Електронний бюлетень"Крим у дзеркалі української преси"№ 18(21.09 - 30.09.2008)За 21.09 - 30.09.2008 року Центром інформації та документації кримських татар виявлені наступні матеріали щодо кримської та кримськотатарської тематики, які систематизовані нами за рубриками з посиланням на видання і дату публікації. Матеріали надаються мовою оригіналу. З М І С Т:Влада. Суспільство. Політика.Проект Голові Верховної Ради України А. П. ЯЦЕНЮКУ (“Голос Крыма” №39, 26 сентября 2008 года) Александр Дугин: "Националистический курс руководства Украины Лидер Международного евразийского движения Александр Дугин заявил, что "продолжение оранжевого курса в Украине неминуемо закончится конфликтом, который будет напоминать взятие Грузией Цхинвала" и в качестве доказательства привел обращение крымскотатарской организации "Милли Фирка" к президенту России Дмитрию Медведеву с просьбой защитить малые народы Крыма от геноцида украинских властей. Соб. инф В румынских школах вводится преподавание крымскотатарского языка В двух школах, расположенных в румынских городах Констанца и Меджидие, - городах компактного проживания крымских татар, в нынешнем учебном году вводится преподавание крымскотатарского языка. QHA Пам’ятаємо, якось президент Борис Єльцин у властивому йому пориві закликав російських чиновників щоранку себе запитувати: "Що я зробив для України?" Зважаючи на все, настали ті часи, коли з цією думкою мають прокидатися українські політики та чиновники. Тільки фраза — хоч раз на тиждень — має бути довшою: "Що я зробив для України, аби не втратити Крим". Валентина САМАР (Крим) Земельне питанняБорьба пайщиков сёл Песчаного, Берегового и Вилино Бахчисарайского района за свои земельные наделы, государственные акты на которые отменены судебными решениями, продолжается больше года. Наша газета уже писала о том, как селяне, разуверившись, что их проблему можно решить в рамках правового поля, перекрывали в знак протеста дорожные магистрали. Во вторник конфликт перешёл в новую стадию: мирные жители вынуждены были воевать с бойцами трёх подразделений правоохранительных органов, экипированными, как для операции по захвату террористов. По свидетельству очевидцев, они угрожали селянам оружием и пускали в ход кулаки. Наталия ГОНЧАРОВА Фестивалі. Виставки. Музеї. Історія. Пам’ятки архітектури. КіноIV. За монастырской оградой Ибраим АБДУЛЛАЕВ Події. Трагедії. Надзвичайні ситуації. Кримінал."Оборотней в погонах" отдали под суд Прокуратура Крыма закончила расследование нашумевшего уголовного дела "оборотней в погонах". Судьба тринадцати бывших сотрудников Линейного отдела милиции на железнодорожном вокзале Симферополя решится в суде. Сергей МАЛЬНЕВ "Маньяк" стал потерпевшим, а милиционер - обвиняемым В Симферопольском районном суде началось рассмотрение уголовного дела в отношении сотрудника Евпаторийского городского отдела милиции, старшего лейтенанта Станислава Годулянова. По версии прокуратуры, его умышленные незаконные действия позволили 1 августа 2007 года арестовать Владимира Гетманенко, которого, как писала "Крымская правда" ("Маньяк, да не тот?", 4 апреля 2008 г.), подозревали в совершении ряда жутких убийств и называли "евпаторийским маньяком", однако в итоге оправдали. (“Крымская правда” №177, 26 сентября 2008 года) МВД Украины: Анатолий Гриценко избил понятого Главным управлением борьбы с организованной преступностью МВД Украины составлен протокол об административном правонарушении председателем Верховной Рады Крыма Анатолием Гриценко ч. 2 ст. 8 Закона Украины "О борьбе с коррупцией", протокол направлен в суд, сообщает УНИАН со ссылкой на Департамент связей с общественностью и международной деятельности МВД Украины. QHA ДО ЗМІСТУВлада. Суспільство. Політика.Проект Голові Верховної Ради України А. П. ЯЦЕНЮКУ Шановний Арсенію Петровичу! Відповідно до статті 93 Конституції України Кабінет Міністрів подає в порядку законодавчої ініціативи для розгляду Верховною Радою проект Закону України “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”. Представлятиме проект Закону у Верховній Раді Голова Держкомнацрелігій Саган Олександр Назарович. З повагою Прем’єр-міністр України Юлія ТИМОШЕНКО Цей Закон визначає статус осіб, депортованих за національною ознакою (далі - депортовані особи), встановлює гарантії держави щодо відновлення їх прав, принципи державної політики та повноваження органів державної влади і місцевого самоврядування у зазначеній сфері. Стаття 1. Визначення термінів 1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 1) депортація (примусове переселення) - державна політика колишнього СРСР стосовно представників окремих національностей, що реалізувалася відповідно до прийнятих органами державної влади колишнього СРСР рішень та включала примусове виселення осіб за національною ознакою з місць їх постійного проживання; 2) депортована особа - особа, що на законних підставах набула громадянство України і документально може підтвердити свою належність до категорії: осіб, що були громадянами колишнього СРСР та у період з 1941 по 1944 рік були депортовані за національною ознакою з місць їх постійного проживання, що є сучасною територією України, і розселені у визначеному органами влади колишнього СРСР іншому місці (спеціальному поселенні); осіб, що були громадянами колишнього СРСР та направлені у визначені органами влади колишнього СРСР місця проживання (на спеціальне поселення) до депортованих членів своїх сімей після закінчення військової служби, повернення з евакуації, відбуття примусових робіт, покарання тощо; осіб, що були громадянами колишнього СРСР та у період з 1941 по 1944 рік перебували за межами місць свого постійного проживання (військова служба, перебування в евакуації, на примусових роботах, у місцях позбавлення волі тощо), але на яких були поширені обмеження прав за національною ознакою, зокрема встановлено заборону на проживання в місцях їх постійного проживання; осіб, що є дітьми депортованих осіб та народилися до повернення батьків у місця постійного проживання; 3) сучасна територія України - територія, визначена державним кордоном на час проголошення незалежності України; 4) місце постійного проживання - адміністративно-територіальна одиниця колишнього СРСР, що є сучасною територією України і де депортована особа постійно проживала; 5) члени сім’ї депортованої особи - чоловік (дружина), діти, непрацездатні батьки та інші особи, які перебувають під опікою чи піклуванням депортованої особи, проживають разом з нею, пов’язані з нею спільним побутом та мають взаємні права і обов’язки, визначені законодавством України. Стаття 2. Законодавство України про відновлення прав депортованих осіб 1. Законодавство України у сфері відновлення прав депортованих осіб складається з Конституції України, цього Закону, чинних міжнародних договорів України, а також інших нормативно-правових актів України. 2. Україна визнає акти органів державної влади колишнього СРСР щодо реабілітації осіб, депортованих за національною ознакою. Стаття 3. Повноваження Кабінету Міністрів України 1. Кабінет Міністрів України: забезпечує реалізацію державної політики у сфері відновлення прав депортованих осіб; розробляє і виконує державні цільові програми відновлення прав депортованих осіб; затверджує порядок відшкодування вартості проїзду і провезення багажу до місця проживання в Україні; затверджує порядок надання одноразової матеріальної допомоги на завершення будівництва індивідуального житла; затверджує порядок забезпечення депортованих осіб та членів їх сімей житлом, збудованим або придбаним за рахунок бюджетних коштів; затверджує порядок набуття статусу депортованої особи; визначає в порядку і в межах повноважень, установлених законами, порядок забезпечення земельними ділянками для індивідуального житлового будівництва та сільськогосподарської діяльності, спорудження об’єктів комунального і соціально-культурного призначення в місцях компактного проживання депортованих осіб; вживає заходів до забезпечення відновлення прав депортованих осіб, а також сприяє їх адаптації та інтеграції в українське суспільство. Стаття 4. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах осіб, депортованих за національною ознакою 1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах осіб, депортованих за національною ознакою: реалізує державну політику у сфері відновлення прав депортованих осіб; координує підготовку і здійснення центральними та місцевими органами виконавчої влади заходів щодо забезпечення прав депортованих осіб; сприяє провадженню діяльності органами виконавчої влади у сфері міжнародного співробітництва щодо розв’язання проблем депортованих осіб і членів їх сімей; вносить пропозиції щодо фінансування заходів, спрямованих на облаштування депортованих осіб, їх адаптацію та інтеграцію в українське суспільство; вносить пропозиції щодо удосконалення порядку відшкодування вартості проїзду і перевезення майна до місця постійного проживання в Україні, надання житла та одноразової матеріальної допомоги для завершення будівництва індивідуального житла і постачання питної води в місця компактного проживання депортованих осіб; забезпечує розроблення проектів державних цільових програм, інших нормативно-правових актів з питань повернення, облаштування та відновлення прав депортованих осіб, їх адаптацію та інтеграцію в українське суспільство. Стаття 5. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування 1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим бере участь у розробленні та виконанні державних цільових програм з питань повернення, облаштування та відновлення прав депортованих осіб, затверджує інші програми, метою яких є реалізація державної політики щодо депортованих осіб. 2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування беруть участь у розробленні та виконанні державних цільових і регіональних програм, метою яких є розв’язання соціально-економічних та національно-культурних проблем для відновлення прав депортованих осіб. Стаття 6. Державна політика щодо відновлення прав депортованих осіб 1. Державна політика щодо відновлення прав депортованих осіб визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і реалізується органами державної влади та органами місцевого самоврядування. 