Загальні відомостіСтаном на 01.01.2002 року в Автономній Республіці Крим проживає 2031000 громадян. На території півострова населення розташоване нерівномірно. Середній показник щільності населення становить 81,2 осіб/км2. У рівнинній частині Криму щільність населення перевищує 30 осіб/км2, в горах – близько 10 осіб/км2, в передгір’ї – біля 150 осіб/км2, а на узбережжі – більш як 300 осіб/км2. На узбережжі Криму, яке вважається найбільш цінною в рекреаційному значенні територією, проживає 50% населення. А якщо такими рекреаційно цінними територіями визначити також гори і передгір’я, то вищеозначений показник зросте до 75%. Нерівномірно розподілене населення АРК і за типами населених місць: у 2001р. в містах зосереджено 62,6%, у сільській місцевості – 37,4% населення. 43% населення АРК мешкає у великих містах (більше 100 тис. осіб). До таких відносяться Сімферополь (358,9 тис. осіб), Керч (163,2 тис. осіб), Ялта (142,6 тис. осіб), Євпаторія (120,4 тис. осіб), Феодосія (111,5 тис. осіб)1. Порівняно з переписом населення 1989р. населення Криму (за винятком Сімферополя) зменшилось на 32,2 тис. осіб, або ж на 1,6%. Різкі зміни в чисельності населення сталися у містах. Так, наприклад, за 12 років у Великій Ялті кількість населення скоротилась на 12%. Збільшення кількості жителів міст спостерігається лише в Армянську (4%) та Сімферополі (1%). Загалом же, в кримських містах проживає 1 млн. 273 тис. осіб, що становить 63%, в сільській місцевості – 758 тис. (37%).2. Характерною ознакою Криму є зростання кількості міст і селищ міського типу і відносна стабільність сільських поселень.3. Внаслідок розвитку і розширення мережі рекреаційних закладів (санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів та ін.), кількість селищ міського типу на узбережжі півострова збільшилась з 1959 року більш як у 2 рази. Сільські населені пункти розташовані в Криму нерівномірно. Загальна їх кількість становить 1013, середня щільність на 100 км – 4 села. У Сімферопольському районі густота сільських поселень – 6, а в Чорноморському – відповідно 2,2. За чисельністю жіноча частина населення Криму перевищує чоловічу. В середньому, на 100 чоловіків припадає 1163 жінки. У Сімферополі цей показник дещо більший: на 1000 чоловіків 1233 жінки. За кількістю населення Автономна Республіка Крим посідає восьме місце в Україні, що становить 4,2% населення держави. Кількість виборців Вибори народних депутатів у багатомандатному виборчому окрузіАктивність виборців Автономної Республіки Крим під час виборів народних депутатів України у багатомандатному окрузі у 1998 та 2002 роках характеризується такими показниками:
Як свідчать дані, наведені в таблиці, на виборах 2002 року активність виборців, порівняно з виборами 1988 року, дещо зменшилась. Однак, важливо зрозуміти, що у цьому випадку цифри не віддзеркалюють реальної кількості громадян, котрі прийшли 31 березня на виборчі дільниці, однак, не змогли отримати бюлетені через неймовірно величезні черги. Автор статті в день виборів особисто побував більш як на трьох десятках виборчих дільниць в різних районах Криму . Побачене дозволяє стверджувати, що десятки тисяч виборців автономії так і не змогли до закриття дільниць одержати бюлетені для власного волевиявлення. Чимало виборчих дільниць були розташовані в тісних, непридатних для голосування, приміщеннях. В місцях компактного облаштування кримських татар в день виборів склалось дійсно критичне становище, оскільки виборчі дільниці були розташовані в тимчасових приміщеннях або вагончиках. Необхідно звернути увагу на різницю у кількості виборців, котрі одержали бюлетені, але “не донесли” їх до урни для голосування. Порівняно з виборами – 98, у березні 2002 року таких виборців стало набагато менше – в 4,2 рази. Якщо в 1998 році кількість виборців, котрі отримали бюлетені для голосування, але не проголосували, становило 12700, то у 2002 році їх кількість становила лише 2993 чоловіки. Зрозуміло, така поведінка виборця повинна мати логічне пояснення. З нашої