Електронний бюлетень"Крим у дзеркалі української преси"№ 14(11.05 - 20.05.2006)За 11.05 - 20.05.2006 року Центром інформації та документації кримських татар виявлені наступні матеріали щодо кримської та кримськотатарської тематики, які систематизовані нами за рубриками з посиланням на видання і дату публікації. Матеріали надаються мовою оригіналу. З М І С Т:Влада. Суспільство. Політика.Відмінності - чинник єдності, а не причина розколу (Підсумки, а точніше наслідки, двох виборчих кампаній, що відбулися, надзвичайно важливі для майбутнього України. Ми маємо справу з тонкими політичними матеріями, з котрими, як хірурги, маємо поводитися обережно, але напевне. А для цього аналіз ситуації повинен бути точний і адекватний життєвим реаліям, позбавленим найменших ілюзій та фантазій. Найважливіші та найнебезпечніші наслідки виборів проявилися в політичній актуалізації відмінностей регіонів України. Відмінностей навіть не так політичних, хоча і їх насамперед, як історичних, духовних, ментальних, економічних і навіть релігійних. Де-юре ми маємо одну країну, але де-факто роздмухані політичні та стратегічні уподобання регіонів, сходу, центру і заходу України настільки різні, що небезпека розколу цілком реальна. Не бачити і недооцінювати цього було б для політиків надто недалекоглядно і непрофесійно.) Володимир Шкляр, ((Начало в № 19) Теперь о моих мотивах. Уже больше двух лет до меня доходят слухи, что я недоволен своей карьерой, работаю на себя, не выполняю решения Милли Меджлиса, без спроса распространяю информацию о положении крымских татар. Это слышится и в "заспинных" разговорах, и в интернет-изданиях вроде "Майдана", и в недоумении некоторых представителей нашей диаспоры. Началось это с момента, когда я и несколько других членов Милли Меджлиса открыто встали на защиту пикетов крымских татар, требующих земли на Южном берегу, и усиливалось по мере нашего участия в акциях протеста против беззаконий украинской власти, включая защиту крымских татар в судах и "Азатлык".) Надир Бекиров, Безвладдя загрожує катастрофою (В Україні відбулися вибори, формуються нові органи влади. На жаль, політична нестабільність позначається на розвитку економіки, роздуваються ціни, погіршується життя людей. Що думають про ці проблеми керівники народних демократів напередодні з’їзду НДП? Сьогодні ми публікуємо думку з цих питань першого заступника голови НДП, радника Президента України Сергія Куніцина.) Микола Семена (Сімферополь) (На першому засіданні сесії V скликання новообраний депутатський корпус Верховної Ради автономії обрав свого нового голову.) Віктор Хоменко. Крим. Парламент АРК прагне "закритися" (Кримський парламент нового скликання вчора зібрався на свою першу сесію. Під час першого пленарного засідання було заплановано обрання голови Верховної Ради АРК, його заступників і формування складу президії парламенту автономії.) (“Демократична Україна” №85, 13 травня 2006 р.) Хто забезпечить "рай для Криму"? (Учора в Сімферополі відбулася перша сесія нової Верховної Ради Криму. Головою Верховної Ради автономії таємним голосуванням обрано лідера блоку "За Януковича!" Анатолія Гриценка, чинного віце-прем’єр-міністра уряду Криму. За нього віддав свій голос 71 депутат — всі, хто взяв участь у голосуванні. Кримський парламент також припинив повноваження Ради міністрів Криму і доручив йому виконувати обов’язки до формування нового уряду. Наступну сесію ВР Криму призначено на 19 травня.) Микита Касьяненко (А він, як співається в пісні, найважчий. За напругою переговорів, знервованістю політиків і кинутими на прорив ресурсами останній тиждень в автономії мало чим відрізнявся від виборчих баталій. Із тієї лише відмінністю, що тепер боротьба точилася не за голоси виборців, а за їхніх обранців, не обмежених вимогою берегти партійну вірність. Результати виборів розділили майбутній парламентський корпус Республіки Крим майже на рівні за кількістю депутатів частини. З одного боку — жорстко контрольований моноліт блоку "За Януковича!" (44 мандати зі ста), з другого — сім блоків і партій, найкращий результат у яких становить десять депутатів. Проста арифметика дала підстави першим сподіватися на притягальну силу своєї кількості, другим — вірити, що коаліція можлива й без регіоналів. Амбіційні заяви екс-прем’єра Сергія Куніцина, блок імені якого здобув десять місць у парламенті, про бажання втретє очолити уряд автономії могли б викликати співчутливу усмішку, якби в гру не включилася Банкова.) Валентина Самар Регионалы" начали брать власть в Крыму (Крым стал еще одним регионом, где власть получила Партия Регионов. Вчера на первом заседании новой сессии местного парламента его спикером стал Анатолий Гриценко, лидер крымского блока "За Януковича!", в который входят, собственно, "регионалы" и представители "Русского блока".) Александр Чаленко Чим запам'ятався минулий парламент? (Перше засідання новообраної Верховної Ради України відбудеться 25 травня. Таке рішення ухвалила вчора підготовча група з організації першого засідання нового парламенту, яку нарешті сформували. Групу очолили соціаліст Іван Бокій і його заступник Василь Хара (Компартія), секретарем групи обраний Іван Кириленко (БЮТ). Також ухвалене рішення про створення трьох підгруп, які займатимуться формуванням порядку денного та підготовкою урочистого засідання Верховної Ради, затвердженням структури апарату та розподілом комісій і комітетів. А до 25 травня в Україні триває парламентське міжсезоння. Колишня Верховна Рада 26 квітня урочисто закінчила свою роботу, однак депутати четвертого скликання зберігають свої мандати до першого засідання новообраного парламенту. А отже, зараз у країні аж 900 чинних народних депутатів — і жодного діючого парламенту. Утім, господарі курортів добре знають, що міжсезоння — це аж ніяк не час відпочинку, а час розподілу прибутків в ім'я нових фінансових досягнень, час підрахунків, аналізу та прогнозів. Сьогодні такий аналіз "День" запропонував провести своїм експертам у Києві та регіонах. Чим запам'яталася Верховна Рада четвертого скликання? Що вдалося та чого не вдалося зробити народним депутатам? І яким порівняно з попереднім буде п'ятий український парламент?) Валерій Костюкевич, Мирослава Соколова, Михайло Василевський, Кого и от кого надо защищать? Вот в чем вопрос (Лидер социал-патриотической ассамблеи славян (СПАС) Эдуард Коваленко 15 мая провел в Симферополе пресс-конференцию. Он разъяснил журналистам, что основная цель возглавляемой им организации — защита славян от крымских татар.) Пресс-служба Меджлиса Указ Президента Украины № 154/2006 и что может ожидать крымскотатарский народ? (Анализ данного Указа показывает, что у президента и правительства Украины нет концепции в национальной политике, приемлемой для крымскотатарского народа. У президента, как явствует из Указа, есть одно устремление — укрепить унитарное государство — Украину. Он видит в ней только украинскую нацию и не хочет в полном объеме решать проблемы крымскотатарского народа как коренного этноса Крыма, имеющего свой самобытный язык, культуру и историю.) Общественная организация старейшин (Крим. Колектив газети "Черноморскне известия" висловив принципову незгоду з рішенням сесії районної ради, яка призначила головного редактора цього часопису.) Віктор Хоменко (Учора сформована президія кримської ВР. Шуфрич і Табачник — у прольоті Кримські депутати поставили рекорд у новітній історії півострівного парламентаризму, бо за 8 хвилин затвердити у сесійному режимі весь склад президії — а це два заступники спікера і 12 голів постійних комісій. Такого "форсажу" ніхто ще не пам'ятає. За своїх проголосувала більшість — 59 депутатів. "Свої" — це восьмеро представників блоку "За Януковича!", троє — "Союзу" та по два від Компартії і "Народної опозиції" Наталі Вітренко.) Василь Драголюк Депортація. Земельне питання.Якою має бути влада в Криму, щоб навести лад із землею? (Земля і люди Земельна проблема в Україні, особливо загострена в автономії, давно стала чільною серед тих, які вже волають про негайне державне урегулювання. Найширші верстви людей сподіваються на радикальні зміни у охороні й використанні безцінних земель півострова після планомірних дій Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю й корупцією Верховної Ради України та розгляду ситуації РНБУ. Адже урегулювання кримського земельного питання – це ключ до вирішення більшості існуючих нині проблем в соціально-економічному становищі півострова. А всі попередні кампанії й рішення, на жаль, виявилися неефективними, хоча й були задекларовані як адміністративно-каральні. Ідеться ж про давно існуючий масштабний "чорний" ринок землі особливої цінності, яка викликає стійкий підвищений інтерес у непевних любителів легкої наживи.) Віктор Хоменко Автопробігом... по стабільності і спокою Криму (Приурочена до 18 травня, 62-ї річниці депортації кримських татар, мирна акція Пам'яті вилилася у надзвичайну ситуацію на кримському Південнобережжі — цілковите і тривале блокування траси Сімферополь—Ялта.) Віктор Хоменко. Крим. Крымские татары отрезали Ялту от мира (Около полутора тысяч курортников в четверг не добрались вовремя до Симферополя, и не менее 200 из них опоздали на самолеты, поезда и междугородние автобусы.) Наталья Дремова Незваных гостей в Партенит не пустили (11 мая колонна из 800 машин заблокировала трассу Ялта—Симферополь. Движение на дороге было перекрыто участниками "протестного автопробега", организованного нелегальной организацией меджлис. Таким образом меджлисовцы, по их заверениям, выражали протест против того, что крымских татар не наделяют бесплатными земельными участками на Южном берегу Крыма.) С места ночных событий Наталья Киселева (Татары заблокировали трассу Ялта—Симферополь. Политики прогнозируют резкое обострение, турбизнес думает, что все обойдется) Евгений Ихельзон, Майк Львовски Атака на Партенит парализовала Крым (Автопробег. Татары заблокировали трассу Ялта-Симферополь. Говорят, землю на ЮБК хотят, где рванет в следующий раз? В новь резко обострилась ситуация в Крыму. Движение на трассе Симферополь—Алушта—Ялта осуществляется с перебоями уже вторые сутки — с 11 мая. Дорога, которую еще называют "президентской", блокирована крымскими татарами возле поворота на Партенит.) Евгений Ихельзон, Майк Львовски Обострения ситуации, видимо, не избежать (Что происходит в Крыму? Будет ли иметь продолжение партенитский и другие подобные конфликты, либо страсти сойдут на нет? Известные крымские политики "с обоих сторон" заявили "Сегодня", что не исключают дальнейшей эскалации противостояния между славянским населением и татарами.) Александр Чаленко (Через протестний автопробіг кримських татар заблоковано рух між Ялтою та Сімферополем. Десятки туристів запізнилися на потяги) Василь Драголюк (А в Феодосии казаки, несмотря на противодействие крымскотатарской общины, пытались установить памятник Андрею Первозванному - Представители крымских татар решили провести 11 мая автопробег "Реквием", посвященный 62-й годовщине депортации крымскотатарского народа, с требованием выделить землю репатриантам, - рассказывает начальник Центра общественных связей ГУ МВД Украины в Крыму Александр Домбровский.) Елена Озерян (Симферополь) Татары от Партенита ушли, но пообещали "веселую жизнь" (Напряженность вокруг южнобережного поселка Партенит удалось разрядить после судебного решения в пользу местных жителей. К 10 часам вечера 12 мая правоохранителям удалось убедить участников противостояния с обеих сторон убрать весь автотранспорт и освободить проезды, а окончательное решение этого вопроса перенести в апелляционную инстанцию суда.) Майк Львовски Ситуація в Криму на грані серйозного конфлікту (Дводобове протистояння біля Партеніта з перекриттям кримськими татарами траси Ялта-Сімферополь закінчилося судовим рішенням на користь жителів селища. Партенітський конфлікт лідери меджлісу, які не були його ініціаторами, розцінюють як наслідок недолугої політики влади стосовно кримськотатарської проблеми, адже за 15 років незалежності України не прийнято жодного законодавчого акту, який врегулював би численні проблеми повернення і відновлення прав кримських татар. Рівно на рік вони призупинили будь-які акції на заклик Президента країни "зупинитися й оглянутися" на те, що робиться із землею, але за цей час надто багато кримських ділянок було розподілено непрозоро, неправедно, зокрема й між високопосадовцями.) Віктор Хоменко. Крим. Проблему кримських татар "вирішити неможливо"? (Проблему кримських татар на рівні однієї автономії вирішити неможливо. Так вважає депутат Верховної Ради Криму Сергій Куніцин, про що він заявив у прямому ефірі "5-го каналу".) (“Демократична Україна” №86, 16 травня 2006 р.) (Почти двое суток небольшой курортный поселок Партенит находился в осаде легковых автомобилей. Как уже писала "КП" (см. номер за субботу), в четверг, 