Електронний бюлетень

"Крим у дзеркалі української преси"

№ 10

(21.05 - 31.05.2008)

За 21.05 - 31.05.2008 року Центром інформації та документації кримських татар виявлені наступні матеріали щодо кримської та кримськотатарської тематики, які систематизовані нами за рубриками з посиланням на видання і дату публікації. Матеріали надаються мовою оригіналу.

З М І С Т:

Влада. Суспільство. Політика.

Старые песни о главном

На вчерашнем пленарном заседании Верховного Совета Крыма и после его окончания парламентарии и руководство автономии активно обсуждали и комментировали три главных вопроса: подготовку к очередному отопительному сезону, земельную проблему и инфляцию.

Елена МАНИНА
(“Крымская правда” №91, 22 мая 2008 года)

Сергій БРАЙКО: "Ялта очікує курортників і реформ"

Із досьє "Голосу України"

Сергій Борисович Брайко народився 8 грудня 1957 року в Новосибірську. У 1988-му закінчив Красноярський державний університет, одержавши юридичну освіту. З 1987-го по 1990-й працював старшим слідчим у прокуратурі Ялти. З 1990-го по 1996-й — в ялтинському міськвиконкомі на посадах завідувача юридичного відділу, керуючого справами виконкому, першого заступника голови міськвиконкому. З 1996 року очолював готель "Ореанда". Зумів залучити іноземні інвестиції для повної реконструкції готелю й вивів його на рівень п’яти зірок. У 2001 році був визнаний гідним звання "Заслужений працівник сфери послуг України". З його обранням у 2002-му міським головою Ялти починається новий етап у розвитку курортної галузі й житлово-комунального господарства міста. З його ініціативи була проведена повна реконструкція Набережної — центральної вулиці Ялти, основного місця відпочинку городян і гостей курорту, створено й відреставровано знакові культурно-дозвільні об’єкти, зокрема Ялтинський театр імені Чехова.

Бесіду вів Віктор ХОМЕНКО
(“Голос України” №96, 22 травня 2008 року)

НЕ МОЖЕ БУТИ НІЯКОГО ВИПРАВДАННЯ — НІ ЗЛОЧИНАМ, НІ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ...

У Криму в неділю, 18 травня, відбувся траурний мітинг пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, що зібрав у Сімферополі майже 20 тисяч осіб.

(“Кримська Світлиця” №21, 23 травня 2008 року)

В КРИМУ НЕМАЄ РЕЛІГІЙНОГО ЕКСТРЕМІЗМУ. І НЕ БУДЕ?

В Криму немає релігійного екстремізму, хоча інколи лунають радикальні заяви, а місцева влада і недоброзичливе закордоння часто провокують радикалізм у міжконфесійній сфері. До таких висновків дійшли учасники “круглого столу” на тему “Чи загрожує релігійний екстремізм стабільності у Криму і як запобігти цій загрозі у процесі інтеграції в українське суспільство раніше депортованого кримськотатарського народу”, що пройшов 16 травня в Центрі толерантності Кримського етнографічного музею. Захід організував Кримський незалежний центр політичних дослідників і журналістів і в ньому взяли участь українські та закордонні експерти, представники кримської влади.

Ярина ЛАНЦ
(“Кримська Світлиця” №21, 23 травня 2008 року)

"Давно минувшие года — их не забудешь никогда!"

18 мая в Крыму отметили 64 годовщину депортации с родной земли крымскотатарского народа, который представляли более 200 тысяч женщин с детьми и старики. Тремя годами ранее с полуострова были изгнаны немцы, а после крымских татар - болгары, армяне, греки. Сегодня этот день Украиной признан пока Днем памяти жертв политических репрессий, возможно, когда-нибудь и днем депортации на государственном уровне.

(“Голос Крыма” №21, 23 мая 2008 года)

Анатолий Гриценко: "Крымская власть не станет саботировать выполнение Указа президента"

Председатель Верховной Рады Автономной Республики Крым Анатолий Гриценко назвал недавно подписанный президентом Украины Виктором Ющенко Указ "О дополнительных мерах по обеспечению соблюдения права граждан, которые проживают в Автономной Республике Крым, на землю" именно тем документом, который предполагает дальнейшее эффективное урегулирование земельной проблемы в АРК.

(“Голос Крыма” №21, 23 мая 2008 года)

Роман Безсмертный пожелал чаще встречаться с Советом представителей крымскотатарского народа

14 мая в Администрации Президента Украины состоялась встреча председателя Совета представителей крымскотатарского народа при Президенте Украины, народного депутата Украины Мустафы Джемилева с заместителем главы Секретариата Президента Украины Романом Безсмертным.

Пресс-служба Меджлиса
(“Голос Крыма” №21, 23 мая 2008 года)

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 435/2008

Про додаткові заходи щодо забезпечення додержання права громадян, які проживають на території Автономної Республіки Крим, на землю.

(“Голос Крыма” №21, 23 мая 2008 года)

Указ президента о земле: шаг вперед или очередной блеф?

16 мая прошла совместная пресс-конференция представителей общественной организации "Авдет", Координационного совета общественно-политических сил крымскотатарского народа и Фонда исследований и поддержки коренных народов Крыма. Озвученная тема: Указ президента Украины 435/2008 "О дополнительных мерах по обеспечению права граждан, проживающих на территории Автономной Республики Крым, на землю": долгожданный шаг вперед или очередной обман?".

(“Голос Крыма” №21, 23 мая 2008 года)

Звернення у зв’язку з 64 річницею депортації з Криму кримських татар
та осіб інших національностей

Дорогі співвітчизники!

64 роки тому тоталітарний комуністичний режим у черговий раз проявив свою злочинну антигуманну сутність: у травні 1944 року за межі Кримського півострова були депортовані усі кримські татари. До Узбекистану, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану та Росії вивезли понад 200 тисяч осіб цієї національності. Улітку 1944 року така сама доля спіткала кримських болгар, вірмен, греків, представників інших етнічних груп, яких загалом було виселено близько 38 тисяч осіб.

(“Голос Крыма” №21, 23 мая 2008 года)

Выбор прост: умереть от голода, или голодовки

Как ранее сообщалось, в 6 часов утра 10 апреля 2008 г. решением Печерского районного суда Киева в Алуште силами милиции (500 человек) и спецподразделения "Беркут" состоялась беспрецедентная акция освобождения 15 квартир пятиэтажного дома на ул. Юбилейная, 15, куда 8 февраля 2005 года самовольно вселились 16 семей крымских татар. По словам выселенной Фатиме Кебелеш, на этот шаг их вынудила безысходность - семья не имела крова над головой. Приехав в Крым из Самарканда, она встала на очередь в горисполкоме, но документы дважды терялись. В 2000 году ее поставили на очередь вторично. Обнаружив дом с пустующими два года квартирами, она и такие же, как она, остро нуждающиеся в жилье семьи, вселились в него, привели в порядок, утеплили и т. п. Три года шла тяжба. На квартиры был наложен арест. Они якобы предназначались для киевских граждан. Помочь пытался и Милли Меджлис, и Рескомнац, однако вопрос так и не был решен положительно. по рассказу Ф. Кебелеш, 2,5 млн. грн., выделенные спикером Крымского парламента А. Гриценко на выкуп жилья, были неправильно оформлены и так и не были получены.

Лейля АЛЯДИНОВА
(“Голос Крыма” №21, 23 мая 2008 года)

Право нации на самосохранение!

17 апреля в редакции газеты "Голос Крыма" состоялся Круглый стол по проблемам смешанных браков.

В работе Круглого стола приняли участие президент Фонда исследований и поддержки коренных народов Крыма Надир Бекиров, член Милли Меджлиса Синавер Кадыров, представители "Маарифчи" Алие Бахшишева и Ревиде Кантемирова, популярная ведущая свадеб и сваха Мунивер Темешева, общественный деятель Нариман Ибадуллаев, председатель организации национального возрождения "Крым Юрт" Рустем Эмиров, психолог Девлет-Султан Селимова, председатель Лиги крымскотатарских женщин Сафинар Джемилева, представитель молодежной организации "Къардашлыкъ" Гирей Бекиров, народный певец Рустем Меметов.

Записала Гульнара УСЕИНОВА
(“Голос Крыма” №22, 30 мая 2008 года)

Сіра зона Керченської протоки

11 листопада 2007 року ввійшло в новітню історію України як "чорна неділя". Того дня у Керченській протоці затонули чотири судна — нафтовий танкер "Волгонефть-139" та суховантажі "Ковель", "Вольногорськ" і "Нахічевань". Загинули вісім моряків, із розламаного навпіл танкера у море вилилося близько двох тисяч тонн нафтопродуктів, а із суховантажів — понад сім тисяч тонн гранульованої сірки. Біля Севастополя загинув теплохід "Хаш Ісмаїл" (прапор — Грузія), 12 членів сирійського екіпажу пропали безвісти. У районі Судака було викинуто на берег суховантаж "Віра Волошина", у районі Новоросійська — ще два судна. Кілька барж винесло на мілину, але обійшлося без аварій.

Валентина САМАР, Дмитро НИЗОВИЙ (Крим)
(“Дзеркало тижня” №19, 24-30 травня 2008 року)

УГРОЖАЕТ ЛИ КРЫМУ РЕЛИГИОЗНЫЙ ЭКСТРЕМИЗМ?

В Крыму нет религиозного экстремизма, хотя существуют тенденции к радикализации межконфессиональной сферы, которую часто провоцируют местная власть и недоброжелательная заграница. Таковы выводы участников Круглого стола "Угрожает ли религиозный экстремизм стабильности в Крыму и как предотвратить эту угрозу в процессе интеграции в украинское общество ранее депортированного крымскотатарского народа", который состоялся 16 мая в Центре толерантности Крымского этнографического музея. Мероприятие организовал Крымский независимый центр политических исследователей и журналистов при поддержке Национального фонда демократии, и в нем приняли участие украинские и зарубежные эксперты, представители крымской власти и Меджлиса крымскотатарского народа.

Богдан САГРЫНЬ
(“Голос Крыма” №22, 30 мая 2008 года)

Сіра зона Керченської протоки

У першій частині цього матеріалу ("ДТ" №19 від 24—30 травня) ми зупинилися на дуже цікавому місці — законності існування рейдової перевалки нафтопродуктів та інших небезпечних вантажів у "нашій", південній частині Керченської протоки. Згадаймо гучні прямоефірні пошуки причин керченської трагедії 11 листопада 2007 року, заяви політиків про контрабанду в цьому районі, спростування прикордонників, туманні натяки ЗМІ замість конкретних фактів. І — тишу навколо теми останніх півроку, що порушується тільки зрідка. Тому всім нам не завадило б згадати загиблих моряків, відеокадри конаючих птахів, залитих мазутом, ним-таки просякнуті серпантини водоростей, плями на пляжному узбережжі. І, звісно ж, правильні й суворі заяви політиків та чиновників про те, що це не повинно повторитися. На жаль, може, причому в будь-який момент, коли доля пошле нам заслужені випробування.

Валентина САМАР, Дмитро НИЗОВИЙ (Крим)
(“Дзеркало тижня” №20, 31 травня – 6 червня 2008 року)

Фестивалі. Виставки. Музеї. Історія. Пам’ятки архітектури. Кіно

Поляна протеста у Зуи: минуло 20 лет

Дискриминация и нарушение прав крымских татар побуждали людей на проведение акций протеста. В конце 1980-х по Крыму катилась волна подобных акций, захватывая все больше и больше участников, борьба за возвращение на родину после московских событий 1987 года, разворачивалась теперь уже в Крыму.

Гульнара УСЕИНОВА
(“Голос Крыма” №22, 30 мая 2008 года)

Земельне питання

РТПЦ уполномочен заявить…

Вчера на пресс-конференции в Республиканском комитете по информации директор государственного предприятия Радиотелевизионный передающий центр (РТПЦ) Автономной Республики Крым Михаил Рогожин заявил, что 17 мая был осуществлён рейдерский захват земель РТПЦ.

Ольга МЕЛЬНИЦКАЯ
(“Крымская правда” №90, 21 мая 2008 года)

Севастополь

Референдум в Севастополе всё равно состоится

Как уже сообщала наша газета, Хозяйственный суд Крыма своим решением приостановил проведение местного консультативного референдума по вопросу о недоверии администрации Севастополя и её руководителю Сергею Куницыну.

Юлия ВЕРБИЦКАЯ
(“Крымская правда” №90, 21 мая 2008 года)

Севастопольцы своё слово сказали

В эти выходные война между горсоветом и госадминистрацией в Севастополе, о которой не раз писала наша газета, достигла кульминации. Как убедился корреспондент "Крымской правды", военные действия в городе-герое велись в основном информационным способом. Несмотря на ограниченность ресурсов, горсовет таки нанёс определённый морально-психологический удар по имиджу так называемой "команды Куницына".

Юлия ВЕРБИЦКАЯ
(“Крымская правда” №94, 27 мая 2008 года)

Севастополь: обопільна недовіра

Референдум у місті не відбувся. Але й опитування вистачило, щоб загострити конфлікт між міською радою й міською адміністрацією

Микита КАСЬЯНЕНКО, Севастополь — Сімферополь
(“День” №93, 29 травня 2008 року)

Россия пошлет в Крым новые корабли?

РФ может увеличить свой флот в Севастополе втрое.

Виктор БАРАНЕЦ, военный обозреватель "КП"
("Комсомольская правда" №116, 31 мая 2008 года)

Події. Трагедії. Надзвичайні ситуації. Кримінал.

Дело пахло керосином

В Феодосии совершена попытка поджога на рабочем месте управляющего делами исполкома Виктора Болотского. Предприниматель плеснул в чиновника керосином, но поджечь не успел.

Диана СКЛЯРЕНКО
(“Крымская правда” №90, 21 мая 2008 года)

В ФЕОДОСИИ МУЖЧИНА ПЫТАЛСЯ ПОДЖЕЧЬ ЧИНОВНИКА ГОРИСПОЛКОМА,
КОГДА ТОТ ОТКАЗАЛ В ПРЕДОСТАВЛЕНИИ ЕМУ В АРЕНДУ ПОМЕЩЕНИЯ

К счастью, трагедию удалось предотвратить благодаря посетителю, в тот момент находившемуся в кабинете

Андрей РЫМАРУК
("ФАКТЫ" №91, 22 мая 2008 года)

Младенец умер от отцовской "ласки"

Одно за другим в Крыму совершаются преступления против детей. Из недавних злодеяний: в Керчи из-за невнимания горе-матери ребёнок серьёзно отстаёт от сверстников в психологическом и физическом развитии, в Феодосии бесчинствовали престарелые педофилы, в Севастополе по вине мамы чётырёхлетний мальчик и вовсе скончался - от гнойной пневмонии и алкогольной интоксикации. Таких случаев масса, и большинство из них, к счастью, не остаются безнаказанными. Один из таких примеров - это приговор, вынесенный в конце марта нынешнего года Александру Ш., который убил своего семимесячного ребёнка. Отец осуждён Апелляционным судом Крыма на одиннадцать лет лишения свободы.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №97, 30 мая 2008 года)

Яйця в боротьбі за ідею
У Сімферополі відбулися сутички між прихильниками і противниками НАТО

Учора в Сімферополі активісти Української народної партії, Конгресу українських націоналістів, НРУ та "Просвіти" організували пікет у рамках кампанії "НАТО — Так!", що вже пройшла в Одесі, Херсоні та Миколаєві. Всупереч їм власний пікет організували активісти Компартії, партії "Союз" і Російської громади Криму. І, схоже, також із просвітницькою метою, адже прихопили з собою транспаранти з написами "НАТО — війна проти слов’ян!", "У НАТО — ніколи!", "НАТО — ні!". Загалом, як передає УНІАН, противників і прихильників євроатлантичного курсу України зібралося разом близько двох сотень чоловік. А сотня правоохоронців, яка підтримувала порядок під час пікету, виявилась чи не єдиним бар’єром між "різновекторними" пікетувальниками.

Ярина МАТЧАК
(“Україна молода” №99, 30 травня 2008 року)

ДО ЗМІСТУ

Влада. Суспільство. Політика.

Старые песни о главном

На вчерашнем пленарном заседании Верховного Совета Крыма и после его окончания парламентарии и руководство автономии активно обсуждали и комментировали три главных вопроса: подготовку к очередному отопительному сезону, земельную проблему и инфляцию.

Ключевые проблемы крымских коммунальщиков, как заявил первый вице-премьер автономии Азиз Абдуллаев, остались всё те же, поэтому они плавно перетекут из прошлого отопительного сезона в последующий. Осенью Крым опять может остаться без лимитов на газ из-за низкого уровня платежей за энергоносители. Главными неплательщиками являются предприятия теплоэнергетики, поэтому газопоставляющая компания "Газ Украины" уже традиционно пригрозила опломбировать горелки в котельных и оставить крымчан без горячей воды. Причём, не с наступлением холодов, а уже сейчас.

Тепловикам брать деньги негде, потому что тарифы в Крыму растут не так быстро, как цены на энергоносители, которые НКРЭ поднимает каждый месяц. Убытки их в связи с тарифной чехардой достигли 49,7 миллионов гривен. Поэтому в очередной раз было заявлено, что коммунальные тарифы нужно поднимать до уровня экономически обоснованных, на что крымские парламентарии резонно ответили, что это отнюдь не гарантирует качество услуг.

Для того, чтобы этого качества добиться, автономии требуется, по словам Абдуллаева, 1,7 миллиарда гривен. А получит оно в нынешнем году от силы семьдесят миллионов, да и те почти исключительно на закупку нового оборудования для котельных. Раз нет качества - нет и оплаты. За четыре месяца крымчане погасили только 87,3% своих долгов перед теплоснабжающими предприятиями и 91,7% от платежей, начисленных за услуги водоснабжения. Должен коммунальным предприятиям и госбюджет, из которого они не могут возместить девяносто миллионов гривен компенсации за разницу в тарифах.

Местные власти этими проблемами заниматься не хотят, принимать имущество "Крымтеплокоммунэнерго" в коммунальную собственность не желают и определять исполнителей коммунальных услуг не собираются. Этот рефрен мы слышим уже много лет с периодичностью раз в полгода: в мае, когда начинается подготовка к очередному отопительному сезону, и осенью, накануне его начала. А непосредственно во время его прохождения Совмин ведёт по местной власти огонь из всех стволов, выбивая деньги за энергоносители и требуя новых тарифов.

На пресс-конференции после окончания заседания речь зашла о земельных проблемах. Журналисты попросили спикера крымского парламента Анатолия Гриценко прокомментировать указ президента "О дополнительных мерах по обеспечению соблюдения права граждан, которые проживают в Автономной Республике Крым, на землю". Благодаря документу, заявил спикер, у автономии появится реальный шанс навести порядок в земельных отношениях, причём не только в вопросе предоставления земли депортированным. Будет составлен реестр земельных участков, которые не используются дольше трёх лет и по закону должны быть у собственников изъяты. Кроме того, появится реестр приусадебных участков, уже выделенных крымским татарам, а также полученных ими квартир и выстроенных для них домов за счёт госбюджета. Республиканский комитет по делам национальностей и депортированных граждан составит списки вернувшихся в Крым депортированных, - и картина будет полной. "Анализируя ход решения земельных проблем в Крыму, - заявил Гриценко. - я сделал вывод: вся проблема существует из-за отсутствия реестра тех депортированных, которые были вывезены, и тех, которые возвратились, кто уже реализовал своё право на землю и имущества в виде квартир и домов, построенных за государственный счёт. Наведение порядка в этом вопросе снимет очень многие проблемы и спекуляции".

На реализацию государственной программы обустройства депортированных, по данным спикера, из разных источников израсходовано более полутора миллиарда гривен.

Более тридцати шести тысяч крымскотатарских семей приобрели или построили жильё за свои деньги, почти столько же имеют участки и ведут на них строительство, около пяти тысяч семей получили квартиры по программе обустройства. "Если сложить эти цифры, то семьдесят шесть тысяч крымскотатарских семей уже имеют жильё и землю. По данным Рескомнаца в Крыму проживает восемьдесят тысяч семей крымских татар. Остаётся четыре тысячи семей, нуждающихся в выделении земли". Согласно этой арифметике, нужно выделить ещё 1,2 тысячи гектаров, и все крымские татары полуострова будут удовлетворены.

Государство допустило большую ошибку, резюмировал спикер, что не регламентировало договорные отношения с теми, кто в разные годы вернулся из депортации. "Получила семья земельный участок или квартиру - нужно составить документ между государством и семьёй в том, что имущество возвращено в виде квартиры, дома или приусадебного участка и включена в общий реестр" - сказал он.

Тем не менее, руководств меджлиса оперирует совсем другими цифрами и требует выделения 3,5 тысяч гектар земли в Симферополе, Симферопольском районе и на Южном берегу Крыма. "Я потребовал списки (крымских татар, нуждающихся в земле по версии меджлиса. – Ред.), которые они собирались передавать президенту, - заявил Гриценко, - и предложил проверить, не принимались ли решение о выделении земельных участков этим гражданам. Я эти списки так и не получил. Пока не будет реестра, разные политические силы будут использовать ситуацию под разными политическими лозунгами".

На наш вопрос, займётся ли крымская власть после решения земельных проблем ликвидацией самозахватов, Гриценко ответил, что согласно указу президента, участки, которые используются не по назначению, необходимо освободить, а самозахваты как раз и подпадают под эту категорию. "Мы будем настаивать, чтобы в этом участвовали правоохранительные органы, прокуратура и СБУ", - подчеркнул спикер.

У участвовавшего в пресс-конференции премьера автономии Виктора Плакиды мы поинтересовались, каким образом крымское правительство собирается выполнить постановление Кабмина о стабилизации цен на продукты питания в течение двух недель.

Премьер ответил, что правительство собирается активно влиять на снижение цен на хлеб, мясо, масло и сахар с помощью интервенций из госрезерва и поставок более дешёвых продуктов из других регионов страны и из-за рубежа. Вопрос, сумеет ли крымское руководство предотвратить спекуляции и ценовое давление со стороны монополистов, в частности, предприятий хлебной промышленности, судя по всему, пока остаётся открытым.

Своё мнение о природе инфляционных процессов высказал и третий участник пресс-конференции - представитель президента в Крыму Леонид Жунько. "Главная причина возникновения инфляции в стране - социальный популизм правительства, - констатировал он, - Теперь оно решило переложить ответственность на регионы".

Елена МАНИНА
(“Крымская правда” №91, 22 мая 2008 года)

Сергій БРАЙКО: "Ялта очікує курортників і реформ"

Із досьє "Голосу України"

Сергій Борисович Брайко народився 8 грудня 1957 року в Новосибірську. У 1988-му закінчив Красноярський державний університет, одержавши юридичну освіту. З 1987-го по 1990-й працював старшим слідчим у прокуратурі Ялти. З 1990-го по 1996-й — в ялтинському міськвиконкомі на посадах завідувача юридичного відділу, керуючого справами виконкому, першого заступника голови міськвиконкому. З 1996 року очолював готель "Ореанда". Зумів залучити іноземні інвестиції для повної реконструкції готелю й вивів його на рівень п’яти зірок. У 2001 році був визнаний гідним звання "Заслужений працівник сфери послуг України". З його обранням у 2002-му міським головою Ялти починається новий етап у розвитку курортної галузі й житлово-комунального господарства міста. З його ініціативи була проведена повна реконструкція Набережної — центральної вулиці Ялти, основного місця відпочинку городян і гостей курорту, створено й відреставровано знакові культурно-дозвільні об’єкти, зокрема Ялтинський театр імені Чехова.

Для розвитку оздоровчих можливостей і розширення рамок курортного сезону в Ялті з ініціативи Сергія Брайка започаткована масштабна програма з відкриття безкоштовних бюветів мінеральної води з різними лікувальними властивостями. У 2006 році лікувальна мінеральна вода одержала ліцензію Мінохорони здоров’я України й офіційну назву "Ялтинська Приморська".

