Електронний бюлетень

"Крим у дзеркалі української преси"

№ 32

(11.11 - 20.11.2006)

За 11.11 - 20.11.2006 року Центром інформації та документації кримських татар виявлені наступні матеріали щодо кримської та кримськотатарської тематики, які систематизовані нами за рубриками з посиланням на видання і дату публікації. Матеріали надаються мовою оригіналу.

З М І С Т:

Влада. Суспільство. Політика.

Глава Держкомнаца Украины обеспокоен сокращением финансирования
Программы обустройства депортированных

Председатель Государственного комитета Украины по делам национальностей и миграции Сергей Рудык в годовщину своего вступления на должность посетил Крым. Он встретился с руководителями АР Крым А. Гриценко и В. Плакидой. На встрече были обсуждены вопросы программы расселения и обустройства депортированных, местного бюджета, межэтнических отношений. Руководство автономии обещало выполнить программу на 100%. Договорились об упрощении процедуры выкупа жилья для депортированных, об улучшении совместной деятельности в сфере обеспечения национальных интересов Украины в АРК и реализации государственной политики в сфере национальных отношений.

Подготовила Г.УСЕЙНОВА
(“Голос Крыма” № 46, 10 ноября 2006 года)

Российские миссионеры опять в Крыму

В Информационном пресс-центре лидеры Евразийского Союза молодежи встретились с журналистами, чтобы рассказать о прошедшей международной акции ЕСМ под названием "Имперский марш в постимперских странах". Координаторы ЕСМ: Крыма — К.Кнырик, П.Филиппов, а также их идейные соратники миссионеры из Москвы: пресс-секретарь Д. Ефремов и лидер ЕСМ А. Бовдунов убеждены, что ЕСМ имеет гигантские успехи в своей работе, и марш — доказательство тому.

Лейля АЛЯДИНОВА
(“Голос Крыма” № 46, 10 ноября 2006 года)

Где справедливость?!

16 семей крымских татар из Алушты просят "Голос Крыма" обратить внимание общественности на беспредел, происходящий в городе.

Подготовила Гульнара УСЕИНОВА
(“Голос Крыма” № 46, 10 ноября 2006 года)

Овчарка удочерила львят-"отказников"

Почти два месяца назад у одной из обитательниц Ялтинского зоопарка, львицы Эльзы, произошли преждевременные роды - будущую маму напугал пожар. Тогда горел Ялтинский заповедник, и огонь подбирался к зоопарку, клубы дыма окутывали его территорию.

Наталья Дремова
(“Комсомольская правда” №214, 11 ноября 2006 года)

МОСКАЛЬ И ТАТАРЫ
СЛЕДУЮЩЕЙ ГОРЯЧЕЙ ТОЧКОЙ В КРЫМУ МОЖЕТ СТАТЬ СВЯТО-УСПЕНСКИЙ МОНАСТЫРЬ

Бахчисарайский район продолжает оставаться, пожалуй, самой горячей точкой Крыма — имея в виду, конечно, не температуру воздуха, а градус межнациональных отношений. Конфликт вокруг Центрального рынка удалось "разрулить" только после известных кровавых событий, а конфликт в Голубинке из-за строительства православного храма продолжается и до сих пор. Более того, по некоторым признакам, в Бахчисарае вскоре может полыхнуть еще один старый новый скандал. На этот раз — вокруг православного Свято-Успенского монастыря.

Александр МАЩЕНКО
(“Крымское время” №127, 11 ноября 2006 года)

Кому фартит на рынке в Бахчисарае?

Незваными на сессию Бахчисарайского городского Совета 9 ноября пришли 84 учредителя ООО "Рынок Фарт", которые остались без рынка. Главной причиной несанкционированного поведения ныне безработных предпринимателей стало их нежелание работать на "дядю".

Наум СЫЧ
(“Крымская правда” №208, 15 ноября 2006 года)

Вместо храма решили поставить памятник

Председатель Верховного Совета Крыма Анатолий Гриценко продолжил переговоры за "круглым столом" по урегулированию конфликтных ситуаций между религиозными конфессиями и передаче им культовых сооружений.

(“Крымская правда” №209, 16 ноября 2006 года)

Выдворить наглецов смелости не хватило
Акция по "изъятию незаконно захваченной собственности" в Алуште с треском провалилась

Анонсированное выдворение захватчиков из чужих квартир в Алуште не состоялось. Вчера всё прошло по тому же сценарию, что и накануне на улице Балаклавской в Симферополе. "Обделались", - мягко выразился о бездействии властей, в том числе и правоохранителей, один высокопоставленный милиционер.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №209, 16 ноября 2006 года)

Почему в Феодосии тратят деньги не на то?

Говорить о проблемах сегодня легче всего - их много. Главная для крымских городов - скудость их бюджетов, что зачастую сводит на нет все добрые задумки руководителей. Как реализовать далеко идущие планы, если на это нет денег? В студёную пору необходимо думать прежде всего о готовности предприятий коммунальной сферы к зиме. Соцкультсфера, как правило, в связи с этим остаётся за бортом.

Татьяна МАРИНУШКИНА
(“Крымская правда” №209, 16 ноября 2006 года)

"Маяк" "зарезали" за "вред Украине"

В Крыму прекращена трансляция передач радио "Маяк" по сетям проводного вещания. Прокуратура автономии усмотрела в его программах вред гражданам и государству Украина.

Как сообщил депутат парламента Олег Родивилов, на имя главы Верховного Совета Крыма поступило письмо дирекции Крымского филиала ОАО "Укртелеком", которая извещает, что по требованию Прокуратуры АРК прекращена трансляция "Маяка", а вместо него на третьей кнопке проводного вещания появится канал "Культура".

(“Крымская правда” №210, 17 ноября 2006 года)

"Поминки по миру в Крыму"

Так звучала тема пресс-конференции, состоявшейся 14 ноября в Информационном пресс-центре в Симферополе. Ее организовали КГБ (Комитет Гражданской Безопасности) "Наше право", УКС Крымского республиканского объединения инвалидных организаций и Киевская районная организация Украинского союза ветеранов Афганистана г. Симферополя.

Адиль СЕИТБЕКИРОВ
(“Голос Крыма” № 47, 17 ноября 2006 года)

Партия регионов желает разогнать крымскотатарский Меджлис?

Представитель Партии регионов, депутат ВР АРК Александр Черноморов заявил "Новому Региону", что в ближайшем будущем Партия регионов может поставить вопрос о незакон­ности функционирования Меджлиса крымскотатарского на­рода, который уже долгие годы действует без необходимой регистрации.

Соб.инф.
(“Голос Крыма” № 47, 17 ноября 2006 года)

Новое положение о выборах делегатов примут на Курултае

Чем ближе дата проведения Курултая, тем отчетливее вырисовываются некоторые проблемы. 11 ноября состоялось расширенное заседание Милли Меджлиса, на котором главным вопросом было обсуждение проектов положения о выборах делегатов Курултая.

Лейля АЛЯДИНОВА
(“Голос Крыма” № 47, 17 ноября 2006 года)

ПРИК ПРООН поощряет инициативность

13 ноября в зале заседаний Симферопольской райгосадминист-рации состоялось заседание специальной комиссии из представителей ПРИК ПРООН, райсовета, райгосадминистрации, регионального меджлиса, специалиста по межнациональным отношениям райсовета, заведующего отделом образования и приглашенных директоров многих школ района.

Адиль СЕИТБЕКИРОВ
(“Голос Крыма” № 47, 17 ноября 2006 года)

О дефиците данных о преступлениях на почве ненависти,
или о том, почему Н.Бекиров отсутствовал на последнем заседании Меджлиса

11 ноября в Симферополе состоялось заседание Меджлиса крымскотатарского народа, на котором руководитель политико-правового отдела Меджлиса Надир Бекиров отсутствовал, что вызвало нарекания со стороны председателя Меджлиса крымскотатарского народа.

Записала Гульнара УСЕИНОВА
(“Голос Крыма” № 47, 17 ноября 2006 года)

"МИЛЫЕ БРАНЯТСЯ..."

В Криму проросійські активісти стверджують, що спецслужби України готують широкомасштабний конфлікт між росіянами і кримськими татарами. 15 листопада у Сімферополі лідери Народного Фронту "Севастополь-Крим-Росія" оприлюднили "Аналітичну записку", яку начебто отримали від СБУ. Проте сенсації не сталося. Чому?

Володимир ПРИТУЛА
(RadioSvoboda.Ua)
("Кримська світлиця" №47, 17 листопада 2006 року)

Караимам обещана помощь

Представители одного из самых малочисленных народов не только в Крыму, но и во всём мире, председатель Всеукраинской и Крымской ассоциаций крымских караимов "Крымкарайлар" Владимир Ормели и председатель симферопольской религиозной общины "Чолпан" и молодёжного этнокультурного центра крымских караимов "Кале" Дмитрий Полканов обратились к главе парламента автономии Анатолию Гриценко с просьбой оказать содействие в возвращении караимской общине караимской кенассы в Симферополе и создании музея караимской культуры в крепости Джуфт Кале под Бахчисараем.

(“Крымская правда” №210, 17 ноября 2006 года)

У России остались всего 2 недели

Президент "Фонда национальной и международной безопасности" Леонид Шершнёв заявил, что у России остались 2 недели на то, чтобы законным путем вернуть себе Крым и Севастополь. В следующий раз такая возможность представится в лучшем случае лет через 10.

(“Крымская правда” №210, 17 ноября 2006 года)

Молодёжь Крыма о НАТО

17-25 октября 2006 года среди студентов вузов АРК был проведён социологический опрос с целью выявления общественного мнения молодёжи по актуальным проблемам современной общественно-политической жизни Украины и Крыма.

Опрашивались студенты большинства государственных и ряда коммерческих вузов. Объём выборки составил 1150 респондентов. Среди опрошенных - будущие специалисты 27 специальностей. Это педагоги, инженеры, агрономы, экономисты, строители, юристы, представители других профессий. Социологический проект осуществляла научно-исследовательская группа в составе доцентов Ю. Мезенцева, В. Кухара, В. Шапкина и ряда других специалистов.

Татьяна ХРИЕНКО,
руководитель исследования, доктор социологически наук.
(“Крымская правда” №210, 17 ноября 2006 года)

"Крижані" адреси півострова

Досі не підключено до тепла цілі регіони Криму, де відкриття опалювального сезону оголосили ще місяць тому - 17 жовтня. Не обігріваються 26 шкіл і 23 дитсадка. Не готові прийняти теплоносії Сімферополь, Євпаторія, Судак і Керч. Заборгованість останньої за більш як п'ять років становить 11 млн. грн. Щоб розквитатися з боргом, міська влада виставила на торги комунальне підприємство "Аеропорт Керч", за яке планує виручити майже десять мільйонів гривень.

Віктор ХОМЕНКО
("Голос України" №218, 18 листопада 2006 року)

ПРАВОСЛАВНЫЙ ХРАМ В ГОЛУБИНКЕ ПОСТРОЯТ, НО В ДРУГОМ МЕСТЕ

Читатели "КВ", конечно, в курсе конфликта, который с прошлого года тлеет в селе Голубинка Бахчисарайского района, где крымские татары протестуют против строительства православного храма.

Александр МАЩЕНКО
(“Крымское время” №130, 18 ноября 2006 года)

Конфлікти на півострові запрограмовані надовго

Ситуація в Криму загострюється. Невдоволення мешканців півострова наростає. Адже за 7 місяців новостворений уряд Автономії не спромігся вирішити бодай одну нагальну проблему, Верховна Рада більше переймається міжфракційними суперечками, ніж законотворчою роботою. Кримський уряд і парламент не можуть знайти спільної мови, посилюється і протистояння між парламентом і представником Президента в Криму. Місцеві керівники наче між трьома молотами і трьома ковадлами.

Володимир ПРИТУЛА, політолог
(“Україна і світ” №44, 13-19 листопада 2006 року)

Партійний покер у владі

Постійний представник Президента в Автономії Геннадій Москаль нещодавно заявив, що "в Криму влади немає". Ця думка — ніби підсумок розвитку конфлікту в сімферопольських владних коридорах, точніше кабінетах. Ось уже два роки як обрана нова ВР Автономії, але жодна проблема не вирішена, всі суперечності й конфлікти тільки загострилися. Самозахоплення землі почастішали, зараз на полях навколо Сімферополя знаходяться понад 50 "таборів протесту", хоча голова парламенту Анатолій Гриценко кілька разів заявляв про те, що земельна проблема в Криму вирішена.

Микола СЕМЕНА, Сімферополь
(“Україна і світ” №44, 13-19 листопада 2006 року)

Кому потрібен бюджетний федералізм в Україні?

У статті 14 Конституції Кримської АР сказано: "Фінансова самостійність Автономної Республіки Крим гарантується закріпленням законами України за прибутковою частиною бюджету Автономної Республіки Крим на стабільній основі загальнодержавних податків і зборів, які зараховуються в повному обсязі до бюджету Автономної Республіки Крим, і є достатніми для здійснення повноважень Автономної Республіки Крим..." Це означає, що з моменту прийняття Конституції в 1998 році всі податки, зібрані в Криму, повинні зараховуватися до кримського бюджету з відрахуванням, як сказано нижче, певного відсотка "на загальнодержавні потреби".

Микола СЕМЕНА
(“Україна і світ” №45 20-26 листопада 2006 року)

Найнижчий тариф — у Сімферополі

Так званий "тарифний процес" приніс багато несподіванок жителям півострова. Через відсутність єдиних правил розробки тарифів в різних містах міськради стали включати в них різні витрати, аждофінансування культурних і спортивних заходів у ЖКГ. Проте Рада Міністрів Криму розробила єдині норми для формування тарифів, і процес більш-менш упорядкувався. 2 листопада виконавчий комітет Сімферопольської міської ради узгодив тарифи на послуги опалювання та гарячого водопостачання дляжителів столиці Криму. Як повідомили "УіСС" у прес-службі міськради, вони є найнижчими в Криму.

Микола СЕМЕНА, (Сімферополь)
(“Україна і світ” №45, 20-26 листопада 2006 року)

Земельне питання

Что хуже: плохие законы или плохие исполнители  хороших законов?

6 ноября представители общественной организации "Койдешлер" Ибраим Военный и движения "Азатлык" Надир Бекиров провели пресс-конференцию в связи с земельной проблемой депортированных на ЮБК.

Лейля АЛЯДИНОВА
(“Голос Крыма” № 46, 10 ноября 2006 года)

РЕСКОМЗЕМ:
СЛЕДСТВИЕ ЗАВЕРШЕНО

Прокуратурой АР Крым закончено расследование уголовного дела по обвинению руководителей Республиканского комитета земельных ресурсов.

Пресс-служба Прокуратуры АРК
(“Крымское время” №127, 11 ноября 2006 года)

Земельний переділ загострюється

У шести регіонах півострова триває 45 акцій самозахоплення земель. Значна їх частина - це сільгоспугіддя або ділянки, що вже перебувають у приватній власності. Лише в Сімферополі та його околицях починаючи з літа незаконно захоплено 1,3 тисячі гектарів. В акціях беруть участь майже 15 тисяч кримчан різних національностей. Про це йшлося на засіданні колегії Республіканського комітету земельних ресурсів. Хоча біда ця давня, реального впливу на спонтанні хвилі переділу кримської землі керівництво автономії не має досі, повідомляє наш власний кореспондент Віктор ХОМЕНКО.

Віктор ХОМЕНКО
("Голос України" №213, 14 листопада 2006 року)

МИЛИЦИЯ ГОТОВИТСЯ К ОСВОБОЖДЕНИЮ НЕЗАКОННО ЗАНЯТЫХ КВАРТИР В АЛУШТЕ И ЗЕМЛИ В СИМФЕРОПОЛЕ

14 и 15 ноября крымская милиция совместно с Государственной исполнительной службой проведет акции по принудительному освобождению десяти незаконно занятых квартир на улице Юбилейной в Алуште и земельного участка площадью 2,6 гектара на улице Балаклавской в Симферополе. Об этом сообщил центр обще­ственных связей Главного управления МВД Украины в Крыму.

"Контекст-медиа"
(“Крымское время” №128, 14 ноября 2006 года)

А у закона-то руки коротки...

Вчера на улице Балаклавской в Симферополе около пятисот человек отмечали праздник. Его можно назвать днём торжества вседозволенности или днём победы над государственной властью. По сути же, 14 ноября - день, когда крымские татары послали всех подальше и доказали, что не уступят ни пяди самоуправно захваченной ими земли ни по судебным решениям, ни под давлением силовиков.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №208, 15 ноября 2006 года)

Ручейки, плотины и прочие поляны в ландшафте неправового поля

Вчера состоялась пресс-конференция председателя постоянной комиссии Верховного Совета Крыма по межнациональным отношениям и проблемам депортированных граждан Ремзи Ильясова. В мероприятии, посвящённом земельным проблемам, принял участие и представитель инициативной группы крымских татар Даниал Аметов.

Наталья АСТАХОВА
(“Крымская правда” №208, 15 ноября 2006 года)

За самовільне захоплення землі - шість років за гратами

Парламент має намір запровадити кримінальну відповідальність за самозахоплення землі, тобто за використання земельної ділянки до виникнення права власності чи права користування нею, а саме - до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Валерій ДРУЖЕНКО
("Голос України" №214, 15 листопада 2006 року)

Розкрадали землю її охоронці

У Криму завершено тримісячне розслідування кримінальної справи (41 том) щодо звинувачення колишнього керівника Республіканського комітету земельних ресурсів та його заступника.

("Голос України" №215-216, 16 листопада 2006 року)

ЗАХВАТЧИКИ ЗЕМЛИ ПОДЧИНЯЮТСЯ НЕ ЗАКОНАМ УКРАИНЫ, А ЗАКОНАМ ФИЗИКИ

В конце минувшей недели пресс-служба крымской милиции распространила грозное заявление о грядущем освобождении захваченных крымскими татарами участков земли и квартир. Акции по принудительному освобождению десяти незаконно занятых квартир на улице Юбилейной в Алуште и земельного участка на улице Балаклавской в Симферополе должны были пройти 14 и 15 ноября.

Александр МАЩЕНКО
(“Крымское время” №129, 16 ноября 2006 года)

Как заставить кролика броситься на льва?

На состоявшейся недавно коллегии Республиканского комитета по земельным ресурсам АРК были обсуждены вопросы о создании рабочей группы по выработке и координации мероприятий, направленных на освобождение самовольно занятых земельных участков; о ходе создания реестра приусадебных участков, выда­че госактов взамен сертификатов и расчете за аренду земельных паев; проведении земельных аукционов по продаже земельных участков и права их аренды в границах населенных пунктов.

Лейля АЛЯДИНОВА
(“Голос Крыма” № 47, 17 ноября 2006 года)

Міліція на штурм не пішла

Співробітникам кримської міліції та Державної виконавчої служби (ДВС) Криму 14 листопада невдалося звільнити від самозахопників ділянку площею 2,6 га на вулиці Балаклавській уСімферополі. Влада АРК повідомила журналістам наперед, що цього дня планується акція з примусового звільнення землі, чим підігріли суспільний інтерес до проблеми. Нібито існувала постанова суду Центрального району Сімферополя, що дозволяє застосування сили, оскільки "по-доброму" звільняти ділянку кримські татари не хочуть. Напередодні Центр суспільних зв’язків (ЦСЗ) кримської міліції повідомив, що у разі чинення опору законним діям співробітників міліції та ДВС "буде адекватно вжито заходів фізичної дії, спеціальних засобів, зокрема використання вогнепальної зброї, автобронетехніки". ЦСЗ також заявив: "Акції з примусового вилучення незаконно захопленої власності проводитимуться йнадалі".

Микола СЕМЕНА, (Сімферополь)
(“Україна і світ” №45 20-26 листопада 2006 року)

Фестивалі. Виставки. Культура. Музеї. Історія. Пам’ятки архітектури. Кіно

Валерия Леонтьева задержали на крымской таможне

Певца Валерия Леонтьева задержали в аэропорту Симферополя, придравшись к тому, что он не внёс в декларацию свои драгоценности.

(“Крымская правда” №206, 11 ноября 2006 года)

"Я с детства не любил овал"
История о необычной судьбе художника, который живёт и рисует вопреки обстоятельствам

Мустафа был первенцем в семье Муртазаевых. Его отец, Эйбазер, неохотно вспоминает, как в Узбекистане, в роддоме, к нему вышел врач и смущённо сказал, что его семья имеет право отказаться от новорождённого мальчика. Он появился на свет без кистей обеих рук и без стопы.

Елена РОЖЕН. Приветное.
(“Крымская правда” №207, 14 ноября 2006 года)

НОВАЯ ВЕРСИЯ КРЫМСКОЙ ВОЙНЫ?

Два месяца назад в “Славе Севастополя” появилась статья профессора В.П. Казарина “Россия сосредоточивается!”, в которой автор на полном серьезе доказывает, что война сил была не проиграна, а совсем напротив — выиграна. Название статьи обыгрывает ноту МИД Российской империи, подписанную тогдашним министром князем Александром Горчаковым.

Игорь ЛОСЕВ, г. Киев
(“Флот України” №46, 18-24 листопада)

Туризм. Відпочинок. Оздоровниці.

Той, що дарує надію, сподівається на відродження

Саки — кримське місто, здавна відоме як рідкісний центр бальнео­логії, унікальні грязі якого й озерна ропа мають чудодійну властивість полегшувати страждання чи повністю виліковувати сотні тисяч хворих, особливо спинальників. Окрім узвичаєних більш як трьох тисяч колясочників щороку, які приїздять сюди по цілющі курси лікування, процедури й операції, тут постійно проживає майже дві тисячі інвалідів першої групи, в основному спинальників. Адже, за авторитетними висновками вчених багатьох країн, характеристика грязі Сакського солоного озера істотно перевершує лікувальні грязі багатьох родовищ України, Німеччини, Чехії, навіть широко розрекламовані у світі грязі Мертвого моря в Ізраїлі. А рівень кваліфікації медиків — щонай­вищий. Лікувальна база дає змогу цілорічно оздоровлювати понад 80 тисяч страдницьких душ, зокрема більше десяти тисяч жінок з різними гінекологічними захворюваннями. При тому, що потребують лікування таких захворювань більше ста тисяч жительок України. Особливо вдало тут лікують безпліддя.

Віктор ХОМЕНКО. Крим.
("Голос України" №215-216, 16 листопада 2006 року)

МЕР ЯЛТИ СЕРГІЙ БРАЙКО: "МИ ГОТОВІ СПРИЯТИ ІНВЕСТОРУ"

Місто, яке претендує на звання курортної столиці України, щороку приймає понад мільйон гостей. Проте розвиток туристичної інфраструктури далеко не завжди відповідає належному рівню. Ялта потребує приходу великих інвесторів, але серйозний капітал не надто активно вкладає кошти в курортні об’єкти. Набагато вигідніше здійснювати "швидкий" бізнес, інвестуючи в житлове будівництво, — цього року ціни на житло в Ялті наздогнали київські та, хоча й повільно, але продовжують зростати. Тим часом у боротьбі за відпочиваючих регіон починає поступатися не тільки Туреччині, а й російським чорноморським курортам, які стрімко розвиваються.

Вікторія СЛАВУТА
(“Дзеркало тижня” №44, 18-24 листопада 2006 року)

Виноробство. Сільське господарство.

Друге "дихання" Бахчисарайських долин
Поступово відроджується колишня садівнича велич району

Либонь, не всі знають, що найбільше окультурених долин Криму зосереджено саме в Бахчисарайському районі. Причому на будь-який "смак". Приміром, обрамлені дивожними скелями-сфінксами Куйбишевська і Каралезька — традиційна "вотчина" заїжджих туристів, істориків і кіношників. А от однойменні долини річок Бельбек, Альма та Кача — це винятково зона яблуневих, грушевих, сливових і персикових садів. На менш родючих пагорбах, що туляться до них, розкинулися ще й виноградники. На цьому плодово-ягідному розмаїтті ще не так давно місцеві сільгосппідприємства, деякі з котрих сьогодні "успішно" доведені до банкрутства, заробляли мільйони. І все ж, попри нинішню разючу здачу позицій, в районі намагаються відродити його колишню велич.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №211, 14 листопада 2006 року)

Севастополь

ОТРАВЛЕНИЙ ЗАГРЯЗНЕННОЙ ВОДОЙ НЕ ЗАФИКСИРОВАНО

В четверг около 200 тысяч жителей Севастополя остались без водоснабжения в связи с тем, что химический анализ водопроводной воды в Балаклавском и Нахимовской районах города выявил присутствие в ней вещества неизвестного состава, содержание которого превысило нормы.

Григорий СТАРОВЕРОВ
(“Крымская правда” №206, 11 ноября 2006 года)

Севастопольська блокада
За зневоднення міста моряків порушено кримінальну справу

Що за хімічна сполука чи з'єднання потрапили у водогінну мережу Севастополя, через яку 360-тисячне місто, окрім північної сторони (там вода - дніпровська), 9 листопада залишилося без питної води, поки що з'ясовують фахівці Київського інституту токсикології. Міський оперативний штаб iз ліквідації НП лише зробив припущення, що через рясні дощі піднявся рівень грунтових вод, які, вірогідно, й занесли до накопичувального ставка поблизу села Орлине або пестициди, або ж каналізаційні стоки.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №210, 11 листопада 2006 року)

Кто отравил воду в Севастополе?

Сегодня всех, кто въезжает в Севастополь, встречают предупреждающие знаки: "Вода загрязнена, употреблять в пищу запрещено". Рано утром в четверг более чем 400-тысячный город остался без воды. Немногие счастливчики, отправляясь на работу, смогли умыться, принять душ, выпить чаю - им достались последние капли.

Наталья Дремова
(“Комсомольская правда” №214, 11 ноября 2006 года)

ЧТОБЫ ВЫЯСНИТЬ ПРИЧИНУ ЗАГРЯЗНЕНИЯ В СЕВАСТОПОЛЕ
ВОДОПРОВОДНОЙ ВОДЫ, В ГОРОД ПРИБЫЛА ПЕРЕДВИЖНАЯ ВОЕННАЯ ЛАБОРАТОРИЯ ИЗ ВИННИЦЫ

10 ноября чистая вода уже начала поступать в дома, а власти готовят план реконструкции городских очистных сооружений

Елена ОЗЕРЯН, Симферополь
("ФАКТЫ" №210, 11 ноября 2006 года)

Севастополь — с водой, но вонючей

На выходных в домах "обезвоженных" жителей Севастополя возобновилась централизованная подача воды. Однако заверения специалистов в ее пригодности для употребления далеко не всем горожанам внушают доверие. "Вода у нас из кранов течет, — сказала житель­ница Севастополя Екатерина Новоселова. — Но насто­раживающий, неприятный запах до сих пор остается. Особенно явно он проявля­ется при кипячении. Я даже с опасением пока умываюсь, а для чистки зубов и приготовления еды мы дома на всякий случай пока используем воду, которую купили". Тот покупательский "бум", который был в первые дни, уже прошел, и сейчас по приемлемым ценам можно пополнять запасы.

МАЙК ЛЬВОВСКИ
(“Сегодня” №257, 13 ноября 2006 года)

Причины загрязнения воды выясняются

С минувшей субботы в Севастополе воду в жилые дома подают круглосуточно. Как считает начальник городского штаба по ликвидации чрезвычайной ситуации, заместитель председателя горадминистрации Игорь Локтионов, ею можно пользоваться, поскольку какого-либо вредного для человеческого организма вещества пока не обнаружено. Взятые пробы отправлены на исследование в Киев в институт токсикологии.

Григорий СТАРОВЕРОВ
(“Крымская правда” №207, 14 ноября 2006 года)

"Аква" вийшла з-під контролю
"Водний" ажіотаж у Севастополі спричинили зелені водорості

Якщо бути точним, то підозрілий неприємний запах води із крана, через що про всяк випадок минулого тижня на добу відключили від централізованого водопостачання майже дві третини житлових будинків    міста моряків, спричинили не самі водорості, а їхній контакт із хлором. Як спеціально розтлумачив "УМ" головний інженер міськводоканалу Микола Перегуда, в накопичувальному ставку на річці Байдарка, що теж під'єднаний до міської мережі, через різку зміну погодних умов (потепління, а  потім раптове похолодання) вперше за останні 20 років зелені водорості не встигли акліматизуватись i почали відмирати. Посилило ефект подальше хлорування води з мертвими рослинами — утворився стійкий хлорно-фенольний запах, котрий при нагріванні тільки посилювався. До цього висновку  дійшла спеціальна міжгалузева комісія, а також фахівці МНС, міського Держстандарту і СЕС після ретельних лабораторних досліджень. Щоправда, ще не отримано результатів аналізів із Київського інституту токсикології.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №211, 14 листопада 2006 року)

Воду в Севастополе отравили сине-зеленые водоросли

Виновников отсутствия воды в Севастополе уже нашли.

- Это сине-зеленые водоросли, которые разрослись в отстойнике у села Озерное и стали источником загрязнения. Предположительно вода из пруда попала в систему водоснабжения, где вступила в реакцию с хлорированной водой - отсюда и запах, и неприятный вкус, - сообщил зампред Севастопольской горадминистрации Игорь Локтионов.

Наталья Дремова
(“Комсомольская правда” №216, 14 ноября 2006 года)

Домашние животные в Севастополе отказываются пить воду из-под крана

Нельзя сказать, что севастопольцы после ЧП, произошедшего на прошлой неделе (см. "КП" за 11 и 14 ноября), поверили в версию о сине-зеленых водорослях (не время им размножаться в таком изобилии, обычно пик цветения воды - август, когда температура в прудах достигает 26-28°С).

Наталья Дремова
(“Комсомольская правда” №218, 16 ноября 2006 года)

СЕВАСТОПОЛЬСЬКА СПІРУЛІНА ПРОТИ ГАВАЙСЬКОЇ

Увесь минулий тиждень мешканці Севастополя прожили у надзвичайній напрузі: фахівці поставили під сумнів якість води, що надходила до осель. Її не радили використовувати навіть для миття, а потім і зовсім відімкнули. Декілька днів не працювали школи та дитячі садки. Питна вода у пластикових пляшках розкуповувалася миттєво, а підприємці, що займалися її постачанням, втрачали сором і совість, раз по раз підвищуючи ціну. "Кому війна , а кому...". Це російське прислів'я тиждень було у всіх на устах. Севастопольці скаржилися в камери телевізійників, що ціна питної води у крамницях зросла у півтора раза. У відповідь керівництво міста обіцяло підприємцям неприємності, але далі обіцянок справа не рухалася. Напруження через відсутність води зростало, загрожуючи вилитися в паніку. Деякі гарячі голови навіть скористалися обставинами заради своїх авантюрних планів: двічі правоохоронцям надходили повідомлення про замінування міськради та однієї з районних рад, котрі, на щастя, не підтвердилися.

