Crimean Tatars Center of Information and Documentation of Crimean Tatars Ukraine
UKR | ENG | RUS Search:
About us
News and comments
Krimskii Studii
Monitoring of Ukrainian Mass Media
Electron library of Center of Information and Documentation of Crimean Tatars
Ukraine and Crimean Tatars (official documents and informational materials)
Kurultay of the Crimean Tatar people
Mejlis of the Crimean Tatar people
Crimean Tatar NGOs
Avdet
Crimean Tatar Internet-resources
International law and Ukrainian legislation in area of indigenous people, national minority rights protection and human rights

Електронний бюлетень

"Крим у дзеркалі української преси"

№ 2

(11.01 - 20.01.2007)

За 11.01 - 20.01.2007 року Центром інформації та документації кримських татар виявлені наступні матеріали щодо кримської та кримськотатарської тематики, які систематизовані нами за рубриками з посиланням на видання і дату публікації. Матеріали надаються мовою оригіналу.

З М І С Т:

Влада. Суспільство. Політика.

В КРЫМУ ОПЯТЬ СТАЛО НА ОДНОГО МОСКАЛЯ МЕНЬШЕ

Помните старый стишок: "Говорят, под Новый год что ни пожелается, все всегда произойдет, все всегда сбывается". Не знаю, что загадывал под Новый год спикер ВС Крыма Анатолий Гриценко. Но в самом начале этого нового года сбылось, пожалуй, одно из самых горячих его желаний — Геннадий Москаль ушел с должности постоянного представителя президента в Крыму. Причем в роли Деда Мороза для Гриценко и его соратников по руководству республикой выступил лично президент, подписав позавчера указ об увольнении Москаля.

Александр МАЩЕНКО
(“Крымское время” №2, 11 января 2007 года)

На корабле близ Ялты умерли два моряк

На этой неделе произошло трагическое событие с двумя моряками судна "Одиск", везущего химические вещества из Керчи в Турцию. Они скончались от отравления. По данным пресс-службы Главного управления МЧС Украины в Крыму, один из погибших - гражданин России, второй — украинец. Еще трое членов команды находятся в реанимации в тяжелом состоянии. Судно с 10-ю членами команды на борту загрузило 2000 тонн ферросиликомарганца в порту Керчи и вышло на рейд Ялтинского порта. Утром от капитана поступила ин­формация о смерти одного из членов команды и тяжелом состоянии еще четверых.

(“Правда Украины” №1-2, 11 января 2007 года)

Уроки добросусідства

У поліетнічному Криму проблеми функціонування національних мов у центрі уваги вже давно. А ось про цінність толерантності на різних рівнях всерйоз заговорили лише з минулого року. Хоча експерти вже називають систему міжнаціональних відносин на півострові "зарядом уповільненої дії"..

Віктор ХОМЕНКО. Крим.
("Голос України" №3, 11 січня 2007 року)

"Рекреаційний потенціал Криму освоєний лише на третину", — голова уряду півострова Віктор Плакида про землю, виноградники й комфорт

Незважаючи на те, що Крим продовжує час від часу потрапляти то в кримінальні, то в екологічні хроніки, фахівці впевнено наголошують на зростанні економічних показників на півострові. Як органи влади добилися такого ефекту? Про це з кореспондентом "Дня" розмовляє голова Ради міністрів Криму Віктор ПЛАКИДА.

Розмовляв Микита КАСЬЯНЕНКО, Сімферополь
(“День” №2, 11 січня 2007 року)

"Москаль не залишить Крим без уваги"

Президент Віктор Ющенко призначив Геннадія Москаля заступником голови Служби безпеки України. Про це йдеться у відповідному наказі Президента. Іншим своїм наказом В. Ющенко звільнив Г. Москаля з посади постійного представника Президента в Автономній Республіці Крим. Як до цього призначення поставилися в Криму, ми поцікавилися в експертів "Дня"

Підготував Микита КАСЬЯНЕНКО, Сімферополь
(“День” №2, 11 січня 2007 року)

Кому достанется коммунальный хомут?

На последнем заседании Совмина Крыма говорили о тотализаторах, Дании и жилищно-коммунальных услугах.

Елена МАНИНА
(“Крымская правда” №3, 11 января 2007 года)

Что-то чиновников стали раздражать журналисты

Власти Симферополя намерены приструнить неугодных журналистов. Вчера на оперативном совещании в горисполкоме вице-мэр Пётр Полтавский предложил ввести ограничения для работников СМИ, которые будто бы искажают информацию, поступающую из мэрии.

(“Крымская правда” №3, 11 января 2007 года)

Бюджетная арифметика для профессора

Депутаты Верховного Совета Крыма сделали новогодний подарок всем крымчанам - приняли республиканский бюджет 2007 года. Однако даже такой позитивный шаг вызвал неоднозначные комментарии. В некоторых СМИ появились огульные обвинения и в адрес парламентариев, и в адрес главного финансового документа автономии. Вот как их прокомментировал председатель ВС автономии Анатолий Гриценко:

Ирина ИВАНЧЕНКО
(“Крымская правда” №4, 12 января 2007 года)

Бог простит грехи

На исходе прошедшего года муфтий мусульман Крыма аджи Эмирали эфенди и митрополит Симферопольский и Крымский Лазарь по просьбе председателя ВР АРК А.Гриценко, достигнув компромиссного решения, казалось, поставили жирную точку в остром, многолетнем межконфессиональном и межнациональ­ном конфликте, возникшем в связи с планами строительства нового храма УПЦ Московского патриархата на археологичес­ком памятнике Кильсе-Баир в пос. Фоти-Сала Бахчисарайского района. Цивилизованное компромиссное решение заключалось в переносе строительства храма с археологического памятника в иное, более подходящее место. После звериного оскала фашиз­ма на "Азизлер" в Бахчисарае необходимо было разрешить и противостояние на Кильсе-Баир. Проявив мудрость и взаимопо­нимание, духовные лидеры двух самых многочисленных конфес­сиональных общин полуострова пришли к столь необходимому взвешенному соглашению. Напряжение в обществе спало, но, как оказалось, ненадолго.

И.АСАНИН, Н.МУСТАФАЕВ, И.АБДУЛЛАЕВ
(“Голос Крыма” №3, 12 января 2007 года)

МОСКАЛЮ В КРИМУ ВЖЕ СТАЛО ТІСНО...

Геннадія Москаля звільнено з посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим у зв’язку з переходом на іншу роботу. Президент України призначив його заступником голови Служби безпеки України. Відповідний указ глави держави розміщено на офіційному інтернет-представництві Президента, повідомляє Укрінформ.

(“Кримська Світлиця” №2, 12 січня 2007 року)

У КРИМУ НАСЕЛЕННЯ САБОТУЄ ПІДНЯТІ ТАРИФИ

У Криму населення тихо саботує рішення місцевої влади про підняття тарифів на теплопостачання і комунальні послуги. У Джанкої, наприклад, платежі у грудні минулого року у порівнянні з тією ж датою минулого - впали утричі. Водночас республіканська прокуратура заявила, що у багатьох регіонах півострова різке підвищення тарифів не обґрунтоване.

Володимир ПРИТУЛА
(“Кримська Світлиця” №2, 12 січня 2007 року)

УВОЛИВ МОСКАЛЯ, ПРЕЗИДЕНТ СОБРАЛСЯ В КРЫМ

В феврале в Крым пожалует собственной персоной президент Украины. Об этом стало известно во время встречи Виктора Ющенко с руководителями автономии, которая состоялась в Киеве в минувшую среду. Как сообщила пресс-служба президента, в ходе встречи обсуждались итоги социаль­но-экономического и общественно-политического развития Крыма в 2006 году. При этом особое внимание Ющенко уделил вопросам межнациональных отноше­ний и захватам земель.

Александр МАЩЕНКО
(“Крымское время” №3, 13 января 2007 года)

Про що тепер говорити під час круглого столу?

Президент тепер може спокійно відпочити: побродити по блошиних ринках і антикварних крамницях у пошуках старовини, поїздити по світу з візитами....

Підготували Вадим РИЖКОВ, Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ,
Ганна ХРИПУНКОВА, "День", Микита КАСЬЯНЕНКО, Сімферополь
Олена ЯХНО,
(“День” №5, 16 січня 2007 року)

Россия поощрила в Крыму "пятую колонку"

Украинских депутатов уже официально награждают за... помощь иностранным арми­ям. Министерство обороны РФ отметило несколько укра­инцев, среди которых — депу­тат Верховного совета АРК (естественно, от блока "За Януковича!"), главный редак­тор газеты "Крымская прав­да" Константин Бахарев.

Николай ПОЛОС
(“Вечерние вести” №6, 17 января 2007 года)

ПОМИЛКА ПРЕЗИДЕНТА?

Відставки Геннадія Москаля з посади постпреда президента у густо заселених "регіоналами" кримських кабінетах не просто чекали, її посилено домагалися. І з допомогою парламентських звернень до президента (у розпал антинатовських акцій у Феодосії), і використовуючи повний набір кулуарного інструментарію. Тому відставка Москаля сьогодні виглядає як здача президентом свого вірного і сильного прихильника, а спікер Гриценко не приховує радості від своєї, як він вважає, перемоги. Щоправда, не привселюдно. Однак указ про призначення генерал-лейтенанта міліції Г.Москаля заступником голови СБУ, що вийшов того ж дня, не просто істотно змінює фокус "кримської" новини. Власне, це вже дві різні й важливі, з огляду на політичний момент, теми: черговий крок секретаріату президента у спробі взяти під контроль діяльність СБУ та збереження контролю глави держави над таким важливим, із погляду національної безпеки і внутрішньополітичних ігор, регіоном як Крим.

Валентина САМАР (Крим)
(“Дзеркало тижня” №1, 13-19 січня 2007 року)

Дождались...

Верховная Рада Украины в окончательной редакции приняла Закон "О внесении изменений в Уголовный и Уголовно-процессуальный кодексы Украины относительно ответственности за захват земельного участка" с поправками Пре­зидента. Закон дополняет Уголовный кодекс статьей "Самовольный захват зе­мельного участка". За принятие Закона проголосовал 371 депутат. Мы попросили прокомментировать принятие этого Закона делегата Курултая крымско­татарского народа   Надира Бекирова.

Гульнара УСЕИНОВА
(“Голос Крыма” №4, 19 января 2007 года)

Сергій КУНІЦИН: "Я не тимчасовий виконавець..."

Спланувавши роботу на 2007 рік, голова Севастопольської міської держадміністрації, перший заступник голови НДП і керівник Кримської республіканської організації партії Сергій Куніцин зустрівся з журналістами, зокрема із кореспондентом "УіСС". Публікуємо його відповіді на низку актуальних запитань.

Підготував Микола СЕМЕНА, (Севастополь)
(“Україна і світ” №1, 15-21 січня 2007 року)

РЕМЗИ ИЛЬЯСОВ ПРОГНОЗИРУЕТ ОБОСТРЕНИЕ СИТУАЦИИ В КРЫМУ

После принятия Верховной Радой закона об уголовной ответственности за земельные самозахваты в Крыму возможно обострение ситуации. Такого развития событий не исключил председатель Постоянной комиссии по межнациональным отношениям и проблемам депортированных граждан ВС АРК Ремзи Ильясов, комментируя "КВ" принятый в Киеве за­кон.

Наталья КИСЕЛЕВА
(“Крымское время” №6, 20 января 2007 года)

Фестивалі. Виставки. Музеї. Історія. Пам’ятки архітектури. Кіно

ГОРДІЇВ ВУЗОЛ УКРАЇНОМОВНОЇ ОСВІТИ У КРИМУ
І ШЛЯХИ ЙОГО РОЗВ’ЯЗАННЯ

(ЕТНО-ПРАВОВИЙ БАЗИС, ІСТОРІЯ, СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ)

(Продовження. Поч. у № 49 - 52, 1).

Відділи народної освіти при підтримці Кримського обкому яким керував Василь Ком’яхов, упродовж 1955 - 1961 рр. зосередили свою увагу головним чином на впровадженні української мови у кримських школах. Станом на 15 травня 1957 року таких було понад 50, в т. ч. у Сімферополі - 23, Керчі - 10, Ялті - 7, Севастополі - 4, Феодосії - 1, Алушті - 4. Українську мову викладали також майже у 25 сільських школах. "В 1958 - 1959 навчальному році, - наголошує професор Володимир Сергійчук, - українську мову вже вивчали в усіх других, третіх та п’ятих класах. Усього 19 766 учнів" (там же, с. 250).

Петро ВОЛЬВАЧ,
голова Кримської філії НТШ,
доктор філософії у галузі біології,
академік УЕАН, дійсний член НТШ.
(Продовження в наступному номері).
(“Кримська Світлиця” №2, 12 січня 2007 року)

ГАЛИЧАНИ КЕРУВАЛИ КРИМОМ... ЩЕ ТИСЯЧУ РОКІВ ТОМУ

Історія

Середньовічний Крим був міцно підпорядкований Києву у вигляді Тмутараканського князівства, яке охоплювало всю територію Східного Криму. В українській мові "Тмутараканню" називають щось дуже далеке і глухе.

Олександр ПАЛІЙ,
історик, для „Обозревателя”.
http://obozrevatel.com
(“Кримська Світлиця” №2, 12 січня 2007 року)

Лівадія шукає директора

Колектив палацу-музею не погоджується з кадровою політикою Мінкультури Криму

Учора колектив Лівадійського палацу-музею провів прес-конференцію в Сімферополі, на якій музейники повідомили журналістам, що перший раунд битви з Мінкультури Криму з приводу призначення директора музею колектив виграв, щоправда, лише частково. Георгій Кепуладзе, призначений Міністерством культури Криму директором усупереч волі колективу, подав заяву про звільнення за власним бажанням. Але це зовсім не те, чого вимагав колектив. Тому працівники музею не зняли питання про страйк і знов висунули Міністерству культури й мистецтв Криму нові вимоги.

Микита КАСЬЯНЕНКО, Ялта — Сімферополь
(“День” №6, 17 січня 2007 року)

Украина должна поставить памятник Сталину как объединителю страны

Малороссия и Галиция

Президентские и парламентские выборы 2004 и 2006 годов на Украине со всей очевидностью подтвердили наличие двух больших территориально разделённых групп населения, отличающихся по языку, самоидентификации и внешнеполитической ориентации.

Владимир ПОНОМАРЕНКО, профессор.
(“Крымская правда” №9, 19 января 2007 года)

Сергей Киселёв: "Неважно, кто был отцом автономии, важно, что сегодня она не выполняет свои функции"

Очевидцам и участникам Всекрымского референдума 20 января 1991 года не надо напоминать, "как это было", а вот всех остальных, наоборот, надо включать в крымский дискурс. Что, собственно говоря и делает политолог Сергей Киселёв.

Юлия ВЕРБИЦКАЯ
(“Крымская правда” №10, 20 января 2007 года)

Земельне питання

Маслиновий гай — депутатський рай
У курортній Алупці — черговий дерибан

У 10-тисячній Алупці навряд чи хтось із дорослих її мешканців не покаже вам дороги до тутешнього дитячого протитуберкульозного санаторію імені Боброва. Для них він, мабуть, як зворушлива згадка про безтурботне дитинство і добрі казки на кшталт "Лікаря Айболита". Асоціативний ряд у цьому контексті цілком доречний: відомий радянський письменник Корній Чуковський "списав" свого Айболита з цілком реального Петра Ізергіна, який у 30-ті роки минулого століття працював головним лікарем Алупкинського дитячого санаторію. І за свої професійні й людські чесноти (він успішно лікував дочку письменника) отримав довічний казковий "статус". До слова, в буквальному сенсі виходжувала дітей з кістковим туберкульозом, іншою ортопедичною патологією на березі Чорного моря вся родина Ізергіних.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №4, 11 січня 2007 року)

Почто оттяпали землю у "Продмаша"?

Неспокойно ныне в ОАО "Крымпродмаш". Его работникам приходится бороться за целостность своей территории, на часть которой претендует фирма "Агросервис", уже успевшая "застолбить" более гектара, оградив его проволокой.

Дмитрий ДЕНИСОВ
(“Крымская правда” №4, 12 января 2007 года)

Нет дороги с "поляны протеста"

Ещё недавно здесь росли яблони.

Занесённый на полуостров кочевниками и до недавнего времени поражавший только их, вирус захватов земли мутирует и становится опасным для всех крымчан. Даже некоторые "врачи", обещавшие лечить Крым от этой болезни, заразились и пали её жертвой.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №6, 16 января 2007 года)

День республіки Крим "відсвяткував" конфліктом за земельну ділянку

Суперечка за ділянку землі у 2,6 гектара по вулиці Балаклавській у Сімферополі, територію розформованої військової частини, триває вже протягом кількох років. Причому, її статус як і раніше залишається незрозумілим. Як повідомив журналістам голова Рескома із використання землі у Криму Микола Голубєв, ділянка й досі знаходиться у підпорядкуванні Міністерства оборони, хоча після звільнення землі ділянку зайняли кримські татари для будівництва житла. Вони звели на ньому тимчасові будинки й неодноразово, але марно зверталися до органів влади з проханнями виділити ділянку для репатріантів. Уже після цього місцева влада ухвалила рішення про виділення його в короткострокову оренду фірмі ТОВ "Олві-Крим" для будівництва багатоповерхового комплексу. Перманентний конфлікт репатріантів і будівельників відтоді то затихає, то розпалюється з новою силою. За право володіння ділянкою вже було вжито і словесних суперечок й силових конфліктів. Будівельна фірма звернулася до суду, який визнав їхнє право на користування ділянкою.

Микита КАСЬЯНЕНКО, Сімферополь
(“День” №9, 20 січня 2007 року)

Татары и строители пошли стенка на стенку

Самозахваты в крымской столице и ее предместьях - дело обычное. Каждый из нелегальных поселков имеет свое название. Тот, в котором произошло ЧП, зовется Яны Кырым - "Новый Крым".

В ночь со среды на четверг в Симферополе была предпринята очередная попытка снести незаконный поселок в районе Пневматики, где живут татары.

Руслан БОЙЦОВ, Наталья ДРЕМОВА
(“Комсомольская правда” №11, 20 января 2007 года)

Крим проти Криму
Чергове земельне "дербі" у Сімферополі перетворилося в масову бійку

У криваве побоїще переросли наміри приватної будівельної компанії "Олві-Крим" звести на західній околиці Сімферополя  дві дев'ятиповерхівки. Будівельники, маючи нібито пакет усіх дозвільних від міськвиконкому документів про оренду, облюбували два з половиною гектари обабіч вулиці Балаклавської. Гроші на будівництво мав дати чеський інвестор.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №1, 20 січня 2007 року)

Севастополь

"Мир древности" вже сьогодні

Група севастопольських істориків започаткувала видання науково-популярного альманаху "Мир древности". Колектив очолив кандидат історичних наук Євген Туровський. Директор проекту - кандидат економічних наук Валерій Горбатов.

Володимир ІЛЛАРІОНОВ. Севастополь.
("Голос України" №4, 12 січня 2007 року)

Туризм. Відпочинок. Оздоровниці.

В Крыму помолятся об удачном курортном сезоне

19 января в Симферополе закрывается традиционная туристическая ярмарка, а православные встретят праздник Крещения Господня. На это же число священникам заказали молебен "О сохранении и развитии крымских курортов и благополучном проведении курортного сезона".

(“Комсомольская правда” №8, 17 января 2007 года)

Події. Трагедії. Надзвичайні ситуації. Кримінал.

"Ядовитое" судно разгрузили

Вчера в Керченском порту была завершена разгрузка трюмов судна "Одиск", направлявшегося в турецкий порт Искандерон с двумя тысячами тонн ферросилиция. Напомним, из-за вступления этого сплава в химическую реакцию с водой образовался газ фосфин, которым, по официальной версии, 5 января отравился весь экипаж судна, а два человека от него скончались. Смертоносный груз при помощи портовых кранов начали поднимать из трюмов судна на площадку возле 10-го причала Керченского морского торгового порта вечером 9 января, сообщает пресс-служба главка МЧС Украины в АРК. Оттуда его перемещали в склады для временного хранения. Спасатели отмечают, что концентрация смертоносного фосфина в воздухе всё время находилась в пределах нормы.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №3, 11 января 2007 года)

Потрошители банкоматов

Крымская милиция разоблачила двух мошенников, которые при помощи поддельных пластиковых карточек неоднократно снимали с банковских счетов граждан крупные суммы денег.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №3, 11 января 2007 года)

СЛЕДСТВИЕ УСТАНОВИЛО, ЧТО ПРИБОРЫ, КОТОРЫЕ ДОЛЖНЫ БЫЛИ
ПРЕДУПРЕДИТЬ МОРЯКОВ С "ОДИСКА" О НАЛИЧИИ В ВОЗДУХЕ ЯДОВИТЫХ ИСПАРЕНИЙ, НЕ РАБОТАЛИ

Выживших членов экипажа вскоре могут выписать из Ливадийской больницы под наблюдение врачей по месту жительства. Само судно арестовано по решению Керченского горсуда

Елена ОЗЕРЯН
(“Факты” №4, 11 января 2007 года)

Культур-мультур, понимаешь!

Прокуратурой Крыма разоблачена схема, по которой чиновники от культуры присваивали денежные средства, выделенные на проведение дней национальных культур. Об этом сообщает пресс-служба крымской прокуратуры.

(“Крымская правда” №4, 12 января 2007 года)

Встреча в Киеве

В Киеве состоялась рабочая встреча президента Украины Виктора Ющенко с председателем Верховного Совета Крыма Анатолием Гриценко и председателем Совета министров автономии Виктором Плакидой.

Алла ГОРЕВА
(“Крымская правда” №4, 12 января 2007 года)

СМЕРТЕЛЬНИЙ ВАНТАЖ

Екіпаж рятувального буксирного судна Центру пошукових та аварійно-рятувальних робіт Військово-Морських Сил Збройних Сил України "Кременець" успішно завершив відбуксирування до Керченського порту іноземного аварійного судна "Оdisk" з небезпечним вантажем на борту. 7 січня 2007 року аварійний суховантаж "Оdisk" переданий морському порту Керч.

Лідія СТЕПКО
(“Кримська Світлиця” №2, 12 січня 2007 року)

ГОД НАЗАД МАЛЕНЬКИЙ МИША КАБАЕВ ВЫПИЛ ЖИДКОСТЬ
ДЛЯ ЧИСТКИ ТРУБ "КРОТ", А В ЭТОТ РАЗ - КЕРОСИН

Сейчас за жизнь трехлетнего малыша вновь борются крымские врачи

О трагедии, случившейся с маленьким Мишей Кабаевым, знают теперь не только в его родном поселке Первомайское, но и во всем Крыму. Шутка ли, ребенок, в январе прошлого года выпивший жидкость для чистки труб "Крот", вновь попал на больничную койку. На этот раз малыш с сожженным пищеводом глотнул... керосина. По санавиации Мишу опять доставили в реанимационное отделение республиканской детской клинической больницы в Симферополе.

Елена ОЗЕРЯН
(“Факты” №6, 13 января 2007 года)

Дідусь і "лоліти"
69-річний керченський посадовець "крутив любов" із малолітніми школярками

Не встигла Керч оготовтатись після злополучної одіссеї судна з отрутою, котре, до речі, нині за рішенням суду перебуває під арештом як "речдок" у кримінальній справі за фактом отруєння і загибелі двох моряків, безпрецедентного арешту всього міського міліцейського відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків (11 січня відбулося перше судове засідання у цій справі), як знову місто опинилося у центрі нечуваного  скандалу. Цього розу з "амурним" відтінком.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №6, 13 січня 2007 року)

Керченский педофил задержан

В Керчи в ходе оперативно-профилактической операции сотрудниками отделения по делам несовершеннолетних задержан 69-летний керчанин, вступавший в половые отношения со школьницами.

Сергей НЕВИННЫЙ
(“Крымское время” №3, 13 января 2007 года)

От смерти на "Одиске" бывшую команду спас алкоголь

Команда отравленного газом судна "Одиск", на котором по­гибли два члена экипажа, а 8 моряков попали в больницу, как выяснилось, формировалась в спешном порядке, поскольку экипаж, который должен был везти груз ферросплавов, отстра­нили из-за их пребывания в нет­резвом состоянии. Капитан был назначен 1 января — за день до выхода в море.

МАЙК ЛЬВОВСКИ, КРЫМ
(“Сегодня” №10, 15 января 2007 года)

"Чистильники" банкоматів
На їхньому "рахунку" понад 400 незаконних трансакцій

Один iз шахраїв, 41-річний громадянин Росії, потрапив на гачок співробітників Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю і управління кримінального розшуку кримського міліцейського Главку під час новорічних свят. Його ж 22-річного кримського подільника затримали двома тижнями раніше буквально на "гарячому". Якраз у момент, коли той встромив у щілину банкомата одного з великих місцевих банків підробну пластикову картку, аби присвоїти  з чужого рахунку 790 гривень. Таких "відмичок" міліція вилучила на місці аж чотирнадцять, а на квартирі ще дві.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №7, 16 січня 2007 року)

69-ЛЕТНИЙ РУКОВОДИТЕЛЬ КРУПНОГО КЕРЧЕНСКОГО ПРЕДПРИЯТИЯ СОВРАЩАЛ МАЛОЛЕТНИХ ДЕВОЧЕК

- В Керчи в ходе оперативно-профилактической операции сотрудники отдела по делам несовершеннолетних получили информацию о том, что неизвестный вступал в половые отношения со школьницами 8 и 11 лет, - рассказывает начальник Центра общественных связей ГУ МВД Украины в Крыму Александр Домбровский. - В поле зрения оперативников попал 69-летний керчанин, занимающий серьезный пост на одном из крупных городских предприятий.

Елена ОЗЕРЯН
(“Факты” №7, 16 января 2007 года)

70-ЛЕТНЯЯ ЖИТЕЛЬНИЦА КЕРЧИ ОСТАЛАСЬ ЖИВА,
ВЫПРЫГНУВ В ПАНИКЕ С БАЛКОНА ГОРЯЩЕЙ КВАРТИРЫ НА ТРЕТЬЕМ ЭТАЖЕ

Сообщение о пожаре в пятиэтажном доме в Керчи поступило в городскую пожарную охрану в воскресенье в начале шестого утра, когда жильцов начал беспокоить запах дыма. Очаг находился на третьем этаже, где расположены четыре квартиры. Подъезд стал быстро наполняться дымом.

Елена ОЗЕРЯН
(“Факты” №7, 16 января 2007 года)

В Крыму нашли дезодорант XVI века

- Золотой сосуд-подвеска из Старого Крыма, поступивший к нам, предположительно относится ко второй половине XIV в., - сообщил "Комсомолке" директор Феодосийского музея денег Александр Олещук. - Вероятно, он принадлежал одному из крымских ханов Золотой Орды периода "великой сумятицы" или важному сановнику. Похожие коробочки обнаружили в знаменитом Симферопольском кладе, отрытом в 1967 году и хранящемся теперь в фондах Исторического музея Москвы.

(“Комсомольская правда” №7, 16 января 2007 года)

Пассажир захватил автобус, прибывший в Симферополь

Житель Евпатории вчера в середине дня захватил рейсовый автобус на автостанции Симферопольского железнодорожного вокзала. Он размахивал ножом и угрожал взорвать себя, если к нему попробует приблизиться кто-либо, кроме прокурора и начальника главка СБУ.

(“Крымская правда” №7, 17 января 2007 года)

Шах прокурору

Прокурору Крыма Виктору Шемчуку, возможно, скоро придётся покинуть свой кабинет. "Во вторник я был в Генеральной прокуратуре Украины, и мне предложили написать рапорт об увольнении в связи с переходом на новое место работы. Я отказался, поскольку считаю, что пятилетний срок пребывания в этой должности, предусмотренный Конституцией, ещё не истёк", - сообщил В. Шемчук вчера на расширенном заседании коллегии Прокуратуры АРК.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №8, 18 января 2007 года)

НА ЖЕЛЕЗНОДОРОЖНОМ ВОКЗАЛЕ В СИМФЕРОПОЛЕ
ВООРУЖЕННЫЙ НОЖОМ "АФГАНЕЦ" ЗАХВАТИЛ РЕЙСОВЫЙ АВТОБУС, ТРЕБУЯ ВСТРЕЧИ
С РУКОВОДСТВОМ КРЫМСКИХ УПРАВЛЕНИЙ МВД И СБУ

К счастью, заложников "террорист" брать не стал. Сдаться его уговорили охранявшие соседнюю автостоянку казаки - тоже бывшие "афганцы"

Елена ОЗЕРЯН
(“Факты” №9, 18 января 2007 года)

"ОТВЕДИТЕ МЕНЯ, ПОЖАЛУЙСТА, К ДЯДЕ ЛЕШЕ В ТЮРЬМУ.
Я ПЕРЕЖИВАЮ: МОЖЕТ, ЕМУ ПЛОХО ИЛИ ОН КУШАТЬ ХОЧЕТ?"

Суд приговорил 53-летнего жителя Судака, развращавшего 10-летнюю школьницу, к пяти годам лишения свободы

Елена ОЗЕРЯН
(“Факты” №9, 18 января 2007 года)

Ветеран двух войн в Симферополе хотел взорвать рейсовый автобус

43-летний ветеран войн в Афганистане и Чечне Владимир Виноградов грозился взорвать рейсовый автобус Евпатория — Симферополь прямо на железнодорожном вокзале столицы Крыма. Он размахивал ножом и требовал встречи с прокурором Крыма или начальником крым­ского главка СБУ. При попытке приблизиться к нему других лю­дей он обещал подорвать себя взрывчаткой.

МАЙК ЛЬВОВСКИ, КРЫМ
(“Сегодня” №13, 18 января 2007 года)

27 ударов в шею перво­классницы

Об исчезновении своего ре­бенка 25-летняя Марина сооб­щила в крымскую милицию в половине первого ночи. По ее словам, девочка не вернулась из школы. Весь день ученица 1 класса провела на занятиях в сельской школе в Вишневке, пообедала, поиграла в школьном дворе и отправилась домой. Потом ее следы затерялись. До вызова милиции на поиски Настеньки отправились соседи. На поверхности воды сточного канала люди заметили тетрадки из портфеля девочки.

МАЙК ЛЬВОВСКИ, КРЫМ
(“Сегодня” №14, 19 января 2007 года)

"МИЛИЦИОНЕРЫ БИЛИ МЕНЯ ПО РЕБРАМ, Я ПАДАЛ И ТЕРЯЛ СОЗНАНИЕ.
ТОГДА ОТЛИВАЛИ ВОДОЙ И СНОВА БИЛИ..."

Избитый правоохранителями житель Симферополя перенес три инсульта и стал инвалидом, но не теряет надежды добиться справедливости

В корпункт "ФАКТОВ" симферополец Виталий Латышев приехал в сопровождении своего 9-летнего сына: бывшая супруга решила, что мальчик поможет отцу, если тому вдруг станет плохо. О том, что случилось с ним почти семь лет назад, мужчина до сих пор не может вспомнить без дрожи в голосе.

Елена ОЗЕРЯН (Симферополь)
(“Факты” №10, 19 января 2007 года)

"НАКАНУНЕ ОТПРАВКИ МУЖА В РЕЙС Я ПОЧЕМУ-ТО КУПИЛА ЕМУ
НАТЕЛЬНЫЙ КРЕСТИК. НАВЕРНОЕ, ЭТО ЕГО И СПАСЛО", -

говорит жена одного из восьми оставшихся в живых членов экипажа сухогруза "ODISK", которые продолжают оставаться под наблюдением крымских медиков

Елена ОЗЕРЯН (Симферополь)
(“Факты” №10, 19 января 2007 года)

Что им стоит всех построить?

Вчера опять пролили кровь. Закидали людей камнями. С железными заострёнными прутьями в руках пошли в атаку на милиционеров...

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №9, 19 января 2007 года)

"МНЕ ДАВНО ХОТЕЛОСЬ КОГО-ТО ЗАРЕЗАТЬ.
КОГДА Я ЕЕ УБИЛ, МНЕ СТАЛО ЛЕГЧЕ..."

Такое признание сделал убийца семилетней девочки из села Вишневка Красноперекопского района Крыма, труп которой с более чем тремя десятками(!) ножевых ранений обнаружили в полиэтиленовом мешке в обводном канале

Елена ОЗЕРЯН
(“Факты” №11, 20 января 2007 года)

Маньяка пытались - растерзать односельчане

 За трое суток сотрудники крымской милиции нашли и обезвредили маньяка, убившего 15 января 7-летнюю де­вочку в Вишневке (в 16 км от Красноперекопска). Ее тело, завернутое в полиэтиленовый мешок для строительных материалов, нашли на дне от­водного канала. Из 2,5 тыс. населения поселка под по­дозрением сначала были 400 человек, потом круг сузился до 10 подозреваемых.

МАЙК ЛЬВОВСКИ, КРЫМ
(“Сегодня” №15, 20 января 2007 года)

В КРАСНОПЕРЕКОПСКОМ РАЙОНЕ ЗАДЕРЖАН МАНЬЯК-УБИЙЦА

В минувший четверг сотрудники крымской милиции задержали подозреваемого в совершении жестокого убийства семилетней девочки, которое произошло в понедельник в селе Вишневка Красноперекопского района.

Алексей ВАСИЛЬЕВ
(“Крымское время” №6, 20 января 2007 года)

ДО ЗМІСТУ

Влада. Суспільство. Політика.

В КРЫМУ ОПЯТЬ СТАЛО НА ОДНОГО МОСКАЛЯ МЕНЬШЕ

Помните старый стишок: "Говорят, под Новый год что ни пожелается, все всегда произойдет, все всегда сбывается". Не знаю, что загадывал под Новый год спикер ВС Крыма Анатолий Гриценко. Но в самом начале этого нового года сбылось, пожалуй, одно из самых горячих его желаний — Геннадий Москаль ушел с должности постоянного представителя президента в Крыму. Причем в роли Деда Мороза для Гриценко и его соратников по руководству республикой выступил лично президент, подписав позавчера указ об увольнении Москаля.

О грядущем исходе Москаля из Крыма говорили на протяжении как минимум последнего месяца. В декабре Геннадий Геннадиевич находился в отпуске, и некоторые его коллеги выражали сомнения в том, что он вернется на свое рабочее место. Однако сам Москаль рассказывал журналистам о том, что слухи о его скорой отставке — не более чем абсолютный бред. Как видите, "абсолютный бред" оказался чистой правдой.

Формально Геннадий Геннадиевич ушел из Крыма на повышение — президент назначил одного из своих самых преданных чиновников на должность заместителя председателя Службы безопасности Украины. Неформально уход Москаля с полуос­трова выглядит очеред­ным поражением Ющен­ко на кадровом фронте в Крыму. Ибо, несомненно, его позиции в республике, и так весь­ма и весьма шаткие, те­перь станут еще слабее.

Напомним, первое пришествие Геннадия Геннадиевича на полуостров состоялось в 1997 году, когда он был назначен начальником крымской милиции. Именно бурная деятель­ность на этом посту, пожалуй, и принесла Москалю настоящую всеукраинскую извест­ность борца с организованной преступностью. Затем судьба но­сила Геннадия Геннадиевича по самым разным должностям: он возглавлял милицию Днепропетровской области, Закарпатскую областную государственную администрацию, Госу­дарственный комитет по делам национальностей и миграции, криминаль­ную милицию Украины, Луганскую областную администрацию и, нако­нец, представительство президента в Крыму.

В последнее из этих кресел Москаль сел 17 мая минувшего года и быстро по разным по­водам переругался едва ли не со всеми ведущи­ми политиками автономии. Геннадия Геннадиевича не устраивало в автономии решительно все — от антинатовских решений крымского парламента до позиции депутатов в связи с зах­ватами земли на полу­острове. Едва ли такой подход можно считать конструктивным. По сути, настроив против  себя и руководство Верховного Совета, и подавляющее большин­ство депутатского кор­пуса, Москаль сам уго­товил себе скорое рас­ставание с Крымом.

Если первое прише­ствие Геннадия Геннадиевича на полуостров длилось два с полови­ной года, то второе — немногим более полу­года. Вообще, обраща­ет на себя внимание тот факт, что на протяжении последних лет Мос­каль не задерживался долго ни на одной из своих должностей. Су­дите сами: Госкоммиг-рации Москаль возглавлял около года. Крими­нальную милицию Укра­ины — 10 месяцев. Луганскую облгосадминистрацию — и вовсе 5 месяцев. Ну и наконец, представительство президента в Крыму, как уже говорилось, — чуть более полугода. В об­щем, Геннадий Геннади­евич никак не может найти себе места на Ук­раине — что с такой фамилией немудрено.

Что же касается его теперь уже бывшего места постпреда президента в Крыму, то наиболее вероятным кандидатом на него сегодня выглядит Валерий Пробей-Голова. Недаром же Ющенко назначил его заместителем постоянного представи­теля президента в Крыму буквально за не­сколько дней до отставки Москаля — в декаб­ре минувшего года.