11 мая, около 650 легковых машин, принадлежащих крымским татарам, которые совершали автопробег по полуострову, попытались въехать в населенный пункт, чтобы "провести мирную акцию" и еще раз напомнить о самом больном для автономии вопросе: выделении земли у моря.) Наталья Дремова Крим готується до річниці депортації (Кримські правоохоронці напередодні 62-ї річниці від дня депортації з півострова кримських татар і громадян інших національностей, що відзначається 18 травня, виступили зі зверненням до мешканців і гостей АРК утриматися від будь-яких провокаційних висловлювань на адресу учасників заходів. Громадян просять бути пильними, дотримуватися порядку, виявляти повагу один до одного.) (“Демократична Україна” №87, 17 травня 2006 р.) Перед широко закритими дверима (Напередодні 62-річниці виселення кримських татар, яку в Криму відзначають як жалобний День пам'яті жертв депортації, на півострові стало неспокійно. Крим сколихнули кілька нових конфліктів за участю кримських татар — протистояння в Партеніті, зіткнення в Феодосії, інформаційна війна в місцевій пресі... Все це викликає підозри та недовіру між великими групами кримського населення, які можуть вилитися у важкі конфлікти. За останні роки в Крим з депортації повернулись понад 270 тисяч кримських татар. І процес їхньої інтеграції відбувається значно складніше, ніж очікувалось, в першу чергу — через наявність великої кількості невирішених як політико-правових, так і соціально-економічних проблем. Саме про це напередодні Дня пам'яті жертв депортації кореспондент "Дня" розмовляв з народним депутатом України, заступником голови Меджлісу кримськотатарського народу, членом Ради представників кримськотатарського народу при Президенті України Рефатом Чубаровим.) Микита Касьяненко, Сімферополь Милиция "под ружьем", магазины закрыты. Татары идут... (Тысячи крымских татар соберутся в Симферополе 18 мая на траурный митинг, приуроченный к 62-й годовщине депортации крымских татар. Митинг, по традиции, состоится на центральной площади крымской столицы. По предварительным данным, в шествии по городу с лозунгами и знаменами примут участие около 10 тысяч человек. Хозяева дорогих бутиков, салонов и магазинов города в этот день, по традиции, предоставляют своим сотрудникам выходной. Витрины на всякий случай остаются наглухо "задраенными".) Майк Львовски (Заповітній мрії 75-літнього сімферопольця Нурі Мустафаєва здобути диплом про вищу освіту не стали на заваді ні доброзичливі кпини дружини та його ровесників, ні жарти з цього приводу 12 онуків і трьох правнуків. Зізнається: вступив на філологічний факультет Кримського державного інженерно-педагогічного університету, щоб довести єдиновірцям, що знає іслам та всі інші релігії світу досконало. Каже, що без авторитетного вченого ступеню зробити це неможливо.) Віктор Хоменко. Крим. (Сьогодні в Сімферополі відзначатимуть 62-гу річницю депортації кримських татар. До столиці автономії з'їдуться тисячі депортованих та їхніх нащадків з усіх регіонів півострова.) Віктор Хоменко (Хочеться вірити, що в незалежній демократичній Україні вона знайдеться Сьогодні на Кримському півострові відзначається сумна дата — 62-а річниця депортації кримськотатарського народу. Сталося так, що ця, на перший погляд, регіональна подія чимало років, як перетворилася на загальнодержавну. Хто ж такі кримські татари і чи можлива їхня повна інтеграція в українське суспільство? Спробуємо розібратися.) Ярослав Галата Сьогодні — День пам’яті жертв депортації (Сьогодні в Криму відзначають 62-гу річницю депортації з Криму кримських татар, вірменів, болгар, греків.) (“День” №78, 18 травня 2006 р.) Историю не изменишь, но будущее в наших руках (Увы, стало традицией, что каждый год крымчане с тревогой ждут середины мая. Что будет 18-го и после, сумеем ли остаться благоразумными и сохранить хрупкий мир на нашем полуострове? Сможем ли не ввязаться в кровавую бойню, захлестнувшую многие уголки планеты? Бойню по национальному, религиозному, земельному принципу, нужную лишь тем, кто зарабатывает на этих войнах свои капиталы и совершено не задумывается о своём и чужих народах. Получится ли у нас, крымчан, избежать этого ужаса?) Дмитрий Куликов (Власти Симферополя не намерены превращать город в татарскую деревню Симферопольские власти не станут удовлетворять просьбу 3 тысяч крымских татар о выделении земельных участков под индивидуальное жилищное строительство, чтобы не превращать город в деревню. Об этом на совместном заседании Совмина Крыма и Государственного комитета Украины по земельным ресурсам заявила и.о. заместителя мэра крымской столицы Марина Чернова.) Новый регион - Крым. (Сегодня — День памяти жертв депортации. Завтра — День пионерии. Послезавтра — День Европы. Все эти дни напролет — декада памяти Петлюры. А там, глядишь, и День Симферополя. Однако давайте-ка день за днем... Готовясь ко Дню памяти жертв депортации, меджлис по традиции провел сразу несколько шумных акций. Во-первых, меджлисовцы устроили скандальный автопробег, остановленный в Партените тамошними жителями и наделавший шуму далеко за пределами Крыма и Украины. Во-вторых, меджлисовцы упорно не дают феодосийским властям установить памятник святому апостолу Андрею Первозванному — дескать, ученик Христа держит в руках крест, оскорбляющий, видите ли, религиозные чувства правоверных мусульман. Эта мотивировка возвращает нас ко временам скандального крестоповала, потрясшего полуостров несколько лет назад, — тогда крымские татары свалили несколько поклонных крестов, установленных в разных регионах полуострова. Ну и втретьих, накануне 18 мая активисты меджлиса вновь принялись требовать освобождения Куртсеита Абдуллаева и его подельников, осужденных за резню в "Коттон-клубе".) Александр Мащенко (Сегодня, 18 мая, в Симферополе на траурный митинг, приуроченный к 62-й годовщине депортации крымских татар, соберутся те, кто это пережил, и их потомки, вернувшиеся на полуостров в 90-х годах прошлого века.) ("Правда Украины" №20, 18 мая 2006 г.) (Сьогодні — День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу "Ми зараз багато думаємо, як зберегти самобутність, — каже Еліна Мустафаєва. — У депортації ми майже все втратили, забули мову. Однак коли повернулися сюди, всі були вражені: яка в нас повага до старших, сімейність, як ми підтримуємо одне одного. Це й зараз ще є. Але молодь стала ніби розчинятися. Усі говорять між собою російською". Пані Еліна також не опанувала кримськотатарську, в депортації її не викладали, а її батько не знав мови, бо виховувався в інтернаті. Однак вона переконана, що увага до молоді, відповідна освіта, зокрема мовна, мистецька й соціальна, зможуть відживити коріння колись одного з найосвіченіших народів Європи. Тому й створила разом з однодумцями дитячо-юнацьку організацію "Мелевше" в селищі Українка неподалік Сімферополя, надавши під неї половину власного будинку. За сім років діяльності "Мелевше" з невеличкої "школи на дому" перетворилася на потужний ресурсний та інформаційно-координаційний центр, що регулярно організовує семінари й тренінги для педагогів, поширює методики інтегрованого навчання, популяризує ідею толерантності, організовує фестиваль "Веселка", що об'єднує дітей різних національностей. Тут є упорядкована книгозбірня видань про кримськотатарську культуру й історію, а також про найсучасніші методи освіти й роботи з підлітками. А за допомогою інтернет-сайту цей центр координує й підтримує 14 подібних установ по всьому Криму.) Ярослава Музиченко (Станет ли партенитский поворот поворотным в решении проблем крымских татар?) Адиль Сеитбекиров (12 мая с.г. популярное российское интернет-издание Лента.ру опубликовала статью Ивана Яковины "Курорты в обмен на историю" — отклик на недавние громкие события в крымском Партените. Тексту был предпослан кавер: "Крымские татары заявляют права на самые дорогие земли полуострова". Именно этот тезис была призвана доказать статья. Автор пишет: "Недоумение вызывает... то, что татары, которые прежде никогда массово не селились у берега моря, предпочитая внутренние, степные районы полуострова, вдруг обнаружили непреодолимое желание селиться только на южном берегу Крыма. Нынешние жители Партенита и ему подобных городков уверены, что причина этого в том, что стоимость земли на ЮБК на порядок выше, чем в местах, где татары жили до депортации". Что ж, мысль предельно ясна. Оказывается, когда крымские татары протестуют против того, что им не дают земли на южном берегу Крыма, они движимы не любовью к родине, а обыкновенной алчностью и жаждой наживы. А на самом деле в этих ныне престижных районах Крыма крымские татары никогда не жили.) Гульнара Бекирова, Схилімо голови перед пам’яттю невинних жертв... (Ушанування постраждалих під час однієї з трагічних сторінок історії - масових репресій сталінського режиму проти кримських татар, німців, вірмен, болгар і греків, масово вигнаних з півострова, почалися покладанням вінків і квітів від державних установ і громадських організацій до меморіалів і закладних каменів пам'яті жертв депортації на території Кримського інженерно-педагогічного університету, відвідинами в художньому музеї виставки кримськотатарських художників, приуроченої до 62-ї річниці депортації, а в Кримськотатарському музеї мистецтв - фотовиставки „Яка холодна ця чужина".) Віктор Хоменко Меджлис отметил день депортации (Траурный митинг под палящим солнцем Около 10 тысяч крымских татар собрались вчера на центральной площади Симферополя на траурный митинг по случаю 62-й годовщины депортации.) Новый регион - Крым. Для розв'язання проблем депортованих кримських татар (Президент України Віктор Ющенко заявляє, що зробить усе можливе для розв'язання проблем кримських татар та висловлює сподівання, що новий склад Верховної Ради України, уряд ефективно розв'язуватимуть болючі проблеми кримськотатарського народу.) (“Урядовий кур’єр” №92, 19 травня 2006 р.) (Президент звернувся до українського народу у зв’язку з 62-ю річницею депортації з Криму кримських татар та осіб інших національностей.) Олександр Кулик, Як зберегти етнічний мир у Криму? (Всекримським траурним мітингом, що зібрав близько 15 тисяч кримських татар, у Сімферополі закінчилася тижнева серія заходів, присвячених 62-й річниці депортації кримських татар. Звичай відзначати річниці депортації траурними зборами вкоренився в народі здавна. Перебуваючи у вигнанні, практично щорічно 18 травня кримські татари збиралися на цвинтарях, де згадували цей фатальний день 1944 року. Особливо масовими збори стали після скасування комендантського режиму, коли люди отримали можливість переїжджати з місця на місце. Крім цвинтарів, мітинги стали проводитися також, як правило, біля пам’ятників Леніну. На площах у кожному місті, де жили кримські татари, збиралося по декілька тисяч осіб. Ці мітинги біля пам’ятників вождю мали двоїстий сенс: по-перше, кримські татари марно сподівалися, що радянський режим не стане розганяти людей від пам’ятників основоположникові СРСР, по-друге, кримські татари згадували таким чином, що саме з ініціативи Леніна 1921 року було створено Кримську автономію. Після початку повернення до Криму кримські татари стали проводити в цей день масові мітинги і збори вже на своїй батьківщині. 1989 року влада вперше постаралася зрозуміти народ, і людям вперше було висловлено співчуття від органів державної влади України. 1994 року Верховна Рада Криму ухвалила постанову про встановлення 18 травня Дня пам’яті жертв депортації. Відтоді традиція набрала державного характеру і річниці депортації стали відзначатися особливо широко.) Микита Касьяненко Крымские татары трясут Украину как грушу (Помилуй, Аллах! Это не я сказал, что крымские татары трясут Украину как грушу. Это сказал председатель Госкомзема Украины Николай Сидоренко на совместном заседании крымского правительства и Государственного комитета по земельным ресурсам, которое состоялось за два дня до 18 мая. Накануне этой скорбной даты, напомню, по Крыму прокатилась уже традиционная волна акций протеста крымских татар. И хотя Сидоренко заявил, что, дескать, не надо искать никакого умысла в том, что заседание, посвященное проблемам выделения земли, прошло перед самым Днем депортации, мы все же склонны предполагать, что таким образом Киев решил немного умиротворить меджлис, дабы у его лидеров не возникло желания отметить 18 мая какими-нибудь экстремистскими выходками.) Александр Мащенко 18 мая Симферополь превратился в акъмесджит (18 мая в Симферополе прошел "Всекрымский траурный митинг, посвященный памяти жертв геноцида крымскотатарского народа — депортации 18 мая 1944 года и десятилетий его насильственного удержания в местах изгнания". Траурные мероприятия еще более омрачила смерть 62-летней женщины, которая скончалась на траурном митинге, прошедшем накануне в симферопольском парке "Салгирка".) Дмитрий Волокитин, Александр Мащенко Рішення... за відсутності рішень (Найгострішою проблемою соціально-економічного і політичного життя Криму залишається самозахоплення земельних ділянок. Довкола цієї теми вирують неабиякі пристрасті. На думку аналітиків, земельне питання у Криму є наріжним каменем усіх суспільних процесів, включаючи і боротьбу зі злочинністю. Прокоментувати цю проблему наш кореспондент попросив прокурора Автономної Республіки Крим Віктора Шемчука.) Олександр Кулик, Охорона здоров’я(По дорозі на Керч можна потрапити на знамените і... практично маловідоме українській спільноті озеро Чокрак, цілющі властивості якого були відомі людям ще за античних часів. Як свідчить легенда, саме грязі цього озера допомогли боспорському цареві Митридату Євпатору подолати тяжке захворювання суглобів.) Олександр Кулик, (У Сімферополі почастішали випадки захворювання на кір. Днями тут зареєстрували черговий спалах хвороби, шпиталізовано семеро осіб.) (“Демократична Україна” №84, 12 травня 2006 р.) (У Лівадії відбувся розпродаж ромашок — благодійний базар з метою збирання коштів для дітей, хворих на кістковий туберкульоз.) Олександр Кулик, Економіка. Фінанси.