КАДИЄВ РОЛАН КЕМАЛОВИЧ
(09 квітня 1937 р. - 15 травня 1990 р.)

Вчений-фізик, кандидат фізико-математичних наук, доцент Самаркандського державного університету. Відомий учасник кримськотатарського національного руху, автор багатьох документів з питань тактики та стратегії кримськотатарського руху. Учасник низки всесоюзних та республіканських нарад національного руху кримських татар. Ролан Кадиєв народився 9 квітня 1937 року у м. Сімферополі. У 1944 році семирічний хлопчик разом зі своєю родиною, як і весь кримськотатарський народ, був депортований з Криму. Родина Кадиєвих потрапила до м. Самарканд (Узбекистан), де його батьки – Кемал Кадиєв та Селіме Кадиєва – разом з Асаном Еміровим, Ебазером Бекіровим, Яг’я Аріфовим, Веліуллой Муртазаєвим, Ільясом Мустафаєвим, Бекіром Умеровим, Хайбуллой Ісмаиловим та іншими стали засновниками і активними учасниками ініціативних груп кримськотатарського національного руху. Саме через своїх батьків та їх однодумців Ролан з дитинства був обізнаний про боротьбу кримськотатарського народу за повернення на Батьківщину та поновлення своїх прав. У 1959 році Ролану, який на відмінно завершив навчання на фізичному факультеті Самаркандського державного університету (СамДУ), було запропоновано залишитися викладачем на кафедрі теоретичної фізики  за поновлення. Основними науковими темами, що досліджувалися Роланом Кадиєвим та з яких він читав лекції перед студентами, стали теорія відносності та проблемі гравітації.

У 1965 році за ініціативою Ролана Кадиєва у Самарканді була створена кримськотатарська молодіжна ініціативна група. Разом зі своїми однодумцями - викладачем автошколи Енвером Аблязізовим, інженерами-будівельниками Різою Юнусовим і Фератом Усеїновим, викладачем СамДУ Велі Ісмаіловим, завідуючою бібліотекою музикального училища Шефікою Консул, - Ролан Кадиєв об’єднує діяльність кримськотатарської молоді м. Самарканда. Невдовзі ця молодіжна ініціативна група стає складовою частиною Самаркандської ініціативної групи.

У грудні 1966 року Ролан Кадиєв публічно відмовляється від проведення у студентській групи, куратором якого його було призначено, спеціальної політінформації на тему “Демократичність Радянської Конституції”, заявивши про те, що йому, як кримському татарину, все свідоме життя доводиться стикатися с порушеннями норм цієї Конституції. Наслідком такого виступу Ролана Кадиєва став  розгляд його “персональної справи” на засіданні партійного бюро університету (до речі, незважаючи на те, що Ролан не був членом КПРС)  та винесенням йому догани.

Після виходу Указу Президії Верховної Ради СРСР від 5 вересня 1967 року “Про громадян татарської національності, що проживали у Криму” в СамДУ, як і по всіх інших учбових закладах та великих підприємствах, за наказом партійних органів відбулися збори працівників та студентів. На зборах виступив представник ЦК КПРС Вишневський, якій у своєму виступі стверджував про наявність тотального дезертирства кримських татар з лав Червоної Армії та їхнє зрадництво під час німецької окупації Криму. Ролан Кадиєв разом з Велі Ісмаіловим у свої виступах навели багаточисельні факти, що спростовували твердження представника КПРС. І знову розгляд “персональної справи”, тепер вже на засіданні ректорату СамДУ, на якому Ролану Кадиєву  виноситься “остання” сувора догана.

З цього часу, за словами Ролана Кадиєва, його прізвище вноситься в “чорні списки КДБ”. Ми ж додамо – проти молодого вченого та активного борця за поновлення прав кримськотатарського народу розпочинаються відверті репресії та цілеспрямовані КДБ-стські акції по його дискредитації. Всесильний каральний орган втручається в його наукову діяльність, зокрема, йому відмовляють в отриманні дозволу на виїзд для участі в запланованих наукових заходах, що проводяться за кордоном.

