Електронний бюлетень

"Крим у дзеркалі української преси"

№ 20

(11.07 - 20.07.2007)

За 11.07 - 20.07.2007 року Центром інформації та документації кримських татар виявлені наступні матеріали щодо кримської та кримськотатарської тематики, які систематизовані нами за рубриками з посиланням на видання і дату публікації. Матеріали надаються мовою оригіналу.

З М І С Т:

Влада. Суспільство. Політика.

Бандитам - нары, президенту - бойкот!

Мало кого оставило равнодушным помилование Куртсеита Абдуллаева, организовавшего в 2004 году избиение журналистов в Симеизе и резню в симферопольском баре "Коттон". Теперь благодаря президенту, подписавшему указ об амнистии преступника, жертвы банды Абдуллаева вновь вынуждены переживать за свою жизнь и здоровье. Уже сейчас они обращаются с просьбами о помощи и защите, в частности, в Русскую общину Крыма, о чём вчера на пресс-конференции заявил председатель организации Сергей Цеков.

(“Крымская правда” №121, 11 июля 2007 года)

Португальці допоможуть Криму

На півострові всього десять малопотужних вітроелектростанцій, чотири з них не діють

Микита КАСЬЯНЕНКО, Сiмферополь
(“День” №111, 11 липня 2007 року)

"Пресують" свої
Кримські судді заявляють про безпрецедентний тиск
з боку вищої апеляційної інстанції за мовчанки Верховного Суду

Факти тиску на судову систему з боку виконавчої та законодавчої влади загальновідомі. Натомість судова реформа не зможе вирішити всіх проблем, які роками склалися в царині Феміди. Виявляється, окрім зовнішнього тиску, носії мантії часто піддаються внутрішньому тиску від своїх. Про це заявляють судді з Сімферополя — заступник голови Залізничного райсуду міста Микола Шильнов, суддя цього ж суду Ігор Поєдинок та суддя Сімферопольського Pайсуду АР Крим Юрій Шофаренко.

Іван ЛЕОНОВ
(“Україна молода” №123, 12 липня 2007 року)

Восстание судей

Остановить коррупцию, процветающую в судебной системе Автономной Республики Крым, хотят трое симферопольских судей. Они приехали в Киев и выступили на пресс-конференции в агентстве УНИАН, на которой побывала корреспондент "ВВ".

Татьяна САТАЕВА
(“Вечерние вести” №112, 12-18 июля 2007 года)

Русский язык у меня остался как рудимент советской культуры

ЯЗЫК МОЙ – ДРУГ МОЙ

В середине мая Надир Бекиров побывал в Нью-Йорке на сессии Постоянного Форума по проблемам коренных народов. Мы попросили его поделиться своими впечатлениями.

Записала Гульнара УСЕИНОВА
(“Голос Крыма” №29, 13 июля 2007 года)

М.Джемилев встретился с Генпрокурором Украины,
министром иностранных дел Украины, с представителями Духовного Управления мусульман Турции

Как сообщила пресс-служба Меджлиса крымскотатарского народа, 4 июля в Киеве председатель Меджлиса крымскотатарского народа М.Джемилев встретился с Генеральным прокурором Украины А.Медведько. Во время встречи были рассмотрены вопросы, касающиеся действий руководства Симферополя по установлению в городе в угоду пророссийским силам Крыма и имперским кругам России памятника Екатерине II и активизацией так называемого "крымского казачества", что в целом является угрозой дестабилизации ситуации в Крыму.

Подготовила Г.УСЕИНОВА
(“Голос Крыма” №29, 13 июля 2007 года)

Как тройка восприняла освобождение Куртсеита Абдуллаева

10 июля в пресс-центре ВР АРК состоялась пресс-конференция по поводу освобождения осужденных по делу "Симеиз-Коттон-клуб". По мнению журналистов, она выглядела как пиар-кам­пания перед выборами депутатов ВР Украины. Такой вывод можно было сделать и после прочтения Заявления Русской об­щины Крыма о том, что Президент Украины В. Ющенко деста­билизирует ситуацию в Крыму.

Лейля АЛЯДИНОВА
(“Голос Крыма” №29, 13 июля 2007 года)

Кримські "мільйонери"
Понад сто господарств півострова справили обжинки,
зібравши перший мільйон тонн зерна

На Кримському півострові завершили збирання та обмолот ранніх зернових. А вже під завісу літа дійде черга до не менш важливих для автономії культур — кукурудзи, соняшника, рису. Наразі ж, як повідомив на всеукраїнській селекторній нараді перший заступник голови тутешнього Радміну Микола Колісниченко, місцеві аграрії впорались із всім клином озимого ячменю, тобто 100,3 тисячі гектарів. Загалом же ранні колоскові зібрані на 72% площі.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №125, 14 липня 2007 року)

Сергій КУНІЦИН: "У нас є своя честь, своя совість і свої цілі"

Рішення Політвиконкому НДП про невходження в ті політичні блоки, які вже створені в Україні під час підготовки до майбутніх позачергових виборів, редакція "УіСС" попросила прокоментувати першого заступника голови НДП, лідера її Кримської республіканської організації, голову державної адміністрації Севастополя Сергія КУНІЦИНА.

Розмову вів Микола СЕМЕНА
(“Україна і світ” №29, 16-22 липня 2007 року)

Громада - великий чоловік

"На цій території мої правила". Такий напис стояв на робочому столі голови Новосвітської селищної ради. Однак більшість виборців з цим твердженням не були згодні.

Віктор ХОМЕНКО
("Голос України" №125, 19 липня 2007 року)

Головний лікар Криму - клімат

Їдуть сюди не лише лікуватися. Зокрема, вздовж південного узбережжя розташовані курортні Ялта, Алупка, Сімеїз, Гурзуф, Місхор, Лівадія, Форос, Алушта. Людей приваблюють також тутешні культурні, історичні, архітектурні пам'ятки (збереглося безліч палаців, які колись були резиденціями різних вельмож), садово-паркові ансамблі, гори з химерними назвами - кішка, дракон, спляча красуня, гірські печери зі сталактитами й сталагмітами, військовий музей - колишній секретний об'єкт, де ремонтували і оснащували зброєю атомні підводні човни.

Оксана МАЛОЛЄТКОВА,
("Урядовий кур'єр" №128, 20 липня 2007 року )

Фестивалі. Виставки. Музеї. Історія. Пам’ятки архітектури. Кіно

Киркоров приехал в Ялту с портретом Путина в стиле "Харе Кришна"

Пресс-конференций знаменитый российский певец Филипп Киркоров не давал давно — со времени громкого скандала а-ля розовая кофточка. Поэтому к первой встрече Филиппа с прессой, акулы пера и камер женского пола подготовились по-своему: кто деликатно упрятал подальше бюсты и нарядился в нейтральные белые или голубые блузки, кто, напротив, добавил в туалет деталь провокационно-розового цвета. Но Филипп успел первым: в конференц-зал ялтинской гостиницы "Ореанда" он пришел в футболке цвета перепуганного поросенка с… портретов Владимира Путина на груди, обрамленным гирляндами роз. "А это для того, чтобы вам было о чем спрашивать, — пояснила эстрадная звезда. — Вам же все "перчика" подавай…"

Наталья ДРЕМОВА
(“Комсомольская правда” №142, 11 июля 2007 года)

Кримські татари: з історії повернення
На півострові відзначають 20-річчя масових протестів у Москві

Влітку 1987 року Москву приголомшили масові протести кримських татар, які з’їхалися до столиці з Узбекистану. Апофеозом акції стали багатоденні безперервні демонстрації на Красній площі. "Масовість і відвертість протестів цілого народу перед очима всього світу примусили кремлівську владу публічно визнати існування кримськотатарської проблеми в СРСР і почати переговори з представниками Національного руху кримських татар, — розповів кореспонденту "Дня" заступник голови меджлісу Рефат Чубаров. — Це була велика перемога Національного руху. Безпрецедентні акції стали об’єктом уваги всієї світової спільноти, центральною темою світових ЗМІ. Ці акції істотно сприяли зростанню та активізації демократичного руху в СРСР, що й привело через кілька років до ліквідації тоталітарного комуністичного режиму й демонтажу радянської імперії...". Внаслідок акцій протесту, публікації у самвидаві звернення кримських татар до Михайла Горбачова, 27 липня 1987 року представників Національного руху прийняв голова Президії Верховної Ради СРСР Андрій Громико.

Микита КАСЬЯНЕНКО, Сiмферополь
(“День” №114, 14 липня 2007 року)

Кримські татари: з історії повернення
На півострові відзначають 20-річчя масових протестів у Москві

Продовження. Початок у №114

Микита КАСЬЯНЕНКО, Сiмферополь
(“День” №115, 17 липня 2007 року)

Земельне питання

Бульдозеры на самозахватах отменяются

После весьма непродолжительной и довольно относительной паузы вокруг проблемы самозахватов вновь вздыбилась информационная волна. Но очередной "клинч" между крымской властью и участниками "полян протеста" носит, скорее, демонстрационный характер.

Елена МАНИНА
(“Крымская правда” №121, 11 июля 2007 года)

Самозахваты работают на политические амбиции меджлиса

Ещё совсем недавно наша газета отмечала, что обострение ситуации вокруг самозахватов, начавшееся в конце июня, носит скорее демонстративный характер очередного "обмена любезностями" между пикетчиками и крымской властью. Но события последних дней круто изменили и вектор, и градус противостояния.

Беседовала Елена МАНИНА
(“Крымская правда” №126, 18 июля 2007 года)

Андрей Дементьев:"В Судаке действует ОПГ, спекулирующая землёй"

В окрестностях Судака с трудом найдёшь территорию, свободную от самозахватов. Их плотность дошла до предела. Это подталкивает захватчиков земли выдвигать власти всё более наглые требования. Дело дошло до силовых конфликтов. Мэр курортного города Андрей Дементьев усматривает в происходящем не что иное, как деятельность организованной группировки, которая отстаивает свои коммерческие интересы и пытается дестабилизировать ситуацию в регионе.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №127, 19 июля 2007 года)

Бюрократов, виновных в земельном беспределе, - к суду

16 июля общественная организация "Койдешлер", представители Ялтинского, Алуш­тинского, Судакского регионов в очередной раз пикетировали здание Совета министров АРК с целью привлечения внимания обще­ственности, СМИ к произволу и беззаконию, чинимым чиновниками, депутатами местных советов в сфере наделения земельными участками крымских татар. На развернутых лозун­гах участники акции выразили требования к властям: "Земельных махинаторов — к суду", "Защитим законность в Украине от чиновничь­его беспредела", "Чиновники – провокаторы земельных захватов", "Чиновники, живите по законам, не берите взятки, не торгуйте землей и спите спокойно", "Требуем наказать чиновников Совмина АРК и Рескомзема за подделку документов", "Требуем реестра выделенных земельных участков" и др.

Ибраим АБДУЛЛАЕВ
(“Голос Крыма” №30, 20 июля 2007 года)

Севастополь

Конец нарколаборатории

В Севастополе сотрудники правоохранительных органов ликвидировали лабораторию по производству тяжёлого наркотика - амфетамина.

Григорий СТАРОВЕРОВ
(“Крымская правда” №125, 17 июля 2007 года)

Курортна арифметика: 50 доларів = 20 гривень

В історії розвитку Севастополя був період, коли на чолі виконавчої або представницької влади ставили людей, які пройшли школу Державної податкової адміністрації. Мабуть, були на те вагомі причини.

Микола МАГДИЧ
Севастополь - Балаклава - Південний берег Криму.
("Голос України" №123, 17 липня 2007 року)

Севастополю грозит экологическая катастрофа

Не прошло и три месяца, как полигон твердых бытовых отходов в Первомайской балке, известный как главная севастопольская мусорка, снова горит. По сравнению с апрельским воспламенением площадь увеличилась в 7 раз - с 0,5 га до 3,5! А это практически вся территория свалки.

Макс МУХТАРОВ
(“Комсомольская правда” №147, 17 июля 2007 года)

Події. Трагедії. Надзвичайні ситуації. Кримінал.

Пограничники нашли "Пилигрим"

Яхту "Пилигрим" вчера обнаружил вахтенный катер пограничников в 10 милях от мыса Казантип. Продолжаются поиски экипажа.

Кирилл ЖЕЛЕЗНОВ
(“Крымская правда” №121, 11 июля 2007 года)

Поиск команды "Пилигрима" продолжается

Новость о том, что яхта "Пилигрим" пропала во время шторма в Азовском море, стала известна позавчера. "КП" разместила информацию на своем сайте (см. http://www.kp.ua/daily/100707/7096) Яхта участвовала в регате на Кубок Азова, стартовавшей 1 июля. Вечером в воскресенье яхтсменов по рации предупредили: близится шторм. Все корабли немедленно поспешили укрыться в бухте Татарская. Не пришел только "Пилигрим". Радиосвязь с экипажем тоже исчезла. А спустя некоторое время в море обнаружился спасательный жилет с пропавшей яхты. Немедленно подняли тревогу, в поисках задействовали около 200 человек. Но на море опять разразился шторм, и спасательные работы продолжились только во вторник.

Алескей ГВОЗДИК, gvozdik@kp.kiev.ua
(“Комсомольская правда” №142, 11 июля 2007 года)

Що сталося на "Пілігримі"?
Одного члена екіпажу яхти знайшли мертвим, ще двох шукають

Наразі в районі мису Казантип і бухти Татарська, де, як відомо, мала фінішувати регата з нагоди 75-річчя Донецької області і куди разом iз іншими мала прибути яхта "Пілігрим", продовжується пошук ще двох членів її екіпажу. Саму яхту прикордонники виявили перевернутою догори кілем за дві милі від газодобувної платформи ДАК "Чорноморнафтогаз".

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №123, 12 липня 2007 року)

Від "фари" не втечеш!
ДАІ Криму розпочало операцію "Швидкість" з виявлення водіїв-порушників на дорогах

Цю операцію Державтоінспекція Криму розпочала цього тижня, а триватиме вона  до 9 вересня. Метою операції "Швидкість" є виявлення водіїв, які не дотримуються на дорогах швидкісного режиму. Тим більше що з початком курортного сезону кількість ДТП, особливо зі смертельними випадками, на крутих гірських дорогах південного Криму різко зросла. Численні відпочивальники на власних авто часто не знають про рівень складності тих чи інших ділянок дороги — не вписуються в повороти гірського серпантину на високій швидкості або не встигають зманеврувати, коли з-за повороту з'являється інше авто.

