Витяг
з стенограми обговорення на пленарному  засіданні Верховної Ради України
Постанови "Про відзначення 30-ї річниці створення Української групи
сприяння виконанню Гельсінкських угод"
та Постанови "Про відзначення 100-річчя з дня народження
видатного українського громадського діяча, генерала Петра Григоровича Григоренка"¹

(31 жовтня 2006 року)

ГОЛОВУЮЧИЙ².

Ставиться на голосування про включення до порядку денного розгляду сьогодні проект Постанови "Про відзначення 30-ї річниці створення Української групи сприяння виконанню Гельсінських угод", реєстраційний номер 2282.

За-345

Рішення прийнято.

Будь ласка, автор пропозиції  - Ніна Іванівна Карпачова.

Шановні колеги, не заперечуєте, щоб за скороченою процедурою? Я ставлю на голосування про розгляд цього питання за скороченою процедурою. Прошу визначитися.

За-281

Ніна Іванівна, будь ласка, 2 хвилини.

КАРПАЧОВА Н.І.

Рік тому, представляючи щорічну доповідь Уповноваженого з прав людини в цій залі, я запропонувала відзначити на державному рівні 30-річчя зі створення Української групи сприяння виконанню Гельсінських угод. 

На превеликий жаль, пройшов рік, держава ніяким чином не відреагувала. І тому я, в порядку законодавчої ініціативи, 5 жовтня внесла проект постанови, який мають всі депутати на руках з пояснювальною запискою.

Зі свого боку хочу сказати, що в 1976 році, коли була створена Українська група сприяння виконанню Гельсінських  угод, то це була та група, яка  першою в історії України підняла прапор боротьби за права людини, робила це не підпільно, робила це відкрито, і, в першу чергу, підняла прапор боротьби за  людську гідність.

Я хотіла б, щоб і сьогодні всі депутати, які присутні в цьому парламенті, збагнули, що такі імена, як Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл, Валерій Марченко і інші, які були серед засновників, серед організаторів і активних учасників цього правозахисного руху, це є світочі нашої української культури, і їх  внесок в цей процес дуже важливо нам всім вшанувати на державному рівні.

Сьогодні Президент, до речі, підписав указ з цього приводу. Я дуже рада, що команда Президента, нова команда Президента, читає проекти документів, які вносять на розгляд народні депутати України.

І тому я прошу, шановні народні депутати, це об’єднуюча постанова, яку б я вас просила підтримати сьогодні і проголосувати одностайно.

Дякую всім за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ.

Дякую, Ніно Іванівно.

Так, від профільного комітету Терен, будь ласка.

ТАРАН В.В.

Шановні колеги!  Справді, Гельсінська група була першою в Україні організацією, яка розпочала відкриту боротьбу з порушенням прав людини, причому, спиралася на міжнародні договори, зокрема, Гельсінські угоди, вона активно сприяла створенню незалежної Української держави.

І я хочу сказати, що Комітет з прав людини, куди входять  представники абсолютно різних політичних сил, я підкреслюю, абсолютно різних політичних  сил, одноголосно пропонує Верховній  Раді України підтримати цей проект постанови.

Ми глибоко переконані у тому, що цей проект постанови буде свідченням   демократизму українського парламенту, буде ще одним кроком на шляху утвердження демократичних цінностей в Україні. Прошу підтримати, наш Комітет пропонує підтримати цю постанову. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.

 Дякую. Обговорювати будемо? Так, зелена, червона.

Так, Шевчук, будь ласка. Мікрофон з місця? Прошу, мікрофон.

Богашевій підготуватися.

ШЕВЧУК С.В.

Дякую, Адаме Івановичу.

Фракція "Блоку Юлії Тимошенко" сьогодні обговорювала цей проект постанови, і ми хочемо виразити слова вдячності автору за те, що, дійсно, через 30 років ми повинні відзначити цю подію – створення Української групи сприяння виконанню Гельсінських угод, оскільки сама нарада у 1975 році у місті Гельсінкі сприяла тому, що було покладено початок  завершенню холодної війни у світі.

Після цього, як ви знаєте, була утворена організація безпеки співробітництва в Європі, яка сьогодні є чи не єдиним потужним міжнародним органом, що сприяє  попередженню збройних конфліктів і вирішенню питань існуючих заморожених збройних конфліктів.  Це данина пам’яті тим героям України, які тоді мали сміливість виступити проти тиранії, яка існувала в ті часи. І тому наша фракція, безумовно, буде голосувати за даний проект постанови.

