Електронний бюлетень"Крим у дзеркалі української преси"№ 20(11.07 - 20.07.2006)За 11.07 - 20.07.2006 року Центром інформації та документації кримських татар виявлені наступні матеріали щодо кримської та кримськотатарської тематики, які систематизовані нами за рубриками з посиланням на видання і дату публікації. Матеріали надаються мовою оригіналу. З М І С Т:Влада. Суспільство. Політика.(Спекотне кримське літо розпочалося для політикуму півострова та самого Анатолія Гриценка гарячими подіями на всіх "фронтах": формування коаліції Партії регіонів із депутатами від партії "Союз", Компартії, блоку "Народна опозиція" Наталії Вітренко та блоку "Не Так!"; конфлікт із представником Президента в Криму Геннадієм Москалем, котрий пообіцяв освіжити кримінальні справи деяких депутатів; акції протесту проти навчань "Сі Бриз-2006"; нескінченні бої за кримську землю... Позиції Голови Верховної Ради АРК Анатолія Гриценка такі.) Василь Вікторов Дилема Донузлава (Крим упритул підійшов до того рубежу, коли треба здійснити новий вибір, що на багато років уперед визначить його профіль. На поверхні лежить мегапроект — перетворення півострова на курорт світового масштабу, але... По-перше, він розроблений лише в загальних рисах. По-друге, починати слід із генпланів кримських міст-курортів. А виступити в ролі координатора такого мегапроекту поки що ніхто не готовий. Також не готові законодавча й економічна база для цього проекту. Проте інвестори так і "крутяться" біля Криму. Дедалі частіші та голосніші суперечки в Криму про великі промислові будівництва. Останнім часом предметом розмов є два з них — проекти з будівництва великих морських портів на озері Донузлав, що розташоване північніше від Євпаторії, та на озері Тобечик, що за 12 кілометрів на південь від Керчі. Ще Леоніду Кучмі пропонували варіанти цих проектів, і саме він ухвалив рішення будувати порт на Донузлаві. Проблема перейшла у спадок Віктору Ющенку, і він уже 23 вересня 2005 року видав Указ №1329/2005 "Про заходи щодо створення Кримського морського транспортно-промислового комплексу "Донузлав", що спричинив новий сплеск емоцій. Вирують пристрасті в пресі, на зборах, круглих столах і наукових конференціях, до справи залучають міжнародну громадськість і міжнародне право. Нещодавно Представник президента Геннадій Москаль після дискусії із залученням усіх зацікавлених сторін резюмував так: я їду до Президента з пропозицією відмінити старий указ про будівництво порту та видати новий — про інший напрям розвитку регіону. Але і цей крутий поворот у долі цілого кримського регіону призвів до бурхливих протестів. Розберімося в проблемі детальніше.) Микита Касьяненко, Сімферополь Мустафа ДЖЕМIЛЬОВ: "Необхідність об’єднання країни — наріжний камінь усіх процесів..." (Кримський регіон є якщо не вибухонебезпечним, то напруженим в політичному смислі. Про багато невирішених проблем заявляють кримські татари. Про всі актуальні події останніх днів кореспондент "Дня" розмовляє з народним депутатом України, головою меджлісу кримських татар, головою Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України Мустафою ДЖЕМІЛЬОВИМ. ) Микита Касьяненко, Бахчисарай — Сімферополь Крымские татары разворачивают широкомасштабную кампанию по возврату домов и имущества (Крымскотатарские общественные организации "Койдешлер", "Намус", "Черкез-Кермен" и информационная кампания "Азатлык" начали подготовку к петиционной кампании, направленной на возвращение домов, земель и имущества, изъятого у крымскотатарского народа при его депортации в 1944 году. Украинское государство не только не собирается восстановить в правах крымскотатарский народ, возвратить его дома и имущество, но наоборот — усиливает против него репрессии. Адресатами петиции станут Верховный Комиссар УВКБ ООН, Совет Европы, ОБСЕ, Евросоюз.) Соб. Инф. Кримські татари порушують питання про реституцію (Учора в Сімферополі чотири кримськотатарські громадські організації провели прес-конференцію, на якій оголосили про початок збору підписів своїх співвітчизників під петицією з вимогою про реституцію землі, рухомого та нерухомого майна, конфіскованих під час депортації 1944 року. Вони сподіваються, що завдяки цьому міжнародне співтовариство примусить Україну повернути або компенсувати кримськотатарському народу 30—40 мільярдів доларів і 997 тисяч гектарів землі — заявили на прес-конференції представники організацій "Азатликъ", "Койдешлер", "Намус" і "Черкез Кермен". Треба сказати, що кримські татари, які після повернення до Криму з кінця 90-х років минулого століття часто знаходили на півострові свої старі будинки, довго принципово офіційно не ставили питання про реституцію, оскільки вважали, що Україна є лояльною до них державою і надає допомогу в поверненні та облаштуванні на державному рівні. Тільки за державною програмою повернення на облаштування репатріантів до Криму вже виділено понад 800 мільйонів гривень. У рідкісних випадках хазяї будинків, які збереглися, подавали позови до суду, вимагаючи повернення майна, але не до жителів, яких туди поселила держава, а до державних органів, яких вони вважали винними у своїй трагедії. Один із таких судових процесів з приводу будинку в Сімферополі, що належав до депортації сім’ї татар Оруджевих, уже дійшов до європейського суду з прав людини, прийнятий ним і скоро буде розглянутий. Однак останнім часом, коли кримські татари зустрічають дедалі більшу протидію в питаннях забезпечення землею, народ, як вони самі говорять, вимушений поставити питання про реституцію забраного майна та землі.) Микита Касьяненко, Сімферополь Разделяй и властвуй - такова политика "двойных стандартов", которую проводит Киев в Крыму (Власти Украины сквозь пальцы смотрят на противоправные действия крымскотатарского меджлиса, поскольку политические обязательства президента В. Ющенко перед его лидерами ему оказались дороже конституционных прав и свобод граждан, подчёркивается в заявлении президиума Русской общины Крыма в связи с событиями в Бахчисарае. Массовые беспорядки в Бахчисарае, говорится в нём, обнажили по сути давно назревшую проблему "двойных стандартов" в отношении центральных украинских властей к крымчанам. Постоянный представитель президента в Крыму Геннадий Москаль вместо того, чтобы, руководствуясь действующим законодательством, пресечь акции антиконституционного "меджлиса-курултая", ведёт переговоры с экстремистами, которые приступили к погромам в Бахчисарайском районе. ) ("Крымская правда", №126, 14 июля 2006г.) У Криму з’явилося наметове містечко (Учора кримські прихильники БЮТ розгорнули наметове містечко перед будівлею ВР АРК, де розглядалося питання про суспільно-політичну ситуацію в Україні. Протестувальники вимагали від Президента розпустити парламент країни.) (“Демократична Україна”, №127, 15 липня 2006р.) Москалю рекомендована антишоковая терапия (Председатель Верховного Совета АРК Анатолий Гриценко рекомендует представителю президента Украины в автономии Геннадию Москалю провести сеанс антишоковой терапии для жителей Алчевска, которых он вверг в состояние зимнего шока, будучи губернатором Луганской области. Так спикер прокомментировал по просьбе журналистов высказывания Г. Москаля о ситуации в коммунальном хозяйстве Щёлкино и посёлка Орджоникидзе, которая якобы вызвала у него "шок". По мнению главы парламента, в искренность "шоковых" переживаний Геннадия Москаля не позволяет поверить его печально знаменитый на всю страну опыт замораживания жителей Алчевска. При этом А. Гриценко напомнил о долгах крымским здравницам за пребывание в них алчевских детей в период зимней аварии в их родном городе. "Именно в Крыму дети излечились от этого шока, вызванного халатностью руководства области. Сегодня по милости Москаля некоторые крымские здравницы могут оказаться полными банкротами из-за этих долгов", - сказал он.) ("Крымская правда", №127, 15 июля 2006г.) (Во время конференции, состоявшейся в Киеве и Крыму по инициативе международной организации "Ялтинская европейская стратегия", был презентован стратегический план продвижения Украины в ЕС Для участников третьей, уже традиционной, конференции, именуемой "Ялтинская европейская стратегия", не в новинку в непринужденной обстановке, что называется, без галстуков обсуждать рецепты возможного "безболезненного" вступления Украины в Европейский Союз (ЕС). Среди гостей мероприятия, состоявшегося на днях в Киеве и Крыму, известный экономист, многолетний консультант кабинетов министров Украины Андерс Аслунд (Швеция); советники Президента Украины Виталий Кличко и Борис Немцов (Россия); президент Парламентской ассамблеи НАТО Пьер Лелюш; спикер Верховной Рады Александр Мороз; бывший посол США в нашей стране Карлос Паскуаль и нынешний - Уильям Тейлор; президент Института Брукингза Строуб Телбот (США); члены Европарламента; министры и послы ряда европейских стран; известные политологи и журналисты.) Елена Шеремета, Ялта-Киев У Ялті побачили контури Брюсселя (Упродовж двох днів у Лівадійському палаці на міжнародній конференції "Ялтинська європейська стратегія", організованій фондом Віктора Пінчука, тривали дискусії про перспективи розвитку України. Зарубіжні та вітчизняні учасники обговорювали не тільки європейські - у політичному сенсі – шанси нашої країни, а й актуальний момент: причини політичного напруження та шляхи його подолання. Головний лобіст українських інтересів, як називають екс-президента Польщі Олександра Квасневського, у своїй доповіді накреслив три варіанти розвитку ситуації. Перший - дострокові вибори, котрі гарантуватимуть, що "через рік в Україні буде якийсь уряд, але який саме - невідомо". Другий варіант - змиритися з нинішньою коаліцією, однак у доповідача "є велике побоювання цілісності бачення цих партій, оскільки вони не мають однакової позиції розвитку України". І третій - створення широкої коаліції, що видається пану Квасневському найвірогіднішим, хоча він і розуміє, "як тяжко створювати коаліцію колишнім противникам".) Людмила Коханець (У Лівадійському палаці поблизу Ялти завершив свою роботу III міжнародний саміт "YES" — найпрестижніший форум посланців політичної еліти Європи і Америки. В ньому взяли участь відомі політики, дипломати, державні діячі, журналісти — представники Великобританії, Франції, Німеччини, Польщі, Ірландії, Словенії, Румунії, Хорватії... Українську офіційну сторону представляв глава Секретаріату Президента України Олег Рибачук. Відкрив саміт депутат британського парламенту, голова правління "YES" Стівен Байерс. Учасників саміту привітав Голова Верховної Ради АР Крим Анатолій Гриценко. Він, зокрема, зазначив, що впродовж п'ятнадцяти років Крим демонструє світовому співтовариству здатність вирішувати на принципах толерантності, поваги прав і національних традицій складні міжетнічні проблеми. Така політика робить півострів привабливим для інвесторів, особливо у курортно-туристичному комплексі.) Олександр Кулик, Светлана Пронина засудила Украину в Европейском суде (Европейский суд крымчане выигрывали уже четырежды, в пятый раз это сделала 62-летняя жительница Ялты Светлана Пронина. Интересно, что об этом событии ялтинские чиновники еще не знали. Да и сама Светлана Владимировна понятия не имела, что ее дело в Европейском суде уже завершено. Узнала она об этом от корреспондента "Комсомолки". ) Наталья Дремова Економіка. Фінанси.(У Раді міністрів Криму нещодавно відбувся семінар "Вступ України до ВТО: перспективи та наслідки для малого й середнього бізнесу". Його організатори — Мінекономіки України і кримський уряд за підтримки Українського центру міжнародної інтеграції, Союзу підприємців при Кабінеті Міністрів України провели цікавий діалог з однієї з найактуальніших проблем економічного розвитку нашої держави.) Олександр Кулик (Про занепад українського села сьогодні не говорить хіба що лінивий. Так зване роздержавлення агропромислового комплексу фактично розвалило могутні за радянських часів господарства, а хліборобські паї за безцінь скупили новоявлені орендарі, які не поспішають ні господарювати по-новому, ні розраховуватися з орендодавцями. Як і в цілому в Україні, кримське село переживає не кращі часи. З могутніх господарств залишились одиниці. Плуги, борони, дощувальні установки розтягли на металобрухт, і зараз, на думку новопризначеного кримського прем'єра Віктора Плакіди, потрібно серйозно займатися відродженням зрошувального землеробства, яке може врятувати кримське село, забезпечити стал е, виробництво продовольчої пшениці, а тваринництво — необхідними кормами.) Олександр Кулик Земельне питання(В Бахчисарае возникло жесткое противостояние между торговцами центрального рынка города и местными жителями — крымскими татарами, дошедшее до массовой драки, сообщает Интерфакс-Украина. Поводом для конфликта послужило то, что собственники рынка начали строительные работы в охранной зоне возле древнего крымскотатарского мавзолея, что запрещено законом. Как сообщил начальник ЦОС ГУМВД в Крыму Александр Домбровский, длительное время крымские татары требуют закрыть рынок и ранее обратились в суд по этому вопросу. Суд заседал несколько раз, но окончательного решения еще не вынес. Тем не менее, собственники рынка начали строительство. Это возмутило крымских татар, и в пятницу около 50-60 человек устроили протест возле рынка, перекрыв все его входы. Чтобы не допустить конфликтных ситуаций на место происшествия прибыла милиция, которая временно закрыла рынок и распустила торговцев.) (“Вечерние вести”, №96, 11 июля 2006г.) (Минулими вихідними центральний ринок у Бахчисараї не працював — його заблокували невдоволені городяни — кримські татари. Ще у п'ятницю, 7 липня, вони обкрутили колючим дротом вхідні ворота, у "революційному" запалі перевернули кілька контейнерів із крамом, облили прилавки відпрацьованою автомобільною оливою, а спробою увірватись до бухгалтерії до смерті налякали її працівників. І наостанок, за деякою інформацією, надавали стусанів трьом контролерам ринку, котрі спробували зафіксувати перебіг блокади на відео. Наступного дня справа дійшла вже до масової сутички, в якій з обох боків взяли участь понад 300 осіб. У "гарячу точку" на допомогу місцевому відділку міліції у той же день перекинули 60 бійців спецпідрозділу "Беркут" і 120 — із частини Внутрішніх військ МВС. Тільки так вдалося розборонити ворогуючих. Як поінформували "УМ" у Центрі громадських зв'язків кримської міліції, 7 учасників "рукопашки" (3 кримських татар і 4 слов'ян) офіційно подали заяву до міліції про побиття.) Василь Драголюк Розв'язати партенітський вузол (Нарешті, здається, конфліктна ситуація, пов'язана із виділенням земельних ділянок депортованим громадянам у селищі Партеніт (Південний берег Криму) вступила у стадію свого завершення. Постійний Представник глави держави в автономії Геннадій Москаль провів нараду за участю усіх зацікавлених сторін: кримськотатарської громади, республіканських комітетів із земельних ресурсів та нацменшин, керівництва Партенітської селищної ради та дослідного господарства "Приморське". Суть конфлікту полягала в тому, що представники кримськотатарської громади Партеніту виявили незадоволення практикою розподілу вільної землі у Партеніті. Не знайшовши порозуміння з місцевою владою, депортовані перенесли пристрасті на площу Леніна у Сімферополі, розбивши тут намети та влаштувавши довготерміновий пікет.) Олександр Кулик (Ещё на половине пути из Симферополя в Бахчисарай у села Новопавловка выставлен пикет. Плакатами с требованиями типа "Руки прочь от наших святынь" обвешаны придорожные тополя. Пикетчики обустроились, как туристы на привале. Чуть поодаль установлена палатка, на которой для пущей важности написано "Штаб". Уже готов плов, и нас даже пригласили пообедать. В другой бы раз, возможно, не отказались бы. Но нам надо в Бахчисарай - в центр этого противостояния, продолжающегося уже не первый год. ) Татьяна Рябчикова "Если наши участки не узаконят, я поступлю так же, как Наталья!" (Так говорит соседка доведенной до отчаяния 43-летней жительницы Алушты, которая свела счеты с жизнью, выбросившись с балкона пятого этажа горисполкома Два десятилетия назад жильцы трехэтажного дома по тихой улочке Сергеева-Ценского в Алуште обустроили огороды на расположенном неподалеку пустыре. Неоднократно пытались люди узаконить землю, но безрезультатно. Правда, до последнего времени никто не предпринимал попыток насильно ликвидировать огороды... Но однажды на участок Натальи Кобелевой пришли люди и стали рубить деревья, кусты роз. Затем приехал бульдозер и снес времянку и сарай. А саму хозяйку, попытавшуюся оказать сопротивление, привязали проволокой к дереву - чтобы не мешала. На глазах хозяйки крушили, ломали, вытаптывали то, что было построено и выращено ее руками...) Елена Озерян, Симферополь (— Ты ведь меня знаешь, Абдула. Я мзду не беру, мне за державу обидно, — эта фраза из "Белого солнца пустыни" — рингтон мобильного телефона директора Бахчисарайского центрального рынка Владимира МЕДВЕДЕВА. В минувшую субботу в Бахчисарае, на центральном рынке города, произошло одно из самых крупных межэтнических столкновений в Крыму за последние годы. Напомним вкратце о том, как это было и что послужило поводом (именно поводом, а не причиной) столкновения. Уже несколько лет меджлисовцы требуют закрыть рынок на улице Буденного, мотивируя это тем, что на его территории находятся национальные святыни крымских татар — дюрбе (мавзолеи). Дело о закрытии рынка с переменным успехом слушается в судах различных инстанций. Последнее решение было вынесено всего несколько дней назад, 6 июля, Хозяйственным судом Крыма в пользу владельцев рынка, однако их оппоненты могут обжаловать (и наверняка обжалуют) его в вышестоящих инстанциях. По словам Медведева, рынок находится на этом месте с восьмидесятых годов прошлого века, и сегодня на нем работают около трехсот торговцев.) Александр Мащенко Кощунствуя над погребенными, добра не наживешь! (10 июля, ближе к вечеру, территория рынка на улице Буденного в Бахчисарае была обозначена веревочкой. Все вокруг безмолвствовало, и только присутствие группы милиционеров, часть которых отдыхала в автобусе, напоминало о тревожных днях, когда в районе святых мест Азизлер в Бахчисарае столкнулись общественные интересы крымских татар, требовавших перемещения рынка на иное место, и интересы руководителей рынка, якобы, защищавших права торговцев. Сотрудники милиции от комментариев отказались, заявив, что ведутся следственные действия. Со слов председателя Бахчисарайского регионального меджлиса Ахтема Чийгоза, ситуация прояснилась. Он отметил, что крымскотатарская общественность уже много лет добивается освобождения святых мест Азизлер от торговых рядов. Решение суда в 2004 г. предусматривало передачу этой земли Бахчисарайскому Государственному историко-культурному заповеднику. Со всеми службами был согласован и передан на экспертизу проект отвода земли. Прокуратура Бахчисарайского района после проверки подтвердила незаконность нахождения рынка на земельном участке, где ранее располагалось мусульманское кладбище и мемориальный комплекс "Азизлер". Однако, по мнению А.Чийгоза, руководство Бахчисарайского районного потребительского общества (ПО "Рынок") и дирекция рынка, игнорируя законные требования районных властей и общественности, пытаются перевести вопрос в политическую плоскость и нагнетают межнациональную напряженность.) Адиль Сеитбекиров (У Бахчисараї продовжується протистояння, де кримські татари вимагають прибрати стихійний ринок з території їхньої святині "Азіз", а торговці відстоюють свої робочі місця, не погоджуючись перейти на інші ринки. Для підтримки порядку і запобігання конфлікту в Бахчисарай стягнуто понад 1000 бійців внутрішніх військ і спецпідрозділу "Беркут" і це обходиться казні у 30 тисяч грн. щодня. Незважаючи на це, Представник Президента України в Криму Геннадій Москаль звернувся до міністра МВС України з проханням направити у Крим додаткові сили з метою запобігання конфлікту. Як повідомив Геннадій Москаль на зустрічі з керівниками контролюючих органів АРК, конфлікт у Криму, який перейшов із економічної площини в міжнаціональну, треба вирішити правовим шляхом. За його словами, "не може сьогодні вся Україна, весь Крим бути заручником одного власника ринку Володимира Медведєва, який диктує всім свої умови".) (“Кримська світлиця”, №29, 14 липня 2006р.) Алуштинські депутати зайнялися городами, через які викинулася з вікна міськради жінка (У фокусі позавчорашньої сесії Алуштинської міськради було конкретне земельне питання. Саме за нього заплатила власним життям 29 червня 41-річна Наталя Кобелєва, викинувшись у перерві минулого пленарного засідання з 5-го поверху міськради. Нагадаю, трагедія сталась після того, як днем раніше судові виконавці в інтересах фірми "Алустон-98" знесли на її присадибній ділянці кам'яну "времянку". А вранці наступного дня, щоб невдоволена Наталя не заважала очистити ділянку, виконавці з представниками фірми ще й силоміць прив'язали її до дерева.) Василь Драголюк "УМ" дізналася, як дерибанять землю на Одещині та у Великій Ялті ("У царині земельних відносин терміну давності не існує!" — люблять казати у Державному комітеті України із земельних ресурсів. "Завали", які виникли внаслідок безміру попередників, тут намагаються розчищати всіма доступними способами. I таки виявляють численні порушення в тому чи іншому регіоні. Утім, демонтуючи систему земельної корупції, навіть керівництву Держкомзему доводиться стикатися з активною протидією підлеглих із регіонів, їхніми подільниками з правоохоронних органів, зацікавленими впливовими особами та iн. У розпорядження "УМ" потрапили цікаві документи — акти комплексних перевірок органів земельних ресурсів Одещини та Ялти. Царьки з "перлини біля моря" Комплексна перевірка роботи Одеського облуправління земельних ресурсів за 2004—початок 2006 років проводилася Держкомземом ще у квітні. Тут далеко до запеклих земельних протиріч, подібних до тих, що відбуваються у Криму, бо, незважаючи на етнічне різнобарв'я регіону, на Одещині немає ні татарського питання, ні такої розгалуженої санаторно-курортної та природно-охоронної інфраструктури як на ПБК. Утім зловживання власних підлеглих у зав'язці з місцевими правоохоронцями, як свідчать джерела "УМ", вразили навіть бувалих високопосадовців Держкомзему.) Іван Леонов Бахчисарай кипит (Если Геннадий Москаль был прав, заявив во вторник, что ситуация в Бахчисарае "дошла до точки кипения", то Бахчисарай продолжает "кипеть" и по сей день. Вчера, правда, рынок на улице Буденного открылся, однако вокруг него по-прежнему находятся усиленные подразделения милиции. У подходов к рынку стоит круглосуточный пикет меджлисовцев. Его участники требуют немедленной ликвидации рынка для устройства на его месте музейного комплекса. В то же время, по словам заместителя директора рынка Жана Запруты, сейчас рынок проверяют, что называется, по всем фронтам — милиция, налоговики, СЭС, пожарные.) Александр Мащенко Земля тривоги нашої (Як ми вже повідомляли, 29 червня доведена до відчаю 43-річна жителька Алушта викинулася з балкона п'ятого поверху міськвиконкому. Резонансна подія обростає різними домислами й чутками не лише серед алуштинців, які твердо переконані: ця трагедія пов'язана саме з клаптиком землі, який у жінки відібрали. Це зайвий раз підтвердив і гіркий фінал останнього земельного спору самогубці Наталії Кобелєвої, адже земля Південного узбережжя в усі часи є не лише годувальницею, а й предметом суперечок і конфліктів, часом жорстоких сутичок. Безробітна Наталія Кобелєва жила в багатоквартирному будинку на вул. Сергєєва-Ценського на окраїнному міському пагорбі. Сусідню пустку поруч з будинком мешканці двадцять років тому розробили й перетворили на невеличкі присадибні городи. Один з них невтомно плекала й Наталія. З нього й жила. Узаконити земельні ділянки виявилося неможливо: люди неодноразово намагалися оформити землю, але безрезультатно. В Алуштинському міськвиконкомі їм систематично відмовляли. Хоча її категоричних заборон на вирощення городини не було, адже багато хто з жителів узбережжя у такий спосіб поповнює свій стіл завжди дорогими тут сільгосппродуктами. Не вживалося досі й жодних насильницьких заходів з ліквідації неоформлених городів.) Віктор Хоменко. Крим. Виктор ШЕМЧУК: "Мы не должны носить штаны за контролирующими органами" (Земельный вопрос не теряет своей актуальности в Крыму ни зимой, ни летом. Это одна из немногих тем полуостровной жизни, забыть о которой не позволяют ни политики, ни безземельные граждане. Однако в определённые моменты эта проблема обретает ещё большую остроту. Очередной накал страстей вокруг неё вызвало недавно прошедшее заседание в представительстве президента страны, где снова прозвучали ставшие уже привычными разоблачения и прогнозы разбазаривания бесценной земли. Всё это уже слышали. Хотя чем не повод для серьёзного разговора с теми, кто ниоткуда не приезжал, никуда не уезжал и всё это время непосредственно разбирался в "круговороте" незаконных земельных решений и их последствий.) Беседовала Наталья Гервасий Фестивалі. Виставки. Музеї. Історія. Пам’ятки архітектури.Самый "отвязный" фестиваль лета (15 июля в селе Поповка, что под Евпаторией, стартует самый "демократичный" музыкальный фестиваль для молодежи "Казантип". Уж давно звучат обвинения, что, мол, ежегодный форум в Казантипе — это официальный повод для молодежи, позабавиться амфитаминами, галюцегенными препаратами и прочими "радостями" жизни. Отчасти верно говорят — что поделаешь, электронную музыку не зря называют кислотной. Здесь не выйдет гитарист и не даст "запила", здесь крутит под рукой диджей свою пластину.) Алексей Глуховский Проблема геноцида крымских татар: размышления историка (20 мая 2006 года состоялось первое заседание Специальной комиссии по изучению геноцида крымскотатарского народа и преодолению его последствий [далее — Комиссия. — Г.Б.], образованной на четвертой сессии IV Курултая. Как известно, основной целью учрежденной Комиссии является разработка и подготовка документов о признании Украинским государством и международным сообществом депортации и последующих лет политики советского государства в отношении крымскотатарского народа актом геноцида. Мне довелось интересоваться теорией геноцида во время написания монографии "Крымскотатарская проблема в СССР (1944-1991)", в которой нашла отражение и моя позиция по вопросу геноцида крымских татар. Позволю себе изложить некоторые размышления на эту тему в более развернутом виде.) Гульнара Бекирова, Загадка севастопольських... пірамід (У Севастополі спостерігається справжній пірамідний бум. Десятки вчених, в тому числі і закордонних, активно досліджують місце, де за допомогою унікальної методики севастопольського дослідника Віталія Гоха на декількох метрах під землею виявлено сім пірамід. Зараз на місці, де, як припускається, знаходиться одна з них та сфінкс, розпочались активні розкопки і, як кажуть ентузіасти, до верхівки піраміди залишилося всього декілька метрів. Севастопольський вчений Віталій Гох знайшов піраміди випадково. Декілька років поспіль за допомогою винайденого ним і запатентованого приладу, що дозволяє визначати будь-які речовини під землею, він займався пошуком корисних копалин та води. Більш детальний аналіз однієї зі знайдених споруд показав не природний, а штучний характер її створення.) Ольга Савченко, (Галина Безрук и другие талантливые дети получили подарки. Многие из них впервые увидели Черное море и Крымские горы Известная поговорка "Хорошо там, где нас нет" уже неактуальна. Хорошо там, где мы есть. Особенно, если мы - в Ялте. Летом на набережной можно увидеть несколько концертных площадок. Вечером здесь разворачиваются яркие шоу-программы, которые привлекают внимание отдыхающих, прогуливающихся под звездным небом Южного берега Крыма. На днях в ялтинском концертном зале "Юбилейный" завершился IV Международный шоу-фестиваль детского и юношеского творчества "Сказочная Ялта", который традиционно проходит в конце июня и каждый раз открывает новые юные таланты.) Виолетта Киртока, Ялта-Киев Земля родная помнит вас - и всех, и каждого отдельно (Общеобразовательная школа N4 в Феодосии, которой исполняется 195 лет, известна тем, что в ней учились великий художник-маринист Иван Айвазовский и пионер-герой Витя Коробков. Его имя школа и носит Практически в центре Феодосии на тихой тенистой улице имени Вити Коробкова стоит строгое двухэтажное здание общеобразовательной школы N 4. Старейшая в Крыму - ей 195 лет! У школы славная, богатая история. Среди её выпускников разных лет академики и профессора, известные художники и писатели, музыканты, авторитетные педагоги. В числе самых известных её учеников - знаменитый художник Иван Айвазовский и пионер-партизан Витя Коробков. Дорогу к школе готов был показать каждый феодосиец.) Николай Горюнов (В Бахчисарайском районе Крыма на базе ослиной фермы скоро появится театр ослов, единственный в странах СНГ. Четвероногие актеры будут разыгрывать небольшие сценки шутовского характера вместе с людьми, выполняя при этом их команды. Как рассказал "Сегодня" владелец фермы Николай Помогалов, сейчас театр в процессе создания, хотя первые выступления уже были на недавнем празднике "Дня урожая". "Выступление ослов и клоунов прошло с большим успехом, — рассказал он. — Животные послушно выполняли команды: бегали, прыгали, как в цирке. Надо отметить, что ослы прекрасно подыгрывают человеку и поддаются дрессуре".) Марина Самолетова (У Севастополі десятки учених з різних країн світу досліджують місце, де імовірно під землею перебувають сім древніх пірамід. Нині ведуться активні розкопки і, як говорять ентузіасти, до верхівки однієї з дивовижних споруд залишилося кілька метрів. Більшість вчених схиляється до того, що підземні севастопольські піраміди підтверджують здогадку американських дослідників про те, що 65 мільйонів років тому в результаті падіння гігантського метеорита вимерла стародавня цивілізація. Саме походження пірамід поки лишається загадкою. Завдяки унікальній методиці місцезнаходження пірамід визначив севастопольський дослідник Віталій Гох. Кілька років поспіль за допомогою винайденого ним і запатентованого приладу, який дає змогу визначати будь-які речовини під землею, він займався пошуком корисних копалин і води. Детальніший аналіз однієї зі знайдених споруд засвідчив не природний, а штучний характер її створення. "Ми дійшли до надміцного утворення, до якого входили тваринний білок, гіпс, рідке скло, гравій,— розповів кандидат технічних наук Віталій Гох.— Це техногенна піраміда, яка випромінює енергію в певні періоди, і ця енергія також специфічна".) (“Демократична Україна”, №128, 18 липня 2006р.) Освіта. Наука. Мовні проблеми.Де управлінців плекають змалку (У шостій школі Джанкою першого вересня відкриють спеціалізований клас державного управління. У програмі безплатного дворічного спецкурсу для тридцяти кращих старшокласників, зібраних із навчальних закладів усього міста — вивчення економіки й фінансів, основ права, політології, соціології та гуманітарної політики, регіонального і місцевого самоврядування. У Євпаторії такий клас працює з 2002 року. Нині учні, які успішно оволоділи азами чинного законодавства, самоврядування, фінансової та економічної науки, проходять практику у відділах і управліннях міськвиконкому. Тут вони знайомляться з посадовими інструкціями й правовими основами діяльності управлінь, школярів навчають також планування й роботи з документацією. Після закінчення курсу кращі учні отримають право безплатного навчання в Київській академії управління, а всіх слухачів буде зараховано до кадрового резерву виконкому.) Віктор Хоменко. Крим. Не завжди клин клином вибивають... (30 червня на площі ім. Леніна в Сімферополі відбувся мітинг, присвячений 65-ій річниці проголошення Української суверенної держави, який організував Конгрес українських націоналістів. Того ж дня поширювалися листівки із резолюцією мітингу та зверненням до російськомовних громадян під назвою "Геть московські пазурі від горла України!" Ось деякі думки людей про цю листівку.) (“Кримська світлиця”, №29, 14 липня 2006р.) Охорона здоров’яУ Криму накинули оком на протитуберкульозний диспансер (Закриття спеціалізованої протитуберкульозної поліклініки в Сімферополі, де на обліку перебуває понад п'ять тисяч хворих, а також переведення лікарів-фтизіатрів на постійне місце роботи в міські поліклініки міста суперечить Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз". Про це заявив Постійний представник Президента України в АРК Геннадій Москаль. На його думку, Міністерство охорони здоров'я автономії замість вдосконалення методів боротьби з хворобою, що стала епідемією в Криму, закриває спеціалізовані лікувальні установи, покликані захищати населення від туберкульозу.) (“Демократична Україна”, №125, 13 липня 2006р.) (Как сообщила вчера пресс-служба Министерства обороны Украины, благодаря своевременной помощи морских пехотинцев из состава отдельной бригады береговой обороны ВМС Украины удалось спасти жизнь специальному корреспонденту российского "Первого канала" в Крыму 34-летней Елене Иваниченко, потерявшей большое количество крови во время родов. - Когда во время родов возникли осложнения, Алена потеряла много крови, ее надо было срочно восстанавливать, - рассказал супруг журналистки, собственный корреспондент газеты "Сегодня" Майк Львовски. - А кровь у нее достаточно редкой группы - третья, отрицательная. Оказалось, что на Центральной станции переливания крови в Симферополе запасов совсем мало - буквально 500 миллилитров, то есть на две порции. У Алены естественная потеря крови была куда больше. Ситуация осложнялась еще и тем, что кровь не свертывалась.) Елена Озерян, Симферополь Туризм. Відпочинок. Оздоровниці.Курортні спокуси (Давньою традицією Криму є неодмінний у розпал літнього сезону наплив тисяч власних і зальотних, юних і не дуже, доларних і рубльових, елітних і трасових, готельних і вокзальних "жриць продажної любові". Ці дами злітаються, як метелики на світло, на чуже свято безжурного життя біля моря, щоб максимально витрусити гаманці невибагливих шукачів сумнівних утіх і розваг. Їх кількість і ціни за специфічні послуги коливаються залежно від зростання цін на продукти, комунальні послуги і пальне. Вони знають, що в часи жіночого безробіття тут знайдуть завжди затребуваний і добре оплачуваний заробіток, який, утім, обкладається дуже високою даниною "кураторів" цього бізнесу. Кожна прагне сороміцькою працею заробити на власне щастя: дім, машину, догляд власних дітей чи немічних батьків, відкласти дещицю і на свою нежебрацьку старість. Хоч до неї дожити — мало шансів, бо на цій криміналізованій стежці обов'язково доведеться пройти через жорстокі внутрішньокорпоративні "розбірки", чіпкі лабети сутенерів і "бандерш", "дахи" міліціонерів і чиновників, тортури збоченців, клієнтів-маніяків чи любителів "жорстокого кайфу", дикі оргії, психологічні зриви, наркотики чи алкоголізм, сифіліс чи СНІД або все це разом.) Віктор Хоменко. Крим. Коктебель предлагает восточные чары, а Феодосия – превращение в Анку-пулеметчицу (Крым в этом сезоне прославился не только антинатовскими выступлениями, но и высокими ценами. Отдых в той же Ялте, например, многим нынче не по карману. "Подтягиваются" к ней по ценам и Алупка, и Симеиз, и Мисхор. Туроператоры предлагают в качестве альтернативы более дешевые курорты АРК. Среди прочих часто называют Коктебель с Феодосией. "КП" решила выяснить, на что могут рассчитывать те, кто намерен провести отпуск на этих курортах.) Лилия Фоменко СевастопольНотаріальний рекет, або Як захиститися від ненаситного табеліона (Як формуються ціни на нотаріальні послуги в Україні, з чого вони складаються і де про них можна дізнатися? Хто контролює (і ни контролює взагалі!!!) роботу нотаріусів у питанні оплати їхніх послуг? Ці запитання ставить собі кожний, хто переступає поріг нотаріальної контори. Зрозуміло, що є встановлені законом платежі (держмито) — визначені відсотки від мінімальної зарплати. Але чи бачили ви бодай в одній державній нотаріальній конторі чи у приватника вивішені для загального огляду розміри держмита за ті чи інші нотаріальні послуги? їх немає! За всієї моєї поінформованості, грамотності, можливості користуватися Інтернетом домогтися в нотаріуса справедливості не змогла. І не була впевнена в тому, то з'ясування стосунків із поважною пані через компетентні органи не коштуватиме мені дорожче тих грошей, що вона їх здерла з мене, не видати и квитанції. Годі вже казати про не дуже поінформованих громадян.) Світлана Калиновська. Севастополь. Менше розмов — більше економіки... (Дві гілки влади Севастополя готові знову стати на стежку війни. Цього разу — через проект генерального плану розвитку міста на 2005—2025 роки, який нещодавно здобув державну премію на конкурсі кращих проектів розвитку міст. Депутати нового скликання вважають його сфальсифікованим. Вони переконані, що проект, який держадміністрація подала їм сьогодні, істотно відрізняється від того, котрий був затверджений у 2005 році депутатами минулого скликання. Депутатський склад міськради оновився дуже істотно, проте депутати, які залишилися, пам'ятають, що в первісному графічному варіанті проекту Севастополь було визначено як місто-регіон з кордонами, що окреслювали площу у 86 тисяч гектарів землі. В нинішньому варіанті — по Комишовському шосе пролягла чітка лінія, яка відділила місто площею в 11,7 тисячі гектарів від решти території за його межами. З поняття "місто-регіон" зникла частка "регіон", а з нею і площа в 74,4 тис. га. Отже, сьогодні міськрада має право розпоряджатися лише окресленою площею у межах міста. Решта території належить державі і контролюватиме її міська держадміністрація.) Лідія Степко. Севастополь. Многодетная мать Галина КРЫЛОВА: (Около месяца назад три севастопольские семьи захватили пустые квартиры в новом доме. Одна из "захватчиц" - мать-героиня, у двух других - четверо и шестеро детей. Муж выгнал на улицу - Спускаюсь! - прокричала с балкона темноволосая женщина. - В подъезд не ходите, вас все равно не пустят, там милиция. Галина Крылова, мать четверых детей, осторожно присаживается на скамейку. Она пионер заселения "ничейного" подъезда. Так получилось, что Галина вместе с двумя дочерьми 17 и 14 лет и близнецами-мальчиками оказалась на улице. Муж нашел новую любовь и "попросил" супругу освободить две комнаты в коммуналке, которые ему принадлежали. Поскитавшись по знакомым, женщина случайно услышала, что в новом доме по улице Горпищенко пустует целый подъезд: его до сих пор не может выкупить Управление МВД Украины в Севастополе у "Севастопольстроя". И вместе с детьми она заняла квартиру на третьем этаже. - Почти год прожила тихо, правда, взглядов косых было достаточно. Конечно, не все соседи вели себя агрессивно, но были такие, которые почему-то почувствовали себя оскорбленными моим появлением: ругались, даже учили своих детей бросать в меня камни. Можете себе представить: молодая мама показывает четырехлетнему малышу нехорошую тетю и вкладывает в ручонку камень? Но постепенно все утряслось. Вторая волна началась недавно, когда в этот же подъезд вселились еще две семьи. Каждая заняла по две квартиры (двух- и трехкомнатной). Раньше они жили тоже в жутких условиях, чуть ли не в одной комнате все вместе.) Наталья Дремова Події. Трагедії. Надзвичайні ситуації. Кримінал.