У серпні 1967 року Роланом Кадиєвим готуються “Звернення кримсьтатарської молоді  Самаркандської області” та “Звернення кримськотатарського народу на ім’я Л.І. Брежнєва”, під якими він разом з іншими членами ініціативних груп збирає підписи кримських татар.

Неодноразово Ролан Кадиєв виїжджає у якості представника кримськотатарського народу до Москви. Тут він приймає участь у підготовці таких документів, як “Траурна інформація №69”, “Звернення кримськотатарського народу до сесії Верховного Совету СРСР, що відкриватиметеся 25 червня 1968 року”, “Звернення представників кримськотатарського народу до світової громадськості”. Також він бере безпосередню участь в розповсюдженні цих документів. Ролан Кадиєв в цей час встановлює знайомство з такими правозахисниками як А. Сахаров, П. Григоренко, О. Костерин та іншими.

17 травня 1968 року Ролана Кадиєва разом з великою групою кримських татар, що готували у столиці СРСР проведення мітингу, присвяченого 24-ій річниці депортації кримськотатарського народу,  було заарештовано у Москві. Це була безпрецедентна за своїм розмахом акція каральних органів, коли за день-два були заарештовані по Москві понад 800 кримських татар, яких невдовзі насильно вивезли до Узбекистану. Ролан Кадиєв разом з Ісмаілом Язиджієвим терміново підготували та розповсюдили документ за назвою “Закритий лист членам ініціативних груп Самаркандської області”,  в якому детально висвітили вказані події.

Поряд з активною участю в кримськотатарському національному русі Ролан Кадиєв проводить і наукову діяльність. Влітку 1968 року він у співавторстві з Ленуром Аріфовим виступає на П’ятій міжнародній конференції з проблем теорії відносності (м. Тбілісі, Грузія) з доповіддю “Нові експериментальні підтвердження загальної теорії відносності”. Ця наукова доповідь отримала вкрай високу оцінку відомих у світі фізиків та астрономів, відповідно імена авторів доповіді – Ролана Кадиєва та Леннура Аріфова увійшли в коло провідних фахівців. Отже, перед Роланом Кадиєвим відкривається реальна перспектива здійснення блискучої наукової кар’єри. Але у самого Ролана Кадиєва не виникає ніяких сумнівів щодо своєї подальшої долі – тут же, користуючись нагодою, він дає розгорнуте інтерв’ю західним журналістам щодо трагічної історії кримськотатарського народу та про його відчайдушну боротьбу за повернення на Батьківщину та поновлення своїх прав. Зрозуміле, що такий мужній вчинок Ролана Кадиєва не залишається без реакції з боку КДБ – по поверненні до Самарканду в нього дома проводиться обшук, а вже 7 жовтня Ролана Кадиєва було заарештовано.

В числі інших учасників відомого Ташкентського процесу над 10 активістами кримськотатарського національного руху, йому було висунуте звинувачення по ст. 194-1 УК УзРСР (аналогічна ст. 190-1 УК РРФСР). У відомому дисидентському самвидаву “Хроніка поточних подій” з цього приводу писалося: “Їм інкримінується виготовлення та розповсюдження документів про трагічну долю кримськотатарського народу та про розправи над кримськими татарами у Середній Азії, в Криму и Москві: “Траурна інформація №69”, “Чирчикських громил до відповідальності”, “Кровава неділя”, низки “Інформацій...” та інші”. Слідство по справі тривало більше 10 місяців. Під час слідства Кадиєв, протестуючи проти ведення самої справи, оголосив голодування, на суді потребував відводу прокурора та судді. Однак, зрозуміло, його вимоги не були задоволені. Він також звертається на адресу Генерального прокурора СРСР Р. Руденко та голові КДБ СРСР Ю. Андронова з протестами з приводу переслідувань кримських татар. В цих зверненнях він прямо звинувачує КДБ у репресіях проти кримських татар.