2. Держава гарантує депортованим особам, що повернулися у місця постійного проживання, дотримання рівних із постійно проживаючими на відповідній території іншими громадянами України прав, що гарантовані Конституцією України, а також сприяє створенню умов для облаштування, працевлаштування, забезпечення землею, житлом, збереження і розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності в установленому законодавством України порядку. 3. Держава сприяє добровільному поверненню депортованих осіб у місця постійного проживання, адаптації та інтеграції в українське суспільство. 4. Депортованій особі, що повернулася в Україну на проживання, гарантується за її бажанням право на поселення в межах адміністративно-територіальних одиниць чи територій, де вона проживала на момент депортації. 5. Депортована особа має право на одержання безоплатної консультації з питань набуття статусу депортованої особи в уповноважених органах державної влади, до компетенції яких належить вирішення питання визначення статусу депортованої особи. 6. Під час реалізації прав депортованої особи не можуть бути обмежені права і законні інтереси інших громадян України. Стаття 7. Підстави для визначення статусу особи, що постраждала внаслідок депортації 1. Підставами для визначення статусу депортованої особи є документи, видані компетентними органами України, інших країн, що підтверджують факт належності особи до категорії депортованих осіб (відомості про депортацію, евакуацію, відселення, переселення до депортованих членів своїх сімей після закінчення військової служби, повернення з евакуації, відбуття примусових робіт, покарання тощо). Стаття 8. Порядок вирішення питань щодо набуття статусу депортованої особи 1. Органами, уповноваженими вирішувати питання з визначення статусу депортованої особи (далі - уповноважені органи), є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах осіб, депортованих за національною ознакою, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські та районні державні адміністрації. 2. Порядок набуття статусу депортованої особи встановлюється Кабінетом Міністрів України. 3. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про надання статусу депортованої особи їй видається посвідчення депортованої особи в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. 4. У разі надання особі статусу депортованої особи рішення про позбавлення її державних нагород, вчених ступенів, військових, спеціальних і почесних звань, пенсій та інших прав, визнаються недійсними в установленому законодавством порядку. 5. За заявою депортованої особи або членів її сім’ї (у разі смерті депортованої особи) повідомлення про визнання недійсними пов’язаних з депортацією рішень про позбавлення її державних нагород, вчених ступенів, військових, спеціальних і почесних звань, пенсій та інших прав публікується у засобах масової інформації або в інший спосіб доводиться до відома громадськості за місцем роботи або проживання депортованої особи. 6. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про відмову в наданні статусу депортованої особи уповноважений орган письмово повідомляє про це заявника із зазначенням причини відмови та процедури оскарження такого рішення. 7. Рішення про відмову в наданні статусу депортованої особи може бути оскаржене у суді. Стаття 9. Позбавлення та втрата статусу депортованої особи 1. Особа, що подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи, за рішенням уповноваженого органу позбавляється статусу депортованої особи. 2. Особа, яку позбавлено статусу депортованої особи, зобов’язана повернути усі компенсаційні виплати надані їй відповідно до цього Закону. Стаття 10. Умови, за яких статус депортованої особи не надається 1. Статус депортованої особи не надається, якщо особа: вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, що визначено у міжнародному праві; винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об’єднаних Націй; подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; служила у стройових формуваннях німецької армії, поліції, спеціальних німецьких формуваннях та брала участь у розвідувальних, каральних та бойових діях проти Червоної Армії, партизанів, армій антигітлерівської коаліції та мирного населення, за винятком тих, хто пізніше брав активну участь у складі Червоної Армії або партизанських загонів, а також у лавах Руху Опору інших держав у бойових діях проти німецько-фашистських військ та їх сателітів. Стаття 11. Фінансування заходів щодо відновлення прав депортованих осіб 1. Депортованим особам та членам їх сімей, які повертаються в Україну, у порядку і розмірах, що визначені Кабінетом Міністрів України, відшкодовується вартість витрат на переїзд та провезення багажу, надається одноразова матеріальна допомога на завершення будівництва індивідуального житла, а також у разі потреби виділяються земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва і обслуговування житлового будинку або надається у власність житло, збудоване чи придбане за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій, бюджетів місцевого самоврядування, інших коштів, передбачених на зазначені цілі. 2. Безоплатна передача земельних ділянок у власність чи надання в оренду депортованим особам здійснюється у порядку та в межах, визначених земельним законодавством України. 3. У місцях поселення депортованих осіб споруджуються за рахунок коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах, об’єкти комунального та соціально-культурного призначення відповідно до програм, затверджених в установленому порядку. 4. Кошти для фінансування заходів щодо повернення, облаштування та відновлення прав депортованих осіб та членів їх сімей передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. 5. Фінансування заходів щодо, облаштування та відновлення прав депортованих осіб може здійснюватися за рахунок інших не заборонених законодавством джерел. Стаття 12. Відповідальність за порушення цього Закону 1. Посадові та інші особи, винні в порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність у передбаченому законами України порядку. Стаття 13. Міжнародне співробітництво 1. Україна розвиває і підтримує всі форми міжнародного співробітництва, що не суперечать міжнародному праву та національному законодавству. 2. Міжнародне співробітництво у розв’язанні проблем депортованих осіб здійснюється відповідно до чинних міжнародних договорів України. 3. Україна вживає заходів для укладення міжнародних договорів про забезпечення відновлення прав депортованих осіб. 4. Міжнародне співробітництво з державами, в яких проживають чи проживали депортовані особи, здійснюється відповідно до укладених з такими країнами двосторонніх угод про співробітництво в організації повернення та облаштування зазначеної категорії громадян. Стаття 14. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. (“Голос Крыма” №39, 26 сентября 2008 года) Александр Дугин: "Националистический курс руководства Украины Лидер Международного евразийского движения Александр Дугин заявил, что "продолжение оранжевого курса в Украине неминуемо закончится конфликтом, который будет напоминать взятие Грузией Цхинвала" и в качестве доказательства привел обращение крымскотатарской организации "Милли Фирка" к президенту России Дмитрию Медведеву с просьбой защитить малые народы Крыма от геноцида украинских властей. "Несмотря на то, что не все крымские татары едины в этой позиции, им совершенно очевидно, что националистический курс, который проводит руководство Украины, неминуемо приведет к этническим чисткам", - заявил Дугин. Он считает, что "судьба всех народов в Крыму, как крымских татар, так и русских, находится под угрозой". "Продолжение оранжевого курса на Украине неминуемо закончится конфликтом, который будет напоминать взятие Грузией Цхинвала. Так как ориентации Саакашвили и Ющенко идентичны: родственные режимы, одни и те же покровители, одна и та же функция в геополитике на постсоветском пространстве. Поэтому крымские татары, которые обладают ясным национальным самосознанием, абсолютно обоснованно пекутся о защите своей жизни, - считает А. Дугин. - Ранее я встречался с лидерами крымских татар, которые живут на территории Турции, они также говорили, что украинская государственность создает самые неблагоприятные условия для сохранения крымскотатарского этноса и прорабатывали вопрос, нельзя ли получить от России какие-то гарантии своего существования. Поэтому пророссийская тенденция в крымскотатарском обществе очень серьезная… В Крыму у России есть возможность влиять на политику из-за большого числа политических структур, настроенных пророссийски. Надо дать им поручение работать с татарской диаспорой, чтобы предотвращать конфликты", - сказал лидер Международного евразийского движения. Соб. инф В румынских школах вводится преподавание крымскотатарского языка В двух школах, расположенных в румынских городах Констанца и Меджидие, - городах компактного проживания крымских татар, в нынешнем учебном году вводится преподавание крымскотатарского языка. В Обществе крымских татар Румынии изучение крымскотатарского языка будет включено и в программу школ других городов, в которых компактно проживают крымские татары. Согласно сообщению общества, крымскотатарский язык будет преподаваться и в университетах как факультативный курс. Напомним, что румынская крымскотатарская диаспора насчитывает около 50 тысяч человек. QHA Пам’ятаємо, якось президент Борис Єльцин у властивому йому пориві закликав російських чиновників щоранку себе запитувати: "Що я зробив для України?" Зважаючи