Добре продуманий зодчим, очевидно, запозичений ним в Бахчисараї ефект несподіваної появи Юсупівського палацу в перспективі вулиці, за мостом через Коккозку, тепер начисто перекреслений сучасним триповерховим будинком школи-інтернату. Типова, невиразна коробка зухвало затуляє кращий ракурс огляду чудового витвору Краснова. І тепер, лише проминувши її, можна побачити з дугоподібного об'їзду, що збігає по правому березі Коккозки, всю композицію палацу, що розкриває за допоміжним будовами бокові та головний фасади, представляє очам цікаві подробиці архітектурних прийомів мусульманського сходу. Яскраво та виразно вимальовуються прекрасні форми будови, збагачені дерев'яними галереями стрільчатих малюнків, пластика та висока якість виконання деталей, зверхність видової вежі з нависаючою видовою галереєю під шатровим черепичним дахом. Треба врахувати, що спочатку весь дах з цими ж камінними димарями був покритий блискучою майоліковою черепицею кольору морської води, а стрільчаті вікна мали ажурні віконні рами.

В лівій стіні, біля головного входу в будинок, влаштовано оригінальний фонтан Голубе Око у вигляді неглибокої стрільчатої ніші, облицьованої майоліковими кахлями зеленуватого кольору різних відтінків, що ніби імітують татарський килимок — плахту. Верхня частина арки прикрашена пишно орнаментованою прямокутною каймою голубих відтінків. В центрі "плахти" розміщено керамічне зображення стилізованого голубого ока, з якого стікає в нижній басейн цівка кришталево чистої води, підведеної сюди з гірського джерела, що користується славою цілющої. Спосіб архітектурної обробки фонтану — данина автора модерну, стильовій моді того часу (початку XIX століття), а сама ідея Голубого Ока зв'язана з легендарним походженням назви села: Коккоз в перекладі з татарської — голубе око.

Зрозуміло, що реставрації та відновленню повинен підлягати весь палацовий комплекс. Окрім головного будинку, про який вже сказано, в комплекс входить так званий корпус з вежею (призначений для гостей), нині зовсім спотворений переробками, а також господарські будівлі, огорожа та фонтан біля воріт, висотою три метри, виконаний у вигляді покритої черепицею стели з тесаних діоритових блоків. Фонтан має півциркульну нішу, водомет, невеликий резервуар, та три сходинки для підходу до нього. В перспективі — відтворення ландшафтного парку з екзотичними куточками.

Окрім того, що перебуває за палацовою огорожею, до комплексу палацу відноситься також міст через Коккозку та побудована в 1910 році на кошти князя Ф. Ф. Юсупова за проектом М. П. Краснова мечеть, що стоїть перед ним з північного заходу під кутом до вулиці.

Юсупівська мечеть — прямокутна будова довжиною 15 та шириною біля 12 метрів, базилікального (зального) типу, з черепичною покрівлею, двома ярусами стрільчатих вікон, критою галереєю перед входом та мінаретом, що стоїть зовні.

Юсупівська мечеть має характерні риси багатьох мусульманських храмів гірського і південнобережного Криму. Проте властиві Краснову витонченість у визначенні пропорцій будови і вишуканість у деталях роблять цей пам'ятник особливо чарівним і оригінальним. Копітка і якісна реставрація з часом повністю, слід думати, відтворить у всій красі первісний вигляд цього визначного пам'ятника кримськотатарської архітектури і викличе розчистку оббудови, що заважає хорошому огляду його зовні, в ансамблі палацового комплексу.

Крім Юсупівської, є в Соколиному ще дві мечеті. Вони розташовані в гірській частині села. Старша з них за віком збудована невідомим автором, як вважають, в середині XIX століття, стоїть в урочищі, яке раніше називалось Кутлер, — кроків за п'ятдесят на північний захід від найближчої нинішньої садиби № 44 по вулиці Тітова. Кутлерський храм — невисока, вузька будова, складена з гаспринського каменю-вапняку на вапняному розчині з черепичним дахом, лучковими вікнами та залишками мінарета, що стояв неподалік у північно-західному кутку. Мальовнича полігональна кладка (з каменів неправильної форми), фігурні перемички з твердого піщанику над вікнами, симетричні фасади, покрівля з широкими звисами та цоколь з контрфорсним нахилом — такі характерні риси цього скромного храму, типового для того часу.

Друга нагорна мечеть стоїть на вул. Фрунзе, п'ятьма метрами північніше домоволодіння № 30, також під кутом до лінії забудови — через орієнтацію. Двосвітний, зального типу храм розміром 8,6 на 10,8 метрів, міцно збудований в 90-х роках XIX століття Алі Беєм Булгаковим з мармуровидного вапняку на вапняному розчині. Фасадні стіни полігональної кладки ретельно оброблені зубаткою. Складні перемички над двома ярусами вікон — арочних нижніх і люкарнових (круглих) верхніх — викладено з тесаного каменю-піщанику.

