Матеріали
III Міжнародної донорської конференції
з питань надання допомоги депортованим,
які повертаються в Україну

(6 грудня 2000 року)¹

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ

Учасникам ІІІ Міжнародної донорської
конференції з питань надання допомоги
в облаштуванні депортованих,
які повертаються в Україну

Вітаю учасників зустрічі, присвяченої надзвичайно важливій для нашої держави проблемі.

Ми вдячні ОБСЄ та Представництву ООН в Україні за ініціативу щодо проведення такої конференції. Це означає, що процес надання міжнародної допомоги в облаштуванні кримських татар та осіб інших національностей, офіційно започаткований у Женевському Палаці Націй у квітні 1996 року, наповнюється нині реальним змістом.

Створення належних економічних та соціальних умов для депортованих, які повертаються на свою історичну батьківщину, є предметом особливої уваги державної влади в Україні. Переконаний, що конференція засвідчить розуміння багатьма країнами світу, міжнародними організаціями та фондами складнощів, які нам доводиться долати при розселенні та облаштуванні цих людей, а прийняті рекомендації та рішення матеріалізуються у конкретній і реальній підтримці наших зусиль.

Співпраця та партнерство з міжнародними інституціями у цій благородній, гуманістичній сфері – ще один наочний доказ того, що Україна послідовно йде шляхом демократії і продовжує інтегруватися у європейське та світове співтовариство.

Бажаю конференції плідної, конструктивної роботи.

Л. КУЧМА

ВИСТУПИ УЧАСНИКІВ КОНФЕРЕНЦІЇ

М.Г. Жулинський
Віце-прем'єр-міністр України

Дозвольте мені кілька слів сказати при відкритті цієї надзвичайно важливої акції. Від імені Уряду України висловлюю Вам вдячність. Ми високо цінуємо розуміння Вами наших проблем і сподіваємося, що спільними зусиллями зможемо значно полегшити процес повернення на історичну батьківщину тисяч людей, які були насильницьки виселені тоталітарним режимом, та їхнього облаштування.

Про розуміння міжнародним співтовариством актуальності зазначених питань свідчить той факт, що у квітні цього року у Страсбурзі проблема репатріації та інтеграції кримських татар обговорювалась на засіданні Парламентської Асамблеї Ради Європи, на якому були прийняті відповідні рекомендації. У вересні цього року спільно з Генеральним управлінням з соціальних питань та охорони здоров’я Ради Європи проведено семінар “Роль міжнародних організацій та донорських інституцій у вирішенні проблем інтеграції в українське суспільство осіб, депортованих за національною ознакою з території Криму”.

Плідна співпраця склалася у нас з ОБCЄ. У зв’язку з цим висловлюю слова щирої подяки Максу Ван дер Стулу, який перебуваючи на високому посту Верховного Комісара ОБСЄ у справах національних меншин, приділяв особливу увагу вирішенню проблем облаштування депортованих і є одним з ініціаторів проведення нашої конференції. Я пригадую мою першу зустріч з паном Ван дер Стулом п’ять років тому. І тоді я бачив, з яким особливим інтересом та глибокою зацікавленістю Ви переймалися проблемами кримських татар. Взагалі, я переконаний, що Ваша діяльність на посаді Верховного Комісара дозволила все зробити для того, щоб в Україні панував міжетнічний мир, щоб ми вирішували складні проблеми безконфліктно і в тому контексті, в якому нас зобов’язують міжнародні норми.

Дозвольте висловити задоволення рівнем взаєморозуміння, якого досягли у вирішенні зазначених питань, перш за все з організаціями та установами системи ООН, у тому числі Програмою розвитку ООН, ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО, Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців.

Про досягнутий рівень взаєморозуміння говорять такі цифри. За останні три роки фінансові внески міжнародних донорів у програми, спрямовані на облаштування депортованих, які повертаються в Україну, становили понад 10 млн. доларів США.

Користуючись цією нагодою, хочу від імені Уряду України подякувати представникам тих країн, які плідно співпрацювали з нами у цій сфері. Це Швейцарія, Канада, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Туреччина, Греція, Італія, Велика Британія та інші країни. Хочу також відзначити значний внесок у цю справу Ватикану, Міжнародного Комітету Червоного Хреста, Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Турецького агентства “Тіка”, Міжнародної Організації з Міграції та інших міжнародних установ.

Особливу подяку висловлюю Міжнародному Фонду “Відродження”. Цей Фонд започаткував свою діяльність в Україні у 1997 році. Ним фінансується Програма “Інтеграція в українське суспільство кримськотатарського народу, болгар, вірмен, греків, німців, які зазнали депортації”. У межах Програми Фондом протягом 1997–2000 років. реалізовано 255 проектів на загальну суму 1 млн. 307 тис. дол. США.

За допомогою Уряду Нідерландів відбудована кримськотатарська бібліотека імені І. Гаспринського. Наша глибока вдячність за таку важливу допомогу.

Вагомим внеском у справу облаштування осіб німецького походження, які повернулися у південні області України, є допомога Уряду Федеративної Республіки Німеччина, що здійснюється через його уповноваженого представника в Україні Німецьке Товариство Технічного Співробітництва. Цим Товариством в Одеській області збудовано 132 будинки котеджного типу, школу на 192 учнівських місць, фельдшерсько-акушерський пункт, малі переробні підприємства.

На останньому засіданні Міжурядової українсько-німецької комісії у справах осіб німецького походження, які проживають в Україні (м. Одеса, травень 2000 року), було обговорено перспективи подальшої співпраці з Німеччиною у цій сфері та розглянуто конкретні пропозиції.

Позитивного резонансу набула домовленість між Україною та Республікою Узбекистан у питанні набуття громадянства за спрощеною процедурою. Керівництво Республіки Узбекистан з розумінням поставилося до однієї з найскладніших проблем інтеграції депортованих в українське суспільство. Можна із задоволенням констатувати, що завдяки спільним зусиллям України, УВКБ ООН та ряду неурядових установ, із62 тис. кримських татар, які не є громадянами України, 56 тис. вже скористались правом спрощеного набуття громадянства України. Безперечно в цьому велика заслуга Президента України Леоніда Кучми та його ініціативи під час поїздки до Узбекистану. Ясна річ, ми хотіли б мати більш ефективну співпрацю і з іншими державами, на території яких проживали і проживають депортовані.

Більш детальніше про свою діяльність у цій справі та про плани на майбутнє розкажуть присутні у залі представники організацій та країн-донорів.

Уряд України робить зі свого боку все можливе для підтримки процесу адаптації та інтеграції раніше депортованих в українське суспільство, про що, зокрема, свідчать і обсяги фінансування. Так, протягом 2000 року Державним бюджетом на процес облаштування депортованих заплановано 40 млн. гривень, що майже в чотири рази більше у порівнянні з попередніми роками. На сьогодні профінансовано майже 35 млн., що складає 87 відсотків від плану. До кінця року очікується забезпечення стовідсоткового фінансування і ми зробимо все, щоб це було виконано.

Загалом же з Державного бюджету за період, що минув з часу проведення попередньої донорської конференції, тобто, протягом 1998–2000 років, виділено майже 60 млн. гривень. З них на капітальне будівництво – близько 43 млн. гривень, що дало змогу побудувати понад 18 тисяч квадратних метрів житла, понад 100 км електромереж, майже 60 км водопроводу, 26 км газопроводу, здано в експлуатацію 2 школи на 800 учнівських місць та ряд інших проектів.

Ми не можемо не бачити певних досягнень, але й не можемо закривати очі на ряд дуже серйозних невирішених проблем у цій сфері. Передусім це стосується забезпечення репатріантів житлом, незадовільного стану інфраструктури місць їхнього компактного проживання. Гострою і невирішеною є проблема безробіття та медичного забезпечення, яке сьогодні не на рівні навіть елементарного забезпечення відповідного послугами.

І це, безперечно, зумовлено тим, що ми, на жаль, не можемо повністю фінансувати визначені пріоритетні напрями процесу облаштування репатріантів. Але ми розробили Програму розселення та облаштування депортованих осіб, які повернулися в Автономну Республіку Крим на постійне проживання, на 2001 - 2005 роки.

Показники Програми закладені в тексті основного документу - ви маєте його в себе.

Ми сподіваємося, що спільні зусилля Уряду України, країн-донорів, міжнародних організацій та фондів, спрямованих на реалізацію представлених програм, значною мірою дозволять максимально поліпшити ситуацію в облаштуванні депортованих за національною ознакою осіб, їхньої адаптації та інтеграції в українське суспільство.

Ми не соромимось звертатися до міжнародного співтовариства за сприянням у вирішенні проблем репатріантів. Тому що не ми, не українська держава створила цю проблему. Але Українська держава, Уряд робить усе, щоб вирішувати ці проблеми задля збереження громадянського миру і спокою. Особливу увагу цій проблемі приділяє Президент України Леонід Кучма. Ви знаєте, що протягом цього року під його керівництвом було проведено три засідання Ради представників кримськотатарського народу, створеної при Президентові України. Останнє засідання було проведено безпосередньо в Криму, а саме в Бахчисараї. Президент особисто контролює виконання рішень, прийнятих на засіданнях Ради.