на все, настали ті часи, коли з цією думкою мають прокидатися українські політики та чиновники. Тільки фраза — хоч раз на тиждень — має бути довшою: "Що я зробив для України, аби не втратити Крим". Тема Кримської автономії та Севастополя після грузинських подій знову постала на повен зріст. Проте мало хто помітив, що для центру вона виросла на "цілу голову". Кримом лякають, Криму бояться, Кримом застерігають, але при цьому ніхто конкретно не каже — що потрібно робити для того, щоб зняти загрози національній безпеці країни у разі розгортання тут конфліктів, і, головне, нічого для цього не роблять. Набір конфліктогенних складових відомий: висока небезпека міжнаціональних і міжрелігійних сутичок, невирішеність проблем репатріантів; прагнення кримськотатарських еліт до національної автономії, а великої частини населення — у лоно Росії; сильний вплив ззовні, а всередині — присутність на території півострова іноземної військової бази, перетинання інтересів кількох держав. Каталізатори: загрозливо високий рівень корупції, слабкий і непослідовний центр, який не може контролювати багато процесів та цілі сфери, включаючи інформаційну, активна робота іноземних спецслужб, геополітичні процеси і просто — війна поблизу кордонів. Це, повторюся, загальновідомо, зокрема, й тому, що цьому наборові півтора десятиліття. Проте сьогодні він актуалізований, причому, на відміну від багатьох піків загострень, не внаслідок внутрікримських процесів. Немає сьогодні сепаратистського руху — є реанімовані настрої; немає структурованих політичних сил, які несуть дестабілізацію, — є друге дихання, що відкрилося, і підживлення в осколків організацій і політиків мєшковських часів. Світ навколо став іншим, а політика центру щодо автономії себе вичерпала. Спробуймо сформулювати, якою ж вона має бути, з огляду на реалії сьогоднішнього дня та уроки дня вчорашнього. Центр і автономія: довге відлуння одне одногоСпочатку кілька думок, що відбивають спектр кримських настроїв, свого роду погляд на Київ із Сімферополя і спроба достукатися до центру, який — загальна думка на півострові — Крим не знає та не любить. Андрій Клименко, співавтор кількох програм економічного розвитку Криму, так пояснює кримську "інакшість": "Крим — острів, поєднаний з материковою частиною вузьким перешийком. Будь-яка область України межує і "контачить" із двома-трьома сусідніми областями. Крим у цьому сенсі — тупик, така собі "заводь". Почуття спільності з материком не виникає. Сюди їздять відпочивати та витрачати гроші, а в останні роки ще й спекулювати землею. 90 років тому Максиміліан Волошин, кажучи про Крим у контексті російської культури, писав: "Важко вважати долученням до російської культури ту обставину, що Крим відвідали як туристи чи мандрівники кілька великих російських поетів і що сюди приїжджали помирати від туберкульозу чудові письменники... Ставлення російських художників до Криму було ставленням туристів, які переглядають прославлені своєї мальовничістю місця. Цей тон був даний Пушкіним, і після нього протягом цілого століття поети і живописці бачили в Криму тільки: "Волшебный край — очей отрада"… І нічого більше. Такі всі російські вірші та картини, написані за XIX століття. Всі вони славлять красоти південного берега, і знаків оклику у віршах так само багато, як у картинах — чахлих ялтинських кипарисів. Серед цих гостей бували, безсумнівно, і дуже талановиті, але зовсім не зв’язані ні з землею, ні з минулим Кримом, а тому сліпі та глухі до тієї трагічної землі, якою вони ступали..." Сучасні "політичні туристи" із Києва також бачать у Криму тільки мальовничі пейзажі та цінні землі. А замість історичних фактів і даних об’єктивних досліджень користуються тим, що простіше для їхнього рівня розуміння — живучими міфами, каже Андрій Клименко. Якщо за президента Кучми автономія була декоративним додатком до унітарної держави, і він намагався дотримуватися ритуалів — був постійний діалог із керівництвом Криму, була створена рада представників кримськотатарського народу, була взаємна робота — то сьогодні такого рівня відносин Києва і Сімферополя немає, вважає політолог і історик Андрій Форманчук, який знає предмет суджень і з боку, і зсередини кримської влади. "Автономія дратує центр, і таке враження, що там просто не знають, що з нею робити. Ідеально, як бачиться, для Києва було б узагалі автономію ліквідувати, але — не можна, оскільки є і міжнародні зобов’язання України, і взагалі небезпечно. А для президента Ющенка, створюється враження, автономія — як валіза без ручки, і кинути шкода, і нести незручно. Така байдужність і недооцінка процесів призвела до того, що Крим перебуває в абсолютно автономному режимі, зокрема — дерибану землі та інших ресурсів, вирішення своїх проблем. Такої безконтрольності не було ніколи. І це дуже влаштовує кримські еліти, їх ніхто не чіпає, до них не доходять руки". Народний депутат Андрій Сенченко, один з економічних ідеологів автономії, автор так званої одноканальної системи кримського бюджету, в оцінці ще більш жорсткий: "Якщо говорити про вертикаль влади, особливо у сфері земельній та майновій, то вся політика полягає в тому, що чиновники київські та кримські просто домовилися і грабують разом. На цьому й грунтується відносна стабільність у Криму. Однак це стабільність тільки для чиновників". "Сьогодні в Києві раптом згадали, що є така автономія, територія, яка має диявольське наповнення. Проте згадали лише на словах, — емоційно оцінює відносини центру та автономії один із головних спікерів кримських регіоналів, член президії ВР автономії Григорій Йоффе. — Насправді ж на всі наші звернення з економічних питань, податкових просто плюють, нас постійно тикають носом у мовні проблеми і при цьому хочуть, щоб ми любили неньку! Чому кримський парламент настільки політизований? Та тому, що нас постійно провокують рішеннями, ухваленими без урахування статусу Криму. Ми почуваємося ізгоями, небажаними, чужими. А певні політичні сили цим користуються і в країні, і ззовні". Рефат Чубаров, заступник голови меджлісу, підкреслює, що без справедливого вирішення кримськотатарської проблеми жодні ні економічні, ні політичні реформи центру, жодні інвестпроекти не матимуть успіху. І не потрібно все зводити тільки до вирішення проблем облаштованості репатріантів, йдучи від потреби вибудовування "чіткої системи правових умов для реального відновлення прав народу". Мабуть, із його вуст це пролунало вперше: "Я маю на увазі питання про право кримськотатарського народу на самовизначення. Форми є різні, і є світовий досвід реалізації цього права одним народом без обмеження прав інших. І коли відкладати це питання навіть в обговоренні — наслідки будуть іншими. Проблему Абхазії відкладали. Що маємо?" Отже, що робити? На це запитання відповісти набагато важче, ніж просто оцінювати ситуацію. Зокрема й для наших співрозмовників. Проте ми зібрали кілька взаємоприйнятних для центру та автономії рецептів. Крим — невід’ємна частина УкраїниХоч як це парадоксально звучить, але Київ мусить навчитися ставитися до Криму як до української території. До цієї валізи має бути прироблена ручка, тобто керованість цієї території з центру повинна бути відновлена. Це, безперечно, викличе перегляд повноважень ВР Криму, передусім щодо узгоджень призначень місцевих керівників силових відомств із парламентом, а також зі спікером та прем’єром АРК. Бо на практиці це не повноваження автономії, а панське право "першої ночі" для голови ВР, з яким треба погоджувати призначення, аж до начальника райвідділу міліції. Та ж таки практика останніх років свідчить: незалежність — як того й вимагає закон — у діях прокуратури чи МВС від інтересів місцевої владної та бізнесової еліти обертається конфліктами, зміщеннями, неузгодженням і позбавленням нагород, яке доходить до абсурду. Друге. Центр має всі конституційні важелі для того, щоб дійово контролювати парламент і уряд автономії. Президент наділений правом припиняти дію нормативно-правових актів АРК з одночасним зверненням до Конституційного суду. Радмін Криму підконтрольний Кабінетові міністрів. Однак останніми роками цих прав центр не використовує. І виходить, що єдиним важелем для правового регулювання стають позови прокуратури (чи бувало — представництва президента) до суду, якими вони намагаються скасувати незаконні акти АРК. Та водночас Крим повинен стати частиною загальнодержавних політичних процесів. Знаю, що викличу критику багатьох, але вважаю, що ВР автономії має отримати право законодавчої ініціативи. Абстрагуймося від персоналій та прізвищ, погляньмо на ситуацію без прив’язки до конкретних політичних сил, їхніх заяв тощо. Тут, мабуть, треба вдатися до однієї з поширених у психоаналізі практик. Спробувати в нібито негативному сьогодні побачити позитивний бік. Наприклад: ви застудилися. То це ж чудово — можна не йти на роботу, весь день валятися в ліжку й читати книжку. Чим сьогодні ВР Криму бере участь у загальнополітичному процесі? Правильно, видає на-гора заяви та звернення, від яких робиться ще страшніше. "Тому що ВР Криму стала майданчиком політичним, а не органом, який бере участь у розбудові держави, — каже Андрій Форманчук. — Кримські депутати повинні брати участь у виробленні рішень, а не спостерігати збоку й робити заяви. Не треба боятися наповнювати Крим справжнім змістом автономізму і надати право законодавчої ініціативи. Треба піднімати її статус і підвищувати її відповідальність. А тримати Крим у такому стані — потім боком вилізе". Рефат Чубаров погоджується: таке право принесе більше стабільності й користі, ніж його відсутність. Але має бути обмежувач. "Затвердження законопроектів у ВР Криму повинно мати два чітко виписаних механізми. Питання, що стосуються міжнаціональних відносин або торкаються прав того чи іншого етносу, мають прийматися лише консенсусом, а загального значення — простою більшістю". Григорій Йоффе впевнений, що таким чином