Електронний бюлетень

"Крим у дзеркалі української преси"

№ 3

(21.01 - 31.01.2006)

За 21.01 - 31.01.2006 року Центром інформації та документації кримських татар виявлені наступні матеріали щодо кримської та кримськотатарської тематики, які систематизовані нами за рубриками з посиланням на видання і дату публікації. Матеріали надаються мовою оригіналу.

З М І С Т:

Влада. Суспільство. Політика.

Маяки окупували морські піхотинці

(Чорноморський флот РФ додатково посилює свої позиції військовими підрозділами на маяках Тарханкут, Євпаторійський, Інкерманський, Херсонес., Ай-Тодор, мис Сарич та інших.)

Віктор Хоменко. Крим
(“Голос України” №12, 21 січня 2006 р.)

Автономна республіка відсвяткувала день народження

(Нині головним завданням органів влади АР Крим є реалізація передбачених Конституцією повноважень автономії з метою подальшого розвитку і процвітання краю, забезпечення гідного рівня життя кримчан.)

(“Демократична Україна” №12, 21 січня 2006 р.)

На лінії "фронту"

(Учора Крим відзначав 15-річчя створення автономії. Цей день оголошено святом і має назву День АРК. Але атмосфера свята не відчувалася. Навпаки — в кримському суспільстві зростає напруженість.

Керівництво автономії, вітаючи кримчан із настанням Дня республіки, писало: "Ці 15 років були стрімкими, напруженими, насиченими, а головне — результативними... У цей час основним завданням органів влади Автономної Республіки Крим є реалізація передбачених Конституцією повноважень автономії з метою подальшого розвитку та процвітання краю і забезпечення достойного рівня життя кримчан...")

Микита Касьяненко, Сімферополь
("День" №6, 21 січня 2006 р.)

Крымчане отметили крещение и День Автономии

(На этой неделе крымчане отметили сразу два больших праздника. Один — церковный, а другой — светский. Один — Крещение, а другой — День Автономной Республики Крым.)

Александр Мащенко
("Крымское время" №6, 2 января 2006 г.)

А "смишлене" ж яке...

(Янукович привіз до Криму холод й "історичне відкриття" про термін президентства Кучми

Ще позавчора, на Водохреще, у кримській столиці було не по-січневому тепло — 6 градусів зі знаком плюс. А вже ранок 20 січня зустрів сімферопольців 15-градусним морозом. Певно, через такий різкий як для південного регіону перепад температури на першу в поточному році зустріч із лідером Партії регіонів людей зібралося значно менше, ніж планували ініціатори "масового" мітингу — місцеві осередки ПР і "Русского блока", — трохи більше тисячі. Хоча й нагода начебто була святкова — день Автономної Республіки Крим ( 20 січня 1991 року на півострові пройшов референдум за відновлення АРСР у складі СРСР. — Авт.).)

Василь Драголюк
(“Україна молода” №12, 21 січня 2006 р.)

З нагоди Дня автономії і Дня Соборності

(Учора з покладання квітів до підніжжя пам'ятника Тарасу Шевченку у Сімферополі розпочалися заходи по відзначенню 15-ї річниці відновлення автономії Криму та святкування в автономії Дня Соборності України.)

Олександр Кулик,
(“Урядовий кур'єр” №12, 21 січня 2006 р.)

Проблеми по-флотськи

(Радіо "Свобода" (www.svoboda.org), 19 січня

Євген Марчук у різний час займав посади прем’єр-міністра, міністра оборони, секретаря Ради з питань національної оборони та безпеки України. Також він керував українською делегацією на переговорах про розділення Чорноморського флоту колишнього Радянського Союзу. Про історію "флотського питання", про можливі шляхи урегулювання проблем навколо маяків у Криму Євген МАРЧУК — в інтерв’ю російській службі радіо "Свобода".)

("День" №7, 24 січня 2006 р.)

"Пусть бы эти солдатики - "Тигры" - у нас и оставались, с ними стало намного спокойнее..." -

(говорят о спецназовцах жители населенных пунктов Крыма, которые из-за эпидемии птичьего гриппа вот уже почти два месяца живут в условиях чрезвычайного положения

Первое, что сразу бросается в глаза, когда попадаешь в села, живущие из-за птичьего гриппа по особому распорядку, это идеальная чистота на улицах. Ни тебе пустой пластиковой бутылки на обочине, ни скомканной коробки от сигарет, ни целлофанового пакета, зацепившегося за ветку куста... Даже на окраинах нет привычных глазу нашего соотечественника стихийных мусорных свалок. "Вылизаны" и вычищены все крестьянские подворья. И ни в одном из них не найдешь ни утку, ни курицу, ни индюка, ни цесарку.)

Елена Озерян (Симферополь)
("Факты" №14, 25 января 2006 г.)

Блок Куніцина: альтернативний кримський уряд діє

(Кримські виборці мають шанс переконатися - тіньовий кабінет НДП кваліфікованіший за офіційний.

На початку нинішнього року в Сімферополі розпочав свою роботу альтернативний уряд Криму, створений Блоком Куніцина, до якого ввійшли кримські організації Народно-демократичної партії, Партії державного нейтралітету й Демократичної партії України. Як сказав журналістам голова тіньового кабінету Криму Володимир Казарін, професор і проректор Таврійського університету, народні демократи Автономії використовували при цьому досвід багатьох країн світу, насамперед першої демократичної держави в Європі — Великої Британії, де практика тіньових урядів широко застосовується і як метод легальної участі опозиції в управлінні країною, і як форма набуття політиками досвіду вирішення соціально-економічних проблем. Маргарет Тетчер, наприклад, як і чимало інших політиків зі світовими іменами, перш ніж очолити офіційний уряд країни, працювали в тіньових кабінетах.)

Микола Семена, Сімферополь
(“Україна і світ сьогодні” №3, 27 січня 2006 р.)

Конкуренция и разобщённость ведут к соглашательству и внутренней слабости

(К общественно-политической ситуации в Крыму

В общественном сознании Крыма, безусловно, господствуют пророссийские настроения. Из этого, как правило, поспешно делается вывод о том, что в Крыму по результатам выборов будет сформирована власть, способная твёрдо отстаивать соответствующие политические позиции. В действительности ситуация значительно сложнее. Пророссийские настроения накладываются на усталость и разочарование: люди не верят в возможность изменить государственный курс Украины. Многие утратили доверие к политической системе в целом, а потому могут проигнорировать выборы. Кроме того, в Крыму появились социальные группы, стремящиеся адаптироваться к новым условиям, - прежде всего, бюрократия среднего и высшего звена, от которой во многом зависит позиция будущей крымской власти. Эти группы явно будут избегать любого конфликта с центральной властью (независимо от того, какой курс она будет проводить), пытаясь сохранить своё нынешнее положение.)

Леонид Грач, народный депутат Украины
("Крымская правда" №17, 28 января 2006 г.)

Кабмин Украины проплатил молодежный курултай

(14—15 января в Симферополе состоялся II курултай крымскотатарской молодежи, посвященный десятилетию молодежного крымскотатарского движения на Украине. Об этом сообщил двум журналистам, пришедшим на пресс-конференцию, теперь уже не простой, а почетный председатель Крымскотатарского молодежного центра Эскендер Бариев. Также господин Бариев представил новоизбранного председателя КМ Ц Мустафу Османова, студента III курса одного из крымских вузов.)

Наталья Киселева
("Крымское время" №9, 28 января 2006 г.)

Участники поляны протеста угрожают принести себя в жертву

(А Надир Бекиров пугает крымчан событиями 1995 года

Не так давно наша газета рассказывала об очередном захвате земли крымскими татарами. Напомним, что 10 января группа крымских татар установила поляну протеста (так "поэтично" они теперь предпочитают именовать то, что многие годы называлось захватом земли) недалеко от Симферополя, в поселке Чистенькое. Причем на этот раз захватчики претендуют на землю, у которой уже есть хозяева. Поле площадью в тридцать гектаров, которое присмотрели репатрианты, когда-то принадлежало колхозу "Советская Украина". Однако затем в результате распаевания у каждого из участков появился законный хозяин с государственным актом на землю. Сейчас ОАО "Советская Украина" просто арендует эти участки у их собственников. Чем завершится противостояние в "Советской Украине", сегодня сказать трудно, однако, судя по всему, страсти там накалились до предела.)

Олександр Мащенко
("Крымское время" №9, 28 января 2006 г.)

У Крим збираються політичні "варяги"?

(кримського уряду Сергій Куніцин, який зазначив, що в Криму достатньо професіоналів і немає потреби залучати сюди політиків з-поза меж автономії.)

(“Демократична Україна” №18, 31 січня 2006 р.)

Вибори-2006

Реванш, ще реванш?

(Стислі строки проведення всіх етапів місцевих і кримських парламентських виборів, пов’язані зі спізнілим рихтуванням відповідного закону народними обранцями, змушують політиків квапитися. Сьогодні в Сімферополі проходить півдюжини конференцій республіканських відділень партій і блоків. Їхні лідери, не боючись перетинання маршрутів, рвуть на частини увагу електорату. Віктор Янукович заїхав аж на чотири дні. Відсвяткувавши на мітингу під стінами очолюваної його соратниками ВР Криму п’ятнадцяту річницю референдуму за створення автономії (гарний інформаційний привід для провісника федералізації), лідер Партії регіонів відвідає ще кілька міст півострова. Зокрема, звісно ж, Севастополь — епіцентр найгарячіших новин із фронту україно-російської дружби. Цими обставинами, мабуть, і можна пояснити таке тривале мітингування В.Януковича серед своїх — на президентських виборах він зібрав у Криму 82% голосів.)

Валентина Самар
(“Дзеркало тижня” №2, 21 січня 2006 г.)

Земельне питання

Безысходность порождает отчаяние

(Участники акции протеста в c. Чистенькое Симферопольского района приглашают чиновников-"профессионалов" отправиться в умирающие села и пожить там с две недели. Если выживут, то, возможно, сумеют понять отчаявшийся народ.)

Ибраим Абдуллаев
("Голос Крыма" №5, 27 января 2006 г.)

Меджлис шантажирует власти и угрожает терактами

(Крымскотатарский меджлис (нелегальный этнический парламент) угрожает крымским силовикам терактами с участием смертников. Об этом на пресс-конференции в Симферополе заявил руководитель политико-правового отдела меджлиса Надир Бекиров.)

Новый регион - Крым
("Крымская правда" №17, 28 января 2006 г.)

Економіка. Фінанси.

Зима недаром злится

(Нам бы газа до отказа

Вчера утром в Крыму было до 25 градусов мороза. В Симферополе ртутный столбик наружных термометров показывал 23 ниже нуля. Старожилы утверждают, что за последние несколько десятилетий у нас не было таких суровых холодов. Сейчас в любое время суток хочется поскорее зайти в тёплое помещение, чтобы согреться. К сожалению, не всем это удаётся. По данным Главного управления МЧС Украины в АРК, в Нижнегорском районе от переохлаждения погибло 4 человека.)

Иван Дьяков
("Крымская правда" №13, 24 января 2006 г.)

У Чорному морі знайшли нафту

(Багате родовище нафти знайдено на структурі Суботіна, розташованій на прикерченській ділянці шельфу Чорного моря. Значні запаси "чорного золота" виявили спеціалісти компанії "Чорноморнафтогаз".)

Віктор Хоменко. Крим.
(“Голос України” №14, 25 січня 2006 р.)

Історія. Пам’ятки архітектури

Фатальна ікона

(Кажуть, вона з’явиться в потрібний час і в потрібному місці

У пошуках надії

У Криму визначних пам’яток, як відомо, море. Цього разу доля привела мене до жіночого Троїце-Параскевієвського монастиря, що біля села Тополівка в Білогірському районі (поряд з автотрасою Сімферополь — Феодосія).

Гід, молода струнка черниця, уся в чорному, попередила, що на території монастиря можна знімати будь-які об’єкти, крім самих черниць, у тім числі і її. Мовляв, навіщо бентежити послушниць. А от історію монастиря вона розповідала, як мовиться, з душею та почуттям — заслухаєшся. Не кожен професійний екскурсовод на це здатен.)

Віктор Стус, Крим
(“Демократична Україна” №15, 26 січня 2006 р.)

Песня о памятниках

(Удивительные события происходят в Крыму. В одном месте памятники разбивают, а в другом — устанавливают. В Гурзуфе, например, разбили серию замечательных скульптур, созданных для украшения набережной ведущими украинскими скульпторами, а в Симферополе, напротив кинотеатра с таким же названием, появился камень, оповещающий о том, что здесь будет воздвигнут памятник жертвам ОУН УНСО и СС, причем рядом с бюстом правозащитника генерала Петра Григоренко.)

Мамут Чурлу
("Голос Крыма" №5, 27 января 2006 г.)

Крым — магистраль, связующая Восток и Запад

(Благодаря своему уникальному географическому положению в Юго-Восточной Европе, климатическим условиям, окруженный по периметру водами Черного и Азовского морей, Крымский полуостров издревле являлся контактной зоной различных цивилизаций: средиземноморской и степной, западной и исламской.)

Ибраим Абдуллаев
("Голос Крыма" №5, 27 января 2006 г.)

Освіта. Наука. Мовні проблеми.

Відписки без наслідків

(У бюрократичному лабіринті опинилася "Студія Серебрянських" у Сімферополі

У це важко повірити, але в Сімферополі до розвитку центрів фізичного та естетичного виховання дітей і молоді "Студії Серебрянських" "батьки міста" й керівники місцевої влади виявляють цілковиту байдужість. Уже два роки діяльність центрів блоковано.)

Віктор Хоменко. Крим.
(“Голос України” №13, 24 січня 2006 р.)

Культура. Мистецтво. Виставки

О чем поет "воробей"?

(Недавно мне довелось присутствовать на выступлении детского крымскотатарского ансамбля. Симпатичная ведущая хорошо поставленным голосом объявила очередной номер: "Крымскотатарская песня "Босторгъай"! ("Воробушек"!). Почти одновременно с этим один влиятельный крымский политик в своем обращении к президенту Украины потребовал запретить преподавание крымскотатарского языка в школах.)

Владимир Поляков
("Голос Крыма" №5, 27 января 2006 г.)

Виноробство. Сільське господарство. Пташиний грип

Топтання на забур'яненому полі

(Крим догосподарювався до ручки: посів першість у країні за рівнем цін на молоко, завозить із-за меж півострова 80 відсотків м'яса, 90 відсотків овочів, фруктів, винограду, соків, картоплі. Чекають відродження занедбані ягідництво, вівчарство, ефіроолійне, тютюнове, консервне виробництва.)

Віктор Хоменко
(“Голос України” №14, 25 січня 2006 р.)

В Симферополе нашли птичий грипп

(Городские власти просят не трогать руками мертвых ворон

В студеную зимнюю пору жители Крыма вынуждены бороться сразу с двумя напастями — помимо холодов, еще и с вирусом птичьего гриппа. С призывом не терять бдительность к жителям Симферополя обратились местные власти. Обнародована информация о том, что "птичка" обнаружена на территории города.)

Евгений Ихельзон, Майк Львовски
("Сегодня" №18, 25 января 2006 г.)

Крим не попрощався з пташиним грипом

(Лабораторні дослідження загиблих ворон, голубів і чайок у Сімферополі показали, що причиною смерті птахів став вірус пташиного грипу.)

Віктор Хоменко
(“Голос України” №15, 26 січня 2006 р.)

Кримські птахи "емігрували"

(Міцні морози, які в останні дні скували холодом усю країну, стали причиною того, що значна частина перелітних птахів, котрі було залишилися на перезимівлю на озері Сиваш і в прибережній зоні Криму в районі Феодосії, відлетіли у напрямку Туреччини. Орнітологи відстежують шлях їхньої міграції.)

(“Демократична Україна” №15, 26 січня 2006 р.)

Садово-виноградний розпач

(Через люті морози кримчани понесуть мільйонні збитки

Смакувати персиками та абрикосами цьогоріч будемо менше. За даними тижневика плодоовочевого бізнесу України "Агроогляд", у Криму спостерігаються дуже низькі температури, що зберігаються рекордну кількість часу. Тож існує велика ймовірніть того, що значна частина врожаю фруктів у цьому регіоні загине.)

Василь Драголюк
(“Україна молода” №16, 27 січня 2006 р.)

В Крыму дикие птицы гибнут стаями

(Весной в Украине начнется пандемия?

В курортной зоне Крыма — массовая гибель диких птиц. Тревожное сообщение в крымском главке МЧС получили от сотрудников горуправления ветеринарной медицины Алушты. Сначала в окрестностях, а потом и непосредственно в пределах села Изобильное и поселка Партенит (соответственно в 4 и 12 км от Алушты) люди стали натыкаться на дохлых уток. Специалисты ветслужбы на месте выяснили, что это дикие утки-лысухи. Всего нашли 211 штук.)

Майк Львовски
("Сегодня" №23, 31 января 2006 г.)

Охорона природи. Екологія

Вода: лити чи жити?

(Так влаштовано світ: люди пили і питимуть воду. Питання лише в тому, яку? Добру чи погану? Життєдайну чи згубну? Які наслідки від того питва? Відповісти на ці запитання спробували представники Кримської республіканської асоціації "Екологія та світ" на прес-конференції з нагоди завершення проекту "Вода для стійкого розвитку та здоров'я в Криму". Природно, з даними, які зібрано протягом 2003-2005 років під час реалізації проекту в чотирьох регіонах: Сімферополі, Керчі, Феодосії та північному Криму.)

Віктор Стус
(“Демократична Україна” №12, 21 січня 2006 р.)

Наши пальмы мороза не боятся!

(Южный берег Крыма трудно себе представить без кипарисов, пальм и магнолий. А самое известное не только на полуострове, но и в Украине собрание теплолюбивой экзотики находится в Государственном Никитском ботаническом саду.)

Наталья Дремова
("Комсомольская правда" №14, 26 января 2006 г.)

Течет и не меняется

(Известный психолог Фредерик Перлз назвал человеческий организм "помойным ведром". С ним нельзя не согласиться, особенно крымчанам. Если учесть, какую воду мы пьем

По данным ассоциации "Экология и мир", в 2002 году на одну тысячу новорожденных крымчан приходилось 108 детей с врожденными аномалиями (на Украине вдвое меньше — 57). Особенно критическая ситуация в Керчи. Здесь из тысячи новорожденных нездоровыми появляются на свет 168 младенцев. Связано это в первую очередь с употреблением грязной питьевой воды, поступающей в квартиры по городскому водопроводу. По мнению председателя Керченского отделения Крымской республиканской ассоциации "Экология и мир" Виктора Попова, качество воды в городе не соответствует никаким стандартам. В ней можно обнаружить не только промышленный растворитель, но даже красноватых червей, которых не в состоянии удержать фильтры очистных сооружений. "Сегодня употребление воды с недопустимым содержанием галоменатов (летучие, малорастворимые в воде, органические вещества с резким запахом, используемые в качестве растворителей в промышленности) привело к росту заболеваемости раком у керчан и детской смертности", — подчеркнул Попов. А все потому, что в Керчи совершенно не придерживаются введенных с 1 января 2005 года Санитарных правил и норм питьевой воды (СанПиНа). Ведь городской водопровод вместе с очистными сооружениями давным-давно устарел, а на его ремонт необходимо минимум 200 миллионов грн.)

Дмитрий Волокитин
("Крымское время" №8, 26 января 2006 г.)

Крымские руководители сдают экзамен морозам

(Во вторник в Совете министров автономии состоялось заседание комиссии по техногенно-экономической безопасности и чрезвычайным ситуациям. В заседании принимали участие руководители МЧС Украины, Минздрава, агропромышленного комплекса и другие представители руководящего состава полуострова. На повестке дня стоял вопрос, волнующий сегодня каждого крымчанина, — лютые (по крайней мере, для жителей полуострова) морозы и последствия, с ними связанные.)

Елена Петрова
("Крымское время" №8, 26 января 2006 г.)

"Сказка" для героя

(Две пятилетки первого украинского частного зоопарка

Я не люблю хвалить людей. Более того, отношусь к ним с подозрением. Потому что в один прекрасный момент они могут вдруг оказаться (или стать по своей воле) чиновниками, депутатами и даже всевозможными президентами, и, глядя на них, начинаешь понимать, почему жизнь везде такая, какая она есть. Ну вы сами знаете какая. И потому я очень радуюсь, когда, несмотря на бушующую вокруг предвыборную кампанию, вдруг понимаю, что есть-таки любовь и дружба, доброта и справедливость, преданность и верность, бескорыстие и душевная щедрость, упорство и героизм.)

Владимир Скачко, (Киев—Ялта—Киев)
("Киевский телеграфЪ" №4, 27 января 2006 г.)

Севастополь

Нехай оживають казки, а дива збуваються

(У цьому театрі немає кришталевих люстр, і крісла тут не назвеш м'якими, і буфета з тістечками немає, і ціна на квитки за рік зросла майже вдвічі. Севастопольський ТВМ (Театр на Великий Морській) працює у складних умовах. Але майже всі вистави йдуть за повного залу. І це, напевно, тому, що народився ТВМ не за міністерським наказом, а з волі театральних фанатів, які створили майже 20 років тому госпрозрахункову студію, котра стала потім севастопольським театром для дітей і молоді завдяки прозірливості тодішньої міської влади, що підтримала ТВМ матеріально. Цьому феноменові є ще одне пояснення: нині дітлахів приводять у театр молоді батьки, котрі самі отримали свого часу "щеплення театром".)

Тетяна Бончук. Севастополь.
("Голос України" №12, 21 січня 2006 р.)

Мер таки казав правду...

(Заява керівника виконавчої влади Севастополя Сергія Іванова про втрату понад мільярд гривень бюджетних коштів містом за 2002—2005 роки через порушення міською радою земельного законодавства відповідає дійсності — такий висновок зробила комісія Держкомзему України.)

(“Демократична Україна” №13, 24 січня 2006 р.)

Із військових — у журналісти

(Севастополь. Свята Тетяна — покровителька студентів. А в редактора багатотиражної газети Севастопольського національного технічного університету на Тетянин день подвійне свято: студентське і день народження.)

Світлана Калиновська
(“Голос України” №15, 26 січня 2006 р.)

Крым. Севастополю не хватает газа

(Из-за ухудшения погодных условий, в Крыму объявлена "чрезвычайная ситуация природного характера". По информации Центра общественных связей МЧС Украины, на Крымском полуострове объявлено штормовое предупреждение. В ближайшие дни ожидается снег, местами метель. Температура воздуха ночью опустится до минус 29 °С, на Южном, берегу полуострова — до минус 10-15 °С.)

Сергей Светлицкий
("Вечерние вести" №12, 27 января 2006 г.)

Телефон через 60 років

(Севастополь. На 500 осіб скоротилася в місті черга ветеранів війни на встановлення квартирних телефонів.)

Світлана Калиновська
(“Голос України” №16, 27 січня 2006 р.)

Пташиний грип чи мороз?

(У Севастополі зафіксовано масовий падіж перелітних птахів. Тільки в Круглій бухті в середу виявлено більш як два десятки загиблих пернатих. Фахівцям ще належить визначити причину їх загибелі: чи це пташиний грип винен, чи сильний мороз.)

Світлана Калиновська. Севастополь
(“Голос України” №16, 27 січня 2006 р.)

"Не скажут ни камень, ни крест…"

(Вспомнит ли Севастополь о своих героях?

"Мертвые сраму не имут!" — гласит народная мудрость. Русский солдат с мертвыми не воевал: погибших со стороны врага хоронили по воинским традициям. Справедливости ради следует сказать, что и противоборствующая сторона часто отвечала нам тем же. Лучший пример уважения к павшему противнику — памятник на Малаховом кургане в Севастополе: на могиле русских и французских воинов с удивительной по силе эпитафией "Сошедшиеся для победы, объединены смертью. В этом — слава солдат. И судьба храбрецов". К слову сказать, в Российской империи даже приговоренный к казни преступник мог рассчитывать на похороны по христианскому обычаю…)

Игорь Руденко-Миних, (Севастополь)
("Киевский телеграфЪ" №4, 27 января 2006 г.)

Події. Трагедії. Кримінал.

Тополь повредил газопровод

(Ночью в Феодосии под натиском сильных порывов ветра не устоял старый тополь. Дерево завалилось прямо на линию газопровода, и труба на стыке не выдержала.)

Майк Львовски, Крым
("Сегодня" №15, 21 января 2006 г.)

Екстрим по-кримському

(Незвичне похолодання уже призвело до загибелі чотирьох людей у Криму.)

Світлана Калиновська
(“Голос України” №14, 25 січня 2006 р.)

Крим: кухні на перевалах

(Внаслідок погіршення погодних умов у Криму оголошено надзвичайну ситуацію природного характеру. Місцева влада спільно з підрозділами ГУ МВС України в Криму почали роботу з запобігання можливих НП на півострові.)

Микита Касьяненко, Сімферополь
("День" №8, 25 січня 2006 р.)

Холоднеча на півдні. Як 66 років тому

(Останніми ночами в багатьох районах на півострові було до мінус 29. Таких морозів Крим не пам'ятає з 40-го року.)

Віктор Хоменко
(“Голос України” №15, 26 січня 2006 р.)

Бабушка примерзла к могиле

(Бездомную старушку обнаружил смотритель Центрального кладбища Керчи во время обхода вверенной ему территории, сообщили "Сегодня" в крымской пресс-службе МЧС.)

Майк Львовски, Крым
("Сегодня" №19, 26 января 2006 г.)

Замерзают Керченский пролив и бухты Севастополя

(Такого льда не видели со времен войны

Впервые за последние 60 лет бухты Казачья и Омега в пределах города, а также Севастопольская бухта в районе Инкермана частично покрылись льдом. Народ, главным образом дети — у них сейчас "карантинные каникулы", гуляют и катаются по льду. А в Омеге сердобольные Севастопольцы подкармливают лебедей, которые ютятся на оставшихся участках открытой воды — в полыньях.)

Майк Львовски,
("Сегодня" №19, 26 января 2006 г.)

У птахів замерзло "середовище проживання"

(Уперше за останні півстоліття бухти Козача та Омега в межах міста, а також Севастопольська бухта в районі Інкермана, частково покрилися льодом. За словами старожилів, востаннє таке було в 1954 році. Народ, головним чином діти — у них зараз "карантинні канікули", гуляють і катаються по льоду, повідомляє Інтернет-репортер.)

("День" №10, 27 січня 2006 р.)

Парень взобрался на вершину горы, чтобы... повеситься

(Спасатели удивляются, что при нем не было никакого снаряжения)

Майк Львовски,
("Сегодня" №20, 27 января 2006 г.)

У Севастополі навіть замерзло море. І розмерзнеться нескоро: після незначного "потепління" знову прийдуть великі холоди

(Усе пізнається в порівнянні. Ще два тижні тому нам здавалося, що 10 градусів морозу — холоднеча неймовірна. Але коли стовпчики термометрів опустилися нижче 30 градусів, то при мінус 10 уже, дивись, почуваєшся доволі комфортно. Хоча синоптики не рекомендують розслаблятися: наступного тижня після нетривалого "потепління" нас чекає чергова хвиля морозів.)

(“Україна молода” №16, 27 січня 2006 р.)

Іспит холодом

(Крим. Чотири доби в 20-градусні морози без тепла, води і каналізації залишаються жителі міста Щолкіне на Керченському півострові.)

Віктор Хоменко,
(“Голос України” №17, 28 січня 2006 р.)

Ничейная девочка облаяла милицию

(В Симферополе милиция подобрала девочку, которая мяучит и лает. Маленькую "маугли" родители "забыли" одну на морозе)

Майк Львовски
("Сегодня" №21, 28 января 2006 г.)

В провинции холода еще держат за горло

(Украина все еще страдает от мороза и его последствий.)

Марина Самолетова, Майк Львовски
("Сегодня" №21, 28 января 2006 г.)

"Чтобы добраться до Димки, ребята ныряли и разбивали лед головой и руками"

("Чтобы добраться до Димки, ребята ныряли и разбивали лед головой и руками"

Жители села Лекарственное, что под Симферополем, Олег Киселев и его напарник Александр Бородич спасли 11-летнего мальчика. О том, что в соседней полынье утонул его одноклассник Валера, они, к несчастью, узнали слишком поздно

Услышав крики о помощи, Олег Киселев и Александр Бородич бросились к пруду, где в полынье барахтался мальчонка. Лишь когда жизни 11-летнего Димы Полубаркина уже ничто не угрожало, на берегу вдруг заголосили женщины, до этого в оцепенении наблюдавшие за происходящим. Оказалось, что в соседней полынье утонул одноклассник Димы Валерий Дресвянин.)

Елена Озерян (Симферополь)
("Факты" №17, 28 января 2006 г.)

ДО ЗМІСТУ

Влада. Суспільство. Політика.

Маяки окупували морські піхотинці

Чорноморський флот РФ додатково посилює свої позиції військовими підрозділами на маяках Тарханкут, Євпаторійський, Інкерманський, Херсонес., Ай-Тодор, мис Сарич та інших.

На кожному з об'єктів, повідомив начальник Азово-Чорноморського регіонального управління державної прикордонної служби України, генерал-майор Ігор Риньков, побільшало на 10—15 морських піхотинців зі зброєю і боєзапасами. За периметром виставлено озброєну охорону.

