Електронний бюлетень

"Крим у дзеркалі української преси"

№ 3

(21.01 - 31.01.2007)

За 21.01 - 31.01.2007 року Центром інформації та документації кримських татар виявлені наступні матеріали щодо кримської та кримськотатарської тематики, які систематизовані нами за рубриками з посиланням на видання і дату публікації. Матеріали надаються мовою оригіналу.

З М І С Т:

Влада. Суспільство. Політика.

“Ударники” шантажируют власть

Вчера в 10.00 у здания Совмина АРК в Симферополе около пяти тысяч крымских татар в знак протеста против игнорирования украинскими и крымскими вла­стями проблем депортированных, устроили шумовую атаку на чиновников исполнительной власти автономии. На площадь им. Ленина участники митинга принесли около двадцати железных бочек и в течение часа колотили по ним деревянными палками. Шум стоял неописуемый.

Дмитрий ВОЛОКИТИН
(“Крымское время” №7, 23 января 2007 года)

Люди відчують наслідки введення двох додаткових відсотків податку на прибутoк

Як відомо, з 1 січня 2007 року прибутковий податок з фізичних осіб в Україні становить уже не 13, а 15%. Чи можна сказати, що таким чином ми збільшуємо самофінансування суспільних потреб? Адже 2% від колишніх 13% — це зростання до 15%, тобто відразу на шосту частину. Чим же компенсує уряд людям це збільшення податкового пресу? Минулого року в Криму податок з прибутків фізичних осіб становив 185,6 мільйона гривень, а 2007 року, згідно з новим бюджетом, він зросте до 243,2 мільйона, тобто на чверть. Правда, це зростання пояснюється не лише збільшенням ставки податку, а й тим, що підвищиться мінімальна заробітна плата (з 1 січня до 400 гривень, в червні — до 420, а в грудні — до 450 гривень). Якщо врахувати, що середня зарплата в автономії становитиме в нинішньому році 1172 гривні за місяць, то введення нової податкової ставки віщує значну підтримку суспільних програм. Про це "Дню" розповів голова Верховної Ради Криму Анатолій Гриценко.

Микита КАСЬЯНЕНКО,  Сімферополь
(“День” №10, 23 січня 2007 року)

Крим стане енергетичним донором?
Про райдужні перспективи півострова зі слів паливного міністра Юрія Бойка

"Можу з упевненістю сказати, що самодостатнім у частині забезпечення газом Крим стане у найближчі 2-3 роки, а далі він буде донором для економіки України", — заявив на прес-конференції після закінчення виїзної наради Мінпаливенерго у Сімферополі щодо стану та перспектив розвитку енергозабезпечення автономії та Севастополя його очільник.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №12, 23 січня 2007 року)

У ЧФ опять пытались отобрать навигационный объект

На станцию радионавигационной системы "МАРС-75" гидрографической службы Черноморского флота, расположенную в Геническе, вчера прибыл главный судебный исполнитель Херсонской области Игорь Маникин с целью принудительного изъятия этого навигационно-гидрографического объекта (НГО) из ведения ЧФ Российской Федерации.

(“Крымская правда” №12, 24 января 2007 года)

Не спрашивай, что тебе дала Крымская автономия, спрашивай, что ты сделал для неё

Концептуальную для полуострова дату - День республики - крымская интеллектуальная общественность отметила традиционным для неё способом. Активной тематической рефлексией. На заседание за "круглым столом" "Автономная Республика Крым и современные политические процессы", устроенное Русской общиной Крыма, кроме известных политологов и экспертов были приглашены политики, депутаты (нынешние и бывшие) и журналисты.

Юлия ВЕРБИЦКАЯ
(“Крымская правда” №13, 25 января 2007 года)

ВЕЛИКА ЄВПАТОРІЯ: ЖИТТЯ ПІСЛЯ УКАЗУ

Скасування президентом В.Ющенком свого ж річної давності указу про будівництво Кримського морського транспортно-промислового комплексу "Донузлав" по праву можна занести в десятку найважливіших подій минулого року в автономії. І з огляду на рідкісний випадок визнання владою своєї помилки до того, як виникли неминучі негативні наслідки. (У даному разі — у вигляді загрози екології курортного регіону та самого існування всесвітньо відомої дитячої оздоровниці — Євпаторії.) І з огляду на перспективи, які відкрилися, для розвитку всього Західного узбережжя Криму.

Валентина САМАР (Крим)
(“Дзеркало тижня” №2, 20-26 січня 2007 року)

В Бахчисарае топят только ночью

Из-за долгов перед тепловырабатывающими предприятиями прекращена подача газа в котельные Бахчисарая. В тот же день в Совмине Крыма состоялось внеочередное заседание комиссии по контролю состояния расчётов за потребление энергоносителей. Её председатель вице-премьер Азиз Абдуллаев заявил, что вина лежит на местной власти, и пригрозил, что по результатам проверки материалы будут переданы в прокуратуру.

(“Крымская правда” №15, 27 января 2007 года)

"Оранжевых свиней" пустили... по ветру

Под Евпаторией вчера активисты молодежного движения "Прорыв" провели свою акцию под названием "Депортация оранжевых свиней". На воздушных шарах они запустили в небо игрушечных свиней в оранжевых костюмах. Так, по словам лидера организации Надежды Поляковой, был выражен протест против действий властей, которые "позволяют бандитам из татарского меджлиса, захватывающим землю, издеваться над крымчанами".

(“Крымская правда” №16, 30 января 2007 года)

Ароматна промисловість
Крим відроджує ефіроолійну галузь

Крим — регіон в Україні, де виробляється основна кількість натуральних ароматичних продуктів з ефіроолійних культур. Грунтово-кліматичні умови півострова дозволяють вирощувати не тільки традиційні для Криму лаванду, ефіроолійну троянду, мускатну шавлію, але й багато ще складніших і перспективніших культур — коріандр, полин таврійський, гісоп, котовник, м’яту й багато інших. Раніше ця галузь мала величезне економічне й соціальне значення для Криму.

Микита КАСЬЯНЕНКО,  Сімферополь
(“День” №16, 31 січня 2007 року)

ПРОСТО ЗАЧИСТКА. І НІЯКОЇ ПОЛІТИКИ

Видовище для обраних. Ще наприкінці минулого року цілком очікуваними були заміна начальника главку МВС у Криму (у зв’язку зі зміною міністра й особливо — складу колегії) і прокурора автономії. Про відставку нинішнього прокурора Віктора Шемчука протягом кількох місяців клопотали кримські керівники-"регіонали". Його ім’я спливло в пресі у версії "Піскун-3" як імовірного першого заступника генпрокурора, хоча джерела стверджують, що кандидатуру розглядали на Банковій і на посаду генерального. За деякою інформацією, саме з цієї причини в чинного генпрокурора О.Медведька і виникли претензії до кримського прокурора. Разом зі звільненням із посади постпреда президента в АРК генерала Геннадія Москаля, який ефективно й оперативно заважав спокійно жити і панувати кримському керівництву, відставка В.Шемчука могла б розцінюватися як здача останнього форпосту президента в Криму. Проте перебіг подій виявився несподіваним. І прокурор В.Шемчук, і начальник главку міліції В.Хоменко відмовилися добровільно піти зі своїх посад і привселюдно заявили про незгоду з позицією керівництва.

Валентина САМАР (Крим)
(“Дзеркало тижня” №3, 27 січня - 2 лютого 2007 року)

Фестивалі. Виставки. Музеї. Історія. Пам’ятки архітектури. Кіно

ГОРДІЇВ ВУЗОЛ УКРАЇНОМОВНОЇ ОСВІТИ У КРИМУ
І ШЛЯХИ ЙОГО РОЗВ'ЯЗАННЯ

(ЕТНО-ПРАВОВИЙ БАЗИС, ІСТОРІЯ, СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ)

(Продовження. Поч. у № 49 - 52, 1 - 3).

Відсутність державної уваги до болючих проблем кримського українства в уже незалежній Україні підриває довіру до всіх гілок влади і поглиблює процес зросійщення українського населення. Зазначену деструктивну тенденцію досить чітко висвітлює останній перепис населення, проведений у 2001 році. Він теж здійснювався в атмосфері розгнузданої шовіністичної істерії та шаленого тиску проросійських сил на опитувачів. Саме через тиск і фальшування кількість українців у Криму в 2001 році, порівняно з 1989 роком, скоротилася майже на 134 тисячі. Кожній мислячій людині цілком зрозуміло, що таке зменшення державотворчої нації на своїй території у мирний час не пов'язане з міграцією в інші регіони України, як це спостерігалося з російським населенням (після 1991 року відбувався процес повернення росіян на історичну батьківщину).

Петро ВОЛЬВАЧ,
голова Кримської філії НТШ,
доктор філософії у галузі біології,
академік УЕАН, дійсний член НТШ.
(“Кримська Світлиця” №4, 26 січня 2007 року)

Земельне питання

Требуют обустроить "поляны"

Несколько тысяч крымских татар под зданием Совмина Крыма устроили вчера очередную акцию протеста. Они колотили по бочкам, кричали и... молились. Но уже не о выделении земли. Теперь требуют, чтобы правительство Крыма и его председатель Виктор Плакида создали татарам условия для строительства жилья на захваченной земле. Пусть подведут электричество, воду, дороги и выдадут беспроцентные ссуды! Так и написано в их "обращении".

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №11, 23 января 2007 года)

Плачь, земля, всё по-прежнему
Начальник ГУ МВД Украины в АРК Владимир Хоменко.

Проигнорировав советы и предложения руководства МВД Украины подать в отставку, начальник крымской милиции генерал-лейтенант Владимир Хоменко отказался писать рапорт об увольнении. По его мнению, в Крыму нет нерешённых проблем, которые могли бы повлечь кадровые перестановки в главном "силовом органе" автономии.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №11, 23 января 2007 года)

Не пришлось бы переименовать Алушту в "Поляну протеста"

Когда в Крыму обостряются земельные проблемы и активизируются самозахваты, это обычно означает, что у президента Виктора Ющенко опять проблемы. Сейчас, когда гарант Конституции предпринимает отчаянные попытки собрать осколки своей власти, земельная ситуация в автономии выглядит, как зеркальное отражение этих бесплодных попыток. Один из примеров этому - ситуация с выделением земли в Алуште.

Елена МАНИНА
(“Крымская правда” №14, 26 января 2007 года)

Бьют в набат о земельных проблемах

22 января на центральной площади перед зданием Совмина в Симферополе состоялся митинг. Около 8 тысяч крымских татар выразили свой протест против игнорирования их прав, оговоренных в Конституции и законах Украины, по обеспечению земельными участками для строительства жилья. Несколько часов с минутными перерывами пло­щадь оглушали резкие звуки ударов по железным бочкам, имеющие цель вызвать из здания представителей власти. Это напомнило протест шахте­ров в Киеве, использовавших для той же цели рабочие каски. Даже небо отреагировало на удары набата: недавно ясное оно вдруг стало серым. Но представители власти остались глухи. Никто из "высоких" правительственных чиновников к народу не вышел.

Лейля АЛЯДИНОВА
(“Голос Крыма” №5, 26 января 2007 года)

Извольте получить 900 гектаров

Крымские власти готовы отдать участникам "полян протеста" 900 гектаров земель сельскохозяйственного назначения в Симферопольском районе. Об этом заявили на заседании по урегулированию ситуации с самовольными захватами участков.

(“Крымская правда” №16, 30 января 2007 года)

Самозахоплення "лізуть" і на Ай-Петрі
Кримські депутати перейнялися долею відомої гори, що входить до складу Ялтинського заповідника

Чи не вперше в історії кримського парламентаризму на порядок денний винесли одне-єдине "природне" питання. Щоправда, в режимі робочої наради, але під орудою спікера Анатолія Гриценка. На ній він сам і члени президії, керівники зацікавлених відомств виказали свою стурбованість через "негативний антропогенний вплив на Ай-Петринську яйлу (з тюрської "яйла" — літнє пасовище. — Авт.)".

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №17, 30 січня 2007 року)

БОРОТЬСЯ  С  САМОЗАХВАТАМИ БУДУТ  ПУТЕМ  ИХ УЗАКОНИВАНИЯ?

В прошедшую субботу в крымском правительстве собралась рабочая группа, созданная для урегулирования сложившейся ситуации в связи с самовольными захватами земельных участков. Такую рабочую группу наши чиновники образовали еще 26 декабря прошлого года, но собраться смогли только, как видите, через месяц.

Наталья КИСЕЛЕВА
(“Крымское время” №10, 30 января 2007 года)

Беспределу поставлен заслон

"После более чем десятилетнего правового нигилизма в сфере земельных отношений в государстве появилась наконец норма закона, который поставит заслон перед противозаконными земельными операциями", - считает председатель комитета Верховного Совета Украины по вопросам прав человека, национальных меньшинств и межнациональных отношений, лидер крымских коммунистов Леонид Грач.

(“Крымская правда” №17, 31 января 2007 года)

Кто они - макеты людей в макетах домов?

Давно уже зарекалась участвовать в подобных обсуждениях. Это чтобы не поддаваться на провокации. Давно уже решила не позволять никому подвергать испытаниям остатки своей толерантности. Но вот не сдержалась, откликнулась на приглашение поучаствовать в телевизионном ток-шоу на тему о возможности межнационального конфликта в Крыму.

Наталья АСТАХОВА
(“Крымская правда” №17, 31 января 2007 года)

"Землі у Криму — на одне скликання"

У Криму знову загострилася земельна проблема. Самозахоплення, багатотисячні мітінги біля урядових установ. Ось такий вигляд сьогодні мають кримсько-татарські поселення, самозахоплення. За всі 15 років жодне з них не було ліквідоване. Більшість або узаконені, або де-факто продовжують забудовуватись.

Микола СЕМЕНА
(“Україна і світ” №5, 29 січня – 4 лютого 2007 року)

Конфліктна земля

Після періоду відносної стабільності й злагоди в Криму знову дали про себе знати міжнаціональні суперечності. 22 січня біля стін Ради Міністрів у центрі Сімферополя зібралося близько 6 тисяч кримських татар, які прийшли вимагати землю.

Микола СЕМЕНА (Сімферополь)
(“Україна і світ” №5, 29 січня – 4 лютого 2007 року)

Події. Трагедії. Надзвичайні ситуації. Кримінал.