політизацію ВР автономії буде знижено, а вирішуваність кримських проблем прискориться. "Сьогодні ми усунені від вироблення рішень щодо Криму. Так, є у ВР України депутати-кримчани, але всі вони представляють різні політичні сили, і так може статися при внесенні змін до Конституції України, що без нас нас і оженять. Тоді як ми могли б робити те, до чого у Києва руки не доходять". Тут саме доречним виявилося рішення Конституційного суду, який потішив кримську владу: право на ухвалення змін до Конституції АРК належить ВР автономії. Із наступним затвердженням у ВР України, звісно. Чудово, тим більше необхідно залучити кримський політикум у загальний — як уже здається — конституційний процес. Не може ж бути Конституція АРК вічною. Десять років уже недоторканна, при тому що в Конституції країни відбулися і ще відбуватимуться значні зміни. Але процес вирівнювання повноважень автономії має бути для Києва і Криму загальним. Та повернімося до керованості. Абсолютно неефективним залишається контитуційно закріплений інститут представництва президента. І в різні роки, залежно від того, хто обіймав посаду представника глави держави, його роль та місце у відносинах Крим—Київ бували різними. Залежно від мандата, виданого постпредові президентом. Однак ККД постпредства встановити важко — потік паперів іде в Київ, і наскільки там враховують рекомендації з півострова, зрозуміти нелегко. Але, судячи з недалекоглядності декого, особливо в освітній сфері, слід гадати, і цього Криму в Києві не чують. І останнє в цьому розділі. Не треба боятися просування кримчан в українську владу. За останнє десятиляття, якщо не помиляюся, київську кар’єру у виконавчій владі зробили всього кілька вихідців із Криму. Крім екс-міністра фінансів Криму Людмили Денисової та умовного кримчанина екс-міністра економіки Арсенія Яценюка — і назвати більше нікого. Не приживаються кримчани ні в секретаріаті президента, ні в ГПУ, ні в Кабміні. І повний переляк на бодай натяк про можливість призначення на більш-менш високу посаду репатріантів, стелею для яких уже друге десятиліття стають виключно кримські "другі" посади — віце-спікера, віце-прем’єра, заступника постпреда президента і вже ритуально — заступників начальників управлінь, включно з правоохоронними (за винятком СБУ), і фактично в усіх районних та міських адміністраціях. Чого боїмося? Про хліб єдиний...На запитання, що ж робити із занедбаною економікою Криму, каже Андрій Клименко, з кожним роком відповідати дедалі складніше, через задавненість випадку. Мабуть, за останні років 15 було лише три спроби системного вирішення проблем Криму з боку Києва. Одна вдалася — коли 1998-го під керівництвом Геннадія Москаля відразу покінчили з кримським бандитизмом. Друга вдалася наполовину — коли Київ у 1999—2000 рр., в часи прем’єрства Сергія Куніцина, підтримав створення територій із особливим режимом інвестування відразу в дев’яти містах та районах Криму — від Ялти до Керчі і на всій півночі півострова. Цю програму згорнули через зміну державної політики щодо ТПР і ВЕЗ. Третя спроба не вдалася: у 2005 році Кабмін України під час нетривалого прем’єрства в автономії Анатолія Матвієнка прийняв концепцію загальнодержавної програми "Морський берег Криму". Потім тема плавно зійшла нанівець. На думку Андрія Сенченка, якщо системно займатися Кримом, то треба вирішувати ті проблеми, котрі найбільше стосуються людей. "Була така програма, яку влада колись виконувала, — безпека життя населення. Так, дуже важливо, щоб проводилася закупівля обладнання для лікарень, медикаментів. Але не менш важливо, щоб медична допомога була доступною. Погляньмо, у скількох селах доступні швидка допомога чи елементарна допомога у ФАПі. У більшості — немає. Сфера освіти. У скількох сільрадах треба дітей возити до школи, у скількох возять, і, досить важливо, якщо возять, то якими автобусами? А скільки шкіл мають санвузли, і в скількох дітям у 20-градусний мороз треба за сарай бігати? Якщо ми це побачимо, то зрозуміємо, що насправді повинна робити влада. Далі — якість питної води в Криму, адже від цього безпосередньо залежить здоров’я населення. А в 60 відсотках кримських сіл система водопостачання зруйнована. Буття визначає свідомість — значною мірою. І якщо людина живе кепсько, якщо не знає, чи доїде її дитина до школи, — тоді вона сприйнятлива до політичних спекуляцій, і добре почуваються екстремісти". Найсумніше, що доводиться ходити по колу. Є вже не одна державна програма розвитку Криму. Десь пилюжаться проекти програм "Морський берег", "Питна вода". Струсити цей пил чи то нікому, чи то ніколи. Вже скоро десять років, як Крим намагається довести центру потребу законодавчого регулювання приватного сектора курортної сфери. Адже сьогодні так званих організованих відпочивальників, тобто покупців путівок у традиційні санаторії і пансіонати, усього відсотків десять. Інші — а це близько чотирьох мільйонів людей на рік — зупиняються в приватних пансіонатах і готелях, яких де-юре не існує. Не врегульована законом їхня діяльність. Тому в найкращому разі підприємець сплачує 200 гривень на місяць єдиного податку. Решта — в тіні. Знову ж таки повертаємося до вже висловленої ідеї про наповнення автономії змістом. Якщо Києву нема коли, може, варто віддати вирішення таких питань Криму. Звичайно, ризик є. Звичайно, не можна не розуміти, що нинішня влада в Криму, кажучи словами Андрія Клименка, керується трофейною психологією, а ввірена територія розглядається як тимчасово захоплена. Але зміст змін політики центру має полягати в ухваленні інноваційних рішень, створенні фондів, адміністрацій окремих проектів. Андрій Форманчук пропонує, замість постпредства президента, сформувати міністерство у справах автономії — за аналогією з міністерствами розвитку територій, як це практикується в деяких країнах, наприклад у Канаді. Рефат Чубаров вважає, що будь-які інвестпроекти, які будуть реалізовуватися в автономії, повинні мати зобов’язання щодо вирішення локальних соціальних проблем — школу побудувати, водопостачання, газифікація тощо. Від себе додам — замість 40 відсотків відкоту, які сьогодні і є вхідним квитком на кримський ринок. Корупція — головне лихо для Криму будь-якої національності і віросповідання. Земля — головний товар, яким вона підживлюється і яким сьогодні торгують у Криму всі, хто має хоч якусь причетність до влади. Немає земельної проблеми репатріантів — є проблема корупції, оскільки для зняття гостроти конфлікту в цьому плані, потрібно всього дві речі. Перша — створити кадастр і зробити ринок землі прозорим. Ціна питання — усього 180 мільйонів гривень. І друге — змусити владу Криму всіх рівнів проводити земельні аукціони, як це успішно робить Севастополь, а автономія ще на жоден не спромоглася. Потрібно спонукати кримську владу, у тому числі й уточненням її економічних повноважень, заробляти гроші. А красти мають відучувати правоохоронні органи, укріплені за всіма позиціями і звільнені від залежності від місцевих "князьків". Окрема тема в цьому плані — судова влада. Саме через судові схеми сьогодні відбувається основний тіньовий переділ землі, зміна цільового призначення сільгоспземель, нещадна забудова узбережжя. Схема проста: орган місцевого самоврядування відмовляє фірмі в наданні землі, тому що не можна за законом, а суд своїм рішенням потурає протилежному. І всі — ні при чому. Скільки коштує таке рішення, загальновідомо. Купити за тіньовою схемою через суд пай (нібито за борги) можна за дві тисячі доларів гонорару судді. За відчуження ділянки під комерційну забудову — залежно від регіону, площі та ціни землі — сума обчислюється вже десятками тисяч. Тепер — увага. За останні роки жодного суддю або працівника судів Криму не було притягнуто не те що до кримінальної відповідальності за хабар, а й навіть до адміністративної — за статтями Закону "Про боротьбу з корупцією". Повернімося до переліку конфліктогенних чинників. Якщо прибрати корупцію і некерованість території з центру, можливість вмикання будь-якого з чинників автоматично знижується. Я не закликаю до "зачистки", але, безперечно, якби Київ зважився на рішучі і послідовні дії правоохоронних органів, ставлення населення до центру потеплішало б одразу. І як сказав хтось із великих, якщо з ранку страчувати чиновника, який украв, а ввечері влаштовувати феєрверк, уряд буде вічним. І логічне завершення цієї теми: потреба підвищити роль приватного бізнесу в стабілізації ситуації в Криму. За умови зачистки від корупції, звісно. Держава, яка не має ресурсів — ні фінансових, ні кадрових, — для швидкого вирішення нагноєних кримських проблем повинна створити тут особливі умови для стимулювання місцевого дрібного та середнього бізнесу і приходу в Крим, не побоюся цього слова, патріотично орієнтованого й відповідального бізнесу. Якщо коротко: треба брати приклад з Лужкова, який уже Севастополем і Південним узбережжям не обмежується, а мудро освоює керченський регіон, скуповуючи там прибережні оздоровниці. І прислухатися до слів Анатолія Матвієнка, який радить прискорити процес приватизації оздоровниць, що належать державі, завдяки чому прийдуть інвестори. І починати треба з багатих майнових засіків незабутньої ДУСі. Не треба сушити голову і, головне, ламати списи щодо того, як змінити ситуацію в інформпросторі Криму. Треба створити привабливі умови для бізнесу, готового створювати телекомпанії і газети, які не будуть рупором недружніх державі сил. І тут, знову ж таки, російський приклад. Тепер уже губернатора Московської області Громова, який за кілька місяців цілий медіа-холдинг у Криму створив. Тим часом із Києва в Крим прийшла тільки регіональна сторінка УНІАН. Зате дуже дратує непродумана й незграбна політика Нацради у сфері українізації ефіру. Головним результатом якої буде перемикання кнопки на російські канали — у пошуках зрозумілої мови. Валентина САМАР (Крим) Земельне питанняБорьба пайщиков сёл Песчаного, Берегового и Вилино