Пам'яті своєї першої вчительки
Євгенії Іванівни Корчемної
присвячує це видання автор.

ВІД АВТОРА

У цієї книги своя, майже десятирічної давнини, історія. Ініціаторами її видання були двоє: колишній редактор-краєзнавець, українець Святослав Казимірович Сосновський і кримський татарин Нузет Ібрагімович Музафаров, що заснував на той час мініатюрне видавництво "Анаюрт". На десятий день після того, коли єдиний екземпляр тексту—рукописний, російськомовний — було вручено С. К. Сосновському, автора вразила приголомшлива звістка: Святослав Казимірович трагічно загинув. В горах домашнього архіву краєзнавця, що на час похорону і поминків було винесено у двір, рукопис з двома-трьома редакторськими помітками ледь відшукався, і то не повністю.

Подальша доля рукопису зависла у повітрі. Власноручний авторський текст перетворити в комп'ютерний вдалося не зразу: підлітки-оператори, виправляючи одні помилки, робили безліч інших, чим доводили до відчаю нового редактора-ко-ректора Т. Ф. Соловей, а заодно й автора. Створений врешті-решт якісний макет книги з ілюстраціями потрапив за проектом Спілки архітекторів Криму на конкурс різноманітних проектів у Київ і виграв там грант Міжнародного Фонду "Відродження" по програмі "Інтеграція в українське суспільство кримськотатарського народу, болгар, вірмен, греків, німців, які зазнали депортації". За фінансової підтримки МФ "Відродження" і було здійснене видавництвом Кримнавчпедвид російськомовне видання книги "Пам'ятники кримськотатарської архітектури". На превеликий жаль, Н. І. Музафаров, який намагався зробити щось значне для свого народу, залишився ніби непричетним: Міжнародний Фонд не вправі мати справу з приватними фірмами — тільки з громадськими організаціями і державними установами. Так було.

Книга, яку ви, шановний читачу, тримаєте в руках, є виправлене і доповнене її друге видання — на цей раз україномовне з невеличкими вставками на російській, англійській і німецькій мовах: аби турист, що не володіє українською, міг розібратись, про що йде мова, захотів побачити якомога більше, і, повернувшись додому, бажав би поділитись кримськими враженнями з друзями і знайомими, а ті в свою чергу... Адже відомо: є на землі місця, заради яких люди вирушають в далеку дорогу, і одно з таких місць — благодатний наш Крим. Тут і гори, і море, розкішні палаци, унікальні парки, печери, магнолії, гліцинії та всякі інші екзоти, і до того ж тут багатющий музей під відкритим небом, де експонати — це безцінні пам'ятки древніх культур різних народів. А тому тут світ ніби сходиться клином. 80% гостей доставляють у цей "клин" славні кримські трударі-залізничники, чиїми клопотами закінчено (для гостей же!) блискуче опорядження Сімферопольського залізничного вокзалу—візитної картки Кримської столиці, їх же, залізничників, зусиллями побачила світ ця книжечка, за що їм щира подяка не лише від мене, автора, але й від усіх, хочу сподіватись, шанувальників старожитностей.

Автор щиро вдячний особисто всім, хто сприяв і чимось допомагав у роботі над цим виданням: Абдулаєву Ш. X., Басирову В. М., Будковській Т. І., Гуцаленко О. М., Гурковичу В. М., Емірову А. P., Зорі А. П., Ірпиній О. І., Канєву С. С., Кілессі О. В., Невзорову М. М., Мартиненку І. М., Мелик-Парсадановій М. І., Мельнику В. О., Полканову Ю. О., Пономарьову Г. С., Семені М. М., Сінкевіч О.Л, Соловей Т. Ф., Усику А. М., Уфімцеву В. Н., Халілову Ш. У., Яраловій Г. Ю., а також працівникам республіканських бібліотек ім І. Я. Франка, І. М. Гагринського і, звичайно, правлінню Кримської організації Національної Спілки архітекторів України.

А тепер час вирушати в подорож до кримського музею під відкритим небом — у його яскравий відділ кримськотатарської архітектури ХІІІ-ХХ століть. Але попередньо заглянемо в туманні глибини минувшини.