Електронний бюлетень"Крим у дзеркалі української преси"№ 23(11.08 - 20.08.2004)За 11.08 - 20.08.2004 року Центром інформації та документації кримських татар виявлені наступні матеріали щодо кримської та кримськотатарської тематики, які систематизовані нами за рубриками з посиланням на видання і дату публікації. Матеріали надаються мовою оригіналу. З М І С Т:Влада. Суспільство. Політика.(Учора Україну відвідав із неофіційним візитом президент Грузії Михаїл Саакашвілі. В Ялті він привітав Президента Леоніда Кучму з днем народження. Під час зустрічі глава української держави висловив зацікавленість Києва в урегулюванні ситуації в Південній Осетії і Абхазії, повідомляє прес-служба Президента.) (“День” №141, 11 серпня 2004 р.) ("Прозора влада" — так назвали щойно зареєстрований у Криму новий громадський рух. Він виріс з однойменного комітету, який проіснував три роки і весь цей час працював для рядових кримчан.) Віктор Хоменко, Крим (Вчера в Крыму состоялась встреча президентов Украины и Грузии Леонида Кучмы и Михаила Саакашвили. По сообщению пресс-службы главы украинского государства, обсуждались сотрудничество двух стран в торгово-экономической сфере, возможность сотрудничества в международных транспортных и энергетических проектах, а также развитие политического диалога между Украиной и Грузией. Особое внимание было уделено вопросу урегулирования грузино-осетинского конфликта и ситуации в Абхазии.) ("Факты" №145, 11 августа 2004 г.) Поездки, речи, заявления, встречи (Во вторник в Крыму Леонид Кучма встретился с президентом Грузии Михаилом Саакашвили, прибывшим в нашу страну с неофициальным визитом.) По сообщениям информагентств Актуальні питання держав - учасниць ПІД (Президент України Леонід Кучма, перебуваючи на відпочинку в Криму, провів учора робочу зустріч із Головою Виконавчого комітету — Виконавчим секретарем СНД Володимиром Рушайлом, повідомляє Укрінформ.) (“Урядовий кур’єр” №151, 12 серпня 2004 р.) Леонид Кучма и Владимир Рушайло обсудили подготовку к сентябрьскому саммиту глав государств СНГ (Вчера в ходе встречи в Крыму Президент Украины Леонид Кучма и председатель Исполнительного комитета -- исполнительный секретарь СНГ Владимир Рушайло обсудили вопросы подготовки к очередному заседанию Совета глав государств СНГ (оно должно состояться 15--16 сентября в столице Казахстана Астане).) ("Факты" №146, 12 августа 2004 г.) (В Крыму сегодня начинается двухдневный саммит руководителей министерств обороны Украины и США. Военные эксперты двух стран планируют обсудить вопрос дальнейшего пребывания украинского миротворческого контингента в Ираке и Косово, перспективы украинско-американского военного сотрудничества, проблемы региональной и глобальной безопасности.) ("Факты" №146, 12 августа 2004 г.) Ильми Умеров: "В cоздавшейся ситуации необязательно проводить ротацию" (О событиях, произошедших в последнее время в Милли Меджлисе, можно услышать разные толкования. Пресса бурлит различными интервью и версиями о том, что Меджлис переживает некий кризис и грядут большие перемены. Так ли это и можно ли ожидать ротацию на Курултае, который состоится в сентябре? Об этом мы решили поинтересоваться у заместителя председателя ВР АРК Ильми Умерова.) Интервью взяла Ф.Тарсинова (Публикация в газете "Голос Крыма" № 31 от 30.07.04 года, в которой Р.Ильясов, так сказать, рассуждает вслух, навела меня на размышления, которые, собственно говоря, и я решил вынести на суд читателей газеты. Вообще-то я ко многим упоминаниям своего имени в прессе отношусь по принципу: собака лает, а караван идет. Но в этом случае я не могу промолчать, так как усмотрел в публикации ярко выраженный хамский выпад в свой адрес и решил, что Р.Ильясова необходимо поставить на место, потому что молчание на этот раз может быть расценено иначе. Итак...) Айдер Мустафаев, член Милли Меджлиса В Алуште по-прежнему напряженка (Совет представителей крымских татар при Алуштинском горисполкоме обратился к секретарю городского совета г.Алушты А.Щеблыкину с рядом заявлений. В них говорится о том, что важное значение для нормализации ситуации в Алуште имеет решение проблем возвращения, обустройства и социально-культурного развития депортированных крымских татар, которые подали тысячи заявлений на получение земельных участков под строительство индивидуального жилья.) Ф.Тарсинова (Міністр оборони Сполучених Штатів Дональд Рамсфельд побував з візитом у Криму, де він провів у Партеніті переговори з міністром оборони України Євгеном Марчуком, зустрівся з Президентом Леонідом Кучмою і продовжив своє турне. Причини візитів Рамсфельда до Москви, Баку, Криму зрозумілі: ситуація в Іраку стає все менш керованою, після виводу іспанського контингенту оголилася територія, яку він "закривав" у польському секторі відповідальності.) Віктор Зам’ятін, (Президент Украины Леонид Кучма, пребывая на отдыхе в Крыму, встретился с министром обороны США Дональдом Рамсфельдом.) ("Киевские Ведомости" №174, 14 августа 2004 г.) ...что в республике Крым есть еще одна автономия (Чистая правда! Эта республика находится на побережье Черного моря под Евпаторией. Функционирует в ней аж несколько парламентов, руководят которыми... мэры. На территории действует правительство во главе с премьер-министром. За правопорядком бдит Служба безопасности. И, судя по местным законам, ее сотрудникам дел хватает. Ведь на территории республики нельзя употреблять спиртные напитки, запрещается курить, использовать ненормативную лексику, а также купаться в неустановленное для этого специальным указом время.) Светлана Долинчук Добрий "яструб" і хитрий "миротворець" (Учора Леонід Кучма на морі зустрівся з шефом Пентагону) ("Україна молода" №151, 14 серпня 2004 р.) (Виповнилося десять років від дня створення Керченського загону морської охорони Прикордонної служби України. Азовське море раніше було особливою цариною для браконьєрів і порушників кордону, які почувалися тут, як риба у воді.) (“Урядовий кур’єр” №153, 14 серпня 2004 р.) Леонид Кучма: курс Украины на европейскую и евроатлантическую интеграцию остается неизменным (Об этом глава государства заявил вчера на встрече с министром обороны США Дональдом Рамсфельдом ) ("Факты" №148, 14 августа 2004 г.) Поездки, встречи, заявления, речи (Министр обороны США Дональд Рамсфельд позитивно оценивает реформирование украинской армии. "Я выражаю восхищение теми результатами, которые сейчас достигнуты в Украине", - отметил он в пятницу на пресс-конференции в Партените (Крым) после встречи с украинским министром военного ведомства Евгением Марчуком). ("Киевские Ведомости" №175, 16 августа 2004 г) Обговорено питання двостороннього співробітництва (Президент України Леонід Кучма, перебуваючи на відпочинку в Криму, прийняв Главу Адміністрації Президента Російської Федерації Дмитра Медвєдева та його українського колегу Віктора Медведчука, повідомила Укрінформу прес-секретар Глави Української держави Олена Громницька.) (“Урядовий кур’єр” №154, 17 серпня 2004 р.) (Президент України Леонід Кучма, перебуваючи на відпочинку в Криму, провів зустріч з мером міста Керч Олегом Осадчим, повідомила Укрінформу прес-секретар Глави Української держави Олена Громницька.) (“Урядовий кур’єр” №154, 17 серпня 2004 р.) (На черноморском побережье Крыма, неподалеку от Фороса, в обстановке строжайшей секретности отметил свой день рождения президент Украины Леонид Кучма.) ("Вечерние вести" №121, 18 августа 2004 г.) Поездки, речи, заявления, встречи (Леонид Кучма прибыл в Российскую Федерацию, где проведет рабочую встречу с президентом России Владимиром Путиным. Коллеги обсудят, в частности, вопросы двустороннего сотрудничества, прежде всего в экономической сфере, а также проблемы взаимодействия в рамках СНГ и ЕЭП.) ("Киевские Ведомости" №177, 18 августа 2004 г.) Вибори Президента-2004(На Ай-Петрі Ющенко помітив за собою міліцейський хвіст і вжив заходів Учора Віктор Ющенко зі своїми прихильниками піднімався на кримську вершину Ай-Петрі, продовжуючи екологічну акцію "Очистимо Україну від бруду" (нагадаємо, що для початку Ющенко в липні прибирав сміття на Говерлі). Від карпатського сходження кримське відрізнялося тим, що на Ай-Петрі кандидат від коаліції "Сила народу" виявив за собою "топтунів", або ж "хвіст", чи, іншими словами, стеження з боку "компетентних органів". "Люди, які стежили за кандидатом у президенти України, відмовилися говорити, що вони роблять і чому, - зазначає прес-служба Ющенка. - Людина, яку затримали на місці події, мала при собі мікрофон направленої дії, підслуховуючі апарати, фото- і відеотехніку". Пізніше у "топтуна" виявили посвідчення співробітника МВС України. ) ("Україна молода" №148, 11 серпня 2004 р.) ("Методи роботи влади — це методи, якими "працюють" бандити увечері в підворітнях, — заявив на прес-конференції в м. Бердянську Запорізької області кандидат у Президенти України Віктор Ющенко. — …Ми бачимо, як ведуть свою кампанію влада і Янукович. Знає він про це чи ні, але він, як глава уряду і як кандидат від влади, безпосередньо відповідає за те, що чиниться на місцях. Це зона, яку пропонують суспільству і після 31 жовтня"… ) Микола Чорноморець "Шпигунський скандал" на Ай-Петрі (Як повідомила прес-служба кандидата в президенти України Віктора Ющенка, у другій половині дня у вівторок група народних депутатів за участі самого Віктора Ющенка затримала на горі Ай-Петрі людину, яка, за їхньою версією, стежила за діями кандидата в президенти. Після затримання чоловіка, який відрекомендувався працівником міліції, в нього вилучили мікрофон направленої дії, фото- та відеоапаратуру. Група депутатів затримала також автомобіль, у якому виявили близько 10 номерних знаків, різноманітну підслуховувальну та знімальну апаратуру. За інформацією, поширеною багатьма ЗМІ, — це були люди, які здійснювали зовнішнє спостереження за кандидатом у президенти. А що було насправді?) Микита Касьяненко, Сімферополь Кримські есдеки заявляють про провокації (Кримський реском СДПУ(О) вимагає від керівництва Кримської організації блоку "Наша Україна" закликати своїх активістів і прихильників до порядку.) Микита Касьяненко, Сімферополь Шпигунів тепер звуть охоронцями (Міліція лише охороняла Ющенка від провокацій? Насправді "топтуни", які ходили за кандидатом у президенти та знімали на камеру його весь день у Криму лише забезпечували Віктору Ющенку охорону від можливих провокацій. Саме для того, аби унеможливити неочікувані напади на суб'єктів президентської гонитви, "відслідковуються можливі провокаційні наміри політичних сил супротивників, окремих радикально налаштованих громадян і навіть осіб із неадекватною реакцією або тих, що мають психічні рецидиви",—йдеться в заяві Головного управління міліції в Криму.) Наталія Лебідь (Соратники Віктора Ющенка під час сходження на гору Ай-Петрі затримали “шпигуна-міліціонера”, а він, як стверджує МВС, лише опікувався безпекою претендента на найвищу посаду Віктор Ющенко і ще понад сто його прихильників вирішили очистити від сміття одну з найвищих вершин Криму — гору Ай-Петрі. Екологи-любителі прибрали плато поблизу пам’ятника загиблим партизанам, поклали до його підніжжя квіти, повідомляє прес-служба “Нашої України”. Віктор Ющенко дуже любить гори, адже там, де він народився (на Сході України), їх немає. З дитинства мріяв підкоряти вершини. “Я хочу бачити Україну чистою, незабрудненою,— сказав Віктор Андрійович,— ми маємо залишити нашим дітям цю унікальну країну такою, якою вона була 30—40 років тому”. І додав: “Сходження на Ай-Петрі, безумовно, екологічна акція, але вона символічна і має політичний підтекст. Ми прагнемо привернути увагу до всіх заповідних місць нашої держави. Соромно дивитися на захаращену Хортицю, тому наступна наша акція відбудеться саме там”,— сказав кандидат у президенти.) Ірина Тиран (В рамках своего визита в Крым народный депутат Украины В. Ющенко в августа провел встречи с избирателями в пгт. Курман (Красногвардейское), Сейтлер (Нижнегорское), Ички (Советское), г. Джанкое.) Эльвина Сеитова Можна виграти вибори, але програти країну (Севастополь відвідав Голова Верховної Ради України Володимир Литвин, який перебуває на відпочинку в Криму. Будучи головою Народної аграрної партії, він вирішив провести зустріч зі своїми севастопольськими однодумцями. За словами В. Литвина, раніше він не дуже бажав пов'язувати свою діяльність з якоюсь політичною партією, однак у сьогоднішній ситуації залишатися осторонь від великої політики не вийде, тому він і погодився очолити партію аграріїв. Коментуючи перебіг президентської кампанії, він відзначив небезпечну тенденцію протиставлення двох сил - народної та провладної. На його думку, у такий спосіб можна виграти вибори, але програти країну.) Світлана Калиновська. Севастополь. (Кандидат у Президенти, лідер блоку "Наша Україна" Віктор Ющенко сповнений рішучості припинити ганебну практику несанкціонованого стеження за громадянами. ...Служба охорони і народні обранці, які спільно з Віктором Ющенком у рамках екологічної акції "Очистимо Україну від бруду" піднімалися на одну з найвищих кримських вершин Ай-Петрі, помітили за собою "хвіст". У зодягненого в цивільне "хвоста", як стверджують ющенківці, виявилася посвідка працівника МВС.) Анатолій Бень Віктор Ющенко: "Якою мовою будемо спілкуватися?" (8 серпня в рамках передвиборного туру по південних регіонах України кандидат на посаду глави держави, лідер блоку "Наша Україна" Віктор Ющенко відвідав степові райони Криму, де зустрів-ся з жителями селищ Красногвардійське, Совєтське, Нижньогірське і міста Джанкой.) (“Кримська світлиця” №33, 13 серпня 2004 р.) Віктор Ющенко: Я не хочу, щоб моя група крові була на руках міліцейських "перевертнів" (Кандидат у президенти вимагає порушити кримінальну справу за фактом стеження за ним) Зоряна Кріт (У Криму рядові члени провладних партій відмовляються підтримувати Януковича й вступають до Всеукраїнського об'єднання "За Україну! За Ющенка!" Бунт у лавах Соціал-демократичної партії України (об'єднаної), спричинений незгодою кримського осередку СДПУ(о) з політикою "центрального" керівництва, не лише вразив український політикум, де "військо" Віктора Медведчука значиться як сила із жорсткою дисципліною, а й сколихнув увесь півострів. Про вихід кількох сотень есдеків з Кримської організації та з партії загалом, і особливо про їхній дружній вступ у місцевий осередок Всеукраїнського об'єднання "За Україну! За Ющенка!", говорять усі: від кумась на приморських базарах до депутатів парламенту АРК. А події тим часом стрімко розвиваються.) ("Україна молода" №152, 17 серпня 2004 р.) (Нині відбувається шалений тиск влади на виборців і посадових осіб. Хочуть примусити голосувати за свого ставленика. Влада шаленіє, бо знає, що наближається до краху, але не бажає позбутися тих благ та багатства, яке вже привласнила.) Тимофій Заїка. Севастополь, Крим Особенности национальной слежки (Задержание сотрудников милиции, которые в Крыму следили за кандидатом в президенты Виктором Ющенко, вызвало немалый резонанс как в нашей стране, так и за ее пределами. Его еще более усилило, мягко говоря, не совсем удачное объяснение Управления МВД в Крыму действий своих работников стремлением обеспечить безопасность кандидата в президенты от посягательств бандитов и психически больных людей. Сам Виктор Ющенко считает слежку за собою и своей семьей уголовным преступлением и убежден, что к организации наблюдения причастно правительство во главе с Виктором Януковичем.) Алексей Клинский Крим підтримує народного кандидата (На традиційно проросійському півострові Ющенка приймали "на ура" "Східна Україна його ніколи не прийме", "електоральний потенціал Ющенка вичерпується Галичиною", "Крим ненавидить і "Нашу Україну", і її лідера". Твердження на кшталт вищенаведених нерідко можна почути від опонентів Віктора Ющенка, які намагаються такими "мантрами" переконати себе та виборців у тому, що опозиційному кандидатові не вдасться перемогти ставленика влади. Звісно, у східних регіонах країни лідер "Сили народу" користується значно меншою підтримкою, ніж у західних. Та все одно дійсність, як уже не раз переконувалися учасники виборчого туру Віктора Ющенка Україною, значно відрізняється від бажаного провладним силам. І ще одним доказом на користь того, що В.Ю. - таки справді народний кандидат, стала поїздка Віктора Андрійовича до Автономної Республіки Крим.) Зоряна Кріт Економіка. Фінанси.(З таким запитанням виходить у світ кожен номер газети "Кримська світлиця" Такою є назва матеріалу, опублікованого на першій сторінці первістка української преси на півострові — громадсько-політичної та літературної газети "Кримська світлиця". У ньому йдеться про ситуацію, в якій опинилася редакція після недавнього оприлюднення довгоочікуваних поправок до держбюджету України на поточний рік. Цим документом з 1 липня ц. р. мало бути відновлене фінансування "Кримської світлиці", яку вперше (!) за 12 років існування нинішній уряд позбавив державної підтримки.) Віктор Хоменко. Крим Страхові компанії бояться села, селяни бояться стихії (За чотири останніх роки від стихійних лих Крим втратив сільськогосподарської продукції на 1,2 мільярда гривень. Це — півторарічний обсяг усієї реалізованої продукції АПК. Тільки квітневі заморозки, що в деяких місцях досягали мінус 17 градусів, завдали кримським селянам 57,6 мільйона гривень прямих збитків. Недоотримано продукції на 290 мільйонів гривень і майже 200 мільйонів тонн зерна. Кісточкових зібрано лише 2,5 тисячі тонн (для порівняння—у минулому році зібрали 87 тисяч тонн). Зерняткові попсовано на 70 відсотках площ.) Віктор Стус, Крим Одні молотять -- інші багатіють (Хліборобів знову підвели погода і грейдери У Криму завершилася ще одна битва за хліб. У цьому році хліборобам довелося "воювати" з жорстокими квітневими заморозками, рясними дощами в період жнив, з нестачею збиральної техніки, пально-мастильних матеріалів, з дефіцитом коштів тощо. Та вони все знесли. І перемогли — нині зерно в коморі.) Віктор Стус, Крим (Готов проект строительства под Керченским проливом подземного транспортного перехода.) ("Киевские ведомости" №171, 11 августа 2004 г.) (Вопросы совместной разработки месторождений полезных ископаемых в глубоководной части шельфа Черного моря обсуждали на встрече в Симферополе президент компании "Черноморнефтегаз" Игорь Франчук и руководители самой крупной в США нефтегазодобывающей фирмы "Хант ойл".) ("Киевские ведомости" №171, 11 августа 2004 г.) (Нерешение социально-экономических проблем депортированных крымских татар, проживающих в Керчи, стало поводом для проведения в этом городе совещания с участием руководства автономии, которое по поручению председателя крымского правительства Сергея Куницына провел его заместитель Эдип Гафаров.) Лентара Халилова (Відповідь на це запитання дають підсумки соціально-економічного розвитку міст автономії, які нещодавно підбила Рада міністрів Автономної Республіки Крим. Перше місце у цьому конкурсі отримав Армянськ, невелике затишне місто у Красноперекопському районі.) Олександр Кулик (Злодій шанує власність. Він хоче її привласнити, щоб шанувати ще більше. (М. Честертон). У Криму час від часу киплять пристрасті і вибухають скандали. Один з них, що триває понад рік, перебуває в полі зору відповідного комітету Верховної Ради України і Генпрокуратури. Чим же вкотре Сімферополь привернув увагу Києва? Беззаконням, що діється за схемою "кредит — руйнація — переділ власності".) Іван Ілляш. Київ—Сімферополь—Київ. В Новом Свете объявили чрезвычайную ситуацию (Власти крымскою курорта Новый Свет (Судакский регион) объявили чрезвычайную ситуацию в связи с проблемами в водообеспечении и санитарной очистке поселка. Об этом журналистам сообщил Новосветский поселковый глава Владимир Федоров. ("Правда Украины" №34, 19 августа 2004 г.) Державі потрібен економічно розвинений, політично стабільний Крим ((До питання про проблеми і перспективи стратегічного розвитку автономії на найближче десятиліття) Залишилося небагато часу, коли представники різних партій і рухів, учені і громадські діячі, кримчани активно обговорюватимуть, з якими підсумками Україна зустрічає день своєї незалежності і куди рухатиметься далі. Гадаю, це серйозний привід для того, щоб глянути з цієї точки зору і на ситуацію в Автономній Республіці Крим. Особливо позначаються на подібних дискусіях майбутні вибори Президента України. Різні політичні сили активно пропагують свої моделі подальшого економічного розвитку країни.) Борис Дейч, голова Верховної Ради (Роздольненський район у Криму здавна спеціалізується на вирощуванні хліба. Площа району — 1,2 тис. кв. кілометрів. Населення — понад 37 тисяч осіб. Район віддалений від основних адміністративно-культурних нетрів автономії (до Сімферополя — 134 кілометри).) Олександр Кулик Історія. Пам’ятки архітектури.Колокола из... газовых баллонов звучат благоговейно (Бывшее здание Дома культуры в поселке Азовское, много лет пустовавшее после пожара, обветшавшее и полуразрушенное, восстанавливается. Здесь ныне — храм в честь иконы Божьей Матери "Взыскание погибших". Имеется ввиду душ погибших — всех, забывших дорогу к Церкви.) Виктор Уралов пгт Азовское, Крым. ((из истории этнополитических и конфессиональных отношений в Крыму) І. Общин сведения о христианстве Христианство (от греч. Христос — помазанник) — одна из мировых религий (наряду с исламом и буддизмом) возникло в I в н.э. в восточных провинциях Римской империи. Императоры, рассматривая христианскую церковь как политическую соперницу, жестоко преследовали христиан (гонения во второй половине III — начале IV вв. при императорах Деции, Валериане, Диоклетиане). Позднее получивший поддержку христианской церкви император Константин I (306-337) объявил христианство официально дозволенной религией. В 325 г. император созвал I Вселенский собор в г.Никее, на котором был принят символ веры и оформлен союз между императорской властью и церквью, а императором Феодосием I (379-395) издан указ о закрытии всех языческих храмов. К концу правления императора Феодосия I, после разделения в 395 г. Римской империи на Восточную и Западную, римские епископы (с V в. — "папы") стали претендовать на главенствующее положение в христианском мире. В Византийской или Восточно-Римской империи им противостояли византийские императоры и константинопольские патриархи. Разделение христианской церкви на католическую (западную) и православную (восточную) произошло в 1054 г. и завершилось к XIII в. К этому времени вся Европа была христианизирована. Основные ветви христианства: католицизм — распространен в Италии, Испании, Португалии, Франции, Бельгии, Австрии, Польше, Венгрии, Чехословакии, Кубе, Латино-Американских странах; протестантизм — включает три основных течения: лютеранство, кальвинизм, англиканство и большое количество отделившихся самостоятельных церквей — баптисты, методисты, адвентисты и др.; распространение протестантизм получил в Великобритании, Швейцарии, Германии, Нидерландах, Финляндии, Швеции, Норвегии, Дании, Исландии, США, Канаде, Австралии. Православная церковь оформилась в IV в. в Византийской империи, первоначально выступившей в роли государственного учреждения, возглавляемого византийскими императорами, назначавшими и смещавшими церковных иерархов, созывавших церковные соборы, обладавших правом толковать православное вероучение. Руководство православной церквью в Византийской империи находилось в ведении четырех патриархов — Константинопольского, Александрийского, Антиохийского, Иерусалимского. Патриарх (гр. pater — отец, archo — управляю) — высший титул главы православной христианской церкви, позднее самостоятельных (автокефальных) церквей в ряде стран(1).) Ибраим Абдуллаев (Тисячі бахчисарайців і жителів навколишніх сіл збиратимуться під час днів пам'яті навколо нового скорботного Монумента полеглим. Поставили його на території Бахчисарайського ханського палацу біля меморіального комплексу захисникам Вітчизни над свіжою братською могилою — місцем урочистого перепоховання багатьох сотень розстріляних фашистами мирних жителів і полонених бійців та офіцерів.) Віктор Хоменко. Крим ("Чорні археологи" продовжують грабувати древні поховання, і влада нічого не може з ними вдіяти Доктор історичних наук, професор Таврійського національного університету Ігор Храпунов показував розкопки сарматського могильника Нейзац, що на східному березі річки Зуї поруч із селом Баланово Бі логірського району.) Віктор Стус Білогірський район, Крим (На территории Генуэзской крепости (памятника архитектуры XIV - XV веков) в Судаке прошел четвертый ежегодный фестиваль "Рыцарский замок".) ("Киевские Ведомости" №177, 18 августа 2004 г.) Воронцовскому дворцу материально помог... барон-эмигрант (Администрация Воронцовского дворца в Алупке направила благодарственное письмо барону Эдуарду Фальц-Фейну из Лихтенштейна за помощь в реставрационных работах. Благодаря ему удалось получить редкие облицовочные материалы, в частности, ажурную облицовочную плитку.) Владимир Куковякин, Крым (Перелік майже 700 найбільших пам'ятників світової культури, затверджений ЮНЕСКО, невдовзі може поповнити і археологічний заповідник України "Херсонес Таврійський", розташований поблизу Севастополя.) ("Україна молода" №155, 20 серпня 2004 р.) Освіта. Наука. Мовні проблеми.(Полгода назад "АиФ" писал о доброй дружбе и заботе, которую уделяет детям народный депутат Украины Александр Грановский. В конце прошлого месяца его деятельность была отмечена высокой наградой президента страны. За существенный личный вклад в реконструкцию учебно-производственного комплекса Международного детского центра "Артек" депутат награжден орденом "За заслуги" III степени.) Ольга Перова (1767 року швейцарський вчений Горацій де Соссюр отримав визнання за винахід першого у світі сонячного колектора. Відомий астроном сер Джон Гершел використовував його для приготування страв під час експедицій до Південної Африки у 30-х роках XIX сторіччя. У Сполучених Штатах Америки після громадянської війни стартує розвиток сонячної енергетики, яка й по сьогодні займає тут одне з провідних місць. І ще одна деталь з історичної ретроспективи: у 1977 році у США було прийняте рішення на законодавчому рівні про фінансову підтримку і стимулювання споживання сонячної енергії...) Олександр Кулик, Гульнара Бекирова: "Только в родном Мелитополе с вниманием отнеслись к моим скромным достижениям" (Недавно во Дворце культуры им. Т. Шевченко Мелитополя Запорожской области состоялась презентация книги Гульнары Бекировой "Крымскотатарская проблема в СССР (1944-1991)". Мероприятие было организовано исполнительным комитетом Мелитопольского городского совета, отделом национальностей, религий и миграции и Мелитопольским Региональным комитетом содействия возвращению крымских татар на родину "Азат" при поддержке облрайадминистрации.) Миневер Идрисова, Найкращу школу в Європі збудували українці (Довгобуд радянських часів усього за п'ять місяців перетворили на храм знань будівельники Придніпровської залізниці.Перша школа в "Артеку" відкрилася 1 жовтня 1944 року. З роками табір приймав дедалі більше дітей з багатьох країн світу, тож назріла потреба ще в одному навчальному закладі. Його проект було підготовлено на початку вісімдесятих. Будівельники заклали фундамент, звели коробку,а в 1987-му всі роботи припинили... Торік у справу втрутився Президент України Леонід Кучма і доручив Міністерству транспорту реконструювати довгобуд. Керівник відомства Георгій Кирпа призначив генеральним підрядником Придніпровську залізницю, її начальник Олександр Момот взяв будівництво під особистий контроль. На місці штаб очолив головний інженер залізниці Олександр Завгородній. ) ("Держава" №33, 13 августа 2004 г.) ("Украинский должен стать языком международного общения", - уверен вице-премьер Крыма, профессор-филолог Владимир Казарин. Языковые темы и проблемы - бесконечны, как и круговорот воды в природе. Вице-премьер Автономной Республики Крым в интервью "Ведомостям" сказал, что в начале этого века стоило бы произвести ротацию рабочих языков ООН.) Станислав Бондаренко (из Крыма) В детстве регент церковного хора была пионеркой—атеисткой (Вера в Бога помогла Светлане победить болезнь и найти себя в жизни На стоянке у Топловского женского монастыря к водителю экскурсионного автобуса подошли две девушки (одна лет двадцати трех, другая около двадцати) и попросили подвезти до Коктебеля. Их провожали молоденький семинарист в рясе и две послушницы в длинных скромных платьях и платочках. Молодые люди оживленно обменивались традиционными житейскими напутствиями и совсем по-мирскому целовались. Прощаясь, послушницы с какой-то наивной мудростью причитали: "увидимся ли еще когда-нибудь?" Девушки зашли в автобус и сели на заднем сиденье. По принципу "случайный попутчик— лучший собеседник" мы разговорились со старшей из сестер, Светланой. Ее глаза словно светятся на удивительно спокойном добром лице, а русые длинные косы так отличаются от легкомысленно-бесшабашных модных причесок сверстниц...) Виталия Старовойтова (из Крыма) (Активні члени Севастопольського гуртка плекання української мови — випускниця Севастопольської української школи-ліцею № 8 Світлана Шайхутдінова та старший лейтенант науково-дослідного інституту Військово-Морських сил Збройних Сил України Віталій Бондюк побралися.) (“Урядовий кур’єр” №155, 18 серпня 2004 р.) (Сьогодні виповнюється 165 років від дня відкриття Пулковської обсерваторії. Це — обсерваторія зі світовим ім’ям. До кінця XIX століття за нею затвердилася слава "астрономічної столиці світу". І сьогодні вона утримується на передових рубежах науки, що, безсумнівно, дає хороший привід зрадіти за пострадянську астрономію. Але є також привід пригадати про існування обсерваторій і науки астрономії в Україні. "Колись астрономія була досить-таки далекою від життя, світоглядною, — розповідає завідувач науково-дослідної лабораторії "Астрономічна обсерваторія" кафедри астрономії та фізики космосу фізичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка, доктор фізико-математичних наук Богдан Гнатик. — Зараз же вона стає головним вікном у наукову картину світу, й астрономічні дослідження ставатимуть дедалі важливішими". Вчені стверджують, що фізика сьогодні неможлива без астрономії, адже земній фізиці доступнi лише 4% того, що є у Всесвіті — саме таку малу частку становлять атоми, електрони та інші відомі нам частинки. Ще 26% речовини Всесвіту складається з "темної матерії", а решта 70% заповнені більш незрозумілою "темною енергією". Без астрофізики землянам не обійтися.) Микита Касьяненко, Вікторія Герасимчук "Вишня упала и разбила коленку..." (Когда-то я с большим удовольствием прочитал книгу известного детского писателя Корнея Чуковского "От двух до пяти". Люди нашего поколения, можно сказать, выросли на его стихах. В названной книге Корней Чуковский собрал и систематизировал те слова и выражения, которые подслушал, играя с детьми.) Анатолий Щербаков, из Крыма Крим українізується. Ледь-ледь (13 газет автономії до Дня незалежності вийдуть державною мовою Саме так незначна частка російськомовної преси Криму вирішила відзначити 13-ту річницю незалежності України. Випуск україномовних номерів газет буде одноразовим, у рамках підтримки акції "Добра воля-2004". Про це повідомив керівник групи волонтерів Української всесвітньої координаційної ради Ярослав Федорук, передає "Контекст-медіа".) Іван Бойко Культура. Мистецтво. Фестивалі(В Евпатории в разгаре V Международный фестиваль "Металл Недс Мишен". Это единственный в СНГ форум металлического рока. Каждый год он собирает тысячи поклонников экстремальной музыки.) ("Киевские ведомости" №171, 11 августа 2004 г.) (Первый международный фестиваль юмора в Ялте закрывала Верка Сердючка Такого количество весельчаков Ялта еще не видела. Всеми любимые "кролики" Владимир Моисеенко и Владимир Данилец собрали под южным солнцем целую плеяду маститых звезд. Аркадий Арканов, Ефим Шифрин, Михаил Жванецкий, Ян Арлазоров, Юрий Гальцев, Леон Измайлов, ОСП-студия, Илья Олейников и Юрий Стоянов -- только часть огромного списка именитых гостей. Побороться за главный приз фестиваля -- бронзовую статуэтку -- в Крым прибыл целый десант молодых начинающих артистов.) Владимир Громов (Ялта--Киев) Осенью в Симферополе приготовят торт из сала (В Украине появился "сальный" фестиваль Осенью — 2—3 октября — в Симферополе состоится первый Всеукраинский фестиваль-ярмарка "Украинское сало". На нем можно будет купить десятки видов этого лакомства и послушать концерт звезд нашей эстрады. Предусматривается солидный призовой фонд для победителей фестиваля, в рамках которого будут изданы брошюры с информацией об истории украинского сала, оригинальных рецептах его изготовления.) Александр Кажурин (2 — 3 октября в Симферополе состоится первый Всеукраинский фестиваль-ярмарка "Украинское сало".) ("Вечерние вести" №119, 13 августа 2004 г.) (Публикация интервью Фарогат Рахматовой о крымскотатарском ансамбле "Хайтарма" в Узбекистане (газета "Yangiyol", 14 мая 2004 г.), а затем в Крыму (газета "Голос Крыма" от 4 июня 2004 г.) вызвала широкий резонанс среди наших соотечественников.) Пресс-служба представительства Меджлиса (Первое впечатление от джазового "Волошинского" фестиваля в Коктебеле было обескураживающим. Не успел я выгрузиться из автобуса в городе у Кара-Дага и явиться на место встречи журналистов, как ко мне за столик подсел незнакомый индивид: — Это надругательство над памятью Максимилиана Волошина! Разве мыслимо, чтобы рядом с домом поэта, художника, философа грохотала музыка, плясали толпы людей! Далее из его речи следовало, что если бы Крым был российским, такого безобразия никто бы не допустил. Индивид представился московским журналистом. Впрочем, несмотря на столь показное неприятие фестиваля, он подал документы на аккредитацию на нем. Впоследствии я видел его на всех фуршетах и прочих акциях, где намечался дармовой разлив замечательных крымских вин и коньяков. Там он почему-то не протестовал, не выступал...) Анатолий Лемыш (В начале октября в Симферополе состоится I Всеукраинский фестиваль "Украинское сало".) ("Киевские Ведомости" №173, 13 августа 2004 г.) (Фестиваль юмористов открыл "Портфель Жванецкого" Психологи и физиологи давно пытаются "измерить" чувство юмора, выяснить его механизмы и мотивы в целом, разгадать, в чем же тайна смешного... Существует мнение, что чувство юмора — это своеобразный показатель интеллекта человека. Хотя, если проследить эволюцию развития этого жанра на отечественной сцене, то… становится совсем не смешно.) Ирина Конончук (Киев—Ялта—Киев) "Бумеры" устроили переполох в Симеизе (На отдыхе в Крыму актеры Максим Коновалов (он же Килла) и Андрей Мерзликин (по прозвищу Ошпаренный), прославившиеся после фильма "Бумер", доказали, что умеют постоять за правду (какая бы она ни была) и в реальной жизни. Их незапланированная встреча со зрителями в Симеизе закончилась шумной разборкой.) Майкл Львовски (Главный приз фестиваля "Кино-Ялта" и 10 тысяч долларов за фильм "72 метра" достался продюсерам Константину Эрнсту и Анатолию Максимову) Владимир Громов (Ялта--Киев) Українське кіно в гостях у "Кіно-Ялти" (Ну хто ж відмовиться в розпал літа, коли вже й кондиціонер не несе прохолоду в розпечений кабінет, взяти участь у фестивалі, що проходить у серці Криму, оспіваній багатьма поетами та кінематографістами Ялті?! Та ще й у складі державної делегації. Тим більше що фестиваль "Кіно-Ялта" існує вже не перший рік і у мене була можливість простежити його розвиток, трансформацію та пріоритети. Ідеологічним поштовхом до створення кінофоруму в Ялті послужило не тільки бажання підкреслити цілість єдиного творчого простору для кінематографістів, які живуть тепер у різних країнах, розділених кордонами, а й засвідчити непорушність україно-російської творчої співдружності на базі Ялтинської кіностудії, яка повністю відійшла росіянам під назвою ЗАТ "Ялтинська кіностудія". Хто платить, той і замовляє музику. У пориві державного самовизначення український національний кінематограф опинився на задвірках інтересів державних мужів. Він тихо хирів у безперервних чварах творчих індивідуальностей, позбавлений чіткої концепції, фінансової підтримки та виразної законодавчої бази. Сусіди ж, росіяни, не забувши про потужні можливості кіно піарити потрібний ідеологічний напрям, реально оцінили можливості майбутніх прибутків — як фінансових, так і політичних, — вклали гроші та людські ресурси в напіврозвалену кримську кіноперлину, примусивши її сяяти в намисті вже працюючих на повну потужність інших російських кінофабрик.) Світлана Короткова (Филиппа Киркорова, возможно, лишат звания заслуженного деятеля искусств Крыма.) ("Киевские Ведомости" №174, 14 августа 2004 г.) Грязные танцы и дамские кулаки (Одна из самых популярных гастрольных забав этого курортного лета — крымские грязевые бои, о которых возвещают афиши в самых разных городах.) Станислав Бондаренко (из Крыма) Портфель Жванецкого - на постамент! (В Ялте собираются увековечить в бронзе трубку Аркадия Арканова и смокинг Александра Ширвиндта Первый Международный фестиваль юмора проходил в Ялте под патронатом "кроликов".) Людмила Троицкая (из Ялты) Граф Шереметев импортирует классику (Отпрыск славного рода, живущий во Франции, намерен сделать Крым еще более музыкальным.) Станислав Бондаренко (из Крыма) "Железная сотня" украинцев задвинула "Антикиллера-2" (Прорыв картины Олеся Янчука к пьедесталу стал главным сюрпризом Ялтинского кинофестиваля К числу фаворитов конкурсной программы фестиваля со старта назывались картины "72 метра" и "Антикилер-2", которые уже прошли испытание прокатом и, помимо массы отзывов в СМИ, собрали приличную кассу. Организаторы "товарищеской встречи" в Ялте кинематографистов двух стран небезосновательно опасались, что украинские фильмы не выдержат конкуренции с российскими монстрами. Но у зрителей оказалось другое мнение.) Майкл Львовски Крым хочет лишить Киркорова звания (Филиппа собрались наказать и крымские депутаты Седьмого сентября депутаты Верховной Рады Крымской автономии выходят из отпуска. Возможно, одним из первых вопросов, который они рассмотрят, будет лишение Филиппа Киркорова звания заслуженного деятеля искусств Крыма. Инициировать отмену прежнего решения о присвоении почетного звания намерен Сергей Шувайников — депутат крымской ВР и председатель Конгресса русских общин автономии.) Игорь Чемерис "Республика z": ни шагу без наркотиков (Милиция изъяла таблетки "экстази", и прикрыла комнату "Кама-Сутры" Широко известный фестиваль современной молодежной музыки "КаZантип", проводившийся с 1995 года в Крыму, был переименован в "Республику Z", но не поменял скандальной ориентации.) Александр Ильченко Фінішував міжнародний фольклорний фестиваль "Ялта-2004" (У Криму завершився шостий фольклорний фестиваль “Ялта-2004”. Він відбувався під патронатом Президента Леоніда Кучми та за підтримки Міністерства культури і мистецтв України.) (“Хрещатик” №119, 17 серпня 2004 р.) (А в Євпаторії відбувся V міжнародний фестиваль хеві-метал — "Метал Хідс мішн". Цього року, за словами організаторів, фестиваль вийшов на європейський рівень. Зібралося 40 команд з Росії, України, Молдови, Білорусії, Польщі та Ізраїлю, які представляють практично весь жанровий спектр "металевої" музики.) (“Голос України” №153, 18 серпня 2004 р.) Родзинки міжнародного кримськотатарського фестивалю (У Євпаторії відбувся І міжнародний фестиваль кримськотатарської і тюркської культури "Дервіза — ворота Гезльова".) (“Демократична Україна” №102, 18 серпня 2004 р.) Політ навігаторів. Дубль одинадцятий (У "Міжнародному дитячому центрі "Артек" завершився ХІ Міжнародний молодіжний аерокосмічний фестиваль "Сузір'я—Артек". Газета "Голос України" виступила інформаційним спонсором заходу, тож нам пощастило на власні очі побачити захоплюючий вир артеківського життя. Протягом двадцяти одного дня тут спілкувалися, змагалися, веселилися і просто відпочивали майбутні штурмани Всесвіту. І це не перебільшення. Попри доволі юний вік (9—16 років), вони вже сьогодні можуть похвалитися ґрунтовними знаннями в галузі літако- та ракетобудування. Адже триста "артеківців" аерокосмічної зміни, що традиційно розмістилася в таборі "Озерний", не просто марять небом. Вони вивчають астрономію і закони аеродираміки, спостерігають за далекими зірками й галактиками, досліджують екологічні проблеми Землі, малюють інопланетні пейзажі та пишуть фантастичні історії. Вони — відмінники Заочної аерокосмічної школи, переможці всеукраїнських конкурсів: технічного "Мирний космос", творчого "Космічні фантазії", олімпіади "Інтелектуальний марафон", а також міжнародних змагань з ракетомодельного спорту на кубок імені Михайла Янгеля. Три тижні на сонячному узбережжі лагідного моря стали для них винагородою за перспективні розробки й оригінальні проекти, можливістю поспілкуватися з однодумцями, а також підсумком наукової та технічної творчості за цілий рік.) Юлія Потапенко. Крим (У Коктебелі відбувся другий фестиваль джазової музики "Джаз-Коктебель-2004". Про те, як виникла ідея створення фестивалю, розмова з його директором, композитором Володимиром Соляником.) Людмила Губенко (На нещодавньому Міжнародному фестивалі "Кіно-Ялта" практично не було пізнаваних облич, без чого жоден кінофорум нібито і сенсу не має. Ні, звісно, за великого бажання в непримітних субтильних дівчатах можна було впізнати запитаних актрис російських серіалів Ірину Лачипу та Ганну Большову, на пляжі побачити Дмитра Харатьяна, який демонстрував себе, скромного Володимира Коренєва (пригадуєте "Людину-амфібію"?) та нашого Олега Драча, на закритті — Ігоря Ліфанова (найбільшого "отморозка" російських серіалів) і Михайла Пуговкіна... Для кіноманів ще два-три режисерські обличчя, можливо, щось нагадали. І це — практично все. Але сказати, що фестиваль відбувся за цілковитої відсутності зірок кінематографа, було б несправедливо. Інша річ, що зірок цих в обличчя мало хто знає. Гаразд, назву фільми: "Брат", "Брат-2", "Війна", "Антикілер 2", "Водій для Віри", "Бумер"... А теперпрізвища: Сергій Сельянов, Володимир Кільбург, Михайло Зільберман, Сергій Чліянц... Що, знову ні про що не говорить? Ні, але цих персонажів (і не лише, до речі, їх) треба знати. Це — продюсери. А отже — провідні фігури кіновиробництва. Так відбувається в усьому світі. З певного часу — й у Росії (див. довідку "Дня"). А ми, як завжди, йдемо своїм шляхом.) Ганна Шеремет, (Рада міністрів Криму ухвалила рішення провести на початку жовтня фестиваль "Українське сало 2004". За задумом авторів ідеї, фестиваль повинен поєднувати традиції народного гуляння і можливості оптового ярмарку, де виробники та торгова мережа зможуть укладати операції. Як повідомили "Дню" в прес-службі Ради міністрів Криму, заступник голови організаційного комітету Сергій Раскін сказав, що запрошення до участі у фестивалі направлені в усі області України. Крім того, в Криму планують запросити на фестиваль найбільших національних виробників м’ясної промисловості та дирекції найбільших мереж супермаркетів. У числі потенційних учасників уряд Криму бачить також дирекції ринків, здравниці та готелі півострова.) Микита Касьяненко, Сімферополь Музы и торгаши в Коктебеле Волошина (В Крыму прошел фестиваль "Куриный бог". Без призов и наград, но, что называется, с пользой, комфортом и поджариванием ритуального быка. Первый день фестиваля в Коктебеле был отдан музыке. Выступали певцы из Большого театра, из "Геликон-Оперы", звучала классика. Происходило это в просторной артистической усадьбе, только что построенной одним из организаторов фестиваля, солистом Большого театра Станиславом Сулеймановым. А на следующий день, который можно назвать литературным, участники собрались в доме-музее Волошина. Сюда приехали известный еще с застойных лет прозаик Виктор Ерофеев (он тоже строит здесь дом), Эдуард Тополь, Евгений Киселев, виднейший польский политик Адам Михнек и другие литераторы, музыканты и политики. Обменивались мнениями о жизни и литературе, излагали свое понимание нынешней ситуации, представляли фрагменты новых произведений, говорили о себе. Адам Михнек, разогретый крымским солнцем, рассказывал о трудностях в польской экономике и о прогрессе в отношениях Польши и Украины, восхищался нашими женщинами и крымским вином.) Станислав Бондаренко, Олег Вергелис (Кожний фестиваль складається з формальної і неформальної частин, і чим концептуальніша перша і душевніша друга, тим успішнішим можна вважати захід. Міжнародний кінофестиваль продюсерського кіно Росії й України "Кіно-Ялта", який у такому форматі проводиться вдруге, а до цього два роки називався Тижнем українсько-російського кіно, крім пізнавальної функції - ознайомлення курортників із новинками національних кінематографів, - виконав і свою діагностичну роль. Він показав, що спільних проблем в українського і російського кінематографа немає ніяких - наш працює над виведенням продюсерів за методом in vitro, а їхній серйозно збирається ділити перші гроші, які замаячили від прокату своїх власних, російських картин.) Валентина Клименко (Бензиновый кризис в куплетах Главную роль в римейке "Королевы бензоколонки" играет актриса, снимавшаяся в "Ундине" и "Плейбое" В Крыму стартовала работа над "Королевой бензоколонки" - новой версией старой киносказки для зрителей телеканала "Интер". Как уже сообщали "Ведомости", племя младое наших кинематографистов не находит себе места, пересматривая черно-белые и цветные полушедевры советского кино, желая их усовершенствовать... Но не в конструкторском бюро, а на крымских ландшафтах перечитывается сегодня старая "Королева бензоколонки" - кинохит и лидер проката 1963 года, собравший тогда почти 35 млн. зрителей. Режиссерами старого фильма были Алексей Мишурин и Николай Литус. Над новой "Королевой..." работает режиссер Александр Кириенко. Производит фильм кинокомпания "Фильм ю. эй" по заказу телеканала "Интер".) Олег Вергелис (Міжнародний фестиваль народної творчості “Ялта-2004” кружляв у ритмі танців і пісень Європи і Азії) Ліліана Фесенко Туризм. Курорти. Мандрівки.(Над фермерами, потратившими сумасшедшие деньги на упрямых животных, смеялось все село На днях в Крыму прошел детский Крестный ход, посвященный 100-летию со дня рождения цесаревича Алексея. Его участники, в основном ученики воскресных школ Севастополя и их родители, отправились пешком из Херсонеса по пещерным монастырям Крыма. Маршрут включал в себя посещение православных обителей Мангупа, Эски-Кермен, Чалтер-Коба. Участок пути от Мангуп-Кале до плато Эски-Кермен участники Крестного хода, подобно Иисусу, входящего в Иерусалим, преодолеют на осликах. Животных предоставила крымская ферма, единственная в СНГ занимающаяся разведением ослов. Один из символичных аспектов избрания именно такого "транспорта" в том, что и у цесаревича Алексея был ослик, который до этого работал в цирке, отмечает организатор акции Лия Лаврова.) Надежда Светлицкая для (из Крыма) Бюрократичні перепони яхтового туризму (Україна має велику перспективу для розвитку дуже важливого виду туризму — подорожування на яхтах — про це заявив у Севастополі голова Державної туристичної адміністрації України Валерій Цибух, який зустрів у місті-герої учасників міжнародного яхтового раллі "Кайра-2004". За його словами, нашій державі слід брати приклад із сусідів, зокрема з Туреччини, де яхтовий туризм приносить 25 відсотків прибутків від усього туристичного бізнесу.) (“Урядовий кур’єр” №151, 12 серпня 2004 р.) (Отечественного туриста уже трудно чем-то удивить. Поэтому крымская индустрия развлечений делает ставку на экстремальный туризм. Это перспективное направление для многих операторов становится профильным. Спрос на приключения и острые ощущения растет, следовательно, и цены на услуги экстрим-туризма иногда непомерные.) ("Вечерние вести" №119, 13 августа 2004 г.) (Дітям можна допомагати по-різному: можна дарувати подарунки, можна влаштовувати свята, а можна ці добрі справи робити одночасно — зважившись на реконструкцію найбільшого центру дитячого відпочинку — "Артек". ) (“День” №143, 13 серпня 2004 р.) Детективна історія з хепі-ендом (Продовження. Початок у номерах "Дня" за 8, 18, 25 червня, 2, 9, 16, 23, 30 липня і 6 серпня Рибний день Прибуваємо в древнє місто Керч. Центр досить доглянутий. Усе дуже урочисте, кафешку знайшов не відразу — у них тут перевага в діловий бік. У чисте скло магазинів і офісів з цікавістю поглядають кінські морди портових кранів. Екскурсія на найстаріший рибний завод. Батьківщина кільки в томаті та іншої класичної закуски. Технології не скажеш, що нові, але завод вистояв у економічних бурях і випускає свої 90 найменувань продукції. Хоча дуже багато операцій — вручну. Тендітна дівчина із Сімферопольської телекомпанії тягала по території камеру. А в цеху така сама дівчина обробляла оселедці. Незважаючи на тягар фізичної праці, обидві трималися граціозно. Це, звісно, не до того, що жіноча праця облагороджує чоловіків. Це до того, що жіноча краса виявляється навіть у дуже вже, здавалося б, невиграшних ситуаціях.) Костянтин Рильов, (В нынешнем году у нас уже отдохнуло вдвое больше иностранцев, чем прежде Наша страна пытается наладить туристические контакты с Кувейтом, Саудовской Аравией и ОАЭ. Недавно в Трускавец приезжали граждане Кувейта, чтобы не только отдохнуть, но и узнать побольше об Украине, а потом проложить к нам организованные туристические маршруты. - Мы принимали и шейха Объединенных Арабских Эмиратов, который интересовался пятизвездочными отелями в Киеве и Крыму, - сообщил на пресс-конференции глава Гостурадминистрации Валерий Цыбух.) Денис Попович (Небывалых масштабов реконструкция коснулась Международного детского центра "Артек". Отстраиваются 30 детских корпусов, стадион на 8000 мест, пять плавательных бассейнов, 10 столовых. Вскоре здесь построят суперсовременный медицинский комплекс, полностью обновят гостиничное хозяйство. Когда реконструкция будет завершена. "Артек" сможет принимать до 50 тысяч детей ежегодно. А значит, станет крупнейшим в Европе лагерем для детей, приобретет статус мирового дилера детского отдыха. Украина обеспечит до 50% наполнения лагеря, остальные путевки планируется распределять среди других стран.) ("Киевские Ведомости" №173, 13 августа 2004 г.) Уже в следующем году "Артек" планирует принять на отдых детей в два раза больше, чем в нынешнем (В Международном детском центре продолжается масштабная реконструкция "Артек" охватил настоящий строительный бум -- такой реконструкции всемирно известный детский оздоровительный центр не знал с брежневских времен. По последнему слову будут реконструированы тридцать детских корпусов, стадион на восемь тысяч мест и пять бассейнов, 10 столовых, построен современный медицинский комплекс.) Ольга Сметанская (За півроку на вітчизняних курортах побували шість мільйонів туристів) У Криму — аншлаг. Не театральний, а курортний. Всі 575 оздоровниць Автономії заповнені. Побили рекорди санаторії і пансіонати Євпаторії, Феодосії, Сак: там взагалі місць немає. Попит перевищує пропозицію. Українці, а також туристи з СНД нинішнього року обрали для відпочинку сонячний півострів, а не курорти Старого континенту, де “лютує” євро і куди треба оформляти візи. Це підтверджують і статистичні дані. За інформацією Міністрества курортів і туризму Криму, кількість вояжерів, що вирішили провести відпустку або підлікуватися на південнобережжі, на шосте серпня становить три мільйони 666 тисяч 573 особи. Торік приїжджих було на 443 тисячі менше.) Олена Седик (2.У санаторіях, що виграли в тендері на оздоровлення київських дітей, доступна ціна путівок поєднується з безцінним досвідом фахівців Понад 145 тисяч юних киян оздоровила торік в українських санаторіях столична влада. Ще більше, до 150 тисяч хлопчиків і дівчаток, заплановано відправити на лікування в нинішньому році. Доки ж вони плескаються в морі чи бавляться на свіжому гірському повітрі, їхні дідусі і бабусі непокояться, як годують онуків, мами і тата — в яких умовах живуть улюблені чада, а ровесники — наскільки тим весело й цікаво. Подивитися на відпочинок дітей очима близьких та друзів з Києва до Криму виїхала спеціальна експедиція на чолі з головою постійної комісії Київради з питань самоврядування та інформаційної політики Олександром Черніковим. За підтримки Київського міського голови Олександра Омельченка та його заступника — секретаря Київради Володимира Ялового в дослідницьку подорож вирушили також секретар постійної комісії з питань бюджету та соціально-економічного розвитку Наталія Новак, її колега по депутатському корпусу, начальник Головного управління у справах сім’ї та молоді Олександр Кулик, директор “Дипсервісу” Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв Галина Менжерес і представники понад десятка газет, радіо- та телекомпаній. Продовження нашого репортажу — з санаторіїв, що виграли тендер на оздоровлення київських малюків та підлітків.) Анжела Афоніна, Володимир Струмковський (Київ – Ялта – Київ) Відпочинок в Україні: цікаво і корисно (Крим - це не лише лагідне блакитне море, але й гори, з яких відкриваються незабутні краєвиди на десятки кілометрів, печери зі сталактитами і вологою стерильною прохолодою. Унікальні Шацькі озера мають таку чисту воду, що на кілька метрів вглиб видно дно. Неповторні Карпати з різнобарв'ям полонин, стрункими смереками та мелодійністю кришталевих водограїв змушують закохатися в них з першого погляду. Старовинні замки, як наприклад, у Кам'янці-Подільському, нагадують про славне минуле. Чудові традиції і скарбниці духовності зберігають архітектурно довершені храми і церкви по всій Україні. Це самобутнє і неповторне обличчя нашої держави часто викликає у співвітчизників та іноземців подив і щире захоплення. Справді, Україна надзвичайно гарна, але ми її мало знаємо. Подорож з краю в край може залишити безліч приємних вражень і спогадів. Тож визначні пам'ятки треба рекламувати і створювати туристичну інфраструктуру.) Роман Підвисоцький (Попит на українські курорти є, але сервіс "кульгає" Хоча за статистикою серпень є найгарячішим курортним місяцем, проте саме в серпні настає час для підведення попередніх підсумків туристичного сезону. І його результатами в Державній туристичній адміністрації України неабияк задоволені.) Оксана Мамченкова (Во время состоявшегося в минувшие выходные празднования Дня города открылся первый бювет с минеральной водой. Специалисты считают, что удалось положить начало созданию бальнеологического курорта) Татьяна Костюк Элитный курорт трещит от отдыхающих (В крымском поселке Новый Свет объявлена чрезвычайная ситуация До чрезвычайной ситуации курортный поселок довели многочисленные туристы. Коммунальщики поселка Новый Свет не справляются с проблемами, возникшими из-за небывалого наплыва туристов. В настоящее время на одного жителя Нового Света приходится около 12 курортников. Местные власти пошли на крайнюю меру: объявили в поселке чрезвычайную ситуацию, чтобы ограничить приток туристов и задействовать деньги из резервного фонда бюджета.) Ольга Бородина (3. Санаторії столичної громади в Криму приймають улітку юних киян удвічі більше, ніж на це розраховано Не менше 150 тисяч хлопчиків і дівчаток заплановано відправити нинішнього року за кошти столичної громади на курортне лікування. Багато з них перебувають на диспансерному обліку в районних поліклініках, і поїздка до моря чи в гори для цих дітей — практично єдиний шанс уникнути інвалідності. Подивитися на те, в яких умовах вони оздоровлюються і відпочивають, з Києва до Криму виїхала спеціальна експедиція на чолі з головою постійної комісії Київради з питань самоврядування та інформаційної політики Олександром Черніковим. За підтримки Київського міського голови Олександра Омельченка та його заступника — секретаря Київради Володимира Ялового в дослідницьку подорож вирушили також секретар постійної комісії з питань бюджету та соціально-економічного розвитку Наталія Новак, її колега по депутатському корпусу, начальник Головного управління у справах сім’ї та молоді Олександр Кулик, директор “Дипсервісу” Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв Галина Менжерес і представники понад десятка газет, радіо- та телекомпаній. Особливо прискіпливо й, так би мовити, по-господарськи ми оглянули три санаторії в Євпаторії, Алупці та Гаспрі. Адже ці комплекси хоча й розташовані на території Автономної Республіки, але перебувають у комунальній власності нашого міста й утримуються винятково за рахунок київського бюджету. ) Анжела Афоніна, (Київ — Ялта — Київ) Виноробство.