точки зору, тут можуть бути дві версії. Перша – висока заполітизованість виборів 2002 року. Безперечно, виборець зразка 2002 року більш свідомо робив свій вибір. Варто говорити і про те, що рівень відповідальності нинішнього виборця значно зріс. Друга версія менш прозаїчна. Власне, можна висловити припущення, що фактична кількість бюлетенів, одержаних виборцями, але непроголосованих, залишилась на рівні минулих виборів. Не виключено, що на деяких дільницях після підрахунку виданих бюлетенів і фактичної кількості бюлетенів в урнах, могли бути вкинуті так звані “додаткові” бюлетені (навзамін “недонесених”). В результаті, це могло привести до штучного скорочення різниці між виданими і проголосованими бюлетенями. Дуже багато питань виникає через суттєве збільшення кількості недійсних бюлетенів: у 1998 році – 28477, у 2002 – 35517. Ми вважаємо, що спроби деяких експертів пояснити цю різницю тим, що мовляв, виборцю було важко зорієнтуватися у великій кількості виданих бюлетенів, не зовсім коректні і, відверто кажучи, невмотивовані. Адже і на виборах 1998 року одночасно обирались як народні депутати, так і депутати місцевих органів самоврядування, а також голови сільських, селищних і міських Рад. Більш того, кількість партій та їх виборчих блоків (всього – 33), у списках для голосування у багатомандатному окрузі на виборах 2002 року залишилась такою ж , як і у 1998 році. В той же час, ми не можемо ані підтвердити, ані спростувати тезу про те, що частина дійсних бюлетенів за одну чи іншу “небажану” партію могла бути “переведена” із результативних в недійсні, варто було лише зробити на кожному з них ще одну позначку. Загалом, слід зазначити, що відповідальність громадян в АРК під час нинішніх виборів зросла. Виборці більш чітко визначились зі своєю позицією під час голосування на виборах - 2002, про це свідчить і різке скорочення кількості виборців, котрі не підтримали жодну партію чи їх блоки: 37571 в 2002 році проти 67617 у 1998 році. Розподіл голосів між партіями та їх політичними блокамиРозподіл голосів виборців Автономної Республіки Крим між політичними партіями та їх блоками виглядає таким чином:
Чотиривідсотковий бар’єр на виборах 2002 року в Автономній Республіці Крим подолали лише 5 політичних партій та їх виборчих блоків: Комуністична партія України, Соціал-демократична партія України (об’єднана), виборчий блок політичних партій “Блок Віктора Ющенка “Наша Україна”, виборчий блок політичних партій “За Єдину Україну” та виборчий блок політичних партій “Руський блок”. Комуністична партія УкраїниЗа список КПУ в Автономній Республіці Крим проголосували виборців, і це забезпечило Компартії України позицію лідера у багатомандатному окрузі автономії – 33,91%. Слід відзначити, що КПУ і в 1998 році також вийшла на перше місце за підсумками голосування, однак відсоток громадян, котрі підтримали тоді комуністів, був більшим - 39,3%. Відповідно, кількість виборців, що віддали свої голоси у 2002 році за список КПУ в порівнянні з 1998 роком, зменшилась на 58215 або на 15,1%. Таким чином, КПУ на виборах 2002 року у порівнянні з 1998 роком серйозно втратила свої позиції в Криму. Ми не маємо на меті аналізувати всі причини зменшення популярності комуністів у Криму. Підкреслимо лише, що головними винуватцями в цьому є самі комуністи, а точніше, лідер Кримської організації КПУ. Адже він упродовж чотирьох років, очолюючи Верховну Раду Автономної Республіки Крим, витратив цей час на безмежне політиканство та продемонстрував дилетантські форми управління соціально-економічним життям півострова. Слід врахувати і той факт, що у розчарованих Компартією України виборців раптом з’явилась серйозна альтернатива - Комуністична партія України (оновлена) – і, ясна річ, ця сила “відтягнула” голоси від КПУ. За “оновлених комуністів” в автономії проголосували 24147 виборців, в результаті вони зайняли 9 місце. Соціал-демократична партія України (об’єднана)На відміну від інших політичних партій, СДПУ(о) на виборах-2002 в Автономній Республіці Крим досягла колосального тріумфу. 