ЛІЛЯ НАФЕЄВА:“СЬОГОДНІ МИ ПОВИННІ ДУМАТИ ПРО ТЕ, ЯК НЕ ВТРАТИТИ РІДНОЇ МОВИ”Торік восени в міністерстві освіти Криму було створено Управління освіти кримськотатарською мовою. Хоча кримські чиновники спочатку й мали намір “підім`яти” цю структуру під свої інтереси, витончившись навіть у назві – Управління освіти рідними мовами, все-таки завдяки тиску кримськотатарської громадськості воно відбулося саме у такому вигляді, в якому необхідне для вирішення проблем національної освіти. Сьогодні ми пропонуємо інтерв`ю з начальником цього Управління Лілею Нафеєвою. – Які проблеми “гальмують” розвиток у Криму національної освіти? – Одним з “найболючіших” питань є наявність учнів, які не відвідують заняття кримськотатарської мови. Причин тому багато, і в основному вони об`єктивні. Це, наприклад, відсутність педагогів. Така картина спостерігається у Феодосії, в Ленінському, Кіровському та Сакському районах. Усі інші регіони півострова викладачами забезпечені. Крім того, в районах, де учнів кримськотатарської національності не так багато, організувати навчання рідною мовою не дуже-то просто. Так, наприклад, в Алушті лише 30 учнів кримськотатарської національності – це 2 класи. І зрозуміло, що жоден із вчителів не погодиться йти на 4-6 годин на тиждень, через дуже низьку оплату. Ще одна об`єктивна причина полягає в тому, що не завжди у групу для вивчення кримськотатарської мови набирається достатня кількість учнів. Хоча в деяких школах вихід все-таки знайшли. Припустимо, з усієї школи набирається 12 учнів кримськотатарської національності. Для них організовуються додаткові заняття з варіативної частини, правда, у меншому обсязі. Таким чином, ці діти отримують можливість вивчати рідну мову. Але найстрашніше, на мій погляд, це коли батьки не хочуть, щоб їхні діти вивчали рідну мову. Таких випадків, на жаль, чимало – 3,5 тисячі. Ці батьки пишуть офіційну відмову і вказують причину, чому вирішили саме так. Районні відділи освіти проводять серйозну роботу в цьому плані, з`ясовують, чому діти не вивчають кримськотатарську мову. – Чим батьки мотивують свою відмову? – В основному відмовляються батьки старшокласників. Вони вважають, що якщо їхня дитина вступатиме до вузу, то їй більше потрібні математика, фізика, а зовсім не рідна мова. До того ж відмови надходять найчастіше від мешканців сільських районів. Скоріше за все, батьки вважають, що підготовка дітей навіть з основних предметів у сільських школах ведеться не на належному рівні. Тому, мабуть, вони намагаються, щоб їхні діти більше уваги приділяли точним наукам і займалися додатково. Виходить, що основна причина відмови – не вивчати кримськотатарську мову на шкоду основним предметам. – Відомо, що без вчителів-предметників робота національних шкіл ускладнюється. Як вирішується проблема нестачі саме таких фахівців? – Справа в тому, що таких вчителів взагалі немає. Більше того, немає фахівців, які б їх підготували. Гадаю, поки що отримати кваліфікованих предметників можливо лише в Туреччині. Тому що звідти наші студенти повертаються з вільним володінням турецькою мовою, а значить і кримськотатарською. Необхідну термінологію вони осягають там. Так що діяльність Асоціації “Мааріфчі” в організації навчання в Туреччині на сьогоднішній день – єдиний шлях, який з часом дозволить нам отримати предметників. На жаль, випускники місцевих вузів, у тому числі й КДІПІ, не настільки підготовлені в мовному плані, щоб вести фізику, хімію та інші предмети. Ми не маємо фізика, який би готував фізиків, не маємо біолога, не маємо будь-якого іншого фахівця. Це наша біда. Мовне середовище в наших вузах все-таки російськомовне, а для підготовки хорошого фахівця цей фактор теж не останній. Щоб викладати якийсь предмет кримськотатарською мовою, треба як