ПРИ ОБЛАШТУВАННІ ДЕПОРТОВАНИХ НЕПРИПУСТИМЕ РОЗПОРОШУВАННЯ КОШТІВ

Л. Грач: “Ми вперше за останні 14 років, з моменту початку повернення до Криму репатріантів, почали наближатися до реального розуміння речей, а що ж у нас насправді робиться у сфері облаштування депортованих? Хоча напрошується інше слово – “діється”, але я говорю все-таки “робиться”.

Проблема соціально-економічного облаштування кримських татар була розглянута на засіданні Ради аксакалів при Голові ВР АРК. Вів засідання Леонід Грач. У засіданні Ради аксакалів взяли участь члени Президії ВР і Ради міністрів АРК, керівники міністерств і рескомітетів, міські голови, голови районних рад, народні депутати Верховної Ради України від Криму, депутати ВР АРК, а також працівники системи освіти, радники Голови ВР АРК і представники засобів масової інформації.

На засіданні з доповідями виступили перший заступник голови рескомітету у справах національностей і депортованих громадян Вадим Петров, міністр культури Михайло Голубєв, міністр освіти Валентина Левіна, співголова Ради аксакалів при Голові ВР АРК Рефат Джемілєв.

В обговоренні доповідей брали участь члени Ради аксакалів, а також професор, завідувач відділом східних мов ТНУ ім. Вернадського Айдер Меметов, директор геріатричного пансіонату “Мерхамет уйї” Айше Сейтмурадова, ректор Кримського державного індустріально-педагогічного інституту Февзі Якубов, заступник голови Рахункової палати ВР АРК А. Пиронко, радник Голови ВР АРК Володимир Морозов.

Більша частина зачитаної міністрами відомчої інформації про рівень виконання в Криму програми облаштування і соціально-культурного розвитку депортованих громадян зазнала критики з боку присутніх. Головний висновок, зокрема, щодо Рескомнацу, – незадовільна робота з цілого переліку напрямків, що стосуються облаштування депортованих. Як зазначив Л. Грач, замість економічних підходів має місце “підвішування в повітрі сотень тисяч гривень”, нераціональний розподіл коштів, до того ж ще й відсутність системного аналітичного підходу в різних сферах, у тому числі й в осмисленні проблеми можливої появи в Криму біженців з Узбекистану. Замість того, щоб установити прямі контакти з владою Узбекистану і використовувати інші практичні засоби, у Рескомнаці обмежилися взятими зі стелі пророкуваннями про нібито прийдешню масову міграцію. Саме цю думку й висловив у своїй 35-хвилинній доповіді В. Петров.

“З якою офіційною державною, а також із громадською структурою в Узбекистані ви постійно працюєте, чи їздите туди, чи знаєте настрій кримських татар, які мешкають в Узбекистані? Як же так: не додуматися до елементарного, що потрібно встановити зв'язок і з органами влади, і з відповідними громадськими течіями в Узбекистані? Мені що, потрібно подати приклад і знову летіти в Узбекистан, як у 1987 році, коли об'їздив весь Узбекистан для вивчення проблеми повернення репатріантів на кримську землю? Так треба ж, зрештою, починати займатися тим, що необхідно для Криму! Що взагалі дає підстави робити висновок, як сьогодні в доповіді, що незабаром щодня в Крим почне прибувати по 250-300 біженців?” На це питання Л. Грача відповіді не знайшлося. “Так що ж ви говорите тут на такому вкрай непрофесійному рівні? От так само й Президента України потім інформують щодо проблеми облаштування депортованих. Усе валять до купи: ось стільки-то мільйонів, ось стільки-то квадратних метрів... Але про які результати можна говорити, якщо елементарного порядку і підходу, в тому числі й у Рескомнаці, до практичного вирішення питань немає. Ви тільки можете так би мовити “кокетувати”, виправдуючись: мовляв, зрозумійте нас, ми змушені відступати від закону... Хоча ви так не сказали, але саме ця думка відчувалась у ваших словах. Мовляв, “на нас тиснуть”... А нас не цікавить, хто на вас тисне. Ви – державна офіційна структура. Ви – державні службовці. Для вас головним має бути закон і тільки закон. А не те, як тисне на вас Петров, Іванов чи Сидоров. Так що ж ви тут розповідаєте?”

