Розділ 2
ІСЛАМСЬКІ ІНСТИТУТИ

Прийнято вважати, що іслам не має чіткої ієрархії подібної до християнських церков. Однак, для кожної окремої громади, питання про те, чия думка має більшу вагу в питаннях віри, моралі або політики завжди мало велике значення. Тривалі традиції поступово розвинули відносно формалізовані ієрархії авторитетів, подеколи кооптовані урядами. Для мусульманських громад на периферії завжди було важливим у той чи інший спосіб підперти місцевий авторитет якимось вищим і бажано таким, що походить із "серцевинних земель" ісламського світу.

Незважаючи на порівняно короткий період розвитку, український іслам уже являє собою розмаїття організаційних форм та ідеологічних програм, що спираються як на місцеву традицію, так і на зовнішні джерела. Три типи ісламських парасолькових організацій домінують в Україні, перший, який умовно можна назвати традиційним - це Духовне управління (ДУ), другий - запозичений, або інноваційний - це ісламський центр або недержавна організація. Третій тип, найменш розвинутий на даний момент в Україні, становлять осередки транснаціональних ісламських мережевих структур. Базовим інститутом для ісламу в Україні однак залишається ісламська громада.

2.1 Традиційні інститути

2.1.1 Громада

Найважливішим інститутом у будь-якій конфесії є місцева релігійна громада. Вона власне становить той locus, у якому релігійні переконання перетворюються на соціальний феномен. Іслам приділяє особливо велике значення інституту релігійної громади (ар. jama'а). Саме громада є тим механізмом, через який передавалась ісламська традиція в її місцевій формі разом зі знанням про місцеві мусульманські святині та цінності, такі як кримські азізи. Передача здійснювалася через ланцюжок місцевих релігійних авторитетів - мулл. У радянський період, коли іслам в Україні de-jure припинив існування, він насправді був редукований саме до місцевих громад, зорганізованих навколо невеличкої групи людей, які зберігали певні релігійні знання та навички. Така ситуація, як з'ясувалося, спостерігалася протягом 1960-80-ті pp. у громадах волго-уральских татар Донбасу, кримських татар у Херсонській області та у вигнанні. Деякі з сучасних мусульманських громад є продовженням тих, що утворилися ще тоді, але більшість є такими, що виникли в 1990-ті або пізніше.

За даними, зібраними нами в материковій Україні (Донбас, Запорізька та Херсонська обл.), у кожній компактній етнічній спільноті завжди була доволі стабільна група набожних людей - чоловіків (мулли, помічники мулл, які згодом самі ставали муллами), та жінок (абистай, та жінок, які спеціалізувалися на обрядах поховання). Відносини між членами цієї групи та іншими одновірцями носили не обов'язковий характер, але про наявність такої груші усім членам місцевої громади було відомо, і при потребі кожен міг до них звернутися. Таким чином утворювалася ядерна група, яка слугувала центром тяжіння для місцевої релігійної громади.

Мулли та їхні помічники здійснювали релігійні обряди, пов'язанні з найбільшими релігійними святами та подіями життєвого циклу членів громади - народженням дитини (вибір імені новонародженого), обрізанням, одруженням (никах), похованням (джаназа), поминками (читання спеціальних молитов на 3-ий, 7-ий, 40-ий дні, півроку та щороку). Особливу роль в громаді виконували обізнані в релігії жінки, відомі в традиції волго-уральських татар як абистай¹. Їхня функція в основному полягала в ритуальному читанні священного тексту або молитов з певної нагоди (дуа). За нашими кримськими польовими даними, найбільш характерним ритуалом, який виконували жінки, було читання повного тексту Корану від імені індивідуальних віруючих (часто - родичів), або на замовлення в обмін на певну винагороду. Хоча читання Корану або інші форми поклоніння від імені інших осіб є поширеним скрізь в ісламському світі (в арабській для цього вживається термін ihab, повним еквівалентом чого є кримськотатарське багъышламакъ - 'дарування'), в умовах утисків релігії цей обряд набув особливого значення як замінник інших практик, які в звичайних обставинах вважалися обов'язковими². У соціальному контексті радянських часів, який унеможливлював відкрите здійснення релігійних обрядів для багатьох категорій віруючих, особливо для молоді, роль жінок старшого віку, які виконували функцію своєрідного посередника у висловленні релігійних почуттів, набувала особливого значення в громаді.

Інститут мусульманської громади у тому вигляді, в якому він зараз представлений в Україні, перебуває в процесі трансформації. Моделі відносин, які були наочним образом ісламу для місцевої громади за радянських часів, законсервувалися на рівні старших поколінь. З появою офіційного ісламу Духовних управлінь та центрів і спонсорованих ними місцевих імамів змінюється структура духовного авторитету в середині громади. За твердженням муфтія Криму Еміралі-ефенді, лише 4-5 місцевих імамів на весь Крим є людьми середнього віку, в усіх інших випадках імами поділяються на дві приблизно рівні групи - молодих людей до 30 років (а, найчастіше, близько 25 років), які нещодавно закінчили медресе, та людей похилого віку. Це свідчить про співіснування двох систем релігійного авторитету в сучасних кримськотатарських громадах - традиційних мулл та нових молодих імамів, і кожна громада тією чи іншою мірою відображає чіткий розподіл на старше та молодше покоління. Але такий симбіоз не завжди є вдалим. Останніми роками релігійність молодшого покоління зростає. Частина молоді орієнтується на релігійні авторитети за межами власних громад, на інші джерела інформації. Під впливом нової суперечливої інформації, яка надходить прямо або опосередковано з країн Близького Сходу, змінюється й обличчя народного ісламу.

В Україні, на відміну від Близького Сходу, місцева громада в місцях компактного проживання мусульман актуалізується як спільнота одновірців лише в окремих соціальних контекстах, пов'язаних зі здійсненням релігійного ритуалу. Українське законодавство розглядає релігійну громаду по суті як аналог громадської організації. Для її утворення необхідно зібрати певну кількість підписів членів і після реєстрації вона набуває статусу юридичної особи. Але, якщо громадська організація, насамперед, задовольняє суспільні потреби своїх формальних членів, місцева релігійна громада, формально зареєстрована десятьма засновниками, не може відокремити себе ані від ширшого кола одновірців, які живуть у певній місцевості, ані, принаймні деякою мірою, від спільноти одновірців на загальнонаціональному рівні.

У часовому вимірі релігійне життя громади організоване навколо тижневого циклу п'ятничних колективних молитов, річного циклу релігійних свят³ та ключових моментів життєвого циклу членів громади. Велике значення для формування мусульманської громади та її самоусвідомлення завжди мала місцева сакральна географія. Центрами тяжіння в житті мусульманських громад в Криму традиційно були святі місця, пов'язані з культом чудотворних праведників, - азізи. Культ відвідування азізів в певній формі продовжувався навіть в 1970-ті pp.⁴ і відновився після повернення в Крим в 1980-90х pp. Тепер головним таким символом, а одночасно й спільною справою, яка поєднує членів мусульманської громади, стає мечеть, процес будівництва або повернення та ремонту яких триває. Мечеть має велике значення в житті старшого покоління - часто чоловіки похилого віку проводять у ній  більшу частину часу. Через будівництво мечеті громада вступає в перший контакт з іноземними ісламськими організаціями.

Будівництвом мечетей в Криму і в материковій Україні займається (або займалася в минулому) низка арабських (Замзам, ас-Сунна та ар-Ра'ід) та турецьких організацій. Усього за участі ар-Ра'іда, який значно випередив інших у цьому напрямку діяльності, громадам було передано 35 мечетей в Криму, з яких 9 було реставровано. Крім того, ар-Ра'ід виступив спонсором у відновленні та будівництві мечетей в материковій Україні - у кількох шахтарських містечках Донбасу, Харкові, та Ново-Олексіївці. Ар-Ра'ід не має власних коштів для цих проектів, а виступає як посередник між громадою та донором. За кошти іноземних донорів будується абсолютна більшість мечетей не тільки в Криму, але й по всій Україні. Будівництво мечетей в окремих випадках здійснювалося без врахування реальних потреб громад, в результаті окремі мечеті територіальне відірвані від реально діючих громад, з другого боку, багато громад не мають приміщень, пристосованих для богослужіння. Будівництво мечеті не у всіх випадках стимулювало громаду до активності і частина мечетей в Криму майже не відвідується.

У посткомуністичний період, який усвідомлюється місцевими мусульманами як період відродження ісламу, питання пов'язані з присутністю ісламу в публічному просторі набули особливого значення. Саме відбудова місцевого храму слугує візуальним символом цього відродження як відтворення справжнього мусульманського життя. Разом з цим, у зв'язку з відновленням об'єктів релігійної інфраструктури громади вперше за багато років стикаються з суттєвими проблемами матеріального характеру, які інколи спричиняють напруження в місцевому мікросоціумі⁵.

У багатьох місцях опитувані відмічали, що з початку поява мечеті сприймалася немусульманським оточенням з напруженням, і навіть були окремі акти вандалізму⁶, але згодом ставлення з боку місцевого населення покращувалося. Візуальна помітність може інколи бути позитивним чинником для місцевої громади. Так, історичні мечеті Євпаторії, Феодосії, Бахчисараю, Старого Криму є об'єктам цікавості для туристів. Туризм стає чи не єдиним реальним джерелом постійного прибутку для відповідних релігійних громад, за рахунок чого утримуються мечеті й імами. Складніше вирішити питання утримання нових мечетей. Пожертв, з яких складається основна частина прибутків імама і сплачуються комунальні послуги, не вистачає. Це, за даними наших інформантів, становить головну матеріальну проблему всіх місцевих громад як материкової України, так і Криму. Серед причин, які сприяють переходу частини молодого духовенства до лав релігійної опозиції, наші інформанти найчастіші називали саме важкий матеріальний стан імамів.

