ФОРМУВАННЯ “ДЕРЖАВНОЇ КОМІСІЇ З ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ” ПРИ РАДІ МІНІСТРІВ СРСР

(протокол засідання 23 січня 1990 року)¹

У вівторок, 23 січня 1990 року, у приміщенні Верховної Ради СРСР з 14 години до 19 години 05 хвилин під керівництвом голови постійної Комісії Ради Національностей ВР СРСР з національної політики і міжнаціональних відносин Г.С. Таразевича проходило засідання з формування комісії при Раді Міністрів СРСР, яке мало на меті врегулювання кримськотатарського питання.

З боку офіційних осіб, крім згаданого Г.С. Таразевича, на засіданні були присутні: від Ради Міністрів СРСР – завідувач відділом Смирнов Олександр Іванович, співробітники відділу Ради Міністрів СРСР: Тапілін Анатолій Васильович і Щербачов Станіслав Євгенович, від відділу секретаріату Верховної Ради СРСР з питань міжнаціональних відносин - Полук Іван Володимирович і Бєлозеров, а також два члени Комісії з національної політики і міжнаціональних відносин – народні депутати Медвєдєв Н.Н. і Машбашев І.Ш.

З боку кримських татар в засіданні взяли участь: від Організації Кримськотатарського Національного Руху (ОКНР) – Мустафа Джемілєв, Решат Кендже, Ідріс Асанін, Рефат Чубаров і Надир Бекіров, від “Ферганського напрямку” національного руху (НРКТ) – Юрій Османов, Гомер Баєв, Робесп’єр Гралов і Решат Аблязізов, від організації “Крим” – Вільдан Шем’ї-заде, Фатіме Умерова і Шаміль Єнгаличев, а також Рефат Аппазов і Феріт Зіядінов, які проживали в Москві і були представлені як “представники кримськотатарської інтелігенції, які є членами Національного Руху”. Був присутній також мешканець Москви Мустафа Аріфов, котрий заявив про себе, як керівника товариства “Ветандашлар” (“Співвітчизники”).

Серед запрошених Г.С. Таразевичем для участі в засіданні були зачитані також прізвища Сеітмеметова Аксеіта (від “НРКТ”), Куркчі Айдера (від організації “Крим”), Умерова Ервіна і Селімова Мідата (від представників кримськотатарської інтелігенції), проте вони на засіданні з різних причин не були присутніми.

Таразевич Г.С. сказав, що, як відомо, 28 листопада 1989 року Верховна Рада СРСР ухвалила постанову за підсумками роботи окремих комісій з проблем радянських німців і кримськотатарського народу. Для організації виконання цієї постанови створюються відповідні структури. Загальне керівництво проблем² цих народів буде здійснювати Комісія під керівництвом першого заступника Голови Ради міністрів СРСР Л.А. Вороніна. Будуть також створюватися окремі урядові комісії з проблем кримських татар і радянських німців, до складу яких увійдуть і представники цих народів.

Таким чином, мета цього засідання полягає в тому, щоб розв’язати питання про представництво кримських татар у комісії. Запропоновані на цьому засіданні представники можуть бути затверджені урядом на всі 100 відсотків, проте не виключено, що уряд внесе деякі зміни на свій розсуд. Урядова Комісія, що створюється, є робочим органом. Вона повинна проводити, перш за все, роботу з виконання Постанови Верховної Ради СРСР. Бажано, щоб люди в цій комісії були спеціалістами і організували роботу професійно і творчо.

Далі Таразевич повідомив, що до нього від кримськотатарської організації надійшли списки кандидатів у члени комісії і запитав у Полука І.В., чи роздали ці списки учасникам засідання. Запитав також у присутніх, чи можна брати ці списки за основу для розгляду. Полук І.В. повідомив, що списки ще не роздавали.

Аріфов М. нагадав, що у них іще має бути лист від групи народних депутатів з пропозицією включити до складу комісії і його, тобто, Аріфова.

Таразевич Г.С. відповів, що такий лист дійсно є і його підписали О. Сулейманов, Клочков та інші депутати, які пропонують включити М. Аріфова «до складу будь-якого робочого органу комісії». Потім він ще раз запитав, чи можна запропоновані кандидатури брати за основу.

Джемілєв Мустафа сказав, що Організація Кримськотатарського Національного Руху (ОКНР) ще не подавала свій список, оскільки поки що невідомо, що за комісія це буде, чим вона займатиметься, якими є її повноваження і якою є пропонована квота від кримських татар до цієї комісії. Після того, як ці питання будуть з’ясовані, буде і список.

Таразевич відповів, що комісія буде організовувати виконання постанови Верховної Ради СРСР від 28 листопада 1989 року, і кількість кримських татар у її складі, очевидно, не більше чотирьох чоловік. Крім того, буде створено робочі органи комісії, до складу якої зможуть увійти 20, а то і більше кримських татар.

Слово було надано завідувачу відділом Ради Міністрів СРСР з соціального розвитку союзних республік Смирнову О.І.

Смирнов О.І. сказав, що питання створення комісії дещо затягнулося у зв’язку з деякими іншими надзвичайними обставинами. Але зараз уже практично створена комісія, яка розглядатиме проблеми радянських німців і на порядку денному – створення комісії щодо кримських татар. Не виключено, що серед татар можуть бути різні погляди з приводу формування цієї комісії, але сподівається, що сьогодні дійдуть до якогось узгодженого рішення.

Створювану комісію щодо кримських татар буде очолювати заступник голови Ради Міністрів СРСР В.Х. Догуджиєв, котрий одночасно є головою державної комісії з надзвичайних ситуацій – Чорнобиль, землетрус у Вірменії і т.п. Незважаючи на його зайнятість, голова Ради Міністрів СРСР М. Рижков все ж вирішив, що комісію з відновлення прав кримськотатарського народу повинен очолювати цей відповідальний керівник. Спочатку виникали думки і обговорювались різні варіанти, щоб створити комісію на більш низькому рівні – доручити якомусь міністерству і т. ін., але потім все ж вирішили, що її повинен очолити заступник голови Ради Міністрів СРСР.

Варто попередньо сказати, що поки не існує прямої відповіді на запитання про статус комісії і про те, чим саме вона займатиметься. Тому питання про напрацювання Положення про цю комісію має бути одним з перших, які необхідно буде розв’язувати разом, адже жодних аналогів зі створення подібних комісій не було взагалі, якщо не рахувати комісію під головуванням А. Громика, згадувати яку в цій аудиторії було б не дуже доречно.

Таким чином, не існує прецедентів, немає і положення, проте мається на увазі, що ця комісія повинна очолити, забезпечити організацію і координацію діяльності різних міністерств і відомств союзних республік і координацію серед організацій, які представляють кримськотатарське населення, на виконання рішення Верховної Ради СРСР.

Йдеться про розробку загальносоюзної державної програми з метою розв’язання проблем, пов’язаних з відновленням історичної справедливості і законних прав кримськотатарського народу. Це питання, пов’язані з переселенням, розвитком будівництва, з вибором правильних пріоритетів і забезпеченням зайнятості тих, хто буде переїжджати. Щодо умов і масштабів переселення, існують важливі точки зору і позиції, котрі необхідно буде узгоджувати і пов’язувати.

Разом з тим, зрозумілі настрої кримських татар, які поділяють і в Раді Міністрів і важливо, щоб робота ця не затягнулася, а була виконана за короткий термін.

Щодо запланованого складу комісії, Смирнов сказав, що оскільки проблема торкається різних республік, то необхідна участь їх представників, загальносоюзних міністерств і відомств, Держкомпраці, Мінхіму, Держплану, Держбуду і т.д., очевидно, до складу комісії будуть включені заступники керівників цих міністерств і відомств, оскільки перші керівники увійшли до складу умовно названої центральної комісії Ради Міністрів СРСР, яку очолює перший заступник голови Ради Міністрів СРСР Воронін Л.А..

Ця центральна комісія не буде припиняти своєї діяльності і після створення окремих державних комісій щодо радянських німців і кримських татар, оскільки аналогічні рішення прийматимуться і щодо турків-месхетинців, корейців, греків і т.д.

Та обставина, що до складу комісії увійдуть не перші особи міністерств і відомств, а люди, рангом нижчі, нікого не повинна бентежити і засмучувати – це, можливо, і на краще, бо перші особи, як правило, надзвичайно завантажені іншими справами. Стосовно представників союзних республік, то вони будуть представлені в комісії на рівні перших заступників рад міністрів. Окрім того, у складі цієї комісії повинні бути представники органів Кримської області, і можливо, від деяких трудових колективів, як це зроблено у питанні радянських німців.

В той же час, цілком зрозуміло, що комісія зможе працювати плідно і приймати узгоджені рішення тільки за умови участі в ній представників самих кримських татар. Це повинні бути люди, котрі наділені повноваженнями рухів, причому, вони повинні не лише мати авторитет і повагу, а й глибоку обізнаність і досвід у цій сфері, щоб не бути новачками у розв’язанні проблем, так як, і це слід визнати, представники Ради Міністрів у комісії. Не потрібні, як кажуть, “весільні генерали”. Наприклад, під час формування комісії з проблем радянських німців, на жаль, відчувалось, що бажання представництва є, а от бажання працювати відсутнє.

Крім того, необхідно, щоб представники в комісії мали достатньо часу, були мобільними – щоб вони могли не тільки в будь-який час приїжджати на засідання комісії, але й відносно тривалий час знаходитися в Москві, тобто, з урахуванням їх сімейних обставин і можливостей на своїй основній роботі. Йдеться про порівняно невелику кількість людей, котрі безпосередньо будуть у складі комісії. Усі решта – це групи сприяння або ж робочі групи.

Тоді Таразевич оголосив, що переходить до надання слова представникам національного руху і першому запропонував виступити Юрію Османову.

