Crimean Tatars Центр інформації та документації кримських татар Державний прапор Укаїни
UKR | ENG | RUS Пошук:
Про нас
Новини та коментарі
Кримські Студії
Крим у дзеркалі української преси
Електронна бібліотека Центру інформації та документації кримських татар
Україна і кримські татари (офіційні документи, інформаційні матеріали)
Курултай кримськотатарського народу
Меджліс кримськотатарського народу
Авдет
Кримськотатарські громадські організації
Кримськотатарські інтернет-ресурси
Міжднародне право та українське законодавство у сфері захисту прав корінних народів, національних меншин і прав людини

Електронний бюлетень

"Крим у дзеркалі української преси"

№ 27

(21.09 - 30.09.2006)

За 21.09 - 30.09.2006 року Центром інформації та документації кримських татар виявлені наступні матеріали щодо кримської та кримськотатарської тематики, які систематизовані нами за рубриками з посиланням на видання і дату публікації. Матеріали надаються мовою оригіналу.

З М І С Т:

Влада. Суспільство. Політика.

Киев озаботился проблемами Крыма

Совет национальной безопасности и обороны Украины рассмотрел вчера на своём заседании состояние выполнения указов президента Украины, которыми вводились в действие решения СНБО "Об общественно-политической обстановке в АРК".

По сообщениям агентств "Интерфакс", УНИАН, РИА "Новости"
(“Крымская правда”, №172, 21 сентября 2006)

Ловушка для сталкера
Совмин уверен, что Крым к зиме готов

Когда год назад бывший министр строительной политики и жилкоммунхоза Крыма Геннадий Бабенко докладывал Верховному Совету Крыма о готовности ЖКХ к очередному отопительному сезону, он был краток и сказал буквально следующее: мужики, Крым к зиме готов. Публика в зале сидела искушённая и знала, что в этой сфере что ни делай, всё выйдет, как всегда, поэтому особо не перечила - сталкеру видней.

Елена МАНИНА
(“Крымская правда”, №173, 22 сентября 2006)

Памятник Долгорукову в Симферополе - символ колониализма

19 сентября в газете "Крымское время" в рубрике "Воинствующее невежество" вышла статья Натальи Киселевой "Основателя Москвы назвали палачом крымскотатарского народа". К сожалению, автор статьи, видать, в гневном пылу невнимательно прочла окончание фамилии палача крымскотатарского народа Долгорукова.

Гульнара УСЕИНОВА
(“Голос Крыма” №39, 22 сентября 2006 г.)

Опять кровь или стол переговоров?

Людей, спешащих на пленарное заседание ВР АРК, перед зданием парламента встречал лозунг "Татары, не провоцируйте славян. Не разжигайте межнациональный конфликт в Крыму!" Группа ораторов из "Русского блока" соревновалась в красноречии. А вот и его председатель А.Сви­стунов. Спросим его о пос­ледних событиях. Он охот­но — славу любят все — поделился с журналистами соображениями, которые высказывал как депутат, являющийся заместителем председателя Комиссии по межнациональным вопро­сам. По его словам, на не­давнем заседании Комис­сии все, кроме председателя и С. Салиева, проголо­совали за решение прекратить финансирование Программы так называемых депортированных народов, как он подчеркнул, крымс­ких татар, до тех пор, пока они не ликвидируют само­захваты. Он уточнил, что в противном случае за это возьмутся сами депутаты; будут привлекаться и представители власти. В каче­стве примера для отстаива­ния своих прав в Крыму депутат ставит приднестров-цев, к которым он лично в числе нескольких депута-тов-сопартийцев прорвался, несмотря на происки укра­инских властей во время проведения недавнего ре­ферендума. Он попытался сравнить союз славян с шагреневой кожей, которая объединяется, соединяется и даже сокращается в еди­ное целое. Но вернемся к "самозахватам".

Лейля АЛЯДИНОВА
(“Голос Крыма” №39, 22 сентября 2006 г.)

Кримський кун вимагає скасувати АРК

Нещодавно Кримська організація Конгресу Україн­ських Націоналістів провела пікетування Верховної Ради Криму з вимогами ліквідації Автономної Республіки Крим та утворення Кримсь­кої області. У пікетуванні взяли участь активісти Спілки ветеранів України, УРН "Собор" та УНП.

(“Дзвін Севастополя” №7-9, липень-вересень 2006)

С больной головы...

На прошедшем в среду в Киеве заседании Совета национальной безопасности и обороны (СНБО) президент Украины Виктор Ющенко высказался за удовлетворение земельных потребностей крымских татар. Кроме того, глава государства обвинил крымские власти в том, что они уделяют решению проблемы обеспечения крымских татар землёй недостаточно сил и внимания.

(“Крымская правда”, №173, 22 сентября 2006)

Крим — це майже український Ольстер...

Учора під головуванням Президента України Віктора Ющенка відбулося засідання РНБО, на якому обговорювалася суспільна ситуація в Криму. Своїми роздумами про проблеми автономії з "Днем" поділилися кримські експерти.

Олександр ФОРМАНЧУК, політолог:
(“День” №159,  21 вересня 2006)

Крым и Кубань - два берега у одного пролива

По доброй старой дороге и по паромной переправе через Керченский пролив съездила на Кубань правительственная делегация Крыма во главе с премьер-министром Виктором Плакидой. Её тепло приветствовали губернатор края Александр Ткачёв и руководители департаментов краевой администрации.

(“Крымская правда”, №172, 21 сентября 2006)

До пятницы земля совершенно свободна
Сложную ситуацию с нею крымские парламентарии обсудят лишь в конце рабочей недели, после того как проблему обговорят в Киеве

По уже сложившейся в парламенте автономии традиции первое пленарное заседание второй сессии Верховного Совета Крыма прошло в ускоренном режиме. Но причина на сей раз более чем объективная: спикер торопился в Киев, где проходило заседание Совета национальной безопасности и обороны Украины. Один из вопросов - "Состояние выполнения задач, возложенных на органы исполнительной власти решением СНБО "Об общественной ситуации в АР Крым". За несколько витиеватой формулировкой скрывается особо обострившаяся в последнее время проблема самозахватов крымских земель.

Наталья ПУПКОВА
(“Крымская правда”, №172, 21 сентября 2006)

Президент розповів про все...

У середу ввечері на брифінгу в Секретаріаті Президента після завершення засідання РНБО Президент Віктор Ющенко дав відповіді на деякі запитання.

Олена ЯХНО "День"
(“День” №160,  22 вересня 2006)

Віктор ЮЩЕНКО: "ЦЕ НЕ ПИТАННЯ КОШТІВ. ЦЕ ПИТАННЯ ВОЛІ ВЛАДИ, В ПЕРШУ ЧЕРГУ КРИМСЬКОЇ"

Питання суспільної ситуації в Криму і формування статей Держбюджету 2007 року, пов'язаних з потребами національної безпеки, обговорювалися 20 вересня на засіданні Ради національної безпеки і оборони України під головуванням Президента Віктора Ющенка. У засіданні взяли участь голова парламенту Олександр Мороз і Прем'єр-міністр Віктор Янукович.

(“Кримська світлица”, №39, 22 вересня 2006)

Пройдемо і Крим, і Брюссель
Рада нацбезпеки вперше обговорила внутрішні і зовнішні проблеми за участі Ющенка і Януковича

Ситуація в Криму і забезпечення програм оборонної політики та політики безпеки у бюджеті на наступний рік (зокрема, фінансове забезпечення передбаченого військовою доктриною скорочення армії) — такими були дві основні теми першого засідання Ради національної безпеки й оборони в новому складі за участi Прем'єр-міністра Віктора Януковича й інших нещодавно введених у склад РНБО посадовців. Окрім того, у програмі був пункт "різне", у якому державні мужі обговорювали інші нагальні проблеми.

Інф. "УМ"
(“Україна молода” №174,  22 вересня 2006)

В Крыму едва не застрелили Валерия Меладзе

В минувшие выходные на небольшом полигоне в окрестностях Массандры телохранители из нескольких стран выясняли, кто из них самый собранный, быстрый и меткий. На следующий день на аэродроме Бельбек под Севастополем им снова пришлось проявить чудеса ловкости, уберегая охраняемое лицо от "террористов". Фестиваль телохранителей проходит на полуострове в восьмой раз, и вновь украинские команды уверенно держатся в тройке лидеров.

Наталья Дремова
(“Комсомольская правда в Украине”, №180, 26 сентября 2006)

"Признаки нацистской идеологии"

По мнению Русской общины Крыма, они усматриваются в проекте Концепции государственной языковой политики на Украине. Об этом говорится в заявлении, принятом президиумом Думы РОК.

Напомним, проекты Концепции государственной языковой политики на Украине и Закона Украины "О ратификации Европейской хартии региональных языков или языков меньшинств" подготовлены национальной комиссией по укреплению демократии и утверждению верховенства права и поддержаны президентом Украины.

Ксения ВАСИЛЬЕВА
(“Крымская правда”, №176, 27 сентября 2006)

Охранники высокопоставленных тел приехали в Ялту, чтобы выяснить, кто из них лучший

Стены головой пробивают только в кино

Госдача №3, расположенная над Массандровским дворцом, наверняка хранит много исторических тайн. Интересно знать, например, из какого оружия и метко ли стрелял вот в этом тире, оборудованном под открытым небом, кто-нибудь из первых лиц великой державы лет эдак тридцать назад. Возможно, когда-нибудь и узнаем. А сейчас расскажем о втором дне 8-го международного турнира "Телохранитель", который проходил на территории госдачи 22 сентября. Ради этого мы и приехали.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда”, №176, 27 сентября 2006)

Керчь за железной занавеской

Темой очередного заседания пресс-клуба явились проблемы местного самоуправления на примере города-героя Керчи. Керченские депутаты и депутаты Верховного Совета Крыма от этого города поведали журналистам о том, что происходит в городе на самом деле.

Лидия ИЛЬИНА
(“Крымская правда”, №177, 29 сентября 2006)

В. ЮЩЕНКО: "МИ ХОЧЕМО БАЧИТИ КРИМ СТАБІЛЬНИМ, СПОКІЙНИМ, ПРОЦВІТАЮЧИМ"

Відбулася зустріч Президента України Віктора Ющенка з керівництвом Автономної Республіки Крим. У розмові взяли участь заступник Глави Секретаріату Президента України Віктор Бондар, Голова Верховної Ради АРК Анатолій Гриценко, Голова Ради міністрів Криму Віктор Плакіда, голова Севастопольської міської державної адміністрації Сергій Куницин, Постійний Представник Президента України в Криму Геннадій Москаль, командувач ВМС України Ігор Тенюх, начальник Головного управління СБУ в Криму Віктор Кожелянко, заступник міністра – начальник ГУ МВС в Криму Володимир Хоменко, Прокурор АРК Віктор Шемчук.

(“Кримська світлиця” №40,29 вересня 2006)

У ПРЕДСТАВНИЦТВІ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ В КРИМУ ПРО ПОРУШЕННЯ РЕГЛАМЕНТУ ВР АРК

Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим Геннадій Москаль підготував і направив у Господарський суд АР Крим позовну заяву згідно з Кодексом України про адміністративне судочинство про скасування Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2006 року „Про узгодження матеріалів місця розташування індивідуального дачного будівництва”, де йдеться про виділення 17 жителям м. Ялти земельних ділянок за рахунок земель радгоспу-заводу „Лівадія” та „Алуштинського ефіроолійного радгоспу-заводу”, на підставі невідповідності регламенту ВР АР Крим, який не передбачає повторного голосування або переголосування.

(“Кримська світлиця” №40,29 вересня 2006)

У Криму можна й замерзнути

Найгірші справи з підготовкою до холодів у мешканців 55 колишніх військових містечок півострова, що залишилися після реорганізації Збройних сил України. Значний житловий фонд колишніх військових частин, що з різних причин уперто не приймається в комунальну власність місцевою владою, здебільшого абсолютно не готовий до осінньо-зимового періоду ще й через зростання і так величезних боргів за електроенергію, тепло- й водопостачання. Щоб вирішити проблеми колишніх військових містечок Криму, потрібно 28 мільйонів гривень.

Віктор ХОМЕНКО
("Голос України" N2909, 29 вересня 2006)

"Надзвичайно слабка влада"

Засідання Ради національної безпеки і оборони, на якому передбачалося розглянути суспільно-політичну й економічну ситуацію в Криму, чекали давно. Адже всім зрозуміло, що і масове самозахоплення землі, до речі, тільки чверть якої припадає на долю кримських татар, і міжнаціональні конфлікти, і міжрелігійні розбрати, і боротьба мов, і опір створенню українських шкіл, і масова корупція, і чорний ринок землі — все це проблеми, що загрожують національній безпеці України.

Микола СЕМЕНА
(“Україна і світ”, №38, 29 вересня 2006)

Земельне питання

Земля тривоги кримської
І на ланах півострова вже виростають табори самоселів

"Автономія дійшла до критичної межі", — так однозначно висловився постійний представник Президента України в АРК Геннадій Москаль на останній нараді із земельних відносин за участі керівників регіонів і правоохоронних відомств. І навів з цього приводу красномовний факт: якщо торік на півострові зафіксована 2531 акція (пікетів, мітингів, "галявин" протесту), то за 8 місяців поточного року — 8197. Усі вони у підсумку закінчуються одним і тим же — самозахопленням землі. Тільки в межах Сімферополя репатріанти з числа кримських татар, а також слов'янська частина населення, що останнім часом активно долучається до них, здійснили 28 захоплень, де встановили 71 намет, 14 навісів, 10 вагончиків, 293 макети будинків.

Василь САДОВСЬКИЙ
(“Україна молода” №173,  21 вересня 2006)

Самозахватчикам противопоставят комитетчиков

"Долой самозахваты, нет - НАТО, да - государственному русскому языку!" - под таким девизом прошёл вчера митинг у стен Верховного Совета Крыма. Около пятисот человек из всех регионов полуострова собрались под флагами Русской общины Крыма, Компартии, партии "Русский блок", Партии регионов, ПСПУ и партии "Союз".

Наталья ПУПКОВА
(“Крымская правда”, №172, 21 сентября 2006)

Как татары и Рескомнац ограбили инвалидов

Крымские татары в очередной раз захватили несколько участков земли в Симферополе, сообщили участники пресс-конференции, проходившей во вторник. История вроде обычная. Но не совсем. Оказывается, захваченная земля была официально выделена под строительство нескольких жилых комплексов для социально не защищённых граждан - инвалидов, чернобыльцев, участников боевых действий.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда”, №172, 21 сентября 2006)

Захопив — то сиди

Про бажання зупинити самовільне захоплення землі ще минулого місяця говорив Прем'єр-міністр Віктор Янукович. Він повідомив, що ініціює внесення змін до кримiнального законодавства з метою жорсткості боротьби із самовільним захопленням землі. "Ми вважаємо, що потрібно вдосконалювати кримiнальне законодавство, Кримінальний кодекс, де має бути передбачене відповідне покарання за цей злочин (самозахоплення землі)", — сказав Янукович.

Інф. "УМ"
(“Україна молода” №173,  21 вересня 2006)

ЗА ПРЕКРАЩЕНИЕ ЗЕМЕЛЬНОЙ ВАКХАНАЛИИ В   КРЫМУ ВЫСТУПАЕТ... КГБ

...Нет, это не канувший в лету советский Комитет госбезопасности — это Комитет граждан­ской безопасности "Наше право". Именно он, опираясь на поддержку крым-чан, намерен объ­явить развернувшейся в Крыму земельной вакханалии беспощадную войну. На площадях и улицах крымской столицы уже активно идет сбор подписей под требованием, направленным постоянному пред­ставителю президен­та Украины в Крыму Геннадию Москалю, председателю Вер­ховного Совета АРК Анатолию Гриценко, прокурору АРК Виктору Шемчуку и городскому голове Симферополя Геннадию Бабенко, в котором, в частности, говорится: "Мы требуем от вас наведения порядка в земельном вопросе. Все, нуждающиеся в земельных участках, должны быть ими обеспечены. Те же, кто зарабатывает на разворовывании и продаже земли, должны быть наказаны вне зависимости от должностей, мандатов, национальной принадлежности".

Марина ГУСАРОВА
(“Крымское время” №105, 21 сентября 2006 г.)

КРИМСЬКІ ЗЕМЛІ ЙДУТЬ "НАЛІВО"

Постійний представник Президента України в Криму Геннадій Москаль звернувся до міністра аграрної політики України Юрія Мельника з проханням заборонити виноробним радгоспам-заводам півострова відчужувати державні землі на користь інших осіб.

(“Демократична Україна” №174,  22 вересня 2006)

У захватчиков изъяты 37 земельных участков

В Крыму освобождены 37 захваченных земельных участков общей площадью 86 гектаров, сообщил журналистам прокурор АРК Виктор Шемчук.

Освобождение участков идёт, по его словам, в Симферопольском районе, в том числе в Чистеньком. "Я думаю, это послужит прецедентом, и власть вместе с правоохранителями будет исполнять решения суда и освобождать участки".

Прокурор подчеркнул, что только создание рынка земли и введение уголовной ответственности за захваты позволят устранить проблему.

(“Крымская правда”, №173, 22 сентября 2006)

Земли захватили. Пора на них сгонять рабов?
В Симферополе и Алуште крымские татары принуждали работать парней, взятых в плен, как во времена ханства

Самозахват находится в нескольких десятках метров от разрушенного птичника, на который рабовладельцы привезли захваченных парней.

(“Крымская правда”, №173, 22 сентября 2006)

На порядку денному РНБОУ актуальні питання

Питання суспільної ситуації в Криму і формування статей держбюджету 2007 року, пов'язаних з потребами національ­ної безпеки, обговорено на засіданні Ради національної без­пеки і оборони України під головуванням Президента Вік­тора Ющенка. У засіданні взяли участь Голова Верховної Ради Олександр Мороз і Прем'єр-міністр Віктор Янукович, повідомляє Укрінформ.

("Урядовий кур'єр" №177, 22 вересня 2006 р.)

За самозахваты накажут?

На прошлой неделе Верховный Совет Украины принял за основу Закон "О внесении изменений в Уголовный и Уголовно-процессуальный кодексы Украины относительно ответственности за самовольный захват земельного участка". О том, что подобные изменения принципиальны прежде всего для нашего полуострова, пояснять не надо. Но, как оказалось, самозахваты - не только крымская проблема.

Ксения ВАСИЛЬЕВА
(“Крымская правда”, №174, 23 сентября 2006)

ЗЕМЕЛЬНЫЙ ВОПРОС ИСПОРТИЛ ВСЕХ

Первое после летних каникул за­седание крымских парламентариев обещало быть бурным, так как в повестке дня стоял главный вопрос о земле. О том, что этот вопрос волнует многих, свидетельствовал митинг крымчан, организованный перед стенами парламента Партией регионов, партией "Русский блок", прогрессивными социалистами, коммунистами и партией "Союз".

Наталья КИСЕЛЕВА
(“Крымское время” №106, 23 сентября 2006 г.)

Очередной татарский захват земли в Симферополе

В минувшую пятницу инициативная группа крымских татар захватила очередной земельный участок в Симферополе. В районе улицы Балаклавской (микрорайон "Пнев­матика") за считанные часы были выгружены десятки тонн ракушечника и других стройматериалов. К вечеру на поляне протеста появились и первые домики — временные строения, сложенные из ракушечника без заливки фундамента, чтобы затем их можно было легко разобрать и возвести капитальные строения.

Примечательно, что всего двумя днями ранее лидеры татарского меджлиса вместе с руководством крымской автономии участвовали в заседании Совнацбеза Украины, на котором обсуждалась земельная проблема на полуос­трове.

"Новый регион — Крым"
(“Крымское время” №107, 26 сентября 2006 г.)

МИЛИЦИЯ ОБЕЩАЕТ АКТИВНО ПОДДЕРЖАТЬ ЛИКВИДАЦИЮ САМОЗАХВАТА В ЧИСТЕНЬКОМ

Начальник Главного управления Министерства внутренних дел Украины в Крыму Владимир Хоменко заявляет, что выделит необходимые силы для поддержания общественного порядка при ликвидации по решению суда самовольного захвата земли в поселке Чистенькое Симферопольского района. Об этом Хоменко заявил, выступая на заседании Верховного Совета Крыма.

"Контекст-медиа"
(“Крымское время” №107, 26 сентября 2006 г.)

САМОЗАХВАТЫ ЭТО БИЗНЕС, КРИМИНАЛ И ПОЛИТИКА

Только 13% людей, которые участвуют в земельных самозахватах, не имеют земли.

Остальные 87% захватчиков ее уже от государства получили (бесплатно!) и теперь решают земельные вопросы своих детей и внуков. Такая информация прозвучала на сессии крымских парламента­риев, которые изучили наконец-то ситуацию с выделением земли в автономии.

Наталья КИСЕЛЕВА
(“Крымское время” №107, 26 сентября 2006 г.)

Как отрегулировать стихию

На первом после каникул заседании крымский парламент решал земельный вопрос

Вопрос о ситуации в АРК, связанной с выделением земельных участков для жилищного строительства, стоял в повестке дня 34-м. Депутаты предложили рассмотреть его в числе первых - ввиду особой важности. Но спикер Анатолий Гриценко сказал, что сначала ему нужно съездить на заседание Совета национальной безопасности и обороны (СНБО), на которое вынесен такой же вопрос.

Елена МАНИНА
(“Крымская правда”, №175, 26 сентября 2006)

КРИМ: ДЕЩО ВРЯТОВАНО ВІД РОЗБАЗАРЮВАННЯ

Органи місцевої влади в Криму від початку року відмовилися від 437 своїх незаконних рішень щодо землі внаслідок чого у власність держави повернуто дві тисячі гектарів. Як повідомляє прес-служба прокуратурі АРК, із метою запобігання незаконному використаний землі прокуратурою внесено 687 протестів, 437 і: яких — задоволено. Зокрема, вдалося скасувати незаконні рішення Ради міністрів АРК, за якими передбачалося продати землі в узбережній захисній зоні Чорного моря площею 11,81 гектара. Крім цього, державі по вернуто 1250 гектарів землі на території Арабатську стрілки, передані в розпорядження однієї з фірм за рішенням Семисотської сільради Ленінського району Прокуратурою також порушено кримінальні справи зі фактами зловживання службовим становищем під чаї вирішення земельних питань посадовими особами органів державного контролю Ленінського, Феодосійського, Сакського й інших відділів земельних ресурсів За даними прокуратури АРК, усього від початку року зі фактами недотримання земельного законодавства було порушено 27 кримінальних справ, десять із яких надіслано в суд. У сфері представницької діяльності зі цей самий час прокуратурою пред'явлено 492 позови 253 із яких — задоволено. За цими позовами відшкодовано і стягнуто 2,7 мільйона гривень.

(“Демократична Україна”, №176, 26 вересня 2006)

Ще одне самозахоплення

Уже після засідання РНБО та сесії Верховної і Ради автоно­мії, на яких обговорювані лося земельне питання на півострові, група кримських о татар захопила чергову земельну ді­лянку в Сімферополі. Доки центральна й місцева влади закликають одна одну "проявити політичну волю" та ухвалити закон про кримінальну відповідальність за самозахоплення, в ра­йоні вулиці Балаклавської з'явилися перші будиночки з каменю-черепашнику, які потім легко розбирають і зводять капітальні споруди.

Віктор ХОМЕНКО. Крим.
("Голос України" №179, 27 вересня 2006 р.)

Примари колективного рішення

Проблема припинення самозахоплення землі у Криму, схоже, давно вийшла з-під контролю влади автономії. Незважаючи на те, що під час недавнього засідання РНБО України Раді міністрів автономії, Верховній Раді Криму було доручено віднайти ефективні шляхи врегулювання цього питання, ніхто у Криму особливо не поспішає розв'язувати болючу проблему. Це, зокрема, підтвердило слухання питання по землі на сесії Верховної Ради автономії 22 вересня поточного року.

Олександр КУЛИК,
("Урядовий кур'єр", №180, 27 вересня 2006)

Как на площади перед Совмином землёй торговали

Теперь и у меня свой участок есть!!! Теперь я состоятельная невеста! У меня есть целых два участка, а на них - двухэтажные коттеджи! Один - с шикарным видом на море, а второй - на Совет министров. Господа министры, не пугайтесь! Вреда от нашего с вами соседства не будет. Во-первых, я - девушка морально стойкая, а, во-вторых, в сертификате на право вечного владения участком указано, что "запрещается использование участка для ведения прицельной стрельбы из автоматического или иных видов оружия по цитадели демократии и служения народу, коим является здание Совета министров АРК".

Ирина КОВАЛЁВА
(“Крымская правда”, №176, 27 сентября 2006)

Дачками в Массандре займётся прокуратура

В пятницу Верховный Совет Крыма согласовал вопрос о выделении земельных участков под индивидуальное дачное строительство в районе посёлка Массандра на землях ОАО "Алуштинский эфиромасличный завод" и винодельческого предприятия "Производственно-аграрное объединение "Массандра". Проект постановления был представлен депутатом от партии "Союз" Владимиром Клычниковым. Согласно документу под дачное строительство выделяются 17 участков общей площадью 1,7 гектара.

(“Крымская правда”, №176, 27 сентября 2006)

“Участники акций нарушают права других граждан”

21 сентября Совет нацбезопасности и обороны принял решение о ежеквартальном мониторинге работы крым­ских властей по урегулированию земельного вопроса. По мнению президента Украины В.Ющенко, основной проблемой является отсутствие полной инвентариза­ции земель полуострова.

Гульнара УСЕИНОВА
(“Голос Крыма” №40, 29 сентября 2006 г.)

Большинство актов самозахвата совершили не представители крымских татар, а другие граждане

20 сентября в Секретариате Президента Украины около трех часов члены Совета по национальной безопасности и обороны (СНБОУ), которых представляли: премьер-министр В.Янукович, председатель ВР А.Мороз, и.о. секретаря СНБОУ В.Горбулин, глава Секретариата Президента В.Балога, члены правительства, а также нардепы, руководство АРК и Меджлиса крымскотатарского народа обсуждали ситуацию в Крыму.

Лейля АЛЯДИНОВА,
по материалам информагентств.
(“Голос Крыма” №40, 29 сентября 2006 г.)

Оттяпал гектар заповедной земли - ничего, а вернул себе кусок отчей земли - получай 5 лет тюрьмы

Начавшееся 20 сентября за­седание ВР АРК было продол­жено 22 сентября. Именно тог­да был рассмотрен так волно­вавший всех вопрос о земле. Выступление председателя Рескомзема Н. Голубева было, мягко говоря, странным и, казалось, преследовало цель разде­лить крымское сообщество на два лагеря: крымских татар и не крымских татар.

Лейля АЛЯДИНОВА
(“Голос Крыма” №40, 29 сентября 2006 г.)

Відібрали землю за борги державі

115 кримчан позбавлять ділянок загальною площею близько десяти гектарів за несплату земельного податку, це - більше трьох тисяч гривень. Таке рішення уряду автономії. Так робитимуть і надалі, бо в цілому на півострові понад чотири тисячі людей не сплачують податок на землю більше року. І це за того, що ці ділянки переважно суперприбуткові, бо забудовані приватними елітними міні-готелями й міні-пансіонатами, значна частина яких до того ж роками не реєструється як суб'єкти підприємницької діяльності. І хоча завершено черговий курортний сезон, та відкритим лишається питання легалізації багатьох приватних готелів і пансіонатів. Кримські владники порекомендували органам місцевого самоврядування провести детальну інвентаризацію ділянок і договорів оренди землі та зобов'язати землекористувачів якнайшвидше оформити правовстановлюючі документи й виплатити податки сповна.

Віктор ХОМЕНКО. Крим.
("Голос України" N3009, 30 вересня 2006)

Крымская земля: почему ее всем не хватает

Земельная проблема в Крыму обострилась настолько, что игнорировать ее стало невозможно. Верховная Рада приняла законо-проект об уголовной ответственности за самозахват земли, а президент, как обычно, распорядился навести порядок.

Марыля Босакевич
(“Аргументы и факты” №39, сентябрь 2006)

Фестивалі. Виставки.  Музеї. Історія. Пам’ятки архітектури. Кіно

Кара-Тобе відкриває таємниці

Вчені-археологи Міжнародного центру експериментальної археології та інноваційної педагогіки “Кара-Тобе” заявляють, що останні дані розкопок поблизу кримського курортного міста Саки підтверджують, що ними знайдено фортецю, яку шукали історики останні 150 років. За їхнім твердженням, знахідка вимушує по-іншому подивитися на історичні події, які відбувалися на півострові з IV віку до нашої ери до II віку нашої ери.

Ольга Савченко,
(“Флот України” №37,  16-22 вересня 2006)

Iмперська машина в дії
Катерина II і підкорення Криму

Приєднання " Блистательной Тавриды ", як іменували наприкінці XVIII століття Кримський півострів, до Російської імперії — одна з найбільш масштабних, підступних і глибоко продуманих військово-політико-дипломатичних спецоперацій тієї доби. Власне кажучи, "приєднання" — слово в цьому випадку не зовсім точне; набагато вірніше зрозумів саму суть справи Олександр Чацький у творі "Лихо з розуму" Грибоєдова, який абсолютно справедливо говорив про "времена очаковские и покорения (!) Крыма". Саме про підкорення Криму, на момент дії нашої розповіді — офіційно незалежної держави, визнаної такою основними європейськими державами, однією з цих держав — Росією, і піде в нас далі мова. Зазначимо лишень, що коли для Чацького "времена покорения Крыма" були синонімом мало не сивої давнини ("дела давно минувших дней...", як писав Пушкін), то для нас, сучасних українців, і тим більше для наших співгромадян, які мешкають у Криму, ця історія являє найживіший, зовсім не відірваний від життя інтерес. Бо події 70-80-х років XVIII століття, що завершилися виданням Маніфесту Катерини II від 8 квітня 1783 року про включення Криму, Тамані та Кубанського краю до складу Російської держави — це яскравий приклад, що демонструє всю "чарівність" імперської машини в дії. У хід ішло все: використання військової сили (або погроза силою), підкуп, шантаж, дипломатичні прийоми й лицемірство... А конструкція і "програма" цієї машини змінилися за 220 років не так уже й сильно, як пересвідчиться читач.

Ігор СЮНДЮКОВ, "День"
(“День” №160,  22 вересня 2006)

О крымских татарах долго молчали, но скоро о них узнает весь мир

Председатель Союза мусульман-татар Румынии Саладин Аджи-акай, неоднократно посещавший Крым в День его великой скор­би, 18 мая, пригласил на свою вторую родину, в Румынию, в г.Констанцу, группу крымских татар на организованный Союзом Международный фестиваль культур тюрко-татар.

В фестивале приняли участие около 350 представителей искус­ства, культуры из Турции, Болга­рии, Румынии, Татарстана, Казах­стана и др. В состав крымской делегации вошли: Али Алимов с его ансамблем "Учан-Сув", Алие Меметова с ансамблем из Бахчисарая "Ильхам", а также предста­вители интеллигенции, Лиги крымскотатарских женщин и Милли Меджлиса. Прибывших 7 сентяб­ря на автобусе в Констанцу крым­ских гостей устроили в первокласс­ном отеле у самого моря. Зна­комство с местными достоприме­чательностями, развлечения на морском пляже заполнили весь первый день. Открытие фестиваля состоялось 8 сентября. В этот день большой успех выпал на долю лю­бимой соотечественниками моло­дой певицы и композитора Зеры Кенжикаевой, выступившей со сво­ей песней "Селям алейкум" и зас­тавившей биться в унисон сердца всех слушателей.

Лейля АЛЯДИНОВА
(“Голос Крыма” №39, 22 сентября 2006 г.)

270 лет со дня первого взятия Бахчисарая

В средние века и даже чуть позже - в эпоху так называемого Просвещения - Крымское ханство наводило ужас на своих соседей, устраивая набеги на земли России, Украины и Польши. Захватив и разорив Крым в XIII веке, монголо-татары подчинили себе местное население - греков, караимов и готов.

"Сегодня".
(“Крымская правда”, №174, 23 сентября 2006)

“КОЖНЕ ПОКОЛІННЯ ПИШЕ СВОЮ ІСТОРІЮ КОХАННЯ”

Ганна Міхалкова в Ялті одержала свою першу премію у великому кіно — “Кримське золоте яблуко” за кращу жіночу роль. А сам фестиваль оцінила досить високо. Власне, з цього й почалася наша розмова з акторкою — чи потрібні взагалі фестивалі кіно, або це просто чергова тусовка для акторів?

Ігор ДМИТРІЄВ,
(“Флот України” №38, 23-29 вересня 2006)

ПОД БАЛАКЛАВОЙ НАШЛИ БРИТАНСКИЙ ПАРУСНИК ВРЕМЕН КРЫМСКОЙ ВОЙНЫ

Бриг идентифицировали благодаря надписи на медном колоколе Группа московских дайверов, исследовавшая дно у берегов Балаклавы в Черном море, случайно наткнулась на английский парусник "Агнесс Блэйки", затонувший во время Крымской войны, примерно в 1853—1856 годах. Подобные древние находки в черноморских водах обнаруживаются крайне редко. Например, последний был найден более чем 30 лет назад.

КСЕНИЯ ГРИШИНА
(“Сегодня”, №215, 25 сентября 2006)

ДЖАЗОВА ВІДПУСТКА В КОКТЕБЕЛІ

Заповітну мрію туристів — прогулятися схилами кримського вулкану Карадагу, здійснили у розпал оксамитового сезону прихильники джазової музики. Вчетверте їх зібрав під свої знамена Міжнародний фестиваль JazZ Коктебель-2006. У його рамках репрезентовано понад двадцять концертних програм. З-поміж гостей фестивалю мегазірки світового джазу: бас-гітарист Стенлі Кларк і барабанщик Біллі Кобем, відомий російський саксофоніст Олексій Козлов і піаніст Андрій Кондаков.

Тетяна ПАНЬКО
(“Демократична Україна”, №178, 28 вересня 2006)

"Кримський Ковчег"
Утретє в Сімферополі пройшов міжнародний театральний форум

Фестиваль був організований за ініціативою Кримського відділення Національної спілки театральних діячів України директором, художнім керівником Сімферопольського академічного Кримськотатарського театру Білялом Біляловим, який надав для демонстрації вистав сцену свого театру, щоб глядачі познайомилися з театральним мистецтвом різних країн.

Алла ПОДЛУЖНА, спеціально для "Дня".
(“День” №165,  29 вересня 2006)

Охорона здоров’я

Наше заперечення Дарвіну...

Україна переходить на світові стандарти реєстрації народжуваності

Із нового року в Україні має різко зрости дитяча смертність. Однак не лякайтесь, як вже писав "День", справа не в зростанні випадків фізичної загибелі малюків, а в зміні методики статистики. З нового року згідно з наказом МОЗ № 179 від 29 березня 2006 року вводиться світова система визначення критеріїв живонароджуваності та мертвонароджуваності й порядку їхньої реєстрації. Значення цього кроку важко переоцінити, бо він фактично змінює ставлення як держави, так і нашої системи охорони здоров’я до цінності людського життя. До сьогодні за нормами статистики, щоб дитя було зареєстроване як живонароджене, вагітність матері мала тривати не менш як 28 тижнів, вага народженої дитини мала бути не менше одного кілограма, а довжина тільця малюка — не менше 35 сантиметрів. У той час як у світі давно встановлені зовсім інші норми: дитя реєструється як живонароджене, якщо вагітність матері тривала не менш як 22 тижні, а вага тільця, незалежно від довжини, становить не менше 500 грамів. Відчуваєте різницю? Це своєрідне заперечення сформульованого Дарвіном закону про те, що виживає сильніший, а слабкий приречений на загибель. У людському суспільстві критерії сили інші, й навіть слабке фізично життя часто буває потужним інтелектуально, тому приносить суспільству певну користь, тим більше, що гуманне суспільство визнає цінність людського життя як такого, безвідносно до сили індивіда.

Микита КАСЬЯНЕНКО, Судак — Сімферополь
(“День” №162, 26 вересня 2006)

Фермерство. Сільське господарство

К севу будь готов!

Совещание по подготовке к севу озимых зерновых культур прошло в одном из лучших агропредприятий Украины - СПК "Грузия" Первомайского района. Впервые за годы, прошедшие после реформирования аграрного сектора, организацию сельскохозяйственного производства и финансирование объектов социальной сферы здесь объединили в одну общую задачу - развитие села. Соответственно такую сугубо производственную тему, как проведение сева, вместе с руководителями аграрных предприятий обсуждали и главы сельских Советов района.

(“Крымская правда”, №176, 27 сентября 2006)

Туризм. Відпочинок. Оздоровниці.

Кто срывает курортные сезоны?

Меджлис попросили быть скромнее в День де­портации и не пугать курортников провокация­ми (хотя кто и где пугает курортников, это еще надо посмотреть).

Подготовила Г.УСЕЙНОВА
(“Голос Крыма” №39, 22 сентября 2006 г.)

Ай-Петри, Ой- Петри, ой-ой-ё, гора

Вы не знаете, где можно заказать футболку с надписью? В Москве, я слышала, появились в продаже с таким слоганом: "Я пережил зиму-2006". Я хочу заказать себе какой-нибудь прикид с надписью типа "Я завтракала на Ай-Петри". А что осталась жива, будет видно и так. Не на теле же бездыханном будет покоиться эта надпись, а на тряпочке, надетой на живое ещё тело. Или, может, татуировку такую сделать? Футболка сносится, а тату навек останется, показывая, что обладатель сего - отчаянный любитель экстремального воздействия на свой организм.

Наталья АСТАХОВА
(“Крымская правда”, №174, 23 сентября 2006)

Всесвітній день туризму - привід для свята і роботи!

Сьогодні, коли, здається, затихли політичні баталії, нарешті сформовано керівні органи Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, на перший план виходять питання формування економічної стратегії, форми і методи її реалізації, результати, які в підсумку може одержати країна і кожен українець.

Борис ДЕЙЧ,
народний депутат України.
("Голос України" N2309 23 вересня 2006)

Севастополь

Маяки — заручники "добросусідства"

Міністерство закордонних справ Ук­раїни надіслало російській стороні ноту, в якій вимагає від міністерства оборони РФ виконати рішення Севастопольсько­го апеляційного суду про повернення нашій державі маяків у Криму. За пояс­ненням прес-служби зовнішньополітич­ного відомства, "відверте небажання Ро­сії передавати українській стороні на­лежні їй об'єкти інфраструктури навіга­ційно-гідрографічного забезпечення без­пеки мореплавства, розташовані на узбе­режжі Кримського півострова від мису Тарханкут до мису Аю-Даг, унеможлив­лює виконання Україною своїх міжна­родних зобов'язань і може призвести до непередбачуваних наслідків". Непоступ­ливість, якщо вжити цей делікатний ев­фемізм до позиції Росії, не просто дивує своєю затятістю: згідно з угодами, названі маяки не включено до об'єктів, що потрапили до переліку орендованих ЧФ РФ, і ділити їх "по-братськи" — все од­но що поцупити серед білого дня з сусід­ської хати меблі. Принаймні порядні су­сіди на таке не здатні.

Людмила КОХАНЕЦЬ
("Голос України" №175, 21 вересня 2006 р.)

РОСІЙСЬКОМУ МІНОБОРОНИ ТАКИ НЕ ”ВСИДІТИ” НА КРИМСЬКИХ МАЯКАХ

Севастопольський апеляційний господарчий суд задовольнив скарги Держгідрографії та Генеральної прокуратури України щодо вилучення з незаконного володіння Міністерством оборони Росії навігаційно-гідрографічних об’єктів, у тому числі найбільших маяків на Кримському узбережжі. Позови українських держустанов до російського Міноборони розглядаються в судах, починаючи з 2001 року. Російська сторона відмовляється виконувати судові рішення і передавати навігаційно-гідрографічні об’єкти.

Альбій ШУДРЯ,
(“Флот України” №37,  16-22 вересня 2006)

Минюст: изъять у России маяки в крыму невозможно

Передача гидрографических и навигационных объектов в Крыму в собственность Украины на сей день не может быть осуществлена. Об этом сообщил министр юстиции Украины Роман Зварыч.

По его словам, в судебном решении Апелляционного хозяйственного суда Севастополя, который признал крымские маяки украинской собственностью, отсутствует описание процедуры такой передачи. Зварыч полагает, что процесс передачи объектов в случае, если ответчик откажется выполнить её добровольно, невозможно осуществить принудительно, поскольку это может спровоцировать международный конфликт.

По сообщениям агентств "Интерфакс", УНИАН, РИА "Новости".
(“Крымская правда”, №172, 21 сентября 2006)

В СЕВАСТОПОЛЕ В РЕЗУЛЬТАТЕ ВЗРЫВА НЕИЗВЕСТНОГО ПРЕДМЕТА ПОГИБ ШЕСТИЛЕТНИЙ РЕБЕНОК

Как сообщила собкору "ФАКТОВ" Елене Озерян начальник Центра общественных связей УМВД Украины в Севастополе Юлия Сиротинская, трагедия произошла во дворе многоэтажного дома № 64 по улице Горпищенко в Нахимовском районе города.

(“Факты и комментарии”, №177, 27 сентября 2006 р.)

Три дні за "Новим часом"

У Севастополі проходить ІІ Міжнародний салон винаходів і нових технологій "Новий час". Журі очолює професор із Бельгії П'єр Фюм'єр. Примітно і те, що коли торік у салоні брали участь дев'ять країн, то сьогодні їх шістнадцять.

Микола МАГДИЧ. Севастополь.
("Голос України" N2909, 29 вересня 2006)

“КООПЕРАТИВ МАРЛІН-2006” ЗІБРАВ ПАРТНЕРІВ У СЕВАСТОПОЛІ

У Севастополі на базі Військово-морського інституту ім. П.С. Нахімова розпочалися командно-штабні комп’ютерні навчання в рамках програми НАТО “Партнерство заради миру” ”Кооператив марлін-2006".

Олександр МЕЗЕНЦЕВ,
(“Флот України” №38, 23-29 вересня 2006)

ПЕРЕМОГА ЗДОРОВОГО ГЛУЗДУ

Екологи, вчені і громадськість Севастополя просто у захваті. 13 вересня депутати Севастопольської міськради, нарешті, прийняли рішення про резервування території Гераклейского півострова з метою її наступного віднесення до складу природно-заповідного фонду України.

Лідія СТЕПКО, м. Севастополь.
(“Кримська світлица”, №40, 29 вересня 2006)

Події. Трагедії. Надзвичайні ситуації. Кримінал.

Застава між двома морями

Відрядження на острів Коса Тузла було під загрозою — три дні море штормило, і катери морської охорони Держприкордонслужби України стояли в Керченському порту. Аж ось хвиля вляглася, і ми отримали "добро" на виїзд.

Сергій ЛЕМЕХА,спеціально для "Дня".
(“День” №160,  22 вересня 2006)

Все продолжающееся кощунство

На площади Советской в Симферополе осуществля­ется снос старой городской бани, на месте которой, по словам рабочих, будет построен развлекательный комплекс.

Ибраим АБДУЛЛАЕВ
(“Голос Крыма” №39, 22 сентября 2006 г.)

Очередное нападение на здание Меджлиса

16 сентября неизвестными лицами в очередной раз совершена попытка нападения на здание Меджлиса крымскотатарского на­рода, расположенного по ул. Шмидта, 2 г. Симферополя. В этот момент в здании находились председатель Меджлиса М.Джеми-лев, его заместитель Р. Ильясов.

Гульнара УСЕИНОВА, по материалам Меджлис-информ.
(“Голос Крыма” №39, 22 сентября 2006 г.)

Убийца получил 15 лет

Житель посёлка Азовский Джанкойского района Ролан Фазылов осуждён на 15 лет лишения свободы за совершение умышленного двойного убийства. Об этом сообщил следователь Джанкойской межрайонной прокуратуры Казим Хамидов.

(“Крымская правда”, №174, 23 сентября 2006)

У Табачника отбирают кусок крымского хлеба

Крымская прокуратура будет оспаривать законность приватизации компании "Крымхлеб" в высших судебных инстанциях.

Как сообщила пресс-секретарь Крымской прокуратуры Наталья Бояркина, сейчас готовится кассационное представление в Верховный суд Украины. "Прокуратура Крыма инициировала дополнительное расследование, так как появились новые обстоятельства дела", - объяснила она. По словам Н. Бояркиной, завершено расследование уголовного дела по факту злоупотреблений должностных лиц Фонда имущества и МинАПК АРК, а также руководства "Крымхлеба", в ходе которого было установлено, что приватизация предприятия проводилась с нарушением законодательства.

(“Крымская правда”, №174, 23 сентября 2006)

Металевий кримінал у Криму

  Розкрадання зрошувальних систем в Автономній Республіці Крим досягло небачених раніше масштабів. Серед білого дня на колись зрошувальні землі заганяється важка техніка -бульдозери, скрепери, підйомні крани, які дістають із грунту труби для подальшої їхньої здачі на металобрухт. За даними Міністерства промисловості автономії, нині на півострові функціонують 42 пункти з прийому металевого брухту, які мають ліцензії на цей вид діяльності. Але парадоксальним є те, що працівників цих пунктів абсолютно не цікавить, які металеві конструкції до них привозять спритні ділки. Чи це вузли якихось виробничих агрегатів, чи це насоси для поливу угідь, чи це жерстяні таблички із цвинтаря, на яких ще не висохла фарба з написаними прізвищами небіжчиків...

  Олександр КУЛИК,
("Урядовий кур'єр" №181, 26 вересня 2006)

Чиновники предстанут перед судом

В суд передано дело головы одного из сельских Советов Бахчисарайского района и начальника одного из управлений Бахчисарайской райгосадминистрации, которые выдали лес за зелёные насаждения и сдали его в аренду. Об этом сообщил центр общественных связей Главного управления МВД Украины в АРК.

(“Крымская правда”, №175, 26 сентября 2006)

"КОГДА Я УБИВАЛ МАМУ, ТО ПЛАКАЛ..."
признался следователям 16-летний крымский подросток, зарубивший разделочным кухонным топориком своих родителей

Небольшой крымский городок Красноперекопск шокирован произошедшей здесь трагедией. Нормальный, воспитанный мальчик из обеспеченной и благополучной семьи, в котором мама и папа души не чаяли, зверски убил своих родителей. Люди отказываются верить в то, что одиннадцатиклассник способен на такое, хоть следственно-оперативная группа, в которую вошли лучшие специалисты прокуратуры и милиции Крыма, в течение дня собрала неопровержимые доказательства его вины. Расследование преступления еще не завершено, сейчас Игорь находится под наблюдением врачей-психиатров. Возможно, с помощью медиков удастся найти объяснение чудовищному поступку юноши.

Елена ОЗЕРЯН, Симферополь
(“Факты и комментарии”, №176, 26 сентября 2006 р.)

Одалживали у подчиненных зарплату

Оригинальный способ бороться с задолженностью по зарплате изобрели крымские умники. Как сообщает пресс-служба прокуратуры АРК, чиновники одного из джанкойских сельхозпредприятий вместо того чтобы платить заработную плату подчиненным, заключали с ними договоры ссуды. "Живых" денег рабочие вообще не видели, зато могли тешить себя мыслью, что из теоретически заработанных средств кредитуют агропромышленный сектор.

Михаил ЖАБИНЕЦ
(“Вечерние вести” №141,  28 вересня 2006)

Недбалість у білих халатах призвела до смерті колеги

Нарештi Джанкойська міжрайонна прокуратура, через чотири з половиною місяці після інциденту, порушила кримінальноу справу проти посадовців місцевої центральної районної лікарні, які недбало поставились до виконання посадових обов'язків. У діях медичних працівників вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст. 140 Кримінального кодексу України (невиконання або неналежне виконання медичними працівниками своїх професійних обов'язків, що заподіяло тяжкі наслідки хворому). У даному випадку йдеться про смерть 29-річної Світлани Джигірей, до речі, лаборанта пологового відділення цієї ж райлікарні. 12 травня їй зробили щеплення від гепатиту, після чого стан здоров'я жінки різко погіршився, а за 18 днів, не приходячи до тями, вона пішла з життя, залишивши сиротою 8-річну доньку. Посилаючись на висновки експертизи, що підтвердила наявність причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю працівників лікарняної установи та смертю пацієнтки, й було заведено кримінальну справу. Як з'ясувалось, джанкойські ескулапи з самого початку повели себе злочинно недбало, зробивши щеплення без попереднього обстеження стану здоров'я своєї молодої колеги.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода”, №178, 28 вересня 2006р.,)

ПРЕСА БАГАТОНАЦІОНАЛЬНОГО КРИМУ

Нещодавно у видавництві "Кримнавчпеддержвидав" вийшла друком монографія кандидата філологічних наук, доцента, докторанта Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка Н. В. Яблоновської "Етнічна преса Криму: історія та сучасність".

(“Кримська світлица”, №40, 29 вересня 2006)

Спорт

Перегони в горах
У Криму вперше відбуватиметься етап Кубка Європи

Нині в Криму вперше пройде етап Кубка Європи. А торік там уперше відбулися міжнародні перегони Yalta rally. Протягом трьох вересневих днів на гірських серпантинах змагалися гонщики з України, Росії, Грузії, Литви, Латвії, Швеції та інших країн. Рівень проведення ралі високо оцінили функціонери континентальної федерації автоспорту, тож цього року турнір був внесений до міжнародного календаря й отримав статус етапа Кубка Європи. Із 1986 року, коли в горах Криму провели чемпіонат СРСР, гірська траса на півострові вважається дуже цікавою і складною. За своїми параметрами вона не має аналогів на території СНГ і відповідає найкращим європейським стандартам.

Сергій БАХІН
(“Хрещатик” №138, 21 вересня 2006 року)

Приятные сюрпризы продолжаются
Так футболисты "Крымтеплицы" радовались своей победе в кубковом матче.

В нынешнем розыгрыше Кубка Украины крымские команды продолжают приятно удивлять не только своих болельщиков, но и всю футбольную общественность. В первом раунде турнира самую громкую сенсацию, напомню, сотворил "Химик". Красноперекопцам удалось выбить из турнира киевский "Арсенал", отлично стартовавший в высшей лиге. Свой матч 1/16 финала "Химик" проведёт позже всех - с донецким "Металлургом" крымчане встретятся только 4 октября. А пока их почин обыгрывать команды высшей лиги подхватили соседи.