2.1.2 Духовне управління

Духовне управління становить інститут офіційного ісламу, успадкований та розвинутий в СРСР на основі інституту, впровадженого імперською Росією в період з кінця XVIII до середини XIX ст. Цей інститут завжди мав складнощі з визначенням свого ісламського відповідника. Керівник Духовного управління мусульман України (ДУМУ) арабською вживає термін al-idara ad-diniya (релігійна адміністрація), а кримські татари тепер послуговуються терміном муфтіят, тоді як раніше (поч. XX ст.) використовували вираз idara sar'iya. Найближчим аналогом ДУ в сучасному ісламському світі є інститут Дому фетв (dar al-iftd), який є найвищою і як правило визнаною та підтриманою державою інстанцією, що видає фетви⁷. Суттєва відмінність Дому фетв від ДУ полягає в тому, що він безпосередньо не контролює мусульманські громади, імамів та не розв'язує майнові питання. Незважаючи на невизначеність з точки зору ісламського права, саме ДУ було організацією, на появу якої чекали місцеві мусульмани як на основну маніфестацію відродження власної релігії. Ще за радянських часів склалося уявлення про те, що кожний регіон, тим більше країна повинна мати єдине ДУ. Це уявлення надихає суперечки за пріоритет між кількома гравцями, які йдуть під ідеологічними гаслами боротьби за єдність. До категорії ДУ належать Духовне управління мусульман Криму (ДУМК), ДУМУ і Духовний центр мусульман України (ДЦМУ⁸).

ДУМК складається з 321 релігійних громад⁹ і становить найбільшу з мусульманських парасолькових організацій в Україні. ДУМК очолює муфтій Криму, який обирається на з'їзді (курултаї) представників релігійних громад один раз на чотири роки¹⁰. Це - єдина з українських мусульманських організацій, яка проводить регулярні вибори свого керівництва. De jure незалежна організація ДУМК координує свою діяльність з Меджлісом. Ключову роль у цьому відіграє інститут спеціального представника Меджлісу при Муфтіяті¹¹, який значною мірою визначає релігійну політику в консультаціях з керівництвом Меджлісу.

Головою ДУМУ є громадянин Лівану шейх Ахмад Тамім, який офіційно титулується "муфтій України"¹². У цьому статусі він визнається державними органами, але не всіма мусульманами України. ДУМУ контролює 55 релігійних громад і становить, таким чином, другу за розміром парасолькову організацію після ДУМК.

ДУМУ має два обличчя і, відповідно, дві історії: відкриту публічну, і внутрішню приховану, або таку, що не дуже охоче обговорюється зі сторонніми. Публічна історія, яка задовольняє багатьох в Україні, в тому числі не лише уряд та українських мусульман, а й членів близькосхідної діаспори - правдива, але не є вичерпною. Вона зображує історію організації як низку зусиль Ахмада Таміма, спрямованих на інституціоналізацію українського ісламу, - від реєстрації українського відділення уфимського ДУМЕС (муфтій Талгат Таджуддін)¹³, до створення незалежної організації українських мусульман того ж типу (власне ДУМУ)..

Внутрішня історія, в свою чергу, складається з розвитку мережі послідовників Абдуллага аль-Харарі аль-Хабаші, ліванського ісламського вченого ефіопського походження¹⁴, який має широкі зв'язки та авторитет у суфійській спільноті Сирії та Лівану, переважно орденів ріфа’їя та кадирія¹⁵. Формально зареєстровані громади ДУМУ включають рядових членів, які в більшості випадків не знають про такий зв'язок або не розуміють його значення¹⁶, тоді як їхні імами ретельно вивчають доктрину аль-Хабаші. На рівні лідерів релігійних громад, імамів та оточення шейха Таміма в Україні та колишньому Радянському Союзі¹⁷, ДУМУ містить у середині себе своєрідну 'внутрішню партію' - закриту спільноту відданих членів, які діють у манері, що нагадує суфійську громаду або є такою насправді. Характерними рисами цієї моделі організації є жорстке підпорядкування шейхові та певна закритість. У близькосхідному контексті, ДУМУ становить представництво Асоціації ісламських благодійних проектів, яка базується в Лівані і має філії в кількох інших країнах¹⁸. Голова ДУМУ є одночасно представником Асоціації ісламських благодійних проектів на теренах усього колишнього СРСР¹⁹. Ісламські опоненти Асоціації -  переважно салафіти²⁰, як це прийнято на Близькому Сході, посилаються на неї за ім'ям її духовного лідера, звідки од. хабаші, мн.. ахбаш (українською хабашит(и)) - послідовник(и) Абдуллага аль-Хабаші.

Ідеологію хабашитів можна охарактеризувати як суфійську відповідь на агресивне поширення політичного ісламу, який має витоки та джерело натхнення в салафітській релігійній думці. Крім екстремістських, орієнтованих на джихад груп та Саудівського релігійного істеблішмента, перелік опонентів хабашитів також включає Братів мусульман. Проте Ім'я ворога за Ахмадом Тамімом є "ваххабіти". Лише в одній недавній публікації прихильники Таміма вперше вдаються до відкритої критики Братів мусульман, але роблять це у доволі контроверсійний спосіб²¹.

ДЦМУ було засновано в 1994 р. А. Брагіним. У 1997 р. було також засновано Партію мусульман України (ПМУ), яка, по суті, становить іншу форму існування тієї ж групи і спирається переважно на ту саму первинну базу. На відміну від релігійної організації партія становить «ручний електоральний механізм, який вже було використано в двох виборчих кампаніях (парламентській 1998-го р. та президентській 2004-го р.). Спроби розширити первинну базу ПМУ в Криму, які відбувалися виключно в контексті цих кампаній, викликали занепокоєння Меджлісу. ПМУ/ДЦМУ підтримують стосунки з опозицією до Меджлісу - Координаційною Радою громадсько-політичних сил кримськотатарського народу.

За словами лідера ДЦМУ Рашіда Брагіна²², організація налічує 24—26 релігійних громад. Проте фактичну кількість громад, які підтримують постійний зв'язок з центром, визначити важко. Деякі з громад-членів стверджують, що працюють de facto автономно від ДЦМУ. Діяльність ДЦМУ/ПМУ стала каталізатором у процесі створення організованих ісламських громад на Донбасі та в Запорізькій області.

2.2 Інноваційний тип організацій

2.2.1 Ар-Pa'ід

Найбільш помітним представником інноваційного типу ісламських організацій в Україні залишається Міжобласна асоціація громадських організацій ар-Ра'ід, яка в своїй діяльності спирається на кращі організаційні наробки близькосхідних ісламських рухів за типом Братів мусульман та сучасні методи управління проектами.

На початку 1990-х рр. у містах з високою концентрацією арабських студентів почали формуватися мусульманські громади. Імовірно, більшість (якщо не всі) з цих груп були пов'язані з різними відгалуженнями руху Братів мусульман. Якісним стрибком у розвитку цього процесу самі його лідери вважають створення першої регіональної парасолькової організації аль-Манар²³, яку було зареєстровано в січні 1994 р. Місцеві громади, які переважно концентрувалися навколо молитовних приміщень в студентських гуртожитках, та регіональні об'єднання сформували основу єдиної парасолькової структури національного рівня, яку було офіційно зареєстровано 7 лютого 1997 р. під назвою Арраід. Зараз ар-Ра'ід об'єднує десять афілійованих регіональних організацій, зареєстрованих як окремі юридичні особи під власними назвами: в Києві (крім власне головної організації ар-Ра'ід) - ан-Нур, Харкові - аль-Манар, Одесі - аль-Масар, Донецьку - аль-Амаль, Луганську - аль-Баян, Сімферополі-Ахрар, Запоріжжі-аль-Фаджер, Дніпропетровську - аль-Мустакбаль, Львові-ан-Небрас, Вінниці-аль-Ісра²⁴. Діяльність ар-Ра'іда також поширюється на сусідню Молдову. Федеративний принцип організації ар-Ра'іда наслідує організаційним принципам єгипетської громади Братів Мусульман²⁵.

Сам факт зростання навколорелігійної активності арабського студентста в 1990-х pp. та набуття нею певних рис самоорганізації видається цілком природним феноменом, який може розглядатися як відображення соціально-політичних процесів на Близькому Сході. Проте, на фоні ізольованості арабських студентських громад, функціональної обмеженості їх соціальних зв'язків, їхньої замкненості у вузьконаціональному середовищі відповідних земляцтв, що спостерігалося як в колишньому СРСР²⁶, так і зараз у багатьох європейських контекстах²⁷, два аспекти цього процесу заслуговують на особливу увагу. По-перше, це подолання мережею національних та подекуди регіональних бар'єрів - серед активістів з самого початку зустрічаються суданці, палестинці, єменці, сирійці та вихідці з інших арабських країн, а також нігерійці та пакистанці. По-друге, - безпрецедентний за всю історію України вихід діяльності організації за межі іноземної діаспори. Якщо перший феномен дає змогу зробити деякі припущення щодо ідеологічної орієнтації активістів мережі на супраетнічну  ісламську ідентичність, то другий становить надто суттєву якісну зміну, яку не можна пояснити логікою внутрішнього розвитку мережі. Єдиною причиною, що стимулювала такий розвиток, могла бути поява потужної міжнародної спонсорської організації з чітко сформульованою програмою, яка передбачала саме такі кроки і мала кошти на їх підтримку.

В ідеологічному плані ар-Ра'ід орієнтується на шейха Юсуфа аль-Карадаві, Фейсала Маулаві та очолювану ними Європейську раду фетв та досліджень²⁸. Інші важливі зв'язки ар-Ра'іда включають Міністерство вакфів Кувейту²⁹, деякі транснаціональні ісламські організації та низку благодійних організацій країн Перської затоки, які виступають як донори численних проектів.

Європейську раду фетв засновано в березні 1997 р. в Великій Британії. Головою організації було обрано Юсуфа Карадаві, а його заступником - Фейсала Маулаві. Рада входить до складу Федерації Ісламських Організацій в Європі (Federation of Islamic Organizations in Europe). Федерація не обмежує коло своїх інтересів лише країнами ЄС. Вона має Департамент Східної Європи (Eastern Europe Department), завданням якого є "координація ісламської роботи та підтримка ісламських установ" у Східній Європі та Балканах³⁰. Європейські дослідники атрибутують федерацію як організацію, пов'язану з Братами мусульманами³¹.

Карадаві виявляє особливу зацікавленість щодо мусульманських меншин на Заході і присвячує багато часу виробленню рекомендацій (фетв), які пристосовують виконання приписів ісламу до умов життя в неісламському оточенні. Як пише Мартін ван Брюнессен, його "поради демонструють чутливість до контексту та прагматизм, і тому багато хто вважає його лібералом"³².

Проект Європейської Ради фетв, власне, є перенесенням на європейський грунт ініціативи іншого ісламського вченого, голови Північно-Американської Ради з мусульманської юриспруденції (American Fiqh Council) Тагі Джабіра аль-Альвані, який також є членом Європейської ради. З 1980-х років Альвані розробляє окрему галузь фікгу (мусульманської юриспруденції), спеціально розраховану на мусульман, які живуть на Заході - так званий фікг для меншин (fiqh al-aqalliyat)³³. Цей ідеологічний проект має велике коло прихильників серед найбільш освіченої частини західних мусульман і викликає сувору критику як традиціоналістів, так і салафітів.