(В Севастополе сотрудники УБОП раскрыли совершенное в 1998 году убийство старшего уполномоченного Отдела госслужбы по борьбе с экономическими преступлениями городского УМВД Украины подполковника милиции Виктора Настенко. Заказное убийство было связано с профессиональной деятельностью милиционера. Одним из исполнителей был 33-летний мужчина, который длительное время скрывался в Кривом Роге и был задержан во время совершения ограбления. Он этапирован в Севастополь и уже сознался в убийстве. Его сообщником был мужчина, который осужден за убийство и отбывает наказание.) (“Вечерние вести”, №96, 11 июля 2006г.) В Крыму птицы сожгли лайнер главкома российского флота (Понедельник действительно выдался несчастливым днем для самолетов. 10 июля с военного аэродрома в поселке Гвардейское, что под Симферополем, должен был взлететь самолет с делегацией ВМФ России. На его борту был командующий флотом Владимир Масорин... У проходной в военный городок заворачивают все машины, не принадлежащие местным жителям или военнослужащим. На вопросы, что случилось, караул качает головой: никаких комментариев. О том, что разбился самолет, знают даже не все, кто живет в самом городке. Зато они могут подсказать, как проникнуть за забор.) Наталья Дремова Аэробус А-310 совершил вынужденную посадку в Симферополе (Ночь с воскресенья на понедельник могла стать трагической еще для 243 пассажиров российского авиалайнера: при перелете из Антальи в Москву возникла неисправность в самолете, принадлежавшем компании "Сибирь". К счастью, неполадки в одном из двигателей экипаж заметил вовремя, и командир принял решение об аварийной посадке.) ("Комсомольская правда", №127, 11 июля 2006г.) Большая вода продолжает затапливать Крымский полуостров (Дожди продолжают обильно поливать крымский полуостров. Второй уик-энд подряд не обходится без ЧП. В минувшее воскресенье на 3 километре трассы Грушевка—Судак мощным потоком смыло 20 метров дорожного покрытия. Движение автотранспорта было полностью остановлено. По информации крымского главка МЧС, на ликвидацию чрезвычайной ситуации были брошены шестеро рабочих и строительная техника. К ночи дорожное покрытие частично восстановили. Движение транспорта разрешено, но осуществляется с ограничениями.) "Новый регион — Крым" Аэробус-310 срочно сел в Крыму (Неприятности преследуют авиакомпанию "Сибирь". Почти через сутки после иркутской трагедии аэробус той же марки А-310, выполнявший рейс "1822" по маршруту Анталия—Москва с 243 пассажирами на борту, запросил аварийную посадку в Крыму из-за неполадок в работе левого двигателя. Самолет 9 июля в 21 час. 54 мин. приземлился в аэропорту "Симферополь". Никто не пострадал, если не считать стресса.) Майк Львовски (Вчера около полудня на взлетной полосе аэродрома в Гвардейском (в 18 км от Симферополя) в турбину взлетающего Ту-134 попала птица. Через несколько мгновений один из двигателей застопорило, и турбина загорелась. Ситуация усугублялась тем, что баки были полностью заправлены топливом — летели до Москвы. Вместе с экипажем на борту находилось еще около 15 морских офицеров во главе с главкомом ВМФ России, адмиралом Владимиром Масориным.) Майк Львовски У Криму загорівся російський військовий літак (Під Севастополем зазнав аварії літак Ту-134 ВМФ Росії, на борту якого перебувало 20 осіб, зокрема, головком ВМФ РФ адмірал Володимир Масорін. Як передає ІТАР-ТАКС, унаслідок постраждали три особи. Вони дістали опіки різного ступеня тяжкості й доставлені в госпіталь. Загрози їхньому життю немає. Сам головком ВМФ також не постраждав.) (“Голос України”, №126, 12 липня 2006р.) У приватному секторі Феодосії від зсуву постраждали будинки (Не шкодує Крим нинішнього літа негода. Після підтоплень у Білогірському районі лихо прийшло у Феодосію. Після рясних дощів 9-11 липня (випала двомісячна норма опадів) у передгірському районі Карантин приморського міста, де на північних схилах розмістився приватний сектор, активізувалися зсуви. Хоча перші ознаки "надзвичайщини", як розповіли "УМ" місцеві еменесники, були зафіксовані у цьому ж районі Феодосії ще у 1999 році. На їх ліквідацію з бюджету навіть виділили кошти. Проте реально ніхто палець об палець не вдарив, якщо не брати до уваги поодиноку ініціативу самих городян, котрі пробували зарадити бiдi.) Василь Драголюк Чрезвычайная ситуация в Феодосии (Последние ливневые дожди в Феодосии привели к тому, что 51 дом оказался в аварийной ситуации, и сейчас их жильцам нужно подыскать другое жилье, сообщает "Кафа". — Из-за дождей испортилось более 100 кровель, затопило десяток подвалов, 51 дом признали аварийным, и их жителей необходимо отселять, — сказал начальник Феодосийского Управления жилищно-коммунального хозяйства Игорь Носков. — Ситуация серьезная. Нанесенную на улицы землю убирали 16 машин.) ("Вечерние вести", №100, 18 июля 2006г.) Болтливый мент испортил 646 таксофонов (Симферопольский милиционер, которому по должности положено бороться с воришками и мошенниками, не считал для себя зазорным потихоньку обворовывать "Укртелеком". Для этого он обзавелся чудо-карточкой для таксофона: специальный чип, встроенный в нее, позволял бесплатно звонить по межгороду. Целый год милиционер названивал друзьям, знакомым, родителям, любимой девушке, не беспокоясь о деньгах. Правда, каждый раз после визита его к таксофону, приходилось чинить аппарат — карточка что-то намертво заклинивала в тонкой автоматической системе коммуникаций.) Наталья Дремова ДО ЗМІСТУВлада. Суспільство. Політика.Спекотне кримське літо розпочалося для політикуму півострова та самого Анатолія Гриценка гарячими подіями на всіх "фронтах": формування коаліції Партії регіонів із депутатами від партії "Союз", Компартії, блоку "Народна опозиція" Наталії Вітренко та блоку "Не Так!"; конфлікт із представником Президента в Криму Геннадієм Москалем, котрий пообіцяв освіжити кримінальні справи деяких депутатів; акції протесту проти навчань "Сі Бриз-2006"; нескінченні бої за кримську землю... Позиції Голови Верховної Ради АРК Анатолія Гриценка такі. Підкорити амбіції Кожен депутат, як учасник коаліції, має підкорити свої власні амбіції інтересам депутатської більшості. Адже демократія - це насамперед відповідальність депутатів перед виборцями. І кримчани повірять інституту демократії тільки за умови, якщо ми дотримуватимемося такого принципу, ухвалюватимемо рішення, спрямовані на збереження на півострові громадянського миру та злагоди. Якщо Президент України поважає вибір кримчан, роль його постійного представника в АРК важлива передусім з погляду миротворчих функцій останнього, особливо тоді, коли виникає гостра політична ситуація. Прикладом можуть слугувати події, пов'язані з організацією навчань "Сі Бриз-2006": громадянського протистояння, шкоди міжнародному іміджеві України можна було уникнути, якби центральну владу вчасно поінформували про глибинні процеси, котрі відбуваються в регіоні. Тоді було б неважко спрогнозувати, чим може завершитися спроба підготовки до навчань без розгляду проблеми на сесії Верховної Ради України. Політкапризам покласти край мають не тільки депутати кримського парламенту, а й центральна влада з огляду на те, що таки триває конституційна реформа. Ми - регіони, влада самоврядних громад і центральна влада мають перевести відносини з емоційної площини у площину конституційних повноважень. Відверта розмова з цього питання відбулася з Президентом України Віктором Ющенком, у якій ми дійшли спільного висновку: співпраця повинна будуватися на принципах конституцій України та автономії, на принципах довір'я, поваги й взаєморозуміння. Тільки так ми зможемо доповнити зусилля одне одного у просуванні країни і держави загалом до благополуччя і процвітання на благо багатонаціонального народу України. Створити баланс інтересів держави і територіальних громад На півострові такий баланс гостро необхідний у питанні землекористування. Земля - це загальнонаціональне багатство. Поки вона не стала предметом прозорої купівлі-продажу, знаходяться охочі ловити рибку в каламутній воді. І не важливо, чи це кримські татари, чи представники будь-якої іншої національності. На загальнонаціональному рівні треба створити добре продуману систему земельного законодавства, щоб надалі ні в кого не виникало бажання самовільно захоплювати землю. Переконаний, що в Криму можна усунути причини нинішньої хвилі самозахоплень землі. Для цього потрібна лише відповідна політична воля з боку чиновників усіх рівнів і з боку організаторів самозахоплень. Я таку волю маю. Однак без підтримки законодавців, виконавчих органів центральної влади земельне питання залишатиметься потужним детонатором конфліктів. Уникнути їх важливо для всієї країни. Держава гостро потребує нових управлінських рішень, що можуть забезпечити розв'язання всього комплексу проблем і суперечностей. Сподіваюся, це під силу новобранцям влади. Здобути обіцяне перед виборами - це, здається, одна амбіція, котру не слід притлумлювати. Щоб було моральне право називатися й бути владою. Досьє 21 вересня керчанину Анатолію Гриценку виповниться 48 років. Депутатом кримського парламенту він був у 1994-1998, 1998-2002, 2002-2006 роках. Заслужений працівник місцевого самоврядування Автономної Республіки Крим - це звання підкріплене великим управлінським досвідом на посадах від голови виконкому сільради, голови Постійної комісії із самоврядування та державного устрою, очільника самої Верховної Ради Криму. Працював і у виконавчій владі півострова - головою райдержадміністрації, першим заступником Голови Ради міністрів АРК. За освітою - економіст сільського господарства. Василь Вікторов Дилема Донузлава Крим упритул підійшов до того рубежу, коли треба здійснити новий вибір, що на багато років уперед визначить його профіль. На поверхні лежить мегапроект — перетворення півострова на курорт світового масштабу, але... По-перше, він розроблений лише в загальних рисах. По-друге, починати слід із генпланів кримських міст-курортів. А виступити в ролі координатора такого мегапроекту поки що ніхто не готовий. Також не готові законодавча й економічна база для цього проекту. Проте інвестори так і "крутяться" біля Криму. Дедалі частіші та голосніші суперечки в Криму про великі промислові будівництва. Останнім часом предметом розмов є два з них — проекти з будівництва великих морських портів на озері Донузлав, що розташоване північніше від Євпаторії, та на озері Тобечик, що за 12 кілометрів на південь від Керчі. Ще Леоніду Кучмі пропонували варіанти цих проектів, і саме він ухвалив рішення будувати порт на Донузлаві. Проблема перейшла у спадок Віктору Ющенку, і він уже 23 вересня 2005 року видав Указ №1329/2005 "Про заходи щодо створення Кримського морського транспортно-промислового комплексу "Донузлав", що спричинив новий сплеск емоцій. Вирують пристрасті в пресі, на зборах, круглих столах і наукових конференціях, до справи залучають міжнародну громадськість і міжнародне право. Нещодавно Представник президента Геннадій Москаль після дискусії із залученням усіх зацікавлених сторін резюмував так: я їду до Президента з пропозицією відмінити старий указ про будівництво порту та видати новий — про інший напрям розвитку регіону. Але і цей крутий поворот у долі цілого кримського регіону призвів до бурхливих протестів. Розберімося в проблемі детальніше. ПОРТ ЧИ КУРОРТ?.. Навколо проекту на озері Донузлав суперечки тривають від початку минулого століття, але вони особливо посилилися 10 років тому, після того, як у середині 1990-х років з озера була виведена Кримська військово-морська база протичовнової авіації Чорноморського флоту. Оскільки після війни Західний Крим загалом був пустинним місцем, доводи науки враховували слабо, а думку громадськості не брали до уваги взагалі, то немає сумніву, що якби місцевість навколо Донузлава не впала в око адміралам, на озері сьогодні існував би найпотужніший у Криму торгово-транспортний вузол. Одночасно Західний Крим був би одним із великих курортних регіонів, на зразок самої Євпаторії. І поєднання порту й курорту нікого б не хвилювало — воно б працювало, як працюють сьогодні щосили порти в курортних Феодосії (перевалка нафти!), Ялті, в самій Євпаторії, в Керчі, в Севастополі, в теж курортному Бердянську, наприклад. Донузлав не став ані курортом, ані портом через те, що був відданий військовим і засекречений. Навколо бази були побудовані кілька закритих військових містечок, які нині практично обезлюдніли. Усі кажуть, що з цим регіоном треба щось робити. Але що — порт чи курорт — треба будувати на Донузлаві? Після вересневого указу Віктора Ющенка екологи в Криму гостро виступили проти будівництва порту. Останньою краплею стало звернення до Президента Академії наук Криму, в якому вчені просили його переглянути рішення та розвивати Західний Крим як курорт. Тим часом сам Віктор Ющенко та колишні керівники Криму вже багато зробили для просування проекту порту навіть на міжнародному рівні. Україна підписала меморандум про будівництво морського транспортно-промислового порту Донузлав із Туреччиною. Віктор Ющенко презентував проект під час казанського саміту СНД у серпні 2005 року та пропонував використання портових споруд "на правах власності країнами-учасницями". У листопаді Президент запрошував до співпраці в цьому проекті французьких інвесторів, і було заявлено, що "французькі компанії збираються інвестувати в будівництво портів в Україні 500 мільйонів євро". У грудні минулого року він пропонував участь у проекті країнам Балто-Чорноморсько-Каспійського регіону. Концепція майбутнього проекту передбачає будівництво 12 ти портових терміналів, окремого аеропорту, автомобільної траси, залізниці завдовжки 104 кілометри, а також окремо курортного порту для обслуговування 1000 яхт. Для цього знадобиться залучення 2,5 мільярда євро інвестицій на десять років і створення 12 тисяч робочих місць. Тільки перша черга проекту дозволить державі щорічно отримувати приблизно 340—400 млн. грн. податків, загалом проект окупиться за 9—10 років. Але екологи били на сполох тому, що на Донузлаві спершу збиралися переробляти такі небезпечні вантажі, як чавунні обкатиші, хімічні добрива насипом, руду, нафту. Утім, пізніше, як повідомив Анатолій Матвієнко, від перевалки нафти та хімічної продукції уряд відмовився, було взято курс на контейнерні перевезення. Але що насправді може бути побудовано на Донузлаві, не знає ніхто, самого проекту у вигляді закінченого та затвердженого документа ще немає. У справу втрутилася Верховна Рада Криму минулого скликання, яка без конкурсу своєю постановою підтримала пропозицію Британської компанії Atlantik Caspian Resources pls (вона, з чуток, мала намір вкласти в проект понад два мільярди доларів. — Авт. ) про реалізацію значно масштабнішого проекту: під нього виділяли понад шість тисяч гектарів землі навколо озера Донузлав. Цікаво, що місцевим радам наказували "підготувати угоди про передачу вказаних земель у загальну власність територіальних громад із подальшою передачею їх в управління ВР Криму". Але проект затих. У цьому рішенні запідозрили виключно спробу віддати шість тисяч гектарів дуже цінної землі в невідомі руки для подальшого "дерибану". Нинішня передпроектна (!) концепція порту на Донузлаві, яку влада України пропонує на пайовій участі практично всім у світі — вже третя за рахунком, і хоча нове бачення проекту усуває сумнівні особливості колишніх варіантів, протести ініціативам і діям нового Президента дедалі наростають, і їх причина одна і та ж — неясність з інвестором і небажання кримчан віддати такий великий ласий шматок півострова у хтозна-чиї руки... УСІХ НЕПОКОЇТЬ ПЕРСПЕКТИВА... Донузлав — це найглибше — 25 — 27 метрів! — озеро в Криму. Воно сполучене з морем штучним судноплавним каналом завширшки 200 метрів. Озеро розташоване за 30 кілометрів від Євпаторії. Його довжина становить понад 30 кілометрів вглиб півострова, площа — понад 48 квадратних кілометрів. Глибина озера дозволяє побудувати глибоководний фарватер і приймати океанські судна з низькою осадкою протягом усього року. На нараді в представника Президента Геннадія Москаля були визначені три групи заперечень проти будівництва порту на Донузлаві. По-перше, майбутній порт — екологічно шкідливе підприємство і забруднюватиме сьогодні ще чисту акваторію. Хоча вже виконується рішення про перенесення Євпаторійського вантажного порту в озеро Донузлав, і на його Південній косі вже працюють нові причали, але вони чомусь не вважаються забруднювачами. До речі, озеро також значною мірою забруднював військовий порт, що існував там раніше, однак у цьому випадку масштабів забруднення не порівняти з тими, які обіцяє великий порт. По-друге, кажуть критики проекту, прокладання глибоководного фарватеру для океанських суден може порушити екологічну рівновагу в регіоні, і загинуть євпаторійські пляжі через те, що "їхній пісок зноситиметься в озеро". Також при поглибленні дна озера відкриються глибинні водні горизонти і або ґрунтова вода піде в озеро, або солона морська вода заповнить колодязі навколишніх сіл. Але і сьогодні видобуток піску в Донузлаві веде як будівельне управління Чорноморського флоту Росії (?) ще з 1994 року, так і Євпаторійський порт — із 2000 року. У 2003 році ліцензії на ці розробки отримали ще дві організації. Таким чином, тут щорічно видобувають 950 тисяч тонн піску. Цей видобуток порушує місця гніздування та нагулу цінних риб, яких тут нараховується понад 40 видів. Зокрема, це єдине місце популяції чорноморської устриці, занесеної в Червону книгу України. По-третє, невідома реакція Туреччини, яка обмежує прохід океанських суден через Босфор, і якщо вона не пропускатиме їх через збільшення кількості, то будівництво порту втрачає сенс. Але головне питання в тому, що всі ці проекти розглядаються з незрозумілої причини як альтернатива курорту. Але сьогодні вже потрібні не абстрактні дискусії, а конкретні наукові дослідження, вважає кримський еколог Юрій Комов. Має знайтися організація, що розробить для Донузлавського регіону не окремий проект порту або окремий проект курорту, а комплексне техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) його перспективного розвитку на 40—50 років уперед, де врахує всі природні, екологічні, демографічні, соціальні, економічні чинники. По-друге, оцінку проекту слід би давати не на рівні попередньої концепції, а на основі наукової економічної й екологічної експертизи в системному зв’язку з планом комплексного розвитку регіону. Саме цей підхід замість безапеляційних протестів підтвердили на нараді і представники Міністерства економіки Криму. ...АБО І ПОРТ, І КУРОРТ? Якось дивно, що в цьому багатоголосому хорі противників будівництва на Донузлаві думка конкретного розробника проекту залишилася "голосом крикуна на березі". Директор ПКФ "Проектгідробуд" Вілемир Зізак, який приїхав з Одеси, кримські протести назвав "грою в одні ворота". Він заявив, по-перше, що так звана Академія наук Криму, яка надіслала листа Президенту, є не що інше, як просто громадська організація, й академією в прямому значенні цього слова не є, а наявні в Криму регіональна організація та Науковий центр дійсної НАНУ нічого Президенту не писали. Тому "Проектгідробуд" уже відіслав Президенту заперечення по кожному пункту кримського звернення. Він сказав, що проти кожного кримського аргументу є "десяток" спростовних наукових доказів. По-перше, підвідний канал ніхто не збирається рити до 22-х метрів, згідно з розрахунками, дно достатньо поглибити до 16 метрів, і будівництво не загрожує порушенням водного балансу та не завдасть шкоди іхтіофауні. По-друге, вчені вже довели, що руйнування євпаторійських пляжів не пов’язане з проблемою озера Донузлав, а залежить від глобального потепління: підвищення рівня моря на 1 сантиметр "з’їдає" 3—4 метри пляжу на пологих берегах. Значно більшої шкоди озеру завдає бездумна забудова його берегів, що збільшує навантаження на екосистему значно більше, ніж міг зробити сам порт. По-третє, Вілемир Зізак як розробник проекту підтверджує, що екологічно небезпечні вантажі були виключені з проекту, і ніхто не має наміру на Донузлаві робити перевалку нафти, руди, хімії, для цього вистачає потужностей Феодосійської нафтобази й інших портів. Він каже, що проектанти допускають паралельний розвиток як транспортно-портового вузла, так і великого яхтового курорту й численних курортних підприємств — у світі є багато прикладів цього. Наприклад, порт у Роттердамі — густонаселеному європейському регіоні — має вантажообіг у 350 мільйонів тонн на рік, створив у центрі завод з очищення ґрунту від бруду, завів пташиний заповідник і демонструє екологічно чисте виробництво. Українські приклади — Одеса, яка має три порти, залишається, втім, курортним містом, а також Севастополь, де знаходяться дві військово-морські бази та порт, але зараз бурхливо розвивається як курорт. А розміри озера Донузлав перевищують і Євпаторію, і Севастополь, вони такі, що там можна паралельно розмістити і вантажний, і торговий, і яхтовий порти, і вони не заважатимуть один одному. По-четверте, Вілемир Зізак повідомив, що позиція Туреччини на Босфорі полягає в тому, що вона підтримує переведення перевезень на великотоннажні судна, оскільки одне океанічне судно в 50 тисяч тонн замінює п’ять кораблів по 10 тисяч тонн, які там зараз і створюють чергу в кілька днів. Треба не забувати, що Україна вже підписала з Туреччиною меморандум про порт у Донузлаві, який вирішує цю проблему. Паралельно з проектом порту на Донузлаві в Криму інші вчені розробляють проекти єдиного західно-кримського рекреаційного регіону загальноукраїнського значення, до якого увійшли б курорти Євпаторії, Сак і Донузлава. Кримські економісти вважають, що в контексті вже реалізовуваної програми "Морський берег України" можна використати Донузлав і як порт, і як новий клімато-оздоровчий курорт, створити на озері міжнародний яхт-центр і риборозплідний комплекс для рідкісних і високоцінних видів іхтіофауни. При цьому необхідно надати Донузлаву статус Національного природного парку. Одночасно фахівці наполягають на необхідності протягом трьох- п’яти років згорнути роботи з видобутку піску на дні озера Донузлав і почати облаштування території як міжнародного курорту. Наступним кроком стане розробка програми просторового розміщення турготелів, пансіонатів, спорткомплексів, екологічних центрів, водноспортивних причалів й інших видів рекреаційної інфрастуктури Донузлавського регіону на перспективу до 2015 року. Україна, звісно, багата країна, але використовувати Донузлав лише наполовину — тобто або лише як курорт, або лише як транспортний комплекс — було б неправильно, вважають експерти. Як бачимо, саме такий підхід буде початком фактичної реалізації мегапроекту з перетворення Криму на курорт світового масштабу, про який говорили з самого початку. І втратити цю перспективу було б непробачною помилкою, вважають у кримському уряді. Микита Касьяненко, Сімферополь Мустафа ДЖЕМIЛЬОВ: "Необхідність об’єднання країни — наріжний камінь усіх процесів..." Кримський регіон є якщо не вибухонебезпечним, то напруженим в політичному смислі. Про багато невирішених проблем заявляють кримські татари. Про всі актуальні події останніх днів кореспондент "Дня" розмовляє з народним депутатом України, головою меджлісу кримських татар, головою Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України Мустафою ДЖЕМІЛЬОВИМ. — Мустафа-ага, останнім часом у Криму почастішали конфлікти, які в пресі подають як міжнаціональні. Наприклад, і зараз триває протистояння в Бахчисараї, приводом для якого послугувало розташування міського ринку в охоронній зоні національних пам’ятників. Чому цього загострення не вдалося уникнути? — Загальновідомо, що після депортації корінного народу Криму рішеннями компартійних і радянських органів протягом короткого часу була проведена не лише тотальна зміна назв міст, сіл, районів Криму, що вказують на їхній взаємозв’язок з історією, культурою або релігією кримських татар, а й знесені практично всі пам’ятники матеріальної культури. Не пощадили також і мусульманських кладовищ. Дивом збережені окремі пам’ятники (їх можна перерахувати на пальцях) аж до нашого повернення використовувалися або для господарських потреб, або покинуті без нагляду за десятиріччя перетворилися на руїни. Виключеннями стали лише Ханський палац, що отримав статус музею, але тільки для ведення антикримськотатарської пропаганди та демонстрації "паразитичного характеру Кримського ханства" й соборна мечеть "Хан-Джамі" в Євпаторії, переобладнана під музей атеїзму. Із поверненням на свою Батьківщину, наш народ прагне вберегти хоч би ті пам’ятники, яких за десятиріччя нашого вигнання не встигли зруйнувати до підмурку. Після довгих зусиль нам вдалося повернути частину території середньовічного університету Зинджирли-медресе. Після депортації нашого народу й аж до середини 1990-х років тут був розташований психоневрологічний диспансер. Що особливо цинічно — на місці поховання всесвітньо відомого кримськотатарського просвітника Ісмаїла Гаспринського був вибудуваний свинарник. За кілька років ми впорядкували цю територію, встановили пам’ятник на місці поховання Ісмаїла Гаспринського. Тривають роботи з відновлення стародавньої будівлі Зинджирли-медресе й інших пам’ятників старовини. Тепер це місце стало одним із відвідуваних не лише кримськими татарами, а й численними гостями Криму. Конфліктна ситуація в Бахчисараї, що досягла свого піку нині, теж спричинена тим, що багаторічні запевнення кримської влади про перенесення ринку, який діє на території середньовічного мавзолею, де похований один із сподвижників Пророка та три кримські хани, так і не були виконані. Зверну увагу, що мавзолей зі збереженими пам’ятниками внесений у реєстр охоронюваних державою пам’ятників історії. Нарешті, в 2004 році було ухвалене рішення про перенесення ринку, для нього виділили нове місце та бюджетні кошти. Ринок побудували, однак власники старого ринку не бажають виконувати рішення, і все залишається, як і було. Місця поховань, як і раніше, загиджені, там звалюють різне сміття. Це призводило до кількох загострень, але власники весь час виводять на захист ринку своїх охоронців і бойовиків. Було кілька судових рішень про звільнення території пам’ятника історії. Однак власники ринку, добившись скасування рішень попередніх судів, віднедавна почали самовільні будівельні роботи — риття шурфів просто біля мусульманського мавзолею. Такого святотатства, звісно, люди вже витерпіти просто не могли. Вони вирішили перекрити ринок і не допустити туди будівельників, заварили залізні ворота та влаштували пікет, щоб знову привернути увагу влади до проблеми. Але на кримських татар знову нацькували бойовиків, вони намагалися усунути пікет силою, але сторони були розділені кордоном міліції. З усіх кінців Криму, здебільшого Севастополя та Сімферополя, були привезені на автобусах озброєні кастетами й арматурою молодчики, які вважаються членами шовіністичних організацій "Прорив" і "Спас", членами "Русского блока", приїхали так звані козаки проросійської орієнтації. У святому для нас місці звучали лайка, злісні антитатарські й антимусульманські вигуки, погрози "влаштувати Чечню". Відповідно, зібралася велика кількість і кримських татар. Протистояння триває вже кілька днів. Влада ефективних заходів проти цих хуліганів не вживає. Можна уявити, якою була б реакція кримських правоохоронців, якби нападниками були кримські татари. А для цих усе минеться безкарно... — Але звернімося до справ загальнодержавних. Як ви дивитеся на те, що нова Верховна Рада України так довго не може розпочати роботи? — Ситуація не додає оптимізму. Те, що розпалася коаліція демократичних сил, — це важка душевна травма для тих, хто брав активну участь у помаранчевій революції та був упевнений у тому, що з її перемогою в Україні, нарешті, переважатимуть принципи демократії та розпочнеться реальний процес становлення громадянського суспільства. Для нас, кримських татар, у демократизації України та її інтеграції в європейські та євроатлантичну структури вбачається також і ключ вирішення, власне, кримськотатарської проблеми. На жаль, як і наші надії, так і надії мільйонів інших громадян України, ще далекі від втілення. Звісно, можна багато говорити про те, чому саме так сталося. По-перше, за короткий проміжок часу неможливо було досягти радикальних змін, але значною мірою праві й ті, хто стверджує, що дуже багато чиновників усіх рівнів нової виконавчої влади так і не змогли пройнятися відповідальністю за покладені на них обов’язки. Отже, треба говорити про безсистемність у призначенні кадрів. Так, багато призначень по Криму стали результатом не стільки публічного обговорення професійних якостей кандидатів на ті чи інші посади в органах виконавчої влади, скільки лобістських зусиль впливових київських політиків. За такого підходу у владі збереглося чимало людей із явно підмоченою репутацією. Не є таємницею, що суспільство незабаром почало розчаровуватися в своїх надіях на очищення влади... — Які очікування від нової влади є характерними для кримських татар? У якій мірі, на ваш погляд, вони виправдалися. — Звісна річ, багато в чому очікування кримських татар на зразок тих, що бажані для всіх громадян України, — справедливий суспільний устрій, що дозволяє їм бути впевненими в завтрашньому дні. Однак і це ж не є для влади несподіванкою, кримські татари покладали особливі надії на швидке політико-правове урегулювання найактуальніших для них проблем, що нагромадилися від перших днів повернення. Сьогодні повинне бути очевидним для всіх, зокрема і для Президента України, депутатів Верховної Ради, що без прийняття базових законів, спрямованих на відновлення прав кримськотатарського народу, просто нереально сподіватися на справедливе вирішення кримськотатарської проблеми. Головною причиною багатьох конфліктних ситуацій у Криму є відсутність комплексного підходу вищих органів влади до вирішення питань, які мають для людей життєве значення. Навіть у тих випадках, коли важливість таких питань визнається державою, їх вирішення пускають на самоплив. Так сталося, наприклад, з указом Президента України від 28 лютого 2006 року про суспільну ситуацію в Криму, який прийнятий після розгляду питання на РНБОУ, і в якому є кілька доручень, спрямованих на позитивне вирішення низки актуальних для кримських татар проблем: земельної, освітньої, відновлення історичної топоніміки, розвитку ЗМІ рідною мовою. Скажу чесно, ми не вбачаємо жодних конкретних дій із реалізації згаданого указу, фактично його саботують... Зрозуміло, таке ставлення не може не розчаровувати кримських татар, які масово підтримали Віктора Ющенка в ході президентських виборів 2004 року та виборчий блок "Наша Україна" на парламентських виборах 2006 року. Наші співвітчизники справедливо вказують нам і на ту обставину, що останнім часом центральна влада ніяк не реагує на чимраз частіші провокації проти кримських татар із боку органів місцевої влади й окремих політичних сил. Я вже не кажу про те, що досі так і не відновлені засідання Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України, що свідчить про нерозуміння Секретаріатом Президента важливості постійного діалогу кримських татар із Президентом України. — У чому ж причина такого різкого повороту ситуації в парламенті, коаліції демократичних сил, що призвела до розпаду? — Зараз у багатьох на вустах ім’я людини, яку залежно від темпераменту називають то "лідером найслабшої ланки помаранчевої коаліції", то просто "зрадником", але певна провина лягає на всі партії, які входили до коаліції. Невиправдано затягся етап узгодження кандидатур на посади прем’єра та голови Верховної Ради України. Я не хотів би списувати все на людські амбіції, хоча, що вже таїти, вони були продемонстровані в усій своїй "красі". Були серйозні прорахунки і в поведінці БЮТ при формуванні коаліції, зокрема стимулювання амбіцій Мороза на посаду голови Верховної Ради України. Коментувати поведінку соціалістів вважаю взагалі зайвим. Мене завжди дивував той факт, що вони раптом опинилися в помаранчевому таборі. Адже, по суті, соціалісти в Україні — це червоні, майже комуністи, тому тепер і стало все на свої місця... — Як ви розцінюєте той факт, що "Наша Україна" ухвалила рішення не входити до так званої антикризової коаліції? — Вважаю, що це логічно. Завважте, ми говоримо про "антикризову" коаліцію, одним із членів якої є фракція комуністів, що переслідує абсолютно протилежні цілі у внутрішній і зовнішній політиці, аніж "Наша Україна". Не можна ж серйозно думати, що можна одночасно прагнути в ЄС та ЄЕП, НАТО і Ташкентський договір... Що стосується останніх подій у парламенті, то логічно, що якщо до цього одна сторона вважала за необхідне блокувати трибуну та не давати можливості проводити сесійні засідання, то чому тепер інша сторона не може діяти так само? І зараз можливі різні варіанти, зокрема і розпуск Верховної Ради, але якщо трапиться так, що на нові вибори представники "Нашої України" та БЮТ підуть одним списком, то я гадаю, що помаранчеві від цього лише виграють. — І все-таки, чи можлива "широка коаліція"? Якщо так, то за яких умов? — Політика — це сума домовленостей, тому й зараз ще все можливе. Однак, якщо уявляти собі "широку коаліцію" як конгломерат усіх без винятку політичних сил, представлених у парламенті, то тоді виникає питання про міру відповідальності за результати її діяльності, насамперед за сформований уряд. Тобто виникає запитання: а навіщо вносилися зміни до Конституції України та проводили вибори на пропорційній основі? Адже і раніше всі відповідали за все. І не забувайте про те, про що ми говорили трохи вище — про несумісність політичних й економічних цілей, поставлених окремими партіями, скажімо, КПУ. — Розгляньмо коаліцію на основі "Партії регіонів"... — У мене до "Партії регіонів" нормальне ставлення, я бачу там, як багато прагматичних і тверезомислячих людей, так і багато обмежених людей, із якими взагалі неможливо логічно про щось говорити. Приблизно так само до неї ставляться й інші політики, депутати з інших фракцій. Тому ставлення до формування коаліції, уряду залежатиме не загалом від якихось теоретичних постулатів, а від рівня та здібностей конкретних кандидатур, хоч би до якої партії вони належали. Повинні бути компетентні узгоджені кандидатури від усіх політичних партій. Звісно, при цьому має бути вирішене головне завдання — об’єднання країни. Розкол України не сприяє прогресу ні економіки, ні політики, ні навіть зміцненню моральності. Це завдання треба визнати наріжним каменем усіх процесів. — Із ким з політиків "Партії регіонів" ви контактуєте та взаємодієте, як розвиваються ваші відносини? — Унаслідок тих питань, які мені доводилося та доводиться вирішувати як голові меджлісу кримськотатарського народу та народному депутату України, знайомий із багатьма з цієї фракції: Ринатом Ахметовим, Борисом Дейчем, Юхимом Звягільським, Ніною Карпачовою, Євгеном Кушнарьовим, Іваном Попеску, Володимиром Рибаком, Ярославом Сухим... Зупинімося на цьому, бо там така велика фракція, що всіх одразу й не пригадаєш. Зрозуміло, що з багатьма з них мої взаємини зумовлені необхідністю для мене як депутата ведення діалогу для вирішення суспільно значущих проблем. — Багато ваших соратників, та й опоненти зазначають, що ви дуже категоричні у своїх політичних симпатіях і антипатіях. А тут такі різні особистості... — Це ж загальновідомо — я намагаюся не мати якихось справ із комуністами. Гадаю, що будь-яка розсудлива людина, якби відсиділа в таборах стільки, скільки мені довелося за комуністів, також старалася б не покладатися на них, як на нормальних людей. Із Ринатом Ахметовим у мене конструктивні стосунки. Як мені здається, ця особистість доволі міфологізована. Я особисто виділяю його чуйність у підтримці різних гуманітарних проектів, і не тільки в Донецьку. Кримські татари вдячні йому за допомогу в будівництві монумента пам’яті жертвам депортації в Сімферополі та підтримку інших проектів. Ми нерідко обговорюємо й політичні проблеми, а також становище кримських татар. Зазначу, що він цікавий співрозмовник, вміє поважати думку іншого. Із Ніною Карпачовою ми плануємо ініціювати прийняття постанови про увічнення пам’яті Петра Григоренка, готуються й інші проекти. Загалом, якщо хочеш, щоб твої ініціативи проходили, треба шукати однодумців в інших фракціях, я за такий конструктивний підхід, за співпрацю... — Наскільки вас непокоїть той факт, що в країні ще відсутня повна законодавча база для вирішення кримськотатарської проблеми? Які перспективи її створення у випадку як тієї, так і іншої коаліції? — Звісно, непокоїть, адже всі повинні розуміти, що вирішення кримськотатарської проблеми — це питання стабільності в Криму. Тому будь- яка влада, яка буде в Україні, будь-яка коаліція, я гадаю, зацікавлені в цьому, і вживатимуть заходів до того, щоб вирішити цю проблему, будь-яка сила повинна буде уважно підійти до цього питання... — Стержнем цієї проблеми є справедливий розподіл землі в Криму. Що, на вашу думку, сприятиме цьому найбільше? — На жаль, розгляд питання про Крим і кримських татар на Раді національної безпеки й оборони не приніс реальних змін на краще. Оголошення тимчасового мораторію на виділення землі чомусь зачепило лише кримських татар, а "дерибан" землі в Криму триває. Нова влада, на жаль, також не змогла прийняти ефективних і справедливих рішень у питаннях наділення кримських татар землею. — Які, на ваш погляд, перспективи взаємовідносин Верховної Ради Криму та представника Президента в Криму Геннадія Москаля? Конфлікт між ними дедалі посилюється... — Звісно, багато кроків Геннадія Москаля сприйняті нами оптимістично та схвально, наприклад, ми вдячні йому за розуміння необхідності інтеграції професійних кадрів серед кримських татар до органів управління, зважене і шанобливе ставлення до проблем віруючих різних конфесій. Однак деякі його ініціативи можуть мати й непродуманий характер. Так, запропонована ним під час його роботи керівником Державного комітету України у справах національностей і міграції концепція національної політики України має суперечливий характер. Тут важливе те, що у новій своїй ролі — постійного представника Президента України в Криму — Москаль налаштований на діалог із усіма суспільно-політичним силами. А там, де діалог, можливий і позитивний результат. — Які перспективи Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України в нинішніх умовах? — Хотілося б думати, що нормальні. Принаймні, Президент України неодноразово висловлював свою зацікавленість у її системній роботі. Звісно, як скоро це буде, значною мірою залежить і від майбутніх політичних подій у країні, від того, як швидко нормалізується політична ситуація... — Як скоро, ви вважаєте, вже по-справжньому почне працювати нова Верховна Рада? — Хочеться, щоб швидше. Але тут річ у тому, що успіх роботи Верховної Ради багато в чому залежить від того, як дотримуватимуться досягнутих домовленостей. Треба зважати на те, що було раніше, коли політики домовляються, а потім не дотримуються домовленостей. Я не уявляю собі, як це політик може дати слово, підписати якийсь документ, а потім відмовитися. У нас це зустрічається повсюдно. І найбільша шкода від цього в тому, що це відбувається на очах усього народу, і люди вже втрачають віру у своїх політиків. — Народ уже втомився від суцільної голої політики та бездіяльності парламенту й уряду, адже це вже триває понад півроку... — Так, повага в народу до своїх політиків через це, напевно, на кілька градусів знизилася... — Подейкують, у Києві починається новий Майдан? — Можливо, але він уже не буде таким могутнім... — А як ви розцінюєте перспективи політичних сил у разі розпуску та дострокових виборів парламенту? — У випадку, якщо соціалісти підуть на дострокових виборах окремо, я думаю, що вони взагалі не пройдуть тривідсоткового бар’єра. Збереже свої попередні позиції Партія регіонів. Але й демократичні сили, якщо вони підуть єдиним списком, усіма партіями з БЮТ включно, можуть набрати значно більше, ніж раніше. Але річ у тому, що багато виборців уже махнули рукою на цю політику й активність на дострокових виборах буде дуже слабка. Можливо, в разі дострокових виборів у парламенті будуть представлені лише дві-три політичні сили. Однак, насмілюся стверджувати, що активність виборців-кримських татар залишиться високою — надто багато в нас проблем, вирішення яких залежить від наших політичних партнерів. Микита Касьяненко, Бахчисарай — Сімферополь Крымские татары разворачивают широкомасштабную кампанию по возврату домов и имущества Крымскотатарские общественные организации "Койдешлер", "Намус", "Черкез-Кермен" и информационная кампания "Азатлык" начали подготовку к петиционной кампании, направленной на возвращение домов, земель и имущества, изъятого у крымскотатарского народа при его депортации в 1944 году. Украинское государство не только не собирается восстановить в правах крымскотатарский народ, возвратить его дома и имущество, но наоборот — усиливает против него репрессии. Адресатами петиции станут Верховный Комиссар УВКБ ООН, Совет Европы, ОБСЕ, Евросоюз. Акция "Азатлык" сворачивает свою информационную палатку на Центральной площади г.