Пробей-Голова, как и Москаль, — один из соратников нашего пре­зидента. Во время предвыборной президентс­кой кампании 2004 года Пробей-Голова возглавлял (правда, учитывая результаты волеизъяв­ления крымчан, малоус­пешно) крымский штаб Ющенко. Затем, с апре­ля 2005 по февраль 2006 года, руководил нало­говой администрацией в Крыму, а после ухода оттуда числился внештатным советником президента.

Тем не менее если это прогнозируемое многими назначение состоится, то, скорее всего, дол­жность постпреда пре­зидента в Крыму потеряет свое нынешнее политическое значение. Пробей-Голова наверня­ка не будет ни столь публичным, ни столь оппозиционным нынешним властям республики политиком, каким был Ген­надий Москаль.

Александр МАЩЕНКО
(“Крымское время” №2, 11 января 2007 года)

На корабле близ Ялты умерли два моряк

На этой неделе произошло трагическое событие с двумя моряками судна "Одиск", везущего химические вещества из Керчи в Турцию. Они скончались от отравления. По данным пресс-службы Главного управления МЧС Украины в Крыму, один из погибших - гражданин России, второй — украинец. Еще трое членов команды находятся в реанимации в тяжелом состоянии. Судно с 10-ю членами команды на борту загрузило 2000 тонн ферросиликомарганца в порту Керчи и вышло на рейд Ялтинского порта. Утром от капитана поступила информация о смерти одного из членов команды и тяже­лом состоянии еще четверых.

Чтобы транспортировать пострадавших на берег, к "Одиску" вышел буксир. По пути к берегу умер второй моряк. В настоящее время все члены команды покинули судно, оно поставлено на 5 якорей и обесточено. К ликвидации чрезвычайной ситуации были привлечены экипажи двух буксиров и подразделение радиацион­ной, химической и биологи­ческой защиты военно-морских сил Украины, подчерк­нули в пресс-службе украин­ского Минобороны.

Затем судно было направлено в Керчь, где и пришфартовалось. Тогда же стало известно, что погибшие моряки отравились высокотоксичным газом фосфином. По предварительным данным, газ образовался из-за реакции ферросиликомарганца, использующегося при вы­плавке стали, с забортной во­дой.

В реанимации остаются еще трое членов ком; судна, остальные пятеро находятся под наблюдением. Между тем, мэр Ялты и глава местного МЧС заверили, что никакой угрозы для жителей города нет и ситуация находится под контролем.

КОММЕНТАРИЙ. Вот так живешь, живешь и не знаешь, где какая зараза тебя подстережет. Как го­ворил Воланд, беда не в том, что человек смертен, а в том, что он смертен внезапно.

(“Правда Украины” №1-2, 11 января 2007 года)

Уроки добросусідства

У поліетнічному Криму проблеми функціонування національних мов у центрі уваги вже давно. А ось про цінність толерантності на різних рівнях всерйоз заговорили лише з минулого року. Хоча експерти вже називають систему міжнаціональних відносин на півострові "зарядом уповільненої дії"..

Освітяни півострова багато роблять для пізнання юними кримчанами культури добросусідства. Педагоги та науковці розробили для дошкільнят і школярів цікавий виховний інтеграційний курс "Культура добросусідства". Курс став частиною нового проекту, підтриманого фондом "Відродження", - "Мультикультурна освіта як основа толерантних міжнаціональних відносин у Криму".

Напругу міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів зняти наказом неможливо. Але можна упередити їх, гармонізувати міжнаціональні стосунки, ввести у освіту й буття юного покоління основи мультикультуралізму. Освітяни півострова переконані: терпимість і повага до інших культур, мов, віросповідань - якість, яку можна й треба виховати змалку.

Допомагає у цій роботі восьмирічний досвід вдалого втілення у життя програми "Інтеграція в українське суспільство кримськотатарського народу, вірмен, болгар, греків і німців". Завдяки їй побачили світ більше ста назв підручників і методичних посібників для шкіл з двома-трьома мовами навчання, активізувалося видання широкої серії перекладів на українську і російську мови кримськотатарських авторів, багатомовні посібники для дитсадків і початкових класів.

Став у пригоді й досвід недільних шкіл національно-культурних товариств, народознавчих спецкурсів з історії й культури кримських етносів для середніх і вищих навчальних закладів.

Прислужився й набуток педагогів багатонаціонального центру "Мелевше" в селі Українка Сімферопольського району, де вчиться більш як сто дітей. Традиційним і відомим став шкільний міні-фестиваль "Веселка".

Уже другий рік учні деяких кримських шкіл вчаться толерантності на уроках добросусідства. Торік ці спецкурси проводилися в перших, п'ятих і десятих класах. Там, де є такий спецкурс, діти всерйоз зацікавилися історією і культурою різних народів Криму, навіть виявили потребу у вивченні мов етносів півострова. Тож цього року поширили гуманітарний спецкурс в других, шостих і одинадцятих класах. Експеримент проходить у кількох районах півострова під наглядом педагогів, психологів, працівників Міносвіти й науки автономії та співробітників Науково-методичного центру середньої освіти Міносвіти України.

Уже апробований курс "Культура добросусідства" днями презентували на "круглому столі" "Виховання толерантності та розвиток діалогу культур в навчальних закладах Криму". В програму 12-річного шкільного курсу включено етнічну історію і традиційну культуру народів Криму, основи конфліктології й формування навичок етнічної і конфесійної толерантності. Спецкурс знайомить учнів з необхідним для дружнього спілкування "словниковим запасом", формує позитивне ставлення до розмаїття культур і релігій. Врешті, вчить "культурі миру і злагоди".

При вивченні історії народів Криму дітям пропонують теми: "Я і мої сусіди", "Мій регіон", "Місце, де ми живемо", "Палітра культур і релігій", "Ми - кримчани", "Пишаємося півостровом", "Подорож у минуле Криму" тощо.

Деякі вчителі початкових класів почали проводити елементи курсу "Культура добросусідства" й під час батьківських зборів. Кажуть, це дуже допомогло згуртувати батьківські колективи!

Предмет "Культура добросусідства" проходитиме апробацію в кримських школах і дитсадках ще два роки. Авторський колектив з майже півсотні педагогів, методистів і вчених подівається, що згодом такі уроки стануть обов'язковими для всіх навчальних закладів півострова: дитсадок - школа - вуз - життя...

Тим часом збагачують так звану ресурсну бібліотеку. Видали добрі посібники з географії для дошкільнят. Для першокласників, другокласників, 5-6-класників розробили "Робочий зошит" з друкованою основою. Для 11-класників закінчують готувати навчальний посібник і хрестоматію.

А починають курс з тлумачення терміну "толерантність" (від латинського слова "терпіння"). Толерантність - передусім здатність до терпимості, встановлення і підтримання спільності з людьми, котрі в чомусь відрізняються від переважаючого типу.

Юні кримчани змалку усвідомлюють головний постулат Декларації ЮНЕСКО про раси і расові забобони: "Усі люди і групи людей мають право відрізнятися одне від одного". Привчаються святкувати Міжнародний День терпимості (16 жовтня).

У більш як 50 кримських школах, на вибір, учні 10-11-х класів можуть вивчати спецкурси "Основи православної культури Криму" й "Основи ісламської культури Криму". Чимало і таких, хто цікавиться обома віровченнями.

Ентузіасти культури добросусідства сподіваються на підтримку всього суспільства. Організовують міжвузівський студентський центр. Підготували для представницької й виконавчої влади освітній курс з основ етнічної історії й конфліктології.

Проект виховання культури добросусідства впевнено набирає силу. Це підтверджують і учнівські твори, де є зрілі й серйозні роздуми кримських школярів про потребу толерантності:

"... Саме наше покоління має покінчити із залишками тоталітаризму в душах наших батьків. Ми у класі жартуємо: "Наші ще недавно "червоні" предки ніяк не навоюються: переключаються від битв класових до расових".

"Після уроків добросусідства усвідомлюєш, що гідною жалю й співчуття є поведінка деяких наших земляків старшого покоління, які брутально захоплюють землю півострова. Одні протизаконно загарбують південнобережжя силою грошей, інші, бідніші, реагують на це масовими самозахопленнями. Ті й інші організовують мовні чи міжцерковні "змагання", руйнують найдорогоцінніше - атмосферу порозуміння й злагоди на нашому благословенному півострові. Але ми вже усвідомлюємо ціну таких потуг. Уже здатні зрозуміти всю непривабливість і навіть комічність ситуації, коли, наприклад, голова постійної комісії Верховної Ради Криму з науки й освіти Анатолій Жілін перед тим як виступити на сесії з проектом постанови про рівноправність усіх мов на півострові, насправді ратує за зверхність однієї - російської й водночас нарікає на "українізацію", від якої буцімто потерпають кримчани. Проте державної мови цей "державний дядько" не знає, чи, може, демонструє незнання на догоду однопартійцям. Бо скаржився: ніяк не може включити придбаний півроку тому пилосос, бо не втямить писаної українською мовою інструкції! Ото - вчений, ми вже у школі знаємо три мови. Добре, що нас навчають не таким "урокам" толерантності...".

"Тендітний виноградний листочок" Криму можуть розірвати його ж жителі, якщо кожен етнос тягтиме урізнобіч. У російської ідеї в Криму теж є перспективи у тих берегах, які не підривають інтересів інших народів півострова й України. Сподіваюся, що наше покоління керуватиметься древнім дороговказом: поважай інших та інакших, тоді й вони поважатимуть тебе".

"...Хоча в усіх школах нашого півострова навчальний рік починається з уроку "Ми - кримчани", а на материковій частині держави - "Ми - українці", якраз на першому уроці усвідомила: представники усіх націй, які живуть в Криму, передусім є жителями України, мають свої права, але не повинні забувати, що крім прав є ще й обов'язки, зокрема - кріпити злагоду між людьми. Тільки так ми зможемо збудувати міцну й заможну державу. Проблема Криму в тому, що він зусиллями деяких політиків то "локалізується", то прагне ще більше "автономізуватися", а то й закликає "Йти в Росію", чи в ісламський світ. Ліки від цього - інтеграція півострова у суспільні інституції українського рівня, щире прагнення об'єднати державу - вирішить багато проблем. Ми, незалежно від національності, маємо пишатися, що є громадянами України...".

"...Дорослі кажуть "Ми шукаємо нашу національну ідею". Ми - їхні діти, впевнені, що вже її знайшли. Об'єднання й толерантність, відновлення історичної справедливості, досягнення добробуту й рух у Європу - це і є кримська й водночас усеукраїнська національна ідея. Вона повинна народитися в серці кожного, хто вважає себе кримчанином і українцем. Підростемо й збудуємо таке дружне, не бідне, європейське суспільство, у якому всім народам Криму було б комфортно. Бо ми тут такі різні, у кожного своя любов до півострова і всієї України. Нам потрібне спільне надзавдання - з'єднати усіх. І почати втілювати ідею єднання треба вже зараз зі своєї родини та дружби з найближчими сусідами...".

"...Саме нам належить утворити політичну націю українців. Превалювання одного етносу над іншим є вже давно атавізмом. Крим - наш спільний дім, як і вся Україна. Тож ми будемо творити вдаліші етапи становлення громадянської національної ідеї України, а відтак і консолідованої нації. Вона у нас є, бо згуртовує нас спільна доля, мрії, плани і Незалежність, яку ми збагатимо живим вінком позитивних ідей".

Віктор ХОМЕНКО. Крим.
("Голос України" №3, 11 січня 2007 року)

"Рекреаційний потенціал Криму освоєний лише на третину", —
голова уряду півострова Віктор Плакида про землю, виноградники й комфорт

Незважаючи на те, що Крим продовжує час від часу потрапляти то в кримінальні, то в екологічні хроніки, фахівці впевнено наголошують на зростанні економічних показників на півострові. Як органи влади добилися такого ефекту? Про це з кореспондентом "Дня" розмовляє голова Ради міністрів Криму Віктор ПЛАКИДА.

— Вікторе Тарасовичу, чесно кажучи, за десятиліття журналістської роботи в Криму мені доводилося брати інтерв’ю в цьому ж кабінеті у глав уже багатьох урядів. Але сьогодні в очі впала одна істотна відмінність стилю роботи нинішнього Радміну — темп діяльності урядових структур тепер набагато вищий, ніж раніше. Це зовнішнє враження чи нова суть діяльності міністерств і відомств?

— Розумієте, раніше любили повторювати: "Так жити не можна!", але працювати продовжували, як і раніше, абияк. У нас раніше, наприклад, на створення комісії потрібно було три дні. А самі комісії працювали місяцями, а то й роками. Я змінив практику: комісія у нас створюється за 2—3 години, а для підготовки висновків і рекомендацій достатньо не більше тижня. Раніше засідання уряду проводилися не частіше одного- двох разів на місяць, а нам життя диктує необхідність збиратися практично щотижня. За останні роки в Криму накопичилися десятки складних проблем — розподіл землі, розселення й облаштування депортованих, реформування аграрного сектора, курортної сфери, міжнаціональні й міжрелігійні проблеми, реалізація повноважень автономії, проблеми в культурній сфері й багато інших. Суть більшості з них полягає в тому, що вони існують уже десятиліття, але для їхнього розв’язання майже нічого не робилося, навіть у відповідь на потужні протести й вимоги громадськості. Нам тепер усі ці проблеми треба вирішувати в прискореному темпі, тим паче що через втрачений час вони значно загострилися й загрожують конфліктами…

— Але ж через поспіх неймовірно зростає ймовірність помилок і прорахунків.

— Головне, що ми в управлінні соціально-економічними процесами в автономії спробували вибудувати певну систему. На першому етапі ми взялися за вирішення найскладнішої, але й найслабкішої ланки в цьому ланцюгу — проблеми із землею, яка не вирішувалася 15 років, а також реформування курорту і АПК, міжнаціональні відносини. Сьогодні ми розв’язали проблему самозахоплень — деякі з них уже звільнені. У багатьох місцях люди отримали землю, в інших для них виділені реальні площі, й люди оформляють документи, захоплені поля Трудовської сільради звільнені добровільно й людям надаються інші площі. Гострота протистояння знята. Тепер найголовніше — рухатися далі, не складати заяви в шухляду, а оперативно розглядати в законному порядку й вирішувати прохання людей. Друге завдання — спільно з Верховною Радою автономії ми розв’язали декілька найтугіших вузлів у міжнаціональних і міжрелігійних відносинах — знята проблема ринку в Бахчисараї, досягнута згода щодо місць будівництва мечеті й церкви в Голубінці під Бахчисараєм. Ми налагодили систему підбирання й розставляння кадрів, що дозволяє добитися загального підвищення кваліфікованості органів влади й дисципліни.

— Як сьогодні працює економіка Криму?

— Зберігає стабільне зростання. За 11 місяців 2006 року обсяги промислового виробництва зросли на 2,6 відсотка, хоча багато підприємств іще працюють зі збитками. Рівень оплати за спожиту електроенергію становить 94,2 відсотка, підприємства житлово-комунальної сфери змогли сплатити вже 87—90 відсотків споживаного газу. Автономія отримала 102 млн. грн. субвенції з державного бюджету, які розподілені між регіонами Криму для забезпечення успішної роботи соціальної сфери в зимовий період. Зараз добиваємося, щоб ліквідувати борги із зарплати. Нам приємно, що Крим буде представлений на Міжнародній виставці-ярмарку "Grune Woche — 2007" у Берліні, яка відбудеться в січні 2007 року. На останньому засіданні ми розробили концепцію цієї експозиції. Це буде представлення й презентація харчової та виноробної продукції, нашої курортної сфери. Учасники кримської делегації матимуть можливість встановити ділові контакти у сфері сільськогосподарського виробництва, переробної й харчової промисловості, ознайомитися з новітніми світовими розробками в цих галузях, взяти участь у роботі семінарів, круглих столів, прес- конференцій.

— На якому етапі зараз реформування аграрного сектора?

— В аграрних господарствах Криму посіяно понад 461 тисячу гектарів озимих, що на 54 тисячі більше торішнього. 95 відсотків площ засіяні кондиційним насінням районованих сортів із застосуванням фосфорних добрив, під урожай 2007 року було закуплено понад 2,5 тисячі тонн елітного насіння. Нам вже вдається сьогодні розширювати площі зрошуваних культур. Тільки озимі ми посіяли по зрошуваних площах майже на 60 тисячах гектарів, що на 11 тисяч більше торішнього. Є всі підстави сподіватися й на більш високий урожай. Заготовляємо добрива для весняного підживлення. Але нас дуже непокоїть те, що в автономії склалася критична ситуація з технікою для села. Знос машинно-тракторного парку становить у середньому від 70 до 92 відсотків. За останні п’ять років у автономії скоротилася кількість тракторів на 45 відсотків, зернозбиральних комбайнів — на третину, посівної й грунтообробної техніки — від третини до половини в окремих районах. У зв’язку з цим ми вимушені розтягувати терміни жнив й залучати в Крим на жнива з інших областей України до 690 комбайнів, якими забирається від 50 до 60 відсотків площ. Разом із тим економічний стан аграрних господарств іще дуже слабкий. Ми намагаємося брати техніку в лізинг, на 30 відсотків здешевлюємо вартість техніки, компенсуємо кредитний відсоток банків. Однак жодна з цих програм не дозволяє розв’язати проблему в повному обсязі. Наразі у нас у країні ринок сільськогосподарської техніки перенасичений, а господарства, хоча купують дедалі більше машин, але придбати їх у потрібних кількостях просто не в змозі. Минулого року було придбано 198 різних машин, за три квартали нинішнього року куплено вже 523 трактори і комбайни. 95—98 відсотків всієї техніки в Криму вже готові до весняних робіт. Думаю, для того, щоб село більш-менш стало на ноги, знадобиться ще років п’ять-сім…

— Наскільки я розумію, уряд готує певний прорив у реформуванні курортної сфери Криму. Які основні напрями цієї роботи?

— Загалом ми задоволені минулим курортним сезоном, хоча проблеми є, й вони зосереджені передусім у недостатньому розвитку курортної інфраструктури. Рекреаційний потенціал Криму поки освоєний приблизно на третину. Наприклад, практично курортну цілину являють собою весь Керченський півострів, де є цілющі грязі, які за своїми властивостями перевищують якість cакських, Арабатська стрілка, Тарханкутський півострів і західний Крим. У нашому розпорядженні 11 тисяч пам’яток історії та культури, якими цікавляться в усьому світі, такі унікальні лікувальні цілющі чинники, як мінеральна вода та цілющі грязі. І всі ці ресурси використовуються далеко не повністю.

Ми нещодавно скрупульозно досліджували цю проблему на засіданні Ради міністрів. У цьому році ми практично на 30 відсотків збільшили освоєння коштів на будівництво, модернізацію й реконструкцію курортної галузі. З 2000 року в галузь спрямовано 142 мільйони доларів США інвестицій, зокрема в першому півріччі нинішнього року 7,4 мільйона доларів. Сьогодні на курортах автономії реалізовується 33 інвестиційні проекти загальною вартістю понад 244 мільйони доларів. Спільно зі Всесвітньою туристичною організацією ми завершуємо Генеральний план стійкого розвитку сільського туризму в Криму, створено Кримську асоціацію сільського зеленого туризму. Згідно з даними спеціальних підрахунків за 2006 рік, Крим з метою відпочинку відвідали близько 5 мільйонів людей, усього на 1,5 відсотка менше торішнього, однак до зведеного бюджету автономії від курортних регіонів надійшло понад 766 мільйонів гривень, що на 19 відсотків більше, ніж 2005 року. Нині платежі до бюджету від курортних регіонів становлять 45,5 відсотка всіх надходжень. Це свідчить про те, що саме курорт — головна галузь економіки автономії, на яку мають працювати всі інші складові.

— Що уряд планує змінити в курортній сфері?

— 2007 року Крим відзначатиме 200-річчя курорту, хоча, чесно кажучи, це символічна дата. За історичними даними, лікувальними якостями кримських грязей користувалися ще стародавні греки, їх знали й використовували кримські хани, чимало місцевих жителів. Таким чином, фактично кримському курорту щонайменше 25—26 століть. Але сьогодні ми стоїмо перед фактом, що потенційні можливості Криму використовуються далеко не повністю. Що ми робитимемо? Нарівні з розширенням курортної сфери на схід, на захід і на північ від Південного берега ми передусім потурбуємося про розвиток інфраструктури: йдеться про забезпечення безперебійності в постачанні курорту теплом, водою, енергією, про розвиток курортного транспорту, будівництво нових доріг, поліпшення зв’язку, банківського обслуговування, розвиток мережі яхтових портів на маршрутах світових круїзів. Фактично ми паралельно ставимо для себе два завдання. На старих, уже освоєних курортах значно підвищити якість обслуговування, довести його до світового рівня. У той же час паралельно в курортному напрямку освоюватимуться нові регіони, сам сезон подовжуватиметься за рахунок нових видів туризму, які можуть функціонувати як восени й ранньою весною, так і взимку. Ми ставимо завдання: починати сезон уже в травні, а закінчувати як мінімум у жовтні-листопаді. Крім того, будуть впроваджуватися зимові види туризму, розраховані на умови від грудня до березня. У нових курортних регіонах будуватимуться курортно-рекреаційні комплекси світового рівня. Наприклад, кримські вчені вже розробляють проект великого туристичного й рекреаційного комплексу в регіоні озера Донузлав. Ми вважаємо, що Президент України, відповідно до побажань місцевих жителів, цілком обгрунтовано припинив реалізацію проектів з будівництва тут надміру громіздких для курортної екології промислово-транспортних вузлів і портів. Таким чином, ми вважаємо, що приблизно через п’ять років інтенсивного інвестування курорту кількість гостей півострова зросте десь у 1,5 разу, а в перспективі Крим зможе приймати 10 і більше мільйонів гостей.

— Візитна картка Криму — виноградарство й виноробство, оскільки в інших регіонах України немає природних умов для цієї культури. Кримське вино знають у всьому світі. Що робиться для розвитку цієї галузі?

— На жаль, починаючи з 90-х років, площі багаторічних насаджень садів і виноградників у Криму почали зменшуватися, знизилася врожайність і валові збори фруктів і винограду. Припинилися посадки молодих насаджень, велося розкорчування садів і виноградників. На початок цього року багаторічні насадження в усіх категоріях господарств займали трохи більш як 58 тисяч гектарів, зокрема садів — 28 тисяч. Виноградники Криму займають площу близько 30 тисяч гектарів. Ми плануємо істотно розширити ці площі, адже частка молодих виноградників у нас становить 12,4 відсотка при нормі 20 відсотків. 2006 року сільгосппідприємства автономії планували посадити 2993 гектари багаторічних насаджень, зокрема 1273 гектарів садів і 1720 гектарів виноградників. Осінь і зима в Криму — це період посадки нових виноградників і садів, тому до весни ми запланованих показників досягнемо. За весну й осінній період 2006 року вже посаджено 1448 гектарів, а це половина від запланованого. Весною ми завершимо план. Я думаю, що долі кримського виноградарства та виноробства вже нічого не загрожує, воно стабільно розвивається. Ми створили власні розплідники, скорочуємо закупівлі саджанців за межами Криму, оскільки цей матеріал не завжди генетично підходить для наших умов, освоїли нові технології й нові агротехніки, які застосовуються у світі.

ДОВІДКА "Дня"

Віктор Тарасович Плакида — Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Народився 2 серпня 1956 року в м. Красний Луч Луганської області. Закінчив Ленінградський політехнічний інститут. До призначення головою Ради міністрів працював директором Кримської енергетичної системи ДП НЕК "Укренерго". Кандидат економічних наук, заслужений енергетик Автономної Республіки Крим.

Розмовляв Микита КАСЬЯНЕНКО, Сімферополь
(“День” №2, 11 січня 2007 року)

"Москаль не залишить Крим без уваги"

Президент Віктор Ющенко призначив Геннадія Москаля заступником голови Служби безпеки України. Про це йдеться у відповідному наказі Президента. Іншим своїм наказом В. Ющенко звільнив Г. Москаля з посади постійного представника Президента в Автономній Республіці Крим. Як до цього призначення поставилися в Криму, ми поцікавилися в експертів "Дня"

Володимир ПРИТУЛА, політолог:

— Кожного разу, працюючи в Криму, Геннадій Москаль залишав за собою глибокий і серйозний слід. Першого разу, очолюючи кримську міліцію, Геннадій Москаль знищив основні угруповання та матеріальну базу кримінальних структур. Другий раз, працюючи представником Президента, Геннадій Москаль, маючи досить обмежений владний вплив на ситуацію, зумів політичними методами стримувати радикальні елементи, як справа, так і зліва, зумів відігравати стабілізуючий вплив на весь спектр кримських проблем.

Усі кримські владні органи, політичні та громадські структури вважали його сильною, впливовою особистістю та поважали саме як сильного політика, попри його конфлікт iз головою Верховної Ради Анатолієм Гриценком. Тому з від’їздом Геннадія Москаля з Криму автономія загалом втратить один iз найбільш дієвих стабілізуючих факторів. І навряд чи є хтось, хто міг би його замінити. Хоча слід сказати, що якщо наступником Москаля, як говорять, буде Валерій Пробий-Голова — а це не менш виважений і серйозний політик, — то він зможе замінити Геннадія Геннадієвича і продовжити його роль. Однак уже іншими методами, бо Валерій Пробий-Голова, звичайно, не генерал і не міліціонер.

Разом iз тим, працюючи заступником Голови СБУ, Геннадій Москаль, буде скоріше за все, очолювати антикорупційний та антикримінальний напрямки і буде куратором Криму в СБУ. Таким чином, Геннадій Москаль і Валерій Пробий-Голова будуть працювати в тандемі та доповнювати один одного як впливова сила саме Президента. Таким чином, слід визнати, що підвищення Геннадія Москаля за посадою — це є сильний крок Президента, який посилить його контроль за автономією, вплив на внутрішньокримську ситуацію.

Підготував Микита КАСЬЯНЕНКО, Сімферополь
(“День” №2, 11 січня 2007 року)

Кому достанется коммунальный хомут?

На последнем заседании Совмина Крыма говорили о тотализаторах, Дании и жилищно-коммунальных услугах.

Вопросы, вынесенные на повестку дня, не обсуждались, поэтому заседание прошло быстро. В Крыму теперь вновь будет действовать совет по вопросам выставочной деятельности, который работал и раньше, но с 2003 года как-то зачах.

Двух чиновников Министерства АПК отправили в командировку в город Хернинг (Дания) на сельхозвыставку. Разрешили выдать лицензию ООО "Пари-матч" на содержание тотализаторов. Уволили некоего П. Чёрного, и.о. заведующего Ленинским управлением образования, поскольку его кандидатура не была согласована с Министерством образования и науки. А министерство отказало, потому что у П. Чёрного нет специального образования и вообще он занимается бизнесом.

Наиболее продолжительным было выступление министра ЖКХ Владимира Баженова. Он заявил, что местным Советам нужно срочно определиться с исполнителями жилищно-коммунальных услуг. По его словам, хаос в отрасли длится уже много лет. До середины 90-х годов поставщики получали оплату за свои услуги через жэки, порядка не было, и деньги уходили налево. Потом потребители были переведены на абонентский расчёт, а правительство Украины упорядочило разделение полномочий между поставщиками коммунальных услуг, исполнителями и потребителями. Но в Крыму эти полномочия так и не разграничили. Теперь в связи с ростом тарифов население вправе предъявить претензии к качеству услуг, но, как выяснилось, наказывать некого. Так что если местные власти не наведут в отрасли порядок, проблем станет ещё больше.

У тепловиков на этот счёт своё мнение. В принципе, они не против быть заодно и исполнителями. Но считают, что кроме новых обязанностей у них должны расшириться и права. В частности, по компенсации затрат на обслуживание потребителей непосредственно в домах и квартирах. Сейчас "Теплокоммунэнерго" обслуживает только разводящие сети, а внутридомовой сервис - обязанность жэков. Не исключено, что решение вопроса о том, кому менять радиаторы, перекрывать вентили и чинить хомуты, закончится новым повышением коммунальных тарифов.

Елена МАНИНА
(“Крымская правда” №3, 11 января 2007 года)

Что-то чиновников стали раздражать журналисты

Власти Симферополя намерены приструнить неугодных журналистов. Вчера на оперативном совещании в горисполкоме вице-мэр Пётр Полтавский предложил ввести ограничения для работников СМИ, которые будто бы искажают информацию, поступающую из мэрии.

В частности, недовольство вице-мэра вызвало сообщение агентства "Новый регион" о том, что "в год свиньи Симферополь останется самым грязным городом Крыма". По его словам, информация не соответствует действительности.

По мнению секретаря городского Совета Симферополя Владимира Блинова, в административном центре автономии действительно не хватает средств и техники для его уборки, особенно на окраинах. "Но это - проблема бюджетов всех городов страны", - подчеркнул он.

Ещё в мае прошлого года власти Симферополя собирались ввести аккредитацию для журналистов. В декабре на ограничение доступа журналистов на заседания крымского парламента пошли депутаты Верховного Совета АРК. Но затем президиум ВС внёс изменения в правила аккредитации работников средств массовой информации, приведя их в соответствие с законодательством. Надо надеяться, что этот опыт работы над ошибками поможет вообще избежать их симферопольским начальникам, не любящим критики.

(“Крымская правда” №3, 11 января 2007 года)

Бюджетная арифметика для профессора

Депутаты Верховного Совета Крыма сделали новогодний подарок всем крымчанам - приняли республиканский бюджет 2007 года. Однако даже такой позитивный шаг вызвал неоднозначные комментарии. В некоторых СМИ появились огульные обвинения и в адрес парламентариев, и в адрес главного финансового документа автономии. Вот как их прокомментировал председатель ВС автономии Анатолий Гриценко:

- Думаю, нет необходимости напоминать, в какой сложной обстановке принимался государственный бюджет 2007 года. Депутаты сделали всё от них зависящее, чтобы в крымском парламенте процедура принятия республиканского бюджета прошла максимально быстро и слаженно. Для этого объединились все конструктивные силы, были забыты идеологические споры, политическое соперничество, старые обиды, разногласия. За главный финансовый документ автономии проголосовали 82 депутата, и в новый год Крым вошёл с новым бюджетом.

Что это даст крымчанам? Своевременную выплату зарплат и пенсий, финансирование учреждений социальной сферы - школ, больниц, детских садов, поддержку промышленности и сельского хозяйства, сдерживание инфляции, а в целом - стабильную, предсказуемую жизнь. Однако деструктивные силы продолжают нагнетать обстановку, будоражат умы, не оставляют попыток найти чёрную кошку в тёмной комнате.

В их стане оказался и Владимир Казарин, доктор филологических наук, депутат нашего парламента, сопредседатель группы "Крым" от блока Куницына.

Понимаю, что депутат - профессор в гуманитарной области. Тем не менее человек с высшим образованием не может не знать элементарных основ арифметики. Критикуя бюджет автономии, Владимир Казарин утверждает, что он составляет 1 миллиард 809 миллионов гривен. Жаль, что профессору и депутату нужно объяснят азбучные истины. Названная им сумма - только часть крымского консолидированного бюджета. Вместе с бюджетами городов и районов он составляет 3 миллиарда 144 миллиона гривен, что на 30 процентов больше, чем в прошлом году. Статьи бюджета обсуждались в комиссиях Верховного Совета, на заседаниях президиума, руководителей фракций, в сессионном зале. Были учтены многочисленные поправки. Однако доморощенная оппозиция в стремлении огульно критиковать власть даже за позитивные шаги не останавливается ни перед подтасовкой фактов, ни перед абсурдными обвинениями с намерением ввести крымчан в заблуждение. Хочу сказать, что принятый бюджет специалисты называют одним из лучших. Нет оснований не доверять таким оценкам. Надеюсь, их объективность в скором времени подтвердит сама жизнь.

Можно было бы как-то оправдать новоявленного оппозиционера, если бы он действительно отстаивал свои убеждения. Но беглого взгляда на "этапы судьбы" вполне достаточно, чтобы понять: его цель - хвалить вышестоящее лицо, от которого зависят личное благосостояние и карьера. Ныне профессор нашёл приют под крылом главы Севастопольской городской администрации Сергея Куницына, поэтому Севастополь в его высказываниях вдруг резко превратился в центр мировой цивилизации, и, по версии Казарина, здесь бюджет "гораздо значительнее, чем крымский". Очень досадно, что профессор служит не правому делу, а горстке политических авантюристов, которых сама история смыла с политической арены.

Ирина ИВАНЧЕНКО
(“Крымская правда” №4, 12 января 2007 года)

Бог простит грехи

На исходе прошедшего года муфтий мусульман Крыма аджи Эмирали эфенди и митрополит Симферопольский и Крымский Лазарь по просьбе председателя ВР АРК А.Гриценко, достигнув компромиссного решения, казалось, поставили жирную точку в остром, многолетнем межконфессиональном и межнациональ­ном конфликте, возникшем в связи с планами строительства нового храма УПЦ Московского патриархата на археологичес­ком памятнике Кильсе-Баир в пос. Фоти-Сала Бахчисарайского района. Цивилизованное компромиссное решение заключалось в переносе строительства храма с археологического памятника в иное, более подходящее место. После звериного оскала фашиз­ма на "Азизлер" в Бахчисарае необходимо было разрешить и противостояние на Кильсе-Баир. Проявив мудрость и взаимопо­нимание, духовные лидеры двух самых многочисленных конфес­сиональных общин полуострова пришли к столь необходимому взвешенному соглашению. Напряжение в обществе спало, но, как оказалось, ненадолго.

Многолетнее противостояние и конфронтация на Кильсе-Баир — один из совместных "проектов" по дестабилизации ситуации, а при необходимос­ти и эскалации напряженности в Бахчисарайском регионе. Конфликт спровоцирован дей­ствиями чиновников Рескомитета по охране памятников и культурного наследия, Рескомитета по делам религий, Бах­чисарайского государственно­го историко-культурного запо­ведника, годами, в нарушение законодательства, открыто иг­норировавших требования крымскотатарской обществен­ности о постановке археоло­гического памятника на госу­дарственный учет и охрану. Противоправные действия чи­новников вышеуказанных уч­реждений и ведомств, направ­ленных на уничтожение памят­ника новостроем, объясняют­ся тем, что древний христиан­ский археологический объект на Кильсе-Баир (остатки мо­гильника и храма) является важной, неотъемлемой частью духовного, историко-культур­ного наследия крымскотатар­ского народа. Цивилизованное решение конфликта муфтием и митрополитом, естественно, не устроило "ястребов", мно­го лет разжигавших на Киль­се-Баир ненависть и вражду к крымским татарам — корен­ному народу полуострова.

В своем обращении, направ­ленном митрополиту Лазарю, подписанты в который раз голословно подчеркнули, в час­тности, что "нет никаких се­рьезных оснований утверж­дать, что здесь были захоронены предки крымских татар. Не имеется исторических све­дений и о каком-либо покло­нении крымскотатарского на­селения данному холму".

Как видим, новое поколение "козловых", "вергасовых", "надинских", несмотря на на­личие общеизвестных пись­менных исторических источни­ков, предпочитает, как и преж­де, заниматься фальсификаци­ей истории Крыма и открыто оскорблять наш народ. Чтобы доказать подобные фантазии так называемым новоявлен­ным "представителям интел­лектуальной и культурной эли­ты полуострова" предстоит на­учно опровергнуть нижеприво­димые заключения широко из­вестных в Крыму авторитетов науки и религии.

В 1793-1794 годах всемир­но известный ученый-энцикло­педист и путешественник, ака­демик Берлинской и Санкт-Пе­тербургской академий наук Петр Симон Паллас (1741-1811), посетив Крым, составил подробное научное описание края, в котором, в частности, указывается: "Татары, населя­ющие южные долины гор, очень смешанная раса, по-ви­димому, происходящая из раз­ных остатков народов загнан­ных в Крым во время монголь­ского владычества... облада­ют совершенно иными черта­ми лица, имеют более густую бороду, волосы светлее, чем у прочих татар, и не почита­ются последними, давшими ему презрительное имя — тат...".

В примечаниях академик также поясняет термин "тат": "Тат — от турецкого имени Мур-тат (отступник)". Здесь имеется в виду вероотступник от христианской веры. Как из­вестно, крымские татары, уро­женцы горного Крыма, и по­ныне называют себя татами.

В своем письме фальсифи­каторы также приводят в при­мер митрополиту Лазарю мит­рополита Иннокентия.

Между тем, в 1848 году на­значенный митрополитом Херсонским и Таврическим ар­хиепископ Иннокентий объе­хал полуостров и в 1849 году обратился к Таврическому гу­бернатору В.Пестелю с пояс­нительной запиской о древних христианских святынях: "Кто бывал в Крыму и путешество­вал по горам Таврическим, тот не может не знать, что среди этих гор до сих пор представ­ляются по местам останки цер­квей и монастырей. Некоторых из них мы не знаем заподлинно даже имен, а другие уро­чища продолжают быть до­селе предметом уважения все­народного, с ежегодным сте­чением к ним в известные дни, не только христиан, но и та­тар, кои в южной части Кры­ма, как известно, почти все некогда были христианами и доселе не утратили совершен­но памяти о прежней вере сво­ей, выражая это повременны­ми стечениями к местам, ос­вященным верою христианс­кою".