1 липня 1969 року розпочався судовий розгляд. Кадиєв відмовився від адвоката. У своєму блискучому виступі на свій захист та на захист своїх однодумців він піддав прискіпливому аналізу всі матеріали справи, довівши політичний характер висунутих їм звинувачень та не визнав себе винним. Ролана Кадиєва було  засуджено на 3 роки таборів.

У 1976 році Ролан Кадиєв разом з Ідрісом Асаніним підготував “Касаційну заяву” на адресу ЦК КПРС. У даному документі містилися вимоги щодо відміни усіх дискримінаційних указів та постанов про кримських татар. Цей документ Ролан Кадиєв у квітні 1977 року направив на адресу Генерального секретаря ЦК КПРС Л. Брежнєва. У грудні того ж року Ролан Кадиєв направляє на адресу Конституційної комісії листа про свою незгоду з запропонованим для обговорення у суспільстві проектом нової Конституції СРСР. В тому листі Ролан Кадиєв вказує на протиріччя у низці статей, що мали врегулювати сферу національної політики СРСР.

У серпні 1978 року Ролан Кадиєв, разом з іншими представниками кримських татар, виїжджає до Москви, домагаючись відповіді на “Касаційну заяву”. 

У квітні 1979 року вдома у Ролана Кадиєва  проводиться черговий обшук. Невдовзі відбулися збори колективу фізичного факультету СамДУ,  яке засудило дії Ролана Кадиєва, а також його дружбу з академіком А. Сахаровим та генералом П. Григоренком як такі, що “є недостойними радянського викладача”. І знову Ролану Кадиєву оголошується “останнє суворе попередження”, а в університетській газеті “Самарканд університети” (назва узбецькою мовою – “Кримські студії”) від 4 липня 1979 року друкується стаття, в якій він засуджується “за недостойну поведінку та висловлення, що несумісні з високим званням радянського педагога”.

Але Ролан Кадиєв не припиняє своєї боротьби. Проти нього частішають провокації. Одного разу парторг СамДУ у присутності студентів допускається до брутальної образи Кадиєва. У відповідь Ролан наносить парторгу ляпасу, що стало причиною його нового арешту, тепер вже “за здійснення злісного хуліганства”. 4 січня 1980 року Ролана Кадиєва засуджують на 3 роки таборів суворого режиму. 24 березня 1981 року А. Сахаров у своєму листі “відповідальність вчених”, в якому він викриває форми переслідування владою вчених за їх політичні переконання, вказує і про розправу з Роланом Кадиєвим.

Після звільнення у 1982 році Ролану Кадиєву було заборонено викладати в університеті, тому він був переведений на посаду лаборанта. Але незважаючи на такі перешкоди він продовжує наукову діяльність та захищає дисертацію кандидата фізичних наук. Через деякий час він займає посаду доцента.

26 червня 1987 року Ролан Кадиєв разом з Умеровим Бекіром (м. Кримське, Краснодар), Воєнним Муратом (м. Туапсе), Ізмайловим Таіром (м. Краснодар), Сеітумеровим Еміном (м. Новоросійськ), Фазиловим Ескендером , Годженовім Рефатом, Іззедіновим Іззетом, Мустафаєвим Османом, Еміновим Русланом (всі з м. Ташкенту), Сулеймановим Рустемом (м. Абінськ), Османовим Зекерья (м. Білогірськ, Крим), Усеіновим Сейраном (м. Фергана), Селімовим Шакіром (м. Самарканд) приймав участь у прийомі у першого заступника голови Президії Верховного Совета СРСР П. Демичева. Делегацією кримських татар в черговий раз були виказані вимоги кримськотатарського народу щодо відновлення прав, повернення на батьківщину та відновлення національно-територіальної автономії.

У 1988 році Ролан Кадиєв виступає з ініціативою створення в СамДУ дискусійного  клубу “Ініціатива”, ним пишуться його устав та програма. Відповідно цих документів, головною задачею клубу було визначено “сприяння процесам перебудови, розвитку перебудови та демократії у житті міста, області, республіки”. Ролан Кадиєв ввійшов у склад Ради дискусійного клубу та головував на його засіданнях.