Симферополя, а республиканская общественная организация "Койдешлер" принимает у нее эстафету, устанавливает свою палатку поддерживает акцию по возврату домов и имущества и сбора подписей под этими требованиями. Для проведения этой широкомасштабной петиционной кампании создается оргкомитет по проведению конференции, где будет принято обращение к народу и народным организациям. Соб. Инф. Кримські татари порушують питання про реституцію Учора в Сімферополі чотири кримськотатарські громадські організації провели прес-конференцію, на якій оголосили про початок збору підписів своїх співвітчизників під петицією з вимогою про реституцію землі, рухомого та нерухомого майна, конфіскованих під час депортації 1944 року. Вони сподіваються, що завдяки цьому міжнародне співтовариство примусить Україну повернути або компенсувати кримськотатарському народу 30—40 мільярдів доларів і 997 тисяч гектарів землі — заявили на прес-конференції представники організацій "Азатликъ", "Койдешлер", "Намус" і "Черкез Кермен". Треба сказати, що кримські татари, які після повернення до Криму з кінця 90-х років минулого століття часто знаходили на півострові свої старі будинки, довго принципово офіційно не ставили питання про реституцію, оскільки вважали, що Україна є лояльною до них державою і надає допомогу в поверненні та облаштуванні на державному рівні. Тільки за державною програмою повернення на облаштування репатріантів до Криму вже виділено понад 800 мільйонів гривень. У рідкісних випадках хазяї будинків, які збереглися, подавали позови до суду, вимагаючи повернення майна, але не до жителів, яких туди поселила держава, а до державних органів, яких вони вважали винними у своїй трагедії. Один із таких судових процесів з приводу будинку в Сімферополі, що належав до депортації сім’ї татар Оруджевих, уже дійшов до європейського суду з прав людини, прийнятий ним і скоро буде розглянутий. Однак останнім часом, коли кримські татари зустрічають дедалі більшу протидію в питаннях забезпечення землею, народ, як вони самі говорять, вимушений поставити питання про реституцію забраного майна та землі. За словами організаторів акції, вони ставлять перед собою завдання зібрати максимальну кількість підписів дорослих кримських татар. Потім петицію планують передати до Ради Європи, ООН, ОБСЄ та "однієї з авторитетних легальних організацій, що представляють мусульманські держави". "Був період, коли можна було говорити, що українська влада чогось не знає про проблеми кримських татар, потім — що влада не та. Та за останні два роки, коли у нас тут повна демократія і повага до європейських цінностей, кримським татарам стало зрозуміло, що їхнє становище й надалі погіршуватиметься, а влада зрозуміла, що татари — це не ті слухняні овечки, на яких вона розраховувала, — заявив один із лідерів організації "Азатликъ" Надір Бекіров. — Тому, раз нам не вдалося домовитися з українською владою, ми виходитимемо на ті міжнародні інституції, з якими Київ не зможе не рахуватися". За його словами, згідно з архівними документами, реституції має підлягати майно, вартість якого становить за нинішніми цінами 30—40 мільярдів доларів. Також, за твердженням Бекірова, у 1944 році у татар було забрано 997 тисяч гектарів сільськогосподарської землі. Щоправда, при цьому він визнав, що на момент депортації ця земля вже давно була націоналізована і не була приватною власністю. "Але є ще концепція природного права, за якою люди, які колись володіли деяким майном, мають на нього права. Кримські татари цією землею користувалися, працюючи в колгоспах та радгоспах. Під час депортації їх позбавили прав на користування", — заявив Надір Бекіров. Водночас він не вважає, що реституція могла б торкнутися й власності, відібраної Радянською владою у людей не кримськотатарського походження, серед яких, до речі, було чимало відомих вихідців із України. "Нащадки Романових, Голіциних та інших не можуть претендувати ні на що, тому що отримали своє майно в Криму внаслідок експропріації, військового насильства та порушення Кючук- Кайнаджирського договору з Туреччиною", — заявив Бекіров. Водночас проросійські організації нагадують кримчанам, що за даними Республіканського комітету з питань земельних ресурсів Криму, кримські татари вже отримали 117 відсотків ділянок під будівництво житла від загальної чисельності народу. З 1 млн. 400 тис. гектарів землі, переданої кримчанам під ведення сільського господарства, будівництво та обслуговування житла, комерційну діяльність та інші цілі, кримські татари отримали понад 197 тисяч гектарів (14%). Частка кримськотатарського населення на півострові — близько 12 %. Микита Касьяненко, Сімферополь Разделяй и властвуй - такова политика "двойных стандартов", которую проводит Киев в Крыму Власти Украины сквозь пальцы смотрят на противоправные действия крымскотатарского меджлиса, поскольку политические обязательства президента В. Ющенко перед его лидерами ему оказались дороже конституционных прав и свобод граждан, подчёркивается в заявлении президиума Русской общины Крыма в связи с событиями в Бахчисарае. Массовые беспорядки в Бахчисарае, говорится в нём, обнажили по сути давно назревшую проблему "двойных стандартов" в отношении центральных украинских властей к крымчанам. Постоянный представитель президента в Крыму Геннадий Москаль вместо того, чтобы, руководствуясь действующим законодательством, пресечь акции антиконституционного "меджлиса-курултая", ведёт переговоры с экстремистами, которые приступили к погромам в Бахчисарайском районе. Президиум РОК отмечает, что в конфликте вокруг строительства православного храма в селе Голубинка Москаль откровенно поддержал меджлисовских радикалов, предложив сельской православной общине уйти с земельного участка, ей принадлежащего. "Какие-либо доводы, красноречивые научные факты о христианских захоронениях на месте, выбранном для строительства церкви, не возымели на генерала Москаля ровным счётом никакого действия", - отмечается в заявлении. Авторы документа охарактеризовали как "повторение произвола" бездействие правоохранителей в конфликте на центральном рынке в Бахчисарае. "Меджлисовцев, захвативших рынок с личными вещами и рабочими местами бахчисарайцев, милиция не трогает, но тут же разгоняет славянское население, освободившее (после массового побоища) свои торговые места". Отмечается, что таковы последствия деятельности Москаля, который, подменяя местные власти, сам отдаёт указания органам самоуправления Бахчисарайского района - что и как им нужно делать, какие документы они обязаны принять, а какие отменить. "Чуть ли не ежедневно встречаясь с меджлисовцами, до сих пор господин Москаль так и не нашёл времени для встреч с представителями Русской общины Крыма, а при разборе конфликта на рынке - не соизволил выйти к делегатам, приехавшим по его же приглашению в Симферополь", - говорится в документе. В связи с этим Русская община Крыма заявляет о недопустимости продолжения политики "двойных стандартов" в отношении центральных украинских властей к гражданам Украины, проживающим в автономии, и выражает недоверие главе "оранжевой" Бахчисарайской администрации Ильми Умерову и начальнику Бахчисарайского РО МВД Украины в Крыму Шевкету Куртеминову; предупреждает постоянного представителя президента Москаля о его личной ответственности за эскалацию межнациональной и межрелигиозной напряжённости в районе. "В нынешних действиях центральной украинской власти, политике, проводимой "оранжевыми" госчиновниками, Русская община Крыма усматривает намеренную дискриминацию славянского населения Бахчисарайского района, что нарушает основные конституционные права подавляющего большинства крымчан", - заявил президиум РОК. ("Крымская правда", №126, 14 июля 2006г.) У Криму з’явилося наметове містечко Учора кримські прихильники БЮТ розгорнули наметове містечко перед будівлею ВР АРК, де розглядалося питання про суспільно-політичну ситуацію в Україні. Протестувальники вимагали від Президента розпустити парламент країни. Перед будівлею встановили приблизно 15 агітаційних наметів БЮТу, тут також пройшов пікет за участю близько 100 осіб. Вони тримали в руках прапори БЮТ, прапори Криму й України, а також транспаранти з гаслами: "Вимагаємо розібратися з олігархами", "Ми не хочемо жити по "поняттях", "Геть зрадників з парламенту!", "Ні — збанкрутілому парламенту", "Парламент — не "зона", Янукович — не "пахан". Парламент Криму, де більшість голосів за підсумками виборів отримали представники "біло-синіх" політичних сил, усе-таки висловив підтримку антикризовій коаліції й підтримав подання Віктора Януковича на посаду прем'єр-міністра України. (“Демократична Україна”, №127, 15 липня 2006р.) Москалю рекомендована антишоковая терапия Председатель Верховного Совета АРК Анатолий Гриценко рекомендует представителю президента Украины в автономии Геннадию Москалю провести сеанс антишоковой терапии для жителей Алчевска, которых он вверг в состояние зимнего шока, будучи губернатором Луганской области. Так спикер прокомментировал по просьбе журналистов высказывания Г. Москаля о ситуации в коммунальном хозяйстве Щёлкино и посёлка Орджоникидзе, которая якобы вызвала у него "шок". По мнению главы парламента, в искренность "шоковых" переживаний Геннадия Москаля не позволяет поверить его печально знаменитый на всю страну опыт замораживания жителей Алчевска. При этом А. Гриценко напомнил о долгах крымским здравницам за пребывание в них алчевских детей в период зимней аварии в их родном городе. "Именно в Крыму дети излечились от этого шока, вызванного халатностью руководства области. Сегодня по милости Москаля некоторые крымские здравницы могут оказаться полными банкротами из-за этих долгов", - сказал он. "Учитывая, что господин Москаль не ориентируется в крымских болевых проблемах, у него есть возможность ещё не раз испытать бодрящее состояние шока", - сказал А. Гриценко и заметил, что, по всей видимости, "уровень управленческой подготовки господина Москаля соответствует уровню зимней температуры в квартирах алчевцев". По словам спикера, низкий уровень управленческой подготовки таких руководителей, как Москаль, и порождает ситуации типа алчевской. А его обвинения в адрес крымских властей в их самоустранении от нужд населения и подготовки жилищно-коммунальных объектов к будущему отопительному сезону следует расценивать не иначе как подстрекательство, убеждён глава парламента. Он отметил, что в отличие от Киева Верховный Совет автономии уже давно рассмотрел этот вопрос и дал необходимые поручения Совету министров Крыма и соответствующим ведомствам. "У крымчан сегодня нет оснований для излишнего беспокойства на этот счёт. Так что Москалю не стоит переживать по поводу "игнорирования и невыполнения" указов президента на полуострове. Его сверхактивность в проведении бесконечной череды совещаний, бесполезных и ничего не значащих, только вредит делу, хотя и создаёт иллюзию "исключительности" Москаля. Каждый должен заниматься своим делом", - подчеркнул А. Гриценко. По его мнению, "таким политикам, как Москаль, антишоковая терапия всегда полезна". ("Крымская правда", №127, 15 июля 2006г.) Во время конференции, состоявшейся в Киеве и Крыму по инициативе международной организации "Ялтинская европейская стратегия", был презентован стратегический план продвижения Украины в ЕС Для участников третьей, уже традиционной, конференции, именуемой "Ялтинская европейская стратегия", не в новинку в непринужденной обстановке, что называется, без галстуков обсуждать рецепты возможного "безболезненного" вступления Украины в Европейский Союз (ЕС). Среди гостей мероприятия, состоявшегося на днях в Киеве и Крыму, известный экономист, многолетний консультант кабинетов министров Украины Андерс Аслунд (Швеция); советники Президента Украины Виталий Кличко и Борис Немцов (Россия); президент Парламентской ассамблеи НАТО Пьер Лелюш; спикер Верховной Рады Александр Мороз; бывший посол США в нашей стране Карлос Паскуаль и нынешний - Уильям Тейлор; президент Института Брукингза Строуб Телбот (США); члены Европарламента; министры и послы ряда европейских стран; известные политологи и журналисты. "Вам необходимо больше компромиссов, больше диалога и обмена мнениями!" Конференция началась в Киеве, затем участники переехали в Ялту. В Ливадийском дворце прошел ее завершающий этап. Со вступительным словом к собравшимся обратился основатель и член правления "Ялтинской европейской стратегии", бизнесмен и меценат Виктор Пинчук. Цель нынешней встречи, сказал он, - презентация стратегического плана продвижения нашей страны к Евросоюзу под названием "Повестка дня 2020". Как заметил господин Пинчук, он надеется, что в ходе обсуждения стратегического плана может "выстрелить" какая-нибудь оригинальная идея. Но документ, разработанный группой экспертов под руководством бывшего секретаря Совета безопасности Польши, ныне депутата Европарламента, являющегося еще и членом правления "Ялтинской европейской стратегии" Марека Сивеца, уже содержит много практических советов для Украины. Впрочем, о "Повестке дня 2020" чуть ниже; организаторы приберегли изюминку саммита для, образно говоря, завершающего аккорда. Далее на конференции выступил экс-президент Польши, большой друг Леонида Кучмы и его семьи (также присутствовавших на саммите) Александр Квасьневский. "Вполне понятно желание Украины стать сильным, по-настоящему независимым государством. - сказал он. - Ваше географическое, геостратегическое положение, позитивные изменения в экономике, а также такой не до конца оцененный ресурс, как молодое поколение украинцев, дают вам весьма неплохой шанс быть не только членом Евросоюза в обозримом будущем, но и сильным политическим игроком во всем регионе". Оценивая внутриполитическую ситуацию в нашей стране, г-н Квасьневский заметил, что украинские политики почему-то считают компромисс проявлением слабости в то время, как он является признаком мудрости. "Вам необходимо больше компромиссов, больше диалога и обмена мнениями!" - резюмировал бывший президент Польши, который, кстати, стал членом правления "Ялтинской европейской стратегии". В оценках наших политических реалий с Квасьневским был солидарен и экс-президент Украины Леонид Кучма, заметивший, что "у нынешнего Президента было достаточно времени, полномочий и возможностей, чтобы оказывать должное влияние на политический процесс и вообще на жизнь страны. Хотя бы потому, что практически до сегодняшнего дня действует старая Конституция". Комментируя возможный роспуск Верховной Рады (этого, как известно, не исключает Виктор Ющенко), Леонид Кучма отметил: "...успех Партии регионов на досрочных парламентских выборах очевиден, что нецелесообразно для "Нашей Украины". Поэтому, по его мнению, пропрезидентской партии есть смысл присоединиться к антикризисной коалиции. "Более того, - продолжил Леонид Кучма, - идея отправить Партию регионов в оппозицию была порочной с самого начала, это привело к углублению и расширению раскола внутри страны". "Европа устала следить за событиями в Украине, потому что непонятно, что происходит" Анализируя проблемы украинской политической элиты, г-н Квасьневский, в свою очередь, заметил, что наши власть имущие тратят время на бесконечно долгие процедурные переговоры, а политического решения нет по три-четыре месяца. Участники конференции как один заулыбались, без имен понимая, о ком идет речь. Словно вторя Квасьневскому, известный немецкий политолог Александр Рар подчеркнул: "Европа устала следить за событиями в Украине, поскольку непонятно, что происходит". Еще одной большой иллюзией Украины на пути в евросообщество, по его мнению, является надежда на то, что присоединение к НАТО решит проблемы безопасности страны, а вступление в ЕС - проблемы экономики! Но европейские политологи и представители ведущих стратегических институтов Старого Света считают, что это не так. По их мнению, Украине сможет помочь только она сама. Ну еще, может быть, немножечко Польша... "Польская политика относительно Украины будет стабильной, несмотря на опасения некоторых, что у нас новый президент. Мы с ним обмениваемся мнениями и имеем общую точку зрения по многим вопросам, в том числе относительно Украины", - заверил г-н Квасьневский. Только украинскому руководству на данном этапе, полагают европейские политики, предстоит выполнить "домашнюю работу" - объяснить обществу смысл вступления в НАТО, чтобы снять напряженность, нагнетаемую некоторыми украинскими политиками вокруг темы вероятного членства нашей страны в Альянсе. "Нет Европы без интегрированной в нее Украины; это реально, хотя на это нужно много времени", - спрогнозировал Александр Квасьневский. Его точка зрения, по-видимому, нашла понимание, так как была встречена искренними аплодисментами присутствовавших. "Блестящее, яркое выступление г-на Квасьневского очень понравилось. Он действительно глубоко знает ситуацию в Украине. Ведь зачастую имидж нашей страны за рубежом хуже, чем сама страна. А Александр Квасьневский помогает доносить правду о реальной ситуации в Украине иностранцам, после чего они нередко коренным образом меняют свое отношение к нам", - поделилась с "ФАКТАМИ" своими впечатлениями председатель фонда "АнтиСПИД" Елена Франчук. "Имиджем государства должно заниматься само государство, но почему-то у частных лиц это получается лучше" На конференции выступили и представители власти. Рассказали присутствующим о своем видении украинских проблем глава Секретариата Президента Олег Рыбачук и исполняющий обязанности министра экономики Арсений Яценюк. В отличие от европолитиков, выступавших "почти" экспромтом, г-н Рыбачук прочитал свой доклад "по бумажке". Зато очень быстро и на английском языке! Общий смысл его выступления сводился к тому, что мы "хорошие", а вот со стороны Европы наблюдается определенное "торможение" процесса вхождения Украины в ЕС. Впрочем, по мнению главы Секретариата Президента, трудности обусловлены объективными причинами, связанными с присоединением к этой международной организации десяти новых стран. По его словам, главный экзамен на будущее членство в ЕС мы будем сдавать во второй половине 2006 года, когда будет подведен итог выполнению Украиной в течение двух лет "Плана действий Украина - ЕС" (который подготовили государственные институты). Здесь самое время вернуться к анонсированному в начале статьи стратегическому плану продвижения Украины в ЕС - "Повестке дня 2020". Представляя основные его идеи, депутат Европарламента Марек Сивец подчеркнул, что заявку на членство Украины в ЕС следует сопровождать интенсивной дипломатической кампанией, и подавать ее целесообразнее всего во второй половине 2011 года во время председательствования Польши в Совете ЕС. Глава же Секретариата Президента г-н Рыбачук считает возможным прийти с заявлением в Евросоюз раньше 2011 года. Здесь взгляды официального Киева и европейских экспертов, помогающих Украине со вступлением в ЕС, разошлись. Неслучайно европарламентарии предупреждают отечественных интеграторов: заявка на членство в ЕС должна быть не политическим шагом, а результатом хорошо структурированного процесса и проделанной "на отлично" подготовительной работы. Главный организатор саммита - Виктор Пинчук - отвечая на вопрос, зачем ему все "это" надо, с улыбкой сказал: "По идее имиджем государства на международной арене должно заниматься само государство, но почему-то у частных лиц это получается лучше". Присутствовавшая на конференции лидер партии "Вече" Инна Богословская резонанс саммита видит по-другому: "Каждый из его участников разъедется с кусочком одной мозаичной картины Украины. Это важно. Ведь проблема всего постсоветского пространства в том, что люди не умеют общаться и слушать друг друга. Иностранцы же демонстрируют культуру общения, в их присутствии нам неловко "бодаться" друг с другом. Иллюзии новой власти рассыпались, и Виктору Ющенко стоит переформатировать свое видение движения Украины в Евросоюз в свете реалий, а не той мечты, с которой он шел во власть". Елена Шеремета, Ялта-Киев У Ялті побачили контури Брюсселя Упродовж двох днів у Лівадійському палаці на міжнародній конференції "Ялтинська європейська стратегія", організованій фондом Віктора Пінчука, тривали дискусії про перспективи розвитку України. Зарубіжні та вітчизняні учасники обговорювали не тільки європейські - у політичному сенсі – шанси нашої країни, а й актуальний момент: причини політичного напруження та шляхи його подолання. Головний лобіст українських інтересів, як називають екс-президента Польщі Олександра Квасневського, у своїй доповіді накреслив три варіанти розвитку ситуації. Перший - дострокові вибори, котрі гарантуватимуть, що "через рік в Україні буде якийсь уряд, але який саме - невідомо". Другий варіант - змиритися з нинішньою коаліцією, однак у доповідача "є велике побоювання цілісності бачення цих партій, оскільки вони не мають однакової позиції розвитку України". І третій - створення широкої коаліції, що видається пану Квасневському найвірогіднішим, хоча він і розуміє, "як тяжко створювати коаліцію колишнім противникам". Цю ідею, до речі, в розмові з журналістами підтримав ще один екс-президент - Леонід Кучма. Він назвав розширення союзу до чотирьох учасників "єдиним правильним і можливим виходом у нинішній ситуації", бо перевибори є "абсурдом". Утім, присутні на Ялтинській щорічній зустрічі представники БЮТ абсурд бачать в іншому - в "нерозпуску скомпрометованого парламенту". Багато уваги на конференції приділялося і з'ясуванню такого питання: як вплине на зовнішньополітичний курс України присутність у владі Партії регіонів, яка під час виборчої кампанії "не приховувала проросійської орієнтації і антинатовської риторики". Це, зрозуміло, непокоїть багатьох симпатиків України на Заході. Багато вітчизняних експертів доводили, що курс нашої держави не зміниться, мовляв, мало що виголошується заради мобілізації виборців. Колишній міністр закордонних справ Костянтин Грищенко навіть натякнув: "Нам потрібен в уряді такий лідер, котрий вплинув би на настрої тих людей, які найбільше налаштовні проти НАТО", але член фракції БЮТ Григорій Немиря дуже скептично поставився до цієї ідеї і без натяків заявив, що "для Януковича це буде політичне самогубство". Цікавий акцент у цю дискусію вніс "регіонал" Василь Кисельов, який після запевнень про вірність його однопартійців західному курсу пригрозив Президенту Ющенку імпічментом за... "неподобства у Феодосії, куди без дозволу прийшли кораблі із зброєю". Такий оригінальний підхід до теми помітно спантеличив присутніх, але не позбавив їх оптимізму в поглядах на майбутнє України. Так, група експертів "Ялтинської європейської стратегії" під керівництвом депутата Європарламенту Марека Сівеца не тільки підтримала інтеграційні устремління України, а й розписала чіткий графік нашого поступу до Брюсселя. Якщо Україна виявить таке бажання, то експерти вважають за можливе реалізацію договору про асоційоване членство в Євросоюзі з 1 січня 2008 року. У розповсюдженому підсумковому документі під назвою "Україна в Європейському союзі: порядок денний - 2020" зазначено, що підготовчу роботу в рамках цієї угоди потрібно розпочати вже нинішнього року. Головною складовою угоди про асоційоване членство має бути подальше розширення чотирьох свобод - свободи переміщення товарів, капіталів, послуг і людей між Україною і ЄС. Далі - наступний етап: у 2010-2011 роках підготовка проекту стратегії вступу до ЄС. До речі, саме тоді в Раді Євросоюзу головуватиме Польща, і ця обставина не може не подавати нам надію. І, нарешті, кінцева дата - угода про вступ України до ЄС може бути підписана в липні 2019-го, а ратифікована протягом 2020 року. З погляду вічності чекати зовсім мало. Втім, Польща також не швидко пройшла цей шлях. Але, як пожартували журналісти, проходячи повз меморіальний стіл з табличками трьох переговорників на історичній Ялтинській конференції, якби на місця Сталіна, Рузвельта і Черчілля сіли наші лідери і домовилися не про поділ портфелів, а про долю України, ми могли б наблизитися до Брюсселя раніше визначеного експертами терміну. Людмила Коханець У Лівадійському палаці поблизу Ялти завершив свою роботу III міжнародний саміт "YES" — найпрестижніший форум посланців політичної еліти Європи і Америки. В ньому взяли участь відомі політики, дипломати, державні діячі, журналісти — представники Великобританії, Франції, Німеччини, Польщі, Ірландії, Словенії, Румунії, Хорватії... Українську офіційну сторону представляв глава Секретаріату Президента України Олег Рибачук. Відкрив саміт депутат британського парламенту, голова правління "YES" Стівен Байерс. Учасників саміту привітав Голова Верховної Ради АР Крим Анатолій Гриценко. Він, зокрема, зазначив, що впродовж п'ятнадцяти років Крим демонструє світовому співтовариству здатність вирішувати на принципах толерантності, поваги прав і національних традицій складні міжетнічні проблеми. Така політика робить півострів привабливим для інвесторів, особливо у курортно-туристичному комплексі. Головною темою дискусії в Лівадії було обговорення перспектив вступу України в Європейський Союз. З цього приводу лунали різні думки, але більшість ораторів сходилась на тому, що Україна є європейською державою і, як підкреслюється у так званій Ялтинській стратегії, має право подавати заявку на вступ у ЄС, але прийняття України у європейську спільноту має відбутись не раніше 2020 року. До цього часу, згідно з Планом дій "Україна—ЄС", у нас мають бути здійснені серйозні перетворення як економічного, так і соціально-політичного характеру. Україна передовсім повинна консолідувати свою політичну систему на базі розумної конституційної реформи і належної рівноваги між головними державними інституціями. Україна має реформувати адміністративну і судову системи. Слід розробити й запровадити новий Національний антикорупційний план, ухвалити закон про незалежність державного радіо і телебачення. ЄС та Україна мають поліпшити свій політичний діалог, посилити стратегію кризового менеджменту, активізувати свою участь у врегулюванні Придністровського конфлікту. Щодо вступу до COT, Україна має прийняти внесені до Верховної Ради відповідні законодавчі акти і завершити двосторонні переговори. 2006 рік має стати роком прийняття рішень щодо спрощення візового режиму. І це тільки частка шляху, який повинна пройти Україна перш ніж подавати у 2010—2011 роках заяву на вступ до ЄС. Олег Рибачук висловив думку, що під час головування Фінляндії в Європейському Союзі актуальною залишатиметься доцільність подання Україною офіційної заявки на асоційоване членство в ЄС. При цьому Україна не повинна збавляти темпи євроінтеграції, переконаний він. Глава Секретаріату наголосив, що вагомою політичною подією року стане проведення у Гельсінкі Десятого саміту Україна—ЄС, до якого нині готується Україна. Він відзначив, що "за підсумками цього форуму наша держава сподівається досягти конкретних результатів, які будуть закріплені в тексті Спільної політичної декларації". Організатор і член правління міжнародної громадської мережі "YES" Віктор Пінчук вважає, що мета цієї організації — сприяння утвердженню свободи і процвітання України, яка зробила свій європейський вибір. Олександр Кулик, Светлана Пронина засудила Украину в Европейском суде Европейский суд крымчане выигрывали уже четырежды, в пятый раз это сделала 62-летняя жительница Ялты Светлана Пронина. Интересно, что об этом событии ялтинские чиновники еще не знали. Да и сама Светлана Владимировна понятия не имела, что ее дело в Европейском суде уже завершено. Узнала она об этом от корреспондента "Комсомолки". — Я выиграла? — изумилась она, — Я даже не знала, что все уже закончилось! Официального письма из Страсбурга еще не было. И что, мне какую-то компенсацию присудили? А сколько? Пять лет назад инженер архитектурного управления Ялты Светлана Пронина по возрасту распростилась с работой. И перед ней встала нелегкая задача: выжить, получая всего-навсего 174 гривны - именно такую пенсию назначили ей. Между тем официальный прожиточный минимум в стране составлял около 280 грн. — Я просто не могла понять: как же государство, определяя минимальную сумму, необходимую для существования своих граждан, само же сажает пенсионеров чуть ли не на половинный паек, — говорит Светлана Пронина. — Ведь в Конституции записано, что пенсия не может быть ниже прожиточного минимума. Поэтому я и подала в суд на собес, где мне отказались повысить пенсию. Чтобы пройти местный суд, Апелляционный суд Крыма, Верховный, понадобился год. — А как вы додумались обратиться в Европейский суд? — Сын надоумил, он у меня юрист. Он же и помогал здесь, на месте. Я проконсультировалась в одном из юридических агентств, где мне дали адрес и формы, которые нужно заполнить, обращаясь в Европейский суд. Пять лет назад я направила свою жалобу, мне стали приходить письма из Страсбурга. С английского я их переводила сама, так как владею языком, отвечала, присылала дополнительно документы, если их требовали. — Вы рады, что добились своего? — Конечно, как и каждый человек, который получил подтверждение, что прав, что не зря надеялся на справедливость. По решению Европейского суда, Украина должна компенсировать Светлане Прониной 1,5 тыс. евро морального ущерба. Требование о повышении пенсии в него не входит — пока суд тянулся, Украина и так позаботилась о пенсионерах, значительно увеличив выплаты им. Светлана Владимировна получает сейчас около 350 гривен. ЛИКБЕЗ "КП" Как обратиться в Европейский суд Форму для обращения можно самостоятельно скачать на сайте: http://www.echr.coe.int. Заявление должно содержать краткое изложение фактов сути дела. К нему следует приложить изложение "родных" судебных решений. Европейский суд не рассматривает жалобы на негосударственные организации или частные лица. Корреспонденцию в ЕС принимают по адресу: The Registrar European Court of Human Rights Council of Europe F-67075 STRASBOURG CEDEX FRANCE-ФРАНЦИЯ. Если дело принимается к рассмотрению (платить за это не нужно), об этом уведомляют письменно, на каждое письмо из Страсбурга необходимо отвечать. Наталья Дремова ДО ЗМІСТУЕкономіка. Фінанси.У Раді міністрів Криму нещодавно відбувся семінар "Вступ України до ВТО: перспективи та наслідки для малого й середнього бізнесу". Його організатори — Мінекономіки України і кримський уряд за підтримки Українського центру міжнародної інтеграції, Союзу підприємців при Кабінеті Міністрів України провели цікавий діалог з однієї з найактуальніших проблем економічного розвитку нашої держави. На думку заступника міністра економіки України Валерія П'ятницького, вступ України в цю міжнародну торговельну організацію, до якої нині входять 150 країн світу, забезпечить насамперед прийняття загальних прозорих правил ведення бізнесу, що у свою чергу пожвавить інвестиційний процес і поліпшить становище України на зовнішніх ринках. На думку посадовця, "гармонізація стандартів обов'язково викличе здорову конкуренцію, що забезпечить випуск в Україні високоякісної продукції". Заступник міністра економіки автономії Рустем Чийгоз у своєму виступі наголосив на тезі про важливість розвитку малого й середнього бізнесу у Криму. За його словами, питома вага малого підприємництва у формування прибуткової частини бюджету становить 22 відсотки. У Криму нині працює 87 тис. приватних підприємців і близько 14 тис. малих підприємств, на яких працює 85 тис. робітників. Це 26 відсотків від загальної кількості робітників кримських підприємств. За темпами зростання кількості підприємців-фізичних осіб Автономна Республіка Крим перевищує майже на 3 відсотки загальноукраїнський показник (11 відсотків проти 9,6 відсотка). Олександр Кулик Про занепад українського села сьогодні не говорить хіба що лінивий. Так зване роздержавлення агропромислового комплексу фактично розвалило могутні за радянських часів господарства, а хліборобські паї за безцінь скупили новоявлені орендарі, які не поспішають ні господарювати по-новому, ні розраховуватися з орендодавцями. Як і в цілому в Україні, кримське село переживає не кращі часи. З могутніх господарств залишились одиниці. Плуги, борони, дощувальні установки розтягли на металобрухт, і зараз, на думку новопризначеного кримського прем'єра Віктора Плакіди, потрібно серйозно займатися відродженням зрошувального землеробства, яке може врятувати кримське село, забезпечити стал е, виробництво продовольчої пшениці, а тваринництво — необхідними кормами. Минулого року хлібороби автономії зібрали трохи більше 800 тис. тонн пшениці. За прогнозами вчених Кримського агроуніверситету, цьогорічний кримський ужинок буде на 100 тис. тонн меншим. І це не тільки тому, що знизилася врожайність. Відповідь в іншому (і це теж вражає) — помітно скоротилися площі під зерновими культурами. Чому? Деякі господарства вважають виробництво зерна марудною справою. Оскільки аграрії кожного року, як правило, не знають цін на зерно (а їх встановлює Кабінет Міністрів України, причому робить це в'яло, що не відповідає елементарним ринковим відносинам). Страждають від цього виробники зерна, які не можуть ефективно його продавати, а на виручені кошти купувати трактори, пальне, сівалки та борони, які переплавлені у мартенах і вже стали пательнями і каструлями. Коло, як кажуть, замкнулося. Компенсувати втрати зернових, звичайно, можна. І селяни знають, як це зробити. Наприклад, можна більше засіяти та зібрати кукурудзи, сої, інших культур. Але, як справедливо зазначив в одній з телепередач ДТРК "Крим" екс-міністр АПК автономії, а нині голова постійної комісії із земельних та аграрних питань Олег Русецький, сьогодні на кукурудзу на півострові ставку не роблять. Замість цієї дуже цінної, звичайно, культури в господарствах надають більше переваги, наприклад, соняшнику, який виснажує землю до останніх соків. Ну і, звичайно, вирощуванню пшениці та ячменю. До речі, ранніх зернових на кримських ланах збираються зібрати на 100-150 тис. тонн більше, ніж торік. На думку того ж таки О. Русецького, навіть в умовах жорстких ринкових відносин селяни очікують чіткої позиції держави в аграрних питаннях і особливо в ціновій політиці, передовсім на пшеницю. Можна і слід проводити так звану "задаткову" закупівлю пшениці та ячменю до Держрезерву. І це не просто тому, що хитромудрий український хлібодар хоче свої проблеми перекласти на чужі плечі. Повинна діяти "ситуація стимулів" для хлібороба. Крім того, йому потрібні обігові кошти, на які б можна було розв'язати масу проблем: розрахуватись за кредити, купити техніку, добрива, гербіциди, насіння під сівбу озимини тощо. Але такого стимулювання чомусь не відбувається. Нещодавно "погуляла" на сторінках центральних видань інформація про те, що нібито в 2006-2007 маркетингових роках максимальна ціна на зерно становитиме не менше 80 відсотків мінімальної ціни на збіжжя. Сьогодні мінімальна ціна на пшеницю "м'яку" третього класу встановлена Міністерством АПК України на рівні 700 грн за тонну, четвертого класу — 610 гривень... Закупівлю зерна доручено здійснити Аграрному фонду України. Це, як кажуть селяни, тільки орієнтири, благі сподівання. А тут потрібні реальні кошти. Крім того, ще не відомий механізм закупівлі зерна. Очевидно, через це у нас рік за роком все валять на зернотрейдерів, як у тому анекдоті про довгоносика. А де ж наші аграрні біржі, де?! Чому навіть у розвинутих європейських державах, вибачте за тавтологію, держава впливає на ціни на зерно? Тобто сподіватися, що ринок сам усе відрегулює — міф. Отже, в чому полягає сутність проблеми? Кримські аграрії вважають, що держава повинна ще на початку жнив визначитися з ціною на збіжжя нового врожаю. Тоді б селянин знав, як розпорядитися вирощеною пшеницею чи житом. Формування ціни на зерно — процес абсолютно нормальний. Уже давно на часі робота на основі форвардних контрактів. Необхідно мати державного агента, який би опікувався укладанням та виконанням експортно-імпортних угод на рух зерна в межах Європи. Україна була, є і буде хліборобською державою. Називаючи село "колискою духовності українця", ми не повинні забувати й про те, що існує так звана "проза життя", коли селянинові потрібно купувати мастило, насіння, гербіциди тощо. І тут наш дядько починає чухати потилицю — де взяти гроші? Піти до банку по кредит? Це великий ризик, бо можна повернутися звідти без штанів. Олександр Кулик Земельне питання.