Електронний бюлетень

"Крим у дзеркалі української преси"

№ 24

(21.08 - 31.08.2006)

За 21.08 - 31.08.2006 року Центром інформації та документації кримських татар виявлені наступні матеріали щодо кримської та кримськотатарської тематики, які систематизовані нами за рубриками з посиланням на видання і дату публікації. Матеріали надаються мовою оригіналу.

З М І С Т:

Влада. Суспільство. Політика.

Кровь, пролитая за святыню
Крымских татар били дубинками, арматурой, забрасывали камнями, но правда была за народом, и победа досталась всем

(Овеянное легендами сердце Крыма — древний Бахчисарай 12 августа содрогнулся и стал свидетелем очередной расправы выпестованных крымской властью "черносотенцев" и бандформирований над его родными детьми. Еще одна черная страница его истории теперь уже никогда не будет забыта крымским татарами и будет передаваться из поколения в поколение в назидание нашим потомкам.

Расисты и шовинисты, окопавшиеся в Крыму, должны четко зарубить себе на носу, что на свою Родину возвращается народ со своей древней историей, культурным наследием, воплощенными в памятниках, кладбищах, святынях, пусть даже стертых, вовсе не временем, с лица земли.

В этой связи более десяти лет крымскотатарская общественность обращалась в самые разные инстанции Крыма и Украины с требованием переноса стихийного рынка, незаконно размещенного на территории древнего кладбища и святынь "Азизлер" — памятников местного и национального значения, взятых на государственный учет и охрану Постановлением переноса стихийного рынка, незаконно размещенного на территории древнего кладбища и святынь "Азизлер" — памятников местного и национального значения, взятых на государственный учет и охрану Постановлением СМ УССР №970 от 24.08.1963 г. За прошедшие годы в городе было построено три рынка, куда и было рекомендовано переместить торговцев, а территорию памятника передать в ведение Бахчисарайского государственного историко-культурного заповедника. Это и есть цивилизованное решение проблемы, не ущемляющее интересы ни одной из сторон. Но тем не менее существовала какая-то демоническая сила, которая упорно отказывалась выполнять рекомендации городских властей, решения судов и тем более справедливые требования крымских татар.)

Ибраим Абдуллаев
("Голос Крыма", №34, 18 августа 2006 г.)

Нет шовинистической мрази!
На полуострове безнаказанно лютуют оголтелые отморозки

(Чудовищно садистские, совершенно необъяснимые с точки зрения здравого смысла выходки отдельных представителей рода хомо сапиенс по отношению к крымским татарам потрясают своей тупой, бессмысленной жестокостью.

Алло, психиатры! Патологическую ненависть и жестокость по отношению к крымским татарам со стороны части последепортационных переселенцев давно пора квалифицировать в отдельный, особо опасный вид психоза с изоляцией больных шовинистическим бредом индивидов раз и навсегда подальше от Крыма. Психлечебницы по ним плачут. Настоятельно.

Крымские татары совершенно беззащитны перед лицом наглых отморозков, которые сегодня абсолютно безнаказанны, конкретно распоясались, никого не боятся и в любую минуту могут выкинуть любую мерзость по отношению к "черномазым" — от нецензурных оскорблений до нападок камнями, наездов машинами и т.д., и т.п.

Событие, произошедшее в Феодосии 4 августа в 17.00, заставило содрогнуться даже людей бывалых и закаленных житейскими невзгодами.)

Гульнара Усеинова
("Голос Крыма", №34, 18 августа 2006 г.)

В. Янукович совещался с крымской властью

(11 августа в Симферополе состоялась встреча премьер-министра Украины Виктора Януковича с руководящими работниками АР Крым. Премьер-министр обозначил круг вопросов, которые, по его мнению, являются наиболее важными на данный момент в АРК. Он говорил об отчуждении собственности, о коррупции, подготовке к зиме, нынешнем курортном сезоне, уборочной страде.

Важнейшим вопросом премьер Украины считает подготовку к зиме. Предпринимаются меры к заполнению подземных хранилищ газом в расчетных объемах. Крымская власть должна решить вопрос об оплате задолженности.

Коснувшись политического положения в Украине, В.Янукович заметил, что острота борьбы миновала, подписан Универсал, призванный стабилизировать положение и сохранить единство государства. В.Янукович отметил, что с Россией у Украины всегда были тесные экономические связи, но сегодня надо понимать, что есть Украинские национальные интересы и они являются для нас приоритетными. Янукович сказал, что участие Украины в разработке месторождений нефти и газа в Средней Азии, России, Ливии, странах Персидского залива создаст гарантии нашей энергообеспеченности. Глава правительства Украины считает, что власть должна работать эффективно, контролировать исполнение решений и снимать проблемы. Земельные отношения в Крыму, по его мнению, обострились неспроста. Раньше не было серьезного внимания к их решению. Есть факты захвата земель, потому что в свое время эти земли не были выделены крымским татарам для строительства жилья. Происходящее является прогнозируемой реакцией людей. В.Янукович отметил, что центральная власть должна быть готова стать партнером крымской власти в разрешении этого вопроса. Его постепенно можно решить.)

Адиль Сеитбекиров
("Голос Крыма", №34, 18 августа 2006 г.)

Независимость Украины – не только завоевание демократии, но и испытание государства на прочность

(Накануне 15-й годовщины со Дня провозглашения независимости Украины председатель Верховного Совета Крыма Анатолий ГРИЦЕНКО поделился с земляками мыслями о юбилейной дате. Глава парламента ни на секунду не сомневается, что много лет назад страна сделала правильный выбор. Время и новейшая история Украины подтверждают это.

Уважаемые крымчане!

Казалось бы, еще вчера мы жили в большой стране, которая называлась Советским Союзом. Это было монолитное, единое государство, в котором каждый человек чувствовал себя уверенным в завтрашнем дне, защищенным социальными институтами. И вдруг в одночасье все рухнуло. Монолит распался на 15 самостоятельных стран. Это был драматичный излом истории, отразившийся на судьбе каждого гражданина. Большинство помнит пережитые растерянность, сомнения. Ходили слухи, что СССР разрушен чьей-то злой волей, что отныне республики попадут под влияние третьих стран. Сегодня можно по-разному относиться к такой трактовке истории. Однако, на мой взгляд, Украина вышла из процесса государственного переустройства с минимальными потерями.

("Крымское время", №93, 22 августа 2006 г.)

Председатель крымского правительства пообещал навести в Крыму порядок

(Председатель крымского правительства Виктор Плакида свою первую пресс-конференцию дал не после назначения на должность в начале июня, а лишь через два с половиной месяца, и совпала она с окончанием визита Виктора Януковича в Крым. Тут же поползли запускаемые известными кругами слухи, что встреча Плакиды с журналистами может оказаться первой и последней, так как премьер-министр украинского Кабмина не был доволен увиденным в автономии.

Недовольство Виктора Федоровича (Януковича) Виктор Тарасович (Плакида) объяснил просто. "Разговор был жесткий. Это естественно и абсолютно правильно, так как некое расслабление в государстве имело место быть", — сказал председатель крымского Совмина. Это "расслабление" он связывает с "определенными сомнениями у разного рода кругов по поводу того, какая политическая сила займет олимп в Кабинете министров". Сила уже определилась и заняла, а значит, от расслабленности, которая была как в целом в государстве, так и в Крыму, теперь надо избавляться. Отсюда и категорические оценки крымской ситуации у Януковича, отсюда и его жесткие требования к местному руководству, пояснил Виктор Плакида.)

Анна Самохина
("Крымское время", №93, 22 августа 2006 г.)

Як усували профспілкового лідера

(Винайшовши таку форму самоорганізації, як профспілки (а сталося це в Англії), трудовий люд заспокоївся, тепер у нього була структура, яка могла захистити пролетаря чи ремісника від свавілля капіталіста. Що ж до нашої історії, про яку ми розповімо згодом, то тут капіталізмом і не пахне. Тут ми маємо банальний приклад усунення з посади і спробу незаконно звільнити людину, яка віддала профспілковій діяльності понад сім років свого життя. Виявляється, у нас ще не перевелися керівники, в тому числі й серед профспілкових функціонерів, для яких закон що дишло — куди повернув, туди й вийшло. Ці люди, засліплені старими, облудними стереотипами, ніяк не можуть зрозуміти, що в Україні будується правове суспільство і що з кожним роком значення законності набуватиме дедалі більшої ваги.

Не знала, не відала голова профспілкового комітету Управління по господарському обслуговуванню при федерації незалежних профспілок Криму Марина Миколаївна Сидюкова простої істини, що все вирішують кадри. Ось змінилося керівництво Федерації незалежних профспілок, а за цим прийшов новий керівник її структурного підрозділу — Управління по господарському обслуговуванню пан Барсегян і здав у оренду два автомобілі. І хотілося пану Барсегяну, щоб ця оборудка чомусь залишилася таємною, а чому, пан Барсегян знає. Але таємного режиму створити не вдалося, і пішла гуляти по Сімферополю відповідна інформація. І дуже розсердився пан Барсегян. Так розсердився, що став шукати винних у витоку інформації. І здалося йому, що витекла ця інформація через його секретаря Марину Сидюкову. І тоді заходився пан Барсегян звільняти Марину Миколаївну. Причому навіть у збірник законів не зазирнув. А якби взяв до рук хоча б Закон України "Про профспілки, їхні права і гарантії діяльності", затверджений ще президентом Л. Кучмою 13.12.2001 року, то прочитав би, наприклад, у ст.41 таке: "Звільнення членів виборчого профспілкового органу підприємства, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівники, профспілкового представника... допускається за умови наявності попередньої згоди виборчого органу, членами якого вони є, а також вищестоячого виборчого органу цієї профспілки (об'єднання профспілок)".)

Олександр Кулик,
("Урядовий кур'єр", №156, 22 серпня 2006 р.)

З днем народження, Україно!
П’ятнадцять кроків до великої мрії

(В історії, як і в житті, задарма нічого не дається. І народження Української держави — це цілком заслужений підсумок історичної діяльності нашого народу, який поколіннями виношував ідею власної державності. Тим же, хто нарікає на надто пізню появу України на політичній карті світу, варто пригадати давню східну мудрість: будь-яка подія відбувається лише тоді, коли ти до цього готовий. Саме тому, говорячи словами Володимира Вінніченка, щойно "сили, що містять у собі ідею самостійності", дозріли до того, "щоб здійснити її", вони відразу отримали для цього слушний геополітичний момент. І от уже п’ятнадцять років, як Україна є повноправним суб’єктом міжнародних відносин. І хоча претензії на своє гідне місце в світі нами ще повною мірою не заявлені, наш дитячий, за мірками держави, вік залишає нам ще вдосталь можливостей для розвитку. І те, яке місце посяде Україна в світових економічних і політичних процесах, багато в чому залежатиме від нас самих.

Державна незалежність — це не лише свято, яке, сподіваємося, завжди тепер буде з нами, але й підведення певних підсумків, причому не завжди втішних. Нам не вдалося вирішити ще багато проблем. Таких, як, наприклад, подолання відчуженості між народом і владою або використання державної машини як інструмента служіння окремим політичним силам, а не суспільству загалом. Актуальною залишається і проблема особистої, моральної і правової відповідальності політиків. Крім того, не варто применшувати загрозу втрати економічного суверенітету, яка поки що залишається. Тому напередодні свята ми звернулися до експертів "Дня", більшість з яких були не тільки безпосередніми учасниками, але й своєю діяльністю наближали ту доленосну подію 15-річної давності, з проханням відповісти на кілька запитань: яке найбільше досягнення цих 15 років? Які надії не виправдалися й якi шанси були втраченi? Як змінилося ваше життя за ці роки? )

Підготували Михайло Василевський,
Вадим Рижков, Ганна Хрипункова,
Олена Яхно, Лука Гриненко,
Ірина Єгорова, "День",
Микита Касьяненко, Сімферополь,
Наталія Житарюк, Чернівці,
Світлана Чистякова, Херсон,
Юлія Василенко, Запоріжжя,
Марина Голіна, Харків
("День", №142, 23 серпня 2006 р.)

Кто такие "друзья Крыма" и как они воюют против крымчан?

(Когда-то в восточных деспотиях была введена должность визиря, который всё время что-то нашёптывал владыке, не забывая при этом о собственных интересах. Так прокомментировал источник в крымском парламенте сообщения некоторых СМИ о состоявшейся встрече Виктора Ющенко с представителями меджлиса.

Президент, движимый желанием найти пути разрешения проблемных задач, стоящих перед крымчанами, высказал много полезных рекомендаций. Однако, подчеркнул источник, отдельные чиновники его секретариата не скрывают иных желаний и делают всё, чтобы дискредитировать крымскую линию политики В. Ющенко. Очевидно, именно эти "друзья Крыма", пригласив на встречу с президентом одних лишь представителей крымских татар, нарушили межэтнический баланс, необходимый для объективного рассмотрения коренных проблем в межнациональной сфере автономии. Не кто иной, как эти же "друзья Крыма", в стремлении создать отрицательный имидж автономной республики продолжают раздувать тему "криминального передела" полуострова.)

Надежда Валуева
("Крымская правда", №153, 23 августа 2006 г.)

Геннадий Москаль:
"Дураки равномерно рождаются по всему миру"

Автономный Крым, похоже вновь становится "болевой точкой Украины №1", а его проблемы напоминают некое круто замешанное "оливье" - так в жизни крымчан переплелись политические, экономические, национальные и даже межгосударственные отношения. Плюс к этому – неутешительные итоги курортного сезона. И в первую очередь, все происходит потому, что никто к решению этих проблем не подходил комплексно. Об этом и интервью с постоянным представителем президента Украины в Автономной Республике Крым Геннадием Москалем и народным депутатом Украины, первым заместителем главы Меджлиса крымскотатарского народа Рефатом Чубаровым.

Беседовали Владимир Скачко, Александр Юрчук
("Киевский телеграфъ", №34, 25 августа 2006 г.)