Бахчисарайского района за свои земельные наделы, государственные акты на которые отменены судебными решениями, продолжается больше года. Наша газета уже писала о том, как селяне, разуверившись, что их проблему можно решить в рамках правового поля, перекрывали в знак протеста дорожные магистрали. Во вторник конфликт перешёл в новую стадию: мирные жители вынуждены были воевать с бойцами трёх подразделений правоохранительных органов, экипированными, как для операции по захвату террористов. По свидетельству очевидцев, они угрожали селянам оружием и пускали в ход кулаки. В среду на сходе жителей сёл Песчаного и Берегового местная громада заявила средствам массовой информации о вооружённом нападении на них неизвестных людей в масках. По свидетельству депутата Песчановского сельского Совета Сергея Панченко, днём 23 сентября в село на двух микроавтобусах приехали неизвестные, которые до вечера находились в пансионате "Черноморец". С наступлением темноты они направились к дому сельского головы Петра Кикавы, сбили замок на воротах и ворвались в помещение. До того, как на него надели наручники, Кикава успел сделать телефонный звонок. Рассказ о дальнейших событиях приводим в изложении очевидцев. Полина Грицук, жительница села: - Через пять-десять минут у дома головы сельсовета собралось человек сорок селян, в основном женщины. Мы попытались выяснить у приезжих, которые были вооружены, кто они и за что арестовали Кикаву. Нам ответили, что того, кто недоволен, они могут забрать с собой. Иван Михайлович, пенсионер, ветеран ВОВ: - Я вышел вперёд и спросил у бойцов в масках: "От кого прячетесь, молодцы?" Один из них ударил меня кулаком в лицо, я упал. Остальные принялись оттеснять людей, но люди не ушли. Тогда к нам на скорости подкатил джип. Его водитель несколько раз разгонял машину и направлял на нас. Не таранил, только пугал. Но во время очередного такого "манёвра" машина переехала одной из женщин ногу. Зять Петра Кикавы: - Когда к нам в дом вломились люди в штатском и бойцы вооружённого подразделения, тесть держал на руках семимесячного внука. Меня сразу повалили на пол, тестю надели наручники и предъявили ордер на обыск. Единственным, кто нам представился, был оперуполномоченный ОБЭП. Потом меня с женой, тёщей и ребёнком выгнали из дому, не позволив даже взять тёплые вещи, и начали переворачивать всё вверх дном. Понятых привезли с собой из Симферополя. В результате обыска в доме нашли и описали восемьсот долларов личных сбережений, полторы тысячи гривен детского пособия, золотые украшения жены и тёщи. Забрали также ключи от сельского Совета. Полина Грицук: - Потом вывели Кикаву в наручниках. Куда его везут, нам не сказали. "Налётчики", которых было человек восемь в гражданской одежде и столько же в масках, направились к зданию сельсовета. Галина Игнатенко, директор коммунального предприятия: - Мне позвонили и сообщили, что у меня в кабинете идёт обыск. Я сразу побежала в контору. На входе охранник с оружием сказал, что моё место на улице. Как я потом узнала, сотрудники правоохранительных органов изъяли из сейфа предприятия пятьдесят тысяч гривен благотворительного взноса, они были приняты по кассовому ордеру, оприходованы и записаны в книге прихода. Эти деньги, на которые планировалось отремонтировать водопровод в двух сёлах, поступили накануне вечером, поэтому не попали в банк. Документа об изъятии денег нам не оставили. Людмила Пучкова, голова Вилинского сельского Совета: - К моменту, когда заканчивался обыск, у сельсовета собралось более четырёхсот сельчан. Вскоре к месту событий прибыло подразделение "Беркута", человек двенадцать, которые обеспечили выход своих коллег из здания. Голова сельсовета связывает происшедшее со сходом громады, который состоялся днём ранее. "На нём было составлено требование о проведении ревизии уставного фонда "Агрофирмы "Крым", с которой судятся владельцы земельных паёв. Дело в том, что многие производственные помещения и другое имущество, входящие в уставный фонд предприятия, давно проданы. Эти документы и забрали из сельсовета участники военизированного обыска. Пропала и другая документация, в частности, решение сессии, на которой рассматривались проблемные земельные и имущественные вопросы", - сообщила она. Мы также поинтересовались мнением о событиях в Песчаном экс-директора "Агрофирмы "Крым" Валико Авидзбы, председателя Республиканского комитета по торговле и защите прав потребителей АРК. "Из того, что нам рассказали очевидцы, ясно, что налицо настоящее издевательство над людьми. Я не думаю, что руководство прокуратуры и других правоохранительных органов ничего не знает о случившемся. Почему же никто из высших чинов этих инстанций до сих пор не приехал в село и не пояснил людям, на каких основаниях они действовали? Что это за государственная служба, которая прикрывает своё лицо маской и выступает с оружием против мирных граждан?" - возмутился Авидзба. Прокомментировать действия правоохранителей мы попросили Ольгу Кондрашову, исполняющую обязанности начальника отдела по связям с общественностью ГУ МВД Украины в АРК. "Лично я на месте проведения операции не присутствовала, поэтому не могу комментировать случаи (нанесения телесных повреждений. - Ред.), - сказала она. - Если, как вы говорите, кто-то из граждан пострадал, значит, сотрудников милиции на такую реакцию спровоцировали. Граждане там однозначно проявляли излишнюю агрессию. Действия милиционеров были санкционированными и проводились чётко в рамках закона". Сейчас Пётр Кикава находится под следствием. Как утверждают родственники, во встрече с адвокатом ему отказано. Вчера на официальном сайте республиканской прокуратуры появилась информация о том, что голова Песчановского сельсовета задержан по подозрению в получении взятки: "Народного избранника "повязали", когда в его руках оказались пятнадцать тысяч американских долларов, десятая часть от суммы взятки за решение вопроса о выделении двух гектаров земли". Против него возбуждено уголовное дело, которым инкриминируется получение взятки в особо крупном размере, связанное с вымогательством. Операция проводилась сотрудниками следственного отдела Прокуратуры Крыма совместно с отделом по борьбе с преступностью в органах исполнительной власти Южного региона Департамента по борьбе с экономическими преступлениями МВД Украины, сообщает пресс-служба прокуратуры. Днём раньше сход граждан избрал в трёх сёлах инициативные группы, которые будут отстаивать интересы селян не только в судебном порядке, но и в следственных мероприятиях, на проведение которых надеется громада, по фактам злоупотребления служебным положением сотрудников отдела по борьбе с экономическими преступлениями. Кроме того, сельчане решили просить о защите своих прав президента Украины, правительство страны и власти автономии. Заявление подано также в Международный комитет по защите прав человека. Если жители Песчаного не получат весомых аргументов для задержания своего головы, они готовы пройти пикетным маршем до крымской столицы. Наталия ГОНЧАРОВА ДО ЗМІСТУФестивалі. Виставки. Музеї. Історія. Пам’ятки архітектури. КіноIV. За монастырской оградой(Продолжение. Начало в №№ 36, 37, 38.) В работах, посвященных этапам жизни и деятельности игумена Парфения, протоирей Николай Доненко неоднократно прибегает к сомнительным утверждениям. В частности, "20 августа 1858 года игумен Парфений был назначен настоятелем Кизилташской киновии. С присущими ему энергией и талантом… он стал устраивать и преображать древнюю обитель". Как известно, Кизилташская киновия основана в 1853 г. Ко времени назначения игумена Парфения обитель существовала лишь пять лет и вовсе не являлась "древней", скорее находилась в "младенческом возрасте". Автор также считает, что "из абсолютной разрухи и нищеты, без посторонней помощи (и даже сочувствия), при фактической неграмотности насельников киновии он смог добиться результата…". Протоирей Николай Доненко в подтверждение приводит отрывок из "Очерков Крыма" Евгения Маркова об игумене Парфении: "Он первый от зари до зари работал… Горсть монахов помогала ему, рабочих нанимать было не на что… Он просекал дороги, ломая камень, пилил доски, жег известку и кирпичи, прививал черенки в лесных грушах, разбивал виноградники, копал колодцы. Из пещерки в скале сделался целый скит с двумя гостиницами, с церковью, с кельями и разными службами. Лес кругом обратился в сад, в огород, в виноградник, в хлебное поле, застучала мельница на высоте гор, завелся табун лошадей и рогатый скот… Он был мастак во всем: архитектор, инженер, столяр, печник, садовник, скотовод, что хотите…". Действительно, Е. Марков в 1866-1870 годах находился в Крыму, лично совершил поездку и ознакомился с монастырем. Но чрезмерное восхваление порождает, как известно, сомнение, все ли на самом деле соответствует исторической действительности? Прежде всего обратимся к свидетельству самого игумена Парфения, относящемуся к 1865 году, из которого явствует, что обитель вовсе не благоденствовала и процветала: "Кизилташская киновия по положению своему в горной части Крыма находится. Пахотной земли не имеет, весь нужный для прокормления продукт покупает в Одессе, Карасубазаре и иногда в Симферополе, и даже в Бердянске… от епархиального начальства киновия ни содержания, ни денег, и никакой защиты от разбойников и грабителей не имеет, следовательно, предоставлена во всем самой себе, за исключением только того, что киновия должна давать отчет консистории к новому году…". В предыдущем материале опубликованы выдержки из ежегодных отчетов игумена Парфения в Таврическую духовную консисторию о численности монашеской братии, характеристики иноков, сведения о выполняемых ими трудовых повинностях, послушаниях. На основании изучения отчетов установлено, что в 1861-1866 годах в Кизилташской киновии постоянно находились, не включая настоятеля, лишь трое монахов ("горсть монахов", как справедливо пишет Е. Марков). Читая