Розділ 1
МУСУЛЬМАНИ УКРАЇНИ: СОЦІАЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ НАРИС

Чисельність, національний склад та географічна структура розселення народів що традиційно сповідують іслам, становлять важливу характеристику ісламської спільноти в Україні. Без урахування цих ознак неможливо зрозуміти напрямок розвитку та масштаби даного соціального феномену. Проте, ці структурні показники далеко не вичерпують сутнісних характеристик явища, вони лише задають певний формат, у рамках якого відбуваються численні соціальні процеси.

Народи, які традиційно сповідують іслам, що зараз мешкають в України, мають різну історію стосунків з цією релігією, що спричиняє, зокрема, різне співвідношення етнічного та релігійного компонентів у структурі їхньої ідентичності. В Україні представлені різні хвилі мігрантів з відмінною тривалістю проживання в країні, різною специфікою асиміляційних процесів, інтенсивністю та структурою контактів з місцями походження. На релігійне життя діаспори, крім того, впливає специфіка процесів в ісламському середовищі країн походження. Тому кількісні показники визначають лише число людей, для яких мусульманська ідентичність потенційно має певне значення, але нічого не говорять про стосунки між ними, і навіть не свідчать про наявність відповідної організованої спільноти. Натомість у дискурсі ісламських організацій такі міркування, як правило, не враховуються, і українські мусульмани подаються як єдина спільнота, а внутрішніми відмінностями всередині її нехтується. Заради справедливості треба сказати, що такий підхід притаманний і представникам інших конфесій.

1.1 Чисельність, національний склад

Чисельність мусульман в Україні стала об'єктом певних маніпуляцій¹. Ця ситуація є достатньо типовою для колишнього СРСР та

Таблиця 1. Мусульманські народи на карті Європи²

навіть для країн Європи, коли зацікавленні групи перебільшують чисельність цільової аудиторії. Якщо спиратися на результати перепису населення 2001 року, чисельність мусульман за походженням в Україні складає 436 тис. чол., або близько 0,9% населення країни³. Частка мусульман за походженням в Україні менша, ніж в країнах Західної Європи, де в середньому вона перевищує 1%

За прийнятим Держкомстатистики поділом, в Україні можна виділити 40 етнічних груп (див. Таб. 2), які традиційно сповідують іслам. До цього переліку ми відносимо лише народи, які не мали у своєму складі суттєвих за чисельністю меншин іншої віри⁴. З іншого боку, нами не враховані деякі народи, які мають у своєму складі мусульманські меншини⁵. Не було враховано також дані перепису щодо чисельності албанців, оскільки в Україні цей народ представлений переважно релігійною меншиною православного віросповідання⁶. З іншого боку, за прийнятим рубрикатором важко визначити конфесійний статус "народів Індії та Пакистану", серед яких, за нашими спостереженнями, більшість складають мусульмани, тому вони були нами враховані. За даними перепису неможливо оцінити й чисельність представників мусульманської Африки (крім Північної, вихідці з якої потрапляють до категорії "арабів"), частина з яких бере активну участь у діяльності мусульманських організацій. Поза увагою також залишаються новонавернені мусульмани, чисельність яких, за нашими оцінками, складає максимум декілька сотень чоловік.

Таблиця 2. Мусульманські народи України

В України, як і в більшості країн Європи⁷, серед мусульман чітко виділяється провідна етнічна група⁸. Кримські татари складають майже 57% загальної чисельності мусульманських народів, три найбільші етнічні групи (кримські татари, волго-уральські татари та азербайджанці) разом становлять 84%, а перші п'ять (з урахуванням узбеків і турок) - майже 90%.

Абсолютна більшість з 248193 кримських татар⁹ проживає в Криму (близько 245 тис. чол.) та найближчих районах Херсонської (2072 чол., переважно Генічеський р-н, смт. Новоолексіївка) та Запорізької областей (570 чол. з них 255 у м. Мелітополь). В інших регіонах проживає вкрай незначна кількість кримських татар, і навіть у столиці їх чисельність складає лише 44 чоловіки. Відповідно до структури розселення кримських татар, мусульманські громади кримських татар поза межами Криму діють також тільки в Запорізькій (Мелітополь) та Херсонській областях (Новоолексіївка, Партизани, Генічеськ).

Подальший міграційний потенціал кримських татар оцінюється як незначний, за відсутності суттєвих змін в умовах перебування цієї етнічної групи в діаспорі, головним чином в Центральній Азії¹⁰.

Друга за чисельністю етнічна група - волго-уральські татари¹¹ (87 тис. в 1989 p., 73 тис. в 2001 p.), географія розселення яких також має чітку територіальну специфіку: Донецька обл. (19161 чол.), АР Крим (11090 чол..), Луганська обл. (8543 чол.), Херсонська (5353 чол..)¹². Громади волго-уральських татар сформувалися наприкінці 19 ст. - початку 20 ст. у період інтенсивної індустріалізації Донбасу, і поповнювалися новими мігрантами в періоди активного розвитку регіону. Протягом першого періоду трудова міграція татар мала сезонний характер, і супроводжувалася поступовим закріпленням на новому місці.

Таблиця 3. Розселення волго-уральських татар і башкир