Іван БОЙКО
(“Україна молода” №124, 13 липня 2007 року)

Татары снова бьют милиционеров

У здания горсовета Судака вчера утром около пятидесяти крымских татар перекрыли дорогу. Они требовали мэра города, территории на пляже и на городской набережной. Когда правоохранители попытались оттеснить их с проезжей части, татары принялись бить милиционеров.

Кирилл Железнов
(“Крымская правда” №124, 14 июля 2007 года)

"Оборотням" вынесен приговор

В сентябре прошлого года по подозрению в организации сети сбыта наркотиков были задержаны трое работников Ленинского районного отдела милиции. Керченский горсуд вынес приговор "оборотням" в погонах.

Зоя КРУГЛОВА
(“Крымская правда” №124, 14 июля 2007 года)

Задержанных россиян отправят на родину

Экс-руководители российской промышленной группы "Уралинвестэнерго", арестованные накануне в Евпатории крымскими правоохранителями, будут находиться под стражей до момента передачи российской стороне.

Евгений МАКАРОВ
(“Крымская правда” №124, 14 июля 2007 года)

Феодосійська калитка
У старовинному глечику знайшли понад десять тисяч срібних монет

Директор Феодосійського приватного музею грошей і нумізмат iз сорокарічним стажем Олександр Олещук радіє знахідці і не приховує свої почуття у розмові з медійниками, які не перестають його "бомбардувати" дзвінками звідусiль.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №125, 14 липня 2007 року)

Под Феодосией нашли самый крупный в Украине клад

Этот наполовину заброшенный дачный поселок находится на горе Тепе-Оба, в нескольких километрах от Феодосии. Кто именно гулял по окружающему поселок лесу - туристы или кто-то из немногочисленных дачников, так и осталось тайной. Как и то, зачем им понадобилось разбирать груду камней. Увидели черепок, еще один, а между ними - множество неровных кругляшков, которые оказались серебряными монетами.

Наталья ДРЕМОВА
(“Комсомольская правда” №145, 14 июля 2007 года)

Крымские татары продолжают акции протеста

После недавнего столкновения милиции и крымских татар в Судаке ("Комсомолка" писала об этом в номере от 14 июля) в Крыму опасались новых выступлений репатриантов: курортный сезон в самом разгаре, и в такое время слава полуострова как неспокойного и даже опасного места Украине ни к чему.

Наталья ДРЕМОВА
(“Комсомольская правда” №146, 16 июля 2007 года)

"Им слишком многое прощали"

Перекрытие трассы Судак - Новый Свет, происшедшие 13 июля, в отличие от множества подобных случаев будет иметь закономерные последствия. Надеяться на это позволяет возбуждение уголовных дел по трём статьям: крымским татарам предстоит ответить за групповое нарушение общественного порядка, сопротивление сотрудникам правоохранительных органов и насилие в их отношении.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №125, 17 июля 2007 года)

Из Судака отдыхающие не собираются уезжать

После драк с татарами на курорте воцарился порядок

После стычки крымских татар с милиционерами в Судаке в минувшую пятницу в городе воцарилось затишье. Вызывающая акция с перекрытием дороги и попытками побить правоохранителей в разгар курортного сезона теоретически могла привести к оттоку отдыхающих из города. "Комсомолка" попыталась выяснить, каковы теперь настроения самих курортников, а также местных жителей, которых удачное лето кормит круглый год.

Наталья ДРЕМОВА
(“Комсомольская правда” №147, 17 июля 2007 года)

Найдены тела капитана и матроса с "Пилигрима"

Официально объявлено о завершении поисков экипажа яхты, участвовавшей в регате на Азовском море

Наталья ДРЕМОВА
(“Комсомольская правда” №147, 17 июля 2007 года)

В Судаке крымские татары подрались с милиционерами

Уличные беспорядки и 7 человек пострадавших — таков итог очередной земельной разборки в Крыму. Как сообщает "Обоз", группа из пятидесяти человек пришла к зданию горсовета, дабы разрешить с местным мэром вопрос об имуществе татарской диаспоры и претензий на часть городского пляжа и набережной Судака.

(“Вечерние вести” №114, 17 июля 2007 года)

Лифтовый вредитель задержан

Задержан мужчина, который вывел из строя лифты в нескольких многоэтажных домах севастопольского микрорайона "Лётчики". Об этом сообщили в центре общественных связей управления МВД Украины в Севастополе.

Зоя КРУГЛОВА
(“Крымская правда” №127, 19 июля 2007 года)

Трагический поворот

Автомобильная катастрофа вблизи села Изобильного на трассе Симферополь - Ялта унесла жизни шестерых человек, ещё двадцать пять - с ушибами, черепно-мозговыми травмами и многочисленными переломами - находятся в Алуштинской городской больнице, в том числе в реанимации. Двое из них вчера днём были на грани жизни и смерти.

Дмитрий ЗУБОВ
(“Крымская правда” №128, 20 июля 2007 года)

Смерть за копеечный долг

Вчера ночью в селе Раздольном Советского района произошло жестокое убийство. Преступник нанёс жертве три ранения ножом.

Евгений МАКАРОВ
(“Крымская правда” №128, 20 июля 2007 года)

Згубне місце — Ізобільне
На кримському серпантині — саме там, де три роки тому
розбилися 17 шахтарiв iз Павлограда, — автобус знову потрапив
у жахливу катастрофу: шестеро людей загинуло, семеро — в реанімації, більш як тридцять травмовано

Цей затяжний 11-кілометровий спуск-серпантин з Ангарського перевалу майже до самої Алушти на трасі Сімферополь — Ялта вважається чи найнебезпечнішим на всьому півострові. Автор цих рядків як автолюбитель неодноразово переконувався в цьому на власному досвіді: на кожному небезпечному повороті обладнано спеціальні уловлювачі для техніки — на екстренний випадок.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №129, 20 липня 2007 року)

На проклятом месте под Алуштой разбился еще один автобус

Ограждение, поставленное у памятника погибшим три года назад шахтерам, спасло жизни 48 пассажиров

Наталья ДРЕМОВА, Рустам КОРСОВЕЦКИЙ
Денис СИМОНЕНКО denmaestro@mail.ru
(“Комсомольская правда” №150, 20-26 июля 2007 года)

ДО ЗМІСТУ

Влада. Суспільство. Політика.

Бандитам - нары, президенту - бойкот!

Мало кого оставило равнодушным помилование Куртсеита Абдуллаева, организовавшего в 2004 году избиение журналистов в Симеизе и резню в симферопольском баре "Коттон". Теперь благодаря президенту, подписавшему указ об амнистии преступника, жертвы банды Абдуллаева вновь вынуждены переживать за свою жизнь и здоровье. Уже сейчас они обращаются с просьбами о помощи и защите, в частности, в Русскую общину Крыма, о чём вчера на пресс-конференции заявил председатель организации Сергей Цеков.

Он уточнил, что в этой истории "мы имеем дело с не очень адекватными людьми, от которых можно ожидать чего угодно". Тем более что на свободе все они оказались раньше сроков, указанных в приговорах, отнюдь не благодаря примерному поведению в тюрьме или раскаянию. Истинная причина кроется в договорённостях Виктора Ющенко с лидерами меджлиса. В этом уверены выразители мнения своих единомышленников и коллег по общественной и политической работе Сергей Цеков, заместитель КРО Партии регионов Пётр Запорожец и председатель КРО партии "Русский блок" Олег Родивилов, выступавшие на пресс-конференции.

- Наш президент ещё раз демонстрирует, что политическая целесообразность и его личные долги перед меджлисом и курултаем выше, чем законность, мораль, интересы общества и государства. И поэтому помилование Абдуллаева не случайно, а является свидетельством системной поддержки главой государства наиболее радикальных представителей меджлиса, одним из которых как раз и является Абдуллаев. К сожалению, вся технология его освобождения продиктована исключительно политической целесообразностью. Напомню, 25 марта прокуратура обратилась с пожеланием снизить сроки заключения преступникам. 17 мая Верховный суд Украины сделал это: всем без исключения, как по заказу. Последним звеном стал указ Ющенко об амнистии Абдуллаева. Если бы изначально ему не снизили срок заключения с 9 до 5 лет, он бы не попал под амнистию, так как амнистирование лиц, имеющих срок наказания более пяти лет, не предусмотрено, - заявил О. Родивилов.

Продолжил П. Запорожец: "В Крыму президентские структуры никто, кроме меджлиса, не поддерживает, и естественно, что ему (В. Ющенко, - прим. ред.) вновь хочется получить голоса крымских татар на выборах. Как видим, в порядке торговли он и подписал указ об амнистии". Причём оказавшийся благодаря этому на свободе уголовник Абдуллаев не только не раскаивается в содеянном, но и не признаёт своей вины, доказанной судом. Он до сих пор не понял и не желает соглашаться с тем, что его преступление - это антисоциальное деяние, за которое надо нести ответственность по всей строгости закона. "Поэтому мы заявляем, что действия президента, освободившего преступника, аморальны. Его политика направлена на развал, на сокрушение, на провокацию конфликтов", - сказал Олег Родивилов.

Всё это вынудило Думу Русской общины Крыма принять заявление, содержащее призыв к крымчанам не соглашаться с антинародной, антиконституционной, деструктивной политикой В. Ющенко.

- Русская община Крыма призывает граждан Крыма бойкотировать любые действия "ющенковской" администрации, разжигающие в Крыму и на Украине межнациональную и межрелигиозную рознь, провоцирующие массовые беспорядки, разделяющие граждан полуострова на людей "первого" и "второго" сорта", - гласит заявление.

В качестве одного из "свежих" примеров негативных последствий президентской политики на пресс-конференции были приведены "акты беззакония", которые совершались 9 июля в различных регионах Крыма. "Мы считаем, что именно решение о помиловании Абдуллаева воодушевило ряд радикально настроенных представителей крымскотатарской общины на очередное перекрытие центральных автодорог полуострова. Это - очередное проявление экстремизма, которое провоцируется действиями верховных органов власти Украины и прежде всего президентом Ющенко", - заявил С. Цеков.

Выступавшие уверены в том, что продолжение президентом таких "антинародных действий" лишь увеличит число его противников. Этот протестный электорат в будущем может стать базой для создания на территории автономии мощного общественного движения, которое в конце концов заставит центральную власть в одинаковой мере выполнять закон по отношению к гражданам всех национальностей.

- Движение должно носить гражданский характер, проводить массовые акции, в которых примет участие большая часть крымского сообщества.

Думаю, результат возможен, если десятки тысяч человек наконец во весь голос возразят и выйдут на улицы, заявят о своей позиции, потребуют от киевской власти соблюдения законов и прекращения провоцирования межнациональных конфликтов, - считает председатель Русской общины автономии Сергей Цеков. В итоге он выразил обеспокоенность по поводу благополучного будущего Крыма при нынешнем президенте:

- Когда люди, в том числе пострадашие в "Коттоне", понимают, что верховной власти Украины наплевать на их судьбу, что она разменивается на политический союз с радикалами и экстремистами, тогда появляется ответная реакция, которая может привести к массовым столкновениям на межнациональной почве.

Сергей МАЛЬНЕВ.

Взгляд из редакции

Мы согласны с участниками пресс-конференции в том, что скрытая (а иногда и явная!) поддержка президентом крымскотатарских экстремистов является главной причиной того, что в автономии сохраняется напряжённость. Захват чужой земли, перекрытие дорог, избиение журналистов - всё это стало возможным лишь потому, что те, кто творит эти и подобные им провокации, чувствуют свою полную безнаказанность под меджлисовской "крышей". "Крышей" междлиса, в свою очередь, является президент, который накануне каждых выборов прибегает к проверенному методу заигрывания с крымскотатарскими избирателями. На этот раз он, по всей видимости, рассчитывает, что помилование Абдуллаева и его корешей принесёт пропрезидентским силам дополнительные голоса крымских татар на внеочередных парламентских выборах (кстати говоря, раз уж в избирательных списках этих самых сил всегда находится место для Джемилева и прочих лидеров меджлиса, может, и для Абдуллаева найдется?). В этом предвыборном раскладе в выигрыше все. В проигрыше - крымчане, которые хотят одного - жить в мире и спокойствии на своей земле.

(“Крымская правда” №121, 11 июля 2007 года)

Португальці допоможуть Криму

На півострові всього десять малопотужних вітроелектростанцій, чотири з них не діють

Енергетика Криму, по суті, "висить" на трьох нитках ЛЕП, що йдуть на півострів через Перекоп. Ними республіка отримує 89—90% споживаної електроенергії. Адже саме в Криму існують великі можливості для розвитку альтернативної енергетики. Ще в радянські часи тут були побудовані перші в СРСР експериментальні — сонячна — в Щолкіно, і вітрова — на Ай-Петрi — електростанції. Але факт є факт: сьогодні власні генеруючі станції виробляють не більше 10% необхідної півострову електроенергії.

Вчені й екологи давно наполягають на необхідності розвитку альтернативних видiв енергетики на півострові, зокрема, зазначають про великі перспективи вітроенергетичного комплексу. І сьогодні тут побудовано близько десятка малопотужних вітроелектростанцій (ВЕС). На них виробляється менше 1% споживаної електроенергії. Очевидно, що на такому рівні вітроенергетика проблеми дефіциту електроенергії в Криму не вирішить. У пікові періоди споживання дефіцит досягає 200—400 мВт, що змушує вводити обмеження для споживачів.

За прогнозами, споживання електроенергії в Криму до 2010 року зросте до 1500 мВт, що додатково підтверджує необхідність пріоритетного розвитку власної електрогенерації. Динаміка розвитку економіки Криму й, особливо, її туристичної галузі, вже в найближчій перспективі приведе до вирівнювання рівнів споживання електроенергії в зимовий і літній час. Інвестиції створять багато нових робочих місць. Отже, потрібен прорив у галузі нетрадиційної енергетики...