мінімум 2-3 роки говорити нею, починати мислити нею та примусити мислити учнів. Я б запропонувала ще такий варіант вирішення цієї проблеми – обмін студентами останніх курсів КДІПІ та ТНУ з вузами Туреччини. Якщо, наприклад, наші четвертокурсники поїдуть на навчання туди, то через два роки повернуться з чудовим знанням мови. Тут вже потрібна підтримка держави, якась спільна програма. Але коли держава бідна і не в змозі фінансувати освітуналежною мірою, всі наші пропозиції залишаються тільки в теорії. А поки що ми навіть не можемо підручники видати в необхідній кількості. – Тобто національні школи поки що повністю підручниками не укомплектовані? – Звичайно, ні. Ми не маємо книжок з кримськотатарської мови для 2 класу, підручник для 3 класу необхідно допрацьовувати. Взагалі картина з підручниками така. Не можна сказати, що їх зовсім немає. Школи забезпечені ними непогано, тому що все, що видається завдяки фінансуванню Фонду “Відродження”, ми майже у повному обсязі віддаємо в національні школи, а залишки передаємо школам, де мова вивчається як предмет. Але й тут не вдається уникнути проблеми нестачі книжок. Припустимо, видано тисячу книг “Кримськотатарська мова” за 5 клас. Сьогодні у нас 5 тисяч учнів. Крім них 600 класів з кримськотатарською мовою навчання. Як цю тисячу підручників поділити на п`ять тисяч шістсот? А ще треба забезпечити книгами вчителів – їх 622. Ось і доводиться викручуватись. Адже необхідно, щоб кожна дитина мала підручники. – Чи здійсню держава підтримку видання навчальної літератури? – Дуже погано. Нас не фінансують у повному обсязі. Для того щоб забезпечити виконання плану-замовлення на 2001 рік, нам потрібна 731 тисяча гривень. Вже готовий план-замовлення до 2005 року. Проте минулого року нам виділили тільки 78 тисяч гривень. Така картина спостерігається протягом декількох років, так що, повторюю, поки що стосовно держави особливих надій плекати не доводиться. – Ще зовсім недавно порушувалося питання про те, що уроки кримськотатарської мови ставляться у розклад нульовими або восьмими. До того ж учням часто треба було вибирати між вивченням рідної мови чи іншого предмета. Наскільки змінилася ситуація в цьому навчальному році? – Практично зараз уже в усіх школах справилися з розкладом, і уроки кримськотатарської мови проводяться з 1-го по 6-ий, так що конфліктних ситуацій, пов`язаних з цим, вдалося уникнути. Про це, до речі, свідчать і цифри. У 1998-99 роках не вивчали рідну мову 8 тисяч наших учнів, а цього року тільки 3,5 тисячі. Тобто упорядкування навчального плану різко знизило число тих, хто не вивчає. Хочу окремо відзначити, що сьогодні за кількістю учнів кримськотатарської національності ми наблизились до довоєнного показника. Тоді було 46008 учнів, а зараз – 45867. Але тоді кримськотатарських шкіл було 386, а сьогодні ми маємо лише 10. Гадаю, якби ми всі разом, загальними зусиллями прагнули повернути національні початкові школи з кримськотатарською мовою навчання, було б чудово. – Як справи зі збільшенням кількості шкіл з викладанням кримськотатарською мовою? І взагалі, чи є реальні перспективи, що система національної освіти у Криму відбудеться повною мірою? – Перспективи розширення мережі шкіл і класів є. Але необхідно зазначити, що результат залежить від батьків, від нас з вами. Захочемо ми віддати дитину у школу чи клас з кримськотатарською мовою навчання, значить, він одержуватиме освіту нею. Я підготувала дані про школи, де кількість учнів кримськотатарської національності перевищує 20%. У Криму є 11 шкіл із російською мовою навчання, в яких кримськотатарських дітей – 60% і більше. Є школи, де 100% учнів складають кримські татари. Наприклад, це Тургенєвська Білогірського району, 93% л – у Тимофіївській Джанкойського району, 87% – Сарибаській школі Первомайського району. Ця школа, до речі, з 1 вересня перепрофілюється у школу з кримськотатарською мовою навчання. 