Османов Юрій в своєму виступі, який тривав 14 хвилин, сказав, що він з великим задоволенням вислухав думки О.І. Смирнова відносно статусу комісії, яка формується, бо на його переконання, кримськотатарський народ і Національний рух вбачають статус комісії саме таким. Тобто, вимальовується, що комісія, яка формується – це те саме “Оргбюро з відновлення Кримської АССР, з відновлення національної цілісності кримськотатарського народу”, про яке говорилось на зборах і регіональних зустрічах кримських татар.

Завдання зараз полягає в тому, щоб розробити комплексну програму, котра визначить обсяги робіт, грошових затрат і порядок повернення народу. Необхідно передбачити механізм, який дозволив би повернутися народу і тим, “хто ще відчуває свою приналежність до цього народу”. Зараз триває розробка комплексної програми в Кримському облвиконкомі, з аналогічними клопотаннями виходили до Ради Міністрів і навіть до обласних рад за місцями свого проживання кримські татари.

Далі він сказав, що вони (тут він вжив займенник “ми”, маючи на увазі, очевидно, прихильників свого угруповання) “намагалися поєднати сили інтелігенції”, два рази збирались і назвали ці свої збори “мозковим центром”, оскільки там були спеціалісти з різних галузей, в тому числі і тих, з яких слід комплектувати державну комісію, виробили свої пропозиції і передали до Ради Міністрів СРСР.

Тут Смирнов А.І. підтвердив, що відправлені ним папери в Раді Міністрів отримані.

Продовжуючи свій виступ, Османов сказав, що ступінь розробки теми в цьому документі, можливо, недостатній, але коли обсяги визначаться, то він може бути поліпшений. Як вони і передбачали, з'ясовується, що ці чотири чи п’ять-шість чоловік в комісії повинні бути висококваліфікованими спеціалістами в своїх галузях. Це, перш за все, повинен бути господарник, який живе в умовах Узбекистану, Таджикистану і, очевидно, Новоросійська. Потрібен хороший економіст. Кожен з них повинен мати високий авторитет, тому що “ коли вийде людина, у якої “підмочене” минуле, то вона не зможе бути авторитетом – вона може провалити дуже відповідальну справу”. Може ще статися так, що окремі кандидатури можуть виявитися не цілком задовільними навіть при їх доброчесних намірах. Тому особа, що скомпрометувала себе, автоматично втрачає довіру і повинна бути замінена іншою кандидатурою.

Щодо участі в роботі комісії народних депутатів СРСР, Османов сказав, що депутатська комісія Янаєва, яка “добре, глибоко ввійшла в суть справи і виробила зважену програму”, повинна якимось чином зберегти свій статус, а один-два депутата, “які безпосередньо пов’язані з Кримом і пов’язані з місцем вибуття” кримських татар, можуть увійти до складу нової комісії. Ці депутати повинні також знати ситуацію на місцях – до такого висновку дійшли учасники кожної зустрічі “мозкового центру”.

Потім Османов перейшов до своїх конкретних пропозицій з формування комісії. Як спеціаліста в галузі економіки, господарства, фінансів і будівництва він запропонував кандидатуру керуючого трестом “Ташбудмеханізація” Хаваджи Ернеста Фемієвича.

Тут він додав, що всі кандидатури, які він пропонує, були обговорені на “локальних зустрічах” і на першій зустрічі “мозкового центру” 9-10 січня 1989 року, де, за його словами, брали участь 352 спеціалісті і представники руху. Цей “мозковий центр” також сформував і групи за спеціальностями.

Є спеціалісти з сільського господарства, каракулеводства, рослинництва, тваринництва – це Аметов Сервер, завідувач відділом сільського господарства обкому партії, секретар Бахористанського райкому. З питань освіти - це Асанов Риза Асанович, завідувач кафедрою Ферганського педінституту. З питань охорони здоров'я – це Омеров Мидат Меметович, завідувач кафедрою терапії Андижанського медінституту.

З питань науки можна виділити окрему групу, яка може працювати на громадських засадах. Але щоб не дробити і не розчленовувати цю групу, треба вирішити питання про їх працевлаштування в Криму. Людину, яка очолила б цю групу, “мозковий центр” іще не виділив, але вважає, що її міг би очолити Аппазов Рефат, якщо сам він на це погодиться.

Роботу з питань друку, літератури, видавничої справи могли б очолити письменник Емінов Сеітумер, редактор газети “Достлукъ” Рамазанов Шевкет, заступник редактора газети “Ленин байрагъы» Велієв Аблязіз і кореспондент “Ленинабадской правды” Іслямов Автендил, які складають «доволі солідний корпус дуже кваліфікованих товаришів”.

Обов’язково повинна бути вільна людина, яка б займалася питаннями трудових ресурсів і правовими питаннями в складі держкомісії. Тут також пропонуються товариші – працівники правоохоронних органів, спеціалісти з кадрової роботи із Держкомпраці і партійні працівники, які б могли очолити цю роботу (конкретних кандидатур в цих областях Ю. Османов не назвав).

Останнє питання – питання культури. Нехай вирішить сам уряд чи буде людина, яка очолить цю роботу, членом комісії, чи вона буде працювати на громадських засадах. В цій галузі, на жаль, пропозицій дуже мало. На це місце поки що пропонується кандидатура заслуженого артиста Узбекистану, керівника ансамблю «Къайтарма» Білялова Февзі, але можуть бути й інші пропозиції.

Безпосереднє відношення до роботи комісії повинні мати і представники національного руху, але це залежить від того, який статус комісії нададуть Радмін, ЦК і Верховна Рада. В усякому разі, на старті роботи комісії Янаєва було видно, як розподілялися сили. Якби ця комісія не користувалася підтримкою народу, то вона не мала б ніякого успіху. Але тут є ускладнення не тільки внутрішні, але і в зв’язку з відносинами республіканського керівництва. Роль державної комісії полягає саме в тому, щоб ламати сваволю республіканської влади, повести «лінію розуму і політичної далекоглядності». Таким чином, все в руках державної комісії.

Після закінчення виступу Османова Юрія Таразевич Г.С. спитав, чи є у когось питання до виступаючого.

Аріфов Мустафа сказав, що складається враження, начебто ділять шкіру ще не вбитого ведмедя. Треба спершу чітко узгодити, за якими напрямами буде працювати комісія і за яким з цих напрямів буде працювати група кримських татар.

Таразевич сказав, що звертається до всіх присутніх і просить зрозуміти наступне: тут формується не якась Рада міністрів, не постійно діючий орган, а формується державна комісія з державних людей і представників Національного руху, яка в принципі буде вирішувати всі питання, пов’язані з організацією виконання Постанови Верховної Ради СРСР в частині відновлення справедливості у відношенні кримськотатарського народу. Тому зараз нерозумно ділити на відділи.

Чотири чоловіки повинні бути від кримськотатарського Національного руху. Це мають бути люди і авторитетні, і кваліфіковані спеціалісти, які б могли охопити всі основні галузі, пов’язані з розв’язанням проблеми кримськотатарського народу. Це не означає, що людина буде постійно працювати в одному напрямку. Будуть робочі групи, будуть спеціалісти, які готуватимуть пропозиції, вивчатимуть проблему, конкретні питання і т.п. Тому сьогодні осягнути неосяжне не можемо, немає можливості поставити на кожен напрямок окрему людину. Вони будуть займатися питаннями в цілому і більш за все - організаційними питаннями. Комісія єдина, вона буде приймати найвідповідальніші рішення і слідкувати за їх виконанням відповідними постійно діючими державними органами республік, областей, в тому числі, центральними органами влади.

Тоді Таразевич звернувся до Юрія Османова з питанням: «Ви назвали фактично вже більше кандидатур, аніж місць в комісії. Чи узгоджено це з іншими рухами, чи це ви просто вносите від свого руху такі пропозиції?»

Османов Ю.: Це обговорення йшло фактично в масштабі всього Союзу, в усіх регіонах. Інша справа…

Таразевич: Тобто, ваші пропозиції з усіма присутніми узгоджені і вони згодні?

Османов Ю.: У них можуть бути свої якісь кандидатури представлені. Але я так відчуваю, що з багатьох позицій точки зору співпадуть.

Таразевич: Тобто, до кінця це у вас не узгоджено?

Османов Ю.: Ні.

Таразевич: Добре. Наступний – товариш Джемілєв Мустафа від Організації Кримськотатарського Національного Руху.

Джемілєв Мустафа сказав, що після прийняття Верховною Радою СРСР постанови від 28 листопада 1989 року про затвердження висновків і пропозицій комісій з проблем німців і кримських татар, Організація Кримськотатарського Національного Руху, природно, на багатьох своїх зборах обговорювала питання про формування нової комісії при Радміні СРСР, про необхідність якої говориться в заключному документі комісії Янаєва.

Але, по-перше, не було поки відомо чим конкретно буде займатися нова комісія і, відповідно, які там потрібні будуть люди: чи це будуть організатори чи вузькі спеціалісти, а якщо спеціалісти, то в якій саме галузі. Очікувалось, що під час розгляду буде запропоновано якийсь проект Положення про комісію і вже тільки тоді мова зайде про представників. Зараз повсюдно думки співвітчизників сходяться в тому, що для нормальної і успішної роботи нової комісії необхідні деякі попередні умови. Ці умови сформульовані в заключній частині окремої заяви. Очевидно, на цих зборах, враховуючи обмеження часу, немає необхідності зачитувати всю цю заяву, але з деякими скороченнями…

Таразевич: Ну, найголовніше…

Джемілєв М.: Найголовніше в цій заяві - це виклад тієї атмосфери, яка склалася навколо кримськотатарського питання. Про дії органів влади Криму, про саботування ними тих починань, які закладені у висновках і пропозиціях комісії Янаєва. Необхідні певні заходи для створення нормального клімату, тому що в іншому випадку комісія не зможе працювати успішно.

По-перше, слід негайно визволити з-під варти арештованих в селі Дегірменкой 14 грудня 1989 року. Йдеться про кричущі беззаконня влади, про бандитські напади підрозділів міліції і військ спецпризначення на кримських татар за те, що вони на своїй землі займають ділянки для будівництва.