ГОЛОВУЮЧИЙ. 

Так, будь ласка, Богашева Наталя.

БОГАШЕВА Н.В.

Прошу передати слово Чубарову.

ГОЛОВУЮЧИЙ. 

Мікрофон Чубарова прошу.

ЧУБАРОВ Р.А.

Дякую. Хочу, шановний Адаме Івановичу, шановні виборці, нагадати всім, що після подій 1968 року, у колишньому СРСР почали розгортатися репресії. І уже у травні 1969 року відбулися арешти  Іллі Габая, Петра Григоренка. Обидва звинувачувалися за підтримку і участь у кримськотатарському національному русі, тобто за підтримку боротьби кримськотатарського народу за повернення. І тому вже тоді дисидентський рух у СРСР шукає шляхи для такого  оформлення.  І саме 1969 рік - це просто предтеча Гельсінських груп. Створюється ініціативна група за підтримку прав людини в СРСР.

Хочу нагадати, що в цій групі були Генріх Алтунян, наш колишній колега, на жаль, зараз покійний. У цій групі були першими засновниками Мустафа Джемілєв, який сидить з нами в залі. І у цій групі був Леонід Плющ, який зараз, на жаль, за межами України.

І хочу згадати серед засновників вже групи сприяння виконанню Гельсінських угод  пана Левка Лук’яненка, який сьогодні в залі. На жаль, вже нема між нами Чорновола і генерала Петра Григоренка…

 Отже, я думаю, що саме ці прізвища, і живих, і мертвих, сьогодні від нас всіх вимагають, щоб ми висловили  пошану тим людям, які і привели Україну до демократії.  Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ.

Дякую. Будь ласка, від Кабінету Міністрів позиція. Від уряду хто виступає? Будь ласка, говоріть.

(прізвище не встановлено - "Кримські студії")

 Шановні народні депутати! Я просив би вас при розгляді постанови Верховної Ради зважити на пропозицію Державного комітету телебачення і радіомовлення, а саме  викласти третій пункт проекту постанови Верховної Ради у зв’язку з обмеженням термінів створення кінофільму і циклів тематичних телерадіопередач до 9 листопада.

А також на відсутність виділених спеціально для  цієї мети коштів, викласти третій пункт постанови у наступній редакції – " Держкомтелерадіо України забезпечити в межах державного замовлення висвітлення на державному телебаченні і радіо заходів з відзначення 30-ї річниці створення Української групи сприяння виконанню Гельсінських угод".

ГОЛОВУЮЧИЙ.

Обговорення питання завершено, будемо визначатись.

Я ставлю на голосування про прийняття за основу проекту постанови "Про відзначення 30-ї річниці створення  української групи сприяння виконання Гельсінських угод". Реєстраційний номер 2282.

За-382

Я  звертаюсь, напевно до автора, як з приводу тієї редакції третього пункту, про які говорив представник Держтелерадіо. Мікрофон, будь ласка, Карпачової увімкніть.

КАРПАЧОВА Н.І.

Шановний Адам Іванович! Шановні народні депутати!

Немає заперечень проти такої редакції, тим більше, фактично і в Указі Президента про це йдеться. Я думаю, що варто підтримати, нема заперечень.

ГОЛОВУЮЧИЙ.

Дякую. Таким чином, шановні колеги, я ставлю на голосування про прийняття постанови в цілому з урахуванням третього пункту в тій редакції, яку виклав представник Держтелерадіо. 

За-378

Постанову прийнято.

Ставиться на голосування пропозиція про включення до порядку денного розгляду проекту Постанови "Про відзначення 100-річчя з дня народження видатного українського громадського діяча, генерала Петра Григоровича Григоренка" . Реєстраційний номер 2207.

За-347

Включено до порядку денного.

Будь ласка, доповідає Мустафа Джемілєв.

Підготуватися Яворівському.

ДЖЕМІЛЄВ М.

Шановні народні депутати, проект постанови, що  пропонується вашій увазі, покликаний увіковічити в нашій країні ім’я людини, яка була символом свободи і демократії, лідером правозахисного руху в колишньому СРСР і одним із найбільш видатних українців у світі. Про його життя багато знали на Заході. Проте на власній Батьківщині офіційна влада поширювала проти нього тільки брудну інформацію та наклепи.