В массовой драке в Бахчисарае убили крымского татарина

 Один убитый и трое ранены — таков результат массовой потасовки возле ночного бара "Колизей" в Бахчисарае. Именно там в субботу после 3.30 утра пересеклись траектории двух пьяных компаний татар и славян. С обе­их сторон в драке участвовало более 15 человек. Татары оказались в меньшинстве, поэтому им серьезно досталось. 36-летний Рустем Аметов от побоев скончался в машине скорой помощи по дороге в городскую больницу. Трое его друзей находятся в отде­лении травматологии.

МАЙК ЛЬВОВСКИ, КРЫМ
(“Сегодня” №16, 22 января 2007 года)

"Стенка на стенку"

Поздней ночью 20 января в Бахчисарае "стенка на стенку" сошлись две группы местных жителей.

В пьяной драке погиб один человек, трое попали в больницу.

Убитый Рустем Аметов, 1970 года рождения, имел славу дебошира. Он неоднократно попадал в милицию за пьянство и хулиганство, а в прошлом году совершил ДТП со смертельным исходом.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №11, 23 января 2007 года)

Гладіатори у бахчисарайському "Колізеї"
Унаслідок бійки між татарами і слов'янами одна людина загинула,
двох госпіталізовано, інших учасників "розборки" затримано

Делікатна сфера людських стосунків на півострові опосередковано замішана ще й на міжетнічному грунті. Через два дні після "земельного" побоїща в Сімферополі знову сталася масова бійка. Цього разу "воювали" у Бахчисараї, що тільки-но заспокоївся після відомих минулорічних кривавих сутичок на колишньому Центральному міському ринку.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №12, 23 січня 2007 року)

НАЧАЛЬНИК КРЫМСКОЙ МИЛИЦИИ ВЛАДИМИР ХОМЕНКО:
"ЧТОБЫ ИЗБАВИТЬСЯ ОТ ШУМНОЙ И АГРЕССИВНОЙ КОМПАНИИ, БАР ПРОСТО ЗАКРЫЛИ"

Причиной драки в одном из кафе Бахчисарая, в результате которой один человек погиб, а двое госпитализированы в больницу, стало чрезмерное употребление спиртных напитков

Елена ОЗЕРЯН
(“Факты” №12, 23 января 2007 года)

В Бахчисарае опять дрались с татарами
Правоохранители уже сделали заявление, что тут "не было межнациональной подоплеки

Правда, правоохранители уже сделали заявление, что тут "не было межнациональной подоплеки, а имели место "хулиганские побуждения на почве чрезмерного употребления спиртных напитков". Тем не менее в результате конфликта один человек погиб, а два находятся в больнице.

Наталья ДРЕМОВА
(“Комсомольская правда” №12, 23 января 2007 года)

В БАХЧИСАРАЕ УБИТ КРЫМСКИЙ ТАТАРИН
ГОРОД ПАТРУЛИРУЮТ УСИЛЕННЫЕ НАРЯДЫ МИЛИЦИИ

В ночь с пятницы на субботу в Бахчисарае произошло событие, которое может в очередной раз до предела накалить межнациональную обстановку в этом городе.

По информации Центра общественных связей крымской милиции, около четырех часов в бывшей столице Крымского ханства вспыхнула драка между двумя группами местных жителей, в результате которой один человек погиб, а еще двое были госпитализированы.

Александр МАЩЕНКО
(“Крымское время” №7, 23 января 2007 года)

Очередная провокация не вылилась в кровавый конфликт

Предыстория противостояния, по словам крымских татар такова. Территория расформировывающейся воинс­кой части, где ранее находились артиллерийские склады, до сих пор не переданная на баланс городских властей, приглянулась частной строительной фирме. В результате в 2004 г. не исключено, что в нарушение законодательства чиновниками горисполкома была заключена сделка с руководством фирмы. Право двухлетней аренды было предоставлено так называемым строителям.

(“Голос Крыма” №5, 26 января 2007 года)

В Крыму киевлянина смыло волной

В Крыму вторые сутки продолжаются поиски 36-летнего туриста из Киева. Его унесло в море прибойной волной. Вместе с компанией друзей (трое москвичей и донетчанин) Владимир отдыхал в Оленевке — на западном побережье Крыма.

МАЙК ЛЬВОВСКИ, КРЫМ
(“Сегодня” №24, 31 января 2007 года)

ДО ЗМІСТУ

Влада. Суспільство. Політика.

“Ударники” шантажируют власть

Вчера в 10.00 у здания Совмина АРК в Симферополе около пяти тысяч крымских татар в знак протеста против игнорирования украинскими и крымскими вла­стями проблем депортированных, устроили шумовую атаку на чиновников исполнительной власти автономии. На площадь им. Ленина участники митинга принесли около двадцати железных бочек и в течение часа колотили по ним деревянными палками. Шум стоял неописуемый.

Порядок на площади обеспечивали около 30 сотрудников милиции, которые, выстроившись стеной, преграждали путь в здание Совмина. Конечно, если бы участники акции захотели туда прорваться, то сил у милиционеров явно не хватило бы. Поэтому за углом у входа в Постоян­ное представительство пре­зидента Украины в Крыму дежурил желтый автобус с бойцами "Беркута". Кстати, во время акции у здания Совмина появился начальник ГУ МВД Украины в Крыму генерал-лейтенант Хоменко. Проговорив около минуты со своими подчиненными, он скрылся в здании, отказавшись ответить на вопросы журналистов.

Участники акции держали в руках многочисленные транспаранты и таблички с указанием населенных пунктов, откуда они прибыли. Оказалось, что большин­ство на площади составили жители Симферопольского района. Что же касается транспарантов, то, безусловно, самым колоритным из них был следующий: "Избушка, избушка, повернись к корыту задом, а к народу передом!"

Никакого митинга во время этой акции проведено не было, как, впрочем, и традиционного в таких слу­чаях принятия резолюции. Создавалось впечатление, что организаторы безоб­разия всеми силами пытались продемонстрировать стихийность этого мероприятия. Правда, когда его участники прекратили лупить палками по бочкам и стали тесниться к зданию Совмина, в толпе прозвучала команда: "По груп­пам!" После этого ряды протестующих стали сразу же выравниваться. Так что "стихийность" эта, видимо, была хорошо организована и отрежиссирована.

Правда, так и не удалось выяснить, против чего конкретно протестовали собравшиеся на площади Ленина. Один из мужчин, вхо­дящий, видимо, в число организаторов мероприятия или приближенный к ним, пояснил, что люди протестуют в том числе против нежелания местных властей выделять землю крымским татарам в Алуште, Евпатории и Сим­феропольском районе. По его словам, если проблемы депортированных не будут решаться и далее, то подобные акции не пре­кратятся.

После шумовой атаки участники акции собирались пройти колоннами от площади Ленина по центру города до улицы Балаклавской, но, к счастью, отказалась от этой затеи. Если бы все пять тысяч человек дружными ряда­ми тронулись к Балаклав­ской, движение в городе на много часов оказалось бы парализовано.

Дмитрий ВОЛОКИТИН
(“Крымское время” №7, 23 января 2007 года)

Люди відчують наслідки введення двох додаткових відсотків податку на прибутoк

Як відомо, з 1 січня 2007 року прибутковий податок з фізичних осіб в Україні становить уже не 13, а 15%. Чи можна сказати, що таким чином ми збільшуємо самофінансування суспільних потреб? Адже 2% від колишніх 13% — це зростання до 15%, тобто відразу на шосту частину. Чим же компенсує уряд людям це збільшення податкового пресу? Минулого року в Криму податок з прибутків фізичних осіб становив 185,6 мільйона гривень, а 2007 року, згідно з новим бюджетом, він зросте до 243,2 мільйона, тобто на чверть. Правда, це зростання пояснюється не лише збільшенням ставки податку, а й тим, що підвищиться мінімальна заробітна плата (з 1 січня до 400 гривень, в червні — до 420, а в грудні — до 450 гривень). Якщо врахувати, що середня зарплата в автономії становитиме в нинішньому році 1172 гривні за місяць, то введення нової податкової ставки віщує значну підтримку суспільних програм. Про це "Дню" розповів голова Верховної Ради Криму Анатолій Гриценко.

— Бюджет 2007 року під час його розробки й затвердження практично не викликав критики й був прийнятий на сесії за якихось півгодини, — зазначає Гриценко. — Секрет у тому, що уряд Криму й депутатські комісії передбачили зростання витрат на всі соціальні потреби автономії.

За словами першого заступника міністра фінансів АРК Катерини Кулинич, обсяг зведеного бюджету Криму становить 3,1 мільярда гривень, його зростання порівняно з бюджетом нинішнього року — 32,5%. Обсяг витратної частини бюджету автономії — 1,8 мільярда гривень, що на 25,1%, або на 363,7 мільйона гривень більше, ніж в 2006 році. Це дасть змогу збільшити витрати по зведеному бюджету на утримання установ освіти, культури, охорони здоров’я та соціального захисту населення на 314,8 мільйона гривень. При цьому додатково враховані кошти на виплату заробітної плати, стипендій, зростання яких порівняно з 2006 роком становить понад 25%. Витрати на харчування дітей у школах-інтернатах і громадян, які перебувають у лікувальних установах, зростуть, згідно з бюджетом, на 48,8%.

Голова Ради міністрів АРК Віктор Плакіда вважає, що головним пріоритетом бюджету 2007 року залишається фінансове забезпечення найбільш нагальних соціальних проблем. Понад 80 відсотків бюджетних коштів будуть спрямовані на соціальні потреби, а саме: освіту, культуру, соціальний захист населення, зарплати, субсидії. А це — понад два мільярди гривень. Виплати пільг і субсидій населенню збільшаться порівняно з 2006 роком в 1,8 разу і становитимуть 594,4 мільйона гривень. Це компенсує витрати найбідніших верств населення на житлово-комунальні послуги у зв’язку з підвищенням тарифів. Виплата допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства збільшиться порівняно з 2006 роком удвічі.

На інвестиційні проекти планується 270,9 мільйона гривень, або на 72,7 мільйона гривень більше, ніж торік. У результаті, за словами керівника кримського уряду, новий бюджет дасть змогу розв’язати низку соціально-економічних проблем в автономії, зокрема поліпшити енергопостачання, водопостачання й підвищити рівень газифікації населених пунктів, активізувати будівництво й ремонт автомобільних доріг, реалізувати програми облаштування депортованих громадян і кредитування молодих сімей.

Віктор Плакіда в інтерв’ю "Дню" підкреслив, що в бюджеті Криму на 2007 рік передбачено фінансування багатьох регіональних програм. За його словами, особливу увагу уряд приділяє здоров’ю громадян. Зокрема 1,7 мільйона гривень виділили для реалізації програми розвитку кардіо- і нейросудинної хірургії. Також фінансуватимуться нові республіканські програми з протидії епідемії туберкульозу, поліпшення меддопомоги хворим на хронічну ниркову недостатність. На них виділяється понад вісім мільйонів гривень. Ще один новий медичний проект — програма боротьби з онкологічними захворюваннями, яка розрахована на 2007 — 2016 роки. Вже в цьому році її фінансування становитиме 1,1 мільйона гривень. Потурбувалися в Криму і про відпочинок та оздоровлення дітей, виділивши нинішнього року на відповідну програму 7 мільйонів гривень. По одному мільйону гривень буде спрямовано на республіканські програми "Вчитель" і "Шкільний автобус". Бюджетом також передбачені кошти на програму з правової освіти населення (70 тис. грн.).

Голова кримського уряду також повідомив, що значна увага місцевої влади в 2007 році приділятиметься програмі підтримки й розвитку малого підприємництва на 2007 — 2008 роки, на яку виділяється з бюджету 500 тисяч гривень. Загалом, на реалізацію регіональних програм, за словами Віктора Плакіди, з бюджету Криму виділено майже 26,4 мільйона гривень. Отже, два відсотки прибуткового податку повернуться до людей.

Микита КАСЬЯНЕНКО,  Сімферополь
(“День” №10, 23 січня 2007 року)

Крим стане енергетичним донором?
Про райдужні перспективи півострова зі слів паливного міністра Юрія Бойка

"Можу з упевненістю сказати, що самодостатнім у частині забезпечення газом Крим стане у найближчі 2-3 роки, а далі він буде донором для економіки України", — заявив на прес-конференції після закінчення виїзної наради Мінпаливенерго у Сімферополі щодо стану та перспектив розвитку енергозабезпечення автономії та Севастополя його очільник.

Оптимізм паливного міністра грунтується на двох обнадійливих процесах: самій динаміці добування газу ДАК "Чорноморнафтогаз" і затвердженій програмі з розробки шельфу Чорного  та  Азовського морів. А поки що Крим, як констатує Юрій Бойко,  відстає від загальнодержавних темпів газифікації населення. А ще вдвічі за останні чотири роки зросло споживання ним електроенергії. Утім щодо останнього, то це вельми позитивна тенденція: мовляв, це свідчить про розвиток соціальної інфраструктури та інвестиційної привабливості автономії (за останні півроку у розвиток її електроенергетики залучено понад 300 млн. гривень).

А взагалі виїзна нарада за участю також керівництва Радміну автономії, Севастопольської міськадміністрації "крутилась" навколо основних блоків питань: подачі на півострів додаткових 24 мегават високовольтними лініями, підвищення надійності ліній низької напруги, збільшення власної генерації, добування  газу і нафти на морських шельфах і платіжної дисципліни за спожиті енергоресурси.

Прозвучало на нараді і чимало конкретики. Зокрема й такої: НАК "Енергетична компанія України" спільно з ВАТ "Крименерго" підготувала інвестиційну програму на 2007 рік, згідно з якою 68% загальних обсягів фінансування у сумі 65,9 млн. грн. планується спрямувати на технічний розвиток, модернізацію та будівництво електричних мереж.

Також, як зазначено у протоколі міністерської наради, у поточному році планується здійснити заходи із захисту екології і підвищення надійності електротехнічного устаткування Камиш-Бурунської ТЕЦ на 206 тис. грн.,  на Сакських теплових мережах — завершити будівництво парогазової установки потужністю 20 МВт із введенням її в експлуатацію тощо.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №12, 23 січня 2007 року)

У ЧФ опять пытались отобрать навигационный объект

На станцию радионавигационной системы "МАРС-75" гидрографической службы Черноморского флота, расположенную в Геническе, вчера прибыл главный судебный исполнитель Херсонской области Игорь Маникин с целью принудительного изъятия этого навигационно-гидрографического объекта (НГО) из ведения ЧФ Российской Федерации.