Садівництво. Сільське господарство(В Україні відроджується виноградарство і виноробство Понад 290 зразків вин з 12-ти країн було представлено на міжнародний конкурс в Ялті, що проходив на базі інституту "Магарач". Оцінку ставили п’ять авторитетних журі — окремо по коньяках, шампанських винах, тихих виноградних винах, плодово-ягідних винах і горілках. Оцінка зразків проводилась закритим методом, вся продукція була представлена не назвами, а номерами. Для учасників конкурсу та членів делегацій в Ялті були організовані також відкриті дегустації — своєрідний майстер-клас для професіоналів.) Микита Касьяненко. Ялта (У Ялті в Інституті виноградарства й вина "Магарач" завершився традиційний конкурс "Ялта. Золотий грифон-2004". Конкурс проходив під егідою Міжнародної організації винограду й вина (Париж, Франція).) (“Урядовий кур’єр” №152, 13 серпня 2004 р.) (Золотую и серебряную медали завоевала украинская водка На днях в ялтинском Институте виноградарства и виноделия "Магарач" закончился Международный конкурс виноделов "Золотой грифон". Почти 300 образцов вин, коньяков и водки продегустировали его участники. Компетентному жюри, куда вошли настоящие знатоки приготовления алкогольных напитков, и впрямь пришлось нелегко: ведь необходимо было выбрать лучших среди представителей 12 стран. В чем чистосердечно и признались во время церемонии вручения наград и президент Союза виноделов Крыма профессор Герман Валуйко, и директор Института "Магарач" Анатолий Авидзаба.) Валерий Деркач Українські вина втримують медалі (У Ялті в Інституті виноградарства й вина "Магарач" завершився традиційний конкурс "Ялта. Золотий грифон-2004", організований під егідою Міжнародної організації винограду й вина (Париж, Франція).) (“Демократична Україна” №101, 17 серпня 2004 р.) (За перше півріччя поточного року закрите акціонерне товариство "Завод марочних вин і коньяків" у Коктебелі виготовив продукції на 33,3 мли. гривень, що на третину більше, ніж минулого року. Темпи промислового виробництва на цьому підприємстві досягли 172 відсотків.) Олександр Кулик (Вітаміни, ферменти, біологічно активні речовини, що є у виноградному вині, корисні для людини. Якщо знати міру Хоч яким видасться літо,— теплим, сонячним чи похмурим, дощовим,— однак це пора відпусток, відпочинку та мандрів. І пролягають ті дороги здебільшого краями й країнами, відомими, окрім усього іншого, і своїми винами. Схоже, не скуштувавши французького шампанського, угорського токаю чи кримського мускату, турист не пізнає значної частини місцевого колориту. Та й удома мало хто відмовиться випити на свято бокал гарного напою. Утім, хоча виноград та вино супроводжують споживача не одне тисячоліття, і досі дехто не вміє з ними правильно поводитися. Що потрібно, аби хмільний напій приносив тільки користь, я поцікавилася у співробітниці одного з кримських дегустаційних залів, винороба у другому поколінні Наталії Михайлової.) Наталя Приступко Севастополь.(38 яхт під прапорами 13 держав світу в понеділок зайшли до Балаклавської бухти: яхтова гавань "Золотий символ" знову приймає міжнародне Чорноморське яхтове ралі (турецькою "КАЙРА") під керівництвом командора Теомана Арсана - організатора найбільших серед таких змагань у Середземноморському басейні. "КАЙРА-2004" вперше обійде Чорне море проти годинникової стрілки. Заплановано відвідування 33 портів.) Світлана Калиновська (Інформація про переведення українських кораблів зі Стрілецької бухти Севастополя до Донузлаву спершу здалася настільки провокаційною, що відразу ж викликала припущення: а чи не є це частиною політичних технологій? Мабуть, українська влада вкотре хоче розіграти "російську карту"? Чи не з'явиться в потрібний момент Янукович і, скасувавши найодіозніші частини цього рішення, виступить "рятівником Батьківщини"?) Максим Стріха, (Севастополь... Про це місто останнім часом стільки говорять, пишуть, дискутують, що, прибувши до нього вдруге, після одноденної зупинки на теплоході "Нахімов", ще за його життя в далекому 1982 році, тепер, у розпал 2004 літа, поїздом, я був справді вражений його тунелями, незвичними краєвидами, пам’ятниками і пам’ятками історії, гамірними набережними та бухтами, архітектурними ансамблями й історичними спорудами, що швидше нагадували західноєвропейські міста, аніж міста півдня України.) Іван Пасемко, "Кайра-2004": спрощений перетин кордону (38 крейсерських яхт із 13 країн світу, які беруть участь у круїзі по Чорному морі під назвою "Кайра-2004", увійшли в Балаклавську бухту Севастополя, повідомляє Укрінформ.) (“Урядовий кур’єр” №150, 11 серпня 2004 р.) Отравления на пляжах и у колодцев (В Севастополе с начала августа более 100 человек отравились "пляжными деликатесами".) ("Вечерние вести" №118, 12 августа 2004 г.) При штурме наркопритона пострадал милиционер (В Севастополе при штурме наркопритона пострадал милиционер. Правоохранительные органы Севастополя провели спецоперацию по обезвреживанию наркопритона, находившегося в одной из квартир многоэтажного жилого дома. При этом один из бойцов сорвался вниз и получил травмы.) ("Вечерние вести" №118, 12 августа 2004 г.) (Цими днями Крим уже вчетверте приймає учасників міжнародної парусної регати "Кайра", яка цього року проходить за скороченою програмою без відвідування столиць держав. Маршрут її учасників, низки парусних яхт світового класу, пролягає Чорним морем та охоплює такі держави: Туреччину, Грузію, Росію, Україну, Румунію, Болгарію. Регата, як і раніше, здійснивши коло Чорним морем, завершиться в Туреччині. Цього року в регаті беруть участь 38 яхт, якими управляють представники 13 країн світу, зокрема — Туреччини, США, Канади, Німеччини, Ізраїлю, Голландії, Франції, Швеції, Данії й України. Назва регати "КАЙРА" — абревіатура, складена з початкових букв слів турецької мови, що означають "Чорноморське яхтове ралі". Цю відому тепер в усьому світі регату вперше провели в 1997 році тільки в турецькій частині Чорного моря, а потім вона поширилася на весь регіон. Регата — не комерційне підприємство, і в неї відбирали лише аматорів і новачків.) Микита Касьяненко, Севастополь — Ялта — Сімферополь (Резонансное преступление совершено в Севастополе, неподалеку от Херсонесского заповедника.) ("Киевские ведомости" №172, 12 августа 2004 г.) (Вчера утром в Севастополе возле охраняемой автостоянки элитного жилого дома сработало взрывное устройство.) ("Киевские ведомости" №172, 12 августа 2004 г.) Чем травятся на курорте? Морскими деликатесами (В жару любой продукт уже через два часа есть нельзя В севастопольскую инфекционную больницу ежедневно поступают 10—15 человек с острыми кишечными инфекциями. Большинство — курортники.) Лариса Божко (заклали біля елітного будинку в Севастополі вибухівку) Іван Леонов, Ліна Кушнір ( --Вчера в 7.02 на территории охраняемой автостоянки во дворе дома N 14 по улице Кесаева в Гагаринском районе Севастополя прогремел взрыв. Когда мы приехали, двор девятиэтажного жилого дома, расположенного буквой "П", был усеян осколками битого стекла, -- рассказал "ФАКТАМ" руководитель Центра пропаганды управления МЧС Украины в Севастополе Сергей Курочкин, побывавший на месте ЧП. -- Окна выбиты в 29 квартирах до восьмого этажа. Повреждены 13 легковых машин -- в основном иномарки, "ночевавшие" на стоянке в центре двора. У половины из них выбиты лобовые стекла, несколько машин помяты, как консервные банки, часть -- иссечены осколками. К счастью, люди не пострадали. Эпицентр взрыва находился примерно посередине двора, как раз там, где стоял "Мерседес". Его хозяину повезло: он уехал со стоянки за 10-15 минут до взрыва. А было ли взрывное устройство подложено до отъезда иномарки или уже после, предстоит выяснить следствию.) ("Факты" №146, 12 августа 2004 г.) (13 легковых автомобилей повреждены из-за взрыва неизвестного устройства в Севастополе.) ("Вечерние вести" №119, 13 августа 2004 г.) Будинок з охороною ще не фортеця (Рано-вранці 11 серпня мешканців елітного будинку № 14 по вулиці Кесаєва розбудив потужний вибух. Людських жертв немає, але 13 легкових автомобілів, припаркованих на подвір’ї, перетворилися на брухт. У 29 квартирах вибуховою хвилею вибито шибки.) Світлана Калиновська. Севастополь (12 серпня в Севастополі поминали загиблих підводників з атомного крейсера "Курск". Трагедія, що сталася в Баренцевому морі чотири роки тому, забрала життя і 19 севастопольців. Добрі слова на честь героїв пролунали на жалобному мітингу, до пам'ятної дошки з викарбуваними іменами загиблих було покладено вінки і квіти. У Володимирському соборі відслужили панахиду в пам'ять про загиблих моряків.) Світлана Калиновська. Севастополь (Севастополь получит от Франции коллекцию уникальных фотоснимков времен Крымской войны. Работы французских фотографов передадут Музею героической обороны и освобождения Севастополя после завершения международной выставки "Севастополь в Крымской войне 1853-1856 гг.", которая пройдет в городе с 26 августа по 20 сентября.) ("Киевские Ведомости" №175, 16 августа 2004 г) В Севастополе — тоже тайник с оружием (Сотрудники урозыска и УСБУ Севастополя обнаружили тайник, в котором хранились два гранатомета, автомат Калашникова со снаряженным магазином, самозарядный карабин Симонова с оптическим прицелом, также горы разнообразных патронов.) ("Сегодня" №183, 16 августа 2004 г.) (При получении взятки в размере 1 тыс. грн. сотрудниками милиции задержана директор одной из школ Севастополя.) Алексей Просекин и Виктор Дружинин Один день із життя Івана Васильовича (У народного депутата України Івана ВЕРНИДУБОВА вельми непростий округ. Непростий своєю різноманітністю. "Зона відповідальності" депутата складається з найбільш промислова розвинутого Гагарінського району Севастополя та із Балаклавського, до складу якого входять дві третини території міста-героя, тридцять два села та два міста: власне Балаклива та Інкерман. Зрозуміло, що діапазон проблем, характерних для цих настільки різнопланово "орієнтованих" територій, напрочуд широкий. Але, незважаючи на таку специфіку, виборці 224-го округу достеменно знають, що означає фраза "робота депутата в окрузі".) Микола Магдич. Севастополь (Крім звичних дельфінаріїв, у Криму незабаром може з'явитися й перший пінгвінарій. Тут планують створити зону, що відповідає умовам проживання пінгвінів. Однак, за інформацією Севастопольського інституту біологи південних морів, утримання в Криму вимогливих щодо клімату тварин потребуватиме великих фінансових витрат.) (“Демократична Україна” №101, 17 серпня 2004 р.) Бумажный пожар тушили почти сутки (В минувший понедельник в оперативно-диспетчерскую службу УМЧС Украины в г. Севастополе поступило сообщение о пожаре на предприятии "Севастопольвторресурсы".) ("Вечерние вести" №121, 18 августа 2004 г.) (Близько десяти мільйонів гривень зарплати заборгували севастопольцям. Левова частка цієї суми припадає на підприємства рибної галузі. Протягом кількох років колись знаменита (а тепер горезвісна) "Атлантика", що розпалася на кілька підприємств, не може розрахуватися з рибалками за їхню нелегку працю.) Світлана Калиновська. Севастополь (Сотрудники Севастопольского института Южных морей устали отбиваться от представителей прессы. Всех интересуют подробности сенсационного проекта - открытия в Севастополе пингвинария. Спору нет, экзотические птицы из далекой Антарктиды по соседству с курортными пляжами стали бы сенсацией. Да вот беда: никто из ученых ни о чем подобном и не задумывался.) Савва Григорьев (из Крыма) (Севастопольське управління юстиції заарештувало рахунки комунальногопідприємства "Севтеплоенерго" Севастопольці протягом останніх півроку вже встигли звикнути до того, що до їхніх квартир цілодобово подають холодну воду і гаряча тече з кранів з самого ранку до пізнього вечора. Але це примарне благополуччя от-от може закінчитися.) Світлана Калиновська Покраска телебашни в Севастополе оставила горожан без Олимпиады (В городе-герое Севастополе с 16 но 27 августа (кроме выходных и праздничных дней) с 9 утра до 18 вечера проводится отключение программ ряда телеканалов метрового и дециметрового диапазона.) ("Правда Украины" №34, 19 августа 2004 г.) (Черноморский флот России - против украинской одинокой матери шестерых детей Здравствуй, уважаемая редакция! Пишет вам гражданка Украины, многодетная мать шестерых детей, без кормильца и без жилья, в надежде, что публикация моего письма поможет разрешить наш квартирный вопрос.) Сания Соколова, из Севастополя Дешева еліта коштує дорого народу (У Севастополі створено міську організацію "Союз молодих державних службовців". Для чого? Розповідає її голова Олексій Корчмит.) Записала Світлана Калиновська І герб, і прапор, і Леся Українка (Ювілейні торжества на честь 2500-річчя Балаклави розпочнуться з виконання щойно народженого гімну Балаклави.) Світлана Калиновська. Севастополь Події. Трагедії. Кримінал.За шість життів судитимуть трьох (Розслідування у вбивстві татарської родини завершено) ("Україна молода" №148, 11 серпня 2004 р.) Всю вчерашнюю ночь трое заблудившихся туристов из Киева провели на небольшом уступе скалы Ай-Петри (В понедельник трое отдыхавших в Алупке киевлян -- 23-летний Денис, 20-летний Владимир и 18-летняя Анна -- решили подняться на плато Ай-Петри. Провели там почти весь день, а вечером из верховьев речки Учан-Су решили спускаться вниз самостоятельно. К несчастью, ребята попали на ложную тропу и уже в темноте уперлись в 20-метровый уступ. Дальше пути не было. Все попытки найти хоть какой-то выход из создавшегося положения ни к чему не привели. Только в половине второго ночи по мобильному телефону ребята позвонили в службу "01", но по непонятной причине связь внезапно прервалась, и сообщить о своем местонахождении спасателям попавшие в беду просто не успели.) ("Факты" №145, 11 августа 2004 г.) (Пострадали 7 авто, в 16 квартирах вылетели стекла) Игорь Чемерис Турист бросил камень и попал в туристку (В ущелье Кизил-Коба, которое пользуется популярностью, благодаря расположенным там Красным пещерам, получила черепно-мозговую травму 17-летняя девушка, передает "Новый Регион — Крым" со ссылкой на начальника Контрольно-спасательной службы полуострова.) ("Сегодня" №180, 12 августа 2004 г.) Водка и консервы -- цена жизни (В Феодосии был убит 59-летний житель поселка Приморский.) ("Вечерние вести" №119, 13 августа 2004 г.) (Семеро дітей й один дорослий постраждали в Криму внаслідок зіткнення водного мотоцикла з атракціоном "Банан", що буксирується моторним човном.) (“День” №143, 13 серпня 2004 р.) (В четырех километрах от побережья Алупки экипаж корабля Морской охраны Госпогранслужбы Украины "Григорий Гнатенко" засек матрац с с женщиной.) ("Киевские Ведомости" №173, 13 августа 2004 г.) (На дороге Джанкой—Феодосия близ села Полевое перевернулся частный пассажирский микроавтобус "Ивеко".) ("Сегодня" №181, 13 августа 2004 г.) Увидев, как водный мотоцикл врезается в "банан" с детьми, отдыхающие падали в обморок (Такое ЧП произошло в Украине впервые Девять человек, из которых семеро детей, пострадали в Крыму в результате столкновения водного мотоцикла с аттракционом "банан", который буксировала моторная лодка. Подробности рассказал "Сегодня" начальник Центра пропаганды ГУ МЧС Украины в Крыму Александр Загуменный. Такое ЧП произошло в Украине впервые.) Игорь Чемерис Через границу - на надувном матраце (Плывшую на надувном матраце женщину ветер вынес в открытое море и едва не сделал нарушительницей государственной границы. Об этом случае, происшедшем в Крыму, "Сегодня рассказал сотрудник пресс-службы Госпогранслужбы Украины Олег Бойко.) Игорь Чемерис (В Євпаторії водний мотоцикл покалічив дев'ятьох курортників) Марина Ткачук (Під Джанкоєм перекинувся мікроавтобус із 25 пасажирами На крутих кримських дорогах сталася чергова автокатастрофа. На 80-му кілометрі траси Джанкой — Феодосія, біля села Польове, мікроавтобус "Івеко", що перевозив 25 мешканців Луганська, пішов на обгін трактора "К-750". На біду, 48-річний водій бусика не справився з кермуванням на слизькій від дощу трасі. У результаті мікроавтобус "заюлив" по зустрічній смузі і впав на лівий бік у кювет. Про це "УМ" розповів начальник Центру громадських зв'язків кримської ДАІ Віктор Плюхін.) Іван Бойко Под Джанкоем перевернулся автобус с 25-ю ехавшими на отдых луганчанами (В среду в 6.05 на 22-ом километре автотрассы Джанкой -- Феодосия возле села Полевое произошло ДТП, в результате которого четыре человека, в том числе один ребенок, оказались на больничных койках.) ("Факты" №147, 13 августа 2004 г.) (В Евпатории водный мотоцикл, управляемый двумя любителями без инструктора, на полном ходу врезался в надувной резиновый "банан", облепленный детьми в спасательных жилетах. Восемь человек оказались в больнице). Мария Василь, Геннадий Пиоро, Владимир Пашинский (Под Евпаторией на пляже "Курортные услуги" водный мотоцикл столкнулся с аттракционом "Банан", который буксировала моторная лодка.) ("Киевские Ведомости" №174, 14 августа 2004 г.) Гидромотоциклист искалечил девять детей (В Евпатории столкнулись скутер и надувной катамаран) Майкл Львовски, Крым (Водій водного мотоцикла відповідатиме за травмування дев'ятьох людей ) ("Україна молода" №152, 17 серпня 2004 р.) Бандити будуть притягнуті суду (Генеральна прокуратура України завершила досудове слідство і після затвердження обвинувального висновку направила до суду кримінальну справу стосовно банди з трьох осіб, яка вчинила в Автономній Республіці Крим низку резонансних тяжких злочинів, серед яких убивство 6 членів сім'ї Куртсеїтових і замовне вбивство бізнесмена. Про це поінформував на брифінгу керівник прес-служби Генпрокуратури України Сергій Руденко, повідомляє Укрінформ.) (“Урядовий кур’єр” №154, 17 серпня 2004 р.) 62 литра водки — на четыре дня (На пропускном пункте "Крым" (керченская паромная переправа) пограничники задержали курортника из России, "вооруженного" 62 литрами водки, передает УНИАН.) ("Сегодня" №185, 18 августа 2004 г.) (На пляжі "Курортні послуги" в Євпаторії сталася прикра пригода — водний мотоцикл врізався у надувний плавзасіб "банан", на якому каталися в морі відпочиваючі. Від цього зіткнення постраждало 8 осіб, які доправлені до травматологічного відділення міської лікарні. Як з'ясувалося, за кермом водного мотоцикла сидів чоловік, який не мав навичок правити скутером.) Олександр Кулик (Во время оглашения оправдательного приговора плакали от радости не только наши соотечественниками, но и присяжные Когда судья зачитал оправдательный приговор, многие присяжные заплакали. От радости. А некоторым сотрудникам правоохранительных структур, задействованным в этом громком, даже по американским меркам, деле, пришлось уйти на пенсию. Обвинение было шито такими белыми нитками, что белее не бывает. Корреспондент "ФАКТОВ" встретился с одним из четырех украинских моряков, освобожденных американским судом от предъявленных обвинений, старшим механиком судна "Ялта" Яковом Кибалюком, который на днях вернулся на родину.) Елена Озерян (Симферополь) Коноплю выращивали на полях птицефабрики (Сотрудники крымской СБУ уничтожили урожай конопли на 1,5 миллиона гривен На днях сотрудники СБУ провели небывалую акцию по уничтожению 5 тысяч кустов дикорастущей конопли, к которой присоединились руководители и служащие двух крупных крымских предприятий.) Ольга Бородина. Крым Шторм в Крыму: закрыты все вляжи (Закрытыми на ближайшие несколько дней объявлены пляжи в Алуште и некоторых других курортных городах южного берега Крыма.) ("Правда Украины" №34, 19 августа 2004 г.) (В Крыму дожди и шторм, в Киеве – жара С сегодняшнего дня во всех южных областях Украины, включая Крым и Приазовье, начинаются сильные дожди. До пятницы, а может быть и до субботы, ожидаются ливни и град. По данным Укргидромецентра, 20-21 августа в Крыму и Приазовье будет температура ночью — 14-19°, на побережье морей — до 22°; днем — 27-32°, сообщает УНИАН.) Алексей Газубей (Через шторм закрито пляжі в кількох курортних містах Криму Сильний шторм бушує на Чорному морі з понеділка. За свідченнями фахівців, це досить незвичне для цієї пори року погодне явище, адже висота хвиль біля берега моря становить метр-півтора. І це притому, що вітер оцінюють як слабкий. Проте хвилювання моря досягає чотирьох-п'яти балів, передає "Кримська лінія".) ("Україна молода" №154, 19 серпня 2004 р.) (Закрытыми на ближайшие несколько дней объявлены пляжи в Алуште и некоторых других курортных городах южного берега Крыма.) ("Вечерние вести" №123, 20 августа 2004 г.) (Из детского оздоровительного лагеря "Звездочка-Юг" на берегу Феодосийского залива исчезли две девочки, приехавшие на отдых из Москвы.) ("Киевские Ведомости" №179, 20 августа 2004 г.) (В этом сезоне наплыв посетителей в частный ялтинский зоопарк "Сказка" возрос на 25%. Этому способствуют и пасмурная погода, и штормовое море, передает Mignews.com.ua.) ("Киевские Ведомости" №179, 20 августа 2004 г.) ДО ЗМІСТУВлада. Суспільство. Політика.Учора Україну відвідав із неофіційним візитом президент Грузії Михаїл Саакашвілі. В Ялті він привітав Президента Леоніда Кучму з днем народження. Під час зустрічі глава української держави висловив зацікавленість Києва в урегулюванні ситуації в Південній Осетії і Абхазії, повідомляє прес-служба Президента. Сторони також обговорили двостороннє торгово-економічне співробітництво, можливості взаємодії в міжнародних транспортних і енергетичних проектах, розвиток політичного діалогу між двома країнами та питання міжнародної політики. Нагадаємо, наприкінці квітня цього року Михаїл Саакашвілі відвідав Україну з офіційним візитом. Тоді було оголошено про ідею проведення у 2005 році Року Грузії в Україні. Також розглядалася можливість організації візиту Леоніда Кучми до Тбілісі. Останнім часом контакти між керівництвом двох країн, які ослабли після зміни влади у Грузії, значно активізувалися. Наприкінці липня Україну відвідав із робочим візитом прем’єр-міністр Грузії Зураб Жванія, який зустрівся зі своїм українським колегою Віктором Януковичем і Леонідом Кучмою. Нова грузинська влада неодноразово наголошувала на зацікавленості у співробітництві з Україною, зокрема, у приході українських інвесторів в економіку Грузії. Нагадаємо, Михаїл Саакашвілі є випускником Інституту міжнародних відносин Київського національного університету. (“День” №141, 11 серпня 2004 р.) "Прозора влада" — так назвали щойно зареєстрований у Криму новий громадський рух. Він виріс з однойменного комітету, який проіснував три роки і весь цей час працював для рядових кримчан. Домагаються відкритості й зрозумілості дій влади, чесності й відповідальності її у своїх рішеннях активісти руху послідовно й енергійно. Нині думку авторитетної громадської організації беруть до уваги не лише у різних закладах, офісах, конторах, а й у найвищих кабінетах. Більшає прибічників принципового захисту прав рядових кримчан серед представників різних партій і сумлінних службовців. — Новий статус — не проста формальність, а необхідність, — зауважує ініціатор створення й лідер "Прозорої влади", депутат Верховної Ради АРК Андрій Сенченко. — Потрібно максимально наблизити владу до потреб народу, який має право й хоче контролювати її дії, побороти зловживання, бездушність чиновників. Невдовзі мережа громадських приймалень "Прозорої влади" охопить кожне місто й район півострова. Усі працюватимуть у стилі Сімферопольської, куди упродовж п'яти місяців за безплатними юридичними консультаціями з усіх життєвих питань і по допомогу звернулося понад п'ять тисяч літніх людей з усіх регіонів півострова. Другою відкрили громадську приймальню у Джанкої. Тут відразу ж виникла черга людей, яким треба вирішити наболілі проблеми. Комусь недодають пенсію, хтось домагається відновлення незрозуміле чому скасованих пільг на транспорт, субсидій на комунальні послуги, у декого підступно відібрали належну йому земельну ділянку, тривалий час не виплачують чесно зароблені гроші. Усім тут надають допомогу кваліфіковані юристи й досвідчені правозахисники, які домагаються, щоб усі органи влади з належною увагою й повагою ставилися до простої людини. На черзі — відкриття громадських приймалень у Євпаторії, Ялті, Красногвардійському й Нижньогірському районах. Віктор Хоменко, Крим Вчера в Крыму состоялась встреча президентов Украины и Грузии Леонида Кучмы и Михаила Саакашвили. По сообщению пресс-службы главы украинского государства, обсуждались сотрудничество двух стран в торгово-экономической сфере, возможность сотрудничества в международных транспортных и энергетических проектах, а также развитие политического диалога между Украиной и Грузией. Особое внимание было уделено вопросу урегулирования грузино-осетинского конфликта и ситуации в Абхазии. Напомним, что президент Грузии посещал Украину с официальным визитом в конце апреля этого года. Нынешняя же, однодневная, поездка Михаила Саакашвили в Крым, где находится на отдыхе Леонид Кучма, носила неофициальный характер. ("Факты" №145, 11 августа 2004 г.) Поездки, речи, заявления, встречи ВО ВТОРНИК в Крыму Леонид Кучма встретился с президентом Грузии Михаилом Саакашвили, прибывшим в нашу страну с неофициальным визитом. Стороны обсудили вопросы двустороннего торгово-экономического сотрудничества, возможности взаимодействия в международных транспортных и энергетических проектах. Президенты обговорили также проблемы международной политики. ПРАВИТЕЛЬСТВО утвердило условия проведения в Киеве эксперимента по смешанному кредитованию молодежного жилищного строительства как за счет средств госбюджета, так и за счет коммерческих банков. Как сообщил вице-премьер Дмитрий Табачник по окончании заседания Кабмина, условия предусматривают частичную компенсацию ставки по кредитам банков. При этом Государственный фонд молодежного жилищного строительства дает кредит на покупку жилья, исходя из стоимости 1738 грн. за 1 кв. м, а на оставшуюся сумму молодая семья берет кредит в коммерческом банке, получая из госбюджета частичную компенсацию ставки по нему в размере учетной ставки НБУ (7,5% годовых). ДЕПАРТАМЕНТ финансового мониторинга (Госфинмониторинг) Минфина Украины подписал договор о технической помощи и сотрудничестве с Министерством финансов США. Напомним, что в июне Леонид Кучма подписал Закон о внесении изменений в ст. 4 закона "О предотвращении и противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем", согласно которому Госфинмониторинг будет выведен из состава ведомства и станет самостоятельным и независимым центральным органом исполнительной власти с более высоким статусом. Закон вступает в силу с 1 января 2005 года. По сообщениям информагентств Актуальні питання держав - учасниць ПІД Президент України Леонід Кучма, перебуваючи на відпочинку в Криму, провів учора робочу зустріч із Головою Виконавчого комітету — Виконавчим секретарем СНД Володимиром Рушайлом, повідомляє Укрінформ. Під час зустрічі сторони обговорили підсумки робочих візитів Голови Виконавчого Комітету СНД до держав —учасниць Співдружності. Леонід Кучма і Володимир Рушайло розглянули пропозиції щодо вдосконалення діяльності органів СНД, передусім в економічній сфері, й обговорили хід підготовки до чергового засідання Ради глав держав СНД. У ході бесіди йшлося також про хід підготовки місій спостерігачів від СНД на парламентських та президентських виборах, які відбудуться цього року в країнах Співдружності. (“Урядовий кур’єр” №151, 12 серпня 2004 р.) Леонид Кучма и Владимир Рушайло обсудили подготовку к сентябрьскому саммиту глав государств СНГ Вчера в ходе встречи в Крыму Президент Украины Леонид Кучма и председатель Исполнительного комитета -- исполнительный секретарь СНГ Владимир Рушайло обсудили вопросы подготовки к очередному заседанию Совета глав государств СНГ (оно должно состояться 15--16 сентября в столице Казахстана Астане). Кроме того, как сообщила пресс-служба главы украинского государства, обсуждались итоги рабочих визитов В.Рушайло в государства -- члены Содружества, а также были рассмотрены предложения по усовершенствованию деятельности органов СНГ, в первую очередь, в экономической сфере. В ходе встречи речь шла и о подготовке миссий наблюдателей от СНГ на парламентских и президентских выборах, которые состоятся в нынешнем году в ряде стран Содружества, в том числе в Украине. ("Факты" №146, 12 августа 2004 г.) В Крыму сегодня начинается двухдневный саммит руководителей министерств обороны Украины и США. Военные эксперты двух стран планируют обсудить вопрос дальнейшего пребывания украинского миротворческого контингента в Ираке и Косово, перспективы украинско-американского военного сотрудничества, проблемы региональной и глобальной безопасности. Во время встречи глав оборонных ведомств двух стран Евгения Марчука и Дональда Рамсфелда будет обсуждаться широкий круг вопросов, связанных с участием Украины в международных миротворческих акциях, реформированием Вооруженных сил Украины. Агентство УНИАН сообщает, что на встрече может быть поднят вопрос о сокращении численности украинского контингента в Ираке. Кроме этого, Е.Марчук и Д.Рамсфелд будут обсуждать вопросы, связанные с поддержкой Украины в ее стремлении обрести полноправное членство в Совете министров обороны стран Юго-Восточной Европы, вопросы утилизации излишних и устаревших боеприпасов и твердого ракетного топлива, которое осталось в Украине после ликвидации ядерного оружия. Планируется, что 13 августа состоится встреча Доналда Рамсфелда с Президентом Украины Леонидом Кучмой. ("Факты" №146, 12 августа 2004 г.) Ильми Умеров: "В cоздавшейся ситуации необязательно проводить ротацию" О событиях, произошедших в последнее время в Милли Меджлисе, можно услышать разные толкования. Пресса бурлит различными интервью и версиями о том, что Меджлис переживает некий кризис и грядут большие перемены. Так ли это и можно ли ожидать ротацию на Курултае, который состоится в сентябре? Об этом мы решили поинтересоваться у заместителя председателя ВР АРК Ильми Умерова. — Ильми-бей, говорят, что на предстоящем Курултае, можно ожидать ротации некоторых членов Меджлиса. И даже назывались конкретные имена: Синавер Кадыров, Эскендер Бариев, Айдер Мустафаев, Эльдар Сеитбекиров. Так ли это? — На Курултае основной вопрос — выборы Президента Украины. Мы должны определиться относительно поддержки той или иной кандидатуры. Я уверен, что Курултай поддержит кандидатуру Виктора Ющенко. У нас есть основания уже сегодня работать в этом направлении, потому что существует соглашение с партией Народный Рух Украины о сотрудничестве, подписанное в 2002 году, а Рух входит в блок "Наша Украина", лидером которого является Виктор Ющенко. Для того, чтобы получить всенародную поддержку по этому вопросу, мы собираем Курултай. Что же касается других вопросов, в том числе и ротации, это определит Курултай. Если такое решение будет принято, то будет произведена ротация. На мой взгляд, в Меджлисе есть люди, которые не принимают участия в ежедневной работе Меджлиса, а объем работы очень большой. Вообще, ротация — это нормальный процесс, когда приходят другие люди в выборный представительный орган крымскотатарского народа. Плохо, когда люди, не прошедшие процедуру выборов, из-за этого становятся в оппозицию. Этого не должно происходить. Мы не можем весь народ или всех активных умных людей включить в число "33" — число членов Меджлиса. Члены Меджлиса — это люди, прошедшие процедуру выборов, я даже избегаю сказать, что это лучшие из лучших. Демократическая система предполагает признание своих институтов. Есть у нас двухступенчатый институт выборов, а для того, чтобы стать членом Меджлиса (это уже третья ступень), человек должен пройти процедуру выборов в 3 этапа: первый — стать выборщиком, второй — делегатом Курултая, третий — на Курултае получить поддержку делегатов и стать членом Меджлиса. Не буду называть конкретные фамилии, возможно, и не будет никакой ротации. И не собираюсь особо настаивать на промежуточных выборах, чтобы обязательно была произведена ротация. Сейчас слишком много другой важной работы. Если же вдруг будет принято решение о ротации, думаю, Курултай должен будет определиться с числом ротируемых и путями ее реализации. Ведь ротация может быть проведена несколькими способами: первый — выразить недоверие. Этот способ болезнен. Второй — супердемократичный — раздать делегатам весь список членов Меджлиса и по рейтингу определить ротируемое количество, а вместо них ввести новых членов. Это, на мой взгляд, наиболее мягкий и демократичный способ ротации, и если переизбирать кого-то, то только этим способом. — Вы сказали, что некоторые члены Меджлиса не принимают участия в работе Меджлиса. Как определяется полезность членов Меджлиса, степень их активности? Проводятся ли какие-то отчеты о работе или существует другой способ определения? — По положению не предусматривается проведение отчетов. Ведь многие члены Меджлиса имеют другую работу, они непрофессионально заняты работой в Меджлисе. Есть председатель, заместители, руководители управлений, выполняющие ту или иную работу, то есть как обычный нормальный парламент. Кто-то занимается бизнесом — кто-то — политикой, кто-то занят на государственной службе, а на заседании Меджлиса учитывается его голос. В ежедневной работе Меджлиса принимают участие функционеры, те, кто принят на работу в офис и выполняют какую-то функцию. А уже за то, как организована работа, отвечает соответствующее управление. Относительно недавних кадровых перестановок в Меджлисе. На одном из заседаний обсудили деятельность некоторых членов Меджлиса и пришли к мнению, что один из них работает недостаточно, другой — вообще не работает. Мы заменили их, и теперь этим занимаются другие члены Меджлиса. Как определяется степень полезности? Вот я, например, считаю себя полезным активным членом Меджлиса, хотя и не функционер. А ведь есть в Меджлисе совершенно пассивные люди. Даже на заседаниях, когда от них зависит принятие того или иного решения, они не проявляют активности, не выступают, не высказывают своего мнения. Меджлис — это парламент народа. У депутатов ВР АРК никто отчетов не спрашивает, они выиграли выборы и на соответствующий срок являются депутатами. А как они работают, кто их оценит? Их оценит их избиратель в следующий раз. Точно так же членство в Меджлисе. Их оценит избиратель, то есть делегат Курултая в следующий раз. У нас каждый Курултай — выборы. Это супердемократическая, многоступенчатая система выборов. Для того, чтобы стать членом Меджлиса, нужно три раза пройти процедуру выборов, поэтому — выбрал — терпи, не нравится — в следующий раз выбери другого. Это нормальная демократическая система, не то, что шаг сделал не так и переизбрали другого. Мы говорили о функционерах Меджлиса, которых заменили, но мы не имеем права выводить их из состава Меджлиса. Синавер Кадыров и Айдер Мустафаев остаются членами Меджлиса. Если Курултай решит проводить ротацию, то, может быть, их переизберут. Хотя, разговоры о ротации ведутся, но вовсе не об этих двух членах Меджлиса. Нигде, ни в одном интервью я не говорил, что я за ротацию. У меня нет желания проводить ротацию в такой ответственный момент, в преддверии президентских выборов. В частных разговорах я могу давать какую-то оценку, но для официальных кругов — мое мнение таково: в ситуации, в которой мы сейчас находимся, необязательно проводить ротацию. Большинство, влияющее на принятие решения, в Меджлисе устоялось. Интервью взяла Ф.Тарсинова Публикация в газете "Голос Крыма" № 31 от 30.07.04 года, в которой Р.Ильясов, так сказать, рассуждает вслух, навела меня на размышления, которые, собственно говоря, и я решил вынести на суд читателей газеты. Вообще-то я ко многим упоминаниям своего имени в прессе отношусь по принципу: собака лает, а караван идет. Но в этом случае я не могу промолчать, так как усмотрел в публикации ярко выраженный хамский выпад в свой адрес и решил, что Р.Ильясова необходимо поставить на место, потому что молчание на этот раз может быть расценено иначе. Итак... На заседании Меджлиса крымскотатарского народа, состоявшемся 17 июля, рассматривался ряд вопросов. Всего в повестке дня их было девять, и все достаточно серьезные. Например, вопрос о проекте закона о восстановлении прав крымскотатарского народа, принятие которого мы все ждали не один год, вопрос о наделении крымских татар землей — как сельскохозяйственного назначения, так и рекреационной. Последний вопрос повестки дня, а именно о выражении недоверия руководителям двух подразделений Милли Меджлиса — Синаверу Кадырову и Айдеру Мустафаеву рассматривался в закрытом режиме. Автор этих строк предлагал обсуждение этой темы провести в открытом режиме, но это предложение не было принято. Р.Ильясов, кстати говоря, сам был противником открытого рассмотрения этого вопроса, и поэтому в зале заседания присутствовали только члены Милли Меджлиса, Ревизионной комиссии IV Курултая и председатели региональных меджлисов. По той причине, что Р.Ильясов решил вынести на страницы газеты свою интерпретацию именно этого вопроса, обсуждаемого в закрытом режиме, я считаю, что у меня есть право высказать свою точку зрения в этой же газете. Обвинения в адрес Синавера были и есть безосновательные и смехотворные. Это не проведение отчетно-выборных конференций в регионах, провал последних выборов в Парламент Украины и в органы местного самоуправления, автономизация своей деятельности... Полная чушь! Во-первых, именно Синавер Кадыров буквально на каждом заседании говорил о том, что некоторые регионы, пользуясь покровительством отдельных членов Милли Меджлиса, саботируют проведение отчетно-выборных конференций. Его информация из раза в раз принималась к сведению, но предлагаемые решения не принимались. В ряде регионов конференции прошли с грубейшими и принципиальными нарушениями действующего "Положения...", и Синавер об этом также докладывал на заседаниях Меджлиса, но никакой реакции на его выступления не было. В последнее время так повелось, что подобные вопросы лишь принимаются к сведению. Наверное, это происходило по той причине, что представители этих регионов входили в некую коалицию со статусом "неприкосновенные". В числе других поддерживал их и Ильясов, но в определенный момент он пытается перевести стрелки на другого. Все попытки Синавера создать в своем Управлении соответствующие отделы, разработать для них положения и утвердить их на уровне Милли Меджлиса, заканчивались неудачей, опять же, наверное, в силу определенных причин. Аналогичной работы со стороны руководителей других Управлений Меджлиса попросту не было, и поэтому говорить о бездействии или неудовлетворительной работе этого Управления просто невозможно. Если бы речь шла о деятельности всех Управлений Меджлиса, то хоть была бы возможность сравнения эффективности их работы. Мной, Синавером Кадыровым, и другими предлагалось именно это — обсудить деятельность всех Управлений и служб Меджлиса, но это предложение не получило поддержки большинства, и среди "большевиков" — также Ремзи Ильясов. Во-вторых, если считать выборы 2002 года проваленными, то провалил их не Синавер Кадыров, а весь Меджлис в целом. Синавер был заместителем начальника Штаба по организации выборов, но почему-то должен отвечать за всех. Ильясов об этом не говорит в своем интервью, но на заседании Меджлиса вина за не очень хороший результат выборов была возложена на Синавера. Но ведь сам Ильясов выезжал, например, в Сары Су и дезинформировал избирателей — крымских татар, говоря о том, что якобы на заседании Президиума Меджлиса было принято решение поддержать по 52 округу кандидатуру в депутаты АРК Ресуля Велилляева, хотя на Курултае было принято решение в поддержку Р.Байрама. Я не думаю, что Синавер вынудил Р.Ильясова делать такие заявления. В Бахчисарайском районе три из четырех крымских округов были "уступлены" нашим политическим оппонентам, хотя каждый из них был весьма перспективным для прохождения в депутаты крымского татарина. Например, Айдер Меметов, баллотировавшийся в одном из этих округов с нынешним министром курорта и туризма Таряником, набрал полторы тысячи голосов, и это при том, что против него работал весь Бахчисарайский региональный меджлис. А если бы они работали вместе — кандидат — крымский татарин и региональный меджлис? И такая возможность была бездарнейшим образом упущена, потому что округ был отдан на откуп Тарянику. Так кто виноват — Синавер? Еще пример: в Исмаил-бее баллотируется член Милли Меджлиса Зейнур Якубов в депутаты Евпаторийского горсовета. Какая вина С.Кадырова в том, что в округе, где почти сто процентов избирателей составляют крымские татары, большинство голосов набирает русскоязычный кандидат (единственный). И после этого Зейнур в числе других обвиняет Синавера в провале выборов. Лучше бы подумал об уровне своего авторитета в регионе, в котором сам живет. Таких примеров предостаточно, но что интересно — Синавер Кадыров, я и еще ряд членов Милли Меджлиса неоднократно настаивали на тщательном анализе итогов прошедших выборов. Но команда "большевиков", и Р.Ильясов в том числе, так и заболтали это предложение. А ведь стоило учесть опыт Кировского района, где из трех округов выиграны все три или то, каким образом в Судаке депутатов горсовета из крымских татар избрано вдвое больше, чем удельный вес крымскотатарских избирателей. Так нет же, Ильясов и другие "большевики" способны лишь определить стрелочника, мальчика для битья. Что касается автономизации в работе, так тут что-то у Ильясова не стыкуется. То ли он еще не понял, что Меджлис крымскотатарского народа это не тот аппендицит в структуре СМ АРК, где телефонное право доминирует над официально принятым решением, то ли еще что-то. Я достаточно хорошо изучил все протоколы заседания Меджлиса и не нашел ни одного решения, которое бы нарушил С.Кадыров или я. В принципе нарушения и неподчинения решениям Меджлиса и Курултая есть, но совершены они другими людьми. Я уже сказал выше, что Ильясову приглянулась больше кандидатура НДПэшника, нежели утвержденная Курултаем, и он агитировал за нее. Или другой случай: Ильми Умеров утвержден Курултаем кандидатом в ВР Украины от избирательного блока В. Ющенко "Наша Украина" по 10 округу, но в силу каких-то договоренностей со своим соперником-соратником Франчуком регистрируется в статусе самовыдвиженца. Мало того, он еще умудрился весь Меджлис убедить в том, что в случае прохождения Франчук вступит во фракцию "Наша Украина". Но причем здесь Кадыров и я? Насколько я помню, и об этом свидетельствуют протоколы заседаний Меджлиса, все темы, которые разрабатывались Синавером и мной, неоднократно предлагались нами для обсуждения и принятия решений. Другое дело, что решений-то так и не было! О какой автономизации говорит Ильясов? Бред какой-то. Детский лепет. Точно такой же бред высказал и Умеров, замещавший Ильясова десять дней до 18 мая. Не показываться ему на глаза — это не значит не делать свою работу. В разработанном и утвержденном Меджлисом плане мероприятий не указывалось, кто и сколько раз должен был показаться на глаза Умерову, а были расписаны конкретные поручения, которые каждый и выполнял. Ильми, пообвыкнувшись в чиновничьих кабинетах, думает по-другому — ну что ж, это его проблема. В отношении того, что Р. Ильясов узнал о событиях 23 марта, а именно о драке в баре "Коттон" и о предшествующей ей драке на улице Пушкинской немного позже, чем я, могу сказать следующее: я многое узнавал и узнаю раньше, чем он. Нападают ли пьяные молодчики на "Поляну протеста" в Симеизе, избивают ли скинхеды мальчика в Симферополе, беспредельничают ли "беркутята" в Партизанском или совершают акт вандализма над нашим памятным знаком — действительно, вся информация в самом деле поступает в первую очередь к нам. Так же было и в случае с баром "Коттон". Наверное, люди больше знают тех, кто ближе к ним, и кому они больше доверяют, раз не обращаются к другим. Я же, в свою очередь, связался с председателем Меджлиса и поставил его в известность. Ильясову в самом деле необходимо подумать о том, что многие вещи до него поздно доходят, и сделать необходимые выводы. Быть членом представительного органа народа — это значит жить жизнью народа, его бедами и проблемами, радоваться его маленьким радостям и всегда быть готовым жертвовать чем-то своим во имя общего. Само по себе членство в Меджлисе, если оно не подтверждено делами, авторитета не прибавляет. Курировать Рескомнац — это еще не все. Все то, что произошло на заседании Меджлиса 17 июля, имеет другую подоплеку и преследует другие цели. Хочу отметить, что, если бы я и Синавер не проголосовали за рассмотрение этого вопроса, оно бы просто не состоялось, но мы осознанно пошли на это. За всем этим кроется совершенно иное и дело абсолютно не в том, насколько хорошо или плохо мы работали. Давно уже несколько человек в составе Милли Меджлиса серьезно раздражают официальную власть. Как показывает практика последних лет, официальная власть в отношении крымских татар и их многочисленных проблем представлена чиновниками — крымскими татарами, и вполне естественно, что это раздражение заразило и их. В конфликтных ситуациях очень четко определяется полярность этих чиновников. Сплошь и рядом чиновники — крымские татары демонстрируют бесхребетность и беспринципность в ситуациях, связанных с интересами всего народа. Захватили монахи территорию древнего Зынджырлы медресе — ну и бог с ними, они нас камнем бьют, а мы им хлеба. Лишь бы дружно жили! Объегорила власть крымских татар с землей сельскохозяйственного назначения — зато в Крыму стабильность есть. Не дают крымским татарам земельные участки на ЮБК — правильно делают, у них же есть участки. Вот председатель Рескомзема Жагорников показывает, что 40 — 50 тысяч участков выделили крымским татарам, хватит им. Отобрали крымские хапуги пансионат "Чайка" в Кезлеве, переданный Кабмином Украины под руководство крымскому татарину, зато в Песчаном другой подкинули. Ну и что, что в десять раз меньше, зато в десять раз ближе, да и люди свои во главе стоять будут. Все бы хорошо, но вот несколько человек из Меджлиса мешают наслаждаться миром да благополучием, организовывают "поляны протеста", баламутят людей, не очень лестно отзываются о властях. Интересное совпадение — этих нескольких людей грозился вывести из состава Совета при Президенте Украины и крымский премьер С. Куницын. Р.Ильясов, дающий интервью журналистам по вопросу, который рассматривался на закрытом заседании Меджлиса (и зачем закрывались), просто плохо знает историю представительного органа народа. Несколько лет назад подобное уже было, причем и действующие лица, приемы остались одни и те же. Разница лишь в том, что тогда эти планы составлялись в кабинете тогдашнего вице-премьера, а сейчас в кабинете нынешнего вице-спикера, а цели и задачи остались те же. В национальном движении крымских татар в современных условиях выработались диаметрально противоположные концептуальные подходы в оценке настоящего и путей движения в будущем. Те члены Меджлиса, делегаты Курултая, которые в той или иной степени связаны с властью, будь то присягой госслужащего или бизнесом, видят отношения с существующей системой несколько иначе, нежели те, кто в эту власть или в бизнес не вошли и поэтому более независимы в своих суждениях. Поэтому слова Р.Ильясова или того же И.Умерова о том, что с властью нужно договариваться лично, я не воспринимаю. Надоговаривались! Упустили все, что можно было бы упустить, и ищут для себя оправдания путем сваливания всех бед с больной головы на здоровую. Впереди сессия Курултая и на ней, по моему мнению, необходимо очень четко оговорить то, что члены Милли Меджлиса не могут одновременно занимать какие-либо должности в государственной иерархии. Мы должны понимать, что находимся в состоянии оппозиции к существующей власти и власть всеми силами пытается адаптировать, интегрировать в себя представительный орган нашего народа. Отношение власти к нашим проблемам видно невооруженным глазом. Последние несколько лет бездействия очень дорого обошлись крымскотатарскому национальному движению, и вина в этом не Синавера Кадырова и Айдера Мустафаева, которых сегодня причисляют к радикалам. Вина лежит на всех нас в общем, и на тех конформистах, в частности, которые пытаются "договариваться" с властью, не забывая при этом себя. Пусть свои размышления о том, насколько серьезным учреждением является Меджлис и как в нем нужно работать, Р.Ильясов придержит при себе. Сегодня очень многие, кто спит и видит себя хоть в каком-нибудь кресле или должности, рвутся в Меджлис и подменяют национальные интересы своими личными. За несколько десятков лет истории национального движения уже проявилось немало таких деятелей и демагогов, которые при любой власти, любом режиме и любой ситуации всплывают на поверхность. Время само расставляет все по местам и дает всему оценку. Айдер Мустафаев, член Милли Меджлиса В Алуште по-прежнему напряженка Совет представителей крымских татар при Алуштинском горисполкоме обратился к секретарю городского совета г.Алушты А.Щеблыкину с рядом заявлений. В них говорится о том, что важное значение для нормализации ситуации в Алуште имеет решение проблем возвращения, обустройства и социально-культурного развития депортированных крымских татар, которые подали тысячи заявлений на получение земельных участков под строительство индивидуального жилья. Заявления главного архитектора Алушты И.Юрченко о выделении 1500 участков для индивидуального строительства в городе оказались ложью. Пригодные для этого земельные участки, прилегающие к городу, находятся в пользовании госпредприятий совхоза-завода "Алушта" и "Таврида" и принадлежат НПАО "Массандра", а также сельским советам. Для снятия напряженности по вопросу земли в г.Алуште необходимо примыкающие к городу земли передать для индивидуального строительства, что снимет сразу много проблем и уменьшит в десятки раз финансирование обустройства новых поселков. Во исполнение поручений Президента и Постановления Совета министров о формировании земельных массивов с целью обеспечения депортированных граждан земельными участками, Совет представителей крымских татар г. Алушты просит рассмотреть вопросы о выделении земельного массива в районе 4 микрорайона, части примыкающего к нему мелколесья и микрорайонов по ул.Ялтинской и Октябрьской, а также изъять, согласно действующему законодательству, земли НПАО "Массандра" у совхоза-завода "Алушта", у совхоза "Таврида" в конце Профессорского уголка. Совет представителей крымских татар просит рассмотреть вопрос о переименовании одной из улиц г. Алушты на улицу имени уроженца города Гирея Баирова. Это известный детский хирург, лауреат государственных премий, профессор, член-корреспондент АМН СССР, автор более 400 научных трудов, 20 монографий. На протяжении долгих лет он являлся одним из ведущих детских хирургов СССР. Совет представителей также предлагает увековечить память именитых алуштинцев, установив на улицах города мемориальные доски известным литераторам, поэтам, драматургам, внесшим вклад в развитие культуры народов Крыма, с творчеством которых знакомы не только в Украине, но и других странах: Юсуфу Болату, Абибулле Одабашу, Ильясу Тархану, Ибраиму Бахшишу, Ыргату Кадыру, Рамазану Айтану, Серверу Джетере и другим. Совет представителей выразил протест по поводу совершенного 1 августа в с. Дегирменкой (Запрудное) Маломаякского сельского совета акта вандализма — разрушении и вывозе памятника жертвам фашизма и сталинизма, и потребовал немедленного восстановления памятника и наказания виновных. Вопрос возвращения населенным пунктам Крыма их исторических названий всегда являлся одним из требований крымских татар. Установка указателей поселков с историческими названиями на крымскотатарском языке, возле имеющихся знаков на русском и украинском языках будет способствовать доверию, миру, согласию в регионе и гармонизации межнациональных отношений, считает Совет представителей крымских татар при Алуштинском горисполкоме. Ф.