Сонце і море, але без гарячої води (У Сімферополі, Ялті, Євпаторії, Алушті припинено постачання гарячої води.) Віктор Хоменко. Крим. Історія. Пам’ятки архітектури.Очередное варварство в Карасубазаре (В Карасубазаре (Белогорске) опять ЧП. Наши соотечественники возмущены. Вновь осквернен памятник Бекиру Чобан-заде.) Нурие Биязова, г. Карасубазар. Семью Наримана Бекирова разорило государство (Наримана Бекирова я потревожил в 7.30 ч. Громадная овчарка на цепи среагировала молниеносно, заполнив округу громким лаем. Заскрипела дверь дома, не претендующего на шедевр архитектурного искусства, и пожилой человек добродушно глянул в мою сторону, приглашая войти. Дом разместился на обрывистом склоне поймы Салгира, а снизу вверх вела крутая лесенка, укрепленная кусками железа, арматуры, проволоки. Совсем просто, но надежно. Позже хозяин скажет, что на этом солнечном склоне он много лет сажал тыкву и собирал урожай до 1 тонны, но последние два года все уничтожают хомяки. Трудно разбогатеть простому человеку. ) Адиль Сеитбекиров (Истребление крымских татар В последнее десятилетие опубликовано немало ранее "закрытых" архивных документов о депортации крымских татар. Гораздо менее активно идет археографическое освоение редких работ, появлявшихся в разное время в периодических изданиях. А между тем среди них есть подлинные раритеты, которые после своего первого опубликования никогда более не воспроизводились и были не менее труднодоступны, чем документы властных инстанций, пылясь в спецхранах архивов и библиотек. С одним из таких раритетов я хочу познакомить читателей.) ("Голос Крыма" №20, 12 мая 2006 г.) (Большевистский террор 1930-х, 1940-х и первой половины 1950-х годов унес сотни ученых, педагогов, государственных и общественных деятелей нашего народа. Большевики не оставили в стороне и военных деятелей Красной Армии. В числе без всякого на то основания репрессированных военачальников был и наш земляк, талантливый офицер Красной Армии, командир Симферопольского полка Мемет Чалбаш. Он был одним из немногих представителей крымскотатарского народа, занимавший довольно высокую должность в армии в начале и середине тридцатых годов прошлого века.) Идрис Асанин (Романови не претендуватимуть на Лівадійський і Массандрівський палаци, заявив у Криму племінник останнього російського царя) Василь Драголюк Волшебная страна не за морями - вообще-то мы в ней живём (Диалог христианки и мусульманина в электронных письмах Христианка: Каждый май, когда приближается дата депортации твоего народа, между нами будто пробегает чёрная кошка. Мрачная тень далёких событий... Каким-то метафизическим образом она задевает наши взаимоотношения, вызывает желание говорить друг другу колкости, что-то выяснять, доказывать... Хотя мы уже вроде бы давно поняли, что не виновны ни твой народ, ни мой, что народы в принципе не бывают виноваты, а вся ответственность за преступления лежит на тех, кто "пасёт" их своими идеями, толкая в ту или иную пропасть. Это они, идейные "пастыри", взращивают предателей, террористов, героев с национально вывихнутыми мозгами. Сегодня они требуют от русских покаяться за трагедию выселения крымских татар. Что же нам в ответ - требовать покаяния за сожжённые в средние века Киев и Москву? За массовые предательства в Великую Отечественную?.. ) Светлана Ягупова Был ли в Кефе Андрей Первозванный? (Тревожные события последних дней в г. Кефе (Феодосия) в связи с установлением памятника А.Первозванному с крестом в первую очередь свидетельствуют о том, что, несмотря на прошедшие президентские, парламентские выборы, власть в Крыму, ее отношение к крымскотатарскому народу не изменились. Более того, новоизбранные депутаты горсовета своими первыми же решениями и действиями открыто бросили вызов крымскотатарской общественности, провоцируя на противоправные действия.) Ибраим Абдуллаев Туризм. Курорти. Мандрівки.Крим в очікуванні курортників "дорожчає" (Із початку травня ціни на бензин у Криму, на відміну від Херсонської та Запорізької областей, які його оточують, виросла на 40- 50 копійок на кожному літрі. Бензин А-92 і дизпаливо, наприклад, коштують 3,9 гривні за літр, тоді як за Перекопом і Чонгаром 3,4–3,5 гривні. Кримські нафтотрейдери пояснюють це тим, що "зросли ціни на світовому ринку", хоча мовчать, чому світові ціни не діють у сусідніх областях. Насправді, вважають експерти, власники бензоколонок прагнуть отримати додатковий прибуток від курортного сезону, а тому необґрунтовано підвищують ціни. Разом із тим, місцеві водії заявляють, що вони насамперед страждають від підвищення цін, оскільки курортників ще мало, а їм доводиться переплачувати щодня. А до літа, прогнозують експерти, ціна на паливо зросте ще на 5–10%.) Микита Касьяненко, Сімферополь. (Акции по захвату земель и блокирование дорог уже несколько лет подряд предваряют начало курортного сезона в Крыму, они обычно приурочены к 18 мая — Дню памяти жертв депортации крымскотатарского народа, когда в Симферополе на траурный митинг собираются десятки тысяч людей. Потом конфликтные ситуации угасают, и к тому сценарию туристы из стран ближнего зарубежья — России и Белоруссии — уже привыкли, на их потоке в Крым это никак не сказывается. Подтверждением тому — статистика последних лет.) Майк Львовски (Напередодні курортного сезону Кабінет Міністрів прийняв постанову N 297, яка затверджує порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання). Як вважають фахівці, цей документ створює певні проблеми для багатьох кримчан, котрі вже звикли, не сплачуючи податків, непогано підробляти під час курортного сезону.) Олександр Кулик, Пускать в крымские заповедники отныне будут только за деньги (Путешественникам по Крыму в этом году не удастся так просто погулять лесами и горами. Во всяком случае в самых красивых местах на территории заповедников: отныне там практически везде действует строгая пропускная система. Но даже с пропуском пойти "куда глаза глядят" не получится - передвигаться позволено только по конкретному маршруту.) Наталья Дремова Туристы будут развлекаться на погосте? (О любви к отеческим гробам неожиданно вспомнили в Коктебеле. Здесь, у самого моря на холме, расположена, как ее называют местные жители, Юнгова могила. Это остатки склепа, в котором похоронили основателя знаменитого курортного поселка профессора Эдуарда Юнге и его родственников. Недавно место захотела взять в аренду частная фирма, занимающаяся строительством туристических комплексов.) Наталья Дремова Виноробство. Садівництво. Сільське господарство(Економічний збиток від загибелі кримських фруктів і винограду виллється в сотні мільйонів гривень, не враховуючи грошей, які господарства вклали в майбутній урожай. Столовий виноград у Криму загинув майже повністю. Плодові бруньки вимерзли в 95-100 відсотків персиків, абрикосів, черешень, груш і слив, а яблук та вишень у більшості районів - до 60 відсотків. Такі цьогорічні втрати від заморозків за підрахунками Кримської станції плодівництва, проте є надія на регенерацію дерев та лози.) Віктор Хоменко. Крим. (Краю садов и виноградников приходит конец Благоприятное сочетание почвенных и климатических условий нашего полуострова идеально для выращивания плодов и ягод почти на всей его территории начиная с тривиальной вишни и заканчивая экзотическим инжиром. Обладая высокими вкусовыми и диетическими свойствами, крымские фрукты всегда пользовались повышенным спросом, поэтому служили важной статьей экспорта и дохода местных хозяйств. И хотя сегодня ситуация резко изменилась, плодоводство остается экономически эффективной, а значит, и приоритетной отраслью агропромышленного комплекса полуострова.) Владимир Радченко, к. э. н., доцент кафедры экономики Малий тракторець, та дорогуватий (Перші комбайни і трактори, зібрані в сімферопольському об'єднанні "Кримпродмаш", отримали у кредит сільські господарства півострова за здешевленою за рахунок коштів бюджету автономії відсотковою ставкою. Загалом на реалізацію регіональної програми забезпечення сільгоспвиробників зернозбиральними комбайнами і малогабаритними тракторами цьогоріч уряд автономії планує спрямувати 10 млн. гривень.) Віктор Хоменко. Крим. Охорона природи. Екологія(Оползни, сели и прочие неприятные явления в Крыму "просыпаются" весной. Виноваты в этом не только дожди, заставляющие двигаться десятки тонн земли. С первыми теплыми днями активизируется строительство, к прибрежным поселкам направляется большегрузный транспорт — в общем, человек вносит заметный вклад в возвращении оползней и селей к активной жизни. В противооползневом управлении Ялты считают, что прошлый и начало этого года — рекордные по количеству "оживших" пластов земли.) Наталья Дремова (Не так давно "День" опублікував статтю про лиман Сасик в Одеській області, який переживає екологічне лихо ("День, №71, 1 травня 2006). Але необдумане втручання у природу характерне не лише для придунайського, а також для багатьох інших регіонів півдня України, зокрема, для Криму. І сьогодні ми пропонуємо вам іншу статтю, про інше озеро, яке, втім, теж називається Сасик, теж перебуває під загрозою катастрофи і, відповідно, вимагає якнайшвидшої допомоги.) Микита Касьяненко, Саки-Симферополь Севастополь(Благодійники відновили понівечені пам'ятники воїнам, що загинули в боях за Севастополь Днями Україна відсвяткувала 61-шу річницю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Теле- i фотооб'єктиви зафіксували урочисту ходу ветеранів-орденоносців у відомих містах-героях, солдатську кашу та традиційні "фронтові сто грамів" у причепурених парках Слави, натомість урочистості навколо пам'ятних місць зі статусом меншим, ніж монумент Батьківщині-матері на столичному Печерську чи обеліск Слави на Сапун-горі поблизу Севастополя, лишилися непоміченими. Але й ці пам'ятні місця на увагу громадськості цілком заслуговують. Тим більше що з таких невеличких історичних епізодів створюються великі, ледь не епічні. От i у ці дні, тоді як чимало севастопольців i гостей міста-героя поспішали на Сапун-гору, де військово-історичні клуби театралізовано відтворювали епізод штурму цієї висоти у травні 1944 року, автор цих рядків потрапив на іншу висоту, де 62 роки тому в боях за Севастополь відбувалися не менш драматичні події.) Іван Леонов Комунальні тарифи хочуть підвищити вдвічі (Севастопольська міська державна адміністрація має намір поставити перед міськрадою питання про підвищення тарифів на комунальні послуги. Про це заявив на брифінгу заступник голови СМДА з економіки Григорій Луцай. Адміністрація виступає за одномоментне підвищення тарифів як мінімум удвічі. За словами Григорія Луцая, в Севастополі - найнижчі тарифи, у всіх регіонах України вони набагато вищі.) Тетяна Куракіна. Севастополь. (У Севастополі відбулася зустріч представників Військово-морських сил України з експертами Королівських ВМС Великої Британії та НАТО з питань підготовки українських кораблів до участі в антитерористичній операції "Активні зусилля".) Світлана Калиновська Події. Трагедії. Кримінал.