Електронний бюлетень"Крим у дзеркалі української преси"№ 28(01.10 - 10.10.2007)За 01.10 - 10.10.2007 року Центром інформації та документації кримських татар виявлені наступні матеріали щодо кримської та кримськотатарської тематики, які систематизовані нами за рубриками з посиланням на видання і дату публікації. Матеріали надаються мовою оригіналу. З М І С Т:Влада. Суспільство. Політика.Володимир Хоменко шукає пригод? Представник Президента в Криму через суд хоче повернутися на колишню посаду начальника міліції. Підготував Микола СЕМЕНА Нині нав'язувана статутом нового світового порядку ідея глобалізації світового співтовариства стала головною руйнівною силою. І що активніше реалізується цей тотальний наступ на кожного з нас, то виразніше проступає його лиховісна суть, тому що йдеться про глобальну кризу духовності. Проблема секулярного (світського, секуляризація - процес звільнення суспільства від релігії) тлумачення прав людини стає для сучасного світського суспільства однією з найгостріших у контексті наростання тенденцій глобалізації свідомості. Леонід ГРАЧ, Анатолий Могилёв: "Не сыпьте соль на рану" Начальник крымского главка МВД Анатолий Могилёв в минувшую пятницу на пресс-конференции подвёл итоги работы милиции в курортный сезон. Главный крымский милиционер признался, что не может гарантировать честность всех сотрудников, обвинил своего предшественника Владимира Хоменко в очковтирательстве и пожаловался, что охрана "проблемных" памятников отнимает слишком много сил. Кирилл Железнов Сергей Цеков: "У России есть мощная поддержка - её соотечественники" На Конгрессе российских соотечественников, проходившем в Ливадии в начале сентября, каждый из выступавших говорил о том, что Россия сегодня проводит абсолютно новую политику в отношении соотечественников. О том, в чём суть этой политики и какой от неё толк крымчанам, мы беседуем с первым вице-спикером Верховного Совета Крыма, главой Русской общины Сергеем ЦЕКОВЫМ. Юлия ВЕРБИЦКАЯ В Ялте бастует зоопарк Его хозяин протестует против соседей-бизнесменов Наталья ДРЕМОВА России предстоит проводить активную политику на Чёрном море Лидер крымских коммунистов Леонид Грач рассказал о международных аспектах крымскотатарской проблемы, а также о влиянии Турции на ситуацию в Крыму и на российско-украинские отношения. ИА REGNUM. Крымскотатарских предпринимателей Турция приглашает к сотрудничеству 26 сентября состоялась встреча председателя Меджлиса крымскотатарского народа Мустафы Джемилева с главой турецко-украинского делового совета DEIK (Совет внешнеэкономических связей Республики Турция) Сефой Гомдемизом. Во встрече приняли участие члены исполнительного комитета делового совета DEIK Джанер Айдын и Бурак Талу, координатор делового совета Хелин Топдагы, а также координатор Программы TIKA в Крыму Мехмет Шакир Иылмаз, почетный консул Республики Турция в Симферополе Сейран Османов и председатель Общества культуры и взаимопомощи крымских татар Турции в Крыму, советник председателя Меджлиса Исмет Юксель. Пресс-служба Меджлиса. Туристичний бізнес не повинен залежати від погоди На майбутній жовтневій сесії севастопольські депутати, крім інших питань, запланували до розгляду нову концепцію розвитку туризму в місті. В Олени Баженової, котра входить до "профільної" депутатської комісії, з цього приводу своя думка. Вона - професіонал туристичної сфери з більш ніж двадцятилітнім стажем. Своїми враженнями від курортного сезону-2007 (який, до речі, ще не завершився - судячи із сонячних теплих днів, настав "оксамитний сезон"), а також роздумами про концепцію розвитку туризму депутат і керівник турфірми "Ласпі" поділилася з кореспондентом "Голосу України". Микола МАГДИЧ Борис Дейч: "Миллионы избирателей были лишены конституционного права голоса" Позади сложнейшие выборы. Об их итогах мы беседуем с народным депутатом Украины пятого созыва, членом политсовета Партии регионов Борисом Дейчем. Беседовала Татьяна РЯБЧИКОВА Події. Трагедії. Надзвичайні ситуації. Кримінал.Крим без власності Приватизацією держвласності по всьому Криму надалі займатиметься Севастопольське регіональне відділення Фонду державного майна України, а не Фонд майна Автономної Республіки Крим. Таке рішення прийняв днями Севастопольський апеляційний господарський суд. Микита КАСЬЯНЕНКО, Сiмферополь Риба–примара Свідком небезпечної погоні стала дружина 49–річного рибалки. Минулої напрочуд погожої неділі подружжя вирішило порибалити на ставку села Насипне, що неподалік Феодосії. Чоловік закинув вудки на "карася і коропа", а жінка заходилась нашвидкуруч на березі накривати "галявину". Як потім вона зізналась, обоє трохи "промочили горло". Василь ДРАГОЛЮК Неизвестное чудище утащило рыбака В Феодосии в небольшом искусственном водохранилище исчез рыбак, пытавшийся догнать свою добычу. Тело утонувшего мужчины пока не могут найти. Ольга МЕЛЬНИЦКАЯ Банда Тимура Гасиева, которая появилась в Крыму два года назад, своим примером доказала: вооружённые ограбления банков вмиг делают преступников миллионерами, но сходит им это с рук только в кино. Сергей МАЛЬНЕВ 12 сентября в редакцию "ГК" из г. Старый Крым приехали 4 пожилых человека. Они были озабочены тем, что одного из них, Сервера Караметова в последнее время беспокоят работники милиции и прокуратуры, принося повестки с приглашением в милицию или прокуратуру для дачи показаний о событиях у здания Апелляционного суда в 2006 г., когда рассматривалось дело "Симеиз - Коттон". Адиль СЕИТБЕКИРОВ Уже майже два місяці чудовий вигляд на центральну набережну курортного міста з його античним символом – білосніжною ротондою — помітно псують обвуглені останки нічного розважального центру "Робінзон". Василь ДРАГОЛЮК ДО ЗМІСТУВлада. Суспільство. Політика.Володимир Хоменко шукає пригод? Представник Президента в Криму через суд хоче повернутися на колишню посаду начальника міліції. Постійний представник Президента України в АРК Володимир Хоменко на спеціальній прес-конференції в Сімферополі повідомив журналістам, що має намір у судовому порядку повернути собі посаду начальника Головного управління МВС України в АРК. Пан Хоменко заявив, що вирішив так у зв’язку з тим, що "постійно погіршується криміногенна ситуація на півострові". "Пригод шукаю собі, напевно..." — закінчив він. Зі слів Володимира Хоменка, суд розгляне його позов 5 жовтня. Пан Хоменко був призначений на посаду начальника кримської міліції в березні 2005 року. Історія звільнення генерала міліції, якого в Криму вважають одним із найпрофесійніших працівників МВС, із поста начальника міліції Криму не зовсім звичайна. У лютому поточного року Володимир Хоменко написав рапорт про відставку з посади начальника Головного управління МВС України в Криму під тиском керівників МВС. Зі слів представника Президента в АРК, на такий крок його змусили численні перевірки з боку керівництва МВС, а також необхідність збереження стабільної обстановки в главку, прагнення звільнити працівників кримської міліції від постійних причіпок із боку МВС через те, що він не був бажаний для керівництва МВС. У лютому 2007 року Кримський главк міліції очолив полковник Анатолій Могильов, який, за кримськими мірками, не мав достатнього досвіду роботи на такій посаді. Він обіймав раніше посаду начальника Макіївського міського управління МВС Донецької області. Сімферопольському мерові погрожують… референдумомРада представників міської громади Сімферополя має намір ініціювати місцевий референдум із питання висловлення недовіри до міської ради, — повідомив журналістам голова ради Віталій Лазуткін. Як зауважив пан Лазуткін, сьогодні влада Сімферополя, зокрема міський голова Геннадій Бабенко, "ведуть свою діяльність закрито" й не враховують думку городян при ухваленні рішень. Даний референдум, на його думку, дозволить дізнатися, що думають жителі Сімферополя про нинішнє керівництво кримської столиці. У свою чергу керуючий справами міськради Євген Великолуг заявив, що ініціація вказаного референдуму є "політичним замовленням", оскільки сьогодні немає сенсу в його проведенні. На думку пана Великолуга, референдум, що ініціюється, є лише "передвиборним спектаклем" і не матиме правових наслідків. Підготував Микола СЕМЕНА Нині нав'язувана статутом нового світового порядку ідея глобалізації світового співтовариства стала головною руйнівною силою. І що активніше реалізується цей тотальний наступ на кожного з нас, то виразніше проступає його лиховісна суть, тому що йдеться про глобальну кризу духовності. Проблема секулярного (світського, секуляризація - процес звільнення суспільства від релігії) тлумачення прав людини стає для сучасного світського суспільства однією з найгостріших у контексті наростання тенденцій глобалізації свідомості. Це призводить до грубого виштовхування на периферію нашого життя традиційних цінностей, норм суспільної моралі - для звільнення місця новому, глибоко деструктивному типу світогляду і поведінкових установок. Наша українська держава, розхитана суперечностями, сьогодні стоїть на роздоріжжі. Західні неоліберальні цінності, сучасна політична заявка на так звану євроінтеграцію і, з другого боку, - традиції християнської держави, національна самоідентичність. Гостра взаємовиключна суперечність такого стану речей, хоча й очевидна, але не затребувана державою для дослідження на предмет загрози національній безпеці. Насправді така загроза є, і, здається, про це потрібно говорити серйозно. За західних неоліберальних підходів життя людини перетворюється на погоню за матеріальними благами, де моральні ідеали автоматично відмирають або просто знищуються. Не таємниця, що саме тут криється один з коренів відомого в історії протиборства між західняками і слов'янофілами, одне з головних розходжень між євроатлантичною і християнсько-православною цивілізаціями. Не випадково сьогодні, за насильницького наступу на нашу свідомість ідей західного вектора, спостерігається розквіт насаджуваних іззовні інститутів, фондів, ЗМІ, використовуваних як підручні засоби для розтління і зомбування мізків. Як наслідок, що відзначається експертами, спостерігачами, у слов'янських країнах колишнього СРСР своєрідною візитною карткою суспільства стає загальне падіння моралі. На наших народах, що колись жили в єдиній державі, здійснюються дивовижні експерименти з впровадження злочинних методів змін психіки, моральності, фізіології людини, мутації духу. Досить згадати масштабність розвитку наркоманії, торгівлі зброєю, дітьми, жінками, внутрішніми органами людей, насадження примітивістської зомбі-мас-культури. Епоха розбрату повсюди дає про себе знати. Окультизм, церковний розкол, секти - усе спрямовано на деструктивну трансформацію особистості. От який коментар впливу руйнівних процесів на суспільство дав Святійший Патріарх Московський і всієї Русі Алексій ІІ: "Населення цілеспрямовано організується на сатанинських принципах неправди, підробки, брехні, поклоніння зовнішній грубій силі. Насаджують як засади "нормального" життя жадібність, егоїзм, амбіції, розпусту, наркоманію, любов до задоволень і розваг за будь-яку ціну". (З виступу на щорічних Єпархіальних зборах Москви 23 грудня 1998 р.) По суті, сучасні реалії породжують формулу пропорційної залежності зростання рівня глобалізації свідомості і секуляризації суспільства від масштабів і швидкості будівництва нової всесвітньої наддержави. А ми, сучасники рубежу ХХ-ХХІ століть, є не просто учасниками задуманого, а й водночас його жертвами. І мова передусім стосується тих, чиї корені йдуть у східно-православний світ. Глибинний аналіз політико-суспільних процесів давно утвердив православних богословів, істориків, учених, публіцистів у думці, що оголошена християнам з перших століть після Різдва Христового війна не припинялася ні на один день протягом двох тисячоріч, у тому числі можна згадати війни Османської імперії в Європі, російсько-турецькі війни, Кримську війну, Велику Вітчизняну, бомбардування Югославії, передання Православної Сербії (Косово) албанцям-мусульманам. Глобалізація свідомості як авангардний тип структуризації світового співтовариства ґрунтується передусім для слов'янських держав на запереченні (а надалі - знищенні) канонічних підвалин християнської моралі, національній ідентичності, економічній самостійності. Диктат з боку світових правлячих эліт, насамперед США, спрямований на формування в сучасному світі моделі принципово інших взаємин, в ієрархії якої для кожного із суб'єктів відведено своє місце. Тепер, коли, на думку Заходу, через низку політичних, економічних, правових та інших необоротних трансформацій, які відбулися, країни СНД уже не можуть бути суб'єктами єдиного національного відродження, змінюються пріоритети в чужорідному процесі перепрограмування наших народів. Чільними стають цілі із зміни в наших народів ціннісно-світоглядних принципів і приведення їх у відповідність із західними стандартами. Для їхнього успішного виконання потрібні такі умови: неблагополуччя внутрішньої ситуації в країні, домінування кризи в усіх галузях - економічних, політичних, соціальних, культурних, духовних. Духовному за своєю природою нашому співвітчизникові мають стати дорогими, близькими, зрозумілими якісно нові економічні ідеали, запропоновані Заходом. Це цінності далекої нам цивілізації євро- атлантичного вектора, згідно з яким у суспільстві стає найголовнішою цінністю матеріальне благополуччя. Громадянам колишнього Радянського Союзу, як державоутворюючим спадкоємцям російського народу, що споконвіку був носієм Православ'я, сьогодні зусиллями ідеологів Заходу намагаються прищепити сприйняття і, в підсумку, взяття за зразок замість людини духовної "людини економічної" - як якісно новий прогресивний тип. Це прообраз майбутнього ідеалу людини - носія ідей глобалізму в умовах нового світового порядку. Створені після розвали Радянської держави умови хаосу штучно ззовні підтримуються всередині кожної з республік за допомогою розробленої ще наприкінці 40-х років ХХ сторіччя системи впливу, так званого "плану Даллеса". Його суть полягала у впровадженні на території СРСР комплексної системи заходів, спрямованих на "необоротне згасання самосвідомості" народу. Відповідно до американської доктрини було поставлено завдання "непомітно підмінити" наші цінності фальшивими. З давніх-давен у наших далеких предків - слов'ян - вважалося, що доля рідної землі цілком залежить від згуртованості народу. З покоління в покоління протягом багатьох століть передавалися слов'янами традиції зберігати вірність Батьківщині, яка виростила й вигодувала, нести святий обов'язок захисту рубежів Батьківщини. Мабуть, головною слов'янською рисою, властивою ментальності наших предків, були почуття братерства, солідарності, патріотизму, самопожертви. "Звідки є пішла Руська земля? Хто в Києві почав перший княжити? І з яких часів Російська земля існує?" – з цих питань починається найдавніший твір про історію Русі, що дійшов до нас, - "Повість минулих літ" Х-ХІІІ ст. Його вважають відправною точкою всіх наявних оповідань про народження давньоруської держави. Русь, що славилася різноманітними багатствами, зосереджувала в собі безліч торговельних шляхів, завдяки чому була сполучною ланкою між християнським Заходом і мусульманським Сходом. І, разом з тим, через своє багатство булла зоною підвищеного ризику. Вже в ті далекі часи численні вороги намагалися Русь грабувати, розчленовувати. Саме з "Повісті минулих літ" ми знаємо, що зберегти досягнуту міць не вдалося через міжусобиці: "І воювати почали самі на ся". Звертає на себе увагу факт наступництва передання тисячолітньої естафети православної віри від однієї імперії іншій, цієї своєрідної, як пише історик В. Ніколаєв ("Русский дом", 2002, 9 с.), наскрізної лінії християнської історії, що розвивалася від дніпровської торговельної Русі, заснованої Рюриковичами, з центром у Києві, через питомо-князівську верхньо- волзьку Русь, на якій почергово виростали такі міста, як Владимир, Ростов і Суздаль, далі - через Московське царсько-боярське велике князівств, у Російській імперії зі столицею в Санкт-Петербурзі. В епоху князя Володимира (кінець X ст.) православна віра було єдиною силою, здатною згуртувати роздроблену державу, вдихнути нове життя, дати велике майбутнє. Православ'я стало головною державотворчою віссю Росії. За словами відомого богослова - Митрополита Санкт-Петербурзького і Ладозького Іоанна (Сничева), до кінця ХІІ століття, коли Київ втратив значення загальноросійського центру, князювання стало розглядатися завдяки працям благочестивих володарів Володимира Мономаха, святого Андрія Боголюбського, святого Олександра Невського, як релігійний обов'язок. Під ярмом монголів князі усвідомили "свій зв'язок з народом і відповідальність за нього". Сааме Православна Церква стала тією силою, яка зуміла об'єднати князів. Згадаємо, за яких обставин у ХVІІ сторіччі легендарний гетьман Богдан Хмельницький зумів об'єднати народи Росії й України, чому саме вдалося домогтися цього торжества справедливості, що розтяглося на кілька сторіч? "Пани полковники, осавули, усе Військо Запорозьке і всі православні християни! Відомо вам усім, як Бог звільнив нас з рук ворогів, що женуть Церкву Божу й озлоблюють усе християнство нашого східного Православ'я. От уже шість років живемо ми без государя, у невпинних суперечках і кровопролиттях з гонителями і ворогами нашими, котрі хочуть викорінити Церкву Божу, щоб ім'я руське не згадувалось у землі нашій...", - з такими словами звернувся, зібравши Раду, великий гетьман до народу в Переяславі 8 січня 1654 року, щоб обрати государя з чотирьох кандидатур. Богдан Хмельницький запропонував народу визнати своїм государем або "турецького царя", що багато разів закликав українців під свою владу, або кримського хана, або польського короля, або "Православного Великої Росії государя, царя і великого князя Олексія Михайловича, всія Русі самодержця східного". От що сказав народу гетьман ("Богдан Хмельницький, М. Костомаров, Матеріали дослідження". З видання СПБ 1884 року, серія "Актуальная литература России", 1994 рік, 768 с.): "Отут якого хочете - вибирайте! Цар турецький - бусурман, усім вам відомо, як брати наші православні християни, греки, лихо терплять від безбожних утисків; кримський хан - теж бусурман, якого ми, з нестатків у дружбу прийнявши, яких нестерпних лих зазнали! Про утиски від польських панів годі й казати: самі знаєте, що краще жида і пса, ніж християнина, брата нашого, поважали. А православний християнин великий государ - цар східного єдиного з нами благочестя, грецького закону, єдиного сповідання, єдине ми тіло Церковне з Православ'ям великої Росії, главу маючи Ісуса Христа... Якщо ми його (царя християнського) з ретельністю возлюбим, то, крім його царської великої руки, благотишайшого пристановища не матимемо". Чим відповів Богдану Хмельницькому простий народ? "Воліємо під царя східного православного! Краще у своїй благочестивій вірі вмерти, ніж ненависникові Христову, поганину дістатися", "Боже, утверди! Боже, зміцни! Щоб ми навік усі єдині були!", - такою була одностайна відповідь, що поклала початок історичному переломові у взаєминах двох братерських народів. Протягом багатьох століть на Заході зусиллями антиправославних сил вели боротьбу за завоювання людської душі, звільнення її від слухняності до православних заповідей і вірності чистоті православної віри. І коли ці процеси були успішно завершені, як ніколи гостро перед західними богоборцями постало питання Росії. Величезна, сильна Росія, що зміцнюється зсередини її патріархальними поглядами, святою державністю, духовною згуртованістю, лякала іноземців. "Міцна віра Русі і її могутня православна державність служили гарантіями того, що руйнівні соціальні і релігійні рухи не зможуть досягти своїх страшних цілей", - зазначає митрополит Іоанн. Тому на Росію були спрямовані небувалі за силою духовні атаки. "До XІX століття вплив таємних міжнародних богоборчих сил досяг такої величини, що на порядок денний було поставлене питання про знищення Росії". Страшним потрясінням і найнегативнішим за своїми наслідками для всього християнства і для Росії зокрема, і для всього подальшого розвитку світової історії був на початку XX сторіччя перший розкол всесвітньої Православної Церкви. Відхід католицького Заходу від Православ'я остаточно розділив народи Росії і західних країн. З цього періоду, на що вказують дослідники православної історії, слід шукати нову точку відліку зовнішніх загроз, агресій, "холодних воєн", націлених на знищення самосвідомості народів Російської імперії, а потім СРСР. Не можна разом з водою вихлюпувати дитину: не можна заперечувати і применшувати історичного значення соціальної, науково-культурної прогресивності радянського ладу, досягнень, що мали величезний вплив на розвиток усього світового співтовариства. Також як не можна не пам'ятати, що Компартією згодом були переосмислені допущені стосовно Церкви трагічні кроки і помилки. Розпад радянської країни став тільки початком, ланкою в ланцюгу руйнувань економічних, міжетнічних, міжконфесійних, політичних, державних зв'язків між народами-братами. Не менш важливою ланкою в процесі розпаду мають стати, за задумом господарів світу, знищення духу колись єдиного, а тепер розрізненого народу, розкол усередині Православної Церкви - останнього оплоту духовного єднання слов'янських народів колишнього СРСР, підміна структур УПЦ МП релігійними сурогатами. Духовність - це саме та наша сила, якої бояться вороги східно-слов'янської православної цивілізації. За нашим народом, і цим ми можемо пишатися, закріпилася слава патріота, але не грабіжника, не хижака. Це не властиво нашому духові. І першим наш народ воєн ніколи не розв'язував. Чи не тому на російські землі нападали, що бачили нашу доброту, щедрість і широту, чи не тому, що боялися нашого розмаху і широти просторів, чи не тому, що заздрили нашим природним багатствам, прагнучи поглинути, розтоптати, знищити? Це відбувається і нині. Зверніть увагу. СРСР зруйновано. Але кроки з подальшого знищення народу тривають. Наростає загроза "холодної війни" між США і Росією, країнами СНД котиться епідемія імпортованих іноземцями кольорових революцій з наступним зведенням на "престоли" нових Лжедмитріїв. Нам хочуть прищепити інше сприйняття світу. Нас хочуть навчити жити за їх зразком, міряючи усе в грошах, а не через призму совісті, милосердя, до чого кожного з нас привчили з дитинства, що передавалося з покоління в покоління. Те, що для нас неприйнятне, у них звичайна річ. Митрополит Смоленський і Калінінградський Кирило на семінарі "Діалог культур і цивілізацій: міст між правами людини і моральними цінностями" (Париж, 13 - 14 березня 2007 року) запропонував "повернутися до розуміння ролі прав людини в суспільному житті, що закладалося в 1948 році". Можна висловити безперечну згоду з тим, що моральні норми мають стати "реальним обмежувачем для реалізації прав людини в публічній сфері". Це стає вкрай важливим, тим паче що сучасна українська ситуація дедалі більше характеризується тенденціями до вседозволеності у всіх сферах. В умовах загрози відходу суспільства від традиційних установок християнських твердинь, що в усі століття є основними засадами моральної міцності народу, дружній союз держави і Церкви може стати початком шляху до виправлення ситуації. І якщо моральні норми справді стануть обмеженням для реалізації прав людини, це стане кроком на шляху до прогресивних трансформацій у багатьох сферах суспільного, державного життя. Тут потрібен серйозний державний підхід в ім'я порятунку нації, а не сліпого копіювання євроатлантичних установок. Захоплення ліберальними реформами, ця своєрідна хвороба, яку переживає сучасне пострадянське суспільство, крім своїх безпосередніх негативних наслідків, виявило головне для нашого сучасника: жодна економічна чи політична, нехай навіть супер-"просунута" доктрина не здатна перебудувати суспільство, змінити світ, якщо спочатку не змінити саме ставлення до цього світу - тобто його духовний стан. Інакше кажучи, поки людина не побажає змінити сама себе, не захоче позбутися звички до гріха (неправди, гордості, ледарства, розпусти, користолюбства, марнославства, ненависті, заздрості, залежності від матеріальних благ тощо), поки сама людина не зміниться – не зміниться і суспільство. Поки не буде зупинено тенденцію до загальної моральної деградації - не досягнуть жодного іншого державно-політичного і економічного балансу. І тут, мабуть, ми підходимо до головного в розв'язанні цього, на мій погляд, найважливішого завдання. Хто може допомогти суспільству? Не будемо лукавити і намагатися згадати ту чи іншу політичну партію. Політика ніколи не була й не буде інструментом у дії зі зцілення душ. У нашій християнській державі я знаю тільки одну таку позитивну для людського духу силу - Православ'я. А от уже від того, чи підтримає Православ'я влада, державні інституції, - залежатиме успіх здоров'я нації. Але про яке духовне здоров'я нації, про які збереження і наступність історичної пам'яті ми можемо говорити, якщо, починаючи з часів руйнування СРСР, на території України йдуть процеси знищення, фальсифікації усього, що пов'язане з нашим загальним історичним спадком? З особливо руйнівною силою ці процеси розвиваються тепер, за "помаранчевого" Президента В. Ющенка. Політична ситуація в Україні характеризується посиленням русофобства, практично зведеного в ранг державної політики. Керовані Держдепартаментом США проамериканські ставленики не намагаються приховати своєї залежності від заокеанських установок, у тому числі спрямованих на загострення україно- російських відносин. Брат Президента Петро Ющенко стає на чолі створеної в березні 2007 року громадської організації "За помісну Україну". Усупереч позиції Священного Синоду канонічної Української Православної Церкви державні чиновники, зловживаючи своїм службовим