84% – в Антонівській школі Білогірського району. Тільки в цьому районі є 6 шкіл, у яких кримські татари складають понад 50% учнів. У Сімферопольському районі таких шкіл три – це Добрівська, Денисівська, Прудівська. У Кіровському районі – Привєтнінська, Журавська. А у Первомайському кількість учнів кримськотатарської національності не перевищує 50%, проте вони планують цього року відкрити 7 класів із кримськотатарською мовою навчання. Директор планує ціле крило будівлі школи виділити під ці класи, готує педагогічні кадри. Крім того, ціла низка шкіл – 41, кількість кримськотатарських учнів в яких перевищує 40%. Так що в нас досить серйозна база. І якщо ми зараз піднімемо всі ці школи, то в 72 з них повинні з`явитися національні класи. Поки що в них навчання кримськотатарською мовою не ведеться, і це, на жаль, результат того, що батьки не звикли до рідної мови і не хочуть, щоб їхні діти оволодівали нею. – Можливо, батьки не бачать подальшої перспективи, хвилюються про те, що їхні діти не зможуть продовжувати навчання у вузах кримськотатарською мовою, а потім застосувати свої знання? – Хочу сказати, що ми дуже обманюємося. До вищої освіти нам іти ще дуже довго. Сьогодні ми повинні думати про те, як не втратити рідну мову. Тому ми повинні всім нашим дітям на початковому етапі просто дати рідну мову. Саме на початковому етапі – з 1 по 3 клас. А потім нехай дитина навчаєтьсябудь-якою іншою мовою, але свою мову вона вже знатиме, і далі в процесі навчання у школі нарощуватиме знання рідної мови, продовжуючи її вивчення. Але якщо дитина не почне вивчення кримськотатарської мови в початкових класах, то у 5 класі вона сприйматиме її як іноземну. Батьки не мають боятися, що їхню дитину обмежують у спілкуванні іншою мовою, тому що вчителі не втрачають російської мови. Адже в основному заняття навіть в національних школах проводяться саме російською. За пропозицією нашого Управління Республіканський інститут перекваліфікації педагогічних кадрів розробляє рекомендації для вчителів щодо введення компонента кримськотатарської мови на уроках у класах і школах з кримськотатарською мовою навчання. Ця розробка дозволить нам скоректувати не тільки поетапний і попредметний обсяг лексики, але й проведення виховної роботи. Вважаю, що це набагато полегшить працю вчителів. Адже багато хто думає, що весь урок має проводитись тільки кримськотатарською мовою, незалежно від класу, теми тощо. Це неможливо. Від мови, яка не працювала 70 років, не можна вимагати обсягів, припустимо, сучасної російської. Не можна вимагати введення назви гіпотенузи, тангенса, цитоплазми кримськотатарською, якщо ці слова власне і російською ніяк не звучать. А для батьків ще раз хочу сказати, що сьогодні ми повинні дати дітям мову, допомогти оволодівати нею і виробити потребу спілкуватися нею. Тому що практично тільки освіта, тільки школа реалізує це завдання. Найскладніше завдання – не дати кримськотатарській мові загинути. – Як можна тим, хто через різні причини не зміг отримати освіту рідною мовою, вивчати її? – Моя мрія – відкриття недільних кримськотатарських шкіл. У нас у Криму чимало недільних шкіл, але немає жодної кримськотатарської. Мою ідею підтримали директори національних шкіл, однак поки що все впирається у фінансування. Якщо наш проект стосовно створення в Криму недільних кримськотатарських шкіл буде підтримано Фондом “Відродження”, то з 1 вересня відкриються десять експериментальних шкіл у різних регіонах півострова. До них буде залучено педагогів і матеріально-технічну базу існуючих національних шкіл. Якщо експеримент вдасться і ми отримаємо позитивні результати, то