У Сімферополі палав найбільший речовий ринок (У столиці АРК загорівся один із ангарів найбільшого міського речового ринку "Таврія".) ("Демократична Україна" №83, 11 травня 2006 р.) В Крыму погиб российский парашютист (Не повезло 37-летнему экстремалу из России. С группой товарищей по увлечению он практиковал прыжки на параплане в районе Фороса.) Майк Львовски (Ущерб от пожара оценивается в несколько миллионов долларов. Причина его пока не известна Под ногами одного из пожарных провалилась крыша, и он упал с шестиметровой высоты, сломав ногу - 8 мая около половины пятого утра один из охранников так называемого Малого ангара (в нем расположены 170 торговых точек. - Авт.) вещевого рынка "Таврия" увидел дым, пробивавшийся из-под закрытых на замок ворот, - рассказывает помощник начальника ГУ МЧС Украины в Крыму Владимир Иванов. - Пока охрана сообщала о ЧП своему начальству, а оно, в свою очередь, вызывало пожарных, прошло достаточно много времени. К приезду пожарных огонь уже охватил более 500 квадратных метров ангара. Очень быстро пламя распространилось практически по всей территории Малого ангара.) Елена Озерян (Симферополь) "На том свете будешь учиться", - заявил 17-летней Лиле похитивший ее насильник (И шесть дней издевался над девушкой, привязав ее к кровати в грязном сарае. Спаслась пленница чудом... Состоявшийся на днях суд приговорил 40-летнего Александра к десяти годам лишения свободы. Хотя поддерживающий государственное обвинение прокурор просила назначить насильнику максимальный срок наказания, предусмотренный соответствующими статьями Уголовного кодекса Украины, - 12 лет тюремного заключения. Почему она добивалась столь суровой кары, становится понятным после беседы корреспондента "ФАКТОВ" с работниками прокуратуры Симферопольского района Крыма, которые расследовали это преступление...) Елена Озерян (Симферополь) (В Крыму раскрыли шайку малолетних фальшивомонетчиков Идею подсказал россиянин Совсем недавно, в конце апреля, в Ялте, выявили несколько фальшивых денежных купюр. Невысокое качество подделки наводило на мысль, что это работа местных, умельцев. Так и оказалось: правоохранители довольно быстро вышли на группу, штамповавшую гривны. К огромному удивлению милиционеров, выяснилось, что практически вся шайка фальшивомонетчиков состояла... из школьников.) Наталья Дремова Туристы застряли в "ванне молодости" (Путешествие по тропам Большого Каньона в Крыму для компании молодых людей (трое парней и девушка в возрасте от 25 до 27 лет) могло закончиться трагедией.) Майк Львовски (Возможно, злую шутку с молодыми людьми, которые забрели в тупик, сыграла карта, изданная с ошибками - 13 мая, в субботу, трое молодых людей (симферопольцы 19 и 26 лет, а также 24-летний житель Житомира. - Авт.) и одна девушка (21-летняя жительница Евпатории. - Авт.) отправились в горы, - рассказывает помощник начальника ГУ МЧС Украины в Крыму Владимир Иванов. - Начали путь возле села Богатырь Бахчисарайского района, по плану должны были подняться на массив Бойко, переночевать там, а утром спуститься к так называемой Ванне Молодости и выйти к шоссе.) Елена Озерян, Владимир Пашинский (Симферополь) (Крим. Правоохоронці виявили організовану злочинну групу, яка заробляла на "полуничці з паром".) Вл. інф. У Криму розкрадали молодіжні кредити (До семи років ув'язнення з конфіскацією особистого майна засуджено директора регіонального відділення Фонду сприяння молодіжному будівництву. Злочинну схему розкрадання великих грошових сум посадовцем викрили співробітники Головного управління Служби безпеки України в Криму.) (“Демократична Україна” №88, 18 травня 2006 р.) Ялтинську трасу знову перекрили (Цього разу ненадовго: доки дорожні інспектори гасили фуру "Рено", завантажену запорізьким пивом.) Віктор Хоменко. Крим. (На другому засіданні нового складу Верховної Ради Криму депутати обрали першим заступником голови парламенту Сергія Цекова від "Блоку за Януковича".) Віктор Хоменко. Спорт(Несмотря на все перипетии судьбы, спортсменка взяла на себя заботу о троих подростках, оставшихся без родителей, поступила учиться на психолога и возглавила Федерацию инвалидного спорта в Симферополе Застать Татьяну Якибчук дома было делом трудновыполнимым. Диву даешься, откуда у этой молодой женщины, передвигающейся на костылях, столько энергии и целеустремленности. После Афин, на состоявшихся в США Всемирных играх для спортсменов с ДЦП, где команда Украины завоевала первое место, Татьяна стала двукратной чемпионкой - в соревнованиях по метанию диска и толканию ядра. А еще на ее счету два мировых рекорда. Затем был открытый чемпионат Европы по легкой атлетике. В Финляндии крымчанка снова победила. К тому же в метании диска она побила собственный рекорд. И на зимнем чемпионате Украины по легкой атлетике, состоявшемся в Запорожье, Якибчук снова доказала, что находится в прекрасной спортивной форме.) Елена Озерян(Симферополь) ДО ЗМІСТУВлада. Суспільство. Політика.Відмінності - чинник єдності, а не причина розколу Підсумки, а точніше наслідки, двох виборчих кампаній, що відбулися, надзвичайно важливі для майбутнього України. Ми маємо справу з тонкими політичними матеріями, з котрими, як хірурги, маємо поводитися обережно, але напевне. А для цього аналіз ситуації повинен бути точний і адекватний життєвим реаліям, позбавленим найменших ілюзій та фантазій. Найважливіші та найнебезпечніші наслідки виборів проявилися в політичній актуалізації відмінностей регіонів України. Відмінностей навіть не так політичних, хоча і їх насамперед, як історичних, духовних, ментальних, економічних і навіть релігійних. Де-юре ми маємо одну країну, але де-факто роздмухані політичні та стратегічні уподобання регіонів, сходу, центру і заходу України настільки різні, що небезпека розколу цілком реальна. Не бачити і недооцінювати цього було б для політиків надто недалекоглядно і непрофесійно. Небезпечні наслідки політичних фантазій Слід зазначити, що, незважаючи на порівняну тривалість цього протистояння, різниця, на щастя, ще не оформилася в реальний розкол, як хотіли б показати (а іноді й показують!) ситуацію деякі поспішні політичні сили, але якщо з цією небезпекою ми й далі будемо поводитись, як слон у посудній крамниці, якщо не вживемо ефективних заходів, то наслідки нашої необережності можуть бути катастрофічними для країни. З другого боку, очевидно, що змінити сутність цих відмінностей, вирівняти регіони, перетворити їх на однотипні адміністративні одиниці нереально в найближчі кілька десятиліть. Та й чи потрібно? Отже, з цим треба навчитися жити. Адже навіть органи нашого тіла - руки, ноги, голова, тулуб - різні на вигляд, але вони представляють єдиний природний організм і не суперечать, а доповнюють одне одного як складові частини системи. Тому головне питання сучасної внутрішньої політики для України полягає в тому, яких заходів слід вжити, щоб ці відмінності регіонів не становили небезпеки; більше того, щоб вони стали благом, багатством, щоб, як всілякі інші різноманітності, збагачували наше життя і не використовувалися екстремістами в антиукраїнських цілях. Інакше кажучи, як перетворити нашу країну на єдину і стійку геополітичну, економічну, духовну систему, розмаїтість складових частин якої не ослаблювала б її, а зміцнювала? Очевидно, що відмінність регіонів єдиної країни не є унікальним явищем у світі, й самі по собі розходження по своїй суті не становлять небезпеки і не можуть стати причиною розколу, адже живемо ми з ними всю нашу історію, і від цього Україна і нам, і всьому світові є тільки цікавіша. Подивіться, наскільки різні між собою регіони Франції, Німеччини, Іспанії, Італії, як відрізняються одне від одного регіони нашої сусідки Росії, але ніде після виборів навіть і не йдеться про розколи. Більше того, скрізь у світі простежується одна й та сама особливість: регіони сусідніх країн, розташовані по обидва боки кордону, часто значно більше схожі між собою, ніж із центром чи з протилежним краєм своєї країни. Тож немає нічого дивного і виняткового в тому, що регіони українського Сходу тяжіють до російських регіонів, тим більше, якщо згадати історію і структуру населення сусідніх нам Воронезької, Курської областей або Кубані. З другого боку України ті самі історичні та психологічні чинники ріднять українців з поляками, угорцями, румунами і навіть німцями. Якщо шукати аналогів в історії, то саме відмінності областей, наприклад, нинішньої Італії, послужили тому, що поступово з різних регіонів склалася єдина, процвітаюча нині країна. Відмінності - як у біологічному, так і в геополітичному організмі - чинник єдності, а не причина розколу. Притягаються, як ми пам'ятаємо з фізики, протилежні полюси! І це історична (й навіть фізична!) закономірність. Отже, відмінності регіонів України перетворюються на небезпечне протистояння штучно, навмисне, через чиїсь амбіції, непорозуміння або непрофесіоналізм органів управління, а вірніше - через усе це разом узяте. Оскільки небезпека розколу проявилася, насамперед, у політичній сфері, то й причини, і протиотруту слід шукати, насамперед, саме там. Цілком очевидно, спричинили це ті зміни, що були здійснені в цій сфері протягом останніх кількох років, до того ж у галузі, пов'язаній саме з виборами. Цілком очевидно, що на парламентських виборах до відокремленості сходу, центру і заходу країни призвела сама система виборів. На попередніх виборах парламенту України, коли частину його обирали за мажоритарною системою, нічого подібного не проявлялося. Більш того, на нинішніх виборах діяли чинники, що ускладнюють ситуацію і загострюють протиріччя: поєднання виборів парламенту з виборами місцевих рад призводило до партійних розколів навіть на території одного району чи села! Мало того, є унікальні випадки ворожнечі навіть у родинах, де люди дотримуються різних політичних поглядів. Це сталося значною мірою внаслідок того, що проводилися вибори за суто пропорційною системою, яка виявилася в українських реаліях щонайменше передчасною. Як показав досвід, це, усупереч сподіванням, був крок назад порівняно з мажоритарно-пропорційною системою. Замість змагання особистостей, програм, команд ми стали свідками експлуатації заїжджених міфів, гри на людських страхах, штучного поділу громадян країни за регіональною ознакою. Подібні тенденції підривають державний механізм, структуру управління. Перехід від мажоритарно-пропорційної системи виборів до голосування за партійними списками, як засвідчили останні події, виявився цілком непристосованим до політичних реалій України. І автори цієї ідеї повинні не тільки визнати її помилковість, а й докласти зусиль для виправлення ситуації. Тож що для цього потрібно зробити? Повернутися до мажоритарної системи виборів Насамперед, повернутися до мажоритарної або, як компроміс, до змішаної мажоритарно-пропорційної системи. Як варіант можна розглянути систему з виборів до Верховної Ради України, коли кандидати в депутати висувалися б партіями, але обиралися все-таки за мажоритарними округами і не втрачали зв'язку безпосередньо з виборцями. Верховна Рада України - законодавчий орган влади, а тому про застосування партійної системи там ще можна говорити. Але місцеві ради, включаючи Верховну Раду Криму, - це представницькі органи влади, тож пропорційна система там не застосовна в принципі, оскільки, щоб представляти населення в раді, конкретних депутатів мають обирати в конкретних округах. Мажоритарники незалежніші у своїх діях і менш схильні займати крайні позиції. Над ними не тяжіє ідеологія партійної доцільності, що досить часто може вступати в протиріччя з державними і національними інтересами. Існуючі в країні партії ідеологічно і структурно незрілі. Вони переважно виражають інтереси вузьких політичних і бізнес-груп, не будучи при цьому національними за духом. Часто-густо такі партії, і це ми бачили в ситуації навколо поставок російського газу, готові поставити під удар національні інтереси заради одержання політичних дивідендів. Депутати, обрані за списками партій, змушені виражати таку позицію, навіть якщо вона відрізняється від їхньої власної. А депутати-мажоритарники схильні займати більш центристську позицію, що передбачає виваженість, готовність до компромісів, державну цілісність. Отже, повернення до мажоритарної або мажоритарно-пропорційної системи дасть змогу зупинити відцентрові системи в українському суспільстві, що посилилися останніми роками. Такий підхід сприятиме і формуванню ефективного та професійного уряду країни. Міністри від певних політичних сил, відчуваючи себе зобов'язаними і залежними, будуть і працювати, насамперед, на ці політичні сили і лише потім на країну. У цьому разі винятки тільки підтверджуватимуть правило. Водночас парламент, сформований на мажоритарній або мажоритарно-пропорційній системі, формуватиме професійніший і цільніший уряд. Та найістотніший недолік пропорційної системи, а тим більше за наявності імперативного мандата (який теж майже ніде не застосовується у світі!) полягає в тому, що Верховна Рада (як і місцеві ради!) перестає бути центром прийняття рішень, а такими стають партійні штаби, що, на мій погляд, становить навіть загрозу національній безпеці країни. Не можуть партії, а тим паче наші незрілі партії, стати центром законодавчого управління країною, фактично підмінювати собою парламент. Неоднозначність конституційної реформи Також несвоєчасною і непродуманою, хаотичною виявилася і сама конституційна реформа. З одного боку, відомо, що система влади змінюється, як правило, у зміцнілих, стабільних державах, а Україна все ще переживає