За словами Ігоря Ринькова, дивує й те, що вже більш як два тижні у Керченській протоці, неподалік прикордонної застави острова Тузла, без погодження з українською стороною працює російський земснаряд. Це спільні внутрішні води — за договором Росії й України кожна сторона повинна узгоджувати проведення тут будь-яких робіт. Але росіяни українських прикордонників традиційно не сповістили. "Вони проводять роботи на умовно своїй території, доходять до межі умовного кордону в Керченській протоці, тоді розвертають земснаряд і йдуть далі. Але ж згідно договору повинні бути додаткові узгодження".

Віктор Хоменко. Крим
(“Голос України” №12, 21 січня 2006 р.)

Автономна республіка відсвяткувала день народження

Нині головним завданням органів влади АР Крим є реалізація передбачених Конституцією повноважень автономії з метою подальшого розвитку і процвітання краю, забезпечення гідного рівня життя кримчан. "15 років для жителів Криму стали цілою епохою бурхливих подій: відновлення статусу автономії, закріплення і розширення її повноважень, урегулювання відносин з державою, забезпечення гармонізації міжнаціональних відносин і стабільного соціально-економічного розвитку регіону",— йдеться у привітанні керівництва Верховної Ради Криму, Ради міністрів АРК і постійного представника Президента України в зв'язку зі святкуванням 20 січня Дня Автономної Республіки Крим.

20 січня 1991 року на загальнокримському референдумі переважна більшість кримчан висловилася за відновлення Кримської автономії, а 12 лютого 1991 року Верховна Рада УРСР ухвалила Закон "Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки".

(“Демократична Україна” №12, 21 січня 2006 р.)

На лінії "фронту"

Учора Крим відзначав 15-річчя створення автономії. Цей день оголошено святом і має назву День АРК. Але атмосфера свята не відчувалася. Навпаки — в кримському суспільстві зростає напруженість.

Керівництво автономії, вітаючи кримчан із настанням Дня республіки, писало: "Ці 15 років були стрімкими, напруженими, насиченими, а головне — результативними... У цей час основним завданням органів влади Автономної Республіки Крим є реалізація передбачених Конституцією повноважень автономії з метою подальшого розвитку та процвітання краю і забезпечення достойного рівня життя кримчан..."

Але це красиві слова. Насправді знайти в Криму людей, які були б задоволені сьогоднішнім станом справ, неможливо. Виступи та вимоги кримських татар стали щотижневими — мітинги, пікети, наметові містечка. Російська громада висуває свої претензії у зв’язку з невирішеністю проблем мови, зв’язків з історичною батьківщиною. Українська громада також незадоволена станом української мови, зв’язками з материком і невирішеністю проблем участі у владі. Усі три народи відзначають незгоду з нинішньою системою освіти, яка, на їхню думку, ігнорує саме їхні національні потреби. Сьогодні, особливо після "газової" та "маякової" воєн, посилилася конфронтація не лише кримських татар із місцевим населенням, яке, як вони вважають, користується не тільки правами, а й привілеями, але і між російськими й українськими громадами півострова, котрі обвинувачують одне одного в ігноруванні своїх прав та інтересів. Народний депутат Володимир Шкляр, який представляє в Криму "Нашу Україну", втім, як і інші політичні сили в автономії, обвинувачує у цьому представників Партії регіонів, які ось уже п’ять останніх років стоять на чолі представницької влади, проте не тільки не освоїли нових методів роботи, а й втратили те, що було створено раніше, — сьогодні вже не чутно про роботу міжнаціональних рад, тихо померла Асоціація національних громад, що раніше активно працювала при Верховній Раді, багато ЗМІ в автономії фактично розпалюють міжнаціональну ворожнечу, спотворюють історію, ображають національні почуття кримчан різних національностей, але органи влади мовчать. Багато політиків уже давно виступають із застереженнями стосовно цього. Наприклад, радник Президента Сергій Куніцин виступив зі спеціальною заявою, у якій просить кримчан бути обачними та не піддаватися на політичні й шовіністичні провокації. Звернення до влади, на його думку, вже багато в чому втратили сенс, оскільки вона стає дедалі менш стабільною. На його думку, в автономії готують одразу кілька сценаріїв відставки уряду. І він не виключає, що слідом за відставкою Кабінету Міністрів України, може початися відставка Ради міністрів Криму. За словами Куніцина, у відставці нинішнього уряду Криму зацікавлена Кримська організація Партії регіонів, що хоче отримати повний контроль над виконавчою владою напередодні виборів. "Представники Партії регіонів розраховують на те, що в.о. прем’єра може бути їхня людина, — заявив керівник Кримської організації НДП. — І тоді вже, з урахуванням того, що і спікер є членом Партії регіонів, і його заступник також, і в уряді буде член Партії регіонів, адміністративний ресурс перед виборами може бути зосереджений у руках однієї політичної сили. Я знаю, що такий сценарій існує".

Безперечною ознакою системної кризи автономії, вважає Володимир Шкляр, є тривала нездатність влади вирішити споконвічні проблеми автономії. Так, програма повернення й облаштування кримських татар була розрахована на 10 років. Минулого року програма закінчилася, витратили понад мільярд гривень, але репатріація депортованих не завершена навіть наполовину.

На папері також написано багато програм розвитку курорту, але зі зростанням кількості туристів зростає й кількість незадоволених відпочинком: курорт так і залишається сезонним, нічого не зроблено для розвитку зимових видів відпочинку та розширення часових рамок сезону, лікування такими природними засобами, як мінеральні грязі та вода, залишається на примітивному рівні минулого століття. Кримський курорт, як і раніше, відрізняється найнижчим рівнем сервісу, але при цьому — найвищими цінами в усьому Причорномор’ї.

Багато говорили про розвиток села, але інфраструктура аграрного ринку в АРК так і залишилася недорозвиненою — бірж недостатньо, відчувається дефіцит підприємств переробки, система постачання аграріїв не налагоджена, в результаті на низькоякісному ринку сільгосппродукції процвітає середньовічний базар, на якому жиріють посередники, а виробники продуктів залишаються зі збитками. У Криму досі багато скарг на розподіл землі, багато спорів, судів, земельних конфліктів, навіть бійок за землю, як це було в Саках, але влада вважає за краще цього просто не помічати та не вживає заходів.

Досі багато населених пунктів, у тому числі курортних, відчувають дефіцит води. На півострові височіють сотні потворних недобудов, фінансування яких припинене, а самі об’єкти втратили перспективу і в більшості випадків підлягають тільки зносу. Вже 10 років Крим "плаче", що він виробляє лише 8% необхідної електроенергії, але безліч пропозицій вчених щодо будівництва електростанцій різного типу так і не втілені в життя.

Десятки років не реалізовують проекти видобутку нафти в Криму, хоча днями прокуратура автономії поширила повідомлення, що "Східний Крим катастрофічно заливає нафтою". "Починаючи з 2003 року, органи нагляду звертають увагу місцевої влади на існування проблеми "самовиявлення нафти" на Керченському півострові, де розташовані 160 неексплуатованих свердловин, — йдеться в цьому повідомленні. — Ситуація з розливом нафти, внаслідок чого відбувається забруднення територій, характеризується як така, що створює умови для виникнення геоекологічної катастрофи". Отже, країна страждає від дефіциту енергоносіїв, а в Криму нафта витікає зі свердловин і ніхто не може організувати її переробку?

Це в економіці. Не менше проблем й у гуманітарній сфері. За 15 років так повністю і не вирішена проблема формування початкової освіти національними мовами, в автономії вже створено стільки маленьких приватних вузів, які дають неякісну освіту, що кількість студентських місць у них наблизилася до кількості випускників середньої школи, і це повністю зняло конкуренцію між ними. Майже кожна національна громада скаржиться, що її культура не має достатніх можливостей для розвитку, хоча на папері програм у цій сфері підготували багато, але їх фінансування витрачено неефективно. Усі вищезгадані проблеми мусолять десятки років, хоча могли б давно їх вирішити.

Ситуацію в автономії, зокрема події з ялтинським маяком, "не інакше як маленьку ознаку величезної кризи на півострові" розцінює і лідер партії "Віче" Інна Богословська, яка днями заявила, що вона "не хоче бути Кассандрою, але про цю кризу вона попереджала ще місяць тому". На її думку, для цього є кілька причин, серед яких — "пряме втручання Росії через фінансування політичних сил України, внутрішнє протистояння старих і нових бандитських структур". Правоохоронні органи справді відзначають активізацію колишніх кримінальних кланів, які сперечаються за вплив на ринки, на півострові не припинилися замовлені вбивства, замахи, побиття. "Складається враження, що влада, — каже Інна Богословська, — не звертає жодної уваги на те, що в Україні зароджується власна Чечня".

Не дивно, що в такій ситуації Крим фактично повертається до ситуації початку 1990 х років — тут знову і знову порушують питання про статус самої автономії. На цей час Кримська автономія, як і її Конституція, — номінальні, а кримський парламент ухвалює просто нормативно-правові акти, а не закони, як вартувало б, заявив днями народний депутат України, лідер партії "Союз" Лев Мірімський. На його думку, автономія зобов’язана повернути собі повноваження, які втратила у 1998 році з прийняттям нової кримської Конституції, і День АРК, що його відзначають 20 січня, має стати не формальним святом, а переломною датою в історії півострова. Найпростіший вихід, на думку нардепа, — дати автономії право на самовизначення. "Якщо Крим матиме повноваження, він усього досягне сам", — наголошує Лев Мірімський. І хоча, згідно з класичною теорією, право на самовизначення мають не території, а нації та цілісні народи, помилився в цьому випадку не Лев Мірімський — Кримська автономія у 1991 році була відтворена саме як територіальна — унікальний, до речі, випадок у сучасній практиці державності. Сьогодні існує думка, що в цьому полягала споконвічна помилка "отців" автономії, оскільки не можна з цілісної держави виривати шматок виключно за територіальною ознакою. У Росії десятки автономій кількох типів — але жодної територіальної, оскільки територіальна автономія — це суверенна держава. А в єдиній державі автономія може бути культурною або національною, але в більшості випадків саме екстериторіальною. Тому політики з кримських татар стверджують, що Крим треба перетворити на кримськотатарську національно-культурну, а не територіальну автономію.

На тлі безлічі криз і конфліктів — етнічних, економічних — дуже показовою є одна з особливостей політичної структуризації Криму в підготовці до майбутніх виборів — створення не тільки політичних союзів і блоків, а й "фронтів". Першим був "Російський фронт Сергія Шувайникова". Депутат Верховної Ради Криму, який створив "фронт" свого імені, також видає газету, першу сторінку якої прикрашає своїми портретами в характерній боксерській стійці: однією рукою він готується захиститися, іншою приготувався завдати удару. А ось прийшло повідомлення, що створений "Лівий фронт Криму". Хоч як дивно, до нього ввійшли не тільки справді ліві політичні організації на зразок Компартії, товариства "Кримські вчені соціалістичної орієнтації", "Союз робітників, селян і інтелігенції Криму", "Союз ветеранів комсомолу", а й "позаблокові" за визначенням — Федерація греків Криму, асоціація юристів, КРО Національної спілки архітекторів, редакція газети. І хоча блокування ще не закінчилося, слово "фронт" стає дедалі моднішим і запитанішим, і незабаром можуть з’явитися нові "фронти", а заяви "фронтовиків" свідчать — їх створюють не для миру та злагоди, але вони здатні дедалі глибше поляризувати кримське суспільство як за політичною, так і за національною ознакою.

Чи існує вихід із кримської кризи? Майже одностайно всі політики сходяться на тому, що до березня 2006 року ситуація не зміниться, а тільки загостриться, оскільки політична робота в автономії сьогодні підпорядкована не здоровому глузду, а приватним інтересам партій. "Економіка в Криму закінчилася, почалася некваліфікована політика", — говорить Сергій Куніцин. Народний депутат Володимир Шкляр вважає, що існує велика небезпека того, що нова Верховна Рада Криму буде такою ж різномастою та суперечливою, як і нинішня, і виявиться не здатною сформувати кваліфікований уряд. "Переможуть кланові інтереси, сформовані в невеликі партії, які не мають достатнього кадрового потенціалу, а, отже, почнуться нові зазіхання на рештки власності й увійде в нову фазу дерибан кримської землі", — вважає нашоукраїнець.

Ще більша небезпека полягає в тому, що якщо на загальнодержавному рівні переможуть одні політичні сили, а в Криму — інші, розпочнеться нове протистояння автономії із центром, загостряться старі протиріччя. Отут і стануть у пригоді створені "фронти". Крим знову на невизначений час буде викинутий із контексту загальнодержавного розвитку та знову не зможе використати свого потенціалу. Залишається сподіватися тільки на мудрість кримських виборців, які не побажають знову віддати владу непрофесіоналам — ні в політиці, ні в економіці, ні в гуманітарній сфері.

Микита Касьяненко, Сімферополь
("День" №6, 21 січня 2006 р.)

Крымчане отметили крещение и День Автономии

На этой неделе крымчане отметили сразу два больших праздника. Один — церковный, а другой — светский. Один — Крещение, а другой — День Автономной Республики Крым.

Позавчера православные христиане отметили один из великих церковных праздников — Крещение.

Много лет тому назад Иисус Христос пришел на реку Иордан и попросил Иоанна Предтечу крестить его. Иоанн, зная, что Христос безгрешен, отказывался и говорил:

— Я должен креститься у Тебя. Но Иисус ответил:

—Мы должны исполнить проповеданную тобою правду Божию.

И когда Иоанн крестил Христа в воде реки Иордан, открылось небо и Святой Дух в виде голубя сошел на Иисуса Христа. С неба же слышен был голос Бога Отца:

—Он Сын мой возлюбленный, в котором мое благоволение.

Крымчане отметили Крещение, которое иначе еще называют Богоявлением, крестным ходом, в котором приняли участие сотни верующих. На время движения процессии в центре города было остановлено движение. Крестный ход, который возглавил митрополит Симферопольский и Крымский владыка Лазарь, пришел к восстанавливающемуся кафедральному собору Александра Невского.

К этому времени сотрудники МЧС привезли в сквер у собора цистерну с водой из знаменитого Космо-Дамиановского монастыря, ведь в день Богоявления в православных церквах освящают воду в память того, что воды Иордана освятились, когда в них крестился Христос.

Владыка совершил у храма Александра Невского праздничную литургию и освятил воду, а затем прозвучал салют и священники окропили присутствующих крещенской водой.

—Чем мы можем быть благодарны Богу? — говорил после литургии Владыка. — Только добрыми делами! Я благодарен всем тем людям, которые помогают восстановить уничтоженный в 1930 году собор Александра  Невского.

—Почему река Иордан так называется? — говорил митрополит. — Источником этой реки были две протоки — Иор и Дан. Они слились воедино, и река получила имя Иордан. Единство. Оно было необходимо нам всегда и особенно необходимо сейчас. Призываю вас, дорогие братья и сестры, к этому единству.

К сожалению, руководство крымского правительства и парламента, хотя Верховный Совет находится у самого сквера Победы, а Совмин — на соседней улице, участия в церковном празднике, за исключением министра ЖКХ Геннадия Бабенко, не принимало. Зато в крестном ходе принял участие экс-премьер крымского правительства, депутат ВС Крыма и сопредседатель оргкомитета по воссозданию кафедрального Александро-Невского собора Сергей Куницын.

—Ну, то, что эти люди не пришли, это их личное решение, — прокомментировал экс-премьер. — Значит, у них, наверное, другие убеждения.

В день Крещения журналистов в первую очередь интересовал, естественно, ход восстановления кафедрального собора.

— Выполнено уже больше чем тридцать процентов, работы, — рассказал Куницын.  — Строительство не останавливается ни на минуту. К глубокому сожалению, я как сопредседатель оргкомитета по восстановлению собора должен вам сказать, что, кроме нас с владыкой Лазарем да еще республиканцев, никто, по большому счету, не помогает. Все бремя по сбору средств, пожертвований, лежит в основном на плечах митрополита и моих. Но мы понимаем, что останавливаться нельзя, потому что, если мы остановимся, стройка может быть заморожена, и больше того, ее могут просто разграбить. Уже закуплены столярные изделия и медь. В ближайшее время строители приступят к перекрытию крыши и  купола собора. Так что, несмотря ни на что, я думаю, что в течение полутора-двух лет мы полностью закончим восстановление собора.

Однако не могли мы не спросить у бывшего премьера республики и о Дне автономии, которая, увы, в последние годы превратилась почти в бутафорию. У нас есть гимн, герб, флаг, Конституция, а полномочий — нет!

—Нам надо восстановить те полномочия, которые были у республики пятнадцать лет назад, — полагает Куницын. — Конституция 1998 года — очень слабая. Поэтому сегодня в Верховном Совете Крыма работает группа, в которую вхожу и я, по внесению изменений в Конституцию Крыма. Надо, чтобы мы могли принимать нормативно-правовые акты и регулировать налоговое законодательство, предоставлять льготы, проводить экономические эксперименты. Это то, чего сегодня в республике, по большому счету, нет. — В последние несколько лет благодаря тому, что парламент и правительство работали на благо Крыма, у нас был существенный экономический рост, — считает экс-премьер. — Однако, к сожалению, последний год, год после так называемой революции, стал для Крыма годом серьезных потерь.

Год перед оранжевой революцией действительно был пиком экономического и социального развития Крыма. А в прошлом году мы опять заговорили о росте безработицы, невыплате зарплаты, падении производства, сокращении числа отдыхающих.

Официальные торжества по поводу Дня Автономной Республики Крым прошли в Симферополе вчера, 20 января, а позавчера, сразу после крещенской литургии, День Автономии отмечала команда Куницына.

—Мы проводим это мероприятие не в пику власти, — рассказал Куницын журналистам. — Я пригласил тех, с кем работал: депутатов, министров, глав администраций, которых сняла с должности новая власть. Многие из них не попадут на официальные мероприятия, однако они внесли колоссальный вклад в развитие автономии и заслуживают того, чтобы отпраздновать День Автономии.

Мы переживаем сейчас очередной виток антироссийской истерии, которую нагнетают на Украине и в Крыму национал-радикалы. Тем приятнее, думаю, было крымчанам получить поздравления с Днем Автономии от героя Советского Союза, губернатора Московской области, президента Международного союза "Боевое братство без границ" Бориса Громова.

—Крым занимает особое место в сердцах россиян, — написал губернатор Подмосковья. — Народы Крыма и России издавна связывают прочные добрососедские братские отношения, и никакие политические игры не станут этому помехой.

А статус автономии, надеюсь, поможет Крыму иметь собственную, отличную от киевской, позицию при формировании отношений с Россией.

Александр Мащенко
("Крымское время" №6, 2 января 2006 г.)

А "смишлене" ж яке...

Янукович привіз до Криму холод й "історичне відкриття" про термін президентства Кучми

Ще позавчора, на Водохреще, у кримській столиці було не по-січневому тепло — 6 градусів зі знаком плюс. А вже ранок 20 січня зустрів сімферопольців 15-градусним морозом. Певно, через такий різкий як для південного регіону перепад температури на першу в поточному році зустріч із лідером Партії регіонів людей зібралося значно менше, ніж планували ініціатори "масового" мітингу — місцеві осередки ПР і "Русского блока", — трохи більше тисячі. Хоча й нагода начебто була святкова — день Автономної Республіки Крим ( 20 січня 1991 року на півострові пройшов референдум за відновлення АРСР у складі СРСР. — Авт.).

"Цвяхом" мітингової програми під стінами місцевого парламенту, звичайно ж, стало привітання Віктора Януковича кримчан iз черговою річницею автономії. А далі, як завжди, — передвиборча риторика і нещадна критика нинішньої влади. На кшталт: "Ми повинні зробити все, щоб конституційна реформа відбулася і, нарешті, влада розпочала працювати на свою країну і народ... щоб країною ніколи не управляли купки "смышленышей", які визначають політику всієї держави".

На прес-конференції по завершенні заходу лідер "регіоналів" теж так і не втішив журналістську братію чимось свіженьким чи бодай кардинальним у своїх поглядах на сьогодення і перспективи. Так, на його думку, запровадження російської мови як другої державної "зніме масу протиріч, які сьогодні є у нашому суспільстві". Тому, мовляв, у новому парламенті "синьо-білі" це питання ініціюватимуть. Щодо належності маяків у Криму, які безцеремонно  вважає своїми російський Чорноморський флот, то цю проблему треба розв'язувати за столом переговорів і громадського обговорення вона не потребує. Янукович також виступає за пакетне вирішення питання щодо умов перебування ЧФ Росії на українській території. Водночас "ми не виправдовуємо Росію за той тиск, який вона здійснює на Україну; така політика теж недалекоглядна", — підсумував  Віктор Федорович.

Передвиборчий вояж лідера ПР Кримом триватиме три дні. Слідом за його пропагандистською командою вже сьогодні на півострiв  має прибути  інший екс-Прем'єр — Юлiя Тимошенко. Тож за тутешній електорат взялися конкретно.

Віктор Федорович не може жити без орфографічних, стилістичних або й історичних відкриттів. От і в Сімферополі головний "проффесор" українського політикуму повідомив сенсацію: виявляється, Леонід Кучма керував Україною не 10, і навіть не 11, а... цілих 15 років.

"Ми знаємо, що всі 15 років авторитарного правління однієї особи — колишнього Президента — призвели до того, що український народ втратив довіру до влади, і в цьому випадку ми ніколи не побудуємо сильної держави", — заявив лідер Партії регіонів, пояснюючи, чому конституційна реформа в Україні повинна відбутися.

Василь Драголюк
“Україна молода” №12, 21 січня 2006 р.)

З нагоди Дня автономії і Дня Соборності

Учора з покладання квітів до підніжжя пам'ятника Тарасу Шевченку у Сімферополі розпочалися заходи по відзначенню 15-ї річниці відновлення автономії Криму та святкування в автономії Дня Соборності України.

Цього ж дня у Верховній Раді Криму були вручені державні нагороди групі працівників виробництва, активістам громадських організацій, які зробили особистий внесок у відновленая автономії на теренах Криму та соціально-економічний розвиток регіону.

Олександр Кулик,
(“Урядовий кур'єр” №12, 21 січня 2006 р.)

Проблеми по-флотськи

Радіо "Свобода" (www.svoboda.org), 19 січня

Євген Марчук у різний час займав посади прем’єр-міністра, міністра оборони, секретаря Ради з питань національної оборони та безпеки України. Також він керував українською делегацією на переговорах про розділення Чорноморського флоту колишнього Радянського Союзу. Про історію "флотського питання", про можливі шляхи урегулювання проблем навколо маяків у Криму Євген МАРЧУК — в інтерв’ю російській службі радіо "Свобода".

— Що ж сталося з цими знаменитими маяками, за які зараз триває суперечка? Чи справді в підписаних російсько-українських угодах не було остаточної домовленості про їх розділення?

— Стосовно Чорноморському флоту є чотири угоди. Одна з них підписана главами держав ще в 1995 році, у ній визначався формат подальших переговорів. Було ще три міжурядові угоді, підписані прем’єр-міністрами України та Росії в 1997 році. У той час вирішили не всі спірні питання базування Чорноморського флоту на території України. Я займався цією проблемою до 1996 року. І деякі питання залишилися досить гострими і до кінця неврегульованими. Тому угода, що була підписана в 1997 році, — а її підписували прем’єри Лазаренко та Черномирдін, — охоплювала не всі проблеми.

Крім головної угоди, було ще дві угоди про параметри розділення та про платежі. Частина питань була зафіксована у відсильній формулі в цих угодах. Тобто, наприклад, проблеми використання та розділення радіоелектронних частот, будівництва радіоелектронних об’єктів були сформульовані так, що з цих питань сторони розроблятимуть й укладатимуть окремі угоди. У деяких статтях є просто формули, що сторони ці питання вирішуватимуть окремими документами.

Тому, я вважаю, ми маємо сьогодні результат у якійсь мірі політичної кон’юнктури 1997 року, коли так званий великий договір між Україною та Росією був дуже потрібен Києву в політичному сенсі. Оскільки Росія визнавала кордони між Україною та Росією як державні, а далі — цілий каскад похідних, вигідних і потрібних тоді в українсько-російських відносинах речей.

Але проблема Чорноморського флоту переходила на другий план. І було досягнуто своєрідного компромісу. Президент Росії Єльцин у той час навіть відмінив свої візити до України, щоб питання з Чорноморським флотом було доведене до прийнятного рівня консенсусу. Можу сказати, що була певна поквапливість у підписанні цієї угоди. Якби далі, після 1997 року, ті питання, які треба було вирішувати, — і цією угодою передбачається їх урегулювання, — були вирішені, то сьогодні ми не мали б таких проблем.

...Я вважаю, що це хороший урок і для України, і для Росії, що не треба затягувати тих питань, які, я би сказав, були призупинені в значній частині на основі особистих стосунків. Я маю на увазі особисті стосунки президента Росії Єльцина та президента України Кучми на той час: аби підписати угоду, а далі, мовляв, "усе відрегулюємо". У таких складних і комплексних питаннях такий підхід неприйнятний.

Але я думаю, що зараз триває поступове вирулювання питання у сферу розсудливого підходу. І українська, і російська сторони дійшли розуміння та зробили відповідні заяви про те, що українсько-російська комісія візьметься за вирішення цього питання в першій декаді лютого.

— Зараз багато українських політиків говорять про неможливість продовження строку перебування ЧФ Росії в Україні після того, як дія відповідного договору закінчиться. Як ви вважаєте, чи справді може статися так, що Чорноморський флот Російської Федерації залишить Крим? Як, на вашу думку, до цього поставляться в Росії?

— Так, такі коментарі помітно почастішали після так званого газового конфлікту. До того часу, коли закінчиться термін дії договору, а це 2017 рік, угодою передбачено, що якщо одна зі сторін (у цьому випадку, напевно, Україна) не має наміру продовжувати договір, вона за рік має про це повідомити Росію. Тобто в 2016 році Україна має повідомити, що вона не продовжуватиме договору... Як складатиметься ситуація навколо цієї проблеми, зараз важко спрогнозувати. Я думаю, що криза, яка виникла у зв’язку з ціною на газ, згодом стихне... Але мушу сказати, що життя підкидатиме різні питання для провокацій навколо проблеми базування Чорноморського флоту, допоки не буде вирішене все, аж до дрібних питань. Усе має бути вирішене у вигляді угод, протоколів й інших документів.

...Тема Чорноморського флоту існуватиме в українській політиці, але якщо її вдасться відрегулювати змішаній комісії, то до 2017 року, можливо, сама Росія ухвалить рішення або скоротити Чорноморський флот, або перебазувати його в інше місце... Цього року, я гадаю, цю тему ще часто експлуатуватимуть. Але важко сказати, що вона політично житиме довго. Якщо взагалі атмосфера українсько-російських відносин набиратиме позитивний потенціал, то ця тема може зійти на рівень рутинних проблем в українсько-російських відносинах.

— Запитує слухач із Харкова: "Єльцин, виступаючи по телебаченню, свого часу заявив, що "ми прикрутили кран на кордоні — і переговори щодо Чорноморського флоту пішли легше". Чи пам’ятає цей виступ пан Марчук?"

— Я пам’ятаю. На жаль, такі взаємозв’язки виникли й тепер, узимку, коли постала проблема з підвищенням ціни на газ. Я можу сказати, що не тому почалися переговори. Річ у тому, що в урегулюванні статусу та параметрів розділення Чорноморського флоту Росія була зацікавлена тоді не менше, ніж Україна. Бо ситуація тоді справді загрожувала різними небезпечними інцидентами. Елементарна бійка на вулиці могла розростися в конфлікт, за яким уже починалися політичні питання взаємовідносин військовослужбовців Чорноморського флоту Росії й України.

...Можливо, вкладалася така ідея російськими політиками, що "прикрутимо кран". Ви бачите, що прикрутити кран у прямому значенні неможливо, оскільки через Україну йде найколосальніший транзит до Європи. Це все не так просто. Хоча згаданий аргумент висить у повітрі. Я думаю, саме він несприятливо діє на переговорний процес із тих питань, які сьогодні ще не до кінця врегульовані в українсько-російських відносинах.

— Запитує слухач із Петербурга: "Я непогано знаю історію. Чорноморський флот востаннє брав участь у Синопській битві. Після цього більше не було жодних. Для чого такий флот потрібен узагалі?"

— Я, напевно, не коментуватиму цього питання... Відповісти радше повинні керівники Росії та Збройних сил Росії. Це — російські питання. Але я можу розвинути цю думку і відповісти по-своєму. Сьогодні маяки, навколо яких триває таке нагнітання, фактично не мають у практичному сенсі серйозного значення для навігації. Система GPS набагато точніша й ефективніша. Тому навколо маяків теж дуже багато штучного напруження. Ось чому треба якнайшвидше сідати за переговори, подивитися в очі одне одному. Військові люди в погонах повинні сісти один навпроти одного, потиснути руки, а політики, дипломати також повинні увійти в контакт.

— Запитання від наступного слухача: "Ми з вами зустрічалися в Чернівцях на передвиборній кампанії. Я вважаю, що в питанні Чорноморського флоту треба керуватися міжнародним правом, а не думками окремих політиків. Ціна за базування має бути міжнародною, але і відповідальність повинна бути не "підстільною", а міжнародною".