І хочу зазначити, що привітання від нашого Президента є також знаком того, як високо ми цінуємо ту допомогу, що надають нам країни-донори, міжнародні організації в облаштуванні депортованих. Ми розуміємо, що проблема громадянського миру, міжетнічної злагоди, формування консолідованого українського суспільства – це проблема не тільки України. Ми знаємо, що цими проблемами цікавиться Європа, європейські організації. Ми тут співпрацюємо у повному порозумінні. І хотіли б, аби ці проблеми, якщо зможемо вирішувати їх оперативно та ефективно, сприяли інтеграції України у європейський простір та служили збереженню миру і спокою в Європі.

Відкриваючи сьогоднішню конференцію, я ще раз від імені України дякую всім тим, хто бере участь у її роботі, і вірю, що разом ми будемо вирішувати проблеми, і що нас чекає успіх.

Дякую за увагу!

А.М. Зленко
Міністр закордонних справ України

Я радий вітати Вас у Міністерстві закордонних справ з нагоди відкриття Третьої Міжнародної донорської конференції з питань надання допомоги в облаштуванні депортованих осіб, які повертаються в Україну. Скажу відверто, ми покладаємо значні надії на цей представницький захід.

Сподіваюсь, що його проведення допоможе ще раз привернути увагу світової громадськості до спільних зусиль Української держави, міжнародних організацій та фондів у справі забезпечення нагальних потреб репатріантів, їхньої інтеграції в українське суспільство. Ця конференція також має сприяти визначенню конкретних шляхів подальшої активізації міжнародного співробітництва у зазначеній сфері.

Сьогодні хотів би звернутися зі словами щирої подяки до країн-донорів, які зробили вагомий внесок у виконання перших етапів Програми розвитку та інтеграції Криму, що реалізується од 1995 року. А саме, урядам Швейцарії, Канади, Нідерландів, Туреччини, Норвегії, Швеції, Греції, Італії, а також Ватикану. Дякуємо також ПРООН, ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО, ОБСЄ, Управлінню Верховного Комісара ООН у справах біженців, Міжнародній федерації товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, Міжнародному комітету Червоного Хреста. Без Вашої підтримки не вдалося б побудувати стільки житлових будинків, шкіл, лікарень, налагодити інфраструктуру та забезпечити роботою тих, хто повернувся в Україну з Узбекистану, Казахстану, Киргизії, Таджикистану, Туркменистану, Російської Федерації.

Окремі слова подяки адресую вельмишановному пану Максу Ван дер Стулу за постійну увагу до цієї проблематики, зокрема, за організацію нашої конференції.

Як відомо, вирішення всіх аспектів, пов’язаних з поверненням раніше депортованих, є чи не найгострішою проблемою, успадкованою Україною від спотвореної національної політики сталінського режиму. Серед тих, хто повернувся на постійне місце проживання, налічується понад чверть мільйона кримських татар, близько 12 тис. етнічних болгар, вірмен, греків та німців. Тому відновлення соціальної справедливості щодо цих людей, забезпечення громадянського миру та злагоди в місцях їхнього проживання стало одним з пріоритетних завдань незалежної України вже од перших днів її існування.

Повернення раніше депортованих, прикладом яких є кримські татари, та вирішення проблем їхнього облаштування не мають аналогів у міжнародній практиці. До того ж, ця проблема ускладнюється тим, що вона має й певні юридичні вади. Йдеться про те, що з точки зору міжнародного права згадана вище категорія осіб не підпадає під дію Конвенції ООН з питань біженців 1951 року. Їх не можна також вважати ані мігрантами у звичному розумінні цього слова, ані внутрішньо переміщеними. Тому формально сфера діяльності відповідних міжнародних установ на них не поширюється. Причому, і завдання щодо облаштування цих народів суттєво відрізняються від тих, які вирішуються стосовно до біженців та мігрантів.

Однак Україною зроблено чимало для виконання програми інтеграції раніше депортованих осіб. Вирішення цього питання вийшло на рівень державної політики. Зокрема, значна частина фінансових ресурсів для будівництва житла, створення соціально-побутової інфраструктури використана саме з коштів Державного бюджету України та з бюджету Автономної Республіки Крим.

Вагомого значення належному вирішенню проблем кримських татар та представників інших народів Криму, які повернулися на свою рідну землю, як уже сказав пан Жулинський, надають Президент та Уряд України.

У цьому плані слід іще раз відзначити третю в нинішньому році зустріч Президента України Л.Д. Кучми з членами Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України, що відбулася 10 листопада у Бахчисараї. За її підсумками ухвалені важливі рішення, практична реалізація яких сприятиме якісному поліпшенню ситуації у подоланні проблем, пов’язаних з облаштуванням раніше депортованих на кримській землі.

Що стосується Міністерства закордонних справ, то серед конкретних напрямів нашої роботи залишатиметься забезпечення відповідної правової бази. Йдеться передусім про укладання відповідних угод з державами, з території яких повертаються ці особи. На сьогодні ми маємо такі угоди з Узбекистаном та Казахстаном. Готуються аналогічні документи з Киргизією та Таджикистаном. Домовлено про початок консультацій із зазначеного питання з Російською Федерацією.

Хочу наголосити, що українська сторона не зупинятиметься на досягненому. Ми працювали і будемо працювати у цьому важливому напрямі. Ми налаштовані практичними діями сприяти забезпеченню прав депортованих осіб на нашій території. І будемо це робити попри всі труднощі та негаразди, що випали останнім часом на долю нашої держави.

Водночас ми розраховуємо і на подальшу зовнішню підтримку наших зусиль у галузі вирішення комплексу проблем, пов’язаних із поверненням та облаштуванням раніше депортованих осіб. І не лише моральну.

Тому, завершуючи свій виступ, хотів би висловити сподівання на успішні результати нашої конференції, які, я певен, нададуть нового імпульсу розвиткові міжнародного співробітництва у цьому дуже відповідальному напрямку. Ми повинні дбати про долю сотень тисяч депортованих осіб, їхнє майбутнє, їхнє благополуччя.

Дякую за увагу.

Макс Ван дер Стул
Верховний Комісар ОБСЄ з питань національних меншин

Шановний пане Віце-прем’єр-міністр!
Шановні посли!
Шановні пані та панове!

Ми раді вітати вас на цій конференції, темою якої є репатріація депортованих народів. Це дуже складна проблема, яку ми маємо вирішити. У її розв’язанні беруть участь не тільки ОБСЄ, ПР ООН, а й Уряд України та Уряд Автономної Республіки Крим. Ця проблема має багато аспектів: по-перше, соціальні програми, відновлення та будівництво шкіл, а також створення умов для розвитку підприємництва. Втілення цих програм потребує донорської допомоги.

Я дякую ПРООН за допомогу в цьому процесі. Оскільки цей процес стосується багатьох людей, виникає потреба надавати їм фінансове сприяння. Я сподіваюсь, що ви як у поточному, так і у наступних роках будете надавати можливу допомогу, відповідно до поданих прохань.

Прошу звернути особливу увагу на проблему облаштування кримських татар та інших репатріантів. Ці люди не мають можливості заробляти на життя. За багато років до того, коли отримали змогу повернутись у Крим, ці люди були депортовані, переважно, до Середньої Азії.

Міжнародна спільнота уже допомагає у здійсненні процесу репатріації. І я сподіваюсь, що ця конференція також зробить свій відповідний внесок.

Дякую Вам.

М.І. Хандурін
Заступник Міністра юстиції України

Шановні пані та панове!

Я вітаю всіх присутніх у цьому залі від імені Міністра юстиції. Проведення сьогоднішньої конференції засвідчує важливість проблеми облаштування депортованих не лише для України, а й розуміння її міжнародними інституціями.

Обравши шлях цивілізованого розвитку та закріпивши це в Конституції, Україна посідає гідне місце серед незалежних європейських держав як повноправний член Ради Європи, чим засвідчує своє прагнення будувати власне майбутнє на засадах верховенства права, громадянського суспільства і принципів справжньої демократії.

Час щоразу висуває перед нами принципово нові проблеми, вимагаючи творчого їх вирішення. Спираючись у своєму поступальному русі до сучасної демократичної держави на підтримку своїх громадян, розуміння міжнародної громадськості та досвід інших країн, Україна впевнено входить у світове співтовариство і у вирішенні таких унікальних проблем, яких фактично не знає і не знав цивілізований світ – тобто вирішення проблем депортованих за національною ознакою осіб.

В Україні формується державна етнонаціональна політика, включаючи і заходи щодо забезпечення потреб національних меншин, правовою основою якої є Декларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України, Декларація прав національностей України, Конституція України та інші законодавчі акти.

Уряд зі свого боку постійно працює над розробкою законопроектів спільно з депутатами, комітетами Верховної Ради, а також вишукує кошти для підтримки процесу адаптації та інтеграції раніше депортованих в українське суспільство. І здійснює в цьому напрямі інші необхідні заходи.