За 15 років незалежності України  громадяни переважно звикли до вільного висловлювання своїх думок  не побоюючись того, що назавтра їм влаштують обшук і візьмуть під варту.  Більш того, зараз ознакою "гарного тону" є більш недобрі розмови про владу, навіть якщо на те і немає особливих підстав.

Але в ті роки висловлювати відкрито свої думки і судження, говорити про злочинність влади було привілеєм дуже небагатьох людей. На це йшли тільки ті, які були готові платити за це власною свободою, або, навіть, життям. Можна багато говорити про вклад Петра Григоренка в демократичний рух в колишньому СРСР і Україні, про його високу громадянську мужність і про вражаючу на ті часи сміливість у боротьбі з тоталітарним комуністичним режимом. Але, напевно, найбільш важливою його правозахисною діяльністю було те, що він завжди категорично виступав проти будь-яких насильницьких і підпільних методів боротьби з режимом.

Завдячуючи  йому та його соратникам рух проти тоталітаризму  в СРСР не перетворився на терор, навпаки, завжди  дотримувався виключно демократичних принципів. 

В 1977 році після років неволі Григоренко отримав дозвіл на виїзд до США  на лікування. Але погодився виїхати за кордон тільки після того, як радянська влада дала гарантію, що після лікування йому дозволять повернутися до батьківщини. Але 13 лютого 1978 року  Президія Верховної Ради СРСР видала указ про позбавлення Петра Григоренка радянського  громадянства.

Через кілька днів після тієї події в розмові з ним  по телефону я вперше почув, як ця мужня людина ридала, майже ридала: "Вони позбавили мене самого дорогого! Прошу вас, зробіть щось, аби я міг померти на своїй батьківщині!”.

Григоренко прагнув  повернутися назад в цю країну зовсім не тому, що тут його чекало щасливе життя. В цій країні, переповненій тюрмами, таборами і "психушками"  для ненадійних,  його, напевно,  знову очікувала неволя. Але він був справжнім патріотом і не бачив себе за межами своєї батьківщини.

В США  Григоренко  очолив закордонне відділення  українсько - гельсінської групи   і до кінця своїх днів боровся за відновлення незалежності України. Надавав неоцінну підтримку … в Радянському Союзі.

Поява Петра Григоренка  на заході сприяла різким змінам громадської думки по відношенню до України та українського народу. Без перебільшення можна сказати, що діяльність Григоренка сприяла тому, що Україна все менше розглядалася в західній громадській думці як провінція Росії, а більше як окрема країна, що має право на незалежність.

Своїми численними публікаціями, прес-конференціями, публічними виступами на різноманітних міжнародних форумах він, безперечно, вніс величезний внесок у справу ліквідації радянського тоталітарного ладу і відновлення незалежності України.

Велич його особистості полягала як у ставленні  до великих справ, так і до окремої людини. Знаходячись вже на смертному одрі, долаючи страшні болі, він писав президенту Сполучених Штатів: "Пане Президент, я вмираю і мене нічого не може врятувати, але я прошу Вас вжити необхідних заходів для порятунку іншої людини, якій загрожує смерть в одному із радянських таборів”. На жаль, людей з такими моральними якостями було і є не так багато у всьому світі. І що б не було зроблено посмертно і в ім’я його пам’яті, цього буде замало…

Петро Григоренко помер 21 лютого 1987 року в Нью-Йорку і похований на українському цвинтарі Нью-Джерсі. Надзвичайний внесок Петра Григоренка в справу відновлення прав народу, репресованого при сталінському режимі, кримськотатарського народу. Він зробив для цього народу більш, ніж хто-небудь у світі. Петро Григоренко разом з Тарасом Шевченком і В’ячеславом Чорноволом є найбільш відомим і шанованим українцем серед кримських татар.

Можливо, саме завдячуючи пам’яті Петра Григоренка, під час референдуму про незалежність України в 1991 році в Криму саме  голоси кримських татар, які тоді хоча і складали лише 6 відсотків від населення півострова, додали переваги при голосуванні на користь незалежності нашої держави на теренах Криму.

В 1999 році кримські татари встановили бюст Петра Григоренка на одному із центральних майданів  Сімферополя. Місцева влада неодноразово погрожувала знести цей бюст. Зберегти цей єдиний пам’ятник Петрові Григоренку вдалося лише шляхом ультиматуму про можливість знесення всіх пам’ятників більшовицькому вождю Леніну у разі знесення пам’ятника генералу Григоренку.