Днями з цим запропонували допомогти португальські енергетики, які презентували в Сімферополі проект нової ВЕС 300. Генеральний директор компанії "Нова-Еко", спеціально створеної в Києві для підтримки португальського проекту, Олександр Федяєв, директор проекту Матс Люндін, депутат парламенту Португалії Маріо Сантос Давид, віце-президент компанії Martifer (Португалія) Джордж Мартінс, генеральний керівник компанії EVIVA (Португалія) Луіш Перейра зустрілися з віце-прем’єр-міністром кримського уряду Азізом Абдуллаєвим, міністром промисловості, зв’язку, транспорту й ТЕК Євгеном Хімченком. У реалізації проекту також візьмуть участь компанія Suzlon (Німеччина), яку представляв віце-президент Клаус Андерсен, а також шведські компанії ABB і ELTEL. У переговорах брали участь генеральний директор компанії "Уінденерго" (Україна), яка вже експлуатує кілька ВЕС у Криму, Лев Дульнєв, директор Дніпропетровського підприємства "Укренергомаш", яке планує виготовляти вітроагрегати нового зразка, Віктор Дядусь.

Компанія "Нова-Еко" є основним координатором розробки проекту будівництва ВЕС зі встановленою потужністю 300 мВт в АР Крим. Над проектом працює група її висококваліфікованих проектантів і менеджерів, які мають досвід у розробці і впровадженні міжнародних проектів для об’єктів енергетики із загальною встановленою потужністю понад 2000 мВт. Контрольний пакет акцій ТОВ "Нова-Еко" належить португальській компанії Martifer Group, акції якої котируються на європейських фондових біржах. Компанія REpower/Suzlon (Німеччина), один із світових лідерів у виробництві вітрових турбін, була вибрана на конкурсній основі для поставки передових технологій. Українська компанія "Уінденерго" буде партнером для організації виробництва вітротурбін на території України. Компанії ABB Group і ELTEL вибрані як постачальники обладнання (підстанції та лінії електропередачі) для підключення ВЕС 300 до енергосистеми України.

Суть обговорюваного проекту полягає в тому, що компанія "Нова-Еко" планує побудувати найбільшу в Україні ВЕС потужністю 300 мВт. Двомегаватні турбіни планують розмістити на двох ділянках: 100 турбін — у Чорноморському районі і 50 — у Ленінському, де середня швидкість вітру досягає 8,5 м/с, що є хорошим показником для промислового використання вітрової енергії. Проект спланували ще в 2004 році, а в 2005 му була заснована компанія — ТОВ "Нова-Еко" (Київ), яка є його власником і безпосередньо займається проектною документацією, отриманням дозволів і організацією фінансування. Регіональним партнером компанії стала Кримська академія наук на чолі з професором Віктором Тарасенком. Гігантські вітроагрегати висотою до 120 м із довжиною однієї лопаті по 35—45 м — вельми серйозна заявка на становлення власних генеруючих потужностей республіки й розробку інноваційних рішень для підвищення надійності електропостачання споживачів. Щорічне розрахункове вироблення електроенергії на ВЕС "Нова-Еко" досягатиме величини близько 1 ТераВатт. "Нова-Еко" отримала гарантії від компанії REpower на постачання 150 вітротурбін типу NM92. Значна кількість вузлів для цих агрегатів виготовлятиметься на українських заводах. "Нова-Еко" використовує найпередовіше й найсучасніше обладнання компанії ABB для підключення ВЕС до електричних магістральних мереж Кримської енергосистеми, що стимулюватиме подальший розвиток кримського регіону. Компанія також отримала гарантії на інвестування проекту від португальської компанії Martifer Group та її основних акціонерів-засновників, і готова здійснити фінансування проекту ВЕС 300 в обсязі приблизно $800 мільйонів. Експлуатація ВЕС 300 дозволить скоротити викиди шкідливих парникових газів в об’ємі, еквівалентному 3,7 млн. тонн вуглекислого газу в період 2009— 2012 років, що добре вплине на стан навколишнього середовища. Проект ВЕС 300 отримаєдодаткові переваги після прийняття закону "Про зелений тариф", який вже схвалено у першому читанні Верховною Радою. Початок будівництва ВЕС заплановано на 2008 рік.

Ефективність використання вітроагрегатів сьогодні в Криму невелика. Середній коефіцієнт використання встановленої потужності 7—10%, у той час, як у країнах Євросоюзу — 20—24%. Нові вітротурбіни, які передбачається встановити в Криму, здатні працювати ще краще, піднявши планку до 30—37%. Сьогодні в АРК існує 10 вітроелектростанцій. Чотири з них бездіяльні. Стандартна потужність вітчизняних вітроенергетичних установок становить 110 кіловат, а для мінімальної стартової швидкості їм потрібен рух вітру 5 м/с. Новим турбінам буде потрібний всього 2—3 м/с. В Європі установки по 2 МВт давно й успішно працюють. Більше того, європейці планують розпочати промислове виробництво вітроагрегатів потужністю 5—6 МВт. А в нас же тільки освоюється випуск турбін потужністю 600 КВт. Вітроелектростанція нового покоління дозволить скоротити викиди на три мільйони тонн вуглекислого газу за перші чотири роки експлуатації. Нові вітроагрегати створюють коливання повітря не більше 42 децибел, у той час як наші національні стандарти обмежують звукові коливання на рівні 45 децибел. Для порівняння — рівень вуличного шуму оцінюється в 80—90 децибел. Урядом України активно підтримується Комплексна програма будівництва ВЕС, основою якої є організація виробництва сучасних установок на українських підприємствах. Розрахунки іноземних фахівців свідчать про унікальні можливості будівництва ВЕС в Україні, особливо в причорноморському й приазовському регіонах. Цілком реально забезпечити за рахунок використання вітроенергетики покриття до 25% потреб країни в електроенергії. Особливості Криму в тому, що він має у своєму розпорядженні величезний вітроенергетичний потенціал і вільні території для будівництва ВЕС. Прогнози іноземних і українських експертів співпадають у тому, що Крим може покрити все зростання власного споживання електроенергії на перспективу за рахунок використання ВЕС, сумарна потужність яких до 2030 року може скласти близько 3700 МВт. Світова практика продемонструвала, що яких-небудь значних проблем у регулюванні такої генерації не існує.

Микита КАСЬЯНЕНКО, Сiмферополь
(“День” №111, 11 липня 2007 року)

"Пресують" свої
Кримські судді заявляють про безпрецедентний тиск
з боку вищої апеляційної інстанції за мовчанки Верховного Суду

Факти тиску на судову систему з боку виконавчої та законодавчої влади загальновідомі. Натомість судова реформа не зможе вирішити всіх проблем, які роками склалися в царині Феміди. Виявляється, окрім зовнішнього тиску, носії мантії часто піддаються внутрішньому тиску від своїх. Про це заявляють судді з Сімферополя — заступник голови Залізничного райсуду міста Микола Шильнов, суддя цього ж суду Ігор Поєдинок та суддя Сімферопольського Pайсуду АР Крим Юрій Шофаренко.

Цим трьом суддям було нелегко наважитися на спілкування з пресою, адже вони й самі визнають, що справа суддів — відстоювати законність у залі суду, а не виступати з публічними заявами. Але, як то кажуть, дістали. Судді кажуть, що вже два роки на них персонально тиснуть під час прийняття ними судових рішень керівники Апеляційного суду АРК — голова суду Михайло Тютюнник та його заступник Сергій Лунін. А це i виклики суддів "на килим" із настійливими рекомендаціями щодо того, яке саме рішення має бути прийняте по тій чи іншій справі, i використання телефонного права, тиск на керівництво райсуду щодо впливу на непокірних підлеглих, яким законом гарантовано незалежність при ухваленні рішень іменем України.

Суддя Шильнов навів конкретний випадок із власної практики: рік тому в його провадженні перебував адміністративний позов кандидата на посаду міського голови Сімферополя Гресса до міської ТВК щодо повторних виборів мера. Сюжет зрозумілий: кандидат програв i хотів перевиборів. Справу пана Гресса було розглянуто колегією суддів на чолі з Миколою Шильновим і відмовлено позивачу в задоволенні позову. Після чого на Феміду почався безпрецедентний тиск.

"По вказаній справі на мене з боку Тютюнника та Луніна чинився тиск, від мене вимагали ухвалення незаконного рішення про призначення повторних виборів, що взагалі є нонсенсом i намаганням підмінити ЦВК!" — обурюється суддя Шильнов. Натомість йому казали щось на кшалт: закон не твоя проблема, ухвали рішення, а далі розберуться без тебе.

"Незалежної судової влади в Криму просто немає, — додає Ігор Поєдинок. — Не останнім фактором тут є й те, що пан Тютюнник уже 23 роки обіймає керівну посаду, "обріс" потрібними зв'язками, нічого не боїться й звільняє "неугодних" та "незручних", лякаючи цими прикладами розправ інших".

Поєдинок навів приклад із власної практики: розгляд колегією суддів справи про поновлення на посаді начальника ГУ МінНС в АР Крим пана Разумовського. "В лютому—березні 2007 року мене викликали Тютюнник та Лунін та вимагали від мене винести рішення, яким відмовити позивачу. У протилежному випадку погрожували мені звільненням із посади судді", — каже Ігор Поєдинок.

Подібні проблеми виникали й у судді Юрія Шофаренка, проти якого лише за два роки керівники Апеляційного суду АРК ініціювали чотири дисциплінарні виробництва за надуманими приводами, але всі вони були припинені через недолугість звинувачень. Утім тиск на непокірних суддів триває. Самі вони кажуть, що суддів, які могли б підтвердити їхні слова, у Криму вистачає, але багато хто не наважується кинути виклик корумпованому керівництву.

"Пан Лунін узагалі намагається перенести свій попередній досвід військового на судову систему за принципом "рівняйсь — струнко!" — обурюється пан Шофаренко. — У його присутності інші судді повинні тремтіти, міліція, що охороняє суди, має віддавати йому честь тощо. Мало цього, він порушує таємницю дорадчої кімнати — якось увірвався в цю "святая-святих" i вимагав матеріали справи!"

Усі троє суддів заявляють, що ще місяць тому звернулися з офіційним листом до голови Верховного Суду Василя Онопенка з проханням призначити перевірку фактів порушення керівниками Апеляційного суду АРК Закону "Про статус суддів", втручання в діяльність суддів, порушення обов’язків судді тощо. Втім віз i нині там — відповіді від ВСУ кримські судді так i не отримали, перевірки так i не було. Адже зрозуміло, що в разі підтвердження всіх вищенаведених фактів панів Тютюнника та Луніна треба негайно звільняти й гнати подалі від храму Феміди. Можливо, учорашній вихід суддів до преси із наболілим таки щось змінить?

Іван ЛЕОНОВ
(“Україна молода” №123, 12 липня 2007 року)

Восстание судей

Остановить коррупцию, процветающую в судебной системе Автономной Республики Крым, хотят трое симферопольских судей. Они приехали в Киев и выступили на пресс-конференции в агентстве УНИАН, на которой побывала корреспондент "ВВ".

Случай редкий: раскрыть суть нашей судебной системы попытались те, кто в ней работает и, вынося свои решения, должен руководствоваться только законом, а на деле встречает противодействие со стороны обличенных властью людей. Мужественные служители Фемиды — Игорь Поединок, Юрий Шофаренко и Николай Шильнов — поведали о методах работы председателя Апелляционного суда АР Крым Михаила Тютюнника и его первого заместителя Сергея Лунина. Они постоянно вмешиваются в судебные решения, вызывают судей к себе "на ковер" и попросту "давят" на них, "ре­комендуя" принять то или иное нужное для них реше­ние. А в случае отказа пред­лагают "подумать о последст­виях". Все это низводит к нулю гарантированную Консти­туцией страны независимость судей, которые, не подчиня­ясь "советам свыше", натал­киваются на постоянные угрозы и шантаж.

В качестве примера крым­ские судьи назвали дело по иску кандидата на должность симферопольского го­родского главы Александра Гресса к Симферопольской территориальной комиссии по повторным выборам на должность городского гла­вы. Данное дело рассматри­валось коллегией судей под председательством заместителя председателя Железнодорожного районного суда г. Симферополя Николая Шильнова.

— Глава Апелляционного суда Михаил Тютюнник и его первый заместитель Сергей Лунин вызвали меня к себе и требовали, чтобы я принял незаконное решение о проведении повторных выбо­ров, — рассказал журнали­стам Николай Шильнов. — Когда я отказался, Лунин мне сказал: "Подумай, как ты в дальнейшем будешь ра­ботать". Мне открыто сове­товали написать заявление об увольнении по собствен­ному желанию.

Возмущенные давлением на них со стороны руководителей вышестоящей инстанции, симферопольские судьи в мае 2007 г. написали официальное письмо председате­лю Верховного суда Украины Василию Онопенко, направи­ли обращение в Высший со­вет юстиции страны и секретариат Президента с требова­нием снять коррумпирован­ных судей Тютюнника и Луни­на с занимаемых должностей. Но до сих пор, хотя истек по­ложенный по закону срок, ответа не получили.

Кстати, как рассказали судьи, против Сергея Лунина в 2001 году Генеральной проку­ратурой Украины возбуждалось уголовное дело по пово­ду получения им взятки в раз­мере 30 тысяч долларов.

Татьяна САТАЕВА
(“Вечерние вести” №112, 12-18 июля 2007 года)

Русский язык у меня остался как рудимент советской культуры

ЯЗЫК МОЙ – ДРУГ МОЙ

В середине мая Надир Бекиров побывал в Нью-Йорке на сессии Постоянного Форума по проблемам коренных народов. Мы попросили его поделиться своими впечатлениями.

"Я присутствовал там в ка­честве эксперта ООН. В самом зале заседаний было 5-6 крым­ских татар — представитель Фонда поддержки коренных народов Мубейин Алтан, ста­жер ООН Гульнара Аббасова, гражданка США, крымская татарка Емель Муедин, сотруд­ник Международной Организа­ции Миграции, представитель Меджлиса крымскотатарского народа Айля Баккалы.

Представитель Фонда ис­следований и поддержки ко­ренных народов Мубейин Бату Алтан говорил о проблемах нашего народа и призывал международное сообщество помочь крымским татарам.

В ходе моего пребывания в Нью-Йорке мне оказали по­мощь и поддержку националь­ный Центр крымских татар (руководитель Фикрет Юртер), общество крымских татар (ру­ководитель Урие Алтан) и дру­гие наши соотечественники. Я выражаю благодарность им за это.