Тарсинова Міністр оборони Сполучених Штатів Дональд Рамсфельд побував з візитом у Криму, де він провів у Партеніті переговори з міністром оборони України Євгеном Марчуком, зустрівся з Президентом Леонідом Кучмою і продовжив своє турне. Причини візитів Рамсфельда до Москви, Баку, Криму зрозумілі: ситуація в Іраку стає все менш керованою, після виводу іспанського контингенту оголилася територія, яку він "закривав" у польському секторі відповідальності. В самій Польщі почалися серйозні розмови з приводу скорочення чисельності польського військового контингенту і можливості його виводу з Іраку в близькій перспективі. Азербайджан залишається серед дуже небагатьох мусульманських країн, що присутні в Іраку. Плюс українська специфіка: виборча кампанія, а також редагування Воєнної доктрини. Після переговорів у Криму оголошено, що чисельність українського контингенту в Іраку не скорочуватиметься, і що термін перебування українських військових в Іраку є предметом переговорів і залежатиме від розвитку ситуації в цій країні. Так заявляли і український міністр Євген Марчук, і американець Дональд Рамсфельд. Американський міністр від імені народу США висловив подяку за прекрасну підтримку, яку Україна здійснює в глобальних операціях з боротьби з тероризмом у Афганістані й Іраку. За словами Рамсфельда, США і увесь світ не залишили без уваги той факт, що Україна є країною — не членом НАТО, чий контингент в Іраку серед найчисельніших (четвертий за чисельністю з 32 країн). Цікавою виглядала теза Рамсфельда про те, що Україна знаходиться на "дуже конструктивному і прогресивному шляху до Європи, до НАТО і трансатлантичного співробітництва", і, за його словами, "Ми не думаємо, що це та гра, яка приведе до нуля". Зустріч у Криму стала ознакою моменту, який буває нечасто: Сполучені Штати потребують України, а не навпаки. Адже саме по собі функціонування коаліції на чолі із Сполученими Штатами і Великою Британією в Іраку є чи не головною підпорою передвиборної програми президента Джорджа Буша. Київ переслідує свої інтереси. Серед них є економічні — зокрема участь у проектах з відбудови Іраку, є політичні — висловлення Вашингтоном підтримки руху України до Світової організації з торгівлі, до НАТО, інших глобальних і регіональних інтеграційних проектів, є й безумовна зацікавленість у зміні акцентів американських коментарів щодо ситуації в Україні (тобто, традиційної критики стану демократії, свободи слова тощо). Поки що зрозуміло тільки те, що попри заяви від різних українських політичних сил, український контингент перебуватиме в Іраку доти, доки спільне рішення не буде прийнято представниками щонайменше трьох країн — України, США і Польщі. Євген Марчук, як повідомляє Інтерфакс-Україна, наголошував на тому, що рішенням Верховної Ради встановлено ліміт чисельності українського контингенту в Іраку — 1800 військових. За його словами, на різних етапах ця чисельність змінювалася — було і 1500, і 1650, і 1550 військових. Міністр оборони також відзначив, що українські миротворці продовжують готувати іракців для роботи в силових структурах. За його словами, 7-ма бригада буде направлена до Іраку в повному складі (раніше говорилося, що чисельність українського контингенту в результаті ротації (у вересні-жовтні) навіть дещо збільшиться. Є. Марчук і його візаві Д. Рамсфельд, виступаючи на прес-конференції після переговорів, мало не одноголосно вказали на те, що терміни перебування коаліційних сил в Іраку залежатимуть від того, наскільки силові структури цієї країни будуть готові взяти ситуацію під свій контроль. За словами Д. Рамсфельда, США очікують, що саме іракські сили стануть найбільшою стороною в коаліції, і коли вони братимуть на себе все більше зобов’язань, то потреба в коаліційних силах зменшуватиметься. Міністр Рамсфельд також дав високу оцінку військовій реформі в Україні. До кінця року, як припускають дипломатичні джерела, можна очікувати ще кілька візитів досить впливових осіб зi США, у тому числі — й приватного характеру. Віктор Зам’ятін, Президент Украины Леонид Кучма, пребывая на отдыхе в Крыму, встретился с министром обороны США Дональдом Рамсфельдом. БЫЛА подтверждена готовность к развитию украинско-американского партнерства в области безопасности и борьбы с терроризмом. Гость отметил, что процесс становления демократии не может быть быстрым, напомнив при этом известное выражение Томаса Джефферсона, что "демократию в страну невозможно перенести на пуховой перине". Министр обороны США подчеркнул важную роль, которую играют наши миротворцы в Ираке, Косово и других странах мира: "Украинцы прекрасно выполняют свою работу". Леонид Кучма подтвердил неизменность курса Украины на европейскую и евроатлантическую интеграцию и акцентировал на неизменности позиций Украины относительно партнерства с США, сообщает УНИАН. ("Киевские Ведомости" №174, 14 августа 2004 г.) ...что в республике Крым есть еще одна автономия Чистая правда! Эта республика находится на побережье Черного моря под Евпаторией. Функционирует в ней аж несколько парламентов, руководят которыми... мэры. На территории действует правительство во главе с премьер-министром. За правопорядком бдит Служба безопасности. И, судя по местным законам, ее сотрудникам дел хватает. Ведь на территории республики нельзя употреблять спиртные напитки, запрещается курить, использовать ненормативную лексику, а также купаться в неустановленное для этого специальным указом время. Жители сего территориального образования ведут свой бизнес, они открыли салоны красоты, массажа, гадания и даже РR-конторы, которые обеспечивают своими услугами тамошних политиков. Кроме того, они сдают в аренду... электроэнергию. На территории автономии процветает коррупция: жители дают взятки должностным лицам, политики покупают голоса избирателей. А еще там официально разрешен "черный РR" во время избирательных кампаний. Но среди "республиканцев" есть и бунтари, которые смело озвучивают свои претензии к власти. Примечательно, что руководство этой республики объявляет о ее создании и ликвидации каждый год. Однако название не меняется — "Студенческая республика". А потому только летом, во время каникул, учащиеся высших учебных заведений нашей страны могут себе позволить жить по своим "республиканским" правилам, а не по тем, которые предписаны университетским уставом. Светлана Долинчук Добрий "яструб" і хитрий "миротворець" Учора Леонід Кучма на морі зустрівся з шефом Пентагону Робочий візит міністра оборони США Дональда Рамсфелда в Україну відбувся лише вчора (тобто на день пізніше, ніж раніше оголошувалося, - шеф Пентагону затримався в Афганістані). Вранці Рамсфелд відразу прилетів до Криму, де в курортному селищі Партеніт пройшли його кількагодинні переговори з міністром оборони України Євгеном Марчуком та Президентом Леонідом Кучмою. Результати переговорів учора по обіді ще не повідомлялися. Відомо лише, що йшлося здебільшого про терміни і обсяги поступового скорочення українського миротворчого контингенту в Іраку. До речі, учора стало відомо, що подібних домовленостей було досягнуто і між Варшавою та Вашингтоном: президент Польщі Александр Кваснєвський заявив, що його країна скорочуватиме свою присутність в Іраку. Єдиний офіційний коментар партенітській зустрічі дає прес-служба Президента України. Цікаво, що між важкими думками про майбутнє міжнародної коаліції в Іраку Кучма та Рамсфелд устигли перекинутися слівцем про нашу євроінтеграцію. Так, як повідомили інформагенціям у прес-службі Кучми, Л. Д. запевнив американського гостя, що "курс України залишається незмінним - на європейську та євроатлантичну інтеграцію". У такий спосіб наш Президент, вочевидь, закамуфльовував перед пентагонським "яструбом" свої недавні правки у військовій доктрині України, з яких Л. Д. викинув тезу про те, що кінцевою метою нашої держави є вступ у НАТО та Євросоюз. ("Україна молода" №151, 14 серпня 2004 р.) Виповнилося десять років від дня створення Керченського загону морської охорони Прикордонної служби України. Азовське море раніше було особливою цариною для браконьєрів і порушників кордону, які почувалися тут, як риба у воді. Але на шляху цих порушників стали прикордонники, які за десять років сумлінної служби перевірили 1680 суден, з яких за різні порушення чинного законодавства України було затримано 410. Військові у зелених кашкетах врятували на морі 68 любителів екстремальної риболовлі. Ці показники були оприлюднені на святі у Керчі з нагоди ювілею прикордонного загону. Як годиться, у ньому взяли участь ветерани, шефи, представники Ради міністрів автономії, командування Азово-Чорноморського регіонального управління Держкордон служби. Шефи з Київщини, Харківщини і Чернівців подарували охоронцям кордону телевізори і оргтехніку, а влада відзначила кращих прикордонників грамотами. (“Урядовий кур’єр” №153, 14 серпня 2004 р.) Леонид Кучма: курс Украины на европейскую и евроатлантическую интеграцию остается неизменным Об этом глава государства заявил вчера на встрече с министром обороны США Дональдом Рамсфельдом Вчера Президент Украины Леонид Кучма, находясь на отдыхе в Крыму, встретился с министром обороны США Дональдом Рамсфельдом, посетившим нашу страну для участия в переговорах руководителей военных ведомств двух стран. Как сообщила пресс-служба главы государства, в ходе встречи была подтверждена готовность к развитию украинско-американского партнерства в борьбе с терроризмом, ситуация в Ираке и Афганистане. Министр обороны США подчеркнул важную роль, которую играют украинские миротворцы в Ираке, Косово и других странах мира, отметив, что "украинцы прекрасно выполняют свою работу". Обсуждалась также тема взаимодействия Украины с Евросоюзом и НАТО. Леонид Кучма подчеркнул, что курс Украины на европейскую и евроатлантическую интеграцию остается неизменным. Во время встречи также шла речь о двусторонних отношениях в разных сферах. Глава государства отметил неизменность позиций Украины относительно стратегического партнерства с США. ("Факты" №148, 14 августа 2004 г.) Поездки, встречи, заявления, речи МИНИСТР обороны США Дональд Рамсфельд позитивно оценивает реформирование украинской армии. "Я выражаю восхищение теми результатами, которые сейчас достигнуты в Украине", - отметил он в пятницу на пресс-конференции в Партените (Крым) после встречи с украинским министром военного ведомства Евгением Марчуком. Последний в свою очередь назвал процесс реформирования армии "очень сложным, болезненным и небезопасным в политическом смысле, но крайне необходимым". "Я бы назвал его не реформированием, а реконструкцией Вооруженных Сил Украины", - подчеркнул министр Дональд Рамсфельд от имени американской стороны выразил нашей стране благодарность за поддержку в борьбе с терроризмом. В частности, в глобальных операциях в Афганистане и Ираке. При этом, подчеркнул он, США, как и весь мир, не оставили без внимания тот факт, что хотя Украина и не член НАТО, но ее контингент в Ираке один из самых многочисленных (четвертый по численности из 32 других контингентов) ("Киевские Ведомости" №175, 16 августа 2004 г) Президент України Леонід Кучма, перебуваючи на відпочинку в Криму, провів зустріч з мером міста Керч Олегом Осадчим, повідомила Укрінформу прес-секретар Глави Української держави Олена Громницька. У ході бесіди було обговорено питання соціальне-економічного розвитку міста. Керченський міський голова доповів про хід виконання доручень Глави держави щодо газифікації, забезпечення водопостачання та будівництва тролейбусного депо у місті. За словами Олега Осадчого, уже завершено газифікацію ТЕЦ, прокладено головну нитку водоводу у місті, завершено будівництво тролейбусного депо. Він також поінформував Президента України про зростання промислового виробництва у Керчі на 52 % за шість місяців нинішнього року порівняно з відповідним торішнім періодом. Під час зустрічі Олег Осадчий запросив Леоніда Кучму відвідати 18 вересня цього року місто Керч з нагоди відкриття тролейбусної лінії. (“Урядовий кур’єр” №154, 17 серпня 2004 р.) Обговорено питання двостороннього співробітництва Президент України Леонід Кучма, перебуваючи на відпочинку в Криму, прийняв Главу Адміністрації Президента Російської Федерації Дмитра Медвєдева та його українського колегу Віктора Медведчука, повідомила Укрінформу прес-секретар Глави Української держави Олена Громницька. У ході бесіди обговорювалося питання майбутньої зустрічі президентів України та Російської Федерації, яка відбудеться 18 серпня цього року. Під час розмови Президент України та глави адміністрацій приділили увагу питанням двостороннього співробітництва, передусім в економічній сфері, взаємодії в рамках СНД та ЄЕП, міжнародній проблематиці. Ці теми стануть у тому числі й предметом зустрічі президентів обох держав. (“Урядовий кур’єр” №154, 17 серпня 2004 р.) На черноморском побережье Крыма, неподалеку от Фороса, в обстановке строжайшей секретности отметил свой день рождения президент Украины Леонид Кучма. Разговоры о том, где будет отмечать свой день рождения глава государства, ходили на протяжении месяца. Говорили о Киеве, затем — о Крыме. Судачили и о том, на какой из фешенебельных вилл состоится праздник. А, может, это будет не вилла, а ресторан или корабль. Или не в Украине, а вовсе где-нибудь на Средиземноморье. Но когда обозреватель "КомерсантЪ" уже прилетела в Крым, неожиданно выяснилось, что никаких публичных банкетов-гулянок не предвидится. Леонид Данилович решил отпраздновать свой день рождения в узком, чуть ли не семейном, кругу без новомодных буржуазных излишеств, по-простому. И, наконец, господин Кучма решил еще и все засекретить и выбрал для праздника одну из госдач неподалеку от Фороса. Дом этот был скрыт от посторонних глаз, а информацией о его владельце не располагали даже те, кто готовил угощение президенту Украины. Представители компании, занимавшейся праздничным ужином, лишь разводили руками: "А Бог его знает. Госдача какая-то. Клиент — Кучма". Правда, по некоторым слухам, выходило, что дом, где поздравляли Леонида Кучму, — резиденция депутата Госдумы РФ Александра Лебедева, бывшего президента Национального резервного банка, который (забегая вперед, скажем) на камерном ужине сидел во главе стола, поздравляя Леонида Даниловича с особой душевностью. Но слухи есть слухи, имя владельца этого дома так и осталось доподлинно неизвестным. Мероприятие было обеспечено серьезной охраной, расположившейся несколькими кордонами. Всех строго сличали со списком и пускали лишь после личного приветствия именинника. Даже ресторанных работников, трудившихся над сервировкой праздничного стола, подвергали тщательной проверке. Поздравляющие подъезжали в течение дня: посол России в Украине Виктор Черномырдин, претендент на пост президента Украины и премьер этой страны Виктор Янукович, глава Внешторгбанка Андрей Костин, глава администрации президента РФ Дмитрий Медведев, владелец футбольного клуба "Шахтер" Ренат Ахмедов (Ринат Ахметов. — "ВВ".), а также российские и украинские политики. Угощались русскими и украинскими кушаньями и напитками: горилкой, борщом с галушками, салом, картофелем с поджарками, дерунами, разными блюдами из птицы и перепелиными яйцами. Никаких изысков европейской кухни, все очень патриотично, даже украинский флаг на крыше дома. Ждали и президента РФ Владимира Путина, но он не приехал, ограничившись заочным поздравлением посредством телеграфа. Ждали многих российских бизнесменов, но кто-то из них был уже в пути на Олимпийские игры в Грецию, кто-то — на Средиземноморье. В общем, мероприятие получилось по-настоящему камерным, без высоких бюджетов и громких выступлений дорогостоящих звезд эстрады. А салют в конце вечера, устроенный на берегу водоема, был единственной громкой частью этого домашнего праздника. Алена Антонова, "КоммерсантЪ" Комментарий от редакции "ВВ": — Очень показательно, что именно российские, а не украинские СМИ рассказывают подробности о том, как украинский президент праздновал свой день рождения, именно российских олигархов и чиновников Леонид Данилович ждал как наиболее желанных гостей. Отметим, что отечественные телеканалы показали практически один и тот же официозный сюжет, впрочем, с акцентом на семейственности. Вот такой он узкий семейный круг нашего "гаранта", прожужжавшего всем уши о курсе на евроинтеграцию: ни одного европейца — только гости из первопрестольной. Думаем, после этого не нужно доказывать, куда Кучма интегрировался только на словах, а куда — на самом деле. Очень символично, что свой день рождения все еще президент Украины на ее суверенной территории отмечал на даче какого-то российского нувориша. Похоже, гарант то ли не избавился от комплекса младшего брата, то ли его дальнейшая судьба очень уж зависит от московских друзей. Кстати, вполне вероятно, что после выхода на пенсию Леонид Данилович будет коротать век где-нибудь в Подмосковье, где ему, говорят, и дачку уже соорудили. ("Вечерние вести" №121, 18 августа 2004 г.) Поездки, речи, заявления, встречи ЛЕОНИД КУЧМА прибыл в Российскую Федерацию, где проведет рабочую встречу с президентом России Владимиром Путиным. Коллеги обсудят, в частности, вопросы двустороннего сотрудничества, прежде всего в экономической сфере, а также проблемы взаимодействия в рамках СНГ и ЕЭП. ГЛАВА государства подписал распоряжение о назначении государственной стипендии Раисе Кириченко - Герою Украины, народной артистке, лауреату Национальной премии имени Тараса Шевченко. Государственные стипендии назначены также исполнителям вокального квартета "Явор", народным артистам Украины, лауреатам Национальной премии Украины имени Тараса Шевченко Владимиру Дидуху, Евгению Пруткину, Валентину Реусу, Олесю Харченко. ПРЕЗИДЕНТ Украины своим Указом наградил Янниса Полихронопулоса - председателя Общества дружбы "Греция-Украина", президента Греко-украинской (торговой) палаты орденом "За заслуги" III степени за весомый личный вклад в развитие украинско-греческих отношений. В КРЫМУ Леонид Кучма встретился с мэром Керчи Олегом Осадчим. Темой беседы стали вопросы социально-экономического развития города. Мэр доложил о ходе исполнения поручений главы государства: город газифицирован, проложена главная нить водопровода, завершено строительство троллейбусного депо. По словам г-на Осадчего, за шесть месяцев нынешнего года промышленное производство в городе выросло по сравнению с прошлогодними показателями на 52%. ПРЕЗИДЕНТ Национального олимпийского комитета Украины Виктор Янукович встретился со спортсменами и тренерами национальной сборной в штабе команды, расположенном на юге олимпийского поселка Кассиопея. Главный тренер украинских пловцов Иван Сивак поблагодарил главу правительства за заботу о развитии отечественного спорта. "Спасибо за то, что вы замечательно организовали работу, - сказал премьер-министру чемпион Игр-2000 по стендовой стрельбе одессит Николай Мильчев. - Тут, в олимпийском поселке, четко работает наш штаб, у нас нет никаких проблем, и вся команда жаждет побед на аренах Афин". Гостю подарили флаг НОК, на котором расписались все украинские олимпийцы. Виктор Янукович, в свою очередь, пожелал спортсменам удачных стартов, высокого командного духа. Во время общения с журналистами глава правительства отметил, что Олимпийские игры - это не только историческое событие. Это - форум, на котором весь мир дает оценку государству, осуществляется его проверка на конкурентоспособность. ("Киевские Ведомости" №177, 18 августа 2004 г.) ДО ЗМІСТУВибори Президента-2004На Ай-Петрі Ющенко помітив за собою міліцейський хвіст і вжив заходів Учора Віктор Ющенко зі своїми прихильниками піднімався на кримську вершину Ай-Петрі, продовжуючи екологічну акцію "Очистимо Україну від бруду" (нагадаємо, що для початку Ющенко в липні прибирав сміття на Говерлі). Від карпатського сходження кримське відрізнялося тим, що на Ай-Петрі кандидат від коаліції "Сила народу" виявив за собою "топтунів", або ж "хвіст", чи, іншими словами, стеження з боку "компетентних органів". "Люди, які стежили за кандидатом у президенти України, відмовилися говорити, що вони роблять і чому, - зазначає прес-служба Ющенка. - Людина, яку затримали на місці події, мала при собі мікрофон направленої дії, підслуховуючі апарати, фото- і відеотехніку". Пізніше у "топтуна" виявили посвідчення співробітника МВС України. Відтак народні депутати з оточення В.Ю. викликали міліцію, яку змусили скласти відповідний протокол затримання на "спостерігача", зафіксувавши факт несанкціонованого стеження за кандидатом у президенти. Адже, зазначає прес-служба Ющенка, "подібні дії заборонені законом, якщо немає на це відповідної санкції". Віктор Ющенко зазначив, що обов'язково звертатиметься з цього приводу до керівництва правоохоронних органів та СБУ, вимагаючи припинити незаконне стеження і дати пояснення, на яких підставах за ним шпигують. Сам Віктор Ющенко, коментуючи ситуацію, зазначив, що він і раніше знав, що за ним стежать, але йому вже набридло, що це триває постійно, "а останнім часом подібні стеження стають все відвертішими й нахабнішими". В.Ю. обіцяє на посаді Президента припинити в Україні практику стеження за людьми. "Я присягаюсь, що докладу всіх зусиль, аби в Україні не було беззаконня і порушення прав людини. Я зроблю все, щоб влада відмовилася від подібних способів переслідування", - зазначив він, кваліфікувавши подібне "абсолютне беззаконня" як прояв тоталітарного режиму. "Доволі символічно, що цей інцидент трапився під час акції "Очистимо Україну від бруду", бо подібні люди в погонах теж оскверняють не лише свої структури, а й закон, і країну в цілому, - зазначив Ющенко. - І цей офіцер, який зіграв в "обморок", аби не показувати своє посвідчення, насправді просто наклав у штани, бо він знає, що служить паханам, а не закону". ("Україна молода" №148, 11 серпня 2004 р.) "Методи роботи влади — це методи, якими "працюють" бандити увечері в підворітнях, — заявив на прес-конференції в м. Бердянську Запорізької області кандидат у Президенти України Віктор Ющенко. — …Ми бачимо, як ведуть свою кампанію влада і Янукович. Знає він про це чи ні, але він, як глава уряду і як кандидат від влади, безпосередньо відповідає за те, що чиниться на місцях. Це зона, яку пропонують суспільству і після 31 жовтня"… Таку жорстку заяву В. Ющенко зробив після свого турне населеними пунктами Запоріжжя, де місцеві органи влади чинили постійний спротив зустрічам опозиційного кандидата з народом. Скажімо, в райцентрі Михайлівка перед мітингом знеструмили центр селища, в райцентрі Василівка на площі, де проводилася зустріч, терміново організували "автостоянку"… У згаданому ж Бердянську міська влада в останній момент відмовила Ющенкові у виділенні Приморської площі для проведення мітингу-концерту, спробувавши з допомогою "братчиків" "бронетранспортерника" Д. Корчинського зірвати виступ В. Ющенка. Лише після втручання бердянців, які хотіли послухати Ющенка, міліція неохоче "евакуювала" провокаторів. Та попри всі вибрики влади, прості люди з радістю вітали народного кандидата в президенти. Так на більш як шеститисячний мітинг у курортному селі Кирилівка зібралися не тільки місцеві жителі, а й відпочивальники. І так було у всій області. На відміну від Запоріжжя, Крим гостинно прийняв В. Ющенка. Скажімо, на набережній Ялти зібралося майже шість тисяч народу. Чимало людей було і в інших кримських селах і містах. Найгостріше питання, що його ставили Віктору Андрійовичу в Криму, — ставлення до розселення репатрійованих кримських татар. "Треба поважати права людей, яких 60 років тому насильно вивезли з Криму і які нині повертаються сюди, бо це їхня батьківщина, батьківщина їхніх дідів і прадідів", — зазначив В. Ющенко. — З іншого боку, зараз тут живуть представники багатьох національностей, для яких Крим теж став домівкою. Ніхто не винен один перед одним. Вони — заручники обставин". На думку В. Ющенка, "якщо землю в Криму не красти, не роздавати за безцінь "своїм людям", то її вистачить усім". Основне, щоб вирішенням цього питання займалися політики, а не політикани та шахраї. Учора, продовжуючи акцію "Очистимо Україну від бруду", започатковану 17 липня на карпатській Говерлі, В. Ющенко разом із соратниками прибирали знамениту кримську гору Ай-Петрі, тим самим стверджуючи символічне єднання українських земель. Микола Чорноморець "Шпигунський скандал" на Ай-Петрі Як повідомила прес-служба кандидата в президенти України Віктора Ющенка, у другій половині дня у вівторок група народних депутатів за участі самого Віктора Ющенка затримала на горі Ай-Петрі людину, яка, за їхньою версією, стежила за діями кандидата в президенти. Після затримання чоловіка, який відрекомендувався працівником міліції, в нього вилучили мікрофон направленої дії, фото- та відеоапаратуру. Група депутатів затримала також автомобіль, у якому виявили близько 10 номерних знаків, різноманітну підслуховувальну та знімальну апаратуру. За інформацією, поширеною багатьма ЗМІ, — це були люди, які здійснювали зовнішнє спостереження за кандидатом у президенти. А що було насправді? Як роз'яснили вчора журналістам у Головному управлінні МВС України в Криму, інцидент стався на одній із найвищих точок Криму під час акції зі збирання сміття, яку проводили прихильники Ющенка. Під час цього заходу кандидат у президенти та члени його передвиборного штабу, що його супроводжували, оточили машину, в якій перебував оперативний співробітник МВС, і зажадали від нього пояснень, на якій підставі триває стеження. Попри те, що міліціонер показав своє посвідчення, його обшукали й вилучили фото- та відеоапаратуру. Скандал тривав близько години, допоки на місце не приїхали викликані штабістами співробітники МВС, які склали протокол про інцидент. Віктор Ющенко зажадав від правоохоронних органів пояснити, нащо знадобилося стеження. Звертає на себе увагу, що Віктор Ющенко приїхав на Ай-Петрі "для збирання сміття", попри дощ і туман. Крім того, місцеві спостерігачі звернули увагу на те, що повідомлення прес-служби В. Ющенка про інцидент з'явилося мало не за лічені хвилини після скандалу. Як офіційно повідомив учора ЦГЗ ГУМВС у Криму, заява штабу В. Ющенка про те, що стежили саме за їхнім лідером, "не має під собою підстав". Головне управління МВС України в Криму, повідомляють у ЦГЗ, керуючись Законом України "Про вибори президента України" "розробило комплекс заходів щодо забезпечення особистої безпеки всіх кандидатів у президенти України, членів їхніх сімей, супроводжуючих осіб, а також громадського порядку в період проведення масових агітаційних акцій". "Із цією метою відстежуються можливі провокаційні наміри протиборчих політичних сил, окремих радикально налаштованих громадян і навіть осіб з неадекватною реакцією, або які мають психічні рецидиви", — зазначають у кримській міліції. У повідомленні наголошується, що співробітники міліції завжди супроводжують суспільно- політичні заходи такого рівня, фіксують те, що відбувається, з допомогою фото-, аудіо- і відеоапаратури. "Це звичайна практика, яка в разі виникнення будь-якого інциденту дозволяє оперативно встановити причину конфлікту, виявити його призвідників", — відзначають у ЦГЗ. За даними ЦГЗ, 10 серпня на плато Ай-Петрі співробітники міліції "взагалі не робили якихось дій". "Ішов дощ, плато було вкрите туманом. Сама акція із прибирання сміття ще не розпочалася. На цей момент народні депутати, які супроводжували В. Ющенка, і співробітники його охорони із застосуванням фізичної сили затримали одного з міліціонерів, який ніс службу в цивільному одязi, і, попри те, що виявили при ньому посвідчення офіцера міліції, влаштували йому допит, зробили обшук оперативного автомобіля", — повідомляє кримська міліція. "Таким чином, соратники В. Ющенка самі діяли незаконно, застосувавши силовий і психологічний вплив на співробітника міліції, який згідно зі службовим обов'язком забезпечував їхню охорону", — наголошується в повідомленні. При цьому, йдеться в документі, штаб В. Ющенка напередодні заявив, що задоволений рівнем забезпечення заходів, які проводять у Криму. "Міліція вкотре заявляє, що виконує свій конституційний обов'язок без втручання в політичні процеси, зберігаючи при цьому цілковитий нейтралітет, забезпечуючи для всіх кандидатів у президенти України рівні гарантії безпеки та громадський порядок на заходах, які вони проводять", — йдеться в повідомленні ЦГЗ. Микита Касьяненко, Сімферополь Кримські есдеки заявляють про провокації Кримський реском СДПУ(О) вимагає від керівництва Кримської організації блоку "Наша Україна" закликати своїх активістів і прихильників до порядку. Ця заява соціал-демократів автономії стала відповіддю на такий випадок. "9 серпня о 14 годині 30 хвл. в приміщення Євпаторійського міському СДПУ(О), — говориться в зверненні партії, яке передано засобам масової інформації, — увірвалася група осіб, яка заявила, що вони діють від імені керівництва Кримської організації блоку "Наша Україна", і зажадала від секретаря Євпаторійського міському СДПУ(О) Емілії Леонової передати їм факсимільний апарат, що є частиною майна міському партії. Секретар Євпаторійського міському СДПУ(О) рішуче відмовилася виконати вимоги хуліганів. Дії осіб, що відрекомендували себе активістами "Нашої України", супроводжувалися одночасно погрозами на адресу керівника Євпаторійської міської організації СДПУ(О)". Кримський реском СДПУ(О) розцінює те, що сталося, "як грубу політичну провокацію, метою якої є залякати нещодавно обраного секретаря міському, депутата міської ради, директора середньої загальноосвітньої школи №1 м. Сімферополя Емілію Леонову". Що стосується безпосередніх учасників провокації, то відповідні матеріали направлені до правоохоронних органів, — говориться в заяві рескому. Микита Касьяненко, Сімферополь Шпигунів тепер звуть охоронцями Насправді "топтуни", які ходили за кандидатом у президенти та знімали на камеру його весь день у Криму лише забезпечували Віктору Ющенку охорону від можливих провокацій. Саме для того, аби унеможливити неочікувані напади на суб'єктів президентської гонитви, "відслідковуються можливі провокаційні наміри політичних сил супротивників, окремих радикально налаштованих громадян і навіть осіб із неадекватною реакцією або тих, що мають психічні рецидиви",—йдеться в заяві Головного управління міліції в Криму. Як відомо, не можна когось зробити щасливим насильно. Так само безглуздо твердити, що людину охороняють, якщо вона не просить про це, ба навіть відчуває від чужого дихання в потилицю певний дискомфорт. Тим більше що у версію про охоронців не вписується така атрибутика, як відеокамери та мікрофони направленої дії. Навіщо "бодігардам" прилади для стеження? Хіба не повинні вони мати вільні руки? Чи тепер зброя охоронців—це фото-та аудіотехніка? Як уже повідомляла "УМ", служба охорони Віктора Ющенка затримала на горі Ай-Петрі під час екологічної акції "Очистимо Україну" людей, які стежили за лідером "НУ". Так само стеження за Ющенком та його сім'єю велося в Севастополі. Після інциденту на Ай-Петрі було складено відповідний протокол у присутності працівників міліції. Керівництво ж МВС відмовчувалось цілу добу і лише вчора знайшло слова для виправдання своїх "орлів". І що цікаво? Винним у інциденті зробили того ж таки Ющенка. Бо, як відзначає Центр громадських зв'язків МВС України в Криму, "у ситуації на плато Ай-Петрі співробітники міліції взагалі не починали будь-яких дій". Натомість "народні депутати, що супроводжують Ющенка, і співробітники його охорони із застосуванням фізичної сили затримали одного з міліціонерів, що ніс службу в цивільному одязі, і, незважаючи нате, що знайшли при ньому посвідчення офіцера міліції, влаштували йому допит, зробили обшук оперативного автомобіля. Таким чином, соратники Ющенка самі діяли незаконно, застосувавши силовий і психологічний вплив до співробітника міліції, який за обов'язком служби забезпечував їхню охорону", — говориться в заяві. Але чому в машині охоронця, який при його виявленні "наклав у штани", було в запасі одразу кілька різних номерних знаків? Таки для стеження... Наталія Лебідь Соратники Віктора Ющенка під час сходження на гору Ай-Петрі затримали “шпигуна-міліціонера”, а він, як стверджує МВС, лише опікувався безпекою претендента на найвищу посаду Віктор Ющенко і ще понад сто його прихильників вирішили очистити від сміття одну з найвищих вершин Криму — гору Ай-Петрі. Екологи-любителі прибрали плато поблизу пам’ятника загиблим партизанам, поклали до його підніжжя квіти, повідомляє прес-служба “Нашої України”. Віктор Ющенко дуже любить гори, адже там, де він народився (на Сході України), їх немає. З дитинства мріяв підкоряти вершини. “Я хочу бачити Україну чистою, незабрудненою,— сказав Віктор Андрійович,— ми маємо залишити нашим дітям цю унікальну країну такою, якою вона була 30—40 років тому”. І додав: “Сходження на Ай-Петрі, безумовно, екологічна акція, але вона символічна і має політичний підтекст. Ми прагнемо привернути увагу до всіх заповідних місць нашої держави. Соромно дивитися на захаращену Хортицю, тому наступна наша акція відбудеться саме там”,— сказав кандидат у президенти. Разом із Ющенком на вершину піднялися його колеги — народні депутати, соратники й рідня. Але перед цим стався інцидент: учасники акції затримали чоловіка, котрий стежив за лідером “Нашої України”. Коли на місце події прибула міліція, у затриманого вилучили посвідчення працівника Міністерства внутрішніх справ. Віктор Ющенко зазначив, що він і раніше знав, що за ним шпигують, але йому вже набридло, що це робиться постійно. “А останнім часом подібні стеження стають все більш відвертішими й нахабнішими”,— зауважив він. До слова, затриманий мав при собі мікрофон спрямовуючої дії, підслуховуючі апарати, фото- і відеотехніку та кілька автомобільних номерів, повідомляє “Українська правда”. Ющенко пообіцяв звернутися до керівництва правоохоронних органів та СБУ за поясненням: на яких підставах за ним шпигують, інформує прес-служба центрального штабу кандидата в президенти. Тим часом, як повідомляє УНІАН, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим заявило: офіцер МВС, якого затримали на горі Ай-Петрі, дбав про безпеку Віктора Ющенка. Керуючись Законом України “Про вибори президента України”, згадане управління розробило “комплекс заходів щодо особистої безпеки всіх кандидатів у президенти України, членів їхніх родин, супроводжуючих осіб, а також дотримання громадського порядку в період проведення масових агітаційних акцій”. Тому наразі “відстежуються можливі провокаційні наміри супротивних політичних сил, окремих радикально налаштованих громадян і навіть осіб з неадекватною реакцією, або тих, що мають психічні рецидиви”. Кримське управління МВС стверджує, що заява штабу Ющенка про те, що стеження велося саме за їхнім лідером, не має під собою підґрунтя. Мовляв, співробітники міліції завжди супроводжують громадсько-політичні заходи такого рівня, фіксують, що відбувається за допомогою фото-, аудіо-, відеоапаратури. Це звичайна практика, яка при виникненні будь-якого інциденту дозволяє оперативно встановити причину конфлікту, виявити його призвідників. А на плато Ай-Петрі співробітник міліції взагалі не чинив спротиву. І хоча при ньому знайшли посвідчення офіцера МВС, охоронці кандидата влаштували допит, вчинили обшук оперативного автомобіля. “Таким чином, соратники Ющенка самі діяли незаконно, застосувавши силову і психологічну дію до співробітника міліції, який за службовим обов’язком забезпечував їхню охорону”,— заявляє кримське управління МВС. Ірина Тиран В рамках своего визита в Крым народный депутат Украины В. Ющенко в августа провел встречи с избирателями в пгт. Курман (Красногвардейское), Сейтлер (Нижнегорское), Ички (Советское), г. Джанкое. В обращении к людям он изложил свое видение Украины в будущем, отвечал на вопросы аудитории. Посредством украинского слова и песни В.Ющенко поддержала известная украинская певица Оксана Билозир. А в п. Ички выступили мастера академического жанра — Заслуженная артистка Украины Людмила Румянцева и лауреат международных конкурсов Семен Вербицкий. Не остались в стороне и представители более старшего поколения артистов: Дмитро Гнатюк и Анатолий Паламаренко. Встречи в Крыму пока проходят без особых эксцессов. Эльвина Сеитова Можна виграти вибори, але програти країну Севастополь відвідав Голова Верховної Ради України Володимир Литвин, який перебуває на відпочинку в Криму. Будучи головою Народної аграрної партії, він вирішив провести зустріч зі своїми севастопольськими однодумцями. За словами В. Литвина, раніше він не дуже бажав пов'язувати свою діяльність з якоюсь політичною партією, однак у сьогоднішній ситуації залишатися осторонь від великої політики не вийде, тому він і погодився очолити партію аграріїв. Коментуючи перебіг президентської кампанії, він відзначив небезпечну тенденцію протиставлення двох сил - народної та провладної. На його думку, у такий спосіб можна виграти вибори, але програти країну. В. Литвин вважає, що політики не повинні переступати тієї небезпечної межі, коли вузькопартійні інтереси переважують загальнодержавні. Крім того, на його переконання, президентські вибори стануть генеральною репетицією парламентських виборів, які відбуватимуться через два роки. Севастопольських журналістів також цікавило, коли, врешті-решт, парламент прийме закон про статус Севастополя. - Його потрібно прийняти найближчим часом, - заявив Володимир Литвин. - Підготовка та обговорення цього закону проходять дуже складно - з будь-яких питань, що мають актуальне звучання, завжди з'являється альтернативний проект. А це призводить до того, що думки депутатів - прихильників того чи того проекту розділяються і рішення не приймається. Нам потрібно навчитися вже на стадії підготовки питань виносити на обговорення Верховної Ради один погоджений проект, тоді й буде позитивне рішення. - Я дуже сподіваюся, що закон про Севастополь буде прийнято вже цього року, - сказав В. Литвин, - але з цілковитою впевненістю про це заявляти складно, бо політична складова в наступні місяці буде все-таки домінувати в роботі парламенту. Світлана Калиновська. Севастополь Кандидат у Президенти, лідер блоку "Наша Україна" Віктор Ющенко сповнений рішучості припинити ганебну практику несанкціонованого стеження за громадянами. ...Служба охорони і народні обранці, які спільно з Віктором Ющенком у рамках екологічної акції "Очистимо Україну від бруду" піднімалися на одну з найвищих кримських вершин Ай-Петрі, помітили за собою "хвіст". У зодягненого в цивільне "хвоста", як стверджують ющенківці, виявилася посвідка працівника МВС. Протиправне стеження в Україні за відомими політиками, журналістами, бізнесменами, несанкціоноване прослуховування телефонних розмов, перлюстрація пошти, проникнення до приватних і службових помешкань, інші методи збирання інформації про особу вже стали притчею во язицех. Народні депутати усіх скликань ВР незалежної України заявляли з парламентської трибуни про ці протиправні акти правоохоронних "топтунів" й "орлів" різних мастей. Власне, масті відомі. З чималої кількості правоохоронних структур, що мають право на законну (!) оперативно-розшукову діяльність, найскандальніше "засвітилися" МВС і СБУ. Ось рядки з депутатського звернення: "...25 вересня, коли я планував свій приїзд до м. Кременчук (центр виборчого округу. - А. Б.), до міста прибули дві бригади зовнішнього спостереження, бригада технічного забезпечення та декілька високопосадових осіб (у тому числі один з них у званні генерала) із апарату СБУ - управління захисту Конституції України, які чекали мого прибуття... У завдання працівників СБУ входило зовнішнє спостереження і технічне документування мого маршруту пересування, про що я веду розмови, з ким зустрічаюся (в тому числі встановлення моїх конфіденційних контактів), де відпочиваю...". Далі депутат переповідає донесену до його вух інформацію про те, яку провокацію йому готували. І підстав сумніватися в достовірності слів дуже мало, адже парламентарій - ...полковник СБУ Григорій Омельченко. Це було восени 2000-го. Не затухає скандал чотирирічної давнини довкола стеження секретними працівниками міліції за журналістом Георгієм Гонгадзе. Безпрецедентне оприлюднення у пресі нашими колегами-журналістами імен і прізвищ тих міліцейських "топтунів", версія, що пов'язує стеження за Гією з його зникненням й убивством кравченковими "орлами"... Апогеєм провалу секретної служби МВС можна вважати арешт екс-керівника служби генерала Пукача (найбільшого у відомстві носія агентурної інформації!) та нещодавнє оприлюднення британською пресою протоколів допитів оперативних працівників українського МВС у справі Гонгадзе. Прізвища, посади, методи роботи, номери і марки оперативних машин, позивні... Певно, такої провальної ганьби не знала жодна "наружка" жодної спецслужби цивілізованих країн. Чи могло б таке статися, якби найвищі керівники наших "топтунів" діяли суворо в рамках закону і не бралися за політичні замовлення? А в публічної політики, як загальновідомо, свої методи. Зайве запитувати, куди дивляться прокуратура і суди, наділені правом контролювати ззовні, у тому числі від імені народу й держави, дотримання законності оперативно-розшуковими структурами. Вони, по-перше, також під політиканами, по-друге, часом і самі почуваються під протиправним "ковпаком" оперативних служб, принаймні де-факто від цього не застраховані. А потерпає найбільше відомо хто - неугодні владному режиму особистості й імідж держави загалом. Якби свого часу Генеральна прокуратура належним чином відреагувала на заяву Г. Гонгадзе про незаконне стеження за ним, можливо, ми і досі читали б його сміливі публікації, а Україна не "прославилася" б на весь світ державою, де вбивають журналістів. Коли читаєш "українсько-британські" протоколи у справі Гонгадзе, переймаєшся не лише пікантною інформацією про роботу невидимих "очей і вух" силових структур. А кошти платників податків (пальне, техніка, відрядження...) на що тратять! Завтра ж, із настанням чергової бюджетної пори, чиновники з генеральськими лампасами знову ходитимуть по парламентських комітетах зі слізними проханнями доточити куций бюджетний рядок відомства. Суміжники-правоохоронці з інших відомств також потрапляють під політико-моральний рикошет. Скільки митна служба, якій доводиться ловити контрабандистів "дідівськими методами", просить у парламенту законодавчого права на оперативно-розшукову діяльність! А їй у відповідь: "топтунів" і без того он скільки розвелося, займаються не тим, чим треба. І мають-таки підстави, якщо з "людьми у штатському" вже й на горі Ай-Петрі не розминутися. ...За повідомленням прес-служби виборчого штабу, команда Ющенка на горі Ай-Петрі затримала "на гарячому" людину, що мала при собі мікрофон скерованої дії, підслуховуючі апарати, фото- і відеотехніку. Чесно кажучи, радості від того майже ніякої. І не лише тому, що політики в рамках екоакції мають на увазі інший бруд. А тому, що, боюсь, знову крайнім виявиться (з відповідними кадровими висновками) якийсь втомлений і вочевидь малодосвідчений "опер" Вася чи Коля. ...Підневільні, загнані цілодобовою "хортячою" роботою люди... Багато хто з них, далеких від політики, виборчих перегонів, часто не знає (читайте протоколи у справі Гонгадзе), за ким "ходить", кого "вираховує", а відтак негожий на моральні і політичні висновки щодо "об'єкта розробки" – отримав наряд і "пре свого плуга". Можливо, парламентаріям уже час кардинально взятися за тих, хто "оперів" у той плуг запрягає. Ударити по кишені політизованого правоохоронного відомства під час формування бюджету наступного року. Так, щоб чиновник з лампасами сьогодні з вами у парламентському комітеті ручкався, а завтра (після скорочення штатів служби через нестачу бюджетних коштів) - на вершині Ай-Петрі. Принаймні вигода – не доведеться у "хвоста" прізвище, ім'я та по батькові з'ясовувати... P. S. Головне управління міліції в Криму заявляє, що люди, яких у вівторок затримали за стеження за Віктором Ющенком, насправді охороняли його від провокацій. Про це, як повідомляє інтернет-сайт "Українська правда", йдеться в заяві Центру громадських зв'язків управління МВС у Криму. У ній зазначається, що міліція Криму, керуючись Законом України "Про вибори Президента", розробила комплекс заходів щодо забезпечення особистої безпеки всіх кандидатів у Президенти, членів їхніх родин, осіб, що їх супроводжують, а також громадського порядку під час проведення масових агітаційних акцій. "Із цією метою відстежуються можливі провокаційні наміри політичних сил супротивників, окремих радикально налаштованих громадян і навіть осіб з неадекватною реакцією або тих, що мають психічні рецидиви", - сказано в заяві. За словами ЦГЗ, заява штабу Віктора Ющенка про те, що стеження велося саме за їхнім лідером, "не має під собою підґрунтя". P. P. S. У статті 32 Конституції України, яка гарантує невтручання в особисте життя громадян, зокрема, сказано: "Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини". Анатолій Бень Віктор Ющенко: "Якою мовою будемо спілкуватися?" 8 серпня в рамках передвиборного туру по південних регіонах України кандидат на посаду глави держави, лідер блоку "Наша Україна" Віктор Ющенко відвідав степові райони Криму, де зустрів-ся з жителями селищ Красногвардійське, Совєтське, Нижньогірське і міста Джанкой. У поїздці В. Ющенка супроводжували народні депутати України, обрані від Криму, Сергій Іванов, Володимир Шкляр, Рефат Чубаров, а також депутати Микола Мартиненко, Євген Червоненко, Оксана Білозір, представник блоку "Наша Україна" в Криму Валерій Пробий-Голова, а ще народні артисти України Дмитро Гнатюк та Анатолій Паламаренко. Розпочинаючи кожну свою зустріч з кримчанами, Віктор Ющенко запитував у них, якою мовою вони хочуть спілкуватися. "Людською!" - вигукнув хтось із присутніх. Віктор Андрійович говорив і російською, і українською. І після кожного такого виступу у кримських степових райцентрах до нього, на клопіт охороні, аж горнулися люди. То хіба ж у нашій державі неможливо, нарешті, мати таку владу, з якою можна буде спілкуватися ось так запросто, по-людськи? Якщо не красти... Коментуючи журналістам свої враження від поїздки до Криму, Віктор Ющенко відзначив, що на півострові не було почато ніяких провокаційних дій, спрямованих на зрив запланованих заходів. "Мені було приємно, що не перекопано площі, вулиці, що молодчики Корчинського не роз'їжджають зі свастикою, трунами, бананами. У Криму я цього не бачу і це прекрасно", - відзначив В. Ющенко. За його словами, на всіх мітингах були присутні глави місцевих адміністрацій, інші представники органів влади. "Це свідчення того, що ці люди не перелякані, що вони відчувають обов'язок перед своєю громадою, - вважає В. Ющенко. - Нехай вони навіть не поділяють моїх поглядів чи поглядів інших кандидатів, але вони усвідомлюють свої функції і обов'язки, і це приємно". Конфлікт із самовільним захопленням земель кримськими татарами штучно підігрівається, оскільки влада ніколи всерйоз не шукала компромісу між вирішенням проблеми репатріантів та нинішніх жителів Криму. Так, перебуваючи у с. Красногвардійському, Ющенко відповів на запитання, як він ставиться до проблеми розселення репатріантів. "Треба поважати права людей, яких 60 років тому насильно вивезли з Криму і які нині повертаються сюди, бо це їхня батьківщина, батьківщина їхніх дідів і прадідів, - зазначив він. - З іншого боку, сьогодні тут живуть представники багатьох інших національностей - українці, росіяни, білоруси, для яких Крим став домівкою. І перші, й другі не винні ні в чому і нічим не зобов'язані одне одному". Кандидат у Президенти підкреслив, що ці люди стали заручниками обставин і що, звичайно, нині "ніхто звідси не поїде, бо і перші, й другі хочуть і будуть жити в Криму". Ющенко переконаний, що "якщо землю в Криму не красти, не роздавати за безцінь "своїм людям", то її вистачить усім". Але потрібно, щоб вирішенням цього питання займалися "політики, а не політикани та шахраї", - підкреслив він. Ющенко відкинув закиди, начебто він відстоює виключно позиції татар. "Я відстоюватиму інтереси всіх кримчан, усіх, хто тут живе", - наголосив він. Народний кандидат переконаний, що новій владі вдасться залишити в минулому всі інтриги влади нинішньої і врешті вирішити конфліктні питання, пов'язанні з розселенням. Просто вдивіться в обличчя... Щирість не купується... Вдивіться в ці обличчя. Ці очі виглядали минулої неділі в степовому Криму народного кандидата в Президенти Віктора Ющенка. Чи варто ще коментувати те, що зафіксував об'єктив фотокамери? ..."Кримська світлиця" гречно дякує кримському представництву "Нашої України" за можливість побувати в гущі подій. Чекаємо подібних запрошень і від інших виборчих штабів, щоб розповісти, як зустрічатимуть кримчани їхніх кандидатів. Ми зробимо це так само оперативно й "фотооб'єктивно". Але якщо десь помітимо фальш... не ображайтеся потім на наш фотоапарат! Підпис до світлини: "Дайте хоч доторкнутися!" (“Кримська світлиця” №33, 13 серпня 2004 р.) Віктор Ющенко: Я не хочу, щоб моя група крові була на руках міліцейських "перевертнів" Кандидат у президенти вимагає порушити кримінальну справу за фактом стеження за ним. Приємно, коли твоя міліція тебе береже. Звісно, якщо при цьому ти живеш у демократичній країні, де життя й свободи громадянина - понад усе. Україна, як це не прикро, поки що до таких не належить. Тому "охорона" на кшталт тієї, яку "засікла" під час сходження на вершину Ай-Петрі команда Віктора Ющенка ("УМ" уже докладно розповідала про те, як "ющенківці" зловили невідому особу, що стежила за В. Ю., та вилучили в неї посвідчення співробітника МВС і апаратуру для відео- та аудіостеження), ні до чого доброго в умовах кучмівського режиму не призводить. І попри те, що правоохоронне керівництво назвало міліцейського "топтуна" секретним охоронцем кандидата у президенти (а що Ющенко про нього нічого не знав - так це ж тільки на краще, так легше охороняється), у цю версію може повірити хіба дуже наївний шанувальник серіалу "Менти". "Так чотири роки тому починалася історія Гії, і я не хочу, щоб моя група крові була на руках чергових "перевертнів", - заявив iз цього приводу сам Віктор Ющенко на прес-конференції в Херсоні. Лідер "Нашої України" розповів журналістам, що по Криму за ним постійно їхали кілька невідомих машин. "Я не довіряю генералу Білоконю (міністрові внутрішніх справ. - Авт.), - констатував опозиційний кандидат у президенти. - Поки загальне керівництво правоохоронних органів здійснюватиме Прем'єр Янукович, а керівником МВС буде Микола Білоконь, мені не потрібні послуги цього міністерства". Відтак Ющенко звернувся до Генпрокуратури з проханням "терміново відкрити кримінальну справу по факту злочину - несанкціонованого стеження" – і повідомив, що його юридична служба вже підготувала необхідні матеріали. А для тих, хто ще вірить у версію з"охоронцем", В. Ю. нагадав, що напередодні по телебаченню (в ефірі "5-го каналу". - Авт.) показали частину матеріалів, вилучених працівниками міліції на місці затримання його переслідувачів. "З цих матеріалів ясно видно, що йдеться не про охорону, а про брутальну "слєжку", - підкреслив Ющенко. - Спостереження за мною – кримінальний злочин, і відповідати за нього будуть ті, хто давав накази це робити. Якби справді йшлося про спецзавдання працівників органів правопорядку, то відповідні вказівки мали б бути офіційно оформлені, щоб громадськість бачила, що ці люди насправді забезпечують охорону. А це – звичайна "наружка", здійснювана не за законом, а для того, аби займатися збором інформації про мою роботу та життя моєї родини. Моєму синові Тарасу 140 днів, і він не є загрозою ні для кого. Тому стеження за мною - це втручання в моє приватне життя". Зоряна Кріт У Криму рядові члени провладних партій відмовляються підтримувати Януковича й вступають до Всеукраїнського об'єднання "За Україну! За Ющенка!" Бунт у лавах Соціал-демократичної партії України (об'єднаної), спричинений незгодою кримського осередку СДПУ(о) з політикою "центрального" керівництва, не лише вразив український політикум, де "військо" Віктора Медведчука значиться як сила із жорсткою дисципліною, а й сколихнув увесь півострів. Про вихід кількох сотень есдеків з Кримської організації та з партії загалом, і особливо про їхній дружній вступ у місцевий осередок Всеукраїнського об'єднання "За Україну! За Ющенка!", говорять усі: від кумась на приморських базарах до депутатів парламенту АРК. А події тим часом стрімко розвиваються. Минулого тижня у Кримському інформаційному центрі відбулася конференція на тему "Рядові члени Соціал-демократичної (об'єднаної), Ліберальної (ЛПУ), Демократичної (ДемПУ), Селянської (СелПУ) та інших партій не згодні з рішеннями їхніх центральних органів і підтримують кандидата в президенти Віктора Ющенка", організована "ЗУЗЮ". Як зазначають кримські "зузівці", незважаючи на тотальне залякування, протидію, тиск і порушення прав громадян, багато хто з них усе одно знаходить у собі сили і мужність обстоювати власну думку і навіть заявляти про це привселюдно. Рядові партійці масово не підтримують вказівки центральних органів та з'їздів своїх політичних сил, які вимагають підтримувати кандидата від влади. Влади, яка вже давно втратила довіру і підтримку виборців. І ця тенденція набуває дедалі більшого розмаху: як заявляє Кримська республіканська організація ВО "За Україну! За Ющенка!", число прихильників об'єднання щодня зростає ледве не в геометричній прогресії. Причому, що показово, до "ЗУЗЮ" активно вступають саме члени провладних партій. Далі - буде. ("Україна молода" №152, 17 серпня 2004 р.) Нині відбувається шалений тиск влади на виборців і посадових осіб. Хочуть примусити голосувати за свого ставленика. Влада шаленіє, бо знає, що наближається до краху, але не бажає позбутися тих благ та багатства, яке вже привласнила. Шановні виборці! Всі, хто вже визначився, що голосуватиме не за ставленика, а за випробуваних та загартованих у боротьбі за цивілізовану й міцну Україну, мають згуртуватися в одну нездоланну силу. А щоб уникнути фальсифікації виборів, від громадян знадобиться лише по одному аркушу паперу та гривні на конверт. Хай кожен за кілька днів до виборів надішле на адресу парламенту рекомендованого листа, в якому вкаже, кому віддав свій голос. А згодом за ними можна буде провести незалежний моніторинг. Тимофій Заїка. Севастополь, Крим Особенности национальной слежки Задержание сотрудников милиции, которые в Крыму следили за кандидатом в президенты Виктором Ющенко, вызвало немалый резонанс как в нашей стране, так и за ее пределами. Его еще более усилило, мягко говоря, не совсем удачное объяснение Управления МВД в Крыму действий своих работников стремлением обеспечить безопасность кандидата в президенты от посягательств бандитов и психически больных людей. Сам Виктор Ющенко считает слежку за собою и своей семьей уголовным преступлением и убежден, что к организации наблюдения причастно правительство во главе с Виктором Януковичем. "Это работа нынешнего правительства — правительства Януковича, которому непосредственно подчинено МВД и министр внутренних дел Николай Билоконь", — сказал Ющенко. По его словам, он намерен обратиться в прокуратуру с требованием провести расследование организации работниками милиции слежки за ним. Ющенко сообщил, что сегодня, кроме двух работников Управления государственной охраны, его охраняют сотрудники частной охранной фирмы, которая входит в состав Международной ассоциации ветеранов подразделения, антитеррора "Альфа". "Тема охраны меня как кандидата в президенты решена полностью на легитимной основе со всеми соответствующими службами", — подчеркнул он. По мнению Ющенко, работники милиции, задержанные его охраной на Ай-Петри, занимались организацией внешнего наблюдения. Он подчеркнул, что правоохранители таким образом не просто изучали его деятельность как кандидата в президенты, но и вмешивались в частную жизнь членов его семьи. "Что это имеет общего с охраной моей жизни?", — сказал он, добавив, что если милиция имела какую-то дополнительную информацию об угрозе жизни политика, она должна, прежде всего, сообщить об этом сотрудникам Управления госохраны. "Такая помощь милиции мне не нужна. Поэтому отказываюсь от любой помощи милиции, которую возглавляет генерал Билоконь. Я знаю, что это за генерал и какие указания будут идти от него. И потому не требую услуг этой милиции и этого генерала вместе с Януковичем", — подчеркнул Ющенко. Он добавил, что речь идет фактически о преследовании кандидата в президенты и народного депутата от оппозиции. "Я не верю этим людям, и не могу доверить им свою жизнь и жизнь своей семьи. Заведомо прошу — никаких услуг мне и моей семье по обеспечению безопасности не предоставлять", — подчеркнул он. Напомним читателям, что инцидент произошел на прошлой неделе, когда Виктор Ющенко заявил о слежке за ним в период его пребывания в Крыму в рамках агитационной кампании. В машине внешнего наблюдения было найдено разнообразное оборудование для слежки, 12 разных номеров для машины, официальное задание МВД Украины на слежку и проверку, в котором был зафиксирован весь вчерашний день Ющенко. Среди материалов, найденных в машине, нашли также видеопленку с записями Ющенко с его семьей во время их пребывания в Симферополе, а также съемку другого кандидата в президенты — Наталии Витренко. А 11 августа управление МВД Украины в Крыму заявило, что офицер милиции, которого представители охраны Ющенко задержали на горе Ай-Петри, обеспечивал безопасность кандидата. Алексей Клинский Крим підтримує народного кандидата На традиційно проросійському півострові Ющенка приймали "на ура" "Східна Україна його ніколи не прийме", "електоральний потенціал Ющенка вичерпується Галичиною", "Крим ненавидить і "Нашу Україну", і її лідера". Твердження на кшталт вищенаведених нерідко можна почути від опонентів Віктора Ющенка, які намагаються такими "мантрами" переконати себе та виборців у тому, що опозиційному кандидатові не вдасться перемогти ставленика влади. Звісно, у східних регіонах країни лідер "Сили народу" користується значно меншою підтримкою, ніж у західних. Та все одно дійсність, як уже не раз переконувалися учасники виборчого туру Віктора Ющенка Україною, значно відрізняється від бажаного провладним силам. І ще одним доказом на користь того, що В.