Л. Грач назвав “величезною помилкою, яка обертається для всіх втратами, те, що Рескомнацу передали функції, які стосуються розподілу фінансів у галузі економічного облаштування депортованих”. “Для роботи з фінансами є відповідне міністерство. А ви, зрештою, ні фінансами, ні тим, чим вам потрібно займатися як комітету у справах національностей, належним чином не займаєтеся”. “Взагалі дивно виходить: культуру кримськотатарського народу фінансує одне відомство, будівництво – інше відомство... Що це, навіщо, чому? Що взагалі відбувається?! Чи можна уявити, що господарка дасть по гривні кожному з членів родини і накаже зварити борщ? Що це за система керівництва, що за підходи? Якщо дійсно так треба, доведіть. Може, ще й Міністерству АПК запропонувати, наприклад, через себе “пропускати” фінансування кримськотатарської культури?”

Вислухавши чергового міністра і переконавшись у відсутності чіткості розуміння завдань, непідготовленості до наради, Л. Грач запропонувала йому залишити трибуну: “Перед вами поставили завдання проінформувати Раду аксакалів про стан кримськотатарської культури. Так і покажіть стан кримськотатарської культури в інтеграції з іншими культурами. Нам потрібно одержати відповідь не на питання, що вже зроблено, а на питання, що потрібно робити, як це робиться або чому не робиться?”

Зрештою, лише в другій частині тригодинного засідання стало зрозуміло: темою краще володіють не міністри, а ті, хто сидять у залі. У всякому разі ті, хто взяв участь у дебатах.

А. Пиронко (заступник голови Рахункової палати ВР АРК): “Висновки Рахункової палати за результатами виконання програми облаштування депортованих за 2000 рік уже всім відомі. І, здавалося б, що тепер простіше: органи виконавчої влади повинні вжити заходів. Але рекомендації як Рахункової палати України, так і Рахункової палати ВР Криму щодо виконання програми облаштування депортованих на 2001 рік Рескомнацем і Радою міністрів практично проігноровані. Бюджетні гроші, виділені під програму, фактично стали “годівницею” для окремих керівників. При перевірці виконання програми на 2000 рік тільки в сімох райдержадміністраціях установлено 12 фактів порушення законності надання квартир. У якому стані знаходиться сьогодні квартирний облік? А ні в якому! Ми будуємо невідомо для кого. Так, приклад по Ялті. Під нульовим номером у списку на одержання житла – чотири прізвища кримських татар, а потім наступний номер черги починається з цифри 19. Куди ділися інші “місця” у черзі? Відсутня нормативно-законодавча база для складання самої програми.

За гострої нестачі житла для депортованих, відсутності елементарних умов для проживання кримських татар, у програмі на 2001 рік виділено на реставрацію пам'ятників культури та архітектури аж мільйон гривень!

Ми довели, що найдешевшим способом одержання житла є його викуп. Але відсутність нормативної бази призвела до того, що тільки в сімох випадках під час перевірки за 2000 рік виявлено при викупі житла завищення ціни на 52 тисячі гривень. А що зроблено Рескомнацем у цьому питанні? У програмі на 2001 рік взагалі мізерні кошти закладені на викуп житла. І це при тому, що для республіканського бюджету на відміну від державного (10%) не встановлено обмежень при плануванні в цьому напрямку. На сьогоднішній день не визначені взаємини Рескомнацу з відділами міжнаціональних відносин райдержадміністрацій. У цьому питанні Рада міністрів в особі його рескомітету палець об палець не вдарила.