протоирея Н. Доненко, Е. Маркова, уподобляющих игумена Парфения самому Петру I, подспудно и справедливо начинают одолевать смутные сомнения. Если братия, совместно с игуменом работала "от зари до зари", то кто в киновии проводил богослужения? Каким образом "без посторонней помощи (и даже сочувствия)", не получая "от епархиального начальства ни содержания, ни денег", всего "горсть монахов" ежедневно, одновременно, в течение нескольких лет могла строить две гостиницы, церковь, мельницу, кельи, хозяйственные постройки, дороги, выращивать хлеб, растить виноградники, пасти скот, табун лошадей и т. п.? Ответы на вопросы и сомнения, содержат архивные документы: ежегодные отчеты игумена Парфения в Таврическую духовную констисторию по приходно-расходным суммам, поступавшим в киновию в 1861-1866 годах. Архивные источники свидетельствуют, что 30 декабря 1861 года игуменом Парфением сдана в Таврическую духовную консисторию приходно-расходная книга, а 2 января 1862 года комиссия, изучив показатели, отметила: "…ведена исправно… шнур и печать в ней целы, в течение 1861 года с остатком от 1860 года поступило в приход 1772 р. 32 коп. в расходе 1760 р. 66 коп. Запись на 1 января 1862 года в остатке 11 р. 66 коп…". Год спустя, 28 декабря 1862 года игумен Парфений представил "Отчетность Кизилташской Стефаносурожской киновии о приходе, расходе и остатке суммы, а также формулярный список о монашествующей братии…", а 10 января Таврическая духовная консистория, сверив показатели отчета, отметила: "…в течение 1862 года с остатком от 1861 года поступило в приход: 1678 р. 6 коп., в расход: 1652 р. 61 коп. Запись к 1 января 1863 года в остатке 25 р. 45 коп.". В 1863 году в приход киновии поступило 1112 р. 1 коп., в расходе - 1060 р. 95 коп., в остатке 51 р. 6 коп. Отчеты игумена Парфения в последующие 1864-1865 годы представляют еще больший интерес, так как в отчетах указаны и статьи расходов: "…в 1864 году с остатком от 1863 года поступило в приход 1219 р. 27 коп. Расход: а) на содержание братии и рабочих пищею 475 р. 25 к. б) на одежду, обувь и др. предметы 216 р. 54 к. в) на постройку и др. экономические надобности 525 р. 75 к. к 1 января 1865 года в остатке 1 р. 76 коп.". В 1865 году игуменом Парфением указано: "Поступило в приход 1625 руб. 90 коп., в расход а., на содержание братии и рабочих 422 руб. 75 коп. б., на одежду, обувь и проч. 193 руб. 24 коп. и в., на постройку и другие экономические расходы 906 руб. 71 коп., а всего 1522 руб. 70 коп… к 1 января 1865 года в остатке 103 руб. 20 коп.". Сведения с 1 января по 1 сентября 1866 года представлены в Таврическую духовную консисторию иеромонахом Николаем, новым заведующим Кизилташской киновии: "… с 1 Генваря по 1 Сентября 1866 года поступило при покойном Игумене Парфении а., в приход 1247 руб. 62 коп. и б., в расход на содержание монастырской братии и рабочих 198 руб. 38 коп. На одежду и обувь и прочее 138 руб. 14 коп.; на постройку и другие экономические расходы 1058 руб. 39 коп., всего 1394 руб. 91 коп., передержано 147 руб. 29 коп.". (Перерасход средств (порядка 150 р.) в период с 1 января по 1 сентября 1866 года свидетельствует о том, что игумен Парфений располагал неучтенными, "свободными" финансовыми возможностями). К сожалению, отчеты 1858-1860 годов еще не обнаружены. Так как Таврическая духовная консистория образована в 1860 году, мы располагаем, в частности, сведениями за 1861-1866 годы. В вышеуказанный период на счета киновии поступило 8655 руб. 18 коп., а израсходовано 8609 руб. 37 коп. По тем временам это немалые средства, позволяющие жить безбедно "горстке монахов" Кизилташской киновии, нанимать рабочих, приобретать необходимые стройматериалы и заниматься обустройством обители. В этой связи утверждения протоирея Н. Доненко, других авторов о крайне затруднительном финансовом и материальном положении киновии и ее настоятеля не соответствуют исторической действительности. Весной 1869 или 1870 годов. Евгений Марков лично посетил обитель и, в частности, отметил: "…Въехали мы в совершенно тихий, словно вымерший монастырь. Никто не вышел навстречу, никто случайно не встретился. Гостиница для приезжих стояла с закрытыми ставнями… Хозяйственная физиономия совершенно заслоняла иноческую. Только и видишь: стойла, хлевы, погреба для разных припасов; тут конная мельница, птичники, молочня, там виноградник, тщательно перекопанный, там сад, там огород, на всяком шагу хозяйственная упряжь, хозяйственный инструмент… Цветничок с дорожками, с клубами, с виноградною крытою аллейкою… Два домика для монахов, крошечная церковь - все скромность и простота". Итак, маленькая церквушка, две кельи, гостиница, мельница, хозяйственные постройки - на этом можно и завершить перечень достижений игумена Парфения, восемь лет являвшегося настоятелем и израсходовавшего на "скромные", "крошечные", "простые" постройки (без данных на 1858-1860 гг.) 8609 рублей серебром. После загадочного исчезновения деятельностью настоятеля Кизилташской киновии заинтересовались и в столице империи. В письме епископу Таврическому и Симферопольскому Алексию от 15 октября 1866 года обер-прокурор Синода Юрий Толстой обращается с просьбой: "Препровождая… газету "Голос" за текущий год, в коем помещена корреспонденция из Одессы о пропавшем без вести Настоятеле Кизилташской обители Игумене Парфении, имею честь покорнейше просить Вас… почтить меня уведомлением, в какой степени верны передаваемые в этой статье сведения об о. Парфении…". 7 ноября 1866 г. в ответном письме епископ Алексий особо выделил: "… передаваемые в статье об Игумене Парфении сведения верны, но только преувеличенно восхваляя покойного, автор статьи доходит часто до неправдоподобного, самый наглядный пример того найдете (в Кизильташе) виноградные сады, цветники… словом, найдете все, что право, так редко в Крыму, ибо кто же может поверить, будто в нашем краю садов и цветов составляют редкость видимые в несколько десятков кустов виноградники и такие же ничтожные цветники в Кизильташской убогой киновии?". Как видим, епископ Таврический и Симферопольский Алексий был вовсе не в восторге результатами деятельности игумена Парфения по обустройству Кизилташской киновии. Но почему всеми безудержно восхваляемый настоятель на самом деле так мало проявил внимания вверенной ему епархиальным руководством "убогой обители" и малочисленной братии? Ответить на поставленный вопрос однозначно сложно, можно лишь предполагать, что частью средств (и притом немалой) игумен, вероятно, самовольно распоряжался не по назначению, а в целях личного обогащения. В Государственном архиве АРК все еще не выявлены документы, свидетельствующие о том, получал ли игумен жалование из государственной казны, положенное по закону лишь в штатных монастырях. Как известно, по проекту архиепископа Иннокентия, содержания из государственной казны для создаваемых в Крыму обителей не предусматривалось. Решение Синода 20 марта (11 апреля) 1850 г. также, в частности, гласило: "… учредить немногочисленные Монашеские пустынножительства… Число монастырствующих ограничить… Скиту и киновиям содержаться своими трудами и приношениями богомольцев без всяких из казны издержек…". В связи с вышеизложенным, интерес вызывают источники финансовых поступлений в монастыри. Необходимо особо отметить, что благие намерения о бедном и скромном пустынножительстве остались лишь на бумаге. Как свидетельствуют архивные источники, после одобрения Синодом Русской православной церкви проекта создания в Крыму Русского Афона архиепископ Иннокентий "для поддержания означенных учреждений взял в Русском обществе Пароходства и Торговли 149 акций.., считая за акцию по 150 руб. на сумму 24350 руб., но денег сих полным взносом Обществу не уплатил. Впоследствии Православие Русского Общества Пароходства и Торговли с согласия Херсонского Епархиального Начальства продало 50 акций, принадлежащих упомянутым обителям за 11614 руб. и этими деньгами вместе с дивидентом за 1857 год в количестве 1607 руб. 23 коп. оплатило 88 акций, а 11 акций, принадлежащих Херсонской Обители, оплатил Настоятель Игумен Евгений…". Тогда, в 1858 году Херсонесская обитель выкупила 28 акций из 99-ти. Лишь несколько лет спустя, 20 июня 1866 года Таврическая духовная консистория рассмотрела вопрос о разделе между Успенским монастырем и киновиями процентов с 81 акции: "… в видах предоставления определенного и постоянного источника к содержанию как Бахчисарайского скита, так и зависящих от него Киновий, на каковой источник они могли бы смотреть как на свою собственность и который могли бы иметь в виду при удовлетворении своих насущных потребностей, полезно было бы раз и навсегда установить порядок раздела упоминаемого капитала между Бахчисарайским Скитом и зависящим от него Киновиями: Инкерманской, Анастасиевской, Косьмо-Дамиановской, Кизильташской и Катерлезской. Всех акций восемьдесят одна. Число 81 с наибольшиею удобностию может быть делимо на девять частей; посему, разделив сии акции на девять паев, каждая из пяти Киновий и Бахчисарайский Скит получат по девять акций: за тем остается еще три пая или двадцать семь акций. Но как Бахчисарайский Скит… нуждается в больших средствах к своему безбедному существованию нежели Киновии, то и остальные двадцать семь акций предоставить в собственность Бахчисарайского скита, как главного. Таким образом Бахчисарайскому Скиту отделить тридцать шесть акций, а остальные сорок пять акций разделить по девяти на каждую Киновию и именно: Инкерманскую, Анастасиевскую, Косьмодамиановскую, Кизильташскую и Катеролезскую. Применительно сему разделить и полученный за 1865 год на означенные акции дивидендами… 232 рубля: в каждую из поименованных пяти киновий отослать по 258 руб. - всего 1290 рублей, а остальные затем четыре части и именно 1033 рубля оставить в распоряжение Успенского Скита. Таким же порядком дивиденд разделять между Бахчисарайским Скитом и киновиями и на будущее время…". Как следует из архивных источников, в 1865 году на счета Кизильташской киновии поступило всего 1625 руб. 90 коп., из них 258 руб. за счет процентов с акций Русского общества пароходства и торговли. Оставшиеся источники доходов обители пока в архиве не выявлены. Между тем игумену Парфению совершенно претило пустынножительство, он имел возможность приобрести за свой счет дорогие одеяния, золотой крест, коня, английское седло и т. п. Так, к примеру, 15 января 1866 года игумен обращается в Таврическую духовную консисторию с просьбой разрешить ему носить приобретенный на личные средства золотой крест, учрежденный 12 июля 1864 года в честь завоевания Кавказа. В пояснении указывалось: "…прослужив в должности Священнослужителя в Кавказской Армии при черноморских линейных батальонах с начала 1852 года до конца 1855 года… В воспоминание чего… приобрел покупкою Высочайше утвержденный для служивших в Кавказской Армии золотой крест и желает носить оный, как знак, что и он принадлежал к славной Кавказской Армии, с которою разделял труды и опасности в последнее военное время и в особенности при уничтожении Новороссийска Англофранцузскими судами 28 Марта 1 и 2 апреля 1855 года, когда он находился на приморской батарее под неприятельскими выстрелами для исправления христианских треб над убитыми и раненными воинами…". 