Купання сплячого слона

(Нарешті кримчани можуть не хвилюватися напередодні зими. Вона більше не настане раптово. Партія про це подбає. Благо вона нині знову одна. Вірніше, усі тепер мають виконувати програму однієї партії. Так заявляє поки що тільки кримський спікер А.Гриценко, та, підозрюю, він не єдиний високопоставлений член ПРУ, який щиро вважає, що це цілком природно. "Анатолій Гриценко нагадав, що Партія регіонів, лідером якої є Віктор Янукович, взяла дуже серйозні зобов’язання перед українським народом, тому влада всіх рівнів відповідатиме за виконання кожного пункту програми Партії регіонів. "З огляду на те, що в цій програмі нічого антисоціального немає, у її реалізації мають бути зацікавлені всі політичні сили півострова", — підкреслив він" — повідомляє прес-секретар голови ВР Криму.

Щодо зими все теж дуже серйозно. Тут нещодавно Анатолій Павлович здивував усіх новиною, що йому вдалося домовитися під час візиту в Москву про постачання в Крим додаткового мільярда кубометрів газу. Причому за фіксованою ціною на п’ять років. Щоправда, судячи з журналістських досліджень сенсаційної теми, для "Газпрому" така домовленість — теж новина. Старші партійні товариші спікера, схоже, також не в курсі, що в Криму все гаразд. Тому що до зими півострів збираються готувати всім урядовим світом. У п’ятницю в Раді міністрів автономії готовністю об’єктів житлово-комунального господарства до роботи в осінньо-зимовий період затурбувався віце-прем’єр України Володимир Рибак. На сьогодні в Ялті заплановано нараду за участю міністра палива та енергетики України Юрія Бойка стосовно стану й перспектив розвитку енергозабезпечення автономії. Підвищений інтерес столичних топ-чиновників до готовності найтеплішого регіону країни до прийдешньої зими, слід сказати, забавно збігається з короткостроковою відпусткою прем’єра В.Януковича, яку він проводить на Південному березі. Та члени уряду тут, звісно ж, не при ньому, а при справі. )

Валентина Самар, Крим
("Дзеркало тижня", №32, 26 серпня – 1 вересня 2006 р.)

Зустріч з Президентом

(21 серпня 2006 року Президент України Віктор Ющенко зустрівся в своїй державній резиденції в Криму із Представником Президента України в Автономній Республіці Крим Геннадієм Москалем. Під час зустрічі було обговорено окреме коло тем, які стосуються автономії.

Йшлося, зокрема, про будівництво Кримського морського транспортно-промислового комплексу "Донузлав" на однойменному озері в Західному Криму. Геннадій Москаль проінформував Главу держави про негативну суспільну думку в Криму з цього приводу, депутатські слухання в Євпаторії, на яких будівництво порту не знайшло підтримки та надав довідку, в якій відзначена низка досить вагомих аргументів, що свідчать про недоцільність нового капіталомісткого будівництва ТПК "Донузлав". Це, насамперед, екологічна складова, яка за прогнозами вчених-екологів несе велику загрозу курортам не тільки північно-західного регіону, але і усього Криму. Днопоглиблювальні роботи на озері Донузлав можуть призвести до загибелі унікальної флори і фауни озера, а також до подальшого скорочення євпаторійських пляжів, забруднення повітряного басейну і прибережних вод, що зрештою позбавить Євпаторію статусу всеукраїнської дитячої здравниці.)

Людмила Мохова,
радник Представництва Президента України в АРК.
("Кримська світлиця", №35, 26 серпня 2006 р.)

Крим – День Незалежності

(Як і всі регіони України, Автономна Республіка Крим на високому організаційному рівні відзначила День Незалежності нашої держави. У Сімферополі, Севастополі, Керчі відбулось покладання квітів до підніжжя пам'ятників великому синові України Тарасу Шевченку.

У Севастопольському художньому музеї ім. М. Крошицького відкрилася виставка "Квіти і мелодії українського свята", на якій було представлено 168 предметів із колекцій Президента України Віктора Ющенка, директора Музею І. Гончара Петра Гончара, скульптора Олега Пінчука та інших приватних шанувальників старожитностей.

Вихованню патріотизму і громадянської самосвідомості сприяли заходи, проведені Кримською республіканською бібліотекою імені Володимира Орлова. Літературний турнір "Люби та знай свій рідний край" мав на меті пробудити у малечі любов до рідної землі, шанобливе ставлення до людей праці. Діти демонстрували свої знання з історії, природознавства, культури України та Криму.)

Олександр Кулик
("Урядовий кур'єр", №160, 30 серпня 2006 р.)

Земельне питання

Кримські татари пишуть листа

(Кримськотатарські пікетувальники приміщення Верховної Ради АРК, які спорудили тут наметове містечко, написали звернення до Віктора Ющенка з вимогою виділити їм землю. У листі вони висловили претензії до кримської влади всіх рівнів, яка оприлюднила готовність знести всі незаконно зведені споруди на самозахоплених ділянках. Крім того, пікетувальники вимагають від алуштинської влади та голови ВР АРК Анатолія Гриценка пришвидшити вирішення усіх земельних питань. Адже Ялтинський міський суд виніс рішення про ліквідацію 11 самозахватів землі на території Великої Ялти. Правоохоронці запевнили, що звільнять усі землі одразу після курортного сезону, незважаючи на національності тих, хто її незаконно "застовпив".)

Віктор Хоменко. Крим.
("Голос України", №159, 30 серпня 2006 р.)

Татаро-славянская борьба базаром не закончится

(Крымские татары уже требуют от Украины $40 млрд. славяне ожидают новых конфликтов и спрашивают: "Если татарам можно, то почему нам нельзя?"

В Бахчисарае начался демонтаж павильонов на рынке, вокруг которого больше месяца продолжалось жесткое противостояние местного меджлиса крымских татар и городских торговцев, закончившееся 12 августа массовым побоищем. После совещаний и внесения коррективов был подписан "крымский универсал", согласно которому до 11 сентября рынок будет разобран, и на месте древнего мусульманского кладбища в перспективе построят культурно-мемориальный комплекс с гостиницей и сувенирными лавками, а предпринимателям выделят территорию для нового базара.

— Для нас это не какой-то лакомый кусок, а историческая память и святое место, — пояснил нам лидер меджлиса крымских татар Мустафа Джемилев. — Сегодня никто не может дать гарантию, что где-то не возникнут подобные споры. Таких мест, где когда-то были кладбища или мечети, несколько десятков. Сохранившиеся здания используют коммерсанты, где-то в них живут люди. И когда мы обращаемся к властям с просьбой вернуть культовые сооружения согласно президентскому указу, нам отвечают: "А вы купите этим людям квартиры". С какой стати мы должны это делать? В случае с рынком, там же и музей давно предъявлял свои требования к этим бизнесменам, но у музея нет средств для борьбы, и мы ему помогли.)

Майк Львовски, Крым
("Сегодня", №193, 30  августа 2006 г.)

Економіка. Фінанси.

Курортні прибутки люблять "тінь"

(У Раді Міністрів Криму створено спеціальну робочу групу для вивчення способів "детінізації" прибутків, що отримують місцеві мешканці від розміщення відпочивальників протягом курортного сезону в приватному житловому секторі.

Як повідомили в прес-службі уряду автономії, мета — вироблення комплексу заходів, що дали б змогу спрямувати до бюджету податки від коштів, що отримуються від здавання житла курортникам. Найближчим часом буде підготовлено пропозиції стосовно внесення змін у законодавство і нормативні акти місцевих рад.)

("Демократична Україна", №153, 22 серпня 2006 р.)

Регіонам потрібна кооперація

(Регіонам країни нині життєво потрібна взаємовигідна кооперація з точки зору об'єднання потенціалів, збільшення товарообігу, а найголовніше — інформаційного обміну, обміну передовими ідеями, управлінськими рішеннями, які допомагають оперативніше впливати на підтримку регіональних ініціатив з боку уряду і центральної влади загалом.

Таку думку в інтерв'ю кореспондентові Укрінформу висловив голова Чернівецької обласної держадміністрації Володимир Куліш на прикладі розвитку міжрегіональних контактів між Буковинським краєм і Севастополем. Нещодавно голови адміністрацій цих регіонів України Володимир Куліш і Сергій Куніцин підписали Угоду про співпрацю між Чернівецькою областю і містом-героєм Севастополем. Чернівецька область відкрила своє представництво в Криму, на черзі — відкриття кримського представництва в Чернівцях.

Володимир Куліш не з чуток знає про Крим. Кілька років він очолював міністерство економіки автономної республіки, був Постійним представником Президента в АРК.)

("Демократична Україна", №156, 29 серпня 2006 р.)

Бути дбайливим господарем

(Голова Ради міністрів Криму Віктор Плакіда на своїй першій прес-конференції розповів журналістам про своє бачення пріоритетів у розвитку регіону. На його думку, зараз найактуальнішим питанням є підготовка до зими і унеможливлення повторення трагедії Щолкиного, де минулої зими була повністю розморожена опалювальна мережа.

Як повідомив посадовець, нині у Щолкиному повним ходом ідуть відновлювальні роботи. Для їх прискорення довелося навіть провести у цьому селищі виїзне засідання кримського уряду. На ці роботи Кабінет Міністрів України виділив 10 млн гривень.)

Олександр Кулик,
("Урядовий кур’єр", №161, 31 серпня 2006 р.)

Сім кроків назустріч...

(Зростання інвестицій в Україні неможливе без кардинальної реорганізації процесу державної експертизи проектів і дозвільної системи в будівництві. І навіть прийняті урядом протягом останніх років постанови з цих питань, як показує практика, до суттєвих змін не призвели. "Єдиного вікна" все ще практично не існує, якість проектної документації продовжує гіршати, відвідування інвесторами різних інстанцій, як і раніше, нагадує ходіння по муках. Більше того, якщо раніше в законодавчих і нормативно-правових документах держекспертиза визначалася як орган, що не залежить від місцевої влади (в частині безпосередньо експертизи), то в подальшому таке формулювання прибрали. Сьогодні в Україні інвестору від ідеї до здачі об’єкта в експлуатацію треба зібрати від 120 до 200 довідок, висновків, узгоджень, віз й інших підписів, і далеко не кожну вдається отримати за один прихід. Про цю проблему наш кореспондент розмовляв із начальником Спеціалізованої державної служби "Укрінвестекспертиза" в Криму Петром Іосипенком.

— Є пряме завдання Президента створити "єдине вікно" в дозвільній системі для інвесторів і підприємців. Як його виконують?

— "Єдине вікно" в держекспертизі вже було, нехай і не в усьому досконале: відомчі та позавідомчі підрозділи цієї служби проводили оцінки по всіх розділах проекту від початку до кінця протягом 10 — 20 днів. Для експертизи спеціальних розділів проекту (з пожежної безпеки, екології, охорони праці тощо) запрошували на договірній основі відповідних фахівців, експертиза була поєднана за часом і зосереджена в одному місці, більшість зауважень експертизи проектувальники усували в процесі її проходження. Служби держнагляду під час будівництва контролювали дотримання закладених у проектах вимог із охорони праці, пожежних, екологічних, санітарно-епідеміологічних тощо. )

Розмовляв Микита Касьяненко, Сімферополь
("День", №145, 31 серпня 2006 р.)

Фестивалі. Виставки.  Музеї. Історія. Пам’ятки архітектури. Кіно

Музей под боком Медведь-горы

(Крым не перестает удивлять. Вспоминаешь эту аксиому едва ли не в каждом уголке полуострова. К примеру — Партенит. Уютный курорт под боком Медведь-горы. Немало знаменательных мест расположено в окрестностях поселка. Вот раскопки храма Иоанна Готского (VІІІ век) или знаменитый дельфинарий. К слову, и тот и другой находятся на территории военного санатория. Чтобы проникнуть туда, надо "отстегнуть" семь гривен.

А потом — ступай или к дельфинам, или на пляж, или к месту молитвенного уединения...

А можно пойти в музей. Да-да, на территории санатория создана уникальная, единственная в своем роде экспозиция.)

Алексей Васильев
("Крымское время", №93, 22 августа 2006 г.)

Режиссер Роман ВИКТЮК:
Мечтаю собрать вместе Сердючку, Шифрина и Галкина

(Известный российский театральный режиссер Роман Виктюк решил отметить в Севастополе три юбилейные даты: свое 70-летие, 50-летие творческой деятельности и 10-летие Театра Романа Виктюка. Крым с гастрольным фестивалем "Роман с Севастополем" Виктюк посетит 18 сентября (в Театре им. Луначарского). А в начале августа режиссер впервые приехал в город-герой. Корреспонденту "КП" удалось встретиться с режиссером и отвлечь его от организаторских хлопот.

Возраст - бестактность природы

- Роман Григорьевич, 70 лет - грань, когда состоявшийся человек оглядывается назад. Как вы себя ощущаете на этом этапе? О чем сегодня мечтает режиссер Виктюк? И о чем жалеет как человек? - Я помню, в Америке, когда только началась перестройка, нас пригласили в Нью-Йоркский университет вместе с советскими культурными деятелями. Приходим: полный зал, дети 17-18 лет, белые, черные, желтые - черт знает какие. Товарищ, который пришел со мной, начал страшно ругать советскую власть. Страну, людей! Я вам передать не могу! И дети, которые вначале шумели, стали затихать, затихать… И он в полной тишине закончил свое гневное выступление против России. Моя переводчица Сьюзен прошептала: "Я вас умоляю, сейчас встаньте и спасите, потому что убьют всех. Они так любят свою родину! В этой стране не понимают, как можно говорить плохо о том, что тебя вскормило". Я спросил: "Сьюзен, но как?" А она: "Как хотите". Помните Раймон Дадьен? Которая легла на колеса, когда повезли оружие во Вьетнам? Такая себе Зоя Космодемьянская. Я и попер, как Раймон Дадьен. И начал им рассказывать с юмором, как закрывали мои спектакли, как я обманывал советскую власть, как сумел ко дню рождения Ленина поставить "Коварство и любовь" Шиллера прямо под стенами Кремля. Как умудрился к 50-летию образования СССР во МХАТе - первом театре системы - поставить "Украденное счастье"… )

Беседовала Елена Прошина ("КП" - Крым").
("Комсомольская правда", №158, 23 августа 2006 г.)