Відбувається розпорошення засобів, виділених на капітальне будівництво. У нас 16 незавершених будівельних житлових об'єктів. Хто заважає протягом року їх закінчити? До плану ж включили тільки два. Візьміть, наприклад, проблему будівництва школи в Кам`янці, увагу до якої афішувала колишній міністр фінансів. У квітні Рада міністрів ухвалила рішення виділити 500 тисяч на будівництво школи. Потім отямились: проекту ще навіть немає. У червні ці 500 тисяч перекинули на реконструкцію школи. У той же час виділяється 200 тисяч на закупівлю меблів. А загальна кошторисна вартість реконструкції школи сягає... 3,5 мільйонів! Так коли ж буде закінчений об'єкт, кому виділяються ці гроші, хто за це відповідатиме?

У республіканському бюджеті збільшений обсяг капітальних вкладень на соціальну сферу в 3,2 рази. Але жодна рекомендація Рахункової палати не була врахована. Не були направлені гроші в необхідні сфери для облаштування депортованих. Зате Рескомнац, Мінфін прямо фінансують райдержадміністрації, тим самим створюються шляхи для розкрадання бюджетних коштів.

За рахунок програми облаштування депортованих народів 150 тисяч гривень виділено Таврійському національному університету. Але не представлено жодного відповідного документа, крім договору, що університет надаватиме гуртожиток для проживання студентів. Але вибачте, невже ми не знаємо, що гроші повинні проходити зовсім за іншою статтею, але ніяк не за програмою депортованих?

Подібні безчинства відбуваються й в інших сферах.

Якщо органи виконавчої влади не змінять ситуацію і ми не врахуємо все це при складанні програми на 2002 рік, то нам з вами ніяких покращень не дочекатися – ні в бюджетній сфері, ні при вирішенні проблеми облаштування депортованих”.

В. Морозов (радник Голови ВР АРК): “Сформований стиль роботи Рескомнацу жодною мірою не відповідає його призначенню. Наприкінці 1999 р. ми про це проінформували Раду міністрів і зажадали розглянути діяльність Рескомнацу, вказавши, що його професійний рівень не відповідає належному. Є величезний апарат, але незрозуміло, до чого зводиться його діяльність? А безладу на місцях дуже багато. Перше – будівництво. Дійсно,  свого часу Рескомнац узяв на себе функцію планувати, фінансувати і будувати. Але потім вийшла постанова Кабінету міністрів України № 375 (березень, 1999 р.), відповідно до якої всі гроші, призначені на будівництво житла, повинні направлятися в органи, які зобов'язані забезпечити депортованих житлом. Цю постанову, як ми переконалися, Рескомнац не виконує, гроші в міста і райони з Рескомнацу не надходять. А звідси і ті результати, на які вказує Рахункова палата: гроші розбазарюються.

Протягом півроку, в період відомого політичного протистояння з Верховною Радою Криму, Рада міністрів так і не розглянула питання про роботу Рескомнацу. Єдине, що було зроблено, – порушення питання про введення квартирного обліку.

Чому Рада міністрів не захотіла розглядати ці питання? Це зрозуміло. Навесні 2000 року одержуємо з уряду відповідь, що на завершення будівництва 50-квартирного будинку в Ялті виділяється 2,09 млн грн. Спочатку ми зраділи, одержавши таку інформацію. Але через деякий час довідалися, що, виявляється, у червні 2000 року виділяються для “Консоль” 3,07 млн грн. на купівлю 45 квартир. А в результаті той 50-квартирний будинок для кримських татар так і залишився недобудованим.

Доповідач з Рескомнацу тільки-но говорив, що їхнє відомство дуже занепокоєне питаннями працевлаштування кримських татар. Але, наскільки мені відомо, спеціально для вирішення проблеми зайнятості депортованих громадян у Криму були створені два будівельних трести. Поставлено чітке завдання: займатися тільки програмою облаштування депортованих. Ми звертаємося до Ради міністрів: чому цим будівельним трестам не дають підряди на проведення робіт? – “А в нас сьогодні існує нова форма будівництва. Потрібно брати участь у тендерних конкурсах”. А хто звільнив ці два трести від виконання програм? Їх ніхто не звільняв, їх ніхто не ліквідував. Проте “за тендером” їх засунули на задвірки. За п'ять років довели до ручки, розвалили, жодних коштів їм не виділяли. І вони сьогодні в жалюгідному стані. Вчора в мене на прийомі було кілька людей із цих трестів, показували довідки про зарплату. Починаючи з 1995 року до 1999 року – у них по 15-20 гривень заробітної плати. Це люди, які тільки на папері вважаються працевлаштованими в будівельній галузі.