Он предъявил решение Хозяйственного суда Херсонской области. В свою очередь начальник юридической службы флота полковник юстиции Иван Зровка разъяснил прибывшим, что "данные исполнительные действия противоречат базовым соглашениям по Черноморскому флоту и не могут быть осуществлены". Судебным исполнителям было отказано в приёме предписания о принудительном изъятии станции "МАРС-75" и допуске на территорию военного объекта на основании того, что российско-украинские соглашения 1997 года являются межгосударственными и определяют порядок решения имущественных вопросов только в рамках двусторонней комиссии.

Командованием Черноморского флота, как сообщила служба информации и общественных связей ЧФ, предприняты меры, обеспечивающие сохранность объектов НГО, и направлены заявления руководству исполнительной службы Херсонской области с требованием прекратить неправомерные действия в отношения объекта гидрографической службы Черноморского флота.

(“Крымская правда” №12, 24 января 2007 года)

Не спрашивай, что тебе дала Крымская автономия, спрашивай, что ты сделал для неё

Концептуальную для полуострова дату - День республики - крымская интеллектуальная общественность отметила традиционным для неё способом. Активной тематической рефлексией. На заседание за "круглым столом" "Автономная Республика Крым и современные политические процессы", устроенное Русской общиной Крыма, кроме известных политологов и экспертов были приглашены политики, депутаты (нынешние и бывшие) и журналисты.

Большинство из собравшихся 20 января, во-первых, максимально поспособствовали тому, чтобы в 1991 году автономия состоялась, а во-вторых, за эти 16 лет от и до обосновали её в политологическом контексте и информационном пространстве. Тем не менее за три с половиной часа публичного обсуждения специфики крымского регионализма и озвучивания фамилий тех, кому сегодня выгодна дискредитация автономии, участники выдали ещё нигде не произнесённые мысли и почти нигде не обозначенные идеи.

Первым свои соображения высказал первый вице-спикер крымского парламента Сергей Цеков. Цеков говорил и как порождённый автономией политик, и как чиновник, который в то утро торопился на очередное торжественное мероприятие, - оптимистично и коротко: "Автономия состоялась, и дискуссия на тему, нужна она или нет, и что она даёт Крыму, - надуманная, за которой стоят ультранационалистские силы, желающие видеть Украину унитарным государством. Да, сегодня у автономии недостаточно полномочий, но даже те, что есть, мы используем неумело. Если до выборов 2006 года центральная власть действовала по принципу "чем хуже в Крыму, тем лучше на Украине", то сейчас ситуация меняется - хотя бы возможен диалог. А объём полномочий будет наполняться". Цеков сообщил, что ВС АРК готовит проект нормативно-правового акта, в котором была бы прописана процедура празднования Дня автономии.

И правда, депутатам есть над чем подумать. Где праздничные растяжки и бигборды? Где символ автономии? Куда в конце концов возлагать цветы?..

"Надо поставить памятник неизвестному избирателю", - посоветовал вице-спикеру модератор заседания политолог Сергей Киселёв и дал высказаться председателю постоянной комиссии ВС Крыма по науке и образованию Анатолию Жилину. Жилин, опять-таки как человек, скованный должностью, категоричностью не отличался, наоборот, попытался в состоянии Крымской автономии узреть какой-то позитив: "Впервые за шестнадцать лет различные ветви украинской власти по случаю Дня автономии выступили с поздравлениями и даже вручили награды".

Депутат крымского парламента Олег Слюсаренко высказал мысль, что пророссийские настроения востока Украины сегодня держатся исключительно благодаря Крымской автономии.

Политолог Андрей Никифоров перечислил достижения Крымской автономии за эти 16 лет: "Во-первых, в политической элите Крыма нет антиавтономистских настроений, во-вторых, исчезла критика автономии снизу. Крымская автономия проявила себя во время "оранжевой" революции: тогда крымчане поняли, что благодаря статусу они защищены от многих глупостей". А затем виртуозно разбил в пух и в прах мысль предыдущего докладчика: "Русский вектор Крымской автономии был задан изначально и до сих пор ей присущ, но я не верю, что у автономии есть стопроцентные союзники за пределами Крыма: в общеукраинском контексте мы несём его в одиночку - сегодня галицийцы облегчают нам формирование образа врага, но "донецким" противостоять будет сложнее".

Политолог Виктор Харабуга говорил о роли элит: "Вся трагедия крымской политической элиты в том, что она превратилась в охвостье украинской политической элиты. Кроме крымскотатарской элиты - с нею Киев вынужден считаться. За счёт других крымских элит. Что мы создали? То, что есть сейчас, мы называем автономией? Причина возникновения автономии - этнический конфликт, который зрел и который есть сейчас, посмотрите на самозахваты. Та стабильность, о которой говорят крымские политики сегодня, - это кладбищенская стабильность. Потенциал автономии не наращивается, идёт только словесная эквилибристика".

Политолог Анатолий Филатов вторил Харабуге: "За шестнадцать лет в Крыму не сложилась самостоятельная политическая элита, которая могла бы самостоятельно инициировать политические процессы, а не сворачивать их". А на тему, кому сегодня выгодна дискредитация Крымской автономии, Филатов обратился к одиноко сидящему депутату от БЮТ Юрию Могаричеву: "Дискредитировать автономию сегодня выгодно украинским националистам, которые предвзято относятся к статусу Крыма, воспринимая его как признак сепаратизма, и меджлису, у которого есть альтернативный проект будущего Крыма, это наиболее опасный противник. Поэтому на крымских бютовцах лежит ответственность за то, чтобы вовлечь крымских татар в строительство нашей автономии".

Историк, а в прошлом депутат ВС Крыма Вячеслав Зарубин также не излучал оптимизма: "Если бы президентом Крыма стал не Юрий Мешков, а Николай Багров, было бы то же самое, автономию точно так же сворачивали бы, только тихо".

Переключил похоронную тональность экспертного сообщества директор Краеведческого музея, политолог Андрей Мальгин, пребывавший в благостном расположении духа: "Шестнадцать лет подряд наблюдаю одну и ту же картину: люди, которые за автономию прошли огонь и воду, произносят парадоксальные вещи: "куцая автономия", "не выполняет своих функций". Зачем такое говорить?! В 1991 году было сделано очень много, сегодня есть сосуд - автономия. Он не наполнен. Важно его не насильственно наполнять, а бережно хранить, потому что автономия ещё не раз сыграет свою роль. Основная слабость Крымской автономии сегодня не в отсутствии полномочий, а в том, что не осознана её этнокультурная основа. Кто субъект автономии? Народ Крыма? Крымское региональное сообщество? Как сказал Кучма, некоторые нации создают государство, но иногда государство способно создать нацию. Да, крымчане сегодня - многоэтническая нация, а крымских татар не надо ассимилировать в крымское сообщество, их надо интегрировать. Мы не отрицаем, что Крым - это их родина, мы отрицаем их монополию на эту родину".

Историк Борис Кизилов, в прошлом депутат ВС Крыма, озвучил чёткое определение Крымской автономии: "Это первый акт защиты русского населения на территории СССР".

Продолжил тему социолог и политолог Сергей Ефимов: "1991 год - эверест крымской государственности, всё остальное - сдача позиций, ничего в актив не запишешь. Но в чём позитив, почему ничего, кроме плача Ярославны, мы не можем артикулировать? Республика Крым - это вместилище позитивных помыслов о будущем крымского сообщества, поэтому не спрашивай, что тебе дала автономия, спрашивай, что ты сделал для неё".

Досидевший до конца заседания депутат ВС Крыма Олег Родивилов подытожил сказанное: "Пока всех слушал, я себе записал, что надо сделать для автономии: на государственном уровне - вернуть одноканальный бюджет, убрать поправку Зайца, принять закон о разграничении полномочий между центром и автономией. На местном уровне - сменить табличку на здании парламента и визитки. А вообще за эти шестнадцать лет мы протоптались в глубоком снегу, а теперь надо остановиться и подумать о детях, иначе их скоро будут резать"...

Юлия ВЕРБИЦКАЯ
(“Крымская правда” №13, 25 января 2007 года)

ВЕЛИКА ЄВПАТОРІЯ: ЖИТТЯ ПІСЛЯ УКАЗУ

Скасування президентом В.Ющенком свого ж річної давності указу про будівництво Кримського морського транспортно-промислового комплексу "Донузлав" по праву можна занести в десятку найважливіших подій минулого року в автономії. І з огляду на рідкісний випадок визнання владою своєї помилки до того, як виникли неминучі негативні наслідки. (У даному разі — у вигляді загрози екології курортного регіону та самого існування всесвітньо відомої дитячої оздоровниці — Євпаторії.) І з огляду на перспективи, які відкрилися, для розвитку всього Західного узбережжя Криму.

"ДТ" упродовж двох років пильно відстежувало перипетії навколо спроб потужного лобі прибрати до рук унікальний за своєю чистотою та незайманістю куточок Криму, щоб збудувати там промисловий гігант для перевалки хімічної продукції і нафти. Процес рухали власники офшорок, пов’язаних із ETG і Д.Фірташем, кримські прем’єри С.Куніцин і А.Матвієнко, постпред президента В.Куліш, з другої лінії — К.Жеваго і "дочка" Полтавського ГЗК, з третьої — усі міністри транспорту, починаючи з Г.Кірпи, під патронатом президентів Л.Кучми і В.Ющенка. Нинішній президент ідею будівництва міжнародного порту "Донузлав" активно пропагував під час своїх візитів за кордон. До думки ж місцевих жителів, які мали опинитися в "котловані" колосального будівництва, учених та екологів, які застерігали від небезпечних наслідків, органів місцевого самоврядування, які бачили розвиток своїх територій виключно як курортної зони, Київ упродовж цих років залишався глухий. Слухові функції в центру відновилися тільки завдяки екс-главі секретаріату президента О.Рибачуку й екс-постпреду президента в автономії Г.Москалю.

Багато хто з активних супротивників будівництва промислового гіганта сподівався, що разом із скасуванням одного президентського указу з’явиться й інший — про розробку державної програми з розвитку, за визначенням кримських учених, курортополісу Велика Євпаторія. Проте в Києві, як видно, цим просто нема кому займатися. "Я зрозумів, що, крім нас самих, такої програми ніхто не розробить і не реалізує, — розповідає "ДТ" міський голова Євпаторії Андрій Даниленко. — Якщо найближчим часом не підготувати концепції програми, то піде друга хвиля щодо порту. Скажуть: що ж це ви нічого не зробили, і піде зворотне розкручування. А потенційний збурювач спокою там є — це наш Євпаторійський порт, якому віддано Південну косу. І якщо там розпочнуть якісь роботи, пов’язані з його розвитком, то це стане каталізатором процесів з реанімації ідеї великого промислового порту. Тому не треба сидіти склавши руки із почуттям переможця".

На сьогодні основні напрями концепції розвитку Західного Криму вже розроблені й навіть опубліковані. Вчені Кримської академії наук на чолі з Віктором Тарасенком — лідером кримських "зелених" і асоціації "Екологія та світ" — пропонують створити перший у Криму національний природний парк.

"Навколо курорту, — каже В.Тарасенко, — природна екологічна мережа, включаючи екологічні коридори, біоцентри і Тарханкутський природний заповідник. З цією мережею ми пов’язуємо дуже перспективний проект — "Кримські золоті піски". Йдеться, звісно ж, про збереження унікальних за своїми цілющими властивостями піщаних пляжів, які неминуче зникли б у разі будівництва КМТПК "Донузлав". Загальна протяжність пляжів — 80 кілометрів, ми ділимо їх на чотири субрегіони. Це район між Євпаторією і Донузлавом, другий район — Мирного і Штормового (ми називаємо його "Курорт Мирний"), потім — Оленівка та Окунівка і зверху Чорноморсько-Міжводненська смуга, район прекрасної гавані, відомої з античних часів. Ці піски за своїми властивостями нічим не поступаються варненським. Крім того, у цьому регіоні є чудові соляні озера, ропа і грязі яких належать до євпаторійської групи, тобто мають такі самі лікувальні властивості, як і на вже відомих курортах Євпаторії і Сак. Тут-таки — джерела лікувальних мінеральних вод. І все це ще не розроблено й не використовується. А потенціал, з урахуванням особливостей клімату, величезний".

Крім того, учені Кримської академії наук рекомендують створити "навколо пісків" потужний аграрний комплекс із розвитком властивих регіону напрямів — вирощування зернових, виноградарство, виноробство, садівництво, створення ферм для розведення та переробки марикультур (донузлавські устриці, кажуть, поза конкуренцією). А ще необхідним вважається подальший розвиток альтернативної енергетики.

Загалом ідея зрозуміла: дбайливо зберегти і раціонально використовувати те, що дає природа. За розрахунками фахівців, зазначає Віктор Тарасенко, нові курорти, вписані в національний парк, могли б приймати щорічно до мільйона відпочивальників і туристів. Учені та євпаторійська влада переконані: у цій зоні потрібно розвивати зелений, етнографічний і яхтовий туризм, сферу розваг, розраховану на сімейний і дитячий відпочинок (мрія А.Даниленка — створення зоопарку), будувати невеличкі приватні кемпінги, пансіонати та мотелі. Обсяг інвестицій, на думку вчених, для кожної "золотої смуги" — 500—600 млн. євро. Це — концепція, але до її реалізації, і навіть прийняття всіма зацікавленими сторонами, справа може дійти нескоро.

"У перший місяць після скасування указу про будівництво порту ми ініціювали створення робочої групи з розвитку всього Західного регіону Криму, — продовжує Андрій Даниленко. — Проте несподівано нас спіткало неприйняття ідеї моїми колегами з інших районів".