Президент, Уряд України усвідомлюють, що без підтримки країн-донорів, міжнародних організацій та фондів складно вирішувати проблеми, пов'язані з поверненням, облаштуванням та інтеграцією репатріантів в українське суспільство.

Велика консультативна та технічна допомога, що випливає із пропонованих та реалізованих донорських програм, проектів, грантів, сприяють ефективному вирішенню зазначених проблем.

Зусилля держави та міжнародних організацій, спрямовані на вирішення цивілізованим шляхом нагальних потреб депортованих, дали можливість досягти балансу інтересів усіх етнічних груп із урахуванням загальнодержавних та регіональних факторів.

Попереду наполеглива праця, спрямована на розробку та вдосконалення національного законодавства у сфері міжетнічних відносин, забезпечення належного рівня облаштування депортованих, які повертаються та проживають в Україні, на збереження міжнаціонального миру та злагоди в Україні, аби всі існуючі у цій сфері проблеми успішно вирішувались.

Дякую за увагу.

Е.С. Гафаров
Голова Республіканського комітету у справах національностей
та депортованих громадян Автономної Республіки Крим

Шановні учасники конференції!

Користуючись нагодою, вважаю за необхідне привернути вашу увагу до проблем соціально-економічної та культурної інтеграції репатріантів в українське суспільство.

Досвід реалізації заходів щодо повернення та облаштування депортованих громадян у Криму свідчить, що процес репатріації буде відбуватися і в ХХІ столітті, а протягом наступних років збереже свою актуальність як для Автономної Республіки Крим, так і для держави в цілому.

Водночас саме повернення та облаштування понад 260 тис. раніше депортованих осіб в Криму, що не має аналогів у сучасному світі, наповненому конфліктами на міжетнічному грунті, стало можливим тільки завдяки виваженій та конструктивній політиці держави, зусиллям органів влади автономії, а також постійному діалогу владних структур з лідерами національного руху.

З іншого боку, незважаючи на вжиті заходи, багато проблем репатріантів залишаються невирішеними. Передусім, це проблеми житла, зайнятості, будівництва інженерних мереж та комунікацій у селищах компактного проживання, етнокультурного розвитку.

Близько половини переселенців не мають власного житла, більшість працездатних не може знайти роботу. На сьогодні існує чимало місць компактного проживання раніше депортованих, де відсутні світло, вода, інші елементарні побутові зручності, мешканці яких фактично відрізані бездоріжжям від усіх благ цивілізації і виживають тільки за рахунок особистого натурального господарства. До цього додаються несприятливі природні фактори (зливи, зсуви).

Навряд чи можна ставити дану ситуацію у вину державі, яка несе основний тягар витрат на повернення та облаштування репатріантів. На жаль, криза української економіки тягне за собою нестабільність обсягів фінансування цих програм.

Слід зазначити, що світове співтовариство дедалі активніше переймається проблемами репатріантів в Криму. Заслуга в цьому перш за все державних органів влади України. Зокрема, звернення України до ООН, ОБСЄ та інших міжнародних організацій з проханням надати допомогу у реалізації програми повернення та облаштування раніше депортованих почали давати свої результати.

На прохання Кабінету Міністрів України в 1995 році була відкрита місія ОБСЄ в Криму. Мета місії – аналіз ситуації в Автономній Республіці Крим, можливість вирішення шляхів запобігання міжнаціональних конфліктів, підвищення ролі неурядових організацій та засобів масової інформації. Завдяки діяльності місії вдалося залучити міжнародні організації та експертів до вирішення проблем репатріантів та біженців, які повертаються в Крим. У травні 1999 році діяльність місії ОБСЄ в Криму була завершена у зв’язку з досягненням поставленої мети.

Під егідою ООН була розроблена Програма розвитку та інтеграції Криму (ПРІК). Місія, що реалізує цю програму, відкрилася у Сімферополі весною 1996 року за ініціативою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим. Були визначені пріоритетні напрями діяльності місії у двох містах – Сімферополі та Судаку. Завдяки співпраці органів виконавчої влади та ПРІК були реалізовані такі великі інфраструктурні проекти, як будівництво початкової школи і клініки в мікрорайоні Кам’янка Київського району Сімферополя, система захисту від повені у Судаку. У соціальній сфері були створені дві школи на дому, громадські комітети місцевого планування на рівні товариств, а при райдержадміністраціях – Технічні робочі комітети для детальної розробки проектів та подання їх донорам з метою подальшого фінансування. Протягом 1996–1998 років реалізовано проекти загальною вартістю 1 млн. 174 тис. доларів США.

У 1999 році було прийнято рішення поширити діяльність ПРІК на Білогірський та Бахчисарайський райони з компактним проживанням репатріантів, чисельність яких від загальної кількості жителів становить відповідно 33% у Білогірському та 22% у Бахчисарайському районах.

Республіканським комітетом у справах національностей та депортованих громадян Автономної Республіки Крим спільно з ПРІК та місцевими органами влади Білогірська і Бахчисарая у жовтні 1998 року підписано меморандуми про співробітництво. Це дозволило мобілізувати кошти міжнародних донорів та внутрішні ресурси на облаштування селищ у цих регіонах. Для органів місцевого самоврядування з’явилася можливість визначити пріоритети щодо вирішення нагальних проблем селищ, запропонувати шляхи їх спільного вирішення. Загальна вартість коштів, залучених ПРІК для надання допомоги репатріантам у 1999 році становила 1 млн. 567 тис. доларів США.

На сьогодні реалізуються проекти будівництва систем водопостачання в шостому та восьмому мікрорайонах Бахчисараю, систем контролю за рівнем води у селищі Сари-Су Білогірського району, здійснюються проекти у сферах охорони здоров’я, освіти та молоді.

На прохання Кабінету Міністрів України в Криму у 1996 році почало діяти представництво Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців. Основна діяльність УВКБ ООН спрямована на допомогу біженцям, примусово переселеним особам та раніше депортованим.

Виходячи із свого мандату, УВКБ ООН почала здійснювати ряд програм, спрямованих на задоволення нагальних потреб біженців та репатріантів. УВКБ ООН здійснюється програма “Підтримка трудової діяльності, що дає дохід”. Лише протягом 1998–1999 років було підтримано понад 200 проектів, на суму понад 55 тис. доларів США.

Представництвом УВКБ ООН в Криму було надану значну технічну допомогу Республіканському комітету у справах національностей та депортованих громадян, Управлінню міграції при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим по вдосконаленню інформаційно-облікової роботи з мігрантами та біженцями. Надається матеріальна допомога особам, які отримали статус біженця.

Розроблена та реалізується програма УВКБ ООН в Криму, що передбачає надання правової, експертної та консультативної допомоги державним та громадським організаціям, які займаються проблемами міграції, вирішенням питань громадянства та матеріальної допомоги депортованим громадянам.

Протягом 1999 року місія УВКБ ООН сприяла реалізації українсько-узбецьких домовленостей за спрощеною процедурою набуття громадянства України раніше депортованими. Завдяки участі УВКБ ООН у даній програмі проведена всебічна інформаційна компанія із залученням телебачення та радіо, видавалися плакати, буклети та брошури. Великим накладом було видано брошуру із Законом України “Про громадянство України” кримськотатарською, російською та українською мовами.

У 1997 році до роботи щодо надання допомоги репатріантам залучено Міжнародну організацію міграції (МОМ). Її представництвом у Криму було виділено частину коштів, необхідних для будівництва поліклініки в мікрорайонах Ісмаїл-Бей (Євпаторія) та інженерних комунікацій у селищі Акрополіс.

Допомога процесу адаптації кримських татар надається Міжнародним фондом “Відродження”, який здійснює серію проектів щодо реалізації програм, спрямованих на відродження культури та освіти депортованих етносів, надається реальна допомога вченим та студентам в організації їх поїздок на різні конференції та семінари, що проводяться в Україні, та за кордоном.

З 1997 року в Автономній Республіці Крим започаткував свою діяльність Міжнародний Червоний Хрест (МЧХ), метою якого є сприяння розробці та запровадженню програми надання гуманітарної допомоги населенню.

Шановні учасники конференції, хочу особливо наголосити, що для Ради Міністрів Автономної Республіки Крим вирішення проблем облаштування репатріантів на практиці справді є пріоритетним завданням, і ми послідовно працюємо над його реалізацією. Останнім часом обсяги фактичного фінансування із республіканського бюджету Криму зросли. Це дало змогу збільшити обсяги виконаних будівельно-монтажних робіт, та кількість введених у дію об’єктів. Верховна Рада Автономної Республіки Крим прийняла Програму облаштування та соціально-культурного розвитку депортованих громадян у Автономній Республіці Крим на 2000 рік. Подібні заходи готуються і на 2001 рік.

Проте соціально-економічний стан раніше депортованих залишається дуже складним. На сьогодні для забезпечення житлом лише кримських татар необхідно побудувати понад 1,5 млн. кв. м житла, із яких близько 500 тис. кв. м – за рахунок державних капіталовкладень. Для завершення електрифікації та водопостачання поселень компактного проживання необхідно побудувати близько 200 км ліній електропередач та понад 800 км водопровідних мереж.