Заметьте, насколько разнятся утверждения ученого-эн­циклопедиста, академика и православного иерарха конца ХУШ-Х1Х вв. с голословными доводами нынешних доморощенных фальсификаторов. Более того, в шовинистической прессе научный подход, основанный на заключениях столь известных в мире авторитетов, представляется не иначе, как "исторически необоснованная глупость и узур­пация религиозной памяти...".

Для нынешних так называемых "патриотов традиционно­го православия", как говорится, все средства хороши в до­стижении низменных целей. Без зазрения совести, нарушая христианские заповеди "Не лги", "Не лжесвидетельствуй", "патриоты" взвалили тяжкие смертные грехи на свои черные сердца и души. И будут в ответе.

Интересно, к кому примкнет в данной ситуации митрополит Лазарь? Для примера скажем, что митрополит Иннокентий не взял греха на душу и поэтому чист перед Богом и совестью. Вместе с тем адвокатом и защитником новоявленных грешных "патриотов традиционного православия" выступал и выступает на протяжении многих лет председатель Рескомитета по делам религий. В беседе, состоявшейся 22 декабря, В.Малиборский в нару­шение Закона об информации наотрез отказался предоставить членам общественной организации "Азизлер" копию письменного обращения. В ходе продолжительного дис­пута представители крымскотатарской общественности постарались убедить председа­теля, что, вооружившись зна­ниями "Истории КПСС", "Ди­алектического материализма", "Истории СССР", комитет се­годня не разрешит столь ост­рых конфликтов.

Доказательная база и научная аргументация общественной организации "Азизлер" представлена в различные учреждения вплоть до администрации Президента Украины и зиждется на средневековых письменных источниках, сообщениях путешественников, дипломатов; данных переписей, проведенных в 1520 и  1542 годах османской администрацией края, отчете Суворова о депортации христианского населения Крыма в Приазовье в 1778 г.; исследованиях известных в Крыму историков и археологов (Р.Х. Лепер, Н.Репников, Е.Веймарн, О.Домбровский, А.Якобсон и др.).

Источники Государственного архива АРК повествуют о строительстве в позднее средневековье (с конца XVII в.) мусульманских культовых соору­жений постепенно принявшим ислам населением дер. Фоти-Сала. Кстати, в 1786 году в Фоти-Сала насчитывалось че­тыре мечети. Позднее, в XIX в. будет построена и пятая. Несмотря на самое выгодное положение, ни одна из мечетей не будет построена на Кильсе-Баир. Этот факт свидетельствует о том, что таты дер. Фоти-Сала, приняв ислам, тем не менее продолжали чтить свою прежнюю христианскую святыню.

Общественная организация "Азизлер" приветствует, пол­ностью одобряет и поддерживает соглашение, принятое двумя религиозными лидерами, и в этой связи не намерена при­нимать участия в круглых столах, диспутах. В случае про­должения провокаций и посягательств на духовное, истори­ко-культурное наследие наше­го народа общественная организация "Азизлер" намерена обращаться в ЮНЕСКО, дру­гие международные религиозные и научные учреждения.

И.АСАНИН, Н.МУСТАФАЕВ, И.АБДУЛЛАЕВ.
(“Голос Крыма” №3, 12 января 2007 года)

МОСКАЛЮ В КРИМУ ВЖЕ СТАЛО ТІСНО...

Геннадія Москаля звільнено з посади Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим у зв’язку з переходом на іншу роботу. Президент України призначив його заступником голови Служби безпеки України. Відповідний указ глави держави розміщено на офіційному інтернет-представництві Президента, повідомляє Укрінформ.

До призначення заступником голови СБУ Г. Москаль обіймав посаду Постійного Представника Президента України в Криму з 17 травня 2006 року. Його по праву вважають одним із найпринциповіших та найефективніших представників глави держави, який максимально зумів використати не такі вже й значні представницькі повноваження, відстоюючи державницькі інтереси.

В Криму активно обговорюють можливість призначення на посаду Представника Президента колишнього банкіра Валерія Пробий-Голову. За два тижні до Нового року Віктор Ющенко призначив його першим заступником свого представника. Під час виборів 2002 і 2004 року В. Пробий-Голова очолював штаб Віктора Ющенка в Автономній Республіці Крим.

(“Кримська Світлиця” №2, 12 січня 2007 року)

У КРИМУ НАСЕЛЕННЯ САБОТУЄ ПІДНЯТІ ТАРИФИ

У Криму населення тихо саботує рішення місцевої влади про підняття тарифів на теплопостачання і комунальні послуги. У Джанкої, наприклад, платежі у грудні минулого року у порівнянні з тією ж датою минулого - впали утричі. Водночас республіканська прокуратура заявила, що у багатьох регіонах півострова різке підвищення тарифів не обґрунтоване.

Якщо торік станом на 14 грудня рівень поточної проплати за теплопостачання у Джанкої складав понад 90%, то на цю ж дату нинішнього року населення цього кримського міста розрахувалося за згадані послуги менш ніж на 37%. І дехто з мешканців міста уже навіть подав до суду на місцеву владу і комунальників. Зокрема, Елла Ковалевська та Олена Ісакова вимагають у суді скасування рішення Джанкойської міськради про майже трикратне підвищення квартирної плати, тарифів на водопостачання та опалення. Вони вважають, що ці рішення суперечать Конституції та законодавству, а саме підвищення тарифів не обґрунтоване.

Тим часом Прокуратура Криму виступила із таким же твердженням: "Комунальні тарифи у багатьох регіонах необґрунтовано завищені". Прокурор автономії Віктор Шемчук в інтерв’ю Радіо Свобода заявив, що ще у вересні він доручив районним і міським прокурорам перевірити законність рішень місцевих рад: "Одна з функцій Прокуратури Криму - захист конституційних прав громадян, саме тому ми вирішили перевірити економічну обґрунтованість підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги. Прокурори на місцях разом з органами місцевого самоврядування провели відповідну перевірку".

За словами Віктора Шемчука, вже є перші результати - прокуратура виявила, що у значній частині населених пунктів Криму тарифи справді необґрунтовано завищені. "У Ленінському районі встановлено завищення тарифів, і населення переплатило 22 тисячі гривень. За документами прокурорського реагування на сьогодні рішення про необґрунтоване підвищення тарифів скасоване і комунальники мають повернути громадянам згадані 22 тисячі".

Втім, як пише місцева преса, поки що проблема високих тарифів на тлі теплого початку зими місцеве населення хвилює, але менше, аніж перспектива вступу України до НАТО.

Щоправда, ближчими днями у Криму очікується похолодання, тож тема опалення, в тому числі - тарифів на нього, знову стане актуальною.

Володимир ПРИТУЛА
(“Кримська Світлиця” №2, 12 січня 2007 року)

УВОЛИВ МОСКАЛЯ, ПРЕЗИДЕНТ СОБРАЛСЯ В КРЫМ

В феврале в Крым пожалует собственной персоной президент Украины. Об этом стало известно во время встречи Виктора Ющенко с руководителями автономии, которая состоялась в Киеве в минувшую среду. Как сообщила пресс-служба президента, в ходе встречи обсуждались итоги социаль­но-экономического и общественно-политического развития Крыма в 2006 году. При этом особое внимание Ющенко уделил вопросам межнациональных отноше­ний и захватам земель.

Напомним, что на пресс-конференции в Харькове 1 ноября минувшего года президент публично обещал подписать закон об уголов­ной ответственности за захваты земли. Но после того, как Верховная Рада этот закон приняла, Ющенко "за­мешкался", а затем, 30 де­кабря, и вовсе его ветировал, предложив депутатам внести в закон несколько поправок. Кстати говоря, большинство нашеукраинцев в Верховной Раде, в том числе и лидеры нелегального меджлиса Джемилев с Чубаровым, голосовали против законопроекта об уголовной ответственности за захваты земли, а Джемилев на последнем курултае и вовсе приравнял его к репрессиям против крымских татар.

Однако позавчера украинские парламентарии согласились со всеми поправ­ками президента, и уж те­перь-то Ющенко, кажется, наверняка не остается ничего другого, кроме как под­писать этот, без преувели­чения, исторический для Крыма закон, "репрессировав" таким образом сво­их однопартийцев Джемилева с Чубаровым.

Вернемся к встрече в верхах. На ней президент дал руководителям автономии поручение разработать про­грамму (которую по сче­ту?) урегулирования про­блемных вопросов, возникших в межнациональной сфере. А Гриценко и Плакида заверили Виктора Анд­реевича в том, что захваты земельных участков в Кры­му "практически прекраще­ны" и на сегодня "существует договоренность о выделении необходимого для полноценного обустрой­ства крымских татар коли­чества земли". Кроме того, спикер ВС Крыма проин­формировал главу государ­ства о том, что в автономии "налажены нормальные от­ношения с представителями всех национальных мень­шинств". Все они, по сло­вам Гриценко, имеют доста­точное представительство в органах исполнительной власти и имеют возможность отстаивать интересы своих общин.

Затрагивался на встрече в верхах и вопрос о "трудоустройстве крымских татар.

По словам крымского пре­мьера, сейчас в республике активно внедряются инфраструктурные проекты, свя­занные с развитием гости­ничного хозяйства и сферы услуг, благодаря чему на полуострове можно ожидать значительного роста занятости населения. Со своей стороны, президент подчеркнул, что окажет все­стороннее содействие принятию законов, которые дадут возможность уско­рить строительство в Кры­му современных гостинич­ных и развлекательных комплексов.

Отдельно обговаривались вопросы, связанные с проведением берегоукрепительных работ на острове Тузла. Забота об этом клоч­ке суши нашего президента и его подчиненных выгля­дит поистине трогательной. Кажется, в Киеве уже давно не осталось ни одного бо­лее или менее заметного политика, чья нога не ступа­ла бы на этот прославлен­ный в веках остров.

Кроме того, президент озаботился образованием крымчан и дал руководству автономии поручение от­крыть в регионе филиалы  "самых мощных и престиж­ных" украинских вузов, та­ких как Национальный тех­нический университет Украины, Киевский национальный университет им. Тараса Шев­ченко, Острожская и Киево-Могилянская академии. Как это будет выглядеть на прак­тике, поглядим.

Да, что любопытно, президент встретился с Грицен­ко и Плакидой аккурат на следующий день после того, как подписал указ об увольнении с должности своего постпреда в Крыму Москаля, который на протяжении последних месяцев стоял как кость в горле у нашего спикера.

"КВ" уже рассказывало о том, что самым вероят­ным преемником Геннадия Москаля в этой должности выглядит, пожалуй, его заместитель Валерий Пробей-Голова. А в четверг украинские СМИ муссировали и другие кандидатуры, самой неожиданной среди которых выглядит кандидатура... Юрия Луценко. Об этом ва­рианте, со ссылкой на свои источники в аппарате постпреда в Крыму, сообщили "Экономические известия". По информации издания, имя бывшего главы МВД Украины стоит первым в списке кандидатов на вакантную должность. Ну что ж, Луценко вместо Москаля — это было бы еще то назначение...

Однако едва ли все-таки экс-министр согласится за­нять столь низкий для него пост. Кроме Юрия Луценко, "Экономические известия" называют в списке претен­дентов уже упоминавшего­ся нами Пробей-Голову, а также бывшего премьера автономии Валерия Горба­това и бывшего главу "Чер-номорнефтегаза" Игоря Франчука.

В любом случае, надеемся, к февралю, то есть ко времени рабочей поез­дки Ющенко в Крым, у нас будет уже и новый пост­пред президента, и закон об уголовной ответствен­ности за захваты земли. А для полного счастья и благоденствия останется только укрепить Тузлу, да так, чтобы никаким москалям (не путать их с Геннадием Геннадиевичем Москалем) и в голову не пришло со­ваться туда со своими самосвалами.

Александр МАЩЕНКО
(“Крымское время” №3, 13 января 2007 года)

Про що тепер говорити під час круглого столу?

Президент тепер може спокійно відпочити: побродити по блошиних ринках і антикварних крамницях у пошуках старовини, поїздити по світу з візитами....

Здійснилася мрія комуніста Петра Симоненка — інститут Президента в Україні фактично став декоративним елементом. І без усякого імпічменту. У країні, за словами Юлії Тимошенко, "закінчилося тривале і виснажливе протистояння між гілками влади". Віктор Янукович став не лише фактичним, але і юридично обгрунтованим главою держави. Україна перетворилася із змішаної парламентсько-президентської у виключно парламентську республіку.

Хоча Віктор Андрійович говорить, що все виправить у Конституційному Суді. Крім того, він збирається продовжувати переговори з Верховною Радою і Кабінетом Міністрів. "Я вважаю, що варто продовжувати діалог і в цих умовах", — сказав Ющенко журналістам у Мукачевому. І ще він додав, що "відкритий політичний діалог допоможе суспільству виробити свою оцінку щодо виконання Універсалу національної єдності представниками вищих ешелонів влади" (проте "представники" вже не тільки Універсал порушили, але й на Конституцію посягнули).

До речі, ніхто ще не відміняв запланований на 14 лютого круглий стіл стосовно виконання пунктів Універсалу національної єдності. Цілком можливо, що в День закоханих Президент вкотре збере політиків, що б знову попрацювати над цим рекомендаційним документом. Інша справа, що тепер незрозуміло, про що говорити під час цього круглого столу. Але такі дрібниці Віктора Андрійовича ніколи не бентежили. Напевне, він не упустить шанс прочитати чергову проповідь. Це у нього, треба визнати, дійсно непогано виходить. Складається враження, що Президент отримує якесь мазохистське задоволення від того, що його знову і знову обводять навколо пальця...

А тим часом прем’єр з новими повноваженнями може втягнути Україну в ЄЕП або, скажімо, ліквідувати РНБО. Про це, до речі, вже прямим текстом заявляє міністр юстиції Олександр Лавринович. "Звичайно. Коли буде наступний етап переходу до парламентської республіки, з моєї точки зору, доцільно взагалі вилучити згадування про такий орган (РНБО)", — сказав він в інтерв’ю "Радіо "Свобода".

А в найближчому майбутньому, судячи з того, як розвиваються події, можна вже очікувати і призначення міністра іноземних справ від антикризової коаліції. І ніякі круглі столи тут уже не допоможуть.

Ми запитали регіональних експертів "Дня", чи потрібен черговий круглий стіл. Якщо так, то які питання на ньому потрібно обговорювати?

КОМЕНТАРI

Валерій ДАНИЛЕВСЬКИЙ, політолог, Донецьк:

— Універсал національної єдності й ця домовленість між трьома представниками влади, за своєю сутністю, були порушені вже наступної доби — коли був ухвалений закон про Кабінет Міністрів. І ця ситуація показала, що всі домовленості, спроби Президента знайти компроміс із політичними опонентами й ідейними супротивниками призводять виключно до плачевного результату. На жаль, життя доводить: це не ті люди, з якими можна домовлятися, включаючи й Мороза.

Тому загалом до ініціативи Президента я ставлюся негативно. Особисто я вважаю, що круглі столи, декларації, універсали, протоколи про наміри та інші документи насправді нічого не варті, тому що вони нікого ні до чого не зобов’язують. Президенту сьогодні, по суті, невтямки, з ким він має справу, він не знає правил поведінки вихідців із Донбасу, які можуть легко дати слово й одразу ж його забрати назад. Так Президент неодноразово намагався налагодити з ними відносини, але практика показує, що це був просто самообман, самозаспокоєння. Два улюблених інструменти Президента — "круглий стіл" і "дорожня карта" — вже всім набили оскомину, вони не дають результату. Тому що всі ці його круглі столи проходять за однією схемою: "посиділи, поговорили, розійшлися". У даній ситуації потрібно зовсім інше: якщо в Україні є якась програма, стратегічний план розвитку держави, то необхідне просто бажання відстоювати це, потрібна політична воля та рішучість.

Якщо ж ця зустріч у лютому все-таки відбудеться, то, на мій погляд, на порядок денний повинно бути винесене лише одне головне питання. Зараз у країні триває повне розбалансування системи державної влади, а тому нам потрібно провести один, останній круглий стіл, на якому необхідно домовитися й поставити всі крапки над "і": тобто вирішити, що країною повинна правити одна команда, причому не важливо, якого вона буде кольору. Нехай це будуть дострокові парламентські вибори, але нехай це буде одна суцільна команда, а то в нас сьогодні все відбувається у відповідності з байкою Крилова "Лебідь, рак і щука", й Україна від цього тільки програє.

На мій погляд, круглий стіл у лютому повинен стати вирішальним, і після нього учасники повинні розійтися з одним-єдиним бажанням: нехай свій остаточний вибір зробить народ.

Юрій АГЄЄВ, перший секретар Дніпропетровського обкому Соцпартії України:

— Відверто кажучи, я здивований новою ініціативою Президента В. Ющенка. Якщо основні політичні сили країни вже підписали Універсал, в якому детально розписані й зафіксовані їхні домовленості з ключових питань внутрішньої та зовнішньої політики, то навіщо потрібна ще якась "дорожня карта" чи "путівник" із виконання цього документа? Для чого виписувати "вісімки" навколо нового круглого столу? Якщо Універсал підписали, то його просто потрібно виконувати, а якщо він не виконується, то, напевно, не тому, що він не ясно написаний. Очевидно, в ньому спробували по’єднати непоєднуване. І ніяка "дорожня карта" тут не допоможе. Мені здається, вся справа тут у незавершеності політичної реформи: тертя між гілками влади, правлячою коаліцією й опозицією триватимуть доти, доки не завершиться перехід до парламентсько-президентської республіки. Повертатися назад до строю, який був до "помаранчевої революції", явно не варто. Тому за "круглим столом", якщо він відбудеться, мова повинна йти про чітке розмежування повноважень.

Володимир ГАЗІН, доцент Кам’янець-Подільського державного університету:

— Звичайно, слід вітати будь-які спроби Президента, спрямовані на подолання протистояння у системі української влади. Очевидно, що з "круглим столом" пов’язувалися певні надії на досягнення порозуміння. Проте, швидше за все, це лише ілюзії. Ілюзії ж можуть породжувати хіба що марні сподівання, а відтак — песимістичні настрої і зневіру у суспільстві.

Пошуки компромісів — це добре. Бо ніщо у світі не досягається без них, компромісів. Особливо ж, коли це стосується питань державної ваги. Але самі компроміси мають ґрунтуватися на основі конструктивних підходів і взаємного бажання досягти зрушень, які дали б змогу запрацювати державному механізмові у сенсі виключно національних інтересів. Це означає, що підкилимові кампанії повинні залишитися у минулому. Тільки тверезий розрахунок, здоровий глузд можуть створити реальний шанс для України і її народу. Незабутній Шарль де Голь часто повторював: держава сильна довірою народу. Слід найвищим посадовим особам України знати цю істину.

Що ж до запланованого круглого столу, то, на мою думку, захід не відбудеться. З огляду на найостанніші події у Верховній Раді. Ми спостерігаємо черговий виток конфронтації і рішучі намагання продемонструвати, "хто у домі хазяїн". Очевидно, що сьогодні актуальніше добитися виконання положень першого Універсалу національної єдності, ніж писати другий, третій чи четвертий.

І все ж, якщо навіть не зважати на події, що відбулися у Верховній Раді вже після того, як Віктор Ющенко заявив про сподівану "дорожню карту", то Президентові, прем’єр-міністрові і голові Верховної Ради слід з’ясувати деякі засадничі речі, знайти бодай для себе відповіді на насущні питання. Перше — у чому суть державних інтересів України? Друге — як добитися відстоювання цих інтересів усіма гілками влади? Третє — як досягти додержання законності у діях усіх гілок влади і чіткого розмежування їх повноважень? Нарешті, всім учасникам майбутніх переговорів варто подумати про імідж України у світі, який вони створюють своїми кроками. І про свій особистий імідж — також.

Володимир ПРИТУЛА, політолог:

— Якби в мене була можливість звернутися до учасників цього круглого столу, я б поінформував прем’єр-міністра Віктора Януковича, що в народі склався імідж його Партії Регіонів, як політичної сили, яка тримає слово і ніколи його не порушує. Насправді ж той факт, що він підписав Універсал, але не дотримується його положень, шкодить цьому іміджу та знижує його політичний рейтинг. Тому виходячи з цього факту слід переглянути свою політику на майбутнє.

Що стосується центрального питання, яке слід би вирішити на цьому "круглому столі", то, на мою думку, воно пов’язане, перш за все, з конституційною реформою. З одного боку, політична реформа і зміни в конституцію принесли українському народові тільки конфлікти та непорозуміння, а з іншого — справа зайшла вже настільки далеко, що безболісно відмінити цю нещасну реформу вже не можна. Тому вихід один — продовжити реформу, але в тому плані, що слід уже не латати покалічену конституцію, а приступити до підготовки нового варіанту Основного Закону. Про необхідність такого кроку свідчить те, що Україна тепер вступила в новий етап своєї історії, який має такі особливості, які не передбачені в старій конституції. Тому цілком логічно, що для нового історичного етапу потрібна нова конституція. Крім того, в новому варіанті Основного Закону слід передбачити такий баланс влади, який би задовольняв народ. Адже в Україні на виборах Президента люди обрали главу держави з одними повноваженнями, а тепер вони урізані і ми маємо фактично зовсім іншу посадову особу, коло обов’язків якої не відповідає тому, яке йому доручав народ під час виборів. Тому нова конституція має поставити все на свої місця і чітко визначити повноваження кожної ланки влади, вона має бути такої якості, щоб конфлікти стали неможливими.

Рефат ЧУБАРОВ, народний депутат України:

— Я б сказав учасникам цього круглого столу, що обом сторонам слід утриматися від прийняття рішень з тих питань, які нечітко виписані в Основному законі в зв’язку з нечітко сформульованими змінами до Конституції, що сталася через поспішне внесення змін восени 2004 року, та дочекатися по кожному з таких протиріч тлумачення Конституційного Суду.

З іншого боку виникає резонне питання — чи будуть рішення круглого столу дієвими та ефективними, чи всі сторони будуть їх притримуватись? Я думаю, що це залежить від того, чи зуміють вони знайти ті проблеми, які стримують розвиток України, нашого суспільства та нашої економіки, і чи зможуть визначити шляхи їх ефективного вирішення. Я б пропонував сторонам затвердити перелік актуальних питань і проблем, які заважають країні та регіонам просуватися вперед і повинні бути вирішеними найближчим часом в інтересах народу як на загальноукраїнському, так і на регіональному рівнях. Зокрема, для кримської автономії. Я б відніс питання політико-правового врегулювання кримськотатарської проблеми, через невирішеність якої стримується розвиток Криму. Зокрема, цілком зрозуміло, що для цього слід прийняти закон про відновлення прав кримськотатарського народу.

Підготували Вадим РИЖКОВ, Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ,
Ганна ХРИПУНКОВА, "День", Микита КАСЬЯНЕНКО, Сімферополь
Олена ЯХНО,
(“День” №5, 16 січня 2007 року)

Россия поощрила в Крыму "пятую колонку"

Украинских депутатов уже официально награждают за... помощь иностранным арми­ям. Министерство обороны РФ отметило несколько укра­инцев, среди которых — депу­тат Верховного совета АРК (естественно, от блока "За Януковича!"), главный редак­тор газеты "Крымская прав­да" Константин Бахарев.

Как сообщается на официаль­ном сайте российского военно­го ведомства, грамоты и ценные подарки выданы в канун Дня российской печати нескольким десяткам работников СМИ. Не за что иное, как за "активное содействие в решении задач, возложенных на Вооруженные силы Российской Федерации".

Ценные подарки, правда, рос­сияне приберегли для своих журналистов. А вот среди полу­чивших грамоты есть и наши, в том числе гражданин Украины Бахарев, который, очевидно, в своей редакторской (или, не дай бог, политической тоже?) деятельности изо всех сил по­могает "решению задач" армии другого государства на террито­рии Украины.

Как подчеркивает интернет-издание "Обком", г-н Бахарев помимо того, что редактирует известную антиукраинскими выпадами газету, еще и прихо­дится сыном вице-спикеру крымского парламента Михаилу Бахареву.

Среди менее заметных труже­ников пера с крымской пропис­кой, чью деятельность в свою пользу отметили российские военные, — заместитель Бахарева Татьяна Рябчикова и главный редактор объединения информационных программ Севасто­польской региональной государственной(!) телерадиокомпании Лариса Раевская.

 "ВВ" удалось связаться с награжденным Константином Бахаревым. Как оказалось, он узнал о награждении... за полчаса до нашего звонка.

"У меня сегодня первый день после отпуска, и вот буквально полчаса назад мне говорят: посмотри, что в Интернете пишут! Так что я не могу по­ка это прокомментировать, — сказал депутат. — Я намерен связаться с Ге­неральным консульством России в Крыму. По крайней мере, узнаю, чем же я ее (грамоту. — "ВВ".) заслужил".

Мы поинтересовались, получал ли Константин Бахарев какие-либо награды от Вооруженных сил Украины. Ответ порадовал откровенностью: "Вот уж перед украинским Минобороны я точно не заслужил ни­каких наград".

Как говорится, комментарии излишни.

Николай ПОЛОС
(“Вечерние вести” №6, 17 января 2007 года)

ПОМИЛКА ПРЕЗИДЕНТА?

Відставки Геннадія Москаля з посади постпреда президента у густо заселених "регіоналами" кримських кабінетах не просто чекали, її посилено домагалися. І з допомогою парламентських звернень до президента (у розпал антинатовських акцій у Феодосії), і використовуючи повний набір кулуарного інструментарію. Тому відставка Москаля сьогодні виглядає як здача президентом свого вірного і сильного прихильника, а спікер Гриценко не приховує радості від своєї, як він вважає, перемоги. Щоправда, не привселюдно. Однак указ про призначення генерал-лейтенанта міліції Г.Москаля заступником голови СБУ, що вийшов того ж дня, не просто істотно змінює фокус "кримської" новини. Власне, це вже дві різні й важливі, з огляду на політичний момент, теми: черговий крок секретаріату президента у спробі взяти під контроль діяльність СБУ та збереження контролю глави держави над таким важливим, із погляду національної безпеки і внутрішньополітичних ігор, регіоном як Крим.

В інтерв’ю "ДТ" Геннадій Москаль повністю спростовує чутки про свою відставку як "здачу" його на вимогу кримських "регіоналів": "Причина відставки з посади постпреда — призначення заступником голови СБУ. І тільки". Коло обов’язків на новій посаді Г.Москаль поки що не називає — каже, що остаточне рішення буде прийнято в понеділок. Про власні уподобання ухильно відповів словами пісні Оксани Білозір: "Якщо не маєш того, що любиш, то люби те, що маєш". Водночас керівник прес-служби СБУ Марина Остапенко повідомила "ДТ", що серед обов’язків нового заступника — "виконання завдань, які поставив перед ним президент під час підписання указу. А саме — налагодження дійових та ефективних зв’язків з іншими правоохоронними органами — МВС, прикордонною службою, митницею і Генпрокуратурою", хоча не виключає, що можуть бути зміни.

Але питання навіть не в повноваженнях, а в самому факті приходу генерала міліції до СБУ, з огляду на відомі труднощі у стосунках цих відомств — по-перше і на ставлення спецслужбістів до особистості Москаля — по-друге. І якщо правдива версія, що призначення Геннадія Москаля — це відповідь Банкової на призначення Нестора Шуфрича главою МНС, то чи треба вважати відповіддю за Москаля призначення Володимира Радченка віце-прем’єром, який курируватиме силові відомства? І що залишиться від країни, якщо цей обмін "щиглями" триватиме?

Призначення ж В.Радченка звузило коло ймовірних компромісних кандидатів на посаду глави СБУ. У свою чергу, серед них з’явився Г.Москаль, прохідність якого через парламент сьогодні видається просто фантазією. Проте Геннадій Геннадійович, помітивши, що пропозицій від президента поки що не було, поділився такими міркуваннями: "Питання прохідності — це питання політичної ситуації на час внесення кандидатури на посаду голови СБУ. І того, кого сьогодні вважають прохідним, за тиждень можуть і на поріг ВР не підпустити. А той, хто вважається непрохідним, здобуде підтримку. Зараз немає процесів тривалих, радше — ситуативні і є предметом політичних домовленостей".

Тепер щодо Криму. Безперечно, Геннадій Москаль укотре довів, що не місце прикрашає людину, а навпаки. За півроку його роботи у Криму, де влада майже тотально належить "регіоналам", колись малоефективний, а тому майже декоративний інститут постпредства президента автономії перетворився на центр впливу на ситуацію. За відсутності сильної опозиції саме постпредство стало свого роду "тіньовим урядом", який аналізував законність усіх рішень парламенту й уряду АРК, особливо тих, що стосувалися "жирних" земельних і майнових питань, із подальшим реагуванням — аж до судових позовів. Причому максимально публічно — постпредство стало головним інформаційним джерелом для ЗМІ. При цьому, звісно, і центр отримував із Криму повну й достовірну інформацію, зібрану із застосуванням багатого досвіду оперативно-розшукової роботи генерала, якому кримські начальники часто відмовлялися надавати інформацію офіційним шляхом.

Окрема тема — створена на прохання Г.Москаля спеціальна слідча бригада МВС і ГПУ, яка підняла з небуття кримінальні справи щодо резонансних злочинів минулих років, у яких були засвічені багато кримських депутатів та політиків різного калібру. Найболючіший удар по "регіоналах" — затримання правої руки спікера Олександра Мельника, якого постпред оголосив одним із керівників ОЗУ "Сейлем". А.Гриценко може сприймати як особисту образу і нагадування Москаля про його перше спікерство — тоді кадри у Криму розставляв той-таки "Сейлем", — провал із призначенням кількох своїх висуванців на посади глав райдержадміністрацій: одного з них було звинувачено у підробці диплома про вищу освіту. Тому, підозрюю, відставка — це найгуманніше, чого бажали для Москаля впливові "регіонали" та їхні союзники, а також бізнес-партнери.

"Коли мене запитували: "Чому ви погано співпрацюєте з місцевою владою?", я завжди запитував у відповідь: скажіть, із ким я маю співпрацювати, — каже Г.Москаль. — Із прем’єром Плакидою — то він же несамостійний, за нього вирішує спікер Гриценко. Гриценко нічого не вирішує без Мельника. А Мельник робить усе, що йому скаже Пригодський, а хто радить тому — я вже й не знаю. Тому я працював цілком незалежно, бо немає в Криму при владі самостійних людей". На звільнене місце Г.Москаль рекомендував секретаріатові кілька кандидатур, прізвища яких не називає. Але критерії такі: "Ця людина має бути незалежною від кримського політикуму і бажано — взагалі не кримська. Друге — вона має бути такою, щоб не розпочати роботу з того, що взяти шмат землі, а потім її цим шантажуватимуть".

У пресі гуляє такий розлогий список претендентів, що складається враження, буцім за крісло постпреда в автономії вирішили позмагатися всі головні політичні гравці. Тільки не вірте інформації про Юрія Луценка, це, здається, на Банковій так жартують. Та хоч би кого призначили на вакантну посаду постійного представника — це вже неважливо, бо це буде не Москаль. Лави запасних у В. Ющенка у Криму немає, так — кілька табуреток, причому з особистої колекції. Одну з них міцно займає Валерій Пробий-Голова, наприкінці минулого року призначений заступником постпреда. У Валерія Борисовича репутація сильного господарника, доброго керівника й давнього банківського знайомого Віктора Ющенка. Дві останні виборчі кампанії Пробий-Голова керував штабами "нашоукраїнців" і кандидата у президенти Ющенка. Після помаранчевої революції його ладили в прем’єри, потім — у постпреди, але зрештою він очолив податкову адміністрацію у Криму. Валерій Борисович має репутацію людини безконфліктної й контактної. Риси позитивні, але не в ситуації, коли постпредство — єдина противага монополії у владі однієї політико-бізнесової сили, з якою треба не домовлятися, а контролювати.

Геннадій Москаль залишає наступникові хороший спадок (представництво переїхало у свій будинок, а штат розширено, зокрема, на ще одного зама), і добру звістку: чутки про те, що спеціальна слідча бригада ГПУ і МВС, яку вже охрестили "по боротьбі з депутатами", припиняє роботу, — неправда. "Бригада не згортає, а навпаки — нарощує свою роботу, оскільки Генпрокуратура виділила додаткових слідчих для розслідування кримінальних справ щодо злочинів, скоєних ОЗУ "Сейлем" і "Башмаки". Причому слідчих найпрофесійніших, а тих, хто, скажімо, не зовсім впорювався з розслідуванням, за моїми даними, звільнено з органів прокуратури. Крім того, Михайло Корнієнко свого часу теж очолював головком міліції у Криму, і йому не треба пояснювати, хто такі Мельник, Карасьов та інші".

Керівники Криму цього тижня зустрічалися із президентом. Йшлося, звісно ж, і про нового постпреда. За неофіційною інформацією із кримських коридорів влади, Віктор Ющенко згоден, що кандидатура має бути компромісною. І призначення очікується до приїзду президента у Крим у середині лютого. Тоді, мабуть, і можна буде сказати, наскільки помилився президент.

Валентина САМАР (Крим)
(“Дзеркало тижня” №1, 13-19 січня 2007 року)

Дождались...

Верховная Рада Украины в окончательной редакции приняла Закон "О внесении изменений в Уголовный и Уголовно-процессуальный кодексы Украины относительно ответственности за захват земельного участка" с поправками Пре­зидента. Закон дополняет Уголовный кодекс статьей "Самовольный захват зе­мельного участка". За принятие Закона проголосовал 371 депутат. Мы попросили прокомментировать принятие этого Закона делегата Курултая крымско­татарского народа   Надира Бекирова.

- Тема обезземеливания крымскотатарского народа в результате политики государства давно уже набила оскомину. Два-три года назад она обрела новый аспект в связи с тем, что поменялся политический режим в Украине. Еще в ходе предвыборной кампании нынешнего прези­дента Ющенко многие крым­ские татары обращали внима­ние на то, что он горячо ру­гал чиновников не позволяю­щих каждому депортирован­ному иметь хотя бы 6 соток для строительства дома, а с другой громогласно заявлял, что ценные крымские земли, особенно на ЮБК — достояние всего народа Украины и их распределение — вопрос особый. Из чего было доста­точно понятно, что крымским татарам не следует очень-то рассчитывать на возвращение в родные места.

Наши многочисленные попытки привлечь внимание как системы национального само­управления, так и обычных крымских татар к тому, что "оранжевый" режим, очевид­но, провозглашает цель окончательно оставить коренной народ Крыма без его национального достояния разбива­лись о нежелание наших ли­деров портить отношения с властью. Причины, полагаю, известны им самим.

Простые же наши соотечественники, доверяя Милли Меджлису и Курултаю, попу­лярным и многообещающим крымскотатарским политикам, наивно верили в то, что не сегодня-завтра справедли­вость в земельном вопросе установит эта самая украинс­кая власть.

Однако нынешняя власть относится наплевательски не только к крымскотатарскому народу, но и к позиции международных организаций, членом которых является Украи­на, таких как ООН, ОБСЕ, Совет Европы. Десятки упоминании, рекомендации с их стороны по вопросу долго­срочного и соответствующе­го международным стандартам урегулирования крымс­котатарской проблемы, игнорируется властью в откровен­но нахальной манере. Един­ственное, что беспокоит ны­нешнее государство — это вступление в Евросоюз, которое понимается предельно примитивно. Не обеспечить права граждан в соответствии с европейскими нормами, а гребануть побольше дешевых кредитов и субвенций на нужды власть предержащих.

В земельном вопросе так­же поставлена смысловая точка. Спровоцировав десятки тысяч крымских татар на инициативное занятие земли, получить которую легально власть не дает никакой воз­можности, Верховная Рада Украины, включая "оранже­вых" всех оттенков, полю­бовно с Президентом, 11 ян­варя 2007 года утвердила статью 197-1 Уголовного ко­декса Украины "Самоволь­ное занятие земельного уча­стка и самовольное строи­тельство".

1.Самовольное занятие земельного участка, которому причинен значительный ущерб его законному владельцу или собственнику, наказывается штрафом от 200 до 300 необлагаемых налогом минимумов доходов граждан или арестом на срок до 6 месяцев.

2. Самовольное занятие земельного участка, совершенное лицом, ранее судимым за преступления, предусмотренные этой статьей, либо группой лиц, либо в отношении земельных участков особо ценных земель, земель в охраняемых зонах, зонах санитарной охраны, санитарно-защитных зонах или зонах особенного режима использования земель наказывается ограничением свободы от 2 до 4 лет, либо лишением свободы на срок до 2 лет.

3.Самовольное строительство домов либо сооружений на самовольно занятом земельном участке, указанном в ч.1 этой статьи, наказывается штрафом от 300 до 500 необлагаемых налогом минимумов доходов граждан, либо арестом на срок до 6 месяцев, либо ограничением свободы на срок до 3 лет.