Враховуючи, що тут присутній заступник Голови Ради міністрів

В. Казарін, вважаю за потрібне звернутися до нього, а в його особі до всього керівництва Ради міністрів із пропозицією повернутися до питання, яке порушували раніше, за колишнього складу уряду. Потрібно розглянути питання про Рескомнац і відповідність його діяльності постанові Кабміну України № 375, а також питання про порядок використання грошей на будівництво.

Є управління з облаштування депортованих. А що будується? Сьогодні цього ніхто не знає. Будівництво житла Рескомнацем здійснюється без аналізу демографічного складу черговиків. У результаті будуються тільки дво- трикімнатні квартири і зовсім не будуються однокімнатні. Як наслідок – самотні громадяни залишаються без житла. Але ж у списках черговиків – десятки самотніх людей кримськотатарської національності. Так про яке ж тоді можна говорити планування?

Багато моментів, що підтверджують правильність висновків Рахункової палати. Ставлення працівників Рескомнацу до справи незадовільне. Люди в різних містах і районах скаржаться”.

Р. Джемілєв (співголова Ради аксакалів): “Рада аксакалів при Голові ВР АРК існує більше двох з половиною років. За цей час понад 700 осіб зверталися до нас зі своїми проблемами. Приходять стосовно житлових питань, пенсії, взаємин із владою, прописки, роботи. Що можна вважати позитивним. За цей час ми певною мірою змогли зрушити з мертвої точки вирішення проблем. З'явився хоч якийсь контроль за витратою коштів. І в цьому найбільша заслуга Леоніда Івановича Грача, я хочу висловити йому подяку. Це з його ініціативи два роки тому вперше за 14 років була розроблена і затверджена на сесії програма облаштування депортованих, під яку були закладені 11,5 мільйонів гривень. Але, на жаль, деяку частину з цих грошей виконавча влада не додала.

Горе людей, які приходять, неможливо виміряти. І я вдячний за допомогу, яку одержував від постійних комісій ВР АРК. Вони сприяли вирішенню проблем тих, хто до нас приходить. І особливо вдячний за те, що Леонід Іванович увесь час наші питання тримає на контролі. Ми часто зустрічаємося з ним, порушуємо різні проблеми. А от сформована на Україні структура взаємин представницької і виконавчої влади не дозволяє по-людськи вирішувати багато питань.

За 12 років на проблему повернення кримських татар за заявами офіційних осіб виділено понад 300 млн доларів, а збудоване житло тільки для 25-30 тисяч депортованих.

Жорсткий контроль над використанням коштів бюджету України на потреби депортованих, системність у вирішенні проблем відсутні. Ніхто не контролює, як і куди йдуть кошти, що виділяються Україною на повернення та облаштування кримських татар. Навіть у бюджеті Криму виконавча влада в програмі на 2001 р. не передбачає введення житла. Наприклад, уже декілька років заморожене будівництво двох багатоповерхових будинків у Ялті (80% готовності) і в Алушті. Не використовуються можливості житлового масиву Фонтани в Сімферополеві, де є вся необхідна інфраструктура. Слід зазначити бездушне ставлення представників виконавчої влади (відділів міжнаціональних відносин, Рескомнацу) до проблем простих кримських татар.

Вважаю, що структура надання допомоги кримським татарам, проблема повернення мають бути в організаційному плані переглянуті. Має бути чіткий план, хто за що відповідає”.