становищем, із залученням адміністративного ресурсу намагаються затвердити "єдину помісну церкву" - на базі розкольницької структури самозванця лжепатріарха Філарета (Денисенка), відлученого від церкви. Заява розкольника самозванця Філарета Денисенка про "початок наступу на Московський Патріархат" йде в одному руслі з антиросійською політикою українських націонал-патріотів. І сам президент укупі зі своїм "помаранчевим" оточенням, і псевдоцерковна політична організація так званого "Київського Патріархату" однаково завзято працюють на посилення внутріукраїнського розколу. Сьогодні в Україні помітна могутня тенденція до об'єднання всіх антиросійських сил, включно і УПЦ Київського Патріархату, що треба назвати "антимосковською". Державну кризу, що сталася вперше з такою силою за ці 16 років, розкольницька церква використовує як зручний момент для завдавання ще одного, за їхнім задумом, вирішального удару по Москві. Звернення в червні цього року лжецеркви (УПЦ Київського Патріархату) до Віктора Ющенка з проханням про втручання в церковну ситуацію і про вияв волі для створення незалежної від Москви Церкви - це груба антиправославна, антидержавна провокація, спрямована на розкол країни, роз'єднання народу, загострення всіх негативних процесів. Погрозою, шантажем, ненавистю до всього російського дихає буквально кожне слово Філарета, що погрожує Росії, яку він називає "Московією", "осліпленою церковним імперіалізмом". За визнанням Філарета, розкольники мають намір тепер нести і на Схід України, і в саму Росію "правду на їхній рідній мові" - такою правдою має стати так звана "історико-канонічна декларація", яка буде на свій лад обґрунтовувати право на існування незалежної від Московського Патріархату Української Церкви. Насправді це - ще один варіант антиросійської пропаганди, покликаної цього разу через церковну сферу завершити процес розділення братерських слов'янських народів, об'єднаних історичними, культурологічними, православними узами. Цей процес почався 16 років тому. Як це було багато століть тому, так і тепер, вороги чистоти канонічного Православ'я, єдності народу, могутності нації, вороги зміцнення основ державності, є за всіх часів. Тож філаретівщина в Україні сьогодні - це відкрита, задекларована загроза існуванню державного ладу, східнослов'янській православній єдності. Філаретівська ідея про створення так званої єдиної загальної церкви під патронатом "помаранчевої" проамериканської влади - це початок розпаду країни, загибелі єдності, загроза війни. Безневинна на перший погляд тема релігійності, воцерковленості народу стає страшною зброєю в руках націонал-патріотів. Хто може повстати проти цієї навали далекої цивілізації на нашу православну віру, як не сама церква, і разом з нею ті, хто її щиро підтримує? У данному разі я кажу не тільки про православних християн, про парафіян церков, про усіх віруючих. Кажу про таку політичну силу як комуністи. Я щиро вважаю і переконаний, що в наш час, так само, як і на майбутнє, Православна Церква і Комуністична партія є партнерами. Мало того, Компартія України, як позитивна, не пов'язана з олігархічними кланами сила соціально- прогресивного спрямування є охоронницею і захисницею історичної пам'яті, радянської спадщини, що стоїть на позиціях цілісності держави і зміцнення зв'язків із братерськими слов'янськими країнами, на мій погляд, вона є найпослідовнішою і надійною політичною силою з усіх. Ми так само, як і Православна Церква, не кон'юнктурно, а з внутрішнього переконання стоїмо на патріотичній позиції порятунку своєї Батьківщини. Ми і православні однаково бачимо лихо, що насувається з боку НАТО, блюзнірство, що нав'язується нам через нехтування історичної пам'яті, підміну історичних реалій, закріплення за такими зрадниками, як вояки з ОУН-УПА, статусу героїв. Патріотизм, прагнення до очищення суспільства, підняття рівня його моральності, моральні принципи - багато чого нас зближає. І чому про це не говорити? І чому нам не бути разом з Російською Православною Церквою, з Української Православною Церквою? Пригадую, як непросто мені було наприкінці 90-х, на посаді Голови Верховної Ради Криму, стати на захист ідеї відродження Храму Олександра Невського, кафедрального собору Сімферополя, висадженого у 1930 р. Тоді я був між двох вогнів -віруючими і ветеранами Великої Вітчизняної війни. Потрібно було переконати ветеранів у необхідності перенесення пам'ятника-танка на кілька десятків метрів, щоб звільнити територію для будівництва храму. Я витримав тоді чимало докорів з боку ветеранів, а також і безліч нападок, інформаційного гоніння з боку різних політичних сил. Але громадянська позиція, обрана мною, була правильна, і тому вона перемогла. І я завжди пишатимусь тим, що у великій історії Православного Криму є і моя часточка, вона відображена, зокрема, у підписі, у пам'ятному тексті, вкладеному у фундамент храму Олександра Невського, що його тоді будували. З особливою силою підкреслюю, що не було для мене більшої честі, ніж та, яку мені зробив Патріарх Московський і всієї Русі Алексій ІІ, котрий дав особисту аудієнцію. Як можна було дійти висновку зі слів Митрополита Смоленського і Калінінградського Кирила, московські ієрархи РПЦ позитивно оцінили ті мої кроки, що були спрямовані наприкінці 90-х на співробітництво з Православною канонічною церквою. Леонід ГРАЧ, Анатолий Могилёв: "Не сыпьте соль на рану" Начальник крымского главка МВД Анатолий Могилёв в минувшую пятницу на пресс-конференции подвёл итоги работы милиции в курортный сезон. Главный крымский милиционер признался, что не может гарантировать честность всех сотрудников, обвинил своего предшественника Владимира Хоменко в очковтирательстве и пожаловался, что охрана "проблемных" памятников отнимает слишком много сил. По словам Анатолия Могилёва, главный постулат правоохранителей "снижение преступности и увеличение процента раскрываемости преступлений" давно устарел. - Если перед сотрудниками поставить задачу увеличить процент раскрываемости, то это приведёт только к одному - они начнут скрывать нераскрытые преступления, неправильно их квалифицировать или вообще не будут фиксировать, - пояснил свою мысль начальник главка. Как заявил Анатолий Владимирович, именно так работала крымская милиция в прошлом году под руководством Владимира Хоменко. К примеру, в Алуште летом 2006 года в среднем регистрировалось чуть более сорока преступлений в месяц. Летом нынешнего - в пять раз больше. И это не говорит о том, что закон преступать стали чаще или милиция стала работать хуже. Такую разницу, по словам Анатолия Могилёва, нельзя объяснить внешними факторами, а только неправильной регистрацией преступлений или её частичным отсутствием в 2006 году. - Потерпевший пришёл в отделение с заявлением о краже мобильного телефона, - рассказывает начальник главка возможную схему утаивания правонарушений в Алуште. - Дежурный спрашивает: "Когда уезжаете?". Тот отвечает: "Через два дня". Заявление составляется, а через два дня, когда отдыхающий уезжает, уничтожается. Примерно так же достигались высокие показатели в борьбе с наркоторговцами. На одного обвиняемого "цеплялось" двадцать-тридцать эпизодов сбыта зелья. Статистика получалась обнадёживающей, а преступников, разгуливающих на свободе, практически не становилось меньше. В этом году крымская милиция раскрыла 35 убийств прошлых лет и возбудила 15 уголовных дел по таким преступлениям. Раньше убитые, дабы не "портить" статистику, числились без вести пропавшими. - Более того, изучение материалов по без вести пропавшим требует возбуждения ещё как минимум двадцати уголовных дел, - сообщил начальник главка. Не менее важная тема, интересовавшая журналистов, - ДТП. Ведь их за восемь месяцев текущего года произошло 1764. Погибли 324 и получили травмы различной степени тяжести 2668 человек. Свою лепту в печальную "жатву" крымских дорог, конечно, внёс и курортный сезон: загруженностью трасс и неопытностью приезжих водителей. Но, по мнению Анатолия Могилёва, основная причина высокой смертности на дорогах автономии - реформирование ГАИ. - Вследствие бездумного реформирования ГАИ инспекторов на дорогах стало значительно меньше. Мы получили безнаказанность, которая породила вседозволенность. Сейчас нормальному человеку страшно ездить, - посетовал начальник главка. По сведениям милиционера, в этом году 5700 человек были задержаны за управление автомобилем в нетрезвом состоянии. Из них только 27% лишились прав по решению суда. До 1994 года, когда изъятие водительских удостоверений было в компетенции ГАИ, существовало железное правило: 70% пьяниц сделать пешеходами. Теперь получается наоборот: 70% горе-водителей, позволяющих себе пропустить стаканчик перед поездкой, продолжают колесить по дорогам Крыма. По-видимому, эти люди руководствуются анекдотом: "Сел за руль трезвый - залез в карман гаишнику". Только шутки заканчиваются, когда по вине любителей такой езды гибнут люди. Журналисты припомнили сорок тонн фальсифицированного спирта, которые были конфискованы крымской милицией в прошлом году. Они попросили Анатолия Владимировича прокомментировать мнение, что подконтрольное ему ведомство "крышует" торговлю фальсифицированными спиртными напитками. - Я не могу ответить за двенадцать тысяч состава и сказать, что никто ничего не "крышует". Это будет ложью с моей стороны, - сказал он. - А вот в отношении прошлых товарищей (команда Владимира Хоменко. - Прим. авт.) есть громадные вопросы. Эти сорок тонн спирта пропали. Пропали довольно оригинально. В силу того, что спирт оказался не совсем качественным, его вывезли из Симферополя и якобы слили в канализацию (смех в зале. - Прим. авт.). У меня это тоже вызвало смех потому что понимают все: сорок тонн спирта вылить в канализацию по крайней мере абсурдно. Причём заметьте ("выливали". - Прим. авт.) из бутылок. Материалы по этому делу собраны и направлены в прокуратуру. Это ещё один пример борьбы, которую проводили предшественники. Вспомнил Анатолий Владимирович и громкие заявления ещё одного бывшего начальника крымского главка Геннадия Москаля. - Он очень быстро навешивал ярлыки: этот - бандит, этот - член ОПГ. А где судебные решения? Если вы, занимая пост, не смогли это доказать, то лучше назовите себя пнём с глазами. Главный крымский милиционер пожаловался, что охрана закладного камня на месте, где будет установлен памятник Екатерине II, и охрана памятника жертвам ОУН-УПА в Симферополе требуют слишком много сил. Напомним: камень грозились "скатить в Салгир" меджлисовцы, а памятник жертвам ОУН-УПА недавно был облит краской. - Не сыпьте соль на рану, - попросил он журналистов, которые спросили о количестве задействованных в охране оперативников. - Я сказал Геннадию Бабенко (городской голова Симферополя. - Прим. авт.), что при малейшей возможности мы снимем охрану. Пускай создают специальное агентство, которое будет охранять памятники. - Надо все проблемные памятники собрать в одно место, чтобы проще было охранять, - пошутили в зале. - Ещё проще ставить их на территории главка. Тогда будут в сохранности, - в свою очередь отшутился А. Могилёв. Кирилл Железнов Сергей Цеков: "У России есть мощная поддержка - её соотечественники" На Конгрессе российских соотечественников, проходившем в Ливадии в начале сентября, каждый из выступавших говорил о том, что Россия сегодня проводит абсолютно новую политику в отношении соотечественников. О том, в чём суть этой политики и какой от неё толк крымчанам, мы беседуем с первым вице-спикером Верховного Совета Крыма, главой Русской общины Сергеем ЦЕКОВЫМ. - Сергей Павлович, Конгресс российских соотечественников проходил в Крыму впервые. Я знаю, что для Русской общины и для вас лично это очень важно. - Выбор Крыма для проведения конгресса не случаен - да, это моя инициатива, инициатива Русской общины, но сложилась и соответствующая ситуация. Крым - единственный регион в мире, где проживает почти 60% русских и 80% русскоязычных, мы обладаем элементами государственности, у нас самые древние православные монастыри, храмы и памятники истории. Всё это - российская история. Поэтому Крым должен стать духовной столицей Русского мира. - Вы поддерживаете связи с Российской Федерацией с 1991 года. Как вы полагаете, насколько изменилась за это время политика России по отношению к соотечественникам, проживающим за рубежом? - Она меняется на глазах. Любая политика начинается с организационных моментов. Так вот, в России впервые за шестнадцать лет на федеральном уровне создана такая структура, как Координационный совет российских соотечественников. И теперь уже проводится предметная работа по консолидации соотечественников - все говорят, что они разобщены, что много одинаковых организаций в разных государствах и так далее. - В Крыму помимо Русской общины масса всяких организаций утверждает, что они являются пророссийскими. - Когда мне задают подобные вопросы, я обычно привожу один пример. Смотрите, если