Ялта отметила свой день рожденья

(Чего мы ждали от 168-ого Дня города? Конечно же, разноплановых городских мероприятий, незабываемого концерта и красочного фейерверка! В этом году приезжие насладились полноценно только ярким салютом. Что же касается программы праздника, то, не в обиду организаторам, она оставляет желать лучшего...

Благое начинание организаторов — продлить праздник на целых три дня на поверку оказалось не таким уж и благим. Торжество оказалось несколько растянутым, и слаживалось впечатление, что программу попросту не нашли чем насытить. Многие поклонники летней столицы, приезжающие ежегодно именно на День города, сошлись во мнении: лучше бы Ялта прожила один яркий незабываемый день, как это было в прошлом году.)

("Комсомольская правда", №161, 30 августа 2006 г.)

270 лет со дня первого взятия Бахчисарая

(В средние века и даже чуть позже — в эпоху так называемого Просвещения, Крымское ханство наводило ужас на своих соседей, устраивая набеги на земли России, Украины и Польши. Захватив и разорив Крым в XIII веке, монголо-татары подчинили себе местное население — греков, караимов и готов.

Объяснять, откуда взялись первые, не нужно. Все помнят, что они появились на полуострове во времена античной колонизации. Что же касается караимов, исповедующих особую неталмудическую разновидность иудаизма, то их считают потомками хазар. А готы пришли аж из Скандинавии в III веке н.э. в эпоху Великого переселения народов. Разговаривали они на одном из германских диалектов и до самого XV века сохраняли язык и остатки самобытности. Кого в таком случае считать "коренным народом Крыма", предоставляю судить читателям.)

Олесь Бузина
("Сегодня", №193, 30  августа 2006 г.)

Охорона природи. Екологія

Мечта имеет крылья

(Уникальный сад живых тропических бабочек, по своим климатическим и растительным условиям максимально приближенный к Коста-Рике (Латинская Америка), открыт в Севастополе. По словам владельца сада Николая Помогалова, сад "Коста-Рика" общей площадью 400 кв. м, — крупнейший в Восточной Европе и представляет собой аналог "Баттерфляй-хаус" в Берлине. Он же утверждает, что подобный комплекс впервые открыт на территории Украины. "Кроме того, "Коста-Рика" — пока единственный такой сад в СНГ", — подчеркнул Помогалов.

Сад бабочек создается при поддержке Союза содействия развитию сельского туризма в Крыму, председателем Бахчисарайского отделения которого Помогалов и является. По замыслу организаторов, сад будет функционировать круглогодично, в нем будут проводиться свадьбы и другие значимые для горожан события.)

Надежда Светлицкая
("Вечерние вести", №121, 23 августа 2006 г.)

Охорона здоров’я

А Васька слухає та їсть?

(Отак живемо...

Взятися за перо змусила нас ситуація, що склалася сьогодні навколо сімферопольської міської протитуберкульозної поліклініки. І турбує вона не лише працівників цього медичного закладу, але й його пацієнтів (а у нас під наглядом близько 5 тисяч осіб) та широку громадськість, бо від біди ніхто не застрахований. Б'ють на сполох і незалежні засоби масової інформації.

А Постійний Представник Президента України в Криму Геннадій Геннадійович Москаль після пікетування нами Представництва і відвідування нашого закладу надіслав відповідний документ до Ради міністрів АРК, де пропонував замість продажу поліклініки відремонтувати її та забезпечити новітнім устаткуванням і заявив, що готовий оскаржувати подальші дії Міноздорову в судовому порядку, якщо вони і надалі матимуть загрозливий розвиток.

Але позиція медичної влади Криму, попри все, залишається незмінною - бажання продати з молотка приміщення диспансеру сильніше за здоровий глузд та острах через можливі негативні наслідки цього вчинку. А власне, і боятися нічого, бо переможців не судять, а переможеним у нас завжди залишається народ.)…

Працівники протитуберкульозного диспансеру: Мамотенко Л. Д., Мельникова О. А., Антипенко Т, І., Радченко А. Г., Репинська Л. Н., Бекаєв А. К., Гиллунг І. А., Халімонова О, А., Лаврентьєва О. Г., Корсунова О. Н., Аухадієва А. В., Сіліна Н. Я., Гринькова Є. Н., Зинов'єва Г. П., Гінгольд Л. В., Ткаченко І. Ю., Середа Л. Ф., Сокович Л. В., Чветко Л. М., Мельникова О. О., Строгонова Є. Н., Вєлієва В. К., Медведєва А. В., Козикіна В. І., Іслямова С. І., Кутузова О. К.

("Кримська світлиця", №35, 26 серпня 2006 р.)

Фермерство. Сільське господарство

Повелитель вухатих
У Криму функціонує єдина в Україні віслюкова ферма

(Узагалі-то "повелитель вухатих" — не плід авторської фантазії, а найвища категорія управління віслюками. Як ті ж "віслюковод-новачок", "командор пробігу" та "віслюковод-ас". Вони присвоюються з урочистим врученням водійського посвідчення кожному, хто здолає верхи на клаповухому певний за кілометражем і складністю маршрут. Звичайно ж, "корочки" видаються "по приколу". Проте дітвора від дійства у захваті, дорослі теж втішаються. Це тільки на руку господарю ферми "Диво-віслючок" 29-річному Івану Помогалову. Увесь цей чудернацький ритуал, власне, і затіяний ним заради клієнтів. І, ясна річ, реклами власного господарства як осередку сільського й зеленого туризму у Бахчисарайському районі.

Шукали поні, натрапили на віслючка

Ми ведемо неспішну розмову в дерев'яній альтанцi у старому черешневому саду. Неймовірно пронизливо сюркотять цикади (через них потім ледь вдалося розшифрувати диктофонний запис). Поруч у затінку на гамаках напівдрімають молоді туристи. Інші у сусідніх бесідках, оздоблених на східний манер, потягують каву. "Як вам це?" — відволікається від бесіди і показує у бік вигону Помогалов. Побачене викликає у нас сміх: малеча, почастувавши з рук бананом чорне поросятко в'єтнамської породи, пробує натягнути йому на голову панаму, "хрюшка" прудко виривається, діти — за ним. Справжня ідилія веселого сільського життя на тлі дивовижних кам'яних сфінксів мальовничої Каралезької долини. Проте все ж "цвях" цієї ідилії — віслюки. Їх на фермі Івана — аж 38.)

Василь Драголюк
("Україна молода", №153, 22 серпня 2006 р.)

Севастополь

В Севастополе прошли гонки на матрасах

(В воскресенье 43 участника севастопольских гонок на матрасах боролись за главный приз - путевку на четверых в один из крымских пансионатов. Соревновались не только крымчане, но и гости из Киева, Хмельницкого, Москвы, Брянска, Новосибирска и Минской области. По правилам в заплыве на 80-метровую дистанцию можно участвовать на всем, что держится на воде: например, на самодельных плотах из пластиковых бутылок, надувных женщинах, резиновых лодках.)

Наталья Дремова
("Комсомольская правда", №157, 22 августа 2006 г.)

Відбудеться "севастопольський форум"

(У вересні цього року в Севастополі за участю провідних політологів України і Росії відбудеться захід під такою назвою, який має стати щорічним. Про це повідомив голова міської держадміністрації Сергій Куніцин.

"У вересні ми готуємо з провідними політологами України із запрошенням міжнародних політологів "Севастопольський форум", який прагнемо зробити щорічним для того, щоб прокреслити історичну і політичну вісь "Київ — Севастополь", щоб поговорити про перспективи розвитку Севастополя, зробити регіону в гарному розумінні промоушн. Тим більше, що нам є що сказати, що представити",— зазначив він.

На думку пана Куніцина, останнім часом звикли говорити лише про роль Севастополя у Великій Вітчизняній війні, водночас, нагадав він, Севастополь — це ще і стародавній Херсонес, звідки пішло на Русь християнство.)

("Демократична Україна", №154, 23 серпня  2006 р.)

Події. Трагедії. Надзвичайні ситуації. Кримінал.

Русские и татары устроили поножовщину в Судаке

(Крымчане повздорили с российскими десантниками. Татарин погиб от ножевого ранения

На отдыхе в Судаке российские курсанты подрались с крымскими татарами. Ссора началась около четырех часов утра недалеко от набережной в судакском кафе "Долстукъ", которое принадлежит крымским татарам. У охранников были претензии к посетителям — пятерым россиянам и двум украинцам, якобы они разбили осветительный фонарь. Отдыхающие отказывались платить и словесная перебранка переросла в потасовку.)

Майк Львовски. Крым
("Сегодня", №187, 21 августа 2006 г.)

Рязанские десантники участвовали в кровавой разборке в Крыму

(Жестокое побоище между татарами и россиянами произошло на набережной в Судаке. Один из участников драки погиб, другой с ранениями грудной клетки находится в больнице.

Семеро молодых парней из России отдыхали в крымском городе уже неделю, и за это время ни разу не привлекли к себе внимание местной милиции. На свою беду, поздно вечером они зашли в татарский бар на набережной. Было уже около трех часов ночи, когда охранники-татары заметили, что кто-то из посетителей бара разбил электрический фонарь, и обвинили в этом засидевшихся в баре парней. Однако те категорически отказались брать на себя вину за повреждение фонаря. Словесная перепалка закончилась классическим предложением "выйти поговорить". )

Евгения Скрипниченко
("Вечерние вести", №120, 22 августа 2006 г.)

Взрывы в Новобогдановке ПАРАЛИЗОВАЛИ движение поездов

(Люди сидят на пляжных полотенцах

На табло горит все та же неутешительная информация: все воскресенье и утром в понедельник поезда задерживались как минимум на пять-шесть часов. Село Новобогдановка, где в третий раз за три года взорвались артиллерийские склады, расположенные в 100 метрах от железнодорожной линии, стало черным шлагбаумом, перекрывшим дорогу домой тысячам отдыхающих. - Мы встречаем родственников из Москвы, которые едут на 80-летие бабушки, - говорит корреспонденту "КП" одна из жительниц столицы Крыма. - И никак не можем их найти. Полная неразбериха! Поезд опоздал. Он, говорят, уже прибыл и стоит на запасных путях, но родственников мы так и не обнаружили. - Я ехала на московском №207. Вместо 14.56 прибыли в 19.45, - сокрушается Мария. - До станции Синельниково все шло по расписанию, а потом начались задержки. Состав еле тащился, останавливался посреди степи. Никто из проводников не мог ничего объяснить. Бачок с водой перекрыли, хорошо хоть туалет работал. На полустанках народ все подчистую разметал у местных торговцев. - Мы не выдержали, - вступает в разговор мать двоих детей Ольга из Смоленска. - На ночь сняли комнату за 50 гривен, отдохнули, а утром пришли на вокзал и узнали, что наш поезд так и не тронулся с места. Вот, видите, сидим на пляжном полотенце. Еле нашли тень. Никаких матрасов или шезлонгов ожидающим не предоставили. В качестве подстилок люди используют надувные матрасы, газеты, картонки. Но нельзя сказать, что ничего не делается. На вокзале дополнительно выставили около 10 биотуалетов. Платный зал ожидания работает бесплатно. В нем размещают пассажиров с детьми. Однако 18 комнат отдыха все равно не способны принять всех желающих. Досталось и иностранцам. Так, немецкие туристы потребовали у туроператора перекомпостировать билеты и организовать им гостиницу. А поляки, потратившие все деньги, буквально со слезами на глазах просили их отправить в Варшаву. Прицепные беспересадочные вагоны в обе европейские столицы пошли только в понедельник с задержкой на сутки. На битком набитом вокзале дежурят усиленные наряды милиции. Ситуация пока под контролем. А вот у медиков работы гораздо больше.)

Рустам Корсовецкий
("КП" - "Крым")
("Комсомольская правда", №157, 22 августа 2006 г.)

Российские десантники зарезали в Судаке татарина

(В ночь с пятницы на субботу в кафе "Достлук" засиделась компания отдыхающих из России. Примерно в 3 часа ночи они решили рассчитаться. Неожиданно, подавая счет, официант заявил, что им придется заплатить за светильник, который якобы разбил по неосторожности один из присутствующих. Россияне заявили, что они тут ни при чем, и собрались покинуть заведение. В дверях их попыталась задержать охрана, и молодые люди решили пробиться силой.

Драка, начавшаяся у входа, переместилась на улицу. На шум и крики стали сбегаться люди. Как выяснилось позднее, многие из них сами оказались не прочь поучаствовать в выяснении отношений.

Россияне, пятеро из которых оказались курсантами Рязанского высшего военного командного училища, а один - спортивным инструктором, оборону держали долго.)

Наталья Дремова
("Комсомольская правда", №157, 22 августа 2006 г.)

"Узники" вокзала

(Двое суток на железнодорожном вокзале Симферополя на газонах, на перроне и в зале ожидания ночуют 3,5 тысячи курортников, которые не могут вернуться из Крыма домой, так как в субботу, 19 августа, произошли серьёзные сбои движения поездов, связывающих Крым с Восточной Украиной и Россией.

Предыстория такова. Около села Новобогдановка Запорожской области на артиллерийских складах военной части А2985 произошло самовозгорание боеприпасов с дальнейшей их детонацией, которая прекратилась во второй половине дня. В результате взрыва в Новобогдановке повреждены контрольно-пропускные пункты, контрольно-технический пункт, казарма, штаб, столовая, пожарное депо, баня и котельная. Для восстановительного ремонта понадобится 598 тысяч гривен.)

Екатерина Волкова
("Крымская правда", №152, 22 августа 2006 г.)

Кривавий слід російського десанту
У Судаку кримські татари побилися з курсантами з Рязані.
Один кримчанин помер

(Інцидент стався о 3.30 год 19 серпня на міській набережній поруч з кафе "Достлук". За даними слідства, у нічному кафе якраз перебували семеро російських відпочивальників віком 21—24 роки. Охоронці закладу пред'явили їм претензію стосовно розбитого вуличного ліхтаря. Росіяни ж категорично заперечували свою причетність до цього. Слово за слово — і в хід пішли кулаки. Відбиваючись від охоронців, яким на допомогу кинулась звідусіль кримськотатарська молодь, російські хлопці спробували пробитись у центр міста. Це їм фактично вдалось, адже п'ятеро із них виявилися старшокурсниками елітного повітряно-десантного командного училища із Рязані, а ще двоє їхніх земляків — спортивним інструктором підприємства і приватним охоронцем.)

