У КРИМУ ІСНУЄ ПОДВІЙНИЙ СТАНДАРТ У ВИРІШЕННІ ЗЕМЕЛЬНОГО ПИТАННЯ

Розв`язання земельної проблеми, а, точніше, участь кримських татар у реформуванні аграрного сектора, є основною темою наших публікацій. Судячи з того, як розвиваються події, ця проблема ще далека від розв`язки. Незважаючи на  періодичні зустрічі представників Меджлісу кримськотатарського народу і членів уряду автономії з метою вироблення остаточного варіанта, що задовольнив би інтереси всіх мешканців села, єдиної думки сторони поки що не дійшли.

Сьогодні ми пропонуємо до уваги читачів розмову з членом робочої групи Меджлісу з аграрної політики, кандидатом сільськогосподарських наук Мамеді Сохтаєвим.

– З кожним днем земельна проблема стає все гострішою. На Ваш погляд, що конкретно потрібно зробити, щоб кримські татари, які мешкають у селі, отримали землю нарівні з іншими громадянами?

– Земельна проблема народилася декілька років тому. Саме відтоді з 1996 року Президенту України стали вказувати на те, що кримськотатарський народ, будучи корінним народом півострова, внаслідок реалізації указу про передачу землі у приватну власність, де не враховано специфіку кримського населення, залишається без землі. Протягом цих років земельна тема є основною на всіх зустрічах і переговорах на різних рівнях, у тому числі і з президентом. Але чомусь влада всіма способами намагається відвести цю проблему вбік. Хоча для її вирішення, підкреслю, безболісного, потрібно зовсім небагато – при оформленні держакту ввести коректувальний коефіцієнт і, відповідно, змінити розмір середнього паю. Гадаю, ніхто нічого не втратить, якщо, скажімо, замість 5,1 га отримає 3-3,5 га. Особливо, якщо кожен пам`ятатиме, що до цього землі у нього не було взагалі. Жодні інші варіанти не дадуть можливості кримським татарам рівноправно брати участь у земельній реформі.

– Власті Криму, виступаючи проти перепаювання, все частіше ставлять питання, чи буде кожний кримський татарин, отримавши землю,  обробляти її сам. 

– Це питання не коректне з боку представника Президента України в Криму та уряду. Навряд чи вони цікавляться тим, що зі своїми наділами збираються робити російськомовні мешканці села. Це свідчить про те, що в Криму існує два погляди на вирішення цієї складної проблеми: один для кримських татар і другий для інших мешканців. Якщо державні мужі й надалі керуватимуться таким підходом, то Крим перетвориться у “гарячу” точку, і тоді стабільності досягти буде вже дуже важко.

До того ж, якщо врахувати, що Україна визнає, що в результаті депортації кримськотатарський народ було позбавлено всього: і майна, і земель, тоді вона має повернути все незаконно відібране. А говорити про те, що робитиме народ, який традиційно, з покоління в покоління займався землеробством, з тією ділянкою землі, яку він отримає, взагалі не входить до компетенції ні А.Корнійчука, ні когось іншого.

Варто сказати, що представники влади дуже добре орієнтуються в ситуації. Вони чудово знали, що масове повернення кримських татар на свою історичну батьківщину потягне за собою відновлення їхніх прав. Тому не передбачити виникнення такої глобальної проблеми після виходу в 1995 році Указу про передачу землі у приватну власність вони не могли. Значить, вони навмисне пішли на такий крок – не врахували законні інтереси корінного народу, чим знову принизили його і фактично оголосили людьми другого ґатунку. Якщо це питання не буде вирішено демократичним шляхом, кримські татари однаково стануть господарями тієї земельної частки, яка їм призначена по праву. Навіть якщо для цього потрібно буде піти на надзвичайні заходи.

– Можливо, влада розраховує на те, що за землю бореться в основному, старше покоління, а молодь спокійніше до цього ставиться?

– Земля для народу, нації – друга мати. Такого не може бути, щоб людина, стара вона чи молода, не визнала своєї матері. Сподіватися, що природна зміна поколінь вирішить проблему – безглуздо. В усьому світі за землю ведуться війни, і не виключено, що таке може статися й у нас. Якщо ми не досягнемо справедливості сьогодні, безумовно, нове покоління дорікатиме нам. Але воно продовжить боротьбу за землю своїх предків і ніколи не змириться зі становищем рабів на Батьківщині. Народ без землі – однаково, що дерево, з корінням вирване з ґрунту. Тому хотілося б, щоб Україна як демократична держава, яка намагається увійти до європейської співдружності рівноправним партнером, нарешті, створила нормальні умови для кримських татар.