4. Самовольное строительство домов на самовольно занятом земельном участке, указанном в ч.2 этой статьи, либо совершенное лицом ранее судимым за такое же преступление, либо преступление, предусмотренное ч.З этой статьи, наказывается лишением свободы на срок от 1 до 3 лет.

Прошу обратить внимание, что значительным ущербом в этой статье признается такой, который превышает в 100 и более раз необлагаемый налогом минимум доходов граждан, иначе говоря, всего лишь 1700 гривен. То есть статья сформи­рована так, что избежать уголовной ответственности можно только случайно забредя и не­медленно выйдя с земельного участка, который власть передала какому-либо владельцу или собственнику. Цена земли в Крыму такая, что, втянув на­шего соотечественника в спор из-за 5-10 кв. м его одновре­менно потянут под топор "правосудия".

Последняя сессия Курултая после очень скомканной дискуссии по земельному вопросу приняла-таки решение обратиться в Совет Европы, ОБСЕ, Европейский Союз, а также повстречаться с Президентом, председателем Верховной Рады и премьер-мини­стром Украины ради справедливого наделения крымских та­тар землей и предотвращения насилия.

Я не знаю, были ли уже ка­кие-либо встречи руководств Милли Меджлиса и Украины или нет, но могу предполо­жить, что какие бы слова ни были произнесены, в реально­сти будет происходить то, что происходило и раньше. Власть вряд ли решится крушить все подряд, она постарается добивать самых активных, чтобы другие имели перед глазами наглядный пример, сидели в норе, молчали в тряпку. Если власти это удастся, мы проиг­раем.

Записала Гульнара УСЕИНОВА
(“Голос Крыма” №4, 19 января 2007 года)

Сергій КУНІЦИН: "Я не тимчасовий виконавець..."

Спланувавши роботу на 2007 рік, голова Севастопольської міської держадміністрації, перший заступник голови НДП і керівник Кримської республіканської організації партії Сергій Куніцин зустрівся з журналістами, зокрема із кореспондентом "УіСС". Публікуємо його відповіді на низку актуальних запитань.

Сергію Володимировичу, дозвольте спочатку запитати все ж таки про свята: які традиції зустрічі Нового року є у вашій сім’ї? Що "знайшли" під ялинкою ваші близькі?

— Знаєте, за багаторічною традицією Новий рік я завжди зустрічаю з сім’єю: дружиною, дітьми, батьками. Нікуди не їжджу. Подарунки в нас заведено дарувати скоріше душевні, ніж дорогі. Наприклад, синові я подарував спортивний костюм з емблемою "Таврії". Він у мене у футбол грає. Взагалі нерідко кажу сім’ї: найкращий подарунок — те, що я вдома. Адже вже 17 років — на державній службі, в свята, як правило, зайнятий, і рідних бачу рідко. Але давайте краще не про мене, а про наше місто.

Минулого року ви очолили держміськадміністрацію. Яким був для Севастополя 2006-й рік і які плани на 2007-й?

— Севастополь займає перше місце в Україні за темпами розвитку промисловості. За попередніми даними, цього року зростання промислового виробництва в регіоні складе 151%. Загальна вартість продукції, яку виготовили підприємства міста, перевищила 1,3 млрд. грн. У бюджетній сфері заборгованість по зарплаті відсутня. На позабюджетних підприємствах за рік заборгованість знизилася з 4 до 2 млн. грн. — це один з кращих показників в Україні. Севастополь — один з восьми регіонів країни, що стабільно розвиваються. За деякими показниками, а саме таким, як розвиток промисловості й зниження заборгованості по зарплатах, ми лідируємо, а за іншими — знаходимося в середині "турнірної таблиці". Але якщо судити по сукупності показників, ми входимо у вісімку лідерів.

Місто активно розвиває міжрегіональні зв’язки. Ми підписали угоди про співпрацю з Чернівецькою та Вінницькою областями, прийняли програму взаємодії з урядом Москви. Нещодавно ми з Валерієм Саратовим, головою міської ради, знов побували в Білокам’яній і підписали угоду про співпрацю з губернатором Московської області Борисом Громовим.

Ми вже почали готуватися до 225-ліття Севастополя, яке відзначатиметься в червні 2008 року. До ювілею місто слід "умити, поголити, причесати й побризкати одеколоном". Хоча, підкреслюю, підготовка до свята не має обмежуватися наведенням зовнішнього лиску. Я розмовляв із Прем’єр-міністром Віктором Януковичем, з його першим заступником — Миколою Азаровим і думаю, що на урядовому рівні буде створений оргкомітет, що візьме на себе координацію підготовки до ювілею.

Ми вже розробили відповідну програму, погодили її в міськраді й внесли на розгляд до Кабміну, де її мають схвалити в січні-лютому. Наприклад, до 200-річчя Севастополя підприємства міста побудували 200 дитячих майданчиків. Зараз багато з них зруйновані. Ми плануємо обладнати 225 майданчиків. На останній зустрічі з радою директорів підприємств ми з Валерієм Саратовим розповіли про нашу ідею. Багато хто підтримав її. Наприклад, дирекція Балаклавського рудоуправління взялася побудувати 25 майданчиків у Балаклаві.

Мені приємно, що Севастополь викликає дедалі більший інтерес у інвесторів. У зв’язку з цим ми реорганізували управління економіки міськадміністрації. Не збільшуючи кількість співробітників, створили на базі одного управління два: економіки й інвестиційної політики. Нова структура буде цілеспрямовано, системно займатися питаннями інвестицій.

Можу сказати й про мінуси. Головний показник рівня життя — розмір зарплатні. Нас не задовольняють розміри й темпи зростання середньої зарплатні в севастопольському регіоні. Хоча вона (близько 980 грн. на місяць) близька до середньоукраїнського рівня й на 300—400 грн. більше, ніж у Західній Україні. Є регіони (такі як Київ), де доходи населення значно вищі, ніж у нас. Тому ми ставимо перед собою завдання працювати над підвищенням зарплатні й приділятимемо цьому найпильнішу увагу.

Які особливості бюджету Севастополя на цей рік?

— Наш бюджет 2007 року майже на 30% краще порівняно з попереднім. Сума зведеного бюджету трохи не дотягує до 800 млн. грн. Вдалося відстояти субвенцію з держбюджету в розмірі 104 млн. грн. — таким чином, Київ компенсує місту витрати орендної плати за території, на яких розташований Чорноморський флот. Як ви знаєте, Російська Федерація платить Україні за розміщення флоту понад $97 млн. на рік. Частина цієї суми надходить до Севастополя у вигляді субвенції. За нашою пропозицією цього року вона була збільшена з 70 до 104 млн. грн.

Що ви вважаєте своїм головним успіхом минулого року?

— На мій погляд, ключове досягнення — взаємодія між представницькою і виконавчою владою Севастополя. Ми з перших днів порозумілися. Підписали Меморандум про співпрацю, згідно з яким міськрада й міськадміністрація ділять і повноваження, і відповідальність за прийняті рішення. Не думайте, що у нас не буває спорів, суперечностей. Вони є, і це абсолютно природно. Головне, що в основі наших відносин лежить взаєморозуміння. Крім того, міськадміністрація тісно взаємодіє з керівниками правоохоронних органів, з командуючими ВМС України й ЧФ Росії. У регіоні зберігається спокій у сфері міжнаціональних і міжрелігійних відносин. Словом, Севастополь залишається острівцем стабільності на території Кримського півострова. Також вважаю великим досягненням те, що Кабмін ухвалив Програму соціально-економічного розвитку Севастополя на 10 років. Це, по суті, економічна конституція нашого міста. У ній сконцентрована праця кількох поколінь управлінців, кількох складів міськадміністрації та міськради. Реалізація програми, під яку виділено 6,8 млрд. грн., на 45% фінансуватиметься з держбюджету. Вже в 2007 році Севастополь отримає 70 млн. грн. на її виконання. Без цієї програми місто не побачило б цих грошей. А зараз ми зможемо провести реконструкцію лікарень, модернізацію мереж водопроводу, теплопостачання, каналізації. Доведемо до ладу учбові заклади, установи культури, пам’ятники.

У Севастополі увійшли в практику щотижневі суботники з наведення порядку в місті. Чи продовжаться вони в новому році?

— Суботники проводитимуться доти, доки ми не наведемо в місті порядок. Знаєте, що мене найбільше вразило, коли почав працювати тут? Звалища й антисанітарія. Парадоксально, що при цьому севастопольці дуже люблять своє місто. Я не знаю жодного іншого міста з таким рівнем патріотизму. Але чому в деяких севастопольців цей патріотизм поєднується з безвідповідальним ставленням до чистоти? Тисячі торгових малих підприємств не укладають з комунальними службами договори на прибирання сміття. Куди це годиться? Наше завдання — змінити психологію городян. Патріотизм має виявлятися в дбайливому ставленні до міста. Запевняю вас, рано чи пізно ми вирішимо цю проблему. Працюючи мером Красноперекопська, я витратив на війну зі сміттям два роки, але в результаті нам вдалося навести порядок. Наведемо його і в Севастополі.

Як просувається реконструкція центральної частини міста?

— Ми знайшли комерсантів, які готові профінансувати реставрацію фасаду Інституту біології південних морів, знайшли гроші на ремонт Палацу дитинства, відшукали охочих відреставрувати Театр ім. Луначарського. Все це робиться за позабюджетні гроші. У Сімферополі ми за такою схемою реконструювали стадіон і цирк, відродили кладовище російських воїнів, полеглих під час Кримської війни.

Як вам удається переконувати в цьому підприємців?

— Дуже просто. Запрошую і кажу: "Товариші, мені повідомили, що ви вже тиждень не спите — все думаєте, як допомогти Севастополю". А вони: "Дійсно, не те що тиждень — місяць не спимо". І допомагають. У одній газеті написали, що я займаюся "держрекетом". Писали, що Куніцин і його команда хочуть побудувати в центрі якісь ресторани. Категорично відкидаю ці інсинуації. Але від реконструкції не відмовлюся. Поки тут працюю, міськадміністрація ставитиме перед собою серйозні завдання. Повторю ще раз: я не тимчасовий виконавець, і прийшов до Севастополя не для того, щоб "пересидіти". Я люблю це місто, з кожним днем усе сильніше.

Чи буде закінчено реконструкцію стадіону в Заміській Балці у зв’язку з тим, що на заводі змінюється власник?

— Не приховуватиму, мені дуже шкода, що Рафік Дау продає свої акції, йде з Севастополя. За два роки з гаком він пожертвував на вирішення соціально-економічних проблем міста 36 млн. грн. Вдумайтеся, громадянин іншої держави, ліванець, допоміг Севастополю більше, ніж будь-хто з місцевих бізнесменів. Днями Рафік запевнив мене, що перед тим як піти, обов’язково виконає свою обіцянку й виділить гроші на реконструкцію стадіону. Цих коштів вистачить, аби провести велику частину робіт. Мені, знаєте, соромно, що найбільший севастопольський стадіон (cтадіон ВМС) перетворений на базар. Це чортзна-що. І виходить, що проводити матчі можна тільки на невеликому стадіончику "Севморзаводу", на якому навіть уболівальники не вміщаються. Хоча місто — спортивне. Для спорту й концертних заходів Севастополю необхідний хоча б стадіон- "десятитисячник". До того ж мені як президентові Федерації футболу Криму, як почесному президенту футбольних клубів "Таврія" і "Хімік" соромно, що команда міста-героя Севастополя грає в другій лізі. Коли я прийшов до Севастополя, то сказав Олександру Красильникову, президентові ПФК "Севастополь": "З мене стадіон, з тебе — місце в першій лізі". Під час останнього конкурсу з оренди земельних ділянок ми включили до пакету зобов’язань реконструкцію басейну в Заміській Балці. І компанія-переможець узялася відновити басейн. У далекій перспективі можна буде й облаштувати стадіон ВМС України.

Сьогодні Севастополь — на старті інвестиційного й будівельного буму. До адміністрації йде цілий потік охочих будувати в місті житло. Це чудово. Крім додаткових робочих місць для городян, місто знаходить можливість отримати гроші на соціально-економічний розвиток і забезпечити безкоштовним житлом людей, які мають потребу в цьому.

Ми плануємо прийняти програму повномасштабної реконструкції Херсонеса Таврійського, домогтися, щоб він увійшов до переліку ЮНЕСКО. А який рай для туристів можна зробити в Балаклаві!

Який вплив на економічну ситуацію в Севастополі, на ваш погляд, має базування в місті ЧФ Росії?

— На обслуговуванні флоту працює понад 26 тис. жителів міста. Вони платять податки до Пенсійного фонду, до бюджету міста, України. Отже, Чорноморський флот, безумовно, відіграє суттєву роль у поповненні бюджету, формуванні соціально-економічних показників.

Ви добре знаєте Крим по колишній роботі. Яку проблему Автономії ви вважаєте найгострішою?

— Проблема міжнаціональних відносин, самозахоплення й усе, що з цим пов’язано. На мій погляд (хотів би помилитися), в Криму конфліктогенність у кілька разів вище, ніж у будь-якому іншому регіоні України. Крим, як, утім, і Севастополь, — це "територія геополітики", де стикаються інтереси кількох держав. Цей регіон "розігрували" й "розігруватимуть" у геополітичних цілях. Україні потрібна чітка, продумана й цілісна державна політика відносно Криму і Севастополя.

Підготував Микола СЕМЕНА (Севастополь)
(“Україна і світ” №1, 15-21 січня 2007 року)

РЕМЗИ ИЛЬЯСОВ ПРОГНОЗИРУЕТ ОБОСТРЕНИЕ СИТУАЦИИ В КРЫМУ

После принятия Верховной Радой закона об уголовной ответственности за земельные самозахваты в Крыму возможно обострение ситуации. Такого развития событий не исключил председатель Постоянной комиссии по межнациональным отношениям и пробле­мам депортированных граждан ВС АРК Ремзи Ильясов, комментируя "КВ" принятый в Киеве за­кон.

За усиление ответственности за самовольное заня­тие земельных участков украинские нардепы голосовали дважды. 14 декаб­ря 2006 г. они приняли закон в первом чтении и от­правили его на подпись пре­зиденту. Виктор Ющенко вернул документ в парламент, сопроводив его своими предложениями. Он предложил за самозахват, в результате которого законному владельцу причи­нен значительный ущерб (ущерб в 100 и более раз превышающий необлагаемый налогом минимум до­ходов граждан), штрафо­вать виновников в размере от 200 до 300 необлагаемых налогом минимумов (на се­годня этот штраф состав­ляет от 3400 до 5100 грн.). Если же такой самозахват совершит группа лиц или один человек, но ранее уже судимый за подобные дея­ния, а также если захватят земли особого статуса, то наказание будет более строгим — ограничение свободы на срок от 2 до 4 лет или лишение свободы на срок до 2 лет. Если же зах­ватчик еще что-нибудь построит, то штраф составит от 300 до 500 необлагаемых налогом минимумов. А если строение возведут на землях с особым статусом, то Виктор Ющенко предложил карать лишением свободы на срок от 1 до 3 лет.

11 января депутаты по­ставили вопрос на повторное рассмотрение. Выслу­шав предложения президента, они их поддержали, и законопроект получил одобрение 371 парламентария. При обсуждении это­го актуального вопроса в зале заседаний ВРУ наша автономия упоминалась не единожды.

Владимир Стретович за­явил, что самозахваты на Украине приобрели характер "повальной эпидемии", а Крым в этом списке опе­режают Одесская и Львовская области. Но, по его словам, автономию от других регионов отличает то, что у нас "представителями крымскотатарского на­рода земли захватываются не один раз, потом они ле­гализуются, перепродаются и снова идут на такую форму захвата".

С такой оценкой не согла­сился Рефат Чубаров. "Я решительно отрицаю утвер­ждение коллеги Стретови-ча о том, что якобы в Кры­му крымскими татарами земли захватываются неоднократно. Если у пана Стретовича есть какие-то конкретные примеры, то необходимо их приводить, потому что могут быть разные люди, которые так по­ступают. Но речь идет о том, что подавляющее большинство крымских татар, воз­вращаясь на свои земли, они не могут получить участки для обустройства".

О недостаточной обеспеченности репатриантов зем­лей говорил, комментируя события "КВ", и Ремзи Ильясов. "Все подают какую-то информацию. Причем, знает или не знает, где-то услышал и говорит. Все дело в том, что если мы хотим по факту решать вопрос, то мы должны смот­реть то, что реально суще­ствует, а не упражняться в арифметике", — отметил Ильясов, подчеркнув, что он сам "десятки раз выходил на площади, встречался с людьми, говорил о том, что вопросы рассматриваются, что как бы кто ни хотел, а решение вопросов о выде­лении земельных участков де-факто все равно будет осуществляться в правовом поле".

Правда, это правовое поле каждый понимает по-своему. А некоторые даже буквально, то есть выходят в поле, захватывают участки и считают себя правыми. Например, на од­ном из татарских сайтов (www.qirimtatar.org) прово­дится опрос на тему "Как быть людям на полянах протеста?". И, судя по ответам, только треть респондентов этого сайта склонны подчи­няться закону. Остальные же видят решение пробле­мы отнюдь не в правовой плоскости: 26,04% уверены, что необходимо строить дома и защищать их до кон­ца, 15,34% считают, что законы не работают и надо самим решать свои пробле­мы, а 23,96% вообще при­зывают "не переживать, все равно Крым будет наш".

С радикальными настроениями согласен и меджлис. Например, выступая в декабре 2006 г. на курултае, лидер нелегитимного меджлиса Мустафа Джемилев расценил принятие закона об уголовной ответственности за самозахваты как ре­прессии по отношению к крымским татарам и пообещал адекватную реакцию. "Репрессии, как известно, в нашем национальном дви­жении вызывают эффект совсем противоположный тому, на который рассчитывали организаторы этих репрессий", — заявил Дже­милев.

Подобное развитие ситу­ации не исключает и Ремзи Ильясов. "Я, честно гово­ря, не знаю, как будет разворачиваться ситуация. Но то, что касается возможной напряженности в Крыму, я бы не говорил, что не ожидаю <этого>. Вполне воз­можна такая ситуация. Всем нам придется очень сильно и поработать, и с людьми поговорить". Но так осто­рожно Ремзи Ильясович выражается в качестве председателя парламентс­кой комиссии, а как он бу­дет поступать в роли зам­преда меджлиса, неизвест­но. Дело в том, что, соглас­но "Положению о замести­теле председателя меджли­са", в своей деятельности он должен руководство­ваться решениями курултая и меджлиса. Об этих реше­ниях мы все знаем. Это и объявление крымской зем­ли национальным богатством крымскотатарского народа ("Декларация о на­циональном суверенитете", 1991 г.), и поощрение само­захватов (постановление меджлиса от 19 февраля 2005 г.).

А "король самозахватов" Даниял Аметов на по­следнем курултае вообще призвал в случае введения уголовной ответственности за самозахваты к всеобщей мобилизации, то есть пол­ной боевой готовности: "Любую попытку ущемле­ния нашего права на землю со стороны государственных или иных структур считать сигналом к объявлению всеобщей мобилизации для защиты национальных инте­ресов крымскотатарского народа и начать повсемес­тно акции гражданского неповиновения". Теперь соответствующий закон есть, и вполне возможно, что Даниял Аметов уже формирует отряды и назна­чает комиссаров.

Наталья КИСЕЛЕВА
(“Крымское время” №6, 20 января 2007 года)

Фестивалі. Виставки. Музеї. Історія. Пам’ятки архітектури. Кіно

ГОРДІЇВ ВУЗОЛ УКРАЇНОМОВНОЇ ОСВІТИ У КРИМУ
І ШЛЯХИ ЙОГО РОЗВ’ЯЗАННЯ

(ЕТНО-ПРАВОВИЙ БАЗИС, ІСТОРІЯ, СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ)

(Продовження. Поч. у № 49 - 52, 1).

Відділи народної освіти при підтримці Кримського обкому яким керував Василь Ком’яхов, упродовж 1955 - 1961 рр. зосередили свою увагу головним чином на впровадженні української мови у кримських школах. Станом на 15 травня 1957 року таких було понад 50, в т. ч. у Сімферополі - 23, Керчі - 10, Ялті - 7, Севастополі - 4, Феодосії - 1, Алушті - 4. Українську мову викладали також майже у 25 сільських школах. "В 1958 - 1959 навчальному році, - наголошує професор Володимир Сергійчук, - українську мову вже вивчали в усіх других, третіх та п’ятих класах. Усього 19 766 учнів" (там же, с. 250).

В 1959 році, за статистичною звітністю, в Криму було створено вісім україномовних шкіл: дві - у Сімферополі, Білогірському та Чорноморському районах, три - у Джанкойському. Нагадаємо, що за 15 років незалежності відкрито лише шість шкіл.

Саме за часів керівництва Василя Ком’яхова у кримських школах поліпшилася робота зі створення україномовних класів. Професор Володимир Сергійчук на підставі вивчення архівних документів стверджує: "Якщо в перший рік вона вивчалася в 38 класах 24 шкіл 619 учнями, то через два роки за навчальними планами міністерства народної освіти України нараховувалося вже 115 класів у 70 школах, у яких навчалося 2 383 дітей...". Накопичений досвід вивчення української мови у кримських школах підготував ґрунт не лише для її впровадження в усі освітні заклади, але й дозволяв розпочати роботу зі створення україномовних шкіл. Адже з України наприкінці 50-х років до Криму вже переселили кілька сотень тисяч українських сімей, в яких було немало дітей-старшокласників, котрих змусили вивчати всі предмети російською мовою. Обком партії та керівництво обласного відділу народної освіти, де працювало немало розумних патріотичних фахівців, вже наприкінці 50-х років усвідомили необхідність відкриття у населених пунктах із високою питомою вагою українського населення паралельних класів з українською мовою викладання та україномовних шкіл. У доповідній записці завоблвно О. Косяка у серпні 1957 року зазначалося, що "Відсутність у Криму шкіл з повним циклом навчання українською мовою ускладнює становище дітей переселенців, а особливо учнів 5 - 10-х класів, які вже освоїли формулювання теорем, законів математики, фізики, хімії та інших предметів рідною мовою, і багато з них не змогли переключитися на російську мову або залишилися на повторний рік у тому ж класі, або взагалі змушені полишити школу" (ДААРК. Ф-І, Оп. І, - Спр. 3956. - Арк. 195).

Тож тим, хто сьогодні репетує про "насильницьку українізацію" та порушення "прав человека" у Криму, коли для бажаючих вивчати українську мову у якійсь з кримських шкіл відкривається український клас, варто пам’ятати про те, як зросійщували і знущалися імперо-комуністи над дітьми сотень тисяч переселенців з України. Таке приниження упродовж 70-ти років відчували мільйони випускників українських шкіл, коли поступали до російськомовних професійних училищ, технікумів та інститутів. Пам’ятаю, як насміхалися у 1958 році над моєю українською мовою, коли я складав вступні іспити до Кримського сільськогосподарського інституту. Лише за це з хімії та фізики мені поставили четвірки. Випускники україномовних шкіл у той час і твір змушені були писати російською мовою. Отже, саме у такий спосіб радянська імперія створювала "русскоязычное население". Сьогодні ж нас переконують у тому, що так історично склалося.

Позиція керівника Кримського обкому щодо впровадження української мови не лише в освітянську галузь, але й використання її у партійній та радянській роботі не всім припала до душі. До Києва та Москви почали надходити скарги про вигадану "українізацію". Мабуть, до цієї справи залучилися і кадебісти, які пильно відстежували громадсько-політичну ситуацію на півострові після підпорядкування Криму Україні. Лише вивчення ще й далі малодоступних для дослідників архівів КДБ може дати відповідь на істотну зміну позиції Василя Ком’яхова до української проблематики наприкінці 50 - початку 60-х років. Він уже більше не закликав своїх соратників по обкому та районних секретарів говорити з людьми українською мовою та користуватись нею на партійних заходах. Немає сумніву, що київське та московське начальство насварилось на занадто активного партійного функціонера. Громовідводами стали завідувач обласного відділу освіти О. С. Косяк та завідувач відділу шкіл обкому М. С. Пастушенко, яким за порушення статті Закону України про школу оголосили догану. З кінця 1959 року у Кремлі розпочався наступ і на україномовні видання - згодом закрили українську обласну газету "Радянський Крим", припинили дублювання українською мовою "Блокнота агітатора" та бюлетеня "Виноградарство і садівництво Криму". Невдовзі і самого Василя Ком’яхова переведуть до Києва, де він у ЦК КПУ буде керувати сільським господарством України.

В останні роки секретарювання Василь Ком’яхов, відчувши невдоволення Києва та Кремля його опікуванням проблемами кримського українства та активним впровадженням у школи української мови, істотно змінить свою позицію. На одному із засідань бюро перший секретар обкому та всі, хто за його прикладом обстоювали не лише впровадження української мови в кримські школи, але й повноцінне її використання у партійній роботі, після відповідної директиви та кремлівсько-київської прочуханки, стали гнівно засуджувати порушення в окремих школах Сімферополя та Криму статті 9-ї Закону "Про зміцнення зв’язку школи з життям і подальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР". Най-більше було нарікань на порушення принципів добровільності у вивченні української мови. Зазначений закон та його трактування партійними органами переконливо довели, що ні Москва, ні Київ не мали серйозних намірів щодо впровадження української мови у Криму та розвитку українського шкільництва.

Брутально-зневажливе ставлення до української мови продемонстрував перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов, якого чомусь не люблять росіяни. На одному з пияцьких прийомів у Ялті 2 серпня 1960 року, він безпардонно обірвав тодішнього першого секретаря ЦК КПУ Миколу Підгорного, який намагався говорити українською мовою. Як своєму власному лакею він цинічно зауважив: "Николай Викторович, ты забыл украинский язык, давай дуй по-русски, так будет всем понятно". Відтоді для забезпечення "всепонятности" київські та кримські посадовці вже не "принижувалися" до використання української мови. На жаль, чиновництво чітко дотримується цього принципу української меншовартості і у незалежній Україні.

Питання розвитку української культури та освіти вже не будуть обговорюватись ні на партактивах, ні на засіданнях бюро обкому. На початку 60-х років кількість учнів, які вивчали українську мову в кримських школах, почала зменшуватись. Професор Володимир Сергійчук зазначає: "Якщо в 1960 - 1961 навчальному році її опанувало 24 075 п’ятикласників, то з них у шостих класах наступного року продовжили вивчати українську мову вже 22 868" (стор. 253). Питання про відкриття українських шкіл у місцях компактного мешкання українців влада взагалі не порушувала, хоч потреба у таких школах була величезна.

З початку шістдесятих років турбота кримських партійних та радянських установ про українську культуру та освіту мала чисто пропагандистсько-декоративний характер. Поза межами шкіл українська мова офіційно ніде не використовувалася і не функціонувала.

Про українців та українську мову керівна еліта упродовж кількох десятиліть згадувала лише тоді, коли до Криму на відпочинок приїжджали іноземні делегації, особливо канадські комуністи. У таких випадках, крім партійних функціонерів, гостей зустрічали хлібом-сіллю штатні дівчатка в українському вбранні з Українського театру або ансамблю "Таврія", кілька україномовних журналістів, співробітники КДБ та нашпигованого ними місцевого відділення товариства "Україна".

Саме в 60-ті роки постала, а у подальші роки стала набирати обертів та поширюватися тенденція звільнення батьками дітей від вивчення української мови. Крім військових, кадебістів, міліції, цим правом скористалась вся компартійна та господарська номенклатура. У такий спосіб упродовж 60 - 80-х рр. на теренах Криму та України відбулася повна деморалізація українського вчительства та дискримінація української мови.

У суспільстві вона стала другорядною та меншовартісною. Антиукраїнська кампанія досягла свого апогею не лише в Криму, а загалом і в Україні у добу брежнєвсько-сусловського ідеологічного терору та боротьби з українським буржу-азним націоналізмом. Отже, потужний процес відродження української культури та розбудови української освіти, започаткований у 1955 - 1960 рр., вищі партійні ешелони у Москві та Києві цілеспрямовано і цілком усвідомлено звели нанівець.

Подальший розвиток подій переконливо показав, що Крим Москва не дозволила випустити з-під свого великодержавницького впливу і обрала його полігоном для творення "новой исторической общности - советского народа". "Русскоязычное население" на теренах всього Союзу, а особливо "русскоязычная Украина" розглядалася як стрижнева система, цементуючий базис нової етнічної спільноти.

У повоєнні роки Кримська область стала справжньою російською м’ясорубкою, у якій перемелювалась вціліла від голодоморів та воєн українська людність. Кремлівські мудреці на чолі з підступним Микитою Хрущовим добре прорахували, що, передавши Кримську область Україні, Москва буде мати від цього подвійну вигоду. По-перше, мозолями й потом українського народу відбудовувався вщент зруйнований та занедбаний повоєнний Крим, а з другого боку, цілком мирними і сприйнятливими для цивілізованого світу засобами здійснювалося переселення та зросійщення сотень тисяч українців.

Московські можновладці добре розуміли, що, забезпечивши у будь-який спосіб російськомовне домінування на півострові, завжди можна відібрати від України цю подаровану "цяцьку". Ще до розпаду Союзу, коли постало питання повернення до Криму депортованих у 1944 році кримських татар, ЦК КПРС та Президія Верховної Ради розпочали інтенсивну обробку депортантів, схиляючи їх до своєрідного референдуму щодо їхнього бачення подальшого перебування Криму у складі України чи повернення до Російської Федерації. Лише завдячуючи позиції кримських татар, які добре знали споконвічну підступність своїх "благодійників", Крим тоді не відібрали в України. Але ця імперська ідея й донині затьмарює рудименти розуму російських думців та політичних авантюристів на кшталт жириновських, затуліних, рогозіних, бабуріних та інших шовіністичних яструбів.

Широкомасштабне переселення українців до Криму, яке за державною програмою проводилося майже 40 років (з 1944 до середини 80-х років) створило вельми податливий і благодатний етнічний субстрат (біомасу, за визначенням сучасних політиків) для зросійщення. Першою і головною передумовою реалізації цієї хитромудрої політики комуно-радянського режиму стало позбавлення переселенців історичної пам’яті, зв’язків з рідною культурою та прагнення етнічних українців навчати дітей рідною мовою.

Як уже зазначалося, міграційна політика кремлівської влади була спрямована на те, аби забезпечити чисельну перевагу росіян над українцями на півострові. Саме ця обставина і дозволила новітнім міфотворцям говорити про одвічну російськість Криму. Під підкинутим владою дрібному партійному чиновництву, військовикам, кадебістам, міліції, охоронцям таборів та тюрем, підкорювачам Півно-чі і Сибіру гаслом: "Життя коротке, тож прожити і завершити його потрібно у Криму" у повоєнні роки на півострові сформувався досить специфічний конгломерат населення. Характерно, що переважна більшість поселенців з’явилися на теренах Криму вже тоді, коли область перебувала у складі України. Тож ці галасливо-агресивні "гаспада-товарищи", які нині органічно не сприймають Україну як незалежну державу, цілком свідомо і добровільно переселилися в УРСР. Навіть за радянських часів наша республіка радянським режимом формально визнавалася самостійним державним утворенням. Свідченням цього є її членство в ООН та інших міжнародних інституціях. Інша справа, що у колишньому концтабірному СРСР де-факто Україна ніколи не мала незалежності.

На жаль, саме представники останньої міграційної хвилі "исконных крымчан" сьогодні найбільше репетують про неправочинність передання Криму Україні у 1954 році, поширюють брехню про міфічні утиски росіян у фактично російській автономії та "разнузданную украинизацию".

Стосовно ж правочинності передання Кримської області до складу УРСР у 1954 році зауважимо, що, за оцінкою авторитетних міжнародних експертів і відповідно до тогочасного радянського законодавства, зазначена акція відбулася юридично бездоганно. Участь Росії як спадкоємиці СРСР, який наприкінці 70-х рр. підписав міжнародну угоду про непорушність кордонів після Другої світової війни у світі, не дає правових підстав навіть для розмов щодо зміни існуючого підпорядкування Криму Україні. За міжнародним і українським законодавством зазначені дії є протиправними і підпадають під кримінальну відповідальність з кваліфікуванням посягання на цілісність Української держави та непорушність її кордонів.

Петро ВОЛЬВАЧ,
голова Кримської філії НТШ,
доктор філософії у галузі біології,
академік УЕАН, дійсний член НТШ.
(Продовження в наступному номері).
(“Кримська Світлиця” №2, 12 січня 2007 року)

ГАЛИЧАНИ КЕРУВАЛИ КРИМОМ... ЩЕ ТИСЯЧУ РОКІВ ТОМУ

Історія

Середньовічний Крим був міцно підпорядкований Києву у вигляді Тмутараканського князівства, яке охоплювало всю територію Східного Криму. В українській мові "Тмутараканню" називають щось дуже далеке і глухе.

Найбільше за владу над Кримом змагалися роди галицьких Ростиславичів та чернігівських Ольговичів. У Тмутаракані довше за інші династії правив онук Ярослава Мудрого Ростислав та його діти, засновники династії галицьких, перемишльських та володимиро-волинських князів, нащадки якої правили в Галичині й на Волині аж до середини XIV століття.

Князя Ростислава в 1066 році отруїв херсонеський грек (глава місцевої адміністрації). Ростислав брав данину в черкесів і в інших землях, так що, як пише літопис, "греки убоялись його": "Одного разу, коли пив Ростислав із дружиною своєю, сказав [грек]: "Княже! Хочу я за тебе пити!" Він тоді, випивши половину чаші, половину дав князеві пити; притиснувши пальцем у чашу, — бо мав він під нігтем смертну отруту — прирікши смерть за вісім днів". Як пише літопис, підступний грек, приїхавши до Корсуня, вихвалявся, що отруїв Тмутараканського князя, але місцеве населення від того не зраділо і забило його камінням.

Це князівство унікальне для історії Київської Русі, оскільки, відірване на сотні кілометрів від Русі – Середньої Наддніпрянщини – князівство зберігало лояльність метрополії, попри мандрівки між Тмутараканню і Києвом численних орд іноетнічних кочовиків. Більша його частина розташовувалася на Керченському півострові, з поширенням на частини території степового і гірського Криму.

Першим відомим історії князем Тмутаракані був син великого князя Київського Володимира Великого Мстислав (княжив у Тмутаракані в 988 – 1022 рр.)

Перед тим його батько Володимир Великий захопив візантійський Херсонес (нині на його місці розташований Севастополь).

В Україні це місто звалося Корсунь. Володимир взяв його облогою, перекопавши канал постачання води до міста. Спочатку військо князя Київського Володимира Великого почало насипати проти стін неприступної міцності велетенську гору, однак корсунські греки вночі через підкоп викопували землю й робили з неї насип у центрі міста.

Діючи за порадою лояльного до Києва корсунянина, Володимир перерив шлях, по якому до міста йшла вода. Уже наступного дня місто – одна з найбільш неприступних фортець Візантії – капітулювало. Таким чином, князь Володимир Великий уперше переконливо продемонстрував нащадкам вагу води як важеля київського впливу в регіоні.

Перша в історії успішна облога міста була проведена князем Київським і воїнами з українських земель. Кияни, на відміну від більшості завойовників, не руйнували, а будували. Київський князь Володимир, який підкорив місто в 988 році, вибудував у Корсуні (колишня назва Севастополя) церкву святого Іоанна Предтечі на горі, яку насипали жителі міста під час облоги, і палати для себе.

Потім, згідно з літописом, Володимир сказав візантійським імператорам (тоді їх було одразу двоє): "Ось я взяв ваше славне місто. Чув я, що маєте сестру, дівчину. Якщо не віддасте за мене заміж, то зроблю вашій столиці те саме, що і цьому місту зробив".

Імператори злякалися й віддали царівну "варварові", у такий спосіб небувало зміцнивши міжнародний престиж Києва. Фактично, саме перемогою над Корсунем знаменується епоха міжнародної великодержавності Русі (так у VIII - XVII століттях називалася Центральна Україна, а з ХІІІ – і Західна. Перші спроби Московщини претендувати на спадщину, а пізніше й ім’я Київської Русі почалися тільки в XVI столітті, і увінчалися тимчасовим успіхом лише на початку XVIII століття).

Володимир охрестився у Корсуні, збудував тут церкву святого Іоанна Предтечі, палати для себе (на випадок, якщо доведеться повернутися) та привіз у Київ трофеї – двох мідних ідолів, а також чотирьох мідних коней, які стояли біля Десятинної церкви аж до монголо-татарської навали.

Тож усе закінчилося взаємною вигодою – імператори обміняли на царівну своє ж власне місто. Стерегтися від, як пише літопис, "підступних греків", князь Київський залишив свого дев'ятого сина Мстислава. З 1060-х років у Тмутаракані княжили нащадки сина Ярослава Мудрого Святослава. На відомому зображені родини князя Київського Святослава в "Ізборнику Святослава" майбутні тмутараканські князі стоять у нього за спиною.