— Справді, коли ми відпрацьовували питання плати за оренду, то вивчили принципи оплати майже у всіх військових базах світу, іноземних держав на чужій території. Такої дешевої плати за оренду немає ніде в світі, починаючи від Окінави та закінчуючи Гуантанамо. Але так сторони тоді домовилися. Я вже тоді не брав участі в переговорах. Якщо взяти стандарти або хоч би усереднені параметри платежів за оренду суші й акваторій, а Чорноморський флот орендує дуже великі акваторії — практично вся Севастопольська бухта, — то суми там справді перевищували мільярд. Я пам’ятаю реакцію Віктора Степановича Черномирдіна, коли я назвав цю суму, пораховану згідно з міжнародними стандартами. Було величезне здивування, а в декого й обурення, що Україна сповідає такий підхід. Тоді ми не домовилися.

Ми не домовилися в тому числі й про очищення Севастопольської бухти, про витрати на екологічні заходи. Севастопольська бухта забруднена до небезпечного стану. За десятиріччя на дні утворилася суміш мулу та різних бензинових, гасових, мазутних емульсій тощо. Ми й до цього не домовилися. Хоча начебто виходить, що це спільне питання, спільна проблема.

...Що стосується міжнародного права, то ми також зіткнулися з такою проблемою. У територіальних водах України діє Чорноморський флот. Виникає запитання: коли кораблі Чорноморського флоту виходять на навчання або патрулювання, то чи зобов’язані вони отримувати дозвіл української влади на вихід у територіальні води України? У світовій практиці — так. Але тоді це теж спричинило дуже серйозний опір із російської сторони: "Як це?! Ми все життя нікого не питали і де хотіли, там і працювали. А тут ми що, повинні щоразу питати дозволу?" Це теж було питання колізії. Історично склалося так, що це робили без дозволу, а з погляду міжнародного права, його треба отримувати. Тому в підписаних угодах і кількох протоколах дуже багато компромісів і з української, і з російської сторони...

("День" №7, 24 січня 2006 р.)

"Пусть бы эти солдатики - "Тигры" - у нас и оставались, с ними стало намного спокойнее..." -

говорят о спецназовцах жители населенных пунктов Крыма, которые из-за эпидемии птичьего гриппа вот уже почти два месяца живут в условиях чрезвычайного положения

Первое, что сразу бросается в глаза, когда попадаешь в села, живущие из-за птичьего гриппа по особому распорядку, это идеальная чистота на улицах. Ни тебе пустой пластиковой бутылки на обочине, ни скомканной коробки от сигарет, ни целлофанового пакета, зацепившегося за ветку куста... Даже на окраинах нет привычных глазу нашего соотечественника стихийных мусорных свалок. "Вылизаны" и вычищены все крестьянские подворья. И ни в одном из них не найдешь ни утку, ни курицу, ни индюка, ни цесарку.

- Да, петухи в здешних селах уже не поют по утрам, - комментирует ситуацию командир полка специального назначения "Тигр" Крымского территориального командования внутренних войск МВД Украины Николай Балан. - Крестьяне, хоть и с пониманием относятся ко всему, но лишиться в одночасье всей живности для них, конечно, большая беда.

В декабре прошлого года полк специального назначения "Тигр" подняли по тревоге. А спустя сутки они уже разбили свой полевой лагерь в Советском районе, в населенных пунктах, где был зафиксирован падеж домашней птицы.

- По уставу мы обязаны участвовать в карантинных противоэпизоотических мероприятиях, - объясняет командир полка. - Сейчас наши военнослужащие совместно с работниками ГАИ, милиции, МЧС, ветслужбы несут круглосуточную вахту на пунктах пропуска в населенные пункты, где еще введено чрезвычайное положение.

Во время нашей беседы к одному из пунктов пропуска подъехал микроавтобус. Его пассажиры привычно прошли по настилу из опилок, пропитанных дезинфицирующим составом, представитель ветеринарной службы обработал раствором колеса автобуса, а военнослужащий внутренних войск и милиционер осмотрели багаж. На это ушло минут пятнадцать, после чего автобус продолжил путь. Точно такая же процедура ожидает авто и на обратном пути. Скидок и поблажек военнослужащие внутренних войск не делают никому.

- В период изъятия домашней птицы у населения мы оказывали помощь ветеринарной службе, поддерживая правопорядок, - говорит Николай Балан. - Чего греха таить, не все селяне добровольно расставались с живностью, прятали птицу. Порой доходило до курьезов: вроде уничтожили и изъяли всю домашнюю птицу в деревне, а утром снова на всю округу кричат петухи.

Как выяснилось, в свободное от служебных обязанностей время "тигры" занимаются не совсем предусмотренными уставом работами: вскапывают огороды одиноким старикам, чинят повалившиеся заборы и прохудившиеся крыши, рубят дрова, носят воду.

До недавнего времени одно из подразделений полка дислоцировалось в здании бывшего детского сада села Емельяновка (Нижнегорский район). Поначалу во двор закрытого много лет назад садика, заваленного кучами мусора, заросшего бурьяном и кустарником, даже машина не могла заехать. Сейчас же - чистые дорожки, аккуратно подстриженные кусты, вычищенный бассейн и ухоженные беседки. Местные власти планируют снова открыть здесь детский сад.

Охотно пользовались селяне и медицинской помощью военного врача, ведь фельдшерско-акушерского пункта в Емельяновке нет.

- У нас есть все необходимые медикаменты для оказания неотложной медпомощи населению, - говорит полковой врач Анатолий Марущак. - Если требуется, выезжаем на дом к сельчанам.

Между тем ветеринары Крыма не исключают возможность новых вспышек птичьего гриппа на полуострове.

По прогнозам главного государственного ветеринарного врача Симферополя Людмилы Логвиновой, к концу февраля в Крыму будет наблюдаться спад птичьего гриппа, однако в марте, когда начнется обратный лет птицы, возможны его новые вспышки.

- Сейчас продолжается работа по обеззараживанию и уничтожению вируса, находящегося в помещениях трех птичников близ Феодосии и на прилегающей к ним территории, - говорит первый заместитель начальника Крымского управления ветеринарной медицины Николай Бамбуляк. - Будут обеззаражены и навозохранилища, куда вывозился помет больной птицы. Для этого привлечены ветеринары и техника из других регионов.

- На птицекомплексах, как известно, уничтожают всю птицу, в том числе и здоровую. Нельзя ли ее пустить на переработку и тем самым хоть как-то компенсировать убытки предприятиям?

- Вся птица находилась в одном помещении, пользовалась общими кормом и водой, - объясняет Николай Бамбуляк. - Поэтому, чтобы не допустить дальнейшего распространения опасной инфекции, необходимо уничтожить все поголовье птиц.

- Проверяются ли условия содержания птицы в других хозяйствах?

- Да, специально созданная комиссия провела обследование всех птицеводческих предприятий Крыма. Но хочу подчеркнуть: благополучие каждого жителя Крыма во многом сейчас зависит от того, как скрупулезно владельцы индивидуальных хозяйств будут выполнять требования по изолированному содержанию птицы.

- Мороз может каким-то образом "приглушить" вирус птичьего гриппа?

- Вирус при низких температурах воздуха не погибает, но находится, так сказать, не в активной форме. Поэтому морозная погода может сыграть положительную роль. Но лишь до потепления...

На днях лабораторные исследования подтвердили, что найденные на улицах Симферополя мертвые дикие голуби и вороны погибли от птичьего гриппа

Действительно, в горисполком стали обращаться симферопольцы и сообщать о найденных погибших диких голубях и воронах (их было несколько штук), - говорит Николай Бамбуляк. - К сожалению, результаты анализов подтвердили, что причиной их гибели стал птичий грипп. Напомню, речь идет лишь о так называемой синантропной птице, то есть дикой.

Симферопольские власти обратились к горожанам с просьбой соблюдать все правила закрытого содержания домашней птицы и сообщать о каждом случае падежа пернатых.

Елена Озерян (Симферополь)
("Факты" №14, 25 января 2006 г.)

Блок Куніцина: альтернативний кримський уряд діє

Кримські виборці мають шанс переконатися - тіньовий кабінет НДП кваліфікованіший за офіційний.

На початку нинішнього року в Сімферополі розпочав свою роботу альтернативний уряд Криму, створений Блоком Куніцина, до якого ввійшли кримські організації Народно-демократичної партії, Партії державного нейтралітету й Демократичної партії України. Як сказав журналістам голова тіньового кабінету Криму Володимир Казарін, професор і проректор Таврійського університету, народні демократи Автономії використовували при цьому досвід багатьох країн світу, насамперед першої демократичної держави в Європі — Великої Британії, де практика тіньових урядів широко застосовується і як метод легальної участі опозиції в управлінні країною, і як форма набуття політиками досвіду вирішення соціально-економічних проблем. Маргарет Тетчер, наприклад, як і чимало інших політиків зі світовими іменами, перш ніж очолити офіційний уряд країни, працювали в тіньових кабінетах.

"Альтернативний уряд не копіюватиме роботу Ради Міністрів Криму, — каже лідер блоку Сергій Куніцин. — Крім критики чинної влади, уряд народної довіри має намір проводити "круглі столи" з основних проблем економіки, культури й освіти, проекту бюджету, зміни Конституції. Ми також вимагатимемо, щоб у Криму навіть раніше, ніж в Україні в цілому, було прийнято постанову про забезпечення прав опозиції, в якій були б зафіксовані положення про наявність І порядок роботи тіньових урядів Автономії".

До складу першого тіньового кабінету Криму ввійшли: заступник голови КРО НДП Олександр Лієв — віце-прем'єр з регіональної політики, депутат Верховної Ради Криму, екс-голова Бахчисарайської районної адміністрації Володимир Циганський — міністр житлово-комунального господарства, депутат Верховної Ради Криму, Григорій Глобінець — міністр сільського господарства, Галина Веклич — міністр економіки, Тетяна Мішина — міністр освіти й науки, Володимир Савельев - міністр охорони здоров'я, директор відомої туристичної фірми Лариса Казаченко — міністр туризму, Рустам Теміргалієв — голова рескому у справах сім'ї та молоді, голова Сімферопольської організації НДП Юрій Микитенко - голова рескому з підприємництва, депутат Верховної Ради Криму Віталій Стадник — голова рескому з боротьби з корупцією та інші відомі в Криму політики й громадські діячі.

У маніфесті, підписаному лідерами блоку, наголошується: в основі роботи альтернативного уряду — багатий світовий досвід демократичної громадськості. "Опозиція має перейти від огульної критики до пропозиції системної альтернативи існуючому курсу. І ми заявляємо, що опозиційний уряд не закінчить своє існування в день виборів, ця демократична структура має існувати в цивілізованому суспільстві завжди. Ми заявляємо, що новий парламент України зобов'язаний прийняти з цією метою закон про опозицію", — йдеться в документі.

Альтернативний уряд не матиме обладнаних кабінетів і штабу підлеглих, проте він буде в гущі подій, спиратиметься на консультативні ради з основних галузей, де зосередяться таланти й патріоти Криму. "Ми уважно відстежуватимемо рішення і дії Ради Міністрів Криму, де треба — критикувати, а де треба — підтримувати й пропонувати свої рецепти вирішення найскладніших і найгостріших проблем мешканців півострова: чи то бюджет Криму, чи тарифи на комунальні послуги, робота молочних кухонь або виплати зарплати бюджетникам", — наголошують організатори тіньового кабінету.

Блок Куніцина закликає об’єднатися навколо альтернативного уряду еліту Автономії — наукову, національну, політичну, інтелектуальну. Найближчими днями, як повідомив голова тіньового уряду Володимир Казарін, "міністри"-депутати закінчать розробку свого варіанта бюджету Криму на 2006 рік і мають намір ініціювати скликання позачергової сесії кримського парламенту, присвяченої ухваленню бюджету, оскільки вважають невиправданою паузу, яку Верховна Рада взяла до середини лютого. Реалізація альтернативних проектів здійснюватиметься на законних підставах використання депутатського права через депутатську фракцію кримського парламенту "Крим".

Зі слів Володимира Казаріна, в усіх містах і районах Криму будуть відкриті громадські приймальні альтернативного уряду для надання фактичної допомоги мешканцям Криму й вивчення ініціатив населення. Для цього при тіньовому кабінеті створюється штат громадських помічників.

Народні демократи Криму вважають, що сьогодні політичні сили країни й Автономії передчасно активно втягуються в передвиборну кампанію, причому чимало політичних об'єднань діють непрофесійне і нечесно. Ми чуємо десятки нездійсненних обіцянок. Нас завалюють недобросовісною пропагандистською продукцією, що обіцяє Криму молочні ріки і киселеві береги. Претенденти на голоси кримчан змагаються один з одним і зі всіма іншими для того, щоб довести свою винятковість. Причому в засобах не розбираються, топлячи своїх і чужих, аби тільки вскочити в потяг "вибори-2006", що вже рушив.

Особливу занепокоєність викликають спроби багатьох політичних сил отримати виборчі дивіденди від зіткнень різних соціальних і національних груп кримчан, прагнення принести блага одним за рахунок інших. Нас виводять з цехів, аудиторій, полів і ферм на майдани, щоб ми не бачили розрухи й падіння життєвого рівня, зубожіння людей і їхню невпевненість у завтрашньому дні. Люди знову втрачають довіру до держави, влади. Народні демократи заявляють: ми розуміємо свою відповідальність перед тими, хто нам майже 4 роки тому довірив управління Кримом. Нам не соромно дивитися в очі своїм землякам. І замість передвиборних труб і концертів, замість жорсткої конкуренції з владою і своїми політичними суперниками ми пропонуємо всім, кому дорогий Крим, хто готовий узяти на себе ініціативу щодо захисту вибору народу, забезпечення його майбутнього, важливий крок до нормалізації обстановки в Автономії й появи перспективи на майбутнє.

Наша мета — підвищення не просто рівня, а якості життя наших земляків. Ми не революціонери, і ми точно знаємо, що ніякі "стрибки" і "прориви" не приводять народ до щастя й добробуту. І тому альтернативний уряд — це не ліквідатор і не огульний критикан існуючої влади. Ми націлені на суперництво з нею. Бо ми, можливо, — єдина сила в Криму, яка має кадровий потенціал і соціально-економічну стратегію розвитку кримського співтовариства. Опозиція повинна перейти від критики до пропозиції системної альтернативи існуючому курсу.

Тіньовий кабінет уже почав діяти. У зв'язку з новим різким підйомом рівня води в кримському озері Сасик-Сиваш, міністр з надзвичайних ситуацій альтернативного уряду Криму Микола Разумовський виступив з вимогою до влади негайно вжити заходів з будівництва комплексу гідротехнічних споруд. Зі слів генерал-майора Миколи Разумовського, комплекс має включати додаткове відсипання земляної дамби, яка розділяє озеро на північну (прісну) і південну (солону) частини, спорудження відвідного каналу й насосної станції для перекачування прісних вод з північної частини у Чорне море. "Будь-яке зволікання з виконанням зазначених робіт призведе навесні до надзвичайної ситуації", — відзначає тіньовий міністр. Озеро Сасик-Сиваш належить до Евпаторійської групи соляних озер морського походження і є найбільшим озером Криму.

На черзі ініціативи альтернативного уряду Криму щодо вирішення проблеми пташиного грипу, розвитку курортно-рекреаційної галузі, зокрема розширення можливостей для зимових видів відпочинку й подолання сезонності курорту, щодо вирішення проблеми розподілу землі Криму, вирішення аграрних проблем, нової Конституції Автономії, програми облаштування депортованих, розвитку мов і культур народів Криму.

Микола Семена, Сімферополь
(“Україна і світ сьогодні” №3, 27 січня 2006 р.)

Конкуренция и разобщённость ведут к соглашательству и внутренней слабости

К общественно-политической ситуации в Крыму

В общественном сознании Крыма, безусловно, господствуют пророссийские настроения. Из этого, как правило, поспешно делается вывод о том, что в Крыму по результатам выборов будет сформирована власть, способная твёрдо отстаивать соответствующие политические позиции. В действительности ситуация значительно сложнее. Пророссийские настроения накладываются на усталость и разочарование: люди не верят в возможность изменить государственный курс Украины. Многие утратили доверие к политической системе в целом, а потому могут проигнорировать выборы. Кроме того, в Крыму появились социальные группы, стремящиеся адаптироваться к новым условиям, - прежде всего, бюрократия среднего и высшего звена, от которой во многом зависит позиция будущей крымской власти. Эти группы явно будут избегать любого конфликта с центральной властью (независимо от того, какой курс она будет проводить), пытаясь сохранить своё нынешнее положение.

Пророссийские позиции будущей крымской власти возможно было бы гарантировать только в том случае, если бы удалось до начала избирательной кампании объединить всех основных игроков, выступающих под пророссийскими лозунгами на основе общности идеологических позиций. Это, конечно, нельзя было сделать без соответствующего сигнала с российской стороны, - крымское политическое сообщество слишком разнородно для того, чтобы ради достижения стратегических целей преодолеть личностные конфликты. Но соответствующего сигнала не последовало, и формирование избирательных объединений началось на личностной основе. В такой ситуации все конфликты вышли на первый план, и теперь уже нет речи не только об объединении для защиты своих идейных позиций, но даже о сколько-нибудь согласованных действиях в период избирательной кампании. Теперь избирательные объединения, действующие под пророссийскими лозунгами, не объединяют, а раскалывают избирателей, придерживающихся пророссийских взглядов.

Главная проблема состоит даже не в том, что политические объединения, выражающие пророссийские настроения, конкурируют между собой, раскалывая избирателей и уничтожая саму возможность для будущего объединения после выборов. В подобных условиях эти силы получили возможность для полной безответственности, для эксплуатации соответствующих настроений в собственных интересах. В период избирательной кампании не было создано никаких ограничений, - политических или информационных, - которые помешали бы этим силам после выборов использовать полученные ими голоса для достижения наиболее выгодных для них договорённостей с центральной властью. Ни для кого не секрет, что для большинства участвующих в выборах политических партий после выборов основной задачей станет получение властных и экономических возможностей. Сейчас ситуация позволяет им для достижения этих возможностей идти на любые договорённости и компромиссы, заключать самые неожиданные союзы, в том числе и с такими партиями, для которых союз с Россией не является ни приоритетным, ни желательным. Не только для политиков и экспертов, но и для большинства избирателей очевидно, что партии, выступающие сейчас под пророссийскими лозунгами, могут после выборов пойти на соглашение с провластными структурами.

Такая размытость позиций, отсутствие чётко заявленных принципов снижает ценность самих пророссийских лозунгов. В результате в крымское политическое пространство смогли войти партии, ранее не являвшиеся субъектами крымского политического процесса, для которых пророссийские лозунги вообще не имеют никакого значения, - СПУ и БЮТ. Естественно, их представители в Крыму также используют объединительную риторику, которая таким образом приобретает откровенно ритуальное значение. На их политическое поведение она никакого влияния оказывать не будет. Но в такой ситуации и другие, казалось бы, более последовательные в своих пророссийских убеждениях силы, также получат возможность в случае надобности забыть о том, что говорилось в период избирательной борьбы. В том, что такая потребность возникнет, можно не сомневаться.

Автономный статус Крыма позволяет политическим силам, добившимся здесь электорального успеха, использовать полученные голоса для переговоров и пакетных соглашений на общенациональном уровне. А здесь уже будут задействованы совершенно иные механизмы, на которые крымские политики не смогут оказать заметного влияния. Не секрет, что позиция, которой придерживаются крымские организации влиятельных партий, не обязательно совпадает с настроениями партийного руководства. Соответственно результаты крымских выборов партии, свободные в нынешней ситуации от каких бы то ни было обязательств, используют в качестве разменной монеты при достижении договорённостей на общенациональном уровне. Кроме того, большинство партий так или иначе связаны с крупными собственниками, от которых нельзя ожидать политической стойкости. Их стремлению использовать полученные в Крыму голоса для защиты собственных экономических интересов крымским партийным организациям нечего будет противопоставить, поскольку у них самих сейчас нет стимула для жёсткого и последовательного политического поведения после выборов.

Поэтому пророссийские общественные настроения воспринимаются сейчас партиями как ресурс, который следует как можно эффективнее эксплуатировать. В погоне за этой эффективностью некоторые партии естественным образом пришли к шовинистическим высказываниям и экстремистским действиям. Правда, за ними стоят не признанные политические лидеры, а специально взятые для этой цели в партийный список шовинисты или аффилированные с партиями организации. Но ценою подобной политики становится маргинализация пророссийских сил в целом и радикализация крымскотатарских и украинских националистов. Соответственно в Крыму возрастает напряжённость, что только увеличивает возможности центральной власти и создаёт для неё "миротворческую" нишу.

Таким образом, уже сейчас можно с уверенностью сказать, что при сохранении нынешних тенденций пророссийские лозунги в ходе избирательной кампании не выльются в соответствующие политические действия партий, пришедших под ними в крымский парламент. Изменить сложившееся положение ещё возможно, но для этого нужна ясная позиция российского политического сообщества, необходимая для консолидации крымских политических сил на идеологической основе. Но для изменения ситуации осталось не так много времени, - одна-две недели. После можно будет с уверенностью сказать, что в будущем крымском парламенте активная позиция отдельных политических деятелей будет полностью нейтрализована всеобщим соглашательством и конформизмом.

Леонид Грач, народный депутат Украины
("Крымская правда" №17, 28 января 2006 г.)

Кабмин Украины проплатил молодежный курултай

14—15 января в Симферополе состоялся II курултай крымскотатарской молодежи, посвященный десятилетию молодежного крымскотатарского движения на Украине. Об этом сообщил двум журналистам, пришедшим на пресс-конференцию, теперь уже не простой, а почетный председатель Крымскотатарского молодежного центра Эскендер Бариев. Также господин Бариев представил новоизбранного председателя КМ Ц Мустафу Османова, студента III курса одного из крымских вузов.

В своем выступлении Бариев рассказал о документах, принятых курултаем, подчеркнув высокий статус присутствовавших на съезде гостей: председателя меджлиса и нардепа М.Джемилева, министра по делам семьи, молодежи и тендерной политике АРК А.Рамазановой, замминистра образования АРК А.А6лятипова, представителей от организаций "Молодой Рух", "Чистая Украина", "Тризуб имени С. Бандеры", а также Международного республиканского института из США. Среди документов, одобренных съездом, своей фундаментальностью отличается Концепция молодежной политики Крымскотатарского молодежного центра. Выдержки из этой концепции, любезно предоставленной "Крымскому времени" господином Бариевым (с сохранением здесь и далее авторских орфографии и пунктуации), мы представляем нашим читателям.

Во вступлении к Концепции самый большой абзац посвящен России: "После аннексии Крыма Россией в 1783 году крымскотатарский народ был отброшен назад на века, ввергнут в бездну невиданных лишений, нищеты и унижений. План "великого" Петра окончательно был осуществлен отпрыском красного террористического режима в 1944 году, когда весь народ был изгнан из родины и на протяжении пяти десятков лет находился в унизительном положении. Но, несмотря на это, сыны и дочери гордого народа, который славился храбростью и миролюбием, гостеприимством и трудолюбием, рискуя своей свободой, жизнью и благополучием, вели упорную борьбу. Сыны и дочери народа, о котором писали путешественники, что крымский татарин стучит в дом не для того, чтобы попросить хлеб, а для того, чтобы попросить работу и с помощью последней заработать на хлеб".

Закончив с экскурсом в историю, КМЦэшники перешли к описанию современной ситуации: "К сожалению, за последние 8 лет тенденций свелась к тому, что экономическая и политическая нестабильность, трудное социальное положение, необустроенность смогли сломить психологию того гордого и монолитного народа, которым еще по сей день представляют правовые организации Европы и Америки Тюркский мир. Наша современная психология направлена на то, что многие из нас рассчитывают на какую-то помощь, не осознавая что создавать надо самим, помогая друг другу, подготавливая кадры, создавая условия для нормальной деятельности".

Далее в Концепции отражены принципы, цели и задачи политики Крымскотатарского молодежного центра. Среди принципов обращает на себя внимание первый, где говорится о том, что юноши и девушки будут руководствоваться принципами и направлениями, принятыми курултаем крымскотатарского народа и съездом крымскотатарской молодежи. Насколько известно, среди этих направлений есть и "Декларация о национальном суверенитете крымскотатарского народа", принятая в 1991 году, в которой сказано:

"Крым является национальной территорией крымскотатарского народа, на которой только он обладает правом на самоопределение".

В связи с этим возникает закономерный вопрос: как может государственный орган финансировать съезд, где провозглашаются действия, угрожающие национальным интересам и национальной безопасности государства? А то, что "стремление автономизации по этническому признаку отдельных регионов Украины" несет в себе такую угрозу, записано в 7 статье Закона "Об основах национальной безопасности Украины". Таким образом, министерство украинского правительства, выделившее на проведение II курултая крымскотатарской молодежи почти 70 процентов от затраченных денег, фактически профинансировало антигосударственное мероприятие.

О том, что министерство выделило такую сумму, сказал на пресс-конференции сам Эскендер Бариев; "Я хочу добавить, — подчеркнул он, — что данное мероприятие проводилось при поддержке Министерства по делам семьи, молодежи и спорта Украины, за что мы, кстати, выражаем большую благодарность. <...> Нам министерство выделило двадцать три тысячи пятьсот гривен. На это мероприятие у нас ушло, по нашим подсчетам, мы сейчас их до конца пробиваем, около тридцати пяти тысяч гривен".

кстати, прочитав в той же концепции о пропаганде идей СОЦИАЛЬНОЙ СПРАВЕДЛИВОСТИ, мы, чтобы удостовериться в ее существовании, позвонили депутату Верховного Совета АРК Олегу Родивилову, не единожды участвовавшему в организации съездов русской молодежи Крыма, и поинтересовались у него, обращались ли они за помощью в проведении этих мероприятий к государственным органам и получали ли ее. На оба вопроса мы получили отрицательный ответ. Но теперь, сказал депутат, они будут просить денежную поддержку не у местного Министерства по делам семьи, молодежи и тендерной политики, а, принимая во внимание уже апробированную съездом татарской молодежи схему, прямо в Киеве, в Кабинете министров, И украинское правительство, скорее всего, продолжит практику финансирования национальных молодежных съездов.

В связи с этим, полагаю, по проторенной Крымскотатарским молодежным центром дорожке надо пойти и армянской моледежи, и греческой, и немецкой, и караимской, и белорусской, и украинской, и всем другим представителям многонациональной молодежи Крыма.

Наталья Киселева
("Крымское время" №9, 28 января 2006 г.)

Участники поляны протеста угрожают принести себя в жертву

А Надир Бекиров пугает крымчан событиями 1995 года

Не так давно наша газета рассказывала об очередном захвате земли крымскими татарами. Напомним, что 10 января группа крымских татар установила поляну протеста (так "поэтично" они теперь предпочитают именовать то, что многие годы называлось захватом земли) недалеко от Симферополя, в поселке Чистенькое. Причем на этот раз захватчики претендуют на землю, у которой уже есть хозяева. Поле площадью в тридцать гектаров, которое присмотрели репатрианты, когда-то принадлежало колхозу "Советская Украина". Однако затем в результате распаевания у каждого из участков появился законный хозяин с государственным актом на землю. Сейчас ОАО "Советская Украина" просто арендует эти участки у их собственников. Чем завершится противостояние в "Советской Украине", сегодня сказать трудно, однако, судя по всему, страсти там накалились до предела.

В четверг в Симферопольском информационном пресс-центре прошла пресс-конференция, на которой от имени людей, собравшихся на поляне протеста, перед журналистами выступили известный крымскотатарский политик Надир Бекиров и член политсовета партии "Собор" Геннадий Трофимов.

Этот факт Бекиров объяснил тем, что, дескать, опыт показывает: "заветка" людей, которые принимают участие в акциях протеста, дает повод выдвигать к ним претензии административного или уголовного порядка. Вот такая трогательная забота о своем, народе.

Хотя, по-моему, у правоохранителей, кроме хождений на пресс-конференции, есть масса других способов узнать имена и фамилии тех, кто участвует в захватах земли.

Как утверждает Бекиров, участники поляны протеста готовы - ни много ни мало — принести себя в жертву.

Поляна протеста между массивом Фонтаны и поселком Чистенькое взяла себе название Курбан, — рассказал Бекиров. — Курбан — это жертва.

Люди настроены решительно, люди настроены пожертвовать собой, если дойдет до этого, они готовы принести себя в жертву ради того, чтобы крымские татары наконец нормальным образом начали получать землю".

По словам Бекирова, после появле­ния поляны протеста уже произошел ряд конфликтов. Враги у "протестантов" традиционные для последних лет — это казаки и представители правоохранительных органов. Или, как предпочитает выражаться Бекиров, "так называемые казаки" и "так называемые правоохранительные органы". Слава богу, хоть крымские татары у него — не "так называемые", а настоящие.

Как утверждает Бекиров, сначала некто пытался организовать столкновение участников поляны протеста с "так называемым крымским казачеством" по "симеизскому сценарию", однако из этого ничего не вышло.

"Стало очевидно, что людей достаточно много, что люди готовы к отпору, и так называемые казаки ушли оттуда", — рассказал Бекиров.

Затем настала очередь конфликтовать с правоохранительными органами.