Яке значення має Україна в європейській програмі Карадаві? Європейські дослідники оцінюють реальний вплив Ради фетв на громадську думку західноєвропейських мусульман скептично, як набагато менший за вплив національних мусульманських асоціацій, особливо турецьких. Високий відсоток європейських мусульман взагалі залишається поза межами впливу і тих, і інших. На цьому фоні популяризація Карадаві як найбільш цитованого ісламського вченого в Україні, а відтак перспектива поширення його духовного впливу на майже півмільйонну аудиторію українських мусульман напевно виправдовує витрачені зусилля. Паралельно популяризацією Карадаві займаються й в інших пострадянських країнах, зокрема в Росії³⁴.

Досвід ар-Ра'іда отримав високу оцінку в публікації на сайті IslamOnlin.net - головному веб-проекті, створеному під патронатом Юсуфа аль-Карадаві³⁵. У публікації окремо підкреслено високий рівень розвитку інституціональних можливостей, добре розвинені стосунки ар-Р'а'іда з політичним керівництвом країни. Ставлення до ісламу в Україні в цілому оцінюється в дуже позитивних тонах і навіть ставиться за взірець, перш за все з огляду на відсутність утисків та агресії проти мусульман, на відміну від Росії та Балкан: "український досвід залишається прогресивним та взірцевим для всієї Східної Європи".

Попри те, що ар-Ра'ід претендує на роль найпотужнішого гравця на українській ісламській сцені, de jure він не є релігійною громадою або організацією і, як "громадська організація", не розглядається (принаймні офіційно) як об'єкт державної політики в галузі релігії - тобто ним не займається Держкомітет у справах релігії, і відомості про нього не потрапляють до державної статистики з релігій.

2.2.2 ас-Сунна, Бірлік, Замзам

Крім ар-Ра'іда, існує й існувало раніше декілька інших груп з арабськими зв'язками, діяльність яких зосереджується переважно навколо Криму. Серед них Бірлік та Сунна - дві організації, створені Мухаммадом аль-Кахтані, керівником приватної канцелярії Саудівського принца Сауда бін Фагда бін Абд аль-Азіза. Допомогу у відкритті принаймні однієї з двох організацій (ас-Сунна) було надано тодішнім головою парламенту АРК членом КПУ Л. Грачем³⁶. Ас-Сунна тісно співпрацювала з фондом Крим-2000 під керівництвом Хубедіна Куртбедінова, члена президії опозиційної до Меджлісу Координаційної ради. Основним напрямом діяльності альянсу Ас-Сунна/Крим-2000 була організація хаджу (прощі до Мекки). Мухаммад аль-Кахтані спробував займатися ісламською просвітою в формі літніх таборів, перекладу та видавництва (зокрема літератури WAMY -World Assembly of Muslim Youth). Літній табір, організований в 2002 p. у Баланово (Білогорський район АРК), було закрито владою. У 2003 р. ас-Сунна була офіційно закрита, Бірлік також припинив активну діяльність. Між цими організаціями і ар-Ра'ідом спостерігалося як деяке суперництво, так і певна кооперація, оскільки працівники цих організацій належали до одного кола релігійних активістів з числа місцевих арабських студентів. Ще одна арабська організація, яка побудувала кілька сільських мечетей к Криму, - це Замзам.

Із впливом цих організацій здебільшого пов'язують появу невеличких груп салафітів, характерною ознакою яких є гіпервізуальність (довгі бороди, короткі штани). Самі кримські салафіти, як правило, не називають своїх арабських учителів. Згадані арабські організації, незважаючи на їх порівняно невеликі терміни та обсяги діяльності, стали помітним явищем у житті кримськотатарської спільноти головним чином з огляду на політизоване та контроверсійне значення, якого вони набули в медіа-дискурсі та громадській думці в цілому.

2.3 Міжнародні ісламські мережеві структури

Цей тип ісламських організацій репрезентований в Україні принаймні двома (дуже відмінним з точки зору ідеології) організаціями: Таблігі Джамаат і Хізб ат-Тахрір.

2.3.1 Таблігі Джама'ат

Таблігі Джама'ат (Tabligi Jama'at) становить відгалуження традиціоналіського деобандівського ісламського руху³⁷, що останніми роками здобув багато послідовників у Західній Європі, зокрема у Франції³⁸. Таблігі Джама'ат характеризується дослідниками як принципово аполітичний рух за моральне вдосконалення шляхом ретельного виконання приписів релігії³⁹. Останнім часом спостерігається частіша поява представників ТД у Криму та деяких інших місцевостях, зокрема Одесі. Вони, як правило, виступають з лекціями перед місцевими мусульманами, користуючись наявною інфраструктурою - мечетями, ісламськими центрами. У кількох випадках відділення ар-Ра'іда надавали представникам ТД аудиторії для їхніх виступів. Відомостей про наявність постійного кола прихильників ТД в Україні немає.

2.3.2 Хізб ат-Тахрір

Інша організація, яка протягом останніх двох років здобула прихильників серед кримськотатарської молоді - це Хізб ат-Тахрір (Ісламська партія визволення).

Дві події привернули увагу до Хизб ат-Тахрір в Україні. Це - антиамериканська кампанія навесні 2003-го року з критикою позиції Меджлісу щодо іракської кризи, що почалася з появи листівок одночасно в багатьох містах Криму та завершилася мітингом у Сімферополі, який став першим публічним виступом XT у Криму, й інцидент у серпні 2004 p., пов'язаний зі звільненням ДУМК імама головної кримської мечеті Кебір-Джамі. Муфтіят звинуватив імама у зв'язках із Хизб ат-Тахрір. На підтримку імама виступила Координаційна рада разом із місцевим відділенням ПМУ та частина парафіян мечеті. На фоні подій XT вперше виступила з публічною заявою, в якій спробувала спростувати звинувачення в прагненні "внедрить разрозненность в крымско-татарский народ", а також у спробі створення ісламської держави в Україні⁴⁰. Поява XT у Криму викликала занепокоєння і була сприйнята як загроза різними громадськими групами, навіть такими, що конкурують між собою.

Ісламську партію визволення було засновано 1953 року суддею ісламського суду Такіуддіном Набагані в Єрусалимі. Центральне керівництво партії - кіяда (буквально - "командування") - розробляє єдину стратегію та програму; регіональні відділення партії, названі вілая (вілаєт - на кшталт провінції гаданого халіфату), інтерпретують і втілюють їх на місцях. Нинішнім главою партії називають йорданця на ім'я Ата Абу-Рішта. Деякі організаційні моменти, зокрема принцип осередку як базового елемента організаційної структури, запозичені з практики марксистського підпілля.

Віднедавна головний географічний контекст, у якому фігурує XT, - Центральна Азія. Хоча є думка, що окремі групи тахрірівців з'явилися там ще в 1980-х, суспільне значимим явищем у регіоні організація стала лише із середини 1990-х pp. Є також відомості про те, що організація має прибічників у Таджикистані, Киргизії та Казахстані, а Узбекистан вважається її основним плацдармом. У пострадянській Середній Азії XT дала назву суспільному протесту в самом широкому розумінні. В Узбекистані влада інкримінує XT участь у терористичних актах, але досі не спромоглася подати переконливих для міжнародної спільноти аргументів на підтвердження цього.

Публічний дискурс XT, власне, становить популярний вступ до політичного ісламу для непідготовленої пострадянської мусульманської аудиторії (для близькосхідної аудиторії в її текстах немає практично нічого нового). За методами мобілізації прибічників XT можна помістити в один типологічний ряд із цілим списком мережевих структур - від псевдокомерційних до релігійних⁴¹, що широко розповсюдилися на пострадянському просторі.

Зміст дискурсу XT зводиться до наступного: безкомпромісне життя за ісламом "у думках і справах", дотримання шаріату, підтримка сильної ісламської ідентичності та, як головна мета, - відтворення ісламської держави - халіфату. Проте серед ключових концептів переважає, не ісламська, а політична лексика: «імперіалізм", "колоніалізм" - у негативі та "справедливість", "єдність" - як основні ціннісні орієнтири. Таким чином, це ідеологія боротьби з Заходом та правлячими режимами усіх без винятку мусульманських держав, що розглядаються як поплічники та агенти імперіалістів.

Критика правлячих режимів у мусульманських країнах, викриття їх неісламського характеру, заклик до ісламізації політичної сфери, законодавства не є новими. Ці ідеї проповідують практично всі напрями політичного ісламу від більш поміркованих Братів мусульман до найрадикальніших угруповань арабів-афганців. При цьому XT викликає критику й недовіру серед інших представників політичного ісламу.

Опоненти XT, зокрема в Криму, вважають за краще критикувати її в суто релігійних термінах, вишукуючи у творах тахрірівців в першу чергу догматику. Хоча в публічних виступах лідери XT підкреслюють суто політичний характер партії, більшість ісламських опонентів розглядає її як секту (firqa munharifа). Внутрішня ісламська критика XT звертає увагу й на величезне значення, що надається партією принципу однодумності. Точка зору, прийнята главою партії  - аміром, обговоренню не підлягає, незгодних, які навіть апелюють до авторитетних ісламських джерел, виключають.

ХТ,  як і будь-яка організація, насамперед задовольняє інтереси своїх членів. У Криму це переважно молодіжна організація, яка, за деякими оцінками, налічує до 500 - 600 членів. XT має відносно більше прибічників у Бахчисарайському, Кіровському та Ленінському районах. За оцінками імама феодосійської історичної мечеті, XT має 20-30 прихильників у цьому районі, що наближається до оціночних даних в інших районах - Бахчисараї, Білогорську тощо. За словами наших інформантів, XT демонструє суттєву плинність членів. У своєму нинішньому вигляді вона служить тим самим цілям, що й молодіжні субкультури — структурує взаємовідносини всередині молодіжних груп, надає їм осмисленості, цілеспрямованості та локалізує молодих лідерів у великому суспільстві, дає їм право голосу й допомагає вибудовувати громадський авторитет. Основою для цього служить релігійна мораль, з позицій якої можна закликати до відповідальності все суспільство, зокрема старше покоління. Одним із додаткових чинників, який посилює авторитет носія ідеології XT, є супранаціональна ісламська ідентичність, яка асоціюється з більшою спільнотою, аніж кримськотатарська, до якої апелюють дискурсивні опоненти - всесвітньої ісламської умми.