період становлення. З другого боку, з незрозумілої причини ми цього разу застосували таку систему політичного устрою, як і систему виборів, котра не є популярною у світі, що є одним із доказів її низької ефективності. Навряд чи в інших країнах, де застосовується президентсько-парламентська форма правління, не аналізували переваг і недоліків парламентсько-президентської системи, але переходити на неї ніхто не поспішає. Фактично єдиною країною у Європі, де її застосовують, є Німеччина, оскільки монархічна Велика Британія - виняток і не є прикладом нам. Але слід сказати, що такий політичний устрій у Німеччині встановлено зовнішніми рішеннями після поразки у війні, а не обрано самими німцями. І тільки багаторічний досвід приживлення цієї системи під контролем світових демократичних систем призвів до її стійкості. Але світ змінився. Україна позбавлена і цього досвіду, і зовнішньої допомоги. Тому палкі суперечки навколо системи правління не були позбавлені сенсу, а рішення про проведення конституційної реформи через ту неоднозначну обстановку, в якій його було прийнято, є більше випадковістю, ніж закономірністю. Вийшло так, що недолік партійної системи виборів одержав своє продовження в недоліках нової політичної системи, а тому партійні суперечності виборів фокусовано тепер на процесі призначення прем'єр-міністра і формування уряду, а тому тільки посилюють негативні чинники регіональних розбіжностей. Тож найрозумнішим виходом, що, безперечно, об'єднає країну, була б відмова надалі як від суто пропорційної системи виборів, не кажучи вже про суміщення їх за часом, так і від поспішного переходу на парламентсько-президентську форму правління. Тут не можна не сказати, що повчальним для України має бути і досвід Криму. От уже 15 років на території автономії існує парламентська республіка (до речі, вона теж була спроектована як парламентсько-президентська, але в такому вигляді зазнала краху менш як через рік після створення!), але реальних переваг у розвитку порівняно з областями України вона не показала. Єдиний її практичний результат - зростання бюрократичного апарату і політизація суто господарського життя Криму. Більше того, саме непорозуміння з кримським парламентом і його рішеннями були причиною кількох великих криз в автономії, що їх Україна насилу розв'язувала. Чи варто роздувати цю практику на всю країну? Тут спливає на поверхню також не вирішена в Україні проблема політичного лідерства. Поки Віктор Ющенко, ще як потенційний Президент країни, стояв на чолі помаранчевих політичних сил, він був символом єдності, чинником майбутнього об'єднання на принципових позиціях прогресу і демократії. Але тільки-но він, уже обраний Президентом, спробував відійти від своєї політичної сили і, за підказуванням недоброзичливців, стати начебто "Президентом усієї країни", хоча насправді він уже і був ним, коли спробував об'єднати під своїм началом не тільки прогресивні течії, а навіть і політично реакційні складові частини, так його місце лідера спробували зайняти інші, менш популярні і менш гідні цього постаті, занепокоєні не так інтересами народу, як своїми власними, що і призвело до розколу в стані помаранчевих. Ніде у світі керівник країни не відмовляється від своєї політичної сили, а навпаки - вони служать опорою одне одного. Федералізація суперечить бажанню народу Не можна обійти ще одну тему, яку пов'язують із регіональними особливостями. На думку деяких політичних сил, саме відмінності регіонів мають стати основою для федералізації України. Таким чином, видно, що цією ідеєю практично завершуються зусилля із дестабілізації і розколу країни. Однак здоровий глузд підказує, що на практиці федералізувати Україну можна тільки насильницькими методами і всупереч бажанням її населення. Річ у тому, що поки питання дискутується на теоретичному рівні, можна намалювати красиву і благополучну картину. Практика, що, як відомо, є критерієм істини, свідчить про інше. Ідея федералізації зазнає краху, тільки-но її намагаються перекласти на мову практичних рішень. Добре було в Криму - тут одна область перетворювалася на одну автономію. Але якщо ми спробуємо на практиці відповісти на запитання, скільки федеративних утворень треба створювати в Україні, як одразу стає зрозумілим, що цей проект неможливо реалізувати. Отже, скільки? Нерозумно було б, як у Криму, перетворювати на автономію кожну з 25 областей. Цей шлях відкидається одразу. І ми потрапляємо майже в глухий кут. Якщо ділитимемо Україну на три (або чотири, або п'ять!?) частин, то за яким принципом? Ну добре, візьмімо конкретний приклад із практики і проаналізуємо варіант створення горезвісного "ПІСУАРА" і суто теоретично спробуємо об'єднати Харківську, Запорізьку, Донецьку, Луганську, Дніпропетровську області в якусь автономію. Одразу постає питання: що робити із самими областями? Один варіант - залишити їх на місці, але створити якусь середню "Верховну Раду" і проміжну "Раду міністрів". Одразу стає очевидно, що, крім нової непотрібної бюрократичної структури, ще однієї обтяжуючої систему ланки управління, це нічого не дає, крім того, що потребуватиме колосальних витрат. Ми в цьому варіанті одержуємо, фактично, ті самі федеральні округи, які створені в Росії. Однак там вони не є ні суб'єктами федерації, ні адміністративними одиницями, а створені винятково президентською адміністрацією для втілення монопольного управління за таких масштабів країни, яких в Україні немає. Другий варіант - області ліквідувати. Чудово, але якщо ми створимо столицю цієї автономії в Харкові, то мешканці Луганська, наприклад, довідавшися, що тепер їм за рішенням кожного питання треба їздити до Харкова, ніколи не проголосують за створення такої автономії. І навпаки, якщо буде столиця в Луганську, проти автономії виступатимуть харків'яни, донеччани, дніпропетровці та всі інші жителі, що їх насильно заганятимуть до такої федерації. З другого боку, якщо з управлінськими завданнями в регіоні в нас часто не справляються обласні ради та обладміністрації, то як впорається з ними "Верховна Рада" чи "уряд" такої "автономії", якщо сфера її управління, - а отже, навантаження, масштаби завдань, тяжкість і складність рішень! - збільшиться у п'ять-шість разів? Отже, ідея федералізації - це ще один незрілий проект, що його нав'язують нам ззовні і який покликаний ускладнити життя Україні. Не думаю, що ми не розуміємо, в чому тут суть, а тому є надія, що хоч ця ідея не буде реалізована і нам не доведеться, втративши час, як у перших двох випадках, повертатися до випробуваної колишньої системи. "Автономні" проблеми Криму Особливо хочеться сказати про Крим. Сьогодні в результаті застосування вже описаної недосконалої пропорційної системи виборів у ньому персонально перемогли ті самі політичні сили й ті самі політичні діячі, які складали кістяк його політичних сил у 1992-95 роках, хоча їхні структури і називаються тепер по-іншому. Крим відкинутий у своєму розвитку щонайменше на 10 років. Через різні причини в автономії реалізувалася підвищена схильність до кримінальних способів прийняття рішень. Небезпечний симптом - повернення на півострів убивств на замовлення на політичному ґрунті, як це сталося в селищі Мирному, що під Євпаторією, як і повернення багатьох кримінальних постатей. І безперечно, що після формування всіх органів влади в Криму буде здійснено небезпечні спроби як кримінального перерозподілу власності, бюджету, природних ресурсів, землі, так і спроби лобіювання інтересів кримінальних структур, приватних кланів, різних груп, далеких від інтересів народу ідержави. Це стало можливим ще й тому, що протягом минулих 15 років центр не виробив чіткої концепції управління, навіть мінімальної програми поведінки стосовно єдиної автономії, її характеру й особливостей, а методи керування Кримом і з центру, і всередині самої автономії часто були і залишаються хаотичними і безсистемними. Небезпечно і те, що сьогодні в нас у країні з'явилося багато "кримознавців", які виступають радниками державних органів, у тому числі й президентської структури, хоча насправді ситуацію в Криму знають поверхово і суто теоретично. Це ускладнює перспективи розв'язання таких кардинальних кримських проблем, як міжнаціональні та міжконфесійні відносини, як проблеми землі, облаштованості депортованих, їх участі в органах влади, проблеми в гуманітарній галузі - освіті, інформації, навіть топоніміці. До рішення кримської проблеми нині впритул наблизилася РНБО України, але прийняті неї, безумовно, корисні рішення, не можуть претендувати на цілісну концепцію, вони здатні зняти тимчасові труднощі й розв'язати тимчасові проблеми, але не вирішують завдання стратегічного управління, а отже, закладають потенційну небезпеку помилок і прорахунків, що в умовах геополітики Криму спроможні викликати серйозні ускладнення. Україні потрібна стратегія відносин "Центр - Крим", розрахована на 20-50 або навіть більше років, яка передбачала б методи і форми як оперативного управління, так і поетапного рішення і зняття з порядку денного всіх гострих проблем. Образно кажучи, це має бути стратегія цілковитої інтеграції Криму і його різнорідного населення в цілісну Україну. Володимир Шкляр, (Начало в № 19) Теперь о моих мотивах. Уже больше двух лет до меня доходят слухи, что я недоволен своей карьерой, работаю на себя, не выполняю решения Милли Меджлиса, без спроса распространяю информацию о положении крымских татар. Это слышится и в "заспинных" разговорах, и в интернет-изданиях вроде "Майдана", и в недоумении некоторых представителей нашей диаспоры. Началось это с момента, когда я и несколько других членов Милли Меджлиса открыто встали на защиту пикетов крымских татар, требующих земли на Южном берегу, и усиливалось по мере нашего участия в акциях протеста против беззаконий украинской власти, включая защиту крымских татар в судах и "Азатлык". Особенно усердствует безусловно успешный молодой человек, отучившийся в нескольких вузах Турции и США и избравший себе карьеру не в национальном движении, а в иностранном банке. Я не знаю, повлиял ли кто-то на кого-то. Плохо, если эти слухи, циркулируя непрестанно, каким-то образом воздействовали на мнение председателя Милли Меджлиса. Уровень его положения и авторитета не сравним ни с кем в нашей системе, а тем более с уровнем той подворотной шавки. Я исхожу из того, что Мустафа-ага пришел к своим выводам самостоятельно, и поскольку они заявлены публично, то, вероятно, мне также можно объясниться публично. Относительно моей детскости и наивности. Я не выступал за бойкот выборов как таковой. Я выступал, во-первых, за то, чтобы Курултай позволил крымским татарам баллотироваться от любой политической силы не коммунистической и не шовинистической ориентации, чтобы иметь широкий спектр союзников и на выборах, и после. А не оказаться в ситуации, как сейчас, когда количество наших депутатов минимально, мы обозначаем БЮТ (!) как наших противников и раздумываем: не договориться ли с "регионалами"? Это и называется демократическими принципами? Во-вторых, я предлагал, чтобы между нами и теми политическими силами, которые мы поддерживаем, то есть, в данном случае, с Народным союзом "Наша Украина", были заключены четкие соглашения о наших взаимных обязательствах не только в ходе избирательной кампании, но, главным образом, после нее. С точки зрения интересов крымскотатарского народа важно не то, сколько и каких депутатов попадает в украинский парламент, а какие законы, касающиеся крымских татар, он будет принимать. Эта тема обсуждалась на сессии Курултая, но в окончательный вариант решения по выборам не вошла. Ну что ж, будем в очередной раз ждать благодеяний со стороны наших партнеров. Ну а возмущает меня это "по-детски" или "по-взрослому" — пусть судит читатель. Относительно неприязни к отдельным членам Милли Меджлиса. Куда денешься, есть она, неприязнь. По отношению к тем, кто, с помощью народа пробираясь или избираясь на различные высокие посты в Украинском государстве, блаженствует на них и собирается и дальше блаженствовать, получая не слабое казенное содержание и льготы, включая будущую пенсию. Да нет, мне не жалко того, что кто-то из крымских татар живет слаще или получит больше остальных. При условии, что он это заработал сам как бизнесмен или трудяга. Или что за это многолетнее блаженство он потом и кровью отработал своему народу те заветные цели, от пути к которым он ни на йоту не отклоняется. Только в чем и чьи это заветные цели? Народа или того, кто, злоупотребляя народным доверием, уже более десятка лет будет ездить на его горбу? У меня есть официальная информация с сайта Верховной Рады Украины www.rada.gov.ua. Любой может проверить через интернет. Она касается уникального голосования Верховной Рады Украины за закон, название которого ничего не скажет читателю ("О внесении изменений в статью 20 Закона Украины "О статусе народного депутата Украины"), однако содержание которого объяснит все. "I. Внести в ст. 20 Закона Украины "О статусе народного депутата Украины". (Ведомости Верховной Рады Украины, 1993, №3, ст. 17 с изменениями и дополнениями) такие изменения: 1. Часть 4 статьи 20 изложить в такой редакции: "Народному депутату после окончания срока его полномочий, а также в случае досрочного их прекращения по личному заявлению о сложении им депутатских полномочий, представляется прежняя работа (должность), а в случае невозможности этого он зачисляется в резерв кадров Главного управления государственной службы Украины. Бывшие народные депутаты, которые после своего трудоустройства утратили работу, также зачисляются в указанный резерв кадров". 