В Бахчисарае возникло жесткое противостояние между торговцами центрального рынка города и местными жителями — крымскими татарами, дошедшее до массовой драки, сообщает Интерфакс-Украина. Поводом для конфликта послужило то, что собственники рынка начали строительные работы в охранной зоне возле древнего крымскотатарского мавзолея, что запрещено законом. Как сообщил начальник ЦОС ГУМВД в Крыму Александр Домбровский, длительное время крымские татары требуют закрыть рынок и ранее обратились в суд по этому вопросу. Суд заседал несколько раз, но окончательного решения еще не вынес. Тем не менее, собственники рынка начали строительство. Это возмутило крымских татар, и в пятницу около 50-60 человек устроили протест возле рынка, перекрыв все его входы. Чтобы не допустить конфликтных ситуаций на место происшествия прибыла милиция, которая временно закрыла рынок и распустила торговцев. Вместе с тем милиция опасалась, что в субботу утром может возникнуть конфликт, поскольку торговцы вновь придут на работу. Как сообщил агентству председатель Бахчисарайской райгосадминистрации Ильми Умеров, в субботу утром возле рынка возникла драка между крымскими татарами, которые всю ночь дежурили возле рынка с тем, чтобы не дать его открыть, и торговцами, а также группой неизвестных лиц, которые напали на пикетчиков. В результате столкновения пострадал депутат райсовета — крымский татарин, которого ударили металлическим предметом по голове. Депутат госпитализирован, угрозы его жизни нет. Прибывшие на место дополнительные силы милиции прекратили драку. Во второй половине дня предприниматели рынка в Бахчисарае разблокировали въезд в город со стороны Симферополя, сообщил Домбровский. Акция протеста завершилась после вмешательства руководства города и района, которым удалось уговорить предпринимателей освободить дорогу. Вместе с тем, рынок, вокруг которого произошел конфликт, остается закрытым. В столкновениях утром в субботу в Бахчисарае участвовали около 100 крымских татар, которые с пятницы блокировали рынок. С другой стороны в инциденте принимали участие около 200 владельцев и работников торговых точек. После драки 3 человека обратились в больницу с побоями и написали заявления в милицию. В город на помощь местной милиции были направлены дополнительно спецподразделение "Беркут" и военнослужащие внутренних войск МВД. Прокуратура будет возбуждать уголовное дело по факту столкновений. (“Вечерние вести”, №96, 11 июля 2006г.) Минулими вихідними центральний ринок у Бахчисараї не працював — його заблокували невдоволені городяни — кримські татари. Ще у п'ятницю, 7 липня, вони обкрутили колючим дротом вхідні ворота, у "революційному" запалі перевернули кілька контейнерів із крамом, облили прилавки відпрацьованою автомобільною оливою, а спробою увірватись до бухгалтерії до смерті налякали її працівників. І наостанок, за деякою інформацією, надавали стусанів трьом контролерам ринку, котрі спробували зафіксувати перебіг блокади на відео. Наступного дня справа дійшла вже до масової сутички, в якій з обох боків взяли участь понад 300 осіб. У "гарячу точку" на допомогу місцевому відділку міліції у той же день перекинули 60 бійців спецпідрозділу "Беркут" і 120 — із частини Внутрішніх військ МВС. Тільки так вдалося розборонити ворогуючих. Як поінформували "УМ" у Центрі громадських зв'язків кримської міліції, 7 учасників "рукопашки" (3 кримських татар і 4 слов'ян) офіційно подали заяву до міліції про побиття. Конфесійно-земельний конфлікт у Бахчисараї задавнений. Свого часу довго не могли поділити спірну територію тутешній Свято-Успенський печерний монастир УПЦ (МП) і мусульманська громада. Нині ж яблуко розбрату — Дюрбе, мавзолей кримських ханів, що розташований у межах Центрального ринку. Активісти місцевого меджлісу безуспішно вимагають від міської влади припинити святотатство. Міськрада пішла їм назустріч, ухваливши рішення про передачу території довкола ханського мавзолею історичному музею-заповіднику. Проте місцевий суд невдовзі визнав це рiшення незаконним, натомість зобов'язав комітет із земельних ресурсів належним чином оформити державний акт на землю ринку. Правову колізію поглибили чутки, що буцімто мотивація захисників національної спадщини лише прикриття, а в основі лежить насправді економічний інтерес. Мовляв, неподалік Центрального ринку знаходиться ще один, що повністю належить кримським татарам. Вони начебто й розраховують одним ударом "поховати" конкурентів. Як би там не було, компромісний варіант, визнають усі, все ж треба конче приймати. Інакше, мовляв, протистояння будь-якої мить може спалахнути з новою силою. Як повідомляє УНІАН, зараз із усіх регіонів Криму в Бахчисарай прибувають кримські татари, які мають намір і надалі влаштовувати пікети біля ринку. Представники меджлісу зазначають, що пікетники не мають наміру йти ні на які угоди з дирекцією ринку і вимагатимуть, щоб торговці "звільнили святі місця історико-культурного значення, прибрали стихійну торгівлю та шанхай-кіоски з території старовинного кладовища". Керівник Бахчисарайського меджлісу Ахтем Чійгоз заявив, що якщо найближчим часом кримські татари не побачать результатів своїх пікетів, то вони будуть змушені знести ринок. На місці мусульманського кладовища "Азізлер" кримські татари хочуть влаштувати музей просто неба, а в Бахчисарайському заповіднику — провести розкопки старовинних поховань. Василь Драголюк Розв'язати партенітський вузол Нарешті, здається, конфліктна ситуація, пов'язана із виділенням земельних ділянок депортованим громадянам у селищі Партеніт (Південний берег Криму) вступила у стадію свого завершення. Постійний Представник глави держави в автономії Геннадій Москаль провів нараду за участю усіх зацікавлених сторін: кримськотатарської громади, республіканських комітетів із земельних ресурсів та нацменшин, керівництва Партенітської селищної ради та дослідного господарства "Приморське". Суть конфлікту полягала в тому, що представники кримськотатарської громади Партеніту виявили незадоволення практикою розподілу вільної землі у Партеніті. Не знайшовши порозуміння з місцевою владою, депортовані перенесли пристрасті на площу Леніна у Сімферополі, розбивши тут намети та влаштувавши довготерміновий пікет. Під час наради Представник Президента у Криму підкреслив, що за його інформацією на півострові немає жодного населеного пункту, де б не було вільної землі. Крім того, Академія аграрних наук України відмовилася від 115 гектарів землі. "Цієї кількості землі досить, аби задовольнити і росіян, і українців, і вірмен, греків, болгар, кримських татар, — сказав Г. Москаль.— Але при її розподілі необхідно витримати до кінця принцип справедливості. Крім того, потрібно уважно проаналізувати, мають чи не мають земельні ділянки пікетувальники, оскільки є така практика, коли люди хочуть мати у своєму розпорядженні по кілька ділянок". За підсумками наради, були дані доручення керівництву Партенітської селищної ради щодо скасування незаконних рішень про відведення земельних ділянок під будівництво аквапарку, розширення території санаторію "Карасан", а також визначити приналежність майна, розташованого на території колишньої військової частини Міністерства оборони України. Олександр Кулик Ещё на половине пути из Симферополя в Бахчисарай у села Новопавловка выставлен пикет. Плакатами с требованиями типа "Руки прочь от наших святынь" обвешаны придорожные тополя. Пикетчики обустроились, как туристы на привале. Чуть поодаль установлена палатка, на которой для пущей важности написано "Штаб". Уже готов плов, и нас даже пригласили пообедать. В другой бы раз, возможно, не отказались бы. Но нам надо в Бахчисарай - в центр этого противостояния, продолжающегося уже не первый год. А началось всё с конфликта из-за центрального рынка, который группа крымских татар потребовала закрыть, поскольку, как они утверждают, на его территории находится Дюрбэ (ханский мавзолей) и торговать в священном для мусульман месте кощунственно. И хотя историки и археологи, привлечённые в качестве экспертов, дали заключение, что никаких мусульманских захоронений на этой территории нет, и, несмотря на решение суда, оставившего за предпринимателями право торговать на рынке и обустраивать его, группа крымских татар продолжает блокировать рынок и настаивает на своих требованиях. В минувшую субботу противостояние крымских татар и славян переросло в побоище, которое удалось остановить только вмешательством правоохранительных органов. Вчера в Бахчисарае, по словам заместителя начальника ГУ МВД Украины в Крыму Николая Федоряна, для обеспечения правопорядка находилось около тысячи работников милиции. В том числе 150 бойцов спецподразделения "Беркут", 350 человек из внутренних войск. И ещё около 500 своих сотрудников откомандировали территориальные отделы внутренних дел Ялты, Белогорска, Симферополя и Симферопольского района. Они-то и обеспечивали порядок в городе, ограничивая подходы и проезды к рынку, где в 9 часов утра сошлись противостоящие стороны: те, кто на законном основании пришли занять свои рабочие места, и те, кто препятствуют им приступить к работе. И тогда между ними стеной встали бойцы Беркута. Лидер местного меджлиса Ахтем Чийгоз призвал соплеменников не уходить с этой территории, не позволять заниматься бизнесом на том месте, где, как он считает, похоронены их предки. - Мы не против того, чтобы часть территории с этим строением отгородить от рынка основательным забором и не мешать всем, кто хочет навестить этот памятник, - говорит частный предприниматель Светлана Некрахина. - Но им надо всё. Для того чтобы построить здесь историко-развлекательный комплекс, а на месте нашего рынка возвести гостиницу. Четвёртый день нам не дают работать. Мы отсюда не уйдём. Чтобы уладить конфликт, власти пригласили на переговоры представителей двух сторон. Переговоры на момент подписания номера газеты в печать ещё не закончились. Татьяна Рябчикова "Если наши участки не узаконят, я поступлю так же, как Наталья!" Так говорит соседка доведенной до отчаяния 43-летней жительницы Алушты, которая свела счеты с жизнью, выбросившись с балкона пятого этажа горисполкома Два десятилетия назад жильцы трехэтажного дома по тихой улочке Сергеева-Ценского в Алуште обустроили огороды на расположенном неподалеку пустыре. Неоднократно пытались люди узаконить землю, но безрезультатно. Правда, до последнего времени никто не предпринимал попыток насильно ликвидировать огороды... Но однажды на участок Натальи Кобелевой пришли люди и стали рубить деревья, кусты роз. Затем приехал бульдозер и снес времянку и сарай. А саму хозяйку, попытавшуюся оказать сопротивление, привязали проволокой к дереву - чтобы не мешала. На глазах хозяйки крушили, ломали, вытаптывали то, что было построено и выращено ее руками... "С точки зрения закона эти несколько огородов - самозахваты" После того как уничтожили ее огород и снесли постройки, Наталья пошла в горисполком, где проходила сессия городского совета. Перед началом очередного пленарного заседания женщина подошла к городскому голове и пожаловалась, что ее лишили земельного участка. По словам свидетелей, Наталья выглядела достаточно сдержанной. Успокоив ее, мэр предложил подождать, чтобы разобраться с проблемой во время перерыва сессии. Наталья развернулась, подошла к открытому окну, выбралась через него на балкон и... шагнула с пятого этажа вниз. - У нас есть футбольный клуб "Алустон-98", который в свое время выиграл один из турниров в Барселоне, - объясняет заместитель мэра Алушты Станислав Колот. - И руководство этого клуба обратилось тогда в горсовет с просьбой выделить земельный участок для строительства стадиона. Клуб собрал материалы предварительного согласования и получил разрешение сессии горсовета на составление проекта отвода земли - порядка одного гектара, с учетом рельефа, там склон холма. Депутаты прошлого созыва приняли решение о выделении вначале гектара земли, а через пару лет добавили еще полгектара. Огород Натальи Кобелевой якобы попадал в зону застройки. Футбольный клуб "Алустон-98", учитывая, что строить стадион на склоне горы сложно и дорого - надо провести большие земляные работы, соорудить подпорные стены - решил поступить по-другому. Была якобы разработана схема: на этой дополнительной половине гектара возвести гостиничный комплекс. Впрочем, в Алуште ходят слухи, что строительство стадиона - просто "прикрытие" очередной рыночной сделки: вроде в одном из украинских журналов опубликована реклама элитного многоэтажного дома, который намереваются построить именно на улице Сергеева-Ценского. - Появилась даже информация о том, что чуть ли не указана стоимость одного квадратного метра этого жилья, - продолжает Станислав Колот. - А женщина воспротивилась тому, чтобы у нее огород забирали. С точки зрения закона эти несколько огородов - самозахваты. Владимир Щербина (мэр Алушты. - Авт.) рассказывал, что Кобелева подошла к столу президиума сессии и показала руки, на которых были красные полосы. То ли строители, то ли кто-то другой ее привязывали к дереву, и остались следы. Мэр спросил: ваш вопрос на сессии будет рассматриваться? Она ответила, что нет. Он ей: "Тогда подождите, сейчас начинается пленарное заседание, а через полтора часа начнется большой перерыв, и мы с вами будем разбираться". Но женщина не дождалась... У нее остался сын, которому 16 лет. Он учился в городском кулинарном училище. Поэтому в тот же день заведующая отделом по делам несовершеннолетних, директор училища, представители гороно и больницы отправились на квартиру погибшей. Мальчика дома не застали. Оказывается, у него были непростые отношения с матерью. То есть у Кобелевой проблемы и с этим огородом, и с ребенком накопились. В последнее время она официально нигде не работала, поэтому похоронили ее за счет города. Сейчас мы решаем вопрос об установлении над сыном Кобелевой опекунства, на произвол судьбы мальчика не оставим. Ведь родственников, во всяком случае, ближайших, у него нет. "Соберет цветы и огородину разную, пойдет и продаст. На эти копеечки и жила" Балкон, с которого выпрыгнула Наталья Кобелева, выходит на площадку, где стоят служебные автомобили. Рядышком расположен небольшой бар "Галина". - Мы с ребятами сидели за столиком возле кафе, - вспоминает работник бара Виктор Крамаровский. - Cекунд за 15 до того, как произошло несчастье, мы все встали и зашли в помещение бара. Такое ощущение, что нас провидение увело, чтобы не видели. Только услышали сильный удар чего-то тяжелого о машину, сработала сигнализация. Я выскочил на улицу: машина "орет", а отчего, непонятно. Ну, думаю, может, кто-то горшок с цветком случайно столкнул с подоконника горисполкома, или кондиционер оторвался. Тут кто-то закричал: между машинами тапок кинули! Я наклонился, смотрю, женщина лежит, подбежал к ней - она уже в конвульсиях дергалась. А сверху из окон кричат мне: не трогайте, не трогайте, может, у нее шея повреждена! Сразу вызвали милицию и скорую. Врачи прибыли, проверили - пульса нет, сказали - не наш вопрос. Приезжала милиция, следователи... Потом они тоже все уехали, а тело осталось лежать. Честно говоря, я ожидал, что приедет спецмашина, тело упакуют в целлофановый мешок. Ничего подобного! Погибшая лежала вначале лицом вниз, потом ее перевернули. Через какое-то время появилась женщина из бюро ритуальных услуг и куском полиэтилена прикрыла тело. Подъехал бортовой ЗИЛ с надписью "Благоустройство города". Кто будет грузить тело? Никто не хочет. Пришлось мне поучаствовать в этом не очень приятном процессе. Тапочки женщины, кровь на асфальте - все так и осталось. Мы попросили сотрудника из ближайшего жэка хоть кровь хлоркой засыпать. Но тапочки убрали только на следующий день. Эти злосчастные тапочки телевизионщики из оперативных новостей и так и сяк снимали, и такой, и другой ракурс выбирали... - У меня нога сломана, поэтому я сижу на скамейке и смотрю, что происходит вокруг, - рассказала "ФАКТАМ" 74-летняя Мария Шаблина, которая знала Кобелеву с детских лет, - Наташина мать - у нее астма была - в больнице лежала, там и умерла, отец тоже где-то погиб. Была у нее и сестра, очень хорошая, Валя. В честь нее Наташа назвала своего сына Валентином. Когда-то всем жильцам нашего дома выделили этот участочек под огороды, и у меня тоже огород был. Когда поселился здесь по соседству новый хозяин (бывший работник прокуратуры. - Авт.), деревья попилили. А Наташа еще держалась. Она на своем участке построила времянку и сарай, в котором держала коз, выращивала овощи разные, цветы. Соберет цветы и с огорода что-то, пойдет и продаст. С этой копеечки и жила. Очень трудолюбивая была, за огородом ухаживала, поливала, в квартире ремонт сделала недавно. Но допекли ее. Моя внучка пришла как-то и говорит: бабушка, ты знаешь, тетю Наташу отвели на участок, связали руки, требовали, чтобы она куда-то своих коз дела. А перед тем, как с Наташей такое случилось, приехал бульдозер, начали копать, разломали все ее сараи. Вот и не выдержала женщина... А эту площадку, где ее и наши огороды были, вроде кто-то из Киева купил. Сын школу не закончил, уехал и сейчас где-то работает, в Евпатории, кажется. Он узнал, что с мамой случилось, по телевизору и поздней ночью того же дня приехал, зашел к нам и попросился переночевать. Не плакал, но видно было, что сильно переживает. Спросила у него: а коз куда будешь девать? Молчит. Наташина кума вроде как пообещала увезти их или в село или в Симферополь, но пока они здесь бродят. Я им пить даю. "Накануне сосед Коля говорит: наверное, Наташа вешаться будет" - Наталья жила надо мной, - говорит вернувшаяся с похорон соседки Алла Бойко.- Что заставило ее так поступить? Она защищала свое право, свой сарай, который своими руками строила, собирала кирпичик к кирпичику, день за днем таскала на эту гору. В прошлом году у нее во времянке отдыхающие жили. А теперь хозяин особняка пришел и сказал: мы убираем все! Загнал сюда бульдозер, Наташу привязали проволокой вон к той сливе, чтобы не мешала трактору разрушать сарай. Довели человека просто до безумия, и она пошла в горисполком. Ее сын, Валя, сейчас вообще ни с кем не хочет разговаривать, переживает парень сильно, смотреть на него больно. Квартира ему должна остаться, мы, соседи, пойдем в горисполком и будем добиваться, чтобы жилье его не забрали. 43 года Наташе было, и все закончилось, довели. Всю жизнь она пахала на этом клочке, а его забрали. Я видела ее в морге. Она вся синяя такая, ужас! Тоскуют по ней козы. Бродят, ищут хозяйку. Особенно ее любимица Зайка... Вон тот дом (Алла Бойко показала на возвышающийся по соседству со злосчастными огородами и разрушенными сараями шикарный особняк. - Авт.). Говорят, здесь возведут комплекс с пятью бассейнами, барами... - Мы очень рассчитывали, что Валентин увидит сюжет о смерти своей матери по телевизору и приедет домой, - сказала внучка бабы Маши Ольга Романюк. - Парень приехал конечно, был в полном шоке, не знал, что делать, что куда положить, и вообще куда сесть. Кто на его месте был бы в другом состоянии?! Всех коз завтра заберет Наташина кума, только Зайку не заберут, ее наверное, забьют на 9 дней Наташи. Зайка была ее любимицей. Я видела, как приезжал трактор, как КАМаз вывозил добро женщины, как через пару дней приехала машина за металлоломом. А 29 числа она бросилась с пятого этажа горисполкома. По большому счету, если так рассудить, то каждый из нас, ее соседей, так сделал бы! Мы многое видели, многое слышали, мне многое рассказывали, я тоже мать-одиночка и понимаю Наташу. Накануне ее смерти, 28 числа, их собака Чак так выл! Еще сосед Коля говорит: наверное, Наташа вешаться будет. Как будто предчувствовал! А мы все на него: ты что?! Дай Бог ей еще здоровья, она баба молодая. И на тебе, 29-го Наташа погибает. Мы все в полном шоке! А если те, кто все это сносит, отвоевывает огороды, не успокоятся, пусть знают, что будут еще смерти, еще какие смерти! "Если наши участки не оформят, я поступлю так же, как Наталья!" - твердо, без тени сомнения сказала еще одна соседка погибшей женщины Надежда Волчкова. Эта фраза, прозвучала с телеэкранов на всю страну. Нужны ли еще какие-нибудь предупреждения о том, что людей довели до крайности? P.S. По факту самоубийства Натальи Кобелевой прокуратура Алушты проводит проверку, опрошены очевидцы трагедии. Как сообщили в пресс-службе прокуратуры Крыма, уже установлено: трагедии предшествовало принудительное исполнение сотрудниками государственной исполнительной службы решения суда в интересах Алуштинского городского совета об освобождении самовольно занятого пострадавшей земельного участка. В ходе принудительного исполнения решения суда пострадавшая оказала неповиновение работникам милиции, о чем Алуштинским горотделом ГУ МВД Украины в Автономной Республике Крым был составлен протокол об административном правонарушении. Обоснованность и законность действий работников государственной исполнительной службы и городского отдела милиции проверяется прокуратурой Алушты, по этому факту также будет принято решение в соответствии с гражданско- процессуальным законодательством Украины. Елена Озерян, Симферополь — Ты ведь меня знаешь, Абдула. Я мзду не беру, мне за державу обидно, — эта фраза из "Белого солнца пустыни" — рингтон мобильного телефона директора Бахчисарайского центрального рынка Владимира МЕДВЕДЕВА. В минувшую субботу в Бахчисарае, на центральном рынке города, произошло одно из самых крупных межэтнических столкновений в Крыму за последние годы. Напомним вкратце о том, как это было и что послужило поводом (именно поводом, а не причиной) столкновения. Уже несколько лет меджлисовцы требуют закрыть рынок на улице Буденного, мотивируя это тем, что на его территории находятся национальные святыни крымских татар — дюрбе (мавзолеи). Дело о закрытии рынка с переменным успехом слушается в судах различных инстанций. Последнее решение было вынесено всего несколько дней назад, 6 июля, Хозяйственным судом Крыма в пользу владельцев рынка, однако их оппоненты могут обжаловать (и наверняка обжалуют) его в вышестоящих инстанциях. По словам Медведева, рынок находится на этом месте с восьмидесятых годов прошлого века, и сегодня на нем работают около трехсот торговцев. — Я считаю, что из сложившейся ситуации есть только один выход — суды, — заявил нам Медведев. — Последнее решение в нашу пользу. Однако если наши противники хотят апеллировать, пусть апеллируют. И если мы в конце концов проиграем дело, то мы отсюда уйдем. Однако люди, работающие в меджлисе, говорят, что решения судов им не закон. У них свой закон. Я не знаю, какой это закон, может быть, это закон шариата. В Крыму почему-то все время пугают кровью, и все время из-за этого идут на уступки. Никто не понимает, что чем больше мы будем идти на уступки, тем больше прольется крови. Нельзя же отдавать все до конца. Сейчас отдай это, потом то. Мы намеренно не будем здесь вдаваться в юридические нюансы, ибо, во-первых, это дело суда, а во-вторых, по нашему убеждению, настоящие причины конфликта лежат в другой плоскости. Если бы на улице Буденного в Бахчисарае не было рынка, его бы... придумали. Или, проще говоря, было бы желание, а повод для столкновений всегда найдется. История показывает, что межэтнические конфликты почти всегда начинаются по, казалось бы, ничтожным поводам. Так было, например, в Фергане в 1989 году. Там все началось почти так же — с ссоры торговцев на базаре. А закончилось жуткой резней турок-месхетинцев. И, между прочим, многие крымские татары — живые свидетели тех событий. В Бахчисарае формальным поводом для конфликта послужило то, что 6 июля собственники рынка начали строить забор возле одного из дюрбе. Это возмутило крымских татар, и на следующий день они блокировали работу рынка. Затем, ночью, татары облили рабочие столы торговцев отработкой моторного масла. Утром 8 июля около ста татар блокировали центральные ворота рынка, чтобы не пустить на рабочие места торговцев. Между татарами и торговцами был выставлен милицейский пикет, однако, узнав, что торговые прилавки залиты отработкой моторного масла, торговцы прорвали милицейское оцепление, отодвинули две машины, блокировавшие ворота, и попытались пройти на свои рабочие места. Вспыхнула драка между торговцами и меджлисовцами, остановить которую удалось только силами сотрудников милиции — на помощь сотрудникам Бахчисарайского райотдела были брошены "Беркут" и "Барс". Результат драки — несколько пострадавших с обеих сторон. По официальным данным, за медицинской помощью в лечебные учреждения обратились семеро человек. Сразу после драки, в половине десятого утра, около трехсот торговцев вышли на транспортную развязку на въезде в Бахчисарай и перекрыли движение по трассе Севастополь — Симферополь, требуя от властей нормализовать работу рынка. Татары в это время продолжали блокировать ворота рынка. Немного уладить ситуацию уговорами властей и работников милиции удалось только к вечеру. Около пяти часов меджлисовцы разблокировали ворота рынка, а в половине восьмого прекратили свою акцию на трассе торговцы. По итогам субботних происшествий милиция возбудила два уголовных дела по статье 296, часть 2 — хулиганство. Одно дело возбуждено по факту приведения в непригодность прилавков. Другое — по факту самой драки. Однако проблема решена не была, и события получили свое продолжение во вторник, 11 июля. Утром, часов с восьми, у рынка стали собираться две большие группы. С одной стороны, около двухсот торговцев-славян и казаков. С другой — примерно столько же крымских татар. И те, и другие были настроены решительно, и, не будь на месте милиции, их противостояние наверняка закончилось бы грандиозной дракой. Власти, слава Богу, стянули к месту событий около тысячи стражей порядка. Среди них — и беркутовцы, и пятидесятикилограммовые ППСники. Выстроившись в несколько рядов, бойцы спецподразделений, со щитами и дубинками, разделили крымских татар и славян. В десять часов к рынку подошла колонна с голубыми знаменами. Крымские татары приветствовали подкрепление аплодисментами (их стало уже, наверное, человек около восьмисот), а славяне — криками: "Давай-давай"! —Закон для всех! Долой меджлис! Чийгоз — убийца! Долой продажную власть Умерова! — скандировали торговцы. Славяне разделись по пояс. Среди них действительно было несколько десятков очень крепких, решительно настроенных ребят, которые явно не собирались пасовать перед меджлисовцами. —Когда толпа пойдет, наша задача — подпереть их (милиционеров. — Автор.), потому что две шеренги быстро снесут, а там уже действуем по ситуации, — проинструктировал своих русский мужик в десантном берете. На татарской стороне людей стало уже раз в пять больше, и среди них тоже можно было отыскать горячих, крепких и непримиримых ребят. Ораторствовал председатель бахчисарайского меджлиса Ахтем Чийгоз. По словам очевидцев, в субботу господину Чийгозу "подбили глаз", однако во вторник он опять "вышел на работу". —На наших религиозных святынях беспардонно, бессовестно, по-хамски торгуют люди, и этот процесс управляется бандой так называемых предпринимателей, — кричал в мегафон Чийгоз. — В знак протеста мы выставили пикет из 40-50 человек, однако организованная банда со всего Крыма приехала и устроила побоище в присутствии милиции. Сейчас наша власть в Верховном Совете ставит на одни весы бизнес-интересы бандгруппы и святые чувства крымских татар. Чтобы измываться над нашей историей, над нашими святынями, они готовы использовать любые методы. Надо защищать банду — власть будет ее защищать... Так сколько лет нам надо еще терпеть, сколько крови (!!!) здесь прольется, чтобы перестали измываться над нашими святынями. Припугнув кровью, председатель меджлиса вдруг заговорил о законе: —Этот вопрос все равно лежит в плоскости решения закона, однако этот закон должен сегодня быть применен и рынок освобожден. Если нет, я вас всех призываю оставаться здесь столько, сколько потребуется — недели, месяцы. Стенка на стенку, разделенные милиционерами, участники конфликта простояли весь день. Несколько раз ситуация, казалось, обострялась до предела, но до драки дело так и не дошло. Действиями милиции руководил заместитель начальника ГУ МВД в Крыму Николай Федорян. —Каждый выезд, считая ГСМ, питание и все остальные расходы, обходится нам где-то в 30 тысяч гривен, — рассказал он журналистам. — Здесь находится около 1000 человек. Это внутренние войска, полк быстрого реагирования "Беркут" и близлежащие органы внутренних дел. Мы будем здесь находиться, пока неразрешим конфликт, пока не отпадет реальная угроза жителям города и лицам, которые здесь находятся. Сейчас тяжело давать оценку, кто из них более опасен. Здесь неправы ни те, ни те. В таком случае лучше держать их подальше друг от друга. —Местные власти вам не объясняли, почему вы здесь, а их нет? — спросили у Федоряна журналисты. Этот вопрос у нас возникает не первый раз и не первый день, — ответил милиционер. — И в субботу мы были здесь, потом только под нашим нажимом местная власть пришла к людям, и эти дни, пока здесь работала следственно-оперативная группа, особого рвения не было со стороны местных властей в том, чтобы разрешить этот конфликт. А разрешение, я думаю, простое, надо найти место людям, подготовить рабочие места, которые можно будет им предложить, но пока реальных мест, куда можно будет их перевести, мы сами не видели. При этом меджлисовцы утверждают, правда, что торговцы могут спокойно перейти с их святой земли на построенный в нескольких сотнях метров новый рынок, который стоит полупустым. Однако арендная плата на новом рынке, по словам торговцев, в семь— десять раз выше — вместо ста гривен надо платить от семисот до тысячи. —Мы просто не потянем такую плату, — объясняют торговцы. К тому же, у нового рынка, как вы понимаете, другие хозяева — и значит, задеваются бизнес-интересы. В связи с этим одна из версий, с помощью которой пытаются объяснять бахчисарайские события, гласит, что, пытаясь закрыть рынок на улице Буденного, меджлис отстаивает интересы хозяев нового рынка. Официальная версия меджлиса — красивее и патриотичнее. Он хочет, чтобы на месте рынка был создан "музейный комплекс Азиза Малик-Аштера в историческом районе Эски-Юрт Бахчисарая", который предполагает мечеть, дюрбе Мехмед-бея, дюрбе Мехмеда Второго Герая, дюрбе Ахмед-бея, выставочный и экспозиционный залы, лапидарий, административный корпус, фонтаны, автостоянку и многое другое. Даже не специалисту очевидно, что для создания такого комплекса нужны миллионы бюджетных (то есть наших с вами) гривен. Денег этих в бюджете нет и наверняка не будет. У власти не хватает средств на то, чтобы содержать в порядке существующие музеи и памятники архитектуры, не говоря уже о том, чтобы создавать новые комплексы. И еще одно замечание. Спору нет — каждый народ имеет право защищать свои национальные святыни. Непонятно другое. Непонятно, когда одни святыни (к примеру, те, что находятся на территории рынка) защищают, не жалея живота своего, а другие — стоят никому не нужными. Три примера. Пример первый. В самом центре старого Бахчисарая, фактически напротив Ханского дворца, находилась мечеть Ешиль-Джами. Ее снесли в тридцатых годах безбожного XX века. Сейчас на этой святой для каждого мусульманина земле строится татарское "предприятие общественного питания", а рядом находится отхожее место. Пример второй. На месте еще одной снесенной мечети в центре города также находится "татарский общепит". Пример третий. Около года назад крымским татарам передали здание кинотеатра "Старт", в котором когда-то также находилась мечеть. Однако и до сих пор здание стоит закрытым и никому не нужным. На тех самых воротах, у которых в субботу завязалась драка между крымскими татарами и славянами, висит объявление: "Для съемок кинофильма срочно требуются мужчины от 20 до 70 лет". Но то, что происходило в Бахчисарае в последние дни, — это, к сожалению, не кино. P.S Сегодня, 13 июля, пройдет внеочередная сессия Бахчисарайского городского совета, на которой будет рассмотрен вопрос о выделении земельного участка для строительства нового рынка вместо рынка районного потребительского общества, переноса которого требуют крымские татары. По словам зампреда Бахчисарайской райгосадминистрации Айдера Халилова, решение о проведении внеочередной сессии было принято в ходе переговоров руководства города и района с директором рынка Владимиром Медведевым. По словам Халилова, на внеочередной сессии также планируется рассмотреть вопрос об отмене решений горсовета о размещении рынка райпо на нынешнем месте. В то же время постоянный представитель президента в Крыму Геннадий Москаль заявил о том, что попросит министра внутренних дел Юрия Луценко прислать в Бахчисарай подкрепление. "Главная задача — не допустить противостояния и кровопролития", — заявил Москаль. По его словам, ситуация в Бахчисарае "дошла до точки кипения". Александр Мащенко Кощунствуя над погребенными, добра не наживешь! 10 июля, ближе к вечеру, территория рынка на улице Буденного в Бахчисарае была обозначена веревочкой. Все вокруг безмолвствовало, и только присутствие группы милиционеров, часть которых отдыхала в автобусе, напоминало о тревожных днях, когда в районе святых мест Азизлер в Бахчисарае столкнулись общественные интересы крымских татар, требовавших перемещения рынка на иное место, и интересы руководителей рынка, якобы, защищавших права торговцев. Сотрудники милиции от комментариев отказались, заявив, что ведутся следственные действия. Со слов председателя Бахчисарайского регионального меджлиса Ахтема Чийгоза, ситуация прояснилась. Он отметил, что крымскотатарская общественность уже много лет добивается освобождения святых мест Азизлер от торговых рядов. Решение суда в 2004 г. предусматривало передачу этой земли Бахчисарайскому Государственному историко-культурному заповеднику. Со всеми службами был согласован и передан на экспертизу проект отвода земли. Прокуратура Бахчисарайского района после проверки подтвердила незаконность нахождения рынка на земельном участке, где ранее располагалось мусульманское кладбище и мемориальный комплекс "Азизлер". Однако, по мнению А.Чийгоза, руководство Бахчисарайского районного потребительского общества (ПО "Рынок") и дирекция рынка, игнорируя законные требования районных властей и общественности, пытаются перевести вопрос в политическую плоскость и нагнетают межнациональную напряженность. 3 июля рабочими рынка незаконно были начаты строительные работы нового торгового комплекса в охранной зоне исторических памятников. В этих условиях, повествует А.Чийгоз, 7 июля в 14.00 группа крымских татар — жителей Бахчисарая вынуждена была заблокировать работу рынка. В региональном меджлисе было принято решение о круглосуточном пикетировании ПО "Рынок". Утром 8 июля возникла драка между крымскими татарами, дежурившими возле рынка, и торговцами, которым помогали коротко стриженые агрессивно настроенные парни. Крымские татары (около 50 человек) расступились, чтобы пропустить надвигавшихся парней, но те внезапно стали избивать пикетчиков, используя арматуру и подручные средства, вырывали национальные флаги крымских татар. Заместителя председателя Бахчисарайского регионального меджлиса Рефика Ибраимова ударили арматурой по голове. Пострадали 4 крымских татарина. Стариков тоже не щадили. Прибывшие на место конфликта правоохранители прекратили драку. По словам очевидца заместителя председателя Бахчисарайской райгосадминистрации Айдера Халилова, торговцы рынка при поддержке так называемых казаков перекрыли дорогу, ведущую в город со стороны Симферополя, и требовали открыть рынок. Председатель Меджлиса крымскотатарского народа, народный депутат Украины Мустафа Джемилев встретился с соотечественниками и заверил их, что акция будет продолжена, и при необходимости ее поддержат крымские татары из других регионов Крыма. К тому времени председатель Бахчисарайской райгосадминистрации И.Умеров и председатель райсовета А.Таряник предложили обеим сторонам провести переговоры по поводу создавшейся ситуации, но руководство рынка проигнорировало предложение местной власти. В райгосадминистрации считают, что в городе 3 рынка и достаточно рабочих мест. 11 июля в 9 ч. утра на подходе к рынку противоборствующих разделяли шеренги милиции и спецназа в касках, шлемах, бронежилетах. Неподалеку в проулках концентрировались правоохранители с овчарками. "Твердокаменные" рыночники, по чьей-то негласной команде раздевшись по пояс, наверное, чтобы показать свои мускулы, наколки, были озлоблены и вели себя по-хамски. Между ними сновали женщины, а поодаль стояли казаки с плетками. Когда с противоположной стороны доносились слова молитвы, радетели базара позволяли себе грубые выпады типа "Да что с ними говорить, бить их надо!", "Не надо было их пускать в Крым!", "Это наша земля, наш город!", "Надо позвонить "наверх", чтобы братков прислали!", "И ты здесь будешь захоронен!", "Давайте, мужики, посвистите, чтобы не было слышно, что говорит этот урод!". Рядом стоящий мужик злобно выкрикнул: "В Узбекистан уедете!". Спрашиваю его: "Вы что, земляк, такой сердитый, где работаете?" Он отвечает: "Я охранник на рынке, здесь хлеб зарабатываю, учиться много не пришлось". В пяти метрах от нас худощавый паренек в красной финочке с газетой "Zaman" в руке тщетно просил окружающих: "Кто хорошо читать умеет, прочтите в мегафон, что они тут накалякали!". Высокий жилистый парень с выцветшими глазами подбежал к милицейской шеренге и стал орать: "Давайте мы их убьем!" Подполковник, назвав его по имени, попросил отойти и успокоиться. Атмосфера накалялась. Среди шума донеслось: "Вон тот, в шапочке, — шпион, он все записывает, ничего не говорите при нем!". Офицер милиции попросил нас, нескольких представителей СМИ, отойти за цепь спецназовцев, объяснив, что стоять перед возбужденной толпой небезопасно. Я прошел на противоположную сторону, где у микрофона сменялись выступающие, которые возмущались тем, что топчут кости предков, и призывали к миру и согласию, к добрососедским отношениям. В толпе преобладали старики и женщины, некоторые пришли с детьми. Высокий старик раскрыл свой паспорт и пытался объяснить наседавшей дамочке в шляпе: "Ты видишь, я не "понаехал", я родился в 1928 г. около Судака в селе Кутлак, там мой дом до сих пор стоит. Вы зачем испортили название моего села, переименовав его в Веселое? Ты сама где родилась, какого рода и племени, чего тебе не хватает, что ты обязательно хочешь торговать, стоя на костях наших святых? Не гневите Аллаха, иначе счастья вам не будет!". У микрофона сменялись люди, приехавшие из разных регионов Крыма. Они понимали, что не защитив свои права на культурное наследие крымскотатарского народа, на землю, на будущее своих детей, мы окажемся на своей же Родине в зависимости от рвачей, для которых "все пополам". Нередко мы встречаемся с односторонней негативностью в отношении нашего народа. 