Головний напрям для покращання життя ялтинців, який визначив для міських служб Сергій Брайко, — це стабільне забезпечення їхніх квартир і будинків холодною та гарячою водою, теплопостачанням, поліпшення освітлення вулиць, облаштованість окраїн міста. Було прийнято масштабні міські програми "Тепло", "Світло", "Вода".

За програмою "Тепло" в місті здійснено перехід усіх соціальних об’єктів і багатоквартирних будинків на автономне теплопостачання — побудовано понад 80 міні-котелень. Ефективна співпраця з підприємством "Водоканал" дала можливість перевести всі райони міста на 18-годинне забезпечення питною водою. Для ялтинців, які десятиліттями одержували воду за графіком — 4 години на добу, — це ще одне підтвердження правильності вибраного керівником міста курсу.

У рейтингу соціально-економічного розвитку міст України, визначеному недержавним аналітичним центром "Інститут реформ", 2004 року Ялта вийшла на перше місце серед 176 міст і регіонів України. За підсумками року міського голову Ялти Сергія Брайка визнано переможцем Всеукраїнського конкурсу "Людина року-2007" в номінації "Кращий мер року".

Сергій Брайко — міський голова Ялти, вибраний громадою столиці кримських курортів на цей пост на другий термін. Як досвідчений керівник, докладає чимало зусиль задля процвітання міста-курорту і створення комфортних умов для життя ялтинців, які йому довіряють, про що свідчать соціологічні опитування не лише серед місцевих жителів, а й гостей "перлини Криму". Сьогодні він гість редакції.

— Ведучі нещодавньої церемонії нагородження в Національному палаці "Україна" серед ваших заслуг як міського голови назвали кращий курортний сезон за останніх 15 років, уперше виконаний із профіцитом міський бюджет зі збільшенням на 20 відсотків надходжень у бюджети всіх рівнів і подачу води в домівки ялтинців без графіка, адже до цього жителям міста вода надходила лише по декілька годин на добу. Як поставилися до такого визнання, що вдалося і що не встигли зробити в Ялті?

— Справді, попередній сезон був дуже гарний як туристичний, переконливо зросли показники соціально-економічного розвитку, гадаю, що це й лягло в основу такого вибору. Вважаю це досягнення не своїм, а громадян усього міста, і сподіваюся, що цей курортний сезон буде не гірший. Підготувалися до нього навіть краще, ніж до попереднього.

Хочу сказати (хоча, може, й не зовсім правильно з позиції голови курортного міста) і про те, що такий бурхливий наплив туристів останніми роками викликає в мене певне занепокоєння. Адже це величезне транспортне навантаження, велике навантаження на наші комунальні служби стосовно підтримки зразкового санітарного й епідеміологічного режиму в місті. І найголовніше, що за такої величезної кількості відпочивальників ми повинні не погіршити рівень їхнього обслуговування, місцевого населення й утримати ціни. Адже рівень обслуговування поки що, на мій погляд, нижчий за реальну ціну надання цих послуг. Тому нам зараз потрібно тримати ці три позиції: розв’язати проблеми з транспортом, якісного прибирання міста й утримати ціни на основні види послуг — насамперед на харчі.

Місто вже готове до курортного сезону: величезну роботу провели всі санаторно-курортні установи, відкриваємо одразу декілька чудових готелів з різною кількістю зірок, уже підготували й відкрили всі пляжі. Мушу сказати, що поступово рамки курортного сезону розширюються, а на травневі свята було 100-відсоткове завантаження. Тож перспективи розвитку курорту хороші.

— Велика популярність Ялти, постійний приплив відпочивальників створюють "головний біль" міському голові не лише стосовно прибирання курорту. Які ще проблеми хвилюють вас передусім саме тепер?

— Це навіть не прибирання сміття, що наші комунальні служби гарно чи погано, але вирішують, а насамперед проблема утилізації. Вона досить серйозна, адже в нас немає сортувальних і сміттєпереробних станцій, немає сміттєпереробного заводу. Є полігон твердих відходів, на якому це сміття просто складують понад тридцять років. Смітник не обладнано, офіційно він узагалі закритий, і ми перед курортним сезоном — вже на межі. Це, безперечно, завдання номер один у місті, втім, як і в інших регіонах Криму, та й в усій Україні.

Але ми сьогодні вже визначилися зі шляхами виходу з цієї проблеми. Після консультацій з екологами, фахівцями найширшого спектра, проведення низки експертиз ми дійшли висновку, що повна утилізація й поховання відходів на території Південного берегу Криму за нинішніх технологій і наших фінансових можливостей недоцільні. Тому ми не будемо цим займатися в нашому рекреаційному регіоні, переважна частина якого має природоохоронний статус. Це неприпустимо. Визначено, що сміття не захоронятимуть тут, а вивозитимуть у сусідні регіони. У нас уже є домовленість і навіть офіційно підписаний договір: ми вивозитимемо сміття за 150 кілометрів. Це явище тимчасове, тому що цю проблему у глобальному масштабі розв’язує кримське керівництво. Але оскільки сьогодні це завдання стоїть дуже гостро, ми готові буквально вже через місяць планово й систематично вивозити все сміття за тими договорами, які ми уклали щодо інших полігонів твердих побутових відходів. Хоча, на жаль, при цьому в декілька разів збільшується тариф вартості вивезення сміття, і ми змушені закупити спеціальний транспорт. Для цього ми підписали відповідні договори. Закуповуємо одразу декілька спеціально пристосованих великих сміттєвозів-контейнеровозів. У Німеччині купуємо машини, у Кременчуці для нас виготовляють спецконтейнери. Ми підрахували: щоб не підвищувати тарифи для населення, будемо дотувати процес очищення міста за нинішніх цін на 12 мільйонів гривень. Це, безперечно, важке навантаження для міського бюджету. Але при цьому ми дотуватимемо лише населення, тому для юридичних осіб тариф зросте втричі. Ми на Південнобережжі маємо звикнути до думки, що очищення від сміття територій біля моря — справа досить дорога. Ця проблема практично вже розв’язана до кінця, тому говорити, що через неї може зірватися курортний сезон, — неправомірно.

— Ялтинці кажуть, що недарма довірили вам зберігати й плекати унікальну перлину Південнобережжя з наказом виборців зробити її ще більш комфортною і привабливою для жителів і гостей курорту, адже ви втілюєте саме ту програму розвитку Великої Ялти, якій віддали перевагу більшість ваших виборців.

— Можна говорити про благоустрій Ялти, що набуває дедалі більших масштабів: відреставровану Набережну, відновлення Пушкінського бульвару, впорядкування всієї історичної частини міста. Це чималі витрати, але ми на них ідемо, тому що зобов’язує імідж популярного курорту, для якого зовнішній вигляд дуже важливий. Це приваблює все нових туристів, дає в бюджет гроші, які ми можемо використовувати на інші свої проблеми. А в нас їх залишається велика кількість. Адже Ялта — презентативне місто України, її літня політична столиця, курорт, який приваблює і наших співвітчизників, і постійно зростаючий наплив іноземних туристів. Тому ми хочемо мати вигляд достойний — як справді респектабельний курорт міжнародного значення. Тим паче що природний чинник, кліматичні умови тут багатші, ніж на багатьох більш популярних світових курортах. Але для того, щоб Ялта стала дійсно справжнім найпопулярнішим міжнародним курортом, потрібно розв’язати ще велику кількість проблем — насамперед у нашій комунальній сфері. Передусім це газифікація західної частини південного берега Криму. Це питання нині успішно вирішується. І якщо фінансування з держбюджету буде продовжуватися у таких само обсягах, то, гадаю, вже наступного року ми це масштабне будівництво успішно завершимо.

Уже два роки дедалі активніше розв’язуємо й проблему системи водопостачання міста. Керуючись прийнятою нами програмою водопостачання, наполегливо займаємося перекладенням усіх старих мереж, обновили їх уже половину. Ця досить фінансозатратна робота триває в нас за суворим графіком. А ще зовсім недавно Ялта одержувала воду за жорстким і скупим графіком — від чотирьох до шести годин на добу. На порозі курортного сезону ми вийшли на безперебійну подачу води по Ялті — 18 годин щодоби. До кінця року програму водопостачання в загальній частині виконаємо й завершимо. Паралельно з цим модернізуємо й водоочисну станцію: для розв’язання цієї проблеми потрібно ще 25 мільйонів гривень. Ці гроші частинами щороку просимо з держбюджету, адже місцеві фінансові джерела нам дають поки що лише 25 відсотків того, що необхідно для розвитку курорту.

Проблеми є і в енергетиці, тому що сьогодні енергетичних потужностей не вистачає. Досить складна ситуація і з дорогами. Не треба забувати й те, що Південний берег — це особливий регіон, де постійно дуже активно розвиваються зсувні явища. Тому велику кількість коштів ми змушені витрачати й на такі непередбачені ситуації. Взяти той-таки Лівадійський палац і парк, куди потрібно вкласти більш як 50 мільйонів гривень, щоб зупинити лише цей зсув. Таких проблем досить багато. Перераховую тільки ті, на які хотілося б звернути увагу уряду, якщо ми хочемо говорити, що маємо курорт міжнародного класу. Ми вийшли з пропозиціями і до Президента, і до уряду (їх прийняли й сьогодні розглядають), щоб відновити, актуалізувати ухвалену, але не завершену ще за радянських часів комплексну програму підтримки й розвитку Південнобережжя. Проблеми залишилися й збереглися досі. Усі їх потрібно розв’язати так, щоб курорт міг почуватися спокійно. У найближчі два-три роки місту потрібно фінансування приблизно в сумі 250 мільйонів гривень. Це більше річного бюджету Ялти, який ми постійно нарощуємо. Але це питання й бюджету України.

Звісно, водночас у нас залишаються проблеми в освіті та охороні здоров’я, хоча ми раніше знаходили можливість підтримувати систему освіти й ремонтувати школи. І нині продовжуємо виконувати програми ремонту дитячих садків й облаштування ігрових майданчиків. Створили торік зразкову "Школу майбутнього" за прямою вказівкою прем’єра. Всі інші школи ми комп’ютеризували, закупили меблі, але будинки старі, потребують капітального ремонту. Три школи ми відреставруємо до осені, але всі інші приміщення навчальних закладів теж потребують істотного відновлення. У тому числі й унікальний для всього півдня України Гуманітарний університет, акредитований за вищим рівнем, ще три високої акредитації вищі навчальні заклади. Усі відзначають, що освітні установи Ялти різного рівня дають традиційно міцні знання. Але, незважаючи на нашу допомогу, їхня матеріальна база залишає бажати кращого. За мінімального фінансування бюджетної сфери ми сьогодні змушені вирішувати саме це питання й навіть забирати гроші, призначені для ремонту тих самих шкіл, щоб розв’язувати соціальні проблеми насамперед вчителів. Тому що найгостріша нестача кадрів у нас в освіті. Основна причина — житлове питання. Тож ми зайнялися соціальним будівництвом: цього року завершили проект, отримали експертизу і знайшли фінансування, щоб восени почати будівництво 52-квартирного житлового будинку для вчителів. Наприкінці наступного року ми повністю вирішимо питання з педагогами, які стоять у черзі на житло. Наступного року ми також почнемо зводити будинок для медиків. Ці два будинки ми зводимо самостійно, за власні кошти. Свого житла місто не будувало останніх 15 років.

Крім того, хотілося б відзначити таке: ми проаналізували проект закону "Про Державний бюджет України на 2008 рік" і вважаємо, що норми закону із зарахування до бюджету Автономної Республіки Крим 35 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення суперечать Бюджетному кодексу. В усій країні відраховують від продажу землі 10 відсотків у держбюджет, але тільки у Криму ще перераховують і в республіканський бюджет. Проте це — земля міськради, і в місті є проблеми, які ми маємо розв’язувати, використовуючи надходження від продажу земельних ділянок.

— Ялта дивиться в майбутнє і наближає його навіть без достатньої кількості коштів на розвиток.

— Наше завдання — щодня професійно й системно займатися курортом, будівництвом, залученням інвестицій у зведення готелів, створити інфраструктуру, базу для будівництва нових об’єктів курортної сфери, які повинні підвищити імідж не лише Криму, а й України.

Торік ми затвердили Генеральний план до 2025 року, де накреслено всі проблемні питання, які ми повинні вирішити комплексно: і транспортний зв’язок, і збільшення ємності курорту і пляжів, і безліч інших проблем.

Ще раз хочу підкреслити: самотужки місту з ними не впоратися, тому що на 140 тисяч ялтинців ми приймаємо 1,5 мільйона відпочивальників. Витрати на гостей величезні. Те саме збирання сміття влітку в чотири-п’ять разів перевищує наші звичайні обсяги. Та сама невідкладна медична допомога не враховується при формуванні бюджету. Хоча, я думаю, це неправильний підхід тих-таки міністерств економіки і фінансів країни, та й автономії. Тому що не лише до Ялти, а й до всіх курортних міст країни підхід має бути особливий: слід враховувати те величезне навантаження, якого ми зазнаємо з ранньої весни до пізньої осені в курортний сезон.

— Як ви ставитеся до такого парадокса: головне курортне місто півострова дотепер залишається без офіційного статусу міста-курорту?

— Тим паче що закон про курорти було прийнято понад десять років тому, і, на мою думку фахівця, котрий працює в цій сфері багато років, закон чисто декларативний. Тому що закон про курорти містам-курортам фактично нічого не дає, крім офіційного титулу, і, гадаю, практично ні до чого не зобов’язує.

Я ж уважаю, що Ялта справді повинна мати особливий статус як міста-курорту з особливим адміністративним устроєм, особливим адміністративним управлінням, можливо, навіть з особливим режимом дисципліни. Хоча розумію, що за нинішнім законодавством це не зовсім можливо. Це стосується будівництва, штрафів за сміття, за вирубку зелених насаджень, порушення екологічних, санітарних вимог, шумових у тому числі. На курорті величезна кількість відпочивальників, тому тут має бути особливий режим, у тому числі й управління містом.

Але адміністративний устрій залишився в нас із радянських часів, від указу 1968 року. Тоді на це ніхто не звертав уваги, а сьогодні це проблема. І якщо ми говорили, що вивезення твердих відходів — це проблема номер один, але вона тимчасова і ми її наполегливо розв’язуємо, то завдання адміністративно-територіального устрою — це проблема, котра у нас існує серйозно вже десятки років. Так, поетапно Україна приймала всі необхідні закони стосовно надання більших повноважень радам базових рівнів. Унаслідок цього Велика Ялта, котра ще 15 років уявлялась як єдине територіальне утворення, сьогодні насправді таким не є. Але ж у нас єдині системи комунікацій; єдині системи інфраструктури — питання водоканалу, енергетики, газифікації; єдині питання правоохоронних органів; єдині системи освіти; практично єдині системи охорони здоров’я, не беручи до уваги дрібні амбулаторії. Стосовно всього іншого, насамперед землі, майна, фінансів, ми просто розірвані на кожну селищну раду. У нас, припустімо, сім селищних і дві міські ради, і все це на території Великої Ялти. У нас 32 територіальні утворення, які також можуть мати базовий рівень: кожне селище, кожне село має право бути самостійним. Якщо таке станеться (а сьогодні ми вже близькі до цього), то територія просто буде розірвана. Ми про це говоримо вже років п’ять, різним складам урядів і секретаріатів Президента. Нас чудово розуміють, але в законодавстві ця проблема так ускладнена, що практично зробити нічого неможливо.

Тому ми звернулися до Президента України зі своєю пропозицією найближчим часом переглянути й адміністративний устрій зокрема. Може бути декілька варіантів: район, цілісне місто або місто з районним розподілом. Мені здається, що унікальна територія від Гурзуфа до Фороса повинна розвиватися єдиним регіоном. Та само проблема вивезення й утилізації сміття, ті само лікарні, інфраструктура та інше мають бути єдині, як і бюджет. Але за нинішнім законом взагалі незрозуміло, кому підлеглі всі ради Південнобережжя базового рівня. Повинно бути окреме місто Ялта, і тоді кожен із нас відповідатиме за конкретну територіальну одиницю. Поки що такого немає, і треба сказати, що це породжує чимало хаотичних дій. Особливо болісно вольниця кожного з містечок і селищ, котрі територіально відносяться до Великої Ялти й часто вважають себе найнезалежнішими за саму державу, позначається на земельних питаннях і забудовах безцінної землі біля моря. А в нас навіть визначити межу між Лівадією і містом неможливо: це просто одна вулиця, з одного боку якої будинки селища Лівадія, з другого — Ялти. Те саме і з Масандрою, аналогічний поділ Кореїза та Сімеїза. Але ж це заважає вирішувати не лише загальне комплексне завдання синхронного розвитку Південнобережжя, а й масу буденних дрібних питань.

Проблем різного масштабу дуже багато, і всі вони випливають через такий нерозумний територіальний устрій. Тому, безперечно, з усіх глобальних і значних питань саме це — основне. Ним однозначно має зайнятися Верховна Рада України, секретаріат Президента. Думаю, для того, щоб уся територія від Фороса до Гурзуфа могла розвиватися рівномірно як єдиний комплекс, ми повинні бути містом з районним поділом. Це допоможе також планомірному розвитку й наших неповторних органічних структур: міста Алупки, не менш відомих селищ Сімеїз, Гурзуф, Масандра, Лівадія, кожному з яких має бути надано особливий статус.

— Тим паче що говоримо про особливу територію на карті країни: чудової краси, історико-культурного й рекреаційного потенціалу, куди прагнуть усі, щоб відпочити, підлікуватися, оздоровитися, розважитися.

— Те, що ми унікальна екологічна територія, — найголовніше. Велика Ялта — це 30 тисяч гектарів, з яких 15 тисяч — Ялтинський природний гірничо-лісовий заповідник з неповторним ландшафтом, кліматом, рослинністю. Тому, коли говоримо про єдиний курорт, ми мусимо розуміти, що це територія з особливим статусом. До речі, єдиний субтропік у нашій країні. А отже, насамперед пам’ятати: думаючи про розвиток курорту, поліпшення інфраструктури, зміну адміністративного устрою, потрібно передусім піклуватися про збереження наших природно-кліматичних умов.

Коли ми нині пропонуємо підходити до комплексного розвитку Ялти, то насамперед повинні зберегти наші заповідні території. Суперечки між екологами та чиновниками про те, що ж собою має являти в перспективі ця унікальна територія, не вщухають. Але й досі ця дорогоцінна заповідна територія не має встановлених меж. От що потрібно зробити в першу чергу! Необхідно визначити не тільки статус і межі заповідника, а й усіх наших національних парків державного значення. Ми сьогодні вже завершуємо встановлення меж наших міських парків і скверів. У нас майже дев’ять тисяч сільськогосподарських земель, які нині вилучаються під тими або іншими приводами. Потрібно, зрештою, визначитися щодо найунікальнішої території й винзаводу з національним статусом "Масандра", і двох найближчих радгоспів, які вирощують виноград для цього підприємства, найвідомішого не лише в Україні й усіх країнах СНД, а вже й в усьому світі. Міністерство агрополітики повинно нарешті визначитися і сказати, де, в якій кількості в нас є потреба в землях сільгосппризначення, встановити остаточно і жорстко їхні межі і сказати: "Це — табу!".

Коли ми розв’яжемо ці три великі проблеми — статус заповідника, сільгоспземель, земель рекреаційного призначення; перспективи і ємність розвитку курорту, його комунальної інфраструктури та адміністративний поділ і устрій, тоді місто може сказати: є можливість розвиватися.

— Як ви все встигаєте? Адже, здавалося б, розв’язання лише одних проблем і турбот міського життєзабезпечення завжди жвавої і проблемної Ялти досить, щоб доба промчала стрімкіше за швидкий поїзд. Проте знаємо про постійно активну насиченість вашого життя, дуже ущільнений у рамках доби робочий графік, чітко й вимогливо вибудувану апаратну роботу. Й водночас бачимо вас завжди серед ялтинців — на вулицях, зборах, серед "моржів" — аматорів зимового плавання, а також на представницьких міжнародних самітах, на безлічі різноманітних конференцій, ярмарків, яскравих ялтинських фестивалів і різних конкурсів...

— Якщо чесно зізнатися, то й не встигаю. Тому що проблем завжди стільки, що розв’язати всі їх неможливо. Допомагає комплексність, системність у роботі, професіоналізм колег. Безумовно, певні важливі питання ми можемо вирішувати й ми їх вирішуємо залежно від того, наскільки дозволяє бюджет. І так у всіх курортних містах, де дібрано досвідчений склад керівників. Тоді навіть у непростій економічній, політичній і фінансовій ситуації курорти ще можуть виживати й думати про перспективу. Треба сказати, що через наше унікальне місце розташування ми регіони рентабельні. Тому в нас є гарна перспектива розвитку. Тільки потрібно встигнути зробити все те, про що ми говорили вище.

Головне, щоб коефіцієнт корисної дії прийнятих рішень був максимально вищий. Адже часом можна прийняти досить розумне рішення, але проблему не розв’язати, тому що вона не тільки локальна, наша, а більш масштабна, характерна для всієї країни. Думаю, зі мною погодяться всі інші голови наших міст: повноважень у нас майже немає. Управляти сьогодні системою водоканалу, енергетики, газифікації міський голова не може. Дорожня служба, ДАІ нам не підпорядковані. І коли дивишся, а що ж нам підлегле, то бачиш, що з мене потрібно запитувати лише за нашу міську охорону здоров’я, що систематично недофінансується, у тому числі і з держбюджету; за систему освіти, спорту, на які взагалі нічого не виділяється; за систему комунального господарства, що теж у такому само злиденному стані. За все інше міські голови нібито не відповідають, і такого рівня влади, що був за моєї пам’яті в першого секретаря міськкому компартії, в мерів, безумовно, немає. Але запитують з них часом більше, ніж було в ті часи. На жаль, немає вертикалі влади й немає нормальної координації влади по горизонталі. Повинна бути тверда вертикаль і міцні зв’язки всередині міста. Тільки тоді система буде керована.

Бесіду вів Віктор ХОМЕНКО
(“Голос України” №96, 22 травня 2008 року)

НЕ МОЖЕ БУТИ НІЯКОГО ВИПРАВДАННЯ — НІ ЗЛОЧИНАМ, НІ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ...

У Криму в неділю, 18 травня, відбувся траурний мітинг пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, що зібрав у Сімферополі майже 20 тисяч осіб.

Попри велику кількість державної символіки і присутність на трибуні представників влади критика Української держави та її очільників на цьогорічному жалобному мітингу, як відзначають спостерігачі, значно різкіша, аніж раніше.

"Не може бути ніякого виправдання владі, яка за 17 років незалежності України не ухвалила жодного закону, спрямованого на відновлення політичних, економічних, соціальних і культурних прав кримськотатарського народу. Демонстрована українською державою та її вищим керівництвом байдужість до відновлення прав кримськотатарського народу потурає розгулу шовіністичних сил у Криму, заохочує сваволю і дискримінацію кримських татар з боку кримської влади і посадовців", – за пропозицією одного з лідерів Меджлісу, народного депутата України Рефата Чубарова таку резолюцію учасники мітингу ухвалили одноголосно.

У ній же кримські татари звернулися до ООН, ОБСЄ та Ради Європи із закликом надіслати до України своїх спостерігачів, щоб ті пересвідчилися, що права раніше депортованого кримськотатарського народу і далі порушуються владою, а також для практичної допомоги Україні в розв’язанні кримськотатарських проблем.

* * *

Організована 64 роки тому депортація з Криму всіх кримських татар ще раз показала суть тоталітарного комуністичного режиму, говориться у Зверненні Президента України Віктора Ющенка у зв’язку з Днем жалоби і вшанування пам’яті жертв депортації із Криму.

У документі йдеться про те, що Незалежність України відкрила можливість для відновлення справедливості й масового повернення на батьківщину всіх депортованих. Як мовиться у Зверненні, українська влада докладала і докладатиме зусилля для забезпечення належних умов життя, збереження і розвитку культури всіх представників української нації незалежно від їх етнічного походження.

"У цей день, коли Україна також відзначає день Пам’яті жертв політичних репресій, я закликаю співвітчизників схилити голови на знак пам’яті й поваги численних жертв тоталітаризму", - відзначається у документі.

