому, в минулому році вперше вдалося одержати всі виділені Держбюджетом України кошти. Однак це зовсім не означає, що в коридорах влади намітилася деяка стратегія на поступове збільшення об’єктів фінансування для розв’язання проблем депортованих. Все залежить в першу чергу від нашої власної активності, від тієї підтримки, яку ми будемо отримувати від Президента, від демократичних сил в уряді та парламенті України. Наприклад, в проект бюджету 2000 р. на проблеми депортованих була закладена цифра всього 20 млн.грн. Треба було докласти великих зусиль, особливо Р.Чубаровим, тому що в основному він проводив багаточисленні зустрічі з міністрами і керівниками парламентських фракцій, поки не вдалося цю цифру збільшити вдвічі. В проект бюджету України на 2001 рік також була закладена цифра 20 млн.грн. Але потім це питання нами обговорювалося на зустрічах з Прем’єр-міністром, з міністром фінансів, з лідерами парламентських фракцій, на зустрічах з Президентом України. Справа дійшла до того, що парламентські фракції “Народний Рух України”, “Реформи-Конгрес”, у складі яких є депутатами від кримських татар, заявили, що не будуть голосувати за бюджет, якщо ця цифра не буде збільшена до мінімальних розмірів, що вимагається. В результаті всіх зусиль цифра від 20 млн. грн. була піднята до 45 млн.грн. Але слід зазначити, що продовжує діяти прийняте Верховною Радою АРК ще за часів діяльності так званої групи “Шев’єва-Данеляна” положення, згідно якого з усіх одержаних бюджетних коштів по програмі депортованих 20% відраховується на потреби вірмен, болгар, греків і німців, які сумарно складають всього півтора відсотків від усіх прибулих у Крим депортованих. Тобто, в середньому на одного представника цих національностей виділяється майже в 13 разів більше,. ніж на одного кримського татарина. Особливо ретельно виконується цей принцип при виділенні коштів з бюджету Криму. <...> Серед найбільш помітних подій за період після сесії Курултаю в жовтні 1999 року я б відмітив, по-перше, посилення антитатарської і антимеджлісівської пропаганди в російськомовних засобах інформації Криму, почастішали незаконні дії правоохоронних і судових органів Криму проти кримських татар і Меджлісу, провокаційні дії окремих православних діячів Московського патріархату і політиків, які привели міжконфесійні стосунки до вибухонебезпечної ситуації, парламентські слухання у Верховній Раді України з політико-правових проблем кримськотатарського народу, слухання з проблем кримських татар в Парламентській Асамблеї Ради Європи в Страсбурзі, три зустрічі членів Меджлісу з Президентом України Леонідом Кучмою. Пропагандистська війна і беззаконня <...>Найбільш злобливими в Криму є офіційна газета Верховної Ради АРК “Крымские известия”, які інакше називають “грачевскими известиями”, оскільки значну частину газети займають виступи, інтерв’ю, портрети Л.Грача і описання його різних зустрічей, а також – “Крымская правда” і видання <...> “Крымское время”, де головними “спеціалістами” з антитатарської тематики є А.Неживой і Н.Гаврилєва, газета російського чорноморського флоту “Флаг Родины”, не кажучи вже про напівфашистські газети типу “Суворовец”, “Русский мир” або газети так званого “русского общества Крым” під назвою “Отечество”. Основний принцип цих шовіністичних видань є не писати нічого пов’язаного з кримськими татарами, а якщо й писати, то тільки в тому випадку, коли є нагода сказати якусь гидоту. Правда, слід зазначити, що є і пристойні <...> газети, наприклад, щотижневик “Республика Крым”, що виходить незначним тиражем, під редакцією Г.Іоффе, і декілька інших, але вони, зрозуміло, в інформаційному просторі Криму погоди не роблять. Погоду роблять ті, хто сіють ненависть до нашого народу і провокують міжнаціональні і міжконфесійніконфлікти.<...