8 июля в столкновении у рынка разъяренная толпа колотила по почкам и шее директора творческого объединения крымскотатарских программ ГТРК "Крым" Сеитисляма Кишвеева, выполнявшего свои профессиональные обязанности, проводя запись на кассету, а стервозные женщины выбили из рук и разбили дорогостоящую аппаратуру. Коллеги из других СМИ скромно промолчали. Когда часто выезжаешь на места событий, можно легко судить об объективности сообщений тех или иных работников "четвертой" власти. Но жизнь многоцветна и на смену мрачным краскам кричащей толпы она вдруг объявилась в образе пожилого человека, попросившего разрешения выступить по микрофону. Он сказал: "Я вижу здесь самое настоящее кощунство. Поэтому законно требование коренного населения Крыма "убрать отсюда все лотки и весь рынок" и представился: Владимир Александрович Негуляев, подполковник запаса, прослужил 30 лет. Он поведал, что родился в 1929 г., до войны жил в Бахчисарае, здесь неподалеку, и на тачке возил траву корове мимо большого кладбища, вместо которого сейчас рынок, и двух дюрбе — усыпальниц ханов и святых. Ближе к вечеру пришло сообщение о том, что властями города найдено промежуточное решение — рынок будет работать, пока до конца года не будет построен другой. Пикет крымских татар с этим не мог согласиться. Представитель Президента Украины в АРК Г.Москаль, основываясь на документах истории, высказался о том, что государство не может в угоду директору рынка нарушать свои законы. Адиль Сеитбекиров У Бахчисараї продовжується протистояння, де кримські татари вимагають прибрати стихійний ринок з території їхньої святині "Азіз", а торговці відстоюють свої робочі місця, не погоджуючись перейти на інші ринки. Для підтримки порядку і запобігання конфлікту в Бахчисарай стягнуто понад 1000 бійців внутрішніх військ і спецпідрозділу "Беркут" і це обходиться казні у 30 тисяч грн. щодня. Незважаючи на це, Представник Президента України в Криму Геннадій Москаль звернувся до міністра МВС України з проханням направити у Крим додаткові сили з метою запобігання конфлікту. Як повідомив Геннадій Москаль на зустрічі з керівниками контролюючих органів АРК, конфлікт у Криму, який перейшов із економічної площини в міжнаціональну, треба вирішити правовим шляхом. За його словами, "не може сьогодні вся Україна, весь Крим бути заручником одного власника ринку Володимира Медведєва, який диктує всім свої умови". Як стало відомо на нараді, республіканська СЕС неодноразово направляла листи про необхідність закриття даного ринку. За словами головного санітарного лікаря АРК Марії Кровякової, всі їхні розпорядження залишалися без уваги. Виконуючий обов’язки начальника управління податкової міліції АРК Юрій Шпорта також повідомив, що податкові надходження від цього ринку відсутні, є свої зауваження до керівництва ПО "Ринок" і в заступника начальника кримського МНС Олександра Мазиліна. У зв’язку з ситуацією, що склалася, Представник Президента звернувся до бахчисарайських депутатів районної та міської рад терміново зібратися й обговорити конфлікт. З метою усунення порушень законодавства і скасування ряду рішень виконкому Бахчисарайської міськради і Бахчисарайської райради, які сприяли створенню і функціонуванню на території історичної пам’ятки, що знаходиться в охоронній зоні, стихійного ринку, Постійний Представник Президента України в Криму вніс два подання. У документах, зокрема, говориться про необхідність перегляду рішення про виділення земельної ділянки Бахчисарайському РайСТ, відповідно до якого було затверджено проект відведення земельної ділянки для розташування і обслуговування ринку. В поданнях також говориться, що вищезгадані рішення виконкому міськради і райради були прийняті з істотними порушеннями їхніх повноважень і не відповідають Закону України "Про охорону культурної спадщини". У зверненнях Геннадія Москаля до двох керівників місцевої влади зазначається, що рішення про наділення РайСТ земельною ділянкою було прийняте, незважаючи на те, що Бахчисарайський історико-культурний заповідник не раз звертався до органів влади, що дана територія входить в охоронну зону комплексу архітектурних пам’яток, занесених до Державного реєстру пам’яток історії та культури АРК і функціонування на ній стихійного ринку, як і будь-яка діяльність юридичних і фізичних осіб, порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила в сфері охорони культурної спадщини. За словами директора Бахчисарайського заповідника Євгена Петрова, протягом кількох років вони безуспішно намагаються оформити державний акт на володіння землею, на якій знаходяться пам’ятки історії та культури. Як повідомив Євген Петров, на території святого місця "Азіз" знаходяться пам’ятки, що не мають аналогів в Європі. Представник Президента поставив у провину керівникам місцевої влади, що конфлікт, який триває майже 10 років, не вирішувався відповідно до законодавства. * * * Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим Геннадій Москаль доручив Головному управлінню МВС України в Криму знайти винних у побитті журналістів телеканалу "Інтер" і притягти їх до кримінальної відповідальності в найкоротший строк. Про це повідомила радник Представництва Президента Людмила Мохова. За її інформацією, Геннадій Москаль взяв під особистий контроль розкриття цього злочину. За даними власного кореспондента телеканалу "Інтер" у Криму Юрія Першикова, 8 липня він й оператор Вадим Теличев були побиті в Бахчисараї групою кримських татар, що блокували роботу ринку районного споживчого товариства. (“Кримська світлиця”, №29, 14 липня 2006р.) Алуштинські депутати зайнялися городами, через які викинулася з вікна міськради жінка У фокусі позавчорашньої сесії Алуштинської міськради було конкретне земельне питання. Саме за нього заплатила власним життям 29 червня 41-річна Наталя Кобелєва, викинувшись у перерві минулого пленарного засідання з 5-го поверху міськради. Нагадаю, трагедія сталась після того, як днем раніше судові виконавці в інтересах фірми "Алустон-98" знесли на її присадибній ділянці кам'яну "времянку". А вранці наступного дня, щоб невдоволена Наталя не заважала очистити ділянку, виконавці з представниками фірми ще й силоміць прив'язали її до дерева. Сусідів загиблої (вона з 16-річним сином мешкала у багатоповерховому будинку), на городи яких, до речі, зазіхає той самий могутній інвестор, спеціально запросили на сесію. Вони й розповіли всю історію земельного конфлікту. Виявляється, ще років 40 тому мешканці будинку на вулиці Сергєєва-Ценського самовільно зайняли прилеглий пустир під городи й садочки. І весь цей час марно намагались узаконити їх у міськвиконкомі. А нещодавно довідались, що у підсумку єдиним власником землі став "Алустон", який має намір на цьому місці звести стадіон (хоча в інтернеті була розміщена інформація про житлову забудову). Ділянка Наталі Кобелєвої першою за рішенням місцевого суду показово і без чиновницьких вагань була стерта з лиця землі. Ця історія, здається, зворушила депів і міського голову Володимира Щербину. Останній заявив, що городи мають-таки залишитись людям. Проте всі нюанси спершу з'ясують упродовж найближчих 20 днів профільні депутатські комісії й спеціально створена робоча група. Одночасно за повторну перевірку обставин трагедії має взятись і прокуратура Криму. Роботу з цього приводу міської прокуратури, що не знайшла причин для порушення кримінальної справу за фактом інциденту у міськвиконкомі, вона визнала недостатньою. Проте ця звістка мало втішає сусідів загиблої Наталі Кобелєвої. Піднявши на щит її вчинок, вони готові стояти за землю до кінця. А для початку, у разі невирішення їхнього питання, провести у центрі міста на сороковини смерті Наталі мітинг. Василь Драголюк "УМ" дізналася, як дерибанять землю на Одещині та у Великій Ялті "У царині земельних відносин терміну давності не існує!" — люблять казати у Державному комітеті України із земельних ресурсів. "Завали", які виникли внаслідок безміру попередників, тут намагаються розчищати всіма доступними способами. I таки виявляють численні порушення в тому чи іншому регіоні. Утім, демонтуючи систему земельної корупції, навіть керівництву Держкомзему доводиться стикатися з активною протидією підлеглих із регіонів, їхніми подільниками з правоохоронних органів, зацікавленими впливовими особами та iн. У розпорядження "УМ" потрапили цікаві документи — акти комплексних перевірок органів земельних ресурсів Одещини та Ялти. Царьки з "перлини біля моря"Комплексна перевірка роботи Одеського облуправління земельних ресурсів за 2004 —початок 2006 років проводилася Держкомземом ще у квітні. Тут далеко до запеклих земельних протиріч, подібних до тих, що відбуваються у Криму, бо, незважаючи на етнічне різнобарв'я регіону, на Одещині немає ні татарського питання, ні такої розгалуженої санаторно-курортної та природно-охоронної інфраструктури як на ПБК. Утім зловживання власних підлеглих у зав'язці з місцевими правоохоронцями, як свідчать джерела "УМ", вразили навіть бувалих високопосадовців Держкомзему. Судіть самі, колегія Держкомзему через місяць після комплексної перевірки визнала контроль за використанням та охороною земель в Одеській області недостатнім, а роботу облуправління земельних ресурсів (начальником якого є Павло Пастушенко) — незадовільною та такою, що дискредитує державні органи влади! Самого Пастушенка, до якого раніше неодноразово застосовували дисциплінарні стягнення, колегія рекомендувала звільнити. Подібна доля могла спіткати i начальника міського управління земресурсів пана Массовця та начальника управління з контролю за використанням та охороною земель Одещини пана Бондарчука. Та коли запахло смаженим, посадовці різко вдалися до випробуваного методу — побрали лікарняні. "Хворіють" до цього часу. Один із чиновників нібито навіть інсценував ДТП на своєму шляху з Одеси до Києва, коли його викликали на "колегіальний рознос". Неофіційно один із високопосадовців Держкомзему висловив "УМ" власне бачення "земельної проблеми" на Одещині, адже тут (i не лише) фактично сформувалася своєрідна "земельна мафія", що складається як з окремих керівників управлінь земресурсів, так i правоохоронних органів, особливо прокуратури.Очевидно, півроку тому зовсім не випадково сталася резонансна пожежа в облпрокуратурі, хоча доказів цієї версії й немає. Тоді кримінальні справи проти грабіжників, убивць та авторитетів дійсно вціліли, а от чимало цікавої "земельної" документації перетворилося на попіл. Річ у тім, що "земельні" інспектори, виявивши те чи інше правопорушення, складають протокол, але передати його одразу до суду не мають права — це прерогатива прокуратури. Саме цей орган вирішує, чи варте порушення судового розгляду, чи ні. Звісно, є певний відсоток протоколів, які повертають земресурсам через непідтвердження фактів, неправильно складений протокол тощо. Але трапляється й таке: наявні зловживання у земельній царині тримають без розгляду, бо це комусь потрібно. Буває, що "земельні справи" просто "тонуть" по дорозі до суду або зникають цілі томи доказової кадастрової документації. I не лише на Одещині. У тому ж сумнозвісному, але вкрай престижному Козині у передмісті столиці кадастрову документацію після безслідного зникнення у нетрях Генпрокуратури досі не відновили. А стосовно вже згаданих прізвищ земельних високопосадовців Одещини слід додати, що дехто з них відчуває себе ледь не місцевим царьком! Що й казати, якщо той самий пан Пастушенко нахабно видає власні незаконні накази щодо системи земельних ресурсів області й тим самим плює на чинне земельне законодавство! Бо ні закони, ні положення, ні відомчі інструкції йому не указ. А це й накази Пастушенка з регулювання правовідносин у сфері проведення земельних торгів, i чисті бланки держактів, які передаються не начальникам районних (міських) органів земресурсів, а безпосередньо зацікавленим підприємцям! Що й казати, якщо тисячі таких чистих бланків держактів (як на право власності на земельну ділянку — 1677 штук, так i на право постійного користування нею — 14542) було виявлено перевіркою. Не дивно, що навіть заступник "губернатора" Іван Чорбаджи, який курирує земельні відносини області, критично оцінює роботу облуправління земресурсів, каже про систематичне зволікання у вирішенні багатьох питань, чиновницький формалізм тощо. Кучма i заповідникРоботу Ялтинського міського управління земельних ресурсів перевіряли зовсім нещодавно — в останні дні червня. Зрозуміло, що корупційні земельні оборудки тут мають значно більший "грошообіг", ніж десь у Білгород-Дністровському районі Одещини. В окремих випадках простежується не загребуща рука місцевої кримінально-посадової еліти, а з найвищих кабінетів на Печерських пагорбах столиці. Щоправда, після зміни влади позиція Кримської прокуратури щодо протидії земельним оборудкам є більш принциповою, претензій до її роботи у Держкомземі практично не мають. Але "авгієві стайнi" кучмізму тут далеко ще не розчищені. Так, Феміда повернула у держвласність продану екс-керівником ДУС Ігорем Бакаєм так звану державну дачу №1 — нині пансіонат "Гліцинія", яка російському "Внешторгбанку" дісталася ледь не за копійки. Але, окрім зданих РФ за безцінь курортних об'єктів за кілька днів до другого туру президентських виборів, наразі спливають й інші факти хаотичного дерибану "колишніх", як от ситуація із Ялтинським гірсько-лісовим природним заповідником. Цей заповідник загальнодержавного значення було створено ще постановою Ради Міністрів УРСР у 1973 році. Спочатку його площа складала 14176 гектарів, а через п'ять років заповіднику передали ще майже 383 гектари, а потім відвели іншим користувачам земельні ділянки загальною площею майже 78 гектарів. Як би там не було, навіть за роки незалежності його площа лишалася незмінною, аж до президентських перегонів у 2004 році. За підрахунками фахівців, вона має складати 14480,75 га, а згідно з даними кадастрового обліку об'єктів природоохоронного фонду України та Положення про заповідник — узагалі 14532 га. Однак із заповідною земелькою восени 2004 року відбуваються цікаві метаморфози. З'ясовується, що спочатку (окремі випадки трапилися у 2003 році) статті 149—150 Земельного кодексу та статті 51—54 Закону "Про природно-заповідний фонд України" порушуються органами місцевого самоврядування та виконавчою владою. Приймається чимало рішень про відведення земельних ділянок із земель заповідника іншим користувачам, відтак межі самого заповідника змінюються без наукового обгрунтування та дотримання відповідної процедури. Наприклад, 22 га відвели під приватну забудову, ще майже 20 га отримало якесь ТОВ "Рісско", за ним у чергу вишикувалися й отримали заповідну земельку ЗАТ "Морбуд", ПП "Магнолія" тощо. Ще 20 га землі Рада Міністрів АРК передала в оренду на 50 років для будівництва еколого-туристичного центру. До того ж, щоб якось виправдати цю "прихватизацію", кримський філіал Інституту землеустрою в проектах відводу цих ділянок відносить їх до земель запасу лісового, а не природно-заповідного фонду! Цей "дерибан" погодили з начальником Ялтинського управління земресурсів паном Патіком, який, підписуючись під окремими документами, ніякої заповідної території не побачив. Не дивно, що під час червневої перевірки з'ясувалася відсутність у "конторi" пана Патiка будь-якої технічної документації щодо землеустрою, яка б засвідчила законність відводу цієї землі. Зрозуміло, що i чиновники Ялти i навіть уряду Криму не завжди діяли з власної ініціативи. Ще 18 жовтня 2004 року тодішній Президент Леонід Кучма за два тижні до першого туру виборів підписує указ № 1258, згідно з яким нові межі заповідника... скорочуються до 14176 га, як у 1973 році! Відтак кілька сотень гектарів одразу йдуть на "дерибан своїм" людям, адже на кучмину вказівку оперативно реагує Рада Mіністрів АРК i вже 26 жовтня 2004 року приймає постанову за № 541, якою відносить земельні ділянки заповідника площею майже 357 га до земель запасу лісового фонду. Зрозуміло, що це одразу полегшує i спрощує процедуру їхнього відводу під інші цілі. Дарма, що такі рішення були як поза компетенцією Кучми, так i кримського уряду, бо проекти відводу не пройшли державну землеустрійну експертизу. Але ж тодішня влада, передчуваючи кінець панування, дуже вже поспішала... Поки що ніхто з фахівців не може сказати, як ті три з половиною гектари заповідної землі будуть повертати. Адже хоча кучмівський указ i було невдовзі скасовано іншим указом за № 780, вже за Президента Віктора Ющенка, але досі залишається в силі урядова постанова АРК за № 541, а за Ялтинським заповідником продовжує числитись площа на 14 тисяч гектарів з невеликим гаком. До того ж Верховна Рада Криму вже після третього туру президентських виборів — 22 грудня 2004 року, — коли перемога Ющенка була очевидною для всіх, своїм рішенням встановила нові межі населених пунктів — села Оползневе, селищ Паркове та Сімеїз, включивши в їхні кордони i землі заповідника. Тоді ж кримський уряд спробував відвести 34 земельні ділянки на користь зацікавлених ТОВ — "Солар Сіті", "Шеруд", "Рудом", "Доман 2004", "Легіон 2004" та "БАСД" для будівництва курортно-туристичних комплексів, але не встиг... У площині права — Лівадія, Массандра, Чукурлар. А інші?А взагалі подібні зловживання на території так званої Великої Ялти не дивина. Що вже казати, якщо перевіркою навіть у книзі передачі бланків держактів комерційним структурам було виявлено численні виправлення номерів та прізвищ, підчистки та підтирки. Дивишся, звіряєш i бачиш, що нібито держакт на право власності на гарну земельну ділянку за № 044021 було видано громадянину Іваненку із селища Отрадне, але цей номер виправлено на № 107920 i виходить, що держакт отримав... мешканець Ялти Петренко. I таких прикладів чимало. Порушення допускаються i нині. Наприклад, цьогоріч у березні Масссандрівська селищна рада затвердила проект відводу дванадцяти гектарів землі в оренду на 50 років ВАТ "Управління готелів" (Санкт-Петрбург, Росія). За тиждень до цього рішення державна земельна експертиза Держкомзему вказала на необхідність встановлення сервітуту (обмеження) на півгектара цієї землі, щоб місцеві мешканці та туристи мали змогу вільно пройти до водоймища. Усе згідно з Водним та Земельним кодексами, але Массандрівська селищна рада цього обмеження у власне рішення не внесла. Навіщо грошовитому російському клієнту зайві ходоки? Цікаво, що на багатьох об'єктах i територіях природно-заповідного фонду досі (!) не оформлено документи на право власностi.Час від часу тут виникають скандали щодо права власності, ледь не господарями у Криму почуваються російські високопосадовці та командування Чорноморського флоту. Ті ж маяки чого варті! Що вже казати про парки та заповідники? Так, у стадії оформлення знаходяться обидва природні заповідники Великої Ялти — вже згадуваний Ялтинський гірсько-лісовий та мис "Мар'ян". Із семи національних природних парків держакти оформлені лише на три об'єкти — Адміністрація парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва (36 га), Алупкінський палацово-парковий заповідник (31 га) та Харакський парк (12 га). А от щодо Нiкiтського ботанічного саду раніше отриманий держакт на площу 269 га відмінено рішенням Господарського суду столиці восени минулого року. З інших 26-ти об'єктів природно-заповідного фонду Великої Ялти документи на право власностi оформлені лише щодо п'ятьох — Південнобережні дубрави (11 га), парки Меласський (12 га), Ай-Даніль (19 га), Еміра Бухарського Сеіда-Абдул-Ахада-Хана (9,5 га) та Чукурлар (14,5 га). З об'єктів історико-культурного значення належно оформлені лише Лівадійський та Массандрівський палаци, Алупкінський державний заповідник та ТОВ "Яліта — Т" у Кореізі. Отже, роботи із розгрібання "земельних завалів" i належного оформлення фактичного "кримського безземелля" ще бiльш нiж удосталь. ДОВІДКА "УМ"На території так званої Великої Ялти (Південний берег Криму праворуч та ліворуч від міста Ялта) розташовано 32 населені пункти, 82 оздоровчi та 185 рекреаційних об'єктів. З усіх земельних ділянок, зайнятих пляжами та берегоукріпними спорудами, документи, якi встановлюють право на землю, мають лише близько півсотні об'єктів. А ТИМ ЧАСОМ...Кримська прокуратура цього року повернула в державну і комунальну власність 3,5 тисячі гектарів землі, вартість якої перевищує більше ніж п'ять мільярдів гривень. У прокуратурі Автономної Республіки Крим повідомляють, що півтори тисячі гектарів землі було повернуто за рішенням судів, які задовольнили 78 позовних заяв прокуратури про визнання недійсними державних актів на землю, розрив договорів оренди тощо. Внаслідок проведених прокурорських перевірок у сфері приватизації землі і використання земельних ресурсів порушено 18 кримінальних справ, 5 з яких уже розслідувано — звинувачені за ними держслужбовці чекають судового вердикту. Найближчим часом перед судом з'являться і керівники Республіканського комітету із земельних ресурсів АРК, які обвинувачуються в зловживанні службовим становищем при незаконному наданні земельних ділянок на ПБК. До речі, у 2005 році прокуратура АРК повернула державі і територіальним громадам Криму більш як 21 тисячу гектарів землі. Іван Леонов Бахчисарай кипит Если Геннадий Москаль был прав, заявив во вторник, что ситуация в Бахчисарае "дошла до точки кипения", то Бахчисарай продолжает "кипеть" и по сей день. Вчера, правда, рынок на улице Буденного открылся, однако вокруг него по-прежнему находятся усиленные подразделения милиции. У подходов к рынку стоит круглосуточный пикет меджлисовцев. Его участники требуют немедленной ликвидации рынка для устройства на его месте музейного комплекса. В то же время, по словам заместителя директора рынка Жана Запруты, сейчас рынок проверяют, что называется, по всем фронтам — милиция, налоговики, СЭС, пожарные. События развивались следующим образом. Позавчера лишенные на протяжении нескольких дней подряд возможности работать (и, значит, терпящие убытки) торговцы перекрыли дорогу к Ханскому дворцу. Около 50 человек, в основном женщины, непрерывно ходили по пешеходному переходу. Весь день проехать ко дворцу можно было только на машине "скорой помощи". Под "присмотром" около сотни стражей порядка участники "пешеходной" акции требовали разблокировать рынок и обеспечить возможность его нормальной работы. Они держали лозунги "Закон для всех", "Долой самозахваты!" и "Снять блокаду рынка". "Татары, не признавая решений судов, выдвигают неприемлемые требования - прямо сейчас освободить им этот рынок, — рассказал нам в четверг директор рынка Владимир Медведев. — Для них проиграть - значит создать прецедент, так что, по моему мнению, на компромисс они не пойдут. Хотя 11 июля я как директор рынка, председатель Бахчисарайской райгосадминистрации Умеров (он же — один из самых влиятельных лидеров меджлиса. — Автор.), председатель Бахчисарайского райсовета Таряник и городской голова Бахчисарая Кретов подписали договор, по которому нам было обещано выделить 0,7 гектара земли в центре города для строительства нового рынка. В таком случае мы согласны через год, когда новый рынок будет построен, освободить рынок на улице Буденного. Но меджлису, повторюсь, компромисс не нужен. Вы правильно сегодня написали: если бы этого рынка не было, его бы придумали. Но, имейте в виду, и работники рынка уступать в этой ситуации не собираются. По их словам, они намерены блокировать дорогу к Ханскому дворцу до тех пор, пока конфликт не будет разрешен на приемлемых для них условиях". В четверг же Бахчисарай посетил премьер-министр Крыма Виктор Плакида. На совещании с руководством города он посоветовал местным властям в кратчайшие сроки решить вопрос о переносе "рынка раздора" в другое место. "Виктор Плакида поддержал такой вариант решения проблемы и сказал, что это нужно сделать в кратчайшие сроки, — сообщил агентству "Контекст-медиа" заместитель главы Бахчисарайской райгосадминистрации Айдер Халилов. — Однако не решен вопрос: что делать с работниками рынка РайПО — перемещать их на другие рынки или ждать окончания строительства нового рынка". Меджлису, естественно, хотелось бы, чтобы рынка на Буденного не стало немедленно. Но на состоявшейся в четверг сессии Бахчисарайского горсовета, несмотря на попытки меджлисовцев сорвать заседание, местные депутаты приняли решение о планомерном — в течение года — переносе рынка на другое место. Было решено выделить земельный участок на улице Фрунзе, согласовать все необходимые разрешительные документы и перевести торгующих с рынка на улице Буденного после сдачи в эксплуатацию нового рыночного комплекса. Как и следовало ожидать, такое решение депутатов не устроило как некоторых участников конфликта, так и некоторых "миротворцев". Вчера крымские татары по-прежнему пикетировали рынок со своими старыми требованиями, а представитель президента Москаль выступил с поистине пилатовским заявлением. Геннадий Геннадьевич умыл руки. Цитирую: "В связи с решением внеочередной сессии Бахчирайского городского совета, которое было принято 13 июля 2006 года относительно рынка районного потребительского общества, постоянный представитель президента Украины а АРК заявляет, что далее вся ответственность за дальнейшую эскалацию напряженности в городе Бахчисарае ложится на сформированное большинство депутатского корпуса Бахчисарайского городского совета и лично на городского голову Дмитрия Кретова". По мнению Москаля, проведя внеочередную сессию и приняв на ней решение о поэтапном переносе рынка, "местная власть самоустранилась от решения неотложных проблем". "Город несет колоссальные убытки из-за того, что туристы обходят Бахчисарай стороной, — говорится в заявлении Москаля. — Нет массового приезда отдыхающих и в Крым. Много семей, насмотревшись новостей, прерывают свои отпуска и покидают полуостров". При этом представитель президента рекомендовал начальнику ГУ МВД Украины в Крыму, в случае неразрешения конфликтной ситуации, подать иск в суд и потребовать возмещения всех затрат, которые несут органы милиции по наведению порядка в городе, за счет Бахчисарайского горсовета. А один день работы милиции в "бахчисарайском режиме", напомним, обходится бюджету приблизительно в 30 тысяч гривен. Вы спросите, каким видится справедливое разрешение бахчисарайского конфликта Геннадию Москалю? Об этом можно судить из ранее распространенного информационного сообщения его ведомства. В нем говорится о "функционировании стихийного рынка в Бахчисарае" — напомним тут и читателям, и Геннадию Геннадьевичу, что этот "стихийный рынок" "функционирует" на одном и том же месте с 1974 года! Тем не менее, "руководствуясь Законом "Об охране культурного наследия", господин Москаль требует отменить решение Бахчисарайского районного совета от 18.12.1998 г. в части, которая касается предоставления в пользование РайПО земельного участка центрального рынка, и решение исполкома Бахчисарайского горсовета от 10.01.2001 г. "О предоставлении земельного участка Бахчисарайскому РайПО". Большинство бахчисарайских депутатов ослушались Москаля, приняв свое, как они считают, более справедливое решение, чем и вызвали гнев Геннадия Геннадьевича. Как долго ситуация в Бахчисарае будет оставаться столь же напряженной, неизвестно. Ясно лишь, что при таком положении дел любой, пусть самый ничтожный, конфликт между кем-то из славян и кем-то из крымских татар может перерасти в массовые столкновения. Милиция может не допустить столкновений у рынка или у заблокированной торговцами дороги к Ханскому дворцу, однако она, естественно, не в состоянии контролировать весь город — даже несмотря на то, что МВД направило в Крым дополнительно сорок сотрудников "Беркута" из Николаевской и Херсонской областей, а немного раньше из Киева на полуостров прибыли пятьсот военнослужащих внутренних войск. Александр Мащенко Земля тривоги нашої Як ми вже повідомляли, 29 червня доведена до відчаю 43-річна жителька Алушта викинулася з балкона п'ятого поверху міськвиконкому. Резонансна подія обростає різними домислами й чутками не лише серед алуштинців, які твердо переконані: ця трагедія пов'язана саме з клаптиком землі, який у жінки відібрали. Це зайвий раз підтвердив і гіркий фінал останнього земельного спору самогубці Наталії Кобелєвої, адже земля Південного узбережжя в усі часи є не лише годувальницею, а й предметом суперечок і конфліктів, часом жорстоких сутичок. Безробітна Наталія Кобелєва жила в багатоквартирному будинку на вул. Сергєєва-Ценського на окраїнному міському пагорбі. Сусідню пустку поруч з будинком мешканці двадцять років тому розробили й перетворили на невеличкі присадибні городи. Один з них невтомно плекала й Наталія. З нього й жила. Узаконити земельні ділянки виявилося неможливо: люди неодноразово намагалися оформити землю, але безрезультатно. В Алуштинському міськвиконкомі їм систематично відмовляли. Хоча її категоричних заборон на вирощення городини не було, адже багато хто з жителів узбережжя у такий спосіб поповнює свій стіл завжди дорогими тут сільгосппродуктами. Не вживалося досі й жодних насильницьких заходів з ліквідації неоформлених городів. Та недавно люди дізналися, що їхні городи міськрада віддала фірмі "Алустон-98" для спорудження стадіону. Рішення, затверджене сесією міськради попереднього скликання, вступило в законну силу й було прийняте до виконання, про що попередили власників ділянок. Але звільняти давно оброблювані, "обжиті", озеленені своїми руками території люди не збиралися, намагалися переконати нових власників, що за Земельним кодексом безгоспні землі, які вони обробляють вже два десятиліття, мали б стати їхньою власністю. Однак представники фірми спершу заходилися вирубувати плодові дерева на цих ділянках, потім зруйнували альтанку, а невдовзі судові виконавці знесли й споруджену Наталією врем'янку. Город Кобелєвої розрівняли бульдозерами, а саму Наталію Володимирівну, яка намагалася їх зупинити, ...прив'язали до дерева, "щоб не заважала". Вони переконують: "Конфлікт з громадянкою Кобелєвою виник внаслідок того, що в процесі звільнення її ділянки від сміття, після візиту судових виконавців, вона накидалася на робітники з арматурою й усім, що потрапляло їй під руку, тож була зв'язана, протягом десяти хвилин її звільнили". Сусіди ж по ділянці свідчать, що знайшли Наталію прив'язаною до дерева товстим залізним дротом! Можна лише уявити, який жахливий стрес відчула брутально принижена й ображена людина. Вона кликала на допомогу. Люди відв'язали Наталію Володимирівну й відвезли до лікарні. Звідти вона прийшла по захист і з проханням про поміч у міськвиконком, де якраз відбувалася сесія міськради. Потрапила в сесійну залу якраз перед самісіньким початком чергового пленарного засідання. За оповідями очевидців, Наталія чемно підійшла до міського голови Володимира Щербини на розмову. Він каже, що зовні виглядала вона достатньо стриманою, та відчувалося, що емоції переповнюють її: "Жінка, позбавлена городу, звернулася з проханням зупинити беззаконня. Потрібно було відкривати засідання сесії, тож попрохав заспокоїтися — мовляв, у перерві ми з вами побесідуємо. Якщо справді тут можна чимось допомогти, я й виконком постараємось розібратися. Вона, як мені здалося, нормально сприйняла це, повернулася й пішла в зал". Але відразу після розмови, свідчать очевидці-депутати, відійшла від президії й наблизилася до вікна, переступила низьке підвіконня, вийшла на балкон, сперлась на перила руками й перевалилася вниз. Усе відбулося в лічені секунди. Невідомим лишилося, чи вирішила вона зробити свій жахливий останній крок зненацька, чи завчасно була готова до нього. А може, сподівалася, що її зупинять, таки допоможуть все виправити в найостаннішу мить? Схоже, що ні. Людину вже не повернеш. Ведеться слідство, яке, сподіваємося не лише ми, з'ясує всі деталі надто трагічного й резонансного випадку, неупереджено розбереться в цій страшній історії. Таке демонстративне у відчаї самогубство наводить багатьох на роздуми про рясні прикрощі нашої нинішньої дійсності та збайдужіння і неповажне ставлення до простих людей. Усі Наталчині сусіди кажуть, що й вони перебувають "на грані" й готові йти до кінця, але вже немає жодних сил роками добиватися правди й відстоювати своє право на мізерний клаптик землі, "бо підтримки не знаходимо ніде". Вони переконані, що будівництво стадіону на колишніх непридатних землях, які вони оживили багаторічною працею, — це просто маскування чергової ринкової оборудки, взаємовигідної для тих, хто давав дозволи на забудову цієї землі. Впевнені: замість стадіону на їхніх городах лаштуються зводити супердороге житло "з видом на море". Вже бачили й рекламу майбутнього багатоквартирного житлового елітного будинку з саме їхньою адресою. Жалкують за тихою й вразливою до неправди Наталією, яка відчайдушне намагалася відстояти своє право на моріжок землі, але ніде не знайшла підтримки, відійшла туди, звідки не повернеться, від повної безвиході, незахищеності й пережитого приниження, не бачачи попереду жодного просвітку, крім одного — відчиненого вікна п'ятого поверху, — кажуть усі, хто її знав. У неї залишився 16-річ-ний син. Не виключено, що кримінальну справу порушать за статтею "доведення до самогубства". Хто зупинить земельну лихоманку й пошесть неповаги до людей? Між тим, не так вже й давно ми писали про обурливий випадок жорстокого побиття, завдання тяжких травм жителям цілого багатоквартирного будинку Алушти, котрі намагалися захистити своє подвір'я від захланної "козирної" забудови, чомусь дозволеної тут, під самісінькими вікнами людей, місцевими чиновниками, які зневажили всі існуючі норми закону й будівельні та природоохоронні нормативи. А перед тим у своїх публікаціях ми неодноразово звертали увагу відповідальних органів і осіб на всю ту величезну кількість зловживань, що на них заплющували очі місцеві чиновники, які роками (чи так вже безкорисливо й байдуже?) спостерігали, як поруч із санаторієм "Утьос", замість заявлених у планах забудов скромних "гаражиків для човників", здійнялися вздовж охоронного (!) й заповідного (!) узбережжя цілі кілометри шести- й восьмиповерхових "палациків-елінгів". Алушта стрімко стає дедалі елітнішою, статечних людей вабить сюди аквапарк, комфортабельні пансіонати "Мигдалевий гай", "Море", "Кримські зорі", "Дубна", санаторії "Київ", "Утьос" та й усі інші 83 куротно-оздоровчі заклади, більшість яких зосереджена в Професорському куточку й Партеніті. Цей курорт прискорено прагне здобути свій шарм і особливий блиск сучасного комфортного містечка біля моря. Натомість, на жаль, так само стрімко втрачає свою привабливість для багатьох тисяч не обтяжених товстими гаманцями простих людей. Хворобливе захоплення так званими уніфікуючими евроремонтами й стандартами, які бурхливо, спішно й надто часто недолуго-помпезно втілюють у життя нові власники курорту та їхні невибагливі слухняні помічники, вже давно і дедалі разючіше псує вигляд колись неповторного й чарівного приморського містечка, де вже нині практично не залишилося милих, тихих, обрамлених садками, гліциніями, кипарисами вуличок й оповитих виноградом суто кримських затишних будиночків. У місті і в розпал цього курортного сезону знову не продихнути від пилу й чаду бурхливої забудови всього і вся, що вкрай негативно позначається на умовах відпочинку. Непевні "новобуди" вторгаються в заповідні території навально, уже впритул оточили й заблокували від туристів навіть візитку курорту — стародавню цитадель Алустон. Від них потерпають відпочивальники вже й у приморському парку та на самій набережній, на всьому багатокілометровому узбережжі Професорського куточка. Однак, незважаючи навіть на те, що це питання розглядалося вже й на засіданні Постійної комісії Верховної Ради автономії з рекреаційного, санаторно-курортного комплексів і туризму, влада міста жодних заходів не вживає. Вулицями й набережною цілодобово гуркотять, залишаючи шлейфи пилу й газу, важковаговики й вантажівки будівельних компаній, які вже створили продбазу навіть поруч з... елітним пансіонатом "Море". Біля не менш престижного аквапарку ядуча задимленість від крутих авто, шлагбаум на набережній існує лише для збирання грошей за проїзд, а не заборони руху транспорту вздовж пляжів і рекреаційних закладів, щоб потрапити в які, людям доводиться буквально протискуватись між тісними рядами машин. Псують імідж курорту й украй забруднені території, темні "вулиці розбитих ліхтарів", повсюди відсутні й контейнери та урни для сміття. Тож гості й жителі Алушта не мовчать і пишуть нам до редакції про нездатність місцевої влади навести порядок на донедавна чарівній території. Скаржаться: уже навіть велетенську ділянку центральної набережної Алушти в районі морвокзалу перетворено на масштабний будмайданчик, роботи на якому ведуться з ранку до ночі, хоча пояснити це лише поспіхом комерсантів, щоб устигнути ощасливити відпочивальників новими розвагами вже цього літа, важко. Адже йдеться про захоплення дуже дорогої й привабливої території біля хвиль, в самісінькому центрі міста, яка здавна стала улюбленим місцем відпочинку алуштинців і гостей курорту. Замість колишніх доступних атракціонів нині тут без усяких дозволів і узгоджень розгорнулося спорудження капітального, щонайменше двоповерхового, стаціонарного розважального комплексу з каменю й металоконструкцій біля самісінького прибою, що категорично заборонено. Спішно замуровують набережну, пірси й причали люди без дозволу місцевого архітектора, відділу капітального будівництва, всіх інших дозвільних установ, організацій і документів, щоб поставити їх і громадськість перед фактом готовності об'єкту, адже давно відомо: тоді вже важче буде щось вжити проти самочинних, проте спритних забудовників. Обурені жителі Алушти в комітетах самоорганізації громадян вже зібрали й підписи по всіх мікрорайонах міста під зверненням до керівництва Алушти і Криму, але на їхні протести не відреагував ніхто досі. Тим часом факти земельних зловживань на півострові множаться невпинно. Хто ж нарешті зупинить цю вакханалію землезахоплень і манію бездумного та протиправного за бетонування чарівного кримського узбережжя? Чи за політичними змогами у нашої владної еліти до майстрів забирати землю "на хапок" все руки не доходять? Адже минув уже рівно рік, як під час засідання на півострові міжвідомчої комісії з перевірки використання земель в Криму було наголошено: "Земельна криза в автономії стала фактором національної безпеки України". Переглядають позиції щодо експертної оцінки земель, розбираються з експертами-оцінниками, що мали ліцензії Держкомзему, "які вели роботу без ефективності для ринкової системи", створюють автоматизовану систему єдиного земельного