Привітальне слово голови Верховної ради Автономної Республіки Крим Леоніда Грача
учасникам міжнародного семінару “Репатріація та Інтеграція кримських татар”

Я радий вітати вас сьогодні від імені Верховної Ради Автономної Республіки Крим на нашій благодатній землі, у літній політичній столиці України.

Ми високо оцінюємо у зв`язку з цим ініціативу Комітету з питань міграції, біженців і демографії Парламентської Асамблеї Ради Європи, його голову Тадеуша Івінськи, голову комітету ПАРЄ з питань культури, науки та освіти, народного депутата України Анатолія Раханського, які запропонували обговорити на нашому семінарі питання репатріації та інтеграції кримських татар. Хочу підкреслити, що саме так і називаються рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи, ухвалені півтора роки тому – 5 квітня 2000 р.

Повернення до цих питань, аналіз перебігу виконання рекомендацій ПАРЄ, безперечно, викликані суспільною потребою і назрілою політичною необхідністю.

Етнополітична, етносоціальна, етнокультурна реальність у Криму надзвичайно багатомірна.

Оскільки в автономії існують найскладніші проблеми облаштування і соціально-культурного розвитку депортованих (насильно переселених) кримських німців, вірмен, болгар і греків, до речі, найтіснішим чином як на законодавчому рівні, так і на практиці пов`язані з вирішенням проблем кримських татар, то, на мій погляд, було б правильно у загальному контексті розглянути й ці проблеми.

Тим більше, що керівники національно-культурних об`єднань цих етнічних спільнот беруть участь у роботі нашого семінару.

Ми вважаємо, що при ухваленні рішень з міжетнічних проблем необхідно дотримуватися принципу консенсусу, а не принципу більшості голосів.

Гадаю, принципово важливим є той факт, що на державному і республіканському рівнях, у політичній і суспільній свідомості в Україні і в Криму існує консенсус щодо необхідності створення оптимальних умов для інтеграції репатріантів в усі сфери суспільства і держави.

Українська держава не несе правової відповідальності за акти депортації з України у 1941 і 1944 роках. Проте ось уже третій десяток років, виявляючи добру волю, спираючись в основному на власні ресурси, Україна та її складова частина – Автономна Республіка Крим здійснювали і продовжують здійснювати низку практичних кроків, пов`язаних із розв`язанням політико-правових, соціально-економічних та етнокультурних проблем раніше депортованих громадян.

Рівень їх інтеграції в усі сфери суспільства характеризується наступними найбільш загальними параметрами:

1. Загальна кількість репатріантів (без м. Севастополя) складає понад 260 тисяч осіб (приблизно 12% населення півострова).

2. На 1 жовтня 2001 року майже 100 відсотків з них стали громадянами України.

3. Кримські татари представлені двома депутатами у Верховній Раді України – вищому законодавчому органі держави, одним депутатом у Верховній Раді Автономної Республіки Крим. До складу депутатів місцевих рад усіх рівнів під час останніх виборів було обрано 579 осіб тільки з числа кримських татар. Кримський татарин Безазієв Лентун Романович є першим заступником Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Хаваджі Ремзі Фемієвич – заступником Постійного Представника Президента в Автономній Республіці Крим. За два останніх роки спостерігається зростання числа представників депортованих громадян у міністерствах і республіканських комітетах Криму, у виконкомах міських рад і районних державних адміністраціях та інших органах державної влади і місцевого самоврядування.

Наприклад, сьогодні у 9-ти із 14-ти районів Криму кримські татари є заступниками голів районних державних адміністрацій.

4. Активно діють численні політичні, культурно-просвітницькі та інші громадські організації, які представляють і обстоюють інтереси раніше депортованих етнічних спільнот.

5. Витрати на облаштування і розвиток депортованих осіб, які повертаються, з 1991 року передбачаються у Державному бюджеті Україні окремим рядком. Загальна сума витрат на ці цілі за останні 10 років перевищила 660 мільйонів гривень. Крім того, близько 20 мільйонів гривень профінансовано з республіканського бюджету Криму. Передбачені бюджетом кошти використовуються, головним чином, для будівництва житла, інженерних комунікацій, інших об`єктів соціально-побутового характеру.