Деякі українські історики читають у назві Тмутаракань „тьму кінних таврів”. Більш популярним є виведення слова Тмутаракань зі скіфської та сарматської мов як "туман" – загін у десять тисяч чоловік і "тархан" – вождь. Таматарха згадується у візантійських джерелах по відношенню до території Тмутаракані, починаючи вже з VIII століття.

Етнічний ґрунтом Тмутараканського князівства, вочевидь, було змішане сармато-слов'янське населення Керченського півострова.

Візантійський історик Лев Диякон, який був учасником цієї війни між Візантією і Києвом у 960-х роках, стверджував, що місцеве кримське населення таври (яких він називав „тавроскіфами” і „скіфами”) і вояки князя Святослава є єдиним народом. Тобто населення Криму і Наддніпрянщини наприкінці Х століття є близьким настільки, що безпосередній учасник бойових дій навіть не може їх розрізнити.

Як свідчать стародавні карти, на території Криму було багато власних назв, близьких до назв Київщини: "Рос", "Росіа", "Рософар", "Россо" (Тендрівська коса), "Россіка" (поблизу Євпаторії) та ін. Ці назви набули поширення на півострові дуже рано, в IV - VI століттях, коли жодних варягів у регіоні не могло бути. Власні назви Криму виразно перегукуються з Наддніпрянськими: Рось – Росава – Роставиця – Родня. Сьогодні найбільш поширена версія, що і в Наддніпрянщині, і в Криму ці назви пов’язані з перебуванням там сарматського племені роксолан, яке згодом повністю розчинилося серед слов'ян.

Тмутаракань була поглинута візантійськими колоніями в Криму наприкінці XII століття. Таким чином, давня київська, галицька та чернігівська історія Криму тривала щонайменше два століття, тобто більше, ніж нещодавня російська, яка тривала всього лише з 1783 по 1954 рік.

Почавшись тисячу років тому, українська історія Криму триває.

Олександр ПАЛІЙ,
історик, для „Обозревателя”.
http://obozrevatel.com
(“Кримська Світлиця” №2, 12 січня 2007 року)

Лівадія шукає директора

Колектив палацу-музею не погоджується з кадровою політикою Мінкультури Криму

Учора колектив Лівадійського палацу-музею провів прес-конференцію в Сімферополі, на якій музейники повідомили журналістам, що перший раунд битви з Мінкультури Криму з приводу призначення директора музею колектив виграв, щоправда, лише частково. Георгій Кепуладзе, призначений Міністерством культури Криму директором усупереч волі колективу, подав заяву про звільнення за власним бажанням. Але це зовсім не те, чого вимагав колектив. Тому працівники музею не зняли питання про страйк і знов висунули Міністерству культури й мистецтв Криму нові вимоги.

Нагадуємо, що 5 січня нинішнього року, як стверджують працівники музею, — "у дні, коли не виходять газети", заступник голови Верховної Ради Криму Михайло Бахарєв і міністр культури й мистецтв Криму Олександр Єрмачков прибули до Лівадійського палацу-музею. Вони зібрали колектив, аби представити нового директора — Георгія Кепуладзе. Незадовго до цього була відправлена на пенсію заслужений працівник культури України і АРК, лауреат премії АРК Людмила Ковальова. Однак поява в Лівадійському палаці-музеї нового директора викликала бурю протесту в його співробітників. Трудовий колектив відомого в усьому світі туристичного об’єкта став протестувати проти призначення директором без їхньої згоди людини, яка, як пишуть вони у своїх листах протесту, "не має спеціальної освіти, достатнього досвіду музейної і стажу керівної роботи". Музейні працівники оголосили новому начальнику бойкот і вимагають від Міністерства культури й мистецтв автономії переглянути його кандидатуру. Інакше вони обіцяють 17 січня припинити роботу палацу-музею. Про це колектив палацу заявив на спеціальній прес-конференції в Ялті. Вони повідомили, що направили звернення до прокуратури Криму і Ялти з проханням провести перевірку обґрунтованості призначення пана Кепуладзе на посаду директора палацу-музею, крім того, своє звернення колектив музею направив Президенту України Віктору Ющенку, голові Верховної Ради Олександру Морозу, прем’єр-міністру Віктору Януковичу, керівникам владних структур Криму, а також до установ культури й мистецтв автономії.

Колектив палацу називає свої дії вимушеними і стверджує, що звернення до прокуратури й бойкот спрямовані на захист Лівадійського палацу- музею від некомпетентних дій нового керівника. "Слова міністра культури й мистецтв Криму Олександра Єрмачкова про те, що одному з найкращих музеїв Криму й України потрібен кризовий менеджер, який здобув освіту в американському коледжі, що палац-музей необхідно перетворити на експериментальний майданчик, де молодий директор навчиться керувати, що час демократії минув і думку трудового колективу враховувати не обов’язково, не здалися переконливими для колективу Лівадійського палацу-музею і викликали серйозне занепокоєння з приводу подальшої стабільної роботи музею", — заявила в коментарі журналістам завідуюча науково-просвітницьким відділом Лівадійського палацу-музею Лариса Вертепова. Крім того, відомо, що новий директор — син директора Ялтинської філармонії, де він перебував у штаті останнім часом, і родич віце-спікера ВР Криму Михайла Бахарєва. За її словами, колектив палацу вважає призначення пана Кепуладзе "кадровою помилкою", оскільки він не має базової освіти, деякий час навчався в США в комерційному коледжі, який не є навіть вищим учбовим закладом, а також закінчив в Ялті знову- таки комерційний приватний заклад. Думку трудового колективу "Лівадії" підтримують представники культурної громадськості Ялти, зокрема художник Басов і скульптор Ігор Лисенко.

Депутат Верховної Ради Криму Володимир Казарін зазначає, що попередній керівник палацу-музею Людмила Ковальова хоча й пенсійного віку, і вже не перший рік порушувалося питання щодо її заміни, але могла б ще працювати. "У Лівадійському палаці Ковальова також заявляла, що хотіла б, аби її змінив хтось із підготовлених у колективі керівників; вона підтримує кандидатуру свого заступника Володимира Леонідовича Гуценко. Є ціла низка інших гідних людей". На думку Володимира Казаріна, в Криму є люди з кваліфікацією, достатньою для того, аби очолити музейний комплекс світового рівня, яким є "Лівадія". Він називає як одну з можливих кандидатур "Сергія Юрченка, доктора наук, професора, відомого американиста, зі знанням мов. Він автор цілої низки книг, присвячених Рузвельту, Черчиллю, "великій трійці", історії Лівадійського палацу", — розповідає Володимир Казарін. На його думку, Лівадійський палац — не те місце, де можна експериментувати, оскільки це не лише найбільша музейна установа Криму, яка приносить значний прибуток до бюджету республіки, а й головний політичний майданчик для проведення державних міжнародних саммітів і конференцій.

Як відомо, підкреслює Володимир Казарін, кримські органи влади не дозволили в минулому передати Лівадійський палац-музей з відомства Криму до управління Секретаріату Президента і виступили проти планів перетворити музей на резиденцію Президента України. У Криму вважають, що Лівадія — історична визначна пам’ятка Криму і не може мати інший статус, окрім як кримського музею.

Крім того, аналітики пов’язують поспішну зміну керівництва палацу-музею з можливим перетворенням його на резиденцію Кабінету Міністрів України. У листопаді минулого року під час свого візиту до Криму Віктор Янукович пообіцяв 15 бюджетних мільйонів на захист палацу-музею від руйнувань через обвали.

Однак тепер, коли посада директора Лівадійського палацу-музею знову стала вакантною, колектив музею заявляє, що відставка директора, призначеного всупереч їхньої волі, вирішила лише частину проблеми. "У своїх рішеннях від 5 й 9 січня 2007 року трудовий колектив вимагав не звільнення Кепуладзе "за власним бажанням", а скасування рішення Міністерства культури й мистецтв АРК про призначення Г.Е. Кепуладзе директором Лівадійського палацу-музею, — зауважують музейники. — І ця наша вимога зберігається й понині".

Друга вимога колективу до міністерства — не призначати директора одноосібно, а провести конкурс на цю посаду. Річ у тім, що Мінкультури Криму, як повідомив журналістам заступник міністра Ісмет Заатов, не збирається оголошувати конкурс на заміщення вакансії директора Лівадійського палацу-музею. "На такі посади конкурс не оголошується", — сказав журналістам Ісмет Заатов і зазначив, що "остаточне рішення прийматиме міністр; звичайно, отримаємо заяви й резюме від кількох кандидатів, але вибір — за міністром". За його словами, думка трудового колективу враховуватиметься в межах тих повноважень, які йому надані.

Микита КАСЬЯНЕНКО, Ялта — Сімферополь
(“День” №6, 17 січня 2007 року)

Украина должна поставить памятник Сталину как объединителю страны

Малороссия и Галиция

Президентские и парламентские выборы 2004 и 2006 годов на Украине со всей очевидностью подтвердили наличие двух больших территориально разделённых групп населения, отличающихся по языку, самоидентификации и внешнеполитической ориентации.

Квинтэссенцией разделения является отношение к России. Население юга и востока Украины (далее - Малороссия) в массе своей говорит на русском языке, является православным, ощущает свою кровную и историческую связь с русским народом и тяготеет к сближению с Россией. Население Западной Украины (для краткости - Галиция) в большинстве своём - греко-католики, говорит на украинском языке, отрицает своё родство с русскими, стремится к сближению с Западом. Отношение к России у большинства галичан негативное, вплоть до враждебности и ненависти. Даже в украинском гимне, принятом при активном участии представителей Галиции, выражается надежда, что "сгынуть наши вороженькы". Зная, кого галичане относят к "вороженькам", нетрудно догадаться, что речь идёт о "москалях".

Украинцы ли галичане?

Рассмотрим, в какой степени правомерно убеждение галичан в том, что они "справжни" украинцы, а в Донецке, на Харьковщине и в Киеве живут "несправжни" или "не зовсим справжни". Как и русские, малороссы, белорусы, галичане "родом" из управлявшейся князьями - Рюриковичами - Киевской Руси, принявшей православие и говорившей при местных отличиях на одном языке -славянорусском, языке летописей и других документов той эпохи. О наличии в то время общерусской культуры и развитого национального сознания ярко свидетельствует "Слово о полку Игореве". После разгрома Руси монголами её северо-восточная часть (для краткости - Московия) оказалась под властью Золотой Орды. Большая часть нынешней Украины подчинялась вначале Золотой Орде, а со временем попала под власть Литвы и Польши. В положении Московии и Украины в периоды несамостоятельности была существенная разница: если первая лишь платила монголам дань, то Украина оказалась под непосредственным господством польских панов, захватывавших землю и превращавших местное население в холопов. Пришлось подневольным, дабы избежать лишних розог, перенимать язык хозяев, их управляющих и челяди. По мнению А. Железного и других исследователей, в этот период активно формировался русско-польский диалект, называемый украинским языком.

В городах же язык продолжал развиваться на основе славянорусского, как и в соседней Московии. Недаром государь Алексей Михайлович, решив упорядочить правила русского языка, обратился к киевским филологам. Так Украина стала двуязычной. Что касается Западной Украины, то, находясь до 1939 года под властью держав, враждебных России, искоренявших русскую память и русский язык, она стала "украиномовной" с "пшекающим" польским акцентом. Галиция не смогла противостоять католическим насильникам и приняла униатство. На каком же основании потомки людей, столетиями бывших на правах второсортных под иноземным владычеством, не сумевших самостоятельно от него избавиться, отказавшихся от веры предков, убивавших украинцев в первую мировую войну, служа Австро-Венгрии, и во вторую мировую войну, служа Гитлеру в рядах СС, считают себя "справжнимы" украинцами? И следует ли галичан, утративших духовную и генетическую связь с остальной частью Украины, вообще относить к украинцам?

Комплекс потомственных холопов

Столетия холопства и унижений, скрещивания русской и нерусской крови, насилия и искусственного отбора путём прямого истребления упорствовавших в своей русскости, как это имело место в австрийском концлагере Таллергоф, сформировали у галичан холопский комплекс. Чем ещё объяснить то, что они рвутся на Запад, где Галиция провела века, оставаясь отсталой аграрной провинцией? Тот самый Запад, пятнадцать лет "сближения" с которым после 1991 года отбросили Украину в "третий мир", вынудили выехать из страны в поисках работы миллионы людей, а её красивейших девушек выбросили в заграничные бордели.

Одна из холопских черт - неблагодарность. Казалось бы, те, кто считают себя украинскими националистами, должны в ножки кланяться России, благодаря союзу с которой народ Украины не был ассимилирован Польшей или Турцией, не был вырезан и угнан в рабство крымскотатарской ордой, был спасён от превращения в раба "арийских" господ, многократно прирастил территорию своего обитания, вместе с которой Украина стала передовой индустриальной, культурной, научной и космической державой.

А товарищу Сталину националисты должны памятники ставить как объединителю Украины. Вместо этого по адресу России поступают проклятия, а Сталин объявлен злодеем, заключившим с Гитлером "агрессивный" пакт. Тот самый, благодаря которому Украина впервые в своей истории стала единой! Зато "патриоты" объявили героем Петлюру, согласившегося отдать Польше ряд украинских земель в обмен на признание его верховным правителем Украины. Героями объявляют и тех, кто воевал на стороне Гитлера, планировавшего геноцид народа Украины и её превращение в заселённую немцами провинцию Германии.

Любовь к Родине у холопов притуплена, в трудную для страны минуту они легко её бросают, "втикая" туда, где больше сала и горилки. "Национально свидома" украинская диаспора в большинстве своём "втекла" из Галичины. (Сегодня эти люди поучают страну уму-разуму, приезжая в Киев на националистические шабаши). Среди "заробитчан", своим трудом поднимающих другие страны, процент галичан намного выше, чем малороссов. Немало их вместе с узбеками, таджиками и представителями других "высокоразвитых" стран вкалывают в России, возводя дома и дачи клятым "москалям", в то время как их галичанские "спиввитчизныци" в должности тружениц панели обслуживают по свету сексуально озабоченных мужиков, а более всего "москалив", вместо того, чтобы ублажать украинских хлопцев.

Потребность холопа - лизать руку хозяина. Например, славить КПСС во времена СССР, как это делал ныне народный депутат Украины от Галиции, а тогда - советский поэт Яворивский, воспевавший в стихах на русском языке партию, социализм, дружбу советских народов. А после "незалежности", наоборот, поносящий прозой на украинском языке КПСС и Россию. Надо думать, если власть переменится, то пан Яворивский снова возьмётся за ремесло поэта и вспомнит русский язык. Таких среди галичанской "творчей интэлигэньции" легион.

Украсть для холопа - как два пальца обсосать. Поэтому перегруженная галичанами украинская власть всего за 15 лет "вывела Украину на ведущее место в мире" по воровству и коррупции.

"То, что моё, - моё, а что не моё - тоже моё". По этому принципу галичане примазываются к славе запорожских казаков. При том, что запорожцы сражались за православную веру, а предавших её, как это сделали галичане, убивали, как гоголевский герой Тарас Бульба своего сбежавшего к ляхам сына. К слову, Россия, в которой сегодня проживают на Кубани потомки запорожцев, в не меньшей степени, чем Украина, наследница казачьей славы, добытой защитой единоверцев от набегов крымских татар, от Турции и Польши.

Называя Украину частью западного мира, галичане делают то, что на Западе немыслимо - навязывают свой язык всей Украине. При том, что русскоязычных - большинство и они более развиты и образованны, о чём говорит подавляющее преобладание тиражей русскоязычных газет над украиноязычными. Что касается украинской научно-технической интеллигенции, то подавляющая её часть мыслит на русском языке. При этом "справжни" глумятся над исконным языком большинства своих сограждан, именуя его "бандитским", "вражьим" и т.п. Кроме ненависти ко всему русскому, по-видимому, проявляется и комплекс неполноценности: если на русском языке творили признанные всем миром гении - Пушкин, малоросс Гоголь, Достоевский, Толстой, наполовину украинец Чехов, киевлянин Булгаков, Шолохов, то у Галиции есть лишь имена уровня Франко, которого даже на Украине читают в основном школьники в порядке "обязаловки".

По узости своего мышления наследники холопов польских панов не понимают, что развал России, о котором они мечтают, будет означать и конец Украины как единого и независимого государства. Только идиот может полагать, что в случае капитуляции России перед Западом заокеанские друзья поделятся с Украиной российскими богатствами. Даже в качестве платы за жизни погибших в Ираке за американские интересы украинских парней Америка не выделила Украине ни кусочка нефтяного иракского пирога, на что надеялась украинская "элита". Холопским детям невдомёк, что США прекратят расточать улыбки "демократической" Украине на другой день после того, как за её спиной перестанет стоять великая Россия. Хорошо ещё, если они просто отвернутся от ставшей ненужной прислужницы, оставив её чахнуть без газа, нефти и рынков сбыта. А ведь могут и широкий жест сделать, который, впрочем, ничего не будет им стоить. Например, подарить Крым давней союзнице США Турции, а Западную Украину - своей новой союзнице Польше. Надо думать, поляки припомнят галичанам "подвиги" "героев" из ОУН-УПА, вырезавших во время войны польские деревни.

Вместе или порознь?

Могут ли Малороссия и Галиция, столь отличающиеся в генетическом плане, своим историческим прошлым и ментальностью, ужиться в одном государстве? Опыт советского времени показывает, что могут и даже к немалой взаимной выгоде. Необходимым условием этого является единая политика всех ветвей государственной власти, причём такая политика, которая приемлема для Малороссии, превосходящей Галицию по численности населения, экономическому потенциалу и развитию науки. Галиция же, с её комплексом покорности, примет без особого сопротивления любую политику, если она проводится сильной единой властью. На сегодняшней Украине власть таковой не является. В то время как возглавляемое Януковичем правительство стремится предотвратить раскол Украины, президентская ветвь власти во главе с Ющенко придаёт противостоянию антагонистический характер, создавая у галичан иллюзию возможности агрессивного навязывания Галицией своих предпочтений Малороссии. Тем самым Ющенко и его окружение продолжают вбивать клин между двумя частями Украины. Президент и иже с ним не ведают, что творят? Вряд ли. Скорее, дело в выполнении заказа тех сил, которым выгоден развал Украины и перед которыми эти люди взяли серьёзные обязательства. Как известно, деньги на президентскую кампанию Ющенко дали США. Им же выгодно отделить от Украины Галицию, поскольку превратить всю Украину в нацеленный против России натовский плацдарм США не удастся, как это стало ясно после парламентских выборов на Украине. Помешать Ющенко и его команде добиться распада страны может украинский парламент. В его власти исправить нелепость так называемой конституционной реформы и избавить от шизофренического "плюрализма" власти Украину, превратив её в нормальную парламентскую республику.

Владимир ПОНОМАРЕНКО, профессор.
(“Крымская правда” №9, 19 января 2007 года)

Сергей Киселёв: "Неважно, кто был отцом автономии,
важно, что сегодня она не выполняет свои функции"

Очевидцам и участникам Всекрымского референдума 20 января 1991 года не надо напоминать, "как это было", а вот всех остальных, наоборот, надо включать в крымский дискурс. Что, собственно говоря и делает политолог Сергей Киселёв.

"16 лет назад автономия рассматривалась как ценность"

- Сергей Николаевич, не будем вдаваться в фактологические подробности, меня интересует другое. Есть такое понятие - психоисторическая ситуация. Давайте её воссоздадим. Вы помните, как всё было в 1991 году?

- Конечно, я работал в университете. Было ощущение подъёма, веры в свои силы. Люди видели, что они способны менять мир, даже в таких локальных регионах, как Крым. Началась перестройка: появились независимые общественные организации, появились люди, которые мыслили не в рамках традиционной идеологии, возник огромный интерес к истории. Тем более, все же знают, что когда-то существовала Крымская автономия: многие крымчане всегда хранили в себе эту идею. Особенно коренные. В 70-е годы я служил в армии и помню, насколько мы выделялись среди всех остальных - нас даже называли Республика Крым, так что для меня автономия - это был не пустой звук. Кроме того, в конце 80-х годов возник Рух, появилось выражение "Крым будет украинским или безлюдным". И тогда крымская интеллигенция считала, что автономия позволит сохранить социокультурное своеобразие Крыма. А начальники считали, что Крымская автономия позволит сохранить им тёплые места.

- То есть, что редко бывает, интересы совпали!

- Абсолютно.

- Судя по явке, да: всего проголосовали 81,3% крымчан, из них за автономию - 93,26%.

- Да, было особое ощущение, ощущение исключительности - всё-таки первый референдум в СССР. Первый крымский парламент был довольно своеобразным. Много ярких людей.

- А кто же был отцом Крымской автономии - Николай Багров или Леонид Грач?

- Сегодня абсолютно неважно, кто был отцом автономии, важно то, что автономия не выполняет свои функции. Потому что о том уровне автономности, который был в первые годы её существования, сегодня приходится только мечтать.

- Тогда ещё раз воссоздайте ощущения 1991 года. Что означала фраза "я живу в автономии"?

- Надо учитывать, что я принадлежу к тому поколению, для которого на первом месте стояли всяческие интеллектуальные искания и переживания.

- Я тоже.

- В нижней его части. 16 лет назад автономия рассматривалась как ценность. Что такое автономия? Это протогосударство. Естественно, мы понимали свою особость и воспринимали себя как некое сообщество - любимая крымская поговорка "За Перекопом для нас земли нет". А всякая группа ничего не имеет против создания некой государственности - ведь были же активные сторонники Крыма как независимого государства.

- А вы к ним принадлежали?

- Нет. Мы предлагали объявить внетерриториальный статус - по образу и подобию всесоюзной здравницы: Крым - это территория прямого союзного подчинения, которая принадлежит всем. Но потом эту формулу сломали, автономия оказалась в составе Украины.

А дальнейший путь мог бы быть таким: получение независимости, заключение Союзного договора, куда Крым входил бы как самостоятельная территориальная единица.

- А чем можно объяснить такую явку?

- Это было время, когда шли радио- и телетрансляции съезда народных депутатов СССР. И люди были прикованы к телевизорам и приёмникам. Мы уходили от одного государственного устройства и шли в неизвестность. Эта неизвестность пугала, но была какая-то наивная вера. И общая грамотность была повыше.

- А Россия на наш референдум активно не отреагировала. Она отстранилась, что ли...

- А какой тогда была Россия? Кто такой Ельцин? Либерал и западник. Что бы там ни говорили, идея Крымской автономии - это идея русской автономии. Хоть она и получилась территориальной. А подобная тема не приемлема для либералов-западников, которые в любой попытке русского самоопределения видят угрозу. Так что на тот момент Россия не являлась силой, которая могла бы поддерживать крымское движение.

- Это была прогнозируемая реакция?

- Нет, непрогнозируемая. Тогда многое было в первый раз. Во-первых, сам референдум, первое решение, первая реакция. Не надо так однозначно говорить: ведь Крымская автономия возникла во многом под воздействием России, точнее, СССР - референдум проходил почти за год до распада СССР. В то время мы очень активно сотрудничали с Москвой, и там были люди, которые к тому, что происходило в Крыму, относились с интересом.

- Ещё есть такое мнение, что сама формулировка вопроса была очень важной - именно воссоздание Крымской автономии, а не восстановление.

- Я видел правку Леонида Кравчука на бланке вопроса. Накануне референдума Кравчук приезжал в Симферополь - в результате формулировка вопроса немного изменилась.

- Я имею в виду другое - под "восстановлением" Крымской автономии подразумевалось восстановление крымскотатарской национальной автономии.

- А нет ничего такого в Крымской Конституции, что бы говорило о национальном характере автономии. Достаточно просто её внимательно читать. И ситуация 1991 года не была похожа на ситуацию создания автономии после гражданской войны. Там были трагизм, напряжённость.

- Кстати, крымские татары референдум проигнорировали.

- Во-первых, они не сами так отнеслись к референдуму - велась пропаганда. Во-вторых, на тот момент их численность была незначительной. Многие люди были без прописки. И поэтому просто не смогли проголосовать. Так что я бы не окрашивал в какой-либо цвет отношение крымских татар к этому вопросу. Сегодня многие из них, думаю, голосовали бы за. И тогда мы бы, может, получили бы даже большие права, разумеется, с учётом всех этнических групп Крыма. Автономия по этническому признаку, на которой настаивают крымские татары, нереальна: в Крыму любая попытка создания национальной автономии приводит к драматическим конфликтам.

- Тот же Грач утверждает, что референдум в тогдашних условиях был спасением Крыма самими крымчанами. От межэтнических и политических конфликтов.

- Сегодня можно называть референдум чем угодно - спасением и так далее. Но если бы Крым остался областью, то, безусловно, градус конфликта был бы неизмеримо выше.

- Тогда ещё одна его цитата. Грач любит говорить, что благодаря автономии Крым - единственный стабильный регион в дуге нестабильности.

- Нам трудно судить, как бы развивался Крым в соответствии с другими сценариями.

К примеру, такой сценарий: Крым - область в составе России. Вполне реально.

- Хороший сценарий.

- Да. И я думаю, что в таком случае степень конфликта была бы намного ниже, чем она существует сегодня. Дальше, Крым как независимое государство - тоже вполне реальный по тем временам сценарий.

- А как вы себе это представляете?

- Очень просто. Крымская Автономная Советская Социалистическая Республика. И такой она просуществовала до 1992 года. Тогда был бы возможен следующий референдум - о присоединении: либо к Украине, либо к России.

"Хотя Крым и Украина - это одно государство, в нашем сознании между ними проходит определённая граница"

- А если эти 16 лет обосновать концептуально?

- 16 лет истории Крымской автономии - это 16 лет истории сдачи Крымской автономии.

- Я ожидала, что вы скажете именно так, но всё же - неужели нет никаких плюсов?

- Почему же? Во-первых, автономия - это некая оболочка. Существующая.

- Да, она хотя бы закрепилась у всех в сознании.

- Я на днях спросил у дочки, ей 23 года, нужна ли ей Крымская автономия? Она сказала, да, конечно - она меня защищает от украинизации. Во-вторых, я общаюсь со студентами и вижу, что они активно, даже активнее, чем наше поколение, позиционируют себя как крымчане. Есть же различия в понимании выражений - "в Крыму" и "на Украине". Жители других регионов Украины возмущаются, дескать, а почему вы всё время говорите "на Украине", вы же тоже на Украине? А потому: хотя Крым и Украина - это одно государство, в нашем сознании между ними проходит определённая граница.

- Многие эксперты, что мне всегда очень обидно слышать, напрочь отрицают крымскую идентичность.

- Отрицают где? В Киеве, в Москве. Скажите, а есть такая идентичность - "москвичи"?

- Да.

- Я могу её отрицать - и что, от этого она исчезнет? Вот и всё. Пусть меня отрицают, но я-то есть. Есть носители подобного сознания? Есть. На основе чего мы такой вывод делаем? На основе социсследований: уже десять лет наблюдаются устойчивые группы - 50-55% населения Крыма называют крымскую идентичность. Вообще сегодня идентичность многослойная - крымская идентичность не мешает человеку считать себя русским или татарином. Почему галицийцы себя позиционируют как особую идентичность, ведь у них кроме культурно-исторических особенностей нет ничего. У них нет такой важной особенности, как территориальная. А мы живём на полуострове.

"Практически всё население Крыма - это крымские патриоты"

- Ваши политологические прогнозы?

- События в Крыму, начиная с 2003 года, показывают, как из ниоткуда появляются общины: Партенит, Морское, Судак. И они начинают выдвигать своих лидеров.

Есть ещё один момент, который игнорируется, но он важен: изменения, которые могут произойти в Крыму и в целом на Украине, возможно, будут инспирированы извне. Любым крупным событием: начиная терактом и заканчивая региональной войной в ближайшем нашем окружении.

И будет "эффект домино".

- На Украине существует реальный политический процесс, в России он искажённый, а в Крыму?

- Крым - это управляемая извне внутренняя украинская "колония". Во власть ставятся те люди, которые управляемы. Управляемы не конкретным человеком, а политическим процессом. Вчера он был коммунистом, потом - регионалом, перебежал из "НУ" в БЮТ. И от количества партий, в которых эти политики побывали, смешно становится. Появление неуправляемого руководителя Крыма сегодня практически нереально.

- Да. А Крыму это ничего хорошего не несёт.

- А нам-то много и не требуется. Нам нужен ряд очень важных, для начала не столько экономических, сколько культурных привилегий для того, чтобы сохранить крымское своеобразие. Иначе если так и дальше пойдёт, то Крым потеряет своё своеобразие и автономия ему тогда уже и не будет нужна. Для примера один тезис - мы постоянно слышим, что в Крыму мало украинских школ. А я говорю, что в Крыму вообще нет русских школ. А что такое русская школа? Это определённый тип воспитания духовности. Когда ко мне на занятия приходят студенты-татары, кто такой Чингизхан, знает один из двадцати семи. Просто смешно. О Екатерине и Потёмкине у них абсолютно извращённые сведения, они напрочь не знают советского периода истории, представляя его, как мрак и расстрел.

- А кого бы вы сегодня назвали крымскими патриотами?

- Практически всё население Крыма - крымские патриоты. Потому что те, кто не были патриотами, уже уехали. Результаты последних парламентских выборов показали, что крымская идентичность испытывала угрозу - в лице пропрезидентской партии.

И эта партия в Крыму не прошла. Но регионалам не стоит успокаиваться - одним из важных шагов для них была бы разработка на национальном уровне программы развития Крыма. Я знаю, что такая программа готовится. Что такое Европа? Это сочетание регионов. И Украина тоже имеет своеобразные региональные особенности, которые нельзя не учитывать, - ради этого государство должно пойти на всё, потому что если противоречия обостряются, это ведёт к серьёзным проблемам государственного устройства, которые проявятся через годы. Уже проявилось социокультурное различие между греко-католической частью населения и православной. Нет единого национального проекта, жители разных регионов Украины разобщены - у каждого свои интересы: бытовые, региональные.

- Каждый живёт на своей Украине.

- Согласен. Больше Украине, хороших и разных.

Юлия ВЕРБИЦКАЯ
(“Крымская правда” №10, 20 января 2007 года)

Земельне питання

Маслиновий гай — депутатський рай
У курортній Алупці — черговий дерибан

У 10-тисячній Алупці навряд чи хтось із дорослих її мешканців не покаже вам дороги до тутешнього дитячого протитуберкульозного санаторію імені Боброва. Для них він, мабуть, як зворушлива згадка про безтурботне дитинство і добрі казки на кшталт "Лікаря Айболита". Асоціативний ряд у цьому контексті цілком доречний: відомий радянський письменник Корній Чуковський "списав" свого Айболита з цілком реального Петра Ізергіна, який у 30-ті роки минулого століття працював головним лікарем Алупкинського дитячого санаторію. І за свої професійні й людські чесноти (він успішно лікував дочку письменника) отримав довічний казковий "статус". До слова, в буквальному сенсі виходжувала дітей з кістковим туберкульозом, іншою ортопедичною патологією на березі Чорного моря вся родина Ізергіних.

Про всю цю історичну минувшину "УМ" люб'язно розповіла виконувач обов'язків головлікаря санаторію Надія Бельтюкова. Виявляється, заклад не змінює своєї спеціалізації з самих початків, тобто з 1902 року. Нині ж 3-14-річних пацієнтів зі всієї України тут приймають цілий рік. За бюджетні кошти їх оперують, реабілітують упродовж кількох місяців. Процес лікування більш ніж наполовину пов'язаний із мікрокліматом місцини, що увібрав у себе цілющий "подих" моря і незайманого маслинового гаю. Маслинові дерева покатим схилом збігають майже до самого пляжу і справді є "родзинкою" кліматотерапії.

Однак саме доля реліктових насаджень, отже й подальше існування оздоровчо-медичного закладу загалом сьогодні найбільше турбує всіх його 140 працівників. А все через "акт цинізму", якщо називати речі своїми іменами, тобто рішення сесії Алупкинської міськради

3 листопада 2006 року. Місцеві "регіонали", "союзівці", вітренківці разом з іншими під прапором захисту прав тридцяти ветеранів санаторію на городи (колись адміністрація дозволила їм вирощувати на території закладу помідори) взяли й анулювали (!?) держакт на землю, законно виданий оздоровниці ще у 1992 році. І тим же рішенням визнали за бобровцями право лише на територію, на якій розташовані спальні, медичні корпуси і адмінспоруди. Більшу ж половину, тобто 6,125 із 11 гектарів, включно з маслиновим гаєм, вилучили і заднім числом підкилимно (мас-медіа на такі засідання — зась) розподілили серед вузького кола "достойників".

"Якщо у нас заберуть землю, — розмірковує в. о. головного лікаря, — ніяких городів, повірте, тут не буде. Вмить виростуть лише палаци. Як це робиться по сусідству з нами, на території колишнього теж МОЗівського санаторію імені Баранова ( подейкують, один із палаців належить котромусь із відомих футбольних братів. — Авт.). Тобто ліворуч — палаци, праворуч — палаци, а посередині залишаться хворі діти на милицях. Кому це сподобається? Отже, і нас через якихось півроку попруть. Ви ж тільки погляньте, як попрацювала за 9 місяців нова міськрада — Алупка вся перегороджена парканами. Землю віддають, продають наліво-направо, інформацію приховують. Хоча ні для кого в місті не є секретом, де новий мер зводить триповерховий особняк із дерев'яною сауною. Певно, на всіх бажаючих вже не вистачає ласих шматків, тож взялись за наш санаторій".

Яких "сюрпризів" слід чекати від місцевої влади, Надія Бельтюкова та її колеги добре знають. Років десять тому виконком самовільно викроїв у санаторію частину пляжу і передав її міському товариству риболовів-любителів "Чайка" нібито для будівництва елінгів. Поступово ті елінги наростили ще дво-трьома поверхами. Нині це зі смаком облаштовані міні- пансіонати на самому березі моря зовсім не для любителів дешевого відпочинку.

Можливо, черговий "грабіж серед білого дня" все ж не пройде. Тим паче що вже 13 листопада прокуратура Криму його опротестувала через явні порушення чинного Земельного кодексу тощо. Та й ще виграла кілька судів за позовами санаторію щодо депутатських "протеже" з числа городників. Проте у відповідь міськрада наслала на непоступливу установу податкову, ДАБК та інші підконтрольні їй фіскальні структури. Нині триває поспішний пошук компромату. А невдача з надкушуванням санаторського "пирога", схоже, народним обранцям лише підігріла апетит. Бо на черговому пленарному засіданні 28 листопада вони в "один присіст" розглянули аж 100 земельних питань, встановивши тим самим своєрідний рекорд. Ціна питань — понад 15 гектарів приморської території. Та ще якої! Приміром, 6 га унікального Милютинського парку дісталось такому собі ТОВ "Південь-Престиж-Сервіз" нібито для будівництва розважального комплексу, хоча ніхто навіть не поцікавився його бізнес-планом. ТОВ "ВестІстГруп" міськрада з цих же міркувань одномоментно ощасливила 1,47 га Піонерського парку, а ще — 1,2 га пляжу. Компанія "Море" отримала під будівництво житлових багатоповерхівок 0,8 га на Південнобережному шосе. Одному із підприємців одноосібно, тобто так само без будь-яких конкурсів і тендерів, передали в оренду на п'ять років паркувальну територію та єдину дорогу до Воронцовського палацу, найбільш відомої історичної пам'ятки курортного міста.

Словом, депи задовольнили всіх й одразу. І, що найбільш вражає, в тому числі й за рахунок усе того ж реліктового маслинового гаю дитячого санаторію. Його знову, щоправда тільки на паперах, розкроїли на земельні наділи у 6 соток під індивідуальну забудову. Як слід було очікувати, новоспеченими землевласниками стали самі ж депутати, їхня рідня та добродії з київською, донецькою та чернігівською пропискою. Ніхто не береться сказати, чи зуміє цього разу дитяча оздоровниця від них відбитись. Земельна лихоманка, яку "підживлюють" зацікавлені люди звідусіль, для подібних бюджетних закладів на ПБК сьогодні чи не найбільша напасть.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №4, 11 січня 2007 року)

Почто оттяпали землю у "Продмаша"?

Неспокойно ныне в ОАО "Крымпродмаш". Его работникам приходится бороться за целостность своей территории, на часть которой претендует фирма "Агросервис", уже успевшая "застолбить" более гектара, оградив его проволокой.

Маховик конфликта закрутился ночью 2 января. Охрана "Крымпродмаша" обнаружила на территории предприятия посторонних людей, доложила об этом руководству акционерного общества. К разрешению возникшего спора привлечены правоохранительные органы, земельная инспекция, городские власти.

Представители "Агросервиса" заявляют, что действуют на законном основании.

И показывают соответствующий документ: 28 сентября прошлого года Симферопольский горсовет заключил с "Агросервисом" договор о передаче в аренду земельного участка на территории "Крымпродмаша" сроком на 5 лет.