18 мая представители крым­скотатарской диаспоры Нью-Йорка традиционно провели День памяти жертв депортации — утром на кладбище был прочитан молебен, вечером в джемиете (обществе), в мечети Ясыйн — вечерний намаз. Со­стоялось собрание, посвящен­ное траурной дате. Я рассказал о положении крымских татар в Крыму. Люди исполнили на­циональный гимн, дети читали стихи на крымскотатарском языке, все свободно обща­лись между собой. Я обратил внимание на то, что появилось много крымских татар в Нью-Йорке, тех, которые выехали из Крыма в последний год. Факт печальный — люди уеха­ли в поисках заработков.

Пребывание в Нью-Йорке послужило для меня поводом подумать о значении языков, которыми пользуется и владе­ет человек. Почему? Да потому что всякий человек, имеющий дело с ООН, по необходимос­ти знает как минимум 3-4, а го­раздо чаще — 5-7 языков!

До сих пор среди крымских татар не преодолены болезни, привитые российским и советс­ким колониальными режимами. У нас до сих пор недооценива­ют значение знания и владения родным и международными языками. Потому что до сих пор большинство крымских татар совершенно нелепо и необоснованно, на мой взгляд, считают, что самое важное для них и их детей — это свобод-,но владеть, читать и писать на русском языке.

Сфера применения русско­го языка в мире заметно-таки сокращается (я предполагаю, что далее эта тенденция будет нарастать). Она и раньше бы­ла довольно незначительной. Это у нас в Советском Союзе идеологическая машина дави­ла на сознание таким образом, что русский язык — это мост к мировой цивилизации, миро­вой культуре. На самом деле русский язык был и остается частью "железного занавеса". Он насаждался что в Царской России, что в СССР, для того, чтобы отгородить нерусские народы бывшего СССР от до­стижений мировой культуры и цивилизации и допустить к ней лишь в той степени, в какой русскоязычное государство, авторы и издательства готовы перевести и распространить эту информацию на русском языке.

Мировая информация на русском языке всегда запазды­вает, она практически всегда несвежая, неполная и очень часто неточная. Научные дости­жения раньше переводились на русский язык в течение 20-30 лет, сейчас — в течение 3-4 лет. Это, тем не менее, очень значительное отставание в ми­ровом масштабе.

Если вы хотите знать инфор­мацию из первых уст, быть зна­комыми с самыми передовыми политическими теориями, но­выми разработками в области истории, культуры, любых ес­тественных наук, вы должны знать английский язык. до сих пор поражаюсь, насколько наши ученики, сту­денты, родители пренебрегают иностранными языками, при­том, что их за государственный счет пытаются научить какому-либо иностранному языку. Все на это смотрят как на какое-то бремя, от которого нужно от­делаться. А вот русский язык нужно сдавать!

Помню, как девочка из ин­теллигентной семьи, будущий учитель, со слезами на глазах говорила, почти кричала мне: "Не нужен мне английский! Не нужен!!", — жалуясь, что из-за него не может сдать вовремя сессию. Да как же не нужен, милая! Еще как нужен! И для тебя, и для твоих детей, и в школе, и в семье. Если ты его не будешь знать и пользовать­ся, ты навсегда останешься деревенщиной, которая чем дальше, тем меньше будет знать по сравнению со своими же учениками, "лазающими" по Интернету. И это наступит уже через 5-10 лет.

Все с точностью до наобо­рот, до 180 градусов.

Если бы я сегодня забыл русский язык, это бы мне ни­чуть не помешало в моей жиз­ни, потому что для того, чтобы жить, работать и добиваться каких-то успехов в карьере в Украине, достаточно знать ук­раинский язык.

Русский язык у меня остал­ся как рудимент советской культуры. Говорят, что нельзя прожить без русской культу­ры. Большое заблуждение. Я сейчас, опираясь на свой жиз­ненный опыт, могу сказать, что если бы я не прочитал Пушки­на, Лермонтова и целую плея­ду, считающуюся классиками и обязательно навязываемую в школе всем ученикам, неза­висимо от национальности, я бы ничего не потерял для того, чтобы знать и понимать этот мир и разбираться в нем.

Если я и извлек что-то из чте­ния русской литературы — это только то, что нетерпимость и уверенность в предназначении повелевать всем миром или, по меньшей мере, учить весь мир как правильно жить, не счита­ясь при этом ни с какими моральными критериями, сидят глубоко в недрах этих людей, глубоко в крови и в костном мозгу этих самых писателей, которые для своего времени были, якобы, самыми передо­выми мыслителями этого об­щества, а сейчас, якобы, свет духовности для всех и вся. Что­бы не быть голословным — пе­речитайте, если хватит нервов, еще раз "Бэлу" Лермонтова и посмотрите, кто такой Печорин — конкретный бандюк, причем даже без "понятий", он же — "герой нашего времени". К сожалению, и нашего тоже.

К сожалению, сосуществова­ние другой культуры с русской культурой очень проблематич­но, потому что ее носители часто стараются вытравить, выжить и истребить всякую другую культуру, которая с ней соприкасается. Понятное дело, что во Франции русская об­щина не пытается уничтожить, местный язык. Но на террито­рии всего бывшего Советского Союза русский язык десяти­летиями при Советах и по сей день используется для того, чтобы истребить, нивелировать другие языки и культуры.

Я хочу, чтобы меня поняли правильно. Для людей, счита­ющих себя русскими, их язык и культура — великие и свя­тые. Ничего не имею против — пожалуйста. Речь идет о том, чтобы эту святость не на­вязывали другим. Могут быть среди представителей других народов специалисты и люби­тели русского языка и культу­ры — это тоже нормально. Но хобби отдельных людей не мо­жет и не должно быть идолом для других.

Я бы предпочел знать испан­ский язык — многие великие достижения человечества из­ложены на испанском, сотни миллионов людей пользуются им на 5-6 континентах. Очень хотел бы знать арабский язык — мост в мусульманский мир.

Я с сожалением думаю, что годы, потраченные в школе на пережевывание русского язы­ка (который я и так знал лучше всех русских одноклассников), могли бы быть потрачены на изучение других языков, в частности, на изучение арабского и испанского. Английский я вы­учил на базе школьного курса, в университете, и позже — на практике. Значительная часть того, чего мне удалось добить­ся в жизни, существует только потому, что я относительно сво­бодно владею английским язы­ком, включая чтение и письмо. В международных организаци­ях я выступаю на английском языке без переводчика.

Английский в мире давным-давно перестал быть языком дипломатов. Сейчас в Европе, Турции, дальней Азии, Африке английский второй после род­ного язык, на котором говорят продавцы в магазине, водители такси, официанты, кассиры на вокзале, медсестры в больни­цах, заправщики на заправках, фермеры, я уже не говорю о полицейских, учителях, банки­рах.

Неплох и французский: пол­Европы и пол-Африки, в том числе мусульманской — Алжир, Мавритания, Тунис и т.д. Найти возможность его выучить труд­нее, зато твои знания встреча­ются реже, и ты как специалист любого профиля ценнее.

Центральная, Северная Ев­ропа — немецкий.

В противовес тому, что дрему­чие наши родители, совершен­но не понимающие происходя­щего, пытаются навязать своим детям русский язык, они точно так же стремятся отрезать де­тей крымских татар от знания крымскотатарского языка. Это признак такого невежества, та­кой торжествующей глупости и ограниченности, что трудно себе представить!

Я неоднократно слышал мне­ние представителей старшего поколения крымских татар о том, что нужно знать русский и не нужно знать крымскотатар­ский язык, дескать, он никому не нужен.

Да вы вообще-то знаете, о чем говорите или просто пов­торяете бюрократов-шовинис­тов, препятствующих открытию наших школ и университетов, поскольку своих мозгов нет или они не работают?!

Только потому, что к трид­цати годам я овладел азами родного языка, буквально за три недели обучения в Турции "схватил" разговорный турец­кий язык.

Сейчас я свободно общаюсь на турецком с представителя­ми любых тюркских народов. Турецкий имеет для них такое же значение, какое в свое вре­мя имела латынь для народов средневековой Европы. Все на­роды тюркского корня способ­ны легко овладеть турецким языком, даже если их собс­твенные языки существенно различаются.

Самые передовые естествен­нонаучные разработки, полити­ческие, исторические и другие знания в тюркском мире объ­ективно сконцентрированы на турецком языке. Если вы хоти­те быстро освоить запас этих знаний, то вторая ваша воз­можность, кроме английского языка — это турецкий язык.

Тот, кто искусственно пре­пятствует или недостаточно усилий прилагает для того, чтобы его дети знали родной крымскотатарский язык, отре­зает их от всего тюркского ми­ра! Это уже сегодняшний день. Но завтрашний день у тюрков может быть гораздо интерес­нее и существеннее. Тюркский мир исключительно богат и разнообразен и культурно, и исторически. Однако крымские татары, воспитанные советской школой (которая всегда стара­лась замолчать или извратить значение тюркской культуры, вклад ее в мировую цивилиза­цию), просто не ориентируются и не знают с кем и с чем имеют дело.

Тюрки живут во всем мире, их традиционный ареал — от Средиземноморья до самого Северного Ледовитого океана. Основные источники российс­кого национального богатства (нефть, газ, золото, алмазы) расположены на исторической родине тюрков — сибирских народов саха, шорцев, сибир­ских татар, долган и других. Значимость тюркоязычного мира, тюркских народов и в истории Евразии, и в мировой истории настолько высока, что вполне может сравниться со значимостью самых выдаю­щихся исторических народов, даже если они сейчас находятся под иностранным или со­циальным гнетом.

Не хотеть знать крымскота­тарский язык, данный нам с рождения в дар нашим про­исхождением, — это то же самое, как не хотеть дышать или ходить.

Крымскотатарский язык на­столько интересен и своеоб­разен, звучен и выразителен, его логика настолько отли­чается от логики славянских языков, что сознательный от­каз знать его подобен жела­нию отравиться.

Что делает наше старшее поколение, когда запрещает, мешает или не старается на­учить детей родному языку?

Это все равно, как если бы они своего здорового ребен­ка преднамеренно заражали опасной болезнью.

Я не учил крымскотатарский язык ни на курсах, ни по учеб­никам, всего этого в пору мое­го детства и юности не было. Я был вынужден по крупицам, по сопоставлениям с другими язы­ками выхватывать понимание и произношение этого языка. Но теперь я пришел в ту стадию, когда (сам поражаюсь), разго­варивая с крымскими татарами даже старшего возраста, я вы­нужден бываю вставлять в свою речь русские слова, не потому что у меня нет запаса крымс­котатарских слов, а потому что собеседники их не знают или не умеют пользоваться. Пов­седневная речь многих из нас выглядит примерно так: Виз мында 90 йылда кельдик... Сон устраиваться на работу еттик. Каменщик болып бизни къабул эттилер, зарплатасы аз платить эттилер, кимер заман вообще бермедилер.

Свихнуться!!!

Вот это нынешний крымско­татарский язык. Это, конечно, уродство. Но этого уродства можно избежать. При том, что есть книги, радио, газеты, которые конечно не могут за­менить регулярного школьно­го образования, но которые при серьезном подходе могут сослужить хорошую службу. Сейчас есть самоучители, учеб­ники, словари турецкого языка.

Я подчеркиваю что турецкий и крымскотатарский — это два разных языка, но поскольку логика этих языков очень близ­ка, то выучив грамматику одно­го из тюркских языков, остает­ся набраться специфической лексики и произношения. Зная крымскотатарский, на его базе легко можно освоить турецкий, узбекский и т.д.

Поэтому ныть и говорить: "Да вот как его учить, да где это взять?", — ничто иное, как беспричинные вопли! Сегод­няшний день даже сравнивать нечего с ситуацией, которая была 30 лет назад.

Если сейчас кто-то говорит, что он не может выучить крым­скотатарский язык — он врет. Он лентяй. Он человек, кото­рый не уважает свой народ, человек, который не уважает самого себя. Особенно это касается старшего поколения. Я помню в 1960-1980-е годы, когда я приезжал к родствен­никам в Узбекистан, они все между собой говорили по-крымскотатарски. Для меня это было мучением, поскольку я языка не знал. А бабушка выучила русский язык, для то­го, чтобы общаться с внуками. До конца жизни говорила с тяжелым крымскотатарским акцентом, писала по-русски неправильно. Тогда все поко­ление 30-40-летних говорило по-крымскотатарски не напоказ. Для них это было легко, естественно. Они знали песни, они к месту вставляли посло­вицы и поговорки. Мне кажет­ся, сейчас мы находимся еще в той стадии, когда можно все это возобновить. Но только если тобой руководит чувство уважения к своему народу, к своей истории и культуре.

Хотя пора бы уже и фило­логам нашим сесть и написать интенсивный курс крымскота­тарского языка для людей им не владеющих. Сейчас в мага­зинах есть "Датский за три не­дели!", "Иврит за три недели!" "Японский за три недели!" Ту­рецкому людей, не знающих ни буквы (не то что слова), в Центрах изучения турецкого языка в Турции учат максимум за одиннадцать месяцев (мень­ше года). Я сам посещал эти курсы, и лучшие показатели были у нескольких молодень­ких девушек — украинок. С тем уровнем, который присущ большинству крымских татар, достаточно 1-2 месяца целе­направленных занятий, чтобы начать бегло говорить и читать. Но этот курс должен быть на­писан и растиражирован!

Однако, если ты заведомо считаешь, что ты человек 3-4 сорта по сравнению с русски­ми, с русским языком и куль­турой, конечно, твое дело обе­зьянье — подражать тем, кто выше тебя по развитию. Если ты считаешь себя человеком — тебе это совершенно не нужно.

Самое худшее, на мой взгляд, это не просто тех­ническое незнание языка, а потеря самоуважения, внут­реннее признание того, что мы недочеловеки. Вот это самое страшное.

Даже не зная турецкого языка, еще несколько лет назад, я как минимум пони­мал узбекский, казахский, татарский, азербайджанс­кий. Я не мог ответить им на их языке, но понимал практически все. Разве можно отказываться от это­го богатства, от этой своей силы. Другие люди годами это зубрят на факультетах восточных языков или тюр­кологии где-нибудь в Польше, Германии, Франции, там за это деньги платят — за то, чтобы изучить какие-нибудь тюркские языки. А у нас все это нахо­дится в руках — только сожми пальцы и удержи. Вместо этого все это уходит сквозь пальцы, да еще родители это поощря­ют.