Ю. - таки справді народний кандидат, стала поїздка Віктора Андрійовича до Автономної Республіки Крим. Такого палкого прийому, мабуть, не чекали навіть самі "ющенківці". Як повідомляють наші кореспонденти, місцеве населення щиро вітало опозиційного кандидата, і всюди, куди приїздив Ющенко, його оточував натовп схвильованих людей, які засипали Віктора Андрійовича запитаннями. Звісно, серед них було й чимало гострих, однак на кожне в Ющенка знаходилася грунтовна й переконлива відповідь. Незадоволеними залишалися хіба четвiрка "молодчикiв" з антиющенківськими гаслами і плакатами за Януковича, які тінню супроводжували спілкування лідера "Сили народу" з людьми, на всі запитання журналістів щодо того, хто їх прислав і скільки за такі "протестні акції" платять, відповідаючи: "Без коментарів". Пояснити, чому своє "Народ обирає Януковича" вони принесли тільки на виступ Віктора Ющенка, проігнорувавши візити інших кандидатів у президенти, хлопці не могли, а до кінця зустрічі зазвичай не витримували й, згорнувши свої плакати, щезали в невідомому напрямку. Мабуть, "винагороду" їм видавали за лімітований час, а не за те, щоб дочекалися, доки спраглий чесного й людського спілкування з потенційним Президентом народ відпустить Ющенка й розійдеться. Сам Віктор Андрійович каже, що поїздкою до Криму задоволений. Оскільки на півострові, за його словами, про нього "ходить дуже багато міфів", "довелося стукати до серця кожного кримчанина, аби розвіювати ці міфи і пояснювати свою позицію". До речі, на прохання місцевих жителів, народний кандидат спілкувався з ними переважно російською мовою. Як наголошує Ющенко, населення АРК має такі самі турботи, як і мешканці інших регіонів України - високе безробіття, низькі пенсії та зарплати, нерозвинена промисловість, занепад сільського господарства. "Мені сумно дивитися на цю родючу землю, яка може годувати півкраїни і яка, на жаль, сьогодні перебуває в занепаді, - зазначив В. А. - Безумовно, повинна існувати державна програма стимулювання цього регіону, яка б допомогла кримчанам заробляти гроші тим, що їм дала природа". Зокрема, опозиційний кандидат у президенти назвав кримські курорти "візитною карткою України" й запевнив місцевих мешканців, що після перемоги на виборах зробить усе, аби залучити на цю землю побільше інвестицій, які б дали поштовх для розвитку промисловості, сільського господарства, туризму та інших сфер, якими Крим славився здавна. Звісно, не обійшлося й без "замовних" запитань. Одне з них стосувалося подальшої долі Чорноморського флоту Росії. Як запевнив кримчан Віктор Андрійович, він не має наміру переглядати українсько-російські договори та угоди, якими врегульовано статус ЧФ. "Україна й надалі дотримуватиметься духу і букви цих документів, як того і вимагає міжнародне право, і в росіян немає підстав турбуватися, - сказав Ющенко. - Наша позиція чітка, послідовна і відповідальна". В.Ю. також підкреслив, що "немає таких проблем, яких би ми не могли вирішити з росіянами шляхом переговорів. Ключовими для нас є національні інтереси України. Водночас треба і ми будемо рахуватися і з інтересами Росії. А спільний інтерес наших народів - це добрі двосторонні відносини". Загалом протягом кримського етапу свого виборчого туру Віктор Ющенко з командою відвідав понад 20 населених пунктів і зустрівся із 40 з гаком тисячами людей. "Ющенківці" побували в Керчі, Євпаторії, Феодосії, Гвардійському, Щолкіно, Роздільному, в Старому Криму та інших містах і селищах. Звісно, під час переїздів було й чимало спонтанних зустрічей з селянами, зокрема на придорожніх ринках. На заплановані ж виступи опозиційного кандидата збиралося від тисячі до семи тисяч людей. До того ж, скажімо, в Керчі та Євпаторії Ющенка підтримували піснями Олег Скрипка і гурт "ВВ", а також народні артисти Дмитро Гнатюк і Анатолій Паламаренко. У Щолкіно Віктора Андрійовича привітав своїм виступом відомий фольклорний колектив "Козацькі забави", а у Феодосії, де зібрався великий мітинг, виступив російський популярний співак Ігор Демарін, який присвятив Ющенкові виконану пісню. Після мітингу лідер "Сили народу" близько двох годин прогулювався феодосійською набережною, спілкуючись із людьми. А біля музею Айвазовського, де традиційно збираються художники, один із них розповів, що знає про захоплення Ющенка живописом, і подарував йому на згадку власну картину з морським пейзажем. Віктор Андрійович, подякувавши за подарунок, зізнався, що востаннє тримав пензля в руках іще на Різдво - зараз на улюблене хобі, на жаль, не вистачає часу... Зоряна Кріт ДО ЗМІСТУЕкономіка. Фінанси.Такою є назва матеріалу, опублікованого на першій сторінці первістка української преси на півострові — громадсько-політичної та літературної газети "Кримська світлиця". У ньому йдеться про ситуацію, в якій опинилася редакція після недавнього оприлюднення довгоочікуваних поправок до держбюджету України на поточний рік. Цим документом з 1 липня ц. р. мало бути відновлене фінансування "Кримської світлиці", яку вперше (!) за 12 років існування нинішній уряд позбавив державної підтримки. Незважаючи ні на що, газетярі робили свою справу. Навіть наростили тираж. Навіть спромоглися в умовах фінансової скрути перевести на повнокольоровий друк дитячий додаток "Джерельце". Навіть пообіцяли читачам у цьому році збільшити періодичність виходу "Кримської світлиці" (для початку — до двох разів на тиждень) — звичайно, за умови стабільної підтримки видання державою. І ось дочекалися: в опублікованому "Урядовим кур'єром" 1 липня 3аконі України "Про внесення - змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" — про "Кримську світлицю" навіть не згадується. Скільки з цього приводу було написано перед цим листів, закликів, звернень: і "Світлицею", і депутатами, і міністрами! Скільки отримано стурбовано-всерозуміючих відповідей! То в чому ж, зрештою, справа? Чому не вирішується це насущне для кримських українців питання? Не потрібна Україні українська газета в Криму? Так і скажіть. Немає на це у держави коштів? Признайтеся. Пішов уже третій рік відтоді, як Президент України Л. Кучма підписав доручення про створення належних умов діяльності "Кримської світлиці". До сьогодні виконаним можна було вважати лише один його пункт — про забезпечення редакції службовими приміщеннями. Але після того, як "Світлицю" нещодавно "ущільнили" з п'яти виділених їй раніше кімнат у три, і цей єдиний пункт "провис"... А між тим Президент України доручав ще 28 березня 2002 року "здійснювати постійне фінансування газети "Кримська світлиця" відповідно до обсягів, визначених Державним бюджетом України. Термін — постійно". Торік Рекомендаціями парламентських слухань про стан державної мови в Україні Кабінету Міністрів було запропоновано віднайти 300 тисяч гривень в держбюджеті для підтримки "Кримської світлиці". На жаль, "Світличний" фінансовий рядок, що стосувався цього видання, було вилучено з держбюджету. То що ж то за парламентські слухання, до яких ніхто не дослухається? Отже, уряд В. Януковича став першим за 12 років існування "Кримської світлиці", котрий позбавив газету коштів. На це, зокрема, редактор "Кримської світлиці" Віктор Качула звертає увагу Прем'єр-міністра України в своєму до нього листі: "...З початку 2004 року редакційний колектив, не отримуючи обіцяної владою фінансової підтримки, робить усе можливе, щоб не зірвати видання часопису, який покликаний в такому політичне непростому регіоні України, як Автономна Республіка Крим, засобом друкованого слова сприяти розбудові української державності, впливати на процеси духовної інтеграції поліетнічного кримського населення і, зокрема, кримських татар в українське суспільство. Парадоксально, що все це відбувається на тлі оптимістичних урядових звітів про економічне зростання нашої держави, підвищення добробуту українського народу. Невже для того, щоб краще жити, треба менше читати таких газет, як "Кримська світлиця", як єдине в Криму україномовне дитяче видання "Джерельце"? Невже і сьогодні в української влади не знайдеться ресурсів для того, щоб, нарешті, виконати підписане ще два роки тому доручення Президента України про створення належних умов діяльності "Кримської світлиці" та на державному рівні підтримати її багаторічні українотворчі, інтеграційні, духовні напрацювання, які самим життям підказані, щоб стати елементами державної інформаційної політики в Криму? Тим часом у редакції й досі немає задекларованих у президентському дорученні постійного власного приміщення, транспорту, кадрів, коштів. Третій місяць, не отримуючи зарплатні (а схожа ситуація повторюється з року в рік), колектив "Кримської світлиці" в екстремальних умовах забезпечує безперебійний випуск газети, бо переконаний, що робить для держави дуже потрібну і важливу справу. Сподіваємося, що українська влада це, нарешті, якщо не оцінить, то хоча б помітить..." До внесення відповідних змін до держбюджету на 2004 рік колегія Держкомтелерадіо від 28.04.04 вирішила надати державну фінансову допомогу на відшкодування витрат на поліграфічні послуги та закупівлю паперу газеті "Кримська світлиця" у сумі 55.0 тисяч гривень у межах видатків Державного бюджету на 2004 рік з перерахованих комітету коштів за бюджетною програмою "Фінансова підтримка преси". Однак такий крок не розв'яже проблеми фінансування газети "Кримська світлиця" в цілому, бо потрібно її щорічне окреме фінансування з державного бюджету. Не врятувало газету і місцеве вливання з бюджету автономії. Та все-таки підтримка 20 тисячами гривень дала можливість протягти своє існування самій "Кримській світлиці" та її додатку "Джерельце", за що газетярі вдячні Голові Верховної Ради Криму Б. Дейчу та голові постійної комісії ВР АРК Н. Плужниковій. Утім, якщо фінансовий голодомор у "Світлиці" триватиме й далі, її в Криму невдовзі не стане... Віктор Хоменко. Крим Страхові компанії бояться села, селяни бояться стихії За чотири останніх роки від стихійних лих Крим втратив сільськогосподарської продукції на 1,2 мільярда гривень. Це — півторарічний обсяг усієї реалізованої продукції АПК. Тільки квітневі заморозки, що в деяких місцях досягали мінус 17 градусів, завдали кримським селянам 57,6 мільйона гривень прямих збитків. Недоотримано продукції на 290 мільйонів гривень і майже 200 мільйонів тонн зерна. Кісточкових зібрано лише 2,5 тисячі тонн (для порівняння—у минулому році зібрали 87 тисяч тонн). Зерняткові попсовано на 70 відсотках площ. І так щороку. Селяни постійно зазнають збитків. З одного боку, їх "допікає" диспаритет цін на сільгосппродукцію та енергоносії, з другого — стихія. А в підсумку — землероби на всіх позиціях програють. Як селянам позбутися такої кількості проблем? Відповідь на це питання спробували знайти учасники Кримського прес-клубу реформ. Як сказав перший заступник міністра АПК республіки Володимир Логвин, потрібна система страхування врожаю за прикладом розвинених країн. У нашій державі вона поки не працює. У Криму компенсації отримали тільки 17 відсотків сільгоспвиробників, що постраждали від стихії — з 801 сільгосппідприємства тільки 25, та й то частково. Але ж в автономії ще понад 1400 фермерів, 7 тисяч селянських господарств. Хто їм компенсує збитки? Чому так відбувається? Володимир Логвин вважає, що причини двоякі. З одного боку, не виявляють ініціативи страхові компанії — не бажають ризикувати. Крім того, вони не мають навичок роботи із сільгоспвиробниками. Як повідомив начальник відділу Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" Олексій Лисицький, серед її клієнтів лише 10 сільгосппідприємств — це менше одного відсотка. З другого боку, сільгоспвиробник теж не довіряє страховій компанії — побоюється, що не отримає страховку,— вважає директор Кримської аграрної біржі Анатолій Ігнатенко. Крім того, відлякують селян і високі розміри страхових тарифів — від 8,5 до 10 відсотків вартості застрахованої продукції Це, очевидно, викликано тим, що й донині не вироблено чіткого механізму страхування врожаю. У такій ситуації селяни чинять на свій страх і ризик. Вони, не маючи коштів, змушені продавати, скажімо, зерно за низькими цінами, минаючи біржові торги і таким чином збагачувати... посередників. Хоча з цього приводу є відповідна постанова Ради міністрів Криму про потребу реалізовувати зерно на відкритому біржовому ринкові. А тому може повторитися ситуація 2002 року, коли за багатого врожаю хлібороби зазнали збитків. Отже, потрібна така законодавча база, яка б сприяла зміцненню господарств, а не залишала їх животіти. Добре, якби держава хоча б на початку взяла на себе сплату страхових платежів сільгоспвиробників. Зрештою, це повернулося б сторицею. Умови для цього почали формуватися. Кабінет Міністрів України видав постанову № 1000 від 11 липня 2002 року про порядок та правила здійснення обов'язкового страхування врожаю сільгоспкультур. Під час візиту до Криму Прем'єр-міністр України пообіцяв виділити кримським хліборобам 10 мільйонів гривень на відшкодування втрат. Ще приблизно стільки вони отримають, щоб провести осінню сівбу зернових. Відповідно до Держбюджету, у 2005 році на покриття потреб сільського господарства країни планують виділити 7,6 мільярда гривень (у цьому році ця сума становить 1 мільярд). Частина коштів надійде до республіки. Уряд автономії має намір разом зі страховими компаніями обговорити питання страхування врожаю вже у вересні цього року, так би мовити, до початку осінньої сівби. До участі планують залучити державну страхову компанію "Оранта" — щоб вона поопікувалася хоча б третиною посівів під урожай майбутнього року. І хоча страхування — справа добровільна, державну підтримку отримають ті компанії, які забезпечать страховий захист селян,— зауважив Володимир Логвин. Та й самі сільгоспвиробники мають бути зацікавлені в цьому. Тільки працюючи разом, врешті-решт можна виробити дієвий механізм страхування врожаю від негоди, а, відповідно й підвищити віддачу аграрного сектора та покращити добробут селян. За найскромнішими підрахунками, потреби Криму в страхових коштах складають майже 168 мільйонів гривень. Що ж, страхування врожаю в нашій країні тільки починається. Бар’єрів поки що більше, ніж хотілося б. Але тішить те, що зростає розуміння на всіх рівнях, адже чим активніше буде впроваджуватися система страхування, тим швидше відродиться сільське господарство. Віктор Стус, Крим Одні молотять -- інші багатіють У Криму завершилася ще одна битва за хліб. У цьому році хліборобам довелося "воювати" з жорстокими квітневими заморозками, рясними дощами в період жнив, з нестачею збиральної техніки, пально-мастильних матеріалів, з дефіцитом коштів тощо. Та вони все знесли. І перемогли — нині зерно в коморі. —Долаючи труднощі, вже 22 липня кримські хлібороби зібрали понад мільйон тонн зерна. А на початок серпня його було намолочено більш, як 1,2 мільйона тонн на площі 515 тисяч гектарів. Збирання ранніх зернових закінчено, — повідомив міністр АПК автономії Сергій Пелагенко. — Урожай попри все значно кращий, ніж торік. Зерновий клин дав у середньому по 23,5 центнера зерна — це на 7,8 центнера більше порівняно з 2003 роком. Лідирують за врожайністю хлібороби Радянського району, які одержали по 28,5 центнера зерна з гектара. Трохи менше в господарствах Нижньогірського району — 27,1, Красноперекопського — 26,8 та Красногвардійського - 26,7. —Подейкують, що без "позиченої" техніки кримчани "завалили" 6 збирання. Чи далекі такі скептики від істини? —Уже в травні стало ясно: будемо з хлібом. Зрозуміли також, що на своїй добитій техніці не встигнемо зібрати зерно в оптимальні строки. Питання стояло руба: бути чи не бути? І то правда — без високопродуктивної техніки з інших областей України Крим би не обійшовся. Нам вдалося залучити на кримські поля 668 комбайнів — на 200 більше, ніж на минулорічних жнивах (своїх, придатних для роботи, залишилося всього 1100). Це дало змогу почати збирання ранніх зернових на 10 днів пізніше, а завершити на стільки ж раніше. Для нас це ще один урок — на техніку сусіда сподівайся, але й свою напоготові тримай. На жаль, з кожним роком кількість власних комбайнів зменшується — відпрацювали своє. Купити ж нову техніку більшості господарств не по кишені. Для відновлення комбайнового парку слід активніше використовувати лізингові поставки або ж придбати техніку з компенсацією 30 відсотків їхньої вартості з держбюджету, інакше проситимемо комбайни в сусідів. А це завжди ризик, адже можуть скластися такі погодні умови, що Крим почне збирання зернових разом із іншими областями. І то буде справді велика проблема. Одним із варіантів вирішення проблеми могло б стати розширення мережі спільних підприємств зі складання в Україні російських "Донів". —А як кримські хлібороби витримали ціновий удар на нафтопродукти перед самісінькими жнивами? —Підняти ціни на ПММ на 30 відсотків — це гра не за правилами. Верховна Рада і Рада міністрів Криму відгукнулися на наше прохання і своєчасно виділили для сільгосппідприємств кошти на закупівлю 7 тисяч тонн зерна в регіональні ресурси. На них хлібороби змогли частково закупити пальне. Хоча далеко не всі. Виручило й те, що в більшості господарств "чужі" комбайни працювали на своєму пальному, а це значить, що в кримчан на 40 відсотків знизилася необхідність закуповувати ПММ. Істотною підтримкою стала угода Кабінету Міністрів України з нафтопереробними заводами — вона зафіксувала відпускну ціну на рівні 1950 гривень за тонну і на місцях господарства змогли купувати дизпальне по 2138 гривень за тонну, тобто по 1,81 копійки за літр. Ситуацію, звичайно, вдалося розрядити. Але проблеми щодо підвищення цін на пальне необхідно вирішувати заздалегідь — за кілька місяців до збирання, а не ставити селян перед фактом. Узагалі настав час центральним органам влади накласти мораторій на будь-яке підвищення цін на нафтопродукти напередодні сільськогосподарських кампаній, бо це не що інше, як спроба нафтотрейдерів заробити великий капітал за рахунок хліборобів. —Чи є якісь способи захисту від стихії, скажімо, тих же весняних заморозків, що завдали величезної шкоди хліборобам? —Нинішній рік показав, що там, де агротехніка була на належному рівні, сходи відновили свій потенціал на 80 відсотків, де гірше — тільки на 50. Наочний приклад — завдяки розумній агротехніці хлібороби Красногвардійського району, де заморозки сягали мінус 17 градусів, нині за врожайністю в числі кращих. Те саме спостерігаємо в багатьох сільгосппідприємствах Красноперекопського та Джанкойського районів. Досвід такого господарювання заслуговує на широке впровадження. —Чимало нарікань доводилося чути від хліборобів з приводу цінової політики. Вони наводять багато прикладів скуповування зерна за безцінь. Як виправити такий стан справ у нинішньому році і не допустити в майбутньому? —Причина цього явища полягає в тому, що дуже повільно розгортаються такі, здавалося б, ефективні програми, як державні закупівлі зерна — заставна та до держрезерву. Чомусь вони зорієнтовані не на південні області України і Крим, де збирання починається майже на місяць раніше, а на середню смугу. Як наслідок, кримські землероби, відправивши зерно на елеватори, не змогли вчасно отримати кошти на продовження жнив. Цим скористалися зернотрейдери, яких у народі називають "зерновими ковбоями". Вони скуповували ячмінь по 300 гривень за тонну, пшеницю — по 550-600. Особливо "клюють" на це дрібні зерновиробники та фермери. Зрозуміло, не від заможного життя. Якби всі питання щодо посилення впливу держави на зерновий агроринок були вирішені, скажімо, до 10 червня і гроші на підприємства ДАК "Хліб України" надійшли вчасно, така ситуація не виникла б і хлібороби не мали б таких великих збитків та клопотів. Хочеться, щоб у центрі врахували й цей урок у майбутньому році. Віктор Стус, Крим Готов проект строительства под Керченским проливом подземного транспортного перехода. Три тоннеля соединят Крымский полуостров и побережье Краснодарского края (Россия). Озвучив планы в интервью на Первом Национальном телеканале Украины, вице-премьер Крыма Геннадий Бабенко напомнил, что соответствующие поручения об изучении возможности такого строительства президенты Украины и России дали в декабре 2003 года по итогам саммита в Керчи. "С нашей стороны все проработано, у нас есть проект и генеральная подрядная организация", - заявил г-н Бабенко. Ориентировочная стоимость сооружения - $450 млн. Еще около $840 млн. потребуется на развитие станций "Кавказ", "Крым", "Айвазовское", а также на соответствующие припортовые сооружения. "Речь о конкретике" пойдет в начале следующего года. ("Киевские ведомости" №171, 11 августа 2004 г.) Вопросы совместной разработки месторождений полезных ископаемых в глубоководной части шельфа Черного моря обсуждали на встрече в Симферополе президент компании "Черноморнефтегаз" Игорь Франчук и руководители самой крупной в США нефтегазодобывающей фирмы "Хант ойл". По словам г-на Франчука, у партнеров есть технологии и интерес к совместной работе, а у "Черноморнефтегаза" - перспективная ресурсная база и квалифицированные специалисты. В случае успешных геологоразведочных работ американские компании готовы инвестировать в совместный проект $1 млрд. ("Киевские ведомости" №171, 11 августа 2004 г.) Нерешение социально-экономических проблем депортированных крымских татар, проживающих в Керчи, стало поводом для проведения в этом городе совещания с участием руководства автономии, которое по поручению председателя крымского правительства Сергея Куницына провел его заместитель Эдип Гафаров. Совещанию предшествовал митинг, проведенный недавно представителями крымских татар у здания Керченской мэрии. В числе требований, выдвинутых митингующими, — отставка главного специалиста по межнациональным отношениям Керченского горсовета Рустема Эминова, проблемы реконструкции памятника архитектуры Джума Джами. В резолюцию митинга также внесены требования строительства инженерных коммуникаций в поселке компактного проживания крымских татар Джаны-кой, выделения помещения для Совета представителей крымскотатарского народа при Керченском горсовете и т.д. Как сообщил в своем выступлении глава Керченского регионального меджлиса Расим Шеймамбетов, на состоявшемся расширенном заседании меджлиса региона в адрес руководителя отдела по межнациональным отношениям поступило большое количество жалоб. В частности, им до сих пор не произведен выкуп жилья на поступившие в регион еще в апреле 180 тыс. грн. Это и стало одной из причин требования отставки Р. Эминова. Вице-премьер поручил заместителю председателя Рескомнаца В.Ренпенингу направить в Керчь специалиста для помощи в проведении скорейших тендерных торгов и выкупа жилья, после чего мэрия может удовлетворить требование крымских татар о снятии Р.Эминова. По словам заместителя городского головы Ларисы Борисовой, в Керченском регионе проживает 2 тыс. крымских татар, однако даже те незначительные средства, предусмотренные Программой по обустройству на регион, Рескомнацем не выделяются. Вице-мэр сообщила, что болгарская община также недовольна решением проблем депортированных болгар. Л.Борисова подчеркнула, что из предусмотренных 26 тыс. грн. на компенсацию и провоз багажа поступило лишь 3 тыс. грн., на реставрацию исторического памятника Джума Джами из необходимых 300 тыс. грн. предусмотрено 50 тыс. грн. До сих пор не решены вопросы строительства дороги, водопровода и электроснабжения в п. Джаны-кой. При обсуждении вопроса электроснабжения поселка Э.Гафаров отметил, что необходимо учесть реальные потребности только самого поселка. Обсуждалась также возможность строительства общежития (из бывшей "незавершенки"), для депортированных. Подводя итоги совещания, вице-премьер выразил мнение, что, по большому счету, все вопросы, поднятые крымскими татарами, относятся к компетенции местной власти. Лентара Халилова Відповідь на це запитання дають підсумки соціально-економічного розвитку міст автономії, які нещодавно підбила Рада міністрів Автономної Республіки Крим. Перше місце у цьому конкурсі отримав Армянськ, невелике затишне місто у Красноперекопському районі. У цьому змаганні насамперед враховувалися такі показники, як зростання промислового виробництва, наповнення бюджету, будівництво об'єктів соціально-культурного призначення, кількість діючих малих підприємств на 10 тис. населення, темпи росту заробітної платні, боротьба з правопорушеннями тощо. Олександр Кулик Злодій шанує власність. Він хоче її привласнити, щоб шанувати ще більше. (М. Честертон). У Криму час від часу киплять пристрасті і вибухають скандали. Один з них, що триває понад рік, перебуває в полі зору відповідного комітету Верховної Ради України і Генпрокуратури. Чим же вкотре Сімферополь привернув увагу Києва? Беззаконням, що діється за схемою "кредит — руйнація — переділ власності". Деяким зловмисникам сподобалася Сімферопольська кондитерська фабрика. І якщо її "прихватизують", 440 акціонерів залишаться без власності і 225 працівників унікальних спеціальностей — без роботи. А численна армія ласунів — без продукції єдиної на півострові кондитерської фабрики, що майже 60 років славиться смачною продукцією. Гірке життя кондитерів почалося в 1996-му, коли через різкий спад виробництва довелося припинити будівництво галетної фабрики, а з двох цехів створити один. "Цукерка" танула на очах і напевне зникла б, якби не з’явилися нові господарі. Разом з працівникам й підприємства, власниками акцій, вони в 2001-му заснували ЗАТ "Сімферопольська кондитерська фабрика" і почали пожвавлювати виробництво. Знайти вільну нішу було важко — ринок завалили "закордонною" продукцією. — Ми почали помалу повертати імідж фабриці завдяки якості оригінальних цукерок, яких не випускають в інших регіонах, — згадує президент ЗАТ Норик Григорян. — Відкрили фірмові магазини, реалізовували до двох тонн виробів на день. Але... Але цього було вочевидь замало. Перспектива роботи на склад не задовольняла господарів. Вони активно шукали ринки збуту, та безуспішно. І тоді з'явилася в руках Григоряна палочка-стукалочка, яка заявила солодким голосом респектабельного, упевненого в собі пана: "Я — друг усіх шейхів". У складній ситуації кожний хапається за соломинку. Тому, мабуть, президент і акціонери довірилися "другові шейхів", котрий пообіцяв договори на 400 тонн продукції на місяць. Гарантував вигідні замовлення. За два роки великий маркетолог збирався завоювати ринок України, а через три — СНД. Новоспеченому керівникові на його настійливе прохання Григорян дав великі повноваження. Це сьогодні про нього говорять як про пасинка Остапа Бендера, котрий не навчився заробляти гроші чесним шляхом. А тоді Бориса Д. зустріли, як то кажуть, по одежі (див. "Крымскую правду" № 61 за 3.04.03). Тобто по вмінню говорити і творити "чудеса". На папері. Невловимий і всюдисущий спритник у Сімферополі практично не наслідив. Він керував фабрикою, але "жар загрібав" чужими руками. Руками брата А., призначеного першим заступником (на час вступу на посаду ген-директора Борис Д. не мав паспорта, ідентифікаційного коду, а тому не міг оформити нотаріально документ, що дає право підпису банківських паперів). їх підписував А., Борис Д. лише візував накази. Понад штат він примудрився прийняти 47 працівників, серед них, крім брата, двох дочок, інших родичів. Зарплату їм установив по п'ять тисяч гривень, а сам за місяць одержав 20,5 тисячі плюс 15 000 позички. Усім відомо: щоб узяти щось, треба, щоб воно було. Це "щось" було у Кримській республіканській філії АКБ "Укрсоцбанк". Туди було подано фіктивні документи, зокрема, протокол засідання наглядової ради ЗАТ. У ньому було сказано: "Дозволити одержання кредиту з оформленням у заставу основних засобів". Фальшивка спрацювала. Банк уклав із ЗАТ договір, відкривши кредитну лінію на 800 тисяч гривень і взявши майно в заставу майже на чотири мільйони. Чи треба розповідати, як банк, будучи заставним кредитором, виступив ініціатором банкрутства фабрики і повернув борги з відсотками? Як Господарський суд Криму, знехтувавши рішення Залізничного районного суду Сімферополя про визнання незаконними дій АКБ "Укрсоцбанк" з надання до оплати 18 векселів ЗАТ на суму 600 тисяч і неправомірними дій нотаріуса Яценка про вчинення актів про протест цих векселів, збільшує грошові вимоги банку на цю суму? ...У березні 2003-го прокуратура порушила кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем і посадової підробки колишніми керівниками товариства. Але не так просто було розібратися в "хитросплетіннях" "друзів шейхів" і знайти винних у банкрутстві "цукерки"? Через сім місяців кримінальну справу передають до прокуратури Херсонської області "для більш об'єктивного розслідування". З листа народного депутата України, заступника голови Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Верховної Ради України Григорія Омельченка до Генеральної прокуратури України: "Питання, пов'язані з розкраданням та доведенням колишніми керівниками ЗАТ підприємства до банкрутства, уже неодноразово розглядалось різними інстанціями. Прокуратурою Криму порушена кримінальна справа № 70043 щодо колишніх посадових осіб ЗАТ за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 і ч. 2 ст. 366 КК України. У зв'язку з тим, що на хід слідства впливав колишній перший заступник прокурора АР Крим Ребров В. М., кримінальна справа Генеральною прокуратурою України була передана в прокуратуру Херсонської області. Досудове слідство у справі не завершено. В даний час керівництво прокуратури Криму змінилось і з'явилась можливість для об'єктивного розслідування справи... Аналіз фактичних даних дає підстави зробити висновок: для повного, всебічного, об'єктивного дослідження всіх обставин справи досудове слідство повинно бути завершено прокуратурою АР Крим...". Слідство у справі сьогодні продовжує прокуратура АРК. А на фабриці відновлюють її платоспроможність. За словами керуючого санацією Юрія Дружини, підприємство успішно працює, видаючи "на гора" 100—120 тонн продукції на місяць. Завдяки інвестору з Кривого Рогу, ЗАТ розрахувалося з кредиторами, борги в зарплаті погасило. Інвестор і сировину закупив на 700 тисяч гривень, і рентабельність підвищує. От тільки задля цього керуючому довелось продати інвесторові всі основні засоби фабрики за ... 804,6 тисячі гривень, що становить суму кредиту, взятого в банку "маркетологами" з Азії. Акціонери в результаті залишилися з носом, тобто з акціями і вивіскою — адже майно опинилося в руках криворіжця, котрий використовує робочу силу і потужності підприємства. Ю. Дружина як арбітражний керуючий, керуючий санацією із службового обов'язку мав захищати інтереси кредиторів та інтереси боржника, тобто ЗАТ. То чиї інтереси він захистив, передбачивши планом санації протягом п'яти днів після його затвердження судом передачу у власність інвестору всіх основних засобів ЗАТ? Що він захищає тепер, заборонивши віддавати чужу власність, яка зберігається на території фабрики? Якщо борги кредиторів погашено, від ЗАТ залишилася тільки вивіска, яку санацію сьогодні провадить пан Дружина, запитують акціонери. Чому не ініціюють припинення справи про банкрутство? Як тут не поставити головне запитання: чи не було наміру довести фабрику до банкрутства і отримати її за борги? Чи в усьому банк дотримав букви закону й інструкцій, видаючи кредит вочевидь неплатоспроможному (? — Авт.) позичальнику, а потім домігшись його банкрутства? Про це поговоримо наступного разу, коли діям "героїв" дасть відповідну оцінку слідство. Іван Ілляш. Київ—Сімферополь—Київ В Новом Свете объявили чрезвычайную ситуацию Власти крымскою курорта Новый Свет (Судакский регион) объявили чрезвычайную ситуацию в связи с проблемами в водообеспечении и санитарной очистке поселка. Об этом журналистам сообщил Новосветский поселковый глава Владимир Федоров. Вода в Новом Свете подается один раз в день на 3 часа. Кроме того, из-за поломки коммунального спецтранспорта в поселке возникла критическая ситуация с санитарной очисткой и вывозом твердых бытовых отходов. Положение усугубляется тем, что поселок перегружен туристами. Население здесь составляет 1100 жителей, а в здравницах и частном секторе отдыхает около 3 тысяч человек. Однако ежедневно прибывает около 8 тысяч туристов-однодневников, "которые уже все, что можно, вытоптали и замусорили". НАШ КОММЕНТАРИИ. А какой был когда-то благодатный край этот Новый Свет! Здесь снимали знаменитые фильмы "Человек-амфибия", "Три плюс два" и многие другие. Сюда ежегодно устремляются тысячи и тысячи любителей приморской романтики. Удивительно просто, что крымские власти не позаботились о своей "жемчужине". ("Правда Украины" №34, 19 августа 2004 г.) Залишилося небагато часу, коли представники різних партій і рухів, учені і громадські діячі, кримчани активно обговорюватимуть, з якими підсумками Україна зустрічає день своєї незалежності і куди рухатиметься далі. Гадаю, це серйозний привід для того, щоб глянути з цієї точки зору і на ситуацію в Автономній Республіці Крим. Особливо позначаються на подібних дискусіях майбутні вибори Президента України. Різні політичні сили активно пропагують свої моделі подальшого економічного розвитку країни. Як наслідок політичної невизначеності знижується економічна активність, зменшуються надходження іноземних інвестицій, скорочуються обсяги власних коштів, спрямованих на реконструкцію, відновлення основних фондів. Чи можемо ми в себе в республіці спільними зусиллями створити таку обстановку, яка дала б можливість усім учасникам економічної діяльності мінімізувати втрати від політичних ризиків, сформувати середовище, у якому бізнес, підприємства і підприємці могли б спокійно працювати, не звіряючи кожний свій крок з черговою політичною кампанією і не залежачи від результатів виборів у той чи інший орган, від зміни селищного чи міського голови? Не характеризуватиму попередній, до 2002 року, період, хоча б тому, що є величезна кількість найрізноманітніших поглядів на нього, зокрема і протилежних. Але з чим більшість політичних сил у Криму згодна, то це з тим, що трохи більш як два роки, які минули відтоді, стали періодом порівняної політичної стабільності і нормальної взаємодії гілок влади, спрямованої на розв'язання соціальних проблем кримчан. Не беручи сам факт політичної стабільності у республіці під сумнів, окремі політичні сили по-різному оцінюють її вплив на економічні результати. Паралельно існують і думки про відсутність будь-якого впливу спільної 6удь-якого впливу спільної роботи Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим на економіку республіки, і протилежні їм, які прямо пов'язують досягнуті успіхи тільки з наявністю політичної стабільності в республіці. Істина, гадаю, як завжди, посередині. Головне, що на цьому етапі нам значною мірою вдалося закласти не лише у свідомість, а що ще важливіше — в характер дій більшості депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, керівників виконавчої влади, бізнесу, громадських організацій розуміння того, що політична стабільність — найважливіша передумова економічного розвитку. Те, що ми сьогодні працюємо на тлі загальної позитивної ринкової динаміки в країні, не лише не має нас заспокоювати, а навпаки — стимулювати до пошуку нових механізмів впливу на кримську економіку з метою додати їй більшого динамізму і водночас сталості. Тому головну тезу у формуванні ідеології наших майбутніх дій я сформулював би так: посилення усвідомленого впливу кримської влади на стратегічний розвиток регіону — головний чинник збереження стабільності на півострові. Перш ніж говорити про наші можливості реально впливати на стан економіки в Криму, визначення стратегії розвитку півострова, варто уточнити, що стратегія — це мистецтво планування і керівництва, засноване на довгострокових прогнозах і об'єктивному аналізі дійсності. Якщо казати чесно, то треба зазначити, що кримська економіка сьогодні надзвичайно вразлива, і ця вразливість визначається кількома чинниками. Перший чинник — занадто велика залежність бюджету республіки від кількох "бюджетоутворювальних" підприємств промисловості і транспорту — "Чорноморнафтогазу", "Титану", Кримського содового заводу, морських портів. Другий чинник — надзвичайно висока, різко виражена сезонність кримської економіки і її залежність від погодних умов. Третій чинник — сформований імідж Криму як регіону з високим ступенем політичних ризиків для бізнесу. А чи так це насправді — інше питання, але такі уявлення мають місце і чимало шкодять економіці півострова. Четвертий чинник — конкуренція, що зростає, причорноморських регіонів України і зарубіжних країн за транспортні і фінансові потоки і розміщення високорентабельних підприємств. П'ятий — стратегічне відставання переробних галузей сільського господарства. В роки, коли в Україні створювали такі торгові марки, як "Верес" і "Чумак", у Криму проводили відомі політичні експерименти, серед яких був і мораторій на приватизацію. Сьогодні це призвело до того, що чималі гроші, які привозять у Крим відпочивальники (як і гроші населення Криму), значною мірою ідуть за межі півострова як плата за продукти харчування — від мінеральної води до морозива. У Криму залишаються тільки незначні податки з торгової націнки, невелика зарплата працівників торгівлі і велика кількість використаної тари й упаковки. На жаль, саме відставання агропромислового комплексу в кілька разів знижує економічну і бюджетну ефективність кримських курортів, а наздоганяти інших і пробиватися на вже поділений ринок продуктів харчування і напоїв — справа нешвидка і недешева... Тільки на відновлення зруйнованої і розграбованої останніми роками системи зрошення земель потрібно сотні мільйонів гривень. При цьому наявні на ГАК "Титан" більш як З млн. тонн фосфогіпсу, за величезної потреби виконання робіт з гіпсування ґрунтів, і неможливість профінансувати ці роботи — лише маленький чинник у цій великій і складній проблемі. Наявність цих чинників не лише істотно ускладнює розвиток економіки автономії, а й збільшує інвестиційні ризики й відповідно знижує привабливість вкладення коштів у будівництво нових і переоснащення старих підприємств Криму. Ще більше тривожить розуміння того, що багато рішень, які визначають економічне життя півострова, сьогодні приймають далеко за межами Криму, і не на всі з них ми можемо впливати. Наприклад, згадаймо рішення власників "Союзу-Вїктану" про перенесення головного офісу і юридичної адреси компанії разом з податками за межі Криму. Чи подумаємо про послуги на сотні мільйонів гривень, які надають великі компанії ("Телеком", "Кока-Кола", банки, страхові компанії), що платять податки в Києві. Тут ми вправі очікувати на дійовішу підтримку з боку народних депутатів України від Криму під час прийняття або внесення виправлень у закони, котрі прямо впливають на стан кримської економіки. Типовий приклад, який ілюструє ситуацію, — скасування спец-патентів, що не тільки серйозно ускладнило роботу тисяч підприємців, а й створило труднощі з наповненням бюджетів приморських регіонів. Усе це зайвий раз підтверджує умовність і нетривкість досягнутого останніми роками в республіці економічного зростання. Тому хотілося б, щоб тривога про місце економіки Криму в умовах гострої конкуренції у мінливому світі стала могутнім інтелектуальним стимулом для кримських учених, політиків, керівників. Ставлячи перед собою завдання на середньострокову перспективу, ми мусимо чіткіше визначити свої стратегічні цілі, якими можна вважати підвищення економічної і соціальної стабільності за рахунок залучення інвестицій для відродження старих і створення нових бюджетоутворювальних підприємств у пріоритетних галузях економіки, а також підвищення конкурентоспроможності Криму на світовому і регіональних туристичних ринках, історичне відродження (згадаймо програму "Великий шовковий шлях") і збільшення його ролі в системі міжнародної торгівлі як комунікаційного вузла. З огляду на поставлені цілі ми маємо вирішити низку завдань. Одне із них — якнайбільше використання потоків вантажоперевезень, які останніми роками зростають. Для цього потрібні не лише розвиток і реконструкція портів, а й будівництво нових, прискорене створення вантажного флоту і сухопутної інфраструктури для обробки всіх типів вантажопотоків. Саме на це спрямована ініціатива з будівництва нового транспортного вузла у районі озера Донузлав, підтримана Верховною Радою і Радою міністрів Автономної Республіки Крим. Не менш важливий якнайбільший розвиток внутрішніх комунікацій півострова в аграрних, промислових і, звичайно, рекреаційних районах, зокрема, і Керченської поромної переправи як першого етапу створення Керченського переходу. Іншим, не менш значним завданням є необхідність збільшення, а в перспективі і цілковите забезпечення за рахунок місцевих енергоресурсів поточного і перспективного енергоспоживання Криму. Для цього потрібно різко збільшити видобуток природного газу на морському шельфі Азовського і Чорного морів, забезпечити масований ріст застосування поновлюваних природних джерел енергії, на які багатий Крим, — вітру, сонця і термальних джерел. Це дасть можливість не тільки забезпечити економіку незалежними, екологічно чистими джерелами енергії, а й зробити Крим одним із науково-технологічних центрів практичного застосування альтернативної енергетики, тим паче, що в будівництві й експлуатації ВЕС ми пішли далеко вперед у порівнянні з іншими регіонами України. Останніми роками часто йшлося про роль в економіці Криму курортно-рекреаційного комплексу і про шляхи його подальшого розвитку. Мені здається, ми вже прийшли до розуміння того, що етап спаду пройдено І почався активний етап відновлення. Біда в тім, що поряд з хаотичною, варварською забудовою прибережної смуги не пристосованими для цілей рекреації дачками і міні-пансіонатами ми взялися відновлювати, по суті, старий радянський курорт - курорт, що передбачає екстенсивний розвиток шляхом збільшення Кількості ліжко-місць. Південний берег задихається від відсутності нормального транспортного сполучення, води, браку потужностей очисних споруд, фактично вичерпано пляжний ресурс. Водночас, як гриби, з'являються нові малі й чималі пансіонати, збільшуючи техногенне навантаження, з яким унікальна вузька прибережна смуга Південного берега вже не справляється. Сьогодні вже очевидно, що треба змінювати характер рекреаційного розвитку півострова у бік чіткішої спеціалізації і за регіонами, і за поділом курорту (лікування) і туризму (відпочинку). Очевидно, що Південний берег завдяки поліпшенню інфраструктури, підвищенню комфортності проживання, лікування і відпочинку, розширенню асортименту якісних послуг мусить і може орієнтуватися на заможних іноземних і вітчизняних туристів, навіть у разі скорочення загального потоку, завдяки модернізації номерного фонду. Водночас можна в кілька разів підвищити економічну віддачу від рекреаційної діяльності. Масовий, середній і дешевий туризм варто розвивати в Східному і Західному Криму, включаючи до туристичного обороту ландшафтні, культурні та історичні визначні пам'ятки і нові мережі об'єктів розміщення, залучаючи для цієї мети і свій, і іноземний капітали. І, нарешті, треба об’єктивно розібратися із соціальною й економічною необхідністю експлуатації великої кількості санаторіїв. Сьогодні, з одного боку, є реальний дефіцит пропозиції окремих видів лікування, а з другого — десятки санаторіїв, які вважають державними лікувальними установами, функціонують як комерційні структури, але користуються водночас усіма пільгами, наданими державою. Саме тут, напевно, криється причина, через яку Крим щорічно втрачає більш як 130 млн. грн. у вигляді наданих державою пільг за користування землею. Саме тут ми втрачаємо десятки мільйонів гривень через неможливість організувати цивілізовану торгівлю підакцизними товарами на територіях санаторних комплексів за справжньої вакханалії цієї торгівлі на наших набережних, зокрема І фальсифікатом. Окремо варто сказати про дитячий відпочинок, який останніми роками почав активно відроджуватися і, очевидно, його розвиток набиратиме обертів. Попри цілу низку документів, спрямованих на його розвиток, комплексної стратегії, на жаль, сьогодні немає. Безперечно, є ще ціла низка стратегічних завдань, від рішення чи невирішення яких багато в чому залежатиме майбутнє економіки автономії — це розв'язання проблем у сільському господарстві, виноробстві, суднобудуванні і деяких інших галузях. Але характер навіть уже визначених завдань за своїм масштабом і рівнем складності значно перевищує сьогоднішній рівень правових, організаційних і фінансових можливостей кримської влади. Звідси випливає гостра потреба переосмислити роль кримської влади в управлінні економічним розвитком. Хочемо ми того чи не хочемо, але нам у спадщину дісталася, по суті, стара, трошки підреставрована система керування, головним постулатом якої було: командувати всім, планувати все. Однак за останні роки правила гри на економічному полі кардинально змінилися. З'явилися нові, недержавні гравці, які стали впливати на процеси в регіоні. Це не тільки середні й великі корпорації зі своїми інтересами, а й регіональні еліти, органи місцевого самоврядування, громадські об'єднання і політичні партії. Та аж ніяк не з усіх питань Верховна Рада і Рада міністрів автономії можуть ухвалювати обов'язкові для всіх рішення. Водночас наявна законодавча база дає можливість окремій сільській чи селищній радам приймати цілком легітимні рішення, які завдають очевидної шкоди загальнокримським інтересам. Тому нову роль кримської влади в проведенні економічної політики вбачаю в тому, що треба переходити від прийняття тимчасових рішень до заходів, які грунтуються на скрупульозному аналізі стану речей і довгостроковому плануванні. З цією метою потрібно створити своєрідний майданчик для діалогу всіх регіональних суб'єктів про проекти, які стосуються розвитку Криму. Таким майданчиком могла б стати Асоціація органів місцевого самоврядування. Також необхідно створити функціональний механізм сприяння практичній реалізації великих стратегічних проектів. Сьогодні потрібен не лише вибір найобґрунтованіших проектів та ідей, а й вихід на свого роду громадський договір між усіма учасниками регіонального розвитку в розумінні добровільного перебирання ними на себе зобов'язань не приймати, не лобіювати, не робити того, що йде врозріз із прийнятою стратегією, а навпаки — звіряти з нею свої дії. У нещодавно опублікованій стратегії розвитку України до 2015 року сказано: "У межах нинішньої моделі розвитку широкомасштабна модернізація національної економіки просто неможлива... Потрібен усвідомлений перехід до такої моделі ринкових перетворень, де саморегулювання поєднується з ефективним державним регулюванням". Це означає, що кримська влада має стати сильним регіональним гравцем. Щоб слово "сильним" не залишилося на папері чи в уяві окремих політиків, його варто підкріпити відповідними повноваженнями, які треба законодавче зафіксувати в кримській Конституції. Не вдаватимуся до історії формування наших конституційних повноважень, але зазначу головне — за окремими позиціям вони іноді менші від повноважень рядової області. Не торкаючись загальнополітичних, мовних та інших проблем, зазначу лише, що з огляду на свій історичний розвиток і національний склад Крим, як автономія, повинен мати додаткові соціально-економічні повноваження. І ці повноваження потрібні не для задоволення якихось амбіцій окремих політиків, а для проведення соціальної політики, що діє, у кримському суспільству, яке формується. Лише сам факт необхідності в короткі терміни облаштувати сотні тисяч депортованих громадян, створити для них рівні економічні й соціальні можливості з іншим населенням Криму порушує перед його керівництвом багато проблем, розв'язання яких у законодавчих рамках просто неможливе. Звертаю увагу деяких наших опонентів, які болісне сприймають будь-які розмови на цю тему, що економічно розвинений, політичне і національне стабільний Крим потрібен не лише кримчанам, а й, можливо, у першу чергу державі. За соціально-економічними показниками Крим, як відомо, поки що істотно відстає від групи регіонів-лідерів, тому прискорений соціально-економічний розвиток автономії у світлі всього сказаного вище потрібно розглядати як одне із стратегічних завдань держави. Досягти цього можна двома шляхами — або дуже великими державними капіталовкладеннями в розвиток кримської інфраструктури, що обмежено реальними фінансовими можливостями України, або наділенням регіональної влади повноваженнями, достатніми для забезпечення прискореного розвитку Криму. Які це будуть повноваження — питання, що потребує роботи і дискусій професіоналів. Одне безперечно: попри молодість нашої держави Україна, ми минули нестабільний період. Держава зміцніла і впевнено розвивається. Мабуть, сильну державу неможливо уявити без сильних регіонів, які стабільно розвиваються. На сьогоднішній день основні стратегічні проекти розвитку Криму у сфері транспорту, комунікацій, портів, авіації, залізничних і автомобільних шляхів, видобутку газу на морському шельфі тощо — практично у винятковій компетенції держави. З одного боку, це виправдано. З другого — щоб прискорено реалізувати такі проекти, а цього потребує стратегія розвитку Криму, кримська влада повинна мати реальні важелі впливу на ключові питання, пов'язані з цими проектами. Це не тільки надання землі, а й залучення інвесторів, експертиза проектів, надання пільг, оформлення дозволів і ліцензій, координація діяльності різних органів І служб, установ і організацій для підготовки і реалізації спільних програм і проектів, спрямованих на комплексний розвиток територій. І, нарешті, питання реального впливу кримських органів влади на реалізацію стратегічних проектів — це питання гарантій інвесторам і участі АР Крим у статутному капіталі підприємств, що реалізують стратегічні проекти, хоча б на першому етапі, коли, як відомо, кожний новий проект стикається з найбільшими труднощами. Крім того, таку участь республіки в стратегічних проектах інвестори розглядатимуть як свого роду гарантію: якщо влада автономії сама готова нести частину ризиків, з якими пов'язаний будь-який інвестиційний проект, то інвестор ризикуватиме з більшою упевненістю в успіху. Порушуючи питання прийняття стратегії розвитку Криму на найближчі 10 років, ми маємо уникнути насамперед формальних підходів, зарегульованості і кулуарності під час його обговорення. Занадто велика ціна питання, величезний ризик прийняття необгрунтованих рішень викличуть широку громадську дискусію, у якій візьмуть участь не лише вузькі фахівці, а й громадські організації і рухи, наукові колективи, представники регіонів, депутати і жителі Криму. Звертаюся до читачів, яких зацікавлять викладені мною думки, з проханням розглядати їх саме як запрошення до громадського діалогу з цієї важливої для майбутнього Криму і кримчан проблеми. Борис Дейч, голова Верховної Ради Роздольненський район у Криму здавна спеціалізується на вирощуванні хліба. Площа району — 1,2 тис. кв. кілометрів. Населення — понад 37 тисяч осіб. Район віддалений від основних адміністративно-культурних нетрів автономії (до Сімферополя — 134 кілометри). Територія районного центру селища Роздольне була заселена ще у ІІІ-І тисячоліттях до н. е., про що свідчать кургани епохи ранньої і пізньої бронзи. Селище виникло як результат появи тут німецьких колоністів за часів Катерини II. На початку XX століття господарства вихідців з Німеччини перетворилися на великі маєтки. Досить сказати, що у 1914 році тільки сім колоністів володіли 2304 гектарами землі, мали 240 коней, 35 волів, 50 корів, понад 150 свиней... Землевласники збували продукцію, у різні райони Російської імперії. До пристані Сари-Булат (тепер село Портове) часто причалювали торговельні судна і влаштовувалися ярмарки. Сьогодні і саме селище Роздольне, і район, поіменований від нього, живуть іншим життям. З етнічної точки зору можна сказати, що район став по-справжньому інтернаціональним. За півтора десятка років населення району поповнили 5 тис. кримських татар, які повернулися сюди з районів Середньої Азії, а всього колишні виселенці з Криму під загальної кількості населення займають нині 14 відсотків. На облаштування колишніх депортованих громадян у Роздольненському районі виділено з державного та республіканського бюджетів тільки за три останні роки понад 600 тис. гривень. Чверть цих коштів припадає на минулий рік. А всього за 15 років кримськими татарами-жителями Роздольненського району було придбано 4 тис. квадратних метрів житла, що дозволило мати дах над головою 90 сім'ям. Якщо говорити про адаптацію кримських татар, то на сьогодні офіційно зареєстровано 558 земельних ділянок, наданих цим людям для індивідуального будівництва, 156 ділянок — для ведення господарства, 196 суб'єктів підприємництва є кримськими татар-ми. Створено 10 національних малих підприємств і 7 фермерських господарств... Ось як оцінює характер міжнаціональних відносин заступник голови Роздольненської районної держадміністрації Рустем Яг'яєв: — Неприпустимо миритися з фактами, коли хтось прагне посіяти ворожнечу між народами, що населяють Крим, бо навіть одного разу втрачений мир відновлюється з величезним трудом. Ось чому всяка гра на питанні міжнаціональних відносин небезпечна. Районна влада робить усе можливе, щоб цього не сталося. Справді, досвід свідчить про те, якщо місцеві органи представницької і виконавчої влади ставляться до міжетнічних відносин серйозно, тоді не виникає ніяких чвар, скажімо, з такої проблеми, як наділення людей землею. Чомусь ми не бачимо самозахоплення земельних ділянок у Ленінському, Первомайському, Роздольненському, Чорноморському районах. А тут проживає чимало репатріантів. Просто у цих районах земельне питання вирішується на основі чинного законодавства, ні для кого не робиться виняток і не надається пріоритет. І навпаки, на Південному березі Криму місцева влада ставиться до земельного питання вибірково, часто-густо земля надається під забудову навіть представникам з ближнього зарубіжжя, а свої жителі залишаються безземельними. У Роздольненському районі велика увага приділяється місцям компактного проживання кримських татар. Тут є мечеті, школи з національною мовою навчання, відроджуються національні традиції. За досить короткий час з’явилося кілька національних колективів художньої самодіяльності, два з яких мають звання народного і зразкового. Олександр Кулик ДО ЗМІСТУІсторія. Пам’ятки архітектуриКолокола из... газовых баллонов звучат благоговейно Бывшее здание Дома культуры в поселке Азовское, много лет пустовавшее после пожара, обветшавшее и полуразрушенное, восстанавливается. Здесь ныне — храм в честь иконы Божьей Матери "Взыскание погибших". Имеется ввиду душ погибших — всех, забывших дорогу к Церкви. Икону эту, написанную севастопольскими мастерами и обрамленную в деревянный оклад, закрепили на фасаде здания. Это происходило торжественно и чинно, как и подобает. Безусловно, без помощи прихожан и добровольных, зачастую не афиширующих себя спонсоров, невозможно было бы восстанавливать, реконструировать и обихаживать помещение. Не так давно церкви был сделан поистине божественный подарок: преподнесли икону "Знамение", которая в минувшем веке находилась в здешнем храме. Знамение — добрый знак, весть. Отец Дмитрий так и считает: это к добру. В ближайшее время, надеется он, завершат работы по созданию верхнего яруса иконостаса. Нижний уже готов. Благо дело, помогают прихожане, бабушки, которые приходят каждый день, чтобы навести порядок, убрать, вычистить помещение. Немалую поддержку оказывает храму руководители предприятий, расположенных на территории поссовета. -- Работы, конечно же, непочатый край, — признается отец Дмитрий. — Но общими усилиями мы ее выполняем. А самое главное — мы объединяем людей, возрождаем и повышаем их духовность. Рассказывают, что не только во время больших православных праздников, но и просто на службу в храме собирается немало людей. Помимо прихожан здесь зачастую бывают и "прохожане" — приходят послушать, как поет батюшка. У отца Дмитрия, которого направили в этот приход из Севастополя, музыкальное образование. К тому же он — прекрасный фотограф. Вот такие у батюшки мирские увлечения. Рядом с храмом стоит памятник Ленину. Еще совсем недавно практически у каждого сельского клуба и ДК стандартные фигуры вождя пролетариата устанавливали повсеместно. Затем был период, когда сносили подобные монументы, крушили, обращались с ними по-варварски. Конечно же приятно видеть, когда в некоторых поселках, селах, городах остались эти памятники. Память о прошлом. Кусочек нашей истории. Какой бы она ни была. Из песни, как говорится, слов не выкинешь. Но храм, а рядом — Ильич? -- Подобное соседство не смущает? — интересуюсь у отца Дмитрия. -- Конечно же, смущает, — слышу в ответ. — И я предлагал за счет церкви демонтировать и перевезти памятник к поселковому Совету, где и установить его. Это было бы логично и правильно. Так считают и наши прихожане. Однако против этого высказались некоторые жители поселка. В православные праздники в центре Азовского звучат церковные колокола. Их звон заставляет трепетать и наполняет чувством благоговения сердца жителей округи. В Крыму, пожалуй, это единственная церковь, где колокола отлиты из... газовых баллонов. А до этого, как рассказывает отец Дмитрий, здесь висели рельсы. Пока нет возможности заказать настоящие церковные колокола, но есть надежда на добрых людей. Виктор Уралов пгт Азовское, Крым Тенгри, крест и полумесяц І. Общин сведения о христианстве Христианство (от греч. Христос — помазанник) — одна из мировых религий (наряду с исламом и буддизмом) возникло в I в н.