Електронний бюлетень

"Крим у дзеркалі української преси"

№ 35

(11.12 - 20.12.2007)

За 11.12 - 20.12.2007 року Центром інформації та документації кримських татар виявлені наступні матеріали щодо кримської та кримськотатарської тематики, які систематизовані нами за рубриками з посиланням на видання і дату публікації. Матеріали надаються мовою оригіналу.

З М І С Т:

Влада. Суспільство. Політика.

Курултай состоялся — Джемилева оставили лидером
У крымских татар можно поучиться демократии

Пятый национальный съезд лидеров крымскотатарского народа состоялся 7—9 декабря в Симферополе. На нем большинством голосов (192 из 250) многолетний лидер своего народа Мустафа Джемилев был переизбран на следующий срок. Главной интригой съезда было — согласится ли Джемилев остаться руководителем меджлиса после 16 лет пребывания на посту. И харизматичного лидера все же уго­ворили не покидать должность. Хотя он заявил: "У крымских татар — не монархия".

Олеся РОМАНЕНКО
(“Вечерние Вести” №217, 11 декабря 2007 года)

"Королі самозахоплень" і експерти ООН
П’ятий курултай розпочав реформу національного руху кримських татар

Наприкінці минулого тижня в Сімферополі відбулася перша сесія п’ятого курултаю (національного парламенту) кримськотатарського народу. З літа 1991 року, коли зібрався перший курултай кримських татар у Сімферополі, обраний ним меджліс очолив Мустафа Джемільов, нині народний депутат України, а в минулому відомий радянський дисидент.

Микита КАСЬЯНЕНКО, Сімферополь
("День" №216, 11 грудня 2007 року)

Джемилёв вернулся, не успев уйти

Пятый курултай, состоявшийся в минувшие выходные в Симферополе, оказался полностью лишён интриги. Как и ожидалось, горячих споров и борьбы за кресло председателя меджлиса (нелегального крымскотатарского исполкома) не произошло.

(“Крымская правда” №227, 11 декабря 2007 года)

Мустафа-ага й провокатори-ваххабіти
Задля переобрання свого лідера на четвертий термін курултай
знову змінив свій регламент

"А вони мене все не пускали"

Головна інтрига І сесії ювілейного, п’ятого, курултаю кримськотатарського народу, що завершився позавчора в Сімферополі, зберігалася довго. Адже ще за місяць до цієї події нардеп–"нашоукраїнець", незмінний упродовж 16 років харизматичний голова Меджлісу, людина–"прапор" Мустафа Джемілєв розповів журналістам про своє бажання відійти від керівництва. "Суміщати пост голови Меджлісу з парламентською роботою фізично важко", — пояснив свій мотив 64–річний лідер.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №229, 11 грудня 2007 року)

От президента пока ответа нет!

10 декабря у здания Постоянного представительства президента Украины в АР Крым в Симферополе состоялся митинг пред­ставителей различных общественных организаций и движений крымскотатарского народа, приуроченный к Международному дню защиты прав человека. Стянутое сюда число правоохранителей превосходило число митингующих, поэтому, видимо, они рассредоточились на несколько групп и отошли в тень деревьев, видя, что перед ними, в основном, люди преклонного возраста, никоим образом не проявляющие признаков агрессивности.

Адиль СЕИТБЕКИРОВ
(“Голос Крыма” №51, 14 декабря 2007 года)

Угловатые суждения за "круглым столом"

5 декабря в Этнографическом музее в Симферополе состоялся "круглый стол" на тему "Языковая политика в Крыму: проблемы и перс­пективы". Была необходимость обменяться мнениями по поводу Указа прези­дента Украины №1122/2007 "Относительно развития гуманитарной сферы в АР Крым и г. Севастополе".

Адиль СЕИТБЕКИРОВ
(“Голос Крыма” №51, 14 декабря 2007 года)

Сьогодні в Криму екологічної загрози немає
Однак із потеплінням ситуація може змінитися — стверджують експерти ЄС

Наслідками катастрофи, яка 11 листопада цього року трапилася в Керченській протоці, стало забруднення берегової лінії та загибель близько 150 птахів на українському боці. До такого висновку дійшла Європейська Комісія, експерти якої з 18 по 24 листопада побували в Криму, де, на прохання українського уряду, досліджували обсяги завданої довкіллю шкоди витоком нафти.

Інна БІРЮКОВА
("День" №220, 15 грудня 2007 року)

Супругов Диво заставили отправить детей в школу

Сделать это власти смогли только через суд.

Наталья ДРЕМОВА
(“Комсомолькая правда” №275, 15 декабря 2007 года)

Про що не написав самвидав

У стосі "свіжого" самвидаву на кухонному підвіконні у Віктора Платоновича Некрасова — кілька сторінок майже прозорого цигаркового паперу з текстом, що погано читається (шоста чи сьома машинописна копія). Про смерть і похорон Олексія Євграфовича Костеріна. Чиїсь надгробні промови, не відомі мені тоді імена.

Семен ГЛУЗМАН
(“Дзеркало тижня” №48, 15-21 грудня 2007 року)

Крым подошел к опасной грани

Председатель крымскотатарского меджлиса Мустафа Джемилев преду­предил об опасно­сти возникновения на полуострове "второй Чечни".

Андрей КРАЙНИЙ
(“Вечерние Вести” №223, 19 декабря 2007 года)

Кримські спекуляції на "мовному питанні"

Постійний представник Президента Ук­раїни в Криму Володимир Хоменко зро­бив заяву про те, що на півострові за ос­танні два роки мова і національна прина­лежність стають розмінною монетою в ді­яльності різних політичних партій. Приво­дом для такого узагальнення місцевого по­літичного колориту став Указ Президента України Віктора Ющенка "Про деякі за­ходи з розвитку гуманітарної сфери в Ав­тономній Республіці Крим і місті Севасто­полі".

Олександр КУЛИК,
(“Урядовий кур’єр” №238, 19 грудня 2007року)

"Стихийка" не хочет торговать в "аулах"

Больше недели на освобождённой от лотков и коробок площади возле Центрального рынка царит покой. Он охраняется батальоном патрульной службы, которая согнала с насиженных мест всех нелегальных продавцов. А те всё выжидали, когда "репрессии" правоохранительных органов закончатся, и всем позволят вернуться. Так было до сих пор: "стихийку" разгоняли на пару дней, чтобы не забывала, что в городе есть власти. На этот раз, говорит патруль, порядок наведён навсегда.

Наум СЫЧ
(“Крымская правда” №234, 20 декабря 2007 года)

Земельне питання

Репатріанти отримують землю

У Криму відбулося засідання робочої групи з відпрацювання й комплексного розв'язання питань реалізації державної політики у сфері раціонального викорис­тання та охорони земель в АРК. Йшлося про дотримання органами державної вла­ди, місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного зако­нодавства, забезпечення прав громадян у сфері земельних відносин автономії.

Олександр КУЛИК,
(“Урядовий кур’єр” №232, 11 грудня 2007року)

Земельная петля Крыма

Из объекта рыночных отношений Крымская земля стала разменной монетой в спорах с властью, можно сказать, элементом "макрокультуры" политических игр.

Алексей ЕРМОЛИН, Крым
(“Аргументы и факты” №50,  декабрь 2007 года)

Генеральная репетиция всеобщей мобилизации?

Захваченный земельный массив на улице "Крымской правды" (бывшей Оранжерейной) в Симферополе в воскресенье стал полигоном для проверки мобильности сил крымских татар. На участке в два гектара, где уже построено более сорока времянок, в течение дня собралось около тысячи человек, приехавших со всего Крыма "защищаться" от закона: накануне суд постановил освободить самозахват.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №232, 18 декабря 2007 года)

Події. Трагедії. Надзвичайні ситуації. Кримінал.

"Стихийку" довели до коматоза

Вчера площадь у Центрального рынка Симферополя была очищена от стихийной торговли. Очередная по счёту попытка навести порядок увенчалась успехом благодаря большой концентрации сил правоохранительных органов, которые, освободившись от сезонных обязанностей, в период зимнего затишья решили побороться с административными правонарушениями.

Наум СЫЧ
(“Крымская правда” №228, 12 декабря 2007 года)

Начался суд над VIP-арестантами

Пятый месяц в Крыму решается судьба группы российских бизнесменов, задержанных по обвинению в расхищении многомиллионного имущества крупного энергетического холдинга. Сегодня Железнодорожный суд Симферополя должен рассмотреть жалобу адвокатов россиян: они оспаривают отказ миграционной службы Украины в предоставлении их клиентам статуса беженцев.

Дмитрий Зубов
(“Крымская правда” №228, 12 декабря 2007 года)

Орда чорних рейдерів у Криму
Секрет їхньої безкарності простий — корупція

11 серпня 2007 року під час рейдерської атаки на протитуберкульозний санаторій "Гірське сонце" в Алупці по–звірячому вбито сторожа Дениса Кузьменка. Йому було 18 років. Осіб, причетних до вбивства, встановлено. Порушено кримінальну справу, але... Не за фактом убивства і навіть не за фактом замаху на вбивство, а за фактом хуліганства. Хоча рейдери були озброєні обрізками арматури, пляшками з "коктейлем Молотова", саперними лопатками. Яке ж тут хуліганство? Швидше, бандитизм у чистому вигляді.

Юрій БАХМУТСЬКИЙ,
асоціація "Незалежні журналістські розслідування"
(“Україна молода” №231, 13 грудня 2007 року)

Убийцы депутатов сдают "башмаков"

"Новейшая история крымского бандитизма и его жертвы" - так называлось журналистское расследование, опубликованное на страницах "Крымской правды" в начале 1998 года. Рассказав о десятках резонансных убийств и взрывов, жертвами которых становились не только члены организованных преступных группировок, но и невинные свидетели расправ и разборок, чиновники, милиционеры, газета подытожила: "Выводы из всего изложенного делать, пожалуй, слишком рано. Ни у кого нет уверенности, что в списках как жертв, так и совершённых крымским криминалитетом преступлений можно поставить точку". Мы не ошиблись: точка в бандитской истории Крыма не поставлена даже сейчас. Ведь шедшие в то время во власть и в легальный бизнес лидеры ОПГ были озабочены "зачисткой тылов", и потому продолжали убивать тех, кто знал об их прошлом. На тот свет отправились десятки бандитов среднего звена, не говоря уже об исполнителях, за которыми охотились по всей Украине. Поэтому "бандитские девяностые" будут интересовать нас ещё долго.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №230, 14 декабря 2007 года)

ЄС стежить за сіркою та рибою
За звітом Єврокомісії, аварія суден у Керченській протоці — "невеликого масштабу",
проте її згубні наслідки — ще попереду

Експерти Європейської комісії, які днями представили свій звіт про розлив нафти у Керченській протоці після аварії російських суден 11 листопада, дійшли висновку, що "це була порівняно невелика катастрофа і її короткострокові наслідки звелися до забруднення берегової лінії та загибелі приблизно 150 птахів на українському боці". Більше занепокоєння у представників ЄК викликає прогнозоване ближче до літа підняття температури води в районі НП. "При нинішніх температурах нафта і сірка, які знаходяться в морі, не є небезпечними. Але з підвищенням температури в наступні чотири місяці будуть потрібні нові заходи для очищення акваторій, — зазначив Фаузі Бенсарса, керівник відділу з питань енергетичної безпеки ЄК. — Тому не виключено погіршення екосистеми потерпілого району, зокрема продовжуватиметься негативний вплив на рибу в Чорному морі".

Ярина МАТЧАК
(“Україна молода” №234, 18 грудня 2007 року)

Машина мэра сбила человека

В понедельник вечером в дорожно-транспортное происшествие попала машина мэра Симферополя Геннадия Бабенко. Два человека пострадало, один погиб.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №233, 19 декабря 2007 года)

ДО ЗМІСТУ

Влада. Суспільство. Політика.

Курултай состоялся — Джемилева оставили лидером
У крымских татар можно поучиться демократии

Пятый национальный съезд лидеров крымскотатарского народа состоялся 7—9 декабря в Симферополе. На нем большинством голосов (192 из 250) многолетний лидер своего народа Мустафа Джемилев был переизбран на следующий срок. Главной интригой съезда было — согласится ли Джемилев остаться руководителем меджлиса после 16 лет пребывания на посту. И харизматичного лидера все же уго­ворили не покидать должность. Хотя он заявил: "У крымских татар — не монархия".

Тем не менее, Джемилев собирается работать гла­вой меджлиса лишь до лета. Он все же хочет покинуть свой неизменный пост, мотивируя это тем, что трудно совмещать руководство неофициальным, но все же — парламентом и работу в Верхов­ной Раде. Напомним, Джемилев избран народным депутатом Украины от фракции "НУ—НС". Еще один лидер крымских татар Рефат Чубаров сказал СМИ, что Джемилев на должности руководителя меджлиса нужен для проведения реформ в работе местных органов самоуп­равления, так как "его харизма нужна, чтобы противостоять тем, кто не хочет этих изменений". Можно лишь позавидовать единодушию крымскотатарского народа и уверенности в своем лидере.