2.4 Релігійна опозиція

Діяльність різноманітних груп призвела до виникнення в Криму нечітко визначеної спільноти дисидентів стосовно пануючої ідеології кримськотатарського націоналізму, яку ми пропонуємо надалі йменувати релігійною опозицією. Чинники, які призвели до виникнення релігійної опозиції, включають: (1) реальний попит на релігійні знання, який - за відсутності інших джерел - задовольняється переважно за рахунок читання салафітських книжок, що домінують на дешевому ринку ісламської друкованої продукції й, відповідно, в імпровізованих примечетних бібліотеках; (2) мовний чинник - представники політичного ісламу проповідують російською мовою, що робить їхній дискурс доступнішим, особливо для молоді, яка, як правило, має обмежене знання кримськотатарської мови; і, зрештою, (3) потенціал політичного ісламу як альтернативної ідеології. Проліферації релігійної опозиції в Криму також сприяє позиція місцевої влади в питаннях, пов'язаних з релігійними інтересами кримських татар⁴².

Формування конфліктного типу ісламської ідентичності, притаманного представникам релігійної опозиції, може розглядатися як наслідок напруження в міжетнічних відносинах та почуття ексклюзії, поширене в кримськотатарському соціумі. Конфліктний тип, носіями якого виступає здебільшого молодше покоління, різко контрастує з неконфліктним, який "зчитуюється" в інтерв'ю з найстаршим псковських мусульман⁴³. Основні центри релігійної опозиції включають Сімферопольський, Бахчисарайський райони, низку міст на південному узбережжі - Алушта, Алупка, Симеїз.

Групи релігійної опозиції відрізняються за віковим складом. Члени ХТ здебільшого представлені двадцятирічними людьми. Салафіти демонструють ширше вікове розмаїття.. Члени релігійної опозиції зазвичай створюють ізольоване коло однодумців, яке нагадує сектантську групу. У кримськотатарському суспільстві вже виробилися певні сталі стереотипи щодо цих груп. Враховуючи, що постійні відвідувачі мечетей та визнані в громадах релігійні авторитети переважно належать до старшої вікової групи, стосунки між громадою в цілому та місцевою групою релігійної опозиції маніфестуються і часто сприймаються як конфлікт між поколіннями. Групи релігійної опозиції, навіть якщо вони не мають формалізованої структури лідерства, як XT, часто зорганізовані навколо юнака, який отримав формальну релігійну освіту в той чи інший спосіб (наприклад, закінчив Азовське медресе), але не зміг знайти шляху до самореалізації в рамках офіційних релігійних інститутів. За даними інтерв'ю, погане матеріальне становище молодих імамів є одним із чинників, які сприяють зростанню релігійної опозиції.

З релігійною опозицією пов'язаний феномен автономних (незалежних від ДУМК) релігійних громад, які почали реєструватися в Криму в 2000-2001 pp. і викликали серйозну занепокоєність Муфтіяту і Меджлісу. За словами муфтія Еміралі Аблаєва, тенденція до автономізації була спричинена напруженими відносинами між ДУМК і кримською владою. Частина лідерів автономних громад, запрошених до Муфтіяту на спеціально організовану зустріч за участю М. Джемілєва  у травні 2003 p., визнала, що зареєструватися як автономні громади їх заохочувало керівництво Комітету у справах релігій АРК. (КСР)⁴⁴. Серед інших мотивів називали сподівання напряму отримувати кошти від арабських спонсорів. Чимала частина кримськотатарської еліти вважає, що кінцевою метою цих зусиль влади було створення ще одного духовного управління як альтернативи ДУМК⁴⁵. Навіть якщо КСР АРК і намагався таким чином контролювати ситуацію в кримському ісламському середовищі, він не володіє достатніми для цього ресурсами. Незалежно від того, що насправді було причиною автономізації, характер обговорення цієї проблеми в публічному дискурсі свідчить про вагу інституту ДУ в суспільстві. З іншої точки зору, проблема підкреслила цінність інституту місцевої мусульманської громади, яка становить ресурсну базу парасолькових структур типу ДУ. Частина автономних громад пізніше повернулася до Муфтіяту, що зрештою свідчить про те, що Муфтіят/Меджліс залишається найпотужнішим гравцем у кримському ісламському середовищі.

Напруженість відносин між кількома ісламськими центрами (насамперед, ДУМУ, ар-Ра'ідом і ДЦМУ) створює конкурентне середовище для маневру активістів, які з тієї чи іншої причини можуть виявитися незадоволеними своїм нинішнім станом. За звичай у великих містах, таким чином формується ряд менших та слабших груп, які намагаються виступати як брокери між більш потужними організаціями та невеличкими місцевими громадами, що хронічно потребують ресурсів, швидко змінюючи лояльність в обмін на фінансову підтримку. Прикладами таких груп може бути громада волго-уральських татар Києва під керівництвом Канафії Хуснутдінова та невеличка група Шакіра Ях'яєва - колишнього заступника керівника ДУМУ Ахмада Таміма.

2.5 Механізми відтворення ісламського знання

Важливу роль у визначенні майбутнього обличчя українського ісламу відіграють інститути, пов’язані з відтворенням ісламських знань⁴⁶, насамперед, освіта і засоби масової інформації. Вони каналізують різноманітну інформацію, яка надходить від глобальної мусульманської спільноти, та виступають як головне знаряддя в конструюванні локалізованої версії ісламської ідентичності та різних політичних ідеологій, які шукають в ісламі концептуальне підґрунтя та джерело легітимізації.

2.5.1 Освіта

В Україні цілісної системи ісламської освіти ще не створено. Наявні навчальні заклади можна розділити приблизно на дві групи – початкові заклади з довільним графіком роботи та більш формальні заклади підвищеного рівня. До більш чи менш формалізованих закладів освіти належать медресе чи університети, хоча вони значно різняться з погляду змісту та тривалості навчання. Якщо початкові курси можна назвати місіонерськими або проповідницькими, основною метою яких є допомога місцевим мусульманам у підтримці та підтвердженні їхньої ісламської ідентичності, то заклади підвищеного рівня розраховані на надання професійної релігійної підготовки молодим мусульманським священнослужителям.

У Криму в галузі вищої ісламської освіти домінують турецькі організації - Управління релігійними справами (Diyanet isleri Baskanligi - надалі Діянет), Фонд Азіза Махмуда Хюдаї та релігійна громада (джемаат) Сулейманійа. Діянет також активно діє на рівні  початкової  освіти. У Києві ісламську освіту на підвищеному рівні надає ДУМУ, В освітньому процесі домінує вивчення друкованої продукції цієї організації, зокрема праць мухаддіса Абдуллага аль-Харарі аль-Хабаші. Ініціатива в галузі вищої ісламської освіти в Донецьку зараз, схоже, перейшла під турецький контроль, після того як у 1999-2002 рр. належала ар-Ра'іду. Спонсором початкової освіти у більшості українських регіонів майже всюди виступає ар-Ра'ід, а у Криму та Києві вона частково здійснюється місцевими імамами та турецькими вчителями.

Випускники кожного із вищих навчальних закладів зазвичай розглядаються як агенти своїх спонсорів в українському ісламському середовищі. У результаті кожен з трьох основних центрів українського ісламу - кримський Муфтіят, київський ДУМУ та донецький Духовний центр мусульман України - намагаються розвивати власну систему ісламської освіти. Оскільки ар-Ра'ід з юридичної точки зору не є мусульманською релігійною організацією, він співпрацює з окремими мусульманськими громадами або намагається налагодити співпрацю з найбільшими мусульманськими парасольковими організаціями.

Діяльність Діянет у Криму та загалом в Україні контролюється координатором Бекіром Капланом, чий офіс знаходиться у мечеті Сеййіт-Сеттар у Сімферополі. Політика Діянету полягає у тому, щоб у кожному важливому місті чи татарському поселенні в Криму мати хоча б одного викладача релігій, який також виконує обов'язки імама поруч з місцевим імамом. За словами Бекіра Каплана, п'ять представників Діянету працюють у Сімферополі та два в Бахчисараї. За відомостями муфтія Криму Емір-Алі Аблаєва, загалом у Криму працюють 24 викладачі Діянету. За межами Криму два представники Діянету працюють у Донецьку та Харкові. За словами Каплана, його офіс не контролює освітню діяльність турецьких неурядових фундацій (вакфів). У деяких місцях викладачі від Діянету змінили колег від неурядових організацій. Водночас Каплан допустив наявність високого рівня взаєморозуміння між Діянетом та фундацією Азіз Махмуд Хюдаї.

Мовна політика різних шкіл суперечливо взаємодіє з лінгвістичними вподобаннями різних аудиторій та відповідних політичних еліт. Успіх деяких арабських освітніх ініціатив значною мірою пояснюється відсутністю в них політичної чутливості до мови навчання та проповіді. Розширення функціонування кримськотатарської мови в публічній сфері є одним з основних пунктів програми національного відродження, яку провадить Меджліс. Рівень знання мови в екзилі помітно знизився. Меджліс, судячи з усього, розглядає релігійну службу (п'ятничну проповідь) та освіту як інструмент мовної політики, що фактично виключає з їх потенційної аудиторії переважно російськомовну більшість, насамперед молодь. Турецький мовний вплив, одним із каналів якого є релігійна освіта, є предметом гострої суспільної дискусії - дехто ставиться до нього толерантно, інші - негативно. Аудиторія турецьких проповідників та викладачів обмежена переважно тими, хто розуміє турецьку мову. Відмічено лише кілька випадків, коли турецькі імами свідомо намагалися зробити свої проповіді більш наближеними до татарської мови їхньої аудиторії, та лиш один турецький імам та викладач релігії навчився розмовляти російською (м. Донецьк).

Донедавна у Криму функціонувало три медресе - у Сімферополі (мечеть Сеййіт-Сеттар), Азовському (Калай) та Красногвардійському (Курман), де також діяв ісламський ліцей. Останній було закрито, а  медресе у Красногвардійському перетворено на підготовчу школу для медресе в Азовському. Досі було зареєстровано два університети - один у Києві та ще один у Донецьку. Останній призупинив свою діяльність, після того, як організацію-спонсора (ар-Ра'ід) було усунено від проекту.

Загальна кількість студентів-мусульман на рівні вищої освіти в Криму становить близько 180 осіб (з них 40 жінок), з яких 16-18 випускників нарешті стають імамами. Умовою зарахування до всіх медресе є закінчення 9 класів державної загальноосвітньої школи. Також приймають випускників 11 класів.