> Про провокації з хрестом Декілька слів хотів би сказати також про передісторію і розвиток подій з православними хрестами в Криму, про які так багато було написано останнім часом в пресі з метою антитатарської і антиісламської пропаганди. Як ви пам’ятаєте, ще весною минулого року на узбіччі центральних автотрас і особливо при в’їздах у міста і села Криму почали з’являтися щити з написом “Крим – колиска православ’я!” і великих розмірів православні хрести. <...>Ведуться розмови про плани розміщення по всьому Криму чи то 400 чи дві тисячі православних “колонних хрестів”. Намагаємося з’ясувати, в чому справа, кому і навіщо це потрібно. Особливу пересторогу викликала “православна запопадливість” комуністів, бо не було з їхнього боку нічого покаянного за ті злочини, які вони чинили в роки радянської влади як проти православ’я, так і проти ісламської та інших релігій. Кажуть, що ці заходи проводяться у зв’язку з двохтисячоліттям християнства. Але у всіх релігій є пам’ятні дати і свята, і якщо почнуть всі повсюдно і скільки завгодно ставити свої символискрізь, то, що ж буде? Духовне управління мусульман Криму було змушене виступити з заявою, в якій намагалося пояснити ініціаторам “хрещення” Криму, що вони живуть <...> в поліконфесійному реґіоні, де в такому делікатному питанні варто було б вести себе толерантно. У відповідь в російськомовній пресі з’явилися заяви православних попів та інші недружні публікації проте, що заяви Духовного управління мусульман Криму продиктовані Меджлісом, який дружить з “розкольником” митрополитом Філаретом, і що ми не розуміємо того, яке благо несе всім людям православний хрест і т.п. Уже з самого початку встановлення цих плакатів і хрестів до Меджлісу стали звертатися обурені кримські татари з заявами, що якщо Меджліс не вживе якихось заходів для припинення цього ідеологічного хуліганства, то вони самі вживуть належних заходів. Ми просили утримуватися від одностороннього демонтажу хрестів, оскільки розуміли, що це обов’язково буде використане певними силами для чергового нагнітання антитатарської істерії і не сприятиме справі зміцнення і без того не дуже міцних міжетнічних взаємовідносин. Але число хрестів продовжувало зростати, а потім відбулося те, що, мабуть, і планувалося ініціаторами “хрестової” кампанії. Перший хрест було демонтовано в селі Капсхихор Судакського району за рішенням реґіонального меджлісу в присутності біля тисячі обурених кримських татар. Це був великий багатотонний чавунний хрест, вилитий у російському місті Липецьку. <...>Причому, він був встановлений на самому високому холмі селища, де знаходяться довоєнні захоронення кримських татар. Здавалося, що всі жителі селища, в тому числі і мусульмани, живуть тут під покровом православного хреста.<...> Хотів би ще додати, що в жодній християнській або православній державі, а я побував у багатьох країнах, ні в самій Росії, ні в цілому в Україні не практикується масовевстановлення хрестів за межами культових споруд. Не було такого <...> в Криму навіть в період Російської імперії, коли православ’я було офіційною релігією в державі, бо вистачало розуму зрозуміти, до яких наслідків це може призвести. Але чому вирішили зайнятися “хрещенням” Криму саме зараз і під “чутливим керівництвом” комуніста-атеїста, гадати довго не треба. Розгляд кримськотатарської проблеми в ПАРЄ Серед найбільш позитивних подій протягом останнього року я хотів би відмітити парламентські слухання у Верховній Раді України з проблем поновлення юридичних прав кримськотатарського народу і слухання з проблем кримських татар в Парламентській Асамблеї Ради Європи у Страсбурзі, що пройшли одночасно, в один і той же день, 5 квітня 2000 року. Про значення документу, прийнятого в парламенті України, і про те, як він приймався, я вже говорив. Тому коротко зупинюся на слуханнях у Страсбурзі. Це дійсно дуже важлива для нас подія, тому що вперше в такому досить авторитетному у світі міжнародному органі окремо розглядалися проблеми кримськотатарського народу. З цією подією нас вітали багато дипломатів, в тому числі акредитований в ПАРЄ Посол України. Цій події передувала значна робота нашого правового відділу, наші контакти з різними міжнародними організаціями, наша участь в різних міжнародних конференціях і симпозіумах, зустрічі з керівництвом ПАРЄ, з дипломатами в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі, з депутатами Європарламенту із різних країн. В № 3 журналу “Кримські студії”, який видається українською і англійською мовами в Києві Центром інформації і документації кримських татар <...