Джемилев затронул острую тему: обличил исламистские радикальные организации, действующие на территории Крыма. Он заявил, что на полуострове действуют религиозные секты, призывающие верующих не считаться с законами тех стран, где правителями являются не мусульмане. По мнению политика, подобная деятельность угрожает единству крымских татар и мешает восстановлению прав депортированных. Кроме того, сектанты проводят выраженную агрессивную политику по отношению к тем, кто не разделяет их точку зрения. Такое поведение является классическим для деструктивных сект. Напомним, в августе этого года в Симферополе провели свою конференцию представители международного религиозного движения "Хизбут-Тахрир", которое во многих странах мира запрещено как террористическая организация. На этом соб­рании выступали в поддержку шахидизма и воссоздания всемирного исламского халифата.

СПРАВКА "ВВ

Курултай — традиционный институт высшей госу­дарственной власти у тюркских народов. В 1917 году крымские татары провели первый курултай. На нем рассматривались вопросы государственного устрой­ства Крыма, взаимоотношения крымских татар с другими национальностями, политика национального правительства и т.д. Кроме того, курултай обнародовал первую крымскотатарскую Конституцию — "Крымскотатарские основные законы".

Олеся РОМАНЕНКО
(“Вечерние Вести” №217, 11 декабря 2007 года)

"Королі самозахоплень" і експерти ООН
П’ятий курултай розпочав реформу національного руху кримських татар

Наприкінці минулого тижня в Сімферополі відбулася перша сесія п’ятого курултаю (національного парламенту) кримськотатарського народу. З літа 1991 року, коли зібрався перший курултай кримських татар у Сімферополі, обраний ним меджліс очолив Мустафа Джемільов, нині народний депутат України, а в минулому відомий радянський дисидент.

Відтоді питання про зміну лідера меджлісу ставилося на багатьох, особливо останніх, курултаях, але щоразу делегати доходили висновку, що вести справи й надалі має Мустафа Джемільов. У результаті в активі народного депутата України Джемільова опинилися всі досягнення в поверненні та влаштуванні народу, зате в пасиві — всі його провали й недоліки. Коли той монолітний національний рух кримських татар за повернення на батьківщину зараз перестав бути єдиним, у ньому з’явилося багато течій, одні з яких вирізняються більше радикальністю, другі, переконавшись у здатності влади вирішити їхні проблеми, почали орієнтуватися на міжнародні організації, зокрема ООН, як, наприклад, лідер організації "Азатлик" Надір Бекиров, який став експертом ООН, треті йдуть в релігійні ідеології, четверті віддають перевагу опорі на власні сили, п’яті закликають орієнтуватися на Росію.

У середовищі кримських татар формується думка, що за 20 років повернення й за 16 років діяльності курултаю й меджлісу, на чолі яких стояв Мустафа Джемільов, проблема репатріації могла бути вирішена. Під державну програму репатріації вже виділено понад 1,25 мільярда гривень, створено понад 300 селищ компактного проживання, створено Кримський інженерно-педагогічний університет, видаються підручники, газети й журнали, у Верховній раді Криму є їхня національна фракція, багато людей обрано депутатами місцевих рад, перебуває на державних посадах. Однак для повної репатріації й облаштування кримських татар у Криму, за деякими підрахунками, потрібно не менш як $ 2 млрд., виділити які Україна сьогодні не може, а Бішкекська угода країн СНД про участь у фінансуванні репатріації кримських татар інших пострадянських країн, як відомо, не виконується. У результаті кримськотатарське питання оголошене "внутрішньою проблемою України".

В Україні досі не ухвалено закон про відновлення прав депортованих, створено лише сім шкіл з викладанням кримськотатарською мовою. Нові селища не мають доріг з твердим покриттям, чимало їх не газифіковані, не мають водогону й каналізації, в них немає медичних установ, дитячих садків, шкіл, магазинів, громадського транспорту. Безробіття серед репатріантів досягає половини працездатних. Спроби отримати землю для комерційного використання, зокрема на південному березі Криму, натикаються на юридичні проблеми й опір влади. Та й сама діяльність курултаю й меджлісу кримських татар досі не легалізована в правовому сенсі. Крим постійно стрясають акції протесту кримських татар — вони встановлюють наметові містечка, перекривають дороги, проводять мітинги, звертаються з петиціями до ООН, однак тривалий час становище не змінюється.

Ця невирішеність економічних, гуманітарних, політичних проблем викликає у кримських татар невдоволення передусім діяльністю меджлісу, зокрема особисто Мустафи Джемільова. Чимало активістів стверджують, що нинішній меджліс і курултай не виконали свого завдання, не добилися відновлення національної автономії, а облаштування репатріантів на батьківщині проходить надто повільно. Вони звинувачують Джемільова, як і інших лідерів нинішнього меджлісу, в зраді інтересів кримських татар.

Тому Джемільов ще до початку народного з’їзду заявив, що йде зі своєї посади, й запропонував замінити його Рефату Чубарову, не менш досвідченому в політичних справах народному депутату України двох минулих скликань. Чубаров заявив, що ще не готовий очолити меджліс, бо не має своєї команди. Тому Мустафа Джемільов, який не взяв самовідводу й знову балотувався "на прохання делегатів", погодився залишитися головою, як сам запропонував, до наступної сесії курултаю, яка відбудеться влітку наступного року.

Незважаючи на обрання, Мустафа Джемільов, який їде до Києва працювати у Верховній Раді, фактично здає владу в меджлісі Рефату Чубарову. За наступні півроку Рефат Чубаров постарається "створити команду", а Мустафа Джемільов — зізвати Конгрес діаспори. "Для сприяння розв’язанню наших національних проблем необхідно залучити й зусилля нашої діаспори", — говорив у своєму виступі на цьому курултаї Мустафа Джемільов. — Ще багато років тому на одній із сесій Курултаю ми порушували питання про скликання всесвітнього Конгресу кримськотатарської діаспори... Ця проблема існує й нині, але, незважаючи на це, все ж таки, напевно, слід скликати перший конгрес і подивитися, що з цього вийде..." Таким чином, у разі скликання такого конгресу саме Джемільов має найбільші шанси його ж і очолити. І його впливовість зросте до міжнародних масштабів.

Зміни в меджлісі кримських татар багато значать для майбутнього. Не є таємницею, що Мустафа Джемільов грав у ньому стабілізуючу роль, під час його правління затвердився принцип ненасильства в національному русі. Мустафа-бей не підписав і не надав чинності недавньому рішенню меджлісу про загальну мобілізацію кримських татар після зносу татарських комерційних закладів на Ай-Петрі. Він умів вести переговори з представниками влади. Тепер на зміну старим прийдуть новий меджліс і курултай, які можуть бути радикальнішими, й для стримування яких авторитету Чубарова може виявитися недостатньо. З другого боку, перед національним рухом зараз постають нові завдання й нові виклики, які вимагають систематичної правової роботи, й практично ніхто в середовищі кримських татар, крім Чубарова, не міг би її вести.

Але головне в тому, що Мустафа Джемільов у найближчому майбутньому, навіть незалежно від скликання або нескликання міжнародного конгресу, явно посилить міжнародне звучання кримськотатарської проблеми, тим паче що недавно ООН ухвалила декларацію про права корінних народів, у якій говориться про можливості національного самовизначення. Скликання Всесвітнього конгресу кримських татар у будь-якому разі чинитиме на Україну великий зовнішній тиск і перетворить нашу внутрішню проблему на міжнародну. З одного боку, "королі самозахоплень", як Даніял Аметов, з другого — експерти ООН, як Надір Бекиров, домагатимуться, по-перше, якнайшвидшого, по-друге, повного — в їхньому розумінні! — розв’язання проблеми репатріантів, і наскільки далеко вони можуть піти у своїх вимогах, покаже тільки час. А повне виконання Декларації про національний суверенітет кримськотатарського народу, прийнятої першим курултаєм 1991 року, передбачає не лише створення національної автономії, а й багато інших вимог — повернення історичних топонімів, майнової реституції й так далі — які не так просто виконати ні технічно, ні політично, й Україна, незважаючи на 20-річний термін репатріації, зовсім не готова до такого повороту подій.

Микита КАСЬЯНЕНКО, Сімферополь
("День" №216, 11 грудня 2007 року)

Джемилёв вернулся, не успев уйти

Пятый курултай, состоявшийся в минувшие выходные в Симферополе, оказался полностью лишён интриги. Как и ожидалось, горячих споров и борьбы за кресло председателя меджлиса (нелегального крымскотатарского исполкома) не произошло.

Теперь минимум до августа 2008 года Мустафа Джемилёв остаётся на своём привычном месте. Впрочем, сам он перед открытием сессии курултая в очередной раз заявил журналистам, что больше не хочет возглавлять меджлис и видит на этом посту Рефата Чубарова. По словам Джемилёва, ему трудно совмещать работу в украинском парламенте, куда он прошёл по спискам "НУ - НС", и руководство меджлисом. Однако уйти ему не дали: курултай проигнорировал самоотвод Джемилёва и вынес его кандидатуру на голосование. В итоге на пост главы меджлиса были выдвинуты Джемилёв, его первый заместитель Рефат Чубаров и глава фракции "Курултай-Рух" в Верховном Совете Крыма Ремзи Ильясов. Два последних кандидата играли чисто техническую роль, что и показали результаты голосования (Джемилёв обогнал своих конкурентов почти на сто шестьдесят голосов).

Итоги выборов никого не удивили, так как ещё до начала сессии курултая Чубаров заявил, что большинство делегатов не захочет менять лидера. Более того, и Чубаров, и Ильясов ранее неоднократно говорили, что видят на посту главы меджлиса исключительно Джемилёва. Сам он назвал решение курултая нарушением прав человека, хотя расстроенным при этом почему-то не выглядел.

Возвращение Джемилёва в ещё не успевшее остыть кресло может иметь несколько причин. Не секрет, что оппозиция, обозначившаяся внутри меджлиса в лице лидера движения "Азатлык" Надира Бекирова, в последние несколько лет стремительно набирает популярность в среде крымских татар. Радикальные взгляды и призывы Бекирова пока блокируются авторитетом Джемилёва. Но с уходом последнего в меджлисе не остаётся человека, способного повлиять на Бекирова, чего крайне опасаются претенденты на пост председателя. Другой фактор, заставляющий Джемилёва оставаться в председательском кресле, - контроль за финансовыми потоками, которые проходят через меджлис и замкнуты непосредственно на его руководителе. Нельзя сбрасывать со счетов и авторитет Джемилёва не только внутри меджлиса, но и в крымскотатарской среде в целом, который даже возрос за последние несколько месяцев. Этому, как ни странно, способствовали земельные конфликты на Балаклавской и на Ай-Петри. Благодаря им Джемилёв сумел неплохо пропиариться не только в Крыму, но и на центральных каналах Украины, рассказывая о "злой" милиции и "несчастных" самозахватчиках.

Громкие заявления ожидались в выступлении Мустафы Джемилёва. Но и тут журналистов постигло разочарование.

В докладе лидер меджлиса в который раз говорил об угрозе мусульманского сектантства. Что неудивительно - за несколько лет радикалы сумели не просто широко развернуть свою деятельность среди крымских татар, но и стать настоящей головной болью для меджлиса.

В первую очередь из-за переманивания на свою сторону крымскотатарской молодёжи и отрицания руководящей роли меджлиса.

Досталось в очередной раз и властям автономии. В свойственной ему манере, далёкой от канонов литературной речи, Джемилёв называл их с трибуны "ублюдками", "наёмными боевиками". Также власти автономии он обвинил в "русском фашизме", из-за которого, по его мнению, трудно прогнозировать мир и стабильность в Крыму.

Ещё одним принципиально важным вопросом курултая должен был стать вопрос о создании национальных отрядов самообороны. Свой последний "туз" меджлисовцы решили пока придержать в рукаве - этот вопрос так и не был рассмотрен.

Появится ли в августе следующего года новый лидер меджлиса - ещё вопрос. Даже если это и случится, надеяться на то, что Джемилёв отойдёт от дел, не стоит. Скорее всего, он останется либо "серым" кардиналом, либо займёт специально введённый для него пост типа почётного председателя.

Степан СЫЧ

Комментарий

Ничего нового курултай не принёс. Мы увидели ту же самую классическую линию в деятельности курултая, с теми же людьми во главе, с прежней неизменной лексикой типа "фашисты" и "ублюдки".

Меджлис становится всё более консервативен, а его руководство придерживается тактики дальнейшей бюрократизации. Разговор о реформах служит лишь прикрытием дальнейшего окостенения меджлиса. Курултай продемонстрировал, что руководство меджлиса намерено и впредь решать проблемы прежними способами. Его линия остаётся неизменной.

Андрей Мальгин, политолог.