Борис ГРОМОВ
(“Крымская правда”, №174, 23 сентября 2006)

Ющенко заехал в Ялту посмотреть на ралли Червоненко

Вчера в Ялте стартовал трехдневный этап Кубка Европы по авторалли, которому покровительствует губернатор Запорожской области Евгений Червоненко. Трасса гонок проходит от гостиницы "Интурист" по горному серпантину на плато Ай-Петри и далее по дорогам Бахчисарайского района. Специально посмотреть на пару заездов "Chervonenko racing" после военных маневров на полигоне "Широкий лан" в Николаевской области приехал президент Виктор Ющенко. Он, как известно, тоже большой любитель автомобилей и при случае всегда старается поколесить по Крыму на джипе "Чероки". Но в этих соревнованиях президент не участвовал. Зато запорожский губернатор стартовал под первым номером. Соревнования такого масштаба послужили хорошим поводом, чтобы крымские автодорожники привели трассы в более-менее приличное состояние. К старту марафет навели на 70 км южнобережных дорог. Там обновили разметку и подлатали дорожное полотно, подкрасили придорожные столбы, знаки и барьерные ограждения. Однако, по словам замначальника Службы автомобильных дорог АРК Сергея Хуторнюка, при подъезде к некоторым из пешеходных переходов водителей ожидает сюрприз в виде так называемых шумовых полос, когда за сотню метров до перехода начинается покрытие, именуемое в народе "стиральной доской".

МАЙК ЛЬВОВСКИ
(“Сегодня”, №214, 23 сентября 2006)

Президент і колеса

У Ялті минулих вихідних відбулися найбільші для нашої країни міжнародні змагання з авторалі - український етап Кубка Європи у зоні "Схід". Відкрив ці перегони, організовані екс-гонщиком і екс-міністром транспорту Євгеном Червоненком, сам Президент Віктор Ющенко. Виступаючи на урочистій церемонії після хвилини мовчання, якою вшанували загиблих під час аварії на шахті ім. Засядька, глава держави відзначив: проведення в Ялті Кубка Європи з авторалі - ще одне свідчення того, що українська нація достойна бути в спільноті європейських народів. "Цей захід є маленьким внеском у європейську визначеність України", - сказав Президент і сам сів за кермо гоночного автомобіля, символічно відкривши ралі.

За дні змагань близько 60 команд подолали 16 швидкісних відрізків трасами гірського Криму. Переможцем "Ялта Nemiroff раллі-2006" у абсолютному заліку став український екіпаж Володимира Петренка і Дмитра Яровенка.

Інф. "УМ"
(“Україна молода” №176,  26 вересня 2006)

По горным трассам
Очень аккуратно Виктор Ющенко первым съехал на автомобиле с подиума.

С 22 по 24 сентября на крымских южнобережных дорогах проходил очередной этап международного ралли "Кубок Европы" - Yalta Nemiroff Rally.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда”, №176, 27 сентября 2006)

Мечты сбываются или Крым принял этап Кубка Европы авторалли

То, чего так долго ждали любители отечественного автомобильного спорта, наконец свершилось. Впервые в истории нашей страны право принять этап Кубка Европы по авторалли выпало Крымскому полуострову.

Ирина КОРЗЮК,
(“Вечерние вести” №141,  28 вересня 2006)

ДО ЗМІСТУ

Влада. Суспільство. Політика.

Киев озаботился проблемами Крыма

Совет национальной безопасности и обороны Украины рассмотрел вчера на своём заседании состояние выполнения указов президента Украины, которыми вводились в действие решения СНБО "Об общественно-политической обстановке в АРК".

"Именно этот первый вопрос в течение двух с половиной часов рассматривал СНБО при участии председателя Верховного Совета АРК и председателя Совмина автономии", - сообщил вице-премьер Украины Дмитрий Табачник. Четыре дня отведено на доработку окончательного решения по этому вопросу. На заседании признали, уточнил Табачник, что Кабинет министров Украины осуществляет ряд мер по решению вопросов общественно-политического и социально-экономического развития автономии и реализации решений СНБО.

Также обсуждалось, какие меры на законодательном уровне необходимы для этого. "То есть нужен пакет законов, принятие которого позволит определить статус депортированных народов, сохранить природно-рекреационные особенности АРК и, самое главное, синхронизировать действия центральной власти и исполнительной власти автономии", - сказал вице-премьер.

По его словам, главным документом, над которым будут работать органы исполнительной власти, является Государственная целевая программа стабильного социально-экономического развития АРК и Севастополя до 2017 года. Табачник уточнил, что по поручению премьера центральные министерства и органы исполнительной власти приступили к разработке этой программы.

Участники заседания также детально обсудили ситуации с захватом земли, который "становится одним из основных факторов дестабилизации общественно-политической ситуации в Крыму".

По сообщениям агентств "Интерфакс", УНИАН, РИА "Новости".
(“Крымская правда”, №172, 21 сентября 2006)

Ловушка для сталкера
Совмин уверен, что Крым к зиме готов

Когда год назад бывший министр строительной политики и жилкоммунхоза Крыма Геннадий Бабенко докладывал Верховному Совету Крыма о готовности ЖКХ к очередному отопительному сезону, он был краток и сказал буквально следующее: мужики, Крым к зиме готов. Публика в зале сидела искушённая и знала, что в этой сфере что ни делай, всё выйдет, как всегда, поэтому особо не перечила - сталкеру видней.

Может, и вправду всё обошлось бы, если бы не форс-мажор - крещенские тридцатиградусные морозы. Это было похлеще "адского студня". В конце января из-за шквального ветра вышли из строя около пятисот трансформаторных подстанций по всему Крыму. Насосные станции остановились, вода в трубах замёрзла, отопительные системы лопались, как воздушные шары. Особенно пострадали Щёлкино и Орджоникидзе. Бывший город крымских энергетиков просидел без воды, света и тепла больше двух недель.

Только в феврале Кабмин Украины дал на ликвидацию аварии 1,5 миллиона гривен, потом ещё 4 миллиона. В конце лета на спецсчёте лежало уже 10 миллионов, хотя Юрий Ехануров лично пообещал щёлкинцам, что даст 15. Весной посёлок до ума так и не довели. Что-то не так отремонтировали, не то наладили - теперь многое нужно переделывать. Лифты не работают до сих пор.

Нецелевое расходование средств вице-премьер Крыма Азиз Абдуллаев категорически отрицает. Говорит, что КРУ всё проверило, нарушений нет. Тем не менее за полгода на ремонтно-восстановительных работах в Щёлкино освоено только полтора миллиона гривен. Сейчас дело вроде пошло, и ремонт обещают закончить к 15 октября. К этому же сроку планируют завершить строительство водоводов и реконструкцию водоочистных станций на Ленинском водохранилище.

В Орджоникидзе ситуация ещё сложнее. Из 53 жилых домов внутридомовые теплосети готовы только в четырёх. Но правительство обещает к 20 ноября сдать 14 километров газопровода и запустить в посёлке новую котельную.

Об этом Абдуллаев рассказал в среду крымским парламентариям, докладывая об очередной готовности полуострова к очередной зиме. Правда, "мужики" в зале сидели другие, поэтому вице-премьер постарался им всё старательно разжевать.

Крымские котельные подготовлены к эксплуатации на 86 процентов. С водой проблем не будет - в Межгорное водохранилище закачано 43 миллиона кубометров воды. Будет у нас и свет - в декабре завершается строительство высоковольтной линии электропередач Мелитополь - Симферополь на участке станции Джанкой.

Нефтегазовый комплекс тоже во всеоружии. От "Черноморнефтегаза" мы получим 708,2, с материка - 706,1, из Глебовского газохранилища - 273,3 миллиона кубометров газа. На год должно хватить. Но вот дойдёт ли газ до котельных - ещё вопрос, потому что с прошлого года его поставщики перешли исключительно на рыночные отношения: утром деньги - вечером газ. По этому принципу работает ДП "Газ-тепло", которое занимается транспортировкой газа с материка. И хотя зимой оно вело себя не вполне адекватно, самостоятельно меняя алгоритм взаиморасчётов и вгоняя тепловиков в долги, как считает Абдуллаев, для автономии это было хорошим уроком. По крайней мере, бюджетники теперь долгов не имеют. В отличие от автономии в целом, которая должна 100 миллионов гривен за тепло, 660 - за газ, 645 - за электроэнергию.

Под вопросом пока и обеспечение котельных жидким топливом. К началу отопительного сезона нужно закупить хотя бы половину нормы - 10 тысяч тонн мазута. По словам депутата Сергея Бейма, ещё весной у "Крымтеплокоммунэнерго" была возможность приобрести топливо по более низкой цене, но предприятие это сделать отказалось. Теперь придётся платить втридорога и тратить бюджетные деньги.

Главной же проблемой оказалась готовность к зиме бывших военных городков, вернее, полное её отсутствие. В девяти посёлках котельные к эксплуатации не готовы или их нет вовсе. Ни ремонтировать, ни строить некому - городки уже несколько лет не могут перевести на баланс местных Советов. Для этого нужно 28,4 миллиона гривен из госбюджета, но, как говорит Абдуллаев, "Киев пока молчит". Доходит до абсурда: жители ставят в домах буржуйки и просят обеспечить их углём по льготной цене. Не положено, отвечают соцработники, у вас дома со всеми удобствами.

Отмалчиваются в Кабмине и по вопросу выделения 19,5 миллиона гривен на ремонт кровель. И хотя вице-премьер заверил, что Крым и без Киева эту сумму наскребёт, председатель постоянной комиссии по промышленности, строительству и АПК Верховного Совета Крыма Виктор Агеев считает, что плачевное состояние крыш зимой может привести к "техногенной катастрофе".

В целом ясно одно: Совмин, как матёрый сталкер, проверил "ловушки" и приготовился к рейду в "зону". Удастся ли ему избежать всех "мясорубок" и дойти до "комнаты счастья", увидим весной. Зона, как известно, ошибок не прощает.

Елена МАНИНА
(“Крымская правда”, №173, 22 сентября 2006)

Памятник Долгорукову в Симферополе - символ колониализма

19 сентября в газете "Крымское время" в рубрике "Воинствующее невежество" вышла статья Натальи Киселевой "Основателя Москвы назвали палачом крымскотатарского народа". К сожалению, автор статьи, видать, в гневном пылу невнимательно прочла окончание фа­милии палача крымскотатарского народа Долгорукова.

Госпожа Н.Киселева!

Не надо уличать нас в незнании истории!

Свою историю и своих палачей крымскотатарский народ знает и без вас, а если и произошла досадная опечатка в инициалах, то это еще не повод для газетной статьи в вашем исполнении. Хотя, впрочем, это же ваш кусок хлеба — кого-то уличать, высосав причину из пальца. В моей заметке речь идет о В. ДОЛГОРУКОВЕ (XVIII век). А Ю.ДОЛГОРУКИЙ, основатель Москвы, не имеет никакого отношения к крымским татарам. Грамотно просклоняв эти две фамилии, можно легко в этом убедиться.

"Голос Крыма" НИКОГДА не определял русский народ в качестве своего врага. К вашему сведению, в коллективе редакции газеты "Голос Крыма" и в редакционном совете работают и русские тоже. Что же касается России, то она не неприкосновенная священная корова, чтобы ее нельзя было критиковать за преступную политику. Памятник В. Долгорукову в Симферополе — символ колониализма и никак иначе.

Судя по вашей статье, госпожа Киселева, вам не дает покоя дота­ция, получаемая "Голосом Крыма" от государства. В Крыму шовини­стическим силам удалось приостановить финансовую поддержку на­шей газете. Теперь вы страстно желаете прекратить ее и из Киева. Но "Голос Крыма", несмотря ни на что, выживет. Кстати, "ГК" платит в бюджет все налоги. И если мы издаемся за государственные деньги, то встает большой вопрос: на какие деньги выходят небезызвестные издания, занимающиеся, мягко говоря, беспрестанным "задеванием" и "дерганьем" крымских татар? Криминала в Крыму ох, как много было и есть!

У вас всех был шанс мирно сосуществовать в полиэтническом сооб­ществе Крыма, но мы ясно видим — вы этого мирного сосуществова­ния не хотите! Вы хотите иметь свою историю и своих героев — палачей? Ну что ж, имейте!

Гульнара УСЕИНОВА
(“Голос Крыма” №39, 22 сентября 2006 г.)

Опять кровь или стол переговоров?

Людей, спешащих на пленарное заседание ВР АРК, перед зданием парламента встречал лозунг "Татары, не провоцируйте славян. Не разжигайте межнациональный конфликт в Крыму!" Группа ораторов из "Русского блока" соревновалась в красноречии. А вот и его председатель А.Сви­стунов. Спросим его о пос­ледних событиях. Он охот­но — славу любят все — поделился с журналистами соображениями, которые высказывал как депутат, являющийся заместителем председателя Комиссии по межнациональным вопро­сам. По его словам, на не­давнем заседании Комис­сии все, кроме председателя и С. Салиева, проголо­совали за решение прекратить финансирование Программы так называемых депортированных народов, как он подчеркнул, крымс­ких татар, до тех пор, пока они не ликвидируют само­захваты. Он уточнил, что в противном случае за это возьмутся сами депутаты; будут привлекаться и представители власти. В каче­стве примера для отстаива­ния своих прав в Крыму депутат ставит приднестров-цев, к которым он лично в числе нескольких депута-тов-сопартийцев прорвался, несмотря на происки укра­инских властей во время проведения недавнего ре­ферендума. Он попытался сравнить союз славян с шагреневой кожей, которая объединяется, соединяется и даже сокращается в еди­ное целое. Но вернемся к "самозахватам".

Депутат не скрывал, что прекрасно знает, кто орга­низовывает этот процесс. Все просто — тот, кто фи­нансирует. С их (надо по­лагать, депутатов) стороны были обращения к И. Уме-рову, С. Салиеву, М. Дже-милеву дать команду "сво­им артистам" прекратить цирк. Тогда завтра же все сядут за стол переговоров и распределят землю нор­мально. Теперь еще, крым­ские татары, заметил он, не захотев жить на севере Крыма (помнится, был же запрет по поводу юга), пе­ребираются на юг.

То, что существуют и русские самозахваты, А. Свистунов признает. И с ними он будет бороться, но все же считает, что славян "подтащили по хитрой схеме".

Вопрос о земле на сес­сии в этот день не рассматривался, ввиду срочного отъезда спикера в Киев. Но мы приведем мнение, высказанное в перерыве заседания главой крымской прокуратуры Виктором Шемчуком по данному воп­росу. Позиция правоохра­нительных органов в этом вопросе неизменна — все самозахваты должны быть освобождены. А чтобы по­добное не повторилось в дальнейшем, необходим реальный рынок земли и уголовная ответственность за акции, приводящие к самозахватам. Никому земля не должна выделяться бес­платно. Ликвидация строе­ний на самозахватах, кото­рые прокурор назвал муля­жами, будет осуществлять­ся, конечно же не путем бульдозеров. У исполнительной службы Крыма есть опыт освобождения земель по искам. Уже ос­вобождено 37 участков — 86 га. Правовой механизм действует. Прокурор не со­ветовал депутатам самим разбираться с самозахвата­ми, как предложили ищу­щие популярности в наро­де депутаты. Он расценил это заявление как провока­цию. В.Шемчук обещал, что не допустит, чтобы народ шел друг на друга. И пре­достерег депутатов и гос­служащих от таких дей­ствий, поскольку они полу­чат адекватную реакцию от правоохранительных органов.

Продолжение   сессии ожидается.

Лейля АЛЯДИНОВА
(“Голос Крыма” №39, 22 сентября 2006 г.)

Кримський кун вимагає скасувати АРК

Нещодавно Кримська організація Конгресу Україн­ських Націоналістів провела пікетування Верховної Ради Криму з вимогами ліквідації Автономної Республіки Крим та утворення Кримсь­кої області. У пікетуванні взяли участь активісти Спілки ветеранів України, УРН "Собор" та УНП.

Подаємо резолюцію піке­тування: "Упродовж п'ятнад­цяти років відродження Ук­раїнської Незалежної держави владні і управлінські інсти­туції Криму здійснюють жор­стку і жорстоку протидію цьому процесу.

Починаючи з антиук­раїнського заколоту з метою ліквідації Кримської області України, антидержавний ре­жим набув перманентного ха­рактеру в АР Крим, яка пере­творилася в криміналізовану, штучно політизовану в анти­українському векторі резер­вацію з проімперськими на­строями та насильницьким московченням всіх і вся.

Чого варте лише одне гасло "Не допустім українізації школ в Криму!", яке є проявом на­цизму російської нацменшини і продуктом політичних зусиль кримської влади, що вперто реалізує це гасло на практиці, відбираючи природне право в українців на свою національну освіту і виховання в своїй національній унітарній за Кон­ституцією державі?!

Як оцінювати зусилля місцевих ЗМІ, які заперечують саме існування ук­раїнської нації і української мови, а судові структури Криму фактично виправдовують такі зусилля?!

Що означають заколотні дії в Криму із залученням іноземних, ворожих Українській державі сил проти прийнятої верховною владою України стратегії і напрямку розвитку держави?!

Перелік запитань подібно­го змісту можна продовжувати довго.

Але неприпустимо злочин­но утримувати далі в Українській унітарній державі штучне, паразитуюче, анти­державне, автономне владне" утворення в Криму.

Закликаємо і вимагаємо від Президента і Верховної Ради України, особливо те­пер, після ствердження широ­кою коаліцією конституційної непохитності принципу унітарності держави та дер­жавного статусу української мови, скасувати паразитуючу на тілі народу Кримську Авто­номію та відновити Кримську область України.

Для українського народу та всього світу є очевидним, що нездійснення цього державотворчого акту ставить під сумнів правдивість намірів широкої коаліції і дієвість підписаного Універсалу та посилює недовіру міжнародної спільноти до Української держави".

(“Дзвін Севастополя” №7-9, липень-вересень 2006)

С больной головы...

На прошедшем в среду в Киеве заседании Совета национальной безопасности и обороны (СНБО) президент Украины Виктор Ющенко высказался за удовлетворение земельных потребностей крымских татар. Кроме того, глава государства обвинил крымские власти в том, что они уделяют решению проблемы обеспечения крымских татар землёй недостаточно сил и внимания.

По его словам, земельный вопрос не решён, крымскотатарские поселки остаются без школ, без элементарных удобств, а деньги, выделенные центром на решение этих и других проблем, разворовываются на местах. "Знаете, каким принципом в Крыму пользуются? Деньги дали - дайте мне волю. Я сам буду делать с этими деньгами то, что считаю нужным", - заявил президент. По его мнению, в Крыму достаточно земли, чтобы обеспечить ею крымских татар. "Никто не поднимет руку и не скажет, что в Крыму нет земли для решения этого вопроса. У нас порядка нет! Нет воли у власти, в первую очередь у крымской власти!" - сказал Ющенко. Что касается самозахватов земли, которыми крымские татары занимаются не первый год, вырубая при этом ценные породы виноградников, то он полагает, что в этом также виноваты местные власти, "потерявшие контроль над земельным вопросом".

Эти заявления Виктора Ющенко прокомментировал первый заместитель председателя Верховного Совета АРК Сергей Цеков. По его мнению, высказывания президента говорят о том, что он не владеет ситуацией в Крыму. Вице-спикер убеждён, что "все проблемы, которые есть в Крыму, - это результат чрезвычайно слабой центральной власти и слабой её политики в отношении Крыма. Если бы не было политики двойных стандартов и было требование безусловного соблюдения законов по отношению к представителям любой национальности, то тогда порядка в Крыму было бы гораздо больше. Именно центральная киевская власть до сих пор в вопросах деятельности общественных организаций, представляющих различные этнические организации в Крыму, придерживается политики двойных стандартов. Есть легальные организации, такие как Русская община Крыма, и нелегальные, такие как меджлис. Именно с меджлисом президент ведёт постоянный диалог. С представителями русской и славянской общины в широком понимании до сих пор не встретился ни разу. Хотя последние действуют легально, зарегистрированы в соответствии с действующим законодательством Украины. Что касается земельного вопроса, то он также должен решаться в соответствии с законодательством и по принципу социальной справедливости, а не по принципу национальных квот и деления земельных участков по национальным принципам. Крым - проблемная территория, но это связано в первую очередь с ошибками, которые допускает центральная власть. Если бы она проводила правильную политику в отношении Крыма, прежде всего на основе того законодательства, которое есть, таких бы проблем здесь не было", - считает С. Цеков.

(“Крымская правда”, №173, 22 сентября 2006)

Крим — це майже український Ольстер...

Учора під головуванням Президента України Віктора Ющенка відбулося засідання РНБО, на якому обговорювалася суспільна ситуація в Криму. Своїми роздумами про проблеми автономії з "Днем" поділилися кримські експерти.

"ДЕКОРАТИВНИЙ" ДОДАТОК ДО УНIТАРНОЇ ДЕРЖАВИ...

— Безумовно, на розгляд РНБО винесене питання надзвичайно важливе, значуще, без перебільшення питання саме національної безпеки держави. Але не секрет, і ми маємо це констатувати, що питання про Крим розглядається на такому високому рівні не вперше, однак проблема за останні 15 років тільки ускладнилася та стала більш небезпечною. Мені здається, що до цих пір на потрібному рівні найвищі державні органи не визначились в ключових питаннях: яким має бути місце, роль, характер та значення автономії в Україні. Нема в державі ясності та чіткої позиції із проблеми місця та ролі кримськотатарського народу, який є ключовою ланкою до вирішення кримськотатарської проблеми. Скільки б це не продовжувалось, але кримські татари не визнають територіальної автономії в Криму і будуть вести протестну боротьбу за перетворення її в національну, за повернення всіх прав, в тому числі тепер уже й майнових. І вони цього не приховують. На жаль, практично ніхто в державі не оцінює цю проблему адекватно її глибині та складності. Викликає лише подив, що держава до цих пір не має уяви, чіткого розуміння, чіткої концепції, а що ж треба робити з такою автономією, як її реформувати, як її інтегрувати в Україну, як її облаштовувати, що з нею робити далі? Це призводить до роздробленості кримських політичних еліт, їх постійному протистоянню, конфліктності, що центр, як мені здається, завжди навіть стимулював.

Насправді ж, що стосується Криму і кримськотатарського народу, то вирішення цих проблем є ключовою ланкою зміцнення основ національної безпеки для України. На жаль, та політика, яка досі проводилась Києвом стосовно Криму і кримських татар, вона тільки стимулювала небезпеку та розширяла ризики, накручувала пружину потенційного конфлікту, а не сприяла їх вирішенню. Це тому, що досі країна не має адекватної доктрини щодо вирішення цих проблем, яка була б обов’язковою для органів державної влади всіх рівнів та всіх скликань незалежно від партій, які приходять до влади. Наша ж держава загалом ще не визначилась навіть з базовими принципами міжетнічної, міжконфесійної роботи та відносин по лінії "автономія — центр"...

— Сьогодні Крим є просто декоративним додатком до унітарної держави, який, як мені здається, просто дратує багатьох політиків у Києві складністю і незрозумілістю для них своїх проблем. Тому дуже хотілось би, щоб чергове засідання РНБО хоч би розширило розуміння центральними органами влади суті й значення, характеру кримської автономії, кримської проблематики, тих ризиків, які цей регіон несе з собою. Але, якщо відверто, то, на жаль, я мало вірю в це і в те, що нинішні політики зможуть знайти ключ до вирішення кримської проблеми в Україні. Це завдання на майбутнє, і буде дуже добре, якщо на шляху до нього не виникне жорсткого конфлікту, а обійдеться тільки більш чи мнеш напруженим протистоянням сторін, "холодною" війною замість "гарячої". І це вже буде досягнення. А там, може, прийдуть мудріші політики...

У КРИМУ — ТОТАЛЬНИЙ САБОТАЖ РІШЕНЬ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ

Володимир ПРИТУЛА , голова комітету з моніторингу свободи преси в Криму:

— Я вважаю, що загалом аналіз суспільно-політичної ситуації в Криму з боку керівників держави на такому високому рівні як РНБО безнадійно запізнився. Це треба було робити кілька років тому, або ще раніше. А сьогодні ситуація в Криму дуже складна й з геополітичної, і з етнополітичної, і з економічної точок зору, і з боку державної безпеки. І для того, щоб рішення РНБО були хоч трохи дієвими, сьогодні вже вкрай необхідне дуже різке посилення силових структур України — Служби безпеки, прокуратури, міліції, військових організацій — як перший крок довгострокової, системної та дуже чітко продуманої роботи з нормалізації ситуації в автономії. До сьогодні існує дуже парадоксальна ситуація: ані концепція міжнаціональних відносин, ані стратегія регіонального розвитку, ані інші державні доктрини не відображають адекватно складність ні кримської проблеми, ні етнополітичної ситуації, ні кримськотатарського фактора, ні міжрелігійної та міжконфесійної проблематики, ні загроз зовнішнього впливу на Україну через Крим, і не вказують на шляхи зниження напруження та зниження ризиків. І це в той час, коли всі останні роки весь цей комплекс проблем мав тенденцію до загострення та ускладнення. А зовнішній вплив у багатьох аспектах привів до того, що починаючи з 1991 року в автономії відбулися вже незворотні зміни. Взяти хоча б два фактори. По- перше — твердження, що автономія в її нинішньому вигляді відновлена референдумом 20 січня 1991 року, що начебто назавжди захистило це утворення від реформ, є абсолютно хибним. Референдумом була відновлена Кримська АРСР, неначебто зразка 1921 — 1945 років, однак вона жодного дня не була такою. Більш того, сама ж Верховна Рада Криму та колишній президент Юрій Мєшков знехтували рішенням референдуму, авторитарно утворивши на місці Кримської АРСР спочатку майже самостійну, а потім автономну Республіку Крим. Такі варіанти не розглядались на жодному референдумі і є абсолютно волюнтаристськими. У результаті нинішня автономія є абсолютно бюрократичним утворенням, у якій в 1,5 — 2 рази більша, ніж була в області, бюрократична машина успішно захищає від впливу центру та керівників держави інтереси чиновників з їх непомірними апетитами. А хіба не нонсенс, що наша правова наука, теорія державного будівництва сліпо вірять в те, що характер автономії, побудований ще юристом Мєшковим, не можна змінювати? Соромно усвідомлювати, однак за 15 років наші правники та будівники держави так і не побачили, що характер територіальної автономії суперечить потребам держави, й не знайшли для неї форми, яка була б адекватною інтересам держави й народу, а не кримської бюрократії.

По-друге — звертає на себе увагу абсолютне нерозуміння Києвом фактору кримськотатарського народу. У результаті народ, який кілька століть успішно протистояв абсолютистській машині Російської імперії, народ, який понад чотири століття успішно протистояв тоталітарній машині СРСР і в результаті досяг своєї мрії й повернувся на батьківщину, бо на відміну від інших народів Криму, іншої землі, крім цієї, не має, знову змушений майже 15 років відстоювати протестами в різних формах свої права вже в демократичній Україні! Сьогодні й кримські татари вже відчувають розчарування в здібності української держави успішно вирішити міжетнічні та міжрелігійні проблеми.

По-третє — українська громада Криму починаючи з 1991 року сподівається на те, що нарешті у своїй країні вона зможе реалізувати свої етнокультурні права на мову, освіту, культуру, побут, нову практику міжнаціональних відносин, теж вже 15 років змушена відчувати себе в Україні як діаспора, терплячи глузування та нехтування з боку кримських же державних органів інтересами власної держави та народу.

У результаті за останніх 15 років Крим перетворився в суцільний антиукраїнський анклав, де нехтується Конституція держави і права етнічних груп ще більше, ніж це було в СРСР. Свідчить про це хоч би те, що лютневий указ Президента про соціально-політичну ситуацію в Криму виконаний, може, на кілька відсотків. Фактично всі президентські доручення не виконані, складається враження, що в Криму є тотальний саботаж рішень глави держави. Однак у цій ситуації, коли влада в країні належить не Президенту, важко сказати, чи можна щось переламати.

Я песимістично оцінюю здатність нинішніх державних органів за теперішньої політичної та конституційної ситуації знайти ключову ланку в кримській проблемі, знайти шляхи її розв’язання. Це було б можливо, якби була скасована конституційна реформа й сильна президентська вертикаль могла б компетентно та мудро відстояти цілісність держави та інтереси народу, всупереч шаленому зовнішньому й внутрішньому тиску, а антикризовій коаліції це завдання просто не під силу і не потрібне. Я гадаю, що проблема Криму в Україні буде ще загострюватися, вона буде зростати й ускладнюватись, і я не бачу органу, якому було б зараз під силу розв’язати її. Сьогодні в Україні немає діючого політика, навіть рівня Євгена Марчука, який успішно розв’язав кризову ситуацію 1995 року, створену Верховною Радою Криму і, так званим, "московським урядом". Однак, наступних кроків ніхто не зробив і в результаті після того проблема тільки ускладнилась, а конфліктогенність Криму тільки зросла. Тому головне завдання РНБО на нинішньому етапі, яке йому пiд силу, хоч би посилити позиції правоохоронних органів у Криму настільки, щоб вони змогли на випадок крайнього загострення ситуації протистояти тиску й не допустити як геополітичного, так і внутрішнього конфлікту. Гірко це усвідомлювати, однак Крим сьогодні вже набирає обрисів українського Ольстеру, і в цій ситуації треба бути готовим до силового протистояння, до протидії перш за все зовнішньому впливу...

Олександр ФОРМАНЧУК, політолог:
(“День” №159, 21 вересня 2006)

Крым и Кубань - два берега у одного пролива

По доброй старой дороге и по паромной переправе через Керченский пролив съездила на Кубань правительственная делегация Крыма во главе с премьер-министром Виктором Плакидой. Её тепло приветствовали губернатор края Александр Ткачёв и руководители департаментов краевой администрации.

Было что вспомнить и о чём поговорить. Лет 20 назад были Кубань и Крым главными соперниками в соревновании причерноморских областей РСФСР и УССР. И потом плодотворно сотрудничали на основе соглашения о партнёрстве. В последнее время связи несколько поослабли. Пришла пора возобновить их, обговорить принципы и условия взаимовыгодного сотрудничества в курортной сфере, здравоохранении, образовании, привлечении инвестиций. Нужно наладить и обмен опытом на прочной основе, систематически.

Особо обсуждались перспективы развития Восточного побережья Крыма, от которого до Кубани рукой подать. Не обошли и многострадальную тему строительства транспортного коридора через Керченский пролив, который бы надёжно связал наш полуостров и Краснодарский край.

В. Плакида и А. Ткачёв уверены, что все прежние договорённости о сотрудничестве двух регионов необходимо не только возобновить, но и поднять на более высокий уровень, обеспечить их практическую реализацию. Решили для чёткости действий сформировать совместные рабочие группы.

Гости возложили цветы к монументу в честь кубанского казачества, посетили собор святого Александра Невского, постояли возле памятника императрице Екатерине Великой, недавно восстановленного в Краснодаре.

Глава крымского правительства пригласил делегацию Кубани посетить Крым.

(“Крымская правда”, №172, 21 сентября 2006)

До пятницы земля совершенно свободна
Сложную ситуацию с нею крымские парламентарии обсудят лишь в конце
рабочей недели, после того как проблему обговорят в Киеве

По уже сложившейся в парламенте автономии традиции первое пленарное заседание второй сессии Верховного Совета Крыма прошло в ускоренном режиме. Но причина на сей раз более чем объективная: спикер торопился в Киев, где проходило заседание Совета национальной безопасности и обороны Украины. Один из вопросов - "Состояние выполнения задач, возложенных на органы исполнительной власти решением СНБО "Об общественной ситуации в АР Крым". За несколько витиеватой формулировкой скрывается особо обострившаяся в последнее время проблема самозахватов крымских земель.

О НАТО поговорим позже

В повестке дня пленарных заседаний крымского парламента вопрос "О ситуации в Автономной Республике Крым, связанной с реализацией действующего земельного законодательства и выделением земельных участков гражданам для жилищного строительства" значился последним - 34-м. Некоторые депутаты потребовали передвинуть вопрос в начало списка, понимая, что на этом заседании рассмотреть его не успеют. Но спикер был непреклонен, посоветовав депутатам дождаться пятницы, чтобы "корректировать проект постановления Верховного Совета Крыма с учётом позиции СНБО". Позиция Крыма, по словам Анатолия Гриценко, понятна и изложена в информационных материалах, предоставленных на заседание Совбеза. "Каждый безземельный гражданин Украины имеет право получить землю, - отметил председатель Верховного Совета Крыма. - Но все земельные вопросы должны решаться в строгом соответствии с действующим законодательством Украины".

Не удалось включить в повестку дня сессии и вопрос о проведении в автономии местного консультативного референдума по вопросу овступлении Украины в НАТО. Такую инициативу выдвинули депутаты крымского парламента от Компартии, предложив тут же принять постановление парламента о назначении референдума на 29 октября. Но спикер, пояснив, что документ не прошёл соответствующую процедуру обсуждения и согласования, не поставил вопрос на голосование. Теоретически возможно, что проект постановления об этом референдуме будет вынесен на заседание парламента Крыма в октябре.

Из повестки дня сентябрьского заседания депутаты успели рассмотреть лишь несколько вопросов: об образовании секретариата сессии, кадровые и о подготовке к зиме. Большинством голосов депутаты поддержали просьбу Александра Князького, избранного от КРО партии "Союз", о досрочном прекращении полномочий. Согласно Закону Украины "О выборах депутатов Верховного Совета АРК, местных Советов и сельских, поселковых, городских голов" в случае досрочного прекращения депутатом своих полномочий Избирком Крыма принимает решение об избрании депутатом крымского парламента следующего по очерёдности кандидата в депутаты по избирательным спискам местной организации партии (блока). Следующим в списке КРО партии "Союз" значится симферополец Николай Ризун, зампредседателя совета по экономической безопасности ЗАО "Крымводстрой".

Перезимуем с Баженовым

Подавляющим большинством голосов депутаты назначили главу Министерства жилищно-коммунального хозяйства автономии. Крымским министром стал бывший первый заместитель Симферопольского городского головы Владимир Баженов. Отвечая на вопросы депутатов о перспективах ЖКХ автономии, Владимир Викторович заверил: "Всё будет лучше, чем в Симферополе". А вот назначить председателя многострадального Республиканского комитета АРК по охране культурного наследия не получилось. Председатель Совмина представил на эту должность Наталью Гриненко, но ни при голосовании, ни при переголосовании ей не удалось заручиться поддержкой большинства депутатов. Возможно, их смутило, что по роду своей деятельности кандидат была связана больше со строительством, чем с культурным наследием.

О том, насколько объекты жизнеобеспечения республики готовы к работе в осенне-зимний период, докладывал первый заместитель председателя Совета министров Азиз Абдуллаев. По его словам, выходило, что в среднем объекты готовы процентов на 80. Решены вопросы дополнительного финансирования по окончании реконструкции некоторых котельных: закачанного объёма газа должно хватить на все холода. В общем, не замёрзнем! Если, конечно, небесная канцелярия не испортит отчёты правительства, опустив столбики термометров слишком низко.

Подробнее о подготовке Крыма к зиме - в ближайших номерах.

Наталья ПУПКОВА
(“Крымская правда”, №172, 21 сентября 2006)

Президент розповів про все...

У середу ввечері на брифінгу в Секретаріаті Президента після завершення засідання РНБО Президент Віктор Ющенко дав відповіді на деякі запитання.

ПРО КРИМ

Віктор Ющенко вважає, що одна з причин негативних процесів, що відбуваються в Криму, — "надзвичайно слабка влада", недисциплінована. "До кримської теми українська влада, і центральна, і місцева, серйозно не доходила, кожного влаштовував невеликий хаос, який там є, бо з цього живилися і в Києві, оскільки перед тим, як дати кримському татаринові шість соток, для київських дядьків відводили до 70 га і не степового Криму, а південного берега Криму", — сказав він.

Раніше представник Президента України в Криму Геннадій Москаль зазначив, що, на його думку, земля на півострові не повинна виділятися за етнічним принципом. Він підкреслив, що на сьогоднішній день багато хто з кримських татар, що були розселені по всьому Криму, "з Джанкойського, Ленінського, Красногвардійського районів, з Керчі бажають повернутися на те місце, де жили їхні батьки, діди та прадіди". "Це їхнє конституційне право, ніхто їх не може обмежити, але там уже немає землі. Землю вже зайнято", — зазначив Г. Москаль, нагадавши, що в Україні закону про реституції немає і "невідомо, чи буде він коли-небудь прийнятий". До речі, лише цього року було здійснено 5792 самозахоплення землі, 60% з яких було здійснено людьми, що мають статус депортованих з України.

ПРО НАТО

Віктор Ющенко заявив, що немає можливості змінити зовнішньополітичний курс держави щодо співпраці з НАТО. "Я не бачу ні можливості, ні логіки зміни зовнішньополітичного курсу з цього питання", — сказав він. Ющенко нагадав, що в Україні ухвалено Закон "Про основи національної безпеки", який передбачає членство України в ЄС і НАТО, а також існують ухвали РНБО і ряд постанов уряду з цього питання. "Основи стратегії виписано, і давайте не лукавити — національний Універсал їх закріпив", — сказав Президент.

ПРО ПРЕЗИДЕНТА, ПРЕМ’ЄРА ТА ЇХНI ПОВНОВАЖЕННЯ

Президент вважає "нормальним" бажання прем’єр-міністра Віктора Януковича розмежувати повноваження глави держави і керівника уряду. "Я гадаю, що це нормальна спроба кожної гілки влади або інститутів чітко відчувати початок і закінчення поля, на якому поширюються їхні функції", — сказав Ющенко.

ПРО СЕКРЕТАРЯ РНБО

Секретаря Ради національної безпеки та оборони буде призначено після завершення організаційної роботи в Секретаріаті глави держави. "Зараз ми закінчуємо організаційну роботу в Секретаріаті Президента, закінчуємо ключові призначення, а вже потім візьмемося за організаційну роботу в РНБО", — сказав Ющенко.

Олена ЯХНО "День"
(“День” №160, 22 вересня 2006)

Віктор ЮЩЕНКО: "ЦЕ НЕ ПИТАННЯ КОШТІВ. ЦЕ ПИТАННЯ ВОЛІ ВЛАДИ, В ПЕРШУ ЧЕРГУ КРИМСЬКОЇ"

Питання суспільної ситуації в Криму і формування статей Держбюджету 2007 року, пов'язаних з потребами національної безпеки, обговорювалися 20 вересня на засіданні Ради національної безпеки і оборони України під головуванням Президента Віктора Ющенка. У засіданні взяли участь голова парламенту Олександр Мороз і Прем'єр-міністр Віктор Янукович.

Відкриваючи засідання, глава держави наголосив, що сьогодні РНБО має знайти відповідь, як через синхронізацію дій центральної і місцевої влади вийти на вирішення ключових питань розвитку Криму, а також проаналізувати причини нинішнього суспільного протистояння в автономії. "Я думаю, що всіх повинні насторожувати тіньові процеси, які відбуваються і у владі, і в бізнесі, і в житті цієї частини території України", - сказав Президент.

Причиною негативних суспільних процесів в автономії є слабкість і недисциплінованість місцевої влади, непрозорість механізмів використання бюджетних коштів, внаслідок чого процвітають хабарництво і корупція, переконаний В. Ющенко. Поряд з цим перед владою досі стоять проблеми забезпечення кримського населення електроенергією, освітянські, зокрема мовні питання. "Це не питання коштів. Це питання волі влади, в першу чергу кримської", - підкреслив глава держави, зазначивши, що конфлікти в Криму найчастіше виникають не через відсутність коштів, а через корупційні механізми, що призводять до земельних суперечок, самозахоплення земель і як наслідок - до зростання суспільного невдоволення. Він звернув особливу увагу на необхідність уникнення спекуляцій навколо питання кримськотатарського населення Криму. "Ми повинні провести дуже публічну, зважену, відверту політику", - сказав В. Ющенко, наголосивши, що влада повинна забезпечити належні умови проживання репатріантів, але не за рахунок комфорту інших жителів Криму.

Президент також зауважив, що виконавча влада не справилася з виконанням попередніх рішень РНБО щодо використання землі в Криму, збереження природно-заповідного фонду, протидії відчуженню заповідних і рекреаційних земель і ряду інших нагальних питань. Зокрема, не підготовлено законопроект про внесення змін до Земельного кодексу щодо розширення переліку особливо цінних земель, у тому числі на Південному березі Криму, не розроблено методики визначення розміру шкоди внаслідок самовільного використання землі, контролю за використанням земельних ділянок не за цільовим призначенням тощо.

Крім того, не виконано рішення завершити до 1 квітня 2006 року розпаювання землі в Криму. Незавершеність інвентаризації землі і розмежування земель державної та комунальної власності перешкоджає впровадженню ефективного державного механізму контролю за використанням і охороною землі, наголосив Президент.

ТИМ ЧАСОМ...

Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим Геннадій Москаль звернувся до Міністра аграрної політики України Юрія Мельника з проханням заборонити виноробним радгоспам-заводам Автономної Республіки Крим відчужувати на користь інших осіб державні землі.

Так, 12 вересня 2006 року Рада міністрів Автономної Республіки Крим приймає рішення про збір матеріалів узгодження місця розташування рекреаційного комплексу ТОВ "ЮБКСТРОЙ" на земельній ділянці 1,1 га із земель Лівадії.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "ЮБКСТРОЙ" зареєстроване в Дніпропетровську тільки в кінці серпня 2006 року, за адресою житлового будинку. На розрахункових рахунках не має жодної гривні. Офіс фірми знайти не вдалося, ні будтехніки, ні іншої власності ТОВ "ЮБКСТРОЙ" не має. Ця фірма - це так звана одноднівка, через яку земля державної власності різними маніпуляціями переходить у приватну власність.

Аналогічно на розгляді Верховної Ради АРК знаходяться матеріали, де той самий радгосп-завод "Лівадія" і Алуштинський завод ефіроолійних культур виділили із своїх земель 1,7 га для створення садово-дачного кооперативу людям, які ніколи в даних підприємствах не працювали, а також на підставних осіб.

Перевіркою встановлено, що садово-дачний кооператив - це ширма для переходу землі із державної власності в приватну, а фактично за цим стоїть ТОВ "Ренесанс".

Постійний Представник Президента України в АРК також звернувся до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України з метою терміново створити представництво Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим, куди передавати всі державні установи, підприємства і організації і без дозволу Фонду державного майна України заборонити відчуження земель; чітко розмежувати державну і комунальну форми власності АР Крим. Рада міністрів АРК протягом перших 100 днів утримувалась від прийняття сумнівних земельних рішень, однак випадок з ТОВ "ЮБКСТРОЙ" перекреслив всю принциповість, у зв'язку з чим представник глави держави просить РМ АРК невідкладно скасувати дане рішення. Ринкова вартість 1 сотки землі, яка виділяється ТОВ "ЮБКСТРОЙ" та садово-дачному кооперативу - близько 30 тис. доларів США.

(“Кримська світлица”, №39, 22 вересня 2006)

Пройдемо і Крим, і Брюссель
Рада нацбезпеки вперше обговорила внутрішні і зовнішні проблеми за участі Ющенка і Януковича

Ситуація в Криму і забезпечення програм оборонної політики та політики безпеки у бюджеті на наступний рік (зокрема, фінансове забезпечення передбаченого військовою доктриною скорочення армії) — такими були дві основні теми першого засідання Ради національної безпеки й оборони в новому складі за участi Прем'єр-міністра Віктора Януковича й інших нещодавно введених у склад РНБО посадовців. Окрім того, у програмі був пункт "різне", у якому державні мужі обговорювали інші нагальні проблеми.

Для початку голова Радбезу, Президент Віктор Ющенко розкритикував як місцеву, так і центральну владу за те, що несерйозно підходила до розв'язання кримських проблем — "бо кожного влаштовував невеликий хаос (у Криму)". Глава держави переконаний, що проблеми на півострові залишаються не через дефіцит коштів, а через брак волі чиновників. "Завдання сьогоднішнього засідання — не знайти дев'яту, десяту програму або ухвалити нове рішення. Нам потрібна воля, нам потрібний чиновник, який може виконати це", — сказав на початку засідання Президент. А по завершенні засідання розповів журналістам, що найближчим часом буде встановлено щоквартальний контроль за виконанням рішень щодо землекористування, адже основна біда Криму — це те, що за останні роки влада так і не змогла навести лад у питанні землевідведення та інвентаризації виділених земель.

Однак РНБО обговорювала не лише земельне питання, а й проблему міжетнічних відносин і мовної політики у Кримській автономії. Зокрема, Президент зазначив, що кримчани різних національностей повинні мати можливість отримувати освіту рідною мово. Тоді як зараз, скажімо, на 25 відсотків українського населення у Криму припадає лише сім (!) шкіл з українською мовою викладання, а кримські татари, яких на півострові 15 відсотків, мають лише 15 шкіл, де навчання ведеться кримськотатарською. Як повідомив після обговорення "кримського питання" віце-прем'єр-міністр із гуманітарних питань Дмитро Табачник, з урахуванням розглянутих проблем буде ухвалено державно-цільову програму соціально-економічного розвитку АРК до 2017 року.

Журналістів цікавило, що ж обговорювали "радбезівці" в "різному" й, зокрема, чи не говорили вони напередодні другого візиту Прем'єра до Брюсселя про співробітництво України з Північноатлантичним альянсом. Президент зауважив, що йому не хотілося б, аби країна втягувалася "в безглузду дискусію щодо НАТО". "Зараз дуже багато політиків стали на хибну дорогу — контрольованої дестабілізації, використовуючи спекулятивні речі, які належать не до національної стратегії", — зазначив глава держави на брифінгу після засідання РНБО й закликав політичні сили не займатися спекуляціями на цій темі. Адже зовнішньополітичний курс України визначений, і ні можливості, ні потреби його міняти немає. При цьому Президент зауважив, що зараз стоїть не питання про вступ України до НАТО, а питання, чи готова наша держава "перейти до наступного етапу співпраці з НАТО, який має назву "Приєднання до Плану дій відносно членства".

На запитання про своє ставлення до прагнення Віктора Януковича чітко розподілити повноваження між Прем'єром і Президентом Віктор Ющенко відповів: "Це нормальне намагання кожної гілки влади — чітко відчувати, де початок і завершення поля, на якому поширюються їхні функції і директиви... Але я не хотів би, щоб за цим рішенням ішли наміри по узурпації якоїсь частини влади". Глава держави наголосив, що виступає за збереження діалогу між гілками влади, адже і роботи, і повноважень вистачить на всіх.

Щодо призначення секретаря РНБО (нагадаємо, зараз ці обов'язки виконує Володимир Горбулін), Президент пояснив: спершу треба завершити роботу з організації роботи його секретаріату, а тоді вже можна братися й за  Радбез.

Інф. "УМ"
(“Україна молода” №174,  22 вересня 2006)

В Крыму едва не застрелили Валерия Меладзе

В минувшие выходные на небольшом полигоне в окрестностях Массандры телохранители из нескольких стран выясняли, кто из них самый собранный, быстрый и меткий. На следующий день на аэродроме Бельбек под Севастополем им снова пришлось проявить чудеса ловкости, уберегая охраняемое лицо от "террористов". Фестиваль телохранителей проходит на полуострове в восьмой раз, и вновь украинские команды уверенно держатся в тройке лидеров.

…Певец Меладзе присел за бревном в сторонке, когда пули засвистели над его головой. В нескольких метрах от него Антонио Бандерас, сжав зубы, поднял пистолет, кажется, собираясь защищаться.

- За что же таких известных людей к стенке поставили? - посетовала я.

- Так на них ведь не написаны фамилии, - дипломатично ответили мне. - А если кому-то сходство почудилось, при чем тут мы? Огромные картонные силуэты - так называемые ложные мишени, изображающие случайных прохожих. Между ними на несколько секунд возникают зеленые тени с пистолетами - это "преступники", по которым промахиваться не следует.

В этот день окрик "Угроза, уходим!" пришлось выслушать больше двухсот раз: каждая команда в трех видах стрельб продемонстрировала, как телохранители реагируют на нападение и выводят из зоны обстрела своих подопечных.

Охрана президента Белоруссии Александра Лукашенко выступила, как всегда, уверенно и впечатляюще. А новички фестиваля - телохранители президента Индии - приехали со своим оружием: пистолетами марки "Глок", на которые то и дело с профессиональным одобрением косились участники состязаний.

- Украинская команда, сформированная на базе Управления государственной охраны, показала отличные результаты, - рассказал "КП" генерал-майор Василий Вакуленко, бывший начальник службы безопасности Леонида Кравчука. - Все эти ребята, кстати, сегодня обеспечивают защиту главы государства Виктора Ющенко. А самые способные уходят в личную президентскую охрану. Этот фестиваль многим дает возможность показать себя с лучшей стороны.

- Скажите, что такое талантливый охранник, что у него должно быть кроме хорошей подготовки?

- Ну, например, такой дар, как умение оценивать ситуацию и мгновенно принимать решение. Интуиция, подсказывающая, безопасно ли направление, по которому собирается двигаться охраняемый VIP. Конечно же, смелость, ведь сама профессия предполагает, что ты в любую минуту должен закрыть собой другого.

Вот обычному человеку скажи: "Там стреляют - иди, грудь подставь!" И что он сделает?.. А у телохранителя данный рефлекс вырабатывается на подсознательном уровне: он просто не раздумывает в критической ситуации, как поступить.

- И за какую сумму украинские телохранители готовы подставить грудь под пули?

- Их оклад около полутора тысяч гривен. Но это по сравнению с прежними временами еще неплохо. Когда я служил начальником СБ первого президента Украины, называть вслух сумму моей зарплаты было просто смешно: примерно 15 долларов. Пообщавшись с американским коллегой такого же ранга, я узнал, что он получает… 10 тысяч долларов плюс разные надбавки.

Наталья Дремова
(“Комсомольская правда в Украине”, №180, 26 сентября 2006)

"Признаки нацистской идеологии"

По мнению Русской общины Крыма, они усматриваются в проекте Концепции государственной языковой политики на Украине. Об этом говорится в заявлении, принятом президиумом Думы РОК.

Напомним, проекты Концепции государственной языковой политики на Украине и Закона Украины "О ратификации Европейской хартии региональных языков или языков меньшинств" подготовлены национальной комиссией по укреплению демократии и утверждению верховенства права и поддержаны президентом Украины.

В Русской общине убеждены: "Проект Концепции - агитационно-пропагандисткий материал, подготовленный на основе принципов идеологии этноукраинства. Он не может использоваться в сфере правового регулирования общественной жизни, так как является научно некорректным". В частности, "содержит многочисленные исторические неточности, искажения фактов, произвольные интерпретации событий. В некоторых положениях документа - характерные признаки нацистской идеологии. Достаточно сказать, что определение украинской нации как "главенствующей на Украине" проходит рефреном по всем разделам предлагаемой Концепции". "Рассматриваемый проект, - говорится в заявлении, - набор националистических постулатов и призывов, направленных против русскокультурных граждан Украины". К примеру, будто бы русскими замышляются "ассимиляция части украинского этноса при помощи жёстких административных и дискриминационных мер"; "преобразование украиноязычного сообщества в русскоязычное с целью растворить украинский этнос в русском и уничтожить украинскую Украину"; "продолжительная война против украинского языка, украинской идентичности и украинской государственности, которую Россия начала после 1654 года" и т.д.

