МАВЗОЛЕЇ АЗІЗА

Звивається по міжгір'ю невеличка річка Чуруксу. В'ється повз стрімкі тополі, розлогі вікові горіхи, через тінисті сади, напоєні її життєдайною вологою, повз криві середньовічні вулички, вздовж чудернацьких скель... І раптом біля їх підніжжя з лівого берега річечки злетіли в небо стріли мінаретів. За ними стелеться в зелені каштанів охристо-рожевий килим черепичних дахів, кругляться куполи мавзолеїв, біліють, рябіючи узорами вікон, стіни палацу серед садів — Бахчисарая, колишньої резиденції кримських ханів, місця паломництва туристів з ближнього і дальнього зарубіжжя. Тут царює ореол романтизму: одні читали знамениту поему О. Пушкіна "Бахчисарайський фонтан", інші бачили балет Б. Асаф'єва, декорації, художні полотна.. І всі поспішають побачити "кримське диво", доторкнутися до вічно живої легенди — Бахчисарая...

Місто Бахчисарай будувалося в кілька етапів і незвичним способом: від околиць до центра. Для першого поселення кримські татари-ханці обрали місце неподалік від торгового шляху Солхат — Херсонес, там, де Чуруксу (назва, можливо, запозичена в Солхаті), вирвавшись з вузького міжгір'я, плавно повертала в широку долину Качі (тепер на цьому місці залізнична станція). Розлоге пасовище, відносно чиста вода, торговий тракт, що весь охоплювався зором, вигідне стратегічне розміщення (близькість до лісу, міжгір'я і гір з фортецею Кирк-Єр) — все тут, на лівому березі річечки, приваблювало перших поселенців. Комусь з беїв Кримського улусу вперше сподобалось це місце. Кибитки, юрти вишиковувались навкруги шатра повелителя, створюючи строкату, звивисту сітку вулиць. Тимчасові житла з часом замінялись постійними, стійбище ставало юртом потім, коли з'явилось нове, засноване раніше назвали Ескі-Юртом — старим поселенням.

З розквітом Юрта, що поступово перетворювався в Ескі-Юрт, на невеликому підвищенні лівого берега Чуруксу, росло та розширялось біля дороги кладовище. Тут ординці хоронили своїх вельмож, мудреців, правовірних мусульман, були впевненими, що ті не вмирали, а переселялись в кращий з світів на поклик Аллаха. Покійним ставили надмогильні пам'ятники з мармуру, або ж з піщаника з вирізьбленим написом-молитвою, а особливо знатним та багатим будували монументальні мавзолеї — дюрбе, часто фамільні. Потім тут збудують текіє (монастир) дервішів — мандрівних монахів, та мечеть. Назвуть це священне для кримських татар місце Кирк-Азізлєр (сорок святих), або ж просто Азіз — святий. Пізніше, вже за нашого швидкоплинного часу, частину надгробків перенесуть на ханське кладовище при палаці. Мечеть закриють, як і монастир, від якого залишиться з часом лише кам'яна зовнішня кафедра проповідника — мімбер. А ще порівняно добре збереглися для нащадків чотири монументальних дюрбе Азіза — двоярусні будови різного плану та вигляду, кожна з поминальним наземним поверхом та підземним склепом для покійних. Знайомство з Азізом в пізнавальному плані неоціниме — іншого подібного "заповідника мавзолеїв" в Криму, і не лише в Криму, не було й нема.

Найдревніший з мавзолеїв стоїть зліва біля дороги на Севастополь. Він чорніє проваленим куполом та здалека нагадує своїм силуетом юрту з трохи відкритим верхом. Дюрбе при підході ніби повертається до спостерігача зраненими боками четверика з круто скошеними кутами та залишками невисокого підкупольного восьмигранника, всім своїм видом наче б благаючи — допоможіть, не дайте загинути, перетворитися на порох! Поодинокі квадратні віконця дивились би на схід та на захід, якби не були закладені консерваційною кладкою. З південного боку — проріз для дверей у вигляді невеликої арки шириною 75 та висотою 142 сантиметри, перекритий овальної форми перемичкою із двох каменів. В присвяті, що викарбувана над дверима, повідомляється, що мавзолей наказав збудувати Мухаммед-Шах-Бей для своєї матері Бей-Юде-Султан. Вхід до дюрбе прикрашала архітектурна форма, що відноситься до сельджуцького типу споруд, — невеликий арочний портал з фігурними нішами з боків. Своєрідний ансамбль складає група з трьох мавзолеїв на сучасній вулиці Будьонного та мімбер, розташований окремо. Мімбер являє собою восьмигранну башточку з шатровим, теж восьмигранним завершенням. Дванадцять кам'яних сходин ведуть до дверного прорізу, перекритого кілевидною аркою. За нею — циліндричне, всього біля метра в діаметрі приміщення проповідника з сімома вікнами теж кілевидної форми. Зовнішні стіни на рівні підлоги та стелі приміщення оперезані профільованим карнизом невеликого виносу. Злагоджені пропорції, співрозмірність частин та особливо добротна кладка з тесаного, обробленого зубаткою каменю на міцному вапняному розчині значною мірою сприяли добрій збереженості цієї надзвичайно цікавої малої форми архітектури середньовікового Криму XVI — XVII століть. Новітня забудова простору з трьох боків та клен, що своїми зеленими лапами обняв вершину мімбера, на жаль, обмежують круговий огляд пам'ятника, єдиного із уцілілих такого роду на півострові і тому унікального.