120114 виборців підтримали об’єднаних демократів, в той час як, у 1998 році за них віддали голоси лише 20091 мешканців півострова. СДПУ(о) за підсумками виборів у багатомандатному виборчому окрузі посіла у Криму друге місце. Серед основних факторів, які відіграли особливу роль у підтримці СДПУ(о) виборцями в АРК, слід особливо виділити програми телевізійного каналу “Інтер” - політичного рупора СДПУ(о). Слід також врахувати, що мешканці Криму можуть без додаткових технічних засобів приймати на своїй території програми лише двох загальноукраїнських телеканалів, “Інтер” - у цьому числі. Звичайно, що за успіхом СДПУ(о) в Криму на виборах – 2002 стоїть не лише телеканал “Інтер”. Слід віддати належне роботі місцевих структур цієї партії, особливо серед студентської молоді. Виборчий блок політичних партій “Блок Віктора Ющенка “Наша Україна”Виборчий блок політичних партій “Блок Віктора Ющенка “Наша Україна” одержав у Автономній Республіці Крим 94067 голосів виборців, що становить 9,77% і вийшов на третє місце за підсумками результатів виборів. У 1998 році політичні партії, які увійшли в 2002 році до блоку “Наша Україна” , боролись за перемогу самостійно. Ось який вигляд мали тоді результати голосування: Народний Рух України – 66154, що становить 6,7% Партія “Реформи і порядок” – 7758, що становить 0,7 Виборчий блок партій “ Вперед, Україно!” – 1715, що становить 0,603% У підсумку: (66154 + 7758 + 1715 + 3248 + 5904)= 84779 Таким чином, можна стверджувати, що кількість голосів, які виборці АРК віддали в 2002 році за національно-демократичні сили, зросли у порівнянні з 1998 роком на 9288, або на 10,9%. Аналіз підсумків голосування в округах і на виборчих дільницях свідчить, що найбільшу кількість голосів блок “Наша Україна” одержав в тих адміністративно-територіальних одиницях, де компактно проживають кримські татари. Власне, для спостерігачів це не стало несподіванкою, бо під час усіх виборчих компаній в незалежній Україні кримські татари завжди віддавали симпатії національно-демократичним силам. Втім, реальна кількість громадян, які проголосували за виборчий список блоку “Наша Україна”, могла перевищити 120-130 тисяч. Адже ми вже відзначили, що десятки тисяч виборців, особливо у місцях компактного проживання кримських татар, так і не змогли здійснити громадянський акт волевиявлення і не проголосували, оскільки виборчі дільниці мали низьку пропускну спроможність і не прийняли всіх бажаючих. Виборчий блок політичних партій “За Єдину Україну”Виборчий блок “За Єдину Україну” одержав у Автономній Республіці Крим підтримку 57070 виборців, що становить 5,92% голосів і зайняв четверте місце. В 1998 році партії, які під час нинішньої виборчої компанії утвердили блок “За Єдину Україну”, самостійно одержали таку кількість голосів: Аграрна партія України - 31125, що становить 3,183% Народно-демократична партія України - 43194,що становить 4,417% Партія “Трудова Україна” – 12532, що становить 1,281% У підсумку: (31125 + 43194 + 12532) = 86851 Отже, порівняльний аналіз підсумків виборів 1998 і 2002 років засвідчує, що виборчий блок “За Єдину Україну” навіть не зміг наблизитися до сукупної кількості голосів, якої було досягнуто на минулих виборах. Більш того, він катастрофічно втратив позиції: (86885-57050) = 29781 голосів, це на 34,3 % менше у порівнянні з результатами виборів. Виборчий блок політичних партій “Руський блок”Це політичне об’єднання отримало в Криму 45865 голосів, що становить 4,7%. Показник доволі вагомий, оскільки загалом в Україні за “Руський блок” проголосувало 0,73% виборців, або 190839 виборців. Однак, якщо проаналізувати підсумки виборів в АРК у 1998 році, то не можна не помітити суттєвого зменшення кількості виборців, котрі поділяють ідеологію політичних сил, які на виборах сформували “Руський блок”. Так, на виборах 1998 року тільки один із суб’єктів виборчого блоку - партія “Союз” лише в Криму одержала на свою підтримку 104429 голосів (в Україні - 186429) і зайняла друге місце