2. Часть 5 статьи 20 изложить в такой редакции: "Верховная Рада обеспечивает бывшему народному депутату непосредственно после окончания срока его полномочий, на период его трудоустройства выплату материальной помощи в размере заработной платы с учетом всех доплат и добавок, которую получают народные депутаты действующего созыва, но не более одного года, а в случае обучения или переквалификации — не более двух лет после окончания срока полномочий народного депутата. В случае невозможности трудоустройства после указанного срока или, если после своего трудоустройства бывший народный депутат утратил работу, за ним сохраняется выплата материальной помощи в размере 50% заработной платы с учетом всех доплат и надбавок, которую получают народные депутаты действующего созыва, до достижения ими пенсионного возраста при условии, что трудовой стаж его превышает 25 лет для мужчин и 20 лет для женщин. 3. Часть 17 статьи 20 изложить в такой редакции: Положения частей первой, второй, третьей, четвертой, пятой, шестой, одиннадцатой, двенадцатой, тринадцатой, четырнадцатой, пятнадцатой, шестнадцатой этой статьи распространяются также на народных депутатов Украины, начиная с первого созыва. II. Этот Закон вступает в действие 1 января 2007 года". Просчитать чего сколько абсолютно точно невозможно. Но, судя по сообщениям прессы, базовая (без доплат и надбавок, то есть минимум) зарплата народного депутата Украины на июнь прошлого года составляла 14 000 гривен, то есть 2800 долларов США. Зарплата депутатов имеет тенденцию не снижаться, а повышаться. И даже уже не действующие, а когда-то в прошлом хотя бы один раз избранные члены Украинского парламента будут получать в случае утраты работы (а разве трудно это организовать для себя?) зарплату, доплаты и надбавки к ней по нормам действующих в тот момент времени депутатов. Как народные избранники мучаются на службе у народа известно давно и далеко не самое интересное. Интересно другое. Этот закон был, во-первых, проголосован 4 апреля 2006 года, то есть через несколько дней после выборов, но до официального объявления результатов. Иначе говоря, никто еще точно не знал, кто прошел, кто нет. И все вместе, несмотря на политические разногласия (бело-голубые-оранжевые, левые-правые, коммунисты-демократы и т.д.) по-братски обеспечили себе будущее навсегда. Во-вторых, чтобы проголосовать за этот закон, нужно было преодолеть вето Президента. И они, молодцы такие, сделали это! (Это вам не закон о восстановлении прав депортированных, где вето Президента заблокировало его до конца полномочий парламента). За — 307, против — 22, воздержались — 0, не голосовали — 41, всего — 370. В-третьих, интересно взглянуть на распределение голосов по фракциям: "Регионы": 59 — за, 1 не голосовал; коммунисты: 50 — за, 1 не голосовал; БЮТ: 4 — за, против — 20, не голосовали — 15, отсутствовало — 3; "Наша Украина": 30 — за, не голосовало — 7, отсутствовало — 4; Народная партия: 38 — за, отсутствовало — 3; социалисты: 25 — за, не голосовал — 1, отсутствовали — 3; Народный блок Литвина: 21 — за, отсутствовал — 1; социал-демократы (о): 14 — за, не голосовало — 4, отсутствовал — 1; Украинская народная партия: 17 — за, не голосовал — 1; Народный Рух Украины: 7 — за, не голосовало — 8, отсутствовал — 1; Партия промышленников и предпринимателей: 10 — за, отсутствовало — 6; "Возрождение": 8 — за, отсутствовало — 7; "Реформы и порядок": 8 — за, не голосовало — 3, отсутствовало — 4. Голосование было поименным. Желающие могут посмотреть, как голосовали наши ближайшие союзники из НРУ, "Нашей Украины" и наши депутаты на сайте. Есть у меня неприязнь, есть, и воспитана она у меня историей крымскотатарского национального движения и теми жертвами, которые ежедневно несет сегодня крымскотатарский народ. Задумался ли кто-нибудь, что за время нахождения во власти этих отдельных членов Милли Меджлиса, у крымских татар начался отрицательный прирост населения. Или, понятнее, — вымирание. Уже здесь, на Родине, в Крыму. Посмотрите, насколько наши кладбища растут быстрее наших поселков! И уходят не только счастливые долгой жизнью и множеством внуков старики, но и люди, которые не успели родить детей себе на замену, и просто дети. Сколько мы еще собираемся идти по этому пути? Далеко мы по нему дойдем? Если кто-то думает, что я разжигаю страсти, нет — уже есть статистика. У меня к этим членам Милли Меджлиса такая же неприязнь, как, например, к крымским татарам, двинувшим Мубарекский проект. Или у меня к ним должна быть личная приязнь? Это не мешает мне работать с ними, потому что есть внутримеджлисовская дисциплина. Милли Меджлис не партия — в нем могут быть разные люди, раз наш народ избрал их. Но любить — не люблю. Сердцу не прикажешь. И, наконец, о карьеризме. Чего не ожидал, того не ожидал, по правде говоря. У нас возможны два вида карьеры. Обычно переплетающиеся. В Милли Меджлисе и вне него. В Милли Меджлисе я достиг своего потолка еще в апреле 1992 года, когда меня утвердили руководителем политико-правового отдела. Выше стоят только заместители и председатель Меджлиса крымскотатарского народа. С моей точки зрения я на своем месте — политика и право. Не обустройство, не финансы, не развитие языка и образования, не строительство, не компенсации за провоз багажа, а внутреннее и международное право, права человека, законопроекты, информирование международных организаций, экспертная работа. До отделения юридической службы Милли Меджлиса — помощь отдельным людям (хотя мне и сейчас приходится этим заниматься). На долю заместителей выпадает огромное количество административных вопросов: хватает ли бумаги и бензина, вымыты ли полы, правильное ли решение принял региональный меджлис, все ли оповещены о заседании, какой крымскотатарский чиновник чего не так сделал, куда послать машину, что поручал председатель и т.д. Я, вероятнее всего, с этим не справлюсь. О должности председателя Милли Меджлиса и говорить нечего. Он настолько вовлечен в тысячи контактов с людьми разного звания и рода занятий, органами, организациями, должностными лицами, при этом чаще всего не по своему желанию и выбору, а по неприятной необходимости. Должен пересмотреть сотни бумаг и переварить тонны информации, чтобы руководить всей системой национального самоуправления, и вся эта деятельность абсолютно разнохарактерна и разношерстна, это каторжный труд, к которому нужно иметь специальные способности, которых у меня нет. Насколько мне это не нужно, может вспомнить сам Мустафа-ага, поскольку после своего избрания народным депутатом Украины в 1998 году, он сделал мне предложение взять на себя обязанности и.о. председателя Милли Меджлиса в его отсутствие. Я отказался, назвав другую кандидатуру. В конечном счете им стал Ремзи Аблаев. Если же речь идет о служебной лестнице в Украинском государстве, то еще в 1992-1993 годах я неоднократно получал предложение (правда, неформальное, но оно всегда так начинается) стать заместителем председателя Госкомнаца Украины и без колебаний отверг его, поскольку считал, что мое место — в национальном движении, а не в чиновничьем аппарате. Искал и предлагал другие кандидатуры, но их не приняли. В 1994-1998 гг. я был депутатом Верховной Рады АРК и заместителем председателя, а потом председателем фракции Курултая крымскотатарского народа в самое тяжелое для крымских татар время мешковщины и раскола в Милли Меджлисе. Ушел оттуда, не поимев ни пенсии, ни жилья, ни сувенирного киоска, ни участка на Южном берегу. В 1996 году по моей идее и на основании подготовленного мной Устава и штатного расписания был создан и профинансирован УВКБ ООН Фонд по натурализации и правам человека "Содействие", призванный помогать крымским татарам в получении украинского гражданства. Чего проще было самому пойти туда — он работает до сих пор, получая деньги из ООН и занимаясь большей частью заполнением анкет. Не сделал этого, устроив туда группу молодых крымскотатарских юристов, поскольку считал, что в тех условиях нужно было отстаивать интересы нашего народа в парламенте АРК, хотя понимал, что конец депутатского срока не за горами. В 1998 году баллотировался на одном из самых непроходных округов в Верховную Раду Украины только потому, что это нужно было нашему союзнику — Народному Руху Украины под руководством В. Чорновила. Был и в списке Руха, но опять-таки потому, что нужно было поддержать позиции председателя Милли Меджлиса после раскола. Не прошел и не сожалею — остались свободными руки. Когда после этого при С. Куницыне Милли Меджлис составлял списки для назначений в разные исполнительные органы АРК, отказался в них войти. На выборах 2002 года на неоднократные предложения председателя Милли Меджлиса выдвинуться по перспективному 8 округу (по нему на свой первый срок был избран Р. Чубаров) отказался это сделать, мотивируя тем, что не хочу попусту растрачивать свои силы и средства, в то время как работа в Милли Меджлисе, меня вполне устраивает, предложив поддержать кандидатуру, которая действительно в этом нуждается. После победы В. Ющенко в 2005 году получил предложение от одного из предполагаемых высокопоставленных членов крымского правительства занять должность директора крымского филиала Института стратегических исследований при Президенте Украины. Отказался. Правда, его назначение впоследствии тоже не состоялось из-за разногласий в оранжевом лагере. Я взял самоотвод на последней сессии Курултая из списка в депутаты ВР АРК и Украины, поскольку пришел к твердому убеждению, что, кто бы там ни находился, сделать для своего народа при всем желании он ничего существенного не сможет, а прикрывать свой бизнес, искать назначений в исполнительной власти или получать от государства отступные за соглашательство я не собираюсь. Я не из тех, кто бегает со своим резюме и копиями дипломов при каждом состоявшемся или предполагаемом политическом повороте в Крыму и Украине, умильно заглядывая в глаза и подсовывая их председателю Милли Меджлиса или главе Совмина. Уж кто-кто, а Мустафа-ага это знает, как, впрочем, и другие члены Милли Меджлиса. В настоящее время из официальных государственных должностей у меня одна — Секретарь Совета представителей крымскотатарского народа при Президенте Украины. Эта должность не дает ни кабинета, ни машины, ни зарплаты, ни пенсии. Она дает возможность обращаться в различные государственные органы, международные организации и к должностным лицам по вопросам нарушения прав крымских татар, чем я, в самом деле, широко пользуюсь, в том числе и на встречах с президентом Украины. Что касается иной карьеры вне Милли Меджлиса. Я ее сделал. Я кандидат наук, преподаватель университета, эксперт ООН в сфере прав коренных народов и человек, которого побаиваются шовинисты и правительственные чиновники. Мне достаточно. Я согласен с тем, что до политической зрелости мне еще далеко. Но что ее определяет? Если коллаборационизм, то, надеюсь, что так к ней и не приду. Думаю, было бы правильно, чтобы наши зрелые политики выступили 18 мая перед народом и отчитались, по какой дороге и куда ведут его уже много лет, время от времени предлагая вновь и вновь проголосовать за них на выборах и Курултая, и парламента. Теперь я спрашиваю сам себя: "Является ли наш неуспех на выборах закономерным?" Как ни горько, в текущих условиях — да. Является ли дело крымскотатарского народа безнадежным? Если и дальше собираемся идти этим путем — разумеется. Есть ли выход? Давайте подумаем. Надир Бекиров, Безвладдя загрожує катастрофою В Україні відбулися вибори, формуються нові органи влади. На жаль, політична нестабільність позначається на розвитку економіки, роздуваються ціни, погіршується життя людей. Що думають про ці проблеми керівники народних демократів напередодні з’їзду НДП? Сьогодні ми публікуємо думку з цих питань першого заступника голови НДП, радника Президента України Сергія Куніцина. - Сергію Володимировичу, як ви оцінюєте вибори, що відбулися? — Ці вибори відкривають новий етап в історії України. Є два абсолютно очевидних висновки. По-перше, надалі не слід поєднувати вибори парламенту України та формування місцевих органів