За 20 метрів на схід від мімбера, в огорожі міського ринка знаходиться кубовидне дюрбе Ахмед-бея, який помер в 1577 році, про що повідомлялось на надмогильній стелі, знайденій в 1921 році біля входу в мавзолей, хоч, можливо, вона і не відносилась до дюрбе. Тому дату побудови, як і назву споруди, очевидно, слід вважати умовними. Квадратна в плані будова, з стороною 7,15 метра, має форму куба з косо зрізаними зверху зовнішніми кутами, які переходять з чотирикутника на восьмикутник, що тримає купол. Його опорядження та шатровий дах з черепиці були втрачені, а тому відновлені під час недавньої реставрації: черепиця замінена оцинкованим залізом, а фасади облицьовані плитами тесаного каменю-вапняку. Кути четверика та периметр восьмерика увінчані профільованим карнизом. Дверний проріз в східній стіні та віконні прорізи в решті стін — прямокутні, перекриті кам'яними блоками. Подібне дюрбе збереглося також в селі Айвове Бахчисарайського району.

За півсотні кроків на північ від мімбера серед приватної забудови провулка Першотравневого зустрічаємо так званий Малий восьмигранник — дюрбе Мухамед-бея. Це порівняно невелика восьмигранна скромно опоряджена споруда з дверима та трьома вікнами, зараз закладеними. Мавзолей збудовано на початку XVI століття. Грані будови поставлені на цоколь, ребра її прикрашені тричетвертними колонками, стіни увінчані карнизом, купол зовні являє собою восьмигранну піраміду з напівзруйнованими гранями. Всередині споруди — сферичний купол на півциркульних арках, неглибоко врізаних в площини граней. Деяка лапідарність дюрбе — простота плану, скромність оздоблення, скупість деталей — наводять дослідників на думку, що Малий восьмигранник був, можливо, типовою спорудою для середньовічного та більш пізнього часу, як, між іншим, і дюрбе Кубовидне.

Домінуюче положення в комплексі усипальниць Азіза займає Великий восьмигранник — дюрбе Мухамед-Гірея II. Пишнішого та урочистішого за нього не знайти в усьому Криму. Лише два подібних до нього зустрінуться на кладовищі при ханському палаці, але вони, як можна пересвідчитись, оздоблені значно скромніше.

Великий восьмигранник зведено в кінці XVI — на початку XVII століть, в кращих традиціях османського зодчества, запозичених Кримом зі Стамбулу. В основу плану споруди покладено надзвичайно чіткий восьмигранник з входом з північно-східного боку. Грані споруди обрамлені виразними профільними рамками, в полі яких — два яруси вікон, прямокутних знизу та стрільчатих вгорі, які зараз на дві третини закладені. Споруду увінчує півсферичний купол, що спирається на шістнадцятигранний невисокий барабан. Ребра восьмигранника прикрашені гладенькими тричетвертними колонками, що стягнуті вгорі профільованим карнизом невеликого виносу. Таким же карнизом опоясано і барабан.

Цікаво оформлений інтер'єр споруди: в масив стін, товщина яких сягає 180 сантиметрів, органічно врізані вісім стрільчатих арок, що становлять цільну конструкцію з парусами, і саме на них спирається високий, теж стрільчатий зсередини купол. Гармонійні пропорції вікон з мармуровими лиштвами, які зараз, на жаль, утрачені, а також стрільчатої форми двері доповнювали строге внутрішнє убранство гробниці.

Стіни мавзолею складені з каменю-вапняку, який добре обтесано та майстерно оброблено зубаткою, шви на стінах ретельно підігнані, кладка виконана ідеально рівно, деталі змодельовані дуже делікатно, конструктивність та логічність кожної частини повністю гармоніюють з загальною композицією. Все це свідчить про високу майстерність творців цієї монументальної споруди.

При порівнянні мавзолеїв Азіза простежується і їхня подібність, і їхня принципова різниця, що дає змогу прослідкувати еволюцію конструктивних та художніх особливостей цього типу споруд протягом півтора-двох, віків. Подібність полягає в тому, що всі чотири дюрбе — споруди однокупольні, з високим поминальним приміщенням і низьким склепом, де й відбувалось, власне, поховання в дерев'яних домовинах. Вхід до склепу розміщувався зі східного або з південного боку. Його потім закладали кам'яними плитами. На підлозі верхнього приміщення, освітленого вікнами в стінах, встановлювався надмогильний пам'ятник, інколи з датованим написом. Зовнішнє опорядження кожного дюрбе виконувалось з каменю, внутрішнє — призначалось під штукатурку.

Різниця в мавзолеях досить суттєва. І не лише в формі плану чи в розмірах. Так, наприклад, в приземкуватому дюрбе Бей-Юде-Султан підкупольні паруси своєю основою спираються безпосередньо на підлогу верхнього приміщення. В Малому восьмиграннику та Кубоподібному дюрбе вони підняті і мають покращені пропорції, а в Великому восьмиграннику їм уже надано вишуканої, доведеної до найвищої досконалості конструкції. Творці першої усипальниці роблять основний акцент на порталі та дрібному різьбленні в бокових нішах, що зосереджує всю увагу саме на цих сельджукських особливостях. Автор же Великого восьмигранника, навпаки, відмовляється від орнаментів, шукає своєрідності в досконалості конструкцій і створенні урочистої та величної будови чисто архітектурними засобами, точно знайденими пропорціями частин та цілого.

Прикладом деяких мавзолеїв Азіза могли надихатися будівельники дюрбе в інших місцях Криму, в тому числі в Кирк-Єр (Чуфут-Кале) та Салачику, де хан на випадок політичної нестабільності вибрав собі місце для ставки.