В кінці 80-х років минулого століття відбуваються також радикальні зміни форм діяльності кримськотатарського національного руху – активізуються процеси, направлені на об’єднання ініціативних груп кримських татар, розкиданих по всіх місцях їх проживання. Ролан Кадиєв не сприйняв ані ідею створення Центральної Ініціативної Групи (ЦИГ, 1987 рік), ані Організації кримськотатарського національного руху (ОКНР, 1989 рік).  Більш того, він відверто виступає проти нових форм боротьби кримських татар, зокрема проведенню масових мітингів, демонстрацій тощо. На думку Ролана Кадиєва, такі дії могли спровокувати владу до здійснення жорстких репресивних дій проти кримських татар. Таку свою позицію Ролан Кадиєв висловив у серії критичних заміток – “Наші хвороби – критичні замітки щодо нашого національного питання”.

Ролан Кадиєв помер 15 травня 1990 році під час операції з приводу пухлини головного мозку.

Похований у м. Самарканді.

*    *    *

Бібліографія робіт Ролана Кадиєва:

“Наши болезни – критические заметки по нашему национальному вопросу”. Членам Самаркандской крымскотатарской инициативной группы. I. Немного о марксизме. 8.01.1988 г. (Неизданное).

“Наши болезни – критические заметки по нашему национальному вопросу”. Членам Самаркандской крымскотатарской инициативной группы. II. Национальное и наднациональное. 30.01.1988 г. (Неизданное).

“Наши болезни – критические заметки по нашему национальному вопросу”. Членам инициативных групп крымскотатарского национального движения. III. Национальный вопрос: патриотизм и интернационализм. 15.02.1988 г. (Неизданное).

“Наши болезни – критические заметки по нашему национальному вопросу”. Членам инициативных групп крымскотатарского национального движения. IV. Перестройка и национальный вопрос. О гражданственности. 29.02.1988 г. (Неизданное).

“Наши болезни – критические заметки по нашему национальному вопросу”. Моим соотечественникам. V. Бесы движения. 8.03.1988 г. (Неизданное)

“Наши болезни – критические заметки по нашему национальному вопросу”. Моим соотечественникам. VI. Метаморфозы. 06.1988 г. (Неизданное)

“Наши болезни – критические заметки по нашему национальному вопросу”. Моим соотечественникам. VII. Наши задачи. (Неизданное)

Стихотворение "Теселли" ("Утешение"), газета "Къырым", № 14 (399), 5 апреля 1997 г.

Зима тревоги нашей. Газета "Ленинский путь", № 18 (15296), 26 января 1990 г., с. 2.

Джерела, що були використані при підготовці біографічної довідки
Ролана Кадиєва:

1. Доклад Кемаля Усеинова “Герои и антигерои национальной драмы крымских татар 1944-1990 гг. Роллан Кадыев” на Международной конференции в Симферополе, посвященной жизни и деятельности Амета Озенбашлы, май 1999 г.

2. Ташкентский процесс. Суд над десятью представителями крымскотатарского народа (1 июля – 5 августа 1969 г.). Серия “Библиотека Самиздата”, № 7. Издано: Фонд имени Герцена, Амстердам, 1976 г., сс. 112,  132, 141, 145, 149, 162, 163, 192, 195-6, 203-6, 210-11, 213, 231-2, 236-9, 265-8, 271, 274, 277, 313-4, 319-20, 322, 324-6, 333-4, 340-3, 345-6, 363-4, 376-8, 380, 393-4, 407, 419, 421, 422, 425, 428-9, 431, 434-8, 440-2, 454, 456, 458, 460, 467-8, 482, 502, 507, 513, 517, 521, 531, 533-6, 540, 542, 548-9, 556, 560, 562-3, 578, 582-3, 586, 610, 615-6, 631, 636, 655, 665-6, 668, 670-2, 676-80, 696, 698, 702, 750, 756, 784, 787, 789, 800, 806, 813.