кадастру, кордони і межі земель на території півострова за цивілізованими європейськими мірками, інвентаризують, розбираються з непрозорим продажем і відвертим менджуванням землями на території Нікітського ботанічного саду, Ялтинського лісо-гірського природного заповідника, унікальних узбережних парків, радгоспів-заводів Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра", інституту вина й виноробства "Магарач", Алупкинського садово-паркового музею-заповідника та інших охоронних і безцінних землях, в курортних містах і селищах усього Південнобережжя, які досі залишаються без генпланів, вводять цілий ряд законодавчих актів як на рівні Верховної Ради Криму, так і парламенту України, які б дозволили сформувати прозорий і цивілізований земельний ринок, розробляють широко розрекламований перспективний план розвитку морського берега, унеможливлюють кулуарність у земельних питаннях, намагаються покарати й назвати конкретні прізвища осіб, винних у розбазарюванні кримських земель... — досі. Земельно-будівельні катаклізми й скандали півострова тривають і загострюються, а безцінні кримські землі допродують оптом і в роздріб з шаленим зиском. Адже, за підрахунками фахівців, корупціонери позбавляють Крим заповідної землі на 1500000000 доларів. Кримський гектар так і не набув законного виміру, хоча декларують потребу "гасіння пожежі" земельної проблеми всі. Коли ж дочекаємося обіцяного недопущення розтринькування Південного берега? Може, вже запізно, адже нині ледь не весь берег опинився за приватним парканом. Проте й нині грабунок наших дітей і онуків триває, адже йдеться про загальнонародний, національний скарб. А ми ще дивуємося останньому спалаху самозахоплень землі з боку незаможних верств кримських татар та представників інших народів півострова. Боротьба за сотки на Південнобережжі триває. Повернення "блудного" гектара поки що не очікується. Віктор Хоменко. Крим. Виктор ШЕМЧУК: "Мы не должны носить штаны за контролирующими органами" Земельный вопрос не теряет своей актуальности в Крыму ни зимой, ни летом. Это одна из немногих тем полуостровной жизни, забыть о которой не позволяют ни политики, ни безземельные граждане. Однако в определённые моменты эта проблема обретает ещё большую остроту. Очередной накал страстей вокруг неё вызвало недавно прошедшее заседание в представительстве президента страны, где снова прозвучали ставшие уже привычными разоблачения и прогнозы разбазаривания бесценной земли. Всё это уже слышали. Хотя чем не повод для серьёзного разговора с теми, кто ниоткуда не приезжал, никуда не уезжал и всё это время непосредственно разбирался в "круговороте" незаконных земельных решений и их последствий. Кстати, "круговорот" незаконных земельных решений - термин нашего собеседника, прокурора Автономной Республики Крым Виктора ШЕМЧУКА, который со времён второго пришествия "земельных разоблачителей" в начале 2005 года, как говорят профессионалы, осуществлял надзор за соблюдением земельного законодательства. - Виктор Викторович, прошло полтора года после громких разоблачений Генеральной прокуратуры Украины вопиющих нарушений в земельной сфере и ровно столько же со времени вашего пребывания в должности. Изменилось ли что-то в земельных отношениях или действительно есть повод сегодня криком кричать о невиданных размерах разбазаривания? - Знаете, сегодня масштабы нарушений в земельной сфере, конечно, снизились и несравнимы с теми, что были раньше. Немалая заслуга в этом органов прокуратуры, всех силовиков. Чиновники, наделённые правом распоряжаться землёй, практически перестали принимать бездумные решения в надежде, что их всё равно никто не будет перепроверять. Начиная с прошлого года, прокуратурой изучаются все без исключения решения органов местного самоуправления и исполнительной власти, постоянно проводятся проверки законности выделения и использования земли, даётся объективная оценка законности действий должностных лиц указанных органов. Только за последние полтора года по протестам прокуратуры Крыма отменено более полутора тысяч незаконных решений, касающихся выделения земель общей площадью более 25 тысяч гектаров! Можно сказать, что в результате интенсивного прокурорского реагирования на нарушения законности активизировалась превентивная (предупредительная) функция: практически прекратилось предоставление больших массивов земли, площади которых насчитывают тысячи гектаров, не встречаются случаи банальной подделки документов, например, такие, как изготовление несуществующего решения сессии прошлого созыва или подделки подписи бывшего председателя. Теперь каждая схема выделения земли прорабатывается юристами, чтобы по крайней мере придать документам видимость законности, учесть старые ошибки, например, не передавать в собственность земельные участки в стометровой - охранной - зоне моря, реки. 4 га - для обслуживания объекта WC - Какие схемы земельных махинаций были выявлены прокуратурой? - Распространены случаи выделения земель для так называемого "обслуживания объектов недвижимости", приобретённых в частную собственность. При этом приходится сталкиваться с уникальными решениями. Например, в Алуште депутатами для обслуживания будки-туалета было выделено 4 га земли(!) Или последний нашумевший случай в Массандре, где предприятию выделяется почти 1 га земли для строительства противооползневых защитных сооружений. При этом какие-либо обоснования предоставления именно такой площади отсутствуют. На последнем примере можно показать ещё одну схему незаконного выделения земли, когда упрощается сама процедура согласований и принятия решений о её передаче. Дело в том, что земельным законодательством предусмотрен усложнённый порядок изъятия и передачи особо ценных земель, к которым относятся коричневые почвы, земли природно-заповедного фонда, историко-культурного назначения и другие. Решение по таким землям принимается Кабинетом министров Украины или местным Советом по согласованию с Верховным Советом Украины. Виктор ШЕМЧУК: (Окончание) Для обхода этой процедуры особо ценные земли переводятся в категорию обычных. В частности, коричневые почвы в результате обследования внезапно утрачивают особую ценность, поскольку, как гласят выводы заказных псевдонаучных заключений, уже сильно вымыты, уменьшился их гумусный слой. Например, постановлением Совмина Крыма земли рекреации в Массандре без всякого обоснования переведены в категорию промышленных. Вернее, обоснование этому есть, но оно находится в плоскости коммерческих интересов предприятия-пользователя, поскольку стоимость земли в этом случае уменьшается и соответственно уменьшается плата за её использование. Немаловажным является и вопрос о возмещении государству потерь, связанных с изъятием, отчуждением земель сельско- или лесохозяйственного назначения. Местные власти иногда почему-то забывают взыскивать с предпринимателей или частных лиц, которым выделяется земля, денежные средства, так называемое денежное возмещение сельхоз- или лесопотерь. Такая "забывчивость" согласно уголовному законодательству определяется как халатность или злоупотребление служебным положением. Так, в Ленинском районе предприятию для разработки карьера выделен участок площадью более 8 га. Возмещение потери сельскохозяйственного производства в сумме более 380 тыс. грн. не предусмотрены вообще. По данному факту возбуждено уголовное дело. В другом случае по требованию прокуратуры Совет министров отменил решение, согласно которому без каких бы то ни было предусмотренных законодательством оснований предприятие было освобождено от возмещения сельскохозяйственных и лесохозяйственных потерь на общую сумму свыше 3 млн. грн. Весной этого года одно из предприятий, получившее землю в Ялте, только после судебной тяжбы по иску прокурора возместило 1 млн. 200 тыс. грн. сельхоз- и лесопотерь. Ещё одним видом махинаций с землёй является завуалированное приобретение земли под видом приватизации её отдельными гражданами. Вот недавний пример с вынесением на рассмотрение Верховного Совета вопроса о выделении земли гражданам в Ялте. Почему там возникли вопросы? Потому что это тоже один из способов нагреть руки на земле. Участки выделяются для строительства жилого дома, то есть передаются в частные руки индивидуальным застройщикам бесплатно. Впоследствии данная земля передаётся (продаётся) ими одному лицу - инвестору, который строит на этих землях элитное жильё или пансионат. Выходит, что коммерческая структура получает землю если не бесплатно, то однозначно по заниженной цене. В других случаях граждане, получая землю для строительства дома, изначально не имеют цели что-либо строить. Единственная их цель - продать полученную землю, зачастую по ценам "чёрного рынка". - А за счёт чего создаётся этот "чёрный рынок"? - За счёт разницы между официальной и рыночной ценой земли. Все знают, что гектар южнобережной земли в Крыму оценивается минимум в миллион долларов. Но если вы посмотрите на суммы сделок по купле-продаже земли, например, через нотариальную контору, то там цена совсем другая. У нас формы и методики оценки земли не рыночные. Те, что применяются сегодня, - это методики 80-х годов прошлого века. Они устарели и не отвечают современным реалиям. Не может сегодня земля стоить копейки или иметь одинаковую цену в степи и на ЮБК. С этим, кстати, связана и длительность расследования так называемых "земельных" уголовных дел. Вследствие отсутствия методики уже одиннадцать месяцев на экспертизе находится уголовное дело, по которому привлекаются к ответственности руководители Рескомзема. По материалам этого дела землю продали по стоимости из расчёта 37 копеек за квадратный метр! Вместе с тем виновные лица должны нести ответственность за реально причинённый государству ущерб, а не виртуальный, установленный на основании старых методик. Всё же, несмотря на сложности, уголовные дела расследуются и направляются в суд. Так, закончено расследование уголовного дела в отношении руководителей Рескома по охране культурного наследия, которые давали незаконные заключения о возможности выделения земель. В 38 томах собраны доказательства 60 эпизодов совершения преступлений, ущерб от "деятельности" госслужащих исчисляется 16 миллионами гривен. Уже в ближайшее время перед судом предстанут руководители Рескомзема, обвиняемые в злоупотреблении служебным положением при предоставлении земельных участков на Южном берегу Крыма. Фигуранты этих двух самых громких земельных дел в Крыму первыми понесут всю тяжесть ответственности за "дерибан" земли, к которому они приложили руку. На очереди другие фигуранты земельных афер. Застолбить участок и ждать у моря инвестора - Наверное, проблему усугубляет не только отсутствие адекватных методик оценки земли, но ещё и тот факт, что до сих пор не проведена инвентаризация земли? - Есть много проблем, которые на уровне Крыма решить невозможно. Мы обращались в том числе в СНБОУ с предложениями, которые касались и рынка земли, и создания новых методик её оценки. Уже полтора года говорим о том, что нужны средства на проведение кадастровых работ, но воз и ныне там. Возможно, определённым "дельцам" невыгоден прозрачный рынок земли, ведь его рентабельность сегодня даже выше наркоторговли и торговли оружием. Нынче прокуратура, наверное, рекордсмен в сфере предложений и аналитических справок. Начиная от инициирования вопроса о введении уголовной ответственности за самовольное строительство и захваты земли, что, конечно, не искоренит проблему в принципе, но поможет как-то регулировать процессы до появления у нас рынка земли, и заканчивая тем, что мы подготовили региональную комплексную программу борьбы с преступностью, где предложили формы и методы наведения порядка в сфере земельных отношений. Беда в том, что у нас хромает исполнительская дисциплина во всех органах, в том числе и центральных органах власти. Кстати, возвращаясь к разговору о схемах незаконного получения земли, отсутствие кадастра - это хорошее подспорье для махинаторов. Пока не проведут кадастровые работы, будет простор для коррупционеров - расширять и сужать за вознаграждение границы населённых пунктов, заповедников, парков. В Черноморском районе раскрыта такая мошенническая схема, в которой основную роль играл главный архитектор района. За расширение границ населённых пунктов он требовал, чтобы часть выделяемой земли переходила в его личное пользование. Таких эпизодов по делу проходит семь. Также большая проблема для всего Крыма - вынесение в натуру земель природно-заповедного, водного фонда. С точки зрения закона, территория в двухкилометровой зоне от уреза воды относится к землям водного фонда, которые запрещено передавать в частную собственность. Прокуратура опротестовывает либо обжалует в суд каждое незаконное решение по землям этой категории. Однако пока они не будут учтены в кадастре и закреплены непосредственно на местности, всегда найдутся желающие застолбить участок и, так сказать, ждать у моря инвестора. - Вы недавно заявили в прессе, что займётесь деятельностью Рескомзема. Уже как-то забылись многочисленные претензии Генеральной прокуратуры Украины к этому органу или он исправился? - По моему глубокому убеждению, всё начинается с контролёров, с тех, кто дают согласования на выделение земли. Если бы Рескозем надлежащим образом исполнял свои обязанности, не было бы большинства тех вопиющих нарушений, которые выявляет сегодня прокуратура. Основная задача контролирующих органов - следить за законностью выделения земель. Вместо этого они поднаторели в выдаче ложных заключений, как представители комитета по охране культурного наследия. Вот, например, по одному из уголовных дел должностными лицами органа земельных ресурсов согласовано выделение земли в частную собственность на территории Карадагского природного заповедника, что запрещено законодательством. Ущерб, причинённый государству, составляет более 180 тысяч гривен. И такие случаи не единичные. Показательна в этом аспекте история с Ялтинским горно-лесным природным заповедником, когда по земельным учётам его территория уменьшилась на 356 га. В своё время прокуратура АР Крым опротестовала незаконное постановление Совмина Крыма об изъятии данных земель. Протест был удовлетворён, однако необходимые изменения в кадастровые документы внесены не были. В настоящее время по этому факту продолжается проверка, в случае установления фактов злоупотребления и коррупции они получат надлежащую оценку. Но если прокуратура каждый раз после того, как правовым путём вернёт землю, будет ещё и проверять "поставлена ли она на баланс", мы превратимся в орган, который будет носить штаны за всеми контролёрами. У прокуратуры совсем другие задачи, и общество не этого ждёт от нас. Беседовала Наталья Гервасий ДО ЗМІСТУФестивалі. Виставки. Музеї. Історія. Пам’ятки архітектури.Самый "отвязный" фестиваль лета 15 июля в селе Поповка, что под Евпаторией, стартует самый "демократичный" музыкальный фестиваль для молодежи "Казантип". Уж давно звучат обвинения, что, мол, ежегодный форум в Казантипе — это официальный повод для молодежи, позабавиться амфитаминами, галюцегенными препаратами и прочими "радостями" жизни. Отчасти верно говорят — что поделаешь, электронную музыку не зря называют кислотной. Здесь не выйдет гитарист и не даст "запила", здесь крутит под рукой диджей свою пластину. Кстати, диджейский состав фестиваля, как всегда обещает быть интернациональным: Украина, Германия, Россия, Беларусь. Десять танцполов и дни казантипской "высокой" моды Kazantip fashion week будоражат воображение. "Высокая мода в лице молодых и именитых дизайнеров из разных государств и их моделей будет показывать свои реализованные изощренные фантазии и фрик-коллекции", — заверяют организаторы Казантипа. Дык — изощренность нынче в моде, — что она и кто она — не знают ни те ни другие. Так что, "дети" — хлопайте в ладоши! И по карманам тоже. Увидеть небо в алмазах, переливающихся лазерными фокусировками под стоваттные децибелы, довольно просто — многоразовая виза (пропуск) будет стоить 60 долларов (действует на все время проведения фестиваля), одноразовая виза от 10 до 15 долларов, но время одноразового пребывания не ограничено. Время практически безлимитно — до 26 августа. Алексей Глуховский Проблема геноцида крымских татар: размышления историка 20 мая 2006 года состоялось первое заседание Специальной комиссии по изучению геноцида крымскотатарского народа и преодолению его последствий [далее — Комиссия. — Г.Б.], образованной на четвертой сессии IV Курултая. Как известно, основной целью учрежденной Комиссии является разработка и подготовка документов о признании Украинским государством и международным сообществом депортации и последующих лет политики советского государства в отношении крымскотатарского народа актом геноцида. Мне довелось интересоваться теорией геноцида во время написания монографии "Крымскотатарская проблема в СССР (1944-1991)", в которой нашла отражение и моя позиция по вопросу геноцида крымских татар. Позволю себе изложить некоторые размышления на эту тему в более развернутом виде. Советский геноцид: крымские татары Надо сказать, что именование депортации и постдепортационного периода истории крымских татар геноцидом отнюдь не является новацией. Пожалуй, это одна из "вечных" тем крымскотатарского национально-освободительного движения. Правда, в известные времена, когда называть вещи своими именами было невозможно, подобные оценки активистов движения квалифицировались властями как "распространение заведомо ложных измышлений, порочащих общественный строй СССР и его политическую систему" — со всеми вытекающими отсюда последствиями. Сейчас вроде бы все иначе, однако, как показывает жизнь, порой самым трудным бывает доказать как раз наиболее очевидные и непреложные истины. Термин "геноцид", образованный от греческого genos — род, племя и латинского caedo — убиваю, ввел в обиход польский юрист, по происхождению еврей, Рафаэль Лемкин в книге "Axis Rule in Occupied Europe", изданной в Вашингтоне в 1944 г. Юридический смысл этого термина был расширен в международной Конвенции "О предупреждении преступления геноцида и наказании за него" [далее — Конвенция о геноциде — Г.Б.] (Утверждена и предложена для подписания, ратификации или присоединения резолюцией 260 А (Ш) Генеральной Ассамблеи ООН от 9 декабря 1948 г. СССР подписал Конвенцию 16 декабря 1949 г. Она вступила в силу 12 января 1951 г. Ратифицирована Президиумом Верховного Совета СССР 18 марта 1954 г. с оговорками; вступила в силу для СССР — 1 августа 1954 г.) Необходимо отметить, что Конвенция о геноциде наряду со Всеобщей Декларацией прав человека является одним из базовых документов современности по правам человека. Посмотрим, можно ли квалифицировать то, что случилось с крымскотатарским народом в XX веке, как акт геноцида в свете Конвенции о геноциде. Статья II документа содержит дефиницию того, что же такое геноцид в интерпретации Конвенции: "...Под геноцидом понимаются следующие действия, совершаемые с намерением уничтожить, полностью или частично, какую-либо национальную, этническую, расовую или религиозную группу как таковую: a)убийство членов такой группы; b)причинение серьезных телесных повреждений или умственного расстройства членам такой группы; c) предумышленное создание для какой-либо группы жизненных условий, которые рассчитаны на полное или частичное фактическое уничтожение ее; d)предотвращение деторождения среди членов группы; e)насильственная передача детей из одной человеческой группы в другую". Как сегодня хорошо известно, в отношении крымских татар как целостной группы были совершены действия, повлекшие за собой массовую гибель значительной её части. Как минимум, пункт с) статьи II (предумышленное создание для какой-либо группы жизненных условий, которые рассчитаны на полное или частичное фактическое уничтожение ее) — без каких бы то ни было натяжек дает основания квалифицировать это как акт геноцида в отношении крымскотатарского народа. [Здесь и далее курсив мой. — Г.Б.] Характерно, что статья I Конвенции гласит: геноцид является преступлением, "независимо от того, совершается ли он в мирное или в военное время". Это положение Конвенции особо значимо для народов, депортированных из мест их исконного проживания в период войны 1941-1945 гг. Данная статья Конвенции фактически опровергает и сегодня популярные в некоторых кругах аргументы о том, что геноцид в отношении "наказанных народов" был продиктован условиями военного времени. За примерами далеко ходить не надо. Так, один из крымских политологов Андрей Мальгин, кстати, являющийся одновременно и руководителем Крымского республиканского Краеведческого музея, в беседе с единомышленниками на страницах "Крымского времени", предлагает рассматривать депортацию крымских татар не "как следствие преступной политики какого-то режима или нации по отношению к другой, а чрезвычайных военных обстоятельств": "Это действительно преступление, его можно так квалифицировать [и на том спасибо — Г.Б.], но — совершенное в пределах необходимой обороны с превышением". Интересно, какие такие "чрезвычайные военные обстоятельства" возникли в Крыму после освобождения Крыма Красной Армией? Лично я таковых не знаю. Абсурдно, если не сказать иначе, звучит этот тезис о "необходимой обороне", когда речь идет о 32 тысячах (по самым скромным подсчетам) солдат НКВД-НКГБ и СМЕРШа, прибывших производить "зачистку" Крыма от крымскотатарских женщин и детей, составлявших на тот момент подавляющее большинство крымских татар. Ну а о циничном пассаже про "оборону с превышением" из уст этого деятеля культуры я вообще лучше промолчу... Понятно, что всякое преступление предполагает наказание. Согласно статье III Конвенции наказуемыми являются следующие деяния: a) геноцид; b) заговор с целью совершения геноцида; c) прямое и публичное подстрекательство к совершению геноцида; d) покушение на совершение геноцида; e) соучастие в геноциде. При этом наказанию за совершение этих деяний, согласно статье IV, подлежат лица независимо от того, являются ли они ответственными по Конституции правителями, должностными или частными лицами. Надо ли говорить о том, что большая часть тех, кто был причастен к советскому геноциду, благополучно избежали карающей руки правосудия... Казалось бы, все ясно как дважды два. И все-таки я не принадлежу к тем оптимистам, кто полагает, что этап доказательства наличествовавшего акта геноцида в отношении крымских татар будет легким. Одна из причин моего скепсиса заключается в том, что до сих так и не состоялся суд над коммунистической партией — и это серьезно затрудняет любые шаги по осуждению преступлений коммунизма — не менее масштабных, нежели преступления нацистов. Признание мировой общественностью Холокоста — геноцида евреев в период Второй мировой войны — это в значительной мере следствие Нюрнбергского процесса и денацификации — комплекса мероприятий по кардинальному искоренению фашизма как такового. До сих пор не состоялся аналогичный по результатам процесс декоммунизации — очищения от наследия коммунистического режима и запрещения коммунистической партии. Мне не раз приходилось слышать аргументы о том, что у советских властей не было дурных намерений в отношении депортированных народов — они, дескать, всего лишь были перемещены на жительство в другие места. Вот один из примеров такого рода мышления — еще одного крымского политолога С. Киселева, по совместительству заместителя заведующего научно-информационным отделом Русского культурного центра, который заявляет: "Мы легко употребляем сами термины "депортация", "геноцид". Но депортация — это другое [...] Из Крыма была насильственная миграция. Геноцид тоже был, причем жесточайший, но — в отношении крымчаков и евреев. И еще цыган". Так есть ли различие между геноцидом Гитлера — а именно преступления фашизма инициировали принятие Конвенции о геноциде — и массовыми депортациями народов Сталина? Правомерно ли сталинские акции против народов относить к геноциду? Неприхотливая нацистская идеология цинично и откровенно пропагандировала принципы ненависти к отдельным народам и группам — евреям, цыганам, славянам, коммунистам, поставив во главу мира фигуру истинного арийца — "белокурую бестию", высшее и самое совершенное достижение человечества. Те, кто отличался от этого прекрасного идеала, уничтожались нацистами без малейшего зазрения совести и душевных терзаний... Сталинская идеология была гораздо более изощренной. Не было народов более счастливых, чем советские, не было Конституции более демократичной, чем сталинская... Парадоксально, но факт: Генеральный прокурор СССР Вышинский выступал обвинителем на крупнейших показательных процессах конца 1930-х годов и одновременно был главным советским юристом — специалистом по Конституции. Как справедливо отмечает историк Элен Каррер д'Анкосс, сталинскую систему права можно определить как кодификацию произвола и террора, в этой системе "террор и беззаконие обрели силу закона". Демократия по-сталински пропагандировала принципы интернационализма и равенство всех народов. Но это вовсе не мешало сталинскому режиму обрекать некоторые из них на погибель. У Сталина не было необходимости выстраивать иерархию ценности человеческой жизни в зависимости от национальных и иных идентификационных признаков, ибо в системе, построенной Сталиным, ни конкретный человек, ни народ ровно ничего не значили. Все было подчинено интересам Государства. Следовательно, как для убийства отдельных людей, так и для уничтожения целых народов требовалось изыскать лишь одну мотивацию, легитимирующую эти действия, "в интересах Государства". Руководствуясь при подборе жертв только им понятными критериями, те, кто непосредственно формулировал эти самые "интересы" (Сталин и его ближайшее окружение), постоянно расширяли "список" тех, кто "в интересах Государства" подлежал уничтожению. Анализ известных высказываний Сталина по вопросам истории Крыма и его будущего позволяет утверждать, что вождь был хорошо осведомлен о предыдущих попытках "очистить" Крым от коренного народа. Война между СССР и Германией, обеспечившая Сталину максимальную концентрацию власти, дала возможность реализовать эту маниакальную идею. Хотя оба диктатора преследовали одинаковую цель — мировое господство, у Сталина для осуществления своей идея фикс — построение Великого государства, — не было необходимости оформлять свои замыслы в форму завиральных расистских обоснований. В создаваемой Сталиным империи от Тихого океана до берегов Атлантики крымские татары и еще с десяток других народов были отнесены в разряд "неблагонадежных". А дальше уже по классической формуле: "Кто не с нами, тот против нас" и "если враг не сдается, то его уничтожают". В этой связи очень точно, на мой взгляд, выразился французский историк Пьер Видаль-Наке, который применительно к депортации крымских татар употребил термин "полицид" — преследование не столько по этническому, сколько по политическому признаку. Геноцид по-сталински — это геноцид исключительно на деле и в фактах. Но тщетно искать прямые указания на уничтожение, они замаскированы под красивыми и правильными лозунгами, а сам вождь при этом мимикрирует то под одну, то под другую благообразную личину — например, "строгого, но справедливого Отца народов". Неудивительно, что апологеты Сталина и сегодня в качестве доказательства его "величия" любят приводить высказывание Черчилля о том, что Сталин принял Россию "с сохой, а сдал с атомной бомбой". Но, как справедливо заметил Павел Гутионтов, "...давайте уж не делать хотя бы из великого британца законченного идиота, а просто прочитаем, что он сказал и чего не сказал. Бомба — это, конечно, бомба, это замечательно. Но "с сохой-то" мы, простите великодушно, так, по сути, и сидим до сих пор. Или вам всерьез нужны этому немудреному тезису какие-то особые доказательства?". В высшей степени лицемерный сталинский режим не только вконец запутал современников (вспомним мандельштамовское "мы живем, под собою не чуя страны"), но и обеспечил себе почитателей на многие десятилетия вперед — уже после того, как стали известны поистине чудовищные цифры преступлений Сталина против собственного народа. И для того чтобы "поймать за руку" этого серийного убийцу XX столетия, изобличив его в очередном преступлении — геноциде крымскотатарского народа, Комиссии потребуется приложить немало усилий по поиску неопровержимых улик и доказательств. Ситуация с крымскими татарами, безусловно, отвечает не столько букве, сколько духу Конвенции о геноциде. Не случайно один из специалистов в области теории и политической практики геноцида в XX веке Лео Купер относит этнические депортации в СССР к "родственным" геноциду "злодеяниям". А теперь дадим слово тем, кто оказался в условиях советского геноцида (хотя и слова-то такого они, конечно, не знали). Сводка НКВД зафиксировала их мысли из того самого, рокового 1944-го: "Лучше бы Советское правительство расстреляло нас всех, чтобы мы не мучились, как это делали немцы с евреями..." (трудармеец лагеря "Волгострой" Муединов Эбульсувут после получения письма о смерти четырех родственников от голода в местах спецпоселений). "Выселение из Крыма татар есть негласное их убийство. Зачем расстреливать, когда можно людей работой и условиями довести так, что они перемрут" (трудармеец лагеря "Волгострой" Кадыров Бенсеит). Так какая смерть легче: медленная и мучительная или мгновенная и поспешная? И какое убийство "гуманнее": когда убийца долго и с наслаждением мучит жертву или быстренько всаживает ему пулю в лоб? Как на мой взгляд — так все равно, убийство оно и есть убийство... ... Я все думаю, как бы звучал текст Конвенции о геноциде, если бы не "железный занавес", который в буквальном смысле "закрыл" от мировой общественности факт наличия советского геноцида. Возможно, в таком случае не только желанием обелить себя выглядели бы слова нациста номер два — Геринга, заявившего на Нюрнбергском процессе, что "по правую руку от него должен сидеть Сталин". И действительно, в то время когда советские дипломаты подписывали Конвенцию о геноциде, в восточных районах СССР гибли тысячи людей, по той лишь причине, что они были — крымские татары, чеченцы, ингуши, калмыки, балкарцы и многие другие, кто не подпадал под сталинское представление о благонадежности. ...и внутренние течения Если все-таки работа по подготовке документов о геноциде будет продолжена, очевидно, что членам Комиссии придется разрешить ряд локальных задач. На первом заседании Комиссии возникла дискуссия о том, как называть то, что было совершено в отношении крымскотатарского народа, - геноцидом или этноцидом. Действительно, "этноцид" — это более узкое, нежели "геноцид", понятие, порой применяется в случаях, когда речь идет о преследовании этнической, национальной группы, чья культурная традиция насильственно искореняется и прерывается. Надо сказать, что современные гуманитарии "изобрели" немало терминов для обозначения тех или иных социальных явлений. Среди них есть и синонимичные, обозначающие разными словами одно и то же явление. Тем не менее, при всей занимательности решения терминологических проблем, не думаю, что в задачи комиссии должно входить их непременное разрешение. Как мне кажется, в конкретном случае спор о том, какой термин лучше — "геноцид" или "этноцид" — попросту схоластический. Изучить номенклатуру терминов данной проблематики, безусловно, полезно, но чрезмерно увлекаться словесной эквилибристикой, думаю, не стоит. И уж наверняка в итоговом документе уместно унифицировать понятия и остановиться на едином термине. На мой взгляд, вполне правомерным и логичным является определение "геноцид", уже хотя бы потому, что оно фигурирует в Конвенции. Более существенной представляется мне дискуссия о хронологических рамках геноцида крымских татар. Должен ли считаться таковым период 1920-1930-х годов? Ограничиться ли только периодом 1944-1956? Вопрос это, безусловно, довольно спорный. Как мне кажется, некорректно в данном случае ограничиться периодом спецпоселений (1944-1956 гг.). Действительно, в это время целый народ был низведен до положения политзаключенного, превратившись по сути в "народ-изгой". Но разве после снятия режима спецпоселений крымскотатарская проблема была разрешена? Да, были сняты некоторые ограничения. Но не более того. В отличие от большинства депортированных народов, крымские татары в 1956-1957 гг. на родину возвращены не были. Таким образом, додепортационный статус-кво восстановлен не был. 1950-1980-е — период латентного геноцида, когда народ, оторванный от родины и отчаянно стремившийся там жить, стал объектом иезуитской, манипуляционной политики властей. Физическое уничтожение сменилось духовным. Национальная культура, имя народа, топонимика — все было уничтожено. В Конвенции о геноциде отсутствует понятие "национально-культурный геноцид", однако сегодня оно является общепризнанным. Кстати, определение это охотно употреблялось и советскими обществоведами в значении "уничтожение национальной культуры". Правда, в их трактовке чинили геноцид исключительно недружественные СССР страны — США, Израиль, Великобритания... Перечисленные выше формы дискриминации крымских татар вытекали из того, что вплоть до конца 1980-х крымскотатарский народ и де-факто, и де-юре был лишен права жить на своей Родине. Практически ни один основополагающий документ ООН и других международных организаций в сфере прав человека и прав народов применительно к крымским татарам в СССР не соблюдался. Вновь задаюсь риторическим вопросом, как бы выглядела, к примеру, Конвенция о предупреждении апартеида, если бы до мирового сообщества в известные времена в полном объеме дошли многочисленные документы о положении крымскотатарского народа в 1944-1980 гг.? Небольшое отступление. Несколько лет назад редакция одной московской газеты предложила мне высказаться на тему "Что было бы с Крымом, если бы не было депортации крымских татар". Признаюсь, тогда это задание из области альтернативной истории показалось мне интересным, но достаточно бесперспективным. Сегодня, глядя на то унылое состояние, в котором уже многие десятилетия пребывает Крым — я снова и снова задаюсь вопросом: что было бы, если бы в мае 1944 история не повернулась столь трагически? Кругом черты длительного отсутствия Хозяина — в том самом высоком экзистенциальном смысле, когда говорят о любовном владении и причастности к чему-либо. Божественной красоты земля превратилась за эти десятилетия в рядовой и безликий край, лишенный пленительной самобытности, истерзанный нелюбовным к нему отношением. Это ясно сегодня не только мне — крымской татарке, а любому незаангажированному посетителю Крыма. Неужели это незаметно глазу самих крымчан? Не видно тем, кто пусть и не знает строк Б.Чичибабина: "Как непристойно Крыму без татар", но хотя бы немного любит и понимает эту землю?.. Возвращаясь к деятельности Комиссии и подытоживая вышесказанное, могу сказать: безусловно, о трагедии крымскотатарского народа написано и опубликовано сегодня немало, — причем как устных источников, так и материалов официальных советских инстанций. Поэтому наиболее актуальным мне представляется генерализация знаний и уточнение отдельных сведений. Таким образом, мы неизбежно призываем к ответу не только идеологов и непосредственных исполнителей геноцида против крымскотатарского народа, но и собственно Историю — как главного свидетеля обвинения. Кто-то спросит: "Зачем вам это нужно?". Отвечу словами Николая Бердяева: "Ни в чем не выражается так падшесть мира, как в лживости нашей эпохи. Ложь перестает даже сознаваться как ложь, происходит перерождение сознания, при котором различение правды и лжи теряется". Очевидно, документы, которые будут представлены на суд мировой общественности, должны недвусмысленно, фактографически точно и концептуально взвешенно, без надрыва и истерики, рассказать миру о трагедии крымскотатарского народа. Это стратегическая цель комиссии. Однако, прежде, чем это произойдет, придется решить ряд задач, например, уточнить статистику. Статистика геноцида: мартиролог одной деревни Еще раз позволю себе цитату одного из участников беседы (которая никак не может быть названа дискуссией) в "Крымском времени". В.Харабуга, известный в Крыму своими "оригинальными" взглядами на крымскотатарскую проблему еще со времен Мешкова, сетует: "Пишут: "Из-за насильственной депортации [...] до 46 процентов крымских татар погибли в первые два года из-за голода и болезней". Откуда эти цифры?! [...] Это чистая фальсификация!". Вообще, когда речь идет о геноциде, многие исследователи, в особенности западные, выращенные в труднодоступных некоторым крымским политологам ценностных категориях, считают, подобно Пьеру Видаль-Наке, что "юридически к преступлениям геноцида относятся убийства даже одного человека, связанные с его расовой принадлежностью и вероисповеданием". Но поскольку сознание бывших "совков" — даже тех, кто числится по разряду высокоученых гуманитариев — пока не в состоянии дорасти до понимания того, что одна-единственная человеческая жизнь не менее ценна, чем тысячи жизней, придется считать жертвы советского геноцида... Вопрос о численности крымских татар — жертв депортации, умерших по пути следования и в местах спецпоселений, и сегодня остается открытым. По сведениям народной переписи, которую провели активисты крымскотатарского движения в середине 1960-х гг. путем посемейного опроса, в местах ссылки погибло 46,2 % крымских татар. Некоторые исследователи подвергают эту цифру сомнению, считая более надежной официальную статистику, зафиксированную преимущественно в справках о хозяйственно-трудовом устройстве спецпереселенцев и других документах ОСП НКВД СССР — здесь цифра умерших не превышает 20%. Установить истину в этом вопросе весьма сложно из-за отсутствия достоверных статистических данных о численности крымских татар накануне войны (перепись населения 1939 года не учитывала отдельно крымских татар в качестве единицы учета был принят этноним "татары"), о мобилизованных в Красную Армию и погибших во время войны крымских татарах. Возможно, пролить свет на раскрытие этой тайны смогут по-прежнему недоступные исследователям документы — карточки спецпереселенцев, хранившиеся в спецкомендатурах и служившие источником для итоговых документов ОСП НКВД. Крупный массив этих материалов до сих пор находится "под спудом" в местах бывшего жительства основной массы крымскотатарских "спецпереселенцев" — в Узбекистане. Совершенно очевидно, что сегодня, спустя более шестидесяти лет после депортации, эти материалы должны стать достоянием общественности и послужить одним из главных источников для создания "Книги памяти крымскотатарских спецпереселенцев". Отрадно, что Комиссия пытается изыскать возможности получить доступ к таким документам. Сегодня я хочу познакомить читателей с одним из документов моего личного архива, автором которого является мой дед — Абдураман Бариев (1897-1970), до депортации учитель, после — плотник и самодеятельный историк и фольклорист. Документ представляет собой поименный список жителей крымской деревни Аджи-Менди (где Бариев жил до депортации) со сведениями о количестве умерших односельчан за период с 18 мая 1944 года по 18 мая 1947 года, т.