(“Крымская правда” №227, 11 декабря 2007 года)

Мустафа-ага й провокатори-ваххабіти
Задля переобрання свого лідера на четвертий термін курултай знову змінив свій регламент

"А вони мене все не пускали"

Головна інтрига І сесії ювілейного, п’ятого, курултаю кримськотатарського народу, що завершився позавчора в Сімферополі, зберігалася довго. Адже ще за місяць до цієї події нардеп–"нашоукраїнець", незмінний упродовж 16 років харизматичний голова Меджлісу, людина–"прапор" Мустафа Джемілєв розповів журналістам про своє бажання відійти від керівництва. "Суміщати пост голови Меджлісу з парламентською роботою фізично важко", — пояснив свій мотив 64–річний лідер.

Це дало привід одному з провідних кримських тижневиків винести на першу шпальту заголовок: "Татарский туркменбаши уходит?". Проте на самому курултаї вірні прибічники і навіть опоненти Джемілєва не дозволили йому навіть взяти самовідвід, попри дещо напускне ремствування Мустафи–аги про "порушення прав людини". Задля чергового обрання Джемілєва делегати внесли чергову поправку в регламент курултаю (попередньою у 1999 році вони дозволили Мустафі–азі обиратися на третій термін). Теперішня поправка взагалі не передбачає такого поняття, як самовідвід претендента. Зрештою Мустафа–ага погодився, аби його прізвище залишилося в бюлетені для голосування, але за умови, що біля стерна національного представницького органу він пробуде лише впродовж перехідного періоду, тобто до літа 2008 року. Голосування ж наочно продемонструвало, що кримські татари ще справді не готові так просто відпустити свого лідера — 193 із 241 делегата, що взяв участь у голосуванні, висловили довіру саме Джемілєву. Його нинішні заступники в цьому ж таємному голосуванні за нового голову — Рефат Чубаров і Ремзі Ільясов — набрали, відповідно, 31 та 11 голосів.

Проблема — "самобуди" й "сектанти"

Рефат Чубаров, якого Мустафа–ага хоче бачити своїм наступником, пояснив мас–медіа, що "харизма Джемілєва потрібна" на цей перехідний період для реформування місцевих і регіональних меджлісів. А перехідний період якраз і пов’язаний із заміною ветеранів молоддю, аби кримськотатарський рух відповідав новим умовам і викликам. За словами Чубарова, виклики — відродження мови, релігійного життя, відносин із владою, відновлення топоніміки кримських татар. Рефат–ага не став вдаватися в подробиці, хоча для місцевих оглядачів не є таємницею, що головна проблема для сьогоднішнього Меджлісу — не контрольовані ним земельні скандали.

Це опосередковано визнав у своєму виступі на сесії курултаю й сам Мустафа Джемілєв: "На багатьох "самобудах" останнім часом посилився вплив різного роду [мусульманських] сектантів, а на деяких "самобудах" вони навіть є керівниками і так званими "польовими командирами". Вони дають ділянкам, забудованим "врем’янками", якісь арабські найменування, самовільно виключають прізвища людей, котрим, на їхню думку, не слід надавати земельні ділянки, і так само самовільно вводять інших осіб, обкладаючи людей необґрунтованими грошовими поборами. Причому часто–густо брехливо мотивують це тим, що значна частина зібраних коштів нібито передається Меджлісу. Вони часто проводять різні не узгоджені з регіональними меджлісами акції... Одночасно вони ведуть масовану пропаганду проти Меджлісу кримськотатарського народу й місцевих меджлісів, називають їх зазвичай "невірними" та іншими епітетами, залякують людей тим, що в разі якщо вони будуть керуватися у своїх діях рішеннями Меджлісу, то не отримають земельні ділянки".

Тому, за словами Мустафи Дже–мілєва, регіональні меджліси повинні найближчим часом провести ретельну перевірку становища на "самозабудах" і нейтралізувати діяльність цих "провокаторів".

Найцікавіше, що один із цих "провокаторів" не тільки місцевим журналістам добре знайомий в обличчя — як "король самозахоплень" — Даніал Аметов, до речі, делегат курултаю. Його "сектантство" публічно не розшифровувалося, хоча в медійних колах знають: цей бородань — активний прибічник салафії, радикального напрямку в ісламському сунітському світі, відомому за ім’ям проповідника Ібн Абд–уль Ваххаба, тобто ваххабізму. Але це вже тема для іншої розмови.

ДО РЕЧІ

Козакам протистоятимуть аскери?

Щодо заяв про загальну мобілізацію кримськотатарських загонів самооборони у зв’язку з останніми резонансними земельними інцидентами, то у своїх вчорашніх коментарях для преси Рефат Чубаров повідомив журналістам, що курултай підтримав вето свого лідера на їх створення. Натомість Рефат–ага не виключає, що у відповідності до чинного законодавства України можуть з’явитися громадські організації, подібні до аналогічних козачих російських, тобто кримськотатарські аскери. Меджліс має вивчити й узагальнити всі пропозиції делегатів V курултаю з цього приводу.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №229, 11 грудня 2007 року)

От президента пока ответа нет!

10 декабря у здания Постоянного представительства президента Украины в АР Крым в Симферополе состоялся митинг пред­ставителей различных общественных организаций и движений крымскотатарского народа, приуроченный к Международному дню защиты прав человека. Стянутое сюда число правоохранителей превосходило число митингующих, поэтому, видимо, они рассредоточились на несколько групп и отошли в тень деревьев, видя, что перед ними, в основном, люди преклонного возраста, никоим образом не проявляющие признаков агрессивности.

Выступающие говорили с гневом и укором одновременно. Их вол­новало то, что крымскотатарский народ до сих пор не реабилитирован, его статус как коренного народа Крыма официально властями Украины не определен. Вернувшиеся из депортации землю и ком­пенсации за отнятое жилье и имущество не получили. Обращение, направленное в адрес президента В. Ющенко, по истечении месяца остается без ответа. Люди теряют надежду на то, что власти всех уровней имеют желание решать проблемы крымских татар и приходят к выводу, что только борьба народа за свои права может дать результаты. Утрата доверия политикам, много обещающим и ничего не делающим для разрешения проблем крымскотатарского народа, усиливает решимость людей обращаться за помощью в международные структуры ООН. -

В руках у митингующих транспаранты "Коренные народы имеют право на самоопределение" (ст. 3 Декларации ООН о правах коренных народов), "Коренные народы не подлежат принудительному удалению со своих земель или территорий" (ст. 10 Декларации ООН о правах коренных народов), "Верховной Раде Украины принять Закон о признании депортации крымскотатарского народа геноцидом и преступлением против человечества" (из программы партии "Милли Фирка").

К концу митинга к собравшимся вышел заместитель представителя президента Украины в АРК Р. Хаваджи, отметивший, что ответ на их обращение от президента поступит в представительство президента.

Адиль СЕИТБЕКИРОВ
(“Голос Крыма” №51, 14 декабря 2007 года)

Угловатые суждения за "круглым столом"

5 декабря в Этнографическом музее в Симферополе состоялся "круглый стол" на тему "Языковая политика в Крыму: проблемы и перс­пективы". Была необходимость обменяться мнениями по поводу Указа прези­дента Украины №1122/2007 "Относительно развития гуманитарной сферы в АР Крым и г. Севастополе".

Разговор за "круглым столом" состоялся серьезный, открытый, но чувствовалось отсутствие представителей властных органов, которые, в общем-то, силой своих полномочий представля­ют мощный рычаг, способный и обязанный дать ход всему наме­ченному.

Желающих выступить оказалось гораздо больше, чем планировалось. Привлекли внимание слова академика П. Кононенко о том, что он несколько раз приезжал в Крым по вопросу открытия здесь украинской гимназии. Тогда отдельные политики выражали сомнение, что она будет востребована. Жизнь показала, что гимназия имеет высокий рейтинг, и 35% ее учащихся — это дети этнических русских, понимающие, что отсюда их ча­до может успешно поступить в любой украинский вуз. Язык не должен быть предметом торга. В ТНУ академик встречался со студентами, высказав им свое мнение о том, что пришедший в школу учить детей украинско­му языку должен хорошо знать свой предмет. Ученый сетовал, что в Закарпатье встречал школы и классы на венгерском языке обучения, потому вопрошает: "Они что, для эмиграции готовят детей?". По его утверждению, нет в мире государства, где бы государственные чины не знали государственного языка, а в Украине это почти повсеместно имеет место. Во Львове в одной из школ он видел, как учащиеся танцуют испанские, португальские, греческие танцы, поют их песни, потому и спросил: "Вы хотите перетанцевать испанцев, греков и французов? А где же украинские песни и танцы?". Выступление закончил словами о том, что Украина многонациональна, но все должны знать государственный украинский язык.

Заместитель постоянного представителя президента Ук­раины в АРК В. Пробей-Голова подчеркнул, что Указ президента не означает принудительной украинизации, а является стрем­лением удовлетворить социально-культурные потребности населения. Украинский театр в Симферополе не ремонтировал­ся уже 40 лет. Явно не удовлет­воряется спрос желающих при­обрести украинскую националь­ную одежду.

Академик П. Вольвач отметил, что с 1954 по 1958 гг. в Крыму было открыто 50 школ с украинским языком обучения, а нынче за 16 лет независимости Украи­ны открыто лишь 7 школ.

В Феодосии украиноязычная школа перепрофилирована в русскоязычную. Проблем много и с качественным содержанием учебников на украинском языке и, вообще, с их нехваткой.

Среди потока критических замечаний прозвучало заявление одного из выступающих, что в Крыму лучше всех знают украинский язык дети крымских татар. А другой, озвучивая результаты социологического опроса, высловился, что из 1400 опро­шенных крымских татар около 7 процентов отметили, что хорошо знают родной язык.

В завершение было принято обращение к органам законодательной и исполнительной властей АРК с предложениями, которые будут способствовать выполнению Указа президента.

Адиль СЕИТБЕКИРОВ
(“Голос Крыма” №51, 14 декабря 2007 года)

Сьогодні в Криму екологічної загрози немає
Однак із потеплінням ситуація може змінитися — стверджують експерти ЄС

Наслідками катастрофи, яка 11 листопада цього року трапилася в Керченській протоці, стало забруднення берегової лінії та загибель близько 150 птахів на українському боці. До такого висновку дійшла Європейська Комісія, експерти якої з 18 по 24 листопада побували в Криму, де, на прохання українського уряду, досліджували обсяги завданої довкіллю шкоди витоком нафти.

— Наша співпраця з Україною є вигідною для обох сторін, адже Чорне море у нас одне, і ми всі разом несемо за нього відповідальність. У район екологічної катастрофи були мобілізовані найкращі експерти із п’ятьох країн світу — Італії, Португалії, Литви, Франції, Данії. Внаслідок проведеного дослідження було встановлено, що українська влада та відповідні спецпідрозділи дуже швидко відреагували на аварію кораблів у Керченській протоці й вжили всіх необхідних заходів, аби захистити Чорне море від забруднення. Завдяки цьому, обсяги забруднення виявилися меншими, ніж прогнозувалося раніше, — зазначив керівник відділу з питань енергетичної безпеки Гендиректорату ЄК з питань зовнішніх зносин Фаузі Бенсарса.

У Остаточному звіті, представленому вчора експертами Євросоюзу українському урядові, вказувалося, що зараз у Керчі екологічної загрози немає. Такий висновок грунтується на відсутності у воді вільно плаваючих форм мазуту (значна частина очисних робіт, пов’язаних із його розлиттям, уже виконана), а сірка, що осіла на дно не становить безпосередньої загрози довкіллю. Та, попри це, представники Європейської Комісії рекомендують державним органам України провести моніторинг на наявність великих обсягів нафти на морському дні та підняти затонулі кораблі із сіркою.

— При нинішній температурі залишки тяжкої нафти, мазуту та сірки не становлять небезпеки, але із потеплінням ситуація може змінитися в інший бік, що негативно вплине на туризм і риболовлю. Тому, аби весною Крим був таким, як і минулого року, Генеральний директорат зовнішніх зносин завершує підготовку до наступної багатогалузевої оцінки середньо- та довгострокових наслідків заподіяної шкоди довкіллю, — повідомив координатор з питань міжнародних відносин, відповідальний за розробку планів управління кризовими ситуаціями Гендиректорату ЄК з питань зовнішніх зносин Алессандро Вілла.

Наступне — більш детальне дослідження екологічної ситуації в Керчі, яке здійснюватимуть провідні експерти Євросоюзу, розпочнеться в січні 2008 року і триватиме чотири місяці.

Інна БІРЮКОВА
("День" №220, 15 грудня 2007 року)

Супругов Диво заставили отправить детей в школу

Сделать это власти смогли только через суд.