Крім Євпаторії, до якої належать і придонузлавські сільради, у майбутній національний природний парк мають увійти території ще двох районів — Сакського і Чорноморського. На поверхні — споконвічний конфлікт інтересів відносно благополучної і не обділеної увагою центру курортної Євпаторії та її сусідів, котрі виживають з останніх сил зі своїми мізерними місцевими бюджетами, але великими курортними амбіціями; побоювання, що, умовно кажучи, Даниленко диктуватиме умови і вважатиметься головним. Проте причина того, що майбутні партнери косо дивляться один на одного, вочевидь, набагато серйозніша. Якщо території згаданих місцевих громад різних районів ввійдуть в одну програму, про нинішню кулуарну практику виділення землі на узбережжі та підтримку тих чи інших бізнес-планів — без конкурсів, тендерів, "своїм" людям і за хабарі — доведеться забути. Щоб уникнути суперечок — хто головніший, — євпаторійці запропонували Раді міністрів автономії виступити свого роду координатором програми. Проте відповіді на своє звернення дотепер не отримали.

Основне нині, вважає Віктор Тарасенко, — не спізнитися з проектом, знайти спільно варіант об’єднання інтересів громад і бізнесу, врахувати рекомендації вчених і при цьому — не розмити ідею балачками. Якщо спочатку її насторожено сприймала і не підтримувала більшість депутатів місцевих рад, то після двох-трьох зустрічей удавалося переломити ситуацію. Вчені також знайшли спільну мову з головою постійної комісії Верховної Ради Криму з аграрних і земельних питань, екології та раціонального природокористування Олегом Русецьким, який, власне, і став координатором проекту, поки що несформованого ні організаційно, ні концептуально.

В інтерв’ю "ДТ" О.Русецький так виклав ланцюжок кроків на шляху до створення Національного парку-курорту: кримський парламент приймає республіканську програму, а далі, для її реалізації, сформують виконавчу дирекцію і фонд. "Оскільки те, що відбувається сьогодні з розтягуванням Сакського і Чорноморського районів, розриванням їх на шматки, неприпустимо. Ми повинні уникнути тих помилок, які були на Південному березі, і через цей проект спробувати реалізувати програму стійкого розвитку всього Західного регіону".

На підготовчий етап Олег Леонідович оптимістично відводить два-три місяці. Нині тривають консультації, пошук шляхів подолання труднощів організаційно-правового характеру. "Потрібно зробити так, щоб виконавча дирекція була розумним партнером для інвестора, який вкладатиме гроші. Причому передовсім — в інфраструктуру території, без чого немає сенсу щось починати, інакше, вибачте, ми знову впремося в проблему — де знайти туалет". І питання інфраструктури — найболючіше, тому що на всьому узбережжі немає елементарного — води, а відпочивальників щосезону дедалі більше — зокрема і за рахунок перетікання з дорогого ПБК. "Щороку з початком фестивалю "Казантип" — та сама пісня: дайте воду в Попівку, — розповідає євпаторійський голова. — Там поруч проходить труба нашого водоканалу, одна сторона відкриває засувку, інша по-партизанськи закриває. Ну, скільки ж можна так жити?".

Другу складність Олег Русецький називає "політичним моментом". Потрібно зацікавити депутатів сільських, селищних і райрад, які пристануть на проект. Золота середина вбачається в збалансованому представництві громад у виконавчій дирекції. Крім того, програма має бути підтримана більшістю депутатів ВР Криму. І це істотний момент, якщо пам’ятати, що політика і бізнес у нас — не прості близнюки-брати, а сіамські. "Ви ж розумієте — для того, щоб програму підтримали, усім доведеться дати по жирному шматку?" — запитую Русецького. "Ми це знаємо, — зітхає голова комісії. — проте сподіваємося на інший варіант".

До переліку перепон до швидкого світлого курортного майбутнього Євпаторійсько-Донузлавського регіону слід усе-таки додати й інші. Головна — відсутність достовірної інвентаризації земель, що вже сьогодні призводить до конфліктів через "нахльости" виділених ділянок. Крім того, тільки в Євпаторії є на сьогодні новий генплан забудови. Інші території продовжують практику хаотичного "насадження" на узбережжі будівель дачного типу. За принципом — де грошовитий забудовник пальцем покаже. "Ми — дуже слабкі маркетологи. До нас приходять — дайте землю, а тема номер один сьогодні — житло на продаж, оскільки там утричі більший навар отримати можна, плюс ресторани. Це дуже серйозний перекіс у розвитку територій", — каже А.Даниленко.

За словами ж В.Тарасенка, після скасування указу про будівництво порту різко зросло число бажаючих отримати землю в цьому регіоні. Причому не обов’язково під будівництво житла, а так, про всякий випадок, котрий, утім, відомий — для перепродажу самих ділянок, ціни на які продовжують зростати, роздуваючи і без того багатий тіньовий ринок землі. Якщо наберете "Донузлав" у пошуковій системі Інтернету, переконаєтеся, що ділянки тут, причому гектарами, продають і в Москві, і в Пітері, і, як повідомила нас одна з читачок "ДТ", пропозиції можна знайти й на сайті ізраїльських підприємців. Отже, без наведення ладу в землекористуванні годі й очікувати серйозного інвестора.

Але все це — проблеми, які можна вирішити. Була б політична воля. Чия? У Криму, як відомо, влада майже безроздільно належить Партії регіонів. І якось навіть не фантастично виглядає картинка: нардеп Антон Пригодський, партійний куратор Криму, який прийшов із донецького бізнесу, і кримський депутат Олександр Мельник, котрий проходить у кількох кримінальних справах про навмисне вбивство, керують виконавчою дирекцією. Тому є велике запитання: які повноваження матиме ця дирекція, як будуть захищені права та інтереси громад і місцевих жителів, котрі заробляють на життя дрібним і середнім курортним бізнесом, що його легко задавить великий капітал, який має підтримку влади.

Істотний момент — прохідність рішень щодо програми в центрі. Причому в різних відомствах. З огляду на те, що курортами в країні за великим рахунком ніхто не опікується і галузевої політики як такої немає, постає проблема з дорогою, але застарілою спадщиною. "Я дуже обережно ставлюся до приватизації санаторіїв Мінздоров’я, — каже євпаторійський міський голова. — Як показує життя, виживають сьогодні ті оздоровниці, що мають лікувальну спеціалізацію. Якщо ми підемо шляхом створення пансіонатів і готелів — ми й конкуренції не витримаємо, і лікувальну базу втратимо. З профспілковою власністю взагалі свавілля. Боюся, що вовтузня навколо грязелікарні "Мойнаки" закінчиться тим, що нові хазяї забудують територію котеджами. А там — 60 гектарів".

Загальна ж думка співрозмовників — держава має визначити, скільки і якого профілю оздоровниць необхідно зберегти, інші ж — в інтересах місцевих громад і відповідно до концепції розвитку Західного Криму — мають бути виставлені на продаж.

Уникнути всіх цих проблем можна, звісно ж, за суворого дотримання прав громад, за які, як показав досвід боротьби з кулуарним рішенням про будівництво портового комплексу, жителі регіону постояти вміють; максимальної прозорості процесу, що особливо стосуються земельних питань; активної позиції громадських організацій і ЗМІ, спроможних компетентно контролювати дії влади з моменту підготовки рішень до їх реалізації. Майже різдвяна казка...

Проте найголовніше: якщо не бути жадібними, то місця на золотих пляжах під ласкавим євпаторійсько-донузлавсько-тарханкутським сонцем має вистачити всім. Найчистіше море — це тут. І найбільш занедбане, необлаштоване, подекуди геть запаскуджене узбережжя — теж тут. Курортна цілина, піднімати яку сьогодні поки що нема кому.

Валентина САМАР (Крим)
(“Дзеркало тижня” №2, 20-26 січня 2007 року)

В Бахчисарае топят только ночью

Из-за долгов перед тепловырабатывающими предприятиями прекращена подача газа в котельные Бахчисарая. В тот же день в Совмине Крыма состоялось внеочередное заседание комиссии по контролю состояния расчётов за потребление энергоносителей. Её председатель вице-премьер Азиз Абдуллаев заявил, что вина лежит на местной власти, и пригрозил, что по результатам проверки материалы будут переданы в прокуратуру.

Только за январь бахчисарайское коммунальное предприятие "Гортеплосеть" имеет текущий долг в 267 тысячи гривен. Но самым крупным должником, по словам директора предприятия Татьяны Фоменко, является население - оно должно за тепло 940 тысяч.

Сейчас, когда местные власти активизировали сбор платежей, а по улицам курсирует автомобиль с громкоговорителем, призывающим население срочно уплатить долги, ситуация начала меняться к лучшему - ежедневно на счета "Гортеплосети" поступает около 12 тысяч гривен. Но "Газ Украины", поставляющий голубое топливо крымским тепловикам, уже закрыл задвижку и лишил Бахчисарай лимитов до конца месяца. Абдуллаев пообещал, что автономия поможет городу из своих запасов, газ будет подаваться только в ночное время.

О том, как долго это продлится, читайте во вторник в выпуске "Экономика недели".

(“Крымская правда” №15, 27 января 2007 года)

"Оранжевых свиней" пустили... по ветру

Под Евпаторией вчера активисты молодежного движения "Прорыв" провели свою акцию под названием "Депортация оранжевых свиней". На воздушных шарах они запустили в небо игрушечных свиней в оранжевых костюмах. Так, по словам лидера организации Надежды Поляковой, был выражен протест против действий властей, которые "позволяют бандитам из татарского меджлиса, захватывающим землю, издеваться над крымчанами".

Надежда Полякова рассказала корреспондентам информационного агентства "Новый регион", что акции пытались воспрепятствовать не только правоохранители, запретившие сразу в шести регионах автономии выезды автобусов, но и чиновники из Министерства образования и науки Крыма, которые угрожали студентам, участвующим в акции, отчислением из вузов:

- Около шести-семи часов утра в Евпатории, Белогорске, Севастополе, Бахчисарае, Ялте и Феодосии в автобусы вошли представители МВД, которые потребовали, чтобы пассажиры вышли из них. Когда "прорывовцы" отказались это сделать, их имена переписали работники Минобразования Крыма, сопровождавшие милиционеров. Затем правоохранители сняли с автобусов номера и приказали водителям отправиться в парк.

"Прорыв" намеревался провести акцию протеста на захваченном татарами поле у села Чистенького в Симферопольском районе. Место пришлось изменить из-за противодействия силовиков.

"Прорывовцы" потребовали начать импичмент президенту Ющенко за неспособность обеспечить мир и порядок на Украине.

- Уже всем понятно, что Крым стал пороховой бочкой. Поэтому принято обращение к крымчанам с призывом консолидироваться, создавать мобильные бригады по защите порядка на местах, пресечению вылазок беспредельщиков, - сказала Полякова.

(“Крымская правда” №16, 30 января 2007 года)

Ароматна промисловість
Крим відроджує ефіроолійну галузь

Крим — регіон в Україні, де виробляється основна кількість натуральних ароматичних продуктів з ефіроолійних культур. Грунтово-кліматичні умови півострова дозволяють вирощувати не тільки традиційні для Криму лаванду, ефіроолійну троянду, мускатну шавлію, але й багато ще складніших і перспективніших культур — коріандр, полин таврійський, гісоп, котовник, м’яту й багато інших. Раніше ця галузь мала величезне економічне й соціальне значення для Криму.

У радянські часи в Криму й Краснодарському краї була сконцентрована практично вся ефіроолійна галузь СРСР, у Сімферополі був створений НДІ "Ефірмасло", завод із виробництва спеціальної техніки для посіву, догляду й збирання ефіроолійних культур, у регіоні були спеціально створені кілька радгоспів, що спеціалізуються на вирощуванні виключно ефіроолійних культур. В 80-х роках минулого століття Крим виготовляв щорічно в близько 76 тисяч кілограм лавандової, 41 тисячу кілограм шавлієвої й 1846 кілограм трояндової олії. Велика кількість ефірних масел — близько 25 тисяч кілограм(!) — йшло на експорт. Щоправда, якість радянської ефіроолійної продукції була вельми низькою, що робило її неконкурентоспроможною на світовому ринку, але до таких перемог Радянський Союз і не прагнув і збував безцінні кримські натуральні олії дешево. Його скуповували французькі, німецькі, іспанські парфумери, доводили до світових кондицій і наживали казкові бариші.

Але й Крим не бідував. За рахунок виробництва ефіроолійної продукції зростали економічні показники сільськогосподарських, переробних підприємств і загалом економіка Криму. Маючи в структурі посівних площ 6—8 % ефіроносів, господарства мали стійку виробничу базу. Продукція ефіроолійної галузі використовувалася в медичній, парфумерно- косметичній, хімічній, харчовій, металургійній та інших галузях промисловості. Крім того, великі посіви ефіроолійних рослин були чудовою базою для бджільництва — збір меду досягав 180—250 кілограмів з одного гектара таких медоносів. У 1989 році в Криму під ефіроолійними культурами було зайнято 10192 гектара, у тому числі під трояндою — 1370 гектарів, шавлією — 4023, лавандою — 4401 гектар. Вирощуванням ефіроносів займалися 28 господарств, у тому числі 6 спеціалізованих радгоспів-заводів, 13 колгоспів і 8 радгоспів. Об’єм державної закупівлі ефіроолійної сировини становив 34268 тонн, у тому числі троянди — 2780 тонн, лаванди — 9546 тонн, шавлії 20010 тонн, інших культур — 1931 тонну сировини. Ветерани кримської ефіроолійної галузі ще пам’ятають 1989 рік, коли із заготівель сировини загалом з усіх культур був отриманий найвищий показник за всю історію існування галузі, щоправда, окрім троянди.

Серед районів Криму найбільшу питому вагу займав Бєлогорський район, який виробляв 45,5 % ефірних олій Криму, на другому місці — Бахчисарайський район, на третьому — Сімферопольський. На експорт із Криму в 1989 році було відправлено 29950 кілограм ефірних олій, у тому числі шавлієвої — 22000 кілограм, конкрета шавлії — 6850 кілограм, конкрета троянди — 1100 кілограм.

Однак за останні роки в зв’язку з розвалом внутрішнього ринку колишнього СРСР і високою конкуренцією на зовнішньому ринку виробництво ефіроолійної сировини й ефірних олій в Криму скоротилося в шість разів. Цьому сприяло також те, що структура науково-виробничого об’єднання, що була раніше, розпалася, матеріально-технічна база підприємств і фізично, і морально застаріла, забезпечення новими технологіями й обладнанням практично припинилося. Тому якість кримських олій, що й до того була неконкурентоспроможною на світовому ринку, ще погіршилася. Вчені також стверджують, що ще однією причиною різкого зниження виробництва ефіроолійної продукції є відсутність у Криму чистосортних промислових плантацій ефіроносів і їхнє старіння.