Лідія СТЕПКО, власкор "КС". м. Севастополь.
("Кримська світлиця" №47, 17 листопада 2006 року)

КРИМСЬКИЙ ВІЗИТ БРИТАНСЬКОГО ГЕНЕРАЛА

Днями головну базу українського флоту відвідав перший заступник начальника штабу оборони Збройних Сил Великобританії генерал сер Тімоті Гренвілл-Чепмен. Візит британського генерала до Севастополя відбувся в рамках дружнього візиту до Автономної Республіки Крим.

Сергій ГАРБАР,
(“Флот України” №45, 11-17 листопада)

ОУН-УПА - на свалку истории

Депутаты Севастопольского городского совет приняли обращение к депутатам Верховного Совета Украины, твёрдо заявив: "Нет - реабилитации ОУН - УПА". Выражая настроение и мнение жителей города-героя, они с недоумением восприняли заявление президента Украины о подписании им указа "О всестороннем изучении и объективно освещении деятельности украинского освободительного движения и содействие процессу национального примирения".

Григорий СТАРОВЕРОВ
(“Крымская правда” №211, 18 ноября 2006 года)

“ПЛАН ДІЙ УКРАЇНА — НАТО ЯК ПРОЦЕС ТРАНСФОРМАЦІЇ ВЛАДИ ТА СУСПІЛЬСТВА”

Саме такій тематиці днями був присвячений “круглий стіл” за участі представників громадських організацій, політичних партій, органів місцевої влади, Військово-Морських Сил ЗС України. Захід проходив у Севастопольському діловому та культурному центрі й був організований об’єднанням “Євроатлантичний вибір”. На порядку денному стояло два питання: “Інтенсифікований діалог з НАТО з питань набуття членства: роль та місце громадськості” та “Цільовий план Україна — НАТО на 2006 рік в рамках Плану дій Україна — НАТО: регіональний вибір”.

Сергій ГАРБАР,
(“Флот України” №46, 18-24 листопада)

СЕВАСТОПОЛЬ ВИТРИМАВ “ОБЛОГУ” СИНЬО-ЗЕЛЕНИХ ВОДОРОСТЕЙ?

Севастопольці завжди знали справжню ціну воді. І справа навіть не в історичній пам’яті, яка щедро підживлює емоційні висловлювання на яку завгодно тему згадками про пережиті оборони. Під час війни питної води ніколи не було вдосталь, хоча з цього приводу одразу згадується фільм “Піаніст”, навколо якого було дуже багато схвального галасу кінокритиків. У тій кінострічці є один цікавий епізод. Головний герой тижнями переховується в окупованій нацистами Варшаві. Йому приносять на конспіративні квартири пакунки з їжею. Але з огляду на те, що на всіх полює гестапо, пакунки приносять все рідше і рідше. У результаті герой-піаніст на прізвище Шпільман починає потихеньку вмирати від голоду. Тим часом на вулицях Варшави починаються збройні сутички. А герой доповзає до водопровідного крана. Відкриває його, а звідти — ніякої рідини. Тобто нема вже навіть води. Але ж зачекайте, виходить, що до цього вода була! Вона була у водогоні навіть тоді, коли щовечора з настанням комендантської години місто дрижало від жаху перед фашистами!

Альбій ШУДРЯ,
(“Флот України” №46, 18-24 листопада)

Події. Трагедії. Надзвичайні ситуації. Кримінал.

Ялтинські нальотчики
Справжній бойовик розігрався в курортному місті: грабіжники банку
вступили у перестрілку з правоохоронцями, є жертви

Драма розігралася позавчора у самісінькому центрі Ялти - по вулиці Кірова - на початку шостої вечора. Саме у цей час до приміщення філії АКБ Чорноморського банку розвитку і реконструкції увірвалося троє озброєних грабіжників у масках. Нападники не жартували i, щоб засвідчити серйозність своїх намірів, жорстоко побили охоронця банку (вдарили його битою по голові, внаслідок чого той одержав черепно-мозкову травму) та зробили постріл у стелю, вимагаючи від співробітників банку відкрити сейфи.

Василь ТАВР
(“Україна молода” №210, 11 листопада 2006 року)

КОГДА ЛЮДИ В ЧЕРНЫХ МАСКАХ С КРИКОМ: "ОГРАБЛЕНИЕ!" - ВОРВАЛИСЬ
В ПОМЕЩЕНИЕ ЯЛТИНСКОГО БАНКА, ЕГО СОТРУДНИЦЫ ПОДУМАЛИ, ЧТО ЭТО... ШУТКА

Ранив охранника, трое преступников похитили около 260 тысяч гривен. В перестрелке с подоспевшими милиционерами один из них был убит, остальным удалось скрыться

Елена ОЗЕРЯН, Симферополь
("ФАКТЫ" №210, 11 ноября 2006 года)

Воровать - так у банкрота

Сотрудники Севастопольского управления налоговой милиции раскрыли экономическое преступление: руководители предприятия нанесли своему "кормильцу" ущерб на сумму более миллиона гривен.

Григорий СТАРОВЕРОВ
(“Крымская правда” №209, 16 ноября 2006 года)

Бандиты пойманы

Налётчики, совершившие вооружённое нападение на Ялтинский филиал Черноморского банка реконструкции и развития, вчера ночью были задержаны, сообщил начальник Главного управления МВД Украины в Крыму генерал-майор милиции Владимир Хоменко.

(“Крымская правда” №210, 17 ноября 2006 года)

Куля — дура, проте сищики молодці
Кримська міліція затримала нападників на банк у Ялті

Зухвалий напад на ялтинську філію АКБ "Чорноморський банк розвитку і реконструкції" стався ще 9 листопада. Тоді, нагадаємо, близько 17-ї години у приміщення ввірвалось троє чоловіків у чорних масках. Зловмисники, погрожуючи зброєю, стали вимагати від персоналу видати їм наявну готівку. Для переконливості своїх намірів вистрілили вгору з пістолета та на очах у всіх побили приватного банківського охоронця. Касирам діватися було нікуди. Прихопивши купу доларів, євро і гривень на загальну еквівалентну суму понад 260 тисяч гривень, нападники миттєво вискочили на вулицю. Але буквально через дві хвилини на місці злочину вже була міліція державної служби охорони — хтось зі співробітників банку встиг непомітно для нападників натиснути кнопку сигналізації.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №214, 17 листопада 2006 року)

ДО ЗМІСТУ

Влада. Суспільство. Політика.

Глава Держкомнаца Украины обеспокоен сокращением финансирования
Программы обустройства депортированных

Председатель Государственного ко­митета Украины по делам национальностей и миграции Сергей Рудык в годовщину своего вступления на должность посетил Крым. Он встретился с руководителями АР Крым А. Гриценко и В. Плакидой. На встрече были обсуждены вопросы программы расселения и обустройства депортированных, местного бюджета, межэтнических отношений. Руководство автономии обещало выполнить программу на 100%. Договорились об упрощении процедуры выкупа жилья для депортированных, об улучшении совместной деятельности в сфере обеспечения национальных интересов Украины в АРК и реализации государственной политики в сфере на­циональных отношений.

Пресс-конференция С. Рудыка на тему "Государственная политика в сфере межнациональных отношений: пробле­мы и перспективы реализации" состоялась 3 ноября в Информационном пресс-центре в Симферополе.

Он рассказал о деятельности Держкомнаца, основными задачами которого являются участие в формировании и обеспечении реализации государственной политики в сфере межнациональных отношений, обеспечение прав нацменьшинств Украины и депортированных, возвращающихся в Украину на постоянное проживание, обеспечение прав беженцев и других категорий миг­рантов. С. Рудык обеспокоен уменьшением государственных программ, рабо­тающих в сфере репатриантов. На бу­дущий год возможно уменьшение в два раза финансирования Программы расселения и обустройства депортирован­ных крымских татар и др. национальностей, которые возвратились в Украину, с 82 млн. до 44 млн. грн. Однако глава Держкомнаца выразил надежду, что ситуация изменится, и добавил, что сохранить показатели финансирования данной программы стремятся фракция "Наша Украина", комитет ВР по вопросам прав человека, национальных меньшинств.

Информируя журналистов, С.Рудык также выразил озабоченность выполнением программы обустройства в текущем году. Из 6,5 млн. гривен, которые выделены на закупку жилья на вторич­ном рынке нереализованными остаются 5,5 млн. грн. Одна из причин — несовершенство закона о тендерных за­купках, ограничивающего возможности выкупа жилья и способствующего повышению цен на него.

Руководитель Держкомнаца за принятие Закона Украины "О восстановлении прав лиц, депортированных по национальному признаку — для того, чтобы урегулировать процесс интеграции ранее депортированных в украинское общество.

Рудык сказал и о ксенофобии в обществе. На запросы в суды и прокуратуру, которые Держкомнац периодически посылает по факту шовинистических высказываний СМИ или отдельных лиц, ответ один: для заведения дела нет достаточных оснований. Он отметил, что неоднократно предлагал создать совет для урегулирования проблемы нагнетания ксенофобии. Но эти инициативы не были поддержаны.

Подготовила Г.УСЕЙНОВА
(“Голос Крыма” № 46, 10 ноября 2006 года)

Российские миссионеры опять в Крыму

В Информационном пресс-центре лидеры Евразийского Союза молодежи встретились с журналистами, чтобы рассказать о прошедшей международной акции ЕСМ под названием "Имперский марш в постимперских странах". Координаторы ЕСМ: Крыма — К.Кнырик, П.Филиппов, а также их идейные соратники миссионеры из Москвы: пресс-секретарь Д. Ефремов и лидер ЕСМ А. Бовдунов убеждены, что ЕСМ имеет гигантские успехи в своей работе, и марш — доказательство тому.

4 ноября, день изгнания польских завоевателей из Москвы (XVII в.), они провозгласили праздничным, и в этот день маршировали по улицам Молдовы, Украины, Польши, Казахстана, Грузии. В Крыму шествующие с лозунгами "Слава русскому оружию!", "Русский, вставай!" и российскими флагами представители казачества, Русской об­щины Крыма и партии "Русский блок" вкупе с "евразийцами" остано­вились перед Представительством Президента Украины в Крыму и потребовали ни больше ни меньше, как воссоединить Крым с Россией. Лидеры ЕСМ утверждают, что этот день стал настоящим праздником для крымчан. Хотя признаются? что не везде было так празднично. В Киеве, например, шествие завершилось массовой дракой. Лидеры ЕСМ считают Киев и Крым исконно русской территорией, однако права русских там ущемляются. Но если в Киеве марш закончился, как выражаются "евразийцы", "массовой дракой с представителями украинских неонацистов", то в Крыму "итоги марша показали удивительное единство русских". "Поэтому ЕСМ объявляет всеобщую мо­билизацию сторонников в Крыму для формирования отрядов, кото­рые смогут защищать интересы русских не только в Крыму, но и в Киеве, и в Львове, на Волыни".

Лейля АЛЯДИНОВА
(“Голос Крыма” № 46, 10 ноября 2006 года)

Где справедливость?!

16 семей крымских татар из Алушты просят "Голос Крыма" обратить внимание общественности на беспредел, происходящий в городе.

"Надеемся, что прокуратура после вашей публикации заинтересу­ется этим делом, ответит на наши вопросы и востребует документы, в получении которых нам отказывают и которые нужны нам для предъявления материалов в суде по отмене решений Алуштинского горисполкома", — пишут люди. Движимые безысходностью, они в феврале 2005 года самовольно вселились 8 дом №20 по ул. Юби­лейной г.Алушты/где более десяти лет пустовали и разграблива-лись 17 квартир (они были построены согласно договору, заключен­ному в 1992 году) между ОКС Алуштинского горисполкома" и ныне несуществующей киевской фирмой 000 "Алимекс ЛТД". Две из них горисполком выделил "своим людям". Через несколько месяцев после их вселения объявился представитель несуществующей фирмы со списками фамилий — жителей Киева, Харькова, Черниго­ва. Алуштинский горисполком вынес решения, по которым они ста­ли владельцами квартир в доме №20 по ул. Юбилейной, а против крымских татар, проживающих в этих квартирах, возбудили уголовные дела за нарушение неприкосновенности жилища (хотя татары вселились 8 пустующие квартиры до вынесения горисполкомом ре­шения и до их вселения квартиры никому не принадлежали).

Затем прокуратура вынесла на рассмотрение суда представление об освобождении от уголовной ответственности "лиц татарской национальности" вследствие амнистии. Решением апелляционного суда решения Алуштинского горисполкома оставлены в силе. Крымские татары, проживающие в указанных квартирах, подали иски на отмену решений Алуштинского горисполкома. Однако дело в суде до сих пор не рассматривается.

"Действия алуштинских чиновников, прокуратуры и суда подрывают нашу веру в справедливость и законность. У нас сложилось твердое убеждение в том, что когда вопрос касается крымских татар, закона не существует", — пишут люди.

Подготовила Гульнара УСЕИНОВА
(“Голос Крыма” № 46, 10 ноября 2006 года)

Овчарка удочерила львят-"отказников"

Почти два месяца назад у одной из обитательниц Ялтинского зоопарка, львицы Эльзы, произошли преждевременные роды - будущую маму напугал пожар. Тогда горел Ялтинский заповедник, и огонь подбирался к зоопарку, клубы дыма окутывали его территорию.

Появившихся на свет двух львят-самочек Эльза кормить отказалась, и тогда их удочерила собака, которая незадолго до этого тоже стала мамой. Для бернской овчарки Джерри хороши все малыши и неважно, как они выглядят. Различий между своими щенками и львятами она не делает.

- Джерри - замечательная мама, она приняла львят сразу, - рассказал "Комсомолке" директор Ялтинского зоопарка Олег Зубков. - Собака их выкармливает вместе со щенками, выполняет все необходимые "процедуры": следит, чтобы они были чистыми, делает массаж. Ну и воспитывает, конечно.

Пока что львята и щенки - их молочные братья - примерно одного размера. Собаки даже развиваются несколько быстрее. Львята стараются копировать собачьи повадки - ведь себя они пока не отделяют от приемной семьи. Однако, по словам Олега Зубкова, когда животные подрастут, все станет на свои места: поведение молодых львиц не будет отличаться от их сородичей.

Наталья Дремова
(“Комсомольская правда” №214, 11 ноября 2006 года)

МОСКАЛЬ И ТАТАРЫ
СЛЕДУЮЩЕЙ ГОРЯЧЕЙ ТОЧКОЙ В КРЫМУ МОЖЕТ СТАТЬ СВЯТО-УСПЕНСКИЙ МОНАСТЫРЬ

Бахчисарайский район продолжает оставаться, пожалуй, самой горячей точкой Крыма — имея в виду, конечно, не температуру воздуха, а градус межнациональных отношений. Конфликт вокруг Центрального рынка удалось "разрулить" только после известных кровавых событий, а конфликт в Голубинке из-за строительства православного храма продолжается и до сих пор. Более того, по некоторым признакам, в Бахчисарае вскоре может полыхнуть еще один старый новый скандал. На этот раз — вокруг православного Свято-Успенского монастыря.

На днях постоянный представитель президента в Кры­му Геннадий Москаль официально обратился к руководству автономии с просьбой немедленно вмешаться и приостановить воз­можность усиления конфликта вокруг памятника ис­тории и архитектуры "Зынджырлы медресе" и Свято-Успенского монастыря.

"На сегодня создалась ситуация, в которой на одну и ту же общую территорию выдано два государственных акта на право пользования землей, которые имеют законную силу, — зая­вил Москаль. — Сейчас Свя­то-Успенский православный монастырь завез строительные материалы и собирается установить забор, который перекроет доступ к "Зынджырлы медресе".

Такое положение беспо­коит общественность, заявил Геннадий Геннадьевич, поэтому он просит спикера автономии Анатолия Гриценко и премьер-министра Виктора Плакиду "принять необходимые меры в соответствии с действующим законодательством".

В чем именно должны эти "необходимые меры" заключаться, Москаль умолчал. Однако мы знаем его идеи о стабилизирующей роли крымских татар в Крыму. Тем же, кто. о них не догадывается, я процитирую коротенький фрагмент из совсем свежего интервью генерала "Зеркалу недели": "Кроме того — крымские татары. Кто бы и что бы ни говорил, а на сегодня это основной сдерживающий фактор в Крыму для разворачивания каких-то антиукраинских сценариев. Да, они предъявляют много претензий к власти, и в большинстве случаев — справедливых. Однако именно они — сдерживающий фак­тор, который не позволит Крыму стать Приднестровьем или Южной Осетией". Комментарии, я думаю, почти излишни. Ибо как мед­жлис и подконтрольные ему крымские татары "сдерживали" ситуацию в Крыму на протяжении последних пятнадцати лет, известно всем и каждому. Не будем очень уж углубляться в историю. Они "сдерживали" ее, например, избивая репортеров в Симеизе. "Сдерживали" в симферопольском баре "Коттон". "Сдерживали" под Партенитом. "Сдерживали" на бесчисленных захваченных земельных участках. "Сдерживали" на Центральном рынке в Бахчисарае. А теперь, по-видимому, будут "сдерживать" под Свято-Успенским монастырем. Который, напомню, они однажды уже штурмовали.

Александр МАЩЕНКО
(“Крымское время” №127, 11 ноября 2006 года)

Кому фартит на рынке в Бахчисарае?

Незваными на сессию Бахчисарайского городского Совета 9 ноября пришли 84 учредителя ООО "Рынок Фарт", которые остались без рынка. Главной причиной несанкционированного поведения ныне безработных предпринимателей стало их нежелание работать на "дядю".

Печально известный августовский конфликт вокруг городского рынка в Бахчисарае городской Совет решил с позиции, наиболее удобной и горожанам, и предпринимателям. Рыночная площадь была перенесена с улицы Будённого на улицу Фрунзе, которая тоже в центре города, и отдана в ведение ПО "Весна". Однако "Весна" при обустройстве новой площадки предложила бахчисарайским предпринимателям такие условия работы, от которых они вынуждены были отказаться.

84 пайщика бывшего рынка райпотребсоюза создали ООО "Рынок Фарт" и предъявляют права на землю, выделенную для городского вещевого рынка. Как рассказала директор ООО Алла Кучера, именно все эти люди стояли в пикете 12 августа с требованием предоставить им место для организации торговли. А получилось, что решением горсовета воспользовались только учредители "Весны", а не основная масса предпринимателей.

- Действия "Весны", - говорит Алла Ивановна, - не что иное, как желание лёгкой наживы за наш счёт. Заключив договоры на обустройство площадки, они установили навесы, которые не только не пригодны для работы, особенно в зимнее время, но и не стоят тех денег, которые мы должны за них платить. К рынку нет подъездных путей, нет обещанных контейнеров для хранения товара, для защиты от дождей навесы нужно обтягивать полиэтиленом. Зато арендная плата уже названа более 800 гривен в месяц. А ещё планируется строительство "бутиков", которые обойдутся в два раза дороже, чем стоят на самом деле. Плюс к этому "Весна" уже сейчас, не дожидаясь официального решения вопроса, требует уплаты ежедневных "местовых", на которые не имеет права. Такие поборы предполагают или двойное увеличение цен на все товары, или работу себе в убыток.

- Мы понимаем, - продолжает она, - что отменить решение о передаче земельного участка под строительство рынка ПО "Весна" не так просто. Но очень рассчитываем на поддержку председателя Верховного Совета Крыма Анатолия Гриценко, ведь именно он посоветовал нам создать общество с ограниченной ответственностью и пообещал, что правительство автономии будет способствовать решению наших вопросов. Мы пошли по законному пути, несмотря на то, что оформление документов длится очень долго, и надеемся, что нас поддержат городские власти, которые заинтересованы, чтобы доходы от рыночной торговли поступали в бюджет, а не в карман к нескольким частникам. Но вот уже два месяца прошло после регистрации ООО, а возможности работать у нас как не было, так и не предвидится.

На сессию Бахчисарайского городского Совета пришли представители обеих сторон, претендующих на рынок.

Дело осложняется тем, что у депутатского корпуса нет законных оснований для отмены предыдущего решения. Если бы они и пошли на это, защищая интересы большинства, то решение, противоречащее законодательству, было бы оспорено в суде.

В горсовете создана рабочая группа, которая в ближайшее время попытается найти способ восстановить справедливость. Есть надежда, что народ без рынка не останется. От этого выиграют и жители Бахчисарая, и предприниматели, и городской бюджет.

Наум СЫЧ
(“Крымская правда” №208, 15 ноября 2006 года)

Вместо храма решили поставить памятник

Председатель Верховного Совета Крыма Анатолий Гриценко продолжил переговоры за "круглым столом" по урегулированию конфликтных ситуаций между религиозными конфессиями и передаче им культовых сооружений.

В парламенте прошло рабочее совещание с участием митрополита Симферопольского и Крымского Лазаря и муфтия мусульман Крыма Эмирали Аблаева. Речь шла о строительстве православной церкви в селе Голубинке Бахчисарайского района на месте древних христианских захоронений.

"Эта тема довольно длительное время муссируется не только в средствах массовой информации, но и определёнными политическими партиями, государственными деятелями, общественностью. Мне, как главе представительного органа крымской власти, очень хотелось бы, чтобы в этом спорном вопросе мы совместно нашли такое решение, которое бы удовлетворило верующих обеих конфессий", - сказал спикер. Главы конфессий договорились, что православный храм будет построен на другом месте. А на спорном холме воздвигнут исторический памятник, который будет символизировать единение, мир и согласие между христианами и мусульманами Крыма.

"Оставим это место как исторический памятник, чтобы его могли посещать представители разных религий, и на этом остановимся, - сказал А. Гриценко. - Мы не имеем права пытаться что-то у кого-то выиграть. Важно не ущемить интересы ни одной из сторон. Сегодня между нами есть понимание, и хотелось бы, чтобы такие встречи проходили чаще. Мы не должны давать повода для разжигания межнациональной нетерпимости, и нам должно хватить здравого смысла, чтобы найти ответы на все спорные вопросы, которые возникали и могут возникнуть в дальнейшем в межконфессиональной сфере".

(“Крымская правда” №209, 16 ноября 2006 года)

Выдворить наглецов смелости не хватило
Акция по "изъятию незаконно захваченной собственности" в Алуште с треском провалилась

Анонсированное выдворение захватчиков из чужих квартир в Алуште не состоялось. Вчера всё прошло по тому же сценарию, что и накануне на улице Балаклавской в Симферополе. "Обделались", - мягко выразился о бездействии властей, в том числе и правоохранителей, один высокопоставленный милиционер.

С утра под домом N20 на улице Юбилейной в Алуште собрались журналисты, чтобы рассказать и показать людям, что наконец-то дело сдвинулось с мёртвой точки и по крайней мере один объект из десятков, захваченных крымскими татарами, всё-таки возвратили в пользование законным хозяевам.

Ещё в феврале 2005 года в 15 квартирах этого дома, не имея на то права, обосновались крымские татары. Сейчас их здесь около 70 человек. Они выглядывали из окон присвоенных квартир в ожидании судебного исполнителя и милиционеров. Они знали: суд обязал их выселить. Но выселяться не собирались. Предупреждали, что обольют себя бензином и сгорят "вместе со всеми", что будут "драться до последней капли крови". Кое-кто уверял, что в квартирах засели крымскотатарские бойцы, припасшие бутылки с зажигательной смесью, бочки с бензином и тому подобные средства "защиты". Никого из журналистов, намеревавшихся проверить это, ни на секунду не впустили ни в одну из квартир...

В восемь часов "рассказать журналистам правду" (свою, естественно) приехал член регионального меджлиса Исмаил Сулейманов: "Сегодня ажиотажа с выселением не будет, верхи договорились избежать каких-либо чрезвычайных ситуаций в связи с этим домом. Я полагаю, что в дальнейшем суд разберётся и все наши люди будут жить в этом доме".

А три часа спустя пришли судебные исполнители. Они признались, что "пришли проверить и зафиксировать факт добровольного исполнения или неисполнения решения суда".

- В данном случае служба не бездействует, - оправдывался начальник отдела принудительного исполнения государственной исполнительной службы в АРК Андрей Ермачков. - В соответствии с законом нами составлен акт неисполнения решения. В дальнейшем материал будет направлен в прокуратуру для принятия соответствующего решения. Если найдут состав преступления в неисполнении решения суда, то возбудят уголовное дело в отношении конкретных лиц.

Собственно, и всё. Захватчики ещё раз крепко обозвали женщину, которая пришла с документами на одну из квартир в надежде, что её ей вернут. Милиционеры, которых было не более 20, ещё раз перекурили. Судебные исполнители, зафиксировав очередной факт беспрецедентной наглости, откланялись.

Эту победу захватчики квартир не праздновали. А странно. Им бы следовало радоваться - потворство беспределу, творимому ими, продолжается.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №209, 16 ноября 2006 года)

Почему в Феодосии тратят деньги не на то?

Говорить о проблемах сегодня легче всего - их много. Главная для крымских городов - скудость их бюджетов, что зачастую сводит на нет все добрые задумки руководителей. Как реализовать далеко идущие планы, если на это нет денег? В студёную пору необходимо думать прежде всего о готовности предприятий коммунальной сферы к зиме. Соцкультсфера, как правило, в связи с этим остаётся за бортом.

Дело не в рейтинге

К финансированию школ, больниц, детских садов, спортивных учреждений по остаточному принципу мы привыкли. Привыкли к тому, что сегодня это вопрос неприоритетный. В частности, в Керчи, где предназначенные на ремонт кровли школ бюджетные деньги поднятием руки депутатов перераспределяются на другие статьи расходов. 70 тысяч грн., предназначенные на закупку медикаментов ветеранам войны, идут на приобретение бензина для горисполкома. Керчане привыкли к тому, что в школах протекают крыши, а на ремонт классов деньги сдают родители, к тому, что в больницах и роддоме отсутствует питание, к тому, что внешкольное образование практически полностью переведено на платные рельсы. И мало у кого возникает мысль, что при нынешней тяжёлой экономической ситуации может быть как-то по-другому. Оказывается, может. И за примером ходить далеко не надо.

Вот она, соседка Феодосия, с такими же проблемами в экономике и девятым местом в рейтинге социально-экономического развития среди городов и районов Крыма.

Задолженность по заработной плате в Феодосии - одна из самых высоких в Крыму. Предприятия и организации должны своим работникам более 13 млн. гривен. Но львиная доля этого долга, или 90% его, приходится на предприятия государственной формы собственности, находящиеся в управлении Министерства промышленной политики и Министерства обороны Украины. Неоднократные обращения в Министерство обороны с просьбой передать предприятия в коммунальную собственность города успехом не увенчались. Всё, на что пошло министерство, - передало тракторный завод.

В школах проблем нет

Чтобы всё было хорошо - такого не бывает. Но когда городской голова Феодосии Владимир Шайдеров посещает какую-либо из школ, ему сообщают: проблем нет. Школы города в последние годы действительно преобразились. Сегодня первоочередная задача - обеспечить школы лингафонными кабинетами. За внебюджетные средства уже приобретены шесть. Всеобщую же компьютеризацию школ Феодосия уже пережила: компьютерные классы есть во всех школах и детских садах.

На подготовку школ к нынешнему учебному году из городского бюджета выделено полтора миллиона гривен. Почти столько же - привлечённых средств. Только за сентябрь школы получили ещё 300 тысяч гривен.

Приоритеты - образование и спорт

Руководство города поддерживает футбол, волейбол, баскетбол. Спортивные команды, экипированные на средства города, есть в каждой школе. За победу в городских соревнованиях награды получает не только команда. Премия в размере от 700 до 1500 грн. выплачивается и школе, воспитавшей победителей. На эти средства приобретается необходимое оборудование. С командами работают учителя физкультуры и, конечно, не бесплатно.

Быть учителем почётно. Премирование работников этой сферы к профессиональному празднику - добрая городская традиция. К началу учебного года 17 молодых учителей получили по 1000 грн. единоразовой материальной помощи. Три квартиры из нового жилого фонда выделено учителям, две - медикам. Для школьников учреждены премии городского головы

И чего это городской голова Феодосии Владимир Шайдеров тратит деньги на то, на что скупятся другие крымские градоначальники? Чего это он расходует городскую казну на воспитание здорового молодого поколения, поддержку образования и спорта? Чего это феодосийцы в третий раз избрали его своим мэром?

Татьяна МАРИНУШКИНА
(“Крымская правда” №209, 16 ноября 2006 года)

"Маяк" "зарезали" за "вред Украине"

В Крыму прекращена трансляция передач радио "Маяк" по сетям проводного вещания. Прокуратура автономии усмотрела в его программах вред гражданам и государству Украина.

Как сообщил депутат парламента Олег Родивилов, на имя главы Верховного Совета Крыма поступило письмо дирекции Крымского филиала ОАО "Укртелеком", которая извещает, что по требованию Прокуратуры АРК прекращена трансляция "Маяка", а вместо него на третьей кнопке проводного вещания появится канал "Культура".

"Русские люди, проживающие в Крыму, имели возможность слушать любимые, высокопрофессиональные передачи на родном русском языке. О каком вреде гражданам и государству может идти речь?", - вопрошает Родивилов.

Он считает, что "наезд" чиновников из Нацсовета по телерадиовещанию на крымскую локальную FM-станцию "Транс-М-Радио" и предписание Прокуратуры АРК имеют целью взорвать межнациональный мир в Крыму. Кроме того, в этих действиях просматривается намерение показать, что премьер-министр Украины Виктор Янукович и Партия регионов не только не выполняют свои обещания по приданию русскому языку статуса второго государственного, но и ухудшают языковую ситуацию в автономии.