э. в восточных провинциях Римской империи. Императоры, рассматривая христианскую церковь как политическую соперницу, жестоко преследовали христиан (гонения во второй половине III — начале IV вв. при императорах Деции, Валериане, Диоклетиане). Позднее получивший поддержку христианской церкви император Константин I (306-337) объявил христианство официально дозволенной религией. В 325 г. император созвал I Вселенский собор в г.Никее, на котором был принят символ веры и оформлен союз между императорской властью и церквью, а императором Феодосием I (379-395) издан указ о закрытии всех языческих храмов. К концу правления императора Феодосия I, после разделения в 395 г. Римской империи на Восточную и Западную, римские епископы (с V в. — "папы") стали претендовать на главенствующее положение в христианском мире. В Византийской или Восточно-Римской империи им противостояли византийские императоры и константинопольские патриархи. Разделение христианской церкви на католическую (западную) и православную (восточную) произошло в 1054 г. и завершилось к XIII в. К этому времени вся Европа была христианизирована. Основные ветви христианства: католицизм — распространен в Италии, Испании, Португалии, Франции, Бельгии, Австрии, Польше, Венгрии, Чехословакии, Кубе, Латино-Американских странах; протестантизм — включает три основных течения: лютеранство, кальвинизм, англиканство и большое количество отделившихся самостоятельных церквей — баптисты, методисты, адвентисты и др.; распространение протестантизм получил в Великобритании, Швейцарии, Германии, Нидерландах, Финляндии, Швеции, Норвегии, Дании, Исландии, США, Канаде, Австралии. Православная церковь оформилась в IV в. в Византийской империи, первоначально выступившей в роли государственного учреждения, возглавляемого византийскими императорами, назначавшими и смещавшими церковных иерархов, созывавших церковные соборы, обладавших правом толковать православное вероучение. Руководство православной церквью в Византийской империи находилось в ведении четырех патриархов — Константинопольского, Александрийского, Антиохийского, Иерусалимского. Патриарх (гр. pater — отец, archo — управляю) — высший титул главы православной христианской церкви, позднее самостоятельных (автокефальных) церквей в ряде стран(1). Православную церковь ныне составляют 15 автокефальных церквей: — Александрийская автокефальная православная церковь (далее АПЦ) признана в 325 г. на I Вселенском соборе в г.Никее, наряду с Римской и Антиохийской. В настоящее время главой церкви является папа и патриарх Александрийский и всей Африки, церковь насчитывает 14 епархий; — Албанская АПЦ — впервые упоминание о распространении христианства в Албании относится к III в. н.э., однако процесс создания церковной структуры шел медленно, и первая епископская кафедра основана лишь в X в., преобразована позднее в митрополию; — Антиохийская АПЦ — после IV Халкидонского собора в 451 г. преобразована в Антиохийский патриархат, в 637 г. Антиохией овладели арабы, в XI-XIII вв. — крестоносцы, в XIII в. — мамлюкские султаны, в XVI в. — османы. Ныне в Антиохийской АПЦ насчитывается 22 епархии; — Болгарская АПЦ — массовое крещение болгар состоялось в 864 г. при царе Борисе I. В период I Болгарского царства автокефалия от Константинопольских патриархов провозглашена в 910 г., но в результате нового византийского завоевания автокефалия упразднена в 1010 г. В период II Болгарского царства в столице государства г.Тырново вновь основывается самостоятельная патриаршья кафедра, однако с завоеванием Болгарии в XIV в. Османской империей вновь переходит в подчинение Константинопольских патриархов вплоть до 1872 г. Провозглашенная автокефалия признана Константинополем лишь в 1945 г. С 1953 г. Болгарскую АПЦ возглавляет патриарх, церковь насчитывает 6 млн. верующих, 11 епархий, 3200 храмов, 120 монастырей. — Грузинская АПЦ — в Картли христианство получило распространение с IV в., в 487 г. была провозглашена автокефалия с центром в Мцхети. В 1783 г. Грузия вошла в состав Российской империи, а Грузинская церковь подчинена Синоду, должность католикоса упразднена. В 1917 г. Грузинская церковь правозгласила автокефалию. Московской патриархией признана лишь в 1943 г. Ныне в Грузинской АПЦ насчитывается 15 епархий; —Иерусалимская АПЦ является матерью всех христианских церквей, хотя и занимает четвертое место в диптихе — традиционном списке поместных православных церквей, т.к. оформилась и существует в той местности, где и возникло христианство, насчитывает 2 митрополии. — Кипрская АПЦ — автокефалия признана на Эфесском соборе в 431 г. и подтверждена Константинопольским патриархом в 488 г. Кипр находился с середины VII в. под властью арабов, в 1191 г. — крестоносцев, насаждавших католичество, с 1571 г. — османов. Ныне насчитывает 400 тыс. прихожан, 6 епархий, 500 храмов. — Константинопольская АПЦ — согласно II Вселенскому собору епископ Константинопольский занял второе место "по чести" среди христианских епископов после Римского, соответственно в православном мире он считается "первым среди равных". Кафедра возникла со времени основания императором Константином I столицы Римской империи в г.Византии. Титул Константинопольского патриарха установлен на IV Вселенском соборе в г.Халкидоне в 451 г. Позиции Константинопольских патриархов еще более усилились после подчинения арабам Иерусалима, Антиохии и Александрии в VII в. По мере расширения границ Византийской империи влияние константинопольских патриархов распространяется на Восточную и Юго-Восточную Европу. Однако с конца XI в. влияние Константинопольской церкви в православном мире начинает падать. В 1204 г. крестоносцы завоевывают Константинополь. Византийская империя вновь восстановлена в 1261 г. В 1453 г. османы, завоевав Константинополь, провозглашают его столицей Османской империи, а власть над христианскими подданными государства передают в ведение константинопольских патриархов. Ныне патриархат объединяет 6 епархий, 10 мужских и 2 женских монастыря, в странах Западной Европы, Северной и Южной Америке, Австралии 23 епархии; — Польская АПЦ — самостоятельность провозглашена в 1921 г., но не признавалась Русской православной церквью до 1948 г., насчитывает 5 епархий, основная масса верующих в стране — католики. —Румынская АПЦ — одна из крупнейших православных церквей. В 1865 г. провозглашена автокефалия, признанная Константинопольским патриархом в 1885 г., насчитывает 13 епархий, 8 тыс. храмов. — Русская АПЦ (РПЦ) — в 988 г. киевский князь Владимир принимает христианство, основывает митрополию. В 1299 г. кафедра митрополитов переносится из Киева во Владимир, позднее, в 1325 г., — в Москву. В 1351 г. Константинопольский патриарх дает согласие на перенос религиозного центра с условием, что Киев останется "первым престолом и первой кафедрой" и продолжал назначать митрополитов на Киевскую кафедру. Таким образом, Московская и Киевская митрополии развивались независимо друг от друга до конца XVII в., несмотря на то, что в 1589 г. в Москве утверждается патриаршья кафедра. Перелом в отношениях двух православных центров наступает с политическим поглощением Украины Россией. В 1685-1686 гг. Киевская митрополия входит в состав Московского патриархата, со временем преобразуется в рядовую епархию РПЦ. В 1921 г. православные в Украине объединяются в экзархат Московского патриархата. Параллельно с ним действовали и православные структуры национального направления, самой влиятельной из которых являлась Украинская автокефальная православная церковь. Все они ликвидированы и закрыты в 30-х гг. ХХ в. тоталитарным советским режимом. Ныне при патриархе Московском и всея Руси действует Святейший Синод, состоящий из пяти постоянных и пяти временных членов. Представитель Украинской православной церкви является постоянным членом Святейшего Синода РПЦ. — Сербская АПЦ — митрополия создана в IX в., в 1219 г. признана автокефальной, с 1346 г. — патриархией. С османским завоеванием в конце XIV в. переподчиняется вновь Константинопольскому патриарху (до окончательного провозглашения самостоятельности в 1557 г.). — Элладская (Греческая) АПЦ — 1100 лет входила в состав Константинопольского патриархата, с освобождением из-под власти османов в 1833 г. провозглашается автокефалия, признанная Константинополем в 1850 г. — Американская АПЦ — возникла в первой половине XX в. в США. Высшим органом православной церкви является Вселенский собор из представителей автокефальных, самостоятельных церквей: Константинопольской, Александрийской, Антиохийской, Иерусалимской, Русской, Грузинской, Сербской, Болгарской, Румынской, Греческой (Элладской), Кипрской, Албанской, Польской, Чехославацкой, Американской. Во главе первых девяти стоят патриархи, остальных — митрополиты, архиепископы, избираемые на поместных соборах национальных церквей. Константинопольский патриарх имеет титул Вселенского патриарха, но административно-церковной власти в отношении других автокефальных церквей не имеет. Православная церковь лишена церковной централизации(2). Эти краткие справочные сведения о христианстве мы представили вашему вниманию, преследуя определенную цель — наряду с историей тенгрианства, ислама на полуострове, показать в дальнейших статьях и историю крымского христианства, просуществовавшего свыше тысячелетия (IV в. — 1778 г.) под патронатом константинопольских патриархов. II. На заре христианской цивилизацииСреди исследователей нет единого мнения о времени проникновения христианской религии на территорию Крымского полуострова, поэтому вопрос вызывает и поныне оживленную дискуссию в церковной и научной среде. Появление первых христианских общин на полуострове православные священнослужители относят к деятельности в 62 г. н.э. апостола Андрея Первозванного. На исходе I в. н.э., в 98 г. при римском императоре Трояне в Херсонес были сосланы третий Римский папа Климент и его сподвижники Корнилий и Фив. Позднее, в 101 г., по приказу императора, Климент был вывезен в море, привязан к якорю и утоплен. В последующие два века после смерти Климента исторические источники ничего не упоминают о деятельности христианских миссионеров на полуострове. Как сообщает митрополит Макарий: "Как бы то ни было, только в два последующие века, второй и третий, ничего не известно о следах христианства в краю Херсонском, и оно если не совершенно было истреблено здесь, по крайней мере, сильно подавлено язычеством"(3). Лишь с провозглашением христианства государственной религией, по приказу императора Константина в 325 г. в Херсон был направлен епископ Капитон с отрядом в 500 воинов, силой насаждавших херсонцам христианское вероучение. Таким образом, на полуострове была создана Херсонская епархия. Ранее, в самом начале IV в., возникает и Боспорская епархия(4). В какой же этнической среде на полуострове в период с I по IV вв. христианские миссионеры так и не смогли найти своих верных последователей? Три века стойко отторгали новое вероучение, оставаясь верными древним традиционным верованиям тавры, скифы, эллины в городах-полисах, позднее, в III веке — готы, аланы. В этой связи необходимо обратиться к письменным источникам, повествующим об обычаях, нравах, мировоззрении древних этносов Крыма. Тавры — древнейшие, известные по античным источникам племена, населяющие южную, горную часть Крыма. Тавры занимались мотыжным земледелием, отгонным скотоводством, охотой, рыболовством. "Отец истории" Геродот в середине V в. до н.э., описывая нравы и обычаи тавров, в частности, сообщал: "У тавров существуют такие обычаи: они приносят в жертву Деве потерпевших крушение мореходов и всех эллинов, кого захватят в открытом море... Живут тавры разбоем и войной"(5). Известный античный географ Страбон (64/63 до н.э. — 23/24 н.э.), описывая в "Географии" тавров, отмечал: "...Гавань с узким входом, где тавры (скифское племя) обычно собирали свои разбойничьи банды, нападая на тех, кто спасался сюда бегством. Эта гавань называется Симболон Лимен" (Сигнальная гавань, ныне Балаклавская бухта)(6). Знаменитый римский историк Тацит (ок.58 — после 117 гг.) в "Анналах" повествуя о возвращении римских войск из Боспора в 49 г. н.э. сообщал: "Несколько кораблей (ибо войско возвращалось морем) выбросило к берегу тавров, и их окружили варвары, убившие префекта когорты и множество воинов из вспомогательного отряда"(7). Другой, не менее известный римский историк Амманан Марцеллин (ок.330 — ок.400), автор сочинения "Деяния" (31 кн.), задуманного и написанного как продолжение "Анналов" и "Историй" Тацита. Сообщая сведения о таврах, историк отмечает: "Разделенные на различные царства тавры, между которыми особенно страшны своей чрезмерной грубостью арихи, синхи и напеи, свирепость которых усилилась вследствие продолжительной безнаказанности; они-то послужили причиной названия моря Негостеприимным". В первые века нашей эры древнегреческие и римские авторы упоминают также о "тавро-скифах" или "скифо-таврах", указывая этим на процесс метисации двух соседних народов Крыма. Как считают исследователи, тавры, совместно с перешедшими к оседлости скифами вошли в состав населения многочисленных позднескифских поселений, где постепенно ассимилировались с "аланами, готами и другими племенами, оседавшими в горном Крыму. Письменные источники подтверждают существование тавров вплоть до IV в. н.э."(8). Повествуя же о скифах, все тот же "отец истории" Геродот, в частности, сообщал сведения и о быте, нравах, религии скифов: "...У скифов нет ни городов, ни укреплений, и свои жилища они возят с собой. Все они конные лучники и промышляют не земледелием, а скотоводством; их жилища в кибитках... Что же до скифских обычаев, то они таковы. Скифы почитают только следующих Богов... На скифском языке Гестия называется Табити, Зевс — Папей, Гея — Апи, Аполлон — Гойтосир, Афродита Небесная — Аргимпаса, Посейдон — Фагимасад. У скифов не в обычае воздвигать алтари и храмы богам, кроме Ареса... В каждой скифской области по округам воздвигнуты такие святилища Аресу: горы хвороста нагромождены одна на другую на пространстве длиной и шириной почти в 3 стадии, в высоту же меньше. Наверху же устроена четырехугольная площадка; три стороны ее отвесны, а с четвертой есть доступ. От непогоды сооружение постоянно оседает, и потому ежегодно приходится наваливать сюда по полтораста возов хвороста. На каждом таком холме водружен древний железный меч. Это и есть кумир Ареса. Этому-то мечу ежегодно приносят в жертву коней и рогатый скот, и даже еще больше, чем прочим богам. Из каждой сотни пленников обрекают в жертву одного человека, но не тем способом, как скот, а по иному обряду. Головы пленников сначала окропляют вином и жертвы закалываются над сосудом. Затем несут кровь на верх кучи хвороста и окропляют ею меч..."(9). Аланы — самоназвание ироны, в византийских источниках — аланы; по-грузински — осы, по-русски — ясы. Выделились в последнем веке до н.э. из среды кочевников-сармат Северного Прикаспия, Дона и Предкавказья и поселились в I в. н.э. (по сведениям римских и византийских писателей) в Приазовье и Предкавказье, откуда совершали опустошительные походы в Крым, Закавказье, Малую Азию. Основа хозяйства алан того времени — скотоводство. Во II в. н.э., подчинив остальные родственные им племена, аланы дают им свое наименование: "... они мало-помалу постоянными победами изнурили соседние народы и распространили на них название своей народности", — пишет об аланах в своем труде Аммиан Марцеллин. "...Аланы (нет надобности перечислять теперь их разные племена), живя на далеком расстоянии одни от других, как номады, перекочевывают на огромные пространства; однако с течением времени они приняли одно имя, и теперь все вообще называются аланами за свои обычаи и дикий образ жизни и одинаковое вооружение. У них нет никаких шалашей, нет заботы о хлебопашестве, питаются они мясом и молоком, живут в кибитках, покрытых согнутыми в виде свода кусками древесной коры и перевозят их по бесконечным степям. Дойдя до богатой травой местности, они ставят кибитки в круг и кормятся, а когда пастбище выедено, грузят свой "город" на кибитки и двигаются дальше... Все, кто по возрасту не годится для войны, держатся около кибиток и заняты домашними работами, а молодежь, с раннего детства сроднившись с верховой ездой, считает позором для мужчины ходить пешком, и все они становятся вследствие многообразных упражнений великолепными воинами... Почти все аланы высокого роста и красивого облика, волосы у них русоватые, взгляд, если не свиреп, то все-таки грозен; они очень подвижны вследствие легкости вооружения... Как для людей мирных и тихих приятно спокойствие, так они находят наслаждение в войнах и опасностях. Счастливым у них считается тот, кто умирает в бою, а те, кто доживает до старости и умирает естественной смертью, преследуются у них жестокими насмешками как выродки и трусы. Ничем они так не гордятся, как убийством человека, и в виде славного трофея вешают на своих боевых коней содранную с черепа кожу убитых. Нет у них ни храмов, ни святилищ, нельзя увидеть покрытого соломой шалаша, но они втыкают в землю по варварскому обычаю обнаженный меч и благоговейно поклоняются ему как Марсу, покровителю стран, в которых они кочуют". Эллины, основавшие города-полисы на побережье полуострова, поклонялись верховному богу Зевсу, богине Земли — Гее, Богу Солнца — Гелиосу, Артемиде, Аполлону. Однако, к примеру, херсонеситы более всех богов почитали богиню Деву, покровительницу и заступницу города. Приведем, в частности, начало клятвы граждан Херсонеса: "Клянусь Зевсом, Геей, Гелиосом, Девою, богами и богинями олимпийскими..."(10). Готы, племена восточных германцев, в начале н.э. населяли южное побережье Балтийского моря и низовья Вислы. С конца II века, передвигаясь на восток, достигли в первой половине III века Северного Причерноморья. К началу вторжения германцев во второй половине III в. на территории полуострова соседствовали: независимое позднескифское царство, Боспорское царство, Херсонская республика на Гераклейском полуострове. В союзе с аланами готы наносят удары по позднескифскому и Боспорскому царствам, утвердив свое господство, расселяются на полуострове, вытеснив тавро-скифское население в глухие уголки горного Крыма. Германцы были язычниками, поклонялись богам, олицетворявшим силы природы, богу войны. "Этого Марса готы постоянно ублажали жесточайшим культом (жертвой ему было умерщвление пленных), полагая, что возглавителя войн пристойно умилостивлять пролитием человеческой крови. Ему посвящалась первая добыча, в его честь подвешивали на стволах деревьев трофеи. Готы, более, чем другие, проникнуты были религиозным к нему горением..." — сообщает Иордан (11). По сведениям римского историка Корнелия Тацита, германцы "...исконе составляют особый, сохранивший изначальную чистоту и лишь на себя самого похожий народ. Отсюда, несмотря на такое число людей, всем им присущ тот же облик: жесткие голубые глаза, русые волосы, рослые тела, способные только к кратковременному усилию; вместе с тем им не хватает терпения, чтобы упорно и напряженно трудиться, и они совсем не выносят жажды и зноя, тогда как непогода и почва приучили их легко претерпевать холод и голод... Если община, в которой они родились, закосневает в длительном мире и праздности, множество знатных юношей отправляется к племенам, вовлеченным в какую-нибудь войну, потому что покой этому народу не по душе и так как среди превратностей битв им легче прославиться, да и содержать большую дружину можно не иначе как только насилием и войной... Что же касается их пропитания и хоть простого, но обильного на пирах, то они у них вместо жалования. Возможности для подобного расточительства доставляют им лишь войны и грабежи. И гораздо труднее убедить их распахать поле и ждать целый год урожая, чем склонить сразиться с врагом и претерпеть раны, больше того, по их представлениям, потом добывать то, что может быть приобретено кровью, — леность и малодушие... Из богов они больше всего чтут Меркурия (Вотана) и считают должным приносить ему по известным дням в жертву также людей. Геркулеса (Донада) и Марса (Циу) они умилостивляют закланием обрекаемых им в жертву животных... Впрочем, они находят, что вследствие величия небожителей-богов невозможно ни заключить внутри стен и придать им какие-либо черты сходства с человеческим обликом. И они посвящают им дубравы и рощи, нарекают их именами богов, и эти святилища отмечены только их благочестием... Хорошо известно, что народы Германии не живут в городах и даже не терпят, чтобы их жилища примыкали вплотную друг к другу. Селятся же германцы каждый отдельно и сам по себе, где кому приглянулись родник, поляна или дубрава"(12). Во второй половине III века германцы совершают походы на Балканы, Кавказ, Малую Азию. Среди множества пленников находилось и немалое число христиан, благодаря усердию которых готы постепенно начинают приобщаться к христианству. В 444 г. н.э. автор "Церковной истории" Ермий Созомен писал: "Почти для всех варваров поводом к принятию христианского учения были войны с римлянами... Когда в то время несказанное множество смешанных народов, переправившись из Фракии, опустошало Азию, а другие варвары делали то же самое в других местах против пограничных римлян, то при этом многие священники были увезены в плен и стали жить между ними. Так как пленники исцеляли там больных и очищали от злых духов бесноватых, призывая имя Христа и называя его Сыном Божьим, а при том вели беспорочную жизнь и своими добродетелями побеждали всякое злоречие, то варвары, удивляясь их жизни и странным деяниям, пришли к сознанию, что будет делом разумным и обещающим Божескую милость, если они станут подражать людям, оказавшимся лучше их самих, и будут служить Высшему Существу подобно им. Избрав их руководителями в том, что следовало делать, они получили наставление, принимали крещение и начинали посещать церкви". В конце IV — начале V вв. Константинопольские патриархи назначают крымским готам епископов, что является показателем распространения и учреждения христианского вероучения. Во второй половине IV в. король готов Германарих создает в Северном Причерноморье обширную державу, которая, наряду с аланами в 70-х гг. IV в., будет сокрушена гуннами. (Продолжение следует) Источники и литература 1. БСЭ. - М., 1975.- Т.20. - С.483-485; т.19, с.281; т.28, с. 384. СИЭ — М., 1968. - Т.11 - С. 502-510; т. 15, с.660-670. 2. Бондаренко В. Вселенское православие. Краткий справочник. — К., 1992. 3. Макарий (Булгаков). История русской церкви. — М., 1994. - Кн.1. - С.109. 4. Катунин Ю.А. Из истории христианства в Крыму: Таврическая епархия (вторая половина XIX — начало XX века). — Симферополь: Таврия, 1995. — С.7. 5. Геродот. История. — Л.: Наука, 1972. — С.213. 6. Страбон. География. — М.: "Ладомир", 1994. — С.282, 7. Тацит. Анналы. Малые произведения. — Л.: Наука, 1969. - Т.1. - Кн. XII. — С. 203. 8. СИЭ — М., 1973.- ТЛИ. - С. 22. 9. Геродот. История. — Л.: Наука, 1972. - С. 198-202. 10. Соломоник Э.И. Каменная летопись Херсонеса. — Симферополь: Таврия, 1990. - С.9. 11. Иордан. О происхождении и деятельности гетов "GETIKA" — СПб.: "Алетейя", 1997. - С.68. 12. Тацит. Малые произведения. О происхождении германцев и местоположении Германии. - Л.: Наука, 1969. - Т.1. - С. 355; 357; 359-360; 435. Ибраим Абдуллаев Тисячі бахчисарайців і жителів навколишніх сіл збиратимуться під час днів пам'яті навколо нового скорботного Монумента полеглим. Поставили його на території Бахчисарайського ханського палацу біля меморіального комплексу захисникам Вітчизни над свіжою братською могилою — місцем урочистого перепоховання багатьох сотень розстріляних фашистами мирних жителів і полонених бійців та офіцерів. До страшних знахідок часів війни додалася ще одна. У Південній балці під Бахчисараєм, яку місцеві жителі прозвали малим Бабиним яром, окупанти масово розстрілювали людей. Нині археологи за розпорядженням кримської влади проводять тут комплекс заходів. Домоглася цього депутат райради Олександра Зайчук. Ще зі шкільної лави вона почала збирати спогади родичів загиблих, вважаючи, що всі ми в боргу перед пам'яттю досі по-людськи не похованих страдників війни. Цими думками поділилася з головою Верховної Ради Криму Борисом Дейчем, залишила йому зібрані за багато років матеріали і свої звернення в численні інстанції. Почалися розкопки. На місці масових розстрілів спершу єврейського населення Бахчисарая і району, а потім груп військовополонених пошуковці експедиції фонду "Південь" знайшли тисячі людських кісток, особисті речі цивільних, "медальйони смерті" та відзнаки рядових бійців і офіцерів вищого командного складу. На думку археологів і краєзнавців, під шаром цієї землі знаходяться останки ще кількох тисяч людей. Керівник експедиції Василь Рибка розповідає, що в навколишніх ярах лежать росіяни, українці, білоруси, євреї, кримські татари, греки, караїми... Неподалік — розстріляний циганський табір. Мирних жителів і солдатів приводили сюди цілими партіями, ставили на край урвища і розстрілювали. Розкопувати доводиться з допомогою саперів МНС групи розмінування Сергія Адамчука, бо серед осколків бомб і мін чимало вцілілих німецьких фугасів і різного калібру снарядів, які підривали на краю урвища, щоб не закопувати сотні розстріляних. Ця братська могила жахлива не тільки викопаними людськими кістками і черепами, а й тим, що над прахом людей поглумилися мародери, кримінальні мисливці за золотими коронками і бойовими орденами. Мартиролог імен похованих у братській могилі повниться. Жителька села Дорожного Лілія Володіна розповіла про. вбитого над урвищем батька. Надира Абдураманова і Садика Булатова з села Качкарель розстріляли в яру разом з їхніми численними родинами. Вчительку Шазіє Із села Бієль убили разом з немовлям... Чимало нових фактів про жертви війни приносить пошта, телефонні дзвінки, записані шкільними пошуковцями, спогади ветеранів. Багато людей запитують, чому цей засипаний тілами яр не відрили відразу після визволення Криму, щоб гідно поховати загиблих? Відповідати на це важко. А таких безіменних братських могил на кримській землі багато. Є тут і своя кримська Хатинь — цілковито стерте з лиця землі древнє грецьке село Лакі, всіх жителів якого спалили окупанти навесні 1942 року за допомогу партизанам. За це само лише за одну добу наступної осені гітлерівці вщент спалили 154(!) навколишні села. Ніхто досі достеменно не знає, скільки полеглих залишилося навічно в тутешніх балках і яругах, скільки людських кісток ще чекають на шанобливе перепоховання. Віктор Хоменко. Крим "Чорні археологи" продовжують грабувати древні поховання, і влада нічого не може з ними вдіяти Доктор історичних наук, професор Таврійського національного університету Ігор Храпунов показував розкопки сарматського могильника Нейзац, що на східному березі річки Зуї поруч із селом Баланово Бі логірського району. Вгледівши журналістів, студенти-практиканти ще активніше запрацювали лопатами та кирками, знімаючи верхній шар ґрунту над склепами. А в розкопках працювали наукові співробітники спільної експедиції ТНУ, Кримського відділення Інституту археології НАН України та історико-археологічного благодійного фонду "Спадщина тисячоліть", зокрема Роман Гальченко і Настя Стоянова. Справа це досить копітка. Потрібно так розкопати, щоб не зрушити з місця жодного предмету чи кісточки. І так щоднини, міліметр за міліметром, з фіксуванням на папері кожного об'єкта. Не випадково роботу археологів називають ювелірною. Тільки так можна довідатися, чим і як жили люди, ям населяли ці місця 1800 — 1600 років тому. За словами вченого, цей пам’ятник є по суті одним з найповніше вивчених могильників римського періоду в Криму. За час розкопок від 1996 року тут відкрито майже 250 поховальних споруд — склепів, підбивних та ґрунтових могил. У них знайдено безліч різноманітного поти остаточному розграбуванню цінностей, які не підлягають поверненню, вчені почали терміново створювати численні наукові експедиції З'явилася надія, що вдасться вберегти безцінні пам'ятники, які допоможуть розкрити невідомі досі сторінки розвитку цивілізації Учені переконані: це дозволить зберегти те, що нечисті на руку люди могли знищити назавжди. До того ж, чим краще жителі Криму будуть знати історію свого краю, тим активніше вони займатимуться й збереженням пам'ятників минулих століть, розташованих на його теренах. Однак у правильності своїх висновків першими засумнівалися самі археологи. І для цього вони мають неабиякі підстави. Як зауважив науковий співробітник Інституту сходознавства НАНУ Сергій Мульд, усе, що розкопують археологи, залишається невідомим для кримчан та гостей півострова. У Кримському краєзнавчому музеї так і не створено експозиції унікальних знахідок. Вони просто стають музейними "похованнями". Але хіба цього прагнуть вчені, розкриваючи таємниці історії? На необхідності створення "гарячої музейної експозиції" наголошує доцент кафедри історії стародавнього світу та середніх віків ТНУ Володимир Власов, що реставрував не один десяток грецького червонолакового та сарматського ліпного посуду. Хто їх бачить? Таке враження, що нинішнє покоління кримчан штучно "відгороджують" від історії рідного краю. Цю прогалину намагається заповнити історико-археологічний фонд "Спадщина тисячоліть", що зрідка здійснює наукові екскурсії Але їх явно недостатньо. Це на руку лише тим, хто робить великий бізнес на продажу археологічних та історико-культурних цінностей за кордон та в приватні колекції вітчизняної знаті. А що таких чимало — можна не сумніватися. У Симферополі з-під поли торгують ними на книжковому ринку біля залізничного вокзалу. У Севастополі — на горезвісній Красній гірці. Кажуть, раніше робили це відкрито, нині — підпільно. Очевидно, у відповідних органів та служб не вистачає повноважень для наведення порядку на "чорних ринках". І спливають та роз’їжджаються кримські історичні реліквії по всьому білому світу. Хтось на них наживається, заробляючи сотні мільйонів доларів, а Крим поступово перетворюється з пам'ятника під відкритим небом на розриту могилу... Ні для кого не секрет, що це справа рук не одинаків, а добре організованих груп, оснащених за останнім словом техніки. Борючись за сфери впливу, вони намагаються потіснити навіть наукові експедиції. Щоб, так би мовити, не заважали їм робити "чорну справу". Ігор Храпунов розповів про випадок, що стався з його колегами Сергієм Мульдом і Володимиром Власовим у минулому році під час розкопок могильника Опушки неподалік села Мазанки Сімферопольського району. Учені, щоб уберегти склепи від шукачів легкої наживи, вирішили чергувати біля них упродовж ночі... Уявляєте: темрява, тиша навколо... І раптом — постріли. Схоже, "чорним археологам" набридло чекати. Вони вирішили налякати вчених і, скориставшись метушнею, заволодіти плодами їхньої праці. Однак, археологи не залишили розкопи. На ранок, за їхніми розповідями, до могильника під'їхало не менше трьох десятків машин. Оперативники вивчили, як мовиться, ситуацію на місці й пообіцяли ретельно розібратися. Невдовзі археологи одержали офіційну відповідь. А в ній повідомлялося, що стріляв не якийсь зловмисник, а житель села Кленівки — випробовував нову рушницю. "Уявляєте, о 24-ій годині ночі за 30 кілометрів від свого села?" — дивувався професор. Отака "боротьба" із грабіжниками. Не менш красномовний її результат — кілька сотень зруйнованих та розграбованих могил в Опушках. А скільки їх знівечено у всьому Криму — ніхто не знає і знати не бажає. За словами Ігоря Храпунова, бізнес на продажу історичних цінностей починає легалізуватися — під виглядом колекціонування та експонування. Відома київська фірма здійснила це спочатку в приміщенні одного з комерційних банків, потім — у музеї-заповіднику "Софія Київська", із запрошенням високопоставлених чиновників. За його свідченнями, всі ці експонати купують за безцінь в "чорних археологів", тим самим стимулюючи їхню злочинну діяльність. На підтвердження своїх аргументів професор сказав, що виставлялося безліч експонатів із Криму, у тім числі дві рідкісних триручних вази. І все це, як кажуть, відповідно до чинного законодавства. Більшість пам'яток історії та культури вивозять до далекого та близького зарубіжжя. Отака вона — кримська специфіка розкопок. Уже багато років учені намагаються звернути увагу влади на незадовільну охорону історичних пам'яток, однак на краще ситуація не змінюється. Відмовка одна — фінансів не вистачає. Хоч потрібно, як сказав Ігор Храпунов, небагато — спіймати кількох грабіжників та посадити за ґрати. На жаль, пограбувань багато, а зловмисників немає. Усе це нагадує катастрофічне вторгнення до Криму в 375 році диких гунів — усе спалили, розграбували, сплюндрували. Але ті дикуни хоч могильників не чіпали. Новояв-лені "гуни" добралися й до них. Діють відкрито, нахабно, без докорів сумління. Не хочеться вірити, що держава неспроможна впоратися з цим лихом, або що вона слабша від "чорних археологів". Віктор Стус Білогірський район, Крим На территории Генуэзской крепости (памятника архитектуры XIV- XV веков) в Судаке прошел четвертый ежегодный фестиваль "Рыцарский замок". Десятки любителей исторического фехтования из разных городов Украины разыграли театрализованное представление по старинным легендам, устроили выставку средневековых доспехов и оружия. Любой желающий мог испытать себя в ристалищных боях, пострелять из лука или арбалета. В рамках фестиваля прошли отборочные бои для кандидатов в сборную Украины по историческому фехтованию. Осенью она выступит в международных соревнованиях "Меч России". Кстати, в прошлогоднем турнире киевлянин Руслан Колосок и харьковчанин Алексей Журба завоевали первое и второе места. ("Киевские Ведомости" №177, 18 августа 2004 г.) Воронцовскому дворцу материально помог... барон-эмигрант Администрация Воронцовского дворца в Алупке направила благодарственное письмо барону Эдуарду Фальц-Фейну из Лихтенштейна за помощь в реставрационных работах. Благодаря ему удалось получить редкие облицовочные материалы, в частности, ажурную облицовочную плитку. Дворец — подлинный шедевр архитектуры. Строился он двадцать лет, и талантливые мастера довели до совершенства интерьеры всех 150 комнат. Но разговор сегодня не о памятнике старины, просто сам факт любопытен: поддержку музейщики получили не у алупкинской, крымской и украинской власти, а у 92-летнего "ветерана капиталистического труда". Ничего себе! Трудно даже перечислить все добрые дела этого зарубежного мецената, семья которого эмигрировала в 1917 году. Но корни остались. Как сказал однажды на встрече в Верховной Раде Крыма Фальц-Фейн, "… я рад, что дожил до времени, когда из врага превратился в друга народа. Меня всю жизнь тянуло приехать на юг Украины, хорошо, что в наше время это стало возможным. Помню, как раньше обращался к морякам в разных портах, так они со мной даже разговаривать не захотели. Может, боялись? Как-то в марсельском порту увидел сухогруз "Херсон", сердце дрогнуло, подошел к вахтенному, но тот только обматерил меня, узнав, что я эмигрант. Теперь сам могу спокойно приезжать…" Приезжает обычно барон не с пустыми руками. На аукционах в Лондоне и Париже скупает картины, книги, скульптуры, антиквариат и другие ценности, "уплывшие" когда-то из русских и украинских музеев, частных коллекций. Возвращение культурных реликвий стало главным делом жизни. Сколько уже редчайших вещей получили музеи! Достаточно назвать малахитовый ларец, принадлежавший Александру III детский портрет Николая 11. Повезло и крымчанам. Тот же Воронцовский дворец в Алупке получил портрет князя Потемкина Таврического. Картина попала в годы войны сначала в Германию, потом в Америку, но в конце концов досталась законным владельцам. Ливадийскому дворцу передан гобелен с изображением семьи Николая 11, подаренный когда-то царю персидским шахом. Этот экспонат коллекционер также приобрел на аукционе. И не смог держать роскошный ковер ручной работы у себя в дома — сейчас он украшает один из залов знаменитого дворца на Южном берегу Крыма. Энергии барона можно позавидовать. Вместе с единомышленниками он ведет поиск Янтарной комнаты. Уже прошли исследования в замках Верхнего Гессена в Германии. Тому, кто найдет утраченные сокровища, обещано 500 тысяч долларов. А вот в Фонд возрождения Аскании-Новы 100 тысяч уже поступили. Этот известный заповедник в Северной Таврии основал дед барона. Благодаря энтузиасту в Россию возвращен архив судебного следователя Соколова, который вел дело об убийстве царской семьи. В самом Лихтенштейне барон открыл мемориальную доску в память об Александре Суворове и его доблестных солдатах, выпустил марку и почтовую открытку о прославленном полководце. До недавнего времени сам водил экскурсионные группы по маршруту Суворова через Альпы… Когда-то барону его дядя Владимир Фальц-Фейн подарил книгу "Аскания-Нова" с надписью: "Моему дорогому племяннику с искренними мыслями о нашей любимой и незабвенной Родине". Не забывает о ней и Эдуард Александрович. Известно, какое было у нас отношение к эмигрантам в прошлом. Мы сумели отказаться от догм. Наши соотечественники, живущие за рубежом, это заметили и оценили, откликнувшись всем сердцем на перемены. Эдуард Александрович любит русские романсы и украинский борщ, обожает Санкт-Петербург и Крым. Голос крови победить нельзя. У Фальц-Фейна в гостях не раз бывали ялтинцы. Помогали ему по хозяйству, разбирали почту. По их отзывам, огромное количество писем однотипно: пришлите денег, еды, помогите уехать за границу. Эдуард Александрович откликается редко. Просто так деньги не тратит, налево и направо не раздает, потому что цену им знает. Как и труду. Об этом говорит так: "Отберите у меня все, что имею, и поселите меня на необитаемом острове — на следующее утро я буду знать, что делать — начну работать, сажать цветы…" Владимир Куковякин, Крым Перелік майже 700 найбільших пам'ятників світової культури, затверджений ЮНЕСКО, невдовзі може поповнити і археологічний заповідник України "Херсонес Таврійський", розташований поблизу Севастополя. Руїни давньогрецького міста-колонії, де хрестили князя Володимира Великого, завжди привертали увагу дослідників. Цього року метою чергового етапу робіт спільної експедиції українських археологів і вчених Техаського університету (США) є забезпечення умов занесення заповідника до престижного переліку ЮНЕСКО. На археологічних розкопках працює близько 60 осіб - фахівці з Великобританії, Голландії, Ізраїлю, Канади, Туреччини, а також студенти Києво-Могилянської академії. ("Україна молода" №155, 20 серпня 2004 р.) ДО ЗМІСТУОсвіта. Наука. Мовні проблемиПолгода назад "АиФ" писал о доброй дружбе и заботе, которую уделяет детям народный депутат Украины Александр Грановский. В конце прошлого месяца его деятельность была отмечена высокой наградой президента страны. За существенный личный вклад в реконструкцию учебно-производственного комплекса Международного детского центра "Артек" депутат награжден орденом "За заслуги" III степени. СЕГОДНЯ знаменитый центр детского отдыха в Крыму переживает очередной расцвет. Поговаривают, что охватившего его строительного бума не было с брежневских времен. Активная реконструкция "Артека" ведется два года и уже освоена треть из запланированных бюджетом средств. В рабочих планах реконструкция 30 детских корпусов, 5 плавательных бассейнов, 10 столовых и все гостиничное хозяйство. Недавно был сдан восьмитысячный стадион - теперь он полностью отвечает мировым стандартам. Последняя новость - ультрасовременная школа, торжественно открытая на днях при личном участии Президента Украины. Школа рассчитана на 1270 учебных мест. Ее учебные лаборатории и классы обеспечены новейшим оборудованием, отвечающим самым высоким требованиям образования: мультимедийный проектор, интерактивная доска, компьютерные классы, оборудованные 900 компьютерами, лингафонные кабинеты и прочее. Во время учебного года учиться в ней будут дети, отдыхающие в "Артеке" - он работает круглый год. Сегодня аналогичной школы в Украине не существует. Все эти мероприятия проводятся для того, чтобы вернуть "Артеку" его статус лучшего детского центра отдыха. Предполагается, что после реконструкции приезжать сюда будут не только украинские и российские дети, но из всех стран СНГ и дальнего зарубежья. Уже сейчас здесь отдыхают около трех тысяч детей из 20 стран. Полная реконструкция лагеря позволит одновременно принимать 4500 детей, то есть до 50 тысяч в год. Половину отдыхающих составят украинские дети. Ольга Перова 1767 року швейцарський вчений Горацій де Соссюр отримав визнання за винахід першого у світі сонячного колектора. Відомий астроном сер Джон Гершел використовував його для приготування страв під час експедицій до Південної Африки у 30-х роках XIX сторіччя. У Сполучених Штатах Америки після громадянської війни стартує розвиток сонячної енергетики, яка й по сьогодні займає тут одне з провідних місць. І ще одна деталь з історичної ретроспективи: у 1977 році у США було прийняте рішення на законодавчому рівні про фінансову підтримку і стимулювання споживання сонячної енергії... За останнє десятиріччя тільки у європейських країнах, використовуючи енергетичний потенціал сонця, вдалося зекономити близько 90 тонн умовного палива. А як же у нас з цим "дивом"? Україна належить до країн із середньою інтенсивністю сонячної радіації — близько 1,2 МВ-г/кв. м. При цьому Крим є регіоном з найбільш високим енергетичним потенціалом сонячної енергії, що посідає третє місце після геотермальної і вітроенергетики. За словами першого заступника міністра палива і енергетики автономії Зареми Рамазанової, величина сонячної енергії, що "обігріває" Кримський півострів, становить близько 10,5 тис. тонн умовного палива! Тільки у Ялті, де загальна тривалість сонячного сяяння становить 2250 годин за рік, можна використовувати близько 70 відсотків від загальної енергії Світила. Можна... Теоретично так. Але на практиці рівень використання сонячної енергії у Криму, включно і в Ялті, незначний. На часі — розробка спеціальної державної програми її використання. Продовжуючи свою думку, 3. Рамазанова вважає, що при масштабному використанні сонячних агрегатів можна спокійно забезпечити до 15-20 відсотків загального споживання енергії комунальним сектором Криму. На початку 80-х років XX століття на березі Азовського моря у Криму була збудована перша і поки що єдина сонячна електростанція потужністю 5 МВт. Однак, як дехто й досі доводить, цей енергетичний об'єкт виявився нерентабельним, а наукова база — занадто дорога, що призвело до закриття станції і припинення експерименту. Але був ще один прорахунок творців сонячної електростанції у Криму: вони не зважили на те, що у північній частині Кримського півострова не тільки багато сонця, а й дмуть вітри, які утворюють піщані бурі. Вони й зробили станцію "нерентабельною", вкривши пилом великі площі уловлювачів енергії сонця, а відсутність достатньої кількості води для їх промивання зробили цю "нерентабельність" абсолютною... Сьогодні економічно вигідно застосовувати сонячну енергію для системи постачання гарячої води на базі колекторів. На думку спеціалістів з мінпаливенерго Криму, це —найперспективніший шлях використання цього виду енергії принаймні до 2010 року. Енергоаудит одного з кримських санаторіїв показав, що встановлення 1000 кв. м. геліоколекторів забезпечить теплом і гарячою водою 400 ліжко-мІсць, а це, погодьмося, немало. Крім того, в атмосферу не викидатиметься 1,5 тонни вуглекислого газу, 10 тонн сірки, буде збережено 700 тонн кисню. Нині діючі у Криму 99 станцій сонячних колекторів для підігріву води дозволяють щороку економити 4546 тис. гривень. Міністерство палива та енергетики Криму спільно з вченими України і автономії нині завершує роботу щодо формування нормативно-правових умов використання сонячної енергії у санаторно-курортному комплексі автономії, а науково-технічні розробки будуть направлені Кабінету Міністрів України для розгляду і розробки механізму економічного стимулювання сонячної енергетики у Криму. Олександр Кулик, Гульнара Бекирова: "Только в родном Мелитополе с вниманием отнеслись к моим скромным достижениям" Недавно во Дворце культуры им. Т. Шевченко Мелитополя Запорожской области состоялась презентация книги Гульнары Бекировой "Крымскотатарская проблема в СССР (1944-1991)". Мероприятие было организовано исполнительным комитетом Мелитопольского городского совета, отделом национальностей, религий и миграции и Мелитопольским Региональным комитетом содействия возвращению крымских татар на родину "Азат" при поддержке облрайадминистрации. В Мелитополе и Мелитопольском районе проживает сегодня около 4000 крымских татар. Автор книги Гульнара Бекирова, которая уже много лет живет в Москве, родилась, выросла и окончила школу в Мелитополе. А самая первая статья по теме исследования была написана ею для бюллетеня Мелитопольского общества "Мемориал" в 1990 году. Использованы в книге также свидетельства из воспоминаний мелитопольцев — Эскендера Идрисова, Касиде Бекировой, Дилявера Киковацкого. Презентация началась с традиционной для крымских татар чашечки кофе, которую преподнесли каждому гостю девушки в нарядных национальных костюмах — участницы городского танцевального коллектива "Гузель Къырым". В своем выступлении автор предисловия к книге, народный депутат Украины Рефат Чубаров, отметив профессионализм автора и подробно остановившись на достоинствах книги, оценил ее появление "как значительное событие в изучении постдепортационной истории крымских татар". Он назвал монографию Г. Бекировой "наиболее значимой на сегодняшний день работой по данной тематике". Мероприятие прошло на высоком эмоциональном подъеме, чему в немалой степени способствало выступление участниц крымскотатарского ансамбля народного танца "Гузель Къырым" под руководством Лейли Ваитовой. В заключение вечера председатель Комитета "Азат" Ридван Ибраимов вручил автору праздничный торт, оформленный в виде книги с надписью "Гульнара Бекирова. История крымских татар" от семьи Ибраимовых и коллектива кафе "Ольвия", и пожелал ей от соотечественников-мелитопольцев написать еще много "хороших и нужных книг" по истории крымскотатарского народа. Автор книги выразила признательность своим землякам за высокую оценку ее труда: "Я благодарна всем, кто содействовал организации и проведению данного мероприятия. Наверное, только в родном городе могут с таким вниманием отнестись к твоим скромным достижениям. Мне это приятно вдвойне, поскольку, несмотря на то, что книга вышла и активно распространялась в Крыму, ни одна из многочисленных крымскотатарских организаций на моей исторической родине не взяла на себя труд провести такое же мероприятие в Крыму". Миневер Идрисова, Найкращу школу в Європі збудували українці Довгобуд радянських часів усього за п'ять місяців перетворили на храм знань будівельники Придніпровської залізниці.