Закликаючи всіх співвітчизників до єднання і взаєморозуміння, глава держави заявив у своєму Зверненні, що не допустить розігрування міжетнічної карти як у Криму, так і в Україні загалом.

(“Кримська Світлиця” №21, 23 травня 2008 року)

В КРИМУ НЕМАЄ РЕЛІГІЙНОГО ЕКСТРЕМІЗМУ. І НЕ БУДЕ?

В Криму немає релігійного екстремізму, хоча інколи лунають радикальні заяви, а місцева влада і недоброзичливе закордоння часто провокують радикалізм у міжконфесійній сфері. До таких висновків дійшли учасники “круглого столу” на тему “Чи загрожує релігійний екстремізм стабільності у Криму і як запобігти цій загрозі у процесі інтеграції в українське суспільство раніше депортованого кримськотатарського народу”, що пройшов 16 травня в Центрі толерантності Кримського етнографічного музею. Захід організував Кримський незалежний центр політичних дослідників і журналістів і в ньому взяли участь українські та закордонні експерти, представники кримської влади.

Заступник Постійного представника Президента України в Криму Валерій Пробий-Голова зазначив, що глава держави Віктор Ющенко як одне із пріоритетних завдань перед центральною і місцевою владою поставив вимогу сприяння порозумінню у міжетнічній і міжрелігійній сферах, досягнення етнополітичної стабільності на півострові і запобігання проявам екстремізму.

Водночас, голова Комітету з питань релігій при Раді міністрів АРК Володимир Маліборський заявив, що в автономії не зафіксовано жодного випадку релігійного екстремізму, але владі і суспільству слід адекватно реагувати на окремі прояви радикалізму. Заступник представника МЗС України в м. Сімферополі Руслан Деримедведь наголосив, що унікальність мультикультурного, поліетнічного і релігійного різнобарв’я в Криму має сприяти розширенню діалогу в суспільстві. А академік Петро Вольвач відзначив, що конструктивна і толерантна дискусія експертів, підтримана американським Національним Фондом Демократії (NED), сприятиме налагодженню в Криму міжрелігійного порозуміння.

До діалогу закликав і перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. Але він відзначив, що переважно місцева влада відкидає чесний діалог і намагається спровокувати репатріантів на протиправні дії. Як приклад Р. Чубаров навів ситуацію з будівництвом Соборної Мечеті у Сімферополі. Спершу сімферопольська міськрада сама запропонувала мусульманам земельну ділянку на околиці міста. Духовне управління мусульман Криму погодилося, розпочало збір документів та узгоджень, а також проектні роботи. А коли витратило на це майже 3 роки часу і 70 тисяч доларів США, то наприкінці 2007 року депутати Сімферопольської міськради передумали й ухвалили рішення, яким заборонили зведення Джума-джамі. І вже після рішень цілої низки судів сімферопольські начальники відмовляються підписати з Муфтіятом угоду про оренду земельної ділянки для будівництва мечеті, а днями подали чергову апеляцію на судові рішення.

Не на користь кримської влади й інші факти – за останні 2-3 роки в Криму не виділили мусульманам жодної земельної ділянки для будівництва нових мечетей, не повернули жодного приміщення старих культових споруд. Тоді як представники УПЦ Московського Патріархату отримують і колишні храми, і землю практично без зволікань. За словами Р. Чубарова, мусульман, людей іншого віросповідання дивує, чому кримська влада на різноманітні офіційні заходи запрошує священиків лише однієї, хоч і найбільшої конфесії. Досі не розкриті численні акти вандалізму проти мусульманських кладовищ. І все це, на думку лідера Меджлісу, не сприяє міжрелігійному порозумінню, ображає почуття віруючих, прияє виникненню радикальних настроїв.

Особливо гострою дискусія була довкола питання, чи повинна держава сприяти міжцерковному діалогу. Зокрема, відомий політичний журналіст Володимир Притула заявив, що громадська організація “Міжконфесійна Рада “Мир – дар Божий”, що відіграла у 90-ті роки важливу стабілізуючу роль, зняла багато конфліктних питань, тепер не має відповідей на виклики нового часу, часто сама стає ареною конфліктів, що і призвело до призупинення членства у Міжконфесійній Раді Духовного управління мусульман Криму. Крім того, ця організація об’єднує не всі релігійні структури. З урахуванням мусульман, майже половина кримських конфесій перебуває поза міжрелігійним діалогом. Зрештою, більшість експертів висловилася за те, щоб влада запропонувала суспільству майданчик для такого діалогу.

Водночас, експерт Міжнародного антикримінального та антитерористичного Комітету в Україні Сергій Дириза, доцент ТНУ ім. Вернадського політолог Сергій Кисельов, директор ТРК “Київ”, політолог Дмитро Джангіров зазначили, що сьогодні, враховуючи вигідне географічне положення Кримського півострова, останній викликає інтерес в плані його використання в геополітичних стратегіях Росії, США і Туреччини. Кожна зі сторін намагається зміцнити тут свій вплив, щоб посилити власні позиції в Чорноморському регіоні, а тому часто ззовні провокуються і культивуються в Криму конфлікти та протистояння, – вважають ці експерти.

А найбільш активна в цьому плані Російська Федерація. Депутат Верховної Ради АРК, керівник Кримської крайової організації НРУ Леонід Пилунський звернув увагу на тенденцію нарощування Росією зусиль з використання окремих політиків і підконтрольних засобів масової інформації для нагнітання ситуації в кримському регіоні і штучного загострення стосунків між кримськотатарським і нетатарським населенням. Свідчення цьому – останній візит до Криму і Севастополя московського мера Юрія Лужкова, який вкотре публічно поставив під сумнів територіальну цілісність України. Крім того, діяльність низки проросійських націоналістичних об’єднань Криму має відверто протиправний характер. Більшість проросійських організацій Криму бачить свою роль переважно в обслуговуванні політичних інтересів різних владних груп Росії, а не у відстоюванні інтересів представників російського населення півострова.

Із критичних позицій експерти обговорювали діяльність в Криму активістів всесвітньої партії “Хізб ут-Тахрір”, яка має неоднозначну репутацію у світі, а в багатьох країнах просто заборонена. Науковець із Севастопольського національного технічного університету Канах Аммар зазначив, що останнім часом посилюється тенденція до активізації діяльності політизованих ісламських рухів, поширення релігійних радикальних вчень, що непритаманні кримським татарам, які сповідують традиційний іслам. Це призводить до підвищення конфліктогенності всередині кримськотатарського народу, підміни істинних мусульманських цінностей радикальними цілями і завданнями. Часто ці процеси супроводжуються підтримкою з боку певних релігійних і релігійно-політичних організацій низки країн Близького Сходу (Саудівська Аравія, Кувейт, Об’єднані Арабські Емірати. Це загрожує не тільки традиціям і єдності кримських татар, але й стабільності в Причорноморському регіоні.

Учасники “круглого столу” дійшли спільної думки, що Крим є складовою і невід’ємною частиною суверенної України, де достатній людський, науковий, економічний, гуманітарний потенціал для розв’язання більшості кримських проблемних питань. Лише потрібна політична воля, щоб цей потенціал задіяти. І роль громадськості, в тому числі експертної - примусити кримську і центральну владу задіяти цей потенціал в інтересах держави і кримчан.

Зрештою, присутні підтримали заклик головного редактора газети “Тур Прес Панорама” Юрія Панченка (Стамбул, Туреччина) до українських та іноземних ЗМІ – об’єктивно висвітлювати процеси і проблеми Кримського півострова, не нагнітаючи і не провокуючи конфлікти.

Ярина ЛАНЦ
(“Кримська Світлиця” №21, 23 травня 2008 року)

"Давно минувшие года — их не забудешь никогда!"

18 мая в Крыму отметили 64 годовщину депортации с родной земли крымскотатарского народа, который представляли более 200 тысяч женщин с детьми и старики. Тремя годами ранее с полуострова были изгнаны немцы, а после крымских татар - болгары, армяне, греки. Сегодня этот день Украиной признан пока Днем памяти жертв политических репрессий, возможно, когда-нибудь и днем депортации на государственном уровне.

Центральная площадь Симферополя и подходы к ней были заполнены людьми, собравшимися со всех регионов Крыма. Всюду национальные флаги с тамгой, лозунги, гласившие: "Восстановление образования на крымскотатарском языке - спасение от ассимиляции", "Затягивание принятия закона о восстановлении прав крымскотатарского народа - это зло против демократии и справедливости", "Депортацию крымскотатарского народа признать геноцидом!", "Верните наши дома, имущество!", "Прекратите незаконное распределение земли!". В этом году в день трагической даты на площади не было председателя Милли Меджлиса Мустафы Джемилева, он представлял крымскотатарский народ в Брюсселе на конгрессе организации непредставленных в ООН народов.

Муфтий мусульман Крыма Эмирали Аблаев прочитал молебен, прозвучали Государственный гимн Украины и крымскотатарский национальный. Выступали представители власти Украины и Крыма В. Плакида, заверивший, что в Украине и Крыму Верховной Радой и Совмином автономии делается максимум возможного, чтобы полная реабилитация жертв депортации стала не декларацией, а и гарантией достойных условий жизни вернувшихся на родину людей. Л. Жунько, С. Бугай, депутат ВР АРК Л. Пилунский, ветеран национального движения А. Сейтмуратова, председатель Сейтлерского (Нижнегорского) регионального меджлиса М. Салманов, представители Ассоциации "Къырым карайлары" (Г. Гладилова-Ормели), "Общества защиты народов, находящихся под угрозой исчезновения" в Германии (Хотоп Рике), председатель Демократического союза татар и тюрко-мусульман Румынии (Салядин Аджиакай) и другие, выразившие солидарность с крымскотатарским народом. Р. Чубаров зачитал письмо Е. Лупакова от имени киевской организации Союза офицеров Украины, в котором выражается сочувствие крымским татарам в их трагедии. Не было спикера автономии. Известный мастер слова Риза Юсуф прочитал свои стихи, глубоко взволновавшие собравшихся.

Ведущий митинг Рефат Чубаров поблагодарил всех, кто принимал участие в решении крымскотатарских проблем. В то же время он отметил, что крымскотатарская проблема, как и другие в Украине, ни что иное как инструмент в руках политиков, разыгрывающих собственные интересы. А непринятие законов, комплексно регулирующих все вопросы, связанные с восстановлением прав крымских татар, открывает возможность для эскалации ненависти со стороны шовинистически настроенных лиц. Это они бесчинствуют на кладбищах, это они со страниц газет издеваются над святыми чувствами вернувшихся в родные края людей, это они препятствуют строительству религиозных святынь мусульман. От имени всего крымскотатарского народа он поблагодарил всех людей другой веры - христиан, иудеев и других, выразивших солидарность его соотечественникам, принося пожертвования в пользу строительства соборной мечети, которое начнется уже совсем скоро. Он заявил также, что, поскольку политики Крыма и Украины не могут комплексно подойти к решению крымскотатарской проблемы и полного восстановления прав крымских татар, будут призваны международные организации: ООН, Европейский Союз, Совет Европы, что нередко дает положительные результаты. Украинские власти должны понять, что диалог с представителями крымских татар неизбежен. Коснулся он и муссируемого в крымском обществе якобы раскола крымскотатарского сообщества. Возможно, это мнение появилось в результате существующих различных подходов к решению основных проблем. Крымскотатарское национальное движение всегда было и остается самым активным и единым.

В заключение им была зачитана резолюция, получившая всеобщее одобрение участников митинга

Лейля АЛЯДИНОВА.

Резолюция

Всекрымского траурного митинга памяти жертв геноцида крымскотатарского народа - депортации 18 мая 1944 года и десятилетий его насильственного удержания в местах изгнания

64 года назад, 18 мая 1944 года, против крымскотатарского народа был совершен акт геноцида - коренной народ полуострова был подвергнут советским режимом тотальной депортации со своей родины.

Каждый год, собираясь 18 мая на траурные митинги во многих населенных пунктах Крыма и центральной площади города Симферополя, мы молимся за души десятков сотен безвинных детей, стариков и женщин, погибших в ходе депортации и на местах высылки.

Катастрофические последствия преступной депортации 18 мая 1944 года и десятилетий насильственного удержания крымскотатарского народа в местах изгнания не устранены и по сегодняшний день.

Процесс возвращения крымскотатарского народа на свою родину не завершен, наши семьи разделены, десятки тысяч крымских татар все еще находятся против своей воли в местах депортации. Украинское государство и страны — члены СНГ не только самоустранились от выполнения ранее взятых обязательств по содействию в возвращении на свои земли ранее депортированных крымских татар и их потомков, но и создают новые препятствия на пути их возвращения.

Не может быть никакого оправдания власти, не принявшей за 17 лет независимости Украины ни одного закона, направленного на восстановление политических, экономических, социальных и культурных прав крымскотатарского народа. Дальнейшее игнорирование руководством Украины и значительной частью украинских политиков законных интересов и прав крымскотатарского народа является прямым вызовом, декларируемым принципам демократии и справедливости, что должны быть заложены в основу строительства независимой и демократической Украины.

Демонстрируемое украинским государством, его высшим руководством безучастное отношение к восстановлению прав крымскотатарского народа потворствует разгулу шовинистических сил в Крыму, поощряет грубый произвол и дискриминацию крымских татар со стороны крымской власти и должностных лиц.

Массовые избиения и погромы крымских татар, совершенные в ноябре 2007 года на ул. Балаклавской Симферополя и на плато Ай-Петри, циничная позиция большинства депутатов Симферопольского городского совета, отказывающих в выделении земельного участка для строительства соборной мечети по ул. Ялтинская, 22, тотальные разрушения мусульманских кладбищ, приобретшие системный характер, открытый шабаш журналистов ряда пророссийских газет, сеющих ненависть к крымским татарам, мучительно ожидание тысяч крымских татар разрешения на земельный участок для обустройства своих семей - вот далеко не полный перечень действий, свидетельствующих об истинном отношении властей к крымским татарам.

Мы не намерены и далее терпеть такое отношение к себе и своему народу! Мы на своей земле и хотим жить в государстве, в котором права народов и права человека в равной мере должны соблюдаться и в отношении крымскотатарского народа!

Выражая безмерную скорбь по жертвам геноцида крымскотатарского народа - депортации 18 мая 1944 года и десятилетий его насильственного удержания в местах изгнания, участники Всекрымского траурного митинга, осознавая ответственность каждого за будущее своего народа, призывают специализированные институты Организации Объединенных Наций, Совета Европы и Европейского Союза направить своих полномочных представителей с целью оказания эффективной помощи в принятии украинским государством решений, направленных на полное восстановление прав крымскотатарского народа.

Принято участниками Всекрымского траурного митинга памяти жертв геноцида крымскотатарского народа - депортации 18 мая 1944 года и десятилетий его насильственного удержания в местах изгнания.

г.Симферополь, 18 мая 2008 года

(“Голос Крыма” №21, 23 мая 2008 года)

Анатолий Гриценко: "Крымская власть не станет саботировать выполнение Указа президента"

Председатель Верховной Рады Автономной Республики Крым Анатолий Гриценко назвал недавно подписанный президентом Украины Виктором Ющенко Указ "О дополнительных мерах по обеспечению соблюдения права граждан, которые проживают в Автономной Республике Крым, на землю" именно тем документом, который предполагает дальнейшее эффективное урегулирование земельной проблемы в АРК.

"В данной ситуации Указ президента направлен не только на решение проблем депортированных граждан, которые хотели бы получить земельные участки в Крыму, речь идет вообще об упорядочении земельных отношений. Мне импонирует в этом Указе то, что дано поручение созданной при кабинете министров страны комиссии разобраться и с теми земельными участками, которые сегодня используются не по целевому назначению, и с теми земельными участками, которые ранее были выделены под индивидуальное жилищное строительство, но не используются. Таких в Автономной Республике Крым, по информации Рескомитета по земельным ресурсам АРК, порядка 18 тысяч. Они, в соответствии с Указом президента Украины, должны быть проинвентаризированы, и, если в течение длительного периода времени эта земля действительно не использовалась, она должна быть изъята или перераспределена", - отметил А. Гриценко.

Кроме того, глава крымского парламента подчеркнул, что в Указе также речь идет о необходимости выделения земельных участков вернувшимся для постоянного проживания в Крыму представителям депортированных народов и их наследникам.

"Сегодня сделана очень серьезная и большая работа по выделению земельных участков всем жителям автономии. Тех решений Верховного Совета Крыма и местных органов власти, которые были приняты за 2 года по Симферопольскому району, а главное, необходимых для этого земельных ресурсов сегодня вполне достаточно, чтобы рассмотреть все поданные заявления на получение земли. У нас остается проблематичным город Симферополь, но в этом смысле уже найдено понимание с Министерством обороны страны, которое направило в мой адрес письмо о согласии передачи порядка 37 гектаров земли, принадлежащей военному ведомству и находящейся в черте Симферополя, для дальнейшего ее перераспределения под индивидуальное жилищное строительство, в том числе и депортированным. Из этих 37 гектаров Министерства обороны 18 гектаров земли будут задействованы под инвестпроекты для строительства жилья военнослужащим", - сказал А. Гриценко.

Глава крымского парламента обратил внимание журналистов на тот факт, что, по официальной статистике, уже выделено более 51 тысячи земельных участков ранее депортированным гражданам, сегодня проживающим на территории Крымского полуострова. "У нас более 36 тысяч таких семей уже построили себе дома за счет своих собственных средств, порядка 4 тысяч получили жилье по государственной программе и 36 тысяч семей сегодня ведут индивидуальное жилищное строительство. Если просуммировать названные цифры, то получается, что сегодня более 76 тысяч семей крымчан, ранее депортированных, имеют жилье или земельные участки под индивидуальную жилищную застройку. Если вспомнить о том, что в Крыму на данный момент проживает около 80 тысяч семей депортированных, то выходит, что из них всего лишь 4 тысячи семей пока остаются безземельными. Если мы возьмем по 10 соток и помножим на каждую семью, то получится, что нам надо-то всего 400 гектаров. Отсюда вывод: требования отдельных радикально настроенных представителей крымских татар сегодня не обоснованы и беспочвенны", - убежден глава крымского парламента.

Другое дело, подчеркнул А. Гриценко, что задача власти сегодня все-таки довести до логического завершения сам учет: сколько репатриантов, насильно депортированных, вернулись на крымскую землю и как здесь обустроились. Потому что именно отсутствие подобного реестра дает повод отдельным представителям крымских татар для громких, но безосновательных заявлений и проведения ими разного рода протестных акций.

"Крымские власти, безусловно, не станут саботировать выполнение Указа президента, как уже поспешили заявить некоторые "деятели". Мы будем оказывать всю необходимую практическую помощь, потому что Указ направлен на реализацию прав всех жителей Автономной Республики Крым независимо от их национальной принадлежности. Нам необходимо наконец поставить точку в решении тех проблем в земельной сфере АРК, которые некоторыми просто надуманы", - сказал председатель Верховной Рады автономии.

Алла ГОРЕВА,
пресс-секретарь председателя Верховной Рады АРК.
(“Голос Крыма” №21, 23 мая 2008 года)

Роман Безсмертный пожелал чаще встречаться с Советом представителей крымскотатарского народа

14 мая в Администрации Президента Украины состоялась встреча председателя Совета представителей крымскотатарского народа при Президенте Украины, народного депутата Украины Мустафы Джемилева с заместителем главы Секретариата Президента Украины Романом Безсмертным.

Во встрече приняли участие секретарь Совета представителей крымскотатарского народа при Президенте Украины Ремзи Ильясов, члены Совета Ахтем Чийгоз и Эмине Авамилева, первый заместитель председателя Совета министров АРК Азиз Абдуллаев и трое представителей группы крымских татар - участников акции протеста возле Администрации Президента Украины.

В ходе встречи председатель Совета представителей крымскотатарского народа при Президенте Украины Мустафа Джемилев в первую очередь обратил внимание заместителя главы Секретариата Президента Украины Р. Безсмертного на необходимость скорейшего принятия Закона Украины "О восстановлении прав лиц, депортированных по национальному признаку". Решение указанного вопроса, по словам М. Джемилева, будет способствовать разрешению многих актуальных для крымских татар проблем. В свою очередь Р. Безсмертный подтвердил, что Президент Украины В. Ющенко планирует в ближайшее время направить проект указанного закона в Верховную Раду Украины.

Обсуждая вопрос наделения крымских татар земельными участками для строительства индивидуального жилья и ведения сельскохозяйственной деятельности, заместитель главы Секретариата Президента Украины подчеркнул, что все вопросы, касающиеся крымскотатарского народа, глава государства и его администрация, органы исполнительной власти готовы обсуждать и искать пути решения совместно с Советом представителей крымскотатарского народа при Президенте Украины. По словам Р. Безсмертного, на днях в Киеве Президент Украины В. Ющенко проведет встречу со всем составом Совета представителей крымскотатарского народа, на которой также планируется рассмотрение предложений Совета представителей крымскотатарского народа к Указу "О дополнительных мерах по обеспечению соблюдения прав граждан, проживающих на территории Автономной Республики Крым, на землю".

Кроме того, на встрече с руководством Совета представителей крымскотатарского народа при Президенте Украины заместитель главы Секретариата Президента Украины поддержал позицию и действия Совета представителей крымскотатарского народа в вопросе строительства соборной мечети в Симферополе и подчеркнул, что глава государства и его администрация готовы способствовать дальнейшей работе по ее строительству на Ялтинской, 22.

В завершение встречи заместителем главы Секретариата Президента Украины Р. Безсмертным было высказано пожелание о необходимости проведения ежеквартальных встреч представителей администрации Президента Украины с Советом представителей крымскотатарского народа при Президенте Украины.

Пресс-служба Меджлиса
(“Голос Крыма” №21, 23 мая 2008 года)

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 435/2008

Про додаткові заходи щодо забезпечення додержання права громадян, які проживають на території Автономної Республіки Крим, на землю.

З метою розв’язання нагальних проблем, що виникають під час набуття та реалізації громадянами, які проживають на території Автономної Республіки Крим, права на землю, постановляю:

1. Кабінету Міністрів України вжити невідкладних заходів щодо вирішення проблемних питань, які виникають під час набуття громадянами, які проживають на території Автономної Республіки Крим, права на землю, для чого, зокрема, утворити у тижневий строк відповідну комісію, включивши до її складу працівників Кабінету Міністрів України, Апарату Ради національної безпеки і оборони України, Секретаріату Президента України, Міністерства оборони України, Міністерства аграрної політики України, Державного комітету із земельних ресурсів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Української аграрної академії наук та представників громадських організацій, які здійснюють свою діяльність на території Автономної Республіки Крим.

2. Міністерству внутрішніх справ України, Службі безпеки України разом із Генеральною прокуратурою України здійснити невідкладні заходи, спрямовані на виявлення правопорушень у сфері набуття та реалізації громадянами, які проживають на території Автономної Республіки Крим, права на землю.

3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим у місячний строк:

розробити та затвердити програму надання громадянам із числа депортованих за національною ознакою та їхнім нащадкам, які повернулися для постійного проживання в Україну і раніше не одержували земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилих будинків, земельних ділянок для них потреб відповідно до розмірів, визначених земельним законодавством;

ужити в установленому порядку заходів щодо припинення права користування земельними ділянками, які використовуються не за призначенням або строк користування якими закінчився.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО
14 травня 2008 року
(“Голос Крыма” №21, 23 мая 2008 года)

Указ президента о земле: шаг вперед или очередной блеф?

16 мая прошла совместная пресс-конференция представителей общественной организации "Авдет", Координационного совета общественно-политических сил крымскотатарского народа и Фонда исследований и поддержки коренных народов Крыма. Озвученная тема: Указ президента Украины 435/2008 "О дополнительных мерах по обеспечению права граждан, проживающих на территории Автономной Республики Крым, на землю": долгожданный шаг вперед или очередной обман?".