В ответ выдвигаются требования "членов нацкомиссии придать украинскому языку статус регионального на востоке и юге Украины". В заявлении Русской общины Крыма отмечается, что "подобный статус государственному языку не требуется. А региональным на востоке и юге украинский не может быть, потому что нет социальной потребности в его юридической защите". Какая уж тут потребность "в связи с тотальной украинизацией сфер общественной жизни, развёрнутой в последние годы центральной украинской властью в русскокультурных регионах"? В Русской общине Крыма считают, что подобные требования "девальвируют Европейскую хартию региональных языков или языков меньшинств. Подобные политические ухищрения, предпринятые авторами проектов, попирают права граждан".

Ксения ВАСИЛЬЕВА
(“Крымская правда”, №176, 27 сентября 2006)

Охранники высокопоставленных тел приехали в Ялту, чтобы выяснить, кто из них лучший

Стены головой пробивают только в кино

Госдача №3, расположенная над Массандровским дворцом, наверняка хранит много исторических тайн. Интересно знать, например, из какого оружия и метко ли стрелял вот в этом тире, оборудованном под открытым небом, кто-нибудь из первых лиц великой державы лет эдак тридцать назад. Возможно, когда-нибудь и узнаем. А сейчас расскажем о втором дне 8-го международного турнира "Телохранитель", который проходил на территории госдачи 22 сентября. Ради этого мы и приехали.

Честно говоря, охранники высокопоставленных тел поначалу немного разочаровали: среди них не было "шайб" ростом за два метра и шириной в шкаф, какими их показывают в фильмах. Сплошь и рядом - обычные люди. Но в этом-то, оказывается, и фишка.

- "Воспитывая" телохранителя, ты готовишь супермена. Он не должен быть увальнем, но обязан уметь физически практически всё и отлично соображать, - говорит член оргкомитета турнира, начальник службы безопасности первого президента Украины Леонида Кравчука генерал-майор в отставке Василий Вакуленко.

Как видим, требования серьёзные, но ни слова о гигантских бицепсах и умении головой пробивать стены. От телохранителя сегодня требуют другого.

- Во-первых, это преданность делу. Если ты его любишь, то будешь тренироваться, будешь с интересом общаться с коллегами, анализировать и оценивать, перенимать их опыт. Во-вторых, нужна смелость. Потому что как ни в какой другой профессии ты должен всегда быть готов закрыть грудью другого человека. И если телохранитель постоянно психологически на это настроен, он это сделает, - считает Василий Вакуленко.

КГБ оставило здесь след

В тире под открытым небом, естественно, стреляли: во время пешего сопровождения VIP, из разных положений, из-за автомобиля. Этот день соревнований был самым зрелищным и, кстати, раньше закрытым для зрителей и журналистов. "Раньше" мы говорим потому, что "люди в чёрном" собираются в Ялте далеко не в первый раз. В нынешнем году в рамках турнира проходит уже 10-й открытый чемпионат Украины по многоборью среди телохранителей (как полноправный вид спорта это занятие зарегистрировано Министерством юстиции Украины в 2001 году). А турнир "Телохранитель" международный не только по статусу, но и по содержанию: в разные годы в Ялту приезжали "бодигарды" из Швеции и Норвегии, Германии и Индии, стран Прибалтики. Сейчас в нём приняли участие 22 команды - из России, Белоруссии, Румынии, Болгарии, Украины, Грузии, Латвии, Польши, Молдавии. Заявки подавали и телохранители из Афганистана и Венесуэлы, но в последний момент отозвали их. Турнир проводит управление государственной охраны Украины (УГОУ), сотрудники которого и сами участвуют в соревнованиях.

УГОУ - служба скрытная и очень интересная. Образовалась она после развала СССР из 9-го отдела КГБ, также выполнявшего охранные функции. Сегодня практически все сотрудники управления - офицеры, имеющие за плечами не только армейскую службу, но и прошедшие подготовку в спецподразделениях (некоторые воевали в горячих точках планеты). Сегодня эти люди занимаются охраной украинских VIPов. Их, в красивых костюмах и тёмных очках, можно увидеть рядом с президентом, главами парламента и правительства, депутатами. Также на них возлагается ответственность за безопасность гостей Украины высокого ранга. Например, бойцы УГО охраняли папу Римского, побывавшего в Киеве несколько лет назад.

- Лично я охранял Кучму. А потом, как раз во время выборов 2004 года, председателя ЦИК Кивалова. "Весёлое тогда время было", - рассказывает телохранитель Андрей Рудченко, который считает Кивалова одним из лучших своих клиентов.

В Индии стреляют из пластмассовых пистолетов

Но не только телохранители украинского президента участвовали в турнире. "Засветилась" личная "охранка" белорусского "батьки". Журналистам они не сказали ни слова. "Нельзя нам", - отрезал командир полковник Геннадий Викторович. Грузинские телохранители были более разговорчивыми. Оказывается, тело Саакашвили охраняется за 2 тысячи долларов - такую сумму в месяц получают люди из его личной охраны (а вот за Ющенко государство даёт не более 3 тысяч гривен). Сколько платят "бодигардам" самого высокопоставленного человека Индии, осталось неизвестным. Но охраняют его действительно профессионалы. Интересно, что они делают упор не на физическую подготовку и изучение видов единоборств, как это принято у нас и в европейских странах, а на владение огнестрельным оружием. Стреляют индийцы метко - на них, наравне с сотрудниками спецподразделения "Альфа" Службы безопасности Украины, ориентируются остальные. Кстати, вооружены телохранители из Индии... пластмассовыми пистолетами. Они называются "Глок" и более чем наполовину состоят из специального пластика, который, правда, мало в чём уступает металлу. Разве что плавиться он начинает не при температуре 1500 градусов по Цельсию, как сталь, а при 200. Но это, согласитесь, не имеет большого значения в применении. Зато тот факт, что "Глок" даже в заряжённом виде (магазины рассчитаны на 15 и 20 патронов) легче восьмизарядного пистолета Макарова, говорит о многом. И не зря его взяли на вооружение полицейские и телохранители многих стран мира. Кроме Украины. У нас, оказывается, идёт жёсткая конкурентная борьба между старенькими, но проверенными и надёжными ПМами, и "Фортами" украинского производства. "Форт" был в руках примерно половины украинских телохранителей. Этот пистолет, вобравший в себя лучшие качества мировых образцов оружия, показал себя неплохо. Если бы не две осечки в самом начале стрельб...

Кравчук оценивал свою жизнь в 15 долларов

Единственная на соревнованиях девушка была в команде московской академии телохранителей.

День начался со стрельб по мишени во время пешего сопровождения VIP. До этого телохранители отдыхали и настраивались на выступление. Индийцы медитировали под деревьями, команда из московской академии телохранителей, в которой, кстати, была единственная на соревнованиях девушка, дружно раскуривала кальян, украинцы давали интервью. Мы тем временем успели рассмотреть тир. Среди мишеней оказалось два известных человека. Мишень с изображением певца Валерия Меладзе спряталась в сторонке за каким-то бревном, а Бандерас с фотоаппаратом в руках стоял между "бандитами" - мужественный он всё-таки человек...

Первое упражнение. VIP в сопровождении трёх участников команды идёт по направлению к мишеням. Когда они разворачиваются, один из телохранителей должен определить, "в руках" у какой именно находится пистолет и произвести три выстрела - два в грудь и один в голову. На всё даётся 4 секунды, за которые два участника команды должны прикрыть собой охраняемого и отвести его в безопасное место. Причём если между телохранителями и VIP во время отхода будет зазор хотя бы с ладошку - это уже существенный недочёт, в реальных условиях грозящий смертельной опасностью.

Во втором упражнении надо было стрелять по мишеням из разных положений из-за макета машины.

Третий этап - отражение атаки "террористов". "Волга" с двумя участниками движется по направлению к "автомобилю". Когда из-за него появляются мишени, телохранители должны за 6 секунд расстрелять их, выпрыгнув из "Волги" и используя её двери как щит. Очень зрелищно. С заданиями лучше остальных справились фавориты и постоянные соперники - телохранители Ющенко, Саакашвили и Лукашенко. Так же хорошо "отстрелялись" наши СБУшники, индийцы и охрана одного из украинских банков. Кстати, частных охранных организаций было примерно столько же, сколько и государственных служб.

- Да, бывает, что воспитанные нами (управлением государственной охраны) профессионалы уходят в коммерческие структуры. Естественно, по причине лучшей оплаты труда, - говорит Василий Вакуленко. И вспоминает, как в начале 90-х ему пришлось увиливать от прямых вопросов американских коллег по поводу зарплаты, потому что тогда начальник охраны украинского президента получал аж 15 долларов в месяц.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда”, №176, 27 сентября 2006)

Керчь за железной занавеской

Темой очередного заседания пресс-клуба явились проблемы местного самоуправления на примере города-героя Керчи. Керченские депутаты и депутаты Верховного Совета Крыма от этого города поведали журналистам о том, что происходит в городе на самом деле.

Оказывается, по итогам рейтинга социально-экономического развития регионов Крыма Керчь находится на последнем месте. При этом жители, а третья часть их - люди пенсионного возраста, пребывают в полной уверенности, что Керчь - лучший город Украины, а мэр - лучший управленец и радетель за народное благо. Такой перекос в сознании стал возможен потому, что ощущается явный недостаток достоверной информации. Подконтрольные мэру и местным властям СМИ стараются не замечать негативных тенденций.

Депутаты изложили журналистам картины поистине бедственного положения в городе. Керчь лидируют по заболеваемости туберкулёзом, гепатитом и прочими страшными болезнями. Дети начали учебный год в неотремонтированных школах. Изношены водопроводные и канализационные сети, и вода реками льётся по улицам, не доходя до квартир горожан. Растут задолженность по заработной плате и безработица. Количество малых предприятий год от года снижается. Объём прямых иностранных инвестиций на душу населения составляет 24,7 доллара США, по Крыму этот показатель - 246,7 доллара. Несмотря на это, сессия горсовета приняла решение присвоить звание почётного гражданина города нынешнему городскому голове Олегу Осадчему.

Депутат Верховного Совета Крыма, заместитель председателя Совмина АРК Татьяна Умрихина, для которой Керчь - родной город, сказала, что не может равнодушно смотреть на то, что там происходит: "Если где-то существует железный занавес, то он существует в Керчи. Не положена другая точка зрения, никакого инакомыслия. Цель наша - рассказать о проблемах любимого города, донести людям правду. Сколько грязи будет на нас вылито, сколько неприятностей получат те, кто даёт эту пресс-конференцию, но пришли мы сюда абсолютно осознанно для того, чтобы делать то дело, для которого нас выбрали. Депутатский корпус города должен осознать, что именно они - власть города, а не исполком, не мэр. Не ради одного человека и даже не против одного человека мы выступаем сегодня. Какими бы регалиями ни короновал он себя, не дано ему права решать судьбы всех горожан. Поставить ему заслон может только депутатский корпус. Как противодействовать тем методам, которые допускает городское руководство? Первое - закон. Если мы будем настойчиво добиваться его исполнения, то сможем победить. Второе - коллегиальность принятия решений. Почему мы решили дать эту пресс-конференцию? Чтобы сказать депутатам: "Встаньте с колен, керчане!" И ещё нужна совесть конкретного депутата, его ответственность. Наша задача - работать для Керчи, а если власти работают не для керчан, а на себя, мы должны встать на их пути".

Ну вот видите, всё и понятно. Цели определены, задачи ясны, за работу, товарищи депутаты! Не совсем понятно, наверное, почему вести эту работу для города-героя необходимо из города-столицы? Видимо, чтобы понять, надо отдернуть железную занавеску, которой от нас отгорожена Керчь.

Лидия ИЛЬИНА
(“Крымская правда”, №177, 29 сентября 2006)

В. ЮЩЕНКО: "МИ ХОЧЕМО БАЧИТИ КРИМ СТАБІЛЬНИМ, СПОКІЙНИМ, ПРОЦВІТАЮЧИМ"

Відбулася зустріч Президента України Віктора Ющенка з керівництвом Автономної Республіки Крим. У розмові взяли участь заступник Глави Секретаріату Президента України Віктор Бондар, Голова Верховної Ради АРК Анатолій Гриценко, Голова Ради міністрів Криму Віктор Плакіда, голова Севастопольської міської державної адміністрації Сергій Куницин, Постійний Представник Президента України в Криму Геннадій Москаль, командувач ВМС України Ігор Тенюх, начальник Головного управління СБУ в Криму Віктор Кожелянко, заступник міністра – начальник ГУ МВС в Криму Володимир Хоменко, Прокурор АРК Віктор Шемчук.

Після завершення зустрічі в інтерв’ю журналістам Президент повідомив, що головною її темою була соціально-економічна ситуація в Криму, яка вже обговорювалася на засіданні РНБО. "Ми хочемо бачити Крим стабільним, спокійним, процвітаючим", – сказав Президент, зазначивши, що для цього необхідна скоординована робота центральної та місцевої влади.

За словами Віктора Ющенка, учасники зустрічі обговорювали ряд економічних проектів, зокрема, розширення курортів та питання транзитних програм. Також значну увагу було приділено вирішенню земельного питання. "Ми близькі до концепції, що 2007 рік має бутироком завершення розпаювання землі в Україні", – сказав Президент. Серед інших земельних питань він назвав інвентаризацію земельних ділянок в населених пунктах та поза ними.

У цьому контексті глава держави додав, що ця робота тільки розпочалася. "Хотілося б бачити її більш завершеною", – підкреслив Президент.

Ще одна тема, що стосується землі, пов’язана із необхідністю формування чіткої пропозиції по землях, якими володіє влада Криму і які можуть бути передані у користування населенню.

Окрім цього, учасники обговорили тему охорони здоров’я в АРК. Зокрема йшлося пророзробку спеціальних заходів для боротьби із загрозливими тенденціями поширення ВІЛ/СНІД. Порушувалося також питання забезпечення в 2007 році необхідним медичним обладнанням кримських закладів первинної медицини. "Така програма йде по Україні, перебуває на контролі Президента і є надзвичайно важливою", – зазначив В. Ющенко.

На зустрічі також обговорювалося питання освіти в Криму, зокрема,необхідність врахуванняв освітніх програмах потреб, що виникаютьу сфері міжетнічних відносин. "Ще раз підкреслюю: логіка українських політиків є такою, що не повинна бути обділена жодна нація, жодна меншина", – сказав Віктор Ющенко, підкресливши, що таким чином діють у кожній демократичній державі. Він наголосив на неприпустимості спекуляцій на цій темі. "Я б не хотів, щоб тут починалися якісь традиції спекуляцій. Переконаний, з кожним роком ця політика буде сприйматися ще більш здорово", – зауважив Президент.

"Наше завдання – бачити Крим без протестних майданчиків, у злагоді і взаємній гармонії, бачити політику Києва і Сімферополя взаємозрозумілою", – додав Президент. Наприкінці зустрічі Президент України підкреслив, що розмова мала конструктивний характер і що він задоволений їїрезультатами.

У свою чергу Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим Анатолій Гриценко відзначив, що у кримської влади і Президента України є "повне взаєморозуміння щодо питань у всіх сферах". На його переконання, продовження діалогу між главою державиі керівництвом автономії буде на користь як Криму, так і країни в цілому.

(“Кримська світлиця” №40,29 вересня 2006)

У ПРЕДСТАВНИЦТВІ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ В КРИМУ
ПРО ПОРУШЕННЯ РЕГЛАМЕНТУ ВР АРК

Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим Геннадій Москаль підготував і направив у Господарський суд АР Крим позовну заяву згідно з Кодексом України про адміністративне судочинство про скасування Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2006 року „Про узгодження матеріалів місця розташування індивідуального дачного будівництва”, де йдеться про виділення 17 жителям м. Ялти земельних ділянок за рахунок земель радгоспу-заводу „Лівадія” та „Алуштинського ефіроолійного радгоспу-заводу”, на підставі невідповідності регламенту ВР АР Крим, який не передбачає повторного голосування або переголосування.

Спочатку депутати ВР АРК не підтримали затвердження проекту постанови. „За” проголосувало тільки 47 депутатів, але після настійного прохання Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим Анатолія Гриценка даний законопроект набрав 54 голоси. Крім того, згідно з результатами поіменної реєстрації, числиться зареєстрованим і таким, що брав участь у голосуванні по даному проекту депутат ВР АРК Шуфрич Н. І., який фактично на засіданні сесії не був присутній, про що повідомила його прес-служба. Також були відсутніми цілий ряд депутатів, які згідно з результатами поіменної реєстрації не тільки були присутніми, а й брали участь у голосуванні, що є грубим порушенням регламенту Верхов-ної Ради Автономної Республіки Крим.

ОДНИМИ КОМЕНТАРЯМИ СИТИЙ НЕ БУДЕШ...

Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим Геннадій Москаль констатує, що останнім часом щодо вирішення земельного питання для депортованих громадян кримські чиновники різного рангу роздають нічим не підкріплені коментарі. Так, голова Республіканського комітету із земельних ресурсів АР Крим Микола Голубєв заявив, що лише 13% громадян, які беруть участь у самозахопленнях, мають право на отримання земельних ділянок, інші учасники протестних акцій мають по 2 - 3 земельні ділянки.

У зв’язку з такими заявами Представник глави держави рекомендує Раді міністрів Автономної Республіки Крим терміново забезпечити 13% учасників протестних акцій земельними ділянками і зняти всю напругу не тільки в Криму, а й в Україні. Тим учасникам "галявин протестів", які не мають права на отримання землі, або які мають по 2 - 3 земельні ділянки, офіційно відмовити в отриманні земельних ділянок, про такі факти повідомити через засоби масової інформації із зазначенням прізвищ, місць проживання громадян та знаходження цих ділянок. Якщо цю проблему так легко вирішити - чому вона не вирішується в автономії протягом останніх 15 років?

Постійний Представник Президента України в АР Крим закликає кримських чиновників не коментувати ситуацію з вирішенням земельного питання нічим не підтвердженими фактами на кшталт, що земельні ділянки отримані для спекуляції, що переважна більшість людей, які беруть участь у протестних акціях, не мають прав отримання землі, бо вже володіють 2 -3 земельними ділянками, що ті землі, які раніше видані, не освоюються, а підкріпити їх конкретними фактами, прізвищами, адресами тощо і перейти до конкретного вирішення земельного питання.

Прес-служба Представництва Президента України в АРК.

(“Кримська світлиця” №40,29 вересня 2006)

У Криму можна й замерзнути

Найгірші справи з підготовкою до холодів у мешканців 55 колишніх військових містечок півострова, що залишилися після реорганізації Збройних сил України. Значний житловий фонд колишніх військових частин, що з різних причин уперто не приймається в комунальну власність місцевою владою, здебільшого абсолютно не готовий до осінньо-зимового періоду ще й через зростання і так величезних боргів за електроенергію, тепло- й водопостачання. Щоб вирішити проблеми колишніх військових містечок Криму, потрібно 28 мільйонів гривень.

Віктор ХОМЕНКО
("Голос України" N2909, 29 вересня 2006)

"Надзвичайно слабка влада"

Засідання Ради національної безпеки і оборони, на якому передбачалося розглянути суспільно-політичну й економічну ситуацію в Криму, чекали давно. Адже всім зрозуміло, що і масове самозахоплення землі, до речі, тільки чверть якої припадає на долю кримських татар, і міжнаціональні конфлікти, і міжрелігійні розбрати, і боротьба мов, і опір створенню українських шкіл, і масова корупція, і чорний ринок землі — все це проблеми, що загрожують національній безпеці України.

На засіданні РНБОУ Президент України Віктор Ющенко висловив стурбованість процесами, що відбуваються в АРК. Він відзначив, що Крим — "це частина України, яка володіє великим економічним потенціалом, унікальними національними ресурсами", "це частина України, на яку здійснюють колосальний зовнішній вплив, і це все правда". На його думку, владі Автономії слід знайти ключ до формування, гармонізації політики в Криму. Причому всіх мають насторожувати процеси, які відбуваються тут, як у владі, так і в бізнесі. Ющенко, зокрема, відзначив, що одна з причин цих негативних процесів, — "надзвичайно слабка влада", недисциплінована. Складний владний механізм, процедури, у тому числі і фінансового режиму використання коштів, по суті зроблені так, щоб здійснювати політику хабарництва, а не цільового використання коштів на різні програми".

Глава держави підкреслив, що програм і рішень, що стосуються розвитку Криму, багато, проте вони не виконуються. Тому треба зробити так, щоб, з одного боку, надати гідні умови для життя представникам депортованих народів, які повертаються до Криму, з іншого — знайти спосіб робити це не за рахунок долі або комфорту тих людей, які вільно або мимоволі за ці 50 років селилися на цій землі". На його думку, це "політичне питання" і "це, напевне, провина тих політиків, які сидять за цим столом, що вони не можуть розібратися в трьох соснах. Ніхто не скаже, що немає землі в Криму для вирішення цього питання. У Криму немає порядку, щоб вирішити це питання".

Таким чином, сьогодні фактів самозахоплення земель іншими громадянами більше, ніж представниками депортованих народів. У зв’язку з цим Ющенко звернув увагу, що укази Президента, які приймалися щодо ситуації в Криму, не виконуються. Невирішення земельних питань "вигідне владі", тому що "затягування інвентаризації земель служить владі, владі вигідно це робити, вона має пряме відношення до цього, оскільки там її інтереси. До кримської теми українська влада — і центральна, і місцева — по-серйозному не доходила, кожного влаштовував невеликий хаос, який там є. Тому що з цього живилися і в Києві. Оскільки перш ніж дати кримському татаринові шість соток, для київських дядьків відводили до 70 га і не степового Криму, а Південного берега Криму", — говорив Президент. Невиконання указів і раніше ухвалених рішень призводить до необгрунтованого вилучення цінних земель на ПБК, зокрема ділянки не отримують "законні інвестори".

Президент підкреслив, що його звернення щодо Криму має мету "розбудити владу". "Нам не рішення потрібні, нам потрібна воля, службовець, охочий виконати це, а не формувати покрив для тінізації ситуації", — сказав Президент.

Ющенко звернув увагу на те, що не підготовлений законопроект про внесення змін до Земельного кодексу щодо розширення списку особливо цінних земель, не розроблена методика визначення збитку в результаті самовільного захоплення ділянок, їх використання по нецільовому призначенню, не завершений процес розпаювання землі.

На доопрацювання рішення по Криму РНБОУ узяла чотири дні. Проте вже минуло більше тижня, але громадськість у Криму так і не знає, які ж рішення реально ухвалені. Зі слів віце-прем’єра України Дмитра Табачника відомо, що відтепер Кабінет міністрів здійснює "комплекс заходів з розв’язання суспільно-політичної та економічної ситуації Криму, здійснює дієві заходи з виконання завдань", поставлених РНБОУ. Він відзначив, що "продумано, які заходи на законодавчому рівні стануть головними — а саме пакет законів, який дозволить визначити статус депортованих народів, зберегти природні рекреаційні можливості Криму і головне — синхронізувати дії центральної виконавчої влади і виконавчої влади Автономії". Головним документом, підготовленим на засіданні РНБОУ, на підставі якого працюватимуть органи виконавчої влади, стане державна цільова програма стабільного соціально-економічного розвитку Криму і міста Севастополь на період до 2017 року. "За дорученням Прем’єр-міністра України на сьогодні міністерства, центральні органи виконавчої влади працюють над цією програмою", — сказав Дмитро Табачник. За його словами, також була проаналізована ситуація з самозахопленням земель на території Криму. Так, тільки цього року було здійснено 5792 самозахоплення землі, і далеко не тільки кримськими татарами.

У свою чергу представник Президента України у Криму Геннадій Москаль відзначив, що, на його думку, земля на півострові не повинна виділятися за етнічним принципом. "Сьогодні земля має бути надана тим, хто цієї землі потребує", — підкреслив він.

Рішення по виділенню земельних ділянок у Криму ухвалюватиметься після засідання РНБОУ, — заявив спікер Кримського парламенту Анатолій Гриценко. За його словами, сьогодні близько 18 тис. земельних ділянок, виділених в останні 5—7 років, не освоюються, і після інвентаризації частина цієї землі буде перерозподілена. Водночас влада Сімферопольського району зарезервувала понад 1 тис. га для виділення під індивідуальне житлове будівництво, в столиці Автономії знайшли 26 га. "Кожен безземельний громадянин Криму повинен мати право отримати землю, якщо у нього є таке бажання. І це стосується всіх, без розділення за національною ознакою", — відзначив Гриценко.

Микола СЕМЕНА
(“Україна і світ”, №38, 29 вересня 2006)

ДО ЗМІСТУ

Земельне питання

Земля тривоги кримської
І на ланах півострова вже виростають табори самоселів

"Автономія дійшла до критичної межі", — так однозначно висловився постійний представник Президента України в АРК Геннадій Москаль на останній нараді із земельних відносин за участі керівників регіонів і правоохоронних відомств. І навів з цього приводу красномовний факт: якщо торік на півострові зафіксована 2531 акція (пікетів, мітингів, "галявин" протесту), то за 8 місяців поточного року — 8197. Усі вони у підсумку закінчуються одним і тим же — самозахопленням землі. Тільки в межах Сімферополя репатріанти з числа кримських татар, а також слов'янська частина населення, що останнім часом активно долучається до них, здійснили 28 захоплень, де встановили 71 намет, 14 навісів, 10 вагончиків, 293 макети будинків.

У Сімферопольському районі у 50 самозахопленнях беруть участь понад 10 тисяч осіб. У Судаку зафіксовано 9 постійно діючих пікетів, стільки ж наметів та недобудованих споруд, у Ялті відповідно 5 та 16, у Феодосії — 1 і 8. Внаслідок цих дій вилучено з обігу понад 786 гектарів території сільськогосподарського призначення.

Чому ж на це не реагує влада в особі Верховної Ради АРК? Що ж, вона реагує, але, схоже, радше для проформи, особливо не вникаючи в усі деталі реального правового механізму розв'язання проблеми. Навіть у постійному представництві глави держави доволі скептично оцінюють, наприклад, "помпезні" обіцянки спікера парламенту Анатолія Гриценка виділити кримським татарам у Сімферополі й районі 1100 гектарів ( причому з них 800 га за рахунок Академії аграрних наук України — мимоволі в земельний конфлікт втягується ще й центральне відомство). І тим самим, мовляв, "поставити на цій проблемі кінцеву точку, яка означає, що кримські татари у подальшому надалі в масовому порядку не вимагатимуть землю під забудову".

Проте лише сільрада Доброго і Гвардійського Сімферопольського району сприйняли заяву голови ВР як керівництво до дії, тобто вирішили все ж поділитися своїми резервними фондами із репатріантами. Академія ж АНУ категорично відмовилася, а більшість територіальних громад району висунули зустрічну передумову — спочатку звільнити самовільно захоплені 1800 гектарів, а тільки потім цивілізовано наділити ними безземельних депортованих. Причому винятково місцевих, а не численних "варягів" звідусіль, у тому числі навіть із сусідніх областей, які "під шумок" намагаються застовпити 6-10 соток ледве не для кожного члена родини.

Знайти сьогодні "галявину" протесту, що поступово перетворюється на суцільний будмайданчик, зовсім не проблематично. Достатньо вибратися на будь-яку околицю кримської столиці (утім у центрі самозахоплень теж вистачає). Журналістам (якщо ви, звичайно, не з ангажованого проросійського видання, яке у всіх на слуху) у більшості випадків тут не викажуть явної неприязні. Особисто переконався в цьому ще раз, відвідавши днями одну з типових "галявин" поблизу української гімназії. Хоча, відверто кажучи, спочатку до моєї появи на "приватній" території поставилися підозріло, мовляв, ще один "мент" оперативно відстежує обстановку. Але редакційне посвідчення справило на людей враження. І вони, щоправда, не вказуючи свої імена і прізвища, все ж розповіли про передісторію і свої подальші наміри.

Отож, за словами моїх співрозмовників, усе почалося ще з минулої осені, коли вони подали відповідні заяви на землю до Сімферопольського міськвиконкому. Мовляв, скільки можна терпіти — 16-й рік без власного житла, перспективи ніякої. Проте у міськвиконкомі ніяк на це не відрегували, тим самим підштовхнувши репатріантів до перманентного пікетування спершу Верховної Ради АРК, а згодом і міськради. Використавши сповна цей попереджувальний арсенал, навесні учасники акції отаборилися на заздалегідь облюбованій "галявині" неподалік міського цвинтаря "Абдал".

Оскільки власті й на цей раз промовчали, то під орудою штабу народ, дочекавшись, поки орендар закінчить жнива, вдався до самовільного перекроювання пшеничного поля. Більш зручніші ділянки, на яких нині зводять сараї-будиночки з черепашника стандартного розміру 4х3 метри (при цьому замість піску і цементу замішується глина чи земля), отримали першопрохідці.

Революційна доцільність, яку "новосели" переповідають представникам мас-медіа, в усіх наче списана під "копірку" — відсутність власного житла у Сімферополі, небажання урядовців розв'язати земельну проблему депортованого народу на тлі хаотичної забудови міста розкішними "хатинками" й купи посадових зловживань у царині землекористування. При цьому неодмінно посилаються на відповідну статтю Конституції, за якою, мовляв, кожен громадянин України має право на земельний наділ, до того ж як під оселю, господарські будівлі, так і сад з городом. Додають ще досить "залізний" аргумент — ігнорування права на дідівську спадщину, тобто майна, яке належало родинам кримських татар на момент їхньої депортації з Криму в 1944 році.

Однак у Сімферопольській міськраді трактують ситуацію дещо інакше. Ще на початку серпня сесія ухвалила вимогу до міліції та прокуратури "вжити заходів зi звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, встановити осіб, що здійснили самовільне захоплення земель з метою незаконного будівництва, і притягнути їх до кримінальної відповідальності". У свою чергу, у виконкомі кримської столиці ухвалили постанову щодо знесення самовільно розміщених об'єктів, включно з купою будматеріалів, макетів будиночків тощо. Цим предметно має зайнятися разом із міліцією бюро дорожнього нагляду (БДН).

Проте правоохоронці не поспішають втілювати задуми посадовців мерії в життя. Пояснення у них одне — у чинному КК України не "прописана" стаття за самовільне захоплення землі, а отже, справа не має судової перспективи. Тому вони лише спроможні розробити для громадян, на чиїх ділянках розташувалися протестувальники, зразки звернень до суду. От і все.

Проте, як показують останні події довкола Сімферополя, Алушти, Ялти, Бахчисарая ( там досі не можуть владнати конфлікт навколо території міського ринку), земельне питання не "розсмокчеться" само по собі. Втім це добре розуміють народні обранці й чиновники на місцях. Проте традиційно вони "б'ють" по хвостах, не спроможні заздалегідь передбачити подальший перебіг подій.

На нещодавній координаційній нараді у міськвиконкомі за участi працівників прокуратури вкотре розглядалося земельне питання. На цей раз ішлося про проведення повної інвентаризації самозахоплень у 2006 році й вжиття за підсумками перевірки "заходів з усунення порушень закону шляхом пред'явлення позовних заяв до суду". Коли ж почнуть цю процедуру — питання знову під великим знаком запитання. Констатується лише одне: через те, що досі немає чітко перевіреної інформації щодо безплатного забезпечення кримчан землею і особливо тих, хто її вже отримав і хто ще потребує, виникають зловживання і спекуляції.

Додаткової конфліктності ситуації додає та обставина, що самовільно розподілені земельні наділи мають законного власника чи орендаря. А це у будь-якому разі може призвести до серйозного фізичного протистояння між сторонами. І це зовсім не якась надумана пересторога. Адже у новітній історії автономії, починаючи з 1991—1992 років (саме тоді з'явилися на півострові перші самозахоплення, що з роками однак були владою легалізовані), подібних конфліктів на земельно-етнічному грунті вистачає.

Словом, робить висновок у минулому начальник кримської міліції, а нині постійний представник Президента України в АРК Геннадій Москаль, "ситуація перевищила всі можливі грані терпіння і може призвести до суспільного протистояння і дестабілізації обстановки на півострові". Тому він вважає за необхідне терміново розглянути питання про земельні відносини у Криму на черговому засіданні Ради національної безпеки та оборони України.

P.S. Учора Рада нацiональної безпеки i оборони на своєму засiданнi розглянула питання земельних вiдносин у Криму.

Василь САДОВСЬКИЙ
(“Україна молода” №173,  21 вересня 2006)

Самозахватчикам противопоставят комитетчиков

"Долой самозахваты, нет - НАТО, да - государственному русскому языку!" - под таким девизом прошёл вчера митинг у стен Верховного Совета Крыма. Около пятисот человек из всех регионов полуострова собрались под флагами Русской общины Крыма, Компартии, партии "Русский блок", Партии регионов, ПСПУ и партии "Союз".

Участники митинга объявили о создании всекрымского общественного комитета по организации противодействия самозахватам земель. Основная цель комитета - "привлечь внимание общественности Украины к противоправным действиям, к которым в массовом порядке прибегают представители крымскотатарского народа, подстрекаемые нелегитимным меджлисом".

- Мы должны поставить зарвавшихся на место! - заявил Александр Свистунов, депутат ВС Крыма, заместитель председателя постоянной комиссии ВС АРК по межнациональным отношениям и проблемам депортированных граждан, особо отметив, что не имеет в виду весь крымскотатарский народ, а лишь тех, кто подстрекает и действует противозаконно. - Становитесь в очередь, как все крымчане, закон - один для всех.

Собравшихся настораживает, что "в акциях по захвату земель участвуют лица, уже имеющие земельные участки в Крыму". "По статистике, - заявили на митинге, - репатрианты обеспечены землёй на 118%. Кроме того, имеется множество документально подтверждённых фактов о низкой степени освоения крымскими татарами участков, выделенных ранее под индивидуальное строительство, а также их скорой перепродаже третьим лицам. Это свидетельствует о спекулятивном характере самозахватов земли в Крыму, имеющей высокую стоимость".

Спикер Анатолий Гриценко, прокомментировавший ситуацию по самозахватам, считает, что "неосвоенные участки можно перераспределить".

- Депортированные, как и граждане других национальностей Крыма, обеспечены землёй не на 100%, - отметил председатель парламента Крыма. - Другое дело, что действительно есть земельные массивы, участки на которых не осваиваются в полном объёме. Таких, выделенных в последние 5-10 лет, по Крыму около 18 тысяч. Мы проводим инвентаризацию, чтобы изучить причину неосвоения земли. Возможно, часть участков будет перераспределена под индивидуальное жилищное строительство всем желающим.

Александр Свистунов объявил на митинге, что постоянная комиссия, которую он представляет, "требует от руководства Украины и Крыма прекратить финансирование программ по обустройству репатриантов до полной ликвидации самозахватов". По словам спикера, это затруднительно: "Вопросы обустройства депортированных регламентируются программой Кабмина, принятой 11 мая этого года. Финансирование программы идёт из госбюджета, и она будет выполняться в полном объёме. Что касается местной программы, то мы будем её принимать в ноябре-декабре этого года".

Выступавшие на митинге пообещали, что "депутаты будут бороться с самозахватами лично".

- Будут созданы группы депутатов всех уровней, - сообщил Александр Свистунов, - в течение года мы будем приходить и ликвидировать все самозахваты.

Но председатель парламента считает, что бороться с самозахватами "должны компетентные органы".

- По отдельным самозахватам, - прокомментировал Анатолий Гриценко, - есть решения судов. Думаю, что они должны быть выполнены органами исполнительной службы.

Собравшиеся поддержали необходимость введения уголовной ответственности за самозахваты. Инициаторы митинга пообещали обратиться к Верховному Совету Украины с просьбой принять предлагаемые изменения в Уголовный и Уголовно-процессуальный кодексы Украины относительно ответственности за самовольный захват земельного участка.

Также они намерены обратиться к антикризисной коалиции в Верховном Совете Украины с требованием придания русскому языку статуса второго государственного и "не допустить втягивания Украины в НАТО".

Наталья ПУПКОВА
(“Крымская правда”, №172, 21 сентября 2006)

Как татары и Рескомнац ограбили инвалидов

Крымские татары в очередной раз захватили несколько участков земли в Симферополе, сообщили участники пресс-конференции, проходившей во вторник. История вроде обычная. Но не совсем. Оказывается, захваченная земля была официально выделена под строительство нескольких жилых комплексов для социально не защищённых граждан - инвалидов, чернобыльцев, участников боевых действий.

- Управление капитального строительства (УКС) Крымского республиканского объединения инвалидных организаций на протяжении долгих лет добивалось разрешительных документов на отведение земли под строительство жилья, приспособленного для инвалидов, - рассказывал начальник УКСа Иван Плохотниченко. - Специалисты разработали проект "Социальная деревня", которым на 42 гектарах в Луговом-2 (Строгановка) предусмотрено возведение многоэтажных и частных домов на 7 тысяч жителей, школы, детского сада, церкви с классами воскресного обучения, торгового центра. Были заключены инвестиционные договоры на 150 миллионов гривен, сессия горсовета утвердила градостроительное обоснование.

Но в декабре 2005 года территорию захватили крымские татары. Председатель выступившего в защиту инвалидов общественного Комитета гражданской безопасности (КГБ) Сергей Веселовский заявил: "Захваты - это бизнес: ребята заколачивают деньги. Ни для кого не секрет, что эти участки уже перепродаются".

Суть дела известна, ясна. И давно. Не ясно только, почему на самозахват земли, официально выделенной горсоветом под застройку, не отреагировали соответствующие органы? Силовые имеются в виду, которым предписано оберегать граждан от подобного беспредела? Начальник Киевского райотдела милиции Геннадий Белоус объясняет этот "нейтралитет" тем, что 28 декабря 2005 года 200 татар, собравшихся в Луговом, разъяснили правоохранителям, что "проводят акцию протеста против того, что не решается вопрос о выделении им земельных участков под индивидуальную застройку". Они даже подали заявление в Киевский РО, указав в нём, что "36 лиц крымскотатарской национальности на сходе граждан приняли решение об объявлении акта протеста в форме установления 300 пирамид из камня-ракушечника количеством 25-30 штук в каждой". А вскоре там были построены 8 "домиков" из ракушки, которые милиция посчитала "атрибутикой пикета, поскольку строения без фундамента не являются капитальными строениями". Было также отмечено, что захватчики общественный порядок не нарушали, а "действия, которые свидетельствуют о фактическом использовании земельных участков или намерении их использовать", не установлены. Надо же! Тишь, гладь, настоящая идиллия. А милицию, если честно, жалко: дубинки им применять против наглецов не позволяют - мол, меджлис чёрт знает что потом устроит. Вот и приходится начальникам милиции в целях "сохранения мира и стабильности" выдумывать такого рода объяснения.

Был назван и второй случай захвата крымскими татарами земли, отведённой для инвалидов. "На улице 60 лет Октября к концу этого года мы должны были сдать в эксплуатацию 72-квартирный дом. К его строительству УКС не приступил по той же причине, что и в Луговом", - сообщил Иван Плохотниченко.

На той же улице некоторое время назад управление капитального строительства отказалось от участка в пользу Рескомнаца с условием, что комитет выхлопочет для инвалидов место для строительства в районе "Пневматики". Рескомнац обещание не выполнил, но приобретением воспользовался. "На отданном им участке они начали строительство. В расположенный рядом котлован для дома инвалидов высыпают строительный мусор. А как только УКС объединения инвалидных организаций попытается начать строительство, они приводят крымскотатарских пикетчиков, и работу приходится прекращать", - сказал С. Веселовский.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда”, №172, 21 сентября 2006)

Захопив — то сиди

Про бажання зупинити самовільне захоплення землі ще минулого місяця говорив Прем'єр-міністр Віктор Янукович. Він повідомив, що ініціює внесення змін до кримiнального законодавства з метою жорсткості боротьби із самовільним захопленням землі. "Ми вважаємо, що потрібно вдосконалювати кримiнальне законодавство, Кримінальний кодекс, де має бути передбачене відповідне покарання за цей злочин (самозахоплення землі)", — сказав Янукович.

Прем'єр запевнив, що незабаром буде відпрацьована відповідна програма за участі правоохоронних органів, юридичних служб Кабінету Міністрів. При цьому Янукович зазначив, що для боротьби із самозахопленням необхідно також формувати цивілізований ринок землі. "Потрібно формувати ринок землі, що сам по собі автоматично зніме ці питання на перспективу", — зазначив Янукович.

Зі слів Януковича, проблема самозахоплень має кілька причин, тому й підходів до рішення буде декілька. "У цьому питанні є певна частка провини чиновників, які несвоєчасно вирішували проблеми виділення землі кримським татарам, внаслідок чого вони змушені були до таких дій вдатися, але 90 відсотків цього питання — це комерційний інтерес, і це вже бізнес", — підкреслив Прем'єр.

За введення більш жорстких методів боротьби із самозахопленнями виступає також Генеральна прокуратура — вона пропонує запровадити кримінальну відповідальність за самовільне захоплення землі. Раніше подібну позицію також висловлювало Міністерство внутрішніх справ.

До активних дій вдалася і Верховна Рада. Депутати мають намір ввести кримінальну відповідальність за самозахоплення землі, повідомляють "Українські новини". 12 вересня за відповідний законопроект у першому читанні проголосували 331 депутат при необхідних 226. Документ передбачає доповнення Кримінального кодексу статтею 356-1 "Самовільне захоплення земельної ділянки".

Згідно з новими змінами та доповненнями, самовільне захоплення земельної ділянки карається виправними роботами на строк від шести місяців до одного року або штрафом від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті ж діяння, скоєні за попередньою змовою групою осіб, караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

Організація групових дій, спрямованих на самовільне захоплення земельної ділянки, а також особиста участь у цих групових діях караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на такий же строк.

Дії, передбачені цією статтею, якщо вони завдали значної шкоди підприємствам, установам, організаціям або окремим громадянам, караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до шести років".

Законопроект вносить зміни до Кримінально-процесуального кодексу, визначаючи, що досудове слідство у випадках самовільного захоплення земельних ділянок повинні проводити органи внутрішніх справ.

Інф. "УМ"
(“Україна молода” №173,  21 вересня 2006)

ЗА ПРЕКРАЩЕНИЕ ЗЕМЕЛЬНОЙ ВАКХАНАЛИИ   В   КРЫМУ ВЫСТУПАЕТ... КГБ

...Нет, это не канувший в лету советский Комитет госбезопасности — это Комитет граждан­ской безопасности "Наше право". Именно он, опираясь на поддержку крым-чан, намерен объ­явить развернувшейся в Крыму земельной вакханалии беспощадную войну. На площадях и улицах крымской столицы уже активно идет сбор подписей под требованием, направленным постоянному пред­ставителю президен­та Украины в Крыму Геннадию Москалю, председателю Вер­ховного Совета АРК Анатолию Гриценко, прокурору АРК Виктору Шемчуку и городскому голове Симферополя Геннадию Бабенко, в котором, в частности, говорится: "Мы требуем от вас наведения порядка в земельном вопросе. Все, нуждающиеся в земельных участках, должны быть ими обеспечены. Те же, кто зарабатывает на разворовывании и продаже земли, должны быть наказа­ны вне зависимости от должностей, мандатов, национальной принадлежности".

Мы тоже побывали на одном из протестных пикетов возле Украин­ского театра — и сами убедились в том, что многие жители крымс­кой столицы полностью солидарны с комитетом "Наше право".

В этот же день активисты комитета провели в Крымском инфор­мационном пресс-цен­тре пресс-конференцию. Главной ее темой стала поддержка комитетом "Наше право" Управления капиталь­ного строительства Крымского республи­канского объединения инвалидных организа­ций Союза организа­ций инвалидов Украи­ны и начало долго­срочной акции против самозахватчиков.

Ситуацию, сложив­шуюся вокруг строительства 72-квартирно-го дома по улице 60 лет Октября и проекта "Социальная деревня" в Луговом-2, где бу­дет возводиться жи­лье, приспособленное для нужд инвалидов, в нашей газете мы уже освещали. На пресс-конференции же суть вопроса озвучили на­чальник УКСа Крымс­кого республиканского объединения инвалидных организаций Иван Плахотниченко, главный инженер этой организации, предсе­датель Крымского рес­публиканского союза Украинского союза ве­теранов Афганистана Владимир Зуйков и председатель гражданского движения "Наше право" Сергей Веселовский.

Что касается проек­та "Социальная дерев­ня",то УКСом уже получены технические условия на строительство, сделаны различ­ные экспертизы по постройке объекта, выполнена топографическая съемка участ­ка, а сессией горсове­та утверждено градостроительное обоснование. Однако в связи с самозахватами работа остановилась. Также заморожено строительство на участке по улице 60 лет Октяб­ря. Уже 10 декабря нынешнего года там должны были сдать 72-квартирный дом, где жилье получили бы и инвалиды, но к строи­тельству УКС так и не приступил — по сло­вам Ивана Плахотниченко, самозахватчи-ки-крымские татары блокируют подвоз на площадку строитель­ной техники, работы по подводу коммуника­ций. Процесс выделения площадки под строительство жилья для инвалидов в мик­рорайоне Пневматика тоже застопорился — и опять же из-за дей­ствий самозахватчи­ков.

По мнению выступавших, развернувше­еся земельное противостояние на руку лишь тем, кто, манипу­лируя простыми людь­ми, решает свои шкурные вопросы: самозахваты уже превратились в реальный бизнес. Выход из сложив­шейся ситуации один — формирование об­щественного мнения, гражданской нетерпимости к происходящее му. Именно поэтому с 19 по 22 сентября у Украинского театра, а также в районах рынка "Светофор" и на площади Куйбышева проводится сбор под­писей под требовани­ем навести порядок в сфере земельных от­ношений в автономии, а активисты движения "Наше право" наме­рены организовать и пикеты протеста.

Марина ГУСАРОВА
(“Крымское время” №105, 21 сентября 2006 г.)

КРИМСЬКІ ЗЕМЛІ ЙДУТЬ "НАЛІВО"

Постійний представник Президента України в Криму Геннадій Москаль звернувся до міністра аграрної політики України Юрія Мельника з проханням заборонити виноробним радгоспам-заводам півострова відчужувати державні землі на користь інших осіб.

За інформацією представника глави держави, 12 вересня поточного року Рада міністрів АРК ухвалила рішення про збір матеріалів щодо узгодження місця розташування рекреаційного комплексу ТОВ "ЮБКбуд" на земельній ділянці 1,1 гектара з земель Лівадії. Перевіркою встановлено, що дане ТОВ було зареєстроване в Дніпропетровську тільки наприкінці серпня 2006 року, за адресою житлового будинку. "На розрахункових рахунках немає жодної гривні. Офіс фірми знайти не вдалося, ні будівельної техніки, ні іншої власності ТОВ не має. Ця фірма,— так звана одноднівка, через яку земля державної власності завдяки різним маніпуляціям переходить в приватну власність",— зазначає Постпред Президента.

Крім того, на розгляді у Верховній Раді АРК перебувають матеріали, де той же радгосп-завод "Лівадія" і Алуштинський завод ефіроолійних культур виділили зі своїх земель 1,7 гектара для створення садово-дачного кооперативу людям, які ніколи в даних підприємствах не працювали, а також підставним особам. "Перевіркою встановлено, що садово-дачний кооператив — це ширма для переходу землі з державної власності в приватну, а фактично за цим стоїть ТОВ "Ренесанс",— заявляє пан Москаль. На його думку, кримський уряд впродовж перших 100 днів своєї роботи утримувався від ухвалення сумнівних земельних рішень, проте випадок з ТОВ "ЮБКбуд" перекреслив всю принциповість, у зв'язку з чим представник глави держави просить Радмін невідкладно відмінити дане рішення. "Ринкова вартість однієї сотки землі, яка виділяється зазначеному ТОВ і садово-дачному кооперативу, становить близько 30 тисяч доларів США",— зазначив Геннадій Москаль.

 (“Демократична Україна” №174,  22 вересня 2006)

У захватчиков изъяты 37 земельных участков

В Крыму освобождены 37 захваченных земельных участков общей площадью 86 гектаров, сообщил журналистам прокурор АРК Виктор Шемчук.

Освобождение участков идёт, по его словам, в Симферопольском районе, в том числе в Чистеньком. "Я думаю, это послужит прецедентом, и власть вместе с правоохранителями будет исполнять решения суда и освобождать участки".

Прокурор подчеркнул, что только создание рынка земли и введение уголовной ответственности за захваты позволят устранить проблему.

(“Крымская правда”, №173, 22 сентября 2006)

Земли захватили. Пора на них сгонять рабов?
В Симферополе и Алуште крымские татары принуждали работать парней, взятых в плен, как во времена ханства

Самозахват находится в нескольких десятках метров от разрушенного птичника, на который рабовладельцы привезли захваченных парней.

Наша встреча с двадцатилетним жителем Симферополя Виктором несколько раз переносилась на неопределённое время. Когда она, наконец, состоялась, парень признался: долго не решался рассказать о происшедшем, так как опасался, что нелюди, в рабстве у которых он был, могут исполнить свои угрозы. Больше всего он боялся за маму...

Сейчас уголовное дело в отношении некоего Сервера, который обвиняется в незаконном лишении свободы пятерых человек, находится на рассмотрении одного из районных судов Симферополя. Сам "рабовладелец" коротает дни в следственном изоляторе, поэтому о его злодеяниях парню рассказывать уже не так страшно.

Избивали "по полной программе"

Эта дичайшая история началась довольно банально: в первых числах июня Витя и его друг Коля нашли под забором заброшенного птичника на территории Мирновского поселкового Совета (пригород столицы автономии, неподалёку от которого они живут) трубу, которую, чего добру пропадать, тут же сдали в металлолом. За неё парням заплатили около 30 гривен.

- Мы подошли к моему дому и попросили племянника Диму (ему шестнадцать лет) сходить в ларёк за водой, - рассказывает Виктор. - Туда идти минут пять, но малой (Дима) не возвращался уже больше получаса. Начали переживать.

Как вскоре выяснится, переживали они не напрасно. Дима решил заглянуть за забор птичника, который как раз находился через дорогу от ларька. К несчастью, его увидел некто Андрей. Он сорвал мальчишку с забора и обвинил в том, что тот постоянно ворует железо. Мужчина затянул его в машину - это была "Нива" - и сказал, что повезёт разбираться к родителям. Но на самом деле поступил по-другому.