Перша школа в "Артеку" відкрилася 1 жовтня 1944 року. З роками табір приймав дедалі більше дітей з багатьох країн світу, тож назріла потреба ще в одному навчальному закладі. Його проект було підготовлено на початку вісімдесятих. Будівельники заклали фундамент, звели коробку,а в 1987-му всі роботи припинили... Торік у справу втрутився Президент України Леонід Кучма і доручив Міністерству транспорту реконструювати довгобуд. Керівник відомства Георгій Кирпа призначив генеральним підрядником Придніпровську залізницю, її начальник Олександр Момот взяв будівництво під особистий контроль. На місці штаб очолив головний інженер залізниці Олександр Завгородній. Будівельники Придніпровської стали до роботи у грудні минулого року. Щодня на будові працювали близько 700 чоловік. У ході реконструкції вони зіткнулися з неабиякими інженерними проблемами. Адже об'єкт розташований на схилі гори з перепадом до 17 метрів, і для того щоб уникнути можливого зсуву, довелося забивати кількадесят паль метрової товщини. До того ж будівельники внесли деякі якісні зміни у конструкцію споруди, використавши сучасні будівельні технології та матеріали. Це дало змогу "полегшити" школу на 1700 тонн. За п'ять місяців зробили неможливе: добудували фасад школи, змонтували підпірні стінки, уклали покрівлю, звели амфітеатр, проклали інженерні комунікації — каналізацію, водопровід, теплотрасу, встановили вітражі. Поруч зі школою розмістився майданчик для спортивних ігор з покриттям на основі синтетичного каучуку. Грати тут у футбол і баскетбол можна буде протягом року. Тридцятого липня артеківці стали повновладними господарями унікального палацу знань. На урочисте відкриття приїхали залізничники з усіх ділянок Придніпровської магістралі. Міністр транспорту та зв'язку Георгій Кирпа зазначив на церемонії: "Реконструйована школа — найкраща в Україні. В Європі аналогів такому навчальному закладу немає. Подарунок зроблено з огляду на перспективу. Діти з інших країн, які будуть тут навчатися, повинні знати про можливості України в багатьох галузях". Після концертної програми начальник залізниці Олександр Момот вручив будівельникам нагороди. При цьому він не приховував почуття гордості за Придніпровську: "Наш колектив дійсно зробив гідний подарунок артеківцям. Завдячую усім за працю, бажаю здоров'я, нових перемог". А попереду у будівельників магістралі — введення до ладу школи в Новобогданівці Запорізької області. ("Держава" №33, 13 августа 2004 г.) "Украинский должен стать языком международного общения", - уверен вице-премьер Крыма, профессор-филолог Владимир Казарин. Языковые темы и проблемы - бесконечны, как и круговорот воды в природе. Вице-премьер Автономной Республики Крым в интервью "Ведомостям" сказал, что в начале этого века стоило бы произвести ротацию рабочих языков ООН. - Владимир Павлович, в ваших выступлениях и научных публикациях (скажем, в статье "Глобализация и проблема сохранения языкового многообразия") все тревожнее звучит утверждение, что человечество стремительно теряет языки. — Есть серьезная, если не смертельная, угроза, что из 2500 языков, существующих ныне, уже к середине XXI века может остаться "в живых" лишь пятая часть. Есть еще более зримая и печальная статистика, которую ведут коллеги-филологи на Западе: по их утверждениям, каждую неделю на планете умирает один язык. Есть немало случаев, когда ученые отправлялись в командировку в ту или иную "местность с целью спасения какого-то языка, но по прибытии им показывали только могилу последнего носителя этого языка. Исчезновение языков — не просто страшнейшая угроза человечеству, это опаснее любой экологической катастрофы. Хотя сегодня мало кто осознает, что экология внешнего пространства (участка, местности, области, зоны) почти ничто по сравнению с экологией нашего внутреннего пространства. Беда в том, что в сознание людей въелось представление, будто язык — это набор правил из школьной программы, ну и, конечно, средство общения. Но дело обстоит иначе: язык — это философия мира, его отражение, и исчезновение каждого из них — это исчезновение целого неповторимого комплекса представлений об этом мире. Увы, господствует мнение, что тут уже ничего не поделаешь — останутся только большие языки: все будут говорить на английском, французском, испанском, русском, китайском, арабском. Но многие хорошо знают: когда пересыхают горные родники, на равнине начинается большая паника — реки превращаются в пустыни. Так и с языками, в том числе великими. Они лишаются подпитки малых языков — исчезающих источников. — У малых языков древних народов Крыма — крымчаков и караимов — еще сохранились живые носители? Если да, то сколько их? И пишется ли литература на этих языках? Это вопрос к вам как гуманитарному вице-премьеру Крыма. — Литература этих народов сохранилась довольно большая, ибо они имели значительное прошлое. В разных уголках мира есть их общины — в Прибалтике, Израиле, Польше. Например, в Польше у караимов еще до войны выходил двуязычный журнал "Мысль караимская" и ряд других изданий. Писатели из караимов и крымчаков есть и ныне, только пишут они на русском, украинском, польском. Поскольку не могут сопротивляться этому ветру. В Крыму, по данным переписи 2002 года, всего 671 караим, а крымчаков — и вовсе 204. Тут впору, к сожалению, применять такой биологический термин, как популяция. По наблюдениям ученых известно: если носителей языка меньше 500, то такой этнос уже не возрождается. То есть мы с вами свидетели трагического угасания и исчезновения этих двух языков. Конечно, при определенных усилиях не только Украины, а всего мирового сообщества их можно и стоило бы попытаться сохранить. Это проблема не только Украины, а всего земного шара. — Звучат ли в Украине такие непривычные для слуха читателей языки, как румейский и урумский? — Эти языки приазовских греков, как и язык закарпатских русинов, как и гагаузский, относятся к исчезающим на наших глазах. И вот в чем парадокс: человечество уже осознало необходимость защиты окружающего мира (атмосферы, водных ресурсов, ремесел, редких животных — от китов и обезьян до уссурийских тигров), но зашита языкового мира все еще не стала первоочередной задачей человечества. Не случайно мировой телеканал "Планета животных" активно функционирует, а канала "Планета языков" нет и близко. — Кстати, в переполненном зале Киевского Молодого театра недавно проходил публичный суд над "суржиком" — с участием 12 присяжных, адвокатов и свидетелей. Прокурором был писатель Юрий Покальчук. К сожалению, многие еще не научились отличать диалект от суржика. Вообще, все свелось к юмору... — А ведь всякий язык жив до тех пор, пока находится в живом диалоге с другими языками и подпитывается родниками своих говоров и диалектов. Вообще, многие перегибают палку, защищая нормативный литературный язык от "влияния почвы". Скажем, из шотландско-английского суржика Роберт Бернес создал целый пласт поэзии, равно уважаемый как англичанами, так и шотландцами и другими народами. Нам, равнодушным к своим диалектам и говорам, есть чему учиться, например, у итальянцев или армян, которые в пределах своего языка, по сути, все двуязычны. Точно так же, на мой взгляд, мы напрасно третируем языковое явление, образующееся на границах России и Украины, в зоне интенсивного взаимодействия языков, характеризуя его исключительно как "суржик". Лишите так называемого украинско-русского суржика поэзию Эдуарда Багрицкого — и она утратит изрядную долю своего колорита. Впрочем, это тема отдельного разговора. — В кулуарах конференции "Язык и культура" обсуждалась ваша идея придания украинскому языку статуса международного. Эту идею поддерживают, как я слышал, академик Иван Дзюба и другие... — Согласитесь, язык, которым в мире владеют около 60 миллионов людей, вполне достоин этого. Мы должны ввести в XXI столетии порядок, при котором большинство языков народов мира обретут статус международных. Я реалист, и понимаю, что невозможно (и не нужно) 2500 языков сделать рабочими языками ООН. Но, кстати, в этом частном вопросе следовало бы, вероятно, предусмотреть ротацию части рабочих языков (например, двух из шести): почему бы не ввести на какое-то время в качестве рабочего немецкий язык, потом итальянский, японский, украинский, когда-нибудь — португальский, шведский, а затем и другие языки? Дискуссии по этим вопросам уже начались в Европе. Нетрудно догадаться, что в авангарде идут немцы, которых совершенно не устраивает нынешняя ситуация. Тем более что их язык формировал не Гитлер, из-за которого на них еще обижены, а Гете и Шиллер... — Понятно, что развитию языков (кроме английского) препятствуют Интернет и процесс глобализации, унифицирующий современников. Можно ли этому противостоять? — Мы должны вырастить новое поколение людей, которым будет привит вкус к изучению языков. Следует создать своеобразную моду на языки, на их знание. Именно в этом отношении был бы весьма полезен международный телеканал "Планета языков". Нет сомнений, что могут быть разработаны обучающие методики, которые многократно облегчили бы изучение языков, а в результате количество людей, которые знают 2, 5, 10, 30, 80, 100 (есть и такие!) языков, будет неуклонно расти. Что же касается "немых" (в древнерусском это слово означало "не знающий твоего языка, не умеющий с тобой объясниться"), то их будет все меньше и меньше. Существует едва ли не единственный случай возрождения почти утраченного языка — древнееврейский, который обрел вторую жизнь в виде иврита. Этот пример свидетельствует, что, если общественность вместе с властью при поддержке международного сообщества поставит перед собой самую трудную задачу и упорно возьмется за ее решение, задача будет решена. Великие славянские просветители Кирилл и Мефодий веровали, что языками говорит с человеком Господь, ибо сказано: "В начале было Слово, и Слово было у Бога, и слово было Бог". Посему они защищали не просто славянский язык, а один из языков Бога. Вот этим и нам надо бы руководствоваться... Станислав Бондаренко (из Крыма) На стоянке у Топловского женского монастыря к водителю экскурсионного автобуса подошли две девушки (одна лет двадцати трех, другая около двадцати) и попросили подвезти до Коктебеля. Их провожали молоденький семинарист в рясе и две послушницы в длинных скромных платьях и платочках. Молодые люди оживленно обменивались традиционными житейскими напутствиями и совсем по-мирскому целовались. Прощаясь, послушницы с какой-то наивной мудростью причитали: "увидимся ли еще когда-нибудь?" Девушки зашли в автобус и сели на заднем сиденье. По принципу "случайный попутчик— лучший собеседник" мы разговорились со старшей из сестер, Светланой. Ее глаза словно светятся на удивительно спокойном добром лице, а русые длинные косы так отличаются от легкомысленно-бесшабашных модных причесок сверстниц... "Ни в одной церкви Крыма нет мужского хора" "Мы — "трудники", — рассказывает Светлана. — Так называют людей, которые время от времени приезжают в монастырь, чтобы помочь по хозяйству. Ведь в обители всего лишь 20 сестер (еще 10 находятся в скиту на Сапун-горе). А летом надо и огород обрабатывать, и экскурсии обслуживать — рук не хватает. Поэтому из разных мест сюда съезжаются студенты и учащиеся, чтобы помочь кто чем может. Я, например, иногда на клиросе пою..." К моему удивлению, Светлана оказалась коллегой по своей первой профессии. Но еще больше потрясло то, что по второй профессии она — регент, причем, с дипломом. Оказывается, в Одесской семинарии есть специальное отделение, которое готовит руководителей церковных хоров и преподавателей воскресных школ, и здесь разрешено учиться девушкам. Притом, что еще совсем недавно петь и управлять певчими в храме имели право только мужчины, поскольку по канонам женский голос вообще не должен звучать в церкви (его считали слишком страстным). "Женщины в храме начали петь с 1880 года, — продолжает свой рассказ Светлана. — Со временем мужчин в церковных хорах становилось все меньше, поскольку не каждый храм может прокормить мужчину-регента. Сейчас большинство храмов строятся за счет спонсоров, но ведь они зарплату потом не платят. А мужчина должен зарабатывать, кормить семью. К тому же еще при советской власти женщины были намного активнее в церковной жизни — помогали строить храмы, работали в них. Так и повелось. Сейчас в основном в церковных хорах поют женщины. У нас по Крыму вообще нет ни одного мужского хора. К примеру, в Бахчисарае в Успенском мужском монастыре поет смешанный состав (два монаха из обители, а остальные прихожане). Еще будучи студенткой института журналистики девушка начала ходить в церковь. Причем, как она сама говорит, без какого-либо особенного повода. "Наверное, такова была воля Божья. А потом я вдруг поняла, что как журналист, не говорить о Православии уже не смогу, а говорить безграмотно не имею права. Тогда и решила получить духовное образование". Светлана с детства хорошо поет (вся ее семья очень музыкальная) и часто подпевала на клиросе в местном храме. Там девушке и посоветовали поступать в Одесскую семинарию. После окончания она получила две специальности: "регент" и "преподаватель воскресной школы". С мудростью, не свойственной девушкам нежного возраста, Светлана считает, что все приобретенные знания могут пригодиться ей как журналисту. Хотя теперь относится к своим творческим опытам уже иначе, считая их любительством. "Работа регента напоминает военную службу" В автобусе на полную мощь грохочет радио — в легкомысленных попсовых песенках девчонки поют о том, что замуж не хотят, а гулять хотят, а мальчишки приглашают подружек к себе на дачу. За окном сменяются пейзажи удивительной красоты. А мы беседуем, словно давние знакомые. Без какого-либо кокетства или позерства Светлана говорит о своей судьбе, в которой было много боли... Однажды у этой талантливой и симпатичной девушки возникли проблемы со зрением. Родители бросились к специалистам. Один врач сменял другого, а Светлана видела все хуже и хуже. Все попытки определить причину катастрофического падения зрения оказались напрасными, родители были в отчаянии. И тут девушка узнала, что в Топловском Свято-Параскевиевском монастыре есть источних целительной воды. Решив испробовать все средства, Светлана отправилась в село Учебное, где находится женская обитель. "После того, как побывала здесь, все как-то изменилось, — говорит девушка.— Мне каким-то чудом удалось попасть в Центр Филатова в Одессе, причем, в институт, где лечат не на коммерческой основе, а практически бесплатно. В общем, вскоре поставили диагноз и сделали уже две операции...". После окончания семинарии Светлана получила направление в Феодосийский храм Всех святых — как регент хора и преподаватель воскресной школы. На мой вопрос, платят ли служителям церкви зарплату, девушка отвечает утвердительно: "Конечно. Но это скорее похоже не на работу, а на службу, как у военных. Разница в том, что мы служим Богу". — "В последнее время все больше молодежи можно увидеть в церквах, в монастырях. Юноши и девушки все чаще обращаются к религии, к Богу. Как вы думаете, почему?" — "Молодежь острее старших людей чувствует истину, ее труднее обмануть. Долгое время нас пытались искусственно увлечь какими-то суррогатами — подобием культуры, модными молодежными течениями поп-музыки, панком или хиппи. Но рано или поздно ты понимаешь, что все это неискреннее, ненастоящее... Я ведь в детстве была пионеркой! Меня это еще коснулось, поэтому есть с чем сравнивать. Со временем человек понимает, что в его жизни нет чего-то главного, что вся эта субкультура — на самом деле всего лишь подмена каких-то настоящих ценностей. Но соевый шоколад от настоящего на вкус каждый из нас определит сразу. Еще в V веке Юлиан сказал, что душа по природе — христианка. Наверное, потому что душа человеческая всегда чего-то ищет, ее терзают сомнения. Люди чувствуют, где правда, а где — ложь. Причем, дети и молодежь — особенно, ведь их души чистые. Поэтому, наверное, все больше людей тянутся к Богу..." Кстати В Украине готовят регентов на курсах при Волынской духовной семинарии, на специальном отделении при Одесской духовной семинарии и в Одесской богословской семинарии, а также в филиале Почаевской духовной семинарии в городе Кременце и в музыкально-богословском училище при Львовской духовной семинарии Святого Духа. Есть школа регентов-псаломщиков во Владимире-Волынском. А в Луганском колледже культуры и искусств готовят руководителей и светских, и церковных хоров. Виталия Старовойтова (из Крыма) Активні члени Севастопольського гуртка плекання української мови — випускниця Севастопольської української школи-ліцею № 8 Світлана Шайхутдінова та старший лейтенант науково-дослідного інституту Військово-Морських сил Збройних Сил України Віталій Бондюк побралися. А напередодні одружилися члени гуртка Аня Домніна і Сергій Ігнатенко. Молодят привітали їхні товариші по гуртку, яким уже кілька років керує Надія Вевдюк. (“Урядовий кур’єр” №155, 18 серпня 2004 р.) Сьогодні виповнюється 165 років від дня відкриття Пулковської обсерваторії. Це — обсерваторія зі світовим ім’ям. До кінця XIX століття за нею затвердилася слава "астрономічної столиці світу". І сьогодні вона утримується на передових рубежах науки, що, безсумнівно, дає хороший привід зрадіти за пострадянську астрономію. Але є також привід пригадати про існування обсерваторій і науки астрономії в Україні. "Колись астрономія була досить-таки далекою від життя, світоглядною, — розповідає завідувач науково-дослідної лабораторії "Астрономічна обсерваторія" кафедри астрономії та фізики космосу фізичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка, доктор фізико-математичних наук Богдан Гнатик. — Зараз же вона стає головним вікном у наукову картину світу, й астрономічні дослідження ставатимуть дедалі важливішими". Вчені стверджують, що фізика сьогодні неможлива без астрономії, адже земній фізиці доступнi лише 4% того, що є у Всесвіті — саме таку малу частку становлять атоми, електрони та інші відомі нам частинки. Ще 26% речовини Всесвіту складається з "темної матерії", а решта 70% заповнені більш незрозумілою "темною енергією". Без астрофізики землянам не обійтися. Астрономія — наука фундаментальна, і фінансуватися може тільки державою: "У нашому бюджеті грошей небагато, а комерційним фірмам астрономія не потрібна. Ми можемо тільки чекати, коли в держави з’являться кошти, і сподіватися, що це буде якомога швидше", — розмірковує Богдан Гнатик. Головне, щоб коли в держави дійдуть "руки" до астрономії, вона ще була в змозі відродитися. Зрозуміло, за мізерного фінансування обладнання не оновлюється. Це перша й головна біда всіх обсерваторій. Друга біда — так званий вiдплив iнтелекту. Люди хочуть отримувати за свою роботу гроші, та й горезвісна матеріально-технічна база, безумовно, вабить наших вчених на Захід. Втім, як розповідає директор Головної астрономічної обсерваторії НАН України, академік Ярослав Яцків, багато вчених їздять за кордон просто на спостереження, а працюють усе ж таки в Україні. Тут астрономії приходить на допомогу її специфіка — весь світ вивчає одне й те саме небо, й астрономи є однією родиною. Результати досліджень на хороших телескопах не є секретними даними якоїсь конкретної держави — доступ до них абсолютно вільний, їх розміщують в інтернеті, і будь-який вчений може їх аналізувати. Тобто, щоб зробити відкриття, не обов’язково особисто сидіти за телескопом. На теренах колишнього Радянського Союзу ще вистачає хороших вчених, які можуть і надати прекрасний проект, отримавши таким чином міжнародний грант, і просто плідно працювати на базі чужих спостережень. "Мало грошей — більше уваги приділяється теоретичним дослідженням, гроші з’явилися — практичним, — розповідає Ярослав Яцків. — Робота все одно триває". Варто подумати й про наукову зміну. Сьогодні на спеціальність "Астрономія" на фізичний факультет КНУ імені Тараса Шевченка набирають десять студентів. Пізніше, на третьому курсі із "загальних" фізиків формується ще група фізиків космосу. "Як правило, приходять діти, вже знайомі з астрономією. Один ходив до профільного гуртка, інший працював за завданням Малої академії наук, третій чотири роки захоплювався "чорними дірами" — молодь чомусь особливо цікавлять саме вони, — сміється Богдан Гнатик, — загалом, люди приходять не випадкові, а люблячі науку. Але й практичні. Ми можемо допомогти їм реалізуватися й вижити, дати їм усе необхідне для навчання в Україні, а також забезпечити співробітництво із зарубіжними вченими". Тут криється дуже тонкий момент — українські вчені не можуть користуватися тільки чужими спостереженнями, бо їм треба навчити спостерігати свою молодь, навчити молоде покоління працювати з телескопом, дати йому можливість провести своє перше спостереження. Тут криється дуже тонкий момент: українські вчені не можуть користуватися тільки чужими спостереженнями, бо їм треба навчити спостерігати свою молодь, навчити підростаюче покоління працювати з телескопом, дати йому можливість провести своє перше спостереження. Ще одна важлива астрономічна справа, що потребує грошей — створення науково-просвітницького Центру природничих наук, куди могли б прийти ввечері любителі поспостерігати за зірками, провінційний вчитель фізики — подивитися, як виглядає справжня фізична лабораторія, та інші небайдужі до природничих наук люди. Адже зараз астрономію викладають аж ніяк не в усіх школах — її часто просто нікому читати. Як розповідає Богдан Гнатик, розмови про створення пропагуючого природничі науки Центру тривають уже давно, але зупиняються на рівні "матеріалізації". Спостереження краще вести за містом — близькість мегаполісу, як стверджують астрономи, є істотною перешкодою для астрофизичних досліджень. Наприклад, сьогоднішня іменинниця, Пулковська обсерваторія, низку проектів здійснювала на півдні, в тому числі у своєму Сімеїзькому відділенні у Криму, яке 1954 року було перетворено на Кримську астрофизичну обсерваторію. Сьогодні ж Кримська астрофизична обсерваторія (КрАО) — найбільша астрономічна установа України. Тут досліджують Сонце, далекі галактики, зірки, комети, відкривають нові малі планети і дають їм імена, стежать за обертанням Землі та рухом її континентів, конструюють і виготовляють телескопи. Головна відмінність кримських досліджень — системність і постійність. Багато робот ведеться тут ще з довоєнних часів. Так, спостереженням за Сонцем у Криму — вже понад 50 років. Зараз очолює ці роботи Наталія Степанян — провідний науковий співробітник Лабораторії фізики Сонця. Вона каже, що немає жодної обсерваторії у світі, де б так систематично і різносторонньо протягом такого тривалого часу вивчали процеси на Сонці. Новизна багатьох досліджень полягала в тому, що в Криму, як каже Наталія Степанян, вирішили поглянути на Сонце як на зірку, що дозволило встановити зв’язок між структурою міжпланетного магнітного поля та загальним магнітним полем Сонця. Одним із найбільш результативних досягнень стали прогнози сонячної активності. До речі, при прогнозі потужного спалаху політ людини мали негайно припиняти. Точність кримських прогнозів становила 85-90 відсотків, а прогноз спалаху в три бали дали під час польоту космонавта Берегового, корабель якого негайно посадили. І справді, через кілька годин після його приземлення на Сонці стався трибальний спалах, що становив смертельну небезпеку для людини в космосі. Співробітникам КрАО вдалося об’єднати в єдину мережу всі установи, які спостерігають за станом так званого "космічного сміття" — невеликих космічних об’єктів як природного, так і штучного походження, які можуть становити певну загрозу для Землі. Це дає можливість зареєструвати всі об’єкти величиною до 6 метрів, уточнити швидкість і напрям їхнього руху, вести моніторинг їхнього стану з метою передбачити падіння на землю або запобігти зіткненню з космічними кораблями. Така робота значно ослаблює так звану астероїдну небезпеку. Що стосується популяризації астрономії, то нещодавно у НДІ "Кримська астрофізична обсерваторія" відбувся фестиваль любителів астрономії з України та Росії "Астрофест-2004". Як розповідає науковий секретар НДІ Надія Шаховська, фестиваль відвідали понад 80 чоловік: "Ми читали їм лекції, вони розповідали про свої спостереження, показували зроблені ними прилади, до речі, часом досить цікаві. Відрадно, що наша молодь захоплюється сонцем і зірками. Сподіваємося, що деякі з них прийдуть пізніше і в астрофізику". Микита Касьяненко, Вікторія Герасимчук "Вишня упала и разбила коленку..." Когда-то я с большим удовольствием прочитал книгу известного детского писателя Корнея Чуковского "От двух до пяти". Люди нашего поколения, можно сказать, выросли на его стихах. В названной книге Корней Чуковский собрал и систематизировал те слова и выражения, которые подслушал, играя с детьми. - Обо что ты оцарапался? - Об кошку. * * * - Ты когда-нибудь летал на самолете? - Нет, но зато вчера я ел арбуз. * * * Вот она — живая детская логика. А такие слова, как "строганок" (чем строгают), "копатка" (чем копают), "колоток" (чем колотят), "мазелин" (чем мажут)... Это же просто энциклопедия детской речи! Когда подросли мои дети, я из-за вечной занятости так и не успел записать их словотворчество. Но уже тогда обратил внимание, как много общего у них с тем, о чем писал Корней Чуковский. Теперь появилось на свет новое поколение нашей семьи. Ко мне в гости приходит Варя, моя внучка. Разговаривать с ней — одно удовольствие. А что касается специфических выражений, то они вполне могли бы пополнить популярную книгу Корнея Чуковского. Вот некоторые из них. Варе не нравится, что ее везде сопровождают взрослые. Она говорит: —Когда я выросту большая, то буду ходить на работу. Одна. * * * Легла в кроватку, накрылась одеялом: —Я спаю. * * * —Варя, куда ты девала куклу? —Она гулять ушла. * * * Мама старается напугать Варю: - А я вперед тебя лягу спать! - А я назад! * * * - Дай-ка ложку, я зачерпну тебе много-много меда. - Все равно будет мало. Показывает на кучу растаявшего снега: —Зима. Показывает еще на несколько куч: —Много зимы. * * * И тот же вечный принцип словообразования по своим детским понятиям. Увидела в мультфильме дятла и спрашивает: - Кто это? —Дятел. С тех пор зовет его "дядел", по аналогии с дядей. Сухарик — это "кусарик", шоколадка — "кошоладка", вместо "я укололась" — "я уколючилась"... Увидев на дереве выступившую смолу, говорит: —Смотри, вишня упала и разбила ножку. Она у нее болит. Как-то я сидел на нашей даче на скамейке. Варя подошла, села рядом, помолчала. Потом говорит: —Мы сидим и думаем. Как-то ей в руки попался ее же прошлогодний альбом с "рисунками". Рисунки так себе. Но не будешь же себя ругать. Поэтому говорит: —Да, красиво я тогда рисовала. Что интересно, нынешние дети, конечно, значительно отличаются от тех, с которыми общался Корней Чуковский, или даже от моих детей. Но до определенного возраста они все-таки создают слова и образы по тем же принципам, что и их дедушки и бабушки в таком же возрасте. На этом уровне они еще сохраняют самобытность. Варя причесывает куклу. Потом ей это занятие надоедает, и она говорит: —Пусть кукла идет на улицу лохматая и все на нее смотрят и плачут. Известен принцип взрослого человека, который посылает другого узнать, что же делает притихший ребенок, и при этом предупреждает: —Пойди узнай, что она там делает, и скажи, чтобы этого не делала. И дети это тоже понимают. Поэтому Варя, играя сама с собой, сама себе же и говорит: —Да я же ничего и не делаю! Особый разговор — о восприятии мультиков. Смотрит их с удовольствием. Но народные сказки из программы "Детский мир" для нее порою менее интересны, чем западная мультипликация. Может быть, еще не доросла. А вот западная продукция вызывает у меня удивление. Если мальчик бьет девочку (или наоборот), то это должно, с их точки зрения, вызывать смех. Если к нам проникают пришельцы, то через унитаз. Юмор довольно примитивный. Но детям нравится. Они смеются. — Сейчас будут обормотики, — кричит Варя, бросаясь к телевизору. Само слово "воспитание" в наши дни как бы набило оскомину и не воспринимается. Но что скажешь в данном случае... Хочешь не хочешь, а новое поколение воспитывается на образах, в общем-то, ранее нам чуждых. И все-таки общение с детьми не только нужно, но и взаимно полезно. Жаль, что у родителей и сегодня не хватает для этого времени, как у нас когда-то. И все-таки хорошо бы его найти. Детский мир, пока еще незамутненный нашим "воспитанием", положительно действует и на взрослого человека. Ведь все мы родом из детства. Анатолий Щербаков, из Крыма Крим українізується. Ледь-ледь 13 газет автономії до Дня незалежності вийдуть державною мовою Саме так незначна частка російськомовної преси Криму вирішила відзначити 13-ту річницю незалежності України. Випуск україномовних номерів газет буде одноразовим, у рамках підтримки акції "Добра воля-2004". Про це повідомив керівник групи волонтерів Української всесвітньої координаційної ради Ярослав Федорук, передає "Контекст-медіа". За його словами, попередньої домовленості про участь в акції досягнуто з редакторами газети "Республика Крым", "Крымский обозреватель", "Крымские известия", "Полуостров", "Голос Крыма", "Янчы Дунья", а також семи районних газет Радянського, Бахчисарайського, Білогорського, Сімферопольського, Червоногвардійського, Червоноперекопського і Сакського районів. Опублікувати дещо українською мовою нібито погодилися також "Севастопольские известия" та "Слава Севастополя". Волонтери УВКР відзначають, що редактори кримських газет і керівники райдержадміністрацій з розумінням та зацікавленістю сприйняли акцію "Добра воля-2004". Ярослав Федорук також повідомив, що очолювана ним група волонтерів, окрім Криму, побувала у Запорізькій, Миколаївській та Одеській областях із метою залучення до акції російськомовних ЗМІ. Але цей результат навряд чи можна вважати здобутком. Адже на території автономії зареєстровано більше 500 газет, тож відсоток 13 з них, які відгукнулися на пропозицію "Доброї волі-2004", доволі незначний. І це незважаючи на те, що волонтери пропонували всім редакціям свої послуги у підготовці власних, або навіть у перекладі українською мовою їхніх матеріалів для публікації в одному номері раз на рік. Однак і на це більшість редакцiй не наважилась. Більше того, окремі політичні сили і навіть народні депутати України виступили проти цієї акції УВКР. Найбільш непримиренну позицію зайняла кримська організація СДПУ(о), яка раніше виступала за рівність мов в Україні. Лідер кримських есдеків Юхим Фікс взагалі назвав таку акцію "українізаторів" намаганням "ламати через коліно", не враховуючи звички мешканців півострова читати російською, пише сайт "Телекритика". Іван Бойко ДО ЗМІСТУКультура. Мистецтво. ФестиваліВ Евпатории в разгаре V Международный фестиваль "Металл Недс Мишен". Это единственный в СНГ форум металлического рока. Каждый год он собирает тысячи поклонников экстремальной музыки. Нынче в курортном городе собрались 40 групп из России, Украины, Молдавии, Белоруссии, Польши и Израиля, представители всех направлений: дэз, грэйв, блэк, трэш, корр и хэви-металл. Главный гость действа — австрийская группа "Паннжнт Сейч" — один из основателей европейского дэз-металла. Как ни странно, у фестиваля нет спонсоров, зато много фанатов разного возраста. Рокеры в черных футболках с длинными волосами и множеством тату ведут себя мирно, сообщает Корреспондент. net. ("Киевские ведомости" №171, 11 августа 2004 г.) Первый международный фестиваль юмора в Ялте закрывала Верка СердючкаТакого количество весельчаков Ялта еще не видела. Всеми любимые "кролики" Владимир Моисеенко и Владимир Данилец собрали под южным солнцем целую плеяду маститых звезд. Аркадий Арканов, Ефим Шифрин, Михаил Жванецкий, Ян Арлазоров, Юрий Гальцев, Леон Измайлов, ОСП-студия, Илья Олейников и Юрий Стоянов -- только часть огромного списка именитых гостей. Побороться за главный приз фестиваля -- бронзовую статуэтку -- в Крым прибыл целый десант молодых начинающих артистов. В новом телевизионном сезоне "Аншлаг" останется без Регины ДубовицкойНесмотря на то что в российском юмористическом пространстве, как известно, существуют две противоборствующие группировки -- "петросяновская" и "аншлаговская" -- на фестивале в Ялте коллеги из разных лагерей мирно уживались. Заезжие знаменитости развеяли миф о том, что в обычной жизни юмористы -- люди серьезные, замкнутые и невеселые. Народные да заслуженные то и дело шутили, травили анекдоты и подкалывали друг друга. Известную пародистку Елену Воробей коллеги называли кто зябликом, кто соловьем, к Яну Арлазорову обращались не иначе как "мужик", а Ефим Шифрин официально заявил, что после ухода в большую политику Михаила Евдокимова готовится стать... губернатором Магаданской области. Как всегда, больше всех досталось Регине Дубовицкой, которой, кстати, на фестивале не было. Говорят, у Регины в последнее время дела не очень. Хотя коллеги по цеху шутили, что "Дубовицкая была ВСЕГДА и появилась еще до самого юмора", в программе "Аншлаг!", которая является на ТВ долгожителем -- ей 17 лет, -- грядут серьезные перемены. В новом телевизионном сезоне Дубовицкую уберут из программы, поменяют и ее формат. Пожалуй, самым забавным в эти дни было наблюдать за реакцией отдыхающих в самый разгар курортного сезона при виде известных лиц. Илья Олейников появился в гостинице "Ялта-Интурист" за несколько дней до начала праздника смеха с женой Ириной и внуком Тимофеем. Когда трехлетний Тимоша, как ласково называли его дедушка с бабушкой, пропадал из поля зрения, Олейников громким свистом возвращал ребенка. На пляже популярный телеведущий смешил народ забавным стилем плавания на спине: казалось, он тонет и машет руками, прося о помощи. Кстати, коллеги по "городку" Стоянов и Олейников настолько утомляют друг друга на съемках, что отдыхать предпочитают порознь и даже на разных пляжах! Михаил Жванецкий, отказавшись от номера в гостинице, поселился у своих давних знакомых. Председателя жюри конкурса молодых дарований Аркадия Арканова на пару с популярным телеведущим и писателем Львом Новоженовым поселили в живописно расположившемся в горах отеле "Поляна сказок". Днем знаменитости купались в бассейне и совершали прогулки по горным тропкам. Все остальные жили в гостинице "Ялта". Утром гости тянулись на пляж, днем отправлялись на конкурс молодых исполнителей, а вечерами выступали в концертном зале "Юбилейный". Во время концертов за кулисами творилось что-то невообразимое. Кое-кто наблюдал за выступлениями коллег, проделав дырки в задней кулисе, перед огромным зеркалом репетировали "Лицедеи", Юрий Стоянов и Илья Олейников нервно курили, то и дело "стреляя" сигареты, Аркадий Арканов потягивал пивко, трезвенник и пропагандист здорового образа жизни Ефим Шифрин попивал сладкую воду. Кстати, когда накачанный актер, поигрывая мускулами, появлялся на пляже, он сразу же становился центром внимания присутствующих дам. Однако многочисленных поклонниц, как оказалось, Шифрину мало. "Кошмар! -- пожаловался "ФАКТАМ" артист. В гостинице по телевизору 40 каналов, а порнухи нет!". На наш совет спуститься в холл гостиницы, где стаями собираются "ночные бабочки", Фима разочарованно поведал: "Ни фига! Вчера спустился, а они на меня серьезно не реагируют, смотрят по телевизору передачу "Герои нашего племени" с моим участием и хохочут". Писатель-сатирик Леон Измайлов, похоже, к фестивалю запомнил только один анекдот, который бесчисленное количество раз рассказывал в разных компаниях. Как утверждает Леон, австралийские страусы бывают двух видов -- серые и голубые. Первые, когда чувствуют приближение опасности, прячут голову в песок, вторые же только этого и ждут. Вход в гримерку Верки Сердючки охраняли три милиционераКогда на церемонии открытия за кулисами в сопровождении многочисленной охраны появился Андрей Данилко, народ зашептался. Дело в том, что все артисты ютились в гримуборных по трое, а то и по четверо, а суперстар поместили в отдельную гримерку, над которой светилась разноцветными лампочками пластиковая звезда. Перед дверью в гримерку выставили кордон из трех милиционеров, которые перекрывали доступ к телу. Аудиенции с Данилко удостоился лишь Ефим Шифрин. Увидев Ефима, Андрей кинулся в его объятия, и на полчаса парочка уединилась в гримерке Данилко. В последнее время гонорары Верки Сердючки поползли в гору и стали на несколько порядков выше, чем у других артистов. Говорят, сейчас шоу Сердючки стоит столько же, сколько сольный концерт Ротару, Киркорова или Пугачевой, -- 25 тысяч долларов. "Слава Богу, что есть еще люди, которые не понимают Верку Сердючку", -- пытался шутить Жванецкий, признавая, что на сегодняшний день народная проводница -- коммерчески самый удачный проект. "А сколько у вас еще кадров осталось?" -- интересовался у фотографировавшихся с ним поклонников Михал Михалыч. -- Еще один? Наверняка для Данилко!". В последний момент в вывешенный за кулисами сценарии фломастером были внесены изменения. В результате почетная миссия закрывать шоу досталась не Жванецкому, а Верке. На сцену проводница вышла под бурю аплодисментов со словами: "Щас такой юмор, что, когда я смотрю его по телевизору, стесняюсь. Так что юмора не будет, я вам просто спою!" Верка исполнила свои хиты "Гоп, гоп, гоп", "Ха-ра-шо!" и "Жениха хотела", который в свое время записала с Глюк'Озой. Кстати, знаменитости работали над дуэтом в разных студиях, а познакомились лишь спустя три месяца, когда вместе выступали с уже ставшим суперхитом на "Фабрике звезд" в "Олимпийском". "Спасибо за ажиотаж! -- благодарила проводница. -- Я сегодня заменяю солнце в Ялте". Последнюю шутку публика приняла на ура, так как третий день подряд в городе шел дождь. Под занавес Сердючка спела "Читу-дриту", сообщив собравшимся, что очень удивилась, узнав, что это любимая песня Президента Украины. Не забыли звездные гости и о спорте, в один из дней устроив дружеский матч футбольных команд сборной фестиваля и сборной правительства Автономной республики Крым. Напряженная игра закончилась ничьей со счетом 3:3. Особо отличились братья Пономаренко. Главным же событием фестиваля стало открытие памятника... портфелю Михаила Жванецкого. Торжественным автопробегом на забавных ретромобилях знаменитости отправились к Аллее звезд, заложенной на площади перед концертным залом "Юбилейный", где при большом скоплении публики состоялась презентация скульптурного произведения. Бронзовый портфель, стоящий на трехтомнике Михаила Жванецкого и водруженный на мраморную колонну, в течение месяца воссоздавали по присланной из Москвы фотографии легендарного портфеля, с которым долгие годы не расстается маэстро. Чтобы успеть к сроку, известные украинские скульпторы Элла и Игорь Лысенко работали по очереди и днем и ночью. Отливали в Киеве, затем спецтранспортом 500-килограммовый памятник отправили в Ялту. Установку "портфельчика" доверили местным кладбищенским мастерам. К счастью, бригада не подвела, на удивление оказавшись непьющей, -- успели точно к сроку. Говорят, стоимость авторской роботы -- ни много ни мало 100 тысяч долларов! На вопрос, как вам в роли памятника, Михаил Жванецкий признался журналисту "ФАКТОВ": "Тяжелый случай! Когда это уже больше, чем удовольствие, -- ТЯ-ЖЕ-ЛО!" Что же до соревнования между молодыми дарованиями, то главным открытием конкурсной программы стали артисты питерского "Лицей-лицедея", получившие первую премию, и Вадим Савенков из театра Юрия Гальцева, ставший обладателем Гран-при. Помимо призов, победители удостоились чести выступить на одной сцене с маститыми юмористами в заключительном концерте. Шоу, посвященное закрытию фестиваля, длилось аж шесть часов и закончилось в два ночи! За кулисами в шутку его устроители окрестили в этот вечер концертный зал "Юбилейный" домом терпимости. Несмотря на поздний час, яблоку негде было упасть. Самые стойкие из артистов после концерта отправились на "Поляну сказок", где председатель Совета министров Крыма Сергей Куницын дал праздничный банкет. Гостей потчевали царскими яствами и радовали шикарным салютом. Владимир Громов (Ялта--Киев) Осенью в Симферополе приготовят торт из сала Осенью — 2—3 октября — в Симферополе состоится первый Всеукраинский фестиваль-ярмарка "Украинское сало". На нем можно будет купить десятки видов этого лакомства и послушать концерт звезд нашей эстрады. Предусматривается солидный призовой фонд для победителей фестиваля, в рамках которого будут изданы брошюры с информацией об истории украинского сала, оригинальных рецептах его изготовления. "Это наша крымская идея", — сказал "Сегодня" начальник главного управления внешних связей при Совмине АРК Сергей Раскин. По его словам, в следующем году крымчане хотят расширить рамки фестиваля, назвав его "Интерсало-2005", и пригласить гостей из тех стран, где это лакомство традиционно в почете: Россию (Краснодарский край), Беларусь, Польшу и Германию. В этом году производители посоревнуются в пяти номинациях: сало соленое; вареное; копченое; различные изделия (зельц, домашняя колбаса и проч.); "сало в шоколаде". Также будет номинация "художественное изделие из сала", так что, возможно, посетители смогут увидеть букет или торт из сала (такой делают в Крыму). Вход — бесплатный, а дегустация, скорее всего, за деньги. Председателем жюри хотят пригласить Бориса Бурду. Подобный фестиваль на локальном уровне был в 2000 году в г. Ромны (Сумщина). Александр Кажурин 2 — 3 октября в Симферополе состоится первый Всеукраинский фестиваль-ярмарка "Украинское сало". Участники мероприятия будут иметь возможность заключить соглашения о поставках сала в разные регионы государства. В фестивале-ярмарке примут участие ведущие отечественные производители различных сортов этого продукта, руководители исполнительной власти АР Крым и органов местного самоуправления, звезды украинской эстрады. Предусматривается солидный призовой фонд для победителей фестиваля, в рамках которого будут изданы брошюры с информацией об истории украинского сала, оригинальных рецептах его изготовления. Фестиваль-ярмарка состоится по инициативе Совета Министров Автономной Республики Крым с целью развития межрегионального сотрудничества в области промышленного производства, торговли, сельского хозяйства. ("Вечерние вести" №119, 13 августа 2004 г.) Публикация интервью Фарогат Рахматовой о крымскотатарском ансамбле "Хайтарма" в Узбекистане (газета "Yangiyol", 14 мая 2004 г.), а затем в Крыму (газета "Голос Крыма" от 4 июня 2004 г.) вызвала широкий резонанс среди наших соотечественников. Поступили предложения исследовать и выяснить фамилии и имена первого состава ансамбля "Хайтарма" в 1957-58 гг., который запечатлен на фото, сохранившемся у Фарогат Рахматовой. Соотечественники сами активно участвуют в исследовании. Например, Любовь Киселева из Янгиюля, узнав на фотографии брата своего супруга, покойного Анвара Сеттарова, организовала встречу представителя Меджлиса крымскотатарского народа по Центральной Азии Али Хамзина с его супругой Розой Сеттаровой, которая живет в Ташкенте. Анвар и Роза Сеттаровы, практически с момента основания ансамбля "Хайтарма", долгое время были ее солистами. Роза-апте рассказала много интересного об ансамбле и передала А.Хамзину 5 концертных афиш более 30-летней давности, а также большое количество фотографий, уникальных по своему содержанию. Особенно ценным подарком является программка спектакля "Где моя любовь? (два джигита и одна девушка)" — авторизованный перевод Рашида Мурада, поставленный в мае 1961 года. Ведущим спектакля был помощник режиссера Али Османов, музыка Яя Шерфединова и Ильяса Бахшиша, постановка танцев Михаила Гердта и Акима Джемилева. Действующими лицами и исполнителями ролей в этом спектакле были Эдие Топчи, Зоре Билялова, Селиме Челебиева, Ленияр Белялова, Осман Асанов, Февзи Белялов, Аблямит Умеров. Документы архивного Фонда Ташкентского областного театра музыкальной драмы и комедии имени Уйгура, который функционировал в Янгиюле, подтвердили информацию Ф.Рахматовой о трудовой деятельности 16 крымскотатарских артистов в этом театре в 1946-48 годах. Среди них балетмейстер Энвер Алиев, ассистент режиссера Гани Муратов, певица Эдие Топчи, танцоры Аким Джемилев, Шевкет Мамутов, Рустем Бекиров, Рустем Муединов и другие. Имеется копия редкого документа "Протокол заседания жюри конкурса артистов в крымскотатарский ансамбль Узгосэстрады" (председатель жюри — директор Узгосэстрады Камтар Атабаев, художественный руководитель крымскотатарского ансамбля — Ильяс Бахшиш) от 12 марта 1957 года, который состоялся в Ташкенте. В этом документе фиксируется начало деятельности крымскотатарского ансамбля в Узгосэстраде, позднее известного как "Хайтарма". Интересны по своему содержанию и копии протоколов Художественного совета Узгосэстрады по обсуждению деятельности крымскотатарского ансамбля и его концертных программ. Уникальны по своей значимости копии документов — программа крымскотатарского ансамбля с марта по август 1958 года, написанная собственноручно Ильясом Бахшишем на тетрадных листах в линейку и подписанная им; авторизованный перевод Эшрефа Шемьи-Заде с русского на крымскотатарский язык "Севги акъкъында" на 9 листах, датированный 1 июля 1959 года. Поиски и исследования продолжаются. Пресс-служба представительства Меджлиса Первое впечатление от джазового "Волошинского" фестиваля в Коктебеле было обескураживающим. Не успел я выгрузиться из автобуса в городе у Кара-Дага и явиться на место встречи журналистов, как ко мне за столик подсел незнакомый индивид: — Это надругательство над памятью Максимилиана Волошина! Разве мыслимо, чтобы рядом с домом поэта, художника, философа грохотала музыка, плясали толпы людей! Далее из его речи следовало, что если бы Крым был российским, такого безобразия никто бы не допустил. Индивид представился московским журналистом. Впрочем, несмотря на столь показное неприятие фестиваля, он подал документы на аккредитацию на нем. Впоследствии я видел его на всех фуршетах и прочих акциях, где намечался дармовой разлив замечательных крымских вин и коньяков. Там он почему-то не протестовал, не выступал... Возрождать или пусть рушится? Выступали другие, те, кто по праву мог занять место на сцене. Среди них были звезды, способные украсить любой джазовый фестиваль Европы и мира — уникальный гитарист Энвер Измайлов, умеющий играть сразу на двух гитарах, Илья Бутман, которого Билл Клинтон назвал самым великим саксофонистом из ныне живущих, тончайший джазовый пианист Владимир Соляник, прекрасные музыканты из восьми стран. Да, основная сцена второго джазового фестиваля в Коктебеле была установлена в полусотне метров от дома Волошина. Да, громыхала музыка и разгоряченная публика танцевала возле самой башни философа-одиночки. Да, одна из экскурсоводов Волошинского музея пожаловалась в частной беседе, что во время концертов в комнатах дрожат стекла и что вообще на третий этаж нельзя никого пускать — здание, сооруженное 101 год назад, в аварийном состоянии. Но зато, как сообщили организаторы джаз-феста, благодаря этой акции удалось выбить 500 тыс. грн. на реконструкцию и ремонт дома поэта. Без этих денег дом Волошина тихо умирал бы, как все 70 лет советской власти плюс 12 лет независимой Украины, и имел все шансы столь же тихо развалиться. Теперь его отреставрируют, имя и творчество Волошина засверкают еще ярче. Пожалуй, это ответ, стоило ли проводить это мероприятие именно здесь. Вот что рассказывает "родитель" джазового фестиваля, телеведущий канала ICTV Дмитрий Киселев: — Пару лет назад я заглянул в Коктебель и имел возможность пообщаться с его мэром Алексеем Булыгой. Он поделился идеей реконструкции площади перед домом Волошина, потому что ее состояние было жутким. Лотки шашлычников лепились на ней, как ласточкины гнезда. От мелких торговцев властям удалось избавиться, но для ремонта требовались солидные средства. Их у городка не было. Я обратился к известным людям, таким, как Сергей Тигипко, Анатолий Кинах, Игорь Палица, Петр Порошенко, Сергей Левочкин. Они с радостью перечислили деньги, и теперь их имена высечены на гранитной плите в центре новой площади. Тогда же пришла мысль проводить на ней джаз-фест — ведь по сути Максимилиан Волошин вел образ жизни, который сейчас мы бы назвали джазовым. Он не только принимал у себя дома поэтов, художников и музыкантов — он стремился быть свободным во всем. Многое в его творчестве совпадает с философией джаза. Так, благодаря другому (в отличие от упомянутого журналиста) гражданину России, Дмитрию Киселеву, в Украине возник еще один фестиваль, освященный именем Волошина. Кстати, мало кто узнал бы телеведущего, фирменными "фишками" которого являются элегантность и бабочка, в этом бородатом, в одних плавках пляжнике. Надо сказать, что вообще стиль акции был весьма демократическим. Но на сцену из уважения к своему делу музыканты выходили при полном параде. Искусство музыки и плова Первая, прошлогодняя фестивальная акция была пробной, но, по общему признанию, удалась. Она вызвала жаркие отзывы среди отдыхавших, получивших порцию бесплатного шоу, и профессионалов-музыкантов. В июле этого года веселые люди с громоздкими инструментами вновь потянулись в Коктебель. Описывать джаз — все равно что пытаться, махая руками, взлететь, словно птица. Скажу лишь, что уровень выступавших в этом году был весьма высок (приглашения рассылал арт-директор фестиваля Владимир Соляник), а все вместе — добрая сотня музыкантов, обслуживающего персонала и журналистов — образовали приятное сообщество, четверо суток жившее по своим особым джазовым законам. Оно не было испорчено порочным духом какого-либо конкурса, никому не приходилось бороться за баллы, за благосклонность жюри, локтями расталкивая коллег, как это бывает на иных "раздачах слонов". Джаз предполагает полную свободу, и она была. В предгорье Кара-Дага возник палаточный городок, где хватало места всем. В центре его возвышался шатер метров 20 в диаметре, под которым сутки напролет играли все, кто умел держать в руках инструменты и рисковал сыграть джем-сейшн со своими друзьями, а то и с мэтрами. Здесь звучали и известные джазовые стандарты, и мелодии разных стран, и сочинения самих музыкантов. Все это переплеталось в грандиозную звуковую картину, фантастически повышавшую тонус, но и не дававшую заснуть все четыре ночи. Вот чего здесь не было, так это духа попсы во всей ее музыкальной многоликости: ни русской, ни украинской, ни американской. И "фанеры" тоже: джаз и фонограмма несовместимы. А рядом с шатром хозяйничал Ибрагим Бахиев, местный музыкант и заодно мастер крымскотатарской кухни. Он три-четыре раза в день варил вкуснейший плов в громадных казанах и насыпал его всем желающим. Он кормил весь лагерь. Как заметил по этому поводу Энвер Измайлов, "мое искусство требуется раз в день, а творчество Ибрагима — трижды!" Тут следует сделать упрек организаторам — журналистов они поселили в автокемпинге в добром часе ходьбы от палаточного лагеря и сцены, в противоположном конце Коктебеля. Это отнюдь не способствовало восприятию ими искусства как Энвера, так и Ибрагима. В один день всю музыкальную братию погрузили на прогулочный корабль и отправили в путешествие вокруг величественных скал Кара-Дага. Ребята из ростовского Dixie Friends захватили трубы и барабаны, и на протяжении всего круиза суденышко сотрясалось от джазовых импровизаций, которые хорошо сочетались с легким вином и приятным общением. Пение в стиле кунг-фу Но главное действо начиналось вечером на площади у дома Волошина. Казалось бы, искусство Энвера Измайлова с его умением играть на ладах гитары одновременно двумя руками уникально и неповторимо. Но по его следу пошла... милиция! Руководитель джаз-бэнда МВД Крыма лейтенант Виталий Макухин взорвал публику, продемонстрировав игру в таком же стиле. Джазистов в погонах сменили ребята из киевского музучилища им. Глиэра, объединенные под маркой City Jazz. Это были воспитанники профессора Владимира Соляника. Такие юные, а какой драйв! Потом выступал латвийский этно-джаз Patina со всякими экзотическими инструментами, киевские команды Night Groove и "Дніпро", уровня вполне европейского, и шоу-джаз Dixie Friends (Ростов), участники которого были эпатажно одеты по моде 20-х годов прошлого века. Нельзя не упомянуть польскую группу Motion Trio — трио аккордионистов ("психи на гармошках", как они себя называют). Сорвали овации квартет Томаша Шукальского (Польша) и московские "Волки и овцы" во главе с Владимиром Лазерсоном, мастером шотландской волынки. А тувинский шаман Николай Ооржак стал воистину гвоздем программы: он выходил на сцену все четыре дня и каждый раз импровизировал с новой группой. Горловые звуки, которые щуплый шаман умудряется издавать, — это что-то среднее между раскатами грома и фугой кафедрального органа. Впечатление такое, будто в его сухонькое тело вставили киловаттный усилитель, настроенный на бас профундо. Я видел, какими квадратными глазами смотрели на сцену приглашенные мэтры — утонченный профи, поджарый афроамериканец Ли Дэвисон и Джордж Хаслам, саксофонист из Оксфорда с внешностью вальяжного академика. Они не скрывали, что не ожидали увидеть здесь ничего подобного — ни по необычности выступавших, ни по их высокому музыкальному уровню. Меня заинтриговал тувинский певец, я спросил о его непривычном для нас стиле пения. Оно называется "горловым", хотя, как рассказал Ооржак, в звукоизвлечении участвует не только горло, но и живот, грудь, голова — как резонаторы. Это искусство передается из поколения в поколение, оно близко буддизму — для такого звука, пояснял шаман, надо научиться концентрировать в себе энергию космоса, как в медитациях монахов из Шаолиньского монастыря. Только те превращают ее в силу во время поединка, а Ооржак — в пение. Я задал вопрос, допускают ли его боги шаманство на сцене, да еще под чуждую его народу музыку — джаз? Тувинец ответил, что эти ритмы помогают ему прийти в нужное состояние и включиться в энергию космоса. Причем он заранее никогда не знает, какую композицию будут играть его напарники, он просто импровизирует, поскольку обретает свободу. В один день он выступал с британским саксофонистом и американским басистом, и эта интернациональная шаманская медитация в джазовом стиле запомнилась, пожалуй, больше всего. Каннибализм по-крымски Что касается Коктебеля, то он приятно удивил невероятным количеством всяких кафешек на набережной, умеренными ценами и в основном пристойным сервисом. Запомнилось блюдо, которое было в меню одного из баров. Оно называлось "Мясо "Персы Афродиты". То ли это было мясо персов, которые имели к Афродите какое-то отношение, то ли предлагалось жаркое из ее персей?.. Я так и не решился попробовать. А в кафе "Богема", тоже недалеко от Волошинского дома, по вечерам показывали фильмы, рассчитанные на элитарных зрителей. В Киеве, к примеру, такие можно увидеть лишь на клубных просмотрах. Там же проходили импровизированные состязания поэтов. Чем еще запомнился фестиваль? Полным отсутствием каких-либо политических лозунгов и удивительной тишиной на криминальном фронте. Несмотря на наличие нескольких тысяч отдыхающих и разливанные моря спиртного, за четыре дня джаз-феста не было зафиксировано ни одного преступления. Да и пьяных-то я не видел. Похоже, мы успешно учимся вести себя культурно. Причем не при помощи запретов и ограничений, а потому, что так лучше и естественней для нас самих. Джаз, без сомнения, облагораживает. Такой праздник привлечет в Коктебель новых туристов, которым по душе настоящая музыка. Это будет лучшим памятником Волошину. Что и требовалось доказать. Анатолий Лемыш В начале октября в Симферополе состоится I Всеукраинский фестиваль "Украинское сало". Как передает УНИАН, в нем примут участие ведущие украинские производители различных сортов сала, известные политические деятели, руководители исполнительной власти АР Крым и органов местного самоуправления, звезды отечественной эстрады. Предусматривается солидный призовой фонд для победителей. Гости получат брошюры с информацией об истории издавна популярного у нас продукта и оригинальными рецептами его приготовления. Здесь будут заключаться договоры о поставках сала в разные регионы страны. ("Киевские Ведомости" №173, 13 августа 2004 г.) Шутки в бронзе Психологи и физиологи давно пытаются "измерить" чувство юмора, выяснить его механизмы и мотивы в целом, разгадать, в чем же тайна смешного... Существует мнение, что чувство юмора — это своеобразный показатель интеллекта человека. Хотя, если проследить эволюцию развития этого жанра на отечественной сцене, то… становится совсем не смешно. Вероятно, не столько кризис жанра, сколько "кадровая" проблема подвигла юмористов-профессионалов (с украинской стороны в качестве отцов-основателей выступил Маленький юмористический театр, а попросту "Кролики") инициировать очередной фестиваль смеха, а также провести первый конкурс среди молодых исполнителей. Так, с 4 по 7 августа в Ялте, в концертном зале "Юбилейный", прошел форум, пока под рабочим названием — "Крым собирает друзей". Новорожденному окончательное имя еще не дали, а лишь объявили конкурс на лучшее название с призовым фондом в $1000. Писатели-сатирики и юмористы — Леон Измайлов, Аркадий Арканов, Анатолий Трушкин — вполне серьезно высказывались по поводу того, что с юмором, а вернее, с его качеством, пора что-то делать. Не секрет, что после последнего, еще Всесоюзного, конкурса юмористов, в котором, кстати, принимали участие 354 (!) человека, молодые таланты стран СНГ так дружно не собирались посмеяться и померяться силами. Кроме того, раньше юмористы в большинстве имели профессиональную подготовку. Были, конечно, КВНовские "птенцы", но аматорство было возможно до определенного уровня — на главные сцены выносили все-таки очень качественные номера, если хотите — интеллектуальные. С тех пор выросло и даже успело постареть целое поколение сатириков, юмористов, а настоящие мастера разговорного жанра так вообще отошли в область предания. Кроме того, поменялась тематика. Если раньше большинство миниатюр были на злобу дня, то реалии дня сегодняшнего хоть и дают нам пищу для ума, но совсем другую. На шутках 20-летней давности нынче далеко не уедешь. Один из ярких примеров — Геннадий Хазанов, доводивший в свое время зрителей своим "кулинарным техникумом" до колик в животе, спустя время из зала как приговор услышал: "Не смешно". И стоит ли удивляться, что эстраду заполонили "мистеры-секонды", выплескивающие на головы зрителей низкопробные, а порой и откровенно пошлые шутки, а в свое оправдание безапелляционно заявляющие, что, мол, "пиплу" нравится. Так что девиз: "За чистоту жанра!", провозглашенный членами жюри конкурса, был как нельзя кстати. О том, что существуют особенности национальной рыбалки и охоты, мы знаем не понаслышке. И у национального юмора есть свои нюансы, о чем очень серьезно рассказывали и спорили ведущие юмористы. Ну, например, анекдоты про чукчу — это исключительно наши представления об этой нации. А вот колоритные фразочки из украинских миниатюр, переведенных для лучшего понимая на русский, очень проигрывают оригиналу и становятся уже не смешными. О примитивизме американских шуток не раз упоминали мэтры эстрады. Но настоящим откровением был рассказ о восприятии японцами фильма с Чарли Чаплином в главной роли. Переводчик переводил (!) немой фильм: "Вот он пошел, вот он спрыгнул…", ну и т. д. Так что национальные особенности все-таки существуют, взять хотя бы Михаила Жванецкого, передающего особый одесский колорит, который не спутаешь ни с чем и ни с кем. Возможно, именно поэтому Михал Михалычу как самому яркому представителю и выразителю национальной юмористической идеи был воздвигнут памятник в центре Ялты в честь и 70-летия сатирика, и открытия первого фестиваля. Но, если вы думаете, что город украсил бронзовый монумент писателя-сатирика, то ошибаетесь. В родном городе Жванецкого — Одессе — любят запечатлевать не людей, а знаковые вещи. Например, памятник двенадцатому стулу на Дерибасовской. Ялту же украсил памятник "Портфель Михаила Жванецкого", церемонией открытия которого началось праздничное шоу первого дня фестиваля. Бронзовая копия этого атрибута известного сатирика, с которым он никогда не расстается, была отлита в Киеве по макету ялтинского художника Игоря Лысенко и установлена на каменном постаменте. Михал Михалыч собственной персоной прибыл на столь торжественное мероприятие. Долго рассматривая изваяние, Жванецкий не преминул сострить, что и этот портфель наверняка сопрут. Памятуя, видимо, недавний инцидент с кражей "имиджевого аксессуара" вместе с рукописями. Правда, мэр Ялты Сергей Брайко заверил, что памятник Портфелю будет взят под охрану. А генеральный продюсер фестиваля Михаил Ашумов добавил, что начиная с этого года в рамках каждого следующего фестиваля (из чего можно сделать вывод, что на одном форуме юмор не иссякнет) будет открываться аналогичный памятник — "Трубка Арканова" или "Смокинг Ширвиндта". Ну а на десятую годовщину фестиваля, надо полагать, его сторожилы смогут с гордостью продемонстрировать Аллею юмористов. Отличился в этот день и государственный театр "Лицедеи", который на набережной летней столицы Крыма продемонстрировал сумасшедшее шоу "Катаклизмы", с успехом показанное в Каннах, Париже, Берлине. Что же касается конкурса, то в адрес оргкомитета было прислано много заявок со всех концов бывшего Союза, но в полуфинал для выступления в Ялте были отобраны лишь 19 человек. Пересказывать юмористические номера — это все равно, что суфлировать фильм с Чаплином, но надо заметить, что наряду с откровенно слабыми номерами были и просто великолепные образчики юмора. Хотя все они созданы на стыке жанров: оригинального, пантомимы, клоунады, а вот с разговорным у нас пока проблемы. Пальма первенства в конкурсе единодушно была отдана петербуржцам: Вадиму Савенкову (Гран-при) и "Лицедеи-Лицей" (первое место). Заключительный гала-концерт включал такой список юмористов, что Ялта до глубокой ночи (концерт завершился лишь в 2 часа) сотрясалась от смеха. И было интересно наблюдать, как срывали бурю аплодисментов победители конкурса и жиденькие похлопывания — кое-кто из "именитых" гостей. Вероятно, времена внезапно раскрывающихся розовых кустов и появляющихся из цилиндров зайчиков безвозвратно уходят. Молодежь, синтезирующая все жанры, откровенно теснит ветеранов. Ирина Конончук (Киев—Ялта—Киев) "Бумеры" устроили переполох в Симеизе На отдыхе в Крыму актеры Максим Коновалов (он же Килла) и Андрей Мерзликин (по прозвищу Ошпаренный), прославившиеся после фильма "Бумер", доказали, что умеют постоять за правду (какая бы она ни была) и в реальной жизни. Их незапланированная встреча со зрителями в Симеизе закончилась шумной разборкой. Там "бумеры" оказались после прогулки на катере вдоль южного берега. По словам очевидцев ребята с друзьями дегустировали крымские вина в баре недалеко от виллы "Ксения". Кто-то из посетителей узнал актеров: "Вон они, те самые, из "Бумера"!". За столом "киноведа" нашлись и сомневающиеся: "Да это п...