За словами представника Меджлісу в кримському муфтіяті Арсена Альчікова, система медресе почала поступово розвиватися з 8-9-місячних до дворічних курсів. Зараз в Азовському медресе тривалість  навчання становить 3 роки. Очікується, що останнє незабаром надаватиме 4-річний курс навчання, у той час як підтримуване Діянетом медресе Сеййіт-Сеттар пропонує однорічні курси та семінар для місцевих імамів.

Моделлю для медресе в Азовському стали турецькі ліцеї Імам-Хатип (Ітат-Hatip Lisesi). Спонсором цього медресе є фундація Азіз Махмуд Хюдайі. Релігійні предмети, які вивчаються в медресе, доповнюються загальноосвітніми, викладання яких здійснюється на базі місцевої середньої школи та викладачами, яких окремо наймає медресе. За умовами підписаної з Міністерством освіти угоди, учні медресе отримують середню освіту за системою вечірніх шкіл. Медресе діє як школа-інтернат та надає учням безкоштовне житло і харчування. Лютфі Османов⁴⁷ відзначив, що рівень викладання загальноосвітніх предметів в Азовському дуже низький, і випускники навіть не можуть вступити до вищих навчальних закладів. Водночас адміністрація медресе вважає, що трьох років замало, щоб дати достатньо знань з усіх необхідних релігійних курсів. З випускників медресе 2003 року в найкращому разі лише 30%, за словами Альчікова, стануть "нормальними імами". Конкурс під час вступу до медресе, який спочатку був досить високим, тепер знизився. Тим не менш, муфтій Криму Емір-Алі Аблаєв вважає медресе в Азовському великим успіхом та моделлю для подальшого розвитку ісламської освіти в Криму. Медресе насправді вражає як зовнішнім порядком та чистотою, так і високим рівнем організованості, порівняно з іншими закладами ісламської освіти в Україні. Медресе має невеличкий кампус, який містить навчальний блок з кількома класами, учительською та кабінетом директора, а також приміщення бібліотеки та конференц-залу, мечеть, їдальню, гуртожиток, спортивний майданчик та сад.

Більшість студентів медресе в Азовському походять з Джанкойського та інших степових районів Криму, хоча найбільша потреба в імамах зараз відчувається у Бахчисарайському районі. Близько 50-70% учнів походять з малозабезпечених сімей, яких приваблює система безкоштовної школи-інтернату. Зазвичай викладачів наймають на 4 роки. Турецька сторона висловлює бажання продовжувати спонсорську підтримку медресе. У школі навчаються близько 100 учнів-юнаків. Поряд знаходиться дівоче відділення, де навчаються 40 осіб. Для вступу необхідно скласти два іспити на знання Корану та на загальний рівень знань та навичок. Кількість виключених протягом першого року навчання та підготовчого курсу достатньо висока: 4 з 25 на першому році навчання та 6 з 30 учнів на підготовчому відділенні залишили школу в 2002-2003 навчальному році. Заняття з релігії проводяться 5 днів на тиждень, а навчання в суботу обмежене загальноосвітніми предметами. Іспити проводяться чотири рази на рік. Успішність оцінюється за 100-бальною системою. Більшість іспитів письмові. Оскільки низький рівень знання мови заважає проведенню усних іспитів. Мова викладання - турецька; однак більшість учнів  недостатньо добре володіють навіть татарською, що значно ускладнює  процес навчання. Саме тому було збільшено обсяг викладання кримськотатарської та турецької мов на першому році навчання. З метою збільшення можливостей  подальшого працевлаштування учнів, крім релігійних предметів у медресе також вивчають автосправу та комп’ютер. За результатами випускних іспитів, певну кількість випускників рекомендують Муфтія ту на посади імамів або направляють для продовження релігійної освіти в Туреччину.

Хоча Арсен Альчіков загалом задоволений турецьким підходом, він висловлює стурбованість з приводу мови викладання: діти приходять до школи погано розмовляючи рідною татарською і закінчують медресе, оволодівши замість неї турецькою. Муфтіят планує впровадити політику поступового збільшення кількості татаромовних викладачів та підготовки підручників рідною мовою. До роботи в медресе планується залучити випускників факультету кримськотатарської філології Таврійського університету.

Сімферопольське медресе при мечеті Сеййіт-Сеттар пропонує річний курс навчання. В медресе навчаються близько 20 учнів та працюють чотири викладачі. Протягом літніх канікул там також проводяться заняття з підвищення кваліфікації для імамів. Програма зосереджена на вивченні Корану (18 годин на тиждень, або майже половина навчального часу в медресе та 13 годин із загальних 35 на тиждень - на курсах підвищення кваліфікації імамів). У медресе на викладання кримськотатарської мови відводять 6 годин на тиждень, арабської - чотири, а турецької - дві.

Ісламський університет ДУМУ в Києві було засновано у 1993 р. Університет комбінує середній освітній заклад, який відповідає другому та третьому (останньому) рівням арабської середньої школи⁴⁸ для дорослих та чотирьохрічний курс, що відповідає рівню бакалавра. У 2002 році філіал Університету було відкрито в Одесі в місцевій мечеті ар-Рахма. Там навчається лише 5-6 студентів. В університеті діє один факультет - шаріату та основ релігії (kulliyat as-sari'a wausul ad-din). Інший "частково діючий" факультет - педагогіки та східної лінгвістики. За словами голови ДУМУ шейха Ахмада Таміма, як атестат про середню релігійну освіту, так і диплом бакалавра визнаються єгипетським релігійним університетом аль-Азгар. Проте викликає сумніви, наскільки вимоги до ісламської освіти аль-Азгару можуть бути узгоджені з програмою, побудованою на матеріалах Асоціації ісламських благодійних проектів, на основі яких здійснюється викладання всіх ісламських предметів в навчальних закладах ДУМУ. ДУМУ проводить дуже своєрідну політику щодо видачі дипломів. Батьки деяких із студентів скаржаться на те, що їхні діти не отримали жодного документа про освіту після тривалого навчання. Випускники можуть бути призначені на посаду імама без формального диплома за рекомендацією шейха Ахмада та продовжувати навчання протягом невизначеного часу. Така система допомагає шейху утримувати контроль над своїми послідовниками. Завдяки системі напіврегулярних курсів університет підтримує безперервний контакт зі своїми випускниками, деякі з яких обіймають різноманітні посади в ісламських центрах за межами ДУМУ та навіть України. Шейх Ахмад Тамім приділяє особливу увагу процесу вступу до університету ДУМУ. Майбутній студент має надати рекомендації місцевих мусульманских діячів чи широко відомих осіб, які потім уважно переглядаються та перевіряються шейхом. Після цього студент проходить місячний підготовчий курс та складає вступні іспити, на підставі яких він зараховується на відповідний рівень. Тим, хто не склав іспити, пропонують послужити помічником місцевого імама до часу, коли вони будуть більш підготовленими до навчання. Найвищого рівня змогли досягти дуже мало студентів - на цей час лише вісім осіб. Офіційно другий рівень для дорослих закінчили 100 студентів. Дехто зі студентів поєднує навчання в Університеті ДУМУ з навчанням у світських вузах. Мова викладання в основному російська, а на 4-му курсі - також арабська. За словами шейха Ахмада, для деяких студентів спершу викладання ведеться рідними мовами, такими, як таджицька, фарсі, узбецька та туркменська. За словами Таміма, випускники університету працюють у Таджикістані, Самарі, Уфі, Казані, Азербайджані, Дагестані. Університет не має власних приміщень та не надає гуртожитка; навчальний процес проходить у мечеті.

Концепція середньої освіти ДУМУ як для дорослих, так і для дітей розроблена за моделлю системи шаріатської середньої школи (tanawiya sar'іуа), поширеної в арабських країнах. Для навчання на рівні середньої освіти ДУМУ, зокрема, використовує підручники, видані сирійським Міністерством вакфів. Список рекомендованої літератури для студентів та майбутніх викладачів містить довгий перелік книг шейха Абдуллага аль-Харарі аль-Хабаші, більшість інших книг видана власним видавничим закладом Асоціації ісламських благодійних проектів⁴⁹. Також у процесі навчання широко використовуються журнал Асоціації "Мапаr al-Huda" та російськомовна газета ДУМУ "Минарет". Привертає увагу наявність суфізму (tasawwuf) в навчальному плані, який становить складову курсу з ісламської моралі (al-ahlaq). На середньому рівні студенти вчаться російською мовою, а на вищому - англійською.

За словами Ахмада Таміма, у навчальних закладах ДУМУ працюють 10 викладачів, запрошених переважно з Близького Сходу - Лівану, Тунісу, Туреччини, а також невелика кількість місцевих мусульман, які навчають дітей. Послуги іноземних викладачів сплачують навчальні заклади та організації країн Близького Сходу.

ДУМУ має дослідницький центр, який є швидше агентством з перекладу і видає переважно книги та брошури, що являють собою русифіковані версії продукції Асоціації ісламських благодійних проектів⁵⁰. Нам відома лише одна книга, автором якої є штатний працівник Центру⁵¹. Центр також друкує релігійні довідкові видання, але здебільшого антиваххабітські брошури.. Дослідницький центр ДУМУ заробив репутацію одного з найбільших видавців антиваххабітської літератури на території колишнього СРСР. ДУМУ видає літературу кількома мовами, в тому числі кримськотатарською та турецькою (розрахованою на турків-месхетинців). Дещо з цієї продукції перевидається за межами України - в Російській Федерації га Центральній Азії. Більшість книг видано власним видавництвом ДУМУ "Іршад". Існує кілька призупинених чи незавершених ісламських освітніх проектів, зокрема Ісламський Університет у Донецьку га Ісламський Інститут у Сімферополі. Поряд з багатьма мечетями в Криму збудовані додаткові приміщення, які можуть використовуватися як медресе або початкові школи.

У Донецьку, після виходу ар-Ра'іда з проекту, діяльність Ісламського університету⁵² було призупинено переважно через недостатнє фінансування. За спонсорської підтримки ар-Ра'іда проект проіснував три роки, хоча програма була розрахована на чотири. Загальна кількість студентів досягала близько 100 чоловік. Багато хто з них приїхав з Криму (28 з 40 студентів першого потоку). Викладачів запрошували з арабських країн. Врешті, багатьом із них було відмовлено у в'їзних візах. Найбільша суперечка між місцевою мусульманською общиною та арабськими спонсорами почалася після заяви ректора Джамала Марзука про те, що університетові необхідні більші приміщення, які слід зареєструвати на ім'я спонсора, а не місцевої громади. Університет було закрито; студенти отримали дипломи імамів-хатибів. Більшість випускників - кримських татар залишились у Донецьку.