Мальчишку он повёз в расположенный неподалёку дом Сервера И., вместе с которым они считали птичник своим имуществом (по словам правоохранителей, в Мирновском поссовете эту информацию категорически опровергли, то есть территорию птичника просто захватили). Дома у Сервера находился ещё один "хозяин" - объявленный ныне в розыск двадцатишестилетний Алим Ибраимов.

- Алим сразу ударил меня по затылку, и я упал. Они начали бить меня ногами. Потом Сервер, когда я встал, ещё раз ударил кулаком и приказал писать какую-то "явку с повинной". Когда я сказал, что писать не буду, Алим снова ударил меня по голове. Пришлось делать то, что они требовали. Сказали, что я должен у них отработать за украденный металл. Хотя я ничего вообще там не брал, - рассказывает Дима.

Запуганный и избитый, он написал под диктовку Сервера всё, что тот ему сказал. Получилось, что вместе с Димой металл "воровали" и Витя с Колей. Парня кинули в "Ниву" и приказали показывать дорогу к дому, где он жил с семьёй Виктора.

Как стало ясно позже, возмещение понесённых потерь от кражи металла было лишь предлогом. Парни металл не воровали, да и не было его на самом деле у Сервера и Алима, но зато им были нужны рабы для работы на захваченных по всему Крыму землях.

"Я думал: лишь бы не убили"

Два с половиной месяца спустя Витя показывает нам пирамиду, которую его, избивая, заставили складывать.

- К нашему дому подъехали три машины. Из них вывалилась толпа - и сразу к нам. Один из них без слов схватил меня за горло, начал душить, бить, тащить в "Ниву". Алим сразу двинулся на Колю. Он успел укрыться в доме. За ним побежала вся эта толпа крымских татар и начала прямо в доме избивать - все были злые, как ротвейлеры, словно под наркотой какой-то. Моя мама защищала Колю. Она была в шоке и ничего не могла понять. Я в это время уже был закрыт в машине. Вскоре Колю буквально выволокли из дома - его лицо разбито, он истекал кровью. В машине, куда посадили меня, уже сидел Дима, - рассказывает Витя, - но это было лишь начало... Нас повезли в пункт приёма металла. По дороге Алим, сидевший впереди, сказал: "Ну что, пацаны, попали вы, будем... вас иметь". Ничего толком не понимая, я думал: лишь бы не убили...

О том, что происходило в пункте приёма металлолома, Витя вспоминает с ужасом:

- Приёмщик сказал им, что мы принесли лишь одну трубу и раньше никогда не приходили, но это для них не имело значения. Они завели Колю во двор и там били!.. Потом вывели его к машине. Он - парень немаленький, упёрся в калитку. Сервер схватил его за горло. Начали бить ногами. Потом кинули к нам с Димой на заднее сиденье. Впереди сел и Алим с Сервером. Нас повезли на птичник. По дороге Сервер постоянно поворачивался к нам и бил меня и Колю. А мы ничего сделать не могли.

Либо смерть, либо месяц рабства

Сегодня на захваченной крымскими татарами земле на улице Станционной полным ходом идёт строительство.

Витя с ужасом вспоминает дни, проведённые в рабстве.

Интересно, что у захватчиков не оказалось ключей от ворот птичника, который они считали своей собственностью. Сервер велел парням снять ворота с петель.

- Нас сразу разделили. Меня с Димой Сервер повёл в один из птичников. Он хотел закрыть нас в каком-то помещении, но и от него не было ключей. И тут он наконец объяснил, чего они хотят. Он сказал: "Либо мы вас порешим здесь, либо вы у нас месяц на ЮБК поработаете в "кабаке", и мы вас отпустим". А что мы могли сказать - мы до смерти были перепуганы!

Согласились работать. Я лишь попросил, чтобы больше не били. Он пообещал, но... Сначала заставил нас носить какие-то железяки из одного птичника в другой. Показывал пальцем, что носить, и мы переносили. Некоторые были килограмм по двести весом, и мы, избитые, их волокли...

Часа через два он повёл нас к тому помещению, куда завели Колю. Из него как раз вышел Алим: "Он был весь мокрый, даже разделся, - говорит Витя. - Подельник вытащил Колю. Они швырнули его, как мусор, в кусты, а мне велели занести его в машину. Коля был почти без сознания, глаза закатывались, на лице кожа полопалась. Я поднял его - это был как будто не он: весь обмякший. Я подумал, что они переломали ему все кости".

Потом он рассказывал: "Они затащили меня в какую-то комнату и сказали: "Вы попали, пацаны, у вас один выбор: либо мы сейчас всех заколбасим, либо поедете на юг отрабатывать". Потом они взяли в руки трубы и... чувствую только треск - по голове, телу, ногам...". Позже милиционеры изъяли с места происшествия одну такую металлическую трубу. В комнате, где на протяжении нескольких часов Колю избивали до потери сознания, обливали водой, чтобы очнулся, и продолжали экзекуцию, милиционеры вырезали кусок линолеума шириной больше метра, весь залитый кровью парня...

Витя говорит: "Я затащил его в машину. Все сели в неё. Я подумал, что теперь точно везут убивать".

Но нет. Парней повезли... на "поляну", неподалёку - на улице Станционной. Сервер был на ней комендантом.

Пирамиды на "поляне"

Больше двух месяцев спустя после описываемых событий на редакционной машине мы с Витей приехали на место, где его с друзьями нещадно эксплуатировали. Плоды своего рабского труда парень видит издалека: "Вон пирамида из ракушки, которую мы складывали - она самая высокая!".

Когда в тот июньский вечер их привезли на "поляну", там было много людей. Но никто, говорят сегодня пострадавшие, не обращал внимания на них. "Женщины, пожилые люди, все крымские татары, спокойно смотрели, как нас, всех в крови и с изуродованными лицами, привезли и заставили работать. Вероятно, не в первый раз, привыкли они к этому, что ли?" - задаётся вопросом парень.

- Меня сразу заставили складывать из куч ракушки пирамиды. Дима пропал (потом выяснится, что ему приказали копать ямы под фундамент и засыпать их камнями, которые он должен был собирать в поле). Коля ещё не пришёл в сознание, и его выкинули из машины, чтобы очнулся на свежем воздухе. Когда я носил ракушку, Алим постоянно колотил меня кулаками. Потом велел кому-то принести палку. Я нёс ракушку, а он бил сзади по ногам - я падал... Заставлял подниматься и дальше носить. Все это видели, но никто ничего не сказал, - вспоминает Витя. Когда он сложил несколько пирамид, подвели и Колю, пришедшего в сознание. Парня с черепно-мозговой травмой, вывихнутой ногой, отбитыми внутренностями и до неузнаваемости разбитым лицом тоже заставили работать. И постоянно били.

- Когда уже было темно, подъехала машина. Нас заставили в неё сесть и отвезли метров за двести. Там была огромная куча ракушки. Алим куда-то ушёл, и уже другие люди заставляли нас складывать камни. Когда мы уже не доставали до верха, мне велели залезть наверх и принимать ракушку, которую подавал Коля. Он еле ходил, волоча ногу. Я попросил попить. "Чего? В морду хочешь?" - сказал появившийся снова Алим.

Лишь по счастливой случайности с "поляны" удалось убежать самому младшему "рабу" - Диме. Его побег взбесил татар, они затолкали Витю с Колей в машину и увезли. Оказалось, недалеко.

- Нас отвезли туда, где у них было что-то вроде "штаба" (примечательно, что до сих пор над ним реют ободранные меджлисовские флаги, стоят революционные транспаранты с требованиями выделения земли и сопутствующими лозунгами). Там стоял длинный стол, за ним люди что-то пили и ели. Их было много! Рядом варили плов. Мы сидели в углу, и все нас видели, но никто ничего даже не сказал, видимо, Сервер уже их предупредил. Ночью нам дали тарелку плова. Но есть мы не смогли: у меня болели зубы, а Коля даже рот открыть не мог...

Продолжение кошмара

Парней готовили к отправке на ЮБК. Должны были увезти сразу после отработки на местной "поляне", но сломалась "Нива". И возле дома Сервера, находящегося неподалёку, на улице их держали до 4 часов утра под "караулом", который постоянно менялся.

- Ещё было темно, когда к дому подъехал зелёный "Москвич". Из него вышел высокий татарин. Нам велели садиться в его машину. Сервер сказал, что будем работать на ЮБК в его "кабаке". В машине, кроме этого татарина, никого не было. Мы даже подумывали, как на Перевале возле поста ГАИ попытаться остановить "Москвич". Но он ехал очень быстро, и у нас ничего не получилось. Тем более Коля в дороге просто вырубился.

Место, куда везли парней, имеет своеобразную историю. Расположенный в Солнечногорском двухэтажный бар, который принадлежит Серверу, по сведениям правоохранителей, построен тоже на захваченной земле. И даже есть решение суда о его сносе! Но оно не выполняется... Рабов привезли в заведение рано утром. Встретила их жена Сервера, проживающая и работающая здесь, и ещё какой-то мужчина. Парней отвели к морю, так сказать, освежиться. И даже разрешили поспать. Два часа. В 8 их подняли на работу. Не покормив и не оказав хотя бы элементарную медицинскую помощь, их заставили копать траншеи под фундамент и заливать опалубку: бар расширялся.

- Была невыносимая жара, нам не давали ни пить, ни есть. Только в обед жена Сервера позвала нас: на столе была половина буханки хлеба, кусок масла и две кружки чая, - вспоминает Витя. - Поели, и нас снова заставили работать. Там же работал какой-то запуганный русский мужичок. У него были выбиты зубы. Он не хотел с нами разговаривать, думаю, тоже попал туда не по собственной воле.

Парни проработали два дня. Успели даже собрать несколько больших топчанов - железо резали для них вручную. Мягко кому-то сидеться будет...

Вскоре приехал Сервер. Он кардинально изменился - был даже вежлив. Дело в том, что мать Виктора написала заявление в милицию и делу был дан ход. Сервер сказал, что отпустит парней, если заявление она возьмёт назад. Дал свой мобильный телефон, чтобы Витя позвонил домой. На следующее утро родственники приехали за парнями... Трёхдневное рабство закончилось.

Безнаказанность порождает беспредел

Милиция начала расследование. Его результаты повергают в шок. Как рассказал первый помощник начальника Железнодорожного райотдела милиции Симферополя Дмитрий Креков, в ходе расследования стало известно, что подобные факты не единичны. Подсудимый Сервер И. (сам он - уроженец Андижана, ранее дважды судимый за грабёж и вымогательство) и Алим Ибраимов, находящийся ныне в розыске, в прошлом году, используя силу, увезли в этот же бар двух жителей Мирного - 25- и 27-летних Николая и Сергея, которых выкрали таким же образом. Там, постоянно избивая их, заставляли работать. Они несколько раз пытались бежать, но безуспешно. Вскоре их разделили: одного увезли под Алушту, а другого - под Судак строить дом Алиму. В конце концов обоим удалось бежать. Из-под Судака "раб" возвращался пешком, прячась от каждой машины, и добирался трое суток. По всем этим фактам выдвинуто обвинение в отношении Сервера, и дело находится в суде. Пока не установлена личность некоего Андрея, замешанного в этом деле. Есть сведения, что он - бывший сотрудник правоохранительных органов...

- Уголовное дело сначала было возбуждено по статье "хулиганство", а потом переквалифицировано как "незаконное лишение свободы". При задержании Сервер оказал неповиновение. На допросах вёл себя дерзко, поскольку был уверен в безнаказанности. Кстати, за то, чтобы дело было закрыто, он обещал нам по участку земли, - рассказывает Дмитрий Креков.

Сервер действительно мог дать за своё освобождение участки земли. Помимо того, что он имеет дом в Симферополе и участок (захваченный) в Солнечногорском, где расположен его "кабак", он причастен ещё к трём (!) захватам земли в столице Крыма. На одном из них, напомним, он был комендантом... В общем, человек небедный, хотя официально числится бездомным (прописан в недострое, хотя живёт с семьёй в хорошем доме в Симферополе) и безработным.

Виктор, который признался, что будет чувствовать себя в большей безопасности, если о его истории узнает весь Крым, говорит: "Когда Сервер узнал, что заявление из милиции мы не забрали, начались звонки и угрозы. Он предупредил, что даже если сядет в тюрьму, то обязательно выйдет и сочтётся. Помню его слова: "В судах две двери - если занести деньги в нужную, всё будет решено, как нам надо".

По признанию Дмитрия Крекова, кто только ни приходил в райотдел с просьбами, уговорами и требованиями "замять дело" в отношении Сервера.

- В собственную безнаказанность эти люди поверили из-за бездеятельности власти: раз захватили землю, второй, третий - ничего. Захватили рабов раз, второй, третий... Но милиция не бездействует, и такие дела с рук никому не сойдут, - уверен правоохранитель. По его словам, сейчас идёт проверка ещё, как минимум, двух фактов незаконного лишения свободы граждан и их эксплуатации Сервером и его подельниками.

Сергей МАЛЬНЕВ.

Информация к размышлению

На допросах Сервер грозил: "Если кто-то попробует хотя бы прикоснуться к моему бару, начнётся война". Можно поверить, что этот рабовладелец будет защищать собственность, построенную на захваченной земле, любой ценой... И грани дозволенного для него нет. Как бы хотелось думать, что он - отломок, исключение. Но незаконные захваты многих и многих гектаров земли в разных уголках Крыма, а также наглость, с которой их захватывают, свидетельствуют как раз об обратном: криминальная революция, в реальность которой ещё недавно верилось с трудом, уже охватила полуостров. Её раздувают потомки добытчиков ясыра, в подсознании которых гнездится память о разбойничьих временах их средневековых предков.

(“Крымская правда”, №173, 22 сентября 2006)

На порядку денному РНБОУ актуальні питання

Питання суспільної ситуації в Криму і формування статей держбюджету 2007 року, пов'язаних з потребами національ­ної безпеки, обговорено на засіданні Ради національної без­пеки і оборони України під головуванням Президента Вік­тора Ющенка. У засіданні взяли участь Голова Верховної Ради Олександр Мороз і Прем'єр-міністр Віктор Янукович, повідомляє Укрінформ.

Відкриваючи засідання, глава держави наголосив, що РНБО має знайти відповідь, як через синхронізацію дій центральної і місцевої влади вийти на вирішення ключових питань розвитку Криму, а також проаналізувати причини нинішнього суспільного протистояння в автономії. "Я ду­маю, що всіх повинні насторожувати тіньові процеси, які відбуваються і у владі, і в бізнесі, і в житті цієї частини тери­торії України", — сказав Президент.

Причиною негативних суспільних процесів в автономії є слабкість і недисциплінованість місцевої влади, непрозо­рість механізмів використання бюджетних коштів, внаслі­док чого процвітають хабарництво і корупція, переконаний В. Ющенко. Поряд з цим перед владою досі стоять пробле­ми забезпечення кримського населення електроенергією, ос­вітянські, зокрема мовні питання. "Це не питання коштів. Це питання волі влади, в першу чергу кримської", — під­креслив глава держави, зазначивши, що конфлікти в Криму найчастіше виникають не через відсутність коштів, а через корупційні механізми, що призводять до земельних супере­чок, самозахоплення земель і як наслідок — до зростання суспільного невдоволення. Він звернув особливу увагу на необхідність уникнення спекуляцій навколо питання крим­ськотатарського населення Криму. "Ми повинні провести дуже публічну, зважену, відверту політику", — сказав В. Ющенко, наголосивши, що влада повинна забезпечити на­лежні умови проживання репатріантів, але не за рахунок комфорту інших жителів Криму.

Президент також зауважив, що виконавча влада не спра­вилася з виконанням попередніх рішень РНБО щодо вико­ристання землі в Криму, збереження природно-заповідного фонду, протидії відчуженню заповідних і рекреаційних зе­мель і ряду інших нагальних питань. Зокрема, не підготов­лено законопроект про внесення змін до земельного кодексу щодо розширення переліку особливо цінних земель, у тому числі на Південному березі Криму, не розроблено методики визначення розміру шкоди внаслідок самовільного' викорис­тання землі, контролю за використанням земельних ділянок не за цільовим призначенням тощо.

Крім того, не виконано рішення завершити до 1 квітня 2006 року розпаювання землі в Криму. Незавершеність інвентаризації землі і розмежування земель державної та комунальної власності перешкоджає впровадженню ефективного державного механізму контролю за використанням і охороною землі, наголосив Президент.

***

РНБО обговорила тему фінансування в Держбюджеті 2007 програми оборонного та безпекового характеру. Як заявив журналістам Президент України Віктор Ющенко, говорячи про підсумки засідання, йшлося також про скорочення Збройних сил України, передбачене військовою доктриною, та питання військових замовлень.

"Люди, які покидають армію, повинні бути забезпечені відповідними соціальними компенсаціями, і держава, з ін­шої сторони, пропонує формування альтернативних робочих місць для цих людей", — сказав В. Ющенко.

Президент наголосив: бюджет-2007 має орієнтуватися на потреби розвитку, які передбачали б початок замовлень у виробництві та виготовленні нової техніки, боєприпасів то­що. За його словами, вже завершено розробку деяких зраз­ків зброї та боєприпасів, які готова сьогодні закуповувати українська армія. "Ми говорили також про замовлення на розробку оперативно-тактичних ракетних комплексів націо­нального виробництва, ряд проектів стосується теми армій­ського зв'язку", — сказав Президент, наголосивши, що це ключова стаття, яка вводиться у бюджеті 2007 року для ар­мії та інших прирівняних до неї структур — правоохоронних і безпекових. За словами глави держави, учасники засідання також розглянули питання розпорядження військовим майном та потрібного для цього фінансового порядку. РНБО, окрім того, прийняла рішення про передачу функції пенсій­них нарахувань із силових міністерств до Пенсійного фонду України.

Учасники засідання окремо торкнулися питання реаліза­ції житлової програми, відзначивши, що Україна сьогодні має достатні ресурси для її забезпечення.

***

Курс на вступ до НАТО для України визначений і не мо­же бути скасований, сказав журналістам Президент Віктор Ющенко. "Я не вбачаю ні можливості, ні логіки зміни зов­нішньополітичного курсу в цьому питанні", — підкреслив глава держави.

Він висловився за чистоту політичної дискусії щодо від­носин України з НАТО і назвав спекулятивними заяви тих політиків, які виступають проти законодавчо закріпленого курсу держави на євроатлантичну інтеграцію. Сьогоднішня позиція України, зауважив Президент, чітко регламентова­на, зокрема прийнято Закон "Про основи національної без­пеки", який передбачає членство нашої держави у Євросою-зі і НАТО. Крім того, існує декілька рішень РНБО, прийня­тих ще за попереднього Президента, що визначають основи оборонної політики, прийнято ряд урядових постанов. "Ос­нови стратегії виписані, і давайте не лукавити — національ­ний Універсал їх закріпив", — наголосив В. Ющенко, заува­живши, що сьогодні питання в тому, чи може влада забезпе­чити виконання цих рішень.

***

"Проблеми соціально-економічного розвитку Криму та забезпечення стабільної суспільної ситуації перебувають на постійному особливому контролі Кабінету Міністрів та особисто у Прем'єр-міністра", — про це заявив віце-прем'єр Дмитро Табачник на брифінгу після засідання РНБО.

За його словами, підсумовуючи проведену Кабінетом Мі­ністрів та іншими центральними органами виконавчої влади роботу з розв'язання найважливіших проблем Криму, "не можна погодитися з оцінкою Апарату Ради національної безпеки і оборони України щодо недостатньо активного ви­рішення питань автономії, оскільки Автономна Республіка Крим і місто Севастополь мають підвищений, порівняно з іншими регіонами країни, рівень державної уваги, організа­ційної і фінансової підтримки з боку Кабінету Міністрів".

Крім того, Дмитро Табачник повідомив, що за доручен­ням Прем'єр-міністра Віктора Януковича Мінекономіки ра­зом з іншими центральними органами виконавчої влади, НАН України та Радою міністрів Автономної Республіки Крим і Севастопольською міськдержадміністрацією розроб­ляється проект Державної цільової програми сталого соці­ально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на період до 2017 року.

("Урядовий кур'єр" №177, 22 вересня 2006 р.)

За самозахваты накажут?

На прошлой неделе Верховный Совет Украины принял за основу Закон "О внесении изменений в Уголовный и Уголовно-процессуальный кодексы Украины относительно ответственности за самовольный захват земельного участка". О том, что подобные изменения принципиальны прежде всего для нашего полуострова, пояснять не надо. Но, как оказалось, самозахваты - не только крымская проблема.

- Просто в Крыму они при явном наличии спекулятивного и экономического подтекста входят в сферу межнациональных отношений и гражданского противостояния, прокомментировал ситуацию автор законопроекта, народный депутат от фракции Коммунистической партии Украины, председатель Комитета по вопросам прав человека, национальных меньшинств и межнациональных отношений Леонид Грач. - В действительности на Украине нет ни одного региона, где не захватываются земельные участки. В Крыму ярко выражено направление на Южный берег, в Донецкой области - на Азовское побережье, остальные самозахваты - в крупных областных центрах. Только в центре Киева их 262.

Народный депутат считает, что связывать самозахваты исключительно с крымскими татарами нельзя: "Это крымский стереотип, что у самозахватчиков определённая национальность". Проблема, по мнению депутата, не в этом - самозахваты превратились в бизнес.

- Сегодня на Украине захвачено свыше 11 тысяч участков земли или более миллиона гектаров, - заявляет Леонид Грач. - Можно ещё понять захваты участков для постройки дома, когда людям негде жить. Но ведь значительная часть захваченных в Крыму земель после их узаконивания продаётся на вторичном рынке, а самозахватчики затем занимают новые участки.

Ксения ВАСИЛЬЕВА
(“Крымская правда”, №174, 23 сентября 2006)

ЗЕМЕЛЬНЫЙ ВОПРОС ИСПОРТИЛ ВСЕХ

Первое после летних каникул за­седание крымских парламентариев обещало быть бурным, так как в повестке дня стоял главный вопрос о земле. О том, что этот вопрос волнует многих, свидетельствовал митинг крымчан, организованный перед стенами парламента Партией регионов, партией "Русский блок", прогрессивными социалистами, коммунистами и партией "Союз".

Народ требует равноправия

Митингующие стояли с плаката­ми: "Нет — самозахватам земли. Нет произволу и беззаконию", "Закон один для всех", "Татары, не провоцируйте славян, не разжигайте межнациональный конфликт в Крыму". В принятой резолюции участники митинга решительно осудили "политику самозахватов земли, проводимую представителями крымскотатарской общины". "Имеются неопровержимые факты, свидетельствующие о том, что в акциях по захвату земель участвуют лица, уже располагающие земельными участками в Крыму. Кроме того, имеется множество документально подтвержден­ных фактов, связанных с низкой сте­пенью освоения крымскими татара­ми выделенных ранее под индивиду­альное строительство земельных участков, а также их скорой пере­продажей третьим лицам, что свидетельствует о спекулятивном, в значи­тельной степени, характере самозах­ватов земли в Крыму, имеющей вы­сокую денежную стоимость", — говорится в резолюции, а также заяв­ляется о "создании всекрымского общественного комитета по органи­зации противодействия самозахвату земель, целью которого станет привлечение внимания общественности Украины и международной обще­ственности к противоправным действиям, к которым в массовом по­рядке прибегают представители крымскотатарской общины, захва­тывая на территории Автономной Республики Крым земельные участ­ки, принадлежащие территориальным громадам, юридическим и частным лицам".

Такая прелюдия к заседанию депу­татов АРК, казалось бы, должна была активизировать их действия по отношению к земельному беспределу. Но оказалось, что земельный вопрос в повестке дня стоит одним из самых последних. Это вызвало возмущение некоторых народных избранников. Юрий Могаричев обратился к спикеру с предложением перенести важ­нейший вопрос для автономии с 34 места на первое. Свое предложение он мотивировал не только актуаль­ностью вопроса, но и тем, что в день заседания крымского парламента должно состояться совещание в Совнацбезе, также посвященное крымской ситуации. "Желательно, чтобы перед этим те, кто сидят в Киеве, знали мнение и нашего Вер­ховного Совета", — сказал депутат. Но большинство его коллег предла­гаемую рокировку вопросов в пове­стке дня не поддержали. Так спикер крымского парламента Анатолий Гриценко и улетел в столицу Украины на заседание СНБО без четких реко­мендаций Верховного Совета АРК. Крымскому парламенту он предло­жил рассмотреть этот вопрос в пят­ницу, когда станет известно мнение Киева.

Прямая речь

Но все же земельный воп­рос крымским чиновникам обойти не удалось. Журналисты приставали к ним в кулуарах и требовали высказаться по этому поводу.

Председатель Республиканского комитета по зе­мельным ресурсам Николай ГОЛУБЕВ, посетовав на отсутствие четкой госу­дарственной политики в сфере земельных отношений, отметил две проблемы. Первая связана с тем, что южнобережные города из "всесоюзных здравниц" превратились во "всесоюз­ные дачные массивы". Вторая носит этнический ха­рактер. По словам Голубе-ва, только в текущем году крымскими татарами было захвачено 5300 участков общей площадью 1300 га. При этом самозахватчики проявляют географическую избирательность. Наиболь­ший интерес для них пред­ставляют только пять регионов Крыма, где земля за­тем продается по 15—25 тысяч долларов за одну сотку. "В Джанкойском и Раздольненском районах претендентов на землю нет. Наоборот, разбирают дома и перевозят на Южный бе­рег. А дома все эти постро­ены за счет госбюджета, налогоплательщиков", — отметил глава Рескомзема.

Решение данной пробле­мы Николай Голубев видит, во-первых, в применении властью всех мер для осво­бождения незаконно захваченных земель, а во-вто­рых, в должном реагирова­нии  правоохранительных совершившившиеся факты самозах­ватов, но и в работе по их предупреждению.

У крымского прокурора Виктора ШЕМЧУКА взгляд на решение проблемы самозахватов совершенно иной. Он согласен с главой Рескомзема, что все самозахваты следует ликвиди­ровать, но меры по их предупреждению называет дру­гие. "В первую очередь, необходимо введение реального рынка земли, а во вторую — уголовной ответ­ственности за проведение акций, которые приводят к самозахватам. Причем зем­ля не должна выделятся бесплатно никому: ни пред­ставителям протестующих, ни крымчанам, ни гражда­нам Украины", — считает Виктор Шемчук. Такой под­ход он назвал политикой кнута и пряника, где пряни­ком выступает рынок зем­ли, а в качестве кнута — уголовная ответственность за нарушение земельного законодательства.

Не удалось уйти от разговора с журналистам и Ана­толию ГРИЦЕНКО. Бук­вально перед своим отле­том в Киев он ответил на вопросы работников СМИ:

— Почему крымские депутаты не рассмотрели земельный вопрос до заседания Совнацбеза?

— Мы хотим знать позицию СНБО, а потом уже корректировать проект постановления Верховного Совета. Наша позиция по­нятно изложена в информа­ционных материалах, кото­рые были представлены в СНБО. Она очень простая: каждый   безземельный гражданин Украины имеет право получить землю, если он такое желание имеет и имеет возможность построить, но все земельные вопросы должны решаться в строгом соответствии с действующим  законода­тельством Украины. Другого подхода просто не может быть,   —  обозначил свою  позицию  Анатолий Гриценко.

— Как будет решаться вопрос с самозахватами в Симферополе и Симферо­польском районе?

— Мы нашли сейчас очень серьезное решение по на­делению, в том числе и де­портированных граждан.

Идет сбор подписей против самозахватов земельными участками. Я уже называл цифры, что по Симферопольскому району сегодня принято решение местными советами о ре­зервировании более тысячи гектаров земли для выделе­ния земельных наделов под жилищно-индивидуальное строительство. Я сегодня говорю обо всех гражданах Украины, не различая по на­циональному признаку.

А незаконными захвата­ми земель, по мнению крымского спикера, должны заниматься правоохранитель­ные органы, выполнением же судебных решений по так называемым полянам протеста — органы испол­нительной службы.

ЧТО СКАЗАЛ ПРЕЗИДЕНТ

Заседание Совета национальной  безопасности  и обороны по крымскому вопросу проходило под председательством Викто­ра Ющенко.

Выступая на заседании, президент причислил крымских чиновников к слаба­кам и нарушителям дис­циплины: "Чрезвычайно слабая власть, недисцип­линированная. Сложный властный механизм, про­цедуры, в том числе и фи­нансового режима исполь­зования средств, в сущно­сти, сделаны так, чтобы проводить политику взяточничества, а не целевого ис­пользования средств на разные программы".

"До сегодняшнего дня не обеспечена разработка и утверждение в соответ­ствии с законодательством порядка предоставления и изъятия земельных участков на Южном побережье. Можно сделать хорошую экскурсию, кому принад­лежит земля в Крыму, чьи проекты реализованы на Южном берегу Крыма", — подсказал президент тему для экскурсоводов, но, к сожалению, не указал, кто обнародует эту секретную информацию.

Не обошел президент и этнической составляющей земельного вопроса. По имеющимся у него сведе­ниям, на сегодняшний день фактов захвата земель дру­гими гражданами больше, нежели представителями депортированных народов. Тут может, Виктор Андреевич и прав, только эти факты относятся не к обычным гражданам, а к тем самым "киевским дядькам", о которых он говорил, и к местным чиновникам. А это, согласитесь, две большие разницы. И если уж говорить о том, кто больше, а кто меньше землицы захапал, надо че­стно признать, что первы­ми в этом рейтинге идут чиновники, а вторыми — представители депортиро­ванного народа.

В решении земельного вопроса Виктор Андре­евич считает правильной тактику, чтобы и волки были сытыми, и овцы остались целыми. То есть, по мне­нию президента, с политической точки зрения проблему необходимо решить так, чтобы, с одной стороны, обеспечить соответ­ствующие условия для проживания представителей депортированного народа, а с другой стороны найти способ сделать это не за счет других национально­стей, которые вольно или невольно на протяжении 50 лет поселялись на этой земле.

Вопрос наделения крым­ских татар землей Ющенко призвал решать честно и открыто, а в длительном нерешении этой проблемы он обвинил присутствующих политиков, которые "не могут разобраться в трех соснах".

"Перед тем как дать крымскому татарину 6 со­ток, киевским дядькам от­водили по 70 гектаров, про­стите, не степного Крыма, а Южного побережья", — заявил возмущенно прези­дент. И мы его в этом под­держим, но дополним его фразу, чтобы она уже полностью соответствовала реальности: "Перед тем как дать крымскому татарину 6 соток и не дать другим крымчанам ни одной сотки, киевским дядькам отводи­ли по 70 гектаров, не степ­ного Крыма, а Южного побережья!".

Выступая на брифинге, состоявшемся после заседания СНБО, Виктор Ющен­ко заверил журналистов, что "президент, власть понима­ют, что Крым — это особый вызов.

Это территория, которая находится под влиянием многих, возможно, нестан­дартных факторов, и с уче­том этого должны форми­роваться особенности политики центра по отношению к этому региону.

Мы действительно хотим видеть Крым стабильным. И для этого надо большое внимание уделить межэтни­ческим отношениям, обес­печить гармонизацию и со­вместную жизнь представи­телей разных национально­стей".

Когда верстался номер, еще не были известны результаты обсуждения земельного вопроса на отложенном заседании крымских депута­тов. О том, что происходило в стенах нашего парламента в пятницу, мы расскажем читателям в следующем номере.

Наталья КИСЕЛЕВА
(“Крымское время” №106, 23 сентября 2006 г.)

Очередной татарский захват земли в Симферополе

В минувшую пятницу инициативная группа крымских татар захватила очередной земельный участок в Симферополе. В районе улицы Балаклавской (микрорайон "Пнев­матика") за считанные часы были выгружены десятки тонн ракушечника и других стройматериалов. К вечеру на поляне протеста появились и первые домики — временные строения, сложенные из ракушечника без заливки фунда­мента, чтобы затем их можно было легко разобрать и возвести капитальные строения.

Примечательно, что всего двумя днями ранее лидеры татарского меджлиса вместе с руководством крымской автономии участвовали в заседании Совнацбеза Украины, на котором обсуждалась земельная проблема на полуострове.

"Новый регион — Крым"
(“Крымское время” №107, 26 сентября 2006 г.)

МИЛИЦИЯ ОБЕЩАЕТ АКТИВНО ПОДДЕРЖАТЬ ЛИКВИДАЦИЮ САМОЗАХВАТА В ЧИСТЕНЬКОМ

Начальник Главного управления Министерства внутренних дел Украины в Крыму Владимир Хоменко заявляет, что выделит необходимые силы для поддержания общественного порядка при ликвидации по решению суда самовольного захвата земли в поселке Чистенькое Симферопольского района. Об этом Хоменко заявил, выступая на заседании Верховного Совета Крыма.

"Если будет добрая воля исполнительной службы, мы обеспечим охрану об­щественного порядка", — отметил начальник крымской милиции. По его сло­вам, в случае необходимо­сти для этой цели в Чис­тенькое будут переброшены дополнительные под­разделения органов внут­ренних дел из других реги­онов автономии, как это было во время недавних столкновений в Бахчисарае.

По словам Хоменко, решение суда о ликвидации самозахвата в Чистеньком является первым из четырех аналогичных, которое уже подготовлено к исполнению. Кроме того, были вынесены судебные решения о ликви­дации самовольных захватов на ул. Балаклавс­кой в Симферополе и двух на территории совхоза-завода "Гурзуф" (Боль­шая Ялта). Всего же, по данным начальника Глав­ка, в суды направлено 13 аналогичных исков.

"Контекст-медиа"
(“Крымское время” №107, 26 сентября 2006 г.)

САМОЗАХВАТЫ ЭТО БИЗНЕС, КРИМИНАЛ И ПОЛИТИКА

Только 13% людей, которые участвуют в земельных самозахватах, не имеют земли.

Остальные 87% захватчиков ее уже от государства получили (бесплатно!) и теперь решают земельные вопросы своих детей и внуков. Такая информация прозвучала на сессии крымских парламента­риев, которые изучили наконец-то ситуацию с выделением земли в автономии.

Проведя сравнительный ана­лиз землеобеспеченности, пред­седатель Рескомзема Николай Голубев озвучил следующие циф­ры. Сегодня в среднем на одно­го крымчанина приходится 0,686 гектара земли, в том числе 0,6 га сельскохозяйственных угодий и 0,02 га под индивидуально-жи­лищное строительство. Крымс­кие татары свой земельный воп­рос решили гораздо лучше. В среднем на каждого крымского татарина приходится 0,8 гектара земли, в том числе 0,765 сельско­хозяйственной и 0,03 — под жи­лье.

Таким образом, цифры опровергают навязываемый меджли­сом миф о том, что проблема наделения землей крымских татар не решается. Решается, и гораздо лучше, чем представи­телей других народов полуост­рова. Но тем не менее меджлис продолжает нагнетать обстановку, и количество самозахватов в Крыму растет не по дням, а по часам.

По словам главного крымского милиционера Владимира Хоменко, в текущем году основной причиной негативного влияния на социально-экономическую обстановку в автономии является боль­шое количество массовых акций. С начала года на территории Крыма проведено уже 13,2 ты­сяч акций (для сравнения — в прошлом году их было 7,2 тыс.). В 2006 году более 50% акций касались земельного вопроса. Уже сейчас их количество дос­тигло 7728, причем 7091 из них, или 92%, приходится на репатри­антов.

На сегодняшний день в авто­номии проводится 46 акций по земельным вопросам, из кото­рых 35 уже превратились в само­захваты, а 11 еще находятся в стадии пикетов. Из общего числа самозахватов, по словам Хоменко, 29 осуществлено татарами, 3 — славянами и 3 являются совместными. Все чаще самовольный захват земли, по данным милиции, осуществляется не для постройки жилья, а для последующей перепродажи участка, стоимость которого на черном рын­ке может обеспечить захватчи­кам безбедное существование не на один месяц.

Также к дестабилизирующим факторам в сфере земельных отношений Владимир Хоменко отнес активизацию деятельности казачьих формирований. По дан­ным Главного управления "юсти­ции в АРК на территории Крыма сегодня действует 85 казачьих организаций общей численнос­тью около 1800 человек. А с начала текущего года милицией выявлены две незарегистриро­ванные казачьи организации. В настоящее время правоохранительные органы занимаются проверкой их деятельности, и будет решаться вопрос о привлечении руководителей этих организаций к административной ответственности за нарушение законодательства об общественных орга­низациях.

В связи с этим у депутатов возник закономерный вопрос: когда же милиция выявит на территории Крыма незарегистрированную и действующую на протя­жении уже более 10 лет органи­зацию меджлис? Ее головной офис находится в Симферополе, у нее есть региональные и местные отделения, ее руководители всем известны, но почему-то ник­то не привлекает их к ответствен­ности за нарушение действующего украинского законодательства. (Данный процесс регулируется Законом Украины "Про об'еднання громадян" № 2460-XII от 16 июня 1992 г. и постанов­лением Кабинета министров Ук­раины "Про затвердження По­ложения про порядок легалізації об'еднань громадян" № 140 от 26 февраля 1993 г.)

Свое видение ситуации в земельном вопросе изложила на заседании крымского парламен­та и прокуратура. Заместитель прокурора АРК Тамила Дробицкая сказала, что земельный воп­рос для автономии является и криминальным бизнесом, тесно связанным с коррупцией, и пред­метом политических спекуляций, в том числе и в межэтнической сфере, и острой социальной про­блемой. "Сложившейся ситуации во многом способствуют отсут­ствие четкой проверенной информации о состоянии обеспеченности земельными участками насе­ления автономии; прозрачности в части оснований и очередности получения земельных участков, в том числе списков лиц, нуждающихся в бесплатном предоставлении земли, а также длительный срок рассмотрения обращений по указанным вопросам, которые также приводят к злоупотреблениям и спекуляции в данном вопросе”, - считают в прокуратуре.

Трехчасовое обсуждение земельного вопроса в Верховном Совете АРК закончилось принятием соответствующего постановления и обращения к Верховной Раде Крыма. Текст обраще­ния предложил Владимир Клычников: "Уважаемые народные депутаты! Верховная Рада Укра­ины приняла в первом чтении проект закона Украины о внесении изменений в уголовный и уго­ловно-процессуальный процесс кодексы Украины об ответственности за самовольный захват земельного участка. Данный про­ект воспринят ВС АРК, органами местного самоуправления АРК и большинством крымчан с одобрением. В связи с тем, что ситуация с нарушением земельного законодательства в последние год-полтора достигла апогея, происходят десятки самозахватов земли, возводятся самовольные строения, земля вовлекает­ся в самовольный оборот и становится предметом коммерчес­кого использования, особую ос­троту этому процессу придает то, что в последнее время захватываются земли, уже имеющие собственника. Это распаеванные земли, земли, принадлежащие фермерским хозяйствам, агрофирмам Академии сельскохозяйственных наук Украины и др.

Учитывая вышеизложенное, ВС АРК обращается к вам, уважае­мые народные депутаты, с настоятельной просьбой незамедли­тельно, без всяких изменений и поправок во втором и окончательном чтении, принять в целом вышеназванный закон Украины".

Также крымские депутаты воз­ложили контроль за составлени­ем полной базы данных о выделенных участках на себя. Как это у них получится, не знаю, потому что, несмотря на постоянные требования центра провести инвентаризацию крымских земель, денег из украинской столицы для выполнения данного решения поступило с гулькин нос. По сло­вам Николая Голубева, "с 1991 г. на эти цели выделено всего 5,7% финансового обеспечения. А в решении СНБО значилось — ин­вентаризацию закончить в тече­ние трех месяцев. Но даже за полгода на эти цели не поступило ни одной копейки из бюджета!"

Наталья КИСЕЛЕВА
(“Крымское время” №107, 26 сентября 2006 г.)

Как отрегулировать стихию
На первом после каникул заседании крымский парламент решал земельный вопрос

Вопрос о ситуации в АРК, связанной с выделением земельных участков для жилищного строительства, стоял в повестке дня 34-м. Депутаты предложили рассмотреть его в числе первых - ввиду особой важности. Но спикер Анатолий Гриценко сказал, что сначала ему нужно съездить на заседание Совета национальной безопасности и обороны (СНБО), на которое вынесен такой же вопрос.

"Моя твою не понимай"

Заседание Совбеза на крымскую тему в этом году было четвёртым. И поводом для него были отнюдь не экономическое проблемы.

После того как неистовая Юля оттяпала у президента электорат центральной Украины, тому не оставалось ничего другого, как вносить смуту и раздор в электоральные ряды оппонентов в восточных и южных областях. За три месяца до выборов пропрезидентские силы пустили в атаку испытанную кавалерию - крымских татар.

В конце декабря в Крым прибыл экс-премьер Украины Юрий Ехануров, официально - решать хозяйственные вопросы. В неофициальном же формате он встретился с лидером меджлиса Мустафой Джемилёвым. После этого, по странному стечению обстоятельств, сразу в шести крымских регионах произошли массовые захваты земли.

В феврале Ехануров опять приехал на полуостров и снова "за кадром" встретился с лидерами самоуправного крымскотатарского парламента. И надо же, опять совпало! По автономии прокатилась новая волна захватов. Кольцо самостроев сомкнулось и вокруг Симферополя.

С этого времени начинается жёсткий прессинг автономии со стороны Киева. В феврале проходит заседание СНБО, посвящённое "общественно-экономической ситуации в Крыму". Под давлением центра крымский Совмин резервирует участки земли для 120 крымских татар на ЮБК, в Феодосии и Судаке.

В начале марта высечь крымские власти прилетают тогдашние глава СНБО Анатолий Кинах и руководитель секретариата президента Олег Рыбачук. Выясняется что в Крыму плохо всё - от выплат зарплат и пенсий и до политического разброда. Крым переводят в ручной режим, лишив Совмин права распоряжения средствами из госказны.

Тем временем выборы закончились, а геморрой остался. Но теперь намёки Киева, мол, землю самозахватчикам нужно-таки отдать, носят столь обтекаемый характер, что автономии почти всё лето удаётся прикидываться - "моя твою не понимай". Эта восточная дипломатия, вероятно, длилась бы до сих пор, если бы не августовские события в Бахчисарае.

Президент, наконец, очнулся и приказал в середине сентября провести специальное заседание СНБО, посвящённое ситуации с крымской землёй. Ничего непредсказуемого на нём не произошло. Президент заявил, что лечить проказу, занесённую из центра, должна исключительно крымская власть.

Всё логично, только вот интересный нюанс. Навесив на Крым всех собак, включая потерю трети национальных заповедников из-за отсутствия инвентаризации земель, Ющенко виртуозно отмазал верных ему крымских татар. "Учитывая, что большинство таких актов (самозахватов. - Ред.), - сказал он, - совершили не представители депортированных народов, а другие граждане (выделено нами. - Ред.), это, скорее, является... прямым укором власти за бесконтрольность".

С этим диагнозом крымский спикер и вернулся из Киева на завершение пленарного заседания парламента автономии.

Один на всех и каждый за себя

Увлекательная потеха, которая разыгралась после этого в Верховном Совете Крыма, называлась "кто быстрее спрячется в кустах".

Первым на дистанцию вышел глава Рескомзема Николай Голубев. Он сразу заявил, что в его ведомстве земельной проблемы не существует, что она, проблема, чрезвычайно политизирована и связана с высокой стоимостью земли на чёрном рынке. Депортированным гражданам, сказал он, выделено 76,7 тысячи участков на площади 9 тысяч гектаров, что составляет 20,3 процента всех земель, предназначенных под застройку. Половина земель, которые не осваиваются в течение многих лет, принадлежит крымским татарам.

Эту землю, по мнению Голубева, следует инвентаризировать и перераспределить. Но вопрос упирается в финансы. С 1991 года профинансировано менее 6 процентов работ по созданию единого кадастра. За последние шесть месяцев из госказны не поступило ни копейки.

"Огородами" к финишу пробирался и глава Крымского главка МВД Владимир Хоменко. Сейчас на полуострове зарегистрировано 35 самозахватов и 11 "полян протеста". С начала года сотрудниками милиции зафиксировано почти 8 тысяч массовых акций захвата земельных участков. Милиция в курсе, но её задача - охранять общественный порядок. К слову, полгода назад так же перестраховался и главный милиционер страны Юрий Луценко, заявив, что милиция не занимается борьбой с самозахватами.

Зам. прокурора автономии Тамила Дробицкая продолжала в том же духе, но поначалу зашла не с той стороны, свалив всё на крымский парламент. Дескать, он - законодательный орган и должен проявить политическую волю. Какая воля, застонали парламентарии, мы уже десять лет законов не принимаем, Кучма отнял у нас это право.

Тогда Дробицкая прошлась по уголовным делам, возбуждённым прокуратурой в отношении злоупотреблений чиновников. В течение двух последних лет возбуждено 66 уголовных дел по фактам нарушения земельного законодательства, 24 из них направлены в суд. Предотвращено незаконное изъятие земель на площади 25528 гектаров, 12 госслужащих привлечены к ответственности на основании Закона "О борьбе с коррупцией". Что же касается самозахватов, то без закона об уголовной ответственности прокуратура умывает руки: нарушителям полагается только штраф в 180 гривен.

В этом месте высокое собрание приблизилось к самому нарыву - необходимости принятия закона об уголовной ответственности за самовольные захваты земли. Но так как скальпель, как уже было сказано, у крымских депутатов отнял ещё Кучма, с просьбой о вивисекции, причём в авральном режиме, решили обратиться к Верховному Совету Украины.

Кроме того, рекомендовали восьми поссоветам Симферопольского района внести в свои границы новые земли. Чтобы, соответственно, этими землями можно было распоряжаться и отдать их под застройку. Кому этот лакомый кусочек достанется - самозахватчикам или законным очередникам, - узнаем позднее.

Пока же центральная и крымская власть продолжают призывать друг друга проявить "политическую волю" и войти в открытую дверь. Хотя, вероятнее всего, первой в эту дверь втолкнут местную власть. Ведь именно она пока держит ситуацию, отказываясь отдавать землю до полного сворачивания самозахватов.

Кстати

Как сообщает "Новый регион - Крым", в пятницу группа крымских татар захватила очередной земельный участок в Симферополе. В район улицы Балаклавской были завезены ракушечник и другие стройматериалы. К вечеру на "поляне протеста" появились временные строения без фундамента.

Елена МАНИНА
(“Крымская правда”, №175, 26 сентября 2006)

КРИМ: ДЕЩО ВРЯТОВАНО ВІД РОЗБАЗАРЮВАННЯ

Органи місцевої влади в Криму від початку року від мовилися від 437 своїх незаконних рішень щодо землі внаслідок чого у власність держави повернуто дві тисячі гектарів. Як повідомляє прес-служба прокуратурі АРК, із метою запобігання незаконному використаний землі прокуратурою внесено 687 протестів, 437 і: яких — задоволено. Зокрема, вдалося скасувати незаконні рішення Ради міністрів АРК, за якими передбачалося продати землі в узбережній захисній зоні Чорного моря площею 11,81 гектара. Крім цього, державі по вернуто 1250 гектарів землі на території Арабатську стрілки, передані в розпорядження однієї з фірм за рішенням Семисотської сільради Ленінського району Прокуратурою також порушено кримінальні справи зі фактами зловживання службовим становищем під чаї вирішення земельних питань посадовими особами органів державного контролю Ленінського, Феодосійського, Сакського й інших відділів земельних ресурсів За даними прокуратури АРК, усього від початку року зі фактами недотримання земельного законодавства було порушено 27 кримінальних справ, десять із яких надіслано в суд. У сфері представницької діяльності зі цей самий час прокуратурою пред'явлено 492 позови 253 із яких — задоволено. За цими позовами відшкодовано і стягнуто 2,7 мільйона гривень.

(“Демократична Україна”, №176, 26 вересня 2006)

Ще одне самозахоплення

Уже після засідання РНБО та сесії Верховної і Ради автоно­мії, на яких обговорювані лося земельне питання на півострові, група кримських о татар захопила чергову земельну ді­лянку в Сімферополі. Доки центральна й місцева влади закликають одна одну "проявити політичну волю" та ухвалити закон про кримінальну відповідальність за самозахоплення, в ра­йоні вулиці Балаклавської з'явилися перші будиночки з каменю-черепашнику, які потім легко розбирають і зводять капітальні споруди.

На знімку: тимчасові споруди на самозахоплених землях поблизу селища Курбан-кой, що на околиці Сімферополя.

Нині на півострові зареєстро­вано 35 самозахоплень і 11 "по­лян протесту", повідомив керів­ник кримського главку МВС Во­лодимир Хоменко. 29 замозахоп-лень здійснили кримські татари, три — слов'яни, ще три — спіль­ні.

З початку року на півострові міліція зафіксувала майже вісім тисяч масових акцій захоплення земельних ділянок (!). Водночас, зазначила заступник прокурора автономії Таміла Дробицька, впродовж двох останніх років стосовно земельних зловживань чиновників порушено 66 кримі­нальних справ, 24 з них направ­лено до судів. Удалося запобігти незаконному вилученню земель на площі 25528 га, 12 держслужбовців притягнуто до відповідальності на підставі Закону "Про боротьбу з корупцією". Що стосується самозахоплень, то без закону про кримінальну відпові­дальність порушникам загрожує лише штраф 180 грн.

Глава Рескомзему Криму Ми­кола Голубєв наголосив на над­звичайній заполітизованості зе­мельної проблеми на півострові, яка пов'язана з високою вартістю землі на чорному ринку. Депортованим громадянам, зазна­чив він, виділено 76,6 тисячі ді­лянок на площі 9 тис. га, що ста­новить 20,3 відсотка усіх земель, призначених під забудову. Поло­вина земель, які не освоюються протягом багатьох років, належать кримським татарам. Цю землю, переконаний М. Голубєв, слід негайно проінвентаризувати і перерозподілити. Та питання впирається у фінансування. З 1991 року проплачено менш як шість відсотків робіт зі створення єдиного кадастру. За останні півроку із держказни не надій­шло жодної копійки.

Віктор ХОМЕНКО. Крим.
("Голос України" №179, 27 вересня 2006 р.)

Примари колективного рішення

Проблема припинення самозахоплення землі у Криму, схоже, давно вийшла з-під контролю влади автономії. Незважаючи на те, що під час недавнього засідання РНБО України Раді міністрів автономії, Верховній Раді Криму було доручено віднайти ефективні шляхи врегулювання цього питання, ніхто у Криму особливо не поспішає розв'язувати болючу проблему. Це, зокрема, підтвердило слухання питання по землі на сесії Верховної Ради автономії 22 вересня поточного року.