3. Хроника текущих событий, № 2//Хроника текущих событий, Выпуски 1-15. Москва, Самиздат, 1968-1970. Переиздано: Амстердам, Фонд имени Герцена, 1979 г.,  с. 33-38.

4. Хроника текущих событий, № 4//Хроника текущих событий, Выпуски 1-15. Москва, Самиздат, 1968-1970. Переиздано: Амстердам, Фонд имени Герцена, 1979 г.,  с. 74

5. Хроника текущих событий, № 11//Хроника текущих событий, Выпуски 1-15. Москва, Самиздат, 1968-1970. Переиздано: Амстердам, Фонд имени Герцена, 1979 г.,  с.334-335 .

6. Хроника текущих событий, № 22//Хроника текущих событий. Выпуски 16-27. Москва, Самиздат, 1968-1970. Переиздано: Амстердам, Фонд имени Герцена, 1979 г. , с. 193, 294.

7. Хроника текущих событий”, № 47, 30 ноября 1977 г. Издательство "Хроника", Нью-Йорк, 1977 г., с. 69.

8. Хроника текущих событий, № 51. Москва, Самиздат, 1 декабря 1978, Переиздано: Издательство "Хроника", Нью-Йорк, 1979 г., с. 118.

9. Хроника текущих событий, № 53. Москва, Самиздат, 1 августа 1979 г. Переиздано: Нью-Йорк. Издательство "Хроника", 1980 г., с. 115.

10. Хроника текущих событий, № 55. Москва, Самиздат, 31 декабря 1979 г. Переиздано: Нью-Йорк. Издательство "Хроника", 1980 г., с. 21.

11. Хроника текущих событий, № 56. Москва, Самиздат, 30 апреля 1980 г. Переиздано: Нью-Йорк. Издательство "Хроника", 1980 г., с. 55

12.Хроника защиты прав в СССР. № 36, Издательство “Хроника”, Нью-Йорк, 1979 г., с 27.

13.Хроника защиты прав в СССР. № 37, Издательство “Хроника”, Нью-Йорк, 1980 г., с 47.

14. Хроника защиты прав в СССР. № 42, Издательство “Хроника”, Нью-Йорк, 1981 г., с 23-29.

15. Вести из СССР. № 18/19 (18/19-43), 15.10.1979 г. Издательство: Das Land und Die Welt e. V. Schwanthalerstrabe 73, 8000 Munchen 2, BRD, с. 183.

16. Вести из СССР. № 1(1-6), 15.01.1980 г. Издательство: Das Land und Die Welt e. V. Schwanthalerstrabe 73, 8000 Munchen 2, BRD, с. 235.

17. Вести из СССР. № 10 (10-23), 31.05.1981 г. Издательство: Das Land und Die Welt e. V. Schwanthalerstrabe 73, 8000 Munchen 2, BRD, с. 486

18. К. Усеинов, Ролланнынъ хатырасына (Памяти Роллана), газета “Ленин байрагъы” (“Знамя Ленина”), 28 июня 1990 г.

19. Статья "Достойный отпор. На тему морали", газета "Самарканд университети" ("Самаркандский университет"), № 18, 4 июля 1979 г. // К. Конгурат, "Народ должен помнить его", газета "Къырым", № 14 (399), 5 апреля 1997 г.

*    *   *

Нижче ми друкуємо   дві роботи Ролана Кадиєва: "Національний рух кримських татар у 1957-1975 рр.” і  "Перебудова та національне питання. Про громадянськість”, написані ним з перервою у 12 років. На наш погляд, саме в цих роботах ми спостерігаємо зміну поглядів Ролана Кадиєва та його оцінок щодо діяльності кримськотатарського національного руху та радянської системи.

Але виходимо з головного – розуміння того, що в особі Ролана Кадиєва кримськотатарський національний рух мав мужню та чесну людину, яка зробила значний внесок у боротьбу  кримськотатарського народу за відновлення своїх прав. 

Центр інформації та документації кримських татар
(за матеріалами дослідників
Фонду "Кримськотатарська ініціатива”
Е. Чубарова і Д. Асанової)