У зв’язку з цим необхідно виокремити низку проблем особливої значимості:

• забезпечення репатріантів житлом, завершення будівництва ліній електромереж, водогонів, шляхів з твердим покриттям та інших елементів інфраструктури;
• сприяння зайнятості репатріантів, створення нових робочих місць, організація малих підприємств, індивідуальних фермерських господарств;
• вирішення проблем гуманітарної сфери, перш за все у сфері освіти рідною мовою, відродження пам’ятників історії та культури.

З огляду на вищевикладене, вважаю за необхідне звернути увагу на можливість реалізації спільних з міжнародними організаціями програм та дольового фінансування проектів у сфері облаштування репатріантів. Переваги такого співробітництва полягають у тому, що дозволять ефективніше використовувати як бюджетні кошти, так і фінансову допомогу, надану міжнародним співтовариством. У цьому напрямі зроблені перші кроки, у серпні минулого 1999 року при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим створено Кримську консультативну раду, покликану покращити координацію взаємодії органів виконавчої влади та представництв міжнародних організацій.

Сподіваємось, що ІІІ Міжнародна донорська конференція надасть нового імпульсу процесу розширення міжнародного співробітництва та залученню міжнародних організацій до вирішення проблем облаштування репатріантів, відродження їхньої культури, соціальної адаптації та інтеграції в українське суспільство.

Дякую.

Г.Й. Удовенко
Голова Комітету Верховної Ради з питань прав людини,
національних меншин та міжнаціональних відносин

Насамперед хотів би висловити вдячність присутнім тут представникам країн та міжнародних організацій, які з розумінням поставились до проблем України та надають посильну допомогу у вирішенні проблем репатріантів з числа раніше депортованих осіб.

Облаштування та інтеграція в українське суспільство кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які раніше були незаконно депортовані з України, залишається однією з найболючіших проблем Української держави. Аналіз процесу репатріації депортованих свідчить про те, що зволікання з вирішенням найгостріших питань створює можливість розвитку загрозливих для суспільства тенденцій, а їх ігнорування може спричинити як соціальний так і національний конфлікти.

Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, який я очолюю, активно працює над створенням законодавчої бази по забезпеченню прав депортованих.

Нами підготовлено і проведено 5 квітня цього року парламентські слухання з проблем законодавчого врегулювання та реалізації державної політики щодо забезпечення прав кримськотатарського народу та національних меншин, які були депортовані та добровільно повертаються в Україну. За наслідками слухань Постановою Верховної Ради України схвалено відповідні рекомендації, в яких визначено невідкладні заходи щодо кардинального поліпшення реалізації державної політики у цій сфері. На виконання зазначеної Постанови наш Комітет вніс на розгляд Верховної Ради України проект Закону України “Про статус кримськотатарського народу”. Цей законопроект включено в порядок денний шостої сесії.

На даному етапі ситуація з облаштуванням раніше депортованих кримських татар і осіб інших національностей залишається складною. Для усвідомлення масштабів проблеми необхідно мати на увазі такі фактори.

Спочатку вважалося, що повернення депортованих відбуватиметься поетапно, це дозволило б організовано, в межах фінансово-економічних можливостей держави вирішувати проблеми їхнього переселення, працевлаштування, забезпечення житлом і таке інше. Проте масове неорганізоване переселення депортованих на постійне місце проживання, зокрема до Криму, в умовах затяжної економічної кризи в державі створило серйозні правові, соціально-економічні та гуманітарні проблеми, які не піддаються швидкому вирішенню. Адже облаштування цілого народу потребує залучення значних фінансових потоків як на будівництво житла, так і на будівництво об’єктів соціально-культурної інфраструктури.

За підрахунками фахівців для комплексного вирішення соціально-економічних, політико-правових та гуманітарних проблем репатріантів необхідно близько 2 млрд. доларів США. Із Державного бюджету України за 1991–1999 роки лише централізовані капіталовкладення на ці потреби склали понад 300 млн. доларів США. Однак, незважаючи на це, за таких темпів та обсягів фінансування цей процес затягнеться не на один десяток років. Між тим повернення репатріантів триває. За різними оцінками кількість кримських татар, які бажають повернутись на свою історичну батьківщину, становить 450–500 тисяч осіб. На сьогодні до Криму змогли повернутися лише 260 тисяч. Але, підкреслюю, Україна не має ні ресурсів, ні можливостей власними силами вирішити всі проблеми, пов’язані з процесом реінтеграції та облаштування депортованих.

Ось чому надзвичайно важливим на даному етапі є залучення коштів на потреби облаштування раніше депортованих осіб з альтернативних Державному бюджетові джерел фінансування. Наша держава розраховує на реальну допомогу з боку міжнародного співтовариства, що сприятиме полегшенню долі репатріантів. На жаль, держави-члени СНД, з території яких повертаються депортовані, усунулись від участі у процесі репатріації, хоча Україна ініціювала підписання Бішкекської угоди та цілого ряду двосторонніх угод.

Відчутною є допомога міжнародних міжурядових і недержавних організацій, яка за останні 3 роки становила більше 10 млн. доларів США. Активна співпраця з Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців, Представництвом ООН в Україні, Міжнародною організацією з міграції та іншими вже дають свої позитивні наслідки.

Сьогоднішня конференція є ще одним кроком у напрямку поєднання зусиль нашої держави і міжнародного співтовариства по реальному відновленню прав депортованих. Це сприятиме збереженню миру та стабільності не лише в Україні, а й в усьому світі.

Дякую.

Р.А. Чубаров
Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради з питань прав людини,
національних меншин та міжнаціональних відносин
Заступник Голови Меджлісу кримськотатарського народу

Дозвольте мені від Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України та Меджлісу кримськотатарського народу привітати всіх учасників конференції!

Україна, яка вступає у XXI століття, ще деякий час, на відміну від інших своїх сусідів, буде змушена прикладати великих зусиль щодо вирішення питань, які випливають з наслідків гуманітарних катастроф, привнесених тоталітарним режимом.

Саме до такої невирішеної проблеми ми відносимо й кримськотатарську.

У той же час ми маємо всі підстави, щоб бути впевненими у тому, що настане час, коли всі кримські татари облаштуються на своїй рідній землі, будуть мати гідні умови для життя й роботи, отримають всі можливості для розвитку національної культури.

Така впевненість грунтується на принциповій позиції Української держави щодо повернення та облаштування кримськотатарського народу, всебічної підтримки цього процесу.

І це дійсно так. Коли б протягом майже 45 років не було протидії намаганням і прагненням повернути кримських татар на свою землю, то ми б не мали цієї проблеми. Але сталося так, що повернення кримських татар стало проблемою і для України. Сьогодні між учасниками конференції поширений спеціальний випуск бюлетеню “Кримські студії”, присвячений подіям 60–70 років, пов’язаним з кримськими татарами. Тих, що намагалися повернутися, знову і знову депортували за межі Криму, за межі України. Виходячи з розуміння того, що саме відбувалося кілька десятків років тому, Україні, яка всебічно намагається допомогти кримським татарам, потрібна міжнародна допомога.

Користуючись нагодою, я хотів би від імені кримськотатарської спільноти ще раз подякувати вам за участь ваших країн, а також міжнародних організацій у реалізації проектів допомоги в Криму. Повірте, ті люди, які зараз знаходяться у дуже скрутному становищі, з дуже великою вдячністю реагують на будь-яку участь у вирішенні їхніх проблем. Для багатьох лише співчуття інших уже сприймається як допомога. Для кримських татар зараз дуже важливим є розуміння того, що вони не залишилися віч-на-віч із своїми проблемами.

Бажаю всім плідної роботи в об’єднанні наших зусиль задля спокою й майбутнього людей, становленню високотолерантного громадянського суспільства в Україні.

Дякую за увагу.

Презентація Програми ООН

Даглас Гарднер
Представник Програми Розвитку ООН,
Координатор Системи ООН в Україні

Я хочу зосередити Вашу увагу на проблемах, що постали перед ПРООН та УВКБ. Пан Геррі Перкінс, Представник УВКБ в Україні уповноважив мене виступити замість нього. Він нездужає. Я хочу також обговорити можливу участь UNFPA (Фонд народонаселення ООН) та UNICEF (ЮНІСЕФ) у вирішенні проблем, що постали перед нами.

Крим – це одна з наймальовничіших місцевостей, які я бачив. З Вашого дозволу, пане Головуючий, я хочу поділитись своїми враженнями з допомогою фотознімків, зроблених мною.

Щоб проілюструвати деякі питання, що вразили мене, я хочу розповісти про живу легенду кримських татар – про Караймана Ісмаілова. Він народився у Криму в 1890 році. Нині йому 110 років. Він пережив двох останніх російських царів. Коли більшовики встановили свою владу в Криму, йому було 28 років. Під час другої світової війни маючи 51 рік, він служив у Радянській Армії, потрапив у полон, втік і повернувся до Криму. А 18 травня 1944 року його самого, а також його батьків, вагітну дружину та шістьох дітей примусили залишити домівку протягом 10 хвилин.