Як показує аналіз, площі ефіроносів у Криму поменшали на 874,4 гектара порівняно з 1989 роком, у тому числі площі традиційного для Криму багаторічного ефіроноса — троянди — скоротилися на 91,4%, площа шавлії поменшала на 49,5 %. Разом із тим площа лаванди збільшилася на 22,8 %, площа коріандру — в 15,7 раза. Через низьку агротехніку обробітку ефіроолійних культур їхня середня врожайність значно знизилася, наприклад, врожайність шавлії становить 44 центнери з гектара при оптимальній 65 центнерів, лаванда — 12 центнерів з гектара при оптимальній 40, коріандру — 5,8 центнера, хоч можна збирати 16 і більше центнерів. Для такого різкого зниження обсягів виробництва є ряд причин. Перша з них, вважають експерти, це трансформація ринку споживання.

Якщо в 1970—1980 роки кримська ефіроолійна промисловість працювала в основному на внутрішній ринок, то нині покупців ефірних олій як в Україні, так і в країнах СНД, практично немає, а ефірні олії — це 100% експортна продукція.

Однак враховуючи невідповідність вітчизняних ефірних олій міжнародним стандартам якості, наші виробники відчувають себе там ізгоями, більше того — можна прогнозувати, що й на світовому ринку об’єми збуту, як і ціни на нашу ефіроолійну продукцію, будуть знижуватися.

Друга причина — перебудова галузі. Якщо в 1960—1970 роки вирощуванням ефіроолійних рослин у Криму займалися державні, у тому числі спеціалізовані господарства, які були повністю забезпечені всім необхідним, то нині ефірні олії виготовляють близько 15 приватних фірм, більшість з яких не дотримуються рекомендованих наукою ні технологій обробітку ефіроносів, ні технологій їхньої переробки. Переробна база галузі, та, що залишилася після розпаду СРСР, була практично зруйнована, оскільки приватні фірми перейшли на використання примітивних технологій і обладнання.

Ще одна причина — практична відсутність сортової культури та агротехніки.

70% плантацій лаванди зріджені, заросли бур’янами й мають вік понад 10 років. Розмноження ефіроолійних культур здійснюється індивідуальними суб’єктами господарювання. Інститут ефіроолійних культур не займається поліпшенням вирощування високоякісного посівного й оздоровленого посадочного матеріалу ефіроносів. А зменшення площ відомої всьому світу кримської троянди, на якій раніше "сиділи" цілі радгоспи, пояснюється зниженням потреби в трояндовій олії на світовому ринку, великими витратами ручної праці під час посадки й догляду за плантаціями троянди, складністю прибирання — це ручний збір пелюсток, необхідністю довгострокового вкладення фінансів, низькою окупністю витрат. Через відсутність достатньої кількості збиральної техніки, кваліфікованих працівників, просто "робочих рук", не витримуються терміни прибирання ефіроносів (10—15 днів), що також призводить до втрат ефірної олії і погіршення стану ефіроолійних плантацій загалом. Спецтехніка для обробітку й прибирання ефіроолійних культур давно морально застаріла й фізично зношена.

Однак історичний досвід свідчить про те, що після кризи й спаду виробництва настає підйом, починається його відродження. Питання полягає в тому, що темпи, тривалість і рівень цього підйому можуть не відповідати нашим бажанням і потребам. Разом із тим, Крим зберіг усі потенційні можливості для галузі, і вона може бути успішно відроджена, — вважають у Верховній Раді й уряді Криму. Днями це питання розглянуте на засіданні аграрної комісії парламенту Криму. Як говорили депутати — основну роль у процесі відродження галузі, у поліпшенні сортового складу ефіроносів, що використовуються, і розробці нових технологій їхньої переробки повинен зіграти створений тут Інститут ефіроолійних і лікарських рослин, підпорядкований Українській академії аграрних наук.

— Однак у цей час він повністю втратив зв’язок із сільськогосподарськими підприємствами, — вважає голова Верховної Ради Криму Анатолій Гриценко, — і не вирішує проблеми розвитку галузі, у тому числі питання виробництва чистосортного посівного й посадочного матеріалів ефіроносів. А це вимагає негайного втручання в ситуацію, що склалася, і пошуку ефективного виходу з неї.

Спікер кримського парламенту Анатолій Гриценко звернувся до президента Української академії аграрних наук Михайла Зубця з пропозицією розглянути питання про реорганізації Інституту ефіроолійних і лікарських рослин у Криму й перепідпорядкувати його південній філії Національного аграрного університету, створивши на їхній базі провідне галузеве державне учбово-виробниче підприємство з вирощування й комплексної переробки ефіроолійних культур, виробництва нової ефіроолійної продукції.

На думку голови Верховної Ради Криму Анатолія Гриценка, існує необхідність розробки й затвердження Національної програми щодо відродження ефіроолійного виробництва в Криму, оскільки це єдиний регіон в Україні, який раніше успішно займався цим видом діяльності. Він вже обговорив із кримськими вченими можливість розробки такої програми. За словами Анатолія Гриценка, кримський парламент готовий розглянути ініціативу вчених і затвердити регіональну програму з відродження ефіроолійного виробництва з виділенням фінансових ресурсів на її реалізацію з республіканського бюджету. "При попиті світового ринку на кримські ефірні олії ефіроолійна галузь може й повинна стати джерелом поповнення бюджету республіки й забезпечення поліпшення економіки сільгосппідприємств", — зазначив Анатолій Гриценко.

Вчені пропонують знову об’єднати зусилля всіх виробників незалежно від форми власності й створити Асоціацію виробників ефіроолійних культур. Це дозволить сконцентрувати зусилля для виробництва спецтехніки, розробки нових технологій, організації насінництва й сортовипробування, впровадження енергозберігаючих технологій, перезакладки багаторічних насаджень ефіроносів. Кримські вчені вважають, що в Україні прийшов час також розробити й ухвалити закон "Про ефірні олії", що дозволить перейти на світові стандарти галузі й успішно вийти на міжнародний ринок.

Микита КАСЬЯНЕНКО,  Сімферополь
(“День” №16, 31 січня 2007 року)

ПРОСТО ЗАЧИСТКА. І НІЯКОЇ ПОЛІТИКИ

Видовище для обраних. Ще наприкінці минулого року цілком очікуваними були заміна начальника главку МВС у Криму (у зв’язку зі зміною міністра й особливо — складу колегії) і прокурора автономії. Про відставку нинішнього прокурора Віктора Шемчука протягом кількох місяців клопотали кримські керівники-"регіонали". Його ім’я спливло в пресі у версії "Піскун-3" як імовірного першого заступника генпрокурора, хоча джерела стверджують, що кандидатуру розглядали на Банковій і на посаду генерального. За деякою інформацією, саме з цієї причини в чинного генпрокурора О.Медведька і виникли претензії до кримського прокурора. Разом зі звільненням із посади постпреда президента в АРК генерала Геннадія Москаля, який ефективно й оперативно заважав спокійно жити і панувати кримському керівництву, відставка В.Шемчука могла б розцінюватися як здача останнього форпосту президента в Криму. Проте перебіг подій виявився несподіваним. І прокурор В.Шемчук, і начальник главку міліції В.Хоменко відмовилися добровільно піти зі своїх посад і привселюдно заявили про незгоду з позицією керівництва.

На розширеній колегії прокуратури автономії Віктор Шемчук звернувся до підлеглих із проханням дотримуватися "нейтралітету й невтручання в політичні процеси", не збирати і не поширювати всіляких чуток, а продовжувати спокійно працювати.

Напередодні В.Шемчука запросили до генерального прокурора України, де йому "запропонували написати рапорт про звільнення з займаної посади у зв’язку з переведенням в інший регіон". "Я відмовився це зробити, оскільки вважаю, що термін, передбачений для роботи прокурором — п’ять років, у мене не використаний. Я хотів би, щоб ви всі, незалежно від того, як розвиватимуться ці події, яким би не був викид компромату, різноманітного бруду на прокуратуру й на мене як на прокурора, утримувалися від коментарів, працювали в спокійному режимі доти, доки не буде вирішене це питання", — закликав підлеглих Шемчук.

На посаду прокурора АРК В.Шемчук прийшов у середині лютого 2005 року, невдовзі після повернення С.Піскуна в кабінет генерального. Керівництво кримської прокуратури майже повністю змінили — прокурора Криму з "донецькою" біографією В.Гальцова, по суті, примусили піти на пенсію, чому передували серйозні й численні заяви про посадові зловживання, порушення ГПУ кримінальної справи, долю якої поки що встановити не вдалося. На підмогу наймолодшому у країні прокуророві регіону відрядили з Києва А.Хочунського (члена Координаційного комітету боротьби з корупцією та оргзлочинністю при президенті Кучмі), В.Бойка (колишнього першого заступника прокурора Києва).

Нагадаємо, що саме прокуратура АРК тоді була головним джерелом новин із фронту боротьби нової влади зі зловживаннями "злочинного режиму". Незаконна приватизація землі та об’єктів санаторно-курортного комплексу, афери попереднього керівництва ДУС і Кабміну з такими перлинами, як "Гліцинія", "Форос", "Зорі України", "Артек", "Гурзуф", десятки гучних кримінальних справ. Чимало їх потім затребувала ГПУ, але й досі вони до суду не дійшли, повернувшись у Крим. (До речі, новина: прокурор Криму порушив кримінальну справа щодо Ігоря Бакая, йому інкримінуються зловживання службовим становищем і перевищення службових обов’язків.)

Стосунки з теперішнім керівництвом Криму, попри запевняння В.Шемчука про повний нейтралітет прокуратури, теж не склалися. Бо на всі сумнівні, з погляду законності, рішення органів влади з’являлося прокурорське реагування. Від призначення референдуму про державний статус російської мови та оголошення "територій без НАТО" до лобіювання інтересів "своїх" бізнес-структур у земельних і майнових питаннях, про що "ДТ" неодноразово повідомляло. За нашою інформацією, Вікторові Шемчуку прямо радили знайти спільну мову з кримським спікером Анатолієм Гриценком, щоб зміцнити своє становище. Проте, очевидно, прокурор порадою не скористався.

Викиду проанонсованого компромату поки що не було. Чи то спрацювали дії Шемчука на випередження, чи то після відмови піти добровільно й тихо у сценарії з його усунення вирішили зробити паузу. Принаймні жодних нових генпрокурорських перевірок, результати яких могли б лягти в обґрунтування відставки, не призначено. Та й скільки можна? За час роботи В.Шемчука прокуратуру АРК перевіряли 41 раз, і до нього не було претензій.

Останню перевірку проводили напередодні відомого засідання РНБОУ із "кримського питання". "За результатами перевірки в секретаріат РНБОУ за підписом генпрокурора О.Медведько надсилався лист, у якому зазначалося, що діяльність прокуратури АРК у цілому відповідає вимогам указів президента і наказів генпрокурора України. Це було зовсім недавно — у листопаді 2006 року", — розповів "ДТ" В.Шемчук.

Нове місце роботи Шемчуку запропонували в Рівненській області. Жодної мотивації, за його словами, при цьому "не навели, а з погляду субординації запитувати про таке не заведено". Однак своя версія у прокурора Криму є: повернення на посаду його попередника Володимира Гальцова. Офіційне підтвердження цього, зрозуміло, отримати неможливо, проте працівники ГПУ справді останнім часом часто зустрічають у коридорах і кабінетах колишнього прокурора АРК. Але, можливо, це й збіг, і Гальцов клопочеться про якісь пенсіонерські документи, а не готується повернутися на посаду?

Не здивуюся, якщо Вікторові Шемчуку навіть дали зрозуміти: все, що сталося, слід сприймати як нормальну ситуацію. Мовляв, у генпрокурора є законне право запропонувати прокуророві Криму перейти працювати в інший регіон. А в прокурора автономії є право погодитися чи відмовитися. На тому, мовляв, і зупинимося.

Проте, за неписаними законами залаштунків влади, після таких "пропозицій" заведено очікувати, що адресат поводитиметься "правильно". Можу помилятися, але коли на поверхню "спливають" великі латки південнобережної землі, у збіги не віриться. Саме після того, як під Віктором Шемчуком серйозно розгойдали крісло, спікер Анатолій Гриценко явив країні приголомшливу за масштабами й нескромністю ініціативу. Президентові запропоновано вивести зі складу Ялтинського гірсько-лісового заповідника 800 гектарів землі "для наступної передачі в інвестиційні проекти". Потреба урізувати площу заповідника спікер мотивував тим, що, на його думку, Ялта і селища ПБК не мають можливості реалізовувати великі інвестпроекти через брак вільних земель. Куди вони ділися, загальновідомо: роздані місцевою владою під будівництво дач, котеджів та житла на продаж, внаслідок чого й квітне тіньовий ринок земельних ділянок узбережжя. Тепер пропонується істотно підрізати межі заповідника. Спроба вже була. Скандал спалахнув у період президентських виборів. Тоді указом президента Л.Кучми було змінено межі Ялтинського заповідника, а "звільнені" від статусу 360 гектарів рішенням кримського уряду — передано шести фірмам, до яких, за даними правоохоронців, був причетний відомий Макс Курочкін. В.Ющенко указ попередника скасував, кримінальні справи порушили, землю начебто народові повернули. (Правда, у документах ялтинських землевпорядників вона ще довго значилася "курочкінською" — доки преса не розкопала.)

Тепер запитання. Чому саме 800 гектарів знадобилися спікеру для інвестиційного щастя? Не 700, не тисяча гектарів? Хто й на підставі чого порахував, про яких інвесторів і проекти йдеться? Про таке не повідомляється, а тому є підозра, що це спроба узаконити кимсь уподобані, а може, як це вже давно заведено, освоювані території, що їх сильні світу цього застовпили за відсутності планів гензабудови, меж населених пунктів та заповідних земель. У кримських "зелених" думка з приводу спікерської ініціативи однозначна — це спроба чергового дерибану, причому цілком узаконеного.