е. в первые три года с момента депортации. Согласно этому документу, из 242 выселенных жителей деревни (111 взрослых и 131 — детей и подростков) в первые три года после депортации умерли 90 человек, что составило 37,2%. Помимо основной переписи, сохранились два подготовительных документа к переписи, которые зафиксировали смертность среди жителей деревни — мужчин, женщин и детей до 16 лет. Из документа мы узнаем, что из 45 умерших детей и подростков подавляющее большинство — 43 — умерло в 1944 году. Причины их гибели — дизентерия (28 человек), малярия (8 человек); от голода и истощения умерли 6 детей, двое пропало без вести, один умер в пути. Первый удар пришелся по самым слабым... Так и хочется поинтересоваться у иных крымских "гуманитариев" с поистине людоедским мировоззрением: треть умерших за полгода детей в их понимании — это нормально? Это не геноцид, а всего лишь обычное перемещение человеческих масс в пространстве? И какие цифры погибших крымских татар будут достаточны для некоторых деятелей культуры и историографов Крыма, чтобы убедить их в том, что давно уже понятно всему цивилизованному миру... Разумеется, невозможно говорить о потерях всего народа на основании данных одной деревни. Но, несомненно, что анализ достаточно репрезентативной подборки таких материалов может дать весьма точные результаты. Особенно если учесть, что абсолютно достоверной не может считаться и статистика НКВД (в частности, те итоговые документы, которые направлялись местными ОСП НКВД в вышестоящие инстанции): советская статистика (в том числе, разумеется, и статистика карательных органов) никогда не была синонимом точности и весьма часто выполняла сервильные по отношению к режиму функции. Тем не менее, вне зависимости от того, каковы бы ни были цифры смертности первых последепортационных лет — 46,2% по самопереписи народа или 20 % по официальным данным, — даже если речь "только" о пятой части погибшего этноса, можно вполне квалифицировать действия власти как геноцид. Я предполагаю, что данный документ — мартиролог деревни Аджи-Менди — не единственный в комплексе подготовительных документов народной переписи. Правда, не могу утверждать об этом с полной уверенностью, поскольку остальные исторические разыскания А.Бариев проводил исключительно по зову сердца, без санкций и заданий со стороны кого бы то ни было. Тем не менее. От имени и по поручению Комиссии обращаюсь ко всем, кто располагает аналогичными статистическими материалами, "поделиться" их копиями с членами Комиссии. Как бы ни завершилась деятельность комиссии, очевидно, что она будет стимулировать создание национального архива крымскотатарского народа. Копии материалов можно направлять на имя председателя Комиссии по изучению геноцида Мустафы Джемилева по адресу: г. Симферополь, ул. Шмидта, 1, Меджлис крымскотатарского народа (с пометкой — Комиссия по геноциду). Гульнара Бекирова, Загадка севастопольських... пірамід У Севастополі спостерігається справжній пірамідний бум. Десятки вчених, в тому числі і закордонних, активно досліджують місце, де за допомогою унікальної методики севастопольського дослідника Віталія Гоха на декількох метрах під землею виявлено сім пірамід. Зараз на місці, де, як припускається, знаходиться одна з них та сфінкс, розпочались активні розкопки і, як кажуть ентузіасти, до верхівки піраміди залишилося всього декілька метрів. Севастопольський вчений Віталій Гох знайшов піраміди випадково. Декілька років поспіль за допомогою винайденого ним і запатентованого приладу, що дозволяє визначати будь-які речовини під землею, він займався пошуком корисних копалин та води. Більш детальний аналіз однієї зі знайдених споруд показав не природний, а штучний характер її створення. — Ми дійшли до надзвичайно міцного утворення, котре містило в собі тваринний білок, гіпс, рідке скло, гравій, — розповідає кандидат технічних наук Віталій Гох. — Це техногенна піраміда, що випромінює енергію в певні періоди, і ця енергія також є специфічною. Коли ми заглибилися на 38 метрів, ми практично пізнали будову цієї техногенної піраміди, і, в принципі, виникли думки, що її призначення — якесь специфічне, явно не таке, щоб здійснювати якісь ритуальні заходи. Ця техногенна піраміда повинна входити в якусь загальну земну структуру. І не тільки земну, але й космічну… Підтвердити ж на практиці чи спростувати знахідку вирішив разом з ентузіастами помічник ректора Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості Ігор Котелянець. За його твердженням, університет має унікальні технології пошуку будь-яких матеріалів під землею. — Нами зроблено сканування різними методами, ми можемо підтвердити документально знайдення піраміди, — каже Ігор Котелянець. — Поруч є шурф, практично це і є тіло піраміди. Тільки останнім часом на цьому місці побувало понад двадцять комісій, в тому числі й міжнародних. Вчені Національного заповідника “Херсонес Таврійський”, які також почали тут детальні розкопки, стверджують, що ними на сьогодні на поверхні знайдені об’єкти, які датуються останньою чвертю четвертого віку до нашої ери. За твердженням наукового співробітника античного відділу Національного заповідника “Херсонес Таврійський” Антоніни Шевченко, вчені та ентузіасти з пошуку пірамід поки працюють на двох різних рівнях, і з’єднаються вони чи ні — покаже час. Спелеолог з Ізраїлю Борис Коган вважає, що „результати досліджень, які зроблені різними методами, та результати сканування повинні залучити до дослідження вчених різних профілів. Спелеологи при цьому необхідні для проведення досліджень у важкодоступних місцях під землею”. Більшість вчених схиляються все ж до того, що підземні піраміди Севастополя підтверджують догадку американських вчених, які вважають, що 65 мільйонів років тому в результаті падіння гігантського метеорита вимерла древня цивілізація. Саме ж походження пірамід залишається загадкою, і прояснити її можна буде тільки після того, як ентузіасти доберуться до самих пірамід. Але на розкопки потрібні чималі кошти, яких сьогодні не вистачає. Ольга Савченко, Галина Безрук и другие талантливые дети получили подарки. Многие из них впервые увидели Черное море и Крымские горы Известная поговорка "Хорошо там, где нас нет" уже неактуальна. Хорошо там, где мы есть. Особенно, если мы - в Ялте. Летом на набережной можно увидеть несколько концертных площадок. Вечером здесь разворачиваются яркие шоу-программы, которые привлекают внимание отдыхающих, прогуливающихся под звездным небом Южного берега Крыма. На днях в ялтинском концертном зале "Юбилейный" завершился IV Международный шоу-фестиваль детского и юношеского творчества "Сказочная Ялта", который традиционно проходит в конце июня и каждый раз открывает новые юные таланты. В течение трех дней ребята из Киева, Москвы, Херсона, Краматорска, Закарпатья, Донецка, Ялты и Евпатории радовали отдыхающих своими выступлениями. Многим очень понравилась пятилетняя Ангелина Салий из Закарпатья. И девчушка стала обладательницей приза зрительских симпатий. А настоящим открытием фестиваля была Галина Безрук из города Краматорска, которая по силе голоса и артистизму, как утверждают члены жюри, не уступает Ани Лорак. Галина стала обладательницей Гран-при и приза в пять тысяч гривен. Подарки талантливым детям предоставили постоянные спонсоры фестиваля торговая марка "Фиолет", изготавливающая целебные чаи и ароматические подушечки из крымских трав, а также ялтинский отель "Бристоль". - Следующий, юбилейный, пятый шоу-фестиваль соберет еще больше талантливых ребят и подарит нам новые имена, - пообещала автор проекта, председатель центра детского и юношеского творчества "Сказочная Ялта" Лариса Брайко. - Если мы будем помогать детям проявлять свои таланты, устраивая для них яркие запоминающиеся праздники, они вырастут с желанием создавать в своей стране что-то новое. Конечно же, приятно и во время отпуска быть в гуще светских событий. Но в основном в Ялту едут, чтобы оздоровиться. Пансионаты, санатории и современные отели, как, например, "Времена года - Марат", "Времена года", открывают медицинские центры, где во время отдыха можно получить грамотную консультацию любого специалиста и пройти курс лечения. Например, вытяжение позвоночника на TRA-аппарате, разработку суставов, манипуляцию, избавляющую от храпа. Все операции здесь проводят амбулаторно, поэтому полноценно отдыхать лечение не мешает. Врачи советуют вмешательства на горле, в носу проводить именно на Южном берегу Крыма, ведь насыщенный морскими ионами и фитонцидами воздух оказывает целебное действие на организм человека и ускоряет выздоровление. Кроме лечебного направления, здесь есть и SPA-центры, после посещения которых можно почувствовать себя настоящей Афродитой или Венерой. Экзотические массажи, косметические процедуры, необычные скрабы и обертывания делают в SPA-центре комплекса "Пальмира-Палас". Здесь можно принять более десяти видов ванн, в том числе с лепестками роз и шампанским. Недавно крымские ученые завершили исследования минеральной воды Южного берега Крыма. Оказалось, в некоторых источниках она настолько полезна для организма человека, как и карпатская. Поэтому ялтинские власти выделили средства на исследование воды и строительство бюветов. Один из бюветов находится рядом с муниципальным санаторием имени Куйбышева. Врачи санатория уже с этого года назначают воду своим отдыхающим. - Сегодня на территории Украины не так много источников с водой, обогащенной кальцием и магнием, обладающей противовоспалительным действием, нормализирующей обмен веществ в организме, - утверждает профессор Крымского медицинского института Николай Богданов. - Ялтинская вода именно такая. Она отвечает всем требованиям Всемирной организации здравоохранения. В составе минеральной воды Ялты есть железо, которое благоприятно воздействует на сердечно-сосудистую систему, щитовидную железу, препятствует развитию атеросклероза. Источников минеральной воды в районе Большой Ялты уже 12. И бюветов с каждым годом будет появляться все больше. И что особенно важно, пользоваться уникальной водой могут все отдыхающие города. Давно известно, что воздух в окрестностях Ялты такой же полезный, как и на лучших курортах Франции и Швейцарии. Специфический микроклимат и лечебная минеральная вода делают Ялту уникальным всесезонным оздоровительным курортом, чем местные жители очень гордятся. Виолетта Киртока, Ялта-Киев Земля родная помнит вас - и всех, и каждого отдельно Общеобразовательная школа N4 в Феодосии, которой исполняется 195 лет, известна тем, что в ней учились великий художник-маринист Иван Айвазовский и пионер-герой Витя Коробков. Его имя школа и носит Практически в центре Феодосии на тихой тенистой улице имени Вити Коробкова стоит строгое двухэтажное здание общеобразовательной школы N 4. Старейшая в Крыму - ей 195 лет! У школы славная, богатая история. Среди её выпускников разных лет академики и профессора, известные художники и писатели, музыканты, авторитетные педагоги. В числе самых известных её учеников - знаменитый художник Иван Айвазовский и пионер-партизан Витя Коробков. Дорогу к школе готов был показать каждый феодосиец. Приходское училище в уездном городе14 апреля 1811 года феодосийский градоначальник статский советник С. Броневский издал указ об основании в городе Феодосии уездного приходского училища. Оно должно было находиться в ведении Харьковского университета. К маю того же года в училище записались первые 79 учеников. Это были дети военных. Кстати, Броневский, человек передовых, прогрессивных взглядов, много доброго сделал для Феодосии и феодосийцев. Он имел честь быть знакомым с великим Пушкиным, который восторгался его энергией, энтузиазмом и непоказным желанием сделать Феодосию процветающим городом. Во многом это ему удалось. Когда идёшь по чистому, ухоженному, пахнущему свежей краской вестибюлю школы N 4, невольно проникаешься почтенным возрастом школы: подумать только - без малого 200 лет! Вот дверь, которая вела в школьную библиотеку. Она в год основания училища насчитывала 70 томов и карт, безвозмездно подаренных городским купцом Безчетвертных. А вот здесь, рядом со входом, был когда-то спортивный зал... Яркая страница истории школы связана с самым знаменитым феодосийцем, Иваном Айвазовским. Он учился здесь в 1830-1831 годах. Среди сверстников выделялся помимо выдающегося таланта художника редким бескорыстием. А учителя ценили будущего мариниста за прилежание и способности к наукам. В 1877 году приходское училище было преобразовано в 6-классное училище. Как император прослезилсяВ 1911 году, через 100 лет после основания училища, произошёл любопытный случай. 14 апреля в честь векового юбилея все учителя и ученики в полном составе отправились к морю на мыс святого Ильи. И тут ученик Зибирев, как свидетельствует история, увидел, что вдоль берега движется эскадра празднично украшенных кораблей. На одном из них, как оказалось, находился российский император Николай II. По команде учителя музыки все дружно запели "Боже, царя храни". В тихую, безветренную погоду пение услышал император, находившийся на верхней палубе. Он снял фуражку и низко поклонился детям. Рассказывали, царь украдкой смахнул слезу. А через несколько дней в училище пришла гербовая бумага, где было написано о присвоении училищу звания высшего начального училища имени Алексея - наследника. Все дети получили красивую форму. Фуражки украшал герб Алексея. Училище обзавелось знаменем, гербом и оркестром. В начале 30-х годов оно было преобразовано в трудовую 7-летнюю школу водного транспорта. В ней учились дети портовиков. Один из выпускников 1931 года Евгений Полюткин вспоминал: "Мальчики охотно работали в порту на погрузке и разгрузке судов, а также шефствовали над совхозом "Субаш" - бывшим имением И. Айвазовского". Огневые дорогиСубботним вечером 1941 года в школе был выпускной бал. На воскресное утро была назначена морская прогулка. Увы, грянула война. Огромную ценность для потомков представляют воспоминания выпускников того грозового года. Ю. Ашкинази: "В сентябре 1941 года был призван в Красную Армию. Прошёл от Сталинграда до Берлина. Был участником Керченско-Феодосийского десанта". М. Бабушкин: "В составе бригады морской пехоты оборонял Ленинград, воевал в Прибалтике и Восточной Пруссии. Награждён орденами Красной Звезды и Великой Отечественной войны II степени". Н. Яковенко: "В годы оккупации работала в Феодосии на табачной фабрике. Вместе с сестрой Ольгой мы прятались от немцев, чтобы не угнали в Германию". В. Рудометкина: "В 1941-42 годах жила в Старом Крыму. Страшное было время: фашисты хватали и расстреливали всех подряд. Один год, прожитый среди этого кошмара, на всю жизнь в памяти. После войны работала бухгалтером. Трудовой стаж - 48 лет". А. Малыгина: "13 апреля 1944 года советские войска освободили многострадальную Феодосию. Прекрасный родной город лежал в руинах. Стиснув зубы, мы принялись за его восстановление. Первым делом создали детский дом: в городе было много сирот". А вот что рассказывает выпускник школы 1940 года, многие годы работавший фотокорреспондентом "Крымской правды" Николай Бондаренко: - Через две недели после начала войны, я, 15-летний паренёк, возвращался в родную Феодосию из Ростова, где учился в техникуме связи. Жуть! Нигде ни искорки света. В скупых лучах командирских фонариков зловеще поблескивают синей сталью штыки. Судьба распорядилась так, что в Феодосию я приехал спустя год после окончания войны. В городе - тишина. Такая, что звон в ушах стоит. Порт - в руинах. И вдруг будто молния сверкнула - улица Самариной! Память возвратила меня в прошлое. Конечно, это Люба Самарина, маленькая такая девочка, которая училась в нашей школе. Люба была подпольщицей, стала жертвой предательства. И вот улица, названная её именем... Потом я был в Феодосии, когда город праздновал 2500-летие. С ума сойти! Зашёл в родную школу N 4. Постоял, погрустил, вспомнил наше детство, юность. Как прекрасна ты, Феодосия... Десятки бывших учеников школы отдали жизнь за Родину. В их числе гордость школы, круглый отличник, председатель ученического комитета Анатолий Рудаков. После окончания лётного училища сражался на Ленинградском фронте. Геройски погиб. Погиб на фронте и Семён Зельцер, также один из лучших учащихся школы. Без его участия не обходился ни один выпуск школьной стенгазеты. Скромный, добрый, отзывчивый Павел Филипповских был, пожалуй, лучшим рисовальщиком в школе. Каждое лето работал в порту, чтобы помочь матери. Познал все ужасы оккупации. Погиб в боях за освобождение Венгрии... Не прошу я ничего: ни орденов, ни пьедестала, за исключеньем одного - не надо, чтоб меня не сталоКак мы уже упоминали, школа N 4 расположена на улице им. Вити Коробкова и носит его имя. На улице Горького, рядом с морским торговым портом, стоит памятник пионеру-герою. Каким же был этот 15-летний паренёк, расстрелянный фашистами в 1944 году? Родился Витя 4 марта 1929 года в Феодосии в семье работников городской типографии. Первенец Коробковых рос смышлёным и жизнерадостным. В 9-летнем возрасте стал пионером. Отличник учёбы Витя Коробков был премирован путёвкой в "Артек", который произвёл на него неизгладимое впечатление. В школе Витя взахлёб рассказывал сверстникам о незабываемых днях, проведённых в пионерской здравнице. В то же время у него проклюнулся недюжинный талант рисовальщика. В 1941 году Витя вновь был направлен в "Артек", но началась война. Витя, насупив брови, очень серьёзно сказал матери: "Не плачь, мама, мы их всё равно разобьём и будем жить, как раньше". В ноябре Феодосию оккупировали немцы. Отец Виктора Михаил Иванович вступил в городскую подпольную организацию. Как-то зимой 1942 года, перебравшись через линию фронта, на явочную квартиру Коробковых пришли два советских офицера с целью добыть сведения о противнике. Отец и сын Коробковы собрали данные о количестве фашистов в городе, о расположении штабов и складов. Они же помогли офицерам с ценными сведениями выбраться из города. Вскоре Витя стал незаменимым для партизан связным. Худенький, небольшого росточка, он не вызывал особых подозрений у немцев. Мальчишка выполнял наиболее опасные поручения. По ночам расклеивал по городу листовки. Осенью 1943 года советские войска блокировали Крым. Фашисты стали особенно зверствовать. По доносу предателя был доставлен в гестапо Михаил Иванович, но вскоре его отпустили. Пришлось уходить в лес. Отец и сын Коробковы были зачислены разведчиками 3-й партизанской бригады Восточного соединения. Как-то комбриг Куликовский поручил Вите пойти в деревню Бариколь и собрать данные о стоявшем там гарнизоне. Мальчик блестяще справился с заданием, и партизаны разгромили немецко-румынский гарнизон. Точно так Витя участвовал в разгроме гарнизона деревни Айсерес. Он указал пути подхода к деревне. Было уничтожено более 200 гитлеровцев. В феврале 1944 года Витя вместе с отцом был направлен в Феодосию для выполнения задания. Но предатель вновь донёс немцам о появлении в городе Коробковых. Они были схвачены. Мать Вити Виктория Карповна двое суток дежурила у ворот гестапо в надежде увидеть сына. Наконец он появился под конвоем. - Сыночек! - крикнула Виктория Карповна, теряя сознание. - Не волнуйся, мама, - крикнул в ответ сын. - Всё равно мы их разобьём! Витю отправили в Старо-Крымскую тюрьму, и это была последняя встреча матери с сыном. В тюрьме Витя не проронил ни слова, несмотря на зверские издевательства. 4 марта, в день рождения Вити, матери удалось передать в тюрьму для сына немного продуктов. 9 марта 1944 года дверь камеры, где находился Витя Коробков, открылась. Были названы четыре фамилии, в том числе и его. С сухими глазами Витя шагнул в бессмертие. Так погиб отважный партизан-разведчик, пионер-герой Витя Коробков. Указом Президиума Верховного Совета СССР он посмертно был награждён медалью "За отвагу", а 19 мая 1960 года решением совета председателей пионерского лагеря "Артек" Виктор Коробков занесён в Книгу почёта Всесоюзного пионерского лагеря "Артек" имени В. И. Ленина. "Его имя свято для нас"В 1977 году в школе N 4 решили создать музей Вити Коробкова. Этому предшествовала огромная поисковая работа, кропотливо проводимая педагогами и учащимися. Начинали эту нелёгкую, но почётную работу учителя-энтузиасты Любовь Олейникова и Галина Цыганкова. На протяжении последних 25 лет бессменным директором школьного музея является учительница начальных классов Вера Рагозина. Расположился музей в стандартной классной комнате на первом этаже. Здесь проходят занятия. Привлекает внимание выкрашенная в чёрный цвет ученическая парта довоенных лет с откидной крышкой и углублением для чернильницы. Это не простая парта. Это бесценный экспонат музея: за ней сидел и прилежно учился Витя Коробков. Подхожу к парте, откидываю крышку. Она ложится с тихим стуком. Подумать только: она помнит Витю Коробкова! Многое могла бы о нем рассказать... Вера Рагозина говорит: - Экспонаты собирали по крупицам. Что-то подарила музею мама Вити, Виктория Карповна (она умерла в 1972 году), чем-то поделились Витины одноклассники. Часть экспонатов мы получили от городского краеведческого музея. Фонд наш насчитывает более 350 экспонатов, 60 из них выставлены в этом кабинете... Далее Вера Евдокимовна рассказала, что музей наладил связи с немецкими школами (на территории бывшей ГДР), одна из которых носит имя Вити Коробкова. Музей всегда открыт для посетителей. Иногородние школьники, приезжающие на отдых в Феодосию, организованно первым делом идут в музей. Мы охотно всё показываем и обо всём рассказываем. - Частыми гостями, - продолжает Вера Евдокимовна, - бывают у нас ветераны войны. Например, Виктор Степанович Булейко. Он лучший друг школьного музея. Огромное спасибо ему за неоценимую помощь. А у памятника Вите на улице Горького, где установлен он в июне 1959 года, мы ежегодно 4 марта, в день рождения Вити, принимаем наших школьников в пионеры. Волнующий ритуал, скажу я вам. Видели бы вы глаза ребятишек в этот момент! В них всё: гордость за Витю, за свою школу, за свой город, восхищение подвигом юного героя. Каждый, думаю, примеряет на себя его жизнь: а я смог бы так?.. Вместо послесловияВот уж действительно - истинная связь поколений. 60 с лишним лет назад в годы войны феодосийцы, в том числе и подростки, такие, как Витя Коробков и его сверстники, презрев опасность, встали на защиту страны, родного города, вписав свои имена в его славную историю. И сегодня, когда выросло уже три послевоенных поколения феодосийцев, жителям города отнюдь не безразлична его судьба. Мы хорошо помним, как совсем недавно феодосийцы смело выступили против натовского "десанта" в Феодосии, когда американский корабль доставил в Крым военизированное подразделение. Натовцам не дали ступить ни шагу по земле, священной для каждого феодосийца. Годы летят, а гордость, самоуважение и смелость остаются... Николай Горюнов В Бахчисарайском районе Крыма на базе ослиной фермы скоро появится театр ослов, единственный в странах СНГ. Четвероногие актеры будут разыгрывать небольшие сценки шутовского характера вместе с людьми, выполняя при этом их команды. Как рассказал "Сегодня" владелец фермы Николай Помогалов, сейчас театр в процессе создания, хотя первые выступления уже были на недавнем празднике "Дня урожая". "Выступление ослов и клоунов прошло с большим успехом, — рассказал он. — Животные послушно выполняли команды: бегали, прыгали, как в цирке. Надо отметить, что ослы прекрасно подыгрывают человеку и поддаются дрессуре". Тренировать ослов несложно: главное, считает Помогалов, не заставлять делать их какие-то вещи насильно и не утомлять долгими тренировками. Ферма насчитывает 35 ослов нубийской и сомалийской пород. Создали ее два года назад, первых 22 животных привезли из Молдовы, остальные родились в Крыму. Кроме дрессировки, ослов используют для верховой езды на экскурсиях по горным маршрутам Крыма. Марина Самолетова У Севастополі десятки учених з різних країн світу досліджують місце, де імовірно під землею перебувають сім древніх пірамід. Нині ведуться активні розкопки і, як говорять ентузіасти, до верхівки однієї з дивовижних споруд залишилося кілька метрів. Більшість вчених схиляється до того, що підземні севастопольські піраміди підтверджують здогадку американських дослідників про те, що 65 мільйонів років тому в результаті падіння гігантського метеорита вимерла стародавня цивілізація. Саме походження пірамід поки лишається загадкою. Завдяки унікальній методиці місцезнаходження пірамід визначив севастопольський дослідник Віталій Гох. Кілька років поспіль за допомогою винайденого ним і запатентованого приладу, який дає змогу визначати будь-які речовини під землею, він займався пошуком корисних копалин і води. Детальніший аналіз однієї зі знайдених споруд засвідчив не природний, а штучний характер її створення. "Ми дійшли до надміцного утворення, до якого входили тваринний білок, гіпс, рідке скло, гравій,— розповів кандидат технічних наук Віталій Гох.— Це техногенна піраміда, яка випромінює енергію в певні періоди, і ця енергія також специфічна". Підтвердити на практиці або спростувати знахідку вирішив разом із ентузіастами помічник ректора Севастопольського національного університету ядерної енергії й промисловості Ігор Котелянець. За його твердженням, університет має унікальні технології пошуку будь-яких матеріалів під землею. Останнім часом на цьому місці побувало понад двадцять комісій, у тому числі й міжнародних. Учені Національного заповідника "Херсонес Таврійський", які також беруть участь в розкопках, стверджують, що знайшли на поверхні предмети, які датуються останньою чвертю IV ст. до нашої ери. (“Демократична Україна”, №128, 18 липня 2006р.) ДО ЗМІСТУОсвіта. Наука. Мовні проблеми.Де управлінців плекають змалку У шостій школі Джанкою першого вересня відкриють спеціалізований клас державного управління. У програмі безплатного дворічного спецкурсу для тридцяти кращих старшокласників, зібраних із навчальних закладів усього міста — вивчення економіки й фінансів, основ права, політології, соціології та гуманітарної політики, регіонального і місцевого самоврядування. У Євпаторії такий клас працює з 2002 року. Нині учні, які успішно оволоділи азами чинного законодавства, самоврядування, фінансової та економічної науки, проходять практику у відділах і управліннях міськвиконкому. Тут вони знайомляться з посадовими інструкціями й правовими основами діяльності управлінь, школярів навчають також планування й роботи з документацією. Після закінчення курсу кращі учні отримають право безплатного навчання в Київській академії управління, а всіх слухачів буде зараховано до кадрового резерву виконкому. На жаль, у Криму існує й інша практика. Скажімо, в Ялті середній вік працівників виконкому — передпенсійний. Більшість співробітників мають дипломи різних вищих навчальних закладів, але є й такі, що працюють з середнюю чи середньою спеціальною освітою. Й хоча вони прагнуть підвищити свою кваліфікацію, однак, за словами начальника відділу кадрів Ніни Колісниченко, надто часто керівники відділів і управлінь не відпускають своїх підлеглих на навчання, мотивуючи це "виробничою необхідністю". Основну ж масу фахівців беруть "з вулиці". То, може, час використати досвід сусідів у плеканні кадрів з обдарованої й перспективної місцевої молоді? Віктор Хоменко. Крим Не завжди клин клином вибивають... 30 червня на площі ім. Леніна в Сімферополі відбувся мітинг, присвячений 65-ій річниці проголошення Української суверенної держави, який організував Конгрес українських націоналістів. Того ж дня поширювалися листівки із резолюцією мітингу та зверненням до російськомовних громадян під назвою "Геть московські пазурі від горла України!" Ось деякі думки людей про цю листівку. Іван Прокопович, мешканець Євпаторії: - Меня откровенно возмутил один из пунктов этой резолюции, в котором говорится о репатриации россиян, переселенных из так называемой "Московии". В 1951 году наша семья (мне тогда было 6 лет) была насильно вывезена из Мурманска в Донецк, называвшийся тогда Сталино, а оттуда – в Евпаторию. Я не понаслышке знаю о античеловечной советской политике времён тоталитаризма по отношению как к украинцам, так и к россиянам. Мы разделили участь ваших отцов, и вот что получается: теперь их сыновья собираются действовать такими же антигуманными методами?! Вышибать клин, всаждённый в спину не только вашей народности, но и нашей жизни, тем же клином? Возвращаться россиянам на родину или нет – дело каждого в отдельности, насилие здесь недопустимо. Теперь моя родина – Украина. Я не смог выучить украинский язык, но то, что мы задыхаемся от него – огромная глупость. Я уважаю этот язык и этот народ, но такой жестокости от вас я, честно говоря, не ожидал. Ірина й Тетяна, відпочиваючі з Рівного: - Досить того, що за жителями західного регіону України закріпився штамп вороже налаштованих націоналістів, які після запитання "Сколько стоит?" вам і кілограм цибулі не продадуть. Але повторюю: це лише штамп, створений і насаджений політиками, зацікавленими у національному розколі нашої держави. Подібного ефекту намагаються досягнути і приписуванням людям південного та східного регіону надмірної ворожості до усього українського. Я була щиро здивована тією прихильністю, розумінням, коли ми зверталися до мешканців Сімферополя рідною мовою. Може, я й помиляюсь, але мені здається, що люди тут якщо ще не цілком готові, то, принаймні, вже налаштовані визнати українське. Їм потрібна ретельно спланована, поступова просвіта під керівництвом поміркованих політиків, щирих патріотів. Вам же слід діяти коректно і дуже обережно, щоб своїм крайнім радикалізмом не відлякати тих людей, що готові взяти у руки факел національного відродження, який, подібно до олімпійського, не допускає жодних воєн. * * * Отож, шановні борці за українську ідею, треба робити висновки, а головне, перш ніж говорити від імені народу, не зайвим було б запитати його думку і поміркувати, яке враження можуть справити деякі аж надто гучні заяви. Бути патріотом у цій кропіткій справі замало, слід стати ще й тонким психологом і передбачливим діячем, який би не створював, а навпаки – намагався усунути той наріжний камінь, який вже глибоко вріс у ґрунт нашої народності. Його не зірвати кількома, бодай найвідчайдушнішими, рухами. Але вода й камінь точить. Наше спільне завдання – створити образ істинного українця, проте не агресивного, ворожого, а толерантного і доброзичливого. Ми не маємо на увазі, що можна дозволити народу приспати свою пильність і готовність до боротьби з антиукраїнськими політиканами. Але так гостро заявляти, що російською мовою, яку вони вивчали з дитинства, вбивали, нищили, ґвалтували, просто неприпустимо. Потрібно показати людям нашу спільну історичну правду, без замовчувань, перекручувань або прикрас; викликати довіру до себе і підвести до розуміння законності і справедливості наших позицій. Інакше отримаємо абсолютно протилежний очікуваному результат. Тож успіхів усім нам у цій нелегкій справі і слава єдиній, соборній Українській державі! Ірина ЛИСАК, студентка 3-го курсу факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка. Світлана РОДЮК, студентка 3-го курсу факультету журналістики Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського. ТИМ ЧАСОМ... 25 червня на Львівщині - день скорботи за жертвами Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС). 65 років тому розпочались масові репресії і винищення енкаведистами українського населення Галичини. На Львівщині пройшли численні заходи пам’яті. Громадськість області вимагає порушення кримінальних справ за фактами скоєних злочинів. Фотокореспондент Володимир Саквук від початку 90-х об’їздив сотні галицьких містечок і сіл, де на площах, тюремних та церковних подвір’ях розкопували тисячі людських останків - закатованих НКВС українців. У його архіві тисячі фотографій. Найбільш за масштабністю подій вразив похорон жертв НКВС у Дрогобичі. Це страшно було бачити. На площі у центрі стояли сотні трун з останками дітей і дорослих. Мабуть, немає в Галичині містечка чи села, де б не були замордовані українці, а виселяли у Сибір неугодних режиму галичан з усієї території Західної України. Тільки на початку Другої світової війни у цьому регіоні закатували 60 тисяч політв’язнів. За даними архівних матеріалів, у другій половині 40-х років усі збірні пункти у Львові та області були перевантажені – в них утримували цілі родини, щоб відправити їх у Сибір, не вистачало ешелонів. Лише за два роки - 1949 - 1950 - на Далекий Схід виселили майже 70 тисяч людей з кількох областей Західної України. Вивозили і немічних старих хворих людей, і немовлят, і вагітних жінок. Досі на Львівщині знаходять людські останки. Останній випадок - у Жовкві, у церковному подвір’ї храму Святого Йосафата. За попередньою інформацією, ці люди стали жертвами НКВС у 50-ті роки. Як зазначили Радіо Свобода в обласній прокуратурі, не порушено жодної кримінальної справи за фактом скоєних злочинів. (RadioSvoboda.Ua) * * * Керівник Українського національного інституту пам’яті Ігор Юхновський зустрівся з керівництвом Служби безпеки України. Мова йшла про взаємодію з Галузевим державним архівом СБ України, механізми доступу до архівних документів колишнього НКВС-КДБ СРСР. Сторони визначилися, що на першому етапі інститут буде працювати над документами періодів Голодомору 1932 - 1933 років, політичних репресій часів радянської влади, Другої світової війни. Створений у травні Український національний інститут пам’яті повинен займатися низкою питань, серед яких: забезпечення реалізації державної політики в сфері відновлення і збереження національної пам’яті українського народу, координація діяльності інших органів влади в цій площині, вивчення історії української нації, в тому числі репресій в різні часи, і поширення об’єктивної інформації про історію України в світі. З листівки КУНу:…"Висвітливши у своїх виступах злочинне перекручування і оббріхування історичних подій антиукраїнськими ворожими силами на прикладі проголошення Акта відновлення української держави 30 червня 1941 р., учасники мітингу рішуче вимагають від найвищих органів влади в Україні вжити невідкладних ефективних засобів для присікання в зародку антиконституційних, антиукраїнських, антидержавних чинників в Україні, а саме: 1. В повній мірі впровадити в життя положення названої вище міжнародної Конвенції про те, що представники нацменшин лише тоді можуть сподіватися на повагу своїх прав, якщо визнають і підпорядковуються національному законодавству країни проживання. Поточні події в Україні вимагають уведення в правову нормативну базу позбавлення політичних прав представників нацменшин, котрі не виконують даного положення Конвенції. 2. Українська влада має підтримати Указ Президента Російської Федерації В. Путіна про повернення в Московію вихідців з неї, які з причин ганебної імперської політики тоталітарних часів опинилися за межами своєї Батьківщини. Ситуація в країні кричуще вимагає організації репатріації таких громадян, в першу чергу тих, які задихаються від української мови в Україні та чинять антиконституційні дії, спрямовані на знищення української держави"… …"Душа українця не сприймає ваш московський "язик" за другу мову в Україні, бо: - ним та ще й розпеченим і загостреним залізом ви катували тих найкращих наших синів і дочок за те, що вони хотіли бути самі собою на своїй землі, а не перетворюватись в московців; - ним, загребущими очима і руками ви прирікали на найстрашнішу муку і смерть від голоду мільйони наших дітей, матерів і батьків, силою відбирали останню картоплину і зернину під час організованих вами в Україні штучних голодоморів"… (“Кримська світлиця”, №29, 14 липня 2006р.) Охорона здоров’яУ Криму накинули оком на протитуберкульозний диспансер Закриття спеціалізованої протитуберкульозної поліклініки в Сімферополі, де на обліку перебуває понад п'ять тисяч хворих, а також переведення лікарів-фтизіатрів на постійне місце роботи в міські поліклініки міста суперечить Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз". Про це заявив Постійний представник Президента України в АРК Геннадій Москаль. На його думку, Міністерство охорони здоров'я автономії замість вдосконалення методів боротьби з хворобою, що стала епідемією в Криму, закриває спеціалізовані лікувальні установи, покликані захищати населення від туберкульозу. Пан Москаль звернувся до Ради Міністрів АРК переглянути рішення про закриття міської поліклініки Республіканського протитуберкульозного диспансеру. Крім цього, він запропонував уряду провести там капітальний ремонт і забезпечити лікувальну установу необхідним медико-діагностичним обладнанням. Представник Президента вважає, що оскільки поліклініка перебуває в центрі міста, на вулиці Богдана Хмельницького, 17 і є привабливою для інвестиційних проектів, рішення про її ліквідацію і повернення будівлі разом з ділянкою землі в юрисдикцію Фонду майна АРК може бути на руку лише меркантильним інтересам деяких осіб. (“Демократична Україна”, №125, 13 липня 2006р.) Как сообщила вчера пресс-служба Министерства обороны Украины, благодаря своевременной помощи морских пехотинцев из состава отдельной бригады береговой обороны ВМС Украины удалось спасти жизнь специальному корреспонденту российского "Первого канала" в Крыму 34-летней Елене Иваниченко, потерявшей большое количество крови во время родов. - Когда во время родов возникли осложнения, Алена потеряла много крови, ее надо было срочно восстанавливать, - рассказал супруг журналистки, собственный корреспондент газеты "Сегодня" Майк Львовски. - А кровь у нее достаточно редкой группы - третья, отрицательная. Оказалось, что на Центральной станции переливания крови в Симферополе запасов совсем мало - буквально 500 миллилитров, то есть на две порции. У Алены естественная потеря крови была куда больше. Ситуация осложнялась еще и тем, что кровь не свертывалась. Сначала откликнулись и помогли по линии МЧС, где имелась такая кровь на совсем крайний случай. Малышка родилась в 14.10 12 июля, а на следующий день оказалось, что кровь еще нужна. Нашли ее в республиканской больнице имени Семашко, откликнулась и 7-я горбольница - тоже дали немного крови. Сложность состояла еще и в том, что хотя уже и нашлись доноры с подходящей группой, но надо было время для того, чтобы сделать из крови необходимые препараты, ведь прямое ее переливание, как известно, сейчас не делают даже в самых экстренных случаях. Слава Богу, состояние Алены стабилизировалось уже на третьи сутки после родов. Но нужно было восстановить запасы препаратов крови, которые были отданы на ее спасение. Честно говоря, мы не ожидали, что столько людей захотят нам помочь. Причем приходили сдавать кровь на имя Алены Иваниченко не только с третьей отрицательной группой, но и с другими. Откликнулись коллеги-журналисты, знакомые и даже очень много незнакомых людей, которые готовы были сразу идти на прямое переливание, чтобы только нам помочь. Сдавали кровь и военнослужащие частей береговой обороны ВМС Украины, у которых третья отрицательная группа. Благодаря такому душевному порыву хорошо пополнился городской банк крови. - Как себя чувствуют сейчас Алена и малышка? - София - такое имя мы уже дали малышке, она моя копия - родилась с весом 3640 граммов. Слава Богу, чувствует себя хорошо. Когда Алене принесли маленькую, жена резко пошла на поправку. Уже пытается вставать. Хотя медики говорили мне, что во время родов были такие критические минуты, когда у Алены уже останавливалось дыхание. Если можно, поблагодарите, пожалуйста, всех, кто помог нам в трудную минуту и помогает сейчас, персонал Луговской больницы и роддома. Ведь пока одни врачи боролись за жизнь Алены, другие их коллеги ухаживали за дочкой... Как мы с женой говорим, малышка уже стала публичным человечком: привыкла к рукам - медсестрички и врачи ее избаловали. Елена Озерян, Симферополь ДО ЗМІСТУТуризм. Відпочинок. Оздоровниці.