>, опубліковані стенограма слухань в ПАРЄ і Рекомендації Парламентської Асамблеї по вирішенню проблем кримських татар. Звичайно, зміст Рекомендацій не зовсім такий, який би нам хотілося мати. В ньому не відображені наші проблеми, а окремі – не в тих висловах, які були б, з нашої точки зору, більш доцільними. Із стенограми ж слухань можна побачити, як мало обізнаності по суті проблеми кримськотатарського народу проявили виступаючі депутати. Але це в основному наше недоопрацювання. Це ми повинні були краще працювати з депутатами, надати їм достатньо інформації англійською та французькою мовами, ще до розгляду проекту Рекомендацій у профільному комітеті ПАРЄ нам варто було проглянути його і внести свої пропозиції, повинні були б мати свого постійного представника в Страсбурзі, щоб він нас постійно інформував і виконував наші доручення. Але всього цього з ряду причин ми не змогли зробити. Зараз уже є представник Меджлісу в Страсбурзі. Ми зустрічалися з делегацією Ради Європи в Києві, які цікавилися ходом виконання прийнятих ними рекомендацій і домовилися про більш тісні контакти. Зрозуміло, Меджліс кримськотатарськогонароду за минулий період, як і раніше, займався всім комплексом проблем, що стоять перед нашим народом, але через обмежений час на звітну доповідь я вирішив детальніше зупинитися лише на цих питаннях. Вся інформація про діяльність Меджлісу регулярно друкувалася в нашій пресі і якщо у делегатів будуть якісь питання, то присутні тут члени Меджлісу і його Голова в рамках часу, передбаченого порядком денним, можуть дати короткі відповіді. На завершення, декілька слів про документ, ради якого ми, власне і скликали дану сесію Курултаю—про проект Положення про вибори делегатів Курултаю кримськотатарського народу. У відповідності з цим документом, якщо він буде прийнятий, вводяться ряд нових положень, які внесуть суттєві зміни в кількісний і якісний склад наступного ІV Курултаю. По-перше, передбачається обрання 250 делегатів, тобто майже на 80 делегатів більше, ніж в цьому Курултаї. Головним позитивним моментом цього нововведення є те, що буде більш широкий вибір для обрання Меджлісу, оскільки члени Меджлісу обираються виключно із числа делегатів Курултаю, а також те, що в вищій представницький орган нації буде залучено більше людей, а це передбачає більшу активізацію нашого народу. По-друге, частина делегатів (50 осіб) будуть обиратися від громадських і політичних кримськотатарських організацій. Наскільки це є доцільним, судіть самі. Скажу тільки, що це рішення стало певним компромісом між тими хто вважає, що варто проводити вибори тільки за мажоритарною системою, і тими хто вважає, що вибори делегатів повинні проводитися тільки від громадсько-політичних організацій. Третє нововведення це те, що при обранні делегатів вводиться ценз на знання кримськотатарської мови. Тобто, делегатом Курултаю кримськотатарського народу може бути обраний любий громадянин України, незалежно від його національності і віросповідання, але при умові знання ним кримськотатарської мови. Це нововведення я вважаю цілком виправданим, тому що через незнання окремим депутатом кримськотатарської мови Курултай не буде переходити на російську мову. А якщо людина не розуміє, про що говориться на Курултаї, то, природно, користь від нього як від делегата буде мінімальною. Зразу після прийняття Положення і закінчення сесії нам слід приступити до самих виборів делегатів IV Курултаю. Дуже важливо, щоб вибори проходили демократично і були обрані найдостойніші представники нашого народу, бо тільки з їх числа вибирається постійно діючий представницький орган нації Меджліс кримськотатарського народу. Дякую за увагу |