Василь Драголюк
("Україна молода", №153, 22 серпня 2006 р.)

Спор из-за разбитого в кафе фонаря обернулся поножовщиной на центральной улице Судака, в которой участвовали несколько десятков человек

(От наступавших крымских татар семеро россиян отбивались как могли и чем могли. В результате драки один человек получил смертельное ранение

- Инцидент произошел 19 августа в 3.30, то есть под утро, - рассказывает начальник Центра общественных связей ГУ МВД Украины в Крыму Александр Домбровский. - В татарском кафе "Достлук" на набережной отдыхали семеро россиян - пацаны 1981-1985 годов рождения. Танцевали, выпивали, но без эксцессов. Эти ребята находились в Судаке не первый день. Компания приметная, но не проблемная, вели себя нормально. Как рассказали россияне, охрана этого ресторанчика, ребята такого же примерно возраста, предъявили им претензии по поводу того, что они, мол, разбили какой-то фонарь в самом помещении, и потребовала заплатить за поврежденное имущество. Россияне стали отрицать свою причастность. Охранники предложили выйти на улицу и там "разобраться". Россияне вышли на улицу, а там... Можете себе представить движение на центральной улице курортного города, где, кроме отдыхающих, еще и огромное число местных жителей, тем более накануне выходного дня. И получилось так, что, когда ребята-россияне вышли на улицу, к их оппонентам, охранникам ресторана, присоединилось значительное подкрепление, которое росло с каждой минутой. Сначала местных было около 15 человек, потом их число достигло трех десятков.)

Елена Озерян, Симферополь
("Факты", №153, 22 августа 2006 г.)

Двум пассажирам поезда, стоявшего в 35-градусную жару в поле на полустанке, пришлось вызывать "скорую". Запасы воды у людей закончились, а в вагоне-ресторане пол-литровую бутылку минералки продавали за четыре гривни и пива - за семь

На вокзале Донецка сотни пассажиров вынуждены были ожидать прибытия поездов крымского направления. Эпопея же с поездом Ь 48 "Севастополь-Донецк", который должен был приехать в Донецк в 21.50 в субботу, благополучно завершилась только к 0.05 уже 21 августа, в понедельник! А затем состав, опоздавший на 26(!) часов, еще семь часов приводили в порядок, чтобы отправить его обратно. В результате сотни пассажиров, ехавших на юг, тоже потеряли более суток. И это был не единственный поезд южного направления, вынужденный добираться до станции назначения в объезд.

Как рассказал "ФАКТАМ" 19-летний студент, пассажир злополучного севастопольского поезда, первая остановка состава произошла в субботу в 15.30 под станцией Федоровка (недалеко от Новобогдановки).)

Материал подготовили корреспонденты "ФАКТОВ"
Елена Смирнова (Донецк),
Геннадий Пиоро,
Елена Озерян, (Симферополь)
("Факты", №153, 22 августа 2006 г.)

"Вы слышали? Нам тут до ночи куковать!"

(Сотни людей с сумками, чемоданами и узлами сидят на бордюрах и газонах. Те, кому удалось занять скамейки, разместились, можно сказать, "по-царски". Все-таки на жестких сиденьях можно и поспать и разложить еду. Правда, тех, кто протомился на них больше суток, уже нет: счастливчики разъехались по домам. Зато прибывают новые отдыхающие из курортных городов и поселков, у которых билеты на руках. Осталось только дождаться поезда…)

Наталья Дремова
("Комсомольская правда", №158, 23 августа 2006 г.)

Поезда входят в график

(Ажиотаж на железнодорожном вокзале Симферополя, связанный с задержкой поездов, спал. Нет бушующей толпы, не слышны крики, возмущения, плач. Каждую минуту передаётся информация о прибытии и убытии поездов. Работа железнодорожников входит в нормальную колею.

Вера ЯРОЩУК, заместитель начальника вокзала:

- Обстановка нормализуется. Поезда постепенно входят в график. Есть опоздания в пределах 3-4 часов, в частности, опаздывает на несколько часов московский 286-й. К концу дня поезда пойдут по расписанию.

До сих пор в связи с перекрытием участка Запорожье - Мелитополь они шли окружным путём через Вадим, Херсон, Апостолово, а затем на Запорожье или Днепропетровск. Ситуация накалилась ещё из-за того, что сейчас конец летних перевозок, поток пассажиров огромный. Но сегодня короткий путь вновь открыт. Отправляем поезда уже за сегодняшнее число.)

Ольга Мельницкая
("Крымская правда", №153, 23 августа 2006 г.)

Залізниця тримає удар

(Вибухи боєприпасів на військових складах у Новобогданівці внесли мішанину у роботу "Укрзалізниці". Особливо важке становище склалося на південному напрямку, по якому курортники або їдуть до Криму на відпочинок, або вертаються додому із санаторіїв та пансіонатів.

Наприклад, на Сімферопольському вокзалі, здатному обслужити до 3 тис. пасажирів, зібралося до 20 тис. мандрівників, які змушені були спати просто неба, вмиватися у туалетах і харчуватися у кафе. Аби привернути до себе увагу, пасажири навіть перекрили дві колії, хоча й без цього станція була дуже завантажена.)

Олександр Кулик,
("Урядовий кур'єр", №157-158, 23 серпня 2006 р.)

Із затримкою поїздів розбиратимуться правоохоронці

(Нарешті спав ажіотаж на залізничному вокзалі Сімферополя. Нагадаємо, через вибухи на військових складах поблизу Новобогданівки було перекрито ділянку Запоріжжя — Мелітополь. Вони прямували об'їзними шляхами, тому запізнювалися на десять і більше годин. Тепер потяги пішли за розкладом, повідомила заступник начальника вокзалу Віра Ярощук.)

Віктор Хоменко. Крим.
("Голос України", №157, 26 серпня 2006р.)

ДО ЗМІСТУ

Влада. Суспільство. Політика.

Кровь, пролитая за святыню
Крымских татар били дубинками, арматурой, забрасывали камнями, но правда была за народом, и победа досталась всем

Овеянное легендами сердце Крыма — древний Бахчисарай 12 августа содрогнулся и стал свидетелем очередной расправы выпестованных крымской властью "черносотенцев" и бандформирований над его родными детьми. Еще одна черная страница его истории теперь уже никогда не будет забыта крымским татарами и будет передаваться из поколения в поколение в назидание нашим потомкам.

Расисты и шовинисты, окопавшиеся в Крыму, должны четко зарубить себе на носу, что на свою Родину возвращается народ со своей древней историей, культурным наследием, воплощенными в памятниках, кладбищах, святынях, пусть даже стертых, вовсе не временем, с лица земли.

В этой связи более десяти лет крымскотатарская общественность обращалась в самые разные инстанции Крыма и Украины с требованием переноса стихийного рынка, незаконно размещенного на территории древнего кладбища и святынь "Азизлер" — памятников местного и национального значения, взятых на государственный учет и охрану Постановлением переноса стихийного рынка, незаконно размещенного на территории древнего кладбища и святынь "Азизлер" — памятников местного и национального значения, взятых на государственный учет и охрану Постановлением СМ УССР №970 от 24.08.1963 г. За прошедшие годы в городе было построено три рынка, куда и было рекомендовано переместить торговцев, а территорию памятника передать в ведение Бахчисарайского государственного историко-культурного заповедника. Это и есть цивилизованное решение проблемы, не ущемляющее интересы ни одной из сторон. Но тем не менее существовала какая-то демоническая сила, которая упорно отказывалась выполнять рекомендации городских властей, решения судов и тем более справедливые требования крымских татар.

Бандитствующая черносотенная нечесть проявила себя, как только крымские татары непосредственно вмешались в ситуацию, когда в начале июля на рынке в нарушение Закона об охране памятников начались работы по установлению забора вокруг одного из дюрбе-мавзолея. Выразивших свой протест крымских татар бандиты зверски избили, при этом "директор" — В.Медведев лично с металлическим предметом в руке избивал пикетчика.

11 июля прибывшим на митинг протеста со всех регионов полуострова крымским татарам, да и всей крымской общественности, воочию предстало скопище боевиков, бритоголовых, существование которых так долго упираясь отрицала крымская власть. Подонки, алчущие крови и смерти не себе подобных, вызывают у нормального человека не чувство страха, а брезгливости. Крым — не Россия, где чуть ли не ежедневно убивают, зверски избивают, издеваются над студентами из африканских и азиатских стран, выходцами из Кавказа и Средней Азии. Местные подонки, перенявшие идеологию и тактику подобных расистских организаций в России, сегодня открыто бросили вызов крымскотатарскому народу. Несмотря на невероятно жаркую погоду, оскорбительные высказывания в свой адрес, пикетирование рынка на "Азизлер" крымские татары осуществляли 34 дня. Спикер крымского парламента, посетивший "Азизлер", пришел к мнению и заверил общественность, что в Крыму все хорошо и спокойно. Политик блефовал. Развязка наступила 11 августа, когда полуостров посетил премьер-министр Украины В.Янукович. В результате переговоров с руководством автономии, Меджлиса, Бахчисарая и силовых структур была намечена договоренность о переносе рынка в течение месяца, к 11 сентября.

Протоколом согласительного совещания предусматривалось:

1. Территория, прилегающая к памятнику "Азизлер" и охватывающая всю площадь, где ныне располагается стихийный рынок, безусловно, должна быть освобождена, и рынок должен быть ликвидирован. Предельный срок ликвидации рынка — 1 месяц, т.е. до 11 сентября 2006 года.

2. Предусмотреть в 2007 году финансирование противоаварийных и реставрационных работ на памятнике архитектуры "Азизлер" в г. Бахчисарае.

3. Правоохранительным органам тщательно расследовать факт нападения 8 июля 2006 года группы лиц на участников пикета с требованием освободить территорию памятника и принять необходимые меры в отношении виновных.

Однако протокол соглашения по разным причинам не подписали спикер и премьер автономии.

На следующий день, 12 августа, бандитствующие элементы осуществили свои угрозы и собственными силами попытались разогнать пикетчиков на "Азизлер". Свидетель погрома, главный редактор газеты "Голос Крыма" Э.Сеитбекиров рассказал следующее:

"12 августа в Бахчисарае у святыни "Азизлер" было назначено проведение очередного заседания Меджлиса крымскотатарского народа, которое началось около 15.00 ч. В заседании приняли участие члены Меджлиса, члены крымского правительства из числа крымских татар, представители депутатской группы ВР АРК "Pyx-Курултай". Председателем Меджлиса М.Джемилевым была зачитана повестка дня. Первым рассматривался вопрос о ситуации вокруг "Азизлер" и итогах переговоров с В.Януковичем. Председатель Меджлиса М.Джемилев, его первый заместитель Р.Чубаров подробно доложили о ходе переговоров, о путях разрешения конфликта. Был оглашен протокол соглашения, который подписали председатель Меджлиса М.Джемилев, председатель Бахчисарайской райгосадминистрации И.Умеров, председатель райсовета А.Таряник, мэр г.Бахчисарая Д.Кретов. Под согласительным протоколом отсутствовали подписи председателя ВР АРК А.Гриценко, премьера СМ АРК В.Плакиды.

Примерно в 15.30 —16.00 ч. неожиданно пришло известие о направляющейся к месту заседания Меджлиса многочисленной возбужденной русскоязычной толпы. Как выяснилось, в тот же день на площади у здания Бахчисарайской райгосадминистрации состоялся митинг, в котором принимал участие один из руководителей "Русской общины" О.Родивилов. По окончании мероприятия неуправляемая или направляемая толпа направилась к пикету крымских татар на "Азизлер". Учитывая тот факт, что нападение и избиение пикетчиков 8 июля, совершенное с особой жестокостью, является не единственной провокацией в отношении крымских татар, все стали готовиться к худшему варианту развития ситуации. При мне, естественно, находился фотоаппарат, и я, исполняя свои служебные обязанности журналиста, выбежал навстречу колонне, чтобы зафиксировать направление движения толпы и последующие события. Тогда же бойцы "Беркута" были приведены в готовность и, выстроившись в линию, преградили дорогу. Я начал фотографировать происходящее. Тогда по мере приближения толпы на меня набросился вначале один мужчина, затем к нему присоединились несколько молодчиков. Мужчина пытался выбить из моих рук фотоаппарат, отталкивал, угрожал, т.е. в нарушение Закона препятствовал выполнению моих служебных обязанностей. По мере приближения митингующих, среди которых было много молодчиков, ощущалось по их неадекватному поведению, оскорбительным выкрикам, что они готовы к физической расправе надо мной. Находясь перед шеренгой бойцов "Беркута", мне удалось отступить за них, укрыться от преследователей и избежать физической расправы. Но агрессивно настроенная пьяная толпа смяла загородительный кордон и, преодолев созданный бойцами коридор безопасности, набросилась на крымских татар. Преимущество было на стороне нападавших бандитствующих молодчиков, т.к. когда бандит непосредственно осуществляет ничем не прикрытое физическое насилие, у него нет никаких внутренних сдерживающих факторов, отсутствует чувство, что человеку такими действиями можно причинить увечья, боль. Так, на моих глазах молодчики 18-23 лет беспощадно избивали старика, били по голове, пинали. Их ничего не останавливало — ни беззащитность жертвы, ни возраст, ни стоны. В глазах только животная ненависть, жажда крови, насилия, смерти.