(“Крымская правда” №210, 17 ноября 2006 года)

"Поминки по миру в Крыму"

Так звучала тема пресс-конференции, состоявшейся 14 ноября в Информационном пресс-центре в Симферополе. Ее организовали КГБ (Комитет Гражданской Безопасности) "Наше право", УКС Крымского республиканского объединения инвалидных организаций и Киевская районная организация Украинского союза ветеранов Афганистана г. Симферополя.

Инициаторами пресс-конференции сразу было подчеркнуто, что предпринят ряд шагов для привлечения внимания общественности и власти к сложившейся в земельной сфере ситуации в Крыму, в том числе сбор подписей под требованием о пресечении самозахватов земли и имитация самозахвата площади Ленина. 5 октября мэр крымской столицы на встрече с инвалидами, чернобыльцами и афганцами пообещал навести порядок в земельной сфере (кроме отписок и пустых обещаний инвалиды, чернобыльцы и афганцы до сих пор ничего не получили). Неделю назад жители города (как их назвали организаторы пресс-конференции) "провели митинг у исполкома Симферопольского горсовета под лозунгом "Служи народу, депутат! (или взад вертай мандат)". Инвалиды борются с беззаконием в судах, где ответчиками высту­пают Рескомнац, РОВД Центрального района Симферополя и "Гражданст-рой" УКСа Рескомнаца.

На вопросы журналистов отвечали лидер КГБ "Наше право" Сергей Ве-селовский, от организаций инвалидов Иван Плахотниченко и председатель Киевской районной организации Украинского союза ветеранов Афганис­тана Владимир Зуйков.

Казалось бы, все обычно, но настораживала открытая направленность всей этой затеи не только против интересов крымскотатарского народа, но и против мира и спокойствия в Крыму. Ситуация искусственно взвинчивалась. Как иначе понять прозвучавшие слова о том, что горсовет Симферополя принял решение об освобождении самовольно занятых земельных участков, но правоохранительные органы подчиняются Министерству внутренних дел, а оттуда не поступает ко­манда.

Было сказано, что организаторы пресс-конференции контактируют с правоохранительными органами, которые будто бы в один голос, по их словам, "не для эфира" заявляют, что если будет команда, то через два дня ни одного самозахвата не будет и не прольется ни капли крови. Дескать, они это умеют, знают, как надо работать, как сделать так, чтобы в Крыму был мир. Организаторы пресс-конференции высказали сожаление, что команда из Киева не поступала, не поступила и, скорее всего, не поступит. Для убедительности добавили, что сегодня в Симферополе много нуждающихся в земле, но мало кто имеет 10-30 тысяч долларов, чтобы построить нормальный домик. Люди хотят получить жилье, они живут в коммуналках, общежитиях, а им очень хочется иметь отдельное качественное жилье. В пресс-релизе указывается, что в случае дальнейшего игнорирования проблемы в Крыму может пролиться кровь.

Я тоже житель Крыма, но ничего подобного не чувствую и считаю, что только провокации определенных сил, под­держиваемых извне, могут создать напряженность у нас на родине, в Крыму. Здесь пугали представителей СМИ тем, что пока Украина медлит, Крым может стать турецким. Задав несколько вопросов, я услышал в ответ, что из Крымского ханства за 300 лет было вы­везено в рабство 4 миллиона человек: русских, белорусов, украинцев, поляков. О какой толерантности с этими людьми можно говорить? Их немного, но они опасны. Хорошо, что народ критически относится к крикунам. Я думаю, инвалиды и афганцы вполне понимают, что их проблемы никоим образом не связаны с крымскими татарами. Кто о них хотел позаботиться, мог это давно уже сделать. Ведь война в Афганистане закончилась 17 лет назад.

Адиль СЕИТБЕКИРОВ
(“Голос Крыма” № 47, 17 ноября 2006 года)

Партия регионов желает разогнать крымскотатарский Меджлис?

Представитель Партии регионов, депутат ВР АРК Александр Черноморов заявил "Новому Региону", что в ближайшем будущем Партия регионов может поставить вопрос о незакон­ности функционирования Меджлиса крымскотатарского на­рода, который уже долгие годы действует без необходимой регистрации.

"Всем понятно, что, согласно законодательству, общественная или политическая структура должна быть зарегистрирована. Иначе это незаконный процесс. Наверное, Партия регионов дойдет до вопроса Меджлиса", — сказал он.

Надир Бекиров вызван в РОВД по вопросу о пикете

14 ноября руководителю по­литико-правового отдела Меджлиса крымскотатарского народа Надиру Бекирову на мобильный позвонил неизвестный с телефона, номер которого не высветился. Он представился участковым и вызвал его к следователю Киевского РОВД г. Симферополя Погорелову по вопросу о пикете 22 июня 2006 г. перед Апелляционным судом АРК, где состоялось рассмотрение дела о столкновении в п. Симеиз и драке в баре "Коттон-клуб".

Соб.инф.
(“Голос Крыма” № 47, 17 ноября 2006 года)

Новое положение о выборах делегатов примут на Курултае

Чем ближе дата проведения Курултая, тем отчетливее вырисовываются некоторые проблемы. 11 ноября состоялось расширенное заседание Милли Меджлиса, на котором главным вопросом было обсуждение проектов положения о выборах делегатов Курултая.

Первый проект был предложен председателем Ревизионной комиссии Курултая Куртегеном Асановым, второй — членом Милли Меджлиса Синавером Кадыровым, третий — экс-членом Милли Медж­лиса Нариманом Абдурешитовым. При общей схожести по многим положениям проекты все же расходились в основном: двухступенчатые или прямые выборы; пропорциональная или мажоритарная сис­тема. Были и другие предложения, например, лидер ОКНД Эреджеп Хайрединов выступил за двухступенчатые выборы, но с внесением некоторых изменений, тем самым, приблизив к прямым, по смешанной пропорционально-мажоритарной системе (50x50). Эмине Ава-милева высказала мнение, что сугубо пропорциональная система выборов нарушает права человека, и поддержала смешанную, но на основе прямых выборов. Разногласия были и по срокам избирательной кампании, и по взносам кандидатов в делегаты. Завершая активное обсуждение проектов положения, Рефат Чубаров предложил Меджлису определиться до Курултая и избрать тот вариант, который может быть исполнен хорошо. По его предположениям, прямые выборы в финансовом отношении могут оказаться дороже, потребуют около 1,5 млн. грн. Он посоветовал учесть одно немало­важное при любом решении обстоятельство: перед тем, как ломать, необходимо утвердить план строительства нового. Члены Меджлиса рекомендовали С.Кадырову, Н.Абдурешитову объединить их проек­ты положения (прямые выборы), доработать и отшлифовать до кон­ца ноября. Затем проекты С.Кадырова и Н.Абдурешитова плюс проект К. Асанова (двухступенчатые выборы) представить на очередном заседании Милли Меджлиса, где и определиться с окончатель­ным вариантом, который и будет предложен делегатам Курултая. В свою очередь Курултай может рассматривать любой другой проект. В ходе заседания председатель Меджлиса Мустафа Джемилев высказал мнение о том, что на Курултае будет дана оценка действиям некоторых членов Меджлиса и делегатов Курултая, которые не выполняют решений органа, членами которого являются; таких в рядах Меджлиса и Курултая, считает он, не должно быть.

В заключение заседания было объявлено о включении члена Меджлиса Али Хамзина, в связи с его переездом в Крым, в политико-правовое управление Милли Меджлиса и назначении ответственным по вопросам гражданства и иммиграции.

В беседе с представителями СМИ М. Джемилев подчеркнул, что основная задача будущего Курултая, который намечен на 22-24 де­кабря, — принятие Положения о выборах делегатов Курултая.

Лейля АЛЯДИНОВА
(“Голос Крыма” № 47, 17 ноября 2006 года)

ПРИК ПРООН поощряет инициативность

13 ноября в зале заседаний Симферопольской райгосадминист-рации состоялось заседание специальной комиссии из представителей ПРИК ПРООН, райсовета, райгосадминистрации, регионального меджлиса, специалиста по межнациональным отношениям райсовета, заведующего отделом образования и приглашенных директоров многих школ района.

Цель столь представительного заседания заключалась в том, чтобы практически продемонстрировать демократичность и результативность работы международной организации ПРИК ПРООН на примере средних общеобразовательных школ в поселках Винницкая и Тепловка Симферопольского района. Родительские советы этих школ при поддержке директоров взяли на себя инициативу по согласованию всех вопросов и подготовке документации для участия в конкурсе на получение финансовой поддержки ПРИК ПРООН для ремонта актовых залов, что позволит совершенствовать учебно-воспитательный процесс, организовать кружковую работу. Конкурс с выставлением баллов по отдельным критериям побуждает школы и общественность готовиться к нему заранее не на словах, а конкретными делами.

Свою лепту (путем участия в строительных работах) внесут роди­тели, определенные финансовые обязательства берут на себя поссоветы и райгосадминистрация. Весь процесс способствует форми­рованию толерантных отношений, а это в интересах учащихся, родителей и всего общества.

Адиль СЕИТБЕКИРОВ
(“Голос Крыма” № 47, 17 ноября 2006 года)

О дефиците данных о преступлениях на почве ненависти,
или о том, почему Н.Бекиров отсутствовал на последнем заседании Меджлиса

11 ноября в Симферополе со­стоялось заседание Меджлиса крымскотатарского народа, на котором руководитель политико-правового отдела Меджлиса Надир Бекиров отсутствовал, что вызвало нарекания со стороны председателя Меджлиса крымскотатарского народа.

Мы задали Н.Бекирову вопрос о причинах его отсутствия на заседании Меджлиса.

— Я член Меджлиса крымско­татарского народа с июня 1991 года и за это время отсутствовал на заседаниях Меджлиса всего 3-4 раза. Из них один раз — по причине собственной свадьбы, остальные в связи с зарубежными поездками по делам крымскотатарского национального движения. Так было и на этот раз. Я получил приглашение от имени Бюро ОБСЕ по правам человека для участия в международной встрече по вопросу о дефиците данных о преступлениях на почве ненависти.

В международной правовой терминологии термин "преступление на почве ненависти" означа­ет преступное деяние, совершенное на основании или с участием мотивов расовой, национальной, этнической, религиозной и т.п. вражды или неприязни".

Насколько я могу судить, для Крыма и нашего народа — явле­ние более чем актуальное.

Приглашение я получил за две недели до того, как была объявлена дата заседания Меджлиса, в качестве президента Фонда исследования и поддержки коренных народов Крыма.

В этом была своя логика, поскольку Бюро по правам челове­ка ОБСЕ неоднократно получало от нашего Фонда информацию о массовых грубых нарушениях прав крымских татар на почве расизма, в т.ч. и преступлениях в отношении наших соотечественников. Это и незаконное осуждение по делу "Коттон", нападение "не­установленных лиц" на пикеты на ЮБК. Это и укрывательство наси­лий по отношению к крымским татарам со стороны правоохрани­тельных органов, выходки скинхедов и прочих расистских организаций. Это похищения и пытки крымских татар, разрушение наших памятников, надругательство над религиозными чувствами и т.д.

Представитель Бюро по правам человека ОБСЕ присутствовал и на августовском заседании Коми­тета ООН по ликвидации всех форм расовой дискриминации в те самые дни, когда в Бахчисарае было организовано массовое кро­вопролитие в отношении мирного пикета крымских татар.

Учитывая, что во время визита Верховного Комиссара ОБСЕ по нацменьшинствам г-на Рольфа Экеуса, я был лишен возможности встретиться с ним и предста­вить ему информацию о положении вещей, а впоследствии крымские и украинские СМИ заявля­ли, что Верховный Комиссар остался доволен прогрессом, достигнутым Украинским государством и крымскими властями в разрешении крымскотатарском проблемы. Для меня было оче­видно, что либо у него не вполне адекватное восприятие действительности, в которой пребывает наш народ в Крыму (что вряд ли), либо ему лгали многие, а может быть, и все, с кем он встречался.

Разумеется, я счел своим долгом, долгом участника национального движения, попытаться дове­сти до сведения ОБСЕ реальную картину. Тем более, что тема предполагаемой встречи была почти стопроцентно посвящена подобного рода проблемам.

—Удалось ли вам что-то сделать?

—ОБСЕ — организация, с деятельностью которой я пока меньше соприкасался в своей работе, чем с ООН и Советом Европы. Поскольку встреча проходила   в Вене в штаб-квартире ОБСЕ, то мне было вдвойне ин­тересно понаблюдать за органи­зацией работы этого института, попытаться понять, какие перспективы имеет крымскотатарский вопрос в его рамках.

В первый день — 8 ноября — состоялась неформальная встре­ча правозащитных организаций из разных стран Европы, Америки, Великобритании, России, Испании, Нидерландов. Я осознал, что проблема расизма, расовой ненависти присуща не только Ук­раине, но даже развитым демократическим государствам. С дру­гой стороны, я убедился, что практически повсеместно по Европе существует мощный антирасистский фронт, с которым счи­таются и с которым сотрудничают правительства этих государств. Для сравнения в отчете Украины Комитету по ликвидации ра­совой дискриминации ООН нео­днократно и настойчиво утверждалось, что в Украине нет почвы для устойчивых проявлений ра­совой ненависти, поскольку, дескать, в Украине мудрое руковод­ство, толерантный народ и восхитительное законодательство. На официальной встрече ОБСЕ, которая проходила в следующие два дня, украинская делегация, ссылаясь на те же факторы, с гордостью сообщила, что за 2006 год в Украине всего лишь четыре судебных приговора по уголовным делам, связанным с расизмом. Из этого вроде бы следует, что в многомиллионном государстве расизма и расовой дискриминации практически нет.

Тот, кто живет в Крыму и ви­дит жизнь, как она есть, знает, что главным организатором или как минимум укрывателем расизма, расовой дискриминации, в т.ч. преступлений на почве ненавис­ти является ни кто иной как само государство и органы местного самоуправления, включая значи­тельную часть т.н. правоохранителей.

Далеко ходить не надо. Достаточно вспомнить угрозы последних дней о применении массового насилия в отношении тысяч крымских татар, отстаивающих право на родную землю. Однако звучание этих угроз не предназначено для ушей ОБСЕ и других международных организаций.

Для них всегда наготове дежурная улыбка "друзей" крымско­татарского народа. А кровопролитие и тюрьмы для крымских татар — это развлечение властей между инспекциями международ­ных организаций.

В ходе этой встречи я распространил подборку фотографий (около 50), на которых изображены зверства в отношении крымских татар, жертвы, наши разрушенные памятники, нацистская и расистская символика, а также "братское сотрудничество" между правоохранительными и парамилитаристскими группиров­ками. Кроме того, текст на английском языке всенародной петиции крымских татар "Защитите нас от дискриминации, восста­новите наши права" также был распространен среди участников.

Официальных решений по это­му поводу не было, так как в повестке дня не было отдельно крымскотатарского вопроса. Встреча была посвящена обсуж­дению и обмену опытом в общеевропейском контексте. Тем не менее, я обратил внимание, с ка­ким интересом участники встре­чи в кулуарах сравнивали нашу информацию с официальным заявлением Украины.

В ОБСЕ, как и в других право­защитных международных организациях, достижение какого-либо результата требует систематической планомерной работы.

Надеюсь, что у меня и у моих коллег будет возможность ее продолжить.

Записала Гульнара УСЕИНОВА
(“Голос Крыма” № 47, 17 ноября 2006 года)

"МИЛЫЕ БРАНЯТСЯ..."

В Криму проросійські активісти стверджують, що спецслужби України готують широкомасштабний конфлікт між росіянами і кримськими татарами. 15 листопада у Сімферополі лідери Народного Фронту "Севастополь-Крим-Росія" оприлюднили "Аналітичну записку", яку начебто отримали від СБУ. Проте сенсації не сталося. Чому?

За словами одного з лідерів Народного Фронту "Севастополь-Крим-Росія" Олександра Ткаченка, "Аналітичну записку" під назвою "Про використання російського національного фактора у протидії і нейтралізації екстремізму та радикалізму кримських татар" він отримав від невідомого молодика "з палаючим поглядом" і "зовнішністю спецслужбіста". У документі мова йде про необхідність сприяння створенню Російських установчих зборів і Російської Думи Криму як противаги Меджлісу кримськотатарського народу. Олександр Ткаченко припустив, що авторство "Аналітичної записки" належить колишньому депутату кримського парламенту, лідеру "Російського Фронту Криму" Сергію Шувайникову, який передав цей документ до СБУ.

За словами Олександра Ткаченка, українські спецслужби і підконтрольні їм організації - "Російський Фронт", "Російська Громада Криму" та інші, а також "псевдоросійські" політики Сергій Шувайников, Сергій Цеков, Олег Родивілов зацікавлені у протистоянні росіян і кримських татар.

"І кажуть: росіяни! Ось бачите: кримські татари, вони негідники, вашу землю відбирають! Це справді типові провокатори. Вони - на службі у СБУ, яка робить усе можливе, щоб відвернути російське населення від тих реальних проблем, які перед ним існують", - заявив Олександр Ткаченко.

Водночас сам лідер "Російського Фронту Криму" Сергій Шувайников визнав, що має відношення до оприлюдненої "Аналітичної записки": "Політична провокація стала способом боротьби зі справжніми російськими національними організаціями. Те, що використали наш службовий документ, звичайну аналітичну записку, підготовлену кримськими політологами і передану до Фонду "Москва-Крим", лише свідчить про те, що нечесні люди крутилися, крутяться і крутитимуться довкола російських організацій, використовуватимуть російську ідею, і на цьому все не завершиться", - вважає Сергій Шувайников.

У прес-групі кримського главку Служби безпеки України від коментарів відмовилися, але представники СБУ неофіційно порадили не сприймати всерйоз суперечки у проросійських організаціях. Місцеві спостерігачі теж списують цей скандал на війни, що точаться між проросійськими групами, особливо з огляду на те, що офіційна Москва збільшує обсяги фінансування так званих "програм підтримки співвітчизників за кордоном" і частина цих коштів іде до Криму.

Володимир ПРИТУЛА
(RadioSvoboda.Ua)
("Кримська світлиця" №47, 17 листопада 2006 року)

Караимам обещана помощь

Представители одного из самых малочисленных народов не только в Крыму, но и во всём мире, председатель Всеукраинской и Крымской ассоциаций крымских караимов "Крымкарайлар" Владимир Ормели и председатель симферопольской религиозной общины "Чолпан" и молодёжного этнокультурного центра крымских караимов "Кале" Дмитрий Полканов обратились к главе парламента автономии Анатолию Гриценко с просьбой оказать содействие в возвращении караимской общине караимской кенассы в Симферополе и создании музея караимской культуры в крепости Джуфт Кале под Бахчисараем.

Председатель ВС пообещал, что вопрос с передачей культового здания в Симферополе, где сейчас размещается радиоцентр гостелерадиокомпании "Крым", будет решён в течение этого месяца. Не видит никаких препятствий глава крымского парламента и созданию музея караимской культуры.

А. Гриценко пообещал также решить вопрос по квоте на обучение караимской молодёжи в крымских вузах, а на заседании Совета министров автономии поставить вопрос о реализации постановления крымского правительства "О мероприятиях по сохранению историко-культурного наследия крымских караимов и крымчаков". Как выяснилось на встрече, этот документ из-за недостатка финансов давно уже не выполняется.

"Полномочий, которые сегодня есть у Верховного Совета Крыма, вполне достаточно, чтобы решать те острые проблемы, с которыми сталкивается ваш народ, который дал миру в своё время немало ярких личностей", - сказал А. Гриценко.

Глава парламента предложил Владимиру Ормели стать его внештатным советником.

(“Крымская правда” №210, 17 ноября 2006 года)

У России остались всего 2 недели

Президент "Фонда национальной и международной безопасности" Леонид Шершнёв заявил, что у России остались 2 недели на то, чтобы законным путем вернуть себе Крым и Севастополь. В следующий раз такая возможность представится в лучшем случае лет через 10.

В 1954 году Крым и Севастополь РСФСР передала Украинской ССР. Тогда, отметил он, это был акт доброй воли - Крым территориально к Украине ближе, почему бы и не подарить его ей.

Когда Союза не стало, Украина на законных, как она считает, основаниях Крым и Севастополь оставила в своих границах. Сcоритьcя с нею тогда никто не захотел. Других проблем хватало. А 30 мая 1997 года российское и украинское руководство подписали договор о дружбе, который, по сути, подтвердил законность нынешних границ Украины.

"Срок действия договора - 10 лет, то есть до 30 мая 2007 года, - подчеркнул Шершнёв. - Но его действие автоматически продлевается ещё на 10 лет, если ни одна сторона не заявит о выходе из договора. Такое заявление, согласно договору, можно сделать не позднее, чем за 6 месяцев до истечения его действия. То есть последний срок - 30 ноября 2006 года. Осталось 2 недели".

Юридически основания претендовать и на Крым, и на Севастополь у России есть, считает президент "Фонда национальной и международной безопасности". Во-первых, Севастополь ещё в 1948 году указом Президиума ВС РСФСР был признан городом республиканского значения Российской Федерации. И этот указ никто не отменял. Кроме того, в 1774 году был подписан договор с Турцией, согласно которому часть территорий (Азов, Керчь и другие) передавалась в полное и вечное владение Российской империи. Крым признавался независимым. Но его принадлежность России признали потом многие страны. О чём тоже свидетельствует ряд исторических документов. Подписывала все эти договоры Россия, и она как правопреемница сначала царской, потом Советской России имеет полное право на Крым и Севастополь.

(“Крымская правда” №210, 17 ноября 2006 года)

Молодёжь Крыма о НАТО

17-25 октября 2006 года среди студентов вузов АРК был проведён социологический опрос с целью выявления общественного мнения молодёжи по актуальным проблемам современной общественно-политической жизни Украины и Крыма.

Опрашивались студенты большинства государственных и ряда коммерческих вузов. Объём выборки составил 1150 респондентов. Среди опрошенных - будущие специалисты 27 специальностей. Это педагоги, инженеры, агрономы, экономисты, строители, юристы, представители других профессий. Социологический проект осуществляла научно-исследовательская группа в составе доцентов Ю. Мезенцева, В. Кухара, В. Шапкина и ряда других специалистов.

Наиболее часто встречающиеся ответы на открытый вопрос: "Если вы поддерживаете идею вступления Украины в НАТО, то почему?"

- В современном мире очень трудно быть внеблоковым государством: в НАТО - все европейские развитые страны. НАТО - это не только военное объединение, но и социальная поддержка военных, реформирование армии, а это необходимо Украине.

- Для свободного выезда за границу.

- Считаю, что это поможет Украине развивать свою экономику, поддерживать экономические и политические отношения с другими странами.

- Хочу жить в цивилизованной, развитой европейской и процветающей Украине, где можно будет жить по закону, а не по понятиям.

- НАТО - организация с достаточно демократическими принципами.

- Украина - это искусственно созданная страна. С нею можно делать всё, что хочешь. Если НАТО будет находиться на нашей территории, то будет какой-нибудь контроль и порядок. Потому что здесь беспредел.

- Так как нынешнему правительству я не доверяю, вступление Украины в НАТО может быть дополнительным шагом для улучшения экономической ситуации в стране.

- Потому что нет своей армии, точнее, она недееспособна.

- Так как это очередной шаг к сближению с европейскими странами.

- Думаю, в НАТО будет лучше жить.

Наиболее часто встречающиеся ответы на открытый вопрос: "Если вы не поддерживаете идею вступления Украины в НАТО, то почему?"

- Украина должна быть с Россией! (Много ответов).

- Не хочу, чтобы американцы хозяйствовали на нашей территории.

- При вступлении Украины в НАТО власть будет принадлежать Америке! (Много ответов).

- Блок НАТО - это военный блок, страны которого ведут войны по всему миру. Вступать в НАТО - значит поддержать агрессора.

- Украине необходимо поддерживать дружеские отношения с Россией, а при вхождении в НАТО это невозможно.

- Украине там нечего делать. Американцы сделают нас рабами, а также разместят у нас всё грязное производство и свои военные базы.

- Не хочу присутствия военных баз НАТО на территории Украины и Крыма и того, чтобы Украине навязывались вооружённые конфликты.

- Потому что Украина по Конституции является внеблоковой державой и не может нарушить Основной Закон Украины.

- Потому что НАТО было создано против СССР, а значит, и всего русского, в том числе и украинского (славянского).

- Вступление в НАТО не имеет смысла, так как Украина для НАТО - очередной подступ на пути к границам России. Сама Украина им не нужна как самостоятельное государство.

- Считаю, что Украина должна ориентироваться на страны бывшего СССР, в частности, на Россию и Белоруссию. Так как у них общая история, общность языков, религии, происхождения, быта и культуры, общность взглядов и положения.

- У Украины должен быть свой путь развития, ориентированный на самостоятельность и поддерживание отношений с Россией.

- Украина не готова к равноправным партнёрским отношениям со странами - членами НАТО прежде всего экономически.

- Потому что я не хочу, чтобы Крым стал военной базой американцев, не хочу, чтобы пошло равнение на Америку, хочу, чтобы были нормальные отношения с Россией.

- Потому что НАТО - это зло.

- Это платформа для оккупации России, а Украина - пешка в руках НАТО.

- Наше будущее с Россией!

(Ответы приводятся в авторской стилистике респондентов.)

Распределение ответов на вопрос:

"Поддерживаете ли вы идею вступления Украины в НАТО?"

(Данные в % к общему количеству опрошенных)

Поддерживают полностью 6%.

Не поддерживают 84,5%.

Затруднились с ответом 9,5%.

Татьяна ХРИЕНКО,
руководитель исследования, доктор социологически наук.
(“Крымская правда” №210, 17 ноября 2006 года)

"Крижані" адреси півострова

Досі не підключено до тепла цілі регіони Криму, де відкриття опалювального сезону оголосили ще місяць тому - 17 жовтня. Не обігріваються 26 шкіл і 23 дитсадка. Не готові прийняти теплоносії Сімферополь, Євпаторія, Судак і Керч. Заборгованість останньої за більш як п'ять років становить 11 млн. грн. Щоб розквитатися з боргом, міська влада виставила на торги комунальне підприємство "Аеропорт Керч", за яке планує виручити майже десять мільйонів гривень.

Залишається аварійною третина житлових будинків у Армянську. Мешканці вологих і холодних багатоповерхівок звинувачують місцеве управління ЖКГ, яке свою бездіяльність пояснює задавненою відсутністю коштів у міському бюджеті на ремонт. Холодно в житлових будинках Південнобережжя. Так і не надійшли гроші на утеплення 18 тонкостінних гуртожитків у мікрорайоні "Берліни" міста Щолкіне, де минулої зими замерзали їх мешканці.

Мало того, перевірка комісії МНС України виявила відсутність в автономії чіткого комплексного плану на випадок надзвичайної ситуації у холодний період і неналежну готовність до роботи аварійних бригад. Такий стан кримчани пояснюють лише нерозпорядливістю місцевих чиновників, адже з початку року на території півострова мобілізовано до бюджету всіх рівнів 3725,6 млн. прибутків - на 34,5 відсотка більше, ніж на цей час торік.

Віктор ХОМЕНКО
("Голос України" №218, 18 листопада 2006 року)

ПРАВОСЛАВНЫЙ ХРАМ В ГОЛУБИНКЕ ПОСТРОЯТ, НО В ДРУГОМ МЕСТЕ

Читатели "КВ", конечно, в курсе конфликта, который с прошлого года тлеет в селе Голубинка Бахчисарайского района, где крымские татары протестуют против строительства православного храма.

Напомним, православные намеревались построить церковь на холме Кильсе-баир, где, согласно заключению ученых, в XIII—XV веках существовал хри­стианский храм, разрушенный после вторжения турок-османов. Затем, вплоть до XVIII века, на холме продолжало функционировать христианское кладбище, заброшенное после массового переселения крымских христиан в Приазовье в 1778 году.

Однако после начала строительства храма местные меджлисовцы и крымскотатарская общественная организация "Азизлер" направили обращение в администрацию Бахчиса­рая, в котором утверждали, что стоявшая на этом месте "сред­невековая церковь принадлежала Константинопольскому Патриархату и не имеет никакого отношения к Патриархату Московскому".

Тут можно было бы задаться вопросом: ну и что, собственно, с того, да жаль газетной площади на бессмысленную дискуссию. Тем более что вскоре выяснились куда более пикантные детали. Крымские татары стали утверждать, будто на холме Кильсе-баир захоронены... их (крымских татар!!!) христианские предки.

Дело в итоге дошло до того, что ситуацию пришлось "разруливать" лично спикеру ВС автономии Анатолию Гриценко. Не далее как в последнем номере нашей газеты Анатолий Павло­вич заявлял буквально следующее: "Мы ищем выход из ситуации. Думаю, окончательное решение будет принято уже ско­ро. В том, что в Голубинке должен быть православный храм, у меня нет абсолютно никаких сомнений".

И вот решение, уж не знаю, правда, окончательное ли, принято.

На совещании в Верховном Совете республики с участием, так сказать, всех заинтересованных сторон — и владыки Лазаря, и муфтия мусульман Крыма Эмирали Аблаева — договорились построить в Голубинке православный храм, но построить... на другом месте. А на холме Кильсе-баир соорудить некий памятник, который будет символизировать единение, мир и согласие между мусульманами и христианами Крыма.

"Оставим это место как исторический памятник, чтобы его могли посещать представители разных религий, — заявил по сему поводу спикер ВС Крыма. — И на этом остановимся. Мы не имеем права пытаться что-то у кого-то выиграть. Важно не ущемить интересы ни одной из сторон".

Можно сказать, что крымский спикер попытался принять нечто вроде соломонова решения: ради мира и согласия православные Голубинки должны уступить меджлису. Однако сдается* мне, что активисты этой подпольной общественной организации на самом деле просто любыми поводами препятствуют сооружению в селе православного храма. И готовы выдвинуть ради этого еще более экстравагантные версии своего исторического прошлого.

В общем, главное, чтобы на новом месте не оказалось захоронений еще каких-нибудь "предков крымских татар". А то, честно говоря, меня почему-то одолевают предчувствия, что так оно и будет. Ибо, в конце концов, за те тысячелетия, на протяжении которых люди жи­вут в Крыму, на полуострове наверняка не осталось мест, в которых когда-нибудь кого-нибудь не похоронили.

Пока же в населенном пункте, большинство жителей которого (около 65 процентов) — славя­не, православной церкви нет, а действующая мусульманская мечеть есть.