Не можна не зазначити, що завдяки позиції Президента України, послідовним заходам, які були застосовані Кабінетом міністрів України, Верховною Радою і Радою міністрів Автономної Республіки Крим, політика держави стосовно депортованих громадян та їхніх нащадків стала носити більш продуманий і прогнозований характер. І в першу чергу це пов`язано зі значним збільшенням обсягу коштів, що виділяються на потреби репатріантів (з 8,98 млн. гривень – у 1998 році до 40,2 млн гривень – у 2001). При цьому в 2000 році вперше за останні роки кошти, передбачені у державному бюджеті, були профінансовані у повному обсязі (36 млн 100 тисяч гривень).

Верховна Рада Автономної Республіканської Крим послідовно виступає за збільшення частки асигнацій на ці цілі з бюджету Криму. У 1999 році нею була затверджена перша спеціальна кримська програма на 2000 рік, що передбачала виділення 11,5 млн гривень. Цього року ми наполягаємо на тому, щоб із кримського бюджету на облаштування та соціально-культурний розвиток депортованих було виділено 15 млн. гривень (теж у рамках скоординованої програми).

Розв`язання найгостріших соціально-економічних проблем як депортованих, так і всіх інших громадян, раціональне використання фінансово-матеріальних ресурсів, що виділяються на ці цілі, – це найголовніше питання і головне завдання.

Недостатньо ефективне вирішення саме цих проблем (проблем житла, зайнятості, виділення земельних наділів сільськогосподарського призначення) підтримує певний рівень конфліктності у процесі інтеграції депортованих, тримає у напрузі людей.

Ми сподіваємося, що успішний і поступальний розвиток економіки України та Криму, покращення матеріальних умов життя населення поступово зніме основні соціально-економічні причини, а разом з ними й вияви міжетнічної напруженості.

6. Динамічно розвиваються традиційні для репатріантів релігії. Наприклад, сьогодні у Криму зареєстровано 267 мусульманських громад, це складає 30 відсотків від усієї релігійної мережа Криму або 85 відсотків від ісламської мережі України.

Незважаючи на те, що Україна – світська держава, конфесійний фактор усе частіше не тільки враховується, але й пов`язується з національною політикою.

Скажу відверто, певне загострення конфліктогенності у міжконфесійних відносинах останнім часом викликає занепокоєність серед властей у Криму.

За останні два роки питання, пов`язані з вирішенням етнічних і міжетнічних проблем, понад 20 разів розглядалися на сесіях Верховної Ради Автономної Республіки Крим, засіданнях її Президії, засіданнях Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Найбільш діючим у цьому зв`язку ми вважаємо рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим “Про заходи для врегулювання міжнаціональних відносин і реалізації програм соціально-економічного і національно-культурного розвитку раніше депортованих осіб та їхніх нащадків в Автономній Республіці Крим”, ухвалене 26 квітня 2000 року.

Ми вважаємо, що етнонаціональна політика потребує розумної регіональної диференціації. І далі діятимемо в цьому напрямку.

Вимагає масштабних організаційних умов, міжвідомчої координації робота щодо приведення українського законодавства, яке регулює сферу міжнаціональних відносин, у відповідність до принципів і норм міжнародного права.

Ми вітаємо у зв`язку з цим відновлення у вересні поточного року Державного комітету України у справах національностей і міграції. Організаційні ресурси повинні відповідати величезним обсягам завдань, які визначає українська держава, вимогам стратегії європейської інтеграції.

І ще одне. Невідкладне ухвалення розробленої Концепції державної етнонаціональної політики України дозволить створити нову конструкцію міжнаціональних відносин, ефективно продовжити розробку цілісної доктрини національної політики держави.

Концепцію можна порівняти з протоколом про наміри.

Це загальний погляд, на основі якого мають бути вироблені та ухвалені Верховною Радою України відповідні закони.

Найбільш ефективна та національна політика, яка оформлена законом. Саме закон дозволить встановити у цьому напрямку якісь стабільні орієнтири на довгі роки.

І ми не поділяємо у зв`язку з цим думку Ради представників кримськотатарського народу при Президенті України про те, що раз розробники концепції йдуть від визначення поняття “корінний народ” і його статусу в українській державі, то розробка й ухвалення концепції етнонаціональної політики нібито нічого не дає у вирішенні кримськотатарської проблеми, проблем депортованих громадян взагалі.

Ми вважаємо, що введення у правову практику терміна “корінний народ Криму”, що знаходиться в науковій розробці, передчасне і не відповідає критеріям і нормам міжнародного права, відображеним у документах Організації Об`єднаних Націй.