Затем вдруг посыпались сверху камни. Так получилось, что нападавшие заняли возвышенность, а пикет оказался внизу. Воспользовавшись выгодной позицией, боевики принялись забрасывать пикетчиков камнями и многим разбили головы. Также били стекла в окнах автомобилей. Главному редактору Крымскотатарской редакции ГТРК "Крым" С.Кишвееву нанесли удары в лицо, ножами, острыми предметами проткнули протекторы машины, которую затем перевернули. Агрессивные действия нападавших нарастали, так как с тыла, со стороны "Азизлер", другая группа бандитов, предположительно привезенная из Севастополя, приблизившись к натянутой загородительной сетке-рабице, бросила гранату со слезоточивым газом, но, не рассчитав, попала в бойцов "Беркута". В ответ спецназ открыл огонь не то холостыми патронами, не то вверх. Для устрашения применил взрывпакеты. Лишь тогда преследуемая спецназом банда рассеялась. Я не видел случаев задержания, силовики стремились не допустить прямого контакта противоборствующих сторон.

Крымские татары, получившие сообщение о погроме, на автомобилях начали прибывать на помощь пикетчикам. На них набрасывались превосходящие по численности группы боевиков. Они оказывали сопротивление бандитам. Однако численность крымских татар постепенно нарастала. Уже запаниковали так называемые торговцы. Попытка крымских татар пройти к своим соотечественникам, находящимся у "Азизлер" не удалась. Они не смогли преодолеть кордоны, также получивших подкрепления силовиков (прибыли БТРы), которые не пропустили их, опасаясь повторных столкновений. Такая ситуация сохранялась до глубокой ночи. Во время погрома из уст фашиствующих подонков в адрес крымскотатарского народа, а также депутата ВР АРК Леонида Пилунского постоянно неслись проклятия, оскорбления, угрозы. Погром был показательным, масштабным, из чего следует, что определенную часть населения Крыма готовят к широкомасштабному конфликту. Фашиствующие элементы во всяком случае продемонстрировали всем свою силу, возрастающее идеологическое влияние на общественное сознание, проявили свои "возможности", вероятно, даже не в полном объеме.

В этой связи крымским татарам необходимо предусмотреть и предпринять все меры по их нейтрализации, главным образом заставив власть прекратить этот беспредел. Как показали события, бойцы спецназа не всегда могут оперативно среагировать и обеспечить безопасность.

Также необходимо остановиться на дестабилизирующей деятельности некоторых общественных организаций и СМИ, обеспечиваемых финансовой поддержкой из-за рубежа и, по-видимому, являющихся объектами и субъектами российской разведки. Эти мысли ранее озвучивались представителями СБУ в украинской прессе.

В толпе были замечены и представители крымской власти. Так, депутат ВР АРК, председатель Постоянной комиссии ВР АРК по культуре, делам молодежи и спорту О.Родивилов находился среди толпы, но я не видел, чтобы он останавливал "молодежь", спортивного телосложения "качков". Более того, он указывал на меня, исполняющего свои служебные обязанности журналиста, и кричал, что это главный редактор "Голоса Крыма". Через  некоторое   время после этого в меня опять полетели камни. Развитие ситуации остановили силовики. Поздно ночью в Бахчисарай прибыл глава СБ Украины И.Дрижчаный. Его сопровождали прокурор АР Крым В.Шемчук, начальник ГУ МВД Украины в АРК В.Хоменко, председатель СМ АРК В.Плакида, вице-спикер ВР АРК М.Бахарев и др. Спикер ВР АРК А.Гриценко не прибыл в Бахчисарай. Во время переговоров с руководством Меджлиса силовики и председатель СМ АРК подписали протокол соглашения, предусматривающий перенос рынка. М.Бахарев, получив по телефону одобрение спикера, также подписал документ.

В течение месяца торговцы могут приходить на рынок, собирать и вывозить вещи, демонтировать торговые точки". По данным ЦОС ГУ МВД Украины в АРК "в результате столкновения в городскую больницу были госпитализированы двое местных жителей: около десяти человек, пострадавших во время столкновения, обратились в медучреждение за медицинской помощью самостоятельно, но не были госпитализированы. В настоящее время возбуждено уголовное дело по ст. 293 Уголовного кодекса Украины по факту группового нарушения общественного порядка. В настоящее время ситуация в Бахчисарае стабилизировалась и находится на постоянном контроле правоохранительных органов, проводятся активные следственные действия".

13 августа в здании Бахчисарайской райгосадминистрации состоялось расширенное совещание руководства ВР АРК, СМ АРК, Меджлиса, г.Бахчисарая и района, силовых структур по урегулированию конфликтной ситуации. В результате длительного, непростого обсуждения стороны пришли к соглашению и подписали протокол, в соответствии с которым с 15 августа начнется демонтаж контейнеров, ларьков. Полное освобождение территории и ликвидация рынка завершатся до 12 сентября 2006 г. Пикеты у рынка сняты, территорию охраняют правоохранительные органы.

Ибраим Абдуллаев
("Голос Крыма", №34, 18 августа 2006 г.)

Нет шовинистической мрази!
На полуострове безнаказанно лютуют оголтелые отморозки

Чудовищно садистские, совершенно необъяснимые с точки зрения здравого смысла выходки отдельных представителей рода хомо сапиенс по отношению к крымским татарам потрясают своей тупой, бессмысленной жестокостью.

Алло, психиатры! Патологическую ненависть и жестокость по отношению к крымским татарам со строны части последепортационных переселенцев давно пора квалифицировать в отдельный, особо опасный вид психоза с изоляцией больных шовинистическим бредом индивидов раз и навсегда подальше от Крыма. Психлечебницы по ним плачут. Настоятельно.

Крымские татары совершенно беззащитны перед лицом наглых отморозков, которые сегодня абсолютно безнаказанны, конкретно распоясались, никого не боятся и в любую минуту могут выкинуть любую мерзость по отношению к "черномазым" — от нецензурных оскорблений до нападок камнями, наездов машинами и т.д., и т.п.

Событие, произошедшее в Феодосии 4 августа в 17.00, заставило содрогнуться даже людей бывалых и закаленных житейскими невзгодами.

30 летний Шевкет Халилов, инвалид, находился в салоне своей легковой машины в районе Песчаного пляжа п.Приморское в ожидании своей матери и бабушки, которые спустились к пляжу.

Неожиданно к нему подошел незнакомый мужчина в явно нетрезвом состоянии, спросил, как зовут. Получив ответ, он сказал: "Там тебя зовут", и отправил Шевкета в сторону обрыва берега. Шевкет, вернувшись, спросил, почему тот его обманул. Неожиданно мужчина несколько раз ударил его в челюсть и в голову, сбил с ног, прыгнул в машину, попытался ее угнать, но не смог сразу завести. Шевкет побежал в сторону единственной торговой палатки за помощью, а мужчина завел машину и стал преследовать бегущего, причем с трудом бегущего, сбил его машиной и переехал. Увидев, что Шевкет встал на ноги, развернул машину и стал опять его преследовать. Эту сумасшедшую гонку остановили свидетели происшествия (славяне). Задержали преступника и вызвали милицию. Милиция произвела необходимые следственные действия, составила протокол. На место происшествия прибыли депутат BP АРК С.Теминдаров, депутат райсовета Н.Суимов.

Жителя Феодосии Андрея (имя изменено) увезли в Феодосийский РОВД. Пострадавшего — в 1-ю городскую больницу, в настоящее время его состояние — средней тяжести.

Во время составления протокола на месте происшествия жена и теща Андрея, нецензурно выражаясь, оскорбляли Шевкета по национальному признаку.

На следующий день родители Шевкета — Заслуженный артист АРК Ресуль Халилов и его жена Мелия долго не могли добиться встречи со следователем. При встрече они стали свидетелями допроса Андрея, который утверждал, что ничего не помнит. Один из сотрудников милиции, не зная, что рядом находятся родители Шевкета, подсказывал Андрею говорить на допросе "ничего не помню, не хотел этого делать". Следователь вел себя как-то странно, два раза надолго выходя из кабинета и оставляя наедине преступника и родителей потерпевшего. Андрея освободили из-под стражи(?!) с подпиской о невыезде. Он сейчас гуляет на свободе!

Родители Шевкета написали заявления об этом чрезвычайном происшествии в адрес председателя Меджлиса крымскотатарского народа М.Джемилева, начальника ГУ МВД Украины в Крыму В.Хоменко. Родителям Шевкета отказываются без ведома следователя выдать справку о том, что их сын находится в больнице.

"Как повернулось бы дело, если бы Шевкет и Андрей поменялись местами? — вопрошает отец потерпевшего. — Действия милиции предвзяты. Преступление совершено на национальной почве", — уверен Ресуль-бей.

По предварительному мнению юристов, действия Андрея подпадают под четыре статьи Уголовного кодекса Украины: "Разбойное нападение при отягчающих обстоятельствах", "Угон личного автотранспорта", "Умышленный наезд на пешехода, повлекший за собой тяжкие телесные повреждения", "Разжигание национальной розни".

До каких пор крымские татары на своей родной земле будут безвинно страдать от шизоидных выпадов невменяемой шовинистической мрази?

Гульнара Усеинова
("Голос Крыма", №34, 18 августа 2006 г.)

В. Янукович совещался с крымской властью

11 августа в Симферополе состоялась встреча премьер-министра Украины Виктора Януковича с руководящими работниками АР Крым. Премьер-министр обозначил круг вопросов, которые, по его мнению, являются наиболее важными на данный момент в АРК. Он говорил об отчуждении собственности, о коррупции, подготовке к зиме, нынешнем курортном сезоне, уборочной страде.

Важнейшим вопросом премьер Украины считает подготовку к зиме. Предпринимаются меры к заполнению подземных хранилищ газом в расчетных объемах. Крымская власть должна решить вопрос об оплате задолженности.

Коснувшись политического положения в Украине, В.Янукович заметил, что острота борьбы миновала, подписан Универсал, призванный стабилизировать положение и сохранить единство государства. В.Янукович отметил, что с Россией у Украины всегда были тесные экономические связи, но сегодня надо понимать, что есть Украинские национальные интересы и они являются для нас приоритетными. Янукович сказал, что участие Украины в разработке месторождений нефти и газа в Средней Азии, России, Ливии, странах Персидского залива создаст гарантии нашей энергообеспеченности. Глава правительства Украины считает, что власть должна работать эффективно, контролировать исполнение решений и снимать проблемы. Земельные отношения в Крыму, по его мнению, обострились неспроста. Раньше не было серьезного внимания к их решению. Есть факты захвата земель, потому что в свое время эти земли не были выделены крымским татарам для строительства жилья. Происходящее является прогнозируемой реакцией людей. В.Янукович отметил, что центральная власть должна быть готова стать партнером крымской власти в разрешении этого вопроса. Его постепенно можно решить.

Недоверие населения к банковской системе ведет к тому, что деньги залеживаются дома, не идут в оборот. Янукович напомнил о формуле золотого сечения, когда правильно распределенные финансовые ресурсы в экономической системе дают наибольший эффект. Экономика подавлена, предпринимателей, бизнесменов, промышленность перегрузили косвенными налогами, потому необходимо, считает он, взять курс на снижение налогов. Прозвучало, что изучается вариант перехода на единый социальный налог. Надо поработать с банкирами по вопросу снижения кредитной ставки в банках. Это создаст возможность открыть поток средств в Промышленность. Решать эти вопросы надо на национальном уровне, инициатива с мест ускорит процесс. Дефицит в бюджете 2006 г. в июле составил 6 млрд. гривен, а к концу года дойдет до 10 миллиардов. Глава правительства отметил, что выполнение ряда намеченных мероприятий позволит к концу года выровнять ситуацию.

Из выступлений председателя Совета министров АРК, других руководителей министерств и ведомств сложилась реальная картина положения дел в АРК. Тезисно она выглядит так:

—собрали более 1 млн. тонн зерна, инвестиции по АРК возросли на 4%, изменены приоритеты в отношении  незавершенного строительства;

—необходима инвентаризация земли, определение границ поселений;

—обострилась проблема обеспеченностью водой;

—общая изношенность электросетей;

— Крыму нужны средства на приобретение сельхозтехники.

Было доложено, что впервые за 22 года очистили русло реки Салгир в черте города Симферополя. По земле Рескомзему нужны четкие, ясные инструкции. Прозвучало, что отчужденные в свое время 350 га заповедной земли вроде бы вернули Ялтинскому горнолесному заповеднику, и в то же время в документах заповедника их нет.

Слушая выступления, Виктор Федорович периодически делал свои замечания, например, поставить даты и сроки решения проблемы, чтобы можно было проконтролировать работу. Реагируя на жалобу выступающего о разрушении оросительных систем, глава правительства сказал, что систему можно восстановить, но сохранить все, охранять ее должны местными силами, ведь из Киева охранников не пришлют. "Почему не решали вопрос до сих пор? Меня ждали? Чтобы я решение подсказал?" А потом высокий руководитель обратился к крымским руководителям: "Посмотрите на этот зал, как здесь работать? Вы что с апреля по октябрь о отпуске бываете?" Пот со всех лил градом. А дальше следовало, что проблемы надо решать, а не забалтывать. "Я вижу, что уровень понимания проблем низок. Или вы привыкли к ним, или вы их никогда не поймете". Он обратил внимание на то, что вдоль дороги от аэропорта до города видел много мусора. "Элементарные вопросы решайте сами, а в решении больших — я ваш союзник", — Сказал премьер-министр.

С большим вниманием было выслушано эмоциональное выступление уполномоченного по правам человека ВР Украины Нины Карпачевой. Она заметила, что сегодня для Крыма характерна проблема ненадлежащего управления на всех уровнях, бесконтрольность местного самоуправления, проблема работы правоохранительных и судебных органов. По ее мнению, простой человек сегодня не может защитить свои права, так как судебная система срослась с местными органами власти, и потому имеют место случаи принятия угодных друг другу корыстных решений.