в автономії. Як бачимо, кількість виборців півострова, котрі симпатизують ідеї об’єднання України або Криму (кому як подобається) з Росією, зменшилась, порівняно з виборами 1998 року, на 58564 виборці, або на 59,1%. Виборчий блок політичних партій “Блок Наталії Вітренко”, який хоч і не зміг подолати чотиривідсотковий бар'єр у АРК, заслуговує на особливу увагу. Прогресивна соціалістична партія України, яка є основою цього блоку – єдина серед політичних сил лівого спрямування, яка на нинішніх виборах знайшла в автономії набагато більше прихильників, аніж у 1998 році. Якщо на минулих виборах за Прогресивну соціалістичну партію України проголосувало в Криму 14453 виборці (1,478%) то у 2002 році “Блок Наталії Вітренко” одержав на свою підтримку 37255 (3,87%) голосів. Збільшення прихильників прогресивних соціалістів в АРК становить 22802, тобто кількість симпатиків зросла на 57%. Вибори народних депутатів України у одномандатних округахНа території Автономної Республіки Крим для обрання народних депутатів України було створено 10 одномандатних округів. За результатами голосування в одному з округів переміг представник Компартії, у двох – представники СДПУ(О), в семи - незалежні кандидати. Аналізуючи висунення кандидатур в одномандатних округах в Автономній Республіці Крим, неможливо не звернути увагу на те, що переважна частина кандидатів, яких підтримувала влада, зареєструвались не від своїх партій та блоків, а шляхом самовисунення. Зрозуміло, що подібна тактика дозволяла їм в ході передвиборної компанії, у разі необхідності, формально відмежовуватися від влади. Забігаючи наперед, відзначимо, що із семи народних депутатів України, які зареєструвалися на виборах самовисуненням, шестеро в перші дні роботи Верховної Ради, зовсім не випадково опинились у складі мегафракції “За Єдину Україну”. Формальне представлення політичних партій та їх блоків, а також самовисуванців у 10 одномандатних округах виглядає таким чином:
Аналізуючи результати виборів 31 березня 2002 року, ми звернули увагу і на ті обставини, що значна частина виборців в межах одного округу займала двоїсту позицію при голосуванні за списки політичних партій і за кандидата в одномандатному окрузі. Особливо характерне таке “роздвоєння” для тієї частини електорату, яка голосувала за список КПУ. Не дивлячись на те, що в усіх 10 округах КПУ отримала перше місце за кількістю голосів виборців, лише в одному одномандатному окрузі (№5) із шести, де були зареєстровані її кандидати, вона змогла провести свого кандидата. Стабільною за кількістю одержаних голосів в межах одномандатних округів виглядає СДПУ(О) – в семи округах з десяти вона вийшла на другу позицію, при цьому в двох округах (№1 та №9) кандидати цієї партії перемогли на виборах. В той же час, якщо співставити кількість голосів, відданих за СДПУ(О) у вищеназваних округах, обидва переможці-Воюш В.Д і Євдокимов В.О-отримали в своїх округах голосів набагато більше, ніж партія, яку вони представляли. Найбільшу кількість кандидатів в одномандатних округах АРК зареєстрував виборчий блок “Блок Віктора Ющенка “Наша Україна” – в дев’яти з десяти округів. Результати голосування за цей виборчий блок свідчать, що тактика максимального “покриття” округів себе виправдала, оскільки на півострові, де завжди були сильні позиції лівих і відверто сепаратистських сил, саме виборчому блоку “Наша Україна”, на відміну від усіх інших суб’єктів виборчої компанії, необхідно було дійти практично до кожного населеного пункту, до кожного виборця. За результатами голосування, “Наша Україна” в двох округах (№8 і №10) зайняла друге місце, в шести округах (№1;№2;№3;№4;№6; та №9) – третє місце, в одному – (№5) – п’яте місце, а в окрузі №7 – шосте місце. Нижче ми наводимо порівняльну таблицю співвідношення голосів, відданих виборцями за список політичних партій і висунутих ними кандидатур в одномандатних округах. В таблиці наведені тільки ті політичні партії і їх блоки, які в межах одномандатного округу подолали чотиривідсотковий бар’єр.