У відповідності до проекту постанови, цей непрофесійно виконаний бюст має бути змінений на інший, виготовлений на високохудожньому і державному рівні, а Майдан, на якому він буде встановлений, запропоновано назвати на честь генерала Петра Григоренка.

В цілому всі заходи, передбачені проектом постанови, а також ті, що будуть  розроблені урядовим організаційним комітетом, не потребуватимуть значних бюджетних коштів. Дуже сподіваюсь на те, що переважна більшість вас, шановні народні депутати, підтримає постанову. Оскільки,   щодо питання вшанування людей, які ціною власної свободи і життя служили своєму народові, гадаю, ми маємо бути єдині, незалежно від наших політичних поглядів. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ.

Так, шановні колеги, у нас залишилось 4 хвилини до завершення сесії. Тому я прошу 2 хвилини голові Комітету, а потім залишиться 2 хвилини на обговорення. Будь ласка.

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.

Дорогий Мустафа Джемілєв, я сердечно вдячний Вам, кримському татарину, за прекрасне слово, яке Ви виголосили про українського патріотичного генерала. Мустафа, я Вам безмежно вдячний за Ваше слово, ще раз, про нашого генерала. Шановні колеги, Комітет гаряче підтримує і просить проголосувати.

Я вам тільки наведу одну деталь. Я пригадую, у 89-му році всесоюзний парламент, на трибуні стоїть Сахаров, який говорить про те, що нам потрібно виводити війська з Афганістану. І я пригадую, як десь півтори сотні жирних генералів рум’янощоких освистували, фактично, цього академіка, а потім в курилці говорили: "Ну как мы этому сильно ученому дали”.

Так, це був дивовижний генерал, який в ті роки, у той  час, він же не виступив там з якогось національного питання. Він виступив проти пільг компартійної еліти. І за це був запроваджений у  "психушку", дивовижний просто чоловік, який справді стільки зробив для поновлення пам’яті  про кримських татар і про їхнє повернення сюди.

Я переконаний, товариство, треба відкинути всі якісь  політичні наші амбіції, ми повинні провести урочистий вечір цього видатного українця, дивовижного генерала, інтелектуала, що буває дуже й дуже рідко.

 Я дякую, я переконаний, їй - Богу скажу: хай тому рука всохне,  хто не проголосує за це.

ГОЛОВУЮЧИЙ.

Так, у нас залишилося ще 3 хвилини. Будь ласка, хто за, хто проти?  Дві хвилини. Будь ласка, Чубаров.

ЧУБАРОВ Р.А.

Дякую. Я не буду дуже багато говорити. Я, дійсно, хотів би закликати  всіх - незалежно від політичних уподобань  і фракцій, які входять у антикризову коаліцію чи ні, не кожна нація має таких видатних синів.  І не так їх багато у кожної нації. Людина, українець, генерал, який воював, пройшов всю війну, яку хтось називає Великою Вітчизняною чи Другою світовою, він воював, як і кожний солдат. Він захотів змінити систему. Він виступав за покращання життя всіх людей. Він допомагав боротьбі всіх тих, хто був  підкорений.

Я думаю, що, якщо сьогодні парламент України не проголосує за цю  постанову, я тоді просто не знаю, яку країну ми будуємо. Я хотів би всіх попросити підтримати цю постанову. Дуже дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. 

Так, Курило, будь ласка, одна хвилина.

КУРИЛО В.С.

Я прошу всіх підтримати цю постанову, тому що генерал Петро Григоренко – це дійсно совість нації. Таких людей у кожній нації не так багато. Для порівняння можу сказати, що це – людина, яку можна порівнювати з академіком Сахаровим у  Росії і з Манделою у Південній Африці. Тому я прошу підтримати цю кандидатуру.

ГОЛОВУЮЧИЙ.

Обговорення питання завершено. Я ставлю на голосування про прийняття в цілому, бо не було ніяких зауважень, постанови про відзначення сторіччя з дня народження видатного українського громадського діяча генерала Петра Григоровича Григоренка. Реєстраційний номер      2207. Прошу визначатись.

За-193

Рішення не прийнято.

Шановні колеги, на цьому вечірнє засідання Верховної Ради оголошую закритим…

¹ Текст взято з офіційного сайту Верховної Ради України та друкується зі збереженням стилістики оригіналу при незначних редакційних правках,  які носять уточнюючий характер. – "Кримські студії ".

²Головуючим на засіданні Верховної Ради України під час розгляду зазначених питань був Мартинюк А.І, перший заступник Голови Верховної Ради України. – "Кримські студії".