бы я притащил макет самолёта и сказал крымчанам: садитесь, мы полетим в Москву, все бы надо мной смеялись, как над идиотом. То же самое и в данном случае: вы утверждаете, что в Крыму много пророссийских организаций? А я говорю, что их нет. Есть только имитация организаций. Да, есть организации с названиями, есть один-два человека в организации, но самой организации нет. Потому что организация - это структура, счета в банке, представительство в органах власти, материальная база. - Я понимаю, о чём вы говорите. Тем не менее у обычных людей, которые путаются в этих так называемых организациях, складывается другое впечатление. - Понимаете, всё дело в том, что нас специально путают. Ведь для этого есть определённые структуры, которые хотят доказать, что русские разобщены, неконсолидированы. - Но ведь действительно так оно и есть... - Я могу сказать, что у русских нет опыта объединения. Мы всегда были великими, сильными и многие века опекали представителей других национальностей, не чувствуя угрозы по отношению к себе. А после развала Советского Союза мы впервые столкнулись с тем фактом, что нам необходимо консолидироваться. В Крыму, кстати, ситуация не так уж плоха, если сравнить с другими регионами. Как раз в Крыму у нас, у Русской общины, большие достижения. Другое дело, я признаю, что мы ещё не стали организацией, авторитетной для подавляющего большинства крымчан, русских по национальности, русских по языку. Это правда. - Вы это признаёте?! - Если бы мы были очень авторитетными, то Русская община была бы представлена в Верховном Совете Крыма не девятнадцатью депутатами, а большей частью, а может, и всеми ста. Всё-таки крымская власть ещё не в полной мере занимается проблемами российских соотечественников. Большинство населения вроде бы эту власть выбирает, но отношение к этому большинству получается по остаточному принципу. Хотя, конечно, мы достигли многого. Кто бы что ни говорил, но этот состав Верховного Совета гораздо лучше, чем прошлый. Впервые из бюджета Крыма выделены средства на мероприятия по поддержке соотечественников. Впервые в бюджете заложены нормальные суммы на проведение таких мероприятий, как "Учитель года" по русскому языку и литературе. На пополнение библиотечного фонда русскими книгами выделено шестьдесят тысяч гривен. Да, мало, но до этого не было ничего вообще. Запланированы деньги на проведение мероприятий, связанных с именами выдающихся русских деятелей, среди которых Н. Данилевский, Л. Толстой, А. Суворов. На проведение серьёзных конференций, к примеру, "Крым в контексте Русского мира" и многое другое. - Давайте вернёмся к новой политике России. Чем она вызвана? Полным провалом в развитии отношений со странами СНГ? - Почему провалом? Россия просто стала сильным государством, решила свои внутренние проблемы в экономической, социальной сфере и стала уделять больше внимания проблемам внешним. Там наконец-то пришли к выводу, что за пределами России у неё есть мощная основа - это соотечественники, тридцать миллионов соотечественников. Это больше, чем население некоторых европейских государств. Руководство России понимает, что настала пора заниматься соотечественниками, нельзя же их бросать на произвол судьбы. - Иначе соотечественники перестанут ими быть, правильно я понимаю? - Я бы так не сказал. Пора заниматься, потому что иначе будет потеряно время для серьёзной и предметной работы по их консолидации. В России есть две структуры, объединяющие соотечественников, проживающих за рубежом. Во-первых, Международный совет российских соотечественников - эта структура создана при поддержке правительства Москвы, в ней объединены разные организации соотечественников, в том числе и по нескольку организаций из одного государства. Во-вторых, Координационный совет российских соотечественников идёт по другому пути, стараясь консолидировать уже сами организации соотечественников в государствах. Кстати, это процесс обоюдный: Россия помогает соотечественникам, а они ей. Крым с учётом того, что здесь живёт подавляющее большинство российских соотечественников, - очень серьёзная сила, которая может влиять на ситуацию не только в автономии, но и за её пределами. Государство, законно претендующее на роль самого влиятельного в мире, обязано это учитывать. - Для обычного человека словосочетание "консолидация соотечественников" - не то чтобы пустой звук, а, скажем, далёкое от него выражение. Давайте ближе к реальности. - Конечно же, основой деятельности Координационного совета является защита, сохранение и развитие русского языка. Объявлен Год русского языка. И разработана соответствующая программа - до 2010 года. Впервые в России создан фонд "Русский мир". - Что это за фонд и чем он будет заниматься? - Это государственный фонд, возглавляет его известный политолог Вячеслав Никонов. Именно через этот фонд будет осуществляться конкретная поддержка соотечественников, живущих за пределами России. В мире есть много фондов, которые направо и налево раздают гранты... - Фонд Сороса, например. - Да, в основном это антироссийские фонды. Россия тоже начинает создавать свои фонды. Фонд "Русский мир" будет финансировать определённые программы. К примеру, есть намерение сделать фестиваль "Великое русское слово", который мы проводили в июне в Крыму, ежегодным. Проведением фестиваля остались довольны и на Украине, и со стороны России дана высокая оценка. Идём дальше. В трёх странах мира - Австрии, Эстонии и Казахстане - создаются своего рода опорные пункты, через которые соотечественники смогут держать связь друг с другом. Кроме того, в этих странах создаются журналы для соотечественников. Нет сомнений в том, что подобный журнал нужен и на Украине. На конгрессе в Ливадии мы обсуждали эту тему и предложили, что нужен один общий журнал и один канал телевидения - "Российский соотечественник", а также одна газета и одно информагентство. Кроме того, есть программа создания сети русских библиотек, которые будут укомплектованы российскими книгами. Это - сто библиотек по всему миру. - Мало. - Это только то, что запланировано на следующий год, потом будут ещё. Так же Россия будет поддерживать русские театры и школы с русским языком обучения. К примеру, обсуждается тема создания русских гимназий - с преподаванием на основе российских программ. Вообще Россия сейчас внимательно изучает опыт Франции - там есть министерство франкофонии. Такая структура, возможно, появится и в российских федеральных органах власти, она будет заниматься русофонией, то есть Русским миром, миром, где звучит русский язык. Кроме того, важна и моральная поддержка организаций российских соотечественников - Москва учредила звание "Соотечественник года". - Российские соотечественники в Австралии и соотечественники на Украине - не одно и то же. У них абсолютно разные проблемы. Это как-то учитывается? - Давайте не будем делить соотечественников. Безусловно, в разных государствах у пророссийских организаций разные задачи, но много и общего. К примеру, работа с посольствами и консульствами, оказание материальной помощи на проведение различных мероприятий. - Как вы относитесь к программе переселения российских соотечественников в Россию? - Это тема, которую мы всегда подвергаем очень жёсткой критике. - Но кто-то же хочет уехать из Крыма. - Мы занимаем жёсткую позицию: мы никому не будем помогать выезжать из Крыма. Конечно, пусть едут, если хотят, но люди должны задуматься над тем, что предлагается: это не Москва, не областные центры, а глушь. С точки зрения переселения соотечественников из неблагоприятных регионов, к примеру, из Грузии, Таджикистана, Узбекистана или некоторых стран дальнего зарубежья - здесь нет вопросов. Им надо помогать. Но способствовать выезду русских из Крыма я считаю ошибкой. Я не раз об этом говорил, и в Москве мою позицию знают. Не представляю, как русские будут выезжать из русского города Севастополя. Я не исключаю, что со временем Россия будет помогать въезжать русским в Крым. С Украины. Пусть русскоязычные граждане Украины знают, что Крым - это место, где их тепло встретят. Юлия ВЕРБИЦКАЯ В Ялте бастует зоопарк Его хозяин протестует против соседей-бизнесменов Необычно пусто сегодня на небольшой площадке перед частным ялтинским зоопарком "Сказка". Редких посетителей встречает надпись: "Зоопарк закрыт". - Такое решение принял я, - объясняет директор Олег Зубков. - Пытаюсь привлечь внимание к тому, что творится. На этом участке размещаются сразу два объекта, которые привлекают туристов: наш зоопарк и музей скульптуры "Поляна сказок". В год сюда приезжают сотни тысяч людей. А теперь мы теряем туристов, потому что структура, которая выросла вокруг наших объектов, мешает принимать посетителей. К обоим "сказочным" местам ведет узкая дорога. С одной стороны - скала, с другой - обрыв. Заканчивается она тупиком-площадкой. Больше парковать автобусы и машины негде. В пик сезона и к зоопарку, и к музею перестают ездить маршрутки, поскольку им не развернуться и не протиснуться среди прочего транспорта. Каждый квадратный метр здесь в буквальном смысле золотой, и с него вовсю "снимают сливки" различные структуры. Например, еще несколько дней назад на повороте к зоопарку возник шлагбаум, и бравые ребята возле него взимали с каждой машины и автобуса по 20-30 грн. Кстати, плата за парковку на той самой площадке составляет 5 грн./час. В итоге руководитель зоопарка, отчаявшись найти справедливость, решился на крайнюю меру - начал бессрочную забастовку. Закрыл ворота и объявил, что, когда ему нечем будет кормить животных, он выпустит их на "подножный корм". Для начала дал свободу десятку голубей, белкам, косуле и тропическому попугаю. Впрочем, пояснил, что акция чисто символическая: животные все равно далеко не уйдут и вернутся в зоопарк. Так и вышло. СПРАВКА "КП" Единственный в Украине частный зоопарк "Сказка" был создан в Ялте 10 лет назад. Сейчас в нем живут более 600 животных и птиц. За день они съедают около 500 кг комбикорма, сена, фруктов и овощей, а в рацион 30 хищников входит более 250 кг мяса. ОФИЦИАЛЬНО "Всегда можно договориться" Так считает глава Ливадийского поссовета Анатолий МАМЫКИН. - Думаю, больше к таким крайним мерам прибегать не придется. На ближайшей сессии мы все обсудим, обратимся к специалистам по градостроению: пускай они скажут, что должно находиться на площадке. Если, как считает директор зоопарка, бесплатная стоянка, значит, так тому и быть. Наталья ДРЕМОВА России предстоит проводить активную политику на Чёрном море Лидер крымских коммунистов Леонид Грач рассказал о международных аспектах крымскотатарской проблемы, а также о влиянии Турции на ситуацию в Крыму и на российско-украинские отношения. - Леонид Иванович, власти в Киеве не устают повторять, что крымская проблематика имеет сугубо внутриукраинское значение. Между тем очевидно, что полуостров находится в эпицентре если и не глобальных, то уж во всяком случае региональных процессов. Интересна ваша оценка значимости крымского фактора, в частности, в текущем процессе передела сфер влияния в черноморском регионе. - Действительно, в Киеве стараются делать хорошую мину при плохой игре. Но правда состоит в том, что Крым никогда не был и не будет только фактором внутриукраинского значения. Более того, здесь развиваются процессы в меньшей степени зависимые от Украины, а лежащие в плоскости взаимоотношений России с мусульманским миром, в частности, с Турцией, а также с целями США и Великобритании по закреплению своих позиций на Чёрном море. По тому положению, которое занимает Крым в геополитической расстановке сил, полуостров можно сравнить с Панамским или Суэцким каналами, Кипром, Сингапуром и другими геополитическими точками мирового значения. Этот стратегический "полигон" всегда может быть использован в противоречиях между Украиной и Россией, Турцией и Россией, в других раскладах. На протяжении всей истории противостояния Турции и России турецкие политики и спецслужбы пытались использовать тюркское население Крыма в подрыве российских позиций. В этих целях применялись различные методы пропаганды, которая осуществлялась не столько усилиями самой Турции, сколько США, Великобританией. В самой же Турции под видом общественных фондов, земляческих союзов и иных неправительственных организаций целенаправленно работали и работают сотни организаций, которые решают вопросы финансирования и планирования такой деструктивной деятельности. Нужно отметить, что незаконно действующий крымскотатарский меджлис является тем важнейшим звеном, которое не позволит исключить Крым из орбиты опасных геополитических процессов. - И всё-таки чем могут обернуться для Украины данные процессы? - Действия Турции в Крыму приведут к всестороннему ослаблению Украины. Глобальные тенденции, связанные с войной в Ираке и ситуацией вокруг Ирана, повлияли и на региональную политику Турции. Сегодня стремление определённых антинациональных сил во главе с Виктором