СКИНУТО МАСКИ З НДП, РУХУ ТА МЕДЖЛІСУ

На робочій нараді членів Президії в понеділок глава кримського парламенту Леонід Грач дав оцінку тому, що сталося на жалобних зборах 17 травня 2001 року, та розповсюдженим у засобах масової інформації коментарям і виступам деяких представників виконавчої влади та інших осіб.

Л.Грач нагадав, що на початку 90-х не хто інший, як Лентун Романович Безазієв у зв`язку з трагедією депортації та долею її жертв – кримських татар, німців, болгар, греків, вірмен поставив питання і домігся того, щоб 18 травня проводити у Криму як День пам`яті.

На превеликий жаль, це правильне рішення не без допомоги, перш за все, представників виконавчої влади в останні роки було передано в руки націонал-радикалів, які забули, що таке жалобний день, жалобні заходи, забули про представників чотирьох інших депортованих народів і перетворили цей день скорботи на щось інше.

Л.Грач спростував повідомлення деяких засобів масової інформації, що Голова Верховної Ради вперше нібито за три роки вирішив взяти участь у жалобних зборах. Він звернув увагу на те, що і в минулі роки він в обов`язковому порядку брав участь у траурних заходах у зв`язку з Днем пам`яті жертв депортації, виступав на жалобних заходах. 17 травня жалобні збори, як і в минулі роки, проводилися під егідою Верховної Ради та Ради міністрів Криму, про це заздалегідь було поінформовано громадськість. Але цього разу, підкреслив Л.Грач, справді організація жалобних зборів зусиллями виконавчої влади була віддана на відкуп націонал-радикалам з меджлісу та ректорату індустріально-педагогічного інституту на чолі з Ф.Якубовим, який втягує молодь у політику. Л.Грач нагадав, що це та сама людина, хто першим з кримських татар у радянські часи в Узбекистані став секретарем партійного комітету одного з вузів, і дуже радів цьому. “Не треба багато розуму, щоб усвідомити, під яким ракурсом не так давно у цьому ж індустріально-педагогічному інституті використали міжнародну науково-практичну конференцію, присвячену 150-річчю від дня народження І.Гаспринського. Власне кажучи, на конференції з подання меджлісу було відпрацьовано ідеологічне забезпечення 18 травня, причому в ангажованій формі”.

Л.Грач підтвердив, що був поінформований про провокацію, яка готувалася до 17 травня. Він заявив, що “провокація” була підготовлена націонал-радикалами з числа молодчиків меджлісу практично з мовчазної згоди в.о. віце-прем`єра уряду України М.Жулинського, який представляє Рух, і голови кримського уряду С.Куницина, який представляє НДП. Маски знято. І кращим тому підтвердженням є їхні коментарі для преси одразу ж після того, що сталося, а також сенс виступів на мітингу 18 травня. Три політичні сили зійшлися на одному напрямку”.

Л.Грач заявив, що незважаючи на існуючу інформацію про те, що готується провокація, “не дозволив собі виявити слабкість і прийшов на жалобний мітинг. Але найголовніше – не дав можливості цим силам у випадку його відсутності на жалобних зборах говорити про те, що голова парламенту проігнорував жалобний захід, виявив неповагу до пам`яті жертв депортації”.

“У хуліганстві виявилася суть націонал-радикалізму. В принципі, це мало б рано чи пізно трапитись і не могло не статися. Відбувся не тільки антирадянський та антикомуністичний шабаш, але і в зв`язку з тим, що націонал-радикали у присутності рухівців, представників НДП знову публічно поставили питання про створення національної державності кримських татар (питання, яке докучливо з року в рік нав`язується націонал-радикалами кримській громадськості), відбувся ще й антислов`янський шабаш. Причому – з антидержавним замісом. Хочу всім твердо сказати: Крим може мирно та успішно розвиватися тільки як територіальна автономія”.

Л.Грач звернув увагу, що в діях Руху, НДП і меджлісу кримських татар простежується спроба не просто порушити відповідні негативні громадські настрої стосовно представницького органу влади, але й спрямувати їх “особисто проти мене” – в першу чергу, щодо проблеми перепаювання землі. “Але ж зрозуміло будь-кому, що до повноважень Верховної Ради Криму не входять функції з розподілу земельних паїв. Все відбувається в межах указу Президента України. Але ті, хто вже більше року патякають на цю тему, запевняючи в тому числі і главу держави, що підуть переговорним шляхом, насправді лише створюють видимість бурхливої роботи. А ті представники Верховної Ради Криму (голови трьох постійних комісій), яких було запрошено для участі в цій роботі, змушені констатувати її відсутність. Лише раз було проведено засідання цієї робочої групи. На засіданні Верховної Ради ми ставили і розглядали питання про перебіг проведення земельної реформи. Ще більше півроку тому ми сказали на адресу того ж Циганського (голови Бахчисарайської райдержадміністрації), що якщо в районі є бажаючі добровільно йти шляхом перепаювання, то ніхто цьому не перешкоджає. Але, як показує реальний стан речей, такої тенденції немає. Сьогодні ніхто не може навести аргументованих доказів згоди власників акцій на проведення перепаювання, а поготів підтвердити прикладами. Я виступаю категорично проти перепаювання. Це конфліктний шлях. Є землі, які підлягають розпаюванню, – це і є єдиний можливий шлях вирішення проблеми”.