По мнению присутствующих, Указ был рожден под давлением крымскотатарской и другой общественности, пикетирующей с 5 мая здание Секретариата президента в Киеве. За это время несколько раз состоялись переговоры с руководителем Секретариата В. Балогой, а также его заместителем Р. Безсмертным. Пикетчики вошли в контакт с высокими должностными лицами Украины непосредственно без участия крымскотатарских депутатов, чиновников или Милли Меджлиса. В ходе переговоров они предложили свой вариант Указа президента.

14 мая представители пикета Н. Потелов, Р. Сейдалиев и Д. Решитов были в очередной раз приглашены в Секретариат для встречи с Р. Безсмертным, где уже находились некоторые члены Милли Меджлиса, не уполномоченные пикетчиками вести эти переговоры. Как отмечалось, некоторые из них публично заявляли, что пикеты вокруг Симферополя и демонстрации в Киеве не имеют к Меджлису никакого отношения, а всего лишь дело радикалов. В ходе встречи участников пикета информировали о выходе Указа Президента.

На пресс-конференции была высказана озабоченность противодействием Милли Меджлиса вхождению в комиссию по разрешению земельных проблем в Крыму инициаторов и активных участников этого процесса, активистов "полян протеста".

Надир Бекиров выразил опасения двусмысленными формулировками в Указе, выполнение которых может привести к изъятию выделенных земель, на которых из-за финансовых затруднений не ведется строительство.

Что касается саботирования местной властью Указа президента, то участники киевских событий передали слова одного из руководителей Секретариата, что у государства достаточно средств и органов, которые заставят выполнять решения президента.

Соб. инф.

(“Голос Крыма” №21, 23 мая 2008 года)

Звернення у зв’язку з 64 річницею депортації з Криму
кримських татар та осіб інших національностей

Дорогі співвітчизники!

64 роки тому тоталітарний комуністичний режим у черговий раз проявив свою злочинну антигуманну сутність: у травні 1944 року за межі Кримського півострова були депортовані усі кримські татари. До Узбекистану, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану та Росії вивезли понад 200 тисяч осіб цієї національності. Улітку 1944 року така сама доля спіткала кримських болгар, вірмен, греків, представників інших етнічних груп, яких загалом було виселено близько 38 тисяч осіб.

Тоталітарна влада позбавила депортованих політичних, соціальних, економічних та культурних прав. Але найстрашнішим було те, що вона відібрала у них найдорожче - батьківщину.

Етнічна чистка не закінчилася виселенням. Етнонім "кримські татари" було вилучено з офіційного ужитку, заборонено освіту рідною мовою, унеможливлено розвиток національної культури і традицій.

Тоталітарна система була лютим ворогом усіх народів, що мали нещастя потрапити під її панування. Українці, які пережили жах Голодомору, депортацій в Сибір і політичних репресій, глибоко співчувають кримським татарам та всім національностям, депортованим з півострова. Пам’ять про ті лихі часи - це спільна пам’ять нашої нації. Ваш біль - це наш спільний біль.

Незалежність України відкрила можливість для відновлення історичної справедливості й масового повернення на рідні землі усіх депортованих. Українська держава докладає і буде докладати зусиль для забезпечення належних умов життя, збереження й розвитку культури представників усіх національностей нашої країни.

Сьогодні в Україні відзначається також День пам’яті жертв політичних репресій. Я закликаю вас, мої співвітчизники, схилити голови в знак пам’яті про численні жертви тоталітаризму і віддати їм належну шану.

Обіцяю, як Президент України я захищатиму та відстоюватиму інтереси усіх громадян, права та свободи кожної національної меншини. Ми не допустимо, щоб будь-яка авантюрна сила розіграла у своїх інтересах міжетнічну карту як у Кримській Автономній Республіці, так і в Україні в цілому.

Я закликаю усіх до єдності й взаєморозуміння. Саме так ми побудуємо демократичну, процвітаючу і заможну Україну.

Віктор ЮЩЕНКО
(“Голос Крыма” №21, 23 мая 2008 года)

Выбор прост: умереть от голода, или голодовки

Как ранее сообщалось, в 6 часов утра 10 апреля 2008 г. решением Печерского районного суда Киева в Алуште силами милиции (500 человек) и спецподразделения "Беркут" состоялась беспрецедентная акция освобождения 15 квартир пятиэтажного дома на ул. Юбилейная, 15, куда 8 февраля 2005 года самовольно вселились 16 семей крымских татар. По словам выселенной Фатиме Кебелеш, на этот шаг их вынудила безысходность - семья не имела крова над головой. Приехав в Крым из Самарканда, она встала на очередь в горисполкоме, но документы дважды терялись. В 2000 году ее поставили на очередь вторично. Обнаружив дом с пустующими два года квартирами, она и такие же, как она, остро нуждающиеся в жилье семьи, вселились в него, привели в порядок, утеплили и т. п. Три года шла тяжба. На квартиры был наложен арест. Они якобы предназначались для киевских граждан. Помочь пытался и Милли Меджлис, и Рескомнац, однако вопрос так и не был решен положительно. по рассказу Ф. Кебелеш, 2,5 млн. грн., выделенные спикером Крымского парламента А. Гриценко на выкуп жилья, были неправильно оформлены и так и не были получены.

Оказавшиеся на улице семьи Кебелеш, Кайдановы, Рустемовы, Альчиковы 15 мая начали бессрочную голодовку в знак протеста против действий властей. Их требованием было предоставление хотя бы временного жилья до получения постоянного в порядке очереди. Акцию городские власти признали незаконной по причине несвоевременного уведомления. Сотрудники милиции объявили участникам акции о нарушении ими закона и грядущем штрафе. Однако 16 мая голодовка была прекращена, так как вышедший к протестующим крымским татарам председатель Рескомнаца Сервер Салиев пообещал помочь в выделении жилья. Фатиме Кебелеш от истощения потеряла сознание. Врачи неотложки оказали ей медицинскую помощь.

Лейля АЛЯДИНОВА
(“Голос Крыма” №21, 23 мая 2008 года)

Право нации на самосохранение!

17 апреля в редакции газеты "Голос Крыма" состоялся Круглый стол по проблемам смешанных браков.

В работе Круглого стола приняли участие президент Фонда исследований и поддержки коренных народов Крыма Надир Бекиров, член Милли Меджлиса Синавер Кадыров, представители "Маарифчи" Алие Бахшишева и Ревиде Кантемирова, популярная ведущая свадеб и сваха Мунивер Темешева, общественный деятель Нариман Ибадуллаев, председатель организации национального возрождения "Крым Юрт" Рустем Эмиров, психолог Девлет-Султан Селимова, председатель Лиги крымскотатарских женщин Сафинар Джемилева, представитель молодежной организации "Къардашлыкъ" Гирей Бекиров, народный певец Рустем Меметов.

Эльдар Сеитбекиров, главный редактор газеты "Голос Крыма:

- По мнению многих специалистов, не нужно иметь внешних врагов, достаточно смешанных браков - и нация естественным путем придет к своему концу. Публикации на эту тему в газете "Голос Крыма" вызвали широкий общественный резонанс, оппоненты обвиняли "Голос Крыма" в фашизме, мы объясняли свою позицию в Прокуратуре АРК.

Очертим круг вопросов, представленных на обсуждение на нашем Круглом столе. Это: "Смешанные браки: общая мировая тенденция или региональная особенность?", "Смешанные браки в среде крымских татар: ассимиляция или демографический рост", "Причины смешанных браков у крымских татар", "Выработка иммунитета национального организма для самосохранения этноса", "Национальное "я" крымского татарина (крымской татарки) в смешанном браке".

Надир Бекиров:

- Количество смешанных браков в мире нарастает с ростом больших миграционных процессов, перемещаются огромные массы населения. Если обратиться к истории, еще 500 лет назад не существовало такой нации - мексиканцы. Крымское ханство шло к кризису, а на другом континенте возникала новая нация - мексиканцы. Она появилась в результате смешения генетически разных народов. Сейчас из Азии и Африки идет миграция в Европу. Это тенденция мировая, сказать, что мы - исключение, нельзя. В мире, с одной стороны, идет добровольное смешение наций, в то же время с другой - яростная борьба за сохранение этнической идентичности (например, ситуация в Тибете).

Смешение генотипов - это не столько выбор крымских татар, сколько политика уничтожения крымских татар в этнополитическом смысле, и смешанные браки - только часть проблемы.

Сафинар Джемилева:

- Наша проблема - сохранимся мы как народ или нет. Страны, где живы традиции, язык, народ ассимиляции подвергается меньше, поэтому для нас важно сохранить традиции. Мы вошли в общество, где нет традиций, это котел из разных людей, и мы начали растворяться в этом котле. Защититься нам нечем. Если бы мы здесь постоянно проживали, нам бы не было так трудно. Нам необходимо самим выжить, детей и внуков защитить.

В таком государстве как Турция иноязычных поглощает местная культура, язык. А для нашего народа здесь существует большая опасность раствориться и исчезнуть.

Дети от смешанных браков не могут примкнуть ни к одной культуре, они потеряны. Человек, рожденный от смешанного брака, "болтается между небом и землей". Это трагедия.

И если в семью приходит невестка или зять чужой крови, вся эта семья начинает на них "работать", к ним приспосабливаться, а не наоборот. У нас нет той силы, чтобы этого человека привлечь, растворить в своей крымскотатарской среде. Получается наоборот.

Алие Бахшишева:

- Крымскотатарский народ сформировался в Крыму. И глобальное смешение наций нас не должно захлестнуть. Как бы ни клялись, войдя в крымскотатарскую семью, представители иной национальности в преданности нашему народу, нашему языку, вере, в душе они остаются теми, кем родились. Смешанные браки - это самоуничтожение нашего народа. Крымскотатарские девушки чересчур распоясались, одеваются не пойми как.

Нариман Ибадуллаев:

- Активная пропаганда смешанных браков в США со второй половины XX века дала плачевные результаты для жителей Европы и США. Вопрос расового и этнического смешения в проблемных регионах - это вопрос чаще всего политический и социальный.

Этнос - это коллектив, отличающийся от других нормами поведения и противопоставляющий себя другим этносам - это классическая характеристика этноса. Все развитие человечества - это непрерывная борьба этносов за свое место под солнцем. Меняются лишь методы борьбы, но цель остается прежней: подчинить соседствующие этносы, использовать их ресурс для обеспечения собственного процветания и развития.

После Второй мировой войны это определение не вписывается в общую тенденцию развития народов. Программа смешения и уничтожения особенностей этносов имела много нововведений в законодательствах европейских стран. Европейскими странами были введены законы, способствующие развитию миграции населения из Африки. Была поставлена задача уничтожения этих этносов. Сегодня имеет место снижение темпов восприятия Европой этих народов, это время, когда в США начнет превалировать черная раса, в XXI веке грядет закат титульных наций во Франции, Бельгии, Нидерландах. Вот результат политики открытых дверей, смешения рас и этносов.

Со времен Российской империи сохранилась программа уничтожения этносов. Это привело к резкому сокращению численности покоренных народов, элита в третьем поколении перестала существовать. Во времена СССР эти процессы получили еще большее развитие. Велась широкая пропаганда воспитания советского человека, по сути биоробота, который бы не имел никаких отличий. В то время смешанные браки обычно обеспечивали карьерный рост.

Рустем Эмиров:

- В истории человечества всегда были смешанные браки. Большой процент смешанных браков приводит к распаду нации. Со времен советской империи пропаганда смешанных браков сохраняется. Если молодым специалистам крымским татарам тяжело трудоустроиться в Крыму, их с удовольствием примут в других регионах Украины. Имеются силы, поощряющие смешанные браки. Слабые этносы растворяются в сильных. Никому в голову не приходит ассимилировать, например, чеченцев. Это невозможно, и поэтому их уничтожают. А нас ассимилировать легко.

Эльдар Сеитбекиров:

- Второй вопрос. В Турции дети от смешанных браков пополняют турецкую нацию, они становятся турками. Как дело обстоит у нас? Смешанные браки - это ассимиляция или демографический рост?

Ревиде Кантемирова:

- Крымские татары в смешанных браках перенимают культуру, жизненный уклад, религию другой национальности. Дети в смешанных браках страдают от неопределенности и невозможности выбрать одну национальность и религию. На долю крымскотатарского населения сегодня приходится 35% смешанных браков. Идет необратимый процесс распада нации.

Это ужасающие данные. У каждого крымского татарина должно быть осознание всей тяжести данной проблемы. Если мы пустим все на самотек, что будет? У нас нет резерва, чтобы просто так растрачивать свой народ!

Каждый должен осознать, какой ценой доставалась нам родина и имеем ли мы право так поступать? Каждый должен думать о последствиях своего шага. Потеряв национальную идентичность, мы потеряем себя, мы останемся только на страницах книг по истории.

Гирей Бекиров:

- Ассимиляция малых народов - это общемировая проблема. У нас в Крыму это региональная особенность, в Узбекистане процент смешанных браков среди крымских татар был ниже. Смешанные браки крымских татар - это демографический рост для крымчан в общем и ассимиляция для крымских татар.

Девлет-Султан Селимова:

- В любой семье только мать прививает ребенку любовь к своей культуре. В смешанной семье ребенок будет идентифицировать себя с этносом, более распространенным.

Мы проводили социологический опрос 358 крымскотатарских женщин, из них замужних - 60,9%, разведенных - 0,04%, незамужних - 35,7%. На каждую из них приходится в среднем один ребенок. А должно быть 2,4. Если меньше этого числа, то воспроизводства населения уже нет.

Сафинар Джемилева:

- Ассимиляция начинается с проблемы языка.

Нариман Ибадуллаев:

- Политика насильственной ассимиляции существует с момента потери нами государственности. Правящие режимы проводят эту политику, меняются методы, суть остается.

Раньше войскам победителей отдавали на разграбление покоренные города на три дня, где насиловали женщин, т. е. ломали этнический компонент. Сегодня выходить замуж за представителей других национальностей для крымской татарки это все равно, что идти на добровольное изнасилование, на самоуничтожение.

После Крымской войны в 1864 году нас было 260 тысяч, сегодня наша численность 270-280 тысяч. Нас не прибавилось, мы не усилились как коренной народ Крыма. Сегодня мы сами помогаем тем процессам, которые определены в высоких кабинетах. После революции 1917 года наш народ сам поддался (в силу своей толерантности) государственной акции интернационализма. Ряд наших выдающихся личностей, которые, по идее, должны воспроизводить нацию (например, Аметхан Султан, Абдулла Тейфук, Абляким Гафаров, Абдулла Лятиф-заде и многие другие), они не оставили после себя ни одной капли крови в крымских татарах, убили уникальный, складывавшийся поколениями генотип. Для меня выдающийся наш соотечественник Аметхан Султан погиб не в 1970-ом, а тогда, когда связал свою судьбу с женщиной не татаркой.

В Китае есть специальные программы работы с самыми здоровыми, талантливыми детьми, все это засекречено. Мы же сотнями отправляем своих талантливых детей направо и налево, ничуть не задумываясь о том, что они - наше будущее. После Второй мировой войны и разгрома Германии Советский Союз демонтировал и увозил к себе оттуда станки и оборудование, США собирали и увозили к себе ученых, все умы, а евреи вывезли из Германии отборный генетический материал - 10 тысяч "арийских" детей, произведенных в специальных санаториях от отборных мужчин. Такова политика стран, которые думают о своем завтрашнем дне. Мы же заняты какими-то своими проблемами и о подобном не думаем. В демографической науке есть границы: численность этноса в 300 тысяч - это порог, после которого грядет либо уничтожение, либо возрождение. Для обеспечения простого воспроизводства, чтобы не падала его численность, необходимо поддерживать следующую структуру детности семей: 2% - с пятью и более детьми, 14% - с четырьмя, 35% - с тремя, 35% - с двумя, 10% - с одним при 4% бездетных семей. Выдерживаем ли мы эту структуру, не известно, так как из крымских татар серьезно никто это не отслеживает. В конце 80-х годов прошлого столетия доля смешанных семей у крымских татар составляла 9% (по исследованию Э. Паина). И, заметьте, мы говорим лишь о поддержании численности, а не о росте и качестве этноса.

Рустем Эмиров:

- Чтобы популяция росла, на каждую женщину должно приходиться по 2,5 ребенка. У нас получается в 2,5 раза меньше. При такой ситуации крымских татар через 20 лет останется 100 тысяч. Цифры убийственные, мы просто вымираем…

Сафинар Джемилева:

- Есть современное стихотворение "Догъамыз, чокълашамыз" ("Рождаемся, умножаемся"). Но кого мы рождаем? Дети "обрусели". Как спасти народ? От других нас отличают язык, культура, религия. Мы должны их возвысить, мы должны серьезно к этому подходить. Как можем, надо говорить на родном языке, создавать вокруг себя языковую среду, иначе мы превращаемся в русскоязычных татар.

Надир Бекиров:

- Противники восстановления прав крымских татар остро реагируют, когда татары говорят об угрозе своей ассимиляции. Противники четко осознают, что ассимиляция - это оружие. 20-30 лет смешанных браков и полная ассимиляция крымских татар - то, чего они так жаждут.

Те, кто не хотят сохранения и возрождения нашего народа, пропагандируют среди крымских татар допустимость и даже желательность смешанных браков. По меньшей мере, они через юридические и политические преследования добиваются того, чтобы мы считали, или, по крайней мере, делали вид, что считаем смешанные браки "частным", "личным" делом отдельных людей. Поэтому всякое публичное несогласие с практикой смешанных браков они будут называть "нацизмом", "фашизмом" и так далее. Уверен, что и этот Круглый стол они используют для того, чтобы продолжить гонения на газету и на тех, кто высказывается сейчас. Дай им волю, они снова бы подвергли наш народ откровенному геноциду, однако времена не те. Поэтому, пряча свои намерения за демагогической риторикой, они рассчитывают, что если нас нельзя уничтожить физически, то через несколько десятилетий, они достигнут этого генетически, навязав нам под любым предлогом смешанные браки и сломав наше сопротивление этому.

Эльдар Сеитбекиров:

- Третий вопрос. Причины смешанных браков. Одна из них уже прозвучала: нет языковой среды.

Гирей Бекиров:

- Одна из причин - природный инстинкт. Насколько чаще и больше крымские татары общаются с представителями других национальностей, настолько больше вероятность смешанного брака. Решение проблемы - создание крымскотатарской среды, чтобы крымские татары с крымскими татарками общались как можно больше.

Ревиде Кантемирова:

- "Крымчанки" легко доступны, они беременеют, а наши парни, как порядочные, женятся на них. Одна из причин смешанных браков - отсутствие национального самосознания.

Сафинар Джемилева:

- Мужчины ищут легкую жизнь, идут на готовое к представительницам другой национальности. Ведь там не требуется построить жилье, там не обременяют другими заботами, там все готово, готова экономическая база. Поэтому мужчины уходят туда, где легче. Со своей стороны наши девушки должны понимать все, не предъявлять потенциальным женихам завышенных требований: дом, машина и т. д. Если все готовое, чем ты будешь заниматься? Кто будет тянуть наших парней, у которых нет жилья, ничего нет? Вот и идут парни туда, где легко, где их ждут.

Мунивер Темешева:

- Я много лет выполняю роль свахи и знакомлю пары друг с другом. Свадеб состоялось - не счесть. Это богоугодное дело. Проблемы есть и в нашем тонком деле. Для возрастной категории незамужних крымских татарок от 25 до 45 лет очень трудно подыскать подходящую пару - нет мужчин для брака! Особенно для женщин с высшим образованием. А если и находятся им женихи, то обычно без условий для совместного проживания - нет жилья, работы и т. д.

Когда мы с моим мужем поженились, спали буквально на соломенном матрасе, ничего у нас не было. Все заработали, сделали своими руками. Если двое действительно любят друг друга, можно найти возможности, создать семью и жить счастливо.

Надир Бекиров:

- Мне кажется, причины смешанных браков лежат глубоко. Во-первых, у нас культурная идентичность, мораль разорваны теми жизненными условиями, которые были нам навязаны как многовековым колониализмом, так и особенно депортацией и отсутствием восстановления наших прав в Украине. Например, у нас традиционно считается, что человек может жениться, если у него готово жилье. Хорошее правило, оно присуще традиционному крымскотатарскому обществу как одна из форм социальной ответственности перед своей семьей и будущими поколениями. Раньше, сто-двести лет назад, да и просто до 1941 года, жилье построить было легче. В эпоху, когда крымские татары были хозяевами на своей земле и не зависели от прихоти иноземного чиновника или политика, человек имел собственность, землю, гарантированный доход от своего труда, и только от самого мужчины зависело построить дом и обустроить его для будущей жены и детей. Построил до свадьбы - настоящий мужчина. Не построил - бездельник, нечего с ним связываться. И это было правильно.

А сейчас? Когда даже просто получить землю под строительство может стоить тюремного заключения, а порой и жизни, когда собственность отнята, и постоянная дискриминация не дает возможности заработать себе на жизнь своей профессией, можно ли ожидать, что каждый будущий муж, даже напрягаясь изо всех сил, может в этих условиях постоянной и усиливающейся холодной войны против крымских татар выстроить достойное жилье еще до того, как найдет себе жену.

Что остается? Десятилетиями не жениться, каждый год подкладывая по нескольку камней в стену своего дома, стариться самому и позволять стариться возможной будущей матери своих будущих детей?

Сейчас десятки тысяч людей не обустроены. Не потому что они ленивы. Вот это крымскотатарское "зависание", что необходимы дом, машина и т. д. - все это бред сивой кобылы. Для многих это выше, чем благополучие детей.

Брак - это не только моральные, юридические, имущественные отношения и даже не только любовь. Это еще и просто влечение мужчины и женщины, обоюдное их желание. И в условиях необустроенности держать человека в узде, не подпускать к женщине - это насилие над человеческой природой, такой, какой ее создал Аллах.

Нежелательный, но неизбежный выход: либо подавлять себя десятилетиями, что также хорошо не кончается, либо с кем-то "гулять", либо - вступить в смешанный брак. И никакими приказами нельзя от этого удержать. Тысячам людей указывать: делай так, а не иначе - бесполезно.

Второе: мы - народ. И мы жили и живем по законам Российской империи, СССР, Украины, которые не учитывают того, что мы - народ со своими традициями. Какова общая ситуация вокруг нас? Взгляните, насколько престижно быть крымским татарином в Крыму? Для меня сверхпрестижно! Но для этого необходимо твердо стоять на ногах, что, в свою очередь, требует не только материальной основы, но и готовности бороться за свое место под солнцем именно в качестве крымского татарина, а не среднеарифметического "крымчанина". И тут нужна отнюдь не самовлюбленность, а тяжелый труд, знания, профессиональные навыки, знание своего языка и религии, да и надлежащее физическое состояние. Это все должно быть в человеке не абы как, а так, чтобы остальные с этим считались, чтобы можно было выдержать свирепую и нечестную конкуренцию с других сторон.

Невозможно просто так заклинать молодежь любить свой народ. Воспитывают родители в детях взаимопомощь, взаимную поддержку? У меня впечатление складывается, что сейчас детей воспитывают соглашателями. Я боюсь, что в большинстве своем детей у нас воспитывают "чмырями", потому что, полагают, что так им легче выжить. Это делают тысячи людей, и это вырастает в общенародную проблему.

Самое интересное, что мы следуем логике, которая не основана на наших национальных ценностях.

Государственное законодательство поощряет существование семей с детьми с неустановленным отцовством. А чем хуже, если женщина рожает ребенка от мужчины, являясь его второй, третьей женой? Нас строго убеждали, что это недопустимо. Для мужчины лучше иметь трех любовниц или двух жен?

Мунивер Темешева:

- От психологии женщины зависит.

Надир Бекиров:

- Это дурь, а не психология. Чем хуже никях печати в паспорте? В наших силах ввести эти институты - никях с несколькими женщинами при согласии сторон.