Як вважають депутати Верховної Ради Криму, самозахоплення землі припинеться в разі виконання двох умов: створення єдиного кримського реєстру землі та встановлення карної відповідальності за її самовільне захоплення. Верховна Рада Автономної Республіки Крим звернулася до Верховної Ради України з проханням "негайно, без всіляких змін і поправок, у другому і остаточному читанні" ухвалити закон про введення кримінальної відповідальності за самовільне захоплення земель. Про це йдеться у зверненні, прийнятому кримським парламентом на пленарному засіданні в п'ятницю, 22 вересня.

Зокрема, у документі зазначається, що проект закону про введення кримінальної відповідальності за самозахоплення був сприйнятий "Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, більшістю кримчан із схваленням у зв'язку з тим, що ситуація із порушенням земельного законодавства в останній рік-півтора досягла апогею: відбуваються десятки самозахватів землі, зводяться самовільні споруди, земля залучається до незаконного обороту і стає предметом комерційного використання".

Депутати блоку Юлії Тимошенко (представники опозиції у кримському парламенті) справедливо заявляють, що створити єдиний реєстр землі кримська влада (у даному разі - Рада міністрів АРК) обіцяла ще взимку. Але, як кажуть у народі, обіцяного три роки ждуть. Політика, вибори у представницькі органи влади, боротьба з НАТО, відстоювання маяків на Кримському півострові як власності Чорноморського флоту, з'ясування, коли російська мова стане у Криму другою державною мовою - все це не давало можливості владі автономії нарешті підійти до вирішення такого "прозаїчного" питання, як наділення людей землею. Та й нині, за визнанням голови кримського рескомзему М. Голубєва, воно занадто політизоване.

Скажімо, на побутовому рівні у Криму люди вважають, що захоплюють землю на півострові тільки кримські татари. Цю думку постійно підігрівають заангажовані засоби масової інформації, наприклад, газета "Крымская правда", інформагентство "Новий регіон". А представники влади не поспішають спростовувати таку думку, оскільки, як відомо, в каламутній воді легше ловити рибку.

Незважаючи на те, що Представник Президента України у Криму давно попросив Раду міністрів АРК і кримський парламент не давати згоди на відчуження на Південному узбережжі Криму земель сільськогосподарського призначення, 22 вересня ц. р. Верховна Рада Криму ухвалила рішення, яким дозволила використати 1,7 гектара такої землі під облаштування дач. До цього ці землі належали радгоспу-заводу "Лівадія" та Алуштинському радгоспу-заводу ефіроолійних культур (Массандрівська селищна рада).

Олександр КУЛИК,
("Урядовий кур'єр", №180, 27 вересня 2006)

Как на площади перед Совмином землёй торговали

Теперь и у меня свой участок есть!!! Теперь я состоятельная невеста! У меня есть целых два участка, а на них - двухэтажные коттеджи! Один - с шикарным видом на море, а второй - на Совет министров. Господа министры, не пугайтесь! Вреда от нашего с вами соседства не будет. Во-первых, я - девушка морально стойкая, а, во-вторых, в сертификате на право вечного владения участком указано, что "запрещается использование участка для ведения прицельной стрельбы из автоматического или иных видов оружия по цитадели демократии и служения народу, коим является здание Совета министров АРК".

Ещё недавно я и подумать не могла, что урву себе кусочек земли. Но вот вчера мои тайные желания стали реальностью. А всё благодаря стёб-реалити-шоу "Дом-3. Студенческий самозахват", которое развернулось на площади Ленина. В "самозахвате" принимали участие порядка полусотни молодых людей. Участники акции в стиле КВН продемонстрировали местной власти своё возмущение попустительским отношением к нарушению земельного законодательства.

Таким образом КГБ (Комитет гражданской безопасности) начал второй этап долгосрочной акции в поддержку УКСа Крымского республиканского объединения инвалидных организаций Союза организаций инвалидов Украины, у которого крымские татары отобрали землю, выделенную под строительство социального жилья. (Об этом мы рассказывали в одном из прошлых номеров).

По словам лидера КГБ Сергея Веселовского, основная цель акции - изменить отношение власти к самозахватам: "Мы ситуацию выразили в форме фарса, чтобы руководство города и республики посмотрело на проблему как на вполне разрешимую. И перестало с "убитым" выражением лица "забалтывать" этот вопрос, делать из него что-то из ряда вон выходящее".

Инициаторы акции КГБ "Наше право" и УКС КРО инвалидных организаций убеждены, что для преодоления земельных трудностей нужны лишь политическая воля, отказ от двойных стандартов и обязательное распространение действия закона на всех жителей автономии.

Итак. "Никакого лицемерия! Никакой лжи! Никакого противостояния. Землю - всем нуждающимся! Мы идём по стопам Великой Демократии! И начинаем строить своё государство!" Как только прозвучали эти слова, разбившиеся на пары студенты принялись бегать по площади и захватывать участки (чем ближе к Совмину, тем дороже). После этого нужно было из подручных средств соорудить некое строение (свой дом) и разукрасить его маркёром. Товарный вид, сами понимаете, далеко не последнее дело. Ведь участок по традиции "полян протеста" надо было продать. И чем дороже, тем лучше.

Свой "участок" я присмотрела сразу. Тут главное, чтобы в центре, чтобы шума от дороги меньше и чтобы вид глаз радовал. О "сделке" с молодыми и интересными договорилась заранее (ещё до начала "аукциона"). Сначала, как водится, поторговались. Потом сошлись на приемлемой цене. Признаться, пришлось воспользоваться не только личным обаянием, но и служебным положением. В итоге "торговцы" отдали мне участок со строением за 6... гривен.

То, что происходило на площади, - всего лишь игра. По окончании акции "домики" разобрали, а мусор вывезли. В реальности же всё намного сложнее, там и цены посолиднее, и домики-муляжи до сих пор стоят.

Ирина КОВАЛЁВА
(“Крымская правда”, №176, 27 сентября 2006)

Дачками в Массандре займётся прокуратура

В пятницу Верховный Совет Крыма согласовал вопрос о выделении земельных участков под индивидуальное дачное строительство в районе посёлка Массандра на землях ОАО "Алуштинский эфиромасличный завод" и винодельческого предприятия "Производственно-аграрное объединение "Массандра". Проект постановления был представлен депутатом от партии "Союз" Владимиром Клычниковым. Согласно документу под дачное строительство выделяются 17 участков общей площадью 1,7 гектара.

Проект был представлен крымским парламентариям ещё в среду, но был отклонён. Через день Клычников заверил коллег, что в профильную комиссию крымского парламента не поступило "ни одного законодательно оформленного документа, что данный проект противоречит действующему законодательству". А нравится нам закон или нет - вопрос другой. После этого документ приняли.

Выступивший вслед за этим начальник Крымского главка МВД Владимир Хоменко заявил, что дачные участки оформлены на подставных лиц. "На основании данных решений на подставных лиц получены согласования Ялтинского городского управления земельных ресурсов, Комитета по охране культурного наследия автономии, управления Государственной экологической инспекции", - сказал он. В этих заключениях отмечено, что земельные участки свободны от многолетних насаждений, но в действительности это не так.

Хоменко сообщил, что материалы по данному делу направлены в прокуратуру.

(“Крымская правда”, №176, 27 сентября 2006)

“Участники акций нарушают права других граждан”

21 сентября Совет нацбезопасности и обороны принял решение о ежеквартальном мониторинге работы крым­ских властей по урегулированию земельного вопроса. По мнению президента Украины В.Ющенко, основной проблемой является отсутствие полной инвентариза­ции земель полуострова.

Тупо уткнувшись в цифры: крымские татары-де обеспечены сегодня землей более чем некрымскотатарское население полуострова (по данным Рескомзема АРК в среднем крымчани-ну крымскотатарской националь­ности предоставлено 0,813 га земель, крымчанину некрымско­татарской национальности — 0,668 га), крымские правоохра­нители и чиновники вещают че­рез крымские СМИ о противоза­конности самовозвращаемой та­тарами земли.

"В этом году меджлис требо­вал от властей землю 8 тысяч раз" (по сообщениям ЦОС главка МВД Украины в Крыму "Но­вый Регион"). "В настоящее время на полуострове проводится 46 акций, связанных с земельными вопросами, 35 — массовые са­мозахваты". Правоохранители подсчитали точное количество, строений (на землях 11 пикетов самовольно возведено 2 тысячи 402 строения, в т.ч. 30 — на фун­даменте. На полянах протеста ус­тановлены 20 вагончиков, 60 па­латок и 12 навесов (аж!). Ежед­невно на пикетах дежурят не менее 750 человек. Своими дей­ствиями участники акций нару­шают права других граждан, на­носят ущерб интересам государ­ства. На сегодня 13 владельцев земли — юридических и физических лиц обратились в судеб­ные органы с требованиями освобождения незаконно занятых участков. По 4 уже приняты ре­шения, которые вступили в за­конную силу".

"Только 13% крымскотатарс­ких захватчиков реально нужда­ются в земельном участке, ос­тальные — обеспечены земель­ными наделами" (председатель Рескомзема АРК Николай Голубев). Как сообщил Голубев, в текущем году на полуострове крымские татары захватили 5300 участков площадью 1300 гектар. По его словам, с позиции Рес­комзема проблемы с выделением земли в Крыму не существу­ет. Потому что "72,2% крымс­котатарского населения, прожи­вающего в сельской местности, получили или законным путем получают участки на площади 185,9 тысяч гектар".

А "средняя обеспеченность землями сельхозназначения одного взрослого из числа репариантов составляет 1,7 га на человека. Из выделенных участков данной категории 1167 не осваиваются владельцами более трех лет. 30,3 тысячи депортированых долгое время не оформляют проекты отводов земель, выделенных местными советам”. Каковы цифры земель сельхозназначения! Грандиозно!

"Из предоставленных земель крымскими татарами в Большой Ялте не осваивается 461 участок, в Алуште — 707, в Судаке 545, в Феодосии — 919 участков. Общее число неосвоенных участков под индивидуальное строительство — 18 869. Из них половина принадлежит депортированным.

"В Крыму земля берется только в шести регионах, в которых земля определена четким товаром в остальных регионах мы самозахватов не имеем", — сообщает Н. Голубев. Так вот откуда танцевать надо, а не вещать о землях сельхозназначения, коими крымские татары обеспеченны оказывается, под завязку!

О противозаконности, свершившейся 18 мая 1944 года, никто в данной ситуации и не вспоминает (это как бы в порядке вещей на уровне государства).

Да, безмерно удобно ссылаться на законы государства, но тогда как же восстановление исторической справедливости?

Ведь у народа было отнято все! И до сих пор нет закона о реабилитации.

Всю жизнь тяжелым трудом добывая себе кусок хлеба, крым­скотатарский народ поднимался с колен.

Да, если подсчитать, сколько нашему народу обязаны государственные образования за про­шедшие века вернуть — вовек не сосчитаете. В XVIII веке Ека­терина сгоняла татар с их зем­ли, вытесняя их в эмиграцию, в 1944 году государство отняло все, запихнув в товарные ваго­ны, вывезло народ умирать в Среднюю Азию и на Урал. Вплоть до конца 1980-х крымских татар железно "не пущали" на полуостров и в города полу­острова, вынуждая их массово поселяться в северных неперс­пективных степных районах Кры­ма. Даже там председатели отдаленных колхозов отказывали людям: "Крымские татары 6удут здесь жить только через мои труп!" (это слова одного такого "хозяина", царствие ему небес­ное, сказанные крымскому тата­рину, вынужденно приехавшему на постоянное место жительства в отдаленный степной колхоз в 1989 году).

Крымские татары приехали в Крым навсегда, хочет этого кто-то или не хочет. И получить свой кусочек земли на исторической родине, и построить себе дом там, где сегодня приемлемо жить и работать, — это естественное законное право каждого пред­ставителя крымскотатарского народа. Пусть и непрописанное в законодательстве данной страны, как и механизмы возвращения отнятого в 1944-м имущества.

Так отдайте крымским татарам землю! Не ссылайтесь на законы, не надо двуличия — на ЮБК, да и не только земли, и жилье массово продаются гражданам других государств. За большие деньги, конечно. Да. Но крымс­кие татары — особый случай. Они исторически имеют право на бесплатный кусочек своей зем­ли, несправедливо отнятой 62 года назад. Простаивает она се­годня или осваивается — это зависит от возможностей мате­риальных и физических каждо­го крымского татарина.

Во имя хотя бы частичного восстановления справедливости дайте им этот кусочек и не ори­те ради бога на весь мир, что крымские татары-де так разжи­лись землей в Крыму, так раз­жирели и разбогатели, так запо­лонили полуостров, что осталь­ным, бедняжкам, просто некуда ступить. Спрячьте свой звериный оскал, проявите, наконец, добрую волю.

Гульнара УСЕИНОВА
(“Голос Крыма” №40, 29 сентября 2006 г.)

Большинство актов самозахвата совершили не представители крымских татар, а другие граждане

20 сентября в Секретариате Президента Украины около трех часов члены Совета по национальной безопасности и обороны (СНБОУ), которых представляли: премьер-министр В.Янукович, председатель ВР А.Мороз, и.о. секретаря СНБОУ В.Горбулин, глава Секретариата Президента В.Балога, члены правительства, а также нардепы, руководство АРК и Меджлиса крымскотатарского наро­да обсуждали ситуацию в Крыму.

Итогом заседания был ряд по­ручений руководству АРК: разра­ботать пакет законопроектов, обеспечивающий признание прав депортированных народов, а так­же сбережение природно-рекреационных особенностей Крыма. Помимо этого будет разработана Государственная целевая програм­ма стабильного развития г. Сева­стополя до 2017 г. Особое вни­мание на СНБОУ было уделено проблеме захватов земли в Кры­му. Президент Виктор Ющенко подчеркнул необходимость веде­ния в Крыму системной и скоор­динированной государственной политики на всех уровнях власти. Он добавил, что никто не скажет, что нет земли в Крыму для реше­ния земельного вопроса, просто в Крыму нет порядка, чтобы его решить. В.Ющенко заявил, что земельные самозахваты крымских татар это следствие неверия лю­дей в решение земельного воп­роса. "Как получается, — обра­тился он к руководителям авто­номии, — что для рядовых крымских татар вы не находите по шесть соток для строительства жилья, а для киевских "дядек" на­ходите десятки гектаров?"

Было решено осуществлять ежеквартальный мониторинг ра­боты крымских властей по уре­гулированию земельного вопроса. Как считает Президент, глав­ная проблема в отсутствии полной инвентаризации земли Кры­ма. В пределах населенных пун­ктов инвентаризованы 25% зе­мель, за их пределами — 40%. Утрачена треть крымских запо­ведников, а количество самозах­ватов земли за последние 4-5 лет достигло 8,5 тысяч. Вопреки заявлению вице-премьера Украины Д.Табачника, и некоторых крымских руководителей, глава госу­дарства подчеркнул, что поскольку большинство актов самозах­вата земель совершили не представители депортированных народов, а другие граждане, это, скорее, является свидетельством непонимания действий власти, прямым укором власти за бескон­трольность.

Крымские депутаты высказались за мораторий на принятие каких-либо решений, касающих­ся финансирования обустройства крымских татар до полной лик­видации самозахватов.

В беседе с крымскими журна­листами Прокурор Крыма Виктор Шемчук предложил не давать никому землю бесплатно, тем са­мым ставя крымских татар в не­равное с послевоенными пере­селенцами положение. Как чле­ны КСП они получили землю бес­платно, а вернувшиеся на Роди­ну крымские татары вынуждены будут выкупать землю свою и своих предков, "добровольно" отданную колхозам в свое вре­мя. Несправедливо, ведь они не могли быть членами КСП Крыма и Украины в силу обстоятельств.

Коснулись на заседании и воп­роса сохранения культурного наследия Крыма. Конфликт в Бах­чисарае по ликвидации рынка на территории мавзолея Президент назвал следствием бездуховности и равнодушия чиновников ав­тономии к культуре и традициям других народов. Подобные ситу­ации, считает Президент, долж­ны решаться быстро и эффектив­но. Необходимо вести политичес­кий диалог между представителями разных национальностей.

Обсудили и экономические программы, способствующие раз­витию региона, в частности, транзитным проектам, которые могли бы усилить финансовую ста­бильность Крыма, стабильность доходов местного и центрально­го бюджетов, создания новых ра­бочих мест.

Президент не обошел внима­нием и тему НАТО, призвав крым­ских политиков не спекулировать ею, тем более, что перед Украи­ной сегодня стоит вопрос присо­единения к Плану действий по членству НАТО, а не самого член­ства в этой организации. В.Ющенко напомнил, что Закон об осно­вах национальной безопасности предусматривает членство Укра­ины в ЕС и НАТО. По его мне­нию, сегодня многие политики стали на ложный путь контроли­руемой дестабилизации, исполь­зуя спекулятивно вещи, которые относятся не к национальной стратегии и не к вопросам пове­стки дня.

СНБОУ определил также коли­чество мест (около двух тысяч) в государственном заказе вузов сле­дующего учебного года для пред­ставителей национальных мень­шинств Крыма. Участники заседа­ния коснулись вопросов образо­вания и языковой политики в ав­тономии. В Крыму действуют 600 школ, 93% русскоязычных при 50% русского населения. Укра­инцев — 25%, а школ украинс­ких — 7. Крымские татары со­ставляют 15% населения Крыма, а школ крымскотатарских — 15. Это при том. что крымскотатарс­кий язык включен в список ЮНЕС­КО как один из языков мира, на­ходящийся под угрозой исчезно­вения. Президент призвал избе­гать антагонистических тенденций в языковой политике.

Лейля АЛЯДИНОВА,
по материалам информагентств.
(“Голос Крыма” №40, 29 сентября 2006 г.)

Оттяпал гектар заповедной земли - ничего, а вернул себе кусок отчей земли - получай 5 лет тюрьмы

Начавшееся 20 сентября за­седание ВР АРК было продол­жено 22 сентября. Именно тог­да был рассмотрен так волно­вавший всех вопрос о земле. Выступление председателя Рескомзема Н. Голубева было, мягко говоря, странным и, казалось, преследовало цель разде­лить крымское сообщество на два лагеря: крымских татар и не крымских татар.

Его доклад, состоящий, есте­ственно, в основном из цифр, демонстрировал обеспечение землей всего населения Крыма и отдельно крымскотатарского (?), причем как бы с явным превосходством в обеспечении последних. Озвучивались цифры о крымскотатарских самозахватчиках, которые почему-то уже бегут из голых степей на юг, но не было цифр относительно представителей других национальностей, незаконно захватив­ших землю. Оглашались цифры, показывающие количество уча­стков, не осваиваемых крымскими татарами, долгое время ни оформляющих проекты для от­вода земельных участков. Хотя все прекрасно знают сколько лет приходится добиваться это­го оформления. И это говорилось после заявления Президен­та Украины, подтверждавшего, что фактов захвата земель граж­данами других национальностей больше, нежели представителя­ми крымскотатарского народа. Совершенно иначе звучало выступление главы ГУ МВД Ук­раины в Крыму В. Хоменко. Он рассказал о фактах выделения земельных участков на подставных лиц. Упомянул фирму "Гольфсити", присвоившую та­ким образом 6,5 тыс. га. Рас­крытие убийства депутата Фео­досийского совета привело к раскрытию другого преступле­ния, когда некий кооператив че­рез подставных лиц приобрел землю в 40 га для последую­щей перепродажи в прибрежной зоне на сумму 1,7 млн. долла­ров. Подобные нарушения име­ют место в Большой Алуште, Большой Ялте, Феодосии и др. прибрежных зонах. Заведено уголовное дело на должностных лиц Алуштинского лесхоза, присвоивших земельный участок в 108 га и передавших его в пользование частным лицам. Не церемонились с заповедниками, оттяпывая огромные куски зем­ли, уничтожая реликтовые де­ревья.

Неспроста Президент упоми­нал о "киевских дядьках", ко­торым подобострастно переда­вали десятками га южнобережную землю, отказывая крымс­кому татарину в 6 сотках.

Совершенно очевидно, что неразбериха с землей выгодна определенным лицам, чтобы покрывать свои темные делиш­ки. А некоторые политики по­могают сделать виноватыми тех, кто не вписывается в славянскую гармонию.

На сессии был принят за ос­нову проект Постановления, в котором предусматривается уго­ловное наказание (лишение сво­боды до 5 лет) за самозахваты.

Лейля АЛЯДИНОВА
(“Голос Крыма” №40, 29 сентября 2006 г.)

Відібрали землю за борги державі

115 кримчан позбавлять ділянок загальною площею близько десяти гектарів за несплату земельного податку, це - більше трьох тисяч гривень. Таке рішення уряду автономії. Так робитимуть і надалі, бо в цілому на півострові понад чотири тисячі людей не сплачують податок на землю більше року. І це за того, що ці ділянки переважно суперприбуткові, бо забудовані приватними елітними міні-готелями й міні-пансіонатами, значна частина яких до того ж роками не реєструється як суб'єкти підприємницької діяльності. І хоча завершено черговий курортний сезон, та відкритим лишається питання легалізації багатьох приватних готелів і пансіонатів. Кримські владники порекомендували органам місцевого самоврядування провести детальну інвентаризацію ділянок і договорів оренди землі та зобов'язати землекористувачів якнайшвидше оформити правовстановлюючі документи й виплатити податки сповна.

Віктор ХОМЕНКО. Крим.
("Голос України" N3009, 30 вересня 2006)

Крымская земля: почему ее всем не хватает

Земельная проблема в Крыму обострилась настолько, что игнорировать ее стало невозможно. Верховная Рада приняла законо-проект об уголовной ответственности за самозахват земли, а президент, как обычно, распорядился навести порядок.

Просчет и контроль

Уже к концу 1990-х - когда поток крымских татар-репатриантов на полуостров пошел на убыль, Крым неофициально разделили на две группы: татарскую и славянскую. Причем, "славянами" стали называть не только русских, украинцев, белорусов и поляков, но и греков, армян, евреев - словом, представителей всех 125 нетатарских народностей, зафиксированных в АРК во время переписи. Разделение было неслучайным: таким методом власти отмежевали репатриантов от тех, кто жил в Крыму последние 50 лет. Со временем чиновники сделали все возможное, чтобы углубить это разделение. Главным образом - пытаясь создать льготные условия для спецпереселенцев, чем, разумеется, озлобили так называемых "славян". Нынешние землезахваты, драки с этническим душком, "рыночные" конфликты и растущая взаимная неприязнь "славян" и крымских татар - вполне законные плоды пятнадцатилетних трудов власти в Крыму.

Поэтому реакция президента на крымские проблемы во время заседания СНБО выглядела странно - как будто Ющенко и не слышал о землезахватах на полуострове. Зато теперь, чтобы упорядочить происходящее на полуострове, будет использован традиционный президентский метод: ежеквартальный контроль за исполнением решений. Во время последовавшего за заседанием Совбеза визита в Крым президент сообщил о намерении власти закончить с распаевыванием земли в 2007 году. Для этого будет проведена инвентаризация земельных участков, сформировано четкое предложение, какие земли могут быть переданы населению. А вот как быть с захваченными землями и с взаимными претензиями "славян" и татар?

Расплести клубок обвинений и понять, кто прав в споре о земле, невозможно. Даже статистика у воюющих сторон разная - хотя и вся, по их словам, официальная. Представители Русской общины Крыма утверждают, что еще в 2003 году крымские татары были на 114% обеспечены землей - и это без учета незаконно захваченных и купленных на вторичном рынке наделов, приватизации в других регионах Украины - например, в облюбованной спецпереселенцами Херсонской области, и жилья, предоставленного репатриантам государством. В свою очередь, Меджлис призывает обратить внимание на дискриминацию крымских татар и препятствия, которые чинит власть их попыткам вернуться на землю предков. По мнению представителей татарского народа, земли на всех не хватает - собственно, в этом и состоит главная вина властей, позвавших крымских татар на родину и не принявших соответствующие меры для их поселения.

По-честному или по-братски?

Еще в 2005 году репатрианты считали, что они недостаточно обеспечены землей. В результате IV Курултай крымскотатарского народа потребовал "создать специальный земельный фонд для крымских татар, находящихся в настоящее время в местах депортации", чтобы "дать надежду тем, кто еще думает о возвращении". По сути, это означало, что украинские власти должны были посчитать, сколько крымских татар осталось за пределами Украины, и отгородить часть Крыма на случай, если переселенцы вдруг решат вернуться на землю обетованную.

По мнению замглавы Меджлиса Рефата Чубарова, государству давно нужно было зарезервировать землю для репатриантов в необходимом количестве, а потом выдавать ее тем татарам, которые в ней нуждаются. И не дожидаться, пока земля закончится и татары останутся без наделов, которые обрабатывали еще их прадеды. Впрочем, статистика свидетельствует, что многие крымские татары не задерживаются на полученной ими "дедовской" земле, предпочитая продать выделенный участок. По данным председателя республиканского комитета по земельным ресурсам Николая Голубева, из 200 наделов, полученных крымскими татарами в Алуште за последние 1 год и 5 месяцев, 66 были проданы репатриантами на вторичном рынке. Эти продажи вкупе с захватами земли дают "славянам" повод говорить о том, что работать на земле татары не собираются. "По моим наблюдениям, подавляющее большинство крымских татар интересует только торговля, они и землю захватывают в основном возле рынка - на выгодном месте, чтобы торговать было удобно, - рассказал "АиФ" симферопольский чиновник, побоявшийся назвать свою фамилию. - По статистике, многие татары имеют по 3-4 надела, для них землеотводы уже стали бизнесом".

Крымские татары объясняют захваты земли бездействием власти. "Многим сложно собрать все печати и подписи, чтобы получить участок в определенном районе Крыма, - объяснил "АиФ" член Меджлиса, депутат Верховного Совета Крыма Ремзи Ильясов. - Власти не выполняют своих обязательств. Поэтому люди перестают верить чиновникам и сами берут землю". По мнению г-на Ильясова, если парламент введет уголовную ответственность за захват, это только усугубит проблему. "В ситуации, когда власти много лет пускали все на самотек и не принимали никаких решений, надо было бы сначала навести порядок с теми наделами, на которых уже сидят люди, - законно или незаконно, - считает Р. Ильясов, - а потом принимать законы "на будущее" об уголовной ответственности".

Языком цифр

По данным официальной статистики, с 2003 года на 314 891 крымчанина-славянина, проживающего на ЮБК, был выделен 19 181 земельный участок - по 6 участков на 100 человек или по 17 на 100 семей (коэффициент славянской семьи составляет 2,8). В то же время 15 144 крымских татарина, обитающих на Южном берегу, получили 6 332 земельных участка - 42 надела на 100 человек или 176 участков на 100 семей (коэффициент татарской семьи в Крыму - 4,2).

Марыля Босакевич
(“Аргументы и факты” №39, сентябрь 2006)

ДО ЗМІСТУ

Фестивалі. Виставки.  Музеї. Історія. Пам’ятки архітектури. Кіно

Кара-Тобе відкриває таємниці

Вчені-археологи Міжнародного центру експериментальної археології та інноваційної педагогіки “Кара-Тобе” заявляють, що останні дані розкопок поблизу кримського курортного міста Саки підтверджують, що ними знайдено фортецю, яку шукали історики останні 150 років. За їхнім твердженням, знахідка вимушує по-іншому подивитися на історичні події, які відбувалися на півострові з IV віку до нашої ери до II віку нашої ери.

Володимир Агарков, до того як стати директором Міжнародного центру експериментальної археології, десятки років займався пошуком останків античного поселення Кара-Тобе, що виникло у IV віці до нашої ери. Але знахідки на розкопках, які тривають вже 23 роки, тільки зараз дали підстави стверджувати, що знайдено унікальний історичний пласт, який вважався втраченим назавжди.

— Ми знайшли найбільшу античну вежу північно-західного Криму, яка датується ІІ століттям до нашої ери, — розповідає Володимир Агарков. — Всі розкопки й знахідки підтверджують гіпотезу, що древній Євпаторіон перебував дійсно на городищі Кара-Тобе. Це найцікавіший результат розкопок.

Вчені Міжнародного центру експериментальної археології вирішили також, використовуючи старовинні технології, повністю відтворити на Кара-Тобе скіфське село. Вони вважають, що це дасть змогу відвідувачам суттєвіше уявити життя людей тих часів, а вченим — отримати найціннішу додаткову історичну інформацію.

— Скіфська садиба, що ми відновили, дає можливість вивчати будівельні технології, конструкції, подивитися, як вони поводяться в часі, — стверджує Володимир Агарков.

В результаті всі ці знахідки та експериментальні роботи вчених дали можливість відкрити на Кара-Тобе своєрідний Музей старожитностей просто неба, який найближчим часом поповниться ще одним унікальним експонатом — експериментальною грецькою садибою IV віку до нашої ери.

Ольга Савченко,
(“Флот України” №37,  16-22 вересня 2006)

Iмперська машина в дії
Катерина II і підкорення Криму

Приєднання " Блистательной Тавриды ", як іменували наприкінці XVIII століття Кримський півострів, до Російської імперії — одна з найбільш масштабних, підступних і глибоко продуманих військово-політико-дипломатичних спецоперацій тієї доби. Власне кажучи, "приєднання" — слово в цьому випадку не зовсім точне; набагато вірніше зрозумів саму суть справи Олександр Чацький у творі "Лихо з розуму" Грибоєдова, який абсолютно справедливо говорив про "времена очаковские и покорения (!) Крыма". Саме про підкорення Криму, на момент дії нашої розповіді — офіційно незалежної держави, визнаної такою основними європейськими державами, однією з цих держав — Росією, і піде в нас далі мова. Зазначимо лишень, що коли для Чацького "времена покорения Крыма" були синонімом мало не сивої давнини ("дела давно минувших дней...", як писав Пушкін), то для нас, сучасних українців, і тим більше для наших співгромадян, які мешкають у Криму, ця історія являє найживіший, зовсім не відірваний від життя інтерес. Бо події 70-80-х років XVIII століття, що завершилися виданням Маніфесту Катерини II від 8 квітня 1783 року про включення Криму, Тамані та Кубанського краю до складу Російської держави — це яскравий приклад, що демонструє всю "чарівність" імперської машини в дії. У хід ішло все: використання військової сили (або погроза силою), підкуп, шантаж, дипломатичні прийоми й лицемірство... А конструкція і "програма" цієї машини змінилися за 220 років не так уже й сильно, як пересвідчиться читач.

ВІЙНА

Першим кроком до завоювання Криму для імператриці Катерини був відомий Кучук-Кайнарджийський мирний договір від 10 липня 1774 року, який завершив на дуже вигідних для Росії умовах першу Російсько-турецьку війну 1768— 1774 років. Зокрема, згідно зі статтями договору Турецька імперія (Оттоманська Порта) повертала Росії землі, свого часу завойовані Петром I; усі території на півночі від Чорного моря, населені татарами (включаючи, звичайно, й Кримське ханство), оголошувалися незалежними від Туреччини (щоправда, султану, "яко верховному калифу", була залишена релігійна влада, прерогатива затвердження обраних ханів Криму, право карбувати свій профіль на кримських монетах, і, зрештою, ще один почесний привілей — за нього молилися в мечетях). Окрім того, Росія отримувала Керч і фортецю Єнікале, Туреччина виплачувала Катерині 4,5 мільйона рублів контрибуції, а російським торговельним суднам відтепер дозволялося плавати Чорним морем на паритетних правах із англійськими та французькими.

Імператриця послідовно реалізувала програму "збирання земель", що була фактично офіційною доктриною російських царів. Вона знала, що ще Петро I говорив про необхідність Криму для держави, що створюється (а для імперського мислення "державна необхідність" виключає етичні сумніви!) Вона знала також, що Кримське ханство на чолі з непослідовним і безвільним Сагіб-Гіреєм, який то сліпо наслідував європейську політичну моду, то старався виставити себе найправовірнішим з усіх мусульман, явно переживало (проте, як і вся Оттоманська імперія) не кращі часи. Слабкість Туреччини і її кримських та інших васалів Катерина відчувала дуже добре. Вже у вересні 1782 року, напередодні завоювання Криму, Катерина в докладній записці, відправленій імператорові Австрії Йосипу II, твердила, що з послабленою Туреччиною, яка зазнала поразки у війні, справитися буде неважко: безладдя в цій державі, прагнення окремих пашів до незалежності та вічні сварки між ними й султаном, чимала кількість християн у Турецькій імперії, розбій і грабіж у війську, відсутність дисципліни, продажність і сріблолюбство турецьких урядовців, зубожіння населення — все це, на думку імператриці, робило Туреччину легкою здобиччю. А що вже говорити про Крим, її колишнього сателіта!

Говорячи про ситуацію на півострові, не можна обходити увагою найважливіший чинник, що найбезпосереднішим чином впливав на хід подій. А саме: постійна присутність у Криму, починаючи ще з осені 1770 року, російських військ. Саме в ту пору, ще в ході першої російсько-турецької війни, Крим був окупований Другою армією князя Василя Долгорукого. Військова сила Росії стала справді "неспростовним" аргументом у реалізації її амбіційних планів анексії Криму. Саме спираючись на можливості своїх військ, Катерина II могла дозволити собі ігнорувати поради прусського короля Фрідріха II після воєнних перемог, отриманих армією Петра Румянцева 1770 року, який наполегливо рекомендував цариці бути поміркованою, справедливою, поступливою і який навіть висловлював бажання, щоб Катерина відмовилася від свого наміру "придбати Крим"(?), навпаки, вимагав, щоб імператриця Росії не наполягала на незалежності кримських татар. Катерина писала в зв’язку з цим своєму міністрові закордонних справ графу Микиті Паніну, що в записці Фрідріха II " видно большое неудовольствие, мелкая зависть и угрозы; но когда увидят, что угрозами ничего не выиграют, то остальное найдется само собой. Держитесь крепко и ни шагу назад: все устроится как нельзя лучше, а если увидят, что мы гонимся за миром, получим мир дурной ". У жорсткості та прагматизмі Катерині, правительці лукавій, самовпевненій і спритній, не відмовиш!

І все ж майбутнє Криму залишалося ще неясним. Можливі були різні варіанти, і дуже багато що залежало від результату внутрішньополітичної боротьби в Бахчисараї, де розташовувався ханський двір.

ІНТРИГИ

У правлячій еліті Криму посилювалися суперечності між прихильниками Туреччини і "російською партією" — прихильниками зближення з Росією. Необхідно особливо підкреслити, що саме ця "російська партія" користувалася особливою політичною та фінансовою підтримкою Петербурга; більше того, сама її поява та зміцнення було інспіроване Катериною — і ця тактика застосовувалася імперськими "збирачами земель" безліч разів, до неї вдаються й тепер, у тому числі і в Україні (подивімося правді в очі!).

У березні 1775 року невдачливий кримський хан Сагіб-Гірей, який налаштував проти себе впливових мурз, при підтримці турецьких емісарів був скинутий. Влітку того ж року в Алушті висадився турецький десант, який супроводив підтримуваного Стамбулом кандидата в правителі Криму — Девлет-Гірея. Але тут дав про себе знати "чинник Росії". Друга армія, розміщена на півострові, блокувала рух десанту. Фельдмаршал Петро Румянцев рекомендував Катерині зробити ставку на брата Девлет-Гірея, Шагін- Гірея, здавна відомого своїми проросійськими настроями. Шагін-Гірея було привезено до Криму з Абхазії, де він очолював загони ногайської орди, і, спираючись на підтримку російського корпусу генерала Борзова, був обраний кримським ханом.

Катерина продовжувала провадити політику "поділяй і пануй". Формально незалежний від Стамбула Крим, перетворений фактично на маріонетку російського уряду, якнайбільше відповідав її планам. Тим більше, що Шагін-Гірей, огороджений російськими багнетами (1777 року командування Кримським корпусом прийняв генерал-поручик Суворов), поводився вкрай зарозуміло, зневажав національні цінності та звичаї, почуваючи себе абсолютним "європейцем", став їздити в кареті, обідати за столом, сидячи в м’яких кріслах, завів собі кухаря з Європи тощо. Витрати бажаного Росії хана зростали катастрофічно, бюджет був порожнім. Представник Катерини II при ханському дворі Андрій Константинов, доволі досвідчений царедворець, виправити ситуацію був неспроможний. Особливе обурення підданих Шагін-Гірея викликало різке підвищення податків та особливі привілеї, догідливо надані ним російським купцям у Криму. Для простих татар ставало все очевиднішим, що Шагін-Гірей, власне — зрадник, віровідступник, прямий ставленик "російської партії", головна опора якого — корпус Суворова.

До речі, про Суворова (тоді ще — не генералісимуса, але вже досить відомого воєначальника). Олександр Васильович також виявив незвичайну дипломатичну спритність, відстоюючи імперські інтереси Росії в Тавриді. Він зумів, уникаючи прямого військового зіткнення, витіснити турецький флот зі стратегічно важливої бухти Ахтіяр (саме там згодом виникло "споконвічне місто російської слави" Севастополь). Суворов заздалегідь підготував подарунки "звиклим до капостей" (його слова) кримським урядовцям — і це дуже знадобилося йому надалі (зазначимо, що перед нами ще одне яскраве підтвердження старої, відомої істини: коли корупція та казнокрадство перевищують певну межу, це вже ознака агонії держави!)

У жовтні 1777 року кримські татари підняли повстання (підтримане й на Кубані) проти хана Шагін-Гірея. Новим володарем Криму було оголошено брата Шагіна, Селім-Гірея; скинутий хан втік до російського табору. Повстання було потоплене в крові, і тут генерал-поручик Суворов був вже аж ніяк не дипломатом, а карателем, що дістав із піхв "воєнного меча". До весни 1778 року Шагін-Гірея було відновлено на престолі.

Не хотілося б, щоб у читача склалося надто вже спрощене уявлення про цього хана. Перед нами — європейськи освічена людина (вільно говорив грецькою, французькою, арабською, зрозуміло, що відмінно володів і російською мовами, писав вірші, до речі, був прямим нащадком Чингіс-Хана!) Але Шагін-Гірей не знав і не розумів свого народу, і це фатальним чином позначилося на його політичній долі. Хан не зробив належних висновків із драматичних подій минулого; як і раніше проводився курс на форсоване насадження непідготованих "реформ" за європейським зразком. 1778 року Шагін-Гірей зрівняв християн, що проживали в Криму, — греків і вірмен (частка їх у загальній чисельності підданих хана, за відомостями того часу, доходила до 15%) — у правах з мусульманами, що було сприйнято, м’яко кажучи, дуже неоднозначно; він наказав видати Росії її полонених і без дозволу султана (формально він був потрібен) став карбувати золоті та срібні монети.

Доля кримських християн круто змінилася влітку того ж 1778 року, коли всесильний фаворит Катерини II, губернатор Новоросії, Азова і Таганрога (а фактично — необмежений володар південних земель імперії, від Астрахані до польських кордонів) князь Григорій Потьомкін висунув ідею переселити цих людей на територію Росії і домігся від цариці згоди. Керувати операцією, що готувалася в найсуворішій таємниці, було доручено все тому ж Суворову. "Евакуацію" християн було проведено стрімко й організовано; при цьому хан позбувся дуже важливого джерела прибутку, адже християни Криму — землероби, ремісники, торговці, садівники — були людьми дуже працелюбними і вносили відчутний внесок до "бюджету". Хан, бачачи повне безсилля своєї влади, був "изнуряем гневливостью" (слова Суворова), слав одну за одною скарги до Петербурга, але змушений був змиритися... До речі, якщо говорити про кримських греків, то вони були переселені на узбережжя Азовського моря, на територію нинішньої Донецької області, в райони сучасних Маріуполя та Бердянська; як відомо, чимало греків живе в цих місцях і донині.

АНЕКСІЯ

Катерина II, яка звикла " держать себя осторожно, действовать осмотрительно и постоянно мечтать о собственном величии " (автохарактеристика), розповідала про себе так: " Я приняла твердое решение не останавливаться ни перед каким препятствием, преодолевать все преграды, мешающие достигать желанных целей, пользоваться всевозможными средствами для составления себе выгодного положения ", ця імператриця чудово вміла терпляче чекати. Але на початок 1783 року, заручившись підтримкою в "кримському питанні" австрійського імператора Йосипа II, Катерина вирішила, що "яблуко" вже дозріло й час діяти! Тим більше, що влада Шагін-Гірея взагалі перетворилася на "уявну величину": в березні 1779 року, в обмін на підтвердження Туреччиною умов Кучук-Кайнарджийського миру, уряд Росії зобов’язався вивести свої війська з півострова. За цих умов, бачачи слабкість ханського правління, кримське духівництво знову підняло повстання проти Шагіна (на початку 1782 року). Хан наказав у відповідь повісити муфтія і двох шанованих мурз, що лише розлютило народ. Шагін-Гірей утік під крило Росії; ханом було проголошено його старшого брата Батир-Гірея, прихильника Туреччини.

І ось у дію знову вступила військова сила. У Нікополі й на підступах до Перекопу було зосереджено могутній російський корпус генерала де Бальмена; у вересні 1782 року туди прибув Шагін- Гірей, було поставлене завдання знову "піднести його до ханської гідності". У жовтні загін племінника Потьомкіна, графа Самойлова, оволодів Перекопською лінією. Шлях до Криму для ставленика "російської партії" було відкрито. Батир-Гірей утік.

На початку 1783 року Шагін-Гірей, після декількох тижнів задушевних бесід із російським резидентом, все тим же графом Самойловим (не обійшлося, звичайно ж, і без матеріального стимулювання!) оголосив, що більше не хоче бути ханом такого невдячного народу, як кримчани, і зрікся престолу. Це розв’язало руки Катерині. 8 квітня 1783 року вона видала маніфест про включення Криму, Кубанського краю і Тамані до складу Росії. Хто міг тоді передбачати, що в цій події, як у зернятку, були закладені передумови всіх майбутніх трагедій кримськотатарського народу, який втратив свою державність...

Не можна не звернути уваги й на те, що історія України тієї доби була також найтіснішим чином пов’язана з процесом консолідації (будь- якими засобами!) та уніфікації імперії, характерним для політики Катерини. Вдумаймося: того ж самого 1783 року, коли було анексовано Крим, імператриця своїм указом закріпачила вільних українських селян. І це аж ніяк не випадковий збіг.

Ігор СЮНДЮКОВ, "День"
(“День” №160, 22 вересня 2006)

О крымских татарах долго молчали, но скоро о них узнает весь мир

Председатель Союза мусульман-татар Румынии Саладин Аджи-акай, неоднократно посещавший Крым в День его великой скор­би, 18 мая, пригласил на свою вторую родину, в Румынию, в г.Констанцу, группу крымских татар на организованный Союзом Международный фестиваль культур тюрко-татар.

В фестивале приняли участие около 350 представителей искус­ства, культуры из Турции, Болгарии, Румынии, Татарстана, Казах­стана и др. В состав крымской делегации вошли: Али Алимов с его ансамблем "Учан-Сув", Алие Меметова с ансамблем из Бахчисарая "Ильхам", а также предста­вители интеллигенции, Лиги крымскотатарских женщин и Милли Меджлиса. Прибывших 7 сентяб­ря на автобусе в Констанцу крым­ских гостей устроили в первокласс­ном отеле у самого моря. Зна­комство с местными достоприме­чательностями, развлечения на морском пляже заполнили весь первый день. Открытие фестиваля состоялось 8 сентября. В этот день большой успех выпал на долю лю­бимой соотечественниками моло­дой певицы и композитора Зеры Кенжикаевой, выступившей со сво­ей песней "Селям алейкум" и зас­тавившей биться в унисон сердца всех слушателей.

В последующие два дня крымскотатарские художественные коллективы разъезжали по городам Румынии, демонстрируя свое ис­кусство, любуясь красотами и ис­торическими памятниками Румынии. Не остались равнодушны зри­тели и к зажигательным танцам на­ших ансамблей.

И вот что замечательно — другая страна, разные народы, но всех объединял язык, имеющий общие корни — тюр­кские.

На организованном руководителями фестиваля в последний день фуршета приглашенные руководители групп и председатели всех региональных объединений тюрко-татар Румынии уже в непринужденной обстановке смогли более тесно познакомиться, договориться о будущих встречах, полезных контактах.

11 сентября автобус увез крым­ских гостей домой, в Крым.

Лейля АЛЯДИНОВА
(“Голос Крыма” №39, 22 сентября 2006 г.)

270 лет со дня первого взятия Бахчисарая

В средние века и даже чуть позже - в эпоху так называемого Просвещения - Крымское ханство наводило ужас на своих соседей, устраивая набеги на земли России, Украины и Польши. Захватив и разорив Крым в XIII веке, монголо-татары подчинили себе местное население - греков, караимов и готов.

Объяснять, откуда взялись первые, не нужно. Все помнят, что они появились на полуострове во времена античной колонизации. Что же касается караимов, исповедующих особую неталмудическую разновидность иудаизма, то их считают потомками хазар. А готы пришли аж из Скандинавии в III веке н. э., в эпоху Великого переселения народов. Разговаривали они на одном из германских диалектов и до самого XV века сохраняли язык и остатки самобытности. Кого в таком случае считать "коренным народом Крыма", предоставляю судить читателям.

НАБЕГИ

Во времена расцвета ханство включало не только сам полуостров, но и прилегающие к нему степи Северного Причерноморья - территорию нынешних Одесской, Херсонской, Николаевской, Харьковской и части Донецкой областей. Тут кочевали подконтрольные хану Буджакская и Ногайская орды, занимавшиеся "охотой" на зазевавшихся жителей в украинских и русских землях. Пойманных жертв сдавали перекупщикам в Перекопе, Бахчисарае и Кафе.

Иногда в поход ходил и сам верховный правитель. Ничего хорошего окрестным государствам это не сулило. В 1482 г. войско хана Менгли-Гирея сожгло Киев и увело в плен даже местного воеводу Ивана Ходкевича, "и пусто вчинывши, замок сожгли и сами пошли проч". В 1571 г. стодвадцатитысячная орда Девлет-Гирея сожгла всю Москву, кроме Кремля. Домой "крымские люди", как называл их летописец, ушли с гигантским полоном.

Нет ничего удивительного, что украинские казаки и московские "ратные люди" старались отплатить той же монетой.

В 1616 году две тысячи запорожцев высадились в Кафе (нынешняя Феодосия), подожгли город и освободили всех невольников. Серию очень удачных походов в Крым совершил кошевой атаман Иван Сирко. Однажды ему удалось даже поджечь предместье Бахчисарая, после чего напуганный хан сбежал в горы.

РАСПЛАТА

Но захватить столицу ханства славянам впервые удалось только под командованием русского генерал-фельдмаршала Бурхарда Миниха. Это случилось ровно 270 лет назад, летом 1736 года.

Ни в русской, ни в украинской исторической памяти Миниху не повезло. По происхождению он был немец, а потому не годился на роль национального героя. Тем не менее именно он впервые поставил татар в то положение, в котором они до этого привыкли видеть других. Раньше горели Москва и Киев - теперь пылал Бахчисарай. И пленных в массовом количестве чуть ли не впервые повели не с севера на юг, а с юга на север.

Бахчисарай, насчитывавший две тысячи домов, русские солдаты сожгли целиком вместе с ханским дворцом. Тот, который стоит там теперь, построен уже после того, как Миних вернулся из Крыма. Именно его воспели Мицкевич в "Крымских сонетах" и Пушкин в поэме "Бахчисарайский фонтан". А от старого ничего не осталось. Даже воспоминаний.

В качестве трофея Миних захватил коляску хана и его подзорную трубу.

К ПОБЕДЕ ЧЕРЕЗ СИВАШ

Начиная с войны 1735-1739 гг. установилась традиция: искатели героических подвигов брали Крым, штурмуя Перекоп, а самые хитрые полководцы - в обход, переправляясь вброд через Сиваш. В 1737 году русская армия повторила поход Миниха в Крым. На сей раз ею командовал фельдмаршал Ласси - шотландец на русской службе. В его армии служило много запорожских казаков.

Хорошо зная особенности здешних мест, они подсказали оригинальный путь вторжения - через мелководный солёный залив, отделяющий Крым от материка. Пехота перебралась на плотах, казаки и драгуны - вброд. Войска сожгли несколько городов и угнали сто тысяч баранов. Бахчисарай опять немножко подсмалили. Таким образом, задолго до знаменитого перехода Красной Армии под командованием Фрунзе через Сиваш этот подвиг совершил заезжий шотландский "турист" с экскурсией из неграмотных мужиков в военных мундирах.

БАРОН МЮНХГАУЗЕН ТОЖЕ ПОВОЕВАЛ ТОГДА С ТАТАРАМИ

В знакомых с детства "Приключениях Мюнхгаузена" описывается какая-то загадочная русско-турецкая война. Именно во время неё барон летает на ядре, сам себя вытаскивает за волосы из болота, а его коню отрубили заднюю половину тела, после чего бедная скотинка никак не может напиться. Но Мюнхгаузен - не только литературный персонаж. А война, где он прославился, та самая, о которой мы рассказываем.

Иероним фон Мюнхгаузен успел и поучаствовать в ней, и даже пожить некоторое время в Киеве. В России он оказался как специалист по кавалерийскому делу. Фельдмаршал Миних задумал ввести в армии кирасирские полки - тяжёлую конницу. Отечественных специалистов не было. Пригласили германских. Как сейчас лучшими автомобилями считаются немецкие, так тогда выше всего ценились крупные лошади из этой страны. Так вместе с жеребцами и кобылами в наши края занесло и этого весёлого инструктора.

Базой русской армии служил Киев. Сюда свозили всё продовольствие для солдат. Тут они стояли на зимних квартирах после походов в Крым. Так что Мюнхгаузен тоже гулял по нашим улицам и развлекался в здешних публичных домах, ел нашу домашнюю колбасу и пил местный шнапс - то есть горилку.

Вообще же, как и все настоящие солдаты на войне, он страшно скучал. А потому во время многодневных переходов по причерноморским степям, потея в суконном мундире, придумывал свои будущие фантастические рассказы, чтобы скрасить омерзительную действительность.

Некоторые эпизоды книжки имеют параллели с действительностью. Чтобы обезопасить себя во время длинных маршей по степи от солнца, русская конница переняла татарский обычай - срубать молоденькое деревце и привязывать к седлу, делая что-то вроде зонтика. Так у Мюнхгаузена появилось продолжение рассказа о разрубленной на две половинки лошади - ветеринар сшил её лавровыми прутьями, после чего над седлом барона выросла беседка из веток лавра.