По-друге, утворити депутатську комісію для розслідування злочинних дій органів влади проти кримських татар, які повертаються на Батьківщину. В заяві є досить докладний перелік цих злочинів.

По-третє, відмінити у відношенні до кримських татар дію Постанови Радміну СРСР за №1476 від 24 грудня 1987 року. Про це говорилось і у «Висновках і пропозиціях» комісії Янаєва, які затверджені постановою Верховної Ради. Це можна було б цілком зробити і до створення нової комісії, тим більше, що дискримінаційна постанова №1476 приймалась свого часу без будь-яких комісій.

Далі, прийняти постанову про безперешкодне виділення земельних ділянок для індивідуального будівництва і пріоритетне надання будівельних матеріалів кримським татарам, які повертаються, на всій території Криму. Для цього також немає необхідності в якихось особливих вивченнях і дослідженнях, тому що в Криму земельні ділянки у великій кількості зараз роздаються переважно російськомовному населенню. За інформацією колишнього голови Кримського облвиконкому Рощупкіна, за останні півтора-два роки було виділено більше 100 тисяч земельних ділянок. Виділення 100 тисяч земельних ділянок кримським татарам – це, можна сказати, було б фактично повним розв’язанням проблеми землі для індивідуального будівництва.

Наступне питання - формування самої комісії. В Положенні Ради Міністрів СРСР про комісію повинно бути застережено, що:

- створювана комісія буде займатися усіма питаннями, пов'язаними з поверненням кримськотатарського народу на Батьківщину і відновленням його прав, і що рішення комісії є обов’язковими для республіканських і місцевих органів управління;

- члени комісії повинні мати право на отримання від державних органів і посадових осіб будь-якої інформації, пов’язаної з виконанням своїх функцій;

- всі рішення Кримського облвиконкому, пов’язані з поверненням кримськотатарського народу, повинні бути попередньо узгоджені з комісією;

- процедура прийняття рішень в комісії повинна враховувати особливу роль і місце в ній представників кримських татар.

Тобто, мається на увазі, що свої рішення комісія повинна приймати не механічною більшістю голосів, а зі згоди представлених в комісії кримських татар. Тому що, коли врахувати, що їх там буде всього чотири-шість чоловік, то…

Тут Таразевич Г.С. уточнив, що не чотири-шість, а тільки чотири.

Джемілєв М.: Тут говорили ще й про шість, тому …

Таразевич: Мається на увазі, що буде ще два народних депутати.

Джемілєв М.: І останній пункт – дозволити допуск на засідання комісії представникам усіх засобів інформації. Так ось, якщо всі ці питання в принципі будуть вирішені, то будуть створені сприятливі умови для роботи комісії. А що стосується спеціалістів за конкретними напрямками…

Таразевич: Значить, якщо ці питання не будуть вирішені, ви вважаєте, комісію не треба формувати?

Джемілєв М.: Звичайно, ми так вважаємо. Однак, остаточне рішення з цього питання ми будемо…

Таразевич: Справа ось в чому. Для того, щоб…

Кендже Решат вимагає, щоб Таразевич не перебивав виступаючих, а давав би їм змогу висловитися до кінця.

Таразевич: Ну, будь-ласка. Я думав, ви вже закінчили.

Джемілєв М. далі сказав, що зараз цілком можна було б визначити склад головної частини комісії, до складу якої увійдуть четверо чи більше кримських татар, і ОКНР запропонує своїх представників. А склад спеціалістів можна обрати пізніше, коли буде опрацьовано положення про комісію. Однак, необхідні гарантії, що буде вжито певних заходів у вказаному напрямку. Остаточне рішення про участь або неучасть у комісії ОКНР прийме на своєму черговому засіданні Центральної Ради, яке відбудеться 7 березня 1990 року, коли з’їдуться представники з усіх регіонів зі звітами про становище на місцях. І якщо буде виявлено, що ніяких суттєвих змін немає, а створена комісія нагадує попередні комісії, тобто, лише відтягує розв’язання питання і відволікає думку громадськості від трагічного становища кримськотатарського народу, то ОКНР, зрозуміло, відкличе своїх представників із комісії, надавши можливість брати участь в цій виставі іншим.

Таразевич Г.С. сказав, що частина порушених Джемілєвим питань відноситься зовсім не до комісії, а до відповідних органів. Так, якщо порушуються якісь права кримських татар, то цим повинна займатись прокуратура. Питаннями арештованих, також.

Джемілєв М. відповів, що прокуратура дійсно займається, але займається в дусі гірших часів «застійного періоду». Після тижневих пікетів сотень кримських татар в Москві місяць тому Генеральний прокурор послав свого представника в Крим. Той приїхав, поговорив з карателями, які били кримських татар, не зустрівся ні з постраждалими, ні з активістами Національного Руху, і зробив висновок, що всі дії карателів були правомірними.

Таразевич Г.С. сказав, що коли прокуратура дійсно неправильно розглядає справи, то можна підготувати з цього приводу окрему записку в Прокуратуру СРСР, але все це можна робити в робочому порядку і не пов’язувати з формуванням комісії. Обіцяв, що він сам і Полук І.В. зателефонують в Прокуратуру СРСР і поговорять про все.

Далі він сказав, що інші питання, які М.Джемілєв назвав першочерговими, також цілком можна вирішити в комісії, і що швидше буде сформована комісія, то скоріше вони вирішуватимуться.

Так, дійсно, перш за все треба вирішувати питання про будматеріали і виділення земельних ділянок, щоб не було свавільних захоплень. Все це можна робити, але скоріше це можна зробити з допомогою комісії. А що стосується третього кола питань, яких торкається М. Джемілєв, то є питання про статус комісії, і це також буде визначатися самою комісією і затверджуватися Радою міністрів СРСР. З цього питання треба формувати пропозиції, але не в такій ультимативній формі. Дійсно, бачимо, що є сили, які, можливо, противляться вирішенню проблеми, але ж справа рухається. І посувати її далі треба без ультиматумів.

Джемілєв М. відповів, що партійні і радянські органи в Криму чинять занадто очевидні беззаконня, складається вкрай вибухонебезпечна ситуація. Вони організовують численні «сходи» російськомовного населення, де ведеться шалена пропаганда проти кримських татар, виносяться відповідні резолюції. Йде натравлювання одного народу на інший. І якщо в цих умовах активісти Національного руху будуть займатися в комісії розробками якихось віддалених перспективних планів, то це не буде позитивно сприйнято народом. Можна і треба розв’язати багато питань іще до формування комісії.

Таразевич Г.С. сказав, що, звичайно, є і першочергові, і перспективні завдання. Усі їх треба розв’язувати, але не в такій «агресивній і ультимативній формі».

Потім він спитав М.Джемілєва, як він ставиться до кандидатур, запропонованих Юрієм Османовим.

Джемілєв М. відповів, що список рекомендованих спеціалістів в цілому по організації ще не складався, тому що ОКНР вважає за необхідне комплектувати головну частину комісії не з вузькопрофільних спеціалістів, а із представників Національного руху. Що стосується спеціалістів, то це питання може бути дуже швидко вирішено після визначення і уточнення основних напрямів майбутньої їх діяльності.

Таразевич Г.С. відзначив, що у нього немає списку від ОКНР і кандидатур на чотири місця в комісії.

Полук І.В. повідомив, що кандидатури від ОКНР вже запропоновані.

Джемілєв М. додав, що вони не тільки запропоновані, але четверо з них присутні на цьому засіданні. Це Кендже Решат, Чубаров Рефат, Асанін Ідріс і Бекіров Надир.

Таразевич Г.С.: Так значить, у вас чотири особи і ось тільки що товариш Османов виступив – він вніс шість кандидатур. Виходить, уже десять?

Джемілєв М.: По-моєму, в списку Османова більше 20-ти чоловік.

Таразевич Г.С.: Ні, він назвав твердо Хаваджи, Асанова, Умерова, Аппазова, Білялова.

Джемілєв М.: Тоді я не розумію вашого питання. Ви хочете сказати, що оскільки вже запропонували достатню кількість людей, то пропонувати більше не треба?

Таразевич Г.С.: Ні, я не в цьому розумінні. Я хотів запитати, чи ви згодні з пропозиціями, які висловив Османов?

Джемілєв М. відповів, що буде висловлюватися лише по тих кандидатурах, які висуває ОКНР.

За пропозицією Таразевича Г.С. Джемілєв Мустафа передав йому список висунутих кандидатур від ОКНР в письмовій формі. У списку були вказані прізвища Кендже Решата, Чубарова Рефата, Асаніна Ідріса, Хайредінова Ереджепа і Бекірова Надира.

Наступним було надано слово представнику товариства «Крим» Вільдану Шем’ї-заде з м. Москви.

Шем’ї-заде В. заявив про підтримку вимоги направити в Крим депутатську групу для вивчення ситуації, яка там склалася, і зняття напруги, але це, на його думку, повинно бути зроблено незалежно від формування комісії. В той же час він відзначив, що тут є прямий взаємозв’язок, тобто, усунення напруги сприятиме більш плідній роботі комісії.

Далі він сказав, що організація «Крим» підтримує ідею комплектування комісії з числа спеціалістів, які одночасно повинні мати досвід організаційної роботи. Він висловився проти пропозиції Ю. Османова висувати представників з окремих галузей, оскільки призначення всього на чотири місця, які є в комісії, вузьких спеціалістів, не сприяло б успішній її роботі. Ці спеціалісти можуть бути представлені в підгрупах чи підкомісіях, які будуть створюватися на місцях.

Свого часу організація «Крим» представила в Раду Міністрів СРСР і Верховну Раду кандидатури спеціалістів, які були обговорені у відділеннях організації «Крим». Більшу половину з їх кількості складають люди, які не причетні до організації «Крим», так що вони, очевидно, можуть бути висунуті і від ОКНР, і від НРКТ. Ще рік тому, допускаючи деяке просування у розв’язанні кримськотатарського питання, організація «Крим» займалась розробками проектів за різними напрямками із залученням наукових організацій Москви, Сімферополя і Ташкента. Частина цих розробок була направлена в комісію Янаєва, а більш детальна розробка з експертними оцінками буде представлена комісії Радміну СРСР.