Нина Карпачева много лет концентрировала свои силы на защите прав человека и мимо нее не прошло то, что из-за политической нестабильности инвестиции сократились, а проблема наделения землей стала кричащей. На ЮБК человек не может беспрепятственно пройти к морю, хотя по закону береговая территория принадлежит каждому гражданину страны. Карпачева указала, что основная масса крымских татар осталась без земли и проблему решать придется. В Алуште, не имея сил дальше бороться на законном основании за свой клочок земли, была доведена до самоубийства молодая женщина. Это событие потрясло жителей города, но не потрясло власть, органы правопорядка. Нина Карпачева подчеркнула, что судья, отказавшая в помощи и поддержке женщине, оказавшейся беспомощной, назначена, по неведению президента, судьей на новый срок, а в городском парке ей выделили 15 соток земли для строительства дома. В начале июля в Алуште одним решением отданы в аренду на 49 лет несколько гектаров земли. Только после активных протестов и вмешательства генеральной прокуратуры возбуждено уголовное дело по факту доведения до самоубийства Н.Кобелевой. Карпачева заметила: "Надо восстанавливать справедливость"

После совещания, отвечая на вопросы журналистов относительно роста цен на горючее, В.Янукович указал, что у рыночной экономики жесткие законы, но правительство путем демпинга попытается сбивать цены частных собственников. Интересовавший отдельных журналистов статус русского языка в Украине, по мнению Виктора Федоровича, может быть изменен путем референдума или внесением изменений в Конституцию государства, что в ближайшее время нереально, тем более всем известна позиция президента по этому вопросу.

В.Янукович подчеркнул, что после выборов политическая напряженность снята, и вопрос о запрете на въезд в Украину отдельных российских граждан разрешится путем достижения согласия с обеих сторон.

В заключение глава правительства Украины поддержал идею всецело содействовать работе журналистов, ибо объективная информация и конструктивная критика содействуют прогрессу общества.

Адиль Сеитбекиров
("Голос Крыма", №34, 18 августа 2006 г.)

Независимость Украины – не только завоевание демократии, но и испытание государства на прочность

Накануне 15-й годовщины со Дня провозглашения независимости Украины председатель Верховного Совета Крыма Анатолий ГРИЦЕНКО поделился с земляками мыслями о юбилейной дате. Глава парламента ни на секунду не сомневается, что много лет назад страна сделала правильный выбор. Время и новейшая история Украины подтверждают это.

Уважаемые крымчане!

Казалось бы, еще вчера мы жили в большой стране, которая называлась Советским Союзом. Это было монолитное, единое государство, в котором каждый человек чувствовал себя уверенным в завтрашнем дне, защищенным социальными институтами. И вдруг в одночасье все рухнуло. Монолит распался на 15 самостоятельных стран. Это был драматичный излом истории, отразившийся на судьбе каждого гражданина. Большинство помнит пережитые растерянность, сомнения. Ходили слухи, что СССР разрушен чьей-то злой волей, что отныне республики попадут под влияние третьих стран. Сегодня можно по-разному относиться к такой трактовке истории. Однако, на мой взгляд, Украина вышла из процесса государственного переустройства с минимальными потерями.

Я не могу сказать, что пройденный за 15 лет путь был гладким. Обретения сменялись утратами, поиски находками, ошибки открытиями и наоборот. На мой взгляд, главное, чем мы можем гордиться, это сохранением целостности страны, нравственных ориентиров, возрождением веры. Украина — территория без горячих точек. Какие бы экономические, социальные трудности ни переживала страна, в мирных условиях их всегда можно преодолеть. Поэтому призываю всех ценить достигнутый мир, политический баланс, паритетность.

События последних лет были особенно бурными и насыщенными. Президентские выборы 2004 года стали сложным экзаменом на гражданскую зрелость украинцев. И хотя порой переливались через край эмоции, подогревали страсти политтехнологи, мы прошли и через это, продемонстрировали умение слушать и слышать и отстаивать гражданские права. Итогом парламентских выборов стало создание широкой коалиции в главном законодательном органе страны. Два лидера, Виктор Ющенко и Виктор Янукович, достигли компромисса, сумели подняться над личными амбициями, стали политическими партнерами и с первых дней сотрудничества продемонстрировали обществу, что вектор развернут в сторону объединения, центром политики государства становится человек, а усилия власти направлены на улучшение жизни украинцев. Президент и премьер-министр проявили мудрость, и никакой шквал критики из оппозиционного лагеря не скроет очевидность этой истины.

Крым тоже пережил непростые этапы новейшей истории. Некоторые политические силы радикального толка пытались втянуть его в сепаратизм. Крымчане помнят обещания рублевой зоны, двойного гражданства. К счастью, радикалы давно сошли с политической арены. Сегодня в обществе есть понимание того, что Крым — неотъемлемая часть Украины и его будущее тесно связано с развитием государства в целом. Однако каждый из нас осознает значимость автономного статуса Крыма, требует уважения к этому статусу от центральной власти, и, думаю, не ошибусь, если назову сам факт существования автономии в унитарном государстве завоеванием демократии.

Мы все сдаем экзамен на гражданскую зрелость. Не каждый его выдерживает. Я говорю о некоторых горячих головах, требующих лишить автономию определенных полномочий, права иметь собственность и распоряжаться ею, исходя из интересов крымчан. Думаю, такие настроения демонстрирует лагерь маргиналов. Ответственные, взвешенные, разумные политики ищут пути для плодотворного сотрудничества, взаимопонимания и повышения уровня жизни крымчан.

Независимость — не только завоевание демократии, несущее народу свободу, цивилизацию, гражданские права, но и непростое испытание. У меня нет сомнений в том, что и Виктор Ющенко, и Виктор Янукович, и депутатский корпус автономии используют достигнутую стабилизацию для того, чтобы каждый крымчанин гордился тем, что он гражданин независимой Украины.

С праздником вас, дорогие земляки!

("Крымское время", №93, 22 августа 2006 г.)

Председатель крымского правительства пообещал навести в Крыму порядок

Председатель крымского правительства Виктор Плакида свою первую пресс-конференцию дал не после назначения на должность в начале июня, а лишь через два с половиной месяца, и совпала она с окончанием визита Виктора Януковича в Крым. Тут же поползли запускаемые известными кругами слухи, что встреча Плакиды с журналистами может оказаться первой и последней, так как премьер-министр украинского Кабмина не был доволен увиденным в автономии.

Недовольство Виктора Федоровича (Януковича) Виктор Тарасович (Плакида) объяснил просто. "Разговор был жесткий. Это естественно и абсолютно правильно, так как некое расслабление в государстве имело место быть", — сказал председатель крымского Совмина. Это "расслабление" он связывает с "определенными сомнениями у разного рода кругов по поводу того, какая политическая сила займет олимп в Кабинете министров". Сила уже определилась и заняла, а значит, от расслабленности, которая была как в целом в государстве, так и в Крыму, теперь надо избавляться. Отсюда и категорические оценки крымской ситуации у Януковича, отсюда и его жесткие требования к местному руководству, пояснил Виктор Плакида.

Но при всем негативе последних недель глава нашего правительства оказался оптимистом, потому что заверил журналистов: "Мы сделаем все возможное для того, чтобы крымчане почувствовали порядок в государстве. Порядок в Крыму будет наведен. И на это нацелены все наши силы и возможности". На пресс-конференции Виктор Плакида постарался ответить на все вопросы, заверив работников средств массовой информации в открытости и доверительности отношений крымского руководства с прессой. Также он сказал, что все замечания, пожелания и критика работников СМИ членами крымского правительства воспринимаются нормально, потому что "это есть объективная оценка нашей работы, которая позволяет делать ее еще лучше и исправлять то, с чем мы, может быть, не справляемся в полной мере". Пока же, судя по словам Виктора Тарасовича, наш Совмин справляется в полной мере со всеми вопросами. И с хорошим урожаем зерновых в Крыму, и с налаживанием отношений с Москвой, и с подготовкой к отопительному сезону. Хотя последняя проблема, а точнее, ее решение, все-таки вызывает определенную тревогу: трудно сохранять оптимизм, когда председатель Совета министров АРК твердо обещает, что "эти вопросы мы будем решать настолько, насколько это возможно в рамках возможностей бюджета и наших финансовых возможностей". Возможности в нашей стране, всем известно, ограниченные.

Неясно так же, как Совмин будет решать острый земельный вопрос, хотя о нем Виктор Плакида говорил долго и пространно. Проблему самозахватов он назвал проблемой, которая "имеет историю". А конфликты, которые вокруг этого возникают, в том числе и бахчисарайский, по его словам, "возвращают нас к истории, а не к сути вопроса и попытке его разрешения". Как же решать эти конфликты? Крымское руководство попыталось: выделило тысячу сто гектаров земли в окрестностях Симферополя для желающих ее получить. Думали таким образом снять напряженность и все претензии меджлиса. Не получилось. И Виктор Плакида в этом признался: "К сожалению, та договоренность, которую мы имели, предлагая вариант выхода из ситуации, сегодня не дала желаемого результата. И количество снятых пикетов, и количество уменьшения полян протеста не удовлетворяет сегодня обе стороны". Не удовлетворяет, видимо, настолько, что переходит в стадию острого конфликта.

Но Виктор Плакида пообещал "навести порядок в этом вопросе в короткие сроки" и с оптимизмом заметил: "То, что наведем <порядок>, не сомневаюсь!" Его оптимизм объясняется как наличием постоянно действующих рабочих групп (ЭТО ХОРОШО, считает председатель), так и тем, что Мустафе Джемилеву, лидеру нелегитимного меджлиса, предложено стать советником Виктора Януковича. "Это ОЧЕНЬ ХОРОШО, уверяет Виктор Плакида, - потому что информация должна быть максимально короткой для того, чтобы ее <проблему> решать на высоком уровне, если у нас тут не получается".

Анна Самохина
("Крымское время", №93, 22 августа 2006 г.)

Як усували профспілкового лідера

Винайшовши таку форму самоорганізації, як профспілки (а сталося це в Англії), трудовий люд заспокоївся, тепер у нього була структура, яка могла захистити пролетаря чи ремісника від свавілля капіталіста. Що ж до нашої історії, про яку ми розповімо згодом, то тут капіталізмом і не пахне. Тут ми маємо банальний приклад усунення з посади і спробу незаконно звільнити людину, яка віддала профспілковій діяльності понад сім років свого життя. Виявляється, у нас ще не перевелися керівники, в тому числі й серед профспілкових функціонерів, для яких закон що дишло — куди повернув, туди й вийшло. Ці люди, засліплені старими, облудними стереотипами, ніяк не можуть зрозуміти, що в Україні будується правове суспільство і що з кожним роком значення законності набуватиме дедалі більшої ваги.

Не знала, не відала голова профспілкового комітету Управління по господарському обслуговуванню при федерації незалежних профспілок Криму Марина Миколаївна Сидюкова простої істини, що все вирішують кадри. Ось змінилося керівництво Федерації незалежних профспілок, а за цим прийшов новий керівник її структурного підрозділу — Управління по господарському обслуговуванню пан Барсегян і здав у оренду два автомобілі. І хотілося пану Барсегяну, щоб ця оборудка чомусь залишилася таємною, а чому, пан Барсегян знає. Але таємного режиму створити не вдалося, і пішла гуляти по Сімферополю відповідна інформація. І дуже розсердився пан Барсегян. Так розсердився, що став шукати винних у витоку інформації. І здалося йому, що витекла ця інформація через його секретаря Марину Сидюкову. І тоді заходився пан Барсегян звільняти Марину Миколаївну. Причому навіть у збірник законів не зазирнув. А якби взяв до рук хоча б Закон України "Про профспілки, їхні права і гарантії діяльності", затверджений ще президентом Л. Кучмою 13.12.2001 року, то прочитав би, наприклад, у ст.41 таке: "Звільнення членів виборчого профспілкового органу підприємства, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівники, профспілкового представника... допускається за умови наявності попередньої згоди виборчого органу, членами якого вони є, а також вищестоячого виборчого органу цієї профспілки (об'єднання профспілок)".

Вивчаючи документи, люб'язно надані нам М. Сидюковою, просто дивуєшся юридичній неграмотності і недолугості пана Барсегяна. Можна усе зрозуміти, тільки не можна погодитися з тим, яким "макаром" він вирішив звільнитися від не симпатичної йому секретарки.

Можливо, пан Барсегян непоганий господарник, але ж і йому потрібно знати чинне законодавство. Не звільнивши Марину Миколаївну простим способом, заходився цей керівник скорочувати одиницю, на якій працювала М. Сидюкова. І знову прокол — не повідомив її вчасно про це і не надіслав відомості до міського центру зайнятості. Нічого йому не залишалося, як переселити Марину Миколаївну з приймальні до кабінету... завгоспа. І знову порушення закону. На захист стала республіканська організація профспілки працівників радіоелектроніки і машинобудування, де на обліку перебуває профспілка Управління по господарському обслуговуванню.

Авторитетна комісія обстежила умови праці багатостраждальної секретарки пана Барсегяна і прийшла до висновку, що на новому місці абсолютно відсутні елементарні умови для виконання М. Сидюковою своїх службових обов'язків, і що пан Барсегян грубо порушив ст. 21, ч.1 Кодексу законів про працю України. Тут навіть не було телефонної системи, яка б дозволяла зв'язувати шефа з абонентами, не кажучи вже про факс чи комп'ютер. Цей висновок члени комісії зафіксували в окремій довідці, поінформувавши керівництво Федерації незалежних профспілок Криму і пана Барсегяна. Але ніхто з цих адресатів навіть пальцем не ворухнув, аби виправити становище.

Доведена до відчаю, Марина Миколаївна Сидюкова пише листа голові профспілок України Олександру Юркіну. "В Управлінні по господарському обслуговуванню, — пише вона, — я працюю з 1997 року. За цей час маю подяки і заохочення. З другого року роботи в УГО по сьогодні очолюю профспілкову організацію, є членом республіканського комітету профспілок працівників радіоелектроніки і машинобудування. Однак з приходом у лютому 2006 року нового начальника УГО при ФНПС Барсегяна Г. А. без пояснення причин він поставив питання про моє звільнення з посади секретаря-друкарки приймальні шляхом подачі заяви за власним бажанням. В разі невиконання цієї вимога Барсегян Г. А. пообіцяв звільнити мене за статтею.

Отримавши відмову, пан Барсегян своїм наказом перемістив мене з приймальні, доручивши виконання моїх обов'язків секретаря комірнику. Таким чином, я фактично не маю можливості працювати згідно з посадовою інструкцією..."