Александр МАЩЕНКО
(“Крымское время” №130, 18 ноября 2006 года)

Конфлікти на півострові запрограмовані надовго

Ситуація в Криму загострюється. Невдоволення мешканців півострова наростає. Адже за 7 місяців новостворений уряд Автономії не спромігся вирішити бодай одну нагальну проблему, Верховна Рада більше переймається міжфракційними суперечками, ніж законотворчою роботою. Кримський уряд і парламент не можуть знайти спільної мови, посилюється і протистояння між парламентом і представником Президента в Криму. Місцеві керівники наче між трьома молотами і трьома ковадлами.

Ситуація в Криму не самодостатня. Вона обу­мовлена протиріччями в Києві між Віктором Ющенком и Віктором Януковичем, чия коаліція складає більшість у кримському парламенті, а тому розвиток ситуації в Криму цілком зале­жить від ситуації в Києві. Цей конфлікт у регіоні може бути або пом'якшений, хоч це навряд, або загострений, що ймовірніше, залежно від ситуації в Києві. Велику роль відіграє той факт, як кримський уряд та парламент зможуть перезимувати. Критикувати — чим далі, тим бі­льше — будуть обох. Але ця критика навряд чи призведе найближчим часом до відставки глави парламенту Анатолія Гриценка та глави уряду Віктора Плакиди, бо вони саме ті й саме такі "привідні ремені", які потрібні Партії регіонів. Відставка Геннадія Москаля ймовірніша, але не в зв'язку з кримською ситуацією, а в зв'язку з тим, що Москаль компетентний керівник та гарний менеджер. А саме таких людей зараз не вистачає як "Нашій Україні", так і Президен­тові на центральному рівні. А тому і для по­м'якшення кримської ситуації, і для розв'язання проблеми з керівництвом Міністерства вну­трішніх справ Віктор Янукович може запропо­нувати Президенту відкликати Москаля на посаду міністра МВД, поставивши представником в Криму менш активного держслужбовця. Однак це не поліпшить ситуацію в Криму, бо привідні ремені контролю за кримською ситуацією все одно залишаться в Москаля. На новій посаді міністра він, швидше за все, прискорить розслідування справ депутатів від "Сейлему" та "Башмаків". А новий представник Президента в Криму зіткнеться з давно існуючими проблемами і повинен буде рано чи пізно різко на них реагувати. Ні для кого не секрет, що Партія регіонів у Криму сьогодні активно й швидкими темпами концентрує всю повноту влади в своїх руках, навіть за рахунок інтересів своїх парт­нерів по коаліції — комуністів та партії "Союз", які дедалі більше відтісняють від функцій розподілу та контролю. А це рано чи пізно зробить їх прибічниками лінії Президента, і ситуація загостриться ще більше. Повне розв'язан­ня кримських протиріч можливе лише за умови, що на півострові вже не буде чого приватизувати, коли політичний вплив буде збалан­сований, коли апетити всіх будуть задоволені. Однак це настане ще дуже нескоро...

Володимир ПРИТУЛА, політолог
(“Україна і світ” №44, 13-19 листопада 2006 року)

Партійний покер у владі

Постійний представник Президента в Автономії Геннадій Москаль нещодавно заявив, що "в Криму влади немає". Ця думка — ніби підсумок розвитку конфлікту в сімферопольських владних коридорах, точніше кабінетах. Ось уже два роки як обрана нова ВР Автономії, але жодна проблема не вирішена, всі суперечності й конфлікти тільки загострилися. Самозахоплення землі почастішали, зараз на полях навколо Сімферополя знаходяться понад 50 "таборів протесту", хоча голова парламенту Анатолій Гриценко кілька разів заявляв про те, що земельна проблема в Криму вирішена.

Депутати продовжують практику безкоштовної роздачі ділянок на Південному березі — недавно виділили ще 17 якимсь жінкам, котрим, треба думати, неймовірно пощастило, адже зараз без гро­шей ніхто нікому нічого не дає. Про аукціони й тендери немає й мови. Реєстр власників ділянок так і не складений. Кадастр ство­рюється дуже повільно, щоб можна було вважати, що він відіграє хоч якусь позитивну роль і зупинить розкрадання землі.

Замість конструктиву парламент загострив ситуацію на півострові, ухваливши досить оригінальне рішення щодо мов: депутати запропонували внести зміни практично в усе українське законодавство — в 16 законів (!) — хоча чудово розуміють, що це нереально. З іншого боку, кримські депутати не володіють правом за­конодавчої ініціативи й рішення нагадує переливання з пустого в порожнє. Понад те, над Автономією, виходячи з заяв кримських депутатів, знову нависла тінь ре­ферендуму, чого не було з часів Мєшкова. І прокурор Криму Віктор Шемчук, і Постійний представник Президента Геннадій Москаль попереджали депутатів щодо неприпустимості ухвалення подібних рішень, але останнім часом у Криму встановилася така практика, що якщо Москаль щось заявить, то парламент обов'язково зробить навпаки.

Між більшістю Верховної Ради Криму й особисто Анатолієм Гриценком і Президента Геннадієм Москалем давно вже йде "війна на знищення". Кримчани знають: якщо Москаль щось публічно заявить, наступного дня чекай протилежної заяви Гриценка й навпа­ки. Наприклад, Москаль оголо­сив, що курортний сезон фактично провалений, прибуток до бюджету від здравниць складає всього 5%. Міністерство курортів про­вело прес-конференцію, на якій спростувало цю заяву й повідомило, що на півострові побували всього на 2% менше курортників. Незалежний експерт Андрій Мальгін, який написав" свого часу не одну книжку про кримські ку­рорти, сказав, що аналітики дуже сумніваються в цифрі 4-5 мільйо­нів курортників на рік, яка постійно оповіщається міністерством, і вважають, що реально до Криму зараз приїжджає не більше 2-3 мільйонів гостей.

Місцеве життя нагадує то дитячу бузу, то переливання з пустого в порожнє, то водевіль. Не дивно, наприклад, що недавній Російський марш, заборонений в самій Росії, в Криму пройшов з особливим успіхом, адже проводили його депутати. Як повідоми­ли агентства, в організації маршу взяли участь Російська громада у Криму, кримська організація партії "Російський блок", Кримський козачий союз і відділення "Євразійського союзу молоді". Акція почалася не де-небудь, а під стінами Верховної Ради Автономії. Там відбувся мітинг. "Є багато свят — татарські, єврейські, польські та інші. Нарешті з'явилося й свято єдності російських людей, — заявив з трибуни лідер партії "Російський блок" Олександр Свістунов. — Досить уже нам розмовляти на кухнях, час виходити на вулиці й заявляти, що ми єдиний народ". Як повід­омив присутнім депутат ВР Криму Олег Родівілов, один із лідерів Російської громади Криму, віце-спікер парламенту Автономії Сергій Цеков "сьогодні знаходиться на прийомі в російського президента". "Євразійський союз молоді" проявив "юнацький максималізм": "Цього дня Росія вигнала зі своєї території польсько-литовських окупантів. Скільки можна терпіти окупантів, що захопили владу в Україні? У нас до­статньо сил, щоб відновити велику Російську імперію", — заявив під стінами Верховної Ради Криму координатор кримської організації "Євразійського союзу молоді" Костянтин Кнірик. Після мітингу присутні вишикувалися в колону та пройшлися центральними вулицями Сімферополя до офісу Постійного представника Президента України в Криму. На сходах представництва була зачи­тана резолюція мітингу. "Сьогодні, відзначаючи День народної єдності — день звільнення Мос­кви від польсько-литовських загарбників, що відбулося 4 листо­пада 1612 року, ми заявляємо, що готові вести нашу боротьбу за відновлення єдності нашої Великої Батьківщини до кінця! До повної перемоги над ворогами російської національної єдності", — йшлося в ній.

Кілька місяців тому до Криму повернувся Євгеній Супрунюк, якого місцеві ЗМІ називають не інакше як "бєглий спікер". Супрунюк займав посаду голови кримського парламенту в 1995-1996 роках і, як відомо з колиш­ніх повідомлень міліції, під час розгрому кримських організованих злочинних угруповань "Сей-лем" і "Башмаки" втік до Росії й був оголошений у розшук. Його рідний брат наприкінці 90-х років був засуджений за вбивство громадянина, який раніше виконав замовлення щодо побиття екс-спікера ВР Автономії Сергія Цекова. Пізніше виконавець почав шантажувати замовників і по­платився за це життям. Але сьо­годні Супрунюк повертається не тільки до Криму, а й до політич­ного життя. Днями він був обраний першим секретарем Кримсь­кого республіканського комітету Соціалістичної партії України. "За партійним статутом регіональні лідери призначаються не партконференцією, а рескомом, — роз'яснили в прес-службі партії. — До складу Кримського рескомітету партії входять 44 чо­ловіки. На засіданні були присутні 38, з них 33 проголосували за кандидатуру Супрунюка".

КОМЕНТАР

Рефат ЧУБАРОВ, народний депутат України

Головна причина конфронтації гілок влади в регіонах полягає в тому, що в країни існує дисбаланс центрів влади. Номінально у нас діє Конституція, за якою країною управляють Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, РНБОУ, однак їхні дії зараз опосередковані рішеннями партійних штабів, зокрема Партії регіонів. Це негативний результат політичної реформи. І тому формально регіональні органи влади на місцях мали б виконувати закони й рішення центральних державних органів, однак реально все це відбувається з оглядкою на рішення та на команди головного пар­тійного штабу, а тому виходить, що вигідні для партії рішення негайно виконуються, а невигідні — саботуються. Відбувається певний перекіс понять і ролей. Правля­ча коаліція, кістяком якої є Партія регіонів, наразі реально почуває себе суб'єктом державного управлін­ня й роздає команди місцевим органам влади замість того, щоб бути інститутом внутрішньопарламентських дискусій і організації виконання загальнодержавних рішень, як це має бути, а не лише рішень заради реалізації власної програми й власних політичних та економічних інтересів. Тому виходить, що органи державної влади на місцях, у тому числі й у Криму, підпорядковані більше центральному штабу Партії регіонів, ніж центральним державним органам, тому й виконують рішення вибірково. Можу, наприклад, відповідально заявити, що в Криму рішення, що не вигідні Партії регіонів, саботуються. Це значною мірою стосується й програми облаштування репатріантів, бо деякі кримські депутати вже заяв­ляли, що більше грошей для облаштування кримських татар виділяти не будуть. Звичайно, що така ситуація нічого, крім конфронтації й конфліктів, для регіонів України дати не може...

Микола СЕМЕНА, Сімферополь
(“Україна і світ” №44, 13-19 листопада 2006 року)

Кому потрібен бюджетний федералізм в Україні?

У статті 14 Конституції Кримської АР сказано: "Фінансова самостійність Автономної Республіки Крим гарантується закріпленням законами України за прибутковою частиною бюджету Автономної Республіки Крим на стабільній основі загальнодержавних податків і зборів, які зараховуються в повному обсязі до бюджету Автономної Республіки Крим, і є достатніми для здійснення повноважень Автономної Республіки Крим..." Це означає, що з моменту прийняття Конституції в 1998 році всі податки, зібрані в Криму, повинні зараховуватися до кримського бюджету з відрахуванням, як сказано нижче, певного відсотка "на загальнодержавні потреби".

Експеримент по такому варіанту бюджету вже проводився в 1997 році, коли було укладено міжбюджетну угоду, за якою Крим усі гроші залишав собі, а до Києва відраховував лише 4,6% загальнодержавних потреб, оскільки саме таку частку АРК займає в Україні за площею і населенням. Проте тоді (відмітимо, ще до ухвалення нинішньої Конституції) Крим не впорався з узятим на себе завданням і, зібравши всі податки, до Києва нічого не перераховував. Проте вийшло так, що ця практика була закріплена в 1998 році вже Конституцією Автономії, втім з того часу ця стаття жодного разу не була виконана у такому вигляді, в якому вона викладена в основному законі Криму, затвердженому спільно парламентами Криму й України.

Щороку в Криму муки з бюджетом. Наприклад, Рада Міністрів Автономії обговорювала поточнй стан справ. Як відзначив міністр фінансів Криму Петро Токарєв, за 9 місяців на території АРК до бюджетів усіх рівнів мобілізовано 3 млрд. 226 млн. грн. доходів, що на 30% більше порівняно з таким же періодом минулого року. Але й ці показники з податків і зборів у зведеному бюджеті АРК виконані тільки на 98%. Хоча зростання надходжень забезпечене за основними прибутковими джерелами. Так, на 146,8 млн. грн. зросли надходження податку з доходів фізичних осіб, платні за землю — на 19 млн. грн., акцизного збору — на 2,3 млн. грн. З цієї "каси" на виплату заробітної платні працівникам бюджетної сфери направлено 65%, на оплату комунальних послуг і енергоносіїв — 10%, на харчування й медикаменти в галузі охорони здоров’я — 5%, на капітальні витрати — 4%. На утримання житлово-комунального господарства місцевими бюджетами направлено 58,3 млн. грн., що на 48% більше порівняно з відповідним періодом минулого року.

На капітальні вкладення за звітний період із зведеного бюджету Криму виділено 114,5 млн. грн. (зокрема з республіканського бюджету — 40,1 млн. грн.), що більше, ніж за відповідний період минулого року, на 45,5%. Переважно — на вирішення соціально-побутових проблем населення. Зокрема на газифікацію Автономії, теплопостачання, водопостачання сільських населених пунктів, об’єкти освіти, охорони здоров’я, культури. За 9 місяців 2006 року з бюджету АРК на підтримку розвитку аграрного сектору й забезпечення соціальної сфери села направлено 32 млн. грн., що на 7 млн. грн. більше порівняно з аналогічним періодом 2005 року. З них 66% склали витрати на будівництво й реконструкцію об’єктів водопостачання, газопостачання, шкіл, амбулаторій у сільській місцевості.

Водночас власних доходів явно не вистачає і за рахунок субвенцій з Держбюджету України на погашення заборгованості минулих років за різницею в тарифах на теплову енергію, послуги водопостачання, затверджених для населення, направлено 43,9 млн. грн., на попередження аварій та ліквідацію техногенних катастроф у житлово-комунальному господарстві й капітальний ремонт сільських шкіл, а також упровадження заходів, спрямованих на зменшення витрат з виробництва, передачі й споживання теплової енергії, — 21,2 млн. грн., і на газифікацію населених пунктів — 12,2 млн. грн. На фінансування витрат з соціального захисту населення Автономною Республікою Крим з Державного бюджету України отримана субвенція на суму 217,1 млн. грн., які використані в звітному періоді в межах фактично нарахованих пільг, субсидій і допомоги. Крим регулярно отримує субвенції і дотації з Києва, тому стаття в Конституції про фактично одноканальний бюджет увесь час залишається забутою. Але кому ж потрібний такий "бюджетний федералізм"? Адже закон, а тим більше Конституція, повинні або виконуватися, або, якщо регіон не в змозі це зробити, — бути відмінені. Не дарма ж під час нещодавньої робочої поїздки Кримом перший віце-прем’єр-міністр України Микола Азаров — відзначив, що "Крим повинен докласти зусиль, аби стати самодостатнім регіоном". Але сказати легко — Крим намагається це зробити вже понад 10 років, але... за рахунок чого?

Тому уряд зараз докладає зусилль, щоб наповнити бюджет до рівня своїх потреб. Багато країн з ринковою економікою, як відомо, живуть за рахунок податків з середнього класу, тобто з малих і середніх підприємців. Як справи з цим у Криму? Питання про податкові можливості середнього класу Криму минулого тижня розглядалося на засіданні профільної Постійної комісії Верховної Ради Криму з зовнішньоекономічних зв’язків, торгівлі та підприємництва. Зокрема, аналізувалося виконання Програми підтримки й розвитку малого підприємництва в АРК на 2005-2006 роки. На думку голови комісії Валерія Іванова, органи влади Автономії мають приділяти особливу увагу реалізації програми, оскільки лише в такому разі Крим отримає вагому віддачу у вигляді наповнення бюджету. За інформацією начальника відділу малого підприємництва Міністерства економіки Криму Лариси Торбач, у 2005 році вперше на підтримку малого підприємництва в Криму було виділено 1 млн. грн., в 2006 році ця сума склала вже 2 млн. 400 тис. грн. Але цього недостатньо. Не дивно, що за рік кількість суб’єктів підприємницької діяльності збільшилася всього на 8% і склала 109 тис. Досі в Криму створено всього 2 тис. фермерських господарств і 14,5 тис. малих підприємств. Сьогодні в Криму в приватному підприємництві зайнято близько 250 тис. чоловік. Доходи від нього складають усього 20% бюджетів усіх рівнів.

Які ж проблеми в цій сфері? У Криму досі є складнощі з оформленням дозволів, дуже багато часу необхідно витратити на збирання узгоджень у різних відомствах. Відсутня система пільгового кредитування. Структура малих підприємств залишається однобокою, основну масу складають підприємства торгівлі, готельного й ресторанного бізнесу і дуже мало приватних підприємств у промисловості, будівництві та сільському господарстві. Програмою підтримки та розвитку малого підприємництва передбачено погашення процентної ставки за кредитами на його розвиток за умови створення на підприємстві не менше одного робочого місця, проте в 2005 році з понад сотні заявок компенсацію отримали лише 49 суб’єктів підприємницької діяльності. Сьогодні в Міністерство економіки подано 168 заявок, і з виділених на 2006 рік коштів освоєно поки 104 тис. грн.

Під час засідання комісії депутати висловили думку про те, що на розвиток малого підприємництва виділяється недостатньо коштів. Було відзначено, що при підготовці програми на 2007-2008 роки слід ураховувати пропозиції самих підприємців, зокрема створити інформаційні й юридичні бази, а також консультаційні пункти, де підприємці могли б отримати безкоштовну інформацію і допомогу фахівців. Депутати внесли пропозицію щодо створення фонду для кредитування приватних підприємців. Чи достатньо цього, щоб наявний в Автономії "бюджетний федералізм" наповнити реальними доходами? Та й який тоді сенс у кримській конституції?

Микола СЕМЕНА
(“Україна і світ” №45 20-26 листопада 2006 року)

Найнижчий тариф — у Сімферополі

Так званий "тарифний процес" приніс багато несподіванок жителям півострова. Через відсутність єдиних правил розробки тарифів в різних містах міськради стали включати в них різні витрати, аждофінансування культурних і спортивних заходів у ЖКГ. Проте Рада Міністрів Криму розробила єдині норми для формування тарифів, і процес більш-менш упорядкувався. 2 листопада виконавчий комітет Сімферопольської міської ради узгодив тарифи на послуги опалювання та гарячого водопостачання дляжителів столиці Криму. Як повідомили "УіСС" у прес-службі міськради, вони є найнижчими в Криму.

Так, перший заступник Сімферопольського міського голови Петро Полтавський і генеральний директор орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" Ігор Вайль провели прес-конференцію, на якій повідомили жителям Криму про те, що сімферопольці платитимуть за 1м2 опалювальної площі 1 грн. 26 коп. на місяць, а за гарячу воду — 6 грн. 60 коп. на 1 людину. Одночасно з підвищенням тарифу для населення знижується на 4 грн. 40 коп. тариф для юридичних осіб. Вони платитимуть 5 грн. 45 коп. за 1 м2 опалювальної площі, або 545 грн. в перерахунку на гігакалорії, і як і раніше за свій рахунок дотуватимуть тарифну різницю для населення.

Як відзначив Петро Полтавський, у зв’язку з підвищенням тарифів на деякі види житлово-комунальних послуг, власті столиці автономії наказали всім управлінням праці й соціального захисту районних рад у місті активізувати роботу з надання житлових субсидій тим сімферопольцям, які матимуть у них потребу. Генеральний директор "Кримтеплокомуненерго" Ігор Вайль повідомив, що у зв’язку з майбутнім похолоданням і посиленням вітру кримські теплопостачальники почали подавати тепло в житлові будинки сімферопольців з 4 листопада. "Це стало можливим після укладання угоди про постачання газу з компанією "Газ України" й ухвалення рішення Сімферопольського міськвиконкому про узгодження нових тарифів, які навіть після підвищення вдвічі нижчі за економічно обгрунтований тариф, що становить 2 грн. 10 коп. за 1 метр опалювальної площі.

Микола СЕМЕНА, (Сімферополь)
(“Україна і світ” №45, 20-26 листопада 2006 року)

Земельне питання

Что хуже: плохие законы или плохие исполнители  хороших законов?

6 ноября представители общественной организации "Койдешлер" Ибраим Военный и движения "Азатлык" Надир Бекиров провели пресс-конференцию в связи с земельной проблемой депортированных на ЮБК.

В качестве примера приводилось решение Хозяйственного суда о возврате ранее выделенных Ялтинским горсоветом земельных участков (272 участка) в п. Васильевка, о чем "Голос Крыма" писал в №45. Совет министров АРК своевременно не узаконил эти участки, и это дало возможность председателю совхоза "Гурзуф" востребовать их через Хозяйственный суд. С ходатайством об узаконивании этих участков в Совет министров обращался и заместитель председателя Милли Меджлиса Р. Ильясов; подписывалось Соглашение о выделении 500 участков в Большой Ялте между председателем Милли Меджлиса М. Джемилевым и мэром Ялты С. Брайко и т.д. На пресс-конференции присутствовали: Амет, Энвер, Айдер, Решат, Смаил и Айше Ге-меджи, Амет Адаманов, которые 16 лет идут по пути закона, так прославляемого властями, но добившиеся лишь нулевого результата. Земли для них нет.

Как справедливо заметил Н. Бекиров, с судом и без суда крымским татарам земли в Крыму не видать. В настоящее время по Крыму идет активный сбор подписей (9 тыс.) под петицией в международные орга­низации о защите прав депортированных, который позволит обратить внимание на проблемы крымских татар.

И. Военный поставил в известность представителей СМИ, что крымские татары из числа лишившихся участков на ЮБК, "намерены про­вести долгосрочную акцию протеста в г.Ялте 13 ноября на площади перед зданием исполкома городского совета с установлением информационной палатки и объявлением голодовки для привлечения внимания крымской и международной общественности, СМИ по факту про­извола над депортированными гражданами со стороны крымских и украинских властей".

Лейля АЛЯДИНОВА
(“Голос Крыма” № 46, 10 ноября 2006 года)

РЕСКОМЗЕМ:
СЛЕДСТВИЕ ЗАВЕРШЕНО

Прокуратурой АР Крым закончено расследование уголовного дела по обвинению руководителей Республиканского комитета земельных ресурсов.

Бывший председатель комитета земресурсов Автономной Республики Крым и его первый заместитель обвиняются в злоупотреблениях служебным положением.

Сегодня обвиняемые и их адвокаты закончили в прокуратуре ознакомление с 41 томом уголовного дела, кото­рое длилось свыше трех месяцев.

Сумма убытков, причинение которых предотвратила прокуратура, составляет почти 5 млн. грн. — именно в такую сумму эксперты оценили 356 га земель Ялтинского горно-лесного заповедника, которые выделялись шести столичным предприятиям с признаками фиктивности, и 14 га южнобережной земли в Ялте, на которую претендовали местные предприниматели.

Пресс-служба Прокуратуры АРК
(“Крымское время” №127, 11 ноября 2006 года)

Земельний переділ загострюється

У шести регіонах півострова триває 45 акцій самозахоплення земель. Значна їх частина - це сільгоспугіддя або ділянки, що вже перебувають у приватній власності. Лише в Сімферополі та його околицях починаючи з літа незаконно захоплено 1,3 тисячі гектарів. В акціях беруть участь майже 15 тисяч кримчан різних національностей. Про це йшлося на засіданні колегії Республіканського комітету земельних ресурсів. Хоча біда ця давня, реального впливу на спонтанні хвилі переділу кримської землі керівництво автономії не має досі, повідомляє наш власний кореспондент Віктор ХОМЕНКО.

Крим. Навіть якщо узаконити скоєне учасниками "полян протесту", то відразу наростатиме ще купа проблем. Ті, хто нині незаконно отримав землю, завтра знову з`являться на пікетах і мітингах уже з вимогами підвести туди інфраструктуру: воду, електрику, дороги тощо. Такого бюджет нового року не витримає: підраховано, що облаштування самовільно захоплених масивів "з'їсть" щонайменше три річні кримські бюджети. Зрозуміло, що з часом частина цих земель опиниться на "чорному" ринку і перепродаватиметься утридорога. Що з цим робити? Першим запізнілим кроком уряду автономії стане... розпорядження створити робочу групу з вироблення і координації заходів, спрямованих на звільнення самочинно зайнятих ділянок, у яку увійдуть представники правоохоронних органів та інших міністерств і відомств, пов'язаних із земельними питаннями.

Віктор ХОМЕНКО
("Голос України" №213, 14 листопада 2006 року)

МИЛИЦИЯ ГОТОВИТСЯ К ОСВОБОЖДЕНИЮ НЕЗАКОННО ЗАНЯТЫХ КВАРТИР В АЛУШТЕ И ЗЕМЛИ В СИМФЕРОПОЛЕ

14 и 15 ноября крымская милиция совместно с Государственной исполнительной службой проведет акции по принудительному освобождению десяти незаконно занятых квартир на улице Юбилейной в Алуште и земельного участка площадью 2,6 гектара на улице Балаклавской в Симферополе. Об этом сообщил центр обще­ственных связей Главного управления МВД Украины в Крыму.

"Несмотря на решения судебных инстанций, неоднократные призывы и предупреждения Государственной исполнительной службы, правоохра­нительных органов, правонарушители до настоящего времени продолжают незаконно использовать принадлежащую другим лицам собственность, вести несанкционированное строительство, — подчеркнули в ЦОС. — Более того, со стороны самозахватчиков и их вдохновителей высказываются угрозы в адрес ГИС и правоохранительных органов об организации активного противодействия законным акциям, физического неповиновения, применения специально приспособленных для нанесения телесных повреждений предметов, бутылок с зажигательной смесью, бытовых газовых баллонов и тому подобного". Также, по информации ЦОС крымского главка МВД, имеют место призывы, направленные на вовлечение в возможное противостояние тысяч граждан из других регионов Крыма, парализацию движения на основных магистралях, препятство-вание работе учреждений и организаций.

В связи с этим крымская милиция предупреждает, что в случае сопротивления сотрудникам правоохранительных органов и ГИС при проведении акции по освобождению незаконно занятых квартир в Алуште и земельного участка в Симферополе "будут адекватно применены меры физического воздействия, специальные средства, вплоть до использования огнестрельного оружия, автобронетехники".

"Контекст-медиа"
(“Крымское время” №128, 14 ноября 2006 года)

А у закона-то руки коротки...

Вчера на улице Балаклавской в Симферополе около пятисот человек отмечали праздник. Его можно назвать днём торжества вседозволенности или днём победы над государственной властью. По сути же, 14 ноября - день, когда крымские татары послали всех подальше и доказали, что не уступят ни пяди самоуправно захваченной ими земли ни по судебным решениям, ни под давлением силовиков.

Все пять сотен людей, специально съехавшихся потоптаться по захваченной земле, на которой уже построено несколько десятков времянок, ждали вчера судебного исполнителя. И он приехал. Представил толпе "исполнительное производство" Центрального райсуда Симферополя об освобождении земельного участка. Документ адресован конкретному человеку, некоему Даниалу Аметову, который ещё в конце марта организовал здесь "акцию протеста". Суд счёл её незаконной.

Прошло уже больше полугода, и вот власть начала действовать. Но вот казус: Аметов, по словам нового "командира" самозахвата, ещё 6 июня прекратил "свою" акцию. И с тех пор на Балаклавской стоят совсем другие люди, ими руководят тоже совсем другие люди. В их отношении официальных документов суды не принимали. А значит, никто из них захваченную территорию не покинет.

- Зафиксирован тот факт, что Даниал Аметов уже не находится на этом участке, - прокомментировал и. о. начальника государственной исполнительной службы в Центральном районе Симферополя Роман Петрухин. - Но производство не заканчивается. Обратимся в суд за разъяснениями порядка наших дальнейших действий.

Сколько ещё времени пройдёт, пока суд "разъяснит", а ГИС "исполнит", неизвестно. Но, похоже, его хватит, чтобы захватчики на Балаклавской основательно укрепились. И вчера некая Эльмира, выступая перед собратьями, заявила: "Теперь вы можете обживать свои участки, строиться". Понятно, что тогда уже ни суд, ни силовые органы ничего не сделают.

Накануне ЦОС крымской милиции заявил, что в случае оказания сопротивления законным действиям сотрудников милиции и ГИС "будут адекватно применены меры физического воздействия, специальные средства, вплоть до использования огнестрельного оружия, автобронетехники". Было также с пафосом сказано: "Акции по принудительному изъятию незаконно захваченной собственности будут проводиться и в дальнейшем".

Но первый же опыт "законного выдворения с Балаклавской" продемонстрировал разительное расхождение между словами и реальностью. Хотя, конечно, дело не в нерешительности милиции, которой не пришлось в этой ситуации применять силу. Дело в том, что теперь захватчики земли не только наглостью и "кучностью" добиваются своего, а используют ещё и правовые коллизии. Умнеют, однако.

Сергей МАЛЬНЕВ
(“Крымская правда” №208, 15 ноября 2006 года)

Ручейки, плотины и прочие поляны в ландшафте неправового поля

Вчера состоялась пресс-конференция председателя постоянной комиссии Верховного Совета Крыма по межнациональным отношениям и проблемам депортированных граждан Ремзи Ильясова. В мероприятии, посвящённом земельным проблемам, принял участие и представитель инициативной группы крымских татар Даниал Аметов.

Можно сказать, что председатель комиссии отчитался по проблеме самозахватов, которые предпочитали называть самостроями, подчёркивая интернациональный состав участников "полян протеста". То есть предыдущие власти всё делали плохо и неправильно, чем загнали проблему в угол. Недовольные произволом властей протестанты выражали своё мнение в форме макетов домов вдоль трасс на сельхозугодьях. Новые власти наконец-то повернулись к проблеме лицом и создали рабочую группу, и лично спикер крымского парламента выезжал к участникам пикетов, на "поляны протеста". И результатом усилий явилось то, что в Симферопольском районе выделено дополнительно под строительство домов около 1500 гектаров. Проблема в том, что 700 из них - не в ведении крымских властей, они находятся в пользовании Академии сельхознаук, а из Киева не торопятся с разрешением отвести эту землю под строительство. Но и этот вопрос будет решён в ближайшее время, как уже решены вопросы составления схем строительства новых поселений, и сейчас рассматривается каждое заявление конкретно органами местного самоуправления.