Безпосередньо в комісію від організації «Крим» він пропонує кандидатуру, яка була висунута земляцтвом кримських татар в Москві і підтримана представниками творчої і наукової інтелігенції і низкою ініціативних груп у місцях компактного проживання кримських татар. Це економіст Зіядінов Феріт, 1935 року народження, який мешкає в Москві. Він закінчив у 1961 році Самаркандський інститут радянської торгівлі, працював довгий час ревізором, потім упродовж 10-ти років - в системі будівництва, очолюючи фінансово-економічний напрямок, а з 1982 року і досьогодні - в системі Моспобутоб’єднання: спершу - на посаді головного економіста, а з 1986 року - заступником генерального директора з економіки і фінансів, перебуваючи одночасно головою Ради трудового колективу свого підприємства.

Аппазов Рефат висловився з приводу необхідності уточнення назви комісії. Запропонував її назвати «Комісією з повернення кримськотатарського народу на Батьківщину і відновлення Кримської автономної республіки». Цю пропозицію він обґрунтував тим, що на пленумі Кримського обкому КП України, який проходив 5-6 січня 1990 року в м. Сімферополі, де брав участь і він сам, перший секретар обкому Багров в своєму виступі ні словом не обмовився про необхідність відновлення Кримської АРСР, немає ні слова про це і в прийнятій обкомом програмі діяльності з вирішення національних проблем.

Слід також вирішувати питання про взаємовідносини майбутньої комісії з партійними і радянськими органами України і Криму, оскільки органи влади Криму, наприклад, дійсно допускають дії, які можна назвати провокаційними. Такими діями, наприклад, є прискорений розподіл земель в Криму російськомовному населенню.

З приводу складу комісії Аппазов Р. сказав, що він підтримує висловлену думку про те, що в ній повинні бути спеціалісти «з достатньо широкими поглядами». Тому група комуністів кримських татар м. Москви, які представляли інтелігенцію, до якої належить і він сам – доктор технічних наук в галузі космічної техніки, а також два професори медичних наук, фінансисти, енергетики, вирішили на своїх зборах рекомендувати в комісію Зіядінова Феріта.

Таразевич Г.С. сказав, що поки в проекті створювана комісія називається «Державною комісією з відновлення прав кримськотатарського народу». Ця назва охоплює всі аспекти, крім питання про автономію. Але висловлена пропозиція може бути доведена до відома голови Радміну СРСР, а також відповідного відділу ЦК КПСС.

Аріфов М. сказав, що робота комісії повинна вестись за чотирма чіткими напрямками. Це комплекс соціальних питань, організаційних, економічних і всіх політичних питань, включаючи також взаємодію з різноманітними організаціями і органами влади, з іншими країнами і т.п. Тому пропонує керівництво комплексом робіт з соціальних питань доручити йому самому, організаційні питання – Юрію Османову, економічні – Феріту Зіядінову, політичні – Мустафі Джемілєву .

Чубаров Р. повторно порушив питання про необхідність звільнення чотирьох кримських татар, які увійдуть до комісії, від іншої роботи, бо в іншому випадку вони не зможуть виконувати покладені на них функції. Тобто, їм необхідно надати статус звільнених працівників комісії. Він також підтримав пропозицію Аппазова Рефата щодо назви комісії.

Смірнов О.І. обіцяв довести висловлені пропозиції до відома уряду.

Таразевич Г.С. відповів, що питання про те, чи будуть звільнені члени комісії – вирішить Рада Міністрів, якій повідомлять всі висловлені тут пропозиції. Можливо, на першому етапі вони будуть працювати на громадських засадах, а потім можуть дійти висновку про необхідність їх звільнення. Очевидно, буде розглянуте і питання про висловлені тут першочергові заходи. Мабуть, дійсно треба буде послати в Крим групу депутатів для з'ясування обставин і прийняття відповідних заходів, якщо там дійсно чиняться беззаконня.

Кендже Р. сказав, що із розмов з працівниками Ради міністрів Щербачовим и Тапіліним, а також в Верховній Раді він з’ясував, що у керівника створюваної комісії Догужиєва будуть два заступники – заступник голови Ради міністрів України Статінов А.С. і хтось з числа кримських татар. Хотілось би, щоб уточнили і це питання.

Смирнов О.І. відповів, що вирішення цього питання залежить від голови Догужиєва і від того, як поведуть себе самі кримські татари. Якщо вони весь час будуть діяти наперекір і суперечити йому, то він, зрозуміло, скаже: “Навіщо мені тоді час витрачати! Я краще буду займатися з тими людьми, з якими можна працювати”. Треба виходити на конструктивні, товариські відносини. Але якщо почнеться розмежування, то це користі роботі не принесе. Догужиєва він поки не знає, тому що він в Раді міністрів нова людина, але думає, що він буде запрошувати людей на розширені засідання і радитись, приймаючи рішення. Однак, дати якісь гарантії за Догужиєва він не може.

З приводу запропонованої назви комісії він, звичайно, доповість керівництву, але сумнівається, що вона буде прийнята, тому що комісія не займається відновленням автономії – це прерогатива Верховної Ради. Комісія може тільки звернутися з такою пропозицією до Верховної Ради. Не слід також забувати, що Україна є суверенною республікою, а права і самостійність республік будуть весь час розширюватись. Тому давати команди з Москви про те, щоб в Криму зробили або припинили робити те чи інше – не так вже й просто.

Народний депутат СРСР з Литви Н.Н. Медвєдєв сказав, що оскільки у назві комісії говориться про “відновлення прав кримськотатарського народу”, то, природно, повинно передбачатися і відновлення одного із його компонентів – права народу на свою національну державність. Сподівається, що комісія добре справиться з усіма своїми завданнями. Найбільші побоювання у представників кримськотатарського народу і у багатьох народних депутатів викликає та обставина, що в Криму йде закладення вибухівки для того, щоб Крим перетворився на Закавказзя. І якщо представники кримських татар переконаються в тому, що тут це засвоїли, зрозуміли й оцінили, будуть приймати відповідні міри, то тоді вони заспокояться і подальша дискусія буде проходити у більш спокійних тонах.

Потім Таразевич Г.С. запропонував перейти до обговорення висунутих кандидатур до складу комісії. Першим він назвав прізвище Зіядінова Феріта і запитав, чи немає в кого заперечень проти цієї кандидатури.

Османов Ю. сказав, що у Зіядінова Феріта з “послужним списком” і з кваліфікацією може бути все нормально, але вибирати в комісію треба з числа людей, які живуть там, де основна маса народу – з Узбекистану, Таджикистану, бо треба працювати з людьми, взаємодіяти з місцевими органами влади. Зіядінова висунули лише кілька комуністів-кримських татар, котрі раз за 45 років вирішили зібратись, а цього недостатньо.

Одночасно Османов Ю. торкнувся й іншої кандидатури, яка значилася в переданому від організації “Крим” списку з 34 членів у Верховну Раду і Раду Міністрів СРСР – кандидатури Омерова Сервера. Він сказав, що кандидатура Омерова, звичайно, дуже солідна, але він свого часу підписував документ “з вимогою розправи над Національним рухом і залишенням народу у засланні довічно”.³ Взагалі, слід вирішити питання про те, чи буде в комісії представник Національного руху, або спеціаліст. На проведених зборах “мозкового центру” було вирішено, що “національний рух передає всі повноваження і довіру, якими користується, цим спеціалістам для того, щоб вони виконали свій обов’язок, вклали весь свій розум”.

На питання Таразевича, кого ж він пропонує замість Зіядінова Феріта, Ю Османов назвав Хаваджи Ернеста. Додав, що в «мозковому центрі» є ще декілька потужних спеціалістів, які разом з Каваджи виконають всю необхідну роботу.

Шем’ї-заде Вільдан повторно висловився на підтримку кандидатури Зіядінова, відмітивши при цьому, що він є сильним економістом.

З приводу Омерова Сервера він сказав, що організація «Крим» його зовсім не висувала, тому зауваження Ю. Османова були недоречними.

Таразевич Г.С. звернувся до М. Джемілєва із запитанням, чи підтримує ОКНР висунуті Османовим і Шем’ї-заде кандидатури, чи, може, має якісь заперечення.

Джемілєв М. сказав, що у відповідності з прийнятими в ОКНР принципами і етикою взаємовідносин обговорення перед офіційними особами переваг або недоліків представників кримських татар, які висуваються іншими течіями і напрямками в Національному русі, не допускається. Тому він не буде висловлюватись ні про кандидатуру Ю. Османова, ні інших, котрі тут ще, очевидно, будуть висунуті запрошеними кримськими татарами.

Разом з тим, він повторив свою думку про те, що висувати на запропоновані чотири місця слід не спеціалістів з якихось напрямків, а представників Національного руху. Організація, пропонуючи своїх представників в свою комісію, має на увазі, що вона буде надавати  всебічну допомогу в їх діяльності. Якщо, наприклад, представник ОКНР в комісії прийде до висновку, що йому необхідна допомога спеціаліста в якій-небудь галузі, або необхідні якісь розробки, то йому достатньо звернутися в свою Організацію і відповідні спеціалісти, незалежно від їх національності, будуть підключені.

Шем’ї-заде В. висловився з приводу присутніх на засіданні кандидатур, висунутих від ОКНР. Він сказав, що ці кандидатури не викликають заперечень з боку організації «Крим», високо відізвався про Ідріса Асаніна, Рефата Чубарова і Надира Бекірова як про хороших спеціалістів, відповідно в галузі будівництва, історії і права, а також про їх авторитет у народу. Про Кендже Решата він сказав, що мало з ним знайомий і тому від характеристики утримається. Додав, що коли в нього запитали, кому він надає перевагу із висунутих кандидатур від ОКНР, то він вибрав би Бекірова Надира.