Разом з іншими депортованими протягом 60 годин його “доставили” у віддалені місця. Я не буду вдаватись у подробиці того, що трапилось далі. Скажу лише, що опинившись на Уралі без родини (яка опинилась в Узбекистані), він намагався розшукати рідних, але був заарештований і жорстоко побитий. І тільки в 1954 році після смерті Сталіна він нарешті розшукав свою родину. У 1988 році він повернувся до Криму, де живе й досі. Проте він живе не у рідному селі, і тому до цього часу вважає себе біженцем, незважаючи на наявність у нього паспорта громадянина України. Має 40 онуків та правнуків. Він відчуває себе досить добре і може тримати на руках своїх правнуків та співати їм пісні. Коли я запитав його, і це дуже цікаво, який режим дозволив йому дожити до 110 років, він відповів, що справа не в тому, що він не вживав алкоголю і не палив, а в тому, що все життя їсть багато часнику. Його 75-річна дочка часто дорікає йому тим, що у 80 років він іще упадав біля жінок.

Я розповідаю цю історію, щоб звернути Вашу увагу на дуже цікавий момент. Справа в тому, що ця людина не тримає зла ні на кого. Я вважаю, що Карайман Ісмаілов є прикладом вміння виживати, і що сила надії являє собою могутній стимул, який, я вірю, ми всі маємо щодо наших родин і нашої батьківщини.

Якщо цю розповідь збільшити в 200 000 разів, Ви побачите історію Криму – історію народу, який добровільно повернувся до своїх домівок. Дехто з них мав якісь гроші, але гіперінфляція на початку 90-х років залишила їх ні з чим.

Звернемось до деяких проблем, які стоять перед паном Ісмаіловим і всіма репатріантами. Одна з цих проблем, про яку говорив один з попередніх доповідачів, – це проблема житла. Ті, хто повернувся, не знаходять рідного дому. Їхні домівки або зайняті іншими людьми, або зруйновані. Ці люди вимушені жити або в необладнаних підвалах, або в не пристосованих для проживання будівлях, де дах треба тримати головою.

Інженерна інфраструктура.

Знов і знов ми повертаємось до проблем водо- та електропостачання, житла та шляхів. Порушується також питання доходів та заборгованості. 60-70 відсотків репатріантів не мають роботи.

Охорона здоров’я.

У цій сфері складні проблеми, пов’язані, передусім, з умовами проживання. Зубожіння призводить до зростання захворювань на туберкульоз та вірусний гепатит.

Освіта.

У сфері освіти, як і у сфері охорони здоров’я, існують проблеми доступності та якості надання відповідних послуг.

Правові питання

Для репатріантів надзвичайно важливо отримати паспорт не тільки для того, щоб стати громадянином України. Громадянство дозволяє отримати роботу, зареєструвати шлюб, працювати. Питання громадянства – це справді величезна проблема. Повернення депортованих в Україну практично почалось після 1989 року. Ті, хто повернувся до 1991 року ще в межах колишнього СРСР, змогли отримати українське громадянство (приблизно 150000 осіб). 108000 осіб, які прибули до Криму після 1991 року, зіткнулись з багатьма проблемами. Величезним досягненням у їх вирішенні стала Домовленість з Узбекистаном про спрощений порядок набуття громадянства депортованими, оскільки близько 70% репатріантів раніше мешкали там. Проте ще 21000 репатріантів не отримали українське громадянство. Крім того, майже 250000 раніше депортованих досі залишаються за межами Криму.

Я вважаю, що ми можемо визнати великі досягнення у питанні набуття громадянства депортованими, але маємо також констатувати, що це питання вирішувалось не просто на рівні місцевих та державних органів.

Невирішеним залишається питання адаптації раніше депортованих. Можна уявити собі ситуацію, що складається, коли поряд з’являються люди іншої культури та іншої релігії. Проблема адаптації – це проблема проблем. Йдеться про адаптацію як жінок, так і чоловіків. Адаптація також включає питання участі репатріантів в прийнятті рішень місцевими органами влади. З точки зору адаптації це питання має вирішальне значення. Без такої участі з’являється почуття злості, страху та безсилля. Світовий досвід свідчить, що така ситуація може призвести до конфліктів.

Саме ці складні обставини призвели до того, що Україна та Крим звернулись за допомогою до ООН, яка має відповідні ресурси та досвід. Зараз я хочу розповісти про УВКБ та ПРООН, діяльність яких являє собою приклад небаченого взаємодоповнюючого співробітництва. УВКБ зосереджує свою роботу на першій групі проблем: громадянство, житлове будівництво та забезпечення тимчасовим житлом. ПРООН, як організація з гуманітарних питань, концентрує свою увагу на проблемах упередження конфліктів.

УВКБ розпочав свою роботу в 1997 році у тісному співробітництві з Урядом України та ОБСЄ, зосередивши увагу на подоланні перешкод на шляху отримання громадянства. Була проведена дуже інтенсивна компанія “Citizenship Campaign”, спрямована на поширення інформації, консультування, роз’яснення місцевим громадським організаціям того, що вони мають намагатися наблизитись до людей.

Перед УВКБ стояло подвійне завдання: з одного боку вирішення правових проблем набуття громадянства; з другого – надання практичних можливостей виконання необхідної роботи. Нагадаю про раніше наведений приклад, у якому говорилось, що один службовець місцевої адміністрації має розглянути і вирішити 3 тисячі справ за місяць. Сприяння вирішенню цих проблем (правові питання та створення умов) і взяло на себе УВКБ.

Ця організація також багато працює у напрямі створення належних умов життя. Намагаючись відновити існуючі будівлі, котрі колись належали репатріантам, забезпечити мінімальні стандартні умови проживання для найбільш нужденних родин.

Крім того, УВКБ ООН надає суттєву підтримку людям у пошуках можливостей заробити на життя, а також підтримку у сфері охорони здоров’я та освіти.

Тепер я хотів би зупинитись на діяльності ПРООН, другої частини тандему, про який я говорив раніше.

Діяльність ПРООН спрямована на гуманітарний розвиток, маючи за мету упередження виникнення конфліктів. ПРООН намагається це робити таким чином, щоб підключити громаду і громадян до прийняття рішень щодо них самих.

Програму було розпочато у 1995 році у Сімферопольському та Судакському районах. На другому етапі Програма була поширена на Білогірський та Бахчисарайський райони. На той час Програма складалась із п’яти нероздільних частин. І всі ці частини однаково важливі у тій роботі, що проводилась по упередженню конфліктів.

Перша частина – це зменшення соціально-економічного диспаритету. Сюди входять прості елементи мікрофінансування. ПРООН запропонувала свої знання та ресурси. Ми тісно співпрацювали з МОМ та Канадською програмою міжнародної підтримки по наданню допомоги Кредитним спілкам.

Крім того, була надана значна матеріальна допомога репатріантам. Я маю на увазі воду, системи водопостачання, соціальні служби, охорону здоров’я та освіту. Це була важлива складова Програми, а також її матеріальна сторона.

Не менш важливою була друга частина Програми: взаємовідносини та поведінка, на яких завжди грунтується упередження конфліктів. На першому місці у цій справі є толерантність. ПРІК у цій Програмі приділяє особливу увагу молоді. Таким чином, ми знаємо, що взаємовідносини та поведінка формуються змалечку. Я вважаю, що громадські центри, які я відвідав і де бачив дітей, які спільно навчаються, є істотним важелем. Для дітей немає значення звідки вони родом і якою мовою вони розмовляють. Діти навчаються разом, разом відпочивають. Це безперечно створює сприятливе середовище для миру та злагоди, для порозуміння різних культур.

Третя частина – “розумне” управління. Цей термін постійно вживався на цій конференції. І він справді має значення в Криму. Цей термін означає залучення громадян до прийняття рішень, які впливають на них самих. Рішення приймають не управлінці, а самі громадяни. Це система рівноваги.

Введення цієї системи було оцінено нашою групою експертів як один із справжніх реалізованих досягнень ПРІК.

ПРООН налагоджує співпрацю з Світовим Банком (зокрема, Фондом соціальних інвестицій). Поняття “розумного” управління стосується не тільки людей на місцевому рівні. Як зазначав попередній виступаючий, було створено Кримський Консультативний Форум (ККФ), на якому зустрічаються представники місцевих органів влади, донорів-партнерів, неурядових організацій. ПРІК керувався рішеннями цього Форуму.

Четверта частина – спрямування цих Програм на найбільш вразливі прошарки репатріантів. Основна увага приділяється жінкам та дітям, а також людям похилого віку. Серед отримувачів допомоги активно поширена думка, що має значення не стільки розмір допомоги, а увага. Іноді невелика часточка важить більше, бо вселяє надію під час цього важкого перехідного періоду.