Но журналистам этого было мало. Они поинтересовались, почему в пикетах у представительства президента в Крыму именно бывших депортированных обвиняют в том, что они разрушают межнациональный мир на полуострове.

Даниал Аметов, не ответив на прямой вопрос, был всё же весьма красноречив. Он порассуждал о том, какая власть хорошая, а какая плохая, не забыв упомянуть, что нынешняя всё же лучше прежней. Он вполне серьёзно утверждал, что ни в одном конфликте не были замешаны крымские татары, они являются образцом толерантности и взаимоуважения. Он привёл удачное сравнение народного терпения с плотиной, которая рано или поздно переполняется ручейками и тогда всё затопит. Он спросил, знают ли журналисты физику, имея в виду принцип сообщающихся сосудов. Он возвестил, что многие татары имеют высшее образование, и как им жить в степях? Он сам пишет научные статьи, так что, гнать его выращивать овощи в парниках? Он всё время обращался с предложением согласиться с его высказываниями и спрашивал, понимают ли его. Ни того ни другого журналисты не продемонстрировали. А ещё была произнесена такая интересная фраза, над которой всем нам думать и думать: во всех конфликтах виноват сильный и умный, потому что слабый и, извините, тупой не может организовать конфликт.

Значит, если татары сильные и умные, то они организовали конфликты, что не вяжется с прежними высказываниями оратора. А если не они зачинщики конфликтов, то тогда они, извините, какие, если следовать логике оратора?

Наталья АСТАХОВА
(“Крымская правда” №208, 15 ноября 2006 года)

За самовільне захоплення землі - шість років за гратами

Парламент має намір запровадити кримінальну відповідальність за самозахоплення землі, тобто за використання земельної ділянки до виникнення права власності чи права користування нею, а саме - до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Якщо відбудуться зміни на законодавчому полі, "самозахопник" може отримати до шести років позбавлення волі. Перспектива почала чітко вимальовуватися після прийняття Верховною Радою в першому читанні законопроекту про внесення змін до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України стосовно відповідальності за самовільне захоплення земельної ділянки.

Зокрема, якщо такі дії завдали значної шкоди підприємствам, установам, організаціям або окремим громадянам, пропонується карати "обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до шести років".

Нині санкції до "самозахопників" не такі жорсткі. За самовільне зайняття земельної ділянки встановлена адміністративна відповідальність. До людини може бути застосовано штраф від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17-170 грн.), а до посадової особи - від восьми до п'ятнадцяти таких мінімумів (136-255 грн.)

Управи на самовільних захоплювачів - практично ніякої. Розмір штрафу не залежить від того, скільки і якої землі захоплено: кілька квадратних метрів чи десятки гектарів. Практично не враховуються обставини, за яких вчинено порушення. Немає навіть коефіцієнтів, що збільшували б розмір штрафу за захоплення землі в заповіднику або курортній зоні, навіть якщо це Південний берег Криму. Грошове стягнення з порушників не залежить і від ринкової вартості захопленої ділянки. До того ж адміністративні покарання надто мізерні. Тож, приміром, можна спокійнісінько сплатити 170 гривень штрафу і... надалі користуватися самозахопленою ділянкою. Бо згідно з чиним законодавством повторно притягувати особу до адміністративної відповідальності за одне й те саме правопорушення протягом року не правомірно. Отже, знову оштрафувати "загарбника" можна хіба що через рік. І це, незважаючи на те, що сама ділянка її незаконному власнику, ймовірно, приносить значно більші прибутки.

Щоправда, можна передати справу до прокуратури. Але правовий механізм примусового звільнення самовільно зайнятої ділянки за рішенням Феміди досить складний, тому органи виконавчої влади та місцевого самоврядування не завжди користуються правом звертатися до суду. Особливо коли йдеться про дрібні ділянки. Крім того, як з'ясувалося, Держземінспекція не може сама виступати позивачем у суді. Як і не має права призупиняти діяльність підприємств на самовільно захопленій землі.

Тут є дуже важливий і політичний аспект. Оскільки порушуються права землевласника, виникає конфлікт інтересів між тими, хто володіє землею на законних підставах, і тими, хто цю земельну ділянку захопив. І нерідко, враховуючи, що закон не діє, ми спостерігаємо конфлікти, в тому числі міжетнічні, бізнесові...

Водночас у Законі України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" не виписані чітко поняття "самовільне зайняття земельної ділянки" та "використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів". Це не одне й те саме. Адже у другому випадку людина, яка отримала, приміром, наділ у спадок і переоформлює документи на себе, фактично прирівнюється до самозахопника.

Отже, реалізація пропонованих змін, вважають фахівці-землевпорядники, сприятиме посиленню боротьби з порушеннями земельного законодавства.

Проте у таких законодавчих ініціатив є й опоненти. Народний депутат Рефат Чубаров вважає, що за цими нібито пристойними намірами приховується бажання закріпити навічно вже розібрані незаконно по всій Україні землі. А проти всіх тих, хто потребує землі хоча б для власного облаштування, будуть застосовані ті жорсткі норми, які й пропонується прийняти в законі.

Головне науково-експертне управління Верховної Ради у своєму висновку також пропонувало законопроект відхилити, мотивуючи таку позицію наступним чином: "Кримінальну відповідальність, яку загалом не слід розглядати як панацею від усіх суспільних проблем, можна було б встановити в окремій статті КК України лише за самовільне захоплення земельних ділянок, розташованих у заповідниках, на територіях й об'єктах природно-заповідного фонду, а так само за самовільне захоплення земельних ділянок розміром, скажімо, понад один гектар.

Передбачати ж її за самовільне використання невеличких (5-6 соток) ділянок занедбаних земель, з яких годуються сім'ї, які, можливо, не мають жодного іншого доходу, на наш погляд, аморально (нагадаємо, що бідність в Україні ще не подолана)".

Валерій ДРУЖЕНКО
("Голос України" №214, 15 листопада 2006 року)

Розкрадали землю її охоронці

У Криму завершено тримісячне розслідування кримінальної справи (41 том) щодо звинувачення колишнього керівника Республіканського комітету земельних ресурсів та його заступника.

Збитки, попереджені правоохоронцями, - близько п'яти млн. євро. У таку суму експерти оцінили 356 га земель Ялтинського гірсько-лісового заповідника, що виділяли шести підприємствам фіктивно, та 14 га ялтинського узбережжя, на яке претендували місцеві підприємці.

Віктор ХОМЕНКО
("Голос України" №215-216, 16 листопада 2006 року)

ЗАХВАТЧИКИ ЗЕМЛИ ПОДЧИНЯЮТСЯ НЕ ЗАКОНАМ УКРАИНЫ, А ЗАКОНАМ ФИЗИКИ

В конце минувшей недели пресс-служба крымской милиции распространила грозное заявление о грядущем освобождении захваченных крымскими татарами участков земли и квартир. Акции по принудительному освобождению десяти незаконно занятых квартир на улице Юбилейной в Алуште и земельного участка на улице Балаклавской в Симферополе должны были пройти 14 и 15 ноября.

Причем, как предупредила пресс-служба, в случае сопротивления против захватчиков "будут адекватно применены меры физического воздействия, специальные средства, вплоть до использования огнестрельного оружия и автобронетехники". А для проведения акции, в случае необходимости, привлекут до 15 тысяч ми­лиционеров!!!

Казалось бы, вот оно!!! Наконец!!! Но, увы, по крайней мере к моменту сдачи номера "КВ" в печать, освободить от захватчиков землю в Симферополе и квартиры в Алуште милиционе­рам и судебным исполнителям так и не удалось.

Когда судебные исполнители пришли на за­хваченный участок на Балаклавской, там попро­сту не оказалось людей, названных в постановлении суда Центрального района Симферополя. Как пояснил государственный исполнитель отдела ГИС Центрального района Станислав Аракелян, в постановлении суда речь идет об освобождении земельного участка "от Даниа-ла Аметова и управляемой им группы лиц", а также от принадлежащего им имущества, одна­ко по прибытии на место было установлено, что акцию протеста здесь проводят другие люди".

Государственный исполнитель сообщил, что им составлен соответствующий акт, не уточнив при этом, какими будут дальнейшие действия Государственной исполнительной службы. "Решение суда обязывает устранить препятствия в пользовании земельным участком, который расположен здесь, — заметил Аракелян. — Я еще сейчас не могу сказать, что именно мы будем делать".

Что же касается Даниала Аметова, которого судебному исполнителю не удалось обнаружить на Балаклавской, то он в тот день, 14 ноября, находился в... Верховном Совете Крыма. Там этот борец за права угнетенного народа давал... пресс-конференцию, причем не один, а вместе с председателем парламентской комиссии по межнациональным отношениям и проблемам депортированных граждан Ремзи Ильясовым.

Аметов рассказывал журналистам о продажности наших судов, интернационализме захват­чиков земли, желании крымских татар созидать, нормах цивилизованного общества, а также о законах, но не Украины, а... физики. По словам Аметова, крымских татар в Крыму около 13— 14 процентов, а в Симферополе — всего около семи. Поэтому, по закону о сообщающихся сосудах, это соотношение неизбежно должно выравняться.

Кроме того, я услышал от Аметова о том, что, оказывается, крымские татары стараются никогда не доводить ситуацию до конфликта. А меджлис — и вовсе единственная организация, которая до сегодняшнего дня защищает инте­ресы простого народа вне зависимости от национальности.

Любопытно было послушать и Ильясова. Среди прочего, депутат рассказал о том, что так называемые сараи Джемилева (макеты домов, сложенные из камней на захваченных участках земли), коих сегодня в Крыму насчитывается без малого восемь тысяч, знаменуют собой начало освоения этих участков, которые в течение ближайших месяцев будут официально выделены крымским татарам. А ситуацию на полуострове, если верить Ильясову, накаляют вовсе не захватчики земли, а отдельные средства массовой информации (я не думаю, что Ремзи имел при этом в виду "Голос Крыма" — несомненно, са­мое толерантное из всех полуостровных медиа). Ну и конечно, не будет, по мнению председателя парламентской комиссии, способствовать реше­нию земельной проблемы в Крыму введение уголовной ответственности за захваты земли. Хотя, я думаю, если Аметов сумел спрятаться на шестом этаже Верховного Совета от государственного исполнителя, то в случае чего он спрячется там и от милиционера.

Кстати говоря, как признался журналистам один из участников захвата на улице Балаклавской Нариман Пателов, смена захватчиков является од­ним из "методов борьбы" за выделение земель­ных участков. "Они в судебном порядке не могут нам ничего сделать и не смогут никогда, — цити­рует Пателова агентство "Контекст-медиа". — Мы будем продолжать акции протеста".

По данным Геннадия Москаля, на 14 ноября в Крыму проходит 56 массовых акций по само­вольному занятию земельных участков. Причем число захваченных участков не уменьшается, а растет. "Если две недели назад их было 53, то на сегодня крымскими татарами и представителями других национальностей проводятся уже 56 акций по самовольному занятию земельных участков и 2 акции по занятию зданий — помеще­ний санатория и квартир жилого дома, — сооб­щило ведомство Москаля. — Количество людей, задействованных в этих протестных акциях, также увеличивается и доходит до 15000 лиц". Про­должается и застройка захваченных участков. Если три недели назад на них насчитывалось 2892 строения, то на 14 ноября — уже 8030!!!

А над милицией, боюсь, теперь будут потешаться. Стоило ли выставлять себя на посме­шище, угрожая пятнадцатью тысячами штыков? Или еще не вечер? Как говорилось в заявлении пресс-службы милиции, "акции по принудитель­ному изъятию незаконно захваченной собственности будут проводиться и в дальнейшем".

Александр МАЩЕНКО
(“Крымское время” №129, 16 ноября 2006 года)

Как заставить кролика броситься на льва?

На состоявшейся недавно коллегии Республиканского комитета по земельным ресурсам АРК были обсуждены вопросы о создании рабочей группы по выработке и координации мероприятий, направленных на освобождение самовольно занятых земельных участков; о ходе создания реестра приусадебных участков, выда­че госактов взамен сертификатов и расчете за аренду земельных паев; проведении земельных аукционов по продаже земельных участков и права их аренды в границах населенных пунктов.

По словам председателя Рескомзема Н.Голубева, милиция уже выясняет личности, участвующие в самозахватах. Более 100 гектаров сегодня считаются самовольно захваченными. В то же время он отметил, что позиция Киева расходится с позицией Крыма. Киев считает крымскотатарский фактор стабилизирующим в Крыму.

По словам председателя Рескомзема, 1278 предоставленных участков не осваиваются депортированными.

Н.Голубев посетовал на то, что на инвентаризацию земель выделено 2 млн. грн., что, по его словам, является "кошачьими сле­зами". Он упомянул о том, что в Малом Маяке, Партените обнаружены бесхозные территории, 22 км у горы Аю-Даг, не входящие ни в какие границы. В Алуштинском заповеднике неизвестно куда пропали 120 гектар земли. С Судака практически начались суды по освобождению земель.

Н.Голубев в очередной раз поднял вопрос о генпланах, которых в наличии нет и без которых невозможно строительство и выделение земельных участков. Он отметил, что вопрос земли настолько заполитизирован, что нередко депутаты (как это было в Симферопольском горсовете) голосуют против, только лишь потому, что вопрос касается крымских татар. С начала года Сим­феропольским горсоветом не рассмотрен ни один вопрос, касаю­щийся выделения земли.

Мы попросили заместителя председателя Рескомзема Энвера Джемалядинова, курирующего наряду с другими и вопрос по предоставлению участков сельхозназначения представителям крымскотатарского народа, голосовавшего против принятия решения по первому вопросу, прокомментировать свою позицию.

"Решение коллегии отображает определенную безысходность. Я констатировал, что некие политические силы пытаются превратить Рескомзем в политического кролика, загнанного в угол, которого, вырывая по волоску из определенных мест, пытаются вынудить броситься на льва. Сама формулировка — создание рабо­чей группы по выработке конкретных мероприятий на освобождение самовольно захваченных земельных участков — меня не уст­раивает. В таком случае возникает вопрос о дискриминационном подходе к рассматриваемой теме. Почему лишь самовольные захваты? А что делать с теми, кто захватил земельные участки, которые используются не один год без всяких документов, и просто кем-то крышуются. Для примера можно взять Бахчисарай, где 7 лет неизвестной экономической структурой используется не по целевому назначению земельный участок государственной соб­ственности. Это говорит об избирательности подхода в решении проблемы самозахватов. Большая доля земельных участков используется не по назначению, и не представителями крымскотатарского народа".

Лейля АЛЯДИНОВА
(“Голос Крыма” № 47, 17 ноября 2006 года)

Міліція на штурм не пішла

Співробітникам кримської міліції та Державної виконавчої служби (ДВС) Криму 14 листопада невдалося звільнити відсамозахопників ділянку площею 2,6 га на вулиці Балаклавській у Сімферополі. Влада АРК повідомила журналістам наперед, що цього дня планується акція з примусового звільнення землі, чим підігріли суспільний інтерес до проблеми. Нібито існувала постанова суду Центрального району Сімферополя, що дозволяє застосування сили, оскільки "по-доброму" звільняти ділянку кримські татари не хочуть. Напередодні Центр суспільних зв’язків (ЦСЗ) кримської міліції повідомив, що у разі чинення опору законним діям співробітників міліції та ДВС "буде адекватно вжито заходів фізичної дії, спеціальних засобів, зокрема використання вогнепальної зброї, автобронетехніки". ЦСЗ також заявив: "Акції з примусового вилучення незаконно захопленої власності проводитимуться йнадалі".

У призначений час на місце прибули не лише журналісти з телекамерами й фотоапаратами, а й натовп цікавих. Проте акція так і не відбулася. Як пояснив журналістам державний виконавець відділу ДВС Центрального району Станіслав Аракелян, у постанові суду йдеться про звільнення земельної ділянки, зайнятої Даніялом Аметовим і "керованою ним групою осіб". Але, прибувши на місце, міліціонери виявили, що акцію протесту тут проводять інші люди. Держвиконавець повідомив, що ним складено відповідний акт, але при цьому не уточнив подальші дії ДВС, що стосуються даного самозахоплення. "Рішення суду зобов’язує усунути перешкоди в користуванні цією земельною ділянкою, — відзначив Станіслав Аракелян. — Поки що я не можу сказати, що саме ми робитимемо".

Зі свого боку Даніял Аметов, що фігурує в судовому рішенні як керівник самозахоплення на вулиці Балаклавській, на спеціальній прес-конференції заявив, що його група ще 5 місяців тому залишила цю ділянку. "У зв’язку з тим, що 7 червня на території колишньої військової частини по вулиці Балаклавській у Сімферополі почалася інша акція протесту, я і моя група припинили свою акцію", — пояснив самозахоплювач.

Один із активних учасників сімферопольських подій Наріман Пателов зізнався журналістам, що зміна самозахоплювачів є одним із "методів боротьби" за виділення земельних ділянок. "У судовому порядку вони нам нічого зробити не можуть і не зможуть ніколи, — заявив Пателов. — Ми продовжуватимемо акції протесту".

Багато спостерігачів у Криму відносно результатів проведенної акції зазначили, що, мовляв, "у закону руки короткі". Насправді, пише одна місцева газета, "кримські татари послали всіх подалі й довели, що не поступляться жодним сантиметром самовільно захопленої ними землі ані за судовимм рішенням, ані під тиском силовиків"...

У зв’язку зі згаданими подіями у Верховній Раді Автономії з журналістами зустрівся голова Постійної комісії Верховної Ради АРК з міжнаціональних відносин і проблем депортованих громадян Ремзі Ільясов. Він нагадав, що земельна проблема існує в Криму вже понад 15 років. Кримчани, зокрема депортовані, роками зверталися з проханнями про виділення землі для будівництва житла, але їм відмовляли. Причому часто без пояснення причин. Золотий ресурс Автономії, зі слів Ільясова, просто розбазарювався, особливо на Південному березі Криму. "Впродовж 15 років ми бачили безліч масових акцій проти земельного беззаконня. Останні самозахоплення, що активізувалися в 2004 році навколо Алушти й у 2005-му — в Сімферопольському районі, тривають досі, але влада не наводить лад у цій справі, — сказав він і додав: — Десятки рад різного рівня практично не принесли результатів. Винятком є хіба що Алушта, оскільки ВР України прийняла рішення про розширення меж міста й додала до його площі 110 га, з яких для депортованих передбачено 27 га".

Всі ці проблеми дістались у спадок новій владі, вважає Ільясов. "Тому влада, засукавши рукави, почала шукати шляхи розв’язання ситуації, що склалася. І першим її кроком (30 травня) стало формування робочої групи з виділення земельних ділянок громадянам для будівництва індивідуального житла в Сімферополі та Сімферопольському районі. Голова Верховної Ради Криму Анатолій Гриценко почав роботу безпосередньо з виїздів на місця, ознайомився зі всіма земельними масивами, де проходили акції, поговорив з учасниками, й у результаті це дозволило робити подальші кроки й приймати рішення", — вважає голова комісії з міжнаціональних відносин. У Криму створено робочу групу, яка розробила схеми розташування земельних ділянок, передбачених для будівництва житла. Згідно з цими схемами, під забудову було виділено додатково 1150 гектарів, проте ці землі не розділили за призначенням — для депортованих чи не для депортованих. Але тут виникла чергова проблема. Близько 700 виділених гектарів належать Академії наук України та не перебувають у компетенції Верховної Ради, Ради Міністрів Автономії або місцевих органів влади.

ВР Криму зобов’язала місцеві органи влади подати до кримського парламенту відомості про виділення земельних ділянок, починаючи з 1989 року. І дала рекомендації низці сільрад навколо Сімферополя розширити виділення земель під забудову та розглянути схеми розвитку територій. 20 жовтня сільради Сімферопольського району прийняли рішення про виділення землі. На цих же сесіях розглянуті всі списки, включаючи списки депортованих, які сьогодні знаходяться в земельних комісіях, сказав Ремзі Ільясов. Незабаром ці землі будуть розділені, а тому в силовому вирішенні проблеми немає ніякої потреби. "В будь-якому разі, на мій погляд, краще стіл переговорів, компроміс, пошук шляхів розв’язання ситуації і збереження спокою в Криму", — відзначив він. Представник ініціативної групи кримських татар Даніял Аметов, що проводив прес-конференцію разом із Ремзі Ільясовим, заявив: "Неможливо до безкінечності створювати дамбу перед струмочками — врешті-решт вода прориває. На жаль, до нинішнього скликання влада займалася не тим. Але сьогодні, слава Богу, бар’єр почали долати. Треба віддати належне Анатолію Гриценку та його соратникам за те, що вони пішли на конструктивне вирішення проблеми".

Водночас голова Рескомзему Автономії Микола Голубєв сказав журналістам, що в Криму "динаміка самозахоплень плачевна. Всього по Криму зараз захоплено близько 1300 га землі, в протиправних акціях беруть участь приблизно 15 тисяч чоловік; на жаль, 82% з них — кримські татари. В останні три-чотири роки земля населенню не виділялася, були одні обіцянки. Тому виникли ініціативні групи, які й очолили ці процеси. 13% людей, які самовільно захопили ділянки, не мають землі; 20% готові відразу продати її на вторинному ринку; решта — люди, бажаючі отримати землю для своїх дітей, яким виповнилося 18 років..."

Микола Голубєв упевнений, що надалі "кількість самозахоплень зростатиме. В інтерв’ю одній місцевій газеті він сказав: "Ми довели до суду багато справ, і вже є рішення судів про звільнення захоплених ділянок. Але Служба виконання не виконує своїх обов’язків! Із 1100 таких вердиктів виконано лише 7%!"

Глава Рескомзему вважає, що "держава корумпована від низу до верху. Всі чиновники, які мають у своєму розпорядженні державні ресурси, ставляться до них, як до особистої власності. І ці можливості за певні послуги вони дають або продають. І всі в чиновника вимагають ці ресурси, навіть бюджетні гроші..." "Місце санітарного лікаря в курортному місті коштує 200000 доларів, — сказав Микола Голубєв. — І окупається за сезон. Ви всі про це знаєте. З початку року відбулося всього три земельні аукціони: у Судаку, Джанкої та Феодосії. Місцеві бюджети отримали від них 2,8 млн. гривень. Але багатьом головам місцевих рад невигідно проводити ці аукціони. Вони хочуть покласти гроші у свою кишеню, а не в суспільну. В селищній раді сидить такий собі дядько у фуфайці, який спеціально прийшов на це місце, щоб землю ділити, різати, кроїти, а гроші гребти у власну кишеню! У нього є 20 — 30 депутатів. Кожен депутат, я дізнався, отримує по дві тисячі доларів за правильне рішення щодо земельного питання. І голосування проходить так: за цей об’єкт ми отримали? Отримали — приймаємо. Не отримали — отже, не приймаємо!.."

Микола СЕМЕНА, (Сімферополь)
(“Україна і світ” №45 20-26 листопада 2006 року)

ДО ЗМІСТУ

Фестивалі. Виставки. Культура. Музеї. Історія. Пам’ятки архітектури. Кіно

Валерия Леонтьева задержали на крымской таможне

Певца Валерия Леонтьева задержали в аэропорту Симферополя, придравшись к тому, что он не внёс в декларацию свои драгоценности.

Обычно он, перелетая из одного города в другой, надевает на себя все бусы, серьги, браслеты и кольца, а в этот раз почему-то сложил их в чемодан. Симферопольские таможенники, увидев дорогие украшения, предложили певцу пройти в отдельное помещение, чтобы выяснить, ему ли они принадлежат и почему не перечислены в декларации. Леонтьев честно ответил, что никогда не делал этого и впервые столкнулся с такой проблемой. Таможенники предупредили, что если артист ещё раз нарушит правила, то это будет иметь для него более серьёзные последствия.

Некоторое время Леонтьев продержали в аэропорту и позволили пройти в самолёт только перед самым вылетом. Он полагает: "Этим людям просто захотелось порыться в вещах известного артиста".

(“Крымская правда” №206, 11 ноября 2006 года)

"Я с детства не любил овал"
История о необычной судьбе художника, который живёт и рисует вопреки обстоятельствам

Мустафа был первенцем в семье Муртазаевых. Его отец, Эйбазер, неохотно вспоминает, как в Узбекистане, в роддоме, к нему вышел врач и смущённо сказал, что его семья имеет право отказаться от новорождённого мальчика. Он появился на свет без кистей обеих рук и без стопы.

- Ну и что? - ответил ему Эйбазер. - Это мой сын.

В этих словах не было ничего от "родительского героизма". Эйбазер удар судьбы, который достался поровну всем, тоже разделил на всех. Но больше других, с самого детства, досталось маленькому Мустафе. Его, конечно, очень любили, но с той долей неизбежного отчаяния, которое должно было вопреки всему научить сына главному - не быть изгоем в обществе.

Слово "жалость" из домашнего обихода вычеркнули сразу и навсегда. Сейчас Мустафа многого из раннего детства не помнит, но точно знает: ложку в руки ему дали не позже, чем здоровым сверстникам. Женщины отворачивались и прятали мокрые от слёз глаза и делали вид, что не замечают, как изо всех сил малыш старается удержать ложку культями. Потом он начал ходить и падать. Падать и подниматься. Лет с пяти потянулся к карандашам и краскам. Ещё в том нежном возрасте он мог рисовать без остановки, а за столом научился есть так аккуратно, что легко управлялся и с вилкой. Ни одна рисинка не упала у Мустафы мимо тарелки.

В 1989-м Эйбазер с семьёй, где родились ещё двое здоровых детей, переехал в Крым, в село Приветное, которое прежде называлось Ускутом. На родительский дом Муртазаевы не претендовали, хотя отыскали его легко. Он оказался занятым.

- Мы начали строиться на окраине, - вспоминает Эйбазер, - но денег катастрофически не хватало. Жена тяжело болела. Работал я один. Устроился по своей музыкальной специальности, заведующим клубом. Немного и изредка подрабатывал. Играл на аккордеоне и на трубе на свадьбах. На те гроши, что получал, дом было не поднять. Потом и клуб закрылся.

Пять лет назад я впервые переступила высокий порог дома Муртазаевых. Хорошо помню, как от странного сочетания в нём чистоты и бедности комнат у меня перехватило дыхание. Я приехала познакомиться с Мустафой, потому что была наслышана о нём как талантливом молодом художнике. Он посмотрел в мою сторону быстрым и острым глазом. Позже поняла почему. У Мустафы "залётные гости" бывали и раньше. Всякие, включая иностранцев. Без зазрения совести брали у него картины. Врали, не краснея, что на выставки. Обещали прислать деньги. Один питерский художник не поскупился даже на подарок - старенький мольберт - и пригласил погостить в городе на Неве, посетить его великолепные музеи. Потом уехал, не оставив адреса.

Первые уроки рисования Мустафа получил в художественной школе в Алуште, но вспоминать об этом не любит. Как ни старался быть "своим среди чужих", его немного сторонились, поскольку объяснять, почему часто опаздывает или пропускает уроки, он не мог. Не хотел, чтобы его жалели.

- Я с детства не терплю жалости, - говорит Мустафа. - Как только меня начинали жалеть, я сразу ощущал себя человеком второго сорта: мне как будто нож в спину вставляли.

Бывало, что на дорогу в оба конца Мустафе денег не хватало. До Алушты, в школу, он старался добраться на автобусе вовремя, а назад, в Приветное, часть пути, несколько километров, иногда шёл пешком. На протезе очень уставал, но никому об этом не говорил.

Однажды на конкурсе детских рисунков, приуроченному к Международному дню инвалидов, Мустафа занял первое место. Получил приз - машину "Запорожец". Правда, "бэушную". Счастливые отец с сыном вернулись на ней домой, но после стронуть её с места не удалось, хотя над нею и мудрили все знакомые автомеханики. До сих пор машина стоит во дворе, уже без колёс. А очередь на новую в собесе замерла возле 586 номера.

- Когда протез в порядке, я поднимаюсь в горы. Вижу море. Смотрю, как по дорогам мчатся дорогие иномарки. Я не завидую, нет! Просто мечтаю о новеньком "Запорожце". На "крутых" тачках одно колесо стоит дороже него, - говорит Мустафа без всякой злости в голосе.

За пять прошедших лет дом, который Муртазаевы строят и никак не достроят, не вырос ни ввысь, ни вширь ни на один сантиметр. Не прибавилось в семье и достатка. В селе нет работы. Одно время Эйбазер сторожил виноградник, но воровать виноград не научился.

- Не деньги главное, - рассуждает Мустафа. Взгляд у него остался прежним - только мудрости и грусти в глазах стало больше. - Я уже на пятом курсе в Крымском художественном училище. Мне помог поступить туда Борис Давыдович Дейч. Он познакомился со мной и отнёсся по-отечески.

- Это только тысячная доля того, что я смог сделать для Мустафы в ту пору, когда был председателем Верховного Совета Крыма, - говорит Б. Дейч. - И знаете, почему я это сделал? Было несколько причин. Первая: вспомнил своё детство, очень голодное. Вторая: потому что и тогда, и сейчас я видел и вижу: Мустафа не попрошайка. У него есть воля к жизни, у него есть характер. Он давно уже не просит денег у отца. Зарабатывает сам, сколько может, чтобы хватило хотя бы на краски и на бумагу. Летом на пляже, куда Мустафа добирается пешком через горы, он разрисовывает и недорого продаёт отдыхающим плоскую гальку. После училища Мустафа собирается учиться дальше, он будет поступать в Академию живописи. А вот машина Мустафе нужна. Это уже забота новой власти, но как народный депутат Украины я в стороне не останусь. И меджлис мог бы помочь талантливому парню. Ему могут сделать хорошие протезы и на ногу, и на обе руки в Харькове, в институте протезирования. Нужны только деньги на дорогу и проживание в Харькове.

Мустафа любит рисовать портреты и пейзажи. Чёрного цвета избегает. Считает, что в жизни его и так хватает. Прошлой зимой, например, из-за пустяшной ссоры с комендантом его выселили из городского общежития. Дали 12 часов, чтобы он убрался оттуда вместе с вещами. "Твоё место в инвалидном доме", - сказал комендант, как отрезал.