Ющенко и Юлией Тимошенко втянуть Украину в НАТО стало нежелательным для Турции. Она не хотела бы усиления присутствия США и НАТО в Чёрном море, что приведёт к принципиальному снижению стратегической значимости самой Турции для западного сообщества. С другой стороны, интеграция Украины в НАТО приведёт к усилению конфронтации с Россией, что не может не затронуть турецкие интересы, которые всё более завязываются на сотрудничестве с российской стороной. Турция и Украина объективно стали конкурентами в сфере транспортировки энергетических ресурсов, при этом Турция перехватила инициативу в сооружении альтернативных коммуникаций, а это не может не отразиться на украинско-турецких отношениях. Турции выгодно рассмотрение Украины как "пограничного", возможно, нейтрального государства, сильно зависимого от внешнего экономического партнёрства, от импорта энергетических ресурсов, не располагающего современными боеспособными вооружёнными силами. В настоящее время Турция и крымскотатарское общество убедились, что усиление Украины обусловит всяческое противодействие в формировании в Крыму крымскотатарской государственности. Поэтому Турция, скорее всего, предпочтёт раскачивать украинскую ситуацию с помощью Крыма. Таким образом, крымская проблема выступает как типичная региональная проблема, на которую "привязаны" влиятельные державы. В свою очередь США пытаются не допустить международного признания крымской проблемы, даже фокусирования проблем в сфере прав человека, поскольку этим может воспользоваться Россия (такая же политика проводится США и ЕС в отношении прав этнических меньшинств и в странах Прибалтики). И американцы, и европейцы хорошо осведомлены и понимают цели Турции в Крыму. Эти цели никак не могут отвечать интересам Запада, который стремится ограничить геополитические амбиции Турции и не допустить создания "турецкой империи" в любом формате и содержании. Но после системного экономического кризиса Турция сегодня готова начать масштабную экономическую экспансию в соседние регионы и прежде всего в Крым. Нужно отметить, что с нашим полуостровом связаны не только прагматические геополитические цели, но и довольно много эмоций и иррациональное восприятие исторического реванша. Это отличает Крым от других регионов, в том числе Кавказа и Центральной Азии. В отличие от кавказских диаспор, которые ни в Турции, ни на Ближнем Востоке не играют какой-либо существенной роли, потомки выходцев из Крыма, проживающие в Турции, сильно интегрированы в турецкое общество. Потомки крымских татар в Турции оказывают несравненно большее влияние на турецкую политику, нежели выходцы с Кавказа. Это важный фактор как внутренней, так и внешней политики Турции. - Существуют ли какие-либо примеры использования потенциала крымских татар в реализации планов Турции против России? - К примеру, во время чеченской войны никто и не заикался о роли крымских татар в доставке материально-технической помощи, в том числе вооружений, специального военного снаряжения и информации оперативного значения со стороны Турции чеченским боевикам. В этом контексте обычно указываются южно-кавказские, вернее, грузинские и азербайджанские маршруты, между тем практически не указываются маршруты, пролегающие через Крым, которые, возможно, и были основными. Например, известно, что в январе 1995 года, во время одной из встреч лидеров меджлиса и Джохара Дудаева в Ведено, была достигнута договорённость о том, что крымскотатарское руководство не будет в организованном порядке посылать в Чечню добровольцев из крымских татар, поскольку могут нанести ущерб генофонду крымских татар. Но крымскотатарские националисты поклялись на Коране, что примут активное участие в организации трафика вооружений, а также боевиков из разных стран и регионов. Турция и предводители чеченских сепаратистов довольно щедро оплачивали их услуги, и средства, получаемые в Крыму, использовались на нужды так называемых общин. По некоторым сведениям, в Одесской области крымские татары также организовали приобретение и перевозку вооружения в Чечню из Молдавии и Румынии. Как можно убедиться сегодня, крымские татары выполнили максимум задач по Чечне, которые ставили перед ними турецкие спецслужбы. Так что о каком внутриукраинском факторе тут можно говорить? В треугольнике Украина - Россия - Турция формируется некая традиция борьбы за влияние и политическое присутствие в Крыму. Если в этом треугольнике ни одному из государств не удастся встать над "схваткой", то эту позицию успешно займут США. - В чём же состоит окончательная цель турецкой стороны, которая, как это исходит из ваших слов, подпитывает крымскотатарское движение? - Турция начала прилагать усилия по навязыванию Украине проблемы Крыма сразу после установления дипломатических отношений между двумя странами. Уже в начале девяностых годов тема стала непременным элементом в украинско-турецких отношениях. После "оранжевой" революции Турция активизировала усилия по развитию отношений с Украиной, не забывая при этом обсуждать на различном уровне проблемы Крыма. Украина, в свою очередь, в настоящее время и в обозримой перспективе не может предложить Турции тех или иных проектов в экономической или политической сферах, которые могли бы позволить Турции ограничить свои интересы в Крыму, тем более отказаться от курса на создание крымскотатарской государственности. Вместе с тем необходимо понимать, что совершенно все проекты, которые Турция реализует в сотрудничестве с Россией, также не являются причиной для отказа Турции от целей в Крыму. Полуостров является частью турецкой стратегии, имеющей судьбоносное значение для Турции. В целом Турция заинтересована в том, чтобы перевести акценты конфронтации в Крыму со схемы Турция - Украина - Россия на схему Украина - Россия. - А можно ли предметнее описать меры, которые предпринимает Турция в поддержке крымскотатарского движения? - Одним из важнейших направлений работы турецкой стороны является попытка расширения религиозной идеологии путём вовлечения крымскотатарских лидеров в известные и респектабельные суннитские ордена, в которых состоит, по существу, вся политическая элита Турции: президенты, премьеры и генералитет. В настоящее время практически все руководители крымскотатарских групп и организаций состоят в ордене "Нахшбандия". Это весьма надёжный способ контроля над элитой со стороны Анкары. В настоящее время абсолютно все мусульманские священнослужители Крыма в той или иной степени прошли подготовку в Турции. С другой стороны, по достоверным сведениям, на протяжении 1991-2003 годов Турция выделяла из государственного бюджета значительные средства на переселение и другие задачи по абсорбции Крыма. Сопоставимые по сумме расходы были произведены разве что в Боснии. По приблизительной оценке, в рамках поселенческой политики Турции в отношении крымских татар в Крыму выделено не менее 135 миллионов долларов причём только непосредственно на заселение. Кроме того, на оказание помощи крымским татарам в культурно-образовательной сфере, сооружение коммуникаций и сетей затрачено не менее $110 млн., общие затраты Турции на поселенческие мероприятия и иную помощь составили не менее $450 млн. Все эти операции проводятся посредством существующих в Крыму нелегальных банковских учреждений, чьи активы созданы из турецких источников и контролируются лидерами татар и отдельными предпринимателями, а также религиозными авторитетами. По мере сил участвует в становлении татарского Крыма и союзник Турции - Азербайджан. В последние годы объём помощи крымским татарам из Баку составляет примерно сто тысяч долларов в год, но исключительно в форме материальных средств. Например, в отдельные годы Азербайджан предоставляет татарским организациям Крыма определённое количество светлых нефтепродуктов для реализации на месте с целью получения общинных доходов или для сооружения жилья. - Существуют ли какие-либо документальные подтверждения проектов Турции в Крыму? - Осенью 2005 года Совет безопасности Турции принял новую концепцию национальной безопасности - "Политический документ о национальной безопасности", который стал результатом работы ключевых ведомств и центров политических исследований, призван отразить новые внешнеполитические условия и факторы, обуславливающие безопасность страны. В документе Крым впервые в турецкой политике рассматривается не только как этническая или этнополитическая тема, а самостоятельная региональная в рамках сложной геополитической проблемы. В документе отмечается, что задачей Турции является всемерная поддержка требований крымскотатарского (турецкого) народа о создании национальной государственности. В связи с этим Турция должна употребить все усилия и возможности для утверждения на международной арене крымскотатарского вопроса как проблемы защиты правомерных требований народа, подвергнувшегося репрессиям и дискриминации. В своё время госсекретарь США Колин Пауэлл в предисловии к докладу о положении с правами человека в странах мира среди наиболее важных событий, определяющих их дальнейший ход, упомянул проведение тайного заседания меджлиса с участием различных авторитетов, которые проживают вне Крыма. На заседании присутствовали представители общественной организации "Стамбульский крымскотатарский клуб", тесно связанной с правительственными кругами. На нём Мустафа Джемилёв стал распространяться о внешней поддержке и интересах Запада, предложил пересмотреть обязательства, принятые в отношениях с украинскими властями. Ещё один показательный факт: известный советолог Глен Ховард стал регулярным консультантом представителей крымскотатарского меджлиса в Вашингтоне. Глен Ховард тесно сотрудничал с такой одиозной фигурой, как Збигнев Бжезинский, в специально созданной структуре "Американский комитет по Чечне". Ховард в настоящее время не работает в этом "комитете" и заключил рабочий договор на два года с "национальным советом по разведке" США, где консультирует по горячим очагам в России и на постсоветском пространстве. - Каким образом вы представляете позицию и возможные методы действия России в данной ситуации? - Мы помним, что во время своего традиционного ежегодного обращения к российским гражданам Владимир Путин решил протянуть руку помощи Украине. Касаясь темы крымских татар и Крыма ("особой территории", по определению российского президента), Владимир Путин сказал: "Нам, конечно, не безразлично, что там происходит". Президент России наверняка не может поверить в то, что это безразлично "оранжевым" руководителям Украины, которые, по сути дела, отдали государство в управление американцам. Таким образом ситуация в Крыму сегодня зависит не столько от политики Киева, сколько от американско-турецких взаимоотношений.С точки зрения интересов России, Турция и Украина имеют практически аналогичное значение в плане безопасности. Украинский национализм уже внёс заметный вклад в ослабление позиций России в Европе и в черноморском регионе. Поэтому России предстоит проводить активную и, что называется, зрячую политику в бассейне Чёрного моря, не допуская чрезмерного усиления Турции и других членов НАТО. Врагов надо знать в лицо! ИА REGNUM. Крымскотатарских предпринимателей Турция приглашает к сотрудничеству 26 сентября состоялась встреча председателя Меджлиса крымскотатарского народа Мустафы Джемилева с главой турецко-украинского делового совета DEIK (Совет внешнеэкономических связей Республики Турция) Сефой Гомдемизом. Во встрече приняли участие члены исполнительного комитета делового совета DEIK Джанер Айдын и Бурак Талу, координатор делового совета Хелин Топдагы, а также координатор Программы TIKA в Крыму Мехмет Шакир Иылмаз, почетный консул Республики Турция в Симферополе Сейран Османов и председатель Общества культуры и взаимопомощи крымских татар Турции в Крыму, советник председателя Меджлиса Исмет Юксель. Целью визита, по словам С Гомдениза, является дальнейшее развитие экономических, торговых и культурных взаимоотношений между Украиной и Турцией. В ходе беседы турецкие гости поделились итогами прошедших встреч с главой Программы TIKA в Крыму, министром курортов и туризма АРК, министром промышленной политики, транспорта, связи и топливно-энергетического комплекса АРК а также с заместителями городских голов Симферополя и Севастополя. Рассказали о своих впечатлениях после посещения Зынджырлы медресе и исторических мест крымскотатарского народа в Бахчисарае. Представители DEIK сообщили, что готовы продолжить поддерживать проекты, связанные с национальным образованием, подчеркнув, что большую их часть будут осуществлять на территории Крыма через Программу TIKA в Крыму. В рамках двусторонних отношений планируется создание промышленного центра, в этой связи в ноябре текущего года в Ялте пройдет инвестиционный форум, на который Сефа Гомдениз пригласил и крымскотатарских предпринимателей. Пресс-служба Меджлиса. Туристичний бізнес не повинен залежати від погоди На