В этой симферопольской семье, о которой "КП" уже писала (см. номер за 16 декабря 2006 года), растут девять детей. У них до сих пор нет своего жилья, потому приходится часто переезжать с квартиры на квартиру. Не исключено, что когда семья Диво перебирается в другой район, какой-нибудь чиновник облегченно вздыхает. Ведь теперь не ему, а его коллеге придется объяснять, почему на вверенной территории живут дети, которые ни разу не посещали школу. При этом их папа и мама вовсе не относятся к числу неблагополучных. Просто Валерий и Диана считают, что современная школа никакой пользы не приносит.

Не так давно районный отдел образования подал на Диво в суд, потребовав, чтобы их дети сели за парту.

Детей школьного возраста в семье сейчас пятеро. 17-летняя Диана успела проскочить мимо общепринятой системы образования. На суд Валерий и Диана не пошли, ознакомившись позднее с вынесенным решением. Их обязали дать детям возможность посещать школу. Угроза в случае невыполнения достаточно серьезная: лишение родительских прав. Поэтому Диво решили пойти на компромисс, оформив старших в вечернюю школу.

- И я, и чиновники понимаем, что это обычная формальность, пусть им будет спокойнее, что ребята где-то числятся, - объяснил Валерий. - Считаю, в законе должна быть лазейка для таких родителей, как мы, которые хотят заниматься не только воспитанием, но и обучением собственных детей на дому.

- Но вы же не можете дать им знаний по всем предметам. А вдруг захотят поступить в институт?

- Знаете, я вообще против того, чтобы сразу после школы куда-то поступать, - парирует отец. - Выбор профессии должен происходить в более сознательном возрасте. Если кто-то из моих захочет идти в вуз, он освоит все, что нужно, самостоятельно.

Валерий и Диана уверены: по количеству и качеству знаний их дети намного обгоняют сверстников. Правда, в последнее время соседи не очень приветствуют общение своих ребят с "дивными". Побывав в гостях у необычной семьи, школьники начинают интересоваться у пап и мам, почему это одни не ходят в школу, а другие должны сидеть там от звонка до звонка.

ОФИЦИАЛЬНО

Начальник Симферопольского управления образования Ирина ШИХОРЕВА:

- Это своеобразная семья, у родителей своя позиция по поводу школы. Но дети там не заброшены, с ними занимаются. Сейчас старшие оформлены в экстернат, они получили задания, в конце года педагоги проверят, как был усвоен учебный материал. В итоге все они получат аттестаты о среднем образовании. А вообще случаи, когда по инициативе родителей дети не посещают школу, единичны и, как правило, связаны с тем, что семья неблагополучная.

Наталья ДРЕМОВА
(“Комсомолькая правда” №275, 15 декабря 2007 года)

Про що не написав самвидав

У стосі "свіжого" самвидаву на кухонному підвіконні у Віктора Платоновича Некрасова — кілька сторінок майже прозорого цигаркового паперу з текстом, що погано читається (шоста чи сьома машинописна копія). Про смерть і похорон Олексія Євграфовича Костеріна. Чиїсь надгробні промови, не відомі мені тоді імена.

Помер старий табірник. Радянський письменник Костерін віддав ГУЛАГу багато років. Повернувшись до Москви після смерті Сталіна, писав про пережите. Щось вдалося надрукувати в журналах. Вийшли дві збірки оповідань. Уперше на це прізвище звернули увагу мільйони радянських читачів у 1962 році, коли "Новый мир" опублікував нотатки його дочки, яка загинула у війну, — "Щоденник Ніни Костеріної". Хтось із літературознавців поставив цей текст в один ряд зі щоденником Анни Франк.

Мої батьки передплачували "Новый мир" протягом багатьох років. Там була правда. Часткова, неповна, іноді старанно запакована в радянський офіційний "новояз". І все-таки — правда. "Щоденник Ніни Костеріної" дуже схвилював моїх батьків, які пройшли війну з 1941 року до Берліна. А ще батьки передплатили багатотомну "Коротку літературну енциклопедію". У третьому томі — довідка про Костеріна, коротка, суха, але ще містить згадку про "незаконне репресування і реабілітацію". Третій том вийшов друком у 1966 році, після зняття Хрущова. Тоді про репресії сталінської пори писали вже глухо й мало, Брежнєв і Ко явно хотіли "реабілітувати" ім’я Сталіна. Мав би Олексій Євграфович прізвище на букву "Ю" чи "Я", в іменній довідці літературної енциклопедії взагалі не було б згадки про "незаконне репресування".

Але про головне в останніх роках його життя не писали ніколи. Про те, що Костерін відкрито і послідовно домагався реабілітації та права повернутися на батьківщину для цілого народу — кримських татар. Старий, хворий, трішки наївний і дуже самотній, він вимагав відновлення історичної справедливості.

Про цей страшний гріх Сталіна я знав з дитинства. Мої батьки, військові лікарі в госпіталі на передовій, разом із пораненими відстали від Радянської армії, яка невідступно переслідувала німців. Перевантажений пораненими шпиталь застряг у Бахчисараї. Несподівані два-три тижні перепочинку та мирного життя. Якось на світанку прокинулися від незвичного гамору: голосно ревли корови, бекали кози, несамовито гавкали пси. Солдати і офіцери, неодягнені, вибігали з будинків і наметів, дехто — зі зброєю. Незабаром усе з’ясувалося: ремствувала недоєна домашня худоба в татарських будинках, які залишилися без господарів. Цієї ночі з Бахчисарая вивезли всіх без винятку кримських татар, дітей, старих, жінок. Навіть солдатів, котрі повернулися з фронту заліковувати бойові рани, нагороджених урядовими орденами й медалями. Вціліла від депортації лише одна татарська дівчина, яка ночувала в подруги-українки.

Костерін писав у ЦК КПРС, доводив, просив, вимагав. Усе було даремно... Хтось привів до нього колишнього (уже розжалуваного в рядові) генерала Григоренка. Після смерті Костеріна генерал став основним захисником висланих у Середню Азію кримських татар. Про це — десятки статей і листів у самвидаві, безліч інтерв’ю для іноземних журналістів. Обшуки КДБ, виклики на "розмови" і допити. Потім другий арешт, у Ташкенті, куди Петро Григорович прилетів, намагаючись захистити від КДБ і "справедливого радянського суду" кримськотатарського активіста.

Тоді, наприкінці шістдесятих, я довідався гірку правду про зловживання психіатрією з політичною метою у моїй країні. Тим паче гірку для мене, закоханого в психіатрію студента-старшокурсника. Якось у стосі самвидаву на кухні у Віктора Платоновича Некрасова я прочитав дуже емоційну журналістську статтю про зловживання психіатрією. Щиру, гарячу статтю людини, яка цілком не розуміла суті цієї страшної проблеми. Я, майбутній психіатр, знав: потрібні інші слова, потрібні професійні аргументи. І тоді я запитав Леоніда Плюща (із ним познайомив мене В.Некрасов): "Льоню, в СРСР кілька десятків тисяч психіатрів. Невже ніхто з них не намагається хоч якось уголос протистояти цим зловживанням?" — "Ні, ніхто". — "Та чому? От Сахаров і його колеги іноді підписують листи протесту, чому ж не протестують психіатри?" Льоня відповів просто й мудро: "Фізик може працювати навіть на кухні, йому потрібний аркуш паперу та олівець. А твоїм колегам потрібна клініка, вони набагато більш залежні від влади..."

З цього дня я став регулярно відвідувати книгарні, де продавали юридичну літературу, і купувати все — від Кодексу законів про землю до книжок з кримінально-процесуального права. Нічого не знаючи про правила проведення судово-психіатричних експертиз, я змушений був навчатися елементарних речей. Потім, у березні 1972 року, під час обшуку в моїй квартирі кадебісти були неприємно здивовані обсягом юридичної бібліотеки в моїй книжковій шафі, вирішивши, що я добре знаю радянське право. На жаль, це було не так....

Мені пощастило. Саме тоді в продажу з’явився свіжий "Посібник із судової психіатрії", ще дві-три книжки, важливі для моєї роботи. А в книгарні на проспекті Комарова, куди зайшов цілком випадково, я знайшов головний скарб — книжку професора Лунца, завдяки якій я справді зміг розібратися в системі радянської судово-психіатричної практики. Без цієї книжки мій коментар до справи П.Григоренка навряд чи відбувся б.

У 1969 році в квартирі Плюща я познайомився з першим у моєму житті кримським татарином. Фізик за фахом, він зовсім недавно звільнився з табору, відбувши термін за політичною статтею. Разом із дружиною він заїхав до Києва по дорозі до Москви й зупинився на один день у Плющів. Ми з Льонею попросили його передати друзям і родичам Петра Григоровича Григоренка прохання: якимось чином надіслати до Києва максимально можливу інформацію про розжалуваного генерала, який тоді вже вдруге перебував у психіатричній лікарні. Я пояснив: хочу підготувати серйозний, аргументований документ про психічний стан Григоренка, своєрідну заочну судово-психіатричну експертизу.

Гість поїхав до Москви. Я чекав. Через п’ять чи шість місяців Плющ ще раз з оказією передав наше спільне прохання. Незабаром до Києва приїхав син генерала, Андрій, і привіз із собою неймовірний на ті часи документ — повну копію всієї медичної документації зі слідчої справи П.Григоренка. Московський адвокат Софія Василівна Калістратова, ризикуючи свободою, переписала десятки сторінок документів і берегла їх у себе вдома "до слушної нагоди". Коли ця нагода випала, Софія Василівна, знову ж ризикуючи свободою, передала цей рукопис невідомій людині до Києва. Передала, не маючи жодних гарантій, що цей молодий київський психіатр — не банальний стукач-провокатор або попросту несерйозний базіка.

Виписки Калістратової зі справи Григоренка були найважливішою, найпереконливішою інформацією. Я міг посилатися не тільки на побічні докази відсутності в Григоренка проблем із психічним здоров’ям, а й на цілком конкретні офіційні довідки, виписки тощо.

Так я став першим, неофіційним, біографом генерал-майора Петра Григоренка. Два дні його син Андрій розповідав мені про батька, відповідав на суто медичні запитання. Тоді я вже закінчив медичний інститут, поїхав працювати психіатром у Житомирську область. Там, у Житомирі, вечорами я повільно, обдумуючи кожне слово, кожний абзац, писав текст за назвою "Заочна судово-психіатрична експертиза в справі генерал-майора П.Григоренка". Я працював над цим невеличким текстом рік, а в цей час наші славнозвісні органи працювали зі мною, обкладаючи мене мережею інформаторів, відстежуючи мої контакти, фіксуючи слова, сказані на роботі...

Знову і знову я вчитувався в тексти, написані Петром Григоровичем. Незнайома людина, яка перебувала на примусовому лікуванні в спецлікарні МВС, ставала мені дедалі більш і більш зрозумілою і близькою. Я все ясніше розумів логіку вчинків і думок генерала. Розумний, щирий, він намагався порозумітися з кам’яною стіною. Він намагався бути зрозумілим і чесним у розмовах із лікарями, а вони описували і його логіку, і його чесність зашкарублими психіатричними термінами. Що більш щирими були його слова, то більш яскраву психіатричну симптоматику фіксували вони... Не допомогло й те, що проведена професором Детенгофом у Ташкенті експертиза визнала Петра Григоровича здоровим. Що нам Ташкент, вирішили в ЦК КПРС і етапували Григоренка до Москви в сумно відомий інститут судової психіатрії ім. Сербського, у відділення професора Лунца. Там установили: "Хворий, потребує примусового лікування". Жорстко обробили і ташкентських психіатрів: у результаті московський вердикт підписав і спеціально доставлений у Москву добрий старий Детенгоф. Не міг не підписати. Така була країна.

…Я закінчив текст на початку 1971 року. Дуже допоміг мені тоді старший товариш, київський психіатр Фіма Вайнман, котрий написав ту частину документа, яку я самостійно написати не міг. У домі Віктора Платоновича Некрасова я вперше гордо прочитав свій рукопис, потім читав у домі Плюща. Я був поганим конспіратором, зовсім нікчемним. Однак і КДБ з його підслуховуванням виявилося не на висоті, чекісти прогаяли можливість усе припинити на самому початку.

Сімнадцятирічна друкарка Люба Середняк віддрукувала мій текст на машинці (вона потім дістала за це один рік позбавлення волі), Віктор Платонович сів у потяг і відвіз мій документ до Москви, академіку Сахарову. Під документом не було підпису: я не хотів сідати у в’язницю. У листопаді 1971 року до Києва приїхали Сахаров і Боннер, зустрілися з мною. Лише потім, через роки, я зрозумів: вони хотіли просити мене поставити своє ім’я під документом. Так було заведено тоді: самвидав не публікував анонімних текстів. Побачивши мене, наївного романтика, вони не стали порушувати це питання. А я аж до арешту в травні 1972 року все чекав, коли ж Сахаров передасть у самвидав мій текст. Не передав. Тільки після мого арешту і суду цей документ набув популярності як перша спроба професіонального аналізу страшної практики психіатричних зловживань у СРСР. Думаю, він допоміг Петру Григоровичу вийти на волю.