"Дело дошло до того, что обе стороны были готовы к решительным действиям, — рассказал Бекиров. — По некоторым данным, в пикете было подготовлено к взрыву несколько кислородных баллонов и бутылки с бензином. В случае физического столкновения многочисленные жертвы с обеих сторон были бы неизбежны".

"Нам с достаточно высокой степенью достоверности известно, что примерно неделю назад начальник ГУ МВД Украины в Крыму господин Хоменко отдал приказ своим сотрудникам в случае необходимости силой доставлять людей, собравшихся в этом пикете, в райотдел милиции для установления их личности, — сказал Бекиров и добавил: — Я думаю, господин Хоменко из тех людей, которые не знают, что было в Крыму в 1995 году".

Если кто-то из наших читателей также не знает, на что намекает Бекиров, то мы расскажем. В июне 1995 года после получения известий о задержании в Феодосии правоохранительными органами троих крымских татар, подозреваемых в разгроме ресторана "Киммерия", около тысячи их возмущенных соплеменников выехали в город и принялись громить торговые точки. Заблокировав здание горотдела милиции, погромщики захватили начальника феодосийской милиции, облили его бензином, посадили на веревку и держали в качестве заложника. А дорогу на Симферополь во избежание распространения беспорядков властям пришлось перекрывать войсками, подразделениями ОМОНа и тяжелой бронетехникой.

Вот, собственно, чем пугает крымчан Бекиров! Осталось лишь выяснить, кого из милицейских чинов будут поливать бензином и водить на веревочке как обезьянку.

Значительная часть пресс-конференции Бекирова и Трофимова оказалась посвященной тому, что, по их сведениям, все поле, на которое претендуют крымские татары, принадлежит одному "латифундисту" — директору "Советской Украины" Дьяченко, который, дескать, каким-то неправедным путем скупил у местных крестьян земельные паи.

Кроме того, Бекиров и Трофимов обнаружили у этого Дьяченко массу прочих "смертных грехов". Не знаем, может быть, они и правы. Однако это, во-первых, в любом случае не повод для захвата земли. Экспроприацию экспроприаторов мы уже проходили и знаем, чем она заканчивается. А во-вторых, сдается, Бекиров и Трофимов просто решили перевести стрелки с захватчиков земли на директора "Советской Украины".

Тем более что, когда татары устанавливали свою "поляну протеста", ни о каком Дьяченко им даже известно не было, что и подтвердил вашему корреспонденту на пресс-конференции Бекиров. Равно как подтвердил он и тот факт, что среди участников поляны протеста есть люди, участвовавшие прежде в других полянах в других регионах полуострова.

К тому же, к сожалению, нам так и осталось непонятным, какой выход из положения предлагают Бекиров, Трофимов и сами участники поляны. Все, что удалось от них услышать, — это рассказы о несправедливом распаевании земли и о необходимости провести проверку того, как выделялась земля в Чистеньком и вообще в Крыму, а также установить тех лиц, в руках которых за последние 3—5—7 лет неожиданным образом сконцентрировалась большая земельная собственность!

А господин Трофимов и вовсе договорился до того, что "мы должны выразить благодарность участникам поляны протеста, потому что они хоть как-то очищают наше общество".

"Это типичное обстоятельство, когда люди вынуждены силой, не дожидаясь правового разрешения вопроса на право пользования землей, идти на обострение", — вещал Трофимов. И дальше: "Я не понимаю, как мы можем приблизиться к цивилизованной жизни, цивилизованным нормам и отношениям человека и права, человека и власти".

Мы, господин Трофимов, рассказываем вам, если вы не понимаете. К цивилизованной жизни мы можем приблизиться, если одни перестанут захватывать землю, а другие перестанут нести околесицу.

Олександр Мащенко
("Крымское время" №9, 28 января 2006 г.)

У Крим збираються політичні "варяги"?

кримського уряду Сергій Куніцин, який зазначив, що в Криму достатньо професіоналів і немає потреби залучати сюди політиків з-поза меж автономії.

Три політичних сили півострова: НДП, ДемПУ та Партія державного нейтралітету України на міжпартійній конференції¹ оголосили про створення Блоку Куніцина, який теж виборюватиме більшість в парламенті автономії. В списку Блоку Куніцина — проректор Таврійського національного університету Володимир Казарін, колишній начальник кримського главку СБУ Олександр Свиридонов, Герой Радянського Союзу Ашот Аматуні, міські голови, керівники оздоровниць та підприємств, ветерани війни в Афганістані.

На думку місцевих аналітиків, саме між Партією регіонів і Блоком Куніцина розгорнеться основна боротьба за місця до Верховної Ради Криму, причому Блок Куніцина в цих перегонах матиме певну перевагу, адже кримчани не встигли забути сталий розвиток виробництва, політичну стабільність та міжнаціональну злагоду за часів прем'єрства Сергія Куніцина.

(“Демократична Україна” №18, 31 січня 2006 р.)

ДО ЗМІСТУ

Вибори-2006

Реванш, ще реванш?

Стислі строки проведення всіх етапів місцевих і кримських парламентських виборів, пов’язані зі спізнілим рихтуванням відповідного закону народними обранцями, змушують політиків квапитися. Сьогодні в Сімферополі проходить півдюжини конференцій республіканських відділень партій і блоків. Їхні лідери, не боючись перетинання маршрутів, рвуть на частини увагу електорату. Віктор Янукович заїхав аж на чотири дні. Відсвяткувавши на мітингу під стінами очолюваної його соратниками ВР Криму п’ятнадцяту річницю референдуму за створення автономії (гарний інформаційний привід для провісника федералізації), лідер Партії регіонів відвідає ще кілька міст півострова. Зокрема, звісно ж, Севастополь — епіцентр найгарячіших новин із фронту україно-російської дружби. Цими обставинами, мабуть, і можна пояснити таке тривале мітингування В.Януковича серед своїх — на президентських виборах він зібрав у Криму 82% голосів.

До графіка Юлії Тимошенко увійшли зустрічі з представниками робітничого класу (на заводі ЗБВ, який належить нерядовим членам місцевого осередку "Батькiвщини"), студентства (за часів прем’єрства істотно допомогла з фінансуванням будівництва нового корпусу Таврійського національного університету), зустріч із політичними партнерами з руху "Прозора влада" і прямий ефір на телеканалі "Чорноморська", у програмі лідера місцевих бютівців Сенченка. Журналістів запросили лише на прес-конференцію в університеті, хоча інтерес у представників ЗМІ був традиційно великий.

Олександр Мороз в останній момент свій візит до Криму на ці вихідні скасував. Як пояснили його кримські однопартійці, залишився висувати Ю.Луценка в мери Києва. Журналісти засмутилися. Позаяк дуже хотіли дізнатися у лідера СПУ, чим пояснити наявність у першій десятці претендентів на мандати депутатів ВР автономії аж трьох представників славної виноробної промисловості. Номер перший — головний кримський соціаліст Петро Устенко, котрого пов’язують із агрофірмами "Золота балка" та імені Поліни Осипенко, під третім номером — гендиректор "Масандри" Микола Бойко і сьомим значиться керівник винрадгоспу "Виноградний" Георгій Томашек. Дещо несподівано для виборця на другій позиції опинилась екс-віце-прем’єр Віталіна Дзоз. На минулих виборах вона увійшла до команди лідера НДП Сергія Куніцина, за його "квотою" залишилася і в уряді Матвієнка. Тепер же, певне, надії на прохідність у владу з колишніми соратниками немає. Втім, політичні опоненти пригадають В.Дзоз інше — обвинувачення в земельних зловживаннях, які нібито були під час її керівництва Нікітською селрадою, коли почалася забудова пляжів і околиць ботанічного саду елітними котеджами. Але соціалістів ці скандали, схоже, не бентежать.

Списки претендентів на кримський мандат — головна сьогодні інтрига. Нинішні мажоритарники — як діти, котрі приміряють маски на свято ялинки: хто сьогодні буде зайчиком, а хто вовком — не вгадаєш. Тому з представленням перших десятків чи хоча б п’ятірок списків учасники кримського забігу не квапилися. Практично всі стануть відомі тільки після проведення конференцій. Причина в усіх одна — остаточні правки вносилися в Києві. Або Донецьку. А то, кажуть, і в Москві.

Найбільший конкурс — у списки Партії регіонів, яка націлилася взяти ледь не половину місць у ВР автономії. Особливість моменту — блокування на кримському рівні з партією "Русский блок", лідери якої ще з мєшковських часів мають тісні і корисні зв’язки в Москві. І ця обставина, схоже, виявиться визначальною. Напередодні виборів кримські лідери "Русского блока" залишили його лави й одержали партквитки регіоналів. Висування кримських кандидатів від Партії регіонів відбудеться через тиждень, і якщо нічого не зміниться в нинішньому розкладі, то кримчани добряче здивуються.

Те, що нинішній спікер автономії, член політради Партії регіонів Борис Дейч вирішив стати народним депутатом України (номер 27 у списку партії) і залишити кримське політичне поле, — не новина. Однак є інформація, що в списку на кримський парламент не виявиться також прізвища Василя Кисельова, нинішнього першого віце-спікера і голови республіканської організації ПРУ! За безсумнівної перемоги регіоналів на виборах у Криму він залишається головним претендентом на крісло спікера. Або прем’єра — якщо перевага голосів у парламентському залі буде достатньою, щоб переконати в такому виборі президента. У "великому" списку Партії регіонів В.Кисельов на 39 місці, тобто можливість одержання мандата нардепа гарантована.

Цікаву байку розповідають у кримських коридорах влади. Нібито відомий громадянин РФ К.Затулін, який близько приймає до серця все, що відбувається в Україні, переконав В.Януковича в тому, що правильним для добросусідських відносин двох країн буде можливість приходу до влади в Криму політиків, котрі на ділі довели свою прихильність до дружби з Росією. Якщо це правда, то список Партії регіонів на виборах депутатів автономії очолить не її місцевий лідер, а голова Російської громади Криму Сергій Цеков. За часів президента Ю.Мєшкова і вражаючої перемоги блоку "Росія" Сергій Павлович був головою ВР Криму. Разючим було й фіаско блокросівців, чия авантюрна діяльність з держбудівництва закінчилася втратою практично всіх повноважень автономії, а сам Крим загруз у міжетнічних чварах і кримінальних розбірках. Соратники Мєшкова (за винятком творців партії "Союз") надовго виявилися відлученими від влади й в останні роки вважалися політичними маргіналами. І ось тепер завдяки В.Януковичу в них є реальна можливість для реваншу. Кажуть, що в прохідній частині кримського парламентського списку ПРУ люди Цекова можуть отримати не менше третини місць. А оскільки з кадрами в нечисленній організації, очолюваній С.Цековим, не густо, то не здивуюся, якщо в списку опиниться весь штат фонду "Москва—Крим", а в претендентах на місця в міських радах — активісти РГК, уся політична діяльність яких полягала в триманні прапорів під час мітингів. Власне, значна частина того блоку "Росія" із таких товаришів і складалася.

Погодьтеся, якщо депутатський поголос правдивий, то логіка в діях московських заклятих друзів України є. Причому залізна. Проросійські настрої в Криму традиційно сильні, а от рішучих дій із боку політиків півострова вже давно немає. Таких, щоб усім зрозуміло було, що питання по Криму ще не закрите, щоб у Києва був безупинний (як п’ятнадцять років тому) головний біль, щоб було ясно, що в Чорноморського флоту є і народне ополчення. І відсутність ознак життя "п’ятої колони" особливо помітно під час, скажімо так, дискусії, з приводу умов базування ЧФ на півострові. Потішні блок-пости, організовані Куніцинським "тіньовим урядом" біля ялтинського маяка, — жалюгідна пародія на те, що могло б відбуватися в подібній ситуації за часів, які доводиться згадувати. Та й різниця між резолюцією мітингу і, наприклад, рішенням парламенту — очевидна.

Василь Кисельов від коментарів цих чуток утримується. Заявив лише, що йде у відпустку на час передвиборної кампанії — публічно сповістив, що відмовився від службового автомобіля і здав мобільний телефон. Проте за словами інших регіоналів, через вплив Затуліна—Цекова на формування кримського списку за бортом опинилися два нинішні члени президії, кілька мерів і ціла низка гідних людей із великого бізнесу. Кажуть також, що, не домігшись участі у своїй долі у В.Януковича, народ знаходить шляхи-доріжки до Р.Ахметова. І деяким все-таки вдається вирішити питання.

Та й це не все, чим здивує явний фаворит виборів. Серйозність джерела не залишає вибору — писати чи почекати тиждень до офіційного висування. Звичайно, це може бути не так, але кажуть, що депутатом ВР Криму вирішив стати той самий Дмитро Табачник. Мовляв, у прохідній частині списку регіоналів на виборах у ВР України колишньому голові адміністрації президента Кучми й колишнього віце-прем’єра одержати місце не вдалося. Та кримський мандат теж має відому цінність. Втім, Криму Д.Табачник не зовсім чужий — за численними повідомленнями ЗМІ, жодного разу не спростованими, у нього є велика частка в "Кримхлібі".

Слід сказати, що він не єдиний іногородній, який прагне отримати мандат у Криму. Чимало донеччан вирішили зміцнити народовладдя в Ялті. А кримські соборівці заявили про створення блоку Анатолія Матвієнка! Зі скандалом відправлений у відставку екс-прем’єр автономії, а нині — заступник голови секретаріату президента, вирішив повернутися. Зрозуміло, що самому йому таке надзавдання не під силу. Проте зібрані після свят лідери помаранчевих політсил автономії не погодилися "блокуватися під Матвієнка". А лідер місцевих рухівців Л.Пілунський, чия партія завдяки блокуванню з висуванцями курултаю кримськотатарського народу напевно буде представлена в парламенті автономії, взагалі відмовився від участі в зборах. Нашеукраїнці також ентузіазму не виявили. І це зрозуміло — там свої проблеми. З наповненням списку людьми авторитетними і здатними заповнити втрату "татарських" голосів, які відправилися в Криму в самостійне плавання з НРУ. Тому очолить команду голова Ради міністрів автономії Анатолій Бурдюгов, якого багаторазово критикували (зокрема, і незаслужено) і багаторазово пікетували прибічники кримського лідера НСНУ нардепа В.Шкляра.

А тепер про сумне. Схоже, пережити стан дежа-вю кримчани ризикують не лише у зв’язку з можливим поверненням соратників президента Мєшкова. Є інформація про те, що завдяки високому ступеню ймовірності перемоги однієї політичної партії на виборах у кримський парламент, місця в залі займуть кілька товаришів, за котрими, щиро повіривши в гасло "бандитам — тюрми!", ридма ридають правоохоронці. Такі собі Саша М. та Ігор Л., запевняють добропорядні члени цієї самої партії, дістали згоду на отримання мандата від однієї авторитетної людини. Скласти їм компанію також не втрачає надії відома особа на прізвисько Данило. У зв’язку з чим "ДТ" звернулося по коментар до начальника кримського главку МВС Володимира Хоменка: що робить міліція, аби вберегти наші органи влади від нової навали кримінального елементу? Генерал запевнив: щойно буде оприлюднено списки претендентів на мандати депутатів усіх рівнів, "органи внутрішніх справ разом із СБУ здійснюватимуть цілеспрямовану роботу з недопущення порушень законів про вибори. В обов’язковому порядку перевірятимуться питання стосовно відсутності чи наявності в кандидатів судимостей, фальсифікації виборчої документації, наданих декларацій і, залежно від цього, порушуватиметься питання про легітимність реєстрації того чи іншого кандидата".

"Не лукавитиму, — зауважив В.Хоменко, — міліція не зацікавлена в тому, щоб депутатами будь-якого рівня ставали колишні або діючі кримінальні елементи. Оскільки, відповідно до нині чинного законодавства, у разі їхнього обрання, притягнути їх до кримінальної відповідальності буде вельми важко. Проте, врешті-решт, усе залежить від волі виборців і, передусім, вони повинні дати відсіч прагненню недостойних потрапити у влади". Сподіватимемося, у своєму бажанні дати відсіч бандитам, котрі рвуться у владу, виборець не опиниться на самоті і правоохоронці йому допоможуть. Вчасно. Тому що з моменту реєстрації кандидатом у депутати це зробити вже буде нелегко.

А от агітація за них і всіх незареєстрованих кандидатами в депутати місцевих рад уже розгортається. Така специфіка вітчизняного законодавчого забезпечення пропорційних виборів. Терміни яких у двох законах — про вибори депутатів ВР України та про вибори голів, депутатів місцевих рад разом із депутатами парламенту автономії — не збігаються. Тому закон у цій частині, каже голова виборчкому автономії Олексій Кондратенко, не працює. Дивно в Києві вирахували й потреби автономії в фінансуванні кампанії. За підрахунками, у Сімферополі на проведення виборів депутатів Верховної Ради автономії потрібно 1,314 млн. грн. Фактично більша частина витрат у кошторисі — понад 900 тис. грн. — піде на публікацію виборчих списків партій у пресі. А от кошторис витрат, рекомендований Центральною виборчою комісією України для ВК Криму, становив лише 356,6 тис. грн. (фактично вчетверо менше від необхідного).

Із погляду прогнозів, ситуація нині нецікава. Бо вже дуже очевидна. Навіть в умовах цілковитої відсутності відкритих соціологічних вимірів. Закриті ж дослідження в серйозних штабах конкурентів практично збігаються. Левова частка мандатів у ВР Криму дістанеться регіоналам (мінімум 30 місць із 100), другими мають усі шанси реваншуватися кримські комуністи на чолі з Леонідом Грачем. Наразі, запевняють різні опоненти, рейтинг комуністів — на рівні десяти відсотків. За третє місце поборються БЮТ, "Союз" і НДП. За різними даними, кожна з партій може розраховувати на 5—8 місць у парламенті. Не менш ніж п’ять депутатів може провести союз Народного руху й меджлісу (якщо репатріанти підтримають рішення курултаю, ясна річ). Шанси потрапити до кримського парламенту в соціалістів і блоку Литвина, кажуть експерти, є. Причому місцевим штабам бажано нічого не розпочинати — аби не наробити дурниць і не зіпсувати загальнонаціональний показник. А от яким буде результат НСНУ — не береться прогнозувати ніхто.

Валентина Самар
(“Дзеркало тижня” №2, 21 січня 2006 г.)

Земельне питання

Безысходность порождает отчаяние

Участники акции протеста в c.Чистенькое Симферопольского района приглашают чиновников-"профессионалов" отправиться в умирающие села и пожить там с две недели. Если выживут, то, возможно, сумеют понять отчаявшийся народ.

Весть о том, что 10 января, с начала празднования священного для мусульман праздника Курбан-байрам, в Чистеньком, под Симферополем, возник палаточный лагерь протеста полутора сотен наших соотечественников, буквально в считанные дни разнеслась по всем уголкам полуострова. Сегодня, две недели спустя, несмотря на стремительно ухудшающиеся погодные условия, лютые морозы, стужу, пронизывающий ветер, к акции протеста уже присоединились, записавшись в списки, свыше полутора тысяч крымских татар, несколько русских, кореец. В эти дни неоднократно посещая наших, прямо скажем, бедствующих, но не павших духом соотечественников, мы поняли, что людьми движет безысходность. Среди пикетчиков в основном те, кто в процессе возвращения стараниями крымской власти не сумел вернуться в места прежнего проживания, а оказался в многочисленных, богом забытых, заброшенных степных выселках в несколько улиц, без детсада, школы, работы, транспорта, газа, зачастую света и воды.

В последнее десятилетие с разразившимся экономическим кризисом, резко ухудшившимися условиями жизни жители, вне зависимости от национальности, активно покидают эти бесперспективные, умирающие  селения. Русскоязычное население уезжает к родственникам или на заработки в Россию, где зачастую и остается, часть перебирается в крымские города. Крымским татарам с родины ехать некуда, да и незачем. Поэтому мигрирующие из степи наши соотечественники вначале обустраивались близ городов на массивах самовозвратов, другие приобретали дачи, но и эти ресурсы ныне исчерпаны из-за непомерно возросших цен. В этой связи в последние годы мы становимся свидетелями многочисленных "полян протеста" в Ялтинском, Судакском, Симферопольском регионах, когда отчаявшиеся в своем и своих детей светлом будущем, но не спившиеся от безысходности люди, требуют от крымских властей совсем немногого — свои кровные, по закону положенные шесть соток земли для строительства жилья, в более или менее удобных, близких к городам и коммуникациям местах. Не по своей воле оказавшиеся на обочине жизни, они выживали как могли, но всему есть предел. Нет работы, не рентабельны занятия огородничеством, животноводством, парниковым хозяйством. Безысходность и отчаяние привели подавляющее число пикетчиков на обочину дороги у лесополосы в Чистеньком, но слепая и глухая к проблемам людей крымская власть с завидным упорством твердит об очередном "самозахвате", о нарушениях законодательства. В свою очередь, участники акции протеста обращаются к немногочисленным политикам оранжевого спектора в Крыму, которых они поддерживали и надеются в будущем поддерживать на предстоящих парламентских выборах, с просьбой инициировать и добиться инвентаризации, а также проведения прокурорских проверок, насколько в правовом поле проходило распаевание земель в Симферопольском районе, когда, по их мнению, тихо, "без шума и пыли" фиктивным фирмам, фермерам, просто частным лицам выделялись десятки гектаров земли. Нам также сообщили о попытке спровоцировать конфликт: люди в черной казачьей форме, представившиеся работниками охранной службы "Альфаспорт", с собаками, установив колья с проволокой, попытались оградить участников акции, но получили отпор. К нашим соотечественникам также подсылают неизвестных лиц в нетрезвом виде и соглядатаев, подслушивающих и передающих "куда надо" информацию.

Выражая признательность и благодарность председателю Милли Меджлиса М.Джемилеву, Н.Бекирову, А.Мустафаеву, сделавшим все от них зависящее по предотвращению намечавшегося силового разгона "Беркутом" пикета, участники акции вместе с тем обращаются за помощью к чиновникам — крымским татарам, находящимся в кабинетах власти — депутатам Верховной Рады АРК, Совмина, Симферопольской райгосадминистрации, до сих пор почему-то остающихся совершенно безучастными к происходящим событиям.

Ибраим Абдуллаев
("Голос Крыма" №5, 27 января 2006 г.)

Меджлис шантажирует власти и угрожает терактами

Крымскотатарский меджлис (нелегальный этнический парламент) угрожает крымским силовикам терактами с участием смертников. Об этом на пресс-конференции в Симферополе заявил руководитель политико-правового отдела меджлиса Надир Бекиров.

По его словам, участники "поляны протеста", захватившие землю в селе Чистеньком на окраине Симферополя, готовы взорвать себя и силовиков, которые попытаются освободить занятый участок.

"Крымские татары готовы принести себя в жертву, чтобы депортированные начали получать землю в Крыму", - сказал Бекиров.

По его словам, даже свой стихийный посёлок татары назвали "Курбан". "В переводе с татарского курбан - это "жертва", и это означает, что участники "поляны протеста" настроены решительно", - пояснил один из лидеров меджлиса.

Он также сообщил, что неделю назад, узнав о приближении к "поляне" сотрудников милиции, пикетчики приготовились привести в действие несколько газовых баллонов и бутылки с бензином, что привело бы к многочисленным жертвам с обеих сторон.

Как утверждает Бекиров, с земель в Чистеньком "татары не уйдут никогда". Участники "поляны протеста" предлагают "на законных основаниях забрать земли, принадлежащие ЧП "Советская Украина", и передать их под застройку депортированным".

"Крымская власть, если она не хочет неприятностей, должна поддержать перед Верховным Советом Украины инициативу о передаче земли крымским татарам, а сегодня мы требуем гарантий, что так оно и произойдет", - заявил Бекиров.

По его словам, в "поляне протеста" участвуют те же люди, которые захватывали землю на Южном берегу Крыма, в том числе в Симеизе.

"Мы ушли оттуда после белиберды, о которой говорил Борис Дейч (председатель Верховного Совета Крыма - ред.), что на ЮБК, дескать, виноградники и санатории, и наши акции срывают курортный сезон. Теперь мы пришли на земли, где нет курортов", - пояснил Бекиров.

Напомним, 10 января более 30 крымских татар захватили земельный участок в пригороде Симферополя - селе Чистеньком. Самозахватчики разбили большую армейскую палатку в районе тепличного комплекса на землях, принадлежащих частникам. В тот же день на захваченную территорию завезли и строительные материалы.

Новый регион - Крым
("Крымская правда" №17, 28 января 2006 г.)

Економіка. Фінанси.

Зима недаром злится
Нам бы газа до отказа

Вчера утром в Крыму было до 25 градусов мороза. В Симферополе ртутный столбик наружных термометров показывал 23 ниже нуля. Старожилы утверждают, что за последние несколько десятилетий у нас не было таких суровых холодов. Сейчас в любое время суток хочется поскорее зайти в тёплое помещение, чтобы согреться. К сожалению, не всем это удаётся. По данным Главного управления МЧС Украины в АРК, в Нижнегорском районе от переохлаждения погибло 4 человека.

Правда, и в помещениях многие поёживаются, ощупывая холодноватые батареи. Сказать, что работники предприятий газоснабжения и отопления плохо подготовились к зиме, язык не поворачивается. Голубым топливом мы снабжаемся в рамках финансирования и наличия соответствующих ресурсов. Но их не хватает. При том, что в минувшие годы и не в такие сильные морозы, как сейчас, ситуация была ещё хуже. Тогда давление газа в распределительных сетях падало до 0,1 атмосферы. А теперь в минувшие субботу и воскресенье, по словам первого заместителя правления ОАО "Крымгаз" Александра Манасова, этот показатель удерживался на отметке 0,6.

Вчера днём, однако, пришлось опустить его до 0,3 атмосферы. Иными словами, газовики сознательно уменьшили подачу голубого топлива населению, бюджетным организациям, предприятиям. Это для того, чтобы сэкономить определённое количество ресурсов к ночи, когда потребность в них возрастает, в том числе и с учётом того, что с вечера на улице будет ещё холоднее и придётся больше жечь топлива. Сокращена подача природного газа Симферопольской ТЭЦ, Крымский содовый завод и государственная акционерная компания "Титан" переводятся на вторую очередь ограничения газоснабжения, что позволит дополнительно подать населению 200-300 тысяч кубометров в сутки.

В органы власти республики поступают тревожные сообщения из арендного предприятия "Крымтеплокоммунэнерго". Топлива, которое эта структура получает от компании "Газ-тепло", не хватает, да и идёт оно сейчас не столько с материка, сколько от "Черноморнефтегаза". Тем самым сокращаются наши собственные ресурсы.

Котельные на голодном пайке

Расклад снабжения систем отопления, входящих в "Крымтеплокоммунэнерго", следующий. Симферополю в сложившихся условиях для центральных котельных сейчас необходимо 1,5 миллиона кубометров газа в сутки, фактически же поставляется 820 тысяч. А как в целом по Крыму? Ситуация примерно везде одинаковая. Тепловикам сейчас необходимо получать в сутки 3580 тысяч кубометров голубого топлива, фактически же в минувшее воскресенье, по сведениям "Черноморнефтегаза", они получили 2457 тысяч.

В Симферополе тоже вчера днём уменьшили подачу газа на котельные, чтобы побольше его иметь на ночь. Но зачастую получается так, что к вечеру температура в сетях падает настолько низко, что к утру работники отопительной системы не успевают раскочегарить. Тут уж, как говорится, не до жиру, приходится постоянно иметь в виду опасность замерзания систем отопления и принимать меры по её предотвращению. Особенно там, где температура воды на выходе из котельных не поднимается выше 45 градусов. При подходе к наиболее отдалённым домам водичка вообще растеряет весь свой "пыл".

Газовый расклад

А вот данные о снабжении Крыма голубым топливом, предоставленные нам пресс-службой "Черноморнефтегаза". В минувшее воскресенье в газотранспортную систему Крыма было закачано около 10,3 миллиона кубометров. При лимите 9,2 миллиона кубометров потребление этого вида топлива составило 10,45 миллиона. Из них 8,86 миллиона досталось автономной республике, остальное количество ушло в Севастополь. Промышленные предприятия полуострова получили 1,66 миллиона кубометров природного газа, население - 6,44 миллиона. С материка на наш полуостров пришло 4,2 миллиона кубометров.

Как видим, Крым перебирает лимит топлива. Зато мы недобираем тепла от природы. Может быть, газовикам следовало бы побольше забирать в эти дни голубого топлива из Глебовского подземного хранилища? И "Нефтегазу Украины" надо бы почаще напоминать о том, что крымчане мёрзнут в своих квартирах, домах, кабинетах. Не дай Бог, если ещё дело дойдёт до снижения газопоставок автономной республике и Севастополю до уровня лимита. Этого ни в коем случае нельзя допустить.

Быстрее бы пришли более тёплые дни, в этом наше спасение. Пока что Главное управление МЧС рекомендует гражданам быть в эти дни особенно осмотрительными, не допускать нарушений правил пользования электроэнергией, природным газом, водой. Надо быть собраннее на улице, без надобности не покидать обогреваемые помещения, теплее одеваться. Водителям автомобилей советуют подержать их на приколе.

Правда, плохо, когда на линию не выходят маршрутные такси. Между тем вчера пятая часть из них осталась в гаражах. Из-за этого на некоторых остановках образовались очереди. К сожалению, "замерзают" и троллейбусы. Но уж лучше допустить небольшие очереди на остановках, чем аварии на дорогах, ведь некоторые типы автомобилей не могут работать даже при 5-градусных морозах да ещё на обледенелых дорогах.