майбутній жовтневій сесії севастопольські депутати, крім інших питань, запланували до розгляду нову концепцію розвитку туризму в місті. В Олени Баженової, котра входить до "профільної" депутатської комісії, з цього приводу своя думка. Вона - професіонал туристичної сфери з більш ніж двадцятилітнім стажем. Своїми враженнями від курортного сезону-2007 (який, до речі, ще не завершився - судячи із сонячних теплих днів, настав "оксамитний сезон"), а також роздумами про концепцію розвитку туризму депутат і керівник турфірми "Ласпі" поділилася з кореспондентом "Голосу України". - Нинішній сезон мав дві особливості. Як депутат і керівник підприємства, безпосередньо пов'язаного з турбізнесом, із задоволенням можу зазначити, що в нас стали трохи більше і професійніше говорити, сперечатися і, сподіваюся, трохи ліпше розуміти туризм. Це вже добре. Туризм вимагає не так управлінських рішень, як позитивного ставлення мешканців, підприємців, комунальних служб, транспортників. Друга особливість - для Севастополя, як і для Криму загалом, сезон був несподівано успішним. Поки що мені складно пояснити, чому так сталося, але скажу точно: такі непояснювані сплески на туристичному ринку небезпечні. Сервіс, за рідкісним винятком, залишився незмінним, ціни продовжували рости, "критичної маси" змін на краще немає, тільки окремі приклади. А туристів - одразу на 20-30 відсотків більше! Ті, хто працює не для статистики, побоюються таких ситуацій. Не виключаю і такого пояснення: в Україні і Росії чомусь раптом масово скучили за Кримом, приїхали в надії, що сталися якісні поліпшення, побачили, що тут усе ще купа проблем, і... Буває, після таких сплесків у наступні два-три роки спрацьовує ефект розчарування. І як наслідок - зменшення кількості відпочивальників навіть порівняно з "рядовим" роком. Скажу відверто: Севастополю взагалі нема чого радіти. Більшість туристів приїжджає відпочивати до Криму, а не з метою саме до нас. Наше місто, як зазвичай, виконує функцію "історичної декорації": турист відпочиває в Ялті або Євпаторії, а до нас приїжджає на один день. Найбільше - на два. Закінчиться "оксамитовий сезон" - спокійно проаналізуємо підсумки, зробимо висновки. Міський інформаційний центр розвитку туризму запланував у жовтні провести черговий "круглий стіл" на цю тему. Туризм, якщо ми всерйоз бачимо його як галузь спеціалізації міста, не повинен залежати від випадків - а від погоди й політики особливо... Після прийняття в жовтні депутатами нової концепції розвитку туризму потрібні нові кроки. Концепція - це лише букви на папері. Наступний обов'язковий крок - стратегічний план. А це - складна річ. Наприклад, ми хочемо, щоб до нас їхали туристи з усього світу. А чи розуміємо, що для цього потрібно говорити зі світовим туристичним бізнесом зрозумілою для нього мовою? Тож місто, що хоче залучати туристів, не має права видавати бажане за дійсне. У спілкуванні з туристичним світом ми зобов'язані говорити так: "Добродії, у Севастополі реально є це і це... Умови в нас - реально - такі-то, не нарікайте. Але в нас є стратегічний план розвитку туризму, і за два-три роки ми змінимося ось так, а за чотири-п'ять - зможемо зробити те й те...". А другий крок - у новому туристичному році (до речі, оголошеному в Україні Роком туризму) потрібно створити оновлений туристичний бренд Севастополя для світового ринку. Років десять тому у стратегічному плані розвитку Барселони сформулювали, здавалося б, локальну мету: зайняти місце в числі міст, здатних до проведення конгресів з кількістю від п'яти тисяч учасників і більше. Розв'язання цього завдання викликало ланцюгову реакцію наслідків: кількість конгресів та виставок перевищила 300 на рік, з них більш як 200 - міжнародні. Уп'ятеро збільшилася кількість відвідувачів, що приїжджають на три-п'ять днів. Під цю категорію місцевий бізнес і інвестори (самі, без адміністративних стимулів) розгорнули інфраструктуру обслуговування. Але навіть не це головне. Барселону стали сприймати у світі як місто постійного прогресу і відновлення. А це залучило безпрецедентні інвестиції, і тепер місту треба комплексно перетворювати для цих цілей приблизно одну п'яту усієї території... Ми повинні знайти в Севастополі такі флагманські проекти, які зіграли б роль пускових механізмів у розвитку і туризму, і всього, що з ним пов'язане. Микола МАГДИЧ Борис Дейч: "Миллионы избирателей были лишены конституционного права голоса" Позади сложнейшие выборы. Об их итогах мы беседуем с народным депутатом Украины пятого созыва, членом политсовета Партии регионов Борисом Дейчем. - Борис Давыдович, давайте начистоту: при том, что Партия регионов - формальный победитель прошедших выборов, вряд ли результат можно считать для неё удовлетворительным, учитывая низкую явку избирателей, особенно в Крыму. - Прежде всего хочу поблагодарить всех избирателей, которые поддержали своими голосами Партию регионов, всех крымчан, неравнодушных к судьбе страны, к тому будущему, которое формируется по итогам выборов. Именно от таких людей во многом зависит наш с вами завтрашний день. Что касается итогов выборов для нашей политической силы, то они вызывают у меня двойственные чувства. С одной стороны, по сравнению с предыдущими выборами Партия регионов показала возрастание авторитета среди избирателей. Об этом свидетельствует количество проголосовавших за неё как в Крыму, так и в целом по стране. И я скажу: этот рост дорогого стоит. История свидетельствует, что нахождение партии во власти в абсолютном большинстве случаев приводит к росту негатива со стороны избирателей. А если вспомнить, с каким рвением "нашеукраинцы" и "бютовцы" старались сорвать любые конструктивные инициативы правительства, ложь и грязь, вылитые на партию, то рост доверия со стороны избирателей ещё раз доказывает, что мы двигались в правильном направлении. Именно это испугало наших оппонентов, подтолкнуло их к решению навязать обществу крайне сомнительные с правовой точки зрения выборы. Но одновременно с ростом поддержки мы видим и другую сторону медали - снижение явки избирателей. Кого-то успокаивает тот факт, что аналогичная ситуация и в других регионах страны. Однако если мы проследим тенденцию по годам и последним выборным кампаниям, то поймём, что у нас есть серьёзнейший повод для беспокойства. На досрочных выборах явка избирателей по Крыму оказалась на пять процентов ниже, чем в 2006 году. И можно было бы не драматизировать эти несколько процентов, если бы не сравнение с выборами 2004 года. Здесь разница составляет уже около двадцати процентов. А если учесть, что основную массу избирателей, проигнорировавших выборы, составляет молодёжь, то есть повод серьёзно задуматься: кто же будет определять будущее страны? - Как вы прокомментируете ситуацию с медленным подсчётом голосов, прежде всего в Крыму? - Во-первых, члены Центризбиркома уже заявили: повода для беспокойства нет. Подсчёт голосов идёт даже с опережением графика 2006 года, а задержки вызваны чисто техническими причинами. Вот об этих причинах хотелось бы сказать несколько слов. Как действующий народный депутат Украины я представлял Партию регионов на шестом избирательном округе, расположенном в Феодосии. И то, что довелось увидеть там в ночь подведения итогов, не просто вызвало недоумение, но и заставило по-человечески возмутиться. Не знаю, по какому принципу подбирали людей в окружную комиссию, но большинство из них оказались явно не готовыми к этой ответственной работе. Не создали никаких элементарных условий, хотя было изначально ясно, что документы придут сдавать сотни представителей участковых комиссий. Не догадались составить элементарный график, чтобы не допустить толкотни и неразберихи. Увидев около трёх часов утра, как люди, задыхаясь в лестничных пролётах и узких коридорах, не имели возможности даже присесть, я обратился к председателю окружной комиссии А. Артамонову с просьбой создать им нормальные условия. На что получил категорический ответ, что это не его проблема, а городского головы. Хотя председатель окружной избирательной комиссии не может не знать, что городской голова не имеет права вмешиваться в организацию ее работы. Пришлось самому обратиться к Феодосийскому городскому голове Шайдерову. И надо отдать ему должное: он оперативно отреагировал, решив проблему размещения людей в актовом зале, организовал питание. А то дошло до того, что озлобленные, уставшие люди валились с ног, бросали коробки, мешки с бюллетенями. Начальник Феодосийского ГУВД Чернега по моей просьбе скоординировал работу милиционеров Судака, Советского и Кировского районов для наведения порядка, организовал охрану документов. Кстати сказать, председатель избирательной комиссии Артамонов представлял в ней партию "Наша Украина", а его заместитель - представительница БЮТ. Всё это происходило первого октября в шестом избирательном округе. А в восьмом избирательном округе представителями БЮТ блокируется подведение итогов результатов выборов на трёх избирательных участках. В связи с этим уместен вопрос: кто срывает подсчёт голосов? Партия регионов или "оранжевые"? - Но ведь об условиях работы комиссий можно было позаботиться заранее, как и об избирательных списках. Почему же этого не сделали? - Да потому, что о выборной нормативной базе вспоминают только в день выборов. При этом, зная её недостатки, откладывают их изменения на потом. Эти выборы в очередной раз продемонстрировали несовершенство выборного законодательства. Из списков пропадали не только отдельные люди, но и дома, целые улицы. Взамен появлялись сотни и тысячи двойников и умерших. И хотя списки составлялись на компьютерах, данные в них вводили люди, которые могут ошибаться, а могут и сознательно ухудшить качество списков. Надо ставить в этом вопросе точку и вводить реестр избирателей. Совершенно очевидно, что когда на участок приходит человек, чья фамилия отсутствует по техническим причинам в списке, и предъявляет паспорт с пропиской, то отказывать ему в праве проголосовать - верх цинизма. Поэтому считаю, что старая схема дополнительных списков не только ничего не нарушала, но и позволяла избежать многих нарушений. Другой момент. В день выборов в Судаке ко мне обратилась группа отдыхающих с Западной Украины с просьбой оказать помощь в организации голосования. Я, естественно, помочь не смог. Кто-то скажет: и хорошо. Но не нужно забывать, что где-то в Трускавце не смогли проголосовать отдыхающие из Крыма или Харькова. Та же ситуация с командированными, студентами-практикантами и многими другими избирателями, которые по разным причинам оказались 30 сентября вдали от дома. Получается, что с отменой открепительных талонов, которая объяснялась желанием избежать возможных фальсификаций, миллионы избирателей были лишены конституционного права голоса. - Ещё один вопрос, который сегодня волнует всех: какая коалиция будет сформирована по итогам выборов в парламенте? Вы согласны с прогнозом, что это будет "оранжевая" коалиция? - Я скажу так: цыплят по осени считают. Ещё не вечер! Беседовала Татьяна РЯБЧИКОВА ДО ЗМІСТУПодії. Трагедії. Надзвичайні ситуації. Кримінал.Крим без власності Приватизацією держвласності по всьому Криму надалі займатиметься Севастопольське регіональне відділення Фонду державного майна України, а не Фонд майна Автономної Республіки Крим. Таке рішення прийняв днями Севастопольський апеляційний господарський суд. У ході засідання відбувся розгляд апеляційної скарги Фонду держмайна України на постанову Господарського суду АРК, який свого часу відмінив наказ голови ФДМ Валентини Семенюк. Суд повністю задовольнив скаргу ФДМ і ухвалив нове рішення, в якому в задоволенні позовних вимог Фонду майна Криму відмовлено в повному об’ємі. Таким чином, на сьогодні в судовому порядку підтверджені повноваження РВ ФДМУ в Криму та Севастополі, як єдиного держоргану зі здійснення політики у сфері управління, приватизації й оренди майна, що знаходиться на території автономії і яке належить державі. Історія суперечки про функції кримського Фонду майна нараховує вже понад 10 років, а самі його повноваження є принциповим питанням, як для Криму, так і для Києва. Пам’ятається, ця суперечка між Києвом і Кримом точилася ще в першій половині 90-х. Першою кримською Конституцією, яку прозвали "мешковською", право власності автономії малося на увазі, як державне право і в Криму спочатку був створений орган під назвою Фонд державного майна Криму, який відав усім майном, розташованим на території півострова. Згодом було вирішено, що автономія не є повноправною державою, а тому не може мати державного майна. Орган був перейменований у Фонд майна Криму, однак, функції його залишилися колишніми, і він не був відсторонений від ведення майном, що належить державі. Таким чином, виходило, що Верховна Рада та Рада міністрів АРК володіли майном автономії, однак, у той же час за допомогою свого фонду розпоряджалися й загальнодержавним майном, розташованим на території автономії. Голова ФМ АРК входить до складу уряду Криму та призначається Верховною Радою автономії і не може бути звільнений з посади без згоди керівників Криму. Головний аргумент влади автономії полягав у тому, що Конституція Криму, затверджена законом України, свідчила, що Верховна Рада Криму управляє майном, що знаходиться на території автономії. "Більше того, — підкреслював глава парламенту Криму Анатолій Гриценко, — до сьогодні немає розмежування власності між державою та АРК". Було кілька різних спроб вирішити цю проблему, але всі вони закінчилися нічим. Спочатку були пропозиції створити в Криму відділення Фонду державного майна, якому одночасно б доручили управління майном автономії, однак, керівники Криму не погодилися випустити з рук влади керування власністю Криму. Після цього пророблявся варіант створення в Криму, разом із ФМ АРК, другого фонду для управління майном України, однак, було вирішено, що два фонди для одного Криму це вже дуже. В той же час у Севастополі, що має статус міста центрального підпорядкування і не входить в автономію, було створене відділення ФДМ України, яке тепер і отримало у своє керування державне майно країни, розташоване на території Криму. Ліквідувати ФМ АРК керівництво ФДМ намагалося ще в 2006 році. "Кримський ФМ не звітує ні Верховній Раді, ні парламенту Криму. У нас що, Крим — держава в державі?" — дивувалася Валентина Семенюк. У квітні минулого року під час робочого візиту в Крим Валентина Семенюк, посилаючись на Державний класифікатор "Класифікація форм власності", заявила, що "...