Посмотрите, сколько лицемерия в официальном подходе! Нельзя иметь более одной жены сразу? А почему можно хоть девятерых одну за другой? Ну, правда, почему? Нельзя состоять в сексуальных отношениях более чем с одной женщиной? Во-первых, снова-таки, почему? А во-вторых, как насчет погулять на стороне, иметь одну, двух, трех… и сколько там еще любовниц сразу же или снова-таки в разное время? Можно? Или нельзя? Если нельзя, почему не запрещено законом так же, как две, три жены? Или без любовниц - побаловаться с подвернувшейся секретаршей или соседкой по пляжу? Или опробовать целую сферу интим услуг по карману - от "ВИП по вызову" до "трассовой"?

Этого нет? Да откройте любой женский или мужской журнал, послушайте по радио какую-нибудь Женю Шадем, включите наугад телевизор! Хотите о высоком? Берите пример с Пушкина! Или почитайте "классику" от Дарьи Донцовой до "Анны Карениной", которую в школе проходят. Продвинутый индивид, откройте в Интернете сотни сайтов - от порнографии до научных разработок.

Нет, если за углом, за деньги или по распутству - то это не только не запрещено, а всячески поощряется, лишь бы жена (муж) не знали. Остальные будут обсуждать это в подробностях. Более того, честь и хвала героям полового фронта! - вот это реальная картина и отношение к ней общества и государства, в котором мы живем.

И крымские татары за сотни лет варки в этой чуждой и отвратительной нам культуре напитались ею настолько, что, не раздумывая, становятся частью этой грязи. И настолько, что готовы пожертвовать своим будущим как народа, будущим своих незамужних и неженатых детей, рискнуть остаться без нормальных детей и внуков.

Сегодня уже прозвучало, что незамужних - 35,7%, это столько же, сколько смешанных браков. Пока потенциальные женихи построят дома, время уходит, им уже по 40-45 лет, а их потенциальные невесты так и не выйдут замуж, не родят ребенка. Отсюда и получается - один ребенок на одну женщину в среднем. Вам не страшно?

Пусть мне кто-нибудь докажет, только без аргументов, что ему это просто не нравится, или ссылок на украинские законы, что женщина, прожившая жизнь и не родившая ребенка, это хорошо и для нее, и для нации. Пусть мне кто-нибудь докажет, что крымская татарка, решившаяся родить ребенка без официального отца (и, кстати говоря, не известно от кого), это лучше, чем вторая жена, а не любовница крымского татарина - отца. Что большая семья, где все друг друга знают и признают друг друга в качестве родных и близких людей, со всеми вытекающими отношениями и обязательствами, в том числе материальными, где все дети друг другу братья и сестры, опора и поддержка себе и родителям, хуже, чем безотцовщина или детский дом. Пусть мне кто-нибудь докажет, что для жены крымского татарина лучше, если он срывается от нее невесть к кому, нежели у него будет вторая или третья жена, жить с которой не позор для них обеих!

Мне кажется, надо менять идиотские (да ладно бы просто идиотские, а то прямо навязанные нам нашими врагами) стереотипы.

Прежде всего поощрять ранние браки. Если у двух людей появляются чувства друг к другу, надо предоставить молодым минимум условий для совместной жизни и помочь создать семью. Кроме того, если есть согласие сторон, у мужчины может быть две и более жены. Это сняло бы проблему одиноких и разведенных женщин.

Мы сами в состоянии принять это решение и сами будем его исполнять. Законодательство здесь совершенно не при чем. Люди, обязавшись друг по отношению к другу перед Аллахом, сумеют выстроить свои отношения без загса. А если нет, загс не поможет. Если две одинокие женщины родят в таком браке по двое детей - это же лучше. Все зависит от нас и нашей решимости, если мы крымские татары, если мы мусульмане.

Алие Бахшишева:

- Необходимо создать банк данных талантливых детей.

Гирей Бекиров:

- Нужна пропаганда в СМИ рождаемости, многоженства, внушение народу, что это нужно делать.

Сафинар Джемилева:

- Необходимо поощрять многодетные семьи.

Синавер Кадыров:

- Я хотел бы подчеркнуть преимущества крымскотатарской "чистой" семьи. Проведите социологическое исследование и покажите, что имеет каждый конкретный человек в смешанном браке, насколько он доволен своим шагом через много лет совместной жизни?

В большинстве случаев он испытывает сожаление. У меня в жизни был момент - смешанный брак. Я, в отличие от тех, кто, стремясь к благополучию, идет на смешанный брак, этим не руководствовался. Моя вторая половина - прекрасный человек, мой единомышленник в национальном движении, но при всем при этом я сам позже начал испытывать моральные сложности, ибо, приходя домой и ругая власть, я говорил о национальной гегемонии русских. Жена не дала мне почувствовать, что это ее оскорбляет. Я сам начал болезненно переносить то, что только по причине, что она любит меня и она порядочна как человек, она вынуждена молчать. Мы мирно развелись и остаемся друзьями. У меня есть сын, ему 23 года, он живет в Германии, мы общаемся.

Сейчас в браке с крымской татаркой я не испытываю внутреннего дискомфорта.

Нариман Ибадуллаев:

- В Узбекистане была одна этническая среда, здесь другая. 80% национального самосознания формируется окружающей средой. Как создать эту среду?

У нас около 300 поселков компактного проживания крымских татар. У нас не разработаны программы, мы упускаем детей. Нет ни одного дома, центра, куда могли бы дети прийти и заниматься изучением родного языка, традиций, то есть дать прочувствовать молодым прелесть национальной среды, ее преимуществ над безжизненной, бездуховной, омертвляющей маргинальной средой.

По всем международным нормам мы - народ, попавший под колониальную зависимость. Мы не влияем на распределение материальных ресурсов нашего Крыма, основу материальных благ. Многие политические силы будут продолжать политику удушения нашего народа.

Их методы - распылить их, вынудить крымских татар эмигрировать из Крыма. Выход: обретение крымскими татарами хотя бы довоенного статуса. Должна проводиться работа по воспитанию национального самосознания. По цифрам у нас много педагогов. До сих пор эта масса не выработала методику изучения истории крымскотатарского народа. Мы сами ничего не делаем.

Каким образом происходит самоидентификация? Наверно, за счет гордости за свой народ. Я ощущаю эту гордость. Она не связана с материальным благополучием. Но мы не воспитываем в своих детях то, что крымским татарином быть почетно. Как воспитать гордость за свой крымскотатарский народ? Пока большей частью личным примером. И здесь есть проблемы.

На сайтах сопротивления чеченцы публикуют свои народные сказки и ищут возможность издать их. Их убивают, а они думают о будущем своих детей!

Я не согласен с тем, что в смешанных браках крымским татарам легче жить. Примеры: крымский татарин бросает своих двух детей, женится на женщине другой национальности с тремя детьми, содержит их, превращаясь в донора чужого этноса. Крымская татарка выходит замуж за не татарина - она идеальная жена, безропотная, покладистая, но в чужих руках.

Эльдар Сеитбекиров:

- Что надо делать? Как выработать иммунитет для самосохранения этноса?

Девлет-Султан Селимова:

- У меня с детства осталась в памяти бабушкина фраза: "Если выйдешь замуж за чужого, как тебя потом хоронить будут?". Но есть семьи, где бабушки говорят, что будут рады, если внучка выйдет за представителя другой национальности. Я не знаю, как мужчину, но девушку можно воспитать только в семье, привить ей любовь, гордость за свой народ.

Ревиде Кантемирова:

- Мы должны, получается, следовать и жить согласно Корану, нашей мусульманской религии.

Синавер Кадыров:

- Не совсем так. Ислам и крымскотатарский народ - это разные понятия. Есть представители других национальностей, которые принимают ислам и живут по исламу. Для меня разницы нет, где раствориться - в арабах или русских. Мы сейчас говорим о сохранении крымскотатарской нации. В основе нашей культуры лежит ислам. Но самоидентификация - это язык.

Девлет-Султан Селимова:

- Я не свожу воспитание ребенка в семье только к исламу, необходимо воспитать в ребенке национальный дух.

Надир Бекиров:

- Я категорически не согласен с утверждением, что наши национальные традиции вышли только лишь из ислама. Наша национальная и культурная жизнь далеко не сводится к исламу. Ислам - часть нашей национальной культуры. И я не согласен, что воспитание дается только в семье. Это упрощение. Семья - только одна ячейка общества и в настоящем мире не всегда самая сильная. Тот, кто сводит дело к воспитанию в семье, почему-то все же отдает своего ребенка в школу, а потом человек в большинстве случаев не проводит жизнь на семейном огороде, а ищет себе приложение иногда далеко за его пределами. Говорить: пусть этим занимается семья - заведомо желать провала всему делу. Так поступали при советской власти, когда убеждали, что не нужны национальные школы. Говорите, мол, в семье, сами же создавали тысячи русскоязычных школ, техникумов и университетов, а не знающих русского языка просто не брали в большинстве случаев на работу.

Я согласен с Нариманом Ибадуллаевым, что мы не используем наши возможности в этнических поселках. На то и существует общество, чтобы организовать, воспитать крымских татар в общенациональном масштабе.

Рустем Меметов:

- Смешанные семьи я встречаю часто, поскольку меня приглашают вести свадьбы. Я либо отказываюсь вести, либо, мучаясь, веду. Дети в таких семьях потерянные, не знают, к какой национальности, к какой религии примкнуть.

Сегодня мы в тяжелом положении, воспитательной работы с детьми, молодежью никакой. Ни ТВ, ни пресса, ни крымскотатарский театр ничего в этом плане не делают.

На концертах, на сцене "чыплакъ къызлар" (обнаженные девушки). Сколько мы будем молчать? Старики, пожилые крымские татары говорят по-русски, язык забыт. Народ в замешательстве. Чем занят замминистра культуры?

Синавер Кадыров:

- Вот к чему пришли! Интеллигенция с целью развития культуры митингует, чтобы государство выделяло деньги, но интеллигенция не развивает культуру. В этой ситуации простого крымского татарина, что торгует на рынке, обвинять в бескультурье легко. Интеллигенция должна развивать культуру, а не получать звания. Во всех министерствах АРК заместители - крымские татары. Что они делают?

Рустем Эмиров:

- Ситуация тяжелая. В семье должно быть не меньше трех детей. Народ надо воспитывать. 20 лет никто этим не занимался.

Рустем Меметов:

- Нужна стратегия, программа действий.

Рустем Эмиров:

- Мы пеняем на заместителей министров. Они же на пустом месте не появились. На национальный иммунитет надо десятки лет работать. Работающих в плане воспитания народа сегодня нет. Поколения растут как дикая трава, плывем по течению. В этом деле нет легкого рецепта.

Эльдар Сеитбекиров:

- Мы раскрываем проблемы, критикуем действия, но где-то здесь ступор: что делать? Проблема требует изучения и выработки механизмов действий. Надо теоретически все вывести и воплотить в жизнь. Государственности у нас нет, но наши люди стоят у власти. Даже имея рычаги во власти и финансы, мы не направляем их в нужное русло.

Надир Бекиров:

- Первое: надо, чтобы крымские татары пересмотрели свое отношение к многоженству, второе: чтобы родственники невест не предъявляли повышенных требований к потенциальным женихам (в плане материального достатка, жилья), третье: перестать ходить на смешанные свадьбы. Не запрещать, конечно, если решили, пусть женятся и живут, их право. Но почему все остальные должны радоваться этому или делать вид, что рады? Разделяем, мол, вашу радость. Ну, кто разделяет - пусть идет.

Нариман Ибадуллаев:

- Приведу пример. Смешанная свадьба. Дети видят, что родители пошли туда в гости с подарками. Дома они при детях возмущались и осуждали такую свадьбу, а на свадьбе мило поздравляют молодоженов и выражают свою радость: "Келининъиз (киевинъиз) хайырлы олсун!". Какой урок детям, которые видят двуличие родителей? Будут ли после этого дети уважать мнение родителей?

Мунивер Темешева:

- Мне в моей практике не приходилось вести смешанные свадьбы. Если он(а) примет ислам, я бы согласилась вести такую свадьбу.

Надир Бекиров:

- Вопрос "Национальное "я" крымского татарина (крымской татарки) в смешанном браке" и обсуждать не нужно, не останется там крымских татар уже в первом поколении. Я для себя вижу ситуацию так. Крымскотатарская культура состоит из двух основных компонентов: то, что связано с исламом, и то, что связано с тюркской общностью. Оба они важны. Брак с мусульманином (мусульманкой), если даже это не крымский татарин (татарка), сохраняет много общего в жизни семьи. Брак с представителем тюркского народа, если даже опять-таки это не мусульманин, также сохраняет много общего, в перспективе такой брак может стать и мусульманским. Для меня оба этих случая - не смешанный брак, потому что сохраняется, пусть и несколько измененная культурная идентичность. Правда, здесь еще одно важное условие: семья должна жить в Крыму, а не ехать куда-нибудь в эмираты или США. В генетическом же смысле такое смешение даже полезно. Собственно, когда-то так и сложилась крымскотатарская нация.

Алие Бахшишева:

- Рано или поздно даже принявшая ислам невестка или зять проявляют свою немусульманскую сущность. Человек рождается с генетически запрограммированными данными. Давайте объявим войну смешанным бракам.

Нариман Ибадуллаев:

- Высок процент личных трагедий в смешанных браках, когда подросшие дети упрекают мать: "Зачем вышла замуж за татарина?" и других примеров очень много. Весь наработанный народом потенциал кому остается? Смешанный брак - это добровольный отказ от своих истоков. Нужно издавать литературу для развития национального самосознания! Это роман "Нурлу къабирлер" Джафера Сейдамета, это пьесы Османа Акчокраклы. Нам нужен национальный кодекс. У чеченцев есть 55 законов кодекса чеченца, у нас есть тюркская "Ясса". Нам обязательно нужна библиотека крымского татарина, включающая наставления по нациосбережению. Предельно откровенных и честных.

Сафинар Джемилева:

- Нужно усилить воспитание детей в национальном духе, все начинается в семье, в школе, мы не контролируем, что делается в национальных школах. Театр, эстрада, все должно как-то быть подконтрольно в этом плане.

Девлет-Султан Селимова:

- Я поддерживаю мнение Сафинар-ханум. На подростка влияет социальная среда, то, что он слышит в семье, в школе, то и воспринимает.

Синавер Кадыров:

- У нас больше 80% крымскотатарского населения живет в компактных поселках - это и есть та самая среда, где мы бы могли влиять в нужном направлении.

Воспитание детей, привлечение их к исламу, к языку - все это на плечах общества, нужно развернуть работу в поселках компактного проживания.

Алие Бахшишева:

- Настала пора просветительской работы. Начнем с преподавателей, нужно начинать с малого - с работы на самостроях.

Рустем Меметов:

- Нужно создавать молодежные центры, где молодежь имела бы возможность приобщаться к национальному.

Эльдар Сеитбекиров:

- Благодарю всех выступивших на Круглом столе. Разговор получился содержательный и плодотворный. Рассмотренная нами тема будет иметь продолжение на одном из последующих Круглых столов, посвященном демографической ситуации среди крымских татар.

Записала Гульнара УСЕИНОВА
(“Голос Крыма” №22, 30 мая 2008 года)

Сіра зона Керченської протоки

11 листопада 2007 року ввійшло в новітню історію України як "чорна неділя". Того дня у Керченській протоці затонули чотири судна — нафтовий танкер "Волгонефть-139" та суховантажі "Ковель", "Вольногорськ" і "Нахічевань". Загинули вісім моряків, із розламаного навпіл танкера у море вилилося близько двох тисяч тонн нафтопродуктів, а із суховантажів — понад сім тисяч тонн гранульованої сірки. Біля Севастополя загинув теплохід "Хаш Ісмаїл" (прапор — Грузія), 12 членів сирійського екіпажу пропали безвісти. У районі Судака було викинуто на берег суховантаж "Віра Волошина", у районі Новоросійська — ще два судна. Кілька барж винесло на мілину, але обійшлося без аварій.

Головною причиною аварій багато хто продовжує називати не бачений до того шторм. Однак, якщо говорити про трагедії в Керченській протоці, то тут на перше місце виходять причини суб’єктивні, тобто пов’язані з безграмотними діями та злочинною бездіяльністю посадовців по обидва боки протоки. І аналіз їхніх дій через півроку після трагедії свідчить: життя людей, екологічна безпека регіону досі залишаються заручниками великої політики, великих грошей і корупції рівня скуповування держави.

У цьому матеріалі ми зупинимося на причинах керченської трагедії, про які йшлося або мало, або мимохідь. Воістину великі гроші люблять тишу. І головне питання — що змінилося відтоді у плані безпеки мореплавання в протоці. "ДТ" і знімальна група проекту журналістських розслідувань "Питання національної безпеки" за сприяння Інституту розвитку регіональної преси і проекту "Гідна Україна" отримали можливість провести розслідування безпосередньо в районі аварії і рейдового перевалювання вантажів у Керченській протоці. Спеціалісти ПівденНІРО на замовлення "ДТ" і телепроекту провели експертизу води та донних осадів у місцях аварії, а також у районі якірної стоянки №471 на зовнішньому рейді Керченського порту.

Спочатку — хронологія трагічних подій та маловідомі факти. За основу ми беремо дані капітанії Керченського порту, складені за вахтовими журналами та радіотелефонними переговорами Центру регулювання руху суден "Керч" після 18.00, тобто після штормового попередження й фактичного посилення вітру.

10 листопада 2007 року в Керченській протоці зібралося на якір­них місцях 167 суден. За рекомендацією ЦРРС "Керч", вісім суден пішли штормувати в море. Майже половина суден були в дрейфі на якорях, сім суден їх втратили, як ішлося вище, три суховантажі — "Нахічевань", "Воль­ногорськ" і "Ковель" затонули. Піс­ля отримання звістки про роз­лам танкера "Волгонефть-139" і про тріщину по палубі судна "Волгонефть-123" капітан Керченського порту Валентин Пилипенко прийняв рішення знімати з якорів усі судна і проводити їх Керченським каналом у північну частину Керченської протоки. У результаті цієї унікальної операції за обмеженої видимості й ураганного вітру з поривами майже 40 м/с було проведено 47 суден.

Загальновідомо, що всі затонулі судна за своїм типом "річка-море" не могли перебувати в штормових умовах у протоці, а тому, залишаючись там, порушили умови регістру. Практично всі вони відпрацювали свій строк експлуатації. Танкер "Волгонефть" було побудовано 1978 року, "Нахічевань" — 1966-го, "Вольногорськ" — 1965-го, а "Ковель" — 1957-го. Тепер уже екс-капітан Керченського порту Валентин Пилипенко називав іще кілька причин: непідготовленість капітанів річкових суден до плавання в морських районах; елементарне незнання правил користування рятувальними засобами і зв’язком (жодне судно з тих, що зазнали аварії, не змогло подати сигнал біди, як це передбачено міжнародними документами, а спроби спустити плоти на воду, організувати евакуацію людей не увінчалися успіхом); два затонулі судна — "Вольногорськ" і "Нахічевань" — не виходили на зв’язок узагалі, про їхню загибель дізналися від екіпажів, які перебували поблизу. І ще: у гонитві за прибутком за будь-яку ціну, судновласники обмежують капітана судна в діях, які прописані йому законодавством.

Першого ж тижня після аварії корабля федеральне Агентство морського та річкового транспорту Росії заборонило вихід у морські акваторії так званим чешкам, суднам проекту 576 і 2188, піднаглядних річковому регістру. Жорсткі обмеження запровадили до стану суден і в Україні. За словами заступника начальника портофлоту Керченського МТП Олександра Ольховського, їхні судна "притисли щодо документів серйозно. Тут уже набрали сили вимоги про подвійне дно, у Росії без подвійного дна вже не підеш. У них з майже 300 бункеруючих суден конвенційними виявилися, по-моєму, тільки близько 20 штук".

Керченська аварія показала неспроможність служб з пошуку й порятунку людей в Україні та Росії. Як стверджують очевидці, спочатку ситуація супроводжувалася справжньою панікою в ефірі. Для рятувальних операцій у Керченського порту було всього два буксири і лоцманський катер, проте, як кажуть у портофлоті, вони мають документи на плавання в "портових водах", а більше рятувати було нічим, окрім буксирів приватних компаній, котрі в той час працювали у протоці. Що змінилося в цьо­му плані після трагедії, наслідки якої, на загальну думку, ще довго даватимуться взнаки?

За словами Павла Барвіненка, співробітника компанії Transchip, котра працює на зовнішньому рейді і займається перевалюванням вантажів, нічого не змінилося: "У Міністерстві транспорту України є якийсь буксир для порятунку в протоці? Приватні фірми займалися цією справою, а в самої держави немає. З Росії прийшли потім два потужні буксири, а в самій Україні, хоч це наша улюблена країна, — ні. І прикро за неї. Рятувальної служби як такої немає. Є в Севастополі і в Одесі, а це, уявіть, які відстані. Добре, що в нас на буксирах було паливо і все інше, екіпаж підготовлений, а в Міністерстві транспорту немає ні буксирів, ні екіпажу". І це так: капітани портофлоту проходять підготовку зі спеціалізації кантувальники-буксирувальники в портових водах, та й займатися рятувальними операціями у відкритому морі вони не повинні. "Керченський морський торговий порт може забезпечити аварійно-рятувальні роботи у своїй акваторії. Це господарюючий суб’єкт з переробки вантажів і надання послуг, а національна програма пошуку й порятунку має ґрунтуватися на Міжнародній конвенції SAR", — вважає колишній капітан порту Валентин Пилипенко.

Отже, аварійно-рятувальної служби в протоці досі немає. І портофлот не поповнився жодним плавзасобом. Ніяких додаткових ресурсів не отримав і Центр регулювання руху суден держпідприємства "Дельта-лоцман". Володимир Когтєв, заступник начальника ЦРРС "Керч", каже, що після трагедії для контролю за перевантажуванням у протоці з боку ЦРРС "мали побудувати ще один виносний пост — радар, збільшити на одне робоче місце, щоб відстежувати якірні стоянки та перевантажування. Була пропозиція тримати поруч із протокою рятувальне судно". Однак нічого зроблено не було.

Найбільшим досягненням урядових груп України та Росії після аварії вважалося підписання Тимчасової угоди щодо проходження суден по протоці, підписаної через тиждень після керченської аварії. Цей життєво важливий документ постійної дії, як і угода про охорону довкілля та рибальство, у пакеті з договором про делімітацію морського кордону по Чорному й Азовському морях та Керченській протоці кочують від раунду до раунду україно-російських переговорів.

Тимчасовим положенням регламентувалося, що двічі на добу сторони обмінюватимуться даними щодо прогнозів погоди і штормових попереджень, і за наявності останніх ухвалювати спільне рішення про переведення суден у безпечніше місце. У Керченській протоці запроваджувалася єдина система безпечного проходження суден. Щодня на 18.00 Центр "Керч" мав готувати плани проходження суден на наступну добу. Заходження, вихід і постановка суден на якірні стоянки мали здійснюватися з дозволу Центру "Керч". Пріоритетність проходження перед транзитними суднами при цьому мають танкери і судна з небезпечними вантажами, які очікують розвантаження на якірних стоянках. І, головне: усі ці судна курсують виключно Керч-Єнікальським каналом. Заходи справді вкрай необхідні, враховуючи, що неузгодженість дій з обох боків Керченської протоки також слід віднести до причин трагедії. Проте, повідомили нам у "Дельта-лоцман", положення працювало лише до кінця минулого року, тобто всього півтора місяця.

"Із 31 грудня росіяни в односторонньому порядку відмовляються його виконувати, — каже Володимир Когтєв, заступник начальник ЦРРС "Керч". — Ми, зі свого боку, продовжуємо його дотримуватися. Це тимчасове положення вводилося для того, щоб не накопичувати судна у південній частині протоки. Відповідно до Тимчасового положення, судна з небезпечним вантажем, танкери, що здійснюють перевалку вантажів у південній частині протоки, мають іти виключно українським боком. Накопичувачі, великі судна стоять у наших водах, і якщо всі малі судна йтимуть нашим боком, ми зможемо контролювати рух у південній частині протоки. Когось затримувати в північній частині, ставити на якір, когось пропускати, щоб не було скупчення в південній частині".