За словами лідера асоціації "Екологія і світ" Андрія Артова, Ялтинський заповідник — ласий кусень для представників великого бізнесу, а особливо — для чиновників, які воліють заробити на продажі цінних земель ПБК. Екологи вимагають від президента не погоджуватися з проханнями кримського керівництва, інакше погрожують звернутися в міжнародні організації й організувати акції протесту. Здається, репатріанти їх масово і діяльно підтримають.

Другий свіжий приклад "збігу" загрози відставки прокурора і прояву земельного інтересу — спроба Радміну автономії дозволити будівництво гольф-клубу на землях сільгосппризначення, які зовсім недавно належали Алуштинському ефіроолійному заводу і були розпайовані. Наділ завидний — понад 70 гектарів у районі Гурзуфа. "ДТ" вже писало, що реальним власником придбання урядові джерела називають одну з перших осіб Партії регіонів. Навіть не сумніваюся: якби на засіданні уряду не було заступника прокурора Т.Дробицької, яка заявила про незаконність такого рішення, — питання було б проголосоване.

Сьогодні Віктор Шемчук рішуче заявляє: "Добровільно з посади прокурора АРК йти не маю наміру. А правових підстав для мого звільнення немає".

Сповнений рішучості й начальник кримського главку МВС Володимир Хоменко. На додачу до вимоги, що прозвучала після закритої колегії МВС, до керівників обласних управлінь написати рапорти про звільнення за власним бажанням (у зв’язку з "політичними проблемами" і "низьким рейтингом їхньої роботи"), з Хоменком проводили бесіди ще тричі. Сам міністр В.Цушко і його перший заступник М.Корнієнко. Зміст розмови Володимир Петрович коротко виклав так: "Я запитую: є серйозні питання до міліції Криму? Мені кажуть: ні. Є запитання особисто до мене? Ні. Тоді в чому проблема? Я рапорт писати відмовився".

Відповідь не забарилася. Цього тижня в Сімферополь прибула бригада перевіряльників із Києва. Очолює групу заступник начальника головного штабу МВС, він же начальник інспекторського управління Віктор Усієнко. Чотирнадцять чоловік протягом десяти днів (хоча, звичайно, можуть упоратися й швидше) перевірятимуть усі служби кримської міліції. Причому за результатами недавнього відпрацювання, які доповідалися на тій-таки колегії МВС і стосовно яких, як стверджує В.Хоменко, у керівництва міністерства "запитань не було".

З початку тижня начальник кримського главку міліції на лікарняному. У четвер, після того, як стало відомо про призначення нових керівників управлінь у майже половині регіонів країни, Віктор Хоменко ще раз підтвердив "ДТ", що рапорту не подаватиме й чекає результатів перевірки.

Утім, цей бунт на кораблі легко придушити суто канцелярським методом. Використовуючи схему, яку свого часу застосували для відставки прокурора Гальцова і призначення Шемчука. Посаду прокурора АРК було скасовано, натомість запроваджено посаду заступника генпрокурора — прокурора АРК. Те ж саме легко можна застосувати для начальника главку МВС у Криму, тим паче що раніше ця посада суміщалася з посадою заступника міністра.

Наведена вище кримська історія нині цілком типова. Такі методи кадрових рокіровок застосовуються повсюдно.

Юрій Луценко: "Я вважаю звільнення неправильними, вважаю, що це політично мотивовані рішення, і не довіряю коментарям, які надає нині МВС. Прес-служба заявляє, що всі зняття начальників обласних управлінь відбуваються за результатами відпрацювання регіонів, де було проведено профілактику, і найбільше порушень було у Львівській і Черкаській областях. Скажіть, чому львівського керівника переводять на Закарпаття, якщо в нього найгірші показники, і чому черкаського знімають, не переводячи нікуди? Питання в тому, що вибудовується система "свій—чужий".

Член фракції Партії регіонів Тарас Чорновіл: "Наскільки я знаю, уже було спростування того, що нібито керівництво МВС висунуло вимогу написати заяви про звільнення всім керівникам обласних управлінь МВС. Нічого тотального в МВС не відбувається. Відбудуться просто переведення "по горизонталі", а не звільнення. Це потрібно для того, щоб розірвати деякі взаємозв’язки, неприродні для правоохоронних органів". За його словами, у міністерстві практикується "абсолютно індивідуальний підхід до всіх співробітників цього відомства. Я не можу сказати щодо всіх персоналій, але в кожному випадку, де йдуть звільнення, мотиви абсолютно різні", — пояснив Чорновіл. Він зазначив, що "у Львові, наприклад, Максимова звільнили із займаної посади і перевели на Закарпаття". "І ніхто не підозрював його в непрофесіоналізмі. Тому було не звільнення, а переведення по горизонталі. Так що немає звільнень, є просто перестановки. І вони проходять на досить продуманому рівні: немає звільнень із роботи, гонінь чи розправ".

Міністр внутрішніх справ Василь Цушко призначив керівників УМВС у 12 областях, у Києві і Севастополі, а також нового керівника ДАІ.

Причини нинішнього кадрового "відпрацювання" правоохоронних органів настільки очевидні, що питання про те, чи є це "політичною чисткою", звучить абсолютно риторично. Звісно, так. І до розуміння ситуації поінформований екс-міністр внутрішніх справ уже нічого, мабуть, не додасть. Ні списку на звільнення з 360 міліціонерів різного рівня, ні списку на призначення, де, за словами Ю.Луценка, зазначено цифри з шістьма нулями наприкінці, які "нагадали йому ціну кожного регіону", ні історії керівника центрального апарату МВС, змушеного написати рапорт про відставку "у зв’язку з вимогою віддавати 20% зарплати як відкат". (Щоправда, в останньому випадку, схоже, ішлося про "нетрудові" прибутки, тому що не варта офіційна ментівська зарплата того, щоб на неї так цинічно претендували такі впливові люди.)

Тотальні зачистки правоохоронних органів, узяття висот у МВС і прокуратурі, попри наявність окремих осередків опору, які не мають наміру без бою здавати свої посади. Їх навряд чи переконають зворушливими розповідями про те, "як має діяти в такій ситуації справжній генерал", але "доб’ють" нехитрими адміністративно-бюрократичними методами. Ідеться лише про час. На підставі тієї ж міліцейської статистики, як зазначалося неодноразово, можна хоч орден вручати, хоч порушувати кримінальну справу. А якщо когось не переконають результати перевірок, то є один новий "демократичний" засіб — "рейтинги, що складаються на основі опитувань особового складу". І справді, поклавши руку на серце, хіба є в нас міліціонер чи прокурор, який, пропрацювавши років п’ять у системі, та й не заслужив щонайменше звільнення з негативних мотивів? Ось навіть зафіксований сьогодні дзвінок Ю.Луценка чинному начальнику УВС є достатньою підставою для відставки останнього. А прагнення президента зняти того, хто обіймає таку ж посаду в міліцейській структурі, — гарантія його недоторканності. І ніякої політики...

За словами народного депутата Василя Грицака, кадрові зміни, що відбуваються в МВС після приходу нового керівництва, не мають нічого спільного з ситуацією 2005 року, коли "протягом одного дня було звільнено не тільки всіх заступників міністра внутрішніх справ, а й начальників департаментів". Як стверджує народний депутат, "у цілому 2005 року було звільнено понад 20 тисяч працівників правоохоронних органів". Цифри залишимо на совісті В.Грицака і кадровиків МВС. Беззастережно погодитися з паном Грицаком можна ось у чому: нинішні кадрові зміни в МВС справді не мають нічого спільного з ситуацією початку 2005-го року.

Тому що тоді посади довелося залишити насамперед тим, хто був готовий використати зброю, вручену йому народом, проти нього самого. Тим, під чиїм прикриттям і за чиєї безпосередньої активної участі відбувалася масова фальсифікація волевиявлення народу, яка привела його на Майдан. Тепер же на високі посади призначають людей, які багаторазово заплямували себе, і під час тих історичних подій зокрема. Якщо деякі призначення зі списку таких осіб, очолюваного Попковим і Пшонкою, можна пояснити непорушністю кадрових домовленостей, то їхня масовість свідчить про цілковиту зневагу громадської думки. Немовби хтось спеціально добирає людей, які здобули цілком однозначну популярність.

Так, після помаранчевої революції було вкрай важко знайти в багаторазово перетасованій колоді правоохоронців фахових, але не старих духом людей. І низка призначень помаранчевої влади в цій царині викликала тоді перші розчарування і гіркоту. Проте ті правоохоронні органи пройшли випробування виборами... Приміром, під час останніх виборів не було "злої" політичної волі, яка штовхає на зраду власного народу. Але політична воля, яка так невблаганно зміцнюється з кожним днем і геть не соромиться відвертості власних методів, не залишає ні ілюзій, ні надій щодо формованих нею правоохоронних органів і їхньої потенційної готовності виконати будь-який наказ.

Кажуть, нинішній Новий рік В.Янукович із дружиною зустріли в приятельській компанії з подружжями Медведьків і Пшонок. Новий рік — це завжди плани і надії на те, що все задумане збудеться. Головне — встигнути загадати...

За деякими очевидними ознаками, люди, що звикли без зайвих сентиментів домагатися виконання власних бажань, загадали продовжити справу, настільки успішно розпочату в старому році: сформувати надійну й перевірену міліцейсько-прокурорську підмогу не тільки в центрі, а й на місцях. Потім уже всією раттю вирушити на губернаторів і професійно взяти їх у лещата. А для відсутньої в цій стрункій системі ланки — судів — уже заготовлено сотні тисяч аргументів…

Валентина САМАР (Крим)
(“Дзеркало тижня” №3, 27 січня - 2 лютого 2007 року)

Фестивалі. Виставки. Музеї. Історія. Пам’ятки архітектури. Кіно

ГОРДІЇВ ВУЗОЛ УКРАЇНОМОВНОЇ ОСВІТИ У КРИМУ
І ШЛЯХИ ЙОГО РОЗВ'ЯЗАННЯ

(ЕТНО-ПРАВОВИЙ БАЗИС, ІСТОРІЯ, СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ)

(Продовження. Поч. у № 49 - 52, 1 - 3).

Відсутність державної уваги до болючих проблем кримського українства в уже незалежній Україні підриває довіру до всіх гілок влади і поглиблює процес зросійщення українського населення. Зазначену деструктивну тенденцію досить чітко висвітлює останній перепис населення, проведений у 2001 році. Він теж здійснювався в атмосфері розгнузданої шовіністичної істерії та шаленого тиску проросійських сил на опитувачів. Саме через тиск і фальшування кількість українців у Криму в 2001 році, порівняно з 1989 роком, скоротилася майже на 134 тисячі. Кожній мислячій людині цілком зрозуміло, що таке зменшення державотворчої нації на своїй території у мирний час не пов'язане з міграцією в інші регіони України, як це спостерігалося з російським населенням (після 1991 року відбувався процес повернення росіян на історичну батьківщину).

Стосовно ж українців, то значне зменшення їх між двома переписами пов'язане з хитромудрим маніпулюванням обліковцями графою "національність". На жаль, у нашому розпорядженні відсутні дані про чисельність національних груп у різних населених пунктах. А саме вони й дозволили б з'ясувати справжню причину різкого зменшення чисельності українців у Криму в період з 1989 по 2001 рік. Українську владу (без-перечно, коли б у ній були присутні патріоти-державники) мало б занепокоїти як різке зменшення чисельності українського населення у Криму, так і ганебний для влади і державотворчої нації факт, що лише 40 відсотків кримських українців вважають українську мову рідною. Мабуть, щось аномальне відбувається у нашій державі, коли за роки незалежності лише 40,4 відсотка етнічних українців Криму вважають українську мову рідною. Не робить честі батькам нації та всім попереднім президентам, спікерам, парламенту та генеральним прокурорам і те, що за роки незалежності України тих, хто визнає українську мову рідною, зменшилось майже на 20%. Коли б таке сталося у будь-якій цивілізованій країні, то провідники держави мали б уже постати перед судом нації. Незаперечні статистичні дані свідчать, що це не лише у Криму, але й у східних областях України з мовчазної згоди, а вірніше, при потуранні місцевої влади, продовжується зросійщення етнічних українців. А це, на наш погляд, є найбільшою загрозою національній безпеці України. Якщо не зупинити цей національний Чорнобиль, то ближчим часом від нашої держави залишиться лише назва. Правда, затяті українофоби у своїх шовіністичних лаштунках вже мають і нову-стару назву: Малоросію або Новоросію. Аби цього не трапилося, держава має зробити україномовну освіту стратегічно-пріоритетним напрямком.

Це питання є найважливішим державним завданням не лише для Криму, але й інших південних та східних областей України. Без довготривалої національної програ-ми відродження та розвитку як середньої, так і вищої освіти державною мовою, зазначену проблему не вирішити. На жаль, за 15 років незалежності України такої довготривалої стратегічної програми освіти державною мовою не опрацьовано ні київськими, ні кримськими урядовцями. Відсутність її спонукала українські громадські організації упродовж всіх років займатися цією важливою державною проблемою.

Провідний український вчений-філолог та українознавець, академік Петро Кононенко справедливо зазначає: "Проблема проблем - створення української національної системи освіти, яка б, по-перше, відповідала завданням: характеру розвитку України як суверенної держави; по-друге - відбивала тенденції сучасної системи педагогіки - української та зарубіжної, поєднувала традиційні новочасні засади, патріотизм і профе-сіоналізм, виховні і пізнавальні аспекти (Петро Кононенко, Тарас Кононенко "Українська освіта і наука на сучасному етапі: проблеми і перспективи". Українознавство, 41(6). 2003).

Створенням україномовних класів та шкіл українські громадські організації Криму розпочали опікуватися ще у добу горбачовської перебудови. Розвиток україномовного шкільництва став головним програмним завданням створених наприкінці 80 - на початку 90-х років Кримського товариства української мови, Всекримського товариства "Просвіта" ім. Т. Шевченка, Всекримського товариства вчених та редакції газети "Кримська світлиця".

Вельми складна й суперечлива політико-правова ситуація в Автономній Республіці Крим, організація республіканського міністерства освіти і ліквідація державної вертикалі управління цією галуззю зробили освіту майже некерованою центром.