Здатність будувати, а не руйнувати – є останнім елементом цих п’яти складових, про які я говорив вище. Ми бачимо, що блакитний прапор ООН часом збирає різні етнічні спільноти навколо круглого столу. Під час таких зустрічей відбувались гарячі дискусії, деякі точки зору були протилежними. Проте люди збирались за круглим столом на мирній основі. Ми вважаємо, що це важлива складова здібності створювати, а не руйнувати, і намагаємось переконати всіх партнерів у тому, що кожен має можливість щось запропонувати.

Останнє, про що я хочу сказати зараз – це те, що поєднання цих різних елементів створює такий позитивний запас можливостей, який безперечно веде до запобігання міжетнічних конфліктів і працює у напрямі інтеграції різних національних та релігійних груп.

Якщо зараз ми зазирнемо у майбутнє, то побачимо, як це майбутнє виглядає з точки зору системи ООН.

Я можу чітко заявити, що ми сподіваємось продовжити та поглибити діяльність ПР ООН та УВКБ ООН в Україні, а також долучити до цієї роботи Фонд народонаселення ООН, ЮНІСЕФ, оскільки вони мають величезні знання та досвід у відповідних сферах.

ЮНІСЕФ концентрує увагу здебільшого на проблемах дітей та підлітків, особливо на упередженні прямої загрози здоров’ю та ускладнень від захворювань. ЮНІСЕФ також намагається стимулювати позитивні аспекти у стосунках та поведінці молоді.

Це саме стосується Фонду народонаселення ООН. Він спрямовує свою увагу на питання репродуктивного здоров’я, що безумовно веде до зменшення кількості абортів; звертає увагу на інфекції, що передаються статевим шляхом, на вірус людського імунодефіциту. Все це – важливі складові роботи Фонду.

УВКБ ООН поширює свою діяльність на проблеми громадянства і надання невідкладної допомоги для вирішення нагальних проблем. Насамперед тим, хто найбільш потребує житла.

ПРООН діяла у перших чотирьох районах (Сімферопольський, Судакський, Білогірський, Бахчисарайський) і планує поширити свою діяльність ще на три райони, включити їх в Програму “раннього попередження”, що безумовно є також важливою. Цей момент стане одним із суттєвих пунктів наступної програми, а також дасть можливість вивчити набутий досвід, для того, щоб інші могли скористатися ним.

І на завершення я хотів би додати, що всі організації системи ООН будуть і надалі працювати як один єдиний механізм. Одна з причин того, що це можливо, полягає в тому, що ми працюємо в одній географічній зоні. У різних організацій може бути різний підхід, але поєднуючи їх в одній зоні (де висока концентрація репатріантів), такий підхід, на нашу думку, буде найбільш ефективним.

Ми також вважаємо, що єдність усіх партнерів (чи то НУО, одно чи багатосторонні, урядові органи всіх рівнів – місцеві та центральні - всі, хто зібрався тут) має вирішальне значення для розв’язання вище названих проблем. Це справді зусилля єдиної команди. Організації системи ООН вважають, що корінними проблемами є такі, як людська гідність, права людини, запобігання конфліктів, збереження миру та стабільності, зменшення злиденності. Ці елементи є серцевиною системи ООН.

Наш друг пан Ісмаілов закликає нас дивитись у майбутнє, дивитись не тільки на його онуків, а й на його правнуків. Ми дякуємо всім донорам, які надали величезну підтримку цій Програмі. Ми також щиро дякуємо всім присутнім, бо вони тим чи іншим чином причетні до втілення цієї Програми. Нам також дуже приємно, що багато з тих людей, хто втілює цю Програму в Криму, приїхали до Києва. Я вважаю, що вони можуть розповісти нам багато корисного.

Проте ми потребуємо подальшої підтримки – моральної, фінансової, технічної допомоги. Ми сподіваємося зробити все, щоб виправдати довіру і надію, покладені на нас.

Щиро дякую.

Звернення та заяви донорів

Дерек Фрезер
Посол Канади

Вельмишановний пане Віце-прем’єр-міністр!
Шановні пані та панове!

Нам дуже приємно бути учасниками цієї донорської конференції, а також брати участь у плануванні наступних етапів ПРІК. Ми високо оцінюємо те, що ООН, Уряди України та Криму, донори та місцеві органи влади діють як одна команда.

Ми вважаємо, що такий підхід є особливо ефективним. Крім того, ми вважаємо, що ця Програма є життєздатною завдяки існуванню донорських програм в окремих країнах. Зусиллям донорських організацій в окремих країнах було надано відповідного значення. Це означає, що необхідно створити інший потужний механізм обміну набутим досвідом та шляхи співробітництва, що дозволить всім учасникам діяти повною мірою.

Ще одним моментом, що також потребує уваги, є більша відповідальність за втілення програми на місцевому рівні. У цьому зв’язку нам приємно, що Уряд України дав принципову згоду виділяти кошти на цю Програму.

Переваги підходу до розв’язання проблем, що базується на участі місцевих організацій у цьому процесі, що був застосований на двох перших етапах, довів свою ефективність Ми особливо цінуємо активну участь місцевих громад перших чотирьох районів, що діляться отриманим досвідом з трьома новими районами. Це дозволяє використати набутий досвід та внести необхідні корективи на місцевому рівні.

У зв’язку з цим нам особливо приємно відзначити, як були реалізовані рекомендації Тристоронньої зустрічі, що відбулася в червні цього року. Ці рекомендації створюють іншу основу для співробітництва, прямих зв’язків з усіма донорами та урядами, а також координації діяльності різних організацій. Це також поліпшує контроль та оцінку виконання програм.

Участь Канади буде і надалі спрямована на попередження конфліктів, створення можливостей зміцнення гуманітарної інфраструктури, а також на підтримку малого і середнього підприємництва.

Збереження миру та стабільності в Криму залишаються для нас першочерговими завданнями. Поліпшення умов життя різних груп також залишається важливим. Для Канади важливими є також й питання врегулювання етнічних розбіжностей та забезпечення прав національних меншин.

З цією метою ми організували ще дві поїздки до Канади для керівників Криму з метою ознайомлення з досвідом європейців у вирішенні подібних проблем. Одна з цих груп зараз перебуває у Канаді.

З 1996 року Канада надала допомогу в розмірі 1,1 млн. канадських доларів, тобто 728000 доларів США, що становить 18% бюджету ПРІК. Особливу увагу ми надавали багатоетнічній підтримці, плануванню, підтримці місцевого підприємництва, зокрема для жінок.

На сьогодні Канада має намір профінансувати проекти ПРООН на суму 1 млн. канадських доларів (650000 дол. США).

Усе це говорить про те, що Канада і надалі буде підтримувати процес адаптації та інтеграції раніше депортованих в українське суспільство.

Онно Хаттінга Ван Сант
Посол Нідерландів

Щиро дякую!

Ми високо оцінюємо роботу ПРІК, а також усі зусилля з боку Уряду України, ПРООН та інших міжнародних організацій у вирішенні обговорюваних сьогодні проблем. Програма поширюється на надання допомоги великій кількості людей. Уряд Нідерландів вже надав значну фінансову допомогу і має намір продовжити її у наступному році. Однак розмір допомоги ще не визначено.

Дякую.

Євген Бистрицький
Голова Фонду “Відродження”

Дякую за надане слово!

Хотів би сказати, що фонд “Відродження” залишається послідовним у підтримці такої серйозної програми, як інтеграція кримськотатарського народу та інших депортованих народів Кримського півострова в українське суспільство. Ми плануємо на наступні три роки виділити близько 650 тис. доларів США на підтримку цієї програми.

І я хотів би додати кілька, на мій погляд важливих, пояснень нашої позиції.

По-перше, я хотів би подякувати як Уряду в особі Віце-прем’єр-міністра М.Жулинського, так і містеру Гарднеру (ПРООН) за організацію цієї конференції донорів.

По-друге, хотів би сказати, що Уряд, з яким зараз Фонд “Відродження” став співпрацювати більш активно, надзвичайно зацікавленим у такій співпраці і надає можливість розробляти спільні дії.

Далі я хотів би сказати, що з точки зору нашого Фонду дуже важливо підтримувати ті програми, які спрямовані на залучення кримськотатарського населення та представників інших депортованих до активної роботи в напрямі реалізації програм, що сприяють інтеграції їх в українське суспільство. Ми хотіли б підтримувати ті проекти та ініціативи, що підготовлені недержавними організаціями, самими репатріантами. Це принципова позиція Фонду. По-друге, ми підтримуємо ті програми, що оцінені незалежними експертами.

Отже, які напрями ми будемо підтримувати. Це сфера освіти, починаючи від дошкільної, закінчуючи середньою школою і, можливо, навчання у ВУЗах студентів з числа депортованих. Це культурні програми, розвиток недержавних організацій та громадський правозахист. Тобто я хотів, щоб усі присутні зрозуміли – цей напрям нашої роботи спрямований на підтримку ініціативи самих громадян.

І останнє. Зараз ця програма трансформується у самостійну недержавну організацію. Є план, відповідно до якого ця організація зможе за три роки залучити близько 2,5 млн. доларів додаткових коштів на реалізацію Програми.

Дякую за увагу!

Жан-Франсуа Каммер
Посол Швейцарії

Дякую Вам, пане Віце-прем’єр-міністр!