За останніх десять днів центр "Керч" зафіксував 25 порушень тимчасового положення з боку російських суден. Російській стороні повідомляють. У відповідь — усна відповідь, що в Росії Тимчасове положення скасоване! Таким чином, усе повернулося на круги своя, тобто ситуація з безпекою судноплавства у протоці на сьогодні така ж, яка була й до аварії. Заступник міністра транспорту і зв’язку України, директор департаменту морського й річкового транспорту Володимир Работньов повідомив "ДТ", що жодних офіційних роз’яснень від росіян із цього приводу досі одержати не вдалося.

"Жодних офіційних заяв, ні в письмовому вигляді, ні під час засідань спільної урядової комісії отримано не було. Неофіційно нам відповідають, що це положення наказано вважати недійсним. Ким наказано, коли, на якій підставі — нічого не знаємо. Нібито дві посадові особи від російської сторони не були уповноважені підписати таку угоду, тому документ не пройшов необхідної процедури, отож не може бути легітимним", — каже Володимир Работньов.

Якщо діють розпорядження неписані, то пояснюються вони тим самим, що й до 11 листопада: небажанням сплачувати канальний збір за проходження Керч-Єнікальським каналом, який, по суті, цим, хоча й тимчасовим, положенням закріплюється як український. А позиція Росії, як відомо, полягає в тому, щоб при проведенні кордону цього якраз не було. Важливо розуміти, що на перевантаження російські судна з небезпечним вантажем ідуть на український бік. У південній частині протоки стоять матки-накопичувачі, в які невеликі судна зливають нафтопродукти. Трохи північніше йде перевалка сипучих вантажів. За даними керівника компанії Transchip Андрія Іванова, торік на рейді у протоці приватні компанії перевалили понад сім мільйонів тонн нафти (ТНК—БП, ЛУКойл і "Роснефть") та близько трьох мільйонів тонн сипучих вантажів (сірки, зерна, добрив).

Потрапити в Керченську протоку в район рейдової перевалки нам пощастило завдяки допомозі командування Азовсько-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України. Власне, без прикордонників сюди з нашого берега ніхто зайти й не може — кордон на замку. У тому сенсі, що в районі якірної стоянки №471 більше немає пункту пропуску через державний кордон. Його закрили у жовтні 2007-го. Перевалка вантажів відбувається в режимі закритого кордону. Що це означає на практиці? Що здійснювати повноцінний контроль — прикордонний, митний, екологічний, санітарний і нагляд за безпекою мореплавання — тут неможливо.

По-перше, небезпечне судноплавство. За словами заступника начальника ЦРРС "Керч", тоді, коли діяв пункт пропуску, "у протоці було менше суден. Тепер інтенсивніший рух і безконтрольність влади у протоці, тобто півканалу відповідає російським вимогам, півканалу — українським".

По-друге, південніше якірної стоянки №471 утворилася "сіра" зона. "Вони там петляють, то наче з російського боку, то наче з українського, там незрозуміле щось коїться. Немає жодного контролю за безпекою мореплавання в каналі, з виходу і в Чорне, і в море Азовське. Україна не отримує грошей за перевалку. Ми даємо можливість для зловживань, та ж таки контрабанда…" — каже Олександр Ольховський, заступник начальника портофлоту Керченського МТП. За якою схемою? "Наприклад, із Росії привезли сюди цукор, що йшов із Ростова в Туреччину. Тут його перевалили, і він пішов уже не в Туреччину, а в Єгипет. Зовсім інші ціни, зовсім інші податки".

Але цукор — це дрібниці. Головне — нафта. І тут ми підходимо до найголовнішого. Звісно, можна довго, і головне — абсолютно правильно говорити, що доки у протоці не делімітовано кордон, домогтися обопільних домовленостей щодо безпеки судноплавства й законності діяльності бізнесу та контрольних органів дуже проблематично. Але даймо відповідь нарешті на запитання: а чому 11 листопада така армада — близько двох сотень суден — зібралася у протоці?

Торік Федеральна митна служба РФ ухвалила жорстке рішення щодо учасників рейдового перевантаження. Накопичувачі — не транспорт, а товар, і будьте ласкаві — подавайте митну декларацію та сплачуйте всі митні збори. І всі кинулися на український бік. Де до осені, як сказано, був закритий пункт пропуску. Просто ідеальні умови!

Причому правова чистота існування рейдової перевалки в районі якірної стоянки №471 — під великим запитанням. Як сказав Володимир Работньов, за документами, на цьому рейді експортно-імпортного перевантаження немає. Тому що немає пункту пропуску через держкордон. Екс-капітан порту Валентин Пилипенко повідомив "ДТ" таке: "Досі не визначено, для яких послуг був оголошений підрайон якірної стоянки № 471 "Д" — просто для стоянки суден чи як перевантажувальний комплекс, хто має здійснювати наглядові й контрольні функції. Перевалка нафтопродуктів, про яку йдеться, відбувається за межами якірної стоянки № 471, але заявляються судна як такі, що прямують для перевантаження на якірну стоянку № 471".

Історія про те, як координати підрайону "Д" взагалі приєднали до стоянки порту, — для правоохоронців. Оскільки Керченський порт такої заявки не подавав. Але 2006 року в сповіщеннях мореплавцям у випусках "Держгідрографії" вони були оголошені. І досі, попри заяви керівництва порту про підробку документів, не скасовані. Продовження — у наступному номері "ДТ".

Валентина САМАР, Дмитро НИЗОВИЙ (Крим)
(“Дзеркало тижня” №19, 24-30 травня 2008 року)

УГРОЖАЕТ ЛИ КРЫМУ РЕЛИГИОЗНЫЙ ЭКСТРЕМИЗМ?

В Крыму нет религиозного экстремизма, хотя существуют тенденции к радикализации межконфессиональной сферы, которую часто провоцируют местная власть и недоброжелательная заграница. Таковы выводы участников Круглого стола "Угрожает ли религиозный экстремизм стабильности в Крыму и как предотвратить эту угрозу в процессе интеграции в украинское общество ранее депортированного крымскотатарского народа", который состоялся 16 мая в Центре толерантности Крымского этнографического музея. Мероприятие организовал Крымский независимый центр политических исследователей и журналистов при поддержке Национального фонда демократии, и в нем приняли участие украинские и зарубежные эксперты, представители крымской власти и Меджлиса крымскотатарского народа.

В частности, председатель Комитета по вопросам религий при Совете министров АРК Владимир Малиборский заявил, что в автономии не зафиксирован ни один случай религиозного экстремизма, но власти и обществу следует адекватно реагировать на отдельные проявления радикализма. Как пример такого радикализма эксперты обсудили деятельность в Крыму активистов организации, известной как "Хизб-ут-Тахрир", имеющей неоднозначную репутацию в мире, а во многих странах просто запрещенной. Преподаватель Севастопольского национального технического университета Канах Аммар отметил, что в последнее время усиливается тенденция к активизации деятельности политизированных исламских движений, распространение религиозных радикальных учений, нехарактерных крымским татарам, которые исповедывают традиционный ислам. Это приводит к повышению конфликтогенности внутри крымскотатарского народа, подмене истинных мусульманских ценностей радикальными целями и задачами. Часто эти процессы сопровождаются поддержкой со стороны определенных религиозных и религиозно-политических организаций ряда стран Ближнего Востока (Саудовская Аравия, Кувейт, Объединенные Арабские Емираты). Это угрожает не только традициям и единству крымских татар, но и стабильности в Причерноморском регионе.

В то же время эксперт Международного антикриминального и антитеррористического комитета в Украине Сергей Дириза, доцент ТНУ им. Вернадского политолог Сергей Киселев, директор ТРК "Киев" политолог Дмитрий Джангиров утверждали, что сегодня Крымский полуостров, учитывая его выгодное географическое положение, вызывает интерес в плане его использования в геополитических стратегиях России, США и Турции. Каждая из сторон стремится закрепить здесь свое влияние, чтобы усилить собственные позиции в Черноморском регионе, а поэтому часто извне провоцируются и культивируются в Крыму конфликты и противостояния, считают эти эксперты.

Впрочем, часть участников Круглого стола уверена, что наиболее активна в этом плане Российская Федерация. Депутат Верховной Рады АРК, руководитель Крымской краевой организации НРУ Леонид Пилунский акцентировал внимание на тенденции наращивания Россией усилий по использованию отдельных политиков и подконтрольных средств массовой информации для нагнетания ситуации в Крымском регионе и искусственного обострения отношений между крымскотатарским и нетатарским населением полуострова. Свидетельство тому последний визит в Крым и Севастополь московского мэра Юрия Лужкова, в который раз публично поставившего под сомнение территориальную целостность Украины. Кроме того, деятельность ряда пророссийских националистических объединений Крыма носит откровенно противоправный характер. Большинство пророссийских организаций Крыма видит свою роль преимущественно в обслуживании политических интересов различных властных групп России, а не в отстаивании интересов представителей российского населения полуострова.

Особенно острой дискуссия была вокруг вопроса, должно ли государство содействовать межцерковному и межконфессиональному диалогу. В частности, политический журналист Владимир Притула заявил, что общественная организация Межконфессиональный совет "Мир - дар Божий", которая отыграла в 90-е годы прошлого столетия важную стабилизирующую роль и сняла много конфликтных вопросов, теперь не имеет ответов на вызовы нового времени. Межконфесиональный совет часто сам становится ареной конфликтов, что и привело к приостановке членства в нем Духовного управления мусульман Крыма. Кроме этого, он объединяет не все религиозные структуры. С учетом мусульман почти половина крымских конфессий находится вне межрелигиозного диалога. В итоге большинство экспертов высказалось за то, чтобы власть предложила обществу площадку для такого диалога.

К диалогу призвал и первый заместитель председателя Меджлиса крымскотатарского народа Рефат Чубаров. Но он отметил, что местная власть преимущественно отбрасывает честный диалог и пытается провоцировать репатриантов. Как пример Р. Чубаров привел ситуацию со строительством соборной мечети в Симферополе. Сначала Симферопольский горсовет сам предложил мусульманам земельный участок на окраине города. Духовное управление мусульман Крыма согласилось, начало сбор документов и согласований, а также проектные работы. Но когда потратило на это почти 3 года времени и 70 тысяч долларов США, то в конце 2007 года депутаты Симферопольского горсовета передумали и приняли решения, которым фактически запретили возведение Джума джами. И уже после решений целого ряда судов симферопольские начальники отказались подписать с Муфтиятом соглашение об аренде земельного участка для строительства мечети, а на днях подали очередную апелляцию на судебные решения.

Не в пользу крымской власти и другие факты: за последние 2-3 года в Крыму не выделили мусульманам ни одного земельного участка для строительства новых мечетей, не вернули ни одного помещения старых культовых сооружений. Тогда как представители УПЦ Московской Патриархии получают и бывшие храмы, и землю практически без задержек. По словам Р. Чубарова, мусульман, людей других вероисповеданий удивляет, почему крымская власть декларирует равенство религий, но на различные официальные мероприятия приглашает священников лишь одной, хоть и самой большой конфессии. До сих пор не раскрыты многочисленные акты вандализма на мусульманских кладбищах. И все это, по мнению лидера Меджлиса, как минимум, не содействует межрелигиозному взаимопониманию, обижает чувства верующих, провоцирует возникновение радикальных настроений.

Участники Круглого стола пришли к общей мысли, что Крым как составная и неотъемлемая часть суверенной Украины имеет достаточный человеческий, научный, экономический, гуманитарный потенциал для решения большинства крымских проблемных вопросов. Нужна лишь политическая воля, чтобы этот потенциал задействовать. И роль общественности, в том числе экспертной, в том, чтобы заставить крымскую и центральную власть задействовать этот потенциал в интересах крымчан и государства.

Богдан САГРЫНЬ
(“Голос Крыма” №22, 30 мая 2008 года)

Сіра зона Керченської протоки

У першій частині цього матеріалу ("ДТ" №19 від 24—30 травня) ми зупинилися на дуже цікавому місці — законності існування рейдової перевалки нафтопродуктів та інших небезпечних вантажів у "нашій", південній частині Керченської протоки. Згадаймо гучні прямоефірні пошуки причин керченської трагедії 11 листопада 2007 року, заяви політиків про контрабанду в цьому районі, спростування прикордонників, туманні натяки ЗМІ замість конкретних фактів. І — тишу навколо теми останніх півроку, що порушується тільки зрідка. Тому всім нам не завадило б згадати загиблих моряків, відеокадри конаючих птахів, залитих мазутом, ним-таки просякнуті серпантини водоростей, плями на пляжному узбережжі. І, звісно ж, правильні й суворі заяви політиків та чиновників про те, що це не повинно повторитися. На жаль, може, причому в будь-який момент, коли доля пошле нам заслужені випробування.

Отже, у ніч із 10 на 11 листопа­да в Керченській протоці скупчилося 167 суден. Усі судна, котрі зазна­ли аварії, йшли на рейдову перевал­ку небезпечних вантажів — нафто­продуктів і сірки. Про надзвичайно грубі порушення безпеки судно­плавства російськими власниками і капітанами старих суден типу "річ­ка-море" вже багато сказано й написано. І цю причину усунуто — такі судна більше в море не виходять.

Однак загальна ситуація у протоці після того, як Росія без жодних пояснень та офіційних сповіщень в односторонньому порядку перестала виконувати Тимчасову уго­ду про порядок проходження суден Керченською протокою, така ж потенційно небезпечна, як і торік. Тому що служба регулювання руху суден "Керч" знову не має мож­ливостей цей рух регулювати: судна з небезпечними вантажами знову йдуть не по Керч-Єнікальському каналу, а по фарватерах. І небезпечний саме південний район протоки, де ведеться рейдова перевалка нафти.

Спробуємо розставити все на свої місця. Це вкрай необхідно, бо в даному разі усунути одну з головних причин, які призвели до трагедії у протоці, Україна може й повинна самостійно, без жодних розмов про невирішеність проблеми розмежування каналу.

Перевалка нафти в українській частині протоки відбувається в підрайоні "Д" якірної стоянки №471 Керченського морського торгового порту. Однак цей район водного простору відведено... Керченському рибному порту. Документи і свідчення офіційних осіб, які має "ДТ", дають підстави казати, що перевалка нафтопродуктів організована з порушенням закону.

У даному разі — Кодексу торгового мореплавання України. Стаття 12, зокрема, передбачає, що відведення водного простору для торгового мореплавання, будівництва чи будь-якої роботи в зоні навігаційного устаткування і морських шляхів має бути узгоджене з Міністерством транспорту та місцевими органами влади і самоврядування. У Керченського рибного порту є погодження Керченського міськвиконкому на відведення водного простору під якірні стоянки. Таких документів три: перший датований січнем 2003 року, наступні — 2004-го і 2007-го — давалися вже з розширенням підрайону. Однак погодження Міністерства транспорту рибний порт не має. Більше того, як повідомив "ДТ" директор департаменту морського і річкового транспорту Володимир Работньов, йому нічого не відомо про те, що по таке погодження Керченський рибний порт офіційно звертався до міністерства.

Наступний момент (ми його торкнулися в попередній публікації) може свідчити про службову підробку, до якої вдалися, щоб узаконити район нафтоперевалки. За словами тоді ще капітана Керченського МТП Валентина Пилипенка, координати підрайону "Д", в якому ведеться переливання нафти, опубліковані у Сповіщеннях мореплавцям у випусках "Держгідрографії" 2006 року, і приєднання підрайону до якірної стоянки №471 — недостовірні. Бо Керченський МТП такої заявки не подавав. Крім того, у підрайоні "Д" ніхто не здійснює контролю за морехідним станом суден, які перебувають у цьому районі, заявляв В.Пилипенко на нараді в Маріуполі ще торік у грудні. Жодної реакції не було.

Заступник міністра транспорту і зв’язку України В.Работньов заявив "ДТ", що "ситуація з необґрунтованим перебуванням цього району в заставі 471-ї якірної стоянки Керченського якірного порту недопустима. Ми працюємо над тим, щоб або узаконити її остаточно, або відмовитися від неї взагалі, або просто ввести до складу акваторії порту. Але сказати, коли це буде зроблено, яким чином, я не можу. Питання це дуже складне".

Складність питання очевидна. Рейдова нафтоперевалка — це дуже великі гроші. І рівень лобіювання — найвищий. Перший заступник прокурора АРК Олексій Угрюмов, якому ми адресували запитання з викладом усіх сумнівних, із погляду закону, обставин діяльності нафтоперевалки в Керченській протоці, запевнив, що всі дані "ДТ" буде перевірено. Причому найближчими днями. Так збіглося, що саме зараз Керченська транспортна прокуратура проводить перевірку дотримання законності діяльності керченських портів.

Друга обставина, яка, на думку наших співрозмовників, призвела до трагедії, теж може бути усунута виключно українською стороною. З жовтня 2007 року пункт пропуску через держкордон у районі тієї ж таки якірної стоянки №471, де, як заведено, проводилося прикордонно-митне оформлення вантажів, було закрито. І це привабило на український бік ще більшу кількість суден для перевантаження на рейді. Позиція Міністерства транспорту на сьогодні однозначна: щоб навести лад у районі рейдової перевалки, необхідно відновити пункт пропуску. Голова асоціації капітанів портів України Валентин Пилипенко вважає, що після відновлення пункту пропуску необхідно "ввести в цей район усі судна, які виконують перевантажувальні роботи в різних точках Керченської протоки, і здійснювати повноцінний контроль за його діяльністю, тобто прикордонний, митний, екологічний, санітарний контроль та нагляд за безпекою мореплавання".

За словами Володимира Работньова, у травні нинішнього року Міністерство транспорту подало на погодження інших міністерств і відомств пропозиції про відкриття в цьому районі пункту пропуску через держкордон: "Але не Міністерство транспорту приймає рішення. Це рішення приймається у Держмитній службі". Ми звернулися до Державної митної служби України по роз’яснення її позиції із зазначеної проблеми. Керівник прес-служби Світлана Судак пояснила нам по телефону таке: "На 471-й якірній стоянці ніколи не було пункту пропуску через державний кордон. До 2007 року там діяв пункт контролю, за тимчасовою схемою митного оформлення. Але після вивчення чинного законодавства було прийнято рішення про припинення його дії, оскільки митний контроль може здійснюватися в пунктах пропуску або ж в акваторії порту. На даний момент ця якірна стоянка не є не тим і не іншим. Це коротко. Але митна служба готова надати і докладнішу інформацію з цієї проблеми".

Таким чином, можна припустити, що митниця в цьому питанні Мінтрансові добро не дасть. Тому питання про шляхи вирішення проблеми залишається.

Кримські екологи вже давно й наполегливо вимагають закрити рейдову перевалку взагалі як загрозу екології всього регіону й потенційну причину техногенних аварій. Звучать і помірні пропозиції — значно підвищити рівень технічних вимог до суден, що працюють на рейді, зобов’язати компанії, які ведуть перевалку, використовувати сучасне обладнання, що гарантує від розсипання вантажів і розливу нафти. І такі компанії, причому саме українські, в протоці працюють. А це означає, що можна розв’язати проблему, не випліскуючи з водою дитину. Більш того, держава апріорі зацікавлена в тому, щоб вантажопотік через українські порти не зменшувався, а оскільки в Керченській протоці вони мілководні, без рейдового перевантаження або довантаження не обійтися. Просто треба все упорядкувати, вивести з тіні й встановити контроль. І підтримка бізнесу, який тут легально й грамотно працює, має бути дер­жавного рівня. Чому в Росії є жорстко встановлене гасло "російські вантажі — російським портам"? Тому що конкуренція величезна. "І треба допомогти нашому бізнесу "стовпити" цю територію, не чекаючи політичних рішень про встановлення кордону", — переконував нас власник великої української компанії, що працює в протоці.

Та повернімося до екології. Ліквідація наслідків розливу нафти досі не завершена. На острові Тузла з кінця квітня знову працюють бійці МНС. Викинутий на берег перемішаний з піском мазут уже тане на сонце. Працюють вручну і точково, хоча, пісок, здається, просочений весь. Як і пророкували екологи, з потеплінням із дна почав підніматися затонулий взимку мазут. Із плямами на воді борються співробітники портофлоту Керченського порту. Сорбент сиплють щодня.

Проте, за словами начальника штабу з ліквідації наслідків аварії, голови рескомітету з охорони навколишнього середовища Євгена Бубнова, екологічна ситуація в межах норми, водолази мазут на дні не виявили, а тривожні заяви екологів називає бездоказовими: "Окремі викиди дельфінів або птахів мертвих — це не показник. Тому що люди гомонять, але нам не надають цього загиблого дельфіна, нібито зсередини з краплями мазуту. Тому СЕС і Ветеринарна служба Керчі дозволяють ловити рибу в цій протоці. І немає жодної заборони ні щодо води, ні щодо вилову, ні щодо іншої діяльності, пов’язаної з морем".

Так, туші мертвих дельфінів ніхто не дав. Але є знімки. І свідчення співробітника Таврійського національного університету, який з 1999 року веде моніторинг дельфінів. Павло Гольдін знайшов загиблого дельфіна 27 квітня на узбережжі біля с. Курортне. За його словами, після розтину стало очевидно, що причиною загибелі став набряк легень, у яких він виявив краплі мазуту. "У мене дві гіпотези: або дельфін потрапив під пляму на поверхні, або в придонний мазут, коли шукав їжу. Це молодий дельфін, до року, тому загинув через недосвідченість. Зазвичай дельфіни успішно обходять забруднені поля. І цим ми пояснюємо наші спостереження про те, що дельфіни вже покинули цей район", — повідомив П.Гольдін "ДТ".

Усі суперечки навколо того, наскільки безпечно для всього живого в районі трагедії, могли б вирішити дані постійного моніторингу, проте його досі не фінансують! За словами Олега Петренка, завлабораторією Південного науково-дослідного інституту рибальства й океанографії, "на три роки був розписаний цей план дій, але досі фінансування цієї програми не почалося. Попри такі фінансові труднощі, ми на власний страх і ризик почали моніторинг і дослідження з оцінки забруднення Керченської протоки нафтопродуктами й сполуками сірки вже через десять днів після аварії".

Отже, ПівденНДРО, якому в останні роки ціною неймовірних зусиль удається виживати, власними силами робить те, що зобов’язана робити держава. "Можна сказати, що на цей момент у протоці збільшилася концентрація нафтопродуктів у три-п’ять разів. Такі концентрації, за нашими прогнозами, мали відбутися принаймні років через десять. Але за один день буквально все помінялося", — каже Олег Петренко.

Завдяки гранту, "ДТ" змогло замовити фахівцям ПівденНДРО експертизу води й донних осадів у місцях аварій судна. Результати підтвердили тенденцію — вода в протоці відносно чиста. Незначне перевищення норми концентрації нафто- й вуглеводнів у воді зафіксоване тільки в місці загибелі "Вольногорска". Перевищення рівня забруднення донних відкладень нафтопродуктами виявлено біля кормової частини затонулої "Волгонефти". Найбільша концентрація смол визначена в донних відкладеннях у місці загибелі "Вольногорска", найменша — біля якірної стоянки №471.

У донних осадах у районі дослідження виявлені щільні, у вигляді кристалів діаметром від 0,4 до 1,8 см, утворення сірки. І це, на думку вчених, доводить, що всі розмови чиновників про інертність і безневинність затонулої сірки — або від лукавого, або від дрімучості.

І ще: порівняно з 2007 роком біомаса бентосу зменшилася в 27 разів, а ці тварини належать до кормових для риб, що тут мешкають. І це, мабуть, найбільш тривожний дзвінок.

І вже не новина — утилізація зібраної піщано-мазутної суміші в Керченському порту протриває найімовірніше все курортне літо. Епопею з організацією цих робіт ми описували протягом півроку. На сьогодні утилізовано близько тисячі тонн суміші, а зібрано — близько п’яти тисяч. Пам’ятається, міністр охорони навколишнього середовища України на нараді в Керчі говорив: "На нас нині дивиться вся країна". Так, те, як каторжно працюють люди на утилізації того, що утворилося від розливу мазуту, мала б побачити вся країна.