Антиукраїнські освітянські чиновники під виглядом введення у шкільні програми безглуздого інтегрального курсу літератури на початку 90-х років фактично ліквідували у кримських загальноосвітніх школах дисципліну "українська мова та література". Замість окремого курсу української літератури в кримських школах стали вивчати "інтегральний курс". Він був справжнім конгломератом з російської, української та кримськотатарської літератур. Співвідношення годин між російською та українською мовами за цією новаторською програмою виявилося дис-кримінаційним для останньої. У 5 - 11-х класах на російську літературу відводилося 646 годин, а на українську 289.

Викладання "інтегрального курсу літератури" зазвичай доручали учителям російської літератури, які не знали ні української, ні кримськотатарської мов. Тому учні вивчали, як правило, лише російську літературу. Учителі української мови і літератури змушені були вести лише уроки з української мови. Таке зневажливе ставлення до вивчення української мови і літератури у кримських школах, безумовно, у подальшому не сприяло відкриттю ні українських красів, ні створенню українських шкіл.

Майже вісім років українська громада воювала з кримською владою за відкриття першої на теренах Криму з часу проголошення незалежності України української школи- гімназії. Її відкрили лише 1 вересня 1997 року. Для неї виділили малопристосоване приміщення, що унеможливлювало повноцінне функціонування навчального закладу. Звернення батьків, громадських організацій, піклувальної ради та керівництва гімназії щодо надання, вірніше, повернення їй узаконеного приміщення української школи-інтернату, який існував до початку 80-х рр., наразилося на шалений спротив депутатського корпусу у Верховній Раді автономії. Через це гімназію перевели до закритого дитячого садочка, де умови були дещо кращими, але також не відповідали необхідним санітарно-гігієнічним та навчальним нормам. В архіві гімназії ще й донині зберігається гидка анонімна епістолярія, яка засвідчує зоологічну ненависть певних політичних сил та імперсько-шовіністичних організацій до української культури, української освіти, українського слова.

21.VII 1998 року Кабінет Міністрів України під тиском націонал-патріотичної громадськості прийняв Постанову "Про державний стандарт освіти", у якому досить чітко визначено: до інваріантної частини належать такі обов'язкові предмети: українська мова, історія України, всесвітня історія, українознавство. По всій Україні зазначені дисципліни мали впроваджуватися в навчальний процес з 1 вересня 2001 року. Але у реальному житті освітянське чиновництво цю постанову фактично заблокувало. У багатьох школах повноцінний курс українознавства замінили курсом для 1 - 4-х класів "Я і моя Україна". Пізніше і його підмінили банальними опусами про довкілля, вихолостивши з нього всі елементи українознавства та патріотичного виховання. Нині у багатьох навчальних закладає півдня та сходу України замість українознавства викладається країнознавство або народознавство.

Знайомство з проектами освітянських чиновників щодо розвитку освіти у Криму переконливо доводить, що Міністерство освіти і науки України не має концептуального бачення її розвитку, свідомо приховує ганебний стан освіти державною мовою і займається міфотворчістю. Адже навіть у програмному збірнику "Освіта України за роки незалежності: стан, перспективи", випущеному напередодні ІІ Всеукраїнського з'їзду освітян, у розділі, присвяченому стану та завданням освітньої сфери в АР Крим, наголошується на її державотворчому та патріотичному наповненні. У відповідності з чиновницьким баченням освітні заклади Криму працюють за напрямами: збереження досягнень минулого; усунення суперечностей у розвитку сфери освіти; приведення системи освіти відповідно до нових законів; забезпечення розвитку освіти відповідно до оновлення показників і вимог сучасної динаміки розвитку освіти; реалізація вимог модернізації освіти; досягнення стабільної роботи закладів освіти.

Як бачимо, у цій чиновницькій абракадабрі навіть згадки немає про те, у якій державі функціонує кримська освіта і патріотів якої країни мають виховувати автономні освітні заклади. Мабуть, має рацію академік Петро Кононенко, стверджуючи: "Криві дзеркала кримської освіти стають гіперболоїдами, бо, зазначивши, що в Криму відбуваються значні кількісні та якісні зміни, автори переходять до цинічної міфології: у Криму, мовляв, "забезпечено вільний вибір мови навчання", з 1 вересня 1997 р. державна мова вивчається як обов'язковий предмет усіма учнями загальноосвітніх закладів".

Вивчення стану україномовної освіти у Криму, проведене делегацією Української Всесвітньої Координаційної Ради під керівництвом Михайла Гориня, показало: "Програми розвитку освіти як української в Криму немає; кадри для різних ланок освіти в Криму з урахуванням суверенності України на українознавчій основі і в належних масштабах не готуються, зате очевидно виражається тенденція формування їх силами московських ВНЗ, навіть юристів, у більшості з 408 шкіл українських підручників не те що 85, а й 50% немає; державна - українська практично функціонує в єдиній Сімферопольській українській гімназії (директор Н. Руденко), жевріє ще в трьох школах і попелюшкою почувається в усіх інших".

Тугий вузол україномовної освіти у Криму упродовж століть свідомо і цілеспрямовано заплітав і затягувався не одним поколінням безсмертного імперсько-шовіністичного чиновництва. На відміну від попередніх епох у добу незалежності України досвідчене кримське чиновництво, сформоване антидержавницькими політичними силами, лише імітує "бурхливу" діяльність у царині створення та розвитку україномовної освіти.

І сьогодні, аби зрушити з мертвої точки це вельми складне питання і розпочати розв'язувати цю болючу й ганебну для цивілізованої країни проблему, нинішнім керманичам потрібно усвідомити, що повноцінне функціонування і розвиток української мови як загалом в Україні, так і у кожному з регіонів, є першочерговою справою національної безпеки України.

Як справедливо зазначає професор Петро Кононенко, ігнорування проблем розвитку державної мови та патріотичного виховання "загрожує погіршенням не тільки мовної чи культурної ситуації в країні, а й гуманістично-ідеологічного клімату: активізацією тенденцій на ще гострішу партійну й конфесійну конфронтацію, на пропаганду версій федералізму і регіоналізму, нігілізму щодо національно-державницьких пріоритетів, що межує з антидержавницькою діяльністю та орієнтації молоді".

Останні трагічні і вельми конфліктні президентські та парламентські перегони в Україні та організовані чужою державою антиукраїнські та антинатовські протестні акції в Криму влітку 2006 року, з широким залученням і використанням шкільної та студентської молоді, наочно продемонстрували не лише патологічні прогалини, але й цілковиту відсутність патріотичного виховання у кримських освітніх закладах. Історичний досвід переконливо засвідчує, що патріота своєї країни можна виховати лише державною мовою та на об'єктивній історії свого народу. Маємо усвідомити, що чужою мовою за всю історію людства не була створена жодна національна держава.

(Продовження в наступному номері).

Петро ВОЛЬВАЧ,
голова Кримської філії НТШ,
доктор філософії у галузі біології,
академік УЕАН, дійсний член НТШ.
(“Кримська Світлиця” №4, 26 січня 2007 року)

Земельне питання

Требуют обустроить "поляны"

Несколько тысяч крымских татар под зданием Совмина Крыма устроили вчера очередную акцию протеста. Они колотили по бочкам, кричали и... молились. Но уже не о выделении земли. Теперь требуют, чтобы правительство Крыма и его председатель Виктор Плакида создали татарам условия для строительства жилья на захваченной земле. Пусть подведут электричество, воду, дороги и выдадут беспроцентные ссуды! Так и написано в их "обращении".

А, собственно, кто сомневался, что рано или поздно это произойдёт? Понятно ведь, что в сараях, которые сегодня стоят на самозахватах, жить они не собирались - народ хоть и обездоленный, бедный и несчастный, но всё же не самый отсталый. Знают, что справлять нужду можно не только под забором. Поэтому, власть, подводи канализацию! Буржуйки и печи - прошлое, хотим газа и электричества! И денег дайте, чтобы строиться могли, и не вздумайте проценты на ссудах накрутить!

Предупреждают: "...Если в ближайшее время местные власти не предпримут практические шаги в реализации нашего права на жилище, мы вынуждены будем начать ежедневные акции в защиту наших конституционных прав". Но не это самое страшное. Обвинив власть (заметим, во всём им потакающую) в "целенаправленной подготовке кровавого конфликта", татары заявили: "Никогда ни один крымский татарин не смирится с тем, что у него не будет своей земли... Если завтра окажется, что каждый клочок земли на полуострове имеет так называемого "законного хозяина", а крымские татары остались без земли - конфликт неизбежен". Интересно, о чём это? Ведь, по статданным, они наделены земельными участками более чем на сто процентов! То есть даже официально кто-то из них имеет по несколько участков. Почему тогда кричат, что их лишили земли? Ясное дело: их собратья, которые попронырливее и поделовитее, давно организовали сверхприбыльный бизнес по продаже захваченной земли. Например, некто Руслан зарабатывает не только на продаже захваченных участков в районе "Пневматики" и на Петровской балке в Симферополе, в его карман "капают" деньги и за счёт "развода" других крымских татар в виде всевозможных поборов за завоз строительных материалов, обеспечение необходимым инвентарём дежурных, за выезды на митинги...

Так что, пока наши милиционеры и прокуроры ждут вступления в силу закона об уголовной ответственности за захват земли, те, кто её захватывает, решили сами пойти в наступление и потребовать у государства подмоги в обустройстве так называемых "полян протеста". Чего стесняться-то? Тем более последние события в Симферополе показали: противостоять им никто не собирается - духу не хватает.

сколько волка ни корми...

Внештатный советник крымского спикера Даниал Аметов освобождён от занимаемой должности. Поводом послужило его участие в беспорядках на самозахвате на улице Балаклавской в Симферополе, сообщает пресс-секретарь Анатолия Гриценко.

По словам спикера, "за всё то время, пока Аметов носил звание внештатного советника председателя Верховного Совета, он, к сожалению, так и не занялся решением именно тех назревших проблем в земельной сфере Крыма и выполнением тех задач, которые перед ним ставились".

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №11, 23 января 2007 года)

Плачь, земля, всё по-прежнему
Начальник ГУ МВД Украины в АРК Владимир Хоменко.

Проигнорировав советы и предложения руководства МВД Украины подать в отставку, начальник крымской милиции генерал-лейтенант Владимир Хоменко отказался писать рапорт об увольнении. По его мнению, в Крыму нет нерешённых проблем, которые могли бы повлечь кадровые перестановки в главном "силовом органе" автономии.

Между тем опрос, проведённый киевскими социологами, свидетельствует: около сорока процентов крымчан считают, что за прошедший год состояние правопорядка существенно ухудшилось. Причём исключительно из-за лояльности милиции к захватчикам земли. Но генерал возразил: "Люди должны чётко понимать наши задачи, а мы должны защищать их права и чаяния и сами не нарушать нормы закона и морали".

Что скрывается за этой замысловатой формулировкой? Судя по ответам Владимира Хоменко на вопросы, заданные ему журналистами 20 января на пресс-конференции, как и раньше, милиция не будет мешать крымским татарам захватывать земли, но позаботится, чтобы во время акций соблюдался общественный порядок. Причём "общественный порядок" в представлении милицейского начальства - понятие весьма своеобразное. Когда группа вооружённых заострёнными двухметровыми железяками татар движется на оцепление спецназа, как было в Симферополе на Балаклавской, то, чтобы был порядок, бойцам приказывают развернуться и отступить. Начальству, выходит, совершенно плевать, что на подчинённых в это время льётся поток матерных слов и угроз. Слава Богу, что не град камней, как бывало... Когда же кто-то пытается поставить нарушителей закона на место, когда против захватчиков становятся люди, терпение которых лопнуло, то это - беспорядок. И тогда появляются по велению сверху стражи порядка, выстраиваются между участниками "конфликта", берут "огонь" на себя. А что в итоге? Симеиз, рынок в Бахчисарае, Балаклавская... Ещё десятки примеров, когда земля осталась у захватчиков, а милиция отрапортовала: "Нам удалось не допустить развития конфликта". Нет уж, извините! Подобное попустительство только заостряет конфликт, последствия которого вам же, генералы, придётся однажды разгребать. Не лучше ли сделать это сейчас - в стадии развития болезнь ещё можно одолеть...

Как может развиваться ситуация уже в скором времени на всех этих "полянах протеста", мы рассказывали: конфликт на улице Балаклавской в Симферополе стал показательным примером. И всё-таки, как оценивает начальник милиции тот факт, что его подчинённых буквально пинками выгнала с территории конфликта горстка вооружённых татар? Не собирается ли главк кардинально изменить свою позицию по отношению к ним?

- Не надо говорить, что спецназовцев выгнали - они ушли по команде. Но, конечно, к подобным проявлениям я как человек и как начальник главка отношусь крайне отрицательно. Следовательно, на них мы будем жёстко реагировать. Уже возбуждено уголовное дело по факту хулиганства, будем устанавливать зачинщиков, потому что я сам видел на видеозаписи, как некоторые люди призывали побить милицию.

Ответят ли за угрозы по адресу правоохранителей "некоторые люди" или вновь будут спасены толпой соплеменников, вскоре станет ясно. Как ясно то, что, каким бы ни был итог этого разбирательства, захватчики не остановятся. Так что плачь, земля, всё по-прежнему.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №11, 23 января 2007 года)

Не пришлось бы переименовать Алушту в "Поляну протеста"

Когда в Крыму обостряются земельные проблемы и активизируются самозахваты, это обычно означает, что у президента Виктора Ющенко опять проблемы. Сейчас, когда гарант Конституции предпринимает отчаянные попытки собрать осколки своей власти, земельная ситуация в автономии выглядит, как зеркальное отражение этих бесплодных попыток. Один из примеров этому - ситуация с выделением земли в Алуште.

В конце декабря гарант Конституции подписал распоряжение о создании межведомственной рабочей группы по рассмотрению ситуации, сложившейся с обеспечением прав и законных интересов граждан в Алуште. Официальным поводом послужило самоубийство местной жительницы Кобелевой.

В июне прошлого года она выбросилась с пятого этажа городской мэрии после того, как депутаты отказались узаконить земельный участок, которым её семья пользовалась около сорока лет.

По данным Рескомзема Крыма, в Большой Алуште депортированным предоставлено 1322 участка. Но в очереди на получение земельных участков в городской мэрии состоит 3395 человек.