Лідер ДЦМУ Рашід Брагін шукає можливих донорів для відновлення роботи університету, зокрема планує звернутися за підтримкою до Організації ісламської конференції. Було також встановлено контакти з Московським ісламським університетом, який надав навчальні програми та інші методичні матеріали. ДЦМУ також продовжує вивчати можливості підготовки кадрів у Росії.

Турецький джемаат Сулейманїйа планує відкрити разом з місцевою громадою медресе у Севастополі. Це медресе розташовуватиметься у приміщеннях щойно відновленої в Севастополі історичної мечеті, де також підготовлено гуртожиток та їдальню для розселення студентів.

Протягом останніх п'яти-шести років українські студенти направляються на релігійне навчання за кордон - переважно до Туреччини, але також до Лівану (Університет Джинан у Тріполі, відділення ісламських студій) та Саудівську Аравію (Університет Медіни). За словами муфтія Криму та представника Меджлісу в Муфтіяті, в Туреччині чимало студентів після підготовчих курсів покидають релігійну освіту та переходять на світські спеціальності, більшість випускників потім знаходять можливості для працевлаштування в Туреччині. Досі повернулося лише 4 студенти: один викладає в медресе в Азовському, двоє працюють імамами. Муфтіят намагається виробити систему, яка б гарантувала більш високий показник повернення кадрів. Проте, обговорення цього питання з турецькими властями виявилося безрезультатним. Як можливі варіанти зараз розглядають скорочення строку навчання в Туреччині до одного року або контрактна система.

Кримськотатарське керівництво усвідомлює, що багато проблем у сфері релігії, з якими вони стикаються, спричинено відсутністю національних релігійних авторитетів, і вважає, що можливим виходом із ситуації може стати розвиток власної національної системи релігійної освіти шляхом поступового засвоєння турецького досвіду та знань.

Важливим етапом на цьому шляху Муфтіят вважає створення вищого релігійного навчального закладу за моделлю турецьких вищих навчальних закладів - факультетів богослов'я (Ilahiyaf). Спроба створити релігійний факультет у державному Індустріально-педагогічному інституті м. Сімферополя виявилася невдалою. Альчіков вважає, що кінцевою метою системи ісламської освіти має стати можливість випускати сучасного імама, який має бути все в одному - і політик, і історик, а також "знати про національний рух", бути не менш освіченим, ніж служителі інших конфесій, особливо православні священики⁵³.

Як Муфтіят, так і його опоненти визнають існування проблеми і призначенням імамів до мечетей, побудованих коштом арабських організацій. Серед імамів спостерігається помітна диспропорція у піковій структурі. За словами кримського Муфтія Емір-Алі Аблаєва, лише чотири-п'ять імамів представляють групу середнього покоління, всі інші посади обіймають представники двох вікових груп - двадцятилітніх (найчастіше близько 25 років), які щойно закінчили медресе та літніх людей. Ці дві категорії представляють два різні світогляди і розуміння своєї ролі у суспільному житті, що іноді створює напруження у відносинах між ними.

Однією з передумов стійкого розвитку системи професійної ісламської освіти є забезпечення рівних можливостей працевлаштування для її випускників порівняно зі світськими навчальними закладами. Для підвищення шансів працевлаштування випускників кримський Муфтіят практикує поєднання релігійного навчання з практичними професійними заняттями. Оскільки місцеві імами на даний момент отримують платню з пожертв громади, їх доходи є недостатніми, і молодий імам не має іншого вибору, крім поєднання своїх релігійних функцій з іншою роботою або бізнесом.

Початковий рівень ісламської освіти у більшості випадків представлений напіврегулярними заняттями, які проводять місцеві імами, арабські студенти або турецькі викладачі в мечетях або місцях молитви. Лише в окремих випадках такі заняття проводяться за більш чи менш формальним розкладом. Учні представляють усі вікові групи, але здебільшого заняття відвідують школярі та люди похилого віку.

Ар-Ра'ід використовує більш системний підхід до організації занять у мечетях. Через свої регіональні представництва ця організація обирає викладачів серед арабських студентів та інструктує їх стосовно вибору релігійних предметів для викладання, які включають Коран, ісламську мораль (ahlaq) та деякі питання ісламського права (fiqh), переважно пов'язані з ритуалом ('ibadai). Арабську мову широко використовують як основний спосіб зацікавлення аудиторії⁵⁴. Освітня діяльність слугує засобом підтримки постійного контакту з громадами та виховання місцевих мусульманських активістів. Найкращих учнів посилають влітку до табору, організованого ар-Ра'ідом у Симеїзі (Крим). Ар-Ра'ід також надає спонсорську підтримку тим, хто може і хоче навчатися у вищих навчальних закладах арабських країн. Загалом на Донбасі, у Харкові, Одесі, Києві, Вінниці, Львові, Дніпропетровську та Черкасах діє близько 20-25 шкіл, спонсорованих ар-Ра'ідом. У Запоріжжі ар-Ра'ідівська початкова школа не функціонує з 2001 року. В Ново-Олексіївці Херсонської області, де проживає велика кримськотатарська громада, закрилася інша Ра'і-дівська школа. Місцевий імам вважає ісламську школу важливим засобом для підвищення моральних якостей молоді, але цю місію, на його думку, можна довірити лише співвітчизникам. Найбільші школи ар-Ра'іда функціонують у Харкові, Одесі, Сімферополі та Києві. У Харкові школа зараз займає приміщення історичного мектеба. В ній діють дві дитячі групи та п'ять груп для дорослих (усього -70-90 студентів) та працюють п'ять-вісім арабських викладачів. Відділення Ар-Ра'іда в Одесі, Аль-Масар, працює за кількома освітніми програмами, орієнтованими на різну аудиторію. З 2000 р. воно пропонує вивчення арабської мови у трьох групах для немусульман (2-3 години на тиждень, програма розрахована на 3 роки); два щотижневі семінари з ісламського права (fiqh) та рецитації Корану (tajwid), розраховані переважно на арабських студентів, що отримують освіту в місцевих вищих навчальних закладах. У Києві ар-Ра'ід пропонує схожі недільні заняття з арабської мови для бажаючих та регулярне навчання з ісламу для місцевих мусульман в рамках школи ан-Нур (madrasat an-nur). Зараз ар-Ра'ід працює над розробленням уніфікованої програми викладання ісламу російською мовою. У Криму освітня діяльність ар-Ра'іда при місцевих мечетях стала менш регулярною, оскільки Муфтіят не вітає арабський вплив, хоча її не може його повністю виключити. Незважаючи на це, представники ар-Ра'іда іноді з'являються в різних місцях у Криму. Регулярні заняття проводяться в приміщенні ар-Ра'іда в Сімферополі.

Активність арабських організацій та турецьких місіонерів у 90-х роках стимулювала Муфтіят докласти зусиль до розвитку початкової Ісламської освіти в Криму. Тут майже кожна мечеть, яка має стабільну групу прихожан, пропонує початкові ісламські курси. У середньому їх відвідують 15-20 чоловік під час канікул та 3-6 - під час навчального року. У більшості випадків навчання проходить без чітко визначеного навчального плану і обмежується вивченням основ молитви та заучуванням коротких коранічних сур. Рівень початкових курсів у певній місцевості значної мірою залежить від особистості викладача. Наприклад, у Керчі (поселення Хідірлез) представник Діянету, який разом з дружиною проводить заняття у кількох сусідніх селах (в окремих випадках рівень відвідування досягає 50 дітей на клас), набув великого авторитету серед членів місцевих громад.

ДУМУ проводить початкове навчання у власних громадах, таких, як компактні поселення турків-месхетинців у Херсонській області, Запоріжжі, Мелітополі, Одесі тощо. Під егідою ДУМУ також діє заснована у 1996 році середня ісламська школа аль-Іршад. Кількість учнів становить близько 300, у тому числі це діти татар, чеченців, арабів та щойно навернених в іслам українців. У школі діє ісламський клуб для дітей. Вона поєднує викладання релігії зі світським предметами української середньої школи.

ДЦМУ має недільну школу при соборній п'ятничній мечеті Ахать у Донецьку. Вісімнадцять учнів, переважно чоловіків, представляють вікові групи від 10 до 50 років. Раніше школа мала розраховану на два роки програму, заняття проводилися раз на тиждень і включали п'ять предметів: Священний Коран, основи ісламу, ісламознавство, татарську мову та інформатику. Четверо місцевих мусульман читали ісламські предмети. Мовою викладання була російська.

Ділові люди арабського походження, які живуть в Україні, вагомої ролі у фінансовій підтримці освітніх зусиль не відіграють, за винятком одеського бізнесмена із Сирії Аднана Ківана, який інвестував гроші в Арабський ісламський культурний центр в Одесі. Центр, відкритий у червні 2001 p., пропонує безкоштовні курси з арабської мови для двох дитячих груп та шести дорослих. Курси носять світський характер; аудиторія включає студентів, що вивчають арабську мову в Одеському університеті, та членів сімей арабської діаспори. У галузі ісламської освіти імам Центру шейх Мустафа, учень відомого сирійського аліма Мухаммада Саіда Рамадана аль-Буті, планує запровадити регулярні уроки з ісламу для відвідувачів п'ятничної служби.

Близькосхідні організації намагаються впроваджувати деякі нові для пострадянських країн форми релігійної освіти, опрацьовані на їхньому досвіді за кордоном. Однією з таких нових освітніх форм є коранічні центри, які ар-Ра'ід планував створити спільно з кримським Муфтіятом, очевидно, за моделлю популярних в арабських країнах осередків з запам'ятовування Корану (halaqat tahfiz al-qur'an). Голова ар-Ра'іда Фарук Ашур розглядав ці центри як альтернативу невдалому проекту ісламського університету в Донецьку. З 2002 року такий Центр функціонує на околиці Сімферополя⁵⁵. Крім запам'ятовування священної книги, концепція центрів також передбачає короткі курси з мусульманського права (норми, пов’язані з ритуалом - 'ibadaf) та арабської мови. Поширенням саме такого формату вивчення ісламу опікується Світова організація із запам'ятовування Дорогоцінного Корану⁵⁶. Збільшення кількості людей, які знають напам'ять Коран, у певній мусульманській громаді має велике значення для розвитку механізмів передачі ісламських знань. Це набуває особливого значення також з огляду на те, що в кожному мусульманському суспільстві знавці Корану (хафізи) завжди мали особливий авторитет. Ар-Ра'ід також провів декілька загальнонаціональних конкурсів з читання Корану. У лютому 2003 р. в конкурсі, який відбувся в Кебір-джамі в Сімферополі, взяли участь 65 конкурсантів.