Курортні спокуси Давньою традицією Криму є неодмінний у розпал літнього сезону наплив тисяч власних і зальотних, юних і не дуже, доларних і рубльових, елітних і трасових, готельних і вокзальних "жриць продажної любові". Ці дами злітаються, як метелики на світло, на чуже свято безжурного життя біля моря, щоб максимально витрусити гаманці невибагливих шукачів сумнівних утіх і розваг. Їх кількість і ціни за специфічні послуги коливаються залежно від зростання цін на продукти, комунальні послуги і пальне. Вони знають, що в часи жіночого безробіття тут знайдуть завжди затребуваний і добре оплачуваний заробіток, який, утім, обкладається дуже високою даниною "кураторів" цього бізнесу. Кожна прагне сороміцькою працею заробити на власне щастя: дім, машину, догляд власних дітей чи немічних батьків, відкласти дещицю і на свою нежебрацьку старість. Хоч до неї дожити — мало шансів, бо на цій криміналізованій стежці обов'язково доведеться пройти через жорстокі внутрішньокорпоративні "розбірки", чіпкі лабети сутенерів і "бандерш", "дахи" міліціонерів і чиновників, тортури збоченців, клієнтів-маніяків чи любителів "жорстокого кайфу", дикі оргії, психологічні зриви, наркотики чи алкоголізм, сифіліс чи СНІД або все це разом. ...Вже при в'їзді на півострів ви помітите присутність обабіч доріг "дівчат і дам" різного віку, що нікуди не поспішають, так званих вуличних і трасових проституток — нижчої касти цього безпутного племені. Вражаюче багато їх влітку, і що ближче до узбережжя, то частіше вони підпирають рекламні щити на зупинках чи біля автозаправок, старанно голосують власникам іномарок. Найбільше їх нині — самотніх і групами — на трасі Сімферополь— Ялта—Севастополь. Ціни на інтим навіть цього "непотребу" (з яким клієнти не церемоняться), невпинно зростають. Як свідчать поінформовані люди: коли торік ціна за "звичайний сеанс" таких послуг була 50—70 грн., то нині 100—250. Подорожчала улітку до 70 гривень і "п'ятнадцятихвилинка делікатного орального сеансу". ...Дівчатка за викликом (найчастіше студентки з гуртожитків, яким уже вистачає грошей на власний мобільник чи й "контракт" з таксистом-звідником, або на зваблююче оголошення в курортній газетці), починають торгівлю собою з 50 доларів. Щомісяця "активістка" отримує зазвичай більш як тисячу доларів, менш популярна — п'ятсот. Оперативники кажуть, що трапляються в зграйках цього штибу й зовсім наївні, простуваті, але меткі "мордашки" без жодної освіти, яким невміння відрізнити "Гегеля від Гоголя" компенсує природна врода та кілька анекдотів. А то й вчорашні школярки, не обов'язково — випускниці, які стрімголов погналися за маревом легкого заробітку, довіривши свої новенькі паспорти непевним людям. Клієнтів у них вистачає, чимало різних чоловіків розважається на кримському курорті. У багатьох із них відпустка асоціюється з сексом — "щоб як в кіно". Будь ласка! Тут навіть назви деяких кафе й ресторанчиків навіюють певні "хтиві наміри". Приміром, "Вдалі от жон", "Страсть" чи навіть "Летняя сосулька"! Та й працює більшість із них усю ніч, до ранку, "до останнього клієнта". До того ж дедалі більше прибуває іноземців, деякі замовляють в агентствах спеціальні секс-тури і доларів не шкодують. Трепетні "метелики" ведуть переважно нічний спосіб життя. Взимку виходять на полювання з двадцятої до третьої години, влітку — до світанку. Найдешевшими вважаються саме зимові "десятидоларні" проститутки. Це здебільшого знедолені діти з найнижчих прошарків суспільства, втікачі з неблагополучних родин, інтернатів, конаючих сіл і міських нетрів, усі, кого на узбіччя доріг і життя виштовхує нужденність і голод. Клієнтура в них відповідна: чорнороби, зіпсовані вулицею безвусі лайдаки, завсідники пивниць, злодії і розбишаки, водії, будівельники... Платять не всі. Є такі, що покористувалися і "адью". Скаржитися нікому — "бо приїжджі". Часто у таких відбирають паспорти, тримають у покорі, волю ламають побоями, алкоголем і наркотиками й примушують "відробляти" за все: прописку, нічліг, харчі, тримають у режимі боргової кабали. Так кажуть правоохоронці. "Наївнячки", котрі опинилися на трасі, щоб зробити своє життя багатим і красивим, дізнаються тут про наймерзенніше життєве дно, з якого видряпатися важко. Є й ті, що стоять тут, аби прогодувати дитя після "світлого кохання", трапляються навіть вагітні, на яких теж є попит "особливих цінителів". ...Дорожча категорія — валютні "путани", які тусуються мало не біля кожного бару, пансіонатів, готелів, аквапарків чи саун. Ці коштують від сотні доларів (бо вже мають візитки, певні навички куртизанок, відповідне вбрання, поверхове знання мов, етикету, "відстібають" контролюючим "тьотям" і "дядям", які й пропонують їх клієнтам у номерах — через агентуру з охоронців, офіціанток, консьєржок, буфетниць, масажистів чи банщиків). Найвищі в цій ієрархії і найщедріше оплачувані — так звані "спецзамовлення", яких замовляють в номери завсідники "крутих" приватних готелів. З такими "лялечками на виїзд" не соромно з'явитися не лише на холостяцькій збіганці, а й на корпоративній вечірці чи діловій зустрічі. ...Їх міліція в курортний сезон обраховує тисячами, скаржиться, що притягти до адмінвідповідальності за це заняття складно, бо "завжди бракує доказів". Притягають за цією статтею зазвичай кілька десятків "активісток" від шкільного віку до "бальзаківського". Найтяжче "возитися" з цинічними підлітками та наївними дівчатками, обдуреними "цяцянками-обіцянками" красивого життя. Цей "бізнес" невигойне калічить їх на все життя, якщо воно у них лишиться. "Задокументувати" їх усіх нині тяжко. Кожна з пелюшок уміє качати права. У прийомнику-розподільнику їх тримати заборонено, центрів тимчасової ізоляції для неповнолітніх порушників ще не створили. А "підстарки" відпрошуються традиційним виправданням: "Тільки цим ось заняттям і можу прогодувати діток". Утім, перше ж затримання фіксується в юній біографії у спеціальній обліковій картці з обов'язковою "грою на піаніно" — взяттям відтисків пальчиків і першим "пам'ятним" штрафом від 85 до 170 гривень. Уже друге затримання обійдеться продавщиці власного тіла й душі в 136 чи 255 грн. Наступні — дедалі дорожче. Оскільки "дєвушкамі" маніпулюють найчастіше кримінальники, то і втягують їх у підсудні справи, змушують до відверто бандитських дій. Найчастіше самі "братки" підстерігають підгулялих клієнтів, щоб пограбувати, а "дамам" доручають підсипати у напої клофелін або інші запаморочливі препарати. Найчастіше потрапляють в поле зору міліції повії, зорієнтовані на масового споживача непевних утіх, рідше — на багатих клієнтів, зовсім поодинокі — на дуже багатих. Між цими кастами існує жорстка межа, а всередині кожної — нещадна конкуренція за сфери впливу, надійних "папіків", охоронців, помічників і лакеїв секс-бізнесу і клієнтів. У Ялті, трапляється, вранці знаходять повій у сміттєвих баках навіть на центральній набережній. Такі розрахунки в цьому середовищі — звична річ. А медиків вражає байдужість до власного життя і здоров'я представниць усіх, без винятку, "професійних каст" цієї категорії наших співгромадянок. Рідко яка з них відвідує навіть безплатних гінекологів, що працюють при благодійних організаціях і фондах "Надія і порятунок", "Співдружність", "Центр соціального захисту й допомоги". Хоча кожна усвідомлює, що постійно перебуває в групі ризику, щодня наражається на зараження ВІЛ-інфекцією, й добре знає, що проститутки становлять уже більш як третину із шести тисяч ВІЛ-інфікованих півострова. Останні обстеження й опитування підтвердили чітку тенденцію: кримські й заїжджі повії у гонитві за зиском рідко відмовляються від інтим-контакту з ВІЛ-інфікованим клієнтом. Дуже впевнені, що їх захистять презервативи й непевні мазі з фальшивими етикетками. При цьому більше половини з них відмовляються від цього непевного захисту — або за додаткову оплату, або на жорстке наполягання клієнтів з темними біографіями й важкими кулаками. Недавно в Ялті обстежили півсотні юних ударниць секс-вахт, кожна з яких вважала себе цілком здоровою. Але довелося засмутити їх: аж 29 із них серйозно хворі на підступні хвороби, що передаються статевим шляхом. Лікарі застерігають: коли ще недавно СНІД був розповсюджений здебільшого серед наркоманів, нині дедалі частіше його передають повії. А повії "зі стажем" самі зізналися медикам-психіатрам: окрім довжелезного шлейфа смертельних і мерзенних хвороб, вони тяжко страждають від кожного контакту, довго відчувають глибоку психологічну травму, часто разом з фізичною. Адже до секс-товару "покупець" ставиться відповідно: як до речі, з якою можна робити що заманеться, знущатися, калічити, навіть вбити, й завжди зневажати. Попри це масштаби курортної секс-індустрії вражають. Психологи кажуть, що в повії здебільшого йдуть ті, кому це... до вподоби. З кількох жінок середнього віку, у яких не склалося сімейне життя чи кар'єра, кожна поведе себе по-різному. Одна стисне кулаки й шукатиме роботу, бодай найнепрестижнішу. Інша позичить гроші у знайомих. Третя чекатиме, що Бог дасть. Четверта буде пити. А п'ята з'явиться на панелі, бо й у думці не допустить, що вчинити можна якось інакше. У повії ніхто нагайкою не заганяє. А доки суспільство вирішує, як побороти це зло, дівчатка й зрілі жінки виходять на "такі заробітки". На всіх є попит. І не лише в Криму — за даними ООН, чверть світового прибутку злочинного бізнесу на торгівлі людьми приносять українки. Віктор Хоменко. Крим. Коктебель предлагает восточные чары, Крым в этом сезоне прославился не только антинатовскими выступлениями, но и высокими ценами. Отдых в той же Ялте, например, многим нынче не по карману. "Подтягиваются" к ней по ценам и Алупка, и Симеиз, и Мисхор. Туроператоры предлагают в качестве альтернативы более дешевые курорты АРК. Среди прочих часто называют Коктебель с Феодосией. "КП" решила выяснить, на что могут рассчитывать те, кто намерен провести отпуск на этих курортах. Презервативы - в ассортименте Коктебель многим известен прежде всего тем, что в нем жил и творил поэт Максимилиан Волошин. Его дом-музей на набережной заботливо обнесен стеной розового цвета. Но сегодня основная достопримечательность приморского городка – это восточная экзотика: чайханы, кафе и рестораны национальной кухни, а также частные отели в мавританском стиле. Судя по всему, местные жители намерены развивать "восточность" городка и дальше, причем ударными темпами. Многие новостройки, даже дома без отделки, имеют соответствующий вид: узорчатые окошки, арабская вязь, мини-минареты. Чайханы тянутся сплошняком вдоль берега. Особенность заведений – чаю нужно попросить, причем твердым, не допускающим возражений тоном. Иначе услужливый хозяин моментально предложит вам ознакомиться с меню, где, помимо чая, фигурируют и алкогольные напитки. В чайхане нужно разуться, и вас усадят на низкий, покрытый ковром диванчик. Узорчатые ковры, кальяны и полумрак... Вполне ощущаешь себя где-нибудь в Средней Азии. Впрочем, посетители нередко заходят в такой экзотике просто попить пива. Можно взять напрокат и кальян. Средняя цена – 6 гривен за минуту. Восточных отелей в Коктебеле пока что - пересчитать по пальцам. Чадру в них носить не заставляют, а вот прогуливаться по холлу в купальниках и плавках запрещено. Зато в меню бара одной из подобных гостиниц рядом с традиционным набором "орешки, пиво, шоколад" соседствует такой товар, как… презервативы. Жилье в Коктебеле можно снять довольно недорого. Комнаты и квартиры стоят значительно дешевле апартаментов в частных гостиницах и пансионатах. Однако следует уточнять, где расположены удобства и как обстоят дела с водой. Частники откровенно сетуют: народу отдыхает мало, а конкуренция жестокая. Поэтому торговаться с ними можно, но сильно сбить цену не надейтесь. В ответ сразу услышите рассказы о неудачной весне и первой половине лета, после чего, если не согласитесь, к вам моментально потеряют интерес. Кстати, вокруг Коктебеля много виноградников, а в самом городе несколько фирменных магазинов. Многие увозят отсюда в качестве сувенира бутылочку вина. Из местных лакомств стоит попробовать тандырные лепешки. Пришел стрелять - стреляй, а не разговаривай Феодосия, по сравнению с Коктебелем, шумная и людная. Там – уединение вблизи от моря, здесь – масса народу, снующего по набережной. От политических бурь в городе уже не осталось и следа. Феодосийцы заняты тем, что наверстывают упущенное, "оживляя" сезон. Поэтому жилье снять не проблема: торговаться не только можно, но и нужно, владельцы легко идут на уступки. Вариантов много, однако не соглашайтесь сразу, а проверяйте наличие заявленных удобств. Койко-место стоит 20 грн. за сутки, стандартный "совковый" номер в гостинице – 89 грн., 2-х комнатная квартира - от 75 до 250 грн. Домик в частном секторе реально снять за 5-15 долларов в сутки. Помимо всего прочего, и в Феодосии и в Коктебеле - обилие тиров и кафе с караоке на набережной. В первых можно пострелять из автомата или пулемета (сделать 10 выстрелов стоит от 15 до 25 грн.). За энное количество попаданий в цель выдают приз - мягкую игрушку. Впрочем, отдыхающие туда заходят редко, и даже настойчивые зазывания не помогают. Так что просто подходить и интересоваться не советую – разочарованный владелец может и нагрубить. Караоке привлекают сильнее. Несмотря на сравнительно высокую цену (от 8 до 10 грн. за одну песню), к вечеру находятся желающие блеснуть вокалом. Популярны и сюжетные фотографии: курортники охотно снимаются в костюмах, перевоплощаясь то в кавалеров и дам галантного века, то в Чапаевых и Анок-пулеметчиц. Не зарастает тропа и к площадке, где каждый желающий имеет возможность запечатлеть себя любимого в образе партизана. Есть и прочие, традиционные раскрашенные панно с дырами для лиц. Все удовольствие стоит от 15 до 30-40 грн. ЦЕНЫ Жилье Коктебель: - койко-место от 1 долл. в сутки; - комната со всеми удобствами – 8 долл. в сутки; - санатории, пансионаты – в зависимости от категории номера от 15 до 30 дол; - частные отели (завтрак, все удобства) – 20-30 долл. в сутки за человека. Феодосия - койко-место в комнате от 1 до 4 долл. в сутки; - домик в частном секторе - от 5 до 15 долл. в сутки; - однокомнатная квартира – от 15 долл. в сутки за человека; - гостиницы, пансионаты – стандарт: от 12 до 17 долл. в сутки (за номер), улучшенный: от 17 до 25 долл. и выше в сутки. ПРОЕЗД Маршрутка от Коктебеля до Феодосии – 3 грн. 50 коп, время езды – от 15 до 25 минут, в зависимости от состояния дороги. СУВЕНИРЫ Художественные фото крымских красот - от 10 до 40 грн. Картины - от 50 до 500 грн. Ракушечные кораблики - от 5 до 30 грн. Новинка сезона – корзинка с цветами из ракушек – от 12 грн. Рыцарь из ракушек (в зависимости от размера) - 15-30 грн. Кстати, за сувенирами стоит съездить в Феодосию, где они в среднем на 5-7 гривен дешевле, чем в Коктебеле. Лилия Фоменко СевастопольНотаріальний рекет, або Як захиститися від ненаситного табеліона Як формуються ціни на нотаріальні послуги в Україні, з чого вони складаються і де про них можна дізнатися? Хто контролює (і ни контролює взагалі!!!) роботу нотаріусів у питанні оплати їхніх послуг? Ці запитання ставить собі кожний, хто переступає поріг нотаріальної контори. Зрозуміло, що є встановлені законом платежі (держмито) — визначені відсотки від мінімальної зарплати. Але чи бачили ви бодай в одній державній нотаріальній конторі чи у приватника вивішені для загального огляду розміри держмита за ті чи інші нотаріальні послуги? їх немає! За всієї моєї поінформованості, грамотності, можливості користуватися Інтернетом домогтися в нотаріуса справедливості не змогла. І не була впевнена в тому, то з'ясування стосунків із поважною пані через компетентні органи не коштуватиме мені дорожче тих грошей, що вона їх здерла з мене, не видати и квитанції. Годі вже казати про не дуже поінформованих громадян. Професія нотаріуса останнім часом стала надто затребуваною, нотаріальних послуг ми останніми роками потребуємо дедалі частіше, от переписувачі (від лат. notarius — переписувач) і не соромляться. Просто грабують людей, не дотримуючи норм оплати за послуги, установлених законом про нотаріат і рішенням уряду. Недавно засвідчувала підпис на своїй заяві до банку, то з мене здерли 50 гривень і жодної квитанції не видали. А через кілька днів мені зателефонували з ощадкаси і запитали, на який саме рахунок потрібно зарахувати мій платіж держмита в...34 КОПІЙКИ(!!!). Виходить, нотаріус, узявши з мене 50 гривень, замість мене заповнила платіжку і заплатила держмито в ощадкасі. Співробітниця ощадкаси (довідавшись мій телефон за адресою і прізвищем у квитанції) запитувала, за що саме я заплатила держмито, щоб указати правильний номер рахунка. У такий спосіб я г дізналася, на скільки десятків гривень "нагріла" мене нотаріус. А вона ж мені ще дуже наполегливо натякала, що це тривала і складна процедура (засвідчити підпис!!!). Але я "не зрозуміла" її і більше 50 гривень платити не збиралася. Це відбувалося в севастопольській державній нотаріальній конторі на проспекті Острякова. А що тоді казати про приватних табеліонів (табеліон — нотаріус у давньоримському праві). Торік за таку послугу мені довелося викласти приватникові 90 гривень. А в нинішньому телефонувала до багатьох приватних нотаріусів Севастополя, та жоден з них не погоджувався засвідчити підпис на заяві до банку дешевше як за 150 (!!!) гривень. Що вже казати про оплату нотаріальних послуг під час купівлі-продажу нерухомості! Тут узагалі немає жодних меж, "щоб швидше", "надійніше"... Навіть знаючи справжні розцінки, неможливо від нотаріуса домогтися правильного застосування норм закону. Проте й на табеліонів має бути управа? Як захистити в нашій державі свої права споживача нотаріальних послуг? Чому Міністерство юстиції не домагається, щоб у кожній державній (хоча б !!!) конторі на дошці оголошень висіли закон про нотаріат і додаток до нього про розміри держмита за ті чи інші нотаріальні дії. І які групи населення звільняються від сплати держмита (інваліди війни, наприклад та ін.). Чому севастопольцям (та й жителям інших міст України) недоступна інформація, на яку має право споживач нотаріальних послуг? Напередодні двох важливих подій: 2500-річчя Балаклави і 150-річчя першої оборони Севастополя під час Кримської війни 1853—1856 pp. у Севастополі проходив великомасштабний міжнародний семінар нотаріусів у рамках відповідного україно-канадського проекту і за безпосередньої підтримки латинського Міжнародного нотаріального союзу, організований Міністерством юстиції України та Палатою нотаріусів нашої країни. У чотириденному форумі брали участь майже 150 нотаріусів з усіх регіонів України, представники Швейцарії і Канади. Навчання сучасних табеліонів проводилося за двома недавно прийнятими законами: "Про іпотеку", "Цивільний кодекс України". Удосконалювати їм свої знання в галузі права допомагали безпосередні розробники нових законів: доктор юридичних наук Зорислава Романовська, головний консультант відповідного комітету Верховної Ради (минулого скликання) Володимир Ясинський, представники Верховного суду України, провідні юристи, банкіри. Непогано б було навчити наших юристів-нотаріусів ще і деонтології, та й семінар-для вивчання закону про захист прав споживача їм не завадив би. А нам, споживачам, дуже хотілося б дізнатися, як захищатися від непомірних апетитів переписувачів. Світлана Калиновська. Севастополь. Менше розмов — більше економіки... Дві гілки влади Севастополя готові знову стати на стежку війни. Цього разу — через проект генерального плану розвитку міста на 2005—2025 роки, який нещодавно здобув державну премію на конкурсі кращих проектів розвитку міст. Депутати нового скликання вважають його сфальсифікованим. Вони переконані, що проект, який держадміністрація подала їм сьогодні, істотно відрізняється від того, котрий був затверджений у 2005 році депутатами минулого скликання. Депутатський склад міськради оновився дуже істотно, проте депутати, які залишилися, пам'ятають, що в первісному графічному варіанті проекту Севастополь було визначено як місто-регіон з кордонами, що окреслювали площу у 86 тисяч гектарів землі. В нинішньому варіанті — по Комишовському шосе пролягла чітка лінія, яка відділила місто площею в 11,7 тисячі гектарів від решти території за його межами. З поняття "місто-регіон" зникла частка "регіон", а з нею і площа в 74,4 тис. га. Отже, сьогодні міськрада має право розпоряджатися лише окресленою площею у межах міста. Решта території належить державі і контролюватиме її міська держадміністрація. Рішенням сесії міськрада зобов'язала держадміністрацію до 1 липня повернути генеральному планові розвитку міста його первісний вигляд. Але 1 липня працівники міської держадміністрації спромоглися лише на пояснення, що у проекті генерального плану немає "ни подлога, ни злого умысла". До того ж, як з'ясувалося, проект взагалі до міськради в адміністративному порядку ще жодного разу не подавали. На те були вагомі причини: заборгованість перед фахівцями, що працювали над проектом, становить 300 тисяч гривень. Останні побоюються, що з офіційною здачею проекту вони поховають надію на отримання тих грошей. А не було офіційного подання, то й конфлікту немає, вважають чиновники від держадміністрації. Депутати образилися. Якщо проект до міськради не подавали, то як його затвердили? Сергій Куніцин, призначений 1 червня на посаду міського голови, того самого дня виступив перед депутатами міськради, пообіцявши, що "... відтепер стосунки двох гілок влади набудуть професіоналізму, прозорості і чесності заради миру та стабільності регіону. Менше політики — більше економіки". Прогнози сьогоднішнього конфлікту — невтішні. Одна із сторін збирається звернутися до суду. А городянам незрозуміле, що більше псує стосунки двох гілок влади, — політика чи економіка? А ще — котрий з двох варіантів проекту генерального плану розвитку міста удостоєний державної премії? Лідія Степко. Севастополь. Многодетная мать Галина
КРЫЛОВА: Около месяца назад три севастопольские семьи захватили пустые квартиры в новом доме. Одна из "захватчиц" - мать-героиня, у двух других - четверо и шестеро детей. Муж выгнал на улицу - Спускаюсь! - прокричала с балкона темноволосая женщина. - В подъезд не ходите, вас все равно не пустят, там милиция. Галина Крылова, мать четверых детей, осторожно присаживается на скамейку. Она пионер заселения "ничейного" подъезда. Так получилось, что Галина вместе с двумя дочерьми 17 и 14 лет и близнецами-мальчиками оказалась на улице. Муж нашел новую любовь и "попросил" супругу освободить две комнаты в коммуналке, которые ему принадлежали. Поскитавшись по знакомым, женщина случайно услышала, что в новом доме по улице Горпищенко пустует целый подъезд: его до сих пор не может выкупить Управление МВД Украины в Севастополе у "Севастопольстроя". И вместе с детьми она заняла квартиру на третьем этаже. - Почти год прожила тихо, правда, взглядов косых было достаточно. Конечно, не все соседи вели себя агрессивно, но были такие, которые почему-то почувствовали себя оскорбленными моим появлением: ругались, даже учили своих детей бросать в меня камни. Можете себе представить: молодая мама показывает четырехлетнему малышу нехорошую тетю и вкладывает в ручонку камень? Но постепенно все утряслось. Вторая волна началась недавно, когда в этот же подъезд вселились еще две семьи. Каждая заняла по две квартиры (двух- и трехкомнатной). Раньше они жили тоже в жутких условиях, чуть ли не в одной комнате все вместе. Городские власти взяли тайм-аут На новых вселенцев "Севастопольстрой" отреагировал тут же: в подъезде поставили охрану, чтобы еще кому-нибудь неповадно было занять жилплощадь. Многодетных пытались "выкурить" разными способами: отрезали свет и воду, потом привезли сварочную установку и сообщили, что сейчас заварят железную дверь подъезда — кто не успеет выбраться, тот так и останется внутри. - Дети очень испугались, они понимали, что происходит, и поверили, что нас замуруют, - рассказывает Галина Крылова. - К счастью, угрозу не выполнили. - Женщина! А нас вы почему не спрашиваете, почему мы не хотим рядом с этими бомжами жить? - раздается голос за спиной: это с одного из балконов выглядывают соседки - две симпатичные ухоженные дамочки. - Все равно мы добьемся, чтобы они вместе со своими выродками убрались отсюда. Люди по двадцать лет квартир ждали, а они сами захватили! - Моей жене недавно присвоили звание "Мать-героиня", - вступает в беседу вышедший из подъезда Вячеслав Дьяков. - У нас восемь ребят. Я работаю, стараюсь обеспечить всех. А вот квартиру купить не можем, в очереди, судя по всему, стоять будем, пока дети не вырастут. Всю последнюю неделю многодетные простояли в пикете перед горгосадминистрацией. Теперь взяли тайм-аут - севастопольский градоначальник Сергей Куницын пообещал что-то сделать. Вряд ли самозахватчиков оставят в новом доме - но, может быть, дадут другое жилье. А если нет? - Снова выйдем в пикет, - говорят многодетные женщины. - Может быть, и голодовку объявим… Поможет ли? Известно, что сытый голодного понимает плохо - это так хорошо видно по озлобленным выкрикам законных обладателей квартир дома на улице Горпищенко. ОБРАТНАЯ СВЯЗЬ Уважаемые читатели! А как вы относитесь к поступку многодетных семей, захвативших чужие квартиры? Звоните нам сегодня с 12 до 13 часов по телефону (044) 205-43-66. Наталья Дремова Події. Трагедії. Надзвичайні ситуації. Кримінал.В Севастополе сотрудники УБОП раскрыли совершенное в 1998 году убийство старшего уполномоченного Отдела госслужбы по борьбе с экономическими преступлениями городского УМВД Украины подполковника милиции Виктора Настенко. Заказное убийство было связано с профессиональной деятельностью милиционера. Одним из исполнителей был 33-летний мужчина, который длительное время скрывался в Кривом Роге и был задержан во время совершения ограбления. Он этапирован в Севастополь и уже сознался в убийстве. Его сообщником был мужчина, который осужден за убийство и отбывает наказание. Выяснено, что после убийства подполковника злоумышленники избавились от оружия, доложили заказчику и получили $300. (“Вечерние вести”, №96, 11 июля 2006г.) В Крыму птицы сожгли лайнер главкома российского флота Понедельник действительно выдался несчастливым днем для самолетов. 10 июля с военного аэродрома в поселке Гвардейское, что под Симферополем, должен был взлететь самолет с делегацией ВМФ России. На его борту был командующий флотом Владимир Масорин... У проходной в военный городок заворачивают все машины, не принадлежащие местным жителям или военнослужащим. На вопросы, что случилось, караул качает головой: никаких комментариев. О том, что разбился самолет, знают даже не все, кто живет в самом городке. Зато они могут подсказать, как проникнуть за забор. - Вон туда, вдоль стены, увидите химбазу, и налево от нее, - проинструктировал корреспондента "КП" первый же встречный. И точно - дорога уходила в солидный проем в заборе: видимо, когда-то тут сделали удобный выезд для грузовых машин. Сразу за ним - ряд частных домиков. Их обитатели задумчиво лезут пятерней в затылок, прикидывая, как сподручнее добраться до полосы. Петлять по бетонке и асфальту приходится минут пятнадцать. Видно, что на огромном поле легковушки едут в одну сторону - туда, где начинается огромное пространство сгоревшей травы. А вот и самолет: издалека заметен огромный черный хвост, все, что рядом, - усеяно такими же черными обломками. Вот в эту-то минуту сбоку материализуются несколько людей в военной форме и требуют предъявить документы. Дальнейший разговор продолжается в комендатуре. Комендант Василий Иванович по-отечески журит и выясняет, через какую такую дыру журналистам удалось проникнуть на охраняемую территорию. - А из-за чего все-таки авария? - интересуемся мы у комменданта. - Это будет ясно после официального заключения, но там валялись обгоревшие птичьи тушки, так что, может, виноваты они. Возможно, из всех катастроф эта - самая счастливая: среди 28 пассажиров нет ни погибших, ни тяжело травмированных. А вот багаж и - самое главное - секретные документы сгорели дотла. Наталья Дремова Аэробус А-310 совершил вынужденную посадку в Симферополе Ночь с воскресенья на понедельник могла стать трагической еще для 243 пассажиров российского авиалайнера: при перелете из Антальи в Москву возникла неисправность в самолете, принадлежавшем компании "Сибирь". К счастью, неполадки в одном из двигателей экипаж заметил вовремя, и командир принял решение об аварийной посадке. - В воскресенье в 21.38 мы получили сообщение, что в Симферопольский аэропорт будет аварийно садиться российский лайнер, - рассказал "Комсомолке" сотрудник пресс-центра ГУ МЧС Украины в Крыму Александр Загуменный. - Хотя в аэропорту есть своя служба безопасности полетов, мы тоже привели в готовность свою технику, подготовили наш специальный медицинский автомобиль. В случае ЧС мы бы прибыли на место незамедлительно. Но уже через десять минут мы вздохнули с облегчением: самолет приземлился, причем посадка была мягкой, никто не пострадал. Авиалайнер в Симферопольском аэропорту простоит несколько дней - до тех пор, пока не закончится его тщательный осмотр техническими специалистами авиакомпании "Сибирь". - Пассажиры уже отправлены в Москву, их забрал самолет, вылетевший в половине шестого утра в понедельник, - сообщил представитель администрации Симферопольского международного аэропорта Валерий Косташенко. - Самолет пока стоит у нас. ("Комсомольская правда", №127, 11 июля 2006г.) Большая вода продолжает затапливать Крымский полуостров Дожди продолжают обильно поливать крымский полуостров. Второй уик-энд подряд не обходится без ЧП. В минувшее воскресенье на 3 километре трассы Грушевка—Судак мощным потоком смыло 20 метров дорожного покрытия. Движение автотранспорта было полностью остановлено. По информации крымского главка МЧС, на ликвидацию чрезвычайной ситуации были брошены шестеро рабочих и строительная техника. К ночи дорожное покрытие частично восстановили. Движение транспорта разрешено, но осуществляется с ограничениями. Тем временем в Феодосии из-за обильных осадков затопленными оказались две улицы. Уровень воды в частных домах составляет 40—70 сантиметров. По информации МЧС, никто из местных жителей не пострадал. Жизнь людей вне опасности. Сегодня погода на полуострове без существенных изменений. Синоптики по-прежнему обещают дожди, местами сильные. Кроме того, объявлено штормовое предупреждение. Ожидается подъем уровня воды в реках до 0,5—1,5 метров. В юго-восточных районах существует угроза схода селевого потока. Напомним, в ночь с 1 на 2 июля в Белогорском районе Крыма размыло дамбу Богатовского водохранилища. Водным потоком затопило 12 сел, из которых сильнее всего пострадали 7. В результате ЧС погибли две женщины. Ликвидация последствий бедствия продолжается по сей день. "Новый регион — Крым" Неприятности преследуют авиакомпанию "Сибирь". Почти через сутки после иркутской трагедии аэробус той же марки А-310, выполнявший рейс "1822" по маршруту Анталия—Москва с 243 пассажирами на борту, запросил аварийную посадку в Крыму из-за неполадок в работе левого двигателя. Самолет 9 июля в 21 час. 54 мин. приземлился в аэропорту "Симферополь". Никто не пострадал, если не считать стресса. — Мы же знаем, что случилось в Иркутске, — рассказывает москвичка Екатерина Полянская, — представьте, когда нам объявили о незапланированной посадке. Стюардессы просили убрать колющие предметы, снять кольца, затянуть пояса у детей. Ночь пассажиры провели на аэровокзале, к утру "Сибирь" выслала за ними Ил-86 и отправила в Москву. Майк Львовски Вчера около полудня на взлетной полосе аэродрома в Гвардейском (в 18 км от Симферополя) в турбину взлетающего Ту-134 попала птица. Через несколько мгновений один из двигателей застопорило, и турбина загорелась. Ситуация усугублялась тем, что баки были полностью заправлены топливом — летели до Москвы. Вместе с экипажем на борту находилось еще около 15 морских офицеров во главе с главкомом ВМФ России, адмиралом Владимиром Масориным. По инерции самолет вынесло за пределы взлетно-посадочной полосы, пламя уже распространялось по фюзеляжу. Люди успели покинуть борт. Пострадали 3 офицера — у них ожоги средней тяжести. Машина сгорела и восстановлению не подлежит. Офицеры пока остаются в Крыму. Майк Львовски У Криму загорівся російський військовий літак Під Севастополем зазнав аварії літак Ту-134 ВМФ Росії, на борту якого перебувало 20 осіб, зокрема, головком ВМФ РФ адмірал Володимир Масорін. Як передає ІТАР-ТАКС, унаслідок постраждали три особи. Вони дістали опіки різного ступеня тяжкості й доставлені в госпіталь. Загрози їхньому життю немає. Сам головком ВМФ також не постраждав. Інцидент стався під час зльоту з аеродрому Гвардійський. "Під час набирання висоти в Ту-134 ВПС Чорноморського флоту сталася зупинка одного з двигунів", — повідомив представник ВМФ. Екіпаж зв'язався з керівником польотів, і літак зробив посадку на смугу аеродрому. Через високу ; швидкість лайнер загорівся, викотився за межі посадкової смуги і розвалився. Екіпаж і офіцери, що перебували на борту, організовано залишили літак. Володимир Масорін перебував у Криму, де спостерігав за навчаннями рятувальників Чорноморського флоту. Як повідомив РІА "Новости" помічник головкому ВМФ Ігор Дигало, ймовірно, що в двигун літака могли потрапити птахи. Причини пригоди розслідуватиме спеціально створена комісія. (“Голос України”, №126, 12 липня 2006р.) У приватному секторі Феодосії від зсуву постраждали будинки Не шкодує Крим нинішнього літа негода. Після підтоплень у Білогірському районі лихо прийшло у Феодосію. Після рясних дощів 9-11 липня (випала двомісячна норма опадів) у передгірському районі Карантин приморського міста, де на північних схилах розмістився приватний сектор, активізувалися зсуви. Хоча перші ознаки "надзвичайщини", як розповіли "УМ" місцеві еменесники, були зафіксовані у цьому ж районі Феодосії ще у 1999 році. На їх ліквідацію з бюджету навіть виділили кошти. Проте реально ніхто палець об палець не вдарив, якщо не брати до уваги поодиноку ініціативу самих городян, котрі пробували зарадити бiдi. Тепер компетентні органи мають з'ясувати, куди поділись ті гроші. Після нинішніх злив земля поїхала ще більше. Наслідки такі: у людей похилились паркани, а по стінах будинків старої забудови пішли загрозливі тріщини. Вього протизсувна служба разом із комунальниками і працівниками МінНС нарахувала на цей момент понад 25 таких будинків, де мешкає 70 осіб. Наразі подібна інформація ще вивчається й уточнюється. На найближчому засіданні міської комісії з техногенної, екологічної безпеки і надвичайних ситуацій мають ухвалити вже конкретні заходи з ліквідації наслідків стихії. Проте, як запевнили "УМ" у прес-службі МінНС, про відселення людей поки що не йдеться. Василь Драголюк Чрезвычайная ситуация в Феодосии Последние ливневые дожди в Феодосии привели к тому, что 51 дом оказался в аварийной ситуации, и сейчас их жильцам нужно подыскать другое жилье, сообщает "Кафа". — Из-за дождей испортилось более 100 кровель, затопило десяток подвалов, 51 дом признали аварийным, и их жителей необходимо отселять, — сказал начальник Феодосийского Управления жилищно-коммунального хозяйства Игорь Носков. — Ситуация серьезная. Нанесенную на улицы землю убирали 16 машин. В основном пострадал жилой фонд, находящийся на балансе ЖЭКа №2. Возможно, связано это с тем, что там находятся частные дома, и все они очень старые. С таким я еще не сталкивался. В районе ул. Гарнаева упала подпорная стена, которую установили специально во избежание оползней. Пока люди живут в своих домах, — отметил начальник УЖКХ. — Мы подготовили документы и передадим их вышестоящему руководству. Одному городу с этим справиться не под силу. Хочу сказать спасибо нашим солдатам, которые помогали справляться с последствиями стихии. ("Вечерние вести", №100, 18 июля 2006г.) Болтливый мент испортил 646 таксофонов Симферопольский милиционер, которому по должности положено бороться с воришками и мошенниками, не считал для себя зазорным потихоньку обворовывать "Укртелеком". Для этого он обзавелся чудо-карточкой для таксофона: специальный чип, встроенный в нее, позволял бесплатно звонить по межгороду. Целый год милиционер названивал друзьям, знакомым, родителям, любимой девушке, не беспокоясь о деньгах. Правда, каждый раз после визита его к таксофону, приходилось чинить аппарат — карточка что-то намертво заклинивала в тонкой автоматической системе коммуникаций. — В конце концов, представители "Укртелекома", которые несли убытки из-за постоянных поломок, обратились к правоохранителям, — рассказала "Комсомолке" пресс-секретарь прокуратуры АРК Наталья Бояркина. — У них уже были основания утверждать, что таксофоны страдают после звонков с неизвестного номера, сделанных при помощи странной карточки. Вычислили любителя бесплатных звонков сотрудники крымского управления СБУ с помощью камер слежения, установленных у таксофонов. Так и был задержан милиционер, которому сейчас предъявлено обвинение в мошенничестве и вмешательстве в работу электронно-вычислительной техники. Оказалось, что за тот год, что он пользовался свое карточкой, успел сделать 646 звонков — получается, названивал чуть ли не по два раза в день. Наговорил он в общей сложности на 2,5 тысячи гривен, которые теперь должен будет вернуть "Укртелекому", а еще 3,5 тысячи заплатить за ремонт таксофонов. Наталья Дремова Підготовлено Центром інформації ДО ЗМІСТУ |