В том числе 2135 депортированных, из которых в городе проживают только 212. В сентябре горсовет принял положение, по которому участки в городе могут получать только те, кто прожил в Алуште не менее трёх лет. Кроме того, депутаты решили выделять земли только тем депортированным, которые были в своё время выселены именно из Алушты. Но уже в ноябре Прокуратура Крыма опротестовала это решение.

В ответ депутаты пригрозили ввести в действие мораторий на выделение земли в черте города. Тем не менее власти автономии обязали местных выделить ранее депортированным 300 участков для индивидуального строительства. Как сказал на последнем заседании Совмина Крыма мэр Алушты Владимир Щербина, осуществить это будет возможно только после утверждения уже разработанного генерального плана города. Согласно ему площадь Алушты, которая сейчас составляет 978 кв. км, должна увеличиться до 1584 кв. км.

Но принять генплан, на создание которого ушло 2 млн. грн., пока нельзя, потому что Верховный Совет Крыма изменил границы сопредельных Алуште населённых пунктов (посёлков Лазурное и Виноградное, сёл Запрудное, Кипарисное, Лавровое, Нижнее Запрудное, Пушкино). Для внесения соответствующих изменений в генплан нужно 350 тысяч гривен, которых в городском бюджете нет.

Вместе с тем городская казна только за последний год потеряла больше 3 млн. гривен из-за того, что арендаторы не платят за аренду земли, потому что не оформили правоустанавливающие документы. Реестра земельных участков в городе нет, так как не закончена их инвентаризация. Вернее, она только началась.

Позавчера Совмин Крыма заслушал вопрос "О работе Алуштинского горсовета по обеспечению прав и законных интересов граждан на землю" и принял постановление, в котором рекомендовал горсовету "разработать мероприятия по устранению нарушений в сфере земельных отношений" и "принять неотложные меры по созданию реестра земельных участков". И не более того, поскольку нет у крымской власти реальных полномочий по наведению порядка в сфере земельных отношений. Но по крайней мере будет что доложить президенту, который в феврале собирается посетить Крым. Тем более что один из вопросов, который он планирует обсудить с властью автономии, - предотвращение самозахватов и обустройство репатриантов. А это беспроигрышный повод для очередного пинка автономии и активизации акций на "полянах протеста".

Елена МАНИНА
(“Крымская правда” №14, 26 января 2007 года)

Бьют в набат о земельных проблемах

22 января на центральной площади перед зданием Совмина в Симферополе состоялся митинг. Около 8 тысяч крымских татар выразили свой протест против игнорирования их прав, оговоренных в Конституции и законах Украины, по обеспечению земельными участками для строительства жилья. Несколько часов с минутными перерывами пло­щадь оглушали резкие звуки ударов по железным бочкам, имеющие цель вызвать из здания представителей власти. Это напомнило протест шахте­ров в Киеве, использовавших для той же цели рабочие каски. Даже небо отреагировало на удары набата: недавно ясное оно вдруг стало серым. Но представители власти остались глухи. Никто из "высоких" правительственных чиновников к народу не вышел.

Собравшиеся выразили свои требования в Обращении, адресованном Председателю Совмина АРК В.Плакиде. В нем, в частности, говорилось о том, что, не выделяя крымским татарам землю, местная власть по­спешно распродает ее налево и на­право. На полуострове практически не осталось клочка земли, у которого не было бы теневого "хозяина". Крымские татары никогда не смирятся с тем, что у них не будет своей земли на родине. Сегодня они вышли на предупредительную акцию и готовы заявить, что требуют от вла­стей Крыма строгого соблюдения ст. 68 и ст. 47 Конституции Украины, провозглашающих права каждого на свое жилье и помощь со стороны государства, гарантирующего условия, при которых каждый гражда­нин будет иметь возможность пост­роить жилище. Далее говорилось, что, если в ближайшее время мест­ные власти не предпримут практи­ческие шаги в реализации права на жилье, они будут вынуждены начать ежедневные акции в защиту своих конституционных прав.

Лейля АЛЯДИНОВА
(“Голос Крыма” №5, 26 января 2007 года)

Извольте получить 900 гектаров

Крымские власти готовы отдать участникам "полян протеста" 900 гектаров земель сельскохозяйственного назначения в Симферопольском районе. Об этом заявили на заседании по урегулированию ситуации с самовольными захватами участков.

Эта площадь изыскана во владениях Национальной аграрной академии Украины (НААУ). Ее планируют передать тем, кто самовольно захватил участки в других хозяйствах района. Захвачены преимущественно пахотные земли площадью более 1700 гектаров. На приусадебные участки претендуют более 16 тысяч человек, из которых живут в районе только 5320 человек.

"На заседании решены вопросы о передаче более 900 гектаров земли из пользования НААУ Симферопольскому району для выделения под жилищное строительство", - сообщил Совмин.

В районе уже существует 46 поселков компактного проживания репатриантов. Для создания условий для нормального проживания в них необходимо не менее 50 миллионов гривен. В этих поселках нет дорог с твердым покрытием, канализации, средств связи. Они только частично электрифицированы и газифицированы. В них нет также объектов социальной сферы, медицинского обслуживания и образования.

(“Крымская правда” №16, 30 января 2007 года)

Самозахоплення "лізуть" і на Ай-Петрі
Кримські депутати перейнялися долею відомої гори, що входить до складу Ялтинського заповідника

Чи не вперше в історії кримського парламентаризму на порядок денний винесли одне-єдине "природне" питання. Щоправда, в режимі робочої наради, але під орудою спікера Анатолія Гриценка. На ній він сам і члени президії, керівники зацікавлених відомств виказали свою стурбованість через "негативний антропогенний вплив на Ай-Петринську яйлу (з тюрської "яйла" — літнє пасовище. — Авт.)".

Про той вплив їм доволі аргументовано розповів голова Кримської республіканської асоціації "Екологія і світ" Віктор Тарасенко: "Щорічно на Ай-Петрі піднімаються десятки тисяч туристів. Для них влаштовуються кінні прогулянки, шумлять-гудуть ресторани, смажаться шашлики, готується шурпа, палають вогнища. Але Ай-Петрі, по суті, — губка. У гори м'який карстовий рельєф. Невелике перевищення допустимого навантаження впливає на нього згубно. Вже зараз можна казати про пошкодження верхнього шару грунту, стали засихати корабельні сосни. А далі? Порушення водного балансу, поява зсувів призведуть до того, що ми залишимо Крим без одного з найкрасивіших його природних пам'яток".

Ясна річ, учасники згадали, як і при яких обставинах почалося масове "сходження" на Ай-Петрі, що досі є невід'ємною складовою частиною утвореного в 1973 році Ялтинського гірсько-лісного заповідника. Перші мангали і кіоски самовільно тут облаштували ще років десять тому на площі понад 4,8 га. Республіканська санепідемстанція спробувала було грізними приписами "зарубати" на корені незаконний бізнес, проте епістолярним жанром нікого особливо не налякала. Далі до законослухняності шашличників намагалась привернути вже Радмін автономії: у 2003 році вона здала канатну дорогу в оренду фірмі "Старт-інвест", а територію з шалманами, кіосками, верблюдами, кінним господарством — фірмі "Шарм". Остання пообіцяла знести "різнокаліберні" торгівельні точки, натомість побудувати невеликий готель на 90 місць, прокласти водопровід і зробити каналізацію. Натомість "Шарм" обмежився лише укладанням 26  договорів суборенди з власниками самозахоплень і спокійно продовжує стригти купони. Як же покласти цьому край?

Учасники наради висували різні варіанти, в тому числі і діаметрально протилежні. Приміром, дехто наполягав узаконити діючі на яйлі підприємницькі структури, надавши їм європейського вигляду. Наводився приклад індустрії туризму в Альпах і Татрах. Інші ж, навпаки, за те, щоб усіх негайно "викурити" і повернути через ВР України Ай-Петринській яйлі початковий заповідний статус. Для цього перекрити головні під'їзди , зокрема встановити шлагбаум біля села Орлине і водопаду Учан-Су, негайно закрити "канатку" тощо. Мовляв, "нам потрібно вчитись жити за законом, а не пропонувати узаконити беззаконня". Зрештою всі зійшлись на резюме головоючого Анатолія Гриценка. Той сказав, що виходів із ситуації може бути тільки два. Тобто потрібно або внести зміни у межі Ялтинського гірсько-лісового заповідника, додавши таким чином до нього Ай-Петрі, або за підсумками конкурсу відібрати кращий інвестиційний проект "цивілізованного" освоєння унікального природного комплексу. "У будь-якому випадку час безконтрольної вакханалії пройшов", — підсумував спікер.

Який із цих варіантів прокладе собі дорогу (якщо взагалі щось зрушить із місця), важко збагнути. Як інколи важко збагнути взагалі логіку кримського "регіонального" спікера. Адже буквально кількома днями раніше він особисто звернувся до глави держави з пропозицією... вивести із складу все того ж заповідника 800 га "для їхньої подальшої передачі в інвестиційні проекти". На це моментально відреагувала вищезгадана асоціація "Екологія і світ". У своєму ж зверненні до Президента України вона категорично вимагає від Віктора Ющенка у жодному разі цього не робити. Мовляв, під економічним прикриттям "стоять інтереси великого бізнесу, окремих чиновників, котрі намагаються заробити на продажу земель Південного берега Криму".

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №17, 30 січня 2007 року)

БОРОТЬСЯ  С  САМОЗАХВАТАМИ БУДУТ  ПУТЕМ  ИХ УЗАКОНИВАНИЯ?

В прошедшую субботу в крымском правительстве собралась рабочая группа, созданная для урегулирования сложившейся ситуации в связи с самовольными захватами земельных участков. Такую рабочую группу наши чиновники образовали еще 26 декабря прошлого года, но собраться смогли только, как видите, через месяц.

Руководил совещанием зампред Совмина Николай Колисниченко. Он же рассказал, что эта рабочая группа появилась в результате обращения в крымское правительстве прокуратуры, в котором указывалось недостатки в работе органов исполнительной власти автономии в сфере регулирования земельных отношений. Также прокуратура разъяснила чиновникам основные причины самозахватов. Это ненадлежащая организация работы органов исполнительной власти и местного самоуправления, низкий уровень разъяснительной работы среди населения, а также невыполнение чиновниками соответствующих указов президента.

Данную информацию совминовцы, которые, наверное, и не подозревали о том, что творится в Коыму с самозахватами, приняли к сведению и издали очередной документ. В документе приказали Рескомзему усилить работу по выполнению мероприятий "О урегулированию вопросов в сфере земельных отношений. От органов ис­полнительной власти потребовали неукоснительного выполнения указов президента. Себе поручили создать рабочую группу по выработке и коор­динации мероприятий по урегулиро­ванию сложившейся ситуации в связи с самовольными захватами земель­ных участков. А на эту группу возло­жили проведение комплексных проверок соблюдения требований земельного законодательства на территории Симферопольского района. В списке рабочей группы числятся и депутаты, и министры, и руководство разных республиканских комитетов, и председатели парламентских комиссий, и представитель от представительства президента в автономии, и работники правоохранительных органов. В общем, компания, если судить по составу, ударная, только вот оперативностью почему-то не отличающаяся. Ме­сяц не могли собраться. А когда нако­нец-то собрались, оказалось, что не в полном составе. Да и собрались, судя по совещанию, не для того, чтобы уже усилить, неукоснительно выполнить или что-то выработать, а для того; чтобы заслушать информацию о ситуации с самозахватами и назначить день очередного совещания.

Информация к размышлению

Информировал собравшихся о ситуации с земель­ными захватами и земельными захватчиками пред­седатель Симферопольской райгосадминистрации Вик­тор Павлов. Он рассказал, что сегодня в Симферопольском районе более 1700 га находятся под самозахва­тами. Это земли запаса, пашня, а также территории сельхозназначения, принад­лежащие либо гражданам, имеющим на них госакты, либо государственным организациям. Количество людей, претендующих на выделение земельных уча­стков на самозахватах, со­ставляет 16 тысяч человек, из которых только 5320 являются жителями Симфе­ропольского района. Для того чтобы выделить им землю и, как выразился Павлов, снять таким обра­зом напряжение, требуется более 1700 га земли.

География этих планируемых выделений следующая.

На территории Мирновского сельсовета под самозахватами находится 933 га. Это пашня и земли Украинской академии аграрных наук. Вопросы здесь уже решаются, то есть земли захватчикам будут выделять.

В Добром, где захвачено более 550 га земли, реше­нием сессии предусмотрено выделение территории под индивидульное строительство. Но участники самозахватов не обращают на это внимание и завозят на захваченные земли стройматериалы.

В Чистеньком захвачено 170 га. Депутаты местного сельсовета вполне оправ­дано требуют от нарушителей украинского законодательства освободить захваченные земли, вернуть их законным владельцам, име­ющим госакты, а затем решать вопрос выделения земли под строительство инди­видуальных домов. В сель­совете даже нашли такие земли, но захватчиков ни они, ни предложенная про­цедура не устраивают.

В Молодежном 119 га находится под самозахва­тами. Это земли Националь­ного аграрного универси­тета и земли, принадлежа­щие членам бывшего совхоза "Пригородный". Ес­тественно, что люди, у ко­торых на руках имеются госакты, требуют от влас­тей вернуть свои законные земли. Да и ректор универ­ситета считает, что жилищ­ный вопрос надо решать не земельными захватами и строительством личных особняков, а посредством возведения многоэтажного жилья. Так что в Молодеж­ном можно ожидать развития ситуации не по тому сценарию, о котором твер­дят в нашем Совмине, то есть не путем наделения землей всех самозахватчи­ков с молчаливого согла­сия ее законных и законопослушных владельцев. Вполне вероятно, что в Молодежном дело дойдет до активного противостояния, как это было в Трудо­вом, где захвачено 83 га.

В Укромном захвачен 61 га земли, принадлежа­щей Министерству агропромышленного комплекса Украины. На предложение уза­конить самозахваты не соглашается министр, который в своем письме сообщил, что Министерство АПК не предполагает возможным изменить статус захваченных земель сельскохозяй­ственного назначения и за их счет решить вопрос стро­ительства индивидуального жилья.

Вот такую картину само­захватов нарисовал на совещании председатель Сим­феропольской райгосадми­нистрации. Кстати, он озвучил и другие цифры. Например, по словам