"Ми місяць працювали без копійки державного фінансування під слово честі міністра, — розповідає Микола Жуков, директор НВО "Еко-центр" — фірми з Кіровограда, яка привезла в Керч своє обладнання. — Люди працюють у три зміни. Доводиться як мінімум двічі перевантажувати вручну ці відходи: видалення з загальної маси мішків, у яких привезли ці відходи, й ручне завантаження на конвеєр. У принципі можна було передбачити автоматичні системи завантаження, але нас дуже піджимали строки".

Закономірне запитання "А де ж компенсація за заподіяний збиток, де позови до судновласників (у РФ вони вже постали перед судом) й інших винуватців керченської трагедії, що прийшла до нас під російським прапором?" залишається без відповіді. Як повідомив "ДТ" Олексій Угрюмов, під час розслідування кримінальних справ — за фактами порушення правил судноплавства й забруднення навколишнього середовища — на адресу Генпрокуратури РФ, у рамках конвенції про правову допомогу, були направлені запити. "Запитували дані, потрібні для визначення розміру збитку й вини осіб, причетних до вчинення цього злочину. Це дані про кількість і характер вантажів, а також показання членів команди, капітанів суден про обставини того, що сталося тієї злощасної ночі". Запити направили ще в лютому. Проте досі жодних відповідей не надійшло.

Немає виразної відповіді й на запитання, коли й хто підніме затонулі кораблі. У переліку інших воно обговорюється на засіданнях українсько-російських робочих груп, проте нам не вдалося почути від їх учасників з української сторони якоїсь конкретної інформації щодо цього. Тому ніс "Волгонефти-139", що стовбичить посеред протоки, напевно, стане ще одним пам’ятником затопленим суднам у Криму. Ми не обмовилися — саме затопленим. Тому що трагедія 11 листопада — це наслідок свідомих дій безвідповідальних політиків, корумпованих чиновників, жадібних бізнесменів — від судновласників до королів рейдової перевалки в сірій зоні Керченської протоки.

Валентина САМАР, Дмитро НИЗОВИЙ (Крим)
(“Дзеркало тижня” №20, 31 травня – 6 червня 2008 року)

Фестивалі. Виставки. Музеї. Історія. Пам’ятки архітектури. Кіно

Поляна протеста у Зуи: минуло 20 лет

Дискриминация и нарушение прав крымских татар побуждали людей на проведение акций протеста. В конце 1980-х по Крыму катилась волна подобных акций, захватывая все больше и больше участников, борьба за возвращение на родину после московских событий 1987 года, разворачивалась теперь уже в Крыму.

26 мая 1988 года на 17 километре трассы Симферополь-Керчь вблизи поселка Зуя над шоссе на кусочке каменистой земли площадью около 500 м2 крымские татары развернули палаточный городок, повесили флаг Крымской АССР и установили транспаранты "лицом" к шоссе, по которому проезжали в день сотни машин. На транспарантах были написаны требования участников акции: "Восстановить Крымскую АССР!", "Прекратить "карантин" на крымских татар!" (объявленный в Крыму за несколько дней до 18 мая) и другие.

Эта акция была задумана как многосуточная демонстрация протеста против откровенной дискриминации и нарушения прав крымских татар из-за национальной принадлежности, против антиконституционного постановления Совета министров СССР от 24 декабря 1987 года, которое "узаконивало" отказы в прописке и трудоустройстве возвращающихся на свою родину в Крым крымских татар. Среди требований крымских татар было: не препятствовать возвращению крымских татар на свою родину, обеспечить их прописку по всему Крыму, прекратить антитатарскую пропаганду среди населения и другие.

На "поляне протеста" собралось около 250 крымских татар из разных уголков Крыма (Карасубазара, района и др.), из Краснодарского края, Херсонской области. Люди дежурили на поляне, сменяя друг друга.

Место над трассой было выбрано не случайно. По трассе за сутки проезжали тысячи людей - туристов, отдыхающих со всего мира.

С самого первого дня установления у Зуи палаточного городка об акции протеста крымских татар на весь мир вещали западные радиоголоса. Крымские власти незамедлительно оцепили "поляну протеста" милиционерами и солдатами МВД, дабы изолировать собравшихся на поляне и не допустить присоединения к ним новых людей. По трассе было установлено множество милицейских постов, они повально проверяли документы проезжающих и задерживали крымских татар. Милиция свои действия мотивировала все тем же "карантином" по поводу якобы эпидемии болезни домашних животных. Крымский облисполком в тот же день спешно вынес решение о запрете устраивать палаточные городки, мотивируя опасностью возникновения пожаров и инфекционных болезней.

Офицеры требовали от демонстрантов немедленно разойтись. Их травили газом, перекрывали дорогу, мешая проехать к "поляне протеста", устраивали провокации, пытались запугать различными методами, периодически сжимали вокруг лагеря милицейское кольцо окружения, воздействуя психологически. Были перекрыты все окружающие проселочные дороги, установлены прожекторы, освещающие ночью каждый метр лагеря. Лес, с трех сторон окружающий поляну, также был забит милиционерами и солдатами. Над поляной пугающе низко летали вертолеты. Пытавшихся пройти, проехать к "поляне протеста" крымских татар задерживала милиция. Поляна была блокирована со всех сторон, пробираясь лесом, полями, люди приносили пищу, воду участникам акции. Прорвавшиеся к поляне группы, задержанные на постах ГАИ, устраивали шумные демонстрации, скандировали лозунги протеста, их избивали спецотряды войск МВД, для преодоления сопротивления применяли отравляющие газы. К протестующим на поляну без конца приезжали представители власти, требуя свернуть палатки, угрожая уголовной ответственностью, на что крымские татары отвечали решительным отказом.

31 мая до "поляны" дошла информация что возле села Сала (Грушевка) около 80 крымских татар установили палаточный городок протеста, их тоже оцепила милиция, а 2 июня разгромила. 3 июня окружение поляны протеста у Зуи составляло не менее 2-3 тысяч человек, трасса была перекрыта, движение остановлено. Внушительная группа карателей во главе с милицейским офицером направилась к демонстрантам: "Ну что, товарищи! Сами понимаете, сегодня уже третье число… Уйдете сами или будем увозить?". 120 крымских татар, находящихся в это время на поляне, крепко взявшись за руки, сели на землю. Никто добровольно с поляны уходить не собирался.

Офицер дал команду: "Приступайте!", и люди в бронежилетах бросились на демонстрантов. Крымских татар били, тащили за волосы, заламывали им головы и отрывали по одному от цепи демонстрантов, подхватывали и тащили к автобусам за ноги, за волосы, сопротивлявшихся травили струями газа из баллончиков. Все смешалось: крики, проклятия избиваемых, матерная ругань милиционеров. За 10 минут всех крымских татар погрузили в автобусы по 10-15 человек и вывезли в разные отделения милиции Симферопольского, Белогорского и других районов. Штатские исполняли роль "понятых" и "свидетелей" того, что крымские татары нарушали общественный порядок, оказывали сопротивление властям при исполнении служебных обязанностей, и значит задержаны законно! Работники прокуратуры на каждого составили протоколы о "злостном неповиновении представителям власти" и отвезли затем в "распределитель". Здесь всех обыскали, заперли в грязные камеры, при обысках у многих пропали деньги, ценные вещи. Тех, кто возмущался, попросту били и оскорбляли. Особенно изощрялись милиционеры, мерзко оскорбляя женщин и девушек. Вечером некоторых выпустили, оштрафовав на 25-30 рублей, других осудили на 15 суток ареста.

События в палаточном городке у Зуи имели огромный резонанс, о проблемах крымских татар услышал мир. Несмотря на репрессии со стороны властей число возвращающихся на родину крымских татар росло.

Через 20 лет 26 мая на "поляне протеста" у Зуи собрались крымские татары, очевидцы тех событий. Был совершен намаз и молебен по ушедшим в мир иной участникам акции.

"Мы не ожидали тогда, что в акции примет участие такое огромное число крымских татар, - рассказал, вспоминая события 20-летней давности, один из организаторов акции Абдурешит Джеппаров. - Более 500-600 соотечественников участвовало в той акции. В один из дней 10-15 детей крымских татар с лозунгом "Мы будем жить в Крыму!" тоже стояли под вывешенным флагом Крымской АССР".

"Нашей задачей было информировать как можно больше людей о бесправном положении крымских татар, мы продержались чуть больше недели", - вспоминает член инициативной группы пикетчиков Решат Османов. - После разгрома "поляны протеста", демонстранты переместились в Карасубазар (Белогорск). 3 июня здесь собрался огромный митинг, установили палатки возле молзавода. Местное население власти вводили в заблуждение, что якобы крымские татары хотят пробиться в Симферополь и тому подобное".

"Карасубазар был в осадном положении, весь город забит войсками, - продолжил участник тех событий Эльдар Шабанов. - Около 200 машин крымских татар из Краснодарского края, столько же из Херсонской области пытались пробиться в Крым, но их задерживали на дорогах на блокпостах. Патриотизм крымских татар того времени я не знаю, с чем сравнить. Высочайший, настоящий патриотизм! Для крымских татар не существовало никаких преград, они шли на все во имя родины, на смерть были готовы идти…В 1970-1980-е годы в Крыму жило немного крымских татар. В 1980-м мы сделали перепись за одну ночь - 10876 человек крымских татар. Самым страшным для нас был год 1979, тогда всю инициативную группу посадили, по всему Крыму проводились массовые выселения вернувшихся крымскотатарских семей. Десятки тысяч выселенных крымских татар осели в Краснодарском крае и Херсонской области. С 1979 по 1984 годы ни один крымский татарин в Крым не вернулся. В 1984-м одна семья поселилась в Бештереке, ее выселили. Только в 1986 году после горбачевской оттепели люди стали возвращаться на родину".

В пасмурный день 26 мая на каменистой возвышенности над трассой участники той акции протеста собрались на своей поляне, вспоминали о прошедшем, было приготовлено угощение, музыканты исполняли красивые народные мелодии. И в воздухе витало то, что сплачивало и цементировало взаимоотношения людей в те тяжелые реакционные годы. То сокровенное, гордое, прекрасное чувство принадлежности к единому целому, неделимому, имя которому крымскотатарский народ.

Гульнара УСЕИНОВА
(“Голос Крыма” №22, 30 мая 2008 года)

ДО ЗМІСТУ

Земельне питання

РТПЦ уполномочен заявить…

Вчера на пресс-конференции в Республиканском комитете по информации директор государственного предприятия Радиотелевизионный передающий центр (РТПЦ) Автономной Республики Крым Михаил Рогожин заявил, что 17 мая был осуществлён рейдерский захват земель РТПЦ.

Суть конфликта сводится к пяти гектарам земли почти в центре Симферополя, на ул. Батурина, 13. Общая площадь территории, которой владеет радиотелевизионный центр, составляет более девяти гектаров. На четырёх гектарах располагаются административные здания государственного предприятия. Зоной конфликта стала остальная часть территории, на которой раньше находилась радиовышка.

Со слов Михаила Рогожина и председателя профкома Леонида Найдёнова, 17 мая в десять часов утра группа из пятидесяти человек разрушила забор, ограждающий территорию предприятия, стала монтировать новые ворота, ограждения, установила строительный вагончик, в котором разместилась вооружённая охрана. Демонтажем забора руководил начальник ОГИС Центрального района А. Прохоренко на основании решения суда, которое руководство предприятия даже не видело.

- Радиотелевизионный передающий центр является объектом общегосударственной собственности, - говорит Михаил Рогожин. - Наше предприятие внесено в перечень объектов, которые не подлежат приватизации. Отчуждение земель государственной собственности может проходить только по определённой законом процедуре, которая не была соблюдена инициаторами акции. Поэтому мы расцениваем происшедшее как рейдерский захват государственного участка земли частным лицом при поддержке государственных служащих, которые превысили свои служебные полномочия.

На пресс-конференции присутствовали представители лиц, которые якобы имеют госакты на эту землю. Они предоставили документ от 16 октября 2004 года, в котором Михаил Рогожин поставил свою подпись под добровольным отказом предприятия от права пользоваться данным земельным участком. На основании этого Апелляционный суд постановил, что решение Симферопольского городского Совета о выделении пяти гектаров земли под жилую и общественную застройку принято правильно.

Рогожин факт своей подписи не отрицает, однако рассказал, что в то время к нему приходили депутаты Симферопольского горсовета с предложением построить на месте демонтированной радиовышки и прилегающей территории детский развлекательный центр, а на его крыше соорудить саму вышку. То есть убить сразу двух зайцев. Поэтому, заверяет директор предприятия, он и поставил свою подпись. Но возникает вопрос: оспариваемый участок, по словам самого Рогожина, является охранной и санитарной зоной, внутри которой не должны жить люди, так как радиоволны негативно влияют на здоровье. Почему же он согласился на строительство там детского центра?

С другой стороны, очевидно, что пять гектаров в центре Симферополя - лакомый кусочек. Юрист Асан Харакаде заверяет, что здесь будет не только частная застройка, но и социальное жильё в виде девятиэтажек. Напрашивается вопрос: кто их будет возводить? Если этой землёй владеют частные лица, город должен будет у них её выкупать. За какие средства? И ещё: в списке новых хозяев, который журналистам передал Рогожин, есть несколько довольно известных в Крыму фамилий. Что говорит само за себя.

- Поверьте, подставных лиц там тоже предостаточно, - заявил Леонид Найдёнов. - Мы обнаружили в списке некоего Круглова Петра Тарасовича, 1929 года рождения. Очень порадовались, что старый человек наконец-то приобретёт участок земли. Однако выяснили, что его участок продан. Все документы оформлялись без участия Круглова, так как он уже два года тяжело болел. Умер он через две недели после продажи якобы своего участка.

И последний вопрос: как директор государственного предприятия может своим решением создать прецедент передачи кому-то государственной же земли? Если территория находится в госсобственности, значит, по меньшей мере её необходимо оттуда вывести. А этот вопрос могут решать только органы государственной власти.

В общем, история на самом деле очень запутанная. Но одно очевидно: камнем преткновения является козырное место, представляющее немалый интерес для конфликтующих сторон.

Ольга МЕЛЬНИЦКАЯ
(“Крымская правда” №90, 21 мая 2008 года)

Севастополь

Референдум в Севастополе всё равно состоится

Как уже сообщала наша газета, Хозяйственный суд Крыма своим решением приостановил проведение местного консультативного референдума по вопросу о недоверии администрации Севастополя и её руководителю Сергею Куницыну.

Референдум должен был состояться 25 мая - так решили севастопольские депутаты на апрельской сессии горсовета. Основная причина для выражения недоверия Севастопольской госадминистрации - её действия по передаче "различным субъектам хозяйствования земель Севастополя под застройку". Тогда же были оглашены результаты работы временной контрольной комиссии горсовета, которая выясняла причины и обстоятельства сдачи в аренду земель различных категорий без изменения целевого назначения. Так, по данным комиссии, только за последнее время Севастополь лишился трёхсот шестидесяти трёх гектаров земли, рыночная стоимость которой могла бы составить три с половиной миллиарда гривен, что равно трём годовым бюджетам города-героя. Тогда же депутаты обратились в Верховный Совет Украины с просьбой создать следственную комиссию для проверки деятельности администрации в сфере земельных отношений. А глава горсовета Валерий Саратов пообещал сложить полномочия, если на референдуме севастопольцы выскажутся в поддержку городской администрации.

Но 15 мая Хозяйственный суд Крыма приостановил решение о проведении референдума.

Мы позвонили Валерию Владимировичу и попросили прокомментировать ситуацию.

По утверждению Валерия Саратова, "сегодня нет оснований для отмены референдума, потому что при его подготовке были абсолютно чётко соблюдены все буквы закона. Это подтвердили своими решениями Хозяйственный суд города и Ленинский районный суд Севастополя, куда обращалась горадминистрация с исками о запрете проведения консультативного референдума".

Как заверил Саратов, "референдум в Севастополе состоится в соответствии с действующим законодательством и в назначенное время - 25 мая". На референдум будут вынесены два вопроса: "Выражаете ли вы недоверие Севастопольской городской государственной администрации в её действиях по передаче земель г. Севастополя различным субъектам хозяйственной деятельности под застройку?" и "Должен ли Севастопольский горсовет принять решение о недоверии председателю Севастопольской городской государственной администрации Куницыну С. В. в связи с передачей Севастопольской горадминистрацией различным субъектам хозяйствования земель Севастополя под застройку?".

Как сообщил председатель горсовета, "со стороны администрации идёт саботаж, не выдаются избирательные списки, а устно звучат команды уволить членов комиссии, если они хоть что-то будут делать по подготовке к референдуму".

"Решение суда не запрещает деятельность территориальной и участковой избирательных комиссий, так что работа по референдуму продолжается", - добавил Саратов.

Юлия ВЕРБИЦКАЯ
(“Крымская правда” №90, 21 мая 2008 года)

Севастопольцы своё слово сказали

В эти выходные война между горсоветом и госадминистрацией в Севастополе, о которой не раз писала наша газета, достигла кульминации. Как убедился корреспондент "Крымской правды", военные действия в городе-герое велись в основном информационным способом. Несмотря на ограниченность ресурсов, горсовет таки нанёс определённый морально-психологический удар по имиджу так называемой "команды Куницына".

Референдум как способ борьбы с "запредельной коррупцией"

Как известно, 25 мая в Севастополе должен был состояться местный консультативный референдум о выражении недоверия горгосадминистрации и её главе Сергею Куницыну. Причина - земельный скандал: депутаты обвинили администрацию в запредельном уровне коррупции. По словам председателя горсовета Валерия Саратова, севастопольскую землю по незаконным схемам при содействии городской администрации передают коммерческим структурам: сто восемьдесят пять гектаров в районе Балаклавы, пятьдесят четыре гектара на мысе Сарыч, всего около четырёхсот гектаров. Также, по мнению депутатов, горадминистрация - главный источник политической нестабильности в городе и обострения отношений с Россией.

Депутатский корпус принял на апрельской сессии решение о проведении референдума. Тогда же началась организационная подготовка - печатались бюллетени, велась работа в избирательных комиссиях. Горожане должны были ответить на два вопроса: "Выражаете ли вы недоверие Севастопольской городской государственной администрации в её действиях по передаче земель г. Севастополя различным субъектам хозяйственной деятельности под застройку?" и "Должен ли Севастопольский городской Совет принять решение о недоверии председателю Севастопольской городской государственной администрации Куницыну С. В. в связи с передачей Севастопольской городской администрацией различным субъектам хозяйствования земель г. Севастополя под застройку?".

Спрашивается, зачем понадобилась такая акция, если по закону городской Совет имеет полное право сам выразить недоверие главе СГГА без всяких референдумов или опросов? Валерий Саратов объясняет это стремлением к объективности: "Да, мы могли выразить недоверие, после чего прозвучала бы обычная для Украины песня, что городской Совет что-то не поделил с администрацией в тех или иных вопросах. Это абсолютная неправда".

Параллельно активные действия вела и вторая сторона, в результате чего некая организация "Возрождение славянского единства" (о которой до этого никто слыхом не слыхивал) подала иск в Хозяйственный суд Крыма с требованием запретить проведение референдума. Суд этот иск удовлетворил с уникальной для нашего правосудия быстротой. В пятницу, 23 мая, аналогичное решение принял Хозяйственный суд Севастополя.

В этот же день, в пять часов вечера, севастопольские депутаты экстренно собрались на сессию, чтобы обдумать дальнейшие действия. А глава горсовета Валерий Саратов пообещал журналистам, что "референдум состоится, несмотря ни на что".

В результате вместо референдума решили провести два мероприятия: в субботу так называемый "опрос общественного мнения", а в воскресенье - такой же опрос, но уже силами политических партий.

Опрос как удар по имиджу

Субботнее утро. О референдуме в Севастополе можно узнать, пообщавшись с людьми в голубых палатках на площади Нахимова: агитаторы от регионалов раздают партийную газету с передовицей "Все, кому дорог Севастополь, приходите 25 мая на референдум!", уточняя, что приходить надо сегодня, 24 мая. О схватке горсовета и администрации напоминает и сама же площадь Нахимова. После реконструкции, инициированной градоначальником Сергеем Куницыным, площадь выложили плиткой и запретили въезд тяжёлого автотранспорта. Местная пресса немедленно записала на "плиточную тему", утверждая, что тротуарная плитка - с куницынского завода, а въезд КамАЗов запрещён, чтобы она не развалилась на следующий день.

В одном из кабинетов пустующего горсовета сидит председатель городской комиссии по проведению референдума Иван Куликов. На полу - картонные ящики с надписью "Консультативный референдум".

"К референдуму всё было готово уже 15 мая, бюллетени были напечатаны, - рассказывает Иван Иванович. Но городская администрация не выдала нам инвентарь - кабинки и урны для голосования, поэтому нам пришлось изготовить урны из картона". Склеили восемьсот штук. И 16 мая в Севастополе началось предварительное голосование, в котором, по словам Куликова, приняло участие более пяти тысяч горожан. Комиссия продолжала работать, пока Куликову не вручили решение о запрете референдума. "Мы исполним решение суда и сегодня проводим опрос общественного мнения на тех же участках, используя те же бюллетени, а завтра - партии своими силами проведут опрос", - продолжает Куликов. И предлагает наконец посмотреть, как проходит этот самый опрос.

В Севастополе здания горсовета и госадминистрации находятся через дорогу друг от друга. Поэтому на выходе из горсовета я сталкиваюсь с заместителем главы госадминистрации Владимиром Казариным, который общается с журналистами.

"Этот референдум с самого начала был пиар-ходом. Мы выиграли все суды, а они - нет. Наши оппоненты тотально нарушают законодательство Украины. Это общественные забавы на фоне города, который живёт своей жизнью", - заявил он.

Я не могу не спросить, почему же команда Куницына так жёстко сопротивлялась этим невинным "общественным забавам"? "Мы ничего не боимся, - объясняет Владимир Павлович. - Хотите референдум, пожалуйста, только сейчас в городе праздник - юбилейная линейка мероприятий, давайте проведём его в июле. Что, нам надо было согласиться в угоду их самолюбию?".

"Заберите вашего Куницына"

"Заберите вашего Куницына обратно, он не знает менталитета Севастополя", - хмурится сопровождающий меня работник горсовета. "За что ж вы его так не любите? Потому что он - чужой для города?" - тактично спрашиваю я. "Он что, женщина, чтобы его любить?! Развалил Симферополь, теперь добрался до Севастополя. Спрашивается, чего бояться, если ты так уверен в себе? Зачем было запрещать референдум? Может, ему окажут доверие?" - рассуждает мой спутник.

Один из предполагаемых избирательных участков должен был находиться в школе №14 на улице Толстого. Разумеется, внутрь избирком никто не пустил, поэтому голосование, то есть опрос, проводится у школы: две голубые палатки, там раздают бюллетени с аккуратно обрезанной фразой "местный консультативный референдум". Вопросы - те же. По предъявлении паспорта отмечают голосующих в списках, после чего можно ставить галочку и опускать бюллетень в коробку. Кстати, списки избирателей госадминистрация не выдала, поэтому избиркому пришлось воспользоваться старым реестром избирателей. Рядом можно поставить подпись "за вечное базирование в Севастополе Черноморского флота". Пока что голосуют самые сознательные избиратели - то бишь пенсионеры. Они, как и горсовет, и избирательная комиссия, прекрасно понимают, что никакой юридической силы этот опрос иметь не будет. Тем не менее пришли с паспортами и поставили галочку за недоверие главе госадминистрации. "Президент должен прислушаться к мнению народа, а мы выражаем Куницыну недоверие", - говорят они. Кстати, у военных пенсионеров с российскими паспортами к главе администрации свои претензии - у них нет права бесплатного проезда на морском транспорте.

У палаток появляется Валерий Саратов с женой, голосуют. Саратов подходит к прессе. "Чего боится исполнительная власть, запрещая проведение референдума? Своего народа? Это сопротивление не горсовету, а народу, который не хочет содержать их за свои деньги, - говорит Валерий Владимирович. - После референдума ситуация изменится, - прогнозирует он. - Я не очень представляю, как будет работать исполнительная власть с таким низким уровнем доверия".