Баєв Гомер у своєму виступі відстоював точку зору, що в комісії повинні бути висококваліфіковані спеціалісти, а не представники руху, інакше робота комісії зайде в тупик, викличе конфліктні ситуації.

Спеціалісти в комісії повинні “цілком спиратися на наказ народу, який протягом десятків років народ виробив”, і бути підзвітним народу. А представники руху повинні бути учасниками на розширених засіданнях комісії і тримати спеціалістів щоденно під контролем. Тому він підтримує кандидатури спеціалістів, названі Юрієм Османовим, так як вони не належать до Національного руху.

Шем’ї-заде В. сказав, що приналежність людини до якої-небудь організованої групи Національного руху, на його думку, не може бути перешкодою для його входження в комісію. Що стосується кандидатури Зіядінова Феріта, то Баєв Гомер просто “ломиться у відкриті двері”, так як Зіядінов якраз не є членом організації “Крим”, а в минулому просто примикав до “НРКТ”, або як його називають по-іншому, до “ферганської групи”.

Таразевич Г.С. запропонував відкласти вибір між Хаваджі і Зіядіновим, а перейти до розгляду кандидатури Аппазова Рефата, який значиться в списках і організації “Крим”, і “НРКТ”. Запитав, чи немає заперечень проти цієї кандидатури.

Аппазов Р. Сказав, що він сам проти своєї кандидатури, так як йому уже 70 років і йому важко впоратися з роботою. Але він би був надійною опорою тим, хто буде в комісії.

Смирнов А.І. відмітив, що не зовсім зрозумів заперечення Ю. Османова про те, що треба проводити роботу з населенням в Узбекистані, Фергані і т.д. З його точки зору для успішної роботи в комісії немає абсолютно ніякого значення, де проживає людина – в Москві, Казані, Узбекистані чи ще десь. Для прикладу він послався на кандидатури, висунуті радянськими німцями при створенні комісії з їх проблеми.

Крім того, не так важливо нині – економіст це чи спеціаліст в галузі культури, освіти і т.п. Член комісії повинен бути, перш за все, політиком в найширшому розумінні цього слова, котрий буде постійно в контакті з іншими членами комісії у питаннях взаємодії з міністерствами, відомствами, з Україною... Він повинен мати свої переконання, вміти відстоювати їх. І, головне, щоб був він авторитетний у свого народу, щоб люди потім не сказали: “Та ми його і не знаємо. Це взагалі не наш товариш і т.п.”.

Османов Ю. сказав, що висуваючи кандидатури, він мав на увазі саме ті якості, про які щойно говорив А.І. Смирнов. Якщо, наприклад, в Фергані виникнуть заворушення, то одна справа, коли, він сам вийде до народу і скаже : “Товариші! Джемаат!⁴”, і зовсім інше, якщо прийде людина, яка живе в Ленінграді, і почне щось говорити. Його й слухати не будуть.

Крім того, ними висуваються керуючі трестами – віртуози своєї справи. Напевне, доведеться комплектувати пересувні механізовані колони для переселення за рахунок бази в Узбекистані. І вони, знаючи публіку в Узбекистані, можуть добре справитися зі своєю роботою. Тим більше, що вони вже зв’язані із Україною. Дуже добрим був би для цього Таймазов Ескендер. Особисто він нічого не має проти Зіядінова Феріда як спеціаліста, але йому важко буде що-небудь зробити в Узбекистані.

Потім Таразевич Г.С. поцікавився у присутніх їх думкою з приводу названих Ю. Османовим кандидатур Асанова Різи з Ферганського педінституту і Омерова Мідата з м. Москви.

Чубаров Р. нагадав, що, як було вже оговорено, ОКНР не буде висловлюватись проти якої-небудь кандидатури, що пропонується іншими течіями і організаціями. І якщо, користуючись цим, комісію сформують однобоко і без представництва якої-небудь течії, то це викличе ряд ускладнень. Треба бути реалістами і враховувати наявність в Національному русі течій, кожна з яких має своїх прихильників у народі, тому він пропонує наступну квоту представництва кримських татар в комісії: по 2 члени від ОКНР і “НРКТ”, одного – від організації “Крим”.

Османов Ю. висловився проти цього, додавши, що слід вибирати людей за їх кваліфікацією і спеціальністю, а не за приналежністю до тієї чи іншої течії.

Шем’ї-заде В. підтримав пропозицію Чубарова відносно квоти. Він сказав, що йому, звичайно, зрозуміле бажання Ю. Османова включити в комісію саме тих представників, яких він пропонує. І питання тут зовсім не в кваліфікації запропонованих кандидатів. Замість будь-якої кандидатури висунутої Ю. Османовим, інші організації можуть запропонувати по кілька своїх кандидатур , які нічим не будуть поступатись за своєю кваліфікацією.

Таразевич Г.С., продовжуючи свою тактику, запропонував на обговорення кандидатуру Омерова Сервера, хоч Ю. Османов уже висловився проти його кандидатури, а Шем’ї-заде заявив, що його організація “Крим” не висувала.

Османов Ю. повторно заявив, що він проти кандидатури Омерова, оскільки той “ніколи в русі не брав участі і навіть, можна сказати, був ворожий нам”. Він знову нагадав про кандидатуру Хаваджи Ернеста.

Потім Таразевич Г.С. перейшов до списку, запропонованого від ОКНР і п’яти членів і поцікавився думкою присутніх відносно Бекірова Надира.

Османов Юрій висловився проти його кандидатури, мотивуючи тим, що він молодий і живе в м. Казані, тобто, далеко від основної маси кримських татар.

О 16 годині 20 хвилин Таразевич Г.С. сказав, що може буде краще, якщо оголосити невеликий «перекур», в ході якого кримські татари самі могли б домовитись між собою про чотири кандидатури. Однак ця пропозиція не викликала загального схвалення і більшість кримських татар також разом з іншими вийшла на «перекур».

Після перерви Таразевич Г.С. запропонував до обговорення кандидатуру Чубарова Рефата. Його попросили коротко розповісти свою біографію.

Чубаров Рефат повідомив, що він народився в 1957 році в м. Самарканді, в 1968 разом з родиною переїхав у Крим. Закінчив в 1983 році Московський історико-архівний інститут, спробував влаштуватись на роботу за спеціальністю в Криму, але йому категорично відмовили. Переїхав у Латвію, де одружився і має двох дочок. Після року роботи його призначили директором Латвійського республіканського архіву. Активно включився в Національний рух в 1988 році. Це викликало необхідність в цьому ж році залишити посаду директора. Працює в даний час старшим науковим співробітником Центрального державного архіву Жовтневої революції і соціалістичного будівництва в Латвійській РСР.

На останніх виборах обраний депутатом Ризької міської ради, є також керівником «Асоціації національно-культурних об’єднань Латвії», куди входить 18 національно-культурних об’єднань, в тому числі, Об’єднання кримських татар, яке за останній рік провело дві великі виставки, організувало роботу з народними депутатами для ознайомлення з проблемою кримськотатарського народу. При першій можливості, тобто, якщо знайдеться хоч якесь житло, має намір переїхати з родиною в Крим. В разі необхідності може скласти з себе депутатські повноваження.

На питання Таразевича Г.С., до якої фракції депутатів він належить, Чубаров відповів, що входить у фракцію, яка підтримує Народний Фронт Латвії.

Потім Таразевич Г.С. запитав, чи немає в кого-небудь заперечень проти кандидатури Чубарова.

Шем’ї-заде В. сказав, що підтримує його кандидатуру, а Ю. Османов відповів, що згоден за умови, якщо в комісії він буде в якості спеціаліста, а не від організації.

Тоді Таразевич Г.С. сказав, що він «твердо записує» прізвище Чубарова в список запропонованих на затвердження кандидатів, а потім звернувся до Аппазова Р. з пропозицією зняти свій самовідвід і погодитись на роботу в комісії.

Аппазов Р. відповів, що він «прийшов на це засідання з твердим наміром не брати на себе таких великих зобов’язань, але якщо для народу це буде корисно, то спробує попрацювати».

Після цього Таразевич Г.С. підбив підсумки. Повідомив, що записані Асанов, Омеров, Чубаров і Аппазов. Місце п’ятої кандидатури, оскільки уже домовились про п’ять місць, займають два прізвища – Ф. Зіядінова і Е. Хаваджі. Вибір між двома останніми кандидатурами він пропонує залишити на розсуд уряду.

Шем’ї-заде В. заперечив проти такої постановки питання. Він сказав, що Зіядінов – це єдиний представник, висунутий від організації “Крим”. Тому може статися, що організація “Крим”, яка володіє найоб’ємнішим пакетом конкретних пропозицій залишиться без свого представника в комісії.

Аблязізов Решат сказав, що кандидатура Хаваджи обговорювалась “на зустрічі представників і спеціалістів”, хоч уже говорилось, що Рада міністрів не вирішує політичних питань, але виходить, що тут знову захоплюються політикою. Оскільки основна матеріальна і технічна підтримка поверненню буде з боку республік середньої Азії, то найбільш підходящою є кандидатура Хаваджі.

Османов Ю. заявив, що твердження Шем’ї-заде про “пакет, пропозиції” здаються сміхотворними, так як пакет пропозицій від народу йде з 1956 року. Висновки і пропозиції комісії Янаєва також витікають з “наказу народу”. Смішно говорити про якісь пропозиції від організації, яка не існує ще й року.

Джемілєв М. говорив, що дискусію про достоїнства і недоліки тих чи інших кандидатів, якщо є на це бажання, присутні можуть, звичайно, продовжувати, але на його погляд, було б правильніше прийняти компромісну пропозицію, висловлену Чубаровим і Шем’ї-заде. Тобто, щоб у визначеній пропорції були представлені всі течії в Національному русі і щоб кожна течія чи організація самостійно визначала своїх кандидатів.

При цьому не слід робити наголос на кваліфікацію чи спеціалізацію кандидата. Робота члена комісії, очевидно, не буде представляти якусь контрольну роботу, яку треба робити без підказок і в закритому приміщенні. Все повинно робитися відкрито і якщо у члена комісії будуть труднощі в якійсь сфері знань, то йому допоможуть відповідними спеціалістами ті організації, які його висувають.