Абсолютно очевидно, що для Криму визначення етнічної групи, яка перша з`явилася на його території, це нерозв`язне питання. Суперечка ця про перших поселенців на півострові історична.

Надання статусу корінного народу Криму будь-якому етносу буде виключно вольовим рішенням з не передбачуваними для Криму та України наслідками.

Досвід переконливо показує, що при протиставленні “ми – вони” часто виникає плутанина, де в історії минуле, де майбутнє?

Концепція “репресованих корінних народів” має вектор, спрямований у минуле.

У майбутнє має бути спрямоване завдання формування за участі держави позитивної концепції самовизначення і кримськотатарського, і вірменського, і німецького, і болгарського, і грецького етносів в Україні.

За більш ніж десятилітній період повернення раніше депортованих осіб та їхніх нащадків такі концепції не розроблені, хоча завдання ставилося.

В основі вирішення реабілітаційних проблем повинні лежати імперативи не тільки моральних, але й правових начал, зміцнення традицій і форм взаємокорисного існування етносів, зміцнення міжнаціональної злагоди.

Прогрес тут може бути досягнутий на базі створення правових умов взаємодії держави і суспільства для захисту національних інтересів громадян України. Я маю на увазі необхідність розробки та ухвалення Верховною Радою України Закону “Про національно-культурну автономію”.

Такий закон міг би дозволити зробити важливий крок у формуванні нового екстериторіального принципу реалізації прав представників усіх народів, які мешкають у державі.

У першу чергу це необхідно для збереження і розвитку кримськотатарської мови та культури, так само, як і для інших національних мов і культур.

Реалізуючи цей закон, органи виконавчої влади на місцях могли б здійснювати розробку регіональних і місцевих програм національного розвитку і міжнаціонального співробітництва не тільки з урахуванням тих чи інших об`єднань, але (і це головне) разом з органами внутрішнього управління національно-культурних автономій.

У наступному році збігає термін дії Бішкекської (1992 року) угоди між державами-членами Співдружності Незалежних Держав. Цей документ, ратифікований Україною, спрямований на спрощення міграції і повернення репатріантів (раніше депортованих) на території пострадянського простору.

Це добре, що Україна поставила питання про пролонгацію дії цієї угоди ще на 10 років. Але погано те, що нинішнє чинне українське законодавство значною мірою не відповідає положенням цієї Бішкекської угоди.

Ще у червні 2001 року спеціальна робоча група мала підготувати і внести на розгляд Кабінету міністрів України пропозиції щодо проведення нормативно-правових актів з питань повернення, облаштування та адаптації депортованих осіб, які повернулися на постійне проживання в Автономну Республіку Крим, відповідно до Бішкекської угоди.

На жаль, цього досі не зроблено.

Все це негативно відбивається на долях окремих людей, веде до порушень закону.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим вважає, що створювати і вдосконалювати ефективну законодавчу базу необхідно на основі Конституції України і Конституції Автономної Республіки Крим. Беззастережно дотримуватися букви закону ми закликаємо всіх під час організації виборів в органи державної влади і місцевого самоврядування.

Проблема представництва національних громад у цих органах, на наш погляд, може бути вирішена на основі принципів загального і рівного виборчого права, закріпленого у статті 71 Конституції України. У зв`язку з цим ми вважаємо, що пропозиції про введення національних квот на наступних виборах потягнуть за собою спроби порушити чинну Конституцію країни.

Крім того, такий експеримент вже проводився до ухвалення нинішньої Конституції України, але він себе не виправдав. Ми вважаємо, що проект нового закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим” міг би передбачити організацію і проведення цих виборів за загальними виборчими округами за участі в них громадян усіх національностей на основі пропорційної або змішаної виборчої системи з наданням права на висунення кандидатів у депутати місцевим організаціям політичних партій або об`єднанням громадян, у тому числі національним і національно-культурним об`єднанням.

Це дозволило б виставити своїх представників і меджлісу кримськотатарського народу за списками свого передвиборного об`єднання.

Не можна не бачити, що останнім часом представники низки національних еліт головний тиск все більше намагаються зробити на впровадження у суспільну свідомість ідеї національної консолідації.

Тут є свої плюси і мінуси. Плюси в тому, що більше уваги приділяється на всіх рівнях питанням розвитку національних культур, національних мов, долається стан національної уніфікації.