власності АР Крим не існує". Тоді ж Валентина Семенюк підтвердила: незважаючи на дві Конституції — України й Криму, вона особисто не визнає саме поняття "майно Автономної Республіки Крим". На засіданні кримського уряду за участю голови ФДМ Совмін визнав роботу ФМ АРК незадовільною й рекомендував парламенту республіки звільнити голову фонду Юрія Шиміна. Проте, зараз багато хто заявляє, що це рішення знадобилося тоді колишньому прем’єру Анатолію Бурдюгову, щоб "довести Києву неспроможність кримського відомства і передати управління майном півострова ФГИ України". У свою чергу нинішні власті автономії вирішили проаналізувати все рішення Кабміну і Укази президента, прийняті за останні п’ять років, по відчуженню майна республіканської власності у власність держави. По підсумках цієї роботи буде складений перелік об’єктів, які були відібрані у Криму, з його точки зору, в порушення закону, щоб через суд повернути їх у власність автономії. Зокрема, зі слів глави кримського парламенту Анатолія Гриценка, йдеться про Міжнародний дитячий центр "Артек" і санаторії "Південний" в Форосі, які в часи президентства Леоніда Кучми були передані в Держуправління справами. Як заявила журналістам у лютому нинішнього року заступник голови ФМ АРК Надія Клипа, в ФМ АРК не бачать підстав для припинення своєї роботи в зв’язку з указом Президента України Віктора Ющенка про анулювання президентського Указу від 18 серпня 1995 року "Про органи приватизації в Автономній Республіці Крим". "В указі Президента нічого не говориться про орендодавця державного майна, а накази ФДМ ми продовжуємо оскаржувати в судах", — говорила Надія Клипа. За словами голови ФМ АРК Юрія Шиміна, добровільно здавати Києву свої повноваження, як він вважає, закріплені Конституцією Криму, фонд майна автономії не збирається. "Ліквідувати Фонд майна Криму буде не так просто, принаймні, Президенту, який зараз не має повноважень формувати й скасовувати органи виконавчої влади", — говорить Шимін. "Цілком можливо, що з ініціативою глави держави не погодиться влада республіки, що також має право голосу щодо цього питання. Якщо, як то кажуть, найде коса на камінь, заміна керівника республіканським майном може розтягнутися або перетворитися в двовладдя", — вважає він. Юрій Шимін продовжує сумніватися, що справа дійде до ліквідації його робочого місця. Тим більше, що парламентський комітет із економічної політики вже вирішив регламентувати повноваження кримського Фонду окремим законом. "Фонд майна Криму на базі комунального майна може бути створений, сьогодні й обласні ради мають свої комунальні фонди майна", — заявила Валентина Семенюк. У той же час багато рішень ФМ Криму, з погляду Києва, є певною мірою махінаціями. Так, за даними кримських джерел, раніше сильно критикувалася приватизація ВАТ "Сімферопольський машинобудівний завод "Прогрес", акції якого були продані кримським Фондом майна, як стверджують, із порушеннями. У справу втрутилася Прокуратура АРК, було два судових розгляди. Називають і такий факт: підприємство "Технохімкомплект", у разі чесного продажу акцій на відкритому конкурсі на умовах аукціону, могло б принести до бюджету суму в рази перевищуючу ту ціну, яка йому була призначена. Кримські суди, куди звертався "Технохімкомплект", зайняли сторону переможця, який непогано зекономив на купівлі. Більше того, саме Юрій Шимін, як стверджують кримські джерела, як глава Фонду майна автономії, але який має право розпоряджатися державним майном, здав росіянам усі військові маяки й інші гідрографічні об’єкти, перевищивши тим самим не тільки власні повноваження, але навіть компетенцію Президента країни. Нинішня судова тяжба була пов’язана з тим, що серією наказів Валентини Семенюк делегувала регіональному відділенню ФДМ у Севастополі повноваження зі здійснення політики у сфері управління, приватизації й оренди держмайна, що знаходиться на території Криму. При цьому севастопольське відділення Фонду було перейменоване в Регіональне відділення ФДМУ в АРК і Севастополі. У зв’язку з цим керівництво Фонду майна Криму оскаржило в судовому порядку всі накази ФДМ України, що позбавляють його повноважень, і зараз ще на практиці продовжує розпоряджатися майном автономії. Хоча в адміністративних судах трьох інстанцій розглядаються ще шість судових справ щодо позовів ФМ Криму в зв’язку з передачею повноважень Севастополю. Сама Валентина Семенюк не так давно побувала в Криму й заявила, що кримський Фонд який підкоряється тільки владі автономії, повинен розпоряджатися майном комунального рівня. Суперечка між ФМ Криму і РВ ФДМ у Севастополі має далеко не теоретичний характер, як може здатися. З одного боку, голова Севастопольського відділення ФДМ Сергій Федоренко заявляв, що його відомство не займатиметься приватизацією держвласності в Криму до урегулювання судової суперечки навколо власних повноважень. Однак незважаючи на це, ФДМ уже доручив своєму регіональному представництву провести передприватизаційну підготовку й безпосередньо приватизацію держпідприємств "Керченський суднобудівний завод", "Феодосійське виробниче об’єднання "Море" та низки сільськогосподарських об’єктів на території Криму. 31 січня 2007 року ФДМ доручив регіональному відділенню в Севастополі виступити орендодавцем державного майна, розташованого на території Криму. Своє рішення голова ФДМ Валентина Семенюк аргументувала "удосконаленням структури й розподілом функцій органів приватизації в частині урегулювання орендних відносин на території Криму". Влітку нинішнього року Фонд держмайна (раніше Регіональне відділення ФДМ України в Криму та Севастополі) було наділено повноваженнями власника зі здійснення управління корпоративними правами держави в господарських товариствах, розміщених на території всього півострова. У зв’язку з цим відділення вже провело приватизацію чотирьох об’єктів держвласності, що принесло скарбниці понад один мільйон гривень. Підготовлені до продажу наступні п’ять об’єктів на понад п’ять мільйонів гривень... Микита КАСЬЯНЕНКО, Сiмферополь Риба–примара Свідком небезпечної погоні стала дружина 49–річного рибалки. Минулої напрочуд погожої неділі подружжя вирішило порибалити на ставку села Насипне, що неподалік Феодосії. Чоловік закинув вудки на "карася і коропа", а жінка заходилась нашвидкуруч на березі накривати "галявину". Як потім вона зізналась, обоє трохи "промочили горло". Певно, тому за цим заняттям обоє й прогавили сам момент клювання. Зогледілись тільки тоді, коли одна з вудок різко шугонула під воду. Глава сім’ї, роздягнувшись, кинувся її наздоганяти вплав. Проте риба, схоже, виявилась спритнішою. Більше того, відпливши від берега приблизно метрів на двісті, чоловік узагалі зник із поля зору своєї дружини. Ошелешена таким несподіваним поворотом подій, вона зателефонувала родичам, ті, у свою чергу, — в МНС. Як розповів "УМ" заступник голови міського управління цього відомства Юрій Ружицький, на місце пригоди відразу прибула мобільна оперативна група і водолази комунального підприємства "Рятувальник". Упродовж двох днів вони марно пірнали під воду (максимальна глибина ставка — 3—4 метри), закидали сіті. На момент написання цих рядків троє рятувальників продовжували прочісувати сільський ставок уздовж і впоперек. Василь ДРАГОЛЮК Неизвестное чудище утащило рыбака В Феодосии в небольшом искусственном водохранилище исчез рыбак, пытавшийся догнать свою добычу. Тело утонувшего мужчины пока не могут найти. В минувшую субботу супружеская пара из Феодосии отправилась на рыбалку на закрытый водоём в районе села Насыпного. Супруги заметили, как одну из удочек сильно дернуло, и она ушла под воду. Мужчина, испугавшись, что крупный улов уйдёт вместе со снастями, бросился вдогонку. По словам жены рыбака, после того, как удочка исчезла, в погоне за неведомыми похитителями её муж уплывал всё дальше и дальше. Уплыв метров на двести от берега, мужчина пропал. Жена позвонила родственникам, которые сообщили о случившемся в МЧС. Почти четыре часа водолазы "прочёсывали" дно, но пропавшего в воде 49-летнего рыболова так и не нашли. В искусственном водохранилище, где максимальная глубина не превышает трёх-четырёх метров, он словно растворился. Ольга МЕЛЬНИЦКАЯ Банда Тимура Гасиева, которая появилась в Крыму два года назад, своим примером доказала: вооружённые ограбления банков вмиг делают преступников миллионерами, но сходит им это с рук только в кино. Злодей под маской зайчика"Он шантажировал нас и запугивал расправой, поэтому мы совершали преступления", - после задержания в один голос твердили сообщники Гасиева. Утверждали, что человеком он был жестоким и неуравновешенным. К тому же занимался тайским боксом и ходил по улицам с заряженным наганом. Тимур часто вспоминал, как из этого пистолета стрелял в парня, который увёл его невесту. Навыки психологического воздействия, врождённое стремление к лидерству и склонность к насилию вылились в то, что осенью 2005 года тридцатиоднолетний Гасиев организовал преступную группу, в которой имел неоспоримый авторитет. Первым делом стало ограбление отделения "Ощадбанка" в Симферополе. Преступление наделало много шума. Видимо, под впечатлением известного французского фильма трое начинающих грабителей спрятали свои лица под новогодними масками. Это обескуражило кассиров отделения. Одна из них объясняла следователю: "Они были в пластиковых новогодних масках какого-то животного - котёнка или мышонка. Раньше я говорила, что это была маска зайца, но сейчас думаю, что маска мышонка или котёнка. Однозначно это не была маска обезьяны". Впрочем, тогда было не до смеха, ведь весь этот маскарад не означал, что преступники настроены добродушно. Пока двое из них стояли "на шухере" возле банка, ещё двое ворвались в помещение. Гасиев держал в руках палку (половину черенка от лопаты), его сообщник угрожал газовым пистолетом (кстати, украденным в Алуште из квартиры высокопоставленного местного чиновника). Грабители с беззащитными женщинами не церемонились. Одной из них осколками разбитого стекла порезало лицо и голову. Вместе с угрозами всех перестрелять этого хватило: преступникам никто не оказал сопротивления, и они спокойно забрали... восемь тысяч гривен и пакет лотерейных билетов. Больше в тот день в кассе банка ничего не оказалось. Как и было запланировано, вся операция заняла не более минуты. Убегали грабители дворами, сбросив по пути перчатки и маски. Милицейская розыскная собака долго шла по их следу, но потеряла его возле аптеки, мимо которой случайно пробежали Тимур и его команда. На дело с кухонными молоткамиПосле нападения на "Ощадбанк" банда Гасиева "легла на дно". Правда, во время "отпуска" отдельные члены ОПГ промышляли квартирными кражами, что приносило им неплохую прибыль. В этом преступном занятии главным был одногодок и друг детства Гасиева Сергей Р. Ранее он успел побывать за решёткой за преступное увлечение, но за отсидку навыков не потерял, виртуозно обращался с отмычками и подбирал ключи к любому замку. На дело в большинстве случаев по приказу Тимура Сергей ходил с восемнадцатилетним Александром М. Объекты для грабежей подбирали по классической схеме: присматривали квартиру, где долгое время не горит свет, поднимались и жали на звонок. Если никто не открывал, вставляли в щель между входной дверью и дверной коробкой метки из спичек. Если на следующий день они оставались на прежнем месте, ночью