А ми так ніколи й не зустрілися. Позбавлений радянського громадянства, він помер в еміграції.

Семен ГЛУЗМАН
(“Дзеркало тижня” №48, 15-21 грудня 2007 року)

Крым подошел к опасной грани

Председатель крымскотатарского меджлиса Мустафа Джемилев преду­предил об опасно­сти возникновения на полуострове "второй Чечни".

Джемилев заявил, что в АР К уже кото­рый год российские бизнесмены массо­во скупают всю зем­лю, раздавая взятки. А для борьбы с крымскими татарами, от безвыходности самовольно селящимися на проданных тер­риториях, они нанимают "рус­скоязычную молодежь, кото­рая организованными группа­ми нападает на поселенцев".

"Мы подошли к грани, про­исходят организованные на­падения на крымских татар, возник вопрос создания своих полувоенизированных фор­мирований для противостояния "российским казакам" и банд­формированиям", — сказал он.

Джемилев от­метил, что о фор­мировании таких отрядов и обще­национальной мобилизации меджлис уже при­нял постановле­ния, однако он наложил на них вето: "это мо­жет стать второй Чечней". Си­туация может выйти из-под контроля, если власть "е будет реагировать на насилие.

Глава меджлиса считает что­бы решить основную — зе­мельную проблему, Верховная Рада должна принять закон "О признании прав лиц, депорти­рованных по национальному признаку".

Андрей КРАЙНИЙ
(“Вечерние Вести” №223, 19 декабря 2007 года)

Кримські спекуляції на "мовному питанні"

Постійний представник Президента Ук­раїни в Криму Володимир Хоменко зро­бив заяву про те, що на півострові за ос­танні два роки мова і національна прина­лежність стають розмінною монетою в ді­яльності різних політичних партій. Приво­дом для такого узагальнення місцевого по­літичного колориту став Указ Президента України Віктора Ющенка "Про деякі за­ходи з розвитку гуманітарної сфери в Ав­тономній Республіці Крим і місті Севасто­полі".

Здавалося б, кожен указ глави держави потрібно не обговорювати, а виконувати. Така практика існує в будь-якій цивілізо­ваній країні, тільки не в Криму.

Зазвичай спекуляції на темі мови, націо­нальної приналежності відбуваються напе­редодні виборів, зазначає В. Хоменко. І продовжує: не всі політики у Криму усві­домлюють небезпеку, яку вони створюють для автономії, так легко жонглюючи цими поняттями. Тому такі спекуляції, робить однозначний висновок представник Пре­зидента України, потрібно припинити. Ви­користовуючи мовне і електоральне пи­тання, кримські політики (якщо їх, взага­лі, можна назвати політиками) намагають­ся говорити людям про те, що своїм указом В. Ющенко намагається "знищити ро­сійський дух у Криму", утискує права ін­ших національностей, зокрема... росіян.

Звичайні люди, не читаючи тексту ука­зу, легко клюють на такого живця. За да­ними представництва Президента України в Криму, єдина українська школа в Ялті заповнена на 270 відсотків! Кількість бать­ків — жителів Сімферополя, які бажають навчати своїх дітей в українських школах, у 5-6 разів перевищує можливості єдиної тут української гімназії! Аналогічна ситуа­ція має місце і в інших районах та містах Криму. Так чому ж глава держави, до яко­го звертаються ці батьки, не може виріши­ти питання рівності титульної нації з наці­ональними меншинами? Його прямий обов'язок вирішувати це питання...

Представник глави держави у Криму вважає, що указ Президента, навпаки, має надзвичайно актуальне значення, необхід­ний та своєчасний, бо спрямований на розвиток мови, збереження своєї культур­ної спадщини та втілення в повному обся­зі соціокультурних і науково-професійних запитів сучасної людини. В. Хоменко ще раз наголошує, що в документі йдеться не про закриття або обмеження функціону­вання шкіл з російською мовою навчання. Завдання полягає у створенні нових су­часних освітніх закладів з україномовним викладанням дисциплін.

Нормальні люди, тобто законослухняні громадяни, з приємністю сприймають по­передження Хоменком тих керівників рес­публіканських і місцевих органів влади Криму щодо імітації або саботування ви­конання зазначеного вище указу чи зне­важливого ставлення до президентських директив і настанов.

"Ті, хто отримує зарплатню з бюджету, сидить у владних кабінетах, але не збира­ється виконувати державні доручення, по­винні негайно покинути ці посади, оскіль­ки лицемірство і дволикість несумісні з присягою і етикою державного службов­ця",— робить висновок постпред глави держави.

Олександр КУЛИК,
(“Урядовий кур’єр” №238, 19 грудня 2007року)

"Стихийка" не хочет торговать в "аулах"

Больше недели на освобождённой от лотков и коробок площади возле Центрального рынка царит покой. Он охраняется батальоном патрульной службы, которая согнала с насиженных мест всех нелегальных продавцов. А те всё выжидали, когда "репрессии" правоохранительных органов закончатся, и всем позволят вернуться. Так было до сих пор: "стихийку" разгоняли на пару дней, чтобы не забывала, что в городе есть власти. На этот раз, говорит патруль, порядок наведён навсегда.

Это заявление торговцы, вот уже неделю вынужденные околачиваться поблизости без работы и доходов, восприняли в штыки. Вчера они решились выйти с наспех нарисованными плакатами на площадь и выстроиться вокруг милицейского микроавтобуса. В ближайшие дни "стихийщики" собираются перекрыть проезжую часть дороги./p>

Занимать пустующие торговые места на самом рынке они не хотят не потому, что там нужно платить торговый сбор. "Все козырные места давно заняты, - мотивирует отказ один из торговцев, - а в углу, который нам предлагает дирекция, мы не сможем ничего продать, туда покупатели вообще никогда не заходят". Альтернативы, по его мнению, быть не может. "Стихийщики" готовы добиваться разрешения на торговлю любыми методами.

Они уже обратились за помощью в "Прозрачную власть" Юлии Тимошенко, но там их приняли не так радушно, как во время предвыборной кампании. Сославшись на занятость, помочь даже не пообещали. Обращаться к городским властям вообще не стали: "От тех, кто аннулировал свои же разрешения, помощи не дождёшься". А за неделю вынужденного простоя начал портиться товар, кончились деньги. Да и праздник на носу, самое время торговать в полную силу.

Ситуация зашла в тупик, и выходов из неё никто, кроме самих торгующих, не ищет. Правоохранители посты покидать не собираются, несмотря на то, что в городе появились более опасные очаги беспорядков. Вся беда, считают они, в том, что горсовет не выполнил вовремя своё обещание облагородить площадь у Центрального рынка. Здесь давно уже должны были стоять скамейки и турникеты, через которые машины с товаром просто не проедут. Нет и обещанной парковой зоны, и асфальта на изрытой канавами площади. Если бы не бездеятельность горсовета, считают правоохранители, не понадобилось бы и нынешнее оцепление.

Среди обиженных в основном оказались "национальные меньшинства": цыгане с дублёнками, азербайджанцы с мандаринами, русские с байковыми халатами, татары с самсой. "Идите торговать в свой аул!" - отвечают бравые сержанты на все их претензии.

Пока тётки с ящиками и вёдрами гниющих фруктов не вышли на дорогу, ещё есть шанс вернуться к цивилизованному пути организации торговли. Строго его придерживаться нам обещал Симферопольский горсовет.

Наум СЫЧ
(“Крымская правда” №234, 20 декабря 2007 года)

ДО ЗМІСТУ

Земельне питання

Репатріанти отримують землю

У Криму відбулося засідання робочої групи з відпрацювання й комплексного розв'язання питань реалізації державної політики у сфері раціонального викорис­тання та охорони земель в АРК. Йшлося про дотримання органами державної вла­ди, місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного зако­нодавства, забезпечення прав громадян у сфері земельних відносин автономії.

Як зазначив голова республіканського комітету АРК із земельних ресурсів Ми­кола Голубєв, земельна реформа потре­бує серйозного фінансування як з дер­жавного, так і з місцевих бюджетів. На реалізацію відповідних заходів у Криму передбачалося 125 млн гри, але з 2001 ро­ку було виділено лише 40 відсотків цієї суми: 10,5 млн грн з держбюджету, 9,5 — з місцевих бюджетів, майже 18 — кошти фізичних і юридичних осіб.

За цих умов Рада міністрів АРК веде планомірну роботу щодо забезпечення репатріантів ділянками землі для житло­вого будівництва й ведення господарської діяльності. Сьогодні у сільській місцевос­ті Криму проживає понад 720 тис. осіб, з них 109 тис. — кримські татари. Майже 72 тисячі останніх отримали або отриму­ють земельні ділянки (загальна площа -185,9 тис. га). Вони організовують фер­мерські господарства, стають членами створених сільськогосподарських підпри­ємств, зводять житло. У цілому в АРК під індивідуальне житлове будівництво передано 48 тис. га, в тому числі депорто­ваним громадянам — майже 10 тисяч. Більшість земельних ділянок люди одер­жали згідно з рішеннями органів місцево­го самоврядування, решту — внаслідок переходу права власності на житловий будинок.

Як повідомив заступник голови Ради міністрів АРК Микола Колісниченко, з грудня минулого року діє комісія з роз­робки й координації заходів щодо врегу­лювання ситуації з самовільним захоп­ленням земельних ділянок. Він зазначив, що завдяки роботі комісії підготовлено площу земельних ділянок для передачі депортованим громадянам для будівниц­тва індивідуального житла на території Сімферопольського району в розмірі 1,6 тисячі гектарів. Опрацьовано також пи­тання про виділення в Алуштинському регіоні 54 га землі, половина якої призначена для передачі депортованим. У смт Коктебель кримським татарам підготува­ли 25 га. Комісія контролює процес прис­корення встановлення меж населених пунктів Сімферопольського району. М. Колісниченко нагадав: цього року з бюджету півострова виділено майже 400 тисяч гривень для корекції (розширення) меж з метою забезпечення, в тому числі татар, землею для індивідуального жит­лового будівництва.

Нині Добровська й Трудовська селищ­ні ради почали виділяти земельні ділянки депортованим громадянам на додатково зарезервованих масивах.

За попередніми розрахунками комісії, на розробку державних планів і техніко-економічного обгрунтування потрібно майже 9,7 мільйона гривень. Вона дору­чила Міністерству будівельної політики і архітектури АРК перевірити правиль­ність цієї суми, а тутешні міністерства фі­нансів та економіки мають вирішити пи­тання про виділення певних коштів з бюджету автономії. А загалом для завер­шення реформи протягом 2007—2010 ро­ків Криму потрібно 80 мільйонів гривень.

Олександр КУЛИК,
(“Урядовий кур’єр” №232, 11 грудня 2007року)

Земельная петля Крыма

Из объекта рыночных отношений Крымская земля стала разменной монетой в спорах с властью, можно сказать, элементом "макрокультуры" политических игр.

1 ноября на улице Балаклавской в Симферополе милиция (с применением светошумовых гранат и стрельбы в воздух) фактически развела конфликт между представителями коммерческой фирмы и теми, кто захватил земельный участок. 6 ноября Государственная исполнительная служба Крыма снесла при поддержке правоохранителей (по решению суда, вступившему в законную силу) самовольные строения на плато горы Ай-Петри. После над Крымом пронесся словесный смерч. Милицию пытались обвинить в том, что она якобы напала на беззащитных граждан. При этом не упоминая, что у "защитников плато" были бутылки с "коктейлем Молотова", канистры с бензином и газовый баллон. Страсти не улеглись по сей день. Наиболее радикальная версия развития событий: при дальнейших операциях по освобождению захваченных крымских земель полуостров не минет участь нового Косово. Версия умеренная: власть наконец-то продемонстрирует силу Закона, и все станет на свои места. Версия трагическая: в Крыму пытаются реализовать чеченский сценарий.

Три силы - море вариантов?

Большинство крупных конфликтов на этнической почве начинались с малого. Кому и когда принадлежала земля, кто на территории хозяин. Власть до определенного предела шла на уступки. В какой-то момент ситуация выходила из-под контроля и начинался хаос. Так было в Нагорном Карабахе, Приднестровье и маленьком автономном сербском крае Косово, лежащем в сердце бывшей Югославии.

В Крыму действуют три вектора силы: желающие оттянуть Крым в сторону Турции, поклонники России и сторонники украинизации. По разным сведениям, для протурецки ориентированных не последнюю роль играет поддержка (и не только моральная) со стороны определенных политико-деловых кругов Турции и наиболее радикально настроенных экстремистов - тех, для кого мир делится на "верных" и "неверных".

России, стремящейся к усилению собственной экономической мощи и влияния в мире, "не улыбается" иметь под боком недружелюбного соседа. Но и забыть о существовании "острова Крым" она не намерена.