Тот крымский татарин, кото­рый однажды в жизни посмел сказать, неважно публично или нет, что, дескать, крымс­котатарский язык ему или его детям не нужен, он и в самом деле обезьяна, а не человек. Обезьяна, которая смотрит на людей и думает, что это другие люди, а он — нет, а ему, чтобы до них дорасти, надо залезть на березу. А тот, кто в этих достаточно сложных услови­ях, когда языковая культурная среда — иноязычная, очень агрессивная, которая пытается разрушить нашу культурную идентичность, если он в этих условиях выстаивает, может усвоить свой язык и передать его своим детям, то тогда он действительно крымский тата­рин. Который рвался на роди­ну, перед которым отступали враги, которого ни одна сила в мире не может остановить. Это очень важный компонент нашей национальной идентич­ности — кто мы такие! В связи с тем, что в разгаре пора вступительных экзаменов в вузы и приближается новый учебный год, когда будут ком­поноваться классы и школы, я обращаюсь ко всем крымским татарам, школьникам, студен­там, родителям: идите на эти факультеты, изучайте эти язы­ки, требуйте открытия классов и школ с крымскотатарским языком обучения. Сегодня не хватает учебников — можно найти в других источниках. Ко­нечно, это не будет так легко как при полном курсе обуче­ния, но у нас и не может быть легко после того, как 50 лет язык стремились истребить в самом корне. Но только от нас зависит, выживет ли крымскотатарский язык. Бу­дем ли мы крымскими тата­рами или обезьянами, которые стараются влезть на березки, чтобы их считали за "своих".

Исторически было так, что крымские татары всегда зна­ли по 3-4 языка: свой родной, турецкий, язык соседей (если в Крыму, то греческий, в Азии — узбекский, таджикский и т.п.), некоторые — арабский, с какого-то момента худо-бедно — русский. Ханы, знать и интеллигенция знали боль­ше. Я хочу сказать, что нам это вполне по силам.

Если речь идет о сегодняш­нем дне, любому соотечест­веннику, который видит свою и своих детей жизнь иной, чем подметание, также необходи­мо знать как минимум четыре языка: крымскотатарский, ук­раинский, турецкий, англий­ский. Тот, кто не понял это сейчас из моих или чьих-ни­будь объяснений, поймет уже через пять лет, через то, что его не будут брать на работу на уровне ночного сторожа, а сам он не способен будет ор­ганизовать малейший бизнес, потому что не сможет соста­вить или прочитать бумагу на одном из этих языков.

Время еще есть, но торо­питесь подружиться с этими языками, это важнее краси­вой одежды и престижной машины.

Записала Гульнара УСЕИНОВА
(“Голос Крыма” №29, 13 июля 2007 года)

М.Джемилев встретился с Генпрокурором Украины,
министром иностранных дел Украины, с представителями
Духовного Управления мусульман Турции

Как сообщила пресс-служба Меджлиса крымскотатарского народа, 4 июля в Киеве председатель Меджлиса крымскотатарского народа М.Джемилев встретился с Генеральным прокурором Украины А.Медведько. Во время встречи были рассмотрены вопросы, касающиеся действий руководства Симферополя по установлению в городе в угоду пророссийским силам Крыма и имперским кругам России памятника Екатерине II и активизацией так называемого "крымского казачества", что в целом является угрозой дестабилизации ситуации в Крыму.

М.Джемилев затронул вопросы прекращения правоохранительными и судебными органами Крыма уголовного дела по факту нападения на крымских татар в Бахчисарае летом прошлого года и некоторых других вопиющих беззаконий в отношении крымских татар. В частности, стороны затронули вопрос о явно неправосудном приговоре Судакского городского суда в отношении братьев Джеляла и Мемета Джириковых. Генпрокурору передан пакет документов, свидетельствующих о незаконных действиях властей г.Алушты в отношении крымских татар, приведших к самовольному занятию несколькими семьями крымских татар пустующего многоквартирного дома. По всем затронутым вопросам Генпрокурор Украины обещал провести проверку и принять необходимые меры реагирования.

6 июля в Киеве состоялась встреча Мустафы Джемилева с Министром иностранных дел Украины Арсением Яценюком.

В ходе встречи стороны обсудили вопрос о необходимости уп­рощения процедуры получения турецкими гражданами украинской визы. М.Джемилев напомнил, что в январе текущего года во время визита В.Януковича в Турцию в беседе его с главой турецкого правительства Р.Эрдоганом, Янукович заверил турецкую сторону, что вопрос будет незамедлительно решен, но до сих пор не предприня­то никаких мер — турецким гражданам для получения украинской визы приходится сталкиваться с многочисленными бюрократическими процедурами. На встрече был рассмотрен кадровый вопрос, в частности, возможность обустройства крымскотатарской молодежи — выпускников Киевского института международных отношений в МИДе Украины.

7 июля в офисе Меджлиса состоялась встреча М.Джемилева с первым заместителем главы Духовного Управления мусульман Турции, профессором Меметом Гермезом и начальником отдела дипломатии ДУМ Турции Хаккы Кылычем. На встрече присутствовали Муфтий мусульман Крыма Эмирали Аблаев и заместитель председателя Меджлиса Ремзи Ильясов.

Как сообщил М.Гермез, основной целью визита в Крым является изучение работы Представительства ДУМ Турции, ознакомление с религиозной обстановкой на полуострове. Стороны обсудили вопросы усовершенствования работы Муфтията Крыма, возможность обучения молодых людей из Крыма в высших религиозных учебных заведениях Турции, оказания турецкой сторо­ной финансовой помощи в подготовке религиозных программ на крымскотатарском телевидении и радио, строительства мечетей в Крыму. Кроме того, председатель Меджлиса акцентировал вни­мание на необходимости обучения крымскотатарской молодежи основам истинного ислама, что позволит избежать появления и распространения в Крыму различных псевдорелигиозных течений и сект.

Подготовила Г.УСЕИНОВА
(“Голос Крыма” №29, 13 июля 2007 года)

Как тройка восприняла освобождение Куртсеита Абдуллаева

10 июля в пресс-центре ВР АРК состоялась пресс-конференция по поводу освобождения осужденных по делу "Симеиз-Коттон-клуб". По мнению журналистов, она выглядела как пиар-кам­пания перед выборами депутатов ВР Украины. Такой вывод можно было сделать и после прочтения Заявления Русской об­щины Крыма о том, что Президент Украины В. Ющенко деста­билизирует ситуацию в Крыму.

Организаторами пресс-конференции были депутаты ВР АРК, но, как подчеркнул С. Цеков, он выступал в качестве председателя Русской общины Крыма, 0. Родивилов — как председатель Крымской республиканской организации партии "Русский блок" и П. За­порожец — как 1 зам. Крымского республиканского отделения Партии регионов. В тексте Заявления и в выступлении организаторов пресс-конференции отмечалось, что в Крыму политика Президента Украины В.Ющенко приобретает все более деструктивные формы. И факт освобождения КАбдуллаева, к тому же приуроченный ко Дню Конституции, является подтверждением этому. Так же выглядит решение о сокращении сроков заключения (по их мнению, сроки заключения вообще были очень незначительные) другим участни­кам драки в баре "Коттон" к 17 мая. Русская община Крыма констатирует в Заявлении, что у Президента В. Ющенко политическая "необходимость" и предвыборная "целесообраз­ность" вновь берут верх над его заявлениями о верховенстве права, над общественной мо­ралью. В. Ющенко обвинили в союзничестве с Меджлисом крымскотатарского народа; было высказано сожаление, что технология освобождения К. Абдуллаева продиктована исключительно политической целесообразностью; отметили, что есть конкретные слу­чаи, показывающие насколько неблаговидна его роль как гаранта Конституции. Решение Президента, по их мнению, воодушевило ряд экстремистски настроенных представителей крымскотатарского общества на последую­щие беззакония, перекрытие дорог. Справедливости ради надо отметить, что подобные беззакония совершаются представителями и других этнических групп, но это не возмущает общество.

В Заявлении прозвучал призыв не соглашаться с "антинародной, антиконституционной, деструктивной политикой В.Ющенко". Русская община Крыма призывает граждан бойкотировать любые действия "ющенковской" администрации, "разжигающие в Крыму и Украине межнациональную и межрелигиоз­ную рознь, провоцирующие массовые беспорядки".

Был поднят вопрос о судьбе Закона о вос­становлении прав депортированных. Здесь были расхождения. Одни участники заявили, что Закон не может быть принят, не имеет права на жизнь, другие, напротив отметили вероятность его принятия.

К концу пресс-конференции все же было высказано мнение, что не все крымские та­тары — экстремисты, с некоторыми можно благополучно сотрудничать, и нужно уважать их требования, касающиеся, например, образования, культуры, языка. В отношении пос­леднего даже было предложено включить его в число трех государственных языков.

Лейля АЛЯДИНОВА
(“Голос Крыма” №29, 13 июля 2007 года)

Кримські "мільйонери"
Понад сто господарств півострова справили обжинки, зібравши перший мільйон тонн зерна

На Кримському півострові завершили збирання та обмолот ранніх зернових. А вже під завісу літа дійде черга до не менш важливих для автономії культур — кукурудзи, соняшника, рису. Наразі ж, як повідомив на всеукраїнській селекторній нараді перший заступник голови тутешнього Радміну Микола Колісниченко, місцеві аграрії впорались із всім клином озимого ячменю, тобто 100,3 тисячі гектарів. Загалом же ранні колоскові зібрані на 72% площі.

Урожайність, як повсюди в Україні, цьогоріч особливо не вражає – у середньому 22 проти торішніх 24 центнерів із гектара. Проте Крим зібрав вже понад мільйон тонн зерна! До речі, торік кримчани відправили у державні засiки 1 млн. 216 тисяч. Майже відразу комбайни на полях господарств змінює тракторна техніка. Грунт під посів озимини наступного врожаю підготовлений на площі понад 250 тисяч гектарів.

Як далі розпорядитись із "засiками Батьківщини", кримчани теж нібито знають. Постановою Кабміну України "Про невідкладні заходи щодо зменшення негативного впливу засухи і забезпечення формування ресурсів зерна врожаю 2007 року" уряду автономії рекомендовано до 15 серпня створити тримісячний незнижуваний запас продовольчого зерна пшениці для хлібопечення обсягом 90 тисяч тонн. Обсяг же закупівлі до державного продовольчого резерву місцевим відділення Аграрного фонду України визначений на рівні 30 тисяч тонн. Як запевнив міністр АПК Криму Павло Акімов, тутешні сільгоспвиробники готові виконати ці показники у повному обсязі. Одначе, за словами міністра, жоден державний оператор на вітчизняному ринку зерна, зокрема, той же Аграрний фонд, а також ДАК "Хліб України", Держкомрезерв, допоки не задекларували свої цінові пропозиції. Тому, мовляв, кримські аграрії вкрай зацікавлені, щоб вони поквапились.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №125, 14 липня 2007 року)

Сергій КУНІЦИН: "У нас є своя честь, своя совість і свої цілі"

Рішення Політвиконкому НДП про невходження в ті політичні блоки, які вже створені в Україні під час підготовки до майбутніх позачергових виборів, редакція "УіСС" попросила прокоментувати першого заступника голови НДП, лідера її Кримської республіканської організації, голову державної адміністрації Севастополя Сергія КУНІЦИНА.

- Сергію Володимировичу, ви вважаєте вірним рі­шення Політвиконкому партії про те, щоб не вхо­дити в чужі блоки?

Я брав участь у роботі Політвиконкому партії, який ухвалив це рішення, і вважаю його абсолютно правильним. Раніше, коли НДП входила в блоки на попередніх виборах, ми тільки втрачали і політич­ний вплив, і авторитет. Річ у тому, що впливом нашої партії вміло скористалися інші полі­тики, а нас потім обдурили і ми не отримали того, на що заслуговувала НДП і за своїм положенням, і за своєю істо­рією, і за своїм впливом, і за тією дією на виборчий процес. Нас просто обдурили. Тепер ми не повинні цього допусти­ти.

- У чому причина відмови від об'єднання в блоки?

У тому, що НДП — одна з найстарших партій в Україні, в якої є свої тра­диції, своя честь, своя со­вість і свої цілі. Усе це, зрештою, має служити нам самим, а не комусь іншому. Ми не повинні розчиняти­ся в блоках.

- А якщо якась партія піз­ніше все-таки висловить бажання приєднатися до НДП?

Я думаю, що нічого страшного не станеться, якщо якась партія пізніше за­хоче приєднатися до НДП і створити з нами блок. Але річ у тому, що основою тако­го блоку з правом вирішаль­ного голосу має бути наша партія, а не хтось інший. Проте остаточне рішення про блокування або відмову від нього повинен прийняти тільки з'їзд НДП, а не хтось індивідуально чи керівні ор­гани. Я вважаю, що перева­жна кількість членів НДП стала значно мудрішою, ніж раніше, і вони розуміють суть тих процесів, які відбувають­ся в українській політиці, ро­зуміють, до чого вони можуть призвести. Тому найважливі­ше зараз — не допустити зно­ву помилки.

Розмову вів Микола СЕМЕНА
(“Україна і світ” №29, 16-22 липня 2007 року)

Громада - великий чоловік

"На цій території мої правила". Такий напис стояв на робочому столі голови Новосвітської селищної ради. Однак більшість виборців з цим твердженням не були згодні.

На вимогу громади Нового Світу члени робочої групи кримського уряду провели тут виїзну нараду. А перед тим перевірили роботу селищної ради та виконкому. І виявили істотні недоліки, низький рівень виконавчої дисципліни та підготовки працівників. Численні порушення призвели до загальної втрати в бюджеті лише торік двох мільйонів гривень.

Володимиру Пініці, обраному на посаду селищного голови рік тому, сповна дісталося за допущені помилки. Приміром, вода в популярне курортне селище надходила лише дві години на добу, бо водогін Судак - Новий Світ був в аварійному стані і потребував реконструкції. Не було розроблено программу розміщення відходів, не велася робота з орендарями, що давало їм можливість ухилятися від оподаткування. Приватні готелі не реєструвалися, а ціни у них не моніторилися. Ставку з прибутку від здавання житла збільшили, а затвердити "забули". У курортному селищі не було кас продажу квитків. Набережна очікувала реконструкції... Голова не раз обіцяв засадити її трояндами, але не помічав, як тут масово знищували занесені в Червону книгу ялівці та фісташки.