Необхідно також обговорити право організацій чи течій на зміну своїх людей в комісії на випадок, якщо вони з якихось причин не зможуть виконувати покладені на них обов’язки.

Таразевич Г.С. сказав, що краще було б обмежитись рішенням відносно п’ятої кандидатури, тобто, вибором між Хаваджи і Зіядіновим. Цей вибір, на його думку, можна залишити на розсуд уряду.

Цю пропозицію підтримав Аблязізов Р., обґрунтовуючи це тим, що в прийнятому «мозковим центром» документі теж говориться: «Вся повнота відповідальності за напрям і ефективність роботи державної комісії лежить на Раді міністрів, Верховній Раді і ЦККПРС».

Чубаров Р. зазначив, що Рада міністрів і без того на свій розсуд буде підбирати 15 чи й більше членів комісії. Тому питання про кандидатуру від кримських татар повинно вирішуватись інакше.

Таразевич Г.С. нагадав, що є ще пропозиція групи депутатів відносно кандидатури М. Аріфова.

Османов Ю. сказав, що коли депутати пропонують Аріфова, то самі повинні були б бути присутніми на засіданні і відповісти на питання про те, що їм відомо про Аріфова і чому вони його рекомендують. Нині практично кожен може зібрати під різними документами підписи різних депутатів.

Протягом наступних кількох хвилин продовжувалась полеміка між Ю. Османовим, В. Шем’ї-заде і Г.С. Таразевичем відносно “п’ятої кандидатури”, тобто, про вибір між Хаваджі і Зіядіновим.

Смирнов О.І. висловив думку, що було б краще для комісії, якщо б її член проживав у Москві, тому що бувають ситуації, коли необхідно негайно зібратись, чи Догужієву треба буде поговорити з представниками кримських татар. В цьому розумінні більше підходила б кандидатура Зіядінова.

Османов Ю. відповів, що в таких випадках НРКТ буде тримати і навіть уже тримає свого представника в Москві.

Кендже Р. запропонував повернутись до запропонованого принципу, згідно якого кожна течія сама вибирає представника в комісію.

Про це ж сказав в своєму виступі й Ідріс Асанін. Він заявив, що в іншому разі в народі можуть виникати різні думки і комісію доведеться створювати заново. Крім того, він говорив, що комісія виглядатиме досить несолідною, а її члени не зможуть справлятися зі своєю роботою, якщо вони не будуть звільненими людьми. Від ОКНР в комісії повинні бути, як мінімум, два представники, так як всім добре відомий ступінь впливу цієї організації в народі.

Бекіров Надир сказав, що варто все ж рахуватись з наявністю течій в Національному русі, тому також вважає, що мова повинна йти про пропорційне представництво цих течій, які самі виберуть своїх представників в комісію.

Таразевич Г.С. звернувся до Ю. Османова і В. Шем’ї-заде з пропозицією зняти висунуті ним кандидатури, тобто Хаваджі і Зіядінова, а надати це місце “нейтральному” Аппазову Рефату.

І Шем’ї-заде, і Османов виступили проти цієї пропозиції, вони відстоювали власні точки зору, які по суті були повторенням висловленого ними раніше. На підтримку позиції Османова виступив повторно і Аблязізов Решат.

Після цієї дискусії Таразевич Г.С. запропонував погодитись з наступним складом кандидатів із числа кримських татар: Асанов, Омеров, Чубаров, Аппазов і Зіядінов.

Проти подібного складу виступили Асанін Ідріс, Кендже Решат і Чубаров Рефат, які наполягали, щоб в комісії від ОКНР було не менше двох кандидатур.

Таразевич Г.С. попросив висловитись з цього приводу Аппазова Рефата. Той сказав, що знімає свою кандидатуру і пропонує на це місце висунути кого-небудь від ОКНР.

Арифов М. заявив, що він протестує проти ігнорування його організації «Ветандашлар».

Таразевич Г.С. звернувся до Смирнова О.І. зі словами: «Олександре Івановичу, то що будемо робити? Все-таки Рада Міністрів буде приймати рішення…»

Смирнов О.І. сказав, що він починає хвилюватися через те, що самі кримські татари між собою не можуть узгодити це питання. Взагалі 5 чоловік – це багато. Рішення приймає не він і навіть не Догужиєв, а сам Рижков. Завтра можуть німці заявити, чому їх в комісії всього троє, хоч німців більше мільйона, а від кримських татар п’ять чоловік.

Кендже Р. сказав, що не варто приписувати німцям такі наміри. В попередній депутатській комісії від німців також був всього один член – голова організації «Відродження» Генріх Гроут, а від кримських татар – три члени. І німці при цьому не кивали на кримських татар. Арифметика Смирнова тут несумісна, бо різні ситуації.

Шем’ї-заде В. сказав, що оскільки Аппазов знімає свою кандидатуру, то це місце повністю можна передати представникам ОКНР.

Таразевич Г.С. відповів, що в такому випадку комісія втрачає надзвичайно цінну людину, яку сприймали б скрізь, де б він не з’явився: і в державних інстанціях, і перед кримськотатарським народом, і українським народом, і в Криму, і в Києві.

Джемілєв М. Заявив, що ОКНР не збирається користуватися будь-чиїм самовідводом чи уступкою.. Просто йдеться про необхідність розумного представництва від цієї організації.

Таразевич відповів, що йому зрозуміла боротьба кримських татар за ще одне місце в комісії, але треба знати й міру.

Джемілєв М. сказав, що це зовсім не «боротьба за місце». Справа в тому, що коли Національний рух і , частково ОКНР , не буде представлено достатнім чином, то можна бути впевненим, що Центральна Рада і більшість членів ОКНР висловлюються проти участі в подібній комісії.

На запитання Таразевича Г.С., чому ж Аппазов Рефат не може представляти інтереси ОКНР, відповів Чубаров Р.

Він сказав, що в принципі, Аппазов міг би ще 10-15 років тому стати активістом Національного руху і зараз представляти його інтереси. Але ні Аппазов, ні він особисто не стали активістами, а тому питання про представництво повинен вирішувати сам Національний рух.

Османов Ю. висловився на підтримку Аппазова, мотивуючи тим, що він досвідчений спеціаліст, а також повторно на користь Е. Хаваджи в порівнянні з кандидатурою Ф. Зіядінова.

Таразевич Г.С. запропонував інший варіант: по одному члену від організацій Національного руху і два члени від непричетних до Національного руху спеціалістів на розсуд Ради Міністрів СРСР.

Проти цього виступив Кендже Решат. Він сказав, що це було б повторенням тієї ж помилки, яка була допущена при формуванні комісії Янаєва. Тоді також була спроба ігнорувати Національний рух, але потім переконались, що без його підтримки робота комісії приречена на провал і стали по телеграмі Р. Нішанова викликати на свої засідання Мустафу Джемілєва, Юрія Османова і інших. Якщо Таразевич хоче формувати комісію на свій розсуд, то це його справа. Але тоді ОКНР в такій комісії брати участі не буде.

Баєв Гомер висловив згоду з пропозицією Таразевича. Він сказав, що в запропонованому нині складі комісії членом організації, тобто ОКНР, є тільки Чубаров Рефат. Решта ж – це люди, які не належать ні до якої організації. Хоч НРКТ не висунув в комісію жодного свого представника, він немає ніяких претензій.

Асанін І. Сказав, що коли НРКТ оговорені два місця в комісії віддасть не учаснику Національного руху, а комусь іншому – то це його справа. Але ОКНР буде поступати на свій розсуд і визначати іншим кандидатури за нього не слід.

Таразевич Г.С. заперечив це, заявивши, що такої домовленості про місця в комісії не було і що взагалі було б краще висунути в комісію не членів Національного руху, а нейтральних.

Джемілєв М. зазначив, що по-перше, ОКНР категорично проти того, щоб в комісію висували від кримських татар “нейтральних ” людей.

“Нейтральні” – це байдужі до долі свого народу люди. Таких людей в комісії, очевидно, буде достатньо і без кримських татар. Від кримських татар там повинні бути представники, кровно зацікавлені в позитивному вирішенні питання і свою зацікавленість підтвердили участю в Національному русі, заслуживши тим самим хоч якусь довіру народу.

По-друге, у Таразевича, очевидно, не зовсім правильне уявлення про Національний рух взагалі. Якщо людина не належить до якоїсь кримськотатарської організації, що має свій статут, свою чітку програму і структуру, то це ще не означає, що він не учасник Національного руху. Можливо, ця людина просто з якихось причин не вступила чи не була прийнята в організацію, але також намагається робити якісь найбільш правильні з його точки зору дії для досягнення в основному тієї ж мети.

Свої роз’яснення з цього приводу висловив В. Шем’ї-заде. Він сказав, що тут просто якась термінологічна плутанина. Існував рух, який називався “Національний рух кримських татар”. В процесі розвитку цього руху були створені організації, які прийняли свій статут і приступили до більш організованої діяльності.

Ініціатори, що залишилися, просто не ввійшли до організації. Одну частину цих ініціаторів, що не стали членами організації, і складає представлений тут НРКТ. Отже, всі присутні кримські татари - учасники Національного руху, але з деякою різницею в поглядах на цілий ряд питань.

Знов була продовжена доволі бурхлива дискусія з приводу доцільності представництва в комісії учасників Національного руху або ж спеціалістів за визначеними галузями. Виступаючі, Чубаров Рефат, Шем’ї-заде Вільдан і Бекіров Надир наводили додаткові докази на користь пропорційного представництва від організацій і течій в Національному русі, а Ю. Османов і Г. Таразевич – на користь “спеціалістів”.

Потім Ю. Османов заявив, що Е. Хаваджі та інших запропонованих ним кандидатів вибирав “весь цвіт нації” на зборах “мозкового центру” і що, наприклад, Омеров Мідат - це лікар дуже високої кваліфікації, а от невідомо хто і за якими якостями висував Бекірова Надира, якого пропонує ОКНР.