Сторонники украинизации ищут союза с теми, кому не по душе российский вектор Крыма. За подобными силами стоят западные страны, в частности США. Последним усиление России в Черноморском регионе и Крыму маловыгодно. Кто перетянет одеяло? Де-юре Крым остается в составе Украины. Де-факто - за прошедшие годы Киеву не удалось "сшить страну суровой ниткой". И пока наверху гадают, как разыграть крымскую карту, полуостровную земельку потихоньку дерибанят. Не спасает даже то, что вот уже почти год в стране существует уголовная ответственность за захват территорий.

"Где деньги, Зин?"

Судя по ноткам, звучащим в высказываниях крымских земельных чиновников, государство не очень быстро ныряет в омут земельной реформы. Одно из необходимых условий создания цивилизованного рынка земли - инвентаризация крымских земель. Рескомзем Крыма подготовил (с помощью спутниковых съемок) ортофотопланы ЮБК, но, увы, это лишь часть работы. Для проведения полной инвентаризации необходимо 55 млн. грн. Пока же из госбюджета было выделено около 10, из которых на инвентаризацию - лишь 6 млн. грн. По информации зампредседателя Рескомзема Крыма Владимира Дмитрусенко, с 1999 года в Крыму было продано 670 земельных участков - в бюджет поступило 214 млн. грн. И если хотя бы треть этих средств направить на земельную реформу... Глава Рескомитета по земельным ресурсам Николай Голубев отметил, что "есть проблема с ценой вопроса - государственной ценой земли, а не ценой "дядьки в фуфайке".

Например, после проведения земельных аукционов цена земли в районе Судака подскочила аж в 7 раз! Но отсутствие четкой схемы распределения и подготовки участков к аукционам, а также практика самозахватов не способствуют утверждению положительного инвестиционного имиджа автономии. Прикинем: во что может быть оценен гектар земли на ЮБК согласно базовым показателям? В среднем - 900 или даже 1000 гривен. А почем гектар у моря на черном рынке? По неофициальным данным, тоже 900, только - тысяч долларов США. А попытки распутать цепочку причастных ведут в Киев...

За гектар ответишь

Вставить "пять копеек" в крымский земельный вопрос решил президент Украины, он же - глава СНБО Виктор Ющенко. Чиновники в очередной раз грозят перепахать словесным плугом полуостровные гектары. Но, похоже, те, кто принимает земельные решения на местах, плевать хотели на эти потуги. По словам председателя Рескомзема Крыма Николая Голубева, примерно 50% решений в земельной сфере, принимаемых местными советами, являются незаконными. По мнению начальника Госземинспекции Крыма Валентина Дьяченко, "необходимо ввести персональную ответственность, уголовную или административную, голов местных советов за незаконно принятые земельные решения. Иначе вакханалия будет продолжаться, поскольку все понимают свою коллективную безответственность".

При этом в Рескомземе Крыма опасаются, что темпы захватов земельных участков вполне могут перехлестнуть темпы земельной реформы, на которую государство и так выделяет скудные средства. С 80 тысяч гривен в 1999-ом "дошли до" 1 миллиона 945 тысяч в 2005-ом. В 2006-ом на эти цели государство выделило уже 3 миллиона 240 тысяч гривен. Всего же планировалось примерно 125 миллионов гривен. За 8 лет получено более 9 миллионов, или 7% необходимой суммы.

Несмотря на проявление заинтересованности в решении крымской земельной проблемы, СНБО сохраняет выжидательную позицию. А тем временем крымчане боятся, что "орден на груди планеты" из-за наплевательского отношения обагрится кровавыми пятнами "второго Косово".

Чеченский вариант не пройдет

Среди части крымских татар поговаривают, будто в Крыму пытаются разыграть чеченский вариант: после применения силового варианта, подобного действиям на плато Ай-Петри, развернуть массовые акции протеста. Следующий шаг - предстоящее заседание СНБО по земельному вопросу. В политическом прицеле - осуждение действий милиции и, разумеется, руководства Крыма. Говорят, что за всем этим стоит игра по перераспределению властных полномочий между "оранжевым" и "бело-голубым" лагерями. И якобы стоит за всем этим Борис Березовский, который в свое время поддерживал тесные отношения с чеченским полевым командиром Шамилем Басаевым. Кстати, в обиходе крымских татар уже появилось это чеченское понятие - "полевые командиры". Многие из них даже начали отращивать ваххабитские бороды.

Однако чеченский сценарий в Крыму не пройдет, уверены татары, главным образом - из-за разницы в менталитетах.

Так сбудется ли мечта о цивилизованном рынке земли? Или то, что творилось в Крыму более 200 лет назад, останется клеймом на полуостровном "теле"? Тогда, по определению первой земельной царской комиссии, "крымские чиновники воровали и торговали землей направо и налево". Может, недаром один из современных философов подметил: "Нельзя ожидать, что мир будет светлым, если вы носите темные очки".

И что дальше?

На совместной коллегии ГУ МВД Украины в Крыму и прокуратуры автономии было решено провести инвентаризацию и освобождение всех самозахватов, а также привлечь к ответственности тех, кто возводит незаконные строения. К слову, соответствующий приказ о взаимодействии милиции и исполнительной службы был подписан министром внутренних дел еще в 2002 году. На совещании в Совете министров Крыма заместитель начальника Государственной исполнительной службы Крыма Владимир Прохомчук благодарил правоохранителей за их действия во время сноса само-строев на плато горы Ай-Петри, отметив: "К своему стыду, работникам исполнительной службы пришлось просить у милиции каски и бронежилеты, дабы защитить себя".

Алексей ЕРМОЛИН, Крым
(“Аргументы и факты” №50,  декабрь 2007 года)

Генеральная репетиция всеобщей мобилизации?

Захваченный земельный массив на улице "Крымской правды" (бывшей Оранжерейной) в Симферополе в воскресенье стал полигоном для проверки мобильности сил крымских татар. На участке в два гектара, где уже построено более сорока времянок, в течение дня собралось около тысячи человек, приехавших со всего Крыма "защищаться" от закона: накануне суд постановил освободить самозахват.

К ночи тут осталось около ста человек. В ожидании судебных исполнителей они поставили шатёр, запаслись провизией и разожгли костры, демонстрируя готовность к активному сопротивлению, поскольку, мол, земля принадлежит им, и никто не уйдёт, пока "угроза" не минует. И не только не уйдут, но и "чужих" не пустят. Ещё два месяца назад активист организации "Авдет" Нариман Потелов пригрозил, что при попытках сноса построек на улице "Крымской правды" завезут бензин, газовые баллоны, бутылки с зажигательной смесью. "Мы будем поджигать их и кидать на транспорт, бульдозеры. Защищаться будем, как на войне", - пообещал он. Впрочем, вчера, кроме газового баллона, подключённого к плите, "оружия" на самозахвате мы не обнаружили.

Ночь прошла спокойно, а ранним утром на улицу "Крымской правды" начали стягивать подкрепление: по информации крымских татар, в семь часов должны были явиться судебные исполнители и силовики. Собравшиеся приготовились дать отпор, но никого, кроме журналистов, не дождались. Начальник Государственной исполнительной службы Крыма Владимир Пархомчук объяснил, почему так вышло.

- В связи с проведением большого количества мероприятий на территории Крыма Главное управление МВД Украины в АРК не может обеспечить охрану общественного порядка 17 декабря во время проведения исполнительных действий по принудительному освобождению земельного участка на улице "Крымской правды" и просит перенести их на более поздний срок. Письмо такого содержания мы получили из милиции, а что мы можем сделать без её поддержки? - сказал Пархомчук.

В свою очередь начальник крымской милиции Анатолий Могилёв сообщил:

- В прошлую пятницу планировалось провести такое же мероприятие в Судаке, стянули туда основные силы. Но из-за плохой погоды исполнять судебное решение не стали - техника не смогла пройти на самозахват. Часть сил оказалась далеко от Симферополя, и к понедельнику, когда надо было исполнить это решение, мы просто не успели перегруппироваться: ведь речь идёт почти о тысяче человек. Поэтому и попросили Государственную исполнительную службу перенести принудительное исполнение на другой день.

Всем, кто после этого заподозрил, что милиция пошла на попятную, её начальник отвечает: "Это просто технический сбой! Если кто-то думает, что испугал меня какими-то акциями и разговорами о моей отставке, то глубоко ошибается.

В стране должны быть торжество закона и соблюдение порядка. Поэтому все законные решения, в том числе по освобождению самозахватов, должны и будут исполняться".

Впрочем, у людей, собравшихся защищать "поляну протеста" на улице "Крымской правды", иное мнение. Один из пикетчиков, Мустафа, сказал: "Исполнители, конечно, могут прийти. Но зачем? Того человека, на которого составлен протокол об административном правонарушении, здесь всё равно нет. Придут, увидят, что нет его, и должны будут уйти". Получается, не раз испытанная практика ухода от ответственности и ныне на "вооружении". Причём некоторые из тех, кто её использует, ещё в 2006 году были согласны добровольно освободить участок. Правда, за солидное вознаграждение. "Ко мне подошли три человека и сказали: давай пятьдесят тысяч долларов в нашу общину, для меджлиса, для нас, и ты здесь можешь строить. Вот такие ставки сегодня - пятьдесят тысяч долларов!" - рассказывал пострадавший от вымогательства законный хозяин одного из участков.

В то время, когда рядовые татары жгли костры и готовились противостоять милиционерам, лидер меджлиса Мустафа Джемилёв во Львове давал комментарии. Он признал, что в случае всеобщей мобилизации крымских татар и формирования ими отрядов самообороны на полуострове начнётся "вторая Чечня". Тем не менее такой вариант развития событий им не исключается. Джемилёв сказал, что крымские татары начнут обороняться, "если власть не будет реагировать на насилие в их отношении", и тогда меджлис возглавит формирования самообороны.

Кроме судебного решения по освобождению самозахвата на улице "Крымской правды", исполнения ждут ещё одиннадцать. И это только в Симферополе.

Исполнят ли все решения по судебным производствам - ещё вопрос. Зато однозначно: в воскресенье и понедельник захватчики земель в очередной раз отрепетировали механизмы массового сбора по сигналу из любой точки Крыма с целью противостояния властям и силовым структурам.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №232, 18 декабря 2007 года)

ДО ЗМІСТУ

Події. Трагедії. Надзвичайні ситуації. Кримінал.

"Стихийку" довели до коматоза

Вчера площадь у Центрального рынка Симферополя была очищена от стихийной торговли. Очередная по счёту попытка навести порядок увенчалась успехом благодаря большой концентрации сил правоохранительных органов, которые, освободившись от сезонных обязанностей, в период зимнего затишья решили побороться с административными правонарушениями.

С шести утра силами ОБЭП начались проверки точек общепита, расположенных "за забором" рынка, то есть там, где заканчиваются полномочия торга городской кооперации. До сих пор эта "стихийка" находилась в привилегированном положении, её практически никто не контролировал. Многочисленные попытки запретить работу шашлычных, пирожковых, точек продажи чая, кофе, минералки и других напитков на разлив плавно сходили на нет только потому, что у частных предпринимателей, их хозяев, были разрешения на торговлю на этой самой площади.

Началом настоящей борьбы со стихийным рынком, который разросся так, что заполонил все подходы к Центральному, стала отмена симферопольским торговым отделом всех своих разрешений. Так появилась возможность призвать к порядку тех, кто его нарушает. Оставив в стороне этический аспект, когда одни и те же люди сначала разрешают, потом отменяют свои же разрешения, можно порадоваться, что во вторник у рынка стало свободно.

Обеспечили "простор" сотрудники патрульной службы, появившиеся здесь одновременно с ОБЭП. Как пояснил командир батальона Роман Третьяков, служба в соответствии с Административным кодексом, запрещающим торговлю с рук в общественных местах, осуществляет постоянный контроль по его исполнению. На вопрос, почему же такого контроля не было раньше, ответил, что до "стихийки" просто не доходят руки. Личный состав батальона, сказал Третьяков, постоянно занят на других объектах: сопровождении официальных лиц, обеспечении правопорядка в местах массовых мероприятий. Поэтому только сегодня, по его словам, набралось достаточное количество сотрудников, чтобы охватить прирыночные торговые ряды.

Со стороны происходящее слегка напоминало оцепление. Исчезли бабушки, торгующие сигаретами, семечками, пирожками и фруктами. Со своими сумками и коробками они отправились пережидать невзгоды. На привычном "молочном" пятачке осталась только белая лужа, пролитая при поспешном бегстве с насиженного места.

А вот более или менее стационарные точки, торгующие ширпотребом, на этот раз не пострадали: им стала наукой прошлая акция с участием горисполкома, когда навесы спиливали "болгаркой". Теперь пилить нечего, так как навесы сделали сборными, чтобы иметь возможность свернуть торговлю очень быстро.