Селищний голова Нового Світу з оприлюдненими звинуваченнями не погодився, пояснити намагався все "інтригами опозиції". На вирішення проблемних питань, за його словами, був потрібен тільки час. Натомість голова робочої групи, перший заступник голови кримського уряду Євген Михайлов підбив підсумки:

- Доки в селищній раді стан справ не нормалізується, ми не дамо голові спокійно спати. Якщо недоліки не усунуть в рекомендовані терміни, уряд вживе необхідних заходів, аж до переобрання керівника селища. Урядовці й депутати не чекатимуть, коли голови селищних рад навчаться працювати. Не можна очікувати чотири роки, доки керівники повернуться обличчям до виборців і зобов'язань, які давали.

З порушеннями закону під час виділення приморських ділянок контролери пообіцяли розібратися передусім. До того ж наголосили: йдеться не про звичне досі "узаконювання" прихоплених шматків узбережжя, а принципове їх вилучення.

Наслідки перевірки, яка тривала в березні, не забарилися. Селище нині невпізнанно змінилося. Спішно, але успішно підвели природний газ. За підтримки народного депутата Бориса Дейча відремонтували каналізацію і водогін. Вражає красою реконструйована набережна.

- Перевірка була потрібна, - каже Володимир Пініца, - вона показала глибину проблем й визначила завдання, над вирішенням яких працюємо і нині. Прагнемо виконати всі рекомендації і найдрібніші зауваження. Разючі помилки допускалися через недосвідченість, або (що там приховувати) невиправдану амбітність і гонор. Тепер долаємо недавню невмілість.

Коли новосвітський голова почав виконувати обов'язки, у виконкомі працювало лише троє людей, які місяцями не отримували зарплатню. Юриста, бухгалтера не було, звітність не велася, банківські рахунки було заморожено. Раніше Володимир Пініца працював на виробництві (на заводі шампанських вин), тож нюансів діловодства не знав. За рік, що минув після виборів, життя багато чого навчило. Сьогодні у виконкомі трудяться нові люди, але й досі багатьом потрібна підтримка і консультації досвідченіших працівників. За цим звертаються в асоціацію органів місцевого самоврядування Криму.

Нині борються за прозорість операцій із землею. Приміром, ЗАТ "Новий Світ" звернулося в селищну раду з проханням продати земельну ділянку в 4,4 гектара. Оціночну експертизу вартості цієї землі в 2,4 мільйона гривень зробили ще за колишнього голови. Нині ця сума зросла до 5,6 мільйона. Землю вперше тут продали не дешевше, ніж в селищах Ялти й Судака.

- Ми усвідомили й не забуваємо, що обрані передусім для розв'язання нагальних проблем новосвітців, - каже сьогодні Володимир Пініца. - Турбота про просту людину стала щоденним дороговказом у моїй роботі.

Навіть колишню табличку на своєму робочому столі голова Новосвітської селищної ради змінив на іншу: "Громада - великий чоловік".

Віктор ХОМЕНКО
("Голос України" №125, 19 липня 2007 року)

Головний лікар Криму - клімат

Їдуть сюди не лише лікуватися. Зокрема, вздовж південного узбережжя розташовані курортні Ялта, Алупка, Сімеїз, Гурзуф, Місхор, Лівадія, Форос, Алушта. Людей приваблюють також тутешні культурні, історичні, архітектурні пам'ятки (збереглося безліч палаців, які колись були резиденціями різних вельмож), садово-паркові ансамблі, гори з химерними назвами - кішка, дракон, спляча красуня, гірські печери зі сталактитами й сталагмітами, військовий музей - колишній секретний об'єкт, де ремонтували і оснащували зброєю атомні підводні човни.

- Щороку в Криму відпочиває і лікується понад п'ять мільйонів людей, - каже перший заступник міністра курортів і туризму АРК Марина Слєсарєва. – Тут цілий рік працюють 245 санаторно-курортних закладів, а сезонних - 400, 95 з яких - дитячі пансіонати, табори.

За словами М. Слєсарєвої, задля збільшення кількості відпочиваючих уряд автономії знаходить кошти (звісно, не в таких кількостях, як хотілося б) на рекламні тури, презентації на міжнародних виставках, підтримку інтернет-сайтів. Поступово з'являються нові об'єкти інфраструктури, розваг.

Але цей процес не досить динамічний - відчувається дефіцит інвестпроектів. Уряд АРК піклується про комфортне перебування відпочивальників на узбережжі, а особливо тих, хто їде лікуватися. Саме тому наприкінці травня в Алушті відкрили перший в Україні пляж для інвалідів із захворюваннями опорно-рухової системи, хворих на ДЦП, а також інвалідів зору і слуху 1-ої і 2-ої груп. Площа 60-метрового пляжу понад 400 квадратних метрів. Він обладнаний спеціальними пандусами.

Законсервовані санаторії - тягар

Заступник голови правління ДП ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" Валерій Сіпєєв нагадує, що заклади ЗАТ, а їх 22 відсотки від загальної кількості санаторіїв, - потужна діагностично-лікувально-реабілітаційна мережа, в тому числі для постраждалих на ЧАЕС, тих, хто переніс різні операції, інсульти, опіки тощо. Тут лікують 29 видів хвороб.

- Ми орієнтуємося переважно на людей середнього достатку, - констатує він.

- Більшість наших санаторіїв використовують природні ресурси: 45 родовищ мінеральних вод і 13 - лікувальних грязей. У закладах відкриваються кабінети нетрадиційних методів лікування - психо-, герудо-, фіто-, спеліотерапії, монтуються зимові плавальні басейни. Вже кілька санаторіїв можуть похвалитися нововведенням, і серед них санаторій "Ай-Петрі" в Кореїзі, корпуси якого розташовані в Місхорському парку за п'ятдесят метрів від канатної дороги на гору Ай-Петрі і від пляжу. Тож якщо комусь морська вода видасться прохолодною, то до послуг відпочиваючих басейн, що працює цілий рік.

В. Сіпєєв повідомив, що завдяки модернізації, низці санаторіїв надано акредитаційну категорію вищого рівня.

- Але це не розв'язує всіх проблем лікувальних закладів, - наголошує головний лікар ДП ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" Валерій Борисюк. - Зокрема, не все гаразд із сертифікацією. Санаторії мінімум раз на два роки сертифікують послуги проживання та харчування, причому платять за це по три тисячі гривень. І після отримання необхідних документів якість цих послуг залежить власне від добросовісності працівників об'єкта.

По-перше, на думку В. Борисюка, сертифікація має бути безкоштовною, щоб унеможливити прояви корупції і видачу сертифікатів, навіть якщо рівень послуг не відповідає нормативам. А по-друге, необхідний жорсткий контроль за дотриманням останніх. Наприклад, у Франції існує громадська організація, інспектори якої інкогніто проживають у санаторіях, а потім оцінюють роботу об'єкта, оприлюднюючи висновки в спеціальному журналі. І негативний відгук - практично вирок для установи.

- Актуальне також питання стандартизації, - додає заступник голови правління ДП ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" В. Сіпєєв. - У частині українських санаторіїв люди проживають у кімнатах з частковими зручностями (наявність лише умивальника) або й взагалі без зручностей, а це не відповідає навіть мінімальним світовим стандартам. Тож потрібно модернізувати такі заклади, щоб поліпшити якість обслуговування людей. Вихід – позбутися законсервованих об'єктів "Укрпрофоздоровниці" (привабливим для покупця є власне земля, де вони розміщені), які вже не підлягають експлуатації і є тягарем, та спрямувати ресурси на розвиток діючих. Однак з лютого 2007-го існує мораторій на відчуження профспілкового майна. Щоправда, є кошти, виручені від продажу об'єктів до його введення, і можна було б вкласти їх у реконструкцію санаторіїв. Проте де гарантія, що оновлений заклад залишиться в розпорядженні "Укрпрофоздоровниці".

Не сприяє збільшенню кількості оздоровлених за рахунок фондів, на думку В. Сіпєєва, включення у вартість путівки ПДВ. Через це, навпаки, на 20 відсотків менше стало таких відпочиваючих. Крім того, парламентарії, прийнявши ще один закон - "Про податок на землю", не врахували, що санаторії мають чимало землі. Тому їм, щоб не збільшувати ціну путівок і таким чином дати змогу підлікуватися людям середнього достатку, довелося максимально скорочувати територію - залишалися корпуси та невеличкий парк.

Усе інше передавалося місцевим громадам.

Сімеїз тоне в смітті

Перлиною Криму вважають Сімеїз. Але протягом останніх років цей титул дещо тьмяніє - від людського ока не приховаєш проблем зі сміттєпереробкою.

Як повідомив заступник ялтинського міського голови Олександр Черков, проект будівництва відповідного заводу розроблений. Але, на жаль, після прийняття закону про місцеве самоврядування всі населені пункти так званої Великої Ялти стали самостійними і не поспішають виділяти землю. Нереальним є його будівництво і на території Ялти, бо остання замала. Влада автономії вплинути на ситуацію не може. Очевидно, потрібно вирішувати це питання на загальнодержавному рівні.

Ще одна проблема курортного Криму - міні-готелі й приватні пансіонати. Ставлення в Міністерстві курортів і туризму до них неоднозначне. По-перше, їхня діяльність не регламентована законом. По-друге, зареєстрована лише третина з них, які зацікавлені в навчанні персоналу, отриманні сертифікатів на послуги, зважають на стандарти проживання і харчування. Решта працюють у тіні на власну кишеню, і вивести їх звідти складно. Водночас зареєстровані сплачують єдиний податок (він невеликий), всівшись при цьому на всю комунікаційну мережу - водо-, електропостачання, сміттєпереробка, що зовсім не розрахована на додаткове рекреаційне навантаження.

- А загалом Крим має великі потенційні можливості для розвитку туризму, - підсумовує О. Черков. - І щоб не пустували 38-кілометрові пляжі, держава повинна сказати перше слово і вкладати кошти в транспортну інфраструктуру (у світі вважається неприйнятним, якщо від аеропорту до бази розміщення добиратися 40 хвилин), водозабезпечення, сміттєпереробку. Сюди інвестор не вкладатиме гроші. Його ніша - готелі, розважальні центри.

Оксана МАЛОЛЄТКОВА
("Урядовий кур'єр" №128, 20 липня 2007 року )

ДО ЗМІСТУ

Фестивалі. Виставки. Музеї. Історія. Пам’ятки архітектури. Кіно

Киркоров приехал в Ялту с портретом Путина в стиле "Харе Кришна"

Пресс-конференций знаменитый российский певец Филипп Киркоров не давал давно — со времени громкого скандала а-ля розовая кофточка. Поэтому к первой встрече Филиппа с прессой, акулы пера и камер женского пола подготовились по-своему: кто деликатно упрятал подальше бюсты и нарядился в нейтральные белые или голубые блузки, кто, напротив, добавил в туалет деталь провокационно-розового цвета. Но Филипп успел первым: в конференц-зал ялтинской гостиницы "Ореанда" он пришел в футболке цвета перепуганного поросенка с… портретов Владимира Путина на груди, обрамленным гирляндами роз. "А это для того, чтобы вам было о чем спрашивать, — пояснила эстрадная звезда. — Вам же все "перчика" подавай…"

С Ялтой у Киркорова отношения особые: в этом городе он появляется часто, только в этом курортном сезоне дал один концерт, а впереди еще три. Кстати, выступление в понедельник, 9 июля, прошло на "ура". Площадка перед "Ореандой", где у Филиппа есть любимый номер и любимый балкончик, с которого он любуется закатом, была запружена народом. Проходы сквозь "живой коридор" - это неизменная ялтинская традиция певца.

— Понимаете, когда занавес опускается, людям хочется продолжения шоу, — объяснил он. — Им хочется меня потрогать, что-то пожелать, попросить автограф. У меня за столько лет общения с этим городом сложилась не одна традиция. Например, в первый день после прибытия, всегда вместе с моим коллективом, ходим в кино. В этот раз попали на что-то жуткое, про трансформеров, ужас какой-то. Но моим понравилось… По набережной гулять – тоже традиция, а также ездить на Байдары, к Фороской церкви, поесть моих любимых чебуреков.

— У всех Ялта ассоциируется с отдыхом, а у вас с работой?

— А мне больше трех дней не отдыхается, такой уж я непоседа. А летние гастроли здесь, напротив, наполняют нас всех энергией, заряжают на целый год. И потом, эти концерты – как лакмусовая бумажка показывают востребованость артиста: не надоел ли, не устала ли публика, интересен ли по-прежнему.

— Так почему же у вас Путин на груди?

— Фу-у-… А я-то думал, про розовый цвет спросите. Президентом нашим я горжусь, эту футболку сделал мой друг, известный дизайнер, по моей просьбе.

— Как вы относитесь к шуткам и критике?

— Это вы про то, как меня пародируют в КВНе или "Комедии клабе"? Я люблю юмор, вот только правда, анекдоты не запоминаю – так уж устроен. А насчет критики вот что скажу: у нас просто нет компетентных музыкальных критиков — или, извините, лижут всякие места, или просто сводят какие-то счеты, и пишут всякую гадость. Я раньше собирал вырезки из газет, где про меня писали что-то плохое, теперь бросил это дело.

— А что собираете?

— Ресторанные меню. Везде, где я бываю, пусть даже в самой захудалой забегаловке, прошу меню на память. Есть очень интересные, с юмором… А теоретически мог бы собрать огромные коллекции спиртного и мягких игрушек – их постоянно дарят мне поклонники. Но алкоголь я не употребляю, хотя иногда можно попробовать хорошее крымское вино, раздариваю его друзьям, угощаю гостей.

— Вы сейчас завидный холостяк, есть ли у ваших поклонниц шанс надеяться, что вы обратите на кого-то внимание?

— Нет шансов. Одна ходка у меня была – хватит. Мне сложно представить себя снова женатым – и это после того, как не смог ужиться с такой женщиной как Алла Борисовна. Уверен, если не выдержала она – никакая женщина не выдержит, не буду обрекать гипотетическую избранницу на это. И потом, я считаю, если люди повенчаны на небесах, никакой штамп в паспорте, и о разводе в том числе, не может их развести.

— Ну, расскажите о своих романах!

— Ага, щас! Может быть, когда-нибудь книгу напишу и продам ее за большие деньги…

— Но вы по-прежнему остаетесь романтиком?

— Романтизм — это диагноз, меня уже никто от этого не вылечит. Кроме того, я понял, что единственная любовь, которая никогда тебе не изменит – зрительская, и я чувствую это всякий раз, когда выступаю.