Нынешние морозы могут привести к неблагоприятным осложнениям обстановки на полях, в садах, виноградниках республики. 20-градусные морозы грозят снизить урожайность фруктовых деревьев и виноградников. При 25-27 градусах у насаждений могут погибнуть генеративные почки. Жаль, что садам и виноградникам сейчас невозможно помочь какими-то дополнительными мерами.

Иван Дьяков
("Крымская правда" №13, 24 января 2006 г.)

У Чорному морі знайшли нафту

Багате родовище нафти знайдено на структурі Суботіна, розташованій на прикерченській ділянці шельфу Чорного моря. Значні запаси "чорного золота" виявили спеціалісти компанії "Чорноморнафтогаз". Це при тому, що останні три роки геологорозвідка практично не фінансувалася з бюджету. Торік на це було виділено лише 40 тисяч грн., зауважив президент "Чорноморнафтогазу" Ігор Франчук.

Однак цього року в державному бюджеті нарешті з'явилися статті, якими передбачено фінансування видобутку власних нафти і газу. Так, на геологорозвідку на шельфі Чорного і Азовського морів планують виділити 150 млн. грн.. Крім цього, бюджет-2006 передбачає 45 млн. грн. на добудову газопроводу Ялта—Форос—Севастополь.

Віктор Хоменко. Крим.
(“Голос України” №14, 25 січня 2006 р.)

ДО ЗМІСТУ

Історія. Пам’ятки архітектури

Фатальна ікона

Кажуть, вона з’явиться в потрібний час і в потрібному місці

У пошуках надії

У Криму визначних пам’яток, як відомо, море. Цього разу доля привела мене до жіночого Троїце-Параскевієвського монастиря, що біля села Тополівка в Білогірському районі (поряд з автотрасою Сімферополь — Феодосія).

Гід, молода струнка черниця, уся в чорному, попередила, що на території монастиря можна знімати будь-які об’єкти, крім самих черниць, у тім числі і її. Мовляв, навіщо бентежити послушниць. А от історію монастиря вона розповідала, як мовиться, з душею та почуттям — заслухаєшся. Не кожен професійний екскурсовод на це здатен.

Мене ж цікавила старовинна Казанська ікона Божої Матері. Її подарував монастиреві граф Микола Гейден. Як він сам висловився, зробив це на згадку про порятунок імператора Олександра ІІІ і всієї його родини під час залізничної катастрофи на станції Борки 17 жовтня 1888 року. З цієї нагоди спорудили безліч храмів. У Криму тоді постала церква Воскресіння Христового у Форосі. Схоже, граф Гейден теж вирішив виявити своє ставлення до події. Історія ж ікони заплутана й, можна сказати, трагічна...

Як зауважила наш гід, подарований графом лик Богоматері, за переказами родини Гейдена, — точна копія справжньої Казанської ікони Божої Матері. Вона була написана незабаром після того, як ікона знову явилася світу. Як свідчить легенда, після взяття Казані військами Івана Грозного влітку 1579 року місто охопила пожежа. Здавалося, нізвідки було чекати порятунку. І отут одній дев’ятирічній дівчинці уві сні з’явилася Богородиця й веліла в зазначеному місці відкопати ікону зі Своїм Ім’ям (цю ікону, щоб урятувати, християни закопали ще за часів татаро-монгольського іга). Там її й знайшли. Образ був урочисто перенесений до храму — й пожежа стихла. Відтоді її називають Казанською. Списки цього образу були в багатьох містах. Свято на її честь припадає на восьме липня — на згадку про повернення ікони жителям Казані, а також на 22 жовтня — день визволення Москви від поляків у 1612 році.

Сімейна реліквія стала кримською

Список ікони Казанської Богоматері, про який ідеться (кримський), спочатку належав роду князів В’яземських, потім перейшов до графів Зубових. А графу Миколі Гейдену, що був старостою петербурзького Казанського собору, ікона дісталася як спадщина від матері — уродженої графині Зубової. Ікона була багато прикрашена — у срібно-золотій ризі, навколо образу Богородиці був перлинний убрус з коштовними камінцями й діамантами.

Граф Гейден передав ікону до канцелярії Святійшого Синоду. Незабаром її доправили з Петербурга до Сімферополя. Недовго образ зберігався в кафедральному Олександро-Невському соборі (його підірвали в 30-х роках, нині його відновлюють на тому самому місці). Безліч людей поклонилося цій святині. А 13 травня 1890 року після урочистої літургії й молебню ікону понесли багатолюдним хресним ходом через Карасубазар (нині Білогірськ) до Топловського монастиря, як цього хотів граф. До речі, пізніше у дні, коли ікону вносили в село чи місто, місцеві жителі вважали святковими, ніхто не працював, школярі не навчалися — усі виходили зустрічати образ. Невдовзі сімейна реліквія Гейденів стала святинею не тільки Топловського монастиря, а й усього Криму.

Граф Гейден невтомно опікувався долею Топловського монастиря і подарував йому, крім ікони, ще й іншу сімейну реліквію — хрест з мощами києво-печерських угодників. А в 1884 році з Єрусалима він привіз камінь з печери Життєдайного Гробу Господнього, а з Рима — копію цвяха, яким Ісус Христос був прикутий до хреста. Граф також пожертвував на користь обителі свою дачу у Феодосії, яку називав миза Кафа.

Черниць грабували червоноармійці

Але всі ці святині зникли з монастиря після того, як у ньому побували червоноармійці. За інформацією Людмили Ясельської, яка довгі роки вивчала історію монастиря, напередодні Різдва Христового, четвертого січня 1919 року о 19-ій годині вечора понад 30 мародерів у військовій формі ввірвалися в обитель, виставивши на всій території охорону й пости. Черниці намагалися заблокувати деякі приміщення й зберегти богослужбові коштовності, але зловмисники зламали двері. П’ять годин тривав грабіж. З ризниці вилучили срібні хрести, чаші, скарбниці для дарів. А книги порвали, архів викрали. Черниці одразу ж поставили до відома цивільну владу. Але ніяких заходів для пошуку грабіжників не було вжито. Схоже, ніхто й не збирався цього робити.

Куди ж поділися монастирські цінності, а з ними й ікона? На думку істориків, її продали. А от де вона нині, у яких краях — таємниця, вкрита мороком.

Дивний збіг обставин — долі копії ікони та її оригіналу дуже схожі. Судіть самі. Образ Божої Матері Казанської, написаний в ХІV столітті, був викрадений у 1904 році з Благовіщенського собору Казані. Слідів її дотепер не знайдено. Тоді все місто було шоковане. Константинопольський патріарх Іоаким ІІІ, аби втішити православних, розпорядився зробити список із давньої мозаїчної, особливо шанованої візантійської ікони "Всеблаженна" й передати замість загубленої.

Казанську ікону, подаровану Топловському монастирю, спіткала така ж сумна доля. Але цього разу викрадення святині було організоване... радянською владою. З цього приводу можна сперечатися. Однак сама собою політика більшовизму була грабіжницькою стосовно церкви, природно, й щодо Топловского монастиря.

Відповідно до Декрету про землю (листопад 1917 р.) відбиралися всі церковні землі разом з живим і "мертвим" інвентарем, церковними спорудами й передавалися волосним земельним комітетам та повітовим радам селянських депутатів. Проти монастирів "спрацював" і ленінський декрет про використання Криму для лікування трудящих (21 грудня 1920 р.). До речі, тільки 1922 року в Криму ліквідували 74 храми різних культів, а також чотири монастирі. На базі Топловської обителі була створена "радянська санаторія", як записано в розпорядженні нової влади.

Рабині в безбожників

Закрили монастир 29 квітня 1923 року. З 244 черниць і послушниць була організована "жіноча сільськогосподарська трудова артіль", пізніше її назвали "Жіноча праця". По суті, монахині перетворювалися в рабинь. На той час монастиреві належало 823 десятини землі, 490 десятин — у безпосередній близькості в урочищі Топлу, з них 30 десятин саду, пять — городу. До цього на рахунках монастиря було понад 2,5 мільйона карбованців. Усе це нова влада відібрала в черниць і відправила (принаймні, так пояснювали) нібито на потреби голодуючих. До речі, і тоді не припинялося вилучення цінностей. У травні 1922 року під час опису майна забрали 15 предметів зі срібла й золота.

Утім, черниці та послушниці не нарікали на долю, працювали сумлінно, бо й самі хотіли допомогти людям. Як відомо, голод почався в Криму у вересні 1921 року. Критичною його межею стали лютий і березень 1922-го. За різними джерелами, на півострові голодувало від 400 до 500 тисяч людей — майже 70 відсотків населення. Тоді загинуло приблизно 100 тисяч, у тім числі 75 тисяч кримських татар.

Слід зауважити, що мешканки монастиря все-таки сподівалися, що диво обов’язкове станеться — знайдеться ікона Казанської Богоматері і захистить їх від нещасть, що накотилися, і знову відродиться монастир. І працювали ще старанніше. У жовтні 1923 року співробітники управління Держземмайна після обстеження монастирського господарства у своїх висновках записали: "...Щодо обробки, то колишній сад монастиря може сміливо посісти одне з перших місць серед садів Криму" і "справедливо вважатися одним з найпоказовіших господарств".

Хоч як черниці старалися, доля обителі висіла на волосині. 26 грудня 1924 року президія Кримської виконавчої комісії підтвердила своє рішення про ліквідацію жіночого монастиря. На території топловської сільгоспартілі був створений радгосп з багатозначною назвою — "Безбожник" (вершина глузування!), він і згубив працю монахинь. У 1933 році в Топлах була створена експериментальна база Кримської плодово-ягідної дослідної станції. Останнім "господарем" монастирських будівель став піонертабір "Топольок".

Блажен, хто вірує

І все ж, за словами мешканців монастиря, їхні молитви були почуті. Можливо, допомогла ікона Казанської Богоматері. Навіть незважаючи на те, що нині вона опинилася бозна-де. У червні 1993 року справедливість була відновлена. Рішенням Білогірської райради монастир отримав у постійне користування 10,76 гектара землі. Хоч і невелика частина колишніх угідь, та все ж...

За ці роки чимало зробили черниці. На території монастиря облаштували святе джерело, а ще два — на схилах гори Каратау. Один з них має ім’я Св. Георгія Переможця, там обладнана купіль просто неба і встановлено хрест святого, трохи далі — джерело трьох святителів: Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста. Упорядкували монастирський цвинтар. Двір став схожий на райський куточок. Надгробок над могилою ігумені Параскеви розмістили в капличці. До речі, цей надгробний камінь на початку 80-х років робітники збиралися взяти на будівництво братської могили... Як відомо, ігуменя Параскева (в мирі Ольга Родимцева) очолювала монастир 39 років. За неї він досяг найбільшого розквіту. За працю на користь обителі в 1894 році вона була визнана гідною найвищої нагороди, яку тільки можуть мати монахині-жінки,— наперсного Хреста. Завдяки її старанням на території монастиря було розпочате будівництво собору Св. Трійці. Однак недобудованим він був висаджений у повітря у 1929 році. Сама ігуменя Параскева померла третього грудня 1928 року. Могилу її сплюндрували атеїсти.

Але всупереч усьому монастир ожив. До нього потягнулися жителі навколишніх сіл. І воскресли надії його мешканців. Послушниці переконані, що відродженню монастиря допомагає Казанська ікона Богоматері. І вірять, що вона з’явиться перед людьми тоді, коли буде нагальна потреба в їхньому захисті.

Віктор Стус, Крим
(“Демократична Україна” №15, 26 січня 2006 р.)

Песня о памятниках

Удивительные события происходят в Крыму. В одном месте памятники разбивают, а в другом — устанавливают. В Гурзуфе, например, разбили серию замечательных скульптур, созданных для украшения набережной ведущими украинскими скульпторами, а в Симферополе, напротив кинотеатра с таким же названием, появился камень, оповещающий о том, что здесь будет воздвигнут памятник жертвам ОУН УНСО и СС, причем рядом с бюстом правозащитника генерала Петра Григоренко.

Случай беспрецендентный. Заразительный пример коммунистов устанавливать памятники по любому поводу превратил обочины наших крымских дорог во что-то напоминающее бесконечные кладбища.

Я думаю, что сегодня коммунисты должны взять патенты на два новых изобретения. Первое — воздвигать памятник где угодно, посвящая его любому событию в истории, и второе — устанавливать его рядом с уже стоящим, лишь бы место нравилось. Эти изобретения открывают новую эру в строительстве памятников. Теперь вполне возможно, что в Симферополе появится памятник жертвам нападения на американскую военную базу Пирл Харлбор или жертвам атомной бомбардировки японских городов Хиросимы и Нагасаки, а рядом с уже существующими памятниками вскоре появятся новые. Например, рядом с памятником Пушкину возле русского театра в Симферополе возвысится памятник Патрису Лумумбе, борцу за коммунистическую идею в Африке, или Нельсону Манделе, а еще лучше всем троим сразу. Это придаст особый шарм крымской столице. Представляете, сколько туристов к нам ринется посмотреть на эти чудеса.

Традиция разрушать памятники (и не только памятники) тоже принадлежит коммунистам. 70 лет советские люди мечтали в песнях: "Мы весь, мы старый мир разрушим до основанья..."  И рушили памятники, храмы, судьбы людей и народов, жгли книги, уничтожали голодом, войнами и депортациями, гноили в лагерях, тюрьмах и психушках. В.Ленин знаменит не только троекратным повторением слова учиться. Помню, в свою студенческую бытность изучения первоисточников классика меня поразило троекратное ленинское "ТЕРРОР, ТЕРРОР, ТЕРРОР". По отношению к классовым врагам, конечно: предпринимателям, духовенству, бывшим чиновникам, интеллигенции, дворянам, офицерам царской армии. Странно как-то, что сегодня в период непримиримой всемирной борьбы с терроризмом, которая сменила всемирную классовую борьбу, идеолог и практик терроризма возвышается бронзовой или железобетонной фигурой на площадях, почетно возлежит в мавзолее.

Я предлагаю прием, которым мы, художники, всегда пользуемся. Он формулируется так — из дефекта сделать эффект. Не надо восстанавливать разбитые, разрушенные памятники, наоборот, нужно научиться из этого делать бизнес. Например, где-нибудь в западной Европе зайдешь на кладбище — видишь море цветов, красивые камни, отсутствие оградок (не от кого ограждать). Красота такая, что хочется сразу на этом кладбище поселиться. Конечно, через некоторое время от такого порядка нашего человека с непривычки начинает подташнивать. Не хватает чего-то деструктивного. Герой булгаковского "Собачьего сердца" говорит: "разруха начинается в головах людей". Это состояние настолько органично впиталось в  сердца и кровь крымчан, что мы не должны ни от кого скрывать эту свою сущность. Ее нужно  демонстрировать и привлекать этим толпы туристов. Некоторые уже сделали первые шаги в этом направлении. Например, в Бахчисарае есть частный Дом музей художников Нагаевской и Ромма. В саду этого музея в качестве подпорной стенки используется надмогильный камень со старого крымскотатарского кладбища, которое когда-то было рядом. Эта подпорка всегда вызывает большой интерес иностранных гостей. Они фотографируют это необычное, непривычное (для них) явление, обсуждают. Жалко, что бесплатно. Нужно всем миром выявить все заборы и туалеты, сложенные из надмогильных камней, и показывать их за деньги, ведь такого чуда нет больше нигде на планете. Это наше общее достояние. Спасибо коммунистам. Ведь их изобретательности нет предела.

Я предлагаю памятники в Гурзуфе не восстанавливать, а оставить так как есть. Предлагаю почитать профессию вандала столь же престижной, как и скульптора. Например, возле каждого разрушенного памятника установить бронзовую табличку с именами создателя и разрушителя, с датами создания и разрушения. У нас узаконится замечательная уникальная традиция: создали памятник, торжественно его открыли и тут же торжественно разрушили. Можно, конечно, это делать более современным способом. Установить рядом с новым еще несколько разных. Таким образом, уникальность нашего полуострова возрастет, увеличится поток желающих приобщиться к нашей культуре, соответственно возрастут и поступления в бюджет полуострова.  Стоит же на центральной площади в Симферополе памятник вдохновителю-разрушителю.  Стоит одиноко. Нужно поставить рядом памятники: жертвам голодомора 1931 года в Крыму (100 000 погибших) и жертвам красного террора (150 000). Чтобы не было ему скучно.

Мамут Чурлу
("Голос Крыма" №5, 27 января 2006 г.)

Крым — магистраль, связующая Восток и Запад

Благодаря своему уникальному географическому положению в Юго-Восточной Европе, климатическим условиям, окруженный по периметру водами Черного и Азовского морей, Крымский полуостров издревле являлся контактной зоной различных цивилизаций: средиземноморской и степной, западной и исламской.

Так, к примеру, двухвековое (1270-е гг. — 1475) экономическое, политическое, культурное сотрудничество Крыма с форпостами Генуэзской и Венецианской республик на полуострове служит наглядным примером успешных, взаимовыгодных отношений Запада и Востока.

Во второй половине XIII — XIV вв. изменение маршрута транзитных торговых путей, ранее пролегавших через Багдад в Переднюю Азию и Египет, привело к перемещению к берегам Черного моря основных конечных пунктов в международной торговле между Востоком и Западом, что послужило мощным стимулом для развития всего Причерноморского региона, и в особенности Крыма.

В этой связи европейцы, в частности, предприимчивые мореходы генуэзцы и венецианцы в результате переговоров, подношений богатых даров добьются разрешения ханов Золотой Орды на открытие торговых факторий на Крымском и Азовском побережье — в Каффе, Судаке, Тане. В последующие десятилетия, вплоть до середины XIV в., система транзитных торговых связей достигла наивысшего расцвета, так как на территории Золотой Орды проходил наиболее протяженный отрезок Великого шелкового пути — трансазиатской торговой магистрали: Каффа — Солхат — Тана — Сарай — Астрахань — Ургенч — Алмалык — Кашгар — Ханбалык (Пекин).

Из Западной Европы купцы морских республик Генуи и Венеции доставляли и сбывали в Каффе текстиль, бумагу, стекло, железо, серебро, золото, ртуть, мыло, оливковое масло, продукты аграрного производства. Закупали и поставляли прибываемые из Китая, Индии, Персии, Средней Азии, Поволжья — шелк, ткани, ковры, пряности, благовония, драгоценные камни, соль, соленую рыбу, зерно, строительный лес, украшения из драгоценных металлов. Итальянец Бальдуччи Пеголотти в широко известной "Практике торговли" (1320-е гг.) указывал на преимущества этой трансазиатской торговой магистрали, которую по его расчетам можно было преодолеть за 290 дней, то есть менее, чем за год.

Другой уроженец Южной Италии францисканский монах Джованни Монтекорвино, совершив пятнадцатилетнее путешествие на Дальний Восток и Китай (1338-1353 гг.), писал: "А что касается дороги, то сообщаю, что путь через земли императора северных татар самый короткий и безопасный, так что с послами можно пройти его за пять-шесть месяцев, а то и того менее. Все другие пути гораздо длиннее и опаснее, и на них два морских перехода".

Известный арабский историк и географ Ибн-Арабшах (1388 — 1450) указывал в одном из своих трудов: "Выезжают, бывало, караваны из Хорезма и едут себе на телегах спокойно из опаски и страха, вдоль до самого Крыма, а переход этот требует около трех месяцев".

В первой половине XIV в. отсутствие длительных войн с соседями, опустошительных междуусобиц привело к бурному развитию торговли, ремесленного производства, земледелия и скотоводства. В государстве на всем протяжении караванных путей были построены караван-сараи (постоялые дворы), снабженные всем необходимым для отдыха и дальнейшего путешествия. Стремительно отстраиваются как старые, так и новые крупные административно-территориальные, торговые и ремесленные центры.

Чингизиды-улусбеки Крыма (Тулек-Тимур, Али-бек, Зейн-эд-дин Рамазан, Кутлуг Тимур и др.) отстраивают новую столицу — г. Солхат (Эски Къырым), генуэзские консулы, в свою очередь, величественную Каффу.

В Солхате находились ставка и дворец улусбеков Крыма, позднее и первых крымских ханов, десятки мечетей, медресе, караван-сараев, была сосредоточена ремесленная промышленность: кузнечное и ювелирное ремесло, мастерские по выделке земледельческих орудий, оружия, обработке металлов, керамических и гончарных изделий, кожевенное и ткацкое производство. На протяжении десятилетий (1316-1475 гг.) генуэзские консулы Каффы из знатных, богатых, влиятельных семейств: Дориа, Гримальди, дель Боско, де Марини, Скварчифико, Джустиниани, Адорио, ди Вивальди, Спинола, Империале, де Гвизольфи и др. отстраивали  защищавшие город и цитадель мощные неприступные крепостные стены и башни, частично сохранившиеся и поныне. Укрепления цитадели насчитывали 15 башен, пять ворот, длина стен составляла почти полтора километра.

К 1389 г. было завершено возведение укреплений города, охватывавших территорию более 80 га, насчитывалось 34 башни, 5 ворот. Крепость была окружена рвом. Крепостные башни Каффы длительное время были самыми высокими сооружениями на полуострове. Город застраивался дворцами знати, консулов, купцов, был разбит на кварталы ремесленников: ювелиров, гончаров, оружейников, ткачей, камнерезов и др. В городе насчитывались десятки фонтанов, вода к которым поступала из окрестных источников. В порт прибывали сотни кораблей с купцами из различных государств Средиземноморья. Посетивший в 1332 г. Каффу известный арабский путешественник Ибн-Баттута насчитал в ее гавани свыше 200 судов. В городе было несколько десятков католических и православных храмов, монастырей, кенаса, мечеть, синагога. Интересно, что к 1305 г. упоминается и построенный в г. Солхате католический храм. Таким образом на полуострове две столицы Солхат и Каффа не столько соперничали, сколько наглядно представлялиКрым — магистраль, связующая Восток и Запад, насколько выгодно и полезно сотрудничество Востока и Запада.

Около 1340 г. улусбек Крыма Тулек-Тимур (предок основателя Крымского ханства — Хаджи-Гирай-хана) направляет письмо в сенат г. Венеции с предложением открыть торговую факторию в г. Керчи (Воспоро) с условием уплаты трехпроцентной пошлины с реализованных товаров. В 1358 г. улусбек Кутлуг-Тимур направляет в Венецию письмо, в котором одобряет открытие факторий венецианцев в бухтах Провато (Коктебель) и Калиера (Отуз). Послания улусбеков и поныне хранятся в архиве Венеции. Но постепенно генуэзцы вытесняют соперников венецианцев и овладевают Судаком, Балаклавой (Чембало), а в 1381 г. по договору с Тохтамыш-ханом и улусбеками Крыма им и вовсе передадут в управление Южнобережье.

В Чембало, Судаке, Гурзуфе, Алуште генуэзцы отстраивают крепости, назначают консулов, оттуда осуществляют и торговые операции.

Но в середине XV в. происходят события, которые изменят геополитическую ситуацию в черноморском регионе и приведут к гибели форпостов генуэзцев. В 1453 году османы овладеют Константинополем и установят контроль над проходом судов через пролив Босфор в Черное море. Двадцать лет спустя, в 1475 г., османы высадят войска на полуострове, овладеют крепостями генуэзцев и Мангупским княжеством.

Заключив договор, Крымское ханство также войдет в состав Османской империи, но при этом связей с Европой не потеряет.

Ибраим Абдуллаев
("Голос Крыма" №5, 27 января 2006 г.)

ДО ЗМІСТУ

Освіта. Наука. Мовні проблеми

Відписки без наслідків

У бюрократичному лабіринті опинилася "Студія Серебрянських" у Сімферополі

У це важко повірити, але в Сімферополі до розвитку центрів фізичного та естетичного виховання дітей і молоді "Студії Серебрянських" "батьки міста" й керівники місцевої влади виявляють цілковиту байдужість. Уже два роки діяльність центрів блоковано.

— Байдужість місцевих чиновників до цієї благородної справи вражає, — ділиться прикрими враженнями своєї чотиримісячної (!) біганини по кабінетах з марними спробами підписати погодинну оренду в школах для дитячої студії її директор Тетяна Шиліна. — Діти в цьому місті не потрібні нікому. Чиновники ставляться до нас з незрозумілою підозрою, вимагають нових і нових документів, .нібито ми прагнемо на базі шкіл відкрити не студії, а казино. Перепон стільки, що вже бракує слів для обурення, "відфутболюють" нас, як м'ячик, і кінця-краю цьому не видно. Чи сподіваються, що ми опустимо руки, відступимо? Батьки тридцяти дітей-студійців, заняття яких чиновники паралізують з торішнього вересня, зібрали підписи й готуються до протестної акції біля міськвиконкому, щоб посоромити "батьків міста" за невдячність до справи видатних земляків — Серебрянських. До них хочуть приєднатися ще стільки ж дітей, котрі мріють потрапити до зразкової студії, написали заяви, але змушені "сидіти на лаві запасних". Черга охочих стати студійцями більшає, але прийняти їх ми не можемо, бо нас весь час закривають.

Не замовкають дзвінки нових бажаючих, на які вже тяжко відповідати: "Потерпіть ще трішки".

Найбільше винен у бойкоті справи Серебрянських недоступний міський голова Валерій Єрмак. Гальмує все і його заступник Петро Баскаков. Відбуваються відмовками, пустопорожніми фразами. Тож і виходить, що місто, яке для своєї видатної землячки мало б спорудити студію, не спроможеться навіть на дозвіл погодинної оренди наявних,, шкільних приміщень. Його не підписує ніхто. Директор школи по вул. Титова, 12 щиро прагнула допомогти, дозволила працювати, доки документи на оренду в "роботі" у виконкомі, але ... їй подзвонили і сказали: "Дозволиш "серебрятам" займатися — втратиш роботу". Ось таке "сприяння" справі державної ваги.

Сповна відчув його і наш власний кореспондент, який пройшов цим "зачарованим колом" чиновницької байдужості. Чого варті лише деякі інтерв’ю на цю тему.

Геннадін Ігнатов, начальник міськвідділу спорту:

— У школі й дитсадку вони розміщуються, ви що, не знаєте?

— Знаю, що заняття їх паралізовано, а ви?

— Ми, як управління спорту, це питання підтримали, мовляв, це добре і правильно, я вже не пам'ятаю, здається, півроку тому. Та це справа іншого управління — освіти. Тому як там усе відбувається з орендами і приміщеннями, я просто не знаю.

Тетяна Єльцова, начальник управління освіти:

—Ми нібито узгодили, Фонд майна це питання вирішує...

Петро Баскаков, заступник міського голови Сімферополя:

—Питання позитивно не вирішується, бо школи комплектуються в травні, а звернулися до нас на початку навчального року. Тож питання розв'язуватиметься навесні. Поки що це вирішується на рівні листів, бо погодинна оренда — річ складна. Треба визначитися, у чому інтерес наших шкіл. У нас жодних пропозицій від Катерини Серебрянської немає. Якщо вона працюватиме з якоюсь групою дітей-сиріт, малозабезпечених — одна тема, а якщо питання суто комерційного використання — то зовсім інша справа. Я підписував лист-відповідь їй від нашого спорткомітету про те, що ми готові розглянути питання під час проведення щорічної атестації наших шкіл. Це питання — прерогатива Фонду майна.

Одне слово, це не функція міського голови, він розглядає такі проблеми на етапі прийняття рішення виконкомом. А це питання навіть до рішення не дійшло.

...Замкнули коло співробітники Фонду майна:

—Усі рішення й дозволи оренди приймає виконком Сімферопольської міськради. Такого рішення про "Студію Серебрянських" ще не прийнято.

Віктор Хоменко. Крим.
(“Голос України” №13, 24 січня 2006 р.)

Культура. Мистецтво. Виставки

О чем поет "воробей"?

Недавно мне довелось присутствовать на выступлении детского крымскотатарского ансамбля. Симпатичная ведущая хорошо поставленным голосом объявила очередной номер: "Крымскотатарская песня "Босторгъай"! ("Воробушек"!). Почти одновременно с этим один влиятельный крымский политик в своем обращении к президенту Украины потребовал запретить преподавание крымскотатарского языка в школах.

На мой взгляд, это совершенно излишняя мера, так как крымскотатарский язык изучается сегодня так, что шовинисты могут спать совершенно спокойно. Подобно тому, как сегодня в Крыму едва отыщешь караима или крымчака, говорящего на родном языке, подобная перспектива ожидает через пару десятков лет и крымских татар.

Уже сегодня профессия "учитель крымскотатарского языка" — самая невостребованная. И дело не в плохом коменданте — министре образования АРК, кто бы им ни был.

Если предположить невозможное, что вдруг министром образования станет человек, болеющий душой за сохранение культуры крымскотатарского народа и его главной составляющей — ана тили, — то все равно ничего не изменится к лучшему!

Прежде всего, у нас нет концепции возрождения крымскотатарского языка, которая должна быть разработана специальной комиссией, состоящей из специалистов образования и утвержденной Курултаем. Эта концепция после обсуждения в средствах массовой информации должна быть предложена властям, и уже дело их совести — следовать ей или нет.