Ещё одна отличительная черта состоявшейся "чистки" в том, что занимались наведением порядка именно те, кому следовало. Заместитель городского головы Анатолий Квокша был на месте событий, но в конфликты с торгующими не вступал. Он ограничился тем, что в который раз напомнил о наличии трёхсот свободных торговых мест на территории рынка, которые могут занять все желающие работать открыто. Ни санэпидстанция, ни ветслужба, сказал он, не могут проверить качество продуктов питания на стихийном рынке только потому, что у продавцов в большинстве случаев вообще нет никаких документов. Привлечь же к административной ответственности можно только юридическое лицо. Поэтому других мер борьбы, кроме как разогнать всех незаконных торговцев, просто нет.

В четверг в горисполкоме будут строить планы ликвидации стихийной торговли на городских улицах и площадях.

Но параллельно с решаемыми вопросами возникают новые, например, почему в ожидании проверок санитарных служб спешно закрылись и продуктовые магазины рынка "Крыминвестхолдинг", вплотную прилегающего к Центральному? Как ни странно, внеочередная проверка настолько испугала персонал торговых точек ведущих крымских товаропроизводителей, что они предпочли отсидеться за закрытыми роллетами.

Таким же способом признались в своей неготовности к санитарной проверке магазины колбас и полуфабрикатов, даже ларёк "Крыммолоко", чья продукция всегда считалась самой безопасной, ушёл в "отсидку". Хорошо, если они это сделали из-за просроченных разрешительных документов на право торговой деятельности. А если нарушены правила хранения, транспортировки или даже изготовления самых популярных пищевых продуктов?

Бригада санитарно-эпидемиологической службы вчера на Центральный рынок так и не приехала. Магазинчики открылись, а их владельцы вздохнули с облегчением. На стихийный рынок хлынул поток покупателей, спешащих отовариться после работы. Они даже не знают, что покупают продукты, избежавшие проверки на качество.

Наум СЫЧ
(“Крымская правда” №228, 12 декабря 2007 года)

Начался суд над VIP-арестантами

Пятый месяц в Крыму решается судьба группы российских бизнесменов, задержанных по обвинению в расхищении многомиллионного имущества крупного энергетического холдинга. Сегодня Железнодорожный суд Симферополя должен рассмотреть жалобу адвокатов россиян: они оспаривают отказ миграционной службы Украины в предоставлении их клиентам статуса беженцев.

Как уже сообщала "Крымская правда", задержание произошло в середине июля в одном из элитных евпаторийских пансионатов. Штурмовали объект, скрытый от посторонних глаз за высокими заборами, бойцы крымского "Беркута". Задержанные - Василий Бурага, Владислав Бутин, Андрей Рыжиков, Денис Тасаков - бывшие руководители корпорации "Уралинвестэнерго", объявленные в международный розыск по обвинению в расхищении её активов и создании организованной преступной группы. Ущерб, нанесённый тысячам акционеров корпорации, оценивается в сотни миллионов долларов.

Сразу после задержания евпаторийский суд по представлению Генпрокуратуры Украины постановил арестовать беглецов и экстрадировать их в Россию - оказалось, что на Украине они скрывались около полутора лет. На протяжении нескольких последних месяцев их адвокаты пытались оспорить решение суда и освободить клиентов от содержания в следственном изоляторе Симферополя. Однако жалобщики потерпели поражение, проиграв все суды. Отказали им и в предоставлении политического убежища на Украине, хотя группе подозреваемых наверняка очень не хочется возвращаться домой, где в их отношении расследуются восемь уголовных дел. Кстати, двое подельников беглых россиян остались на Урале и уже получили по пять лет лишения свободы.

Выяснилась интересная деталь пребывания россиян в Крыму. Председатель фонда акционеров "Уралинвестэнерго" Римма Врубель, которая добивается наказания "квартета" проворовавшихся топ-менеджеров, сообщила: "Вполне ожидаемый провал в судах не обескуражил защиту. Поскольку все средства законного вызволения арестантов оказались исчерпаны, группа поддержки сменила тактику. Миллионы были переброшены на преобразование крымских застенков в апартаменты, отвечающие взыскательным требованиям российских vip-арестантов". По её мнению, благодаря большим деньгам и серьёзным связям лидера группы своё пребывание в Симферопольском СИЗО им удалось сделать просто сказочным: они пользуются компьютерами, Интернетом, мобильной связью, еду заказывают в ресторанах. Причём, считают обманутые акционеры, столь высокий уровень обслуживания состоятельных арестантов из России стал возможным благодаря связям их лидера с одним из руководителей системы исполнения наказаний Украины.

И главное, что беспокоит обманутых "крымскими сидельцами" акционеров: даже из СИЗО они умудряются руководить операциями с имуществом подконтрольных предприятий. Причём некоторыми из них впору заинтересоваться уже украинским правоохранителям, ведь это объекты украинской электроэнергетики, например, ОАО "Ровненский завод высоковольной аппаратуры" и Львовский изоляторный завод.

Сегодня скандальная эпопея с "загостившимися" в симферопольском СИЗО россиянами вышла на финишную прямую. По информации акционеров "Уралинвестэнерго", на "правозащитные мероприятия" в крымских судах выделено полмиллиона долларов. Впрочем, исполняющая обязанности председателя Железнодорожного суда Елена Адаменко в телефонном разговоре сказала: "Мне не поступило ни одного заявления от судей о каком-то давлении на них. На меня его тоже никто не оказывает".

Вскоре мы узнаем, чем закончится это громкое дело, и будут ли подозреваемые в мошенничестве россияне экстрадированы на родину, где их ждут прокуроры и тысячи обманутых акционеров.

Дмитрий Зубов
(“Крымская правда” №228, 12 декабря 2007 года)

Орда чорних рейдерів у Криму
Секрет їхньої безкарності простий — корупція

11 серпня 2007 року під час рейдерської атаки на протитуберкульозний санаторій "Гірське сонце" в Алупці по–звірячому вбито сторожа Дениса Кузьменка. Йому було 18 років. Осіб, причетних до вбивства, встановлено. Порушено кримінальну справу, але... Не за фактом убивства і навіть не за фактом замаху на вбивство, а за фактом хуліганства. Хоча рейдери були озброєні обрізками арматури, пляшками з "коктейлем Молотова", саперними лопатками. Яке ж тут хуліганство? Швидше, бандитизм у чистому вигляді.

Точка зору прокурора

Згідно з матеріалами слідства, група нападників боролася за "власність" ЗАТ "Аспект". Засновником його і ще сорока корпоративно пов’язаних між собою ЗАТ і ТОВ є такий собі Віталій Храмов. Цю піраміду Віктор Шемчук, який був на той час прокурором Криму, 26 липня 2007 року на прес–конференції охарактеризував як структуру, яка "займається... недружнім поглинанням інших підприємств на підставі не зовсім законних або зовсім не законних судових рішень. Сьогодні стоїть питання про те, що група "Аспект" — це організована злочинна група, яка займається рейдерством". І як же треба увірувати у власну безкарність, щоб через 15 днів після такої однозначної публічної заяви прокурора напасти озброєною бандою на санаторій, що є власністю Мінохоронздоров’я України!

Утім як могло бути інакше, якщо кримінальні справи, які щодо цієї групи правоохоронці порушували впродовж останніх чотирьох років за епізодами захоплення державної власності, "чорної" готівки, відшкодування фіктивного ПДВ, биття, підпалів тощо, закінчувалися нічим?

Приклад типового алгоритму діяльності "групи "Аспект". Спочатку контакт із керівником держвласності: у випадку з "Гірським сонцем" — колишнім головлікарем Олександром Жучковим. Подібні контакти, як і взагалі зв’язок із "зовнішнім світом", — турбота Андрія Медякова, найближчого помічника Віталія Храмова, ще одного співзасновника всієї піраміди. "Доспілого" керівника, в даному випадку Олександра Жучкова, приймає в свої обійми інша людина з найближчого оточення Храмова — Сергій Козенко. Формально — директор фірми "Аспект". На цьо­му етапі підписуються договори купівлі–продажу або будь–які інші, суть яких — передача до приватних рук (тому ж "Аспекту") чужого майна. Так, Жучков за безцінь продав, а потім передав "Аспекту" за накладною госпдвір санаторію, будівлю складу з приміщеннями, що примикають до нього. Акт купівлі–продажу, безумовно, незаконний. Про нього ні сном ні духом не відали ні у Фонді держмайна, ні в Мінохоронздоров’я.

Отримавши чужу власність за допомогою сумнівних оборудок, "Аспект" миттєво перекидає її на баланс (як правило,у вигляді статутного внеску) однієї із задіяних у піраміді Храмова фірм. Скажімо, ТОВ "Теркхолдинг". А це підприємство повторює маневр із наступною фірмою консорціуму. Реквізити всіх фірм разом із печатками знаходяться в одному портфелі.

Якщо обдурені власники звертаються до суду, за справу береться ще одна знаменна фігура з підручних Храмова, Віктор Сухобоков. Показово, що всі тяганини в місцевих господарських судах першої інстанції "група "Аспект" запросто виграє. При цьому позови розглядають одні й ті самі судді: С. Чумаченко, М. Гаврилюк, А. Жукова. Власники, що втратили активи (головним чином нерухомість), ясна річ, ідуть далі. Аж до Верховного Суду. Там, угорі, "помилки" кримської Феміди виправляють. Але інколи ця круговерть тягнеться не один і не два роки.

Ряджені

Є в "групі "Аспект" ще одна ланка, без якої всі хитромудрі схеми не працювали б, — це так звана козача сотня "Соболь" на чолі з Вадимом Іловченком. Лідери кримського козацтва відхрещуються від цієї "сотні" руками і ногами, називають їх рядженими. Більшість хлопців Іловченка — безробітні. Їх вербують за мізерну плату, коли планується чергова силова операція. Ядро "сотні" під гаслом боротьби за "слов’янську справу" збирає 40—50 "козаків", і, екіпірувавшись, вона цілком придатна для рейдерських захоплень.

Бійка, що відбулася 11 серпня 2007 року в "Гірському сонці" між "козаками" Іловченка і співробітниками санаторію "Гірське сонце", — далеко не перший інцидент на цьому об’єкті. Секрет безкарності простий — корупція. Храмовські фірми "Канон" і "Аспект" є засновниками "Сімферопольського міського фонду сприяння працівникам служби внутрішньої безпеки органів внутрішніх справ". І який міліційний слідчий або опер попре проти такої величезної сили? Активи ж консорціуму Храмова тим часом і далі поповнюються. Рахунок іде вже на мільярди гривень. Особливим цинізмом відзначилися наші фігуранти під час атаки на дитячий санаторій "Іскра" в Євпаторії.

Цей санаторій також належить Мінохоронздоров’я. Тут найдосвідченіші лікарі намагаються надати посильну допомогу дітям, що страждають на страшну недугу — дитячий церебральний параліч. Подібні оздоровниці в Криму не займали навіть фашисти в період окупації півострова. У 2003 році колишній головлікар санаторію "Іскра" Олександр Тихоненко продав фірмі "Аспект" котельну, пральню, трансформаторну підстанцію за 3,5 тисячі гривень, хоча її балансова вартість становила 597 тисяч. Природно, Мінохоронздоров’я і Фонд держмайна нічого про цю оборудку не знали. Новий керівник "Іскри" Артур Слюсаренко махінації розкрив. Верховний Суд України визнав недійсним договір купівлі–продажу, зобов’язавши фірму "Аспект" повернути все. Але нерухомість "Іскри" через ТОВ "Промхолдинг" перейшла до ЗАТ "Канон". Щоб повернути майно, "Іскрі" належить пересудитися з усіма кишеньковими фірмами "групи "Аспект". Враховуючи швидкість, з якою виконує свої функції вітчизняне правосуддя, і швидкість, із якою рейдери ведуть свої карусельні ігри, у державної оздоровниці є шанс опинитися біля "розбитого корита".

Привласнимо й асфальт...

Ще один приклад судового свавілля пов’язаний з атакою "групи "Аспект" на комплекс Центрального автовокзалу в Криму. Свого часу він належав ВАТ "Сімферопольське АТП № 14327", яке за традиційною схемою було штучним шляхом доведено до банкрутства. Крутії збиралися за безцінь купити його з усіма потрyхами, але щось у них не склалося, і приміщення було продано на публічних торгах, а виручені гроші пішли на покриття багаторічних боргів із зарплати працівникам підприємст­ва. І ось позаминулого року ТОВ "Промхолдинг" і ТОВ "Дельтахолдинг" поділили між собою об’єкт Центрального автовокзалу Сімферополя. І 6 лютого 2006 року Господарський суд АРК прийняв потрібне шахраям рішення. За підробленими документами у володіння вже згаданого нами "Канону" перейшли практично всі "спірні" об’єкти і навіть... асфальтове покриття (зауважте, навіть не земля, а саме укладений гудрон!) на дорозі, що веде до автозаправки "Гефест".

Тут уже обурилася прокуратура Київського району Сімферополя, яка змусила суд відмінити рішення і порушила проти посадових осіб ТОВ "Промхолдинг" кримінальну справу за службову фальсифікацію. Думаєте, рейдери зніяковіли? Якраз! Вони подали апеляцію до Севастопольського апеляційного господарського суду, вимагаючи залишити в силі колишнє незаконне рішення. І лише втручання прокуратури Київського району Сімферополя зупинило беззаконня.