Джемілєв М. сказав, що коли комісії, обов’язково потрібні лікарі, то це інша справа. Тільки треба, очевидно, ще уточнити, які саме лікарі: стоматологи, гінекологи і т.д. Але якщо комісія збирається зайнятися тією діяльністю, про яку тут говорилось, то, напевне, все ж потрібний інший підхід до висування кандидатур.

Після ще деякої дискусії Таразевич Г.С. запропонував М. Джемілєву назвати тих кандидатів, яких він пропонує від ОКНР.

Джемілєв М. відповів, що в поданому списку значиться п’ять прізвищ: Кендже Решата, Чубарова Рефата, Асаніна Ідріса, Хайредінова Ереджепа і Бекірова Надира. Всі вони в своїй діяльності в комісії будуть однаково користуватися допомогою і підтримкою ОКНР. Кандидатура Хайредінова Ереджепа, наприклад, була висунута на засіданні представників ОКНР Середньоазіатського регіону, що відбулося два дні тому. Якщо вирішено від ОКНР включити в комісію всього два члени, отже можна взяти перші два прізвища за списком.

Потім Таразевич Г.С. оголосив, що в списку уже сім чоловік, із числа яких п’ять необхідних відбере Рада Міністрів СРСР.

Смирнов О.І. заявив, що не погоджується з подібною постановкою, бо «якщо вийде щось не так, то Рада Міністрів буде винна».

Чубаров Р. сказав, що оскільки ОКНР і організація «Крим» вже назвали свої кандидатури, то залишається тільки визначитися з кандидатурою представникам НРКТ і протягом кількох хвилин можна закінчити питання про членів комісії від кримських татар.

Османов Ю. виступив із докладною заявою про те, що майбутня комісія буде працювати на основі “Висновків і пропозицій” комісії Янаєва, а члени Центральної Ради ОКНР підписували документ під назвою “Коментар” з різкою критикою цих “Висновків і пропозицій”, назвали їх нереальними, хоч вони були затверджені постановою Верховної Ради СРСР. Тому ОКНР не може брати участі в роботі нової комісії. Крім того, якщо говорити про включення в комісію організацій від течій, то не слід забувати і про Арифова Мустафу, який також претендує на місце в комісії.

Шем’ї-заде В. заявив, що вважає недопустимими слова, які дозволив собі вжити Ю. Османов. Питання про те, хто і які документи підписував – це їх особиста справа, і спекулювати довкола цього недостойно.

Джемілєв М. сказав, що коли необхідно, то можна детально викласти суть згаданого “Коментаря” за підписом членів Центральної Ради ОКНР і роздати їх копії бажаючим.

Таразевич Г.С. відповів, що питання про цей документ не має відношення до питання, яке розглядається, і запропонував припинити дебати на цю тему. Потім він запитав, чи є заперечення проти кандидатури Кендже Решата, котрий значиться в списку ОКНР.

Знову Баєв Гомер виступив з доводом про те, що в комісію треба вибирати “спеціалістів”. На підтримку цієї точки зору висловились Таразевич і представник Ради Міністрів СРСР Смирнов О.І. Їх докази повторно спростовували Чубаров Рефат і Асанін Ідріс, котрий звинуватив Таразевича в тому, що він використовує своє положення головуючого для нав’язування вигідного апарату рішення.

Потім М. Джемілєв після короткої наради зі своїми товаришами оголосив, що вони прийняли рішення, яке може покласти край суперечкам про членство в створюваній комісії. Він заявив, що знімає всі кандидатури від ОКНР і ОКНР не буде брати участі в роботі комісії.

Асанін І. додав, що коли комісії потрібні “спеціалісти”, то їх можна знайти й без ОКНР.

Таразевич Г.С. зреагував на це словами: “Неправильно ви поступаєте, товариші, неправильно! Тому що це торпедування!”

Далі він сказав, що взагалі з самого початку позиція ОКНР була неправильною, тому що Джемілєв зразу став висувати ультиматум і створювати атмосферу конфронтації.

Джемілєв М. відповів, що висловлені ним умови участі ОКНР в створюваній комісії – це зовсім не ультиматум і не конфронтація, а віддзеркалення реальної ситуації. В обстановці кричущих порушень владою Криму законних прав кримських татар, коли влада здійснює бандитські напади на кримських татар, доводить людей до самоспалення, а потім ще безсоромно порушує кримінальні справи проти жертв своїх же злочинів – в такій обстановці комісія з розробки перспективних планів нормально працювати не зможе, а участь в ній представників ОКНР не буде схвалена народом, тим більше, якщо ця Організація не достатньо представлена в комісії і, відповідно, позбавлена можливості впливати на хід її роботи.

Що стосується найбільш підходящих кандидатур в члени комісії від кримських татар, то, на думку ОКНР, однією з таких є кандидатура широко відомого і популярного в народі Бекира Умерова, який нині знаходиться в застінках Сімферопольської тюрми. Одначе ОКНР не висунув вимоги, щоб в комісію включили в першу чергу саме його. Таразевичу слід було б оцінити компромісну позицію ОКНР, а не звинувачувати його в нібито прагненні до конфронтації.

Чубаров Р. також висловив протест проти тону Таразевича у ставленні до ОКНР і закликав його правильно оцінити ситуацію.

Умерова Фатіме сказала, що заява Мустафи Джемілєва заслуговує особливої уваги, тому що в обстановці, коли в тюрмі сидять незаконно заарештовані люди, комісія нормально працювати не зможе.

Таразевич Г.С. повторив, що у справах заарештованих буде зроблено запит Генеральному прокурору СРСР і в Крим буде направлена депутатська група. Закликав, щоб і ОКНР проявила добру волю. Потім він запитав, кого із ОКНР пропонується включити в комісію шостим.

Чубаров Р. сказав, що другого представника від ОКНР пропонується включити в число обговорених п’яти членів комісії, бо якщо включити його шостим, то в Раді Міністрів його можуть викреслити.

Османов Ю. знову почав говорити про те, що в комісії потрібні саме висококваліфіковані спеціалісти, яких він висуває, а не якісь нечеми і що бажання ОКНР проштовхнути в комісію своїх представників продиктоване корисливими цілями.

Таразевич Г.С. запитав, чи всі погоджуються з кандидатурою Кендже Решата.

Османов Ю. Заявив, що він проти цієї кандидатури, так як його ніхто не буде слухати в Ферганській області. Він не користується ані повагою, ані довірою і ніколи не брав участі в Національному русі. Він з’явився тільки після того, як побачив можливість обійняти посаду в ОКНР.

Джемілєв М. заявив, що дискусія починає переходити в зовсім іншу площину, і члени ОКНР в такому тоні дискутувати не будуть. Можна вести бесіду, якщо присутні будуть вести себе пристойніше. Головуючому слід забезпечити належний порядок ведення дискусії.

Медвєдєв Н.Н. заявив, що ці претензії М. Джемілєва повинні бути адресовані не до Таразевича, який зовсім не винен в тому, що так ведуть себе співвітчизники Джемілєва.

Джемілєв М. відповів, що члени ОКНР завчасно попередили про своє бажання висловлюватись з приводу якостей кандидатур, що висуваються. Це зовсім не означає, що комусь може бути дозволено зловживати цим. Кандидатури, що висуваються, ретельно обговорені в самих організаціях і вислуховувати тут чиїсь непорядні наскоки ОКНР не має наміру.

Водночас М. Джемілєв зазначив, що Кендже Решат нещодавно виступав на мітингу у Фергані і був там дуже тепло зустрінутий своїми співвітчизниками, які, між іншим, повідомили дуже цікаву інформацію про діяльність тих, хто уявляє нині себе представником народу від Ферганської області. Але вести зараз розмови на цю тему зовсім недоречно і абсурдно.

Таразевич Г.С. погодився з тим, що в комісії повинні брати участь люди, які довіряють один одному, тому він і з’ясував думку решти про кандидатуру, яка висувається. Потім запитав, як ставиться до цієї кандидатури організація «Крим».

Шем’ї-заде В. відповів, що з Кендже Решатом він мало знайомий, але незалежно від того, хто і як до нього ставиться, останнє слово повинно бути за організацією, яка його висуває.

Таразевич Г.С. сказав, що вносить у список шосте прізвище і пропонує кримським татарам зібратися завтра окремо і самим відібрати із їх числа п’ять чоловік. Рішення повинно бути підписане М. Джемілєвим, Ю. Османовим, В. Шем’ї-заде і представлено завтра до шостої години вечора. В протилежному випадку рішення прийме сама Рада Міністрів СРСР.

Смирнов О.І. висловив побажання, щоб п’ятий член був із Криму, тому що основні складнощі мають бути саме там.

Джемілєв М. відповів, що побажання Смирнова вважає несерйозним. У всіх районах Криму існують відділення ОКНР, так що представнику ОКНР в комісії, незалежно від того, де він сам особисто прописаний, достатньо буде зателефонувати в Крим і зробити відповідне доручення.

Єнгаличев Шаміль висловився за те, щоб вирішити питання на цьому ж засіданні і не відкладати на завтра. Пропонує на п’яте місце вибрати Апазова Рефата, оскільки він живе в Москві і зможе підтримувати зв’язок з рештою членів комісії і зв’язуватись із співвітчизниками на місцях. Він користується великим авторитетом у народу, був на пленумі Кримського обкому КП України в Сімферополі 5-6 січня 1990 року.

Османов Ю. сказав, що домовленості не буде і завтра. Далі він повідомив, що в них були дві регіональні зустрічі, де вирішувалось питання про те, «чи буде Національний рух рватися до влади» і де дійшли висновку, що «рватися до влади» не будуть, а всі повноваження свої передадуть спеціалістам, які не належать до національного руху.

Таразевич Г.С. висловив зауваження, що представники одного і того ж народу не можуть домовитись між собою.