Земля эта была передана "Продмашу" для расширения производства ещё в 1988 году в соответствии с приказом министра оборонной промышленности СССР, которому в то время подчинялся "Крымпродмаш". По прямому назначению участок не успели использовать, лишь в последние годы предприятие засыпало канавы, вывезло мусор. Территория огорожена железобетонным забором, как и вся площадь предприятия. Машиностроители намерены разместить здесь склады и даже футбольное поле. А тут вдруг о своих правах на участок заявил новоявленный хозяин.

К счастью, до открытого противоборства и рукоприкладства дело не дошло. Обе конфликтующие стороны проявляют похвальную сдержанность. Но каждый стоит на своём. Представители "Агросервиса" говорят, что с этого участка не уйдут. А председатель правления "Крымпродмаша" Олег Чигидин уверен, что целостность территории акционерного общества не будет нарушена. И в доказательство приводит весомый аргумент: если по закону, то горсовет сначала должен был добиться отчуждения спорного участка, а потом уже передавать его в аренду другому предприятию. Но участок никто не отчуждал, завод платит за него земельный налог. Получается, что прежний состав горсовета отдал в аренду не принадлежащую ему землю, действуя по принципу - что хочу, то и ворочу. Знающие люди говорят, что городские власти облагодетельствовали "своих людей". Но очень уж неуклюже. Фактически подтолкнули их к самозахвату чужой земли.

Дмитрий ДЕНИСОВ
(“Крымская правда” №4, 12 января 2007 года)

Нет дороги с "поляны протеста"

Ещё недавно здесь росли яблони.

Занесённый на полуостров кочевниками и до недавнего времени поражавший только их, вирус захватов земли мутирует и становится опасным для всех крымчан. Даже некоторые "врачи", обещавшие лечить Крым от этой болезни, заразились и пали её жертвой.

В октябре прошлого года организация "Крым против самозахватов" провела своеобразную акцию протеста - в пригороде Симферополя на поле сельхозпредприятия "Плодовод" появился пикет и камни, завезённые для строительства времянок. Видимо, "врачи" решили лечить подобное подобным и так бороться с самозахватами. Но не тут-то было: милиционерам такое "лечение" показалось не только абсурдным, но и противозаконным. И с поля пикетчики были оперативно, в отличие от остальных случаев самозахватов, изгнаны.

Стены строят вокруг деревьев.

Однако вскоре выяснилось, что не так легко избавиться от вируса, моментально подхваченного протестующими против протестующих. И вот уже рядом с бывшей "поляной протеста" времянки выросли в саду, принадлежащем всё тому же "Плодоводу". Причём не всегда их строят между деревьями. Иногда вместо - тогда деревья само собой рубят. А чаще - возводят стены вокруг, тогда дерево можно будет уничтожить уже "в доме", незаметно.

Такую методику "лечения" чужих самозахватов сами борцы с ними объясняют просто:

- Сад списан, и вообще его надо выкорчевать, - заявил в телефонной беседе один из лидеров организации Владислав Дорошенко.

То есть они теперь не только вирус лечат, но и назначили себя санитарами сада?

По словам директора "Плодовода" Бориса Климентия, никто этот сад не списывал: "Он молодой и будет плодоносить ещё 15 лет!".

Абсурдность ситуации в том, что назначившие себя борцами за соблюдение закона и равноправия сами же грубо попирают и то, и другое.

С "поляны протеста" нет дороги в правовое поле. Кто бы ни пытался её найти.

Кстати

Милиция знает захватчиков земли в лицо

В Крыму милиция готова к введению уголовной ответственности за самовольный захват земли. Правоохранители располагают полной информацией о всех участниках и организаторах "полян протеста" и других форм земельных захватов, сообщил в связи с принятием ВС Украины во втором чтении закона об усилении ответственности за самовольный захват земель начальник Главного управления МВД Украины в АРК Владимир Хоменко.

Он заявил, что в Крыму закон начнёт исполняться сразу же после вступления его в силу. По его словам, количество самозахватов в автономии сегодня исчисляется тысячами.

"Мы знаем всех участников, мы знаем, кто их организует. Я так понимаю, что и участники наверняка уже знают, какая мера ответственности за самозахват вводится", - сказал Хоменко.

11 января украинский парламент принял закон о введении уголовной ответственности за самовольный захват земли, учтя поправки президента Виктора Ющенко. За захват по предварительному сговору и группой лиц нарушителям грозит лишение свободы на срок от трёх до шести лет.

На прошедшем в декабре курултае крымские татары пообещали устроить акции гражданского неповиновения, если президент подпишет такой закон. Несмотря на ужесточение ответственности, активисты меджлиса обещают организовать весной новую волну самозахватов. По данным Рескомзема автономии, только в 2006 году крымские татары захватили 5300 участков. После оформления захваченные участки продаются на вторичном рынке. Так, например, в Алуште татары продали 66 земельных участков из 200 полученных.

По данным Рескомзема, в настоящий момент нет ни одного безземельного крымского татарина. Однако полученные ранее наделы в Джанкойском, Первомайском и Раздольненском районах их уже не устраивают. Наибольший интерес для них представляют пять регионов Крыма, где земля продаётся по $15-25 тысяч за сотку.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №6, 16 января 2007 года)

День республіки Крим "відсвяткував" конфліктом за земельну ділянку

Суперечка за ділянку землі у 2,6 гектара по вулиці Балаклавській у Сімферополі, територію розформованої військової частини, триває вже протягом кількох років. Причому, її статус як і раніше залишається незрозумілим. Як повідомив журналістам голова Рескома із використання землі у Криму Микола Голубєв, ділянка й досі знаходиться у підпорядкуванні Міністерства оборони, хоча після звільнення землі ділянку зайняли кримські татари для будівництва житла. Вони звели на ньому тимчасові будинки й неодноразово, але марно зверталися до органів влади з проханнями виділити ділянку для репатріантів. Уже після цього місцева влада ухвалила рішення про виділення його в короткострокову оренду фірмі ТОВ "Олві-Крим" для будівництва багатоповерхового комплексу. Перманентний конфлікт репатріантів і будівельників відтоді то затихає, то розпалюється з новою силою. За право володіння ділянкою вже було вжито і словесних суперечок й силових конфліктів. Будівельна фірма звернулася до суду, який визнав їхнє право на користування ділянкою.

Начальник ЦГС ГУ МВС України у Криму Олександр Домбровський, розповів журналістам, що "цієї ночі (18 січня, у переддень Дня республіки, який святкують у Криму 20 січня на честь референдуму 1991 року, внаслідок якого було ухвалено рішення про відновлення автономії) приїхали представники підприємства "Олві-Крим" і близько 100 будівельників для загородження території. Чергові, які знаходилися на самозахопленні, по мобільному телефону обдзвонювали своїх координаторів, зібрали натовп, і до 7-ої години ранку там вже було близько 150 кримських татар", — наводить його слова агентство "Контекст-медіа". За словами начальника ЦГС, учасники самозахоплення і будівельники стали кидати один в одного каміння й палиці, у зв’язку з чим міліції довелося вибудувати між ними "живий кордон". Загалом на самозахопленні знаходилося близько 340 співробітників міліції.

Схожу картину подій, але зі свого боку "зображують" і представники кримських татар. "У фірми, яка тут збирається розпочати будівництво, наприкінці лютого — березня закінчується термін оренди ділянки. Природно, що вони вдаються до всіх можливих способів повернення ділянки. Вони увірвалися туди вночі. Ми вважаємо, що це провокація, отже ми повинні дочекатися рішення Апеляційного суду", — зауважують учасники подій.

Виконуючий обов’язки начальника управління суспільної безпеки Головного управління МВС АРК, полковник міліції Геннадій Розумовський заявив, що переговорний процес пройшов у присутності заступника прокурора республіки Крим і представників влади — першого заступника міського голови, голови Центральної районної ради. "Домовленість була досягнута, 24 січня 2007 року відбудеться суд. Прокуратура АРК подала позов до суду і вважає виділення ділянки землі фірмі "Олві-Крим" незаконним. Тому ми ухвалили рішення організувати охорону цієї території працівниками міліції", — повідомив Геннадій Розумовський. Він зазначив, що винуватці цього інциденту будуть покарані.

Голова Верховної Ради Криму Анатолій Гриценко, коментуючи подію, сказав журналістам: "Ми вирішуватимемо всі проблеми в рамках законодавства і питанням, що пов’язані із силовим розв’язанням земельних проблем буде покладено край згідно закону".

У той же час голова Ліги кримськотатарських юристів "Ініціум" Еміне Авамільова на прес-конференції в Сімферополі стверджує, що заволодіння ділянкою по вулиці Балаклавській кримськими татарами є не земельним самозахопленням, а акцією протесту, тому що всі її учасники неодноразово зверталися до місцевої влади із проханнями виділити їм землю і були змушені піти на крайні заходи через ігнорування цих звернень. При цьому Еміне Авамільова зазначила, що подібні конфлікти "формують негативний образ кримських татар у Криму". На думку Еміне Авамільової, чинне законодавство України дозволяє вирішити проблему наділення землею кримських татар, однак вона не вирішується через бездіяльність місцевої влади.

Тим часом, сутички на Балаклавській, яких давно не було в Криму, тривають, і навряд чи вони припиняться до засідання Господарського суду. Міліція, яка розбороняє сторони конфлікту, вважає своїм обов’язком не допустити кровопролиття й не втручатися у вирішення конфлікту.

Микита КАСЬЯНЕНКО, Сімферополь
(“День” №9, 20 січня 2007 року)

Татары и строители пошли стенка на стенку

Самозахваты в крымской столице и ее предместьях - дело обычное. Каждый из нелегальных поселков имеет свое название. Тот, в котором произошло ЧП, зовется Яны Кырым - "Новый Крым".

В ночь со среды на четверг в Симферополе была предпринята очередная попытка снести незаконный поселок в районе Пневматики, где живут татары.

- Около четырех часов утра, - рассказал "КП" обитатель времянки по улице Балаклавской, - "Камаз" протаранил проволочное ограждение, и на территорию поселка въехали три "Икаруса". Из них вышли люди в форме защитного цвета и вытеснили нас, проживающих тут 25 человек, за пределы городка. После этого они принялись огораживать его новым забором из металлических листов. Приехавшие милиционеры оцепили участок, не пропуская нас к времянкам.

Кордон спецназа не смог сдержать напор толпы, и "новокрымчане" прорвались на поле. В строителей полетели камни, палки, и им пришлось ретироваться за спины "Беркутов". Мгновенно сориентировавшиеся крымские татары расхватывали металлические палки, приготовленные для возведения забора. Людей пытался остановить спецназ, но оттеснить их с этой территории не удавалось, сопротивление крымские татары оказывали настолько отчаянное, что поле битвы осталось за ними. В стычке не меньше шести милиционеров получили ушибы.

К утру сторонников конфликта разделял строй подоспевших на место бойцов внутренних войск. Этот раунд остался за самозахватчиками: и представителям фирмы, и милиции пришлось отступить.

Как удалось выяснить "КП", спорный участок площадью в 2,6 га сдали в долгосрочную аренду одной из симферопольских фирм, которая планирует построить на нем жилой комплекс. После самозахвата суды, в том числе и Апелляционный суд АРК, предписали освободить территорию, но государственная исполнительная служба выполнить названное решение так и не смогла. В октябре предложение добровольно освободить участок жильцы поселка отклонили, а в декабре, по данным главка МВД Украины в Крыму, готовились к серьезному отпору.

По всей видимости, у руководства фирмы, которая несет убытки и не может выполнить взятые на себя обязательства, лопнуло терпение. Вот ее руководство и решило самостоятельно оградить "свою" территорию железным забором.

Руслан БОЙЦОВ, Наталья ДРЕМОВА
(“Комсомольская правда” №11, 20 января 2007 года)

Крим проти Криму
Чергове земельне "дербі" у Сімферополі перетворилося в масову бійку

У криваве побоїще переросли наміри приватної будівельної компанії "Олві-Крим" звести на західній околиці Сімферополя  дві дев'ятиповерхівки. Будівельники, маючи нібито пакет усіх дозвільних від міськвиконкому документів про оренду, облюбували два з половиною гектари обабіч вулиці Балаклавської. Гроші на будівництво мав дати чеський інвестор.

Натомість на те ж саме поле ще у березні минулого року під час синхронних земельних акцій накинули оком депортовані на чолі з "королем самозахоплень" Даніалом Аметовим (так його нарекло одне з місцевих видань). На ньому розбили наметову "галявину протесту". І невдовзі за тим же апробованим методом "галявина" перетворилась у такий собі мікрорайон "Янъы Къырым" ("Новий Крим") — понад 80 черепашникових будиночків  учорашніх протестувальників. Будфірма у судовому порядку спробувала  повернути свій майданчик. Широко проанонсована  кримською міліцією  акція з ліквідації земельного самозахоплення з залученням  аж 15 тисячів співробіників МВС була запланована на 14 листопада 2006 року. Проте  у  працівників Державної виконавчої служби нічого так і не вийшло: дія постанови  Центрального суду Сімферополя  щодо звільнення  території стосувалась персонально лише  Даніала Аметова (до речі, нині радника спікера Анатолія Гриценка) та його активістів, проте на той момент на ній перебували вже  інші  люди.  Тож, як не крути, а буква закону тоді цілком справедливо "працювала" на метикуватих  мешканців "Нового Криму".

Другу ж вікторію вони святкували  вже позавчора, коли на світанні дружно і з бійкою відтіснили  зі "свого  мікрорайону"  представників "Олві-Криму". Заодно дісталось і міліціонерам, бійцям "Беркута" та внутрішніх військ, котрі стали "живим ланцюгом" між конфліктуючими. Виявляється,  будфірма силами привезеної  на двох "Ікарусах" групи підтримки у кількості близько ста осіб спробувала серед ночі огородити свою "законну" територію. Проте відразу  наштовхнулась на "нічний дозор" репатріантів, котрі моментально підняли на ноги своїх співвітчизників звідусіль. І  пішла стінка на стінку, полетіли камені, дрючки... Добре, хоч учасники побоїща цього разу відбулися лише синцями і порізами рук.

Про всяк випадок перша у новому році "гаряча точка" рідного міста  тепер постійно патрулюється правоохоронцями. Схоже, наступним "кулачним" моментом у цій земельній історії може стати 26 січня, коли вердикт уже за позовом репатріантів має винести Апеляційний суд  Севастополя. Однак найцікавішим є те, що земельна ділянка, на яку так несамовито претендують "Новий Крим" і "Олві-Крим",  насправді, за словами голови республіканського комітету з земельних ресурсів Миколи Голубєва, досі  формально  числиться  за третьою стороною. От і розберись,  хто справжній хазяїн спірної землі у Сімферополі.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №1, 20 січня 2007 року)

Севастополь

"Мир древности" вже сьогодні

Група севастопольських істориків започаткувала видання науково-популярного альманаху "Мир древности". Колектив очолив кандидат історичних наук Євген Туровський. Директор проекту - кандидат економічних наук Валерій Горбатов.

Знайомство з першим номером дає підстави вважати, що видання знайде свого читача не тільки в середовищі фахівців -істориків або археологів. Автори подають інформацію не лише цікаву, а й ексклюзивну. Так, наприклад, науковий співробітник Севастопольського національного археологічного заповідника "Херсонес Таврійський" Наталя Діброва у статті "Тінь Артеміди на кримських скелях" розповідає про те, що образ Артеміди, що вбиває лань, вперше в античному мистецтві було відтворено саме в Херсонесі Таврійському (нині - Севастополь).

З публікації в журналі можна довідатися, як вигадливо часом переплітається історія давня і не дуже. У 1837 році російський цар відвідав Керч. У переддень його приїзду було знайдено гробницю цариці Рескупориди. Й імператор відразу поповнив експозицію петербурзького Ермітажу найціннішими знахідками Кримської експедиції.

Назва альманаху не дає авторам підстав для твердих обмежень у розробці тем - для дійсно цікавих і нових інформацій або трактування подій редколегія знайде місце в журналі для новітньої історії, наприклад, для спогадів і досліджень подій Великої Вітчизняної війни.

Володимир ІЛЛАРІОНОВ. Севастополь.
("Голос України" №4, 12 січня 2007 року)

Туризм. Відпочинок. Оздоровниці.

В Крыму помолятся об удачном курортном сезоне

19 января в Симферополе закрывается традиционная туристическая ярмарка, а православные встретят праздник Крещения Господня. На это же число священникам заказали молебен "О сохранении и развитии крымских курортов и благополучном проведении курортного сезона".

- Молебен отслужат в полдень во всех храмах полуострова, которых порядка четырехсот, - рассказала "Комсомолке" пресс-секретарь Симферопольской и Крымской епархии Светлана Ефремова. - Участвовать в нем будут крымские, украинские и российские туроператоры, а также представители местной власти. Митрополит Симферопольский и Крымский Лазарь благословил проведение молебна, поскольку курорты - один из источников благополучия АРК и их процветание важно для всех жителей полуострова.

Идея молебна принадлежит главному редактору журнала "Новый Крым. Курорты и туризм" Марии Мальгиной.

- Необходимо было как-то по-особому начать этот год, необычно, - поделилась Мария с "Комсомолкой". - Может, с божьей помощью удастся привлечь внимание к ситуации с крымскими курортами политиков и чиновников, от которых зависит наше будущее. К тому же именно сейчас начинается подготовка к сезону, изучаются цены, которые предлагает Крым. Вряд ли будущий год станет удачнее прошедшего - пока не вижу для этого оснований. Так что поддержка свыше не помешает.

Что правда, то правда: специалистов, связанных с турбизнесом, перспективы отдыха на АРК не слишком радуют. Их беспокоит не только то, что растут цены, а сервис оставляет желать лучшего. Нынешняя интенсивная застройка Южного берега частными коттеджами и элитными апартаментами грозит превратить самое красивое место Крыма в дачный поселок для людей, которые будут приезжать сюда на месяц-два в году. Следовательно, число обычных курортников, деньгами которых в основном пополняются крымский и местные бюджеты, резко сократится.

(“Комсомольская правда” №8, 17 января 2007 года)

ДО ЗМІСТУ

Події. Трагедії. Надзвичайні ситуації. Кримінал.

"Ядовитое" судно разгрузили

Вчера в Керченском порту была завершена разгрузка трюмов судна "Одиск", направлявшегося в турецкий порт Искандерон с двумя тысячами тонн ферросилиция. Напомним, из-за вступления этого сплава в химическую реакцию с водой образовался газ фосфин, которым, по официальной версии, 5 января отравился весь экипаж судна, а два человека от него скончались. Смертоносный груз при помощи портовых кранов начали поднимать из трюмов судна на площадку возле 10-го причала Керченского морского торгового порта вечером 9 января, сообщает пресс-служба главка МЧС Украины в АРК. Оттуда его перемещали в склады для временного хранения. Спасатели отмечают, что концентрация смертоносного фосфина в воздухе всё время находилась в пределах нормы.

Работы приходилось останавливать несколько раз: то весы выходили из строя, то начинал накрапывать дождь. Когда трюмы были полностью разгружены, специалисты МЧС приступили к их химической зачистке.

Судьбу "Одиска" должен решить Керченский городской суд, который ранее постановил взять судно под арест по иску одной из потерпевших, требующей от судовладельца возмещения причинённых ей убытков. Судебные иски готовит и прокуратура республики, заинтересованная в возмещении владельцами "Одиска" убытков, нанесённых государству и окружающей среде. Что касается ответственности за возникновение чрезвычайной ситуации и смерти двух людей, то в прокуратуре говорят: "Можно утверждать, что перед законом ответят капитан судна, его старпом и контролирующие службы портового надзора. Следователи также проверят, как экипаж, нанятый на судно с опасным грузом лишь накануне рейса, был проинструктирован и как соблюдал правила техники безопасности". Будет выяснено, почему на "Одиске" не работали газоанализаторы, которые должны были предупредить моряков о превышении допустимых норм загрязнения воздуха.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №3, 11 января 2007 года)

Потрошители банкоматов

Крымская милиция разоблачила двух мошенников, которые при помощи поддельных пластиковых карточек неоднократно снимали с банковских счетов граждан крупные суммы денег.

В ЦОС ГУ МВД Украины в АРК сообщили, что один из злоумышленников, тридцатидвухлетний мужчина, был задержан в Симферополе ещё в середине декабря. Он попался на горячем: при получении из банкомата крупного банка 790 гривен. Деньги он снял с помощью поддельной пластиковой карточки. Ещё 16 таких изобретений было обнаружено правоохранителями при его досмотре.

Накануне Нового года задержали и подельника хитроумного мошенника. Им оказался 41-летний гражданин Российской Федерации. Как выяснилось в ходе следствия, парочка использовала в преступных целях "высокие технологии". На банкомате мошенники устанавливали сканирующее устройство, фиксирующее номер карточки, пин-код и остаток денег на счету. Эту конфиденциальную информацию умельцы получали на подключённый к сканирующему устройству ноутбук, находясь в автомобиле неподалёку от банкомата. Сведения сохранялись на специальной магнитной ленте, после чего мошенники наклеивали её на любую другую карточку и беспрепятственно снимали деньги со счетов не подозревающих о преступлении людей.

Уже доказано 400 эпизодов незаконного получения денег (транзакций) из банкоматов задержанными мошенниками. Общая сумма ущерба - более 100 тысяч гривен. Преступная группа промышляла не только в Крыму. Как выяснилось, от действий потрошителей банкоматов также пострадали жители Херсонской, Запорожской и Винницкой областей. Не исключено, что это далеко не полный список, ведь следствие по делу не закончено.

В результате обыска по месту жительства одного из них было обнаружено и сканирующее устройство, при помощи которого злоумышленники скачивали информацию. Аппарат направлен на экспертизу.

Возбуждено уголовное делу по признакам преступления, предусмотренного статьями 200 (незаконные действия с документами на перевод, платёжными карточками и другими средствами) и 190 (мошенничество) Уголовного кодекса Украины. Задержанным "светит" до 5 лет лишения свободы.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №3, 11 января 2007 года)

СЛЕДСТВИЕ УСТАНОВИЛО, ЧТО ПРИБОРЫ, КОТОРЫЕ ДОЛЖНЫ БЫЛИ
ПРЕДУПРЕДИТЬ МОРЯКОВ С "ОДИСКА" О НАЛИЧИИ В ВОЗДУХЕ ЯДОВИТЫХ ИСПАРЕНИЙ, НЕ РАБОТАЛИ

Выживших членов экипажа вскоре могут выписать из Ливадийской больницы под наблюдение врачей по месту жительства. Само судно арестовано по решению Керченского горсуда

Как сообщил "ФАКТАМ" помощник начальника ГУ МЧС Украины в Крыму Владимир Иванов, во вторник в 16.10 в Керченском порту началась разгрузка судна "Одиск", экипаж которого серьезно пострадал в результате отравления ядовитыми парами (подробно об инциденте "ФАКТЫ" рассказывали во вчерашнем номере). Ферросиликомарганец перевозят из трюмов судна на склады для временного хранения. Концентрация фосфина в воздухе во время разгрузочных работ в пределах нормы. Выгружено более 1,5 тонны.

- На сегодня опасность для окружающей среды и людей миновала, - говорит прокурор Крыма Виктор Шемчук. - Комиссия по ликвидации последствий чрезвычайных ситуаций решает вопрос о дальнейшем пребывании груза на территории Украины и ответственности судовладельца за причиненные государству убытки. К владельцам груза и судна, должностным лицам ряда контролирующих органов Керчи и портовых властей у прокуратуры есть вопросы, ведь трагедия, унесшая жизни двух моряков, стала возможна в результате ненадлежащего выполнения ими своих должностных обязанностей. Возбуждено уголовное дело по факту халатности, и уже сегодня можно говорить, что перед законом будут отвечать капитан судна, его старший помощник и контролирующие службы портового надзора.

Следователи уточняют целый ряд вопросов. Один из них - почему на судне не работали газоанализаторы, которые должны были предупредить о превышении предельно допустимых норм содержания ядовитых веществ в воздухе. Отдельно прокуратура спросит с тех, кто выдал разрешение на транспортировку опасных грузов на судне, переоборудованном в ноябре 2006 года в Турции из перевозчика сельхозпродукции (документ о наличии на "Одиске" всех необходимых систем безопасности для перевозки опасных грузов выдали российские власти).

Сейчас "Одиск" находится в Керченском порту под арестом. Такое решение принял Керченский городской суд по иску потерпевшей, которая будет судиться с судовладельцем о возмещении ей причиненного ущерба. Вопрос о возмещении ущерба, причиненного государству и окружающей среде, уже решает и прокуратура, которая также готовит судебные иски. Сумма ущерба устанавливается.

Как сообщил заместитель министра здравоохранения Крыма Олег Стеблий, состояние оставшихся в живых членов экипажа сухогруза, которые находятся в Ливадийской больнице, удовлетворительное. Будет решаться вопрос об их переводе под наблюдение врачей по месту жительства (за исключением севастопольца Сапсая, который еще находится в реанимации).

Елена ОЗЕРЯН
(“Факты” №4, 11 января 2007 года)

Культур-мультур, понимаешь!

Прокуратурой Крыма разоблачена схема, по которой чиновники от культуры присваивали денежные средства, выделенные на проведение дней национальных культур. Об этом сообщает пресс-служба крымской прокуратуры.

В уголовном деле отражены семь эпизодов преступной деятельности руководителей Крымского республиканского фонда межнационального согласия и Крымского центра гуманитарных исследований. Первый выступал заказчиком праздников и распорядителем средств, второй эти праздники организовывал.

Более пятидесяти тысяч гривен, выделенных из бюджета на проведение дней итальянской, осетинской, белорусской, грузинской, литовской, казахской и киргизской культур и фестиваля "Соцветие национальных культур", перекочевали в карманы чиновников от культуры. А на самом деле национальные праздники либо не состоялись, либо были проведены за собственные деньги общин.

Прокуратурой Крыма 9 января возбуждено уголовное дело по фактам растраты имущества путём злоупотребления служебным положением и должностного подлога в отношении должностных лиц фонда межнационального согласия и центра гуманитарных исследований.

Первая проверка законности использования бюджетных средств, выделенных на финансирование мероприятий национально-культурных обществ в 2005 году, проведённая прокуратурой в мае прошлого года, тоже закончилась возбуждением уголовного дела. Тогда прокуроры установили, что должностными лицами были расхищены средства, предназначенные для организации и проведения Дней немецкой культуры в Крыму.

(“Крымская правда” №4, 12 января 2007 года)

Встреча в Киеве

В Киеве состоялась рабочая встреча президента Украины Виктора Ющенко с председателем Верховного Совета Крыма Анатолием Гриценко и председателем Совета министров автономии Виктором Плакидой.

Во встрече приняли участие секретарь Совета национальной безопасности и обороны Украины Виталий Гайдук и заместитель главы секретариата президента Украины Виктор Бондарь.

В ходе встречи обсуждались итоги социально-экономического и общественно-политического развития Крыма за 2006 год. Особое внимание президент страны уделил вопросам межнациональных отношений на полуострове. Он дал поручение крымскому руководству разработать программу урегулирования вопросов, возникших в межнациональной сфере. Председатель Верховного Совета Крыма Анатолий Гриценко и председатель Совета министров автономии Виктор Плакида доложили президенту о том, как выполняется его указ о ситуации в Автономной Республике Крым.

Президента ознакомили с основными направлениями в работе крымского руководства по привлечению инвестиций в развитие курортно-рекреационной отрасли полуострова. Кроме того, обговаривались вопросы, связанные с проведением берегоукрепительных работ на острове Тузла, также шла речь о размещении на территории Крыма филиалов ведущих украинских вузов.

Виктор Ющенко поручил крымской власти обобщить и сформулировать все проблемные вопросы, связанные с жизнедеятельностью полуострова. Глава украинского государства намерен обсудить их с руководством Крыма более детально во время своей рабочей поездки в Крым. Она запланирована на февраль.

Алла ГОРЕВА
(“Крымская правда” №4, 12 января 2007 года)

СМЕРТЕЛЬНИЙ ВАНТАЖ

Екіпаж рятувального буксирного судна Центру пошукових та аварійно-рятувальних робіт Військово-Морських Сил Збройних Сил України "Кременець" успішно завершив відбуксирування до Керченського порту іноземного аварійного судна "Оdisk" з небезпечним вантажем на борту. 7 січня 2007 року аварійний суховантаж "Оdisk" переданий морському порту Керч.

Різдвяні свята для військових моряків видалися неспокійними: 5 січня на рейд державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" прибуло судно "Оdisk" під прапором Сьєрра-Леоне, яке просило допомоги. Судно транспортувало хімічні речовини (феросілікомарганець) з порту Керч до турецького порту Іскендерун. Внаслідок взаємодії вантажу з водою хімічними речовинами, що виділилися при цьому, отруїлося 5 членів екіпажу, двоє з яких - громадяни України та Російської Федерації - померли.

За рішенням тимчасово виконуючого обов’язки міністра оборони України Леоніда Полякова, з метою мінімізації наслідків екологічно небезпечної надзвичайної події для мешканців Ялти, до ліквідації катастрофи були залучені Військово-Морські Сили Збройних Сил України.

Тимчасово виконуючим обов’язки командувача ВМС ЗС України віце-адміралом Віктором Максимовим було прийняте рішення забезпечити виконання поставленого завдання силами Центру пошукових та аварійно-рятувальних робіт ВМС ЗС України та підрозділами українського флоту, зокрема рятувального буксирного судна "Кременець", групи військових фахівців з радіаційного, хімічного і біологічного захисту окремої бригади берегової оборони. На командному центрі ВМС ЗС України негайно було розгорнуто групу з реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, яку очолив т.в.о. начальника управління оперативного забезпечення штабу ВМС ЗС України капітан 1-го рангу Микола Барабаш. Управління підрозділами та суднами у морі здійснювалося з командного центру ВМС ЗС України.

8 січня рятувальне буксирне судно "Кременець", виконавши завдання, повернулося до Севастополя. "Оdisk" відбуксирували до Керчі, звідки судно й вийшло. Транспортування виявилося надскладним через нерівномірне завантаження аварійного судна: майже увесь вантаж перебував в його носовій частині. Транспортування пройшло успішно. В Керчі вже почалися розвантажувальні роботи двох тисяч тонн небезпечного вантажу - феросілікомарганцю. Прокуратурою АРК порушено кримінальну справу за фактом неправильного завантаження судна. Вартість феросілікомарганцю більш як 400 доларів за тонну. Отже, приблизна вартість вантажу - 800 тисяч доларів США. Попри це, господар судна об’являтися не квапиться.

В місті Керч продовжує працювати оперативна група МНС.

Лідія СТЕПКО
(“Кримська Світлиця” №2, 12 січня 2007 року)

ГОД НАЗАД МАЛЕНЬКИЙ МИША КАБАЕВ ВЫПИЛ ЖИДКОСТЬ
ДЛЯ ЧИСТКИ ТРУБ "КРОТ", А В ЭТОТ РАЗ - КЕРОСИН

Сейчас за жизнь трехлетнего малыша вновь борются крымские врачи

О трагедии, случившейся с маленьким Мишей Кабаевым, знают теперь не только в его родном поселке Первомайское, но и во всем Крыму. Шутка ли, ребенок, в январе прошлого года выпивший жидкость для чистки труб "Крот", вновь попал на больничную койку. На этот раз малыш с сожженным пищеводом глотнул... керосина. По санавиации Мишу опять доставили в реанимационное отделение республиканской детской клинической больницы в Симферополе.

"Первый химический ожог, полученный мальчиком, усугубили родные, промыв ему желудок раствором марганцовки"

Тельце трехлетнего Мишеньки Кабаева больше напоминает скелет. Страдания малыша невозможно представить: у ребенка полностью сожжен пищевод, его кормят через трубочку, выведенную из желудка. Отверстие в животике, которое, видимо, дома плохо обрабатывали, превратилось в рану. Ко всему прибавилась еще и пневмония.

- Ситуация с этим малышом довольно сложная, - говорит начмед больницы Константин Телеснюк. - Первый раз мальчик попал к нам с химическим ожогом пищевода: выпил средство для ухода за сантехникой "Крот". Это мощная щелочь. Ожог усугубили родные мальчика, промыв ему желудок крепким раствором марганцовки, которая тоже разъедает ткани. "Скорую" вызвали, лишь когда ребенок начал задыхаться и синеть.

Тогда врачи детской республиканской клинической больницы сделали все мыслимое и немыслимое, чтобы спасти мальчика. На больничной койке он провел несколько месяцев.

- Щелочь, в отличие от кислоты, которая дает поверхностные ожоги, наоборот, проникает глубоко и вызывает более грубые расстройства и нарушения в стенках пищевода, в мягких тканях, приводит к некрозам, - объясняет начмед. - Расползающийся некроз - омертвение тканей - практически невозможно остановить. Все, что остается в пищеводе живым после ожога щелочью, потом рубцуется. Поэтому собственный пищевод, как таковой, у ребенка отсутствует. Год назад мы сделали ему операцию, чтобы через гастростому (отверстие в желудке) кормить малыша специальными жидкими смесями, которые содержат необходимое количество белков, жиров, углеводов. Смесь вводится непосредственно в желудок, а дальше поступает в двенадцатиперстную кишку и усваивается организмом. Мать научили, как ухаживать за ребенком, затем отправили их в Киев, в "Охматдет", чтобы там малышу сделали пластику пищевода - подшили фрагмент толстого кишечника. После операции произошло отторжение, и ребенка опять пришлось кормить через гастростому. Мы планировали вскоре отправить малыша в Киев, чтобы сделать повторную пластику пищевода, взяв трансплантат уже из тонкого кишечника. Но тут снова случилась беда - ребенок глотнул керосин!

"У Миши фактически уже нет пищевода - и весь керосин пошел в легкие"

- На моей памяти это первый случай, чтобы малыш в течение года дважды выпил такие агрессивные химические жидкости, - продолжает Константин Телеснюк. - Не знаю, что там за семья, но, очевидно, за ребенком следили неадекватно. А так как у Миши нет своего пищевода, весь керосин, который он глотнул, пошел в легкие. Возникла токсическая аспирационная пневмония. И сейчас с большим, очень большим трудом мы вытаскиваем ребенка. Должно случиться чудо, чтобы он выжил. Мы даем ему самые современные препараты. На лечение Миши требуется порядка 600-700 гривен в день. Понятно, что у его семьи таких денег нет. Спасибо, что мир не без добрых людей.

Операцию в Киеве мальчику делали бесплатно. Проезд в столицу финансировала Первомайская райгосадминистрация. Как свою восприняли беду Миши крымские спасатели. Они снова организовали сбор средств среди сотрудников МЧС на лечение ребенка.

- Мы так прикипели душой к этому малышу, что для всех нас он как родной, - говорит помощник начальника ГУ МЧС Украины в Крыму Владимир Иванов.

- Сотрудники МЧС действительно оказали неоценимую помощь, - рассказывает главврач республиканской клинической больницы Александр Астахов. - Они закупили и передали очень дорогие препараты для лечения Миши. Радует также то, что на расчетный счет больницы продолжают поступать средства не только от наших спасателей, взявших шефство над ребенком, но и от всех тех крымчан, которых не оставила равнодушными судьба мальчика. Честно говоря, этот случай потряс и нас, как говорится, повидавших всякое. Да, в больницу поступали дети, проглотившие косточки, орехи, детали игрушек. Но ситуация с Мишей Кабаевым - особая... Когда его привезли к нам, он был, как скелетик, обтянутый тряпочкой. К сожалению, даже при самом успешном исходе дела ребенок останется глубоким инвалидом. Но самое страшное, что все это произошло только из-за невнимательности старших. Быть осторожнее - вот и вся профилактика беды. Опасные жидкости - убирать! Лекарства - прятать! Запирать шкафы! Закрывать тумбочки! Не оставлять детей одних в квартире!

Вид находящегося в реанимации Мишеньки вызывает слезы на глазах у медсестер.

- Мы помнили Мишу еще с прошлого года, после того как он, выпив "Крот", поступил к нам впервые. Но когда его привезли во второй раз - мы были в ужасе! Он так похудел! И совсем не улыбается! Пытаемся его хоть чем-то порадовать, показываем ему игрушки, играем с ним, но его ничто не веселит. Он отворачивается и не хочет ни с кем разговаривать. Единственное, что он может сказать, - что ему больно... - вздыхают женщины.

"Мы стараемся принудить мать заниматься ребенком..."

За состоянием здоровья Миши Кабаева сегодня следят не только медики и работники службы по делам несовершеннолетних при райгосадминистрации, но и правоохранительные органы. По факту повторного отравления ребенка милиция и прокуратура проводят совместную проверку. Более того, прокурор взял под личный контроль семью мальчика, считающуюся неблагополучной.

- После того как ребенок выпил химическое вещество "Крот", мы не заводили уголовное дело, поскольку исходили из того, что случаи, когда дети глотают таблетки, шарики, пуговицы, нередко бывают и в благополучных семьях, - говорит прокурор Первомайского района Сергей Волынкин. - И утверждать, что мать или кто-то другой из взрослых был виноват в том, что с Мишей такое случилось, мы тогда не могли.