влади. По-друге, якщо за формування загальнонаціонального парламенту про пропорційну систему ще можна сперечатися, то на місцевому рівні за формування представницьких органів влади прийнятніша мажоритарна система. Вона дає можливість жителям, територіальним громадам мати свого конкретного представника в органах влади, з яким вони могли б постійно взаємодіяти. Я проповз "на пузі" весь півострів, спілкувався з десятками тисяч людей. Люди й так не дуже високої думки про депутатів, а тепер, коли їм, по суті, нема до кого й звернутися, абсолютно очевидно, що ми стоїмо перед небезпекою подальшого падіння авторитету органів влади в народі. - Чи буде доведено до кінця питання про фальсифікації на цих виборах, і чим завершиться акція "Чесний перерахунок"? — Для мене очевидно, що вибори серйозно фальсифіковані. Ми місяць билися в судах, і абсолютно зрозуміло, що в нас украли голоси. Але сьогодні встановити істину вже неможливо. Це просто має стати уроком на майбутнє. Причиною цього явища стала, по-перше, недосконала правова база виборів – дуже крихкий і сирий закон. По-друге, благодатний грунт для фальсифікацій — дешеві бюлетені, які можна було надрукувати на будь-якому верстаті. По-третє, непідготовленість членів комісій. По-четверте, відверте нахабство окремих політичних сил. По-п’яте, провал контролю над документацією на шляху між виборчими дільницями й територіальними комісіями. Але наша позиція за вимагання чесного перерахунку полягала в тому, що ми продемонстрували прагнення до істини, і, хоч деякою мірою, але все-таки відновили точнішу картину виборів. Проте ситуація була дуже складна, по суті стояло питання про фактичний зрив виборів. Це була б катастрофа для країни. - Але ці вибори вже призвели до нестабільності... — Так, абсолютно очевидно, що будуть складні часи в соціальній, економічній і політичній сферах. Відбувається боротьба різних векторів. Багато чого залежатиме від Президента і від майбутньої коаліції. Тому на перше місце виходить здатність політичної еліти домовлятися й знаходити компромісні рішення. У цілому абсолютно очевидно, що відбувається не просто децентралізація управління країною. Управління країною фактично втрачене, впродовж тривалого часу воно здійснюється хаотично й спонтанно. Це не можна назвати демократією, понад те, цей процес таїть у собі ризики для національної безпеки. Безвладдя в країні може спричинити катастрофу. З іншого боку, це призводить до того, що країна вже давно фактично тупцює на місці й не розвивається. Тому майбутнє залежить від того, наскільки швидко Президент і нова Верховна Рада відновлять керованість країною і наскільки це управління буде ефективним. Я думаю, що перш за все варто, використовуючи чинну систему державного устрою, вдосконалювати бюджетні відносини, розумно розширювати права регіонів, зміцнювати економіку. - Кажучи про ризики, часто згадують ідею федералізації країни. Як ви оцінюєте цей проект? — Моя позиція полягає в тому, що боротися потрібно не за терміни, а за сутність речей і процесів. Адже можна формально залишатися унітарною державою і надати областям такі фінансові, владні, культурні повноваження, якими вони будуть задоволені і якими ефективно користуватимуться. Це зміцнить країну. А можна навпаки. Наприклад, нинішня Росія формально називається федеральною державою, але відбуваються потужні процеси централізації влади, губернаторів там уже не обирають, усім керують федеральні округи, а області, краї, автономії як регіони втратили самостійність. Тому я проти того, щоб зараз витрачати мільярди гривень на проведення несвоєчасної адміністративної реформи. У нас є на що ці гроші витратити. Я за те, щоб вирішувалися сутнісні, а не умоглядні аспекти проблеми. Також абсолютно зрозуміло, що провести федералізацію України в теорії це одне, але на практиці здійснити її неможливо. Зрозуміло, що не можуть бути створені 25 автономій на базі кожної області. Але шлях створення їх на базі кількох областей неможливий, бо втрачається роль областей. Якщо їх залишити, то в автономії просто з’являється додаткова, непотрібна, витратна управлінська структура у формі проміжного парламенту й уряду. А якщо області ліквідовувати й харків’яни, наприклад, дізнаються, що тепер усі питання їхнього життя вирішуватимуться в Донецьку або навпаки, то самі люди на це ніколи не підуть і такої федералізації не допустять... - Одним із результатів виборів є те, що партійна система трансформуватиметься. Деякі аналітики говорять, що партії, побудовані не за ідеологічним принципом, не мають майбутнього. Зокрема, йдеться і про Партію регіонів, яка формально сьогодні є однією з провідних політичних сил у країні... — Я одинадцять років займаюся партійним будівництвом і розумію, наскільки це складно. Кризова ситуація в партійній системі країни очевидна. Справді, Партії регіонів ще рік тому й не було, а створити за такий час життєспроможний організм дуже складно. У партії багато реально мислячих людей, а це означає, що вони, напевно, реально оцінюють перспективи. Зокрема, останнім часом для зміцнення цієї партії багато зробив такий досвідчений орговик, як Кушнарьов, він фактично підняв її на вищий щабель. Але не можна не помічати й реальності – у цій партії дуже багато випадкових людей, сама партія створена на неадекватних програмних установках. Такій партії дуже складно буде виробити адекватну ідеологію, а це є великим ризиком. З іншого боку, ми бачимо кризу в партії соціал-демократів, в інших партіях, у тому числі й у НДП, на жаль... - Проте на кримських виборах поразки вдалося уникнути, і блок вашого імені посів одну з лідируючих позицій у кримській політиці. Чи не дає це підстави стверджувати, що новий етап розвитку НДП знову почнеться в Криму, як колись НДП створювалася за участю СПРК? Чи не є Крим якимсь партійним П’ємонтом НДП? — Перед нами також постала проблема вибору політичної лінії, ідеології, назви. Я про це постійно думаю. Для мене найголовніше те, що ми в Криму зміцнили свою політичну команду, розширили свій вплив. У радах ми отримали близько 200 депутатів різних рівнів. Це серйозний політичний плацдарм. У нинішньому стані нашого суспільства, яке так і не вийшло з президентських виборів, і з урахуванням реваншистських настроїв виборців, це безперечний успіх. Ми вважаємо, що на базі Блока Куніцина слід створити нову єдину громадську організацію, яка збереже і розвиватиме наш політичний вплив. - Чи розробляється ідея розвитку кримського успіху НДП у масштабах усієї країни, і що ви як перший заступник голови партії про це думаєте? — Ми обговорювали цю ситуацію. Спільно з іншими представниками керівництва партії намагаємося осмислити всю подію. Потрібно зрозуміти систему координат, у якій ми перебуваємо. Ми напрацьовуємо ідеологічні підстави для майбутнього етапу роботи партії, і сьогодні, коли ситуація в країні ще не визначилася, окреслити їхні точні параметри складно. Розумніше буде не поспішати, вислухати думки партійців на майбутньому з’їзді, правильно оцінити перспективи і лише тоді дійсно по-науковому розробити основи реформування. Але я переконаний, що нашій партії вдасться виправити помилку президентських виборів і вона знову стане однією з найсильніших у країні. - Які головні завдання стоять перед новою Верховною Радою України? — Більша частина роботи — наведення ладу в нормотворчій діяльності та законодавчій системі, тут роботи вистачить років на сорок. Треба не шарахати з одного боку в інший, як було з депутатською недоторканністю, а відновлювати керованість у країні. Треба боротися за якість життя людей, а не за політичні пріоритети. - Як іде підготовка до першої сесії ВР Криму і формування коаліції? — Наш блок підписав кілька угод – два меморандуми й один протокол. У нашому активі уже понад 30 депутатів, а це свідчить про те, що в майбутній ВР Криму немає коаліції в 70 депутатів, про яку заявили інші політичні сили. Абсолютно очевидно, що домовлятися потрібно за програмними принципами. Ми претендуємо як на посаду голови парламенту, так і на посаду голови уряду, але не це головне. Ситуація така, що треба створити стійку коаліцію. Навіть якщо, припустимо, Партія регіонів створить коаліцію в 51 голос і вибере свого спікера, це не буде перемогою, тому що завтра ж ситуація зміниться. У деяких партій-переможниць, наприклад, катастрофічно бракує кадрів, але вони не сходять з "твердолобих" позицій і не вміють домовлятися за принципами, а не за кадрами. Я б у такі ігри не грав. За сукупністю чинників ситуація така, що вже сьогодні у кримській фракції Партії регіонів і фракціях деяких інших партій немає єдності, вони розколоті, їх політичні позиції дуже різняться, вони намагаються грати як на одному полі, так і на іншому, часто намагаються осягнути неосяжне, скрізь устигнути. Цілком очевидно, що політичне майбутнє ВР Криму може бути складним... - Як би ви оцінили новий парламент Криму за якістю і рівнем депутатського складу? — Сьогодні в цьому неорганізованому і крихкому стані він явно слабкіший, ніж попередні, він програє, досвід парламентської роботи має лише чверть депутатів, але не можна скидати з рахунків здатність людей учитися й домовлятися. - Яке головне завдання має вирішити нова ВР Криму? — Слід домагатися культурних і економічних повноважень Автономії, дуже тонко треба буде підходити до вирішення проблеми депортованих. Але головне завдання — політична стабільність. Якщо її не буде, Крим ризикує тепер уже назавжди "відстати від потягу" і остаточно перетворитися на глушину. - Очевидно, що змінюється якість кримськотатарської проблеми. Скоро буде обраний новий курултай і буде створений новий меджліс, у багато разів активізувалися самозахоплення земель, причому до них приєднується місцеве населення. Що далі? — Ця проблема — ще на багато десятиліть. Пов’язано це з тим, що в нашій країні досі немає ані концепції ставлення центру до Криму, ані концепції етнополітики, яка б ставила процес на наукову основу. Але якщо раніше кримчани в процесі "самоповернення" землі розуміли кримських татар, бо йшлося про відновлення справедливості, відновлення прав, то нині, коли зрозуміло, що багато з них уже відверто торгують землею, кримчани просто не можуть це виправдати, а подібне призведе до різкого зростання міжнаціональних суперечностей. До того ж закінчилася десятирічна програма облаштування репатріантів, а якою буде нова, і чи буде взагалі, ще не відомо. Треба виробити цілісний комплексний державний підхід до Криму. Сьогодні його, за великим рахунком, виробити так, щоб він був адекватним ситуації, нікому. Крим, треба визнати, в Києві просто дуже погано знають. Сьогодні все робиться нашвидкуруч, нагальні проблеми гасяться за допомогою "пінного вогнегасника", а це небезпечний симптом. Але на чолі проблеми лежить та втрата керованості в країні, про яку ми говорили спочатку. Це наслідки безвладдя в Криму. Тут влади немає давно, вже місяців вісім. - До того ж триває падіння економіки... — Я думаю, що на нас чекають непрості часи. Основне зростання суперечностей відбуватиметься по лінії зіткнення економічного прагматизму в цілому у світі та необхідністю поліпшення якості життя в країні. Зростання цін на енергоносії, ініційоване Росією, неминуче призведе до серйозних соціально-економічних трансформацій. Вийти безболісно з цього процесу нам не вдасться, і все залежить від здатності керівництва вирішити проблему незалежності. У принципі, Україна може стати незалежною країною, але це справа не одного десятиліття. Цим треба було займатися з 1991 року. І хоча починати ніколи не пізно, але це пов’язано з великими витратами, на які ми піти не можемо. З іншого боку, народ терпіти не хоче, він хоче жити як в усьому світі, він і так дуже довго терпить. - З початку травня ціни не бензин у Криму стали на 40—50 копійок вищі, ніж у сусідній Херсонській області, а ціни на курортні послуги вже підскочили приблизно на 20% і, ймовірно, у розпал літа зростуть удвічі. Як це пояснити і до чого це призведе? — Це пояснюється безвладдям. Курортний сезон у Криму – це економічна кампанія в масштабах усієї країни. Є цілі країни, які живуть за рахунок курорту. Але ніде курорт не є таким неефективним економічно, як в Україні. У Києві цього просто не розуміють. У нас не ринкова економіка, у нас просто некерована хаотична економіка. Наш уряд знаходив ринкові способи впливати на стан економіки, як ви пам’ятаєте, ми стримували зростання цін на продукти, на великий перелік послуг. Тепер панує економічний хаос. Нинішній уряд боровся не за благополуччя людей, а за свої політичні пріоритети. Це може призвести до того, що Крим як курорт замість розвитку ввійде у смугу нової стагнації. Річ у тім, що зростання якості й кількості послуг має випереджати зростання цін, а у нас щоразу просто піднімають ціни на старі послуги. Здається, що час такої роботи вже закінчився, але багато хто цього не розуміє... Микола Семена (Сімферополь) На першому засіданні сесії V скликання новообраний депутатський корпус Верховної Ради автономії обрав свого нового голову. На пленарному засіданні, яке "регіонали" вимагали провести в закритому режимі, остаточно сформовано і зареєстровано три депутатські групи і фракції з восьми партій і блоків, рахункову комісію. Головою Верховної Ради автономії 71 голосом "за" обрано Анатолія Гриценка, який уже був кримським спікером в 1997-98 роках. Віктор Хоменко. Крим. Парламент АРК прагне "закритися" Кримський парламент нового скликання вчора зібрався на свою першу сесію. Під час першого пленарного засідання було заплановано обрання голови Верховної Ради АРК, його заступників і формування складу президії парламенту автономії. Проте засідання розпочалося зі скандалу. 