Л. Грач: “Гадаю, ми не даремно сьогодні так довго обговорювали це важливе питання. Дозволю собі підсумувати сказане. Мабуть, сьогодні ми вперше за останні 14 років, з моменту початку повернення до Криму репатріантів, по-справжньому почали наближатися до реального розуміння та усвідомлення речей, а що ж у нас насправді робиться у сфері облаштування депортованих?

Ми пройшли цей великий шлях довжиною в 14 років успішно – з точки зору відсутності катаклізмів. Це потрібно визнати і віддати належне всім. Тому що ніде не була в таких обсягах настільки сильна і складна проблема міжнаціональних відносин, як у Криму у зв'язку з поверненням депортованих. Насамперед, в історичному, міжетнічному, соціально-економічному аспектах.

Ця проблема вирішувалася всіма нами тут, у Криму. У цьому напрямку зроблено чимало. Але я хочу сказати, що потрібно зробити набагато більше, вирішити ще більш серйозні питання, але за однієї умови – не розтягувати їх ще на 14 років, а сконцентруватися на стислому відтинку часу.

Ми повинні загальними зусиллями розв'язувати проблему облаштування депортованих. Який зміст я вкладаю в поняття “загальні зусилля”? Маю на увазі, що до вирішення проблеми повинні однаково старанно залучатися всі владні структури, керівники всіх ланок в усій вертикалі влади. Хочу подякувати керівникам міст Судака, Сімферополя, Феодосії, Алушти, Керчі, Білогірська, Сак, Джанкоя і Джанкойського району, які прибули сьогодні сюди, тим самим показавши серйозність свого ставлення до розгляду проблеми на засіданні Ради аксакалів.

Розмова, що відбулась – однаково корисна для всіх. Раніше ми хоча й неодноразово поверталися до проблем облаштування депортованих, але розглядали їх у так би мовити “клаптиковому” варіанті, окремо взятими фрагментами, намагаючись привносити ще й політику. Сьогодні, на мій погляд, політики було найменше, а був конкретний розгляд проблеми.

Вибачаюся перед тими міністрами, стосовно яких виявив різкість, але насправді ви її заслужили. І нікуди від цього не дінешся. Тим більше, що ви прекрасно розуміли, що йшли на обговорення дуже серйозної проблеми не тільки кримського, але й українського рівня. Ви знали, що перед вами сидітимуть укриті сивиною люди з Ради аксакалів. Тому потрібно більш критично подивитися на стан справ і на ставлення до них”.

Л. Грач запропонував підсумувати пропозиції, що пролунали під час засідання, розробити проект рішення, що являє собою “концепцію дій у напрямках, які ми повинні розвити при формуванні бюджету”. “Хіба незрозуміло, що ми повинні розібратися із системою фінансування, з цими “струмочками”, що витікають найчастіше в невідомих напрямках? Зрозуміло. Хіба незрозуміло, що при підході до фінансування потрібно виділити найважливіше, найпотрібніше і те, що потім крок за кроком допомагатиме вирішувати проблему облаштування? Потрібно вивчити, скільки залишилося боргу, закласти під це кошти і розрахуватися, щоб люди по 3-5 років не ходили за ними. Хіба незрозуміло, що потрібна чітка концепція у вирішенні проблеми недобудованого житла? Тобто нам потрібно піти від розпорошення засобів, від “закопування” грошей.

Давайте подивимося, що першорядне: житло, школа, комунальна власність? І розподілимо кошти так, щоб, у першу чергу, вони пішли саме на найнеобхідніше, невідкладне, що не може зволікати. У тому числі це стосується конкретизованої бюджетної участі.

У нас сьогодні вже  ледь чи не всі займаються облаштуванням депортованих і – ніхто нічим. Особливо це очевидно на прикладі Рескомнацу. Але я ще і ще раз говорю про те, що не можу зрозуміти, чому фінансуванням будівельної справи має займатися Рескомнац? Чому Рескомнац має фінансувати ті заходи, що насправді проводяться “у лоні” Міністерства культури? Так давайте ж відразу закладати гроші за їхнім призначенням. А Міністерство культури повинно відразу взяти на себе зобов'язання те і те робити як найбільш компетентне і професійне в даному напрямку.