— А куда вы дели свой знаменитый "Хаммер", который во время ваших визитов украшал Ялту?

— Честно говоря, пожалел моего водителя – как он намучился с ним на узких ялтинских улочках, ему пора памятник ставить. Да и новенького хочется, поэтому здесь у меня "Лексус", а та машина осталась в Москве, для представительских целей. И потом, она с трудом выдерживает крымские дороги, рельеф сложный.

— Через месяц юбилей у вашего друга, Софии Ротару, вы придумали, что подарите ей?

— Ну, раз уж об этом зашла речь, то расскажу. Я недавно вернулся из Болгарии, где стал совладельцем риэлторского строительного предприятия. Вместе с моими компаньонами мы выстроили роскошный дом на одном из знаменитых курортов, такой болгарской Ялте…

— И вы его подарите Софии Михайловне?

— Да я бы ей все Черноморское побережье подарил! Нет, поделил бы на двух королев нашей эстрады – Софии Ротару и Алле Пугачевой. Но мы хотели бы презентовать Софии Ротару ключ от лучших апартаментов в этом отеле.

— А сами не хотите купить участок в Крыму, вот Николай Басков заявил, что хочет построить домик под Ялтой…

— Ой, Коля здесь дом построит? Я немного поиздержался с болгарской стройкой, но уверен: если у Баскова здесь будет дом, он не откажется приютить друга, не оставит ночью на улице. Я человек экономный – зачем покупать, если у Николая приют можно найти.

— А что вы в свободное время делаете, какие книги читаете?

— Ничего, если я скажу, что Дарью Донцову читаю? Я ее обожаю, слежу за всеми героями ее книг, считаю очень талантливой писательницей и мужественным человеком. Кроме того, от ее книг отдыхаешь, уходит усталость.

— Для Крыма вы специально составляете программы, или поете то же, что и в других городах?

— Зритель везде разный, я заметил, что если в Сочи, например, любят, чтобы я на сцене бесшабашно веселился, то в Крыму предпочитают лирический репертуар, поэтому для крымских зрителей стараюсь исполнять именно его.

Наталья ДРЕМОВА
(“Комсомольская правда” №142, 11 июля 2007 года)

Кримські татари: з історії повернення
На півострові відзначають 20-річчя масових протестів у Москві

Влітку 1987 року Москву приголомшили масові протести кримських татар, які з’їхалися до столиці з Узбекистану. Апофеозом акції стали багатоденні безперервні демонстрації на Красній площі. "Масовість і відвертість протестів цілого народу перед очима всього світу примусили кремлівську владу публічно визнати існування кримськотатарської проблеми в СРСР і почати переговори з представниками Національного руху кримських татар, — розповів кореспонденту "Дня" заступник голови меджлісу Рефат Чубаров. — Це була велика перемога Національного руху. Безпрецедентні акції стали об’єктом уваги всієї світової спільноти, центральною темою світових ЗМІ. Ці акції істотно сприяли зростанню та активізації демократичного руху в СРСР, що й привело через кілька років до ліквідації тоталітарного комуністичного режиму й демонтажу радянської імперії...". Внаслідок акцій протесту, публікації у самвидаві звернення кримських татар до Михайла Горбачова, 27 липня 1987 року представників Національного руху прийняв голова Президії Верховної Ради СРСР Андрій Громико.

"ХХ З’ЇЗД ПОДАРУВАВ НАМ НАДІЮ НА ПОВЕРНЕННЯ"

— Потрібно зазначити, що до того часу Національний рух кримських татар у СРСР мав уже понад 30-річний досвід боротьби з тоталітарним режимом, — розповідає ветеран національного руху Айше Сейтмуратова, яка в той час вела хроніку цієї боротьби на радіо "Свобода". — Ще на XX з’їзді КПРС було заявлено, що виселення цілих народів — це політика геноциду, народовбивства. У закритій доповіді Микита Хрущов зазначав: "Не тільки марксист-ленінець, але й просто жодна розсудлива людина не зрозуміє, як можна звинуватити в зрадницькій діяльності цілі народи, включаючи жінок, дітей, людей похилого віку, комуністів і комсомольців; як можна застосовувати проти них масові репресії, прирікати їх на біди й страждання..."

Тому після XX з’їзду багато репресованих народів були реабілітовані, відновлені у всіх своїх національних правах. Однак не щодо кримськотатарського народу. Через два місяці після XX з’їзду партії був виданий Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1956 року за підписом голови Ворошилова й секретаря Пегова, помічений грифом "без опублікування в друку", де було сказано: "Зняття обмеження з указаних осіб і членів їхніх сімей не зумовлює повернення їхнього майна, конфіскованого під час виселення, вони не мають права повертатися в місця, звідки були виселені". Таким чином, виселення, пограбування, фізичне й духовне знищення кримськотатарського народу в 1944 році було узаконене й новими керівниками радянської держави. Публічне визнання XX з’їздом незаконності виселення народів, обіцянка ЦК КПРС слідувати курсу ленінської національної політики, а з іншої боку антиконституційний указ від 1956 року — все це стимулювало зародження народного руху за національну рівноправність у СРСР. Починаючи з 1957 року, кримські татари неодноразово зверталися до керівників партії та уряду з проханням розглянути та вирішити кримськотатарське національне питання — повернути кримських татар на батьківщину, у Крим і відновити державність Криму. У Москву були відправлені численні делегації кримських татар у складі людей шановних у народі й заслужених. Першими посланцями кримських татар у Москву були найстаріші члени КПРС, учасники війни й партизанського руху, Герої Радянського Союзу, колишні члени уряду Кримської АРСР, письменники та вчені. Серед них були: двічі Герой Радянського Союзу Аметхан Султан, після війни льотчик-випробувач, який загинув під час випробування літака в лютому 1971 року; Мустафа Селімов — комісар Північного з’єднання партизан Криму; Велі Муртазаєв — учасник й інвалід війни; Бекір Османов — прославлений розвідник партизанського руху в Криму; Шаміль Алядін — письменник.

Делегації кримських татар місяцями сиділи в Москві, домагаючись прийому в Хрущова, розповідає Айше Сейтмуратова. На адресу ЦК КПРС у 1957 році був направлений лист, завірений чотирнадцятьма тисячами підписів кримських татар. У 1958 році потік листів і телеграм на ім’я ЦК КПРС збільшується; 17 березня 1958 року Мікоян приймає представників народу й запевняє їх, що кримськотатарське питання вирішується, й він особисто доповість про все Хрущову. На цьому ж прийомі кримські татари вручили Мікояну лист за підписом 16 тисяч кримських татар. Відповіддю на ці листи й результатом прийому на вищому рівні стали репресії проти комуністів, які побували в Москві. Їх виключають із партії, позбавляють роботи.

Але для передачі листа кримських татар XXIII з’їзду КПРС в Москву кримськотатарський народ направляє двічі Героя Радянського Союзу Аметхана Султана, Героя Радянського Союзу Узеіра Абдураманова, Героя Радянського Союзу Сеітнафе Сейтвелієва, генерала з міста Одеси Ісмаїла Булатова, полковника з Ашхабада Іззедіна Саферова та інших — всього 65 осіб.

Починаючи з 1964 року національний рух організував постійне представництво кримських татар у Москві. Кожний представник народу мав мандат, скріплений підписами кримських татар. І, незважаючи на це, "ходоки" від народу постійно зазнавали гоніння й репресій. Нерідко влада арештовувала, віддавала під суд, била й насильно видворяла їх із Москви. Однак кримськотатарський народ продовжує вимагати розв’язання національного питання.

У заяві кримських татар у 1984 році на ім’я Політбюро ЦК КПРС зазначалося: "Тисячам кримськотатарських сімей, що повертаються, починаючи з 1967 року, у Крим із надією на працевлаштування й прописку, чинилися й чиняться всілякі перешкоди. Їм відмовляють у прописці навіть у куплених на свої заощадження будинках. Вони постійно перебувають під загрозою вигнання з купленого будинку, віддання під суд за "порушення паспортного режиму".

Так, із 10 по 11 жовтня 1961 року в Ташкенті проходив перший судовий процес проти кримських татар — Енвера Сеферова й Шевкета Абдурахманова. Їх обвинувачували в порушенні статей 60-ї, частина 1-а і 64-ї КК Узбецької РСР, тобто в антирадянській пропаганді та агітації і в розпалюванні національної ворожнечі. Суд над Сеферовим і Абдурахмановим був закритим. Справа Сеферова і Абдурахманова розглядалася колегією Ташкентського обласного суду під головуванням судді Сергєєва за участю прокурора Наумової. У вироку суду зазначено: "Сеферов Енвер, використовуючи національні почуття татар, склав, розмножив і сам особисто через інших розповсюджував антирадянські документи, зміст яких був спрямований на підрив і ослаблення радянської влади й проти заходів, що проводяться урядом та партією. Протягом тривалого часу виготовлені ним документи направлялися на відомі йому адреси жителів міст Чирчика, Наманган, Фергана, Сухумі, і в листах до цих осіб він пропонував розповсюджувати ці антирадянські документи і серед інших татар. Таким чином, він здійснив злочин, передбачений статтею 60-ю частиною 1-ю КК Узбецької РСР.

Абдурахманов Шевкет у 1961 році був ознайомлений Сеферовим з антирадянськими документами, а потім отримав від нього сім примірників цих документів для поширення серед жителів міста Ленінабад. Чотири примірники він розповсюдив серед жителів Чирчика. Цим самим Абдурахманов здійснив злочин, передбачений частиною 1-ю статті 60-ї КК Узбецької РСР".

— У вироку не вказано, проти яких "заходів, що проводяться урядом і партією", виступали Сеферов і Абдурахманов, — говорила тоді на хвилях "Свободи" Айше Сейтмуратова. — А виступали вони проти вандалізму 1944 року, внаслідок якого кримськотатарський народ втратив 46,2% своєї чисельності, тобто, проти геноциду. Сеферов і Абдурахманов виступали проти ліквідації Кримської АРСР, проти знищення кримськотатарської культури й самобутності народу, проти ліквідації шкіл на рідній мові, проти насильної асиміляції кримських татар. Вони вимагали повернення кримськотатарського народу на батьківщину, у Крим. І за це Енвер Сеферов був засуджений до семи, а Шевкет Абдурахманов до п’яти років позбавлення волі в таборах суворого режиму. Відбували свій термін Сеферов і Абдурахманов у мордовських таборах.

Другий великий процес проти кримських татар відбувся 10 серпня 1962 року в місті Ташкент й тривав чотири дні. Справа слухалася Верховним судом Узбецької РСР. Цього разу на лаву підсудних були посаджені Марат Омеров, 1937 року народження, який працював майстром на Ташкентському тракторозбиральному заводі, і Сеіт-Амза Умеров, 1939 року народження, студент другого курсу юридичного факультету Ташкентського університету. Обвинувачувалися Омеров і Умеров у порушенні статей 60-ї і 62-ї КК Узбецької РСР, тобто в антирадянській пропаганді та агітації, у створенні й керівництві антирадянською організацією "Союз кримськотатарської молоді".

Цей другий судовий процес, як і перший, був закритим, не допускалися навіть близькі родичі підсудних. Незважаючи на те що всі свідки, які виступали на суді, в один голос заявляли, що ніякої антирадянської організації не було, і що підсудні не були ніякими керівниками та організаторами, суд визнав Омерова і Умерова винними й засудив Омерова до чотирьох, а Сеіт- Амза Умерова до трьох років позбавлення волі в таборах суворого режиму. Цього разу засудженим не були вручені навіть копії вироків. Відбували свій термін Марат Омеров і Сеіт-Амза Умеров у таборах Мордовії.

Але каральні заходи, всупереч очікуванням влади, викликали ще більшу політичну активізацію мас кримськотатарського народу. Збільшилася кількість звернень і протестів. І знову репресії.

6 вересня 1965 року були заарештовані троє активних учасників національного руху кримських татар у місті Бекабад — Хатідже Хайретдінова, 1924 року народження, Ескендер Джемілєв, 1937 року народження, викладач, і Рефат Сейдаметов, 1941 року народження, шофер. Вони були обвинувачені в порушенні статті 204-ї КК Узбецької РСР, тобто, у хуліганстві. Це "хуліганство" виявилося лише в тому, що вони стояли біля будівлі бекабадського міськкому партії разом з іншими кримськими татарами. Судили їх не в Бекабаді, а в Ташкенті, таємно від народу. Суд визнав Хатідже Хайретдінову, Ескендера Джемілєва й Рефата Сейдаметова винними в тому, що вони ніби підбурювали людей до безладдя, паралізували вуличний рух тощо. Хайретдінова була засуджена до шести місяців, а Джемілєв і Сейдаметов до одного року позбавлення волі кожного.

У травні 1966 року каральні органи черговою своєю жертвою обрали Мустафу Джемілєва — активного учасника національного руху кримських татар. У 1966 році його звинуватили в порушенні статті 70-ї, частина 1-а КК УзРСР, тобто, в ухиленні від призову до армії. Судовий процес відбувався в Ташкенті 12 травня 1966 року. Але всупереч усім законам, Джемілєв був визнаний винним за статтею 70-ю, частина 1-а і засуджений до півтора року позбавлення волі. Йому після того довелося відсидіти ще шість разів.

— Влітку 1966 року в Москві КДБ СРСР були заарештовані два представники кримськотатарського народу: Сервер Шамратов, студент другого курсу Ташкентського університету й Тимур Дагджі, журналіст, працівник радіомовлення УзРСР, — розповідає Айше Сейтмуратова. — А 14 жовтня 1966 року КДБ СРСР була заарештована і я. Утримували нас у Лефортовській в’язниці міста Москви. 19 — 20 травня 1967 року в московському міському суді відбувся наш судовий процес. Процес був секретним і закритим. Обвинуватили нас у порушенні статті 74-ї КК РСФРР, тобто, у розпалюванні національної ворожнечі. Позбавлення волі нам замінили умовним терміном — по три роки кожному...

Задля стримання натиску народу 21 липня 1967 року знову був організований прийом урядом представників кримських татар. Однак проблема знову не була вирішена. 5 вересня 1967 року знову був виданий Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про громадян татарської національності, які проживали в Криму". В ньому було зазначено: "Ці огульні обвинувачення щодо всіх громадян татарської національності, які проживали в Криму, повинні бути зняті, тим більше, що в трудове й політичне життя суспільства прийшло нове покоління людей". Одночасно цим самим Указом Президія Верховної Ради СРСР постановила: "Перше — відмінити відповідні рішення державних органів у частині, що містила огульні обвинувачення щодо громадян татарської національності, які проживали в Криму. Друге — відмітити, що татари, які раніше проживали в Криму, "укорінилися" на території Узбецької та інших союзних республік..."

