ВИСНОВКИ

1. Структура та чисельність народів,  що традиційно сповідують іслам, в Україні значною мірою склалися протягом 90-х років XX століття. Вирішальним чинником у формуванні сучасного становища були міграційні процеси, які активно проходили після розпаду СРСР. Зменшення інтенсивності міграційних процесів, яке спостерігається з кінця 90-х pp., дозволяє стверджувати, що етнічний склад мусульманських народів України склався і в середньостроковій перспективі картина не зазнає суттєвих змін. Кримські татари складають майже 57% загальної чисельності мусульманських народів, три найбільші етнічні групи (кримські татари, волго-уральські татари та азербайджанці) разом становлять 84%, а перші п'ять (з урахуванням узбеків і турок) - майже 90%. Враховуючи географічний розподіл, густоту розселення, етнічне розмаїття та соціальну когерентність усередині окремих етнічних груп, виділяються дві основні зони проживання українських мусульман - Крим та материкова, переважно Східна і Південна, Україна.

2. Україна разом з країнами Балканського півострова належить до групи європейських країн, які мають власне корінне мусульманське населення. Водночас так само, як і в країнах Західної Європи, визначальним чинником для розвитку ісламської ідентичності в Україні є відносно недавні міграційні процеси. Поєднання цих характеристик спричиняє важливі наслідки для ісламської ідентичності в Україні. Одним з таких наслідків є певне протиріччя між поглядом на мусульманську спільноту зсередини та зовні. Так, найбільша етнічна група мусульман України - кримські татари, які щойно повернулися на історичну батьківщину з вигнання, потрапляють до ситуації, зовні подібної до тієї, що в ній перебувають європейські мусульмани-мігранти.. Але з точки зору власного сприйняття ситуація є суттєво відмінною, оскільки дуже важливим моментом для ідентичності кримських татар є розуміння себе як корінного населення півострову.

3. Ісламська ідентичність в Україні становить один з різновидів сучасних колективних ідентичностей, яким притаманні гетерогенність і змінність. Мусульмани в Україні ідентифікують себе за допомогою численних і різнорідних, інколи конфліктуючих ознак - етнічних, лінгвістичних, регіональних та інших. Підтвердження належності до мусульманської спільноти відбувається у вигляді відповідних актів ідентифікації у межах усталених дискурсивних практик. Варіювання змісту дій, що підтверджують належність до мусульманської спільноти, залежать від соціальних (вік, стать), етнічних та політичних чинників.

4. В українському суспільстві превалює уявлення про іслам як про непитому релігію, що відбивається в медіа дискурсі і позначається на відносинах державних органів з ісламськими організаціями. Сучасне сприйняття ісламу та мусульман в Україні базується на кількох різнорідних моделях - "фольклорній", "екзотичній", офіційно-радянській, та глобально-медійній, що пов'язані з відмінними дискурсивними практиками і перебувають у складній взаємодії. Це дискурсивне тло породжує й підтримує поширені стереотипізовані уявлення про іслам та мусульман.

5. Мусульманські громади в Україні значною мірою розділені за етнічними ознаками. Процеси, пов'язані з протиріччями між етнічною і супраетнічною ісламськими ідентичностями, характерні для інших частин ісламської світу, спостерігаються також і в Україні.

6. Лідери найбільшої і політичне найкраще організованої в Україні етнічної громади - кримських татар - формулюють свої політичні програми в нерелігійних термінах, хоча й висувають вимоги щодо здійснення релігійних прав. Світська в цілому орієнтація кримськотатарських політиків не заважає їм використовувати ісламську ідентичність як додатковий мобілізаційний ресурс. За володіння цим ресурсом сперечаються також і інші гравці, зокрема міжнародні ісламські організації.

7. Боротьба за політичне самоствердження становить одну із складових структури мусульманської ідентичності. Це підтверджує діяльність деяких близькосхідних ісламських рухів, репрезентованих в Україні. Вони прагнуть розширити глобальну підтримку власних ідеологій, які ґрунтуються на біполярному антагоністичному баченні світу як арени боротьби між ісламом та Заходом. Попри те, що представники близькосхідних ісламських організацій не відокремлюють Україну від Заходу, у сфері відносин з українською владою вони демонструють лояльність.

8. Явище релігійної опозиції перебуває на початковому етапі формування, який характеризується засвоєнням концептуального апарату політичного ісламу як ідеологічного знаряддя. Ісламська ідентичність в Україні використовується різними гравцями як політичний ресурс на регіональному рівні (Крим) або в електоральних кампаніях на загальнонаціональному рівні (Партія мусульман України). При цьому політичний іслам як альтернатива домінуючій ідеології етнонаціоналізму не виходить за межі окремих осередків релігійної опозиції.

9. Попри претензії кількох міжнародних ісламських організацій на універсальність власної репрезентації ісламу, ідеологічні відмінності та протиріччя між ними є досить суттєвими. Під впливом цього ідеологічного розмаїття місцеві громади отримують іноді конфліктні уявлення як про догматику та обрядність ісламу, так і про суспільну роль цієї релігії. Унаслідок відмінності методів роботи та різної аудиторії, яку охоплюють у Криму турецькі та арабські мусульманські організації, вибудовується своєрідний функціональний розподіл між ними: турецький іслам впливає на формування офіційного кримського ісламу, а арабський - на формування певного сегменту народного ісламу та релігійної опозиції. Позицію більшості місцевих мусульман можна схарактеризувати як неактивну, вони перебувають у процесі засвоєння різноманітних зовнішніх ідеологічних впливів.

10. Головним механізмом відтворення ісламського знання на сучасному етапі є навчальні заклади, але місцева система ісламської освіти поки не сформувалася. Фактично вона складається з низки проектів, здійснюваних та спонсорованих турецькими та арабськими організаціями. Традиційні механізми відтворення релігійних знань, які до певної міри зберігалися навіть за радянських часів, нині втрачають свою роль. Єдиним місцевим механізмом продукування ісламського знання в Криму залишаються друковані ЗМІ та поодинокі книжки, але їхня аудиторія та ресурсні потужності є вельми обмеженими.

11. Крим відіграє ключову роль у розвитку ісламу в Україні. Саме Крим демонструє найбільше розмаїття соціальних форм реалізації ісламської ідентичності. Тільки тут, зокрема, можна говорити про відтворення характерної для ісламського світу бінарної соціально-релігійної моделі-офіційний vs. народний іслам.