Виступ в.о. віце-прем`єр-міністра України Миколи Жулинського на жалобному засіданні у Сімферополі з нагоди 57-ої річниці  депортації з Криму

Сумна дата закликає нас повернутися до трагічних подій нещодавньої історії.

18 травня ц.р. виповнюється 57 років відтоді, коли було вчинено ще один злочин тоталітарного режиму. У ці дні з території Криму, з місця свого історичного проживання, примусово було виселено весь кримськотатарський народ.

Загалом у період другої світової війни з території сучасної України за національною ознакою було вислано у віддалені райони Російської Федерації, а також в Узбекистан, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан понад 450 тис. німців, 200 тисяч кримських татар і 38 тис. кримських болгар, вірмен, греків. А оскільки депортація здійснювалася в найжорстокішій формі, то, звісно, не всім їм вдалося дістатися місця призначення. Тисячі людей загинули в дорозі, зазнали величезних матеріальних, фізичних і моральних збитків.

Вшануємо ж пам`ять невинних жертв хвилиною мовчання.

Сама депортація загрожувала асиміляцією, ставила на межу національного знищення цілі етнічні групи. Тільки велика національна самосвідомість, згуртованість депортованих, їхня наполеглива боротьба за свої права, а також підтримка демократичних політичних кіл не дали здійснитися цим злочинним задумам.

Досі важкою залишається доля тих, кого понад півстоліття тому було виселено з рідних місць. Процес репатріації вимагає великого напруження сил для подолання труднощів, які стоять на їхньому шляху. Але всупереч усім економічним негараздам до Криму вже повернулася більша частина кримських татар, болгар, вірмен, греків і німців. У цьому Українська держава їм надавала й надаватиме свою підтримку. Хоча вона практично сама несе весь тягар труднощів, пов`язаних з облаштуванням депортованих, виділяє на це значні бюджетні асигнування.

Починаючи з 1991 року, в державному бюджеті окремим рядком передбачаються кошти на облаштування депортованих, зокрема, на будівництво житла, інженерних комунікацій, інших об`єктів соціально-побутового характеру. Загальна сума витрат на ці цілі за період 1991-2000 рр. перевищила 640 млн. грн. Крім того, близько 15 млн. грн. профінансовано з республіканського бюджету Криму.

В останні роки завдяки послідовним діям Президента України, Кабінету міністрів України та Ради міністрів Автономної Республіки Крим політика держави стосовно депортованих громадян набула більш продуманого і прогнозованого характеру. Значно збільшуються обсяги коштів, що виділяються на ці цілі (з 9 млн. грн. в 1998-му – до 40 млн. грн. у 2000 році). При цьому минулого року вперше за останні роки передбачені держбюджетом кошти було виділено в повному обсязі.

Минулого року завершено реалізацію першочергових заходів на 1996-2000 роки щодо розселення та облаштування кримських татар і осіб інших національностей, які повернулися та мешкають в Автономній Республіці Крим.

Можна констатувати, що певних успіхів досягнуто. Якщо коротко, то цього року планується завершити забезпечення місць компактного проживання депортованих електроенергією, в 2003 році – водою, на черзі забезпечення газом, дорогами, об`єктами соціально-культурного призначення.

Але вжитих заходів недостатньо, щоб забезпечити нормальні умови проживання цієї категорії громадян. Для усвідомлення ситуації, що склалася, необхідно мати на увазі той факт, що масовий неорганізований приїзд осіб, які повертаються на поселення у Крим, створює серйозні проблеми, які важко вирішити швидко. Проте процес повернення триває. І низка факторів соціально-економічного характеру вимагає негайного вирішення: забезпечення житлом і земельними ділянками; створення належної інфраструктури місць компактного проживання; усунення гострої проблеми безробіття; покращення медичного обслуговування депортованих.

З метою комплексного вирішення цих питань урядом визначено пріоритетні напрямки процесу облаштування репатріантів. У першу чергу, належне фінансування заходів щодо повернення та облаштування депортованих; завершення початого будівництва житла, об`єктів соціально-культурного призначення і відповідних інженерних комунікацій, насамперед, високого ступеня готовності (50 і більше відсотків); забезпечення депортованих житлом, у т.ч. шляхом його викупівлі та пільгового кредитування індивідуального житлового будівництва; участь депортованих у приватизації майна державних підприємств; забезпечення земельними ділянками; забезпечення зайнятості. На ці проблеми ми повинні сьогодні дивитися перспективно, на 30, а, можливо, і на 50 років уперед.