Поблизу Булгаківської мечеті зберігся та працює ще й зараз фонтан, збудований з міцного вапняку в 1883 році на кошти того ж мецената — бея Булгакова. Фонтан влаштований у вигляді стели висотою більше 2 метрів з невеликою водоймою, щипцевим (двосхилим) завершенням і арочною нішею, в верхній частині якої прикріплена діоритова будівельна дошка, де російською мовою повідомляється: "Сей фонтан построен надворным советником и кавалером князем Али Беем Булгаковым собственно своим иждивением для общего блага". На нижній половині дошки той же текст — арабською в'яззю.

Будувати фонтани "для общего блага" було доброю давньою традицією в Криму і дотримувались її не лише татари. Так, в Феодосії на кошти і за проектом великого кримчанина, всесвітньо відомого художника, вірменина І. К. Айвазовского збудований в 1888 році в східному стилі, а точніше — в формах архітектури Бахчисарайського палацу — знаменитий фонтан Айвазовского. Він являє собою квадратного плану об'єм під шатровим дерев'яної конструкції дахом з широким фігурним карнизом. Покритий листовим залізом дах увінчано декоративним п'ятиголів'ям (данина православ'ю), карниз ускладнено на кутах фігурними плафонами, знизу підшито по-бахчисарайськи дерев'яними рейками, пофарбовано та по периметру обрамлено широким підзором з різьбленого дерева.

Вплив мусульманської архітектури відчувається на багатьох немусульманских будовах в Криму, особливо в прибережній зоні. В тій же Феодосії, у палаці Стамболі була Бахчисарайська кімната, а у дворі — флігель, виконаний в формах Бахчисарайського палацу. За східними мотивами були збудовані яхт-клуб та приміщення громадських зборів в Севастополі, палац престолоспадкоємця Олександра Олександровича в Лівадії, там же — житлові двоповерхові будинки, палац в Ай-Тодорі, будинки в Алупці та інші, в тому числі згадана раніше кухня в сімферопольському парку Салгирка.

Але зустрічається й інше: в культовій архітектурі ісламу раптом з'являються елементи обрусіння. Приклад тому — мечеть в Керчі, що збудована на території колишньої татарської слобідки (на розі нинішніх вулиць Пушкіна та Гоголя) та освячена в 1845 році, де типовий для мусульманського храму кубічний об'єм з вбудованим мінаретом та стрільчатими вікнами був прикрашений аркатурним карнизним поясом та увінчаний банею, неначе б перенесеною з провінційної російської церкви. Та все ж це виняток, а, як правило, кримськотатарські храми будувались за османськими традиціями. Кожен з них був, як водиться, прямокутним, з прибудованим мінаретом (часто вони не збереглися) та двома ярусами вікон. Такі мечеті в Алушті (на території колишньої фортеці Алустон), в селах Малий Маяк Алуштинської міськради (вул. Пішохідна, 16), селі Дачному поблизу Судака та в інших місцях. Кращою прикрасою кожної з них, звичайно, був мінарет, — орієнтир, домінанта та рукотворний елемент пейзажу.

Композиція кримського мінарету складалася з кількох частин. Як правило, вона будувалась в традиціях мусульманської архітектури Малої Азії, що передбачала: квадратну базу і цоколь, часто з контрфорсним нахилом, багатогранний чи круглий стовбур з тесаних вапнякових плит ретельної кладки (з гвинтовими сходами всередині), шерфе — круговий балкон — з різьбленим чи ажурним парапетом, — конусоподібне завершення і єлєм, що вінчає споруду, — металевий стержень з трьома кулеподібними потовщеннями і повернутим рогами догори місяцем.

А втім, з кримськотатарської загальнонаціональної архітектурної школи яскраво виділяється, як разючий виняток, мінарет Севастопольської мечеті Ак-Яр (Біла скеля), збудованої за проектом архітектора О. М. Вейзена (за участю архітектора Г. М. Доліна) в 1912 році на честь імператора Олександра III. Тут мінарет, як і сама мечеть, вирішені в мавританському стилі, тобто в формах і традиціях єгипетсько-мамлюкської архітектури знаменитих каїрських мечетей. Характерна особливість мінарету Ак-Яр — подвійне шерфе, що різними за діаметром двома круглими каблучками були розташовані один над другим.

Отже, серед пам'ятників кримськотатарської архітектури, що збереглися, найчисленніші, як бачимо, мечеті та дюрбе, є великий та малий палацові комплекси, три медресе, один монастир (текіє), лазні, житлові будинки, вулична сітка старих міст та фортеці, з частиною яких ми вже познайомились. З рештою — Єні-Кале, Арабат, Ор-Капу — знайомство в наступному розділі.