На всех портретах молодого художника самое важное - это глаза. Кажется, только на них он концентрирует внимание. Считает, что рисовать хитрых людей труднее. Когда ему изредка заказывают написать чей-то портрет, он долго думает, но не всегда соглашается.

В пейзажах Мустафы много простора, воздуха и чувственных оттенков любимых цветов - красного, жёлтого и синего. На них море дышит, как живое: то вздыхает, то бьётся, то плачет. А дорога, изломанная далью, напоминает ту, из Алушты, по которой он ходил и думал о будущем.

Мы сидим возле поленницы дров, которую Мустафа сложил вместе с отцом и братьями на зиму. Он и огород недавно перекопал, сжав лопату, как кисть, культями. Пьём душистый и крепкий кофе. Рядом с Мустафой, заглядывая ему в лицо, лежит собака с непривычным именем - Бетховен. Я помню его большим, сильным и лохматым псом. Теперь он постарел и облез, но остался таким же преданным.

- Духовный мир намного богаче, выше и прекраснее, чем физический. Физическая оболочка лопается. Она хрупкая. А всё духовное, что есть и должно быть в человеке, остаётся. У меня - в картинах, у кого-то - в стихах. Оно прорастает, как корнями, в землю или уходит в космос, - терпеливо объясняет мне Мустафа.

Он рисует каждую свободную минуту. Вид его натур, особенно женских, выдаёт тоску по настоящей и запаздывающей к нему любви. Пока он её не встретил, единственную и желанную, и дарит в своих картинах любовь всему окружающему миру.

Елена РОЖЕН. Приветное.
(“Крымская правда” №207, 14 ноября 2006 года)

НОВАЯ ВЕРСИЯ КРЫМСКОЙ ВОЙНЫ?

Два месяца назад в “Славе Севастополя” появилась статья профессора В.П. Казарина “Россия сосредоточивается!”, в которой автор на полном серьезе доказывает, что война сил была не проиграна, а совсем напротив — выиграна. Название статьи обыгрывает ноту МИД Российской империи, подписанную тогдашним министром князем Александром Горчаковым.

Профессор дает очень специфическое толкование международного политического контекста этой ноты: “Конечно же, совсем не случаен тот факт, что новый российский министр иностранных дел оповестил международное сообщество о принципах внешней и внутренней политики нового царствования за шесть дней до первой годовщины падения Малахова кургана. В Европе эта дата очень немногим могла дать повод для победных торжеств. Атмосферой растерянности и страха проникнута уже сама ситуация напряженного ожидания: чем ответит Россия на бесславно закончившуюся коллективную агрессию против нее европейских стран?..”.

Отдаю должное умению В.П. Казарина писать красиво: один-два взмаха кисти большого мастера — и перед нами предстает хронически миролюбивое государство, постоянно превращающееся в объект агрессивных упражнений злобных соседей. Взяли сговорились и с бухты-барахты напали на мирную, ничего не подозревающую, страну, аспиды проклятые… Сами напали, сами разбили, а теперь сами же трясутся от страха и в ужасе гадают, а чем же побитые ответят?

Впрочем, попытаемся без славянской лирики, в духе европейского холодного прагматизма узреть, а что же, собственно, происходило в этот период времени в Европе? Кто, чего и как делал, а не говорил и фантазировал…

В середине XIX ст. в Петербурге были очень озабочены тем, кому достанется так называемое турецкое наследство. Османская империя переживала период своего упадка, дни ее были сочтены. Разумеется, не только Российская империя, но и другие страны Европы вмешивались в турецкие дела под предлогом защиты христианского населения и святых мест в Палестине. При этом все они подозревали друг друга в поиске односторонних преимуществ. Проще говоря, и Россия, и Британия, и Австрия, и Франция смотрели на хиреющую Османскую империю как на свою законную добычу. И каждый зорко следил за конкурентами. Фальстарт произошел в 1853 г., когда российские войска вступили на территорию вассальных Стамбулу Дунайских княжеств — Молдовы и Валахии. Это был акт войны против Турции.

Именно так (а как же иначе?) вторжение российских войск расценили в Стамбуле. Британия и Франция (вместе с примкнувшим к ним Сардинским королевством), дабы не допустить единоличного российского господства на османских землях, выступили в этом конфликте на стороне Турции.

В октябре 1853 г. турки юридически оформили фактическое состояние войны, то есть объявили ее России. А в ноябре Нахимов нанес удар по Синопу. Готовились окончательно решить турецкий вопрос и “оприходовать” Турцию по всем правилам. Но не тут-то было. В январе 1854 г. в Черное море входит англо-французская эскадра. В принципе, при большом желании, можно было отступить и договориться с Лондоном и Парижем, и вряд ли это потребовало бы от Петербурга каких-то жертв. Скорее всего, пришлось бы вернуться в исходное состояние. Но в феврале 1854-го Россия объявила войну Англии и Франции; это было весьма опрометчивым решением, после которого терялось и моральное право обвинять кого-либо в агрессии.

Войска союзников, высадившись в Крыму, начали наступление на Севастополь, попутно разбив и разметав российскую пехоту и кавалерию на полуострове. Удачными можно признать лишь действия россиян в Балаклавской долине, где ими была истреблена бригада легкой кавалерии британцев. Черноморский флот, завидев вымпелы флота Британской империи, счел за благо самозатопиться, чтобы мачтами кораблей-утопленников преградить путь в городские бухты кораблям противника. Дерзновенная мысль о морском бое с англичанами головы российских адмиралов не посетила.

И справедливо. Шансов ведь никаких не было, и Нахимов с Корниловым знали это лучше других. Почти все сухопутные сражения в Крыму россияне проиграли. Англичане, французы, итальянцы и турки взяли первоклассную военно-морскую крепость Севастополь, действуя на огромном удалении от своих баз. Полтора года в Севастополе функционировала англо-французская оккупационная администрация. По условиям подписанного мира Россия 20 лет не имела военного флота на Черном море, Севастополь был, говоря современным языком, демилитаризован, России пришлось даже до основания разрушить крепость Измаил, откуда она могла угрожать Дунайским княжествам.

Но самое главное — на 20 лет Петербургу пришлось отказаться от военно-политической экспансии в Европе. Именно в этом суть фразы Горчакова: “Россия сосредоточивается!”. То есть Россия обращается к своим внутренним проблемам и не собирается более создавать проблемы европейцам, что и требовалось доказать и ради чего европейские армии появились в Крыму. Экспансия в Европу была остановлена. Это реальная подоплека ноты российского МИДа. И Россия действительно сосредоточилась (и весьма плодотворно!) на своих внутренних проблемах.

Крымская война продемонстрировала вопиющую воинскую и техническую отсталость страны. Европейские армии обладали более эффективным стрелковым оружием, европейские флоты — паровыми кораблями, а парусники Черноморского флота оказались грудой дров, неспособной противостоять серьезному противнику. Цивилизационное отставание России было очевидным для российского общества середины XIX столетия.

Доказательством подобной очевидности явились многочисленные реформы, проведенные после Крымской войны: отмена крепостного права, военная реформа, судебная реформа и так далее. Все они были призваны покончить с неэффективностью и архаичностью российской армии и флота, политического строя, экономики, транспорта, административного устройства.

Более года иностранные армии топтались в Крыму, и империя была не в состоянии их изгнать. Ф. Энгельс, который весьма неплохо разбирался в военно-стратегических вопросах (в коммунистических кругах заслуженно получил кличку “генерал”), писал: “Южнорусские степи, которые должны были стать могилой вторгшегося неприятеля, стали могилой русских армий, которые Николай со свойственной ему жестокостью и тупой беспощадностью гнал одну за другой в Крым вплоть до середины зимы. И когда последняя, наспех собранная, кое-как снаряженная и нищенски снабженная продовольствием, армия потеряла в пути около двух третей своего состава — в метелях гибли целые батальоны, а остатки ее оказались неспособными к сколько-нибудь серьезному наступлению на врага, тогда надменный пустоголовый Николай жалким образом пал духом и, приняв яд, бежал от последствий своего цезаристского безумия…”. Итак, Севастополь взят, флот уничтожен, армия продемонстрировала свою слабость в боях с серьезным противником (успехи на Кавказе в боях с турками никого не могли ввести в заблуждение) — и вот такой страны победители-европейцы должны были бояться до дрожи в коленках, до обморока, если верить г-ну профессору?

Но Владимир Павлович поддает жару: “Чем больше убеждала себя Европа в своей моральной правоте, тем мучительнее для нее было ожидание того, что предпримет в ответ коллективно оболганная и преданная Россия. Подтверждением тому, повторимся еще раз, тот живой интерес, который вызвала в Европе нота князя А. Горчакова.

Так не реагируют на дипломатические бумаги проигравших и слабых. Так жадно читают и комментируют только победителей, от которых зависит твоя судьба”.

Вот так, ни больше и ни меньше. Севастополь сдан, флот потерян и на протяжении 20 лет не может быть восстановлен, Николай I умер (или покончил с собой), но все равно — победители, от которых, оказывается, зависит судьба Европы.

Между прочим, после знаменитой “Бури в пустыне”, когда иракская армия была разбита в пух и прах, уцелевший Саддам много лет не только утверждал, что он выиграл эту битву, но и регулярно отмечал народными гуляньями и военными парадами эту “победу”.

Европа, пишет В.П. Казарин, ожидала, что “предпримет в ответ Россия”. А что она в таком состоянии могла предпринять? Затеять новую войну? Так сил не было. Насчет “предательства” Европы. Это нечто совсем странное. Разве Франция и Британия были связаны с Россией какими-то договорами о “вечной дружбе”? Ну не дали “скушать” Турцию и захватить проливы — где же тут “предательство”? А в чем “оболгали”? К сожалению, никаких примеров лжи и предательства Европы Владимир Павлович не приводит.

Профессор утверждает, что целью союзников в Крымской войне было “расчленение” России. На самом же деле речь шла о том, чтобы остановить российскую экспансию. Этой версии причин Крымской войны придерживались Карл Маркс и Фридрих Энгельс. В частности, Маркс писал: “…Умеренный Николай требует всего лишь признания его исключительным покровителем Турции. Человечество помнит, что Россия была покровительницей Польши, покровительницей Грузии, Мингрелии, черкесских и кавказских племен. И вот теперь она в роли покровительницы Турции!”. Чем заканчивалось такое покровительство для названых стран и народов — известно.

В 1867 г. Карл Маркс выступил в Лондоне на митинге польских рабочих и сказал: “Я спрашиваю вас, что же изменилось? Уменьшилась ли опасность со стороны России? Нет. Только умственное ослепление господствующих классов Европы дошло до предела.

Прежде всего, по признанию ее официального историка Карамзина, неизменной остается политика России. Ее методы, ее тактика, ее приемы могут изменяться, но путеводная звезда этой политики — мировое господство — остается неизменной” (К. Маркс и Ф. Энгельс. Соч., т. 16, с. 206).

Так что ни о какой страдающей болезненным пацифизмом “преданной” и “оболганной” стране тут речи не идет. Кстати, во времена СССР в любой библиотеке эти труды Карла и Фридриха стояли на видном месте, и любой желающий мог ознакомиться с их оценками российской политики.

Да и по подсчетам военного министра России времен Николая ІІ генерал-адъютанта Куропаткина, его страна в XVIII — XIX вв., за 200 лет, имела 72 года мира и 128 лет войны, причем, главным образом, войны наступательной, экспансионистской.

Империя рвалась к черноморским проливам, к Босфору и Дарданеллам. Турция была препятствием в осуществлении этих планов. Но если бы пала Турция, на этом бы не остановились. Останавливаться сами вообще не умели.

Тот же Маркс описывал ситуацию, что привела к Крымской войне, так: “Окружив австрийские владения с севера и юга, Россия вполне сможет обращаться с Габсбургами, как со своими вассалами… И поскольку одно завоевание неизбежно влечет за собой другое, а одна аннексия — другую, завоевание Турции Россией явилось бы прелюдией к аннексии Венгрии, Пруссии, Галиции и к окончательному созданию славянской империи, о которой мечтали некоторые фанатичные философы панславизма. Если Россия овладеет Турцией, ее силы увеличатся почти вдвое, и она окажется сильнее всей остальной Европы, вместе взятой…”.

Ну а если бы союзники действительно хотели “расчленить” Российскую империю, то следовало высаживаться не в Крыму, а на Кавказе, обеспечив оружием кавказских горцев; в Польше, что вызвало бы очередное польское восстание; в Финляндии, да и в глубь Украины не мешало бы продвинуться, отменяя по пути крепостное право. Кстати, в период Крымской войны в Украине имело место массовое движение так называемой козаччины, когда тысячи крепостных крестьян отправлялись в Крым, чтобы принять участие в борьбе с интервентами, ибо прошел слух, что тем, кто в этом будет участвовать, даруют волю и вернут в казачье сословие. Крестьян “стопорила” полиция…

И для расчленения империи вовсе не нужно было год топтаться в Крыму, существовали гораздо более уязвимые для ее целостности регионы.

В.П. Казарин отрицает сдачу Севастополя союзникам, утверждая, что сдали только Южную сторону города, отступив на Северную, не сообщая, что даже сегодня 85 — 90% зданий Севастополя расположено на Южной стороне, а в XIX ст. — и того больше.

Собственно, поэтому англичане и французы не воспринимали Северную сторону как город.

В статье в очередной раз обыгрывается легенда о “неприступности” Севастополя, которая, увы, не подтверждается фактами. Севастополь был сдан англичанам, французам, итальянцам и туркам в Крымскую войну, его взяли немцы (без какого бы то ни было сопротивления) в 1918 г., брали белые и красные, и он снова был сдан противнику в 1942 г.

Единственная атака, отбитая городом, — это была атака крымскотатарских эскадронов в январе 1918 г. Вот и вся “неприступность”…

Скажем, Петербург — Петроград — Ленинград — действительно был неприступным, ибо никогда нога иностранного солдата не ступала на его землю. К Севастополю подобное определение не относится…

Но, читая статью В.П. Казарина, я получил истинное удовольствие от красот стиля автора и чрезвычайной гибкости его аргументации.

С интересом и нетерпением жду последующих статей, в частности, о блистательной победе империи в русско-японской войне, в войне Первой мировой и особенно о сокрушительном разгроме татаро-монгольских супостатов русскими витязями в 1237 — 1240 гг...

Игорь ЛОСЕВ, г. Киев
(“Флот України” №46, 18-24 листопада)

ДО ЗМІСТУ

Туризм. Відпочинок. Оздоровниці.

Той, що дарує надію, сподівається на відродження

Саки — кримське місто, здавна відоме як рідкісний центр бальнео­логії, унікальні грязі якого й озерна ропа мають чудодійну властивість полегшувати страждання чи повністю виліковувати сотні тисяч хворих, особливо спинальників. Окрім узвичаєних більш як трьох тисяч колясочників щороку, які приїздять сюди по цілющі курси лікування, процедури й операції, тут постійно проживає майже дві тисячі інвалідів першої групи, в основному спинальників. Адже, за авторитетними висновками вчених багатьох країн, характеристика грязі Сакського солоного озера істотно перевершує лікувальні грязі багатьох родовищ України, Німеччини, Чехії, навіть широко розрекламовані у світі грязі Мертвого моря в Ізраїлі. А рівень кваліфікації медиків — щонай­вищий. Лікувальна база дає змогу цілорічно оздоровлювати понад 80 тисяч страдницьких душ, зокрема більше десяти тисяч жінок з різними гінекологічними захворюваннями. При тому, що потребують лікування таких захворювань більше ста тисяч жительок України. Особливо вдало тут лікують безпліддя.

Водночас, при такому потужно­му цілющому потенціалі, місто не має можливості в достатній мірі надати їм допомогу. Адже цей приморський курорт довгий час залишається занедбаною кримською провінцією, з низьким рівнем інфраструктури. На жаль, тут люди з обмеженими фізичними можливостями зіштовхуються на кожному кроці з безліччю побутових проблем, про які здорові люди навіть не замислюються.

У багатих цілющими грязями, морем і сонцем, чудовою медичною базою, спеціалізованими оздоровницями Саках... відсутні санаторії, спеціально облаштовані для перебування інвалідів, скрізь спинальників чекають незручності: на пляжах, у туалетах, їдальнях і кафе, ліфтах, громадському транспорті. Навіть немає майстерні з ремонту інвалідних колясок! Не обладнані спеціальними підйомами для колясок лікарні, аптеки й державні установи. Нікудишні дороги й тротуари, відсутність освітлення на вулицях, невпорядковані парки і пляжі, залізнична станція та багато іншого зовсім не допомагають ані соціальному захисту інвалідів, ані популяризації курорту, забезпеченню його цілорічної наповненості.

Щоб подолати ці проблеми, депутати-сакчани за підтримки колег з українського парламенту півтора року тому домоглися оголошення природних територій міста курортом державного значення й нині презентували довгостроковий проект регіональної програми "Саки — курорт, що дарує надію", роз­рахованої на 2006—2011 роки. "Проект відродження" передбачає здійснення масштабних заходів у курортній сфері для інвалідів, ветеранів війни і праці, хворих з травмами й захворюваннями спинного мозку, хребта, периферичної нервової системи, опорно-рухового апарату, гінекологічних хворих... — Тут потрібно створити окрему інфраструктуру, яка б забезпечила відповідні умови для хворих людей, - каже міський голова Сак Олег Клюй. – Адже нині першу перепону спинальники зустрічають вже на вокзалі. За ті всього дві хвилини, доки стоїть потяг, людям на колясках надто важко нормально висадитися з вагонів чи, навпаки, сісти в них. А рішення цієї проблеми не вимагає фінансових витрат — необхідна лише ініціатива уряду й Верховної Ради автономії, щоб Міністерство транспорту Ук­раїни вирішило це болюче для ін­валідів питання. Зупинка повинна бути хоча б десять хвилин. Безліч подібних "дрібних" проблем, що не потребують значних коштів, місто енергійно намагається вирі­шити самотужки. Всіляко прагнуть допомагати хворим. І не лише фі­зично, а й морально. Вже сьогодні готуються до п'ятого міжнародного пробігу "Скіфський берег—2007", прагнучи зробити його ще масовішим і радіснішим для учасників із майже двадцяти країн світу. Вра­хували досвід нинішніх змагань, у яких взяли участь спинальні хворі на колясках із восьми держав. Не так давно відбулися міжнародні змагання зі спортивного орієнтування спинальників на інвалідних колясках. Для того, щоб подібні змагання ряснішали й проходили без завад і незручностей, необхід­но облаштувати пристойне дорожнє покриття всього лише на одній вулиці курорту, але для цього вже потрібні кошти із бюджету автономії, — продовжує Олег Клюй. Адже для збереження природних ресур­сів унікального курорту, для онов­лення медичної бази, розвитку інфраструктури самого бажання місцевої влади й громади та наявних у них коштів замало. Саме у зв'язку з цим, скориставшись статусом курорту державного значення, в місті й розробили програму розвитку на п'ять років.

"Містечково й точково ці проблеми не вирішити, потрібні дер­жавний підхід і значні інвестиції, адже наша мета — зберегти це уні­кальне місце: озера, грязі, які нині на межі катастрофи. Місто-курорт Саки сьогодні гостро потребує державної й інвестиційної підтримки, щоб мати можливість розвиватися як лікувальний курорт для ін­валідів. "База тут прекрасна, а інфраструктура — нікудишня", — під­тримує міського голову перший заступник голови уряду автономії Євген Михайлов. Для реалізації всіх заходів потрібні солідні економічні "вливання", серйозні інвестиційні програми. Місто-курорт Саки має числитися окремим рядком в бюджеті країни, як це робиться по відношенню до всіх інших міст-курортів державного значення. Адже стоїть завдання комфортного перебування в місті-курорті державного значення не лише інвалідів, для чого потрібні відповідні умови, яких немає досі.

За кордоном же скрізь на залізничних вокзалах і в аеропортах у подібних сакському курортах дав­но є місця, спеціально призначені для людей, які пересуваються на колясках. Для них створено спецтуалети, під'їзні шляхи, ліфти, їдальні — абсолютно окрема ін­фраструктура, про яку наші каліки лише мріють. Тож давно варто зробити кроки назустріч вітчизняним інвалідам. Увага до них збільшується, але кроки назустріч потрібні рішучіші. Хіба ж гоже, що колясочникам ніяк навіть скупатися в морі!

Та як може бути реалізована регіональна довгострокова програма "Саки — курорт, що дарує надію", коли саме місто з нею впоратися не в змозі? Адже, згідно з Бюджетним кодексом, фінансування сфери охорони здоров'я передбачено тільки на тих, хто постійно проживає в Саках, і зовсім не враховується велетенська кількість людей, яких дедалі більше приїздить сюди на відпочинок і лікування. А це кілька десятків тисяч додаткових відпочивальни­ків і хворих, які майже цілий рік перебувають у Саках. Це люди, котрі не лише лікуються, а й бажають жити нормальним життям, прагнуть так, як і всі, бувати в кі­но, кафе, користуватися всією ін­шою інфраструктурою, як і кожна звичайна людина. Тож завдання здорових людей — створити хво­рим такі умови.

— Заходи швидкого й реально­го втілення програми в життя передбачають три фінансові рівні: бюджет України, Криму і Сак, — зазначає міський голова Олег Клюй. — Уже розроблено першо­чергові й перспективні напрямки роботи. Залежно від того, скільки грошей на оновлення курорту буде передбачено в бюджеті України, ми визначимо остаточну суму, на яку можемо розраховувати. За по­передніми підрахунками, на реалізацію всієї програми необхідно 265 млн. грн.: із держбюджету — 112 млн., із бюджету Криму — 17 мільйонів, з місцевого бюджету — 800 тисяч щороку плюс інвестицій­ні кошти.

Водночас місто й саме сподівається максимально розширити прибуткову частину власної казни, механізми для чого є. Та зверне увагу на ще одну проблему: сакські лікувальні озера, які опинились у критичному стані. Тож у Сак немає іншого виходу, ніж неухиль­но розвиватися як державна бальнеологічна оздоровниця світового значення.

Допомогти у цьому мають державний статус міста-курорту й проста, раціональна думка про потребу нарешті повестися з за­недбаною досі перлиною України гідно її цінності, з турботою про завтрашній день. Адже автори проекту вважають, що виконання всіх заходів програми у визначені строки дасть змогу перетворити Саки на популярний конкурентоспроможний бальнеогрязевий курорт, на якому зможуть поправити здоров'я інваліди не лише України і держав близького зарубіжжя, а й усього світу.

Віктор ХОМЕНКО. Крим.
("Голос України" №215-216, 16 листопада 2006 року)

МЕР ЯЛТИ СЕРГІЙ БРАЙКО: "МИ ГОТОВІ СПРИЯТИ ІНВЕСТОРУ"

Місто, яке претендує на звання курортної столиці України, щороку приймає понад мільйон гостей. Проте розвиток туристичної інфраструктури далеко не завжди відповідає належному рівню. Ялта потребує приходу великих інвесторів, але серйозний капітал не надто активно вкладає кошти в курортні об’єкти. Набагато вигідніше здійснювати "швидкий" бізнес, інвестуючи в житлове будівництво, — цього року ціни на житло в Ялті наздогнали київські та, хоча й повільно, але продовжують зростати. Тим часом у боротьбі за відпочиваючих регіон починає поступатися не тільки Туреччині, а й російським чорноморським курортам, які стрімко розвиваються.

Ялтинська мерія не перший рік намагається переломити ситуацію. Так, було вирішено змінити звичайну практику, коли інвестори шукають об’єкт для вкладень, і самим готовити й пропонувати проекти, вигідні місту. Для цього 2003 року при виконкомі міської ради було створене управління зовнішніх зв’язків та інвестицій, у завдання якого входить підготовка інвестиційних проектів і організація тендерів на їхнє виконання, полегшення процедури одержання інформації для інвесторів і допомога в оформленні проектної документації. Серед успішних інвестиційних проектів, реалізованих за останні роки, — готельний комплекс "Пальміра Палас" у Лівадії, "Приморський парк" у Ялті, аквапарк у Сімеїзі та інші.

Не маючи можливості вирішити все та одразу, муніципалітет будує свою політику за принципом "важливий перший крок". Так, після реставрації Набережної, яка обійшлася місту в 40 млн. гривень, уже без участі влади почала прискорено розвиватися місцева інфраструктура. Уздовж Набережної побудовано кілька нових і відреставровано існуючі готелі, такі, як "Брістоль", "Літо", "Левант", комплекс "Приморський парк" тощо. Наступний крок мерії — презентація в Києві пакета нових інвестиційних проектів. Мер Ялти Сергій БРАЙКО переконаний, що такий підхід плюс відповідна підтримка з боку центральної влади дадуть змогу регіону вже в найближчому майбутньому максимально розвинути свій потенціал.

— Сергію Борисовичу, Ялта першою в Україні презентує свої проекти. Наскільки ефективний такий підхід?

— Ми виходимо з того, що інвестору насамперед потрібні дві речі: достовірна інформація та гарантії. Перше ми йому надаємо в повному обсязі. Гарантії — теж, але, природно, у межах наших повноважень. На презентації, а потім і після неї є можливість поспілкуватися та з’ясувати всі нюанси, які його цікавлять. А надалі все залежить уже від рішення інвестора. Іноді процес його прийняття затягується на роки, а буває, все вирішується досить швидко. Наприклад, під час презентації в Туреччині ми отримали грант від уряду США на розробку техніко-економічної документації з будівництва сміттєпереробного заводу, й нині це один із найважливіших наших проектів. Дав хороший результат і перший аукціон, який відбувся у 2004 році.

— Які проекти будуть презентовані насамперед, і який із них ви виділили особливо?

— Основну увагу акцентуємо на об’єктах рекреаційної та розважальної сфери. Серед них — будівництво й реконструкція кількох готельних і курортних комплексів, відновлення міжнародного дитячого центру "Артек". За нашим проектом у Сімеїзі будується перший в Україні критий аквапарк. Нові проекти абсолютно різні — від будівництва житлових будинків у міській межі Ялти, торговельно-розважальних і курортних комплексів до великих промислових об’єктів. Кожна з цих пропозицій цікава по-своєму. Ми виставляємо на конкурс проект будівництва кількох багатоквартирних будинків на місці визнаних непридатними для проживання. Житло на кримському узбережжі дуже дороге, і порівняно з витратами на будівництво його кінцева ціна перевищує їх десь учетверо. Саме будівництво триватиме півтора-два роки.

Пропонуємо проект будівництва громадсько-торговельного комплексу з розважальним центром і готелем у рамках реконструкції старих ринків у центрі Ялти, проект першого українського "Диснейленду". Крим активно розвивається як центр сімейного відпочинку, відповідно, зростатиме попит на організацію розваг для всієї сім’ї. Сьогодні ж таких послуг у регіоні не пропонує практично ніхто, і в самій Ялті знайдеться всього десяток атракціонів на Набережній, частина з яких уже морально застаріла.

Частина проектів представлена на сайті, частину презентують у рамках проведення конференції "Інвестиційна привабливість Ялти".

— А які промислові проекти найактуальніші?

— Ми покладаємо великі надії на будівництво сміттєпереробного заводу, для якого за допомогою фахівців Агентства з торгівлі та розвитку США вже підготовлено техніко-економічне обгрунтування. Цей проект дуже важливий для усієї Великої Ялти, оскільки нинішній полігон протягне ще максимум два роки. Ми хочемо закрити існуючий смітник і побудувати установку з переробки відходів із використанням технології масового спалювання. При цьому вироблятиметься електроенергія, яку можна буде поставляти в мережу "Крименерго", і тепло, якого вистачить для обігріву сусідніх селищ Гаспра і Сімеїз. Майданчик під майбутнє будівництво вибрано поблизу Гаспри, зроблено відведення землі. Оцінна вартість цього проекту — близько 45млн. дол.

— Від чого, на вашу думку, залежить активність інвесторів?

— Передусім потрібні чіткі та прозорі законодавчі правила. І, природно, певне стимулювання. Так, до березня 2005 року в Ялти був статус території пріоритетного розвитку, і за цей час у місто було зроблено великі фінансові вливання. Однак поступово пільги урізували, допоки торік не скасували їх зовсім. Це вдарило по рентабельності проектів і негативно позначилося на інвестиціях, хоча, звичайно, вони не припинилися. Сьогодні переважно реалізуються проекти, розпочаті ще до скасування податкових пільг. Тому наше сьогоднішнє завдання — знайти способи, як допомогти інвестору, зокрема й повернувши Ялті статус ТПР.

— Як міська влада намагається впливати на ситуацію?

— Міськрада прийняла детальний план розвитку міста, відповідно до якого під житло ми можемо виділити не більш як 60 гектарів. Більше залишати було просто недоцільно, оскільки Ялті як місту-курорту слід насамперед робити упор на розвиток рекреаційної сфери. На ці цілі вже сьогодні можна виділити понад 1000 гектарів. Крім того, ми встановили чіткі обмеження по поверховості. У нижній, старій частині міста будівлі не повинні бути вище за п’ять-шість поверхів, щоб не спотворювати його образ. У міру віддалення від центру поверховість зростає до дев’яти, а висотне будівництво взагалі винесене за обвідну дорогу, в гори.

Також Ялта розробила та прийняла генплан розвитку міста. Коштувало нам це два з половиною роки митарств. У генеральному плані закріплено основні напрями розвитку ялтинського регіону. У ньому також визначено, що потрібно створити такі умови, щоб у Ялті одночасно могли відпочивати 80 тисяч чоловік (нині ця цифра вдвічі менша). Тобто ми маємо розвивати як власне курортну інфраструктуру, так і міські комунікації та дорожню мережу, які просто не розраховані на такі навантаження.

— У тій самій Росії, наприклад, курортні столиці мають певні державні преференції. В Ялти їх, на жаль, немає. Що ви хотіли б одержати з боку держави?

— Безумовно, щоб сформувати повноцінну інфраструктуру Ялти як курорту своїх сил недостатньо, необхідна цілеспрямована допомога з боку центральних органів влади. За нашими підрахунками, це обійдеться приблизно в 600 млн. грн. Що ж до податкових пільг для інвесторів, то найкраще, на наш погляд, рішення — повернути Ялті статус ТПР. А ще затвердити правила законодавчої гри й не змінювати їх у процесі. Інше ж докладеться.