Представленість кримських татар у Верховній Раді і місцевих органах самоврядування Автономної Республіки Крим після 31 березня 2002 рокуВибори депутатів Верховної Ради місцевих органів самоврядування Автономної Республіки Крим відбулися в один день з виборами народних депутатів України – 31 березня 2002 року. Відповідно діючого законодавства депутати Верховної Ради АРК обираються громадянами України, котрі постійно проживають в Автономній Республіці Крим, по мажоритарній виборчій системі відносною більшістю голосів. Всього обирається 100 депутатів. Характеризуючи особливості кримських виборів 2002 року, необхідно врахувати той фактор, що політичні пристрасті у боротьбі за мандат депутата Верховної Ради автономії були аніскільки не менші, ніж за мандат народного депутата України. Така безкомпромісна боротьба була зумовлена неприйняттям переважної частини політичної еліти Криму, незалежно від партійної приналежності, авторитарного стилю керівництва Верховної Ради АРК зразка 1998–2002 років. Голова ВР АРК Леонід Грач, політик вкрай амбітний, всі зусилля спрямував на зміцнення особистої влади. Тому не дивно, що через деякий час після його приходу до влади, в Криму встановився стиль правління, який можна назвати одновладдям, і який був таким звичним для Грача ще з часів його перебування на посаді першого секретаря Кримського обкому КПРС. Одночасно Грач реанімував у кримському політичному житті напівзабуті прийоми нацьковування одних людей на інших за національною або релігійною ознаками. Своє власне невміння розв’язувати соціально-економічні проблеми автономії лідер кримських комуністів, він же голова ВР АРК, намагався сховати за шлейфом нескінченного патякання та псевдонаукових вимислів щодо особливої геополітичної ролі Криму в процесі якнайшвидшого об’єднання України в союз з Росією та Білорусією. Додамо для освідомленого читача, що налагодження зв’язків Криму з російськими регіонами Грач почав з особистої дружби з губернатором Краснодарського краю Миколою Кондратенком, відомого поборника за етнічну і расову чистоту цього південного регіону Росії. Результати всіх соціологічних опитувань в Криму напередодні виборів були вкрай невтішними для місцевих комуністів та їх лідера. Намагаючись уникнути неминучої політичної поразки, Л.Грач повідомив, що його прибічники на виборах будуть представлені як членами КПУ, так і безпартійними, проте, “авторитетними” кандидатурами. Нашвидкоруч був сформований так званий “Кримський блок Грача”, персональний склад якого був затверджений конференцією кримської організації КПУ. Як в кращі часи “червоного раю”, тобто, партійний контроль—понад усе! Головними опонентами “Кримського блоку Л.Грача” виступили кандидати в депутати Верховної Ради АРК, об’єднані під назвою “Команда Сергія Куніцина” Цікаво відзначити, що і Л.Грач, і С.Куніцин, усвідомлюючи значимість кримськотатарського електорату (більше 12%) включили до своїх списків і представників кримських татар. Л.Грач відкрито заявив, що кількість кандидатур кримських татар у його списку (5 осіб), цілком відповідає етнічному складу кримського суспільства. Важко зрозуміти, які ж арифметичні дії здійснював Л.Грач, визначивши таку пропорцію, але персональний склад кримських татар у цьому списку був підібраний винятково з опонентів Меджлісу кримськотатарського народу. Слід зауважити, що вже за кілька днів після оприлюднення списку “Кримського блоку Л.Грача” про свій вихід з нього публічно заявив Едіп Гафаров. В той же час, між “Командою Сергія Куніцина” і Меджлісом кримськотатарського народу була досягнута принципова домовленість щодо взаємної підтримки кандидатур. При цьому “Команда Сергія Куніцина” мала підтримувати кандидатури, висунуті Курултаєм кримськотатарського народу в тих округах, де вони мали реальні шанси на обрання. В свою чергу, Меджліс кримськотатарського народу висловив готовність закликати кримських татар, щоб вони підтримали кандидатів від “Команди С.Куніцина”, а також інших кандидатів у депутати в тих округах, де могли бути обраними прихильники “Кримського блоку Л.