Ще однією освітньою формою є літні табори, які організовує ар-Ра'ід. Основною метою табору є повне занурення учнів у ісламську часову рутину - регулярні щоденні та щотижневі молитовні цикли поєднуються з лекціями (2 години на день), практичними заняттями (3 години на день) та спортом (1 година). Раніше лектори приїздили з-за кордону, переважно з Саудівської Аравії та країн Перської затоки, але зараз це переважно місцеві мусульманські активісти та штатні працівники ар-Ра'іда. Табір працює в режимі тижневих змін та приймає близько 50 відвідувачів одночасно. Протягом літнього сезону табір відвідує чотири жіночі та чотири чоловічі зміни. Зміна формується за певними категоріями, наприклад, сироти, початківці, активісти тощо. Постійним місцем проведення таборів є Симеїз, хоча іноді використовуються й інші міста Криму, наприклад Бахчисарай.

На початку 90-х років у Криму, особливо в Бахчисараї дуже активною в галузі підготовчої освіти та місіонерської діяльності була громада Фетхуллага Ґюлена. У 1993 р. громада фінансувала школу-інтернат для обдарованих дітей у селищі Танковому (Бахчисарайського району). Після агресивної кампанії дискредитації у кримських ЗМІ, проведеної російською націоналістичною організацією "Русская община", школа старанно уникає всього, що можна було б інтерпретувати як релігійну діяльність, наприклад, виключила з програми навіть запланований курс "Історія світових релігій".

Громада Фетхуллага Ґюлена являє собою відгалуження руху Нурджу⁵⁷, основною сферою діяльності якої є освіта. Викладачі шкіл громади Фетхуллага Ґюлена (ГФҐ) - переважно члени громади, розглядають педагогічну працю як свій внесок у створення моральнішого суспільства. Релігійна мотивація керівництва та викладачів навчальних закладів ГФҐ здебільшого не впливає на зміст та спрямованість навчального процесу, головний наголос в якому робиться на отриманні новітніх наукових знань, інформаційних технологій, вивченні іноземних мов - насамперед англійської. Школи ГФҐ діють у багатьох країнах світу, але переважно таких, де є мусульманське населення. У Середній Азії та на Балканах вони завоювали репутацію найкращих середніх навчальних закладів. Найбільш авторитетний дослідник громади Фетхуллага Ґюлена Байрам Балджі порівнює просвітницький рух Нурджу з ієзуїтами, які також переслідують мету змінити суспільство через освіту⁵⁸. Існують контроверсійні оцінки ідеологічних засад руху, які збігаються в одному - це найбільш модерна версія ідеології, побудованої на ісламі, яка, на відміну від арабомовного політичного ісламу, просякнута ідеями туранського месіанства.

2.5.2 Засоби масової інформації

Ар-Ра'ід поширює найпопулярнішу в мусульманських колах України газету "Арраид", яка виходить російською мовою накладом 20 тис.. примірників і безкоштовно надходить практично до всіх мечетей та молитовних будинків, а також до багатьох інших індивідуальних та групових адресатів. Зона поширення газети виходить далеко за межі безпосередньої аудиторії ар-Ра'іда. Близько 10 тис. примірників надходить до Криму, де кожна громада отримує в середньому 20 примірників; 1 тис. отримує сімферопольська соборна мечеть Кебір-Джамі. У Запорізькій обл. розповсюджується близько 600 примірників з 800 екземплярів, які отримують, з них 400 в обласному центрі і 200 - по області. В Харкові розповсюджується від 600 до 800 примірників газети "Арраид" російською мовою і 300-400 примірників арабською.

Газета становить найбільш успішний медіа-проект на ісламську тему в Україні. Решта ісламських періодичних видань обмежені якоюсь певною вузькою категорією читачів - етнічною, соціальною, регіональною або корпоративною. Тираж і географія розповсюдження газети "Арраид" в Криму і по Україні є важливим показником поширення ісламу в Україні. Саме обсяги і географія розповсюдження газети можуть значною мірою дати уявлення про загальну чисельність активних мусульман. Крім російськомовної газети, ар-Pa'ід також поширює арабську газету під тією ж назвою, відмінну за змістом, яка розповсюджується серед членів організації та арабської діаспори і становить єдине арабомовне періодичне видання в Україні. Ар-Ра'іду також належить один з найпопулярніших російськомовних інтернет-ресурсів «Ислам для всех» (http://islamua.net). Ар-Ра'ід випускає коротку щотижневу ісламську радіопрограму російською мовою.

Інші ЗМІ обмежені своєю специфічною аудиторією. Дві газети кримськотатарською мовою мають регулярні ісламські сторінки (махсус диний саифе) - Islam nuru (в газеті Къырым) та HAQ DIN (в Янъы дюнья). Колишній Муфтій Криму Нурі-ефенді є провідним автором Ісламської сторінки Islam nuru. Офіційна газета кримського Муфтіяту Хидает переважно обмежується поточними новинами Муфтіяту. ДУМУ видає нерегулярну газету "Мінарет". Донецька ПМУ видає нерегулярну газету "Наш дом Украина". До числа інших місцевих видань входять невеличкі книжки кримськотатарських авторів: Різи Фазила (серія книг, метою яких є репрезентація місцевого традиційного ісламу - Diniy urf-adetlerimiz), Закіра Куртнезіра (переклад Корану). Кримськотатарське радіо випускає передачу з ісламської тематики “Dinveurf adetler”.

Серед джерел інформації Інтернет-ресурси стають одним з найважливіших чинників з точки зору впливу на кримську молодь. Доступ до веб-ресурсів має чіткі лінгвістичні обмеження: використовуються лише російські та подеколи турецькі ресурси, значення останніх зростає через збільшення кількості молоді, що розмовляє турецькою, серед кримських татар.

У зв'язку зі зростанням інтересу до ісламу багато громад збирають бібліотеки. Книги надходять різними мовами - рідною, турецькою, часом арабською та переважно російською. Книги російською мовою переважно є перекладами з арабської, досить часто салафітської спрямованості. Невелика кількість російськомовних книжок видана в Туреччині. Ар-Ра'ід видає серії книжок та брошур, які можна знайти всюди, незалежно від ідеологічної орієнтації громади. Із сумішшю книжок дуже різної ідеологічної спрямованості контрастують бібліотеки громад, підпорядкованих ДУМУ, у яких зібрано виключно перекладені російською або місцевою мовою (кримськотатарською або турецькою для турків-месхетинців) видання Асоціації ісламських благодійних проектів.

¹В узбеків існує подібний інститут жінки-релігійного авторитета, яка називається бу-отін- див. Сергей Абашин. На разломе «южной дуги» (из блокнота этнографа). // Вестник Евразии. №2 (9). Москва. 2000. С. 112-114.

² Це є одним з прикладів того, як в радянські часи, коли іслам був витіснений з публічної сфери, місцевий звичай (суннет) набував більшої соціальної ваги, ніж прямий релігійний імператив (фарз). Протиріччя між уявленнями й навичками, які сформувалися за Радянської влади, та новими (краще сказати поновленими) знаннями про традиційний іслам становлять один з ключових пунктів суспільної дискусії і створюють напруження всередині сучасних громад.

³ Найважливішими з них є два найбільші мусульманські свята: День жертвоприношення (ар. 'idal-adha, кримтат. Къурбан байрамы) та День розговіння після поста (ар. 'id al-fitr, кримтат. Ураза байрамы); також широко святкується День народження Пророка (ар. Mawlid), кримські татари святкують також свята Хидирлез та Дервіза, які часто відмічаються на азізах. Останні два свята досить широко відмічаються тюрками, але не є загальновизнаними в ісламському світі. Хидирлез - це День мусульманського "святого" Хидра, якого також традиційно ототожнюють з пророком Ільясом, звідки й назва; Дервіза має лише вторинний зв'язок з ісламом.

⁴ Інтерв'ю з муллою Ібрагімом м. Мелітополь 15.09.2003 - який розповів про святкування Хидирлеза в 1970-ті pp. на азізі Къыркъ-Азизлер біля с. Литвиненково, Білогорського р-ну, Крим.

⁵ Прикладом може бути ситуація навколо реконструкції історичної т.зв. Юсупівської мечеті в селі Кок-коз (Соколине), де місцева громада звинувачує підрядну організацію в розтраті грошей, виділених Рескомнацем на ремонт мечеті.

⁶ Зазвичай це проявлялося в битті шибок, зокрема в повернених громадам історичних мечетях Феодосії, Сімеїзу та в побудованій 2002 р. новій мечеті в смт. Ново-Олексіївка Запорізької обл.

⁷ Тобто обґрунтовані на підставі ісламського права рішення щодо суспільно значущих питань.

⁸ Хоча назва трохи відмінна, ця організація створена за моделлю ДУ.

⁹ За  твердженням муфтія Еміралі-ефенді Аблаєва станом на 2003 р. близько 30 громад були зареєстровані як автономні.

¹⁰ 21 квітня 2004 р. був переобраний муфтій Еміралі-ефенді Аблаєв.

¹¹ Цю посаду обіймає Арсен Альчиков.

¹² Нещодавно на офіційному сайті ДУМУ з'явився такий текст: "ДУМУ возглавляет Муфтий Украины шейх Ахмед Тамим - глава мусульман страны разных национальностей, численность которых составляет более двух миллионов" (http:// іslamyat.org/russian/aboutu.htm).

¹³ У рамках уфимських ісламських парасолькових організацій такі відділення традиційно називалися мухтасібатами, а їх керівники імамами-мухтасібами. Україна в  радянський період теоретично входила до юрисдикції Духовного управління мусульман Європейської частини та Сибіру з центром в Уфі (ДУМЕС), але на практиці ДУМЕС в Україні не діяв. Ще в 1920-ті роки були плани створення в Україні мухтасібату, які не здійснилися. Впродовж усього радянського періоду Україна не мала офіційних ісламських інститутів - ані парасолькової організації за моделлю ДУ, ані жодної зареєстрованої мусульманської громади, хоча рівень релігійності в місцях компактного проживання мусульман був не меншим, аніж в інших конфесій.