Одной из важнейших составляющих этой концепции должно быть политическое решение о том, что на территории АР Крым крымскотатарский язык должен быть обязательным языком обучения во всех учебных заведениях: школах, ПТУ, техникумах, вузах.

Это обязательное  бескомпромиссное условие!

Как директор школы, в которой уже десять лет создаются все условия для изучения языка (добрый комендант), а результат — ноль, я объясню, почему это происходит.

Сегодня в соответствии с существующей нормативной базой крымскотатарский язык изучается по письменному желанию родителей. Подавляющее большинство родителей такое желание изъявляют, и крымскотатарский язык закладывается в учебный план конкретной школы.

Если желающих изучать язык более восьми человек в одном классе, они составляют отдельную группу, и по расписанию последними уроками для них предусматриваются занятия крымскотатарским языком, для остальных учеников этого класса — дополнительные занятия по другим предметам, а фактически они — свободны, в то время как их крымскотатарские одноклассники продолжают заниматься.  Если желающих изучать родной язык в одном классе недостаточно много, образуется сводная группа со всей параллели, которая собирается на аналогичные занятия опять-таки фактически после уроков.

Но даже те дети, что пришли на урок "Ана тили", не в состоянии продуктивно заниматься. Дело в том, что учебные программы и соответственно учебники — это точные кальки с русского языка, где подразумевается, что дети, свободно владеющие русским языком, на уроках родного языка изучают морфологию, синтаксис, фонетику и другие премудрости. Но трагедия крымскотатарского народа именно в том и заключается, что крымскотатарские дети, в своей основной массе, родным языком не владеют. В современной учебной группе кто-то из учеников совершенно не знает языка, кто-то немного владеет им на бытовом уровне, а некоторым, буквально единицам, в силу тех или иных причин, удалось в семье привить вкус к хорошему литературному языку.

Как в этих условиях, когда за одной партой оказались "лебедь, рак и щука", должен вести урок учитель? Не нужно быть провидцем, чтобы предсказать, что очень скоро на занятиях остаются считанные единицы, а урок превращается в профанацию. И поскольку для учителя это единственный источник существования, он идет на всяческий обман, представляя ситуацию в более или менее сносном виде, чтобы разбежавшиеся классы на следующий год не закрыли. Администрация тоже не заинтересована громогласно объявлять о случившемся, да и управление образования не желает проблем. Вот все и изображают, что обучение на крымскотатарском языке организовано, и "в Багдаде все спокойно!"

Лет пять назад в 37-й школе Симферополя нам удалось начать эксперимент. Всех родителей первых и вторых классов (вне зависимости от их национальности) удалось убедить написать заявление о том, что они желают, чтобы их дети изучали крымскотатарский язык. Благодаря этому, используя уже существующую правовую базу, позволяющую делить учебный класс на две подгруппы, мы разделили учеников на тех, кто совершенно не знает язык, и тех, кто в той или иной степени им владеет. Крымскотатарский язык был внесен в сетку расписания как обычный предмет, и проблемы посещения больше для нас не существовало. Но на этом позитивные моменты, наверное, и закончились. Как только преподавание стало реальностью, а не блефом, мы убедились, что учебные программы совершенно не соответствуют тому, чем мы занимаемся в реальной жизни. Точно такая же картина, естественно, оказалась и с учебниками. Перед учителями Ленурой Ягъяевой и Месфуре Аметовой была поставлена творческая задача — постараться самим найти оптимальный вариант обучения. Уже через год эксперимент потерпел полный крах. Родители — и  русские, и крымские татары — отказались писать заявление на следующий год, так как деление часов осуществлялось за счет того, что часы на дополнительные занятия по математике и русскому языку были отданы на крымскотатарский.

Все вернулось на круги своя. Но проведенный эксперимент показал, что мы были на верном пути.

Если при благоприятных политических обстоятельствах будет принято политическое решение о том, что крымскотатарский язык должны изучать все ученики, вне зависимости от их желания, как это происходит сегодня с русским и украинским языками, то проблема почти будет снята.

Уже сейчас мы должны приступить к разработке и официальному утверждению  учебных программ. Мне кажется, что тут должен быть революционный подход. Ни в коем случае нельзя брать за основу уже существующие методики.

Для всех классов — с первого по одиннадцатый —  программа "Первого года обучения",  в соответствии с которой ученики с помощью учителя изучают разговорную речь на самом бытовом уровне, набирают словарный запас по основным жизненным темам. На следующий год программа "Второго года обучения" и так далее....

Все обучение — по нарастающей спирали. Повторение и наращивание новых тем.

Современные учебники крымскотатарского языка — это, к горькому сожалению, выброшенные деньги. Нужны новые учебники типа пособия "Изучайте крымскотатарский язык", написанного в 1992 году Вадимом Миреевым и Сейраном Усеиновым, но уже адаптированные к конкретным возрастным группам и циклам обучения.

Должна измениться и методика преподавания. К сожалению, в этом вопросе мы полностью скопировали советскую систему изучения английского языка, когда в течение десяти лет изучали иностранный язык, но дальше "My name is ..." мало кто пошел.

Мне доводилось изучать крымскотатарский язык под  руководством Эдие Рамазановой — талантливого самобытного педагога. Каждый урок — это праздник! Мы "торговались на базаре", "селились в гостинице", "ухаживали за девушками"...

Мой отец вырос в селе Ханышкой, что находится в Альминской долине, и совершенно свободно говорил на крымскотатарском языке, но если бы его попросили разобрать "багълайыджысыз тизме муреккеп джумле", то есть сложносочиненное бессоюзное предложение, он  бы ничего не понял ни по-крымскотатарски, ни по-русски. Все эти премудрости — удел филологов!

У читателя может возникнуть предположение, что все эти проблемы решит создание национальных школ, за которые столько лет ратует ассоциация крымскотатарских работников образования "Маарифчи". Давайте обсудим и эту проблему. Как показала жизнь, с 1991 года в Крыму создано несколько таких школ. Но если говорить честно, то это не школы с крымскотатарским языком обучения, а русскоязычные школы для крымскотатарских детей. Даже в них, где, казалось бы, нет дилеммы изучать или не изучать крымскотатарский язык, и значительно увеличено количество учебных часов,  программы и учебники совершенно не соответствуют требованиям — это те же кальки с русских учебников, о которых мы говорили выше.

Задача современной школы, а тем более школы завтрашнего дня — привить интерес крымчан к крымскотатарскому языку, научить говорить, научить понимать устную речь, научить читать, научить писать и в конечном итоге научить общению с людьми, у которых иной язык, иная культура, но один на всех  наш Крым.

Может быть, моя тревога напрасна, ведь уже сегодня многие весьма преуспевающие крымскотатарские бизнесмены, мимикрируя в современное общество, обучают своих детей английскому, украинскому, русскому, прекрасно осознавая, что без этих языков им не обойтись в современном мире. А крымскотатарский? Так, пустяк! Развеявшийся аромат емшан-травы (полыни).

Может быть, они и правы. Ведь остались же евреи евреями, утратив идиш — язык своих дедушек и бабушек. Может быть, и так, но у еврейского народа есть Израиль! Есть иврит — древний язык предков, возвращенный из небытия, а идиш, это был переходный язык, позволивший приспособиться к жизни среди германских племен, этакий суржик, от которого в другом времени, в другой языковой среде отказались за ненадобностью. Но у крымских татар своего Израиля нет. Их "земля обетованная" — это Крым! С забвением крымскотатарского языка ему на смену придет арабский, который уже сегодня часть крымскотатарских детей изучает с большим рвением, чем свой родной язык.

Сегодня в Крыму переизбыток учителей крымскотатарского языка. Но еще десяток лет, и эта профессия отомрет за ненадобностью.

Не знаю, выделит ли государство на эту работу деньги через Рескомнац, или же за дело возьмется Центр проблем образования (есть у нас и такое учреждение), а может быть, кафедры начального обучения, педагогики, крымскотатарской филологии Крымского инженерно-педагогического университета сами проявят инициативу, но боюсь, что без координирующего центра, наделенного соответствующими полномочиями, эта проблема решена не будет, а певец свободы — символ степей жаворонок — превратится в жалкого горожанина — воробушка.

Владимир Поляков
("Голос Крыма" №5, 27 января 2006 г.)

ДО ЗМІСТУ

Виноробство. Садівництво. Сільське господарство

Топтання на забур'яненому полі

Крим догосподарювався до ручки: посів першість у країні за рівнем цін на молоко, завозить із-за меж півострова 80 відсотків м'яса, 90 відсотків овочів, фруктів, винограду, соків, картоплі. Чекають відродження занедбані ягідництво, вівчарство, ефіроолійне, тютюнове, консервне виробництва.

Торік отримано ледь більше мільйона тонн зерна. Майже 90 сільгосппідприємств зібрали збіжжя лише по 10 центнерів з гектара, дехто навіть менше... п'яти.

Площі під плодовими культурами скоротилися чи не втричі, валовий збір - уп'ятеро. А цей край унікальних садів і виноградників ще недавно мав 75 тисяч гектарів плодових дерев, валове виробництво фруктів наближалося до півмільйона тонн. Плодівництво давало до половини прибутків галузі рослинництва. На початку 90-х у Криму працювало півтори сотні консервних заводів, десятки винзаводів, маслоцехів. Нині трудяться, та й то впівсили, одиниці. Більшість простоюють, часто розкрадаються. Нищиться ціла галузь, яка була і ще може стати локомотивом агросектору півострова, зокрема овочівництва і плодівництва.

Тракторів залишилося половина, комбайнів - третина, так само значно скоротилася кількість грунтообробної та посівної техніки. Старезний машинно-тракторний парк уже виробив свій амортизаційний ресурс на 95 відсотків. Кримські хлібороби вимушені щороку залучати на жнива до 700 імпортних комбайнів. Щорік, як оплата за них і зарплата механізаторам-"варягам", з півострова вивозиться продукцією чи грошима приблизно 45 мільйонів гривень. А на цю суму можна було б придбати сотню вітчизняних комбайнів.

Ще недавно Північно-Кримський канал зрошував 620 тисяч гектарів, нині - учетверо менше. Навіть розкрадений "металістами" потенціал найбільшої в Європі рукотворної водної магістралі залишається у спекотному краї незатребуваним. Високі тарифи на електроенергію не дають змоги аграріям використовувати дніпровську воду для поливу в належному обсязі. Значну частину її... скидають у море.

Фінансовий стан багатьох сільгосппідприємств підійшов до критичного рубежу. Недоїмка у платежах до держбюджету перевищила 75 млн., до пенсійного фонду - 9,7 млн., виплатити заборгованості у зарплаті не вдається роками. Дірки в економіці призводять до зубожіння й неблагополуччя селян.

На півострові склалася значна роздрібненість земельної власності. Понад 60 відсотків власників паїв-пенсіонери. Чимало з'явилося і "хазяїв" гектарів, які не живуть у селі й не бажають займатися нелегкою хліборобською працею. Значної віддачі від їхніх угідь чекати не доводиться.

За статистикою, у власності 214 тисяч селян - понад мільйон гектарів землі. Майже всі наділи здаються в оренду різним сільгоспформуванням. Але в багатьох господарствах ці договори орендарі розривають. Найчастіше - на земельні паї, розташовані на неугіддях, малопродуктивних ланах, нерозкорчованих, але списаних садах і виноградниках, ущент розграбованих поливних гектарах. Люди залишаються з клаптем землі без техніки, сільгоспінвентарю, насіння і добрив. Тож кількість реальних господарів землі стрімко зменшується. Ще торішнього січня було понад дві тисячі селянських господарств, нині на порядок менше. А чимало з тих, хто продовжує обробляти лани, вже чекають весни наступного року: не для обнадійливого засіву, а як старту запланованого чиновниками масового продажу землі.

Дрібні сільгоспвиробники не в змозі фінансувати об'єкти соціального призначення. А органи самоврядування ні фінансово, ні організаційно до цього ще не готові. Особливо складне становище склалося в житлово-комунальній сфері, передусім у забезпеченні населення питною водою. Обсяги її подачі скоротилися майже вчетверо. Та й та не відповідає вимогам держстандарту. Невпинно більшає кількість сіл, які перебиваються привозною водою. 70 відсотків проіржавілих водогонів, кожна третя водонапірна башта потребують термінової реконструкції. Забезпеченість кримських сіл газом ледь досягла 35 відсотків.

За загального занепаду кримського села чиновники автономії переконують, що на півострові успішно реалізується півтора десятка аграрних програм. Та більшість з них малоефективні. Приміром, на програму підтримки індивідуального житлового будівництва на селі "Власний дім" з державного й кримського бюджетів торік "нашкребли" заледве 600 тисяч гривень. Давно потребують ремонту школи, масово закриваються дитсадки. Наприклад, у Джанкойському районі торік їх поменшало на 22, в Сакському - на 25, у Красногвардійському - на 27.

Соціальна деградація кримського села пов'язана з масовим безробіттям, яке тут утричі вище, аніж у місті. Відплив з "глибинок" значної частини працездатного населення дедалі більшає. Разом з тим ведення індивідуального господарства, отримання допомог і адресних дотацій призвели до того, що працездатне населення, яке ще лишилося на селі, трудитися не хоче. Не скрізь справедливо розпайовані господарства, зусібіч "прихватизоване" майно, техніка викликають заздрість і обурення у чесніших, але менш спритних, звідси – зростання крадіжок і грабунків. У глухому куті відчуває себе незадоволена реаліями занепаду, позбавлена обнадійливої перспективи сільська молодь.

"Сільське господарство автономії сьогодні перебуває в такій системній кризі, що невжиття кардинальних заходів ставить під сумнів здатність аграрного комплексу завтра нагодувати жителів і гостей півострова", - зазначає Голова Верховної Ради АРК Борис Дейч. Хоча торік вперше за два десятиліття вдалося закласти 480 гектарів садів - майже вдвічі більше, ніж позаторік. Але підрахунки свідчать: реальний прибуток селян залишиться вкрай низьким, як і в 2005-му.

Згідно з Програмою економічного та соціального розвитку АРК на 2006 рік прогнозується підвищення зарплати селян лише на 4,9 відсотка. Тоді як вона досі становить 478 грн. і залишається на третину нижче від загальнокримського показника. До того ж заборгованість зросла уп'ятеро - добігла 17 млн. грн. І основи для зростання зарплати немає. Адже виробництво продукції сільського господарства має збільшитися лише на 2 відсотки, зокрема зерна - на 2,5, м'яса - на 2,2 відсотка, молока - на 1,2 відсотка. Фактично - це топтання на місці.

Ухвалений недавно закон про основні положення державної аграрної політики на період до 2015 року має швидше ідеологічний, ніж програмно-економічний характер. Без підвищення технічної оснащеності, налагодження взаємовигідних відносин між усіма учасниками виробництва він не спрацює. Тож кримчани продовжують скорочувати посівні площі, переходити на примітивні технології, що призводить до зростання витрат і зниження врожайності навіть у цьому році, оголошеному Президентом Роком села.

Віктор Хоменко
(“Голос України” №14, 25 січня 2006 р.)

В Симферополе нашли птичий грипп

Городские власти просят не трогать руками мертвых ворон

В студеную зимнюю пору жители Крыма вынуждены бороться сразу с двумя напастями — помимо холодов, еще и с вирусом птичьего гриппа. С призывом не терять бдительность к жителям Симферополя обратились местные власти. Обнародована информация о том, что "птичка" обнаружена на территории города.

— Специалистами Республиканской государственной лаборатории ветеринарной медицины Крыма были исследованы несколько мертвых ворон, подобранных в городской черте, — рассказали "Сегодня" в ветеринарной службе Симферополя. — Экспертиза выявила вирус птичьего гриппа Н5. О результатах сразу же были проинформированы городские власти. Ничего сенсационного в этом нет, потому что заслон перед дикими птицами не поставишь — они свободно перемещаются в воздушном пространстве полуострова. А случаи инфицированных ворон, чаек, голубей еще раньше зафиксированы и на юге, и на севере Крыма.

В листовках распространенных Симферопольским горсоветом, жителей предупреждают об опасности, которую несут на крыльях потенциальные носители вируса — дикие и синантропные пернатые. Во избежание контактов с ними домашнюю птицу рекомендовано изолировать в закрытых сараях. Людей просят соблюдать все нормы и правила противоэпизоотической безопасности. При обнаружении на улицах, в парках и скверах павших птиц категорически запрещено брать их руками. О подобных случаях предписано сообщать в отдел оперативного реагирования мэрии или в ветеринарную службу города.

В то же время замдиректора российского научного центра "Вектор" Сергей Нетесов, заявил вчера "5 каналу", что украинские штаммы вируса птичьего гриппа не передаются человеку. Такой вывод российские специалисты сделали по результатам исследования образцов вируса, собранных в конце прошлого года в Крыму. На сегодняшний день генные мутации ученые выявили лишь в образцах штамма, вывезенного из Турции.

Евгений Ихельзон, Майк Львовски
("Сегодня" №18, 25 января 2006 г.)

Крим не попрощався з пташиним грипом

Лабораторні дослідження загиблих ворон, голубів і чайок у Сімферополі показали, що причиною смерті птахів став вірус пташиного грипу. Про це повідомила начальник управління державної ветмедицини Людмила Логвинова. Щоб уникнути поширення захворювання, посилено заходи протиепізоотичного захисту населення. Щоденно проводяться перевірки у місцях скупчення птахів, передусім на місцевих сміттєзвалищах. Співробітники комунальних служб і МНС взяли під особливий контроль парки та сквери міста, а управління — місця продажу м'яса птиці на ринках.

Віктор Хоменко
(“Голос України” №15, 26 січня 2006 р.)

Кримські птахи "емігрували"

Міцні морози, які в останні дні скували холодом усю країну, стали причиною того, що значна частина перелітних птахів, котрі було залишилися на перезимівлю на озері Сиваш і в прибережній зоні Криму в районі Феодосії, відлетіли у напрямку Туреччини. Орнітологи відстежують шлях їхньої міграції.

Тепла осінь, а потім м’яка погода першої половини нинішньої зими призвели до того, що мільйони птахів, які зазвичай відлітали у теплі краї Середземномор’я, залишилися на зимівлю в Криму. Як вважають фахівці Державного департаменту ветеринарної медицини, саме це стало однією з причин спалаху "пташиного грипу" на півострові. Іван Бісюк, голова Департаменту ветмедицини вважає, що нинішня "еміграція" значно поліпшить епізоотичну ситуацію на півдні України.

(“Демократична Україна” №15, 26 січня 2006 р.)

Садово-виноградний розпач
Через люті морози кримчани понесуть мільйонні збитки

Смакувати персиками та абрикосами цьогоріч будемо менше. За даними тижневика плодоовочевого бізнесу України "Агроогляд", у Криму спостерігаються дуже низькі температури, що зберігаються рекордну кількість часу. Тож існує велика ймовірніть того, що значна частина врожаю фруктів у цьому регіоні загине.

За словами експертів Проекту аграрного маркетингу, внаслідок сильних морозів критична ситуація склалася з плодовими деревами і виноградниками саме в степових районах Криму. У регіонах Південного берега Криму критичні температури встановлювалися на короткі проміжки часу, і є шанси, що принаймні яблуневі сади не постраждають. Гірше прийдеться тим, хто вже обрізав сади (у Криму обрізкові роботи починають іноді в січні, якщо на вулиці тепло). У вже обрізаних садах може загинути до 90 відсотків врожаю.

Як розповіли "УМ" в управлінні землеробства МінАПК Криму, за попередніми даними, від лютих морозів (найнижча температура цими днями була зафіксована у степовому Роздольненському районі — 29,2 градуса) загинули плодові бруньки на 60—70 відсотках персикових, черешневих, абрикосових  та інших кісточкових фруктових деревах, окрім вишні й сливи. Мороз також знищив майже 80 відсотків майбутнього врожаю насіннячкових (яблук, груш, айви). Аналогічна картина і на виноградниках. Можливі збитки сягатимуть 332 мільйонiв гривень. Фахівці констатували остаточний аналіз загибелі бруньок, однолітнього приросту лози та багатолітньої деревини, відтак спрогнозувати майбутній урожай фруктів і винограду можна буде лише тоді, коли температура повітря підніметься бодай до 0 градусів.

Василь Драголюк
(“Україна молода” №16, 27 січня 2006 р.)

В Крыму дикие птицы гибнут стаями

Весной в Украине начнется пандемия?

В курортной зоне Крыма — массовая гибель диких птиц. Тревожное сообщение в крымском главке МЧС получили от сотрудников горуправления ветеринарной медицины Алушты. Сначала в окрестностях, а потом и непосредственно в пределах села Изобильное и поселка Партенит (соответственно в 4 и 12 км от Алушты) люди стали натыкаться на дохлых уток. Специалисты ветслужбы на месте выяснили, что это дикие утки-лысухи. Всего нашли 211 штук.

Причину загадочной гибели целой стаи сейчас выясняют эксперты Крымской республиканской ветеринарной лаборатории: именно туда были отправлены пробы патологического материала, взятых от сдохших птиц. В условиях, когда вирус в разных районах Крыма продолжает "косить" пернатых — и домашних, и синатропных, и диких — есть большая вероятность того, что и утки-лысухи пали именно от птичьего гриппа.

Украина находится в группе риска стран, где может возникнуть пандемия птичьего гриппа после начала весенней миграции птиц. Об этом заявил журналистам и.о. министра здравоохранения Юрий Поляченко. Возвращаясь из теплых краев, возможно, перелетные птицы снова занесут к нам "птичку". И если вирус мутирует, как это случилось в Турции, и начнет передаваться от птиц человеку, то действительно разразится эпидемия, которая перерастет в пандемию, если ей не поставить надежный санитарный заслон.

По словам министра, Украина готовится к защите от вируса. Минздрав и МЧС с пограничниками разрабатывает совместный план действий в случае чрезвычайной ситуации. Эти службы создают совместные бригады и проводят учения. Специалисты готовятся к худшему — вплоть до эвакуации людей, передает УНИАН.

Майк Львовски
("Сегодня" №23, 31 января 2006 г.)

Охорона природи. Екологія

Вода: лити чи жити?

Так влаштовано світ: люди пили і питимуть воду. Питання лише в тому, яку? Добру чи погану? Життєдайну чи згубну? Які наслідки від того питва? Відповісти на ці запитання спробували представники Кримської республіканської асоціації "Екологія та світ" на прес-конференції з нагоди завершення проекту "Вода для стійкого розвитку та здоров'я в Криму". Природно, з даними, які зібрано протягом 2003-2005 років під час реалізації проекту в чотирьох регіонах: Сімферополі, Керчі, Феодосії та північному Криму.

Як зазначив голова асоціації Віктор Тарасенко, проект виявив неефективність управління водяними ресурсами в республіці. Хоча, здавалося б, усі інстанції зацікавлені, щоб кримчани споживали добру воду — і Рескомприроди, і комітет з водного господарства, республіканська СЕС, Міністерство будівельної політики, архітектури та ЖКГ, органи місцевого самоврядування. І що? Як мовиться, у семи няньок і дитя без догляду. Більшість кримчан не одержує якісної води.

До того ж, якщо в одному регіоні її в надлишку і вона навіть підтоплює села, зокрема ті, що розташовані уздовж Північно-Кримського каналу, то в інших її катастрофічно не вистачає. Скрізь якість води бажає бути кращою. Так, у Красноперекопському та Джанкойському регіонах мінералізація та жорсткість питної води у п'ять-шість разів перевищує гранично допустиму концентрацію. Споживають її жителі 38 сіл. Особливо турбує наявність у воді хлорорганічних з'єднань (галогенметанів), передовсім у Феодосії та Керчі. Останнім часом у Сімферополі якість води теж знизилась. Причина — значно збільшилась кількість стоків у міське водоймище з поселень, розташованих у руслі річки Салгир.

У питній воді чимало й нітратів, а от йоду — обмаль. Як повідомила лікар-педіатр Марина Ґалаґан, цей незамінний елемент виявлено тільки удвох пробах води. На її думку, Крим — йододефіцитний регіон. Не випадково, під час обстеження у 25-40 відсотках школярів виявлено дифузний зоб. Особливо багато таких у Красноперекопському і Джанкойському районах. Коли дітям почали давати препарати йоду, у 92 відсотків діагноз було знято, стан їхнього здоров'я зміцнів, вони почали краще вчитися. До того ж, нестача йоду плюс зростання хлорорганічних з'єднань збільшує кількість хворих на рак легень, шкіри, молочної залози, нирок.

Який же вихід? Учені-екологи пропонують якомога швидше впровадити Програму дій щодо створення системи інтегрованого управління водними ресурсами в АРК. Води ж на півострові вистачає, потрібно лише по-господарськи нею розпорядитися.

Утім, місцеві органи влади могли б уже зараз, не чекаючи вказівок згори, самостійно зайнятися фільтрацією і доочищенням води у школах, дитсадках і загалом для сільських мешканців. Такі установки діють у селі Лобаново Джанкойського та селі Почесне Красноперекопського районів, а також у Керченській школі-інтернаті для дітей-сиріт — тут її безкоштовно надала одеська фірма "НАСА-сервіс". Ці установки не надто дорогі (близько 15 тисяч гривень), але дають хороший ефект. Практично в кожному селі можна поставити такі колективні фільтри {навіть у складчину) і одержувати якісну питну воду. Вживаючи очищену воду, населення менше б потерпало від усіляких недуг.

Поки важко сказати, коли запрацюють програми і будуть придбані очисні установки. Бо у більшості людей немає грошей на фільтри, що коштують від 150 доларів і вище. Не кожна родина може дозволити собі таку розкіш — пити чисту воду. Екологи радять користуватися фільтрами з вугільними картриджами — вони здатні вбирати навіть хлорорганічні речовини. А ще можна виморожувати воду. За допомогою звичайних холодильників таке очищення зробити надто складно. Звичайно, потрібно кип'ятити воду, хоча варто мати на увазі, що при цьому багато шкідливих компонентів у ній залишаються.

Віктор Стус
(“Демократична Україна” №12, 21 січня 2006 р.)

Наши пальмы мороза не боятся!

Южный берег Крыма трудно себе представить без кипарисов, пальм и магнолий. А самое известное не только на полуострове, но и в Украине собрание теплолюбивой экзотики находится в Государственном Никитском ботаническом саду. Лишь через пару недель, когда потеплеет, ученые смогут подсчитать, какие растения и сколько стали жертвами нагрянувших холодов.

— Не думаю, что потери будут очень большими, — утверждает заместитель директора по научной работе Геннадий Захаренко.

— За какие растения вы беспокоитесь больше всего?

— У нас они все, как говорится, равны. Надеемся, что не будет серьезных потерь среди вечнозеленых. Например, в морозы приходится трудно лавру. А пальмы, кстати, более устойчивы и могут выдержать до 15 градусов мороза. К тому же в отличие от других регионов Крыма у нас температура пока не падала ниже минус 12.

Наталья Дремова
("Комсомольская правда" №14, 26 января 2006 г.)

Течет и не меняется

Известный психолог Фредерик Перлз назвал человеческий организм "помойным ведром". С ним нельзя не согласиться. особенно крымчанам. Если учесть, какую воду мы пьем

По данным ассоциации "Экология и мир", в 2002 году на одну тысячу новорожденных крымчан приходилось 108 детей с врожденными аномалиями (на Украине вдвое меньше — 57). Особенно критическая ситуация в Керчи. Здесь из тысячи новорожденных нездоровыми появляются на свет 168 младенцев. Связано это в первую очередь с употреблением грязной питьевой воды, поступающей в квартиры по городскому водопроводу. По мнению председателя Керченского отделения Крымской республиканской ассоциации "Экология и мир" Виктора Попова, качество воды в городе не соответствует никаким стандартам. В ней можно обнаружить не только промышленный растворитель, но даже красноватых червей, которых не в состоянии удержать фильтры очистных сооружений. "Сегодня употребление воды с недопустимым содержанием галоменатов (летучие, малорастворимые в воде, органические вещества с резким запахом, используемые в качестве растворителей в промышленности) привело к росту заболеваемости раком у керчан и детской смертности", — подчеркнул Попов. А все потому, что в Керчи совершенно не придерживаются введенных с 1 января 2005 года Санитарных правил и норм питьевой воды (СанПиНа). Ведь городской водопровод вместе с очистными сооружениями давным-давно устарел, а на его ремонт необходимо минимум 200 миллионов грн.

Не лучше ситуация и в целом по Крыму. В аварийном состоянии на полуострове находятся 40 процентов водопроводных сетей. Износ насосного оборудования составляет 69 процентов, а жители более 30 населенных пунктов вообще пользуются привозной питьевой водой. Так что же собираются делать украинские и крымские власти для улучшения ситуации?

Планы грандиозные. Правда, пока лишь на бумаге. 30 июля на выездном заседании Кабинета министров Украины в Симферополе была, в частности, принята концепция государственной программы "Питьевая вода Крыма" на 2006—2020 годы, цель которой — обеспечение Крыма качественной питьевой водой. Сегодня по запасам местных водных ресурсов республика плетется в хвосте всей Украины. Для оздоровления систем водопроводно-канализационного хозяйства полуострова необходим примерно 1 млрд. грн, Откуда взять такие деньги?