Вікторія СЛАВУТА
(“Дзеркало тижня” №44, 18-24 листопада 2006 року)

Виноробство. Сільське господарство.

Друге "дихання" Бахчисарайських долин
Поступово відроджується колишня садівнича велич району

Либонь, не всі знають, що найбільше окультурених долин Криму зосереджено саме в Бахчисарайському районі. Причому на будь-який "смак". Приміром, обрамлені дивожними скелями-сфінксами Куйбишевська і Каралезька — традиційна "вотчина" заїжджих туристів, істориків і кіношників. А от однойменні долини річок Бельбек, Альма та Кача — це винятково зона яблуневих, грушевих, сливових і персикових садів. На менш родючих пагорбах, що туляться до них, розкинулися ще й виноградники. На цьому плодово-ягідному розмаїтті ще не так давно місцеві сільгосппідприємства, деякі з котрих сьогодні "успішно" доведені до банкрутства, заробляли мільйони. І все ж, попри нинішню разючу здачу позицій, в районі намагаються відродити його колишню велич.

Між минулим і майбутнім

Про заможне минуле краю мені розповів начальник районного управління АПК Віктор Мариноха. Виявляється, сади Альмінської, Качинської та Бельбекської долин становили майже 12 відсотків багаторічних насаджень усієї України. Практично кожне із 22 аграрних підприємств району мало до 500 гектарів саду, а 9 з них на додачу ще й до тисячі гектарів виноградників. Майже всю вирощену бахчисарайцями смакоту у свіжому чи переробленому вигляді (кожне підприємство мало свій консервний завод із середньою потужність 3—10 мільйонів умовних банок соків, пюре, компотів) суходолом і повітрям відправляли до Сибіру та Уралу. А елітні, аборигенні сорти подавали винятково до столу союзного і республіканського партійно-урядового керівництва, відомчих оздоровниць Південнобережжя.

"Десь із 1995 року, — згадує Мариноха, — у зв'язку із запровадженням зовнішніх митних кордонів, відтак перенасиченням продукцією внутрішнього ринку в нас почалося різке скорочення виробництва фруктів. Переважна більшість радгоспів змушена була закрити й консервні заводи: скляна тара більше не годилась, а щоб перейти на тетрапаки, потрібні були кошти. Поступово деякі підприємства були доведені до банкрутства. Я вважаю, що держава упустила зі своїх рук цей момент, віддавши господарства на розтерзання арбітражних управляючих. Суттєво підкосила район і минула холодна зима, через це ми недоотримали продукції на 70 мільйонів гривень".

Однак, попри всі ці природно-економічні катаклізми, бахчисарайці налаштовані оптимістично. Згідно з бізнес-планом, який райуправління захистило в кримському міністерстві АПК, до кінця 2006 року в районі мають закласти 550—600 га нових виноградників і 120—130 га садів. План першого півріччя виконано, а з другим виникла незначна затримка. Пояснення  цьому одне: держава вчасно не розрахувалась з аграріями по одновідсотковому збору, відтак останні не змогли вчасно викупити вже замовлений посадковий матеріал у розплідниках. І все одно, вважає пан Мариноха, якщо подібна тенденція у плодівництві й виноградарстві більш-менш збережеться, то район має всі шанси в найближчій перспективі навіть перевищити планку своїх найкращих років.

Фруктам — інтенсивні технології

Кажуть, що нове — це добре забуте старе. Однак про відродження садівництва Бахчисарайського району так сказати не можна. Бо вирощувати, приміром, насіннячкові й кісточкові культури бодай і перевіреним дідівським, проте віджилим методом сьогодні не збираються навіть дрібні фермери. Ставка робиться винятково на сучасні інтенсивні технології. А це — перехід від традиційної об'ємної схеми посадки дерев на так звану ущільнену, плюс — імпортні саджанці, плюс обов'язкове крапельне зрошення тощо. Тим паче що проблем із вологою навіть у спекотні літні місяці в долинах Альми чи Качi, на відміну, скажімо, від степового Криму, практично не існує. Майже в кожному господарстві досі збереглись невеличкі накопичувальні ставки, що їх навесні, в дощовий період, щедро живлять потічки з навколишніх гір.

Усю цю життєдайну для інтенсивного саду систему, як, власне, сам сад, нам наочно на місці і продемонстрував Валерій Зирянов, директор Кримського філіалу агрофірми "Сади України". Спершу на його авто ми об'їхали землі господарства, що простягнулися в Альмінській долині в межах Долинської, Ароматненської й Єленської сільрад. Валерій Георгійович із гордістю показував нам вишикувані у струнку ще досить тендітні персики й яблуні, обперезані пластиковими зрошувальними шлангами. І водночас розповідав, що вони ще збираються посадити замість викорчуваних технічних сортів винограду, старого і занедбаного попередниками грушевого саду, та як діє крапельне зрошування.

Виявляється, бурхлива діяльність пана Зирянова розпочалась на землях колишнього колгоспу "Перемога" рівно три роки тому. Колись потужна "Перемога" з власними спортивним комплексом, плавальним басейном, асфальтовими дорогами поміж полями і, головне, рекордними врожаями фруктів гриміла не лише на весь Крим. Допоки її не поклали на лопатки "люди зі сторони". Харківське ТОВ "Агрофірма "Сади України", запевняє Валерій Георгійович, до цього не причетне, бо з самого початку й не ставило за мету обзавестись саме "переможною" землею. І взагалі інтереси Зирянова і харків'ян, персонально президента агрофірми Олексія Зайцева, перетнулись досить випадково. Сталося це у 2002 році у Кримській помологічній станції у Верхньосадовому, де Зирянов у ту пору після закінчення аспірантури проводив дослідження по перспективних сортах персика. Харків'яни і раніше навідувалися на станцію, виявляючи предметний інтерес до нових сортів яблук і груш. Слово за слово — і науковець пристав на пропозицію керівництва агрофірми полишити велику науку і зайнятись практичним садівництвом. Фактично це було обопільне бажання, зізнається Зирянов. Валерій Георгійович зумів переконати нових роботодавців не обмежуватись лише однією-двома культурами, а розширити асортимент бодай до черешні (по цій культурі у 1995 році він захистив кандидатську), сливи, столового винограду. І що найбільш придатний для цього  саме його рідний Бахчисарайський район і Альмінська долина зокрема. Нині "Сади України" орендують там 800 гектарів земельних паїв. На них буквально з нуля закладено 120 га персика, 20 га — груші та яблуні, 23 га — столового винограду. Але це ще не остаточний варіант, бо з часом уся орендована площа має відійти під багаторічні насадження повністю.

Фруктову "музику" замовляє ринок

Валерій Зирянов не приховує: зi старих колгоспних садів вони нічого не залишають — усе поступово викорчовується. Передовсім із міркувань економічної доцільності, бо дерева на середньорослій прищепі з усталеною донедавна схемою посадки 5х7 метрів, по-перше, важче обробляти, тобто провадити ефективний хімзахист (залишаються "мертві" зони з вогнищами інфекцій і розповсюдження шкідників), важче здійснювати обрізку і збирати врожай. А по-друге, через врожайність: за старої системи — це 200 центнерів із гектара, тоді як за нової, ущільненої, — утричі більша. Уявіть собі: якщо раніше дерева саджали неодмінно за 5 метрів одне від одного в ряду, то нині всього за 1 метр. При цьому запроваджується принципово нове формування крони — "струнке веретено". І неодмінне зрошення за електронною системою контролю вологості грунту на глибині залягання коренів рослини тощо. Ну і, насамкінець, найголовніше — посадковий матеріал, на якому, як вважає мій співрозмовник, економити взагалі не варто. У бахчисарайських "Садів України" він здебільшого імпортний, італійський. Задоволення не з дешевих, бо, скажімо, 1 га такого грушевого саду "тягне" на 80 тисяч гривень, яблуневого — ще більше. А хіба замало для інтенсивної технології своїх районованих сортів, тим паче що де-де, а у Криму їх вистачає?

"Якби ми орієнтувались винятково на внутрішній ринок, — наводить свої аргументи пан Зирянов, — можливо, так і робили б — вирощували б сінапи, канділі (аборигенні сорти яблук. — Авт.). Але з такими сортами навряд чи ми зможемо сьогодні вийти на ту ж Росію чи на європейський ринок узагалі, конкуренти одним махом нас витіснять. Потрібно орієнтуватись на комерційний інтерес. Ті ж знані італійські сорти цінує широкий споживач за одномірність плодів, колір і, ясна річ, смак. До цього додайте ще такі якості, як добра здатність транспортування і зберігання. Я не кажу, що в нас усе погане. Але за свої гроші, даруйте, я волію все ж таки придбати найкраще, аби була віддача. Біда ж нашої селекції у тому, що в часи так званої "залізної завіси" вона фактично варилась у власному соку. Останні світові досягнення завозили до нас, зазвичай, з великим запізненням. Вітчизняні селекціонери вибирали з них щось цікаве і починали працювати. Але щоб вивести своє, потрібно щонайменше 10—15, а то й усі 30 років. А додайте до цього хронічне недофінансування селекційних станцій, втрату через це кваліфікованих кадрів, самого обсягу селекції. Як на мене, саме це й не дозволяє  поки що нашим станціям працювати на  світовому рівні".

Пан Зирянов дійшов до цього висновку після вивчення досвіду роботи фірм і ферм, які займаються садівництвом у Італії, Ізраїлі, Польщі. Тому й орієнтується на їхні перевірені часом і європейським попитом  методики і технології. Тим паче інвестиційні можливості "Садів України" дозволяють це робити. За великим рахунком, це цілком виправдана політика. Хоча б тому, що з приєднанням нашої країни до СОТ (а воно рано чи пізно таки станеться) саме аграрному сектору, якщо вірити експертам, буде непереливки. Тож до цього потрібно готуватися завчасно.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №211, 14 листопада 2006 року)

Севастополь

ОТРАВЛЕНИЙ ЗАГРЯЗНЕННОЙ ВОДОЙ НЕ ЗАФИКСИРОВАНО

В четверг около 200 тысяч жителей Севастополя остались без водоснабжения в связи с тем, что химический анализ водопроводной воды в Балаклавском и Нахимовской районах города выявил присутствие в ней вещества неизвестного состава, содержание которого превысило нормы.

Установлено, что вещество неизвестного происхождения в Черную речку попало из Байдарки, которая протекает вблизи Чернореченского водохранилища. Вечером пруд, который питала Байдарка, был от неё изолирован и соответственно была изолирована от неё водопроводная сеть.

Наш собственный корреспондент передал вчера вечером:

В 6.00 в квартиры севастопольцев временно подали питьевую воду. Днём её подачу прекратили, а вечером снова возобновили. Приведены в действие котельные, обеспечивающие теплом жилые дома.

Продолжается анализ проб воды. Она улучшилась и соответствует стандартам. Но нужно время для получения результатов баканализов.

Определена территория возможного загрязнения и локализована. Это район реки Байдарки. Пруд-накопитель после спуска воды из него промывается и затем снова будет заполнен. Все гидроузлы тоже промыты и подготовлены к работе. В Инкерман решено подавать питьевую воду из Вилинского водохранилища, которое питает Северную сторону Севастополя.

При всём том сегодня никто из специалистов не может дать гарантию, что ситуация не повторится.

Усилена охрана водозаборников и Чернореченского водохранилища. О ситуации с водоснабжением регулярно сообщается по местному радио и телевидению.

В севастопольские больницы пострадавшие от некачественной воды не поступали.

Григорий СТАРОВЕРОВ
(“Крымская правда” №206, 11 ноября 2006 года)

Севастопольська блокада
За зневоднення міста моряків порушено кримінальну справу

Що за хімічна сполука чи з'єднання потрапили у водогінну мережу Севастополя, через яку 360-тисячне місто, окрім північної сторони (там вода - дніпровська), 9 листопада залишилося без питної води, поки що з'ясовують фахівці Київського інституту токсикології. Міський оперативний штаб iз ліквідації НП лише зробив припущення, що через рясні дощі піднявся рівень грунтових вод, які, вірогідно, й занесли до накопичувального ставка поблизу села Орлине або пестициди, або ж каналізаційні стоки.

Цей "коктейль" напередодні увечері й полився з кранів севастопольців. При нагріванні він смердів так, що екстренно було припинено подачу води у місто. Севастопольська міжрайонна природоохоронна прокуратура порушила кримінальну справа за фактом порушення правил охорони вод. Терміново було зупинено всі гідровузли. Їх промили, провели хімічні та біологічні аналізи води. Напруга спала, коли фахівці переконались, що головний водозабір міста, Чорноріченське водосховище чисте. Проте всілякі чутки, i про диверсію теж, викликали у місті справжній ажіотаж. Цим відразу скористалися деякі жадібні підприємці, піднявши ціну на бутильовану воду у два рази. З прилавків змітали не тільки мінералку, а й лимонад, соки, молоко.

Підвищеним попитом користувались також консерви і хліб. Черги виникали біля джерел води сумнівної якості. І все ж ані отруєнь, ані спалаху кишкових захворювань, за повідомленням головного  лікаря СЕС Володимира Тарасова, у приморському місті зафіксовано  не було. Лише анонімний телефонний дзвінок про буцімто замінування приміщення Севастопольської міськради (він не підтвердився) вніс в оперативні заходи додатковий клопіт. Проте зранку 10 листопада, коли  водозабезпечення майже поновилось, життя севастопольців повернулося у звичне буденне русло.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №210, 11 листопада 2006 року)

Кто отравил воду в Севастополе?

Сегодня всех, кто въезжает в Севастополь, встречают предупреждающие знаки: "Вода загрязнена, употреблять в пищу запрещено". Рано утром в четверг более чем 400-тысячный город остался без воды. Немногие счастливчики, отправляясь на работу, смогли умыться, принять душ, выпить чаю - им достались последние капли.

О том, что воду из-под крана нельзя пить и даже употреблять для умывания, многие узнали позже. Паника охватила город мгновенно, версии о том, что вода непригодна из-за загрязнения в результате сильных ливней, не поверил никто: дожди в Севастополе идут не в первый раз, и аварии случались, но никогда еще не отключали всех — даже школы и больницы. Из-за беспрецедентных мер безопасности горожане вывод сделали единственный: в воде - яд.

С трассы легковушки, вспугивая пасущихся коз, заворачивают на грунтовую дорогу - к роднику, где толпятся люди с канистрами и пластиковыми бутылками. Поскальзываясь на влажной земле, украшенной отпечатками копыт, мужчины и женщины загружают в багажники емкости с водой. Перспектива, как в сказке, стать козленочком, отведав сомнительной воды, никого не пугает.

- Пить ее, наверное, можно… - задумчиво говорит местный житель Николай Панченко. - Я успел утром набрать воды в магазине, так что эта будет стоять на всякий случай.

Стоящая рядом женщина начинает рассказывать, что уже третий раз спускается с тележкой к роднику - ей покупная вода не по карману.

Штурм супермаркетов начался часов с десяти, когда большинство горожан наконец-то увидели бегущую строку по местному телеканалу о том, что водопроводной водой пользоваться нельзя. Хватило часа, чтобы все запасы были раскуплены. В торговых залах случались самые настоящие драки, а в одном из магазинов борьба за чистую воду закончилась печально: толпа основательно помяла покупателя, его увезла "скорая" предположительно с переломом ребра и сильными ушибами.

- Я при подходе к магазину увидел, что в дверях давятся люди, пытающиеся попасть в торговый зал, - рассказывает местный житель Евгений Марченко. - Стоял минут пятнадцать, не решаясь полезть в эту толпу. Через окно было видно, что к кассам стоят только с водой. Потом внутри закричали, чтобы вызывали "скорую" - кому-то стало плохо. Я стал спрашивать выходящих, что случилось, сказали, что одного мужчину чуть не затоптали, когда он пытался прорваться к емкостям с водой.

Когда закончилась бутилированая вода, народ стал расхватывать минералку, соки, молоко - все, что можно пить. К заводу очищенной воды и фирменным магазинам выстроились очереди. Баллон на 19 л стоит уже 49 грн. Днем в немногочисленных магазинах, куда смогли еще раз подвезти воду, она уже стоила 4 грн. за литр, а к вечеру ее цена в круглосуточных торговых точках поднялась до 9 грн.

Тем временем очереди уже выстроились и в булочных - людей напугало предположение об остановке хлебозаводов. Перебои с хлебом в четверг действительно были, и утром в пятницу очереди стали еще длиннее. Заодно из магазинов, как в войну, исчезли… спички и соль - их скупали перепуганные пенсионеры.

ХРОНИКА СОБЫТИЙ

8 ноября. Диспетчеры "Севгорводоканала" стали принимать звонки о неприятном привкусе водопроводной воды. Пробы, взятые в Чернореченском водохранилище, из которого "пьет" Севастополь, присутствия посторонних веществ не показали.

9 ноября. На некоторых гидроузлах обнаружили отклонения в одном из показателей качества воды - проще говоря, неизвестное химическое соединение. Анализы уехали в Киев, а севастопольские спасатели и работники водоканала принялись искать участок возможного загрязнения. "Подозреваемым" оказался пруд-водозаборник на 220 тыс. кубов воды. Из него спустили воду и принялись очищать - работа эта может занять несколько дней.

10 ноября. Организован подвоз воды в больницы и на хлебозавод. В Севастополе мобилизован весь автотранспорт, который может возить воду, цистерны предварительно обрабатывают дезсредствами и пропаривают, чтобы полностью исключить возможность загрязнения. На три часа включена подача воды в некоторых районах города.

О том, что вода не только неприятная на вкус, но может быть опасной для жизни и здоровья, не перестают говорить. Какое именно вещество попало в воду, можно только предполагать. Версия о сельхозхимии имеет своих сторонников, уверенных, что в пруд неизвестные могли выбросить непригодные или подпорченные яды. Вероятность сознательной диверсии или сброса большого количества веществ, которые используются в производстве, правоохранители тоже будут отрабатывать. Вот только никаких заводов в окрестностях пруда-водозаборника не имеется. Уже появились предположения о конкретной "химии": фенол, бензол, производные аммиака.

ВЕРСИИ ПРОИСШЕДШЕГО

1. В пруд-накопитель или речку Байдарку, которая с ним сообщается, попали ядохимикаты, которыми обрабатывали виноградники или посевы на полях. Ливневые дожди смыли всю "химию" в воду.

Впрочем, это маловероятно - рядом нет значительных сельхозугодий, да и работы на полях закончены давно.

2. Ливни вымыли удобрения, лежавшие на одном из заброшенных складов в районе сел Орлиное, Терновка, Тыловое (здесь протекает упоминавшаяся уже речка).

Не исключено: в Крыму, и под Севастополем тоже до сих пор есть небольшие склады, где десятилетиями дожидаются утилизации подобные вещества. Часто они лежат в непригодной таре и в зданиях с текущими крышами.

3. Дожди размыли иловые массы в реке, где осаждались канализационные сбросы из неисправных очистных сооружений.

Может быть: неисправность очистных сооружений в районе с. Орлиное уже давно притча во языцех, но денег на них вечно не находится.

4. В пруд неизвестными были сброшены непригодные ядохимикаты или отработанные химсредства, применяющиеся в производстве.

Версия окончательно не отвергнута, но главной ее не считают.

СЛУХИ

В городе дохнет живность

Говорят, уже были замечены бродячие животные и птицы, которые пострадали от "нехорошей" воды. Насколько массовым было отравление братьев меньших, пока никто не может сказать.

"КП" получила снимок, сделанный во дворе частного дома: утром 9 ноября здесь были обнаружены мертвые птицы - молодые сороки и воробьи, отведавшие воды из бочки, куда хозяева набирали впрок водопроводную воду.

ОФИЦИАЛЬНО

Сергей КУНИЦЫН, председатель Севастопольской горгосадминистрации:

- Ситуация полностью контролируется, в ближайшие дни жизнь города войдет в привычную колею. Предположений о характере и причинах ЧП пока много: возможно, действительно в систему попали минеральные удобрения с полей или канализационные отходы.

Дозвонившись в приемную главного санитарного врача Севастополя, "КП" услышала:

- Никого из руководителей нет, они выехали на места в связи с ЧП. Какое именно вещество попало в воду, пока неизвестно - анализы отправлены в Киев, в Институт экогигиены и токсикологии им. Л. Медведя.

Корреспондент "КП", дозвонившись до отдела гигиены и токсиколого-гигиенической экспертизы пищевых продуктов, узнала, что результаты исследований будут не ранее понедельника-вторника.

Наталья Дремова
(“Комсомольская правда” №214, 11 ноября 2006 года)

ЧТОБЫ ВЫЯСНИТЬ ПРИЧИНУ ЗАГРЯЗНЕНИЯ В СЕВАСТОПОЛЕ
ВОДОПРОВОДНОЙ ВОДЫ, В ГОРОД ПРИБЫЛА ПЕРЕДВИЖНАЯ ВОЕННАЯ ЛАБОРАТОРИЯ ИЗ ВИННИЦЫ

10 ноября чистая вода уже начала поступать в дома, а власти готовят план реконструкции городских очистных сооружений

- Вода начала поступать в город после чистки пруда-накопителя и русла реки Байдарка, - говорит начальник отдела информации и связей с общественностью Севастопольской госадминистрации Алла Щербакова. - Начато заполнение гидроузлов чистой водой. У нее может быть еще недостаточный напор, а в некоторых районах города идет со ржавчиной в связи с тем, что системы были освобождены от воды и в них появились воздушные пробки. Но это частные случаи.

Из Винницы в Севастополь прибыла передвижная военная лаборатория. Этому поспособствовал командующий Военно-морскими силами Украины. Военные совместно с гражданскими специалистами на месте делают все возможные анализы.

- Как в этой ситуации справлялись больницы?

- В больницы доставляется привозная вода. Вчера все 14 лечебных учреждений города работали в нормальном режиме. Заказывали воду из воинских частей также для детских садов. Плановые операции перенесены, пациентов оперируют лишь в экстренных случаях. Стоматологическим клиникам тоже рекомендовано передвинуть плановые манипуляции, оказывать только срочную помощь.

- Хлеба в городе достаточно?

- Выпечка хлеба не прекращалась. Главный городской хлебокомбинат имеет свою скважину, поэтому не зависит от централизованного водоснабжения. Там чистая хорошая вода. Заявок на доставку воды от частных хлебопекарных предприятий не поступало.

- Дети учатся?

- В некоторых учебных учреждениях, по решению администраций, были отменены занятия. На Северной стороне города школы и детские сады работают в обычном режиме, так как подача воды там не прекращалась.

- Правда ли, что вчера в городе стоимость бутылки минералки выросла в несколько раз и возле магазинов выставляли работников милиции, чтобы предотвратить беспорядки?

- Работников милиции возле каждого магазина не выставляли, но они держали ситуацию под контролем. Паники не было, но ажиотажный спрос на минералку, конечно, наблюдался. А когда стали поступать сигналы от граждан, что цена на воду выросла, в оперативном порядке были собраны производители воды. Они заверили власти города, что цена как была от 30 до 70 копеек за литр, так и осталась. С владельцами торговых точек, которые повысили цену на минералку, будут разбираться правоохранительные органы.

Как сказал глава Севастопольской госадминистрации Сергей Куницын, возможно, в некоторых вопросах власти города перестраховались, зато это позволило отработать четкий план действий на случай нестандартной ситуации. Начата подготовка комплексного плана реконструкции очистных сооружений города.

- Возможно ли, что в воду попали удобрения?

- Правоохранителями отрабатываются все возможные версии, эта в том числе, - говорит Алла Щербакова. - Не исключено, что в результате дождей с несанкционированных свалок были смыты в воду какие-то химикаты. Или попали канализационные отходы. Ведь Байдарская долина - сельскохозяйственная зона, где нет централизованной канализации, а лишь выгребные ямы. К сожалению, о качестве очистных сооружений в Балаклавском районе, селе Тыловом и других населенных пунктах говорить не приходится.

- Воинские части не причастны к ЧП?

- На данный момент имеются письменные заверения от командующих и одного и другого флота о том, что никаких захоронений вредных веществ на территории воинских частей нет, поэтому к загрязнению воды военные не причастны.

Елена ОЗЕРЯН, Симферополь
("ФАКТЫ" №210, 11 ноября 2006 года)

Севастополь — с водой, но вонючей

На выходных в домах "обезвоженных" жителей Севастополя возобновилась централизованная подача воды. Однако заверения специалистов в ее пригодности для употребления далеко не всем горожанам внушают доверие. "Вода у нас из кранов течет, — сказала житель­ница Севастополя Екатерина Новоселова. — Но насто­раживающий, неприятный запах до сих пор остается. Особенно явно он проявля­ется при кипячении. Я даже с опасением пока умываюсь, а для чистки зубов и приготовления еды мы дома на всякий случай пока используем воду, которую купили". Тот покупательский "бум", который был в первые дни, уже прошел, и сейчас по приемлемым ценам можно пополнять запасы.

Эксперты СЭС пришли к выводу, что причиной загрязнения и резкого запаха стали обыкновенные водоросли, которые после затяжного периода проливных дождей попали в систему водоснабжения и там якобы вступили в реакцию с хлорированной водой. Подобное стало воз­можным из-за изношенности и несовершенства городских водоочистных сооружений. На их модернизацию потребуется несколько лет и около 1 млрд гривен. Таких денег в казне нет.

Как уверяют жителей городские власти, результаты последних анализов показы­вают, что в воде нет токсич­ных веществ и через два-три дня неприятный запах исчезнет. Однако в городе в противовес официальной версии муссируются слухи, что причиной загрязнения стали хи­микаты (предположительно, дуст), которые использовались при обработке прилегающих к одному из водохранилищ полей. Специалисты же говорят, что дуст давно запрещен для использования, а потому никак не мог оказаться в воде.

МАЙК ЛЬВОВСКИ
(“Сегодня” №257, 13 ноября 2006 года)

Причины загрязнения воды выясняются

С минувшей субботы в Севастополе воду в жилые дома подают круглосуточно. Как считает начальник городского штаба по ликвидации чрезвычайной ситуации, заместитель председателя горадминистрации Игорь Локтионов, ею можно пользоваться, поскольку какого-либо вредного для человеческого организма вещества пока не обнаружено. Взятые пробы отправлены на исследование в Киев в институт токсикологии.

Власти города утверждают, что сегодня вода соответствует ГОСТу, она поступает из Чернореченского водохранилища, которое отвечает всем нормам. Но, как свидетельствует мини-опрос горожан, ситуация их не устраивает. Цитирую некоторые ответы: "Я почему-то слабо верю, что вода стала чистой с 10 ноября. Хотела бы знать причину, почему она стала плохой" (жительница улицы Гоголя В.), "Нет, не верю" (студент А.), "К счастью, вода из-под крана идёт без подозрительного запаха, но умываться ею ещё не рискую" (жительница проспекта Октябрьской революции О.).

Чрезвычайная ситуация с водой поставила много вопросов. Пока ясно то, что источник загрязнения определён и локализован. Это пруд-накопитель в Байдарской долине, в который поступает вода из речки Байдарка. Но как этот источник загрязнения возник, по чьей, так сказать, воле или безалаберности? Почему первыми подали сигнал бедствия жители, в дома которых уже поступила загрязнённая вода, а не контролирующие службы? Севастопольская межрайонная природоохранная прокуратура по факту загрязнения водного объекта неустановленными веществами возбудила уголовное дело по признакам нарушения правил охраны вод, которые повлекли загрязнение поверхностных источников. Проводится досудебное следствие.

Следует сказать, что в Севастополе такое ЧП впервые. Даже в войну соблюдался соответствующий режим. Вот выдержка из датированной 18 июня 1942 года информации органов власти города, когда он героически, изо всех сил отражал последнее, третье наступление противника: "Запасы воды в городских водохранилищах в данное время 7300 кубометров. Обеспечены водой полностью: гора Матюшенко, Рабочий городок, железнодорожный узел, привокзальный район (Лагерная балка), остальное население города обеспечивается водой из колодцев и родниковых источников, которых найдено в городе около 300. Больших затруднений в воде в данное время пока нет".

А вот сведения нынешней администрации: "Дано поручение проверить состояние артезианских скважин. На сегодняшний день из 130 скважин 47 - действующие. В случае необходимости к ним будет обеспечен беспрепятственный доступ". Это данные на момент, когда в городе случилось ЧП. Как говорится, комментарии излишни.

Ныне в водоохранной зоне осуществляется жёсткий контроль. Нужно, чтобы он был таковым не только в эти дни, а постоянно. Это и станет гарантией неповторения такого чрезвычайного происшествия.

Григорий СТАРОВЕРОВ
(“Крымская правда” №207, 14 ноября 2006 года)

"Аква" вийшла з-під контролю
"Водний" ажіотаж у Севастополі спричинили зелені водорості

Якщо бути точним, то підозрілий неприємний запах води із крана, через що про всяк випадок минулого тижня на добу відключили від централізованого водопостачання майже дві третини житлових будинків    міста моряків, спричинили не самі водорості, а їхній контакт із хлором. Як спеціально розтлумачив "УМ" головний інженер міськводоканалу Микола Перегуда, в накопичувальному ставку на річці Байдарка, що теж під'єднаний до міської мережі, через різку зміну погодних умов (потепління, а  потім раптове похолодання) вперше за останні 20 років зелені водорості не встигли акліматизуватись i почали відмирати. Посилило ефект подальше хлорування води з мертвими рослинами — утворився стійкий хлорно-фенольний запах, котрий при нагріванні тільки посилювався. До цього висновку  дійшла спеціальна міжгалузева комісія, а також фахівці МНС, міського Держстандарту і СЕС після ретельних лабораторних досліджень. Щоправда, ще не отримано результатів аналізів із Київського інституту токсикології.

Нині, за словами головного інженера міськводоканалу, продовжується поетапне скидання води з накопичувального ставка (там містилося 227 тисяч кубометрів води) у море. Це аж ніяк не відіб'ється на водозабезпеченні приморського міста, стверджує пан Перегуда Нагадаємо, воно повністю відновлене ще минулої суботи. Моніторинг Чорноріченського водосховища, звідки ведеться основний водозабір, підтвердив: вода там повністю відповідає держстандарту. Проте, як поінформували "УМ" у міжрайонній природоохоронній прокуратурі,  слідче управління севастопольської міліції проводить досудове слідство за фактом порушення правил захисту води.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №211, 14 листопада 2006 року)

Воду в Севастополе отравили сине-зеленые водоросли

Виновников отсутствия воды в Севастополе уже нашли.