ки какие-то". Максим и Андрей до этого момента никак не реагировали на дискуссию в зале, но после обидных слов решили все же уточнить, кто есть кто. Потасовка началась без вступления и диалогов. На пол стали падать люди и посуда. Но до полного разгрома дело не дошло, поскольку к участию в событиях присоединились охранники. "Бойцов" развели по сторонам, и к счастью для актеров, итоги разборки не стали фиксировать в милицейском протоколе. - Да ничего особенного не случилось, - пояснил Максим по телефону. - Мне кажется, все слишком преувеличили. Просто, бывают так; ситуации, когда нельзя промолчать или пройти мимо, доходчивые слова при этом быстро заканчиваются. Кстати, Максим Коновалов и Андрей Мерзликин уже на следующей неделе встретятся в Ростовской области на съемочной площадке. Начинаются съемки фильма "Бумер-2", некоторые подробности об этом "КП" сообщала в номере за 24 июля. Майкл Львовски Главный приз фестиваля "Кино-Ялта" и 10 тысяч долларов за фильм "72 метра" достался продюсерам Константину Эрнсту и Анатолию Максимову Августовский Крым встречал сорокаградусной жарой гостей Второго фестиваля продюсерского кино. Правда, продолжалось это недолго -- начались затяжные дожди. Может, благодаря этому фестивальная жизнь протекала тихо и размеренно -- без скандалов и разборок. Главный "Ералаш" Борис Грачевский, приехавший без жены, не пропускал ни одной юбкиЭтим летом в Ялте много цветов, по ночам улицы моют поливальные машины. После распоряжения городского головы, запрещающего жарить шашлыки на набережной, пропали возбуждающие аппетит ароматы, а вмести с ними и часть кафешек. А саму набережную замостили серым мрамором. В нынешнем году торжественная церемония открытия и закрытия форума "Кино-Ялта" перекочевала из концертного зала "Юбилейный" в меньший по размерам кинотеатр "Сатурн", что в самом центре города. Из-за задержки рейса Москва--Симферополь по метеоусловиям Белокаменной российская делегация чуть не опоздала к открытию фестиваля. Гостей, как и прежде, расселили в 16-этажной гостинице "Ялта", и лишь для известного композитора Максима Дунаевского заказали апартаменты в пятизвездочной "Ореанде". Большинство знаменитостей приехало на кинофестиваль без родни. В отличие от прошлого года, без жен были крестный отец "Ералаша" Борис Грачевский и известный актер Виктор Проскурин, на которого возложили обязанности главы счетной комиссии. Главный "Ералаш" не пропускал ни одной юбки, откровенно "клея" юных красавиц в ресторане, гостинице и даже на пляже. Кстати, в Ялте Грачевский отметил 35-летие своей творческой деятельности. Именно в Крыму в 1969 году Борис впервые попал на съемочную площадку картины "Варвара-краса" в качестве администратора. Без второй половины, актрисы Марины Майко, появился и "гардемарин" Дмитрий Харатьян. Дима вообще предпочитает фестивалить без своей семьи. Пока Марина сидела с сыном Ваней в Москве, немного располневший за последний год 44-летний глава семьи развлекался в одиночку или в компании пышногрудой брюнетки. Иногда устраивал дальние заплывы. Вообще на пляже звезды кучковались, чтобы не сливаться с простым людом. Борис Грачевский травил анекдоты, кавалер актрисы Анны Большовой на людях не скрывал своих чувств, обнимая спутницу. Максим Дунаевский начинал день с чтения свежей прессы, а Евгений Паперный мило ворковал со своей юной пассией. Дочка актрисы Светланы Томы -- звезда сериалов Ирина Лачина -- приехала тоже одна. Мама осталась в Москве -- занята на съемках, а муж Олег с дочерью Машей отдыхает в Турции. Все свободное время Ирина проводила со своей коллегой из "Ленкома" Анной Большовой. Девушки вмести ходили на пляж и в ресторан. В один из дней, когда организаторы вывезли гостей фестиваля на экскурсию в Массандру, пара чуть было не сорвала дегустацию вин. Уже после пятого бокала красотки начали дико хохотать. В старинных подвалах Ира и Аня фотографировались на память возле дубовых бочек, в которых хранится напиток богов, и на фоне самых дорогих бутылок массандровского вина стоимостью 150 тысяч долларов за штуку. После дегустации знаменитости принялись скупать вино в местном магазинчике. Актер театра и кино Валерий Чигляев прикупил аж 5 бутылок по 50 гривен за каждую. "Буду кутить, -- радостно поведал он. -- На сегодня, думаю, хватит!" С женой Аллой Константиновной и внуком Егором прилетел из Москвы народный артист России Владимир Коренев, знаменитый Ихтиандр из "Человека-амфибии". Народный артист СССР Михаил Пуговкин приехал в некогда родной город прямо со съемок своей 100-й киноленты! Его сопровождали жена Ирина Константиновна и черный пудель. И хотя всех постояльцев гостиницы встречала информация "Сожалеем, но ваши любимцы не могут провести отдых с вами в нашем отеле", для легендарного артиста сделали исключение. Практически все время 81-летний актер проводил в гостиничном номере. После ужина выходил с супругой и собакой на прогулку. Хотя Пуговкин заметно сдал, на людях он пытался хорохориться. От интервью отказывался, ссылаясь на плохое самочувствие. Раз в два дня Михаил Иванович отправлялся на перевязку руки, после которой долго приходил в себя. "Старые раны беспокоят", -- призналась корреспонденту "ФАКТОВ" жена актера. Кстати, в Крыму Пуговкины намерены пробыть до конца месяца. Здесь же, в Ялте, хотят 27 августа отметить день рождения Ирины Константиновны. На "Бегущую по волнам", которая снимается на Ялтинской киностудии, уже потратили три миллиона долларовВ отличие от размеренной светской жизни, киношная жизнь бурлила. На открытии "Кино-Ялты" показали вне конкурса мелодраму Павла Чухрая "Водитель для Веры", которой пророчат "Оскар" как лучшей иностранной ленте. Несмотря на то что картину снимали аж 4 года -- не хватало средств, -- результат превзошел все ожидания, а по мнению специалистов, генерал -- одна из лучших киношных ролей Богдана Ступки. На конкурс было представлено 10 лент -- 7 российских и 3 украинские. Среди прочих картин россияне привезли на конкурс уже нашумевшие "Антикиллер-2" Егора Кончаловского и "72 метра" Владимира Хотиненко. Вообще, по утверждениям киношников, Крым -- настоящий подарок. Здесь можно воссоздать все климатические пояса, а около 320 солнечных дней в году позволяют снимать как нигде много. "Веселые ребята", "Королевство кривых зеркал", "Дети капитана Гранта" "Пираты XX века", "Человек-амфибия", "Три плюс два", "Кавказская пленница", "Собака на сене", "Иван Васильевич меняет профессию" -- только небольшая часть картин, снимавшихся в Крыму и ставших классикой. На Южном берегу творили великий сказочник Роу, легендарный Гайдай, выдающийся Ханжонков. Нынешний год для Ялтинской киностудии особый -- она отмечает свое 85-летие. После долгого затишья на ней вновь стали снимать кино. Причем с размахом. На днях заканчиваются съемки "Бегущей по волнам" по А. Грину режиссера Валерия Пендраковского. Впереди еще монтаж, компьютерная графика и озвучание, а бюджет будущего бестселлера уже составил 3 миллиона долларов! Картина будет готова к следующему фестивалю. Хотя лидеры "Кино-Ялты" определились сразу, борьба была жестокая. В итоге два специальных приза достались ленте украинского режиссера Олеся Янчука "Железная сотня" и российскому фильму Александра Цацуева "Егерь" с Игорем Лифановым и Анной Большовой в главных ролях. В качестве приза российской ленте будет оказана государственная финансовая поддержка в украинском прокате, а нашей -- в России. Главный приз фестиваля -- статуэтка "Бегущая по волнам" и 10 тысяч долларов на приобретение пленки -- достался продюсерам Анатолию Максимову и Константину Эрнсту за историю о затонувших подводниках а-ля "Курск" -- "72 метра". Кстати, автор "Бегущей по волнам" -- известный скульптор Александр Бурганов, создавший фонтан "Принцесса Турандот" в Москве, памятник Пушкину и Гончаровой на Арбате, портреты выдающихся русских художников на станции метро "Третьяковка". Специальный приз мэра Ялты Сергея Брайко -- недельное проживание в пятизвездочной "Ореанде" -- достался продюсеру "Водителя для Веры" Михаилу Зильберману. Диплом почетного гостя организаторы вручили Михаилу Пуговкину. Любимого миллионами актера зал встречал стоя под гром аплодисментов. "И приятно и радостно на душе у бойца", -- пошутил Михал Иваныч, после чего прочитал стихи собственного сочинения, посвященные Ялте, и объяснился в любви Крыму. Анна Большова спела "Я тебя никогда не забуду" из "Юноны и Авось", а актер и певец Павел Смеян -- песню Максима Дунаевского "Полгода плохая погода" из "Мэри Поппинс". После того как Валерий Пендраковский объявил о закрытии фестиваля, гостей пригласили на поистине царский банкет в одном из дорогих ресторанов. Там их потчевали фаршированной рыбой, экзотическими салатами, десертом и изысканными винами. Гости пили за виновников торжества, здоровье друг друга и будущий фестиваль. Владимир Громов (Ялта--Киев) Українське кіно в гостях у "Кіно-Ялти" Ну хто ж відмовиться в розпал літа, коли вже й кондиціонер не несе прохолоду в розпечений кабінет, взяти участь у фестивалі, що проходить у серці Криму, оспіваній багатьма поетами та кінематографістами Ялті?! Та ще й у складі державної делегації. Тим більше що фестиваль "Кіно-Ялта" існує вже не перший рік і у мене була можливість простежити його розвиток, трансформацію та пріоритети. Ідеологічним поштовхом до створення кінофоруму в Ялті послужило не тільки бажання підкреслити цілість єдиного творчого простору для кінематографістів, які живуть тепер у різних країнах, розділених кордонами, а й засвідчити непорушність україно-російської творчої співдружності на базі Ялтинської кіностудії, яка повністю відійшла росіянам під назвою ЗАТ "Ялтинська кіностудія". Хто платить, той і замовляє музику. У пориві державного самовизначення український національний кінематограф опинився на задвірках інтересів державних мужів. Він тихо хирів у безперервних чварах творчих індивідуальностей, позбавлений чіткої концепції, фінансової підтримки та виразної законодавчої бази. Сусіди ж, росіяни, не забувши про потужні можливості кіно піарити потрібний ідеологічний напрям, реально оцінили можливості майбутніх прибутків — як фінансових, так і політичних, — вклали гроші та людські ресурси в напіврозвалену кримську кіноперлину, примусивши її сяяти в намисті вже працюючих на повну потужність інших російських кінофабрик. "Кіно-Ялта", почавшись як Тиждень україно-російського кіно, де українська частина програми відверто кульгала, перетворилася торік на Міжнародний Ялтинський фестиваль продюсерського кіно. Він не тільки ставить перед собою завдання просування кіно до глядача, а й дає можливість продюсерам обговорити насущні проблеми кіновиробництва, обмінятися думками з приводу законодавчої його підтримки, а то й запустити спільні проекти. Два "круглі столи" нинішнього фестивалю були присвячені відповідно стану й тенденціям розвитку продюсування аудіовізуальної продукції в Росії й авторським правам, точніше, внесенню змін у закон РФ "Про авторське право і суміжні права". Гільдія продюсерів Росії, заснована у вересні 1996 року , а з 1997-го — член ФІАПФ, на початку 2004-го прийняла концептуально важливе рішення про зміну свого статуту. Тепер членами гільдії можуть бути не тільки фізичні, а й юридичні особи, зайняті кіновиробництвом російські кіностудії та кінокомпанії. Отже, у наших північно-східних сусідів існує організація, покликана захистити інтереси й підтверджені законом права продюсерів та виробників. В Україні в програмі розвитку національного кінематографа хоч і узаконене вже саме слово "продюсер" і теоретично позначені пріоритети продюсерського кінематографа, теми, що всерйоз обговорюються росіянами, неактуальні через украй слабку пульсацію національного кінопроцесу, відсутність інституту продюсерів і байдужість державних мужів до законодавчої бази, що стосується кіно. У загальній розмові, щоправда, брав участь перспективний український продюсер Микола Княжицький, котрий представив на фестивалі поза конкурсом свій інтернаціональний проект "Кревні узи" (про нього "ДТ" писало в №11 за 2004 рік), але проект Княжицького не пов’язаний із державними структурами, та й орієнтований більше не на українського глядача, а на світового. А коли відомий продюсер Сергій Чільянц (його останні проекти — "Бумер" Петра Буслова і "Настроювач" Кіри Муратової) досить емоційно відзначив законодавчу безвихідь створення копродукції з Україною, заступнику міністра культури та мистецтв нашої країни пану Тимофію Кохану нічого не залишалося робити, як підкреслити радість навчання у "старших" колег-сусідів. Останні на цю репліку відгукнулися бурхливими оплесками. Тут у мене виникло повне відчуття непотрібності нашої присутності на цьому ділово-розважальному святі фестивального життя, участь у якому коштує нашій країні 200 тисяч гривень. Для довідки: одному із найбільш рейтингових у світі фестивалів анімаційного кіно "КРОК" із труднощами виділили 150 тисяч, досі не видані Казначейством, а МКФ "Молодість", брати участь у якому вважають за честь зірки першої величини світового кінематографа, одержує від держави 400 тисяч. Конкурсні та позаконкурсні фільми, про котрі "ДТ" вже писало в попередньому матеріалі, присвяченому фестивалю в Ялті, демонструвалися на кількох майданчиках. Найкращим із них, на мій погляд, був відкритий майданчик у центрі міста, де щовечора збиралися відпочиваючі із своїми родинами, з радістю споглядаючи "Єралаш", мультфільми, серйозну програму яких підготували обидві країни, і "доросле" кіно. Саме ця публіка і стала основним журі. У кінозалі готелю "Ялта" досі нічим дихати, так само як і в кінотеатрі "Сатурн", де проходили церемонії відкриття та закриття фестивалю. Формулювання фестивальних призів теж зазнали деяких змін. Гран-прі минулого року, присуджений картині "Бідний, бідний Павло", за словами генерального продюсера фестивалю "Кіно-Ялта" Сергія Аршинова, так і не був затребуваний для здійснення спільного російсько-українського проекту. І цього року "Бегущую по волнам" скульптора Олександра Бурганова і технічну підтримку нового повнометражного фільму (купівля кіноплівки на суму 10 тисяч доларів) отримала російська картина "72 метри" Володимира Хотиненка (продюсери Анатолій Максимов і Костянтин Ернст). Спеціальні призи, котрі раніше обіцяли державну підтримку в прокаті українського кіно в Росії й навпаки, замінені державною ж підтримкою їхніх театральних показів. Їх отримали українець Олесь Янчук (він же продюсував картину разом із Орисею та Юрієм Борцями) за фільм, зроблений за книгою Юрія Борця "У вихорі боротьби" (її кіноверсія називається "Залізна сотня"). До розмови про "Залізну сотню" ми обов’язково повернемося після її офіційної прем’єри, тому що погано відома широкому глядачу тема боротьби УПА, у даному разі претендуючи на художнє осмислення подій, зроблена антихудожньо. Другий спецприз здобув "Єгер", не найсильніший із російських фільмів, режисерський дебют у повнометражному кіно учня Олександра Мітти — Олександра Цацуєва (продюсери Михайло Чурбанов і Дмитро Воробйов). Крім основних призів, були відзначені фільми "Водій для Віри" (Росія — Україна), "Благословіть жінку" (Росія), "Шкіра саламандри" (Росія) — за кращий акторський ансамбль і, звісно ж, "Єралаш". Приз прокатника здобув Микола Княжицький, а дипломом фестивалю нагородили департамент із питань кінематографії Міністерства культури та мистецтв України за підготовку й участь у програмі Міжнародного Ялтинського фестивалю молодіжних дебютів "Любов — це", "Відкрита ніч" і нашої анімації. Фестиваль закрито. До наступного року. На таких форумах хотілося б бачити гідне українське кіно і його представників, що не загубилися на своїй землі в розширеній географії майбутньої "Кіно-Ялти" серед російського, білоруського і казахського кіно. На жаль, якщо ми будемо продовжувати непротекціоністську кінополітику, така перспектива є. Світлана Короткова ТАКАЯ идея принадлежа депутату Верховного Совета автономии Сергею Шувайникову. "Звание заслуженного присваивается решением президиума крымского парламента. В сентябре, когда депутаты вернутся с каникул, я намерен инициировать отмену прежнего решения о присвоении почетного звания Киркорову", - заявил он на днях. По его мнению, любому нормальному мужчине стыдно за Киркорова, оскорбившего ростовскую журналистку Ирину Ароян. "Так не может поступать артист, который считает себя самым популярным певцом в СНГ. За такой поступок по отношению к женщине раньше приличные люди должны были его по физиономии ударить", - убежден Сергей Шувайников. Его возмущает, что в скандал оказалась замешанной и крымская автономия. Ведь в характеристике на ответчика, представленной в уд, было указано, что Киркоров является заслуженным деятелем искусств Крыма, передают Подробности. "Если мы оставим ему это звание, то получится, что автономия поддерживает хамов и матерщинников", - резюмирует депутат. ("Киевские Ведомости" №174, 14 августа 2004 г.) Грязные танцы и дамские кулаки Одна из самых популярных гастрольных забав этого курортного лета — крымские грязевые бои, о которых возвещают афиши в самых разных городах, В УГОЛКЕ рекламного плаката - эмблема с надписью "КГБ", которая могла бы навеять разные ассоциации, но расшифровка аббревиатуры все расставила по местам: "Крымские грязевые бои" приглашают посмотреть состязания с участием девушек-бойцов из России, Украины и Белоруссии. По бокам афиши надписи: "Мы реальные! Мы дикие!". Если же вы еще не совсем перепуганы, внизу добавка: "Здесь - смертельные удары и запрещенные приемы". И предложение испытать себя "в роли гладиатора". У многих зрителей захватывает дух при виде ударов ногами выше колен по чему ни попадя или прыжков всем телом на лежащую подругу-соперницу. Жидкая грязь, обволакивающая девушек, конечно, амортизирует удары и дает шанс ускользнуть. В конце схватки одна улыбается, а другая, соответственно, в грустях, а то и без сознания. Тут призадумаешься, неужто со времен недоброй памяти Нерона мы так мало продвинулись в развитии?.. Разве что гладиаторов заменили феминистки-гладиаторши. Современная иллюстрация древнего лозунга "Хлеба и зрелищ!"... Коль нравится людям, пусть смотрят. Но что толкает на эти грязевые ристалища самих участниц? Трое из них согласились анонимно ответить на вопросы "KB". - Что приносят эти бои? - (Катя К.) - Немного денег, много адреналина, уверенности в себе и радости побед, когда удается выиграть. Мы ведь не новички в борьбе: тренируемся, заранее отрабатываем приемы, знаем, на что идем. - Как-то в Киеве во время боев без правил убили одного американца. Женские бои, надеюсь, в этом еще не дотянулись до мужчин? (Рита Л.) - Нет, Бог миловал, подобных случаев не было и, надеемся, до этого не дойдет. Травмы нередки, но все знают, на что идут, все любят риск, а издержки ведь везде бывают. Но интересно пытаться выйти, что называется, из грязи в князи. Это нас самих захватывает так же, как и зрителей. —А есть ли у вас семьи, дети? (Диана А.) - У некоторых есть. Все, как у обычных людей. Просто мы еще и любители очень острых ощущений. P. S. Это "высококультурное" шоу длилось несколько часов. К финалу почему-то было жалко всех - и победительниц, и побежденных... Станислав Бондаренко (из Крыма) Портфель Жванецкого - на постамент! В Ялте собираются увековечить в бронзе трубку Аркадия Арканова и смокинг Александра Ширвиндта Первый Международный фестиваль юмора проходил в Ялте под патронатом "кроликов". МЕРОПРИЯТИЕ сие пока не имеет официального наименования. Поэтому его отцы-основатели, народные артисты Украины Владимир Данилец и Владимир Моисеенко, объявили конкурс на лучшее название и назначили победителю вполне вознаграждение — тысячу долларов. Фестиваль без имени собрал, однако, массу именитых гостей во главе с Михаилом Жванецким и Аркадием Аркановым. Михал Михалыча Жванецкого организаторы акции особенно уважили — напротив концертного зала "Юбилейный" был установлен бронзовый памятник портфелю писателя — тому самому, который уже много лет не поймешь, какого цвета — от старости и потертости. Мэр Ялты торжественно заверил, что монумент будут круглосуточно охранять, Жванецкий же выразил надежду, что его "все-таки сопрут". Это не первый случай увековечения творчества сатирика: в Одессе несколькими месяцами раньше открыли памятник ему самому. Если так пойдет дальше, то бронзовые Михал Михалычи покроют всю страну. Надо заметить, что наметившаяся тенденция беспокоит Жванецкого. На вопрос "И как вам в качестве памятника?" он ответил: "Ой, тяжелый случай! Когда это уже больше, чем удовольствие, это уже тяжело!" К слову, генеральный продюсер фестиваля Михаил Ашумов пообещал каждый год в Ялте открывать по такому памятнику. На очереди — "Трубка Арканова", "Смокинг Ширвиндта" и т. д. Итак, солидный список приглашенных будет пополняться... Ведь "кролики" собрали в Крыму столь почтенную тусовку не только ради пляжа и моря. Основным мероприятием стал конкурс молодых исполнителей, на который съехалось больше двух десятков артистов из России, Украины и Израиля. Здесь выступали не только новички, но и исполнители с уже солидным сценическим "стажем". Например, клоунский синдикат из Киева — "Арт-обстрел". Два дня подряд жюри во главе с Аркадием Аркановым при большом стечении народа (вход для публики был бесплатным) выискивало будущих звезд и, кажется, нашло: Гран-при получил артист оригинального жанра Вадим Савенков, а первое место досталось ученикам знаменитого питерского театра пантомимы "Лицедеи". Программа первого ялтинского фестиваля юмора была очень насыщенной — днем конкурс молодых, вечером — многочасовой концерт с участием звезд. Поэтому полюбоваться на пляже, кто из артистов в каких трусах, можно было только утром. Ефим Шифрин плавал в ярко-голубых плавках, Ефим Смолин — в темно-синих, Владимир Вишневский — в черных. Илья Олейников с женой и трехлетним внуком загорал на одном пляже, а его коллега — Юрий Стоянов с женой — на другом. Интервью журналистам тоже давали порознь. Пересекались друзья только перед самым выходом на сцену. Но на вопросы о развале "Городка" отвечали неизменно: "Не дождетесь!" Людмила Троицкая (из Ялты) Граф Шереметев импортирует классику Отпрыск славного рода, живущий во Франции, намерен сделать Крым еще более музыкальным. ГРАФ Петр Петрович Шереметев живет в Париже, где возглавляет русскую консерваторию и музыкальное общество имени Рахманинова. Он не теряет связь с исторической родиной. В декабре минувшего года Петра Петровича избрали председателем Российского совета соотечественников, действующего при правительстве Москвы. Входят в совет россияне, живущие по всему миру. Граф Шереметев вместе с внучкой Шаляпина принимал участие в Шаляпинском фестивале в Новом Свете. Вопреки мифу, Шаляпин там никогда не пел, но красивая легенда и поныне жива в устах экскурсоводов морских мини-круизов. Зато теперь в специально оборудуемом гроте в дни фестивалей звучат голоса многих зарубежных и отечественных артистов. В один из последних своих приездов граф выразил желание проводить в Крыму так называемые "Шереметевские ассамблеи", на которые приглашать певцов и музыкантов из Франции, России и Украины. Они могли бы выступать в лучших дворцах ЮБК, включая Воронцовский, Ливадийский с его музыкальной гостиной, Массандровский и Юсуповский. С сентября намечено проведение концертов в рамках этой ассамблеи. Станислав Бондаренко (из Крыма) "Железная сотня" украинцев задвинула "Антикиллера-2" Прорыв картины Олеся Янчука к пьедесталу стал главным сюрпризом Ялтинского кинофестиваля К числу фаворитов конкурсной программы фестиваля со старта назывались картины "72 метра" и "Антикилер-2", которые уже прошли испытание прокатом и, помимо массы отзывов в СМИ, собрали приличную кассу. Организаторы "товарищеской встречи" в Ялте кинематографистов двух стран небезосновательно опасались, что украинские фильмы не выдержат конкуренции с российскими монстрами. Но у зрителей оказалось другое мнение. Максим Дунаевский сбежал от Киркорова к продюсерам По идейной направленности Ялтинский кинофестиваль является единственным и беспрецедентным в пространстве СНГ и поэтому имеет свои особенности. "Кино-Ялта" на этот раз не блещет созвездием актерских имен - их было немного (Дмитрий Харатьян, Виктор Проскурин, Владимир Коренев, Ирина Лачина, Игорь Лифанов, Анна Большова), но представлена высшим светом продюсерской гильдии. Красная дорожка этого фестиваля отведена "серым кардиналам" отечественного кинематографа. И на этот раз в Ялту приехали практически все самые успешные кинопродюсеры последних лет, в том числе - Сергей Сельянов ("Брат", "Брат-2", "Война"), Владимир Кильбург ("Антикиллер-2"), Михаил Зильберман ("Водитель для Веры"), Сергей Члиянц ("Бумер"), Михаил Бабаханов ("Кожа саламандры"). Продюсерский цех на неделю разместился в "Интуристе", и встречи по интересам, начинавшиеся днем за "круглым столом", почти всегда заканчивались заполночь, но уже за столиками кафе. Там замыслы приобретали конкретные очертания будущих проектов. - Общение профессионалов, сотрудничество состоялось. Значит, станут материально реализовываться идеи, появятся новые фильмы, которые, возможно будут сняты в Крыму. Это главный результат нашего фестиваля, - подчеркнул в беседе с корреспондентом "КП" Генеральный директор ЗАО "Ялтинская киностудия" Валерий Пендраковский. Представители оргкомитета из лучших побуждений поселили своего почетного гостя, известного композитора Максима Дунаевского в звездной "Ореанде". Но мэтр обиделся (правда, не смертельно!), что вынужден жить в отрыве от кинотусовки. Он сбегал от вынужденного соседства с Филиппом Киркоровым, Настей Стоцкой и Борей Моисеевым для общения с друзьями в места, не столь фешенебельные. К кинематографистам присмыкнул и поэт Владимир Вишневский, которому было не всегда интересно в стане юмористов. Так получилось, что в Ялте пересеклись сразу два международных фестиваля - кино и смеха. Победителям достался чек на $10 тысяч По предварительным прогнозам специалистов из десяти конкурсных фильмов претендентами на победу были кассовый боевик "Антикиллер-2" и эксцентричная комедия "Даже не думай II. Тень независимости". Эффектно сняты, с фишками и хорошей раскруткой. Не сбрасывалась со счетов и картина о суровой правде подводников - "72 метра". Из трех украинских картин наиболее конкурентоспособной называлась "Золотая лихорадка". Но притом, что они демонстрировались на родном языке, шансы украинцев на зрительский успех в русскоговорящей Ялте оценивались очень скромно. Однако взгляды на то, что демонстрировалось на большом экране, у "серых кардиналов" и народа разошлись кардинально. После каждого сеанса зрители выставляли фильму оценки по 5-балъной системе. "Корешки" собирали в конвертах и вскрыли все в день закрытия фестиваля. Украину и Россию в счетной комиссии представляли соответственно киновед Ирина Зубавина и актер Виктор Проскурин. И результаты пришлось пересчитывать дважды, настолько неожиданными они оказались. Курортная публика осталась равнодушной к "Антикиллеру" с Гошей Куценко, к "Играм мотыльков" с Алексеем Чадовым и Сергеем Шнуровым, и к "Неслужебному заданию" с Павлом Майковым. По среднему баллу эти фильмы, впрочем, как и остальные, не дотянули до "четверки". А вот у "Железной сотни" Олеся Янчука в зачетной графе значилось 4,153 балла. Кстати, режиссер на всех сеансах сам был переводчиком своего фильма, но делал он не синхронный, а акцентированный перевод в наиболее значимых эпизодах. И зрители аплодировали ему стоя. Украинская картина с австралийским капиталом в итоге совсем немного уступила российским фильмам "Егерь" и "72 метра". По части главных призов фестиваля произошли существенные изменения по сравнению с прошлым годом. Победителям - продюсерам "72 метров" Константину Эрнсту и Анатолию Максимову вручили фирменную статуэтку "Бегущая по волнам", и в придачу к ней - чек на 30 тысяч долларов на приобретение кинопленки. На церемонии вручения призов зал стоя приветствовал народного артиста СССР Михаила Пуговкина. На фестиваль он приехал со съемочной площадки - это у него будет уже сотая картина. И более 30 из них снято в Крыму. За Михаилом Ивановичем в Ялте бдительно присматривала его супруга Ирина Константиновна, так что особо отличиться на курорте 85-летний актер не смог. Ему хватило алуштинских приключений, где он по неосторожности сломал руку и в "Интуристе" посещал только кабинет массажиста. РАЗДАЧА СЛОНОВ Кому достались главные призы? По итогам голосования зрительского жюри Гран-При присужден фильму "72 метра" (продюсеры Анатолий Максимов и Константин Эрнст режиссер Владимир Хотиненко, РОССИЯ); 1-й Специальный приз - "Железная сотня" (продюсеры Юрий Борец, Орыся Борец и Олесь Янчук, режиссер Олесь Янчук, УКРАИНА); 2-й Специальный приз - "Егерь" (продюсеры Михаил Чурбанов и Дмитрий Воробьев, режиссер Александр Цацуев, РОССИЯ). КСТАТИ О чем фильм "Железная сотня"? В основе картины – книга Юрия бОрца "В вихре борьбы". События происходят в 1944-1947 гг. на территории Восточной Польши. Герои "Железной сотни" - это молодые украинцы, пополнившие ряды УПА. В жестоких условиях войны, где жизнь и смерть всегда на одной грани, "они прошли свой путь до конца и остались юными и непобежденными". До этого Олесь Янчук снял фильм о генерале УПА Романе Шухевиче – "Непокорнный" (2000) и "Покушение. Осеннее убийство в Мюнхене" (1955) о том, как погиб от рук сотрудников КГБ лидер украинских националистов Степан Бандера. Статистика В конкурсной программе фестиваля было представлено 10 картин (7 российских и 3 украинских). В трех кинозалах Ялты состоялось 30 бесплатных сеансов, после которых свои оценки конкурсным фильмам выставили 2240 зрителей. Майкл Львовски Крым хочет лишить Киркорова звания Филиппа собрались наказать и крымские депутаты Седьмого сентября депутаты Верховной Рады Крымской автономии выходят из отпуска. Возможно, одним из первых вопросов, который они рассмотрят, будет лишение Филиппа Киркорова звания заслуженного деятеля искусств Крыма. Инициировать отмену прежнего решения о присвоении почетного звания намерен Сергей Шувайников — депутат крымской ВР и председатель Конгресса русских общин автономии. Такие намерения возникли у Сергея Ивановича после известного "ростовского скандала", передает ИА "Новый регион-Крым". По словам депутата, раньше за те оскорбления, которые нанес Киркоров девушке-журналистке, набили бы физиономию. Особенно депутат возмущен тем фактом, что невольно в деле "Ароян против Киркорова" оказался замешан и Крым. Ростовскому суду во время слушания дела была представлена характеристика ответчика с места работы. В числе прочих заслуг там указывалось наличие у Филиппа Бедросовича звания заслуженного деятеля искусств Крыма. Если это звание останется у скандального певца, то получается, что крымчане поддерживают матерщинников и хамов, заявляет Сергей Шувайников. Напомним, что Филиппа Киркорова, по всей видимости, ожидает еще один судебный процесс. На этот раз к нему имеет претензии газета "Известия", корреспондента которой "лучезарный" оскорбил по телефону. Игорь Чемерис Широко известный фестиваль современной молодежной музыки "КаZантип", проводившийся с 1995 года в Крыму, был переименован в "Республику Z", но не поменял скандальной ориентации. Два дня назад оперативники Департамента по борьбе с незаконным оборотом наркотиков задержали в селе Поповка Сакского района автономии, где традиционно проходит фестиваль, двоих молодых людей. Они пытались сбыть в общей сложности более тысячи таблеток "экстази". Этот синтетический наркотик запрещен в Украине. Евпаторийцы Александр Н. и Вячеслав М. предлагали его участникам и гостям фестиваля из стран СНГ по $25 за таблетку. Кроме того, в месте расположения мероприятия для "продвинутой" молодежи выявлена кабинка оказания интимных услуг "Кама-Сутра". — Милиция, как и крымские власти, неоднократно выносили представления о закрытии фестиваля, но безрезультатно, — сказал "Сегодня" руководитель Департамента БНОН МВД Украины генерал Анатолий Науменко. — К сожалению, находятся силы, заинтересованные в том, чтобы он и под новым названием оставался рассадником правонарушений. Александр Ильченко Фінішував міжнародний фольклорний фестиваль "Ялта-2004" У Криму завершився шостий фольклорний фестиваль “Ялта-2004”. Він відбувався під патронатом Президента Леоніда Кучми та за підтримки Міністерства культури і мистецтв України. Впродовж трьох днів половина конкурсантів виступала на сцені біля п’ятого причалу в Ялті, інші — на набережній Алушти. На фестиваль приїхали: “The Iris of Nazareth” (Ізраїль), “El candil” (Іспанія), “Seoul-koya folk dancing corps” (Республіка Корея), “Dzintarins” (Латвія), “Maly slask” (Польща), “Gehem” (Туреччина), “Pfarrwanger schuhplattler group” (Австрія), хореографічний ансамбль “Університет” з Тбілісі (Грузія), “Завалинка” (Росія) Україну представили “Легенда” (Луганськ), “Deutsche Quelle” (Ансамбль німецького молодіжного культурного центру, Київ), “Воля” (Луганськ), “Київська Русь” (Луганськ), “Юність” (Сімферополь), “Чорноморочка” (Ялта), “Кантабілє” (Луганськ), “Смеречина” (Чернівці). (“Хрещатик” №119, 17 серпня 2004 р.) А в Євпаторії відбувся V міжнародний фестиваль хеві-метал — "Метал Хідс мішн". Цього року, за словами організаторів, фестиваль вийшов на європейський рівень. Зібралося 40 команд з Росії, України, Молдови, Білорусії, Польщі та Ізраїлю, які представляють практично весь жанровий спектр "металевої" музики. Через відсутність спонсорів організаторам доводиться вкладати в рок-сейшн власні гроші. Те, що вони одержують за квитки, ледь покриває збитки — торік удалося заробити 20 доларів. Нинішнього літа вони сподіваються на більше, тому що до Євпаторії з'їхалося значно більше команд і фанатів "металу". Велика кількість рокерів різного віку, в чорних футболках, з довгим волоссям і безліччю татуювань не дратувала звичайних відпочивальників, бо фанати поводились мирно, передає "Кореспондент". (“Голос України” №153, 18 серпня 2004 р.) Родзинки міжнародного кримськотатарського фестивалю У Євпаторії відбувся І міжнародний фестиваль кримськотатарської і тюркської культури "Дервіза — ворота Гезльова". Родзинками свята стали дві події в житті міста: відкриття після реконструкції кріпосних воріт фортеці Гезльов і пам'ятника відомому середньовічному поету уродженцю Гезльова (одна з давніх назв Євпаторії) Ашику Омеру. Одун-базар капусу (ворота Дров'яного базару) були найбільшими з п'яти воріт старовинного міста. Вони збереглися до XX століття, але в 1959 році їх знесли начебто тому, що вони заважали рухові автотранспорту. Барвисте театралізоване дійство перед відновленими воротами перенесло глядачів у добу Середньовіччя. Євпаторійці та гості міста куштували страви національної східної кухні, милувалися церемонією кримськотатарського весілля, купували гончарні вироби, художні роботи з металу і дерева, вишивки золотою ниткою. Охочі взяли участь у змаганнях з національної кримськотатарської боротьби "Куреш". (“Демократична Україна” №102, 18 серпня 2004 р.) Політ навігаторів. Дубль одинадцятий У "Міжнародному дитячому центрі "Артек" завершився ХІ Міжнародний молодіжний аерокосмічний фестиваль "Сузір'я—Артек". Газета "Голос України" виступила інформаційним спонсором заходу, тож нам пощастило на власні очі побачити захоплюючий вир артеківського життя. Протягом двадцяти одного дня тут спілкувалися, змагалися, веселилися і просто відпочивали майбутні штурмани Всесвіту. І це не перебільшення. Попри доволі юний вік (9—16 років), вони вже сьогодні можуть похвалитися ґрунтовними знаннями в галузі літако- та ракетобудування. Адже триста "артеківців" аерокосмічної зміни, що традиційно розмістилася в таборі "Озерний", не просто марять небом. Вони вивчають астрономію і закони аеродираміки, спостерігають за далекими зірками й галактиками, досліджують екологічні проблеми Землі, малюють інопланетні пейзажі та пишуть фантастичні історії. Вони — відмінники Заочної аерокосмічної школи, переможці всеукраїнських конкурсів: технічного "Мирний космос", творчого "Космічні фантазії", олімпіади "Інтелектуальний марафон", а також міжнародних змагань з ракетомодельного спорту на кубок імені Михайла Янгеля. Три тижні на сонячному узбережжі лагідного моря стали для них винагородою за перспективні розробки й оригінальні проекти, можливістю поспілкуватися з однодумцями, а також підсумком наукової та технічної творчості за цілий рік. ПочатокУкраїнське молодіжне аерокосмічне об'єднання (УМАКО) "Сузір’я", яке є власне організатором фестивалю, створено 1991 року. "Але створено не заради конкретних людей, а заради ідеї", — підкреслив незмінний голова правління УМАКО, народний депутат Олег Володимирович Петров. Ідея ця — не просто підтримати в обдарованої молоді інтерес до космічної галузі. Набагато важливіше — об'єднати підлітків, котрі мріють літати не лише уві сні, дати необхідні знання, а декому навіть посприяти у вступі до вищих навчальних закладів. З роками справа набирала обертів, а УМАКО - визнання. З 1993 року почала діяти Заочна аерокосмічна школа. З 1998-го — виходити науково-популярний журнал "Сузір'я". Кількість майбутніх інженерів, льотчиків та космонавтів, задіяних у програмі, сягнула п'ятнадцяти тисяч. Проходять конкурси та олімпіади. А найбажанішою винагородою за перемогу в них для юнаків і дівчат упродовж останніх одинадцяти років була й залишається омріяна путівка до табору під Ведмідь-горою. Від світанку до смерканняКожен день аерокосмічної зміни в "Артеці" був насичений особливими подіями, так чи інакше пов'язаними з космосом. Під керівництвом досвідчених педагогів діти працювали в авіа- та ракетомодельній лабораторіях, спостерігали за нічним небом в астрономічній обсерваторії, брали участь у численних виставках, тематичних конкурсах, творчих турнірах; інтелектуальних вікторинах та навчальних програмах фестивалю. А дівчатка навіть робили фантастичні зачіски й макіяж у конкурсі "Космічний салон". Та найбільше запам’яталися дітям зустрічі з видатними, людьми, серед яких були льотчик-космонавт України Леонід Каденюк, льотчик-космонавт Росії Анатолій Арцебарський, заступник генерального конструктора КБ "Південне" Володимир Команов, а також голова правління УМАКО Олег Петров. Окрім активної роботи й спілкування, дітлахи встигали ще й відпочити; купалися в морі, засмагали і за: любки демонстрували ровесникам круті віражі на карколомній гірці біля басейну. Не було забуто й про традиційні для таборів розваги: кіносеанси, вогнища, дискотеки, спів під гітару. Легенди палацу Суук-Су Серед численних екскурсій (до Севастополя, Херсонеса, тощо) візит до гордості МДЦ "Артек" — дитячого Космічного музею — одне з найяскравіших вражень. Юні відвідувачі музею із захватом крокували залами вишуканого палацу Суук-Су, де розташувався музей. Унікальні фотографії, записи, тюбики з їжею космонавтів. Та найдовше затримувалися артеківці біля підвішеного до стелі блискучого супутника, центрифуги для тренування вестибулярного апарату та справжнього місяцехода в 750 кілограмів вагою (відбракованого брата-близнюка того апарата, що помандрував-таки Місяцем). А найнеочікуванішим для багатьох стало знайомство з Іван Іваничем — манекеном, котрий двічі побував у космосі разом із піддослідними тваринами. Одягнутий він у скафандр, в якому здійснив свій політ Юрій Гагарін. До речі, перший космонавт Землі особливо опікувався експозицією музею і подарував чимало експонатів. Узагалі, левову частку експозиції привезено й подаровано музею відомими космонавтами. ...Дорослим тут важко позбутися відчуття дежав'ю. Енергійний голос екскурсовода (піонервожатої з тридцятирічним стажем), уважні погляди артеківців в однакових костюмах... Усе, як тоді, в далекому дитинстві. * * * Певну ностальгію навіяв і довгоочікуваний гала-концерт "Віддамо Земну кулю дітям" під час закриття фестивалю. Цього разу грандіозне загальноартеківське шоу проходило на щойно відремонтованому стадіоні на вісім тисяч глядачів. Смеркало, повний місяць заливав світлом гладінь моря, темнішала спина Ведмідь-гори, а небо один за одним розсвічували кольорові спалахи фантастичного феєрверка. Р. S. Про деякі зустрічі цієї дивовижної зміни ми ще розповімо на сторінках нашої газети. До того ж, рік пролетить непомітно: наступного літа сюди прибудуть нові переможці. Якщо вам ще немає 16-ти, можливо, серед них будете саме ви? Юлія Потапенко. Крим У Коктебелі відбувся другий фестиваль джазової музики "Джаз-Коктебель-2004". Про те, як виникла ідея створення фестивалю, розмова з його директором, композитором Володимиром Соляником. —Нині люди забули про існування якісної "живої" музики. Продукція, яку пропонують нам телебачення і радіо, є відверто антимистецькою. Цей фестиваль, хоча б частково, має сприяти відродженню культури в нашій країні. У 2003 році минуло 100 років відколи споруджено будинок Максиміліана Волошина. Наразі він перебуває в жалюгідному стані. Волошин був митцем, який мислив у глобальному масштабі. Якщо визнавати джаз способом життя, безумовно, він був джазменом. Його позитивну енергетику й досі відчувають музиканти. За 200 метрів від будинку знаходиться площа, що раніше була місцем для торгівлі. Завдяки коштам від проведення минулорічного фестивалю вона набула чудового вигляду. Саме там і відбувався II фестиваль джазової музики. На жаль, ідея запровадження фестивалю належить не нашому співвітчизникові, а росіянину — тележурналістові Дмитру Кисельову, хоча його наміри видаються щирими. - Наскільки мені відомо, підтекстом фестивалю є концепція: "Глобалізація і М. Волошин". Як Ви ставитеся до цього тотального світового явища? - Глобалізація відбувається. Це треба сприймати як данину часові... - На думку режисера кіно Кшиштофа Зануссі, "об'єднання позбавляє відмінностей, але ж відмінності — це багатство". Чи не загрожує це втратою самобутності? - Мені здається, навпаки. Наприклад, завдяки етноджазу ми знайомимося з культурами інших народів, це збагачує наші мистецтва. Відчувається вплив народної музики і в польському джазі. На фестивалі шаман із Туви Микола Ооржак співав разом із американцем Лі Девісоном. - Тобто Ви не вбачаєте в цьому небезпеки? - Небезпека в тому, як подається наша культура в світі: шаровари, віночки. Звичайно, народне мистецтво конче необхідне, але ми невірно його розуміємо. Музика рухається вперед. От Енвер Ізмайлов пропонує світові й татарські, й українські, й російські мелодії. - Джаз нині є елітарним мистецтвом чи демократичним? - Джаз завжди був демократичним мистецтвом, оскільки це справжня глибока музика. Щоб її розуміти, треба бути освіченою людиною. - В Україні відроджуються джазові традиції, зокрема фестивальний рух. Якою е специфіка цього фестивалю? - Фестивалів в Україні не так уже й багато. Наприклад, у Фінляндії протягом року відбувається 25 фестивалів джазової музики й близько 150 музичних фестивалів узагалі. У нас я можу назвати лише три міста — Київ, Донецьк, Одеса, де джазові фестивалі стали традиційними. У Вінниці, Ужгороді та Львові це заходи спорадичні. Сподіваюся, фестиваль у Коктебелі стане постійним. Це перший фестиваль, що проходить безпосередньо поблизу моря влітку. - Які стилі й напрями були представлені? - Колективи були доволі різні і за національною ознакою, і за творчими уподобаннями, і за манерою виконання. Широким був діапазон стилів і напрямів: від стандартних композицій до етно-джазу. - А рівень виконання музикантів? - Хоча в програмі фестивалю брали участь студенти, рівень виконання музикантів можна визначити як найвищий світовий. До речі, на гроші, які студенти заробили на фестивалі, вони поїдуть до Прибалтики, де я даватиму майстеркласи. Молоді музиканти почують там найкращі зразки світової джазової музики. На превеликий жаль, "залізна завіса" у нас так і не впала, ми не маємо інформації про культурні події у світі. - Якою була програма фестивалю? - Дуже насиченою. Виступи музикантів починалися о 18.00, а вдень буяли витвори перформенса та боді-арту. - На Вашу думку, яке місце займає джаз у світовому просторі? - Раніше серед розважальної музики був лише джаз. Це вже згодом з'явилася поп- і рок-музика. Приїхав якось до мене друг із-за кордону, увімкнув телевізор і каже: "Це й є ваша музика?" Мені стало так соромно, адже в нас є цікаві талановиті музиканти. Розумієте, модна в нас сьогодні фраза "бути не в форматі" існує лише на пострадянському просторі. Джаз є музикою Інтелектуалів, він — одна зі складових великого мистецтва взагалі. Чи інший приклад. Мій друг Ендрю Арнаутофф — відомий контрабасист зі Сполучених Штатів — розповів парадоксальну річ. По-перше, попри існування професійної джазової освіти і виховання в Америці, джаз там не є складовою американської культури. По-друге, економічні й творчі аспекти "погнали" джаз до Європи. Польща, скандинавські країни, Іспанія і є нині європейськими осередками джазу. - Чи має джаз якийсь статус в Україні? - Офіційно - ніякого. Ніхто ним не переймається. Потрібна постійна підтримка влади та спонсорів. Спасибі, що хоч фестиваль "Єдність" не обділений допомогою. Біда в тому, що наших музикантів за кордоном знають більше, ніж у нас. Про що можна взагалі говорити, якщо в Україні немає не тільки своєї федерації джазу, а навіть джаз-клубів. - Чи можна говорити про таке явище, як український джаз? - Безумовно. Але йдеться не лише про народні пісні як основу джазових композицій. Так працює Петро Пашков з "Вуйко бенд". У нас є музиканти зі світовим ім'ям — той же Енвер Ізмайлов. Головне, що в світі нас уже знають. - Наскільки вільними є нині в Україні джазмени — від творчого до соціального аспектів? - Вони завжди були вільними, адже ними ніхто не опікується. Добре, що вони не залежать від політики й цензури. У Росії, приміром, так звані "попсовики" страшенно заангажовані. З іншого боку, мої диски, наприклад, продаються лише за кордоном, а хто має можливість, випускає їх за власний кошт в Україні. Наші музиканти ледачі. Весь час жаліються, а докласти зусиль до виготовлення власної "продукції" не хочуть. - Протягом 20 років Ви викладаєте в КВДМУ ім.