Кстати, пока утверждена не сама программа "Питьевая вода Крыма", а лишь ее концепция. По мнению министра строительной политики, архитектуры и жилищно-коммунального хозяй­ства Автономной Республики Крым Геннадия Бабенко, задер­жка в ее разработке возникла из-за непонимания этой проблемы прежним руководством Совета министров АРК во главе с экс-премьером Анатолием Матвиенко. Заниматься этим должен был Научно-исследовательский и конструкторско-технологический институт городского хозяйства Госстроя Украины. Но там считают, что на разработку программы был отведен нереально короткий срок — с августа по ноябрь. "Ни одну программу по воде мы за такие сроки не делали, — подчеркнул директор института Геннадий Щербина. — По Ялте мы работали год, по Евпатории — год, по Донбассу — полтора".

Предпоследний крымский премьер считал, что тщательно разрабатывать подобную программу и не нужно. Стоит лишь найти крупного инвестора, который сам все сделает. Правда не сказал, где такого дурака найти.

Наш организм - отстойник химикатов

Видимо, качественная вода поступит в наши города и села тогда, когда большинство крымчан уже будет лежать на кладбище. Поэтому о себе, как всегда, нужно позаботиться самим же. Насколько важно пить чистую воду?

Специалисты говорят, что из-за ужасающей экологии в системах водоснабжения, большинство из которых уже давным-давно отслужило свой срок, находится более 700 вредоносных химических соединений. Они попадают в кровь, насыщающую все клетки организма. Естественно, он пытается бороться с вредоносными токсинами, но, когда их количество зашкаливает, начинает разрушаться. Камни в почках и печени, остеохондроз, болезни суставов, атеросклероз, аллергии, диатезы и прочее — все оттуда.

Особенно опасно пить водопроводную воду во время таяния снегов и проливных дождей. Во-первых, водоочистительные сооружения не могут справиться с увеличивающимся количеством попадающей в водоемы грязи. Во-вторых, в такие периоды водопроводную воду щедро хлорируют, чтобы избежать эпидемий гепатита или холеры. В результате она насыщается опасными соединениями. Самое страшное из них — хлороформ. Если в него бросить кусочек оргстекла, то в хлороформе оно бесследно растворится, как сахар в горячем чае. Другими словами, молекулы этого вещества просто прогрызают защитные оболочки пищеварительных клеток. Отсюда рак, проблемы с сердцем, умственная и физическая деградация. Недавно бельгийские ученые доказали, что профессиональное заболевание пловцов астма возникает из-за хлорирования воды в бассейнах. Кстати, употребление воды во время принятия ванны или душа не менее опасно. Во время мытья теплой водой поры тела открыты, и организм становится похожим на губку. Таким образом, по мнению специалистов, человек получает в 100 раз больше хлора и токсинов, чем при употреблении воды внутрь. К тому же горячая хлорированная вода выделяет в паре хлороформ (токсичный пар), который попадает и накапливается в легких. Вот почему власти наиболее цивилизованного города бывшего СССР — Москвы — заявили о намерении отказаться от газообразного хлора для обеззараживания водопроводной воды и используют для этого гипохлорит натрия, который считается химически неопасным, нетоксичным веществом.

Спасение утопающих...

Если у вас нет средств на покупку дорогостоящих фильтров, то более или менее очистить воду из-под крана можно и своими силами. Необходимо обязательно отстаивать хотя бы в течение суток. Во-первых, из нее улетучится хлор. Во-вторых, осядут на дно механические примеси вроде песка, ила, соединений железа, некоторые микроорганизмы. Имейте в виду, что чем быстрее движется вода в трубах, тем меньше в ней грязи. Наиболее интенсивно это происходит вечером, во время максимального водорасхода. Следовательно, для отстаивания ее лучше всего набирать в вечерние часы. Конечно, воду следует еще и внимательно рассматривать. Если она грязно-ржавая и пахнет тиной, значит, в водопроводе произошла какая-то очередная авария, и от этой воды лучше отказаться. Кстати, если такую воду пропустить через бытовой фильтр, его ресурс уменьшится в несколько раз.

Другой способ — кипячение. Оно позволяет, избавиться от временной жесткости, хлора и большей части бактерий. Кипятить воду следует достаточно долго и с открытой крышкой. Тогда есть шанс, что ваш чайник покинет кое-какая летучая вредная органика. Только вот любая вода после кипячения становится абсолютно невкусной. Нагревая, вы удаляете из нее весь кислород и делаете мертвой.

Водопроводную воду можно замораживать. Но среди ученых идут споры, насколько это эффективно. Несомненно одно: при замерзании воды лучше отделяются взвешенные частицы. Особенно если вы только слегка приморозите воду и выбросите лед, вобравший в себя песчинки, ил и прочий мусор. Вода станет намного прозрачнее, но не избавится от химических примесей.

Что касается фильтрации, то в природе вода медленно осветляется и очищается, проходя через десятки и сотни метров пористых горных пород в течение многих дней и недель. Попытки достичь того же эффекта в домашних условиях заранее обречены на неудачу. Нужны сотни тонн песка, известняка или глины, чтобы действительно очистить несколько десятков литров воды. Но если кран выплевывает откровенно мутную, ржавую жидкость, можно попробовать профильтровать ее через слой песка — часть механических примесей удастся задержать.

Общий вывод довольно неутешителен: ни один из домашних методов очистки воды не позволяет избавиться от самых опасных загрязнителей — тяжелых металлов, пестицидов, хлорорганических канцерогенов. Это и неудивительно: для их удаления требуется более "тяжелое вооружение", чем домашний арсенал. Так что проще и дешевле купить фильтр.

Фильтруй, пока не поздно

Фильтров по очистке воды великое множество. Зайдите в любой специализированный магазин, и вам по этому поводу прочитают многочасовую лекцию. Легче всего начать очищать воду простейшими фильтрами. Они бывают двух видов: фильтры-кувшины и насадки на кран.

"Кувшин" разделен на две части. В верхнюю заливается очищаемая вода. В нижней скапливается уже очищенная. Она самотеком проходит через фильтрующий материал (картридж) и очищается от механических примесей, хлорорганических соединений, частично от тяжелых металлов. "Кувшину" не нужен кран. Им удобно пользоваться и дома, и на работе, и на даче. Средняя розничная стоимость такого фильтра от 50 до 150 грн. (в зависимости от ресурса картриджа и от производителя). Картридж (сменный фильтрующий элемент) обойдется от 10 до 60. Он рассчитан на очистку 100—400 литров. В среднем его хватает (для 3—4 человек) на срок 15—45 дней.

Фильтры-насадки монтируются к водопроводному крану. Как и "кувшины", они имеют картридж. Средняя розничная стоимость такого фильтра от 15 до 250 грн. Картриджа — от 10 до 80. Он рассчитан на 200—700 литров и способен пропускать в минуту примерно пол-литра воды.

Существуют фильтры магистральные, которые встраивают в водопровод. Их корпус располагается под мойкой, а на самой раковине появляется отдельный краник для очищенной воды. Плюс таких фильтров в том, что в отличие от предыдущих их собратьев их хватает как минимум на полгода бесперебойной работы. Но и цена, конечно, выше. Более сложные устройства основаны на принципе обратного осмоса. Вода при таком способе очистки пропускается через мембрану, которая отфильтровывает растворенные примеси, а также ионы натрия и хлора. В такую установку еще входит предварительный осадочный фильтр — вода перед мембраной должна пройти тщательную механическую фильтрацию. Плюс угольный фильтр. Самые сложные установки могут иметь до шести ступеней фильтрации. Правда после такой обработки вода становится не просто чистой, а суперчистой — уже не содержит даже необходимых организму микроэлементов.

Итак, выбор за вами. Кипятите, замораживайте, фильтруйте. Словом, заботьтесь о своем "помойном ведре". Каждый день в нем накапливается все больше и больше грязи. И кроме вас, его никто никогда не очистит.

Дмитрий Волокитин
("Крымское время" №8, 26 января 2006 г.)

Крымские руководители сдают экзамен морозам

Во вторник в Совете министров автономии состоялось заседание комиссии по техногенно-экономической безопасности и чрезвычайным ситуациям. В заседании принимали участие руководители МЧС Украины, Минздрава, агропромышленного комплекса и другие представители руководящего состава полуострова. На повестке дня стоял вопрос, волнующий сегодня каждого крымчанина, — лютые (по крайней мере, для жителей полуострова) морозы и последствия, с ними связанные.

Собравшиеся отметили, что в Крыму самая тяжелая ситуация сложилась в Керчи, Ялте, Алупке, Джанкойском, Белогорском, Красноперекопском, Раздольненском, Сакском, Черноморском, Первомайском, Кировском и Советском районах. Вследствие ухудшения погодных условий там было повреждено 48 линий передач, 50 трансформаторных подстанций, 5 линий электропередач. Более того, на момент заседания комиссии стало известно, что в Нижнегорском районе зафиксированы смертельные случаи. В результате обморожения 3 человека погибли.

Поднимался вопрос и о том, чтобы совместно с городскими властями организовать места обогрева, питания и оказания первой медицинской помощи лицам без определенного места жительства, то есть бомжам. Хотелось бы, правда, чтобы городские и республиканские власти вспоминали об этой категории людей не только в период сильных морозов.

Также на заседании комиссии обсуждалась проблема отсутствия зимнего дизельного топлива. Директор предприятия "Крымтеплокоммунэнерго" Игорь Вайль сообщил, что "из-за отсутствия запасов зимнего дизельного топлива техника служб жизнеобеспечения либо вообще не может работать, либо ее необходимо отогревать в специальных боксах". По его мнению, если крымские власти не решат проблему в срочном порядке, то бороться со снежными заносами будет невозможно. В Крымских горах на Ангарском и Грушевском перевалах, через которые проходят автотрассы Симферополь—Ялта и Симферополь—Керчь, снегоочистительная техника сегодня работает постоянно, но для этого ее приходится периодически прогревать в специальных боксах, иначе дизтопливо замерзает. Что касается школ, то занятия в них прекращены до 28 января. При этом руководителей районов, а также начальников Управления образования обязали взять под контроль каждую школу, чтобы предотвратить размораживание систем отопления.

В связи с проблемами в отоплении помещений продолжается выписка детей, находящихся на стационарном лечении в Республиканской детской клинической больнице.

Вследствие сильных морозов температура воздуха в помещении больницы опустилась до отметки +9 градусов. Только три отделения больницы отапливаются передвижными каталитическими и электрообогревателями, где поддерживается нормальная температура. Министр здравоохранения Сергей Донич сообщил, что в настоящее время все маленькие пациенты и сопровождающие их родственники размещены в трех отделениях больницы, в которых удается поддерживать необходимую температуру +21—24 градуса.

Не стоит ожидать, что ситуация с отоплением в Республиканской детской больнице улучшится в ближайшее время, поскольку причина кроется не в плохой работе жилищно-коммунальных служб. Теплопоставляющая организация "Теплокоммунэнерго" недополучает газ с материковой части Украины. По словам заместителя председателя Совета министров Николая Колисниченко, объем поставляемого газа уменьшился более чем вдвое — вместо 1 млн. 400 кубометров Крым сегодня получает 600.

Да, зима, как всегда, застала руководителей Крыма и его столицы врасплох. Но если в минувшие годы помогало извечное "авось пронесет", то в этом году не пронесло. С момента заседания комиссии прошло почти два дня, а ситуация так и не улучшилась. Более того, по всему городу отключили горячую воду, а система отопления во многих жилых домах дышит на ладан. Снег на дорогах так и не был убран, и теперь поверхность дорог напоминает стекло. Это то, очевидцами мы являемся.

А о том, сколько замерзло тех же бомжей, сколько людей заболело в неотапливаемых квартирах, и прочих негативных последствиях морозов, очевидно, в будущем поведает статистика. Но только вот кому от этого будет легче?

Елена Петрова
("Крымское время" №8, 26 января 2006 г.)

"Сказка" для героя

Две пятилетки первого украинского частного зоопарка

Я не люблю хвалить людей. Более того, отношусь к ним с подозрением. Потому что в один прекрасный момент они могут вдруг оказаться (или стать по своей воле) чиновниками, депутатами и даже всевозможными президентами, и, глядя на них, начинаешь понимать, почему жизнь везде такая, какая она есть. Ну вы сами знаете какая. И потому я очень радуюсь, когда, несмотря на бушующую вокруг предвыборную кампанию, вдруг понимаю, что есть-таки любовь и дружба, доброта и справедливость, преданность и верность, бескорыстие и душевная щедрость, упорство и героизм.

То есть те нравственно-этические понятия, которые обычно все равно существуют где-то в абстрактном умозрении, но очень редко, к сожалению, осеняют людей в обычной жизни. Но осеняют. Благодаря опять же другим людям. Это-то всегда и поражает.

Директор и собственник первого на территории снг частного зоопарка "Сказка" под Ялтой, 37-летний Олег Зубков, себя "героем" не считает. Но говорит, что по жизни его ведут любовь, труд и семья. И когда я собственными глазами увидел сделанное им, то поверил. И восхитился. Рядом со знаменитой ялтинской "Поляной сказок" уже 11-й год существует реальная сказка наяву — зоопарк с таким названием. И создал его своими руками и руками жены и немногочисленных помощников, выпестовал и защитил бывший и, слава Богу, несостоявшийся военно-морской политработник Зубков. Отравляющая все человеческое естество политика в украинском варианте ее исполнения все равно потом догнала Зубкова. Как говорится, такова "се ля ви". Но об этом позже. Сначала о хорошем.

О начале своего трудового пути сам Зубков рассказывает просто. В 1990 году, за пару недель до окончания Киевского высшего военно-морского политического училища (того, что на Подоле — там сейчас очень символично размещается суперпатриотическая Киево-Могилянская академия, гордо именуемая "национальным университетом"), он вдруг понял, что пропаганда марксизма-ленинизма среди "морских волков" — дело не его. Вера во что-либо, видимо, должна быть в душе, а не служить средством зарабатывания дивидендов. И Зубков ушел. Заметьте, ушел в 90-м, а не через год, летом, после знаменитого путча трясущихся рук, когда многие осмелевшие и резко прозревшие "комми" рвали партбилеты и до сих пор требуют "додать мяса" и по достоинству — должностями и "баблом" — оценить их мужество. Работал в столице в разных местах, познал все прелести строительства рыночного общества в эпоху первоначального накопления капитала бывшими советскими людьми. Но не потерялся — дорос до руководителя турагентства. А когда врачи порекомендовали жене Ольге другой климат, перебрался в Крым.

Там он удивил многих, когда на собственные средства купил загибающийся зооуголок из 4 клеток в "Поляне сказок" и в 1995 году открыл собственный зоопарк. И назвал его "Сказкой". Если бы СЕЙЧАС у тех, кто ТОГДА, характеризуя его поступок, крутил пальцем у виска, заболела голова, то аспирина на всех могло бы и не хватить. Как — без поддержки государства?! Без спонсоров?! На Южном берегу Крыма, за каждый квадратный метр которого новоявленные капиталисты по-крымски и по-украински готовы глотки друг другу рвать и вырезать конкурентов семьями?! Не может быть!

Зубков доказал, что может. В прошлом году его зоопарк отпраздновал первое 10-летие. За пару лет до этого он получил статус зоопарка, был внесен в природный заповедный фонд. На территории зоопарка сейчас обитают 600 разных зверей и птиц, в том числе и занесенных во всевозможные Красные книги. "Я хочу сделать так, чтобы было хорошо и зверям, и людям", — сказал Олег группе киевских журналистов, которые случайно попали в его "Сказку". И это — почти кредо. Хозяина и его творения. Зоопарк у него получился необычный. Там запросто можно покормить хищников прямо в клетке. По территории спокойно расхаживают павлины, черные вьетнамские свинки, козы, кенгуру. Новорожденные львята идут на руки, как обычные котята, и точно так же пытаются догнать по железной решетке всеобщего любимца — обезьянку Фунтика, который вообще по-хозяйски лично осматривает каждого посетителя, уделяющего ему внимание. А не уделить невозможно: очень уж хочется подержать на руках не просто "брата меньшого", а, можно сказать, ближайшего родственника. Если Чарльз Дарвин не врал, конечно.

Живут в "Сказке", как, извините, в сказке и другие не менее экзотические звери. Например, уссурийские леопарды, коих и в дикой природе-то насчитывается всего особей 30, и их спасают всех миром, но никак не могут спасти. А под Ялтой эта кошка спокойно реагирует на Олега Зубкова и его гостей. Но к ней пока, правда, свободного входа нет — надо обвыкнуться зверюге. Зато к тигру можно входить свободно.

В "Сказке" нашел приют макак-резус Джон, которого Олег выкупил у одного ресторана, где обезьяна развлекала гостей тем, что надиралась вместе с ними "в доску" водки и пива, допилась до белой горячки и была списана на убой. Как издыхающая. Но Зубков забрал Джона к себе, и сейчас этот "парень" активно выпрашивает у посетителей бананы, а по субботам бутылочку пивка — у хозяина. Все-таки "подсел" он на спиртное крепко и уже не может обходиться без него — может погибнуть от перенапряжения. А еще говорят, что они — не мы! Спокойно живут в зоопарке медведь Марсик, которого медвежонком за излишне агрессивный нрав в цирке приговорили к усыплению, а Зубков забрал. И сейчас спасенный спокойно берет лакомства из его рук. Уверенно, как сказали бы зоологи, сохраняют популяцию крымские белоголовые сипы и самый крупный в Украине львиный прайд, прекрасно чувствует себя уссурийский тигр Шерхан, два года назад убивший дрессировщицу.

"Он просто трус, поэтому и убил человека", — говорит Зубков. Ему же самому трусом быть нельзя. Он вынужден был заняться политикой местного масштаба, стать депутатом Ялтинского горсовета, создать движение "Прозрачная власть". А все потому, что если первые рэкетиры, когда-то посетившие "Сказку", ушли из нее без "добычи" и со словами просветления "Детсады и зоопарки мы не трогаем", то на многочисленных чиновников такое "просветление" не нисходит. Хозяин зоопарка работает, до сих не имея на руках акта на владение землей, — не дают: все хотят продать землю кому-то подороже. А первое время так вообще замучили проверками и штрафами — все хотели получить "свое". Но Олег взяток не дает. Говорит, что это у него принцип такой. И когда кто-то просит, то Олег ретранслирует "просьбу" прямо в чиновничьих кабинетах. Или на сессии горсовета. Пока помогает, но как же злятся получившие от ворот поворот!

А как они завидуют! И не могут понять, почему в соседней "Поляне сказок" нет никаких животных, не нужно каждый день обеспечивать по 200 кг отборного мяса и по 500 кг другого корма, но там работают несколько десятков человек, а у Олега весь штат — человек 15. А разгадка проста: сам Олег как работал в зоопарке и строителем, и уборщиком, и водителем, и ветеринаром, так и работает. И жена ему помогает. И сотрудники относятся к работе ответственно и, не побоюсь этого слова, с любовью. Потому что, напоминаю, зоопарк-то частный. "Это мой бизнес!" — говорит Олег. И, кроме удовольствия, должен приносить прибыль. Зоопарк и приносит. И то, и другое. Еще одна особенность "Сказки" — животные в ней не просто вольготно себя чувствуют, они там активно размножаются. И хозяин может спокойно обмениваться приплодом с другими зоопарками. И это тоже и бизнес, и удовольствие. Для людей уже в других городах и весях…

Редакция благодарит ТО "Славута" за помощь в подготовке материала

Владимир Скачко, (Киев—Ялта—Киев)
("Киевский телеграфЪ" №4, 27 января 2006 г.)

ДО ЗМІСТУ

Севастополь

Нехай оживають казки, а дива збуваються

У цьому театрі немає кришталевих люстр, і крісла тут не назвеш м'якими, і буфета з тістечками немає, і ціна на квитки за рік зросла майже вдвічі. Севастопольський ТВМ (Театр на Великий Морській) працює у складних умовах. Але майже всі вистави йдуть за повного залу. І це, напевно, тому, що народився ТВМ не за міністерським наказом, а з волі театральних фанатів, які створили майже 20 років тому госпрозрахункову студію, котра стала потім севастопольським театром для дітей і молоді завдяки прозірливості тодішньої міської влади, що підтримала ТВМ матеріально. Цьому феноменові є ще одне пояснення: нині дітлахів приводять у театр молоді батьки, котрі самі отримали свого часу "щеплення театром".

Як і колись, тут режисери й актори - ентузіасти, вони працюють за мізерну зарплату. Тільки на неї й виділяють гроші з бюджету, на все інше заробляють самі, тому й квитки дорожчають. Та не перевелися ще в Севастополі меценати, яким небайдуже естетичне виховання дітей. Торік на дуже дорогі костюми для вистави "Поки Онєгін живий" виділив кошти Олексій Яковлєв, директор ТОВ "Луксор".

У вересні 2005-го на Всеукраїнському фестивалі тюгів "Тернопільські театральні вечори" вистава севастопольців "Усі хлопці дурники" за п'єсою Ксенії Драгунської отримала приз "За творчу одержимість". Ця вистава, як і багато інших у репертуарі ТВМ, - казка для старшокласників. Кожного року в афіші ТВМ - не менш як дві нові казки. Але й старі не втрачають привабливості. Такий вигадливо-ошатний, по-доброму простодушний "Теремок", поставлений на початку 90-х нинішнім худруком (а колись акторкою) Людмилою Оршанською. З цієї казки, як правило, починається знайомство малят з театром.

Чарівна, як завжди, "співуча" казка-опера "Дюймовочка" режисера Ірини Пантелєєвої. Спочатку тут були зайняті лише діти - вихованці студії при театрі. А після того, як вибороли 1987 року Гран-прі на московському фестивалі "Мистецтво - любов моя", вистава подорослішала. Але головні ролі грають ті самі студійці, тепер уже справжні артисти театру.

Талісман ТВМ - і "Мауглі", вистава без слів, але малята дивляться її на одному подиху. Незвичайне дійство не раз підкорювало висоти міжнародних фестивалів різного рангу.

Прикрасила афішу андерсенівська "Дівчинка із сірниками", просякнута світлим сумом. Ця вистава викликає в дітей бурю переживань і безліч запитань про життя, на які не встигають відповідати батьки, самі вражені побаченим. Важко повірити, що мало хто сподівався на успіх цього проекту, за який узявся балетмейстер театру і постановник "Мауглі" Ірина Плескачова. Мовляв, ніхто не захоче дивитися сумну казку!

Часто з'являється в театрі з онуком моложава бабуся Галина Федорівна Кудрявцева, співробітниця океанографічного інституту. Свого Сергійка привела сюди, коли йому було лише два роки. Тепер він сам смикає бабусю: "Коли підемо в театр?" Вони вже бачили весь репертуар. І таких шанувальників багато. У товстелезних книгах відгуків - сотні освідчень у любові, і не лише від севастопольських глядачів.

"Моєму синові - 10 років, вісім з них кожне літо ми приїжджаємо до Севастополя й обов'язково відвідуємо ваш театр. Без нього було б сумно. Христина. Австрія, Тіроль".

"Похід у ваш театр для моєї доньки - справжнє свято. Ви подарували нам масу радісних вражень. До зустрічі наступного року влітку. Ольга і Танечка з Москви".

"Спасибі за "Теремок"! Варто було перелетіти через океан, щоб показати дитині, що таке справжній театр! Сергєєви, США".

Почалися канікули, і знову в каси ТВМ - черга. На зимовій афіші - "Морозко", "Дівчинка із сірниками" і прем'єрний "Бегемот Бантик". А дітлахам Ялти, де немає свого театру, севастопольці покажуть мюзикл "Буратіно повертається".

Діти в очікуванні див. Вірить у дива й колектив Театру на Великий Морській. Щороку артисти слухають казки місцевої влади, що ось уже наступного року театрові виділять гроші на ремонт старого будинку і на завершення реконструкції залу в центрі міста. І вони - сподіваються.

Тетяна Бончук. Севастополь
("Голос України" №12, 21 січня 2006 р.)

Мер таки казав правду...

Заява керівника виконавчої влади Севастополя Сергія Іванова про втрату понад мільярд гривень бюджетних коштів містом за 2002—2005 роки через порушення міською радою земельного законодавства відповідає дійсності — такий висновок зробила комісія Держкомзему України.

Як свідчить заступник начальника управління землевпорядкування і охорони земель Держкомзему України Юрій Драган, цю ЦИФРУ можна вважати орієнтовною ринковою вартістю виділених міською радою 466 гектарів земельних ділянок за умови їх продажу для комерційного використання потенційними покупцями.

У звіті комісії Держкомзему також зазначено, що міська рада Севастополя порушує ст.128 Земельного кодексу України, оскільки вчасно не розглядає матеріали на викуп землі. Крім того, міськрада не затвердила графік проведення робіт із розмежування земель державної й комунальної власності, що, за оцінкою комісії, свідчить про небажання депутатів передати повноваження міській держадміністрації" розпоряджатися землями державної власності.

Як ми розповідали раніше, після заяви Іванова про втрату міським бюджетом цих коштів депутати міськради висловили йому недовіру, наполягаючи, щоб Президент України відправив голову міськдержадміністрації у відставку.

(“Демократична Україна” №13, 24 січня 2006 р.)

Із військових — у журналісти

Севастополь. Свята Тетяна — покровителька студентів. А в редактора багатотиражної газети Севастопольського національного технічного університету на Тетянин день подвійне свято: студентське і день народження. Учора Григорію Ананьїну виповнилося 80 років. Останні 27 років з них очолює газету університету. А до цього удосконалював майстерність у виданнях Північного флоту "На страже Заполярья" та "Страж Балтики". Однак у журналістику Григорій Ананьїн прийшов після своєї військової кар'єри. На Північному флоті в роки війни він брав участь у проведенні конвоїв, полював за ворожими підводними човнами, має бойові нагороди.

Світлана Калиновська
(“Голос України” №15, 26 січня 2006 р.)

Крым. Севастополю не хватает газа

Из-за ухудшения погодных условий, в Крыму объявлена "чрезвычайная ситуация природного характера". По информации Центра общественных связей МЧС Украины, на Крымском полуострове объявлено штормовое предупреждение. В ближайшие дни ожидается снег, местами метель. Температура воздуха ночью опустится до минус 29 °С, на Южном, берегу полуострова — до минус 10-15 °С.

В связи с наступившими холодами, количество подаваемого газа на полуостров снижено, в городе прекращена подача горячей воды, во многих домах отсутствует отопление. По словам главы горгосадминистрации Сергея Иванова, несмотря на утвержденный для Севастополя лимит в 1,876 млн кубометров газа в сутки, город получает примерно на 300 тыс кубометров газа меньше. В целом же, когда в течение суток температура опускается До минус 19-20 °С, для обеспечения нормальной жизнедеятельности города необходимо до 2 млн 600 тыс кубометров газа в сутки. Вместе с тем, газотранспортная система Украины не имеет возможности транспортировать в Севастополь подобное количество голубого топлива. По утверждению Сергея Иванова, недопоставка объемов газа Севастополю связана со снижением количества подаваемого газа на полуостров в целом.

Сергей Светлицкий
("Вечерние вести" №12, 27 января 2006 г.)

Телефон через 60 років

Севастополь. На 500 осіб скоротилася в місті черга ветеранів війни на встановлення квартирних телефонів. Серед тих, хто дочекався власного телефону через 60 років після Великої Перемоги, — 23 Інваліди війни, 120 учасників бойових дій.

Світлана Калиновська
(“Голос України” №16, 27 січня 2006 р.)

Пташиний грип чи мороз?

У Севастополі зафіксовано масовий падіж перелітних птахів. Тільки в Круглій бухті в середу виявлено більш як два десятки загиблих пернатих. Фахівцям ще належить визначити причину їх загибелі: чи це пташиний грип винен, чи сильний мороз.

Уперше з 1942 року бухту скувала крига. Голодні, знесилені від холоду гуси, лебеді, баклани, голуби беруть хліб з рук жалісливих людей, що викликає тривогу ветеринарів. Управління МНС закликає севастопольців уникати прямого контакту з дикими птахами, щоб не заразитися пташиним грипом. У місцях скупчення птахів установлюють інформаційні щити з попередженням про небезпеку зараження.

Світлана Калиновська. Севастополь
(“Голос України” №16, 27 січня 2006 р.)

"Не скажут ни камень, ни крест…"
Вспомнит ли Севастополь о своих героях?

"Мертвые сраму не имут!" — гласит народная мудрость. Русский солдат с мертвыми не воевал: погибших со стороны врага хоронили по воинским традициям. Справедливости ради следует сказать, что и противоборствующая сторона часто отвечала нам тем же. Лучший пример уважения к павшему противнику — памятник на Малаховом кургане в Севастополе: на могиле русских и французских воинов с удивительной по силе эпитафией "Сошедшиеся для победы, объединены смертью. В этом — слава солдат. И судьба храбрецов". К слову сказать, в Российской империи даже приговоренный к казни преступник мог рассчитывать на похороны по христианскому обычаю…

Другое дело — большевики. "Прожженные материалисты", которые в людях видели лишь материал для реализации своих идей и планов, и к мертвым относились как к поводу для пропаганды (если это были "свои"). А если это были "чужие" — о них предпочитали забыть. Или, что еще хуже, поглумиться над телом павшего врага, который при жизни представлял опасность для "красных". Такие акции зачастую носили организованный характер: достаточно вспомнить, как после взятия Екатеринодара революционные солдаты под предводительством своих комиссаров разрыли могилу генерала Лавра Корнилова и целый день таскали изуродованное раздетое тело по городу, а затем, разрубив топорами и саблями, сожгли.