Але в такій багатонаціональній республіці, як Крим, цього явно недостатньо.

Ми повинні спільними зусиллями розробити ідею міжнаціональної консолідації.

Не можна не бачити, що на півострові тривалий час іде процес формування кримського регіонального співтовариства. Згідно із соціологічними опитуваннями, з кожним роком все більше людей вважають своєю батьківщиною Крим. Історія формування кримської самобутності пов`язана вже з багатьма поколіннями людей.

Не можна не бачити, що це реально можливий і бажаний напрямок розвитку. Чи буде він стійким і неповоротним, залежить величезною мірою від сьогоднішніх наших дій.

Я вважаю, що іншої взаємоприйнятної альтернативи у кримчан немає.

Всі люди мають чудові уявлення про те, як повинно бути збудоване життя в нашій державі. Ось як пише про це видатний кримський письменник і філософ Анатолій Домбровський: “Очистіть їх (уявлення) від бруду, в якому вони виваляні фальсифікаторами, запитайте у живих людей, які їхні потреби, підніміть стяг істини і світла, що кинутий нині під ноги, і ми отримаємо загальну мету, яка об`єднує всіх, прокладемо надійний курс нашого корабля, що підбадьорює всіх”.

Є ще одна вимога, без якої неможливе виживання. Її можна назвати одним словом – діалог. Сьогодні для нас діалог – не тільки пошук істини, але й форма самої істини.

Ми вважаємо, що в Криму активно і плідно на різних рівнях формується єдність у формі діалогу культурних світів, які зберігають кожен своє обличчя, у формі своєрідної, іноді дуже складної взаємодії слов`яно-християнської і тюрксько-ісламської цивілізацій.

Крим у цьому плані цілком може розглядатися як своєрідна лабораторія, у тому числі і з розробки превентивних методів вирішення міжетнічних конфліктів.

Один приклад.

З березня до жовтня 2000 року за ініціативою Кримської консультативної ради при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, за підтримки Програми розвитку та інтеграції Криму ПР ООН і Канадського агентства міжнародного розвитку, в Криму була проведена серія “круглих столів” для обговорення стратегії і плану дій для облаштування та інтеграції раніше депортованих громадян, які повернулися на постійне проживання в республіку.

Запропоновані вам сьогодні у вигляді брошури матеріали містять основні підходи і рекомендації щодо цих проблем.

Матеріали є результатом узагальнюючої роботи аналітичної групи “круглих столів”. Вони направлені в органи влади, у зацікавлені організації. Вони не обов`язково співпадають з офіційною позицією, вони підготовані на рівні експертів. Найважливіше тут те, що текст цих підходів і рекомендацій для їх реалізації було ухвалено всіма учасниками заключного “круглого столу” рік тому шляхом консенсусу, став результатом багатомісячного і, на наш погляд, плідного діалогу.

Ми сподіваємося, що вони допоможуть у роботі нашого семінару, знайдуть у вас позитивний відгук, а висновки й рекомендації нашої спільної роботи стануть джерелом конкретних рішень і дій законодавчих, представницьких і виконавчих органів влади України та Автономної Республіки Крим у сфері національної політики.

Для втілення у життя будь-яких рекомендацій зараз необхідна, в першу чергу, активна нормотворча діяльність.

По-друге, для цього необхідні політична воля і добра воля всіх суб`єктів етнополітичного процесу в Криму. Все це у нас є.

По-третє, для цього необхідний і певний час.

Дозвольте мені висловити впевненість, що розуміння і сприяння Парламентської Асамблеї Ради Європи, її Комітету з питань міграції, біженців і демографії, держав світового співтовариства, численних міжнародних організацій, які підключилися до вирішення проблем репатріації та інтеграції раніше депортованих осіб в Україні, дозволять успішно розв`язати ці складні проблеми.

Щиро бажаю вам успішної роботи, цікавих і плідних дискусій з усіх аспектів обговорюваних питань. Сподіваюся, що підсумки роботи семінару позитивно позначаться на практиці, стануть ще одним кроком на шляху до міцного міжетнічного миру і громадянської злагоди у Криму – важливого фактора стабільності в Причорномор`ї в цілому.

У цьому наше історичне покликання, наша доля, визначені й геополітичним становищем Криму.

Леонід Грач, голова Верховної Ради АРК
Переклад українською мовою за текстом,
наданим прес-службою Верховної Ради АРК.