Від самого початку Швейцарія високо оцінювала роль ПРІК. Моя країна продемонструвала свою зацікавленість цим проектом і надавала відповідну допомогу, зокрема, технічну. З 1996 року було надано допомогу обсягом 1 млн. доларів США, крім того, у 1998 році додатково виділено ще 600000 доларів. На І та ІІ етапах ми надавали допомогу у забезпеченні таких базових потреб, як водопостачання та охорона здоров’я.

Що стосується ІІ етапу, то виділені кошти використані ще не повністю. Сьогодні можна говорити про наміри Швейцарії щодо надання допомоги до кінця наступного року.

Щиро дякую.

Альп Караосманоглу
Посол Туреччини

Пане Голово!

Як керівник турецької делегації на Міжнародній зустрічі донорів з гуманітарних питань та питань розвитку інтеграції населення у Криму, перш за все, хотів би висловити нашу вдячність Уряду України, агентствам ООН та ОБСЄ, які з ним співпрацювали, за те, що вони виступили ініціаторами проведення третьої зустрічі такого роду.

Пане Голово!

Турецький народ, який має етнічні, культурні та історичні зв’язки з кримськими татарами, із симпатією сприймає їх повернення на рідну землю, оскільки це є необхідним відновленням справедливості по відношенню до них. Більше того, ми віримо, що кримськотатарська спільнота є фактором зміцнення незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, і що подальше покращення їх правового статусу, а також соціально-економічних умов, дозволить їм зробити внесок у це ще більш вагомішим.

Ми вітаємо зростання усвідомлення скрутного становища кримських татар та інших репатріантів з боку міжнародної спільноти. Зокрема, ОБСЄ, ПРООН, Верховний Комісар ООН з питань біженців та Міжнародна Організація міграції очолили зусилля, спрямовані на стабілізацію ситуації на півострові, виступаю з конкретними інтеграційними пропозиціями та програмами. Третя зустріч донорів є яскравим прикладом тієї солідарності, яку демонструє міжнародна спільнота у цьому зв’язку.

Тяжке становище, у якому опинилися сьогодні репатріанти, необхідно якнайшвидше поліпшити. Адже умови, в яких живе половина репатріантів непридатні для житла. Більше 20 тис. родин у тяжкому становищі: вони розпочали будівництво власних будинків, але не в змозі закінчити їх. Вражає те, що 42% населення, що проживає приблизно у 300 селищах, не мають того, що ми вважаємо за звичайне - електропостачання. Лише 19% кримських татар мають воду у своїх будинках.

Більше того, переважна більшість кримських татар навіть не сподіваються, що рівень їхнього життя найближчим часом поліпшиться, оскільки 60% із 140 тисяч працездатних репатріантів безробітні.

Іншим питанням, що є важливим для кримських татар, є розподіл землі. У той час, коли земля надається людям, які працювали у колективних господарствах, кримськотатарські репатріанти здебільшого виключені з цього процесу, оскільки вони не є членами КСП. Згідно з наявними даними, лише 4,5% приватизованої землі належить кримським татарам, які складають 12% населення Автономної Республіки Крим.

Не менш важливе питання для кримських татар - це питання їхнього представництва в органах виконавчої влади та в парламенті Автономної Республіки Крим. Нинішня система виборів не дає змоги кримським татарам бути адекватно представленими, зокрема, у Кримському парламенті, де за системою етнічних квот у 1994-1998 роках вони відігравали стабілізуючу роль. Увага, яку приділяє Президент України цьому важливому аспекту реінтеграції, високо оцінюється кримськотатарським народом. За умови, що репатріанти будуть мати право голосу у парламенті та у своєму повсякденному самоврядуванні, це неодмінно полегшить та прискорить вирішення проблем їх розселення та реінтеграції.

З метою задоволення нагальних реінтеграційних потреб репатріантів Туреччина робить свій внесок у процес облаштування депортованих. Вважаючи кримських татар мостом для подальшої дружби та співпраці між турецьким та українськими народами, Уряд України ще у 1992 році розпочав свою власну програму допомоги у переселенні та реінтеграції кримських татар на землі їхніх предків. Надавалась гуманітарна допомога продовольством, медикаментами та одягом. Було збудовано лікарню. Будуються та реставруються мечеті. Кримськотатарській спільноті передали друкарське обладнання. 500 кримськотатарських студентів отримали стипендії у турецьких університетах та школах.

Туреччина зосередила свою допомогу на одній із нагальних потреб репатріантів - на житлі. Турецьке агентство міжнародного співробітництва (ТІКА), яка здійснює турецькі програми допомоги, відкрило своє представництво у м. Сімферополі і три роки тому розпочало “Проект 1000 домівок”. У рамках цього проекту купуються будинки, які потім розподіляються серед кримськотатарських родин. Також надаються кошти для завершення спорудження недобудованих будинків. Станом на сьогоднішній день було викуплено 224 індивідуальних та багатоквартирних будинків та завершено будівництво 55, що разом складає 279 на суму близько 1 350 000 доларів США. Очікується, що на стадії завершення вартість проекту досягне 5 000 000 доларів США. Враховуючи серйозність проблем житла та інфраструктури для репатріантів, ми закликаємо Україну наполегливо здобувати членство у Банку розвитку Ради Європи для одержання вигідних довгострокових кредитів.

На Другій зустрічі донорів, що проходила у червні 1998 р. Туреччина заявила про те, що надасть 1000000 доларів США. Надання допомоги здійснюється розподілом коштів між агентством ТІКА та ПРООН. Цю суму буде використано на реалізацію проектів водопостачання у двох кримськотатарських селищах Сімферопольського району. Туреччина вже внесла 250 000 доларів США на рахунок для внесків ПРООН. Будівельні роботи на місці розпочнуться після розгляду уточненої технічної документації.

І сьогодні, пане Голово, мені приємно оголосити про те, що Уряд Республіки Туреччина зробить ще один внесок у сумі 1 000 000 доларів США протягом 2001 - 2004 років. ТІКА одержить доручення використати ці кошти у нових проектах інтеграції та розвитку у Криму у повній координації з агентствами ООН та відповідними органами України.

Пане Голово!

Наша присутність на Третій зустрічі донорів підтверджує стурбованість міжнародної спільноти бідами депортованих та їхніх нащадків, які повертаються до Криму. Це також свідчить про те, що світова спільнота оцінює та підтримує зусилля України, спрямовані на полегшення їх повернення та реінтеграції. Ми можемо пишатися цією солідарністю, яка на наше переконання, є найефективнішим засобом для зміцнення миру, стабільності та добробуту у цьому важливому регіоні.

Дякую за увагу.

Ульф Сьор
Радник Посольства Швеції

Шановний пане Віце-прем’єр-міністр!

Шановні друзі!

Для мене велика честь, що мене назвали досвідченим шведським дипломатом.

Швеція виявила великий інтерес до питань національних меншин, які повертаються до Криму. Швеція постійно надавала допомогу ПРООН, УВКБ та МОМ у здійсненні їхніх програм, в тому числі конкретно ПРІК. Що стосується Програми, що зараз обговорюється, то я можу запевнити Вас – ми усвідомлюємо необхідність фінансової підтримки цього нового етапу. Уряд Швеції зараз розглядає це питання, тому я не можу дати чіткої відповіді щодо зобов’язань зі сторони Швеції.

Дякую.

Февзі Якубов
Ректор Кримського державного
індустріально-педагогічного інституту

У різних націй є те єдине, що вважається вічним – це честь та добро. І я хочу сказати спасибі тим організаціям, які сьогодні протягують нам руку допомоги.

Я хочу подякувати ще й тому, що наш інститут, у якому сьогодні навчається близько 4 тисяч студентів (половина з них – кримські татари, половина – представники інших національностей) уособлює в собі процес розвитку, становлення, тому діяльність інституту і була підтримана офіційними представниками України та Криму. Досвід нашого інституту, а ми вже працюємо понад 5 років, демонструє досить успішну взаємодію різних культур.

У тих причинах конфліктів, що ми сьогодні розглядаємо, завжди відіграють роль матеріальний, правовий дисбаланси та дисбаланс у процесі мислення. Тоді як матеріальний та правовий дисбаланси можуть швидко усуватися рішенням держави, то дисбаланс у процесі мислення швидко ніколи не усунеться. Це найбільш довгий шлях, але він надійний.

Саме у цій площині і бачиться те, що ми, маючи досвід взаємодії різних культур, закладаємо Центр поліетнічної культури. Той Центр, що повинен забезпечити рівновагу процесу мислення, рівновагу свідомості за рахунок притоку того інтелекту, що буде забезпечуватися вченими різних країн світу, системними дослідженнями у сфері культури різних народів, повсякденним життям, відродженням традицій, всього комплексу культурних начал. Лише системність у вирішенні цього питання може забезпечити серйозний, довготривалий і надійний успіх.

Усі ми освічені люди і знаємо, що освіта не терпить, не сприймає банальностей, прийняття швидких рішень. Тому говоримо про той поліетнічний центр, де головною фігурою є педагог, я б сказав майбутній педагог. Педагог – це особистість у нашому житті, педагог – основний носій моралі. Він впливає на мораль дитини, на мораль учня, на мораль студента, на мораль у сім’ї.