Грача”. Саме з цих причин, а також виходячи з наявності списку Курултаю, до “Команди Сергія Куніцина” було включено лише одного представника кримських татар. Зрозуміло, що оприлюднення тих чи інших списків зіграло роль потужної моральної підтримки кандидатів, які були у їх складі. Адже на сучасного виборця суттєво впливає і той факт, яка саме політична сила стоїть за тим чи іншим претендентом на депутатський мандат. Виборець, як правило, визначає свою позицію за логікою відомого прислів’я: “Скажи, хто твій друг…”. Місію координації у висуненні кандидатур кримських татар традиційно взяв на себе Курултай кримськотатарського народу. На черговій сесії, яка розпочала свою роботу 9 листопада 2001 року, делегати кримськотатарського національного з’їзду затвердили персональний склад кандидатів для обрання депутатами Верховної Ради АРК у більш як 50 округах, а також у 6 одномандатних округах для обрання народних депутатів України. Незважаючи на те, що більшість із винесених для обговорення кандидатур попередньо розглядались на регіональних меджлісах, рішення щодо кожної кандидатури приймалось окремим голосуванням делегатів Курултаю. Забігаючи наперед, підкреслимо, що лише три кандидати, яких не підтримав Курултай, не підкорились його рішенню і зареєструвались кандидатами в депутати Верховної Ради Криму. Крім названих, ще ряд кримських татар, котрі не наважились висунути свої кандидатури для попереднього розгляду Курултаєм, також вирішили брати участь у виборах. Таким чином, картина висунення і реєстрації кримських татар для обрання депутатами Верховної Ради АРК напередодні 31 березня 2002 року виглядала так:
Як бачимо, цілком уникнути внутрішньої конкуренції у середовищі кримських татар не вдалось, хоча, з іншого боку, рішення Курултаю дозволило значною мірою зменшити “розтягування” голосів виборців-кримських татар у найбільш перспективних округах. Безперечно, право кожного громадянина, незалежно від національності, самостійно вирішувати: висувати йому на вибори свою кандидатуру, чи ні. Однак, кожен, хто вирішує це для себе, постає перед дилемою: а чи підтримає його громадськість? Не зайвим буде зауважити, що бажаючих внести розбрат і ворожнечу у лави доволі монолітного і згуртованого кримськотатарського електорату на виборах було більш ніж достатньо. З іншого боку, кримські татари добре розуміли: внутрішня конкуренція в ході виборів позбавить їх реальних шансів привести в кримський парламент хоча б кількох своїх представників. Адже в деяких округах кількість голосів кримських татар серйозно дозволяла сподіватися на перемогу. В результаті виборів 8 представників кримських татар, в тому числі і кандидат від КПУ Лентун Безазієв, стали депутатами Верховної Ради АРК. Справедливості заради зауважимо, що в окрузі №62, де обрано депутатом Веліляєва Ресуля, за рішенням Курултаю підтримувалась кандидатура Байрама Рустема. Це єдиний випадок, коли виборці конкретного округу не пішли за порадою Курултаю. Отже, виникає необхідність врахування делегатами Курултаю усієї сукупності мотивацій, що визначають позиції виборців під час виборів. Незаперечним є той факт, що в цьому окрузі авторитет Веліляєва Ресуля в середовищі кримських татар, та й не тільки, виявився значно вищим, аніж авторитет його суперника Байрама Рустема. Станом на 15 квітня 2002 року у складі новообраної Верховної Ради АРК безпартійних – 46, членів КПУ – 15, членів НДП – 8, Соціал-демократів (об’єднаних) – 3, представників Руської партії – 3. За національною ознакою Верховна Рада АРК станом на 15 квітня 2002 року виглядає так:
Результати виборів 31 березня 2002 року до місцевих органів самоврядування з точки зору представництва в них кримських татар значно вагоміші, ніж до Верховної Ради АРК. Станом на 15 квітня 2002 року депутатами місцевих рад в АРК обрано 6614 осіб, в тому числі 992 представники кримськотатарської національності (13,9%), серед них: у містах республіканського значення – 63 (4,9%), в сільських районах – 839 (16%). В той же час, кримські татари не представлені: Не обрані вони також у склад 31 сільської ради з 243 сільських рад (12,6%). Найбільше кримських татар увійшло до складу таких сільських рад: Желєзнодорожненської Бахчисарайського р-ну – 8 з 18 (44,4%) В селищних радах найбільше представництво кримських татар в Октябрській селищній Раді Красногвардійського р-ну – 7 з 25 (28%). В міських радах найбільше представництво кримські татари мають в Судаку – 9 депутатів, що становить 22,5% від загального складу ради. У складі Сакської міської ради кримські татари становлять 9,7% (4 депутати), Сімферопольської – 6% (3 депутати). Представництво кримських татар у районних радах АРК таке: Відсоток кримських татар у складі районних рад: 13 кримських татар обрані сільськими головами, у тому числі в Білогірському районі - 5, Кіровському - 2, Джанкойському, Ленінському, Первомайському, Красногвардійському, Чорноморському - по 