Розмірковуючи над перипетіями історії, про яку ми розповіли, мимоволі думаєш ще про один аспект — моральний. Кажуть, нова мітла пo-новому мете. Це так. Але приводят з собою нову команду, керівник будь-якого рівня повинен дуже уважно поставитись до тих, кого ця нова команда повинна змінити. В нашому випадку можна було б і не здіймати бучу, не ламати дрова і тим паче не пропонувати Марині Миколаївні Сидюковій нову "рівноцінну" посаду... прибиральниці.

Профспілки покликані захищати працюючих. Так було у Росії у 1905році, так було у нас за часів радянської влади, так є нині. Але спостерігаючи за тим, як профспілки виводять своїх активістів на вулиці і площі, ми навіть не задумаємось над тим, а що ж, власне, відбувається у самих профспілках. А там, як ми бачимо, відбуваються процеси, далекі від модернових. Про це повинні знати пересічні члени профспілок, які ще вірять у силу своїх "тред-юніонів" і регулярно сплачують членські внески, навіть не думаючи про те, що на ці внески вони утримують часто недолугих профспілкових функціонерів.

Олександр Кулик,
("Урядовий кур'єр", №156, 22 серпня 2006 р.)

З днем народження, Україно!
П’ятнадцять кроків до великої мрії

В історії, як і в житті, задарма нічого не дається. І народження Української держави — це цілком заслужений підсумок історичної діяльності нашого народу, який поколіннями виношував ідею власної державності. Тим же, хто нарікає на надто пізню появу України на політичній карті світу, варто пригадати давню східну мудрість: будь-яка подія відбувається лише тоді, коли ти до цього готовий. Саме тому, говорячи словами Володимира Вінніченка, щойно "сили, що містять у собі ідею самостійності", дозріли до того, "щоб здійснити її", вони відразу отримали для цього слушний геополітичний момент. І от уже п’ятнадцять років, як Україна є повноправним суб’єктом міжнародних відносин. І хоча претензії на своє гідне місце в світі нами ще повною мірою не заявлені, наш дитячий, за мірками держави, вік залишає нам ще вдосталь можливостей для розвитку. І те, яке місце посяде Україна в світових економічних і політичних процесах, багато в чому залежатиме від нас самих.

Державна незалежність — це не лише свято, яке, сподіваємося, завжди тепер буде з нами, але й підведення певних підсумків, причому не завжди втішних. Нам не вдалося вирішити ще багато проблем. Таких, як, наприклад, подолання відчуженості між народом і владою або використання державної машини як інструмента служіння окремим політичним силам, а не суспільству загалом. Актуальною залишається і проблема особистої, моральної і правової відповідальності політиків. Крім того, не варто применшувати загрозу втрати економічного суверенітету, яка поки що залишається. Тому напередодні свята ми звернулися до експертів "Дня", більшість з яких були не тільки безпосередніми учасниками, але й своєю діяльністю наближали ту доленосну подію 15-річної давності, з проханням відповісти на кілька запитань: яке найбільше досягнення цих 15 років? Які надії не виправдалися й якi шанси були втраченi? Як змінилося ваше життя за ці роки?

Леонід КРАВЧУК, перший президент України:

— Найбільшим досягненням є те, що Україна відбулася як незалежна держава. Вона стала суб’єктом міжнародного права. І сьогодні, вирішуючи міжнародні питання, європейський світ не може не рахуватися з Україною як з державою. Ще зазначу, що протягом 15 років Незалежності, попри всі складності та гострі проблеми, які були в Україні, нам удалося зберегти мир і злагоду як системну позицію. Гадаю, що такі фактори можуть бути підставою зауважити, що саме це є найбільшим досягненням. Враховуючи неспокій, конфлікти, складнощі різного характеру, які відбуваються у світі, країна вистояла й не впала на коліна в економічному, політичному та міжнародному планах. Вона є державою. А втраченим шансом є те, що нам не вдалося вибудувати єдину політичну стратегію — й внутрішню, й міжнародну. Ми будували політичну стратегію залежно від того, який уряд чи президент приходить. Це є втратою, бо саме це було сигналом для наших партнерів у світі, що з Україною не можна розвивати широкі масштабні відносини в різних сферах, оскільки вона непередбачувана. На сьогодні це залишається недоліком. Ось прийшов новий уряд. І в них, безумовно, є низка проблем: енергетичних, газових. Але ж вони остаточно не визначилися з політичним курсом країни. Ми до цього часу не маємо передбаченого Конституцією України закону про засади внутрішньої та зовнішньої політики, який Верховна Рада мала б прийняти. Ці засади мають бути в основі діяльності як Президента, уряду, так і всіх інституцій управління Україною в цілому. Ми не були послідовними й вирішували проблеми внутрішньої та зовнішньої політики під впливом або Заходу, або Сходу. А самостійно, як належить державі, ми не могли або не хотіли жити. Ще один момент: ми не зуміли налагодити професійне управління всіма сферами життєдіяльності України. Я вважаю, що основна причина цього — брак відповідальності еліти. Лідери, які, приходячи до влади, керуються особистими амбіціями, не розвивають Україну. Щойно на чолі держави стає справжній професіонал, людина не заангажована, не популіст, одразу ми відчуваємо, що ситуація змінюється на краще. Що стосується мого особистого життя, то воно покращилося. І зарплата, й пенсія в мене і в моїх рідних зросли. Але морально, в політичному плані, я не задоволений. Бо я бачив, як на моїх очах розвалюється те, що ми так важко створювали. Це відбувалося внаслідок невігластва, непрофесіоналізму, політичних інтриг, через втручання в наше життя тих, хто не повинен туди втручатися за жодних підстав.

Мирослав ПОПОВИЧ, директор Інституту філософії:

— Найголовніше досягнення цих 15 років — це, перш за все, демократія. Особливо це стало помітним після "помаранчевих" подій, адже створилися відповідні умови. А найбільша помилка, а точніше вада влади — це невміння знаходити компроміси. Для незалежної держави це дуже важливий момент. Значною невдачею, на мій погляд, для України є знаменитий меморандум Ющенко — Янукович. А найбільшим розчаруванням для нації є, насамперед, втрата віри, піднесення, моральних сил, здобутих під час помаранчевої революції. Я також вважаю, що сьогодні, через 15 років усе ж таки є загроза нашому суверенітету й незалежності. Причому тут річ не в зовнішніх чинниках, — загроза може реалізуватися через прорахунки самої влади всередині держави. Адже всі зовнішні тиски й несподіванки можуть відіграти фатальну роль тільки тоді, коли всередині країни буде підготовлений для цього фундамент. Але все ж таки я впевнений, що Україна відбулася як держава. ЇЇ тепер знають на світовій арені, в нас дуже хороший демократичний світ. Переконаний, що наша держава витримає всі випробування. Що стосується того, як змінилося моє життя за ці 15 років, то воно вимірюється тим, що я написав, що підготував, що усвідомив і передав людям. Щодо цього я не можу скаржитися на долю, бо можу писати те, що думаю й відчуваю. А це великий плюс і ще один крок уперед.

Степан ХМАРА, колишнiй політв’язень, народний депутат Верховної Ради України I, II і IV скликань:

— Безумовним досягненням для мене є той факт, що Україна відбулася як суб’єкт міжнародного права і як держава, визнана у світі. За це боролися та віддавали своє життя багато поколінь українців. Водночас за ці роки не відбулося підйому в усіх сферах суспільного життя. І головна втрата полягає в тому, що за всі роки незалежності так і не була створена патріотична й одночасно компетентна українська влада, яка б професіонально та настирливо відстоювала національні інтереси. Відсутність такої влади не дала Україні, що має всі передумови, піднятися на високий рівень суспільних відносин. Крім того, я вважаю, що зараз, безумовно, існує загроза нашій державності. Події цього року відкинули нас далеко назад. Усупереч волі українського народу, антидержавні, антиукраїнські сили знову спливли на поверхню. І нова парламентська більшість абсолютно не відображає волевиявлення народу. Створена коаліція на чолі з Партією регіонів і долученими до неї зі своїми вісьмома відсотками комуністами та "рожевими комуністами" ще не доросла до розуміння національних інтересів України. Що у свою чергу загрожує ослабленням українського суверенітету, однією зі складових якого є входження України в систему євроатлантичної безпеки. Що стосується особистих відчуттів, то моє особисте життя нерозривне з політикою. Тому мені зараз особливо гірко від того, що так важко триває процес побудови держави після колоніального стану. Особливо гірко від того, що на 15-му році незалежності знову порушують питання, що ставить під сумнів державний статус української мови. Мене корчить, що у так званому універсалові переказується 10-та стаття Конституції в гіршому варіанті, і це подається як досягнення. Це мене дуже пригнічує. Але попри весь цей негатив, радує стан нашого суспільства, яке у своєму розвитку значно випереджає політичну еліту. У суспільстві поменшало страху та побільшало компетентності. А це вже успіх й одночасно надія.

Володимир ПРИТУЛА, голова Громадського комітету з моніторингу свободи преси в Криму:

— Найбільше досягнення України за минулі 15 років полягають саме в закріпленні та розвитку незалежності країни як держави-члена ООН, яка відіграє певну роль у світовій політиці. З історії відомо, що Україна кілька разів проголошувала свою незалежність, однак частіше за все через зовнішній військовий тиск вона втрачала незалежний статус, винятком є хіба що період Київської Русі. Були "оракули", які й 1991 року передрікали таку ж саму долю, однак Бог цього разу був милостивий до України та послав нам кращу долю. Разом із тим, зміцнення та розвиток таких факторів незалежності, як армія й флот, власна грошова система, власна система державного управління та законодавства, яке визнане одним із передових у світі, вироблення та зміцнення на українському ґрунті демократичних цінностей, які зменшують ризик повернення адміністративно- командної системи, — це все заслуга самого народу України. Звичайно, поступ України можна визнати не досить стрімким, але це поняття відносне, бо кожному б хотілося йти швидше. Однак у соціальних процесах завжди спостерігається певна послідовність, яку не можна порушити. І саме тому, що Україна має таку складну історію, вона не могла мати й менш складний процес зміцнення незалежності, ніж він є зараз. Скажімо, темп поступу прибалтійських країн лише теоретично міг би бути застосований в Україні, а на практиці Україна не могла не пройти через десятирічну кумівську командно-адміністративну систему, бо саме так в українському менталітеті могло утвердитися розуміння необхідності демократичного правління, вільних виборів, реальної багатопартійності, залучення молоді в політику й економіку, неприйнятність авторитаризму.

Розвиток України значною мірою ускладнило те, що нам не вдалося домогтися реальної заборони Комуністичної партії та комуністичної ідеології, яка несе загрозу людству. Фактично вона відрізняється від нацизму лише тим, що вивищує класові, а не расові інтереси. Звичайно, це хоча й помилка, але помилка дещо вмотивована, бо в Україні, де три чверті дорослого населення входило до складу Компартії, не можна було в повній мірі застосувати люстрацію. Однак, разом із тим, слід було перетворити декларативну заборону Компартії на реальну — заборонити чільні посади найбільшим функціонерам партії, викрити сітку агентів іноземних спецслужб, у правовому сенсі задекларувати та поставити вище всього іншого — можливо, безпосередньо у Конституції! — інтереси держави та народу України. Це дало б змогу нам зараз чіткіше позначити їх у суспільній свідомості, мати систему інтересів, а не "кашу" з них, як це є нині...

Стримало наш поступ те, що ми на початку 1990-х років утратили шанс провести політичну та економічну реформи та не змогли піти шляхом хоча би тієї ж Польщі, яка успішно пережила так звану шокову терапію, зате не топталася на місці, як ми. Ми ж провели приватизацію "як у Росії", й у результаті нічого ніхто не має — середнього класу немає, приватна економіка несформована. Спочатку були надії на Кравчука, потім сподівалися на Кучму, в якого була сильна команда, однак це лише привело до втрати часу. Наприклад, якби земля була роздана селянам не у другій половині 90-х років, а її приватизація була проголошена одним із перших законодавчих актів 1991 року, то нині ми б мали міцне селянство й міцний ринковий аграрний сектор, який би, крім іншого, був би одним із гарантів незалежності держави, бо Україна завжди була сильною саме селянською свідомістю. Таким чином, маючи на рівні з цим науку й окремі підприємства промисловості світового рівня, ми могли б значно швидше модернізувати свою економіку. А це б сформувало еліту України зовсім іншої якості, ніж та, яка зараз чубиться "біля корита"...

Тому мої найбільші сподівання на найближчі роки полягають у тому, що скоро буде сформована ця українська еліта, для якої інтереси держави та народу будуть вищими за все інше. Однак для цього характерною рисою нашого суспільства має стати також умова, що саме державні та народні інтереси забезпечуватимуть стабільність життя в країні, що перевагу матиме саме патріотична поведінка та патріотична політика. Саме поняття "патріот України" має бути шанованим у суспільстві та розцінюватись як найвища чеснота, яка забезпечує й пошану, й перевагу. Тому еліта має відчути себе відповідальною за долю держави й народу, за всі аспекти розвитку України в майбутньому. Українська еліта має увійти в історію як спільнота, яка виграла, відстояла, захистила свою державу й свій народ, зуміла знайти правильний шлях розвитку, а не спільнота, яка втратила вже здобуті перспективи. Я сподіваюсь, що Україна не згубить нинішній шанс стати врівень з іншими державами світу, ввійти до когорти поважаних та достойних країн і народів Землі.

Як змінилося за роки незалежності особисте життя? Та що там особисте життя? Якби тільки жила наша Україна щасливою та заможною, це й визначатиме наше особисте життя.

Юрій ШАПОВАЛ, професор, доктор історичних наук, завідуючий відділу Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України:

— Для мене як для історика (який значну частину життя прожив у неіснуючих тепер СРСР/УРСР) найбільше досягнення цих 15 років це — сам факт існування України як держави, як життєздатної спільноти. Добре відомо, що спроби утвердити незалежну Україну в ХХ столітті були (в силу відомих причин) обмеженими в часі (до речі, й у просторі). Це значною мірою сприяло формуванню тези про нежиттєздатність українського державницького проекту. 15 років, що минули, навіть за умов наявних проблем, — наочне спростування згаданої тези.