Белогвардейцы, отступая, вынуждены были хоронить своих павших под безымянными крестами, а то и погребать их тайно — дабы уберечь прах от поругания. Запоминали место, чтобы потом, после победы, вернуться и почтить память павших друзей. Но победить было не суждено. А хранившие память о погибших друзьях офицеры и солдаты либо были убиты в боях, либо унесли эти тайны сначала в эмиграцию, а затем и в могилу… Именно так возникла и загадка места захоронения одного из самых известных вождей Белого движения — генерал-майора Михаила Гордеевича Дроздовского.

Стараниями историков-энтузиастов жизненный путь Дроздовского сегодня уже описан в книгах и журналах, доступных нашему соотечественнику, поэтому пересказывать его мы не будем. Напомним лишь, что боевой офицер, участник русско-японской и Первой мировой войн в феврале 1918 года вывел с Румынского фронта бригаду добровольцев для соединения с армией генерала Корнилова на Дону. Пройдя 1200 верст через пылающую страшным "русским бунтом" Украину, бригада Дроздовского влилась в Белую армию. Меньше полугода жизни и борьбы в рядах Белого движения было отведено судьбой Михаилу Гордеевичу. Но за это время его имя стало известно и среди единомышленников, и среди противников. "Обреченный и обрекающий", все время бросающий вызов смерти и побеждающий превосходящего врага — таким был белый генерал Дроздовский. Однако победить раннюю смерть ему было не дано: легкое ранение переросло в заражение крови и 1 января 1919-го Михаил Гордеевич скончался. Вместе с начальником 1-й Дроздовской артиллерийской батареи, полковником Вячеславом Туцевичем генерала погребли в Войсковом соборе Екатеринодара. А уже через несколько дней 2-му Офицерскому стрелковому полку Добровольческой армии было присвоено имя генерала Дроздовского.

Они проявили себя не только храбрыми солдатами, но и благородными людьми: в начале 1920 года, во время отступления белых армий на юг, специальный отряд дроздовцев ворвался в занятый красными Екатеринодар и вывез останки своих командиров. Во время Новороссийской катастрофы, когда пароходы брали штурмом, оставляя на берегу орудия и обозы, офицеры Дроздовского полка вывезли цинковые гробы с телами Дроздовского и Туцевича в Севастополь. Не зная, устоит ли белый Крым, они тайно захоронили тела на кладбище в Доковом овраге, недалеко от Малахова кургана. Над могилами установили кресты с чужими именами. Об этом один из участников похорон, белогвардейский генерал Антон Туркул, которого называли "богом войны", рассказал в своих воспоминаниях "Дроздовцы в огне". Но только двадцать лет спустя после этого, в 1942 году, двое оставшихся в живых офицеров-дроздовцев попытались найти место захоронения. Увы, ожесточенные бои Великой Отечественной уже тогда сделали местность почти неузнаваемой. А в 60-х годах прошлого века кладбище в Доковом овраге и вовсе было уничтожено. Его не просто "сровняли с землей", а засыпали многометровым слоем камней и грунта, соорудив сверху кинотеатр "Севастополь", сквер, да еще и стадион в придачу. Советские власти не остановило и то, что на кладбище находилась могила Дарьи Михайловой — первой русской сестры милосердия, знаменитой Даши Севастопольской, скончавшейся в 1910 году, участника обороны Севастополя графа Наленча, других воинов, оборонявших город во время Крымской войны. Точно так же коммунисты срыли и Михайловское кладбище на Северной стороне Севастополя, где и после того как Украина обрела независимость, ситуация осталась прежней: почти девять лет назад местным властям было направлено обращение об установлении мемориального знака в память генерала Дроздовского в районе бывшего кладбища. Но тогда инициатива эта так и осталась благим намерением. А вот англичане недавно заявили, что хотят поставить в Балаклаве памятник первой английской медсестре Крымской войны — Флоренс Найтингейл. Видимо, у них более долгая (и благодарная) память. У постсоветских же чиновников и политиков эта самая память, похоже, куда короче. Никто из них не вспоминает ни о Даше Севастопольской, ни о герое трех войн генерале Дроздовском. Стыдно? Безусловно! Но, как видим, не всем…

Исправить положение и увековечить память героев твердо намерены сегодня лидеры Севастопольской общественной организации "Эпоха". Они считают, что без создания памятника Даше Севастопольской и генералу Дроздовскому на месте их последнего приюта Севастополь недостоин называться "городом с особым отношением к истории". Вместе с известным историком Владимиром Шавшиным, немало сделавшим для восстановления севастопольских некрополей, активисты организации ведут сбор исторических материалов, готовят интернет-сайт проекта.

…Недалеко от засыпанного Докового оврага утопает в зелени Малахов курган. В Дни памяти погибших в Крымской войне у братской могилы русских и французских солдат салютуют в почетном карауле молодые люди из военно-исторических клубов в форме противоборствовавших сторон. В знак примирения и уважения к павшим возлагают цветы русские и французские моряки. А сколько раз во время визитов почетных гостей из Киева, Москвы, ближнего и дальнего зарубежья звучат у памятников слова "никто не забыт, ничто не забыто", заверения в том, что Севастополь — город с тем самым "особым отношением к истории"! Но кортежи высоких чиновников каждый раз проносятся мимо безвестного сквера и громады стадиона, под которыми покоятся останки людей, оставивших свой след в истории и всей России, и Крыма…

Игорь Руденко-Миних, (Севастополь)
("Киевский телеграфЪ" №4, 27 января 2006 г.)

ДО ЗМІСТУ

Події. Трагедії. Кримінал.

Тополь повредил газопровод

Ночью в Феодосии под натиском сильных порывов ветра не устоял старый тополь. Дерево завалилось прямо на линию газопровода, и труба на стыке не выдержала.

— Из-за этой аварии утром без газа осталось 27 домов частного сектора на трех улицах Феодосии, — сообщила "Сегодня" сотрудник пресс-службы ГУ МЧС Украины в АР Крым Ирина Шахно. — Специалисты аварийной службой ООО "Востокгазсервис" прибыли на место ЧП и обещали до наступления темноты все исправить.

Майк Львовски, Крым
("Сегодня" №15, 21 января 2006 г.)

Екстрим по-кримському

Незвичне похолодання уже призвело до загибелі чотирьох людей у Криму. В регіонах створено пункти, де бездомні можуть обігрітися. А тим часом ураган пройшовся по Ялті, у горах зберігається небезпека сходження снігових лавин. У кримських селищах газовий тиск у котлах знизився до мінімуму, але теплопостачальникам удається втримувати в робочому стані всі інженерні системи. Віктор Хоменко.

* * *

Екстремальною залишається і ситуація в Севастополі. Міські ліміти на газ у змозі забезпечити тепло в квартирах лише за температури повітря до мінус десяти, однак батареї тепла не втратили. Не пройшли випробування холодом багато перевізників, чиї машини працюють на мазуті: на морозі він просто застигає. А люди тим часом мерзнуть на зупинках. Не витримують критики і дороги та, особливо, тротуари. Тому більш ніж удвічі зросла кількість пацієнтів у травматологічних відділеннях.

Світлана Калиновська
(“Голос України” №14, 25 січня 2006 р.)

Крим: кухні на перевалах

Внаслідок погіршення погодних умов у Криму оголошено надзвичайну ситуацію природного характеру. Місцева влада спільно з підрозділами ГУ МВС України в Криму почали роботу з запобігання можливих НП на півострові. Урядом уже дане розпорядження підготувати інженерну й автомобільну техніку на випадок евакуації людей. Розпочато перевірку резервних запасів палива, пересувних засобів енергопостачання. Готуються до переходу на автономне живлення лікарні, дитячі садки, школи, інтернати, водозабори, каналізаційно-насосні станції. Середня температура в квартирах кримчан становить 12—13 градусів, а в кількох лікарнях, і в дитячій республіканській також, температура знизилася до 8—9 градусів тепла. Через низький тиск газу обігрівальні котли працюють із низькою потужністю і не забезпечують обігрів приміщень. На плитах у квартирах кримчан насилу можна приготувати обід. У багатьох містах перервано подачу гарячої води, щоб палива вистачило на обігрів житла, але й це не рятує становища. Радмін ухвалив рішення звернутися до Кабміну України з проханням збільшити ліміти природного газу, що поставляється в Крим із материка. За інформацією Центру громадських зв’язків МНС України в Криму, штормове попередження оголошено для всього півострова.

Головне управління МНС України в Криму доручило рятувальним службам створити резервний запас наметів, теплого одягу, палива та продуктів харчування для надання допомоги автомобілістам у разі виникнення серйозних заторів на дорогах, — повідомив журналістів начальник Главку МНС Сергій Василенко. Передусім рятувальники повинні бути готові до оперативного облаштування тимчасових пунктів обігріву в районі Ангарського та Грушевського перевалів у Кримських горах, через які проходять автошляхи Сімферополь — Ялта і Сімферополь — Керч, а також на інших автотрасах. Як відзначив начальник кримського Главку МНС, на дорогах встановлено спеціальні знаки, які вказують шлях проходження до таких пунктів обігріву на випадок того, якщо автобуси з людьми не зможуть пересуватися й люди замерзатимуть. Пункти обігріву забезпечено також польовими кухнями. У багатьох місцях, у тому числі на залізничному вокзалі Сімферополя, виділено спеціальні приміщення для обігріву бомжів, де встановлено чергування лікарів, міліції, працюють кухні.

Микита Касьяненко, Сімферополь
("День" №8, 25 січня 2006 р.)

Холоднеча на півдні. Як 66 років тому

Останніми ночами в багатьох районах на півострові було до мінус 29. Таких морозів Крим не пам'ятає з 40-го року. Обрив зледенілих дротів позбавив струму десять населених пунктів у Джанкойському районі. Через перебої з природним газом зупинено турбіну на Сімферопольській ТЕЦ. Тож підприємство "КримТЕЦ" знизило добове виробництво електроенергії з 2,3 млн. до 1 млн. кВт/год. Відтак, кримські теплиці можуть втратити врожай овочів. "Кримгаз" перевів промислові підприємства на знижене споживання; разом з урядом автономії просить збільшення газових поставок з материка. Київ обіцяв забезпечити додатковий тиск у газовій мережі. Тим часом у республіканській дитячій клінічній лікарні температура знизилася до дев'яти градусів. У відділеннях реанімації новонароджених, недоношених і пульмонології завдяки обігрівачам вдалося забезпечити нормальну температуру.

Віктор Хоменко
(“Голос України” №15, 26 січня 2006 р.)

Бабушка примерзла к могиле

Бездомную старушку обнаружил смотритель Центрального кладбища Керчи во время обхода вверенной ему территории, сообщили "Сегодня" в крымской пресс-службе МЧС. Труп окоченевшей женщины примерз к могильной плите. Накануне бабушку видели, когда она ходила по кладбищу в поисках еды и выпивки, которую люди, поминая усопших, оставляют у крестов и памятников. Когда она "подкормилась", то сил и желания возвращаться в город уже не было. Пожилая женщина погибла от переохлаждения.

Майк Львовски, Крым.
("Сегодня" №19, 26 января 2006 г.)

Замерзают Керченский пролив и бухты Севастополя

Такого льда не видели со времен войны

Впервые за последние 60 лет бухты Казачья и Омега в пределах города, а также Севастопольская бухта в районе Инкермана частично покрылись льдом. Народ, главным образом дети — у них сейчас "карантинные каникулы", гуляют и катаются по льду. А в Омеге сердобольные Севастопольцы подкармливают лебедей, которые ютятся на оставшихся участках открытой воды — в полыньях.

— Это нас очень тревожит, выходя на лед, люди рискуют жизнью, — поясняет старший инспектор отдела пропаганды севастопольского Управления МЧС Ирина Звоновая. — Мы ведем разъяснительную работу среди населения.

Морозы внесли коррективы и в движение общественного морского транспорта. Во вторник из-за обледенения не работал паром. Льдины также помешали катерам пробиться из Севастополя к Инкерману. По прогнозам синоптиков, морозы в пределах 15—17 градусов, продержатся как минимум до пятницы.

В эти дни ледяная шуга появилась и в Керченском проливе. На помощь паромам, соединяющим берега Крыма и Кубани, вышли специальные суда, рассекающие ледовые препятствия на маршруте. В Керчи температура еще на 7—9 градусов ниже.

Кстати, как отметили в Республиканском Гидрометцентре, на этой неделе зафиксирована самая низкая температура на полуострове за последние 66 лет. В ночь на 24-е на метеостанциях в поселках Клепинино и Нижнегорский был отмечен температурный минимум —29,1 С. Это степные районы. Холоднее за последние 100 лет в Крыму было только в 1940 году — тогда синоптики зафиксировали в Нижнегорском температуру —37 градусов.

Майк Львовски,
("Сегодня" №19, 26 января 2006 г.)

У птахів замерзло "середовище проживання"

Уперше за останні півстоліття бухти Козача та Омега в межах міста, а також Севастопольська бухта в районі Інкермана, частково покрилися льодом. За словами старожилів, востаннє таке було в 1954 році. Народ, головним чином діти — у них зараз "карантинні канікули", гуляють і катаються по льоду, повідомляє Інтернет-репортер. А в Омезі жалісливі севастопольці підгодовують лебедів, які туляться на ділянках відкритої води, що залишилися, — в ополонках. "Це нас дуже турбує, виходячи на лід, люди ризикують життям, — пояснює старший інспектор відділу пропаганди севастопольського Управління МНС Ірина Звонова. — Ми ведемо роз'яснювальну роботу серед населення". Морози внесли корективи і в рух громадського морського транспорту. У вівторок через обледеніння не працював пором. Крижини також зашкодили катерам пробитися з Севастополя до Інкермана. За прогнозами синоптиків, морози в межах 15—17 градусів протримаються як мінімум до п'ятниці. У ці дні крижана шуга з'явилася і в Керченській протоці. На допомогу поромам, що з'єднують береги Криму та Кубані, вийшли спеціальні судна, які розсікають льодові перешкоди на маршруті. У Керчі температура ще на 7—9 градусів нижча. До речі, цього тижня зафіксовано найнижчу температуру на півострові за останні 66 років. У ніч на 24-е на метеостанціях у селищах Клепініно та Нижньогорський було зафіксовано температурний мінімум -29,1 С. Це степові райони. Холодніше за останні 100 років у Криму було тільки в 1940 році — тоді синоптики зафіксували в Нижньогорському температуру - 37 градусів.

("День" №10, 27 січня 2006 р.)

Парень взобрался на вершину горы, чтобы... повеситься

Спасатели удивляются, что при нем не было никакого снаряжения

Труп 25-летнего парня, который повесился на скале в Крыму, спасателям пришлось снимать при помощи альпинистского снаряжения. Как сообщили "Сегодня" в крымской пресс-службе МЧС, его обнаружили повешенным на вершине скалы рядом с древним пещерным городом Бакла — в 2 км от села Скалистое (Бахчисарайский район). По одной из версий, парень ушел из дома после семейного конфликта. Его искали по адресам родственников и знакомых, потом в окрестностях села. Один из друзей нашел пропавшего через два дня после ссоры — уже без признаков жизни. Он же и сообщил обо всем горноспасателям и в милицию.

— Человек повесился на кусте, который рос практически на вершине самой высокой скалы в районе Баклы, ——пояснил командир Бахчисарайского горного поисково-спасательного взвода Виктор Болдырь. - Моим ребятам пришлось добираться к телу с 30-метровой высоты по скале, покрытой льдом. К ней невозможно было подъехать, сейчас же там земля покрыта почти метровой глубины снежным настом. Но все-таки пробрались и потом сверху с помощью альпинистского снаряжения пришлось спуститься вниз метров на пять, чтобы отвязать его от куста. Сняли и передали милиции.

Сейчас подробности этого странного происшествия выясняют следователи. Даже бывалых спасателей удивило то, как парень в такую погоду без снаряжения и посторонней помощи смог взобраться на скалу.

Майк Львовски,
("Сегодня" №20, 27 января 2006 г.)

У Севастополі навіть замерзло море. І розмерзнеться нескоро:
після незначного "потепління" знову прийдуть великі холоди

Усе пізнається в порівнянні. Ще два тижні тому нам здавалося, що 10 градусів морозу — холоднеча неймовірна. Але коли стовпчики термометрів опустилися нижче 30 градусів, то при мінус 10 уже, дивись, почуваєшся доволі комфортно. Хоча синоптики не рекомендують розслаблятися: наступного тижня після нетривалого "потепління" нас чекає чергова хвиля морозів.

У ці дні у Севастополі навіть замерзла бухта Омега, де зимують перелітні птахи. За словами старожилів, востаннє таке було в 1954 році. Сьогодні по крижаному морю спокійно прогулюються городяни з дітьми. Дехто з них годує лебедів, качок, які знайшли притулок на місцях, де вода ще не взялася кригою. Часто птахи просто помирають на льоду...

Тепла нині з нетерпінням чекають не лише пернаті, а й кримські садоводи й виноградарі, адже тривалі морози можуть знищити майбутній урожай і завдати збитків. А ще морози показали, що коли ми не почнемо вкладати більше грошей у комунальну сферу, то в наступні роки будемо зимувати без тепла, без світла, без води.

(“Україна молода” №16, 27 січня 2006 р.)

Іспит холодом

Крим. Чотири доби в 20-градусні морози без тепла, води і каналізації залишаються жителі міста Щолкіне на Керченському півострові. Численні дзвінки і візити у відповідні установи — без жодного реагування. Опалювальний сезон досі не розпочався у селі Клепіно Красногвардійського району, де у восьми багатоповерхівках замерзає майже півтисячі мешканців. За опалення вони заплатили вчасно, а котельня так і не запрацювала. У містах відключено вуличні світло й рекламні щити. Адже через масове використання електрообігрівачів споживання електрики сягнуло рекордної за останні 15 років позначки — 1300 МВт за встановленого ліміту 900 МВт. Енергетики попереджають: це може спричинити вихід з ладу кримської енергосистеми. На маршрути виходять лише 80% автобусів і таксі. Водночас урядовці Криму у ЗМІ рапортують, як успішно вони складають зимовий іспит.

Віктор Хоменко,
(“Голос України” №17, 28 січня 2006 р.)

Ничейная девочка облаяла милицию

В Симферополе милиция подобрала девочку, которая мяучит и лает. Маленькую "маугли" родители "забыли" одну на морозе

Во время планового рейда по улицам города сотрудники милиции нашли и подобрали замерзшую девочку — в плохой, рваной и грязной одежде. Как пояснили в Центре общественных связей ГУ МВД Украины в Крыму, она была одна, без родителей и ничего не могла сказать о себе, поэтому ее отвезли в Республиканский приют для несовершеннолетних. Там педагоги выяснили, что ей около пяти лет, но она почти не умеет говорить. В ответ на заданные вопросы она смогла только назвать свое имя — Надя. А также, что ее родителей зовут — Таня и Вова. Во время знакомства проявились необычные черты в ее поведении, характерные для детей, выросших в окружении животных — она с поразительной точностью повторяла повадки кошек и собак, иногда начинала мяукать или лаять, выражая свои эмоции. Все это указывало на то, что девочка росла и воспитывалась, мягко говоря, в неблагополучных условиях. Тем не менее она умеет есть ложкой, имеет представление о многих предметах быта, знает, что такое телевизор и машины...

Только через шесть дней после того как сотрудники крымской телестудии МВД объявили в местном эфире о розыске родных девочки-маугли, откликнулась ее мать. Но в приюте отдавать девочку родителям не решились.

— Ее родители нашлись утром 26 января, — подтвердила "Сегодня" методист Крымского республиканского приюта для несовершеннолетних Яна Нечипуренко. — Но девочка пока остается у нас и родители с этим согласны. В целом состояние ее здоровья нормальное, несмотря на то, что ее подобрали на холоде — нет ни обморожения, ни простуды.

По сведениям милиции, родители Нади проживают в Симферополе, у них есть свое жилье, отец и мать — безработные, часто злоупотребляют спиртным. По поводу девочки говорят, что потеряли ее случайно и все это время пытались разыскать ее самостоятельно, поэтому о пропаже никому не сообщали.

Майк Львовски
("Сегодня" №21, 28 января 2006 г.)

В провинции холода еще держат за горло

Украина все еще страдает от мороза и его последствий. Из-за аварии, которая произошла в Алчевске Луганской области еще 22 января, без тепла до сих пор сидят тысячи людей. Сначала их было свыше 67 тысяч. Как сообщил "Сегодня" первый зам городского главы Владимир Косюга, подключено к теплосети 85 домов из 635. По его словам, система подготовки котельных не позволяет возобновить движение тепла, поэтому ее необходимо заменить. По словам жителей Алчевска, ситуация усугубляется еще и тем, что вода в трубах замерзла и батареи начало разрывать просто в квартирах, где температура и до этого не превышала +10 градусов.

Сидят без тепла в домах и около тысячи жителей города Александрия Кировоградской области, где 22 января из-за несвоевременного подвоза угля на три ТЭЦ, произошло охлаждение котлов.

В Днепропетровске, как сообщили "Сегодня" в пресс-службе облпрокуратуры, возбуждено 5 уголовных дел, в частности, и дело по статье "служебная халатность" за ненадлежащую подготовку города к зиме. В городе произошло свыше 50 ДТП за время холодов, а ко многим пострадавшим из-за заторов не могла добраться "скорая".

Нелегко и в Крыму. Как сообщили "Сегодня" в мэрии Севастополя, в городе объявлено чрезвычайное положение: там практически прекращена подача воды, во многих районах нет отопления и электроэнергии. Замерз магистральный водопровод. Воду подвозят на машинах.

Марина Самолетова, Майк Львовски
("Сегодня" №21, 28 января 2006 г.)

"Чтобы добраться до Димки, ребята ныряли и разбивали лед головой и руками"

Жители села Лекарственное, что под Симферополем, Олег Киселев и его напарник Александр Бородич спасли 11-летнего мальчика. О том, что в соседней полынье утонул его одноклассник Валера, они, к несчастью, узнали слишком поздно

Услышав крики о помощи, Олег Киселев и Александр Бородич бросились к пруду, где в полынье барахтался мальчонка. Лишь когда жизни 11-летнего Димы Полубаркина уже ничто не угрожало, на берегу вдруг заголосили женщины, до этого в оцепенении наблюдавшие за происходящим. Оказалось, что в соседней полынье утонул одноклассник Димы Валерий Дресвянин.

"Мужчины минут сорок оставались в ледяной воде"

Трагедия произошла 16 января в селе Лекарственном под Симферополем. Друзья Валера и Дима решили пройти по замерзшему пруду. Внезапно Валерий, который уже практически был на берегу, услышал за спиной треск льда, а потом Димкин крик.

- Я позвал: "Валера! Валера!" - больше не мог ничего сказать, - позже признался родителям Дима Полубаркин. - Валерка пополз по льду, почти добрался до меня и вдруг тоже провалился в воду. Было очень холодно, я как-то держался на воде, а Валерку уже не видел, только его шапка плавала.

К сожалению, увидеться с Димой не удалось - он вместе с классом уехал на похороны Валеры в село, где живет бабушка погибшего мальчика. (Валерий ее первый и любимый внук, он часто навещал бабушку, помогал по хозяйству.) А вот с Димиными спасителями Олегом Киселевым и Александром Бородичем мы встретились около местного предприятия "Радуга", где они работают охранниками.

- В тот день у меня было нехорошее предчувствие, - вспоминает Олег Киселев. - Мы вместе с Сашей Бородичем проводили на маршрутку мою жену и возвращались в село, когда навстречу нам с криком выскочила девочка: "Там мальчишки под лед провалились!" Рванули к пруду, смотрим: у противоположного берега в воде барахтается ребенок. По пути крикнули мужикам, чтобы несли веревку, а сами бросились к полынье... Курточка у Димки была синтепоновая, видать, пропиталась водой, стала тяжелой и тянула его на дно. Лед очень тонкий был, сантиметра три толщиной, поэтому я сразу провалился. Саша, хоть и полегче меня, но, когда уже почти подполз к Диме, тоже ушел под лед. Я крикнул стоявшим на берегу: "Ломайте дерево!" С помощью ветки и вытащили сначала Диму, а потом Сашу.

- Я услышала крик: "Димка, хочешь жить?! Борись, снимай куртку, держись за лед, за воду!" - вспоминает живущая недалеко от пруда Клавдия Кобина. - Узнала голос Саши Бородича. А ребенок кричал: "Меня мамка убьет!" Я схватила одеяло и бутылку водки и побежала к пруду. Картина была жуткая: Саша нырял, но никак не мог вытолкнуть мальчика из воды, Дима же полненький. Неподалеку в воде находился Олег. На берегу столько народу стояло, но все, оторопев, молча наблюдали за происходящим. А ребята - молодцы, спасли Димку. Я уже думала, что Саша не сможет вылезти из полыньи, он же весь посинел! Там ведь глубина трехметровая, да вода ледяная. А Олег и Саша в ней барахтались минут сорок, точно. Посмотрите, у них лица и руки все израненные. Чтобы добраться до Димки, ребята ныряли и разбивали лед головой и руками!

Тело Валерика нашли в полутора метрах от того места, где нырял Олег

- Олег волоком вытянул нас с Димкой, - рассказывает 18-летний Александр Бородич. - Страшно не было, в голове только одно: спасти мальчишку.

- Если бы мы знали, что там был еще один ребенок... - вздыхает Олег.

- А Дима не сказал, что был с другом?

- Когда я вытащил Диму из воды, он так окоченел, как говорят украинцы - "закляк", что вообще не понимал, где находится. Только глазами водил, словно без сознания, - говорит Олег. - Я крикнул людям: укутайте его, несите в ближайший дом, растирайте водкой! Потом уже водолазы сказали, что Валера находился в полутора метрах от того места, где я нырял. Я его не видел, но все равно виню себя. Ведь чувствовал же, что там еще кто-то есть! А когда мы все выбрались на берег и женщины вдруг закричали, я понял, что там остался еще один ребенок. Узнай мы об этом немножко раньше, спасли бы мальчонку. Позже я вспомнил, что на припорошенном снегом льду были отчетливо видны следы двух ребятишек. Конечно, тогда мы все в шоке были, но все же... Уже несколько ночей не могу уснуть, да и Саша тоже.

Во время службы в армии Олегу Киселеву уже приходилось спасать ребенка.

- Однажды летом мыл машину "Урал" на берегу горной речки Чирчик в Узбекистане, - вспоминает Олег. - Неподалеку плескались дети. Вода была очень холодной. У одного малыша ноги свело судорогой. Сильное течение понесло его, но я успел вытащить ребенка... Эх, знай я сейчас, что Валера находился почти рядом со мной, обязательно спас бы и его.

Родители Валерия долго ходили по берегу, не веря, что сын погиб. На следующий день в село приехала группа водолазов из Севастополя. Они обследовали дно в том месте, где предположительно утонул мальчик. Топором разбивали лед, а затем ныряли и плыли под ним, пока не обнаружили тело.

В Лекарственном говорят, что, потеряв друга, Дима Полубаркин стал замкнутым и молчаливым. До несчастного случая мальчик был душой компании, он хорошо учится, увлекается спортом, музыкой. Чтобы не травмировать ребенка, мы с его мамой встретились в Симферополе, где Татьяна работает медсестрой в одной из детских больниц.

- Накануне трагедии у меня так сердце щемило, что места себе не находила, - рассказывает Татьяна Полубаркина. - Вроде причин для волнения не было, но сердце словно кто-то рукой сжимал... В тот злополучный день мне на работу позвонил муж Андрей и сказал: "Как-то тревожно на душе, домой тянет". Он должен был еще куда-то ехать по работе, но передумал и помчался в село. Часа через два Андрей снова позвонил: "Не знаю, как тебе сказать..." У меня все поплыло перед глазами... "Наш Дима чуть не утонул", - наконец произнес муж и спросил, что делать, чтобы ребенок не заболел. Оказывается, Андрей уже растер сына водкой, даже заставил его хлебнуть чуть-чуть, напоил горячим чаем, дал успокоительное. Но Диму так сильно знобило, что муж испугался. После такого известия я работать, конечно, не могла. Видя мое состояние, дежурный доктор отпустила меня со смены под свою ответственность. Не помню, как приехала домой, а когда увидела Диму в кровати, упала возле него и зарыдала. Муж успокаивал: мол, все обошлось, ребенок жив-здоров. Ведь у Димы было сильное переохлаждение, температура тела ниже 35 градусов, но сейчас он не кашляет и не чихает, даже насморка нет!

С теплотой говорит Татьяна об однокласснице сына Свете Кутько. Хотя девочка находилась на противоположном берегу пруда, она, единственная из всех детей и взрослых, сообразила, что надо звать на помощь охранников.

- Какая умница, не растерялась, - смахивает слезу Татьяна. - А уж Саше и Олегу мы будем благодарны до конца дней! Сыну говорим: Дима, теперь у тебя день рождения 16 января 2006 года. И Валеру будем помнить всегда. Представьте, каким он был добрым и смелым: увидев, что Дима провалился под лед, этот ребенок снял школьный рюкзачок, курточку и вернулся спасать друга...

Елена Озерян (Симферополь)
("Факты" №17, 28 января 2006 г.)

Підготовлено Центром інформації
та документації кримських татар.

ДО ЗМІСТУ