"Тобто народ залишили на вічне заслання. Вся потужність державних органів була направлена проти повернення кримських татар. Почалися гоніння, виселення кримських татар за межі Криму. Такі явища, як ламання дверей, вікон, насильства, побиття або знесення законно куплених будинків — усе це свідчило про посилення репресій проти кримських татар, — розповідає Айше Сейтмуратова. — Сотні листів кримських татар надходили в Комітет із прав людини в ООН". Сім’я Кашок писала: "Ми повернулися на свою рідну землю, розраховуючи на те, що нарешті стали рівноправними громадянами СРСР. Але те, із чим ми зіткнулися в нашому Криму: відкрита ворожість, ненависть кримських керівників — переконали нас у тому, що указ радянського уряду був лише обманом громадської думки й ще одним знущанням над кримськими татарами. Найзухвалішим чином — замучивши, познущавшись — нас змусили покинути нашу батьківщину". А такі трагічні події в Криму, як самоспалення Муси Мамута на знак протесту проти гоніння кримських татар, тільки підкреслюють трагедію нашого народу. Погромні ж виселення з Криму кримськотатарських сімей взимку 1978 — 1979 років повністю розкрили фальш указу від 5 вересня 1967 року. Ці погромні виселення здійснювалися на підставі секретної постанови Ради Міністрів СРСР від 15 серпня 1978 року. Головна мета цієї політики — ліквідувати кримських татар як націю і здійснити лінію "Крим без кримських татар". Після Указу від 5 вересня 1967 року "Про необгрунтоване виселення" всього народу, Рєшат Джемілєв, Юрій Османов, Мамеді Чобанов, Сейдамет Меметов і багато інших були осуджені по два—три рази. Наприклад, сім’я Османова була вислена дев’ять разів, пенсіонерка Аджімелек Мустафаєва близько п’ятнадцяти років не могла прописатися у власному будинку. За ці роки вона неодноразово була заарештована, осуджена, пограбована й побита...

СУД — КАРАЛЬНИЙ ОРГАН РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ

У 1967 році в Ташкенті з 28 листопада по 13 грудня проходив судовий процес над 12 представниками кримських татар. Проти них була відкрита кримінальна справа з обвинувачення в організації масового безладдя й опорі владі. У чому був їхній злочин? Двадцять представників кримських татар — учасники прийому в Кремлі, після повернення в Узбекистан звернулися в ЦК УзРСР із проханням надати приміщення для зустрічі з народом, щоб передати підсумки прийому. Чотири рази комуністи з кримських татар безрезультатно відвідували ЦК КП Узбекистану. 24 серпня до вищих органів Узбекистану були направлені делегації. Одночасно в письмовій формі ЦК КП Узбекистану був повідомлений, що в разі ненадання приміщень, люди скористаються статтею 124-ю Конституції УзРСР, що передбачає свободу зборів і мітингів, і зберуться для зустрічі зі своїми представниками на відкритому місці. Але знову урядові органи не дали позитивних відповідей.

27 серпня понад дві тисячі кримських татар зібралися в сквері Революції в центрі Ташкента. Сквер швидко був оточений моторизованими частинами міліції. Загони "охоронців порядку" накидалися на беззбройних мирних громадян; загони молодиків трохи стпрші середнього шкільного віку, одягнені в чорні сорочки (що вельми символічно), із завзяттям, гідним кращого застосування, викручували руки й затискали роти жінкам, які викрикували гнівні протести. Голосні свистки заглушали переляканий дитячий плач. Чини КДБ, об’їжджаючи й обходячи місця подій, вказували молодчикам і "охоронцям порядку", кого потрібно схопити й увести. У бойовій готовності стояли викликані солдати внутрішньої служби... Тисячі людей інших національностей, іноземні громадяни стали свідками найганебнішого акту розправи над ні в чому не винними людьми. Загалом було заарештовано 130 осіб, більшість з яких було звільнено через 15 діб. За в’язничними гратами було залишено 10 осіб і двох випущено під розписку. На цих 12 осіб було відкрито кримінальні справи. На лаві підсудних опинилися Арсен Альчиков, заступник начальника техвідділу тресту, раніше, у 1966 році, виключений із КПРС за активну участь у національному русі свого народу; Тамара Контуганська, дружина Арсена Альчикова, уродженка міста Євпаторії, яка працювала вчителькою; Джелял Челебієв, керівник групи інженерів; Зейтулла Ібрагимов, інженер; Усеїн Асанов, вантажник із міста Алмалик; Ельміра Абдулхакова, студентка Ташкентського інституту зв’язку; Наріман Кадиров, інженер; Паріх Асанов, який у в’язниці був сильно побитий, і після звільнення, проживши недовго, помер; Сейтхаліл Сейтаблаєв, електрозварник; Енвер Мустафаєв; Рєшат Джемілєв; Сайде Сулейманова, робітниця, мати трьох неповнолітніх дітей. Свідками на судовому процесі виступали кілька десятків солдат, міліціонерів і високопоставлених чиновників, які керували каральними операціями. Суд засудив підсудних до позбавлення волі на строк від одного до трьох років.

А в недільний день 21 квітня 1968 року своє національне свято весни "Дервіза" кримські татари міста Чирчика Узбецької РСР хотіли відсвяткувати масовими гуляннями й національними іграми. Опівдні, у самий розпал цього свята, на людей напали з гумовими палицями міліціонери й солдати, переодягнені в міліцейську форму. Було заарештовано близько 300 осіб. Арешти й обшуки в будинках кримських татар продовжувалися до 26 квітня. Більшість заарештованих були у відділеннях міліції побиті й засуджені на 15 діб за дрібне хуліганство". Проти десяти осіб було відкрито кримінальні справи з обвинувачення в опорі владі, організації масового безладдя, а проти тих, у кого під час квартирного обшуку були виявлені будь-які документи національного руху кримських татар, було відкрито кримінальні справи з обвинувачення в складанні й поширенні документів, що порочать радянський і державний суспільний устрій.

Айше Сейтімуратова розповідає: "На ташкентському судовому процесі в 1969 році один із підсудних, Роллан Кадиєв, у своїх свідченнях говорив: "Хотів би в двох словах розповісти про мого дядька Меджіта Кадиєва — колишнього учасника війни. За своє життя він був побитий тричі. Вперше білогвардійцями. Його били, щоб він розповів, куди пішли його брати-червоноармійці. Вдруге він був побитий німцями в концтаборі, коли він потрапив у полон під час відступу Червоної Армії із Севастополя. Втретє його били в місті Чирчик 21 квітня 1968 року, коли кримські татари влаштували національний фестиваль. У нього була виразка шлунка. Він щойно вийшов із лікарні після операцій, шви ще не загоїлися. Цього дня він проходив міським парком і потрапив під облаву солдат і міліції на святі кримських татар. Його тримали за руки й били ногами в живіт, потім два дні тримали в міліції. У справі є фотографія. Про все це він розповів, коли в травні 1968 року відвідав Самарканд. Він розповідав про побиття в Чирчиці й плакав. Я вперше бачив, як плачуть чоловіки..." У червні 1968 року в Ташкенті проходив судовий процес Енвера Меметова, Юрія Османова, Сабрі Османова й Сейдамета Меметова. Всі четверо обвинувачувалися в складанні документів, що порочать радянський лад. Щодо розгулу беззаконня в 1968 році, російські друзі кримських татар у своєму "Відкритому листі" писали: "В Узбекистані відбувається суд за судом. Судять кримських татар. За що судять їх? Будь-який документ, що містить інформацію про національний рух кримських татар — будь то проблемна або фактична сторона дій — розглядається владою як документ антирадянського змісту, ставиться в злочин укладачам, розповсюджувачам і зберігачам документа. І суд відбувається за судом, розправа за розправою. Так судять кримських татар. Нескінченне лицемірство, безмежний цинізм".

Восени 1968 року в Узбекистані починається нова хвиля арештів. На лаві підсудних опинилися представники кримськотатарського народу, які підписали "Траурну інформацію №69". "Перебуваючи в Москві, обвинувачені Байрамов, Барієв, Кадиєв, Аметова, Халілова та інші, крім відправлення наклепницьких документів у партійні та урядові інстанції, розсилали їх у великій кількості в громадські й державні організації, працівникам науки, культури й мистецтва, громадським діячам і приватним особам...", — зазначалося у вердикті суду.

Редакція газети "День" висловлює щиру вдячність ветерану Національного руху кримських татар Айше Сейтмуратовій за надання історичних матеріалів.

Закінчення в найближчому номері

Микита КАСЬЯНЕНКО, Сiмферополь
(“День” №114, 14 липня 2007 року)

Кримські татари: з історії повернення
На півострові відзначають 20-річчя масових протестів у Москві

Продовження. Початок у №114

ТАШКЕНТСЬКИЙ ПРОЦЕС

У січні 1970 року в Ташкенті відбувся судовий процес Іллі Габая і Мустафи Джемілєва з обвинувачення "в наклепі на радянський державний і суспільний устрій". Суть справи полягала в тому, що 7 травня 1969 року в Ташкенті був заарештований генерал Григоренко — захисник прав кримськотатарського народу. У так званій справі Григоренка 19 травня 1969 року в Москві був заарештований і відправлений етапом у Ташкент історик Ілля Габай. А у вересні 1969 року за тією самою "справою Григоренка" в Ташкенті був заарештований Мустафа Джемілєв. Незабаром каральні органи зрозуміли, що судити трьох мужніх людей в одному процесі дуже небезпечно. Генерала Григоренка оголосили неосудним, а процес Габая й Джемілєва об’єднали в одну справу.

Айше Сейтмуратова розповідає: "Суд над Габаєм і Джемілєвим проходив у Ташкентському міському суді з 12 по 19 січня 1970 року. У той час я жила в Ташкенті. Я особисто була присутня на суді й брала участь у зборі матеріалів судового процесу. Із великими труднощами мені вдавалося потрапити в залу суду. У 1980 році в Нью-Йорку вийшла книга "Шість днів" — про судовий процес Іллі Габая й Мустафи Джемілєва. Судив Габая і Джемілєва суддя Петренко, державним обвинувачем був прокурор Бочаров, адвокатом в Іллі Габая була Діна Ісааківна Камінська. Мустафа Джемілєв від захисника відмовився. В інкримінованих Габаю і Джемілєву документах були листи: депутатам Верховної Ради Союзу РСР, редакціям газет "Известия" і "Советская Россия". Матеріали слідства у справі Габая й Джемілєва становили 20 томів. Ні попереднім слідством, ні в ході судового процесу факти, описані в документах, не розслідувалися.

Мустафа Джемілєв суду прямо заявив: "Оскільки я впевнений в правдивості всіх документів, у складанні й поширенні яких ми обвинувачуємося, а відкриту проти нас кримінальну справу вважаю явно неправосудною, свідчити про обставини їхнього написання й поширення я не вважаю необхідним. І на запитання де, ким, як, коли були складені ті чи інші документи, я відповідати не бажаю. Я прошу перевірити факти, викладені в документах. Для цього необхідно оповістити весь документ і за фактами, що викликають сумнів, викликати свідків і експертів. Я вважаю себе відповідальним за всі документи національного руху кримськотатарського народу, бо я — активний учасник цього руху. Я несу відповідальність і за ті документи демократичного руху, під якими значиться моє прізвище. Тому на запитання, хто й коли підписував і розповсюджував, я відповідати не буду, бо вони не за суттю. Достовірність викладених відомостей і фактів вас не цікавить. Те, що в документах виражені погляди, що не збігаються з офіційними, для вас досить, щоб визнати документ наклепницьким. Ваш вирок мені відомий, і цю комедію я не вважаю судом...". І Габай, і Джемілєв у ході судового розгляду привселюдно заявили суду, що жоден факт, описаний в документах, не перевірений. Отже, документи ці не наклепницькі. На запитання судді: "Чи складали ви, Габаю, "Інформацію №77", Ілля Габай відповів: "Документ складений кримськими татарами на основі фактів. Я співчуваю боротьбі кримськотатарського народу, вважаю його боротьбу правою, а дії радянського уряду щодо цього народу вважаю злочином проти людства й порушенням не тільки радянських законів, але й основ Статуту ООН, міжнародного права". А на запитання судді: "Чи мали ви матеріальну вигоду від послуг татарам?", Габай відповів: "Я працював за совість, керуючись своїми переконаннями, і вважав би образою, якби мені запропонували гроші".

На суді Мустафа Джемілєв виступав двічі. Він заявив: "Згідно зі статутом Міжнародного Нюрнберзького трибуналу, — стаття 3 тя, пункт "у" — виселення в період війни груп мирного населення зі своїх територій за їхньою національною, релігійною й етнічною ознакою кваліфікується як тяжкий злочин — злочин проти людства. Кримськотатарський народ був поголовно виселений з Криму постановою радянського уряду від 18 травня 1944 року, тобто у розпал війни. Основний відсоток висланих складали жінки, діти, люди похилого віку та інваліди. Доросле ж чоловіче населення було на фронтах війни. Тобто, у той час, коли воїни — кримські татари — проливали свою кров за радянську країну, радянські ж солдати, за наказом радянського ж уряду, розправлялися з їхніми дітьми, батьками й матерями... Я вимушений говорити про це, бо обвинувачення не тільки виправдовує нинішнє становище кримських татар, але й намагається виправдати й злочини періоду диктатури Сталіна. Воно дійшло до такого цинізму, що називає наклепом на радянський лад навіть нагадування про те, що кримські татари перебувають у місцях заслання...

Говорити в повний голос правду про становище кримських татар у СРСР я вважаю не тільки найнеобхіднішим засобом у справі порятунку нації від загибелі, але й нашим обов’язком перед іншими народами, обов’язком перед цивілізацією".

Останнє слово Мустафи Джемілєва було коротким і викривальним. Суду Мустафа заявив:

"Прокурор просив для мене три роки позбавлення волі, тобто граничний інкримінований нам статтями термін. Такий термін буде, очевидно, і винесений судом, бо я, як ви бачили, не плазував перед вами, не просив поблажливості. Що ж! Це н