Л.Грач нагадав, що на травневому пленарному засіданні ВР АРК повинні були повернутися до питання про перебіг реформування в порядку ознайомлення зі станом справ, і це питання пропонувалося Президією до порядку денного. І поіменне голосування (його результати публікуються на 3-ій стор.) викриває тих, хто не захотів на сесії вести розмову на цю тему. Переважна більшість тих, хто не захотів розглянути це питання – представники проурядової депутатської групи.

Л.Грач сказав, що такого роду обвинувачення на адресу керівництва Верховної Ради Криму є навмисною провокацією, що не має під собою жодних підстав і спрямована на дискредитацію Верховної Ради.

Говорячи про проблеми “винятковості нації”, “надання виборчих квот”, “надання пільг окремому народові”, що піднімаються націонал-демократами, Л.Грач сказав: “Є Конституція України. І якщо таких політиків як Р.Чубаров, М. Жулинський, С Куницин та тих, хто з ними, вона не влаштовує, нехай спочатку змінять Конституцію України і нададуть  особливі права окремому етносу чи народові”.

“Моя позиція базується не на заграванні, не на “піддавках”, не на удаваній дружбі з окремо взятим народом, моя позиція – принцип рівності всіх етносів і народів. Минуле, сьогоднішнє і майбутнє Криму – в інтернаціоналізмі. Стрижень Криму – рівноправність, взаємоповага, дружба. І ніякої винятковості. На цю тему я вже неодноразово висловлювався і стоятиму на цій позиції, чого б це мені не коштувало”.

Л.Грач звернув увагу, що деякі учасники жалобних зборів, які залишилися після екстремістського вибрику націонал-радикалів сидіти у президії, не просто не усвідомлювали своєї поведінки, але й одразу ж після жалобних зборів, після “вдалого”, як їм здається, політичного акту “видали себе з головою у коментарях для преси. Не кажу вже про те, що ніхто з них не тільки не спробував зупинити цих молодчиків, не обурився їхньою поведінкою, але й не дав їхнім діям на жалобних зборах належної оцінки”. “Вони себе називають друзями кримськотатарського народу. Але насправді це друзі в лапках. Те, що відбулося на жалобному засіданні, вийшло за межі допустимого. Націонал-радикали і ті, хто з ними, образили переважну частину кримськотатарського народу. Кинуто виклик владі, державі”.

“Ті, хто так охоче коментував те, що сталося, хто дозволяв собі та іншим на площі під час жалобного мітингу різноманітні образливі випади, – нехай на своїй совісті залишать сказане, Бог їм суддя. Але як це так: у їхній присутності, в присутності керівництва виконавчої влади, під вигуки “Аллах акбар!” було порушено міждержавні проблеми і виявлено антиросійські настрої – під час демаршу біля Генерального консульства Російської Федерації. Напередодні я в прямому телеефірі закликав не йти до Генерального консульства, не ускладнювати міждержавні стосунки”.

Л.Грач зазначив, що в низці коментарів для ЗМІ деякі політики (М.Жулинський, С.Куницин) розмірковували, хто краще знає кримськотатарську проблему і хто більше робить для її вирішення, хто як до неї ставиться. “Хочу сказати для всіх, у тому числі і для тих, хто ще й не думав, що вироблятиме у Брюсселі, а також тому, хто в радянські часи бив себе у груди, що він секретар комітету комсомолу одного із суднобудівельних заводів і про ленінський комсомол написав книжку, – у даному випадку М.Жулинському: ви ще в політиці “пішки під стіл ходили”, коли Грач, починаючи з 87-го року цією проблемою серйозно займався. Не ви, а Грач з колегами літав до Середньої Азії у той складний період. Не ви, а Грач з колегами своїми очима бачили результати дій націонал-радикалів стосовно турків-месхетинців, у цьому випадку не з боку кримських татар, бачили згарища, руйнування, смерть. Не ви, а саме Грач стояв біля витоків народження першої кримськотатарської газети “Достлукъ”, біля витоків відродження кримськотатарського театру. Не ви, а Грач із членами Президії ВР АРК ухвалив рішення про увічнення пам`яті найдостойніших і заслужених кримських татар – видатного льотчика Амет-Хана Султана, композитора Ільяса Бакшишева, яким було посмертно присвоєно звання “Почесний кримчанин”. Не хто інший, як Грач запропонував вперше закласти в бюджет 99-го року 11,5 мільйонів на кримську програму облаштування депортованих і разом з однодумцями, що називається, “протягнув” цю програму на сесії. І багато іншого зроблено за останні 14 років”.

“Чому ж не хочуть почути Леннару Мамбетову, яка каже про те, що сьогодні штучно створюються перешкоди для повноцінного завантаження тресту “Гражданстрой”, спеціально створеного для будівництва житла для кримських татар. Замість цього завантажуються фірми, які мають своїх засновників, скажімо, як і горезвісні Об`єднані платіжні системи. Але не дивляться, що при послугах “Гражданстроя” один квадратний метр житлової площі коштує 746 грн., а в інших лобійованих організаціях – майже півтори тисячі гривень! Ось вам один з прикладів “чистоти” підходів виконавчої влади до кримськотатарської проблематики”.

“Залишати такі вибрики не збираюся. Справа не особисто в мені. Справа навіть не в комуністичній партії. А справа в тому, що  націонал-радикалізм – це завжди зло. І нехай керівництво виконавчої влади, окремі політики замисляться, в які ігри почали грати. Що за цим стоїть. І яка громадська реакція на це”.

Галина Мамико, прес-секретар голови Верховної Ради АРК
Переклад українською мовою за текстом
у газеті “Крымские известия”, №90 (2339), 22 травня 2001 р.