Наше рішення має бути комплексним. Сюди ж належить і громадський контроль. Ми лише при розробці Програми облаштування депортованих, при формуванні бюджету минулого року спробували до цього наблизитися, вникнули, куди закласти кошти, що краще тощо. Але це було лише на одній стадії. А треба домагатися такої прозорості на всіх стадіях.

Уже не кажу про те, що потрібно так сформулювати завдання, щоб ті відомства, як і в цілому Верховна Рада АРК та Рада міністрів, дійсно знали глибину й перспективу вирішення цієї проблеми. Ті підходи, про які ми вже давно говоримо, можуть бути тричі гарними. Але навіть і наявність їх ще не означає, що проблема вже вирішена. Це означає, що в цілому повинна бути систематизована політика міністерств, Верховної Ради АРК, Ради міністрів. А найчастіше, знаєте, виходить так: порушили проблему, навколо неї пошуміли і пішли далі. А вона залишається, набирає критичної маси.

Хоч і на фіналі наших повноважень, але ми повинні спробувати створити серйозний документ, що осмислює всі аспекти. Щоб новий депутатський корпус міг одержати нормальну спадщину, щоб усім, у тому числі в містах, районах, стало, нарешті, зрозуміло, що до чого, як і чим треба займатися. Щоб, нарешті, раз і назавжди відучилися від звички згадувати про проблему депортованих лише тоді, коли грім вдарить чи коли президент приїде. А відбувається подібне тому, що в нас усе, що стосується вирішення проблеми облаштування, носить споконвічну певною мірою абстрактну форму, здебільшого на папері, у теоріях і розпливчастих ідеях. При уважному ж розгляді бачиш, що не вистачає головного – практичної політики, а інакше кажучи – механізму здійснення на практиці всього того, що в нас найчастіше красиво і грамотно викладене в цілих наукових фоліантах, у працях і ледь чи не в дисертаціях з облаштування депортованих”.

Л. Грач підкреслив, що закладені під програму облаштування депортованих кошти з республіканського бюджету на сьогодні не реалізовані. Він доручив керівнику профільної комісії підготувати поправку до бюджету на 2001 рік з тим розрахунком, щоб з 15 млн грн. 3 млн грн. пішли на викуп житла.

“У нас цікава ситуація. Ті, хто на мітингах висловлює свої емоції з приводу незадовільного вирішення проблеми облаштування депортованих і найчастіше правильно ставить питання, не говорять, що ці питання не вирішують конкретні міністри чи Рескомнац. Вони доходять загального висновку: влада така-сяка. Звичайно, Грачеві дістається в першу чергу. Прошу вибачення, Грач не відмовляється від своєї відповідальності за те, що відбувається. Але Грач має право вимагати справжньої, а не удаваної роботи від тих же міністерств. Так давайте ж змусимо приводні паси, якими є виконавча влада, діяти так, щоб виконувалися наші вимоги. Щоб виконавча влада знала своє завдання і щоб усі разом, у тому числі і Верховна Рада АРК, працювали над вирішенням цього завдання. От у цьому сенсі я готовий приймати претензії. Але не в іншому, не в тому, що хтось десь украв бюджетні гроші”.

Л. Грач сказав, що “сам Аллах велів, щоб виділені на будівництво житла кошти під програму облаштування в основному освоювалися самими кримськими татарами як найбільш численним народом з числа депортованих через свої будівельні підрозділи”.

Голова Верховної Ради підкреслив, що розроблений протягом десяти днів за матеріалами засідання Ради аксакалів проект концепції заходів і завдань з реалізації програми облаштування депортованих буде доведений до відома керівників усіх ланок, міст, районів, а також широкої громадськості. Цей документ стане своєрідним кодексом пропозицій і рекомендацій щодо практичного покращення ситуації.

Галина Мамико
прес-секретар голови Верховної Ради АРК
Переклад українською мовою за текстом,
наданим прес-службою ВР АРК