¹⁴ Нісба Хабаші означає ефіопський, а Харарі - житель міста Харар (Наrаr) в Ефіопії (на схід від Адіс-Абеби), 60% населення якого становлять мусульмани (дані 1994р.).

¹⁵ Абдуллах аль-Харарі - 94-літній знавець хадисів (muhaddit), послідовник аш'аритської школи богослов'я і шейх суфійського ордена ріфа'ія. Докладніше про хабашитів див.: A. Nizar Hamzeh, R. Hrair Dekmejian. A Sufi response to political Islamism: al-Ahbash of Lebanon // The International Journal of Middle East Studies, 28 (1996), p. 217-229.

¹⁶ Вони не володіють необхідними фоновими знаннями, потрібними для оцінки цього феномену в загальному ісламському контексті; те саме стосується і послідовників інших ісламських організацій близькосхідного походження в Україні.

¹⁷ Однією з таких організацій за межами України є громада Іхляс у Москві, Ахмад Тамім також має послідовників у Таджикістані та на Північному Кавказі.

¹⁸ Арабською. Jam'iyat al-Masari' al- Haynya al-Islamiya; англійська назва Association of Islamic Charitable Projects (AICP); докладніше дивіться офіційний веб-сайт Асоціації: http://www.aicp.org.

¹⁹ Шейх Ахмад Тамім підтримує тісні зв'язки з мусульманськими організаціями на теренах колишнього СРСР, зокрема в Таджикістані, Дагестані, Чечні та Північно-Західному Кавказі.

²⁰ Арабською салафія. Цей термін є коректнішим за широко вживаний у непрофесійній літературі фундаменталізм, зокрема тому, що є самоназвою прихильників певної ідейної течії. Під салафією розуміють повернення до першоджерел мусульманської традиції та прикладу перших мусульман - праведних попередників (as-salafas-salih), що використовується як платформа для неприйняття великого обсягу мусульманської традиції і опонування офіційному ісламу більшості близькосхідних країн. На цій догматичній позиції стоїть більшість прихильників екстремістського крила політичного ісламу, але підстав для повного ототожнення того й іншого не існує. Певною мірою, поширення салафії в останній чверті XX ст. пов'язане з Саудівським культурно-економічним імперіалізмом, унаслідок чого деяких салафітів також називають ваххабітами (від імені аравійського ісламського реформатора ХVІІІ ст. Муххамада Абд аль-Ваххаба). - див.: Богомолов О. Політичний іслам // Політика і час, № 12, грудень 2003, С. 52-61.

²¹ Див.: Ислам срывает маски с экстремизма. Москва, 2004. Усі численні вади Братів мусульман книга відносить на рахунок однієї особи - її пізнішого впливового ідеолога Сеййіда Кутба, в той час, як засновнику організації Хасану аль-Банна віддаєься шана.

²² Згідно з традиційною структурою інституту духовного управління його головою має бути муфтій. Цю посаду формально займає Сулейман Мухаммедзянов, але фактичним лідером є Р. Брагін, який також є головою ПМУ.

²³ FaruqAsur. аг-Raid al-fikra wa-1-bidya, аг-Raid, 30.09.2004, С. 8

²⁴ Ар-Ра'ід - першовідкривач, піонер, розвідник (який йде попереду каравану  й  визначає місце майбутньої стоянки), зя-Нур - світло, аль-Манар - маяк, аль-Масар - шлях, аль-Амаль - надія, аль-Баян - ясність, роз'яснення, також епітет Корану, Архар - вільні, аль-Фаджер - зоря, світанок, також назва однієї з сур Корану, аль-Мустакбаль - майбутнє, ан-Небрас - свічадо, аль-Ісра - містична подорож пророка Мухаммада в Ієрусалим, також назва однієї з сур Корану.

²⁵ Порів. Ziad Munson, 'Islamic Mobilization: Social Movement Theory and the Egyptian Muslim Brotherhood' // Sociological Quarterly, Vol. 42, No. 4 (2001), P. 487-510. Між іншим, термін асоціація в українській назві ар-Ра'іда не відповідає арабській офіційній назві цієї організації - ittihad (союз або федерація), арабський відповідник терміну асоціація був би jam'iya.

²⁶Власні спостереження авторів у різні періоди навчання та викладання у вищій школі та аспірантурі в Україні та Росії в 1980-ті - 1990-ті роки.

²⁷Martin van Bruinessen. Making and unmaking Muslim religious authority in Western Europe.. European University Institute. Robert Schuman Centre for Advanced Studies // Fourth Mediterranean Social and Political Research Meeting. Florence - Montecatini, Terme 19-23, March 2003. http://www.let.uu.nl/~martin.vanbruinessen/personal/publications/inaking_authority.htm

²⁸ Юсуф аль-Карадаві, єгиптянин, нині живе в Катарі, відомий ісламський вчений та громадський діяч, автор численних публікацій, який належить до генерації поміркованих лідерів руху Братів мусульман, які висунулися вперед у період правління Анвара Садата. Фейсал Маулаві - колишній ісламський суддя, а зараз голова Ісламської громади Лівану (ліванського відламу руху Братів мусульман). Арабська назва Європейської ради фетв - al-Majlis al-Urubbi lil-Ifta'wal-Bulfut; англійська - European Council for Fatwas and Research (ECFR).

²⁹ Міністерство вакфів в арабських країнах становить найвищий державний орган, який відповідає за релігійні справи.

³⁰ Джерело - http://w\vw.eu-islam.net/main_dep.html.

³¹ Див.: Bruinessen. Making and unmaking Muslim religious authority in Western Europe // Fourth Mediterranean Social and Political Research Meeting. Florence - Montecatini. Terme. 19-23 March 2003.

³²Ibid.

³³Див.: Martin van Bruinessen. The Production of Islamic Knowledge in Western Europe// ISIM Newsletter, 12 June 2003, P. 6.

³⁴ Інтернет  ресурс ар-Ра'іда "Ислам для Bcex!"(http://islamua.net) призначений не лише для українських, а й для всіх російськомовних мусульман.

³⁵AS-suyu'tyuna hawwalu al-masajida li-maraqisa. Стаття на сайті IslamOnline.net. htt://www.islam-online.net/Arabic/news/2001-09/01/Article38-b.shtml.

³⁶ Інтерв'ю з головою фонду "Крим-2000" Хубедіном Куртбедіновим 01.07.2003 р.

³⁷ Ніч містечка Деобанд біля Нью-Делі, Індія. Див. Barbara D. Metcalf. Traditionalist Islamic Activism: Deoband, Tablighis, and Talibs // ISIM Papers, 4, Leiden, 2002, Р. 8-12

³⁸ Див, напр. Moussa Khedimellah. Aesthetics and Poetics of Apostolic Islam in France//ISIM Newsletter, №11, December 2002, P. 20-21.

³⁹ Ibid. P. 21.

⁴⁰ http://maidan.org.Ua/n/krym/1095431578.

⁴¹ До подібних мережевих структур можна віднести більшість феноменів які класифікуються спеціалістами з сучасної релігійності як тоталітарні секти. А. Двойкін наприклад відносить до них не лише такі історичні секти, як Свідки Ієгови, а й новітні комерційні культи такі, як Гербалайф. - Див.: Дворкин А. Сектоведение // Тоталитарные секты опыт систематического исследования. Нижний Новгород, 2002. С, 57-61.

⁴² Наприклад, розгляд питання про виділення земельної ділянки під будівництво соборної мечеті в Сімферополі розтягнувся принаймні на п'ять років.

⁴³ Інтерв'ю з Абулваітом Сахтарой 27.06.2003.

⁴⁴ Інтерв'ю з представником Меджлісу в Муфтіяті Арсеном Альчиковим 23.06.2003.

⁴⁵ Цей епізод є одним із багатьох свідчень поширених у кримськотатарському суспільстві уявлень про недружнє або упереджене ставлення органів влади різних рівнів. Тема стосунків влади із кримськотатарськими суспільними інститутами безперечно заслуговує на увагу, але виходить за рамки даної роботи.

⁴⁶ Для даного дослідження ми приймаємо визначення ісламського знання Мартіна ван Брюнессена, який визначає його як "те, що мусульмани вважають правильними ісламськими віруваннями, цінностями та практиками - [що] за своєю природою є предметом суперечки", тобто не має остаточного визначення за самою природою насамперед через відсутність в ісламі найвищого усіма визнаного авторитета. Суперечка навколо правильного знання часто стає формою боротьби за авторитет. - Brainessen. Making and unmaking Muslim religious authority in Western Europe // Fourth Mediterranean Social and Political Research Meeting. Florence -Montecatini. Terme. 19-23. March 2003.

⁴⁷ Л. Османов - голова Управління соціально-економічної та гуманітарної політики Меджлісу, організатор освітніх проектів.

⁴⁸ Al-i'dadi - підготовчому та at-tenawi - середньому, букв, вторинному (калька від англ. secondary).

⁴⁹ Dar al-masari' li-tiba'a wa an-nasr wa at-tawzi', Ліван.

⁵⁰ Сама Асоціація також має підрозділ ісламських студій, який, власне, й розробляє концепції, що потім у русифікованому вигляді поширює дослідницький центр ДУМУ

⁵¹ Маевская Л. Осторожно экстремизм! // Киев, 2002. 121 с.

⁵² Варто зауважити, що арабські спонсори насправді оцінювали академічний рівень навчального закладу скромніше, порівняно з тим, як вони подавали його перед українською громадськістю. Арабська назва навчального закладу була kulliya islamiya - "ісламський коледж".

⁵³ Інтерв’ю з представником Меджлісу при Муфтіяті А. Альчиковим 23.06.2003.

⁵⁴ Натомість, у громадах, підпорядкованих ДУМУ, вивчення арабської мови здійснюється за мінімальною програмою.

⁵⁵ Центр зареєстрований Держкомітетом у справах релігій у персоні 2003 р. - Абдуллаев И. В бой роковой мы вступили с... // Голос Крыма, № 44, 11 октября 2003 г.

⁵⁶ Арабською al-Нay'a al- 'Alamiya li-Tahfiz al-Qur'an аl Kаrim Організація, створена Саудівською Лігою ісламського світу (ар. Rabiatat al-‘Alam al-Islami).

⁵⁷ Нурджу (або в множині нурджулар) - послідовники турецького релігійного проповідника першої половини XX ст. Саїда Нурсі.

⁵⁸ Bayram Balci. Fethullah Gulen's Missionary Schools // ISIM Newsletter, 9/02, C. 31.