Результаты опроса были оглашены в понедельник на пресс-конференции. Из 289678 севастопольцев, которые числятся в избирательных списках, бюллетени получили 191318, то есть 64,05%. Недоверие СГГА выразили 188175 человек, это 98,36% от общего числа проголосовавших. Не выразили недоверие 1595, то есть 0,83%, недействительных бюллетеней - 1548.

За выражение недоверия Сергею Куницыну проголосовали 186871 человек, то есть 97,68% тех, кто принял участие в голосовании, доверяют ему соответственно 1628, то есть 0,85%, 2821 бюллетень признан испорченным.

По результатам референдума сегодня, 27 мая, в Севастополе состоится сессия городского Совета, на которой, как обещают депутаты, и будет принято решение о выражении недоверия городской администрации и её главе.

Юлия ВЕРБИЦКАЯ
(“Крымская правда” №94, 27 мая 2008 года)

Севастополь: обопільна недовіра

Референдум у місті не відбувся. Але й опитування вистачило, щоб загострити конфлікт між міською радою й міською адміністрацією

У вівторок Севастопольська міськрада провела другу поспіль позачергову сесію, на якій розглянула питання "Про соціально-політичну та економічну ситуацію в Севастополі". У результаті, 58 з 65 депутатів міськради проголосували за рішення, в якому депутатський корпус висловлює недовіру главі Міської державної адміністрації Сергію Куніцину та надсилає це рішення Секретаріату Президента для вживання заходів. Як повідомляє прес-служба міськради, вже Валерій Саратов звинуватив міськдержадміністрацію в тому, що місто могло б отримати 3,5 мільярда гривень від продажу тих 363 гектарів землі, які адміністрація нібито передала комерційним структурам, хоча ця земля належить громаді міста". Пізніше в самому рішенні сесії вже стала фігурувати інша цифра — понад 400 гектарів.

Опорою міськраді для ухвалення такого рішення цього разу стали також результати "опитування" жителів міста про довіру міській адміністрації, незважаючи на те, що вже після його проведення Господарський суд Севастополя знову визнав його неправомірним і ще раз заборонив використовувати його результати в будь- якій формі. Призначений міськрадою на 25 травня 2008 року референдум — його часто також називали "плебісцитом" або в дужках вказували "консультативний", — про недовіру міській адміністрації та її голові Сергію Куніцину минулої неділі не відбувся через те, що його проведення було заборонене Господарським судом. Але міськрада на екстреному засіданні ввечері в п’ятницю перенесла голосування на 24—26 травня й змінила його формат, назвавши "опитуванням громадян". Це рішення мало одразу декілька наслідків: міськрада таким чином погодилася з тим, що результати голосування не мають ніякої юридичної сили, з другого боку, оскільки опитування випадкових громадян не являє собою представницької вибірки, результати "опитування", хоч би якими вони були, не можна буде назвати й соціологічним дослідженням. По суті, вони являють собою думку "випадкової групи людей". Таким чином, захід узагалі втратив сенс. Але не для міської ради.

Під грифом "Для негайного поширення" його прес-служба на офіційному бланку розіслала підсумки опитування саме як підсумки референдуму. "У Севастополі під час проведення з 16 по 23 травня місцевого (консультативного) референдуму й 24 травня опитування громадської думки територіальної громади з питання недовіри Севастопольській міській державної адміністрації, — говориться в офіційному прес-релізі, — з 289678 громадян України, включених до списку, бюлетені отримали 191318 осіб, що становило 64,05%. Унаслідок 188175 (98,36%) севастопольців висловили недовіру Севастопольській міській державній адміністрації. Проти такого рішення виступили 1595(0,83%) осіб. При цьому 1548 (0,81%) бюлетенів було визнано недійсними. На друге запитання, чи повинна Севастопольська міська Рада ухвалити рішення про недовіру голові Севастопольської міської державної адміністрації Сергію Куніцину, позитивну відповідь дали 186871 (97,68%) севастопольців, 1626 (0,85%) опитаних виявилися противниками ухвалення такого рішення депутатами. Недійсними визнано 2821 (1,47%) бюлетенів..."

ЯК БУЛО НАСПРАВДІ

За свідченням місцевих спостерігачів, опитування (або ж референдум?) проводилося так, що було незрозуміло, хто саме проводить акцію: міськрада, що ухвалила відповідне рішення, комерційні структури, що оплатили всі організаційні витрати, чи Партія регіонів, що встановила на вулицях понад 70 наметів з партійною символікою, в яких активісти пропонують випадковим перехожим заповнити бюлетені, надруковані для скасованого референдуму. Плутанини додавала й та обставина, що для проведення опитування були задіяні офіційні дільничі комісії, створені для проведення референдуму, робота яких також чомусь оплачена підприємцями, близькими до міськради. Самі дільниці ніяк не були позначені, тому групі кримських журналістів, наприклад, довелося неабияк походити вулицями, щоб знайти один з пунктів для голосування.

На брифінгу в Севастополі у вівторок перший заступник голови міської державної адміністрації Володимир Казарін заявив: "У нас також терпець урвався. Від імені голови міськдержадміністрації й від імені товаришів по роботі хочу сказати, що ми готові в судовому порядку ставити питання про визнання дій міськради протизаконними, корупційними". За словами Володимира Казаріна, "підставами ставити питання про розпуск міської ради є, зокрема, не одне, два й не десять, а вже декілька десятків рішень міської ради, опротестованих прокуратурою, іншими силовими органами або самою адміністрацією в судах. І за всіма нашими позовами до міської ради всі рішення судів до одного на нашу користь. За всіма звертаннями до суду проти нас міської ради з жодного питання не було ухвалено рішення, що задовольняє позов міської ради".

Володимир Казарін говорить, що під час проведення опитування були допущені численні порушення. За даними МВС, в опитуванні взяли участь не більш як 16 % городян. Що також підтверджують і кримські журналісти, які працювали цього дня в Севастополі. Більше того, вони були свідками того, що за роботою "пунктів опитування" в порожніх наметах на вулицях міста не було ніякого контролю за кількістю бюлетенів, за станом і транспортуванням урн, за реєстрацією виборців у списках, за процесом підрахунку голосів. Більше того, на багатьох фотографіях видно, що на столиках з урнами лежать бюлетені з уже заповненими відповідями, які й пропонувалися перехожим для вкидання до урн.

Дійсно, чимало севастопольців виявилися байдужими до опитування. Молоді мами, які гуляли з дітьми на майданчику біля Московського ринку, сказали журналістам: "На опитування не підемо, тому що в цьому немає сенсу. Наші голоси все одно викинуть. Нам подобається Куніцин. Він поставив урни в місті, упорядкував набережну. Нехай працює". А компанія молодих людей, що займалася благоустроєм дитячого майданчика на проспекті Жовтневої революції, відповіла журналістам так: "Нам не до безглуздих опитувань і референдумів, якщо нам до снаги зробити щось корисне для дітей, то це набагато важливіше".

Голова Севастопольської міськдержадміністрації Сергій Куніцин, коментуючи ту обставину, що опитування проводилося на гроші комерсантів, нагадав, що міські депутати- "регіонали" досі не знайшли грошей для виконання своїх передвиборних обіцянок. "Партія регіонів і Валерій Саратов йшли до міськради з обіцянкою встановити пам’ятник солдатам і матросам, які захищали 35-ту батарею, де загинули або потрапили в полон понад 100 тисяч учасників оборони Севастополя. От якби вони взяли на це гроші в комерсантів, це було б морально", — говорить Сергій Куніцин. Він сказав: "Мій референдум — це те, що я зробив і роблю для міста. Адміністрація виконала всі зобов’язання, які на себе взяла. Це й монумент на мисі Криштальний, і реконструкція Приморського бульвару, й будівництво доріг, і звісно, підготовка до ювілею міста".

"З боку міськради це спроба висловити недовіру українській владі в Севастополі, який є розмінною монетою в певних політичних іграх і колах не лише в Україні, а й за її межами, — заявляє Сергій Куніцин. — Боротьба йде не по лінії Куніцин—Саратов, вона набагато вища. Саратов — пішак у цій боротьбі. За всієї моєї поваги до нього, він ще надто юний у політиці й не сам по собі він це все робить... Гра йде масштабна... Гадали, що висловимо недовіру Куніцину, потім проведемо закон про Севастополь, оберемо свого мера "з певними політичними поглядами", залишимо тут флот назавжди й будемо господарями... Але не вийшло..."

ЩО БУДЕ ДАЛІ?

Цілком очевидно, що ситуація в місті продовжує загострюватися. Залишилися далеко позаду часи, коли Куніцин і Саратов "товаришували домами", тобто офісами міськради й адміністрації, й спільно підписували так звану "Малу Конституцію міста", укладали договори про спільну роботу. Поляризація вже відбулася в усіх сферах — поділилися "за приналежністю" засоби масової інформації в місті, громадські організації, міські відомства й місцеві органи влади. Причому міськрада й адміністрація звинувачують одне одного в одному й тому ж — махінаціях із землею, порушеннях законів, зловживаннях службовим становищем.

На самій сесії у вівторок лише п’ять депутатів голосували проти запропонованого рішення. Серед них — депутат Лідія Столярова.

— Питання про недовіру міській державній адміністрації, взагалі-то, поставлене некоректно, — сказала вона журналістам. — За останні півроку ніякого діалогу між міською радою й міською адміністрацією не було, хоча до цього цілий рік обидві гілки влади жили, що називається, душа в душу. Причому на сьогоднішній день не випадає говорити про те, що депутати міської ради в нас досконалі, безгрішні. Ви візьміть, будь ласка, будь- який список ЖСК, садівничого товариства, житлово-будівельного кооперативу —скрізь фігурують депутати та їхні родичі. Узяти аргументи щодо землі під багатоповерхову забудову: знову ж таки, якщо подивитися засновників, хто стоїть за цими фірмами, —більшість комерційні структури, що мають стосунок до депутатів і їхніх родичів. Тож кого звинувачують депутати? Ну, напевно, тільки себе.

У Валерія Саратова за два дні до закінчення "опитування" журналісти запитали: "Якщо міська рада керуватиметься результатами цього опитування, то як себе поведе адміністрація?" Він відповів, що не уявляє собі, "як зможе працювати адміністрація з таким низьким рівнем довіри, що прогнозується з боку населення і з абсолютною відсутністю довіри з боку ради". Тобто за два дні до закінчення "опитування" голова міськради, а по суті замовник, уже знав його результати?

У той же час, майже кожний житель нашої країни знає, яке непросте місто Севастополь. Проблем тут, як то кажуть, хоч греблю гати: забезпечення міста водою, теплом, газом нині на межі критичного мінімуму, реформування господарського комплексу й підприємств економіки не завершене, раз у раз викликають гучні конфлікти проблеми базування двох флотів, раз у раз спалахують міжнаціональні й міжконфесійні конфлікти. Не врегульовані й правові питання діяльності місцевого самоврядування в місті. Одна за однією висуваються всілякі концепції стратегічного розвитку міста — його пропонують розвивати то як курорт, то як промислову зону, то як військову базу, — але депутатам міськради й тепер уже чиновникам адміністрації не до цих стратегій і не до розв’язання цих проблем. А страждають понад 350 тисяч городян...

Микита КАСЬЯНЕНКО, Севастополь — Сімферополь
(“День” №93, 29 травня 2008 року)

Россия пошлет в Крым новые корабли?

РФ может увеличить свой флот в Севастополе втрое.

Российско-украинский спор из-за сроков базирования Черноморского флота РФ в Крыму продолжает обостряться. К политикам подключились и военные. Вчера Главком ВМФ России Владимир ВЫСОЦКИЙ выступил с резкими заявлениями:

- Базовое соглашение дает нам возможность иметь на Черноморском флоте до 100 кораблей, а сейчас мы имеем 35, численность состава может доходить до 25 тысяч, а мы имеем 11. Тогда можно поставить вопрос - что нам мешает доукомплектовать количество до базового?

- Мы сегодня не ставим вопрос о выводе флота до 2017 года. Эта точка зрения не вызывает сомнений.

- После истечения срока аренды базы в Севастополе российский флот с Черного моря никуда не денется.

- У России могут появиться моменты, на которые мы будем реагировать с помощью флота. Причем это касается не только Черного моря, но и Средиземного. Там также может быть создана российская база.

- Что будет потом? Черноморский флот сохранится в любом случае, речь идет о его развитии. Параллельно с этим мы будем заниматься развитием опорных пунктов на Кавказском направлении.

Удивительно: несмотря на существующее между Москвой и Киевом Соглашение по Черноморскому флоту, политики и дипломаты который год по-разному трактуют его. И никак не могут удержаться, чтобы не вынести свои соображения на люди. Когда же политикам не хватаем ни желания, ни искусства спокойно разрулить военно-морскую проблему, вперед выступают адмиралы...

КОММЕНТАРИЙ СПЕЦИАЛИСТА

Владимир БЕЗКОРОВАЙНЫЙ, эксперт украинской части подкомиссии по ЧФ, бывший командующий ВМС Украины, вице-адмирал в отставке:

- У Главкома российского ВМФ, наверное, плохие консультанты: приложение, на которое он ссылается, касается лишь советских кораблей, причем в договорах они перечислены поименно. То есть Россия не имеет права ввести на территорию базы ни одного нового судна. Зато если наши соседи решат еще и увеличить количество личного состава (согласно договорам, они вправе сделать это), вывести базу в Новороссийск к 2017 году они не успеют. Увы, тамошняя база строится лишь условно.

Виктор БАРАНЕЦ, военный обозреватель "КП"
("Комсомольская правда" №116, 31 мая 2008 года)

Події. Трагедії. Надзвичайні ситуації. Кримінал.

Дело пахло керосином

В Феодосии совершена попытка поджога на рабочем месте управляющего делами исполкома Виктора Болотского. Предприниматель плеснул в чиновника керосином, но поджечь не успел.

По словам пресс-секретаря Феодосийского исполнительного комитета Анны Трофимовой, вчера утром в кабинет управделами пришёл бывший арендатор одного из помещений во дворе исполкома.

Во время беседы посетитель достал ёмкость с зажигательной жидкостью, выплеснул её из бутылки, но на управляющего делами исполкома не попал. Поджечь жидкость ему помешали Виктор Болотский и ещё один находившийся в кабинете человек. На место происшествия вызвали милицию и работников МЧС, которые задержали злоумышленника.

Напомним, что на днях житель Феодосии совершил поджог управления ГАИ города. Поджигатель погиб на месте, пострадали восемь сотрудников автоинспекции, в том числе и начальник Феодосийского отделения ГАИ Игорь Койбан.

Диана СКЛЯРЕНКО
(“Крымская правда” №90, 21 мая 2008 года)

В ФЕОДОСИИ МУЖЧИНА ПЫТАЛСЯ ПОДЖЕЧЬ ЧИНОВНИКА ГОРИСПОЛКОМА,
КОГДА ТОТ ОТКАЗАЛ В ПРЕДОСТАВЛЕНИИ ЕМУ В АРЕНДУ ПОМЕЩЕНИЯ

К счастью, трагедию удалось предотвратить благодаря посетителю, в тот момент находившемуся в кабинете

Как сообщила "ФАКТАМ" пресс-офицер Феодосийского горотдела милиции Анна Охрименко, во вторник днем мужчина 1960 года рождения пронес в здание городского исполкома грелку с бензином. Зашел в кабинет начальника управления делами горисполкома, где между ним и чиновником завязался спор по поводу аренды одного из помещений. Когда просителю было отказано, он достал грелку и облил бензином себя и хозяина кабинета. К счастью, поджог удалось предотвратить благодаря посетителю, который находился в тот момент в кабинете. Злоумышленника задержали. Возбуждено уголовное дело по статье Уголовного кодекса Украины "Умышленное убийство".

Напомним, что 8 мая в Феодосии подобным образом подожгли здание управления Госавтоинспекции. 32-летний мужчина облил помещение и начальника отделения ГАИ легковоспламеняющейся жидкостью и поджег. Таким способом мужчина хотел отомстить за то, что у него отобрали права. В результате поджигатель скончался на месте, а девять сотрудников ГАИ были госпитализированы.

Андрей РЫМАРУК
("ФАКТЫ" №91, 22 мая 2008 года)

Младенец умер от отцовской "ласки"

Одно за другим в Крыму совершаются преступления против детей. Из недавних злодеяний: в Керчи из-за невнимания горе-матери ребёнок серьёзно отстаёт от сверстников в психологическом и физическом развитии, в Феодосии бесчинствовали престарелые педофилы, в Севастополе по вине мамы чётырёхлетний мальчик и вовсе скончался - от гнойной пневмонии и алкогольной интоксикации. Таких случаев масса, и большинство из них, к счастью, не остаются безнаказанными. Один из таких примеров - это приговор, вынесенный в конце марта нынешнего года Александру Ш., который убил своего семимесячного ребёнка. Отец осуждён Апелляционным судом Крыма на одиннадцать лет лишения свободы.

Смерть грудничка Вовы вечером 24 ноября 2007 года зафиксировали врачи скорой помощи, которых вызвали родители ребёнка. Мать с отцом плакали и пытались убедить медиков в том, что не знают, почему их сын умер. "Наверное, он задохнулся, когда перевернулся личиком в подушку", - говорили они. Сказали, что Вова уснул после обеда и не тревожил их уже несколько часов, а неладное они заметили, когда ребёнок не отреагировал на запрыгнувшего на него кота.

Поверить в это невозможно было даже с большой натяжкой. Ведь как объяснить множественные кровоподтёки и гематомы на личике ребёнка, разбитую губу и отчётливо различимые следы пальцев на щёчках? Это наводило на вполне определённые выводы. Медики сообщили о случившемся в милицию.

Кем были родители малыша? Житель посёлка Новоозёрное, что под Евпаторией, Александр в свои двадцать шесть лет добился немногого. С первой женой развёлся, нигде не работал, сидел на шее у матери. С Татьяной, которая моложе его на шесть лет, был в гражданском браке, жили в общежитии. Нельзя утверждать, что Александр не любил детей. Во время следствия он даже доказывал обратное. Однако когда его жена Татьяна была беременна Вовой, Александр подшофе не раз говорил другу: "Я хочу избавиться от ребёнка, найму кого-нибудь, чтобы он избил жену: надо стукнуть по животу, и будет выкидыш". Нанять преступников ему, видимо, что-то помешало, однако он сам неплохо вживался в их роль: нередко избивал беременную Таню, из-за чего та была вынуждена подолгу жить у родственников.

Вопреки всему в начале 2007 года ребёнок родился. Но, к удивлению Александра, мальчик почему-то боялся его, начинал плакать, как только они оставались наедине. В семье из-за этого были постоянные скандалы. "Он возмущался, что сын воспринимает только меня, мол, я его к себе приучила, поэтому Вова и боится его", - рассказала Татьяна следователям этого уголовного дела.

Все подозрения однозначно падали на Александра. Но он заявил, что не виноват. Мол, с ребёнком в тот день сидел сам (Татьяна ушла к матери), услышал плач - Вова выпал из коляски и лежал на полу лицом вниз. Он поднял его, увидел кровь на губе. Попытался успокоить, качал, уложил спать. Сам же продолжил заниматься домашними делами. А вечером случайно задел коляску и увидел, что ребёнок лежит лицом в подушку и не дышит. Сказал об этом вернувшейся к тому времени жене, вызвали "скорую помощь". Пока медики были в дороге, делал малышу искусственное дыхание.

Александр действительно пытался спасти Вову. Но утверждал, что сына своего не убивал. А повреждения на его лице объяснил тем, что малыш только учился передвигаться в "ходунках" и часто задевал мебель.

Все эти показания были мало похожи на правду. Видимо, осознавал это и сам Александр. Спустя несколько дней после смерти сына он написал явку с повинной, в которой, впрочем, заявил, что сына убил нечаянно, причём в этом ему помогала жена. В явке с повинной оказалось много нестыковок. Истину установили только следствие и суд.

24 ноября 2007 года Александр и Татьяна вместе с Вовой после прогулки пришли домой. Сами по дорогое "подкрепились" пивом, а вот за питанием для грудного ребёнка Татьяне надо было идти к матери Александра. Уложив малыша спать, взрослые занялись своими делами: Татьяна пошла к свекрови, Александр принялся ремонтировать мебель в прихожей. Вскоре он услышал плач ребёнка, оказалось, тот выпал из коляски и повредил губу. Отец попытался успокоить малыша, уложить его спать, но тот не прекращал плакать. Тогда он положил ребёнка в коляску и, чтобы он перестал кричать, стал закрывать ему рот и нос ладонью.

В общей сложности держал ладонь на лице сына около сорока секунд. "Перестал закрывать рот, когда ребёнок перестал кричать и дёргаться", - рассказал Александр. Когда малыш "успокоился", он подумал: "Спит". Перевернул его на живот и вернулся к своим делам. Вскоре пришла Татьяна. "Я попыталась дать ребёнку покушать из бутылочки, но он не реагировал. Подумала, что он спит", - говорит мать. О случившемся муж ничего ей не сказал.

Обнаружив вечером, что Вова мёртв, Татьяна пришла в ужас. "Отец ребёнка плакал, просил оказать младенцу помощь, сделать укол в сердце", - рассказал врач скорой помощи. Медики были бессильны: ребёнок умер за несколько часов до того, как к ним поступил вызов.

Александра признали виновным в совершении умышленного убийства малолетнего ребёнка и назначили одиннадцатилетний срок лишения свободы. Суд пришёл к выводу, что горе-отец, "будучи раздражённым криками ребёнка, умышленно, с целью его убийства, осознавая, что от его действий может наступить смерть, неоднократно закрывал ему рукой рот и нос, с силой надавливал на лицо. Прекратил он свои действия только после того, как сын перестал подавать признаки жизни - задохнулся и умер".

Приговор показался осуждённому детоубийце слишком строгим, он обжалует его в суде высшей инстанции. На помощь Александру пришла Татьяна, которая родила Александру, пока он находился под следствием, второго ребёнка: теперь женщина уверяет суд в том, что её муж был любящим и заботливым отцом, порядочным семьянином. Поверит ли Фемида в это - скоро узнаем.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №97, 30 мая 2008 года)

Яйця в боротьбі за ідею
У Сімферополі відбулися сутички між прихильниками і противниками НАТО

Учора в Сімферополі активісти Української народної партії, Конгресу українських націоналістів, НРУ та "Просвіти" організували пікет у рамках кампанії "НАТО — Так!", що вже пройшла в Одесі, Херсоні та Миколаєві. Всупереч їм власний пікет організували активісти Компартії, партії "Союз" і Російської громади Криму. І, схоже, також із просвітницькою метою, адже прихопили з собою транспаранти з написами "НАТО — війна проти слов’ян!", "У НАТО — ніколи!", "НАТО — ні!". Загалом, як передає УНІАН, противників і прихильників євроатлантичного курсу України зібралося разом близько двох сотень чоловік. А сотня правоохоронців, яка підтримувала порядок під час пікету, виявилась чи не єдиним бар’єром між "різновекторними" пікетувальниками.

Та все ж сутичок уникнути не вдалося. Спочатку між лівими і правими розпочалась словесна перепалка, після чого в хід пішли... помідори, яйця і пакети з соком, які полетіли у прихильників НАТО. Та найбільше перепало "бар’єру", тобто правоохоронцям. Активісти лівих сил також зім’яли агітнамети правих і спалили прапор НАТО.

Сьогодні ж презентація гучної кампанії відбудеться і в столиці. Та цього разу вже в приміщенні, — у столичному Палаці мистецтв "Україна". Як повідомляє пресслужба "НУНС", участь у презентації візьмуть активісти партії "Наша Україна" з усіх областей, представники дипломатичного корпусу, громадські діячі та відомі українські співаки.

Ярина МАТЧАК
(“Україна молода” №99, 30 травня 2008 року)

Підготовлено Центром інформації
та документації кримських татар

ДО ЗМІСТУ