приходили в квартиру и выносили из неё всё самое ценное. Так они ограбили больше десяти квартир в Симферополе. Самым удачным был "визит" к известному общественному деятелю и предпринимателю, у которого Сергей с Александром забрали драгоценностей и техники более чем на тридцать тысяч гривен (Гасиев сам делил между членами банды эти деньги). Но больше всего Тимура обрадовало ружьё с патронами, украденное в одной из квартир в районе Куйбышевского рынка. Из ружья сделали обрез, который использовали при ограблениях банков. Но в феврале 2006-го, когда Гасиев разработал план ограбления филиала банка "Аваль", обрез с собой не взяли. Вооружились кухонными молотками для отбивки мяса. Стремительно ворвавшись в помещение, бандиты до смерти напугали женщин-кассиров и забрали всю наличность: более двадцати тысяч гривен. Каждому из трёх подельников Гасиев выдал по четыре с половиной тысячи. Хотя самому младшему, Саше, он мог бы дать намного меньше - за его разгильдяйство. Когда год спустя его задержали, оказалось, что парень носит те же кроссовки, в которых в феврале грабил свой второй банк. Рисунок на подошве полностью совпал со слепком следа, выделенного экспертами-криминалистами в ограбленном "Авале". Это стало ещё одним доказательством его участия в преступлениях. Сорвал куш... и погибВесной и летом 2006 года банда ограбила несколько небольших отделений банков в Симферополе. Налётчики поднаторели и решили, что готовы к более серьёзной операции. В материалах уголовного дела, которое вели в следственном управлении крымского главка милиции, записано: "Преследуя цель укрепления своего криминального авторитета, осенью 2006 года Гасиев создал из членов организованной им ранее преступной группы устойчивую вооружённую банду". Её целью были более дерзкие ограбления. Позже сообщники признались: "Тимур хотел и был готов убивать". На протяжении октября и ноября с новым подельником он несколько раз выезжал в Ялту, где ещё летом "пометил" отделение Черноморского банка реконструкции и развития. Учреждение располагалось на первом этаже Института виноградарства и виноделия "Магарач", в немноголюдном месте, окружённом деревьями и плотным кустарником. Лучших условий для отхода после ограбления не придумать. Это отметил новый "штатный" водитель банды - двадцатитрёхлетний Олег Т. Интересно, что на момент совершения преступления он проходил военную службу, причём в разведывательной части. Может, именно он подсказал Тимуру, что неплохо было бы перед нападением ознакомиться с обстановкой внутри помещения, выяснить, где хранят деньги, изучить распорядок работы и режим охраны отделения. К ограблению "тимуровцы" подготовились серьёзно. Первое нападение, намеченное на начало ноября, сорвалось: в отделении не было света, и преступники решили повременить. В другой раз в Ялту они отправились через несколько дней. За рулём был Олег. В отличие от Гасиева, квартирного вора Сергея и юного преступника Саши он не пил. А троица по дороге осушила бутылку водки - для храбрости. К пяти часам вечера, когда на улице уже темнело, "Жигули" преступников остановились в переулке в двухстах метрах от банка. Грабители заранее купили пакет, чтобы сложить в него деньги, и поделили оружие: Гасиев взял любимый наган 1914 года выпуска, Сергею достался обрез, "младшенький" - Саша - пошёл на дело с бейсбольной битой. Олегу наказали ждать в машине. В банке события развивались не совсем так, как планировал Гасиев. Сумятицу внёс охранник, который принялся отражать нападение. Он выбил биту из рук грабителя, завязалась борьба. Сергей дважды ударил охранника по спине прикладом обреза. После каждого удара ружьё произвольно выстреливало, но, к счастью, дробовые заряды попали в потолок и стену. С охранником удалось совладать только после того, как один из преступников выхватил его резиновую дубинку и нанёс несколько сильных ударов по голове. Пока сообщники дрались с охранником, Гасиев, угрожая наганом кассиршам, сложил в пакет все деньги - почти двести семьдесят тысяч гривен. "Лёха, уходим!" - подал условный сигнал один из преступников, и троица бросилась к выходу. Но за две минуты до этого сотрудница банка успела нажать на "тревожную кнопку"... И в тот момент, когда преступники выбегали из банка, его двери осветили фары приехавшей по экстренному вызову машины государственной службы охраны при МВД. Преступники бросились врассыпную. Двое рванули к ожидавшему их в переулке автомобилю. А Тимур, то ли растерявшись, то ли, наоборот, войдя во вкус, начал перестрелку с милиционером. - Стреляют. Наверное, Тимура больше нет, - решили Сергей и Саша, одновременно прибежавшие к машине Олега. И не ошиблись: Тимур умер в результате сквозного ранения в спину. Кроме похищенных денег, при нём нашли документ из ломбарда: накануне его подельник Саша заложил там своё кольцо. Это стало ключом к раскрытию преступлений, и спустя неделю оперативники задержали грабителей в селе Мазанка под Симферополем, где те скрывались. Друг друга они "сдавали" следователям, как говорится, наперегонки. Пытались переложить ответственность со своих плеч на мёртвого Тимура. Но не вышло: степень вины каждого из них установили, и все члены банды Гасиева осуждены сразу по трём статьям Уголовного кодекса на срок от пяти до двенадцати лет лишения свободы. Сергей МАЛЬНЕВ 12 сентября в редакцию "ГК" из г. Старый Крым приехали 4 пожилых человека. Они были озабочены тем, что одного из них, Сервера Караметова в последнее время беспокоят работники милиции и прокуратуры, принося повестки с приглашением в милицию или прокуратуру для дачи показаний о событиях у здания Апелляционного суда в 2006 г., когда рассматривалось дело "Симеиз - Коттон". Серверу-ага около 70 лет, он говорит, что за собой никакой вины не чувствует, и потому не желает, чтобы его беспокоили. Здоровье уже не то, чтобы дать вовлечь себя, даже на словах, в какие-либо коллизии с силовиками. Сервер-ага об этом прямо высказался во время последнего приглашения и просил больше не тревожить, но его слова не были услышаны. В знак солидарности со своим товарищем в редакцию пришли его ровесники Нусрет Абдуллаев 1935 г.р., Фердес Джелялов Т940 г. р., Анафи Халилов 1936 г. р. Я попросил Надира Бекирова прокомментировать ситуацию, создающую дискомфорт в обществе, и он изложил свое видение. Надир-бей полагает, что были публикации о завершении судебного процесса "Симеиз — Коттон", завершившегося тем, что Верховный суд Украины переквалифицировал ряд эпизодов этого дела в пользу обвиняемых и сократил им сроки наказания. Фактически сейчас все ранее осужденные уже находятся на свободе. Карательные органы пытаются преследовать уже не самих, ранее осужденных ребят, а тех, кто выступал в их защиту, выбирая из них самых беззащитных людей, в том числе и наших стариков, которые, возможно, участвовали в демонстрации протеста 22 июня 2006 г. перед зданием Апелляционного суда, заведомо зная, что они непричастны ни к каким столкновениям хотя бы по их физическому состоянию. Карательные органы, по мнению Н. Бекирова, пытаются оказать на них давление для того, чтобы, как минимум, испортить им жизнь, а по возможности, вынудить их сказать что-то, что может быть использовано против них или против других крымских татар, защищавших несправедливо осужденных наших ребят. Это еще раз подтверждает, что дело по "Симеиз—Коттон" было заказным, сфабрикованным, а карательные органы стараются защитить честь мундира. Потому и пытаются сделать еще что-то против крымских татар. У нашего народа наверняка хватит сил отстоять своих стариков от посягательства на их права и достоинство, считает Н. Бекиров. Адиль СЕИТБЕКИРОВ Уже майже два місяці чудовий вигляд на центральну набережну курортного міста з його античним символом – білосніжною ротондою — помітно псують обвуглені останки нічного розважального центру "Робінзон". І не лише псують, а й перекривають вихід на берму №2, тобто хвильоріз, що є для туристів ще й своєрідним оглядовим майданчиком, та блокують значну частину пляжної смуги, перешкоджаючи відпочивальникам у цьому зручному місці дістатися моря (у чому автор цих рядків особисто переконався минулими вихідними, шукаючи з товаришами вихід до пляжу). І навіть становлять певну загрозу для людей, як це зазначено у відповідних приписах МНС і санепідемстанції. Уся заковика у тому, що міська влада хоч сьогодні готова очистити набережну. Одначе не може, бо те згарище з понівеченими "робінзонівськими" фрагментами постійною охороняє "Беркут" — як серйозний речовий доказ аж у трьох кримінальних справах. Наразі за ними продовжується досудове слідство, яке перебуває на контролі Генпрокуратури України. Нагадаємо, що головним фігурантом у справах значиться не хто інший як сам міський голова Алушти Володимир Щербина. Йому інкримінується, зокрема, перевищення влади і службових повноважень із застосуванням насильства та навмисне заподіяння матеріальної шкоди на 118 тисяч гривень ялтинському ТОВ "Івушка", якому і належить розтрощений "Робінзон". Провина більш ніж серйозна, позаяк за власноруч розроблену "спецоперацію" колишній офіцер діючого резерву КДБ СРСР може запросто "загриміти" аж на довгих десять років до в’язниці. "УМ" повідомляла про цю резонансну пожежу: охоплений вогнем розважальний центр (його закидали "пляшками Молотова") на тлі морської хвилі, пістолетні постріли, крики людей і зловісний скрегіт металу. Так на світанку з інтервалом у чотири дні, 15 і 19 серпня цього року, алуштинський мер за допомогою екскаваторів і бульдозерів намагався стерти з лиця набережної ненависний йому розважальний центр. Навіщо? "Там, — пояснює мені першопричину заступник міського голови Станіслав Колот (мер Володимир Щербина перебував у той день на лікарняному), — існував справжній наркопритон під виглядом нічної дискотеки "до упаду", з жіночими боями у багні, рікою спиртного тощо. Нам неодноразово скаржились жителі міста, що у "Робінзоні" їхні діти отримують дози наркотиків. До речі, коли його розбирали, то дійсно виявили безліч використаних шприців. За всім цим стояв такий собі представник, котрий посилався на покровительство народного депутата Заплатинського (колишнього "нашоукраїнця", який після відомих подій у минулому парламенті перейшов до антикризової коаліції. — Авт.)". Пан Колот переповів мені також передісторію комерціалізації гідротехнічної споруди на березі моря. Виявляється, ще у 2004–му Кримське протизсувне управління здало її в оренду миколаївському ТОВ "Буг Інвест". Миколаївці спершу, як це передбачалось угодою, мали реконструювати аварійний хвилеріз і тільки потому розгорнути там статутну діяльність, до речі, конкретно не визначену. Їхній же правонаступник — ТОВ "Івушка" із Ялти — взяв до уваги, як випливає зі слів мого співрозмовника, лише вигідні умови оренди. Тобто берегоукріпленням обтяжувати себе буцімто не збирався. Новоявлені господарі нашвидкоруч вигнали на аварійній бермі кам’яні стіни у два поверхи, змонтували металевий дах, обгородили територію, прихопивши заодно ще майже 500 квадратних метрів набережної — комунальної власності, і викликали тим самим справедливе обурення з боку пересічних алуштинців. Своє право на існування метикуваті орендарі ще й завчасно закріпили у місцевих судах. У відповідь мерія звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який, за словами Станіслава Колота, минулого літа виніс вердикт на користь міста. Щоправда, там документально фігурував попередній орендар–відповідач — "Буг Інвест". Батькам Алушти варто було діяти у тому ж правовому руслі, аби довести, приміром, що рішення найвищої судової інстанції про знесення капспоруд на бермі "Івушки" теж стосується. Натомість мерія вирішила форсувати події. Який був у цьому резон? "Ми вже переконались, — наводить мені свої аргументи заступник мера, — як при нашому ринковому правосудді все це вирішується. Наведу такий факт: за нашими позовами по три місяці не призначався суддя. А за позовом "Івушки" за вісім днів ухвалювалося судове рішення, причому без нашої участі". Нині в Алушті періодично проходять мітинги, збираються підписи на підтримку мера Щербини. Довелось почути: йому, мовляв, потрібно "Героя України" давати, а не кримінальну справу заводити. Сам же "герой" у перерві між лікарняними апелює до вдячних земляків і мас–медіа. Так, на нещодавній прес–конференції він сміливо заявив, що всю повноту відповідальності за руйнування "Робінзона" бере на себе. При цьому звинуватив прокуратуру Криму в "підсобництві наркоділкам". Та через відомчу прес–службу відповіла: фігурант перекручує факти і політизує дану справу. Тому прокуратура "не буде втручатись у спір двох членів однієї партії за комплекс "Робінзон". Про кого персонально йдеться — ані пари з вуст. Отож інтрига мимоволі зберігається. Принаймні стосовно головного: алуштинський мер таки сяде за грати чи, навпаки, здобуде славу народного героя місцевого масштабу? Василь ДРАГОЛЮК Підготовлено Центром інформації ДО ЗМІСТУ |