1. За підсумками виборів, найбільше представництво кримських татар сформувалося в органах місцевого самоврядування в Білогірському районі (більше 38%). Від 13 до 15% депутатського корпусу становлять кримські татари в Первомайському, Чорноморському, Бахчисарайському і Джанкойському районах; від 7 до 10% - в Ленінському, Сакському, Сімферопольському районах. Незначну кількість кримських татар обрано до місцевих рад Красноперекопського, Нижньогірського та Роздольненського районів. Такому успіху представників кримських татар під час виборів до органів місцевого самоврядування і до представницького органу автономії у березні 2002 року сприяли наступні фактори: Власне, кримськотатарський національний рух такі підходи пропонував завжди, але в ході минулих виборів вони прозвучали більш чітко і в максимально доступній формі донесені до кримської спільноти. Втім, ми не будемо стверджувати, що завдяки цій тактиці значна частина некримськотатарського електорату проголосувала за кандидатів – кримських татар, але хочемо підкреслити, що все-таки вдалось уникнути спекулятивного протиставлення інтересів кримських татар іншій частині населення півострова з боку політичних опонентів. Звичайно, не останню роль відіграв фактор протистояння “Кримського блоку Л.Грача” до переважної частини учасників передвиборної кампанії. “Війна” кримських комуністів зі своїми політичними опонентами, що іноді перетворювалась в гучні політичні скандали, використання величезної кількості компроматів, особливо у відношенні Грача та його прихильників, значною мірою відволікли сили багатьох прибічників “недопущення” кримських татар в органи представницької і місцевої влади автономії. При цьому слід зауважити, що сам Леонід Грач і його прихильники на виборах нинішнього року як ніколи максимально використовували в пропагандистській кампанії тему кримськотатарської загрози, ідею відданості Росії і Московському патріархату. Однак, окрім кримськотатарського національного руху, Грач мав ще й інших політичних опонентів, з якими він також вступив у жорстоку конфронтацію. І це, до речі, знівелювало рівень сприйняття кримським суспільством раніше заготовлених “страшилок”. Зауважимо, що “страшилки” не спрацювали не тому, що кримське суспільство більше не вірить різним небилицям про кримських татар чи Україну в цілому. Це сталося тому, що і автори цих нісенітниць дискредитували себе у взаємній війні. Результати минулих виборів для деякої частини політичної еліти Криму стали досить несподіваними, особливо в частині представництва кримських татар.Опоненти законодавчого оформлення механізму гарантованого представництва кримських татар у Верховній Раді і органах місцевого самоврядування поспішили виступити із заявами, що, мовляв, і без такої норми представництво кримських татар можливе. Особливо гучно подібні заяви лунали з боку тих політичних сил, які намагались нав’язувати частині кримського суспільства ними ж і надумані міфи про кримськотатарську та ісламську загрози. Для нас же очевидним є те, що результати минулих виборів підтвердили тезу, висунуту раніше: за умов, коли дійсний вибір кримськотатарського електорату, який перебуває у непорівнюваній кількісній меншості, не буде деформуватися арифметичною більшістю голосів кількісно переважаючого некримськотатарського електорату, тільки тоді кримські татари матимуть реальні можливості не тільки брати участь у виборах, а і певною мірою реально впливати на їх результати. Під час минулих виборів “відволікання” сил основних опонентів представництва кримських татар в органах влади на боротьбу один з одним, дало можливість кримським татарам “проскочити” в органи місцевого самоврядування. Так склалося, таким був розклад політичних сил в Криму напередодні і в період виборів 31 березня. Але чи може представництво кримських татар в органах влади АРК бути заручником політичної кон’юнктури на півострові? Реакцією, відповіддю на це питання повинен стати новий закон України “Про вибори депутатів Автономної Республіки Крим”, у якому необхідно передбачити прийнятну для всіх виборчу систему. 1http://www.sovmin.at-crimea.org. (Розділ “Населення”). 2В той же час, не будемо забувати, що після перепису 1989 року відбувалось масове повернення кримських татар із місць депортації. Таким чином, відносна стабільність чисельності населення півострова (порівняно з 1989 роком) зумовлена репатріацією.- Ред 3Також за рахунок репатріантів. — Ред. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