Принципово й те, що за ці роки в країні виросли покоління, для яких поняття "незалежна Україна" є аксіоматичним, як і поняття "права людини", "свобода пересувань", "свобода слова". Вірю, що ці поняття ніколи не будуть девальвовані, не зважаючи на те, якого кольору штандарти піднімає чинна влада.

Щодо втрачених шансів. Після колапсу СРСР усі серйозні експерти твердили, що з-поміж колишніх союзних республік Україна мала найкращі стартові позиції для реформ, входження в ринкову економіку, для інтеграції у світову спільноту. Ці надії, на жаль, не справдилися. І, в першу чергу, через наші внутрішні причини. Ось чому в мене завжди викликають іронію багатозначні заяви про те, що, мовляв, на Заході чи в Європі на нас ніхто не чекає. Та озирнімося навколо себе! На кого чекати? На країну, де порушуються закони, де процвітає корупція, де жахлива екологія, де бізнес настільки злився з владою, що їх не те що розділити, а навіть роздерти неможливо etc.?

Найбільшим розчаруванням для мене став крах "помаранчевих" сил, яким я симпатизував, які підтримував. 2004 року В. Ющенко виграв битву, але 2006-го В. Янукович виграв війну. Перший поступився принципами, другий, схоже, (попри дипломатичні декларації) — ні. Conclusion: ми приречені пережити добу реваншизму в країні, яку розкололи (розкололи-розкололи, хто б там не заперечував!) ще 2004-го політтехнологи та продажні (у першу чергу теле-) журналісти, створивши нібито ворожі образи Західної та Східної України. А це не додає позитивних перспектив ні політикуму, ні соціуму.

За цих умов надзвичайної ваги набуває роль інтелігенції, інтелектуалів, громадської думки, які повинні створити систему тиску на владу, не боятися говорити правду. Та за 15 років українська інтелігенція фактично не змінилася. Її представники на різного роду зібраннях переважно медитують на теми "неукраїнської влади" та накручують один одного ламентаціями про "руку Москви". Це — контрпродуктивно, й 15 років достатньо, щоб це нарешті зрозуміти.

А що стосується мого особистого життя, то воно змінилося просто радикально. Особливо якщо порівнювати, яким воно було раніше — за "залізною завісою" та з однією, "єдино правильною" історією. Колись у СРСР часто співали пісню "Никто не даст нам избавленья: ни Бог, ни царь и ни герой..." В останні 15 років ці слова нарешті матеріалізувались. У небуття пішли надії на патерналістську роль будь-кого (держави в тому числі). Ти мусиш "робити себе сам", покладатися на власні сили. Це нелегко, але це той імператив, без якого не вижити.

Ярослав КУРКО, доцент юридичного факультету Чернівецького Національного університету, голова правління Чернівецької обласної організації ТОВ "Знання" України:

— Найбільшим досягненням незалежності вважаю те, що наша держава вийшла на демократичний шлях розвитку, коли влада формується в результаті виборів і змінюється через вибори. Хотілося б, щоб такий стан справ залишився незмінним. Незаперечним здобутком є реальна свобода слова в Україні, становлення громадянського суспільства, розвиток ринкових відносин.

Чимало було за ці роки й помилок. Проте найбільшою є наростаюче відторгнення влади своїми ж громадянами. З кожними новими виборами зростає кількість громадян, які голосують проти всіх. А це означає, що люди все більше зневіряються в діях влади будь-якого партійного окрасу. Останній приклад — дії "помаранчевої" коаліції. У цій ситуації керівництву України можна хіба що взяти приклад зі своїх колег із Росії та видалити з бюлетенів для голосування графу "проти всіх". Тоді влада позбудеться клопоту й формальної оцінки своїх дій громадянами.

Основне, що втрачене за роки незалежності — це темпи внутрішніх і зовнішніх змін, необхідних громадянам України. На сьогодні, замість цілого ряду вкрай необхідних суспільству реформ, маємо тупцювання на місці, а часто й відступ від досягнутого, а ще несистемні, непланові, непередбачувані дії влади як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівнях. На мій погляд, як правило, прихід кожної нової владної команди, особливо на регіональному рівні, погіршує ситуацію. Майже всі наступні дії влади є запереченням досягнень попередньої команди, навіть у межах каденції одного президента. А звідси й "маємо те, що маємо"...

Одним із найважливіших завдань майбутнього розвитку України вважаю збереження основних векторів розвитку держави. А саме — збереження тих пріоритетів, які маємо сьогодні. Це демократизація, захист прав і свобод громадян, ринкові перетворення в економіці, належний соціальний захист у внутрішній політиці, а у зовнішній — співпраця з ЄС, вступ до СОТ, розвиток рівноправних партнерських відносин із Росією та іншими країнами. Щоб прихід різновекторних політичних сил до влади в Україні не змінював корінних і базових засад внутрішньої й зовнішньої політики, не піддавав ревізії основи політики держави України як незалежної, демократичної, правової та соціально-відповідальної перед своїми громадянами.

Значною мірою змінилося за роки незалежності й моє особисте життя. Здобув другу вищу (юридичну) освіту. Радикально змінив напрям професійної діяльності — вже вісім років займаюся науковою, викладацькою й практичною діяльністю у сфері земельних й аграрних відносин та земельно-оціночної діяльності. Більше ніж десять років керую громадською незалежною, неприбутковою обласною організацією товариства "Знання" України. Реалізував на теренах області декілька загальнонаціональних проектів у сфері реалізації виборчих прав громадян та розвитку ЗМІ як незалежних і незаангажованих.

Артем ІВАНЦІВ, керівник інформцентру обласної організації НРУ (м. Дніпропетровськ):

— Головне досягнення 15 років незалежності — це те, що Україна відбулася як самостійна держава. Вона визнана світовою спільнотою і, що найважливіше, — здобуття незалежності відбулося мирним шляхом, без кровопролиття. На жаль, за минулий період українське суспільство не змогло реалізувати багато чого з того, на що сподівалися люди, голосуючи на референдумі 1 грудня 1991 року. Ми не досягли високого добробуту, розвиненої демократії і, ймовірно, тому Україна залишається поза Європейським Союзом. Однак, головне розчарування, на мій погляд, — несправджені надії й очікування, пов’язані з Майданом. Хоч би що там говорили, але помаранчева революція все-таки була. Насамперед — у розумах людей. Наші громадяни взаємно, вперше відчули свою значущість, відчули силу та можливість впливати на власну долю. На жаль, надії на те, що у країні буде нова влада, м’яко кажучи, не справдилися.

Проте людина живе, поки сподівається на краще. Особисто я хочу після закінчення історичного факультету вступити до аспірантури та захистити дисертацію. Моє захоплення — археологія середніх віків і нового часу. З 2003 року я працював в експедиціях на розкопках Богородицької фортеці й Української оборонної лінії. Ця сторінка вітчизняної історії XVII—XVIII століть мало досліджена. Займаючись цією проблемою, я відпочиваю душею. Іноді кажуть, що археологія зовсім не пов’язана з сучасністю. Можу запевнити, що це не так. Розуміючи минуле України, набагато краще розумієш сьогодення.

Євдокія ГОЛОБОРОДЬКО, доктор педагогічних наук, професор Херсонського державного університету:

— Зміни, які відбулися за 15 років незалежності, безперечно, відчуваються. Ось, наприклад, підхід до справи. Це опитування дає можливість не тільки для схвальних відгуків і красномовних висловів, але й простір поміркувати, проаналізувати. Тому із задоволенням викладу свої думки.

Досягнення за 15 років мають бути, й вони, звичайно, існують. Наприклад, останнім часом з’явилися дуже багато товарів, з чим раніше в нас були проблеми. Посилилися контакти між людьми з різних держав, якось вільніше їздять, більше спілкуються, зустрічаються. А також свобода слова та думки. Інша річ, як вони використовуються, як формуються думки, висловлюються, наскільки конструктивно. Але хочеться підкреслити, що все це в більшій мірі відбулося не за рахунок старань офіційних кіл держава. Це відбулося за певними внутрішніми законами розвитку суспільства, майже стихійно. За рахунок інших країн.

Помилки теж є. Але вони, мабуть, закономірні, бо ми вже звикли до такої тези — "не помиляється той, хто нічого не робить". На мою думку, найбільш суттєві та серйозні помилки були такі: по-перше, Україна в ХХ столітті, тобто в складі Союзу, була однією з розвинутих республік, і наша помилка, що ми це не зберегли в належному стані. Усе розпалося, потихеньку розвалилося. Система в галузях того ж таки сільського господарства, промисловості просто зруйнувалася.

По-друге, нерідко замість того, щоб використовувати ресурси зі своєї історико-культурної скарбниці, менталітету народу, працювати всередині держави, ми чомусь працюємо назовні, більше враховуємо думки та досвід зарубіжний. Ніхто не каже, що це погано, але тоді це треба застосовувати, коли в основі лежить своє.

По-третє, дуже мало й неефективно ми використовуємо колосальний інтелектуальний потенціал представників свого народу.

По-четверте, ми втратили вплив на наше майбутнє — нашу молодь. Це дуже серйозна проблема. Зараз стоїть питання — чи зможемо ми найближчим часом зробити так, щоб молодь наша була фізично й морально здоровою?

На жаль, за роки незалежності ми не використали повною мірою стан своєї незалежності. Якщо ми — незалежна держава, то треба було все планувати й жити за встановленим статусом, міркувати й працювати як незалежна держава. Але ми таки підпали під вплив сильних держав світу. І це треба визнати.

Але сподівання на краще є завжди. У кожного народу, в кожної людини. Сподіваюся, що зараз не тільки керівникам держави, але й простим громадян зрозуміло — що відбулося, що треба виправити та змінити на краще, щоб організувати своє життя належним чином. На мою думку, щодо змін на політичному рівні, то вони мають бути конструктивними. Вважаю, вже треба перестати говорити багато, а почати багато працювати. Жодна діяльність не проходить безслідно. Позитивні результати обов’язково з’являться. І швидко, й помітно.

Друге сподівання моє — як людини старшого віку, як педагога. Ми зможемо підійти до молоді з належною повагою та передамо їй свій багатий досвід, накопичений довгими роками. Допоможемо знайти їй своє місце в житті, передаючи їй естафету, яку ми пронесли від попередників.

Дуже хочеться вірити, що буде інше ставлення до людини, особливо до людей праці. Вони того варті — у великих колективах, на селі, у місті, в області країни. Якби це було, то ми б більш успішно будували нове українське суспільство. І я вважаю, що це буде, інакше ми нічого вартого уваги не зробимо.

За останні 15 років змінилося й моє особисте життя . З усіх принципів я визнаю (й вважаю його переконливим і дієвим) віковий принцип. І як би там не рухалося життя в суспільстві, ти стаєш більш уважною, розумною, мудрою людиною, озброєною досвідом на предмет аналізу, оцінки того, що відбувається навкруги. Можливо, особисто моє життя й не погіршилося за ці роки, але соціальне тло таки відчутно додає йому сумних кольорів. Ситуація в країні, а особливо в сільській місцевості, де моя сім’я нерідко буває. Там багато людей зневірених та знедолених. Ось це мене турбує... А також я відчула за останні 15 років, як змінилися стосунки в сім’ях, між близькими людьми, між друзями. Усе інше, й скажемо правду, не на краще. І, знову таки, нам треба багато працювати, аби зробити своє життя більш оптимістичним, більш радісним. І працювати із задоволенням.

Тамара ОГОРОДОВА, голова Громадської організації "Запоріжжя — наш дім":

— Найголовніше досягнення України за 15 років незалежності — це побудова більш-менш демократичної держави. На жаль, у соціальній та економічній сферах досягнень майже немає. Демократія проявилась у свободі думки, слова, вільному виїзді за кордон.

А от у політиці ми не досягли головного: вона не стала чесною. Сьогодні все будується на грошах, а те, що будується на грошах, гальмує розвиток демократичних процесів. Те, що ми сьогодні спостерігаємо, — це великі гроші, які вкладаються в політику для того, щоб потім мати доступ до бюджету країни. Такі процеси можна побачити й на рівні держави, й на рівні окремих міст. Деякі політичні сили погоджуються на коаліції будь-якого кольору, щоб тільки отримати більше влади й доступ до бюджету.

Найбільша помилка, яку б хотілося виправити, — це приватизація. Тому що спочатку вона планувалася як акціонування всіх державних підприємств й отримання кожним громадянином України сертифіката, який 1990 року коштував 29 тисяч рублів, а 1996 року — 10 гривень. Тобто знецінився більш ніж у 1000 разів. Це призвело до збідніння людей та втрати контролю за підприємствами, що приносять державі значні прибутки. Таким чином, усі прибуткові підприємства сконцентрувались у руках декількох кланів. Тому, я вважаю, приватизацію провели незаконно. У цій приватизації з 1996 по 1998 рік брали участь усі представлені в парламенті сьогодні політичні сили.

Є помилки й політичного характеру. Але назвати їх однозначно помилками неможливо, тому що народ не перевиховаєш. Якби ми, наприклад, 1994 року обрали президентом академіка Юхновського, то, можливо, жили б і розвивались по-іншому. Усі негаразди тягне за собою політична незрілість, тому що протягом 70 років ми нікого не обирали, а лише вкидали папірці з давно визначеними іменами. Тому вимагати від народу, щоб він за 2—3 роки навчився робити свідомий вибір, при цьому аналізуючи всі існуючі в Україні політичні сили, несправедливо. Більшість українців просто робили вибір, довіряючи тим чи іншим політикам, не замислюючись, чи варті вони довіри.

За ці 15 років незалежності Україна, як більшість прибалтійських країн, утратила шанс досягти в економіці рівня європейських країн. Адже на момент виходу нашої держави зі складу СРСР Україна була досить розвиненою економічно. Річ в іншому — ці досягнення потрібно було підтримувати завдяки впровадженню нових технологій. Але цього зроблено не було, й пішли процеси, що практично знищили все напрацьоване. Наприклад, військові підприємства, (а їх було дуже багато — Авт. ), якби вчасно були переведені на нові технології, то доля їхня склалася б інакше, але Україна цей шанс втратила. На мою думку, при розумному підході до економіки ми б уже давно були на рівні Польщі.

Сьогодні всі сподівання — на нову п