Тому ми просимо міжнародні організації звернути увагу на наш Центр поліетнічної культури, підтриманий Президентом України та наступною постановою нашого Уряду Криму.

І я просив би тут іще про одне. Такий Центр – це погляд людської доброти. Крим історично був суспільством толерантним, у Криму ніколи не було війн на міжетнічній основі. Сьогодні пан Гарднер розповідав про пана Ісмаілова, що прожив 110 років, який бачив жахи, проте зберіг добру душу. І це тому, що Крим завжди був толерантним. Отже, створивши такий Центр, від імені всіх, хто його будував і допомагав у будівництві, ми залишимо там відповідні скрижалі, тобто звернення у ХХІ століття, де буде розповідатися, що ми зробили у цьому столітті і що хочемо зробити в майбутньому.

Дякую Вам.

Юрій Бузницький
Фонд “Відродження”

Я хотів би привітати усіх тут присутніх.

Користуючись тим, що у цьому залі присутні представники країн, що виконують у нас донорську місію, хочу звернути увагу лише на одне питання.

Як свідчить досвід Міжнародного Фонду “Відродження” (це є недержавний фонд, який фінансується на благодійні кошти), обговорюючи питання концентрації донорських коштів на виконання тієї чи іншої програми, ми використовуємо позицію країн-донорів або їх бачення шляхів використання внесків від їх імені. Закономірно і зрозуміло, що в цьому процесі головну роль відіграє ПР ООН, виступаючи одночасно координатором. Проте я хотів би наголосити на тому, що в нас існує ще один, на сьогодні майже не вичерпаний резерв залучення донорських коштів. Це не внески самих держав, а потенційні внески тих фондів, тих інституцій та міжнародних організацій, що базуються на території тих чи інших держав, представники яких сьогодні присутні.

Протягом кількох років ми працюємо у цій площині, у сфері недержавних інституцій в економічно розвинених країнах. Тому я попросив би усіх присутніх, принагідно, інформуючи про нашу сьогоднішню конференцію, враховувати і цей момент. Я впевнений, я знаю, що такі фонди, такі інституції існують. У нас є досить значний досвід роботи з недержавними або благодійними коштами. Ми маємо відповідну структуру в Криму. Вона спроможна реалізовувати досить великі фінансові проекти.

Тому я просив би звернути увагу на мою пропозицію. Ми завжди готові відгукнутись на такі ініціативи, продовжувати працювати, знайти інших партнерів і в такий спосіб розвивати нову паралельну сферу, збільшувати існуючий нині фонд.

Дякую за увагу, ще раз дякую пану Голові за надане слово.

Джозеф Захорьян
заступник Представника Програми Розвитку ООН в Україні

Дякую Вам, пане Віце-прем’єр-міністр!

Як заступник Представника ПРООН, я перш за все висловлюю нашу подяку за всі почуті слова, що є такими підбадьорюючими. Запевняю Вас, що всі співробітники ПРООН з нетерпінням очікують початку роботи по реалізації Програми надання допомоги репатріантам.

По-друге, хочу використати цю можливість для того, щоб наголосити, що внески таких донорів, як Канада та інші, є істотним доповненням до програми ПРІК в Криму.

По-третє, я хотів би наголосити, що ПРООН виступає координатором донорської допомоги. Але, як Вам відомо, ПРООН є й одним із основних джерел реалізації ПРІК. Мені приємно повідомити Вам, що ПРООН виділяє від 500 000 до 1 000 000 доларів США на втілення нового етапу представленої сьогодні Програми.

Дякую.

Томас Ленк
Перший секретар Посольства ФРН

Шановний пане Віце-прем’єр-міністр!
Шановні учасники конференції!

Німеччина зробила великий внесок у програму підтримки вирішення проблем репатріантів і розглядає питання про нові внески. На жаль, я не можу назвати конкретну суму, це пов’язано з формуванням бюджетного процесу. Проте ми серйозно розглядаємо питання надання допомоги у 2001 році і те, яким чином це може реалізовуватись. Наш внесок буде спрямовуватися на упередження кризових явищ.

Дякую.

Заключення та висновки

В.Ю. Єльченко
ЗаступникМіністра закордонних справ

Дуже дякую.

Хочу сказати, перш за все, ми добре пам’ятаємо, першу конференцію в Женеві. Тоді мало хто вірив, що буде така увага до проблеми, яку ми бачимо сьогодні. Ми дуже вдячні за ті внески, що були зроблені країнами протягом часу, що минув від Женевської конференції до сьогодні.

Хотів би щиро подякувати перш за все панові Гарднеру, який з ентузіазмом працював для того, щоб відбулась конференція. Усім тим, хто був залучений до організації конференції. Я хотів би подякувати також Миколі Григоровичу за ту увагу, яку він особисто приділяв питанню підготовки та проведення конференції.

І останнє, що я хотів би сказати, можливо жартома, а можливо і всерйоз. Ми всі сьогодні побачили найстарішого представника кримськотатарського народу. Йому 110 років. Кілька днів тому я прочитав у пресі, що померла найстаріша людина у світі. Це був житель США, йому було 111 років. Тому я думаю, нам необхідно серйозно замислитись, чи не є пан Ісмаілов сьогодні претендентом на найстарішого жителя планети.

Дякую.

Р. Чубаров
Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради з питань прав людини,
національних меншин та міжнаціональних відносин
Заступник Голови Меджлісу кримськотатарського народу

Ви знаєте, 10 листопада, коли проводилось засідання Ради представників кримськотатарського народу, Голова Меджлісу Мустафа Джемілев, звертаючись до Президента України, сказав, що за ці роки вже багато чого змінилось. Були часи, коли кримські татари тисячами приїздили до стін Кремля, вимагаючи права повернутися на батьківщину. А тут Президент приїжджає у Бахчисарай і збирає нас.

Проведення ІІІ донорської конференції свідчить про те, що трагедія кримських татар і їхнє скрутне становище, їхні проблеми турбують не тільки Україну, але й міжнародне співтовариство. Також ми вдячні за те, що Ви представляли свої уряди, зробили внески. Я ще раз хочу подякувати за попередні внески, вони реалізовані.

І найголовніше, я підтверджую те, що сказав пан Гарднер. Кримські татари будуть намагатись якомога скоріше стати гідними громадянами української держави.

Я хочу ще раз всім подякувати.

Дякую!

Заключне слово головуючого
Миколи Жулинського

Користуючись нагодою, хочу ще раз наголосити, що Уряд України повністю задоволений співпрацею з ПРООН та результатами другого етапу Програми Розвитку та Інтеграції Криму. Допомога раніше депортованим залишається пріоритетом для Уряду України, як зазначено в Урядовій Програмі “Реформи для добробуту”. Уряд розглянув проект програми ПРІК на наступну фазу діяльності (2001–2004 роки). Ця програма співпадає з пріоритетами та напрямками діяльності Уряду, адже її було створено у тісній співпраці з Урядом. Стратегічні напрями роботи ПРІК на наступну фазу, а саме – розвиток інфраструктури, підтримка малого та середнього бізнесу, вироблення системи моніторингу конфліктного потенціалу – є найважливішими компонентами успішної реінтеграції раніше депортованих. Уряд України, незважаючи на обмеженість бюджетних ресурсів, працюватиме разом з ПРООН за схемою спільного фінансування. Певну частину бюджетних коштів буде виділено на виконання спільних програм з ПРООН. Стратегічні напрями цих програм будуть визначені Урядом України. Сподіваємося, що нова фаза програми ПРІК розпочнеться 1 січня 2001 року, і співпраця Уряду з представниками ПРООН на робочому рівні буде ще тіснішою, а Представництво ООН в Україні матиме відповідні повноваження для оперативного втілення у життя спільних рішень.

СПИСОК
учасників ІІІ Міжнародної конференції з питань допомоги депортованим у гуманітарній та соціально-економічний сферах в Криму
6 грудня 2000, Київ

Усього учасників конференції – 109

Уряд – 39

Посольства – 32, у тому числі посли – 8

Міжнародні організації – 9

¹ У 1995 році після звернення України до ряду міжнародних організацій та потенційних держав-донорів був започаткований процес надання міжнародної допомоги в облаштуванні депортованих кримських татар і осіб інших національностей, які повернулися в Крим. Активну роботу по пошуку потенційних донорів послідовно також проводить Меджліс кримськотатарського народу.

За допомогою та активною участю ОБСЄ і УВКБ ООН були проведені три міжнародні донорські конференції, в т.ч. в 1996 році в м. Женеві, в 1998 та 2000 роках - у м. Києві.

Матеріали III Міжнародної донорської конференції з питань допомоги депортованим, які повертаються в Україну (6 грудня 2000 р.), підготовлені до друку колективом упорядників у складі Віктора Побєдоносцева, Юрія Білухи, Едіпа Гафарова, Петра Плакси, Ольги Власенко, Наталії Павлік.