Замість епілогу

У нас слова "рейдери", "рейдерство", особливо в поєднанні з прикметником "чорний", стали синонімом таких юридичних термінів, як "бандитизм", "крадіжка", "шахрайство" тощо. Оскільки атаки так званих чорних рейдерів поодинці не проводяться, а мають, як ми переконалися, системний характер, буде справедливо, якщо кримські правоохоронці "групу "Аспект" оцінять за ст. 28 КК України, в якій перераховано наступні ознаки:

— стійке ієрархічне об’є–днання трьох і більше осіб;

— члени або структурні об’єднання мають план спільної діяльності з розподілом функцій;

— метою цього плану є здійснення тяжких і особливо тяжких злочинів.

Очевидно, саме ці ознаки дозволили екс–прокуророві Криму Віктору Шемчуку публічно кваліфікувати "групу "Аспект" як організоване злочинне угруповання. А відтак не зрозуміло, що заважає кримським правоохоронцям усі кримінальні справи, так чи інакше з ним (угрупованням) пов’язані, об’єднати в одне провадження за ст. 255 КК України — "Створення злочинної організації з метою здійснення тяжких або особливо тяжких злочинів"? І саме за цією статтею вести досудове слідство?

Упевнений, за такого підходу правоохоронці побачать і жорстку дисципліну в "групі "Аспект" із беззаперечним підпорядкуванням по вертикалі, і систему жорстких покарань, і фінансову базу для вирішення "загальних" завдань; і систему управління, яка дає можливість керівникам не брати безпосередню участь у конкретних злочинах; і професійне використання державних інститутів з метою створення ілюзії законності своєї злочинної діяльності. Словом, весь "джентльменський набір", що характеризує організоване злочинне угруповання в сучасних підручниках криміналістики. Але найголовніше — саме такий підхід забезпечить повернення захопленої "Аспектом" чужої власності в повному обсязі. В першу чергу — державної.

Юрій БАХМУТСЬКИЙ,
асоціація "Незалежні журналістські розслідування"
(“Україна молода” №231, 13 грудня 2007 року)

Убийцы депутатов сдают "башмаков"

"Новейшая история крымского бандитизма и его жертвы" - так называлось журналистское расследование, опубликованное на страницах "Крымской правды" в начале 1998 года. Рассказав о десятках резонансных убийств и взрывов, жертвами которых становились не только члены организованных преступных группировок, но и невинные свидетели расправ и разборок, чиновники, милиционеры, газета подытожила: "Выводы из всего изложенного делать, пожалуй, слишком рано. Ни у кого нет уверенности, что в списках как жертв, так и совершённых крымским криминалитетом преступлений можно поставить точку". Мы не ошиблись: точка в бандитской истории Крыма не поставлена даже сейчас. Ведь шедшие в то время во власть и в легальный бизнес лидеры ОПГ были озабочены "зачисткой тылов", и потому продолжали убивать тех, кто знал об их прошлом. На тот свет отправились десятки бандитов среднего звена, не говоря уже об исполнителях, за которыми охотились по всей Украине. Поэтому "бандитские девяностые" будут интересовать нас ещё долго.

И хотя со временем правоохранителям всё труднее подобраться к их главным "героям", иногда это удаётся. За десять прошедших лет появились ответы на многие вопросы, стали известны имена некоторых преступников. В новой рубрике "Крым бандитский: десять лет спустя" наша газета возвращается к наиболее резонансным делам середины 90-х для того, чтобы поделиться с читателями новой, подчас сенсационной информацией.

Ещё до новогодних праздников в суд должно отправиться уголовное дело в отношении убийц депутатов Симферопольского горсовета Александра Вишнякова и Сергея Мишака. Это громкое преступление было совершено в январе 1996 года. От правосудия киллеры скрывались целых десять лет - найти и арестовать их удалось только в прошлом году. Их показания позволили не только пересмотреть известные ранее версии совершения многих преступлений, но и помогли в разоблачении организованной преступной группировки "Башмаки". Но обо всём по порядку.

Криминальная обстановка на полуострове в 1995-1996 годах накалилась до предела. За эти два года было совершено более семидесяти заказных убийств, прогремело около восьмидесяти смертоносных взрывов. Итог - сто пятьдесят убитых и девяносто раненых.

На тот момент Вишняков и Мишак считались одними из лидеров ОПГ "Сейлем". В криминальных кругах их называли соответственно Вишня и Кривоножка.

Охоту на боксёра-тяжеловеса Вишню, который курировал от "Сейлема" керченский регион, открыли в 1995 году. Причин тому было несколько. Главной считали нежелание керченских бандитов продолжать "сотрудничество" с Вишней, запросы которого всё время возрастали и в конце концов стали непомерными. Рассматривалась и версия "внутрисемейных" разборок в "Сейлеме", который лихорадило после убийства "крёстного отца" Евгения Хавича: некоторые члены ОПГ видели в пронырливом Вишнякове реальную угрозу своим планам захватить лидерство и поэтому были заинтересованы в его устранении.

Его пытались взорвать трижды, но каждый раз он чудом спасался: первая мина не сработала, на второй подорвались сами "минёры", третье взрывное устройство разворотило половину офиса Вишнякова, но он за несколько минут до взрыва успел уехать. Тогда погиб сотрудник "Беркута", охранявший помещение. Вишнякова же смерть настигла 24 января 1996 года: его вместе с Кривоножкой расстреляли в машине. Сразу появились подозреваемые в совершении этого преступления - двое керчан. Их объявили в розыск. Но в итоге этот путь оказался ложным...

Сегодня в убийстве "сейлемовских" лидеров обвиняют двух выходцев из Мариуполя. В Крым они приехали в 1993-94 годах, когда на полуострове между кланами назревала война за передел сфер влияния. Парни искали работу. Знакомые, приютившие их, были "башмаками", к тому времени уже давно шагавшими по скользкой стезе. В итоге они потянули за собой и приезжих. Вербовка проходила по стандартному сценарию: их долгое время "подогревали" деньгами, поскольку заработать в те времена вообще было негде. Потом как-то невзначай взяли на разборки, а вскоре просто всучили им автоматы, дав понять: если не сделаешь, что прикажут, белого света можешь и не увидеть, потому что ты сам уже "в обойме".

За час до нападения на Мишака и Вишнякова новоиспечённых киллеров привезли на съёмную квартиру неподалёку от места преступления. Там им выдали оружие и объяснили, что надо делать. Вскоре по рации (за жертвами велось наружное наблюдение) сообщили: "Они подъезжают". Не успели Вишня с компаньоном, который был за рулём "девятки", подъехать к дому, как выскочившие из-за угла киллеры открыли огонь. Они изрешетили машину, выпустив в неё по рожку из двух автоматов Калашникова, потом бросили оружие и убежали. Мишак скончался на месте, Вишняков - уже в больнице.

Судьба убийц сложилась относительно удачно. По крайней мере, они остались живы, что в таких случаях бывает крайне редко, и даже успели обзавестись семьями. Оба после резонансного расстрела "сейлемовцев" скрывались на Украине и за границей, потом вернулись в Крым и совершили ещё несколько заказных убийств. После этого дороги "напарников" разошлись. Один за покушение на известного севастопольского бандита Игоря Руляка (о нём "Крымская правда" недавно писала) и расстрел другого "братка" попал за решётку, откуда его этапировали в 2006 году для дачи показаний по делу Вишнякова. Второго нашли в Симферополе - к моменту ареста он отошёл, насколько это возможно, от бандитских дел и даже сменил фамилию.

Главной интригой остаётся мотив совершения этого резонансного преступления. Убийцы назвать его не смогли в силу нахождения на низшей ступени преступной иерархии - им просто было сказано, что Вишню и Кривоножку "надо мочить, пока они не замочили нас". Понятно лишь, что версию расстрела по заказу керченской бригады нельзя считать неоспоримой. Если, конечно, керчане не "заказали" Мишака и Вишнякова "башмакам", с которыми и сами имели проблемы. Тем не менее за убийство своих лидеров "сейлемовцы" решили мстить именно керчанам - они расстреляли лидера керченской группировки Кельзона и восьмерых его бойцов.

Истинные же причины устранения лидеров "Сейлема" Вишнякова и Мишака, как считают правоохранители, сегодня доподлинно могут знать лишь несколько человек, в первую очередь бывший президент Федерации вольной борьбы Крыма Николай Кожухарь и экс-депутат Верховного Совета АРК Рувим Аронов, которых называют лидерами ОПГ "Башмаки". Но они находятся в международном розыске, и неизвестно, когда и в каком статусе вернутся.

Как бы то ни было, показания убийц Вишнякова и Мишака сыграли важную роль: по нашей информации, благодаря им следователи собираются вменять "башмакам" "организацию преступного сообщества". Дело такого масштаба, если его заведут, будет первым в истории бандитского Крыма.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №230, 14 декабря 2007 года)

ЄС стежить за сіркою та рибою
За звітом Єврокомісії, аварія суден у Керченській протоці — "невеликого масштабу",
проте її згубні наслідки — ще попереду

Експерти Європейської комісії, які днями представили свій звіт про розлив нафти у Керченській протоці після аварії російських суден 11 листопада, дійшли висновку, що "це була порівняно невелика катастрофа і її короткострокові наслідки звелися до забруднення берегової лінії та загибелі приблизно 150 птахів на українському боці". Більше занепокоєння у представників ЄК викликає прогнозоване ближче до літа підняття температури води в районі НП. "При нинішніх температурах нафта і сірка, які знаходяться в морі, не є небезпечними. Але з підвищенням температури в наступні чотири місяці будуть потрібні нові заходи для очищення акваторій, — зазначив Фаузі Бенсарса, керівник відділу з питань енергетичної безпеки ЄК. — Тому не виключено погіршення екосистеми потерпілого району, зокрема продовжуватиметься негативний вплив на рибу в Чорному морі".

"Наші експерти відвідали район забрудення, включаючи острів Тузла, — розповів Фаузі Бенсарса. — Треба сказати, що Україна дуже швидко відреагувала на НП у Керченській протоці і зустріла цей виклик на дуже високому експертному і технічному рівні".

Ситуація у Керченській протоці потребує подальшого моніторингу і аналізу, тож експерти Єврокомісії вже з січня продовжать складати оцінку подальших довгострокових наслідків катастрофи. "Європейська комісія завершує підготовку до наступної багатогалузевої оцінки заподіяної шкоди та потреб для середньо– та довгострокового відновлення району, — повідомляє Аллесандро Вілла, координатор з питань міжнародних відносин, відповідальний за розробку планів управління кризовими ситуаціями ЄК. — Група експертів цього разу складатиметься з наукових працівників Європейської комісії, програми ООН з питань довкілля, Світового банку та країн ЄС. Робота ж триватиме чотири місяці, і за цей час експерти дадуть наукову оцінку шкоди, завданої довкіллю катастрофою, і шкоди, яка могла бути заподіяною через очищення забрудненого регіону. Складатиметься також економічний аналіз наслідків, які спричинив розлив нафти, включаючи завдану шкоду таким галузям як риболовля і туризм".

Ярина МАТЧАК
(“Україна молода” №234, 18 грудня 2007 року)

Машина мэра сбила человека

В понедельник вечером в дорожно-транспортное происшествие попала машина мэра Симферополя Геннадия Бабенко. Два человека пострадало, один погиб.

Источник в госавтоинспекции сообщил, что авария произошла около десяти часов вечера. Автомобиль "Мерседес", на котором обычно передвигается Геннадий Бабенко, на перекрёстке улиц Кирова и Гоголя в самом центре города касательно задел "Дэу Матиз", который под управлением девушки двигался навстречу. "Мерседес" после этого выбросило на тротуар, где машина налетела на пешехода. Он скончался от полученных травм. Погибший - пятидесятилетний житель Симферополя.

В автомобиле городского головы находились двое, которых после ДТП с незначительными травмами отвезли в больницу. По предварительной информации, они - сотрудники гаража городского исполнительного комитета Симферополя.

Геннадий Бабенко информацию о происшествии с его машиной подтвердил. "Я уже несколько дней лежу в больнице, поэтому подробностей аварии знать не могу. Что за люди управляли машиной - не знаю. Но точно не мои родственники, у меня-то и родственников в Крыму нет: все в Сибири. Милиция расследует уголовное дело. Пусть они разберутся, а потом мы всё всем расскажем", - пообещал мэр Симферополя.

Сейчас правоохранители проводят экспертизу ДТП. По одной из версий, его виновницей стала девушка, управлявшая "Дэу Матиз". Она, не заметив идущего навстречу автомобиля, принялась совершать левый поворот.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №233, 19 декабря 2007 года)

Підготовлено Центром інформації
та документації кримських татар

ДО ЗМІСТУ