18 января 1866 года консистория, заслушав рапорт игумена, вынесла решение: "…на основании правил о знаке, учрежденном в память покорения Кавказа, имеет право носить этот знак и показывать это в послужном списке. О чем и послать ему указ…". Примерно за четыре месяца до исчезновения, 22 августа 1866 года (т. е. в апреле-мае 1866 г.) игумен также приобрел у жителя дер. Токлук Умера Билял-оглу мерина шести лет, темно-рыжей масти, с тавром и белым "носочком" у правого копыта. Для удобства езды верхом игумен приобрел дорогое английское седло, обтянутое кожей. 21 августа 1866 года, покидая Кизилташскую киновию, по свидетельству очевидцев, игумен Парфений был одет в черный атласный кафтан, байковую черную шляпу, башлык, кушак и сапоги. Источники личных финансовых доходов настоятеля Кизилташской киновии не выявлены. В нарушение установленных законодательством правил, предназначенные для расходов средства в киновии содержались не в ризнице, а в доме настоятеля. Ключи находились не у казначея, а статьи расходов определялись не советом братии, а самим настоятелем. Фактически игумен Парфений, установив собственную бесконтрольную власть во вверенной ему обители, злоупотребляя своим положением, самовольно распоряжался финансовыми поступлениями в киновию. О совершавшихся финансовых злоупотреблениях и нарушениях отчетности свидетельствуют архивные источники: "…по случаю неизвестной отлучки Настоятеля Кизилташской Киновии Игумена Парфения, на основании определения Консистории утвержденного Его Превосходительством, послан был в упомянутую киновию для поверки имущества оной Иеромонах Крестовой церкви Петр, который при рапорте от 31 Августа представил составленный им Акт следующего содержания… 1. Церковное и ризничное имущество… находится в целости. 2. Вещи экономические, а также постройки все в целости. 3. Хозяйство, как то: рогатого скота по описи значится одиннадцать штук, а налицо девятнадцать штук; две лошади, а третья лошадь не значится в описи, которая и взята игуменом Парфением. 4. Приход и расход денег не вписан в шнуровую книгу, выданную из Таврической Духовной Консистории на 1866 год; а по черновой книге значится в приходе от 1 Генваря по 16 Августа сего года 1247 руб. 62 коп.; а в расходе от 1 Генваря по 15 августа сего же года 1394 руб. 91 коп. сер. (перерасход средств порядка 150 руб.). 5. В Келие Игумена Парфения… деньги найдены в комодном ящике, запертом Игуменом Парфением… и в нем найдено: а) Золотою монетою 20 руб. 60 коп. б) Серебряною 125 руб. 50 коп. в) кредитными билетами 393 руб. г) Медною 120 руб. 45 коп. а всего шесть сот пятьдесят девять руб. и пятьдесят пять коп. 659 руб. 55 коп. серебром. 6. Монастырский банковый билет на 400 руб. серебром. 7. Пять билетов по 100 руб. внутреннего 5% с выиграшами второго займа 1866 года… 8. Пакет с тремя печатями и подписью "Банковые 5% с выиграшами второго займа пять билетов, принадлежащих Дарье Ивановне Рудневой". 9. В кружке, хранящейся в церкви, запертой, от которой ключ находился в келье Игумена Парфения. Найдено свечной суммы 24 руб. 20 коп. церковной 55 руб. всего семдесят девять руб. и двадцать коп. 79 руб. 20 коп. А всей общей суммы налицо, кроме билетов семь сот тридцать восемь руб. и семдесят пять коп. 738 руб. 75 коп. серебром. 10. В келье Игумена Парфения, кроме вышеозначенного, найдено еще белье, рясы, чайных серебряных ложечек 84 пробы 6 штук, чайное ситечко серебряное, серебряный ковшик той же пробы, куб медный для кровопускания, две подзорные трубы - большая и малая, золотые карманные часы, наперстный крест на цепи, крест и медаль бронзовые в память войны и крест за Кавказ и другие хозяйственные мелочи…". Итак, архивные документы свидетельствуют, что в "убогой" Кизилташской киновии келья игумена Парфения представляла собой едва ли не сокровищницу. Поэтому после исчезновения настоятеля руководство епархии позаботилось о сохранности ценностей: "… келья, в которой жил Игумен Парфений, в которой хранится после него имущество и сундучок с деньгами и другими ценными вещами, усматривается небезопасно от нападения людей, склонных к воровству, ибо стоит в отдалении от прочих жилых помещений, и некому защитить сие в случае нападения похитителей, так как в Киновии всей братии с Настоятелем, не более трех человек…". В этой связи, по распоряжению епископа Таврического и Симферопольского Алексия деньги и ценности было предложено перевезти на хранение в Феодосийское уездное казначейство. Но, как выяснилось, "… в означенном сундучке в числе прочих денег заключается серебряного и медного монетами около 250 руб., что составляет немалую тяжесть, и один человек не в состоянии поднять оный, для отсылки же его в Феодосийское Казначейство необходимо двух человек с подводою…". Завеса мифов и легенд, скрупулезно созданных Русской православной церковью, российскими исследователями, авторами периодических изданий второй половины XIX - начала ХХ веков вокруг идеализированной личности Поликарпа Журавского - игумена Парфения, настоятеля Кизилташского монастыря, непременно рассеется с изучением и публикацией сохранившихся архивных источников, содержащих объективную, правдивую информацию. (Продолжение следует.) Ибраим АБДУЛЛАЕВ Події. Трагедії. Надзвичайні ситуації. Кримінал."Оборотней в погонах" отдали под суд Прокуратура Крыма закончила расследование нашумевшего уголовного дела "оборотней в погонах". Судьба тринадцати бывших сотрудников Линейного отдела милиции на железнодорожном вокзале Симферополя решится в суде. Как сообщала "Крымская правда", это уголовное дело возбудили 17 марта с. г. на основании оперативных материалов Главного управления СБУ в АРК и управления внутренней безопасности МВД. Согласно этим материалам, а также исходя из обращений пострадавших, сотрудники ЛОМа на станции Симферополь "неоднократно, якобы за административные правонарушения, задерживали приезжих, доставляли их в отделение, избивали и грабили". - В уголовное дело вошёл двадцать один эпизод преступной деятельности. Милиционерам инкриминировано злоупотребление служебным положением и превышение полномочий, совершение краж, грабежей, незаконных задержаний. Восьми из них также предъявлено обвинение в получении взяток, - рассказал заместитель прокурора АРК Олег Кабаков. Толчком к расследованию уголовного дела послужило заявление бывшего сотрудника милиции, которого в декабре прошлого года избил и ограбил младший лейтенант линейного отдела. Узнав об этом, оперативники установили на перроне Симферопольского вокзала камеры видеонаблюдения, которые помогли собрать необходимые доказательства преступной деятельности "оборотней". - Для этих милиционеров преступления стали обыденностью. Оперативные мероприятия велись около трёх месяцев, и буквально каждый день камера фиксировала это: они довольствовались и пятью, и двадцатью гривнами - забирали всё, что было у жертвы. Некоторые сотрудники "трудились" даже в нерабочее время, приходили в гражданской одежде, чтобы заработать, совершив преступление. Был даже случай, когда на "промысел" вышел человек, находившийся в отпуске. А если провести анализ по датам совершения преступлений, станет ясно, что их количество резко возрастало перед праздниками. На следствии некоторые не скрывали этого: "Ну Новый год же, деньги нужны", - так они объясняли мотив своей деятельности, - рассказал начальник следственного отдела Прокуратуры АРК Эсвет Курмамбетов. Несмотря на выявленные факты милицейского произвола, в крымской прокуратуре не склонны очернять всех сотрудников МВД. "Хочу отметить, что не все работники Линейного отдела на станции Симферополь такие коррумпированные. Нашлись и те, которые не попали под тлетворное влияние своих коллег и добросовестно несли службу. Некоторые из них, зная о том, что происходило на вокзале, отказывались заниматься этим, переводились в другие подразделения. Несколько человек и вовсе уволились", - говорит Олег Кабаков. Уголовное дело в отношении двенадцати "оборотней в погонах" будут рассматривать в Железнодорожном районном суде Симферополя. Ранее туда же было передано дело в отношении ещё одного сотрудника ЛОМа. Всем обвиняемым светит наказание от трёх месяцев до десяти лет лишения свободы с запретом в дальнейшем занимать должности в системе правоохранительных органов и с конфискацией имущества. "То, что это уголовное дело успешно расследовано, и, я думаю, теперь будет доведено до логического завершения в суде, позволяет надеяться, что таких случаев в Крыму больше не будет", - отметил зампрокурора. Вскоре к чёртовой дюжине "оборотней в погонах" могут присоединиться ещё двое