68 депутатів із 94-х, що зареєструвалися, проголосували за те, щоб провести його у закритому режимі. Депутати від блоку Куніцина, блоку Юлії Тимошенко і виборчого блоку "Не Так!" висловилися проти такої пропозиції. Крім цього, представники засобів масової інформації відмовилися залишити зал. Як повідомив журналістам прокурор АРК Віктор Шемчук, рішення депутатів не відповідає законодавству, бо в такому режимі можуть розглядатися лише питання, пов'язані з державною таємницею. Депутати від блоку Юлії Тимошенко і блоку Куніцина заблокували трибуну Верховної Ради АРК, через це голова Виборчої комісії автономії Олексій Кондратенко був змушений оголосити перерву. Як відомо, за підсумками парламентських виборів до ВР АРК пройшли вісім виборчих блоків і партій. Зокрема, зі 100 місць 44 мандати отримав виборчий блок "За Януковича!", створений кримськими організаціями Партії регіонів і партії "Російський блок", по десять мандатів отримали партія "Союз" і виборчий блок Куніцина, дев'ять — КПУ, по 8 — крайова організація Народного Руху України, за списком якого балотувалися представники меджлісу кримськотатарського народу, а також кримський блок Юлії Тимошенко. Блок Наталії Вітренко "Народна опозиція" отримав сім місць і "Опозиційний блок "Не Так!" — чотири місця. (“Демократична Україна” №85, 13 травня 2006 р.) Хто забезпечить "рай для Криму"? Учора в Сімферополі відбулася перша сесія нової Верховної Ради Криму. Головою Верховної Ради автономії таємним голосуванням обрано лідера блоку "За Януковича!" Анатолія Гриценка, чинного віце-прем’єр-міністра уряду Криму. За нього віддав свій голос 71 депутат — всі, хто взяв участь у голосуванні. Кримський парламент також припинив повноваження Ради міністрів Криму і доручив йому виконувати обов’язки до формування нового уряду. Наступну сесію ВР Криму призначено на 19 травня. Нагадаємо, що на минулих виборах до складу Верховної Ради Криму було обрано від Блоку "За Януковича!" — 44 депутати, від партії "Союз" — 10, від "Блоку Куніцина" — 10 депутатів, від КПУ — 9, від Народного Руху України — 8, від БЮТ — 8, від Блоку Вітренко — 7, від блоку "Не Так!" — 4 депутати. У роботі сесії брали участь глава Секретаріату Президента Олег Рибачук, і, що є новим для Криму, — депутати-кияни Дмитро Табачник, Нестор Шуфрич, Ганна Антоньєва та інші "не місцеві". Всупереч очікуванням, формування керівних органів парламенту пройшло досить спокійно. Аналізуючи ситуацію напередодні сесії, оглядачі передрікали запеклу боротьбу депутатів за крісла спікера і прем’єра. Між фракціями депутатів від блоку "За Януковича!", які створили коаліцію з партією "Союз" і "Народною опозицією Наталі Вітренко" — з одного боку, і коаліцією з участю "Блоку Куніцина", БЮТ, і Народного Руху України — з іншого. Від першої коаліції передбачається висунення кандидатів Анатолія Гриценка і Нестора Шуфрича, від другої — Івана Бурея і Сергія Куніцина. Все залежало від того, до кого примкне група депутатів-комуністів. Їхній лідер Леонід Грач заявляв, що його однопартійці поки що не підтримують жодну з груп. У той же час, представники обох коаліцій говорили про те, що депутати-комуністи, — а значить і більшість голосів! — на їхньому боці. Насправді, більшість голосів виявилася за коаліцією блоку "За Януковича" — з усіх, навіть технічних питань, вони стабільно голосували 67—70 голосами. Відчувши впевненість у тому, що такою більшістю можна ухвалити будь-яке рішення, коаліція стала впевнено просувати своїх представників у всі робочі органи. Таким чином, у бюлетень для таємного голосування потрапила лише одна кандидатура — Анатолія Гриценка, якого і було обрано. Вже з перших хвилин на сесії розгорнулася драматична боротьба. Її першим актом, хоч як це дивно, було прагнення депутатів блоку "За Януковича" оголосити сесію закритою і видалити із зали журналістів. Депутат Сергій Веліжанський заявив, що бачить у цьому факті спробу частини депутатів фальсифікувати обрання голови. Але поступово пристрасті вщухли, і засідання поновилося після перерви в присутності всіх журналістів, хоча й ухвалу про закрите засідання також ніхто не скасував. За видалення журналістів із зали проголосували навіть… журналісти, обрані депутатами. Напучуючи депутатів нового скликання, екс-спікер, нині народний депутат України Борис Дейч заявив, що справитися з проблемами Криму, які зросли, нова ВР автономії може лише за умови більш продуктивної роботи, ніж демонструвала її попередниця. На думку депутата Сергія Куніцина, кримські проблеми, що нагромадилися, необхідно вирішувати в терміновому порядку, оскільки вони загострюватимуться, викликатимуть конфлікти, а стабільність як у літній курортний сезон, так і взагалі в майбутні роки — це, як висловився Віктор Ющенко, "рай для Криму". Серед цих проблем, як стало очевидно в останні дні, однією з найгостріших є кримськотатарська. У переддень 18 травня, дня пам’яті жертв депортації, кримські татари організували так зване "самоповернення" понад 20 великих ділянок землі, не дали можливості встановити в Феодосії пам’ятник Андрієві Первозванному, тримали більше доби перекритою трасу на Ялту. На знак протесту в Феодосії козачі організації на 13—14 травня скликали з’їзд козаків усього СНД за участю росіян, придністровців й інших козачих формувань. Тому запобігання можливим зіткненням на міжетнічному і міжконфесійному ґрунті — перше завдання нової Верховної Ради. І чи зможе вона з ним справитися, поки що не відомо, оскільки основна маса депутатів нового скликання, як відомо, налаштована проти меджлісу і його дій із захоплень землі. Микита Касьяненко А він, як співається в пісні, найважчий. За напругою переговорів, знервованістю політиків і кинутими на прорив ресурсами останній тиждень в автономії мало чим відрізнявся від виборчих баталій. Із тієї лише відмінністю, що тепер боротьба точилася не за голоси виборців, а за їхніх обранців, не обмежених вимогою берегти партійну вірність. Результати виборів розділили майбутній парламентський корпус Республіки Крим майже на рівні за кількістю депутатів частини. З одного боку — жорстко контрольований моноліт блоку "За Януковича!" (44 мандати зі ста), з другого — сім блоків і партій, найкращий результат у яких становить десять депутатів. Проста арифметика дала підстави першим сподіватися на притягальну силу своєї кількості, другим — вірити, що коаліція можлива й без регіоналів. Амбіційні заяви екс-прем’єра Сергія Куніцина, блок імені якого здобув десять місць у парламенті, про бажання втретє очолити уряд автономії могли б викликати співчутливу усмішку, якби в гру не включилася Банкова. Проте всі спроби підписати угоду про створення коаліції в жодної зі сторін до самісінького дня першого пленарного засідання ВР Криму успіхом не увінчалися. Зайве казати, що причина цього — не у відмінності ідеологічних постулатів, партійних програм і політичних цілей. Це була б інша, казкова країна, де депутати представляють інтереси своїх виборців. Наші ж, як відомо, представляють інтереси передусім тих, хто за перемогу боровся і хто її фінансував. Нагадуванням про те, що в політиці є місце і принципам, можна було б визнати відому позицію БЮТ ("Ані кроку назустріч ПРУ") та явно нездійсненну умову, висунуту на переговорах із регіоналами лідерами меджлісу кримськотатарського народу — виключити зі своїх лав представників проросійських організацій, котрі, до речі, претендують на ключові посади в парламенті. Остаточно програвши вибори в автономії ("Наша Україна" не дотягла й до півтора відсотка), соратники президента вирішили, що ще не все втрачено і владу в регіоналів можна коли не відібрати, то змусити нею поділитися. Для цього в бій безжально кинули головний ресурс — самого президента. Про правомірність кроків будівничих цивілізованої демократичної держави — після короткої хронології подій. Наприкінці минулого тижня в секретаріат для розмови викликали вже згадуваного Сергія Куніцина, голову меджлісу Мустафу Джемілєва, лідерів кримських комуністів Леоніда Грача й бютівців Андрія Сенченка. Спробу Києва об’єднати комуністів і висуванців меджлісу вже слід визнати історичною, проте в даній ситуації більший інтерес викликав п’ятий запрошений — малопублічний багаторічний керівник КРУ автономії Іван Бурей, що пройшов до парламенту за списком блоку "За Януковича!". Після розмови з керівником секретаріату й секретарем РНБОУ кримські політики були визнані гідними зустрічі з президентом. Про її результати Сергій Куніцин розповів так: "Президент виклав свою думку щодо низки проблемних питань — перебування Чорноморського флоту Російської Федерації в Криму, мовної проблеми. Він також зазначив, що було б закономірно, якби спікером парламенту Криму став представник блоку "За Януковича!", бо цей блок набрав більше голосів, і йому симпатичний Іван Бурей. Він сказав, що кандидатура прем’єр-міністра — це прерогатива президента, і він вважає, що Куніцин має стати головою уряду автономії". Напевно, це мало дуже дотепний вигляд: регіоналам із Банкової подають сигнал, кого вони повинні будуть висувати в кримські спікери. Стосовно ж кандидатури прем’єра, то, за словами інших учасників зустрічі, президент не був такий категоричний. Здатність Сергія Володимировича чути про себе й те, що не було явно сказано, відома, проте зауважимо — ніхто цю заяву не спростував. До того ж безпосередньо під час аудієнції Віктор Ющенко зателефонував Віктору Януковичу й попросив його зустрітися з С.Куніциним та І.Буреєм. Після цієї розмови С.Куніцин, зважаючи на все, ще не зовсім оговтався: "Ми висловили одне одному все, що думали з тієї або іншої теми, але закінчилася зустріч на мажорній ноті. Ми домовилися взяти паузу й подумати над усім тим, що ми сказали одне одному". Про що сказав Янукович "ініціативникові" Бурею, джерела мовчать. Проте під час зборів депутатів від Партії регіонів і партії "Російський блок", на яких організаційно було оформлено створення фракції, кандидатом у спікери висунуто нинішнього віце-прем’єра Анатолія Гриценка. За свідченнями депутатів, Івану Бурею запропонували добровільно залишити лави регіоналів, а іншим жорстко поставили вимогу дотримуватися лінії партії. Цікавою була промова народного депутата України та члена президії політради ПРУ Антона Пригодського, котрий виконує функції своєрідного партійного комісара в автономії. Він цитував В.Януковича, який також зустрічався наприкінці минулого тижня з В.Ющенком: лідер регіоналів висловив "готовність до конструктивного діалогу з формування сталої виконавчої влади в Україні й водночас застеріг представників адміністрації президента від будь-яких спроб адміністративного впливу на процес формування структур влади у південно-східних регіонах, де ПРУ здобула переконливу політичну перемогу". Витлумачити сказане можна й так: переговори на загальноукраїнському рівні враховуватимуть і розвиток подій у регіонах. У четвер увечері регіонали твердили, що досягли домовленості з вітренківцями, комуністами, партією "Союз", соціал-демократами (об’єднаними), і коаліція налічуватиме 72 депутати. Проте страх, що народ "посиплеться" під тиском Києва і "хазяїв", які стоять за багатьма, був настільки очевидним, що лідери вирішили проводити перше засідання ВР нового скликання в закритому режимі! Опоненти регіоналів, у лавах яких перебували одночасно зо два десятки депутатів, рахунок довели максимум до 52. У цій ситуації, як кажуть, Сергій Куніцин видав авансів на два склади майбутнього уряду. Принаймні бютівці і меджліс виставили рахунок за максимумом і почули те, що хотіли почути. Напередодні сесії, у четвер, до Сімферополя прибув глава секретаріату Олег Рибачук. Відомо, що, крім інших, він зустрічався з лідером комуністів Л.Грачом, котрий останнім часом двічі відвідав В.Януковича і наполягав на своєму спікерстві. Проте кримські мрії Грачова канули в Лету — до Дев’ятого травня він мусив зробити вибір між кримським мандатом і українським. Тому, за певною інформацією, новою цікавою пропозицією була посада глави комітету ВР України! Як і очікувалося, перше сесійне засідання ВР автономії п’ятого скликання почалося зі с |