Мы представляем барона весьма зрелым человеком. Но в Киеве он оказался совсем юнцом. Первая должность его - адъютант герцога Брауншвейгского, родственника русской императрицы Анны, больше знакомого сейчас обывателям по названию сырокопчёной колбасы.

"Сегодня".
(“Крымская правда”, №174, 23 сентября 2006)

“КОЖНЕ ПОКОЛІННЯ ПИШЕ СВОЮ ІСТОРІЮ КОХАННЯ”

Ганна Міхалкова в Ялті одержала свою першу премію у великому кіно — “Кримське золоте яблуко” за кращу жіночу роль. А сам фестиваль оцінила досить високо. Власне, з цього й почалася наша розмова з акторкою — чи потрібні взагалі фестивалі кіно, або це просто чергова тусовка для акторів?

— Тих, хто думає, що фестивалі — це просто тусовка, переконувати не буду. Але я вважаю, що вони допомагають визначати, куди буде рухатися сучасне кіно, яка тенденція буде панувати в кінематографі й так далі. Фестивалі, безумовно, потрібні. Може, спірна їхня кількість — фестивалів сьогодні більше, ніж фільмів, але це вже інше питання.

— Як Вам працювалося з Дунею Смірновою? Судячи з того, як вона веде телепередачу “Школа злослів’я”, — стерво вона рідкісна...

— Ні, ну що ви! Ми з Дунею знайомі давно, добре з нею спілкуємося, вона дуже професійний сценарист, а фільм “Зв’язок” став її першою картиною, де вона виступила як режисер. У неї дуже добре виписані діалоги. Я вважаю, що в багатьох речах ми розуміємо один одного з півслова. З нею було приємно працювати.

— І все-таки Ви їй диктували свою гру чи вона Вам нав’язувала своє бачення фільму?

— Дуже дивна постановка питання. Якщо немає взаєморозуміння між актором і режисером, — це вже велика проблема. Що б не говорили, я вважаю, що режисер — це головна особа на майданчику. Артисти повинні втілити ідею режисера, а не свої амбіції. Інша справа, що є режисери, які чують, є такі, які говорять артистам: що хочете, то й робіть на майданчику, є такі, які взагалі не слухають артистів і змушують грати так, як їм хочеться. Це почерк роботи. Жодна з цих манер не є поганою. Кожний просто знімає по-різному. Я дуже вдячна Дуні за те, що вона дала мені можливість зіграти роль, для мене не призначену.

— От як?!

— Ви думаєте, я не розумію, що мій образ — не для таких історій? У розумінні нашого часу цей сюжет — не про мене. Він для такої тонкої, нервової, зламаної жінки на кшталт Ренати Литвинової. Але, може бути, для фільму й краще, що Дуня взяла мене, тому що Рената — виключення, а таких, як я, — більшість. Вона — кінодива, яких у реальному житті не зустрінеш.

— Фільм “Зв’язок” — це така добротна мелодрама про те, як двоє невільних людей люблять один одного. Таких картин багато. Не боялися, що нічого нового не скажете?

— Життя взагалі підкидає дуже схожі сюжети — і сто років тому, і двісті, і тисячу. Кожне покоління знімає або пише свою історію кохання, раз на 15 років з’являються такі фільми однозначно. Теми залишаються вічними, просто міняється кіномова, міняється внутрішня динаміка. Кожне покоління пише таку історію про любов. Але кожне пише в тій формі, що затребувана часом.

— Ваша героїня так красиво сказала: “Зі мною трапилася любов”. У житті, якби з Вами трапилася інша любов, що б Ви робили в цій ситуації?

— Це абсолютна теорія, це улюблене питання журналістів. Якщо відповісти на це питання — це збрехати відразу ж. Нам не дано вгадати, як ти себе поведеш у тій або іншій ситуації. Адже люди неадекватні, і вчинки, які вони роблять, іноді не піддаються тій логіці, якої вони дотримуються протягом всього життя. Деякі говорять: “Така історія зі мною не могла б трапитися!”. Але всі наші судження й думки незначні під волею зовнішнього впливу, магічної сили.

— В картині “Зв’язок” Ви вперше знялися в еротичній сцені. Страшно було?

— Ні, не страшно, ця сцена була цілком логічною. Я, до того ж, не з тих, хто говорить — мені потрібні таке світло, такий ракурс, знімайте мене за певних умов. Я в цьому сенсі абсолютно довіряю тій історії, що граю, і довіряю режисеру. У мене немає остраху бути некрасивою, надто емоційною, я знаю, що якщо буде якась фальш, то це глядач відчує.

— А я в якомусь інтерв’ю читав, що Ви, навпаки, комплексуєте...

— Ну, це вже потім, коли картина знята, я починаю копатися. Люди, що працюють у цій професії, діляться на дві категорії: одні обожнюють себе дивитися по телевізору і дивляться свої фільми по 150 разів! Я належу до іншої половини, які, коли бачать себе на екрані, хочуть сховатися і звук тихіше зробити, і щось украй ніяково! А коли ще слухаєш, що ти говориш, то думаєш: “Господи, добре, хоч відмінки не переплутала!”.

— В житті Ви сильна людина?

— Ну як сказати — це суб’єктивне відчуття: в якихось речах дуже сильна людина, в якихось моя сила полягає в тому, щоб піти на компроміс, хоча деякі вважають це слабкістю.

— Ви вже побували в ролі акторки, телеведучої, продюсера. Спробувати себе режисером є ідея?

— Ні, у мене немає такого бажання і немає режисерських амбіцій. І ніколи їх не було.

— Ви — релігійна людина і в той же час акторка. Як Вам вдається дотримуватися 10 заповідей? Адже спокус у сучасному світі багато, а в актора — і поготів...

— Як будь-яка жива людина я, звичайно, піддана спокусам, і неправдою буде сказати, що я чудово з ними справляюся й зовсім безгрішна. Інша справа, що кожне покоління пише про те, які жахливі часи, які вдачі, куди котиться світ. Візьміть будь-яку книгу столітньої давнини, включаючи Розанова або Соловйова, які пишуть з приводу того, у який дивовижний час ми живемо, — втрата моральності відбувається щомиті. Кожний сам для себе знаходить, як дотримати себе у світі.

— У кіно Ви з’являєтеся досить рідко. Немає гарних ролей? І які взагалі критерії визначають, будете Ви зніматися чи ні?

— Пропозицій дуже багато, і я відмовляюся багато. Я не кидаюся в що завгодно. Погодитися на роль я можу в трьох випадках: або це матеріальна зацікавленість, або це гарна роль, або — відмінний режисер.

— Ваш батько втручається у Вашу творчість? Критикує? Хвалить?

— Не втручається. Але, звичайно, завжди говорить, що йому подобається в моїй роботі, а що ні. Останні мої ролі в “Зображуючи жертву” і “Зв’язок” йому дуже сподобалися.

— Якщо вже ми торкнулися теми родини, то Вам ваше зоряне прізвище допомагає чи заважає?

— Зараз уже не допомагає і не заважає, а раніше було і те, і інше. Мені взагалі подобаються династії. Наприклад, потомствених лікарів або вчителів — це досить красиво. Як говорять математики, у дітей більша ймовірність того, що вони підуть у ту професію, де працюють їхні батьки. Я завжди знала, що буду акторкою, але в якийсь момент подумала, що це — не мій шлях, і пішла вчитися в інститут міжнародних відносин на міжнародне право. Але потім зрозуміла, що потрібно вертатися. Завжди бувають сумніви: якщо батьки досягають великих успіхів у своїй професії, то в дітей планка може бути занадто високою, і багато хто на цьому ламається. Якщо мої діти захочуть піти в акторство, то спочатку нехай одержать фундаментальну освіту, а вже потім — будь ласка!

— Ваша родина за характером — італійська, де всі емоції назовні, або нордична, де все тихо й спокійно?

— По-різному буває, всі ми дуже різні. Але в нашій родині всі дуже добре виховані, і зовнішнього прояву таких бурхливих емоцій не буває. Голосних скандалів я майже не пам’ятаю. Зі своїми дітьми я розмовляю коректно, але можу й потиличника дати. Одне іншому не заважає. Але в мене поважне відношення до дітей. Я — вимоглива мама, але ніколи їх не ображаю, не принижую. Мене теж виховували досить строго.

— На Ялтинському фестивалі Ви одержали свою першу премію. Приємно?

— Звичайно приємно! Хоча, якщо чесно, мені зовсім однаково, що про мене скажуть — рознесуть мою роль або похвалять. Хоча, звичайно, думка колег для мене важлива, тому що вони бачать нюанси. Але взагалі мистецтво — це “вкусовщина” в чистому виді: один любить кавун, а інший — свинячий хрящик. Знаєте, я до похвали ставлюся ще гірше, ніж до критики. А любов — це настільки оманна річ і мінлива, що на неї орієнтуватися — остання справа.

— Кажуть, на зйомках серіалу “9 місяців” Ви увесь час сперечалися на майданчику?

— Режисер цього серіалу був молодий хлопець Резо Гігінейшвілі, дебютант, він зібрав на одному майданчику акторок, які вже зіграли не одну головну роль в інших фільмах, до того ж він не народжував, а ми — народжували. І, природно, ми всі на ньому відігравалися, пояснювали йому, що почуває вагітна жінка і як вона поводиться. Але це було все жартома. Свій досвід на зйомках взагалі не допомагає. Усе, що грали ми, повністю протилежно тому, що відбувалося зі мною при пологах.

— А з чим у Вас пов’язаний Крим?

— З дитинством, з поїздками в Коктебель. У Криму знімалася тільки позаторік. Хоча періодично приїжджаю сюди. Враження справляє гарне.

Ігор ДМИТРІЄВ,
(“Флот України” №38, 23-29 вересня 2006)

ПОД БАЛАКЛАВОЙ НАШЛИ БРИТАНСКИЙ ПАРУСНИК ВРЕМЕН КРЫМСКОЙ ВОЙНЫ

Бриг идентифицировали благодаря надписи на медном колоколе Группа московских дайверов, исследовавшая дно у берегов Балаклавы в Черном море, случайно наткнулась на английский парусник "Агнесс Блэйки", затонувший во время Крымской войны, примерно в 1853—1856 годах. Подобные древние находки в черноморских водах обнаруживаются крайне редко. Например, последний был найден более чем 30 лет назад.

ПОМОГЛА РЫНДА.

По словам одного из аквалангистов Оксаны Истратовой, которая первая обнаружила парусник, судно удалось идентифицировать по рынде, корабельному колоколу: "Несмотря на то что вода мутная, на нем отчетливо была видна надпись". Позже находку вытащили на поверхность.

РАЗБИЛСЯ В ШТОРМ.

Оксана утверждает, что у судна есть пробоина в левом борту. По одной из версий, бриг, как и еще десяток кораблей, возвращавшихся в Британию после окончания Крымской кампании 1853—1856 годов, разбился в 1854 году о прибрежные скалы и был отнесен штормом от берега. В адмиралтействе Великобритании уже подтвердили, что судно на самом деле принадлежало королевским военно-морским силам. На ближайшее время запланировано более детальное изучение "Агнесс Блэйки". Правда, для этого еще нужно найти вход в корпус судна. Парусник объявлен местными властями музеем-заповедником и уже занесен в культурно-исторический каталог ЮНЕСКО.

Впрочем, находку "Агнесс Блэйки" военные историки не считают архиважной и дорогостоящей. Например, эксперт-историк Ярослав Тинченко утверждает, что за английский бриг много не дадут, даже если его продать на черном рынке: "Таких парусников под водой бухты Балаклавы скрывается более чем достаточно. Но даже если его вытаскивать на поверхность, то никто на него не позарится, так как за 150 лет судно превратилось в труху. Легче и дешевле построить по образу и подобию "Агнесс Блэйки" новый парусник.

Если же все-таки попытаться продать поднятую рынду, то, скорее всего, ее приобретут британские антиквары. В этом случае за нее можно выручить до 1000 фунтов стерлингов (около 10 тыс. гривен)", — сказал "Сегодня" военный историк.

Одна из версий происхождения "Агнесс Блэйки" такова: двухмачтовый бриг был построен британской компанией "Эбердин лайн" (Aberdeen Line) в 1841 году, далее судно водоизмещением 793 тонны продали в 1849-м судоходной компании Дженкинса.

КСЕНИЯ ГРИШИНА
(“Сегодня”, №215, 25 сентября 2006)

ДЖАЗОВА ВІДПУСТКА В КОКТЕБЕЛІ

Заповітну мрію туристів — прогулятися схилами кримського вулкану Карадагу, здійснили у розпал оксамитового сезону прихильники джазової музики. Вчетверте їх зібрав під свої знамена Міжнародний фестиваль JazZ Коктебель-2006. У його рамках репрезентовано понад двадцять концертних програм. З-поміж гостей фестивалю мегазірки світового джазу: бас-гітарист Стенлі Кларк і барабанщик Біллі Кобем, відомий російський саксофоніст Олексій Козлов і піаніст Андрій Кондаков.

У будь-якому разі Коктебель — незвичайне місце. Ще на початку ХХ століття він був своєрідною Меккою творчої інтелігенції. Сто років тому містечко стало притулком поета Максиміліана Волошина, чий гостинний дім на березі моря був завжди відкритий для будь-кого, хто прагне духовного порозуміння і спілкування. Нині сцена поблизу садиби-музею Волошина також приваблює людей, позбавлених тягаря стереотипів масової культури. Природно, що і джазовий фестиваль де в чому руйнує усталені уявлення про цей вид мистецтва.

Цьогоріч JazZ Коктебель-2006 мав приголомшити публіку дивом сучасних комунікативних технологій. Уперше у світовій практиці проект "Джаз зі швидкістю світла" довів можливість музикування в режимі реального часу. Завдяки Інтернету Коктебель виходив на зв’язок із Москвою, Тель-Авівом і Києвом. Проте навіть майстерність такого піаніста як Леонід Пташко важко було оцінити через незбалансований та надто голосний звук, що став справжньою проблемою вечірніх заходів. Якщо для місцевих жителів гуркіт потужних динаміків був джерелом постійного роздратування, то на новоприбулих меломанів такий "саунд" справляв гнітюче враження. Торік відомий німецький саксофоніст Гетц Грюнберг зауважив, що дух джазу несумісний зі стадіонним звучанням. Хоча засновник фестивалю Дмитро Кисельов позиціонує своє дітище як "супротив фанерній попсі", проте звукорежисери JazZ Коктебелю-2006 можуть озвучити хіба що поп- чи рок-концерти. Можливо, музиканти й публіка, втомлені щоденним десятигодинним марафоном із підвищеним рівнем децибел, почувалися набагато комфортніше на нічних джем-сейшинах у невеличких затишних кав’ярнях.

Незважаючи на кадрові зміни в оргкомітеті, порівняно з минулими роками, значних метаморфоз концепції та устрою джазового дійства не відбулося. Змінилися, напевно, зовнішні моменти: вперше фестиваль проводився восени, з’явилася друга сцена, та попри безкоштовний вхід на концерти, ціна за місце в облаштованій пластиковими стільцями "ложі друзів" підвищилась з 200 до 500 дол.

Головна мета фестивалю — пропаганда сучасного джазового виконавства. Всі знають чи, принаймні, чули про Луї Армстронга та Еллу Фітцджеральд, але сучасні джазові стилі для більшості лишаються нелегким випробуванням. Так, під час виступу фінського тріо (Оллі Сііканен, Лассе Ліндгрен, Вілле Пінссі) увага слухачів переключилася на розмови і розважальні установи місцевого пляжу. Фінський колектив грав складну композиційну музику, що несе колосальне інтелектуальне навантаження. Такий модерний джаз в Україні практично не виконується, і щоб звикнути до нього, потрібно мати неабиякий слуховий досвід і бажання його зрозуміти. Реакція публіки, на жаль, доводить, що слухової культури нашій аудиторії поки не вистачає.

Одначе більшість концертів мали шалений успіх. Потужною танцювальною енергією джамп-блюзу та бугі-вугі позначився виступ канадського "Блюзового босса" Кенні Вейна. Йому акомпанували кияни Дмитро Александров (саксофон), Андрій Арнаутов (контрабас), Олексій Фантаєв (барабани). Хлопці вкотре довели високий професійний рівень українських музикантів, та й загалом, виступи вітчизняних джазменів майже не поступалися іноземним зіркам. Заслуговувала на увагу прем’єра нового альбому тріо Сергія Давидова з Олександром Рукомойниковим, а запальні кубинські ритми в інтерпретації Kiev Salsa Kings ще раз довели, що джаз — мистецтво інтернаціональне.

Із невідомих причин на цьогорічному фестивалі практично не було сольних виступів джазових вокалістів. Не беручи до уваги хіп-хопера, який загубився у "тіні" найвідомішої в світі жінки-трубача Сакії Леру, та несподіваного випаду в бік романсу Олексія Козлова, справжній джазовий вокал гості почули тільки від Сусанни Джамаладінової. Випускниця вокального факультету Київської консерваторії, вона зробила перші кроки до джазового Олімпу в складі дівочого гурту Beauty Band. У Коктебелі співачка презентувала власні пісні.

Цікаву авторську музику, але з бразильськими інтонаціями, представив росіянин Андрій Кондаков у виступі з трьома американцями бразильського походження: перкусіоністом Едсоном "Кафе" Да Сілва, барабанщиком Селсо Альберті й басистом Серджіо Брандау. На противагу Кондакову, виступ ветерана російського джазроку Олексія Козлова, котрий останні роки працює в межах так званої "третьої течії", великого ажіотажу не викликав. Паралелі джазу і академічної музики у цитуваннях "Арлезіанки" Бізе, увертюри до "Тангейзера" Вагнера та хору полонянок з "Князя Ігоря" Бородіна швидше нагадували музичну вікторину на кшталт "Відгадай, що я граю?".

Узагалі фестиваль відзначився низкою незрозумілих моментів, скажімо виступи діджея Fun2mass та фольклорного гурту "Даха-Браха". З усією повагою і любов’ю до української пісні й творчості київських театралів із "Даху" їхня музика не вписується у концепцію джазового фестивалю. Адже шанувальники джазу приїздили до Коктебеля, щоб послухати свою музику.

Кульмінацією JazZ Коктебелю-2006 стали довгоочікувані виступи Стенлі Кларка, а потім Біллі Кобема. З 70-х років Стенлі Кларка знають як найвидатнішого бас-гітариста світу, хоча він також чудовий контрабасист. Його віртуозність не має меж, а високе емоційне піднесення гри вмить знаходить відгук у публіки. Якщо Стенлі та Кобема приймали в Коктебелі, то їхній соратник Чік Корія незабаром приїздить з сольним концертом до Києва. Що ж до наступного фестивалю JazZ Коктебель, публіка може тільки здогадуватися, у променях якої джазової зірки вона грітиметься протягом наступної джазової відпустки.

Тетяна ПАНЬКО
(“Демократична Україна”, №178, 28 вересня 2006)

"Кримський Ковчег"
Утретє в Сімферополі пройшов міжнародний театральний форум

Фестиваль був організований за ініціативою Кримського відділення Національної спілки театральних діячів України директором, художнім керівником Сімферопольського академічного Кримськотатарського театру Білялом Біляловим, який надав для демонстрації вистав сцену свого театру, щоб глядачі познайомилися з театральним мистецтвом різних країн.

Задуманий спочатку як Фестиваль дуетних спектаклів, цього року "Кримський Ковчег" зазнав зміни в аспекті розширення творчої палітри. Його організатори вирішили відійти від жорсткої вимоги щодо участі лише двох акторів, і "Кримський Ковчег" став фестивалем камерних вистав.

Шість днів чудового оксамитового сезону, коли сонце віддає свої останні благодатні теплі промені, а зелень дерев переплавляється на золото, бронзою відливаючись на тлі синього моря, стали справжнім подарунком сімферопольським театралам й акторам, що приїхали показати своє мистецтво. Цього разу на "Кримському Ковчегу" до Сімферополя "припливли" театральні колективи з міст України, Росії, Білорусі, Німеччини й Туреччини. Національне мистецтво представляли київський Театр "Сузір'я", Закарпатський російський драматичний театр (Мукачево) й господарі Фестивалю — Кримськотатарський театр.

Київський спектакль "Парнас дибом" (режисер Ігор Славінський), який має підзаголовок "Кабаре 30-х років", повертає глядачів у радянську епоху. У Домі творчості літераторів зібралися представники прози й поезії. У створених акторами образах присутні характерні риси, за якими вгадуються конкретні історичні особистості. У дусі мистецтва 30-х, за текстами, які стали вже класичними, актори розігрують музично-літературну імпровізацію: з шармом, смаком, вигадкою, тонким гумором і виразними асоціаціями. Ностальгія відчувається в наївних рядках нехитрої мелодії "В парке Чаир распускаются розы..." Вистава захоплює безліччю сценічних знахідок, винахідливістю режисерського ходу, що примусив різних акторів звучати, як зладжений зіграний оркестр.

Закарпатський російський драмтеатр — учасник і дипломант багатьох міжнародних театральних фестивалів, проводить і власний фестиваль у Мукачевому. З Кримськотатарським театром закарпатців пов'язує творча дружба. Містична комедія московського драматурга І. Фрідберга з виразною назвою "Дурепо, це кохання!" (режисер Олександр Король), звичайно ж, про стосунки чоловіка й жінки. І хоча тут на одного чоловіка припадає дві жінки, дія не загострюється на непорозуміннях любовного трикутника. Яскраві, просто- таки бенефісні ролі дозволяють акторам показати грані свого таланту якнайкраще. Так що, дурепа ти або розумна, а кохання — це кохання!

Над проблемами цього вічного почуття б'ються й героїні комедії "Дівичник" Л. Каннінгема (режисер Б. Мартинов) Кримськотатарського театру. Усім так хочеться жіночого щастя, міцного й надійного чоловічого плеча поряд. Але як по-різному уявляють це щастя шість героїнь цієї історії. А ось Люті з вистави "Люті плюс Капітан" Олексія Дударєва (режисер Олександр Гарцуєв) Могильовського драмтеатру (Білорусь), здається, знайшла своє жіноче щастя. Справжня життєва історія з детективними ситуаціями вирішується благополучно. Людина, яка представилася Капітаном і яка прийшла, ні мало ні багато, вбити Люті, виявляється тим чоловіком, якого вона чекала все життя. Гра акторів відрізняється психологізмом, щирістю переживань, органікою автентичності сценічного оповідання.

Провідний театральний колектив, переможець численних міжнародних фестивалів — Стамбульський муніципальний театр (Туреччина) — виставою "Крила кохання, яке згорає" Т. Нар (режисер Б. Сєчкін) представив царину духовної сфери людини. Цей спектакль — філософська притча про те, що є світ, є людське життя, які цінності мають переважати. Сценографія, яка складається зі складного світлового оформлення, присутності живого вогню, створювала містичну загадкову атмосферу, яка підходила для моментів заглиблення в себе, для звернення до Всевишнього.

Те, що театр з Санкт-Петербургу "Со-Бытие" привіз на фестиваль твір Достоєвського, цілком зрозуміло. Між ім'ям письменника й цим містом можна поставити знак дорівнює. Оповідання "Покірлива" молодий режисер Т. Айзітулова перетворила на фантастичну виставу, де стосунки Заставника й Покірливої перетворюються на фантасмагоричний хоровод пластичних видінь. В акторському виконанні яскраво відчувається санкт-петербурзька театральна школа. Почуття героїв химерно переплітаються, вони дивні й алогічні, й мають лише єдине завершення — смерть.

Поєднання слова й класичного балету... Здавалося б, не характерно для сцени, але як якнайкраще відповідає характеру оповіді про двох надзвичайних людей, дивовижних особистостей — Айседору Дункан і Сергія Єсеніна. Історія кохання цієї красивої пари зображена в оповіді Центрального театру м. Єсслінгена (Німеччина) — виставі-балеті "Айседора й Сергій" (режисер В. Хінганський). Як зійшлися два мікрокосми цих особистостей, як протипоставити дві культури, два різні світи, з'єднати які зміг єдиний почуттєвий порив? У виставі драматичний дует емоційно підтримується дуетом балетним. Немов дві іпостасі зойку душі — розірване на клапті єсенинське слово й пристрасні піруети танцю чуттєвої Айседори...

Алла ПОДЛУЖНА, спеціально для "Дня".
(“День” №165, 29 вересня 2006)

Охорона здоров’я

Наше заперечення Дарвіну...

Україна переходить на світові стандарти реєстрації народжуваності

Із нового року в Україні має різко зрости дитяча смертність. Однак не лякайтесь, як вже писав "День", справа не в зростанні випадків фізичної загибелі малюків, а в зміні методики статистики. З нового року згідно з наказом МОЗ № 179 від 29 березня 2006 року вводиться світова система визначення критеріїв живонароджуваності та мертвонароджуваності й порядку їхньої реєстрації. Значення цього кроку важко переоцінити, бо він фактично змінює ставлення як держави, так і нашої системи охорони здоров’я до цінності людського життя. До сьогодні за нормами статистики, щоб дитя було зареєстроване як живонароджене, вагітність матері мала тривати не менш як 28 тижнів, вага народженої дитини мала бути не менше одного кілограма, а довжина тільця малюка — не менше 35 сантиметрів. У той час як у світі давно встановлені зовсім інші норми: дитя реєструється як живонароджене, якщо вагітність матері тривала не менш як 22 тижні, а вага тільця, незалежно від довжини, становить не менше 500 грамів. Відчуваєте різницю? Це своєрідне заперечення сформульованого Дарвіном закону про те, що виживає сильніший, а слабкий приречений на загибель. У людському суспільстві критерії сили інші, й навіть слабке фізично життя часто буває потужним інтелектуально, тому приносить суспільству певну користь, тим більше, що гуманне суспільство визнає цінність людського життя як такого, безвідносно до сили індивіда.

Зрозуміло, що в перший рік нові норми значно погіршать українську статистику. Однак спеціалісти з неонатології (галузі медицини, яка опікується виходжуванням дітей одразу після народження та малюків з надмалою вагою), які минулого тижня провели в Судаку (Крим) Третій симпозіум з цієї проблеми, вважають, що за два-три роки й українська статистика має відобразити значний прогрес у якості медичної допомоги, догляду та виходжування малюків, що благотворно позначиться на демографії країни і, можливо, в сукупності з іншими факторами дасть змогу нарешті досягти того, щоб народжуваність перевищила смертність і населення почало не вимирати, а зростати.

"Це не значить, що в Україні лікарі сьогодні не борються за виживання недоношених малюків з малою вагою, — говорить головний спеціаліст з неонатології МОЗ України Єлизавета Шунько. — Мова йде про значне підвищення ефективності цих процесів, однак у нашій країні для цього ще треба багато що зробити. Згідно зі статистикою, малюкова смертність у нас становить лише 10,2 проміле (тисячна доля цілого), що на 0,3 пункту менше, ніж було 2002 року, однак при такому стані демографії це не може задовольнити країну...

Дійсно, світова практика вже підтвердила ефективність нових критеріїв реєстрації.

Якщо загалом в Україні пренатальна смертність новонароджених вагою більше одного кілограма з 2002 року зросла з 8,3 до 8,9 проміле, то смертність малюків, народжених з вагою від 500 грамів, зменшилась з 21,7 до 14,6 проміле. В той же час в Литві, наприклад, яка перейшла на нові критерії статистичної реєстрації ще 2002 року, завдяки запровадженню світових технологій виходжування смертність малюків маловагої категорії зменшилась за цей же період з 7,3 до 4,7 проміле, тобто зараз її рівень вдвічі менший, ніж в Україні. А, наприклад, в Криму 2001 року з шести дітей вагою менше одного кілограма вмерли п’ятеро, а вже 2005 року з 14 таких малюків загинули тільки п’ятеро. Тому і в Україні очікують саме цих процесів: "лукава" цифра статистики смертності дітей цих категорій має спочатку підскочити, але за два-три роки будуть впроваджені нові техніки, нові ліки, відбудеться перенавчання персоналу, й це дасть змогу значно підвищити реальне виходжування малюків, у тому числі народжених раніше строку й з малою вагою. На заходи щодо цього бюджет 2006 року вже передбачає витрати в 40 мільйонів гривень, і, як сподівається Єлизавета Шунько, бюджет 2007 року буде ще сприятливішим до долі цих крихіток...

Разом з тим, дискусія на симпозіумі, в якому взяли участь неонатологи, а також і вчені-акушери, фармацевти, інші спеціалісти медицини з усіх областей України, свідчить, що в цьому, здавалося б, лише статистичному заході відобразились не тільки медичні, а й економічні, соціальні, правові, моральні, демографічні та інші проблеми українського суспільства. Так, згідно зі статистикою, за останні три роки у нас смертність в утробі матері та мертвонароджуваність зростають. Із 9,7 до 10,02 проміле зросла й малюкова смертність, у той час, як, згідно зі статистикою, рання смертність дітей в перші години життя скорочується. Чи не в тому тут причина цієї "лукавої" цифри, що за мертвонароджуваність ніхто не відповідає, тоді як за смерть дитини в перші години після народження має хтось відповісти?

Так, головний неонатолог України Єлизавета Шунько підкреслила у своїй доповіді, що "показник мертвонароджуваності в 1,7 разу перевищує показник ранньої неонатальної смертності, що не відповідає загальнобіологічним закономірностям перинатальної статистики, відповідно до яких рівень мертвонароджуваності не перевищує рівень ранньої неонатальної смертності". Отже, треба змінити критерії "лукавої" цифри, щоб викликати до життя позитивні процеси в медицині, технології, підготовці кадрів. У цьому й сенс переходу України на нові — світові критерії статистики народжуваності й реєстрації. Тим більше, що якщо п’ятирічна статистика ще більш-менш благополучна, то статистика окремо взятого 2005 року просто лякає: торік в Україні зросли всі види дитячої смертності: неонатальна — на 11%, рання неонатальна — на 11,2%, пренатальна — на 10%, малюкова — на 10,4%. За даними статистики МОЗ України, 2005 року серед новонароджених дітей, що померли протягом неонатального періоду, переважають доношені діти, що не відповідає сучасним стандартам медицини.

"ПАСИВНА" ТА "АКТИВНА" ЕКОНОМІКА ЛЮДИНИ

Загальна думка лікарів така, що демографічні проблеми загалом та рівень народжуваності й виживання дітей забезпечуються загальним станом здоров’я жінок та соціально-економічними умовами суспільства. Виходжування маловагих дітей — лише частина проблеми загального стану медицини. Суспільству треба досягнути того, щоб діти народжувалися повністю доношеними та здоровими. Однак як маловагі, так і недоношені діти все одно будуть народжуватись, і як суспільство, так і медицина повинні бути готові допомогти їм вижити.

В Україні спостерігається поки що дуже незначна тенденція до підвищення народжуваності. З кожної тисячі жінок, здатних до народження, 2005 року народили трохи більш як 33, що перевищило показники 2003—2004 років. За статистикою, 2005 року народилося 413850 дітей, з них 17331, тобто 4,19%, були недоношені. І проблемних малюків стає все більше. Якщо 2004 року в країні народилось 2360 діточок з масою тільця від 500 до 1499 грамів, то 2005 — вже 2575. Разом з тим, маловагі й недоношені діти — це повноцінні люди, майбутні члени суспільства. Так, кримський академік і завідувач кафедри медуніверситету Олександр Загорулько порівняв цінування життя в нас і у світі. Наприклад, в одній з клінік США, розповів він, за 20 новонародженими "клієнтами" доглядають 104 медсестри, 14 лікарів різної кваліфікації та спеціалізації, не кажучи вже про обладнання та фінансове забезпечення. Там, де саме людина є найвищою цінністю суспільства, вважається, що затрати в $1000 щодня на виходжування дитини в перші дні життя — це норма, а середні затрати в $50 000 на поточну охорону здоров’я людини до 20-річного віку виправдовуються економічно. Так, новонароджена дитина вже корисна суспільству тим, що вона пасивно економічно ефективна: разом з іншими собі подібними "забезпечує" робочими місцями лікарів у пологових будинках, потім — вихователів у дитячих садочках, потім — вчителів у школах, потребує для себе транспорту, торгівлі, побутового обслуговування, іншої інфраструктури. Таким чином, вважається, що до 20 років кожна людина приносить суспільству 50 мільйонів доларів лише пасивного економічного ефекту, а після цього віку, працюючи, вона приносить суспільству ще незліченні суми активного економічного ефекту. В той же час у нас, здається, над цими проблемами мало хто задумується, хіба що поети та філософи, однак точно — не депутати і не міністри. Отже, дітей, на яких поширюється нова статистика, всього чотири-п’ять відсотків від народжених. Але якщо вдасться виходити та виховати більшість з них, то це буде означати таке ж зростання народжуваності, що немало для нашої країни в нинішній демографічній ситуації...

РЯТІВНА НЕОНАТОЛОГІЯ, РЯТІВНИЙ "СУКРІМ"...

Виходжування ослаблених малюків — справа, однак, досить складна. Коли ефективність технологій може бути фактично вирішальною в дилемі жити чи не жити, виникає конфлікт етичних цінностей між автономією новонародженого, з одного боку, та невизначеністю прогнозу його життя — з іншого, а також інтересами суспільства, сім’ї та професіоналів, коли нова технологія забезпечення життя надто дорога для суспільства.

В українській неонатології працює великий загін вчених та практиків, що беруть активну участь в Європейській асоціації педіатрів та інших європейських асоціаціях медиків. У країні вже створена Асоціація неонатологів, десь приблизно в жовтні поточного року має відбутися перший з’їзд неонатологів України. І хоча турбота суспільства та охорони здоров’я має полягати в турботі про здоров’я жінки, створення умов для повного виношування та повноцінного народження, об’єктом неонатології є вже не мати (про неї піклуються інші фахівці), а саме дитинка від зачаття до виходжування життєздатного організму, позбавленого особливих ризиків для життя.

На жаль, повернути до життя вдається далеко не всіх малюків. Так, 2005 року в Україні, за статистикою Мінздраву, серед причин малюкової смертності чільне місце (42%) займають причини, що виникли ще в утробі матері. 8% — це вроджені аномалії розвитку, 12,2% — різні хвороби, 8,1% — зовнішні впливи, що спричинили хвороби, серед яких 4,5% — інфекційні та паразитарні, й стільки ж — хвороби органів дихання. Але в нас із маловагих дітей виживають бодай третина, а, наприклад, в Канаді — до 90%. Високий рівень смертності серед недоношених дітей з малою вагою тіла — від 500 до 999 або навіть і 1499 грамів пояснюється недорозвиненістю їхніх легень, які ще не можуть дихати самостійно. За статистикою, саме розлади дихання стали причиною смерті понад 28% маловагих малюків у 2005 році, в той час як у світі цей показник значно менший. Наука знайшла дієвий спосіб допомоги таким дітям — їм вводять так звані сурфактантні препарати, які очищають легені та допомагають їм дихати. У більшості випадків саме цей захід фактично повертає дитинку, що кілька тижнів перебуває в спеціальному апараті для обігрівання та полегшення дихання, до життя. У наших родопомічних закладах використовуються різні сурфактантні препарати, часто імпортні, як наприклад, італійський "Куросурф". Однак вартість його, за деякими даними, перевищує 1000 євро. Ще дорожчі препарати американські та німецькі. У той же час МОЗ України забезпечив наші родопомічні заклади за державний кошт вітчизняним препаратом "Сукрім", який виготовляється, як і італійський, із легень свиней, однак вартість ампули його тримається на рівні 700 гривень. Препарат винайдений групою кримських вчених та виробляється в Криму фірмою "Докфарм".

У цій галузі, як і всюди в нас, виявляється, теж діє принцип "якщо захочемо, то можемо". Наприклад, за даними статистики 2005 року, значного зниження неонатальної смертності досягли лікарі Криму, Миколаївської, Київської, Львівської, Тернопільської областей та Севастополя. За даними головного неонатолога України Єлизавети Шунько, цього досягнуто завдяки тому, що проведено так звану регіоналізацію дородової та післяродової допомоги. Справу організовано так, що й на рівні пологового будинку, і на рівні акушерського стаціонару, і на рівні обласних лікарень вагітним, породіллям, новонародженим надається достатня кваліфікована допомога. Тут ефективне спостереження за вагітними, особливо в групах ризику, тому — своєчасна діагностика вроджених аномалій та організація необхідної допомоги в таких складних випадках. Допомагає й спільна праця акушерів-гінекологів з неонатологами з діагностики здоров’я матері та дитини, з надання допомоги в перші хвилини самостійного життя нової людини.

У той же час, високі показники ранньої та поcтнеонатальної смертності зафіксовані в Сумській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Чернівецькій та інших областях України. Щоб знизити їх у цілому в державі, вважає головний неонатолог України Єлизавета Шунько, слід повніше забезпечувати неонатологічні відділення та відділення виходжування недоношених дітей спеціальними ліжками, спеціальною апаратурою, запроваджувати спільне перебування матерів та новонароджених у таких відділеннях, їм слід ширше використовувати грудне вигодовування навіть недоношених новонароджених тощо. В спеціалізованих відділеннях слід подбати про обладнання та краще використання техніки для кардіореспіраторного моніторингу дитини, ультразвукової доплерографії, впровадження інших сучасних методів.

Велике значення має впровадження спеціальних, затверджених Мінздравом протоколів медичного догляду за здоровою новонародженою дитиною: клінічного протоколу "Жовтяниця новонароджених", клінічного протоколу з догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при народженні, а також протоколу первинної реанімації та післяреанімаційної допомоги новонародженим і клінічного протоколу "Неонатальні інфекції", що зараз розробляються. Резервом зниження мертвонародження та ранньої смертності є впровадження протоколу "Дистрес плоду", що підвищить рівень діагностики стану дитини ще в утробі матері. Все це значно підвищує шанси новонароджених на виживання за умови виконання всіх заходів протоколу й значно підвищує відповідальність лікарів за їхнє недотримання.

Щоправда, як говорили учасники дискусії, в жодній країні світу клінічні протоколи не затверджуються міністерством, як у нас, а отже, мають професійно рекомендований, а не адміністративно-обов’язковий характер, як у нас. Разом з тим, лікар у певних випадках в інтересах сім’ї та дитини повинен мати право відійти від протоколу, якщо це дасть більш ефективну допомогу дитині. Відповідно, нові умови роботи родопомічних закладів з 2007 року вимагають внесення змін до програм навчальних закладів. На думку члена-кореспондента АМН України Миколи Аряєва, ці процеси свідчать про участь України в благотворній глобалізації медицини, що диктує необхідність стандартизації термінів, європейської інтеграції вищої медичної освіти в загальному Болонському процесі.

Микита КАСЬЯНЕНКО, Судак — Сімферополь
(“День” №162,  26 вересня 2006)

Фермерство. Сільське господарство

К севу будь готов!

Совещание по подготовке к севу озимых зерновых культур прошло в одном из лучших агропредприятий Украины - СПК "Грузия" Первомайского района. Впервые за годы, прошедшие после реформирования аграрного сектора, организацию сельскохозяйственного производства и финансирование объектов социальной сферы здесь объединили в одну общую задачу - развитие села. Соответственно такую сугубо производственную тему, как проведение сева, вместе с руководителями аграрных предприятий обсуждали и главы сельских Советов района.

Как отметил министр аграрной политики АРК Павел Акимов, все площади под посев озимых культур автономии, а их почти 450 тысяч гектаров, в том числе зерновой группы - 410 тысяч гектаров, будут в этом году засеяны.

Однако уровень подготовки почвы всё-таки в различных районах разительно отличается, следовательно, будут разниться и урожайность, а значит, и благосостояние крестьян. Несмотря на то, что оптимальные сроки начала сева наступают буквально на днях, только 33% всех площадей (110 тысяч гектаров) подготовлены с соблюдением всех агротехнических приёмов. Остальные поля либо не удобрены, либо не обработаны в полном объёме. Низкий квалификационный уровень проведённых подготовительных работ отмечен в Белогорском, Ленинском и Сакском районах. Объём предпосевной обработки почвы в Красноперекопском районе выполнен на 17%, в Черноморском - только на 3%.

Внесение удобрений, в первую очередь фосфорных, - один из главных факторов, существенно влияющих на урожайность. В прошедшем году в среднем в хозяйствах республики фосфорсодержащих удобрений было внесено в виде подкормок по 25 килограммов на гектар. Это очень мало, особенно если учесть, что от них прямо пропорционально зависит урожайность. Так, Советский район в 2006 году получил в среднем 32,7 центнера с гектара при внесении 56 килограммов действующего вещества на гектар, в Красногвардейском районе внесли по 50 кг, получили - 30,6 центнера.

А что же с внесением удобрений в этом году? При потребности 5,1 тысячи тонн фосфорных удобрений на все площади припасено только 82%. Меньше всего их в Бахчисарайском районе - 44%, Красногвардейском - 52, Ленинском - 60%.

П. Акимов предложил главам администраций этих районов использовать оставшиеся дни, чтобы закупить недостающие фосфорные удобрения и внести стартовые дозы в полном объёме, таким образом полностью решив проблему. От этого будет зависеть, получат ли хозяйства дотацию на засеянные площади озимых культур.

Чуть лучше ситуация с протравливанием семян: обеспеченность автономии протравителями составляет 99%. Меньше потребности в Бахчисарайском - 94%, Ленинском - 92%, Советском районах - 88%.

Потребность Крыма в семенах озимых культур на осенний сев составляет 65 тысяч тонн. По данным республиканской государственной семенной инспекции, в автономии заготовлено кондиционных семян даже больше на 2%. Но качество семян озимого ячменя в ряде районов хромает. Так, в Раздольненском районе имеется только 53% необходимого количества кондиционных семян ячменя, в Сакском - 71%, Красногвардейском - 87%, Красноперекопском - 89%.

Поставлена задача за счёт качественного и своевременного сева выполнить намеченную на 2007 год программу производства зерна ранних зерновых культур в объёме не менее 1,5 миллиона тонн.

Наум СЫЧ.
Первомайский район.

(“Крымская правда”, №176, 27 сентября 2006)

Туризм. Відпочинок. Оздоровниці.

Кто срывает курортные сезоны?

Меджлис попросили быть скромнее в День де­портации и не пугать курортников провокация­ми (хотя кто и где пугает курортников, это еще надо посмотреть).

Эту просьбу высказал на заседании постоянной комиссии ВР АРК по рекреационному, санаторно-курортному комплексам и туризму де­путат от блока "За Януковича!" Станислав Мат­веев. Как считают члены комиссии, ежегодные траурные митинги и шествия 18 мая задают не­гативный тон предстоящему курортному сезону. После них, считают они, сложно рекламировать Крым как безопасный регион. При этом они почему-то забывают упомянуть о курортном се­зоне, грандиозно сорванном отдельными поли­тиками, организовавшими волну протестных ак­ций против военных учений НАТО в Феодосии нынешним летом. Тоже крымские татары виноваты?!

"В этом году отдых на крымских курортах был практически проигнорирован туристами из Рос­сии", — вещает "Новый Регион", запамятовав при этом, что ежегодно перед началом курорт­ного сезона в Крыму сама Россия активно пугает своих сограждан бесконечными страшилка­ми про Крым, дабы завлечь их на отдых в свои российские Сочи.

Подготовила Г.УСЕЙНОВА
(“Голос Крыма” №39, 22 сентября 2006 г.)

Ай-Петри, Ой- Петри, ой-ой-ё, гора

Вы не знаете, где можно заказать футболку с надписью? В Москве, я слышала, появились в продаже с таким слоганом: "Я пережил зиму-2006". Я хочу заказать себе какой-нибудь прикид с надписью типа "Я завтракала на Ай-Петри". А что осталась жива, будет видно и так. Не на теле же бездыханном будет покоиться эта надпись, а на тряпочке, надетой на живое ещё тело. Или, может, татуировку такую сделать? Футболка сносится, а тату навек останется, показывая, что обладатель сего - отчаянный любитель экстремального воздействия на свой организм.

Вино не виновато

Да слышала, слышала, читала в прессе, пару раз видела по телеку о том, что делается на яйле. Но как-то не очень верилось. Интуитивно разрабатывала маршруты для своих гостей с тем, чтобы не пролегали они вблизи Ай-Петри. Их берегла, себя? Не получилось. Разве от этой жизни убережёшься?

Сначала попрошу прощения у всех крымских виноделов за то, что на яйлу добиралась на машине фальшивовинщика. Хуже того, прямо на канистрах с этим самым контрафактным пришлось сидеть. Места в машине было мало, всё заставлено тарой с этим напитком, не имеющим, конечно же, ничего общего с вином. До сведения правоохранительных органов, которые пока весьма вяло интересуются изготовителями и сбытчиками фальшивого вина, довожу, что с изготовителем и сбытчиком лично не знакома, адреса его не знаю, паролей и явок тоже. Просто машина эта случилась для меня попутной, а он - случайным попутчиком.

Не пробовала этого "вина", врать не буду, не настолько бесшабашна моя смелость. Да и не на местных это пойло рассчитано. Тот самый изготовитель фальшивок потчевал меня фирменным коньяком из бутылки с дозатором, снабжённой акцизными марками. Всё по-честному.

Зато приезжим эту бормотуху предлагают в огромном количестве и широком ассортименте. А названия - вы бы только слышали! Ну, всякие там "чёрные полковники" и такого же окраса "доктора" - ладно, ничего, что подобных вин на легальных заводах не производят и таких сортов винограда не выращивают. В изобилии мускаты всех цветов радуги, тайфи и токаи таких же оттенков. А ещё "шайтан" предлагается и такая вот экзотика, типа мускат на розовых лепестках или он же, но на миндале. Зачем нормальное вино ещё и на миндале настаивать, неведомо, но нормального-то вина там отродясь не было, а то пойло, что изготавливают из, дай Бог, пищевых красителей с добавлением чего фантазия подскажет, уже ни миндалем, ни розовыми лепестками не испортишь, в смысле не исправишь.

И вот бочонки, снабжённые этикетками с экзотическими названиями, выставлены у входа в каждый шалман, в смысле кафе, и предлагается бесплатная дегустация этих, с позволения сказать, напитков.

- Мадам, вино дегустировать будете? Бесплатно, - юноша бледный со взором горящим вцепился в рукав столь агрессивно, что хоть выдирайся. Это почему же он решил, что мне на халяву и уксус сладок?

- У тебя столько денег нет, чтоб купить мою готовность отведать этого яда, - вяло огрызаюсь и пробираюсь вдоль ряда шалманов.

Дым костров навевает жуть

Эти временные сооружения выстроились нестройными рядами, соединены какими-то переходами, плотно прилегают один к другому. Имеют опять-таки экзотические названия вроде "Шаурма у Мустафы", "Шашлык у Айбека" и прочее, прочее. Перед каждым - костёр, на костре - чаны с кипящим варевом, которое потом подаётся как лагман, шурпа и что-то там ещё. Дымят и мангалы, на которых жарят шашлык всех видов - от баранины до сёмги. Дым стоит над этим кочевьем невообразимый, горят реликтовые рощи, вырубленные ради дров. Стук топоров не прекращается.

Всё это скопище кочевых стоянок - просто мечта пожарных. Стоят они плотно, дымят кучно, одной искры достаточно, чтоб вспыхнуло всё к чертям собачьим. А тушить - проблематично весьма, ведь вода здесь привозная.

Эти же кочевья - мечта и сладкий сон санврачей. Ибо отсутствие воды в достаточном количестве, представляете, как улучшает не только качество приготовляемой пищи, но и повышает санитарную обработку посуды.

...Раннее утро, на Ай-Петри ещё лежит облако, в нём, как в тумане, движутся неясные тени. Открываются двери шалманов, заспанный персонал продирает очи, выносят какие-то вёдра, их содержимое выливают прямо на дорогу. Спрашиваем у девушки-официантки, не трудно ли так рано приезжать на работу. Выясняется, что приезжать нетрудно, ибо она и не уезжала, а ночует прямо здесь, в зале этого самого кафе, на топчанах, где днём располагаются посетители. А помыться как? Выясняется, что нормально. Девушка гордо заявляет, что вода хоть и привозная, но не проблема, в этом заведении ей даже голову удалось однажды помыть, а вот в том, где она работала раньше, даже руки не всегда сполоснуть удавалось. Пытались выяснить, как называется то кафе, где с водой совсем плохо, чтоб ненароком там кофейку не напиться, не раскололась девушка. Видно, не конкурентов пожалела, а себя, знает небось, что случается с теми, кто антирекламой занимается.

Да что вода? Пару лет назад, говорят, и электричества не было во всех этих забегаловках. Значит, и холодильников тоже. А мясо подавали. Где хранили перед тем, как приготовить? Вопрос интересный, не потерявший актуальности и поныне. Больших холодильников обнаружить не удалось, как ни смотрела, а снедь подаётся в количествах немалых. Секрет сохранения свежести не открывается, но изжога, которую вы получите после дегустации какого-нибудь шашлыка, вам подскажет, что сохранить свежесть мясу помогла селитра или что-нибудь вроде этого из доступных консервантов. Ежели вы получите что-то похуже изжоги, то кто ж вам виноват, смотреть надо, куда ступаете.

Впрочем, турист может не успеть рассмотреть, куда он ступает. Его, как барана на заклание, поведёт в нужный шалман экскурсовод. И получит гид свои десять процентов от суммы, на которую наобедала группа, от хозяина заведения. А турист получит массу незабываемых впечатлений.

Не плачь, медведь, верблюдом не станешь

Впечатления не только от обедов под копотью костров. Разнообразнейшие услуги для досужих туристов, прибывающих сюда на автобусах, машинах и по воздуху, то есть в вагонах канатной дороги.

- Покатайтесь на верблюде! - требует нахальный погонщик мулов, переквалифицировавшийся в прокатчика верблюдов. Не успеваю ответить, что не намерена эксплуатировать беременную верблюдицу из принципиальных соображений гуманности, как очередной "туроператор" пробует соблазнить меня пешим переходом к пещерам. В одну из них даже обещает спустить меня. И заверяет, что всё расскажет про окрестности.

- Хочешь, я сама тебе всё расскажу про эти места? Записывай. А если грамоте не обучен, так запомни. До вашего сюда пришествия это всё было заповедной зоной. Очень заповедной. Дело в том, что плодородный слой почвы на яйле очень тонкий, не больше 12 сантиметров, и если повредить её, новый слой будет нарастать чуть ли не 200 лет. Студента сельхозинститута, например, который должен был сдавать гербарии чуть ли не каждый год, могли из вуза отчислить, если в гербарии обнаруживали растения с яйлы. Потому что тут всё сплошь эндемики. Были. Раньше. До вашего нашествия. Теперь уже их никогда не будет.

Самопровозглашённый гид произнёс торопливо:

- Простите, что докучаю вас. - И растворился в поисках других жертв. Правильно, иди докучай других, или всё же другим. Как правильно-то, господа? Я здесь забываю нормальную речь, с уст готова срываться только ненормативная лексика.