бывших сотрудников ЛОМа, которые пока находятся в розыске. Уголовные дела в их отношении выделены в отдельные производства. ДосьеКак сообщала "Крымская правда" (№52, 21 марта 2008 года), уголовное дело в отношении ряда сотрудников Линейного отдела милиции на станции Симферополь было возбуждено по пяти статьям Уголовного кодекса Украины: незаконное задержание невиновных граждан, кража их имущества, превышение власти, злоупотребление служебным положением и служебный подлог. Сергей МАЛЬНЕВ "Маньяк" стал потерпевшим, а милиционер - обвиняемым В Симферопольском районном суде началось рассмотрение уголовного дела в отношении сотрудника Евпаторийского городского отдела милиции, старшего лейтенанта Станислава Годулянова. По версии прокуратуры, его умышленные незаконные действия позволили 1 августа 2007 года арестовать Владимира Гетманенко, которого, как писала "Крымская правда" ("Маньяк, да не тот?", 4 апреля 2008 г.), подозревали в совершении ряда жутких убийств и называли "евпаторийским маньяком", однако в итоге оправдали. Напомним, летом прошлого года Крым был взбудоражен трагическими происшествиями в Евпатории, где орудовал серийный маньяк-убийца. Днём 31 июля группа сотрудников милиции выехала на озеро Мойнаки, где накануне нашли очередную жертву "евпаторийского душегуба". В высокой траве у кромки воды оперативники заметили чью-то голову. Подошли к человеку - он оказался похожим на портрет, составленный со слов единственной выжившей жертвы маньяка, и не имел при себе документов. Отдыхающего попросили показать содержимое его сумки. В ней находился огромный нож: по некоторым данным, длина лезвия составляла восемнадцать сантиметров. Сорокавосьмилетний Владимир Гетманенко стал нервничать... Как теперь выяснилось, поводом для его препровождения в горотдел стало вовсе не подозрение в причастности к убийствам. Официально Гетманенко задержали по обвинению в мелком хулиганстве. Якобы он оскорблял прохожих, провоцировал конфликты и драки. Милиционеры составили протокол, на основании которого уже на следующий день решением суда Гетманенко арестовали на пять дней. Этого времени хватило, чтобы он сознался, как теперь сам утверждает, под пытками в совершении ряда жутких преступлений. - Ночи я проводил в сакском изоляторе, а днём давал показания в Евпаторийском горотделе. Меня пристёгивали наручниками к стулу, избивали, издевались морально и физически, поэтому я взял на себя чужие убийства, - рассказал нам бывший подозреваемый. Сейчас в рамках уголовного дела его слова проверяет прокуратура, которая 29 декабря 2007 года, несмотря на громкие заявления и полную уверенность крымских милиционеров в своей правоте, освободила "не маньяка" из СИЗО. - С тех пор машина закрутилась в обратную сторону. Гетманенко перешёл в наступление и стал писать жалобы. В феврале 2008 года Прокуратура АРК возбудила уголовное дело о незаконном привлечении его к административной ответственности. Сначала разбирались по факту, а со временем нашли "виновного", своего рода козла отпущения. Таковым "назначили" лейтенанта Годулянова. Это конкретный заказ, чтобы вывести из-под "обстрела" других людей в погонах", - говорит адвокат Годулянова, член Крымской коллегии адвокатов Николай Могуренко. В свою очередь Владимир Гетманенко, из подозреваемого превратившийся в жертву, сказал нам: "За свои действия должен ответить каждый "винтик" той ужасной машины, которая устраивала пытки надо мной, желая наказать за чужие преступления. Годулянов - непосредственный участник тех событий, их исполнитель". Гетманенко показал нам постановление Евпаторийского городского суда от двадцать седьмого августа нынешнего года о прекращении производства по делу об административном правонарушении, которого он не совершал. В документе, например, говорится, что один из свидетелей его "буйств" на озере Мойнаки - Никита Заикин, проживающий на улице Цветочной в Самаре. Однако при проверке выяснилось, что в Самаре нет не только человека с такой фамилией, но и улицы Цветочной! Не менее интересна история со вторым свидетелем. Пообщаться с ним лично следователям прокуратуры также не удалось. Вместо этого "свидетель", который оказался гражданином Белоруссии, прислал своё заявление по почте… из Италии. Суд не стал рассматривать это письмо, усомнившись в его достоверности. Получается, оба свидетеля "хулиганских действий" Гетманенко на Мойнаках - липовые? Кто же тогда, если не милиционеры, составлял протокол "показаний"? Если суд согласится с доводами обвинения, то старшему лейтенанту Годулянову грозит до двенадцати лет лишения свободы. "Частью второй статьи 366 (служебный подлог) предусмотрено наказание от двух до пяти лет лишения свободы, частью третьей статьи 364 Уголовного кодекса Украины (злоупотребление властью или служебным положением) - от пяти до двенадцати лет", - сообщила нам начальник пресс-службы Прокуратуры АРК Наталья Бояркина. Несмотря на серьёзность статей, по которым обвиняется лейтенант Годулянов, он уверенно заявляет о своей невиновности. Во время судебного заседания в минувшую среду милиционер сказал, что не имеет никакого отношения к составлению протокола об административном правонарушении Гетманенко. Адвокат Годулянова в беседе с нами подтвердил этот факт. Впрочем, прокурор его опроверг. Окончательное решение примет только суд. Владимир Гетманенко обещает, что по его окончании подаст иски о привлечении к ответственности ряда других милиционеров, которые выбивали из него признательные показания. Кроме того, он будет добиваться возмещения морального и материального вреда. "Сейчас мой адвокат готовит необходимые документы", - сказал Гетманенко. Судебные разбирательства по делу "евпаторийского маньяка" в разгаре. Самое тревожное, что в это время настоящий душегуб, поскольку Владимир Гетманенко оправдан, остаётся на свободе. Сергей МАЛЬНЕВ ДосьеПервой жертвой "евпаторийского маньяка" стала восемнадцатилетняя Лена Лапштаева. Девушка убита поздней ночью 24 мая 2007 года. Девятнадцатого июля погибла двадцатичетырёхлетняя Елена Чугуева. Именно после этого случая Евпаторию и весь Крым взбудоражили слухи о серийном маньяке. Двадцать девятого июля ещё один женский труп нашли в посёлке Приозёрном. И на этот раз погибшую звали Леной. Эксперты подтвердили, что почерк всех преступлений практически идентичен: неизвестный нападал в безлюдных местах и только на одиноких женщин, наносил от десяти до четырнадцати ударов ножом в спину и грудь, после чего душил жертву. На рассвете 29 июля маньяк напал на Светлану из Мурманска. Её спасли врачи. Светлана стала единственным свидетелем в деле о "евпаторийском маньяке". (“Крымская правда” №177, 26 сентября 2008 года) МВД Украины: Анатолий Гриценко избил понятого Главным управлением борьбы с организованной преступностью МВД Украины составлен протокол об административном правонарушении председателем Верховной Рады Крыма Анатолием Гриценко ч. 2 ст. 8 Закона Украины "О борьбе с коррупцией", протокол направлен в суд, сообщает УНИАН со ссылкой на Департамент связей с общественностью и международной деятельности МВД Украины. В частности, отмечает информагентство, А. Гриценко инкриминируется безосновательный повторный (на протяжении года) отказ в предоставлении в ГУМВД Украины в АРК и ГУБОП МВД Украины информации, необходимой для проверки законности происхождения средств, внесенных им в банковское учреждение для погашения кредита в сумме 1,2 млн. грн., полученного в 2007 году для приобретения автомобиля представительского класса. Согласно информации ДОСиМД МВД Украины, предварительно установлено, что крымский спикер в 2007 году получил в одном из банковских учреждений Симферополя кредит на сумму 248 700 долларов США сроком на 15 лет и впоследствии погасил часть кредита и проценты за него в сумме свыше 93 тысяч долларов США (или почти 471,3 тыс. грн.). Как государственный служащий он был обязан до 15 апреля этого года предоставить по месту своей работы декларацию о доходах, указав, соответственно, факт получения упомянутого кредита и источник его погашения. С целью выяснения всех обстоятельств этого дела Главным управлением МВД Украины в Автономной Республике Крым трижды направлялись запросы на имя А.Гриценко относительно предоставления копий соответствующих документов, однако в его официальных ответах каждый раз давался отказ предоставить такие документы и информацию, мотивировавшийся их "конфиденциальностью". УНИАН подчеркивает, что, согласно информации МВД, глава крымского парламента 17 сентября во время попытки на основании решения Шевченковского районного суда Киева от 20 августа в очередной раз ознакомить его с материалами о привлечении его к административной ответственности и разъяснить его права и обязанности, нанес телесные повреждения одному из понятых. Пострадавший госпитализирован. Во время этого инцидента работники Управления государственной охраны препятствовали законным действиям сотрудников милиции в исполнения ими своих служебных обязанностей. По этому факту работниками милиции решается вопрос о возбуждении уголовного дела, а Президиум ВР АРК сделал заявление, в котором говорится, что сотрудники ГУБОП МВД Украины в Крыму нарушили статьи Закона Украины "О милиции" - неправомерно проводилась видеосъемка ("понятым" В. Тымчуком, которого якобы избил руководитель крымского парламента), тенденциозно прокомментированная впоследствии в СМИ. В заявлении говорится также, что это была грубая провокация против председателя ВР АРК со стороны определенных политиков. Президиум ВР АРК заявляет решительный протест действиям сотрудников милиции, направленных на дискредитацию А. Гриценко и рассматривает эти действия как месть за отказ согласования назначения на должность начальника ГУ МВД Украины в АРК Н. Ильичева. Президиум намерен в соответствии со своими конституционными полномочиями твердо стоять на страже законных интересов жителей Крыма. QHA Підготовлено Центром інформації ДО ЗМІСТУ |