- Не прошло и года, а жизнь Миши снова в опасности. И уголовное дело не возбуждено...

- Оно будет возбуждено, если случатся какие-нибудь последствия, как говорится, тьфу-тьфу-тьфу, - стучит по столу прокурор. - Мы пытаемся принудить мать (по-другому, наверное, и не скажешь) заниматься сыном, приобретать необходимые медикаменты. В конце концов, мальчик просто должен ее видеть. Мы не хотим травмировать ребенка тем, что его маму могут лишить родительских прав. Я 20 лет работаю в прокуратуре и из личного опыта знаю: в таких случаях страдают и плачут именно дети. Естественно, когда после всего случившегося я вызвал мать Миши Кабаева, она клялась, что любит своих детей. У нее ведь есть старшая дочь - второклассница. Кстати, девочка хорошо учится, замечаний в адрес матери у учителей нет. Так вот, мать утверждает, что на глазах у Миши керосин оказался потому, что семья разжигает с его помощью печку, так как дрова сырые...

- Мама мальчика работает?

- Ни мать, ни бабушка, которой еще несколько лет до пенсии, нигде не работают. Среднемесячный доход семьи - около 900 гривен. В эту сумму входят пособие матери-одиночки, "инвалидные" на Мишу и государственное пособие по уходу за инвалидом.

- Для сельской местности это не такая уж маленькая сумма... Тем не менее медики отмечают, что ребенок поступил в больницу в истощенном состоянии...

- Стоял вопрос о том, чтобы не выдавать матери пособие и таким образом прекратить пьянки в доме. Но пока мы решили взять под контроль расходование этих денег. Вот у меня список того, что мать купила в этом месяце, - показывает прокурор. - Салфетки, памперсы, крем, блендер для измельчения пищи для Миши... Я предупредил мать и бабушку о том, что теперь их семью будут проверять в любое время дня и ночи, естественно, не нарушая их конституционных прав. Будут смотреть, не пьют ли они, в каких условиях находятся дети, как питаются... Словом, мать знает, что в случае чего понесет не только моральную, но и уголовную ответственность. Уже собраны показания соседей, есть докладная записка, подписанная районным педиатром, участковым врачом, заведующей детским отделением районной поликлиники. "Семья неблагополучная. Регулярно патронируется врачом и медсестрой..." Думаю, что медики за свои слова отвечают. "Последний осмотр 23 ноября 2006 года..." То есть незадолго до того, как ребенок выпил керосин. "29 ноября 2006 года ребенок поступил в больницу в тяжелом состоянии, обезвожен, с признаками дистрофии. Мать и бабушка, со слов соседей, употребляют спиртные напитки. На посещение врача и медперсонала реагируют отрицательно".

- Миша Кабаев постоянно находился под наблюдением медиков, - говорит начальник отдела лечебно-профилактической помощи Министерства здравоохранения Крыма Татьяна Текученко. - Медработники все это время предлагали не выдавать матери так называемые детские деньги, а перечислять их на счет ребенка. Они Мише понадобятся, когда он вырастет. Но местные социальные службы посчитали, что это незаконно. Теперь же, по нашему мнению, единственный способ спасти мальчика - лишить мать родительских прав.

В небольшом частном доме, расположенном на одной из центральных улиц Первомайского, к приезду корреспондента "ФАКТОВ" явно подготовились. Оказывается, маму Миши Кабаева Наталью и бабушку Галину Михайловну предупредили об этом в прокуратуре.

- Проходите в дом, Наташа с Аней (дочерью. - Авт.) скоро придут, - приглашает Галина Михайловна. - После смерти моего отца мы сюда перебрались. В квартире холодно, а тут печку затопишь - и через полчаса тепло. Еда у нас есть, огородик свой, картошка, вот водичку сладкую каждый день покупаем, - показывает на бутылку лимонада на столе.

Мебель, железные кровати, старенький холодильник, домотканые дорожки и прочая утварь, похоже, достались семье от деда.

- В тот день утром мы Анечку в школу собирали. Это было в начале восьмого, - вспоминает бабушка. - Я пошла на улицу по своим делам, а Наташа во дворе мыла сапожки Анины. Тут внучка выбегает: "Мише плохо!" Мы - в дом, оказывается, он керосина глотнул. Я давай промывать ему горлышко кипяченой водой. Это когда он "Крот" выпил, я не знала и промывала ему желудок марганцовкой. Наташа побежала вызывать "скорую". Спасибо, приехали быстро...

"Мой сын сильный, все будет хорошо"

- Думаем, это Аня дала Мише керосин выпить, - вытирает слезы Галина Михайловна. - Уже потом, когда мы ее, как говорится... Словом, она призналась, что и "Крот" братику дала выпить. Миша побежал за сестричкой в ванную (мы тогда еще жили в квартире), Аня раскрутила бутылку с жидкостью и дала ему. Сам-то он никак не смог бы пробку открыть, совсем еще маленький был... Аня - девочка неплохая, учится хорошо, но ревнует нас к Мише страшно. Мы ему, может быть, больше внимания уделяем, но любим-то обоих одинаково... Вот из-за детской ревности такая беда приключилась...

Спустя полчаса пришли Наталья с Аней.

- Снимай сапожки, я вчера убирала, - напоминает дочери 32-летняя Наталья.

Девочка поздоровалась, пошла в другую комнату переодеться в домашнюю одежду. Затем вышла на кухню, молча взяла бутылку лимонада и стала пить из горлышка.

- Анечка, это ты дала Мише керосин? - решаюсь я прямо спросить у девчушки. Та стоит, опустив глаза.

- Ну скажи, не бойся, тебя ругать не будут, - уговаривают Аню мама и бабушка.

Но девочка молчит.

- За Мишу я всегда спокойна была, - говорит Наталья. - Он никогда ничего без разрешения не берет, знает, что ему ничего кушать нельзя. А теперь нас на весь Крым опозорили, такое написали в местных газетах. Мол, ребенок неухоженный, захотел пить, поэтому взял керосин. Не приехали, не расспросили, как все было. Мы даже хотели на них в суд подать... Написали, будто я не навещаю Мишу. А мы ведь ждали "детские" деньги: не на что было ехать в Симферополь. Спасибо Людмиле Владимировне из прокуратуры, помогла пособие "выбить". Я как деньги получила, так сразу к Мише и поехала последним автобусом. Пришлось, правда, заплатить 30 гривен за квартиру, чтобы переночевать в Симферополе, не лето ведь, а утром - сразу к сыну. Он меня как увидел, стал улыбаться, за руку взял.

- Врачи говорят, что спасти Мишу может только чудо...

- Он мальчик сильный, все будет хорошо.

Елена ОЗЕРЯН
(“Факты” №6, 13 января 2007 года)

Дідусь і "лоліти"
69-річний керченський посадовець "крутив любов" із малолітніми школярками

Не встигла Керч оготовтатись після злополучної одіссеї судна з отрутою, котре, до речі, нині за рішенням суду перебуває під арештом як "речдок" у кримінальній справі за фактом отруєння і загибелі двох моряків, безпрецедентного арешту всього міського міліцейського відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків (11 січня відбулося перше судове засідання у цій справі), як знову місто опинилося у центрі нечуваного  скандалу. Цього розу з "амурним" відтінком.

Власне, все розпочалося ще напередодні нового 2007 року, коли під час оперативно-профілактичної операції співробітники міського відділку у справах неповнолітніх отримали інформацію про "любовні" походеньки двох школярок восьми і одинадцяти років. Новоявлені "лоліти" відразу ж "здали" і свого коханця, зізнавшись, що той нібито вступав із ними у статеві стосунки. Затриманим виявився 69-річний керчанин, який, повідомляє прес-служба Керченського міськуправління міліції, обіймає "серйозний пост на одному з великих міських підприємств". Поважний дідусь не став клеїти дурня і дав письмові свідчення про свої "палкі почуття". Виявляється, вони спалахнули у нього минулої осені, коли буцімто на вулиці до нього підійшли двоє вищезгаданих дівчаток і запропонували сексуальну послугу, від якої той "просто не зміг відмовитись".

Далі "любовний роман" розвивався за примітивно-передбачуваним сюжетом: на своїй респектабельній іномарці сивочолий "джентльмен" відвозив дівчаток подалі за місто чи в гараж, де все і відбувалось. У свою чергу кожна зі школярок  задовольнялась своїми "чесно заробленими" 30 гривнями у день. Оперативники небезпідставно припускають, що розбещенням двох дітей старий спокусник міг і не обмежитись. Тобто крапку в розслідуванні допоки ставити зарано.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №6, 13 січня 2007 року)

Керченский педофил задержан

В Керчи в ходе оперативно-профилактической операции сотрудниками отделения по делам несовершеннолетних задержан 69-летний керчанин, вступавший в половые отношения со школьницами.

Как сообщила пресс-служба Керченского ГУ ГУМВД Украины в АР Крым, задержанный, кстати занимающий серьезный пост на одном из крупных городских предприятий, не стал отпираться от своего пристрастия к малолеткам. Из его показаний следует, что с двумя девочками 8 и 11 лет он познакомился прошлой осенью на улице и они якобы сами предложили ему свои сексуальные услуги. Устоять против такого искушения дедушка не смог. Он усаживал школьниц в свою весьма респектабельную иномарку и не раз возил в загородный гараж, где и происходило "общение". Педофил оказал­ся щедрым — без вознаграждения дети не оставались, получая до 30 гривен за "сеанс". При дальнейшей разработке оперативники установили, что два совра­щенных ребенка — это, возможно, не все жертвы страстного ухажера-развратителя. Расследование про­должается.

Сергей НЕВИННЫЙ
(“Крымское время” №3, 13 января 2007 года)

От смерти на "Одиске" бывшую команду спас алкоголь

Команда отравленного газом судна "Одиск", на котором погибли два члена экипажа, а 8 мо­ряков попали в больницу, как вы­яснилось, формировалась в спешном порядке, поскольку экипаж, который должен был везти груз ферросплавов, отстранили из-за их пребывания в нет­резвом состоянии. Капитан был назначен 1 января — за день до выхода в море.

Прокуратура Крыма решила задержать 50-летнего капитана, россиянина Виктора Коршунова, до 19 января. Обвинений ему пока не предъявили, он остается под охраной в Ялтинской городской больнице. У дверей его па­латы №13 круглосуточно дежу­рят вооруженные автоматами бойцы "Беркута". Капитан пока не может отвечать на вопросы: к его отравлению газом добавился еще и гипертонический криз.

— Моряки погибли потому что просто не знали, как себя вес­ти в ситуации, когда груз (ферро­силиций. — Авт.) вступил в реак­цию с водой, — прокомментиро­вал "Сегодня" заместитель про­курора АРК Владимир Бойко. — Команда эта не должна была выходить на судне. Но прежний экипаж отстранили, потому что он был пьян.

ВОЗИЛ АРБУЗЫ. В прокуратуре также заявляют, что капитан "Одиска" и его старпом перед выходом в рейс знали о пробле­мах на судне. До осени этот сухогруз, построенный 27 лет на­зад в ГДР, возил По Волге астраханские арбузы. В морском регистре РФ указано,, что судно предназначено для транспорти­ровки зерновых и древесины. Возможно, по этой причине после перехода из Астрахани в Керчь, прежний — более опыт­ный капитан не рискнул отправ­ляться в дальний путь с ферросилицием в трюмах. После тра­гедии выяснилось, что на борту "Одиска" вместо двух положен­ных газоанализаторов был только один, да и тот с окислившимися аккумуляторами. И даже этого никто не проверил, потому что опытных моряков на судне не осталось.

— Был маленький шторм, — пояснил до задержания Виктор Коршунов, — а у меня люди все молодые, новые, и они не поняли, что происходит. Я всех людей спрашивал: "Что случилось?", а они: "Нас укачало, нас укачало".

Капитану грозит от 2 до 5 лет тюрьмы за служебную халат­ность, которая привела к гибели людей.

В прокуратуре Крыма считают, что за нарушения должен отве­чать и судовладелец, гражданин Турции. Ему адресованы иски родственников погибшего 23-летнего украинца — матроса Константина Терешкина.

Напомним, судно направля­лось из Керчи в турецкий порт Искандерун с 2000 тоннами фер­росилиция.

МАЙК ЛЬВОВСКИ, КРЫМ
(“Сегодня” №10, 15 января 2007 года)

"Чистильники" банкоматів
На їхньому "рахунку" понад 400 незаконних трансакцій

Один iз шахраїв, 41-річний громадянин Росії, потрапив на гачок співробітників Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю і управління кримінального розшуку кримського міліцейського Главку під час новорічних свят. Його ж 22-річного кримського подільника затримали двома тижнями раніше буквально на "гарячому". Якраз у момент, коли той встромив у щілину банкомата одного з великих місцевих банків підробну пластикову картку, аби присвоїти  з чужого рахунку 790 гривень. Таких "відмичок" міліція вилучила на місці аж чотирнадцять, а на квартирі ще дві.

Згодом сімферопольські слідчі з'ясували, що цими "картками" обоє зловмисників встигли скористатись щонайменше 400 разів, "скачавши" з чужих рахунків понад 100 тисяч гривень! Причому "працювали" горе-майстри не лише в межах півострова, а й у Херсонській, Запорізькій та Вінницькій областях. Але це далеко ще не все, вважають правоохоронці, адже слідство у кримінальній справі за фактом шахрайства і незаконних дій з платіжними документами, в розпалі.

Як розповіли "УМ" у Центрі громадських зв'язків кримської міліції, алгоритм дій "банкоматників", за плечима котрих лише десять класів середньої школи, був технічно відпрацьований майже бездоганно. На обраному банкоматі вони заздалегідь встановлювали скануючий пристрій, що фіксував номер картки, пін-код і залишок на рахунку. Перебуваючи в автомобілі неподалік від банкомату з ноутбуком, підключеним до скануючого пристрою, шахраї отримували всю конфіденційну інформацію, розміщену на пластиковій картці її власника, котрий, ясна річ, ні про що не здогадувався.

А далі гроші йшли до кишені крадiїв. Знята у такий спосіб інформація переносилась на магнітну стрічку. А вже далі за допомогою так званого білого пластика зловмисники наклеювали магнітну стрічку на свою картку і спокійно знімали чужі гроші. До речі, у ході санкціонованого обшуку за місцем проживання одного із затриманих виявили і хитромудру скануючу техніку. Нині її ретельно вивчають експерти.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №7, 16 січня 2007 року)

69-ЛЕТНИЙ РУКОВОДИТЕЛЬ КРУПНОГО КЕРЧЕНСКОГО ПРЕДПРИЯТИЯ
СОВРАЩАЛ МАЛОЛЕТНИХ ДЕВОЧЕК

- В Керчи в ходе оперативно-профилактической операции сотрудники отдела по делам несовершеннолетних получили информацию о том, что неизвестный вступал в половые отношения со школьницами 8 и 11 лет, - рассказывает начальник Центра общественных связей ГУ МВД Украины в Крыму Александр Домбровский. - В поле зрения оперативников попал 69-летний керчанин, занимающий серьезный пост на одном из крупных городских предприятий.

Задержанный сознался в своем пристрастии к малолетним девочкам. Из его показаний следует, что он познакомился с ними на улице прошлой осенью и что девочки сами предложили ему сексуальное утешение, от которого он просто не мог отказаться. Дедушка не раз усаживал детей в свою респектабельную иномарку и ездил с ними за город или в свой гараж, где и происходило сексуальное общение. Без вознаграждения дети не оставались - получали до 30 гривен за раз.

В ходе дальнейшей разработки оперативники пришли к выводу, что двумя совращенными девчушками мужчина, видимо, не ограничился. Расследование продолжается.

Елена ОЗЕРЯН
(“Факты” №7, 16 января 2007 года)

70-ЛЕТНЯЯ ЖИТЕЛЬНИЦА КЕРЧИ ОСТАЛАСЬ ЖИВА,
ВЫПРЫГНУВ В ПАНИКЕ С БАЛКОНА ГОРЯЩЕЙ КВАРТИРЫ НА ТРЕТЬЕМ ЭТАЖЕ

Сообщение о пожаре в пятиэтажном доме в Керчи поступило в городскую пожарную охрану в воскресенье в начале шестого утра, когда жильцов начал беспокоить запах дыма. Очаг находился на третьем этаже, где расположены четыре квартиры. Подъезд стал быстро наполняться дымом.

По рассказам очевидцев, страдающая приступами астмы хозяйка одной из квартир третьего этажа выскочила на балкон и, видимо, в состоянии паники прыгнула вниз.

- Под домом растут редкие кустики, которые смягчили удар при падении, - рассказал собкору "ФАКТОВ" Елене Озерян начальник сектора пропаганды городского управления МЧС Юрий Полулях. - 70-летняя женщина получила закрытый перелом костей грудины. Кроме того, у нее ожоги II степени рук и голени, а также отравление угарным газом. Пострадавшую "скорая" отвезла в больницу.

Когда на место прибыли два пожарных отделения, огнем уже были охвачены три квартиры. Спасателям, которым пришлось работать в специальных аппаратах для защиты органов дыхания, удалось отбить у огня одну из квартир на площадке. Две квартиры пострадали частично, а квартира, в которой начался пожар, выгорела практически полностью. По словам пожарных, скорее всего, причиной возгорания стало короткое замыкание электропроводки.

Елена ОЗЕРЯН
(“Факты” №7, 16 января 2007 года)

В Крыму нашли дезодорант XVI века

- Золотой сосуд-подвеска из Старого Крыма, поступивший к нам, предположительно относится ко второй половине XIV в., - сообщил "Комсомолке" директор Феодосийского музея денег Александр Олещук. - Вероятно, он принадлежал одному из крымских ханов Золотой Орды периода "великой сумятицы" или важному сановнику. Похожие коробочки обнаружили в знаменитом Симферопольском кладе, отрытом в 1967 году и хранящемся теперь в фондах Исторического музея Москвы.

По мнению Александра Олещука, находка из Старого Крыма - емкость для благовоний. У нее ажурные стенки, а внутрь могла легко помещаться овечья шерсть, служившая своего рода губкой, впитывающей ароматические масла, куда окунали подвеску. Еще раньше ученые высказывали другую интересную версию по поводу подобных миниатюрных коробочек. Это, по их мнению, своего рода ароматные пуговицы, которые состоятельные люди нашивали на одежду или на занавески в доме, чтобы те долго источали приятный аромат.

Клад в Старом Крыму нашли во время ремонта в доме татарской семьи. Подвеску отнесли в Феодосийский музей денег, где она благополучно пополнила фонды. Вскоре вокруг находки зароились слухи, ее окрестили "ханским золотом". Появилась версия, что вещицей некогда владел сам хан Хаджи Гирей - видимо, потому, что в средние века Старый Крым был столицей ханства, а тот самый дом служил караван-сараем, где мог однажды останавливаться великий правитель.

СПРАВКА "КП"

Вес сосуда-подвески 2,56 г,

длина 26,5 мм,

средний диаметр 16,5 мм.

На черном рынка такая вещица стоит около $1000. Для сравнения: обычная медная пуговица весила 1,57 г, ее длина составляла 13,5 мм, диаметр - 7,5 мм.

КОММЕНТАРИЙ СПЕЦИАЛИСТА

Подвеску просто потеряли

- Связывать старокрымскую находку с Хаджи Гиреем несколько опрометчиво, - считает старший научный сотрудник Бахчисарайского историко-культурного заповедника Михаил Чореф. - Во-первых, там нет ни клейма, ни надписи, которые бы указывали на принадлежность ее к собственности хана. Во-вторых, поскольку последний имел в Старом Крыму дворец, то зачем ему останавливаться в караван-сарае? Мы определяем данный предмет как курильницу для хранения благовоний, предварительно его можно датировать XVI веком.

В ту далекую эпоху возможность регулярно мыться имели немногие, поэтому состоятельные люди заводили себе золотые и серебряные благоухающие коробочки. Носили их купцы, придворные, офицеры - в общем, те, кто проводил много времени в дороге. Кроме того, курильницами активно пользовались во время эпидемий чумы, считая, что их аромат способен отгонять болезнь. Возможно, как раз во время очередного мора подвеску спрятали или просто потеряли в караван-сарае.

(“Комсомольская правда” №7, 16 января 2007 года)

Пассажир захватил автобус, прибывший в Симферополь

Житель Евпатории вчера в середине дня захватил рейсовый автобус на автостанции Симферопольского железнодорожного вокзала. Он размахивал ножом и угрожал взорвать себя, если к нему попробует приблизиться кто-либо, кроме прокурора и начальника главка СБУ.

По свидетельству очевидцев, автобус, прибывший из Евпатории, захватил один из его пассажиров. Он дождался, когда из салона выйдут все, а затем предъявил свои требования. Ситуация осложнялась тем, что рядом на стоянке находились более десятка рейсовых автобусов, которые могли пострадать от взрыва.

Прибывшие бойцы МВД оцепили место происшествия. Злоумышленник продолжал требовать прокурора и начальника спецслужбы. Слышно было также, что его "ещё в Афгане задолбали" власть имущие, также он выкрикивал претензии к мэру Евпатории Андрею Даниленко.

Услышав про "Афганистан", на переговоры отправился атаман казачьей сотни "Пересвет" Бахчисарайского куреня Войска Запорожского Сергей Мокшин, который со своими казаками нёс на вокзале вахту по охране общественного порядка. Как бывший "афганец" он первым делом уговорил "зёму" отдать нож, а затем выйти из автобуса. В конце концов тот даже согласился поехать в Железнодорожный райотдел. Но отказался садиться в милицейскую машину, поэтому в райотдел казак отвёз его на своей машине.

"Я гарантировал, что его никто не будет в милиции "ломать". Пока он даёт показания, я тоже нахожусь в РОВД", - сообщил Мокшин.

По словам начальника криминальной милиции Железнодорожного района Дмитрия Крекова, задержанный утверждает, что евпаторийские власти пытаются отобрать у его подруги земельный участок на берегу моря, и таким образом он выразил протест.

Взрывное устройство в салоне автобуса не обнаружили.

(“Крымская правда” №7, 17 января 2007 года)

Шах прокурору

Прокурору Крыма Виктору Шемчуку, возможно, скоро придётся покинуть свой кабинет. "Во вторник я был в Генеральной прокуратуре Украины, и мне предложили написать рапорт об увольнении в связи с переходом на новое место работы. Я отказался, поскольку считаю, что пятилетний срок пребывания в этой должности, предусмотренный Конституцией, ещё не истёк", - сообщил В. Шемчук вчера на расширенном заседании коллегии Прокуратуры АРК.

Впрочем, партия по снятию прокурора с должности, давно разыгрываемая на шахматной доске Крыма, похоже, подходит к своему завершению. И вслед за шахом В. Шемчуку вскоре могут поставить мат, что уже несколько месяцев предрекают политики и журналисты. Пока же он, поддерживаемый президентом, хоть и слабеющим, ушёл в глухую оборону: рапортует о достижениях своего ведомства, прикрываясь весомыми и не очень фигурами.

Например, и. о. постпреда президента Украины в АРК Евгений Драпятый на заседании коллегии вспомнил о трёхстах материалах, подготовленных в 2006-м представительством совместно с прокуратурой и направленных Виктору Ющенко. А премьер-министр автономии Виктор Плакида пообещал выделить средства на работу по профилактике правонарушений.

Сам прокурор предпочёл доказывать ошибочность своего возможного увольнения положительными цифрами и фактами деятельности: "эффективность надзора за соблюдением законности увеличена во всех направлениях", работа прокуратуры по итогам двадцать первой проверки Крыма, проведённой в прошлом году, признана удовлетворительной. Ведомство Шемчука стало чуть ли не одним из главных бюджетообразующих на полуострове - по материалам прокурорского реагирования возмещено почти 92 миллиона гривен, пятнадцать из которых - в сфере земельных отношений, которые и впредь будут приоритетными для его подчинённых. Тем не менее прокурор добавил: "Я бы попросил вас в дальнейшем работать более тщательно". И указал, как надо работать: "Учесть изменения в законодательстве - за самовольный захват земельного участка будет предусмотрена уголовная ответственность. Необходимо отработать механизмы по реальному возвращению захваченных земельных участков в собственность территориальных громад и государства". Всего же за год, по его словам, в суды направлено 435 исков о ликвидации нарушений, связанных с захватом земельных участков. 130 из них удовлетворено, в результате возвращено 1122 гектара земли.

Напомним, что до сих пор в Крыму действует более 50 крупных самозахватов. В них, по информации Рескомзема, принимают участие примерно 15 тысяч человек, 82 процента которых - крымские татары. Кстати, лидеры меджлиса пообещали в случае подписания президентом закона об уголовной ответственности за захваты земли активизировать эти акции.

К своим подчинённым прокурор обратился, завершая доклад, с пожеланием воздержаться от комментариев по поводу увольнения начальника "и работать в спокойном режиме, пока не будет решён этот вопрос".

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №8, 18 января 2007 года)

НА ЖЕЛЕЗНОДОРОЖНОМ ВОКЗАЛЕ В СИМФЕРОПОЛЕ
ВООРУЖЕННЫЙ НОЖОМ "АФГАНЕЦ" ЗАХВАТИЛ РЕЙСОВЫЙ АВТОБУС,
ТРЕБУЯ ВСТРЕЧИ С РУКОВОДСТВОМ КРЫМСКИХ УПРАВЛЕНИЙ МВД И СБУ

К счастью, заложников "террорист" брать не стал. Сдаться его уговорили охранявшие соседнюю автостоянку казаки - тоже бывшие "афганцы"

- Во вторник утром двигавшийся согласно расписанию рейсовый автобус "Евпатория - Симферополь" в районе села Скворцово обогнала светлая "Волга" и преградила путь, - рассказывает начальник Центра общественных связей ГУ МВД Украины в Крыму Александр Домбровский. - Из автомобиля выскочил мужчина и потребовал у водителя впустить его в автобус. Решив, что человек куда-то опаздывает, возможно, на поезд (конечным пунктом прибытия автобуса был железнодорожный вокзал в Симферополе), водитель открыл ему дверь.

Оставшийся отрезок пути мужчина своим поведением "доставал" всех: ехать пассажирам пришлось под "аккомпанемент" его словесных тирад, переходящих в крики. Благо, никто не стал вступать с ним в перепалку. Когда автобус наконец-то прибыл в Симферополь и пассажиры покинули салон, водитель пошел к диспетчеру отмечать путевой лист. Вернувшись, он увидел, что шумный пассажир все еще находится в салоне автобуса. Оказалось, что тот закрыл все двери и, размахивая ножом, требует, чтобы к нему приехали... начальники региональных управлений МВД и СБУ. При этом мужчина нес ахинею о том, что у него украли 600-й "Мерседес", что кто-то за ним гнался, стрелял в него и т. д. Никакие уговоры прибывших на место инцидента сотрудников милиции Железнодорожного райотдела Симферополя на хулигана не действовали.

По стечению обстоятельств среди казаков, охранявших автостоянку возле железнодорожного вокзала, оказались бывшие "афганцы", которые узнали возмутителя спокойствия. Оказывается, он тоже в свое время воевал в Афганистане. Им удалось уговорить сослуживца покинуть автобус и на своем автомобиле (садиться в милицейский тот категорически отказался) доставить его в райотдел.

- Хлопот хулиган доставил милиционерам немало, - смеется Александр Домбровский. - Огромного, под два метра ростом, 43-летнего евпаторийца утихомирить так и не удалось. Милиционеры решили отвезти его в республиканскую психиатрическую больницу, чтобы медики дали объяснение его поведению. Однако психиатры... отказались оставлять мужчину у себя, сославшись на то, что он... развалит больницу. Милиционерам ничего не оставалось, как доставить дебошира обратно в райотдел и поместить в камеру. Минувшая ночь прошла "весело" не только для дежурных сотрудников, но и для сокамерников "афганца"...

Выяснилось, что мужчина обитает в Еваптории с сожительницей и своим буйным поведением терроризирует соседей. Более того, экстравагантными выходками он известен всему городу, не раз попадал в милицию, где имеется множество заявлений на него от соседей: скандалил, дрался и т. д. Есть заявления и от самого хулигана на соседей. В местной "афганской" организации не состоит, не работает. На учете в психбольнице тоже не числится (возможно, потому, что никто туда по этому поводу не обращался), хотя, по предположению медиков, у мужчины, возможно, так называемый афганский синдром - война для него продолжается до сих пор.

Пока милиционеры решили оставить евпаторийца у себя в райотделе до полного выяснения обстоятельств. Естественно, в кабинете его держать невозможно, так как он постоянно кричит, машет руками - это при его-то габаритах... Кстати, еще не разобрались, откуда "террорист" взял "Волгу", на которой догнал автобус - автомобиль, оказывается, не его...

Елена ОЗЕРЯН
(“Факты” №9, 18 января 2007 года)

"ОТВЕДИТЕ МЕНЯ, ПОЖАЛУЙСТА, К ДЯДЕ ЛЕШЕ В ТЮРЬМУ. Я ПЕРЕЖИВАЮ:
МОЖЕТ, ЕМУ ПЛОХО ИЛИ ОН КУШАТЬ ХОЧЕТ?"

Суд приговорил 53-летнего жителя Судака, развращавшего 10-летнюю школьницу, к пяти годам лишения свободы

В руки классной руководительницы попала переписка ее двух 10-летних учениц: "Катя, сегодня пойдем заниматься сексом к дяде Леше? Напиши ответ". - "Нет, не пойду. А может, пойду..." Шокированная учительница сообщила о письме правоохранителям Судака, которые, проведя расследование, задержали 53-летнего мужчину, в течение длительного времени развращавшего малолетнюю девочку. Суд приговорил педофила к пяти годам лишения свободы. Тем не менее школьница и сегодня часто вспоминает дядю Лешу, жалеет его, переживает, каково ему там, в тюрьме. Как оказалось, от развратника она получала то, чего была лишена в собственной семье, - внимание и заботу.

"Мужчина предложил девочке "поиграть" - раздевал ее и раздевался сам"

- Перехватив записку, учительница тут же сообщила о ней мамам подружек, - рассказывает Сергей Лысак, оперуполномоченный криминальной милиции по делам несовершеннолетних Судакского городского отдела милиции. - Мать Оли (имя изменено. - Авт.) попросила педагога никому об этих записках не рассказывать. Мама же Кати (имя изменено. - Авт.) заявила, что ее дочь все знает о сексе еще со 2-го класса. После чего учительница передала эту записку на заседание комиссии горисполкома по делам несовершеннолетних. Специалисты комиссии повели себя грамотно: с девочками начали работать психологи, педагоги. Благодаря этому удалось узнать, где живет дядя Леша (имя изменено. - Авт.). Прокуратура завела уголовное дело и вскоре мужчину задержали. Когда мужчина понял, откуда поступила информация и что она проверенная, он написал чистосердечное признание. Подтвердил, что такие факты были, и рассказал, как все происходило. Признаюсь, в моей практике это первый такой случай.

Девочка, похоже, в силу малолетнего возраста не до конца понимала весь ужас того, что с ней происходило. Для нее отношения с дядей Лешей были своеобразной игрой. А вот мать девочки наверняка знала о том, что происходит с ее дочерью, но по этому поводу не переживала: девочка жива, здорова, а все остальное, мол, неважно.

- У задержанного мужчины есть взрослые дети, - рассказывает прокурор Судака Игорь Можайский. - С женой он в разводе. Занимался частным извозом - в летний период на микроавтобусе возил отдыхающих. Хоть семья Кати живет в том же селе, что и его мать, познакомился Леонид с девочкой в городе, где он снимал квартиру, а она - училась в школе. Однажды он встретил Катю и пригласил ее к себе домой. Накормил, угостил сладостями. И так постепенно стал ребенка приваживать. После занятий, а иногда и до уроков девочка приходила к нему на квартиру. Сначала мужчина предложил ей "поиграть": раздевал ее и раздевался сам. А потом дело дошло до "практических занятий" - он совершал с ней имитацию полового акта. Доказательств того, что мужчина вступал с девочкой в половую связь, экспертиза не получила.

"Катя очень одинока, ей недостает общения и внимания со стороны родных..."

- Сначала девочка категорически отказывалась что-либо рассказывать, - вспоминает работник Судакской прокуратуры по надзору за соблюдением прав и свобод несовершеннолетних Наталья Кубик. - Мы с Катей выходили в город, гуляли вместе, разговаривали на отвлеченные темы. Я пыталась найти с ней контакт. Чувствовалось, что Катя очень одинока и испытывает огромный дефицит внимания со стороны родных. У малышки есть старшая сестра и мать, которая работает посудомойкой в одном из местных пансионатов. Но они Катей, по большому счету, не занимались. Мама, к примеру, искренне недоумевала: "Дочка одета, обута, худо-бедно накормлена... Что еще надо ребенку?!" Судя по всему, она была в курсе визитов дочери к взрослому мужчине.

Однажды во время прогулки по городу Катя начала рассказывать Наталье Викторовне о своих отношениях с дядей Лешей. У девочки появилась потребность высказать кому-то все, что накопилось в душе. Тем не менее использовать всю информацию, полученную от ребенка, в качестве доказательств на суде прокуратуре не удалось.

- Поскольку Катя несовершеннолетняя, то все следственные действия надо было производить в присутствии мамы, педагога, понятых, - объясняет Наталья Викторовна. - К тому же все снимали на видео, таковы требования законодательства. Однако уговорить девочку рассказать все, о чем она поведала мне в личной беседе, при большом количестве людей было неимоверно тяжело. Поэтому о многом она умолчала. Еще сложнее оказалось уточнить детали случившегося, когда мы выезжали на квартиру дяди Леши, где девочка показывала и рассказывала о подробностях их встреч.

Опросили также Катину подругу Олю.

- В марте 2006 года (девочки тогда еще ходили в третий класс. - Авт.) Катя предложила мне познакомиться с подружкой по имени Женя, - рассказала следователям 10-летняя Оля. - Я согласилась, но удивилась, так как раньше об этой Жене никогда не слышала. Мы пошли на квартиру якобы к Жене. Дверь открыл мужчина... Катя сказала, что его зовут дядя Леша, а Женя скоро придет. Дядя Леша налил мне чай, а сам с Катей ушел в комнату. Когда я выпила чай и вошла в комнату, то увидела, что дядя Леша и Катя лежали на кровати раздетые и целовались. Когда Катя меня увидела, то спряталась под одеяло. Тогда я сказала, что иду домой, но дверь была заперта... После этого я с Катей приходила в квартиру, где жил дядя Леша, примерно пять раз.

Катя рассказывала Оле, что они с дядей Лешей занимаются сексом. Один раз Катя предложила подружке тоже пойти позаниматься сексом, но та отказалась. И больше Катя ей это никогда не предлагала.

Поначалу задержанный мужчина преподносил следователям свою версию частых визитов малолетней девочки к нему домой. Мол, когда он первый раз увидел ее в городе, то пригласил домой, чтобы накормить и напоить, так как она была голодная. Потом отвез ее домой. Катя стала часто приходить к нему после школы. Он по-прежнему кормил ее, покупал сладости. Иногда сам отвозил девочку домой, когда же отправлял ее на маршрутном такси, то всегда давал деньги на проезд.

По его мнению, своими действиями он не мог развратить Катю, так как девочка много знала об интимных отношениях между мужчиной и женщиной еще до встречи с ним. Порой ему даже приходилось уговаривать ее идти домой, так как она не хотела уходить. Также он никогда не оказывал на школьницу физического либо морального давления и никогда не обижал ее. Леонид признался: он осознавал, что совершает преступление, и очень сильно в этом раскаивается.

Сейчас Катя с мамой находятся в реабилитационном центре, где с ними работают психологи.

- После всего, что случилось, это необходимо и девочке, и маме, - говорит Наталья Кубик. - Надеюсь, специалистам удастся восстановить доверие, которое должно существовать между матерью и ее ребенком. С Катей у меня сохранились прекрасные отношения. Поначалу она каждый день после школы шла ко мне в прокуратуру, садилась за стол и рисовала. Она ведь совсем еще ребенок, притом очень одинокий. Знаете, что меня больше всего поразило? Для Кати трагедия заключалась не в том, что узнали о ее связи с "дядей", а в том, что эти встречи прекратились! Первое время девочка просила: "Отведите меня, пожалуйста, к дяде Леше в тюрьму. Я хочу его увидеть, я переживаю: может, ему плохо или он кушать хочет?" Настолько ребенок привязался к этому мужчине. Кроме того, Катя была очень расстроена тем, что все раскрылось буквально перед ее днем рождения и дядя Леша не купил ей, как обещал, мобильный телефон.

Елена ОЗЕРЯН
(“Факты” №9, 18 января 2007 года)

Ветеран двух войн в Симферополе хотел взорвать рейсовый автобус

43-летний ветеран войн в Афганистане и Чечне Владимир Виноградов грозился взорвать рейсовый автобус Евпатория — Симферополь прямо на железнодорожном вокзале столицы Крыма. Он размахивал ножом и требовал встречи с прокурором Крыма или начальником крым­ского главка СБУ. При попытке приблизиться к нему других лю­дей он обещал подорвать себя взрывчаткой.