Р. Ґлієра. Яким є потенціал Ваших студентів? - Ви знаєте, безкоштовно вони ще не навчилися вчитися. Хто має можливість — іде за кордон, де платить за освіту великі гроші. Найбільш серйозні вже створили колективи. Проблема в тому, що в нас не вчать боротися за свою професію. - Чи вбачаєте Ви в комусь із них особистість? - У джазі особистості вирізняються років у 40, адже це мистецтво є філософією буття. Людина має багато читати і вміти думати. Скажімо, в Польщі молодь формується набагато швидше. Проблема більш глибока — у нас немає правильної системи навчання джазових музикантів, немає викладачів — зарплата мізерна. Усе тримається лише на ентузіастах... - Відомо, що нині польський джаз тримає першість у Європі. Які перспективи у нас? - Наші музиканти світового рівня майже всі працюють за кордоном. Мої студенти, які ідуть туди навчатися, там і залишаються. У нас навіть немає місця для виступів джазменів. Грати джаз і заробляти на цьому гроші важко навіть в Америці. Поляки ж завжди мали здоровий гонор. Отож їхній джаз витримав радянські часи. Нині вони — перші. Хоча музичні ніші європейського простору заповнені майже рівномірно. Тож у них перспективи є. У нас — поки що ніяких... Людмила Губенко На нещодавньому Міжнародному фестивалі "Кіно-Ялта" практично не було пізнаваних облич, без чого жоден кінофорум нібито і сенсу не має. Ні, звісно, за великого бажання в непримітних субтильних дівчатах можна було впізнати запитаних актрис російських серіалів Ірину Лачипу та Ганну Большову, на пляжі побачити Дмитра Харатьяна, який демонстрував себе, скромного Володимира Коренєва (пригадуєте "Людину-амфібію"?) та нашого Олега Драча, на закритті — Ігоря Ліфанова (найбільшого "отморозка" російських серіалів) і Михайла Пуговкіна... Для кіноманів ще два-три режисерські обличчя, можливо, щось нагадали. І це — практично все. Але сказати, що фестиваль відбувся за цілковитої відсутності зірок кінематографа, було б несправедливо. Інша річ, що зірок цих в обличчя мало хто знає. Гаразд, назву фільми: "Брат", "Брат-2", "Війна", "Антикілер 2", "Водій для Віри", "Бумер"... А теперпрізвища: Сергій Сельянов, Володимир Кільбург, Михайло Зільберман, Сергій Чліянц... Що, знову ні про що не говорить? Ні, але цих персонажів (і не лише, до речі, їх) треба знати. Це — продюсери. А отже — провідні фігури кіновиробництва. Так відбувається в усьому світі. З певного часу — й у Росії (див. довідку "Дня"). А ми, як завжди, йдемо своїм шляхом. ПРО СТУДІЇ НАГАДАЛИ, ЧАС ЗГАДАТИ ПРО ФІЛЬМИ Фестиваль "Кіно-Ялта" існує вже кілька років, але якось не дуже переконливо. Може тому, що початкова його мета була досить утилітарна. Нагадати про Ялтинську кіностудію, зважаючи на унікальні географічні особливості Криму, справді неповторну. Про що, до речі, свідчить і кількість знятих на студії радянських, а тепер вже й російських фільмів (до нинішнього фестивалю навіть видали буклет-кінокарту під назвою "Земля-кіноактриса". Земля в цьому випадку, як ви розумієте, — це Крим). Крім того, студію оновили — знову ж таки привід привернути увагу. Привернули. Сьогодні ЗАТ "Ялтинська кіностудія" справді обіцяє стати повноцінною кінофабрикою. Головне, щоб знаходилися ті, хто хоче й може знімати кіно. І фестиваль у цьому вже жодної ролі не грає. І тоді минулого року вирішили зробити "Кіно-Ялту" фестивалем продюсерського кіно. Поки що — України та Росії. У перспективі — з участю також Білорусі та Казахстану, а далі — побачимо. Рішення досить мудре. По-перше, кінопроцес пішов. У Росії — це точно. У нас поки що пожвавлення малопомітне (принаймні в кінотеатрах українського фільму вдень із вогнем не знайдеш), але деякі амбіції стосовно цього вже наявні. По-друге, на мій погляд, жодного іншого, крім продюсерського, кіно сьогодні й бути не може. І тут не має значення, хто саме фінансує фільм — держава, телекомпанія, приватний інвестор (чи всі вони разом на паях, як найчастіше й буває). Значення має, хто захоче реалізувати отакий кінематографічний проект. І хто візьме на себе відповідальність за його реалізацію. Ні, хочуть багато — і сценарист, і режисер, і оператор, і актори, і багато, багато, багато хто (адже кіно, як відомо, мистецтво дуже колективне). З відповідальністю (зокрема й за витрачання знайдених на проект грошей) — звісно, не все так просто. Ось для цього, по суті, і потрібен продюсер. Він має знати не лише, як витрачати гроші, а й на що, тобто який продукт (якщо хочете, назвіть витвором мистецтва) він хоче зробити та кому його продати. А ще бажано знати, чи користується цей продукт попитом. Відповісти на це запитання й покликаний фестиваль "Кіно- Ялта". І хоча цілі форуму організатори (тут список дуже значний: Федеральне агентство із питань культури та кінематографії Російської Федерації, Міністерство культури та мистецтв України, ЗАТ "Ялтинська кіностудія", продюсерська фірма "Арчі-продакшн", оргкомітет очолює голова Верховної Ради Криму Борис Дейч) формулювали вельми витіювато, приміром — розвиток і популяризація національного кінематографа України та Росії, пошук взаємовигідних зв’язків між двома країнами, активізація ділової співпраці і навіть — розширення присутності українського та російського кіно в світовому культурному просторі (що все по собі правильно та заслуговує на грунтовне осмислення). Але для початку ялтинці та численні відпочиваючі мали визначитися: яке, власне кажучи, кіно їм подобається. А ВИБИРАТИ З ЧОГО? Чесно кажучи, саме це запитання викликає в мене дискомфорт. І ви зараз зрозумієте чому. Росіяни вибрали сім картин, керуючись зборами за перші три тижні прокату фільмів, які вийшли на кіноекрани з липня минулого року. Ви можете собі уявити щось подібне стосовно українських фільмів? У тому значенні, які взагалі вітчизняні фільми минулого чи цього року виходили в прокат? "Водій для Віри" Павла Чухрая, до якого ми завдяки Богдану Ступці та каналу "1+1" маємо стосунок, не береться до уваги, оскільки з’явився на екранах днів десять тому. Загалом, формувало українську програму наше Міністерство культури та мистецтв. Чесно кажучи, розгулятися не мали з чого. Що мали — те й показали. "Золоту лихоманку" Михайла Бєлікова, "Троянський спас" Олександра Денисенка, зняті на бюджетні гроші, "Залізну сотню" Олеся Янчука (фінансував картину зарубіжний інвестор), а в позаконкурсному показі — "Кровні пута" Олега Гаренчара (фільм створено в коопродукції, продюсер із української сторони — Микола Княжицький). Російська програма мала такий вигляд: "72 метри" Володимира Хотиненка, "А вранці вони прокинулися" Сергія Ніконенка, "Антикілер-2" Єгора Кончаловського, "Навіть не думай-2. Тінь незалежності" Руслана Бальтцера, "Єгер" Олександра Цацуєва, "Ігри метеликів" Андрія Прошкіна та "Неслужбове завдання" Віталія Воробйова. Усі ці картини протягом тижня безкоштовно демонстрували в готелі "Ялта", де жили учасники фестивалю, в кількох будинках відпочинку, в ялтинському кінотеатрі "Сатурн" і просто неба на набережній. Глядачам залишалося їх лише подивитись, що, слід визнати, вони й робили досить охоче, а потім оцінити за 5-бальною системою. Усе було як на "дорослих" виборах — треба було кинути в урну виданий перед сеансом "корінець". Навіть рахункову комісію створили в складі кінознавця Ірини Зубавіної (Україна) та російського актора Віктора Проскуріна. До речі, підрахунки дещо спантеличили учасників фестивалю, які прогнозували що, по-перше, глядачі на відпочинку віддадуть перевагу чомусь зовсім необтяжливо-розважальному (тут якнайкраще підходить "кліповий" "Антикілер-2", або досить кумедному фільму-пародії "Навіть не думай 2"), апо-друге, картини українською мовою в практично російськомовній Ялті не мають жодних шансів. Експерти помилилися. Утім, не можу не додати, що якщо деякі наші картини й не могли особливо на глядацьку увагу розраховувати, то зовсім не через мову, а через абсолютну художню неспроможність. ПІДСУМКИ Головний приз Міжнародного фестивалю продюсерського кіно "Кіно-Ялта" — статуетка "Біжуча по хвилях" роботи скульптора Олександра Бурганова, а також технічна підтримка нового повнометражного фільму у вигляді фінансування купівлі кіноплівки на суму, еквівалентну 10000 (десять тисяч) доларів США, за підсумками голосування глядацького журі присуджено фільму "72 метри" (Росія), продюсери Анатолій Максимов і Костянтин Ернст, режисер Володимир Хотиненко. Перший спеціальний приз — державна фінансова підтримка проведення прем’єрного показу в Росії українського фільму — отримала картина "Залізна сотня" (Україна), продюсери Юрій Борець, Орися Борець і Олесь Янчук, режисер Олесь Янчук. Другий спеціальний приз — державна фінансова підтримка проведення прем’єрного показу в Україні російського фільму — отримала картина "Єгер" (Росія), продюсери Михайло Колод і Дмитро Воробйов, режисер Олександр Цацуєв. Спеціальні призи: У номінації "За краще дитяче кіно" нагороду вручено дитячому гумористичному кіножурналу "Ералаш" у зв’язку з 30-річчям від дня створення. У номінації "Земля — кіноактриса" переміг фільм "Водій для Віри" (спільний проект Росії та України), який повністю було знято в Криму. Нагороду в номінації "За створення жіночого образу у вітчизняному кінематографі" здобув фільм "Благословіть жінку" (Росія). Приз "Вірний продюсер" вручено продюсеру Сергію Кучкову. "Приз прокатника" вручено картині "Кровні пута" (Україна), продюсер Микола Княжицький. У номінації "За кращий акторський ансамбль" відзначено творців фільму "Шкіра Саламандри" (Росія): продюсер Михайло Бабаханов і режисер Олексій Рудаков. Приз "Продюсерський дебют" отримав фільм "Іменини" (Росія), продюсер картини Світлана Ікрамова. НОВА МІФОЛОГІЯ Якщо подивитися на перелік головних фільмів-переможців, напевно, варто визнати, що коли на фестивалі продюсерське кіно називали як синонім кіно масовому, касовому, "смотрибельному", то це мало певний сенс. Усі три фільми — більш чи менш талановито, але безперечно професіонально та виразно розказана історія. І ще. Це спроба знайти нового героя або, якщо хочете, створити нову міфологію. Чи це сучасні моряки-підводники ("72 метри"), воїни УПА ("Залізна сотня"), чи колишній спецназівець ("Єгер"). Але це все дуже воєнізоване, дуже прямолінійне, дуже жорстке і навіть жорстоке. Ось і не знаєш, чого чекати: чи, коли кіно стане добре, чи ми, глядачі, людянішими... ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ Коли після оголошення результатів фестивалю ми із заступником міністра культури та мистецтв України Тимофієм Коханом обговорювали плюси та мінуси представленої на "Кіно-Ялті" української програми, він цілком справедливо зауважив: мовляв, росіяни планують випустити цього року 60 проектів і самі визнають, що з них лише фільмів п’ять будуть хорошими. Утім, ККД шедеврів — усього декілька відсотків від загальної кількості вироблених картин — характерний для будь-якої кіноіндустрії. Так ось, зазначив Тимофій Кохан, нам би випускати фільмів 20—25 на рік — і тоді можна повернути українське кіно до кінотеатрів. Причому сам він цю цифру вважає цілком реальною вже в найближчій перспективі. Треба, мовляв, лише підтримати окреслені тенденції, залучати телекомпанії, співпрацювати з іншими кінематографіями тощо. Слухала я, признаюся, досить стримано. А потім пригадала, що однією з найобнадійливіших подій фестивалю став показ чотирьох короткометражних фільмів молодих українських режисерів, створених у рамках кінопроекту Західноєвропейського інституту "Кохання — це..." ДОВIДКА Гільдію продюсерів Росії заснували 14 вересня 1996 року. За цей час вона пройшла довгий шлях, пов’язаний із встановленням професії продюсера в Росії, і з розвитком кінематографічної галузі як перспективної сфери виробництва та бізнесу. На початку 2004 року, з огляду на реально змінну ситуацію в сфері кіновиробництва, керівництво Гільдії ухвалило концептуально важливе рішення про зміну свого статуту, внаслідок чого на певних умовах членами Гільдії тепер можуть бути не лише фізичні, а й юридичні особи — російські кіностудії-виробники та кінокомпанії-виробники. Сьогодні Гільдія продюсерів Росії об’єднує всіх найбільших учасників індустрії кіновиробництва в РФ. Серед пріоритетних напрямів діяльності Гільдії — створення єдиної юридичної бази, що регулюватиме діяльність продюсерів і кінокомпаній, ініціація нових законодавчих актів у цій сфері, що сприятимуть розвитку кіноринку в Росії, в тому числі пов’язаних із міжнародною співпрацею. А також — надання та захист корпоративних інтересів кінобізнесу в державних структурах, взаємодія з усіма професійними, громадськими та комерційними об’єднаннями з метою регулювання ринку кіно, який динамічно розвивається, в тому числі ринку творчої праці. Донедавна Гільдія існувала як закрита цехова спільнота, що було зумовлене невисоким рівнем кіновиробництва в Росії. Сьогодні, коли наші сусіди переживають найсправжнісінький бум кіновиробництва, зумовлений безпрецедентним розвитком телеринку та ринку кіно-театрального прокату, ситуація докорінно змінилася. У Росії існує організація, чиїм завданням є — захищати інтереси та права продюсерів і виробників, що охороняються законом. З 1997 року Гільдія продюсерів Росії офіційно є членом ФІАПФ і представляє кіноіндустрію РФ у цій авторитетній міжнародній організації. Ця частина діяльності Гільдії дозволяє російським продюсерам почуватися частиною світової кінематографічної спільноти та бути інформованими про події, які в ній відбуваються. Вищим органом Гільдії є Загальні збори, які обирають правління та президента Гільдії. Президентом Гільдії з моменту її утворення є Володимир Досталь. Ганна Шеремет, Рада міністрів Криму ухвалила рішення провести на початку жовтня фестиваль "Українське сало 2004". За задумом авторів ідеї, фестиваль повинен поєднувати традиції народного гуляння і можливості оптового ярмарку, де виробники та торгова мережа зможуть укладати операції. Як повідомили "Дню" в прес-службі Ради міністрів Криму, заступник голови організаційного комітету Сергій Раскін сказав, що запрошення до участі у фестивалі направлені в усі області України. Крім того, в Криму планують запросити на фестиваль найбільших національних виробників м’ясної промисловості та дирекції найбільших мереж супермаркетів. У числі потенційних учасників уряд Криму бачить також дирекції ринків, здравниці та готелі півострова. Оргкомітет, повідомив Сергій Раскін журналістам, планує направити запрошення взяти участь як спостерігачів першого фестивалю посольствам країн, де сало також є частиною національної кухні. Причому в Криму планують, що саме кримський фестиваль сала стане традиційним. І наступного року, за підтримки дипломатичних місій, до участі у фестивалі організатори збираються запросити представників ділових кіл із Росії, Білорусі, Польщі, Чехії, Німеччини, Угорщини та країн Балтії. Але оскільки сало невіддільне від горілки, оргкомітет розраховує на спонсорську підтримку національних горілчаних виробників. Їх участь у фестивалі також стане темою переговорів, оскільки фестиваль задуманий як позабюджетний. "Мені здається, ідея загальнонаціонального конкурсу сала давно витала в повітрі, — пояснив Сергій Раскін. — Багато задумів народжується вже в процесі підготовки. Але, головне, ми хочемо, щоб фестиваль став яскравою пам’ятною подією, гідною українського національного продукту". У зв’язку з цим організатори збираються запропонувати загальнонаціональним телевізійним каналам виступити як інформаційні спонсори фестивалю. Очолює оргкомітет Голова Ради міністрів Криму Сергій Куніцин. Микита Касьяненко, Сімферополь Музы и торгаши в Коктебеле Волошина В Крыму прошел фестиваль "Куриный бог". Без призов и наград, но, что называется, с пользой, комфортом и поджариванием ритуального быка. Первый день фестиваля в Коктебеле был отдан музыке. Выступали певцы из Большого театра, из "Геликон-Оперы", звучала классика. Происходило это в просторной артистической усадьбе, только что построенной одним из организаторов фестиваля, солистом Большого театра Станиславом Сулеймановым. А на следующий день, который можно назвать литературным, участники собрались в доме-музее Волошина. Сюда приехали известный еще с застойных лет прозаик Виктор Ерофеев (он тоже строит здесь дом), Эдуард Тополь, Евгений Киселев, виднейший польский политик Адам Михнек и другие литераторы, музыканты и политики. Обменивались мнениями о жизни и литературе, излагали свое понимание нынешней ситуации, представляли фрагменты новых произведений, говорили о себе. Адам Михнек, разогретый крымским солнцем, рассказывал о трудностях в польской экономике и о прогрессе в отношениях Польши и Украины, восхищался нашими женщинами и крымским вином. А вот на третий день, после дискуссии, в которой активно участвовали и музейные работники, всей многоликой компанией во дворе усадьбы поджаривали быка. Главное же - знакомились и активно общались, что было не последней задачей "Куриного бога". Собравшиеся не ставят перед собой задачи корпеть над какими-то декларациями или зарабатывать деньги. Здесь важнее взаимоподзарядка людей, представляющих разные сферы жизни - от литературы до политики. Тут не вручают призы, не определяют лучших и худших. Словом, акцию эту, организованную частными лицами Сулеймановым и Ерофеевым, скорее можно считать встречей друзей. За подобными "фестивальчиками" видится большое будущее. МЕЖДУ ПРОЧИМ Дом Волошина в Коктебеле - главная достопримечательность этих мест, где других художественных ценностей, окромя моря, гор и камней, лично мне обнаружить не удалось. В пляжный сезон везде и всюду - торговые ряды. Палаточники развернули свою деятельность уже до тех масштабов, что буквально заслонили и забаррикадировали подступы к Волошинскому храму... Дом стоит несчастным сиротой на побережье, где все на продажу. Тысячи пляжников с отвисшими животами в разноцветных плавках, накупив раков и креветок, в этих же плавках заваливают в литературную святыню, где когда-то пересекались судьбы Цветаевой и Эфрона, Черубины де Габриак и Гумилева, Ходасевича и Эренбурга. Хорошо, если эти курортники хотя бы внемлют атмосфере дома и пытаются вникнуть в пласты великой литературной истории... Но когда туда попал я, то почему-то "повезло" встретить контингент дикого "хамыдла" - громкий смех, обезьяньи ужимки и сальные комментарии. Дом Волошина изначально проектировался как некое подобие храма: конусовидные окна, из которых открывается потрясающая перспектива на море, внутренний интерьер, в деталях которого ощущаешь нечто священное... Впрочем, хамы в храмах появлялись в разные времена. А Дом Волошина, переживший большевистскую инквизицию и фашистскую оккупацию, надеюсь (дай Бог), будет стоять веками, все-таки пересилив нынешнюю торгово-продажную экзекуцию... Показательный штрих: вход на один из пляжей крымского побережья может стоить 15 гривен, вход в домик Волошина - только 6. Станислав Бондаренко, Олег Вергелис Кожний фестиваль складається з формальної і неформальної частин, і чим концептуальніша перша і душевніша друга, тим успішнішим можна вважати захід. Міжнародний кінофестиваль продюсерського кіно Росії й України "Кіно-Ялта", який у такому форматі проводиться вдруге, а до цього два роки називався Тижнем українсько-російського кіно, крім пізнавальної функції - ознайомлення курортників із новинками національних кінематографів, - виконав і свою діагностичну роль. Він показав, що спільних проблем в українського і російського кінематографа немає ніяких - наш працює над виведенням продюсерів за методом in vitro, а їхній серйозно збирається ділити перші гроші, які замаячили від прокату своїх власних, російських картин. Продюсер - це... Продюсерське кіно - це кіно для глядачів, тож їм і бюлетені в руки. Ялтинські курортники і корінні кримчани в першу чергу дивилися кіно - українське і російське, а на виході голосували за п'ятибальною системою. Правда, глядацький успіх у Ялті - теж поняття відносне, адже всі кінопокази були безкоштовними, а голосувати папірцями, а не реальними грошима завжди простіше і не так відповідально. А в цей час у готелі "Ялта" - на обідах і на пляжі, на терасі готелю, в басейні, в конференц-залі російські продюсери та українські режисери, державні чиновники і продюсери намагалися знайти спільні точки перетину. Завдання не з простих. У 2002 році у Росії було знято 57 художніх фільмів, у 2003 - 75, на 2007-2010 роки прогнозується довести кількість національного кіновиробництва до 120-140 стрічок на рік, бо в світі прийнято говорити про національний кінематограф як про суспільний чи культурний феномен тільки тоді, коли річна кількість картин сягає сотні. З даними продюсера Сергія Сельянова, частка російських фільмів у прокаті сьогодні складає 7%, за минулорічними даними Михайла Швидкого - 20%. І як тільки обсяги російського кіновиробництва зашкалять за 100 картин на рік, кіношники готові пролобіювати введення квот на американське кіно в російському прокаті, а поки такі ініціативи вони вважають передчасними. Минулого року в Україні було знято двi повнометражнi iгровi картини, а в прокаті вітчизняне кіно займає, за оптимістичними даними заступника міністра культури з питань кіно Тимофія Кохана, 1%. Російські законотворці звільнили кінематографічну галузь від ПДВ, а українські трударі великого екрана сплачують ПДВ п'ять разів - на всіх етапах виробництва, і на такі шалені суми податків не вистачить ніяких продюсерських коштів. Росіяни сьогодні можуть говорити про прокатний успіх "Бумера", "Антикілера", "Нічної варти" (5,3 млн. $ за перший тиждень прокату), а що у нас? Механізму змусити кінотеатри взяти в прокат вітчизняну стрічку в держави чи міста немає, а віддавати хороші сеанси нерозкрученому і, давайте будемо чесними, слабкому українському фільмові власник кінотеатру не стане ні за які гроші. І нехай повернення грошей у російському кіно поки що так оптимістично виглядає тільки в розмовах російських продюсерів, реально Сергій Сельянов ("Війна", "Брат", "Брат-2", "Олігарх", "Кукушка", "Особливості національного полювання") сказав, що якщо їхні стрічки і не повертають гроші зразу після прем'єри, як це прийнято у всьому світі, то, скажімо, "Брат" приносить гроші його творцям до сьогодні - від прокату, відео, DVD. Гільдія продюсерів Росії існує 6 років, але тільки в цьому році, коли в кінобізнесі запахло нарешті грошима, було вирішено реформувати гільдію, встановити правила гри на ринку, структуризувати його і зробити прогнозованим. Знову ж таки запах грошей змусив переглянути і законодавство з авторського права, цій проблемі був присвячений окремий "круглий стіл". Скажімо, якщо раніше режисер не вважався автором фільму, авторське право на свою роботу мали тільки сценарист і композитор, то зараз, за російськими законами, режисер вважається не просто виконавцем, а автором. І ці закони реально працюють у судах. Начальника управління кіно Міністерства культури і мистецтв україни Миколу Мазяра цікавило питання авторських прав в умовах, коли держава виступає головним продюсером. Його російська колега відповіла, що їхнє міністерство на 5 років делегує свої права продюсеру, і протягом цього часу він має перераховувати міністерству гроші відповідно до частки державного внеску. І головне завдання міністерства культури – повернути протягом кількох років гроші, затрачені на виробництво фільму. В Україні ж усі фільми, зроблені за держзамовленням, або на 90% на державні гроші, і всі права теж належать державі в особі Міністерства. Тому вони й лежать на полицях і у фондах, тому їх ніхто не просуває, не тиражує, не дбає, щоб це кіно вийшло на відео чи DVD. Тому й здивувалася моя сусідка по номеру, відомий режисер-аніматор Наталя Марченкова, коли, включивши телевізор, побачила на одному з російських каналів свій фільм. Бо права – в Міністерства культури. Що в Росії - держзамовлення, в Україні - продюсерське кіно У конкурсі фестивалю було представлено 7 картин, їх відбирали за даними по прокатних зборах журналу "Кінобізнес". 4 із 7 стрічок зроблені за підтримки Міністерства культури, а одна - за сприяння Міністерства у справах друку, телерадіомовлення і засобів масових комунікацій, тобто державних структур. А це значить, що на практиці російські продюсери не так уже й цураються бюджетних грошей, як пафосно розповідають за кухлем пива, за словами одного з найуспішніших московських продюсерів Сергія Сельянова, "державні гроші розбещують тільки "уродів". Із українських - трьох конкурсних і одного позаконкурсного - фільмів, "Залізна сотня" (режисер і копродюсер Олесь Янчук) і "Кровні узи" (продюсер Микола Княжицький) - суто продюсерські проекти, а "Троянський спас" (реж. Олександр Денисенко) і "Золота лихоманка" (реж. Михайло Бєліков) - на 90% зняті за державний кошт, правда, чомусь у фестивальному каталозі цього не було зазначено. Художній шок після перегляду конкурсних картин був сильний. По-перше, подивившись "Антикілер-2", "72 метри", "Єгер", "Ігри метеликів", я ясно усвідомила, що це кіно чужої, іншої країни, яку я не знаю і з якою себе не ідентифікую. Я й досі не можу зрозуміти: чеченський синдром - це тотальна проблема суспільства чи кон'юнктурна фабула? По-друге, так як український кінематограф схибнувся на гетьманській добі, так росіяни вподобали тему Великої Вітчизняної - "Водій для Віри", "Неслужбове завдання", "Свої" тощо, улюблений жанр - військово-патріотичний бойовик. По-третє, смішно говорити про нашi "Троянський спас" і "Золоту лихоманку" як глядацьке кіно. Як ви собі уявляєте цього глядача, так і кортіло мені запитати у режисерів. Народна комедія "Троянський спас" весь час прагнула потрапити в стилістику Кустуріци, це ніби мало б її якось убезпечити від нападок на придуркуватість і кіч, але екранізацію анекдотів про кумів і Любов Богдан у головній ролі навряд чи хтось може витримати дві години. І "Золота лихоманка", цікава формально - кінокритикам і кінознавцям, відвідувачів кінотеатрів не зможе привабити навіть постатями Степанова, Лінецького і дизайнера Діани Дорожкіної. Найдивніше, що фільм Олеся Янчука "Залізна сотня", який розповідає про боротьбу УПА в 1944-1947 роках на території Східної Польщі, був найбільш глядацьким. Детальніше про нього "УМ" напише в наступних номерах, але в основі фільму лежить історія, яку можна додивитися до кінця. З усіма обмовками "Залізна сотня" має чітку глядацьку аудиторію, людей, які хочуть мати уявлення про свою історію в художній обгортці, зрештою російське кіно зараз займається художнім коригуванням історії, хіба не так? Так ось, у зрілому суспільстві такий фільм вважався б держзамовленням - зрозуміло чому, а в нас він продюсерський, а держзамовлення - це "Троянський спас". Недарма "Залізну сотню" відзначили і глядачі, причому лауреатський список повний парадоксів. Гран-прі фестивалю - статуетку "Та, що біжить по хвилях" і 10000 доларів на плівку нового проекту отримали продюсери фільму "72 метри" Анатолій Максимов і Костянтин Ернст, першу премію - "Залізна сотня", другу - російська картина "Єгер". Перша і друга премія - це взаємозалік Росії й України, державна підтримка прем'єрних показів українського фільму в Росії і російського в Україні, приблизно 5 прем'єр у містах-мільйонниках. І виходить, що Росія підтримуватиме фільм про бійців УПА, а Україна просуватиме картину про російський підводний човен, в якому відчутний такий антиукраїнський душок. Чудні діла твої, Господи... Ці порівняльні характеристики в жодному разі не слід сприймати як традиційну форму національного мазохізму. Так, сьогодні кіно в Україні і Росії - у різних вагових категоріях, причому для цього існують непробивні об'єктивні причини. Так, ми привезли на фестиваль не блокбастери. Так, у нас обмаль ідей, грошей. Але головне - чітко сформулювати для себе головну мету, чи, якщо хочете, завдання своєї участі в цьому фестивалі. Не привернути ж, врешті-решт, увагу до російської Ялтинської кіностудії їхали за державний кошт майже 30 учасників кінофестивалю з українського боку. Заступник міністра культури з кіно Тимофій Кохан так прокоментував позитивний, "навчальний" бік "Кіно-Ялти": "Що нового я взяв для себе? По-перше, законодавча база, державна підтримка кінематографа, цей досвід для нас дуже важливий. По-друге, копродукція, тобто у нас практично не відпрацьована схема спільних проектів - Міністерство культури-телеканал. Ми довго мучилися з юристами телеканалу "1+1", бо просто не знали, яким чином поєднати інтереси, виробничу базу. Надання бюджетних коштів Федеральним агентством з культури Росії проходить як грант, у нас усе це йде через казначейське обслуговування". Що таке Ялта без кіностудії? Алушта Як написав у російському журналі "PROкат'" генеральний продюсер "Кіно-Ялти" Сергій Аршинов, "фестиваль продюсерського кіно "Кіно-Ялта" був задуманий як захід, покликаний привернути додаткову увагу до оновленої Ялтинської кіностудії. На мій погляд, мети досягнуто. Але уваги ніколи не буває багато". Ялтинська кіностудія, яка цього року відзначає 85-річний ювілей, ось уже 5 років як російське ЗАТ, і, за словами генерального директора студії і водночас президента фестивалю Валерія Пендраковського, минулого року кіностудія стала рентабельною. 2 мільйони доларів - мільйон на технічне оснащення і мільйон на інфраструктуру, вкладених російським інвестором, почали працювати - річний оборот студії за 2003 рік склав 1млн. 200 тисяч доларів. За 5 років "нового життя" на студії знято 34 картини. А зараз на Полікуровському пагорбі, прекрасних натурних майданчиках, де можна знімати і тропіки, й Італію, і гори, і скелі, побудовані 24 декорації до російсько-української картини "Та, що біжить по хвилях", який знімає Валерій Пендраковський. Це наймасштабніший проект із часів радянського кінематографа. Чого варта лише декорація грінівського міста Ліс на 1,2 га полікуровського пагорба. У кам'яному осколку міста є аптека і трактир, темні підворiтні і вузькі узвози, склепіння і арки, базар. Iти бруківкою всередині справжньої, нефанерної, недешевої декорації - це фантастична химера. Валерій Пендраковський каже, що на "Мосфільмі" така декорація обійшлася б проекту в 700-800 тисяч доларів, тоді як у Ялті вона коштувала всього 150 тисяч. А оскільки вона зможе послужити років із 10, то на оренді кам'яного міста можна ці гроші й відбити, от тільки режисер категорично відмовляється здавати Ліс у лізинг, поки не змонтує "Ту, що біжить". За містом Ліс стоїть поміст із моторошною шибеницею, від якої інстинктивно хочеться триматися подалі, за шибеницею - легкий басейн із чотирма вишками з водозборами. 8 тонн води, що виливаються із бочок на вишках, імітують 10-бальні шторми, які крутять, мов трісками, макетами кораблів. Колись Ялтинська кіностудія спеціалізувалася на морських і комбінованих зйомках, Валерій Пендраковський хотів би відновити цю традицію. На "Тій, що біжить по хвилях" і буде відпрацьована технологія. Група два з половиною місяці знімала на справжніх кораблях, але оренда корабля коштує 2,5 тисячі доларів за день, тож художники зробили два макети - "Морська зірка" і "Та, що біжить по хвилях", кадри із штормом з бочок і дерев'яними парусниками монтажери потім поріжуть на 3-4-секундні "клаптики", аби ми з вами на великому екрані не змогли відрізнити море від басейну. Ялтинська кіностудія більшу частину своєї історії присвятила російському кінематографу - вона була філією "Мосфільму", потім філією кіностудії імені Горького, тут знімалась радянська класика - "Собака на сіні", "Людина-амфібія", "Кавказька полонянка", "Дама з собачкою", "Діти капітана Гранта", "Пірати ХХ століття", "Асса", "Острів скарбів", "Людина з бульвару Капуцинів", новий претендент на "Оскара" "Водій для Віри" та багато інших картин. Тепер студія повернулася до російських рук не через історичні, географічні чи політичні причини, вона стала південною базою російського кінематографа, прекрасним натурним майданчиком і шансом дешевого виробництва завдяки винятково фінансовим причинам і звичайно традиційно кримським запобіганням перед Москвою. Крім ландшафтного раю, тут від початку були хороші стартові умови для розторопного менеджера-господарника: підведені комунікації, павільйони, додаткові інвестиції у радянський довгобуд - 9-поверховий комплекс, який починали будувати для кіношників за СРСР, і у студії буде свій новий, сучасний технічно-офісний центр. Валерій Пендраковський говорить про викуп 14 га землі під кіностудією, і "гуд бай", Україна. Легально це зробити в нинішньому правовому полі неможливо, але хитра оренда на 99 років - чому б і ні? На Ялтинській кіностудії знімав першу "Роксолану" Борис Нібеєрідзе, останніми українськими кінематографістами, чия нога ступала на Полікуровський пагорб, були Олесь Санін та молоді режисери із проекту "Любов - це...". У складі фестивальної делегації як турист, правда, останнім побував Олесь Янчук, прицінювався до декорацій, до послуг, запитував про умови в готелі тощо. Ось такий пиріжок із Ялтинською кіностудією, яку піарить Міжнародний фестиваль "Кіно-Ялта". Різне Ви хотіли про зірок, шановні читачі? Вони теж були на фестивалі, але не в промислових масштабах. Найголовнішою зіркою з українського боку був актор Олег Драч, він був дотичний до фестивалю не тільки тому, що вів церемонії відкриття і закриття, а й тому, що знявся у двох фільмах, показаних у Ялті - конкурсному "Залізна сотня", і позаконкурсному - "Берег" із проекту "Любов - це...". По краю фестивальної орбіти пройшли Валерій Чегляєв і Євген Паперний, які розповідали глядачам, як класно озвучувати мультфільми. "Знайомі обличчя" з Росії були представлені Дмитром Харатьяном, зірками серіалів - Анною Большовою ("Остановка по требованию") і Іриною Лачиною ("Леди-бомж", "Леди-босс"), Віктором Проскуріним, який був членом лічильної комісії від Росії, і класичним красенем радянського кіно Володимиром Коренєвим із дружиною і онуком Єгором. У статусі VIPа перебував на фестивалі композитор Максим Дунаєвський, його навіть поселили окремо в готель "Ореанда", правда, звідти він утікав на дружні посиденьки "під патронатом" пива "Оболонь", на яких, до речі, багато спiвав і призабутий кумир 80-х Павло Сміян. Але якщо чесно, то нецікава, закулісна частина кіноіндустрії для нас сьогодні важливіша, ніж парадно-фасадна, бо від того, які підвалини кіно будуть закладені зараз, залежатиме, що ми з вами дивитимемося через 10 років, своє чи чуже, якісне чи примітивне. P.S. Якщо фільм має успіх, це бізнес. Якщо не має успіху, це мистецтво. Це професійний продюсерський жарт. Головне - без крайнощів. Валентина Клименко Главную роль в римейке "Королевы бензоколонки" играет актриса, снимавшаяся в "Ундине" и "Плейбое" В Крыму стартовала работа над "Королевой бензоколонки" - новой версией старой киносказки для зрителей телеканала "Интер". Как уже сообщали "Ведомости", племя младое наших кинематографистов не находит себе места, пересматривая черно-белые и цветные полушедевры советского кино, желая их усовершенствовать... Но не в конструкторском бюро, а на крымских ландшафтах перечитывается сегодня старая "Королева бензоколонки" - кинохит и лидер проката 1963 года, собравший тогда почти 35 млн. зрителей. Режиссерами старого фильма были Алексей Мишурин и Николай Литус. Над новой "Королевой..." работает режиссер Александр Кириенко. Производит фильм кинокомпания "Фильм ю. эй" по заказу телеканала "Интер". Местом событий выбрали крымскую автозаправку Vogue возле Партенита. Творческая группа обитает в гостинице "Рассвет" и от заката до рассвета (Тарантино и Родригес здесь отсутствуют) все творит и творит... Как стало известно "Ведомостям", события премьерной ленты перенесут зрителя в 1980-е: оказывается, тогда, как и сейчас, возникали перебои с горючим, хотя при коммунистах и личного автотранспорта было куда меньше. Но создатели разбавят бензиновую беду... куплетами. На съемочной площадке должны появиться группы "Ляпис Трубецкой" и "Грин Грей" в образах самих себя и добавить жару в общий музыкальный пожар в районе бензоколонки. Одной из главных героинь фильма станет пчела, которую изготовят аниматоры и компьютерщики. Она будет летать и жалить кого надо в нужное время и в нужное место. Тем более что будущая картина в основном завязана на натурных съемках. Работа над "Королевой бензоколонки" продолжится примерно до середины сентября. А "Ведомости" предлагают пасьянс главных персонажей фильма: из тех, что были, и из тех - что будут... ЛЮДМИЛА ДОБРЫЙВЕЧЕР Надежда Румянцева Звезда советского кино лихо каталась в этом фильме на роликах и перевоспитывала склочницу-буфетчицу. Для Надежды Румянцевой "Королева бензоколонки" стала началом конца карьеры. После этого у нее не было заметных ролей - началась эпоха забвения. Румянцева вышла замуж за высокопоставленного дипломата-грузина, объездила с ним много стран. Сегодня актриса прекрасно выглядит, занимается семьей, загородным домом и по-прежнему радует своим звонким голосом старых поклонников. Совсем недавно Румянцева снялась в роли узбечки в дипломной картине молодой режиссерши. Ольга Сидорова Молодую российскую актрису помнят зрители сериала "Ундина". Она также снималась у Сергея Соловьева в ленте "Нежный возраст". Кинокрасавицу неоднократно приглашали радовать читателей глянцевых мужских журналов (в частности "Плейбоя"), и она соглашалась. В новой "Королеве..." Сидорова играет сразу две роли - Людмилу Добрый вечер и ее маму Галину. Гример Галина Сальникова для второго образа целеустремленно "старит" миловидное лицо Сидоровой. Для актрисы сшили много костюмов. Ее нарядят то в мешковатые штаны, то в полосатую рубашку, то в дискотечный комбинезон. ПАНАС ПЕТРОВИЧ Андрей Сова Одна из самых ярких работ в "Королеве..." образца 1963-го. Сова был популярнейшим украинским эстрадным артистом - на одном уровне с Тарапунькой и Штепселем. Прекрасно читал юморески Глазового и Олийныка. Гастролировал, снимался. Его знали в каждом доме, а после концертов носили на руках. В 1980-е Сову подкосила страшная болезнь ног - он не мог передвигаться. И хотя в такой ситуации человеку не до смеха, большой артист выступал на сцене... сидя. А зал аплодировал ему стоя. Анатолий Дяченко Самое колоритное лицо современных мюзиклов. Раньше успешно играл в театре. Сегодня - пленник телевидения. Любимое лицо канала "Интер". Не только из-за клуба "Золотой гусак". Дяченко лихо сыграл в мюзикле "Вечера на хуторе близ Диканьки", стал родным отцом Алле Пугачевой в фильме "За двумя зайцами" (директор сети супермаркетов пан Коровяк). А в новом сезоне кроме "Королевы бензоколонки" Дяченко покажется в "Сорочинской ярмарке" в роли любящего папы группы "ВИА-Гра" РОГНЕДА КАРПОВНА Нонна Копержинская Неповторимая и незаменимая актриса украинского театра и кино. Массовый зритель знает ее по роли Секлеты Лымерихи в старом фильме "За двумя зайцами" ("Всі яблучка продала!") и по буфетчице из "Королевы бензоколонки" благодаря ее репликам: "А кто письмо-то написал?" - "А-но-ним!" - "Дал же Бог фамилию..." Копержинская могла украсить любую картину, в которой снималась. Сегодня нет актрис, равных ей в характерном амплуа. В 80-е, после изгнания из театра Франко, Нонна Кронидовна долго болела и страдала из-за своей невостребованности. Когда ее не стало, все поняли очевидное - незаменимые есть. Клара Новикова Уроженка Киева. Не порывает с малой родиной, регулярно приезжая на гастроли. Год назад снималась на "Интере" в роли Вороны в "Снежной королеве". Говорят, эта эстрадная чтица и штатная единица "Аншлага" просто мечтала заполучить роль буфетчицы. Якобы даже вела сепаратные переговоры с кем-то из творческой группы. Видимо, договорились. Новикова в хорошей форме. Таблоиды пишут, что она сделала пластическую операцию. После чего ей следовало бы сниматься не в ролях буфетчиц, а в образах королев красоты. Да, видно, не зовут. Олег Вергелис Міжнародний фестиваль народної творчості “Ялта-2004” кружляв у ритмі танців і пісень Європи і Азії Уже вшосте у Ялті збираються фольклорні колективи планети, щоб репрезентувати творчість своїх народів на набережній міста, що вважають чорноморською перлиною. Цього разу міжнародний фестиваль збігся зі святом кримської столиці, яке відзначають 14 серпня, тому ялтинське керівництво попросило організаторів фолькфоруму “Таврійські ігри” перенести його строки з травня чи вересня на серпень — пік курортного сезону. Але це спричинило деякий дискомфорт, адже господарі не змогли прийняти таку кількість артистів (до тисячі), як у минулі роки. До того ж не всі учасники “Ялти-2004” відповідали поняттю “автентичний народний колектив”. Утім, і любителям справжнього мистецтва було що побачити. Безперечним фаворитом усіх чотирьох днів свята став ансамбль Тбіліського університету імені Джавахішвілі. Його артисти — вихідці з дитячого “Арагві”, що вже тричі брав участь в ялтинському форумі. Нині тут працюють уже два покоління танцюристів, що дає змогу створити на сцені яскраву палітру грузинської пристрасті в пластиці. Так, старші вправно виконують танці з шаблями, майстерно крутять дівчат. А малеча — то просто диво! Уявіть, що десятирічні хлопчики, мов м’ячі, легко і пружно підстрибують у повітрі, а потім, зробивши в єдиному ривку з десяток піруетів, приземляються на одне коліно. Щоб такого досягти, потрібно віддати танцю все своє дитинство. Але варто було побачити, як ці юні грузини вибивали такти лезгинки, щоб зрозуміти, що іншої долі вони й не схотіли б. Керівник Давид Кіквадзе розповів, що виховав принципово нову плеяду танцівників, що набагато випереджає старших своїх колег. У країні дуже трепетно ставляться до народної культури, традиції тут підтримують на державному рівні. А цей ансамбль вважається послом миру і культури, бо з шаленим успіхом об’їздив уже пів-Європи. І в Ялті після кожного їхнього виходу на сцену завжди виходив котрийсь із глядачів (можливо, розігрітий не лише танцями, а й знаменитим кримським вином), хто намагався повторити грузинські екстремальні па. З вітчизняних колективів на автентику могла претендувати лише чернівецька “Смеречина”, що традиційно представляє Україну на міжнародному рівні. За майстерність і самобутність їй присвоєно звання народної ще у 1964 році. На численних конкурсах ансамбль здобув багато нагород, зокрема й “Золотий топірець” фестивалю гірських земель у польському місті Закопане. “Смеречина” також єдина з колишнього СРСР є володарем Гамбурзької премії Європи за збереження фольклору. Її виступ на ялтинській сцені вирізнявся театралізованістю. Поєднання пісні й танцю Буковини з сюжетами вечорниць, весілля, сватання чи ворожіння створювало особливий колорит і давало чимало інформації про побут мешканців Прикарпаття. Костюми і прикраси також строго відповідали традиціям. Починалися виступи з сурмлення трембіт, дівчата і хлопці виносили опудало й танцювали навколо нього, як водиться у буковинців купальської ночі. Згадався фільм Параджанова “Тіні забутих предків”. Принаймні, атмосфера концерту збіглася з мелосом славетної картини. А коли хлопці вшпарили гуцульський аркан, то глядачі просто не могли встояти на місці. Вразив ансамбль Українського культурного центру в Севастополі. П’ять літніх жінок у національному вбранні, яке пошили власноруч, виводили відомі пісні, серед яких “Ой ти місяцю, ой ти ясний...” І хоча багато в чому проглядалася суржикова суміш українських та російських деталей, сам факт любові до державної мови та культури у “місті російських моряків” давав надію. Від іспанського ансамблю “El Candil” очікували шаленої пристрасті знаменитого “фламенко”. Втім, його виступ, хоча й під брязкіт кастаньєт і підборів, видався вельми спокійним та малоенергійним. Чоловіки взагалі грішили зайвими кілограмами, які підкреслювали костюми з високою талією. Набагато цікавішим було тріо солістів, у супроводі якого танцювали “ліниві” іспанці. Цей ансамбль засновано для відродження і популяризації фольклору. До його складу ввійшли студенти Мадридського університету, а художніми керівниками є професійні виконавці, котрі добирають хореографічні сюжети різних регіонів, отож ми мали нагоду побачити зовсім несподіване іспанське мистецтво. А ось гості з Ізраїлю привезли сучасні танці на біблійні теми. Воно й зрозуміло, адже це молода держава, яка передусім прагне зібрати своє фольклорне надбання. Втім, молодіжний ансамбль з Назарета показав не лише культуру власної країни, а й суміжних з нею арабських держав, що було і сміливо, і шляхетно. Саме така позиція дала можливість артистам здобути популярність за межами Батьківщини. Танцюристи виходили на сцену босоніж і швидко рухалися під бадьорі ритми. Дивно, що у спекотному кліматі народжуються такі енергійні композиції. Артисти з берегів Мертвого моря мовою рухів розповіли про збирання апельсинів, де дівчата відверто зваблювали хлопців, знімаючи “урожай” не лише з фруктових дерев. А потім показали морський танець, дуже схожий на наше “Яблучко”. “Таврійським іграм” вдалося запросити й знаменитий ще з часів СРСР “Дзінтариньш”. Тут діти змалечку навчаються латвійського фольклору. В Ялту приїхало понад сто його учасників. Особливо чарівно виглядали найменші. Спокійні, виважені композиції нагадали про класику — хороводи з віночками, кружляння парами. А своєю екзотичністю і самобутністю запам’ятався корейський колектив. Жінки в яскравих кімоно дуже старанно виконували плавні рухи під струнні мелодії. Ведучий навіть пожартував, що вони встигають зробити лише два па за три хвилини. Та побачити це можна лише на фолькфесті, бо в урбаністичній Південній Кореї народне мистецтво стало екзотикою навіть для місцевого населення. Не зовсім зрозуміло, чому в репертуар “Ялти-2004” потрапили такі колективи, як луганська “Воля”, ялтинська “Чорноморочка”, співак з Болгарії Коста Бойчев, які привезли “попсу” ресторанного рівня. Все ж таки марка міжнародного фольклорного форуму передбачає більш строге ставлення до його учасників. Це не той випадок, коли потрібно гнатися за кількістю, адже ця крупномасштабна акція здобула патронат Президента України Леоніда Кучми. Народний депутат Ігор Франчук започаткував цей форум шість літ тому. Тоді ніхто не вірив, що він відбудеться хоча б удруге: був занепад у культурі. Та за минулі роки ялтинська набережна побачила 98 колективів з 44 країн світу. Більше того, саме це перетворило Ялту на столицю фестивалів, бо тепер тут щороку їхня кількість сягає 38 для митців різних жанрів. Представник міської державної адміністрації на зустрічі з журналістами розповів, що влада навчилася заробляти на цих заходах, бо, надаючи безплатно місце для сцени, тут отримують чималі дивіденди — фестивалі притягують відпочивальників. Це тішить, але тоді незрозуміло, чому не знаходять коштів для роботи санітарних служб — за два квартали від мерії лежать гори сміття, та й пляжі хотілося б бачити чистішими. А безплатно до моря вже практично ніде підійти — все узбережжя поділене між різними структурами. І щоб піднятися на Ай-Петрі, треба сплатити мито — три гривні. Ялта дедалі більше комерціалізується. Навіть порівняно з київськими цінами курортні прикро вражають. Десь переночувати за десять доларів на добу годі й думати. Втім, за будь-якої погоди місто прекрасне, особливо коли у його нічному небі спалахує яскравий салют. “Таврійські ігри” цього разу відзначилися — паралельно з фольклорним провели ще й фестиваль феєрверків. І ручаюся, що подібного не бачив навіть майдан Незалежності. Ліліана Фесенко ДО ЗМІСТУТуризм. Курорти. Мандрівки.На днях в Крыму прошел детский Крестный ход, посвященный 100-летию со дня рождения цесаревича Алексея. Его участники, в основном ученики воскресных школ Севастополя и их родители, отправились пешком из Херсонеса по пещерным монастырям Крыма. Маршрут включал в себя посещение православных обителей Мангупа, Эски-Кермен, Чалтер-Коба. Участок пути от Мангуп-Кале до плато Эски-Кермен участники Крестного хода, подобно Иисусу, входящего в Иерусалим, преодолеют на осликах. Животных предоставила крымская ферма, единственная в СНГ занимающаяся разведением ослов. Один из символичных аспектов избрания именно такого "транспорта" в том, что и у цесаревича Алексея был ослик, который до этого работал в цирке, отмечает организатор акции Лия Лаврова. Сервис ничуть не хуже заграничного Двухлетняя дочь Ивана Помагалова, директора фермы "Чудо-ослик" в крымском селе Залесное, очень любит играть в прятки с ослами — этому длинноухих научила деревенская детвора, которая готова проводить сутки на территории хозяйства. Стоит только спрятаться за углом фермерского домика и громко позвать осла по имени, как он начинает искать зовущего. Когда же находит, хватает губами за рукав и выводит на то место, откуда началась игра. Дочке Помагалова исполнился год, когда она впервые села верхом сначала на осла, позже — на лошадь. "Эти животные — наши партнеры, а не слуги, — уверяет Иван. — Вот вам пример: после родов моя жена попробовала ослиное молоко и сказала, что по вкусу оно очень напоминает человеческое". Еще год назад над братьями Помагаловыми — Николаем и Иваном — сельчане смеялись от души: потратили сумасшедшие деньги на то, чтобы привезти из Молдавии 24 ослов! "Не прошло и месяца, как у меня на ферме побывало все село, — рассказывает Иван Помагалов. — Просили покатать, погладить их. Подростки предлагали свою помощь по уходу за животными. А когда дело пошло вгору, в селе прониклись к ослам еще большей симпатией. И не мудрено, животные не только дают возможность заработать детям по 10—15 гривен в день за помощь на ферме, но и привлекают туристов, которые по ходу охотно покупают у местных селян овощи и молоко". Иван любит вспоминать, как сотрудники московской мэрии долго сокрушались, что сочли удовольствие прокатиться на осле одним из самых колоритных развлечений на Кипре, тогда как в Крыму это более чем доступное "лакомство". После дня, проведенного на ферме, гостям стало понятно — сервис в Залесном ничуть не хуже заграничного. Как Хрущев разогнал крымских ослов Средняя цена на осла в Крыму — $300, на лошадь — $150. Объясняется эта разница невероятной ослиной выносливостью, которая сочетается со здоровым прагматизмом. К примеру, если взвалить на осла на 5 килограммов больше, чем он может повезти (всадник обычно не должен весить больше 130 кг) — его ничем не заставишь сойти с места. Люди называют эту особенность тупым упрямством, а на самом деле ослиное благоразумие позволяет животному не тратить силы понапрасну. Видимо, потому спокойствие и философская отрешенность ослов всегда импонировала жителям Востока. Они-то знали, что ослу можно и нужно доверять -- он не только умеет выбрать самую короткую и безопасную дорогу в горах, но и может "унюхать" путь для водных каналов с горных рек на поля за 20 километров. "В хозяйстве крымчан всегда были ослы, — говорит Иван Помагалов. — И так до тех пор, пока Хрущев не ввел непосильные налоги на домашний скот, и пришлось платить одинаково дорогую пошлину и за корову, и за осла. Сельчане оставляли коров, а ослов просто выгоняли. Старожилы рассказывают, что, когда бездомных животных собралось слишком много, их отогнали и расстреляли солдаты в районе Меккензиевых гор". Сотрудники фермы считают, что и намного раньше к ослам люди относились с черной неблагодарностью. Отработав летне-осенний сезон на перевозках сена и вскапывании картошки, ослик зачастую оказывался за воротами — хозяева не считали нужным кормить его зимой. Выкапывая копытом скудное пропитание и добывая воду в заветных местах, крымские ослики переживали холода чаще всего в горах, пока не приходила весна, и владельцы не отправлялись на их поиски. Перерыв на 10-минутный водопой Надо сказать, что осел обходится не так уж и дорого: братья Помагаловы тратят на корма около двадцати тысяч гривен в год. Вопрос о том, как можно строить стабильный бизнес с учетом сложившегося представления об ослином упрямстве, возникает у многих гостей фермы. Помагаловы отвечают просто: если не перегружать животное непосильной работой, все будет в порядке. За 10 минут водопоя осел полностью восстанавливает свои силы, а в Залесном нет проблем с водой — местные жители провели родниковые каналы прямо в дома, а ферма тоже не осталась в стороне. Фермеры уверены, что главное — поймать момент, когда силы у осла на исходе, тогда и не будет никаких неожиданностей с его стороны на маршруте. Упрямство ослика в "кавказской пленнице" На все просьбы предпринимателей сдать осла в аренду или продать братья Помагаловы отвечают отказом. Говорят, что огромное количество желающих прокатиться сильно подрывают ослиное здоровье за один сезон. Тем, кто желает заработать на долготерпении ослика, все равно, в каком виде вернуть его владельцу, а потом уже поздно спасти здоровье животного. К слову, во время крымских съемок фильма "Кавказская пленница" было задействовано несколько ослов: одного арендовали в селе Холмовка, другого — в деревенском клубе Куйбышевской долины, третьего взяли в аренду у частного лица. Иван утверждает, что один из ослов, на котором ездил легендарный Шурик, до сих пор живет в зооуголке Детского парка в Симферополе. "Он уже совсем старый. Не представляю, как снимали сцены, где осел упрямо останавливается посреди дороги: наверное, пришлось приложить много усилий, потому что ослик обычно не останавливается, если его с самого начала все устраивает. Скорее всего, рядом стоял его хозяин и подавал знаки, что под рукой любимое лакомство". Ферма вместо заброшенного склада Жители Залесного рассказали нам, что очень довольны, что их дети проводят время на ферме, а не на заброшенном складе, где раньше собирались наркоманы. Прогулки на ослах сопровождают даже десятилетние ребятишки. А когда животные отдохнут, детям разрешают устроить гонки галопом по горным тропам к пещерным городам Мангупа, Эски-Кермен, Челтер-коба. Прежде, чем сесть на осла, туристы любят наряжаться в восточные костюмы, тем самым вживаясь в образ вельможи — великого повелителя ушастых, а местные дети предпочитают снять седла и кататься диким образом. Удостоверение водителя-ословода, которое выдают прошедшим маршрут приезжим, местным уже не нужно: на ослах они уже достигли категории гонщиков "Формулы-1". Надежда Светлицкая для (из Крыма) Бюрократичні перепони яхтового туризму Україна має велику перспективу для розвитку дуже важливого виду туризму — подорожування на яхтах — про це заявив у Севастополі голова Державної туристичної адміністрації України Валерій Цибух, який зустрів у місті-герої учасників міжнародного яхтового раллі "Кайра-2004". За його словами, нашій державі слід брати приклад із сусідів, зокрема з Туреччини, де яхтовий туризм приносить 25 відсотків прибутків від усього туристичного бізнесу. Для успішного розвитку яхтового туризму в Україні необхідно, вважає Цибух, розробити правила гри, які діють в різних країнах світу. Валерій Цибух нагадав: ще декілька років тому зарубіжним яхтам при переході з одного українського порту в Інший н |