Рівночасно відповідно до зазначених пріоритетів розроблено проект програми розселення та облаштування депортованих кримських татар та осіб інших національностей, які повернулися в Автономну Республіку Крим на постійне проживання, на 2001-2005 роки, який має бути найближчим часом затверджено. В проекті враховано фінансування у відповідних напрямках, у т. ч. витрати на соціально-культурні заходи, зокрема, надання разової матеріальної підтримки і відшкодування витрат на проживання в гуртожитках; водопостачання; підготовка фахівців для пріоритетних галузей економіки і соціально-культурної сфери; компенсація за переїзд і перевезення багажу; дотація національним засобам масової інформації; зміцнення матеріально-технічної бази установ освіти та культури.

У перспективі акценти із соціально-економічної сфери, яка, безумовно, посяде головне місце в процесі облаштування, буде перенесено на питання адаптації та інтеграції депортованих в українське суспільство, відновлення та розвитку їхньої освіти й культури. На сьогодні розроблено проект адаптації та інтеграції в українське суспільство кримських татар, а також осіб інших національностей, відродження та розвитку їхньої культури та освіти. Реалізація цієї програми передбачає створення Центру поліетнічної культури на базі Кримського державного індустріально-педагогічного інституту, забезпечення випуску достатньої кількості підручників, іншої навчальної літератури для задоволення просвітницьких потреб депортованих. Передбачається система конкретних заходів, спрямованих на надання допомоги у діяльності Республіканської кримськотатарської бібліотеки імені І.Гаспринського, Кримського етнографічного музею, республіканських культурно-етнографічних центрів розвитку образотворчого і театрального мистецтва, художньої самодіяльності депортованих тощо.

Поряд із вказаними пріоритетами урядом України проведено значну роботу, пов`язану з пошуком коштів від країн-донорів, міжнародних організацій і фондів.

Загальний обсяг міжнародної допомоги депортованим, які повернулися та мешкають в Автономній Республіці Крим, за останні три роки складає понад 10 млн. доларів США.

Але діючий механізм вимагає певного вдосконалення. Практичним прикладом створення умов для розширення такої допомоги є діяльність Програми розвитку Організації Об`єднаних Націй (ПРООН). Ця організація впроваджує низку інвестиційних проектів, спрямованих на стимулювання процесів у кримському регіоні. На сьогодні ПРООН розробила нову Програму інтеграції та розвитку Криму, яку було презентовано під час ІІІ Міжнародної донорської конференції.

Міністерством закордонних справ проведено переговори з представниками МЗС Казахстану, Киргизії та Туркменістану відносно ухвалення угод про спрощений порядок зміни громадянства депортованих осіб та їхніх нащадків. З цього ж питання проводяться переговори з Росією і Таджикистаном.

МЗС України зробило все необхідно для того, щоб продовжити дію домовленості між Україною та Узбекистаном про співробітництво у вирішенні питань громадянства депортованих осіб та їхніх нащадків, які виявили бажання повернутися в Україну. Під час візиту Президента України Л.Д.Кучми в Ташкент у жовтні минулого року термін дії домовленості було пролонговано до 31.12.2001 р. Крім того, узбецькій стороні запропоновано розглянути можливість укласти угоду між Україною та Узбекистаном про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які мешкають у Республіці Узбекистан, та громадянами Республіки Узбекистан, які постійно проживають в Україні.

Не можна обійти ще один аспект проблеми, який є чи не найважливішим. Ефективність практичного вирішення всього комплексу питань повернення та облаштування репатріантів зменшується через відсутність чіткої нормативно-законодавчої бази, про що неодноразово йшлося під час зустрічі Президента України з Радою представників кримськотатарського народу, під час парламентських слухань, на засіданнях урядової комісії. Всім відомі кроки, що здійснюються Президентом України, Кабінетом міністрів України в цьому напрямку. Але досі не ухвалено спеціального закону відносно репресованих за національною ознакою.

Проект Закону України “Про реабілітацію і забезпечення прав осіб з числа національних меншин, які зазнали репресій і яких було депортовано з України” відхилено Верховною Радою. До Верховної Ради також подано народним депутатом Романом Безсмертним проект “Про статус кримськотатарського народу”.

Депортація 1944 року була актом беззаконня. Вона увійшла в історію гірким уроком – беззаконня призводить до трагедії. І тому тільки торжество закону і рівність усіх перед ним можуть забезпечити нормальне життя людей.

На завершення хочу висловити надію, що, згадуючи трагічні події минулого, ми об`єднаємося у своїй вірі в краще майбутнє, запорукою якого є демократична, багата українська держава, на землі якої ніколи не буде місця національній ворожнечі, антилюдським злочинам і геноциду.

Ми схиляємо голови перед пам`яттю жертв депортації і глибоко переконані, що повторення подібного неприпустиме.

Забезпечимо мирний міжнаціональний розвиток нашої країни!
Вічна пам`ять і слава тим, хто загинув!
Щастя та здоров`я живим!

Переклад українською мовою за текстом
у газеті “Крымская газета”, №88 (16189), 18 травня 2001