Чувствую, что готова рыдать. Вот и рыдания уже слышны. Не мои, нет. В тесной клетке мечется какое-то ушастое животное и стонет, и плачет человеческим голосом. Клетку открывают, оттуда выкатывается медвежий детёныш. Его хватают за холку и волокут к подъехавшей группе туристов.

- С медвежонком желаете сфотографироваться?

А с маленькой пантерой, а с леопардом, а с орлом - царём птиц, привязанным верёвкой к столбу? Вы, может, и не желаете, вы, наверное, сентиментальны, как все злодеи, а пипл хавает. То есть заезжий люд вовсю запечатлевается и на верблюде, и на осле, и в обнимку с дитём медвежачьим.

- Эй, мадам, туалет платный, - толстый и вальяжный, он сам удивляется, как не уследил, когда мадам в это заведение входила, и теперь требует контрибуций.

- Давай, - соглашаюсь охотно. - Сколько ты мне должен за то, что я сюда сходила?

- Не хами, - советует привратник приватного заведения. - Это здесь самый чистый туалет. Посмотри, что в других делается.

Не хочу смотреть, что делается в других, не хочу платить, вообще ничего не хочу уже...

Всё повытоптано копытами, лапами, ногами, шинами. Пыль и дым над всем этим ужасом, ещё недавно бывшим заповедником.

Кажется, президент во время предвыборной своей кампании приезжал сюда убирать мусор. Не всё убрал или снова нагадили, а сами убирать не будут никогда, зачем же им президентские справы на себя брать.

Что-то решало наше местное правительство с этим местом. Вроде как обустроить его, и если нельзя запретить, то возглавить. И правоохранители тут всё проверяли и ничего подсудного не нашли. Всё в порядке, да?

Кстати

Недавно министр курортов и туризма АРК Владимир Савельев и мэр Ялты Сергей Брайко побывали в Зальцбурге и теперь ждут с ответным визитом бургомистра австрийского города. Предполагается, что он приедет с предложением о развитии горнолыжного курорта на плато Ай-Петри.

Австрийские инвесторы готовы вкладывать средства в развитие горнолыжного курорта в Крыму, уверен крымский министр: "У них есть реальное предложение по развитию горнолыжного курорта на плато Ай-Петри".

Кроме того, Савельев считает, что для Крыма наиболее перспективным является развитие автотуризма. "На заседаниях крымского правительства рассматриваются вопросы о развитии побережья, о строительстве автокемпинга, мест сезонного пребывания для автотуристов", - сообщил он. По словам министра, в Крым также следует привлекать на отдых яхтсменов и спелеологов.

Наталья АСТАХОВА.
(“Крымская правда”, №174, 23 сентября 2006)

Всесвітній день туризму - привід для свята і роботи!

Сьогодні, коли, здається, затихли політичні баталії, нарешті сформовано керівні органи Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, на перший план виходять питання формування економічної стратегії, форми і методи її реалізації, результати, які в підсумку може одержати країна і кожен українець.

Дуже хочеться сподіватися, але для цього є й усі передумови, що найближчим часом більше уваги привертатимуть прогнози не політологів, а економістів, фахівців, професіоналів.

Буквально днями автор (Андрій Мальгин) подарував мені свою, книжку "Російська Рив'єра", що вийшла цьогоріч, в якій дуже системно і грамотно зібрано матеріали про формування курортів у Криму в XVІІІ, на початку XX століть.

Навіть найперше, поверхневе, знайомство з нею змусило мене не просто задуматися, а стало потужним поштовхом до того, щоб узятися за цю статтю.

Ця книжка, завершення літнього сезону, Всесвітній день туризму, що наближається, - все разом достатній привід, щоб ще раз поглянути на галузь, що розвивається найдинамічніше в усьому світі, - курорти і туризм.

За даними Центру світового туризму, галузь стрімко наближається до рубежу, коли протягом року понад один мільярд відпочивальників і туристів витратили на ці цілі понад один трильйон доларів.

За офіційними даними, 2005 року нашу країну відвідали більш як 17 мільйонів іноземних туристів. З України того-таки року виїхали за кордон більш як 16 мільйонів.

Обсяг туристичного споживання (споживання товарів і послуг туристичної й інших галузей), за тими само даними, становить 37 мільярдів гривень, у тому числі, за рахунок виїзного туризму - близько 30 мільярдів гривень.

Картина, на перший погляд, досить ідилічна. Але ми в Криму подібне жонглювання цифрами, коли будь-хто, приїхавши на півострів, автоматично зараховувався у відпочивальники, вже проходили. У результаті з'явилася методика обліку, що більш-менш достовірно коригує отримані цифри. Звичайно, той, хто автоматично зараховує до туристів вищезгадані мільйони, Чудово усвідомлює, що серед них чималу частину становлять поїздки до родичів і студенти, люди, що виїжджають у справах бізнесу, політики і, звичайно, чималий загін заробітчан. Те саме можна сказати і про тих, хто виїжджає до нашої країни. Ну а отримані обсяги беруться від 200-400 доларів, які, передадбачається, кожен з них нібито має залишити в країні.

Тож особисто я до цих цифр ставлюся не просто обережно, а вважаю, що поки не буде розроблено серйозної методики на великому, фактичному матеріалі, доти ми будемо лише припускати, скільки ж реальних туристів з метою відпочинку, лікування, ознайомлення з історією і культурою нашої країни реально виїхали і, відповідно, який реальний економічний ефект одержала від галузі країна.

Повернуся до книжки. Тому що вона не просто змушує задуматися, а й дає досить матеріалу, щоб по-іншому поглянути на день сьогоднішній. З'ясовується, ще далекого 1807 року відомий хімік А. Де Серр, запрошений Таврійським губернатором

А. Бородіним, зробив перший хімічний аналіз сакських грязей, лікування якими у той час стало досить популярним. У 30-х роках, як наслідок, будується перша на території України державна установа, призначена для надання курортних послуг, - Сакська грязелікарня. Потім ланцюжком почався розвиток транспортної, туристичної інфраструктур, як у цьому регіоні, так і загалом у Криму.

Отже, з усією впевненістю можна стверджувати, що в 2007 році виповнюється 200 років вітчизняній курортології, що поклала початок практичному освоєнню курортних багатств Криму й України.

Начебто б кругла дата, привід для святкування і радості. Однак тим, хто не з чуток знайомий з проблемами галузі, гадаю, не до радості. Узяти хоча б ту-таки Сакську грязелікарню. Уже багато років б'ються місцеве керівництво, кримське над проблемою її нормальної експлуатації, але, на жаль, події розгортаються так, що якщо не повернути їй державний статус, то через 200 років після створення ми можемо її остаточно втратити.

Але ж це поодинокий випадок.

Однак досить типовий, що реально відображає нездоровий стан галузі, котра піклується про наше здоров'я.

З цього приводу згадалася суперечка з російським курортологом, який у запалі сказав, що за такого відношення до проблем галузі з боку українського уряду в недалекому майбутньому українці будуть змушені їздити на лікування до Росії.

Я, звичайно, з ним не погодився і навів цілу низку прикладів, коли керівники витягали свої оздоровниці з напівдихаючого стану в сучасні, комфортні, з новітньою матеріально технічною базою об'єкти. Хоча в душі Чудово усвідомлював, що в наведених мною прикладах заслуга цих керівників, а ніяк не держави.

У зв'язку з цим згадується офіційне повідомлення про зустріч міністра культури і туризму І. Ліхового з Генеральним секретарем Всесвітньої туристичної організації ООН Франческо Франжіаллі, на якій обговорювали перспективи розвитку туристичної галузі України. Наприкінці повідомлення йдеться про те, що Франческо Франжіаллі схвалив український досвід об'єднання культури й туризму в одному відомстві.

Можливо, чийсь начальницький слух й потішила така похвала. Але у професіоналів, що працюють у галузі, вона може викликати або здивування, або криву помішку, тому що за роки незалежності куди тільки не кидало і як тільки не називали туристичну адміністрацію. Гадаю, у цьому також чимала заслуга того неподобства, що роками коїться в галузі.

Поки не буде незалежного відомства, а ще краще - міністерства, в якому буде зосереджено вироблення єдиних правил поведінки бізнесу, генеральної довгострокової лінії розвитку, стратегії, доти ми будемо на папері бачити мільйони туристів і мільярди гривень обсягу виконаних послуг, а насправді - вмирання, використання не за призначенням лікувальних грязей, мінеральних вод, перетворення дитячих санаторіїв, та й не тільки, в місця для будівництва приватних вілл і безліч інших негативів, що захлиснули галузь.

А тепер приклад з іншого життя за книжкою А. Мальгина. У 1909 році уряд, нарешті, прислухався до голосу фахівців і до Державної Думи було внесено законопроект про визнання суспільного значення за курортами. Законопроект припускав установлення спеціальних зон санітарної охорони в лікувальних місцевостях. У документі вперше була дана класифікація лікувальних місцевостей, визначено порядок віднесення різних місць до розряду лікувальних. Установлено округи гірської і санітарної охорони курортів, тобто спеціальної території навколо лікувальної місцевості, де обмежувалася і суворо регламентувалася будь-яка господарська діяльність. Хочу відзначити, що і закон було прийнято, і в рамках його реалізації в 1915 році Ялтинський градоначальник Думбадзе скликав нараду земських діячів, на якій обговорювали пропозицію зі створення єдиного курортного округу в рамках усього Південнобережжя.

Читаю я про події 100-літньої давнини, а перед очима день сьогоднішній. І стає прикро від того, що сто років тому і уряд підтримав думку фахівців, і Дума прийняла закон, та й цар-супостат його підписав. Та й на місцях, на відміну від дня сьогоднішнього, коли кожна прибережна селищна чи сільрада правдами і неправдами відбивається від статусу курорту, тому що це заважатиме і з землею обходитися вільно, і з хазяйською діяльністю на цій землі не дуже церемонитися. Сто років тому чомусь робили з точністю до навпаки.

Сказати, що в нас відсутня законодавча база, було б неправдою. Хоч і важко, але 2000 року все-таки було прийнято базовий Закон "Про курорти". Але, на жаль, без розроблених і затверджених цілою низкою підзаконних актів він залишається, по суті, концепцією, паперовим орієнтиром, коли закон існує окремо, а галузь окремо.

Відсутність єдиного координуючого органу призводить до того, що й у Кабінеті Міністрів України відсутнє цільове уявлення про те, як і в якому напрямі розвиватися галузі. Звідси різночитання Фондом держмайна в питаннях приватизації, що призводить, з одного боку, до втрати низки вузькоспеціалізованих і необхідних санаторіїв, а з другого - ми маємо заборону на приватизацію цілої низки відомчих санаторіїв і пансіонатів, які, маючи безліч пільг, нічого не даючи бюджетові, цілком успішно функціонують як комерційні підприємства, приносячи комусь пристойні доходи.

За п'ятнадцять років так і не навели лад у питаннях власності у міждержавних (особливо з Росією) стосунках, що призводить на місцях до аж ніяк не місцевих конфліктів.

Загалом, економічна діяльність й оподатковування - це тема для окремої великої розмови. Але книжка, котру я цитував вище, й тут підкинула фактаж, який неможливо оминути. Так, один ялтинський підприємець обурюється з приводу оподаткування. В Ялтинському земстві нині оподатковано все: навіть будинки землевласників, що ніколи не віддавалися в наймання, зайняті ними особисто, несуть важкий податок на всьому просторі від Алушти до Байдар, і відсоток оподаткування доведено до 29, тоді як ще 1988 року не перевищував 15.

На цьому тлі наша сьогоднішня безпорадність у цьому питанні просто вражає. Хай би скільки билася кримська влада, які тільки пропозиції направляла в Київ для вирішення питання оподатковування квартироздавачів. Як не платив ніхто, так і не платить. Це за того, що, за підрахунками фахівців, у приватному секторі відпочивають від 4 до 5 мільйонів людей, залишаючи готелям від 3 до 5 мільярдів гривень.

Щоправда, 200 тисяч із цих 5 мільйонів усе-таки платять курортний збір у розмірі 5 гривень. І це все, чого держава домоглася за ці роки.

Не втримався, щоб не зазирнути в книжку, а як було в ті далекі часи. Виявляється, і це питання було вирішено. У 1882 році було прийнято спеціальний закон про стягнення курортного збору в розмірі 5 карбованців з дорослої людини!

Як кажуть, відчуйте різницю. А обов'язковість стягування забезпечувалася досить просто й ефективно. Квартироздавачі зобов'язані були протягом 24 годин пред'явити паспорти нових мешканців у поліцію, в іншому разі їх очікували штрафи і заборона на комерційну діяльність. Тобто столітньої давнини досвід свідчить - не вигадуйте колеса, ми вже це проходили. Зарахуйте квартироздавання до комерційної діяльності, що підлягає патентуванню, а за здавання без патенту штрафуйте. Таку пропозицію кримська влада подавали й урядові Тимошенко, й урядові Єханурова. Щасливі квартироздавачі можуть спокійно спати й далі, бо складається враження, що, на відміну від часів далеких, сьогодні розв'язанням цієї проблеми займатися нікому і за справами політичними - нема коли.

Не хочу, щоб у читача склалося враження, що все вже так погано в нашому домі. Наш український курорт і в Криму, й у Карпатах, і в Одесі, і в Бердянську росте, розвивається, вдосконалюється. З'являються чудові, висококомфортабельні оздоровниці й затишні міні-пансіонати. З кожним роком дедалі кращають наші курортні міста і селища. Упорядковуються й озеленяються території оздоровниць, у багатьох йде серйозна кропітка робота з відновлення матеріально-технічної бази, підвищення комфортності, якості наданих послуг, навчання персоналу. Приватний капітал бере найактивнішу участь у розвитку інфраструктури - з'являються сучасні кафе, бари, ресторани, нові види послуг, розваги. Життя не стоїть на місці. І там, де думають про майбутнє, вкладаються серйозні кошти і йде активна робота з поліпшення й підвищення якості наданих послуг. Від держави, у принципі, і потрібно небагато. Створити нормальну законодавчу базу, котра не перешкоджала б, а, навпаки, допомагала і заохочувала. Гадаю, за бажання це не лише можливо, а й буде зроблено.

І, маючи таку нагоду, хочу зі сторінок шанованої газети привітати всіх тих, хто своєю часто непростою працею надає мільйонам українців і нашим гостям з інших країн можливість відпочити, підлікуватися, ознайомитися з історією і культурою нашої країни, з наступаючим Всесвітнім днем туризму.

Борис ДЕЙЧ,
народний депутат України.
("Голос України" N2309, 23 вересня 2006)

Севастополь

Маяки — заручники "добросусідства"

Міністерство закордонних справ Ук­раїни надіслало російській стороні ноту, в якій вимагає від міністерства оборони РФ виконати рішення Севастопольсько­го апеляційного суду про повернення нашій державі маяків у Криму. За пояс­ненням прес-служби зовнішньополітич­ного відомства, "відверте небажання Ро­сії передавати українській стороні на­лежні їй об'єкти інфраструктури навіга­ційно-гідрографічного забезпечення без­пеки мореплавства, розташовані на узбе­режжі Кримського півострова від мису Тарханкут до мису Аю-Даг, унеможлив­лює виконання Україною своїх міжна­родних зобов'язань і може призвести до непередбачуваних наслідків". Непоступ­ливість, якщо вжити цей делікатний ев­фемізм до позиції Росії, не просто дивує своєю затятістю: згідно з угодами, названі маяки не включено до об'єктів, що потрапили до переліку орендованих ЧФ РФ, і ділити їх "по-братськи" — все од­но що поцупити серед білого дня з сусід­ської хати меблі. Принаймні порядні су­сіди на таке не здатні.

Можна було якщо не зрозуміти, то бодай пояснити хамство окремо взятого російського громадянина Михайла Леонтьєва: російський тележурналіст, об­брехавши дружину Президента Катерину Ющенко, "начхав", за його словами, і на український суд, який зобов'язав наклепника спростувати свої інсинуації. Така "вишукана" лексика звична для ба­гатьох московських "українознавців". Але чому ціла держава "не визнає судові рішення України про повернення об'єк­тів НГЗ"? Адже не може якийсь маніа­кальний журналіст уособлювати велику Росію. Втім, тут не менше запитань вик­ликає і позиція "рідного" прем'єра: пан Янукович заявив, що питання маяків потрібно вирішувати на міждержавних переговорах, а рішення судів тут недо­речне. Гарна ідея, якби ми не знали, чим завершуються ці переговори...

У коментарі до ноти МЗС зазначає, що "українською стороною не сприймається та викликає здивування твер­дження російської сторони про невиз­нання судових рішень України.., ос­кільки така позиція суперечить нормам міжнародного права та законодавству України". Доки офіційний Київ доче­кається відповіді, в якій за дипломатичними викрутасами, найпевніше, чітко проглядатиметься зміст "начха­ти", роль судових виконавців приміря­ли на себе активісти "Студентського братства". На недавній прес-конферен­ції вони запевнили, що повернули Україні маяк "Євпаторійський", встано­вивши на його території наметове міс­течко, а на огорожі повісивши таблич­ку з написом "Міністерство транспорту України". Радикалізм студентів зрозу­мілий, як і наївність...

Людмила КОХАНЕЦЬ
("Голос України" №175, 21 вересня 2006 р.)

РОСІЙСЬКОМУ МІНОБОРОНИ ТАКИ НЕ ”ВСИДІТИ” НА КРИМСЬКИХ МАЯКАХ

Севастопольський апеляційний господарчий суд задовольнив скарги Держгідрографії та Генеральної прокуратури України щодо вилучення з незаконного володіння Міністерством оборони Росії навігаційно-гідрографічних об’єктів, у тому числі найбільших маяків на Кримському узбережжі. Позови українських держустанов до російського Міноборони розглядаються в судах, починаючи з 2001 року. Російська сторона відмовляється виконувати судові рішення і передавати навігаційно-гідрографічні об’єкти.

Севастопольський апеляційний господарчий суд по суті знову підтвердив рішення судів багатьох інстанцій, в тому числі Вищого господарчого суду, про законність вимог щодо вилучення маяків та навігаційно-гідрографічних об’єктів. Однак російський Чорноморський флот продовжує контролювати і використовувати ці об’єкти на ділянці Кримського узбережжя від мису Тарханкут до мису Ай-Тодор. Російські військові ігнорують рішення українських судів, тим часом як вища російська дипломатія намагається втягнути Україну в смугу тривалих і безперспективних переговорів з цього питання.

Найяскравішим громадським виразником обурення з приводу небажання російського Міноборони передавати маяки з української сторони стала організація ”Студентське братство”. Ця організація неодноразово влаштовувала акції протесту поблизу стін російського штабу у Севастополі. Після оголошення рішення Севастопольського апеляційного господарчого суду лідер ”Студентського братства” Олег Яценко заявив, що організація вимагатиме від керівництва українських міністерств транспорту та внутрішніх справ якнайшвидшого початку процедури передачі.

Альбій ШУДРЯ,
(“Флот України” №37,  16-22 вересня 2006)

Минюст: изъять у России маяки в крыму невозможно

Передача гидрографических и навигационных объектов в Крыму в собственность Украины на сей день не может быть осуществлена. Об этом сообщил министр юстиции Украины Роман Зварыч.

По его словам, в судебном решении Апелляционного хозяйственного суда Севастополя, который признал крымские маяки украинской собственностью, отсутствует описание процедуры такой передачи. Зварыч полагает, что процесс передачи объектов в случае, если ответчик откажется выполнить её добровольно, невозможно осуществить принудительно, поскольку это может спровоцировать международный конфликт.

Как уже сообщалось, на прошлой неделе Апелляционный хозяйственный суд Севастополя принял окончательное решение о возвращении Россией Украине 77 маяков севастопольской зоны. Комментируя это решение, председатель Совета Федерации РФ Сергей Миронов заявил, что Россия настаивает на том, что все вопросы, в том числе и по инфраструктуре, которую использует Черноморский флот России, должны решаться на межгосударственном уровне, а не в судах.

По сообщениям агентств "Интерфакс", УНИАН, РИА "Новости".
(“Крымская правда”, №172, 21 сентября 2006)

В СЕВАСТОПОЛЕ В РЕЗУЛЬТАТЕ ВЗРЫВА НЕИЗВЕСТНОГО ПРЕДМЕТА ПОГИБ ШЕСТИЛЕТНИЙ РЕБЕНОК

Как сообщила собкору "ФАКТОВ" Елене Озерян начальник Центра общественных связей УМВД Украины в Севастополе Юлия Сиротинская, трагедия произошла во дворе многоэтажного дома Ь 64 по улице Горпищенко в Нахимовском районе города.

- Шестилетний мальчик вместе с другом-одноклассником, который остался в живых (от него, собственно, и была получена первоначальная информация), разбирал какой-то предмет, - рассказывает Ю. Сиротинская. - В костер они его не бросали (в СМИ появилась информация, что дети бросили в костер патрон. - Ред.). Да и костра как такового не было - обнаружили только куски горелой бумаги и ваты. Это подтвердил третий ребенок, который стоял в сторонке и наблюдал за "процессом". Дети не могут объяснить, что это за предмет и откуда погибший его притащил. Но это не патрон - на месте не обнаружили гильзу. У отца погибшего ребенка, охотника, все патроны на месте. Мужчина считает, что от взрыва патрона такого не могло случиться. Предложил даже разобрать любой патрон или бросить его в костер, чтобы доказать, что от него такого взрыва не будет.

Сейчас проводится расследование несчастного случая. Предположительно, причина практически мгновенной смерти шестилетнего мальчика - прямое попадание разорвавшегося неизвестного предмета в сонную артерию.

(“Факты и комментарии”, №177, 27 сентября 2006 р.)

Три дні за "Новим часом"

У Севастополі проходить ІІ Міжнародний салон винаходів і нових технологій "Новий час". Журі очолює професор із Бельгії П'єр Фюм'єр. Примітно і те, що коли торік у салоні брали участь дев'ять країн, то сьогодні їх шістнадцять.

Господарі представили чимало нових розробок. Цікавинкою стала унікальна плавуча лабораторія "Бентос-300" (на знімку). На жаль, цей підводний аппарат нині - у неробочому стані. Але фахівці, котрі свого часу працювали з ним, продовжують трудитися над тим, щоб відновити "Бентос". У їхніх планах також створення на його базі музею вітчизняної акванавтики. До речі, фахівців-акванавтів у світі менше навіть, ніж космонавтів.

Микола МАГДИЧ. Севастополь.
("Голос України" N2909, 29 вересня 2006)

“КООПЕРАТИВ МАРЛІН-2006” ЗІБРАВ ПАРТНЕРІВ У СЕВАСТОПОЛІ

У Севастополі на базі Військово-морського інституту ім. П.С. Нахімова розпочалися командно-штабні комп’ютерні навчання в рамках програми НАТО “Партнерство заради миру” ”Кооператив марлін-2006".

До навчання залучено військовослужбовців з країн — членів НАТО — Болгарії, Великобританії, Данії, Норвегії, Литви, Канади, Німеччини, Греції, Італії, Польщі, Словенії і Туреччини, країн — учасниць програми НАТО “Партнерство заради миру” — Албанії, України, Хорватії та Фінляндії, а також двох країн Середземноморського діалогу — Алжиру та Ізраїлю.

Крім того, як спостерігачі на навчаннях будуть присутні представники двох країн Стамбульської ініціативи в галузі співробітництва — Катару та Об’єднаних Арабських Еміратів.

Загальне керівництво навчаннями “Кооператив марлін-2006” здійснюватиме командувач компонента Об’єднаних ВМС НАТО в Нортвуді (Великобританія) адмірал сер Джеймс Бернелл-Наджент.

Країни — члени НАТО на “Кооператив марлін-2006” будуть в основному представлені інструкторами, а група військовослужбовців з країн — учасниць програми НАТО “Партнерство заради миру” складається з більш ніж 50 учасників.

Мета проведення навчань полягає у відпрацюванні оперативної сумісності країн — членів НАТО з країнами-партнерами. Зокрема, за допомогою комп’ютерних технологій на “Кооператив марлін-2006” відпрацьовуватимуться питання безпеки на підводних човнах, кораблях, літаках і вертольотах, пошуку й порятунку аварійного підводного човна, організації заправлення пальним у морі, евакуації цивільних осіб у порту, безпеки стоянок кораблів і суден у місцях базування і на переході морем.

У ході маневрів з метою поглиблення оперативної сумісності між країнами НАТО і країнами-партнерами офіцери країн — членів Альянсу передаватимуть своїм колегам знання щодо існуючих в НАТО концепцій і порядку здійснення дій. У перспективі, після придбання теоретичних знань, учасники навчань зможуть практично застосувати отримані навички в ході підготовки і проведення операцій з реагування на кризову ситуацію.

Варто наголосити, що військова техніка та озброєння під час проведення навчань задіяні не будуть.

Командно-штабні комп’ютерні навчання в рамках програми НАТО “Партнерство заради миру” “Кооператив марлін-2006” триватимуть до 28 вересня.

Як зазначив керівник навчань з боку НАТО — начальник управління з проведення навчань командування морського компонента ВМС НАТО капітан 1 рангу Хелг Флостранд, він та його колеги задоволені рівнем організації підготовки навчань українською стороною, та висловив сподівання, що наступні два тижні будуть дуже корисними для офіцерів — учасників навчань в плані підвищення фахової підготовки.

Проте, крім щоденних лекцій та тренувань, учасникам навчань було запропоновано широку культурну програму. Наші партнери ознайомляться з історичними та культурними пам’ятками Севастополя та Криму.

Олександр МЕЗЕНЦЕВ,
(“Флот України” №38, 23-29 вересня 2006)

ПЕРЕМОГА ЗДОРОВОГО ГЛУЗДУ

Екологи, вчені і громадськість Севастополя просто у захваті. 13 вересня депутати Севастопольської міськради, нарешті, прийняли рішення про резервування території Гераклейского півострова з метою її наступного віднесення до складу природно-заповідного фонду України.

Загальна площа зарезервованої території - 1071 гектарів, з них - 946, 5 га суші і 125 га морської акваторії. На думку фахівців- територія ця унікальна з погляду біологічної і ландшафтної розмаїтості, а також об’єктів культурної спадщини. (За даними служби охорони культурної спадщини там знаходяться 12 об’єктів, внесених до державного реєстру нерухомих пам’ятників України).

Унікальність зарезервованої території - насамперед, у її розташуванні: на стику рівнинних, передгірних та південнобережних ландшафтів. Причому значна її частина не зазнала істотних змін, так як знаходилася у межах колишніх об’єктів Міністерства оборони. Фахівці відзначають унікальну рослинність території. Особливий інтерес, на їхню думку, представляють фісташкові і ялівцеві деревні співтовариства. Крім цього, уздовж обривів відзначені ділянки кострово- типчаково-ковилового степу, нині майже скрізь знищеного. На невеликій ділянці, у верхів’ях Васильєвої балки, поблизу південно-західної межі Псилерахського кар’єру, виявлене унікальне знаходження орхідей, занесених у Червону книгу України.

Рясна й орнітофауна цього району. У числі охоронюваних видів птахів - орлан- білохвіст, баклан - чубатий. З представників мисливської фауни там мешкають: лисиця, заєць-русак, куниця, а також мисливські види перелітних птахів - вальдшнеп, куріпка. Прилягаюча акваторія моря - район сезонних міграцій, нересту і зимівлі промислових і охоронюваних видів риб (у т.ч. камбали й осетрових). Серед об’єктів культурної спадщини, що знаходяться на цій території - пам’ятники античного землеробства- хори Херсонеса Таврійського, кілька пам’яток середньовіччя, а також пам’ятники часів другої світової війни. Усе перераховане надає підстав розглядати територію як перспективну для віднесення до складу природно-заповідного фонду України.

Понад три роки громадські екологи міста, Управління екології і природних ресурсів України в м. Севастополі, вчені та громадськість прилеглих до вищезгаданої території сіл намагалися довести обом гілкам влади унікальність ландшафту та необхідність зберегти його для нащадків. Нарешті, спільні зусилля увінчалися успіхом. Прийняте депутатами рішення є гарантією того, що ця територія не буде розпродана, на ній заборонена підприємницька діяльність (виключення складають туристичні об’єкти). Ботанічний заказник місцевого значення "Караньський" надалі стане частиною запланованого регіонального парку "Гераклея", буде належати громаді Севастополя та утримуватиметься за рахунок бюджетних коштів міста.

Лідія СТЕПКО, м. Севастополь.
(“Кримська світлица”, №40, 29 вересня 2006)

Події. Трагедії. Надзвичайні ситуації. Кримінал.

Застава між двома морями

Відрядження на острів Коса Тузла було під загрозою — три дні море штормило, і катери морської охорони Держприкордонслужби України стояли в Керченському порту. Аж ось хвиля вляглася, і ми отримали "добро" на виїзд.

ОБСТАНОВКА — СТАБІЛЬНА

За три роки, що минули від початку "тузлинської кризи", на острові побувало політиків, журналістів і високопосадовців різного рангу у кілька разів більше, ніж нараховується острів’ян та прикордонників. Хоча тепер такого ажіотажного відвідування, як восени 2003-го, звісно, немає, проте мало який тиждень минає без гостей з "великої землі". Із суто професійного, прикордонного погляду, теперішня обстановка у Керченській протоці є стабільною. "Службу несемо в нормальному режимі", — говорить командир прикордонної комендатури "Керч" майор Владислав Барсков. Хоча влітку тутешня ділянка кордону завжди була і є неспокійною — любителі затишного відпочинку на острові або заїжджі рибалки ще за радянських часів не давали спокою прикордонникам.

— Зараз наше головне завдання — контроль прикордонного режиму плюс відслідковування дій російської сторони, — розповідає заступник командира Керченського загону морської охорони по роботі з особовим складом капітан другого рангу Олександр Коваль, проводжаючи нас до прикордонного катера "Калкан", — а от три роки тому тут було веселіше...

Коли на російському березі почалося будівництво морської дамби, сюди активно стягувалися наші прикордонні підрозділи i техніка. "Батальйони" журналістів під воротами штабу морського прикордонного загону буквально цілодобово чергували, очікуючи на першу-ліпшу нагоду потрапити на острів.

— Найекстремальніші іноді примушували нас добряче понервувати, — пригадує Олександр Михайлович. — Наприклад, винаймали за шалені гроші човни й мчали на острів знімати ексклюзив. А погода в цей час у нас неспокійна...

Але нам з погодою пощастило: яскраве, як викупане, сонце, легенька хвиля. З борта катера відкриваються чудові краєвиди: на заході — Керч та стоянки великих вантажних кораблів, на сході — тоненька смужечка російського берега немов прикриває рядном ще тонкішу смужку Тузли. Видовище варте триденного очікування. Проте насолоджуватися морською мандрівкою випадало недовго — двадцять хвилин ходу на швидкості 20 вузлів, і катер причалює до острівного пірса.

ЛАКМУСОВИЙ ПАПIРЕЦЬ ДЛЯ СУСПІЛЬСТВА

Три роки тому деякі ЗМІ жартома називали Тузлу найполітичнішим островом світу, інші — островом, який зробив українців патріотами. Та, як мовиться, в кожному жарті є доля правди. Власні пропозиції щодо розв’язання конфліктної ситуації висловлювали не лише ті, кому це належить за основним родом занять, а й пересічні громадяни. Причому на той момент в українському суспільстві вперше за багато років спостерігався унікальний збiг поглядів влади і народу на одну проблему. "Острів — наш, український, і більше нічий", — так тоді міркували та говорили всі громадяни країни, незалежно від географії проживання та мовних пріоритетів. Навіть парламентарії продемонстрували унікальну одностайність, проголосувавши за постанову щодо усунення загрози територіальній цілісності України. Верховна Рада вимагала від Президента застосувати усі наявні засоби для захисту територіальної цілісності країни, закликала до підтримки країни-гаранти безпеки, зверталася до ОБСЄ та ООН. Й прості люди підтримували рішучість можновладців.

Однак від міжнародних інституцій підтримку ми не отримали. Наприклад, тодішній Генсек НАТО Джордж Робертсон заявив, що "тузлинське питання" — справа виключно двосторонніх відносин України та Росії й що Альянс не має наміру втручатися в конфлікт. Приблизно подібною була реакція посадовців ЄС та ООН. Вони не поспішали сваритися з Росією. Українським дипломатам та керівництву держави довелося самим розв’язувати "тузлинське питання".

Діалог з Росією стосовно належності Україні острова Коса Тузла затягнувся майже на два роки. Лише у липнi 2005-го російська сторона визнала очевидний факт — його приналежність Україні. Однак інший, не менш очевидний факт щодо проведення лінії кордону по Азовському морю та Керченській протоці відповідно до міжнародного права й досі залишається предметом затяжних перетрактацій між двома країнами.

НА ОСТРОВІ

Прикордонну заставу "Тузла" було побудовано в рекордні терміни й введено в дію у грудні 2003 року, в період напруження у вiдносинах між Росією та Україною через будівництво дамби в Керченській протоці.

— Вона цілком пристосована для несення служби, а своїми побутовими умовами відповідає найвищим вимогам, — не без гордості каже начальник застави капітан Олег Слободян.— На нас покладено охорону ділянки державного кордону довжиною 13 кілометрів.

Крім того, острів’яни-прикордонники слідкують за дотриманням прикордонного режиму в контрольованому прикордонному районі та не дають "життя" місцевим браконьєрам.

— Служба прикордонних нарядів організована візуальним, радіолокаційним спостереженням та висилкою прикордонних нарядів по периметру острова, — чітко, як на доповіді командиру, розповідає капітан Слободян. — Певна річ, що пильно спостерігаємо за російською дамбою, здійснюємо супровід суден Керченською протокою, тобто спостерігаємо за тим, щоб маломірні плавзасоби не підходили до середніх цілей (зокрема, щоб запобігти перевантаженню контрабанди. — Авт.). Проте в морській обстановці останнім часом жодних порушень не було.

Нечисленний, дружний колектив застави забезпечений сучасною технікою, як кажуть, на всі сто — є радіолокаційна станція "Наяда-5", оптичні прилади спостереження та прилади нічного бачення, кишенькові радіостанції, стрілецька зброя, засоби стримування — гумові кийки, кайданки та інші спецзасоби. Для швидкого пересування островом тутешні прикордонники мають легковик, два спецавтомобілі та вантажівку для перевезення води.

Заставські приміщення можна було б назвати типовими, якби не кілька відмінностей від звичайного прикордонного архітектурного "набору". Всередині ошатного, зведеного на сваях, "головного офісу" застави стандартний набір приміщень: канцелярія начальника, їдальня, спальня, світлиця. Перша відмінність — розташовані тут житлові приміщення для контрактників й, окрім того, власний медичний кабінет. Певна відірваність від "великої землі" — не жарти, тому тут є свій лікар, а його господарство максимально укомплектоване. Надійний, стійкий зв’язок також є елементом виживання для острів’ян. Щоправда, окрім службового радіозв’язку, тузлинські прикордонники за необхідності можуть зв’язатися зі своїм командуванням мобільним телефоном — покриття є від майже усіх вітчизняних операторів.

Їжу, паливо для автономної дизельної станції, воду та інші необхідні для нормального життя речі сюди, зрозуміло, завозять на судах, або, у разі штормів, вертольотом. Як правило, тут завжди є 60-денний запас харчів, а паливно-мастильними матеріалами прикордонна застава постійно забезпечена на 120 діб.

Хороший повар на заставі — людина авторитетна. Адже смачно приготовані страви—це не лише добрий настрій, а запорука здоров’я усього колективу. Тузлинські прикордонники свого повара Дмитра Страшка цінують недаремно. Страви, яких навчила його готувати мама, сміливі у виконанні, прості, смачні й, що головне, — не виходять за рамки затверджених вищим командуванням продуктових розкладок. Ті ж таки макарони з його легкої руки та з дрібкою спецій в якомусь ресторані назвали б "спагеті або ще там щось". Проте на заставі "Тузла" найбільше полюбляють спечений ним хліб.

— Чесно кажучи, пекти хліб я навчився на заставі, — ділиться своїми кухарськими секретами Дмитро. — Як виявилося, це надзвичайно просто, хоча процедури приготування слід ретельно дотримуватися. Спочатку просіваємо муку, потім додаємо сухих дріжджів та доливаємо води, ретельно вимішуємо тісто. Залишаємо заміс хвилин на 30, щоб тісто підросло. Тим часом розігріваємо духовку й виставляємо температуру на 180 градусів. Потім розкладаємо тісто у форми та кладемо їх у духовку. Через 40 хвилин хліб готовий. Будь ласка, куштуйте!

ХОЧЕШ — КУПАЙСЯ, ХОЧЕШ — НЕ КУПАЙСЯ

Затишна Тузла, яка омивається з одного боку Азовським, а з іншого — Чорним морем, — просто рай для відпочивальників. Недаремно дві тузлинськi бази відпочинку — "Середня коса" та "Два моря" в літній сезон ніколи не пустують. "У вільний від служби час у нас повно розваг: хочеш — купайся в морі, хочеш — не купайся", — жартують тутешні солдати. Хоч насправді вільного часу на заставі не так вже й багато, а купання в морі, як старе кіно, вже давно стало темою для кепкувань. Одним словом, що занадто, то набридло.

Проте, як і на кожній прикордонній заставі чи у військовому підрозділі, для розваг є час, визначений статутом та розпорядком дня. На тузлинській заставі є чудова бібліотека, яку свого часу досить пристойно наповнив колектив газети "Урядовий кур’єр". Цільові оновлення її поличок регулярно здійснює командування сімферопольського загону. Бувають тут i концертні групи, а з управління загону та комендатури сюди постійно надходять нові фільми. Немає проблем і з телебаченням — антена "тягне" чимало вітчизняних та російських телеканалів.

Однак головний інтерес у прикордонників-строковиків, хоч як це дивно, — служба.

— Служити на заставі "Тузла" ми нікого не припрошуємо. Строковиків, що бажають послужити тут, набагато більше, ніж передбачено штатом, — розповідає заступник коменданта Керченської прикордонної комендатури капітан Сергій Мітрофанов, який нещодавно їздив за молодим поповненням у навчальний прикордонний загін. — Спілкуючись у "навчалці" з цьогорічними призовниками, у мене склалося враження, що це найпопулярніший серед них підрозділ. Отже, можна з повним правом сказати, що тут служать лише добровольці.

ЛОХІВ ТУТ НЕ РОЗВОДЯТЬ

Від застави до крайньої східної точки острова, де розташований прикордонний пост та спостережна вишка, йти майже годину. Начальник застави капітан Олег Слободян та двійко його бійців, два Володі, Леус і Тарутін, легко крокують натоптаною стежкою. Перемішана з уламками мушель, руда тузлинська земля тверда, ніби бетон. Тому прикордонники дійсно крокують — черевики гупають, як на параді.

— Це після дощів та на палючому сонці земля "черствіє", й ходити в наряди — за щастя, — каже Володя Леус, — а як набіжить у міжсезоння мряка з дощем, із грязюки ніг не витягнеш.

Через декілька хвилин підходимо до латаних-перелатаних хатин на узбережжі, неподалік видніються витягнуті на пісок чималенькі човни. "Це господарство керченської рибальської артілі", — пояснює начальник застави. У вересні промислового рибного вилову немає, тому зараз тут безлюдно, а в сезон на Тузлі працює чимало артільників. Неподалік стоїть розвалена, схожа на колгоспну ферму, будівля, до якої тягнуться електричні дроти, розвішані на перекошених стовпах. Колись це був цех з переробки риби, та ще за часів СРСР його закрили через нерентабельність. Власне, таких занедбаних "пам’яток" минулої епохи на острові чимало: іржавий гусеничний трактор біля солончака, обідраний будинок, залишок школи, оточена очеретом бетонна коробка незрозумілого призначення. Трохи веселіше виглядають будиночки мешканців острова, корінних тузельчан. Обсаджені виноградом та невеличкими садками з городами та телевізійними антенами, вони немов самі весело повідомляють перехожим: "А ми ще живі!" Господині, побачивши прикордонників, вітаються з ними, а чоловіки обов’язково підходять, тиснуть руки та розпитують начальника застави: "Що там у вас чути?"

Серед очеретів та болотяних віконець метушиться чимало різної пташви. "Парламентську більшість" на ситних тузлинських випасах, звісно, складають морські пернаті. Проте трапляються тут і суто сухопутні літуни — горобці, ворони, ластівки тощо. З присохлої трави раз у раз здіймаються зграйки різної дрібноти, яка ховається від нас у заростях невисоких дерев. "Лох сріблястий", —каже Олег Слободян. "Хто, хто?", — перепитую у начальника застави. "Дерева, порода така. Їх на острові росте найбільше", — пояснює він. "Так, — думаю, — цікаво. На Тузлі лохів не розводять, вони тут самі ростуть, ще й сріблясті".

У ЧОТИРИ ОКА

Рядовий Євген Дєдков зраненька спостерігав за надводною обстановкою та славнозвісною російською дамбою. За цей час він уважно підрахував, скільки на неї заїхало легковиків й усіх їхніх пасажирів. Цифри виявилися чималенькими. "Розпіарена" російськими журналістами дамба, наче магніт, вабить туристів. На ній вони охоче розслабляються — загоряють, шугають з неї в море, одним словом, "відтягуються" в модному місці. Сто метрів, які відділяють греблю від українсько-російського кордону, здається, лише піддають жару їхнім розвагам.

З вишки, де несе службу Євген, можна неозброєним оком добре розгледіти, що відбувається на дамбі. А у бінокль — тим паче. Не втримався і я від спокуси роздивитися дамбу поближче. Гарна споруда, здається, зроблена на віки. А сенс?

2003 року з цього місця прикордонники спостерігали, як наближається російська дамба до нашого острова. Тепер навпаки — спостерігаємо, як вона віддаляється. Три роки тому російська сторона остаточно припинила будівельні роботи лише тоді, коли до кордону залишалося сто метрів. Від того часу довжина Тузли повільно зменшується через велику швидкість течії між побудованою дамбою та островом — за три роки було змито 750 метрів острова.

З вишки добре видно місце, де, як кажуть, зустрічаються Азовське і Чорне моря. Кількаметрова смуга кипучих хвиль тягнеться від східного чубчика острова до дамби. Здається, ніби саме в цьому місці два моря зазирають одне одному у вічі.

Навпроти цієї дивної смуги рибалять двоє тузлинців. Дядя Саша Воробйов міцно тисне руку капітану Слободяну й ніби доповідає з веселими нотками в голосі:

— Немає сьогодні кльову, мабуть, красуні з того берега чимось цікавим нашу рибу до себе приманили, — киває він на той бік, де дійсно засмагають симпатичні дівчата.

Поки начальник застави розмовляє з рибалками рядові Тарутін і Леус, кримчанин і волинянин, обстежують ділянку державного кордону — найсхідніший краєчок нашої землі. Не для "відчіпного", а прискіпливо та уважно, як справжні державні люди. Бо вони такими і є.

КОМЕНТАР

Ігор РИНЬКОВ,

начальник Азово-Чорноморського регіонального управління

Держприкордонслужби України генерал-майор:

— Керівництво нашого управління цього року розробило і подало на розгляд вищого командування пропозиції щодо подальшого забезпечення застави "Тузла" технічними засобами. Вони враховані адміністрацією Держприкордонслужби, і в найближчий час буде надана відповідна допомога.

Йдеться, зокрема, про вдосконалення організації служби на цій заставі. Наприклад, ми запропонували зробити більш тісною взаємодію "Тузли" із загоном морської охорони. Його кораблі та катери будуть нести службу безпосередньо біля острова Коса Тузла, і з застави можна буде віддавати їм необхідні вказівки, що значно підвищить ефективність охорони цієї ділянки кордону, дозволить здійснювати більш жорсткий контроль за "перегрузами" в Керченській протоці та за станом справ у районах якірних стоянок.

Зазначу, що велику допомогу щодо забезпечення діяльності прикордонної застави "Тузла" нам надає Керченський морський торговельний порт, зокрема, у доставці на острів вантажів. Начальник Керченського морського торговельного порту Юрій Котовський з розумінням ставиться до наших проблем, сприяє їхньому вирішенню.

Також хочу зауважити, що попри існуючі між Росією та Україною суперечності після подій 2003 року, стосунки між українськими та російськими прикордонниками не погіршилися. Я неодноразово зазначав, що якраз завдяки правильним і вивіреним діям прикордонників, як з нашої, так і з російської сторони, на кордоні жодних інцидентів не було. Таку точку зору поділяє мій колега з російської сторони генерал-полковник Микола Лисицький. Ми знаємо, яка це непроста ділянка кордону — Азовське море та Керченська протока. Стосовно них ще тривають переговори, проте ситуацію розуміють прикордонники по обидві боки кордону й чітко та неухильно виконують існуючі домовленості.

ДОВІДКА "Дня"

На початку минулого століття Коса Тузла була частиною Таманського півострова. Тут рибалили й випасали худобу мешканці станиці Тамань. 29 листопада 1925 року сильний шторм розмив тонкий перешийок між Тузлою й Таманню. Рибалки розширили водний прохід і почали використовувати його як канал. Відтоді відстань між новоутвореним островом і сушею зростала. 1941 року Указом Президії Верховної Ради РСФСР з Темрюкського району Краснодарського краю Тузлу передали до складу Кримської АРСР, а 1954 року острів, разом з усім Кримом, РСФСР передала УРСР. Остаточний розподіл кордону Кримський облвиконком владнав із Краснодарським крайвиконкомом 1973 року. Населені пункти острова в адміністративному та господарському порядку підпорядкували Керченській міській раді депутатів. Зараз на острові постійно мешкають 16 сімей, також тут розташована прикордонна застава "Тузла", підрозділ Сімферопольського прикордонного загону Держприкордонслужби України.

До початку будівництва російської дамби острів Коса Тузла був довжиною 6500 метрів та шириною 600 метрів у найширшому місці. За минулі три роки від будівництва дамби внаслідок сильної течії, яка утворилася в протоці, було змито 750 метрів острова.

У вереснi 2003 року від російської станиці Тамань Темрюкського району Краснодарського краю в напрямку до острова Тузла починають насипати греблю з метою з’єднання її з російським берегом. Працюючи у три зміни, будівельники споруджують по 150 метрів греблі за день. Перемовини почались після того як будівельники досягли українського прикордонного понтону.

Україна наполягала на тому, що Азовське море і Керченська протока повинні бути внутрішніми водами України і Російської Федерації, розділеними державним кордоном. За таким принципом розмежування Тузла належить до України.

Росія наполягала на тому, що офіційно чітко проведені кордони як у акваторії Азовського моря, так і в Керченській протоці відсутні, а також відмовлялася визнати Тузлу островом, наполягаючи на тому, що це коса. Крім того, Росія вказувала, що тільки континентальна частина Криму відійшла Україні. Росія пропонувала спільне використання Азово- Керченської акваторії, згодившись з установленням державного кордону тільки по дну, але не водною поверхнею.

30 вересня 2003 року МЗС України направило МЗС Росії ноту протесту.

6 жовтня 2003-го міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко прямує до Москви на перемовини з приводу конфлікту.

Для особистої участі у розв’язанні конфлікту президент України Леонід Кучма терміново перериває візит у Латинську Америку і прямує на Тузлу.

22 жовтня 2003 року Верховна Рада проводить слухання про українсько-російські відносини.

23 жовтня 2003-го будівництво дамби зупинили. Між українськими прикордонниками і російськими будівельниками залишалося близько 100 метрів.

У листопадi 2003 року прем’єр-міністри Росії та України домовилися про припинення подальшого будівництва дамби.

2 грудня 2003-го на Тузлі відкрилася нова прикордонна застава.

У липнi 2005 року Росія визнала, що Тузла та води навколо неї належать Україні.

Сергій ЛЕМЕХА,спеціально для "Дня".
(“День” №160, 22 вересня 2006)

Все продолжающееся кощунство

На площади Советской в Симферополе осуществля­ется снос старой городской бани, на месте которой, по словам рабочих, будет построен развлекательный комплекс.

С помощью техники рабочие разбирают стены, сло­женные в 30-х гг. XX столетия, как выяснилось, с использованием надмо­гильных камней с христи­анских, еврейских, караим­ских кладбищ. Подавляющее большинство их разбиты, но, тем не менее, даже фрагментарные эпиграфические надписи явля­ются памятниками историко-культурного наследия XIX — начала XX веков. Однако бизнесмены, зате­явшие на берегу Салгира строительство нового объекта для выкачивания денег из и так небогатого населения крымской сто­лицы, насколько нам изве­стно, так и не известили Рескомитет по охране памятников и культурного наследия о "находках" в старых стенах. Все это экскаваторы и рабочие грузили все подряд  в самосвалы, вывозившие "строительный мусор на свалку в Каменке. Совершенно случайно, по телефонному звонку в редакцию, стало известно о про­исходящем варварском, никак по-другому не назо­вешь, современном отношении к историческому наследию. Тогда, в 30-х гг. XX века, исповедующие классовую ненависть боль­шевики, уничтожая памятники, кладбища, разбивая и укладывая надмогильные плиты в стены зданий, строили светлое будущее. Ныне же бизнесмены, строители развлекательно­го комплекса под видом строительного мусора вы­возят памятники на свал­ку. Мы посоветовали рабочим отбирать и складывать поодаль разбитые фраг­менты могильных плит. Но эту работу, на наш взгляд, могли бы более ответствен­но выполнить волонтеры православных, еврейских и караимских обществ с последующей передачей в лапидарий одного из музеев Симферополя. В подобных случаях, к примеру, крымские татары свозят и склады­вают вновь найденные фрагменты надмогильных памят­ников в специально отведен­ные места на новых действу­ющих мусульманских кладбищах.

Ибраим АБДУЛЛАЕВ
(“Голос Крыма” №39, 22 сентября 2006 г.)

Очередное нападение на здание Меджлиса

16 сентября неизвестными лицами в очередной раз совершена попытка нападения на здание Меджлиса крымскотатарского на­рода, расположенного по ул. Шмидта, 2 г. Симферополя. В этот момент в здании находились председатель Меджлиса М.Джеми-лев, его заместитель Р. Ильясов.