- Это сине-зеленые водоросли, которые разрослись в отстойнике у села Озерное и стали источником загрязнения. Предположительно вода из пруда попала в систему водоснабжения, где вступила в реакцию с хлорированной водой - отсюда и запах, и неприятный вкус, - сообщил зампред Севастопольской горадминистрации Игорь Локтионов.

Казалось бы, живи и радуйся - преступник изобличен и при этом не нужно никого наказывать. Но все-таки странно: микроскопических обитателей водоемов - сине-зеленых водорослей, интенсивно размножающихся при плюс 22 0С, поздней осенью развелось столько, что целый город буквально встал на уши.

- В понедельник, 13 ноября, во всех районах города полностью возобновлено водоснабжение, - рассказали "Комсомолке" в пресс-службе горадминистрации Севастополя. - Вода соответствует всем стандартам, можно в том числе и пить ее.

Примечательно: сине-зеленые водоросли выделяют токсины с резким запахом и могут вызвать у людей тошноту, рвоту и поражения кожи. Что уж говорить о птицах, бездыханные тушки которых севастопольцы находят до сих пор. В самом городе вроде никто из людей пока не отравился.

Наталья Дремова
(“Комсомольская правда” №216, 14 ноября 2006 года)

Домашние животные в Севастополе отказываются пить воду из-под крана

Нельзя сказать, что севастопольцы после ЧП, произошедшего на прошлой неделе (см. "КП" за 11 и 14 ноября), поверили в версию о сине-зеленых водорослях (не время им размножаться в таком изобилии, обычно пик цветения воды - август, когда температура в прудах достигает 26-28°С).

Многие по-прежнему уверены, что в воду попали ядохимикаты. А сейчас по городу распространился еще более любопытный слух - якобы один из севастопольских медиков отдал пробы водопроводной воды в частную лабораторию города, и в них обнаружили… гексан (это химическое вещество, применяемое как добавка в топливо или растворитель, попало в воду якобы с заброшенного военного склада, где крыши дырявые).

К тому же уж больно точные сведения о концентрации - в 200 раз выше нормы. Вряд ли можно говорить о какой бы то ни было норме гексана в воде - ему там быть вообще не положено. В любом случае "Комсомолка" намерена выяснить, откуда растут ноги у слухов, и оповестить своих читателей.

Пока жители города все еще размышляют - вредно ли пить воду из-под крана, домашние питомцы этим вопросом не озабочены: они просто объявили "водяную голодовку".

- Я развожу породистых персидских кошек, - рассказала "Комсомолке" жительница Севастополя Евгения Сташук. - Поскольку большую часть рациона составляет сухой корм, им нужно много жидкости. Когда в конце прошлой недели дали водопроводную воду и я налила ее кошкам, обратила внимание, что они ее не пьют! На следующий день к свежей воде тоже не притронулись… Теперь даю им молоко. На всякий случай и я пока воздержусь - не буду готовить чай и суп на водопроводной воде.

Заводчик немецких овчарок Сергей Шарапов говорит, что взрослые собаки с удовольствием пьют только бутилированную воду. Один из щенков, правда, рискнул попробовать водопроводную - вроде ничего страшного с ним не произошло.

Слухи о массовых отравлениях бродячих животных не подтверждаются. Несколько раз мертвых кошек и собак находили в разных районах города, но почему они погибли - неясно. Тем не менее факты налицо: все-таки животные эту воду не пьют, наверное, чуют в ней что-то. По утверждению местных властей, вода соответствует всем санитарным нормам и ее можно пить. Но вот только зверье об этом не знает.

Наталья Дремова
(“Комсомольская правда” №218, 16 ноября 2006 года)

СЕВАСТОПОЛЬСЬКА СПІРУЛІНА ПРОТИ ГАВАЙСЬКОЇ

Увесь минулий тиждень мешканці Севастополя прожили у надзвичайній напрузі: фахівці поставили під сумнів якість води, що надходила до осель. Її не радили використовувати навіть для миття, а потім і зовсім відімкнули. Декілька днів не працювали школи та дитячі садки. Питна вода у пластикових пляшках розкуповувалася миттєво, а підприємці, що займалися її постачанням, втрачали сором і совість, раз по раз підвищуючи ціну. "Кому війна , а кому...". Це російське прислів'я тиждень було у всіх на устах. Севастопольці скаржилися в камери телевізійників, що ціна питної води у крамницях зросла у півтора раза. У відповідь керівництво міста обіцяло підприємцям неприємності, але далі обіцянок справа не рухалася. Напруження через відсутність води зростало, загрожуючи вилитися в паніку. Деякі гарячі голови навіть скористалися обставинами заради своїх авантюрних планів: двічі правоохоронцям надходили повідомлення про замінування міськради та однієї з районних рад, котрі, на щастя, не підтвердилися.

Другим дефіцитом після води став хліб. Передбачливий люд почав скуповувати його, роблячи висновок, що раз немає води, то й хліб замісити буде ні на чому. Стурбовані виробники хліба кинулися роз'яснювати, що мають свої власні артезіанські свердловини, розташовані на територіях підприємств.

Усі місцеві лабораторії були зайняті визначенням речовини, що надавала воді неприємного запаху. Аналізи були навіть відправлені до Києва.

А тим часом до міських лікарень не надходили хворі, які б скаржилися на отруєння водою. І фахівці висловили припущення що неприємний запах водопровідної води був спричинений цвітінням синьо-зелених водоростей у Чорноріченському водосховищі у сполученні з хлором, застосовуваним, зазвичай, на очисних спорудах. Прозвучало навіть таке: мовляв, чого люд хвилюється? Адже спіруліна належить також до синьо-зелених водоростей і також неприємно пахне, але охочі до оздоровлення ковтають пігулки спіруліни залюбки.

Воду в оселі севастопольців подали вже кілька днів тому та ажіотаж навколо водяної проблеми не вщухає. Питна вода у пластиковій упаковці так і не подешевшала. Ніхто з підприємців не покараний. Про карну справу, відкриту місцевою прокуратурою щодо неналежної охорони місць водопостачання, вже ніхто не згадує.

Подейкують, що дехто з підприємливих севастопольців навіть замислив налагодити новий бізнес: вирощувати й збувати місцеву спіруліну. Задля чого купувати гавайську, коли є своя?

Лідія СТЕПКО, власкор "КС". м. Севастополь.
("Кримська світлиця" №47, 17 листопада 2006 року)

КРИМСЬКИЙ ВІЗИТ БРИТАНСЬКОГО ГЕНЕРАЛА

Днями головну базу українського флоту відвідав перший заступник начальника штабу оборони Збройних Сил Великобританії генерал сер Тімоті Гренвілл-Чепмен. Візит британського генерала до Севастополя відбувся в рамках дружнього візиту до Автономної Республіки Крим.

Під час перебування в АРК гості з Великобританії, а до складу делегації увійшли також Надзвичайний та Повноважний Посол Великобританії в Україні пан Тім Барроу, аташе з питань оборони при Посольстві Великобританії в Україні капітан 1 рангу Саймон Ейрі, відвідали Ялту, зокрема Лівадійський палац, здійснили екскурсійну прогулянку по історичних місцях Південного берега півострова.

Окремий день було присвячено Севастополю. Генерал сер Тімоті Гренвілл-Чепмен та заступник командувача ВМС ЗС України — начальник Севастопольського гарнізону контр-адмірал Віктор Максимов відповідно до протоколу разом з дружинами здійснили екскурсію катером по Севастопольській бухті, а також відвідали флагман українського флоту фрегат “Гетьман Сагайдачний”. Від імені командира корабля у кают-компанії було дано обід на честь гостя з Великобританії.

У ході перебування в Севастополі британська делегація відвідала також діораму “Штурм Сапун-гори”, Музей героїчної оборони та визволення Севастополя, здійснила покладання квітів до пам’ятника загиблим британським воїнам.

Сергій ГАРБАР,
(“Флот України” №45, 11-17 листопада)

ОУН-УПА - на свалку истории

Депутаты Севастопольского городского совет приняли обращение к депутатам Верховного Совета Украины, твёрдо заявив: "Нет - реабилитации ОУН - УПА". Выражая настроение и мнение жителей города-героя, они с недоумением восприняли заявление президента Украины о подписании им указа "О всестороннем изучении и объективно освещении деятельности украинского освободительного движения и содействие процессу национального примирения".

Депутаты расценивают шаг президента, как очередную попытку ревизовать новейшую историю Украины в угоду политическим силам, время которых ушло.

Стремление уравнять в правах защитников Родины и пособников фашистов, не имеющих ничего общего с национально-освободительной борьбой украинского народа, ведёт к расколу и противостоянию в обществе, глубоко оскорбляет чувства ветеранов Великой Отечественной войны. Это циничное надругательство над памятью жертв Бабьего Яра, тысяч замученных мирных жителей: стариков, женщин, детей, расстрелянных советских воинов, учителей, врачей.

Оценка деяний ОУН-УПА как пособников фашизма дана более 60 лет назад мировым сообществом в решениях трибунала в Нюрнберге.

Президент Украины, обладая правом законодательной инициативы, в очередной раз перекладывает политическую ответственность на других. Превышая свои конституционные полномочия, он поручает подготовку и внесение на рассмотрение парламента законопроект о реабилитации ОУН-УПА Кабинету министров Украины.

От имени жителей города-героя Севастополя депутаты считают необходимым принять специальный закон, запрещающий любые попытки реабилитации фашизма и его пособников - воинов ОУН-УПА, а также любое проявление фашизма, шовинизма, экстремизма, исключительности одной нации.

Григорий СТАРОВЕРОВ
(“Крымская правда” №211, 18 ноября 2006 года)

“ПЛАН ДІЙ УКРАЇНА — НАТО ЯК ПРОЦЕС ТРАНСФОРМАЦІЇ ВЛАДИ ТА СУСПІЛЬСТВА”

Саме такій тематиці днями був присвячений “круглий стіл” за участі представників громадських організацій, політичних партій, органів місцевої влади, Військово-Морських Сил ЗС України. Захід проходив у Севастопольському діловому та культурному центрі й був організований об’єднанням “Євроатлантичний вибір”. На порядку денному стояло два питання: “Інтенсифікований діалог з НАТО з питань набуття членства: роль та місце громадськості” та “Цільовий план Україна — НАТО на 2006 рік в рамках Плану дій Україна — НАТО: регіональний вибір”.

Отож, для чого потрібен діалог? На це питання чітку відповідь дали самі учасники “круглого столу”. Зокрема, зазначалось, що “Інтенсифікований діалог…” (далі ІД) — є концептуальним поняттям, яке було закладено на Мадридському саміті НАТО ще у липні 1997 року і затверджено у Декларації євроатлантичної безпеки та співробітництва.

В ній, зокрема у восьмому параграфі, присвяченому питанню розширення Альянсу, підтверджується, що “НАТО залишається відкритою для нових членів відповідно до статті 10 Північноатлантичного договору”. Для дотримання цього зобов’язання НАТО буде підтримувати активні відносини з тими націями, які висловили зацікавленість щодо членства в НАТО, та з тими, які мають намір вести діалог з НАТО з питань набуття членства. З цією метою ІД охоплюватиме широке коло політичних, військових, фінансових питань та питань безпеки, пов’язаних з можливим членством країни в НАТО, без жодних зобов’язань щодо будь-якого можливого рішення Альянсу.

Для розуміння тлумачення змісту ІД в НАТО було узгоджено внутрішній документ. Головні його положення зводяться до наступного — всі партнери (окрім запрошених до переговорів щодо членства), які бажають набути членства в НАТО або мають намір вести діалог з НАТО з цих питань, можуть взяти участь в заходах в рамках ІД. ІД включатиме засідання в рамках РЄАП.

Зміст зустрічей та засідань широкий — від спільного розгляду політичних, військових та питань безпеки, чітких роз’яснень намірів країн, що претендують на членство в НАТО, до вирішення будь-якого питання, яке порушується країною-партнером напередодні засідання в рамках ІД з Північноатлантичною радою на рівні послів або з групою НАТО.

Таким чином, ІД відкритий для всіх країн-партнерів.

Про роль та місце громадськості у процесі інтенсифікації діалогу з НАТО розповідали представники українського флоту. Начальник відділу міжнародного військового співробітництва командування ВМС ЗС України капітан 2 рангу Олексій Воробйов, зокрема, зазначив роль та місце українського флоту на рівні миротворчих місій. Підтвердження бажання участі України в операції НАТО з виявлення і попередження терористичних дій “Active Endeavour” у 2007 році, а також відкриття та діяльність контактного пункту операції свідчать про дієвість намірів Збройних Сил залучатися до спільних миротворчих програм НАТО.

Втім не менш значущим у справі підтримки діалогу у суспільстві в регіоні виступають флотські мас-медіа — тижневик “Флот України” та ТРК “Бриз”. Медіа завжди інтенсивно працювали у цьому напрямку і, на відміну від переважної більшості заангажованих регіональних ЗМІ, всебічно висвітлювали всі заходи в рамках партнерства з НАТО.

Особливу зацікавленість серед учасників заходу повинна була викликати доповідь представника Севастопольської міської державної адміністрації (СМДА). Але… правду кажучи, відділ внутрішньої політики СМДА, до компетенції якого належать питання забезпечення виконання Державної програми інформування громадськості з питань євроінтеграції України на 2004 — 2007 роки, Плану дій Україна — ЄС, Цільового плану Україна — НАТО, на цьому заході “обмежився” лише виступом стажиста на посаді головного спеціаліста відділу — пана Максима Степаненка.

Майбутній держслужбовець відхрещувався від запитань учасників російською, посилаючись на відсутність у нього конкретної інформації з тієї чи іншої проблематики. Як альтернатива слухачам були надані роздруковані повідомлення про статистичні досягнення СМДА в питаннях виконання вищезазначених програм.

Більш конструктивно налагодили діалог з учасниками “круглого столу” представники громадських організацій Севастополя, зокрема, міського відділення Товариства українських офіцерів, Севастопольської правозахисної групи і навіть Торгово-промислової палати Севастополя. Кожний з них жваво обговорював “свій профільний” аспект, який, звісно, був визначений у Цільовому плані Україна — НАТО на 2006 рік у рамках Плану дій Україна — НАТО.

Отож, діалог відбувся, втім учасники “круглого столу” вирішили продовжити його у подальшому.

Сергій ГАРБАР,
(“Флот України” №46, 18-24 листопада)

СЕВАСТОПОЛЬ ВИТРИМАВ “ОБЛОГУ” СИНЬО-ЗЕЛЕНИХ ВОДОРОСТЕЙ?

Севастопольці завжди знали справжню ціну воді. І справа навіть не в історичній пам’яті, яка щедро підживлює емоційні висловлювання на яку завгодно тему згадками про пережиті оборони. Під час війни питної води ніколи не було вдосталь, хоча з цього приводу одразу згадується фільм “Піаніст”, навколо якого було дуже багато схвального галасу кінокритиків. У тій кінострічці є один цікавий епізод. Головний герой тижнями переховується в окупованій нацистами Варшаві. Йому приносять на конспіративні квартири пакунки з їжею. Але з огляду на те, що на всіх полює гестапо, пакунки приносять все рідше і рідше. У результаті герой-піаніст на прізвище Шпільман починає потихеньку вмирати від голоду. Тим часом на вулицях Варшави починаються збройні сутички. А герой доповзає до водопровідного крана. Відкриває його, а звідти — ніякої рідини. Тобто нема вже навіть води. Але ж зачекайте, виходить, що до цього вода була! Вона була у водогоні навіть тоді, коли щовечора з настанням комендантської години місто дрижало від жаху перед фашистами!

В наші мирні часи в Севастополі вода по графіку — це звичне явище. Але коли розлючені мешканці почали обривати телефони, надзвонюючи міському керівництву і повідомляючи про підозрілий запах води з крана, постачання живильної рідини було припинено взагалі. Вже зранку легендарне місто усвідомило, що опинилось на грані катастрофи, наповненої смородом каналізації і боротьбою за наповнення чайника. Чутки розповзались, як таргани, домальовуючи картину локального апокаліпсису різноманітними цікавинками. Народ, зокрема, заговорив про те, що проблеми з водогоном — результат теракту. Розповідали також, що у водогоні в результаті чиєїсь недбалості з’явились отруйні речовини з ракетного пального. Всі ці неймовірні історії активно поширювались в чергах до крамниць, з полиць яких моментально, за одну-дві години, було зметено всю питну воду в пляшках.

Тим часом керівництво міста зібралось на нараду, до якої залучили всіх епідеміологів та силовиків. Повідомлення для населення було серйозним. “Міська влада оперативно вжила заходів щодо припинення подачі в Севастополь води, яка не відповідає санітарним нормам, і ми сподіваємося, що вже наступної доби нам вдасться відновити повноцінне водопостачання, нормалізувати ситуацію,” — заявив голова міської держадміністрації Сергій Куніцин. Він також закликав не піддаватися паніці.

Керівництво визначило сектор, з якого “можливе надходження якихось елементів, що псують воду”. Виявилось, що причиною водної кризи стала мало кому відома до цього ріка Байдарка, де є водонакопичувач об’ємом 220 тисяч кубометрів. Воду з цього сховища почали поспіхом зливати. На щастя, основний водний резервуар питної води — Чорноріченське водосховище — виявився у нормі.

Поки керівництво міста демонструвало здатність працювати в режимі надзвичайної ситуації, торговельна мережа Севастополя підняла ціни на воду в пляшках у два-три рази. А населення потягнулось до джерел, шикуючись у довжелезні черги з відрами та каністрами. Медики міста надали оптимістичну інформацію про те, що до лікарень зі скаргами на отруєння водою ніхто не звертався. Городяни полегшено зітхнули, тому що до попередження про небезпеку, яка зачаїлась у трубах водогону, дехто встиг з використанням тої води “наколотити” чайку або ж помитися.

Українські військові моряки відгукнулись на біду і запропонували поділитись водою з містом, що страждало від спраги. ВМС могли виділити сім одиниць автомобільної техніки з одночасною подачею близько 41 кубометра води, зокрема, автомобіль-цистерну для питної води, причепну цистерну для води, авторозливну станцію та понад сотню гумових резервуарів на 34 тисячі літрів. Доброю звісткою було й те, що на водоналивному танкері “Судак” був запас у кількості 800 тонн.

Увечері того пам’ятного четверга з міської державної адміністрації почали лунати ще більш обнадійливі повідомлення. Водопостачання обіцяли поновити з наступного дня, а згодом на основі проведення повного аналізу води оголосили про можливість її використання для приготування їжі.

Заяви були підкріплені переможним бульканням в системі водогону. Коли з кранів пішла вода, водний дефіцит фактично завершився.

Що ж за капость була з тим водопостачанням? Однією з версій щодо присутності стороннього запаху у воді було названо взаємодію синьо-зелених водоростей з хлором на першому етапі хлорування води. Про таємничу флору, яка хотіла заморити місто, наразі нічого особливого не відомо. Хтось десь колись читав, що ця водорість починає буйно розростатись у період спеки. З урахуванням того, що погоду останніх днів навряд чи можна охарактеризувати як тропічну, питання про винуватця надзвичайної ситуації залишається відкритим.

З усього того, що сталося, напрошується важливий висновок. Людей можна зробити щасливими дуже легко: спочатку треба позбавити їх можливості задовольняти елементарні потреби, потім повернути все до відносно нормального життя. Ви на собі це відчули?

Альбій ШУДРЯ,
(“Флот України” №46, 18-24 листопада)

Події. Трагедії. Надзвичайні ситуації. Кримінал.

Ялтинські нальотчики
Справжній бойовик розігрався в курортному місті: грабіжники банку
вступили у перестрілку з правоохоронцями, є жертви

Драма розігралася позавчора у самісінькому центрі Ялти - по вулиці Кірова - на початку шостої вечора. Саме у цей час до приміщення філії АКБ Чорноморського банку розвитку і реконструкції увірвалося троє озброєних грабіжників у масках. Нападники не жартували i, щоб засвідчити серйозність своїх намірів, жорстоко побили охоронця банку (вдарили його битою по голові, внаслідок чого той одержав черепно-мозкову травму) та зробили постріл у стелю, вимагаючи від співробітників банку відкрити сейфи.

Як повідомила "УМ" співробітниця Центру громадських зв'язків у Автономній Республіці Крим Лідія Чайка, нападники швидко почистили сейфи й забрали все - гривні, рублі, євро та долари. Загальний еквівалент - 260 тисяч гривень. Але налякати всіх працівників банку їм не вдалося: в цей же час на пункт відділу державної спеціальної охорони міста Ялта надійшло повідомлення про наліт на банк - спрацювала сигналізація. Вже за дві хвилини правоохоронці були на місці.

Під'їжджаючи до банку, вони помітили нальотчиків, які вибігали з банку з грошима та вогнепальною зброєю. Лише побачивши спеціалізовану міліцію, грабіжники кинулися на всі боки. Зав'язалася перестрілка в центрі міста. Переслідуючи нальотчиків по п'ятах, правоохоронці застрелили одного з них. При ньому вони виявили всі загарбані гроші та пістолет системи "наган". Двом іншим вдалося втекти, наразi їх затримано, i особи встановлено.

Наразі всі викрадені гроші повернуто банку. Прокуратурою Ялти порушено кримінальну справу за фактом розбійного нападу.

Василь ТАВР
(“Україна молода” №210, 11 листопада 2006 року)

КОГДА ЛЮДИ В ЧЕРНЫХ МАСКАХ С КРИКОМ: "ОГРАБЛЕНИЕ!" - ВОРВАЛИСЬ
В ПОМЕЩЕНИЕ ЯЛТИНСКОГО БАНКА, ЕГО СОТРУДНИЦЫ ПОДУМАЛИ, ЧТО ЭТО... ШУТКА

Ранив охранника, трое преступников похитили около 260 тысяч гривен. В перестрелке с подоспевшими милиционерами один из них был убит, остальным удалось скрыться

- В четверг в 17.07 на пульт отдела Государственной службы охраны при Ялтинском городском управлении милиции поступил сигнал о срабатывании охранной сигнализации в городском филиале "Черноморского банка развития и реконструкции", который расположен на улице Кирова в центре города, - рассказал "ФАКТАМ" начальник Центра общественных связей ГУ МВД Украины в Крыму Александр Домбровский. - Группа захвата Государственной службы охраны прибыла через несколько минут, поскольку здание филиала находится недалеко от горотдела милиции (кстати, и от прокуратуры). И буквально в дверях столкнулась с убегающими грабителями. Они тащили на себе тяжелые мешки с деньгами. Один из милиционеров выстрелил сначала в воздух, а грабители в ответ открыли огонь по нему. К счастью, не попали, хотя расстояние было незначительное.

Преступников было трое, они были в масках и с оружием: у одного был обрез, еще у одного - револьвер системы "наган". Увидев, что дело принимает нежелательный оборот, грабители бросились врассыпную, не выпуская при этом мешки с деньгами. Сотрудники Госслужбы охраны - их было двое - начали преследование. Один из грабителей, убегая, отстреливался, а между остальными двумя и одним из милиционеров завязалась перестрелка. Прикинув, что его товарищ остался один против двоих грабителей, второй сотрудник милиции вернулся к нему на помощь, прекратив преследование. В результате перестрелки один из грабителей был убит - буквально в пятистах метрах от филиала банка. При нем обнаружили пистолет и основную сумму денег. Двум его подельникам удалось скрыться, их личности пока не установлены. Возможно, один из убежавших ранен. Личность убитого устанавливается. Возбуждено уголовное дело, проводится расследование.

- Много денег взяли?

- Достаточно. Из банка вынесли валюту и гривни в общей сложности на сумму около 260 тысяч гривен. Филиал банка охранял сотрудник частной фирмы, который, естественно, был без оружия - имел при себе только дубинку. Когда преступники забежали в помещение с криками: "Ограбление!" - их сначала не восприняли всерьез. Как призналась одна из сотрудниц, она подумала, что это шутка. Потом, говорит, один из мужчин достал обрез и как жахнул в потолок. Тогда только сотрудницы банка поняли, что дело серьезное. Один из грабителей начал избивать охранника. Ему досталось хорошо, пришлось даже госпитализировать. Там кровищи было прилично. Второй в это время заставил кассиршу открыть кассы. Преступники быстро сгребли всю денежную массу в мешки. И уже на выходе из банка - а там очень узкий выход - они столкнулись с сотрудниками группы захвата, которых кто-то из работников вызвал, нажав кнопку оповещения.

- В момент нападения на филиал нашего банка там находились три человека - охранник фирмы "Каскад" и две женщины - операционист и кассир банка. К счастью, посетителей не было, - рассказал "ФАКТАМ" председатель правления АКБ "Черноморский банк реконструкции и развития" Дмитрий Грабовецкий, который выезжал на место происшествия. - Охранника ударили битой по голове, но он ввязался в драку с двумя грабителями. А третий в это время стал стрелять в потолок, запугивая сотрудниц. Но все сотрудники банка инструктированы, как поступать в таких случаях. Основная задача, которая для них ставится при любых обстоятельствах, - это отдать деньги и сохранить жизнь свою и клиентов банка. Потому что денежные средства застрахованы, мы это делаем в обязательном порядке.

Похищенные преступниками средства предназначались для выплаты заработной платы работникам одного из ялтинских предприятий. Они возвращены в банк. Кстати, сотрудники Государственной службы охраны потом сказали, что это первый в их практике случай, когда работник банка, тем более женщина, не растерялась, быстро сориентировалась в обстановке и нажала кнопку вызова. Благодаря этому милиционерам удалось застать преступников, как говорится, на горячем. Но в связи с тем, что мы установили самые последние средства защиты и оповещения, даже если бы сотрудница не успела нажать на тревожную кнопку, все равно система сигнализации сработала бы. Грабители об этом наверняка не знали. И все же можно сказать, что и охранник филиала, и сотрудницы родились в рубашке. Было очень много таких моментов, когда грабители могли их просто убить...

Елена ОЗЕРЯН, Симферополь
("ФАКТЫ" №210, 11 ноября 2006 года)

Воровать - так у банкрота

Сотрудники Севастопольского управления налоговой милиции раскрыли экономическое преступление: руководители предприятия нанесли своему "кормильцу" ущерб на сумму более миллиона гривен.

Как сообщил пресс-центр государственной налоговой администрации в Севастополе, некогда успешное городское предприятие оказалось на грани разорения из-за долгов перед бывшими партнёрами, государством, работниками. Действующее законодательство на такой случай предусматривает некоторый гарант для кредиторов - уставной фонд предприятия. Активы банкрота распродаются, и за счёт полученных средств предприятие рассчитывается с долгами.

Чувства людей, которые управляли этим предприятием, объяснимы. Совсем недавно они ведали им, как собственным имуществом. И вот недвижимость и оборудование уходят у них из рук. Управленцы решили выйти из ситуации по-другому. Они зарегистрировали новое предприятие, с которым заключили договор о продаже активов банкрота. Имущество было передано, но "ожидаемая" сумма в 1 млн. 130 тысяч гривен на расчётный счёт продавца так и не поступила. В итоге должник остался ни с чем. А что с "нищего" возьмёшь?

Прокуратурой возбуждено уголовное дело по факту злоупотребления служебным положением в особо крупных размерах в отношении должностных лиц обанкротившегося предприятия.

Григорий СТАРОВЕРОВ
(“Крымская правда” №209, 16 ноября 2006 года)

Бандиты пойманы

Налётчики, совершившие вооружённое нападение на Ялтинский филиал Черноморского банка реконструкции и развития, вчера ночью были задержаны, сообщил начальник Главного управления МВД Украины в Крыму генерал-майор милиции Владимир Хоменко.

По его словам, гангстерами оказались жители Симферополя Александр Мельник и Сергей Рудь.

В четверг, 9 ноября, как мы сообщали, трое бандитов, угрожая револьвером и обрезом охотничьего ружья, потребовали от работников банка сложить деньги из сейфа в мешок. Добыча составила почти 50 тысяч долларов США. Но у входа в банк налётчиков встретили бойцы ОГСО. Произошла перестрелка, в которой один из грабителей был убит. Рядом с ним остался мешок с деньгами. Убитый тоже оказался жителем Симферополя.

(“Крымская правда” №210, 17 ноября 2006 года)

Куля — дура, проте сищики молодці
Кримська міліція затримала нападників на банк у Ялті

Зухвалий напад на ялтинську філію АКБ "Чорноморський банк розвитку і реконструкції" стався ще 9 листопада. Тоді, нагадаємо, близько 17-ї години у приміщення ввірвалось троє чоловіків у чорних масках. Зловмисники, погрожуючи зброєю, стали вимагати від персоналу видати їм наявну готівку. Для переконливості своїх намірів вистрілили вгору з пістолета та на очах у всіх побили приватного банківського охоронця. Касирам діватися було нікуди. Прихопивши купу доларів, євро і гривень на загальну еквівалентну суму понад 260 тисяч гривень, нападники миттєво вискочили на вулицю. Але буквально через дві хвилини на місці злочину вже була міліція державної служби охорони — хтось зі співробітників банку встиг непомітно для нападників натиснути кнопку сигналізації.

Побачивши правоохоронців, трійка кинулася хто куди. Міліції довелось застосувати зброю на ураження. Внаслідок цього був застрелений один із зловмисників, як пізніше з'ясувалось, 22-річний мешканець Сімферополя. У нього виявили бойовий "наган" і майже всю викрадену з банку суму грошей. Подальші оперативно-розшукові заходи принесли свої плоди: минулої ночі встановлено й затримано двох інших співучасників злочину. Як повідомив Центр громадських зв'язків кримської міліції з посиланням на її керівника, генерала Володимира Хоменка, ними виявилися теж сімферопольці Олександр Мельник і Сергій Рудь. Слідство за порушеною Ялтинською прокуратурою кримінальною справою продовжується.

Василь ДРАГОЛЮК
(“Україна молода” №214, 17 листопада 2006 року)

Підготовлено Центром інформації
та документації кримських татар

ДО ЗМІСТУ