У НОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ РІК ЗІ СТАРИМИ ПРОБЛЕМАМИЗгідно з постановою Ради міністрів АРК від 22 травня “Про першочергові заходи щодо розвитку мережі шкіл (класів) з кримськотатарською мовою навчання у 2001-2002 роках”, у цьому році рекомендується відкрити перші класи з кримськотатарською мовою навчання у 26 школах півострова, в яких число учнів кримськотатарської національності складає 50% і більше. Крім того, рекомендовано розширити мережу класів з поглибленим вивченням кримськотатарської мови та навчання нею, передбачивши відкриття 67 класів у різних регіонах Криму цього року і ще 63 класів у наступному. В с. Сари-Баш Первомайського району, с. Зарічне Джанкойського району та м. Судак, згідно з постановою, цього року мають бути введені в експлуатацію школи з кримськотатарською мовою навчання. До наступного року передбачається відкриття ще двох національних шкіл у с. Ісмаїл-бей м. Євпаторії та в масиві Сари-Су м. Білогірська. Незважаючи на те, що цей урядовий документ створює досить оптимістичну картину, з`ясувалося, що із запланованих трьох нових шкіл до вересня відкриється тільки одна – у с. Зарічне Джанкойського району. Причому вона почне працювати зовсім не за розпорядженням уряду, а під впливом кримськотатарської громадськості, яка ініціювала ще в минулому році реконструкцію будівлі старого дитячого садка. Що стосується школи у с. Сари-Баш, розрахованої на 844 учнівських місця, то поки що підтвердження про її відкриття немає. Щоб уточнити дані про організацію нових національних класів, ми звернулися до голови Асоціації кримськотатарських працівників освіти “Маарифчи “ Сафуре Каджаметової та керівника відділу освіти Меджлісу кримськотатарського народу Бейє Ільясової. За їхніми словами, сказати, скільки класів з кримськотатарською мовою навчання відкриється цього року, можна буде тільки наприкінці вересня. Співробітництво, що намітилося з Міністерством освіти АРК, на жаль, поки що відчутних результатів не дало. Незважаючи на те, що на колегіях, що проводяться у Міністерстві, керівникам місцевих відділів освіти постійно радять відкривати національні школи і класи, узгоджуючи свою роботу з громадськістю, розуміння проблеми і сприяння в її вирішенні з боку адміністрацій шкіл все ще немає. Почастішали випадки, коли директори, для вигляду погодившись відкрити національний клас, потім запрошують батьків по одному та вмовляють їх не віддавати туди дітей, мотивуючи свої слова неповноцінністю національної освіти та її безперспективністю. С. Каджаметова каже, що батьків навмисне вводять в оману, пояснюючи, що в національних класах увесь процес навчання відбувається виключно кримськотатарською мовою, що російська мова практично не вивчається. Насправді вивчається не тільки російська мова, але й українська, і до п`ятого класу учні показують гарні результати з техніки та виразності читання і ні в чому не поступаються своїм одноліткам з російськомовних класів. Кримськотатарські вчителі працюють над тим, щоб батьки віддавали своїх дітей у початкову школу з навчанням рідною мовою. В цьому віці вони добре засвоюють мови, і вивчити рідну їм буде не важко. Вивчаючи паралельно російську мову, у п`ятому класі учень сам зможе вибрати, чи продовжувати йому навчатися в національній школі, чи переходити в російськомовну, де, до речі, він може навчатися в класі з поглибленим вивченням кримськотатарської мови. С. Каджаметова вважає, що отримавши хорошу мовну базу в початковій школі, дитина й надалі не втратить рідної мови. Навпаки, вона принесе її в родину, сприятиме її відродженню, а в старших класах вивчатиме її не 2,5 години на тиждень, а – 7, нарівні з російською. Те, що чиновники на місцях, чи то районні, чи то міські відділи освіти, чи шкільна адміністрація, протистоять розвитку національної освіти, можна розцінити як обмеження прав корінного народу. В Асоціації “Маарифчи” вважають, що настав час, коли уряд автономії повинен притягнути до відповідальності керівників різних інстанцій за невиконання наказів Ради міністрів. На превеликий жаль, Міністерство освіти теж не доводить справу до кінця. Рекомендуючи відкривати національні класи, воно надалі не курирує виконання своїх рекомендацій, які зрештою залишаються тільки на папері. Як, власне, залишаються нереалізованими багато аспектів в галузі народної освіти, у тому числі набуття школами, в яких працюють національні класи, статусу шкіл з двома мовами навчання. Можна сказати, що початок навчального року особливої радості ні в кого не викликає. Маса проблем, що лишаються невирішеними протягом останніх років, знову, як клубок, перекочується з року в рік, обростаючи новими труднощами. Чому адміністрації шкіл не працюють над подальшим розвитком національних класів? Чому відділи освіти та районні власті не піднімають питання про статус шкіл? Чому в школах, де відкриті класи з навчанням і поглибленим вивченням кримськотатарської мови, немає спеціального завуча, який контролював би весь процес навчання рідною мовою? Поки що ці та багато інших питань, вирішення яких залежить від державних чиновників, залишаються без відповіді. А рядові вчителі та громадські організації, що займаються проблемами національної освіти, намагаються дати кримськотатарським дітям гарну освіту, щоб вони не почувалися неповноцінними, щоб закінчивши школу, мали рівний стартовий рівень при вступі до вищих навчальних закладів. Гульнара Керімова |