В 19.52 неизвестные, открыв входную дверь, забросили в фойе офиса Меджлиса самодельное приспособление, напоминающее дымовую шашку. Густой дым распространился по всему зданию вплоть до чердачного помещения на третьем этаже. Дежурная Ленара Аджиасанова, по ее словам, обнаружившая в фойе моментально возгоревшийся неизвестный предмет, попыталась са­мостоятельно его потушить, но, убедившись, что это ей не удаст­ся, схватила за один конец, который еще не разгорелся и выбро­сила на улицу, где он еще долго горел. О совершенном нападении сотрудники Меджлиса сообщили в органы внутренних дел г.Сим­ферополя. На место происшествия прибыли представители ГУ МВД Украины в АРК, городского управления ГУ МВД Украины в АРК, Киевского РОВД г. Симферополя, сотрудники ГУ МВД Украины в АРК, ГУ МЧС Украины в АРК, подразделение "Беркут", взрыво-техническая служба ГУ МВД Украины в АРК, следственно-оперативная группа Киевского РОВД г.Симферополя, сотрудники ГУ СБУ в АРК.

В ходе просмотра правоохранителями видеозаписей четырех камер наблюдения, установленных на здании Меджлиса, было за­фиксировано, что 16 сентября в 19.51 у офиса Меджлиса прошла группа подростков (10 человек) с капюшонами на головах, в 19.52 к входной двери здания вернулись двое, в руках одного был предмет, свернутый в виде трубки, остальные ожидали на площадке за углом здания. Эти два человека подожгли сверток, затем один открыл дверь офиса, второй забросил сверток в помещение, после чего вся группа подростков скрылась с места преступления.

Установлено, что заброшенный в офис Меджлиса сверток — это "самодельный пиротехнический состав, изготовленный на ос­нове селитры". По факту совершенных действий ведется расследование.

По мнению представителей Меджлиса, этот инцидент можно считать заранее спланированными действиями по отношению к представительному органу крымскотатарского народа и является одной из циничных попыток дестабилизировать общественно-политическую ситуацию в Крыму.

Гульнара УСЕИНОВА,
по материалам Меджлис-информ.
(“Голос Крыма” №39, 22 сентября 2006 г.)

Убийца получил 15 лет

Житель посёлка Азовский Джанкойского района Ролан Фазылов осуждён на 15 лет лишения свободы за совершение умышленного двойного убийства. Об этом сообщил следователь Джанкойской межрайонной прокуратуры Казим Хамидов.

По словам следователя, джанкойская прокуратура, выступавшая обвинителем по этому делу, требовала для подсудимого пожизненного заключения.

"Мы требовали высшую меру, учитывая тяжесть совершённого преступления, но судом были учтены такие смягчающие обстоятельства, как явка с повинной, активное содействие в ходе досудебного следствия и положительная характеристика с места жительства", - отметил К. Хамидов.

Как сообщалось раньше, в ноябре 2005 года в Азовском из обреза были убиты местный предприниматель Григорий Григорьев и его сожительница Анна Пеньдюкова.

(“Крымская правда”, №174, 23 сентября 2006)

У Табачника отбирают кусок крымского хлеба

Крымская прокуратура будет оспаривать законность приватизации компании "Крымхлеб" в высших судебных инстанциях.

Как сообщила пресс-секретарь Крымской прокуратуры Наталья Бояркина, сейчас готовится кассационное представление в Верховный суд Украины. "Прокуратура Крыма инициировала дополнительное расследование, так как появились новые обстоятельства дела", - объяснила она. По словам Н. Бояркиной, завершено расследование уголовного дела по факту злоупотреблений должностных лиц Фонда имущества и МинАПК АРК, а также руководства "Крымхлеба", в ходе которого было установлено, что приватизация предприятия проводилась с нарушением законодательства.

По информации Центра общественных связей главного управления МВД Украины в Крыму, используя своё служебное положение, чиновники составили фиктивные документы во время льготной продажи акций ОАО. При этом оформление акций было незаконным, так как покупатели не имели никакого права на их получение. По данным досудебного следствия, государству вследствие махинаций нанесён ущерб в 3 миллиона гривен. Уголовное дело по данному факту возбуждено по статье "служебный подлог".

В прокуратуре не скрывают, что 15 августа суд признал законной продажу "Крымхлеба". Это же решение подтвердил и апелляционный суд.

"Однако прокуратура не согласна с этим", - объяснила Бояркина. Какие именно новые обстоятельства появились в этом деле, пресс-секретарь уточнять отказалась.

По словам руководителя Фонда имущества Крыма Юрия Шимина, вся проблема в том, что "Крымхлеб" попал под действие Закона "Об особенностях приватизации предприятий агропромышленного комплекса". "Моё мнение, что этот закон очень несовершенен. И говорить об ущербе государству нельзя, ведь все происходило по закону", - объясняет специалист. По его данным, закон предусматривает передачу 51% акций таких предприятий, как "Крымхлеб" товаропроизводителям. "Все последующие действия, в том числе и покупка акций третьими лицами, - это уже за рамками приватизации", - объяснил он.

25+1% акция "Крымхлеба" сейчас принадлежит Фонду имущества Крыма. При этом контроль над предприятием в 2003 году получила Лизинговая компания "Хлеб Украины". По данным Агентства инфраструктуры и развития фондового рынка за 2005 год, наблюдательный совет "Крымхлеба" и Лизинговой компании "Хлеб Украины" возглавлял Михаил Табачник, родной брат вице-премьера Украины Дмитрия Табачника.

(“Крымская правда”, №174, 23 сентября 2006)

Металевий кримінал у Криму

  Розкрадання зрошувальних систем в Автономній Республіці Крим досягло небачених раніше масштабів. Серед білого дня на колись зрошувальні землі заганяється важка техніка -бульдозери, скрепери, підйомні крани, які дістають із грунту труби для подальшої їхньої здачі на металобрухт. За даними Міністерства промисловості автономії, нині на півострові функціонують 42 пункти з прийому металевого брухту, які мають ліцензії на цей вид діяльності. Але парадоксальним є те, що працівників цих пунктів абсолютно не цікавить, які металеві конструкції до них привозять спритні ділки. Чи це вузли якихось виробничих агрегатів, чи це насоси для поливу угідь, чи це жерстяні таблички із цвинтаря, на яких ще не висохла фарба з написаними прізвищами небіжчиків...

Власне, через розкрадання зрошувальних систем нині у Криму понад 33 тис. гектарів зрошувальних земель вилучені із виробничого циклу і заростають бур'янами. Незважаючи на те, що вже шість років існує Закон "Про меліорацію", в Автономній Республіці Крим так і не створена программа зрошувального землеробства. А раз не існує програми, то ніхто цією галуззю й не займається.

... Приблизно о 12-й ночі начальнику станції N164 Целинінської дільниці зателефонував черговий машиніст по станції і повідомив, що в зоні видимості з'явилася група невідомих з крупногабаритною технікою, яка заходилася діставати із землі металеві конструкції дренажної системи. Як з'ясувалося, ревіння потужних двигунів екскаваторів доносилося з ланів КСП "8 Березня" Джанкойського району, тому меліоратори передусім сповістили про це керівника господарства Віталія Івановича Фількина. Ця звістка прогнала сон геть і господарник, скочивши у "Ниву", помчав перевірити, що ж насправді діється на ланах його рідного КСП. Віталій Іванович, звичайно, не міг навіть подумати про те, що подальші події розгортатимуться ніби у страшному американському бойовику.

  Назустріч старенькій "Ниві" з пітьми виринули два джипи, які намагалися затиснути машину керівника КСП у "лещата". Врятувало Віталія Івановича добре знання місцевості. Вимкнувши фари, Віталій Іванович чкурнув ледь помітною дорогою, набираючи на ходу номер телефону районної міліції. На щастя, лінія була не зайнятою і незабаром на полі з'явився наряд міліції.

Але, хоч як дивно, поява міліціонерів не справила на вандалів ніякого враження. Екскаватори продовжували гризти землю, а підйомні крани спокійно вантажили на машину труби. І тільки попередження про можливість застосування зброї змусило небажаних гостей припинити грабування дренажної системи.

Спеціалісти Джанкойського районного управління водного господарства вдячні правоохоронцям, які цього разу унеможливили руйнування зрошувального міжгосподарського об'єкта, але загалом вважають, що "мисливці за металом" мають великих покровителів, які дозволяють навіть не звертати уваги на міліціонерів. За останні роки повністю розкрадені сталеві трубопроводи на ланах КСП "Зарічний" (56 погонних метрів), СТОВ "Молода гвардія" (31 метр), КСП "Маяк" - 1200 метрів. Крім труб, у багатьох господарствах Джанкойського району кудись зникли залізобетонні лотки, гідранти, водопускачі, інші металеві конструкції зрошувальних систем. Загальна сума збитків становить близько 7 млн гривень.

В чому ж причина такого вселенського грабунку? Багато аграріїв вважають, що не слід було допускати, аби під час розпаювання землі зрошувальні системи залишились фактично нічиїми. Передача їх у комунальну власність невиправдано затягнулася. Це створювало сприятливі умови для розкрадання зрошувальних систем.

За даними ГУ МВС України в Криму, затримано 335 чоловік, які займалися незаконними оборудками з металом. Але цікавим є те, що з цих порушників закону стягнуто тільки 29 тис. гривень у вигляді штрафів, тобто на кожного порушника припадає трохи більше 100 гривень матеріального покарання. І така "сувора" практика боротьби із "аматорами" заготівлі металобрухту у Криму аж ніяк не вплинула на бажаючих набити власний гаманець "швидкими прибутками".

Незважаючи на те, що, згідно із Законом "Про металобрухт", заборонено приймати артилерійські снаряди та інше військове причандалля, на підпільних пунктах приймання металобрухту продовжують ризикувати. Зовсім недавно у Ленінському районі Криму один чолов'яга приніс на пункт бомбу, яку працівники приймального пункту заходилися розрізати автогеном. Тепер немає ні збирача металу, ні монтерів. А на майданчику для металобрухту залишилася глибока вирва, яка нагадує усім живим про необхідність суворо дотримуватися інструкцій.

- Зараз із виробничого обігу в Криму фактично вилучено 330 тис. гектарів землі, - каже постійний представник Президента України в автономії Геннадій Москаль. - Але ця земля, що "гуляє", не оформлена юридично, як вилучена із виробничого процесу. У цьому масиві понад 33,7 тис. гектарів – зрошувальні землі, що лишилися без господаря. Прикро, що ця картина майже не тривожить Раду міністрів Криму... Але повернемось до детективної історії у КСП "8 Березня" Джанкойського району. Після вже згаданої нічної пригоди В. І. Фількин подав начальнику міського відділення міліції письмову заяву: "4 серпня 2006 року була розрита зрошувальна система площею 928 гектарів. Як результат цих розкопок -пошкодження труби діаметром 900 міліметрів, яка потребує заміни. Зрошувальна система перебуває на балансі КСП, її вартість становить 840 тис. 642 гривні. Господарству завдано значної матеріальної шкоди". Але міліція відмовила керівникові КСП "8 Березня" у порушенні кримінальної справи.

Нещодавно постійний представник глави держави в автономії Г. Москаль провів у Сімферополі нараду, на якій було розглянуто питання про хід виконання законів України "Про металобрухт" і " Про меліорацію". На цій нараді було констатовано: влада автономії - і представницька, і виконавча - самоусунулася від контролю за виконанням цих законів. Результат такої практики не забарився: практично у кожному кримському селі існують підпільні пункти для приймання металобрухту. Про існування таких пунктів, де збирачам металу платять частково грошима, а частково горілкою, знають усі - від малечі до дільничного інспектора міліції. Але нікого не турбує те, що "мисливці за металом" підгрібають усе - від меліоративної металевої конструкції до собачої миски. Не турбує владу і те, що, маючи можливість у будь-яку хвилину отримати за метал пляшку оковитої, сільські чоловіки спиваються. Так операції з металевим брухтом перетворюються на страшну біду. Хто ж покладе край цьому свавіллю?

Олександр КУЛИК,
("Урядовий кур'єр" №181, 26 вересня 2006)

Чиновники предстанут перед судом

В суд передано дело головы одного из сельских Советов Бахчисарайского района и начальника одного из управлений Бахчисарайской райгосадминистрации, которые выдали лес за зелёные насаждения и сдали его в аренду. Об этом сообщил центр общественных связей Главного управления МВД Украины в АРК.

По информации ЦОС, чиновники, используя свое служебное положение в личных целях, без согласования с Республиканским комитетом по лесному и охотничьему хозяйству АРК перевели земли лесного фонда в категорию зелёных насаждений и передали их в аренду пяти коммерческим структурам. В результате мошеннических действий должностных лиц государству нанесён ущерб в размере 1,1 млн. грн.

"Материалы о преступной деятельности собирались с начала 2005 года, и вот только сейчас уголовное дело передано в суд", - отметили в ЦОС.

(“Крымская правда”, №175, 26 сентября 2006)

"КОГДА Я УБИВАЛ МАМУ, ТО ПЛАКАЛ..."
признался следователям 16-летний крымский подросток, зарубивший разделочным кухонным топориком своих родителей

Небольшой крымский городок Красноперекопск шокирован произошедшей здесь трагедией. Нормальный, воспитанный мальчик из обеспеченной и благополучной семьи, в котором мама и папа души не чаяли, зверски убил своих родителей. Люди отказываются верить в то, что одиннадцатиклассник способен на такое, хоть следственно-оперативная группа, в которую вошли лучшие специалисты прокуратуры и милиции Крыма, в течение дня собрала неопровержимые доказательства его вины. Расследование преступления еще не завершено, сейчас Игорь находится под наблюдением врачей-психиатров. Возможно, с помощью медиков удастся найти объяснение чудовищному поступку юноши.

"Я замочил родителей..."

- Я теперь только днем могу уснуть, а ночью... мама приходит, - плачет Наталья, старшая сестра Игоря (имя изменено. - Авт.), которого обвиняют в убийстве родителей.

- Вы считаете, брат способен совершить такое страшное преступление?

- Думаю, что он это сделал из-за девушки, - голос Натальи задрожал, на глаза навернулись слезы. - В тот вечер Татьяна, его девушка, как раз была у нас, когда пришел Игорь и спокойно сказал: "Я замочил родителей". Я в это не поверила. Мой муж - тоже. Тогда брат дал мне пакет и сказал: "Здесь нож и топор". Они были завернуты в окровавленное полотенце. И я поняла, что Игорь не врал. У меня был шок! Потом Игорь побежал в туалет - его начало рвать. Знаю с детства, когда он сильно нервничает, то у него начинается рвота. Когда брат вышел из туалета, муж стал его тормошить, а Игорь говорит: "Не трогайте меня, постелите на полу, я лягу". Таня взяла пакет и куда-то его отнесла, потом она показала милиции место, где его сожгла.

- Брат ночевал у вас?

- Да, но они с Таней долго не спали, шептались. Потом Таня встала, пошла на кухню, взяла в аптечке капли, у Игоря болело сердце. Да и мы с мужем не спали. Утром супруг сказал Игорю: "Если сам не сдашься, мы сдадим тебя!" Но брат не пошел в милицию.

- Говорят, когда Игоря арестовали, вы к нему ходили, передачи носили...

- Я не знаю, как мне поступать, - плачет Наталья. - Одни меня осуждают за это, другие говорят, чтобы я не оставляла брата. Поймите мое состояние, я в один день потеряла и маму, и папу, и... брата. В милиции дежурный мне сказал, что Игорь поначалу вел себя вызывающе. На следующей смене - спокойнее. А как-то вышел милиционер и сообщил, что Игорь хотел мне написать записку, но это нельзя делать, поэтому передал на словах, мол, ему там хорошо, живет лучше, чем на воле.

Чего ему не хватало? У него дома было все - компьютер, музыкальный центр, видеоплейер, СD-плейер. Родители в нем души не чаяли. Поэтому мотив, который толкнул его на этот страшный поступок, лично я вижу единственный: они с Таней хотели втайне от родителей расписаться. А Игорь считал, что мама и папа его бы все равно насильно развели. Но родители наши хорошие, приняли бы их, - плачет. - Поэтому я жду, когда можно будет с братом увидеться. Вроде он хочет поговорить именно со мной...

Помню, за день до беды папа зашел к нам, принес моему старшему сыну подарки к школе. Я спросила у отца, пойдет ли он завтра на работу, а он вздохнул тяжело и говорит: "Если доживу". Вроде чувствовал что-то...

- Когда мы по тревоге прибыли в Красноперекопск, - рассказывает заместитель начальника отдела Управления уголовного розыска ГУ МВД Украины в Крыму Вячеслав Ярынкин, - там уже работала местная следственно-оперативная группа, вскоре подъехали и работники Прокуратуры АРК. В квартире одной из многоэтажек были обнаружены трупы мужа и жены. У мужчины - порядка 17(!) ножевых ранений, многочисленные рубленые раны головы и тела. У женщины чуть меньше. Впоследствии выяснилось, что их рубили разделочным кухонным топориком и ножом.

Дверные замки в квартире погибших не были повреждены, а из жилища практически ничего не пропало, все ценные вещи остались на месте. Поэтому следователи сразу решили, что убийца супругов - либо хорошо знакомый человек, которого покойные сами пустили в квартиру, либо родственник, у которого есть собственные ключи от дома.

В первую очередь стали "отрабатывать" близких, тех, кто последний раз видел супругов. Сын погибших Игорь перешел в одиннадцатый класс, учителя характеризуют его положительно, соседи тоже. Парень нормально учится, занимается музыкой, папа с мамой возлагали на него большие надежды. В семье есть также старшая дочь, живет в соседнем доме с мужем и двумя детьми в однокомнатной коммуналке.

Недавно, как выяснили оперативники, в семье появилась проблема. Игорь стал встречаться с девушкой из неблагополучной семьи, ее воспитывает одна бабушка. Якобы девушка забеременела, и парень объявил, что намерен на ней жениться.

- Родители, узнав об этом, стали отговаривать сына, мол, она тебе не пара, - продолжает Вячеслав Ярынкин. - На что Игорь ответил: "Я сам буду решать! Чего вы мне мешаете жить!" В день убийства у парня произошел очередной скандал с отцом по этому поводу. Судя по всему, у него сдали нервы, случился психологический срыв.

Кода отец прилег на диван отдохнуть, Игорь вышел на кухню, разделся до трусов, чтобы не испачкать одежду кровью, взял разделочный топорик и убил отца. А затем для верности еще и несколько раз ударил ножом. Только пошел мыть руки в ванную, как услышал, что в дверь звонит мать - у нее с собой не было ключей. Она сразу спросила у сына: "А где папа?" - "Спит". - "Как спит? Он же никогда днем не отдыхает!" Мать пошла в сторону спальни, а сын сзади стал бить ее топориком по голове, потом еще шесть раз ударил ножом в туловище. Игорь потом нам признался: "Я убивал маму со слезами на глазах, но этого было не избежать".

После этого парень пошел в ванную вымыл руки, завернул нож и топор в полотенце, забрал портмоне родителей, часы, их мобильные телефоны и ключи от дома, все сложил в пакет и ушел ночевать к сестре.

На следующее утро юноша купил арбуз и отправился в квартиру к родителям. Он открыл дверь и якобы в ужасе от увиденного выронил арбуз. После чего попросил соседей вызвать милицию.

"Парень мечтал стать милиционером-криминалистом"

Раскрыть убийство следователям удалось уже к концу первого дня.

- Мы сразу же начали по минутам проверять, чем занимались парень, его девушка и сестра, - рассказывает Вячеслав Ярынкин. - И вскоре заметили разногласия в их показаниях. Сначала все трое повели нас по ложному следу, мол, в день убийства они вместе отдыхали на канале. Мы все тщательно проверили, и у молодых людей снова появились нестыковки в показаниях. К тому же на рубашке у юноши осталось пятно крови. Он утверждал, что, когда утром пришел домой и увидел убитых родителей, якобы прислонился к косяку двери. Осмотрели косяки всех дверей в доме - нигде крови не было. Да и рубашку ему кто-то выстирал, как оказалось, его девушка, хоть сначала она тоже это отрицала.

Надо сказать, что девчонка держалась до последнего, а парень признался уже к концу дня. Сказал: "Да, родителей убил я". Меня поразила логика его рассуждений и спокойствие, - признался Вячеслав Ярынкин. - С его слов, он готовился к убийству заранее. Поведал, что хотел стать милиционером-криминалистом, прочитал массу детективов, любит фильмы о милиции. Ему казалось, что он все продумал до мелочей. Поскольку знал, что все звонки с его мобильного будут проверяться, то, убив мать, позвонил с ее мобильного телефона на свой: мол, его не было дома, поэтому мама и звонила сыну. По словам Игоря, он хотел сымитировать ограбление - забрал бумажники и мобилки родителей. Более того, прихватил две недорогие серебряные цепочки и положил одну в коридоре на пол, а другую - в проеме между двумя входными дверьми. Чтобы следователи подумали, что грабитель случайно уронил их. Но при этом в доме остались все ценные вещи, а на убитых не тронуты золотые украшения.

Поражает жестокость

16-летнего школьника. Уже убив отца, он "для надежности" перерезал ему горло, причем так, что цепочка на шее жертвы вошла внутрь раны. Давая показания, Игорь сам вспоминал некоторые жуткие подробности. К примеру, сказал, что, когда наносил матери удары топором, отрубил ей несколько пальцев на одной руке. Мы позвонили следователям, которые в это время работали в квартире убитых, - точно, двух пальцев на руке не было.

Сообщил парень также и о том, что по дороге домой мать позвонила ему на мобильный и сказала: "Сыночка, я несу тебе твои любимые кексы". Потом, во время воспроизведения убийства в квартире погибших, Игорь, показав до мельчайших деталей, как он совершал преступление, спокойно сел к столу и... доел эти кексы. При этом произнес: "Я родителей очень любил, они у нас очень хорошие родители".

"Игорь - мальчик воспитанный, одет с иголочки, идет мимо - обязательно поздоровается"

Тем не менее соседи по подъезду до сих пор не верят, что Игорь, примерный парень, мог совершить такое чудовищное преступление.

- Я всем говорила: не может такого быть! - восклицает соседка погибших Валентина Петровна. - Он - мальчик воспитанный, очень хороший, мы никогда не видели его пьяным. Всегда одет с иголочки, чистый, наглаженный, идет мимо, обязательно поздоровается...

- Семья так хорошо жила, дружно, без скандалов, - дополняет соседка Людмила Афанасьевна. - Игорь всегда с мамой на дачу ездил, помогал ей, он ее очень любил. Нынешним летом устроился на работу к отцу, 800 гривен в месяц получал. Помню, как он говорил маме: ты посиди летом дома, отдохни, а я поработаю. Мама сердечница была.

Получается, что Игорь совершил вечером убийство, а потом спокойно отправился к сестре ночевать. А утром, придя домой, позвонил соседу: "Дядя Толя, вызовите милицию, родителей кто-то убил. Я не могу - руки сильно трясутся". Но разве мог бы парень всю ночь пить-гулять у сестры, когда родители лежат убитые! Он же юристом хотел быть, ему купили компьютер, чтобы занимался. И его мама всегда говорила нам: Игорек пойдет учиться только на юриста.

- Когда родителей, из квартиры милиция выносила на покрывалах, весь подъезд был в крови. Мы все потом смывали кровь со ступенек, - плачет Валентина Петровна. - На похороны, считай, полгорода пришло. Я трое суток после этого не спала, пила лекарства.

- Случай, действительно, из ряда вон выходящий, поэтому прокуратура взяла его на особый контроль, - говорит прокурор Красноперекопской межрайонной прокуратуры Юрий Рыбачинский. - Я 20 лет работаю, всякого повидал, но чтобы несовершеннолетний подросток хладнокровно убил своих родителей, такого в моей практике не было. Сначала парень не признавался, а когда запираться не было смысла, абсолютно спокойно сказал: "Да, это я сделал". Ему дали ручку, листок бумаги, и он написал, как все происходило. При этом не проронил ни слезинки.

Меня просто поражает его спокойствие. Даже во время воспроизведения, находясь в квартире, где все буквально залито кровью, Игорь все в мельчайших деталях показал, рассказал и у него даже рука не дрогнула!

- В городе ходят слухи, что парень был сатанистом, якобы в компьютере у него нашли много тому доказательств...

- Конечно, горожане в шоке, поэтому чего только не придумают. Ни в комнате парня, ни в компьютере мы ничего "сатанистского" не нашли, - рассказывает прокурор. - Хлопец не наркоман. Игорь объяснил свой поступок тем, что "отец достал нравоучениями": постоянно его упрекал, мол, не так живет, не так все делает, не с той девушкой встречается... А тут мать не вовремя пришла...

Дня через два после убийства я беседовал с парнем и спросил: "Игорь, ты хоть понял, что натворил?" Он ответил: "Я теперь все осознал, сутками не сплю. Только закрою глаза, а передо мной стоят родители". Пытался ему объяснить, что в 16 лет жизнь еще не кончена, есть время начать все сначала, но, конечно, жить ему с таким "грузом" будет нелегко.

Следствие не закончено, нам еще предстоит выяснить некоторые моменты.

Елена ОЗЕРЯН, Симферополь
(“Факты и комментарии”, №176, 26 сентября 2006 р.)

Одалживали у подчиненных зарплату

Оригинальный способ бороться с задолженностью по зарплате изобрели крымские умники. Как сообщает пресс-служба прокуратуры АРК, чиновники одного из джанкойских сельхозпредприятий вместо того чтобы платить заработную плату подчиненным, заключали с ними договоры ссуды. "Живых" денег рабочие вообще не видели, зато могли тешить себя мыслью, что из теоретически заработанных средств кредитуют агропромышленный сектор.

Зачем это понадобилось руководству? Все очень просто: таким образом, по документам, они не попадали в списки предприятий, которые своевременно не выплачивают заработную плату. А значит, дельцы смогли взять льготный кредит на 50 тыс. грн. Понятно, что пошли эти средства не на возвращение "зарплатного кредита". Таким образом, нарушая конституционные права граждан на оплату труда, предприниматели умудрились "наодалживать" у них полмиллиона гривен.

Как выяснилось во время прокурорской проверки, задолженность по зарплате — не единственный грех горе-менеджеров. В течение четырех месяцев текущего года работникам начислялась зарплата ниже установленного прожиточного минимума. Только в апреле руководители повысили ее до установленных законодательством 350 грн., но сделать перерасчет и компенсировать разницу 300 работникам не потрудились. По фактам грубого нарушения законодательства о труде, подделке документов и злоупотребления служебным положением возбуждено уголовное дело.

В текущем году при вмешательстве прокуратуры крымчанам возмещено 29 млн грн. задолженности по заработной плате, к ответственности привлечено 339 должностных лиц. Всего же, по информации представительства президента в Крыму, в АРК сохраняется задолженность по зарплате в размере 51,5 млн грн. В масштабах Украины на начало августа эта цифра превышала 1,089 млрд. грн.

Кстати, по данным Госкомстата, на начало сентября этот показатель уменьшился на 8,4% до 0,998 млрд. грн. Впрочем, как видим, улучшение показателей далеко не всегда обеспечивается честными методами.

Михаил ЖАБИНЕЦ
(“Вечерние вести” №141,  28 вересня 2006)

Недбалість у білих халатах призвела до смерті колеги

Нарештi Джанкойська міжрайонна прокуратура, через чотири з половиною місяці після інциденту, порушила кримінальноу справу проти посадовців місцевої центральної районної лікарні, які недбало поставились до виконання посадових обов'язків. У діях медичних працівників вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст. 140 Кримінального кодексу України (невиконання або неналежне виконання медичними працівниками своїх професійних обов'язків, що заподіяло тяжкі наслідки хворому). У даному випадку йдеться про смерть 29-річної Світлани Джигірей, до речі, лаборанта пологового відділення цієї ж райлікарні. 12 травня їй зробили щеплення від гепатиту, після чого стан здоров'я жінки різко погіршився, а за 18 днів, не приходячи до тями, вона пішла з життя, залишивши сиротою 8-річну доньку. Посилаючись на висновки експертизи, що підтвердила наявність причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю працівників лікарняної установи та смертю пацієнтки, й було заведено кримінальну справу. Як з'ясувалось, джанкойські ескулапи з самого початку повели себе злочинно недбало, зробивши щеплення без попереднього обстеження стану здоров'я своєї молодої колеги.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода”, №178, 28 вересня 2006р.,)

ПРЕСА БАГАТОНАЦІОНАЛЬНОГО КРИМУ

Нещодавно у видавництві "Кримнавчпеддержвидав" вийшла друком монографія кандидата філологічних наук, доцента, докторанта Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка Н. В. Яблоновської "Етнічна преса Криму: історія та сучасність".

Історія національної преси Криму - малодосліджений період української журналістики. Попри те, що в останні роки з’явилися розвідки функціонування видань окремих національних меншин в контексті систематизації періодів розвит-ку кримської преси (здебільшого йдеться про кримських татар), дотепер не було спроб створення цілісної концепції розвитку етнічної кримської преси, укладання бібліографічного покажчика видань етно-сів Криму. Подібна прогалина в українському журналістико-знавстві видається тим більш прикрою, чим більшої суспільно-політичної значущості набувають як історичні, так і сучасні події, що мали місце на цьому неспокійному українському півострові.

Зазначимо: довгий час невідомою залишалася і тема функціонування етнічної преси Криму у роки Другої світової війни. Н. В. Яблоновська вперше у вітчизняному журналістикознавстві аналізує діяльність радянської газети "Кызыл Крым" і кримськотатарської редакції при Всесоюзному радіокомітеті. Антигітлерівські, патріотичні матеріали кримськотатарської радянської журналістики періоду окупації Криму, публікації, присвячені духовним цінностям кримськотатарського народу і проблемі інтернаціоналізму, становлять, без сумніву, цікаву фактологічну базу для аналізу діяльності даного сегмента періодики.

Безумовно цінним є і звернення авторки до невивченої газети окупаційного періоду "Азат Кърым" (1942 - 1944). Це видання Н. В. Яблоновська вперше в українському журналістикознавстві вводить у науковий обіг, розглядаючи його в контексті ролі етнічної преси в інформаційних війнах сталінського і гітлерівського режимів. Все вищезгадане зумовлює наукову новизну монографії "Етнічна преса Криму: історія та сучасність". Окремо слід відзначити і докладне відображення у дослідженні Н. В. Яблоновської історії виникнення та розвитку періодичних видань корінного кримського народу караїмів.

В обґрунтуванні суспільної і наукової актуальності матеріалу монографії особливе значення має те, що історія кримськотатарських засобів масової інформації першої половини ХХ ст. (втім, як й інші теми, пов’язані з кримськими татарами) довгий час знаходилася на периферії інтересів вітчизняних учених. Велику наукову і суспільно-політичну роль відіграє також розгляд у монографії проблеми національного відродження у пресі інших депортованих кримських етносів - німців, вірмен, болгар, греків.

Вивчаючи проблему націо-нального відродження у пресі етносів Криму, авторка звертає постійну увагу на діалог культур і національну толерантність цих видань, що є дуже важливим для розуміння місця етнічної преси у становленні міжнаціональної і міжконфесійної злагоди у багатоетнічному українському суспільстві.

Монографія містить великий за обсягом, видами та значу-щістю матеріал. Усі зроблені у роботі висновки дослідниця доводить численними цитатами з першоджерел - публікацій кримських етнічних видань минулого і сучасності, посиланнями на новітні історичні роботи, а також раніше невідомі документи Державного архіву Автономної Республіки Крим. Книга стане у пригоді журналістам і літературознавцям, історикам і етнологам, студентам і викладачам, а також усім, хто цінує історію і культуру рідного народу і народів, які живуть поряд.

Ю. Е. ФІНКЛЕР,

доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри видавничої справи і редагування Галицького інституту ім. В. Чорновола Національного університету "Києво-Могилянська академія".

(“Кримська світлица”, №40, 29 вересня 2006)

Спорт

Перегони в горах
У Криму вперше відбуватиметься етап Кубка Європи

Нині в Криму вперше пройде етап Кубка Європи. А торік там уперше відбулися міжнародні перегони Yalta rally. Протягом трьох вересневих днів на гірських серпантинах змагалися гонщики з України, Росії, Грузії, Литви, Латвії, Швеції та інших країн. Рівень проведення ралі високо оцінили функціонери континентальної федерації автоспорту, тож цього року турнір був внесений до міжнародного календаря й отримав статус етапа Кубка Європи. Із 1986 року, коли в горах Криму провели чемпіонат СРСР, гірська траса на півострові вважається дуже цікавою і складною. За своїми параметрами вона не має аналогів на території СНГ і відповідає найкращим європейським стандартам.

Цьогорічний етап Кубка Європи Yalta nemiroff rally відбудеться під патронатом Президента України Віктора Ющенка. Із 22 до 24 вересня екіпажі змагатимуться на серпантині доріг поблизу всеукраїнської здравниці. Першого дня пілоти визначатимуть найкращого на відрізку шляху східніше курорту. Наступного дня спортсмени їздитимуть біля підніжжя гори Ай-Петрі, а заключного — в районі Алушти. Усього гонщики “накатають” майже двісті кілометрів. За підсумками всіх заїздів і визначатимуть переможців гонки. Очікується, що змагання відвідують до двохсот тисяч глядачів. Уперше навіть спеціально збудують оглядовий майданчик для любителів цього виду спорту, а найпалкіших везтимуть безплатно автобусами до місця стартів. Для безпеки руху і глядачів буде задіяна максимальна кількість правоохоронців, працівників МНС, а також медиків.

За словами голови оргкомітету Євгена Червоненка, на участь у перегонах наразі зголосилися понад шістдесят екіпажів з Європи, зокрема чемпіон Австрії, чотири турецькі команди, можливо, під’їде чемпіон Німеччини. На жаль, турнір в Україні збігається у часі з аналогічним в Югославії, тож деякі пілоти віддали перевагу балканським ралі. Україну представлятимуть найсильніші гонщики, зокрема колишній переможець чемпіонатів Збройних сил СРСР Олександр Салюк, його син — Олександр Салюк (молодший). Пообіцяв вийти на трасу і колишній професіональний гонщик Євген Червоненко — в одному екіпажі з литовцем Євгеном Томілявічусом.

Призовий фонд для переможців цього року значно збільшено, і нині він наближається до європейських гонорарів. Порівняно з торішнім турніром удвічі зріс і бюджет Yalta nemiroff rally-2006. На думку організаторів, з часом турнір в Ялті може досягти рівня перегонів у Монте-Карло.

Сергій БАХІН
(“Хрещатик” №138, 21 вересня 2006 року)

Приятные сюрпризы продолжаются
Так футболисты "Крымтеплицы" радовались своей победе в кубковом матче.

В нынешнем розыгрыше Кубка Украины крымские команды продолжают приятно удивлять не только своих болельщиков, но и всю футбольную общественность. В первом раунде турнира самую громкую сенсацию, напомню, сотворил "Химик". Красноперекопцам удалось выбить из турнира киевский "Арсенал", отлично стартовавший в высшей лиге. Свой матч 1/16 финала "Химик" проведёт позже всех - с донецким "Металлургом" крымчане встретятся только 4 октября. А пока их почин обыгрывать команды высшей лиги подхватили соседи.

В Армянск на кубковый матч пожаловали футболисты "Ворсклы". Несмотря на то что против "Титана" гости выставили свой оптимальный состав, команда Сергея Шевченко не робела перед более опытным соперником. Более того, хозяева уже в середине первого тайма сумели открыть счёт в матче. После розыгрыша штрафного Александу Батраченко удался удар с двадцати метров, и мяч оказался в сетке ворот, которые защищал Андрей Пятов, вице-чемпион молодёжного первенства Европы, участник недавнего чемпионата мира. Считанных секунд не хватило футболистам "Титана", чтобы до перерыва удержать своё превосходство в счёте. На последней минуте первого тайма сербский легионер "Ворсклы" Дарио Грубич оказался расторопнее всех в штрафной соперника и с линии вратарской неотразимо пробил по воротам.

Начало второго тайма прошло под диктовку крымчан, и на 56-й минуте они вновь вышли вперед. "Титану" удалась красивая размашистая контратака, которую эффектным ударом завершил незадолго до этого вышедший на замену Роман Довжик. В оставшееся до финального свистка время гости не сумели резко взвинтить темп игры, а пешком в современном футболе не обыграешь даже команду второй лиги. Сергей Шевченко и его подопечные в этот вечер по праву принимали поздравления - вряд ли кто надеялся, что "Титану" по силам пройти так далеко в борьбе за Кубок Украины.

Ещё один "скальп" с представителей высшей лиги был снят в Молодёжном, где "Крымтеплица" принимала запорожский "Металлург". Справедливости ради стоит отметить, что на кубковый матч приехал "полуосновной" состав запорожцев, что вовсе не принижает успех наших футболистов. Тепличники настолько здорово начали матч, что не только открыли счёт на 15-й минуте матча, но и спустя семнадцать минут заработали право на пенальти. Алексей Грищенко, казалось, бил наверняка, но после его удара с 11-метровой отметки мяч угодил в штангу ворот Виталия Постранского. Даже когда через несколько минут после этого Трусевич сравнял счёт, казалось, что наши ребята обязательно дожмут запорожцев. Но после перерыва игра выровнялась, и соперники обменялись забитыми мячами. На второй в этом матче точный выстрел Павла Онисько гости ответили реализованным выходом один на один с вратарём в исполнении Тараса Лазаровича. А раз так - ничья 2:2 и дополнительное время. Два тайма по пятнадцать минут прошли в интересной борьбе, но судьбу путёвки в следующий раунд турнира решила футбольная лотерея - серия послематчевых пенальти. Первым к мячу подошёл Демченко - без шансов для вратаря хозяев. Саранчуков ответил не менее эффектно - 1:1. Точные удары Лозинского и Кармалиты сохранили равенство в счёте. Первым с "точки" промахнулся запорожец Аржанов, затем этим же "отличился" и его одноклубник Карамушка. А вот тепличники Леонов и Старгородский были точными - "Крымтеплица" проходит дальше.

Ещё до стартового свистка судьи считалось, что ПФК "Севастополь" явно повезло с жеребьёвкой. Ведь наши земляки стали единственными представителями второй лиги, в соперники которым был определён клуб первой лиги, а не высшей, как остальным. Луцкая "Волынь" сейчас переживает не самые лучшие времена - Виталий Кварцяный пытается вывести команду из пике, в котором она оказалась после вылета из высшей лиги. Севастопольцы полностью подтвердили предматчевые прогнозы и не просто прошли в следующую стадию турнира, а разгромили своего соперника, показав зрелый футбол. На 16-й минуте Иван Шишкин вывел хозяев вперёд, чётко реализовав пенальти, назначенный за игру рукой. После перерыва гости побежали отыгрываться - и ещё дважды доставали мяч из сетки собственных ворот. У севастопольцев отличились Алексей Мазуренко и Александр Жабокрицкий.

Победу "Таврии" над "Закарпатьем" вполне можно назвать ожидаемой. Даже несмотря на то, что в Ужгород Михаил Фоменко повез дублёров, от нашей команды мы ждали только победы, и она её добилась. На 15-й минуте матча молодой нападающий хозяев Кортуняк вывел "Закарпатье" вперёд, но уже вскоре Давыдов счёт сравнял. В начале второго тайма Вишневский и Перич создали комфортный для "Таврии" задел в счёте, а пенальти, реализованный Бундашем за десять минут до конца матча, лишь создал некую иллюзию интриги в борьбе за путёвку в следующую стадию розыгрыша Кубка.

Единственной крымской командой, проигравшей свой матч 1/16 финала Кубка страны, стало "Динамо-ИгроСервис". В поединке против "Ильичёвца" Олег Лутков дал отдохнуть некоторым лидерам своей команды, и мариупольцы не испытывали в Симферополе проблем. Уже к началу второго тайма мяч четыре раза побывал в воротах игросервисцев. Что интересно, все на свой счёт записал один футболист - нападающий "Ильичёвца" Руслан Левига. Когда исход матча был предрешён, хозяевам удалось отыграть два мяча. Но точные удары Гади и Морозова лишь несколько скрасили хозяевам горечь поражения.

Остальные кубковые матчи принесли такие результаты: "Явор" - "Шахтёр" - 1:6, "Олком" - "Динамо" - 0:4, ФК "Львов" - "Карпаты" - 1:1 (по пенальти 3:0), "Днепр" (Черкассы) - "Днепр" (Днепропетровск) - 0:1, "Оболонь" - "Сталь" (Алчевск) - 0:1, "Борисфен" - "Черноморец" - 4:2, "Десна" - ФК "Харьков" - 0:2, "Олимпиак" - "Кривбасс" - 1:2, "Энергетик" - "Металлист" - 0:2. Жеребьёвка следующей стадии розыгрыша Кубка Украины пройдёт уже в ближайший вторник.

Борис ГРОМОВ
(“Крымская правда”, №174, 23 сентября 2006)

Ющенко заехал в Ялту посмотреть на ралли Червоненко

Вчера в Ялте стартовал трехдневный этап Кубка Европы по авторалли, которому покровительствует губернатор Запорожской области Евгений Червоненко. Трасса гонок проходит от гостиницы "Интурист" по горному серпантину на плато Ай-Петри и далее по дорогам Бахчисарайского района. Специально посмотреть на пару заездов "Chervonenko racing" после военных маневров на полигоне "Широкий лан" в Николаевской области приехал президент Виктор Ющенко. Он, как известно, тоже большой любитель автомобилей и при случае всегда старается поколесить по Крыму на джипе "Чероки". Но в этих соревнованиях президент не участвовал. Зато запорожский губернатор стартовал под первым номером. Соревнования такого масштаба послужили хорошим поводом, чтобы крымские автодорожники привели трассы в более-менее приличное состояние. К старту марафет навели на 70 км южнобережных дорог. Там обновили разметку и подлатали дорожное полотно, подкрасили придорожные столбы, знаки и барьерные ограждения. Однако, по словам замначальника Службы автомобильных дорог АРК Сергея Хуторнюка, при подъезде к некоторым из пешеходных переходов водителей ожидает сюрприз в виде так называемых шумовых полос, когда за сотню метров до перехода начинается покрытие, именуемое в народе "стиральной доской".

Под занавес каждого дня ралли на набережной Ялты для болельщиков — бесплатные концерты звезд украинской эстрады: "СМС", "Друга ріка", Ирины Билык и группы "Hi_Fi". А на финише 24 сентября, куда, как надеются организаторы ралли, доберутся все 50 гонщиков-профессионалов, в честь победителей споют Ани Лорак и "Ляпис Трубецкой".

МАЙК ЛЬВОВСКИ
(“Сегодня”, №214, 23 сентября 2006)

Президент і колеса

У Ялті минулих вихідних відбулися найбільші для нашої країни міжнародні змагання з авторалі -український етап Кубка Європи у зоні "Схід". Відкрив ці перегони, організовані екс-гонщиком і екс-міністром транспорту Євгеном Червоненком, сам Президент Віктор Ющенко. Виступаючи на урочистій церемонії після хвилини мовчання, якою вшанували загиблих під час аварії на шахті ім. Засядька, глава держави відзначив: проведення в Ялті Кубка Європи з авторалі - ще одне свідчення того, що українська нація достойна бути в спільноті європейських народів. "Цей захід є маленьким внеском у європейську визначеність України", - сказав Президент і сам сів за кермо гоночного автомобіля, символічно відкривши ралі.

За дні змагань близько 60 команд подолали 16 швидкісних відрізків трасами гірського Криму. Переможцем "Ялта Nemiroff раллі-2006" у абсолютному заліку став український екіпаж Володимира Петренка і Дмитра Яровенка.

Інф. "УМ"
(“Україна молода” №176,  26 вересня 2006)

По горным трассам Очень аккуратно Виктор Ющенко первым съехал на автомобиле с подиума

С 22 по 24 сентября на крымских южнобережных дорогах проходил очередной этап международного ралли "Кубок Европы" - Yalta Nemiroff Rally.

У ялтинцев и гостей города было время рассмотреть гоночные машины, готовившиеся к старту прямо на набережной. Больше пятидесяти быстрых автомобилей красовались у самого моря, в том числе самые популярные среди профессионалов японские "карры" и наши "Лады".

В глаза бросалось громоздкое творение украинских конструкторов - внедорожник "Вепрь", созданный на базе бронетранспортёра! На ралли он выполнял функции "технички". Сейчас таких экспериментальных машин всего две во всём мире. Максимальная скорость - 240 километров в час. Предполагаемая цена - до 70 тысяч долларов. "Недоработок, конечно, много, но для того и проводятся тестовые испытания, чтобы их можно было выявить и устранить", - сказал нам водитель "Вепря", который (автомобиль) считается украинской альтернативой американскому "Хаммеру".

Гоночные машины готовились к старту прямо на набережной Ялты.

Виктору Ющенко, порассуждавшему на церемонии открытия о геополитическом значении Yalta Nemiroff Rally, было доверено сесть за руль первого гоночного автомобиля и спустить его с подиума, что он и сделал очень аккуратно. Перед этим Евгений Червоненко вручил президенту памятную тарелку - в знак признания его водительского таланта. "Я помню, как вы спасли наши жизни, резко затормозив и буквально вырвав наш автомобиль из-под колёс грузовика", - сказал он.

Выслушав напутственные слова президента, гонщики отправились на первый спецучасток. В тот день он был несложным. Промчали раллисты его в среднем за 1,5 минуты. Но не обошлось без аварий: свою машину разбил победитель прошлогодних ялтинских ралли Юрий Протасов. Гонщики соревновались в семи классах автомобилей в трёх "зачётах": международном, украинском и на Кубок президента.

Ралли - не только вид спорта, но и красочное шоу.

Главный вывод, сделанный организаторами, наблюдателями и зрителями за два дня соревнований: гонки по асфальтному покрытию неимоверно сложны, но чрезвычайно интересны, непредсказуемы и зрелищны. Из-за сложности трассы сошла с дистанции большая часть участников: кто не справился с управлением и разбил автомобиль, кто не дошёл до финиша из-за технических проблем (на горном серпантине один за другим "летели" моторы). Проблем в субботний день соревнований, в частности, на спецучастке "Ай-Петри", добавила природа - дорога была затянута туманом и облаками. А вот кому непогода была только на руку, так это водилам, подвозившим публику от канатной дороги к месту проведения гонок. "Коренные" брали до тридцати гривен за три километра пути. На верблюде, конечно, в несколько раз дороже.

Всего участники проехали по 7 специально подготовленным участкам: "Ялта", "Ай-Петри", "Соколиное", "Орлиное", "Байдарские ворота", "Партенит", "Кастель". Победителем Nemiroff Yalta Rally стал киевлянин Владимир Петренко (штурман - Дмитрий Яровенко). Второе место в абсолютном зачёте завоевал одесский экипаж - Игорь Чаповский и Игорь Николаев. Третьими стали россияне Игорь и Дмитрий Беньяминовы.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда”, №176, 27 сентября 2006)

Мечты сбываются или Крым принял этап Кубка Европы авторалли

То, чего так долго ждали любители отечественного автомобильного спорта, наконец свершилось. Впервые в истории нашей страны право принять этап Кубка Европы по авторалли выпало Крымскому полуострову.

А предыстория этих состязаний такова. Год назад, по инициативе бывшего гонщика, а ныне известного политика Евгения Червоненко, после 15-летнего перерыва в Ялте состоялись соревнования на Кубок президентов. После их завершения Евгений Альфредович во всеуслышание заявил, что Украина обязательно проведет этап Кубка Европы. Тогда это казалось нереальным, зная положение вещей в нашем автоспорте. Но, как говорится, было бы желание. И вот год спустя гостеприимная Ялта в разгар бархатного сезона превратилась в центр ревущих и бешено летящих машин — "Nemirof Yalta Rally". У многих такая картина ассоциировалась с Монте-Карло.

Украине, конечно, до нее еще далеко, но судя по сложности трассы, красивым горным пейзажам и пришвартованным гигантским лайнером "Costa Classic", мы не так уж и далеко от нее ушли.

Побороться за первое место приехало 55 экипажей из 6 стран. В течение трех дней им предстояло преодолеть около 200 км сложного серпантина дорог. К тому же, крымская трасса отличается еще специфическим асфальтовым покрытием и непредсказуемой погодой. Первым за руль гоночного автомобиля сел... президент Украины Виктор Ющенко. После напутствия гонщикам, он съехал с подиума и тем самым известил об открытии ралли. Был дан старт, и первый сюрприз ожидал уже на втором повороте. Прошлогодний победитель "Ялта ралли" Юрий Протасов на несложном участке врезался в отбойник, сломав подвеску и сильно повредив левое крыло своей гоночной "Субару". Главный претендент на победу выбыл, так и не начав гонку. А ведь перед стартом Юрий в одном из интервью обещал выиграть. Видно, не судилось...

После пролога гонщиков ждал самый сложный участок на Ай-Петри. Там с утра прошел дождь, крымский рассвет встречал туманам, а над горами висели белоснежный тучи. Картина до безумия красивая для зрителей и безумно опасная для гонщиков. Здесь спортсменам предстояла проявить все свои профессиональные качества: доехать невредимыми на максимально высоких скоростях. Но, увы, с этим заданием справились не все. У большинства гонщиков не выдержали машины, а некоторые с трассы просто вылетели.

После двух дней лидерство этапа Кубка Европы захватил Александр Салюк-младший. Однако фортуна отвернулась от его экипажа: за несколько спецучастков до финиша в машине вышел из строя редуктор. К слову, напомним о происшествии, случившемся со спортсменами в прошлом году. Тогда на одной из тренировок на спорткомплексе "Чайка" Салюк-старший и его сын Максим на своей "восьмерке" попали в страшную аварию. Врачи даже гарантии не давали, что гонщики выживут. Но, несмотря на пессимистические прогнозы, Салюки не только встали на ноги, но и Александр-старший вновь сел за руль гоночного авто. Их спортивная семья присутствовала в Крыму в полном сборе.

Победителем гонки стал киевский экипаж в составе Владимира Петренко и Дмитрия Яковлева на "Мицубиси". Вторыми были одесситы — Игорь Чаповский и Андрей Николаев. Третье место в абсолютном первенстве завоевали Андрей Небесный и Сергей Ведерников из Каменец-Подольского. Экипаж, пилотируемый россиянином Игорем Беньяминовым, разместился на 4-м месте. Вообще же из стартовавших 55 команд до финиша добрались только... 15.

После церемонии закрытия, получения множества призов (за первое место полагался автомобиль) всех участников и гостей "Nemirof Yalta Rally" ждали красочный фейерверк и концерт Ани Лорак и белорусской группы "Ляпис Трубецкой".

В общем, спортивный праздник удался. Теперь Украина замахнулась еще выше — на этап Кубка мира. Кто-то с пессимизмом отнесется к этому громкому заявлению, но ведь и в прошлом году никто не верил, что у нас все получится...

Ирина КОРЗЮК,
(“Вечерние вести” №141,  28 вересня 2006)

Підготовлено Центром інформації
та документації кримських татар

ДО ЗМІСТУ