мережу таких недільних шкіл треба буде розширювати. Вони відкриватимуться скрізь, де наші співвітчизники проживають компактно. Але тут, безперечно, вже потрібна буде відповідна державна підтримка, тому що жоден вчитель не піде просто так, безкоштовно викладати у свій вільний час. І це зрозуміло, адже ми живемо у важкий період, всі будуються, у кожного свої проблеми, всім потрібно своїх дітей навчати тощо. Будь-яка людина хоче за свою працю отримувати гроші, і це природно. Тому все-таки державна програма підтримки кримськотатарської недільної школи буде необхідна. – Хто зможе відвідувати заняття у цих школах? – По-перше, звичайно, вчителі-викладачі, тому що вони мовою у належному обсязі не володіють. Далі – батьки учнів, які захочуть вивчати мову. Ще однією категорією, яку передбачається залучити до недільної школи, будуть учні, котрі поки що не вивчають кримськотатарську мову. Так, наприклад, у сел.Совєтське є дві школи з російською мовою викладання і одна з кримськотатарською. Не всі діти кримськотатарської національності визнали за необхідне навчатися в національній школі, 80 з них залишилися в російськомовних школах. А там кримськотатарська мова не викладається, тому що не набираються групи. Ось таких неохоплених учнів і необхідно залучати до недільних шкіл. І останнє – наші малюки – майбутні першокласники національних шкіл. Не всі вони бувають готові у першому класі навчатися рідною мовою, тому що вдома в основному звучить російська мова. Але якщо з цими дітьми протягом року попрацюють учителі і підготують їх до навчання, то їм буде набагато простіше в першому класі. Якщо ми подужаємо недільну школу, якщо ми зможемо створити хороші програми та забезпечимо школи підручниками, наочними і навчально-методичними посібниками, створимо бібліотеку для домашнього читання кримськотатарською мовою, для нашого народу це буде великий крок уперед. Ліля Нафеєва – за характером оптиміст та ентузіаст. Вона впевнена, що сьогодні національні школи, окрім виконання своєї основної функції, великою мірою сприяють збереженню та відродженню кримськотатарської мови. Вона вважає, що потрібен тривалий період, щоб зробити мову корінного народу Криму мовою наукових конференцій, симпозіумів. Вона впевнена, що це відбудеться, якщо ми зможемо всім нашим дітям дати освіту рідною мовою та прищепити до неї любов. Вона каже, що “ми – нація, кожен представник якої повинен побачити в собі кримського татарина, відчути навислу загрозу втрати своєї мови”. ДОВІДКА:Останнім часом спостерігається зниження загальної кількості учнів. Так, наприклад, у 1996-97 роках у Криму учнів було 316323. А зараз – 279041. На цьому фоні рівень кримськотатарських учнів постійно зростає. У 1996-97 роках учнів кримськотатарської національності було 41106 осіб, сьогодні – 45867. У Криму діє 10 шкіл з кримськотатарською мовою навчання. В них 145 класів і навчаються 3575 учнів. У 38 школах відкрито 96 класів з навчанням кримськотатарською мовою, які відвідують 1557 учнів. Загалом 5134 учні навчаються кримськотатарською мовою. Це означає, що із загальної кількості учнів кримськотатарської національності – 45867, 11% навчаються рідною мовою. Учнів, які вивчають кримськотатарську мову як предмет – 36149 осіб, тобто 78% кримськотатарських учнів. Загалом близько 90% учнів кримськотатарської національності вивчають рідну мову. Цього року планується у 10 школах з кримськотатарською мовою навчання набрати 15 перших класів, до них прийдуть близько 340 учнів. У 2001-2002 роках планується відкриття шкіл з кримськотатарською мовою навчання в сел.Ісмаїл-бей (Євпаторія), Янъы маале (Cудак), Сари Су (Білогірськ), Сарибаш (Первомайський район), Акмечеть (Сімферополь). Підготувала Гульнара Керімова. Переклад українською мовою за текстом |