Джемілєв М. сказав, що в цьому немає нічого дивного, адже в росіян також є свої червоні, білі, зелені, коричневі і т.п. От і в кримських татар є свої відтінки.

Смирнов Ю. заявив, що пропонує компромісний вихід: вписати п’ять прізвищ, а потім дописати, як просить ОКНР ще одне місце. І нехай Рада Міністрів вирішує, як поступити – задовольнити чи не задовольнити прохання ОКНР.

Джемілєв М. відповів, що такий варіант неприйнятний. В такому випадку ОКНР знімає кандидатуру Чубарова і не бере участі в роботі комісії.

Османов Ю. заявив, що погоджується на заміну в списку Омерова Мідата на Воєнного Ремзі, який за його повідомленням, є членом ОКНР.

Джемілєв М., зауважив, що членом ОКНР є не Ремзі, а Воєнний Мурат, який знаходиться зараз в Сімферопольській тюрмі. По-друге, кого висувати від ОКНР - це справа самої організації.

Чубаров Р. сказав, що, наскільки він зрозумів, в комісії не буде ні Османова Юрія, ні Джемілєва Мустафи. Тому, якщо мова йде про те, щоб члени комісії могли знаходити між собою спільну мову, то чому ж треба рахуватися з оцінками або симпатіями Юрія Османова?

Аріфов М. відзначив, що даремно ігнорують його організацію «Ветандашлар». Він наполягає на представництві також і своєї організації.

Таразевич Г.С. скрутно розвів руками.

Джемілєв М. повторно заявив, що не наполягає на представництві ОКНР в комісії. Так що замість Р.Чубарова можна включити М. Аріфова або будь-кого з його організації, якщо, звичайно, в його організації є ще хто-небудь, крім нього самого.

Таразевич Г.С. відповів, що так справа не піде, бо, очевидно, в такому випадку ОКНР не буде рахуватися з комісією. Потім він запитав, чи є заперечення проти іншої кандидатури ОКНР - Бекірова Надира.

Османов Ю. сказав, що він уявляє, чим буде займатися Бекіров в комісії. Невже можна замінити ним кандидатуру такого прекрасного лікаря, якого він пропонує. Адже НРКТ не пропонує членів руху, а пропонує саме спеціалістів. Якби вирішили висувати від руху, то висунули б від НРКТ в першу чергу його самого або ще будь-кого, хто є «прекрасним дипломатом» і т.п.

Джемілєв М. зауважив, що Османов Ю., видно, має рацію в тому розумінні, що спочатку треба чітко з’ясувати і визначити, чим саме повинні займатися члени комісії. Якщо дійсно там потрібен лікар, то треба, очевидно, підшукати лікаря. Тільки необхідно ще уточнити, від якої хвороби він потрібен.

Османов Ю. сказав, що може зібрати великий мітинг у Фергані і запросити Н. Бекірова. Нехай він тоді виступить і пояснить, чому треба викреслити «просвітника» і вибрати його.

Асанін Ідріс зауважив, що на його думку, кандидат юридичних наук і викладач філософії в університеті Надир Бекіров повністю зможе відповісти на всі запитання аудиторії. Але в нього є сумніви з приводу того, як буде почувати себе в аудиторії співвітчизників пропонований Ю. Османовим Е. Хаваджи, який, як відомо, був у складі робочої групи «громиківської комісії».

Бекіров Надир сказав, що насправді він поки що не уявляє достатньо чітко, чим саме буде займатися в комісії, але припускає, що міг би принести певну користь своєму народові, якщо там будуть виникати якісь юридичні питання. Але якщо там юристи не потрібні, то ОКНР, очевидно, цілком може замінити його на іншого свого представника.

Таразевич Г.С. оголосив список в новому складі: Асанов, Бекіров, Чубаров, Аппазов і Зіядінов, а потім запитав, чи немає заперечень.

На деякий час запанувала тиша, і Таразевич Г.С. оголосив, що переходить до питання про кандидатури в комісії від народних депутатів СРСР. Далі він сказав, що потрібні два депутати. І оскільки необхідне правонаступництво з попередньою комісією Янаєва, то одного депутата слід вибрати із комісії Янаєва.

Баєв Гомер заявив, що згідно зачитаного списку в комісії виходить два члени ОКНР, а від НРКТ - жодного. Причому, навіть прибрали одного із двох спеціалістів, яких висував НРКТ. В такому випадку, він вимагає замість Омерова включити члена НРКТ Сеітмеметова Аксеіта.

Таразевич Г.С. відповів, що Омерова і так немає в списку.

Тоді Баєв заявив, що Сеітмеметова треба включити замість Бекірова Надира.

Таразевич Г.С. сказав, що до цього питання більше не буде повертатись і продовжив свій виступ відносно депутатів.

Одначе Баєв наполегливо заявив, що оскільки перейшли на представництво в комісії від рухів, то він вимагає від НРКТ записати прізвища Асанова і Сеітмеметова.

Таразевич відповів, що коли товариші хочуть досягти того, щоб комісія не працювала, а тільки щоб там «контролювали» два угрупування, то вони цього цілком досягнуть.

Потім він зачитав передані йому дані про запропонованого нового кандидата: «Сеітмеметов Аксеіт, працівник автозаправної станції Красноперекопського району Кримської області».

Баєв додав, що Сеітмеметов – це педагог, інженер і учасник Національного руху.

Таразевич Г.С.: Тоді виходить шість чоловік.

Аріфов М.: Тоді робіть сім чоловік і всі будуть задоволені. Іншого виходу у вас немає.

Таразевич Г.С. відреагував на ці слова, що є дуже простий вихід – комісія може комплектуватись Радою Міністрів на свій розсуд. Потім він запитав, проти кого із депутатів комісії Янаєва представники кримських татар мають заперечення і кого з них вони хотіли б включити в нову комісію.

Кендже Р. нагадав, що у Верховну Раду було подано лист за підписами 30-ти народних депутатів СРСР з проханням включити в нову комісію Ради Міністрів депутатів Медвєдєва Н.Н., Корягіна В.Я., Шамшева Г.Б. і Сорочика Ю.Ю.

ОКНР не заперечує проти цих кандидатур. Якщо мається на увазі вибрати всього двох депутатів, то можна взяти перші два прізвища із цього списку.

Таразевич Г.С. підтвердив наявність такого листа, але сказав, що вибирати будуть на свій розсуд. Зараз він тільки хоче з’ясувати, проти яких депутатів із комісії Янаєва у кримських татар є заперечення.

Багато перерахованих Таразевичем депутатів із комісії Янаєва були відкинуті представниками ОКНР на тій підставі, що вони тільки числились в комісії, але ніякої роботи в ній не проводили, а з приводу кандидатури депутата Барановського було сказано, що спочатку треба судити його за участь у “застійні роки” у виселеннях кримських татар. Найбільш корисною діяльністю в комісії Янаєва займався депутат В. Корягін.

Таразевич Г.С. відповів, що Карягін формально не числиться в комісії Янаєва.

Представники НРКТ не заперечували проти кандидатур Лубенченко, Малькової, Самаріна, Іванова, але висловились проти кандидатур Шамшева і Сорочика по списку за підписом 30-ти депутатів, так як вони їм не невідомі. І взагалі цей список Ю. Османов назвав чиєюсь “темною маніпуляцією”.

Підводячи підсумок дискусії, Таразевич Г.С. сказав, що з числа депутатів будуть вибрані ті два кандидати, проти яких не було висловлено заперечень. Потім він запитав, чи можна вважати погодженим питання про п’ятьох представників від кримських татар.

Османов Ю. заявив, що відбулася “підробка якась”, бо замість запропонованих спеціалістів у список включені інші люди.

Джемілєв М. повторно заявив, що про необхідність виборів конкретних спеціалістів правильно було б говорити тільки в тому випадку, якби попередньо було визначено, якими конкретними галузями діяльності комісії повинні займатися кримські татари. Але оскільки цього немає і кримські татар, на його думку, повинні брати участь в організації всієї сфери діяльності комісії, то не може бути й мови про обрання туди далеких від Національного руху вузьких спеціалістів.

Смирнов О.І. сказав, що в Раді Міністрів можуть не затвердити п’ять кандидатур, а можуть залишити тільки чотири. В цьому випадку він хотів би знати думку М. Джемілєва про те, яку з кандидатур ОКНР слід викреслити - Чубарова Рефата чи Бекірова Надира.

Джемілєв М. відповів, що в цьому випадку треба викреслити обидва прізвища, і ОКНР в роботі комісії участі брати не буде.

Таразевич Г.С. висловив своє незадоволення з приводу «безкомпромісності і непоступливості» позиції ОКНР і оголосив про закінчення засідання.

При обговоренні питання про кандидатури в комісію Ради Міністрів від депутатського корпусу депутат Н.Н. Медвєдєв на засіданні не був присутній.

Ввечері того ж дня О.І. Смирнов в телефонній розмові з Кендже Решатом знову пропонував назвати прізвище одного із представників ОКНР, якого треба викреслити, на випадок, якщо Рада Міністрів не затвердить п’ять кандидатур від кримських татар. Кендже Решат повторив, що в списку треба залишити обох або ж ні одного. Додав при цьому, що якщо б Смирнов поцікавився сферою впливу ОКНР серед кримських татар, то подібні питання були б зайвими. Разом з тим він нагадав про умови, при яких ОКНР буде брати участь в роботі комісії при Раді Міністрів СРСР, і в першу чергу, про необхідність звільнення шести активістів Національного руху, які знаходяться в Сімферопольській тюрмі.

Протокол складений на основі магнітофонного запису ходу засідання.

Редакційна колегія ЦС ОКНР
м. Москва, 24 січня 1990 р.

¹ Переклад з російської мови забезпечено Центром інформації та документації кримських татар.

Редакція вдячна Голові Меджлісу кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву за наданий оригінальний архівний текст російською мовою – Ред.

² Так в аудіозаписі – Ред.

³Як з’ясувалося пізніше Омеров Сервер таку заяву не підписував. - Ред.

⁴Джемаат (кримськотат.) – громадо. – Ред.