Все происходило в середине дня и положение осложнялось тем, что на платфор­ме находилось еще более 20 рей­совых автобусов и при взрыве могли пострадать десятки пассажиров. Возмутитель спокой­ствия кричал, что "ему терять нечего, что все он потерял еще в Кандагаре и власти задолбали его еще там".

На афганскую топонимику откликнулся атаман казачьей сотни "Пересвет" Бахчисарай­ского куреня Войска Запорожского Сергей Мокшин, который со своими подчиненными охра­нял общественный порядок на вокзале. Он также воевал в Афганистане и пошел на перего­воры. "Мне удалось уговорить его отдать нож и выйти из автобуса, — рассказал "Сегодня" ка­зак. — Я гарантировал ему, что никто из спецназа не будет его "ломать", и мы вместе в машине доехали до Железнодорожного райотдела милиции".

Начальник ЦОС крымского главка милиции Александр Домбровский сообщил нам, что при проверке салона автобуса взрыв­ного устройства не нашли. Евпа-ториец блефовал и явно был не в себе, хотя алкоголя и наркотиков, согласно экспертизе, не употреблял.

— Явные признаки шизофре­нии, — пояснил полковник ми­лиции, — но освидетельствование в Республиканской психиатрической больнице до конца провести не удалось. Врачи просто боятся с ним работать, говорят: "Заберите, а то он у нас тут все разнесет". Это ж 2-метро­вый здоровый детина постоянно кричит и размахивает кулаками. Так что пока сидит в КПЗ рай­отдела. Сейчас решается вопрос о возбуждении уголовного дела за хулиганство и сопротивление милиции.

МАЙК ЛЬВОВСКИ, КРЫМ
(“Сегодня” №13, 18 января 2007 года)

27 ударов в шею перво­классницы

Об исчезновении своего ре­бенка 25-летняя Марина сооб­щила в крымскую милицию в половине первого ночи. По ее словам, девочка не вернулась из школы. Весь день ученица 1 класса провела на занятиях в сельской школе в Вишневке, пообедала, поиграла в школь­ном дворе и отправилась домой. Потом ее следы затерялись. До вызова милиции на поиски Настеньки отправились соседи. На поверхности воды сточного канала люди заметили тетрадки из портфеля девочки.

Как рассказал "Сегодня" на­чальник ЦОС крымского глав­ка МВД Александр Домбровский, тело школьницы, завер­нутое в полиэтиленовый ме­шок для строительных матери­алов, нашли на дне канала. Эк­сперты насчитали 27 колото-резаных ножевых ран. Боль­шинство — в области шеи. Сле­дов изнасилования нет.

Марина — сирота, жила в до­ме со своим 15-летним братом, 6-летним сыном и 7-летней дочкой. Дети росли без отца. Марина дважды уже разводилась с мужьями. Она нигде не работает и живет на пособие, которое получает как опекунша брата. Жили очень бедно. Даже чайника не было.

Когда верстался номер, "Сегодня" сообщили в крымском главке милиции, что убийца девочки задержан. Им оказался местный 26-летний житель Вишневки. У сельского маньяка в буквальном смысле — пробле­мы с мозгами. Несколько лет назад он перенес сложную операцию после огнестрельного ра­нения в голову. После этого он нигде не работал, болтался по селу и постоянно носил при се­бе нож. По словам начальника криминальной милиции Крыма генерал-майора милиции Василия Плавюка, уже проведено воспроизведение обстоятельств совершенного преступления, изъяты вещественные доказа­тельства, изобличающие прес­тупника, в частности одежда со следами крови жертвы.

МАЙК ЛЬВОВСКИ, КРЫМ
(“Сегодня” №14, 19 января 2007 года)

"МИЛИЦИОНЕРЫ БИЛИ МЕНЯ ПО РЕБРАМ, Я ПАДАЛ И ТЕРЯЛ СОЗНАНИЕ.
ТОГДА ОТЛИВАЛИ ВОДОЙ И СНОВА БИЛИ..."

Избитый правоохранителями житель Симферополя перенес три инсульта и стал инвалидом, но не теряет надежды добиться справедливости

В корпункт "ФАКТОВ" симферополец Виталий Латышев приехал в сопровождении своего 9-летнего сына: бывшая супруга решила, что мальчик поможет отцу, если тому вдруг станет плохо. О том, что случилось с ним почти семь лет назад, мужчина до сих пор не может вспомнить без дрожи в голосе.

"Они так затянули у меня на шее галстук, что из глаз искры посыпались..."

- В январе 2000 года я дал объявление в газету о продаже своей квартиры, - вспоминает Виталий Латышев. - Супруга тогда ухаживала за тяжелобольной тещей, и мы фактически жили с маленькими детьми в пригороде Симферополя. А по субботам и воскресеньям я назначал встречи потенциальным покупателям. Накануне этих жутких событий приятель Виктор Чиглинцев познакомил меня с некоей Людмилой Шевченко, которая пообещала помочь продать квартиру. Действительно, приходило несколько покупателей, приценивались.

Однажды раздался телефонный звонок: Шевченко спросила, нельзя ли у меня в гараже на время поставить ее вещи, пока она не утрясет личные проблемы. Почему не помочь человеку? Тем более что гараж у меня свободен. Спустя два дня Шевченко явилась забрать сумки, а вечером позвонила мне и говорит: где моя норковая шуба, в кармане которой лежало 500 долларов? Извините, отвечаю, сумок ваших я не открывал, не видел ни шубы, ни денег. Женщина стала мне угрожать. Начались угрозы по телефону и от незнакомого мужчины. Тогда я еще не догадывался, что это хитро продуманная комбинация.

В субботу, 26 февраля, у меня была назначена очередная встреча с покупателями, на квартиру мы отправились с Виктором Чиглинцевым. Не успел я снять пальто, как раздался телефонный звонок, и мужской голос стал снова угрожать мне. Я сказал Виктору, что это не первый такой звонок. Помню, еще пожалел, что не было под рукой диктофона, чтобы записать разговор и пойти в милицию. Виктор успокоил меня, мол, все образуется.

И тут в дверь постучали. Открываю - на пороге двое мужчин в гражданском, думаю, наверное, покупатели квартиры. А они вдруг спрашивают: "Вы Латышев Виктор Михайлович?" - "Да, я". - "Проедем с нами в райотдел милиции". Естественно, я спросил: на каком основании, кто вы такие? Мы, говорят, работники милиции. Один повертел у меня перед носом какими-то "корочками". Я попросил его подождать, пока надену очки для чтения. Но он схватил за руку и стал тащить из квартиры. Как впоследствии я узнал, это был майор райотдела милиции Симферополя Февзи Камов (имя и фамилия изменены. - Авт.). Он ударил меня локтем в солнечное сплетение. Я согнулся. Он ударил меня еще раз по лицу. Виктор попытался вмешаться в ситуацию, но и ему попало.

Латышеву все же удалось вырваться из рук незваных гостей. Он выбежал во двор и начал кричать, чтобы вызывали милицию. Но визитеры догнали Латышева, схватили за воротник кожаного пальто, повалили на землю и стали избивать ногами.

- Так затянули у меня на шее галстук, что из глаз искры посыпались, я начал задыхаться, - продолжает Виталий Михайлович. - Они продолжали бить меня ногами, потом поволокли к машине. Погода в тот день стояла сырая, шел дождь со снегом. Меня всего в грязи, в изорванном в клочья пальто бросили на заднее сиденье "Жигулей".

Квартира Латышева расположена в старой части Симферополя, где в основном одноэтажные строения. В одном дворе живут по нескольку семей. И многие в ту субботу стали свидетелями произошедшего.

- Смотрю, двое мужчин в гражданской одежде тянут Виталия, - вспоминает соседка Латышева Галина. - Тянут и бьют. Мы все повыскакивали, стали возмущаться: что вы делаете? Виталий кричит: "Помогите! Вызывайте милицию!" А они его за галстук волокут по грязи к машине. Никогда не забуду этой картины!..

- Я была с детьми в комнате, когда услышала крик, - добавила Татьяна, другая соседка. - Выскочила на крыльцо, смотрю, Виталий бежит по двору, потом схватился за наше крыльцо и просит: "Помогите!" Его длинное кожаное пальто порвано в клочья. Тянули они его зверски. Аж мурашки по коже, когда вспоминаю. Мы с женщинами спрашивали: кто вы такие, что вы делаете?! Они ответили: мы из милиции, нам разрешено. Такое издевательство над человеком разрешено?!

"В кабинете майора я увидел музыкальный центр... пропавший из моей квартиры"

- Я открыл дверцу машины и хотел вывалиться прямо на дорогу, - говорит Виталий Латышев. - Но меня ударили по голове, и я потерял сознание. Очнулся уже, когда меня под руки затаскивали в райотдел милиции. В кабинете Камов бил меня - то ли шлангом, то ли кабелем. Бил по ребрам, я падал, терял сознание, он отливал меня водой и снова бил... Потом несколько человек отвели меня в камеру предварительного заключения и бросили на нары.

На следующий день Камов вызвал меня к себе в кабинет. Там сидела Людмила Шевченко. Стала снова угрожать мне и требовать, чтобы я вернул ей не только шубу и доллары, а еще и какой-то лайковый плащ. Показала свое заявление в милицию, а потом говорит: если все не вернешь, я заберу у тебя квартиру! Камов ее поддержал: мол, поверьте, Виталий, она вас посадит, зачем вам это надо? У вас же маленькие дети, лучше верните ей или вещи, или деньги. И тут я сообразил, что они заодно: она наводчица, а Камов как работник милиции использовал свое служебное положение...

Вечером правоохранители вместе с задержанным отправились на квартиру Латышева.

- Камов вручил мне ключи от квартиры и сказал: открывай, будем делать обыск, - продолжает Виталий Михайлович. - А ведь когда меня забирали, квартира осталась открытой! Я спросил, есть ли санкция на обыск, но ничего у них не было. Посадили меня в кресло, потому что я еле на ногах держался. Камов говорит: у тебя в гараже есть оружие. Второй работник милиции взял понятыми моих соседей, и они пошли в гараж. Я даже с кресла не встал - не мог. Но обратил внимание, что из квартиры исчезли дорогой японский музыкальный центр и телевизор. Подумал было, что украли, когда квартира была не заперта...

Камов принес из гаража завернутый в тряпку ржавый пистолет, меня повезли в райотдел и составили протокол. И тут в кабинете у Камова я увидел свой... музыкальный центр! Конечно, спросил, почему он у него оказался. "Мы взяли его для проверки, может быть, он ворованный", - ответил майор. "Позвольте, но у меня есть на него паспорт, подтверждающий, что приобретен центр в Москве! И где мой японский телевизор, который я тоже купил в Москве?" - спросил я. И тут Камов мне говорит: "За хранение оружия тебе грозит срок по статье. Если музыкальный центр остается у нас и ты еще отдаешь телевизор, то дело по оружию мы закроем". Я растерялся от такой откровенности. Тогда он заявил: "Не хочешь повторения 26 января, когда тебя били? Тогда пиши признание, что пистолет твой".

И Латышев вынужден был оговорить себя... Через день его отпустили домой. Виталий Михайлович решил пойти к сестре - оставаться в квартире было страшно. По пути зашел в районную прокуратуру, написал заявление и попросил направление на экспертизу. На остановке маршрутки мужчине стало плохо...

- Прохожие, видя, что я изуродован, кинулись мне помогать, - вспоминает Латышев. - Довезли до 6-й горбольницы скорой помощи. Там врачи нашли у меня гематому легкого, опущение почки, разрыв связки правой руки, сотрясение мозга, были сломаны три ребра. Позже меня перевели в отделение урологии Республиканской больницы имени Семашко, так как сильно болели почки, я мочился кровью. Явился туда Камов и по-доброму так, уже называя меня Виталием Михайловичем, стал уговаривать забрать заявление из прокуратуры, а милиция, мол, за это закроет дело по пистолету. О телевизоре и музыкальном центре речь уже не шла.

Забрать заявление из прокуратуры я отказался. И лишь по счастливой случайности после выписки из больницы снова не попал к Камову. Когда пришел в отделение урологии за выпиской из истории болезни, врачи рассказали, что буквально через полчаса после того как я покинул отделение, в больницу за мной приезжали работники милиции.

"Сменилось уже шесть следователей, а воз, как говорится, и ныне там"

Идти один в милицию Латышев не рискнул, поэтому взял с собой супругу. Нехорошие предчувствия его не обманули.

- Только пришли в райотдел, а мне заявляют: снимай ремень, шнурки и в камеру! - говорит Латышев. - Куда же в камеру?! Я ж только из больницы, надо отлежаться! Отпустили меня под подписку о невыезде. Жена говорит: домой тебе нельзя, езжай к моей маме или к твоей сестре. Я поехал к сестре... 3 апреля у меня случился первый инсульт. Через месяц я выписался из больницы, и сестра опять забрала меня к себе.

А в это время милиция искала Латышева по месту нахождения его квартиры. Близкие Виталия Михайловича решили отправить его ко второй сестре в Москву. В Симферополь он вернулся лишь в сентябре.

- Я продолжал писать жалобы и заявления в прокуратуру района, города, Крыма, в Комитет по правам человека, - Виталий Михайлович показывает копии документов, - но отовсюду шли отписки. Написал заявление в службу внутренней безопасности ГУ МВД Крыма. Оттуда пришел ответ, что факты частично подтвердились, виновные наказаны в дисциплинарном порядке. А в начале ноября, переходя улицу, я увидел в машине Камова с напарником. Я зашел в магазин - подальше от их глаз. Но они меня заметили, схватили, бросили в машину и пристегнули наручниками к уже сидевшему в машине задержанному.

И снова двое суток провел в камере. После чего меня выпустили под подписку о невыезде. На квартире я боялся появляться, все время ждал милицейской расправы, жил у друга. И тут меня "шарахнул" второй обширный инсульт, парализовало, я не мог ни читать, ни писать, частично отнялась речь. Пролежал в больнице полтора месяца. А в это время, оказывается, мне приходили повестки явиться в милицию по поводу того самого пистолета.

Вскоре меня вычислили по мобильному телефону, задержали и привезли в райотдел милиции. И снова выпустили под подписку о невыезде. Тогда я решил: не буду больше прятаться, сколько можно! В декабре у меня случился третий обширный инсульт, я снова попадаю в больницу. Квартиру вынужден был продать за бесценок, ведь на лечение ушла масса денег. Жена от меня к тому времени ушла, хотя мы отношения поддерживаем. Взял я тогда адвоката и мы пошли в суд, где рассматривалось дело о пистолете, который якобы у меня нашел Камов.

В суде мы с адвокатом узнаем, что я, оказывается, давно попал под амнистию! Но мне никто об этом не сообщил. И я снова стал писать заявления и жалобы в прокуратуру. Увы, сменилось шесть следователей, а воз, как говорится, и ныне там. И вот теперь районный прокурор Александр Шигонин сказал мне, что сам будет вести это дело. Уже прошло больше месяца, я жду результатов. Потратил немало денег, но установил место проживания в Израиле этой дамы - Шевченко, дал ее адрес следователям. Пожалуйста, только работайте!

Нана, бывшая супруга Виталия Латышева, тоже до сих пор не может спокойно говорить о том, что случилось почти семь лет назад:

- Это был жуткий период в моей жизни: мама лежит парализованная, а тут несчастье с Виталием. Узнав от соседей, что его забрали, я помчалась в милицию. Камов вел себя, скажем так, неподобающе сотруднику правоохранительных органов. Все было шито белыми нитками, у него был явный сговор с Шевченко. Он даже меня оставил с ней наедине, а сам вышел из кабинета. Шевченко тут же стала требовать вернуть ей деньги, норковую шубу, бриллиантовые серьги. И стала угрожать: мол, подумай, у тебя двое маленьких детей... Кончилось тем, что она сказала: дай хоть сто долларов, и я заберу свое заявление!

Я спросила у Камова: на каком основании из нашей квартиры забрали музыкальный центр? Посчитали нужным, ответил он. А потом: я вам его отдам, если ваш муж заберет заявление из прокуратуры. Музыкальный центр, кстати, стоял в его кабинете. Господи, да он не стоил того, чтобы с Виталием такое сотворили! Не знаю, как он вообще выжил после всего. Живучий, прямо Феникс какой-то...

P.S. Районный прокурор Александр Шигонин, который взял дело Латышева под свой личный контроль, рассказал "ФАКТАМ":

- В настоящее время получены последние данные судебно-медицинской экспертизы, которая длилась продолжительное время. Выводы этой экспертизы не позволяют сделать однозначного вывода о виновности работников милиции. Поэтому досудебное следствие по факту избиения Латышева продолжается...

Елена ОЗЕРЯН (Симферополь)
(“Факты” №10, 19 января 2007 года)

"НАКАНУНЕ ОТПРАВКИ МУЖА В РЕЙС Я ПОЧЕМУ-ТО КУПИЛА ЕМУ
НАТЕЛЬНЫЙ КРЕСТИК. НАВЕРНОЕ, ЭТО ЕГО И СПАСЛО", -

говорит жена одного из восьми оставшихся в живых членов экипажа сухогруза "ODISK", которые продолжают оставаться под наблюдением крымских медиков

В чрезвычайной ситуации, которая произошла в Ялтинской акватории 5 января, похоже, еще не скоро удастся поставить точку. Слишком много в этой истории "белых пятен". Напомним, согласно официальной информации, шедшее из Керчи в сторону Босфора грузовое судно "ODISK" встало на рейд и послало сигнал "SOS" на берег. Сухогруз шел под флагом Сьерра-Леоне и перевозил две тысячи тонн ферросиликомарганца Новокузнецкого ферросплавного завода. Это дорогостоящее вещество используется в металлургической промышленности для производства высоколегированных сталей. Капитан сообщил, что его команда отравилась, состояние людей вызывает опасение, им срочно требуется помощь. На борту находились 10 человек (трое граждан России и семь - Украины). 23-летний матрос-украинец из Керчи, скончался.

К судну направили буксир, на борту которого были спасатели МЧС и медики ялтинской скорой помощи. С "ODISKa" сразу сняли четырех членов экипажа, которые чувствовали себя плохо. На катере по пути к берегу скончался 26-летний электромеханик из Ростова-на-Дону. Механик судна, севастополец Николай Сапсай, был в крайне тяжелом состоянии. Благодаря профессионализму крымских медиков его и остальных членов экипажа удалось спасти. Расследованием причин ЧП, чуть не приведшего к гибели экипажа судна, а возможно, и к экологической катастрофе, сейчас занимается прокуратура Крыма. Сами же моряки, анализируя случившееся, считают, что их спас Всевышний.

"Утром встали и увидели, что один матрос мертвый..."

С экипажем "ODISKa" я беседую в ливадийской больнице. Из отделения реанимации их уже перевели в терапевтическое. Как и на судне, они - единый коллектив, поэтому находятся все в одной палате. Среди них и единственная женщина - повар Светлана Шевчук. Лишь Николай Сапсай пока находится в реанимационном отделении, но по нескольку раз в день наведывается к своим ребятам. Главврач ливадийской больницы Евгений Афанасьев предупредил, что моральное состояние пациентов оптимистичным не назовешь - люди переживают не только случившееся, больше всего их волнует будущее: чем закончится расследование, какими окажутся последствия отравления для их здоровья. Узнав, что приехал корреспондент, моряки очень неохотно согласились побеседовать. "Такого уже понаписывали о нас, что волосы дыбом встают! Мол, что мы и пьяные были, и в море никогда не ходили, и собрали экипаж чуть ли не в последнюю минуту перед выходом в рейс! Надо же такую чушь придумать! Хотя то, что произошло с нами, похоже, единственный такой случай в мире. В Интернете "копали" - ничего подобного никогда и нигде не происходило! Такое и называют роковым стечением обстоятельств", - досадуют моряки.

- А как же было на самом деле? - спрашиваю у них.

- Погрузка началась сразу после новогодних праздников, - вспоминает старший механик "ODISKa" Сергей Кравченко, морской стаж которого насчитывает более 20 лет. - Грузили маленьким ковшиком. Было сыро, дождливо. Я в грузовых операциях не разбираюсь. Знал только, что "камни" какие-то грузят, а какие?! Черт его знает! Когда уже вышли в море, шторм был, всем стало плохо, тошнило, рвало, голова болела. Мы решили, что это от качки. Состояние было такое, как при морской болезни.

- Как раз накануне я спрашивала у мужа, как он переносит качку? - добавляет супруга Кравченко Жанна, которая живет в Москве. Узнав, что произошло с мужем, она сразу приехала в Крым. - Сергей ответил, что нормально. И тут он мне звонит. Услышав его, я сильно испугалась: это был голос человека, или только что вышедшего из состояния наркоза, или очень больного. Он сказал: "Нас качает, нам плохо". Я еще подумала тогда, не может такого быть, он же "морской волк"...

- Сигнал "SOS" подали, когда всем стало плохо?

- Да никто его не подавал, все это - брехня! - говорит Сергей Кравченко. Его слова подтверждают остальные члены экипажа. - Просто утром встали и увидели, что один матрос мертвый, а всем остальным очень плохо. И другого выхода не оставалось, как подойти к Ялте.

В тот момент сработали профессионально крымские медики. Они нашего второго механика Николая Сапсая буквально с того света вытащили, у него был отек легких, остановка сердца. Электрошоком его оживили. А то было бы три трупа в экипаже.

"Мы остались живы благодаря сломанному главному двигателю"

- Беду ничего не предвещало? - интересуюсь у моряков.

Теперь, анализируя события, предшествующие выходу в этот рейс, члены экипажа вспоминают такие факты, которые иначе, как "подсказками" свыше, не назовешь.

- Накануне я почему-то пошла и купила мужу нательный крестик, красивый такой, Владимирский. Наверное, он его и спас, - вытирает слезы Жанна Кравченко.

- Вообще-то мы остались живы благодаря сломанному главному двигателю судна, - убежден ее муж Сергей Кравченко. - Один двигатель работал, а второй не хотел, и все! Вот и решили идти вдоль берега, пока не починим. А если бы главный двигатель заработал сразу, корабль был бы уже в открытом море, и вряд ли подоспела помощь. Не выжил бы никто, "ODISK" стал бы самым настоящим кораблем-призраком, без экипажа, неуправляемый.

Хотите - верьте, хотите - нет, но было такое впечатление, что судно вообще не хотело нас подпускать к себе. Я, например, долго не мог попасть в свою каюту. Старший механик из предыдущего экипажа забыл мне ключи отдать.

- И я в свою каюту не мог зайти, куда-то ключи подевались, так целый день и просидел в каюте у второго помощника капитана, - вспоминает старший помощник капитана Игорь Пахомин. - Правда, тогда я этому значения не придал. А теперь понимаю, что корабль таки не хотел нас подпускать... Более того, когда вышли в море, мне сон приснился: что я опоздал на пароход, и он отошел от берега без меня, а я на причале остался.

- Так и моя каюта тоже была закрыта! - добавляет повар Светлана Шевчук.

- Когда ребятам стало плохо, вы, наверное, переживали, что это из-за пищи? - спрашиваю у повара.

- Даже не хочу об этом вспоминать... - вытирает слезы женщина. - Хоть и знала, что все свеженькое - супчик с курицей вермишелевый, второе, салатик, но все равно переживала, мало ли что...

- Получается, что на людях провели эксперимент, хотя должны были предупредить команду, какой груз везет судно, - вздыхает Жанна Кравченко. - А теперь у всех токсический гепатит, изменения в легких. Гуляем в парке, так ребята задыхаются, тяжело им дышать, хотя воздух тут в Ливадии божественный.

"То, что не погибли все члены экипажа, можно считать чудом..."

- А вот и наш Сапсай, - радостно воскликнули члены экипажа, когда в комнату зашел невысокого роста мужчина в больничном халате. - Он у нас, считайте, заново родился.

Николай Георгиевич, как оказалось, тоже не один десяток лет ходил в море, но на рыболовецких судах. Такое ЧП с ним случилось впервые.

- Нас, механиков, мало интересует, какой груз везет судно, у нас своя работа - отвечаем за машинное отделение, - говорит Николай Сапсай. - А в этот раз вообще в гору не было когда глянуть - ремонтировали двигатель. Слава Богу, что так и не "склеили" его тогда... Теперь Ялта - моя вторая родина, врачи ливадийской больницы подарили мне новую жизнь.

- Неужели вы не ощущали специфического запаха?

- В машинном отделении свои запахи: соляры, масла, их испарений, учуять незнакомый трудно, воняет, да и все, - отвечает Николай Георгиевич. - Плохое самочувствие списывал на морскую болезнь. Помню, в голове была одна мысль: скорее бы до койки дойти, упасть и не шевелиться. Сильно клонило ко сну. Когда прибыли спасатели, я уже стоять не мог. Очнулся в реанимации, как мне сказали, через двое суток.

- На нашем примере медики могут диссертации писать о воздействии фосфина на человеческий организм, - пытаются шутить моряки. - По своим отравляющим свойствам этот газ сходен с мышьяком. Если бы врачи ошиблись и не назначили правильное лечение, вряд ли мы с вами сейчас разговаривали.

- Сразу мы не могли определить каким именно газом отравился экипаж, - рассказывает заведующий отделением реанимации ливадийской больницы Андрей Стеблевский. - То, что это фосфин, выяснили токсикологи из Одессы, которые брали заборы воздуха в трюмах корабля. С таким отравлением мы столкнулись впервые, не было подобного и в мировой практике. Фосфин действительно очень ядовитый газ. Он поражает практически все внутренние органы (развиваются отеки мозга, легких), вызывает токсический гепатит. На данный вид отравления не существует антидота. Все пациенты получили необходимую терапию в полном объеме. Механик судна Николай Сапсай несколько суток находился на аппаратном дыхании. Только с помощью большого количества кислорода удалось купировать отек легких.

Кстати, медики признались, что, опоздай они на 20-30 минут, Николая Георгиевича уже ничто не спасло бы.

- Каковы последствия отравления фосфином для здоровья моряков? - интересуюсь у доктора.

- Об отдаленных последствиях нет данных ни в медицинской литературе, ни в мировой врачебной практике, - говорит Андрей Анатольевич. - Пациентам нужно будет постоянно находиться под амбулаторным наблюдением, регулярно сдавать анализы, проходить УЗИ-исследования внутренних органов.

- Сегодня уже можно говорить о том, что "ODISK" не соответствовал всем требованиям, которые предъявляются к судам, перевозящим опасные грузы, - считает прокурор Крыма Виктор Шевчук. - Поэтому тот факт, что не погиб весь экипаж, можно считать чудом. Установлено: судно принадлежит компании, которая находится на Коморских островах, флаг судна - Сьерра-Леоне, место приписки - Фритаун, агент находится в России, владелец груза - в Турции. Схема довольно запутанна и подозрительна.

Капитан судна задержан. Вопрос о его водворении в изолятор временного содержания не ставился. Он находится в больнице, под охраной работников милиции. На судно наложен арест до тех пор, пока судом не будет принято решение по уголовному делу в отношении виновных лиц.

Мы собираемся направить представление в Министерство экологии и природных ресурсов, Министерство транспорта и Совет министров Крыма, а также проинформировать представителя Президента в Крыму о том, чтобы запретить транспортировку по территории автономии опасных грузов (в том числе и ферросиликомарганца) без тары - навалом. По нашим сведениям, такие грузы по территории России перевозятся только в контейнерах. А в советское время ферросиликомарганец транспортировался в бочках.

На сегодняшний день груз опасности не представляет, так же, как и судно, на котором могут находиться люди без каких-либо средств защиты. Следственно-оперативная группа в составе одиннадцати человек в Керчи, Ялте и Симферополе проводит необходимые следственные действия, чтобы в кратчайшие сроки направить дело в суд.

Елена ОЗЕРЯН (Симферополь)
(“Факты” №10, 19 января 2007 года)

Что им стоит всех построить?

Вчера опять пролили кровь. Закидали людей камнями. С железными заострёнными прутьями в руках пошли в атаку на милиционеров...

Так крымские татары отстаивали захваченную ими землю на улице Балаклавской в Симферополе.

Здесь ещё в ноябре, проигнорировав решение суда о необходимости очистить участок от построек, они демонстративно выступили против закона и правоохранителей. И не только не ушли с Балаклавской, но и огородили землю по периметру колючей проволокой, поставили ворота, а к стене капитальной постройки приколотили табличку: "Микрорайон компактного проживания...". Название дали и телефон хозяина указали - 80938081160. Так что, если нужен участок по дешёвке, звоните! Ведь земля вопреки решению суда осталась в распоряжении захватчиков. Хотя по закону принадлежит не им.

А вчера фирма, имеющая все документы на участок, видимо, решила взять инициативу в свои руки. Ведь во всемогущую руку власти, в том числе исполнительной службы, уже не верится - видели её беспомощность и на Балаклавской, и в Алуште, где татары захватили многоэтажный дом.

Ночью приехали рабочие, чтобы огородить участок, на котором планируется построить несколько многоквартирных домов. Тотчас же сторожа, коих было на удивление мало, по мобильникам начали вызывать поддержку.

И уже к шести утра, по словам начальника центра общественных связей Крымского главка МВД Александра Домбровского, крымских татар собралось около 150 человек. Подтянулись и правоохранители, знающие, что толпа, особенно крымскотатарская, способна на всё. Опасения оправдались: около половины седьмого, после словесной перепалки, в строителей через головы правоохранителей, ставших цепочкой между противоборствующими сторонами, полетели булыжники и палки.

Для милиции это становится уже привычным: вспомним хотя бы летние беспорядки в Бахчисарае. А что бы произошло, если бы спецназовцы и на этот раз не выступили в роли барьера, сдерживающего воинствующих молодчиков, сумевших, кстати, один раз всё-таки прорвать заслон?

В итоге четверым строителям врачи на месте оказали экстренную помощь. Этот беспредел, по информации крымской милиции, творился под руководством Даниала Аметова, который и организовал самозахват на Балаклавской.

После побоища события разворачивались так, что уж дальше некуда. Появлялись и исчезали начальники милиции, сотрудники СБУ. Прибыли улыбчивые "соратники" нарушителей. Самые бородатые из них провели "совещание", после которого, вооружившись железками, группа татар двинулась на цепь спецназовцев, требуя: "Пошли вон с нашей земли!". Плотный заслон сотрудников МВД в касках, бронежилетах, со щитами и дубинками изготовился отстоять закон. Но полковник из крымского главка повелел им отступить.

В 10.45 ещё один милицейский начальник подошёл к воротам самозахвата и позвал: "Дилявер!". Перекинулся с вышедшим парой фраз, пожал ему руку, повернулся к подчинённым, весело поднял вверх открытые ладошки (мол, всё, расходимся), влез в машину. Через пятнадцать минут автобусы увезли всех спецназовцев.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №9, 19 января 2007 года)

"МНЕ ДАВНО ХОТЕЛОСЬ КОГО-ТО ЗАРЕЗАТЬ. КОГДА Я ЕЕ УБИЛ,
МНЕ СТАЛО ЛЕГЧЕ..."

Такое признание сделал убийца семилетней девочки из села Вишневка Красноперекопского района Крыма, труп которой с более чем тремя десятками(!) ножевых ранений обнаружили в полиэтиленовом мешке в обводном канале

Всего трое суток понадобилось крымским милиционерам, чтобы разыскать убийцу семилетней девочки, о гибели которой "ФАКТЫ" рассказывали во вчерашнем номере. Лучшие оперативники и следователи, выехавшие на место преступления, не прекращали работу ни днем ни ночью.

- Неоценимую помощь в раскрытии этого жуткого преступления нашим сотрудникам оказало местное население, сельский голова. Беда сплотила людей, что, согласитесь, в наше время бывает нечасто, - говорит первый заместитель начальника ГУМВД Украины в Крыму генерал-майор милиции Василий Плавюк. - Сельчане сами нашли труп несчастного ребенка, после чего сельский голова созвал сход граждан, на котором разъяснил людям, какой информации ждут от них правоохранители. Вишневка - село маленькое, в нем всего около двух с половиной тысяч жителей, из которых мужчин - порядка 400 человек. Первое, с чего начали поиски, - определили круг, так сказать, неблагонадежных лиц. В каждом селе таких знают наперечет. В результате набрался список из десяти человек. А уже потом из них вычислили главного подозреваемого. Он сам сознался в преступлении. Кроме того, были изъяты вещественные доказательства, изобличающие преступника, в частности, одежда со следами крови ребенка. Отмечу, что пришлось даже выставлять оцепление из сотрудников милиции, иначе сельчане расправились бы с убийцей.

Задержанный 27-летний местный житель нигде не работает, проживал с матерью, семьи и даже подруги у него не было. Ранее он перенес сложную операцию на головном мозге, после того как, изготовляя самопал, получил огнестрельное ранение в голову. По словам местных жителей, мужчина всегда очень грубо обращался с детьми, можно сказать, неадекватно, они его раздражали. Оказалось, что он всегда носил с собой нож и об этом все в селе знали. 15 января он с друзьями выпивал и играл в карты, после чего отправился домой. На тропинке ему встретилась семилетняя малышка... Следователям убийца признался: "Мне давно хотелось кого-то зарезать. Когда я ее убил, мне стало легче"...

Елена ОЗЕРЯН
(“Факты” №11, 20 января 2007 года)

Маньяка пытались - растерзать односельчане

 За трое суток сотрудники крымской милиции нашли и обезвредили маньяка, убившего 15 января 7-летнюю де­вочку в Вишневке (в 16 км от Красноперекопска). Ее тело, завернутое в полиэтиленовый мешок для строительных материалов, нашли на дне от­водного канала. Из 2,5 тыс. населения поселка под по­дозрением сначала были 400 человек, потом круг сузился до 10 подозреваемых.

Вышли на 26-летнего местного жите­ля, у которого изъяли одежду со следами крови жертвы. Нашли и нож, которым он нанес девочке 27 ранений. Как рассказал "Сегодня" на­чальник пресс-службы крым­ского главка МВД Александр Домбровский, у этого парня в буквальном смысле — проб­лемы с мозгами. Он перенес сложную операцию после то­го, как всадил себе пулю в го­лову. После этого нигде не работал, слонялся по селу. Ра­нее преступлений за ним не числилось.

Первоклассница стала случайной жертвой маньяка. Их пути пересеклись в конце дня на безлюдной тропинке: девочка возвращалась из школы домой, а убийца был обозленным и выпившим после проигрыша в карты. Нож он всегда носил при се­бе и не раз уже угрожал им людям. "Наши сотрудники обезвредили маньяка в нача­ле его кровавого пути, — объясняет Домбровский. — Этот тип на допросе приз­нался, что испытал облегче­ние, когда расправился с де­вочкой".

Огромную поддержку в проведении расследования милиции оказал поселковый голова, организовывая сход­ки всех жителей. Во время проведения следственного эксперимента оперативни­кам пришлось вызывать под­крепление, чтобы уберечь по­дозреваемого от мести одно­сельчан.

МАЙК ЛЬВОВСКИ, КРЫМ
(“Сегодня” №15, 20 января 2007 года)

В КРАСНОПЕРЕКОПСКОМ РАЙОНЕ ЗАДЕРЖАН МАНЬЯК-УБИЙЦА

В минувший четверг сотрудники крымской милиции задержали подозреваемого в совершении жестокого убийства семилетней девочки, которое произошло в понедельник в селе Вишневка Красноперекопского района.

По сообщению ЦОС ГУМВД Украины в АР Крым, труп был извлечен из от­водного канала, он нахо­дился в полиэтиленовом мешке для строительных материалов. Судмедэкспер­ты констатировали смерть от нанесения множествен­ных колото-резаных ранений в область спины и груди.

Мы связались с первым заместителем начальника Главного управления — на­чальником криминальной милиции Крыма генерал-майо­ром милиции Василием Плавюком с просьбой проком­ментировать ситуацию.

Василий Сидорович рассказал, что задержанным является местный житель 1980 года рождения, неработаю­щий, перенесший ранее сложную операцию на головном мозге вследствие огнестрель­ного ранения в голову и испытывавший маниакаль­ную страсть к убийству. При себе сельский маньяк постоянно носил нож. Проведено воспроизведение обстоятельств совершен­ного преступления, изъя­ты вещественные доказательства, изобличающие преступника, в частности одежда со следами крови жертвы.

— Большую помощь в раскрытии преступления оказали местные жители и Вишневский поселковый голова, — отметил гене­рал-майор Плавюк. — Сразу после исчезновения ребенка, еще до при­бытия милиции, жители села начали поиски девочки. Они же и нашли труп ребенка в обводном канале. Замечу также, что при розыске преступника отличились не только сотрудники Главного управления уголовного розыска (заместитель на­чальника Константин Симонов, начальник отдела Вадим Носенко), но и сотруд­ники местного, краснопе­рекопского уголовного розыска. Следствие продолжается.

Алексей ВАСИЛЬЕВ
(“Крымское время” №6, 20 января 2007 года)

Підготовлено Центром інформації
та документації кримських татар

ДО ЗМІСТУ