– Переоформлення отриманих державних актів л – процес непростий і, мабуть, потребує чимало часу і коштів. Чи не вплине загальна економічна ситуація в Україні на вирішення аграрного питання у Криму?

– Забезпечення кримських татар землею не залежить від економічного становища у країні. Це питання можна вирішити безболісно, і це не потребує великих грошових витрат. Поки що держакти на одержання землі у приватну власність у Криму мають лише 4 тисячі громадян. Решта 216 тисяч сертифікатів замінюватимуться держактами протягом досить тривалого часу. Оформленням цих документів займаються цілі інститути, що здійснюють оцінку землі, дають економічне обґрунтування тощо. Ці маніпуляції не можливо здійснити протягом одного року, потрібно буде ще декілька років. Саме тому зараз ще можна скоригувати, дещо зменшити наділ землі у сертифікаті.

Просто тут необхідно визнати, що кримські татари такі ж рівноправні громадяни України, як і всі інші. Всі спроби затягнути вирішення проблеми свідчать лише про хижацькі наміри та відповідну політику влади. Якщо Л.Кучма подивиться на проблеми трохи глибше та виявить добру волю, відкинувши усілякі залаштункові ігри, він покаже себе як далекоглядний політик.

– На Ваш погляд, чи існує інший варіант, крім перепаювання, який міг би стати компромісним рішенням цього питання?

– З самого початку я вважав і неодноразово говорив на зустрічах різного рівня, що єдиним правильним рішенням є саме перепаювання. Вишукувати землі запасу чи резерву, пропонувати інші варіанти – це значить відводити питання від вирішення. Час пройде, люди отримають держакти, а кримським татарам запропонують тільки вибачення. Чим скоріше почнеться та проведеться робота з перегляду сертифікатів і зменшення середнього паю (повторюю, доки ще не пізно, лише 4 тисячі держактів на руках), тим скоріше ми відійдемо від тієї проблеми, і люди почнуть нормально працювати.

– У пропозиціях і зверненнях до Президента, які нещодавно було опубліковано в нашій газеті, вказувалося на необхідність призупинення видачі держактів до 1 липня. Наскільки відомо, Рада представників пропонувала призупинити не тільки їх видачу, але й оформлення. Однак при складанні спільних пропозицій з урядом автономії та представництвом Президента України цей нюанс було не враховано. Чи не вийде так, що урізана таким чином пропозиція зіграє трохи іншу роль, ніж мала б відіграти? Адже за три місяці можна оформити масу держактів, а після 1 липня просто віддати їх власникам сертифікатів?

- Досі всі документи, які відправлялися у Київ, не подіяли, вирішальних відповідей на них не отримано. За кожним листом створювалися нові комісії, але жодна з них за останні чотири роки проблему з мертвої точки не зрушила. Під час складання останніх пропозицій ми думали про те, що з боку Кабміну України, з боку президента буде вироблено остаточний варіант вирішення цієї проблеми. Я сподіваюсь, що на квітневій зустрічі з Радою представників Л.Кучма запевнить нас, що вживатиме всіх зусиль для врегулювання цього питання. Якщо він цього не зробить, то чекати від державних чиновників більше нема чого. Треба буде самим вибиратися з цієї пастки, капкана. Інакше цю ситуацію не назвеш.

– Вже не раз говорилося, що все залежить від волі президента. Можливо, час припинити заспокоювати одне одного тим, що глава держави начебто недостатньо поінформований про гостроту земельного питання? Як Ви гадаєте, чому президент не робить кардинальних кроків, щоб раз і назавжди закрити цю тему?

– Довкола президента зібралися, якщо можна так сказати, “нечисті” сили, які намагаються послабити його авторитет не лише в Україні, але й у міжнародному масштабі. Гадаю, переслідуючи цю мету, вони перешкоджають тому, щоб Кучма отримав визнання як глава держави, в якій дотримуються права людини. Впевнений, що більшу частину документів з різних спірних питань, у першу чергу, з аграрної проблеми готують президенту саме ці люди. Результат їхньої роботи сьогодні ми, кримські татари, відчуваємо на собі. Рівночасно я дивуюсь тому, що сам Л.Кучма після неодноразових зустрічей із представниками Меджлісу кримськотатарського народу та обговорення теми знову доручає створити нові комісії, тим самим затягуючи вирішення проблеми, яка так гостро стоїть. Адже зрозуміло, що це може призвести до непоправних наслідків, а часу на роздуми залишається з кожним днем все менше.

Підготувала Гульнара Керімова

Переклад українською мовою за текстом
у газеті “Авдет”, № 8 (226), 19 квітня 2001 р.